Ефективність клініко-біохімічної діагностики захворювань свиней в умовах ПрАТ 'Агро-Союз' Синельниківського району Дніпропетровської області

ВСТУП

Свинарство є провідною галуззю тваринництва у всьому світі. Річне світове виробництво свинини становить близько 85 мільйонів тонн, тобто 40% від загального виробництва м’яса. У вирішенні проблеми виробництва м’яса і м’ясних продуктів в Україні свинарству також відводиться важлива роль, як найбільш вигідній галузі скороспілого тваринництва. Високі темпи розвитку свинарства в нашій країні забезпечуються збільшенням поголів’я свиней, підвищенням їх продуктивності та широким впровадженням передових технологій, які базуються на вдосконалених біотехнологічних методах, що відповідають сучасному рівню науково-технічного прогресу і досягненням передової практики.

Ефективність роботи будь-якого комплексу, товарної ферми або фермерського господарства, а також рівень їх рентабельності значною мірою залежать від правильної організації відтворення стада, інтенсивності використання свиноматок і кнурів, а також від селекційної роботи.

Хвороби незаразної етіології сільськогосподарських тварин наносять значних економічних збитків державі. Незаразні хвороби виникають на фоні зниження природної резистентності тварин, а їх кількість досягає майже 90% від числа всіх захворювань тварин. Вони обумовлені перш за все порушеннями годівлі і утримання. При цьому частіше всього страждають молоді тварини.

Одним з найважливіших завдань у підвищенні продуктивності свинарства є одержання здорового приплоду й збереження поголів’я свиней.

Перш за все для досягнення цієї мети необхідно застосування ефективних методів профілактики, своєчасної діагностики та лікування захворювань поголів’я свиней.

Незважаючи на різноманітність засобів діагностики та лікування неінфекційних внутрішніх захворювань, проблема боротьби з ними залишається актуальною.

Тому, необхідними та своєчасними є вивчення даних захворювань, удосконалення методів діагностики та розробка більш ефективних засобів лікування поголів’я свиней від неінфекційних внутрішніх захворювань.

Мета роботи - вивчення ефективності клініко-біохімічної діагностики внутрішніх захворювань свиней в умовах приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» Синельниківського району Дніпропетровської області.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1.      Вивчити поширеність окремих незаразних захворювань свиней у господарстві;

2.      Проаналізувати дані вибраковки внутрішніх органів після забою відгодівельних свиней;

.        Проаналізувати результати біохімічних досліджень крові свиней різних технологічних груп;

.        Визначити величину економічних збитків від найбільш поширеної патології, виявленої клінічно-біохімічним методом, в умовах приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» Синельниківського району Дніпропетровської області.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

.1 Основні проблеми незаразної патології у свинарстві

Хвороба це розлад життєдіяльності організму, пов'язаний з порушенням обмінних та анатомо-фізіологічних процесів, який знижує господарсько-економічну цінність тварини.

Незаразні хвороби виникають при зниженні природної стійкості організму до умов зовнішнього середовища. При промислової інтенсивної технології на тварин впливають нетрадиційні, часто несприятливі фактори, які знижують резистентність організму.

Несприятливими факторами, що знижують загальну стійкість організму, є різкі коливання температури, а також протяги у приміщеннях, які часто викликають хвороби органів дихання та захворювання органів травлення. Також на організм сільськогосподарських тварин впливають концентрація великими групами на малих площах, утримання на бетонних або металевих підлогах, введення в великих кількостях незвичайних для даного виду тварин кормів, гіподинамія і відсутність моціону, відсутність природної сонячної радіації, вплив стресорів (транспортування, шум механізмів та інше) [1,3].

Незаразні хвороби широко поширені у всіх категоріях тваринницьких господарств і технологічний комплексних груп незалежно від пори року.

У загальній структурі захворюваності сільськогосподарських тварин на частку незаразних хвороб (включаючи акушерсько-гінекологічні та хірургічні) приходиться в середньому 94 - 96%, а на інфекційну та паразитарну патологію - 4 - 6%. Таке співвідношення склалося завдяки успіхам ветеринарної науки і практики з оздоровлення тваринництва від масових заразних хвороб [3,7].

На відміну від інфекційних і паразитарних хвороб, безпосередньою причиною виникнення яких є специфічні збудники (мікроби, віруси, рикетсії, гельмінти та інші), в етіології внутрішніх незаразних хвороб вирішальну роль відіграє поєднання декількох внутрішніх і зовнішніх неспецифічних факторів, що несприятливо діють на організм. Це на сам перед порушення внутрішньоутробного розвитку, неповноцінне годування, застуда, перегрівання, недотримання правил роздоювання, антисанітарний утримання та інше [3,7,22 ].

Порушення нормальних взаємозв'язків організму з зовнішнім середовищем призводить до розладу функціональної діяльності органів і систем, а отже, до зниження господарських корисних якостей тварин. Внутрішні незаразні хвороби завдають тваринництву великий економічний збиток в результаті зниження продуктивності, передчасної вибраковки, вимушеного забою і витрат на лікувально-профілактичні заходи. Крім того, зниження імунобіологічної реактивності організму і опірності його сприяє виникненню і розповсюдженню інфекційних та інвазійних хвороб [22,34 ].

Хвороби свиней, як і у всіх сільськогосподарських тварин, можуть бути незаразними і заразними. Ознаки незаразних хвороб нерідко є аналогічними і для заразних. Тому хворих тварин, як правило, необхідно ізолювати від здорових, щоб виключити інфекцію та інвазію.

На частку незаразних хвороб доводиться більше 80% хворих тварин і втрат у тваринництві від хвороб. З незаразних захворювань 35 - 40% припадає на частку хвороб органів травлення, 25 - 35% - органів дихання і 10 - 20% - хірургічних (травматичних).

Найбільш частою причиною виникнення незаразних хвороб у свиней є неправильне годування, погані умови утримання і недостатній догляд [7,32-34 ].

При будь - якому захворюванні має місце не поразка окремого органа або системи, а складне порушення діяльності всього організму. У боротьбі з захворюваннями важливо своєчасно встановити їх початок. Для цього при годуванні необхідно спостерігати, як тварина підходить до годівниці, як їсть, швидко відходить від годівниці та інше. Потрібно постійно звертати увагу на стан тіла тварини, на окремі його органи [34,38].

Якщо помічена незвичайність у поведінці тварини, його необхідно оглянути, звернувши увагу на зміни у роті, почервоніння, припухлості, нариви. Потім виміряти температуру. Температуру вимірюють у прямій кишці протягом 5 - 10 хвилин обережним введенням термометра. Нормальна температура у дорослих свиней до 39°С, у підсвинків - близько 39,5°С, у поросят - до 40°С. Кількість подихів у дорослих тварин близько 12 у хвилину. Ознаками того, що свиня хвора, є підвищення температури, поганий апетит, мляве поведінка, прискорене дихання (понад 12 дихальних рухів за 1 хвилину для дорослої тварини), зміни шкіри, сечі, калу [39].

До найчастіших незаразних внутрішніх хвороб свиней відносяться:

1. Хвороби органів травлення.

Хвороби органів травлення мають широке поширення при згодовуванні тваринам недоброякісних кормів, порушення режиму годівлі. До 40-50% всіх хвороб органів травлення зумовлені похибками в годівлі свиней.

Розлади травлення можуть викликати недоброякісні корми (зіпсовані, промерзлі, запліснявілі, з отруйними домішками), неповноцінні за змістом перетравного протеїну, вітамінів, мінеральних речовин і мікроелементів раціони, порушення прийнятої технології годівлі, вплив несприятливих факторів зовнішнього середовища (переохолодження, перегрівання, транспортування), відсутність прогулянок, злучка фізіологічно незрілих свинок та інше [31-34].

До хвороб органів травлення відносять як правило гостре запалення шлунка та кишечника у дорослих свиней і молодняку, а також просту і нервово - токсичну форму диспепсії поросят.

Головні ознаки цих захворювань: пронос, відсутність апетиту, млявість, загальна слабкість, у поросят іноді спостерігаються судоми та блювання.

Попередити ці захворювання можна шляхом правильної годівлі тварин. Годувати свиней потрібно строго за розпорядком дня, в одні і ті ж години. У раціони варто вводити різноманітні корми та мінеральні добавки (сіль, крейда, деревне вугілля, червону глину). Корми повинні бути добре проварені і ретельно подрібнені. Не варто згодовувати свиням недоброякісні, уражені цвіллю або гарячі корми. Годівниці необхідно регулярно мити і просушувати [1,7].

2. Хвороби органів дихання.

Хвороби органів дихання найчастіше зустрічаються у молодих тварин, при утриманні їх в приміщеннях з поганим мікрокліматом і ослаблених неповноцінною годівлею. До них відносяться бронхіти, бронхопневмонії, трахеїти та інші захворювання дихальних шляхів. Головні ознаки цих захворювань - кашель, підвищена температура тіла, прискорене дихання, відмова від корму, відставання в рості. Для профілактики цих захворювань варто оберігати свиней від застуди, не давати їм пилові, плісняві та заморожені корми [22,27].

3. Хвороби обміну речовин.

Одна з них - це рахіт. Їм хворіють зазвичай поросята. Причина захворювання - нестача вітаміну D, кальцію і фосфору. Виникненню захворювання сприяє утримання поросят у темних, тісних, сирих приміщеннях, відсутність прогулянок, нестача мінеральних підживлень (крейди, кухонної солі, м'ясо - кісткового борошна). Хвороба розвивається досить повільно. Поросята гризуть годівниці або підлоги, відстають у рості, потім у них слабшають або викривляються кінцівки, поросята нерідко «сідають на ноги».

Для попередження рахіту поросят потрібно підгодовувати риб'ячим жиром, щодня випускати на прогулянки, давати їм мінеральну підгодівлю, містити в чистих, сухих приміщеннях [30,33].

У поросят, особливо зимових опоросів, часто можна спостерігати А - авітаміноз, викликаний недоліком в кормах вітаміну А, або каротину. Поросята при цьому гальмують в рості, у них з'являється блідість слизових оболонок, запалення очей (іноді сліпота), пронос, судоми.

Для профілактики такого захворювання необхідний регулярний контроль за вмістом каротину в кормах. Відмінними вітамінними кормами вважаються молоко, трава, особливо кропива, трав'яне борошно, хороше сіно з бобових трав, червона морква. Хворим тваринам у корм додають вітамін А (по кілька крапель на добу) або вводять його внутрішньом'язово [30,33].

Частим захворюванням новонароджених поросят є аліментарна анемія. Виникає аліментарна анемія з - за нестачі заліза в молоці матері. У день поросяті потрібно 7 - 10 мг заліза. З молоком матері він може отримати лише 10 - 15% щоденної норми. Хвороба розвивається поступово, зазвичай вражає великих поросят. Поросята через 7 - 10 днів після народження стають блідими, млявими, малорухомими. У них знижується апетит, вони худнуть, відстають у рості. Нерідко виникає діарея у вигляді профузного проносу.

Для профілактики захворювання доцільно внутрішньом'язове введення залізистих препаратів фероглюкіна і феродекса. Дворазова ін'єкція даних препаратів поросятам на 2 - 4-й і 7 - 10 - й день після народження повністю оберігає їх від захворювання [34].

Попередити захворювання можна шляхом згодовування поросятам розчину сірчанокислого заліза і сірчанокислої міді (залізний і мідний купорос). Такий розчин можна наливати в спеціальне коритце, але краще його давати поросяті, вливаючи в рот по одній чайній ложці щодоби до досягнення тритижневого віку [30].

4. Хвороби вимені свиноматки.

У свиноматок відразу після опоросу часто запалюється вим'я. Хвороба викликається мікроорганізмами, проникаючими у вим'я. Розвитку хвороби сприяє порушення нормального смоктання матки поросятами, забої вимені, переохолодження тварин та інші причини.

Важлива умова боротьби з даним захворюванням - поступове зниження норми годівлі свиноматок безпосередньо перед опоросом для зменшення їх молочності. З такою метою за тиждень до опоросу з раціону виключають молокогінні корми, а потім скорочують і норму концентратів, доводячи її до дня опоросу до мінімуму. У день опоросу свиноматці потрібно давати тільки питну воду і трохи рідкої бовтанки, приготовленої з концентратів. Протягом першого тижня після опоросу дачу концентратів поступово доводять до повної норми [32,39].

Отже внутрішні незаразні хвороби виникають в результаті порушення правил годівлі, утримання і використання тварин, можуть бути як самостійними захворюваннями, так і супутніми інфекційних, інвазійних захворювань. Основою профілактики цієї групи захворювань є забезпечення оптимального мікроклімату - газового складу повітря, температури, вологості, освітленості приміщень, регулярного активного моціону, а також повноцінного і регулярного годування [39].

.2 Вплив факторів утримання і технології годівлі на розвиток патологічних станів у свиней

Правильне годування і утримання тварини - це ключові, хоч і не єдині фактори, що дозволяють уникнути захворювань.

