Ливарне виробництво

Ливарне виробництво

ВСТУП

Ливарне виробництво є однією з основних заготівельних баз машинобудування. В усіх галузях машинобудування та приладобудування використовуються литі заготовки. Литтям одержують заготовки практично будь-якої складної конфігурації з мінімальними припусками на обробку різанням, високими службовими властивостями. Основним напрямком удосконалення і розвитку виробництва машин є розширення використання відомих і створення нових технологічних процесів, що дозволяють зменшити витрату матеріалів і енергії, знизити витрати праці, підвищити продуктивність і поліпшити умови праці, усунути шкідливий вплив на навколишнє середовище і, в кінцевому рахунку, підвищити якість і ефективність виробництва. У виробництві литих заготовок для деталей машин і приладів значне місце займають так звані спеціальні способи лиття: по виплавлюваних моделях, в керамічні форми, в кокіль, під тиском, відцентрове лиття, електрошлакове лиття та інші, що дозволяють отримати відливки підвищеної точності, з чистою поверхнею, мінімальними припусками на обробку, а іноді і повністю виключають її, з високими службовими властивостями. Технологічні процеси одержання відливок цими способами в порівнянні з литтям в піщані форми відрізняються меншою матеріалу і енергоємністю, меншими трудовитратами, дозволяють істотно поліпшити умови праці і зменшити шкідливий вплив на навколишнє середовище. Ці процеси, як правило, здійснюються на автоматизованих чи автоматичних ливарних установках та лініях. Удосконалення та розробка нових технологічних процесів, підвищення якості та ефективності виробництва повинні ґрунтуватися на вивченні суті, і використанні закономірностей фізико-хімічних процесів, що відбуваються при підготовці ливарної форми до заливання, заповненні її розплавом, затвердінні і охолодженні відливки.

1. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ВАТ «Мотор Січ»

Сьогодні ВАТ «Мотор Січ» - одне з провідних підприємств у світі з розробки, виробництва, ремонту та сервісного обслуговування авіаційних газотурбінних двигунів для літаків та гелікоптерів, а також промислових газотурбінних установок. Підприємство розташоване на південному сході України в місті Запоріжжя <#"654581.files/image001.gif">

ЖС3ДК-ВІ

≥950

≥7

≥30

3.4 Шихтові матеріали

Сплав ЖС3ДК-ВІ потрапляє до ливарного цеху у готовому вигляді, який для регенерації оновлюють додаванням нового сплаву у певних кількостях.

У процесах переплаву певні хімічні елементи сплаву зменшуються, тому, сплав ЖС3ДК-ВІ можна оновлювати за допомогою шихтових матеріалів, таких як:

-   нікель

-        хром

         кобальт

         молібден

         вольфрам

         алюміній

         ванадій

         титан

         ферум

         силіціум

         карбон

         бор тощо

4. ОБЛАДНАННЯ НА ВІДДІЛЕННІ

Плавильне відділення являє собою комплекс взаємопов’язаного між собою обладнання для відпалу, встановлення в опоки, гартування, заливки розплавом, охолодження ливарних форм, розплавлення, модифікування розплаву, термічної обробки відливок, підняття-опускання та транспортування вантажу тощо.

На плавильному відділенні розташоване наступне обладнання:

-     печі СТО

-        вакуумні плавильні установки з попереднім підігрівом форм УППФ-3М

         термостати

         кранбалки

Майже все обладнання плавильного відділення керується пів автоматично або автоматично.

Для розплавлення жароміцних сплавів, які при взаємодії з багатьма видами середовищ та при різних умовах змінюють потрібний хімічний склад, що негативно впливає на фізичні, хімічні та механічні властивості, потрібно мати особливе обладнання та умови розплавлення сплавів. Для цього також потрібно правильно підготовлювати ливарні форми для заливання в них розплаву, враховуючи особливості способу лиття по витоплювальними моделями. Тому, для розплавлення та залиття жароміцних сплавів у ливарні форми використовують індукційні печі, які безконтактно розплавляють сплави, не додаючи до розплаву шкідливих для властивостей сплаву домішок. За для запобігання змінення хімічного складу в результаті контакту з навколишнім середовищем потрібно розплавляти сплав у вакуумі або у середовищі нейтральних до розплаву газів, що можна зробити, помістивши індукційну піч у спеціальну установку. Для покращення якості розлиття розплаву, потрібно підігрівати ливарні форми. Цим умовам добре відповідає вакуумна індукційна плавильна установка з попереднім підігрівом ливарних форм УППФ-3М.

УстановкаУППФ-3М має три камери:

-     камера завантаження шихти

-        камера попереднього підігріву ливарних форм

         камера розплавлення сплаву та заливки розплаву

Має систему охолодження індуктора, наведення вакууму або газів, високочастотний генератор ТПЧ-120, бустерний насос тощо.

Технічні дані установки:

      виробничість - біля 5 ливарних  або 130  розплаву

-        робочий вакуум - 6.65 · 10^-1 Па

         ємкість тиглю - 15 кг

         температура розплавлення металу-1600ºC

         джерело нагріву - тиристорний перетворювач частоти ТПЧ-120

         частота - 2400 Гц

         потужність - 120 кВт

         температура в печі підігріву ливарних форм - біля 900ºC

         загальна потужність установки - 175 кВт

В УППФ-3М проводять плавку розплавів, підігрівання ливарних форм, залиття розплаву до ливарних форм тощо.

До особливостей лиття по витоплювальним моделям відноситься найкраще звільнення ливарних форм від модельного складу, відпал та гартування ливарних форм. Для цього доцільно використовувати електричні печі опору штовхаючого типу, окислювальної атмосфери СТО, які можуть працювати у режимах витоплення модельної маси, відпалу та гартування форм. Також для видалення модельної маси, відпалу та гартування ливарних форм можуть використовувати електричні шафи.

Печі СТО мають:

      металевий кожух

-        електричні нагрівачі

         штовхаючу піддони систему

         3 зони нагріву

         систему підняття-опускання дверей тощо

Технічні дані печі СТО:

      ширина робочого простору - 1000 мм

-        довжина робочого простору - 6000 мм

         висота робочого простору - 500 мм

         максимальна робоча температура 1000ºC

         живильна напруга - 380 В

         живильний струм - 3 фазний, змінний

         частота струму - 50 Гц

         кількість зон нагріву - 3

         встановлена потужність - 373.9 + 37.4 кВт

         маса - 43450 кг

В печах СТО проводять витопку модельної маси, відпал та гартування ливарних форм тощо. Для покращення кристалізації розплаву, для запобігання довгого перебування розплаву в окислювальному середовищі, для запобігання змінення певних властивостей сплаву та інших негативних наслідків потрібно створити умови рівномірного охолодження розплаву у вакуумі або у нейтральних газах. Для цього використовують термостати.

Термостати мають:

-   кожух

-        камеру охолодження залитих ливарних форм

         систему підігріву

         систему подачі газів у камеру охолодження

         систему наведення/зняття вакууму тощо

До під’ємно-транспортного обладнання плавильного відділення можуть належати кран-балки, електрокари, дизелі або візки.

Електрокарами, дизелями або візки матеріали, обладнання, піддони з опоками тощо перевозять з місця на місце, а кран-балками, мостовими кранами тощо встановлюють на потрібне місце.

. ОПИС РОБОТИ ВІДДІЛЕНЬ ЦЕХУ

Відділення цеху являють собою комплекс взаємопов’язаних між собою служб, що задовольняють потреби цеху.

5.1 Відділ праці та заробітної плати

Загальні положення

Відділ організації праці та заробітної плати є самостійним структурним підрозділом підприємства і підпорядковується безпосередньо заступнику директора з економічних питань.

Завдання

Організація праці та заробітної плати, забезпечення підвищення продуктивності праці і правильного витрачання фонду заробітної плати.

Структура

Структуру і штати відділу затверджує директор підприємства відповідно до типових структурами апарату управління та нормативами чисельності фахівців і службовців з урахуванням обсягів роботи та особливостей виробництва.

До складу відділу можуть входити підрозділи(сектори, бюро, групи) нормування, тарифікації, організації і планування праці, організації заробітної плати.

Функції

Розробка і впровадження норм витрат праці у всіх ланках виробництва, забезпечення широкого застосування технічно обґрунтованих норм виробітку і норм обслуговування для робітників, фахівців і службовців, підвищення питомої ваги цих норм в загальній трудомісткості що випускається.
Аналіз якості застосовуваних норм і нормативів. Розробка спільно з цехами та іншими службами календарних планів перегляду норм виробітку і здійснення контролю за їх виконанням.

