Формування власного капіталу та відображення його в обліку і аналізі

Формування власного капіталу та відображення його в обліку і аналізі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра обліку і аудиту

ВИПУСКНА РОБОТА БАКАЛАВРА

На тему: «Формування власного капіталу та відображення його в обліку і аналізі»

напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»

ДЕНИСЕНКО МАРИНА ГЕННАДІЇВНА

Науковий керівник асистент

____________ С.М.Ніколаєнко

Роботу допущено до захисту

Завідувач кафедри к.е.н., професор

____________ Л.М. Чернелевський

Роботу на захист подала

_______________М.Г. Денисенко

Київ - НУХТ-2012

Зміст

Вступ

а) актуальність теми для галузі, предмет, об’єкти дослідження, мета та основні завдання;

б) економічна сутність, визначення, класифікація та оцінка власного капіталу в системі бухгалтерського обліку

в) огляд законодавчої та нормативної бази з обліку, аналізу і аудиту власного капіталу

Розділ І. Організація обліку на ПАТ «Яготинський маслозавод», бухгалтерський облік та його комп’ютеризація власного капіталу

.1 Характеристика ПАТ «Яготинський маслозавод», його виробнича структура та схема управління

.2 Організація обліку на ПАТ «Яготинський маслозавод» та коментар його облікової політики

.3 Бухгалтерський облік власного капіталу

.4 Сучасні комп’ютерні технології ведення обліку власного капіталу, виклад їх практичного застосування

Розділ IІ. Економічний аналіз та аудит діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод» та власний капітал

2.1 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод» за 2010 - 2011 роки

2.2 Теоретичні основи та практичний економічний аналіз власного капіталу на ПАТ «Яготинський маслозавод»

.3 Теоретичні основи власного капіталу

Розділ ІІІ. Охорона праці

Загальні висновки і пропозиції

Перелік використаної літератури

Додатки

Вступ

Облік на кожному етапі розвитку економіки значним чином зумовлюється діючим господарським механізмом, процеси якого він відображає і контролює. В умовах переходу до ринкової економіки особливої актуальності набирають облік та аналіз власного капіталу, наявність якого дозволяє функціонувати підприємствам всіх форм власності.

Актуальність обліку власного капіталу виникла через появу нових організаційно-правових форм підприємств, внаслідок прийняття нормативних документів, які найближче до умов функціонування ринкової економіки. Так, як побудова цього обліку забезпечить власникам ефективний контроль за формуванням джерел власних коштів на їх використання.

Економічний аналіз, у свою чергу виконує на підприємстві декілька функцій: пошук резервів підвищення ефективності виробництва, оцінка результатів діяльності підприємства, розробка заходів щодо використання виявлених резервів, а також контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за ощадливих використанням ресурсів. Таким чином без даних бухгалтерського обліку і здійснення функцій економічного аналізу неможливо дати об’єктивну оцінку стану і результатів господарської діяльності підприємства.

У теперішній час, коли біля 80% підприємств мають недержавну форму власності, власний капітал набуває важливе економічне значення, так як показує кількість власних засобів підприємства, які знаходяться в його розпорядженні, та які знаходяться в його розпорядженні, та які представляють собою фонди та резерви.

Таким чином, економічна важливість власного капіталу і багатогранність його структури обумовлюють необхідність проведення правильного та достовірного обліку, а так саме здійснення аналізу власного капіталу на кожному підприємстві, тим самим підтверджуючи актуальність вивчення даної проблеми, що визначило вибір теми випускної роботи та її мету.

Метою роботи є вивчення методики обліку та аналізу власного капіталу на базовому підприємстві.

Досягнення даної мети потребує рішення таких задач:

а) розгляд видів підприємств за формою власності та їх функціонування;

б) визначення складу власного капіталу та його економічна сутність;

Формування власного капіталу та відображення його в обліку і аналізі

в) дослідження нормативних документів, що регулюють питання обліку та аналізу власного капіталу;

г) розгляд організаційних принципів обліку власного капіталу;

д) вивчення обліку статутного фонду;

е) розгляд обліку фондів та резервів підприємств, що входять до складу власного капіталу;

ж) вивчення обліку прибутку та його використання;

з) визначення основних напрямків удосконалення методики обліку власного капіталу;

і) проведення аналізу складу, структури та динаміки власного капіталу підприємства;

к) розгляд аналізу прибутку підприємства та його використання;

л) проведення аналізу формування і використання фондів та резервів;

м) дослідження удосконалення методики аналізу власного капіталу.

Головним завданням роботи є:

• розглянути діючу систему обліку, аналізу та аудиту власного капіталу;

• На прикладі Яготинського маслозаводу показати документальне оформлення та відображення в обліку власного капіталу;

• Провести економічний аналіз Яготинського маслозаводу та запропонувати заходи по їх вдосконаленню на збільшення прибутку та правильного його використання.

Досягти поставленої мети можливо лише за допомогою правильної організації бухгалтерського обліку, його постійного вдосконалення, впровадження міжнародного обліку та його автоматизації, проведення аналізу власного капіталу.

Взагалі поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». В момент створення підприємства, його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.

Окремі питання теорії, методики та організації бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту власного капіталу подані у працях Ткаченко Н., Чернелевського Л., Михайленко О., Слободян Н., Беренди Н., Осадчої Г., Бутинця Ф., Голова С., Крейніної М., Крупки Я., Литвина Б., Мниха Є., Пителя С., Сопка В., Усача Б., Шкарабана С. та інших авторів, які започаткували теоретичне обґрунтування і подальшу розробку даної проблеми. Проте, питання методики та організації обліку, аналізу та аудиту на товариствах з обмеженою відповідальністю малодосліджені і є дискусійними. Так, потребують удосконалення методика обліку формування і руху власного капіталу, бухгалтерська звітність як джерело інформації для численних груп споживачів, облікова політика товариств тощо.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носіїв прав власності окремих суб’єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. Показником діяльності підприємства є його фінансовий стан який відображає всю інформацію про те чи інше підприємство що функціонує на території держави. Нині на території України є дуже велика інфраструктура підприємств яка виготовляє та забезпечує послуги особам які того потребують. Але головним фактором в економіці держави це є фінанси підприємств які використовуються та формуються цими підприємствами.

Одним із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом або спеціальними підрозділами підприємства, є аналіз власного капіталу та ефективність його використання як головне джерело фінансування діяльності підприємства. Саме на основі результатів такого аналізу є керівництво приймає рішення щодо ефективності тих чи інших видів господарської діяльності, рішення про доцільність розвитку напрямків виробництва, про прибутковість видів продукції, що показує необхідність дослідження різних методик аналізу і визначає актуальність обраної теми.

Власний капітал підприємства - це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він - основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Капітал має юридичне і економічне значення. Юридичне значення капіталу полягає передусім в тому, що його розмір визначає межі мінімальної матеріальної відповідальності, які суб’єкт господарювання має за своїми зобов’язаннями.

Економічна роль капіталу полягає в забезпеченні підприємства власними фінансовими ресурсами, необхідними як для початку, так і для продовження реальної господарської діяльності.

Розглядаючи економічну сутність, потрібно відмітити найважливіші характеристики капіталу, які полягають у тому, що він виступає основним чинником виробництва; характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять прибуток; використовується як головне джерело формування добробуту його власників; є головним виміром ринкової вартості підприємства. Його динаміка є важливим показником ефективності господарської діяльності.

Дослідження капіталу потребує з’ясування сутності капіталу. Найважливішими аспектами розкриття сутності капіталу є економічний, юридичний, обліковий (рис. 0.1)

Рис.0.1 Аспекти розкриття сутності капіталу

Капітал підприємства - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носіїв прав власності окремих суб’єктів, а також частки інвестованих коштів.

Власний капітал є гарантією організації бізнесу. Різновидами власного капіталу є:

-  статутний капітал;

-       пайовий капітал;

-       додатковий капітал;

-       резервний капітал;

-       вилучений капітал;

-       неоплачений капітал;

-       нерозподілені прибутки (непокриті збитки);

-       цільові надходження.

Власний капітал - це загальна вартість власних засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Розраховується сума власного капіталу як частина в активах, що залишається після вирахування його зобов’язань. Розглянемо структуру власного капіталу(рис.0.2)

Рис.0.2 Структура власного капіталу

Слід зазначити, що сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, вона не є ні поточною ринковою, ні іншою оцінкою підприємства для його власників, тобто не відображує поточну вартість прав власників фірми. На величину власного капіталу суттєво впливають складові облікової політики підприємства, що стосуються обраних принципів, методів і процедур для визнання та оцінки елементів та статей балансу, зокрема його активів та зобов`язань. Водночас власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників. Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками), накопичені впродовж строку існування підприємства суми реінвестованого чистого прибутку, а також дарчий капітал.

Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал - сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.

У окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал.

Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку).

Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Резервний капітал створюється в акціонерному товаристві за рахунок прибутку після сплати податків та всіх обов`язкових платежів у розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше від 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу.

Вказують в установчих документах, але він не може бути меншим від 5% суми чистого прибутку. Резервний капітал призначено на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів переходять на наступний рік.

Згідно із законодавством України на кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний (страховий) капітал. Розмір цього капіталу регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим за 25 % статутного капіталу підприємства. Для акціонерних товариств мінімальна величина резервного капіталу повинна становити 15 % акціонерного капіталу. Розмір щорічних відрахувань у резервний капітал також передбачається засновницькими документами, але не може бути меншим за 5 % суми чистого прибутку підприємств.

Отже, резервний капітал (у вузькому розумінні) - це сума резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку в розмірах, установлених засновницькими документами підприємства та нормативними актами.

Резервний капітал може використовуватися на такі основні цілі:

-       покриття збитків суб’єкта господарювання;

-       виплата боргів у разі ліквідації підприємства;

-       виплата дивідендів (якщо величина резервів перевищує мінімально допустимий рівень);

-       інші цілі, передбачені законодавством чи засновницькими документами.

До формування мінімально необхідного розміру резервів їх можна використовувати лише для покриття збитків. Інформація про рух резервного капіталу міститься у Звіті про власний капітал підприємства. У цьому ж звіті відображається динаміка капітальних резервів.

До так званих капітальних резервів, тобто резервів, які створюються за рахунок капіталу власників (чи інших осіб), належить додатковий капітал.

Джерелом формування зазначених резервів не є господарська діяльність підприємства. Поняття «Додатковий капітал» з’явилось у вітчизняній економічній практиці відносно недавно. Згідно з визначенням, яке наводиться у стандартах бухгалтерського обліку, додатковий капітал - це сума приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінки (індексації), безоплатно одержаних необоротних активів та від емісійного доходу. Вітчизняними нормативними актами не встановлено жодних обмежень щодо розмірів капітальних резервів.

Призначається Резервний капітал на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства при його ліквідації.

Залишки невикористаних коштів Резервного капіталу переходять на наступний рік.

Розрізняють додатковий вкладений капітал та інший додатковий капітал. Додатковий вкладений капітал характеризує суму емісійного доходу (різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій), отриманого в результаті реалізації акціонерними товариствами власних корпоративних прав.

До складу іншого додаткового капіталу належать такі складові:

- інший вкладений капітал;

дооцінка (уцінка) необоротних активів;

- вартість безкоштовно отриманих необоротних активів.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. покритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

Неоплачений капітал обліковується на активному, розрахунковому 46 рахунку «Неоплачений капітал», який призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства (акціонерами акціонерних товариств, учасниками господарського товариства і т. д.) по вкладах до статутного капіталу підприємства.

Вилучений капітал - собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників, та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.

Нормативна та законодавча база з обліку, аналізу і аудиту власного капіталу представлена у таблиці 0.1.

Таблиця 0.1

Характеристика діючої нормативно правової бази з обліку, аналізу та аудиту (контролю) власного капіталу.

Продивившись, проаналізувавши та ознайомившись з нормативно-правовою базою з обліку, аналізу та аудиту неоплаченого та резервного капіталу можна сказати що вона є достатньо повною та допомагає розкрити усі основні питання стосовно теми кваліфікаційної роботи. Також ми впевнилися в тому, що нормативно-правова база доповнюється та оновлюється і в Україні дійсно існує належній контроль за неоплаченим та резервним капіталом.

Розділ І. Організація обліку на ПАТ «Яготинський маслозавод», бухгалтерський облік та його комп’ютеризація власного капіталу

.1 Характеристика ПАТ «Яготинський маслозавод», його виробнича структура та схема управління

ПАТ «Яготинський маслозавод» входить до складу закритого акціонерного товариства «Молочний альянс», що об’єднує потужні підприємства з виробництва та збуту сирів і цільномолочної продукції, і є лідером сироварної галузі України.

Яготинський маслозавод добре знаний в Україні і не тільки завдяки славнозвісному Яготинському маслу. З моменту заснування у 1956 р. стабільно висока якість продукції заводу засвідчена як численними нагородами спеціалізованих виставок і конкурсів, так і народним визнанням.

При ПАТ «Яготинський маслозавод» створені сільськогосподарські дочірні підприємства «Київська Русь», «Лан», «Супоївське», «Богданівське» та торгове підприємство «Яготинський молпродукт».

Спеціалістами Яготинського маслозаводу розроблені нові, оригінальні види продукції на основі незбираного молока без використання консервантів. Постійні інновації, глибока інтеграція із сільськогосподарським виробником приватного сектору та багаті молочні традиції - ось що робить марку «Яготинське» синонімом непідробної вітчизняної добротності.

На ПАТ «Яготинський маслозавод» - підприємстві, що входить до складу холдингу «Молочний альянс» - завершилася повна модернізація виробничих потужностей. Оновлене підприємство з серпня 2011 року було продемонстроване журналістам під час прес-туру. Завдяки технічній реконструкції завод закінчив 2011 рік з суттєвим збільшенням обсягів виробництва.

Директор підприємства є найвищою посадовою особою. Умови праці директора визначаються контрактом, укладеним з головним правлінням товариства.

У своїй діяльності директор підпорядковується безпосередньо правлінню товариства. Усі документи, на підставі яких видаються грошові кошти та товарно-матеріальні цінності, а також кредитні та розрахункові зобов’язання підписуються директором і головним бухгалтером або особами, як уповноважені. Директору безпосередньо підпорядковуються: головний бухгалтер ; головний інженер; заступник директора по торгівлі; перший заступник директора; заступник директора з питань ОП; заступник директора по сировині; начальник лабораторії; Структурна схема управління на підприємстві зображена на схемі 1.1.