Хвороби свиней можуть бути спровоковані як однією, так і кількома причинами. До несприятливих впливів відносяться:

1.Використання зіпсованого, недоброякісного корму;

2.Перегодовування;

.Недостатньо живильний раціон;

.Занадто низька або, навпаки, висока температура в приміщенні;

.Удари і поранення;

.Потрапляння в організм бактерій, вірусів, яєць глистів (з водою, їжею).

Незаразні хвороби виникають в результаті дії на тварин несприятливих для організму чинників фізичної, хімічної, біологічної і соціальної природи. Всі вони, як правило, є постійно діючими або часто зустрічаються і викликають патологію, або при надмірній силі, або на фоні зниженої загальної та імунологічної резистентності організму [4,6].

До несприятливих чинників фізичної природи відносять:

1.Різкі зміни клімату (мікроклімату) - температури навколишнього середовища, тиску, вологості;

2.Шуми - господарських машин і механізмів, грози, літаків, вертольотів та іншої техніки;

.Недостатня рухливість і пов'язана з нею недостатня фізична тренованість;

.Хронічна обмеженість просторового сприйняття зовнішнього середовища;

Несприятливими факторами хімічної природи є:

1.Різкі зміни в навколишньому середовищі парціального тиску кисню, вміст у повітрі азоту, вуглекислого газу, аероіонів;

2.Поява в повітрі отруйних газів - окису вуглецю, аміаку, сірководню та аерозолів - оксидів важких металів, кислот, летких органічних розчинників та інших речовин;

.Попадання в корм отруйних речовин синтетичного, рослинного, мікробного або грибного походження в кількостях, що не викликають гострих, підгострих або хронічних отруєнь, але знижують загальну і неспецифічну резистентність;

.Надлишок або порушення співвідношення в кормі та воді пластичних, енергетичних і біологічно активних речовин - білків, жирів, вуглеводів, макро- і мікроелементів, фосфоліпідів, вітамінів і вітаміноподібних речовин, біоантиоксидантів, ненасичених карбонових і жирних кислот, глікозидів, четвертинних амонієвих сполук та інше.

Також найважливішим чинником виникнення захворювань незаразного характеру є порушення дотримання видоспецифічності годування [4,6].

До несприятливих факторів біологічної природи відносять непатогенні і умовно - патогенні мікроорганізми - віруси, мікроби, гриби, найпростіші, які в нормальних умовах і при високій резистентності тварин знаходяться постійно в організмі і не викликають патологічних змін. При порушенні умов утримання і годівлі, при зниженні резистентності та імунобіологічної реактивності вони викликають дисбактеріоз, а умовно-патогенні мікроорганізми набувають вірулентні властивості [3,8].

Багато з етіологічних факторів носять соціальний характер, тобто породжені людською діяльністю (порушення мікроклімату, кормового балансу, зниження резистентності та інше).

Основний пусковий механізм, який призводить до виникнення і розвитку патологічних процесів в організмі свиней при дії різних несприятливих факторів середовища незалежно від їх природи і походження - стрес [9-14].

При невідповідності умов годівлі та утримання фізіологічним потребам свиней в організмі виникають глибокі порушення всіх видів обміну речовин, які проявляються зниженням резистентності продуктивності, клінічно вираженим захворюванням дорослих тварин і молодняку.

До найчастіших патологічних станів свиней відносяться:

1.Виснаження (кахексія) - клініко - анатомічний синдром різкого виснаження.

Проявляється втратою вгодованості, атрофією м'язів, органів, зниженням рівня цукру, білка, гемоглобіну в крові, можуть бути набряки, крововиливи. Виникає при всіх видах порушень обміну речовин при голодуванні і неповноцінному годуванні, при важких розладах органів травлення, ендокринної системи, а також при хронічних інфекційних та інвазійних хворобах. Лікування і профілактика спрямовані на усунення причини, дієтичне, повноцінне годування [9-14].

2.Ожиріння - збільшення маси тіла через накопичення надлишку жиру в підшкірній клітковині і очеревині.

На відміну від фізіологічної жирової інфільтрації м'язової тканини і підшкірної клітковини при ожирінні жирові відкладення локалізуються у внутрішніх органах, молочній залозі і порушують їх функції.

Розрізняють:

Аліментарне ожиріння - при дефіциті біологічно активних речовин (вітамінів, макро-, мікроелементів) в раціоні, надмірному енергетичному харчуванні і нестачі рухів (гіпокінезія).

Сприяють йому підвищений апетит, скупчений зміст в темних приміщеннях.

Ендогенне ожиріння - при нейроендокринних порушень, регуляції обміну (гіпофункція щитовидної залози, гіпофіза, кастрація), а також при хронічних отруєннях миш'яком, фосфором, алкоголем [9-14].

У тварин з ожирінням знижена резистентність до інфекцій.

3.Дистрофія - глибокі порушення обміну речовин в організмі свиней з розвитком атрофічних і дистрофічних процесів у м'язах і паренхіматозних органах.

Дистрофія лежить в основі багатьох хвороб. Порушується ультраструктура клітин, тканин, зменшується вміст в них глікогену, жиру, з'являються включення у вигляді зерен, крапель, кристалів, змінюються колір, величина, консистенція, форма і малюнок органу. Розрізняють: білкові, вуглеводні, жирові (ожиріння, кахексія), мінеральні дистрофії [9-14].

4.Остеодистрофія - розсмоктування кісткової тканини у дорослих тварин.

Частіше реєструють при стійловому утриманні взимку, навесні, особливо в останній період вагітності і в перший період лактації. Основна причина хвороби - дефіцит в раціоні і в організмі солей фосфорної кислоти, кальцію, вітаміну А, мікроелементів - марганцю, кобальту і порушення їх співвідношення. Сприяють остеодистрофії надлишок у раціоні білків, кислих валентностей, недолік вітаміну А, відсутність моціону і сонячного (ультрафіолетового) випромінювання, надлишок вуглекислоти в повітрі приміщень, інтоксикації, розлади процесів травлення [9-14].

При цьому виникає декальцинація кісткової тканини, зменшуються її щільність і твердість (остеопороз) або настає розм'якшення кістки. Порушення мінерального обміну супроводжуються збоченням апетиту (лізуха), ураженням шлунково - кишкового тракту, шкіри, анемією, виснаженням. У тварин відзначають болючість і переломи кістяка, кульгавість, викривлення хребта, пом'якшення ребер і хвостових хребців, підвищену рухливість різців. У важких випадках - залежування, пролежні, схуднення, зниження продуктивності, післяродові хвороби, мастити, імпотенцію у виробників, нежиттєздатний, новонароджений молодняк [9-14].

5.Кетоз - синдром, який спостерігають при багатьох патологічних процесах у свиней.

Характеризується порушенням процесів обміну білків, вуглеводів, ліпідів і підвищеним вмістом кетонових тіл (ацетон, ацетоуксусна, бета - оксимасляна кислоти) та інших недоокислених продуктів обміну в крові, сечі, молоці.

6.Гіперглікемія - підвищений вміст цукру в крові.

Відзначається в фізіологічних умовах після прийому кормів, в яких багато легкозасвоюваних вуглеводів, при посиленій м'язовій діяльності під час перегрупувань, транспортування, збуджень, наркозу.

Патологічна гіперглікемія найчастіше є показником недостатності інсулярного апарату та захворювання на цукровий діабет. При цьому із - за недостатнього утворення інсуліну збільшується вироблення глюкози з амінокислот, жирів. Хвороба може виникати в результаті підвищеного виділення в кров гормонів наднирників - глюкокортикоїдів, щитовидної залози - тироксину, які посилюють розпад глікогену в печінці; іноді гіперглікемію відзначають при вагітності тварин. При патологічній гіперглікемії (цукровий діабет) клінічно відзначають сухість шкіри, слизових оболонок, спрагу, підвищений апетит, поліурію, цукор у сечі, схуднення, підвищену стомлюваність [20,21].

7.Гіпоглікемія - зниження вмісту цукру в крові.

Відзначають у тварин при тривалій, посиленою м'язової навантаженні, після гіперглікемії, при тривалої транспортуванні, порушення функції кори надниркової залози, передньої долі гіпофіза, гіпертрофію підшлункової залози, ураженні печінки, переохолодженні новонародженого молодняку, кетоз. При цій хворобі знижується біосинтез енергії, виникає вуглеводне голодування головного мозку, тканин, що проявляється загальним пригніченням, слабкістю, посиленим потовиділенням, частішанням пульсу, дихання, у новонародженого молодняка знижується температура тіла (на 3 - 4°С).

8.Порушення мінерального обміну.

Поряд з основними живильними речовинами - білками, вуглеводами, жирами для забезпечення оптимального перебігу процесів обміну речовин в клітинах органів і тканин необхідно надходження в організм мінеральних речовин у відповідності з фізіологічною потребою. В умовах промислового тваринництва найчастіше проявляються нестача, надлишок або порушення співвідношення (дисбаланс) кальцію, фосфору, натрію, хлору, калію, магнію, сірки [21].

9.Мікроелементози - хвороби тварин від нестачі або надлишку мікроелементів в організмі.

В організмі тварин знаходять більше 30 хімічних елементів в концентрації менше 10~3 %. Для 17 з них встановлена біологічна роль в процесах обміну речовин. У практичних умовах господарств країни на життєдіяльність тварин негативно впливають дефіцит, надлишок або порушення співвідношення мікроелементів. У кормах і організмі тварин частіше буває дефіцит мікроелементів [21,24].

Мікроелементи - метали життя - входять до складу гормонів, ферментів, вітамінів, визначають їх активність і цим впливають на інтенсивність процесів обміну речовин в організмі. Дефіцит ряду мікроелементів веде до порушень процесів обміну і глибоким морфологічних і функціональних змін в органах, що в кінцевому результаті проявляється зниженнями росту, продуктивності, збереженості тварин. У практичних умовах найчастіше буває хронічний дефіцит не одного, а комплексу макро - і мікроелементів. У зв'язку з цим найбільший ефект отримують від введення в раціон преміксів, що складаються з солей дефіцитних мінеральних речовин.

10. Вітамінна недостатність.

Хвороби, які розвиваються при дефіциті в організмі вітамінів, називають гіповітамінозом (легка ступінь) і авітаміноз (важкий ступінь). Вітамінну недостатність, обумовлену низьким вмістом вітамінів у кормах, вважають первинної або аліментарної (екзогенний гіпо -, авітаміноз). Розвиток гіпо- і авітамінозів в результаті поганого їх засвоєння, підвищеної витрати організмом при токсикозах, інфекційних та інших захворюваннях, порушеннях обміну речовин при достатньому вмісті вітамінів у раціоні відносять до вторинних, ендогенним. При нестачі декількох вітамінів розвиваються полігіпо - і поліавітамінози [35]. Найбільш часто у тварин, особливо у молодняку, реєструють гіпо - і авітамінози, зумовлені дефіцитом в організмі вітамінів А - ретинолу, Е - токоферолу, D - ергокальциферолу, С - аскорбінової кислоти, вітамінів групи В - тіамін (В1), рибофлавіну (В2), пантотенової кислоти (вітаміну В3), нікотинової кислоти (В5), піридоксину (В6), ціанкобаламіну ( B12).

11. Гіподинамія у тварин - це зменшення м'язового навантаження.

Причиною її у тварин є безвигульне, скупчене, прив'язне, боксове або фіксоване утримання при відсутності прогулянок і моціону. Вона широко поширена в сучасних великих тваринницьких комплексах, особливо у відгодівельних господарствах. Гіподинамія часто пов'язана з гіпокінезією (обмеженням руху). Призводить до комплексу адаптаційних змін в обміні речовин і морфофункціональному стані органів і систем, які проявляються в зменшенні газообміну та інтенсивності тканинного обміну, накопичення недоокиснених проміжних і кінцевих продуктів обміну в крові і тканинах (кетоз, ацидоз, гіпоглікемія та інше), особливо при фізичних навантаженнях (транспортування, перегрупування), дистрофії м'язової тканини, зменшення кількості мікрокапілярів і кровопостачання органів, зниження азотистого обміну, демінералізації кісток, зниження апетиту, загальної неспецифічної резистентності, стрес - стійкості, опору до інфекцій та інвазій, відтворної здатності та молочної продуктивності [6,8].

12. Кормові отруєння у свиней - це отруєння кухонною сіллю, коренеплодами, отруйними рослинами при згодовуванні сіна, сінажу, силосу, а також хімікатами та іншими сполуками.