Керівництво роботою з перегляду норм часу та обслуговування і заміну їх новими, більш прогресивними.

Проведення уніфікації застосовуваних норм, розробка і здійснення заходів щодо впровадження єдиних, типових та укрупнених норм часу.

Здійснення контролю за правильністю застосування затверджених норм і розцінок.

Проведення аналізу виконання діючих норм виробітку по цехах, дільницях, професій робітників, вивчення причин невиконання норм виробітку окремими робітниками, розроблення пропозицій щодо усунення цих причин, контроль за виконанням заходів, що забезпечують освоєння норм.

Участь у розробці галузевих і міжгалузевих норм і нормативів з праці, апробація і впровадження їх на підприємстві.

Забезпечення підрозділів підприємства нормативними матеріалами з праці.

Залучення широкого кола робітників, фахівців і службовців до вирішення питань організації праці та заробітної плати.

Надання всебічного сприяння роботі громадських бюро нормування праці, подання їм необхідних матеріалів та участь у впровадженні розроблених ними пропозицій.

Проведення семінарів, лекцій і бесід з питань організації праці і заробітної плати для робітників, фахівців і службовців підприємства.

Участь у розробці завдань щодо зниження трудомісткості продукції (спільно з технічними та іншими економічними службами підприємства), контроль за їх виконанням.

В області організації праці :

Організація та проведення систематичного вивчення використання робочого часу всіма категоріями працівників підприємства шляхом застосування фотографій робочого дня, хронометражних спостережень та інших методів вивчення робочого часу.

Виявлення та аналіз причин втрат робочого часу, розробка пропозицій щодо поліпшення використання робочого часу та здійснення контролю за їх впровадженням.

Вивчення і підготовка спільно з іншими відділами і цехами пропозицій про найбільш раціональної розстановки робочої сили та здійснення контролю за їх виконанням.

Розробка спільно з відповідними відділами та службами пропозицій щодо вдосконалення управління виробництвом ; змін структури підрозділів підприємства, спрямованих на можливе зменшення чисельності та здешевлення управлінського апарату, підвищення рівня його використання; здійснення контролю за дотриманням штатної дисципліни.

Участь у розробці раціональних режимів роботи, графіків змінності роботи бригад, ділянок, цехів і здійснення контролю за їх виконанням.

Участь спільно з іншими підрозділами підприємства та профспілковою організацією у вивченні та поширенні передового досвіду організації праці(госпрозрахункові бригади, суміщення професій, багатоверстатне обслуговування тощо).

Участь у розробці пропозицій щодо поліпшення організації робочих місць, полегшенню умов праці та скорочення важких, трудомістких і ручних робіт, а також у розробці організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

Участь спільно з відділом кадрів і іншими підрозділами підприємства в аналізі причин плинності кадрів і розробці заходів щодо їх закріплення.

Здійснення контролю за дотриманням на підприємстві чинного трудового законодавства та правил внутрішнього розпорядку, участь у розробці заходів щодо зміцнення трудової дисципліни.

Підготовка спільно з профспілковою організацією та відповідними підрозділами підприємства проектів колективних договорів і організація перевірки їх виконання.

В області організації заробітної плати:

Вивчення ефективності застосування діючих систем оплати праці, розробка заходів з удосконалення організації заробітної плати всіх категорій працівників підприємства.

Розробка стосовно конкретних умов підприємства положень про преміювання працівників, здійснення контролю за правильністю їх застосування.

Здійснення контролю та проведення аналізу витрачання фонду оплати праці, правильності співвідношення в рівнях заробітної плати працюючих, дотримання штатної дисципліни.

Підготовка та затвердження в установленому порядку Переліку професій робітників, для яких при погодинній оплаті праці застосовуються тарифні ставки відрядників, а також окремих робітників, яким встановлюються місячні оклади замість тарифних ставок.

Здійснення контролю за правильністю застосування тарифних ставок, окладів, надбавок, доплат і коефіцієнтів до заробітної плати, правильністю тарифікації робіт і встановлення розрядів робітникам.

Проведення аналізу організації та структури заробітної плати по підрозділах підприємства, окремим категоріям і професій працівників.

У галузі планування праці та заробітної плати:

Розробка пропозицій щодо вдосконалення планування трудових показників по ділянках, цехах і підприємству в цілому в напрямку більш повного використання робочого часу, правильного та економного використання фондів заробітної плати і зниження трудових витрат на виготовлення продукції.

Розробка спільно з технологічними службами та затвердження в установленому порядку структурним підрозділам завдань по зниженню трудомісткості та зменшення чисельності працюючих за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів.

Проведення аналізу причин відхилень від запроектованих показників трудовитрат.

Розробка проектів планів з праці і доведення затверджених планів до цехів.

Організація та здійснення спільно з планово-економічним відділом і головною бухгалтерією обліку та звітності з праці та заробітної плати, проведення аналізу звітності.

Здійснення контролю за витрачанням фонду заробітної плати в цехах, відділах і службах підприємства; прийняття заходів щодо усунення виявлених недоліків.

В області умов і режимів праці та відпочинку.

Підготовка та затвердження в установленому порядку Переліку робіт і професій робітників, оплачуваних за підвищеними тарифними ставками у зв'язку з важкими і шкідливими умовами праці, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці.

Підготовка згідно з чинним законодавством списку цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день.

Здійснення контролю за дотриманням у виробництвах, цехах, бригадах постанов, наказів та інших матеріалів з питань доплат за умови праці.

Розробка виробничого календаря та участь у впровадженні оптимальних режимів праці та відпочинку, раціональної організації праці тощо.

Підготовка пропозицій щодо встановлення тривалості додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем.

Участь спільно з керівниками структурних підрозділів та фахівцями технічних служб у розробці заходів, спрямованих на подальше поліпшення умов праці.

Взаємодія відділу організації праці та заробітної плати з іншими підрозділами підприємства

З головною бухгалтерією.

Отримує : відомості про фактично нарахованої заробітної плати по категоріям робітників і госпрозрахунковим підрозділам ; відомості про використання фонду матеріального заохочення; відомості про натуральних і грошових виплатах понад фонду оплати праці.

Представляє: затверджений план використання фонду матеріального заохочення; затверджені положення про преміювання робітників з фонду оплати праці, а також робітників, фахівців і службовців з фонду матеріального заохочення.

З технічними і функціональними відділами.

Отримує : технічно обґрунтовані норми витрат часу ; проекти штатних розкладів ; проект завдання по зниженню трудомісткості виробів (кожен квартал по місяцях); пропозиції про найбільш раціональної розстановки робітників на основних і допоміжних операціях і на підсобних роботах ; досконалішу технологію виробництва; план заходів з механізації важких і трудомістких процесів ; необхідні матеріали з питань організації нормування праці та заробітної плати.

Представляє: завдання щодо зниження трудомісткості готових виробів; консультації з трудових питань, положення про порядок преміювання працівників відділів і служб з фонду матеріального заохочення; матеріали хронометражних спостережень і фотографій робочого дня для розробки заходів щодо усунення виявлених недоліків; затверджені штатні розписи.

З планово-економічним відділом.

Отримує : план виробництва продукції в номенклатурі, план виробництва за обсягом валової і товарної продукції на рік, квартал з розбивкою по місяцях.

Являє : розрахунки витрат праці на одиницю виробів і відомості про зміну трудомісткості виробів, розрахунки зниження трудомісткості виробів і звіт про виконання плану зниження трудомісткості виробів; штатний розклад відділу, плани з праці цехів на квартал і місяць.

З бюро раціоналізації та винахідництва.

Отримує : акти про впроваджені пропозиціях з довідками про досягнутої економії в кількісному виразі для розрахунку зниження трудомісткості і у вартісному вираженні.

Представляє: укладення про економічну доцільність прийнятих раціоналізаторських пропозицій і винаходів ; довідку про зниження трудомісткості і прямої заробітної плати у зв'язку з впровадженням пропозиції.

З цехами основного виробництва.

Отримує : календарний план перегляду норм виробітку; пропозиції щодо укрупнення та уніфікації норм виробітку ; щомісячний звіт про виконання норм часу робітниками- відрядниками і про наявність робітників за розрядами, щомісячний звіт про виконання планових і розрахункових показників роботи ; матеріали за фотографіями робочого дня з професій.

Представляє: завдання по зниженню трудомісткості виробів; нормативні матеріали з праці ; план по праці по колу госпрозрахункових показників на рік, квартал і місяць; аналіз використання робочого часу та пропозиції щодо поліпшення використання робочого дня; положення про порядок преміювання робітників, фахівців з фонду оплати праці і фонду матеріального заохочення.

