Продуктивні та відтворні якості чорно-рябої молочної та червоно-рябої молочної породи корів

Зміст

Перелік умовних позначень

Вступ молоко корова вим'я осіменіння

Розділ 1.    Продуктивні та відтворні якості чорно-рябої молочної та червоно-рябої молочної породи (огляд літератури)

.1      Створення української чорно-рябої молочної та червоно-рябої молочної породи

.2      Молочна продуктивність корів

.3      Фактори, що впливають на молочну продуктивність

.3.1   Жива маса, вік телиць при плідному осіменінні і отеленні як фактори, які впливають на рівень їх майбутньої молочної продуктивності

.3.2   Вплив екстер’єру і конституції на молочну продуктивність

.3.3   Вплив тривалості сервіс-періоду та сухостійного періоду на молочну продуктивність

Розділ 2.    Матеріал і методика досліджень та коротка характеристика господарства

.1      Коротка характеристика господарства

.2      Матеріал і методика досліджень

Розділ 3.    Результати досліджень

.1      Молочна продуктивність корів української червоно-рябої молочної та чорно-рябої молочної порід залежно від лінійної приналежності

.2      Якісні показники молока корів української червоно-рябої молочної та чорно-рябої молочної порід залежно від лінійної приналежності

.3      Тривалість сухостійного та сервіс-періоду у корів української червоно-рябої та чорно-рябої молочних порід

.4      Морфологічні та функціональні властивості вим’я у корів української червоно-рябої і чорно-рябої молочних порід

.5      Вплив віку та живої маси при першому осіменінні на молочну продуктивність

Розділ 4.    Економічна ефективність

Розділ 5.    Охорона праці

Висновки

Пропозиції

Список використаних джерел

Перелік умовних позначень

- кількість

гол. - голів

М - середня арифметична величина

σ - середнє квадратичне відхилення- похибка середньої арифметичної величини

МОП - міжотельний період- критерій вірогідності

Р - рівень значущості

Вступ

Молочне скотарство є найважливішою галуззю тваринництва нашої країни, оскільки забезпечує населення дієтичними продуктами харчування - молоком та яловичиною, які мають високі харчові якості і користуються підвищеним попитом у населення.

Молоко за споживчими властивостями займає друге місце після хліба, а за кількістю елементів харчування воно займає перше місце серед всіх продуктів тваринного походження.

З точки зору раціонального харчування в щоденному раціоні кожного жителя України повинно бути не менше 1 кг. молочних продуктів в перерахунку на молоко, з них не менше 0,5 л. молока в не переробленому вигляді (за винятком кип'ятіння і пастеризації). Нині ж, при виникненні кризової ситуації в Україні, низькою платоспроможністю населення, висока ціна молочних продуктів глибокої переробки (масла, сирів та ін.) робить їх недоступними для малозабезпеченого населення, частка незбираного молока в харчуванні жителів України складає до 80%. Тому існуюче положення відносно забезпечення країни молоком слід вважати критичним.

Україна має ідеальні умови для виробництва молока високої якості.

За існуючих проблем у молочній промисловості у більшості господарств, що мають намір продовжувати виробництво молока, слід створити такі умови відтворення стада, утримання на годівлі молочної худоби, які б забезпечували високу продуктивність тварин та високу ефективність виробництва молока з високими показниками якості.

Розв’язання проблеми збільшення виробництва молока та поліпшення якості продукції скотарства у великій ступені залежить від постійного удосконалення існуючих і виведення нових порід з високими адаптаційно продуктивними якостями. За останні десятиріччя в Україні створені нові вітчизняні високопродуктивні породи великої рогатої худоби, у тому числі і українська чорно - ряба молочна та червоно - ряба молочна породи.

Мета і завдання досліджень. Метою наших досліджень було вивчити господарсько-корисні ознаки корів залежно від їх походження в умовах СТОВ "Удай" Полтавської області.

Для реалізації мети вивчали молочну продуктивність, відсоток жиру в молоці корів за ряд лактацій, морфологічні та функціональні властивості вим’я. Крім того вивчали економічні показники виробництва молока від експлуатації корів залежно від їх походження.

Об’єктом досліджень були надій корів за першу, другу і третю лактації. Відсоток жиру в молоці. Форма вимені та інтенсивність молоковиведення. Тривалість сухостійного та сервіс-періодів.

Предмет дослідження - поголів’я молочних корів української чорно-рябої та червоно-рябої порід СТОВ "Удай".

Методи досліджень - зоотехнічні - надій і відсоток жиру в молоці, показник відтворної здатності. Крім того аналіз одержаних даних, порівняння показників, одержаних від використання тварин двох порід. Економічні - собівартість та рентабельність виробництва молока.

Розділ 1.    Продуктивні та відтворні якості чорно-рябої молочної та червоно-рябої молочної породи (огляд літератури)

1.1    Створення української чорно - рябої молочної та червоно - рябої молочної порід

Нова порода потребує вивчення для надання їй постійної селекційної підтримки, оскільки порода представляється як своєрідний потік в еволюції тварин, нерозривно зв’язаний із змінами господарських умов [8].

У 70-х роках минулого століття науковцями Інституту розведення і генетики тварин УААН, Інституту тваринництва УААН, Інституту сільського господарства Полісся УААН, Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН, Вінницького НВО "Еліта", спеціалістами племінних об’єднань і господарств України було розроблено і впроваджено програму створення нової чорно - рябої молочної породи великої рогатої худоби з продуктивністю корів 6-8 тис. кг молока, придатних для ефективного використання в умовах машинної технології. Запропоновані методи відтворного схрещування передбачали поєднання в новій породі кращих селекційних ознак поліпшуючої голштинської, зокрема надій, технологічність вим’я, а від місцевої чорно - рябої - жирномолочність, плодючість, м’ясні якості [17, 20].

Як при розробці програм, так і в процесі їх виконання було реалізовано ряд нетрадиційних підходів і методів. Так, частка спадковості голштинської (65-80%) і материнської чорно - рябої (20- 35%) порід в генетичній конструкції була визначена як умовний орієнтир. В усіх робочих програмах для конкретних стад і племпідприємств наголошували, що головне не апріорно розраховані частки крові у тварин так званого кінцевого генотипу, а прояв бажаного типу, характер і рівень продуктивності, технологічні особливості худоби. При цьому реконструкцію генофонду материнської породи почали у провідних племзаводах. На перших етапах роботи при нестачі сперми чистопородних голштинських і кінцевих генотипів, широко використовували і кращих напівкровних бугаїв. Обов’язковою умовою скрізь була категорична відмова від зворотного схрещування [22].

Одним з провідних принципів створення породи була комплексна оцінка генотипів на всіх етапах селекційного процесу з урахуванням їх генеалогії та відповідності бажаному типу. При аналізі генотипових особливостей тварин враховували маркірування їх спадкової інформації алелями поліморфних систем [24].

У результаті тривалої (понад 20 років) наукової і практичної роботи науковців та практиків створено нову породу з офіційною назвою українська чорно - ряба молочна. Експертною комісією в 1995 році проведено державну апробацію породи та її структурних формувань. У складі української чорно-рябої породи як селекційні досягнення і структурні формування апробовані три внутріпородні (зональні) типи: центрально-східний, західний і поліський. Одночасно апробовано київський, харківський та подільський заводські типи.

Нова українська чорно-ряба молочна порода складається з шести ліній, родоначальниками яких є чистопородні голштинські плідники: Монтфреч КЧП - 50; Суддин КЧП-735; Астронавт КЧП-749; Ельбрус КГФ-10; Борд 3381246; Алем 5113607. У племзаводах створено 55 високопродуктивних заводських родин [40].

Найбільш крупний і високопродуктивний масив формує центрально-східний внутріпородний тип, який створений на основі симентальської та голландської худоби з використанням, насамперед, чистопородних плідників голштинської породи. Частка спадковості поліпшуючої породи у цьому типі однакова і перебуває в межах 5/8-7/8 - кровності голштинів. Дещо дрібнішими тваринами характеризується чорно - ряба худоба західного регіону та представники європейської селекції: голландська, німецька.

На початку 90 років минулого століття у зоні діяльності племоб’єднань Львівської області використовували 380 бугаїв плідників, із них 27,0% місцевих чорно - рябих, 35,2% - німецьких чорно - рябих, 21,0% - голландських чорно - рябих і найменше - 16,8% голштинських чорно - рябих.

При створенні західного внутріпородного типу української чорно - рябої молочної породи широко використовувалися, крім голштинських бугаїв, тварини голландської та німецької чорно - рябої породи [22]. Тварини німецької і голландської селекції були також голштинізовані, але перевірені за якістю нащадків і за м’ясною продуктивністю, а тому відповідали більше комбінованому типу.

Зниження молочної та м’ясної продуктивності, відтворних здатностей, тривалості використання корів в незадовільних умовах утримання і годівлі підтверджується роботами вчених [29, 39].

У породі є достатня структура, яка забезпечить її подальше поліпшення. Важливо при цьому закріпити цінні спадкові задатки тварин виведених внутріпородних і заводських типів, ліній та родин, виходячи із конкретних умов племгосподарств. Тому, особливо на етапі відтворення і розвитку нової породи, як зазначають М.Зубець та В.Буркат [20] пріоритетного значення треба надавати не умовній "кровності", а відповідності тварин цільовим стандартам за провідними ознаками [43].

Таким чином, в українській чорно - рябій молочній породі, зокрема в західному внутріпородному типі, сформувалися популяції худоби різних генотипів, переважна більшість частки спадковості голштинської породи [32].

Для підвищення генетичного потенціалу чорно-рябої худоби в західному регіоні України вже починаючи з 60 років минулого століття було розпочато завезення та інтенсивне використання у стадах бугаїв естонської, голландської і голштинської порід, а в останні роки - бугаїв німецької чорно-рябої породи.

Вирішення проблеми підвищення продуктивності худоби багато в чому залежить від знання стану порід, від правильності і своєчасності застосування досягнень селекційної науки. Прискорення процесу підвищення потенціалу молочної продуктивності значною мірою пов’язане з ефективним застосуванням кращих світових генетичних ресурсів.

Українська червоно - ряба молочна порода створювалася саме за рахунок широкого використання плідників червоно - рябої голштинської породи американської і канадської селекцій, яка має найвищий у світі потенціал молочності [33, 34, 41].

Метою створення цієї нової породи було виведення молочної худоби, яка поєднує в собі високу адаптаційну здатність до умов годівлі симентальської породи і високу молочну продуктивність, а також технологічність голштинів.

Порода виведена відтворним схрещуванням сименталів (материнська порода) з червоно-рябими голштинами (батьківська). В окремих зонах додатково використовували монбельярдів і айрширів. Програмою і схемами виведення породи передбачалося в кінцевому умовному генотипі тварин мати 65-80% спадковості голштинів. Однак за основний критерій брались не апріорно розраховані частки крові вихідних порід, а прояв бажаного типу, рівень продуктивності, технологічні особливості худоби (висота в холці дорослих корів - 141 см. і вище, обхват грудей - 210 см., обхват п'ястка - 18-19 см., швидкість доїння - 2,4-2,7 л./хв).

Стосовно до умов стад кожного базового господарства розроблялись цільові стандарти для корів створюваних ліній, які могли бути меншими чи більшими, але їх рівень повинен був відповідати державному завданню і бути не нижчим: надій повновікових корів 5000-5600 кг., вміст жиру в молоці 3,6-3,8%.

Як структурні формування до центрального внутрішньопородного типу входять київський, прилуцький і черкаський заводські типи, до південно-східного - вінницький та харківський. Найпродуктивніші корови в черкаському типі. Середній надій 2311 первісток становить 5016 кг молока жирністю 3,87%, за другу лактацію від кожної з 1626 корів одержали відповідно по 5698 кг. за жирності 3,88% і за повновікову від 1007 корів - по 6068 кг. із вмістом жиру 3,89%.

Породними ознаками тварин української червоно - рябої молочної породи є міцна, щільна конституція, гармонійна будова тіла, червоно - ряба масть. Вим'я ванно - чи чашоподібної форми, пропорційно розвинене, з великим запасом, міцною підвішуючою зв'язкою, щільно прикріплене.

Важливою особливістю роботи щодо виведення української червоно - рябої молочної породи було те, що ще в період створення, становлення було звернено особливу увагу на формування генеалогічної структури. Лінії виводились одночасно із створенням породи, тобто із застосуванням схрещування симентальської та голштинської порід.