За характером переважної дії на організм тварини отруйні рослини об'єднуються в наступні групи:

1.дію на центральну нервову систему (дурман, блекота, полин та інші): збудження, судоми, порушення координації руху;

2.дію на травну, сечостатеву і центральну нервову системи (молочай і рослини, що містять соланін, сапонін і глікозіди);

.дію на дихальну і травну системи (рослини з сімейства хрестоцвітних - суріпиця, гірчиця польова): почастішання дихання, задишка, кашель, виділення з носа;

.дію на систему кровообігу (наперстянка): посилення з подальшим ослабленням серцевої діяльності;

.дія на печінку (люпин, крестовники): жовтяниця, діарея та ін.

З хімічних речовин небезпечні пестициди, добрива, миш'яковисті препарати, ціаніди, сечовина, з'єднання міді, фосфору, хлору, ртуті і інші [8,9].

Основними ознаками отруєння, характерними для кожного виду отруєнь, є пригнічення тварини, відмова від корму, позиви до блювоти, салівація, серцева недостатність, зміна кольору слизової оболонки, хиткість ходи, м'язові судоми, зміна поведінки тварини.

Наприклад, при отруєння кухонною сіллю у свиней (смертельна доза солі становить 0,7 г/кг ваги) спостерігаються спрага, розширення зіниць, почервоніння або посиніння шкіри, а при отруєнні нітратами і нітритами спостерігаються зміна різкого неспокою і збудження пригніченням, скрегіт зубами, м'язова слабкість, блідість і синюшність слизових оболонок [10].

Отруєння картоплею.

Буває при згодовуванні позеленілої або пророслої картоплі, зеленого бадилля.

Ознаки. Тварина непокоїться, хода стає хиткою, слинотеча, блювота, довго не припиняється пронос. На шкірі навколо рота з'являється висип. У важких випадках - судоми. Температура не підвищується. Допомога при отруєнні. Негайно припиняють згодовування картоплі, промивають шлунок. Дають молоко, проносні засоби, слизові відвари. Проносні засоби: глауберова сіль 25-50 г на один прийом, розчинена в 1 л води; касторове масло або олія 20-100 г на прийом. В подальшому постійно дають слизові відвари, призначають дієту (до одужання) [10].

Отруєння буряком.

При згодовуванні підгнилої буряків, а також вареної і повільно охолодженої в теплому приміщенні. Це найчастіше буває, якщо запарені з вечора буряк залишають в теплому приміщенні до ранку і згодовують її поросяті вранці. Для свиней найбільш небезпечна червона столовий буряк. При згодовуванні сирої буряків отруєнь не буває. Ознаки. У свині захворювання проявляється протягом першої години після згодовування: вона лежить, намагається встати, але падає, зариваються в підстилку, з'являється слинотеча, іноді блювота; п'ятачок і кінчики вух синіють, шкіра бліда, холодна. Температура тіла падає до 37-37,5°, тварина може загинути через 1-2 години після згодовування буряків. Допомога при отруєнні. Негайне внутрішньовенне введення розчину метиленової сині. Без такої ін'єкції лікування, як правило, буває безрезультатним. Тому при неможливості своєчасно зробити ін'єкцію тварину забивають [36]. Попередження захворювання. Не згодовувати загнивший буряк, варка не повинна тривати більше трьох годин. З буряків зливають воду, швидко остуджують і згодовують поросяті.

Отруєння пліснявими кормами. Ознаки. Найбільш характерні ознаки - втрата апетиту, слинотеча, здуття живота, спочатку запор, а потім пронос. Випорожнення покриті слизом, іноді з домішкою крові. Хитка хода, пригнічений стан (іноді, навпаки, підвищене збудження), температура тіла нормальна або злегка підвищена. Допомога. Негайне виключення пліснявого корму. При легкому перебігу хвороби ознаки отруєння незабаром зникають. У важких випадках доцільно забити свиню [37].

Отруєння кухонною сіллю.

Спостерігається у свиней при дачі дуже великої кількості солі (смертельна доза кухонної солі в середньому 3,7 г на 1 кг живої ваги) і згодовуванні солоної риби та інших солінь. Ознаки. Спочатку спостерігаються занепокоєння, блювання, пінисті виділення з рота, посмикування м'язів, прискорене дихання. У тяжких випадках з'являються судоми, стан тваринного дуже важкий. Лікування. Дають всередину проносні масла, після них - слизові відвари з великою кількістю води. Для підтримання тонусу організму корисно введення під шкіру розчину кофеїну [36,37].

Таким чином найчастіше на сільськогосподарських тварин впливає комплекс несприятливих факторів, обумовлений особливостями інтенсивної технології отримання продукції. Це - перегрупування, транспортування, пересування по конвеєру зі зміною раціону і мікроклімату, вакцинації, гіподинамія. Комплексні несприятливі впливи можуть викликати одночасно ураження кількох органів і систем, що ускладнює проведення діагностики та лікувально - профілактичних заходів, тому в боротьбі з хворобами незаразної етіології першорядне значення набувають комплексні системи планових заходів по збереженню здоров'я.

.3 Ефективність біохімічних досліджень в діагностиці захворювань свиней

Основними об’єктами клініко-біохімічних досліджень в діагностиці захворювань свиней здебільшого є біологічні рідини: кров, плазма, сироватка, лімфа, рідше - інші рідини внутрішніх середовищ організму (спинномозкова рідина та інше.); використовуються також екскрети, такі як сеча, кал, жовч, слина, шлунковий та кишковий сік, сім’яна рідина, молоко; шматочки тканини (біоптат), взяті прижиттєво під час хірургічних операцій або за допомогою спеціальних пристосувань.

Найчастіше матеріалом для клініко - лабораторних досліджень є кров і сеча. Для отримання результатів біохімічного аналізу, який би правильно відображав зміни в організмі, необхідно забезпечувати суворе дотримання правил забору проб біоматеріалу, належні умови його зберігання і транспортування до лабораторії.

Діагностичне значення результату біохімічного дослідження залежить від ступеня зв’язку досліджуваного параметра з патологічним процесом. Оскільки більшість біохімічних параметрів відображає вплив не одного, а декількох чинників, більшу частину змінених показників при біохімічних дослідженнях треба розглядати з позицій імовірного, багатофакторного підходу, а діагностичну цінність цих відхилень від норми для кожного виду патології розраховувати на підставі математичного аналізу значної кількості підтверджених випадків захворювання. При цьому слід враховувати величини діагностичної чутливості, специфічності, ефективності лабораторних тестів [2,25].

При біохімічному дослідженні сироватки крові у свиней визначаються наступні показники, що вказують на події, які відбуваються в організмі зміни: загальний білок, альбумін, глюкоза, тригліцеріди, холестерин, лужна фосфатаза, загальний білірубін, аспартатамінотрансфераза (АсАТ), аланінамінотрансфераза (АлАТ), сечовина, креатинін, кальцій, фосфор, хлориди, натрій, магній, що особливо важливо при виявленні відхилень у початкових стадіях захворювань, коли клінічних проявів ще немає.

Відповідність рівня білкового харчування біологічним потребам організму свиней проводиться за концентрації загального білка, вмісту сечовини, альбуміну у сироватці крові. Необхідно врахувати, що за рівнем загального білка не можна оцінити рівень харчування, так як цей показник може змінюватися під впливом багатьох чинників, що не відносяться безпосередньо до протеїнового харчування, але характерних для деяких порушень обміну речовин і функції печінки [2,25].

В організмі свиней спостерігається тісний зв'язок між мінеральним, білковим, вуглеводним, жировим і вітамінним обмінами. При зсуві однієї з ланок обміну речовин порушується будь - який інший.

Наприклад кетоз - синдром, який спостерігають при багатьох патологічних процесах у свиней. Він характеризується порушенням процесів обміну білків, вуглеводів, ліпідів і підвищеним вмістом кетонових тіл (ацетон, ацетоуксусна, бета - оксимасляна кислоти) та інших недоокислених продуктів обміну в крові, сечі, молоці. При цьому при біохімічному дослідженні у крові спостерігається збільшення вмісту кетонових тіл, зокрема ацетону (до 30 мг%), амінокислот, сечовини (до 200 мг%), піровиноградної, молочної кислот (до 3,7 і 15 мг%), знижений вміст цукру (до 25 мг%), білків (до 6,5 %), лейкоцитів, гемоглобіну [26,29].

Для виявлення нестачі протеїну в раціоні визначається концентрація альбумінів у сироватці крові. Визначення відповідності кількості сирого протеїну в раціоні біологічним потребам організму свиней проводиться і по концентрації сечовини в сироватці крові. Поряд з визначенням концентрації сечовини в крові рекомендують визначати і концентрацію креатиніну. Креатинін утворюється в результаті обмінних процесів в м'язової тканини і виділяється з організму нирками. На відміну від сечовини, його концентрація в крові не залежить від кількості одержуваного з їжею білка [26,29].

Основним показником метаболізму вуглеводів служить концентрація цукру в крові, головним чином глюкози.

При гіпоглікемії поросят, яка настає від зменшення вмісту глюкози в крові і характеризується розладом обміну речовин, гіпотермією, судомами і смертю. Вміст глюкози і глікогену в крові зменшується до 40 і 15 мг/100 мл (2,2 і 0,8 ммоль/л), а рівень молочної і піровіноградної кислот підвищується відповідно до 20-100 і 3 мг/100 мл (2,22-11,0 ммоль/л і 340 мкмоль/л), у здорових 9-11 і 0,6-1,3 мг/100 мл (1,0-1,4 ммоль/л і 68-148 мкмоль/л) [40].

Гіперглікемія - підвищений вміст цукру в крові. Відзначається в фізіологічних умовах після прийому кормів, в яких багато легкозасвоюваних вуглеводів, при посиленій м'язовій діяльності під час перегрупувань, транспортування, збуджень, наркозу. Патологічна гіперглікемія найчастіше є показником недостатності інсулярного апарату та захворювання на цукровий діабет. При цьому із - за недостатнього утворення інсуліну збільшується вироблення глюкози з амінокислот, жирів [26,29].

Забезпечення продуктивності свиней достатньою кількістю макро - та мікроелементів сприяє підвищенню їх продуктивності, поліпшення відтворювальної здатності та збереженню здоров'я тварин. Для оцінки збалансованості мінерального живлення необхідно використовувати показники вмісту загального кальцію і неорганічного фосфору в сироватці крові. Кальцій є незамінним компонентом скелета і зубів, він необхідний для нормального функціонування нервової тканини, впливає на ефективність гормонів, бере участь у перетворенні протромбіну в тромбін при згортанні крові і підтримує нормальні умови в клітинах для створення біоелектричного потенціалу на клітинній поверхні, необхідного для протеолітичної дії трипсину. Фосфор є компонентом нуклеїнових кислот і різних фосфопротеїдів, ферментів та інших речовин, буферною речовиною крові, а також акумулятором і джерелом енергії (макроергічні фосфати), посередником при гормональної регуляції. Оптимальне відношення кальцію до фосфору 2:1 [40].

Недолік кальцію в раціоні найчастіше поєднується з дефіцитом фосфору і вітаміну D. При цьому молодняк хворіє на рахіт: порушуються процеси мінералізації кісток, сповільнюються ріст, розвиток, викривляються хребет, ребра і трубчасті кістки. Дефіцит кальцію у дорослих тварин викликає остеомаляцію. При цьому в крові свиней знижений рівень кальцію (до 2,5 мг%), лимонної кислоти, лужного резерву, підвищена активність лужної фосфатази (в 2-4 рази). Надлишок кальцію зустрічається рідко (при споживанні великої кількості бобових трав, бурякової гички, жому), але він особливо небезпечний для свиней, супроводжується зниженням продуктивності, відтворної здатності [40].

Нестача фосфору в раціоні і організмі веде у молодняку до рахіту, у дорослих тварин до остеомаляції. Проявляється збоченням апетиту, зниженням і припиненням росту, порушенням мінералізації кісток, відходом молодняку, зменшенням молочної продуктивності, відтворної здатності. В крові знижений вміст фосфору (до 2 мг%), різко зростає активність лужної фосфатази. Надлишок фосфору буває рідко (при передозуванні фосфатів у раціоні). Як і дефіцит кальцію, у молодняку він веде до рахіту, у дорослих тварин - до зниження продуктивності [2,25].

Остеодистрофія - розсмоктування кісткової тканини у дорослих свиней. Частіше реєструють при стійловому утриманні взимку, навесні, особливо в останній період вагітності і в перший період лактації. У крові при вмісті 8-14 мг% калію знижений рівень фосфору (до 2 мг%), порушено їх співвідношення (4:1), знижені лужний резерв (до 28-30 мл), ацидоз, вміст каротину, вітаміну А, білка, альбумінів, підвищена активність лужної фосфатази [2,25]. D - гіповітаміноз (рахіт) - це хронічне захворювання молодняку, зумовлене порушенням D - вітамінного і фосфорно - кальцієвого обміну, яке характеризується затриманням формування кісткової тканини та її кальцифікації з наступними функціональними змінами нервової, серцево - судинної, травної та дихальної систем. Поросята хворіють частіше, ніж молодняк інших видів сільськогосподарських тварин, особливо при інтенсивному рості. Частіше рахіт зустрічається у зимово - весняний період, а за умов промислового свинарства, коли тварини постійно утримуються в приміщеннях, - у будь - яку пору року. У свиней білої масті ознаки D -гіповітамінозу виявляють удвічі рідше, ніж з пігментованою шкірою [2,25]. Субклінічний рахіт є однією з частих проблем, що виникають при інтенсивному веденні свинарства.

