Державна контрольно-ревізійна служба в Україні і шляхи удосконалення її діяльності

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Херсонський національний технічний університет

Кафедра Фінанси і кредит

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни " Бюджетний менеджмент "

на тему "Державна контрольно-ревізійна служба в Україні і шляхи удосконалення її діяльності"

Зміст

1. Структура та функції Державної Контрольно-ревізійної служби України

2. Організація та методологічні основи контрольної роботи Державної Контрольно-ревізійної служби України

Список використаної літератури

1. Структура та функції Державної Контрольно-ревізійної служби України

Державна Контрольно-ревізійна служба (ДКРС) в Україні здійснює незалежний внутрішній фінансовий контроль від імені виконавчої гілки влади.

Законодавчими та нормативно-правовими актами, які забезпечують діяльність органів державної контрольно-ревізійної служби в Україні, є Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, Укази Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи”, "Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України" та інші.

До складу державної контрольно-ревізійної служби в Україні входять: ГоловКРУ України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, 24 областях, містах Києві і Севастополі та 562 контрольно-ревізійних відділів в районах, містах і районах у містах.

Головне контрольно-ревізійне управління України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує в установленому порядку реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю за використанням відповідно до законодавства підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форми власності, відомчої належності та підпорядкованості, коштів бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, збереженням державного і комунального майна, веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в реґіонах є юридичними особами, мають самостійні кошториси, рахунки в банках, печатки із зображенням Державного герба України.

Функції державної контрольно-ревізійної служби: здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Органи державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за:

) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;

) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;

) порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів.

Головне контрольно-ревізійне управління України та органи державної контрольно-ревізійної служби на місцях, виконуючи свої функції, самостійно планують і проводять ревізії, перевірки та аудит.

Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

) ревізувати і перевіряти у міністерствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

державна контрольна ревізійна служба

2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій та перевірок на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать міністерствам та іншим органам виконавчої влади, державним фондам, бюджетним установам, а також підприємствам, установам і організаціям, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією або перевіркою; за рішенням суду призупиняти видаткові операції за рахунками у банках та інших фінансових установах у разі, коли керівництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки;

) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

) вимагати від керівників міністерств та інших органів виконавчої влади, державних фондів, бюджетних установ, а також підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, що ревізуються або перевіряються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій-звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України; при проведенні ревізій або перевірок вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про зловживання, а на підставі рішення суду-вилучати до закінчення ревізії або перевірки оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної контрольно-ревізійної служби та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям;

) одержувати від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються або перевіряються;

) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються або перевіряються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій і перевірок;

) пред'являти керівникам та іншим службовим особам об'єктів, що ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами та іншими органами виконавчої влади, державними фондами, бюджетними установами, а також підприємствами, установами і організаціями, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення.

) застосовувати до підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені пунктом 7 статті 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні";

) входити з поданням до Міністерства юстиції України про припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії, якщо в ході проведення перевірки або ревізії фінансової діяльності такої політичної партії буде виявлено факти, які свідчать про те, що кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування її статутної діяльності, були використані на фінансування участі цієї політичної партії у виборах до органів державної влади чи місцевого самоврядування або на цілі, не пов'язані із здійсненням статутної діяльності.

2. Організація та методологічні основи контрольної роботи Державної Контрольно-ревізійної служби України

Головним завданням Державної Контрольно-ревізійної служби є здійснення контролю за використанням коштів бюджетів усіх рівнів, та коштів державних цільових фондів; виконанням державних контрактів, про авансованих за рахунок бюджетних коштів; використання матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів; веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, в тому числі валютних.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово - господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізій складається акт.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово - господарської діяльності підприємства, установи, організації, або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних етапів. Кожний з етапів має свій зміст, функціональне призначення і відокремлений за часом: планування ревізії; підготовка до ревізії; складання завдання (програми) проведення ревізії; організація роботи на місці (об’єкті) ревізії; документальна й фактична перевірка; систематизація матеріалів ревізії і складання акта, висновків і пропозицій; узгодження і обговорення наслідків ревізії на підприємстві; затвердження матеріалів ревізії; контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії.

