Сутність та ефективність використання основних засобів

Сутність та ефективність використання основних засобів

Вступ

Будь-яка господарська діяльність потребує наявності та комбінації ресурсів. При створенні підприємства власні або запозичені кошти його засновників інвестуються в придбання засобів виробництва, необхідних для здійснення діяльності. Проте процес виробництва передбачає взаємодію як засобів виробництва, так і безпосередньо праці людей, тобто залучення і використання всіх видів економічних ресурсів.

В економічній теорії економічні ресурси поділяються на дві великі групи:

матеріальні - земля (дарові блага природи) і капітал (виготовлені виробничі знаряддя, що є результатом попередньої праці);

людські - праця та підприємницький хист.

На рівні підприємства матеріальні ресурси, які використовуються як засоби виробництва, зважаючи на їх неоднорідність класифікують із виокремленням засобів праці та предметів праці. Кошти, вкладені в засоби праці, становлять основні засоби підприємства. Кошти, авансовані в предмети праці, разом із залишками грошей на рахунку підприємства, називаються оборотними засобами.

У момент заснування підприємства можливе спрямування капіталу ще в одному напрямку - на придбання ліцензій для здійснення господарської діяльності, прав користування земельними ділянками, товарними знаками, винаходами тощо. Капітал, інвестований у зазначені нематеріальні об’єкти, становитиме нематеріальні активи підприємства.

Серед суттєвих відмінностей основних і оборотних засобів - різне матеріальне наповнення, роль у процесі виробництва, характер та швидкість обороту, методи відшкодування вартості та способи відтворення. Основний капітал - це активи, розраховані на використання їх підприємством протягом тривалого періоду. Основний капітал авансується в процес виробництва на тривалий час, його не доводиться відновлювати раніше, ніж після закінчення такого, можливо, багаторічного періоду. Оборотний капітал - найбільш рухома частина активів підприємства, яка становить активи, які за умов нормальної господарської діяльності змінюють свою форму протягом відносно короткого періоду (меншого за рік або операційний цикл).

Основні засоби переносять на продукцію протягом одного операційного циклу лише частину своєї вартості. Незважаючи на зношування, вони продовжують функціонувати в процесі виробництва і тільки через більш-менш тривалі проміжки часу, не так часто, як оборотні засоби, мають заміщуватися в натуральній формі. Оборотні засоби, які вступають у процес виробництва, переносять на продукцію всю свою вартість в міру споживання, і для того, щоб процес виробництв тривав безперервно, вони мають постійно заміщуватися в натуральній формі. Тобто з економічного погляду основна відмінність основного капіталу від оборотного у способі перенесення втіленої вартості на вартість кінцевого продукту.

Метою обраної теми роботи є вивчення і дослідження процесу формування та використання основних засобів підприємства в сучасних ринкових умовах.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що вартість основних засобів складає майже 60% від всього початкового інвестиційного капіталу, що спрямовується на відкриття фірми чи підприємства. Зважаючи на проблеми інвестиційного ринку України взагалі, а також на фоні світової фінансової кризи, можна зробити висновки про те, що придбання нових основних засобів в найближчий період для невеликих підприємств буде проблематичним.

основний засіб вартісний бухгалтерський

1. Теоретичні основи використання основних засобів

Створення підприємства потребує інвестування значної частини капіталу в довгострокові матеріальні активи, які фізично існують, виконують роль засобів праці, становлять основу виробничої потужності підприємства і називаються основними засобами. Звісно, можна здійснювати діяльність на орендованих площах і потужностях, що не потребує значних інвестицій на момент започаткування бізнесу. Проте більшість виробничих підприємств, сподіваючись на отримання майбутніх економічних вигід від використання довгострокових активів, формують власні основні засоби. При цьому вони мають усвідомити, що капітал, інвестований у подібні активи, відволікається від обороту на досить тривалий строк.

Основні засоби - це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь в процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами (як амортизаційні відрахування) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Основні засоби - це довгострокові активи, якими підприємство володіє тривалий час із метою продовження та здійснення своєї діяльності, а не для перепродажу.

Основні засоби у формі засобів виробництва функціонують як чинники праці доти, доки зберігають свою споживчу форму, в якій вони вступають в процес виробництва. Засоби праці утримує тривалий час у сфері виробництва їхня функція - за допомогою засобів праці протягом певного періоду виготовляється продукція. Інвестування капіталу в засоби праці тривалий час забезпечує отримання доходу.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва, або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально - культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Так, ступінь зносу основних засобів у 2007 році в Україні становив 49,3%, із них у промисловості - 53,8%, сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві - 51,1%, будівництві - 48,5% (табл.1.1)

Таблиця 1.1 Основні засоби за видами економічної діяльності в Україні впродовж 2006-2007 рр

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1.       земельні ділянки;

2.      капітальні витрати на покращення земель (іригація, осушення, збагачення та інші поліпшення землі);

.        будівлі, споруди та передавальні пристрої;

.        машини й устаткування;

.        транспортні засоби;

.        інструменти, прилади, інвентар;

.        робоча і продуктивна худоба;

.        багаторічні насадження;

.        інші основні засоби.

Необхідність поділу основних засобів на групи зумовлена тим, що за своїм економічним змістом основні засоби однорідні, але водночас вони різні за виробничо-технічним призначенням і часом відтворення. Чим довговічніший засіб праці, тим повільніше він зношується, тим довше передає свою вартість продукції, яку виготовляє. До однієї класифікаційної групи з метою зручності нарахування амортизації відносять основні засоби, які мають однаковий строк та інтенсивність експлуатації.

