Склад короткострокових зобов’язань та контроль достовірності відображення їх у звітності банків

Склад короткострокових зобов’язань та контроль достовірності відображення їх у звітності банків

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

З курсу «Звітність підприємств»

На тему:

Склад короткострокових зобовязань та контроль достовірності відображення їх у звітності банків

Студента Іванова І.І.

курсу 3 групи

Керівник к.е.н., доцент

Петренко С.О.

м. Київ - 2013 рік

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Економічна сутність фінансової звітності

.1 Призначення, склад, вимоги до складання фінансової звітності банків

.2 Характеристика основних форм фінансової звітності банків

.3 Інформація про звітні сегменти в банках

Розділ 2. Організація обліку і порядок складання фінансової звітності в АТ «Банк Золоті ворота»

.1 Організаційно - економічна характеристика АТ «Банк Золоті ворота»

.2 Порядок складання фінансової звітності в АТ «Банк Золоті ворота»

.3 Управління пасивами та активами в АТ «Банк Золоті ворота»

.4 Економічна сутність, функції та класифікація короткострокових зобовязань банку та характеристика рахунків для їх обліку

Розділ 3. Контроль та аналіз відображення короткострокових зобовязань у звітності банку

.1 Внутрішній контроль та аудит діяльності банківських установ

.2 Аналіз короткострокових зобовязань банку АТ «Банк Золоті ворота»

.3 Шляхи вдосконалення аналізу фінансового стану банку

Висновки та пропозиції

Додатки

Список використаних джерел

ВСТУП

Зобовязання банку складають основну частину пасивів банку і слугують ресурсною базою для проведення активних операцій. Тому дуже важливо забезпечити таку структуру зобовязань щоб вона відповідала по строками активним вкладенням та буда найменш витратною для банку. Саме ефективний аналіз зобовязань банку дає змогу визначити слабкі ланки у структурі зобовязань, визначає напрямки щодо найоптимальнішого використання всіх наявних ресурсів на засадах найменшої витратності та ліквідності.

Метою даної курсової роботи є вивчення теоретичних засад, механізму аналізу короткострокових зобовязань банку та відображення їх у фінансовій звітності.

Для досягнення мети були поставлені та реалізовані такі завдання:

визначення сутності та значення короткострокових зобовязань банку;

-дослідження методики аналізу короткострокових зобовязань банку;

вивчення інформаційно-організаційного забезпечення аналізу зобовязань банку;

розгляд ефективності використання перемінної частини короткострокових зобовязань у складі керованих ресурсів банку;

розгляд основних ризиків при формуванні короткострокових зобовязань банку та напрямки їх мінімізації;

-проведено аналіз короткострокових зобовязань банку АТ «Банк Золоті ворота»

Обєктом курсової роботи є короткострокові зобовязання банку.

Предмет - методика аналізу короткострокових зобовязань банку.

Інформаційні матеріали для написання курсової роботи підбиралися виходячи зі змісту вирішення завдань до написання. При розкритті теоретичних аспектів використовувалися підручники та статті періодичних видань, а при аналізі практичних завдань застосовувалася інформація річних звітів АТ «Банк Золоті ворота» за 2009, 2010 та 2011 роки, статистичних бюлетенів Національного банку України (НБУ), дані Державного комітету статистики України, статистична інформація НБУ щодо наданих кредитів, засоби електронної інформації, зокрема офіційні сайти банку АТ «Банк Золоті ворота» та державних установ України.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В БАНКАХ

.1 Призначення, склад, вимоги до складання фінансової звітності банків

Звітність - важливий інструмент управління, який відображує результати діяльності банку, його майновий і фінансовий стан, дотримання банком фінансової дисципліни при виконанні передбачених статутом операцій, забезпеченість відповідними джерелами надходження коштів для своєчасного виконання зобов'язань і розвитку банку, стан і структуру його активів та зобов'язань.

Банки складають фінансову, статистичну, податкову та управлінську звітність.

Бухгалтерська звітність - це метод підсумкового узагальнення і одержання підсумкових показників за звітний період, це впорядкована система взаємопов'язаних економічних показників господарської діяльності суб'єкта господарювання за звітний період. Бухгалтерську звітність складають за календарний рік. Перший звітний період новоствореного банку може бути меншим ніж 12 місяців, але не більшим ніж 15 місяців.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації:

. щодо фінансового стану,

2. результатів діяльності та руху грошових коштів:

банку,

материнського банку та учасників консолідованої групи як єдиної економічної одиниці. Користувачами фінансової звітності банків є інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, клієнти, уряд та урядові установи, громадськість.

Вимоги щодо статистичної та фінансової звітності банків України викладено в таких нормативно-правових документах:

1. Закон України "Про Національний банк України";

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність";

3. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (№996-ХІУ від 16 липня 1999 р.);

4. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене Постановою №566 Правління НБУ від 30 грудня 1998 р.;

5. Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затверджена Постановою №480 Правління НБУ від 27 грудня 2007 р.;

6. Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджені Постановою №124 Правління НБУ від 19 березня 2003 р.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їхніх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством. А тому загальні вимоги до фінансової звітності, визначені ним, стосуються і банків.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів банку за звітний період; це система взаємопов'язаних узагальню вальних показників, що відображують фінансовий стан банку на кінець останнього дня звітного періоду та результати діяльності за вказаний період.

Форми банківської звітності, визначені нормативними документами Національного банку України, охоплюють облік діяльності територіальних управлінь Національного банку України, банків, які мають статус юридичної особи, усіх підрозділів банків, які є резидентами і нерезидентами.

Для формування економічних показників, що становлять банківську звітність, використовують:

дані синтетичного обліку (залишки чи обороти за балансовими рахунками);

-дані аналітичного обліку (залишки або обороти за аналітичними рахунками);

інформацію, сформовану в інших, крім ОДБ (операційний день банку), модулях САБ (система автоматизації банку) або вручну (залежно від ступеня автоматизації операційної роботи банку).

Складання фінансової звітності банків здійснюється відповідно до вимог Інструкції щодо складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої Постановою №480 Правління НБУ від 27 грудня 2007 р.

Інструкція №480 визначає:

склад фінансової звітності;

-зразки форм фінансової звітності;

порядок, періодичність складання та вимоги до розкриття інформації у фінансовій звітності;

Фінансова звітність, що використовує єдиний грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (з урахуванням коригувальних проведень). Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку в банку. Правила бухгалтерського обліку в банках визначаються його обліковою політикою, розробленою відповідно до міжнародних стандартів обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та нормативно-правових актів Національного банку України. Таким чином, облікова політика являє собою сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються банками для складання й подання фінансової звітності. Фінансова звітність буває річна та квартальна.

Користувачами фінансової звітності є фізичні і юридичні особи, які потребують інформації про діяльність банку для прийняття відповідних рішень. Інформація, відображена у фінансовій звітності, має сприяти прийняттю правильних економічних рішень. Отже, метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів банку.

Фінансову звітність банки складають і подають до Національного банку в грошовій одиниці України (у тисячах гривень). Порядок складання і подання фінансової звітності відокремленими структурними підрозділами та учасниками консолідованої групи банк (материнський банк) визначає самостійно.

Усі форми фінансової звітності (уключаючи й примітки до них) подаються порівняно з попереднім роком (за певний період).

Вихідні залишки фінансової звітності за попередній період є вхідними залишками фінансової звітності за звітний період. Фінансова звітність банку складається на підставі даних бухгалтерського обліку банку з урахуванням коригувальних проведень щодо подій, які коригують дані після дати балансу за певний період.

Суттєва інформація розкривається як окрема стаття фінансових звітів або приміток до них, а несуттєва - об'єднується із сумами, подібними за економічною сутністю чи функціями.

Кожний банк має зазначати у фінансовій звітності особливості діяльності й обліку і за потреби створювати додаткові примітки. За видами операцій, яких банк не здійснює, інформація не надається.

До кожної статті фінансових звітів слід робити перехресні посилання на будь-яку пов'язану з ними інформацію в примітках. Статті фінансової звітності філій та представництв українських банків на території інших держав банк, що звітує, перераховує в національну валюту України аналогічно до здійснення перерахунку статей в іноземній валюті, зазначених безпосередньо в балансі самого банку.

Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер банку, а консолідовану - керівник та головний бухгалтер материнського банку. Керівництво банку (материнського банку) несе відповідальність за перекручення фінансової звітності, порушення строків її подання та оприлюднення, а також її оприлюднення не в повному обсязі.

Принципи визнання активів, зобов'язань, доходів і витрат у проміжних звітних періодах аналогічні до тих, що застосовуються в річних фінансових звітах. Ураховуючи особливості завершення фінансового року в банках України, Національний банк надає банкам роз'яснення до складання річного фінансового звіту щодо його підготовки та методики.

Якщо у звітному періоді відбулося об'єднання, то банк-правонаступник зазначає про це у фінансовій звітності. Активи, зобов'язання та власний капітал банків, які об'єднуються шляхом злиття, відображаються у фінансовій звітності за їхньою балансовою вартістю.

Внутрішня заборгованість і результати операцій між об'єднаними банками виключаються під час складання фінансової звітності об'єднаного банку (наприклад, доходи і витрати, що є результатом операцій між цими банками). Видатки, пов'язані зі злиттям банків, що об'єднуються (наприклад, реєстрація, інформаційні та консультаційні послуги), включаються до складу витрат того періоду, в якому вони відбулися.

Показники фінансової звітності банків, що об'єднуються, включаються до фінансової звітності об'єднаних банків за період, у якому відбулося злиття, та за попередній період.

Якщо банк має дочірні компанії, за якими він має контроль, складається консолідована звітність. Консолідована фінансова звітність банку включає:

загальну інформацію про діяльність банку;

-Консолідований баланс;

Консолідований звіт про фінансові результати;

Консолідований звіт про рух грошових коштів;

Консолідований звіт про власний капітал;

примітки до консолідованих фінансових звітів.

Консолідована фінансова звітність містить показники річної фінансової звітності учасників консолідованої групи відповідно до периметра консолідації, за винятком показників річної фінансової звітності асоційованих або дочірніх компаній, якщо контроль тимчасовий, оскільки придбані пайові цінні папери емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії банку, утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання, але якщо продаж не відбувся в цей строк, вони підлягають консолідації з дати первинного придбання з повторною підготовкою звітів за попередній період.

Річна та консолідована фінансова звітність подаються структурним підрозділам банківського нагляду відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. У цьому разі з метою попереднього контролю щодо складу фінансової звітності, аналізу застосованої банком облікової політики, розкриття інформації в примітках, адекватності бухгалтерського обліку згідно з висновком аудитора (аудиторської фірми) служби банківського нагляду подають отримані від банків фінансові звіти структурним підрозділам бухгалтерського обліку територіальних управлінь Національного банку, в яких відкриті кореспондентські рахунки банків. Після розгляду фінансової звітності структурні підрозділи бухгалтерського обліку повертають її разом із висновком попереднього контролю структурним підрозділам банківського нагляду для використання в роботі.

Квартальну фінансову звітність на паперових носіях та в електронному варіанті банки подають територіальним управлінням Національного банку України в установлені ними строки, але не пізніше ніж 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Територіальні управління Національного банку України після перевірки подають квартальну фінансову звітність електронною поштою Департаменту бухгалтерського обліку Національного банку України через Центральну розрахункову палату НБУ 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, файли В5 "Баланс проміжної фінансової звітності" та В6 "Фінансові результати проміжної фінансової звітності".

Банк зобов'язаний публікувати квартальну фінансову звітність у газеті Кабінету Міністрів України ("Урядовий кур'єр") чи газеті Верховної Ради України ("Голос України") протягом місяця, наступного за звітним кварталом.

Річну фінансову звітність банку (скориговану з урахуванням впливу інфляції) та річну консолідовану фінансову звітність материнського банку (скориговану з урахуванням впливу інфляції), підтверджені аудитором, який має сертифікат на аудиторську перевірку банків, банк (материнський банк) зобов'язаний публікувати не пізніше ніж 1 червня наступного за звітним року в газетах "Урядовий кур'єр" чи "Голос України". Материнський банк на власне бажання може складати та оприлюднювати консолідовану фінансову звітність щокварталу.

