єкт дослідження:трудове виховання дошкільників у виховному процесі дошкільного навчального закладу.
Предмет дослідження:трудове виховання дітей старшого дошкільного віку.
Методи дослідження: аналіз наукової літератури; педагогічне спостереження; бесіда; педагогічний експеримент, який містить етапи роботи з батьками та педагогічним колективом ДНЗ.
Базою дослідження є дошкільний навчальний заклад № 1 м. Миколаєва, у якому брали участь 20 дітей дошкільного віку.
Практична значимість роботи: данні дослідження можна використовувати у практиці роботи дошкільного навчального закладу.
Структура: робота складається зі вступу; двох розділів: теоретичного та практичного; містить список літератури .
Розділ 1. Завдання та особливості трудового виховання у дошкільному віці
.1 Завдання трудового виховання
З перших днів від народження дитини батьки виношують сподівання, що вона виросте гармонійною особистістю, успішним спеціалістом, продовжить їх справу чи реалізує здібності і вміння у самостійно обраній сфері діяльності. Намагаючись виховати її цілеспрямованою, працелюбною, здатною долати труднощі на шляху до мети, вони покладають сподівання і на досвід дошкільних установ.
Трудове виховання дітей покликане забезпечити вирішення таких завдань:
. Формування мотивації (потреб, інтересу, почуття обов'язку і відповідальності), позитивно-емоційного ціннісного ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації людини.
. Формування системи знань, необхідних для трудової діяльності, вибору професії, соціального, професійного і життєвого самовизначення.
. Формування досвіду суспільно корисної виробничої діяльності, вміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості.
Вирішення цих завдань відбувається у процесі загальноосвітньої підготовки, трудового навчання, різноманітної за змістом і формою трудової діяльності.
Для того щоб праця стала засобом виховання, вона повинна бути змістовною, мати особистісну і суспільно корисну значущість, чітку організацію. Процес праці слід будувати на моральних засадах (мета, процес, результат). Моральна сутність її виявляється не лише в бажанні трудитися, діяти творчо, домагатися значущого для себе та інших результату, а й у колективному характері трудової діяльності, що вимагає узгодження мети і дій її учасників, взаєморозуміння і допомоги.
З огляду на особливості розвитку дітей дошкільного віку виокремлюють завдання трудового виховання, пов'язані з формуванням і розвитком мотиваційної сфери, навичок трудової діяльності, становленням особистості. У реальній педагогічній практиці воно покликане забезпечити:
. Виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до їх результатів, поваги до людини-трудівника. Праця є особливим видом діяльності, спрямованим на створення суспільно значущих результатів. Ознайомлюючись із працею дорослих, дитина бачить трудовий процес, його конкретні результати, пізнає їх роль у задоволенні потреб людини. Оскільки дитина від природи схильна до наслідування, все цікаве її приваблює, педагог має широкі можливості для спрямування її вільної діяльності, ініціювання певних емоцій, прагнень. Від педагога залежить усвідомлення дітьми того, що праця потребує фізичних і вольових зусиль, уміння, терпіння.
Спираючись на емоції дітей, бажання брати участь у житті і діяльності дорослих, вихователь роз'яснює, що саме працею дорослих створені всі блага, які їх оточують, наголошуючи, що сенс праці полягає у створенні необхідних для людини благ і розвитку самої людини (інтелекту, умінь, сили, цілеспрямованості, волі). Якщо праця не зорієнтована на конкретний результат, не створює необхідних суспільству, людям цінностей, то вона і не має суспільного значення. Бажано, щоб всі діти пізнавали це не лише зі слів, а й на конкретних життєвих прикладах. Такі старання педагога сприяють формуванню позитивного ставлення дитини до праці дорослих, людини-працівника, майстра своєї справи, розумінню суспільно значущих мотивів праці, усвідомленому прилученню до трудової діяльності.
. Формування навичок трудової діяльності. Уже в дошкільному віці діти намагаються наслідувати працю дорослих. Слід допомогти їм усвідомити, що процес має певну послідовність операцій, потребує відповідних старань і вмінь. З часом діти починають розуміти, що перед тим, як приступити до праці, треба знати її мету, уявити її процес і результат, підібрати необхідні засоби (речі, комплекс речей, якими людина діє на предмети праці) і предмети праці (сировина, матеріали тощо), здійснювати цілеспрямовані трудові дії, взаємодіяти з іншими людьми.
Спершу діти мають опанувати прості трудові уміння (розстібати і застібати ґудзики, розставляти хлібниці на столи, поливати рослини), а згодом - цілісні трудові процеси (накрити стіл до сніданку чи обіду, випрасувати білизну ляльки, прибрати в куточку природи тощо). Оволодіння трудовими навичками розширює можливості дітей щодо участі у простих трудових процесах вдома, дитячому садку, виховує самостійність, ініціативу, впевненість у своїх силах.
Постійна участь у різних видах праці формує вміння і звичку працювати регулярно, переборювати труднощі, виховує організованість, самостійність, вольові якості особистості.
Організовуючи трудову діяльність дітей дошкільного віку, педагог має бути особливо уважним до їх індивідуальних особливостей, сприяти виробленню індивідуального стилю трудової діяльності, оволодінню своєрідними прийомами роботи. Це забезпечить максимальне використання цінних особливостей характерів дітей, їх ставлення до праці, компенсує те, що перешкоджає успіху в роботі.
. Виховання особистості дитини у процесі її трудової діяльності. Ця група завдань передбачає виховання відповідальності, самостійності, цілеспрямованості, ініціативи й витримки. Без них неможливе формування основ працелюбства (звички до трудових зусиль, готовності брати участь у трудовій діяльності, вміння доводити розпочату справу до завершення). Педагоги, батьки мають зважати, що організм, психіка дошкільників швидко втомлюються від одноманітної, складної роботи, і регулювати обсяг і тривалість конкретних робіт, чергуючи елементи статичного й динамічного навантаження. Оптимізація трудових зусиль дітей вбереже їх від розчарувань, непомірної втоми, що є важливими передумовами їх позитивного ставлення до праці.
Розвиток особистості дитини обумовлений такими особливостями праці:
результативність, яка сприяє вихованню цілеспрямованості, звички доводити почату справу до кінця, адже планування майбутнього результату, необхідність виконання запланованого, можливість використання результату спонукають дитину серйозно ставитися до роботи;
творчий характер, що розвиває налаштованість дитини на пошук, удосконалення своєї праці і себе у праці; немає нетворчої праці, оскільки за будь-яких обставин дитина має змогу зробити щось по-новому, не так, як завжди, знайти нові форми взаємодії з однолітками.
Будучи спрямованим на особистісний розвиток дитини, трудове виховання дітей дошкільного віку пов'язане з фізичним, моральним, розумовим вихованням. Конкретні його завдання, форми організації трудової діяльності дітей зумовлені як виховними можливостями праці, так і віковими особливостями дошкільнят.
1.2 Особливості трудової діяльності дошкільників
За твердженням психологів, праця є одним із провідних чинників всебічного розвитку дітей. Це положення вони аргументують тим, що дитина вже наприкінці молодшого дошкільного віку починає прагнути самостійності, заявляючи «Хочу сам». На думку Д. Ельконіна, два чинники спонукають дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих. Однак ці прагнення дошкільнята можуть реалізувати не лише у трудовій, а і н інших видах діяльності. Тому необхідна педагогічно доцільна організація залучення дитини до праці. «Праця мусить збудити в дитячій душі найбільше самостійної, природної творчості, дати вільно розвинутися цільній гармонійній індивідуальності», - стверджувала С. Русова, виокремлюючи такі характерні риси дитячої праці, як вияв активності дитини, її безпосереднього свідомого бажання (інтересу, цікавості до чогось). Праця має завжди конкретне завдання і реальні наслідки (цим і відрізняється від гри). Вона є приємною дитині, яка самостійно знаходить засоби досягнення бажаної мети.