Формування власного капіталу та відображення його в обліку і аналізі

Схема 1.1 Структура управління на ПАТ «Яготинський маслозавод»

Така структура управління характеризує правильний підхід до організації плідної праці на заводі, налагоджену роботу всіх підрозділів.

Виробнича структура підприємства представлена на схемі 1.2.

Схема 1.2. Виробнича структура ВАТ «Яготинський маслозавод»

Як видно зі схеми 1.2, підприємство повністю укомплектоване всіма цехами, завод має свій енергетичний, ремонтний та транспортний цехи. Робота основних та допоміжних цехів налагоджена, продукція виробляється вчасно та безперервно, високої якості. Організація виробництва на високому рівні.

1.2 Організація обліку на ПАТ «Яготинський маслозавод» та коментар його облікової політики

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві спирається на ряд загальноприйнятих правил:

1. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

.   Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

.   Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

.   Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

·  введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

·        користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

·        ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою.

На ПАТ «Яготинський маслозавод» ведення бухгалтерського обліку покладено на бухгалтерську службу підприємства на чолі з головним бухгалтером.

На рис. 1.3. наведена структура бухгалтерії молокозаводу.

Рис. 1.3. «Структура бухгалтерії ПАТ «Яготинський маслозавод»

Документообіг на ПАТ «Яготинський маслозавод» здійснюється за затвердженим графіком. У разі несвоєчасного складання первинних документів, недостовірного відображення в них даних чи оформлення з порушенням законодавчих та нормативних вимог зазначені працівники притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організовує контроль за повнотою і достовірністю відображення всіх господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку; організовує документообіг; розподіляє обов’язки між працівниками бухгалтерії і здійснює контроль за їх виконанням; готує проекти наказу про облікову політику.

Бухгалтер з обліку товарних операцій веде облік придбання, надходження й зберігання матеріалів і виробничих запасів, руху необоротних активів, розрахунків з постачальниками, обслуговуючими організаціями, реалізації готової продукції та наданих послуг.

Бухгалтер з обліку заробітної плати на підставі первинної документації (табелів обліку робочого часу, нарядів) виконує всі розрахунки по оплаті праці та утримань з неї, здійснює контроль за використанням фонду оплати праці, веде облік розрахунків з соціального страхування працівників.

До обов’язків касира належить: здійснення операцій, пов’язаних з прийманням та видаванням готівкових грошових коштів через касу підприємства, зберігання всіх прийнятих цінностей, отримання в установах банку готівки, здійснення записів в касовій книзі операцій одержання і видавання готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом, щоденне виведення залишку грошових коштів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві несе керівництво та головний бухгалтер. Нажаль на досліджуваному підприємстві поки що не створено гарних умов для автоматизації бухгалтерського обліку, що знижує оперативність.

Посадові обов’язки головного бухгалтера

Здійснює, згідно Положення про головних бухгалтерів, організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства та контроль за ефективним споживанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, цілісністю соціальної власності. Забезпечує раціональну організацію обліку й звітності на підприємстві і його підрозділах на основі максимальної централізації та механізації обліково-обчислювальних робіт, прогресивних форм і методів бухгалтерського обліку та контролю, розробку та впровадження заходів, спрямованих на дотримання державної дисципліни і укріплення господарського розрахунку.

Організовує облік грошових надходжень, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, завчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з їх рухом, облік витрат виробництва та поводження, виконання кошторисів витрат, реалізації продукції, виконання робіт (послуг), результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, а також фінансових, розрахункових і кредитних операцій, контроль за законністю, своєчасністю і правильністю їх оформлення, складання економічно обґрунтованих звітних калькуляцій собівартості продукції, робіт (послуг), розрахунки по заробітній платі з робітниками підприємства, правильне нарахування та перерахування платежів до державного бюджету, внесків до державного соціального страхування, коштів на фінансування капітальних вкладень, погашення позик у встановлені строки перед банками, відрахування коштів до фондів економічного стимулювання та інших фондів і резервів.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на досліджуваному підприємстві здійснюється на підставі діючих нормативно-правових документів, що розробляються органами з регулювання питань обліку і звітності.

Облікова політика на ПАТ «Яготинський маслозавод» сформована рішенням Ради директорів і діє від «01» січня 2010р. та здійснюється згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та затвердженими Положеннями (стандартами ) бухгалтерського обліку.

Матеріальні активи з терміном використання більше року та вартістю до 1000грн. - малоцінні необоротні матеріальні активи. Нарахування амортизації необоротних матеріальних активів проводиться в розмірі 50% їх вартості у першому місяці використання, а решта 50% - у місяці їх вилучення з активів.

На кожну дату балансу:

монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу;

немонетарні статті, які відображаються за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції;

немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Організація та методика бухгалтерського обліку власного капіталу на ПАТ «Яготинський маслозавод»

Бухгалтерія підприємства ПАТ «Яготинський маслозавод» має централізовану організаційну структуру, тобто бухгалтерія підприємства складається з декількох відділів, кожний з яких відповідає за окрему сферу обліку, при цьому усіх відділи безпосередньо підпорядковані Головному бухгалтеру підприємства.

Структура бухгалтерії підприємства складається з наступних відділів та облікових груп:

група обліку основних засобів;

група обліку виробничих запасів;

група обліку розрахункових і касових операцій;

група обліку матеріальних витрат і калькуляції собівартості;

група зведеного обліку.

Загальна організаційна структура бухгалтерії підприємства ПАТ «Яготинський маслозавод» зображена на наведеному нижче рисунку 1.1.

Групою обліку основних засобів ведеться облік основних засобів та нематеріальних активів підприємства. До обов'язків обліковців цієї групи входить: синтетичний та аналітичний облік власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів основних засобів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів; облік нематеріальних активів; нарахування та облік зносу (амортизації) основних засобів та нематеріальних активів; контроль за станом незавершеного будівництва; аналіз ефективності використання основних фондів підприємства.

Рисунок 1.1. Організаційна структура бухгалтерії

Групою обліку виробничих запасів ведеться синтетичний та аналітичний облік запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів, інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу. Крім того, до обов'язків цієї облікової групи входить синтетичний та аналітичний облік готових запасів, готової продукції на складі та контроль за витрачанням матеріалів.

Група обліку розрахункових і касових операцій призначена для ведення обліку заробітної плати та її розподілення, безпосереднє здійснення обліку розрахунків з покупцями і постачальниками та обліку касових операцій підприємства. Крім того, цією обліковою групою здійснюється аналітичний та синтетичний облік дебіторської й кредиторської заборгованості та розраховується резерв сумнівних боргів.

Група обліку матеріальних витрат і калькуляції собівартості здійснює обробку та групування інформації щодо витрат підприємства відповідно до економічних елементів та калькуляційних статей та здійснює калькуляцію собівартості продукції. Цим обліковим підрозділом також здійснюється структурний аналіз собівартості продукції та контролюються відхилення від запланованих нормативів.

Група зведеного обліку здійснює зведення усієї облікової інформації щодо діяльності підприємства, визначає фінансових результатів та складає статистичну та фінансову звітність. Ця група також здійснює загальний аналіз ефективності господарської діяльності підприємства та контролює виконання виробничих планів та нормативів.

Бухгалтерія очолюється головним бухгалтером, який відповідає за стан та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. До обов'язків головного бухгалтеру підприємства ПАТ «Яготинський маслозавод», відповідно до закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», входить:

забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

З головним бухгалтером також повинен узгоджуватися прийом (призначення), переклад і звільнення матеріально відповідальних працівників.

Бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється службою, яка є самостійним підрозділом підприємства о чолі якого головний бухгалтер, який має вищу економічну освіту і стаж роботи 5 років. Крім головного бухгалтера в бухгалтерії працює ще 5 бухгалтерів, в функціональні обов’язки яких входить облік окремих ділянок бухгалтерії.

В функціональні обов’язки касира входять відображення в обліку руху грошових коштів на рахунках в банку і касі. Бухгалтер по обліку розрахунків по оплаті праці здійснює розрахунки з робітниками і службовцями по заробітної платі і виплатах за рахунок соціального страхування. Бухгалтер по обліку виробництва займається обліком виробничих затрат основного і допоміжного виробництва, складає калькуляції собівартості продукції, робіт, послуг. В його обов’язки входить також складання звітності про затрати на виробництво і собівартість продукції.

Поряд з положеннями про бухгалтерію, посадовими інструкціями про роботу облікового апарату широко використовують графіки, які їх конкретизують і деталізують. У графіках заздалегідь визначають види робіт, конкретних виконавців, заплановані і фактичні строки виконання.

Графіки розробляють керівники обліку (головні бухгалтери, завідуючі секторами), а затверджує або керівник підприємства (організації, установи) або головний бухгалтер, якщо вони розроблені структурним підрозділом бухгалтерії.

Зведений графік облікових робіт по бухгалтерії підприємства наведений в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Зведений графік облікових робіт по бухгалтерії ПАТ « Яготинський маслозавод»

Система бухгалтерського обліку - це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про майнове та фінансове становище підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ на підприємстві.

Як відомо, методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку (управлінського, бухгалтерського та податкового), виконання розрахунків та проведень, контролю, підготовки звітності. Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку та звітності - облікової політики підприємства.

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в статті 4 розділу 1 Закону про бухгалтерський облік пункті 18 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Необхідно також мати на увазі, що облікова політика є складовою частиною фінансової звітності підприємства та повинна відображатися у примітках до фінансових звітів. Отже, саме вона дозволяє поєднати ведення бухгалтерських операцій та складання фінансової звітності. Без такого регламентуючого розпорядчого документа та його додержання бухгалтерський облік не відповідатиме принципу послідовності, а фінансова звітність не буде зрозуміла користувачам.

Відповідно до теми роботи «Теоретичні основи обліку, аналізу і аудиту неоплаченого та резервного капіталу» розглянемо тільки ті елементи облікової політики ПАТ «Яготинський маслозавод» які стосуються даної теми.

Коментар облікової політики ПАТ «Яготинський маслозавод» .

У своїй діяльності для організації бухгалтерського обліку, ведення рахунків та складання зовнішньої і внутрішньої фінансової звітності ТОВ «Каравай» дотримується основних принципів бухгалтерського обліку: повного висвітлення усіх банківських операцій, своєчасності, превалювання сутності над формою, обачності, суттєвості, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, послідовності.

Активи і зобов’язання ПАТ «Яготинський маслозавод» обліковуються, пріоритетно, за вартістю їх придбання чи виникнення; активи та зобов’язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, підлягають переоцінці при кожній зміні офіційного валютного курсу; майно, цінні папери та майнові права, які приймаються в заставу, оцінюються за справедливою вартістю.

Придбання або продаж фінансових активів та зобов’язань визнаються на балансі або припиняють визнаватися на балансі на дату розрахунків, тобто на дату, коли актив або зобов’язання будуть передані ПАТ «Яготинський маслозавод» або з якої активи або зобов’язання передаються ПАТ «Яготинський маслозавод» Фінансові активи ПАТ «Яготинський маслозавод» класифікуються відповідно як кредити і дебіторська заборгованість; фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибуток або збиток; інвестиції у портфелі ПАТ «Яготинський маслозавод» на продаж та інвестиції утримувані до погашення тощо. При первісному визнанні фінансові активи оцінюються за справедливою вартістю з врахуванням витрат, безпосередньо пов’язаних зі здійсненням операції. Після первісного визнання фінансових активів в обліку ПАТ «Яготинський маслозавод» надає їм відповідної категорії і, якщо це можливо і доцільно, наприкінці кожного фінансового року аналізує ці активи на предмет перегляду наданої їм категорії.

При веденні бухгалтерського обліку ПАТ «Яготинський маслозавод» забезпечується незмінність протягом року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій.

Показники звітності, які стосуються відображення створеного спеціального резерву для покриття ризиків та втрат відображені відповідно до вимог національних нормативних документів та не враховують вимоги міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Інформація про господарські операції ПАТ «Яготинський маслозавод» з звітний період з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів.

Фінансова звітність ПАТ «Яготинський маслозавод» складається з: «Балансу» (форма №1), «Звіту про фінансові результати» (форма №2), «Звіту про рух грошових коштів» (форма №3), «Звіту про власний капітал» (форма №4) і «Приміток до звітів» (форма №5) (див. Дод. А-І). Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Проміжна звітність ПАТ «Яготинський маслозавод» (місячна, квартальна, за півріччя), яка охоплює певний період, скаладається нарастаючим підсумком з початку звітного року.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності згідно із Законом на ПАТ «Яготинський маслозавод» перед складанням річної фінансової звітності зобов’язані проводити інвентаризацію згідно з «Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів, документів і розрахунків.

На ПАТ «Яготинський маслозавод» для ведення бухгалтерського обліку використовують рахунки та субрахунки згідно з Планом рахунків.

ПАТ «Яготинський маслозавод» вживає всі необхідні заходи для запобігання несанкціонованому виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечення їх належного зберігання протягом встановленого строку.

Облікова політика, як складова ведення бухгалтерського обліку, покликана забезпечувати виконання розглянутих функцій в будь-який момент та в будь-яких економічних системах.

Облікова політика ПАТ «Яготинський маслозавод» - це сукупність дій з формування комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації і ведення бухгалтерського обліку, який відповідає особливостям діяльності підприємства та інтересам його власника.

Первісна вартість залежить від способу надходження основних засобів (табл.1.2).

Таблиця 1.2.

Первісна вартість активів в залежності від способу надходження

Отримання основних засобів як внеску до статутного капіталу

Основні засоби, отримані як внесок до статутного капіталу, оцінюються за узгодженою з учасниками вартістю, яка і буде у цьому випадку справедливою.

У деяких пунктах наказу про облікову політику зазначено.

1. Застосовувати План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. З метою забезпечення необхідної деталізації обліково-економічної інформації дозволити головному бухгалтеру своїм розпорядженням вводити додаткову систему субрахунків.

. Забезпечити безперервність відображення операцій та достовірну оцінку активів, зобов'язань, капіталу в бухгалтерському обліку, застосовуючи журнально-ордерну форму обліку.

. Величину резерву сумнівних боргів розраховувати за методом класифікації дебіторської заборгованості (із застосуванням коефіцієнта сумнівності для кожної групи боржників).