За достатнього забезпечення супоросних свиноматок вітаміном D поросята мають достатній резерв його для попередження раннього рахіту. Хворіють, в основному, відлучені поросята і підсвинки.

Визначення метаболітів вітаміну D3 є складним, і тому для діагностики патології використовують непрямі методи: визначення вмісту загального кальцію, неорганічного фосфору та активності лужної фосфатази в сироватці крові. Інформативним при сумісному перебігу А - і D - гіповітамінозів є визначення лужної фосфатази в синовії. Максимальна активність лужної фосфатази сироватки крові у здорових поросят - 7 одиниць на 100 мл. На більш пізніх стадіях рахіту в сироватці крові знижується вміст загального кальцію до 1,7-2,25 ммоль/л проти 2,5-3,12 ммоль/л у нормі, неорганічний фосфор іноді збільшується до 2,5-3,0 ммоль/л проти норми 1,29-1,94 ммоль/л. Гіпофосфатемія настає за більш тяжкого перебігу хвороби - вміст фосфору становить 0,6-1,2 ммоль/л [2,25].

Магній входить до складу мінеральної частини кісток (близько 1,5% всіх мінеральних речовин кісток) та приймає участь в процесі м'язового скорочення, активує включення фосфору в його органічні сполуки, забезпечує природну резистентність організму.

Недостатнє надходження магнію з кормами або погане його засвоєння з кормів веде до зниження його рівня в сироватці крові (до 0,5-0,7 мг%, в нормі - 2,5 мг%) і розвитку тетанії [2,25].

Недолік цинку проявляється уповільненням росту, розвитку, втратою ваги, тварини порушені, швидко стомлюються, епідерміс потовщується, шкіра і слизові оболонки стають набряклими, у поросят ця хвороба називається «паракератоз». У дорослих тварин настає безпліддя. Надлишок кальцію в раціоні перешкоджає всмоктуванню цинку в шлунково - кишковому тракті і посилює його дефіцит в організмі, в крові рівень цинку падає до 50 мкг% (замість 450-500 мкг% у нормі) [2,25].

При нестачі марганцю наступають деструктивні зміни в кістках, печінки, органах репродуктивної системи - втрачається здатність до розмноження, затримується овуляція, порушується тічка, багато неплідні корови, молодняк народиться нежиттєздатним, у самців - атрофія сім'яників, дегенерація зародкового епітелію, агалактія, у крові вміст марганцю знижується до 2-5 мкг% (при 20-50 мкг% у нормі) [2,25].

Найбільш часто досліджуваними ферментами в плазмі (сироватці) крові є: лужна фосфатаза, аспартатамінотрансфераза (АсАТ), аланінамінотрансфераза (АлАТ). Лужна фосфатаза міститься в усіх органах і тканинах тварин, особливо багато її в кістковій тканині, печінці, слизовій оболонці кишечника. Активність лужної фосфатази в сироватці зростає зазвичай при захворюваннях кісток, що супроводжуються проліферацією остеобластів, і при ураженні печінки, особливо з явищами холестазу.

Аспартат - і аланінамінотрансферази (АСТ і АЛТ) відіграють важливу роль в обміні амінокислот. Аспартат - і аланінамінотрансферази виявляються у тварин у всіх органах і тканинах, але найбільша активність спостерігається в печінці, скелетних м'язах, міокарді. Тому дослідження цих ферментів проводиться зазвичай при захворюваннях печінки, серця, м'язів.

При токсичній дистрофії печінки поросят активність аланінової (АЛТ) та аспарагінової (АСТ) трансфераз збільшується відповідно до 50-200 і 80-150 од/мл (в нормі 5-25 і 10-35 од/мл) [2,25].

Основна ознака недостатності заліза в організмі всіх тварин - анемія внаслідок порушення синтезу гемоглобіну. У дорослих тварин зустрічається рідко, часто хворіють новонароджені поросята. Анемія може бути і при достатньому вмісті заліза, при дефіциті білка, вітамінів, міді, кобальту, надлишок молібдену або цинку в раціоні. Ознаки хвороби - блідість видимих слизових оболонок, пригнічення, млявість, зниження апетиту, росту продуктивності праці, підвищена стомлюваність, в крові знижено рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів [2,25].

Гіпопластична анемія у свиней характеризується зменшенням кількості еритроцитів та вмісту гемоглобіну або одного з цих показників в одиниці об’єму крові внаслідок порушення кровоутворення і кісткового гемопоезу, змінами обміну речовин, затримкою росту і зниженням резистентності. Вирішальне значення має визначення вмісту гемоглобіну в крові. Окрім визначення вмісту гемоглобіну і кількості еритроцитів, рекомендується визначати вміст заліза і трансферину в сироватці крові, загальну і латентну залізозв’язувальну здатність сироватки крові, коефіцієнт насичення трансферину залізом.

У хворих поросят на 9-12-й день життя уміст заліза в сироватці крові зменшується (13,1±0,32 мкмоль/л; у здорових - більше 19,5), а транспортного білка - трансферину - збільшується (до 8,95±0,25 г/л), внаслідок цього коефіцієнт насичення трансферину залізом зменшується в 3-3,5 рази (0,19±0,008). Природно, що протилежна спрямованість змін умісту заліза і трансферину зумовлює підвищення загальної залізозв’язувальної здатності сироватки крові (близько 70 мкмоль/л проти 40 у здорових). Оскільки залізозв’язувальна здатність сироватки крові зростає, а вміст заліза в ній зменшується, то збільшується ненасичена, або латентна, залізозв’язувальна здатність сироватки крові у 4-6 разів (56,8±2,34 мкмоль/л) [2,25].

Результати біохімічних досліджень є лише часткою відомостей про тварину, яка обстежується. Зважаючи на високу варіабельність фізіологічних і патологічних процесів, у клінічній діагностиці здебільшого не можна спиратися тільки на дані біохімічного дослідження. Проте тісний зв’язок біохімічних параметрів з найбільш важливими процесами метаболізму дозволяє в ряді випадків виявляти біохімічними методами ранні та приховані форми патології, що може істотно розширити можливості ранньої діагностики хвороб та патологічних станів.

Таким чином на сучасному етапі теоретичної і практичної ветеринарної медицини володіння лише клінічними, фізіологічними та патологоанатомічними показниками є недостатнім. Слід обов’язково опиратися на дані клініко - лабораторного дослідження різноманітного біологічного матеріалу від хворих тварин, що суттєво допомагає в уточненні патогенезу захворювання, розробці тестів ранньої діагностики, перевірці ефективності проведеної терапії [2,25].

патологія неінфекційний біохімічний хвороба

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

.1 Матеріал і методи досліджень

Дослідження проводилися в умовах приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» Синельниківського району Дніпропетровської області.

Дослідження проводили шляхом аналізу статистичної звітності ветеринарної та зоотехнічної служб господарства, а також власних досліджень протягом виробничої практики.

В процесі аналізу було вивчено дані з біохімічного обстеження крові поголів’я свиней, дані причин вибраковки і загибелі свиней за різними віковими групами, а також показники відтворної здатності свиноматок та дані з проценту вибраковки через дистрофію печінки і нирок поголів’я свиней в період з березня 2012 року по березень 2013 року.

Матеріалом експериментальних досліджень стали у першу чергу данні з показників аналізу крові (біохімічні показники), а також статистичні данні звітів господарства з загального стану поголів’я свиней.

Для визначення стану тварин проводили огляд свиней. Визначали габітус (зовнішній вигляд тварини, який дає змогу визначити загальний стан тварини, положення тіла в просторі, конституцію, вгодованість, будову тіла і темперамент), стан шкіри (колір, запах, еластичність, вологість, температуру і наявність можливих патологічних змін), слизових оболонок (колір, вологість, щільність і наявність нашарувань на слизових оболонках), стан органів дихання (дихальні рухи - частоту, тип, глибину і симетричність; верхніх дихальних шляхів - слизову оболонку носа, запах видихуваного повітря, додаткові пазухи, гортань, трахею, наявність та характер кашлю; огляд, пальпацію і аускультацію грудної клітки в ділянці легень), лімфатичних вузлів (розміри, форму, рухливість, болючість, місцеву температуру). При дослідженні серцево-судинної системи звертали увагу на наявність набряків. З'ясовували силу, ритм, локалізацію серцевого поштовху. Оглядом і пальпацією периферійних вен визначили їх наповнення, характер пульсу. При огляді тварин звертали увагу також на апетит.

Цифровий матеріал обробляли статистично з використанням програм Mikrosoft Offise - Mikrosoft Word і Mikrosoft Excel з обчисленням середнього арифметичного та середньої помилки.

2.2 Характеристика базового підприємства

Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) «Агро-Союз» розташовано за адресою: с. Майське, вул. Радгоспна, 5. Центральна садиба знаходиться за 25 кілометрів від районного центру м. Синельниково в північно-східній частині Синельниківського району і в 50 км від обласного центру Дніпропетровської області.

ПрАТ «Агро-Союз» - господарство молочно-зернового напряму. У 1996 році було створено акціонерне товариство закритого типу «Агро-Союз» як сільськогосподарський підрозділ корпорації «Агро-Союз».

Основним ресурсом з виробництва продукції в агропромисловому комплексі є земля. З метою підвищення економічної ефективності господарства проводився пошук, збір, аналіз, систематизація інформації про нові економічно доцільні технології виробництва.

З показників вмісту поживних речовин ґрунт господарства слабко забезпечений азотом, але високозабезпечений фосфором і калієм. Це одна з особливостей впливу на ґрунт оброблення його без перекидання шарів землі.

За вмістом мікроелементів ґрунт господарства має високий рівень міді, середній і високий - кобальту і марганцю, і низький - цинку. Вміст у ґрунті важких металів у 2-10 разів менший від допустимих норм. Не виявлено в ґрунті також залишків стійких пестицидів, а вміст радіонуклідів знаходиться на рівні фонового радіоактивного забруднення.

З метою підвищення родючості ґрунту, захисту його від факторів деградації, збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції, економії енергоресурсів і забезпечення екологічної безпеки навколишнього середовища в господарстві впроваджується ґрунтозахисна система землеробства.

Загальна земельна площа ПрАТ «Агро-Союз» складає 7480 га. Основним засобом виробництва зернових, кормових, технічних культур в аграрному секторі виробництва є сільськогосподарські угіддя. Вони становлять 97,8 % від загальної кількості земельних ресурсів. Структурними складовими сільськогосподарських угідь є рілля, що слугує для аграрно-технічних засобів та пасовищ. Рілля складає 95,8 % від загальної площі сільськогосподарських угідь. За останній час загальна площа ріллі збільшилась на 1,1 % за рахунок приєднання до господарства пайових земель жителів селища Майське та інших населених пунктів.

Пасовища складають 6,3 % від загальної кількості сільськогосподарських угідь та використовуються з метою проведення активного моціону сільськогосподарських тварин та птиці, а також з метою забезпечення громадського тваринництва зеленою масою та виробництва інших кормових культур. Загальна площа кормових культур складає 30,8 % від загального об’єму сільськогосподарських угідь. Господарство забезпечує власну потребу в концентрованих кормах за рахунок зернових. Площа зернового клину становить 58-59,2 %.

У 2001 році була встановлена електронна метеорологічна станція AD CON, що автоматично фіксує кожні 15 хвилин дані про температуру і вологість повітря і ґрунту, опади, сонячну інсоляцію, швидкість і напрям вітру, визначає розу вітрів і автоматично передає ці дані на центральний комп’ютер, де акумулюється й обробляється вся інформація.

У відділі рослинництва є такі основні напрями діяльності: вирощування високоякісного посівного матеріалу; вирощування товарного зерна; своєчасна заготівля кормів; надання послуг іншим підрозділам; ведення щорічної науково-дослідної діяльності для адаптації і постійного удосконалення елементів світових технологій у сільському господарстві;

Найголовнішим у рослинництві ПрАТ «Агро-Союз» є впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з розширеним відтворенням родючості ґрунту і поступовим переходом на ґрунтозахисне та енергозберігаюче землеробство на основі нульової технології обробки ґрунту з основами біологічного землеробства - No-till. За останні роки агрономічною службою господарства розширений видовий набір озимих культур, що вирощуються на зерно. Коливання частки кормових культур у структурі посівних площ обумовлено збільшенням поголів’я тварин, що за останні 6 років постійно зростає. Забезпечення такої кількості тварин необхідною кількістю високоякісних кормів відбувається завдяки підвищенню врожайності кормових культур, зміні їхнього видового складу і, що дуже важливо, застосуванню сучасних технологій заготівлі.