.2 Характеристика основних форм фінансової звітності банків

До складу фінансової звітності входять:

загальна інформація про діяльність банку;

-звіт "Баланс";

Звіт про фінансові результати;

-Звіт про рух грошових коштів;

Звіт про власний капітал;

- примітки до звітів.

1. Метою складання звіту "Баланс" є надання користувачам інформації про фінансовий стан банку (материнського банку) на звітну дату. У звіті "Баланс" відображають активи, зобов'язання та власний капітал банку.

Звіт "Баланс" дає змогу визначити склад і структуру майна банку, ліквідність банку, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської і кредиторської заборгованості тощо. Статті звіту "Баланс" розміщені в порядку зменшення ліквідності.

Звіт "Баланс" за квартал складається на підставі показників файла 02, річний звіт "Баланс" - на підставі показників файла 25, річний звіт "Баланс" з урахуванням усіх коригувальних проведень - на підставі показників файла 81.

Звіт "Баланс" складається банками за певний період (квартал, рік) наростаючим підсумком із початку звітного року за показниками сальдо рахунків бухгалтерського обліку на кінець останнього дня звітного періоду (кварталу, року).

Звіт "Баланс" квартальної та річної фінансової звітності складається на підставі бухгалтерських записів, які підтверджені відповідними первинними документами. Статті активів і пасивів у звіті "Баланс" та примітках включають суми переоцінки. Підсумок активів звіту "Баланс" має дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу. Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, нормативно-правовими актами Національного банку України.

Для формування звіту "Баланс" інформація за технічними рахунками групи 380, внутрішньо системними рахунками розділу 39, доходи та витрати за внутрішньо системними розрахунками, що обліковуються за рахунками груп 608, 708, 618, 718, 638, 738 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, не включається.

2. Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності банку (материнського банку) за відповідний період.

Звіт про фінансові результати банку (материнського банку) має включати дані станом на кінець поточного періоду (кварталу, року) наростаючим підсумком за поточний фінансовий рік до дати звітності та порівняльні дані станом на кінець зіставленого періоду (кварталу, року) попереднього фінансового року.

Звіт про фінансові результати характеризує діяльність банку (материнського банку) за період з початку звітного року до звітної дати і складається із статей доходів та витрат, які групуються за їх характером та основними видами доходів і витрат на кінець останнього дня звітного періоду (кварталу, року).

Звіт про фінансові результати за квартал складається на підставі показників файла 02, річний Звіт про фінансові результати з коригувальними проведеннями за результатами аудиту - на підставі показників файла А4.

У Звіт про фінансові результати не включається інформації про доходи та витрати за внутрішньо системними розрахунками, а саме залишків за рахунками груп 608, 708, 618, 718, 638, 738.

Банки, що створені у формі відкритих акціонерних товариств, зазначають у річній та консолідованій фінансовій звітності показники чистого прибутку і скоригованого чистого прибутку на одну просту акцію. Показники прибутковості безпосередньо не стосуються розподілу дивідендів. Разом з тим для розрахунку часового зваженого коефіцієнта береться кількість днів (місяців) у звітному періоді. До розрахунку кількості простих акцій уключаються прості акції, випуск яких зареєстровано Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та згідно з реєстром акціонерів. Показники прибутковості акцій зазначаються у гривнях з точністю до сотих (з двома знаками після коми).

Для визначення розбавляючих потенційних простих акцій потрібно провести аналіз значень, отриманих у результаті розрахунку скоригованого чистого прибутку на одну просту акцію, для кожного класу і випуску потенційних простих акцій. Ці значення розміщують у порядку зростання. Якщо будь-яке з цих значень більше від попереднього, тобто приводить до збільшення чистого прибутку (зменшення чистого збитку) на одну просту акцію в обігу, то відповідний фінансовий інструмент (конвертація облігацій і привілейованих акцій, опціони, варанти тощо) є антирозбавляючим і не має братися в розрахунок скоригованого чистого прибутку. Відповідно значення, що зменшуються, до розрахунку беруться.

Збиток на одну просту акцію, отриманий у результаті підрахунку показників прибутковості акцій, у звіті на паперових носіях зазначається в дужках, що означає від'ємне значення показника прибутку.

. Метою Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансових звітів підстав для оцінки спроможності банку (материнського банку) генерувати грошові кошти, а також його потреби в них. Від підтримування банком (материнським банком) позитивного рівня грошових коштів (як і від його спроможності отримувати прибуток) залежить перспектива його розвитку.

Звіт про рух грошових коштів відображає джерела отриманих банком (материнським банком) готівкових і безготівкових коштів і напрям їх використання у звітному періоді, а також рух грошових коштів за звітний період залежно від виду діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова).

Операційна діяльність - це:

поточна діяльність банку, яка є головною метою його створення і яка забезпечує основну частку його доходу;

-інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність - це діяльність із придбання та реалізації:

цінних паперів до погашення;

-необоротних активів;

інвестицій в асоційовані та дочірні компанії.

Фінансова діяльність - діяльність, яка приводить до змін розміру і складу капіталу банку: власного та запозиченого (боргові цінні папери власної емісії).

Результат змін у русі грошових коштів у процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності має відповідати змінам у грошових коштах та їх еквівалентах у звітному періоді.

Для визначення обсягу руху грошових коштів застосовують прямий і непрямий методи. Прямий метод вимагає постійного накопичення даних про обороти (надходження і вибуття) грошових коштів за напрямами (статтями), узагальнення потрібних показників в аналітичному обліку. Складання Звіту про рух грошових коштів за непрямим методом ґрунтується на максимальному використанні вже підготовлених показників звіту "Баланс", Звіту про фінансові результати та мінімальній потребі використання даних безпосередньо з первинних документів, реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку. Банк (материнський банк) самостійно вибирає метод складання звіту (прямий або непрямий).

. Звіт про власний капітал - це фінансовий звіт, який відображає зміни та рух капіталу за звітний рік. Додатково до Звіту про власний капітал надається інформація про суму внеску за незареєстрованим статутним капіталом (залишок за рахунком 3630) та суму (сальдо) нарахованих доходів (витрат) і не отриманих (сплачених), яка є складовою частиною залишку балансових рахунків 5030, 5031, 5040 та 5041 станом на кінець дня 31 грудня.

. Примітки до фінансової звітності - це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію, обґрунтованість статей фінансових звітів, інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Примітки складаються на підставі даних синтетичного і аналітичного бухгалтерського обліку банку та є невід'ємною складовою фінансової звітності.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

У примітках розкривають таку інформацію:

склад: активів і пасивів, доходів і витрат, позабалансових зобов'язань, операцій із довірчого управління;

-основні принципи і методи облікової політики банку (материнського банку) та її зміни протягом звітного періоду;

іншу інформацію, розкриття якої вимагається П(с)БО та МСФЗ, у тому числі - політика управління фінансовими ризиками: кредитним; ринковим (процентним, валютним, іншими ціновими); ліквідності.

Інформація про банк, яка має розкриватися у фінансовій звітності у Примітці 1 "Облікова політика", включає:

назву, місцезнаходження банку (країну, в якій зареєстровано банк, адресу головної установи банку);

дату звітності за звітний період;

валюту звітності та одиниці її виміру;

назву органу управління, у віданні якого перебуває банк (назву його материнської компанії);

організаційну структуру банку;

види діяльності, які здійснює та має здійснювати банк;

стратегічну мету банку;

спеціалізацію банку, якщо така є;

характеристику банківської діяльності;

результати від банківських та інших операцій;

опис кожного сегмента контрагентів (банки, небанківські компанії, Кабінет Міністрів України тощо);

злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення банків;

управління ризиками (операційним, валютним, процентним, ринковим, ліквідності та кредитним), а саме: основні завдання та функції спостережної ради, правління, профільних комітетів щодо управління ризиками, наявність і повноваження підрозділу з управління ризиками, методи вимірювання (оцінки) ризиків, які використовує банк, наявність внутрішньої нормативної бази щодо управління ризиками;

платоспроможність банку (використовуються коефіцієнти, що встановлені Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, що затверджена Постановою № 368 Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р.;

припинення окремих видів банківських операцій;

обмеження щодо володіння активами;

управління банком;

відповідальність і функції спостережної ради та правління (ради директорів) банку;

частку керівництва в акціях;

істотну участь у банку;

іноземні інвестори (компанії і країни) та їхню частку в статутному капіталі (заповнюється банками з іноземним капіталом);

кількість працівників на кінець звітного періоду порівняно з попереднім роком тощо.

.3 Інформація про звітні сегменти в банках

Примітки - це джерело додаткової інформації для розкриття та уточнення суми, змісту та класифікації операції, до якої вони належать. Усі примітки мають доводити до відома користувачів фінансової звітності не лише суми, а й методи їх розрахунків та оцінки. Примітки є невід'ємною частиною річної фінансової звітності.

У Примітках 36-37 розкривається інформація щодо звітних сегментів та ризиків.

Примітка 36 "Звітні сегменти". У таблицях подається інформація за основними сегментами банківської діяльності в розрізі контрагентів сегмента, стосовно характеру доходів і витрат звітних сегментів, активи та зобов'язання звітних сегментів за звітний та попередній роки.

Капітальні інвестиції - це загальна сума витрат, понесених протягом звітного періоду на придбання активів сегмента, які, як очікується, використовуватимуться протягом більше ніж одного періоду (основні засоби та нематеріальні активи) за кожним звітним сегментом.

Оцінка має бути на основі методу нарахування.

Сегмент слід відображати окремо, якщо більша частина його доходу створюється від банківської діяльності за межами сегмента й одночасно показники його діяльності відповідають одному з таких критеріїв:

-дохід за сегментом становить 10% або більше від загального доходу (включаючи банківську діяльність у межах сегмента);

-його фінансовий результат (прибуток або збиток) становить не менше ніж 10% більшої з двох абсолютних величин - загальної суми прибутку або загальної суми збитку всіх сегментів;

активи становлять 10% або більше від загальних активів. Зовнішній дохід усіх визначених звітних сегментів має становити не менше ніж 75% загального доходу банку або консолідованої групи. Якщо сукупний дохід визнаних звітних сегментів менший від такого рівня, то здійснюється виділення додаткових сегментів з метою досягнення зазначеного рівня доходу, навіть якщо такі додаткові сегменти не відповідатимуть вищезазначеним критеріям (10%- ний поріг).

Якщо показники сегмента, визначеного у внутрішній звітності, не відповідають вищезазначеним критеріям, то:

сегмент може бути визнаний звітним сегментом, якщо він має важливе значення для банку в цілому й інформація про нього є суттєвою;

-необхідно провести подальше об'єднання двох або кількох подібних сегментів;

показники неподібних сегментів включаються до складу нерозподілених статей, із використанням яких узгоджуватимуться відповідні показники діяльності звітних сегментів і банку в цілому. Як правило, кількість сегментів становить не більше ніж 10.

Сегмент, який було визначено звітним у попередньому році, але який у поточному році не відповідає критеріям звітного сегмента, має визначатися звітним сегментом, якщо керівництво банку вважає, що він зберігає своє значення.

Якщо у звітному році банк (материнський банк) визначає нові звітні сегменти, то за ними наводяться відповідні порівняльні оновлені показники за попередній звітний період або надається обґрунтоване пояснення причин неможливості достовірного визначення показників.

Сегментна інформація має бути підготовлена відповідно до облікової політики банку або консолідованої групи в разі надання консолідованої фінансової звітності.

Визначення звітних сегментів у консолідованій фінансовій звітності та розкриття інформації про звітні сегменти здійснюються на основі показників консолідованої фінансової звітності.

Дохід, витрати, активи та зобов'язання сегмента визначаються до здійснення коригувань, пов'язаних із виключенням внутрішньо-групових операцій та сальдо в процесі консолідації, за винятком випадків, коли такі внутрішньо групові сальдо або операції відбуваються між учасниками групи в межах одного сегмента.

У консолідованому фінансовому звіті результат сегмента визначається до здійснення коригувань, пов'язаних із відокремленням частки меншості.

Доходами звітного сегмента є дохід, який безпосередньо належить до сегмента, та відповідна частина доходу банку (материнського банку), що може бути віднесена до сегмента від зовнішньої діяльності або від операцій між іншими сегментами в межах одного банку (материнського банку).