Серед основних виробничих засобів виділяють активну і пасивну частини. До активної частини належать основні засоби, які безпосередньо діють на предмети праці (наприклад, устаткування, інструменти. Пристрої та прилади вимірювання тощо). Основні елементи активної частини визначають величину виробничої потужності підприємства, технічний рівень виробництва та продуктивності праці.

До пасивної частини належать основні засоби, які створюють умови для здійснення процесу виробництва і забезпечують його нормальне функціонування (наприклад, будівлі і споруди). Як правило, строк експлуатації об’єктів активної частини основних засобів коротший за відповідний показник за об’єктами пасивної частини. Тому. За інших рівних умов, інвестуючи капітал переважно в пасивну частину основних засобів, підприємець не очікує на швидке його відшкодування. З цієї причини для ведення бізнесу застосовуються орендовані будівлі та приміщення, що не передбачає відволікання з обороту значних коштів і заморожування їх на тривалий строк. У цьому разі у складі основних засобів переважає активна частина.

З метою наочного зображення сукупності основних засобів підприємства і зручності аналізу їх складу застосовується категорія структури. Структура основних засобів - це співвідношення між вартістю окремих груп основних засобів та їх загальною вартістю, виражене у відсотках.

Первісна вартість основних засобів підприємства в 2008 році подана в таблиці 1.2. Визначимо структуру і проаналізуємо її динаміку.

Таблиця 1.2. Склад і структура основних засобів підприємства в 2008 році

Як свідчать дані таблиці 1.2, найбільшу частку в структурі основних засобів підприємства - 69,6% за станом на кінець 2008 року становлять будівлі і споруди. Протягом звітного періоду в структурі основних засобів підприємства відбулися незначні зміни: на 0,8 (3,6-2,8) відсоткового пункта зросла частка інструментів, приладів та інвентарю; на 1,5 (22,4-23,9) відсоткового пункта зменшилась частка машин та устаткування.

Категорія структури характеризує внутрішню будову і зв'язок складових певної сукупності величин (наприклад, основних засобів, доходів, витрат) і застосовується в економіці для відображення і здійснення економічного аналізу цієї сукупності. Структура основних засобів визначає темпи повернення основного капіталу, інвестованого в підприємство. Чим більша частка пасивних елементів основних засобів у її складі, тим на довший строк повернення основного капіталу має розраховувати підприємець. Особливості структури основних засобів зумовлені специфікою галузі економіки, до якої належить підприємство, метою підприємницької діяльності, характером процесу відтворення основних засобів, методикою їх оцінки тощо.

У податковому обліку основні засоби класифікуються за групами, поданими нижче:

. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

. Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні й електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

. Будь-які інші основні засоби які не увійшли до гру 1,2 і 4 (у тому числі технологічне устаткування).

. Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів.

Облік балансової вартості основних засобів групи, які підпадають під визначення групи 1, здійснюється за кожним окремим об’єктом та в цілому за групою. Облік балансової вартості основних засобів 2,3,4 груп здійснюється за сукупною балансовою вартістю відповідної групи.

Власник підприємства або потенційний інвестор отримує у разі потреби інформацію про вартість необоротних активів, у тому числі, основних засобів, з балансу підприємства та приміток до фінансової звітності.

У балансі підприємства основні засоби відображаються за первісною і залишковими вартостями. Якщо виникає потреба у здійсненні переоцінки основних засобів, то вони можуть обліковуватися за відновною вартістю.

З метою визначення загальної суми необоротних активів підприємства, аналізу структури та ефективності використання основних засобів, формування поточних витрат і розрахунків фінансових результатів діяльності здійснюють оцінку основних засобів, використовуючи такі види вартості (таблиця 1.3):

·        первісна (до переоцінки);

·        залишкова (до переоцінки);

·        відновна (переоцінена);

·        залишкова відновна (переоцінена);

·        ліквідаційна;

·        справедлива.

Таблиця 1.3 Формування вартості основних засобів

На момент створення підприємства оцінка його основних засобів проводиться за первісною вартістю. Первісна вартість - це вартість, за якою основні засоби зараховуються на баланс підприємства в момент їх придбання. Величина первісної вартості характеризує сукупні витрати підприємства на придбання об’єкта основних засобів. Саме ця вартість вважається поточною ринковою вартістю активу на момент його придбання. Вона не змінюється через якісь ринкові обставини, а залишається у фінансовій звітності постійною протягом усього строку корисного використання активу, доки не здійснюється переоцінка. На основі величини первісної вартості визначається вартість основних засобів, яка підлягає амортизації.

Для придбаних за гроші основних засобів повна первісна вартість складається з таких елементів:

-    сум, сплачених постачальникам активів;

-        витрат на доставку об’єктів основних засобів;

         вартості будівельно-монтажних робіт;

         витрат на монтаж об’єктів основних засобів;

         ввізного мита;

         витрат на страхування ризиків доставки об’єктів основних засобів;

         інших витрат, пов’язаних з доведенням об’єктів основних засобів до стану, придатного до використання.

Можливі варіанти формування первісної вартості основних засобів, отриманих у результаті інших операцій, наведені на рис.1.1.

Рис.1.1. Можливі варіанти формування первісної вартості основних засобів

Після деякого строку експлуатації основні засоби спрацьовуються. Їх оцінка за первісною вартістю на певний момент не відображає реальної вартості основних засобів. По-перше, на певний момент величина первісної вартості не враховує ступеня їх спрацювання, а по-друге, можливо, цінову ситуацію на ринку. Вирішення проблеми є оцінка основних засобів за залишковою вартістю (простою або відновною).