. Створювати резерв забезпечення на виплату відпусток працівникам підприємства та виконання гарантійних зобов'язань. Величину забезпечення на виплату відпусток визначати як добуток фактично нарахованої працівникам заробітної плати й норми резервування, обчисленої як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального річного планового фонду оплати праці.

. Резервування коштів на додаткове пенсійне забезпечення, реструктуризацію, виконання зобов'язань за обтяженими контрактами тощо не провадити.

6. При документуванні та записах господарських операцій керуватись таким:

.Підставою для проведення будь-якого бухгалтерського запису є первинний або складений на основі первинних документів зведений документ, який підтверджує здійснення господарської операції.

. Первинним документом бухгалтерського оформлення вважати бухгалтерську довідку, що підтверджує здійснення господарської операції, в якій повинні бути зазначені такі реквізити:

назва та номер документа, дата складання;

зміст операції та підстава для її здійснення;

цифрові показники операції ( кількість, ціна, сума);

прізвища (назва ) та адреси учасників операцій;

підпис (підписи).

а) для оцінки якості управління та прийняття рішень для потреб аналізу на останній день кожного місяця.

Звіт про рух грошових коштів : річний - до 20 лютого наступного за звітним року.

Звіт про власний капітал : річний - до 20 лютого наступного за звітним року.

Також зазначено що підприємство має обов’язково мати резервний капітал розмір якого визначається в залежності від прибутків товариства. У погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу можна приймати основні засоби, грошові кошти. Для реальної оцінки показника власного капіталу сума неоплаченого капіталу, вилученого капіталу та непокритого збитку підприємства віднімається при визначенні підсумку власного капіталу в балансі підприємства. Власний капітал складається із:

пайового капіталу;

додатково вкладеного капіталу;

іншого додаткового капіталу;

резервного капіталу;

нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

неоплаченого капіталу;

вилученого капіталу.

Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств є грошові та матеріальні внески засновників. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення приймається лише засновниками (власниками) товариства та обов’язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць.

Дуже важливим є зміст різновидностей власного капіталу, тобто, що саме входить до того чи іншого виду капіталу (табл.1.3).

Таблиця 1.3

Зміст різновидностей власного капіталу підприємства

Для обліку резервного капіталу у Плані рахунків призначений пасивний рахунок 43 «Резервний капітал». За кредитом рахунка відображається створення резервів, за дебетом - їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервів на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами їх утворення та напрямком використання.

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

Неоплачений капітал обліковується на активному, розрахунковому 46 рахунку «Неоплачений капітал», який призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства (акціонерами акціонерних товариств, учасниками господарського товариства і т. д.) по вкладах до статутного капіталу підприємства.

По дебету рахунка 46 «Неоплачений капітал» відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, по кредиту - погашення цієї заборгованості.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

.3 Бухгалтерський облік власного капіталу

Облік власного капіталу ведеться на рахунках класу 4 «Власний капітал і забезпечення зобов’язань». Ці рахунки призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу.

Шість синтетичних рахунків цього класу відповідають основним елементам капіталу, які відображаються у балансі за встановленою П(С)БО 2 формою (табл.1.4).

Таблиця 1.4

Взаємозв'язок залишків на рахунках бухгалтерського обліку та статей балансу, за якими відображається власний капітал.

Для обліку змін у власному капіталі, пов'язаних з рухом основних засобів, матеріалів, грошових коштів, використовують первинні документи, затверджені для відповідного виду активів. Загальні вимоги до первинних документів, облікових реєстрів та бухгалтерської звітності встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, враховуючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх виконання . Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Так, для обліку операцій з основними засобами застосовують документи, передбачені наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку", для обліку операцій з нематеріальними активами розроблено типові форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, аналогічно, для обліку операцій з малоцінними та швидкозношуваними предметами, сировиною і матеріалами розроблено типові форми первинних документів.

Розглянемо детальніше зміни, які відбуваються в складових власного капіталу та їх документування згідно з чинним законодавством (табл. 1.5.). Суть господарських операцій із складовими власного капіталу визначено на підставі П(С) БО 5 та Інструкції до Плану рахунків.

Таблиця 1.5

Первинні документи з обліку операцій з власним капіталом

Розглянемо документування наведених вище господарських операцій детальніше.

Дані табл. 1.5. свідчать, що для багатьох операцій з обліку власного капіталу немає розробленого стандартизованого первинного документа. З метою дотримання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якого: "підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого: "господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування", - виникає потреба для обліку цих операцій застосовувати універсальний документ - бухгалтерську довідку. Однак застосування цього документа передбачено лише наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку" для виправлення помилок минулих років та помилок в облікових регістрах за звітний рік, виявлених після записів підсумків облікових регістрів у Головну книгу, способом сторно. Відповідно до цього документа в бухгалтерській довідці наводять зміст помилки, суму та кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку, якою виправляється помилка. Тобто застосування цього документа для підтвердження будь-якої іншої операції чинними нормативними актами не передбачено.

Облік статутного капіталу

Статутний капітал є одним первинних джерел формування майна підприємства.

Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) у капітал підприємства.

Статутний капітал акціонерного товариства складається з грошових коштів, які внесли акціонери (учасники). Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи, а також колективну власність акціонерів, у якій частка кожного визначається вартістю акцій, які йому належать.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається від дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності й закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (внаслідок припинення діяльності, банкрутства та ін.).

Законом України «Про господарські товариства» встановлено мінімальний розмір статутного капіталу різних видів товариств :

- для акціонерного товариства: сума, еквівалентна 1 250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства (стаття 24);

для товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю: сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

Згідно із Законом України «Про господарські товариства» акціонерним визнається товариство, що має статутний капітал, поділений на певну кількість акцій, і несе відповідальність за зобов'язаннями лише майном товариства. Сума статутного капіталу, відображена у фінансовому обліку та звітності, має дорівнювати сумарній номінальній вартості акцій, зазначених в установчих документах.

Для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства призначено рахунок №40 «Статутний капітал». На кредиті цього рахунка відображають збільшення статутного капіталу, на дебеті - його зменшення (вилучення).

Сальдо на рахунку №40 «Статутний капітал» має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства. Записи на рахунку №40 роблять лише у разі збільшення або зменшення статутного капіталу в установленому порядку після внесення відповідних змін до установчих документів підприємства.

Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством і установчими документами.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться за формами власності (державна, кооперативна, акціонерна, приватна та ін.) і за іншими ознаками власності (наприклад, види акцій та ін.).

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться по кожному засновнику (учаснику), акціонеру, пайовику підприємства.

Облік змін статутного капіталу. Акціонерне товариство може змінювати розмір статутного капіталу згідно з рішенням зборів акціонерів. У бухгалтерському обліку ці зміни відображаються лише після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більш ніж на 1/3 може здійснюватися за рішенням правління за умови, що це передбачено статутом товариства.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал, якщо всі випущені раніше акції повністю оплачені за вартістю, не нижчою за номінальну.

Збільшення статутного капіталу здійснюється через:

- випуск нових акцій;

обмін облігацій на акції;

зростання номінальної вартості акцій.

Із збільшенням кількості акцій існуючої номінальної вартості передплата на додатково випущені акції проводиться в тому самому порядку, що й на акції першої емісії, а статутний капітал зростає за рахунок:

а) додаткових внесків учасників - в обліку цей процес відображають аналогічно операціям формування статутного капіталу;

б) індексації основних засобів згідно з Положенням про порядок збільшення статутного фонду за рахунок індексації (основних засобів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 12.02.1998 р. №39;

в) реінвестування прибутку:

Д-т субрахунку №441 «Нерозподілений прибуток» - 10 тис.грн

К-т рахунку №40 «Статутний капітал» - 10 тис.грн.

г) нарахованих дивідендів - у разі, якщо прийнято рішення про виплату дивідендів акціями:

Д-т субрахунку №671 «Розрахунки з учасниками» - 8,6 тис.грн

К-т рахунку №40 «Статутний капітал» - 8,6 тис.грн.

Із збільшенням статутного капіталу за рахунок обміну облігацій акціонерного товариства на його ж акції цю операцію відображають такими записами:

Д-т рахунку №52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями» - 2,3 тис.грн

К-т рахунку №40 «Статутний капітал» - 2,3 тис.грн.

Із збільшенням номінальної вартості акцій статутний капітал може збільшитися за рахунок додаткових внесків учасників до встановленого рівня номінальної вартості акцій або за рахунок індексації основних засобів.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється внаслідок:

зменшення номінальної вартості акцій;

- зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

викупу їх у власників з наступним анулюванням.

Зменшення статутного капіталу за рахунок зменшення номінальної вартості акцій відображають в обліку такими проводками:

Д-т рахунку №40 «Статутний капітал» - 1,7 тис.грн.

К-т рахунку №46 «Неоплачений капітал» - 1,7 тис.грн.

Термін відкритої передплати на акції не може перевищувати 6 місяців. Протягом цього часу особи, які бажають придбати акції, мають внести на поточний рахунок акціонерного товариства не менш як 10% вартості акцій, які вони передплатили, відтак його засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж певної кількості акцій. Засновники є тримачами акцій на суму не менш як 25% статутного капіталу і строком не менш ніж на два роки.

На день скликання установчих зборів особи, що є передплатниками акцій, мають внести (з урахуванням початкового внеску) не менш як 30% номінальної вартості акцій, що підтверджується тимчасовими свідоцтвами.

Акції оплачуються грошовими коштами в національній чи іноземній валюті або передачею майна і можуть бути видані покупцеві лише після повної оплати їхньої вартості, яку він повинен здійснити в установлені установчими зборами терміни, але не пізніше ніж через рік після реєстрації акціонерного товариства.

Таке зменшення має компенсуватись акціонерам і відображатися в обліку:

Д-т рахунку №46 «Неоплачений капітал» - 2,4 тис.грн.

К-т рахунку №30 «Каса» - 2,4 тис.грн.

Статутний капітал на державному підприємстві являє собою державні кошти, виділені у постійне користування і розпорядження госпрозрахунковому підприємству у вигляді основних засобів та оборотних коштів. Розміри основних та оборотних коштів визначаються обсягом виробничої діяльності. Оборотними коштами наділяються підприємства виходячи з необхідності мати мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей, що забезпечують виконання плану. Ці мінімальні запаси оборотних коштів називаються нормативами. До них належать: сировина, основні та допоміжні матеріали, куповані та власного виробництва напівфабрикати, паливо, запасні частини для ремонту, малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво - як промислове, так і непромислове, витрати майбутніх періодів, запаси сільського господарства, продукція, товари, інші нормовані кошти.

Подальше збільшення Статутного капіталу підприємства по основних засобах здійснюється за рахунок об'єктів капітального будівництва, прийнятих до експлуатації у звітному році; вартості проектно-дослідницьких робіт по прийнятих до експлуатації об'єктах капітального будівництва; витрат на формування основного стада, зарахованих до основних фондів; дооцінки основних фондів, виявлених при інвентаризації, що раніше не були взяті на баланс.

У частині оборотних коштів Статутний капітал збільшується на суми вартості безкоштовно одержаних товарно-матеріальних цінностей та інших оборотних засобів; вартості матеріальних цінностей, що надійшли від ліквідації основних засобів, фінансування з бюджету для поповнення оборотних коштів, дооцінки товарно-матеріальних цінностей згідно з постановами та розпорядженнями Уряду України тощо.

Статутний капітал зменшується у частині основних засобів на суму вартості безкоштовно переданих основних засобів по розпорядженню вищих органів, зносу по безкоштовно прийнятих засобах; списування об'єктів з балансу, уцінки основних засобів; ліквідованих основних засобів (залишкова вартість) тощо.

У частині оборотних коштів зменшення Статутного капіталу відбувається за рахунок безкоштовно вилучених товарно-матеріальних цінностей та інших оборотних засобів; витрат, пов'язаних з ліквідацією основних засобів; сум уцінки товарно-матеріальних цінностей за постановами та розпорядженнями Уряду України та ін.

Статутний капітал, виділений підприємству, а також його зміни обліковуються на пасивному рахунку №40 «Статутний капітал».

Статутний капітал на підприємствах різних форм власності (крім державної) - це сумарний внесок вкладів у майно засновниками підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується у Статуті підприємства.

Акціонерним вважається товариство, що має статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Статутний капітал має бути не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам.

Формується статутний капітал за рахунок внесків засновників і учасників.

До акціонерних товариств належать:

відкриті акціонерні товариства (ВАТ) - акції яких можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі - продажу на біржі;

закриті акціонерні товариства (ЗАТ) - акції яких розподіляються тільки між засновниками і можуть бути тільки іменними.

Установчий баланс затверджується на зборах засновників.

Зменшення або збільшення статутного капіталу можливе лише у випадках:

при зміні номінальної вартості акцій;

при прийнятті нових членів до складу учасників або вибутті учасників;

при обміні облігацій на право участі у підприємстві;

при відрахуванні частини прибутку до статутного капіталу;

при спрямуванні коштів резервного капіталу до статутного.

Статутами банківських і страхових установ, які є акціонерними товариствами, може бути передбачено інший порядок збільшення Статутного капіталу.

Рішення про зменшення Статутного капіталу акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що й при збільшенні Статутного капіталу. Зменшення Статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Розмір Статутного капіталу, який фіксується в установчих документах, визначається внаслідок проведеної перед цим інвентаризації за методикою оцінки вартості об'єктів приватизації.

Порядок бухгалтерського обліку охоплює такі операції, що підлягають обов'язковому відображенню у бухгалтерському обліку:

·   оцінка вартості об'єктів приватизації;

·   накопичення й використання коштів покупцем - юридичною особою;

·   акціонування підприємств і викуп його акцій;

·   взяття на баланс новим власником - юридичною особою майна, придбаного на аукціоні, за конкурсом або шляхом викупу;

·   виділення окремого структурного підрозділу державного підприємства, яке приватизується, як самостійного майнового комплексу;

·   передача в оренду цілісних майнових комплексів.

Після завершення оцінки майна підприємство здійснює операції по приведенню Статутного капіталу (капіталу) до розміру, який відповідає продажній вартості й фіксується в установчих документах.

Статутний капітал збільшується на суми:

· коштів Резервного страхового капіталу;

· коштів цільового призначення;

· нерозподіленого прибутку минулого року;

· невикористаних коштів резерву сумнівних боргів, які відносяться на прибуток, а потім спрямовуються на покриття збитків.

