Професійна орієнтація як інструмент соціалізації шкільної молоді

Професійна орієнтація як інструмент соціалізації шкільної молоді

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГЛУХІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА

Кафедра соціальної педагогіки та практичної психології

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

Професійна орієнтація як інструмент соціалізації шкільної молоді

ГРИШКО Сергій Юрійович

Спеціальність «8.010105. Соціальна педагогіка»

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та практичної психології А.В. Шведова

Консультант: кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та практичної психології Т.М. Тюльпа

Завідувач кафедри: доктор педагогічних наук, професор Л.І. Міщик

Глухів - 2010

Зміст

Вступ

Розділ І. Психолого-педагогічні засади професійної орієнтації школярів.. 7

1.1    Дослідження науково-методичної літератури з професійної орієнтації

1.2    Дослідження психологічних чинників школярів з метою профорієнтації

1.3 Виявлення особливостей професійної інформації, консультації,професійного добору

.4 Взаємозв’язок структурних компонентів профорієнтації

1.4.1 Особливості соціально-професійної адаптації молоді

1.5 Дослідження взаємозв'язку школи і сім'ї в профорієнтації5

Розділ II. Методи дослідження професійної орієнтації школярів

2.1 Програма дослідно-експериментальної роботи щодо ефективності діяльності профорієнтації соціального педагога

2.2 Експериментальна перевірка ефективності моделі роботи профорієнтації соціального педагога зі старшокласниками

2.3 Соціально-педагогічні умови ефективності профорієнтації старшокласників

2.4 Методичні рекомендації по вдосконаленню роботи соціального педагога в профорієнтації старшокласників

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність вибраної нами теми полягає в тому, що під час вступу до ВНЗ не враховується той комплекс психолого-педагогічних феноменів, який визначає успішність навчання, формування стійкої професійної спрямованості кожного учня. Необхідний індивідуальний підхід, а так само максимальне використання всього арсеналу можливостей профорієнтації учбово-педагогічного процесу, створення і впровадження педагогічних технологій, орієнтованих не тільки на підвищення рівня знань учнів, але і на розвиток професійного самовизначення, тобто діяльністно - смислової єдності у майбутніх фахівців.

Оскільки багато учнів при виборі професії керуються не власними здібностями до певної професії , а бажанням батьків, потім виникають проблеми як: неуспішність, небажання вчитись, відсутня мотивація до навчання і багато інших факторів, які призводять до неправильного вибору галузі професії.

У міру розвитку науки, наукова діяльність все більше перетворюється на масову і набуває керівної ролі в системі суспільного виробництва, причому ця роль все зростає разом з подальшим розвитком . Але які б кількісні і якісні зміни не проходили в науковій діяльності, в цьому специфічному процесі, учений, тобто людина, є і завжди буде головною фігурою, що приводить в дії знаряддя і засобу праці, «виробником наукових знань». В процесі цієї творчої діяльності саме людина-суб'єкт активно відображає дійсність і проводить нові духовні цінності. Наукова актуальність теми полягає в тому, що існуюча теоретична база професійної орієнтації недостатня для її ефективності. Проблемні питання профорієнтації висвітлені в основному в роботах психологів (Пряжникова Н.С., Климова Е.А., Дорн М.В., Мітюрникової Л.А., Лях В.І., Сазонова І.А., Зєєр Е.Ф., Йовайша Л.А.) З позиції ж соціальної педагогіки профорієнтація практично ніде не розглядається.

Істотним гальмом розвитку профорієнтації є те, що вона, як правило, розрахована на деякого усередненого учня; відсутній індивідуальний, диференційований підхід до особи того, що вибирає професію.

Проведене нами дослідження показало, що зараз ученими виділяються наступні суперечності:

) між потребою суспільства в наявності ефективної системи учбової професійної орієнтації в загальноосвітній школі і недостатньою теоретичною і методологічною розробленістю даної проблеми в педагогічній науці;

) між потребою учнів в особовому і професійному самовизначенні і реальними умовами професійної орієнтації, наявними в освітніх установах, недостатніми для забезпечення даного процесу.

Практична актуальність теми полягає в тому, що на сьогоднішній день в освітніх установах професійної орієнтації приділяється дуже мало уваги. Немає міцної нормативно-правової бази профорієнтації: ні у Законі про освіту, ні в посадових інструкціях соціального педагога немає чітких положень про організацію професійної орієнтації в освітніх установах. Часто профорієнтація обмежується проведенням 3-4 тестів і оформленням невеликих стендів. Зникають шкільні кабінети і куточки профорієнтації. Все це перешкоджає професійному самовизначенню старшокласників і приводить до помилок у виборі професії. Помилки ж у свою чергу завдають шкоди здоров'ю і психологічному стану молодих людей, а також суспільству і державі в цілому. Адже якщо зміст професії не відповідає можливостям людини, то і його продуктивність праці буде значно нижча. Незадоволеність вибраною спеціальністю приводить до того, що багато студентів, молоді робочі, службовці вимушені шукати нові учбові заклади або нові місця роботи - виникає текучість кадрів, що також завдає великого збитку державі, яка виділяє гроші на їх безкоштовне навчання.

Актуальність проблеми посилюється коли мова стосується питань психологічної адаптації учнів-студентів в нових соціально-економічних умовах і нових системах освіти (психологічною профорієнтацією), а також вивчення особових процесів, пов'язаних з проблемою формування професійного самовизначення. До таких проблем відноситься і психологічне вивчення процесу формування і розвитку професійної спрямованості особи на тому етапі професійного самовизначення, коли вибір напряму професійного розвитку вже здійснений, бажанням батьків або популярністю певної професії, але ж ніяк не здібностями учня.

Оскільки одним з основних напрямів діяльності соціального педагога є підготовка майбутніх кадрів, метою роботи з'явилося дослідження професійної спрямованості особистості і допомога у профорієнтації школярів.

Об'єкт дослідження: професійна спрямованість учнів.

Предмет дослідження: ціннісно-смисловий компонент професійної спрямованості. Мета: виявлення особливостей обізнаності учнів щодо різних професій і правильному їх виборі.

Виходячи з вище викладеного нами була сформульована гіпотеза дослідження: рівень професійної орієнтації старшокласників підвищиться за умови організації в освітніх установах соціально-педагогічної діяльності по даному напряму. Для досягнення мети і підтвердження гіпотези необхідно вирішити наступні завдання:

. Аналіз науково-методичної літератури щодо проблеми дослідження.

2. Виявлення професійно значущих якостей учнів (теоретичний аналіз).

3. Розробка моделі роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників.

.        Експериментальна перевірка моделі роботи профорієнтації соціального педагога із старшокласниками.

.        Виявлення соціально-педагогічних умов ефективності роботи профорієнтації соціального педагога із старшокласниками.

. Дослідження індивідуальних психологічних характеристик учнів, що визначають професійно значущі якості для майбутньої професії.

7. Розробка методичних рекомендацій по соціально-педагогічному забезпеченню професійної орієнтації старшокласників в освітній установі.

Теоретичне значення і новизна дослідження обумовлена тим, що в сучасній літературі в достатній мірі описані ті якості особи, якими повинні володіти майбутній спеціаліст, але не досліджені ті якості, які забезпечують схильність до певної професії.

В процесі дослідження використовувалися наступні методи:

.        Теоретичні: вивчення і аналіз науково-методичної літератури з досліджуваної проблеми, узагальнення, конкретизація, моделювання, абстрагування.

.        Емпіричні: експеримент, анкетування, спостереження, вивчення педагогічної документації, бесіда, консультування, проведення тренінгів.

Основним результатом дослідження з'явилася розробка моделі роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників. Модель включає чотири складових: професійну діагностику, професійну освіту (професійна інформація і професійна агітація) і професійну консультацію. Перші три частини проводяться в групі, консультація проводиться індивідуально. Модель реалізується через наступні методи: тестування, лекція, групова і індивідуальна бесіда, диспут, гра. Згідно даної моделі функції соціального педагога як профорієнтатора наступні: діагностична, просвітницька, коректувально-розвиваюча і консультативна.

Практична значущість даної моделі полягає в тому, що при її реалізації очікується підвищення рівня профорієнтованості старшокласників, поява у них бажання підійти до питання про своє професійне майбутнє з великою увагою.

РОЗДІЛ І. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ

Питання про вибір професії молоддю вперше було підняте в 90-і роки XIX століття. У 1897 році російський ліберально-буржуазний історик нового часу професор Петербурзького університету Н.І. Карєєв опублікував книгу «Вибір факультету і проходження університетського курсу», яка призначалася для гімназистів старших класів.

У 1908 р. професор Гарвардського університету Ф. Барсонс заснував в Бостоні (США) «Бюро орієнтації» для надання допомоги підліткам у визначенні їх життєвого шляху. В цей же час в Росії деякими питаннями професійної орієнтації учнів, почали займатися окремі ентузіасти-педагоги. Вони не тільки пропагували ідеї профорієнтації і зарубіжного досвіду в цій області, але і досліджували професійні інтереси і схильності молодих людей, професійні ідеали учнів і мотиви їх вибору.

Розвивалася також і практика професійної орієнтації. З'являються статті по питаннях підготовки учнів до вибору професії. Серед таких статей - стаття М.А. Рибникової «Тема для позакласних бесід з тими, що закінчують курс середньої школи». У статті висвітлюється досвід роботи в 7-8 класах жіночої гімназії по проведенню бесід в позаурочний час про вибір професії [1,154].

Слід також відзначити роботи Н.К. Крупської. У своїх статтях вона виклала шляхи ознайомлення школярів з цілями профорієнтації. А в книзі «Народна освіта і демократія» (1915 р.) вона позитивно оцінювала той факт, що в американській школі є «особливі» порадники по вибору професії, «які спостерігають за дітьми в школі, дізнаються їх схильності, визначають, до якої професії найбільш придатний підліток, що виходить з школи, і дають йому відповідні вказівки» [44,106].

Напередодні Жовтневої соціалістичної революції у пресі почали виходити роботи, в яких розглядалися професійні інтереси учнів, їх ідеали і мотиви вибору професії. На початку 20-х років Ф.Р. Дунаєвський підняв в проблемному плані питання визначення закономірностей професійного підбору і професійної орієнтації, використання методів спостереження і тестів для виявлення здібностей людини в цілях профорієнтації. Йому належить ідея класифікації людських здібностей і їх розвитку, а також спроба знатися на внутрішній структурі людської особи [41,78].

В цей же час в теорії і практиці роботи профорієнтації визначаються деякі методи вивчення професії і профпридатності (анкетний метод, метод спостереження, метод самоспостереження, метод експерименту, статистичний і ін.).У 1925 році з'явилася збірка «Трудовий метод вивчення професій», один з авторів якого - І.Н. Шпільрейн. Робляться спроби знайти нові шляхи, форми і методи професійної орієнтації учнів. Так, в 1959 році була опублікована стаття Чебишевой В.В., Галкиной О.І. і Зюбіной Л.М. «Про підготовку учнів середньої школи до вибору професії». У ній були намічені деякі початкові положення і принципи профорієнтації в радянській школі. Профорієнтація розглядалася як складова частина учбово-виховного процесу школи [60,154].

У першій половині 60-х років в багатьох школах продовжує складатися певна система професійної орієнтації учнів. У деяких містах і районах ця робота цілеспрямовано організовується органами народної освіти. У 80-і роки з'являється професійна адаптація - важлива ланка системи профорієнтації молоді.

В даний час у зв'язку з реформою освіти, ядром якої є профільне навчання, спостерігається відродження інтересу до шкільної профорієнтації. У ряді шкіл за ініціативою батьків, директорів, педагогів і психологів поновлюється робота профорієнтації.

Аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури дозволив зробити нам наступні приклади:

. Високий рівень професійної спрямованості - це та якісна особливість структури мотивів особи, яка виражає єдність інтересів і особи в системі професійного самовизначення.

. Значну роль у формуванні професійної спрямованості відграють характерологічні особливості особи і рівень розвитку її здібностей.

. Для розвитку професійної спрямованості необхідна така організація діяльності учнів, яка актуалізувала б суперечність між вимогам діяльності, що віддавалася перевага, і її особовим сенсом для людини.

.Серед професійно важливих якостей педагогів у вітчизняній літературі виділяються наступні: емпатія, ерудиція, педагогічне мислення, інтуїція, уміння імпровізувати, спостережливість, оптимізм, винахідливість, педагогічне передбачення, рефлексія.

. Для дослідників професійно за важливі наступні якості: допитливість, здатність тривалий час займатися вирішенням все тієї ж проблеми, порівняно високий ступінь наукової обдарованості, творче мислення, багата фантазія, спостережливість, ентузіазм, старанність, дисциплінованість, здібність до критики і самокритики, неупередженість, уміння ладнати з людьми.

Проведений теоретичний аналіз педагогічної літератури показав,що період юності є найбільш важливим для формування професійної спрямованості .

В результаті теоретичного і емпіричного аналізу було виявлено, що у свідомості у учнів переважає те, що батьки самі вибирають професію ту, яка їм більше подобається і не зважають на інтереси дітей.

Виходячи з того, що у учнів виявлена слабка свідомість вибору спеціальності і ціннісний - смислового сприйняття майбутньої професії можна рекомендувати систему заходів, направлених на формування професійного бачення світу в процесі навчання .

Вибір професії для кожної молодої людини - це вибір свого місця в житті, подальшого шляху навчання і праці. Без перебільшення можна сказати, що для випускників загальноосвітньої національної школи - це завжди проблема номер один. Профорієнтаційна робота повинна здійснюватися на всіх вікових етапах, але саме період ранньої юності є найбільш сензитивним для формування готовності учня до професійного самовизначення.Згідно з системою управління профорієнтаційної роботи в школі учнів 7-9 класів поступово готують до вибору профілю навчання, при цьому враховують їх пізнавальні інтереси, здібності, нахили. Спираючись на класифікацію професій Є. Клімова можна розподілити учнів за відповідними профілями. В свою чергу, профільні класи з поглибленим вивченням окремих предметів дають можливість вчителю-предметнику більш ретельно знайомити учнів з професіями, основою яких виступають дані предмети навчально-виховного циклу. Велике значення в організації профорієнтаційної роботи в умовах профільного навчання відводиться вчителю-предметнику, а також висуваються деякі вимоги до старшокласників.Профорієнтаційна робота повинна служити одній меті - активізувати учня, сформувати у нього прагнення до самостійного вибору професії з урахуванням отриманих знань про себе, своїх здібності і перспективи їх розвитку. В цьому йому повинні допомогти батьки, вчителі та шкільний психолог [22,302].

Проте професійна орієнтація молоді і сприяння у виборі професії поки що нерідко обмежується вузькими цілями формування знань, умінь і навичок, що стають самоціллю. Гостро стоїть проблема роботи профорієнтації в освітніх установах: відсутня міцна нормативно-правова база такої роботи; професійна орієнтація якщо і проводиться, то фрагментарно і епізодично, а професійна діагностика не дає чітких, зрозумілих результатів; закриваються кабінети і куточки профорієнтації. В результаті - помилковий вибір професії, розчарування в ній в процесі професійної освіти. Це приводить до пониження самооцінки людини, в деяких випадках загрожує його фізичному і психічному здоров'ю, а також завдає величезного збитку суспільству і державі (витрати на безкоштовне навчання в професійних учбових закладах не окупаються, спостерігається текучість кадрів).

Теорія, методи й методики професійної орієнтації в Україні, як і в інших країнах СНД, пройшли складний шлях свого становлення. У 60-х і першій половині 70-х років панувало визначення професійної орієнтації як системи державних заходів, спрямованих на формування в учнівської молоді психологічної готовності до вибору професій на основі потреб суспільства із урахуванням інтересів і нахилів особистості учня. Неважко помітити, що ключовими елементами визначення такого типу було державне управління процесом підготовки учня до вибору професії, спрямування на певне коло професій і на певні галузі виробництва, формування в учнів психологічної готовності вибору саме цих професій. Особистість учня в такому процесі відсовувалась на край системи. Урахування психологічної структури особистості учня здійснювалось «на основі потреб суспільства», тобто як другорядний елемент професійної орієнтації [27, 20].