Права

Вимагати від підрозділів підприємства надання матеріалів (планів, звітів, довідок тощо), необхідних для здійснення роботи, що входить у компетенцію відділу.

Припиняти дію розпоряджень і вказівок керівників цехів, відділів і служб, що суперечать законодавству, інструкціям і положенням з питань праці та заробітної плати, з доведенням про це до відома керівництва підприємства для прийняття відповідних заходів.

Проводити обстеження підрозділів підприємства з питань, що належать до компетенції відділу.

Здійснювати аналіз діяльності та контроль завантаження фахівців і службовців виробництв, цехів, відділів.

Залучати в установленому порядку працівників підрозділів для підготовки проектів документів з питань праці та заробітної плати, а також для розробки і здійснення заходів, що проводяться відділом відповідно до покладених на нього обов'язками і функціями.

Давати відділам, службам і цехах, а також окремим працівникам необхідні роз'яснення з питань нормування праці та організації заробітної плати.

Вносити пропозиції керівництву підприємства про заохочення працівників за активну роботу щодо поліпшення організації праці, технічного нормування і заробітної плати.

Вносити пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень, а також про притягнення до матеріальної відповідальності працівників підприємства за порушення у нормуванні праці та витрачання фонду заробітної плати.

Представляти підприємство у вищих, профспілкових та інших організаціях з питань організації праці і заробітної плати.

Візувати документи про встановлення окладів, тарифних ставок, виплати премій, надбавок до заробітної плати, прийомі і переведенні працівників на іншу роботу та інше.

Вказівки відділу в межах функцій, передбачених цим Положенням, є обов'язковими до керівництва та виконання підрозділами підприємства.

Відповідальність

Всю повноту відповідальності за якість і своєчасність виконання покладених цим Положенням на відділ функцій несе начальник відділу.

Ступінь відповідальності інших працівників встановлюється посадовими інструкціями.

5.2 Виробничий відділ

Виробничий відділ підприємства чи виробничої одиниці і систематично здійснюють контроль за виконанням графіка і роблять позначки про фактичну реалізацію заяви. Структура виробничого відділу підприємства будується зазвичай за виробничо-функціональним принципом. З основної виробничої діяльності відділу організаційно виділяється функція оперативно-диспечерського контролю та управління, що покладається на диспетчерську службу підприємства, і розрахунки оперативних балансів основних продуктів. Виконавець робіт представляє матеріальний звіт у виробничий відділ підприємства, де фактичний витрата найважливіших матеріалів на кожен об'єкт зіставляють з нормами їх витрати на виконаний обсяг робіт. Після цього звіт передають до обліково-контрольну групу(бухгалтерію) підприємства для обліку руху матеріалів. Технічне керівництво монтажними та ремонтними роботами здійснюють виробничі відділи підприємств і управлінь.

Контактні графіки розробляються затвердженої директором підприємства комісією, що складається з начальника виробничого відділу підприємства, начальника відділу організації праці, начальника планового відділу заводу, начальника залізничного цеху і начальників інших цехів, що обслуговуються залізничним транспортом. Вихідні дані, за якими будується модель, вводяться низкою відповідальних осіб : співробітниками виробничих відділів підприємства і його окремих виробництв, технологами цехів, співробітниками відділу головного механіка підприємства. Контроль за дотриманням норм технологічних регламентів в частині експлуатації технологічного обладнання та передавальних пристроїв здійснює начальник виробничого відділу підприємства. Перевірку знань у керівників, головних спеціалістів, керівників служби охорони праці (техніки безпеки), начальників технічних, виробничих відділів підприємств та організацій проводить комісія вищестоящої організації по підлеглості. Верхній рівень (III) являє диспетчер підприємства-оперативний керівник основного і допоміжного виробництв, адміністративно підлеглий начальникові виробничого відділу підприємства. Організація планування потреби в матеріальних ресурсах, участь у складанні річних заявок, здійснення оперативно-календарного планування матеріального забезпечення та організації контролю за правильним використанням матеріальних ресурсів, виконанням БПТОК графіків Централізованої доставки заявлених матеріальних засобів покладено на виробничі відділи підприємств і виробничих одиниць.

Планування ремонтів основного обладнання є однією з найважливіших функцій відділу (служби) головного механіка підприємства. Тому ПС- ОПР має безпосереднє відношення і до управління основною виробничою діяльністю, що здійснюється виробничим відділом підприємства.

Основні завдання виробничого відділу

Оперативне регулювання ходу виробництва на підприємстві. Контроль за ходом виробництва. Щоденний оперативний облік ходу виробництва. Координація роботи підрозділів підприємства . Удосконалення оперативного планування , поточного обліку виробництва.

Функції

Оперативне регулювання ходу виробництва , забезпечення ритмічного випуску продукції відповідно до плану виробництва і договорів постачань .

Розробка виробничих програм (планів ) і календарних графіків випуску продукції з організації та її підрозділам , їх коригування протягом планованого періоду , розробка і впровадження календарно - планових нормативів для оперативного планування виробництва.

Контроль за забезпеченням виробництва технічною документацією , устаткуванням , інструментом , матеріалами , комплектуючими виробами , транспортом , вантажно - розвантажувальними засобами тощо, а також за здійсненням підготовки виробництва нових видів виробів.

Щоденний оперативний облік ходу виробництва , виконання добових завдань випуску готової продукції за кількістю та номенклатурою виробів , контроль за станом і комплектністю незавершеного виробництва , додержанням установлених норм заділів на складах та робочих місцях , за раціональністю використання транспортних засобів і своєчасністю виконання вантажно- розвантажувальних робіт .

Координація роботи підрозділів організації , забезпечення ритмічності виконання календарних планів виробництва , попередження та усунення порушень ходу виробничого процесу .

Оформлення , облік і регулювання виконання замовлень по кооперації та міжцехових послуг.

5.3 Робота лабораторії ливарного цеху

Лиття точних відливок з жароміцних відливок не доцільно проводити без аналізів у лабораторіях. Тому, сучасний ливарний цех повинен бути оснащений хімічною лабораторією для проведення аналізів сплавів тощо.

Аналіз металів і сплавів вирішує аналітичними методами завдання визначення елементного складу металів та їх сплавів. Головна мета-перевірка сорти сплаву або типу та композиційний аналіз різних сплавів (кількісний аналіз).

Методи визначення складу сплавів:

-   хвильодисперсійний аналіз

-        емісійний аналіз

         рентгено-флоуресцентний аналіз

Рентгенофлуоресцентний аналіз проводиться за допомогою впливу на метал рентгенівським випромінюванням і аналізу флуоресценції за допомогою сучасної електроніки для досягнення гарної точності вимірювань.

Переваги методу:

    неруйнівний аналіз

-        можливий вимір багатьох елементів з високою точністю.

Ідентифікація сплаву досягається шляхом визначення унікальної комбінації декількох елементів у вказаних композиційних діапазонах. Точний кількісний аналіз досягається шляхом використання відповідних корекцій матриці міжелементних впливів.

Аналізований матеріал протягом декількох секунд піддається Рентгенофлуоресцентні впливу. Атоми елементів у матеріалі порушуються і випускають фотони з енергією, специфічною для кожного елемента. Датчик відокремлює і накопичує фотоелектрони, одержувані від зразка в енергетичні галузі і, в міру загальної інтенсивності в кожній області, визначає концентрації елементу. Енергетична область, відповідна елементам Ti, V, Cr, МС, Fe, Co, Ni, Cu, Nb, Mo, Zn, Se, Zr, Ag, Sn, Ta, W, Au, Pb, Bi, Hf, може бути ефективно проаналізована.

РФ аналізтор складається з центрального процесора, рентгенівської трубки, детектора, електронної пам'яті, що зберігає градуювальні дані. Крім того, пам'ять також використовується для зберігання та обробки даних марок сплавів та інших коефіцієнтів, що мають відношення до різних спеціальними режимами роботи.

Як правильно, контроль за дослідженням здійснюється за допомогою комп'ютерної програми, що базується на портативному комп'ютері (КПК), яка видає користувачеві зображення спектра і отримані значення змістів елементів.

Після проведення аналізу значення порівнюються з базою даних за марками сталей і проводиться пошук найбільш близькою марки.

Спектральний аналіз - сукупність методів якісного та кількісного визначення складу об'єкту , заснована на вивченні спектрів взаємодії матерії з випромінюванням , включаючи спектри електромагнітного випромінювання , акустичних хвиль , розподілу по масах і енергіям елементарних частинок і ін.. Залежно від цілей аналізу і типів спектрів виділяють кілька методів спектрального аналізу . Атомний і молекулярний спектральні аналізи дозволяють визначати елементарний і молекулярний склад речовини , відповідно. У емісійному і абсорбційному методах склад визначається за спектрами випускання і поглинання. Мас-спектрометричний аналіз здійснюється за спектрами мас атомарних або молекулярних іонів і дозволяє визначати ізотопний склад об'єкта .