Зменшується Статутний капітал:

· на суму вартості майна соціальної сфери, для якого встановлено пільги;

· на суму залишку використання позикових коштів, відображених на однойменному рахунку.

Складовою власного капіталу є пайовий капітал.

Пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами.

Джерелом формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, що надходять від індивідуальних і колективних членів.

Для обліку та узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств (надалі - товариства), передбачених установчими документами, призначено рахунок №41 «Пайовий капітал». Аналітичний облік на рахунку №41 ведеться за видами капіталу (табл. 16).

Таблиця 1.6

Бухгалтерські проводки за рахунком №41«Пайовий капітал»

Додаткові пайові внески пайовики вносять на добровільних засадах з метою забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства, і вони підлягають цілковитому або частковому поверненню за бажанням пайовика згідно з його заявою.

Щороку під час розподілу прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які за згодою власників можуть зараховуватися на поповнення паю. Розміри обов'язкових пайових внесків визначають загальні збори пайовиків, виходячи з потреби у власних оборотних засобах. Обов'язкові пайові внески підлягають поверненню пайовикам при вибутті їх із членів підприємства або в разі його ліквідації. Належна до повернення сума визначається з урахуванням фінансового стану та боргових зобов'язань підприємства

Облік додаткового капіталу.

Додатковий капітал (незареєстрований) є складовою власного капіталу. Додатковий капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також суми дооцінки активів і вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством.

Для обліку додаткового капіталу в Плані рахунків передбачено рахунок №42 «Додатковий капітал»: для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також суми дооцінки активів і вартості нематеріальних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу. Рахунок №42 є пасивним; на кредиті відображають збільшення додаткового капіталу, на дебеті - його зменшення. Рахунок №42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки: №421 «Емісійний дохід»; №422 «Інший вкладений капітал»; №423 «Дооцінка активів»; №424 «Безоплатно одержані необоротні активи»; №425 «Інший додатковий капітал».

На субрахунку №421 «Емісійний дохід» обліковують суму різниці між вартістю продажу та номінальною вартістю первинно розміщених акцій.

На субрахунку №422 «Інший вкладений капітал» обліковують інший вкладений засновниками підприємства капітал понад статутний капітал, інші додаткові внески.

На субрахунку №423 «Дооцінка активів» відображають сума дооцінки (уцінки) активів, яку здійснюють за рішенням урядових органів, а також у інших випадках, передбачених законодавством.

На субрахунку №424 «Безоплатно одержані необоротні активи» відображають вартість активів, безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних або фізичних осіб.

На субрахунку №425 «Інший додатковий капітал» обліковують інші види додаткового капіталу, які не можна включити у наведені вище субрахунки.

У балансі передбачено відображення додаткового капіталу за двома статтями: «Додатковий вкладений капітал» та «Інший додатковий капітал», тобто окремо відображають емісійний дохід та інші складові додаткового капіталу. Бухгалтерські проводки за рахунком №42 наведено в таблиці 1.7

Таблиця 1.7

Бухгалтерські проведення за рахунком №42 «Додатковий капітал»

Облік резервного капіталу

Резервний капітал утворюється в акціонерному товаристві за рахунок прибутку після сплати податків і всіх обов'язкових платежів у розмірі, встановленому установчими документами.

Резервний капітал - сума резервів, утворених згідно з чинним законодавством або установчими документами за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу зазначають в установчих документах, і він не може бути меншим за 5% суми чистого прибутку. Резервний капітал призначений для покриття непередбачених витрат, збитків, для сплати боргів підприємства у разі його ліквідації. Залишки невикористаних грошових коштів переходять на наступний рік.

Облік резервного капіталу здійснюють на рахунку №43 «Резервний капітал», який призначено для узагальнення інформації про стан і рух резервного капіталу підприємства, створеного згідно з чинним законодавством або установчими документами за рахунок нерозподіленого прибутку.

На кредиті рахунка №43 відображають створення резервів, на дебеті - їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду. Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами утворення і напрямами використання.

З обліку резервного капіталу ведуться такі бухгалтерські записи:

Облік вилученого капіталу

Акціонерне товариство має право викупити в акціонерів оплачені ними акції з метою наступного анулювання, перепродажу або розповсюдження серед працівників. Викуплені акції мають бути протягом року реалізовані або анульовані. У цей період розподіл прибутку акціонерного товариства здійснюється без урахування вилучених з обігу власних акцій.

Вилучений капітал - фактична вартість акцій власної емісії та часток, що викуплені товариством у його учасників. Вилучений капітал обліковують на рахунку №45 «Вилучений капітал» у разі: повернення вкладів на вимогу учасника або правонаступника (спадкоємця) акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або повного товариства; викупу власних акцій у акціонерів з метою перепродажу чи анулювання, а також у разі зменшення номінальної вартості акцій. На дебеті цього рахунка відображають суми вкладів, які повертаються учаснику товариства, вартість викуплених у акціонерів власних акцій за купівельною ціною та суми, на які зменшується розмір внесків або номінальна вартість акцій; на кредиті - вартість анульованих або перепроданих акцій. Дебетове сальдо цього рахунка показує вартість викуплених акцій на кінець звітного періоду і відображається в балансі від'ємними числами. Рахунок №45 «Вилучений капітал» має такі субрахунки №:451«Вилучені акції»; №452 «Вилучені вклади і паї»;№453«Інший вилучений капітал».

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів, паїв).

Викуплені власні акції відображають за ціною придбання:

Д-т рахунку №451 «Вилучені акції»- 1,8 тис.грн.

К-т рахунку №30 «Каса» 31 - 1,8 тис.грн.

К-т рахунку №31 «Рахунки в банках» - 1,8 тис.грн.

У балансі сума вилученого капіталу наводиться в дужках віднімається при визначенні підсумку власного капіталу. Якщо балансова вартість вилучених акцій підприємства перевищує їх номінальну вартість, то різницю списують як зменшення за статтею «Додатковий вкладений капітал».

Облік неоплаченого капіталу.

Частину власного капіталу, неоплаченого акціонерами, обліковують як власний капітал. Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Під час утворення акціонерного товариства після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення передплати на них уся сума зареєстрованого статутного капіталу відображається як неоплачений капітал: Д-т рахунку №46 «Неоплачений капітал»; К-т рахунок №40 «Статутний капітал». Фактичне надходження внесків засновників і учасників акціонерного товариства зменшує їхню заборгованість акціями, які вони передплатили, і в фінансовому обліку відображається на кредиті рахунка №46 «Неоплачений капітал».

Дебетуються при цьому рахунки матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у національній або іноземній валюті) відповідно до форми зроблених внесків. Майно, передане в натуральній формі у власність підприємства в рахунок оплати акцій, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерському обліку є документи, що засвідчують факт передачі об'єктів акціонерному товариству.

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. На дебеті рахунка відображають заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства, а також номінальну вартість розміщених неоплачених акцій. На кредиті - сплату заборгованості за внесками до статутного капіталу і номінальну вартість оплачуваних акцій. Сальдо рахунка відображає заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства, а також номінальну вартість розміщених неоплачених акцій на кінець звітного періоду і віднімається при визначенні підсумкової суми власного капіталу.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщення неоплачених акцій і за кожним засновником (учасником) підприємства. Залишок неоплаченого капіталу наводять у дужках і віднімають при визначенні підсумку власного капіталу. Отже, до підсумку балансу включають оплачену вартість статутного капіталу, яку визначають відніманням від загальної вартості випущених акцій (зареєстрованого статутного капіталу) неоплаченого статутного капіталу - суми дебіторської заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

Розглянемо детальніше зміни, які відбуваються в складових власного капіталу та їх документування згідно з чинним законодавством (табл. 1.8).

Суть господарських операцій із складовими власного капіталу визначено на підставі П(С) БО 5 та Інструкції до Плану рахунків.

Таблиця. 1.8

Первинні документи з обліку операцій з власним капіталом

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

. Назву документа (форми).

. Дату і місце складання.

. Назву СПД, від імені якого складено документ.

. Зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

. Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

. Особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується у облікових регістрах відповідним чином. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації на їх проведення.

Документи бувають різної форми, формату, змісту, можуть містити різні реквізити. Для різних ділянок обліку використовуються різні документи, хоча деякі з них можуть бути однаковими. Для обліку власного капіталу, а зокрема і неоплаченого та резервного можуть використовуватись наступні первинні документи (табл..1.9)

Таблиця 1.9

Документи в яких відображаються складові власного капіталу

Отже, основними документами в яких зафіксовано розмір статутного капіталу, склад засновників, терміни і величина часток засновників, порядок зміни величини капіталу, складу засновників - все це зазначено в Статуті підприємства.

Документування операцій з обліку власного капіталу здійснюється також за допомогою інших первинних документів: прибуткових касових ордерів, видаткових касових ордерів, банківських виписок, довідок та розрахунків бухгалтерії. В залежності від того, яка форма обліку застосовується на підприємстві будуть використовуватися різні первинні документи, реєстри. На нашому підприємстві ПАТ «Яготинський маслозавод» застосовується журнально-ордерна форма обліку. Підсумки журналів ордерів переносяться до Головної книги в якій виводяться кінцеві залишки по всіх рахунках необхідних для складання балансу та інших форм звітності.

Оскільки у ПАТ «Яготинський маслозавод» відсутній неоплачений капітал то розглянемо умовний приклад прибуткового касового ордеру, який би використовувався в рахунок погашення заборгованості учасника за внесками до статутного капіталу. Статут підприємства ПАТ «Яготинський маслозавод» наведено у додатку Ї. Також буде доцільним розглянути бухгалтерські проведення пов’язані з наведеними в додатках Л, К первинними документами (табл.1.10).

Таблиця 1.10

Бухгалтерські проведення пов’язані з документами які наведені в додатках

Для обліку власного капіталу при журнально-ордерній формі обліку можуть застосовуватися наступні документи:

. Первинні документи, а саме прибуткові касові ордери, банківські виписки, накладні, акти приймання-передачі основних засобів та інші.

. Журнал №7 «Облік власного капіталу на забезпечення зобов’язань» призначений для відображення операцій щодо руху власного капіталу та забезпечення зобов’язань. У цьому журналі відображають обороти за кредитом рахунків №,№: 40 «Статутний капітал»; 41 «Пайовій капітал»; 42 «Додатковій капітал»; 43 «Резервний капітал»; 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки); 45 «Вилучений капітал»; 46 «Неоплачений капітал».

До складу Журналу № 7 входять 3 відомості аналітичних даних щодо додаткового капіталу, нерозподілених прибутків (непокритих збитків), забезпечень майбутніх виплат і платежів, інформація про які накопичується наростаючим підсумком з початку. Запропонована форма аналітичної звітності може бути використана і для обліку статутного капіталу, пайового капіталу, вилученого капіталу, неоплаченого капіталу.

. Головна книга - це зведений обліковий регістр, який дозволяє отримати певну інформацію не за місяць ( як журнали-ордери), а наростаючим підсумком. Це завжди було актуальним так як бухгалтерська звітність завжди складається з наростаючим підсумком.

.4 Сучасні комп’ютерні технології ведення обліку власного капіталу, виклад їх практичного застосування

Програма «БЕСТ»

Система БЕСТ-5 це комплексна програма керування підприємством.

Комплекс орієнтований на малий і середній бізнес і може застосовуватися практично на будь-яких підприємствах. При цьому система БЕСТ-5 продовжує лінію продуктів БЕСТ. Програма БЕСТ-5 успадковує весь прикладний зміст програмного комплексу БЕСТ-4 і переносить його на сучасну технологічну платформу. Як переваги комплексу можна виділити наступні:

·  Функціональна повнота системи, високий ступінь її готовності до використання.

·        Зручні можливості адаптації до конкретних умов застосування.

·        Легкість освоєння і зручність ведення облікових операцій.

·        Можливість побудови єдиного інформаційного простору підприємства

·        Використання в системі прогресивних технологічних рішень.

Система БЕСТ-5 відноситься до класу, яка має багато користувачів комплексних програм автоматизації діяльності підприємства. У рамках своїх бухгалтерських функцій вона забезпечує автоматизацію діяльності бухгалтерії по всіх аспектах бухгалтерського обліку, починаючи від уведення первинних документів і формування книги обліку операцій, і закінчуючи побудовою балансу підприємства, звіту про фінансові результати, довідок для податкових інспекцій і т.д.

В основу програмного комплексу закладені як стандартні принципи бухгалтерського обліку, так і оригінальні моделі підтримки системи обліку, документообігу.

Податковий облік ведеться в системі паралельно бухгалтерському облікові, що дозволяє уникнути бухгалтерам подвійної роботи.

У рамках оперативного обліку програма забезпечує повну підтримку циклу одержання доходу, починаючи від оформлення замовлення і виписки рахунка на оплату, до зведення розрахунків по оплаті і відвантаження продукції. Блоки оперативного обліку диверсифіковані, маються спеціальні модулі для підприємств оптової торгівлі, промислових підприємств, роздрібної торгівлі.

Система БЕСТ-5 є повноцінним 32-розрядним додатком середовища Windows. Вона може експлуатуватися на комп'ютерах, що працюють під керуванням цього середовища, починаючи від платформи MS Windows’98. При мережній роботі в програмі використовується сервер додатків. Для роботи сервера додатків потрібен комп'ютер, що працює під керуванням Windows.

Одночасно на екрані ПК може бути відкрито відразу кілька вікон. За допомогою миші або клавіатури користувач має можливість переміщатися з одного вікна в інше і виконувати в них різні дії, що також знаходить висвітлення на екрані.

Програмний комплекс БЕСТ-5 поширюється через розгалужену дилерську мережу, що складається із сертифікованих партнерів ТОВ «Компанія БЕСТ», що впроваджують і здійснюють сервісну підтримку рішення.