Витратами звітного сегмента є витрати, пов'язані з основною діяльністю сегмента, що безпосередньо належать до нього, та відповідна частина витрат, що можуть бути обґрунтовано віднесені до сегмента, включаючи витрати від зовнішньої діяльності, та витрати, пов'язані з операціями з іншими сегментами в межах одного банку (материнського банку). Витрати за сегментом не включають витрат на сплату податку на прибуток.

Результат сегмента - це дохід за сегментом мінус витрати за сегментом.

Активами звітного сегмента визнаються активи, які використовуються для виконання звичайної діяльності і безпосередньо стосуються цього сегмента.

Якщо результат сегмента включає дохід за процентами або дохід від дивідендів, активи сегмента включають відповідну дебіторську заборгованість, кредити, інвестиції або інші активи, що генерують дохід. Якщо певна стаття амортизації включається до витрат сегмента, то відповідний актив теж має бути включеним до активів сегмента. Активи сегмента не включають активів з податку на прибуток. Активи сегмента визначаються після вирахування відповідних оцінювальних резервів, які регулюють оцінку об'єкта в балансі банку.

Активи сегмента включають інвестиції, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, якщо прибуток або збиток від таких інвестицій уключаються до доходу сегмента.

Зобов'язання сегмента - це зобов'язання, що виникають від звичайної діяльності сегмента і/або безпосередньо належать до сегмента або можуть бути віднесені до сегмента шляхом пропорційного розподілу. Якщо результат сегмента включає витрати на проценти, то зобов'язання сегмента включають відповідні зобов'язання, на які нараховуються проценти. Зобов'язання сегмента не включають зобов'язань за податком на прибуток. У звітності за сегментами зазначається склад нерозподілених статей.

Окремо розглядається інформація за географічними сегментами за звітний та попередній роки. Після таблиці банк (материнський банк) зазначає критерії розподілу зовнішніх доходів за окремими країнами. Якщо активи, зовнішні доходи, що отримані в окремій іноземній державі, є суттєвими, інформація щодо таких активів, доходів розкривається окремо.

Інформація про ризики розкривається за видами.

Примітка 37 "Управління фінансовими ризиками".

При розкритті інформації щодо кредитного ризику банк (материнський банк) описує цілі, політику та процеси щодо управління цим ризиком та методи, використані для оцінки ризику, а також розкриває інформацію стосовно дотримання протягом звітного періоду нормативів кредитного ризику та їхнього значення на звітну дату.

За ринковим ризиком банк розкриває інформацію щодо доступності ринковому ризикові і як вона виникає, цілі, політику та процеси управління ринковим ризиком і методи, використані для оцінки ризику.

При розкритті інформації щодо валютного ризику в таблицях проводиться аналіз впливу цього ризику та зміни фінансового результату і власного капіталу в результаті можливих змін обмінних курсів, що встановлені на звітну дату, за умови, що всі інші змінні характеристики залишаються фіксованими. Розрахунок проводиться для грошових залишків у валютах, що відрізняються від функціональної валюти. Окремо аналізується зміна фінансового результату та власного капіталу в результаті можливих змін обмінного курсу, що встановлений як середньозважений валютний курс, за умови, що всі інші змінні характеристики залишаються фіксованими.

Банк проводить аналіз процентного ризику, що виникає за фінансовими інструментами, за якими нараховуються проценти. У таблиці, де проводиться загальний аналіз процентного ризику, фінансові активи та зобов'язання мають бути відображені за балансовою вартістю за датами перегляду процентних ставок відповідно до договорів чи строків погашення залежно від того, яка з дат є ранішою. Після таблиці аналізується чутливість процентного ризику, якому банк (материнський банк) доступний на звітну дату, показуючи, як зміни у відповідній змінній ризику (процентна ставка), що були обґрунтовано можливими на цю дату, впливатимуть на прибуток або збиток; наводяться методи та припущення, використані під час складання аналізу чутливості. При проведенні моніторингу процентних ставок за фінансовими інструментами в таблиці наводять дані за середньозваженою процентною ставкою. Процентна ставка розраховується у відсотках у річному обчисленні.

Статистичні ряди базуються на щоденній інформації та щомісячній звітності, що подається до органу управління банку.

Для активів і зобов'язань із фіксованою процентною ставкою строковість визначається виходячи з періоду від дати балансу до дати погашення згідно з контрактом, а для активів і зобов'язань зі змінною процентною ставкою - з урахуванням найближчого терміну перегляду процентних ставок чи дати погашення залежно від того, що настає раніше.

Після таблиці банк (материнський банк) зазначає, за якою процентною ставкою (плаваючою чи фіксованою) нараховуються проценти за відповідними статтями активів та зобов'язань.

В інформації щодо іншого цінового ризику банк (материнський банк) наводить аналіз того, що виникає від фінансового інструменту внаслідок змін, наприклад, у цінах на інструменти власного капіталу. А також наводить підсумкові кількісні дані про доступність ризикові на звітну дату, що базується на внутрішній інформації, наданій провідному управлінському персоналу.

Банк розкриває інформацію щодо доступності іншому ціновому ризикові і як вона виникає, цілі, політику та процеси щодо управління ризиком та методи, використані для оцінки ризику.

Банк проводить аналіз чутливості для іншого цінового ризику, якому він доступний на звітну дату, показуючи, як зміни у відповідній змінній ризику, що були обґрунтовано можливими на цю дату, впливатимуть на прибуток або збиток, наводить методи та припущення, використані під час складання аналізу чутливості.

При розгляді географічного ризику проводиться аналіз географічної концентрації фінансових активів та зобов'язань порівняно з попереднім роком. Зазначають інформацію щодо того, як служби управлінського обліку банку (материнського банку) визначають концентрацію географічного ризику.

При формуванні інформації щодо концентрації інших ризиків банк (материнський банк) надає спільну характеристику, яка ідентифікує кожну концентрацію ризику.

Щодо ризику ліквідності банк (материнський банк) розкриває інформацію про доступність ризикові ліквідності і як вона виникає, цілі, політику та процеси щодо управління ризиком та методи, використані для оцінки ризику. В таблицях проводиться аналіз фінансових зобов'язань за строками погашення за звітний та попередній роки. Строки погашення визначаються від дати звітності до дати погашення згідно з контрактом. Такі суми представляють контрактні недисконтовані грошові потоки, які відрізняються від сум, відображених у балансі, оскільки балансові суми базуються на дисконтованих грошових потоках. Похідні фінансові інструменти, розрахунок за якими здійснюється на нетто-основі, відображаються в чистій сумі.

Якщо банк використовує аналіз ризику ліквідності за строками погашення на основі дисконтованих грошових потоків, то йому слід проводити аналіз фінансових активів та зобов'язань за строками погашення на основі очікуваних строків погашення за звітний рік порівняно з попереднім. Дані фінансових активів і зобов'язань у таблиці наводяться за балансовою вартістю.

Чистий розрив розраховується як різниця між фінансовими активами і фінансовими зобов'язаннями. Якщо банк (материнський банк) використовує кілька методів для управління доступністю ризиком ліквідності, то йому слід розкривати інформацію, застосовуючи метод чи методи, що забезпечують найдоречнішу та най достовірнішу інформацію.

У примітках 38-45 розкривається інша інформація.

Примітка 38 "Управління капіталом". У цій примітці банк зазначає цілі, політику, процеси щодо управління капіталом, розкриває інформацію стосовно дотримання протягом звітного періоду нормативів адекватності капіталу та їхнього значення на звітну дату. В таблицях розкривається структура регулятивного капіталу та структура капіталу банку, що розраховується на основі Базельської угоди про капітал. Банки, що працюють на міжнародному рівні та складають звітність за методом повної консолідації згідно з вимогами Базельської угоди про капітал (далі - Угода), що визначено у Звіті про міжнародну конвергенцію оцінки капіталу та стандартів капіталу, і в доповнення до Угоди, яка ввела розгляд ринкових ризиків (оновлено в листопаді 2005 року, що звичайно називають "Базель I"), наводять інформацію щодо структури капіталу банку, який розраховується на основі Угоди.

-Примітка 39 "Потенційні зобов'язання банку". В таблиці подається інформація щодо активів, наданих у заставу. Після таблиці банк (материнський банк) зазначає характер та балансову вартість активів у заставі, щодо яких передбачені обмеження, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням ними з визначенням характеру цих обмежень. У звіті зазначають інформацію про події, які відбулися за станом на кінець дня 31 грудня звітного року, але не відображені в жодній примітці, якщо вони містять додаткову інформацію про діяльність та фінансовий стан банку, зокрема таку:

а) розгляд справ у суді. Банк (материнський банк) розкриває на звітну дату інформацію про природу непередбачених зобов'язань, що пов'язані з розглядом справ у суді, надає оцінку їхнього фінансового впливу, оцінку невизначеності, пов'язану із сумою або визначенням часу будь-якого вибуття, та можливість будь-якої компенсації сум вибуття;

в) зобов'язання з капітальних вкладень. Банк розкриває інформацію щодо сум контрактних зобов'язань, пов'язаних із придбанням основних засобів та нематеріальних активів;

г) зобов'язання оперативного лізингу (оренди). У таблиці подається інформація щодо майбутніх мінімальних орендних платежів за не відмовною орендою. Після таблиці банк розкриває інформацію щодо загальної суми майбутніх мінімальних суборендних платежів, що, як очікується, будуть отримані за не відмовними угодами про суборенду на звітну дату;

ґ) зобов'язання, що пов'язані з кредитуванням. Банк розкриває на звітну дату інформацію про природу непередбачених зобов'язань, пов'язаних із кредитуванням, надає оцінку їхнього фінансового впливу, оцінку невизначеності, пов'язану із сумою або визначенням часу будь-якого вибуття, та можливість будь-якої компенсації сум вибуття. У таблиці аналізується структура зобов'язань, що пов'язані з кредитуванням. Крім того, материнський банк розкриває таку інформацію:

свою частку в непередбачених зобов'язаннях асоційованої компанії, за які він несе солідарну відповідальність з іншими інвесторами;

непередбачені зобов'язання, які виникають унаслідок роздільної відповідальності інвестора за всіма або частиною зобов'язань асоційованої компанії; е) активи, надані в заставу, та активи в заставі, щодо яких передбачені обмеження, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням ними.

Примітка 40 "Облік хеджування". Банк для кожного типу хеджування (хеджування справедливої вартості, хеджування грошових потоків, хеджування чистих інвестицій) розкриває таку інформацію:

а) опис кожного типу хеджування;

б) опис фінансових інструментів, призначених інструментами хеджування, та їхню справедливу вартість на звітну дату;

в) характер ризиків, що їх хеджують.

- Примітка 41 "Справедлива вартість фінансових інструментів", в якій банк зазначає:

визначення справедливої вартості;

фінансові активи та зобов'язання, що відображені за справедливою вартістю;

методи та суттєві припущення, які використовуються для оцінки справедливої вартості фінансових активів та фінансових зобов'язань.

Справедлива вартість визначається для фінансових активів і зобов'язань, які відображені в балансі не за справедливою вартістю. Справедлива вартість не визначається для інструментів капіталу, які не котируються на ринку і справедливу вартість яких не можна достовірно оцінити. Інформація про такі фінансові активи, яку слід розкривати в цій примітці, має містити опис фінансового активу, його балансову вартість і пояснення, чому його справедливу вартість не можна достовірно оцінити.

Якщо фінансові активи, справедливу вартість яких раніше неможливо було оцінити достовірно, продаються, то слід розкривати їхню балансову вартість під час продажу та визнану суму прибутку або збитку.

В окремій таблиці подається балансова та розрахункова справедлива вартість фінансових активів та зобов'язань, які не відображаються в балансі банку за справедливою вартістю.

Примітка 42 "Операції з пов'язаними особами". У таблицях розкривається інформація щодо залишків за операціями з пов'язаними особами станом на кінець дня 31 грудня звітного року, доходів і витрат за операціями з пов'язаними сторонами за звітний рік, інших прав та зобов'язань за операціями з пов'язаними сторонами станом на кінець дня 31 грудня звітного року, кредитів, що надані пов'язаним особам та погашені пов'язаними особами протягом звітного року. В окремих таблицях розглядається така ж інформація за станом на кінець дня 31 грудня попереднього року.

Банк розкриває назву материнського банку та інформацію про те, хто є основним власником банку (найменування юридичної особи та/або прізвище та ініціали фізичної особи), а також щодо виплат провідному управлінському персоналу та кредитів, що надані і погашені пов'язаними особами протягом звітного року.