Перспективні плани проведення ревізій і перевірок складають переважно на п’ять років, поточні - на наступний календарний рік. Слід врахувати, що Указом Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” № 1031/2000 передбачено періодичність проведення державною контрольно-ревізійною службою планових ревізій і перевірок використання коштів бюджетів і позабюджетних фондів не рідше одного разу на три роки. Кожна ревізія має охоплювати період, який починається з дня закінчення попередньої ревізії і завершується датою складання балансу, перевіркою якого закінчується запланована ревізія.

У теорії і практиці контрольно-ревізійної діяльності є такі етапи (рисунок 1):

Рис. 1. Схема планування і проведення ревізійного процесу

Відповідно до Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.10.1997 р. № 121, ревізії та перевірки проводять на основі піврічних планів:

Головного контрольно-ревізійного управління, затверджених його колегією;

контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва і Севастополя, затверджених Головним контрольно-ревізійним управлінням України;

контрольно-ревізійних відділів у районах, містах і районах у містах, затверджених контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва і Севастополя.

Відповідно до Положення "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 515, планування контрольно-ревізійної роботи, згідно з доведеними управлінням завданнями, проводиться керівником ревізійного органу з урахуванням встановленої періодичності ревізій.

Плани ревізій у системі міністерств і відомств складаються контрольно-ревізійними управліннями (відділами) й затверджуються керівниками вищестоящих організацій. План проведення ревізій і перевірок зберігається у керівника контрольно-ревізійного органу й не підлягає розголошенню з метою забезпечення раптовості кожної ревізії чи перевірки. У планах вказується: на яку дату ревізовані підприємства, вид ревізії, затрати часу в днях, за який період має проводитися ревізія, час її проведення і робиться відмітка про виконання. Термін особливостей підприємств, що ревізується. Обсяг ревізії може вимірюватись оборотом продукції, кількістю підприємств і справ, що підлягають ревізії. Продовження встановленого терміну, як виняток, допускається з дозволу органу, який призначив ревізію.

Основними завданнями ревізій (перевірок) є:

) При проведенні ревізій (перевірок) виконання бюджетів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міст обласного підпорядкування, районів і районів у містах.

) Перевірка дотримання вимог Бюджетного кодексу України (2542 - 14) та інших нормативно - правових актів щодо виконання бюджетів усіх рівнів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства України.

) Ревізія поточного рахунка відповідного бюджету, використання коштів загального і спеціального фондів, валютних коштів органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, передбачених чинним законодавством.

) Ревізія правильності витрачання коштів на утримання фінансових органів і органів Державного казначейства, апарату відповідних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

В таблиці №1 представлені результати роботи Контрольно-ревізійної служби за 2008-2010 рр.

Таблиця № 1. Результати роботи Контрольно-ревізійної служби за 2008-2010 рр.

Таким чином ми бачимо, що кількість перевірок у 2010р. зменшилась порівняно з 2008р. на 443. Кількість установ, в яких було виявлено фінансові порушення в 2010р. зменшилась порівняно з 2008р. на 1022. Виявлені фінансові порушення в 2010р. збільшилися на 31423921,5 млн. грн.

Фінансові санкції, що можуть застосовувати органи державної контрольно-ревізійної служби України за бюджетні правопорушення:

зупинення операцій з бюджетними коштами;

призупинення бюджетних асигнувань;

зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів.

В таблиці №2 представлені застосовані фінансові санкції в результаті перевірок Контрольно-ревізійної служби за 2008-2010 рр.

Таблиця №2. Фінансові санкції застосовані в результаті перевірок Контрольно-ревізійної служби за 2008-2010 рр.

Таким чином ми бачимо, що сума позовів до суду щодо відшкодування винними особами втрат фінансових і матеріальних ресурсів порівняно з 2008р. зменшилась у 2009р. на 49323,9 млн. грн., а в 2010 р. збільшилася на 100072,5 млн. грн.