На перших етапах виведення ліній передбачалось застосування споріднених підборів. Цей момент варто вважати позитивним, бо він передбачав роботу з гетерозиготними тваринами й забезпечував швидше приведення в певну систему викликаної схрещуванням різноманітності [47].

В основу планування тісних споріднених парувань було покладено загальне положення, на яке вказував ще Ч. Дарвін: користь, здобута селекціонером в результаті застосування інбридингу, значно перевищує шкідливу дію, що у багатьох випадках не така вже велика.

У породі розводять тварин 12 власних ліній. З них лінії Імпрувера 333471, С'юпріма 333470, Хановера 1629391, Дон Жуана 7960, Шеврея 6241 і Майєрдел Сатейшна 1599075 апробовані як заводські, а лінії Б. X. Нагіта 300502, Чіфа-Валіанта 1654414, Динаміка 359742, Енгансера 343514, Кавалера 1620273 і Рігела 353882 перебувають на стадії виведення. Лінія Динаміка відгілкувалась від лінії Хановера. При використанні в масиві породи чистопородних голштинських бугаїв враховуються також і традиційні лінії поліпшуючої породи. У породі з позитивними результатами апробовані 58 заводських сімейств.

Варто вважати закономірним, у зв’язку з перспективою селекції української червоно - рябої молочної породи, що близько 20-25% породи повинно удосконалюватись за рахунок поглинального схрещування з червоно-рябими голштинами [45].

Решта поголів’я нової породи повинна поліпшуватись шляхом внутрішньопородної селекції, що передбачає виявлення та інтенсивне використання породних генетичних ресурсів. Виняткове значення набуває пошук і широке використання плідників. При цьому головну увагу потрібно приділяти як молочній продуктивності нащадків, так і здатності інтенсивно рости, характеризуватися добрими м’ясними якостями.

.2      Молочна продуктивність корів

Молоко - найбільш повноцінний біологічний продукт харчування людини. Саме тому цей продукт взятий за стандарт при створенні синтетичних продуктів їжі, або замінників природних речовин.

Молоко зі всіма його складовими компонентами синтезується у клітинах секреторного епітелію, який вистилає внутрішню порожнину альвеол молочної залози і протоків, що виходять з альвеол. Секреторний епітелій вистилає також молочні трубки, які є і в теличок. Цим пояснюється факт можливості роздою нетільних телиць при масажуванні молочної залози, але отриманий за такої обставини секрет молочної залози нерівноцінний за своїм складом нормальному молоку [3].

Утворення молока і виведення його з вим'я є складним секреторним процесом, що регулюється нервовою системою і гормонами. Всі необхідні речовини, з яких синтезується молоко, доставляються в альвеоли кров'ю. Для утворення 1 л. молока необхідно, щоб через кровоносні судини вим'я пройшло 400-500 л. крові. Це означає, що навіть у корови з середнім рівнем продуктивності проходить через вим’я 5 - 6 тонн крові за добу.

Молочна продуктивність є одним із основних показників племінної цінності корів. Рівень її визначається спадковістю (генотипом) і умовами життя. Фенотипові ознаки (надій, вміст жиру та білка в молоці, жива маса) визначаються складною взаємодією спадковості з умовами життя [48].

У селекційному процесі для покращення якості вим’я корів, придатного до машинного доїння, важливе значення має підготовка нетелей до лактації, яка крім активного моціону і повноцінної годівлі, включає стимуляцію молочної залози шляхом її масажування в другій половині тільності.

Умови утримання худоби є невід'ємною частиною технології і можуть сприяти підвищенню надою або, навпаки, викликати зниження його. Дослідами встановлено, що зниження температури в корівнику на кожні 10°С за інших рівних умов викликало збільшення вмісту жиру в молоці на 0,2% і зменшення надоїв на 7-10 % [9].

Відомо, що процентний вміст жиру в молоці залежить не тільки від генетичних чинників, але й від структури та повноцінності раціонів. Корови з недостатньо високим вмістом жиру, здатні зберегти жирномолочність на оптимальному рівні за рахунок збалансованості раціонів і включення до них жирових добавок.

У племінній роботі при оцінці корів поряд із загальною молочною продуктивністю необхідно враховувати також їх здатність утримувати тривалий час надій на високому рівні в ході лактації. У високопродуктивних корів, хід лактації яких стимулюється роздоюванням, максимальний добовий надій спостерігається на третьому - четвертому місяцях лактації. Найвищий добовий надій здебільшого збігається з максимальним місячним надоєм. Рівень продуктивності корів залежить від часу, протягом якого корова здатна підтримувати максимальний добовий надій і рівномірності перебігу лактації [14].

Кількість надоєного молока за лактацію значною мірою залежить з одного боку, від того максимального добового надою, якого корова досягла під час роздоювання, а з іншого, від так званого коефіцієнта постійності надою та здатності підвищувати його протягом тривалого часу на досягнутому рівні.

Молочна продуктивність української чорно-рябої молочної породи у кращих племінних стадах становить 6000-8000 кг. молока жирністю 3,6-3,8%. Корови - рекордистки: Регата 7216 (3-13755-3,30), Крапка 108 (2-12227-4,08-499), Билина 1021 (2-10669-3,50), Рубрика 3425 (4-10543-4,29).

Генетичний потенціал української червоно - рябої молочної породи за молочною продуктивністю перебуває на рівні 6500-7500 кг молока за лактацію.

Молочна продуктивність 7825 апробованих корів центрального типу становила 4691 кг. молока жирністю 3,86% за першу лактацію, відповідно 5684 кг. та 3,9% - за повновікову. У південно - східному типі апробовано 5276 корів з надоєм за першу лактацію 4077 кг молока і 5218 кг. за повновікову за жирності 4 - 4,02%.

Важливим фактором інтенсифікації молочного скотарства і резервом підвищення молочної продуктивності є широке впровадження індивідуального та масового роздоювання корів. Численними експериментальними роботами доведено, що ефективність роздоювання тварин зростає при застосуванні масажу молочної залози в нетелей, оскільки завдяки йому покращується форма вим’я у корів - первісток, зростає його залозистість, підвищується швидкість молоковіддачі, збільшується індекс вим’я, формується стереотип поведінки до машинного доїння [18, 46].

.3      Фактори, що впливають на молочну продуктивність

Продуктивність корів обумовлюється багатьма факторами, які можна розподілити на дві основні категорії: паратипові та генотипові.

До першої відносять - рівень і повноцінність годівлі, мікроклімат, умови утримання тварин та інші фактори зовнішнього середовища. За раціонального регулювання цих факторів можливо суттєво і швидко підвищити продуктивність корів, але не вище рівня, зумовленого їх спадковими можливостями.

Отже, до другої категорії факторів відносять - генотипові. Підвищення продуктивності тварин, яке обумовлено спадковими факторами, досягається селекцією. Порівняно з факторами середовища, останні забезпечують стійке збільшення продуктивності існуючого покоління. При цьому весь селекційний процес тісно пов’язаний з генетикою популяцій, що базується на вивченні складного комплексу факторів.

Рівень молочної продуктивності і склад молока визначаються великою кількістю чинників. За своїм впливом їх можна розділити на внутрішні і зовнішні. Перші обумовлюються генетичними даними і фізіологічним станом тварини, другі - зовнішнім середовищем.

До чинників зовнішнього середовища відносяться годівля, утримання тварин і клімат, до фізіологічних - період лактації; вік, вагітність, тічка, стан здоров'я. З внутрішніх чинників, що обумовлюють рівень молочної продуктивності і властивості молока, велике значення мають спадкові особливості тварин, що сформувалися завдяки племінній роботі з кожною окремою породою і стадом. Надій молочної корови на 35% - обумовлений годівлею і утриманням, на 25% - генетичними особливостями, на 25% - станом здоров'я тварини і на 15% - роком лактації і сезоном.

На рівень молочної продуктивності також впливає сезон отелення. Це зумовлено головним чином кліматичними факторами, умовами годівлі та утримання молочної худоби протягом року. Крім того, для правильної, більш точної оцінки популяційно-генетичних параметрів по стадах, племінних достоїнств бугаїв, результатів добору і підбору необхідно виключити вплив факторів навколишнього середовища. Одним з таких факторів, що впливають на оцінку генотипу тварин, є сезон отелення [3, 5].

Молочна продуктивність великої рогатої худоби відноситься до групи кількісних ознак, які значно змінюються під впливом умов життя. Звідси різноманітність фенотипів, яка спостерігається в кожному стаді, повинна розглядатися як результат відмінної реакції різних генотипів на умови середовища, в яких розвивалися і використовувалися тварини. Вплив умов годівлі та утримання на організм тварин і подальшу продуктивність є також одним із важливих факторів. Годівля сприяє більш повному виявленню генетичного потенціалу тварин. При вивченні питання щодо направленої зміни організму велике значення надається правильній організації годівлі сільськогосподарських тварин у різні періоди їх життя. Встановлено, що високий рівень годівлі та дотримання зоогігієнічних норм обумовлює підвищення обміну речовин, інтенсивний розвиток органів, прискорення росту і покращання репродуктивної здатності.

Основним методом удосконалення молочних порід є внутріпородна селекція. Цей метод оснований на закономірностях мінливості, спадковості і взаємозв’язку господарсько-корисних ознак.

.3.1   Жива маса, вік телиць при плідному осіменінні та отеленні як фактори, які впливають на рівень їх майбутньої молочної продуктивності

Оптимальний вік першого отелення в зв’язку з величиною майбутньої молочної продуктивності і тривалістю господарського використання корів досі залишається предметом дискусії. Думка багатьох авторів зводиться до того, що величина надою первісток значною мірою залежить від їх віку та живої маси при отеленні [19].

Є.А. Новиков за результатами проведених дослідів на коровах чорно - рябої породи прийшов до висновку, що корови, які отелилися перший раз у віці 24-27 місяців, за весь період їх використання дали значно більше молока, ніж ті, які отелилися перший раз у віці біля 36 місяців. Аналогічну думку висловив і Ф.Ф. Ейснер, який вважає, що кращим віком першого отелення є вік 24-27 місяців [28, 35].

Як свідчать наукові дослідження і практичний досвід, інтенсивне вирощування ремонтного молодняку молочних порід з одержанням першого отелення у віці 24-27 міс., ефективне як з селекційної та господарської, так і з економічної точок зору. Осіменіння в оптимальні строки добре розвинених телиць дає змогу скоротити на 10-12% витрати на вирощування корів, оскільки за непродуктивний період при вирощуванні телиць щомісячно витрачається 180-200 корм. од.

Більш раннє парування телиць забезпечує також одержання більшої кількості молока в середньому на кожний рік життя тварини.

У сучасних рекомендаціях щодо використання телиць для відтворення вказується, що їх маса при першому осіменінні повинна становити не менше 70% від маси дорослої корови. Численними дослідженнями встановлено позитивний зв’язок між живою масою та розмірами телиць при першому осіменінні та їх наступною молочною продуктивністю [28].

Статева зрілість, або здатність до відтворення, настає у тварин значно раніше, причому, залежить це від їхніх видових і породних особливостей, а також від рівня та повноцінності годівлі. У телиць вона проявляється у віці 6-7 міс. За недостатній годівлі статеве дозрівання настає пізніше. Господарська зрілість - вік, коли можна осіменяти телиць, а бугайців використовувати як плідників.

Практикою встановлені такі середні оптимальні строки першого парування: телиць - 16-18 міс. Строки першого парування тварин залежать також від їхніх індивідуальних особливостей і скороспілості.

Сільськогосподарські тварини характеризуються великим строком біологічного довголіття. Тривалість продуктивної служби тварин значно менша від можливої тривалості життя. Зокрема, молочних корів використовують 8-10 років. Тварин, які становлять велику племінну цінність використовують значно довше.

Телиць осіменяють у віці 16 - 18 місяців за умови, що вони мають не менше 380 - 400 кг живої маси. Збільшення віку першого осіменіння небажане через збитки на вирощування та недоотримання молока, погіршення відтворної здатності. Вік першого отелення - 25-27 місяців.

Жива маса корів позитивно корелює з молочною продуктивністю. Особливо важливе значення величина живої маси має для корів - первісток. Відомо, що рівень надою, як основна ознака селекції молочних корів, пов’язаний з їх живою масою, бо великі тварини здатні споживати більше корму для утворення молока. Вказана закономірність не прямолінійна і тому підвищення надою може проходити при збільшенні живої маси корів лише до певного рівня [5, 11].