У Примітках 43-44 розкривається інформація щодо основних дочірніх та асоційованих компаній та щодо об'єднання компаній. У примітці материнський банк за кожним об'єднанням компаній, що відбулося протягом періоду, розкриває таку інформацію (слід розкривати в цілому стосовно об'єднань компаній, які відбулися протягом звітного періоду і які, якщо взяти окремо, є несуттєвими):

а) назва та характеристики об'єднуваних компаній;

б) дата придбання;

в) відсоток придбаних акцій з правом голосу;

г) опис складових цієї вартості, включаючи будь-які витрати, що безпосередньо пов'язані з об'єднанням. Якщо до складу вартості входять випущені інструменти капіталу чи ті, що випускаються, слід розкривати їх кількість і справедливу вартість, основу її визначення;

ґ) суму прибутку чи збитку об'єкта придбання з дати придбання, включену до Звіту про фінансові результати материнського банку за період, за винятком, якщо розкриття є неможливим. Якщо розкриття такої інформації є неможливим, то слід розкрити цей факт разом із відповідним поясненням. За винятком випадків, коли розкриття є неможливим, материнський банк розкриває інформацію щодо доходів об'єднаної компанії за період так, ніби дата придбання за всіма об'єднаннями компаній, що відбулися за період, є початком цього періоду.

В окремих таблицях материнський банк розкриває суми, визнані на дату придбання за кожним класом активів, зобов'язань та непередбачених зобов'язань об'єкта придбання, та балансову вартість за кожним з таких класів, визначену за міжнародними стандартами фінансової звітності безпосередньо перед об'єднанням. Якщо таке розкриття є неможливим, необхідно розкрити цей факт разом із відповідним поясненням і придбані активи, зобов'язання та гудвіл, що виник.

-Примітка 45 "Події після дати балансу". У примітці зазначається інформація про сприятливі і несприятливі події, що відбулися між датою складання балансу і датою затвердження правлінням (радою директорів) або спостережною радою банку (материнського банку) фінансової звітності, підготовленої для оприлюднення.

Банк повинен розкривати інформацію про кожну суттєву категорію подій, які не коригують після дати балансу, які є суттєвими і які можуть впливати на економічні рішення користувачів (наприклад, значне об'єднання бізнесу, оголошення плану про припинення діяльності, істотні придбання активів, оголошення про значну реструктуризацію, значні операції зі звичайними акціями, аномально великі зміни в цінах на активи або в курсах обміну іноземних валют, зміни ставок податків або податкового законодавства, прийняття значних або непередбачених зобов'язань, початок великого судового процесу). Банк (материнський банк) має розкривати характер таких подій та попередню оцінку їхнього фінансового впливу або свідчення того, що така оцінка неможлива.

Примітка 46 "Інформація про аудитора (аудиторську фірму) та висновок проведеного аудиту". У примітці банк зазначає найменування аудиторської фірми (аудитора), прізвище та номер сертифіката, що визначає кваліфікаційну придатність займатися аудиторською діяльністю на території України, аудитора, який підписав аудиторський висновок, та який висновок надав аудитор.

банк фінансовий звітність аудит

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА»

.1 Організаційно-економічна характеристика АТ «Банк Золоті ворота»

Предметом діяльності Банку є виконання банківських операцій згідно з наданою Національним банком України банківською ліцензією та провадження іншої діяльності у порядку, визначеному чинним законодавством України.

У 2011 році Банк надавав своїм клієнтам різноманітні банківські та фінансові послуги, включаючи такі основні продукти :

• послуги зі здійснення платежів та обслуговування поточних рахунків;
• депозити;
• платіжні картки;
• кредити;
• валютообмінні операції,
• операції з цінними паперами .

Станом на кінець дня 31 грудня 2011 року розмір кредитного портфеля АТ Банк Золоті ворота збільшився на 30% (у порівнянні із звітною датою минулого року) та склав 1294572 тис.грн. Кредити, надані фізичним особам, склали 469441 тис.грн., що становить 36,3% від усього кредитного портфеля (проти 44,7% станом на кінець дня 31 грудня минулого року). Таким чином, з початку звітного року тривала тенденція до збільшення питомої ваги кредитів, наданих корпоративним клієнтам, у загальній кредитній заборгованості за рахунок зменшення питомої ваги кредитів, наданих фізичним особам.

На тлі поступового відновлення протягом 2011 року економіки України та відносного зростання активності на вітчизняному ринку банківських послуг, покращилися і загальні позиції Банка, зокрема, поновлено кредитування та при цьому виконувались всі економічні нормативи згідно із вимогами Національного банку України.

Протягом усього звітного року Банк проводив достатньо ефективну роботу з проблемними активами та вживав гранично зважених заходів з реструктуризації кредитів при мінімізації ризиків, а також дотримувався максимально виважених підходів при кредитуванні як індивідуальних, так і корпоративних клієнтів.

У звітному році об'єми депозитів як в банківській системі України в цілому, так і в АТ Банк Золоті ворота зокрема, істотно перевищили докризовий рівень, а добра динаміка економічного розвитку протягом більшої частини року та відновлення довіри між контрагентами стали базою для формування поступальної динаміки розвитку кредитування.

При проведенні активних операцій Банк віддавав перевагу короткостроковим кредитам під заставу високоліквідного майна, визначивши пріоритетним поліпшення якості кредитного портфеля перед збільшенням його об'єму. Також тривав процес поступової девалютизації кредитного портфеля - значно зменшилася питома вага валютних кредитів, особливо у портфелі кредитів, наданих фізичним особам, що, відповідно, забезпечило зменшення валютних ризиків.

У звітному році Банк активізував кредитування корпоративних клієнтів, при цьому ретельно аналізуючи ризики по кожному позичальнику, а кредитний портфель фізичних осіб, навпаки, було дещо скорочено, в тому числі за рахунок погашення проблемної заборгованості та пред'явлення більш жорстких, порівняно із докризовими, вимог до потенційних позичальників у роздрібному сегменті.

Основними галузями економіки, підприємства яких мають кредитну заборгованість перед банком, є :

-торгівля - 288560 тис. грн.,

-нерухомість - 86836 тис. грн.,

-виробництво - 73141 тис. грн.,

-будівництво - 51164 тис. грн.,

-сільське господарство - 36155 тис. грн.

Загальна сума сформованого резерву станом на кінець дня 31 грудня 2011 року склала 122282 тис.грн., що на 10,2% більше, ніж на відповідну дату минулого року.

Позичальниками Банку є низка комунальних підприємств м. Харкова, потужні будівельні, торгові, та промислові підприємства: НАК Нафтогаз України, ЗАТ Емальзавод, ЗАТ Харківський завод транспортного устаткування, ПАТ Харківська ТЕЦ-5, ТОВ Торгівельний дім Донснаб, АТ Трест Житлобуд-1, ТДВ Житлобуд-2 ДП Чугуївський авіаційно-ремонтний завод та інші. Серед аграрників Банк кредитував ТОВ Компанія АГРО-ТРЕЙД, ТОВ СП Ягідне та інші.

Інформація про кредити, структура кредитів за видами економічної діяльності, аналіз кредитної якості кредитів, інформація стосовно забезпечення кредитів розкривається в таблицях примітки 8 Кредити та заборгованість клієнтів до звіту Баланс.

Основними джерелами для формування ресурсної бази Банку є депозитні заощадження клієнтів та залишки на поточних рахунках фізичних та юридичних осіб.

Станом на кінець дня 31 грудня 2011 року кількість клієнтів Банку складає 51,6 тис. клієнтів, у тому числі:

суб'єктів господарювання - 3,8 тис. клієнтів,

фізичних осіб - 47,8 тис клієнтів.

В абсолютному значенні на звітну дату кошти клієнтів зросли на 19,8% (у порівнянні із звітною датою минулого року) та склали 1136443 тис.грн., у тому числі кошти на поточних рахунках зросли на 9,4% та склали 309475 тис.грн., строкові кошти зросли на 24,2% та склали 826968 тис. грн.

Інформація про залучені Банком ресурси - кошти клієнтів розкривається в Примітці 19 Кошти клієнтів до звіту Баланс.

АТ «Банк Золоті ворота» активно розвиває діяльність щодо випуску та обслуговування міжнародних платіжних карток.

Станом на кінець дня 31 грудня 2011 року Банком емітовано понад 118 тис. платіжних карток з власним логотипом. Залишки на рахунках, операції з якими можуть здійснюватися з використанням платіжних карток, складають близько 50 млн. грн.

Власна мережа обслуговування платіжних карток складає 36 банкоматів та 28 POS- терміналів. Також Банк є учасником міжбанківського об' єднання мережі банкоматів «Атмосфера», що дозволяє клієнтам Банку отримувати кошти без комісії в банкоматах цієї мережі.

Станом на кінець дня 31 грудня 2011 року реалізовано 139 діючих зарплатних проектів на базі міжнародних платіжних карток Maestro. Серед наших клієнтів з виплати заробітної плати такі організації, як ДП «Харківський метрополітен», КП «Харківські теплові мережі», КП «Харківводоканал», Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, Харківська міська клінічна лікарня ім. проф. О.І. Мещанінова, інститут патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенка, ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», КП «Харківблагоустрій», Харківський міський центр зайнятості

, ОКЗ «ХДАУД театра ім. Т.Г. Шевченка» та інші.

У звітному році Банком відновлена послуга овердрафтного кредитування на зарплатні платіжні картки.

У 2011 році в банкоматах Банку були впровадженні нові послуги - зміна ПІН-коду, переказ з картки на картку, отримання міні - виписки, підключення до послуги SMS-banking.

Послуга SMS-banking у звітному році була доповнена наступними сервісами для клієнта: отримання інформації по запиту відносно баланса на картці, перевірка статусу картки на предмет знаходження у стоп-списку, постановка картки у стоп-список.

З метою запобігання шахрайських дій та задля безпечного зберігання клієнтських коштів, Банк підключений до програми моніторингу трансакцій «Корсар», яка дає можливість слідкувати за станом рахунку клієнта як у робочі, так і у вихідні дні, автоматично блокуючи картки у разі перевищення лімітів по кількості та сумі трансакцій.

Крім того, Банк підключений до послуги ЗАТ «УПЦ» - VIP- сервіс, що дозволяє клієнтам цілодобово дізнаватись про стан рахунку, блокувати картку в разі її втрати або крадіжки.

В зручний для клієнтів час в Банку діє клієнтська підтримка, що надає якісні консультаційні послуги щодо різноманітних питань обслуговування платіжних карток, тарифів Банку, місця розташування банкоматів та консультації щодо інших нестандартних ситуацій, які можуть виникнути за операціями із платіжними картками.

На протязі 2011 року Банк активно підтримував кореспондентські відносини з такими банками: ING BANK (Бельгія), COMMERZBANK (Німеччина), СБЕРБАНК РОССИИ, АТ Укрсиббанк (Україна), АТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ (Україна) та іншими зарубіжними та українськими банками. Наявна мережа коррахунків забезпечує максимально швидке проведення розрахунків з контрагентами - резидентами та нерезидентами.

Інформація про операції на міжбанківському ринку - залишки на коррахунках в інших банках розкривається в Примітці 4 Грошові кошти та їх еквіваленти та Примітці 7 Кошти в інших банках звіту Баланс.

АТ Банк Золоті ворота є професійним учасником фондового ринку України та у відповідності до ліцензій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АВ №534008, №534009, №534010 від 28.05.2010 р. здійснює брокерську, дилерську діяльність та андерайтинг.

Як торговець цінними паперами, Банк має право здійснювати операції з різними видами цінних паперів - пайовими, борговими, похідними фінансовими інструментами і в різних сегментах ринку - первинному, вторинному, біржовому, позабіржовому, ринку державних і корпоративних цінних паперів та виступати у ролі інвестора, фінансового посередника.

У звітному році Банк проводив дилерську діяльність на ринку цінних паперів, виконував посередницькі функції по операціях з цінними паперами за рахунок і за дорученням клієнтів на підставі договорів комісії і договорів доручення, надавав послуги щодо ведення рахунків у цінних паперах, зберігання цінних паперів, а також послуги з обслуговування угод з цінними паперами.

