Доходи місцевих бюджетів: їх динаміка та тенденції розвитку

Вид работы:

Курсовая работа (т)
Предмет:

Финансы, деньги, кредит
Язык:

Украинский
,
Формат файла:
MS Word

1,41 Мб
Опубликовано:

2013-06-23

Скачать курсовую работу Читать текст online Заказать курсовую
*Помощь в написании! Посмотреть все курсовые работы

Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.

Доходи місцевих бюджетів: їх динаміка та тенденції розвитку

КУРСОВА РОБОТА

Доходи місцевих бюджетів: їх динаміка та тенденції розвитку

Вступ

Курсова робота присвячена теоретико-правовим основам формування доходної частини місцевих бюджетів, аналізу формування та тенденції розвитку доходів місцевих бюджетів в Україні.

Актуальність теми дослідження. Питання оптимізації формування доходів місцевих бюджетів та виявлення резервів їх зростання набувають особливої актуальності в умовах ринкових трансформацій українського суспільства. Діюча система акумулювання доходів бюджетів України характеризується низьким рівнем частки власних доходів місцевих бюджетів, що відображається нарощуванням обсягів міжбюджетних трансфертів. Реальні фінансові можливості місцевих органів влади значно обмежуються, що у свою чергу, є гальмовим фактором демократичних перетворень державі. У зв’язку з цим постає нагальна потреба у поглибленому досліджені концептуальних засад доходів місцевих бюджетів та обґрунтування системи практичних рекомендації щодо їх стабільності та зміцнення.

Метою роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності доходів місцевих бюджетів, окресленні орієнтирів зміщення та обґрунтування шляхів оптимізації фондів грошових коштів органів місцевого самоврядування, розробки практичних рекомендації щодо резервів їх зростання.

Об'єктом дослідження є доходи місцевих бюджетів в Україні, чинна практика їх формування з урахуванням територіальних особливостей мобілізації окремих видів надходжень.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі формування доходів місцевих бюджетів, а також закономірностей, принципи, методи мобілізації і розподілу окремих видів державних доходів між бюджетами різних рівнів.

У процесі дослідження динаміки зміни доходів місцевих бюджетів використовуються таки методичні інструментарії: гіпотетико-індуктивний метод, зведення та групування, побудові та аналізу рядів динаміки (кореляційно - регресивний аналіз), трендів, сценаріїв та ін.

У підготовці роботи використовуються таки нормативні акти, як Бюджетний, Податковий та Земельний Кодекси, публічні дані з Інтернет-ресурсів, Державної служби статистики, Міністерства фінансів, Державної казначейської служби України тощо.

При виконані роботи використовувались крім літературних джерел Федосов В., Опарін Л., Сафронова Л.

При дослідженні використовувались методи, що запропоновано у трудах Вітлінського В.В., Кустовської О.В., Шершньової З.Є.

Курсова робота висвітлюється на 84 сторінках комп’ютерного тексту і складається з вступу, двох розділів, висновків, зміщує 19 рисунків, 7 таблиць, перелік використаних джерел, три додатка.

1. Теоретико-правові основи формування доходної частини місцевих бюджетів в Україні

1.1 Місцеві бюджети у структурі бюджетної системи України

Бюджетна система - це сукупність усіх видів бюджетів, які врегульовані правовими нормами, формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно - територіального поділу країни. Це система стійких і впорядкованих зв’язків (міжбюджетні відносини) між її ланками (державним і місцевими бюджетами), юридично пов’язаними між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.

В Україні бюджетну систему складають: державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети.

Бюджетна система України побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв та врегульована нормами права.

Бюджетні відносини регулюються з наступних нормативно - правових актів:

) Конституції України;

2) Бюджетного Кодексу;

) Щорічних законів про Державний бюджет України;

) Інших законів, з питань складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства;

) Нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу та інших законів України з питань бюджетних відносин;

) Нормативно-правових актів органів виконавчої влади, прийнятих на підставі вищевказаних документів;

) Рішень про місцевий бюджет;

) Рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до вищевказаних документів.

Вичерпний перелік нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні закріплено статтею 4 Бюджетного Кодексу (Рисунок 1.1). Порівняно з попереднім Бюджетним кодексом, розширено коло таких актів. Зокрема, пунктом 7 частини 1 до нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини, зараховано «рішення про місцевий бюджет». До складу бюджетного законодавства тепер входять нормативно-правові акти всіх органів виконавчої влади, а не тільки центральних.

Рисунок 1.1 - Нормативно-правові акти, що регламентують функціонування бюджетної системи України

Зі статтею 4 Бюджетного Кодексу зрозуміло, що основні принципи регулювання бюджетних відносин визначаються такими конституційними нормами: заборона проведення референдуму з питань бюджету; повноваження Верховної Ради України в галузі бюджетної діяльності; законодавче регулювання бюджетної системи; повноваження Президента України в галузі бюджету; повноваження Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування тощо.

Спеціальні бюджетні закони включають Бюджетний кодекс і закон про Державний бюджет України, який приймається щорічно. До інших законів, що регулюють бюджетні відносини, можуть бути зараховані два типи законодавчих актів: суто бюджетні, присвячені регулюванню виключно бюджетних відносин; закони, які містять деякі норми, що регулюють бюджетну діяльність.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування регулюють бюджетні відносини тільки у випадку, визначеному Бюджетним кодексом, спеціальними бюджетними законами, законами, що регулюють бюджетну діяльність. Зрозуміло, що основні повноваження відповідних органів регулюються конституційними нормами, але таким чином закріплюється й певний пріоритет, ієрархія нормативно-правових актів у регулюванні бюджетних відносин. Разом із тим потрібно враховувати й інше положення, що відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава не має права регулювати відносини щодо розробки, прийняття, використання місцевих бюджетів та звітності по них, обмежувати повноваження органів місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети є визначальною ланкою місцевих фінансів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, районні бюджети й бюджети місцевого самоврядування. В новій редакції Бюджетного кодексу з цього переліку виключено «бюджети районів у містах», які зараховано до бюджетів місцевого самоврядування. Це, у свою чергу, забезпечило уточнення змісту понять «місцеві бюджети», «бюджети місцевого самоврядування» та приведення їх у відповідність до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Європейської хартії місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст, у тому числі районів у містах (Рисунок 1.2). Територіальні громади сіл, їх об’єднань, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Рисунок 1.2 - Структурні складові бюджетної системи України

Підставою для розмежування бюджетів на місцеві та бюджети місцевого самоврядування є повноваження визначених органів влади щодо прийняття та виконання бюджетів, особливості формування їх доходної частини. Доходи цих бюджетів визначаються відповідно до Бюджетного Кодексу України статті 64 («Доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів»), частини другої статті 65 («Нормативи відрахувань від податку з доходів фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування»), статті 66 («Склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, що враховується пр. визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів»), статті 69 («Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються пр. визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів») та статті 71 («Бюджет розвитку місцевих бюджетів»).

Відповідно до статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Мicцeві бюджети є джepeлoм фiнaнcувaння комунальних зaклaдiв ocвiти, культуpи, oxopoни здopoв’я нaceлeння, зacoбiв мacoвoї iнфopмaцiї, житлoвo - кoмунaльнoгo гocпoдapcтвa, piзнoмaнiтниx мoлoдiжниx пpoгpaм, витpaт пo благоустрою нaceлeниx пунктiв. Саме з мicцeвиx бюджeтiв здiйcнюютьcя видaтки нa coцiaльний зaxиcт тa coцiaльнe зaбeзпeчeння нaceлeння, утpимaння пpитулкiв тa дитячиx зaклaдiв-iнтepнaтiв, дoпoмoги ciм’ям з дiтьми, іншим мaлoзaбeзпeчeним i нeзaxищeним вepcтвaм нaceлeння.

Тому саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належать особливе місце в бюджетній системі нашої держави.

Місцеві бюджети стають основним інструментом реалізації регіональної політики та вирішення таких важливих завдань, як структурна перебудова економіки, вирівнювання економічного розвитку регіонів та ефективності територіального поділу праці, розвиток місцевого господарства, здійснення житлового будівництва, благоустрій міст, проведення природоохоронних заходів та ін.

Мicцeвi бюджeти є фiнaнcoвим плaнoм poзвитку peгioнiв і сaмe в мicцeвиx бюджeтax втiлюєтьcя пoлiтикa opгaнiв мicцeвoгo caмoвpядувaння, ocкiльки в зaлeжнocтi вiд нaпpямкiв витpaчaння ними кoштiв мoжнa зpoбити виcнoвки пpo пpiopитeтнi нaпpямки poбoти opгaнiв мicцeвoгo caмoвpядувaння.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцевий бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети містять надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які в обов’язковому порядку, спираючись на основні принципи бюджетної системи України, повинні бути збалансованими. Це означає, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу його надходжень на відповідній території.

Надходження місцевого бюджету передбачають доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від місцевих запозичень, повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів. Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій та субвенцій, затверджуються в законі про Державний бюджет України для кожного відповідного місцевого бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Витрати місцевого бюджету містять видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаної зі здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов’язаних із розширеним відтворенням, а також на погашення місцевого боргу.

Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату.

На рисунку 1.3 показано ключові чинники залучення доходів, контролю за видатками та забезпечення збалансування місцевого бюджету. Основними джерелами доходів місцевих бюджетів є закріплені за бюджетами місцевого самоврядування податки і збори, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. До зовнішніх джерел належать дотації, субвенції та запозичення.

Джерелом місцевих надходжень є податки та збори, ставки яких затверджує орган місцевого самоврядування в межах, встановлених державою. «Адміністрування збору доходів» - другий основний елемент схеми в частині «Доходи». Як правило, адміністрування ніколи не буває стовідсотково ефективним, оскільки навіть за найкращої організації збору податків можлива недоїмка.

Рисунок 1.3 - Збалансування місцевих бюджетів

Друга частина схеми стосується відповідальності за послуги. Насамперед необхідно аналізувати обсяг фактично наданих послуг. Важливим чинником є заборгованість бюджету та її динаміка.

Якщо доходи перевищують видатки, виникає профіцит; якщо видатки більші за доходи - дефіцит. Відповідно до Бюджетного кодексу, бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети можуть прийматися з дефіцитом і профіцитом.

Процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно - територіальних одиниць, які не мають достатньої власної доходної бази, є фінансовим вирівнюванням (бюджетним регулюванням). Фінансове вирівнювання здійснюється центральними органами державної влади.

Для збалансування та вирівнювання фінансової спроможності відповідних бюджетів здійснюють міжбюджетні трансферти - основну форму реалізації міжбюджетних відносин (див. Рисунок 1.4). Функціональна спрямованість кожного виду міжбюджетних трансфертів визначається цільовим та адресним спрямуванням коштів з одного бюджету до іншого. Такий поділ передбачає:

Дотацію вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;

Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;

Кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

Додаткові дотації - міжбюджетні трансферти на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів; на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, унаслідок надання пільг, встановлених державою; інші додаткові дотації.

Бюджетний кодекс окремо не визначає поняття «дотація». З досвіду практики дотація є ефективним методом бюджетного регулювання, який визначає річну фіксовану суму коштів, що виділена з бюджету вищого рівня на безповоротній основі для збалансування бюджету нижчого рівня у випадках перевищення його видатків над доходами і терміном на 1 рік.

Система нецільових міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам спрямовується на вирівнювання бюджетної забезпеченості бюджетів місцевого самоврядування (Таблиця 1.1).

Трансферти можуть передаватися між бюджетами самоврядування на договірній основі, на підставі рішення органів місцевої влади. У цьому випадку Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах види міжбюджетних трансфертів, що визначені частиною 2 статті 101 Бюджетного Кодексу.

У разі, якщо місто чи район мають перевищення доходів над плановими видатками, здійснюється трансферт (вилучення) до державного бюджету, обсяг якого визначається за допомогою тієї самої формули, що застосовується для обрахунку міжбюджетних трансфертів.

Таблиця 1.1 - Властивості міжбюджетних трансфертів

Види	Цільове спрямування	Джерело отримання
Дотація вирівнювання	бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення	з державного бюджету України
	іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти	з державного бюджету України
	бюджетам міст районного значення, сільським, селищним бюджетам	з державного бюджету України через районні бюджети
Субвенції	на здійснення державних програм соціального захисту	з державного бюджету України
	субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів)	з державного бюджету України
	на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування	з місцевих бюджетів
	на проведення видатків бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів	з місцевих бюджетів
	на виконання інвестиційних програм (проектів)	з місцевих бюджетів
	інші субвенції	з державного бюджету України
		з місцевих бюджетів
Кошти, що передаються	до державного бюджету	з місцевих бюджетів
	до місцевих бюджетів	з інших місцевих бюджетів
Додаткові дотації	на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів	з державного бюджету України
	на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою	з державного бюджету України
	інші додаткові дотації	з місцевих бюджетів

1.2 Суть та класифікація доходів місцевих бюджетів

Доходи місцевих бюджетів - це економічні відносини, що виникають у процесі формування фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функції та завдань місцевих органів влади.