Великорослі корови молочного типу продуктивніші і вигідніші. Проте, якщо не враховувати тип худоби, то спостерігається криволінійний характер зв'язку між живою масою і молочністю корів. Зв'язані показники молочної продуктивності та живої маси корів після третього отелення і старше за бажаний тип наступні: 1000 кг молока і більше у тварин молочних порід з високим надоєм з розрахунку на 100 кг живої маси.

Якісний ремонт стада - важлива передумова підвищення темпів генетичного потенціалу молочної продуктивності корів. Інтенсивність росту телиць, які призначені для ремонту стада, має забезпечити максимальну молочну продуктивність тварин, впливати на економічну ефективність молочних ферм і в цілому обмежити вартість їх вирощування. Встановлено, що жива маса тварин, яка не відповідає стандарту вагового та лінійного росту, після їх отелення |призводить до зниження молочної продуктивності та подовжує сервіс-період [37].

Висока економічна ефективність використання корів, яких вперше осіменяли в більш ранньому віці, досягається в основному за рахунок скорочення часу непродуктивного утримання телиць до їх осіменіння. Це сприяє подовженню тривалості періоду продуктивного використання корів, зростанню їх прижиттєвих надоїв і відтворної здатності, зниженню витрат на вирощування і, як результат, - вищій економічній ефективності використання маточного поголів’я [13].

.3.2   Вплив конституції і екстер’єру на молочну продуктивність

Більшість ознак, за якими ведеться селекція великої рогатої худоби, зв’язана між собою. Зміна будь - якої властивості організму, неминуче тягне за собою його загальну перебудову і перш за все тих властивостей, які знаходяться в певному і найбільш тісному функціональному зв’язку з ознакою, яка змінилася.

Дослідження в галузі генетики, селекції, онтогенезу показали, що для популяції живих організмів найбільш характерний кореляційний, а не функціональний зв’язок між ознаками. Характер цього зв’язку дуже різноманітний і залежить від конкретних умов розвитку популяції.

Взаємозв’язки, які існують в організмі, не абсолютні, а знаходяться під контролем і управлінням природного і штучного добору. В процесі добору можуть виникати позитивні і негативні кореляції. Певні кореляції можуть утворюватися і під впливом середовища. Однак більшість з них є не що інше, як наслідок спільного впливу генетичних і середовищних факторів [34].

Встановлення рівня молочної продуктивності корів за їх зовнішнім виглядом давно приваблювало тваринників, як вчених, так і практиків. Кращі з них достатньо вірогідно судять про продуктивні можливості корів, наприклад, за станом вим'я - його величиною, формою і консистенцією. Корови з ванноподібною і чашоподібною формами вим’я мають підвищені надої. Позитивний зв’язок між морфологічними і функціональними особливостями вим’я реєстрували в своїх дослідженнях багато вчених [7, 36, 39].

Що ж до показників екстер'єру в цілому, то зоотехнічна література багата суперечливими даними про зв’язок екстер’єру і величини надою корів.

.3.3   Вплив тривалості сервіс - та сухостійного періодів на молочну продуктивність

Необхідною передумовою підтримання чисельності поголів'я та забезпечення високого рівня виробництва тваринницької продукції є відтворення тварин.

Процес відтворення в кожному господарстві визначається видовими та породно-біологічними особливостями тварин, конкретними природними і економічними умовами, а також зоотехнічними вимогами до тварин.

Дослідження щодо поліпшення відтворної здатності маточного поголів’я великої рогатої худоби займають одне з чільних місць у наукових програмах Інституту розведення та генетики тварин УААН впродовж довгого часу. Господарське значення цієї проблеми пояснюється тим, що збитки від неплідності корів досить великі [31, 42].

Одним з показників відтворювальної здатності є тривалість сервіс-періоду. Час від отелення до плідного осіменіння залежить передусім від характеру перебігу післяотельного періоду, який характеризується значними змінами в організмі самок.

Вченими доведено, що заплідненість корів при сервіс-періоді, тривалістю менше 30 днів знижується до 25-30%, а подовження його понад 90 днів економічно недоцільне, тому що зростають тривалість лактації та міжотельного періоду .

Важливим показником є міжотельний період. За норму прийнято його тривалість в 365 днів. Тривалість понад 365 днів призводить до зниження надоїв. У господарстві міжотельний період коливається в межах 360 - 380 днів.

Плодючість великої рогатої худоби являє собою біологічну ознаку, яка складається з ряду показників відтворної здатності. Важливими показниками оцінки плодючості корів є запліднюваність їх після першого осіменіння та індекс осіменіння.

Запліднювальна здатність маток після першого осіменіння - це відношення кількості тварин, які запліднилися до всіх, яких осіменяли протягом певного періоду.

Сухостійний період - проміжок від запуску до отелення. Короткий (менше 30 днів) і довгий (понад 80 днів) сухостійний періоди негативно відображаються на молочній продуктивності. Його скорочення також негативно впливає на ріст теляти в останній період внутрішньоутробного розвитку і на підготовленість корови до наступної лактації, а збільшення помітно підвищує невиробничі витрати на утримання молочного стада. Тривалість сухостійного періоду впливає на ріст плоду, якість молозива і майбутню молочну продуктивність корови.

Сухостійний період є найбільш напруженим, оскільки саме в цей період відбувається інтенсивний ріст плоду та підготовка організму матері до нової лактації. Недостатнє забезпечення раціону, саме в цей період, вітамінами і мінеральними речовинами, призводить до порушення метаболічних процесів в організмі тільних тварин, що в свою чергу може призвести до виникнення родових і післяродових ускладнень, а також до зниження молочної продуктивності. Отже, основну увагу необхідно приділяти профілактиці порушень обміну речовин під час сухостійного періоду [42, 50].

Розділ 2.    Матеріал і методика досліджень та коротка характеристика господарства

2.1    Коротка характеристика господарства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю СТОВ "Удай" Лубенського району Полтавської області було засновано 1 квітня 2004 року на приватній основі, шляхом приєднання орендованих земельних і майнових паїв у колишніх членів КСП "Ім. 40-річчя Жовтня".

Господарство об’єднує три населених пункти: Єнківці, Бієвці, Горобії.

Центральна садиба товариства знаходиться в селі Бієвці. Товариство має основні поточні рахунки та інші допоміжні рахунки в ЛФ АБ "Полтава-Банк", ЛФ АППБ "Аваль", ЛФ ТОВ "Укрпромбанк".

Виробничий напрям СТОВ "Удай" м'ясо-молочний із розвиненим зерновим господарством. У структурі сільськогосподарських угідь значну частину складають орні землі. У цілому інтенсивність землекористування в господарстві висока. Про це свідчать дані, наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Наявність земельних угідь у СТОВ "Удай" станом на 01.01.2011 рік

З наведеної таблиці можна зробити висновок, що в господарстві розораність земель досить значна і складає 86,4%. Основними сільськогосподарськими культурами, які вирощують на цих, землях є: зернові озимі та ярі, кукурудза на силос та зелений корм, багаторічні трави. Урожайність основних сільськогосподарських культур за останні 3 роки представлена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Урожайність основних сільськогосподарських культур, ц/га

Як свідчать дані таблиці, урожайність культур у різні роки досить строката. У 2010 році відзначається зменшення урожайності кукурудзи на силос та зелений корм, що пов'язано із погодними умовами. Низька урожайність зернових культур в цілому пояснюється недосконалою агротехнікою вирощування, а також дефіцитом мінеральних та органічних добрив.

Аналізуючи показники галузі тваринництва в господарстві (табл. 2.3), слід зазначити, що поголів'я тварин щороку збільшується. За останні 3 роки зростання поголів'я склало 823 голови, у тому числі 373 корови. Молочна продуктивність корів в господарстві досить висока і складає біля 5600 кг. молока на голову за рік, хоча у 2010 році порівняно з 2009 роком зменшилась на 91 кг., що пов’язано із збільшенням поголів’я корів за рахунок закупівлі нетелей. У той же час середньодобові прирости молодняку великої рогатої худоби залишаються на недостатньо високому рівні і коливаються за останні 3 роки в межах 583-668 г.

Вихід телят на 100 корів у господарстві також не високий. Поголів'я основних свиноматок в господарстві значно зросло у 2010 році.

Таблиця 2.3. Основні показники галузі тваринництва

Вихід поросят на одну свиноматку у 2008-2009 роках був непоганий, а у 2010 році порівняно з 2008 роком він знизився на 8,8 голів.

.2      Матеріал і методика досліджень

Дослідження за темою магістерської роботи проводились в умовах СТОВ "Удай", що знаходиться в Лубенському районі Полтавської області Виробничий напрямок господарства - молочне скотарство, рослинництво підпорядковано в основному кормовиробництву.

Матеріал досліджень - корови української чорно - рябої молочної і червоно - рябої молочної порід.

У дослідженнях була поставлена мета вивчити рівень основних продуктивних та відтворних якостей корів української чорно - рябої молочної і червоно - рябої молочної порід методом дослідження молочної продуктивності, а саме рівня надоїв за лактаціями, вмісту жиру та білка. Вплив сухостійного та сервіс - періодів на молочну продуктивність, а також вивчення морфологічних та функціональних властивостей вим'я.

Тварини були типовими для української чорно - рябої молочної і червоно-рябої молочної порід.

Дослід проводився за методом груп. Формування груп відбувалося шляхом репрезентативної вибірки, залежно від лінії корів, що мали три і більше лактацій.

Для цього було досліджено належність корів до певної лінії і на підставі цього було сформовано чотири дослідні групи української чорно-рябої молочної та чотири дослідні групи української червоно-рябої молочної порід.

Згідно сформованих груп проводили дослідження продуктивності за лініями, а саме було вивчено надій, вміст жиру та білка в молоці, сухостійний та сервіс-період за першу, другу, третю лактації, а також форму вим’я та інтенсивність молоковиведення.

Статистичну обробку експериментальних даних проводили з використанням програми MS Excel:

·        середню арифметичну (М) визначали з допомогою функції CРЗНАЧ;

·        стандартне відхилення (σ) - за функцією СТАНДОТКЛОН;

·        помилку середньої арифметичної (m) вираховували за формулою:

Розділ 3.    Результати досліджень

3.1    Молочна продуктивність корів української червоно-рябої молочної та чорно-рябої молочної порід залежно від лінійної приналежності

Інтенсифікація молочного скотарства пов’язана з підвищенням молочної продуктивності, використанням високого генетичного потенціалу тваринного організму. Створення високого генетичного потенціалу молочного стада, який обумовлює високі показники надоїв, можливе завдяки чіткому виконанні методів племінної роботи.

Племінна робота, це не що інше, як система заходів, спрямованих на поліпшення спадкових якостей сільськогосподарських тварин і підвищення їх продуктивних та відтворних показників [11].

Породи інтенсивного типу з високим генетичним потенціалом молочної продуктивності, як правило, здатні мати високі надої молока вже за першу лактацію, що було підтверджено в результаті проведених нами досліджень [13]. Величина надою - найважливіша селекційна ознака молочної худоби, від якої у певній мірі залежать економічні результати виробництва.

Молочне поголів'я української червоно-рябої молочної та червоно - рябої молочної порід вже генетично підготовленні до найбільш високих надоїв. Однак з підвищенням показників молочної продуктивності все більш проблематичним постають питання відтворення поголів'я [25].

Деякі вчені заперечують негативних взаємозв’язок між високими надоями корів та статевою циклічністю і запліднюваністю, інші автори відмічають, що оскільки відтворення є основним фактором, що викликає лактацію, ці процеси взаємопов'язані [5, 42].

Отримані нами результати дозволяють зробити висновок, що за підвищення молочної продуктивності, а саме збільшення надоїв знижується відтворна здатність корів, збільшуються тривалість сервіс - та міжотельного періодів [15].

Величина надою залежить від сталості лактаційної кривої, тобто здатності тварини утримувати рівноцінний надій протягом тривалого часу на достатньо високому рівні.

Висока і стійка лактаційна крива відображає міцність конституції корови - здатність тривалий час витримувати високе функціональне навантаження. Цю обставину потрібно обов’язково враховувати і використовувати в селекційній роботі.