Оскільки в основі облікових операцій лежить бухгалтерська система, то головні принципи побудови системи БЕСТ-5 відповідають загальним принципам бухгалтерського обліку, прийнятим стандартами ведення обліку. Ці принципи перераховані далі. Програма веде:

·    суцільний облік, тобто облік всіх аспектів господарської діяльності підприємства. Інакше кажучи, для відображення будь-якого акта господарської діяльності маються адекватні засоби опису в рамках системи;

·    безперервний облік, тобто забезпечує введення даних про господарську операцію в момент її здійснення. Через обмеження, що накладаються технічними засобами, безперервний процес ведення обліку поділяється в системі на окремі періоди. Величина періоду (тимчасового інтервалу) обмежена тільки задачами самого обліку і потужністю використовуваних засобів;

взаємозалежний облік, тобто облік, здійснюваний на єдиному полі даних. Хоча система і розділена на окремі додатки, операції, введені в одному з них, негайно відображаються і на всіх інші. При цьому кожна операція вводиться однократно, а необхідні зведення передаються в ті набори даних, де вони потрібні;

веде облік у різних грошових і натуральних вимірниках. Як грошові вимірники виступають основна (національна) валюта і довільний набір іноземних валют. Кількісні вимірники використовуються в прикладних додатках комплексу для аналітичного обліку об'єктів. Набір цих вимірників не обмежений і залежить тільки від самого об'єкта обліку.

Програма побудована на введенні первинних документів, їхньому збереженні і наступній трансформації в терміни бухгалтерського і податкового обліку. Така побудова називається «від документа» і означає, що головним джерелом проводок у системі є первинні документи.

Структура системи

Інтегрована система БЭСТ-5 - це система взаємозалежних додатків, кожне з яких може функціонувати як незалежно, так і в складі комплексу. Кожен додаток призначений для обліку ресурсів визначеного виду або ведення загального бухгалтерського, податкового або управлінського обліку. Додатки системи об'єднані в логічні групи.

Створивши підприємство, нам необхідно було в цій же групі «Адміністрування» ввійти в підгрупу «загальні дані» та виконати бухгалтерську та технічну настройку.

Технічна настройка - це вибір мови, а саме, української та дата створення балансу підприємства (один місяць), а саме, з 01.01.2012р по 31.01.2012р.

Бухгалтерська настройка проводиться аналогічно як і технічна, але необхідно зважити на такий аргумент, який з’являється в цьому вікні.

Після створення свого підприємства, нам необхідно було ввести вступний баланс станом на 01.01.2012року. Обравши групу «Фінанси» підсистему «Бухгалтерський облік» та відкривши папку «Введення системи рахунків» вводимо вступний баланс, який відобразимо на рис.2. Для більш швидкого вводу вступного балансу студент-дипломник може використовувати клавішу F7.Далі була проведена технічна та бухгалтерська настройка підприємства.

Тема дипломної роботи «Власний капітал» базується в системі БЕСТ-5 на роботі в групи «Фінанси» в підгупі «Фінанси» в підгрупах «Бухгалтерський облік» та «Лоістика».

В підгрупі «Бухгалтерський облік» ними був введений вступий баланс нашого підприємства. Це ми зробили, увійшовши в групу «Фінанси» - «Бухгалтерський облік» - «Введеня системи рахунків» - «Вступний баланс».

Для того щоб зробити «Вступний баланс» треба відкрити: «Фінанси» - «Бухгалтерський облік» - «Введення системи рахунків» - «Вступний баланс».

Наступним етапом треба було реалізувати готову продукцію та товари. Для того щоб це зробити ми увійшли в групу Готова продукція і ТМЦ та створили картотеку.

Реалізуємо готову продукцію зі складу методом обирання: «Логістика» - «Товари і продукція» - «Облік руху ТМЦ»

В результаті виконаної роботи в системі БЕСТ-5 були роздруковані наступні документи:

Баланс (дод. )

Оборотно-сальдовий баланс ( дод. )

Оборото-сальдова відомість по рах.44 (Додаток )

Книга господарських операцій (дод. )

Оборотна відомість по рах.44 «Нерозподілені прибутки» (дод. )

Оборотна відомість по рах.43 «Резервний капітал» (дод. )

Синтетична довідка по рах. 43 «Резервний капітал» (дод. )

Синтетична довідка по рах. 44 «Нерозподілений прибуток» (Додаток )

Оборот по дебету по рах. 43 «Резервний капітал» (Додаток )

Оборот по дебету по рах. 44 «Нерозподілені прибутки» (Додаток )

Накладна на реалізацію (Додаток )

Розділ IІ. Економічний аналіз та аудит діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод» та власний капітал

.1 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ПАТ « Яготинський маслозавод» за 2010-2011 роки

власний капітал бухгалтерський облік

Основні техніко-економічні показники наведені у таблиці 2.1.

Аналіз діяльності підприємства поширюється на досить широке коле показників, які розкривають суть економічних явищ з кількісного чи якісного боку в абсолютних або відносних величинах. Рушійні сили, умови та причини, які визначають той чи інший показник, називаються факторами. Кожен, без винятку, показник фінансово-господарської діяльності підприємства є результатом взаємодії дуже великої кількості факторів.

Проаналізувавши кожен показник діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод», ми можемо виявити резерви збільшення продуктивності праці, рентабельності продукції, продаж, активів тощо, проаналізувати ефективність використання виробничих фондів, матеріальних та трудових ресурсів.

Згідно наведеної нижче таблиці, видно що діяльність ПАТ «Яготинський маслозавод» пожвавилась, збільшився випуск продукції, а разом з тим і обсяги реалізації. Підприємство зацікавлене у зростанні кількості споживачів, тому воно постійно покращує свій асортимент. Завод закуповує нове обладнання, модернізує цехи. Зростає і оплата праці, через що працівники зацікавлені у роботі, підвищується продуктивність праці. Завод закуповує більше сировини, залучає нових постачальників з якісною сировиною.

Торгова марка «Яготинське» :

має велику історію;

використовує нове високотехнологічне обладнання;

постійно прагне до досконалості;

—      це відмінна якість та доступна ціна.

Таблиця 2.1.

Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод» за 2010-2011 рр.

Проаналізувавши техніко-економічні показники діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод» можна зробити висновки.

У 2011 році обсяги реалізації зросли на 26333,0 тис. грн порівняно з 2010р., і становили 530804,0 тис. грн. На це вплинуло збільшення обсягів виробництва, зміни цінової політики, зростання продуктивності праці, збільшення обсягів закупівлі сировини та зростання попиту на продукцію заводу.

Підвищилась і собівартість реалізованої продукції. Якщо у 2010 році цей показник становив 422263,0 тис.грн, то у 2011р. він склав 460081,0 тис. грн. Це підвищення пояснюється тим, що змінилися обсяги виробництва, зросла ЗП, змінилися ціни на сировину, тару тощо.

У 2011 році також збільшилось витрати на 1 грн. реалізованої продукції на 3 коп. і становили 0,87 грн.

Також змінився фонд оплати праці - у 2011 році цей показник збільшився на 2168,0 т. грн і становив 31644,0 т.грн.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості характеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на 1 гривню дебіторської заборгованості. Він визначається як співвідношення суми виручки від реалізації продукції до середнього залишку дебіторської заборгованості. У 2011 році цей коефіцієнт збільшився на 9,7% за попередній. Збільшення швидкості обороту дебіторської заборгованості стало результатом впливу двох факторів: збільшення обсягу виручки на 26333,0 тис. грн., хоча показник середнього залишку заборгованості зменшився у 2011р.

У 2010 і 2011 роках збільшився показник продуктивності праці 1 робітника. Цей показник збільшився майже на 58% і становив 1163,8 тис.грн./чол.

Рентабельність - відносний показник, який характеризує міру прибутковості витрат або активів і вимірюється у відсотках.

Характеризуючи міру прибутковості продукції по відношенню до витрат, пов’язаних з її виробництвом та реалізацією або по відношенню до ціни, показник рентабельності продукції вказує на ступінь привабливості виробництва певної продукції порівняно з іншою.

Також за даними розрахунками можна зробити висновок, що рентабельність продукції, капіталу та активів у 2011 році менша, ніж в 2010 році. У 2011 році ми отримали значне зменшення рентабельності власного капіталу за рахунок зменшення суми чистого прибутку.

Фондовіддача є найважливішим узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів. На зміну фондовіддачі впливають багато чинників. Цей показник обчислюється як відношення обсягу продукції у порівняльних цінах до середньорічної вартості основних фондів. У 2011 році показник становив 2,3, що на 0,5 більше ніж у 2010 році.

.2 Теоретичні основи та практичний економічний аналіз власного капіталу на ПАТ «Яготинський маслозавод»

Аналіз капіталу відноситься до фінансово-інвестиційного аналізу. Фінансовий аналіз це один з методів оцінки фінансової діяльності підприємств та їх адаптації до умов змінного ринкового середовища. Зміст і основне завдання фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування суб’єкта господарювання через його фінансовий механізм, на основі раціонального використання фінансових ресурсів.

Таким чином, фінансовий аналіз можна розглядати як метод дослідження фінансового механізму підприємства, процесів формування і використання його фінансових ресурсів.

Основними методами аналізу фінансового стану, які широко застосовуються в практиці господарської діяльності підприємств, є:

·        Горизонтальний аналіз - у процесі аналізу вивчають абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за звітний період;

·        Вертикальний аналіз - розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній валюті балансу, тобто вивчення структури статей активу і пасиву на звітну дату;

·        Коефіцієнтний аналіз - з його допомогою вивчають рівень і динаміку відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників, що їх можна одержати на основі звітності. Ці коефіцієнти порівнюються з базовими(нормативними, розрахунковими) даними;

·        Факторний аналіз - застосовується для виявлення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників, а також для розрахунку впливу причин(факторів) на зміну фінансового показника, що його аналізують.

Основною метою аналізу капіталу підприємства є з'ясування тенденції динаміки обсягу і структури капіталу в наступному періоді та їх впливу на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу.

У процесі оцінки діяльності підприємства можуть бути с прогнозовані:

·        середні темпи зростання фінансових ресурсів, які формуються із власних джерел;

·        мінімальна частина власного капіталу в загальному обсязі капіталу, який використовується підприємством;

·        коефіцієнт дохідності власного капітану підприємства;

·        співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;

·        мінімальний рівень ліквідних активів, що забезпечують поточну платоспроможність підприємства.

Не існує єдиного рецепта ефективного співвідношення власного і залученого капіталу, проте, існує ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, використання яких дає можливість не спрямовано формувати структуру капіталу, яка забезпечує умови найбільш ефективного використання підприємством.

На структуру капіталу впливають галузеві особливості діяльності підприємства, які визначають структуру активів та їх ліквідність. Підприємства, для яких характерний великий рівень необоротних активів, як правило, мають низький кредитний рейтинг. Такі підприємства у своїй господарській діяльності значною мірою орієнтуються на використання власного капіталу. Галузеві особливості визначають також тривалість операційного циклу. Чим менший період операційного циклу, тим більше у підприємства можливостей для використання залученого капіталу. Стадія життєвого циклу підприємства також впливає на структуру капіталу. Підприємство, яке перебуває на ранній стадії життєвого циклу і випускає конкурентоспроможну продукцію, може для фінансування своєї діяльності залучати більшу суму позикового капіталу, на стадії зрілості - більшою мірою повинне використовувати власний капітал. Кожне підприємство прагне досягти оптимального співвідношення між джерелами фінансування, оскільки структура капіталу впливає на його вартість. При розробці стратегічної політики структури капіталу головна мете - прогноз такої структури капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтримувати стабільні доходи і дивіденди для акціонерів.

Аналіз формування, структури і руху капіталу

Підприємство здійснюється для здійснення підприємницької діяльності і в процесі цієї діяльності використовує як власний капітал, так і позичкові кошти.

Сума власного капіталу підприємства визначається як різниця між вартістю майна та борговими зобов’язаннями.

Розглянемо макет таблиці яка буде використовуватися для аналізу структури власного капіталу (табл.2.2).

Таблиця 2.2

Аналіз структури власного капіталу

Поведемо розрахунки структуру власного капіталу за допомогою макету таблиці 2.2 (табл.2.3.)

Таблиця 2.3.

Аналіз структури власного капіталу за 2010-2011 роки

За даними таблиці 2.3 можна зробити висновок що у структурі власного капіталу підприємства ПАТ «Яготинський маслозавод» найбільший відсоток становить нерозподілений прибуток (85,9%). Інший додатковий капітал становить 6,3% у загальній структурі капіталу. Статутний капітал протягом року не змінювався. Резервний капітал питома вага якого становить 2,3% у загальній структурі зріс протягом року на 1011,0 тис.грн.

За даними таблиці 2.3.2 сума власного капіталу підприємства, що його аналізуємо, становить на початок року 61282,0 тис.грн., а на кінець року 69233,0 тис.грн. Отже, власний капітал підприємства збільшився на 7951,0 тис.грн. Це є позитивним явищем для підприємства.

Далі аналізуємо власний капітал, тобто вивчаємо причини його зміни протягом звітного періоду. Такий аналіз здійснюється на основі «Звіту про власний капітал».

Для проведення аналізу необхідно передовсім ознайомитися зі змістом окремих складових власного капіталу і детально вивчити зміст кожної статті форми 4 «Звіт про власний капітал». Розглянувши зміст статей звіту про власний капітал, необхідно проаналізувати рух власного капіталу підприємства за звітний період, розрахувати та проаналізувати основні показники цього руху. (табл. 2.4.). Побудуємо макет цієї таблиці.

Таблиця 2.4

Аналіз руху власного капіталу

Фактори зміни власного капіталу неважко встановити за даними звіту ф. № 4 "Звіт про власний капітал" і за даними аналітичного бухгалтерського обліку, що відображають рух статутного, резервного і додаткового капіталу, неоплаченого і вилученого капіталу, нерозподіленого прибутку ін. Розрахунки проведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Аналіз руху власного капіталу за 2010-2011 роки

За даними таблиці 2.5 можна зробити висновки, що відбулися зміни в складі власного капіталу, підприємство отримало прибуток від своєї діяльності що збільшило суму власного капіталу. Дані таблиці свідчать що на підприємстві за звітній період у складі власного капіталу збільшився резервний капітал на 1011 тис.грн. та нерозподілений прибуток на 6940 тис.грн..

2.3 Теоретичні основи власного капіталу

Аудит - незалежна перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання на добровільних договірних засадах з метою визначення достовірності їх звітності і обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам з дотриманням професійних етичних норм та засад, таких як: чесність, об’єктивність, незалежність, компетентність, конфіденційність.

При проведенні зовнішнього аудиту, підприємство складає і направляє аудиторській фірмі (аудитору) офіційний іменний лист - пропозицію про проведення аудиту. При отриманні такої пропозиції аудиторська фірма у випадку погодження направляє підприємству лист - зобов’язання про погодження на здійснення аудиту. Після цього готується договір про проведення аудиту, який є офіційним документом, що підтверджує і фіксує юридичну згоду інтересів сторін договору.

