Організація вирощування ремонтного молодняку в умовах ПП 'Радівське' с. Радівка Калинівського району

Організація вирощування ремонтного молодняку в умовах ПП 'Радівське' с. Радівка Калинівського району

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОЩУВАННЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ

1.1 Закономірності росту органів і тканин у різні вікові періоди тварин і використання їх при вирощуванні ремонтного молодняку

.2 Фізіологічні особливості відтворювальної здатності телиць

1.3 Інтенсивне вирощування ремонтних телиць і підготовка нетелей до отелу

.4 Організація технологічного процесу вирощування телиць у різних господарствах

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ, УМОВИ І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

.1 Місце та об’єкт досліджень

.2 Методика досліджень

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОЩУВАННЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ В УМОВАХ ПП «РАДІВСЬКЕ» с. РАДІВКА КАЛИНІВСЬКОГО РАЙОНУ

.1 Характеристика стада великої рогатої худоби

.2 Технологія вирощування ремонтних телиць в господарстві

3.3 Аналіз показників росту ремонтних телиць

3.4 Механізація основних виробничих процесів

3.5 Первинна обробка молока в господарстві

ВИСНОВКИ

ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

РЕФЕРАТ

Тема дипломної роботи: Організація вирощування ремонтного молодняку в умовах ПП «Радівське» с. Радівка Калинівського району.

Напрям підготовки 6.090102; ВНАУ, 2013.

Метою дипломної роботи було проведення оцінки організації вирощування ремонтного молодняку в ПП «Радівське» с. Радівка Калинівського району.

Об’єктом дослідження було стадо корів і молодняку великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи. Предмет дослідження - технологічні періоди вирощування ремонтних телиць, продуктивність дійних корів, схема випоювання телят, раціони на зимовий і літній періоди.

При написані дипломної роботи використовувались документи зоотехнічного обліку, звіт про стан тваринництва за 3 останні роки, основні економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства за 3 останні роки.

Предметом дослідження є складові організації вирощування ремонтного молодняку в умовах молочної ферми.

Середньорічне поголів’я великої рогатої худоби 1246 голови, із них 400 корів дійного стада. Надій молока на 1 корову в 2012 році становив 6670 кг. Вміст жиру в молоці складає 3,71 %. Валове виробництво молока 26677 ц молока.

За результатами економічних показників розвитку скотарства витрати корму на 1 ц молока складають 1,09 ц корм од., собівартість 1 ц молока - 237,2 грн.

ВСТУП

Скотарство - одна з найважливіших галузей тваринництва. Воно поширене на всій території України. Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь - у Карпатах <#"653726.files/image001.gif">

Рис. 1. Молочна продуктивність корів у ПП « Радівське »

З рис. 1 видно, що протягом останніх трьох років спостерігалась позитивна динаміка в напрямку збільшення надоїв корів за лактацію, надої зросли на 11,2% за три звітних роки.

Загальне поголів’я великої рогатої худоби в господарстві на кінець 2012 звітного року склало 1246 голів, з них основного стада 400 голів дійних корів, протягом року народилося 523 теляти, при чому від корів основного стада 348 голів. На забій протягом року було реалізовано 426 голів великої рогатої худоби.

Вихід телят протягом років був різним: так у 2010 році він був досить високим - 95%, у 2011 році показники значно знизились до 89 %, проте вихід телят у 2012 році склав 91%. Такі зміни в напрямку зниження виходу телят в період з 2010 по 2011 рік могли бути пов’язані із різким збільшенням надою корів на 9 %, так як ці дві ознаки мають між собою кореляційний зв'язок. Такі показники виходу телят на 100 корів є достатньо високими, але поряд із підвищенням надоїв необхідно більше уваги приділяти збереженню приплоду.

Щодо середньодобових приростів, то можна сказати, що протягом останніх трьох років їх зростання не спостерігалось, а навпаки вони знижувались. У 2010 році середньодобовий приріст живої маси великої рогатої худоби склав 739г, у 2011 році - 721 г, що менше порівняно із звітним 2010 роком на 2,4 %. У 2012 році приріст живої маси також зменшився на 6 % відносно звітного 2010 року і склав - 695 г (рис. 2) .

Рис. 2. Середньодобові прирости великої рогатої худоби

Витрати кормів на 1 ц приросту за останні три роки варіював в межах 5,34 - 8,02 ц. корм. од. що є гарним показником оплати корму приростом живої маси для даного виду тварин.

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних заходів, направлених на забезпечення здоров’я і працездатності людини в процесі її праці, в даному господарстві передбачає:

-        складання планів проведення заходів з охорони праці на певний період;

         систему інструктажу з техніки безпеки.