Класифікація доходів бюджету означає їх групування за певними ознаками.

Класифікація доходів бюджету призначена для чіткого розмежування доходів бюджетів різних рівнів відповідно до джерел формування за об’єктивними характерними ознаками з детальним розподілом їх на такі розділи:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій із капіталом;

- трансферти.

Кожен розділ об’єднує певні види доходів за джерелами і способами їх отримання. При цьому слід зазначити, що таке їх поєднання є логічним продовженням положень Бюджетного кодексу та конкретизацією терміна «доходи бюджету» (див. таблицю 1.2).

Таблиця 1.2 - Класифікація доходів місцевих бюджетів за джерелами

№		Найменування
1	Податкові надходження
1.1	податки на доходи та прибуток	Податок на доходи фізичних осіб
1.2		Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності
1.3	податки на власність	Збір за першу реєстрацію транспортного засобу
1.4	збори за спеціальне використання природних ресурсів	Збір за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування
1.5		Збір за спеціальне використання води
1. 6		Плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами в межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони)
1.7		Плата за використання інших природних ресурсів
1.8		Плата за користування надрами корисних копалин місцевого значення,
1.9		Плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування
1.10	внутрішні податки на товари та послуги	Акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) (крім акцизного податку, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету згідно із законом про Державний бюджет України)
1.11	місцеві податки і збори	Місцеві податки і збори
1.12	інші податки	Фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування
1.13	інші податки	Частка екологічного податку (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк)
2	Неподаткові надходження
2.1	доходи від власності та підприємницької діяльності	Частина чистого прибутку комунальних підприємств
2.2		Дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є комунальна власність
2.3		Плата за розміщення тимчасово вивільнених коштів місцевих бюджетів
2.4		Частка вартості питної води суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію питної води через системи централізованого водопостачання з відхиленням від відповідних стандартів, що зараховуються до бюджетів міст, селищ та сіл
2.5		Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з СГ, адміністративні штрафи, що накладаються місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами місцевих рад, адмінкомісіями
2.6		Кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва
2.7	адміністративні збори і платежі	Плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними державними адміністраціями, та виконавчими органами відповідних місцевих рад
2.8		Плата за ліцензії та сертифікати, що зараховується ліцензіатами за місцем здійснення діяльності
2.9		Плата за ліцензії на виробництво, право експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за місцем здійснення діяльності
2.10		Плата за державну реєстрацію (крім реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців)
2.11		Реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
2.12		Надходження від орендної плати за користування комунальної власністю, плата за надання в оренду водні об’єкти місцевого значення
2.13		Державне мито в частини, що належить відповідним бюджетам
2.14		Плата за надання в оренду ставків, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення
2.15	інші неподаткові надходження	Кошти, отримані від надання учасниками та переможцями процедури закупівель як забезпечення пропозиції конкурсних торгів або виконання договору про закупівлю
2.16		Стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності
2.17		Кошти від повернення кредитів, наданих з відповідного бюджету, та відсотки, сплачені за користування ними
2.18		Концесійні платежі щодо об’єктів комунальної власності
2.19		Плата за надання місцевих гарантій (відповідно до статті 17 цього Кодексу)
2.20		Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»
2.21		Повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів індивідуальним сільським забудовникам
2.22		Повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла
2.23		Кошти, отримані підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів, за здане у вигляді брухту і відходів срібло
2.24		Кошти, отримані підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння
2.25	власні надходження бюджетних установ	Власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету
3	Доходи від операцій із капіталом
3.1	надходження від продажу основного капіталу	Кошти від реалізації безхазяйного майна, знахідок, спадкового майна, майна, одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі
3.2		Кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації)
3.3	кошти від продажу землі	Кошти від відчуження майна, що належить АРК, та майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них
4	Трансферти
4.1		Капітальні трансферти (субвенції) з інших бюджетів
4.2		Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах
4.3		Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження
4.4		Інші субвенції, що надаються з інших бюджетів за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду таких бюджетів

Визначальною базою формування складу й обсягів доходів, форм їх мобілізації до місцевих бюджетів є відносини власності, рівень соціально-економічного розвитку національної економіки, обсяг бюджетних видатків.

Податкові надходження посідають провідне місце серед різних методів мобілізації бюджетних ресурсів та інструментів державного регулювання економіки, вони є найбільш адекватним і об’єктивним відображенням стану національної економіки (економічного зростання або спаду).

Згідно з бюджетною класифікацією загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) як джерел наповнення доходів бюджетів передбачено їх систематизацію місцевих доходів в такі групи податкових надходжень:

- податки на доходи та прибуток;

- податки на власність;

- збори за спеціальне використання природних ресурсів;

- внутрішні податки на товари та послуги;

- місцеві податки і збори;

- інші податки.

У Бюджетному Кодексу податковими надходженнями місцевих бюджетів визнаються встановлені Податковим Кодексом місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), а саме:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок;

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Нагадаємо, що у зв’язку з прийняттям Податкового Кодексу України з 2011 троку структура місцевих податків і зборів зазнала суттєвих змін. Так, відбулося скорочення кількості місцевих податків і зборів з 14-ти до 5-ти.

Неподаткові надходження є важливим джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Проте їх обсяг значно менший від податкових надходжень.

Склад неподаткових надходжень місцевих бюджетів визначено статей, 64, 66 і 69 Бюджетного Кодексу та назвами кодів неподаткових надходжень згідно із класифікацією доходів, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. №604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» (зі змінами). Ці надходження групуються за такими класифікаційними ознаками:

- доходи від власності й підприємницької діяльності;

- адміністративні збори і платежі;

- власні надходження бюджетних установ;

- інші неподаткові надходження.

Важливою складовою доходів бюджету є доходи від операцій із капіталом. Згідно зі статтею 9 Бюджетного Кодексу до доходів від операцій із капіталом зараховані:

- надходження від продажу основного капіталу;

- кошти від продажу землі.

Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.

Крім того, за бюджетною класифікацією існує окремий розділ - цільові фонди.

За економічною природою доходи та способи формування місцевих бюджетів розподіляються на власні, закріплені та регульовані.

Власні доходи місцевих бюджетів - це доходи, що формуються на території, підвідомчої відповідному місцевому органу влади згідно з його рішеннями. ДО власних доходів належать:

- місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади;

- доходи комунальних підприємств;

- доходи від майна, що належіть місцевої владі, та ін.

Власні доходи забезпечують принцип самостійності бюджетів усіх рівнів, включаючи і державний бюджет країні.

Закріплені доходи - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом і також є основою самостійності місцевих бюджетів. За місцевими бюджетами в основному закріплюються:

- місцеві податки і збори;

- прибутковий податок громадян;

- податок на прибуток підприємств комунальної власності;

- плата за торговельний патент на деякі види підприємницької діяльності;

- плата за землю;

- податок із власників транспортних засобів;

- надходження коштів від приватизації підприємств комунальної власності;

- інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів;

- надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища в частини, що належить місцевим бюджетам;

- інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством.

Основну частку доходів місцевих бюджетів поки що встановлять так звані регульовані доходи. Ця частка сягає 75-85 відсотків.

Регульовані доходи - це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Уточнення переліку регульованих доходів місцевих бюджетів здійснюється у процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України. Регульовані доходи зараховуються до місцевих бюджетів за індивідуальними ставками та єдиними нормами відрахувань.

1.3 Формування доходів місцевих бюджетів

Відповідно до статті 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України.

Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України (Додаток А).

Статтею 13 Бюджетного кодексу України визначено складові частини загального і спеціального фондів бюджету. До загального фонду зараховано всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету.

У складі надходжень спеціального фонду місцевого бюджету виділяються надходження бюджету розвитку, які формуються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України. Одною з складових частин спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування.

Питання щодо розподілу бюджету на загальний і спеціальний фонди щорічно визначаються в законі про Державний бюджет України. Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно цей Кодекс та закон про Державний бюджет України.

Бюджетним кодексом передбачено, що при складанні й виконанні бюджету можливі трансферти із загального фонду до спеціального фонду, однак до них встановлені суворі обмеження. Передача коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет.

Формування доходів спеціального фонду має здійснюватися за рахунок конкретно визначених законодавством джерел. До складу доходів цього фонду залучаються гранти або дарунки, які можуть отримувати розпорядники бюджетних коштів на конкретну потребу.

З метою вдосконалення управління бюджетними коштами (закріплення нових бюджетних правил) у Бюджетному кодексі України визначено термін «власні надходження» бюджетних установ, перелік їх груп та напрями використання.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету та включаються до спеціального фонду бюджету. Перелік власних надходжень бюджетних установ і організацій визначається Кабінетом Міністрів України та класифікується таким чином:

1. Перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством.

2. Друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

- підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

- підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

- підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;

- підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

- підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;

- підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;

- підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

У складі бюджетів має передбачатися певний обсяг нерозподілених видатків у вигляді резервного фонду для здійснення протягом року непередбачених видатків, що не мають постійного характеру та не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення про виділення коштів із резервного фонду бюджету приймаються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування. Резервний фонд не може перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Перелік доходів загального фонду місцевих бюджетів наводиться в частини 1 статті 69 Кодексу (всього 21 позиція), перелік надходжень до спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині 2 статті 69 Кодексу (всього 15 позицій). Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку місцевих бюджетів.

Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами забороняється, крім випадку, передбаченого частиною восьмою статті 16 цього Кодексу, а також крім розміщення закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та розміщення вищими і професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Крім розподілення на загальний та спеціальний фонди місцевий бюджет також розподіляється на кошики.

Цей поділ є важливим для розподілу фінансування делегованих та власних повноважень органів місцевого самоврядування. Доходи, об'єднані в першому блоці, тобто такі, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, спрямовуються на фінансування повноважень, делегованих органам місцевого самоврядування. Доходи другого блоку, тобто такі, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, пов'язані із покриттям витрат по фінансуванню власних повноважень органів місцевого самоврядування, закріплених за ними Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

До першого кошику належать доходи бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів з Державного бюджету. До цього кошика відносяться частка доходів винятково загального фонду місцевого бюджету.

У Бюджетному кодексі України поняття кошику доходів закріплено на законодавчому рівні. Так, відповідно до пункту 29 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу, перший кошик доходів місцевих бюджетів - це доходи загального фонду, закріплені на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошик доходів уявляє собою сукупність закріплених за бюджетом місцевого самоврядування надходжень (податків та зборів), що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Перелічені та проаналізовані вище в даному коментарі види надходжень до бюджетів (податків, зборів, інших обов'язкових платежів) і складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Обсяг цього кошику доходів є тим показником, який покладено в основу:

- розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами відповідно до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 року №1195;

- розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до відповідного місцевого бюджету) між районним бюджетом або міським бюджетом м. Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи обласного значення, якому адміністративно підпорядковані інші міста, села, селища, та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань відповідно до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до відповідного місцевого бюджету) між районним бюджетом або міським бюджетом м. Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим чи обласного значення, якому адміністративно підпорядковані інші міста, села, селища, та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року №1782.

До другого кошику належать доходи бюджетів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Це друга частка доходів загального фонду та спеціальний фонд місцевого бюджету.

Бюджет розвитку місцевого бюджету можна визначити як частину місцевого бюджету, що формується у складі спеціального фонду місцевого бюджету і містить встановлені рішенням про місцевий бюджет бюджетні асигнування, надані відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, що спрямовуються на інноваційну та інвестиційну діяльність, пов'язану з капітальними вкладеннями в соціально-економічний розвиток та іншими витратами на розширене відтворення.

До бюджету розвитку місцевих бюджетів надходять кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, рухомого та нерухомого комунального майна, земель, природних ресурсів, підприємств, установ, об'єктів житлового фонду, нежитлових приміщень, іншого майна і майнових прав, рухомих та нерухомих об'єктів, що визначені як об'єкти права комунальної власності. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Обсяг доходів (кошика доходів) бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету, зведеного бюджету мм. Києва та Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, зведеного бюджету району, який враховується під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, формується з надходжень загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), закріплених за місцевими бюджетами згідно із статтями 64 і 66 Бюджетного кодексу України.