Порівняно з трудовою діяльністю дорослих праця дітей дошкільного віку має такі особливості:
. Умовність. Праця дітей ще не пов'язана із суспільно значущим результатом, оскільки, як правило, не створює ні матеріальних, ні культурних цінностей. Водночас вона с результативною, а результатом тут стає не тільки її матеріальне втілення (вирощена рослина, виготовлені іграшки, накритий стіл тощо), а й моральний фактор (дитина відчуває значущість затрачених зусиль).
. Поступове вироблення здатності мотивувати трудову діяльність. Молодші діти ще не здатні формулювати мотиви, їх приваблює процес участі у спільній з дорослим справі так само, як приваблює спільна гра. У старшому дошкільному віці діти мотивують свою працю тим, що вона їм подобається, бажанням допомогти дорослому, одержати від нього позитивну оцінку, перевірити свої сили (мотив самоствердження). З'являються у них і суспільні мотиви - принести користь іншим людям.
. Динамічний розвиток компонентів трудової діяльності дітей дошкільного віку. Включаючись у трудову діяльність, дитина поступово починає усвідомлювати, що будь-яка праця повинна переслідувати конкретну мету, завершуватися певним результатом. Однак чим менша дитина, тим частіше вона відволікається, цікавлячись не стільки результатом, скільки процесом праці, що часто спричинює повторення одних і тих самих дій, віддаляє від мети, перетворює працю на гру. Тому дорослі повинні допомогти дитині усвідомити мету своїх дій, зв'язок між метою і результатом, навчити проектувати трудовий процес. Навіть старші дошкільники часто планують роботу безпосередньо в процесі її виконання, що не сприяє виробленню наполегливості, ретельності, цілеспрямованості. Враховуючи це, дорослі спочатку самі планують роботу дітей, потім поступово залучають їх до планування, надаючи їм у цьому все більшої самостійності.
. Тісний зв'язок праці малюка з грою. За твердженням П. Блонського, між грою і працею немає великої різниці, оскільки найвища форма праці (творча праця) є подібною до гри, містить у собі елемент насолоди від процесу діяльності. До того ж творча праця часто виникає саме з гри. Однак людині нікуди подітися від повсякденної роботи, до якої у дитини немає природного нахилу. Усвідомлення її необхідності приходить унаслідок певної підготовки, змістом якої є спочатку гра дитини, потім - творчість, що розвивається у грі і спрямовує її до творчої праці. На основі ігор, творчої праці формується звичка до буденної роботи, обтяжливість і монотонність якої полегшуються захопленням дитини своєю діяльністю. І гра, і праця приносять дитині задоволення, є засобами її самореалізації. Спершу дитина готується до праці у процесі гри, майже у кожному різновиді якої наявний певний трудовий елемент. Гра дає змогу виявляти в ігровій формі різноманітні трудові навички, оскільки однією з основних тем дитячих ігор є праця. Потреба самостійно щось зробити, створити вперше виникає у грі і зумовлена саме її вимогами (виготовити, наприклад, необхідний ігровий атрибут). Водночас у дитини формуються цілеспрямованість, вольові якості, самостійність, ініціативність.
Включення гри до праці дітей допомагає підвищити ефективність її виховного впливу, забезпечити основу для вироблення інтересу до праці, бажання трудитися. Однак не варто намагатися перетворити на гру будь-які трудові завдання чи якомога раніше відокремити працю від гри.
Як зауважував А. Макаренко, несвоєчасне відокремлення гри від праці було б справжнім насильством над дитиною і викликало б у неї відразу до трудового зусилля та ще сильніше прагнення до гри. Дитину слід поступово готувати до усвідомлення того, що її трудові доручення, якими б простими чи складними вони не були, є обов'язковими. Гра, хоч і створює можливості для підготовки до праці, але не замінює власне трудової діяльності дошкільнят. Це особливо важливо стосовно дітей молодшого дошкільного віку, яким властиві нестійкі мотиви поведінки, ігрове ставлення до праці і яких слід спрямовувати на те, щоб трудовий процес не перетворювався на ігровий. Водночас цілком доречне використання у грі старших дошкільників результатів їхньої праці (пошитого лялькового платтячка, змайстрованого човника та ін.).
Одним із компонентів готовності дитини до трудової діяльності є привабливість праці. Цей своєрідний психологічний механізм формується під час усвідомлення дитиною того, що у процесі праці вона відкриває нове у собі, довкола себе, випробовує свої можливості на зовсім іншому рівні вимог, здатна досягти конкретного результату, який приносить радість їй і тим, хто вболіває за її успіхи.
Сподіватися на формування цього психологічного механізму в процесі насиченої елементами праці гри недоцільно, оскільки в грі він має зовсім іншу психологічну основу. Це свідчить про необхідність забезпечення найтіснішого зв'язку дитячої праці з грою, використання під час її організації ігрових прийомів, створення ігрових ситуацій, а також виховання ставлення до праці як до обов'язку.
1.3 Ознайомлення дошкільників з працею дорослих
Феномен праці діти відкривають для себе, спостерігаючи за тим, як працюють дорослі. Це породжує у них бажання наслідувати старших, брати участь у їхній діяльності.
Із працею дорослих діти ознайомлюються у процесі демонстрації різних видів праці, пояснення їх значення (спеціально організовані спостереження, бесіди, екскурсії), а також під час безпосередньої організації спільної діяльності дорослих і дітей. Діти залюбки допомагають дорослим, переймаються їх настроєм, наслідують їх вчинки, набуваючи конкретних знань і уявлень про працю, розвиваючи допитливість, інтерес до діяльності дорослих, проймаючись повагою до людей праці та результатів їх старань. Водночас дорослі мають змогу впливати на поведінку дітей - викликати у них прагнення до праці, досягнення конкретного її результату.
Під час ознайомлення дітей молодшого і середнього дошкільного віку з працею дорослих їхню увагу зосереджують на простих трудових діях, спрямованість яких зрозуміла для них (праця вихователя і його помічника, кухаря, лікаря та ін.). Вихователь повинен максимально використовувати приклад трудової поведінки працівників дитячого садка. Однак лише спостереження не достатньо, оскільки дітям важко усвідомити зв'язок праці дорослих із власною поведінкою. Тому необхідно залучати їх до трудового процесу, використовуючи посильні доручення й елементарне співробітництво. Так, під час ранкового прибирання помічник вихователя може доручити дітям принести в поливальниці води, протерти листя рослин у куточку природи тощо. При цьому слід враховувати можливості для самостійної діяльності дитини, у процесі якої вона починає якомога точніше наслідувати працю дорослих.
Відчутно впливає на формування у дітей прагнення працювати емоційне ставлення дорослого до виконуваної роботи. З раннього віку діти повинні бачити приклад раціонально організованої праці, оволодівати культурою праці: вмінням ставити мету (спочатку з допомогою дорослого, потім - самостійно), планувати й організовувати роботу, використовувати обладнання, послідовно здійснювати раціональні трудові дії, підтримувати порядок на робочому місці тощо.