Залишкова вартість - вартість основних засобів з урахуванням ступеня їх спрацювання на певний момент часу. Визначається як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за фактичний період експлуатації основних засобів зносом (сумою амортизаційних відрахувань). За економічним змістом залишкова вартість характеризує величину невідшкодованої шляхом амортизації на певний момент часу вартості основних засобів і застосовується для оцінки (за умов відсутності інфляційних процесів в економічному середовищі) суми реальних необоротних активів підприємства, а також є їх поточною вартістю.

Відновна (переоцінена) вартість - це вартість відтворення об’єкта основних засобів у сучасних умовах. Виникає після переоцінки первісної вартості і вказує на суму коштів, необхідну для повної заміни об’єкта основних засобів. Після здійснення переоцінки основних засобів відновна вартість є базою для нарахування амортизації.

Залишкова відновна (залишкова переоцінена) вартість - це вартість, яка визначається шляхом переоцінки первісної залишкової вартості. Близька до реальної вартості основних засобів на певний момент часу. За умов наявності інфляційних процесів в економічному середовищі застосовується для об’єктивної оцінки величини необоротних активів підприємства. У разі вимушеного продажу об’єкта основних засобів в інтересах підприємства продати його за ціною не меншою, ніж величина відновної залишкової вартості.

Правила переоцінки регламентовані державою. Згідно з бухгалтерським обліком підприємство може переоцінити об’єкт основних засобів за умов суттєвих відмінностей між його справедливою та залишковою вартістю.

У разі переоцінки одного об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх інших об’єктів групи основних засобів, до якої належить переоцінений об’єкт. Індекс переоцінки визначається як співвідношення справедливої вартості об’єкта ї його залишкової вартості.

Сума до оцінки залишкової вартості основних засобів включається до складу додаткового капіталу підприємства, а сума уцінки - до складу поточних витрат.

Ліквідаційна вартість - це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) об’єкта основних засобів після закінчення строку його корисного використання з вирахуванням очікуваних витрат, пов’язаних з ліквідацією (витрат на демонтаж, передачу або продаж).

Категорія ліквідаційної вартості використовується при обчисленні суми амортизаційних відрахувань за деякими системами амортизації, які застосовуються в бухгалтерському обліку. Якщо величину ліквідаційної вартості можна передбачити (спрогнозувати), то амортизувати слід різницю між первісною і ліквідаційною вартостями. Інколи витрати з ліквідації об’єкта основних засобів можуть дорівнювати очікуваній ліквідаційній вартості активу. Тому для багатьох довгострокових активів ліквідаційну вартість зовсім не визначають.

За економічним змістом ліквідаційна вартість характеризує частину первісної вартості основних засобів, яку планується відшкодувати не шляхом амортизації, а через отримання реальних грошей від продажу об’єкта основних засобів (або реалізації як брухту) після закінчення строку його корисного використання. Різниця між повною первісною і ліквідаційною вартістю вказує на вартість основних засобів, яка підлягає амортизації (в бухгалтерському обліку).

Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін об’єкта основних засобів у результаті операції між зацікавленими сторонами (рис. 1.2).

Рис.1.2. Формування справедливої вартості основних засобів

У податковому обліку застосовується поняття балансової вартості - величини залишкової (первісної чи відновної) вартості основних засобів, визначеної за правилами податкового обліку для нарахування амортизації.

2. Фінансово-економічна характеристика та ефективність використання основних засобів

2.1 Фінансово-економічна характеристика основних засобів

ТОВ „Берестівець» знаходиться за такою адресою: Черкаська область, Уманський район, село Берестівець.

Господарство знаходиться в Лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом і родючими ґрунтами. Напрям пануючих вітрів по періодам року змінюється: взимку панують переважно північно-західні вітри, а влітку - південно-східні.

Найвищі температури спостерігаються у літньо-осінній період (з червня по жовтень місяць). Середня температура за цей період становить 16, 6 °С, а сума активних температур за цей період всього - 2500-2900 °С. Безморозний період триває близько 160-175 днів, вегетаційний - 200-206 днів. Найнижчі температури припадають на зимово-весняний період. Сніговий покрив зимою становить 10-15 см., за відсутності його низькі температури призводять до часткового вимерзання озимих зернових і багаторічних трав.

Ґрунтові води залягають на глибину 10-15 см., тому основним джерелом зволоження рослин є атмосферні опади, які становлять близько 500-515 мм на рік.

ТОВ „Берестівець» розташоване на відстані 25 км до м. Умані і 200 км до обласного центру. По відношенню до основних місць збуту і покупців с/г продукції господарство розташоване досить непогано.

Господарство має таку організаційну структуру:

цех рослинництва;

цех тваринництва;

автопарк;

цех переробки.

Спеціалізація підприємства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції. Розвиток галузі і виробництво відповідної продукції визначають виробничий напрям сільського господарства.

Одним із показників, що визначають напрям спеціалізації є структура товарної продукції.

Таблиця 2.1 Структура товарної продукції ТОВ „Берестівець», Уманського району, Черкаської області.

Підприємство має зерново - технічний напрямок виробництва з добре розвинутим тваринництвом (свинарством і вівчарством). В структурі товарної продукції найбільшу питому вагу займають технічні, зернові та продукція тваринництва.

Землі, у власності ТОВ „Берестівець», мають переважно реградовані чорноземи, які вирізняються своєю родючістю. Проаналізуємо більш детально склад земельних угідь на основі наступної таблиці.