Розрахунок обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за бюджетами місцевого самоврядування, бюджетом Автономної Республіки Крим, обласним та районними бюджетами, передбачених статтею 66 Бюджетного кодексу України, проводиться шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що визначається на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків і зборів (обов'язкових платежів) до таких бюджетів за три останні бюджетні періоди (базовий період), що передують рокові, в якому формуються показники бюджету на планований бюджетний період. При цьому враховуються втрати закріплених доходів у базовому періоді відповідних місцевих бюджетів унаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад.

Для визначення індексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів місцевих бюджетів згідно із статтями 64 (крім доходів, зазначених у пунктах 2 - 5, 7 - 11, 13 частини першої статті 64) і 66 (крім доходів, зазначених у пунктах 2 - 6, 8 - 13, 15 частини першої статті 66) Бюджетного кодексу України та інших доходів, передбачених у державному бюджеті.

Розрахунок прогнозованого обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за місцевими бюджетами проводиться у межах прогнозованого обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на планований бюджетний період, а також із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці.

Для стимулювання місцевих бюджетів, які щороку збільшують обсяг доходів, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, розрахунковий показник обсягу доходів (кошика доходів) обчислюється з урахуванням показника стимулювання.

Для недопущення зменшення прогнозованого обсягу доходів місцевих бюджетів, визначеного виходячи з основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на планований бюджетний період, визначається обсяг доходів (кошика доходів), закріплених за місцевими бюджетами, на прогнозований період.

У разі зміни порядку зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до доходів бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, відповідне коригування фактичного надходження таких платежів за відповідні роки базового періоду здійснюється за окремим розрахунком.

1.4 Динаміка доходів місцевих бюджетів за останні роки

Для об’єктивного розгляду надходжень місцевих бюджетів доцільно аналізувати ці доходи порівняно з доходами зведеного бюджету та рівнем ВВП (Таблиця 1.3)

Таблиця 1.3 - Аналіз динаміки доходів місцевих бюджетів в 2004-2011 роках (без урахування міжбюджетних трансфертів)

Рік	Доходи зведеного бюджету України, млрд. грн	Місцеві бюджети (без урахування міжбюджетних трансфертів)
		млрд. грн.			частка у:%
		усього, у т.ч.:	загальний фонд	спеціальний фонд	доходах зведеного бюджету, у т.ч.			ВВП
					усього	у загальному фонді	у спеціальному фонді
2004	91.5	23.6	18.2	5.4	25.1	26	22.6	6.6
2005	134.2	30.3	23.4	6.9	22.6	22	24.9	7.1
2006	171.8	39.9	30.9	9	23.2	23.6	21.9	7.4	219.9	58.3	44.9	13.4	26.5	26.9	25.5	8.2
2008	297.9	73.9	59.9	14	24.8	25.1	23.5	7.8
2009	288.6	71.0	59.6	11.4	24.6	26.6	17.7	7.8
2010	314.4	80.5	67.6	12.9	25.6	25.2	28.1	7.4
2011	398.3	86.5	71.4	15.1	21.7	21.3	23.7	6.6

За даними Державного казначейства України, до загального та спеціального фондів місцевого бюджетів (з урахуванням міжбюджетних трансфертів) за 2011 рік надійшло 181,3 млрд. грн., що на 14,6% або на 23,0 млрд. грн., більше за відповідний показник минулого року.

Без урахування міжбюджетних трансфертів надійшло 86,5 млрд. грн., що на 7,4% більше, ніж у 2010 року.

Рівень виконання річного плану доходів, затвердженого місцевими радами, становив 101,2% проти 96,4% за даними попереднього року. Рівень виконання річного розрахункового показника Міністерства фінансів України на 2011 рік склав 106,7% (у 2010 році - 108,2%).

Динаміка щомісячних надходжень доходів місцевих бюджетів у цілому повторює тенденції останніх років (див. Рисунок 1.7). Водночас відмічається певне збільшення цих доходів, що в основному пов’язано зі зростанням надходжень від податку з доходів фізичних осіб та зборів за спеціальне використання природних ресурсів. Також варто відмітити значне зростання надходжень від справляння зборів за спеціальне використання води та плати за користування надрами, що спостерігалось у травні, серпні та листопаді. Це зростання спричинено з тим, що саме на ці місяці припадають кінцеві терміни сплати зазначених зборів за I, II та III квартали року, а також розширенням кількості платників і підвищенням ставок оподаткування відповідно до Податкового кодексу.

Рисунок 1.7 - Динаміка щомісячних надходжень доходів місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) у 2006-2011 роках

У структурі доходів місцевих бюджетів порівняно з попередніми роками можна відмітити певне зростання частки податкових і неподаткових надходжень з одночасним зменшенням доходів від операції з капіталом та надходженнями до цільових фондів (див. Рисунок 1.8).

Податкові надходження у 2011 році складають 84,5% доходів місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів). Їх обсяг становить 73,1 млрд. грн., що на 8,2% більше, ніж аналогічний показник 2012 року. Відмічається зменшення частки податку з доходів фізичних осіб на 0,9 в.п. та частки інших податкових надходжень на 0,6 в.п., що в основному пов’язано із урахуванням до їх складу єдиного податку, відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України.

Рисунок 1.8 - Структура доходів місцевих бюджетів за 2006-2011 роки

Податок на доходи фізичних осіб продовжує зберігати позицію найвагомішого за обсягом джерела дохідної частини місцевих бюджетів. Надходження цього податку склали 54,1 млрд. грн., що майже на 6,05 більше за відповідний показник минулого року (див. Рисунок 1.9). На таке незначне зростання вплинуло зменшення надходжень цього податку до бюджету м. Києва. Зазначимо, що згідно зі змінами до Бюджетного кодексу 50% обсягу податку на доходи фізичних осіб, який справляється на території м. Києва, зараховується до Державного бюджету України.

Другим за обсягом джерелом надходжень доходів до місцевих бюджетів традиційно є плата за землю. З цього джерела надійшло 10,7 млрд. грн., шо на 12,2% більше за відповідний показник минулого року (див. Рисунок 1.10)

Рисунок 1.9 - Динаміка надходжень податку на доходи фізичних осіб за 2006-2011 роки

Рисунок 1.10 -Динаміка надходжень плати за землю за 2006-2011 роки

У структурі плати за землю щорічно відбуваються зміни за рахунок більш динамічного нарощування орендної плати та повільнішого зростання надходжень земельного податку (див. Рисунок 1.11).

Рисунок 1.11 -Динаміка надходжень земельного податку та орендної плати за 2006-2011 роки

Від місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів отримано понад 2,5 млрд. грн., що у 3,1 раза більше аналогічного показника попереднього року. Їх частка у структурі доходів місцевих бюджетів зросла і склала 2,9%. (див. Рисунок 1.12).

Нагадаємо, що у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України з 2011 року структура місцевих податків і зборів зазнала суттєвих змін. Так, відбулося скорочення кількості місцевих податків і зборів з 14-ти до 5-ти, серед яких - податок на нерухоме майно (запроваджується з 1 січня 2013 року), єдиний податок та три зборі: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір.

Рисунок 1.12 -Динаміка надходжень місцевих податків і зборів за 2006-2011 роки

Відмітимо також, що, відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України, частина місцевих податків і зборів зараховується до спеціального фонду місцевих бюджетів, а саме: єдиний податок та збір за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах.

Найвагомішим серед місцевих податків і зборів був єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва, який надійшов у сумі майже 2,0 млрд. грн., що на 4,9% більше за обсяги надходжень 2010 року (див. Рисунок 1.13).

Водночас у грудні 2011 року спостерігалося зменшення на 31,1% надходжень єдиного податку щодо відповідних даних 2010 року. Такі зміни відбулися через введення в дію змін до Податкового кодексу, якими запроваджено нові правила справляння цього податку. Зокрема, змінено терміни сплати (що й стало основним чинником зменшення у грудні) та запроваджено нові ставки оподаткування. Вже у січні 2012 року можна прогнозувати певне зростання надходжень від цього джерела, хоча остаточні результати цих нововведень можна за результатами першого півріччя 2012 року. Так, за період з січня по червень 2012 року надходження єдиного податку склали 1,9 млрд. грн., що майже удвічі більше ніж за обсяги надходжень за тій же період 2011 року.

Рисунок 1.13 - Динаміка надходжень єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва за 2006-2011 року

Одним із нововведень Податкового кодексу України стало запровадження загальнодержавного екологічного податку на зміну колишньому збору за забруднення навколишнього природного середовища. Від цього джерела до місцевих бюджетів зараховано 1,2 млрд. грн., а його частка у структурі доходів місцевих бюджетів склала 1,4%.

Зазначимо, що з 1 січня 2011 року екологічний податок сплачують усі, хто придбає паливо для транспортних засобів, у тому числі суб’єкті господарювання, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, яки користуються автомобілями. Податковим кодексом передбачається справляння екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення через податкових агентів, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю паливом.

Таким чином, екологічний податок сплачуються платниками податку під час придбання палива, а податковими агентами, які реалізують паливо, цей податок утримуються та сплачуються до бюджету.

Обсяг неподаткових надходжень місцевих бюджетів склав майже 10,7 млрд. грн., що на 22,2% більше, ніж відповідний показник 2010 року. Зазначимо, що одним із чинників зростання неподаткових надходжень та змін у їх структурі стало внесення змін щодо зарахування плати за ліцензії, які видаються місцевими органами влади, до неподаткових надходжень у частині «Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної діяльності».

Рисунок 1.14 - Структура неподаткових надходжень місцевих бюджетів за 2006-2011 роки

На Рисунку 1.14 зображена структура неподаткових надходжень місцевих бюджетів. Слід зазначити, що у лютому 2007 року у класифікаціях доходів відбулася зміна: надходження від «Адміністративних штрафів та інших санкцій» перенесено до складу надходжень «Доходи від власності та підприємницької діяльності».

Найбільші зміни у структурі неподаткових надходжень пов’язані з скороченням на 6,9 в.п., або до 3,7% доходів від власності та підприємницької діяльності. Це відбулося через введення у дію нової редакції Бюджетного кодексу, відповідно до якої адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зараховується до Державного бюджету України.

Нагадаємо, що 17 листопада 2008 року набрав чинності Закон України від 24.09.2008 №586 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення забезпечення безпеки дорожнього руху». Відповідно до цих змін 50% адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зараховувалися до складу доходів державного бюджету, а решта - до складу доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування. За 2010 рік від цього джерела надійшло 520,1 млрд. грн., а у 2011 році таких доходів до місцевих бюджетів не надходило.

Найбільшими за обсягами статтями неподаткових надходжень до місцевих бюджетів традиційно є власні надходжень бюджетних установ. Їх обсяг становив 8,1 млрд. грн., що на 1,4 млрд. грн., або на 21,6% більше аналогічного показника попереднього року.

У 2011 році суттєво скоротився обсяг доходів від операції з капіталом і склав 1,8 млрд. грн., що на 28,4% менше, ніж у 2010 році. Це призвело до зменшення частки доходів від операції з капіталом у доходах місцевих бюджетів на 1,1 в.п. до 2,1%.

Основною причиною такого скорочення доходів стало зменшення на 53,6% надходжень коштів від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності.

Доходи бюджету розвитку місцевих бюджетів (з урахуванням коштів, одержаних із загального фонду бюджету до бюджету розвитку) за 2011 рік склали 13,3 млрд. грн., що у 3,5 раза більше, ніж попереднього року. Це призвело до зростання частки таких доходів у загальній структурі доходів місцевих бюджетів до 15,3%, що більше за аналогічний показник 2010 року на 10,6 в.п.

Такі зміни відбулися, відповідно до положень нової редакції Бюджетного кодексу України, через перенесення практично усіх капітальних видатків до бюджету розвитку. Згідно з роз’ясненнями Міністерства фінансів України, у випадку планування для бюджетних установ капітальних видатків, пов’язаних з їх утриманням (капітальний ремонт приміщень, придбання обладнання і предметів довгострокового користування), такі видатки повинні передбачатися в кошторисах по спеціальному фонду. Для цього кошти загального фонду передаються до бюджету розвитку.

Таким чином, основним джерелом доходів бюджету розвитку стали кошти, одержані з загального фонду бюджету - 9,3 млрд. грн., або 7,2% усіх доходів бюджету розвитку.