Виховна ефективність ознайомлення з працею дорослих залежить від ефективності процесу спостереження, від того, на які аспекти праці дорослих спрямована увага дітей. Самі вони зацікавлюються передусім зовнішніми виявами процесу праці: послідовністю операцій, предметами, знаряддям праці тощо. Тому потрібно спрямовувати їх на те, як людина ставиться до роботи, як здійснюється взаємодопомога у колективній праці. Дітей середнього дошкільного віку підводять до усвідомлення того, якою є людина-трудівник, для чого вона працює, як ставиться до своїх трудових обов'язків. Тобто одночасно зі знаннями про особливості праці діти отримують уявлення про ставлення до неї, про моральні якості тих, хто працює.
За визнанням психологів, педагогів, раціональною є така послідовність ознайомлення з працею дорослих:
) накопичення фактів про процес праці, перетворення предмета праці, результати праці, створення уявлення про її значущість;
) формування уявлень про людину праці, її ставлення до праці;
) формування уявлень про колективний характер трудової діяльності.
Дітям старшого дошкільного віку вже доступне розуміння суспільної значущості праці дорослих, способів досягнення її результатів. Вони виявляють цікавість до праці поза межами дитячого садка. Під час спостереження за працею дорослих вихователю слід звертати увагу дітей на її організованість, узгодженість дій, відповідальність та ін. У цьому віці розширюються можливості для виховання трудових навичок і вмінь. Діти оволодівають навичками самообслуговування, самостійно виконують елементарні обов'язки. Приклад трудової діяльності дорослих впливає на них значно сильніше,ніж на дітей молодшого і середнього дошкільного віку.
Організовуючи спільну діяльність, важливо враховувати форми співробітництва, які залежать від конкретного змісту роботи і віку дітей, а також від того, скільки дорослих і хто саме бере у цьому співробітництві участь. Чим молодші діти, тим більшу участь у співробітництві мають виявляти дорослі, спрямовуючи, організовуючи працю дітей. У спільній діяльності з дітьми старшого дошкільного віку вихователь має ширші можливості рівноправно працювати разом з ними, виконувати трудомістку роботу, яка вимагає складних умінь і навичок. Доцільною у ній є участь помічника вихователя, інших працівників дитячого садка. Педагогічно ефективне поєднання активності дорослих і дітей у спільній роботі сприяє перейманню досвіду старших, набуттю навичок, необхідних у майбутній самостійній роботі.
Ознайомленню дітей із працею дорослих сприяють спостереження та екскурсії. Для молодших дошкільників з цією метою організовують екскурсії по дитячому садку, для старших дітей - походи за його межі (до магазину, перукарні, бібліотеки тощо). Добираючи види праці для спостереження, необхідно враховувати їх виховну цінність, доступність змісту для розуміння, ймовірність виникнення у дітей бажання наслідувати трудову поведінку дорослих. Ефективними є повторні спостереження, які забезпечують формування чітких знань про результати і значущість праці.
Набуті під час спостережень, екскурсій знання й уявлення потребують наступного уточнення і систематизації. З цією метою вихователь проводить з дітьми (переважно старшими) узагальнюючі бесіди («Хто якою працею займається у дитячому садку», «Як ми допомагаємо нашій няні», «Що робить кухар» тощо).
З метою закріплення і уточнення знань про різні види праці використовуються також дидактичні ігри: «Кому що потрібно для роботи», «Відгадай, що ми робимо» (відтворення трудових дій) та ін.
Різноманітні особливості праці дорослих відкривають дітям художні твори різних жанрів (літератури, кіно, живопису тощо), завдяки яким вони пізнають не лише її зовнішні вияви, а й внутрішню суть, мотиваційну сферу, психологічні наслідки. Втім, використання педагогами художніх творів активізує емоційну сферу дітей, спонукає їх до співпереживання з тими, хто працює, за досягнення результату, переконує, що навіть у найскладніших умовах цілеспрямована і працьовита людина зможе досягти своєї мети. Пережиті емоції зумовлюють конкретизацію знань про сутність праці, вимоги, які вона пред'являє людині, і про те, як праця впливає на розвиток, суспільне визнання особистості. Усе це формує основи внутрішньої готовності дитини до самовідданої праці в майбутньому.
Розділ 2. Психологічний розвиток дошкільника під час трудової діяльності
.1 Загальна характеристика організації трудової діяльності у дошкільному закладі
Організована трудова діяльність дошкільників має велике розвивально-виховне значення впродовж усього дошкільного дитинства, хоча суспільної значущості набуває значно пізніше - у дорослому віці. Праця як вид діяльності приваблює дошкільників завдяки таким чинникам: прагнення до самостійності, про яке дитина заявляє вже на 3 році життя, та інтерес до життя і праці дорослих, схильність до наслідування і згодом - досягнення продуктивного результату діяльності. Саме організована трудова діяльність дітей дошкільного віку здатна забезпечити формування у них елементарної готовності до праці, яка виявляється у позитивному ставленні до дорученої або самостійно обраної справи, інтересі до неї, зацікавленості в успішному виконанні. Даний аспект особливо актуальний у звязку із підготовкою дошкільників до систематичного шкільного навчання й упровадженням обовязкової дошкільної освіти дітей 5-6 (7) - річного віку.
При організації цього виду діяльності у дошкільному навчальному закладі педагог має враховувати її специфіку. Дитяча праця тісно повязана з грою: вона виникає з гри, мотивується певними ігровими потребами, далі розгортається у межах предметно-практичної діяльності й спершу зосереджена на процесі, а не на результаті. Поступово, по мірі систематичного залучення дітей до різних видів трудової діяльності не лише через гру, а й спеціальні організаційні форми праця відокремлюється від гри, набуває самостійного значення. Вона стає першим випробуванням сил, вправлянням у практичному діянні, де відбувається розуміння значущості праці для близьких та оточуючих людей, усвідомлення відносин відповідальної взаємозалежності й обовязковості підпорядкування загальноприйнятим нормам, формується працелюбність, відчуття радості від корисності власної праці, а також є можливості для емпатійних проявів, виявлення ініціативи, наполегливості, самовладання тощо.
Організація трудової діяльності у дошкільному навчальному закладі спрямовується на вирішення низки завдань пізнавального, соціально-морального, емоційно-ціннісного, мовленнєвого, фізичного, креативного розвитку: ознайомлення із працею дорослих; формування уявлень про соціальну значущість праці; виховання на цій основі інтересу й поваги до праці інших людей, бажання долучатися до посильної трудової діяльності; формування мотиваційної готовності до трудових зусиль; формування елементарних трудових умінь і навичок; стимулювання до творчого застосування здобутих знань та умінь у реальних життєвих ситуаціях; збагачення досвіду соціальної комунікації у процесі організованої і самостійної трудової діяльності; вдосконалення життєво важливих рухів, розвиток фізичних якостей та ін.
З метою розвязання поставлених освітніх завдань педагоги дошкільного навчального закладу планомірно залучають дітей до різних видів праці:
самообслуговування;
господарсько-побутова;
праця у природі;
ручна (художня) праця.
Зазначені види організованої трудової діяльності реалізуються у таких організаційних формах освітньої роботи:
трудові доручення;
чергування;
колективна праця.
Доручення використовуються на кожному віковому етапі в усіх видах праці, протягом усього дня. Вони, як правило, надходять від дорослого, різноманітні за складністю (прості, складні), способом організації дітей (індивідуальні або спільні), часом виконання (короткотривалі, епізодичні, довготривалі). Вихователь пропонує дітям різні за змістом доручення: повязані з іграми, організацією занять і побутових процесів, виконанням окремих прохань дорослих або дітей.