Концепція професійної орієнтації знайшла широке визнання у наукових колах, у навчальній роботі вищих закладів освіти педагогічного та психологічного профілю й у практиці профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю. Вихідною позицією у розробці нової системи професійної орієнтації було бачення особистості насамперед не як об'єкта, а як суб'єкта саморозвитку. І саме цей процес саморозвитку покладено в основу формуючих функцій профорієнтації. Особистість у професійній орієнтації виступає як суб'єкт діяльності, суть якої полягає у підготовці до професійного самовизначення. Свідоме професійне самовизначення передбачає аналіз особистістю суб'єктивних та об'єктивних умов професійного самовизначення з наступним вільним, самостійним прийняттям рішення щодо конкретного вибору професії або напряму професійної освіти [73,56].

Професійна орієнтація визначається як науково-практична система підготовки особистості до свідомого професійного самовизначення. Цим визначенням особистість ставиться в центрі процесу професійної орієнтації, стає суб'єктом профорієнтаційної діяльності - використовує засоби професійної орієнтації для підготовки до свого власного й самостійного професійного самовизначення. Займаючи позицію суб'єкта професійного самовизначення, особистість відходить від позиції об'єкта впливу з боку суспільства, державних і громадських організацій щодо вирішення своєї професійної долі, перестає служити об'єктом програмування ззовні. В цій ситуації суспільство повинно сприяти пошуковій діяльності особистості, а не обмежувати цю діяльність вирішенням замовного завдання [12, 142.].

На процес вибору професії і на успішність професійної діяльності впливають і об'єктивні фактори, що знаходяться поза сферою особистості, деякі з них можна враховувати у практиці профконсультаційної роботи. Наприклад, нерівномірність розподілу потреби в кадрах за галузями народного господарства, за адміністративними районами, зменшенням потреби в кадрах певної професійної категорії через безробіття тощо. Є нарешті й такі об'єктивні фактори, що повністю виходять за межі компетенції професійної консультації, тобто їх неможливо врахувати у процесі профконсультаційної роботи. Так, наприклад, система профконсультації просто не в змозі відобразити й урахувати у своїй роботі, у формах і процедурах її проведення такий чинник, як недоліки в організації праці на окремих господарчих об'єктах. У цьому випадку незадоволеність особистості своєю трудовою діяльністю, зниження успішності діяльності не є наслідком помилкового вибору професії, а є результатом дії на особистість таких чинників, які не можна усунути або, принаймні, нейтралізувати методами професійної орієнтації. [3,256]

Виявлення й оцінка індивідуальних професійно значущих психологічних особливостей у системі професійної консультації здійснюється за допомогою спеціальних стандартизованих методів профконсультаційної психодіагностики і психодіагностичної бесіди. Результати профконсультаційної психодіагностики мають бути співвіднесені з вимогами професійної діяльності до психологічної сфери особистості. Однак це можливо здійснити лише тоді, коли виявлено відповідні психологічні структури різних видів професійної діяльності. Отже, профконсультація у цьому аспекті свого здійснення залежить від результатів досліджень у галузі профорієнтаційної професіографії. Профконсультаційна робота з використанням спеціальних психодіагностичних методик виконується спеціалістами - психологами та психофізіологами. Проведення проф-консультаційної роботи в умовах середньої загальноосвітньої школи і саме силами педагогічного персоналу має свою специфіку. Насамперед це стосується засобів, за допомогою яких може здійснюватись ця робота. Учителі не мають можливості використовувати у своїй профконсультаційній роботі спеціальні психодіагностичні методики, що необхідні для виявлення й оцінки в учнів особливостей розвитку психічних функцій. Отже, в даному випадку профконсультаційну роботу, на відміну від тієї, що проводиться спеціалістами-психологами, можна здійснювати на основі використання таких методів,і якими володіють учитель, класний керівник і які включені до системи педагогічної роботи або випливають із неї. До таких методів слід віднести спостереження за діяльністю й розвитком учня, вивчення продуктів учнівської діяльності, організацію діяльності учнів (педагогічний експеримент), деякі види анкетування, складання й аналіз психолого-педагогічної характеристики учня, бесіда. Фактично такі методи традиційно використовуються в навчально-виховній роботі школи і при відповідному вмілому їх використанні з профконсультаційною метою дають належний ефект. Інша річ, коли у школі працює кваліфікований практичний (шкільний) психолог, компетентний у галузі профконсультаційної психодіагностики. У цьому разі методи шкільної профконсультації, що використовує вчитель або класний керівник, вихователь, ефективно доповнюються спеціальними психодіагностичними методиками. Це дає змогу підсилити надійність професійної консультації як у діагностичному, так і у прогностичному аспектах [30,87.].

Спостереження за фізичним і психічним розвитком учня, за особливостями його шкільної та позашкільної діяльності здійснюються протягом багатьох років в умовах постійної активної взаємодії учня з учителем і з іншими учнями. За належного використання цього методу можна скласти характеристику учня, що відображає не лише досягнуті рівні його розвитку та певні психічні новоутворення в особистості, а й перспективні можливості, тенденції подальшого розвитку. Тобто на цій основі виникає можливість складання прогностичної характеристики учня. Перевага цього методу полягає в тому, що учень розглядається у динаміці свого розвитку. Це дає змогу отримати інформацію про темпи розвитку, його напрями та їх обумовленість зовнішніми і внутрішніми чинниками. Зрозуміло, що це має неабияке значення для вироблення певних профконсультаційних рекомендацій. Більше того, складання прогностичної характеристики учня на підставі такого спостереження і є важливим елементом самої профконсультації, її корисним робочим етапом [55,104].

Цікавим є питання щодо можливості використання відомостей про навчальну успішність учня з різних предметів. Лише за наявності високого рівня успішності в опануванні учнем знань і формування умінь та навичок можна судити про ступінь розвитку психологічних і психофізіологічних механізмів, що обумовлюють таке засвоєння і формування. І справді, якщо учень за мінімальних витрат часу опановує нові й оригінальні способи розв'язання математичних задач або віртуозно виконує практичне завдання на уроці праці, то вже з цього можна зробити висновок про його здібності. Але якщо учень з якогось навчального предмета не виявляє високої успішності, то на цій підставі без залучення додаткових даних не йдеться вже про елементи психологічної структури професії і особистість працівника (зрозуміло, що для проведення такої роботи потрібна відповідна підготовка спеціаліста, який зустрічається з учнями, і відповідна підготовка учнів). Аналогічні вимоги психологічного та методичного характеру ставляться і до інших форм профінформаційної роботи.[4,113]

Необхідну підготовку до сприймання професіографічного матеріалу і співставлення його з психологічною сферою особистості (зокрема, із власними особливостями) учні повинні отримувати на профінформаційних уроках.

Професіографічний характер даних форм профорієнтаційної роботи, де розкривається психологічна структура певної професії, викликає в учнів потребу «примірювання» професії до себе і себе до професії, до аналізу своїх здібностей. Учні набувають критичного ставлення до оцінок професійної діяльності з боку некомпетентних порадників. У самих учнів з'являється позитивне відчуття своєї професіографічної компетенції. Для системного проведення профінформаційної роботи з учнями старших класів загальноосвітньої школи пропонується програма, подана в таблиці 1.

Програма профорієнтаційної роботи

Таблиця 1

У перших двох завданнях відображаються інформативно-довідкові функції профінформації, у двох подальших - її виховні, формуючі функції. Цілеспрямоване формування інтересів і ставлень особистості передбачає опанування учнем необхідної довідкової інформації, що методично спрямована саме на формування інтересів і ставлень. Роботу з професійної інформації потрібно проводити у такий спосіб, щоб інформаційний матеріал слугував основою формування в учнів необхідних знань про професії та про свій внутрішній світ, умінь співставляти те й інше. Потрібно, щоб ці знання і вміння використовувалися ними для прийняття обґрунтованих рішень із питань власного професійного самовизначення. А це означає, що в процесі профінформаційної роботи в учня має бути сформована активна профорієнтаційна позиція як форма його готовності до професійного самовизначення. Зупинимося на умовах ефективного засвоєння учнями інформації профорієнтаційного характеру. Необхідно сформувати позитивне ставлення учнів до її сприймання. Для цього важливо, щоб інформація, яка пропонується учням, була узгодженою за змістом і формами подачі з можливостями учнів у її сприйманні й аналізі. Ідеться про таку методичну інтерпретацію інформаційного матеріалу, яка відповідає пізнавальним можливостям учнів, обумовленим віковими й освітніми особливостями контингенту школярів [53,72].

Для спрямування інформаційного матеріалу на формування усвідомленого, стійкого й адекватного ставлення учнів до професії потрібно його належно систематизувати. Насамперед, він має бути не лише доступним розумінню учнів, а також бути об'єктивним і всебічним. Способи його подання потрібно достатньо урізноманітнити, щоб забезпечити активність сприймання і мислиннєвої діяльності учнів. Цій меті відповідають різні форми організації профінформаційної роботи:

·   виготовлення самими учнями спеціальних профорієнтаційних (професіографічних) стендів.

·   організацію зустрічей і екскурсій учнівських досліджень професіографічного спрямування.

·   проведення спеціальних профінформаційних уроків і використання звичайних предметних уроків із профорієнтаційною метою.

·   зосередження уваги учнів на окремих елементах їхньої діяльності на уроках праці тощо[50,5].

Бесіди представників різних професій з учнями, що проводяться на зустрічах у школі або безпосередньо на виробництві, повинні бути позитивно орієнтованими. Потрібно розкрити не лише соціально-економічну значущість професії та її виробничу технологію, а й ті суб'єктивні фактори, що обумовлюють успішність професійної діяльності, задоволеність або незадоволеність спеціаліста процесом своєї праці. Профорієнтаційна позиція характеризується усвідомленням особистістю наявності значущої для неї проблеми професійного самовизначення, розумінням можливих шляхів і засобів її вирішення, бажанням вирішити дану проблему і активністю у її вирішенні. У процесі профконсультації учень отримує допомогу, яка дає йому змогу уточнити свою профорієнтаційну позицію, спрямувати її на реальні для нього перспективи і засоби професійного самовизначення. Здійснюється відкрите для особистості проектування її психологічної структури на різні сфери професійної діяльності з огляду на динамічні умови, як суб'єктивні (наявні і можливі здатності особистості - її психологічну структуру, рівень і якість освіти, фізичний стан), так і об'єктивні (соціально-економічні реалії задоволення домагань особистості). [6, 84]

Профконсультація, як і профінформація, ґрунтується на активній пізнавальній діяльності учня, на його пізнавальних потребах, потребах у самопізнанні і на актуалізованих потребах вирішення життєво важливих питань власного професійного самовизначення. Профконсультаційна робота спрямовується на допомогу учневі у самопізнанні, розкритті психологічної структури різних професій (груп професій, зон професійної діяльності) і через це - на допомогу йому у самостійному співставленні своїх можливостей із вимогами професійної діяльності. На цьому профконсультація пов'язується з профінформацією, але це стає можливим лише в результаті профінформаційної роботи, тобто це не початковий, а вищий щабель об'єднання їх функцій. У процесі профконсультації учень наче відкриває себе, збагачуючи свій самоаналіз, і в цьому полягає велика сила професійної консультації для особистості. Учень визначає для себе зміст і рівень розвитку своїх здібностей, дізнається про вимоги, які висуває певна професія до психологічної сфери особистості, і, нарешті, проектує себе у цю професію - виявляє, чи його здібності відповідають вимогам професії. Учень також збагачує свою самооцінку рисами своєї значущості й важливості як особистості, самостверджується як особистість і часто змінює в позитивний бік своє ставлення до навчання і до свого безпосереднього соціального оточення. Відомо, що у більшості педагогічне занедбаних підлітків інтереси складаються у їх мікросередовищі, яке відзначається асоціальною спрямованістю. Як наслідок, у таких підлітків втрачається ціннісна перспектива, порушується адекватність ставлень до вимог соціального середовища (моральних норм, вимог батьків, школи тощо) і до власної поведінки. Важливими питаннями системи професійної консультації є розробка і використання методик профконсультаційної психодіагностики. Такі методики повинні відповідати певним вимогам методологічного характеру.

По-перше, психодіагностичні методики професійної консультації, що спрямовані на виявлення й оцінку індивідуальних особливостей прояву психічних функцій, повинні бути позбавлені впливу знань,інтелектуальних і моторних умінь і навичок досліджуваного на результативність тестування.

По-друге, психодіагностична методика повинна бути виключно спрямованою на виявлення й оцінку саме тієї функції, яка підлягає виявленню, з максимально можливим виключенням інших, супутніх функцій. Будь-яка профконсультаційна психодіагностична методика за складністю своєї робочої частини має бути доступною для кожного учня, що досліджується за її допомогою.

По-третє, у підвищенні ефективності занять важливу роль грає використання персональних комп'ютерів і аудіовізуальних засобів. Серед різноманітних форм і засобів навчання пріоритетне значення надається практичним роботам, на яких учні мають змогу отримати уявлення про розвиток своїх індивідуальних особливостей і співставити їх з вимогами до обраної професії. Це сприяє формуванню психологічної готовності учнів до вибору спеціалізованої школи, класу, гуртка, факультативу, профілю трудового навчання. Програма «Основи вибору професії» розрахована на 34 години, викладається в 9-му класі за рахунок часу шкільного компонента, її реалізація забезпечує формування в учнів усвідомленого вибору професії. Заняття можуть проводитися в навчально-методичному кабінеті з профорієнтації, у майстернях, лабораторіях, музеях трудової слави, відділах, цехах підприємств, установах, навчальних закладах (ПТУ, центри зайнятості). На заняття доцільно запрошувати представників виробництва, науки, культури, представників творчої молоді.

По-четверте, широкий статистичний матеріал показників тестування за такими методиками повинен відповідати закономірностям нормального розподілу величин.

По-п'яте, методика має забезпечувати надійне виявлення й оцінювання досліджуваної психічної функції; про це свідчить висока позитивна кореляція основного (першого) і контрольного (другого) тестування особистості учня.

По-шосте, показники методики повинні цілком виключати будь-яку можливість впливу на них суб'єктивної оцінки з боку профконсультанта, вони повинні бути незалежними від його інтуїтивних чи інших уявлень і ставлень до досліджуваної особистості.

По-сьоме, психодіагностичні методики повинні бути позбавлені прямої імітації реальної професійної діяльності [19, 144].

Зосередимо тепер увагу на організаційних і методичних аспектах професійної консультації, її метою є надання учневі науково обґрунтованих порад щодо оптимальних для нього (з огляду на властивості його особистості), напрямів і способів професійного самовизначення. У професійній консультації виділяються щонайменше три групи завдань, пов'язаних із:

1)   психологічним аналізом особистості даного учня;

2)   співставленням психологічної структури його особистості і певної професії (чи професій);

3)   визначенням шляхів подальшого розвитку особистості і способів цілеспрямованої допомоги їй у цьому.

Ці групи завдань тісно пов'язані між собою. Насправді неможливо надати допомогу учневі у «взаємопримірюванні» професії до нього і його до професії (друга група завдань), якщо завчасно не виявлено його здібності (перша група завдань). І так само не можна дати рекомендації школяру зробити висновок про відсутність у нього відповідних здібностей. Низька ефективність навчальної діяльності учня може бути спричинена багатьма іншими обставинами: і безпосередньо психологічними (брак інтересу до цієї діяльності, інтенсивні відволікаючі мотиви тощо), і об'єктивними факторами, що мають опосередковане психологічне значення (відсутність об'єктивних умов для виконання роботи, помилкові дії вчителя щодо даного учня, що призвело до ігнорування ним відповідного предмета, і до так званої педагогічної запущеності тощо) [28, 112].