Відповідальним за охорону праці в господарстві є головний зоотехнік, а в підрозділах - завідувачі фермою, бригадири.

Медичний огляд проводиться один раз на рік. Навчання з охорони праці - первинний інструктаж на робочому місці.

Кожний рік роботи спеціалісти товариства проводять курсове навчання з техніки безпеки і виробничої санітарії по 32-годинній програмі. Документальне оформлення інструктажу і курсового навчання проводиться в таких формах як картка врахування ввідного інструктажу з техніки безпеки та виробничої санітарії. З метою покращення умов охорони праці пропонуємо:

·   планово проводити всі види інструктажів;

·   обладнати місця для паління;

·   збільшити асигнування коштів на придбання індивідуальних засобів захисту, спецодягу, лікувально-профілактичної їжі;

·   перевірити строк дії вогнегасників, доукомплектувати пожежні щитки відрами, сокирами;

·   перевіряти стан дезковриків при вході в приміщення ферм;

·   придбати літературу з питань охорони праці і проводити періодично навчання з працівниками.

Для підтримання постійної готовності до своєчасного захисту тварин у надзвичайних ситуаціях основні заходи служби захисту тварин і рослин повинні проводитись постійно у мирний час, у звичайних виробничих умовах.

Вони включають: будівництво нових і обладнання наявних приміщень з урахуванням вимог цивільної оборони для укриття персоналу, який доглядає худобу; забезпечення основного складу персоналу засобами індивідуального захисту; постійне ветеринарне обстеження тварин; регулярне проведення дератизаційних, дезінфекційних, дезінсекційних заходів; навчання робітників, службовців способів захисту тварин і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; підготовка наявної у господарстві техніки до використання її при ліквідації; створення у господарстві автономних джерел енергопостачання. На випадок стихійного лиха в господарстві розроблено заходи оповіщення населення і працюючих (сирена).

План заходів по евакуації на випадок радіаційного забруднення передбачає організовані роботи по навантаженню маточного поголів'я і перевезення за межі забруднення автомобільним транспортом. Для населення передбачено використання індивідуальних засобів захисту: протигазів, спец костюмів і взуття.

Відповідальність за організацію та стан цивільної оборони, за постійну готовність її сил і засобів до проведення РІНР несе начальник цивільної оборони господарства - керівник господарства.

Тваринницькі ферми охоплені зеленими насадженнями.

При в'їзді на територію ферми є ветсанпропускник, а при вході у приміщення дезковрики.

На фермі є виробнича зона, зона підготовки і зберігання кормів, допоміжна зона. У виробничій зоні розташовані приміщення для великої рогатої худоби.

Тваринницькі комплекси забруднюють поверхневі водойми, підземні води і ґрунти. Внаслідок цього велика кількість біогенних елементів надходить у ці джерела. При цьому в природних водоймах гнойова рідина викликає масове отруєння водних організмів. У воді різко зростає кількість аміаку і зменшується вміст кисню. Таким чином, існує необхідність розробки шляхів утилізації й раціонального використання відходів тваринництва.

Пропозиції, спрямовані на поліпшення екологічного стану навколишнього середовища у господарстві

Розглянувши вплив тваринництва на навколишнє середовище і заходи по його захисту можна зробити висновок, що в господарстві всі екологічні нормативи в цілому витримані. Проте, є ще необхідні шляхи по вдосконаленню, зокрема:

         регулярно проводити видалення гною з приміщень;

         зберігати гній лише у відстійниках;

         слідкувати за нормативами внесення на поля мінеральних добрив, пестицидів;

         застосовувати більш ефективні і економічні методи очищення стічних вод від відходів виробництва;

         розглянути питання про використання новітніх методів переробки відходів тваринництва, зокрема одержання біогазу та біодобрив.

2.2 Методика досліджень

ремонтний молодняк телиця молоко

Метою написання дипломної роботи була оцінка технології вирощування ремонтних телиць в умовах ПП «Радівське» с. Радівка Калинівського району Вінницької області.

Матеріалом для написання дипломної роботи були дані бухгалтерського та зоотехнічного обліку в період з 2010 по 2012 роки ПП «Радівське» Калинівського району.

Показники росту ремонтних телиць визначали за результатами їх зважування. Для вивчення інтенсивності їх росту визначали абсолютний та середньодобовий прирости за формулами:

АП= W₁ - W_о (кг),

де, АП - абсолютний приріст;₁ - жива маса на початку періоду;_о - жива маса на кінець періоду.

Д=  (W₁ - W_о)/t,

де, Д - середньодобовий приріст;₁ - W_о - абсолютний приріст живої маси за період;час (доби) між двома зважуваннями тварин (період росту).