Чергування як більш складна форма організації праці у порівнянні з дорученнями запроваджуються з 5-го року життя. З урахуванням вікових та індивідуальних можливостей діти поступово залучаються до чергувань у куточку живої природи, по заняттях, в їдальні, ігрових осередках та ін. На початковому етапі чергування організуються як праця дітей поруч за визначеним педагогом колом обовязків і дій, а в подальшому дітей привчають самостійно домовлятися про розподіл завдань й нести спільну відповідальність за кінцевий результат.
Колективна праця організовується з дітьми старшого дошкільного віку 1-2 рази на тиждень У такий спосіб частіше організується господарсько-побутова, художня, праця у природі. Для колективної праці діти можуть бути організовані як фронтально (всією групою), так і підгрупами. Важливо враховувати індивідуальні особливості дітей при обєднанні їх для колективної праці. Зокрема, доцільно обєднувати дітей високого рівня співробітництва, активних з однолітками низького рівня, які їм симпатизують, більш пасивними у взаєминах, а у різновікових групах варто до колективу старших дошкільників залучати молодших за віком для взаємозбагачення життєвого досвіду дітей обох вікових категорій.
Для організованої трудової діяльності дітей у розпорядку життєдіяльності визначається зручний час: у ранкові та вечірні години, під час прогулянок у І та ІІ половині дня, у періоди підготовки до прийому їжі, занять і після них, вільної діяльності між окремими режимними процесами та ін. Керуючи організованою дитячою працею, педагог спочатку формує у дітей достатній рівень виконавської дисципліни і виконавських дій. З цією метою, починаючи з молодшого дошкільного віку, він застосовує близьку розумінню і потребам самих дітей мотивацію праці, зразок способу виконання основних дій і користування приладдям, пояснює послідовність операцій, допомагає у обєднанні дітей для спільного виконання завдань та розподілі обовязків, у виконанні трудових дій, підтримує кожну дитину вагомими для неї заохоченнями, схваленнями, у т.ч. в присутності однолітків чи батьків, при необхідності дає коректні поради і зауваження. Старших дошкільників необхідно послідовно і систематично підводити до більшої самоорганізації, самоконтролю. Для цього вихователь частіше звертається до досвіду самих дітей, пропонуючи їм обґрунтувати важливість задуманої або дорученої справи, обрати раціональні способи виконання трудового завдання й попіклуватися про забезпечення своєї діяльності необхідним інвентарем та матеріалами, обєднатися у групи й розподілити роботу з урахуванням можливостей та уподобань кожного, заохочує будь-які прояви співчуття, взаємодопомоги, ініціативи. Підводячи підсумки дитячої праці, важливо акцентувати увагу дітей на ретельно, старанно виконаній роботі, що не лише приносить користь, а й піднімає настрій як іншим людям, так і самим виконавцям. При цьому не слід обходити ситуації, коли в результаті чиєїсь недбалості постраждали чи могли постраждати інші. Це сприятиме запобіганню подібних прорахунків у майбутньому, адже переживши неприємні відчуття ніяковості, провини, сорому, дошкільники чіткіше уявлятимуть негативні наслідки безвідповідального, формального виконання завдання, прагнутимуть надалі уникати помилок.
Використання різних видів і форм організованої трудової діяльності дошкільників змалку пробуджує у них стійкий інтерес і потребу в продуктивній діяльності, що є основою для свідомого наповнення власного буття змістовною, особисто й суспільно корисною самостійною трудовою діяльністю.
Відповідно до чинної Державної базової програми не слід зводити буття дітей лише до участі в організованій діяльності, а натомість націлюватися на наповнення їхнього буття цікавою та змістовною діяльністю самостійного, вільного типу упродовж кожного дня, в межах якої малюкам надається право вибору: де, коли, скільки часу, з ким і як діяти.
Особистісний спосіб життя дошкільника не може бути забезпечений поза визнанням дитини як субєкта власного життя, а отже поза розвитком її свідомості і самосвідомості, спільності й самобутності, діяльності і самодіяльності. Ця субєктивність найповніше реалізується у діяльнісному бутті дитини, а найбільш діяльним малюк виявляє себе в умовах нерегламентованої, вільної діяльності за наявності ряду умов.
Самостійний, вільний тип діяльності - це специфічний спосіб організації життєдіяльності дітей, яка розгортається у час, вільний від організованих форм освітньої роботи (в ранкові та вечірні години, на прогулянках, в інші періоди дозвілля), як правило, з ініціативи та за бажанням малюків. У діяльності такого типу діти самі визначають цілі, завдання, засоби і план втілення свого задуму, виявляють самоконтроль, самоаналіз і самооцінку виконання.
Необхідність діяльності самостійного типу зумовлюється природною потребою дошкільника в інтимізації буття, у можливості не тільки усамітнюватися, а й мати час, який можна використати на власний розсуд, залишившись без прямого контролю з боку дорослого, а також самостійно закріпити вже набутий досвід, проявити чи певною мірою перевірити рівень своєї компетентності та самоствердитися.
Самостійна діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі носить як індивідуальний, так і груповий (колективний) характер, коли дитина сама реалізовує власний інтерес, задум в обраному виді діяльності, або обєднується з іншими дітьми за спільністю бажань, намірів, планів, уподобань та за взаємними симпатіями.
За типом самостійної, вільної діяльності можуть розгортатися різні види специфічної дитячої діяльності: ігрова, пізнавальна, трудова, художня (образотворча, музична, музично-ритмічна, театралізована, художньо-мовленнєва), комунікативно-мовленнєва, рухова тощо.
Організаційні форми такого типу діяльності різних видів визначаються як самостійна ігрова, самостійна пізнавальна, самостійна трудова, самостійна художня, самостійна комунікативно-мовленнєва, самостійна рухова діяльність. Саме ці форми освітньої роботи з дітьми у повсякденні знаходять відображення у календарних планах роботи вихователів.
Самостійна діяльність у бутті дошкільників нерідко має синтетичний характер. Поєднання різних видів діяльності дозволяє дітям повніше мобілізовувати свій руховий, мовленнєвий, художній та інший досвід.
Одними з основних проявів змістовної самостійної діяльності високого рівня є уміння дітей зайняти себе у вільний час різноманітними видами діяльності, мотивувати свою діяльність, підготувати потрібне для його реалізації приладдя, іграшки, матеріали, обєднатися з товаришами для спільного виконання наміченого, домовитись про розподіл обовязків чи ролей, довести задумане до кінця, адекватно оцінити отриманий результат. Змістовна самоорганізована вільна діяльність налагоджується поступово, по мірі дорослішання дітей і набуття ними досвіду, самостійності, ініціативності, креативності та інших особистісних базових якостей (водночас, саме вільна, нерегламентована діяльність сприятлива для формування цих якостей).
Зміст і рівень будь-якої самостійної діяльності залежать від ряду чинників, першочергове місце серед яких посідають:
досвід дітей у володінні певним видом діяльності, їхня життєва компетентність взагалі;
наявність розвивального предметно-ігрового, природного, соціального середовища, врахування простору власного «Я» кожного малюка;
грамотне, компетентне керівництво з боку дорослого.