Отже, спостереження за процесом навчальної діяльності учня і оцінка результатів його діяльності як методи шкільної профконсультації стають прогностичними тоді, коли розглядається й оцінюється, в основному, успішна діяльність учня. В іншому випадку профконсультант використовує додаткові методи - бесіду, виявлення актуалізованих на даний час інтересів учня, його ставлень і установок, намірів. І це допомагає вчителю не лише скласти своє враження про психологічні особливості учня у профконсультаційному плані, а й виявити істинні причини його неуспішності з якогось виду навчальної праці. З числа спеціальних профконсультаційних методик можна успішно використати ті, що розроблені Є.О.Климовим [22,95], а також групу анкетних методик. Ідеться про методики виявлення й оцінки загальних інтересів особистості (навчальних, побутових, спортивних, педагогічних тощо), професійних інтересів, професійної спрямованості і професійних намірів, комунікативних і організаторських схильностей.

Ставлення, інтереси, професійні наміри, а також здібності і потреби - це той мінімум психологічних утворень особистості, що складає її професійний нахил і що має бути виявлений і оцінений у системі шкільної профконсультаційної роботи з використанням доступних учителю методів. Виявлені у процесі професійної консультації схильності є важливою науково обґрунтованою підставою для комплектування профільних груп учнів у системі їх допрофесійної підготовки. Важливим компонентом системи професійної орієнтації учнів є професійна освіта - повідомлення школярям, відомостей про різні професії, їх значення для народного господарства, потреби в кадрах, умови праці, вимоги, що пред'являються професії до психофізіологічних якостей особи, способи і шляхи їх отримання, оплату праці [40, 26].

Крім того, учні повинні знати основні загальнотрудові і загальновиробничі поняття: що таке культура праці, трудова дисципліна, принципи планування, структура підприємства і тому подібне. Робота по профосвіті включає профінформацію, профпропаганду і профагітацію.

Знання про професії учні отримують не тільки в школі. Джерелами знань з цього питання служать засоби масової інформації, родичі, знайомі і ін. При цьому зведення про зміст професії і їх значущості іноді можуть бути дані вельми спотворено, унаслідок чого можливе створення картини невиправданої привабливості одних професій і атмосфери недоброзичливості до інших.

У зв'язку з цим перед школою, як і перед всім суспільством, стоїть досить складне завдання .

Планувати роботу по професійній освіті в школі, зокрема по профпропаганді і подальшій профагітації, потрібно відповідно до попередньої профдіагностики. Тільки на основі такого підходу можна проводити відповідну роботу з школярами, направлену на формування свідомого відношення до вибору професії [19,219].

Виходячи з того, що профосвіта - процес активний, слід більше спиратися на такі методи роботи, які вимагають безпосередньої участі школярів в самому процесі отримання інформації [10, 69].

Щоб робота по профосвіті мала позитивні результати, вона повинна проводитися вміло і з великим педагогічним тактом. Орієнтуючи на професії, в яких країна і суспільство відчувають нестачу, потрібно уникати натиску, оскільки невмілий тиск на школярів може привести лише до остаточної втрати інтересу до даної професії. “Головний принцип, яким слід керуватися в роботі по профосвіті - зв'язок його з життям”. Виходячи з цього, основні напрями роботи в цій області можна виразити так:

. Профосвіта припускає формування цілісного, багатопланового уявлення учнів про народне господарство країни, його галузі, підприємства, професії;

. В процесі проведення роботи по професійній освіті необхідно враховувати спрямованість в розвитку галузей народного господарства даного економічного району, трудові традиції, що склалися, наявність загальноосвітніх і професійних учбових закладів;

. Професійна освіта молоді повинна грунтуватися на реальній потребі в конкретних професіях;

. Ознайомлення зі світом професій слід тісно пов'язувати з професійними інтересами, схильностями і здібностями молоді і динамікою розвитку цих особливостей молодих людей. Зміст роботи по професійній освіті повинен враховувати склад учнів за віком, статтю. [72, 69-70]

Урок - основна організаційна форма учбово-виховного процесу в школі. Професійна орієнтація - складник цього процесу. Тому невід'ємною частиною уроку повинна стати робота по профосвіті.

Складовою частиною профпросвіти є профпропаганда, а основними формами її проведення - зустрічі з представниками різних професій, лекції про різні галузі народного господарства, виробництвах і професіях і так далі. Значне місце в роботі по профпросвіті займають бесіди, які проводять класні керівники, вчителі-наочники або представники різних професій. Такі бесіди можна присвячувати ознайомленню з якоюсь однією професією, з групою споріднених професій, питанням значущості їх правильного вибору для людини. При цьому тематика бесід повинна відповідати віковим особливостям школярів і охоплювати круг питань, що цікавлять школярів [15,20].

Шляхи отримання професії, курси, технікуми, ВНЗ; зв'язок професійної підготовки з навчанням і трудовою діяльністю в школі; рівень і обсяг професійних знань, умінь і навиків, необхідних для отримання початкового кваліфікаційного розряду по даній професії; перспективи професійного зростання; де можна продовжити ознайомлення з професією; що читати про професію”.

1.1    Дослідження науково-методичної літератури з професійної орієнтації

Особливості пам'яті, уваги, відчуттів, волі, бажань і здібностей не можна побачити, оцінити, зміряти так само, як ми бачимо, оцінюємо багато з предметів, що оточують нас. Ці і ряд інших якостей психіки людини не можна безпосередньо споглядати ні у себе, ні у інших людей. Але в той же час різні професії пред'являють конкретні вимоги до психологічних, а також фізіологічних особливостей особи.

“Психофізіологічні особливості людини - це особливості його психіки, розвитку, будови організму, стану здоров'я. Кожна людина володіє певними психофізіологічними якостями. Тому можна говорити про те, що людина за своїми природними даними більш менш підготовлена до успішного оволодіння професією або групою професій. Але у зв'язку з цим постає питання: як же правильно визначити ці особливості і властивості особи? Адже вся трудність полягає саме в тому, що особливості психіки школяра не можуть бути повністю визначені вчителем, оскільки далеко не завжди в учбовій і позакласній діяльності учнів можна створити умови, відповідні для їх прояву. Шкільна діяльність лише якоюсь мірою моделює умови праці, тому не всі професійно важливі особливості можуть бути повністю проявлені” [47. 82-83].

З іншого боку, трудність полягає в тому, що необхідно визначити не тільки існуючий рівень розвитку особи, але і можливості її розвитку (бачити перспективу).

Вивчення учнів в цілях профорієнтації -попередня профдіагностика- яка складає один з найважливіших складених компонентів профорієнтації школярів. На цьому етапі слід вивчити характерні особливості особи: ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, схильності, здібності, професійну спрямованість, професійні наміри, мотиви вибору професії, риси вдачі, темперамент, стан здоров'я [48.128].

Розглянемо докладніше ті сторони особових характеристик, які мають значення для професійної роботи.

Ціннісні орієнтації. “Особа формується в процесі постійних взаємин з людьми. Всі особливості, властиві особи, соціально обумовлені. Тому ціннісні орієнтації можна визначити “як спрямованість особи на засвоєння (створення) суспільних цінностей відповідно до конкретних потреб”. Виходячи з цього визначення, ключ до розуміння поняття “Ціннісні орієнтації” слід шукати в системі взаємин між потребами особи і суспільними цінностями” [42. 84].

Джерелом активності особи служать потреби, під яким розуміємо “стан особи, викликаний необхідністю вступати у зв'язку з навколишнім середовищем для того, щоб забезпечити своє існування, функціонування і розвиток” [42. 83]. Задоволення таких потреб, як потреба в професійному самовизначенні або самоствердженні, відбувається в процесі практичної діяльності людини, причому тільки в тому випадку, якщо вибрана професія, як прийнято говорити, до душі. Потреби завжди відображають можливості їх задоволення, тому їх роль в ціннісних орієнтаціях особи можна визначити таким чином: потреби активізують відповідні можливості людини, направляють його діяльність в потрібному напрямі. А реалізуються всі ці потреби через конкретні об'єктивні цінності.

Кожна особа прагне до засвоєння тих цінностей, які найбільш відповідають її цілям і інтересам. Стосовно професійної діяльності людини можна виділити наступні цінності: (Див. табл.2).

Таблиця 2

Іноді можна зустрітися з ототожненням понять “інтерес” і “спрямованість”. Таке ототожнення необгрунтовано хоч би тому, що інтерес - стан досить мінливий, а спрямованість - довготривалий, стійкий.

Головну роль у виборі цінностей мають мотиви, які, у свою чергу, залежать від інтересів і потреб особи, цілей цієї особи.

Виявлення мотивів вибору професії дозволяє дізнатися, що саме спонукало людину вибрати даний вид праці і наскільки чіткі, аргументовані мотиви вибору. Це у свою чергу, дає можливість з'ясувати відношення особи до об'єктивних цінностей.

Отже, ми розглянули ціннісні орієнтації в структурі особи людини. У взаємозв'язку з іншими характеристиками особи їх можна визначити таким чином: потреби - інтереси - об'єктивні цінності - мотиви - цілі - вибір.

Попередня профдіагностика припускає виявлення таких якостей людини, як схильності. Схильності - це сполуки, що мають в своїй основі активне, творче відношення до об’єкту [51. 85].

Як правило, на заняття, до яких учень більш схильний, він витрачає більше часу і до того ж трудитися з бажанням. Якщо людина при цьому добивається ще і певних результатів в цій діяльності (учбовою або трудовою), то можна говорити про здатності до даної діяльності. За основний показник здатності слід вважати легкість засвоєння нових знань і швидкість вдосконалення умінь, досягнення високих результатів діяльності. Кажучи про виявлення здібностей в цілях профорієнтації, ми маємо на увазі схильності до оволодіння не тільки знаннями шкільної програми, але і певними професіями.

Здібності - це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь і навичок, але які самі до наявності цих знань, умінь і навиків не зводяться ”. Здібності виявляються в швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами діяльності ” [39.102].

По відношенню до знань, умінь і навикам здатності людини виступають як деяка можливість. Чи будуть придбані людиною ці знання, уміння і навики залежить від безлічі умов, наприклад, від оточення, від того, як його навчатимуть, як буде організована його трудова діяльність і так далі.

Такий підхід до даного питання дає вченим і дослідникам можливість вивчати ті матеріальні передумови, фізіологічні процеси, на основі яких за сприятливих умов можуть розвиватися у людини ті або інші професійні здібності.

Ці матеріальні, закладені в організмі людини, учені називають задатками. На їх розвиток великий вплив має навколишнє середовище [11, 185].

Таким чином, складання прогнозу успішності оволодіння людиною професією полягає у виявленні наявності і ступеня розвитку природних задатків. Окрім здібностей, до індивідуальних психологічних особливостей особи відносяться темперамент і характер. Ці властивості консервативні і стійкі.

У психології під темпераментом розуміють “індивідуально-своєрідні властивості особи, її психіки, що визначають динаміку психологічної діяльності людини, які однаково виявляються в різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів і залишаються постійними в зрілому віці” [40. 86-87].

Типи нервової системи лежать в основі чотирьох типів темпераменту.

Меланхолік. Слабкий тип, характеризується слабкістю процесів гальмування і збудження.

Холерик. Сильний, неврівноважений тип. У нього сильний процес збудження і відносне слабке гальмування.

Сангвінік. Сильний, урівноважений, рухомий тип.

Флегматик. Сильний, урівноважений, але з інертними процесами [25, 112].

Людина може мати будь-яке поєднання сили, врівноваженості і рухливості нервової системи (загальний тип) і належати до будь-якого з типів вищої нервової діяльності.

До індивідуальних особливостей особи відноситься також характер. У психології під характером розуміють “сукупність індивідуально-своєрідних психічних властивостей, які виявляються в типових для даної особи способах діяльності, виявляються в типових обставинах і визначаються відношенням особи до цих обставин” [26, 87]. Залежно від переважаючого впливу різних психологічних процесів на способи дії можуть бути виділені інтелектуальні, емоційні і вольові риси вдачі.

Психологи розрізняють чотири системи властивостей характеру:

. Властивості, що виражають відношення до праці (працьовитість, лінь, сумлінність, відповідальне або безвідповідальне відношення до праці і ін.);

. Властивості, що виражають відношення до речей (акуратність, неохайність, дбайливе або недбале відношення до речей і тому подібне);

. Властивості, що виражають стосунки до самого себе (самолюбність, честолюбство, гордість і так далі) .

. Властивості, що виражають відношення до колективу і окремих людей (доброта, чуйність, вимогливість і так далі) [ 23,219].

Характер людини не є деякою випадковою сукупністю різних властивостей. Окремі властивості характеру залежать один від одного, взаємопов'язані, утворюють одне ціле.

Отже, ми розглянули групи психологічних характеристик особи, необхідних для вивчення школярів в цілях профорієнтацій.

Облік особливостей темпераменту (швидкість і точність реакції, правильність орієнтування в екстремальних умовах) в роботі профорієнтації з учнями має велике значення для виявлення найбільш оптимальних варіантів вибору “чоловік - справа”, для визначення найбільшої придатності людини до того або іншого виду трудової діяльності як виконавця, наприклад оператора, диспетчера, льотчика і так далі [65,87]

Вивчення особливостей характеру школяра в цілях профдіагностіки і профвідбору виявляє психофізіологічні особливості особи, що необхідно не тільки для визначення його як виконавця певних видів трудової діяльності, але і як майбутнього організатора, командира виробничого процесу в різних областях фізичної і розумової праці [20,64].

В умовах ринкової економіки, коли право на працю реалізується не через соціальні гарантії, а через особисту ініціативу, проблема зайнятості молоді набуває особливої гостроти. Ефективним шляхом її вирішення є опанування професією, яка б постійно мала попит на ринку праці. Однак, як її обрати, мало хто знає. Як свідчать опитування, значна частина випускників середніх загальноосвітніх закладів не має визначених професійних намірів, як і усвідомлення необхідності серйозного підходу до справи вибору професії, визначення способів опанування нею. А це не проста справа. Прийняттям виваженого рішення треба дати відповідь на виклики, які генерує уже доволі жорстко конкурентний національний ринок праці, що, до того ж, прискорено інтегрується в загальносвітовий. Звичайній людині, навіть дорослій, не кажучи вже про ту, яка тільки-но прощається з дитинством, правильно, без допомоги спеціалістів зробити вибір дуже важко. Інтереси сучасної людини надзвичайно різноманітні. Вони генеруються насамперед навколо біологічних потреб та індивідуальних інтелектуально-психологічних особливостей. І перших, і других надзвичайно багато, тому кожна людина, набуваючи самостійності на певному етапі свого розвитку, перебуває у стані невизначеності, непевності, які є рідними сестрами страху перед майбутнім. Особливо гостро таке світовідчуття переживає молодь, що закінчує середній загальноосвітній заклад, досягає працездатного віку і набуває повноцінних прав самостійно приймати і впроваджувати в життя доленосні рішення. У такому стані людина найподатливіша до сторонніх впливів. У цьому криється небезпека неправильно визначити орієнтири у спрямуванні своїх дій. Такий стан у молодих людей типовий в усьому світі. Основним елементом механізму виходу із нього є можливість здійснювати акт вибору.

Соціологічні дослідження засвідчують, що практично кожен третій випускник середнього загальноосвітнього навчального закладу обирає собі майбутню професію стихійно, без всебічного аналізу реальних і потенційних ресурсів, оцінювання можливостей їх мобілізації для досягнення визначеної мети, корекції своїх фахових уподобань з довготривалими тенденціями кон'юнктури професій тощо. Існує дуже сильна залежність вибору від випадкових факторів, наприклад, порад друзів або знайомих, гонитва за модною професією. Помилковість вибору, окрім матеріальних затрат, містить великий психологічний негатив, що може призвести згодом до глибокого розчарування, конфліктних ситуацій, викликати почуття невпевненості в собі, і, можливо, поставить на порядок денний потребу змінити професію. Тому вибір професії - нелегка інтелектуально-психологічна справа[5,16-20].