Останнім часом , найбільшого поширення набули емісійні і мас - спектрометричні методи спектрального аналізу, засновані на порушенні атомів і їх іонізації в аргоновою плазмі індукційних розрядів , а також у лазерної іскрі .

Спектральний аналіз - чутливий метод і широко застосовується в аналітичній хімії , астрофізиці , металургії , машинобудуванні , геологічній розвідці , археології та інших галузях науки .

У теорії обробки сигналів , спектральний аналіз також означає аналіз розподілу енергії сигналу ( наприклад , звукового ) по частотах , хвильовим числам і т. п.

Емісійний метод: Один з основних джерел випадкової похибки вимірювань відносних концентрацій домішки в емісійному спектральному аналізі-це нестабільність параметрів джерела порушення спектра. Тому для забезпечення емісії домішкових атомів з зразка і подальшого їх оптичного збудження використовується низьковольтний іскровий, так званий, C, R, L-розряд. При цьому стабілізується два параметри, від яких залежать процеси емісії та оптичного збудження-напруга і енергія в розрядному контурі. Це забезпечує низьке середньоквадратичне відхилення(СКО) результатів вимірювань. Особливістю емісійні методу є кількісне визначення легких елементів у сплавах на основі заліза (аналіз сірки, фосфору і вуглецю в сталі). Існують декілька видів приладів для емісійного аналізу заснованих на іскровому та повітряно-дугові методі або їх комбінації.

Оптичний спектральний аналіз характеризується відносною простотою виконання , відсутністю складної підготовки проб до аналізу , незначною кількістю речовини ( 10-30 мг) , необхідного для аналізу на велике число елементів. Атомарні спектри ( поглинання або випускання ) отримують переведенням речовини в пароподібний стан шляхом нагрівання проби до 1000-10000 ° C. В якості джерел збудження атомів при емісійному аналізі струмопровідних матеріалів застосовують іскру , дугу змінного струму; при цьому пробу поміщають в кратер одного з вугільних електродів. Для аналізу розчинів широко використовують полум'я або плазму різних газів

         ЕКОНОМІЧНІ ДАНІ

6.1 Кількість робочих місць для відділень

Таблиця 6.1 - Кількість робочих місць для відділень

6.2 Виробнича програма

Виробнича програма - основна складова частина плану галузі, об'єднання, підприємства, цеху, дільниці, визначальна обсяг і склад продукції, яка повинна бути проведена в плановому періоді.

Виробнича програма є провідним розділом державних п'ятирічних та річних планів економічного і соціального розвитку на всіх рівнях. Виробнича програма розробляється на основі державного замовлення, лімітів та економічних нормативів тривалої дії, норм і нормативів використання виробничих ресурсів, вивчення попиту і замовлень споживачів на конкретні види продукції.

Метою розробки та виконання виробничої програми на різних рівнях управління є найбільш повне задоволення суспільних потреб, виконання у встановлені терміни зобов'язань по поставках продукції, всемірне підвищення її якості, краще використання ресурсів, виробничого потенціалу.

Виробнича програма включає натуральні і вартісні показники, що характеризують обсяг і склад продукції.

У виробничій програмі підприємств машинобудування, наприклад, такими показниками є: виробництво основних; видів продукції в натуральному вираженні, включаючи вироби нової техніки і продукцію для експорту, щорічне оновлення продукції, у річному плані - обсяг реалізованої продукції (для оцінки виконання зобов'язань по поставках продукція по номенклатури (асортименту), якості та в терміни відповідно до укладених договорів, прийнятими до виконання замовленнями). Показники виробничої програми диференціюються по галузях.

Вартісними показниками виробничої програми є також продукція валова, продукція товарна, нормативна чиста продукція, нормативна вартість обробки, чиста продукція. Важливе місце у виробничій програмі посідають завдання з оновлення продукції, що випускається, її модернізації і зняття з виробництва застарілих видів продукції.

Виробнича програма складає біля 800 т придатного литва за рік.

6.3    Трудоємкість на виріб

Трудоємкість на лопатку складає біля 1.206

6.4    Виробнича площа та ціна 1 м² виробничої площі

За написом на плануванні довжина цеха №610 складає біля 250 м; ширина цеха №610 складає біля 140 м.

Щоб знайти загальну площу цеха №610 використовуємо формулу:

де: S - загальна площа, м²;

         a - довжина, м;

         b - ширина, м;

 м²

Ціна 1 м² виробничої площі складає біля 500 у.о.

6.5    Балансові ціни на обладнання

Таблиця 6.2 - Балансові ціни на обладнання

6.6    Приблизні витрати та ціни основних та допоміжних матеріалів для виробництва

Таблиця 6.3 - Приблизні витрати та ціни основних та допоміжних матеріалів для виробництва

6.7    Ціни на вороття сплавів

Таблиця 6.4 - Ціни на вороття сплавів

6.8    Ціни та норми витрат на електроенергію, воду, стиснене повітря, природний газ

Таблиця 6.5 - Ціни та норми витрат на електроенергію, воду, стиснене повітря, природний газ

6.9    Тарифні ставки заробітних плат зробників

Таблиця 6.6 - Тарифні ставки заробітних плат

6.10  Тарифні ставки заробітних плат допоміжних працівників

Таблиця 6.7 - Тарифні ставки заробітних плат допоміжних працівників (приблизні)

6.11  Заробітні плати майстра, інженера-технолога, нормувальника виробництва

Таблиця 6.8 - Заробітні плати майстра, інженера-технолога, нормувальника виробництва

         ОХОРОНА ПРАЦІ

7.1 Техніка безпеки

Під технікою безпеки мається на увазі комплекс заходів технічного та організаційного характеру, спрямованих на створення безпечних умов праці та запобігання нещасним випадкам на виробництві.

У плавильних відділеннях виконують операції, пов'язані з підготовкою печей до роботи , плавкою в них шихти , випуском розплавлених ливарних сплавів ( розплавів ) з печей та їх металургійної обробкою ( дегазацією , рафінуванням, модифікуванням та ін.) Операції плавки шихти в печах супроводжуються виділенням конвекційного і променевого тепла , а також шкідливих газів ( окису вуглецю СО , сірчистого ангідриду SO2 , оксидів азоту та ін.)

Створення здорових умов праці в плавильних відділеннях забезпечується пристроєм вентиляції та проведенням комплексу наступних заходів.

На колошникових майданчиках , ізольованих від інших ділянок плавильного відділення , обладнають загальнообмінну вентиляцію у вигляді витяжки через вікна, що відчиняються , у завантажувальних вікон плавильних печей влаштовують установки повітряного душування та індивідуальні витяжні парасолі . Установки повітряного душування встановлюють також на ділянках обслуговування печей , тобто у жолобів видачі розплаву і шлаку , на ділянках металургійної обробки розплаву. Ділянки сушіння і підігріву розливних ковшів постачають системою загальнообмінної вентиляції , а також парасольками з механічною витяжкою теплого повітря і газів.

У плавильних відділеннях ливарних цехів широко застосовують прогресивні методи плавки ( у вакуумі , в середовищі нейтральних газів тощо) і використовують вдосконалені конструкції плавильних печей : електричні дугові й індукційні печі , вагранки закритого типу з охолодженням плавильного пояса , підігрівом і збагаченням дуття киснем , з пилеочистка і допалюванням , газів. Такі вагранки відрізняються малим виділенням тепла і газу. У сучасних чавуноливарних цехах широко використовують завантаження шихти у вагранки скіповими підйомниками , яка виключає необхідність знаходження робітників на колошникового майданчику і у завантажувального вікна вагранки , покращує санітарно - гігієнічні умови праці в плавильних відділеннях . Виділення конвекційного і променистого тепла в плавильних відділеннях чавуноливарних цехів значно знизилося після оснащення вагранок системою грануляції шлаку , застосовуваної замість операції його зливу в шлаковні .

На сучасних заводах застосовується також ряд спеціальних заходів , спрямованих на збереження здоров'я працюючих. До них відносяться особливий режим праці , при якому робота протягом зміни чергується з перервами для відпочинку в спеціально обладнаних кімнатах , позачергове постачання робочих путівками в санаторії та будинки відпочинку та інше Робочі плавильних відділень мають право виходу на пенсію після досягнення 50- річного віку.