Взаємовідносини органів КРУ з іншими органами, на які покладено здійснення функцій фінансового контролю представлені на рисунку 2.

Рис. 2 Взаємозв’язок між органами державного контролю

З огляду на актуальність державного управління, викликану небезпечністю економіки достатнім обсягом фінансових ресурсів, провідна роль у регулюванні їх потоків, раціональному та ефективному використанні належить системі державного фінансового контролю, до якої відносять органи державної контрольно-ревізійної служби, державного казначейства, державної податкової служби, державної інспекції контролю за цінами, парламентського контролю та деякі інші.

. Шляхи удосконалення діяльності Контрольно-ревізійної служби України

Пропозиції щодо вдосконалення практики функціонування органів Державної контрольно-ревізійної служби:

. Значним кроком до становлення нових контролюючих структур, характерних для ринку, стало прийняття Закону України " Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні " в 1993 році. Даним законом були визначені основи державної системи контролю в Україні, права і обов’язки органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ, посадових осіб і громадян, а також структуру і організацію системи контролю, інші норми, які стосуються державної системи контролю.

. Необхідно відмітити, що соціально-економічні, та політико-правові перетворення у нашій державі з часу прийняття даного закону (пройшло десять років з моменту його введення в дію) привели до його часткової невідповідності наявним умовам. До недоліків чинного закону слід віднести, в першу чергу, такі:

право органів ДКРС проводити ревізії та перевірки суб’єктів підприємницької діяльності за дорученнями правоохоронних органів передбачено в статті 14 "Взаємовідносини державної контрольно - ревізійної служби з правоохоронними органами” розділу IV "Правовий захист службових осіб державної контрольно - ревізійної служби” чинного Закону України, але при цьому не визначено сферу дії, функції і права органів служби в процесі проведення таких ревізій або перевірок.

закон обмежує сферу дії ДКРС в частині здійснення контролю за виконанням цільових державних програм і контрактів, про авансованих за рахунок бюджетних коштів, за використанням державного майна, валютних кредитів, сплатою податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів тощо.

органи ДКРС не мають належних важелів для забезпечення відшкодування чи поновлення завданих державі збитків, стягнення в дохід держави донарахованих платежів.

ефективність державного контролю за використанням бюджетних коштів залишається низькою частково з причини відсутності у ДКРС права застосовувати до порушників фінансові санкції за нецільове використання цих коштів.

. З урахуванням таких проблем вкрай необхідно внести відповідні зміни й доповнення до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”.

Внесенням змін і доповнень до закону передбачається вирішити такі питання:

а). Окреслити загальну сферу діяльності органів державної контрольно-ревізійної служби з огляду на те, що доручення контрольно-ревізійні підрозділи одержують (і будуть одержувати) від центральних органів влади та правоохоронних органів.

б). Визначити порядок проведення органами ДКРС ревізій і перевірок із власної ініціативи, за дорученнями Міністерства фінансів України, Кабінету міністрів України, правоохоронних органів тощо.

в). Закріпити статус ГоловКРУ України як найвищого органу ДКРС з врахуванням того, що за тенденцію адміністративної реформи ГоловКРУ підпорядковується Міністерству фінансів України.

г). Уточнити функції, права і відповідальність органів ДКРС, особливо в частині перевірки використання фінансових ресурсів підприємницьких структур, які використовують державні кошти, дотримання податкового законодавства, реалізація ревізійних матеріалів.

д). Передбачити відповідальність підприємств, установ і організацій за нецільове використання бюджетних коштів.