Уміння управляти лактаційною діяльністю корів у практичній роботі з удосконалення існуючих та створення нових порід і типів великої рогатої худоби з високою молочною продуктивністю має велике значення. Управлінням лактаційною діяльністю намагаються отримати не лише найбільшу кількість молока за найменших затрат праці та засобів, але й досягти систематичного підвищення продуктивності корів [30, 31].

Аналіз показників молочної продуктивності тварин стада господарства СТОВ "Удай" характеризує достатньо високий рівень надоїв корів української чорно - рябої молочної та червоно-рябої молочної породи.

На основі проведених досліджень та одержаних результатів за надоями корів української червоно - рябої молочної породи різних ліній, встановлено, що найвищий надій за першу лактацію мали дочки лінії Хановера - 5794 кг., які за цим показником лише незначно переважали ровесниць з ліній Рігела Реда та Кавалера Рс (133 і 498 кг. відповідно). У той же час, за ідентичних умов утримання та годівлі найменшими показниками надоїв за першу лактацію характеризувалася дочки лінії Чіфа - 4715 кг. молока. Надій корів даної лінії дещо покращився по другій лактації - 5773 кг. молока, і знову зменшився по третій лактації - 4858 кг. молока. Маючи найкращу продуктивність за надоями по першій лактації дочки лінії Хановера не змогли утримати її в наступних лактаціях, по другій лактації надій становив - 5970 кг. молока, а по третій лактації лише - 5100 кг. молока.

.

Таблиця 3.1. Молочна продуктивність корів української червоно-рябої молочної породи

Примітка: ^*** Р  0,001

Таблиця 3.2. Молочна продуктивність корів української чорно-рябої молочної породи

Примітка: ^***Р 0,001

Дочки лінії Рігела Реда маючи середні показники надоїв по першій лактації відносно корів інших ліній, в наступних лактаціях досягли найвищих показників молочної продуктивності за рівнем надоїв, по другій лактації - 6403 кг молока і 6575 кг молока по третій лактації (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Молочна продуктивність корів української червоно-рябої молочної породи

В цілому і за три лактації дочки лінії Рігела Реда характеризувалися максимальними надоями, які сягали понад 18,6 тонн молока і за цим показником значно переважали ровесниць інших ліній.

Корови лінії Валіанта та Метта мали середні показники за надоями порівняно з ровесницями інших ліній. Але маючи середні показники за першу лактацію, надій дочок лінії Валіанта в наступні лактації знижувався і на кінець третьої лактації складав лише 4571 кг молока. Такими ж надоями за третю лактацію характеризувались і тварини лінії Метта (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Молочна продуктивність корів української чорно - рябої молочної породи

Максимальним рівнем продуктивності за три лактації характеризувалися корови лінії Соверінга, показник якого склав 19,7 тонн молока, що на 3,5-4,6 тонн більше порівняно з ровесницями інших ліній. При цьому ця різниця як і за окремими лактаціями була високо статистично вірогідною (Р 0,001).

Порівнюючи рівень надоїв корів української - червоно рябої молочної та чорно-рябої молочної порід, можна зробити висновок, що тварини цих порід мають незначні розбіжності стосовно надоїв як за окремі лактації, так і в цілому за тир лактації, проте корови чорно-рябої молочної породи переважали червоно-рябих ровесниць за рівнем надоїв по першій лактації на 211 кг. молока, за другу на 26 кг. менше, а за третю на 61 кг. більше, а в цілому за три лактації перевага корів української чорно-рябої породи склала 176 кг, але ця різниця статистично не вірогідна.

.2      Якісні показники молока корів української червоно-рябої молочної та чорно-рябої молочної порід залежно від лінійної приналежності

Вміст жиру та білка належать до якісних показників молока, вміст яких у молоці апробованих в господарстві СТОВ "Удай" корів наведені в таблицях 3.3 та 3.4. Вміст жиру та білка в молоці є важливим показником, так як ціна молока в значній мірі залежить від їх вмісту в молоці. Отже чим вища їх частка в молоці, тим більше виторгу можна одержати від реалізації молока на переробні підприємства. Проведені дослідження з вивчення цих показників свідчать, що вміст жиру та білка в молоці української червоно - рябої молочної та чорно - рябої молочної порід є на достатньо високому рівні.

Характеризуючи дочок різних ліній української червоно - рябої молочної породи слід відмітити, що вміст жиру в молоці за першу лактацію в середньому складав 3,75% і цей показник був найвищим, тому як у наступних лактаціях він був меншим і становив за другу лактацію 3,66%, а у третю лактацію - 3,68%. Серед ліній найбільшим вмістом жиру в молоці характеризувалися дочки лінії Рігела Ред а -3,8%, а найменшим - дочки лінії Кавалера Рс - 3,68%. У корів даної лінії цей показник на протязі трьох лактацій змінювався незначно. За другу лактацію вміст жиру в молоці склав 3,64%, а по третій зріс до рівня 3,66%. У корів лінії Чіфа за першу лактацію вміст жиру в молоці становив 3,77%, в наступні лактації він зменшився на 0,1 та 0,15%. Ровесниці лінії Хановера мали відносно стабільні показники за вмістом жиру в молоці протягом всіх лактацій, які коливалися в межах 3,68-3,72%. Аналіз вмісту жиру в молоці корів чорно-рябої молочної породи засвідчив що ці суттєво не відрізняються від аналогічних у корів червоно-рябої молочної породи. Різниця в середньому складає за першу лактацію 0,07, а третю - 0,03%, але ця різниця статистично не вірогідна. У корів всіх ліній даної породи вміст жиру в молоці коливався в межах від 3,63% до 3,71%.

Таблиця 3.3. Вміст жиру в молоці корів української червоно-рябої молочної породи

Таблиця 3.4. Вміст жиру в молоці корів української чорно-рябої молочної породи

Серед тварин української чорно-рябої молочної породи найбільшим вмістом жиру в молоці за І лактацію характеризувалися дочки лінії Астронавта 3,71%, а найменшими показниками вмісту жиру в молоці визначалася корови лінії Р. Соверінга 3,62%, але в подальшому у них збільшився цей показник до 3,64% за другу лактацію і 3,67% за третю лактацію.

За кількістю молочного жиру корови обох порід практично не відрізнялися. За першу лактацію цей показник був більшим на 3,9 кг. на користь чорно-рябої породи, за другу - різниця відсутня, а за третю перевага корів української червоно-рябої молочної породи над чорно-рябими ровесницями склала 3,8 кг.

Аналіз одержаних результатів за вмістом білка в молоці (табл. 3.5 та 3.6) свідчить, що корови української чорно-рябої молочної породи за всі три лактації в середньому мали цей показник на рівні 3,16 %. Але серед вказаної породи є лінії які мають достатньо високі показники. Так тварини лінії Соверінга за другу лактацію мали 3,20% білка в молоці, а корови лінії Метта по першій лактації - 3,19%. Проте в наступних лактаціях цей позник був дещо меншим: за другу лактацію - 3,11%, а за третю - на рівні 3,14%.

Середні показники вмісту білку в молоці корів української червоно-рябої молочної породи на протязі трьох лактацій мали не суттєві відмінності і коливалися в межах від 3,13% до 3,20%.

Вміст білка у корів лінії Хановера за першу лактацію склав 3,12%, збільшивши цей показник до рівня 3,20% і 3,22% відповідно за другу і третю лактації. Аналогічну тенденцію спостерігаємо і з показниками решти ліній по даній породі, які мали відносно не великі показники вмісту білка в молоці за першу лактацію та поступово підвищували його до третьої лактації. Корови лінії Чіфа з 3,13% за першу лактацію до 3,15% за третю, а лінії Рігела з 3,10% за першу лактацію до 3,21% і 3,24% за другу і третю лактації відповідно.

Таблиця 3.5. Вміст білка в молоці корів української червоно-рябої молочної породи

Таблиця 3.6. Вміст білка в молоці корів української чорно-рябої молочної породи

Середній показник вмісту білка в молоці, у корів усіх ліній української червоно-рябої молочної породи за першу лактацію склав 3,13%, другу -3,17%, а за третю лактацію був найвищим порівняно з першими двома і становив 3,20%.

За кількістю молочного білка різниця між породами незначна. За першу лактацію спостерігалася перевага на чорно-рябої породи на 7,2 кг., за другу лактацію різниця відсутня, а за третю одержано молочного білку від корів червоно-рябої породи на 4,1 кг більше.

.3      Тривалість сухостійного та сервіс-періодів у корів української червоно-рябої та чорно-рябої молочних порід

Відтворення стада є одним з головних факторів успішного вдосконалення існуючих порід і виведення нових порід високопродуктивної худоби. При організації відтворення враховують такі біологічні особливості тварин: строки настання статевої та фізіологічної зрілості; тривалість вагітності; кількість приплоду від кожної самки; строки настання статевої охоти й тічки після родів, та ін. Дослідження щодо поліпшення відтворної здатності маточного поголів’я великої рогатої худоби займають одне з чинних місць у наукових програмах Інституту розведення та генетики тварин УААН впродовж довгого часу. Господарське значення цієї проблеми пояснюється тим, що збитки від неплідності корів досить великі [50, 51, 21].

Відтворні якості корів безпосередньо впливають на ефективність селекції в стаді, а сервіс - період у свою чергу - на відтворення і молочну продуктивність. Проте серед учених і практиків немає єдиної думки щодо оптимального терміну запліднення корів після отелення.

Із збільшенням тривалості сервіс - періоду природно росте число дійних днів і надій за лактацію. Підвищуються і надої за 305 днів лактації, оскільки з подовженням сервіс - періоду збільшується час зниження продуктивності корів в результаті тільності [2, 4].

Із збільшенням сервіс - періоду зростає тривалість міжотельного періоду, а отже і лактації. При цьому його тривалість збільшується швидшими темпами, ніж підвищуються надої за лактацію. Саме цим можна пояснити той факт що при подовженні сервіс - періоду зростає кількість молока, надоєного за лактацію, але знижується величина середньодобового надою, як за саму лактацію, так і за час між отеленнями. Найбільш високі середньодобові надої у більшості корів бувають, як правило, на другому місяці лактації і у міру її збільшення вони неодмінно знижуються. Чим довший період лактації, тим менше питома вага в ній перших місяців з високою середньодобовою продуктивністю [37].

Тривалість лактації зростає менш швидкими темпами, чим збільшуються сервіс - та міжотельний періоди, оскільки при цьому одночасно подовжується і сухостійний період. В результаті середньодобові надої корів за лактацію і за час між отеленнями неухильно знижуються. Отже, найінтенсивніше використовуються корови при заплідненні їх в 1-2-й місяці після отелення.

Ще в більшій мірі тривалість сервіс - періоду позначається на відтворній здатності корів. Річ у тому, що вихід приплоду від 100 корів визначається часом, витраченим на відтворення кожного теляти. Воно складається з двох періодів - тільності і сервіс - періоду. Тривалість тільності у корів - величина відносно постійна рівна в середньому 285 дням, тому кількість телят, отриманих в одиницю часу в основному залежить від тривалості сервіс - періоду, а з його збільшенням вихід приплоду від 100 корів за рік різко знижується [49].

Дослідженнями доведено, що час запліднення тварин після отелення має великий вплив і на якість потомства, що народжується. Якщо запліднення корови і потім зародковий передродовий період внутрішньоутробного розвитку дочірнього організму співпадають з найвищою молочною продуктивністю матері, (тобто перший місяць після отелення), то, як правило, народжена теличка виростає у високопродуктивну тварину, що часто перевершує матір за надоєм. І навпаки, якщо запліднення корови та формування у неї зародка і плоду відбулися в період спаду лактації, то від телички, що народилася, треба чекати зниженої молочної продуктивності навіть за найсприятливіших умов годівлі та утримання [23, 34].

Збільшення сервіс-періоду призводить не тільки до зменшення виходу телят, але й до зниження ефективності відбору, що неминуче знижує селекційний диференціал [4].

Аналіз показників сервіс- та сухостійного періодів української червоно-рябої молочної та чорно - рябої молочної порід наведений у таблицях 3.7 і З.8. В середньому вони практично не відрізняється як між породами та за лінійною приналежністю. Враховуючи той факт, що вирощування та годівля корів проходили в однакових господарських умовах то показники сервіс- та сухостійного періодів коливалися в незначних межах.

Середня тривалість сухостійного періоду у корів української червоно-рябої молочної породи становила 58 днів, а у чорно-рябої молочної породи 57 днів.

Найбільшою вона була у корів ліній Хановера і Кавалера за третю лактацію -67 днів, а найменшою у корів лінії Рокіта за третю лактацію - 53 дні.