Таблиця 2.2. Склад і структура земельних угідь ТОВ „Берестівець», Уманського району, Черкаської області.

З 2008 року площа господарства почала зменшуватись. Одним із важливих ресурсів виробництва с/г продукції являються трудові ресурси, людський фактор. Від нього залежить як рівень, так і ефективність використання всіх інших ресурсів. Багатогалузева структура виробництва, постійні зміни погодних умов потребують від працівників сільського господарства високої кваліфікації професійної майстерності, відповідальності за доручену роботу та кінцеві результати.

Серед показників, які характеризують ефективність використання наявних трудових ресурсів є продуктивність праці - це здатність кожного конкретного працівника виробити за одиницю часу певну кількість продукції.

В процесі виробництва сільськогосподарської продукції, поряд з працею і землею, беруть участь засоби виробництва - засоби і предмети праці, які в грошовій формі складають виробничі фонди. Тому результати виробництва в значній мірі визначаються рівнем забезпеченості господарства виробничими фондами. І чим вища забезпеченість, раціональніша їх структура, тим вища продуктивність праці, нижча собівартість продукції, виший рівень рентабельності. Для аналізу розглянемо таблицю 2.3.

Таблиця 2.3. Наявність та ефективність використання ТОВ „Берестівець», Уманського району, Черкаської області.

Зміни, що відбулись по вихідним показникам аналогічним чином відбились і на результатах. В підприємстві відбувається нарощування ваги основних виробничих фондів. В 2010 році в порівнянні до 2008 року фондовіддача зросла на 196,2%. Фондозабезпеченість збільшилася на 184,53%. Проте в той же час фондовіддача знизилася на 65,38% і фондомісткість збільшилася на 33.4% за відповідний період, що безперечно є негативною тенденцією.

Таблиця 2.4 Основні економічні показники діяльності ТОВ „Берестівець», Уманського району, Черкаської області

Характеризуючи діяльність господарства на основі даних таблиці 2.4, ми можемо сказати, що в 2010 році підприємство спрацювало на багато краще, ніж в 2008 році. Про це свідчить прибуток, що збільшився на 394 тис. грн. і становить 3382 тис. грн., проте рівень рентабельності знизився на 55%.

.2 Показники стану та ефективності використання основних засобів

Завдання основних засобів полягає у вивченні їх динаміки, структури, визначенні рівня забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання. Аналіз повинен дати оцінку структурі основних засобів, виявити потребу і забезпеченість підприємства в них, проаналізувати можливості підтримання необхідного стану та належного використання засобів, виявити вплив факторів на забезпеченість підприємства основними засобами, проаналізувати оптимальний склад і структуру різних груп основних засобів, вивчити раціональні напрямки інвестування основних засобів, оцінити строк їх окупності і вплив на результати виробництва.

Узагальнюючими показниками забезпеченості підприємств основними засобами є фондозабезпечення, енергозабезпечення, фондоозброєність, енергоозброєність.

В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даних показників, проаналізувати забезпеченість підприємства окремими видами машин, обладнання, будівлями , спорудами.

Динаміку вартості основних засобів на кінець року в ТОВ „Берестівець» можна побачити на рис.2.1.

Рис.2.1. Динаміка вартості основних засобів в ТОВ „Берестівець»

Отже, дані рисунку показують зростання по роках наявності основних засобів в досліджуваному господарстві. Так, найменш забезпеченим господарство було в 2008 році, коли вартість основних засобів була меншою ніж в інші роки. Але з 2009 року вона почала стрімко зростати і вже в 2010 році становила 3077 тис. грн., що безперечно є позитивним показником розвитку даного підприємства і показує позитивні тенденції в його діяльності.

Для аналізу забезпеченості трудовими ресурсами і продуктивності праці розглянемо наступну таблицю 2.5.

Таблиця 2.5. Динаміка забезпеченості трудовими ресурсами і продуктивності праці ТОВ „Берестівець», Уманського району, Черкаської області.

По даних таблиці видно, що проти минулого року як сільськогосподарських угідь, так ріллі на одного працівника припадає менше (на 3,94% і 3,51). Це пов’язано з тим що в 2010 років кількість працівників збільшилася на 3 чол. не заважаючи на зменшення площі сільськогосподарських угідь та ріллі. Також зросла продуктивність праці в підприємстві. Так в 2010 році в порівнянні до 20068року продуктивність в рослинництві зросла на 125,08% , а в тваринництві на 127,97%.

Більш детально розглянемо забезпеченість господарства активною частиною основних фондів, оскільки вони дають найбільшу віддачу в процесі виробництва. Важливе значення для успішного здійснення виробничої діяльності мають енергетичні потужності, адже відповідна забезпеченість господарства ними, та задовільна їх структура сприяють своєчасному виконанню всіх заходів агротехнічного та зоотехнічного комплексів при кращій якості робіт, що є запорукою вищої врожайності усіх сільськогосподарських культур, підвищення продуктивності тварин, підвищення ефективності виробництва.

Матеріально-технічна база сільського господарства - це сукупність засобів і предметів праці, які застосовуються для виробництва сільськогосподарської продукції. Характерною ознакою є те, що в системі всіх матеріальних елементів вирішальне значення належить засобам промислового виготовлення - тракторам, комбайнам, автомобілям тощо.

Структуру основних фондів, можна розглянути в табл.2.7.