Основними кормовими культурами в ПрАТ «Агро-Союз» є багаторічні трави (люцерна, еспарцет, козлятник); силосна кукурудза; соя; ярові й озимі однорічні трави; суміш культур озиме тритікале + озима віка, овес + віка, горох + овес.

Галузь рослинництва забезпечує ПрАТ «Агро-Союз» кормами рослинного походження, а також зерновими та технічними культурами, тобто дає сировину харчовій та переробній промисловості. Структура посівних площ ПрАТ «Агро-Союз» представлена в табл.1.

Фахівці господарства вважають, що і на сьогодні структура посівних площ не є оптимальної, тому робота з її удосконалення ще продовжується.

Аналізуючи дані табл.1, слід відзначити, що основними видами культур, які культивуються в господарстві, є зернові, в тому числі озимі та ярові , що займають площу 44,15 %.

В господарстві вирощують зернобобові і технічні культури, площа яких складає 17,7 % від загальної. 32,2 % всієї ріллі виділено для вирощування кормових культур, які забезпечують галузь сировиною. Серед кормових культур основну масу займає кукурудза на силос, люцерна, а також суміш бобово-злакових та злакових культур.

Таблиця 1

Структура земельних угідь ПрАТ «Агро-Союз»

Галузь рослинництва забезпечує громадське тваринництво кормовими ресурсами за рахунок власного виробництва. Основними видами кормів являються концентровані, грубі, соковиті та корми тваринного походження. Після збирання злакових культур заготовлюється солома.

Аналіз забезпечення громадського тваринництва кормовими ресурсами представлено в табл.2.

Таблиця 2

Структура посівних площ ПрАТ «Агро-Союз»

У господарстві за рахунок власного виробництва вирощуються кормові культури на силос, сінаж, зернові культури для виробництва концентратів.

В цілому по основним кормовим ресурсам господарство забезпечує себе на 150 %.

В ПрАТ «Агро-Союз» план заготівлі кормів визначається з урахуванням піврічного запасу. Заготівля кормів кожної культури відбувається в стислий термін. З цією метою підприємство забезпечене повним парком машин. Для скошування, валкування і прямого комбайнування - комбайни «Jaguar 840» і «Mammut 7800 SF». Для консервування зеленої маси кормових культур у спеціальних силосних мішках використовується комбайн «Ag-Bag», а для тюкування сіна - прес-підбирач NH-688 фірми «New holland».

Під час консервації сільськогосподарських культур використовуються бактеріальні закваски. За добу при високій організації роботи комбайном «Ag-Bag» консервується до однієї тисячі тонн високоякісних кормів. Для транспортування сіна в господарстві застосовуються тюковози «Moriss».

Фахівці складають раціон годівлі тварин, для кожної групи тварин окремо. Годівля здійснюється на основі складання однотипного, збалансованого раціону з кормових столів. Тварини мають вільний доступ до їжі і води. Повноцінна годівля високопродуктивних корів визначається не тільки правильно підібраним раціоном, але і фактором організації роботи і контролем за раціоном. При цьому враховуються такі параметри: вологість раціону, споживання і пережовування, фізична структура раціону, якість питної води, консистенція екскрементів. Фахівці відділу рослинництва в лабораторії ведуть постійний контроль за якістю кормів, що заготовлюються.

Велика рогата худоба.

Поповнення власного стада високоякісною племінною худобою голштинської породи корів здійснюється завдяки імпорту поголів’я, а також за рахунок ремонтного молодняку. Тварини проходять карантин протягом 2 місяців. Після закінчення терміну карантину корів готують до отелення, а телиць - до запліднення шляхом синхронізації статевого циклу. Завдяки цьому відсоток отримання телят за перше запліднення в корів 50-60%, у телиць 60-70%. Використовується індивідуальний підбір і закріплення биків за допомогою системи «Interbull». Для ранньої діагностики тільності використовується УЗІ-діагностика. За 2-3 тижні до отелення корови переводяться на раціон, наближений до раціону ранньої лактації, до нього вводиться вітамін Е разом із селеном. Впродовж 6-8 годин корові надається можливість отелитися самій. При такому підході 95% корів теляться самостійно. Дослідження молока проводять раз на місяць за допомогою приладу «Combi Foss» за такими показниками: % жиру; білок; соматичні клітки; сечовина; казеїн; лактоза; суха речовина.

За допомогою лабораторних досліджень молока:

1.      Контролюються процеси травлення і засвоєння поживних речовин;

2.      Проводять оцінку генетичного потенціалу жирно- і білковомолочності;

.        Є можливість діагностувати субклінічні мастити за вмістом соматичних клітин.

Для задоволення головних потреб тварин зроблена реконструкція вже існуючих ферм і побудовані сучасний корівник і телятник на 600 тварин кожний. У керуванні молочним стадом в ПрАТ «Агро-Союз» використовується комп’ютерна програма «Dairy COM-305». Програма забезпечує інформацією (звіти, графіки, діаграми), що необхідна фахівцям для контролю за станом стада і прийняття управлінських рішень. Структура поголів’я і продуктивність сільськогосподарських тварин наведено в табл.3.

Таблиця 3

Структура поголів’я і продуктивність сільськогосподарських тварин в ПрАТ «Агро-Союз»