Аналіз технології годівлі проводили на основі фактичних умов в даному господарстві.

Повноцінність раціонів для корів визначали за такими показниками:

.        концентрація енергії або вміст кормових одиниць в 1 кг сухої речовини (кормові одиниці : суха речовина);

.        кількість перетравного протеїну в розрахунку на 1 кормову одиницю ( перетравний протеїн : кормові одиниці);

.        цукрово-протеїнове відношення (цукор : перетравний протеїн);

.        відношення кальцію до фосфору (кальцій : фосфор);

.        кількість клітковини в % від сухої речовини (клітковина : суха речовина х 100).

Відповідно до проведених досліджень зроблені висновки та пропозиції виробництву. Цифровий матеріал розміщений у таблицях та додатках.

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОЩУВАННЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ В УМОВАХ ПП «РАДІВСЬКЕ» с. РАДІВКА КАЛИНІВСЬКОГО РАЙОНУ

.1 Характеристика стада великої рогатої худоби

Молочне стадо ПП «Радівське» представлено українською чорно-рябою молочною породою. Дана порода створена схрещуванням чорно-рябої худоби вітчизняної селекції з голштинською. Як порода затверджена наказом Мінсільгосппроду України від 26 квітня 1996 р. № 127 "Про виведення української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби".

Жива маса дорослих корів - 600-650 кг, бугаїв - 850- 1100 кг. Телиці при добрій годівлі досягають живої маси у 12 місяців 290-300 кг, у 18 - 400-420 кг, бугайці - відповідно 380-400 і 500-520 кг, маючи при цьому задовільні м'ясні якості.

Молочна продуктивність у кращих племінних стадах становить 6000-8000 кг молока жирністю 3,6-3,8%.

Рис.3. Корови української чорно-рябої молочної породи

В час запровадження прогресивних технологій і науково-технічного прогресу величезну частину продуктивності тварини займає її походження, тобто порода та породність. Збереження та покращення продуктивних якостей тварин забезпечується за рахунок проведення поглибленої селекційно-племінної роботи, зокрема відбору кращих як за продуктивними так і за конституціональними якостями тварин для відтворення стада.

Для організації відтворення великої рогатої худоби складається план парувань, запуску і отелень худоби протягом року. Даний документ забезпечує успішну організацію відтворення тварин і як наслідок дає змогу успішно планувати надходження приплоду і реалізацію м’ясної та молочно продукції.

Протягом року вихід телят на 100 корів склав 91%, цей показник характеризує якість планування робочого процесу. Для підвищення продуктивності тварин осіменяють спермою бугаїв-плідників голштинської породи. Як відомо представники даної породи мають високу молочну продуктивність, а також мають високу живу масу і за рахунок їх генетичного потенціалу покращують українську чорно-рябу молочну породу, в результаті чого отримують тварин, які у промислових умовах можуть давати високі надої, а також є придатними для відгодівлі їх на м'ясо. Структура стада молочної худоби господарства і її віковий склад тварин наведений у таблиці 4.

Таблиця 4 Статевовіковий склад і структура стада великої рогатої худоби

Тривалість використання корів основного стада складає в середньому 5 років, тому стадо здебільшого укомплектоване молодими тваринами. Основними причинами вибракування корів основного стада є захворювання кінцівок, що спричинені високою живою масою тварин, а також післяродові ускладнення, що потребують тривалого економічно необґрунтованого лікування.

Поліпшення української чорно-рябої молочної породи голштинською є економічно обґрунтованим в умовах даного господарства. Тому що отримані нащадки мають високу молочну продуктивність , а також велику живу масу і гарні відгодівельні якості.

За результатами бонітування все поголів’я тварин, яке підлягало бонітуванню, належало до української чорно-рябої молочної породи. Класність тварин висока, оскільки створені всі належні умови годівлі і утримання тварин.

Молочна продуктивність безпосередньо пов'язана з відтворною функцією організму тварин і з підвищеною потребою в ремонті стада. У господарстві вік продуктивного використання корів не перевищує 5-8 років (табл. 5), а це означає, що кожний рік вибраковують 20-25% корів.

Таблиця 5 Розподіл корів за числом отелів

Аналізуючи дану таблицю 5, можна зробити висновок, що число корів із першою лактацією становить - 33%, другою - 29, третьою - 26, четвертою - 9, п'ятою і більше - 3%.

Розподіл корів за формою вим’я наведено в таблиці 6.

Таблиця 6 Розподіл молочних корів за формою вим’я

За результатами оцінки форми вим’я корів можна зробити висновок, що у переважної більшості корів вим’я ванно подібної та чашоподібної форми з середньою інтенсивністю молоковіддачі 1,9-2,37 кг/хв.