Таблиця 2.6. Структура наявних основних засобів на кінець звітних періодів в ТОВ „Берестівець»

З даної таблиці можна зробити висновок про те, що забезпеченість підприємства основними засобами з 2008 рік по 2010 значно виросла. Також слід відзначити, те що всі роки в структуру основних засобів переважали машини та обладнання за три роки, які ми розглядаємо їхня питома вага зросла на 8,3 %. За ними в структурі основних фондів слідують будинки та споруди і передавальні пристрої і транспортні засоби питома вага перших зменшилася на 13,3 %, а других збільшилася на 4 %. Проте слід зазначити відсутність в структурі основних засобів ряду груп (земельні ділянки, інвестиційна нерухомість та інші.)

При розрахунку загального показника фондовіддачі у вартості основних фондів враховуються власні й орендовані фонди. Не враховуються фонди, що знаходяться на консервації і резервні, а також здані в оренду іншим підприємствам.

Використання основних фондів визнається ефективним, якщо відносний приріст фізичного обсягу продукції чи прибутку перевищує відносний приріст вартості основних фондів за аналізований період.

Ріст фондовіддачі веде до відносної економії виробничих основних фондів і до збільшення обсягу продукції, що випускається. Розмір відносної економії ресурсів і частка приросту продукції в результаті росту фондовіддачі визначаються спеціальним розрахунком.

Так, відносна економія основних фондів визначається як різниця між величиною середньорічної вартості основних фондів звітного періоду і середньорічною вартістю основних фондів базового року (попереднього року), скоректованої на ріст обсягу виробництва продукції. Частка приросту продукції за рахунок росту фондовіддачі визначається по методу ланцюгових підстановок: приріст фондовіддачі за аналізований період збільшується на середньорічну фактичну вартість основних виробничих фондів.

Проаналізуємо динаміку фондовіддачі за допомогою факторного аналізу та визначним основні чинники що впливають на неї, та розмір їх впливу. За звітний візьмемо 2010 рік, за базовий 2008 рік.

Таблиця 2.7 Факторний аналіз виконання плану по фондовіддачі у 2010 році.

На показник фондовіддачі в підприємстві за період 2008 - 2010 років впливало 2 фактора - вартість основних виробничих фондів та вартість валової продукції в порівняльних цінах 2005 року.

Так в 2010 році на показник фондовіддача вплинуло зменшення валового виробництва продукції в порівняльних цінах 2005 року, що призвело до зменшення фондовіддачі на 2,2 % порівняно із 2008 роком. Причиною цього є дисбаланс, який проявлявся у зменшенні виробництва валової продукції і збільшення вартості основних фондів. Дані переведені за кінець звітних періодів, щоб більш точно відобразити рівень фондовіддачі. Цю проблему можна вирішити шляхом пропорційного збільшення валового виробництва до вартості основних фондів.

Таблиця 2.8 Показники фізичного стану і руху основних фондів в ТОВ „Берестівець»

Найбільше основні фонди оновлювалися в 2010 році коефіцієнт їх оновлення у становив 48,96%. Найменше в 2008 році, тоді цей показник становив 26,32%. Абсолютне відхилення становить 20,22%. Показник вибуття основних фондів не значний від 1% до 2,92% у 2008 і 2009 роках відповідно. Найменший знос мав місце у 2010 році на початок і кінець звітного періоду 8,3% і 13,08% відповідно. Як наслідок з цього ми мали найбільшу придатність у 2010 і найменшу у 2008 роках. Слід зазначити також, те що на початок звітного періоду придатність завжди вище ніж на кінець.

2.3 Амортизація основних засобів та методи її нарахування

Використання основних засобів дозволяє підприємству отримувати економічні вигоди протягом тривалого періоду. Внаслідок функціонування у виробничому процесі, а тому і зношування, частина вартості основних засобів переноситься на продукт, а інша лишається фіксованою в засобах праці й, отже, лишається в процесі виробництва. Фіксована таким чином вартість постійно зменшується до того часу, поки засіб праці не відслужить певного строку.

Перед підприємцем, який інвестував капітал в основні засоби, постає проблема його відшкодування. Оскільки джерелом відшкодування інвестованого капіталу є дохід підприємства, необхідно знати його величину, а також структуру і частку доходу, яка може бути зарезервована на відшкодування вартості основних засобів.

Відповідного до одного з принципів бухгалтерського обліку (принцип відповідності доходів і витрат), згідно з яким витрати визнаються одночасно з доходами, для отримання яких ці витрати були здійснені, витрати на придбання основних засобів повинні визнаватися витратами не одного, а декількох періодів. Досягається це шляхом нарахування амортизації протягом всього терміну корисного використання конкретного об’єкта основних засобів. Тобто, якщо актив забезпечує отримання доходу протягом певного періоду, то його вартість має бути розподілена шляхом віднесення до складу поточних витрат підприємства цього періоду.

За економічним змістом сума нарахованої амортизації повинна відображати вартість основних засобів, яка була використана (або спожита) за період їх експлуатації. Розподіл купівельної вартості активу здійснюється таким чином, щоб погодити витрати, які було здійснено при його придбанні, з доходами, які буде отримано завдяки його використанню в кожному періоді.

Згідно з бухгалтерським обліком амортизація - це систематичне розподілення вартості основних засобів, що амортизується протягом терміну їх корисного використання.

