язків у всіх сферах діяльності.
1.2 Природні умови ґрунтоутворення
КЛІМАТ
Клімат Маньківського району помірно континентальний. Для нього характерні тривале, нежарке літо з достатньою кількістю вологи, порівняно коротка, несувора зима.
За своїм географічним положенням територія району перебуває в сфері впливу насичених вологою повітряних мас, що йдуть з Атлантичного океану, і периферичної частини сибірського (азіатського) антициклону, для якого типовими є сухі, холодні континентальні повітряні маси.
Найхолоднішим місяцем є січень, найтеплішим - липень. Середні амплітуди коливань температури протягом року не перевищують 23°. Під дією континентальних повітряних мас іноді буває, що взимку температура повітря в окремі дні знижується навіть до -31°...-34°. Влітку температура підвищується іноді до +45°.
Максимум опадів припадає на травень - липень (130-170 мм).
Найменш вологими є зимові місяці. В грудні - лютому випадає від 65 до 80 мм опадів. Середньорічні суми опадів на території району становлять 430-490 мм. На холодний період року припадає 20-25 % річної суми опадів. Перехід від однієї пори року до другої відбувається поступово. Зима починається при переході середньодобової температури 0оС, що, як правило, спостерігається в кінці листопада. Вона переважно тепла з частими відлигами і хмарною погодою. В такі періоди температура повітря може підвищуватися до 8-10оС тепла, а тому грунт часто повністю відтає, що сприяє доброму вбиранню зимових опадів. Загалом грунт взимку промерзає на 60-65см.
Відносна вологість повітря часто змінюється на протязі року від середньої 77-78% до максимальної 88-89% в грудні.
Аналізуючи природно-кліматичні умови господарства, можна з впевненістю стверджувати, що земельні угіддя ТОВ «Чорна Кам'янка» є придатними для посіву та вирощування зернових, технічних, кормових та овочевих культур.
Таблиця 1 - Землекористування господарства
№УГІДДЯПлоща, гаПлоща землекористування, всього3271Сільськогосподарські угіддя3211 з них: орної землі3211Сади-Ягідники-Виноградники-Інші угіддя-Площа ріллі в усіх сівозмінах В тому числі у польовій №12569 №2У кормовій сівозміні642 В овочевій-У грунтозахисній-
Таблиця 2 - Характеристика погодних умов (за даними ____________________________ метеорологічної станції)
РокиМ і с я ц іЗа рік123456789101112Кількість опадів, мм200920102011Середнє багаторічнеСередньорічна температура повітря, оС200920102011Середнє багаторічне
Час останніх весняних заморозків ________________________________
Час перших осінніх заморозків________________________________
Приблизний запас продуктивної вологи весною перед початком вегетації в шарі ґрунту 0-100 см, мм _________________________________________
РЕЛЬЄФ
Територія с. Чорна Камянка, де знаходиться ТОВ «Чорна Камянка» відноситься до центральної області Придніпровської височини. Його рельєф мало хвилястої форми, крутизна схилів від 2 до 6 градусів.
Докембрійські породи відслоюються в річкових долинах і на схилах балок. На них залягають палеогенові і неогенові відклади, антропогенові валунні суглинки й піски, лесові породи грубизною від 3-4 м на межиріччях до 25-30 м в улоговинах. Хвилястий і горбистий рельєф відбиває нерівності поверхні докембрійських порід.Відносна висота досягає 160 м. У минулому тут панували лучні й остепнені луки з кострицею, мітлицею на глибоких мало гумусних чорноземах. В ландшафті переважають розчленовані лесові рівнини з досить різноманітним грунтовим покривом, які розорані. Поширені горбисті лесові й моренно-зандрові рівнини з чорноземами опідзоленими і темно-сірими опідзоленими грунтами.
Балки відносно широкі, глибокі, що призвело до виходу на поверхню не тільки материнських, але і підстилаючи порід на крутих схилах. Густота ерозійно-балкової мережі складає 0,50-0,75 км/км2.
Спостерігаються потужні виходи гранітів. Гранітні породи на цій території представлені неоархейськими гранітами тетіївського комплексу. У пониззі річки відслонення гранітних порід представлені палеопротерозойськими гранітами і мігматитами побузького комплексу
Територія багата на поклади високоякісної глини-каоліну. Тут є червоний та сірий граніт, бутове каміння.