Життєва компетентність, досвід дошкільників у володінні певним видом діяльності - основа для виникнення дитячої самостійної діяльності та її змістовного розгортання, оскільки допомагає дітям адекватно, конструктивно, ефективно діяти в умовах такої діяльності, задовольняючи свої потреби, інтереси, прагнення та використовуючи власні можливості. При цьому суттєвого значення набувають різноманітні життєві враження, що залишають позитивний емоційний слід у дитячій свідомості і дозволяють дітям самим моделювати схожі життєві ситуації й міжособистісні стосунки, використовувати у вільній діяльності запозичені зразки поведінки і способи дій. При цьому педагоги мають памятати: на дитячу свідомість не менше впливають отримані негативні емоції, враження від подій, явищ довкілля, спілкування, які відповідно негативним чином позначаються на змісті самостійної діяльності дітей. Ось чому важливо насичувати дитяче буття саме позитивними емоціями та враженнями, своєчасно й мудро реагувати на дитячі негативізми, гасити конфлікти, дбати про гідні приклади поведінки для наслідування дітьми.
Ігровий, художній, руховий досвід, досвід спілкування, експериментування та ін. як складові життєвої компетентності дітей формуються у процесі як поступового накопичення життєвих вражень, позитивних емоцій, так і набуття знань, необхідних умінь, навичок діяльності, вироблення певних ставлень, оцінок, інтересів тощо. Найбільш сприятливі умови для цього створюються у різних формах організованої педагогом діяльності. Ось чому необхідно посилити увагу до якісного проведення, насичення освітнім змістом не лише навчально-пізнавальних занять, а й таких форм роботи у повсякденні, як спостереження, екскурсії, бесіди і розмови, різноманітні ігри, індивідуальна й гурткова робота, організація елементарних дослідів, чергувань, колективної праці, побутових процесів та ін.
Непідготовлені до певного виду діяльності діти не можуть заповнити своє дозвілля цікавою справою, сприятливою для саморозвитку, навіть маючи вільний час, достатню кількість іграшок і залишаючись без опікування та контролю з боку дорослого. Неможливе самовиявлення дітей при несформованості у них достатнього запасу спеціальних знань, базових умінь і автоматизованих навичок, а також при відсутності навичок самоорганізації (визначитися з планами і задумами, вибрати зручне місце для самостійних занять, підготувати потрібні іграшки, матеріали чи обладнання та інше), уміння домовлятися з партнерами про спільну діяльність, розподіляти ролі чи обовязки, обговорювати хід та результати, мотивувати власні оцінки, проектувати перспективи продовження розпочатої справи, звертатися за допомогою, порадою тощо.
Домірно насичене та раціонально облаштоване предметно-ігрове і природне середовище слугує не лише фоном для розгортання вільної діяльності дітей, а й стимулом, спонуканням до певного роду самостійних занять. Відповідна віку дітей добірка іграшок, ігрового та фізкультурного обладнання, спортивного інвентарю, реманенту для дитячої праці, приладдя і матеріалів для ліплення, малювання, аплікування та конструювання, дизайнерства, атрибутів для рухливих і творчих ігор, зручне розміщення всього цього у доступних місцях, без скупчення, на достатніх площах групових приміщень, ігрових майданчиків і ділянок, приваблюють малюків, підказують їм творчі задуми, допомагають елементарно зорієнтуватись в ситуації вибору й викликають прагнення до змістовної зайнятості, виключають появу безпідставних суперечок і конфліктів.
Важливим компонентом розвивального простору, сприятливого для виникнення та розвитку вільної дитячої діяльності, слід вважати соціальне оточення, наявне коло спілкування з дітьми та дорослими. При цьому з віком значення дитини-партнера для малюка зростає: дитина поступово переходить від діяльності поряд до діяльності разом, формується потреба у товаришах по грі, співрозмовниках для обговорення отриманих вражень, партнерах і помічниках для спільного господарювання тощо, хоча при цьому навіть комунікабельні, колективістські малята іноді відчувають потребу усамітнитися й чимось зайнятися наодинці. Довірливі стосунки, особистісні контакти з дорослими (персоналом дошкільного закладу, батьками) також наповнюють соціальне середовище навколо дошкільників і впливають на зміст і рівень їхньої самостійної діяльності, оскільки на фоні позитивної динаміки розвитку таких стосунків від довіри малюка дорослому до довіри дитині з боку дорослого поступово закладаються базові якості особистості (самостійність, відповідальність, креативність, самовладання, справедливість, розсудливість, людяність та інші), необхідні для самовиявлення і самореалізації дитини у її вільному діяльнісному бутті.
Беручись за створення розвивального простору для самостійної дитячої діяльності, варто враховувати значення такого його складника як середовище власного «Я». Зовнішнє «Я» ( все, що дитина вважає за своє, власне, їй належне) та внутрішнє «Я» ( духовно-душевне: стани, настрої, емоції, почуття, потреби, інтереси, цінності та інше) зумовлюють вплив дитини саму на себе: допомагають чи заважають саморозвитку. В умовах вільної, неформалізованої діяльності таке самовиявлення дитячої особистості, її власного «Я» найбільш імовірне. Воно може бути і позитивним, і негативним, а відтак потребує уваги з боку дорослого, аби спрямувати його на самостійні прояви всіх видів активності, вольових зусиль, комунікативних здібностей, соціально-моральної поведінки, задовольнити потребу особистості у визнанні, прояві своїх емоцій та дати змогу повправлятися у володінні ними.
Без участі дорослого неможливо забезпечити належний рівень самостійної діяльності дошкільників та домогтися її змістовності. Ось чому вихователь є її фактичним керівником.
Розрізняють пряме і непряме керівництво вільною діяльністю дітей.
Пряме (безпосереднє) керівництво здійснюється під час самостійної дитячої діяльності. Воно передбачає застосування певних прийомів, які спрямовуються на те, щоб:
допомогти малюкам обрати близький до їхніх уподобань, співзвучний з настроєм і конкретною ситуацією вид діяльності, визначитися з конкретним її змістом;
допомогти порадами, підказками вибрати зручне для самостійних занять місце, необхідні атрибути, іграшки, приладдя, обладнання з урахуванням бажань, інтересів, претензій різних дітей так, аби діти не заважали одне одному, таким чином попередити виникнення конфліктів;
при потребі націлити малят на раціональні способи дій, зручний порядок виконання наміченого завдання або творчого задуму;
посприяти обєднанню дітей для спільної діяльності, якщо їхні бажання співпадають, або, навпаки, розвести їхню діяльність у просторі й часі при потенційній можливості виникнення конфліктної ситуації;
вносити періодичні зміни до змісту обраної діяльності, варіювати способи виконання;
спрямовувати дітей на обєктивну самооцінку й визначення перспективи продовження обраної справи в інший час;
забезпечити оптимальні фізичні й психічні навантаження на дітей, чергування навантажень і відпочинку, мотивувати вчасну зміну статичних положень й динамічних занять, видів діяльності тощо.
Здійснюючи безпосереднє керівництво вільною діяльністю, не варто надмірно опікувати дітей, часто втручатися в їхні дії та постійно корегувати стосунки. Натомість слід надавати малятам більше самостійності, можливість виявляти власну активність і креативність, не пригнічуючи їхньої ініціативи. Кожному педагогу важливо усвідомити, що «рушієм розвитку була, є і буде самоактивність дошкільника, творчий, а не репродуктивний її характер» (Коментар до Базового компонента дошкільної освіти України).
систематична робота із створення достатнього запасу вражень про довкілля, знань, умінь, навичок, ставлень до навколишнього і самих себе, формування життєвого досвіду в процесі організації життєдіяльності у дошкільному закладі, вдома та за їх межами;
грамотне, педагогічно виважене облаштування розвивального природного й предметно-ігрового середовища, яке б спонукало до самостійних занять різними видами діяльності, приваблювало й зацікавлювало, давало поштовх дитячій уяві та фантазії; організація навколо дитини соціального простору, насиченого домірними віку контактами з однолітками, молодшими і старшими за віком дітьми, рідними й близькими, а також сторонніми дорослими людьми; охорона й плекання внутрішнього світу кожної дитини та визнання її права вважати своєю певну частину довкілля;
періодична зміна розвивального середовища шляхом внесення до нього нових компонентів (наприклад: іграшок, обладнання, рослин, організації нових знайомств) та його переобладнання; раціональне розміщення різних компонентів цього середовища у фізичному просторі, яке б не лише спонукало до вільного вибору виду діяльності й задовольняло потреби різних дітей у проявах різних видів активності, а й уможливлювало інтимізацію дитячого буття.