Фінансову звітність банк АТ «Банк Золоті ворота» складає і подає до Національного банку в грошовій одиниці України (у тисячах гривень). Порядок складання і подання фінансової звітності відокремленими структурними підрозділами та учасниками консолідованої групи банк (материнський банк) визначає самостійно.

До складу фінансової звітності входять:

• загальна інформація про діяльність банку (Додаток Б.1, Б.2, Б.3);
• звіт "Баланс" (Додаток Б.1, Б.2, Б.3);
• Звіт про фінансові результати (Додаток Б.1, Б.2, Б.3);
• Звіт про рух грошових коштів (Додаток Б.1, Б.2, Б.3);
• Звіт про власний капітал (Додаток Б.1, Б.2, Б.3);
• примітки до звітів (Додаток Б.1, Б.2, Б.3).
• Звіт "Баланс" складається банком за певний період (квартал, рік) наростаючим підсумком із початку звітного року за показниками сальдо рахунків бухгалтерського обліку на кінець останнього дня звітного періоду (кварталу, року).
• Звіт про фінансові результати банку (материнського банку) включає дані станом на кінець поточного періоду (кварталу, року) наростаючим підсумком за поточний фінансовий рік до дати звітності та порівняльні дані станом на кінець зіставленого періоду (кварталу, року) попереднього фінансового року.
• Звіт про рух грошових коштів відображає джерела отриманих банком (материнським банком) готівкових і безготівкових коштів і напрям їх використання у звітному періоді, а також рух грошових коштів за звітний період залежно від виду діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова).
• Звіт про власний капітал надається інформація про суму внеску за незареєстрованим статутним капіталом (залишок за рахунком 3630) та суму (сальдо) нарахованих доходів (витрат) і не отриманих (сплачених), яка є складовою частиною залишку балансових рахунків 5030, 5031, 5040 та 5041 станом на кінець дня 31 грудня.
• У примітках до фінансових звітів слід розкривати інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.
• При складанні річного фінансового звіту дотримуються всі вимоги згідно розяснень НБУ та затверджується загальними зборами акціонерів банку.
• Звітною датою фінансової звітності є кінець дня 31 грудня 2011 року.
• Звітний період - 2011 рік ( з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно).
• Фінансова звітність складена у грошовій одиниці України - гривні, одиниця виміру - тисячі гривень,на підставі зведеної звітності з урахуванням філій Банку.
• Усі матеріальні та грошові цінності є в наявності, відповідають даним бухгалтерського обліку та достовірна інформація щодо них відображена у цьому звіті.
• 2.3 Управління пасивами та активами в АТ «Банк Золоті ворота»
• Основними джерелами формування ресурсної бази Банку є депозитні заощадження клієнтів і залишки на поточних рахунках фізичних та юридичних осіб. Діяльність Банку з точки зору управління пассивами спрямована на розширення клієнтської бази та підтримку високих стандартів обслугову- вання, індивідуальний підхід до всіх типів клієнтів - фізичних та юридичних осіб, резидентів та нерезидентів України. У роботі з клієнтами Банк дотримується принципів партнерських відносин. Саме така співпраця дозволяє Банку швидко і своєчасно реагувати, а отже і максимально задовольняти потреби наших клієнтів.Для своїх клієнтів Банк створює ексклюзивні пропозиції, які забезпечують фінансовий комфорт, дохідність та захист збережень, а також враховує короткострокові та довгострокові плани кожного з клієнтів.
• Банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізич-них осіб. Банк намагається демонструвати відкритість, розяснювати та навчати клієнтів.
• Комісійний дохід від операцій з розрахункового - касового обслуговування та операцій на валютному ринку склав 17,78 млн. грн..
• Станом на 1.01.2012 р. кошти клієнтів Банку склали 1,136 млрд. грн., з яких:
• Кошти фізичних осіб - 630,2 млн. грн. (55,5%)
• Кошти юридичних осіб - 502 млн. грн. (44,2%)
• Кошти фізичних осіб-підприємців - 4,2 млн. грн. (0,4%)
• Комісійний дохід склав:
• За розрахункове обслуговування - 4,9 млн. грн.
• За касове обслуговування - 23,8 млн. грн.
• За операціями на валютному ринку для клієнтів - 1,9 млн. грн.
• Таблиця 2.1
• Управління активами банку

РядокПоказникСума, тис. грнЧастка, %12341Грошові кошти та їхні еквіваленти104 330,007,62 %2Торгові цінні папери0,000,00 %3Кошти в інших банках1 244,000,09 %4Кредити та заборгованість клієнтів1 172 290,0085,58 %5Цінні папери в портфелі банку на продаж18 380,001,34 %6Інвестиційна нерухомість224,000,02 %7Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток0,000,00 %8Відстрочений податковий актив0,00 %0,01 %9Основні засоби та нематеріальні активи0,01 %3,70 %10Інші фінансові активи21 680,001,58 %11Інші активи804,000,06 %12Усього активів1 369 764,00100,00 %