Рис. 4. Розподіл корів за формою вим'я

3.2 Технологія вирощування ремонтних телиць в господарстві

Молочна продуктивність корів залежить від того, як в процесі вирощування сформовані її жива маса, ємність і залозистість вим'я, міцність конституції. Тому, щоб забезпечити реалізацію високого генетичного потенціалу молочної продуктивності корів, в різні періоди онтогенезу потрібно створити оптимальні умови годівлі й утримання худоби.

Кожне нове покоління тварин повинно бути більш продуктивним і стійким до хвороб, відповідати вимогам більш досконалої технології.

Основу технологічного процесу вирощування молодняку становить система з п’яти пов’язаних між собою періодів відповідно віковим періодам:

         від народження до 15-20-денного віку (профілакторний період);

         від 15-20-денного до 4-6-місячного віку (молочний період);

         від 4-6 - до 15-місячного віку (період інтенсивного росту і розвитку);

         від 15-місячного віку (період відтворення);

         до 27-місячного віку (нетелі першої і другої половини тільності - період формування майбутньої корови).

У технології вирощування телят найвідповідальнішим є молозивний період, тому що саме у цей час падіж молодняку досягає найбільших розмірів.

Телятко одразу після народження має пристосуватися до постійно мінливих умов навколишнього середовища, самостійно дихати, вживати різні корми.

Після народження годівля молозивом і молоком матері обов'язкова, так як це єдиний корм для новонародженого. В першу добу теля залишається з матір'ю, де випиває свою першу порцію молозива вволю. Обов'язково слідкують, щоб молозиво телям було випоєне не пізніше двох годин після народження.

В господарстві на другий день після народження теля зважують і забирають від матері, розміщують поряд у індивідуальну клітку і утримують його на глибокій підстилці. В перші 12-18 годин життя намагаються випоїти не менше 4 кг материнського молока. Молоко випоюють не менше трьох разів на добу із соскової поїлки, а починаючи з 5 - 6 - денного віку дають кип'ячену воду кімнатної температури.

Кожне теля отримує за молочний період 485 л незбираного молока: в перші 50 днів - 6 л, наступні 20 днів - 4 л, 20 днів - 3л, 10 днів - 2л, 10 днів - 1,5 л та останні 10 днів - 1 л на добу. В 5-10 денному віці телят починають привчати до поїдання високоякісного сіна, концентрованих кормів. Орієнтовне споживання комбікорму телятами з 10-деннного віку складає 10 грамів на добу, сіна з двотижневого віку - 50-100 г. Щоденне споживання кормів поступово збільшується. Годують телят у години визначені розпорядком дня за схемою для теличок (табл. 7).

Таблиця 7 Схема годівлі телиць до 6-місячного віку

В молочний період теличкам випоюють 485 кг незбираного молока, збиране молоко на даному господарстві не випоюють. Також телятам до 6-місячного віку згодовують 200 кг концентратів, 300 кг сіна, 480 кг соковитих кормів та 1500 кг зеленої маси.

Влітку грубі й соковиті корми замінюють пасовищною травою або зеленими кормами. У чотири місяці теля поїдає до 15 кг, у 6 міс. - до 18 кг, у 7-8 міс. - до 20 кг, у 10-12 міс. - до 28 кг, у 13-15 міс. - до 30 кг, у 16-18 міс. - до 38 кг зелених кормів. Згодовування влітку концентрованих кормів скорочується до мінімуму.

В профілакторний період, який в господарстві триває 20 днів, телятка знаходяться в родильному відділенні в індивідуальних клітках, з 21-го дня їх переводять в старшу вікову групу.

В господарстві телят вирощують в спеціальних приміщеннях - телятниках. До 3-місячного віку телят утримують групами по 7-10 голів безприв’язно.

Утримання телят до 6-ти місячного віку групове, безприв’язне - в 3-х місячному віці їх об’єднують в групи, максимальна кількість теличок в групі 15-20 голів. На 1 голову молодняку припадає 1,5 - 2,0 кв. м площі підлоги. Годівниці для молодняку обладнують шириною і глибиною 45-50 см, довжиною 80-90 см. У телятнику підтримується температура повітря 12 - 15^оС, з відносною вологістю 70%. Концентрація вуглекислоти не перевищує допустимі зоогігієнічні норми - 0,25 мг/л, аміаку - 0,02 мг/л,. Швидкість руху повітря в зимовий період 0,3, в літній - 0,5 м/с.

Молодняк в післямолочний період (від 6-місячного віку до 1 року) утримують теж безприв’язно. Щомісячно молодняк зважують на спеціально обладнаному майданчику. Результати зважувань заносять у журнал вирощування молодняку.