Безпека праці в плавильних відділеннях забезпечується правильною експлуатацією плавильних печей і підємно-транпортного устаткування , точним , дотриманням технологічних режимів шихтовки , підготовки печей до роботи і плавки шихти . Порушення цих умов може призвести до серйозних аварій , вибуху і виведення з ладу обладнання , стати причиною дуже серйозних травм Вагранники і працюють поруч людей.

Враховуючи це в плавильних відділеннях ливарних цехів проводять наступний комплекс заходів: для зниження загазованості та попередження можливості вибуху вагранки постачають пилеочистного пристроями і системами допалювання відхідних колошникових газів ; щоб забезпечити оптимальний режим плавки , плавильні установки обладнають центральними пульта мі, що мають апаратуру контролю і коригування параметрів плавильних процесів ; процеси шихтовки і завантаження шихти в плавильні печі виконуються спеціальними автоматично діючими механізмами ; при ремонті плавильних печей температура в робочому просторі печі не повинна перевищувати 50 ° С , для освітлення використовують тільки низьковольтні (12 В) переносні лампи з броньованим проводом і захисною сіткою , після кожного ремонту ретельно контролюють якість його виконання і повноту просушування футерування робочого простору і жолобів плавильних печей; процеси металургійної обробки ливарних розплавів ( дегазація , рафінування , модифікування і ін ) повинні здійснюватися в точній відповідності з вимогами особливої виробничої інструкції; автоклави для модифікування чавуну магнієм повинні задовольняти «Правил будови , безпеки і Експлуатації посудин, що працюють під тиском", затверджених Держгіртехнаглядом і мати паспорт про відповідну перевірку ; безпека видачі розплаву з плавильних печей досягається ретельною підготовкою і просушуванням футерування жолобів плавильних печей і розливних ковшів ; особливу увагу звертають на стан підлог ділянок розливання і підготовку інструментів , так як опіки робочих найчастіше відбуваються іскрами і бризками розплаву , що утворюються при зіткненні розплаву з вологою підлоги , з вологим або іржавим інструментом ; основним заходом щодо попередження травматизму в плавильних відділеннях є постачання робочих спеціальним одягом та засобами індивідуального захисту .

З метою забезпечення охорони праці на підприємстві приймаються заходи до того, щоб праця працюючих була безпечною, і для здійснення цих цілей виділяються великі кошти. На заводах є спеціальна служба безпеки, підпорядкована головному інженеру заводу, розробляє заходи, які мають забезпечити робітникові безпечні умови роботи, контролююча стан техніки безпеки на виробництві та стежить за тим, щоб всі вступники на підприємство робітники були навчені безпечним прийомам роботи.

Умови праці в ливарних цехах характеризуються наявністю низки виробничих шкідливих (пил, шкідливі гази, надлишкове тепло, виробничий шум), а також особливостями внутрішньоцехових і транспортних процесів.

Джерелами пилоутворення в ливарних цехах є: переробка формувальних матеріалів, очищення лиття в барабанах, піскоструминних апаратах, обдування опок і лиття стисненим повітрям.

Якщо не вжити належних заходів, то пил, потрапляючи при диханні разом з повітрям, що не повністю видаляється з легких, а частково осідає в них, тим самим викликаючи легеневі захворювання працюючих. Особливо шкідлива пил, що містить кремній і його окис.

У ливарному виробництві виділяються шкідливі гази - оксид вуглецю, сірчистий газ і акролеїн. Основними джерелами виділення чадного і сірчистого газів є процеси заливки, вибивки, остигання форм та відливок, а також недостатньо остиглі шлак і зола, вигрібати з ливарних печей (вагранок та ін.)

Загазованість повітря може досягти значних величин внаслідок засмічення димоходів, а також незадовільної роботи цехових вентиляційних установок.

Акролеїн і ароматичні вуглеводні володіють неприємним запахом і дратівливо діють на дихальні шляхи і слизову оболонку; вони потрапляють в повітря ливарних цехів внаслідок розкладу рослинного масла в процесі сушіння стрижнів і заливки форм металом.

Ливарне виробництво характеризується великою кількістю надлишкового тепла. На одну тонну лиття в чавуноливарних цехах виділяється приблизно 200-250 тис. ккал тепла.

Надмірне тепло може викликати перегрів організму людини і, як наслідок, погане самопочуття, а іноді і «тепловий удар». Значного зменшення шкідливої ​​дії надлишкового тепла і поліпшення самопочуття можна досягти шляхом влаштування вентиляції та поліпшення питного режиму в цеху (газована або підсолена вода).

Для ливарних цехів характерний специфічний внутрицеховой процес транспортування різних вантажів, матеріалів і розплавленого металу. Так, на 1 т готового лиття при литві в земляні форми доводиться транспортувати 150 - 200 т різних матеріалів.

Інтенсивний і різнохарактерний вантажообіг при індивідуальному або дрібносерійному виробництві пов'язаний з великою кількістю ручних операцій, що призводить до підвищеного числа випадків порушення правил техніки безпеки працюючими і, як наслідок, до наявності забитих місць, поранень, опіків і т. д.

Основні заходи для оздоровлення працівників на виробництві.

. Зміна характеру праці працюючих в ливарних цехах шляхом впровадження комплексної механізації виробничих процесів і в першу чергу таких, як завантаження вагранок і печей, формовка, заливка, вибівка та очищення лиття, переміщення матеріалів та інших вантажів.

Ливарні цехи суднобудівних і судноремонтних заводів Міністерства річкового флоту мають велику номенклатуру відливок (за наявності слабкий річної програми-до 600 т лиття на рік), що перешкоджає впровадженню потокових методів виробництва, вкрай ускладнює технологічне оснащення виробничих процесів і гальмує впровадження сучасної організації та автоматизації виробничих процесів.

Рішення корінних питань оздоровлення умов праці в заготівельних цехах, і в першу чергу в ливарних і ковальських, залежить від спеціалізації і широкого кооперування суднобудівних і судноремонтних заводів.

В даний час чавунне і кольорове лиття виробляється в сотнях дрібних ливарних цехів різних суднобудівних і судноремонтних заводів, де технологічні процеси дуже слабо механізовані.

Створення укрупнених механізованих ливарних для обслуговування ряду підприємств суднобудування і судноремонту; крім великого економічного ефекту, призведе до впровадження комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, до корінної зміни умов праці і, як наслідок цього, - до усунення причин, що породжують виробничий травматизм і профзахворювання.

. Пристрій ефективної вентиляції, що забезпечує нормальні метеорологічні умови і знижує до мінімуму запиленість і загазованість повітря в цеху.

. Пристрій раціонального освітлення, що забезпечує хорошу освітленість робочих місць.

. Усунення перегріву організму шляхом ізоляції тепловипромінюючих поверхонь, застосування теплозакривающіх захисних екранів і завіс, повітряних душів, а також індивідуальних захисних засобів.

. Герметизація та ізоляція галасливих і шкідливих процесів шляхом виділення особливих приміщень під формовку, заливку, обрубка, очищення і т. д.

. Нагляд за справним станом і правильною експлуатацією обладнання, інструменту, пристосувань, внутрішньоцехових транспортних засобів.

. Проведення попереднього та періодичного навчання працюючих безпечним прийомам робіт з перевіркою знання кожним робочим правил та інструкцій.

Перераховані оздоровчі заходи залежать від пристрою і устаткування цеху, прийнятого технологічного процесу та організаційно-технічних заходів.

Розміщення ливарних цехів, як правило, повинно, бути в одноповерхових будівлях; профіль покрівлі будівель вибирається з урахуванням можливостей найбільш ефективного видалення шкідливих виділень природним шляхом (аерацією).

Розміщення ливарних цехів має бути таке, щоб на ділянках робіт з великими теплонадлишки (плавка, заливка, вибівка, сушка, отжиг) поздовжні осі витяжних ліхтарів були розташовані під кутом 60-90 ° до напрямку панівних літніх вітрів. У цьому випадку повітряними потоками будуть значно інтенсивніше нестися шкідливі виділення.

Не рекомендовано проектувати ливарні цехи у вигляді багатопролітних замкнутих по периметру будівель, так як таке розташування погіршує умови аерації; рекомендується проектувати П-подібні і Т-подібні будівлі, розташовуючи їх так, щоб частина двору, вільна від забудови, перебувала з навітряного боку.

У всіх робочих приміщеннях ливарних цехів потрібно пристрій припливно-витяжної вентиляції.

У поєднанні з опаленням, вентиляція повинна підтримувати в ливарному цеху необхідну температуру і чистоту повітря.