• Станом на 1 січня 2012 року загальна кредитна заборгованість позичальників АТ «Банк Золоті ворота» склала 1 294,6 млн. грн. (без урахування резерву). Кредитна заборгованість фізичних осіб склала 469,4 млн. грн.,що становить 36,3% загальної кредитної заборго-ваності. Таким чином, з початку звітного року спостерігалася тенденція до збільшення питомої ваги кредитів, наданих корпоративним клієнтам, у загальній кредитній заборгованості за рахунок зменшення питомої ваги кредитів, наданих фізичним особам.
• Протягом усього 2011 року Банк проводив достатньо ефективну роботу з проблемними активами та вживав гранично зважені заходи з реструктуризації кредитів при мінімізації ризиків, а також дотримувався максимально виважених підходів при кредитуванні як індивідуальних, так і корпоративних клієнтів.При проведенні активних операцій Банк надавав перевагу короткостроковим кредитам під заставу високоліквідного майна, визначивши пріоритетним поліпшення якості кредитного портфеля перед збільшенням його обєму. Також тривав процес поступової девалютизації кредитного портфеля: значно зменшилася питома вага валютних кредитів, особливо у портфелі кредитів, наданих фізичним особам, що відповідно забезпечило зменшення валютних ризиків.
• У звітному році порівняно із попереднім Банк активізував кредитування корпоративних клієнтів, ретельно аналізуючи при цьому ризики по кожному позичальнику. Доля кредитів, наданих фізичним особам, дещо скоротилася, у тому числі внаслідок погашення проблемної заборгованості та висунення більш жорстких порівняно із докризовими вимог до потенційних позичальників у роздрібному сегменті. Так, позичальниками Банку є низка комунальних підприємств Харкова, потужні будівельні, торгові, аграрні та промислові підприємства: НАК «Нафтогаз України», ЗАТ «Емальзавод», ЗАТ «Харківський завод транспортного устаткування», ДП «Чугуївський авіаційно-ремонтний завод», ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», ТОВ «Торгівельний дім Донснаб», ТОВ «Харпромтех», АТ «Трест Житлобуд-1», ТДВ «Житлобуд-2», ТОВ «Компанія Агро-Трейд», ТОВ «Норма», ТОВ «СП Ягідне» та інші.
• Загальна сума сформованого резерву станом на 1.01.2012 р. склала 122,3 млн. грн., що на 10,2% більше, ніж станом на 1.01.2011 р.
• 2.4 Економічна сутність, функції та класифікація короткострокових зобовязань банку та характеристика рахунків для їх обліку
• Власний капітал банку, який фінансує проведення активних операцій, займає незначну долю в пасивах балансу банку (його доля складає не більше 10-15%). Цим банківські пасиви відрізняються від пасивів підприємства, в якому орієнтація відбувається на власні ресурси.
• Незначна доля власних ресурсів в банку пояснюється його функціями на ринку. Банк - посередник і основна його ціль залучати тимчасово вільні грошові кошти та розміщувати їх згідно принципів кредитування.
• Власний капітал банку - це лише відправна точка для організації банківської справи. На даний момент банківські операції базуються на залучених та запозичених ресурсах, що складають зобовязання банку. Тому саме переважну частину пасиву становлять зобов'язання банку.
• Зобов'язання - заборгованість, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди.
• Зобов'язання - це вимоги до активів банку на фіксовану суму коштів, яку він повинен сплатити у визначений час у майбутньому.
• Отже, фактично залучені кошти - це основне джерело формування ресурсів комерційного банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.
• Оскільки банк - це установа, яка здійснює операції переважно із залученими коштами, то співвідношення між балансовим капіталом та зобовязаннями має бути не менше ніж 1 : 5.
• До короткострокових зобов 'язань банку належать:
• залишки на коррахунках банків;
• залишки на поточних рахунках клієнтів;
• депозити - строкові та до запитання;
• міжбанківські кредити, в тому числі й отримані від НБУ;
• залишки на рахунках обліку випущених банком боргових зобов'язань, що обертаються на ринку;
• кредиторська заборгованість.
• Згідно зі світовою практикою короткострокові зобовязання за їх економічним змістом поділяють на такі групи:
• депозити до запитання;
• строкові депозити (включаючи вклади населення та боргові цінні папери);
• міжбанківський кредит;
• кредиторська заборгованість.
• В економічній літературі зобов'язання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобов'язань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.
• До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо.
• У банківській практиці залучені кошти називають депозитними зобов'язаннями.
• Депозит (вклад) - це зобов'язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних і юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату. Практично всі клієнтські рахунки в пасиві називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який рахунок, відкритий клієнтові в банку, на якому зберігаються його грошові кошти. У світовій практиці їх частка в структурі пасивів становить від 60 до 80%.
• Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку:
• - депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку;
• - правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків;
• - депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;
• - ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.
• Водночас депозитні операції мають певні недоліки:
• - операції щодо залучення коштів у вклади пов'язані зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими і матеріальними витратами комерційних банків. Це не дає змоги комерційному банку в разі необхідності оперативно отримувати грошові кошти для проведення активних операцій, здійснення непередбачених платежів;
• - мобілізація коштів у вклади (депозити) в більшості випадків залежить від вкладників, а не від комерційного банку, якому часто важко, а то й неможливо досягти додаткового залучення коштів;
• - загальний обсяг тимчасово вільних грошових коштів у рамках окремого банку або району об'єктивно обмежений. (Герасимович)
• Практика свідчить, що найпоширенішим недоліком банків, якого вони припускаються в ході залучення коштів, є інертний стиль керування пасивами, за якого практична діяльність банків зорієнтована не на перспективну ефективність, а на щоденне виживання (виконання нормативів, «латання дірок» у балансі тощо). Ознакою такого стилю можуть бути відображені у балансі банку невиправдано високі темпи залучення міжбанківських кредитів.
• Для зручності проведення аналізу зобовязання банку класифікуються за різними ознаками, тобто залежно від вкладників, форми власності, строку і порядку повернення, за групами клієнтів, за ціною ресурсів тощо. В додатку 1 наведена схема класифікації зобовязань, з якої видно, що всі зобовязання банку можна розділити на дві групи: депозити та інші зобовязання, такі як кредиторська заборгованість та цінні папери власного боргу. До особливих залучених коштів належить субординована заборгованість банку. За своєю природою такий вид ресурсів належить до зобовязань, але при розрахунку суми регулятивного капіталу субординована заборгованість включається до його складу і вираховується із загальної суми зобовязань.
• Розміщення бухгалтерських рахунків для обліку короткострокових зобов'язань підпорядковано таким принципам:
• за суб'єкгами (контрагентами);
• за видами зобов'язань;
• за термінами розпорядження коштами.
• Основні суб 'скти - кредитори, від яких банк отримує грошові кошти для формування ресурсної бази. Це: 1) інші банки; 2) державні установи та установи органів місцевого самоврядування; 3) суб'єкти господарювання; 4) фізичні особи; 5) небанківські фінансові установи. Так, наприклад, на рахунку другого порядку за номером 16 «Кошти інлих банків» показується загальна сума заборгованості комерційного банку за отриманими грошовими коштами у вигляді депозитів та кредитів перед іншими комерційними банками.
• Синтетичний облік короткострокових зобов 'язань банку ведеться окремо за кожною групою суб 'єктів (банки; суб 'єкти господарювання; органи державного та місцевого самоврядування; бюджетні та позабюджетні кошти; фінансові установи - небанки; фізичні особи) на певних бухгалтерських синтетичних рахунках другого та третього порядку.
• Структура короткострокових зобовязань у плані рахунків бухгалтерського обліку:
• Перший клас: Казначейські та міжбанківські операції:
• 13 розділ. Кошти Національного банку:
• 130 Кореспондентський рахунок Національного банку України в іншому банку; 131 Короткострокові кредити, які отримано від Національного банку України;
• 16 розділ Кошти інших банків:
• 160 Кошти до запитання інших банків; 161 Строкові депозити інших банків; 162 Кредити, які отримано від інших банків;
• 19 Кредиторська заборгованість за операціями з банками:
• 191 Кредиторська заборгованість за операціями з банками;
• Другий клас: Операції з клієнтами:
• 25 розділ. Кошти бюджету та позабюджетних фондів України:
• 250 Кошти бюджетів України до розподілу;
• 251 Кошти Державного бюджету України;
• 252 Бюджетні кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України;
• 253 Кошти бюджетних установ та організацій, що включаються до спеціального фонду Державного бюджету України;
• 254 Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів;
• 255 Кошти бюджетних установ та організацій, що включено до спеціального фонду бюджетів АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя;
• 256 Кошти позабюджетних фондів;
• 257 Кошти місцевих та Державного бюджету до виплати;
• 26 Кошти клієнтів банку:
• 260 Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності;
• 261 Строкові кошти суб'єктів господарської діяльності;
• 262 Кошти до запитання фізичних осіб;
• 263 Строкові кошти фізичних осіб;
• 262 Кошти до запитання фізичних осіб;
• 263 Строкові кошти фізичних осіб;
• 265 Кошти небанківських фінансових установ;
• 29 Кредиторська заборгованість з операцій з клієнтами:
• 290 Кредиторська заборгованість з операцій з клієнтами банку;
• Третій клас: Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання:
• 33 розділ. Цінні папери власного боргу, крім суб-ординованого боргу:
• 330 Цінні папери власного боргу, емітовані банком;
• 332 Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком;
• 36 Інші пасиви банку:
• 360 Доходи майбутніх періодів;
• 361 Кредиторська заборгованість з господарської діяльності банку;
• 362 Розрахунки з податків та обов'язкових платежів;
• 363 Розрахунки з акціонерами;
• 364 Кредиторська заборгованість з операцій банку з фінансовими інструментами;
• 365 Кредиторська заборгованість з розрахунків з працівниками банку;
• 366 Субординований борг банку;
• 367 Інші нараховані витрати;
• 369 Банківські резерви на покриття ризиків та втрат;
• Аналітичні бухгалтерські рахунки відкриваються окремо за кожним суб'єктом та видом або типом зобов язаиня. Такий порядок дає можливість проконтролювати стан заборгованості перед кожним клієнтом. У номер рахунка вносять параметри, що характеризують вид, тип залучених або запозичених коштів, термін дії, строк закінчення угоди, тип контрагента, процентну ставку тощо. Така інформація потрібна для управління процентним ризиком та ризиком ліквідності.
• РОЗДІЛ 3. КОНТРОЛЬ ДОСТОВІРНОСТІ ВІДОБРАЖЕННЯ КОРОТКОСТРОКОВИХ ЗОБОВЯЗАНЬ У ЗВІТНОСТІ БАНКУ
• 3.1 Внутрішній контроль та аудит діяльності банківських установ
• Стосовно банку контроль може бути не тільки зовнішнім, а й внутрішнім. Система внутрішнього контролю - це важлива складова управління комерційним банком, яка є основою безперебійного його функціонування. Дієві заходи внутрішнього контролю сприяють вирішенню головних завдань банку, досягненню ним стратегічних та оперативних цілей. Така система спонукає співробітників банку дотримуватися чинного законодавства та нормативних актів, а також розробленої банком політики, планів, внутрішніх правил та процедур, вчасно виявляти та знижувати ризик непередбачених витрат чи втрати репутації банку.
• Підвищений інтерес до внутрішнього контролю в банківській системі України сьогодні посилюється у зв'язку з численними банкрутствами банків.
• З метою забезпечення надійності, законності, ефективності, а також безпеки банківських операцій та діяльності кожен комерційний банк повинен мати внутрішній механізм, який захищає від потенційних помилок, втрат та різноманітних порушень. Саме цю роль відіграє внутрішній контроль банку у вигляді акціонерного, внутрішньотехнологічного контролю та внутрішнього аудиту.
• Суб'єктами внутрішнього контролю банку е: спостережна рада; ревізійна комісія; правління (рада директорів); функціональні підрозділи; служба внутрішнього аудиту.
• Акціонери здійснюють прямий контроль за діяльністю банку шляхом отримання необхідної інформації від його керівництва про результати діяльності установи за звітний період. Рада банку контролює діяльність правління, а ревізійна комісія - фінансово-господарську діяльність банку.
• Ревізійна комісія:
• контролює дотримання банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України;
• отримує для попереднього розгляду звіти внутрішніх та зовнішніх аудиторів;
• виносить на загальні збори акціонерів або засідання спостережної ради банку пропозиції щодо будь-яких питань, з компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.
• Ревізійна комісія за дорученням загальних зборів акціонерів, ради банку або на вимогу учасника (учасників), які володіють у сукупності більше 10% голосів, перевіряє фінансово-господарську діяльність банку. Вона має право залучати до ревізій та перевірок як зовнішніх, так і внутрішніх експертів та аудиторів.
• Ревізійна комісія складає акти щодо перевірки звітів і балансів банку і доповідає про результати ревізій та перевірок загальним зборам акціонерів чи спостережній раді банку. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників (акціонерів) не мають права затверджувати фінансовий звіт банку.
• Крім того, діяльність банку контролюється з боку Правління (Ради директорів) банку та його функціональних підрозділів. Цей контроль називається внутрішньотехнологічним. Його постійно здійснює головний бухгалтер щодо правильності та законності відображення в обліку всіх банківських операцій. Такий контроль входить до посадових обов'язків усіх співробітників банку - відповідальних виконавців та керівників підрозділу.
• Згідно з Положенням "Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" внутрішньотехнологічний контроль визначено як "внутрішній контроль у банку", що є сукупністю процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, що передається керівництву банку, дотримання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів під час здійснення операцій банку, збереження активів банку та його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління банку для досягнення мети, поставленої в стратегічних та інших планах банку.
• Внутрішньотехнологічний контроль - це сукупність процедур, що забезпечують дотримання положень внутрішніх і зовнішніх нормативних актів під час здійснення операцій банку та достовірність і повноту інформації. Він поділяється на бухгалтерський та адміністративний.
• Система внутрішньотехнологічного контролю, як і всі інші процедури банку, має чітко регламентуватися. Документація за процедурами такого контролю (у паперовій або електронній формі) має бути доступною для використання працівниками банку.
• Бухгалтерський контроль - це сукупність процедур (деталізований опис здійснення конкретних банківських операцій), що забезпечують збереження активів банку та достовірність звітності, яка складається службою бухгалтерського обліку на основі даних, отриманих від функціональних підрозділів. Такий контроль включає:
• заходи щодо забезпечення безпомилкового відображення операцій відповідно до їх економічної сутності;
• продуктивність системи документообігу;
• наявність операційних процедур, елементами яких є: опис операцій встановлення відповідальності осіб, які їх здійснюють; розподіл обов'язків між виконавцями в процесі проведення банківської операції;
• контроль за здійсненням операцій; внутрішні перевірки до моменту виконання операцій автоматизованого контролю тощо.
• Бухгалтерський контроль може бути первинним та подальшим, тобто таким, що здійснюється після відображення операції в обліку і має дати можливість впевнитися в тому, що:
• операції проведені тільки за загальним та/або спеціальним дозволом керівництва банку;
• операції відображені та оцінені згідно з вимогами облікової політики банку;
• система аналітичного обліку дає змогу відстежувати використання ресурсів та рух активів банку;
• розпорядження активами здійснюється лише у межах встановлених повноважень;
• інвентаризація активів та зобов'язань (балансових та позабалансових) здійснюється з певною регулярністю, а виявлені недоліки усуваються належним чином.
• Порядок проведення первинного та подальшого контролю визначається службою бухгалтерського обліку банку самостійно, тобто банк встановлює перелік операцій, які вимагають додаткового контролю; визначає обсяг та частоту перевірок окремих ділянок роботи працівників бухгалтерської служби, порядок здійснення логічного та арифметичного контролю за достовірністю звітності.
• Первинний контроль здійснює працівник банку, який, на підставі змісту документів, наданих в електронному або паперовому вигляді, перевіряє правильність їх оформлення і наявність порушень процедур бухгалтерського обліку. Після перевірки документ підписується працівником банку.
• Працівники банку, які підписали будь-який розрахунковий документ, не маючи на це права, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Таку саму відповідальність несуть працівники банку, які мають право підпису в разі перевищення ними своїх повноважень.
• Якщо операції за рахунками підлягають додатковому контролю, то виконавець передає необхідні документи іншому працівнику банку, на якого покладені повноваження щодо здійснення контролю. Працівник, що контролює, перевіривши правильність оформлення операції, підписує документи і передає виконавцю для відображення операції за відповідними рахунками.
• Головні бухгалтери банків, їх заступники, начальники відділів та інші працівники, на яких покладено обов'язки подальшого контролю, повинні систематично перевіряти стан обліково-операційної роботи.
• У процесі перевірок з'ясовуються причини порушень правил здійснення операцій і ведення бухгалтерського обліку. За результатами перевірок вживаються заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень та запобігання їм у майбутньому.
• Працівників, які залучаються до проведення подальших перевірок (крім працівників, що здійснюють первинний контроль, заступника головного бухгалтера та начальників відділів), призначає головний бухгалтер залежно від обсягу операцій у банку.
• Адміністративний контроль - це сукупність процедур, які дають змогу визначити законність здійснюваних операцій, ступінь виконання стратегічних і поточних планів, ефективність залучення та використання ресурсів. Його мета - забезпечення відповідної стандартизації внутрішньобанківських процесів, координація дій підрозділів, удосконалення організаційної структури управління, комплексний аналіз тощо. Адміністративний контроль дає можливість виявити ризики і вжити ефективні заходи, спрямовані на їх мінімізацію. До системи адміністративного контролю належать:
• методи закріплення повноважень та обов'язків;
• методи контролю, які застосовує керівництво для моніторингу результатів роботи;
• принципи та практика у сфері трудових ресурсів тощо. Отже, структура адміністративного контролю складається з організаційної схеми та всіх ухвалених керівництвом банку принципів і процедур.
• Адміністративний контроль передбачає такий поділ повноважень між працівниками банку, щоб жоден працівник або обмежена група працівників не могли зосередити у своїх руках всі необхідні для здійснення повної операції повноваження (приймання, оплата, зберігання). Для цього операційний цикл будь-якої операції поділяється на такі етапи:
• дозвіл на операцію;
• облік;
• здійснення платежів;
• контроль/аудит операцій.
• Внутрішній аудит спрямований на перевірку стану внутрішньотехнологічного контролю в усіх підрозділах банку. Внутрішній аудитор надає рекомендації щодо удосконалення систем внутрішньотехнологічного контролю, але не може безпосередньо його змінити, оскільки ці рекомендації керівництво може прийняти чи відхилити. Тому внутрішній аудитор не несе відповідальності за стан систем внутрішньотехнологічного контролю в банку. Чим ефективніше працює ця система, тим менше часу потрібно витрачати на проведення внутрішнього аудиту.
• Внутрішній аудит - основний та обов'язковий елемент системи внутрішнього контролю в банку.
• В Україні юридичне внормування внутрішнього аудиту в банках першим розпочав НБУ, прийнявши 20 березня 1998 р. постанову №114, якою затвердив Положення "Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" (далі - Положення).
• Згідно з ним під внутрішнім аудитом банку розуміється "незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у комерційному банку". Головна увага за внутрішнього аудиту приділяється аналізу інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивчення фінансової та операційної інформації, дослідження економічності та ефективності операцій.
• Внутрішній аудит оцінює дві площини банківської діяльності: безпосередньо банківські операції та системи внутрішнього контролю.
• Кожна з цих площин перетинається великою кількістю структурних підрозділів, з яких складається організаційна система банку.
• Підрозділи банку здійснюють такі види банківської діяльності: казначейську; операційну (розрахунково-касову, депозитну); кредитну; інвестиційну; посередницьку тощо. Отже, об'єктами внутрішнього аудиту є функціональні (департаменти, управління, відділи) та виробничі структурні підрозділи (філії) банку, а також види банківської діяльності: банківські операції, системи внутрішнього контролю тощо.
• Внутрішній аудит є похідною функцією контролю і визначається як підсистема з основними цілями, функціями і методикою, взаємопов'язана і скооперована з іншими функціями управління.
• Основною метою внутрішнього аудиту в банку є незалежна оцінка і вдосконалення систем (або системи) внутрішнього (або внутрішньотехнологічного, оскільки в Положенні його визначено як "внутрішній") контролю банку.
• Основною функцією внутрішнього аудиту банку є забезпечення прогнозування ризиків банківської діяльності в межах встановлених обмежень. Основним принципом - принцип незалежності.
• Основними завданнями внутрішнього аудиту банку є: оцінка адекватності та ефективності системи внутрішньотехнологічного контролю; оцінка ідентифікації й ефективності процедур управління ризиками і методик оцінки ризиків; оцінка і контроль правильності та законності відображення в обліку і звітності банківських операцій; перевірка виконання встановлених стандартів; проведення спеціальних розслідувань; подання звітів правлінню банку, аудиторському комітету, спостережній раді, НБУ.
• Потреба у стратегічному аудиті в українських банках виникне лише за умови налагодження стратегічного управління діяльністю банку, що передбачає розроблення та запровадження корпоративної стратеги розвитку банку. Стратегічний аудит згодом стане новим додатковим напрямом внутрішнього аудиту банківської діяльності.
• 3.2 Аналіз зобовязань банку АТ «Банк Золоті ворота»
• Аналіз масштабів діяльності банку щодо залучення зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності починається з визначення частки, яку займають зобов'язання банку у валюті балансу.
• Оскільки банк - це установа, яка працює в основному із залученими коштами, то, як правило, їх частка в пасивах банку становить не менше 80 %. Значення менше цієї величини означає більш високу фінансову стійкість банку, проте негативно характеризує його ділову активність.
• Аналіз зобов'язань банку починають з визначення їх суми за балансом через обчислення залишків за рахунками на підставі балансу банку. На цьому ж етапі аналізу дається характеристика зміни суми зобов'язань банку в динаміці в абсолютному та відносному виразах.
• Метою аналізу зобов'язань банку є оцінка та визначення шляхів оптимізації їх структури за двома критеріями:
• зниження середньої вартості ресурсів банку;
• підвищення стабільності ресурсної бази та надійності банку в цілому.
• Досягнення цієї мети конкретизується у таких завданнях:
• показати позицію АТ «Банк Золоті ворота» за зобовязаннями серед банків-конкурентів в групі IV, станом на 01.01.2013 р.(Додаток В.1);
• дослідження динаміки та структури зобов'язань банку(Додаток В.2);
• дослідження динаміки зміни зобовязань банку(Додаток В.3).
• АТ «Банк Золоті ворота» в офіційному рейтингу НБУ серед банків України по зобовязанням станом на 01.01.2013 р. займає 68 місце. В додатку В.1 показано 10 банків - конкурентів і розрахунок частки у загальній кількості. Частка АТ «Банк Золоті ворота» становить 8,88% від загальної кількості зобовязань по десяти банкам, тобто 1 252,45 млн. грн..
• До зобов'язань банку відносять також кредиторську заборгованість бюджету та позабюджетним фондам, заборгованість банку за господарськими операціями, заборгованість працівникам банку з заробітної плати та інші пасиви. Цей вид ресурсів належить до сталих пасивів банку і може бути використаний у крайніх випадках на дуже короткі терміни. За своєю вартістю кредиторська заборгованість є безкоштовним ресурсом. Тому збільшення тривалості її обороту - додаткове безкоштовне джерело фінансування банківської діяльності.
• В додатку В.2 розрахована динаміка структури зобовязань АТ «Банк Золоті ворота». По даній таблиці видно, що кошти клієнтів в порівняні 2011 р. до 2009 р. зросли на 1.57%, інші фінансові зобовязання зросли на 0,60%, інші зобовязання - 1.49% та субординований борг зріс на 5,81%.
• У процесі аналізу обсягу зобов'язань банку важлива як їх кількісна, так і якісна оцінка.
• В додатку В.3 (Динаміка зміни зобовязань АТ «Банк Золоті ворота») розраховані такі показники, як:
• Частка зобовязань банку в загальних активах;
• Абсолютний приріст зобовязань, тис. грн.;
• Темп зростання зобовязань;
• Темп приросту зобовязань.