Якщо опосередковане (непряме) керівництво самостійною дитячою діяльністю зберігає актуальність на всіх етапах дошкільного дитинства, то безпосереднє (пряме) домінує у ранньому та молодшому дошкільному віці. У старшому дошкільному віці за умови своєчасно розпочатої роботи з організації самостійної діяльності дітей прийоми прямого керівництва застосовуються меншою мірою, як того потребує конкретна ситуація.
Вихователі не повинні пускати на самоплин вільну діяльність дітей, натомість дбати про виведення її на гідний рівень, відповідний віку та індивідуальним можливостям дітей. При цьому від педагога вимагається особлива уважність та спостережливість, щоб своєчасно помітити, виявити в процесі самостійної діяльності спеціальні здібності, ранню обдарованість у дошкільників та спільно з батьками посприяти їхньому подальшому розвитку.
Отже, спільне буття дорослого і дитини у дошкільному навчальному закладі має раціонально, у співвідношенні, відповідному віку, рівню розвиненості, вихованості і навченості, інтелектуальним, естетичним, соціальним, комунікативним домаганням дітей, поєднувати у собі організовану, ініційовану дорослим та самостійну, вільну діяльність дошкільників. Таке виважене, обґрунтоване поєднання різних видів діяльності організованого і самостійного типу спроможне забезпечити втілення компетентнісного підходу в дошкільній освіті й формування того соціального портрета дошкільника, який очікується як результат системи освітніх впливів на межі старшого дошкільного і молодшого шкільного віку.
2.2 Методи і прийоми керівництва трудовою діяльністю дошкільників та взаємодія з батьками дітей
трудовий виховання дошкільний праця
Трудове виховання є обов'язковим компонентом розвитку базових і творчих здібностей дітей, одним з найважливіших засобів формування культури міжособистісних відносин. Завдання трудового виховання ускладнюються поступово, з урахуванням вікових можливостей і статевих особливостей дітей, їх інтересу до праці дорослих, бажання трудитися, рівня сформованості навичок елементарної трудової діяльності тощо.
Під час перебування на педагогічній практиці педагоги нашого дитячого садка, організовуючи трудову діяльність дітей, повсякчас:
наголошували на суспільній значимості праці;
стежили за тим, щоб усі види праці та їх зміст відповідали віковим можливостям дітей; суворо дотримувалися вимог безпеки, норм навантаження, не допускаючи перевантаження і перевтоми дітей;
розширювали самостійність дітей; створювали сприятливу психологічну атмосферу;
формували у дітей доброзичливе ставлення до всіх учасників трудової діяльності, прагнення допомогти одне одному;
спрямовували увагу і зусилля дітей на якісне виконання трудових дій.
Найбільш ефективними у нашій роботі з трудового виховання дошкільників були такі методи, як пояснення і показ. З успіхом використовували й ігрові ситуації, ігрові прийоми, заохочення, поетичні тексти, пісні, примовки тощо.
Необхідною умовою зростання ефективності трудового виховання дітей є систематичне підвищення фахової кваліфікації педагогів. З цією метою у дитячому садку проводилися різні форми методичної роботи з педагогічним колективом, зокрема було проведено:
ділову гру «Основні складові трудової діяльності дошкільників»;
консультацію «Особливості керівництва трудовою діяльністю дітей молодшого і старшого дошкільного віку»;
огляди-конкурси куточків природи, міні-городів, центрів самостійної діяльності.
Систематичний контроль за створенням оптимальних умов для трудового виховання у різних вікових групах, зокрема оперативний, тематичний і підсумковий, сприяє досягненню високих результатів в організації цієї діяльності.
Особливу увагу у питаннях трудового виховання дітей наші педагоги приділяють взаємодії з родинами. Вихователі активно обмінюються з батьками досвідом використання педагогічних підходів до окремих дітей, дають рекомендації, поради щодо створення умов для трудової діяльності дітей удома, розповідають про успіхи дітей у дошкільному закладі. Довірливе спілкування педагогів з батьками під час батьківських зборів, проведення тематичних консультації, бесід створюють умови для вироблення єдиних підходів з питань трудового виховання у дошкільному закладі й удома. Збагатити педагогічні знання батьків та отримати зворотну інформацію допомагають інформаційні стенди, папки-пересувки, анкетування тощо. Батьки беруть активну участь у заходах з благоустрою дошкільного закладу, своїм прикладом демонструючи ставлення до праці та наголошуючи на її суспільній значимості. Діти з особливим задоволенням долучаються до спільної з батьками праці.
Організовуючи трудову діяльність, наші вихователі прагнуть забезпечити всебічний розвиток дітей, допомагають їм упевнитися у своїх силах, формують життєво необхідні вміння та навички, вихо¬вують відповідальність і самостійність. Посильна праця активізує фізичні сили і розумову діяльність дітей, приносить їм радість, дає змогу відчувати себе значущими і компетентними.
Тому ми розробили порадник для батьків щодо трудового виховання дітей
залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше;
за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;
не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов'язків;
не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення; учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності - раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;
не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;
не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама; завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення; не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.
2.3 Сім'я та трудове виховання дитини
Враховуючи пропозиції батьків, ми розробили навчально-тематичний план роботи клубу «Батьківська світлиця».
Діяльність клубу спрямована на надання батькам необхідної інформації щодо виховання дітей засобами етнопедагогіки, раннього залучення їх до трудового життя сім'ї, на розширення практичних навичок батьків у вихованні самостійності та працьовитості.
Робота з батьками організовувалася у таких формах:
систематичні зустрічі з усіма батьками (колективна форма);
групові заняття з окремими підгрупами батьків (групова форма);
індивідуальне спілкування з батьками (індивідуальна форма);
організація практичної діяльності сім'ї у вихованні дітей.
Тематика зустрічей з батьками в дитячому садку була наступною:
. Як виховати працелюбність.
. Праця дошкільників у сім'ї.
. Недоліки і прорахунки батьків у привчанні дітей до праці та шляхи їх подолання.
. Значення особистого прикладу батьків.
. Роль праці, побутової культури та декоративно-ужиткового мистецтва в становленні особистості дошкільника.
На першій зустрічі з батьками ми звернулися до них із таким вступним словом:
Праця - великий творець людської особистості, справжнього духовного багатства, моральної чистоти.
Видатний педагог А.С.Макаренко розробив цілу систему трудового виховання в сім'ї. Він вважав що особливо важливою умовою для цього є участь дитини в господарських справах. У праці виховується
чесність, дбайливість, колективізм, дитина привчається рахуватися з інтересами інших людей. Праця розвиває відповідальність, уміння розпоряджатися своїм часом і планувати свою роботу, привчає поважати буденну, хоч і не завжди цікаву, але необхідну домашню роботу, цінувати й поважати працю старших.
Антон Семенович радив батькам дотримуватися певних принципів трудового виховання:
Трудове виховання в сім'ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці.
Праця в сім'ї не повинна бути важкою, примусовою. Вона має бути творчою.