У рамках забезпечення охорони праці на підприємстві на заводах систематично проводяться заходи, що забезпечують зниження травматизму та усунення можливості виникнення нещасних випадків. Заходи ці зводяться в основному до наступного:

поліпшення конструкції діючого обладнання з метою запобігання працюючих від поранень

влаштування нових і поліпшення конструкції діючих захисних пристосувань до верстатів, машин і нагрівальним установкам, що усуває можливість травматизму

поліпшення умов роботи: забезпечення достатньої освітленості, хорошої вентиляції, відсмоктувачі пилу від місць обробки, своєчасне видалення відходів виробництва, підтримку нормальної температури в цехах, на робочих місцях і у тепловипромінюючих агрегатів

усунення можливостей аварій при роботі обладнання, розриву шліфувальних кругів, поломки швидко обертаються дискових пилок, розбризкування кислот, вибуху судин і магістралей, що працюють під високим тиском, викиду полум'я або розплавлених металів і солей з нагрівальних пристроїв, раптового включення електроустановок, ураження електричним струмом і т . п.

організоване ознайомлення всіх вступників на роботу з правилами поведінки на території підприємства та основними правилами техніки безпеки, систематичне навчання і перевірка знання працюючими правил безпечної роботи

забезпечення працюючих інструкціями з техніки безпеки, а робочих ділянок плакатами, наочно показують небезпечні місця на виробництві та заходи, що запобігають нещасним випадкам

Проте в результаті зневажливого ставлення з боку самих робітників до техніки безпеки можливі нещасні випадки. Щоб уберегтися від нещасного випадку, потрібно вивчати правила техніки безпеки і постійно дотримуватися їх.

Загальні вимоги техніки безпеки на виробництві.

. При отриманні нової (незнайомої) роботи вимагати від майстра додаткового інструктажу з техніки безпеки.

. При виконанні роботи потрібно бути уважним, не відволікатися сторонніми справами і розмовами і не відволікати інших.

. На території заводу (у дворі, будинку, на під'їзних шляхах) виконувати наступні правила:

не ходити без потреби по інших цехах підприємства
- бути уважним до сигналів, що подаються кранівниками електрокранів і водіями рухомого транспорту, виконувати їх

обходити місця навантаження та вивантаження і не перебувати під піднятим вантажем

не проходити в місцях, не призначених для проходу, що не підлазити під стоячий залізничний склад і не перебігати шлях попереду рухомого транспорту

не переходити у невстановлених місцях через конвеєри і рольганги і не підлазити під них, не заходить без дозволу за огородження

не доторкатися до електроустаткування, клем і електропроводів, арматури загального освітлення і не відкривати дверцят електрошаф

не включати і не зупиняти (крім аварійних випадків) машин, верстатів і механізмів, робота на яких не доручена тобі адміністрацією твого цеху

. У випадку травмування або нездужання припинити роботу, сповістити про це майстра і звернутися в медпункт.

Спеціальні вимоги безпеки. Перед початком роботи:

. Привести в порядок свій робочий одяг: застебнути або обхопити широкою резинкою вилоги рукавів; заправити одяг так, щоб не було розвіваються решт одягу: прибрати кінці краватки, косинки або хустки; надіти щільно облягаючий головний убір і підібрати під нього волосся.

. Одягти робоче взуття. Робота в легкому взутті (тапочках, сандалях, босоніжках) забороняється зважаючи на можливість поранення ніг гострої та гарячої металевою стружкою.

. Уважно оглянути робоче місце, привести його в порядок, прибрати всі захаращують і заважають роботі предмети. Інструмент, пристосування, необхідний матеріал і деталі для роботи розташувати в зручному та безпечному для користування порядку. Переконатися в справності робочого інструмента і пристосувань.

. Перевірити, щоб робоче місце було достатньо освітлене і світло не зліпив очі.

. Якщо необхідно користуватися переносною електричною лампою, перевірити наявність на лампі захисної сітки, справності шнура та ізоляційної гумової трубки. Напруга переносних електричних світильників не повинна перевищувати 36 В, що необхідно перевірити з написів на щитках і струмоприймачах.

. Переконатися, що на робочому місці підлога в повній справності, без вибоїн, без слизьких поверхонь і т. п., що поблизу немає оголених електропроводів і всі небезпечні місця огороджені.

. При роботі з талями або тельферами перевірити їх справність, підняти вантаж на невелику висоту і переконатися в надійності гальм, стропа і ланцюги.

. При підйомі і переміщенні важких вантажів сигнали кранівнику повинен подавати тільки одна людина.

. Стропування (зачалювання) вантажу повинна бути надійною, чалками (канатами або тросами) відповідної міцності.

. Перед установкою великогабаритних деталей на плиту або на складальний стіл заздалегідь підбирати настановні й кріпильні пристосування (підставки, мірні прокладки, кутники, домкрати, притискні планки, болти і т. д.).

. При установці важких деталей вибирати таке положення, яке дозволяє обробляти її з однієї або з меншим числом установок.

. Заздалегідь вибрати схему і метод обробки, врахувати зручність зміни інструменту і виробництва вимірів.

Під час роботи:

. При заточуванні інструменту на шліфувальних кругах обов'язково надіти захисні окуляри (якщо при колі немає захисного екрана). Якщо є захисний екран, то чи не відсувати його убік, а використовувати для власної безпеки. Перевірити, чи добре встановлений підручник, підвести його можливо ближче до шліфувального круга, на відстань 3-4 мм. При заточуванні стояти не проти кола, а в напівоберт до нього.

. Стежити за справністю огороджень обертових частин верстатів, на яких доводиться працювати.

. Не видаляти стружку руками, а користуватися дротяним гачком.

. У всіх інструментальних цехах використовується стиснене повітря тиском від 4 до 8 ат. При такому тиску струмінь повітря становить велику небезпеку. Тому стисненим повітрям слід користатися з великою обережністю, щоб його струмінь не потрапила випадково в обличчя і вуха користується ним або працює поруч.

7.2 Промислова санітарія

Промислова санітарія (виробнича санітарія) - розділ загальної санітарії, здійснює заходи щодо правильного устрою, обладнання та утримання промислових підприємств з метою охорони здоров'я працюючих на них, а також населення, що проживає в найближчому сусідстві з підприємством.
Практичні заходи щодо оздоровлення умов праці ґрунтуються на гігієнічних нормативах для виробничих приміщень (норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря, гранично допустимі концентрації шкідливих газів, парів і пилу в повітрі виробничих приміщень, гранично допустимі рівні шуму і вібрації та ін.) До області промислової санітарії відносяться: санітарний благоустрій території промислових підприємств і території, навколишнього їх, гігієнічні питання влаштування виробничих і допоміжних будівель і приміщень, промислова вентиляція і освітлення.
Спостереження за проведенням санітарних заходів при проектуванні, будівництві та переобладнанні промислових підприємств, а також систематичний контроль за станом промислових підприємств та умовами праці в них здійснюють органи державного санітарного нагляду.

Промислова санітарія - система практичних заходів, спрямованих на попередження несприятливого впливу умов праці на здоров'я осіб, зайнятих у промисловості. Включає в себе також заходи щодо попередження несприятливого впливу умов праці на здоров'я працюючих у всіх видах транспорту, зв'язку, будівництва, лісовому та сільському господарстві.

До основних практичних заходів промислової санітарії, виконуваних у процесі будівництва, реконструкції та експлуатації промислових підприємств, відносяться: раціональна планування виробничих приміщень стосовно до технологічного процесу, розміри площ і обсягів робочих приміщень; організація робочого місця; природне і штучне освітлення; 5) опалення та вентиляція; водопостачання і каналізація; очищення виробничих викидів в атмосферу і стічних вод у водойми; забезпечення працюючих побутовими приміщеннями.

Завдання промислової санітарії при утворенні і надходженні в повітря робочих приміщень шкідливих для здоров'я речовин (у вигляді газів, парів, туманів або пилу) полягають в ізоляції обладнання або приміщень з шкідливими для здоров'я виділеннями від ділянок, які не мають шкідливих виділень, герметизації обладнання, видаленні шкідливих речовин від місць їх виділення засобами вентиляції, виключення прямого контакту працюючих з шкідливими речовинами, в заміні шкідливих речовин нешкідливими (якщо це допустимо за умовами виробництва), в механізації та автоматизації трудомістких, важких і небезпечних (загрозливих отруєннями або захворюваннями) робіт, скорочення робочого часу , подовженні відпусток, надання індивідуальних захисних пристосувань спецодягу та спецвзуття, респіраторів, протигазів, запобіжних окуляр тощо)

Виконання гігієнічних норм і санітарних правил у промисловості покладається на адміністрацію підприємств, контроль за їх виконанням здійснюється санітарно-епідеміологічними станціями. До здійснення контролю широко залучаються громадські санітарні інспектори, працюючі в контакті з технічними інспекторами профспілок, які стежать також за виконанням правил техніки безпеки і проводять роботу з попередження виробничого травматизму.