Показник	2010	2011	2012
Велика рогата худоба,всього у т. ч. корів	2575 650	2400 830	2600 900
Свині, всього  у т. ч. свиноматки	1250 110	3761 140	12000 1200
Страуси, всього	155	342	938
Корів на 100 га угідь, гол.	15	8	12
Виробництво яловичини на 100 га с.-г., ц	42	27	35
Виробництво м’яса свиней на 100 га ріллі, ц	5	15	25
Виробництво молока великої рогатої худоби на 100 га с.-г., ц	375	511	598
Витрати кормів, ц к. од.: на 1 ц молока на 1 ц приросту великої рогатої худоби на 1 ц приросту свиней	1 10,1 7,8	0,73 14,3 8,8	0,75 14,0 7,0 Страусівництво. В галузі тваринництва з’явився нетрадиційний напрямок діяльності сільського господарства - страусівництво. В грудні 2000 року в ПрАТ «Агро-Союз» на страусиний комплекс було завезено із Голландії 12 чорних африканських страусів. У 2006 р. в модельному сільськогосподарському підприємстві Корпорації в 70 км від м. Дніпропетровська в степовій зоні України була побудована племінна ферма, де в даний час утримуються 440 південноафриканських чорних і блакитношиїх страусів-виробників (країна походження ПАР та Голландія). До складу промислового страусівництва входять такі ферми та комплекси: племінна ферма; інкубаційний комплекс; комплекс вирощування молодняку; товарна ферма; бойня. Напрямок діяльності цієї галузі націлений на отримання наступної продукції страусівництва: інкубаційні та товарні яйця; добовий молодняк; товарні страуси; племінні страуси; страусине м’ясо та субпродукти. Свинарство. В ПрАТ « Агро-Союз» за основу взята технологія групового утримання свиней на глибокій підстилці в дугоподібних тентових ангарах. Використання ангарів дозволяє швидко збільшити поголів’я з мінімальними інвестиціями. Ангари використовуються стандартні, розміром 33,5х11,6 м. У бічних стінках передбачені вентиляційні прорізи, що у холодний період закриваються дерев’яними щитами. В обох кінцях ангару знаходяться тентові ворота, що піднімаються та опускаються за допомогою системи блоків. Годівниці бункерного типу, вони забезпечують цілодобовий доступ свиней до корму. На кормовому столі встановлені дві автоматичні групові поїлки. Інша частина ангару не має покриття і заповнюється солом’яною підстилкою. В міру забруднення в ангар додається нова порція підстилки. Ангари не опалюються, температура усередині приміщення в зимовий період залишається на 5-10°С вище температури зовні. На свинокомплексі введений мануальний метод взяття сперми кнурів. Ця технологія досить давно використовується за кордоном, але мало відома в Україні. У лабораторії проводиться оцінювання якості сперми і підготовка спермопродукції до запліднення. Для розведення сперми використовується середовище «Плішко». Свиноматки містяться групами в цеху відтворення. На сьогоднішній день на базі ПрАТ функціонує 4 свиноферми СПК «Романівський», який являється репродуктором, а також 3 відгодівельні комплекси: с.Нове, та 2 в с.Жовтневе. Трудові ресурси господарства, виробництво та реалізація продукції. Ефективність сільськогосподарського виробництва залежить від рівня кваліфікації та ефективності використання трудових ресурсів. Одним з основних завдань сільськогосподарського виробництва є найбільш повне використання трудових ресурсів і підвищення продуктивності праці. Трудові ресурси ПрАТ «Агро-Союз» розподіляються між основними галузями агропромислового виробництва. Основна частина їх задіяна в таких галузях, як механізація, рослинництво, тваринництво та адміністративні ресурси. Наявність та використання трудових ресурсів в ПрАТ «Агро-Союз» наведено в табл.4. Таблиця 4 Трудові ресурси ПрАТ «Агро-Союз» Показники 2010 2011 2012 Середньорічна чисельність постійних працівників, усього, 580 600 610 з них обслуговують тваринництво, всього 152 166 166 у т.ч.: молочне стадо 30 57 47  свинарство 11 15 17 страусівництво 7 15 17 У господарстві чисельність постійних працівників постійно збільшується. Результати виробництва продукції оцінюються за об’ємом валової продукції та вартістю витрат праці на одиницю продукції. Дані з виробництва валової продукції і продуктивності праці представлено в табл.5. Таблиця 5 Валова продукція і продуктивність праці у тваринництві ПрАТ «Агро-Союз» Показник 2010 2011 2012 Вироблено молока, ц 33254 63984 79671 Приріст живої маси, ц великої рогатої худоби 1880 2485 5116 Приріст живої маси, ц свиней 1090 1691 2100 Реалізовано, ц молока 30734 61150 76050 Реалізовано, ц яловичини 3500 6431 1986 Товарність молока, % 92 95 95 Валова продукція тваринництва, тис. грн. 1528 1826 5197 Затрати праці тис. чол.- рік. У т.ч. в тваринництві 1010 277 900 163 1040 208 Виробництво валової продукції тваринництва на одного середньорічного працівника, грн. 9858 15220 17560 Затрати праці чол.- рік: на 1 ц. молока на 1 ц. приросту великої рогатої худоби на 1 ц. приросту свиней 51 31,8 - - 2,1 15,4 25,3 - 1,5 15,3 24 - .3 Результати власних досліджень та їх аналіз . Поширеність хвороб внутрішніх органів свиней. З аналізу статистичної звітності ветеринарної служби господарства, а також на підставі власних досліджень були отримані результати співвідношення захворювання на внутрішні хвороби до загальної кількості поголів’я свиней за піддослідний період (таблиця 6). Таблиця 6 Поширеність внутрішніх хвороб (%) від загального поголів’я в 2012-2013 рр. в умовах ПрАТ «Агро-Союз» Захворювання 2012 рік 2013 рік весна літо осінь Зима Гемолітична хвороба новонароджених 0,39% 0,31% 0,45% 0,31% Гіпопластична анемія поросят 3,1% 2,4% 2,5% 2,7% D - гіповітаміноз 2,3% 0,6% 1,1% 2,5% Бронхопневмонія 1,42% 1,25% 4,8% 9,7% Гастроентерит 3,8% 7,6% 5,5% 2,9% Гепатити і гепатози 8,6% 5,3% 6,1% 8,2% При цьому за весь проаналізований період з загальної кількості обстеженого поголів’я (4264,75 ± 301,625) найчастіше реєструвалась анемія свиней (112,75 ± 5,25). D - гіповітаміноз найбільше був розповсюджений у зимово - весняний період, а гастроентерит та диспепсія у літній період (рисунок 1). Рисунок 1 - Динаміка сезонного коливання захворювань на неінфекційні внутрішні хвороби свиней за піддослідний період 2. Поширеність післязабійних змін внутрішніх органів. Таблиця 7- Данні з вибраковки через дистрофію внутрішніх органів (печінки і нирок) свиней в умовах ПрАТ «Агро-Союз» за піддослідний період 2012 рік 2013 рік Середній показник вибраковки за піддослідний період Причина вибраковки весна літо осінь зима (М ± m) Загальна кількість забитих свиней у т.ч. свиноматок свиней на відгодівлі Вибраковка внутрішніх органів: Печінки нирок легень ШКТ . Клініко-біохімічні показники основних технологічних груп свиней. Таблиця 8 Клініко-біохімічні показники основних технологічних груп свиней № Показники Дорощування Відкорм Лактуючі свиноматки Супоросні свиноматки Норма 1 Загальний білок, г/л 60,0 63,2 81,0 71,8 79,0-89,0 2 Альбуміни, г/л 36,2 38,2 34,0 35,2 28,0-45,0 3 Глобуліни, г/л 23,8 25,0 47,0 36,6 33,0-45,0 4 Сечовина, ммоль/л 3,02 6,5 7,8 8,3 3,57-10,7 5 Креатинін, мкмоль/л 67,8 71,4 103,0 70,2 140-240 6 АСТ, Од/л 91,4 149,2 205,0 205,8 32-84 7 АЛТ, Од/л 62,0 88,8 101,0 104,2 31-58 8 Лужна фосфатаза, Од/л 39,4 137,8 196,8 212,8 60-190 9 Глюкоза, ммоль/л 6,5 5,4 7,2 5,72 4,72-8,33 10 Кальцій, ммоль/л 2,4 2,9 2,6 2,6 1,90-2,90 11 Неорганічний фосфор, ммоль/л 2,4 3,04 3,7 3,04 1,29-1,94 Проаналізувавши біохімічні показники крові було виявлено, що при підозрі на гіпопластичну анемію у обстежених поросят спостерігалось зниження гемоглобіну до 81 ± 5,3 г/л (при нормі 90-120 г/л) та заліза до 13,2 ± 0,34 мкмоль/л (при нормі 19,5 мкмоль/л); при підозрі на D - гіповітаміноз спостерігалося зниження вмісту кальцію до 1,7 ± 0,21 ммоль/л (при нормі 2,2-3,0 ммоль/л) та підвищення вмісту фосфору неорганічного до 1,45 ± 0,82 ммоль/л (при нормі 0,9-1,4 ммоль/л); при підозрі на токсичну дистрофію печінки спостерігалися зміни в активності аспартатамінотрансферази до 3,5 ± 0,3 ммоль/л´год (при нормі 0,3-0,75 ммоль/л´год) та аланінамінотрансферази до 1,5 ± 0,42 (при нормі 0,25-0,65 ммоль/л´год). 2.4 Розрахунок економічної ефективності На першому етапі нами проводилося визначення економічного збитку, що спричиняється неінфекційними внутрішніми хворобами свиней у господарстві ПрАТ «Агро - Союз». 1. Збиток від загибелі, вимушеного забою, знищення тварин (З1) розраховують як різницю між вартістю тварин в закупівельних цінах і грошовою виручкою від реалізації продуктів забою за формулою: З1 = М · Ж · Ц - Вф , де М - кількість загиблих, вимушено забитих, знищених тварин, гол.; Ж - середня жива маса однієї тварини, кг; Ц - закупівельна ціна одиниці продукції, грн.; Вф - виручка від реалізації продуктів забою, трупної сировини, грн. У нашому випадку З1 = 209 · 40 · 25,5 - 113500 = 99680 грн. 2. Збиток від загибелі, вимушеного забою, знищення молодняку (З1) визначають за формулою: З2=М· (Вп+Сп+Т·Ц)-Вф де М- кількість загиблих, вимушено забитих поросят, гол; Вп - вартість приплоду при народженні, грн.; Сп - середньодобовий приріст живої маси, кг; Т - вік загиблої, вимушено забитої тварини, дні; Ц - закупівельна ціна одиниці продукції, грн. У нашому випадку З2= 72 · (122 + 0,620 + 17 · 25,5) - 35213 = 4827,64 3. Збиток від зниження продуктивності тварин внаслідок їх захворювання (З3) визначають за формулою: З3 = М · (Взд - Вхв) · Т · Ц , де М - кількість хворих тварин, гол.; Взд і Вхв - середньодобова кількість продукції (молока, м’яса, яєць) одержана відповідно від здорових та хворих тварин в розрахунку на 1 голову, кг; Т - тривалість спостереження за зміною продуктивності тварин (період карантину, неблагополуччя, хвороби), дні; Ц - закупівельна ціна одиниці продукції, грн. У нашому випадку З3 = 1146 · (45 - 28) · 21 · 25,5 = 10432611 грн. 4. Збиток від недоодержання приплоду внаслідок перехворювання та яловості маток (З4) визначають за формулою: З4 = (Кн · Рв - Нф) · Вп , де Кн - коефіцієнт народжуваності, прийнятий за плановим показником; Рв - можливий контингент маток для розплоду за видами тварин, гол.; Нф - фактична кількість народжених телят, поросят, ягнят, гол.; Вп - умовна вартість однієї голови приплоду, грн. Вартість приплоду при народженні встановлюють за вартістю основної продукції, одержаної за рахунок кормів, витрачених на утворення приплоду, за формулами: Вт = 3,61 · Ц Вп = 1,97 ·Ц : Пп Вя = 0,84 · Ц : Пя Вл = 80 · Скд , де Вт, Вп, Вя, Вл - вартість відповідно теляти, поросяти, ягняти, лошати при народженні, грн.; ,61 - кількість молока, яку можна одержати за рахунок кормів, що витрачаються на утворення приплоду однієї корови молочних порід, ц; ,97 - кількість приросту маси свині, яку можна одержати за рахунок кормів, що витрачаються на утворення приплоду основної свиноматки, ц; ,84 - кількість шерсті, яку можна одержати за рахунок кормів, що витрачаються на утворення приплоду вівцематки шерстних порід, кг; Ц - ціна одиниці продукції, грн.; Пп - вихід поросят на основну свиноматку, гол.; Пя - вихід ягнят на вівцематку, гол.; - число коне-діб, що дорівнює витратам кормів на утворення приплоду кобили; Скд - собівартість коне-дня, грн. У нашому випадку З4 = (0,6 · 2313 - 1087) · (1,97 · 25,5: 10,5) = 1439,03 грн. 5. Збиток від втрати племінної цінності тварин (З5) визначають за формулою: З5 = Мв · (Цп - Цв) , де Мв - кількість тварин, що втратили племінну цінність, гол.; Цп і Цв - середня ціна реалізації відповідно племінних та тих тварин, які втратили племінну цінність, грн. У нашому випадку З5 = 196 · (22205 - 15032) = 1405908 грн. 6. Збиток від зниження якості продукції, одержаної від перехворілих, вимушено забитих, загиблих тварин (З6) визначають за формулою: З6 = Вр · (Цзд - Цхв) , де Вр - кількість реалізованої продукції зниженої якості, кг, шт; Цзд і Цхв - ціни реалізації одиниці продукції, одержаної відповідно від здорових і хворих тварин, грн. У нашому випадку З6 = 10450 · (45 - 32) = 135850 грн. 7. Збиток від бракування уражених туш, органів та сировини (З7) визначають за формулою: З7 = Пв · Ц - Ді , де Пв - кількість вибракованої продукції та сировини, кг; Ц - державна закупівельна ціна продукції та сировини середньої якості, грн.; Ді - вартість продукції чи сировини, отриманих після переробки, грн. У нашому випадку З7 = 9405 · 28,54 - 180328,3 = 88090,4 грн. 8. Загальна сума економічного збитку, обумовленого тією чи іншою хворобою (З), визначається як сума всіх видів збитків: З = 12168406,07 грн. На другому етапі нами проводилося визначення економічної ефективності ветеринарних заходів, що проводилися у господарстві ПрАТ «Агро - Союз». 