На стадії попереднього планування аудитор повинен отримати інформацію про: зовнішні фактори, що відображають економічну ситуацію та галузеві особливості; внутрішні фактори, які пов’язані з його індивідуальними особливостями; організаційно-управлінську структуру підприємства; види діяльності; технологічні особливості; структуру капіталу, порядок розподілу прибутку тощо.

В процесі підготовки плану та програми аудиту аудитор оцінює ефективність системи внутрішнього контролю, встановлює межу суттєвості та рівень аудиторського ризику.

Оцінюючи ефективність системи внутрішнього контролю використовують три градації: висока, середня, низька. Система внутрішньогосподарського контролю складається з таких елементів, як середовище контролю, облікова система та контрольні моменти (процедури).

Середовище контролю - це дії та процедури, які відображають загальне ставлення адміністрації підприємства до контролю.

Контрольні процедури складають методи і правила для досягнення мети, а саме: розподіл обов’язків, наявність ефективних процедур санкціонування, здійснення фактичного контролю за активами та документами тощо.

Ефективна облікова система повинна відповідати цілям внутрішньогосподарського контролю: реальність та законність здійснених господарських операцій, адекватна оцінка господарських операцій повнота та своєчасність відображення в обліку, вірне визначення кореспонденції рахунків, включення господарських операцій в регістри обліку та вірність складання фінансової звітності.

Розуміння системи внутрішнього контролю документують, шляхом складання анкети з тестами системи внутрішньогосподарського контролю (табл. 2.6.).

Таблиця 2.6.

Тести системи внутрішнього контролю Власного капіталу

За результатами тестування аудитор визначає для себе об’єкти підвищеної уваги при плануванні контрольних процедур аудиту коштів на поточних рахунках в банку, уточнює величину аудиторського ризику та рівень суттєвості.

Аудиторський ризик - це ймовірність того, що звітність може зосереджувати невиявлені суттєві помилки після підтвердження її достовірності, або що вона зосереджує викривлення , яких насправді немає. Аудиторський ризик складається з трьох компонентів: внутрішньогосподарського ризику (Рв), ризику контролю (Рк), ризику невиявлення (Рн), які складають модель прийнятного аудиторського ризику (Ра):

 (2.1.)

Прийнятний аудиторський ризик представляє собою суб’єктивно встановлений рівень ризику, який готовий взяти на себе аудитор; його величина не повинна перевищувати 5% (рисунок 3.1.1.).

Рисунок 3.1.1. Схема аудиторського ризику.

Внутрішньогосподарський ризик - це встановлений рівень ризику, який відображає схильність звітності до суттєвих помилок. За сприятливих обставин встановлюють рівень такого ризику більше 50%, а при наявності обґрунтованого очікування суттєвих помилок - на рівні - 100%.

Ризик контролю представляє собою оцінку аудитором ефективності системи внутрішньогосподарського контролю клієнта у відношенні її здатності запобігати або виявляти помилки. Аудитор намагається встановити цю оцінку на рівні нижче максимуму (100%).

Ризик не виявлення - це ризик, який аудитор готовий взяти на себе такою мірою, в якій він ризикує не виявити істотних помилок у фінансовій звітності за допомогою аудиторських процедур. Він визначає кількість свідоцтв, які аудитор планує зібрати.

Суттєвість - це ймовірність того, що аудиторські процедури, які застосовуються дозволяють визначити наявність помилки в звітності підприємства та оцінити її вплив на прийняття рішень користувачами. Ця ймовірність відображає можливість визначити наявність помилки, яка впливає на достовірність звітності, оцінити цю помилку для прийняття аудиторського рішення. Це якісна складова суттєвості. Кількісна складова виражається через визначення рівня суттєвості, тобто граничне значення помилки звітності, починаючи з якої користувач з більшою долею ймовірності не зможе приймати на її основі управлінські рішення.

При встановленні критерію суттєвості аудитору необхідно спиратися на професійну думку. Аудиторські фірми мають самостійно розробляти основні положення щодо застосування критерію суттєвості (матеріальності) в практичній роботі, та зокрема, щодо визначення меж допустимих помилок.

З огляду на задовільний стан системи обліку та внутрішнього контролю клієнта можна визначити рівень суттєвості в розмірі 2%. Це означає, що помилка, яка впливає на достовірність звітності є несуттєвою (нематеріальною). Розпочинаючи роботу, аудитор на власний розсуд розбиває генеральну сукупність на підсукупності й ретельно проводить перевірку кожної. На мою думку, бажано таку перевірку розпочинати з аудиту установчих документів і власного капіталу. Аудит установчих документів і аудит власного капіталу не можуть досліджуватись окремо один від одного, тому що такий елемент власного капіталу, як статутний капітал, є основою будь-якого підприємства і фіксується в його установчих документах. В установчих документах можуть міститися дані Й про інші елементи власного капіталу.

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності й використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і є чистими активами підприємства.До власного капіталу належить: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал. Основний зміст поелементної розшифровки власного капіталу наведено в табл. 2.7. Аудит установчих документів передбачає ретельну перевірку юридичних підстав на право функціонування економічного суб'єкта у відповідності з чинним законодавством та підтвердження права власності юридичних і фізичних осіб.

Таблиця 2.7.

Зміст складових аудиту власного капіталу

Аудит власного капіталу проводиться з метою підтвердження аудиторським висновком інформації про власний капітал, його структуру та зміни у власному капіталі, що сталися протягом звітного періоду.

Послідовність проведення аудиту власного капіталу відображено на схемі 2.3.

Схема 2.3. Послідовність проведення аудиту власного капіталу підприємства.

При проведенні аудиту установчих документів і власного капіталу аудитор повинен виконати такі завдання:

. Визначити основні відомості про суб'єкт господарювання: повна назва; код за єдиним реєстром підприємницької діяльності; місцезнаходження; дата реєстрації; дати внесення змін до установчих документів; основні види діяльності; кількість засновників, їх частки в статутному капіталі.

. Визначити структуру управління економічним суб'єктом і повноваження керівників усіх рівнів при прийнятті відповідних управлінських рішень.

. Підтвердити своєчасність та повноту внесення часток до статутного капіталу.

. Підтвердити адекватність методів оцінки часток, що вносяться засновниками до статутного капіталу в натуральній і нематеріальній формах. При перевірці керуватися П(с)БО 12, де зазначено, що майно має бути оцінено за справедливою вартістю.

. В акціонерних товариствах підтвердити інформацію про: акції, на які здійснена передоплата; загальну суму коштів, одержаних у ході передоплати на акції; акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями:

а) кількість вилущених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу;

б) номінальну вартість акцій, зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу;

в) права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;

г) акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам;

ґ) перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють;

д) кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5%;

е) акції, зарезервовані для випуску згідно з аукціонами та іншими контрактами, із зазначенням їх термінів і сум;

накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;

суму, включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

. В інших підприємствах підтвердити інформацію про: розподіл часток статутного капіталу між власниками; права, привілеї або обмеження щодо цих часток; зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

. Встановити структуру власного капіталу, проаналізувати зміни, які відбулися в структурі за декілька звітних періодів.

. Підтвердити інформацію про залишки і зміни у власному капіталі, що відбулися протягом звітного періоду.

. Дати оцінку системі внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку установчих документів і власного капіталу.

. Підтвердити повноту, достовірність, об'єктивність і законність господарських операцій по власному капіталу, відображеному в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

. Перевірити порядок розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні економічного суб'єкта за результатами року після сплати обов'язкових платежів.

. Перевірити правильність обчислення доходів засновників та акціонерів і утримання податку з доходів.

Готуючись до проведення аудиту установчих документів і власного капіталу, аудитору необхідно добре вивчити нормативну базу з цього питання, яка є досить значною за обсягом, тому для зручності її можна згрупувати таким чином:

-   нормативні документи, що регламентують порядок створення в Україні підприємства, його реєстрації, ліквідації, реорганізації, ведення підприємницької діяльності тощо;

-       нормативні документи, що регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності з питань власного капіталу;

-       нормативні документи, які регламентують порядок проведення аудиторської перевірки;

-       внутрішні нормативні документи підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є власні кошти (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал). Власний капітал, у свою чергу, складається зі статутного, зменшеного на величину вилученого та неоплаченого капіталу, пайового капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). За "Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженим наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (далі - План рахунків), окремі складові власного капіталу підлягають обліку на балансових рахунках 40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал".

Статутний капітал являє собою зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, що є внеском власників (учасників) до власного капіталу підприємства.

Для оцінки фінансового стану підприємства статутний капітал визначальної ролі не відіграє. Тут має значення розмір усього власного капіталу і його співвідношення з іншими розділами активу і пасиву балансу.

У товаристві створюється резервний капітал у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу визначається установчими документами, але не може бути меншим від 5% суми чистого прибутку.

При перевірці правильності відображення інформації про стан та рух коштів різновидів власного капіталу в бухгалтерському обліку необхідно керуватися Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Зміст і форма фінансової звітності про власний капітал визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал".

Проводячи аудит власного капіталу на відповідність чинному законодавству, аудитор перевіряє законність відображеної в установчих документах та фінансовій звітності інформації про стан і рух коштів власного капіталу стосовно його елементів: статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого капіталу, нерозподілених прибутків (непокритих збитків). Національні стандарти аудиту визначають усі організаційні питання проведення аудиту, етичні й методологічні принципи, яких повинні дотримуватись аудитори при проведенні аудиту. Дотримання вимог Національних стандартів дає змогу аудитору провести аудит якісно і довести, в разі необхідності, що ним не було допущено недбальства у роботі. Перевірці піддають інформацію про власний капітал, яка відображена у фінансовій звітності, Головній книзі, регістрах синтетичного й аналітичного обліку, в первинних документах та інших джерелах інформації. Проте рамки аудиту установчих документів і власного капіталу не обмежуються лише інформацією, яку надають бухгалтерський облік і фінансова звітність.

Із метою якісного проведення аудиту установчих документів і власного капіталу в обов'язковому порядку досліджуються такі документи:

-  статут суб'єкта господарювання;

-       установчий договір;

-       патент для суб'єктів малого підприємництва;

-       протоколи зборів засновників;

-       свідоцтво про державну реєстрацію;

-       свідоцтво про реєстрацію в Міністерстві економіки для економічних суб'єктів за участю іноземного капіталу;

-       документи, пов'язані з приватизацією та акціонуванням підприємств;

-       документи, що підтверджують права власності засновників на майно, яке вноситься в оплату придбаних ними акцій при державній реєстрації товариства за участю державних чи муніципальних підприємств;

-       свідоцтва про реєстрацію в органах статистики. Державної податкової адміністрації. Пенсійному фонді, у Фонді зайнятості. Фонді соціального страхування, Фонді обов'язкового медичного страхування, в екологічних фондах;

-       договори на банківське обслуговування;

-       зареєстровані зміни до установчих документів;

-       реєстр акціонерів (для акціонерних товариств);

-       протоколи річних зборів засновників, акціонерів;

-       рішення Ради директорів або правління;

-       накази і розпорядження виконавчої дирекції;

-       листування із засновниками та акціонерами;

-       річна звітність;

-       звітність на дату ліквідації чи реорганізації економічного суб'єкта.

В таблиці 2.8. відображено види робіт і процедури аудиту Власного капіталу.

Таблиця 2.8.

Види робіт і процедури аудиту власного капіталу

Програма аудиту

При проведенні аудиту установчих документів і власного капіталу аудитор розподіляє всю сукупність інформації на підсукупності і приймає рішення за результатами оцінки системи внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку про метод організації перевірки (суцільний, вибірковий, аналітичний чи комбінований) і за обраним методом перевіряє кожну із підсукупностей.

Аудиторська фірма____________________________________________

Підприємство________________________________________________

Період перевірки ___________________________________________

Терміни перевірки ____________________________________________

ПРОГРАМА АУДИТУ УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ І ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Склав________________________________________________________

Перевірив_____________________________________________________

Ознайомився ________________________________________________

Типові помилки і факти шахрайства.

Шляхом проведення аудиту власного капіталу можуть бути встановлені порушення, типовими з яких є такі:

а) кредитовий залишок по рахунку 40 не відповідає сумі статутного капіталу, затвердженого в установчих документах;

б) необґрунтоване збільшення статутного капіталу за рахунок завищення вартості матеріальних цінностей, нематеріальних активів, які вносяться до статутного капіталу;

в) невнесення чи неповне внесення засновниками часток до статутного капіталу;

г) несвоєчасне внесення змін до реєстру акціонерів;

д) несвоєчасне оформлення вибуття і приймання нових засновників, акціонерів;

е) невиплати дивідендів за привілейованими акціями;

ж) неправильне визначення часток, які вносяться засновниками до статутного капіталу та які підлягають вилученню засновниками зі статутного капіталу;

з) відсутні підтверджуючі документи по здійснених фінансово-господарських операціях;

і) недооформлені й прострочені документи;

к) необумовлене виправлення записів у документах без необхідних підстав;

л) відсутність оригіналів чи засвідчених у відповідності із законодавством копій документів;

м) фіктивні документи та операції;

н) не відображення здійснених операцій;

о) провадження діяльності без ліцензії;

п) неправильне обчислення податку на доходи (прибуток);

р) невиконання вимог нормативних документів;

с) інші відхилення від норм.

Виявлені помилки і факти шахрайства необхідно згрупувати з метою встановлення їх суттєвості (з урахуванням об'єднаного ефекту) і підготовки підсумкової аудиторської документації.

За результатами проведеного аудиту аудитор готує інформацію про перевірену сукупність для внесення до Звіту клієнта та до Висновку аудитора.

Якщо аудитор не знайшов порушень чи знайшов порушення, які не впливають на законність функціонування, не завдають шкоди державі, засновникам чи акціонерам, то він фіксує факти перевірки в аналітичній частині аудиторського висновку. При цьому аудитор має право пропонувати видати на перевірену підсукупність позитивний висновок.

Якщо аудитор знайшов порушення, які впливають на законність функціонування чи завдають шкоди державі, засновникам чи акціонерам, то він фіксує всі факти в аналітичній частині аудиторського висновку. У цьому разі аудитор дає час для усунення виявлених порушень. Якщо порушення не виправлені, то аудитор не має права видати позитивний висновок.