В якій ситуації опиняється юнак чи дівчина після здобуття середньої освіти? У ринковій економіці існують можливості щодо працевлаштування. Новачку ж на ринку праці спочатку треба зробити вибір між трудовою зайнятістю чи навчанням, що є винятково прерогативою особи [13,23].

Найперше кожний індивід змушений вирішити, чи виходити на ринок праці відразу після здобуття встановленої законом мінімальної освіти чи продовжити її, щоб одержати спеціальні знання для виконання того чи іншого виду робіт .

Людина в пошуку джерела заробітної плати вимушена пристосовуватись до існуючих робочих місць. Тут важливий рівень освіти та професійна спеціалізація.

Починати опановувати професією можна з набуття найпростіших навичок безпосередньо на робочому місці. Це непоганий варіант, якщо надовго не затримуватися в статусі «чистого практика», а наполегливо шукати і реалізовувати можливості для здобуття систематизованих найпередовіших теоретичних знань в обраній галузі. Тому краще орієнтуватись на вступ до професійно-технічного закладу або вищого закладу освіти. Перевага такого варіанта в тому, що можна поглиблювати теоретичні знання відповідно до актуального рівня. Як це робити - підкаже досвід, здобутий під час навчання в спеціалізованому закладі освіти. Але це вже інша стратегія виходу на ринок праці - тут участі в суспільній праці передує здобуття знань щодо спроможності виконувати певну роботу. Початок її реалізації - вибір професії. Професія - це вид трудової діяльності людини, яка володіє певними загальними і спеціальними теоретичними знаннями і практичними навичками на базі спеціальної підготовки та досвіду роботи. Якість трудової діяльності визначає кваліфікація працівника, що залежить від спеціальної професійної підготовки, яка дає можливість виконувати роботу певного рівня складності. В змістовному сенсі йдеться про сукупність необхідних для виконання роботи професійних навичок, знань, умінь, досвіду, рівня освіти. Складаючи перелік професій для вибору, слід зважати на назву професії, оскільки вона визначає характер та зміст праці. Назви професій мають офіційний статус, тобто ними повинні послуговуватись як роботодавці під час прийняття працівника на роботу та занесення відповідного запису до трудової книжки. Заклади надання професійної підготовки повинні видавати дипломи з правильним записом найменування здобутого фаху. Офіційні назви професій містяться в Класифікатори професій, укладеному Держспоживстандартом України.[14,54].

Будь-яка професія вимагає так званих «професійно важливих якостей». Наприклад, для коректора важлива увага, для художника - образне мислення тощо. Кожна людина від народження за генетичним механізмом спадковості наділена хистом до тієї чи іншої діяльності. Хист поєднаний з інтересом до певної діяльності. Якщо в діяльності здібності будуть повною мірою реалізовані, є максимальні шанси досягнути найбільшого успіху.

Об'єктивні передумови правильного вибору містяться в самій людині. Вони обумовлені її знаннями, навичками, бажаннями, широтою світогляду. Завдання полягає в правильному оцінюванні особистісного потенціалу на основі чітко сформулюваної мети своєї життєдіяльності [36, 15 ].

Першим кроком є самовизначення відповідно до психофізіологічних особливостей молодої людини і специфіки майбутньої професійної діяльності. Дуже важливо при виборі професії враховувати і деякі основні психологічні властивості характеру. Психологи виділяють три типи психічної діяльності людини: (Див. табл.3).

Таблиця 3

Оцінювати свої професійні можливості повинен кожен індивід самостійно, не відволікаючись на суспільні міфи, очікування інших людей, соціальні страхи, навіювання, наслідування. Необхідно розібратися у своїх потребах, інтересах, мотивах, схильностях, пріоритетах, прийняти їх як очевидність, правильно оцінити з позиції реалізації, перспективності, усталеності. Як переконує приклад багатьох успішних у досягненні професійних вершин людей, саме такий підхід до вибору професії є найбільш ефективним [17.169].

У ситуації сумніву слід вибирати ту професію, де здібності будуть максимально реалізовані. Особливо це важливо в тому сенсі, що професія повинна приносити задоволення (позитивні емоції), бо тільки в такому разі можна досягнути вершин майстерності у щоденному виконанні виробничих завдань [29,332].

На закінчення опису психологічного аспекту вирішення проблеми вибору професії не завадить наголосити, що природні задатки людини мають величезну пластичність, значний потенціал для розвитку. Але водночас слід мати на увазі, що вони навіть з примноженими знаннями і навичками не безмежні в практичному застосуванні, особливо в тій частині, що пов'язана з фізичним станом, індивідуальними функціональними можливостями особи. Не завадить також знати про професію і в плані спроможності опанувати відповідний обсяг необхідних знань. Незнання цих, здавалося б, другорядних нюансів, поширена причина помилок у виборі молоддю майбутньої професії.

Потрібно чітко уявляти зміст і режим роботи обраної професії. Існує кілька тисяч професій і ще більша кількість спеціальностей. Кожна з них має свої особливості не тільки з причини різного виду використовуваної техніки або технологічного процесу, а й з огляду на ступінь психофізіологічного напруження, фізичних зусиль, санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища. Звідси очевидно, що потрібно ознайомитися з особливостями майбутньої трудової діяльності за укладеним списком професій. Важливо подбати про те, щоб відомості про ту чи іншу професію не виявилися перекрученими, неповними, однобічними. Чим глибші знання про професії - тим менша ймовірність помилки при виборі. З цією метою потрібно використовувати як інформацію з довідкової літератури, так і судження авторитетних, компетентних людей [21, 68].

Сучасний світ професій надзвичайно розмаїтий. Тут є професії, що збереглися з давніх часів, а також ті, що виникли нещодавно. Орієнтуючись на професію, з якою без проблем можна буде знайти роботу, слід виходити з аксіоми, що досягнення визначеного результату є завжди наслідком підпорядкування своїх дій передбачуваним обставинам майбутнього [26.84].

Вибір - це творчий процес прийняття рішення. Людина повинна повністю усвідомити, між якими альтернативами вона обирає. Варіант вибору, коли індивід обирає одну з кількох існуючих можливостей на основі відповідності певному критерію, є класичним зразком простого вибору.

Процес прийняття рішення може значно ускладнитися. Наприклад, якщо молода людина має схильність не до одного, а до кількох предметів (до фізики, літератури, географії), створюються передумови для вагань, сумнівів, іноді досить обтяжливих переживань. За таких умов є сенс обговорити свої міркування із друзями, батьками, вчителями, психологом, профконсультантом; доречною буде порада лікаря.

Після прийняття рішення важливо визначити, у якому навчальному закладі можна здобути освіту за обраною професією. Без цього кар'єрні задуми можуть залишитись не реалізованими. Кожна професія має свою специфіку навчання. Кожен навчальний заклад, згідно з отриманою ліцензією, дотримується визначених державою стандартів якості освіти, але все ж має свою репутацію [31,34].

Вкажемо на помилки, яких бажано уникнути саме при виборі професії. Поширеним є «борсання» в сумнівах. Справді, відкинути сумніви і невпевненість буває часом дуже важко, але підкоритися їм - значить приректи себе на ще тяжчі випробування. З цією помилкою пов'язана й друга - ставлення до професії, що обирається, як до якоїсь константи.

Дійсно існує велика загроза помилки у виборі, яка криється в об'єктивному стані речей: набувати спеціальність потрібно як мінімум 1-2 роки, а якщо орієнтувалися на значні кар'єрні досягнення, то й 5-7 років. Можна й помилитися і оволодіти такою професією, попит на яку на ринку праці падатиме або ж до неї зміниться особисте ставлення.

Проте не слід понад міру боятися того, що вибір професії фатально визначатиме спрямованість усього життєвого шляху. Майже завжди є шанс змінити професію. А причин для цього може з'явитися більш ніж достатньо: виникатимуть нові види робіт, нові професії, а то й цілі нові напрями економічної діяльності, а крім того, паралельно в самої людини відбувається зміна цінностей, інтересів та можливостей - все це потребуватиме відповідної корекції кар'єрного шляху. Не виключена навіть неодноразова зміна сфери професійної діяльності [34, 62].

1.2 Дослідження психологічних чинників школярів з метою профорієнтації

соціальний професійний інформація старшокласник

Вибір професії. Яким величезним сенсом наповнена, здавалося б, звична словосполука, скільки в цьому приховано емоцій, тривог, очікувань, проблем! Ким стати? Це питання задавало, задає і задаватиме буквально кожен учень школи без виключення. Збільшені вимоги сучасного виробництва до рівня професійної підготовленості кадрів в ще більшій, чим раніше, ступені актуалізують проблеми професійної орієнтації молоді, оскільки професійні наміри значної частини учнів, часто не відповідають потребам народного господарства в кадрах певної професії. Профорієнтація молоді за своєю суттю є не тільки проблемою педагогічною, її правильніше називати суспільною проблемою.

“Система профорієнтації на сучасному етапі її розвитку покликана забезпечити координацію дій державних органів, школи, сім'ї, органів професійно-технічної, середньої спеціальної, вищої освіти і інших соціальних інститутів, що беруть участь в її здійсненні, безперервне і своєчасне вирішення наукових і організаційних питань, пов'язаних з профорієнтацією, комплексне проектування дій характеру профорієнтації на особу школяра з урахуванням соціально-економічного прогнозу” [ 24,64].

Підготовка до вибору професії важлива ще і тому, що вона є невід'ємною частиною всебічного і гармонійного розвитку особи, і її слід розглядати в єдності і взаємодії з етичним, трудовим, інтелектуальним, політичним, естетичним і фізичним вдосконаленням особи. Таким чином, профорієнтація є важливим моментом як в розвитку кожної людини, так і у функціонуванні суспільства в цілому.

Поняття “профорієнтація” здається зрозумілим кожному- це орієнтація школярів на ті або інші професії. Приблизно такі ж визначення даються в методичній літературі, де профорієнтацію розглядають як надання допомоги молодим людям у виборі професії. Крім того, під профорієнтацією нерідко розуміють систему заходів, що допомагають людині, вступаючій у життя, науково обгрунтовано вибрати професію або систему виховної роботи в цілях розвитку професійної спрямованості.

Таким чином, визначень даного поняття багато і відбулося це внаслідок розвитку діяльності по профорієнтації. Адже з часом мінялися вимоги, а разом з ними змінювали свій зміст і поняття. Термін “профорієнтація” розвивається у міру того, як міняється уявлення суспільства про цілі, завдання, методи, форми профорієнтації. Кожне з них відображає ті або інші аспекти профорієнтації, виділяє яку-небудь функцію, указує на практичний або теоретичний рівень її розвитку, розглядає з позицій педагогіки, психології, теорії управління і ін.

Тому перш ніж дати одне загальне визначення профорієнтації, уточнимо уявлення про три його основних складових: “діяльність” ,“ професія”, “орієнтація”.

У філософському енциклопедичному словнику діяльність визначається як специфічно людська форма активного відношення до навколишнього світу, зміст якої складає її доцільна зміна і перетворення. Введення категорії “діяльність” в дане поняття “Професійна орієнтація” дозволяє представити профорієнтацію не тільки як практику, але і як теоретичну діяльність, а точніше міждисциплінарний науковий напрям, що є не тільки певною сумою знань, але і діяльністю по отриманню цих знань [9.115].

Виникнувши як практична діяльність, профорієнтація поступово збагачується теорією, що дозволяє розглянути профорієнтацію в єдності теоретичної і практичної діяльності.

“Професія (від латинського professio- офіційно вказане заняття, спеціальність, від profiteor- оголошую своєю справою) - рід трудової діяльності, занять, що вимагають певної підготовки і що є джерелом існування” .

Поняття “орієнтація” вживається у ряді наук. І скрізь воно так чи інакше пов'язане з визначенням місцезнаходження і з вибором напряму руху. У енциклопедії орієнтація (фр.orientation буквально - направляти на схід) визначається в прямому і переносному сенсі. В прямому - вміння знатися на навколишньому оточенні, в переносному - напрям наукової, суспільної і іншої діяльності в певну сторону. Які б визначення не давалися поняттю “профорієнтація”, ясно, що всі вони пов'язані з діяльністю по вибору професії. Якщо молода людина намагається орієнтуватися в світі професій і починає активно з'ясовувати, наскільки та або інша конкретна професія відповідає його життєвим намганням, то в цьому випадку краще говорити про його орієнтацію на професію. Якщо ж він стає об'єктом педагогічного або іншої дії з метою вибору відповідною для нього і для суспільства професії, то тут краще говорити про орієнтацію в сенсі орієнтування його на професію. Останнє точніше виражає суть справи. Проте в практиці склалася традиція говорити про орієнтацію і в тому, і в іншому сенсі [67,211].

Відсутність єдиної точки зору на поняття профорієнтації пояснюється ще і іншими причинами. Наприклад, тим, що це комплексна проблема, а тому підходи до її визначення можуть бути різними. Якщо професійна орієнтація розглядається через призму педагогічної практики, що протікає під переважаючим впливом вчителів шкіл, майстрів учбово-виробничих комбінатів і ін., то прийняття цієї точки зору як єдиної і головної створює педагогічний образ профорієнтації.

“Якщо ж на цей процес подивитися через призму психологічної науки, то на перший план виступлять психологічні поняття і концепції, що пояснюють особливості того або іншого вибору. В рамках цього підходу формується і відповідний образ профорієнтації як психологічного явища, що складається з двох взаємозв'язаних сторін:

а) приняття учнями рішення про свій професійний вибір;

б) вплив на психіку учня з метою формування професійних намірів, здійснення такого вибору професії, який би відповідав інтересам і здібностям особи і одночасно знаходився б відповідно до суспільних потреб” [68, 114].

Звідси слідує необхідність здійснення міждисциплінарного підходу в питаннях розуміння суті профорієнтації, так і в практичній роботі по орієнтуванню молоді на ті або інші професії. Викладене вище розуміння профорієнтації як єдність практичної роботи і теорії дозволяє дати наступне визначення. Професійна орієнтація - “це цілеспрямована діяльність по підготовці молоді до обгрунтованого вибору професії відповідно до особистих схильностей, інтересів, здібностей і одночасно з суспільними потребами в кадрах певних професій і різного рівня кваліфікації. Вона є єдністю практичної діяльності і міждисциплінарної теорії, що розвивається, і реалізується не тільки в учбово-виховному процесі роботи з учнями”[49, 56].

Цілі і завдання профорієнтації успішно реалізуються повною мірою тоді, коли сама профорієнтація зможе спертися на розвинену теорію і методологію. І не випадково: адже в теорії і методології заломлюються і перевіряються поняття, ідеї, погляди, уявлення, форми, методи і принципи, які дозволяють підвищити ефективність практичної роботи.

Отже, профорієнтація - це “науково обгрунтована система підготовки молоді до вільного і самостійного вибору професії, покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної особи, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів на користь суспільства [71,23].

Профорієнтація має бути єдністю практики і міждисциплінарної теорії. При цьому важливе значення має теорія: адже саме в ній заломлюються ті або інші ідеї, які потім допомагають перетворити практичну роботу на науково-практичну. Теорія не з'являється, як правило, разом з самою діяльністю, щоб сформулювати теорію, сприяючу вдосконаленню практики профорієнтації. У професійній орієнтації в розділ кута зазвичай ставилася практична робота по орієнтації учнів переважно на робочі професії. Значно пізніше було зосереджена увага на необхідність розробки теорії, і лише відносно недавно почала відчуватися потреба в розробці методологічних питань профорієнтації [70, 89].

Практична сторона включає діяльність державних і суспільних організацій, підприємств, установ, школи, а також сім'ї по вдосконаленню процесу професійного і соціального самовизначення на користь особи і суспільства в цілому.

Теорію профорієнтації можна визначити таким чином: “ це сукупність висловів, що відображають в концентрованій формі комплекс поглядів, уявлень і ідей, направлених на здійснення ефективної діяльності профорієнтації” [66,32].