Для забезпечення хороших санітарно-гігієнічних умов роботи: всі ділянки ливарних цехів і робочі місця обладнуються потужної припливно-витяжною вентиляцією робочим виділяється безкоштовна спецодяг на шкідливих і важких ділянках скорочується тривалість робочого дня проводиться максимальна механізація і автоматизація всіх виробничих процесів

Основними факторами, що погіршують санітарні умови в ливарному виробництві, є засміченість повітря пилом і газами, різке коливання температури повітря в ряді відділень цеху, випромінювання розплавленого металу та ін.

Для боротьби з запиленістю і шкідливими газами в ливарних цехах передбачають: переробку всіх вихідних матеріалів, при якій виділяються газ і пил, в ізольованих приміщеннях, обладнаних потужною припливно-витяжною вентиляцією; виконання всіх технологічних операцій з виготовлення форм і їх вибівці на ізольованих ділянках; транспортування пилоподібних матеріалів (меленого вугілля, глини) в закритих системах; заміну піскоструминного очищення дрібоструменевого; пристрій пилоуловлюючих і фільтруючих систем, що очищають повітря всередині цеху і поза ним.

Для боротьби з різкими коливаннями температури в ливарних цехах влаштовуються регульовані опалювальні системи. На ділянках з підвищеною температурою повітря створюється приплив свіжого повітря і підтримується постійна температура в межах 16-20 °.

Всі робочі ливарних цехів забезпечуються підсоленій питної газованої водою. Робітники, що працюють на гарячих ділянках (Вагранники, заливальники та ін), забезпечуються спеціальним захисним одягом і окулярами.

З метою створення гарної освітленості в денний час на дахах ливарних цехів передбачається пристрій скляних ліхтарів, крім цього, виробничі ділянки та робочі місця забезпечуються за спеціально розробленим нормам штучними джерелами світла.

При складанні великих складних форм збирачі використовують переносні електричні ліхтарі, напруга електричного струму при цьому має бути не більше 24 В.

7.3 Пожежна безпека

Пожежна безпека передбачає забезпечення безпеки людей і збереження матеріальних цінностей підприємства на всіх стадіях його життєвого циклу (наукова розробка, проектування, будівництво та експлуатація).
Основними системами пожежної безпеки є системи запобігання пожежі і протипожежного захисту, включаючи організаційно-технічні заходи.
Необхідний рівень забезпечення пожежної безпеки людей за допомогою зазначених систем повинен бути не менше 0,999999 запобігання впливу небезпечних факторів на рік у розрахунку на кожну людину.

Пожежна безпека на ливарному виробництві має велике значення, тому що на ливарному виробництві частіше всього виготовляють продукцію шляхом розплавлення сплавів, що дуже часто викликає пожежі, опіки тощо.

Систему запобігання пожежі становить комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на виключення можливості виникнення пожежі. Запобігання пожежі досягається: усуненням утворення горючої середовища; усуненням освіти в займистою середовищі (або внесення до неї) джерела запалювання; підтриманням температури займистою середовища нижче максимально допустимої; підтримання в займистою середовищі тиску нижче максимально допустимого та іншими заходами.

Систему протипожежного захисту складає комплекс організаційних і технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї. Протипожежний захист забезпечується: максимально можливим застосуванням негорючих і важкогорючих речовин і матеріалів замість пожежонебезпечних; обмеженням кількості горючих речовин та їх розміщення; ізоляцією горючого середовища; запобіганням розповсюдження пожежі за межі вогнища; застосуванням засобів пожежогасіння; застосуванням конструкції об'єктів з регламентованими межами вогнестійкості та горючістю; евакуацією людей; системами протидимного захисту; застосуванням засобів пожежної сигналізації та засобів сповіщення про пожежу; організацією пожежної охорони промислових об'єктів. Обмеження горючих речовин і їх розміщення досягається регламентацією: кількості (маси, об'єму) горючих речовин і матеріалів, що знаходяться одночасно в приміщенні; наявності аварійного зливу пожежонебезпечних рідин та аварійного стравлювання горючих газів з обладнання; протипожежних розривів та захисних зон; періодичності очищення приміщень, комунікацій, обладнання від горючих відходів, відкладень пилу і т.п.; числа робочих місць, на яких використовуються пожежонебезпечні речовини; виносу пожежонебезпечного устаткування в окремі приміщення і на відкриті майданчики, а також наявності системи аспірації відходів виробництва.

Ізоляція горючого середовища забезпечується одним або декількома з перерахованих засобів: максимальною автоматизацією і механізацією технологічних процесів, пов'язаних з обігом пожежонебезпечних речовин; застосуванням для пожежонебезпечних речовин герметизованого і герметичного обладнання і тари; застосуванням пристроїв захисту виробничого устаткування з пожежонебезпечними речовинами від пошкоджень та аварій; застосуванням ізольованих відсіків, камер, кабін і т.п.

Запобігання поширенню пожежі забезпечується: пристроєм протипожежних перешкод (стін, зон, поясів, захисних смуг, завіс і т.п.); встановленням гранично допустимих площ протипожежних відсіків та секцій; пристроєм аварійного відключення і перемикання апаратів і комунікацій; застосуванням засобів, що запобігають розлив пожежонебезпечних рідин при пожежі; застосуванням огнепреграждающіх пристроїв (вогнеперепинювачів, затворів, клапанів, заслінок тощо); застосуванням розривних запобіжних мембран на агрегатах і комунікаціях.

Застосовувані на виробництві засоби пожежогасіння повинні максимально обмежувати розміри пожежі та забезпечувати його швидке гасіння. При цьому для конкретного виробництва повинні бути визначені: види засобів пожежогасіння, допустимі і недопустимі для застосування на пожежі; вид, кількість, розміщення і утримання первинних засобів пожежогасіння (вогнегасники, азбестові полотна, ящики з флюсом або піском, ємності з вогнегасними порошками і т. п.); порядок зберігання речовин, гасіння яких неприпустиме одними і тими ж засобами; джерела і засоби подавання води при пожежогасінні; максимально допустимий запас спеціальних засобів пожежогасіння; необхідна швидкість нарощування подачі засобів пожежогасіння; види, кількість, швидкодія і продуктивність установок пожежогасіння; приміщення для розміщення стаціонарних установок пожежогасіння та зберігання запасу засобів гасіння; порядок обслуговування установок пожежогасіння та зберігання засобів гасіння.

Всі перераховані вище заходи, складові системи запобігання пожежі та пожежного захисту, відображаються в нормах будівельного проектування та галузевих нормативних документах у вигляді відповідних нормативних положень і вимог, на основі яких розробляються ті чи інші інженерно-технічні рішення в області протипожежного захисту при проектуванні та будівництві промислових будівель.

При визначенні вогнестійкості будівель і його елементів, а також при планувальних рішеннях всередині будівлі враховується ймовірність виникнення пожежі для даного типу виробництва.

Пожежна небезпека виробничих будівель визначається пожежною небезпекою технологічного процесу і конструктивно-планувальними рішеннями будівлі. Виходячи з пожежонебезпечних властивостей речовин і умов їх застосування або обробки будівельні норми і правила поділяють усі виробництва та склади по вибухо- та пожежонебезпеки на п'ять категорій, які позначають буквами: А і Б - вибухопожежонебезпечні; В, Г і Д - пожежонебезпечні.

Категорії вибухопожежонебезпекою виробництв вказані в нормах технологічного проектування або в спеціальних переліках виробництв, які складаються і затверджуються галузевими міністерствами.

До вибухопожежонебезпечного категорії А відносяться виробництва, пов'язані з при-трансформаційних змін речовин, здатних вибухати і горіти при взаємодії з водою, кисло-родом повітря або один з одним; горючих газів, нижня межа займання яких дорівнює 10 ° С і менше по відношенню до об'єму повітря; рідин з температурою спалаху парів до 28 ° С включно, за умови, що зазначені гази і рідини можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в обсязі, що перевищує 5% від обсягу приміщення. У ливарному виробництві до цієї категорії відносяться відділення нанесення лакофарбових покриттів на вироби та ін.