ГРУНТИ
Загальна земельна площа господарства складає 3271 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя - 3211 га з них 3211 га рілля. Розораність грунтів складає 100%. Основними грунтовими групами є сірі чорноземи, темно-сірі опідзолені чорноземи та чорноземи реградовані. Домінуючою ґрунтотворною породою зони є лесоподібні суглинки. Гранулометричний склад плакору середньо суглинковий.
Сірі опідзолені грунти становлять 14,7% ріллі господарства Сформувались вони під широколистяними лісами, тому їх називають також сірими та світло-сірими лісовими грунтами.
Загальною рисою морфології цих грунтів є чітка диференціація їх профілю та фізично і хімічно різні генетичні горизонти, що зумовлено вимиванням глинисто-колоїдних часток з верхнього і вмиванням їх у нижній горизонти. Світло-сірі опідзолені грунти відрізняються від сірих ще більш виявленим перерозподілом колоїдної частини по профілю та наявністю підзолистого горизонту товщиною 10-15 см.
Глибина окремих генетичних горизонтів і профілю у цілому та інші зовнішні ознаки грунтів залежать від абсолютної висоти місцевості та умов залягання за рельєфом. За механічним складом вони грубопилувато-легкосуглинкові. Лише зрідка трапляються їх пилувато-супіскові відміни.
Збіднення верхнього горизонту на глинисто-колоїдні частки та відносне збагачення грубим пилом зумовлюють низький ступінь структурності та водостійкості цих грунтів. Кількість водотривких агрегатів у орному шарі рідко перевищує 15%. Тому вони швидко ущільнюються після обробітку, запливають після дощів, утворюючи під час висихання поверхневу кірку. Особливо незадовільні фізичні властивості мають поверхнево-оглеєні їх відміни.
Темно-сірі опідзолені грунти становлять 12,6% ріллі господарства залягають на вододільних просторах і схилах з меншими абсолютними відмітками, ніж сірі опідзолені, а чорноземи опідзолені здебільшого займають ще нижчі елементи рельєфу.
Чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені грунти мають вторинне походження; вони утворилися з колишніх чорноземів у результаті опідзолення останніх під пологом лісу. Вони поєднують у собі ознаки чорноземів і підзолистих грунтів. Від перших ці грунти успадкували значну гумусованість та кротовинність профілю - релікт життєдіяльності степових землерийних тварин, переважно ховрахів. Наступний підзолистий процес ґрунтоутворення, який розвивався під впливом лісу, зумовив вилуженість цих грунтів від карбонатів, їхню кислотність і значну диференціацію профілю на горизонти вимивання і вмивання колоїдів.
Чорноземи опідзолені порівняно з темно-сірими опідзоленими грунтами характерні інтенсивнішою і глибшою гумусованістю і менш виявленими ознаками опідзолення. Їхній однорідний гумусовий горизонт (Не) здебільшого сягає глибини 40 см, а перехідний (Нрі) - 60-70 см.
Ці грунти найбільш глибокі, добре гумусовані і вилужені від карбонатів (200 см і більше) на вододілах. Тут вони часто поверхнево слабо оглеєні.
За механічним складом грунти цієї групи є грубопилувато-легкосуглинковими, але дещо важчими, піж сірі опідзолені. Серед чорноземів опідзолених трапляються зрідка пилувато-середньосуглинкові різновиди; їхні фізичні властивості, зокрема структурність, кращі, ніж у сірих опідзолених.
Порівняно з останніми вони багатші на гумус, особливо чорноземи опідзолені. У них більша ємність вбирання, здебільшого вищий ступінь насиченості основами.
ЧОРНОЗЕМИ ОПІДЗОЛЕНІ займають найбільшу питому частку в структурі земель господарства. За своїми ознаками і властивостями є є проміжними між темно-сірими лісовими грунтами і чорноземами типовими. Тому на цих грунтах чітко видно сліди як дернового, так і підзолистого ґрунтоутворювального процесу. Це глибока і рівномірна гумусованість, сліди землериїв на глибину до 2м, чітко виражений елювіальний з крем'янковою присипкою в нижній частині та горіхуватою структурою в ілювіальному горизонті, сліди коренів деревних порід. Карбонати в них промиті на 50-70 см нижче гумусного горизонту.