Термін корисного використання об’єкта основних засобів - це очікуваний період часу, протягом якого актив планують використовувати на підприємстві, щоб за його допомогою буде виготовлено очікуваний обсяг продукції. Термін корисного використання основних засобів визначається підприємством самостійно, враховуючи:

-           очікуваний спосіб отримання економічних вигід від використання об’єкта основних засобів;

-        темпи фізичного та морального старіння;

         ситуацію на ринку продукту;

         інтенсивність використання об’єкта основних засобів;

         очікуваний строк здійснення господарської діяльності.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання, і вартість його може бути достовірно визначена. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за тим, в якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Не здійснюється нарахування амортизації в бухгалтерському обліку під час реконструкції, модернізації, добудови чи консервації основних засобів.

Амортизаційні відрахування (за бухгалтерським обліком) - це частина вартості основних засобів, яка щорічно (щомісячно, щоквартально) переноситься на вартість виготовленої продукції (включається до витратної частини доходу).

Згідно з податковим обліком амортизація - поступове перенесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних засобів, на зменшення скоригованого доходу підприємства в межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених податковим законодавством.

Для цілей бухгалтерського обліку підприємству дозволено самостійно вирішувати, яку систему (метод) амортизації доцільно застосовувати для кожної з груп основних засобів. Нарахування амортизації здійснюється щомісячно. Менеджери повинні обрати найбільш вдалий для конкретної групи основних засобів (враховуючи характер їх використання в діяльності підприємства) метод амортизації з метою здійснення коректного розподілу вартості основних засобів за весь період експлуатації, протягом якого використання основних засобів дає корисний результат. У випадку сезонного характеру виробництва річну суму амортизаційних відрахувань нараховують протягом періоду роботи. У процесі експлуатації активу можна змінювати метод амортизації, строк його використання та ліквідаційну вартість, якщо практика та особливості експлуатації відповідного активу потребують цього. Тобто такі зміни можливі у разі перегляду очікуваного способу отримання економічних вигід від використання об’єкта основних засобів.

Для цілей податкового обліку має застосовуватися лише встановлена державою система податкової амортизації.

Обрана система амортизації впливає на:

-        величину амортизаційних відрахувань, розподіл її за роками, і як наслідок, на величину поточних витрат і прибутку підприємства; собівартість продукції - в бухгалтерському обліку;

-        розмір прибутку для цілей оподаткування і величину податку на прибуток - у податковому обліку.

Для того, щоб обчислити суму амортизаційних відрахувань, необхідно знати такі величини, як фактична купівельна вартість об’єкта основних засобів, визначена ліквідаційна вартість цього активу, визначений строк корисного використання активу та обрати систему (метод) амортизації.

Кожен з методів може використовуватися на практиці в усіх формах ведення бізнесу, незалежно від виду довгострокового активу та способу його використання. Кожен з методів по-різному впливає на бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, оскільки різні методи визнають витратами поточного періоду різні суми. Сума амортизації (сума зносу), яка визнається поточними витратами певного періоду, є не грошовими витратами, які відображаються в звіті про фінансові результати. Кожний метод передбачає визнання витратами відповідного періоду різних частин вартості основних засобів, яка підлягає розподілу, зважаючи на те, що економічна корисність активу зменшується як через експлуатацію у виробництві, так і через плин часу. Різні методи нарахування амортизації мають переслідувати одну загальну ціль: систематичний і раціональний розподіл купівельної вартості основних засобів шляхом нарахування амортизації протягом всіх майбутніх періодів його корисного використання. Формуючи власну амортизаційну політику, підприємство має дотримуватися принципів об’єктивності відображення витрат і активів.

За результатами статистичних спостережень 2,2 тис. підприємств України, яким належать 12% основних засобів підприємств України, 54% підприємств застосовують бухгалтерські системи амортизації, 46% - податкову.

З п’яти методів бухгалтерської амортизації переваги розподілилися таким чином, у %:

метод зменшення залишкової вартості -53,5;

рівномірний - 43,0;

виробничий -3,0;

метод прискореного зменшення залишкової вартості - 0,3;

кумулятивний - 0,2.

Сутність рівномірної системи: однакові величини амортизаційних відрахувань щорічно включаються до складу поточних витрат підприємства протягом терміну корисного використання основних засобів. Система базується на припущенні рівномірності стану економічної корисності об’єкта основних засобів із року в рік.

Система має такі переваги:

-        простота у використанні;

-        доцільна для використання, коли ступінь експлуатації активу в кожному обліковому періоді залишається незмінним;

         у випадку, коли об’єкт основних засобів зношується рівномірно протягом терміну його корисного використання, сума нарахованих за цією системою амортизаційних відрахувань відображає величину фактичного зносу активу;

         у разі використання цього методу величина залишкової вартості об’єкта основних засобів зменшується, а сума нарахованого зносу зростає з року в рік на одну й ту саму суму.

А_р= (ПВ-Л)/Т, (2.1)

А_м= А_р/12, (2.2)

де А_р - річна сума амортизаційних відрахувань;

ПВ - первісна (або відновна) вартість об’єкта основних засобів;

Л- ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів. За умов складності прогнозування величини ліквідаційної вартості, її значення можна прийняти за «0»;

Т - очікуваний термін корисного використання об’єкта основних засобів;

(ПВ-Л) - вартість, що амортизується;

Системи прискореної амортизації - це система зменшення залишкової вартості, система прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивна система.

Сутність систем: величина амортизаційних відрахувань першого року є максимальною і поступово знижується протягом строку корисної експлуатації основних засобів. Темпи зменшення залежать від обраної системи амортизації.

Переваги систем:

-        передбачають нарахування найбільшої суми амортизації на початковому етапі експлуатації активу та подальше її зменшення з року в рік протягом всього загального терміну його корисного використання;

-        дозволяють швидше, порівняно із системою рівномірної амортизації, відшкодувати вартість основних засобів, причому сума максимального відшкодування припадає на перший рік використання основних засобів;

         доцільно використовувати для активів, які більш інтенсивно використовуються на початковому етапі експлуатації та їх ефективність зменшується з року в рік.