В шестимісячному віці телиці мають досягти живої маси 170-185 кг, при середньодобових приростах телиць 800 г. За нормальних умов телиці в 12-місячному віці досягають 50% живої маси і 85% висоти в холці дорослих корів, в 15-місячному віці - відповідно 60 і 90%. Жива маса телиць має бути у 12 місяців 310-320 кг і в 15 - 365-380 кг.

В ПП «Радівське» приміщення для утримання телиць сухі, світлі, чисті і добре вентильовані. Оптимальна температура повітря в приміщеннях +12 - +15° С, відносна вологість - 75%.

Телиць забезпечують підстилкою із соломи. Гній видаляють не менше двох разів у добу.

Телиць годують за нормами з розрахунку одержання середньодобових приростів до 12 місяців по 800 г, а старше року - 600- г. Раціон для телиць кожної вікової групи складають щомісячно (табл. 8 і 9).

Таблиця 8 Раціони ремонтних телиць на зимовий період

Таблиця 9 Раціони ремонтних телиць на літній період

В зимовий період концентрація енергії в 1 кг сухої речовини не перевищує 0,65 корм.од., що менше норми на 0,3 корм. од. Нестача енергії в раціоні, як відомо, веде до відставання в рості. Також в раціоні менше на 25-35 г перетравного протеїну, що негативно впливає на прирости тварин. При надлишкові клітковини (у літній період ) зменшується перетравність корму, а при нестачі - уповільнюється перистальтика кишечнику.

3.3 Аналіз показників росту ремонтних телиць

Маса тіла тварини є узагальнюючим результатом розвитку і певною мірою характеризує особливості її формування в процесі росту і розвитку. Слід зазначити, що із збільшенням живої маси збільшується продуктивність тварин. Величина тварин повинна досягатися за рахунок доброго розвитку лінійних промірів скелету (осьового і периферичного відділів), середньої частини тулуба і грудей, а не за рахунок ожиріння і надмірного розвитку м’язів.

Для одержання корів з будь-якою плановою живою масою, середньодобові прирости з віком повинні поступово знижуватися.

Рівень годівлі і план росту тварин визначають з врахуванням особливостей породи, статі і призначення тварин. При вирощуванні телиць не рекомендується допускати як низьких приростів, так і дуже високих.

По рівню інтенсивності росту теличок у різні вікові періоди є такі системи вирощування:

· інтенсивне вирощування по плану росту, що передбачає поступове зниження приросту з віком тварин;

· вирощування телиць при помірній інтенсивності росту в перші три місяці життя і отримання високих приростів у наступному віці;

· вирощування телиць з затримкою росту до півтора року і при високому рівні годівлі нетелів;

· вирощування телиць при різному рівні приростів.

Основним показником інтенсивності росту телиць є збільшення їх живої маси.

Ріст ремонтних телиць у господарстві ДПДГ «Артеміда» є помірно-інтенсивним (табл. 11), оскільки прирости їх живої маси від народження до першого отелення складають 595 г на добу.

Таблиця 10 Жива маса ремонтних телиць в господарстві

Характеризуючи рівень вирощування ремонтних телиць можна відмітити, що в усі вікові періоди за живою масою вони дещо перевищують стандарт по породі і в цілому відповідають вимогам класу еліта.

Попередню оцінку вираженості типу породи та визначення достовірності походження телиць проводять в перші дні після їх народження. При цьому звертають увагу на виражені дефекти екстер’єру і приймають рішення про їх виробниче призначення, у відповідності з яким визначають схеми вирощування та норми годівлі телят в молочний період.

В після отельний період проводять другу оцінку і добір ремонтного молодняку за його розвитком і відповідністю живої маси вимогам породних стандартів, вираженістю типу породи, пропорційністю будови тіла, розвитку статевих органів та молочної залози.

Наявність відхилень та аномалій статевих органів, значне відставання в розвитку тварин дає підстави для вибракування таких телиць із ремонтної групи.

При досягненні господарської зрілості, яка наступає у телиць в 15 місяців і вони стають придатними для відтворення, проводять третю оцінку і добір тварин. Жива маса телиць у цьому віці повинна становити 65-70% від стандартної маси повновікових корів, встановленої для породи.

Телиць, відсталих в рості, жива маса яких нижча вимог стандарту, з помітними вадами екстер’єру (вузькогрудих, шилозадих, з провислою спиною, гострою холкою, з іксоподібною поставою задніх кінцівок та ін.), недорозвиненими статевими органами або з аномальним їх розвитком та незадовільно сформованою молочною залозою вибраковують.