Крім того, зміни відбулися через перенесення з 1 січня 2011 року, відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України, надходжень від справляння єдиного податку до бюджету розвитку. Ці надходження склали 15,0% усіх доходів бюджету розвитку (майже 2,0 млрд. грн.).

Також ваговими джерелами доходів бюджетів розвитку залишаються надходження від продажу землі (1,3 млрд. грн.) та від відчуження майна, що знаходиться у комунальній власності (550,7 млн. грн.). Водночас слід зауважити, що ці надходження порівняно з відповідними показниками 2010 року зменшилися.

Крім зазначених джерел надходжень, до бюджету розвитку включаються й інші види доходів: дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств; доходи від операції з кредитування та надання гарантій; субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів. Водночас надходження від цих джерел разом за всіма місцевими бюджетами становлять лише 155,4 млн. грн., або 1,2% усіх доходів бюджету розвитку.

За даними Державного казначейства України, у 2011 році було перераховано майже 94,9 млрд. грн. міжбюджетних трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджетів, що становить 98% річного плану. З них до загального фонду місцевих бюджетів надійшло 99,0% річного плану. До спеціального фонду надійшло 87,3% від планового обсягу на рік.

Частка міжбюджетних трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів становила 52,3%, що на 3,2 в.п. більше, ніж відповідний показник попереднього року (див. Рисунок 1.17)

Рисунок 1.17 - Динаміка трансфертів із державного бюджету до місцевих бюджетів за 2006-2011 роки

Традиційно у структурі трансфертів найбільшу частку - 46,0% складає дотація вирівнювання (у 2010 році вона становила 56,1%). Частка субвенцій з соціального захисту практично відповідає рівню 2010 року і становить 38,0%.

Дотація вирівнювання була перерахована в обсязі 43,6 млрд. грн. (відповідний показник 2010 року теж складав 43,6 млрд. грн.) (див. Рисунок 1.18).

Поряд цим мало місце зменшення на 61,2% обсягу коштів, що передаються з місцевих бюджетів до державного бюджету. Таким чином, чистий трансферт вирівнювання склав понад 41,1 млрд. грн., що на 10,5% більше, ніж відповідний показник минулого року.

Рисунок 1.18 - Динаміка трансфертів із державного бюджету до місцевих бюджетів за 2006-2011 роки

За останні роки спостерігається поступове зростання дохідної частини місцевих бюджетів, але це зростання незначне перевищує рівень інфляції в Україні.

Узагальнені показники найбільш вагомих надходжень до місцеві бюджеті наведені в Додатку Б.

2. Аналіз формування доходів місцевих бюджетів та тенденції розвитку

.1 Аналіз загальних залежностей при формуванні доходної частини місцевих бюджетів

Сучасна практика розвитку місцевого самоврядування в різних країнах свідчить, що природа місцевого самоврядування не може бути визначена однозначно, зокрема, паралель між повноваженням органів влади різних рівнів провести досить важко.

У процесі формування доходів місцевих бюджетів реалізується три найважливіших суспільних функції: інституційна, узгоджувальна та організаційна.

Інституційна функція у процесі формування доходів місцевих бюджетів здійснюється шляхом підтримки розвитку інституту місцевого самоврядування, зміцнення його фінансових засад тощо.

Організаційна функція системи формування доходів місцевих бюджетів полягає в координації дій її складових, досягненні взаємної відповідності функціонування її частин за допомогою яких оптимізується процес формування доходів місцевих бюджетів. Система формування доходів місцевих бюджетів являє собою сукупність форм і засобів мобілізації доходів до місцевих бюджетів, а також відносин, які виникають у процесі організації системи фінансування місцевих бюджетів, між органами управління, суб’єкти підприємницької діяльності та громадянами, що є економічною сутністю системи.

Для розширеного аналізу динаміки показників місцевих бюджетів та визначення залежностей та зв’язків від макроекономічних показників, які характеризують обсяги, структуру, якість та ефективність використання економічних та людських ресурсів, необхідно провести математичну обробку первинних даних офіційних статистичних матеріалів Держкомстату [32] (Додаток Б).

Аналіз проводитиме гіпотетико - дедуктивним методом [2]. Цей метод полягає у створені системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпотез. Гіпотеза є формою осмислення фактичного матеріалу, переходу від фактів до законів; це припущення про існування певних явищ і процесів, істотність якого невизначена, проблематична. Вона має імовірнісний характер, в її формуванні беруть участь інтуїція, здогадка, уява, індуктивне узагальнення, досвід, кваліфікація. На основі її відбувається систематизація раніше накопичених знань і здійснюється пошук нових наукових результатів. З логічної точки зору гіпотетико - дедуктивний метод є ієрархічною системою гіпотез, ступінь абстрактності яких зростає з віддаленням від емпіричного базису.

Для визначення тісноти та значимості зв’язку між макроекономічними показниками соціально - економічного розвитку (далі - зовнішні показники) та найбільш вагомими показниками надходжень місцевих бюджетів (внутрішні показники) проводимо перехресний веєрний кореляційний аналіз. При цьому для аналізування береться період 2004-2011 років.

Оцінюючи коефіцієнт кореляції і критерій Фішера для кожної з пар показників знайдемо зовнішні показники, які не впливають або незначно впливають на формування дохідної частині місцевих бюджетів:

- кількість зайнятого та безробітного населення у складу економічно активного;

- середнеоблікова кількість штатних працівників;

- коефіцієнті старіння та смертності населення;

- індекс споживчих цін;

- кількість виробленої електроенергії;

- кількість загальної площі житла введеного в експлуатацію;

- частка підприємств, що займалися інноваціями;

- питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової;

- кількість туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності України та кількість екскурсантів.

Помірно впливають на формування доходів місцевих бюджетів таки показники:

- коефіцієнт міграційного проросту населення;

- вартість основних засобів та їх ступінь зносу;

- рентабельність сільськогосподарського виробництва;

- інвестиції в основній капітал.

Помітно впливають на формування доходів місцевих бюджетів:

- загальна кількість населення;

- кількість економічно активного населення;

- кількість пенсіонерів;

- наявність об’єктів роздрібної торгівлі и ресторанного господарства - підприємств (юридичних осіб), кількість ринків з продажу споживчих товарів;

- оптовий товарообіг;

- обсяг реалізованої промислової та виробництва сільськогосподарської продукції;

- кількість підприємств готельного типу;

- доходи населення на 1 особу;

- середнемісячна заробітна плата найманих працівників;

- квінтільний коефіцієнт диференціації загальних доходів населення та частка населення з середнедушовими доходами у місяць, нижче прожиткового мінімуму.

Також помітно впливає на показник доходів місцевих бюджетів коефіцієнт народжуваності населення. Можливо припустити, що вплив даного показника існує у зв'язку з виплатою допомоги при народженні дитини, тобто збільшується дохід домоволодінь і відповідно - їх витрати.

Дуже сильно впливають на формування доходів місцевих бюджетів наступні показники:

- ВВП у розрахунку на 1 особу;

- обсяг роздрібного товарообороту підприємств (юридичних осіб).

При цьому більшість вищевказаних показників переважно впливають на формування загального фонду місцевого бюджету, але найбільш усьому - ВВП у розрахунку на 1 особу, середнемісячна заробітна плата найманих працівників, обсяг реалізованої промислової продукції, обсяг роздрібного товарообороту підприємств (юридичних осіб).

Обсяг роздрібного товарообороту також значніше усього впливає на показники доходів спеціального фонду місцевих бюджетів; майже на рівні з них відзначено і вплив оптового товарообігу. Достатньо високий вплив на доходи спеціального фонду відзначається показником зайнятого населення.

Що стосується впливу окремих макроекономічних показників на показники дохідної частини місцевих бюджетів за джерелами наповнення, то виявляються кілька стійких зв'язків між показниками.

Так, помітно впливає на оплату податку з доходів фізичних осіб квінтільний коефіцієнт диференціації загальних доходів населення, частка населення з середньодушовими доходами ц місяць менше ніж прожитковий мінімум та дуже сильно впливає показник ВВП, обсяг реалізованої промислової продукції, роздрібний товарообіг. Показово, що крім основних економічних показників, таких як оптовий товарообіг, помітно впливає на зміну показників цього податку, що надходить у місцевий бюджет, і показник зміни кількості підприємств готельного типу.

На оплату за землю дуже сильно впливають показники кількості підприємств ресторанного та готельного господарства і обсяг виробництва сільськогосподарської продукції.

Сильний зв'язок виявлено між показником справляння місцевих податків і зборів та квінтільним коефіцієнтом диференціації загальних доходів населення.

На неподаткові надходження до місцевих бюджетів дуже сильно окрім показника ВВП також впливають показник середнємісячної заробітної плати найманих працівників, роздрібного товарообороту та кількості підприємств готельного типу.

У складі неподаткових надходжень одним з джерел є показник доходів від власності та підприємницької діяльності. Значний вплив саме на цієї показник надає оптовий товарообіг.

Помітний вплив на такий показник у складі неподаткових платежів як власні надходження бюджетних установ окрім ВВП надає показник кількості об’єктів роздрібної торгівлі (юридичних осіб) та підприємств готельного типу.

Таким чином, можна зробити висновки, що на показники доходів у місцеві бюджети за окремними джерелами крім таких показників, як ВВП та роздрібного товарообороту впливають також показники соціального забезпечення населення та наявність підприємств ресторанного господарства та готельного типу. Причому останній показник показав такий вплив, як за рахунок стрімкого зростання кількості таких підприємств, так і введення з 2011 року туристичного збору у складі місцевих податків і зборів.

2.2 Аналіз динаміки доходної частини місцевих бюджетів з використанням коефіцієнта еластичності

Бюджетні явища перебувають у безперервному розвитку. Ці зміни в часовому просторі бюджетна статистика вивчає за допомогою побудови й аналізу часових рядів динаміки.

Часовий ряд бюджетних показників - це послідовність чисел, які характеризують зміну того чи іншого бюджетного явища в часі. Елементами часового ряду є перелік хронологічних дат (моментів) або інтервалів часу і конкретні значення відповідних статистичних показників, які називаються рівнями ряду. Тобто рівень ряду - це абсолютна величина кожного члена часового ряду, всі рівні ряду характеризують його динаміку. При вивченні динаміки важливі не тільки числові значення рівнів, а і їх послідовність. Взявши будь - який інтервал за одиницю, послідовність рівнів запишемо так: у1, у2, у3,…, уn.

Будь-який часовий ряд у межах періоду з більш-менш стабільними умовами бюджетного розвитку виявляє певну закономірність зміни рівнів - загальну тенденцію (основний напрям розвитку). Одним рядам притаманна тенденція до зростання, іншим - до стабільності або зниження рівнів бюджетного явища. Зростання чи зниження рівнів часового ряду, в свою чергу, відбувається по-різному: рівномірно, прискорено й уповільнено.

Рівномірне зростання (або зниження) існує в тому разі, якщо воно здійснюється з однаковою абсолютною швидкістю, тобто коли ланцюгові абсолютні прирости є однаковими.

За прискореного зростання чи зниження ланцюгові прирости систематично збільшуються по абсолютній величині.

За уповільненого зростання (зниженні) ланцюгові прирости зменшуються, кожен наступний приріст є меншим за величиною від попереднього.

У цьому розділи оглянемо доходну частину системи місцевого бюджетування регіонів; на основі обчислених коефіцієнтів еластичності зробити порівняння динаміки доходів місцевих бюджетів з динамікою доходів зведеного бюджету України.

У системі бюджетування для оцінки залежності результативної ознаки від чинників, які її визначають, можна використати коефіцієнти еластичності. Вони характеризують відносні зміни рівня результативної ознаки на кожен відсоток зміни незалежної змінної - чинника, у ролі якого можуть фігурувати складові бюджетної системи.

Припустімо, залежність між рівнем результативної ознаки y і рівнем показника х визначено функцією f(x). Абсолютний розмір приросту чинника позначимо через ∆х, а відносний ∆х/x. Тоді абсолютний приріст результативної ознаки становитиме ∆у = f (x + ∆х) - f(x), а відносний - ∆y/y. Коефіцієнт еластичності, який відображає відношення приросту результативної ознаки та чинника, що визначає його, буде таким:

. (2.1)

Для бюджетно-статистичного аналізу значний інтерес становить порівняння за допомогою коефіцієнтів еластичності динаміки частин будь-якої бюджетної сукупності (наприклад, місцевого бюджетів) з динамікою всієї сукупності бюджету.

Коефіцієнти еластичності можна використати, аналізуючи бюджетні явища, які вивчаються за допомогою групувань. Так, у системі бюджетування можна визначити, як при зростанні зведеного бюджету на 1% зростають кошти місцевих бюджетів.