1. Коефіцієнт летальності (Кл) встановлюють діленням числа загиблих тварин на число захворілих: Кл = М : Мз , де М - кількість загиблих, вимушено забитих, знищених тварин, гол.; Мз - число захворілих тварин, гол. У нашому випадку Кл = 281 : 1146 = 0,25 Питому величину економічного збитку, спричиненого захворюванням, на одну захворілу тварину (Кзб), визначали розділивши загальну суму складових частин економічного збитку на число захворілих тварин: Кзб = З : Мз , де З - загальна сума економічного збитку, грн.; Мз - число захворілих тварин, гол. У нашому випадку Кзб = 12168406,07: 1146 = 10618,15 грн 2. Економічний збиток, попереджений в окремому господарстві внаслідок профілактики та ліквідації хвороб тварин (Пз1), визначають за формулою: Пз1 = Мсг · Кз1 · Кзб - З , де Мсг - загальне поголів’я сприйнятливих до хвороби тварин, гол.; Кз1 - коефіцієнт можливого захворювання тварин в неблагополучних гуртах; Кзб - питома величина економічного збитку в розрахунку на одну захворілу тварину, грн.; З - фактичний економічний збиток в господарстві, грн. У нашому випадку Пз1 = 6218 · 12,5 · 565006,28 - 12168406,07= 43902944707 грн. 3. Економічний збиток, попереджений в господарстві внаслідок проведення лікувальних заходів (Пз2), визначають за формулою: Пз2 = Мл · Кл · Ж · Ц - З , де Мл - кількість тварин, яких лікували, гол.; Кл - коефіцієнт летальності; Ж - середня жива маса однієї тварини, кг; Ц - закупівельна ціна одиниці продукції, грн.; З - фактичний економічний збиток в господарстві, грн. У нашому випадку Пз2 = 1146 · 0,25 · 50 · 25,5 - 12168406,07 = 11803118,57 грн. 4. Економічний ефект, одержаний внаслідок здійснення профілактичних, оздоровчих і лікувальних заходів (Ее), визначають за формулою: Ее = Пз - Вв , де Пз - попереджений економічний збиток, грн.; Вв - витрати на ветеринарні заходи, грн. У нашому випадку Ее = 43902944707 - 384569 = 43902560138 грн. 5. Економічний ефект від проведення профілактичних оздоровчих заходів і лікувальних заходів на одну гривню витрат (Егрн), визначають за формулою: Егрн = Ее : Вв , де Ее - загальний економічний ефект, одержаний внаслідок здійснення профілактичних, оздоровчих і лікувальних заходів, грн.; Вв - витрати на ветеринарні заходи, грн. У нашому випадку Егрн = 43902560138 : 384569 = 114160,42 грн. 3. ОХОРОНА ПРАЦІ У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ 3.1 Аналіз стану охорони праці у ПрАТ «Агро-Союз» Охорона праці - це система законодавчих актів, організаційних, соціально - економічних, гігієнічних, механічних та лікувально-профілактичних заходів, що спрямовані на створення безпечних умов праці та працездатності людини в процесі її трудової діяльності. Основні положення з охорони праці в Україні встановлені й регламентуються конституцією України, кодексом законів про працю, законом "Про охорону праці", а також розробленими на їх основі і відповідно до них нормативно - правовими актами. Складовими охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія, і безпека застосування різних технічних засобів на виробничих процесах і сільському господарстві. Трудове законодавство регламентується Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом України "Про охорону праці". Конституційне право громадян нашої держави на охорону життя й здоров'я у процесі трудової діяльності відображене у законі України "Про охорону праці", прийнятого Верховною Радою України 21.11.2002 р. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від форми власності і виду їх діяльності, на всіх працюючих, незалежно від посади та рівня кваліфікації. Метою охорони праці є зниження та ліквідація виробничого травматизму і професійних захворювань на основі заходів, які забезпечують безпеку праці. Згідно положення "Про роботу по охороні праці і техніці безпеки на підприємствах, в організаціях і в установах" відповідальність за охорону праці і техніку безпеки, з дотриманням діючого Законодавства в покладена на керівника установи, а контроль за виконанням вимог з охорони праці, направлених на зниження виробничого травматизму і захворюваності у господарстві, здійснює інженер з охорони праці і техніки безпеки. Складовими частинами охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія та безпека застосування різних технічних засобів на виробничих процесах у сільському господарстві. Дія закону розповсюджується на всі підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності та видів їх діяльності. У ПрАТ «Агро - Союз» питанню охорони праці приділяється належна увага. З усіма новоприбулими співробітниками проводять вступний інструктаж, направлений на безпеку роботи із тваринами. Всі питання з охорони праці регулюються на підставі колективного договору. У колективному договорі, сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів [17]. В обов’язки керівництва входить розробка перспективних, річних планів про покращення умов праці і оперативний контроль за станом охорони праці. Інструктажі по техніці безпеки і навчання проводять згідно «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці НПАОП 0.00 - 4.12 - 05». З усіма особами, яких приймають на роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи, і з прибулими у відрядження з інших організацій, а також із студентами, які проходять виробничу практику, проводять вступний інструктаж. На робочому місці проводять первинний інструктаж з усіма без винятку особами, яких вперше беруть на роботу, переведеними з інших робіт, відрядженими, учнями і студентами, що прибули на навчання або практику, з іншими працівниками, які будуть виконувати нову для них роботу. Проведення інструктажу на робочому місці реєструють у спеціальному журналі. Через 6 місяців після первинного інструктажу на робочому місці незалежно від кваліфікації, стажу роботи працівники проходять повторний інструктаж за програмою інструктажу на робочому місці з реєстрацією у відповідному журналі. Позаплановий інструктаж проводять у разі порушення вимог безпеки, які призвели або можуть призвести до травм. Цільовий інструктаж проводять з працюючими, що виконують разові роботи, не пов’язані з прямими обов’язками за спеціальністю. Первинний інструктаж на робочому місці, повторний, позаплановий і цільовий проводить безпосередній керівник робіт. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах [17]. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України [17]. Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я [17].  Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.  Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників: за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці; за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки. У ПрАТ «Агро - Союз» є обов’язковим щорічним заходом, згідно НПАОП 0.03-4.02 - 94. Працівників підприємства, що мають контакти з забійними тваринами і продуктами забою свиней допускають до роботи лише після проходження медичного огляду і наявності санітарної книжки. Працівники підприємства один раз на два роки отримують спецодяг (гумові чоботи, халат, фартух, фуфайка), а також мило і рушник, згідно НПАОП 0.00 - 4.01 - 09. Дуже велика увага приділяється профілактиці виробничого травматизму. Щомісячно проводять збори у виробничому підрозділі. Проводять аналіз роботи, розглядають заяви на покращення умов роботи, щоб уникнути виробничого травматизму. Один раз на рік створюється комісія, яка здійснює контроль служби охорони праці у ПрАТ «Агро - Союз». Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності. у ПрАТ «Агро - Союз» атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використана сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Планування та фінансування робіт з охорони праці Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці - одна з провідних функцій управління охорони праці. Планування робіт по охороні праці буває: 1.      Перспективним (на тривалий термін); .        Поточним (на рік); .        Оперативним (на квартал, місяць, декаду). До перспективних планів належить комплексний план покращення умов праці і санітарно-оздоровчих заходів. Таке планування, як правило, розраховане на термін від 2 до 5 років. Поточні плани передбачають реалізацію заходів із покращення умов праці, створення кращих умов на підприємстві. Оперативні плани складаються для швидкого виправлення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха. Фінансування робіт з охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавних, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Отримання високоякісного м'яса багато в чому залежить від санітарного стану забійного пункту, інструменту, який використовується для забою свиней, розбирання туш та іншого інвентарю. Дезінфекцію у ПрАТ «Агро - Союз» проводять дезінфікуючими розчинами (гіпохлорид натрію або кальцію). Також використовують засіб ДПМ-2 для санітарної обробки, ножів та сокир у вигляді гарячих 0,5% та холодних 1% розчинів. Це забезпечує високий рівень чистоти робочих поверхонь і отримання високоякісного м'яса. Правила безпеки при роботі зі свинями. Кнури-виробники можуть вкусити або збити з ніг людину, буває часто розлюченими, тому проти них застосовують індивідуальні засобі захисту: відра з холодною водою або брандспойти з пожежними кранами облити розлюченого кнура) а також дерев'яні щити з ручкою розміром 1 5х 1 5м - на щит кнур не кидається.  Ці засоби повинні перебувати в місцях їх утримання, прогулянки або злучки. Містять в індивідуальних станках з гратчастими перегородками висотою 1,4 мм з висувними або поворотними годівницями щоб при закладці корму кнур не міг вкусити. Для ветеринарної обробки (вакцинації) поросят поміщають у верстати И.А.Троицкого, схожого на козла для розпилювання дров з дощечками вгорі для опори тулуб і защемлення ніг. Дорослих свиней фіксують мотузяними петлями закрутками або щипцями за верхню щелепу. При розподілі груп поросят або відлученні їх від свиноматок потрібно користуватися шлюзами перегородками а при масових обробках свиней - запобіжними алюмінієвими циліндрами навколо ніг підв'язаними до поясу. При огляді і лікуванні поросят-сисунів свиноматку треба виганяти для годування або відгороджувати шлюзами, не ловити їх за її присутності. Зважувати свиней потрібно на вагах огороджених захисним бар'єром [18]. Досліджуючи хворих тварин потрібно дотримуватися правил техніки безпеки та особистої гігієни. Для дослідження тваринного або для надання їй допомоги необхідно підготуватися, зокрема, надіти зручний чистий одяг і взуття, захистити голову, оглянути руки (вони повинні бути чистими і без травм шкіри). Потрібно створити такі умови, щоб виключити можливість травмування тварин і людей під час дослідження, поруч не повинно бути сторонніх. Але, бажано, щоб у тварини був її власник, той, хто її доглядає і знає вдачу, умови утримання та догляду[18]. Слід пам'ятати, що від однієї хворої тварини людина через одяг, інструменти, руки може перенести збудника хвороби на іншу тварину або заразитися сама. Тому, руки перед і після дослідження миють з милом або в дезінфікуючому розчині, шапочки, косинки, інструменти стерилізують кип'ятінням. Розрізняють прийоми поводження з тваринами: підхід, фіксація, приборкання і повалення. Кожний вид тварин потребує особливого, індивідуального підходу та поводження з ними. Підходити до тварини спокійно, впевнено, голосом привернути її увагу до себе, заспокоїти: велика рогата худоба чешуть під нижньою щелепою, коней - під гривою, в області лопатки або крупа, свиней - під черево, собак і кішок погладжують між вухами і по спині. Поводитися з твариною необхідно м'яко, недопустимі грубі окрики, різкі рухи, побої, тому що це викликає захисну реакцію на неї. Не рекомендується сідати і опускатися на коліна біля хворої великої тварину, оскільки вона може раптово впасти на землю (при болях у животі або при втраті рівноваги тощо). Необхідно досліджувати так, щоб тварина бачила або відчувала рухи рук, особливо в області задньої частини тіла. Зручніше досліджувати тварин, зафіксованих у спеціальних станках, а при проведенні складних операцій застосовують їх повалення, загальне знеболювання (наркоз) або місцевий, іноді викликають нерухомість (параліч поперечносмугастих м'язів) [18]. 3.2 Організація пожежної безпеки Організація пожежної безпеки здійснюється на підставі нормативно правових актів з охорони праці, нормативних актів з пожежної безпеки, Державних стандартів України, Державних будівельних норм та інших керівних документів затверджених наказами МНС України, Міністерства праці та соціальної політики України, інших відомств. У ПрАТ «Агро - Союз» дотримуються протипожежного режиму. За останні роки відсутні випадки пожеж. Відповідальність за виконання протипожежних заходів покладена на відповідальних по охороні праці. На всіх виробничих і адміністративних спорудах встановлено блискавковідвідні прилади. На території ПрАТ «Агро-Союз» є пожежні гідранти. Біля кожного приміщення укомплектовані пожежні щити з необхідним інвентарем. В приміщеннях вивішені відповідні положення і правила пожежної безпеки, схеми евакуації тварин та людей з приміщень на випадок пожежі. Ведуться роз'яснювальні роботи про міри протипожежної безпеки. Існують наглядні посібники, плакати, які завжди нагадують про міри протипожежної безпеки. 3.3 Екологічна експертиза Екологічна експертиза - це система комплексної екологічної оцінки господарської та іншої діяльності, яка може зараз чи в майбутньому прямо (чи посередньо негативно вплинути на стан навколишнього середовища). До основних законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища відноситься Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991р, та прийнятий 9 лютого 1995 року Закон України «Про екологічну експертизу». Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь. Завданнями законодавства про охорону навколишнього природного середовища є: регулювання відносин у галузі охорони природи; використання і відтворення природних ресурсів; забезпечення екологічної безпеки; запобігання і ліквідація негативного впливу господарської діяльності; збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною[19]. У багатьох промислових центрах України концентрація шкідливих газів у повітрі перевищує допустиму норму в десятки разів, нераціональне використання земельних ресурсів призводить до деградації ґрунтів, внаслідок чого великі площі землі виводяться із сільськогосподарського обороту. З іншого боку, згубно діючи на природні ресурси, людина насамперед шкодить собі і майбутнім поколінням. Адже радіоактивне середовище, насичення продуктів харчування пестицидами, нітратами, радіонуклідами не могло не позначитись на здоров'ї людей і тварин. В результаті - численні інфекційні захворювання, захворювання пов'язані із порушенням обміну речовин, злоякісні пухлини тощо. Ферми ПрАТ «Агро - Союз» побудовані з урахуванням рози вітрів та розташування поверхневих вод. Виробнича зона майже огороджена. При аналізі екологічної обстановки необхідно відмітити: . На території ферм ПрАТ «Агро-Союз» є в наявності дезбар'єри і санпропускники, які заправляються регулярно дезрозчинами. . В господарстві є захисні смуги із зелених насаджень, що перешкоджає розповсюдженню шкідливих газів і мікроорганізмів за територію ферми. . Санітарні дні проводяться регулярно. . Технологія зберігання і використання гною не порушується. 