Дочки лінії Соверінга української чорно-рябої молочної породи мали найменший сухостійних період за першу лактацію, який складав 51 день.

Сервіс-період у дослідних корів за перші три лактації коливався в межах від 101 до 136 днів у корів української червоно-рябої молочної породи і практично не відрізнявся від корів української чорно-рябої молочної породи, у яких він становив від 105 до 137 днів.

Найменший сервіс-період за першу лактацію мали дочки лінії Чіфа 103 дні, порівняно з коровами ліній Хановера -136 днів, Рігела - 128 днів та Кавалера Рс - 132 дні.

За другу лактацію найбільшим сервіс-періодом характеризувалися тварини лінії Хановера, тривалість якого склала 129 днів, а найменшим сервіс-період був у корів лінії Кавалера 112 днів, що менше порівняно з першою та третьою лактаціями відповідно на 20 і 16 днів.

Однакову тривалість сервіс-періоду по третій лактації мали корови ліній Хановера та Рігела - 132 дні. Найменшим же сервіс - періодом за третю лактацію відзначалися тварини лінії Чіфа -101 день.

В середньому за третю лактацію сервіс - період склав 123 дні.

Таблиця 3.7. Тривалість сухостійного та сервіс-періоду у корів української червоно-рябої молочної породи

Таблиця 3.8. Тривалість сухостійного та сервіс-періоду у корів української чорно-рябої молочної породи

3.4 Морфологічні та функціональні властивості вим’я корів української чорно-рябої та червоно-рябої молочних порід

Важливою ознакою якості вим'я є його форма. Встановлено, що парування корів з голштинськими бугаями позитивно впливає на формування бажаної форми молочної залози [7, 10]. Як свідчать результати досліджень, корови-первістки української чорно-рябої молочної породи у господарстві, у переважній більшості, мають ванноподібну форму вим’я (65,0-75,0%),кількість первісток з чашоподібною формою вим’я знаходиться в межах 25,0-35,0%. Тварини з округлою формою, як правило, взагалі відсутні, що свідчить про добрий морфологічний стан молочної залози у досліджуваних тварин. Вим’я, як правило, міцно прикріплене до тіла, з добре вираженими молочними венами, вкрите тонкою еластичною шкірою. Дно молочної залози в основному горизонтальне.

Аналізуючи одержані дані за формою молочної залози української червоно-рябої молочної породи і української чорно-рябої молочної породи слід відмітити, що майже три четверті поголів’я мають ванноподібну форму вим'я і лише біля 25% чашоподібну (табл. 3.9, 3.10).

Таблиця 3.9. Форма молочної залози первісток української червоно-рябої молочної породи

Таблиця 3.10. Форма молочної залози первісток української чорно-рябої молочної породи

Округлої форми вим'я не спостерігалось взагалі. Це без сумніву результат позитивного впливу поліпшуючої голштинської породи. У той же час спостерігалася незначна перевага корів червоно-рябої породи за формою вим’я над чорно-рябими ровесницями.

Серед тварин окремих ліній у кожній породі розбіжностей значно більше. Так, кращими за формою вим’я серед тварин червоно-рябої породи були представники лінії Хановера Ред - 77% корів мали ванноподібне вим'я, а найгірші показники були у корів лінії Рігела - 70%.

Серед первісток української чорно-рябої молочної породи кращими були тварини лінії Р. Соверінга - 75% корів мали ванноподібне вим’я, а серед корів лінії Астронавта таких було лише 65%.

Придатність корів до машинного доїння поряд з формою вим’я характеризує також розмір, форма і розміщення дійок. Форма дійок у первісток обох порід в основному циліндрична, або слабо конічна з рівномірним розміщенням. Довжина сосків знаходилася в межах 6-9 см., що цілком придатна до машинного доїння.

Функціональні властивості вим'я оцінюють за цілим рядом показників серед яких головне місце відводиться інтенсивності молоковиведення, яка в свою чергу, в основному залежить від величини добового надою та тривалості доїння. Оптимальною вважається тривалість доїння 6-8 хвилин, що обумовлено тривалістю дії гормону окситоцину.

Показники тривалості доїння та інтенсивність молоковиведення корів чорно-рябої та червоно-рябої молочної породи наведено в таблицях 3.11 та 3.12. Одержані дані свідчать, що тварини як чорно-рябої так і червоно-рябої молочної порід мали інтенсивність молоковиведення вище 2 кг/хв. Однак, корови чорно-рябої породи мали незначну перевагу над ровесницями червоно-рябої молочної породи (0,19 кг./хв.). Розбіжності в інтенсивності молоковиведення між первістками різних ліній незначні і більш виражені у корів червоно-рябої молочної породи, у той час, як у первісток різних ліній чорно-рябої породи різниця була практично відсутня.

Таблиця 3.11. Інтенсивність молоковиведення у первісток червоно-рябої молочної породи

Таблиця 3.12. Інтенсивність молоковиведення у первісток чорно-рябої молочної породи

.5      Вплив віку та живої маси телиць при першому осіменінні на їх молочну продуктивність за першу лактацію

При розробці системи відтворення стада великої рогатої худоби важливо встановити раціональний рівень інтенсивності вирощування ремонтного молодняку і в зв’язку з цим визначити оптимальний вік, живу масу та розміри телиць при першому осіменінні. Правильний підхід до цього питання забезпечує заплановані темпи росту поголів’я тварин, рівень молочної продуктивності, значно знижує виробничі витрати на вирощування ремонтного молодняку і підвищує ефективність його використання.

Дослідженнями встановлено, що вартість вирощування однієї корови, яку вперше осіменяли у віці 24 міс., була на 41,6% вищою порівняно із витратами на вирощування корови, яку вперше осіменяли у 16-місячному віці. Витрати кормів на вирощування корови живою масою 400 кг. при першому отеленні у віці 28 міс., становлять 3700 корм. од., а на вирощування корови з такою ж масою у 36-місячному віці - 4500 к. од., або на 21,6% більше. Крім того, за недостатній годівлі телиць одночасно збільшуються (на 25-30 %) і всі інші витрати на їх вирощування [23].

Як свідчать наукові дослідження і практичний досвід, інтенсивне вирощування ремонтного молодняку молочних порід з одержанням першого отелення у віці 24-27 міс., ефективне як з селекційної та господарської, так і з економічної точок зору.

Осіменіння в оптимальні строки добре розвинених телиць дає змогу скоротити на 10-12% витрати на вирощування корів, оскільки за непродуктивний період при вирощуванні телиць щомісячно витрачається 180-200 корм. од. Більш раннє парування телиць забезпечує також одержання більшої кількості молока в середньому на кожний рік життя тварини і таким чином збільшує прибуток.

Висока економічна ефективність використання корів, яких вперше осіменяли в більш ранньому віці, досягається в основному за рахунок скорочення часу непродуктивного утримання телиць до їх осіменіння. Це сприяє подовженню тривалості періоду продуктивного використання корів, росту їх прижиттєвих надоїв і відтворної здатності, зниженню витрат на вирощування і, як результат, - вищій економічній ефективності використання маточного поголів'я.

Шляхом відбору телиць, здатних до відтворення за анатомо-фізіологічними показниками, дотримання технологічних вимог при їх вирощуванні та осіменінні можна закласти гарантовану основу стада з високою відтворювальною здатністю і продуктивністю корів [1].

У відтворенні великої рогатої худоби важливе значення має розвиток і вік телиць під час першого осіменіння. Завдяки ранньому осіменінню добре розвинутих телиць чорно - рябої та червоно - рябої молочної порід підвищується заплідненість після першого осіменіння, з віком репродуктивна функція тварин слабшає, а кількість повторюваних осіменінь зростає [27, 35].

До сприятливих чинників, що обумовлюють формування у корів молочного типу, в світовій практиці відносять раннє настання тільності у ремонтних телиць. У зоотехнічній літературі це явище отримало широке наукове підтвердження. Багатьма вченими встановлена головна перевага ранніх отелень у підвищенні довічної продуктивності корів [28].

Раннє запліднення телиць молочних порід (15-16 міс) увійшло до практики молочного скотарства багатьох західних країн. При цьому вважається, що головну роль у висвітленні приведених даних з практики вітчизняного молочного скотарства представляється актуальним направлене формування і раннє прогнозування адаптивного, відтворного, продуктивного, економічного та племінного потенціалу самок великої рогатої худоби молочних порід.

Отримані дані переконливо доводять доцільність інтенсивного вирощування і раннього запліднення телиць для підвищення адаптивного, відтворного, економічного і племінного потенціалу молочних корів. Вони служать базою для раннього прогнозу господарської та племінної цінності самок за показниками надою за три роки життя. Такий прогноз дозволяє щорічно удвічі збільшувати поголів'я молодих оцінюваних самок і пропорційно підвищувати темп селекції стада і породи [44, 52].

Правильне вирощування первісток, їх досконала оцінка з подальшим вибраковуванням гірших дозволяє не тільки знизити витрати кормів і собівартість вирощування тварин, але є найкоротшим шляхом до значного підвищення молочної продуктивності основного стада.

При порівнянні віку та живої маси телиць української червоно-рябої молочної та чорно-рябої молочної порід при першому осіменінні, встановлено, що вік першого осіменіння телиць обох порід відрізняється на 0,4 місяця за середньої живої маси 396-397 кг. (табл. 3.13, 3.14).

Найраніше осіменялись телиці ліній Соверінга та Чіфа - 17,0-17,5 міс. з живою масою 370-374 кг. відповідно, а найпізніше - телиці лінії Рігела Ред - 20,5 міс., що є економічно недоцільним, тому що збільшуються витрати на годівлю і утримання до настання репродуктивного періоду.

Таблиця 3.13. Вік і жива маса телиць української червоно-рябої молочної породи при першому осіменінні та їх надій за І лактацію

Примітка: *** Р  0,01

Дані щодо віку та живої маси при першому осіменінні телиць української чорно-рябої і червоно-рябої молочної порід свідчать, що в господарстві вирощування ремонтних телиць здійснюється не досить належним чином, тому що вік першого осіменіння телиць коливається від 17 місяців (лінія Р. Соверінга) до 20,5 місяців - лінія Рігела Ред. Жива маса ремонтних телиць при цьому коливається від 370 кг. (лінія Р. Соверінга) до 413 кг. - лінія Хановера Ред.

Чіткої залежності між віком, живою масою і молочною продуктивністю за першу лактацію не виявлено. У той же час, можна констатувати, що самий високий надій за І лактацію - 6415 кг одержаний від первісток лінії Р. Соверінга, які мали вік першого осіменіння 17 місяців і мінімальну живу масу серед тварин усіх ліній - 370 кг.

Таблиця 3.14. Вік і жива маса телиць української чорно-рябої молочної породи при першому осіменінні та їх надій за І лактацію

Примітка: *** Р  0,01

В той же час, слід зазначити, що у первісток української червоно-рябої породи спостерігалась інша тенденція - мінімальний надій (4715 кг) був одержаний від корів лінії Чіфа, які при першому осіменінні мали саму низьку живу масу - 374 кг і вік 17,5 місяців, а максимальний надій - 5794 кг і 5661 кг одержаний від первісток ліній Хановера Ред і Рігела Ред, які мали максимальні показники, як віку, так і живої маси при першому осіменінні.

Розділ 4.    Економічна ефективність

Економічна ефективність молочного скотарства значною мірою залежить від інтенсивності використання маточного поголів'я. При цьому головного значення набуває фактор тривалості господарського використанні тварин, який впливає не тільки на економіку виробництва, а й на удосконалення стад і порід. Від продуктивного довголіття корів залежить розмір довічної продуктивності, кількісний та якісних ріст стада, розмір капіталовкладень на його формування й ефективність.

Розв'язання продовольчої проблеми, формування і розвиток ринку продуктів харчування та зростання економічного потенціалу сільського господарства вимагають соціально - економічних перетворень в аграрному секторі. Внаслідок кризових явищ в АПК, одна з пріоритетних його галузей - тваринництво - зазнала негативних змін за обсягом виробництва продукції тваринництва.

На сучасному етапі гостро постала проблема нарощування обсягів виробництва продукції тваринництва, підвищення її економічної ефективності та зміцнення позицій товаровиробників на продовольчому ринку.

