Інфекційне захворювання: скарлатина
1. Теоретична частина
Актуальність, медичне та
соціально-економічне значення скарлатини.
Скарлатина-гостра антропонозна
інфекція,бактеріальної етіології з аспіраційним механізмом передачі
збудника,характеризується поліморфізмом клінічних проявів,а саме: проявляється
ураженням ротоглотки, дрібно точковою висипкою,загальною інтоксикацією та
можливим виникненням інфекційно-запальних та інфекційно-алергічних ускладнень.
Актуальність.
Інфекція відрізняється контагіозністю в дитячих колективах, небезпечна наслідками
та ускладненнями інфекційного, токсичного і алергічного генезу.
Скарлатина
має глобальний нозоареал поширення. Найбільш ураженими нею регіонами світу є
країни з помірним кліматом. Одна з характерних особливостей скарлатини -
наявність багаторічної циклічності з інтервалами від 2-4 років до 40-50 років.
Від кінця XVII до середини XX ст. епідемії скарлатини часто мали надзвичайно
важкий перебіг з показниками захворюваності 100-300 і більше на 100 тис.
населення та летальністю 13-40% з переважним залученням дітей віком до 10-14
років. Починаючи з 50-х років XX століття рівень захворюваності на скарлатину
почав знижуватися,а летальні випадки скарлатини стали рідкістю.
В
Україні за останні 67 років інтенсивність епідемічного процесу також зазнала
суттєвих змін. При
цьому чітко простежуються три періоди розвитку епідемічного процесу. Перший
період (1944-1951рр.) характеризувався вираженим підйомом захворюваності від
51,0 випадку на 100 тис. населення. Ознакою другого періоду (1952-1990рр.) була
помірна тенденція до зниження рівня захворюваності до показника 3,3 на 100 тис.
населення. Особливістю третього періоду (1998-2011рр.) є стабілізація
показників захворюваності на рівні 20-40 випадків на 100 тис. населення.
Багаторічна динаміка захворюваності на скарлатину має в Україні виражену
циклічність з періодами тривалістю 5 років. Щодо річної динаміки захворюваності
, то більшість випадків захворювань реєструється в холодну пору року:сезонність
в окремі роки або осінньо-зимова або зимово-весняна.
В
Україні скарлатина залишається дитячою інфекцією. Діти, які відвідують дитячі
дошкільні заклади,хворіють у декілька разів частіше,ніж діти домашнього
виховання. Стрептококова
інфекція залишається в числі найбільш гострих проблем охорони здоров'я в усіх
країнах, що визначається широким розповсюдженням стрептококів групи А і
величезним соціально-економічним збитком, що наноситься даною патологією .
Стрептококова інфекція (СІ) вражає в першу чергу дітей і підлітків.
Захворювання
стрептококової природи відносяться до одних з найбільш часто реєстрованих у
світі. За даними ВООЗ важкими захворюваннями, викликаними стрептококами групи
А, страждає 18,1 млн. чол., з них 15,6 млн. чол.
Оскільки
щеплення від скарлатини не існує, найкращою профілактикою хвороби буде ізоляція
хворої дитини на скарлатину. У нашій країні в 80 - 90% випадків спостерігаються
легкі форми.
Основні прояви епідемічного процесу.
Джерело - хворий скарлатиною, особливо стертою формою; хворий стрептококовою
ангіною, назо-фарингітом та іншими формами стрептококової інфекції.
Механізм передачі - аспіраційний,
реалізується через такі шляхи передачі: повітряно-крапельний; контактний
механізм передачі ,реалізується через контактно шлях, фактор передачі -
предмети, іграшки, інструменти. Вважається , що за певних умов може мати місце
також аліментарний шлях передачі збудника (молоко,варені овочі,узвари).
Контагіозний індекс складає 35-40%.
Сприйнятливість: 90% встигають
перехворіти до 16 років. Сприйнятливість людей до збудника скарлатини залежить
від стану природної резистентності й набутого імунітету. Імунітет є
двокомпонентним: має антитоксичну й антимікробну складові.
Епідеміологічний нагляд
Беручи до уваги положення, що
скарлатина визнана "хворобою організованих колективів", в них
необхідно здійснювати щоденне відстеження динаміки захворюваності ангіною та
іншими проявами респіраторної стрептококової інфекції для розпізнавання ознак
погіршення епідемічної ситуації і передбачення появи захворювань на скарлатину.
Велике значення має моніторинг типової структури збудника і його біологічних
властивостей. Підйом захворюваності пов'язаний, як правило, зі зміною
провідного серовара збудника (по структурі білка М).
Профілактика. Діти допускаються в
колектив через 12 днів після виписки зі стаціонару при негативних результатах
посіву зі слизової оболонки носа і ротоглотки на β-гемолітичний
стрептокок групи А.
. Кількісна оцінка епідемічного
процесу
Реєстрація випадків захворювання на
скарлатину в районі М міста Х щорічно, протягом 9 років
Табл. 1
|
1-й рік
|
2-й рік
|
3-й рік
|
4-й рік
|
5-й рік
|
6-й рік
|
7-й рік
|
8-й рік
|
9-й рік
|
Район М (абсолютний
показник)
|
115
|
170
|
198
|
259
|
185
|
160
|
156
|
101
|
177
|
Чисельність населення В районі М
(абсолютний показник)
|
172925
|
185065
|
187721
|
192501
|
204453
|
220007
|
236360
|
251471
|
258064
|
місто Х (інтенсивний
показник)
|
95,8
|
114
|
114
|
136,6
|
92,8
|
111,2
|
94,8
|
114,2
|
103
|
1) Обчислити показники
інтенсивності захворюваності на скарлатину в районі М та графічно відобразити
динаміку захворюваності на зазначений період у районі М та місті Х.