5. Знезараження трупів проводиться в біотермічній ямі. . Стічні води очищають механічним або біологічним методом. Таким чином можна зробити висновок, що у ПрАТ «Агро-Союз» до організації охорони навколишнього природного середовища відносяться з відповідальністю. ВИСНОВКИ У період проведення досліджень були вивчені та проаналізовані основні проблеми незаразної патології у свинарстві, вплив факторів утримання і технології годівлі на розвиток патологічних станів у свиней, поглиблено теоретичне обґрунтування ефективності біохімічних досліджень в діагностиці захворювань свиней. В процесі досліджень було проаналізовано результати біохімічних досліджень крові використаних для діагностики неінфекційних внутрішніх захворювань поголів’я свиней. Також був проведений аналіз причин вибраковки і загибелі свиней за різними віковими групами, проаналізовані показники відтворної здатності свиноматок (кількість поросят, кількість опоросів, молочність або маса гнізда при відлученні, % перегулів, % абортів і їх термін, % вибраковки свиноматок за опоросами), а також данні з проценту вибраковки через показники (дистрофія) внутрішніх органів (печінки і нирок). При цьому за весь проаналізований період з загальної кількості обстеженого поголів’я (4264,75 ± 301,625) найчастіше реєструвалась анемія свиней (112,75 ± 5,25). D - гіповітаміноз найбільше був розповсюджений у зимово-весняний період, а гастроентерит та диспепсія у літній період. Проаналізувавши біохімічні показники крові було виявлено, що при підозрі на гіпопластичну анемію у обстежених поросят спостерігалось зниження гемоглобіну до 81 ± 5,3 г/л (при нормі 90-120 г/л) та заліза до 13,2 ± 0,34 мкмоль/л (при нормі 19,5 мкмоль/л); при підозрі на D - гіповітаміноз спостерігалося зниження вмісту кальцію до 1,7 ± 0,21 ммоль/л (при нормі 2,2-3,0 ммоль/л) та підвищення вмісту фосфору неорганічного до 1,45 ± 0,82 ммоль/л (при нормі 0,9-1,4 ммоль/л); при підозрі на токсичну дистрофію печінки спостерігалися зміни в активності аспартатамінотрансферази до 3,5 ± 0,3 ммоль/л´год (при нормі 0,3-0,75 ммоль/л´год) та аланінамінотрансферази до 1,5 ± 0,42 (при нормі 0,25-0,65 ммоль/л´год). Загалом проаналізувавши данні з вимушеної вибраковки поголів’я свиней в умовах ПрАТ «Агро - Союз» за піддослідний період можна зробити висновок, що частіше за все цьому виду вибраковки піддавалися свині з запальними процесами всіх видів (52 ±7,5) та хворі на незаразні внутрішні хвороби свині, профілактика та лікування яких були неефективними (59,25 ±13,75). Було також проведене визначення економічного збитку, що спричиняється неінфекційними внутрішніми хворобами свиней у господарстві ПрАТ «Агро-Союз», а також визначення економічної ефективності ветеринарних заходів, що проводилися у господарстві ПрАТ «Агро - Союз» за піддослідний період. Результати проведених досліджень можуть бути використані для діагностики, лікування і профілактики неінфекційних внутрішніх захворювань свиней. ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1.  Агапова Е.М. Проблемы перехода на интенсивное ведение свиноводства в регионах Украины / Е.М. Агапова, И.В. Кистол, Ю.И. Кононенко // Вісник Сумського національного аграрного університету. - Суми, 2002. - Вип. 6. - С. 242-244. 2.      Антонов Б.И. Лабораторные исследования в ветеринарии: биохимические и микологические / Б.И. Антонов, Т.Ф. Яковлева, В.И. Дерябина. - М.: Агропромиздат. - 1991. - С. 8-9. .        Басовський М.З. Розведення сільськогосподарських тварин / М. З. Басовський , В.П. Буркат, Б.Г. Вінничук. - Біла Церква: БДАУ, 1995. - 399 с. .        Березовський М. Вирівняність гнізд свиноматок і збереження підсисних поросят / М. Березовський, Д. Ломако // Тваринництво України. - 2006. - № 6. - С. 12-13. .        Бірта Г.О. Ветеринарно-санітарні заходи у господарствах по виробництву продукції свинарства / Г.О. Бірта / Ефективне тваринництво - 2008. - № 2. - С. 34-36. .        Болезни молодняка с/х животных: Справочник / В.П. Литвин, В.И. Береза, В.Г. Скибицкий и др. - К.: Урожай, 1992 .        Вербицький П.І. Довідник лікаря ветеринарної медицини / П.І. Вербицький, П.П. Достоєвський, В.О. Бусол та ін.; За ред. П.І. Вербицького, П.П. Достоєвського. - К.: Урожай, 2004. - 1280 с. .        Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва [Текст] / В.І. Хоменко, В.М. Ковбасенко, М.К. Оксамитний [ та ін.]. - К.: Сільгоспосвіта, 1995. - 716 с. .        Волощук, В.М. Сучасна технологія виробництва свинини та перспективи її вдосконалення / В. М. Волощук, В. О. Іванов // Таврійський науковий вісник. - Херсон, 2006. - Випуск 43. - С. 75-79. .        Гильман З. Д. Свиноводство и технология производства свинины / З.Д. Гильман. - Минск: Урожай. - 1995.- 365 с. 11.    Гнатюк, С. Применение новых систем содержания в свиноводстве / С. Гнатюк // Свиноводство. - 2003. - №3. .        Дерезина Т.Н. Комплексное лечение поросят, больных субклиническим рахитом/Т.Н. Дерезина//Ветеринарная патология.-2003.-№2.-с.80 .        Дерезина Т.Н. Особенности диагностики субклинического рахита у поросят/Т.Н., Д.В. Камчатный//Ветеринарная патология.-2003.№2.-с.81 .        Емельянов В.В. Клинико-морфологическая характеристика острого токсического гепатита у поросят-отъемышей / В.В. Емельянов, М.С. Жаков, Л.Е. Снапковский / Ученые записки Витебской госуд. акад. вет. медицины. - Т. 38, ч. 2. - Витебск, 2002. - С. 113-117. 15.    Закон України "Про ветеринарну медицину" від 15.11.01 № 2775-III. .        Закон України "Про вилучення з обігу, переробки, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2000 № 1393 - XIV . 17.    Закон України «Про охорону праці» (нова редакція зі змінами та доповненням станом на 1 квітня 2005 року) - Київ, Основа - 2007 р. - 52 с. 18.    Запобігання аварійності і травматизму в сільському господарстві / С.Д. Лехман, В.І. Рубльов, Б.І. Рябцев - К. Урожай , 1993 р. - 270 с. 19.    Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища. - К.: Урожай, 1994, Том. 1 - 182 с. 20.    Іваницький М. Патоморфологічна діагностика токсичної дистрофії печінки поросят / М. Іваницький / Вет. медицина України. - 2003. - № 7. - С. 30-31. .        Карпуть И.М. Иммунология и иммунопатология болезней молодняка. / И.М. Карпуть, М.Г. / - Минск, 1993. - 288 с. .        Карпуть И.М. Незаразные болезни молодняка / И.М.Карпуть, Ф.Ф.Порохов, С.С. Абрамов и др.; Под ред. И.М.Карпутя. - Минск: Ураджай, 1989. - 240 с. 23.    Карпуть И.М., Диагностика и профилактика алиментарной анемии поросят / И.М. Карпуть, М.Г. Николадзе / Ветеринария. - 2003. - № 4. - С. 34-37. .        Курдеко А.П. Совершенствование лечебно - профилактических мероприятий при желудочно - кишечных заболеваниях поросят в условиях промышленных комплексов // Вет. медицина Беларуси. - 2001. - № 2. - С. 33-34. .        Лабораторные исследования в ветеринарии / Под ред. Б.И.Антонова. -М.: Агропромиздат, 1991. - 287 с. .        Левченко В.І. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І.Левченко, В.В.Влізло, І.П.Кондрахін та ін.; За ред. В.І.Левченка і В.Л.Галяса. - Біла Церква, 2002. - 400 с. .        Левченко В.І. Внутрішні хвороби тварин / В.І.Левченко, І.П.Кондрахін, М.О.Судаков та ін.; За ред. В.І.Левченка. - Біла Церква, 1999. - Ч. 1.- 376 с. .        Левченко В.І. Внутрішні хвороби тварин / В.І.Левченко, І.П.Кондрахін, В.В.Влізло та ін.; За ред. В.І.Левченка. - Біла Церква, 2001. - Ч. 2.- 544 с. .        Левченко В.І. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка. - Біла Церква, 2004. - 608 с. .        Литвин В.П. Факторні хвороби сільськогосподарських тварин / В.П. Литвин, Л.В. Олійник, Л.Є.Корнієнко та ін.; За ред. В.П.Литвина, Л.Є.Корнієнка. - К.: Аграрна наука, 2002. - 400 с. .        Лоза, А. Тенденции развития свиноводства в Украине / А. Лоза //Сборник Докладов Международной конференции «Возможности и перспективы альтернативного свиноводства» 7-10 декабря . - 2005 г. - С. 24-29. 32.    Повод М.Г. Альтернативні технології виробництва свинини та їх ефективність в умовах степу України / М. Г. Повод // Таврійський науковий вісник.- Херсон, 2006. - Випуск 44. - С. 109-114. .        Про стан тваринництва та створення сприятливих умов для розвитку галузі / Міністерство аграрної політики України, Україн. Акад. аграр. наук: Наказ від 25 травня 2004 року, № 161/37 // Агроінком. - 2004. - № 5-6. - С.8-13. 34.    Свиноводство Украины, история и современность / В.И. Герасимов, Д.И. Барановский, Е.В. Пронь, В.М. Нагаевич // Збірник наукових праць ХДЗВА «Підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин». -Харків, 2005. - Т.15. - С. 173-178. 35.    Севрюк И.З. Диарея молодняка и ее профилактика в промышленном животноводстве // Вет. медицина Беларуси. - 2001. - № 4; 2002. - № 1. - С. 6-9. .        Сенько А.В. Рекомендации по диагностике, лечению и профилактике токсических поражений печени у молодняка свиней / А.В. Сенько, А.П. Курдеко, В.А. Телепнев, В.В. Емельянов. - Витебск, 2001. - 33 с. .        Сенько А.В. Способы лечения поросят при болезнях желудка, кишечника и печени // Ученые записки Витеб. госуд. акад. вет. медицины. - Витебск, 2000. - Т. 36, ч. 2. - С. 126-129. .        Сидоркин В. Болезни свиней / В. Сидоркин В. Гавриш, А. Егунова, С. Убираев. Под общей редакцией В.А. Сидоркина. - М.ООО „Аквариум - принт ”, 2007 - 325 с. .        Хвороби поросят в спеціалізованих господарствах / В.І. Левченко, В.П. Заярнюк, І.В. Папченко та ін. - Біла Церква, 1994. - 62 с. .        Шевченко В.І/ В.І. Шевченко, М.О. Судаков, Й.Л. Мельник та ін. За ред. Шевченко В.І. Клінічна діагностика хвороб тварин - К.: Урожай, 1995 - 152 с. ДОДАТОК 1 Біохімічні показники крові свиней (відгодівля) № Показники Результати Норма 1 2 3 4 5 1 Загальний білок, г/л 68,0 60,0 70,0 58,0 60,0 79,0-89,0 2 Альбуміни, г/л 37,0 35,0 43,0 39,0 37,0 28,0-45,0 3 Глобуліни, г/л 31,0 25,0 27,0 19,0 23,0 33,0-45,0 4 Сечовина, ммоль/л 8,3 7,3 8,7 4,8 3,7 3,57-10,7 5 Креатинін, мкмоль/л 84,0 94,0 80,0 72,0 27,0 140-240 6 АСТ, Од/л 76,0 80,0 116,0 79,0 395,0 32-84 7 АЛТ, Од/л 64,0 54,0 51,0 65,0 210,0 31-58 8 Лужна фосфатаза, Од/л 134,0 102,0 132,0 188,0 133,0 60-190 9 Глюкоза, ммоль/л 4,77 6,32 6,26 5,95 4,03 4,72-8,33 10 Кальцій, ммоль/л 2,98 2,68 2,97 3,06 2,83 1,90-2,90 11 Неорганічний фосфор, ммоль/л 3,20 2,60 3,60 2,90 2,90 1,29-1,94 ДОДАТОК 2 Біохімічні показники крові свиней (дорощування) № Показники Результати Норма 1 2 3 4 5 1 Загальний білок, г/л 55,0 61,0 81,0 58,0 45,0 79,0-89,0 2 Альбуміни, г/л 33,0 35,0 41,0 34,0 38,0 28,0-45,0 3 Глобуліни, г/л 22,0 26,0 40,0 24,0 7,0 33,0-45,0 4 Сечовина, ммоль/л 2,5 1,2 3,1 4,3 4,0 3,57-10,7 5 Креатинін, мкмоль/л 78,0 73,0 84,0 62,0 42,0 140-240 6 АСТ, Од/л 86,0 68,0 136,0 64,0 103,0 32-84 7 АЛТ, Од/л 47,0 48,0 81,0 55,0 79,0 31-58 8 Лужна фосфатаза, Од/л 25,0 31,0 38,0 38,0 65,0 60-190 9 Глюкоза, ммоль/л 6,69 4,08 7,19 6,94 7,52 4,72-8,33 10 Кальцій, ммоль/л 2,16 2,23 2,95 2,34 2,16 1,90-2,90 11 Неорганічний фосфор, ммоль/л 2,50 2,00 2,90 2,30 2,50 1,29-1,94 ДОДАТОК 3 Біохімічні показники крові лактуючих свиноматок № Показники Результати Норма 1 2 3 4 5 1 Загальний білок, г/л 77,0 84,0 78,0 97,0 69,0 79,0-89,0 2 Альбуміни, г/л 32,0 33,0 36,0 36,0 33,0 28,0-45,0 3 Глобуліни, г/л 45,0 51,0 42,0 61,0 36,0 33,0-45,0 4 Сечовина, ммоль/л 6,6 7,1 8,5 9,4 7,6 3,57-10,7 Креатинін, мкмоль/л 101,0 106,0 112,0 96,0 100,0 140-240 6 АСТ, Од/л 188,0 186,0 200,0 282,0 169,0 32-84 7 АЛТ, Од/л 77,0 87,0 93,0 161,0 90,0 31-58 8 Лужна фосфатаза, Од/л 163,0 133,0 197,0 208,0 283,0 60-190 9 Глюкоза, ммоль/л 8,66 5,76 8,90 7,65 5,20 4,72-8,33 10 Кальцій, ммоль/л 2,49 2,47 2,78 3,05 2,41 1,90-2,90 11 Неорганічний фосфор, ммоль/л 3,50 3,60 3,70 4,30 3,50 1,29-1,94 ДОДАТОК 4 Біохімічні показники крові супоросних свиноматок № Показники Результати Норма 1 2 3 4 5 1 Загальний білок, г/л 73,0 70,0 71,0 67,0 78,0 79,0-89,0 2 Альбуміни, г/л 34,0 33,0 34,0 37,0 38,0 28,0-45,0 3 Глобуліни, г/л 39,0 37,0 37,0 30,0 40,0 33,0-45,0 4 Сечовина, ммоль/л 8,0 9,8 8,6 7,4 8,1 3,57-10,7 5 Креатинін, мкмоль/л 85,0 83,0 61,0 81,0 41,0 140-240 6 АСТ, Од/л 231,0 169,0 163,0 189,0 277,0 32-84 7 АЛТ, Од/л 112,0 93,0 89,0 95,0 132,0 31-58 8 Лужна фосфатаза, Од/л 181,0 201,0 213,0 214,0 255,0 60-190 9 Глюкоза, ммоль/л 3,18 4,44 9,47 4,09 7,42 4,72-8,33 10 Кальцій, ммоль/л 2,58 2,34 2,49 2,70 2,87 1,90-2,90 11 Неорганічний фосфор, ммоль/л 3,20 2,70 3,40 2,50 3,40 1,29-1,94 Похожие работы на - Ефективність клініко-біохімічної діагностики захворювань свиней в умовах ПрАТ 'Агро-Союз' Синельниківського району Дніпропетровської області   онтроль за ефективн ?стю метод?в ф?зичноњ реаб?л?тац?њ в л?куванн? захворювань... СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе коном?чна ефективн ?сть виробництва картопл? та шл¤хи њњ п?двищенн¤ СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе плив стилю кер?вництва на ефективн ?сть управл?нн¤ СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе изначенн¤ та анал?з фактор?в, що впливають на ефективн ?сть маркетинговоњ... СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе нтегральна ефективн ?сть д?¤льност? СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе ... ун?ф?кац?¤ та сертиф?кац?¤ продукц?њ та њх економ?чна ефективн ?сть СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе ритер?њ оц?нки ефективност? менеджменту орган?зац?њ СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Нужна качественная работа без плагиата? Другие дипломные работы по сельскому хозяйству Не нашли материал для своей работы? Поможем написать уникальную работу Без плагиата! Узнайте © 2003 - 2022 «Библиофонд» Обратная связь Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности Полная версия Помощь по учебным работам Консультация по курсовой работе Консультация по дипломной работе ВКР Консультация по реферату Консультация по отчетам о практике