Це визначення порівняно просте і загальне: воно хоча і корисне для “входження в світ теорії, але з погляду наукової строгості, неминучої при визначенні теорії будь-якої діяльності. Глибше визначення наступного поняття слідуюче: “ теорія профорієнтації - це форма наукової організації наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності і істотні зв'язки двох процесів - професійного самовизначення молоді відповідно до особистих інтересів, схильностей, здібностей і орієнтування її на ті професії, по яких відчувається суспільна потреба в кадрах” [66,33].

Розглянемо основні компоненти теорії професійної орієнтації школярів: факти, закономірності, принципи. Достовірних фактів, отриманих за допомогою наукових методів, в профорієнтації мало. Тому одне з важливих завдань - зібрати нові факти і дати їм правильну інтерпретацію. Це виявляється важливим в тих випадках, коли пошук нових фактів ведеться за допомогою однієї або декількох гіпотез. Останні також складають важливу частину теорії. Наприклад, в кожному районі (регіоні) можуть опинитися свої специфічні чинники, що впливають на вибір певної професії. Гіпотеза про такі можливі чинники допомагає створенню методів дослідження, що дозволяють оцінити явище, що цікавить, і на цій основі виробити практичні рекомендації по поліпшенню роботи профорієнтації з учнями.

Рівень розвитку кожної теорії нерідко визначається складом і якістю принципів, покладених в основу діяльності. Формулюванню принципів профорієнтації приділяється немало уваги. Проте не можна сказати, що розробка системи принципів профорієнтації завершена: потрібно ще багато зробити для створення стрункої, несуперечливої системи, що задовольняє всі вимоги [62, 65 ].

Оскільки об'єктом діяльності профорієнтації є процес соціально-професійного самовизначення людини, важливо насамперед сформулювати групу принципів, якими керуються (або повинні керуватися) дівчата і хлопці, вибираючи собі професію і місце в соціальній структурі суспільства.(Див. табл.4).

Принципи, якими повинні керуватися при виборі професії

Таблиця 4

“У професійній орієнтації є група принципів, тісно пов'язаних (і багато в чому пересічними) із загальнопедагогічними принципами. Це наступні принципи:

Зв'язок профорієнтації з життям, працею, практикою, що передбачає надання допомоги людині у виборі його майбутньої професії в органічній єдності з потребами народного господарства в кваліфікованих кадрах.

Зв'язок профорієнтації з трудовою підготовкою школярів -це принцип, що передбачає хорошу постановку трудового виховання і навчання. У відриві від трудової підготовки профорієнтація набуває рис абстрактності, відірваності від практики, від загальних завдань трудового і професійного становлення особи;

Систематичність і спадкоємності в профорієнтації забезпечує робота профорієнтації з 1 по 11 класів за умови обов'язкової спадкоємності цієї роботи з класу в клас [32, 185].

Взаємозв'язок школи, сім'ї, базового підприємства, середніх професійних учбових закладів і громадськості в профорієнтації учнів передбачає тісний контакт по наданню допомоги молодим людям у виборі професії. При цьому передбачається посилення цілеспрямованості і координації в спільній діяльності.

Виховуючий характер профорієнтації полягає в необхідності здійснення роботи профорієнтації відповідно до завдань формування гармонійної особи, в єдності трудового. Економічного етичного, естетичного, правового і фізичного виховання [14,36].

Взаємозв'язок діагностичного і виховного підходів до проведення роботи профорієнтації - принцип, що припускає неприпустимість зіставлення одного підходу іншому. Кожен з них вирішує свої завдання.

Диференційований і індивідуальний підхід до учнів залежно від віку і рівня сформованості їх професійних інтересів, від відмінностей в ціннісних орієнтаціях і життєвих планів, від рівня успішності. Диференціація учнів по групах дозволяє точніше визначати їх засоби дії, які будучи ефективними в одній групі можуть виявитися неефективними в іншій. Диференціація створює умови для реалізації індивідуального підходу;

Оптимальне поєднання масових, групових і індивідуальних форм роботи профорієнтації з учнями і їх батьками, що затверджують необхідність використання різних форм, відходу від традиційно використовуваних одних тільки масових форм, посилення уваги до збалансованого поєднання всіх форм роботи;

Відповідність змісту форм і методів роботи профорієнтації потребам професійного розвитку особи і одночасно потребам району (міста, регіону) в кадрах певних професій і необхідного рівня кваліфікації” [69, 62].

Таким чином, в теорії профорієнтації існують і загальнопедагогічні принципи, і специфічні принципи, що характеризують діяльність профорієнтації як суспільне явище.(Див. табл.5).

Таблиця 5

Таким чином, в теорії профорієнтації існують і загальнопедагогічні принципи, і специфічні принципи, що характеризують діяльність профорієнтації як суспільне явище.

1.3 Виявлення особливостей професійної інформації, консультації, професійного добору

Професійну інформацію можна визначити як психолого-педагогічну систему заходів щодо формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає вільному й усвідомленому професійному самовизначенню особистості. Уже із самого визначення профінформації випливає, що вона ототожнюється не лише із системою заходів щодо накопичення й розповсюдження відомостей про професії або пропаганди професій відповідно до потреб місцевого ринку праці. Профінформація базується на адаптації відповідного інформаційного матеріалу про окремі професії та проекції певного виду професійної діяльності на особистість учня. Профінформаційна роботам з учнями передбачає створення необхідних умов для їхньої діяльності у пошуку й аналізі нової інформації різними засобами.[8, 79]

Організація профінформаційної діяльності учня буде відповідати завданням профінформаційної роботи лише у випадку дотримання відповідних умов. Педагогічна підготовка профінформаційного матеріалу й організація профінформаційної діяльності учня відповідають завданням профінформаційної роботи. Йдеться про спрямування цієї роботи на задоволення й подальший розвиток пізнавальних потреб учня, а також потреб у самопізнанні й самооцінці. Ці умови виступають як принципи побудови та здійснення профінформаційної роботи особистості з особистістю. Особистість, таким чином, виступає тут як суб'єкт профінформаційної діяльності - саме тієї діяльності, яка спрямовується на формування позитивних ставлень особистості до різних видів професійної діяльності, інтересів до певних професій, мотивації вибору професії, активності у виборі реалістичних шляхів і засобів здійснення свого професійного самовизначення [44, 81].

Дещо детальніше зупинимось на організації роботи з професійної інформації школярів. Ця робота передбачає вирішення таких основних завдань:

1) ознайомлення учнів із інформаційним матеріалом, що характеризує актуальні професії;

2) інформування учнів про умови оволодіння професіями (про навчальні заклади, навчальні предмети, строки навчання, кваліфікаційні вимоги, перспективи тощо);

3)формування в учнів позитивного ставлення до різних видів професійної діяльності;

4) формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення своїх власних професійно значущих психологічних особливостей, здібностей, а також соціально-економічних умов вибору професій практичного втілення, її здійснення. Спрямованість професійної орієнтації на лікування вад держави за рахунок особистості змінюється на спрямованість на виявлення, корекцію, розвиток і задоволення інтересів і потреб особистості, що не протистоять інтересам і потребам суспільства, а узгоджуються з ними. [11,23]

Отже, професійна орієнтація може і повинна бути включеною до цілісної системи шкільної навчально-виховної роботи з учнівською молоддю. Головною метою школи є підготовка учня до виходу в самостійне життя після закінчення школи. Професійне самовизначення учня є за своєю сутністю найважливішою складовою його підготовки до самостійного життя. Але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що якнайкраще узгоджується з інтересами самої особистості - не випадковими й ситуативними, а тими, що відповідають кращій реалізації творчого й виконавського потенціалу в трудовій діяльності й потребам подальшого розвитку особистості. Таке профорієнтаційне завдання навчально-виховного процесу в школі значною мірою припадає на до- професійне навчання й виховання. Можна стверджувати, що це завдання є його стрижневою лінією: темою, що визначає саму стратегію допрофесійного навчання й виховання. Але було б помилкою вважати, що система професійної орієнтації ототожнюється із системою допрофесійної підготовки учнів або поглинається нею [15, 63].

Структурна побудова професійної орієнтації випливає з методологічних підходів до розгляду цілей і змісту профорієнтаційної роботи, а також із розуміння діапазону її компетенції. Отже, різні визначення професійної орієнтації, різне трактування її цілей і змісту неминуче відбиваються на її структурі, а отже, й на її формах і методах.

Професійна орієнтація традиційно розглядалась у психології та педагогіці як суто шкільний аспект загальноосвітнього та трудового навчання. Внаслідок цього один із структурних компонентів системи професійної орієнтації - професійна консультація, що ніяк не вкладалась у систему навчання, виступала як певний спеціальний додаток до профорієнтації. Ішлося про «роботу з професійної орієнтації та професійної консультації». При цьому професійна консультація позбавляється психодіагностичних функцій і зводиться лише до довідково-порадницької роботи. Щодо профінформації як структурного елементу професійної орієнтації, вона за своїм змістом за такого спрощеного підходу розглядається лише як вступ до системи шкільного навчання довідкового соціально-економічного матеріалу [2, 21].

Головною метою профорієнтаційної роботи є сприяння специфічними методами посиленню конкурентоспроможності працівника на ринку праці. Професійна орієнтація включає такі елементи: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір), професійна адаптація. ПРОФЕСІЙНА КОНСУЛЬТАЦІЯ Наступним, другим, структурним елементом профорієнтації виступає система професійної консультації.

У більшості авторів ми зустрічаємося з розумінням профконсультації як системи довідкових порад щодо умов правильного вибору професії. До такого визначення їх функцій приводять щонайменше дві обставини:

1)      розуміння професійної орієнтації як соціально замовної системи управління особистістю з огляду на регіональні потреби суспільства у робітничих кадрах (у доринковий період);

2)      занадто деталізоване дроблення структури професійної орієнтації, за якою професійна консультація позбавляється своїх основних функцій. [2, 20].

Як уже зазначалося, домінував підхід, що позбавляв професійну консультацію функції психодіагностики. Остання, якщо й передбачалася, то визначалася як окрема структурна одиниця профорієнтації. Ми ж визначаємо професійну консультацію як систему психологічного вивчення особистості учня з метою надання йому обґрунтованих порад щодо оптимальних для нього напрямків і засобів професійного самовизначення.

Отже, за таким визначенням у центрі професійної консультації перебуває особистість у всій складності її психологічної структури, з індивідуальними особливостями прояву її психічних функцій, з її потребами, домаганнями, інтересами, із сформованою (за допомогою профінформаційної роботи) профорієнтаційною позицією. В основі такої позиції - спрямованість особистості на самостійне вирішення проблеми власного професійного на відміну від тієї, що проводиться спеціалістами-психологами, можна здійснювати на основі використання таких методів, якими володіють учитель, класний керівник і які включені до системи педагогічної роботи або випливають із неї.

До таких методів слід віднести спостереження за діяльністю й розвитком учня, вивчення продуктів учнівської діяльності, організацію діяльності учнів (педагогічний експеримент), деякі види анкетування, складання й аналіз психолого-педагогічної характеристики учня, бесіда. Фактично такі методи традиційно використовуються в навчально-виховній роботі школи і при відповідному вмілому їх використанні з профконсультаційною метою дають належний ефект. Інша річ, коли у школі працює кваліфікований практичний (шкільний) психолог, компетентний у галузі профконсультаційної психодіагностики. У цьому разі методи шкільної профконсультації, що використовує вчитель або класний керівник, вихователь, ефективно доповнюються спеціальними психодіагностичними методиками. Це дає змогу підсилити надійність професійної консультації як у діагностичному, так і у прогностичному аспектах [63,70].

Спостереження за фізичним і психічним розвитком учня, за особливостями його шкільної та позашкільної діяльності здійснюються протягом багатьох років в умовах постійної активної взаємодії учня з учителем і з іншими учнями. За належного використання цього методу можна скласти характеристику учня, що відображає не лише досягнуті рівні його розвитку та певні психічні новоутворення в особистості, а й перспективні можливості, тенденції дальшого розвитку. Тобто на цій основі виникає можливість складання прогностичної характеристики учня. Перевага цього методу полягає в тому, що учень розглядається у динаміці свого розвитку. Це дає змогу отримати інформацію про темпи розвитку, його напрямки та їх обумовленість зовнішніми і внутрішніми чинниками. Зрозуміло, що це має неабияке значення для вироблення певних профконсультаційних рекомендацій. Більше того, складання прогностичної характеристики учня на підставі такого спостереження і є важливим елементом самої профконсультації, її корисним робочим етапом [19, 122].

Цікавим є питання щодо можливості використання відомостей про навчальну успішність учня з різних предметів. Лише за наявності високого рівня успішності в опануванні учнем знань і формування умінь та навичок можна судити про ступінь розвитку психологічних і психофізіологічних механізмів, що обумовлюють таке засвоєння і формування. І справді, якщо учень за мінімальних витрат часу опановує нові й оригінальні способи розв'язання математичних задач або віртуозно виконує практичне завдання на уроці праці, то вже з цього можна зробити висновок про його здібності. Але якщо учень з якогось навчального предмета не виявляє високої успішності, то на цій підставі без залучення додаткових даних не можна зробити висновок про відсутність у нього відповідних здібностей. Низька ефективність навчальної діяльності учня може бути спричинена багатьма іншими обставинами: і безпосередньо психологічними (брак інтересу до цієї діяльності, інтенсивні відволікаючі мотиви тощо), і об'єктивними факторами, що мають опосередковане психологічне значення (відсутність об'єктивних умов для виконання роботи, помилкові дії вчителя щодо даного учня, що призвело до ігнорування ним відповідного предмета, і до так званої педагогічної запущеності тощо).

Отже, спостереження за процесом навчальної діяльності учня і оцінка результатів його діяльності як методи шкільної профконсультації стають прогностичними тоді, коли розглядається й оцінюється, в основному, успішна діяльність учня. В іншому випадку профконсультант використовує додаткові методи - бесіду, виявлення актуалізованих на даний час інтересів учня, його ставлень і установок, намірів. І це допомагає вчителю не лише скласти своє враження про психологічні особливості учня у профконсультаційному плані, а й виявити істинні причини його неуспішності з якогось виду навчальної праці. З числа спеціальних профконсультаційних методик можна успішно використати ті, що розроблені Є.О.Климовим, а також групу анкетних методик, розроблених Б.О.Федоришиним. Ідеться про методики виявлення й оцінки загальних інтересів особистості (навчальних, побутових, спортивних, педагогічних тощо), професійних інтересів, професійної спрямованості і професійних намірів, комунікативних і організаторських схильностей [20,111].

Ставлення, інтереси, професійні наміри, а також здібності і потреби - це той мінімум психологічних утворень особистості, що складає її професійний нахил і що має бути виявлений і оцінений у системі шкільної профконсультаційної роботи з використанням доступних вчителю методів. Виявлені у процесі професійної консультації схильності є важливою науково обґрунтованою підставою для комплектування профільних груп учнів у системі їх допрофесійної підготовки. Професійна консультація - надання учням систематичної допомоги на всьому шляху професійного самовизначення у виборі оптимальної для кожного сфери професійної діяльності, у виробленні та корекції плану реалізації цього вибору, його практичному здійсненні, а також у виявленні і розвитку якостей особистості, важливих для роботи по обраній професії.

Професійна консультація має на меті надання молоді обґрунтованої поради щодо найдоцільнішого вибору професії (чи низки професій), що відповідає його інтересам, схильностям, здібностям, фізичним можливостям і потребам суспільства.

Вона спрямована на оптимізацію професійного самовизначення особистості на основі врахування особистісних характеристик кожного та потреб ринку праці, на досягнення збалансованості між професійними інтересами і можливостями людини та потребами суспільства в конкретних видах професійної діяльності.