Для порівняльного аналізу динаміки доходів місцевих бюджетів використано коефіцієнти еластичності. Для розрахунку коефіцієнта еластичності у якості показника зміной x використаємо показники доходів зведеного бюджету, у якості показника функції y - показник доходів місцевих бюджетів. Результати розрахунків відображаємо у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Динаміка коефіцієнтів еластичності доходної частини бюджетної системи України за 2004-2011 роки

Роки	Абсолютний приріст доходів зведеного бюджету ∆x, млрд. грн	Абсолютний приріст доходів місцевих бюджетів ∆y, млрд. грн	Відносний приріст доходів зведеного бюджету ∆x/x	Відносний приріст доходів місцевих бюджетів ∆y/y	Коефіцієнти еластичності доходів місцевих бюджетів до доходів зведеного бюджету, %
2004-2005	42,7	6,7	0,47	0,28	0,61
2005-2006	37,6	9,6	0,28	0,32	1,13
2006-2007	48,1	18,4	0,28	0,46	1,65
2007-2008	78,0	15,6	0,35	0,27	0,75
2008-2009	-9,3	-2,9	-0,03	-0,04	1,26
2009-2010	25,8	9,5	0,09	0,13	1,50
2010-2011	83,9	6,0	0,27	0,07	0,28

Отримані коефіцієнти еластичності використовуються для прогнозу їх значення на перспективу. На рисунку 2.1 наведено графік еластичності доходів місцевих бюджетів від доходів зведеного бюджету, де показано фактичні значення коефіцієнтів еластичності за роки ретроспективи і вирівняна крива еластичності. Вирівнювання здійснено методом найменших квадратів.

Рисунок 2.1 - Графік еластичності доходів місцевих бюджетів України від доходів зведеного бюджету

Згідно з кривою еластичності доходів місцевих бюджетів від доходів зведеного бюджету у 2012 році коефіцієнт еластичності буде дорівнювати 1,07, тобто при зміні доходів зведеного бюджету на 1% доходи місцевих бюджетів зміняться на 1,07.

Виходячи з графіка еластичності, зображеного на рисунку 2.1 за період 2004-2007 роки, бачимо, що доходи місцевих бюджетів мають прискорене зростання порівняно з доходами зведеного бюджету, динаміка доходів місцевого бюджету значно випереджає динаміку доходів зведеного бюджету.

У 2008 році спостерігається в діаграмі еластичності - коефіцієнт за період 2007-2008 роки часу дорівнює 0,75, тобто динаміка зростання місцевого бюджету менше динаміки зростання зведеного бюджету. Це пов'язано з тим, що з кінця 2008 року в Україні виявилися наслідки світової фінансової кризи.

За період 2008-2009 роки коефіцієнт еластичності зріс до 1,26. Проте, враховуючи, що показники доходів зведеного і місцевих бюджетів в 2009 році зменшилися порівняно з 2008 роком, то можна зробити висновки, що зниження показників доходів місцевих бюджетів відбувається в 1,26 разів швидше, ніж зниження доходів зведеного бюджету.

За період 2009-2010 роки, коли наслідки світової фінансової кризи були подолані, коефіцієнт еластичності зріс до 1,5. Тобто, при збільшенні доходів зведеного бюджету на 1% доходи місцевих бюджетів збільшилися на 1,5%.

Зниження коефіцієнта еластичності в 2011 році до 0,28 пов'язано з набранням чинності нового Податкового й Бюджетного кодексів. У зв'язку з цим відбувся перерозподіл джерел доходів у структурі бюджетну систему України. Також на таке незначне зростання вплинуло зменшення надходжень податку на доходи фізичних осіб, який складав в 2011 році 62,5% у доходах місцевих бюджетів.

Зазначимо, що, згідно зі змінами до Бюджетного кодексу 50% обсягу податку на доходи фізичних осіб, який справляється на території міста Києва, зараховується до Державного бюджету (раніше усі 100% цього податку залишалися у бюджеті міста Києва).

Крім того, у 2011 році суттєво скоротився обсяг доходів від операції з капіталом на 28,4% менше, ніж у 2010 році.

Таким чином, при прогнозуванні слід враховувати, що при побудові функції залежності зміни доходів місцевих бюджетів від зміни доходів зведеного бюджету був порушений основний принцип про незмінність інших умов (зовнішніх чинників).

Однак прогнозний показник коефіцієнта еластичності таки може досягти 1,07 у зв'язку з тим, що в 2012 році місцевими органами самоврядування були визначені ставки місцевих податків і зборів (в межах повноважень), проведена нова оцінка землі, оптимізовані цільові фонди.

2.3 Аналіз фінансової автономії місцевих органів влади і фінансової стійкості місцевого бюджету

У контексті політичних та соціально - економічних процесів, що відбуваються в Україні, особливого значення набувають питання підвищення ролі і статусу місцевого самоврядування шляхом розширення фінансової автономії місцевих бюджетів. Без фінансової автономії неможливо існування місцевого самоврядування, а також державної влади, організованої за принципом розподілу функції між рівнями влади.

Фінансова автономія - це, по-перше, наявність в органів місцевого самоврядування прав самостійного прийняття рішень щодо формування своїх бюджетів та фінансування завдань і повноважень з метою забезпечення гідних умов для життєдіяльності громадян територіальних одиниць; по-друге, це реальна можливість місцевих органів за рахунок наявних в їх розпорядженні матеріально - фінансових ресурсів забезпечувати населення суспільними товарами та послугами якісно і в повному обсязі. Відповідно до цього доцільно зазначити, що фінансова незалежність певною мірою визначається обсягом наявних фінансових ресурсів у розпорядженні місцевих органів управління як надійної бази для вирішення власних завдань.

Як свідчать статистичні дані, доходи місцевих бюджетів з кожним роком збільшуються, але сам обсяг доходів не може свідчити про фінансову самостійність місцевих органів влади. Зростання доходів покликає необхідністю покриття все більших видатків, що пов’язано з підвищенням вартості життя населення країни, подорожчанням послуг, особливо соціального характеру. Таким чином, для аналізу рівня автономності місцевих бюджетів необхідне запровадження системи показників фінансової автономії місцевих органів влади.

У наукових працях [31] запропоновані декілька показників, які стосуються доходної бази місцевих бюджетів. Ці показники розраховуються для кожного муніципального утворення окремо.

За економічною суттю та залежно від порядку зарахування доходи місцевих бюджетів поділяються на власні, закріплені та регулюючі. В Бюджетному кодексі немає поділу доходів на власні та закріплені, а застосовується поняття «кошика доходів». Згідно з цим документом, доходна частина місцевих бюджетів складається з доходів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (закріплені доходи) - кошик 1, та тих, що не враховуються (власні доходи) - кошик 2. Склад кошиків доходів наведено у Бюджетному кодексі.

Показник рівня незалежності доходної бази місцевих органів влади від доходної бази центральних органів влади визначає частку власних доходів у загальному обсязі доходної бази.

(2.2)

де ДВ - доходи власні, Д - загальний обсяг доходів.

Цей показник є найбільш універсальним показником рівня самостійності місцевого бюджету, тому що він вказує на ступінь залежності доходних джерел місцевих органів влади від їхньої власної діяльності та власних рішень. Саме власні доходи є визначальними для місцевих бюджетів.

Відповідно до Закону Україні «Про місцеве самоврядування в Україні» основою самостійності місцевих бюджетів є власні та закріплені, тобто делеговані, або передані державною владою на довгострокової основі доходи. Наступний показник - це показник рівня самостійності місцевих бюджетів з урахуванням переданих доходів. Він визначає частку власних та закріплених доходів у доходних базах місцевого бюджету.

(2.3)

де ДЗ - доходи закріплені.

Одним з найважливіших показників є показник рівня податкової ініціативи місцевих органів влади або показник питомої ваги доходів місцевих бюджетів від надходжень місцевих податків і зборів, який характеризує частину доходів місцевого бюджету, що формується за рахунок місцевих податків та зборів, встановлених органами влади відповідно до чинного законодавства.

(2.4)

де МПЗ - місцеві податки і збори.

Відповідно до чинного законодавства місцеві ради зобов’язані встановлювати на своїй території визначений перелік місцевих податків і збрів за наявності об’єктів оподаткування. Але в більшості випадків місцеві органи влади або не мають об’єктів оподаткування, або не виявляють ініціативи щодо їх впровадження. Виникає необхідність підвищення зацікавленості органів влади в розширенні бази оподаткування за рахунок цих надходжень. Місцеві податки і збори повинні стати вагомим та надійним джерелом наповнення місцевих бюджетів.

Наступний показник - показник питомої ваги незв’язаних субсидій у доходах місцевих бюджетів. Показник відображає обсяги фінансової допомоги з боку держави, які не мають конкретної мети і використовуються як засіб для зміцнення власної дохідної бази місцевих органів влади. Таким чином, мається на увазі обсяг дотацій вирівнювання, що перераховується до місцевих бюджетів для покриття витрат, які не мають конкретного призначення.

(2.5)

де Т_д - трансферти надходження у вигляді дотації.

Але місцеві бюджети отримують від центральної влади також субвенції, які спрямовуються на фінансування конкретних заходів, тому доцільно визначити значення цього показника в загальному обсязі доходів, а також у всіх трансфертних надходжень у складі доходів місцевих бюджетів. Тому вважаємо за необхідне розширити цей показник ще двома показниками, а саме: показником частки субвенцій та частки трансфертних надходжень взагалі в доходах місцевих бюджетів. Цей показник має також назву як показник фінансової залежності місцевих органів від центральної влади.

(2.6)

де Т_с - трансферти надходження у вигляді субвенції.

(2.7)

де Т - загальна сума трансфертних надходжень.

Розширення видаткових повноважень, високий рівень соціальних зобов’язань при недостатності фінансових ресурсів у розпорядженні місцевих органів влади потребують з кожним роком все більше допомоги з боку держави.

Уряд країни передбачає забезпечення мінімального рівня суспільних послуг для кожної території, незалежно від її податкоспроможності. Здійснюється це шляхом міжбюджетного регулювання. Залежність від дотацій вирівнювання зростає більшими темпами, ніж від субвенцій, що свідчить про недостатність фінансових ресурсів у розпорядженні місцевих органів влади. Отже, забезпечення видаткових функцій здійснюється не за рахунок зростання поточних доходів, а за рахунок трансфертних надходжень, що збільшує залежність місцевих органів влади від центральної та знижує рівень фінансової автономії місцевого самоврядування.

Восьмий показник системи характеризує залежність доходів місцевих бюджетів від окремих дохідних джерел, показує реальну фінансову автономію місцевих органів влади.

(2.8)

де ДО - доходи від окремного джерела.

В запропонованій системі показників підкреслюється, що місцеві органи влади не повинні залежати при формуванні своїх доходів від певних суспільних груп, від яких ці доходи надходять до бюджету.

Крім наведених вище показників визначається ще коефіцієнт податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці як важливий показник фінансової автономії. Цей показник характеризує абсолютний обсяг валового внутрішнього продукту, що виробляється на душу населення і може бути об’єктом комунального оподаткування. Розраховується показник як співвідношення між податкоспроможністю окремої території та середньою податкоспроможністю в межах країни. За допомогою коефіцієнта (індексу) відносної податкоспроможності згідно з чинним законодавством прогнозуються доходи місцевих бюджетів. Якщо цей коефіцієнт менший за 1, то територія отримує дотацію, якщо більший за 1, то ця територія є донором і перераховує частину доходів до Державного бюджету. Таким чином, від податкоспроможності території залежить рівень її фінансової автономії.

Розглянута система показників засвідчує різні аспекти фінансової автономії місцевих органів влади, але, на нашу думку, вона потребує додаткових показників для більш детального аналізу та якісної оцінки рівня фінансової автономії місцевого самоврядування з метою прийняття правильних управлінських рішень.

Доцільність уведення додаткових показників покликана перш за все змінами, що відбулися в законодавстві України і відповідно в підходах до формування дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів. Як було зазначено раніше, Бюджетний кодекс запровадив розподіл доходів місцевих бюджетів на два кошики. Фінансування видатків з місцевих бюджетів здійснюється відповідно до принципу субсидіарності, тобто наближення послуг кінцевому споживачу. Прийняття Бюджетного кодексу та інших документів законодавчого та нормативного характеру стало відправною базою доопрацювання розглянутої системи показників фінансової автономії місцевого самоврядування.

Визначимо цей показник як показник рівня податкової автономії, який характеризує частку податків, на обсяг яких місцеві органи влади можуть самостійно впливати, в податкових надходженнях.