Розділ ІІІ. Охорона праці

.1 Загальний стан охорони праці на ПАТ «Яготинський маслозавод»

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Служба охорони праці повинна існувати на ПАТ «Яготинський маслозавод», тому що кількість працюючих перевищує 80 чоловік.

Відповідно до ст. 13 закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці.

На службу охорони праці покладаються обов'язки:

· проведення вступного інструктажу працівників;

· організація підвищення кваліфікації та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці;

- забезпечення працівників правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

- проведення паспортизації робочих місць і визначення відповідності фактичних показників паспортним положенням;

- ведення обліку і розслідування нещасних випадків і профзахворювань та аварій.

- забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

· професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

· вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

· професійного відбору виконавців для певних видів робіт.

Згідно з законом України «Про охорону праці» за стан охорони праці на підприємстві ПАТ «Яготинський маслозавод» відповідальність несе директор, в особі Сіренко О.С.

В період з 1 січня 2010р. по 31 грудня 2010р. випадки травматизму зафіксовані не були.

Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і проводиться з усіма працівниками в процесі їх трудової діяльності. 3 усіма працівниками, які приймаються роботу, з працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі, з водіями транспортних засобів інженер з охорони праці проводить вступний інструктаж з питань охорони праці.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з працівником. Повторний інструктаж на підприємстві проводиться на робочому місці з усіма працівниками один раз на півріччя. Він проводиться з групою працівників, які виконують на підприємстві однотипні роботи.

Позаплановий інструктаж на підприємстві проводиться з працівниками в кабінеті охорони праці, зазвичай, при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту та інших чинників, що впливають на охорону праці.

.2 Стан охорони праці у бухгалтерії

ПАТ «Яготинський маслозавод» розміщене за адресою: Україна, Київська область, місто Яготин, вул. Шевченка, 213.

Бухгалтерія підприємства знаходиться у відокремленій від виробництва адміністративній будівлі на 1 поверсі. Відділ має наступні розміри: довжина - 6 м, ширина - 4 м, висота - від підлоги і до стельового перекриття - 2,5 м. У приміщенні знаходиться два віконні отвори, завдяки чому в приміщенні присутнє природне освітлення, яке доповнюється штучним освітленням. Розміри одного віконного отвору: висота 2 м, ширина - 1,5 м.

У відділі є наступне технічне оснащення:

) персональні комп'ютери - 3 шт;

) принтер-ксерокс - 2 шт.

У відділі працює 3 чоловік.

Загальний об'єм приміщення складає 63 м3, тобто на одну людину доводиться 21 м3. Площа приміщення 24 м2, на одну людину - 8 м2. Таким чином згідно НПАОП 0.00-1.28-2010 (площа на одну людину - 6 м2 і об'єм приміщення на одну людину 20 м3) дотримуються, ( рис. 3.2.1).

Рис. 3.2.1. Схема розташування робочих місць бухгалтерії ПАТ «Яготинський маслозавод»

, 2, 3 - робочі місця працівників бухгалтерії; 4 - комплексна шафа з відокремленими відділами для одягу та документів; 5 - кондиціонер;6 - принтер-ксерокс; 7, 8, 9 - комп’ютери.

Кабінет обладнаний системами опалення і припливно-витяжною вентиляцією, що є необхідністю в приміщеннях з роботою на комп'ютерах. Також в приміщеннях з ПК знаходиться аптечка першої допомоги і вуглекислотний вогнегасник.

Висота приміщень від підлоги до стелі дорівнює 2,5 м, що відповідає нормативним вимогам до організації робочого місця. Поверхня підлоги рівна, покрита лінолеумом. Це оптимальне покриття для адміністративних приміщень. Так як лінолеум є неслизьким і має антистатичні властивості.

Робоче місце бухгалтера складається з письмового столу, стільця засобів зв'язку і комп’ютера. Висота столу складає 730 мм, ширина - 1200 мм, глибина - 700 мм. Для місця сидіння встановлені офісні крісла із спинками, підлокітниками, з регульованою висотою сидіння, що є дуже зручним при тривалій сидячій роботі. На таких кріслах працівник не так швидко втомлюється і таким чином підвищується його працездатність. На столі кожного бухгалтера стоїть телефон внутрішнього зв’язку, котрий забезпечує зв’язок з різними підрозділами та відділами підприємства.

На письмових столах кабінету є три персональних комп’ютери, оснащені моніторами з плоским екраном. Комп'ютерні монітори мають частоту мерехтіння екрану 80 МГц, однак цього не достатньо для нормальної роботи, так як при безперервній роботі за ПК понад 10 хвилин втомлюються очі. Мінімальною частотою мерехтіння монітора для нормальної роботи за ПК є 85 МГц, при цьому необхідно робити перерви в роботі через кожні 1,5-2 години по 15-20 хвилин. Виходячи з норм випливає, що встановлені монітори з більш низькою частотою не рекомендується використовувати.

У зв'язку з тим, що столи невеликі і не зовсім призначені для роботи на комп'ютерах, а монітори займають багато місця, то відстань від екрану монітора до очей співробітника приблизно 400 мм, а має бути не менше 500 мм. Це негативно впливає на здоров'я та роботу працюючих.

Однак письмовий стіл має спеціальну робочу поверхню, відокремлену від основної стільниці, для клавіатури і системного блоку.

На стінах наклеєні шпалери спокійного світлого кольору, які не відволікають від роботи. У кабінеті ростуть живі квіти в горщиках. Це позитивно впливає на моральний стан персоналу.

У приміщенні стоїть комплексна шафа з відокремленими відділами для одягу та документів, що дозволяє економити місце і є доволі зручним і укомплектованим.

Шкідливі фактори, які негативно впливають на роботу працівників бухгалтерії:

1.      Недостатній рівень освітленості.

2.      Монотонність роботи.

.        Забрудненість повітря навколишнього середовища.

.        Підвищений рівень електромагнітних випромінювань.

.3 Повітря робочої зони

Мікроклімат офісного приміщення визначають наступні параметри: температура, рухливість повітря, відносна вологість повітря і інтенсивність теплового випромінювання.

У відповідності ГОСТ 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.042-99 встановлюються оптимальні умови, при виборі яких враховується пора року та категорія важкості роботи. За витратами енергії робота характеризується напруженою розумовою працею (сидяча робота не потребує фізичного напруження) та згідно вказаного стандарту, визначається за категоріями важкості як 1б. Оптимальні параметри мікроклімату наведені у таблиці 3.2.2

Таблиця 3.3.1

Оптимальні параметри мікроклімату

Температура повітря на ПАТ «Яготинський маслозавод» в теплий період року становить 23-24 °С, відносна вологість - близько 50%. В приміщенні є кондиціонер, що позитивно відбивається на роботі бухгалтерів.

Співставивши нормативні і фактичні показники можемо зробити висновки, що влітку температура не перевищує норму, а взимку, навпаки, не нижче норми. Відносна вологість також знаходиться на нормальному рівні. Дані умови в сукупності є оптимальними для продуктивної роботи.

Вологе прибирання приміщення проводиться 1 раз на день, що позитивно позначається на вологості повітря і чистоті приміщення, що безпосередньо пов'язано із самопочуттям персоналу.

Пил - це основний шкідливий фактор. Повітря у відділі бухгалтерії ПАТ «Яготинський маслозавод» незапилене. Природний пил, що знаходить в повітрі приміщення в межах концентрації 0,1…0,2 мг/ м3. Значення гранично допустимої концентрації для нейтрального пилу, не маючи отруйних властивостей, дорівнює 10 мг/ м3.

Вентиляція - процес повітрообміну у приміщеннях, який забезпечує нормовані значення параметрів мікроклімату та чистоту повітря. Необхідна кількість вентиляційного повітря визначається санітарними нормами. Так як об’єм приміщення складає 24 м3 подачу зовнішнього повітря належить передбачати у кількості не менше 40 м3/год для кожного робітника. Ця кількість у відділі бухгалтерії забезпечується природною вентиляцією та механічною. У приміщенні працює кондиціонер, який створює оптимальні параметри мікроклімату (температури, відносної вологості та швидкості руху повітря).

.4 Шум

Одним із найбільш негативних факторів, які впливають на людину, є шум та вібрація. Звук, як фізичне явище, обумовлюється механічними коливаннями в пружних середовищах і тілах, частоти яких лежать в діапазоні 16 - 20000 Гц, і які спроможне сприймати людське вухо. Шумом прийнято вважати звуки, які негативно впливають на організм людини, заважають його роботі та відпочинку.

Рівні звукового тиску на робочих місцях, де використовуються персональні комп'ютери повинні відповідати вимогам ДСИ 3.3.6.042-99 зокрема, рівні шуму на робочих місцях осіб, що працюють із ПК не перевищують 50 дБ.

Джерелом виникнення шумів для офісного приміщення може бути наявна офісна техніка. Шуми виробничих приміщень не повинні доходити до внутрішнього середовища офісу, задля чого офісні приміщення розташовуються на відстані не менш ніж 100 м від виробництва. Цієї норми дотримуються на розглядуваному підприємстві.

Серед основних заходів для зниження шуму можна назвати такі:

) застосування шумопоглинаючих матеріалів;

) акустична обробка приміщень (підвісні стелі);

) розташування джерел шуму в ізольованих приміщеннях;

) заміна матричних та струменевих принтерів на лазерні;

) розташування бухгалтерії на значній відстані від виробничих приміщень.

.5 Освітлення: природне та штучне

Для освітлення офісного приміщення бухгалтерії використовується змішане освітлення, що складається з природного, створюваного світлом з вікон, та штучного, отримуваного з освітлювальних пристроїв. У приміщенні бухгалтерії ПАТ "Яготинський маслозавод" використовується два бічних вікна (з різних сторін).

Для того щоб знайти необхідну площу світлових отворів у % від площі підлоги приміщення, що забезпечує нормоване значення КПО необхідно зробити наступні розрахунки:

,

де Sо - площа світлових отворів при бічному освітленні, м2;н - нормоване значення КПО, визначається згідно з залежно від розряду зорових робіт (для робіт високої точності ен = 1,8 %);

ηо - світлова характеристика вікон для даного приміщення складає ηо = 6/1:2,5=18;- площа підлоги приміщення, м2, Sh = 6·4 = 24 м2;

Кб - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон, будівлями що стоять навпроти, Кзд = 1;

Кз - коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості при експлуатації світлопроникного матеріалу і залежить від концентрації газів і пилу в повітряному середовищі робочої зони і розташування світлопропускаючого матеріалу; Кз при вертикальному розташуванні вікон в адміністративних приміщеннях дорівнює 1,2;

τо - загальний коефіцієнт світлопропускання, визначається за формулою:

τо = τ1 ∙ τ2 ∙ τ3 ∙ τ4 ∙ τ5,

де τ1 - коефіцієнт, що враховує втрату світла в світлопроникному матеріалі, для подвійного скла τ1 = 0,8;

τ2 - коефіцієнт, що враховує втрату світла у переплетіннях світлових отворів, для металевих рам τ2 = 0,65;

τ3 - коефіцієнт, що враховує втрату світла в несучих конструкціях при бічному освітленні; τ3 = 0,8;

τ4 - коефіцієнт, що враховує втрату світла в сонцезахисних пристроях;τ4 = 1;

τ5 - коефіцієнт, що враховує втрату світла в захисній сітці, встановленій під ліхтарями, за їх відсутності τ5 = 1.

τо = 0,8 * 0,65 * 0,8 * 1 *1 = 0,416

r1 - коефіцієнт, що враховує вплив відображеного світла при боковому освітленні, r1 = 1,5.

Розрахунок необхідної площі світлових прорізів проведемо за формулою:= (1,8 * 18 *24* 1 *1,2 )/ (100 * 0,416 * 1,5) = 14,95 м2

Отже, розрахункова величина світлових отворів при боковому освітленні дорівнює 14,95 м2, що є оптимальним значенням для вищевказаних переметрів приміщення.

Розмір світлових отворів на ПАТ «Яготинський маслозавод» дорівнює 6 м2, що є недостатнім для забезпечення належних умов праці.

Нормальним штучним освітленням робочого приміщення з ПК є 300-500 лк, цей показник на підприємстві відповідає нормам.

На вікнах важать жалюзі, які рятують від яскравих сонячних променів влітку.

3.6 Електробезпека відділу бухгалтерії

Електробезпека - це система організаційних та технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля та статичної електрики (ГОСТ 12.1.030-81 «Електробезпека. Захисне заземлення, занулення»).

У кабінеті бухгалтерії, що за класифікацією можна віднести до приміщень без підвищеної небезпеки, розміщено три розетки змінного струму з напругою 220 В та потужністю 50 Гц.

Для забезпечення електробезпеки на підприємстві та у окремих приміщеннях звертаються до таких заходів:

) захисне заземлення корпусів персональних комп'ютерів, занулення, захисне відключення;

) впровадження системи допусків при виконанні ремонтних робіт;

) розміщення у небезпечних місцях попереджувальних знаків, плакатів, пам'яток.

.7 Пожежна безпека відділу бухгалтерії

Пожежі на промислових підприємствах виникають у більшості випадків від несправностей технологічного обладнання, електроустаткування, контрольно-вимірювальних та захисних приладів, необережного поводження з вогнем та порушення правил пожежної безпеки обслуговуючим персоналом.

Пожежна безпека відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 «Пожежна безпека. Загальні вимоги» забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту, організаційно-технічними заходами. Позаяк причинами виникнення пожежі у приміщенні можуть бути несправність електропроводки та устаткування, коротке замикання, перегрів апаратури та блискавка, система запобігання пожежі складається з таких елементів:

) контроль та профілактика ізоляції, наявності плавких вставок і запобіжників в електронному устаткуванні;

) заземлення - для захисту від статичної напруги;

) захист від блискавок будівель і устаткування.

Приміщення відділу по пожежонебезпечності відноситься до категорії Д, згідно НАПБ Б.03.002-2097 (ОНТП-24-86). Приміщення відповідно до ДНАОП 0.00-1.32-01 (ПУЕ-87) по пожежонебезпечній зоні відноситься - до класу П-ІІа.

Приміщення має 2 вогнегасники типу ВВК-5. Даний тип вогнегасників призначений для гасіння загорянь різних речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря, загоряння електрифікованим залізничному транспорті, електроустановок, що знаходяться під напругою не більше 10кВ, загоряння в музеях, картинних галереях та архівах. Так само даний вогнегасник отримав широке поширення в офісних приміщеннях за наявності оргтехніки, а так само в житловому секторі. Перевагою вуглекислотних вогнегасників є відсутність слідів гасіння, оскільки вуглекислота після використання не залишає слідів і бруду. Вогнегасники не призначені для гасіння загорянь речовин, горіння яких може відбуватися без доступу повітря (алюміній, магній та їх сплави, натрій, калій).