Розв'язанням проблем стабілізації та подальшого розвитку галузі тваринництва займаються як практики, так і вчені-аграрії. При цьому завданням сучасної вітчизняної науки є аналіз ситуації, вивчення українського і зарубіжного досвіду, розробка шляхів виходу з кризи, стабілізації та зростання продуктивності, стабільний розвиток галузі, а також пошук економічно прийнятних технологічних, переважно внутрішньогосподарських рішень.

Перша проблема - витрати на вирощування молочного поголів’я Високий енергетичний рівень раціонів годівлі молочних порід доводить економічно - технологічну значимість пошуку їх раціональних складових. Збільшення у раціонах годівлі жиру і зменшення перетравного протеїну спричинює зниження середньодобових приростів.

Економічну ефективність молочного скотарства наведено в таблиці 4.1. Рівень рентабельності виробництва молока залежить від ціни реалізації та його собівартості. Реалізаційна ціна 1 ц молока у СТОВ „Удай” складає 238,40 грн.

Таблиця 4.1. Економічна ефективність виробництва молока

В умовах СТОВ "Удай" корови української червоно-рябої молочної породи мали незначну перевагу над ровесницями української чорно-рябої молочної породи. Прибуток від експлуатації однієї корови червоно-рябої породи був на 115,1 грн. більше в порівнянні з чорно-рябими ровесницями.

Зростання собівартості виробництва продукції тваринництва в Україні за низького рівня реалізаційних цін призвело до погіршення економічних показників і збитковості галузі молочного скотарства.

У забезпеченні рентабельного ведення молочної галузі важливу роль відіграють ціни як екзогенний фактор. Проте, ґрунтуючись лише на ціновому факторі, не можна розв’язати проблему оптимізації ефективності молочного скотарства. З цією метою необхідно мобілізувати всі внутрішньогосподарські резерви, приділивши першочергову увагу продуктивності поголів’я та собівартості виробництва молока.

Підвищення ефективності селекційного процесу в розведенні молочної худоби потребує вдосконалення системи селекційно - племінної роботи. Управління селекційно - племінною роботою в господарстві повинно забезпечувати комплексну й об’єктивну оцінку продуктивності та екстер’єру корів, впроваджувати сучасні інформаційні технології й удосконалювати систему оцінки бугаїв за якістю потомства.

В ринкових умовах дослідження виробничих витрат по структурі собівартості продукції тваринництва та витрат кормів набуває все більш наукового значення і потребує детального вивчення.

Собівартість є узагальнюючим якісним показником діяльності господарства, показником її ефективності.

Собівартість продукції - це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництва. Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.

У собівартості продукції знаходять відображення індивідуальні витрати господарства на виробництво й реалізацію товарів, виконання робіт і послуг. Зменшення цих витрат забезпечує підприємству конкурентоспроможність на ринку, зростання прибутку, рентабельність. Тому аналіз досягнення неухильного зниження собівартості продукції, пошуку резервів подальшої економії усіх витрат на виробництво й реалізацію продукції являє собою один з обов'язкових напрямків фінансово - економічного аналізу діяльності господарства.

Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції набуває конкретності і служить підґрунтям для прийняття рішень у сфері формування показника рентабельності молока, якщо він буде доповнений аналізом складу витрат на виробництво молока в господарстві.

Важливим аспектом оцінки результатів роботи підприємства, спрямованого на мінімізацію витрат на виробництво молока і його реалізацію є аналіз собівартості виробленого молока за калькуляційними витратами. Саме такий аналіз дає змогу визначити конкретні напрямки подальшого пошуку резервів зниження собівартості молока.

Проаналізувавши вищенаведені дані можна зробити висновок, що підвищення економічної ефективності виробництва молока тісно пов’язано насамперед із зниженням собівартості, котре досягається завдяки підвищенням продуктивності праці в галузі, скорочення витрат на корми з розрахунку на одиницю продукції.

Створені українські чорно-ряба молочна і червоно-ряба молочна породи, що розводяться в умовах СТОВ "Удай" є інноваціями. Вони конкурентоспроможні за продуктивністю і технологічністю, мають значний генетичний потенціал. Їх поширення сприятиме істотному підвищенню ефективності молочного скотарства.

Розділ 5.    Охорона праці

Статистичні дані про виробничий травматизм у АПК України за останні роки показують, що близько 80% виробничих нещасних випадків сталося з організаційних причин. Потрібно зазначити, що це трапляється через порушення трудової та технологічної дисципліни, недостатню підготовку спеціалістів з питань безпечних методів праці, відсутність контролю за додержанням працівниками вимог охорони праці та з інших причин, що не потребують для їх усунення значних фінансових витрат.

Тому нагальним напрямком працеохоронної роботи у АПК є навчання працівників та проведення заходів з питань охорони праці на тваринницьких підприємствах. Потрібно зазначити, що тваринництво в Україні характеризується дуже широким спектром виконуваних робіт, які повинні виконувати фахівці із знаннями і сучасним світоглядом не тільки у питаннях технології, а й з охорони праці, зокрема випускники вищих навчальних закладів.

Найтиповішими для тваринництва небезпечними чинниками є: рухомі машини, механізми, окремі деталі; підвищена вологість, запиленість та загазованість повітря робочої зони; понижена температура повітря робочої зони; електричний струм небезпечних параметрів; недостатня освітленість робочої зони; підвищені зусилля при виконанні фізичних та операторських функцій; біологічна небезпека; термічна небезпека; небезпека падіння на слизькій підлозі, східцях, трапах; наявність хімічних речовин; вибухонебезпека (компресорні установки, органічний пил); пожежонебезпека; нервово-психічні перевантаження тощо.

До основних причин виробничого травматизму і професійних захворювань у молочному скотарстві відносяться недоліки в утриманні території, проїздів, проходів; порушення недоліки в організації робочих місць; недоліки в навчанні працівників безпечним методам праці; недоліки в організації групових робіт; не застосування засобів індивідуального захисту тощо; підвищений вміст в повітрі робочої зони шкідливих речовин; недостатнє або нераціональне освітлення; несприятливі метеорологічні умови; порушення правил особистої гігієни та фізичні і нервово-психічні перевантаження і втома, викликана фізичним перевантаженням, перевантаженням аналізаторів, монотонністю праці, стресовими ситуаціями.

При аналізі стану охорони праці на будь-якому підприємстві розглядаються такі питання, як організація служби охорони праці, державне соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві, організація навчання з охорони праці усіх посадових осіб, оперативний контроль за станом охорони праці, атестація робочих місць за умовами праці, забезпеченість засобами індивідуального захисту, фінансування заходів, спрямованих на поліпшення охорони праці, дотримання вимог безпеки працівниками при виконанні технологічних процесів у галузі, рівень виробничого травматизму та професійних захворювань, стан пожежної безпеки та інші.

Аналіз стану охорони праці навожу по СТОВ "Удай" Полтавської області. Тривалість робочого часу працівників не перевищує тривалості, встановленої чинним законодавством і встановлюється "Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємств. Графік змінності затверджується роботодавцем за погодженням із профспілкою. На роботах, де це необхідно внаслідок особливого характеру роботи, робочий день, у порядку, передбаченому законодавством, розділений на частини таким чином, щоб загальна тривалість робочого часу не перевищувала встановленої тривалості робочого тижня. Допуск працівників до роботи в нічний час відповідає вимогам Кодексу законів про працю України. Працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, надаються спеціальні перерви для обігріву і відпочинку, які зараховуються до робочого часу.

Згідно ст. 15 Закону України "Про охорону праці" (2002) та НПАОП 0.00-4.21-04 на підприємствах створюється самостійна служба охорони праці. За стан охорони праці на підприємстві в цілому відповідає його керівник. Згідно з Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1999) всі працівники, які працюють на підприємстві в умовах трудового договору є обов’язково застрахованими від нещасного випадку на виробництві. Роботодавець як страхувальник реєструється у Фонді соціального страхування від нещасних випадків і сплачує в установленому порядку страхові внески до Фонду. Щомісячно господарство сплачує 0,2% від заробітної плати до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди застрахованим або членам їх сімей в разі настання страхового випадку здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

На підприємстві в обов’язковому порядку проводять навчання з охорони праці згідно "Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці" (НПАОП 0.00-4.12-05). Спочатку проводять вступний інструктаж з працівниками, яких вперше приймають на роботу та з студентами, які проходять виробничу практику. Вступний інструктаж проводить відповідальний за стан охорони праці спеціаліст. Його він проводить з особами, яких приймають на роботу, незалежно від їх освіти та стажу роботи за програмою вступного інструктажу. Первинний інструктаж проводять до початку роботи керівник виробничого підрозділу з усіма новоприйнятими працівниками. переведеними з інших робіт, при виконанні працівником нової для нього роботи, відрядженими працівниками. Первинний інструктаж проводиться згідно Програми первинного інструктажу, затвердженої роботодавцем. Повторний інструктаж проводить керівник виробничого підрозділу на робочому місці через 3 місяці з дня проведення первинного інструктажу. Позаплановий інструктаж проводить він же при травмуванні працівника, при перерві в роботі виконавця більше 30 календарних днів. Ці види інструктажів обов’язково реєструються у "Журналах реєстрації інструктажів з охорони праці" з підписами осіб, які проводили інструктаж та тих, для кого проводилось навчання. Цільовий інструктаж проводять із працівниками, які виконують разові роботи, при ліквідації аварій, при виконанні робіт, на які оформляються наряд-допуск.

Роботодавець разом із керівником служби охорони праці і головним зооінженером організовує проведення адміністративно-громадського триступеневого оперативного контролю за станом охорони праці згідно "Положення про триступеневий метод контролю безпеки праці". Перший ступінь: завідувач конеферми контролює дотримання вимог охорони праці своїми підлеглими щоденно на протязі робочого дня. Другий ступінь: один раз на тиждень керівник служби охорони праці разом з головним спеціалістом перевіряють роботу керівника підрозділу і виконання контролю першого ступеня щодо вимог охорони праці, всі дані перевірки заносяться в спеціальний журнал оперативного контролю. Третій ступінь: один раз на місяць комісія на чолі з роботодавцем перевіряє стан охорони праці у господарстві, заслуховує звіти головного спеціаліста і відповідального за стан охорони праці спеціаліста та організовує нараду з питань охорони праці.

Перед початком роботи, а потім щорічно працівники проходять медичний огляд згідно НПАОП 0.00.-6.02.-07. Роботодавець за свої кошти забезпечує фінансування та організацію проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних протягом трудової діяльності медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі та щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року. При виявленні у працівників ознак професійного захворювання або погіршення стану здоров'я внаслідок впливу шкідливих або небезпечних виробничих факторів роботодавець, на підставі медичних показань, повинен перевести їх на іншу роботу у встановленому порядку. У разі ухилення працівника від проходження обов'язкових медичних оглядів роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Санітарно-побутові приміщення відповідають вимогам СНиП 2.09.04-87. Всі виробничі дільниці та офіси обладнані санвузлами з необхідним побутовим забезпеченням. Щоб уникнути несприятливої дії біологічних шкідливостей на працівників є функціонуючі побутові приміщення типу санпропускників з душовими установками і гарячою водою, установлені на робочих місцях умивальники, працівники забезпечені дезінфікуючими розчинами, виділені приміщення для відпочинку і приймання їжі.

Умови праці - це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці (ГОСТ 9. 605-74). Умови праці поділяються на оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні. Кожне робоче місце (місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності), де є шкідливі та небезпечні чинники повинне бути про атестоване. В даному господарстві атестація робочих місць за умовами праці не проведена через недостатність коштів.

Забезпечення засобами індивідуального захисту в господарстві проводять безкоштовно згідно до НПАОП 0.00-4.01-08 "Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту" і НПАОП 0.00-3.01-98 "Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства". Засоби індивідуального захисту відповідають ГОСТу 12.4.011.-89. Для дезінфекції тваринницьких приміщень використовують пневматичні високопродуктивні розпилювачі дезінфікуючих речовин. Працівників забезпечують спецодягом, протипиловими або герметичними окулярами, бавовняними рукавицями, респіраторами. Спецодяг працівників дезінфікується, знепилюється і централізовано проводять його прання. Засоби індивідуального захисту регулярно поновлюються і заміняються за рахунок роботодавця.

Фінансування заходів на охорону праці у господарстві за останні роки становило 0,45% від реалізованої за рік продукції, що не відповідає положенням ст.19 Закону України "Про охорону праці". Кошти витрачаються на спеціальне навчання працівників безпечним методам праці, на закупівлю засобів індивідуального захисту, спецодягу, створення санітарно-побутових умов праці та відпочинку працівників.