(2.9)

де МПЗС - місцеві податки та збори, за якими місцева влада самостійно встановлює ставки та надає пільги; ПД - податкові надходження.

Встановлюючи самостійно податки та збори, органи місцевого самоврядування мають можливість планувати свій бюджет завчасно, передбачаючи власні надходження. При впровадженні місцевих податків та зборів, платниками яких є юридичні та фізичні особи відповідної території, місцеві органи влади повинні враховувати, що рівень місцевих податків співвідноситься платниками з рівнем та якістю наданих послуг. Тому формування доходів за рахунок місцевих податків та зборів має узгоджуватися з принципом територіальної прив’язки. Перелік місцевих податків та зборів, ставки та граничний розмір їх зборів обмежено законодавчо, відповідно обмежена і фінансова незалежність при впровадженні цих податків. Реальний рівень фінансової автономії пов’язаний, перш за все, з можливістю впливу на розмір та ставку місцевих податків, надання податкових пільг, а також самостійного впровадження додаткових місцевих зборів. Це положення є принциповим з точки зору створення надійних основ для місцевого самоврядування.

Незважаючи на те, що власні та закріплені доходи забезпечують фінансову самостійність місцевих бюджетів, на наш погляд, доцільно введення двох показників за співвідношенням кошиків доходів. Показник фінансової самостійності (співвідношення кошика 2 і кошика 1) - відображає перевищення власних доходів над закріпленими і характеризує реальний рівень самостійності бюджету. Зростання цього коефіцієнту свідчить про розширення фінансової автономії місцевих бюджетів.

(2.10)

(2.11)

де ДК1 - доходи кошика 1; ДК2 - доходи кошика 2.

Показник фінансової залежності (співвідношення кошика 1 і кошика 2) - показник, зворотний попередньому показнику, відображає перевищення закріплених доходів над власними.

(2.12)

(2.13)

Базою для формування доходної частини місцевих бюджетів повинні бути податкові надходження, тому доцільно введення показника, який характеризує частину податкових доходів у доходах місцевого бюджету. Саме податкові надходження забезпечують сталість дохідних джерел місцевих бюджетів, а податкові методи формування доходів є превалюючими в умовах ринкової економіки. Показник визначає фінансову самодостатність місцевих органів влади.

(2.14)

Показник стійкості доходної бази - показник, який характеризує частку податкових та неподаткових надходжень у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів. До неподаткових надходжень належать: власні надходження бюджетних установ; адміністративні збори і штрафи; плата за оренду цілісних майнових комплексів; дивіденди, нараховані на акції господарських товариств; інші надходження. Це джерело доходів є важливим для забезпечення фінансової незалежності місцевих органів влади від центральної влади, тому що місцеві органи можуть впливати на зростання цих надходжень. Таким чином, податкові та неподаткові надходження забезпечують стійкість дохідної бази місцевих бюджетів. Зростання цього коефіцієнту свідчить про зростання фінансової самостійності місцевих бюджетів.

(2.15)

де НД - неподаткові надходження.

Показником, який характеризує якість структури доходів, є показник співвідношення податкових і неподаткових надходжень. Неподаткові надходження не можуть розглядатися як надійні та прогнозовані надходження, тому зростання їх частини свідчить про зниження ініціативи місцевих органів влади щодо зусиль зі збільшення податкових надходжень.

(2.16)

Доцільно впровадження показника стабільності доходної частини місцевого бюджету, який розраховується як співвідношення податкових надходжень до трансфертів. Цей показник характеризує фінансову самостійність та стабільність доходів місцевих органів влади.

(2.17)

Принципово важливим є показник співвідношення власних доходів місцевих бюджетів і трансфертних надходжень з Державного бюджету. Цей показник характеризує незалежність місцевих органів від державної фінансової допомоги і достатність власних джерел для фінансування своїх видаткових повноважень. Зниження показника свідчить про зменшення рівня фінансової автономії.

(2.18)

Ураховуючи нестабільність політичної, економічної ситуації в Україні, без трансфертів неможливо існування місцевого самоврядування. Але система трансфертів повинна бути ефективною, тобто відповідати таким критеріям: достатність доходів, спрямованість на стягнення податків і контроль видатків, справедливість, прозорість і стабільність.

Таким чином, удосконалена система показників фінансової автономії, яки з різних боків характеризують рівень фінансової незалежності місцевих органів влади. Застосування запропонованої системи показників фінансової автономії повинно сприяти прийняттю місцевою владою рішень та впровадженню заходів щодо виявлення потенційних можливостей, резервів територій, з метою коригування політики формування та напрямів використання коштів місцевих бюджетів для якісного задоволення потреб населення у певних видах послуг.

Формування цієї системи показників повинно базуватися на таких принципах:

комплексність, повнота охоплення та відносна простота показників;

порівнянність показників у часі;

доступність показників для користувачів.

Слід зазначити, що під час аналізу кількісних показників фінансової автономії ми можемо спостерігати лише динаміку процесів, а не кінцевий результат комплексної оцінки необхідного рівня автономії. Позитивна динаміка показників свідчить про ефективну діяльність місцевої влади з управління фінансовими ресурсами, та тенденції соціально-економічних процесів розвитку територіальних утворень.

Під час визначення рівня кількісних показників автономії необхідно враховувати такі основні принципи:

об’єктивності, який полягає в тому, що при розрахунку показників використовується достовірна інформація, представлена органами державної статистики та органами місцевої виконавчої влади;

рівності, який полягає в урахуванні інтересів держави, органів місцевого самоврядування, суб’єктів підприємницької діяльності та населення;

самостійності, який передбачає розрахунок показників органами місцевого самоврядування з метою аналізу стану фінансової незалежності та визначення процесів динаміки.

Система показників фінансової автономії сприятиме вирішенню таких завдань:

виявлення потенційних можливостей та резервів адміністративно-територіальних одиниць;

відслідкування динаміки процесів формування та напрямів використання коштів місцевих бюджетів;

моніторинг заходів місцевих органів влади щодо надання послуг населенню в повному обсязі та на якісному рівні з метою подальшого коригування своїх управлінських рішень.

Ураховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що удосконалена система кількісних показників фінансової автономії дасть змогу здійснювати аналіз та оцінку рівня фінансової незалежності місцевих органів влади для виявлення позитивних або негативних тенденцій, що намітилися в економіці країни, а також виявити спроможність надавати суспільні блага населенню території відповідно до місцевих потреб з урахуванням національних інтересів. Підвищення рівня автономії краще забезпечити за допомогою активізації діяльності місцевих органів влади з формування власної дохідної бази і пожвавлення розвитку території.

Одним з найбільш поширених методичних прийомів аналізу інформації, яка міститься у фінансової звітності місцевих фінансових органів є аналіз бюджетних коефіцієнтів (відносних показників). Для місцевих органів влади проведення всебічного детального бюджетного аналізу з урахуванням бюджетних коефіцієнтів сприяє поліпшенню прийняття бюджетних рішень і підвищенню якості структури бюджету, а також є відправної точкою при формуванні фінансової стратегії соціально - економічного розвитку муніципального утворення, яка впливає на розвиток події у майбутньому.

Важливим аспектом бюджетного аналізу, який здійснюється з виконанням бюджетних коефіцієнтів - показників стану бюджетів, розрахованих як відношення абсолютних бюджетних показників один до одного є проведення аналізу фінансової стійкості місцевих бюджетів.

Враховуючи підходи для існуючих тлумачень, під фінансової стійкістю місцевого бюджету слід розуміти його платоспроможність з дотриманням умови збалансованості його доходів та видатків у довгостроковій перспективі, яка забезпечує органам місцевого самоврядування можливість самостійного, повного і своєчасного фінансування передбачених у бюджеті видатків за рахунок власних та закріплених бюджетних коштів та сприяє стабільному соціально - економічному розвитку території незалежно від коштів вищого рівня.

Виходячи за змісту поняття фінансова стійкість місцевого бюджету при виконанні аналізу фінансової стійкості місцевого бюджету необхідно передбачати оцінку: бюджетної самостійності (спроможності) за рахунок власних та закріплених бюджетних коштів самостійно забезпечити стійкого розвитку території); бюджетної забезпеченості (наявність необхідних доходних джерел у обсязі, достатньому для задоволення всіх потреб території); бюджетної збалансованості (раціональне співвідношення обсягу доходів та видатків місцевого бюджету, яке створює умови для уникнення дефіциту або профіциту бюджету).

Вищезазначені напрямки оцінки фінансової стійкості місцевого бюджету проводяться з виконанням наведених у таблиці 2.2 бюджетних коефіцієнтів [21].

Таблиця 2.2 - Матриця коефіцієнтів фінансової стійкості місцевого бюджету

Назва показника		Умови	Значення параметру матриці	Умови	Значення параметру у матриці
Оцінка бюджетної самостійності
Коефіцієнт концентрації власних доходів			1		0
Коефіцієнт концентрації власних та закріплених доходів			1		0
Коефіцієнт дотаційної залежності місцевого бюджету (концентрації фінансової допомоги)			1		0
Тримірний показник S_x	-	-	1	-	0
Оцінка бюджетної забезпеченості
Коефіцієнт автономії			1		0
Коефіцієнт фінансової залежності			1		0
Тримірний показник S_y	-	-	1	-	0
Оцінка бюджетної збалансованості						1	0
Тримірний показник S_z	-	-	1	-	0

Представимо систему кількісних показників фінансової стійкості місцевого бюджету у вигляді матриці параметрів, значення якої дорівнює нулю або одиниці в залежності від виконання заданих умов. У результаті розрахунку показників бюджетної самостійності в матрицю ставиться значення 0 або 1, яке переважно з трьох отриманих коефіцієнтів, у результаті розрахунку бюджетної забезпеченості - з двох. При цьому певний набір отриманих даних повинен відповідати встановленому типу фінансової стійкості (таблиця 2.3), який обирається згідно тримірну показнику ситуації.

Таблиця 2.3 - Матриця визначення типу фінансової стійкості місцевого бюджету

Значення тримірного показнику			Тип фінансової стійкості	Характеристика
S_x	S_y	S_z
1	1	1	абсолютна	Абсолютно стійкій місцевий бюджет, який практично не вимагає додаткових вкладень з вищестоящого бюджету (виключення може становити фінансування виконання делегованих повноважень). Має достатній обсяг власних доходних джерел для покриття видаткових зобов’язань. Територія стабільно розвивається, фінансово незалежна, соціально стабільна.
0	1	1	нормальна	У місцевого бюджету є деякі проблеми з фінансуванням видатків за рахунок власних доходів, виникає потрібна у залучені додаткових ресурсів, які перераховуються на довготривалій основі, що в перспективі дозволить стабілізувати його становище та динамічно розвиватися. У свою чергу це призведе до зниження потреби у фінансовій допомозі від бюджетів вищого рівня.
1	0	1
1	1	0
1	0	0	нестійка	Д якій потребує коригування програми соціально-економічного розвитку. Вимагає значної допомоги з вищестоящого бюджету та контролю за динамікою основних соціально - економічних показників розвитку регіону с метою своєчасного реагування.
0	1	0
0	0	1
0	0	0	кризисна	Депресивний місцевий бюджет зі стагнуючим станом економіки, що характеризується застоєм виробництва і торгівлі протягом тривалого періоду, який супроводжуються збільшенням численності безробітних, знищенням заробітної плати і рівня життя населення. Потребує активної фінансової допомоги з бюджетів вищого рівня. Необхідна розробка стратегії, програми економічного і соціального розвитку.

Найважливішою умовою ефективного соціального розвитку місцевого бюджету є формування та реалізації стратегії забезпечення його фінансової стійкості обраної відповідно до типу фінансової стійкості території (таблиця 2.4).

Основними завданнями стратегічних орієнтирів забезпечення фінансової стійкості місцевого бюджету є: визначення та його бюджетного потенціалу, для забезпечення всіх потреб території, стійкого соціально - економічного розвитку території за рахунок власних та закріплених доходних джерел; достатність дохідної частини місцевого бюджету та її відповідність видатковим зобов’язанням; найбільш ефективне та результативне використання бюджетного потенціалу місцевого бюджету.