Ці грунти мають досить глибокий (65-110см) гумусовий горизонт. Вміст гумусу - 5,04%. Реакція грунтового розчину слабо кисла (рНсол = 5,7)
ЧОРНОЗЕМИ РЕГРАДОВАНІ розкидані по окраїнах масивів чорноземів опідзолених. Сформувались чорноземи реградовані в автоморфних умовах на багатих карбонатами незасолених лесах. Ці грунти утворились з чорноземів опідзолених в результаті тривалого перебування їх під травяною рослинністю або в обробітку. Внаслідок заміни деревної рослинності травяною змінюється гідрологічний режим грунтів, посилюються висхідні течії води, які сприяють підняттю карбонатів до верхніх горизонтів. Вбирний комплекс збагатився до нейтральної, що в цілому призвело до глибоких змін агрохімічних властивостей цього грунту.
Проте набуті раніше ознаки опідзолених грунтів залишилися, зокрема помітка диференціація профілю на елювіальний та ілювіальний горизонти, бурий відтінок, залишки від призматичної та горохуватої структури, перерозподіл мулистої фракції та полуторних оксидів алюмінія і заліза. Поряд з цим через процес реградації опідзолені грунти набули і нових ознак - зменшилась щільність ілювіального горизонту, видозмінилася структура в цих грунтах 5,09%.
У чорноземах реградованих на відміну від опідзолених в гумусних кислотах переважають гумінові, причому вміст їх з глибиною зменшується поступово без збільшення їх в нижній частині гумусного горизонту. В процесі реградації поліпшились і водні властивості цих грунтів, знизилась гідролітична і обмінна кислотність, помітно підвищилась сума ввібраних основ і ступінь насичення основами.
За ступенем реградованості ці грунти діляться на слабо-, середньо- та сильно реградовані. В господарстві переважають середньо реградовані грунти. У середньо реградованих чорноземах лінія скипання карбонатів знаходиться на глибині 60-70 см, ілювіальний горизонт дещо змінюється, призматичні окремності втратили гострі грані, стали більш округлими, пухкішими.
За морфологічною будовою чорноземи реградовані подібні до чорноземів опідзолених та вилугуваних, від яких вони походять внаслідок процесів реградації. Дерновий тип ґрунтоутворення на їх останньому етапі формування сприяв деякому розущільненою ілювіального горизонту, втраті структурними окремностями своїх чітких граней.
РОСЛИННІСТЬ
Лісостепові ландшафти почали формуватись в неогені. У цей період посилювалась континентальність клімату, що зумовило зміну тропічних і субтропічних лісів, які панували раніше, на савани. Під час дніпровського зледеніння площа лісів на півдні Східноєвропейської рівнини значно скоротилася, а на їх місці утворився Лісостеп. У післяльодовиковий період почалося різке зростання лісистості на півдні рівнини. Лісова рослинність наступала на степові простори. Пізніше, навпаки, степова рослинність наступала на лісові масиви. Вирішальну роль у спрямуванні процесів відіграли тепловий і водний режими території.
Територія с.Чорна Камянка відзначається надзвичайно низьким відсотком лісистості, майже суцільною розораністю. Природна та напівприродна рослинність збереглася лише в долинах річок. Особливо цінним з природоохоронної точки зору є річково-долинний ландшафт річки Гірский Тікич, який характеризується своєрідною геоморфологічною будовою, зумовленою виходами кристалічних порід Українського кристалічного щита, різноманітним рослинним покривом з поєднанням степової, лісової, лучної, болотної, водної, петрофітної рослинності, а також численними локалітетами видів рослин і тварин, що підлягають охороні різного рівня.
Грунтовий покрив відзначається значною строкатістю, повязаною з досить складною стрктурою ландшафту на всіх етапах ґрунтотворних процесів, оскільки періодичні зміни клімату, пересічний рельєф місцевості й антропогенний фактор зумовлювали значну гаму рослинних формацій. Він представлений залишками остепнених лук і степів на плакорах, масивів дубово-кленових лісів. В лісах переважає дуб (до 70%) ясен, клен, горіх волоський, граб. В чагарниковому ярусі ростуть клен бородавчатий, акація жовта, малина, ожина, чорна смородина, шипшина, терен. Ліси з таких порід світлі, через їх крону добре проникає сонячне проміння, а тому поверхня грунту вкривається добре розвинутою травяною рослинністю: деревій дудник лісовий, амброзія, блекота чорна, чабрець, череда, чистотіл, проліска дволиста, подорожник. Рослинність ділянки представлена степовими достатньо трансформованими через ерозію угрупованнями на стрімких схилах лівого берега. В складі угруповань відмічено велику популяцію занесеного до Червоної книги України шафрану сітчастого, а також регіонально рідкісних пустельниці довголистого і цибулі Пачоського.