В порівняні 2011 р. до 2009 р. частка зобовязань банку в загальних активах зросла на 6,20%, абсолютний приріст зобовязань - 431 тис. грн., Темп зростання зобовязань - зменшився на 0,28% та Темп приросту зобовязань - 0,14%.

У цілому, підводячи підсумок роботи банку щодо залучення ресурсів, слід відзначити правильну політику банку стосовно залучення нових клієнтів, яка веде до зростання дешевих ресурсів банку, та належну роботу з формування стабільної частини ресурсів банку за рахунок залучення такого перспективного виду ресурсів, як депозити фізичних осіб. Особливу увагу необхідно звернути на впровадження зарплатних проектів з використанням платіжних карток. Банк зацікавлений у розширенні обсягів залучених депозитних коштів, що перебувають тимчасово у його розпорядженні. Для цього банку необхідно постійно вдосконалювати старі й упроваджувати нові форми і методи залучення різних категорій вкладників, а саме: вести науково-дослідну, аналітичну роботу, активно використовувати рекламу, маркетинг, розширювати ділові контакти з клієнтами.

3.3 Шляхи вдосконалення аналізу фінансового стану банку

Серед головних напрямів ефективного управління ПАТ КБ «Надра», з метою підвищення його конкурентоспроможності та фінансової стабільності, слід виділити такі:

. Активне застосування процедури реорганізації банків шляхом приєднання або злиття, а також реструктуризації банків шляхом закриття (продажу) збиткових філій (безбалансових відділень).

. Забезпечення пропорційного зростання капіталу та обсягів активно-пасивних операцій для збалансування активів і пасивів за строками погашення.

. Підвищення прибутковості банківських операцій за рахунок кредитування та обслуговування реального сектора економіки та населення.

. Поліпшення інформаційної забезпеченості і комп'ютеризації банківських операцій.

. Підвищення рівня банківського менеджменту, корпоративного управління для ліквідації недоліків у системах ризик-менеджменту та внутрішнього контролю.

Отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь - якого субєкта підприємництва. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому, що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутку банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

Хотілося б виділити такі основні напрямки підвищення прибутковості банків:

. Загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід та зростання власного капіталу, насамперед правильне проведення зваженої маркетингової і процентної політики, наслідком цього стане підвищення числа банківських вкладників. Цією групою активів є кредитні операції банку. Для їх проведення банку необхідні, по - перше, залучення клієнтів, які бажають отримати кредит. У теперішній час для банків України це є проблемою, так як у світі спостерігається нестабільна фінансова ситуація.Напевно недоцільно буде перераховувати заходи щодо залученян нових клієнтів, адже в Україні крім безробіття і неможливості виплачувати кредити також спостерігається величезний підрив довіри населення до банківських установ.

2. Збільшення питомої ваги доходних активів в сукупних активах. Іншими словами банк повинен нарощувати так звані працюючі активи, які приносять найбільші доходи банку і скорочувати до можливого мінімуму непрацюючі. До доходних активів відносять кредитний та інвестиційний портфель банку, депозити та кредити в інших банках. Всі інші активи є недоходними. Вкладення коштів у недоходні активи погіршує структуру активів та їх дохідність. Однак, саме непрацюючі активи забезпечують ліквідність банку. Таким чином, банківська ліквідність досягається при максимізації залишків в касах та на кореспондентських рахунках по відношенню до інших активів. Але саме в цьому випадку прибуток банку буде мінімальний. Максимізація прибутку вимагає не збереження коштів, а їх використання для видачі позик і здійснення інвестицій(з урахуванням резервів). Оскільки для цього треба звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперервність виконання банком своїх зобовязань перед клієнтами. Таким чином, занадто висока (понаднормативна) ліквідність негативно впливає на дохідність банку, а занадто низька - свідчить про погіршення надійності банку.

Отже, сутність банківського управління полягає в гнучкому співвідношенні протилежних вимог ліквідності і прибутковості. Загалом фахівці вважають, що частка доходних активів у загальних активах банку повинна бути на рівні 0,75-0,85. Зменшення частки доходних активів нижче 0,7 свідчить про можливі проблеми в діяльності банку.

3. Зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Потрібне дослідження та врахування крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ.

Працюючи в цьому напрямку банки намагаються збільшити рівень процентної ставки по активних операціях, тобто тут спрацьовує принцип будь - якого комерційного підприємства: дешевше купити, дорожче продати. З іншого боку, в умовах жорсткої конкуренції між кредитними установами та боротьби за розширення обслуговування ринків банкам дуже важко це робити. Таким чином, щоб отримати більший доход, банк повинен враховувати крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях (облікова ставка, рівень інфляції, термін позики, її розмір, ризик, характер забезпечення, витрати по оформленню позики та контроль, контроль та інші) також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ.

4. Зміна структури портфелю доходних активів, тобто підвищення питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти. Ризикові операції можуть принести банку значний дохід, якщо він буде правильно ними управляти. Банк повинен правильно дослідити допустимість ризику, розробити проект прийняття негайно практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових операцій, або на виробітку системи заходів, що знижують можливість появи витрат банку від проведення тієї чи іншої операції.

Цей фактор підвищення дохідності має на увазі зростання питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти. Ризикові операції можуть принести банку добрий дохід, якщо він буде правильно ними управляти. Головним завданням управління ризиковими операціями банку є визначення ступеню допустимості та виправданості того чи іншого ризику та прийняття негайно практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових операцій, або на виробітку системи заходів, що знижують можливість появи витрат банку від проведення тієї чи іншої операції.

Існує декілька способів захисту від кредитного ризику:

а) диверсифікація позик - розподіл кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками, так і за умовами діяльності.;

б) постійний контроль банку за станом справ позичальника на протязі всього терміну користування позикою і у випадку виникнення у нього проблемних ситуацій, які можуть привести до несплати боргу, прийняття попереджувальних заходів щодо захисту своїх інтересів;

в) установлення лімітів - встановлення максимально допустимих розмірів наданих позичок, що дозволяє обмежити ризик. Лімітування використовується для визначення повноважень кредитних працівників різних рангів щодо обсягів наданих позичок. Лімітування як метод зниження кредитного ризику широко застосовується у практиці як на рівні окремого банку, так і на рівні банківської системи в цілому. Дотримання відповідних нормативів кредитного ризику контролюється НБУ;

г) резервування - створення резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Резерв під кредитні ризики поділяється на дві частини: під стандартну і нестандартну заборгованість; і відповідно до цього різні й норми резервування. Якщо під стандартну заборгованість коефіцієнт резервування становить 1%, то під нестандартну ( під контролем-5%, субстандартну - 20%, сумнівну - 50%, безнадійну - 100%). Як бачимо, чим гірше якість кредитного портфелю, тим більші відрахування до резервного фонду;

д) секюритизація активів - передбачає перетворення наданих банками позичок на ліквідні цінні папери (наприклад, облігації чи векселі), котрі обертаються на вторинному ринку. У процесі секюритизації беруть участь кілька сторін: банк, як ініціатор продажу пакету кредитів; компанія, яка займається емісією цінних паперів; гарант (страхова компанія); інвестори (фізичні чи юридичні особи), котрі купують цінні папери на ринку.

Процедура секюритизації починається з того, що банк, який є ініціатором продажу кредитів, укладає договір з компанією, котра на загальну суму секюритизованих кредитів робить емісію цінних паперів.

Перед розміщенням пакету цінних паперів на ринку, компанія емітент має здобути підтримку гаранта, який виконує функцію страхування емітованих цінних паперів. Відтак цінні папери розміщуються на ринку, а отримані від їх продажу грошові кошти починають надходити до гаранта та компанії - емітента, які передають їх банку - ініціатору. Таким чином, банк отримує готівкові кошти на загальну суму пулу секюритизованих кредитів.