Таблиця 2.4 - Матриця визначення стратегії соціально - економічного розвитку місцевого бюджету відповідно до типу його фінансової стійкості

Тип фінансовій стійкості	Зміст фінансової стратегії (стратегічні орієнтири для прийняття управлінських рішень)
абсолютний	Стратегія інноваційного розвитку. Це найбільш ефективніший стратегічний орієнтир для нарощування інноваційної активності та створення сприятливого інвестиційного іміджу території за рахунок широкого впровадження сучасних технологій при забезпеченні збалансованості темпів економічної і соціальної динаміки; зміцнення конкурентоспроможності за рахунок формування конкурентних переваг; стабільного зростання виробництва за рахунок збільшення завантаження та модернізації наявних виробничих потужностей.
нормальний	Стратегія стабільного розвитку (нарощування бюджетних можливостей) Передбачає активізацію роботи місцевих органів самоврядування з розширення податкових та неподаткових джерел формування доходної частини місцевого бюджету за рахунок виявлення резервів та напрямів нарощування власних та закріплених доходів.
нестійкій	Стратегія результативності. Передбачає реалізацію комплексних доходів з метою виходу з фінансово нестійкого стану в найближчий термін за рахунок поліпшення адміністрування податків, оптимізації структури податкових платежів з метою збільшення податкових надходжень, рівня їх стягнення та поповнення дохідної частини місцевого бюджету, а також за рахунок підвищення ефективності використання фінансових ресурсів (їх максимально можливого результативного та цільового використання).
кризисний	Стратегія стабілізації (підтримки). Характеризується високим рівнем бюджетної підтримки та повної залежності від бюджетів вищого рівня. Для поліпшення фінансового стану місцевого бюджету необхідно обрати один тактичний пріоритет, на реалізацію якого будуть спрямовані максимальні зусилля органів місцевого самоврядування і ресурси території, що забезпечить певні позитивні зрушення у його фінансового стані.

Така оцінка фінансової стійкості місцевого бюджету дає можливість: проведення не лише динамічних, а й регіональних порівнянь фінансової стійкості; здійснювати пошук та визначення втрачених можливостей використання фінансових ресурсів з метою підвищення рівня бюджетної автономії території; виявити фактори, яки впливають на фінансовий стан місцевого бюджету; більш якісно та ефективно управляти місцевим бюджетом; оцінити ефективність діяльності місцевих органів самоврядування; приймати управлінські рішення, щодо визначення напрямів розвитку місцевого бюджету та обґрунтувати його фінансову стратегію.

2.4 Шляхи удосконалення формування доходної частини місцевих бюджетів

Наразі в Україні існує низка проблем у фінансовому забезпеченні органів місцевого самоврядування, зокрема пов’язаних із суттєвим домінуванням трансфертів над власними фінансовими ресурсами, обмеженістю частки надходжень від бюджетного оподаткування тощо. Так, надходження місцевих бюджетів уже наполовину складаються із трансфертів з державного бюджету. Частка трансфертів на 2011 рік у доходах місцевих бюджетів становіть 52,3%.

Податок з доходів фізичних осіб практично залишається єдиним стабільним джерелом доходів місцевих бюджетів. У їх структурі (без урахування міжбюджетних трансфертів) на 2011 рік він становить 62,5%.

Доходи бюджету розвитку складаються, в основному з вичерпних нестабільних джерел. Їх частка в загальному обсязі доходів місцевих бюджетів становить у 2011 році 15,3%.

В умовах обмеженості ресурсів місцевих бюджетів досягнення цієї мети вимагає пошуку нових фінансових джерел і визначення шляхів ефективного використання існуючих ресурсів.

Як зазначили учасники сьомого Фінансово-економічного форуму «Зміцнення фінансового потенціалу місцевого розвитку», організованого Інститутом бюджету та соціально-економічних досліджень за підтримки USAID, у теперішній час існує три основні напрями, розвиток яких дозволить зміцнити фінансовий потенціал місцевих бюджетів:

. Перерозподіл доходів місцевих бюджетів зі спрямованням їх окремих видів до бюджету розвитку;

2. Покращення доступу місцевих бюджетів до кредитних ресурсів та зростання спроможності міст щодо залучення альтернативних джерел фінансування;

. Підвищення ефективності та прозорості використання коштів бюджетів.

Таким чином, ураховуючи обмеженість ресурсів бюджету розвитку місцевих бюджетів, необхідність вжиття заходів щодо зміцнення потенціалу місцевого розвитку, ефективного використання наявних та забезпечення залучення додаткових фінансових ресурсів, з метою підвищення спроможності органів місцевого самоврядування щодо реалізації проектів, необхідних для сталого розвитку місцевої інфраструктури.

Визначаються наступні основні напрями удосконалення формування доходної бази місцевих бюджетів.

1. Щодо збільшення доходів для забезпечення фінансового потенціалу місцевих бюджетів:

1.1. Внести зміни до Бюджетного та Податкового кодексів України щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб не за місцем юридичної реєстрації роботодавця (юридичної особи), а за містом наявності виробничих потужностей, де працює фізична особа.

1.2. Внести зміни до статті 71 Бюджетного кодексу України щодо зарахування до бюджету розвитку частини надходжень податку на прибуток підприємств у розмірі не менше ніж 10%, що сприятиме збільшенню інвестиційної складової місцевих бюджетів та забезпечить органи місцевого самоврядування стабільним та прогнозованим джерелом доходів. За оціночними даними, це збільшило б доходи бюджету розвитку місцевих бюджетів на 4 млрд. грн. (річний плановий показник надходжень цього податку становить коло 45 млрд. грн.).

1.3. Ураховуючи те, що житловий фонд є частиною інфраструктури населених пунктів, находження від його оподаткування природно спрямовувати на її покращення і розвиток; це означає необхідність зарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до бюджету розвитку місцевих бюджетів. Відповідне внесення змін до статей 69 і 71 Бюджетного кодексу дозволить збільшити місцевий ресурс розвитку (згідно з пояснювальну записку до проекту Податкового кодексу України) на 100 млн. грн.

Також варто здійснити методологічно - організаційні заходи за належної реалізації статті 265 Податкового кодексу України щодо впровадження з 1 січня 2013 року податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

1.4. Ще одним із реальних джерел поповнення бюджету розвитку можуть бути надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності. Фінансовий ресурс цього джерела визначено в бюджеті на поточний рік у розмірі 0,6 млрд. грн. У теперішній час ці кошти, відповідно до пункту 14 частини 1 статі 69 Бюджетного кодексу України, надходять до загального фонду місцевого бюджету, що практично нівелює сутність та цільове спрямовання зазначеного платежу. Внесення змін до статей 69 та 71 для спрямування таких платежів до бюджету розвитку сприйме, зокрема, проведенню капітальних ремонтів та оновленню основних засобів що у свою чергу, забезпечить збільшення надходжень, у тому числі з орендної плати.

1.5. З прийняттям Податкового кодексу податок з власників транспортних засобів, кошти від надходження якого спрямовуються на фінансування дорожнього господарства, був скасований і замінений на збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Спрямовання до бюджету розвитку місцевих бюджетів частини акцизного податку з нафтопродуктів і транспортних засобів розміром не менше 25% може стати компенсатором втрат місцевих бюджетів (близько 2 млрд. грн.) через відміну податку з власників транспортних засобів. Внесення відповідних змін до статі 71 Бюджетного кодексу дозволить також забезпечити цільове використання цих надходжень на ремонт і реконструкцію доріг.

.6. З метою збільшення надходжень від плати за землю необхідно:

− удосконалити адміністрування плати за землю, забезпечивши прискорення процесу інвентаризації земель та проведення грошової оцінки земельних ділянок, поліпшення міжвідомчого обміну інформацією про об’єкти оподаткування (земельні ділянки) та суб’єкти оподаткування (власники землі, землекористувачі та орендарі), а також упровадити механізм набуття на конкурсних засадах права на оренду земельних ділянок;

− установити плату за землю для землекористувачів, які, відповідно до Земельного кодексу України, не мають права на постійне користування земельними ділянками та в установленому порядку не оформили правовстановлюючі документи на земельні ділянки, у розмірі орендної плати за землю;

− визначити відповідальність землекористувача чи орендаря землі за порушення земельного законодавства з конкретизацією санкцій: за порушення визначених землевласником термінів оформлення документів на землю; за використовування землі без правовстановлюючих документів з моменту виникнення права власності на майно шляхом відшкодування збитків відповідній місцевій раді;

− визначити механізм сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки спільного користування під вбудованими/ прибудованими нежитловими приміщеннями у будинках житлового фонду.

. Щодо узгодження законодавчих актів у частині отримання доходів місцевих бюджетів:

Залишається невирішеним питання спрямовання до доходів обласних та районних бюджетів адміністративних штрафів, як це передбачено пунктом 12 статі 69 Бюджетного кодексу України.

Статтею 213 Кодексу України «Про адміністративне правопорушення» органами, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначено лише виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад, а також створені при них адміністративні комісії. Тобто виконання цієї норми дозволяє спрямовувати доходи від адміністративних штрафів лише до бюджетів цих бюджетів.

З метою забезпечення у повному обсязі надходжень від адміністративних штрафів до всіх рівнів місцевих бюджетів та дотримання вимог Бюджетного кодексу України доцільно внести зміни до Кодексу України «Про адміністративне правопорушення», якими визначити органами, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення, місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад, а також утворені ними в установленому порядку адміністративні комісії.

3. Щодо додаткових та альтернативних джерел фінансування місцевих бюджетів:

3.1. Банківські кредити є одним із реальних інструментів фінансування проектів місцевого розвитку.

Водночас статтею 18 Бюджетного кодексу України встановлено обмеження на загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крім чи територіальною громадою міста боргу у розмірі не більше 100% середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджетного розвитку. При цьому міжнародні фінансові організації та іноземні державні фінансові установи (далі - офіційні кредитори), котрі мають можливості та бажання фінансувати проекти місцевого розвитку, пропонують надання кредитних коштів на умовах, які передбачають поступове повернення основної суми кредитів протягом періоду, що становіть, як правило, більше чотирьох років.

Наприклад, кредитний портфель ЄБРР становить близько 200 млн. дол. США і складається з 10-ти проектів, що реалізуються у секторі комунального господарства, зокрема тепло-, водо забезпечення та міського транспорту. Поряд з цим ще 12 проектів на загальну суму понад 300 млн. дол. США знаходяться на стадії розробки. Усі ці проекти передбачають надання кредитних ресурсів на умовах поступового повернення основної суми боргу протягом довгострокового періоду (від 5 до 10 років). За таких умов навантаження на місцеві бюджети є значно меншими порівняно з випусками облігації місцевої позики з разовим погашенням, які перед кризою були головним способом місцевих запозичень.

Тому, замість існуючого обмеження для граничного обсягу місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою боргу доцільно встановити таке обмеження для обсягу щорічних витрат на погашення місцевого боргу та платежів на виконання гарантованих зобов’язань. При цьому слід розглянути питання щодо визначення особливих умов при встановленні обмеження для кредитів, що надаються міжнародними фінансовими організаціями. Урегулювання цих питань, зокрема, значно покращить потенціал здійснення місцевих запозичень і разом з тим опосередковано впливатиме на оптимізацію місцевого боргу.

Водночас, згідно з частиною 7 статті 17 Бюджетного кодексу, у разі настання гарантійного випадку орган місцевого самоврядування не погашає кредит, а кредитує відповідного суб’єкта господарювання, хоча такі витрати не підкріплені джерелами надходжень. Тому ефективним та обґрунтованим було б встановлення можливості надання в межах витрат бюджету розвитку кредитів комунальними підприємствами для виконання гарантійних зобов’язань та зарахування до надходжень бюджету розвитку коштів від повернення цих бюджетів.

3.2. Велике значення для реалізації проектів інфраструктурного розвитку має залучення для цих цілей приватних коштів, що забезпечується шляхом публічно - приватного партнерства (ППП). Однією з форм забезпечення такого партнерства з боку публічного партнера є бюджетна підтримка.

При реалізації прямої бюджетної підтримки доцільно передбачити у Бюджетному кодексі можливість здійснювати в межах бюджету розвитку не тільки видатки, а й надання відсоткових ставок за кредитами й операціями з фінансового лізингу. Водночас кошти від повернення таких кредитів також мають бути джерелом бюджету розвитку.

Такий підхід є більш ефективним, оскільки забезпечить повернення коштів до бюджету розвитку і дозволить суттєво збільшити кількість інвестиційних проектів, що реалізуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Також це дозволить підвищити відповідальність суб’єктів господарювання за реалізацію інвестиційних проектів та, відповідно, забезпечить максимальний економічний ефект.

Щодо бюджетної підтримки шляхом взяття публічним партнером зобов’язань у вигляді комерційного кредиту / відстрочення оплати за товари та послуги, то застосування такого механізму потребує надання цим зобов’язанням статусу, аналогічного борговим зобов’язанням держави (органу місцевого самоврядування). При цьому використання саме такого механізму є особливо актуальним в умовах обмеженості фінансових ресурсів унаслідок фінансово - економічної кризи, адже основні ризики виконання проекту бере на себе приватний партнер.