Аналізуючи вище викладене можна зробити висновок, що саме така багата різноманітність рослинного покриву відіграє важливу роль у створенні гумусу, одного з основних ґрунтоутворювальних факторів відновлювання грунтів. Специфічним процесом при утворенні грунтів є накопичення великої кількості перегною, що має нейтральну реакцію, його розподіл серед мінеральної маси, з якою він в достатній мірі перемішаний, його глибоке поширення по профілю грунтів. У звязку з цим чорнозем при «нормальному» його заляганні має профіль, що чітко розчленовується на генетичні горизонти.
РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ ГРУНТУ У ВАПНУВАННІ І РОЗРАХУНОК НОРМИ ВАПНА
Вапнування необхідно застосовувати на грунтах з рН від 6,0 і нижче та ступенем насичення основами менше 80%. Нора внесення вапняних добрив залежить від кислотності і механічного складу грунтів.
Строк дії вапняних добрив 8-10 років, тому вносять їх один раз за ротацію сівозміни.
Для вапнування використовують вапнякове та доломітове борошно, крейду, дефекат.
При вапнуванні грунтів та внесення добрив потрібно враховувати дані картограм грунтових досліджень
Таблиця 3 - Агрохімічна характеристика ґрунтів, які поширені в господарстві
Тип ґрунтуpH солHr, смоль кгS, смоль кгЧорноземи опідзолені середньосуглинкові6,322,3323,8Чорноземи опідзолені середньогумусні важкосуглинкові6,682,3728,0Ясно-сірі опідзолені середньосуглинкові5,073,0915,4Ясно-сірі лісові середньосуглинкові5,963,0915,0Ясно-сірі лісові середньосуглинкові5,462,9112,4Ясно-сірі опідзолені легкосуглинкові5,593,4314,0
За даними таблиці ми бачимо, що вапнування потребують ясно-сірі опідзолені середньо суглинкові, потім ясно-сірі лісові середньо суглинкові грунти Трішки в кращому, але все ж таки вимагають вапнування ясно-сірі опідзолені легкосуглинкові та ясно-сірі лісові середньо суглинкові грунти. В непоганому стані перебувають чорноземи опідзолені середньо суглинкові та чорноземи опідзолені середньо гумусні важко суглинкові грунти, але і їх слід провапнувати.
Так, як в даному господарстві в більшому співвідношенні овочева сівозміна, то краще вносити одноразово повну норму вапна.
Повну норму вапна (НСаСОз) встановлюють за гідролітичною кислотністю
НСаСОз = 0,5 х Нr х S х h x d , т/га,
де 0,5 - кількість r СаСО3, необхідних для нейтралізації 1 мг-екв. кислотності в 1 кг ґрунту; Нr - величина гідролітичної кислотності, мг-екв. на 100 г ґрунту; S - площа 1 га, 10000 м2; h - глибина орного шару, м; d - щільність грунту, кг/м3;
- для перерахунку в тонни.
Розрахуємо норму внесення вапна 1 га поля, де вирощується горох
НСаСОз = 0,5 х 2,33 х 10000 х 0,25 х 1,1 = 3,20 т/га
Така норма вапна на 1 га поля для чорнозему опідзоленого середньо суглинкового типу ґрунту. Аналогічно розраховуємо норму внесення вапна на інших типах ґрунтів, які поширені в господарстві. Хоча ми плануємо вносити вапно раз на сівозміну, для кожного типу ґрунту вся кількість різна.
Для чорнозему опідзоленого середньо гумусного важко суглинкового ця норма ще й буде різнитися від попередньої.
Підставивши дані у формулу, ми побачимо, що ця норма буде складати:
НСаСОз = 0,5 х 2,37 х 10000 х 0,25 х1,2 = 3,56, т/га,
Для ясно-сірого опідзоленого середньо суглинкового типу грунту буде складати:
НСаСОз = 0,5 х 3,09 х 10000 х 0,20 х 1,3 = 4,02 т/га,
Для ясно-сірого лісового середньо суглинкового типу грунту буде складати:
НСаСОз = 0,5 х 3,09 х 10000 х 0,21 х 1,3 = 4,22 т/га,
Для ясно-сірого лісового середньо суглинкового типу грунту буде складати:
НСаСОз = 0,5 х 2,91 х 10000 х 0,21 х 1,3 = 3,97 т/га,
Для ясно-сірого опідзоленого легкосуглинкового типу грунту буде складати:
НСаСОз = 0,5 х 3,43 х 10000 х 0,22 х 1,4 = 5,28 т/га,
Для того, щоб кислотність ґрунту не змінювалась нейтральною вапнування слід проводити кожних 5-8 років. Так як у сівозміну даного господарства входять 6 культур, то вапнування ґрунту слід проводити в кінці кожної ротації, тобто кожних 6 років.
РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНОК БАЛАНСУ ГУМУСУ У ВІДПОВІДНІЙ СІВОЗМІНІ ГОСПОДАРСТВА
.1 Статті надходження гумусу
Урожайність основних сільськогосподарських культур ТОВ «Чорна Камянка» Маньківського району Черкаської області
Таблиця 4 - Гумусна характеристика ґрунтів
№ поляКультураУрожайність, ц/гаТип ґрунту Гумус, %Перець73Чорноземи опідзолені середньо суглинкові2,16Цибуля161Чорноземи опідзолені середньо гумусні важкосуглинкові2,87Ячмінь озимий28,2Ясно-сірі опідзолені середньосуглинкові2,34Однорічні трави62,0Ясно-сірі лісові середньосуглинкові1,76Огірки174Ясно-сірі лісові середньосуглинкові2,38Морква182Ясно-сірі опідзолені легкосуглинкові2,34
3.1.1 Гумуніфікація післяжнивних залишків
Кількість післяжнивних залишків залежить від вирощуваної культури та її врожайності. Кількість гумусу, який при цьому утворюється із післяжнивних залишків, залежить від їх кількості і ступеня гуміфікації
Кількість утвореного гумусу (Q1) у т/га розраховують за формулою:
= U x kp x kq, де
- урожай сільськогосподарської культури, т/гакоефіцієнт накопичених післяжнивних залишків відносно врожаю сільськогосподарської культури;- коефіцієнт гуміфікації залишків
Розрахуємо кількість утвореного гумусу після вирощування перцю на чорноземах опідзолених середньо суглинкових, урожайність якого становить 73 ц/га. Гумус на даному полі дорівнює 2,16%
= 73 ц/га = 7,3 т/га
Кр = 0,08= 0,08= 7,3 х 0,08 х 0,08 = 0,05 т/га
Аналогічно розраховуємо кількість утвореного гумусу після вирощування інших сільськогосподарських культур, які входять у сівозміну даного господарства:
Для цибулі
= 161 ц/га = 16,1 т/га
Кр = 0,12= 0,08= 16,1 х 0,12 х 0,08 = 0,03 т/га
Для ячменю озимого
= 28,2 ц/га = 2,82 т/га
Кр = 1,3= 0,25= 2,82 х 1,3 х 0,25 = 0,92 т/га
Для однорічних трав
= 62,0 ц/га = 6,2 т/га
Кр = 1,2= 0,25=6,2 х 1,2 х 0,25 = 1,86 т/га
Для огірків
= 174 ц/га = 17,4 т/га
Кр = 0,04= 0,08= 17,4 х 0,04 х 0,08 = 0,06 т/га
Для моркви
= 182 ц/га = 18,2 т/га
Кр = 0,12= 0,08= 18,2 х 0,12 х 0,08 = 0,17 т/га
3.1.2 Гуміфікація органічних добрив
Органічні добрива підвищують урожайність сільськогосподарських культур і відповідно кількість післяжнивних залишків. Частина органічної речовини, яка надійшла з органічними добривами, гуміфікується і бере участь у відтворенні гумусу.
Кількість гумусу Q2 у т/га, яка утворилася з стандартного підстилкового гною розраховують за формулою:
Q2 = Нr x Kq, де
Нr - норма гною, яка була внесена або буде вноситись під сільськогосподарську культуру, т/га;- коефіцієнт гуміфікації підстилкового гною
За агротехнічним планом господарства гній буде вноситись під слідуючі культури: морква, огірки.
Розрахуємо кількість гумусу, яка утворилась зі стандартного підстилкового гною на полі, де вирощують моркву. На це поле ми внесли 30 т/га гною.
Нr = 30 т/га= 0,054= 30 х 0,054 = 1,62 т/га
Аналогічно розраховуємо гуміфікацію органічних добрив для огірків:
Нr = 30 т/га= 0,054= 30 х 0,054 = 1,62 т/га
3.1.3 Загальне надходження гумусу Q у т/га.
За рахунок гуміфікації післяжнивних залишків та внесених органічних добрив вираховують за формулою:
= Q1 + Q2
Так як ми вносили гній тільки під поле з цибулею та помідорами, то і тільки для них будемо вираховувати загальне надходження гумусу.