. Потрібно констатувати, що подальше покращення і вдосконалення контрольно-ревізійної діяльності затримується внаслідок відсутності її законодавчо-нормативної бази. Останнє прямо перешкоджає успішному виконанню ревізійним апаратом фінансових органів завдань в боротьбі з організованою злочинністю. Для подолання проблеми недосконалості чинних на даний час нормативно - правових актів необхідно:

забезпечити постійний моніторинг та аналіз законодавства з питань фінансового контролю, за результатами якого запровадити своєчасну підготовку та подання в установленому порядку пропозицій для розв’язання проблемних питань;

домогтися прийняття Верховною Радою України закону "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”;

забезпечити вдосконалення механізму планування контрольної роботи;

забезпечити розробку та затвердження стандартів державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна у сфері взаємодії органів державного фінансового контролю з правоохоронними органами, з інших питань контрольно-ревізійної роботи, які мають бути врегульовані;

забезпечити розробку порядків (механізмів) взаємодії (координації) з іншими фінансовими і контролюючими органами та підрозділами за тими напрямами контрольно-ревізійної роботи, за якими така взаємодія не врегульована або потребує змін і доповнень, та ініціювати їх погодження і затвердження в установленому порядку.

. Загалом, шляхами до підвищення ефективності фінансового контролю бачимо:

чітку координацію в часі діяльності КРУ роботою Кабінету Міністрів України, спрямованою на аналіз і переоцінку окремих сфер і питань соціальної та економічної діяльності в системі державного управління.

дієву взаємодію органів ДКРС з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та правоохоронними органами.

впровадження у практичну роботу, нарівні з ревізіями та перевірками, аудиту фінансово - господарської діяльності бюджетних установ та аудиту ефективності виконання державних програм з метою оцінки повноти досягнення поставлених цілей.

широке застосування профілактичних заходів для попередження грубих фінансових порушень.

регулярне інформування Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування про стан досліджених фінансово - економічних процесів, характеристику чинників, які призводять до порушень фінансової дисципліни та неефективного управління фінансовими та матеріальними ресурсами держави, а також пропозиції щодо подолання цих негативних явищ.

проведення постійного моніторингу стану прийняття дієвих управлінських рішень за результатами контрольних заходів.

належне регулювання внутрішнього фінансового контролю в системі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади через координацію роботи їх контрольно-ревізійних підрозділів, моніторинг результатів цієї роботи та контроль за функціонуванням зазначених підрозділів.

. Одним із важливих принципів діяльності ДКРС є гласність. Остання позитивно впливатиме на ефективність роботи державної контрольно-ревізійної служби. Дотримання цього принципу має важливе виховне значення. Оприлюднення фактів зволікань, бюрократизму, незаконного чи неефективного використання фінансових ресурсів, з одного боку, сприяє вихованню правопорушників шляхом впливу на них громадської думки, а з іншого боку, гласність відіграє важливу превентивну роль, тобто попереджає про те, що в майбутньому до винних осіб будуть застосовані відповідні санкції.

Критерієм прозорості контрольно-ревізійної роботи є досягнення ДКРС таких параметрів:

зрозумілість цілей, які переслідує державна контрольно-ревізійна служба, як для посадових осіб центральних органів влади, підприємств, установ і організацій, так і пересічних громадян держави;

забезпечення в ході контролю прав і свобод громадян та інших суб’єктів адміністративного права;

доступ спеціалістів, наукових працівників до ревізійних матеріалів попередніх років, по яких завершився 10 - річний термін зберігання в архівах органів ДКРС.

Важливим в цьому напрямку є створення прес - служби ГоловКРУ України. Однією з дієвих складових цієї системи є вихід у світ інформаційно-аналітичного, науково - практичного журналу державної контрольно-ревізійної служби "Фінансовий контроль”.

. З метою вдосконалення інформаційних, організаційних та інших передумов для належної реалізації покладених на органи ДКРС завдань необхідно забезпечити:

створення і впровадження єдиної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи органів ДКРС, яка б забезпечила ефективне використання всіх інформаційних ресурсів служби та інтеграцію з інформаційними ресурсами інших органів державної влади.

подальшу активізацію роботи з вивчення та впровадження у практику позитивного зарубіжного досвіду з питань державного фінансового контролю.

вичерпність і якісність бази внутрішніх методологічних документів з питань діяльності ДКРС за всіма її напрямами та постійний моніторинг ефективності їх впровадження у практику.