Професійна консультація пов'язується, зазвичай, з допомогою особистості у професійному самовизначенні. Отже завдання професійної консультації - не тільки допомогти особистості у виборі професії, місця роботи, але й спрямувати весь процес професійного розвитку особистості, її цінностей, позицій, характеру, що сприяє також становленню активного, творчого, суб'єкта діяльності.

Основними пріоритетними напрямами допомоги є такі:

• профінформаційний (щодо змісту професій,співставлення своїх можливостей і вимог професій тощо);

• психодіагностичний (визначення індивідуально-психологічних особливостей та професійно важливих якостей);

• психокорекційний (зниження напруження, тривоги, зміцнення впевненості в собі, стимулювання активності та готовності до подолання перешкод, протидії негативним обставинам).

В практичній реальності професійна консультація служить досягненню таких основних цілей:

> допомогти людині усвідомлено й обгрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії, місця роботи.

> допомогти розробити основні шляхи і способи освоєння вибраної професії;

> допомогти пізнати свої можливості, сильні і слабкі сторони.

Здійснення цих цілей досягається вирішенням ряду завдань:

• виявлення факторів, що обумовлюють вибір професії, місця роботи, їх змістовний аналіз, встановлення взаємозв'язків між ними;

• виявлення поінформованості людини про стан ринку праці, зміст професій, про себе, доповнення цієї інформації й упорядкування;

• психодіагностичне обстеження індивідуальних характеристик особистості (потреб, мотивів, інтересів, здібностей, знань, рис характеру тощо);

• розробка можливих шляхів освоєння професії, пошуку роботи, корекційні впливи;

• сприяння розвитку самоаналізу й формуванню адекватної самооцінки.

Слід зазначити, що дійсно обгрунтованому вибору професії, місця роботи передує серйозна підготовка, яка включає:

аналіз і узагальнення інформації про професії, актуальні на ринку праці;

> самооцінку, самопізнання, самовиховання (завдання профконсультанта -допомогти клієнту сформувати повне і адекватне уявлення про себе, спрямувати його саморозвиток на формування властивостей і якостей, необхідних для обгрунтованого вибору професії, місця роботи);

> співставлення, узгодження факторів вибору і формування образу найбільш привабливої ідеальної сфери своєї майбутньої професійної діяльності;

> уточнення, конкретизацію цього образу, проектування, співставлення його з реальними професійними знаннями, навичками і формування на основі цього альтернатив;

Сутність професійної консультації полягає в тому, що це спільна діяльність, спільний пошук рішення. Психологічна сутність профконсультації означає діяльність, спрямовану на актуалізацію і усвідомлення особистістю тих якостей, які були сформовані раніше і які впливають на її подальший професійний розвиток. В залежності від завдань, що вирішуються, профконсультація буде носити інформаційний, виховний, діагностичний, корекційний чи контролюючий характер.[23,86].

Професійна консультація виконує ряд функцій, які, з одного боку, вказують основні напрямки її роботи, а, з іншого - є відображенням її головної мети. Виділяють три основні функції професійної консультації: інформаційну, діагностичну і прогнозуючу.( Див. табл.6).

Таблиця 6

Величина "затрат" на оволодіння діяльністю та її виконання повинна бути мінімальною при максимальному рівні продуктивності праці. При здійсненні прогностичної функції профконсультації передбачається повідомлення клієнту зовнішніх і внутрішніх перешкод, що можуть ускладнити процес досягнення професійних цілей, а також позитивних якостей, що сприяють реалізації намічених планів і перспектив, про шляхи і способи подолання перешкод і особистих недоліків [33,31].

Вирішення завдань профконсультації включає:

♦ вивчення якостей і властивостей людини у відповідності з вимогами професійної діяльності ("від професії до людини");

♦ вивчення потенціалу людини ("від людини до професії");

♦аналіз можливостей, на які людина може претендувати на ринку праці.(Див. табл.7).

Серед основних мотивів в професійній консультації можна виділити такі:

Таблиця 7

Професор Платонов розглядає такі етапи професійної консультації:

Підготовча профконсультація вирішує завдання постановки перед учнями проблеми "ким бути" для самостійного обдумування.

Основна профконсультація повинна підвести школяра до свідомого і правильного професійного вибору.

Заключна профконсультація - надання допомоги у виборі професії у відповідності із нахилами, інтересами і психофізіологічними особливостями школярів (9-11 класі).

Уточнююча профконсультація - часто виходить за рамки школи, здійснюється в ПТУ, технікумах.

На кожному з цих етапів профконсультація носить різний характер

Ці етапи реалізуються різними спеціалістами: вчителями школи, психологами, міськими і районними центрами зайнятості, центрами профорієнтації, представниками базових підприємств та навчальних закладів.(Див. табл. 8).

Таблиця 8

Виходячи із завдань можна виділити типи професійної консультації:

Довідково-інформаційна консультація спрямована на те, щоб якнайглибше ознайомити людину із змістом обраної професії. Це вимоги, що професія висуває до особистісних якостей спеціаліста, шляхи отримання професії, можливості працевлаштування, вимоги до прийому на роботу і навчання, можливості оволодіння різними профілями, терміни підготовки, перспективи професійного росту, шляхи підвищення кваліфікації.

Діагностична профконсультація спрямована на всебічне вивчення особистості школяра, виявлення інтересів, нахилів, здібностей, окремих професійно важливих якостей особистості з метою виявлення близької людині професії. Вона проводиться психологом, за допомогою анкет, тестових методик, спеціальних приладів. Медична профконсультація спрямована на виявлення стану здоров'я учнів, їх психофізіологічних властивостей щодо професії, яку вони обирають, в разі необхідності переорієнтація на іншу, близьку за змістом діяльність, виявлення відповідність стану здоров'я людини вимогам професії, яку він обрав. Проводять її лікарі, лікар-консультант разом із профконсультантом.

Формувально-корекійна профконсультація покликана коригувати вибір школярами професії та передбачає систематичну реєстрацію змін особистості школяра стосовно професійного самовизначення, потрібна тоді, коли професійні наміри людини не відповідають реальним можливостям і здібностям, в такому випадку професійний план потребує уточнення і корекції [52,85].

Профконсультація сприяє:

> Цілеспрямованому розвитку здібностей особистості школяра;

> Ефективному використанню трудового потенціалу особи;

> Підвищенню соціальної та професійної мобільності людини;

> Профілактиці вимушеного безробіття;

> Підвищенню активності людини в самостійному пошуку професії;

> Зростанню професіоналізму та працездатності людини;

> Розвитку соціально-економічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності особи;

> Підвищенню професійно-кваліфікаційного розвитку соціально-економічної ініціативи людини.

В проведені профконсультації доречні різноманітні методи: профорієнтаційна розповідь, лекція, бесіда, переконання, аналіз професіограм, аналіз профорієнтаційних справ, екскурсія, метод позитивного трудового прикладу, перегляд кінофільмів, відеозаписів, прослуховування радіо бесід, робота з банком профконсультаційного матеріалу.Для оптимального напрямку адаптації до професії можна організовувати зустрічі з представниками професій, з випускниками, із викладачами навчальних закладів, відвідувати дні відкритих дверей в навчальних закладах.Профконсультація може бути по формі проведення колективною, груповою, індивідуальною. [68,101].

Інтегральним показником урахування основних факторів професійного самовизначення є професійний план. Розуміючи професійний план як специфічний образ майбутнього і виходячи з положення загальної психології про регулюючу функцію образу, можна вважати його одним з важливих регуляторів поведінки особистості. Побудова особистісних професійних планів є окремим випадком побудови психічних образів на рівні уявлень і мислення, на основі складу розуму, характеру, досвіду тих, хто вибирає професію, місце роботи.

Отже, профконсультація - це надання допомоги молодому поколінню, що вибирає трудовий шлях в житті, але не в якому випадку не нав'язування своїх думок, не підміна права людини на свободу вибору професії

Наступний структурний елемент професійної орієнтації - професійний добір - визначається як система роботи з надання порад і допомоги людині щодо прийняття нею рішення про такий вибір конкретного виду професійної діяльності, який би максимально відповідав суб'єктивним і об'єктивним умовам професійного самовизначення, перспективам подальшого розвитку даної особистості та її успішній реалізації в професійній діяльності.

Часто профдобір збігається з фінальною частиною профконсультації. Такий збіг визначається спільністю методик, що застосовуються в цих двох із йдеться вже про елементи психологічної структури професії і особистість працівника (зрозуміло, що для проведення такої роботи потрібна відповідна підготовка спеціаліста, який зустрічається з учнями, і відповідна підготовка учнів). Аналогічні вимоги психологічного та методичного характеру ставляться і до інших форм профінформаційної роботи [23,214].

Необхідну підготовку до сприймання професіографічного матеріалу і співставлення його з психологічною сферою особистості (зокрема, із власними особливостями) учні повинні отримувати на профінформаційних уроках.

Завдяки цьому з’являться бажання займатися корисною справою, якісно виконувати доручену роботу. Учні V-VII класів знайомляться, в основному, з професіями свого економічного регіону. Однією з умов профорієнтації у навчальному процесі є врахування потреб у кадрах конкретного економічного району. Адже кожен економічний район має свої специфічні, характерні для даної місцевості потреби в кадрах. Одне із завдань профорієнтації - задовольнити цю потребу. Учні повинні знати, де і які знання вони можуть застосовувати у своєму регіоні. Вчителі повинні ознайомити учня з потребами у певних спеціальностях свого регіону і наголошувати саме на цих професіях. Освіта повинна не лише задовольняти потреби регіону, а й сприяти розвитку регіону в тих галузях, які ще не достатньо розвинуті. На етапі завершення основного ступеня середньої школи (II ступінь, 8-9 клас) особливе значення в професійному самовизначенні школярів має курс «Основи вибору професії». У 8 класі доцільно рекомендувати учню вибір однієї зі сфер професійної діяльності: людина-природа, людина- техніка, людина- людина, людина-знакова система, людина-художній образ. [34,81]

Предмети на вибір у цих класах покликані сприяти формуванню у школярів стійких професійних інтересів, допомогти їм у виборі правильного навчання в 10-11 класах. Підсилюється увага до вироблення у школярів бажання до постійного навчання. Профорієнтаційна робота з ними планується з урахуванням можливості продовження освіти у професійно-технічних навчальних закладах чи у середніх загальноосвітніх школах.

Учні 10-11 класів, що вибрали профіль навчання чи опанували (за бажанням) професією, уточнюють відповідність своїх професійно важливих і інших якостей, стану здоров'я вимогам професійної діяльності, що обирається.

При цьому слід не лише звертати увагу на психофізіологічні якості школярів, необхідні для оволодіння професією, але і за необхідністю коректувати вибір учнів, допомагати у самостійному оцінюванні своїх здібностей і інтересів. Чим старший клас, тим жорсткіша диференціація, тим глибшими є профілювання й індивідуалізація навчання. З огляду на важливу роль батьків у професійному самовизначенні учнів особливе значення має співпраця в профорієнтаційній роботі школи й сім'ї. Тому школа повинна направляти зусилля батьків на створення умов для розвитку інтересів, схильностей і здібностей їхніх дітей, формування в них обґрунтованих професійних намірів, на участь у розробці планів реалізації цих намірів, з допомогою шкільних психологів, фахівців-психологів центру соціальних служб для молоді, озброюючи батьків мінімумом психолого-педагогічних знань і умінь, необхідних для грамотного впливу на професійне самовизначення дитини, профорієнтації та пошук кількісних критеріїв для характеристик і порівняльного аналізу психологічних структур різних професій і професійних груп. [22,156].

Отже, предметом профорієнтації є професіографії, а також розробка професіограм і психограм. Під професіограмою розуміється детальний опис змісту, технології і всіх суттєвих умов конкретної професійної діяльності - технічних, соціальних, психологічних, економічних, гігієнічних, медичних, кліматичних. Психограма також є описом професійної діяльності, але таким описом, який спрямовується безпосередньо на особистість, тобто на розкриття тих вимог, які професійна діяльність ставить перед психологічною сферою особистості - вимог до особливостей сприймання, мислення, пам'яті, уваги, уяви тощо. Профорієнтація і профорієнтаційна професіографія повинні мати спільну «методичну мову», яка може бути забезпечена лише спільністю психодіагностичних методик. За додержання такої умови з'являється реальна можливість співставленням показників профконсультаційного дослідження особистості з показниками психограми професії .

“Існуючу фізичну і інтелектуальну відмінність обумовлює доступність людині одних видів праці і одночасно трудність або навіть зовсім недоступність інших. Проте це зовсім не означає, що природа ставить на людині незгладимий знак професійної приналежності. Люди з'являються на світло не токарями, не письменниками і не вчителями” [43,18 ].

Але, відкидаючи розуміння здібностей як природжених особливостей людини, що зумовлюють його професійну долю, не можна заперечувати наявність деяких природжених завдатків - психофізичних нахилів до тієї або іншої роботи. Слід зазначити, що в світлі останніх досягнень мікробіології і ряду інших наук відкриваються обнадійливі перспективи не тільки для розкриття таємниць генетичного коду природних завдатків, але і активної дії на “біологічну галактику” людини в бажаному напрямі.

“Професійна придатність - це рівень відповідності фізичних якостей і психофізичних особливостей людини професійним вимогам” [28, 190]. Якщо ці якості і особливості не досягають потрібних вимог, відбувається перевантаження. Це випадок професійної неповноцінності, від якої страждають і суспільство і особа.

“Під професійним відбором розуміють спеціально організований дослідницький процес, мета якого - виявити і визначити за допомогою наукових обгрунтованих методів ступінь і можливість психофізіологічної і соціально-психологічної придатності претендентів на навчання і роботу по складних відповідальних професіях” [29,102].

Профвідбір підрозділяють на два види - констатуючий і організуючий. “Констатуючий профовідбір (підбір) припускає вирішення питань про придатність до професії тієї або іншої особи у формі “придатний” і “непридатний”. У разі негативної відповіді людина робить нову спробу вирішення питань працевлаштування. Організуючий профвідбір (підбір) має на меті виявити і оцінити індивідуальні особливості людини, що є свідченнями не до однієї, а до декількох професій, що більшою мірою відповідає потребам і завданням закладів, підприємств по своєчасному заповненню вакантних місць” Правильний профвідбір (підбір) слід проводити за допомогою психологів, фізіологів, медиків. [15,234].

Нерідко профвідбір важко здійснювати із-за недостатності розвитку методики його застосування. Наприклад, при відборі абітурієнтів у ВНЗ вступні іспити ще не дають підстав судити про професійну придатність тих, що поступають, тому зараз при вступних іспитах введена співбесіда профорієнтації. Тут необхідні науково обгрунтовані храктеристики-рекомендації школи, діагностичні методи профвідбору .

1.4 Взаємозв'язок структурних компонентів профорієнтації

Взаємний зв'язок між профінформацією, профконсультацією і профдобором у системі профорієнтаційної роботи має певні особливості, що випливають із завдань і логіки побудови навчально-виховного процесу. Робота, що проводиться в межах професійної інформації, передує роботі з профконсультації та профдобору. У процесі профконсультації учень отримує відомості про себе, про важливі з точки зору професійного самовизначення особистості властивості його психологічної сфери. Але ж учневі потрібно правильно скористатися цими новими знаннями про себе, перепустити їх через свої ставлення і професійні інтереси. Формування адекватних ставлень і дійових, реалістичних професійних інтересів - це головне завдання профінформаційної роботи. Певна річ, вибір професії практично можна здійснити, використовуючи лише діагностичні матеріали професійної консультації [46, 65].

Початковий профдобір, що завершує етап роботи з професійної консультації, є ефективним лише тоді, коли спирається на весь комплекс робіт із профконсультації та профінформації. Оскільки у професійному самовизначенні випускника школи важливим є врахування всіх істотних особливостей його індивідуальної психологічної структури і, зокрема, тих, що сформовані в процесі виховної роботи засобами професійної орієнтації, а також тих, що визначаються досить стійкими, генетично обумовленими властивостями його особистості. Усе це з'ясовується під час профконсультаційної роботи з учнем. Тільки за цих умов стає можливим підібрати для людини такий вид професійної діяльності, де особистість максимально реалізує свої здібності [19, 29].