У господарстві за останні 5 років було 2 випадки виробничого травматизму, що призвели до втрати працівни­ками працездатності на три робочих дні. Розслідування нещасних випадків проводилось відповідно вимог "Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. Випадків виробничого травматизму з важкими наслідками не було.

На підприємстві використовують комп’ютерну техніку; при її експлуатації дотримуються вимог "Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин".

При догляді за тваринами ряд небезпек походять безпосередньо: від тварин (травмування людей тваринами, можливість зараження інфекційними захворюваннями); машин і механізмів; теплової та електричної енергії; від будівель тощо. До найбільш поширених професійних захворювань працівників тваринництва належать бруцельоз, туберкульоз, туляремія, сальмонельоз, токсоплазмоз, лістерельоз, трихофітія. Ці хвороби називаються антропозоонози. Травми найчастіше мають місце такі - забиття, порізи, переломи кісток, опіки, отруєння, ураження електричним струмом. Травми трапляються при неправильному поводженні з тваринами при їх догляді, доїнні, взятті сперми, ветеринарних обробках тощо, якщо біля агресивних тварин немає попереджувальних написів, наприклад, "Обережно! Корова б'ється! ". З тваринами слід поводитися спокійно, впевнено і не грубо.

Професійні захворювання трапляються при догляді за хворими на заразні хвороби тваринами в таких випадках: якщо працівникам не зроблені профілактичні щеплення; якщо персонал не забезпечений спецодягом і санітарним одягом, який по закінченні роботи знімають і знезаражують, взуття - дезінфікують; якщо ігнорують забороною вживати їжу, пити воду під час роботи, особливо пити молоко хворих тварин.

Тому при виконанні основних робіт у скотарстві працівники дотримуються "Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві" (НПАОП 01.0-1.01.00) та "Правил охорони праці у тваринництві. ВРХ" (НПАОП 01.2.-1.10-05). До самостійного виконання робіт по догляду за коровами допускаються працівники, які пройшли стажування під керівництвом спеціаліста протягом 2-15 змін. На допускаються до роботи на фермі осіб, у яких виявлені захворювання спільні для людей і тварин. Небезпечні місця та зони на фермі позначені попереджувальними знаками згідно з ГОСТ 12.4.026-71. Працівники господарства намагаються дотримуватись правил безпеки при підготовці кормів до згодовування, їх роздаванні тваринам, при обслуговуванні корів, їх доїнні тощо. Персонал, який бере участь в процесах доїння знає конструкцію, принцип дії машин і механізмів; вміє проводити запуск і зупинку обслуговуваних агрегатів; знає призначення і місцезнаходження контрольно-вимірювальних приладів і сигналізації, а також правила користування ними; знає призначення і зміст виконуваної операції, її зв’язок з іншими операціями технологічного процесу та робіт по догляду за тваринами; знає способи аварійного відключення механізмів та обладнання; вміє користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

Під час зберігання, навантаження і транспортування кормів не допускають попадання в них сторонніх предметів, які можуть викликати поломку обладнання, створити аварійні й травмонебезпечні ситуації. Під час завантаження сипучих кормів працівникам не дозволяється знаходитися в кузові транспортного засобу. Роздавання кормів неспокійним тваринам влаштовують з боку проходу, не заходячи в стійло.

Обслуговуючий персонал повинен бути попереджений про кожну норовисту корову. Проведення ректального дослідження на тільність допускається лише у станках. Для індивідуаль­ного дослідження велику рогату худобу підводять в недоуздку або за мотузку, закріплену на рогах та навколо носа. В момент дослідження тварину фіксують за роги. Для цього фіксатор стає біля шиї тварини - з ліва чи з права - обома руками бере за верхівки рогів, великі пальці кладе на верхівки рогів, ліктем ближчої до шиї тварини руки, натискує на шию, а спиною притискується до її лопатки та плеча. Якщо тварина знаходиться на прив'язі, то достатньо взя­ти її однією рукою за хвіст та складку шкіри в ділянці коліна, а другу покласти на спину тварині. Коли фіксації за роги недостатньо, то великим і вказівним пальцями бе­руть за носову перетинку або надівають носові щипці. Надійна фіксація здійснюється в фіксаційних станках. Велика рогата худоба може вдарити рогами та задньою ногою.

Особливу небезпеку для персоналу та оточуючих ста­новлять бугаї-плідники. Тому робота з бугаями вимагає особливої обережності. Ці тварини можуть агресивно реагувати на різні запахи, в тому числі на колір одягу, незнайомий голос, шуми, крик, зміну оточуючого середовища. Тому при роботі з такими тваринами не варто використовувати дезодоранти та одеко­лони. Варто пам'ятати, що ці тварини володіють великою силою, мають велику масу і можуть порвати мотузки, якими тварина зафіксована, поламати фіксаційний станок тощо. При маніпуляціях, які завдають тварині біль, не повинні бути присутні техніки по взяттю сперми та працівники, які доглядають тварин. Більшість бугаїв-плідників мають злий норов і агресивно реагують на зміну оточуючого сере­довища та наближення незнайомих людей. Серед корів також зустрічаються тварини зі злим норовом, що можуть битися рогами та ногами. Над станком тварини, яка має злий норов, обов'язково вивішують попереджувальний напис. Бугаїв-плідників утримують тільки на прив'язі. Вона повинна бути міцною, вільною, щоб не сковувати рухи тварин і не затягувати шию, коли тварина лягає. Для присмирення бугая під час переведення та прогулянки, в носову перегородку вставляють металеве кільце, до якого прикріплюється палиця-водило. Водять бугаїв-плідників в недоуздку, взявши палицею-водилом довжиною близько двох метрів за кільце. Вона не дасть бугаєві напасти на доглядача, бо при різких рухах відчувається біль. При випускання і впусканні тварин двері приміщень відкривають і зафіксовують.

При обслуговуванні корів можуть виникнути потенційні небезпеки. Приклад потенційної виробничої небезпеки, наслідки і запропоновані заходи щодо її недопущення навожу у табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Приклад формування виробничої небезпеки у скотарстві

Кожний небезпечний виробничий фактор має певну зону своєї дії. Робоча зона - простір, обмежений по висоті до двох метрів над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходиться місце постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників (ГОСТ 12.1.005-88). Небезпечна зона - це простір, у якому можлива дія на працівника небезпечного і шкідливого виробничого фактора. У процесі роботи людина може потрапляти в небезпечну зону внаслідок відсутності там необхідного огородження, сигнальних пристроїв або попереджувальних знаків та написів. Кожна дія, внаслідок якої людина потрапляє до небезпечної зони, є небезпечною. Небезпечна дія - це така дія працюючого, яка суперечить науково-обгрунтованим нормам професійної поведінки при виконанні конкретного виробничого завдання. Вона виникає внаслідок порушення нормативних вимог охорони, режиму роботи обладнання. Внаслідок небезпечної дії працівник проникає в небезпечну, в якій потрапляє в небезпечні обставини. Небезпечні умови визначаються недоліками технологічного обладнання, низьким рівнем організації виробництва (низький професійний рівень працюючих, недостатня підготовка з охорони праці). З наведеного прикладу видно, що на формування небезпечної ситуації на виробництві впливає поєднання небезпечних умов та дій, наслідками яких є травми.

Електробезпека на підприємстві відповідає вимогам ПУЕ, НПАОП 0.00-1.21-98, ГОСТ 12.2.007.0-75 та НПАОП 0.00-1.10-88.

Організація пожежної безпеки на підприємстві здійснюється згідно Закону України "Про пожежну безпеку" та "Правил пожежної безпеки в Україні" (2004). Всі виробничі дільниці обладнані протипожежним інвентарем та вогнегасниками типу ВП-10. Регулярно проводяться інструктажі з протипожежної безпеки.

Враховуючи факт відсутності важких випадків виробничого травматизму, забезпеченість працівників засобами індивідуального можна зробити висновок, що стан охорони праці у господарстві є задовільним.

Висновки

1.   СТОВ "Удай" у рослинництві спеціалізується на вирощуванні зернових та забезпеченні тваринництва кормами власного виробництва. В господарстві налічується 1939 голів великої рогатої худоби, в тому числі 933 корови, а також 2325 голів свиней, в тому числі 200 основних свиноматок.

2.      У 2010 році на 1 фуражну корову було надоєно 5638 кг. молока. Вихід телят на 100 корів складав 82 голови, а середньодобовий приріст молодняку великої рогатої худоби 661 г. Стадо великої рогатої худоби представлено тваринами української чорно-рябої та української червоно-рябої молочної порід.

3.      За перші три лактації в середньому надоєно від корів червоно-рябої породи 5426 кг., а від корів чорно-рябої породи 5485 кг., тобто різниця незначна - 59 кг. і статистично не вірогідна. Кращими серед червоно-рябих тварин були корови ліній Рігела Ред, а серед чорно-рябих - Р. Соверінга, надій їх в середньому за три лактації становив відповідно 6213 і 6582 кг., за цим показником вони вірогідно (Р  0,001) переважали ровесниць інших ліній.

.        Молоко корів обох порід має високі якісні характеристики. В середньому за три лактації вміст жиру в молоці червоно-рябих корів був 3,7%, білку - 3,17%, а у чорно-рябих 3,66 і 3,16% відповідно. Кращими за вмістом жиру і білку в молоці в середньому за три лактації серед червоно-рябих тварин були корови лінії Рігела Ред відповідно 3,75 і 3,18%. За вмістом жиру в молоці за аналогічний період кращими серед чорно-рябих тварин були корови лінії Астронавта 3,67%, а за вмістом білку - корови лінії Р. Соверінга - 3,17%.

.        Сухостійний період у корів обох порід був в межах від 53 до 60 днів. В розрізі ліній значних відмінностей не спостерігалось - 51-67 днів. Сервіс-період у корів як червоно-рябої так і чорно-рябої породи був подовжений, але однаковий - 123-124 дні. За такого сервіс-періоду вихід телят на 100 корів не може бути вище 89-90 голів. У розрізі ліній найкращі показники 107,6 дня в середньому за три лактації у корів лінії Чіфа серед червоно-рябих і лінії Астронавта - 118,3 дня серед чорно-рябих.

.        Корови червоно-рябої та чорно-рябої порід мають перважно ванно подібне - 71-74% вим'я та інтенсивність молоковиведення 2,1-2,29 кг./хв. Кращими за формою вим'я серед червоно-рябих були первістки лінії Хановера Ред, а серед чорно-рябих - корови лінії Р.Соверінга. За інтенсивного молоковиведення кращими були серед червоно-рябих первістки лінії Хановера Ред, а серед чорно-рябих корови лінії Мета, а відповідно 2,17 та 2,31 кг./хв.

.        Перше осіменіння ремонтних телиць у віці 18,5-18,9 місяця з живою масою 396-397 кг свідчить, що вирощуванню та їх своєчасному (в 14,5-15,0 міс.) осіменінню не приділяється належної уваги.

Аналізуючи вплив цих факторів на надій корів різних ліній і порід за першу лактацію слід відмітити, що вони протирічні. У тварин червоно-рябої породи лінії Чіфа найнижчі показники віку і живої маси при осіменінні, а також самий низький надій - 4715 кг. Ровесниці ліній Хановера Ред і Рігела Ред мали максимальні показники віку - 19,5 і 20,5 місяців і живої маси 413 і 408 кг. показали найвищі надої 5794 і 5661 кг.

8.   Виробництво молока у господарстві економічно вигідне. Рівень рентабельності складає 32-33%. Прибуток від реалізації молока у корів української червоно-рябої та чорно-рябої молочної порід в середньому 3519,4 та 3404,3 грн. відповідно. Дещо вищий прибуток від червоно-рябих корів (+ 115,1 грн.) пояснюється кращими якісними показниками молока - вищим відсотком жиру та білку.

1.   Подальше вдосконалення українських червоно-рябої та чорно-рябої молочних порід і консолідацію їх провідних господарсько-корисних ознак проводити шляхом використання сперми бугаїв-поліпшувачів ліній, що краще зарекомендували себе в умовах господарства.

2.      Для успішного вдосконалення популяції великої рогатої худоби обох порід господарства слід підвищити рівень годівлі ремонтних телиць і нетелей. Середньодобові прирости ремонтних телиць за період вирощування повинні становити не менше 750 г, що дозволить осіменяти телиць у віці 15 місяців з живою масою 370-375 кг і скоротити період непродуктивного використання на 4,0-5,0 місяців.