оптимізувати структуру і чисельність ДКРС та вдосконалення системи кадрового забезпечення діяльності служби.

існують також проблеми по розташуванню обласних, районних і міських підрозділів служби, оскільки власними приміщеннями ДКРС забезпечено всього на 10 відсотків, а решта приміщень орендується, що не сприяє раціональному використанню позабюджетних коштів.

. Ефективне здійснення функцій ДКРС вимагає її належного кадрового забезпечення. Важливість цієї проблеми підсилюється об’єктивними причинами, які слід врахувати при підготовці спеціалістів служби. Поряд із навчанням працівників ДКРС методиці проведення ревізій та перевірок, потрібно здійснити ряд заходів з питань соціально - психологічних аспектів контрольно-ревізійної роботи та попередження порушень з ознаками корупційних діянь.

Оскільки від професіоналізму працівників ДКРС залежить об’єктивність прийнятих рішень, то до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" необхідно внести нову статтю "Посадові особи органів державної контрольно-ревізійної служби”, яку викласти у такій редакції "Посадовою особою органу державної контрольно-ревізійної служби може бути особа, яка має освіту за фахом, необхідні ділові та моральні якості”.

Список використаної літератури

1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. №2542 // Голос України. - 2001. - № 129. - 24 липня.

. Бюджетний менеджмент: Підручник / Федосов В., Опарін В., Сафонова Л. та ін. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с.

. Чугунов І.Я. Бюджетний механізм регулювання економічного розвитку. - К.: НІОС, 2003. - 488 с.

. Про Державний бюджет України на відповідний рік: Закон України // www.rada.gov.ua.

. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України // www.rada.gov.ua.

. Про державну податкову службу в Україні: Закон України // www.rada.gov.ua.

. Про Рахункову палату: Закон України // www.rada.gov.ua.

. Про систему оподаткування: Закон України // www.rada.gov.ua

. Про Державне казначейство України: Указ Президента України ві 27 квітня 1995 року // www.rada.gov.ua.

. Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо вдосконалення механізмів казначейського обслуговування” від 05.01.2002 р. № 1133 // Бюджетний процес в Україні: Збірник нормативно-інструктивних матеріалів. - К., 2003. - С.82-83.

. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами" від 05.09.2001 р. № 1195 // www.rada.gov.ua.

. Наказ Державного казначейства України "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів” від 04.11.2002 р. № 205 // Бюджетний процес в Україні: Збірник нормативно-інструктивних матеріалів. - К. - 2003. - С.84-141.

. Наказ Державного казначейства України "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахування міжбюджетних трансфертів" від 31.01.2002 р. № 17.

. Бак Н.А. Міжбюджетні відносини як складова бюджетного регулювання // Фінанси України. - 2002. - № 5. - С.78-82.

. Буряченко А. Є., Палій М.П. Удосконалення фінансового механізму місцевих бюджетів // Фінанси України. - 2003. - № 8. - С.13-18.

. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / Редкол.: М.Я. Азаров (голова) та ін. - К.: НДФІ, 2004.

. Бюджетна політика та боргова стратегія України у 2003 році / За ред. .О. Луніної. - К.: Інститут економічного прогнозування НАН України, 2002. - 96 с.

. Владимиров К.М., Чуйко Н.Г., Рогальський О.Ф. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. - Херсон: ХНТУ, 2005. - 293 с.

. Владимиров К.М. Бюджетний менеджмент: Конспект лекцій. - Херсон: ХНТУ, 2005.

. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). - К.: НІОС, 2000. - 384 с.

. Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінансове прогнозування: методи та моделі - К.: Знання, 1997. - 193 с.

. Кульчицький М.І. Проблеми бюджетного реформування в Україні // Фінанси України. - 2002. - № 7. - С.25-29.

. Лук’яненко І.Г., Городніченко Ю.О. Сучасні економетричні методи у фінансах. - К: Літера ЛТД, 2002. - 352 с.

. Луніна І.О. Міжбюджетні відносини в України: концептуальні підходи до реформування // Економіка України. - 2002. - № 5. - С.10-16.