Система зменшення залишкової вартості (система зменшення залишку):

А_р = ЗВ·N, (2.3)

А_м = А_р / 12, (2.4)

де ЗВ - залишкова вартість об’єкта основних засобів на початок року;- річна норма амортизаційних відрахувань, яка визначається підприємством самостійно за формулою

= 1-T√Л/ПВ (2.5)

Система прискореного зменшення залишкової вартості (система прискореного зменшення залишку):

А_р = ЗВ·N, (2.6)

А_м = А_р / 12, (2.7)

де N - річна норма амортизаційних відрахувань, яка визначається

підприємством самостійно за формулою

Кумулятивна система є досить штучною. Сума амортизації, нарахована з її використанням, часто не узгоджується ні з фактичним використанням активу, ні з обсягом виробленої продукції, а, отже, не узгоджується і з отриманими від експлуатації основних засобів доходами.

А_р= (ПВ-Л)/К_і, (2.9)

А_м= А_р/12, (2.10)

де К_і - кумулятивний коефіцієнт і-го року, який визачається підприємством самостійно за формулою

Виробнича система амортизації - система амортизації за обсягом виробництва, пропорційно до обсягу виробленої продукції. Сутність системи: враховується очікуваний рівень інтенсивності використання або продуктивності активу.

Нарахування амортизації відбувається пропорційно до ступеня фактичного спрацювання основних засобів. Краще використовувати у тому разі, коли щодо об’єкта основних засобів, на який нараховують амортизацію, можна визначити очікуваний обсяг виробленої продукції протягом всього строку його корисного використання.

Система має такі переваги:

-        амортизація нараховується пропорційно до ступеня фактичного зносу основних засобів;

-        використання системи є доцільним, коли економічна корисність того чи іншого активу зменшується швидше через експлуатацію у виробництві, ніж просто через плин часу;

         за умов використання цієї системи сума нарахованої амортизації відповідає величині фізичного зносу.

Оскільки на початку експлуатації активу дуже важко визначити фактичний обсяг продукції, який очікується виготовити з його використанням протягом очікуваного строку експлуатації, систему використовують у тому випадку, коли продукт можна більш менш точно спрогнозувати. Використання методу є доцільним для автоперевізників.

А_м = Q · C, (2.11)

 (2.12)

де Q - фактичний випуск продукції за місяць (квартал, рік);

C - ставка виробничої амортизації, яка характеризує величину амортизаційних відрахувань, що припадає на одиницю продукції, і визначається підприємством самостійно за формулою

 (2.13).

Податкова система (тільки вона дозволена для використання в податковому обліку, проте може застосовуватися для нарахування і в бухгалтерському обліку) використовується в Україні з 1 липня 1997 року. Сума амортизаційних відрахувань визначається щоквартально на основі балансової (залишкової, обчисленої відповідно до правил податкового обліку) вартості основних засобів на початок звітного кварталу і встановлених державою норм амортизаційних відрахувань.

Балансова вартість основних засобів на початок кварталу обчислюється за формулою

Б_(а)= Б_(а-1)+П_(а-1)-В_(а-1)-А_(а-1), (2.14)

де Б_(а) - балансова вартість групи основних засобів (для груп 2-4) або окремого об’єкта (для групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б_(а-1) - балансова вартість основних засобів на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П_(а-1)- сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних засобів, що підлягають амортизації, протягом кварталу (у разі, якщо сума таких витрат перевищує 10% від балансової вартості основних засобів на початок звітного періоду, то саме на величину такого перевищення збільшується балансова вартість основних засобів);

В_(а-1)- сума виведених із експлуатації основних засобів протягом кварталу, що передував розрахунковому (за залишковою вартістю);

А_(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Квартальна сума амортизаційних відрахувань (А_(а)) визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості основних засобів (де Н -квартальна норма амортизаційних відрахувань,%):

 (2.15)

Норма амортизації, яка використовується в наведеній формулі, - це відсоток від балансової вартості. У податковому законодавстві нових основних засобів (придбаних після 1 січня 2004 році) встановлено такі норми амортизації для чотирьох груп основних засобів (у розрахунку на квартал: 1-ша група - 2%, 2-га група - 10%, 3-тя група - 6%, 4-та група - 15%.

До 1 січня 2004 року в Україні для цілей податкового обліку нарахування амортизації здійснювалося за трьома групами та іншими нормами: 1-ша група - 1,25%, 2-га група (сучасні 2-га та 4-та) -6,25%, 3-тя група - 3,75%.

Зазначені норми залишилися для нарахування амортизації для основних засобів, придбаних до 1 січня 2004 року.

Місячна сума амортизаційних відрахувань обчислюється шляхом розподілу квартальної суми амортизації на три (кількість місяців у кварталі) рівні частки.

Основні засоби першої групи мають амортизуватися в податковому обліку до досягнення балансовою вартістю 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (100 · 17), а інших груп - до нульової позначки.

Витрати пов’язані з придбанням землі як окремого об’єкта власності, не підлягають включенню до групи основних засобів у податковому обліку з метою амортизації або до валових витрат звітного податкового періоду. Якщо в майбутньому такий окремий об’єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок продажу, та сумою витрат, пов’язаних із купівлею такого окремого об’єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації. У разі, коли об’єкт нерухомого майна придбався разом із землею, яка знаходиться під таким об’єктом, амортизації підлягає сукупна вартість цього об’єкта основних засобів та цієї землі.