У такому випадку існує у школі система профорієнтаційної роботи з учнями і з батьками. За останні роки вийшло чимало книг, присвячених проблемам професійної орієнтації. Психологи, соціологи, лікарі, педагоги спільно розробляють рекомендації та тести, користуючись якими, молода людина може з більшою імовірністю прийняти правильне рішення у виборі професії. Щоб вибір професії був справді свідомим і вільним, необхідно враховувати принаймні три фактори:

інформованість про світ професій

знання своїх особистісних особливостей

уміння співвідносити особисті якості з вимогами, які пред'являють професія і спеціальність. Однак, вибір професії пов'язаний і з категоріями можливості й потреби, інтересу до мети, такими факторами, як потяг і мотивація, передбачення результатів прийнятих рішень. Як виявити професійні інтереси, схильності, мотиви і як їх розвинути? Як оцінити здібності учнів і їхню відповідність вимогам обраної професії? Давайте спробуємо відповісти на ці та інші важливі запитання. Професійна орієнтація - це система науково-практичної діяльності загальноосвітньої школи, низки інших суспільних інститутів, метою яких є професійне самовизначення учнів, що відповідає індивідуальним особливостям кожної особистості й потребам суспільства в кадрах. Уся шкільна робота повинна сприяти професійному самовизначенню учнів, насамперед виявленню й розвитку схильностей і здібностей, формуванню мотивів вибору професії, професійних інтересів, моральних та інших якостей, важливих для майбутньої трудової діяльності. На наш погляд, однією з проблем, які повинна вирішувати школа, є рання етапна профорієнтаційна діагностика. Треба враховувати вікові зміни мотиваційної сфери. Шляхом спостереження за школярами, анкетування, аналізу творів на задані теми можна виявити наступні етапи становлення, суспільно цінних мотивів трудової діяльності учнів І-XI класів. Отже, перша перспектива - накопичення інформації, потрібної для обговорення, її можна черпнути з відповідних довідників, реклами у засобах масової інформації, презентацій освітніх послуг, днях відкритих дверей, отримати з «перших рук» - від студентів і, нарешті, опосередковано - через участь у конкурсах та олімпіадах, які проводять вищі навчальні заклади.

Другим важливим аспектом підготовки до вступу у ВНЗ є навчання у спеціалізованих середніх закладах, профільних класах шкіл та на підготовчих вузівських курсах. Такі програми можуть бути корисними з кількох причин: через вищий за загальний рівень підготовки, тісні зв'язки з конкретним навчальним закладом, розвиток контактів з іншими абітурієнтами та їхніми батьками, доступ до додаткових джерел інформації тощо.

Здається, прийняти рішення було б легше, починаючи його обговорення вже у десятому класі. Однак за умов нестабільного ринку праці ані батьки, ані діти, як правило, на це не наважуються. Очевидно, що вступні іспити можуть спричинити психологічні труднощі як для абітурієнта, так і для його сім'ї. Початок навчання у ВНЗ теж може становити певну небезпеку для психологічної стабільності молодої особи, як, до речі, і весь період отримання вищої освіти.

Початок навчання у вищому навчальному закладі пов'язаний зі зміною життєвого стереотипу, необхідністю адаптації, підвищеним фізичним та психологічним навантаженням. Інколи юнаки виявляються не зовсім готовими до таких змін і піддаються різноманітним негативним зовнішнім впливам.

Впроваджуючи систему психологічної підтримки студентів та їхніх близьких на всіх етапах навчання - від профільного класу до переддипломної практики, - ми розраховуємо як на безпосередні, так і на перспективні результати, оскільки психологічна стабільність та відповідальність особистості є важливими якостями кваліфікованого спеціаліста [60, 17 ].

У профорієнтації традиційно виділяються такі напрями: профінформація, профагітація, профпросвіта, профдіагностика і профконсультація. Профорієнтація - дуже об'ємне поняття. Наприклад, можна сказати, що сучасне західне суспільство є профорієнтаційне, тому що від народження орієнтує дитину на «життєвий успіх» і «успішну кар'єру». Профорієнтація припускає широкий комплекс заходів для надання допомоги у виборі професії, куди входить і профконсультація як індивідуально орієнтована допомога в професійному самовизначенні. І профорієнтація, і профконсультація - це «орієнтування» школяра, тоді як професійне самовизначення більше співвідноситься із «самоорієнтуванням» учня, що виступає в ролі суб'єкта самовизначення (за Є.А.Клімовим) [22, 202].

Професійне й особистісне самовизначення мають дуже багато спільного, а у вищих проявах майже зливаються. При спробі розділити їх можна виділити дві принципові відмінності.

Професійне самовизначення - більш конкретне поняття, його простіше оформити офіційно (одержати диплом тощо); особистісне самовизначення - це більш складне поняття, оформити офіційно його неможливо.

Професійне самовизначення залежить від зовнішніх, найчастіше сприятливих умов; особистісне самовизначення залежить від самої людини. Поняття «кар'єра» розповсюджене на Заході (наприклад, у США профорієнтація часто взагалі називається психологією кар'єри). У Росії існує своя традиція вживання цього слова, що припускає успіх у певній діяльності, але з деяким негативним відтінком (типу «кар'єризм»). Сутність професійного самовизначення. Поняття «самовизначення» цілком співвідноситься з такими «модними» нині поняттями, як «самоактуалізація»,«самореалізація», «самотрансценденція» При цьому багато мислителів пов'язують ці поняття з трудовою діяльністю. Наприклад, А.Маслоу вважає, що самоактуалізація виявляє себе «через захопленість значимою роботою»; І.С.Кін говорить, що самореалізація виявляється через працю, роботу і спілкування; П.Г.Щедровицький зазначає, що «сутність самовизначення - у здатності людини творити саму себе, свою індивідуальну історію, в умінні постійно переосмислювати власну сутність»; Є.А.Климов виділяє два рівні професійного самовизначення: 1) гностичний (перебудова свідомості й самосвідомості); 2) практичний (реальні зміни соціального статусу людини). Самовизначення припускає не тільки «самореалізацію», а й розширення своїх споконвічних можливостей - «самотрансценденція» (за В.Франклом): «...повноцінність людського життя визначається через його трансцендентність, тобто здатність «виходити за рамки самого себе», а головне - в умінні людини знаходити нові змісти в конкретній справі і у всьому своєму житті...». Таким чином, саме зміст визначає сутність самовизначення, самоздійснення і самотрансценденції. За більш творчого підходу до життя сам зміст створюється людиною заново. У цьому випадку людина перетворюється на справжнього суб'єкта самовизначення, а не просто виступає як провідник якихось «вищих» змістів.

Однією з найскладніших (і одночасно творчих) проблем є пошук змісту для конкретного клієнта, що самовизначається. Але єдиного змісту (для всіх однакового) бути не може. Винятки становлять лише епохи воєн і моральних випробувань, коли народ або окремі шари суспільства об'єднані загальною ідеєю. Спрямованість професійної орієнтації на лікування вад держави за рахунок особистості змінюється на спрямованість на виявлення, корекцію, розвиток і задоволення інтересів і потреб особистості, що не протистоять інтересам і потребам суспільства, а узгоджуються з ними [24, 54].

Отже, професійна орієнтація може і повинна бути включеною до цілісної системи шкільної навчально-виховної роботи з учнівською молоддю. Головною метою школи є підготовка учня до виходу в самостійне життя після закінчення школи. Професійне самовизначення учня є за своєю сутністю найважливішою складовою його підготовки до самостійного життя. Але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що якнайкраще узгоджується з інтересами самої особистості - не випадковими й ситуативними, а тими, що відповідають кращій реалізації творчого й виконавчого потенціалу в трудовій діяльності й потребам подальшого розвитку особистості. Таке профорієнтаційне завдання навчально-виховного процесу в школі значною мірою припадає на до- професійне навчання й виховання. Можна стверджувати, що це завдання є його стрижневою лінією: темою, що визначає саму стратегію допрофесійного навчання й виховання. Але було б помилкою вважати, що система професійної орієнтації ототожнюється із системою допрофесійної підготовки учнів або поглинається нею.

Структурна побудова професійної орієнтації випливає з методологічних підходів до розгляду цілей і змісту профорієнтаційної роботи, а також із розуміння діапазону її компетенції. Отже, різні визначення професійної орієнтації, різне трактування її цілей і змісту неминуче відбиваються на її структурі, а отже, й на її формах і методах. Професійна орієнтація традиційно розглядалась у психології та педагогіці як суто шкільний аспект загальноосвітнього та трудового навчання. Внаслідок цього один із структурних компонентів системи професійної орієнтації - професійна консультація, що ніяк не вкладалась у систему навчання, виступала як певний спеціальний додаток до профорієнтації. Ішлося про «роботу з професійної орієнтації та професійної консультації». Головною метою профорієнтаційної роботи є сприяння специфічними методами посиленню конкурентоспроможності працівника на ринку праці. Професійна орієнтація включає такі елементи: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір), професійна адаптація. Професійний вибір, на відміну від професійного самовизначення (за Є.І.Головахою), - «це рішення, що стосується лише найближчої життєвої перспективи школяра». Він може бути здійснений «як з врахуванням, так і без врахування віддалених наслідків прийнятого рішення», і «в останньому випадку вибір професії як конкретний життєвий план не буде опосередкований віддаленими життєвими цілями». Дж.Сьюпер вважає, що протягом життя (кар'єри) людина змушена робити безліч виборів (сама кар'єра розглядається як «вибори, що чергуються») [44,23].

1.4.1 Особливості соціально-професійної адаптації молоді

Професійна адаптація - найважливіший етап процесу професійного самовизначення людини. На цьому етапі виявляються недоліки попередньої професійної орієнтації і професійної підготовки, здійснюється процес формування нових установок, потреб, інтересів у сфері праці і, нарешті, виявляється, наскільки життєві плани виявилися реальними. Тому адаптація є своєрідним критерієм ефективності роботи профорієнтації з молоддю.

Професійна адаптація - це “процес пристосування, учнів до майбутньої професії в загальноосвітніх школах, профтехучилищах, технікумах, ВНЗ і так далі до умов їх професійної праці внаслідок чого відбувається закріплення кадрів в народному господарстві” [45,73].

Багато дослідників вважають, що процес професійної адаптації починається безпосередньо на виробництві, інші стверджують, що початок цього процесу закладаються ще в школі і підрозділяють його на чотири періоди: підготовка до праці в школі, вибір професії, професійна підготовка, початок трудової діяльності.

Під професійною адаптацією розуміють також “соціально-економічний процес пристосування людини до освоюваної професії” [46, 51]. В процесі адаптації відбувається активне включення особи в ту або іншу соціальну, професійну групу, освоєння соціально-психологічних стосунків в цій групі.

Отже, в професійній адаптації можна виділити дві взаємозв'язані сторони: професійну і соціально психологічну.

“Професійна адаптація включає оволодіння необхідними знаннями, вміннями, навиками, вмінням швидко орієнтуватися в різних виробничих ситуаціях, контролювати і програмувати свої дії” [51,112].

“Соціально-психологічна адаптація полягає в пристосуванні молодого працівника до правил поведінки, що діють в конкретній соціально-професійній групі. Сюди входить ознайомлення з цілями і завданнями колективу, його традиціями, стосунками між керівниками і підлеглими і тому подібне” [54,113].

В процесі пристосування до трудового колективу можна виділити три стадії:

. ознайомлення з новою ситуацією.

. стадія пристосування до цієї ситуації - працівник переорієнтовувався, визнає головні елементи нової системи цінностей, але у нього зберігаються як рівноцінні багато колишніх установок.

.стадія асиміляції - повне пристосування до трудового колективу, засвоєння його установок.

Професійне виховання учнів.“В процесі професійного становлення майбутнього кваліфікованого працівника можна виділити три чітко виражених періоду:

. Період надходження в професійний учбовий заклад (професійна орієнтація в школі, мотивований вибір старшокласниками тієї або іншої професії, професійне навчання).

. Період навчання в професійному учбовому закладі (оволодіння відповідними теоретичними знаннями, практичними вміннями і навиками, попередня апробація правильності вибору, розвиток професійних здібностей).

. Початок трудової діяльності (професійна адаптація в період проходження виробничої практики, закріплення і розвиток отриманих в школі, профтехучилищі, технікумі, ВНЗ умінь і навиків, набуття досвіду роботи, остаточне ствердження у вибраній професії)” [38, 119].

Робота за рішенням завдань, що стоять на кожному з цих етапів, і складає суть процесу професійного виховання.

Всі форми професійного виховання можна об'єднати в три групи: індивідуальні, групові, масові.

Методи професійного виховання можна також об'єднати в три групи: методи формування свідомості особи, методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки,методи стимулювання поведінки і діяльності.

1.5 Дослідження взаємозв'язку школи і сім'ї в профорієнтації

Школа, сім'я і громадськість формують дитину як майбутнього активного члена суспільства. Більш того, особа дитини формується під впливом суспільних стосунків, в яких безпосередньо протікає його життя і діяльність. На рівень трудової підготовки дітей значний вплив роблять умови сімейного виховання.

Проблемі трудового виховання дітей в сім'ї велику увагу приділяв видатний радянський педагог А. С. Макаренко. У статті “Виховання в праці” він детально аналізує сенс і значення трудового виховання в сім'ї: “Перше, про що особливо повинні пам'ятати батьки, це наступне. Ваша дитина буде членом трудового суспільства, отже його значення в цьому суспільстві залежатиме від того, наскільки він в змозі буде брати участь в суспільній праці, наскільки він буде до цього підготовлений. Але від цього залежатиме і його добробут, матеріальний рівень його життя” [43, 52 ].

В рамках сім'ї неможливо дати дитині таке трудове виховання, яке зазвичай називають кваліфікацією. Кваліфікацію молоді люди отримують на заводі, в школі, в установах, на курсах. Але батьки не повинні думати, що сімейне виховання не робить ніякого впливу на отримання кваліфікації. Навпаки, саме сімейне виховання має головне значення для майбутньої кваліфікації людини. А. С. Макаренко писав: “Та дитина, яка отримала в сім'ї правильне трудове виховання, той надалі, з великим успіхом проходитиме і свою спеціальну підготовку”[43, 53 ].

Ідеї, висловлені видатним радянським педагогом, актуальні і в даний час. Трудове виховання в сім'ї повинне починатися в ранньому віці і носити ігровий характер. З віком трудові доручення повинні ускладнюватися і відділятися від гри. Проте не можна завантажувати дитину великою кількістю роботи. Праця дітей має бути посильною. Систематично, терпляче, враховуючи вікові і індивідуальні особливості дитини, батьки повинні привчати його як до фізичного, так і розумової праці.

Часто трапляється, що задоволеність батьків своєю професією може стати достатнім стимулом для дітей для бажання ознайомитися з нею, а згодом і вибрати її. Тому батьки повинні частіше розповідати дітям про свою працю і її суспільне значення. В той час неприпустимо, щоб батьки зловживали своїми суб'єктивними стосунками до деяких професій і передавали дітям. Тобто батьки покликані допомогти дітям краще знатися на їх схильностях і можливостях і визначити їх професійний життєвий шлях.Важливою ланкою в системі профорієнтації учнів є робота школи з батьками. Практика показує, що батьки зазвичай беруть активну участь у визначенні життєвих і професійних планів своїх дітей. Разом з тим питання вибору професії і визначення шляхів освіти представляють важке завдання як для самих учнів, так і для їх батьків. Ради останніх часто не відповідають реальним потребам різних областей народного господарства в кадрах. Не завжди батьки знають і об'єктивно оцінюють інтереси і здібності дітей. Бажання батьків і професійні наміри школярів у багатьох випадках не збігаються. Все це викликає необхідність організації спеціальної роботи з батьками, направленій на надання допомоги сім'ї в підготовці дітей до праці і вибору професії. При проведенні роботи профорієнтації постає питання про престиж професій серед самих батьків, який часто набуває першорядного значення. У завдання сім'ї також входить попередження випадкового вибору професії підлітком, коли професія вибирається без врахування особливостей і здібностей дитини. Як відомо, у випадковому виборі професії значною мірою закладені причини текучості кадрів на підприємствах із-за незадоволеності людини своєю професією і роботою [19,87 ].