= 0,17 + 1,62 = 1,79 т/га
Для поля, де росли огірки:
= 0,06 + 1,62 = 1,68 т/га
3.2 Статті витрат гумусу.
.2.1 Мінералізація гумусу
Розмір мінералізації гумусу (V) у т/га визначається загальною кількістю гумусу в орному шарі, ступеню його стійкості при різних системах обробітку грунту і кліматичних умов та розраховується за формулою:
= G x H x dv x KM x Kk, де
- вміст гумусу в ґрунті, %
Н - глибина орного шару, см- щільність складення ґрунту, г/см3- коефіцієнт мінералізації гумусу- відносний індекс біологічної продуктивності
Розраховуємо мінералізацію гумусу на полі, де ріс перець:- 2,16
Н - 25- 1,1- 0,0125- 1,065= 2,16 х 25 х 1,1 х 0,0125 х 1,065 = 0,79 т/га
Для цибулі- 2,87
Н - 25- 1,1- 0,0125- 1,065= 2,87 х 25 х 1,1 х 0,0125 х 1,065 = 1,05 т/га
Для ячменю озимого- 2,34
Н - 20- 1,3- 0,006- 1,065= 2,34 х 20 х 1,3 х 0,006 х 1,065 = 0,39 т/га
Для однорічних трав- 1,76
Н - 20- 1,3- 0,0037- 1,065= 1,76 х 20 х 1,3 х 0,0037 х 1,065 = 0,18 т/га
Для огірків- 2,38
Н - 20- 1,3- 0,0125- 1,065= 2,38 х 20 х 1,3 х 0,0125 х 1,065 = 0,82 т/га
Для моркви- 2,34
Н - 20- 1,3- 0,0125- 1,065= 2,34 х 20 х 1,3 х 0,0125 х 1,065 = 0,81 т/га
.2.2 Втрати гумусу від ерозії
Втрати гумусу (V2) у т\га внаслідок ерозії вираховують за формулою:
= ВЕ х G
де ВЕ - втрати гумусу грунту під впливом ерозії, т/га- вміст гумусу в грунті, %
Для перцю:
ВЕ - 17- 2,16= 17 х 2,16% = 0,4 т/га
Для цибулі:
ВЕ - 17- 2,87= 17 х 2,87% = 0,5 т/га
Для озимого ячменю:
ВЕ - 17- 2,34= 17 х 2,34% = 0,4 т/га
Для однорічних трав:
ВЕ - 17- 1,76= 17 х 1,76% = 0,3 т/га
Для огірків:
ВЕ - 17- 2,38
= 17 х 2,38% = 0,4 т/га
Для моркви:
ВЕ - 17- 2,34
= 17 х 2,34% = 0,4 т/га
Загальні втрати гумусу (V) у т/га розраховують за формулою:
= V1 + V2
Отже, загальні втрати гумусу, де вирощувався перець складають:
= 0,79 + 0,4 = 1,19 т/га
цибуля V = 1,05+ 0,5 = 1,55 т/га
ячмінь озимийV = 0,39 + 0,4 = 0,79 т/га
однор.трави V = 0,18 + 0,3 = 0,48 т/га
огіркиV = 0,82 + 0,4 = 1,22 т/га
моркваV = 0,81 + 0,4 = 1,21 т/га
. Баланс гумусу.