Розрахунок інтенсивного показника в
районі М по формулі:
Інтенсивний показник в районі М(ІП в
р-ні М)=(абсолютний показник в районі М / чисельність населення в районі
М)*100000
1-й рік: ІП=*100000=66,5
2-й рік: ІП=*100000=91,2
-й рік: ІП=*100000=105,5
4-й рік: ІП=*100000=134,5
5-й рік: ІП=*100000=90,5
6-й рік: ІП=*100000=72,7
7-й рік: ІП=*100000=66
8-й рік: ІП=*100000=40,2
9-й рік: ІП=*100000=68,6
Висновок: Оцінюючи даний графік
можна простежити, що динаміка захворюваності в районі М і місті Х має тенденцію
до зниження (при цьому більше в районі М порівняно з містом Х.)
Видно, що у 2-му і 3-му році
захворюваність в місті Х трималася на одному рівні, потім почала стрімко
зростати.
Пік захворювання припадає на 4 рік
як в місті Х так і районі М, після чого захворюваність в районі М почала
інтенсивно знижуватися, по відношенню до міста Х. Усі наступні роки до 8
захворюваність на скарлатину в районі М знижувалася, а в 9 році знову незначно піднялась.
У місті Х, крива має зігзагоподібний вигляд, про що свідчить рівномірні то
підйоми, то спади захворюваності, при цьому в 9 році в порівнянні з районом М
захворюваність знижується.
3. Якісна
оцінка епідемічного процесу
А.Розподіл випадків захворювання на
скарлатину по місяцях в районі М за останні три роки
роки
|
всього
|
I
|
II
|
III
|
IV
|
V
|
VI
|
VII
|
VIII
|
IX
|
X
|
XI
|
XII
|
1-й
|
156
|
53
|
33
|
25
|
6
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
9
|
10
|
20
|
2-й
|
101
|
39
|
22
|
0
|
2
|
2
|
0
|
0
|
0
|
2
|
4
|
11
|
19
|
3-й
|
177
|
57
|
23
|
27
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
12
|
9
|
18
|
31
|
Графічно відображена сезонність
Висновок: За даними графіка видно,
що захворюваність на скарлатину найчастіше зустрічається в осінньо-зимовий
період, найрідше в весняно-літній період. Така сезонність захворюваності на
скарлатину в значній мірі пов'язана з потужним впливом сезонних факторів, таких
як переохолодження верхніх дихальних шляхів, зниженням загальної резистентності
сприйнятливих осіб у холодну пору року, збудник починає вражати людину при
зниженому імунітеті, а в зимово-осінній період, на тлі зниження вітамінів,
температурного чинника організм людини найбільш ослаблений.
Б. Кількість випадків скарлатини в
різних вікових групах населення міста за останні 3 роки
Табл.3
Вікова група населення
|
Кількість випадків
|
Екстенсивний показник
|
1-14 років
|
114
|
64 %
|
15-19 років
|
36
|
20 %
|
12
|
6,8 %
|
30-39 років
|
15
|
8,5 %
|
40-49 років
|
0
|
0
|
50-59 років
|
0
|
0
|
60 і › років
|
0
|
0
|
Екстенсивний показник (ЕП)= *
100%
ЕП 1-14=(144/177) * 100%=64%
ЕП 15-19=(36/177) * 100%=20%
ЕП 20-29=(12/177) * 100%=6,8%
ЕП 30-39=(15/177) * 100%=8,5%
ЕП 40-49=(0/177) * 100%=0%
ЕП 50-59=(0/177) * 100%=0%
ЕП 60 і › років =(0/177) * 100%=0%
Графічне відображення вікової
структури захворюваності на скарлатину міста за останні 3 роки:
Досліджуючи дану діаграму можна
побачити ,що більшість випадків захворювань на скарлатину спостерігається у
дітей віком 1-14 років (скарлатина - переважно дитяча інфекція),це пов’язано з
тим,що діти більш тісно контактують один з одним,що сприяє швидкому
розповсюдженню збудника. Інші групи населення в меншій мірі хворіють на
скарлатину.
Висновок
скарлатина інфекція
аспіраційний епідемічний
Мною була проведена якісна і
кількісна оцінка епідемічного процесу при скарлатині. За даними інтенсивних і
абсолютних показників захворюваності на скарлатину в районі М і місті Х за 9
років захворюваність має тенденцію до зниження (при цьому більше в районі М
порівняно з містом Х.). При цьому захворюваність у місті вище, ніж у районі.
Було встановлено, що захворюваність на скарлатину частіше всього зустрічається
в осінньо-зимовий період, що пов'язано з впливом таких сезонних факторів як:
ü переохолодження
верхніх дихальних шляхів,
ü зниженням загальної
резистентності сприйнятливих осіб у холодну пору року,
ü збудник починає
вражати людину при зниженому імунітеті, а в зимово-осінній період, на тлі
зниження вітамінів, температурного чинника організм людини найбільш ослаблений.
І найбільш сприйнятливі вікові групи - діти у віці від 1 до 14р.
Використана література
1.Возіанова Ж.І. Інфекційні і
паразитарні хвороби. т. 1. - К., Здоров'я, 2000. - с. 180 - 198.
2. Покровський В.И. Інфекційні
хвороби та епідеміологія. Видавництво: ГЕОТАР-Медіа, 2009.
3. Шувалова Е.П. Інфекційні
хвороби:Підручник. - М.: Медицина, 2001 - с. 329 - 334
."Эпидемиология"
Беляков В.Д., Белчков Р.Х.
. "Епідеміологія
екстремальних умов з курсом військової епідеміології" Андрейчук М.А.