3. Шляхи поліпшення використання основних засобів

Однієї з найбільше важливих задач розвитку підприємства є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності. Збільшення обсягів виробництва продукції досягається за рахунок:

) введення в дію основних фондів і виробничих потужностей;

) поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей.

Для визначення рівня використання основних фондів застосовуються показники, виражені в натуральних і вартісних (грошових) одиницях що випускається продукції, а також в одиницях часу. Щоб обчислити використання виробничої потужності, застосовуються тільки показники випуску продукції в натуральному вираженні. Натуральні одиниці використання основних фондів застосовуют0ься головним чином на підприємствах тих галузей, де випускається щодо однорідна продукція.

Показники використання основних фондів, виражені в натуральних одиницях, можуть бути розраховані по фактичному випуску продукції, а також по можливому технічно розрахунковому випуску. До системи взаємозалежних показників (коефіцієнтів), що безпосередньо характеризують рівень використання основних фондів і виробничих потужностей, а також що розкривають резерви подальшого поліпшення їхній використання, відносять:

) використання в часі (коефіцієнт екстенсивного навантаження);

) використання в одиницю часу (коефіцієнт інтенсивного навантаження);

) загальне використання (коефіцієнт інтегрального навантаження).

Перший показник визначається шляхом розподілу часу фактичного використання на максимально можливий час використання основних фондів.

Другий показник) утворюється в результаті розподілу фактичної кількості продукції, зробленого в одиницю часу роботи устаткування, на максимальний випуск цієї продукції, що можна зробити за участю даних основних фондів у ту ж одиницю часу.

Третій показник розраховується шляхом перемножування перших двох показників.

Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств, у тому числі знову введених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:

) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів;

) підвищенню екстенсивності їхній навантаження.

Більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх.

Інтенсивність використання виробничих потужностей і основних фондів підвищується також шляхом удосконалювання технологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, його підготування до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості що випускається продукції; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, на устаткування або на 1 кв. м виробничої площі.

Інтенсивний шлях використання основних фондів діючих підприємств включає, отже, технічне їхнє переозброєння, підвищення темпів відновлення основних фондів. Поліпшення екстенсивного використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, роки) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві й у його виробничій ланки.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:

) постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування;

) поліпшення підходу за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильної експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті й міжремонтний період;

) проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств, підвищення змінності роботи підприємств.

Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей із важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.

Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажо-розвантажувальних і складських робіт є основою для ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва на підприємствах. Це основа для вивільнення значної кількості допоміжних робітників, забезпечення поповнення основних цехів робочою силою, підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємств і розширення виробництва на діючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили. Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств укладений у скороченні часу міжзмінних простоїв устаткування.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, розроблювальний у всіх ланках управління, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію потужностей, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.

Величезне значення в поліпшенні використання основних фондів і виробничих потужностей має матеріальне стимулювання робітників.

Висновок

Проблемі підвищення ефективності використання основних засобів та виробничих потужностей підприємств належить центральне місце в період становлення ринкового механізму господарювання. Від її вирішення залежить місце підприємства в системі ринкових відносин, його фінансовий стан, рівень конкурентоспроможності тощо. Підвищення ефективності використання основних засобів є важливим чинником зростання ефективності діяльності підприємства.

Підвищення рівня використання основних засобів дає змогу:

-           збільшити обсяг виробництва продукції, яка користується попитом, без додаткових капітальних вкладень;

-        зменшити витрати у розрахунку на одиницю продукції, що забезпечує підвищення прибутковості;

         зменшити втрати від морального зносу машин і устаткування;

         прискорити процес оновлення основних засобів, а також темпи зростання продуктивності праці;

         знизити негативний вплив на навколишнє середовище.

Заходи щодо підвищення ефективності використання основних засобів підприємства можна згрупувати за двома напрямками: інтенсивні та екстенсивні.

Інтенсивні напрямки підвищення ефективності використання основних засобів:

-           удосконалення структури основних засобів;

-        технічне переозброєння підприємства;

         механізація та автоматизація виробництва;

         оптимізація структури виробничого обладнання (ліквідація проблемних місць);

         удосконалення технологічних процесів;

         ліквідації проблемних місць у виробничому процесі;

         скорочення тривалості виробничого циклу;

         комплексне використання та покращення якості сировини;

         застосування прогресивних форм організації виробництва і праці;

         забезпечення максимального завантаження виробничої потужності підприємства;

         підвищення професійно - кваліфікаційного рівня обслуговуючого об’єкти основних засобів персоналу та ін.

До екстенсивних напрямів підвищення ефективності використання основних засобів належать:

-           скорочення пристроїв устаткування внаслідок підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва висококваліфікованим персоналом, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами;

-        підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

         зменшення кількості непрацюючого устаткування.

На етапі інвестування капіталу основним завданням щодо управління ресурсами є формування ефективної їх структури відповідно до стратегії розвитку підприємства, економічного становища в державі, ситуації на ресурсних і продуктових ринках тощо. У процесі здійснення господарської діяльності менеджмент має спрямовувати свої зусилля на вирішення проблеми ефективного управління ресурсами підприємства, оскільки, якщо перспектив залучення додаткових ресурсів не існує в силу обмежених фінансових можливостей підприємства, вирішення проблеми максимізації прибутку на вкладений у підприємство капітал можливе лише за рахунок підвищення ефективності використання наявних ресурсів.