Для ремонту стада залишають лише телиць, які мають добре виражений тип породи, походять від батьків, оцінених за комплексом ознак, мають для свого віку пропорційну будову тіла, нормальний розвиток статевих органів та молочної залози і які відповідають вимогам стандарту породи. Така послідовність добору в різні періоди розвитку молодняку дозволяє відібрати дійсно кращих тварин для ремонту стада, що буде сприяти поліпшенню його продуктивних і племінних якостей.

Після осіменіння телиць і визначення тільності їх переводять до групи нетелей. У родильне відділення нетелей переводять за 10-15 днів до отелення. При цьому їх обов’язково необхідно зважувати.

.4 Механізація основних виробничих процесів

На даний час на підприємстві відбувається поступова реконструкція будівель. На сьогоднішній день уже збудовано одне типове приміщення для корів і ще одне реконструйовано, між ними розміщений молочний блок. Також є ще не реконструйовані приміщення одне приміщення для тварин

на відгодівлі і реконструйоване родильне відділення.

На фермі застосовують прив’язне та безприв’язне утримання. Дійних корів та молодняк утримують безприв’язно, а худобу на відгодівлі прив’язно.

В нових корівниках безпривʹязна система утримання, а у не реконструйованих прив`язна. Прибирання гною автоматизовано задопомогою скребкового транспортера, гній прибирається чотири рази на добу і одразу видаляється із приміщення, у якості підстилки використовують солому. Роздають корми на кормовий стіл задопомогою кормороздавачів КТУ-10-А і DХ 75, годівлю здійснюють три рази на добу.

Водопостачання централізоване. Напування при безпривязному утриманні забезпечується задопомогою групових автонапувалок, а при прив`язному задопомогою чашкових автонапувалок, одна напувалка на дві голови.

Освітлення в приміщеннях є комбінацією природнього і штучного. Також на території підприємства є літні майданчики для нетелів та глибокотільних корів. Клітки обладнані індивідуальними двохрядними стійлами, груповими автонапувалками, кормовим столом, а також встановлені спеціальні щітки для чистки шкіри тварин. Прибирання гною здійснюється за допомогою скреперної установки, гній прибирається періодично чотири рази на добу.

Роздача кормів механізована . Тварин годують три рази на добу, корми роздають за допомогою таких кормороздавачів як КТУ-10-А і DX-75 Futtermischer. Використання кормороздавачів даного типу передбачає попереднє подрібнення і подальше змішування різних кормів для отримання однорідної кормової суміші. Отриману кормову суміш згодовують тваринам подаючи її на кормовий стіл.

Доїння корів здійснюється у доїльному залі. Доїльний зал типу ялинка розміщений між двома тваринницькими приміщеннями які з’єднані з ним проходами. Доїльний зал одночасно вміщає 24 корови, контроль доїння здійснюється за допомогою комп’ютера. Доїльне обладнання марки «Брацлавчанка».

Під час заходу тварин у доїльні станки комп’ютер зчитує інформацію з електронного чіпа, що розміщений на правій задній кінцівці тварини, тоді він автоматично підбирає час та інтенсивність доїння відповідно індивідуальним особливостям корови. Процес доїння включає такі операції: миття вимені, проведення легкого масажу, здоювання цівок молока у спеціальну посудину для виявлення маститу, а також для зменшення бактеріального забруднення молока; після цих підготовчих операцій з прикріплення доїльних стаканів починається власне доїння.

Після доїння знімають доїльні стакани, а вим’я обробляють. Обробка вимені заключається у змащуванні його спеціальним пом’якшувальним кремом і обробці спеціальною речовиною яка завдяки своєму складу швидко висихає так, що крапля її закупорює вихід молочного каналу дійки, тим самим забезпечує захист вимені від потрапляння мікроорганізмів і бруду у соскові канали, це попереджає виникнення запальних процесів у молочній залозі. Видоєне молоко через молокопроводи потрапляє і фільтри потрапляє у молоко охолоджувач , де воно змішується і охолоджується до температури 4˚С. Після кожного процесу доїння все молочне обладнання і доїльний зал миються гарячою водою і спеціальними миючими засобами.

.5 Первинна обробка молока в господарстві

При правильно і своєчасно проведеній первинній обробці зберігаються початкові властивості свіжовидоєного молока.

Первинна обробка молока включає очищення його від механічних домішок, охолодження, зберігання при низькій температурі, а потім транспортування на молочні заводи.

Очищення є складовою частиною технологічного процесу первинної обробки молока. Найбільш поширений спосіб очищення - це фільтрування. Для фільтрування необхідно мати цідилок і фільтр.