Виховання працелюбства у дітей потрібно поєднувати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей.
У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно.
Велику увагу трудовому навчанню дітей приділяв і В.О.Сухомлинський. «Трудове виховання, - зазначав він, - це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно».
Працю дитини видатний педагог розглядав у нерозривній єдності з вихованням високих моральних почуттів до батьків та інших дорослих людей. І якщо батьки хочуть, щоб їхні діти виростали справжніми людьми, вони повинні забути про легке безтурботне дитинство для них. Життя дітей немислиме без праці, без фізичної і духовної напруги. «Життя тисячу разів переконувало мене в тому, що справжнє щастя дістається тому, хто починає своє трудове життя одночасно з початком навчання у школі. Не гру в працю, а саме справжнє трудове життя».
Всі ви, батьки, прагнете до того, щоб ваша дитина зростала працелюбною, доброю. Як цього досягти? На ці та інші запитання ми спробуємо знайти відповіді разом.
Велику зацікавленість викликали не тільки лекційні, а й дискусійні, семінарські заняття, обговорення педагогічних ситуацій, виступи досвідчених батьків, оформлення групових кімнат виставкою дитячих та родинних робіт, що розкривали інтереси і вподобання сімей.
Метою наступного заняття - «Роль праці, побутової культури та декоративно-ужиткового мистецтва у становленні особистості дошкільника» - було розширення знань батьків про способи формування трудових умінь та навичок дітей дошкільного віку, збагачення уявлень про види декоративно-ужиткового мистецтва, виховання у дітей дбайливого ставлення до виробів народних ремесел.
Особливу увагу батьків ми звернули на поступове формування в дітей відповідних знань, умінь та навичок, починаючи із праці з самообслуговування і закінчуючи господарсько-побутовою працею.
Підкреслили й значення спільної праці батьків та дітей, навели приклади методів та прийомів виховання, порадили батькам привчати дошкільнят до праці в природі (догляд за рослинами й домашніми тваринами). Таким чином діти не тільки оволодіють трудовими знаннями та вміннями у них виховуватиметься любов до рідного краю, духовність.
Залучення дітей до виготовлення предметів декоративно-ужиткового мистецтва не тільки підвищує ефективність процесу праці, а й вчить їх дбайливо ставитися до художніх цінностей усіх народів, спонукає до продовження кращих традицій народного мистецтва.
У ході занять ми ознайомила батьків з народними ремеслами, поширеними в нашому регіоні. Народні ремесла надзвичайно різноманітні та багатогранні, вони свідчать про високу культуру етносу й прагнення людини до краси.
Опанування народними ремеслами розвиває самостійність, увагу, уяву, пам'ять, творчі здібності, формує нові нахили й знання, здібності до емоційного сприймання творів чи виробів мистецтва, розвиває духовні почуття та стани. На практичних заняттях батьки отримали інструкцію з окремих видів української вишивки та виготовлення іграшок, які вони могли зробити разом із дітьми вдома.
Варто зазначити, що метою української етнопедагогіки завжди було плекання здорової, доброї, розумної та працьовитої особистості, головним критерієм вихованості якої слугували повсякденна поведінка та діяльність.
Висновки
Провівши низку практичних робіт у ДНЗ, ми зробили наступні висновки, що в дошкільному дитинстві трудове виховання насамперед слід розглядати з точки зору його впливу на духовне зростання особистості. Для дорослої людини праця є особливим видом діяльності, спрямованим на створення матеріального продукту, отримання суспільно значущих результатів. Для дитини, через її вікові особливості, таке завдання ще непосильне. Так, дитина може прибрати за собою, навести лад у кімнаті, виростити квітку, випрати носовичок тощо, але дорослій людині все це зробити легше і результат праці, без сумніву, буде кращим.
В умовах сучасного буття кожної родини, коли темп життя постійно прискорюється, значна частина дорослих, як батьків дітей дошкільного віку, так, на жаль, і педагогів, довільно чи мимовільно усувають дитину від посильної трудової діяльності. В результаті, після завершення періоду дошкільного дитинства, часто отримуємо інтелектуально розвинену і фізично міцну дитину, яка лишається «маленькою» протягом усього періоду навчання у початковій школі: не вміє самостійно обслужити себе - одягнутися, скласти портфель, утримувати його вміст у чистоті, спланувати власну діяльність тощо.
Ми хочемо наголосити, що виховуючи маленьку дитину, дорослі мають усвідомити, що у дошкільному дитинстві праця виступає могутнім виховним засобом формування особистості. Саме завдяки посильній трудовій діяльності розвиваються не просто фізичні сили дитини, а формується вправність у застосуванні власних сил і можливостей у повсякденному житті, закладаються моральні якості: повага до праці, працелюбність, відповідальність, чесність тощо, гартується організм, відбувається моделювання можливого розвитку завдяки виокремленню з усього розмаїття життя ціннісних орієнтирів.
Саме це спонукало педагогів нашого закладу до розвязання даної проблеми на свій лад, по сучасному. Творчі педагоги, знають, як повести дітей у світ краси, у світ праці. Для наслідування використовують досвід помічників вихователів, які є дійсним взірцем в трудовому вихованні.
Погодьтесь, що горизонти, побачені дитиною в дошкільному дитинстві, стають у дорослому віці сенсом життя. Якщо розкрити перед дитиною красу, тобто моральну цінність праці - вона прагнутиме до неї. Якщо ж з дитинства привчити до отримання задоволень за рахунок інших, то в дорослому житті людина шукатиме саме такого способу життя і вбачатиме його сенс лише в насолоді.
Тому, на нашу думку, основне завдання трудового виховання дітей дошкільного віку полягає у формуванні у них стійкого переконання, що праця є прекрасною життєвою необхідністю людини, а її результат - цінністю.
Список використаної літератури
1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»/М-во освіти і науки України, Акад. пед. наук України; наук. ред. та упоряд. О.Кононко. - К.: Світич, 2008.- 430с.
. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному закладі. - К., 2002.
. Болтарович 3. Традиції сімейного виховання // Народна творчість та етнографія. - 1993. - № 2.
. Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. - М., 2003.
. Вільчковський Е. С. Критерії оцінювання стану здоров'я, фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку. - К., 1998.
. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. - Л., 1998.
. Венгер Л. А., Пилюгина Э. Г., Венгер Н. Б. Воспитание сенсорной культуры ребенка от рождения до 6 лет. - М., 1988.
. Виховання дошкільників в праці / За ред. 3. Н. Борисовой - К., 2002.
. Воспитание гуманных чувств у детей / Под ред. Л. Н. Проколиенко, В. К. Котырло. - К., 1987.
. Денисенко Н. Впровадження програми з валеології // Дошкільне виховання. - 1998. - № 9.
. Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта. - 1993. - № 44-46.
. Дитина: Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3-7 років у дитячих закладах. - К., 1992.
. Єфименко М. М. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників. - К., 1995.
. Запорожец А. В. Проблемы развития психики // Избранные психологические труды. - М., 1986.
. Киричук О. В. Філософія освіти і проблеми виховання // Нові технології навчання. - К., 1997.
. Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. - М., 2002.
. Комарова Т. С. Изобразительное творчество дошкольников в детском саду. - М., 1984.
. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред. О. Л. Кононко. - К., 2003.
. Кононко О. Л. Стратегічна мета виховання - життєва компетентність дитини //Дошкільне виховання. - 1999. - № 5.
. Концепція безперервної системи національного виховання. - К., 1994.
. Концепція дошкільного виховання в Україні. - К., 1993.
. Концепция дошкольного воспитания. - М., 1989.