Баланс гумусу (Вq) = Q - V
Вирахуємо баланс гумусу на полі, де вирощувались:
Перець Вq = 0,05 - 1,19 = -1,14
цибуля Вq = 0,03 - 1,55 = -1,52
ячмінь озимий Вq = 0,92 - 0,79 = +0,13
однор. Трави Вq = 1,86 - 0,48 = +1,38
огірки Вq = 1,68 - 1,22 = +0,46
морква Вq = 1,79 - 1,21 = +0,58
Отже, загальні втрати гумусу на полі, де вирощували перець складає
,19 т/га, відповідно
Цибуля - 1,55 т/га
ячмінь озимий - 0,79 т/га
однор. Трави - 0,48 т/га
огірки - 1,22 т/га
морква - 1,21 т/га
Таблиця 5 - Розрахунок балансу гумусу в сівозміні
ПОКАЗНИККУЛЬТУРАПерецьЦибуляЯчмінь озимийОднорічні травиОгіркиМоркваУрожай культури, т/га (U)7,316,12,826,2017,418,2Коефіцієнт накопичення залишків (Кр)0,080,121,31,20,040,12Коефіцієнт гуміфікації залишків (Кq)0,080,080,250,250,080,08Гуміфікація післяжнивних залишків (Q1)0,050,030,921,860,060,17Норма гною, т/га (Нr)3030Коефіцієнт гуміфікації підстилкового гною (Кq)0,0540,054Загальне надходження гумусу (Q)0,050,030,921,861,681,79Вміст гумусу в ґрунті (G)2,162,872,341,762,382,34Глибина орного шару (Н)252520202020Щільність складення (dv)1,11,11,31,31,31,3Коефіцієнт мінералізації (Км)0,01250,01250,0060,00370,01250,0125Відносний індекс біологічної продуктивності (Кк)1,0651,0651,0651,0651,0651,065Мінералізація гумусі (V1)0,791,050,390,180,820,81Втрати від ерозії (ВЕ)171717171717Загальні втрати від ерозії (V2)0,40,50,40,30,40,4Загальні втрати гумусу (V)1,191,550,790,481,221,21Баланс гумусу (Вq)-1,14-1,52+0,13+1,38+0,46+0,58
Позитивний баланс гумусу ґрунту є на полях, де вирощувались озимий ячмінь, однорічні трави, огірки та морква.
Озимий ячмінь та однорічні трави отримали позитивний баланс гумусу завдяки високій гуміфікації післяжнивних залишків (ячмінь озимий 0,92, однорічні трави 1,86); поля з огірками та морквою завдяки внесенню в грунт органічних добрив (гною по 30 т на кожне поле)
Відповідно негативний баланс гумусу спостерігається на полях, де вирощувались перець та цибуля.
В цілому по сівозміні спостерігається недостатній вміст гумусу. Змінити становище можна завдяки більшому внесенню в грунт органічних добрив, введенням в сівозміну сидератів та багаторічних бобових трав і зернових.
Родючість ґрунту - це її здатність забезпечувати рослини необхідними для росту і розвитку елементами мінерального живлення, вологою та повітрям в оптимальному поєднанні між ними. Родючість ґрунту є такою властивістю, яка здатна до відтворення і в природних умовах і при сільськогосподарському використанні ґрунту. Катастрофічний стан наших земель вимагає невідкладних науково-обгрунтованих заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів та отримання екологічно чистих продуктів харчування.
З метою збереження і підвищення родючості ґрунтів господарство ТОВ «Чорна Камянка» Маньківського району Черкаської області планує:
комплекс агротехнічних, агролісомеліоративних і гідротехнічних протиерозійних заходів, сюди входять: протиерозійні лісонасадження, що повязані із закріпленням і залісненням ярів, балок, берегів річок; терасування низьконапірних гребель, водовідводів із залізобетонних балок;
проведення культуртехнічних робіт, що включають збирання та вивезення каміння, зрізування і розробку купин, фрезерування, засипання ям і вимоїн;
оскільки в господарстві крутість схилів понад 5%, крім польових сівозмін запроваджують кормові ґрунтозахисні сівозміни.
оранку лише поперек схилів, що враховує встановлені норми виробітку та витрати палива на механізовані роботи.
правильну організацію і дотримання польових сівозмін з введенням 20-30% у структуру посівних площ багаторічних бобових трав, тобто запровадження системи органічного землеробства;
широке впровадження післяукісних та післяжнивних посівів сидеральних культур на зелене добриво (в першу чергу бобових, а також використання післяжнивних залишків зернових, зернобобових та технічних культур у поєднанні з оптимальними нормами використання мінеральних добрив;
запровадження безплужної системи обробітку ґрунту;
застосування комбінованого обробітку ґрунту і хімічного захисту посівів;
внесення більшої кількості органічних добрив, у тому числі гною та компостів;
хімічна меліорація (вапнування та гіпсування);
запровадження біологізації землеробства за рахунок надходження соломи пшениці озимої, ячменю ярого та сидератів.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Андрощук О.Ф. Актуальні питання охорони фітогенофонду // Укр. ботан. журн. - 1986. - Т. 43, № 2. - С. 75 - 82.
. Афанасьєв Д.Я. Рослинність УРСР. Природні луки. - К. : Наук. думка, 1968. - 254 с.
2.Белосельськая Г.А., Виленкин В.Л., Приходський С.И. Северная Лесостепная область Полтавской равнины // Физико-географическое районирование Украинской ССР / Под. ред. В.И. Попова, А.М. Маринича. - К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968. - С 307 - 324.