Список використаних джерел

1.    Аннекова Н. Воспроизводительные качества голштинизированных коров-первотёлок / Н. Аннекова, Л. Галкина // Молочное и мясное скотоводство. - 2000. - №6. - С. 31-32.

2.      Афанасенко В.А. Оцінка успадкованості ознак відтворної здатності молочних корів / В.А. Афанасенко // Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва. - Харків. - 2001. - Вип. 80. - С. 3-5.

.        Барабанщиков Н. Технологические свойства молока черно-пестрых коров различной кровности по голштинам / Н. Барабанщиков // Молочное и мясное скотоводство. - 2000. - № 1. - С. 29-31.

.        Бащенко М. Формування відтворної здатності у новостворених порід / М. Бащенко // Тваринництво України. - 2000. - № 5-6. - С. 30-31.

.        Бегучев А.П. Формирование молочной продуктивности крупного рогатого скота / А.П. Бегучев. - М.:, Колос, 1969. - 326 с.

.        Белошицкий В.М. Морфофункциональные особенности вымени различного происхождения / В.М. Белошицкий, А.А. Каминская // Молочно-мясное скотоводство. - К.: Урожай, 1990. - Вып. 76. - С. 64-67.

.        Борщ О.В. Придатність до машинного доїння корів чорно-рябої породи з різною кровністю за голштинською породою / О.В. Борщ // Зб. наук. праць Вінницького держ. аграрного ун-ту. - 2000. - Вип. 7. - С. 135-138.

.        Буркат В.П. Теорія, методологія і практика селекції / В.П. Буркат. - Київ: БМТ, 1999. - С. 259-268.

9.      Винничук Д.Т. Продуктивность и качество молока у коров различных генотипов по голштинской породе / Д.Т. Винничук, Н.Т.Данилевская, С.В. Щур // Вісник аграрної науки. - 1997. - №6. - С. 25-27.

10.    Вінничук Д.Т. Селекція корів за морфологічними і фізіологічними ознаками вим’я / Д.Т. Вінничук, Н.С. Аркуша, І.С. Мельниченко // Племінна справа і біологія розмноження сільськогосподарських тварин. - К.: Урожай, 1973. - Вип. 3. - С. 21-25.

11.    Власов В.І. Управління відтворенням і продуктивністю молочного стада / В.І. Власов, М.В. Зубець, Є.В. Дяченко. - Київ: Урожай, 1987. - 136 с.

.        Гавриленко М.С. Довічна продуктивність корів української чорно-рябої породи залежно від віку їхнього першого отелення / М.С.Гавриленко // Розведення і генетика тварин. - 2003. - Вип. 35. - С. 19-26.

13.      Гавриленко М.С. Молочна продуктивність первісток голштинської породи за умов їх інтенсивного вирощування / М.С. Гавриленко // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія "Тваринництво". - 2001. - Спец. випуск. - С. 47-49.

14.    Гавриленко М.С. Фактори, які впливають на кількість і якість молока / М.С. Гавриленко // Пропозиція. - 2000. - №10. - С. 66-67.

.        Гончаренко І.В. Ступінь зв’язку відтворних функцій корів з показниками їх молочної продуктивності / І.В. Гончаренко // Вісник Сумського Національного аграрного університету. Серія "Тваринництво". - 2002. - Вип. 6. - С. 287-290.

16.      Екстер'єр молочних корів: перспективи оцінки і селекції / Й.З.Сірацький, Я.Н. Данилків, О.М. Данилків, Є.І. Федорович, В.В. Меркушин, Ю.Ф. Мельник, О.П. Чуприна, В.О. Кадиш, О.І. Любинський. - К.: Науковий світ, 2001. - 146 с.

17.    Єфіменко М.Я. Українська чорно-ряба молочна порода / М.Я.Єфіменко // Тваринництво України. - 1996. - № 1. - С. 7-8.

18.    Єфіменко С.Т. Продуктивність і деякі особливості екстер’єру корів червоно-рябої молочної породи / С.Т. Єфіменко // Матер. наук.-виробн. конф. "Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин". - Київ: Ас. "Україна". - 1996. - С. 66.

.        Зубець М.В. Вирощування ремонтних телиць / М.В. Зубець, Й.З. Сірацький, Я.Н. Данилків. - К.: Урожай, 1993. - 136 с.

.        Зубець М.В. Выведение красно-пестрой молочной породы / М.В. Зубець, В.П. Буркат, А.Ф. Хаврук // Преобразование генофонда пород. - Киев: Урожай, 1990. - С. 34-98.

.        Кальчук Л.А. Зв'язок молочної продуктивності з показниками відтворної здатності та господарського використання у корів чорно-рябої породи / Л.А. Кальчук, М.С. Пелехатий // Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва. - Харків. - 2001. - Вип. 80. - С. 64-67.

.        Карасик Ю.М. Создание черно-пестрой молочной породы / Ю.М. Карасик, М.Я. Ефименко // Преобразование генофонда пород. - Киев: Урожай, 1990. - С. 5-34.

.        Коваль Т. Молочна продуктивність і відтворна здатність - взаємозалежні / Т. Коваль // Тваринництво України. - № 2. - 2006. - С. 18.

.        Концепція розробки селекції в скотарстві України / Зубець М.В., Буркат В.П., Мельник Ю.Ф., Єфіменко М.Я, Хаврук О.Ф., Воленко І.С. // Київ: Селекція.- 1997. - С. 7-13.

.        Косташ В. Молочність і відтворення буковинських корів / В. Косташ // Тваринництво України. - 2007. - № 10. - С. 19-21.

.        Косташ В.Б. Особливості будови тіла корів-первісток різних ліній прикарпатського внутрішньопороднього типу української червоно-рябої молочної породи / В.Б. Косташ // Сучасні проблеми ветеринарної медицини: Зб. наук. праць. - Кам’янець-Подільський, 2008. - С. 40-44.

.        Косташ В.Б. Продуктивні якості червоно-рябої молочної худоби / В.Б. Косташ // Матеріали ІV конференції молодих вчених та аспірантів. - Київ, 2006. - С. 50-51.

.        Красота В.Ф. Связь интенсивности роста телок с их будущей продуктивностью / В.Ф. Красота, В.П. Попов, Г.Г. Скрипниченко // Зоотехния. - 1993. - № 10. - С. 3-5.

.        Кузьменко С.Д. Молочна продуктивність корів чорно-рябої породи різних ліній / С.Д. Кузьменко, В.С. Тендітник, М.М. Рибалка // Вісник Сумського нац. аграрного ун-ту. - 2002. - Вип. 6. - С. 394-396.

30.    Літун В. Молочна продуктивність корів різних генотипів прикарпатського типу української червоно-рябої молочної породи / В.Літун, Й.Сірацький // Тваринництво України. - 2003. - №10. - С. 16-17.

.        Лось Н.Ф. Продуктивность коров в зависимости от возраста и продолжительности сервис-периода / Н.Ф. Лось // Зоотехния. - 2002. - №7. - С. 2-4.

32.      Любинський О.І. Молочна продуктивність корів різних ліній прикарпатського типу української червоно-рябої молочної породи / О.І. Любинський // Розведення і генетика тварин. - 2001. - Вип. 34. - С. 212-213.

33.    Любинський О.І. Племінні якості заводських родин прикарпатського типу української червоно-рябої молочної породи / О.І.Любинський, М.В. Новіцький, І.О. Боднар // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2003. - Т.5 (№3), Ч.3. - С. 56-60.

.        Мамчак І.В. Господарсько-біологічні особливості корів української червоно-рябої молочної породи різних генотипів в умовах Прикарпаття / І.В. Мамчак, М.І. Кузів // Наук. вісник Львівської держ. акад. вет. медиц. ім. С.З.Гжицького. - Львів, 2000. - Т. 2. (№ 2), Ч. 3. - С. 89-92.

.        Мисостов Т.А. Интенсивное выращивание телок / Т.А. Мисостов // Зоотехния. - 1996. - № 2. - С. 25-28.

.        Орлов С.А. Морфологические и функциональные свойства вымени коров голштино-фризской породы / С.А. Орлов, А.М. Якусевич, В.В. Трофимов // Сб. науч. трудов БСХА "Интенсификация производства молока и говядины". - Горки, 1985. - С. 13-16.

37.    Петкевич Н. Продолжительность продуктивного использования коров и причины их выбраковки / Н. Петкевич // Молочное и мясное скотоводство. - 2003. - № 1. - С. 15-17.

38.    Плохинский Н.А. Руководство по биометрии для зоотехников / Н.А. Плохинский. - М.: Колос, 1969. - 255 с.

.        Поздняков В. Пригодность коров к машинному доению по морфо-функциональным показателям вымени / В. Поздняков, В. Гонтарев // Молочное и мясное скотоводство. - 1995. - № 2. - С. 20-22.

.        Програма селекції української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби на 2003-2012 роки / Ю.Ф. Мельник, Д.М. Микитюк, А.М. Литовченко та ін. - Київ, 2003. - 94 с.

.        Програма селекції червоно-рябої молочної породи великої рогатої худоби на 2003-2012 роки / Мельник Ю.Ф., Литовченко А.М., Білоус О.В., Буркат В.П., Кругляк А.П. та ін. - Київ, 2003. - 78 с.

.        Прокофьев М.Т. Взаимосвязь между уровнем молочной продуктивности и проявлением возпроизводительной функции коров / М.Т. Прокофьев, Ю.М. Букреев, В.В. Долгов // Зоотехния. - 2002. - № 10. - С. 22-25.

.        Розробка та реалізація методів виведення української червоно-рябої молочної породи / Буркат В.П., Зубець М.В., Хаврук А.Ф., Кругляк А.П. // Теоретичні й практичні аспекти породоутворювального процесу у молочному скотарстві. - К., 1995. - С. 30-31.

44.      Рудик І.А. Екстер’єрні показники корів різних генотипів української червоно-рябої молочної породи / І.А. Рудик, М.С. Ківа, О.А. Хом’як // Вісник Сумського нац. аграрного ун-ту. - 2002. - Вип. 6. - С. 172-176.

45.    Рудик І.А. Реалізація генетичного потенціалу та тривалість використання корів української червоно-рябої породи / І.А. Рудик, В.В.Судика // Вісник Сумського аграрного ун-ту. Серія “Тваринництво”. - Спецвипуск. - 2001. -- С. 157-159.

46.    Стародубцев В. Селекция чёрно-пестрого скота по форме вымени / В. Стародубцев, В. Захаров // Животноводство. - 1981. - № 9. - С. 35-37.

.        Характеристика селекційних стад Черкаського регіону з розведення молочної худоби за господарськи корисними ознаками / Бащенко М.І., Тищенко І.В., Хмельничий Л.М., Малик К.Г. // Вісник Сумського національного університету. Серія "Тваринництво". - 2002. - Вип. 6. - С. 42-45.

48.    Хмельничий Л.М. Якість молока корів червоно- та чорно-рябої молочних порід Черкаського регіону / Л.М. Хмельничий, В.Д. Мілхан // Проблеми розвитку тваринництва: Мат. Всеукр. наук.-виробн. конф. "Нарощування генетичного потенціалу с.-г. тварин у реформованих підприємствах". - К.: Аграрна наука. - 2000. - Вип. 2. - С. 114-118.

49.    Хом’як О.А. Залежність прояву господарсько корисних ознак української червоно-рябої молочної породи від генотипу та умов середовища: / О.А. Хом’як Автореф. дис… канд. с.-г. наук. 06.02.01. - Чубинське Київської обл., 2003. - 19 с.

50.  Шарапа Г.С. Відтворна здатність корів нових порід і генотипів / Г.С. Шарапа // Теоретичні й практичні аспекти породоутворювального процесу у молочному та м’ясному скотарстві. − К.: Ас. Україна, 1995. − С. 323-324.

.      Шарапа Г.С. Методичні рекомендації з оцінки відтворювальної здатності корів і телиць молочних порід. / Г.С. Шарапа, В.В. Шилофост. − Чубинське, 2007. − 26 с.

.      Ящук Т.С. Екстер'єрно-конституційні ознаки та показники продуктивності корів української чорно-рябої молочної породи / Т.С. Ящук // Розведення і генетика тварин. - 2002. - Вип. 36. - С. 208-209.

53.