Як фільтри використовують марлю, фланель, металеву сітку, синтетичні матеріали. Вони добре очищають не більше 40 л молока, після чого потребують заміни новими. Ватні фільтри повільно пропускають молоко, внаслідок чого збільшуються витрати часу на його очищення.

На фермі як фільтруючий матеріал широко застосовують марлю. Але фільтри з неї швидко зношуються, забруднюються і не забезпечують високого ступеня очищення молока.

Нині для фільтрування молока використовують синтетичні тканини, виготовлені на основі поліамідних волокон та поліефірних (лавсан). У виробничих умовах кращими є фільтри з лавсану. Вони забезпечують необхідну швидкість фільтрування і значно перевищують марлю за якістю очищення молока. Вид фільтрів і міцність після пропускання через них 10 т молока не змінюється, і вони придатні для подальшого використання. Лавсанові фільтри гігієнічні, легко промиваються в теплій воді з милом або мийним порошком. Один метр тканини із лавсану замінює 35-40 м марлі.

Парне молоко має оптимальну температуру для розмноження більшості мікроорганізмів. Тому якщо його своєчасно не охолодити, вони швидко розмножуються, що призводить до підвищення кислотності й скисання молока.

Низька температура сприяє кращому зберіганню основних вітамінів молока. Охолоджувати молоко необхідно також і для того, щоб зберегти його бактерицидні властивості протягом тривалого періоду. Якщо розрив у часі між охолодженням і доставкою його на молочний завод не перевищує 6 год., молоко охолоджують до 10⁰С. Температура охолодження молока в основному залежить від строків його зберігання. Забороняється змішувати охолоджене і парне молоко, оскільки при цьому підвищується температурі і мікрофлора починає швидко розвиватися. Крім того знижується його сортність.

Охолодження ґрунтується на теплообміні між теплим молоком та холодоносієм (повітря, вода і розсіл). В процесі теплообміну холодоносій відбирає тепло від молока, охолоджує його і тимчасово нагрівається сам. Процес теплопередачі триває безперервно до тих пір, поки температура молока буде вищою температури холодоносія.

Останнім часом для збирання, охолодження й зберігання молока в застосовують резервуари-танки. Видоєне молоко в резервуарах охолоджується до заданої температури. Втрати молока значно менші, ніж при інших способах. Зменшуються затрати праці на охолодження, при цьому не потрібна постійна присутність людини.

Реалізація охолодженого молока відбувається на ВАТ «Літинський молокозавод».

Контроль за якістю продукції проводять на підприємстві згідно державних стандартів .

Згідно них сире молоко умовно поділяють на кондиційне (свіжовидоєне, очищене та охолоджене молоко згідно ДСТУ 3662-97) та некондиційне. Молоко першої групи сортують за ґатунками: вищий, 1 (кислотністю до 18°Т-19°Т, 1 ступеня чистоти, редуктазною пробою до 5 годин, чистого, свіжого без сторонніх присмаків і запахів, смаку і запаху, нормального зовнішнього вигляду і кольору) і 2 (кислотністю до 20°Т, із помітною забрудненістю, редуктазною пробою більше 2,5 годин, із слабкими кормовими присмаками та запахом хліву, нормального зовнішнього вигляду, кольору, доставлене у чистій тарі.

До сирого молока, яке іде на виробництво молочної продукції, пред'являють ряд вимог.

По-перше, органолептичні показники повинні відповідати таким вимогам: зовнішній вигляд - нормальний, властивий для свіжоздоєного молока: колір - білий, злегка жовтуватий без ознак вад, запах і смак чистий, свіжий, допускається із слабким кормовим присмаком і запахом хліва, консистенція нормальна, однорідна без вад.

По-друге, для кондиційного молока вміст жиру повинен становити не нижче 3,2 %, кислотність-не більше 20°Т.

По-третє, окремі фізико-хімічні показники і вміст окремих складових молока (важких марганців, антибіотиків, консервантів тощо) повинні відповідати вимогам діючого стандарту на сире коров'яче молоко.

ВИСНОВКИ

. ПП «Радівське» с. Радівка Калинівського району господарстві розводять українську чорно-рябу молочну породу великої рогатої худоби. Поголів’я великої рогатої худоби складає 1246 голів великої рогатої худоби, з них 400 голів - дійні корови. Надій на корову складає 6670 кг, з вмістом жиру 3,6%.

. Господарство має міцну кормову базу за рахунок власного виробництва кормів, їх частка в загальному балансі становить 97%. Із всіх кормів, що використовуються протягом року на концентрати припадає - 27%, на грубі - 26%, на соковиті - 45%, на інші - 2%.

. В господарстві є 1989 га сільськогосподарських угідь, структура яких упродовж останніх 3-х років не змінювалась.