.Білик Г.І. Лучні степи. Рівнинні лучні степи // Рослинність УРСР. Степи, камяні відслонення, піски. - К. : Наук. думка, 1973. - С. 33 - 83.
.Брадіс Є.М., Бачурина Г.Ф. Рослинність УРСР. Болота. - К.: Наук. думка, 1969. - 241 с.
.Віркун В.О., Мирна Л.А. Навчальна програма: Біологія 7 - 11 класи. // Біологія «Основа» - 2009. - № 22 - 24. - С. 13.
.Геоботанічне районування Української РСР / Т. Л. Андрієнко., Г.І. Білик., Є.М. Брадіс та ін. - К.: Наук. думка, 1977. - 302 с.
.Губанов И.А, Крылова И.Л, Тихонова В.Л. Дикорастущие полезные растения СССР. - М. : Мысль, 1976. - 360 с.
.Дари лісів України / Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С. І. - К.: Урожай, 1975. - 432 с.
.Дикоростучі рослини Сумщини, їх значення, використання та охорона / Карпенко К.К., Ковтун В.А., Родінка О.С. та ін. // Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Книга друга. - Суми: 1997. - С. 100 - 123.
.Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л., Протопопова В.В. Охраняемые растения Украины. - К.: Наук. думка, 1983. - С. 72 - 80.
.Заповідні скарби Сумщини / За заг. ред. Т.Л. Андрієнко. - Суми : Джерело, 2001. - 208 с.
.Зелена книга України / Під заг. ред. НАН України Я.П. Дідуха - К.: Альтерпрес, 2009. - 448 с.
.Карпенко К.К. Історія вивчення флори та рослинності Сумщини (з кінця XVIII до середини XX століття) // Біологічні науки: Збірник наук. праць СумДПУ ім. А.С. Макаренка. - Суми: СумДПУ, 2001. - С. 3 - 9.
.Карпенко К.К., Ковтун В.А. Рослинність Сумської області, її сучасний стан і проблеми охорони / Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Кн. 1. - Суми, 1996. - С. 33 - 59.
.Карпенко К.К., Ковтун В.А., Гончаренко І.В. До історії флористичних та геоботанічних досліджень на території Сумщини // Третя Сумська обласна науково-краєзнавча конференція (7-8 грудня 1999 р.): Збірник статей. - Суми: СумДПУ, 1999. - С. 166 - 168.
.Карпенко К.К., Тюленєва В.О., Вакал А.П., Родинка О.С., Книш М. П., Кравченко В.М. Гідрологічні заказники в заплаві р. Сула на Сумщині // Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Кн. 3. - Суми: Джерело, 1999. - С. 86 - 98.
.Ковтун В.А., Карпенко К.К. Урок-екскурсія на тему: «Біогеоценоз широколистяного лісу» // Біологія і хімія в школі. - 2003. - № 3. - С. 26 - 29
.Ковтун В.А., Карпенко К.К. Урок -екскурсія на тему: «Фітоценоз лук» // Біологія і хімія в школі. - 2002. - № 2 - С. 25 - 27
.Ковтун В.А., Карпенко К.К. Урокм - екскурсія на тему: «Що росте навколо нас?» // Біологія і хімія в школі. - 2002. - № 4 - С. 19 - 22
.Кожевников П.П. Екологічний нарис дубових лісів Лівобережного Лісостепу // Труди н-д інституту ботаніки. - Харків: Вид-во Харків. Ун-ту, 1937. - Т. 2. - С. 117 - 134.
.Конвенція про біологічне розмаїття: громадська обізнаність і участь / Відп. ред. Т.В. Паращук, Товариство «Зелена книга». - К.: Стилос, 1997. - 154 с.
.Леонтьєва Г.Г., Тюленева В.О., Яценко Д.І., Черепанова Є.О. Географія рідного краю. - Суми: Реноме, 2000. - 76 с.
.Лікарські та рідкісні рослини Сумської області (ресурси, використання, охорона) / Наук. ред. К.К. Карпенко. - Суми, 1994. - 66 с.
.Ляскоронский В.Г. Городища, курганы и длинные валы в бассейне р. Сулы. - М.: 1901. - С. 11 - 12.
.Мусієнко М.М. Екологія рослин. - К.: Либідь, 2006. - 432 с.
.Носаль І.М. Від рослини до людини: Розповіді про лікувальні рослини України. - К.: Веселка, 1993. - 606 с.
.Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов. М.И., Прокудин Ю. Н. и др. - К.: Наук. думка, 1987. - 548 с.