До вибухопожежонебезпечного категорії Б належать виробництва, пов'язані із застосуванням горючих газів, нижня межа займання яких більше 10% по відношенню до об'єму повітря; рідин; із температурою спалаху парів 28 ... 61 ° С включно; горючих, пилів або волокон, нижня межа займання яких дорівнює 65 г/м2 і менше за умови, що ці гази, рідини і пилу можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в обсязі, що перевищує 5% об'єму приміщення. У ливарному виробництві до цієї категорії належать приміщення, в яких шліфуються і поліруються вироби з магнієвих сплавів, а також проводиться підготовка та розсівання порошків магнію, алюмінію та їх сплавів, і ряд інших приміщень.

До пожежонебезпечної категорії В відносяться виробництва, пов'язані із застосуванням рідин з температурою спалаху парів вище 61 ° С; горючих пилу, нижня межа займання яких більше 65 г/м2; речовин, здатних горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одного з іншим; твердих горючих речовин і матеріалів. До таких виробництв відносяться плавильні відділення для отримання фасонних відливків, злитків; заливальні відділення, дільниці термічної оброблення та механічної обробки, склади готової продукції з магнієвих сплавів.

До пожежонебезпечної категорії Г належать виробництва, пов'язані із застосуванням негорючих (неспалимих) речовин і матеріалів в гарячому, розпеченому або розплав-ленному стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевої теплоти, іскор або полум'я; твердих, рідких або газоподібних речовин, які спалюються або утилізуються як паливо. До категорії Г відноситься велика частина підрозділів ливарних цехів.

До пожежонебезпечної категорії Д належать виробництва, пов'язані із застосуванням негорючих речовин і матеріалів в холодному стані. У ливарному виробництві - це виготовлення сумішей, стрижневі, формувальні та ряд інших відділень.

Пожежна безпека будівлі в значній мірі визначається ступенем його вогнестійкості, яка залежить від займистості і вогнестійкості основних конструктивних елементів будівлі.

Будівельні матеріали по займистості відповідно до будівельних норм та правил поділяються на три групи: вогнетривкі, вогнестійкими, згорає.

Неспалимі - матеріали, які під впливом вогню або високої температури не запалали, не тліють і не обвуглюються. До них відносяться всі неорганічні матеріали, застосовувані в будівництві, метали, гіпсові і мінераловатні плити.

Вогнестійкими - матеріали, які під впливом вогню або високої температури спалахують, тліють або обвуглюються і продовжують горіти або тліти тільки у присутності джерела запалювання, а після його видалення горіння чи тління припиняється. До них відносяться матеріали, що складаються з вогнетривких і спалимих складових, наприклад гіпсові і бетонні матеріали, що містять наповнювачі, мінераловатні плити на бітумному сполучному, деякі полімерні матеріали. До вогнестійкими відносяться конструкції, виконані з важкогорючих матеріалів, а також із спалимих матеріалів, захищених від вогню та високих температур негорючими матеріалами, наприклад протипожежні двері, виготовлена ​​з дерева і захищена від вогню азбестовим полотном та листом заліза.

Спаленні - матеріали, які під впливом вогню або високої температури спалахують або тліють і продовжують горіти або тліти після видалення джерела вогню. До них відносяться всі органічні матеріали, що не відповідають вимогам, що пред'являються до вогнетривкі та вогнестійкими матеріалами.

Вогнестійкість будівельних конструкцій проявляється в здатності їх чинити опір дії вогню або високої температури і зберігати при цьому свої експлуатаційні функції. Вогнестійкість відноситься до числа основних характеристик конструкцій і регламентується будівельними нормами і правилами. Час, після закінчення якого конструкція втрачає несучу або огороджувальну здатність, називається межею вогнестійкості і вимірюється в годинах від початку випробувань конструкції на вогнестійкість до виникнення одного з наступних ознак: поява в конструкції наскрізних отворів або тріщин, через які проникає полум'я або продукти згоряння; втрата конструкцією несучої здатності, тобто її обвалення; підвищення температури на поверхні конструкції в середньому більше ніж на 140 ° С, або в будь-якій точці цієї поверхні більше ніж на 180 ° С у порівнянні з температурою конструкції до випробування, або більше ніж на 220 ° С незалежно від температури конструкції до випробування.

Необхідні межі вогнестійкості конструкцій будівельних матеріалів визначаються ступенем вогнестійкості проектованої будівлі. Ступінь вогнестійкості виробничих будівель промислових підприємств встановлюється за таблицями будівельних норм та правил в залежності від призначення будівлі, категорії вибухопожежонебезпеки виробництва, площі цеху або дільниці, поверховості будівлі і наявності в ньому систем пожежогасіння.

Важливе значення в забезпеченні пожежної безпеки належить протипожежних перешкод і розривів. Протипожежні перешкоди призначені для обмеження розповсюдження пожежі всередині будівлі. До них відносяться протипожежні стіни, перекриття, двері. Протипожежні стіни спираються на фундамент, виготовляються з вогнетривких матеріалів і мають вогнестійкість не менше 2,5 год. Протипожежні стіни можуть підніматися над дахом, що запобігає поширенню пожежі на сусідні приміщення. Якщо будівля має неспалимі покриття з неспалимих утеплювачем або негорючими дахами, то протипожежні стіни не підносяться над дахами.

Протипожежні двері виготовляються з вогнетривких або важкогорючих матеріалів і повинні мати вогнестійкість не менше 1,2 год.

Протипожежні розриви між сусідніми виробничими будівлями залежать від їх вогнестійкості, а для складів - від пожежної небезпеки зберігаються речовин, призначення складів, їх місткості і розташування. При визначенні протипожежних розривів виходять з того, що найбільшу небезпеку у відношенні можливості займання сусідніх будівель представляє дію променистої енергії, у той час як контактну дію полум'я та іскор проявляється не у всіх випадках.

При будівництві будівлі передбачають заходи, що попереджають виникнення вибуху, а також зменшують шкоду від вибухової хвилі. Для захисту від вибухів у зовнішній частині огорожі будівлі влаштовують легкоскидні конструкції (вікна, двері, розпашні ворота, полегшені конструкції). Легкоскидні огорожі руйнуються при вибуху, в результаті чого тиск всередині будівлі зменшується і основні несучі будівельні конструкції не руйнуються. При проектуванні будинків важливим є забезпечення організованого руху людей по цеху чи дільниці в нормальних і аварійних умовах. Норми проектування шляхів евакуації розраховані на типові компоновки обладнання в цехах. Однак час евакуації людей з цехів може бути розраховане з урахуванням щільності та пропускної здатності людського потоку, швидкості і тривалості руху, а також числа людей, що беруть участь в русі протягом короткого часу, який визначається найкоротшим відстанню від місця їх знаходження до виходу назовні. При цьому рух людей під час пожежі повинно бути безпечним.

Допустимі відстані від найбільш віддаленого робочого місця до евакуаційного виходу нормують залежно від категорії виробництва, ступеня вогнестійкості будинку, об'єму приміщення і числа працюючих. У виробничих приміщеннях повинно бути передбачено не менше двох евакуаційних виходів. Організаційно-технічні заходи включають організацію пожежної охорони підприємства; паспортизацію речовин, матеріалів, виробів, технологічних процесів, будівель і споруд в частині забезпечення пожежної безпеки; залучення громадськості до питань забезпечення пожежної безпеки; організацію навчання працюючих правилам пожежної безпеки; розроблення інструкцій про порядок поводження з пожежонебезпечними речовинами та матеріалами; виготовлення засобів наочної агітації; нормування чисельності людей на об'єкті за умовами безпеки їх при пожежі; розробку заходів щодо дій адміністрації і працюють на випадок виникнення пожежі та організацію евакуації людей; забезпечення необхідних кількостей і видів пожежної техніки.

8       НОМЕНКЛАТУРА ВІДЛИВОК

Таблиця 8.1 - Номенклатура відливок

Виробничість - 186 т

Брак - 7%

Запасні частини - 0

ВИСНОВОК

В результаті проходження технологічної практики було досліджено:

-   технологічний процес виготовлення відливки «Лопатка робоча 3ст ТВ»

-        ескізи відливки

         креслення відливки

         технічні дані обладнань

         економічні дані тощо

Зібрано та розглянуто багато технічної, технологічної, конструкційної інформації та іншої інформації виробництва.

Складено звіт про проходження технологічної практики.

На основі перерахованого можна зазначити, що лиття по витоплювальним моделям:

    одне з найточніших методів лиття

-        одне з найдорогоцінніших методів лиття

         одне з найдавніших методів лиття

         потребує сучасного обладнання

         потребує дотримання технології виробництва відливок

         потребує точності виконання операцій

         займає багато часу

         дає відмінну якість відливок

Тому, провідний та достатньо давній завод «Мотор Січ», використовує метод лиття по витоплювальним моделям для отримання точних відливок з жароміцних сплавів, що, на мою думку, доцільно та виправдовує витрати.