. ПП «Радівське» це - підприємство зерно-бурякового напрямку виробництва з розвинутим тваринництвом та рослинництвом.

5. Доїння корів молочного стада проводиться механізовано - за допомогою доїльної установки «Брацлавчанка» типу ялинка. Реалізація охолодженого молока відбувається на ВАТ «Літинський молокозавод».

ПРОПОЗИЦІЇ

. Збільшити чисельність поголів’я високопродуктивних корів за рахунок підвищення рівня годівлі маточного поголів’я та організації групового і індивідуального роздою корів до максимально можливого рівня продуктивності.

. Приділити значну увагу якісному поліпшенню стада за рахунок отримання молодняку від кращих за своїми якостями корів.

. Працювати в напрямку збільшення виходу телят на 100 корів.

4. Для прискорення росту генетичного потенціалу стада щорічно доцільно вибраковувати 22-25% корів при інтенсивності відбору первісток не менше 70%.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Басовський М.З., Буркат В.П.,Вінничук Д.Т. та ін. Розведення сільськогосподарських тварин.-Біла Церква, 2001.- 400с.

. Білай Д.В. Загальне тваринництво та технологія виробництва продукції тваринництва з основами стандартизації: Підручник/-К.:Кондор, 2008.- 344с.

. Бусенко О.Т., Столюк В. Д., Могильний О.Й. та ін. Технологія ворибництва продукції тваринництва.-К:Аграрна освіта, 2005 - 496с.

. Вінничук Д.Т., Мережко П.М. Шляхи створення високопродуктивного стада. -К.: Урожай, 1993, - 152с.

. Головин Б.В. Выращивание ремонтных телок в специализированнх хозяйствах. - М.: Колос, 1977,-350с.

6. Дубін А.М. Проблеми та перспективи розвитку молочного скотарства в Україні // Аграрні вісті. - Біла церква, 2003.-№3. -С. 24-27.

7. Дурст Л., Виттман М. Кормление сельскохозяйственных животных / Под редакцыею Ибатуллина И. И. - Винница: Нова Книга, 2003.- 386с.

8. Журавель М. П., Давиденко В. М. Технологія відтворення сільськогосподарських тварин. - К.: «Слово», 2007.- 336с.

9. Ібатуллін І.І., Мельничук Д.О. та ін. Годівля сільськогосподарських тварин. Підручник. - Вінниця: Нова Книга, 2007. - 616с.

. Ібатуллін І.І., Сривов А. І., Цицюрський Л. М. та ін. Годівля сільськогосподарських тварин. . -К.: Урожай, 1993, - 248 с.

. Інструкція з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м'ясних порід; Інструкція з ведення племінного обліку в молочному і молочно-м'ясному скотарстві. - К.: "ППНВ", 2004. - 76 с.

. Коваленко П. И. Коровы: породы, разведение, содержания и уход/ Серия «Подворье».-Ростов: 2Феникс», 2004 - 256с.

. Коньков Б.П., Шевченко С. С. Выращивание ремонтных телок и нетелей. - М.: Колос, 1982.- 360с.

14. Костенко В.І .Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини/ В.І.Костенко, Й.З Сірацький, М.І Шевченко, Ю.Д.Рубан, Є.І Адмін// Навчальне видання. - К.: « Урожай», 1995, - 470 с.

15. Корма и кормление сельскохозяйственных домашнего скота и птицы/ Авт.- сост. Авраменко В. И.- М.:Донецьк.- 2003.- 438с.

16. Менькин В. К. Кормление сельскохозяйственных животных. - М: Колос, 2003.- 360с.

. Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва / Калетнік Г. М., Кулик М. Ф. та ін. - Вінниця: «Енозіс», 2007.- 584с.

18. Підпала Т.В. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини: Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2008. - 369с.

19. Рубан Ю.Д. Породы и племенное дело в скотоводства: эволюция и

прогресс. - К.: Аграрная наука, 2003. - 394 с.

20. Рубан Ю.Д. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. - Харків: Еспада, 2002. - 576 с.

. Свечин К.Б. Индивидуальное сельскохозяйственных животных. - К.: Урожай,1976. - 287с.

22. Шляхтунов В. И. Скотоводство: Учебник / В. И . Шляхтунов , В.И. Смунев. - М..: Техноперспектива, 2005. - 387 с.

. Шпичка О.М. Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктури продовольчих ринків / за ред. О.М. Шпичка. - К.: АЕ, 2000. - 585 с.

24. Хохрин С.И. Кормление сельскохозяйственных животных. - М.: Колос, 2004, - 687с.

25. Хрипун В. Балансування раціонів молочних корів - запорука їх високої продуктивності// Пропозиція. - 2001.-№4.-с.78-79;