. Котляр В. Ф. Изобразительная деятельность дошкольников. - К., 1986.
. Котырло В. К. Развитие волевого поведения у дошкольников. - К., 1971.
. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. - К., 1999.
. Нравственно-трудовое воспитание детей в детском саду /Под ред. Р. С. Буре. - М., 1987.
. Основы дошкольной педагогики /Под ред. А. В. Запорожца, Т. А. Марковой. - М., 1980.
. Островська Л. Ф. Виховання культури поведінки дошкільників. - К., 1975.
. Парамонова Л. А., Протасова Е. Ю. Дошкольное и начальное образование за рубежом. - М., 2001.
. Підкурганна Г. Дитяча творчість. Програма та методичнірекомендації з художнього розвитку дітей дошкільного віку. - К., 2001.
. Плохій 3. П. Виховання екологічної культури дошкільників. - К., 2002.
. Поніманська Т.І., Дичківська І.М. Дошкільна педагогіка. Практикум. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних заклаів, спеціальність «Дошкільне виховання».-К.:Видавничий дім «Слово», 2004-352с.
. Приходько Ю. С. Формування позитивних взаємин у дитячому колективі. - К., 1987.
. Проколієнко Л. М. Формування допитливості у дітей дошкільноговіку. - К., 1979.
. Проскура Е. В. Развитие познавательных способностей дошкольника. - К., 1985.
. Про дошкільну освіту: Закон України - К., 2001.
. Про освіту: Закон України // Освіта. - 1991. - 25 червня.
. Русова С. Ф. Ідейні підвалини школи // Світло. - 1913. - Кн. 8.
. Сенсорное воспитание в детском саду. - М., 1981.
. Сковорода Г. Пізнай у собі людину. - Л., 1995.
. Сучасне заняття в дошкільному закладі: Навчально-методичний посібник/За ред. Н.В.Гавриш: авт.кол.: Н.В.Гавриш, О.О.Лінник, Н.В.Губанова. - Луганськ:Альма-матер, 2007.- 496с.
. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. - К., 1986.
. Сухомлинский В. А. Хрестоматия по этике. - М., 1990.
. Стрелкова Л. П. Уроки сказки. - М., 1990.
. Ушинський К. Д. Про народність у громадянському вихованні // Вибрані твори: В 2-х т. - Т. 1. - К., 1983.
. Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду семье. - К., 1987.
Додатки
Додаток А
Розвиваючі ігри для дітей організовані вихователем
Гра «У пошуках іграшки»
Гра для розвитку уваги дитини. Особливо корисна для дітей дошкільного віку.
Опис гри
По кімнаті, в таємниці від дитини, розкладаються іграшки. Всі вони повинні бути на виду. Дитина повинна знайти всі іграшки. Ведучий може підказувати йому, задаючи напрямок "Тепло", "Холодно".
Правила гри
По кімнаті на видних місцях розкладаються іграшки , краще улюблені.
Дитина повинна знайти всі ці іграшки самостійно.
Ведучий підказує дитині напрямок словами "Тепло", "Холодно"
Після того, як дитина знаходить всі іграшки, можна самому запропонувати їх заховати.
Гра "ЗУСТРІЧ З КОЛОБКОМ
МЕТА:
Фізичний розвиток: розвивати дрібну моторику пальців рук. Удосконалювати вміння маніпулювати з предметами, вправляти в ходьбі по доріжці. Соціально-моральний розвиток: продовжувати розширювати соціальний досвід дітей в ігровій діяльності. Вчити розуміти мову дорослого і виконувати відповідні дії.
Емоційно-ціннісний розвиток: викликати позитивні емоції, бажання допомагати іншим. Виховувати доброзичливість, самостійність.
Пізнавальний розвиток: вчити впізнавати та називати іграшки-тварини, казкових персонажів, імітувати їх рухи. Визначати поняття «один-багато», «великий - маленький». Вправляти у складанні пірамідки.
Мовленнєвий розвиток: формувати навички спілкування та читання знайомих слів за методикою Глена Домана. Виховувати інтерес до читання. Збагачувати словник іменниками, дієсловами, мовними формами ввічливості. Вправляти у промовлянні знайомих потішок.
Художньо-естетичний розвиток: удосконалювати процес малювання пальчиком. Виховувати охайність під час малювання. Закріпити жовтий колір.
МАТЕРІАЛ: іграшки - Колобок, Зайчик, Ведмедик, Лисичка; велика пірамідка, доріжка для ходьби, кошик з морквою, жовта фарба, вологі серветки, аркуші паперу.
ХІД ЗАНЯТТЯ.
ВИХОВАТЕЛЬ: Сьогодні до нас завітав в гості казковий персонаж, але він сховався і з'явиться, коли ви відгадаєте хто він. Він кругленький, він смачненький, в печі спечений і любить співати таку пісеньку: «Я від баби втік, я від діда втік...». Здогадалися, хто цей казковий персонаж? Так, вірно це Колобок.
Діти вітаються з Колобком.
Колобочку, ти куди котишся? (Колобок розповідає дітям, що поспішає додому, але через ліс не може пройти, бо його звірі не пускають.)
ВИХОВАТЕЛЬ: Дітки, а давайте прочитаємо хто ж чекає вдома нашого Колобка.
(Діти читають знайомі слова за методикою Г.Домана: дід, баба, тато, мати, пес, кіт.) Малята, давайте допоможемо Колобкові повернутися додому, попросимо звірят не їсти Колобка.
(Діти разом з Колобком йдуть по доріжці один за одним, знаходять Зайчика. Вітаються.)
ЗАЙЧИК. Я Колобка не з'їм, якщо зберете мені в кошик усі морквинки.
(Діти збирають в кошик моркву.)
Читання вірша «Морква» М.Морозенко
Смачну моркву кожен знає!
Верх зелений вона має,
А сама жовтогаряча
Промінь сонечка неначе.
ЗАЙЧИК. Дякую вам, дітки за моркву. А тепер пограйтеся зі мною.
(Діти виконують імітаційні рухи: як стрибає, як гріє носик, як ворушить вушками. Прощаються, йдуть далі.)
ВИХОВАТЕЛЬ. Ой, малята подивіться - в лісі ялиночка стоїть, а під нею хтось сидить. Ви впізнали цю тварину? Так, це Ведмедик клишоногий, привітайтеся.
(Діти вітаються, просять не їсти Колобка.) Ведмедик відпустить Колобка, якщо ми йому допоможемо скласти пірамідку. Допоможемо?
(Діти разом складають велику пірамідку. Ведмедик дякує.)
ВИХОВАТЕЛЬ. Ведмедику, діти вміють ходити так, як ти і кричати р-р-р-р.
(Діти імітують рухи та звуки ведмедика.)
Зявляється лисичка.
ЛИСИЧКА. Колобок, Колобок, я тебе з'їм.
ВИХОВАТЕЛЬ. Лисичко-сестричко, не їж нашого Колобка, він додому поспішає. Ми з малятами зараз тобі напечемо калачів.
(Виконують забавлянку: Печу, печу калачі
У натопленій печі,
Зверху маком притрушу,
В піч гарячу посаджу.
Шусть у піч.
ЛИСИЧКА. Ні, не хочу калачів, хочу колобків.
ВИХОВАТЕЛЬ. Ну, добре ми намалюємо тобі багато колобків.
(Діти сідають за стіл, малюють пальчиком колобків).
ВИХОВАТЕЛЬ. Молодці, малята, допомогли Колобку врятуватися від звірят і тапер він покотиться додому, де його чекають.