При цьому банк продовжує обслуговувати ці кредити (які стають позабалансовими зобовязаннями банку), тобто проводити розрахунки з позичальниками, отримувати кошти від погашення основної суми боргу та процентні платежі. Отримані грошові потоки банк направляє емітенту цінних паперів цінних паперів, який, у свою чергу, переводить їх інвесторам, тобто виплачує дохід за цінними паперами. Отже, потік грошових коштів починає надходити до інвестора, коли позичальники виплачують основну суму боргу та проценти банку - ініціатору. Коли кредит секюритизовано, тобто перетворено в пакет цінних паперів, власність на ці кредити та відповідні потоки грошових надходжень переходить до інвесторів. Прикладом секюритизованих активів є іпотечні кредити, автомобільні позички, кредити на придбання обладнання. Процедура секюритизації дозволяє банку здійснити трансферт кредитних ризиків (передати ризик іншим учасникам ринку). У разі неповернення кредитів збитки зазнають інвестори.

5. Забезпечення зростання непроцентних доходів, а саме приділення більшої уваги доходам від надання послуг небанківського характеру, оптимізація пасивів, зменшення загально адміністративних витрат, зменшення витрат на створення банківської послуги, що дасть змогу знизити її ціну.

Це означає збільшення комісійних, торгівельних, інших банківських операційних доходів, інших доходів. Перш за все, збільшення доходів від розрахунково-касового обслуговування, шляхом надання більш якісного обслуговування, збільшення обсягу та спектру послуг, що надаються субєктам господарювання, впровадження нових банківських продуктів, розвиток зарплатних проектів, збільшення обслуговування клієнтів по системі Клієнт-Банк, впровадження системи Інтернет-Банкінг, що дасть змогу більш оперативного обслуговування клієнтів. Треба приділяти більш уваги доходам, які банки можуть отримувати від надання послуг небанківського характеру - консультаційних, аудиторських, а також доходам від проведення факторингових і лізингових операцій, доходів від надання поручительств гарантій. Але проблемоює те, що всі ці доходи, в першу чергу залежать від розширення клієнтської бази банку.

6. Зменшення витрат на створення банківської послуги дає відповідно знизити її ціну. Зниження цін на пропоновані послуги - вагомий аргумент у конкурентній боротьбі, важливий елемент створення позитивного іміджу банківської установи, що великою мірою забезпечує їй прихильність клієнтів. Здешевлення послуг може забезпечити банку вищий, ніж у конкурентів прибуток за рахунок більшого обсягу їх пропозицій. Тому особливого значення слід надавати скороченню витрат при наданні послуг без погіршення їх якості.

7. Правильне управління активами і пасивами банку, а також ризиками.

В сучасних умовах нестабільного зовнішнього середовища управління активами і пасивами банку має забезпечувати:

) розподіл економічного капіталу Банку під ризики і підтримку адекватної платоспроможності з урахуванням балансових, ринкових і інших ризиків;

) моніторинг і управління активами і пасивами Банку відповідно до поточних, середньо - і довгострокових бізнес-планів Банку ;

) визначення політики і інструкцій з управління ризиком ліквідності і фондами Банку. Визначення процедури антикризового управління у разі виникнення кризи ліквідності (системної кризи або близької до системної);

4) управління ринковими ризиками Банку, зокрема процентним ризиком, валютним і ціновим ризиками;

) встановлення лімітів по ринкових ризиках і ризику ліквідності;

6) контроль за операціями Казначейства ;

) моніторинг результатів по шести вищевказаних цілях і проведення низки управлінських заходів, які приводять структуру банківського балансу і позабалансових позицій у відповідність з його стратегічними цілями і пріоритетами довгострокової політики Банку.

При управління ризиками варто рекомендувати наступне:

1) використання принципу зважених ризиків;

) здійснення систематичного аналізу фінансового стану клієнтів банку;

) здійснення систематичного аналізу платоспроможності і кредитоспроможності банку;

) застосування принципу поділу ризиків;

) рефінансування кредитів;

) проведення політики диверсифікації (широкий перерозподіл кредитів у дрібних сумах, наданих великій кількості клієнтів, при збереженні загального обсягу операцій банку);

) страхування кредитів і депозитів;

) застосування застави;

) застосування реальних персональних і мнимих гарантій;

) хеджування валютних операцій;

) збільшення спектру здійснюваних операцій (диверсифікація діяльності).

. Управління ризиком процентних ставок:

1) досягнення цільового рівня чистої процентної маржі, спреду, чистого процентного доходу;

2) передбачення руху процентних ставок, встановлення процентних ставок за залученими та наданими коштами;

3) визначення динамічної структури активів і пасивів на підставі геп-аналізу та дюрації, використання засобів хеджування.

Отже, вдале дослідження та впровадження всіх цих заходів допомогло б збільшити прибутковість банку та досягти мінімізації ризиків. На сьогоднішній день в умовах нестабільного середовище це є надзвичайно важливо. Тому потрібно виділити такі основні напрямки підвищення прибутковості банків :

1.Загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід та зростання власного капіталу, насамперед правильне проведення зваженої маркетингової і процентної політики.

2.Збільшення питомої ваги доходних активів в сукупних активах. Максимізація прибутку вимагає не збереження коштів, а їх використання для видачі позик і здійснення інвестицій (з урахуванням резервів)

3.Зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Потрібне дослідження та врахування крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ

4.Зміна структури портфелю доходних активів, тобто підвищення питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти. Банк повинен правильно дослідити допустимість ризику, розробити проект прийняття негайно практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових операцій, або на виробітку системи заходів, що знижують можливість появи витрат банку від проведення тієї чи іншої операції.

5.Забезпечення зростання непроцентних доходів, а саме приділення більшої уваги доходам від надання послуг небанківського характеру, оптимізація пасивів, зменшення загально адміністративних витрат, зменшення витрат на створення банківської послуги, що дасть змогу знизити її ціну.

6.Правильне управління активами і пасивами банку, а також ризиками.: розподіл економічного капіталу банку під ризики, визначення політики управління фондами банку та ризиком ліквідності, правильне встановлення лімітів по ринкових ризиках, моніторинг результатів, що дало б змогу привести структуру банківського балансу і позабалансових позицій у відповідність з його стратегічними цілями.

7.Управління ризиком процентних ставок: досягнення цільового рівня чистої процентної маржі, спреду, чистого процентного доходу, передбачення руху процентних ставок, встановлення процентних ставок за залученими та наданими коштами, визначення динамічної структури активів і пасивів на підставі геп-аналізу та дюрації, використання засобів хеджування.

Вдале дослідження та впровадження всіх цих заходів допомогло б збільшити прибутковість банку та досягти мінімізації ризиків.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проаналізувавши дану тему, можна зробити висновок, що для прийняття правильних управлінських рішень повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів, такими даними є фінансова звітність.

Основними нормативно-правовими документів, що регламентують вимоги та порядок складання фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; Інструкція про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банків України; Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банківських установах, які потребують постійного доопрацювання.

Зобовязання банку є одним з головних джерел формування фінансових ресурсів комерційного банку. Аналіз проводиться за даними балансу банку та форм статистичної звітності в динаміці й структурі як в цілому, так і по групах зобовязань . Результати аналізу дають можливість оцінити роботу банку по залученню нових джерел коштів, їх строковості та витратності. При формуванні зобовязань банк має дуже обережно підходити до різноманітних джерел залучення та запозичення, які є платними та відрізняються термінами залучення та вартістю, зокрема не переобтяжувати себе міжбанківськими кредитами, що є найдорожчим ресурсом і повинні нарощувати базу строкових депозитів найбільш надійну з метою ефективного вкладення цих коштів в кредитну діяльність. На основі попередньо проведених розрахунків розробляється заходи щодо оптимізації ресурсної бази банку фінансово-аналітичною службою банку.

Для банку важливо як залучити та запозичити кошти для своєї діяльності на вигідних умовах так і ефективно їх використати. При цьому важливо розподілити наявні ресурси за керованістю. Так керовані ресурси можна відразу направляти на проведення активних операцій, а умовно керовані максимально ефективно використовувати. Так залишки на поточних рахунках клієнтів є самим дешевим ресурсом для банком і певну суму, яка залишається на рахунках є можливість трансформувати в керовану частину поточних пасивів та отримувати більший дохід.

Важливим є находження балансу між ліквідністю та витратністю при формуванні зобовязань банку. Ресурси банку повинні бути найбільш дешевими та водночас запозичені і залучені кошти мають носити довгостроковий характер для формування ефективної ресурсної бази. Тому банк і стикається з проблемами коли зобовязання зменшуються у строках запозичення та залучення, адже він не має змоги ці ресурси направити у найбільш доходні довгострокові активи. Тому і постає питання найефективніше використовувати всі види ресурсів, зокрема кошти на поточних рахунках, у ситуаціях коли існує певна недовіра населення щодо вкладень заощаджень на депозитні рахунки на більш тривалий строк.

Також для поліпшення формування поточних пасивів та для зменшення втрат при формуванні зобовязань банки враховують цілий ряд ризиків. Також при формуванні зобовязань виникають валютний, процентний та операційний ризики, що можуть призвести до збільшення витратності ресурсів та зменшення їх ефективного використання через зміну строків залучення та запозичення. Банком розробляється методика щодо зниження ймовірності проявлення даних ризиків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - 4-те вид., випр. та допов. - К.: Знання, КОО; Л.: Вид-во ЛБІ НБУ 2002. - 566 с.

. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - №1. - С. 3-47.

. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р., №679-ХІУ // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. -1999. - №7. - С. 3-23.

. Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 5 квітня 2001 р., № 2346-Ш // Офіційний вісник України. - 2001. - №20. - С. 1-23.

. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України: Затверджено Постановою №481 Правління НБУ від 27.12.2007 р.

. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України: Затв. Постановою №495 Правління НБУ від 20.10.2004 р.

. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України: Затв. Постановою №555 Правління НБУ від 17.11.2004 р.

. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України: Затверджено Постановою №358 Правління НБУ від 03.10.2005 р.

. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України: Затверджено Постановою №480 Правління НБУ від 20.12.2005 р.

. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджено Постановою №22 Правління НБУ від 21.01.2004 р., зі змінами.

. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України: Затверджено Постановою №280 Правління НБУ від 17.06.2004 р., зі змінами і доповненнями.

. Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України: Затверджено Постановою №480 Правління НБУ від 27.12.2007 р.

. Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті: Затв. Постановою № 320 Правління НБУ від 16.08.2006 р.

. Інструкція з бухгалтерського обліку запасів товарно-матеріальних цінностей банків України: Затверджено Постановою №625 Правління НБУ від 10.12.2004 р.

. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках: Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ 2000. - 404 с.

. Кіндрацька Л.М. Фінансовий та управлінський облік в банках: Підручник. - К.: КНЕУ 2008. - 816 с.

. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік в банках України: Підручник. -Вид. 2-ге, допов. і перероб. - К.: КНЕУ 2001. - 636 с.

. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Пер. з англ. за ред. С. Ф. Голова. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2004. - 736 с.

. Облік та аудит у банках: Підручник / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Герасимовича. - К., 2004. - 531 с.

. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. - 3-тє вид. - К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ 2003.

500 с.

. План рахунків бухгалтерського обліку банків України: Затв. Постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. за №280, зі змінами і доповненнями.

. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках : Затв. Постановою №566 Правління НБУ від 30.12.1999 р.

. Положення про організацію операційної діяльності в банках України: Затв. Постановою №254 Правління НБУ від 18.06.2003 р.

. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України: Затв. Постановою №255 Правління НБУ від 18.06.2003 р., зі змінами і доповненнями.

. Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України: Затв. Постановою №123 Правління НБУ від 8.04.2005 р.

. Правила ведення аналітичного обліку в банках України: Затв. Постановою №221 Правління НБУ від 16.06.2005 р.

. Правила бухгалтерського обліку банками України операцій з чеками в іноземній валюті: Затв. Постановою №123 Правління НБУ від 08.04.2005 р.

. Правила бухгалтерського обліку операцій з документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями банків України: Затв. Постановою №549 Правління НБУ від 17.11.2004 р.

. Фінансовий облік та фінансова звітність у банках: Навч. посібник / Національний банк України; За заг. ред. Г.П. Табачук, О.М. Сарахман. - К.: УБС НБУ, 2007. - 430 с.