Наразі одним із обмежень щодо взяття таких зобов’язань є норма Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №110 «Про затвердження Порядку здійснення місцевих запозичень». Згідно з цією нормою, запозичення можуть здійснюватись у формі укладення договорів позики (кредитних договорів) виключно з фінансовими установами. Однак при реалізації проектів ППП приватними партнерами виступають нефінансові установи. Таким чином, внесення відповідних змін до зазначеної постанови КМУ сприятиме притоку приватних коштів у реалізацію інфраструктурних проектів.

Постановою КМУ від 17.03.2011 №279 затверджено Порядок надання державної підтримки здійсненню державно - приватного партнерства. Згідно з цим Порядком, для надання державної підтримки ініціатор має подати засвідчену копію договору державно - приватного партнерства. Отримання гарантування державної підтримки має бути забезпечено ще до підписання договору про публічно - приватне партнерство.

4. Щодо підвищення ефективності та прозорості використання коштів місцевих бюджетів:

4.1. Одним із додатковим заходів зі зміцнення фінансової основи міст шляхом підвищення ефективності ви користування бюджетних коштів є вдосконалення процедур та механізмів надання законодавчо визначених соціальних пільг.

З цією метою слід забезпечити реформування системи законодавчо визначених соціальних пільг, включаючи відмову від відомчого характеру їх надання, впровадження механізму адресної допомоги на підстави Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, з використанням електронної соціальної картки.

.2. Упровадження прогресивних технологій управління бюджетними ресурсами, що широко використовуються у світової практиці, є надзвичайно актуальним питанням в України. Тому вимічається важливість реалізації завдань Програми Президента України «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» в частини застосування з 2014 року програмно - цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів. Саме цей метод забезпечує взаємозв’язок обсягу витрачених ресурсів з конкретними, соціально значущими результатами, що були досягнуті. Зазначений метод дозволяє перейти від політики утримання бюджетних установ до політики державного замовлення соціальних послуг, яка базується на оцінці вартості, доступності та якості цих послуг і забезпечує досягнення максимального результату при мінімізації витрат.

Потребує вдосконалення діюча методологічна база, зокрема в частині спрощення процедури програмно цільового методу бюджетування на рівні як державного, так і місцевих бюджетів. У тому числі доцільно розглянути питання укрупнення бюджетних програм з метою скорочення їх кількості, з одночасним переформуванням окремих існуючих програм у підпрограми та навіть у завдання інших програм; також необхідно продовжити розпочату методологічну роботу для повнофункціонального впровадження ПЦМ-бюджетування.

5. Щодо пропозицій Асоціації міст України та громад з покращення адміністративних та методологічних засад формування фінансового ресурсу місцевого самоврядування:

Відмічаючи актуальність поданих Асоціацією міст України пропозицій щодо покращення адміністративних та методологічних засад формування фінансового ресурсу місцевого самоврядування можна сформулювати таки пропозиції:

5.1. Внести зміни до нормативно - правових актів щодо переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами, шляхом розширення переліку платних послуг та встановлення чіткого порядку їх справляння. Передбачити, що плата за послуги, що надаються будь - якими бюджетними установами комунальної власності, встановлюється на підстави рішення органу місцевого самоврядування.

5.2. Відновити зарахування до місцевих бюджетів 50% адміністративних штрафів у сфери забезпечення безпеки дорожнього руху.

Реалізація цих заходів створить умови для зміцнення фінансового потенціалу місцевого розвитку, що сприятиме стійкому соціально - економічному розвитку.

Висновки

У ході курсової роботи розглянути питання оптимізації формування доходів місцевих бюджетів та виявлення резервів їх зростання в умовах ринкових трансформацій українського суспільства.

У першим розділі проведено теоретичне обґрунтуванні сутності доходів місцевих бюджетів. Розглянуто динаміка доходів місцевих бюджетів за останні роки, що показало поступове зростання дохідної частини місцевих бюджетів у першу чергу за рахунок таких джерел як податок на доході фізичних осіб, плати за землю, єдиного податку.

У другому розділи проведено аналізування динаміки показників місцевих бюджетів та визначення залежностей та зв’язків від макроекономічних показників, які характеризують обсяги, структуру, якість та ефективність використання економічних та людських ресурсів та аналізування динаміки зростання надходжень до місцеві бюджети у системі бюджетування за використанням коефіцієнтів еластичності. Був визначено прогнозний показник коефіцієнта еластичності, який може досягти 1,07. Були позначені методи оцінки фінансової стійкості місцевих бюджетів та визначення фінансовій автономії.

Далі, використовуючи результати цього аналізу та прогнозу визначені шляхи удосконалення формування доходної частини місцевих бюджетів. Реалізація цих заходів створить умови для зміцнення фінансового потенціалу місцевого розвитку, що сприятиме стійкому соціально - економічному розвитку.

Перелік використаних джерел

бюджет фінансовий дохід місцевий

1. Сунцова О.О. Місцеві фінанси [Текст]: навч. пособ./ О.О. Сунцова - К.: Центр навчальної літератури, 2005. − 560 с. − ISBN: 966-364-119-3

2. Кустовська О.В. Методологія системного підходу та наукових досліджень [Текст]: Курс лекцій/ О.В. Кустовська - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - 124 с. ISBN: 966-654-159-9

3. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія) [Текст]: підручник/. В.М. Опарін - К.: КНЕУ, 2007. - 164 с. ISBN: 966-574-285-Х

4. Шершньова З.Є. Стратегічне управління [Текст]: підручник/. З.Є. Шершньова. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 699 с. ISBN: 966-574-615-4

5. Федосов В., Опарін Л., Сафронова Л. та ін. Бюджетний менеджмент [Текст]: підручник/ за заг. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с. ISBN: 966-574-637-5

6. Головач А.В., Захожай В.Б., Манцуров І.Г., Головач Н.А. Статистичне забезпечення управління економікою. Прикладна статистика з використанням аналітичних можливостей програмного середовища Microsoft Excel [Текст]: підручник/ А.В. Головач, В.Б. Захожай, І.Г. Манцуров, Н.А. Головач. - К.: КНЕУ, 2006. - 328 с. ISBN: 966-574-716-9

7. Аналіз виконання бюджету за 2009 рік [Текст]: Бюджетний моніторинг / Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В., Самчинська І.В./ ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. - К.: 2009. - 136 с.

8. Аналіз виконання бюджету за 2010 рік [Текст]: Бюджетний моніторинг / Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В. та ін./ ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. - К.: 2011. - 142 с.

9. Аналіз виконання бюджету за 2011 рік [Текст]: Бюджетний моніторинг / Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В., Самчинська І.В. та ін./ ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. - К.: 2011. - 96 с.

10. Бюджет та економіка. Основні тенденції 2009 року [Текст] / Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В., Самчинська І.В./ ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. - К.: ДГВПП «Зовнішторгвидав України», 2010. - 12 с.

11. Бюджет та економіка. Основні тенденції 2010 року [Текст] / Щербина І.Ф., Рудик А.Ю., Зубенко В.В., Самчинська І.В./ ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. - К.: ДГВПП «Зовнішторгвидав України», 2010. - 12 с.

12. Інноваційні практики: фінансовий менеджмент на місцевому рівні. Випуск №3 [Текст] / Щербина І.Ф., Зубенко В.В., Панченко О.В., Корнієнко А.І. та ін. / ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. - К.: ДГВПП «Зовнішторгвидав України», 2011. - 52 с.

13. Камінська І.М. Діагностика фінансової стійкості регіонів України / І.М. Камінська // Економічні науки. Серія «Облік і фінанси». Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет. Випуск 5 (20). - ч. 1. - Редкол.: відп.ред. д.е.н., професор З.В. Герасимчук. - Луцьк, 2008. - 367 с.

14. Вовна Н.І. Доходи місцевих бюджетів: оптимізація формування та резерви зростання: Автореферат дисертації канд. економ. наук./Тернопільський державний економічний університет. - Тернопіль, 2006. - 21 с.

15. Попова С.П. Удосконалення наповнення місцевих бюджетів / С.П. Попова // Економічні науки. Збірник наукових праць. Кіровоградський національний технічний університет. Випуск 17. - Кіровоград, 2010. - 167 с.

16. Ярошевич Н.Б., Липа О.Я. Шляхи збільшення доходної бази місцевих бюджетів України / Н.Б. Ярошевич // Науковий вісник Національний лісотехнічний університет України: Збірник науково-технічних праць. Вип. 20.10. - Львів: РВВ НЛТУ України. - 2010. - с. 278-282.

17. Корнієнко Т.Н. Місцеві податки і збори у світлі Податкового кодексу України: нові завдання, нові проблеми [Текст] / Т.Н. Корнієнко // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. - 2012. - №1. - с. 127-130.

18. Лисяк Л.В., Дулік Т.О. Структура бюджетної системи України в контексті оновленого Бюджетного кодексу [Текст] / Л.В. Лисяк, Т.О. Дулік // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. - 2010. - №2. - с. 125-131.

19. Шелегеда Б.Г., Баєвська Р.О. Формування місцевих бюджетів в умовах фінансово - економічної кризи [Текст] / Б.Г. Шелегеда, Р.О. Баєвська // Вісник Донецького університету економіки та права. - 2009. - №2. - с. 28-35.

20. Коритько Т.Ю. Методи оцінки фінансової стійкості місцевих бюджетів [Текст] / Т.Ю. Коритько // Економічний простір. - №12. - 2008. - с. 140-145.

21. Крук О.М. Аналіз фінансової стійкості місцевого бюджету [Текст] / О.М. Крук // Вісник Донецького університету економіки та права. - №2. - 2011. - С. 193-197.

22. Клець Л.Є. Система кількісних показників фінансової автономії місцевих органів влади [Текст] / Л.Є. Клець // Вісник Донецького університету економіки та права. - №1. - 2009. - с. 46-57.

23. Захожай К. Аналіз динаміки доходної частини бюджетної системи України за 2002-2005 роки з використанням коефіцієнта еластичності [Текст] / К. Захожай // Персонал. - №7. - 2007. - с. 19-21.

24. Міроненко Т.В., Росонець Ю.О. Роль місцевих бюджетів у забезпеченні фінансової безпеки держави [Електронний ресурс]/ Т.В.Міроненко, Ю.О. Росонець - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/35_OINBG_2012/Economics/15_122411.doc.htm

25. Бондаренко А.І. Вплив держави на формування місцевих бюджетів у країнах Європи [Електронний ресурс]/ А.І. Бондаренко - Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2010-4/doc/2/13.pdf

26. Податковий Кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 02.12.2010 №2755-V зі змінами та доповненнями. - Режим доступу: http://www.ligazakon.ua

27. Бюджетний Кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 08.07.2010 №2456-VI зі змінами та доповненнями. - Режим доступу: http://www.ligazakon.ua

28. Земельний Кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 25.10.2001 №2768-III зі змінами та доповненнями. - Режим доступу: http://www.ligazakon.ua

29. Про місцеве самоврядування в Україні [Електронний ресурс]: закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР зі змінами та доповненнями. - Режим доступу: http://www.ligazakon.ua

30. Про бюджетну класифікацію [Електронний ресурс]: наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 зі змінами та доповненнями. - Режим доступу: http://www.ligazakon.ua

31. Основні соціально - економічні показники міст [Електронний ресурс]/ Асоціація міст та громад України. - Режим доступу: http://www.auc.org.ua/page/munitsipalna-statistika

32. Статистична інформація [Електронний ресурс]/ Державна служба статистики України. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

33. Довідки про виконання місцевих бюджетів за доходами [Електронний ресурс]/ Державна казначейська служба України. - Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/main/uk/publish/category/23596

Похожие работы на - Доходи місцевих бюджетів: їх динаміка та тенденції розвитку

изначенн¤ та анал?з доход ?в аеропорту (на баз? матер?ал?в м ?жнародний...

СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе
Доходи населення, їх види, джерела формування і рівень у сучасних умовах...

СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе
ћ?сцев? бюджети, м ?жбюджетн? в?дносини та доходи ? видатки м ?сцевих бюджет?в

СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе
Доходи і видатки митної установи

СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе
досконаленн¤ систем формуванн¤ прогноз?в доход ?в м ?сцевого бюджету...

СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе
Доходи населення, їх види, джерела формування і рівень у сучасних умовах...

СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе
м ?ст, структура та особливост? формуванн¤ доход ?в зал?зниць

СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе

Другие курсовые работы по финансам