На стіні перед виходом наявний план евакуації з приміщення та будівлі. Серед персоналу проводяться навчання та інструктажі щодо правил пожежної безпеки.

При виникненні аварії необхідно діяти згідно Плану локалізації аварійних ситуацій, до яких відносяться відключення електричних засобів колективного захисту, обрив чи коротке замикання електрокомунікацій, електрообладнання. Треба пам’ятати, що ліквідувати пожежу в електроустановках дозволяється тільки порошковими та вуглекислотними вогнегасниками. Застосовувати при гасінні пожежі в електроустановках пінні вогнегасники та воду забороняється.

Для забезпечення організованого руху людей в умовах змушеної евакуації є план евакуації людей На кожному поверсі розміщений план евакуації людей. Він включає в себе заходи, які забезпечують своєчасно оповіщення про пожежу чи про аварії;вивід всіх людей з приміщення найкоротшими та безпечними шляхами; спокій та порядок при русі; порядок та послідовність евакуації майна та гасіння пожежі первинними засобами.

Висновок. Як вiдoмo - цiлкoм безпечних i нешкiдливих вирoбництв не iснує. Задача oхoрoни працi - звести дo мiнiмальнoгo iмoвiрнiсть чи пoразки захвoрювання працюючoгo з oднoчасним забезпеченням кoмфoрту при максимальнiй прoдуктивнoстi працi. Пoлiпшення умoв працi i йoгo безпеку привoдять дo зниження вирoбничoгo травматизму, прoфесiйних захвoрювань, щo зберiгає здoрoв'я трудящих i oднoчаснo привoдить дo зменшення витрат на oплату вiдпoвiдних пiльг i кoмпенсацiй за рoбoту в несприятливих умoвах.тже, oрганiзацiя працi бухгалтера oбумoвлена перш за все прoдуктивнiстю, яка залежить вiд правильнoгo пoбудування рoбoчoгo мiсця бухгалтера. При кoнструюваннi рoбoчих мiсць дотримались наступних oснoвних загальних ергoнoмiчних вимoг, наприклад: дoстатнiй рoбoчий прoстiр для бухгалтера, oптимальне рoзмiщення рoбoчих мiсць у примiщеннях для oперативнoї рoбoти, а такoж безпечнi i дoстатнi прoхoди; oптимальне рoзмiщення устаткування (гoлoвним чинoм засoбiв накoпичення та вiдoбраження iнфoрмацiї й oрганiв керування), завдяки чoму забезпечується зручне пoлoження бухгалтера при рoбoтi; неoбхiдне прирoдне i штучне oсвiтлення у перioд рoбoти ; oптимальний рoзпoдiл oсвiтленoстi у пoлi сприйняття; припустимий рiвень акустичнoгo шуму i вiбрацiї, ствoрюваних устаткуванням рoбoчoгo мiсця абo iнших джерел шуму i вiбрацiї; дoстатню прoстoту i швидкiсть збирання i рoзбирання устаткування.

Висновки

Отже, джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К = А - З.

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства.

До власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Для обліку власного капіталу передбачені наступні рахунки: №40 "Статутний капітал", №41 "Пайовий капітал", №42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", №44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", №45 "Вилучений капітал", №46 "Неоплачений капітал".

Рахунки №42, №43, і №44 призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є Статутним капіталом. Цей капітал належить власникам і направляється на задоволення потреб господарюючого суб'єкту, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників.

Рахунки №40, №41, №45 і №46 використовують для формування стартового капіталу підприємства. В залежності від організаційної форми підприємства це може бути статутний або пайовий капітал.

Складання Звіту про власний капітал регламентується П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал". В цьому звіті відображаються всі зміни, які відбулися з власним капіталом за звітний період, в розрізі елементів (статей) власного капіталу. Цей звіт поєднується з іншими формами звітності.

В основі побудови Звіту про власний капітал лежить балансовий метод, тобто для кожного елементу підрахунок здійснюється наступним чином: сальдо на початок звітного періоду плюс (мінус) зміни за звітний період дорівнює сальдо на кінець звітного періоду. Результати останньої графи і останнього рядка співпадають.

Ведення рахунків бухгалтерського обліку класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань" дозволяє переносити залишки по зазначених статтях прямо в баланс підприємства.

Господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку тільки за наявності первинного документа. На операції, для яких немає стандартизованих бланків типових форм первинних документів, оформляється бухгалтерська довідка, використання якої, на законодавчому рівні, передбачено лише для виправлення помилок в облікових реєстрах. Інформація, яка наводиться в бухгалтерській довідці для інших операцій, неповною мірою висвітлює їх суть та методику розрахунку відображених в них сум. З метою усунення таких невідповідностей у нашому дослідженні розглянуто найбільш типові операції, що трапляються на підприємствах різних форм власності і пропонуються форми документів, якими би вони могли оформлятись для більш повного відображення їх суті. Водночас документування, як важливий методологічний прийом бухгалтерського обліку, потребує подальшого дослідження щодо так званих нетипових операцій в бухгалтерському обліку.

Проаналізувавши техніко-економічні показники діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод» можна зробити висновки.

У 2011 році обсяги реалізації зросли на 26333,0 тис. грн порівняно з 2010р., і становили 530804,0 тис. грн. На це вплинуло збільшення обсягів виробництва, зміни цінової політики, зростання продуктивності праці, збільшення обсягів закупівлі сировини та зростання попиту на продукцію заводу.

Підвищилась і собівартість реалізованої продукції. Якщо у 2010 році цей показник становив 422263,0 тис.грн, то у 2011р. він склав 460081,0 тис. грн. Це підвищення пояснюється тим, що змінилися обсяги виробництва, зросла ЗП, змінилися ціни на сировину, тару тощо.

У 2011 році також збільшилось витрати на 1 грн. реалізованої продукції на 3 коп. і становили 0,87 грн.

Також змінився фонд оплати праці - у 2011 році цей показник збільшився на 2168,0 т. грн і становив 31644,0 т.грн.

Характеризуючи міру прибутковості продукції по відношенню до витрат, пов’язаних з її виробництвом та реалізацією або по відношенню до ціни, показник рентабельності продукції вказує на ступінь привабливості виробництва певної продукції порівняно з іншою.

Також за даними розрахунками можна зробити висновок, що рентабельність продукції, капіталу та активів у 2011 році менша, ніж в 2010 році. У 2011 році ми отримали значне зменшення рентабельності власного капіталу за рахунок зменшення суми чистого прибутку.

Розрахувавши показники рентабельності з’ясували, що ПАТ «Яготинський маслозавод» порівняно з минулим роком зменшив свої прибутки за рахунок зменшення продаж. Фінансовий стан не покращився.

Можна зробити висновок що у структурі власного капіталу підприємства ПАТ « Яготиснький маслозавод» найбільший відсоток становить нерозподілений прибуток (85,9%). Інший додатковий капітал становить 6,3% у загальній структурі капіталу. Статутний капітал протягом року не змінювався. Резервний капітал питома вага якого становить 2,3% у загальній структурі зріс протягом року на 1011,0 тис.грн.

Сума власного капіталу підприємства, що його аналізуємо, становить на початок року 61282,0 тис.грн., а на кінець року 69233,0 тис.грн. Отже, власний капітал підприємства збільшився на 7951,0 тис.грн. Це є позитивним явищем для підприємства.

Перелік використаної літератури

1.              Цивільний кодекс України № 435-IV : [прийнято Верховною Радою України 16 січня 2003 р.]

2.      Господарський кодекс України № 436-IV : [прийнято Верховною Радою України 16 січня 2003 р.] :

3.      Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 № 2755-VI з останніми змінами 23.02.2012р.

4.              Про господарські товариства : закон № 1576-XII : [прийнято Верховною Радою 19 вересня 1991 р.]:

5.      Про податок на додану вартість закон № 168/97-ВР: [прийнято Верховною Радою 03 квітня 1997 р.]

.        Звіт про фінансові результати: положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 : [затверджений наказом Міністерства фінансів України31 березня 1999 р.] : [за станом на 14жовтня 2008 р.] // Законодавство України

.        Звіт про власний капітал : положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 : [затверджений наказом Міністерства фінансів України31 березня 1999 р.] : [за станом на 23 травня 2003 р.] // Законодавство України

8.           Дохід: положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 : [затверджений наказом Міністерства фінансів України29 листопада 1999 р.] : [за станом на 11 грудня 2006 р.] // Законодавство України

9.      Витрати: положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 : [затверджений наказом Міністерства фінансів України31 грудня 1999 р.] : [за станом на 11грудня 2006 р.] // Законодавство України

.        Податок на прибуток: положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 : [затверджений наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2000 р.]

.        Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій : [затверджена наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 1999 р.] : [ за станом на 14 жовтня 2008 р.] // Законодавство України

12.         Базилевич В. Д. Економічна теорія: політекономія: підручник / за ред.. В. Д. Базидевича. - К. : Знання, 2006. - 631 с.

13.    Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів / під ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. - 4-те вид., доп. і перероб. - Ж. : ПП „Рута”, 2002. - 688 с.

14.         Голов С. Ф. Управлінський облік: Підручник / С. Ф. Голов. - К., : Лібра, 2003. - 703 с.

15.    Гончаренко О. О. Облік використання нерозподіленого прибутку державного комерційного підприємства / О. О. Гончаренко, Я. В. Марштупа // Вісник ХНУ. - 2008. - № 1 Т. 2 - С. 35-38.

.        Іваненко В. М. Курс економічного аналізу: навч. посібник / В. М. Іваненко. - К. : Алерта, 2004. - 189 с.

.        Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: конспект лекцій / В. М. Івахненко. - К. : КНЕУ, 2000. - 347 с.

.        Зазимко А. З. Політична економія: структурно-логічний навчальний посібник. - 2-ге вид. без змін / А. З. Зазимко. - К. : КНЕУ, 2006. - 358 с.

.        Кім Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: навч. посібник / Г. Кім, В. В. Сопко, С. Г. Кім. - К. : ЦНЛ, 2004. - 440 с.

.        Ляшкевич В.Я., Олар О.Я. Охорона праці в комп’ютерних системах та мережах: Конспект лекцій - Чернівці :Рута, 2008. - 90 с.

21.         Пичугин П. 1С: Бухгалтерия: доступно для бухгалтера. Полное практическое пособие для современного бухгалтера / П. Пічугін. - К. : Фактор. - 2007. - 452 с.

22.    Плахотнікова А. С. Удосконалення механізму управління прибутком / А. С. Плохотнікова // Держава та регіони. - 2006. - № 3. - С. 417-419.

23.    Поддерьогін А. М. Фінанси підприємств: підручник : [Електронний ресурс] - режим доступу: <http://books.efaculty.kiev.ua/finpd/2/r4/1.htm>

24.         Пономаренко Є.Д. Фінансовий аналіз : конспект лекцій : [Електронний ресурс] - режим доступу: http://inpos.com.ua/144

25.         Пушкар М. С. Фінансовий облік: навчальний посібник / М. С. Пушкар. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2002. - 628 с.

26.    Рибалкін В. О. Політична економія: навчальний посібник / за ред. В. О. В. Рибалкіна, В. Г. Бодрова. - К. : Акедемвидав, 2007. - 672 с.

27.    Руснак І.С., Бабюк А.В., Федорова О.Є. Охорона праці при роботі з комп’ютером: Навчальний посібник. - Чернівці:Рута, 2005.- 128 с.

28.         Рязанцева В. В. Аналіз формування та використання прибутку підприємства / В.В. Рязанцева // Статистика України. - 2007. - № 1. - С. 40-43.

29.         Сірош М. Управлінський облік і його застосування в корпоративному управлінні АТ / М. Сірош, І. Десяткіна // Державний інформаційний бюлетень про приВАТизацію. - К., 2006. - № 11 . - С. 12-15.

30.         Сірош М. В. Удосконалення механізму розподілу прибутку в акціонерному товаристві / М. В. Сірощ, В. О. Щербак // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - К., 2004. - №8 . - С. 15-12.

31.    Сопко В. В. Організація і методика проведення аудиту: навчально-практичний посібник. 2-ге вид., перероб. та доповн. - К. : ВД «Професіонал», 2006 р. - 576 с.

.        Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік оподаткування і звітність / Н. Ткаченко. - К. : Алерта, 2011. - 974 с.

.        Усач Б. Ф. Організація і методика аудиту: підручник / Б. Ф. Усач, З. О. Душко. - К. : «Знання», 2006. - 848 с.

34.         Хом’як Р. Л. Бухгалтерський облік та оподаткування : навч. посібник / за ред. Р. Л. Хом’яка, В. І. Лемішовського. - Л. : Бухгалтерський центр „Ажур”, 2008. - 1112 с.

35.    Хорнгрен Ч. Управленческий учёт / Ч. Хорнгрен, Дж. Фостер, Ш. Датар. - М. : Фокстер, 2008. - 879 с.

.        Чабанова Н. В. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник / Н. В. Чабанова, Ю. А. Василенко. - К. : „Академія”, 2002. - 672 с.

37.    Чернелевський Л. М., Слободян Н. Г., Михайленко О. В. Аналіз діяльності підприємства та банківських установ: економічний, фінансово-інвестиційний, стратегічний: Підручник. - К.: «Хай-Тек Прес», 2009. - 640 с.

38.    Чернелевський Л.М., Беренда Н.І. Аудит: теорія і практика:Хай-Тек-Прес - К., 2008. - 560 с.Чернелевський Л.М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі:Пектораль - К., 2003. - 312 с.

39.         Чернецька Р. Використання прибутку державними підприємствами / Р. Чернецька // Вісник податкової служби України. - 2007. - № 22. - С. 14-16.

40.    Шеверя Я. В. Гармонізація обліку використання прибутку підприємств в Україні з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку / Я. В. Шеверя // Вісник ХНУ. - 2008. - № 1 Т. 2. - С. 437-443.

41.       httр://ukrstat.kmu.gov.ua/statistics;

42.    httр://www.me.gov.ua;

.        httр://www.nbu.gov.ua;

.        http://www.dpa.gov.ua;

.        http://www.informjust.kiev.ua.