Таким чином, участь сім'ї, як соціального і виховного інституту, підкреслює подвійність профорієнтації - як проблеми суспільної і педагогічної.

Соціальна роль школи, як провідної учбово-виховної установи по формуванню всебічно розвиненого, готового до трудової діяльності підростаючого покоління характеризує провідну позицію педагогічних колективів в єдиному багатогранному процесі професійної орієнтації, здійснюваною школою, сім'єю, всією громадськістю. Вчитель допомагає школярам усвідомити їм схильності і здібності, направляє розвиток їх професійних інтересів. Він допомагає батькам знатися на труднощях правильного вибору професії їх дитиною. Вчитель повинен уміти залежно від педагогічної ситуації, від своїх власних можливостей, інтересів і здібностей школярів підібрати комплекс школярів підібрати комплекс педагогічних засобів, методів дії на особу, щоб досягти мети профорієнтації, реалізувати те широке коло завдань підготовки молоді до вибору професії, які покликана вирішувати школа [54,67 ].

Професійна орієнтація - це державна по масштабах, економічна по результатах, соціальна за змістом, педагогічна по методах складна багатогранна проблема.

Висновок

Теоретичний аналіз даної проблеми показав, що високий рівень професійної спрямованості - це та якісна особливість структури мотивів особи, яка виражає єдність інтересів особи в системі професійного самовизначення. Слід зазначити, що значну роль характерологічних особливостей особи залежить від рівня розвитку її здібностей. Проте в цьому взаємозв'язку професійної спрямованості, рис характеру і здібностей провідна роль належить переважаючому мотиву. Отже, професійна орієнтація може і повинна бути включеною до цілісної системи шкільної навчально-виховної роботи з учнівською молоддю. Головною метою школи є підготовка учня до виходу в самостійне життя після закінчення школи. Професійне самовизначення учня є за своєю сутністю найважливішою складовою його підготовки до самостійного життя. Але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що якнайкраще узгоджується з інтересами самої особистості - не випадковими й ситуативними, а тими, що відповідають кращій реалізації творчого й виконавчого потенціалу в трудовій діяльності й потребам подальшого розвитку особистості. Таке профорієнтаційне завдання навчально-виховного процесу в школі значною мірою припадає на до- професійне навчання й виховання. Отже підготовка підростаючого покоління до творчої праці на благо суспільства - найважливіше завдання загальноосвітньої школи. Її успішне здійснення пов'язане з постійними пошуком найбільш досконалих шляхів трудового виховання і професійної орієнтації. Передовий педагогічний досвід, результати наукових досліджень показують, що тільки комплексний підхід до вирішення питань трудового самовизначення шкільної молоді сприяє успіху діяльності профорієнтації.

РОЗДІЛ II. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ШКОЛЯРІВ

Проблемою даного дослідження є проблема методичного забезпечення роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників в умовах сучасних потреб ринку праці, діяльності освітніх установ, здібностей, схильностей і інтересів молоді.

Виходячи з проблеми дослідження, була сформована мета дослідження - обгрунтування умов і розробка моделі роботи соціального педагога по професійній орієнтації старшокласників.

Для перевірки ефективності роботи профорієнтації соціального педагога доцільно організувати соціально-педагогічний експеримент по впровадженню в діяльність соціального педагога.

Для успішного проведення експерименту необхідні наступні умови:

.        Наявність бази експерименту (освітньої установи).

.        Наявність на базі експерименту необхідних для проведення занять приміщень.

.        Наявність двох груп респондентів - експериментальної і контрольної. Початкові дані по вищеперелічених критеріях в групах мають бути приблизно однаковими. Кількість респондентів в кожній групі - 20 чоловік.

Проведення експерименту має на увазі постановку гіпотези, яка підтверджується або спростовується в процесі проведення дослідно-експериментальних заходів. У даному дослідженні була поставлена наступна гіпотеза: рівень професійної орієнтації старшокласників підвищиться за умови організації в освітніх установах цілеспрямованої соціально-педагогічної діяльності по даному напряму. Дослідження проводится у ЗОШ I-III ст. №2

Програма дослідно-експериментальної перевірки моделі діяльності профорієнтації соціального педагога включає 3 етапи: констатуючий, формуючий і контрольний.

Констатуючий етап включає проведення анкетування двох груп старшокласників: експериментальною і контрольною. Результати анкетування обробляються відповідно до вищевикладених критеріїв. Кількісні показники представляються у вигляді графіків.

В умовах школи, інших навчальних закладів профорієнтаційна робота повинна бути спрямована на формування психологічної готовності до трудової діяльності. Тому потрібно звертати увагу на:

         наявність в учнів певних установок на працю;

-        домінування інтересів у навчальній діяльності;

         мотиви вибору продовження навчання;

         зниження в учнів інтересу до навчання і його орієнтація на позанавчальну діяльність;

         рівень знань у вибраній професії та вимоги, що до неї висуваються.

Стисла характеристика методів профорієнтації та практичне їх застосування: Звичайно, під час розгляду практичної методики виділяють:

) імітаційну модель, де відтворюється зміст і суть методики;

) психотехнічну модель, де відтворено процедуру і умови використання методики (а в деяких методиках і можливі труднощі під час її проведення).

Імітаційна і психотехнічна моделі відносяться до методики як до "зовнішнього засобу", що представленні в різних книгах і методичних посібниках. Щоб методика працювала, необхідний підготовлений для цього спеціаліст, що орієнтується в змодельованих в методиці проблемах і вміє провести її практично.

Можна запропонувати основні групи методів профорієнтації, які складені у відповідності до цілей профорієнтаційної допомоги. Психологічну профконсультаційну допомогу умовно підрозділяють на три основні напрями (див. табл. 9).

Таблиця 9

Інформаційно-довідкові, просвітницькі методи:

Професіограма - стислий опис професій (проблема в тому, що традиційні важко "сприймаються" багатьма школярами, тому важливо шукати більш компактні і зрозумілі форми опису професій);

Інформаційно-пошукові системи - ПС (для оптимізації пошуку професій, навчальних закладів і місць роботи):

Професійна реклама і агітація (при умові достовірності, оперативності і привабливості для тих, кому така реклама призначена);

Екскурсії школярів на підприємства і у навчальні заклади (при умові попередньо підібраних і підготовлених кваліфікованих ведучих і екскурсоводів);

Зустрічі школярів з спеціалістами з різних професій (при умові спеціального відбору і психолого-педагогічної підготовки таких спеціалістів по професії);

Пізнавальні і просвітницькі лекції про шляхи рішення проблем самовизначення;

Профорієнтаційні уроки зі школярами як система знань;

Профорієнтаційні тренінги зі школярами з метою, профосвіти і профдіагностика (а також профагітація);

Навчальні фільми і відеофільми (зараз це дуже проблематично, оскільки майже відсутній навчальний матеріал у такій формі);

Використання ЗМІ може бути досить ефективним.

Різноманітні ярмарки професій і їх модифікації, що вже показали свою ефективність в профорієнтаційній допомозі не тільки безробітним, але і випускникам шкіл.

Методи морально-емоційної підтримки

групи спілкування (в профорієнтації частіше використовуються для створення сприятливої атмосфери взаємодії, але не для вирішення власне профконсультаційних проблем). Своєрідним розвитком подібних груп стосовно до профорієнтаційної проблематики стали "Клуби шукаючих роботу" і їх все можливі модифікації, де на фоні сприятливої психологічної атмосфери вдається більш ефективно розглядати профорієнтаційні питання;

тренінг ігри спілкування ( дозволяють освоїти деякі комунікативні навички поведінки при прийомі на роботу, на екзаменах і при різних ділових контактах);

складні методи індивідуальної і групової психотерапії- інколи вони дозволяють клієнтам краще усвідомити зміст діяльності, що вибирають, чи зміст самого процесу самостійного прийняття рішень, що пов'язані з самовизначенням і вимагають особливої підготовки профконсультанта;

публічні виступи, не дивлячись на деяке іронічне до них відношення, при вмілому використанні можуть формувати серйозну мотиваційну основу самовизначення у ряду клієнтів, але в інших випадках можуть стати і сильним маніпулятивним засобом для довірливих клієнтів;

профорієнтаційні і профконсультаційні активізуючи методики (ігри) з елементами психотренінга: особистий шарм профконсультанта (те, що від природи, і те, що можна самостійно розвивати в собі); різні позитивні (успішні) приклади самовизначення, на які може опиратися профконсультант для підвищення впевненості клієнта в принциповій можливості вирішення своїх проблем "свято праці", що підвищує престиж конкретних професій (звичайно, при вмілій організації і врахуванні специфіки тієї аудиторії, для якої таке свято організовується, тобто, щоб це було свято з буфетом і розвагами, а не "офіційний організований захід").

Методи надання допомоги в конкретному виборі та прийнятті рішень;

побудова "ланцюга" основних ходів (послідовних ходів), що забезпечують реалізацію намічених цілей і перспектив, які дозволяють наочно уявити можливі перспективи;

побудови системи різних варіантів дій клієнтів ( у виді своєрідних "дерев" і "гілок"), що ведуть до визначеної цілі і дозволяють виділити найбільш оптимальні варіанти перспектив;

використання різних схем альтернативного вибору, у вже наявних варіантів вибору професії, навчального закладу чи спеціальності в конкретному закладі (звичайно використовуються на заключних етапах консультацій).

Заключним етапом визначення професійної спрямованості учня є індивіду-альна профконсультаційна бесіда. Під час бесіди вирішуються два завдання: по-перше, профконсультант допомагає учню більш чітко усвідомити свої інтереси та схильності, особливо перспективні з погляду самовизначення; по-друге, на основі самоаналізу й оцінки своїх інтересів та схильностей намітити позитивну програму подальшого їх розвитку та втілення в майбутній професійній діяльності.

2.1 Програма дослідно-експериментальної роботи щодо ефективності діяльності профорієнтації соціального педагога

Зі старшокласниками експериментальної групи проводиться цикл занять по профорієнтації, що включають:

.        Професійну діагностику. На даному етапі проводяться групові заняття, в ході яких учням пропонуються різні тести і діагностичні методики, що покликані визначити професійний тип особи, характерологічні особливості особи, мотиви вибору ними тієї або іншої професії. Учням пропонуються наступні діагностичні методики і тести:

а)      тест Д. Голланда за визначенням типу особи. Даний тест дозволяє визначити, до якого з 6 типів особи відноситься респондент: до реалістичного, до інтелектуального, до соціального, до конвенціонального, заповзятливого або до артистичного типу. Респонденту пропонуються 42 пари професій, в кожній з яких він повинен вибрати найбільш переважну. Далі по ключу до методики визначається тип особи респондента;

б)      диференціально-діагностичного опитувальника «Я віддам» перевагу. Е.А. Клімов виділяє 5 типів професій: людина-природа (садівник, геолог, зоотехнік, агроном), людина-техніка (слюсар, зв'язківець, інженер), людина-людина (продавець, вчитель, менеджер), людина - знакова система (кресляр, програміст, бухгалтер), людина - художній образ (маляр, архітектор, художник, дизайнер). ДДО дозволяє визначити, до якого з перерахованих типів відноситься респондент. Респонденту пропонується 20 пар видів діяльності, в кожній з яких він повинен вибрати один з видів. Далі по ключу до методики визначається, до якого типу професії респондент розташований понад усе.

в)      методика «КОС». Методика направлена на оцінку комунікативних і організаторських схильностей учня. Респондентам пропонується відповісти на 40 питань. Варіанти відповіді: так і ні (-). Обробка результатів: по ключу до методики підраховуються бали. Потім по формулі підраховується коефіцієнт комунікативних і організаторських схильностей. Далі визначається, які з них переважають ;

г)       визначення схильностей по методиці Л.А. Йовайши. Методика направлена на визначення типу схильностей до роботи: з людьми, розумового характеру, на виробництві, схильність до естетики і мистецтва, до рухомих видів діяльності, до планово-економічних видів робіт. Респондентам пропонується 30 питань з двома варіантами відповіді, необхідно вибрати найбільш переважний. Обробка результатів: по ключу до методики підраховуються бали для кожного типу схильностей.

д)      методика «Профорієнтація». Методика призначена для відбору на різні типи професій відповідно до класифікації типів професій Е.А. Клімова. Методика містить 2 блоки: «Я хочу» і «Я можу». У кожному блоці респондентам пропонується 7 мініблоків тверджень по 5 в кожному. Кожне твердження треба оцінити по 4-балльной системі (від 0 до 4). Обробка результатів: підраховуються бали по кожному мініблоку, і визначається, до якого типу професій, розділених по предмету праці і по характеру праці, найбільш розташований респондент;

е)       тест чи «Є у вас ділова хватка». Методика призначена для визначення рівня розвитку ділової хватки. Респондентам пропонується 8 питань з трьома варіантами відповідей в кожному. Обробка результатів: по ключу до методики підраховуються бали, і визначається рівень розвитку ділової хватки;

.        Професійна освіта. Даний етап включає наступні складові:

а)      професійна інформація - учням пропонується інформація про різні професії, вимоги, які вони пред'являють до людини; інформація про потреби ринку праці і потреби в кадрах; інформація про середньо-спеціальні і вищі учбові заклади, навчальні фахівців тієї або іншої області професійної діяльності, - які є, який рівень освіти необхідно мати і які іспити необхідно складати для надходження до тієї або іншої установи. Матеріали для занять збиралися автором на виставках освіти, в мережі Internet, журналах «Куди піти вчитися», а також використовувалися матеріали «Енциклопедії професій Кирила і Мефодія». Крім того на даному етапі проводяться зустрічі з представниками різних професій (педагог, психолог, співробітник міліції, директор освітньої установи, програміст, медичний працівник і так далі).

б)      професійна агітація - проводиться у формі групових бесід, диспутів, різних ігор профорієнтацій:

         гра «Стажери-інопланетяни», мета якої - допомогти підліткові в усвідомленні праці як людській і суспільній цінності;

         гра «Острів», мета якої - знайомство з потребами народного господарства в кадрах, з проблемою непрестижних професій і усвідомлення учнів своїй цивільній зрілості;

         гра «Три долі», мета яких - допомогти учням знатися на основних сенсах трудового життя стосовно різних стереотипів людей: трудівника, ледаря, бездарності ;

         активізуючий опитувальник «Світ професій», мета якого - активізація професійного самовизначення старшокласників.

.        Тренінгові заняття. Метою даного етапу є чіткіше визначення переважної професії, розширення знань учнів про професії, інформаційна і психологічна підготовка їх до вступних іспитів і проходження співбесіди при прийомі на роботу, усвідомлення учнями можливих перешкод на шляху до професійних досягнень, навчання учнів аргументованому відстоюванню свого професійного вибору перед батьками (товаришами, вчителями і ін.), активізація планування професійної і життєвої перспективи. Для реалізації цієї мети використовується ігровий метод. Проводяться такі методики, як:

         активізуючий опитувальник «Соціологічний стаж», мета якого - визначення найбільш переважних для предметів (сфер) праці і засобів праці учнів, а також визначення найпривабливішого для учнів рівня професійної освіти і рівня самостійності в праці;

         гра «Професія на букву», мета якої - розширення у учасників знань про світ професійної праці і актуалізація вже наявних знань про професії;

         гра «З вигадкою ідемо по життю», мета якого - розвиток у учнів уміння виділяти загальне в різних видах трудової діяльності;

         гра «Пастки-капкани», мета якої - усвідомлення учнями можливих перешкод (пасток) на шляху до професійних досягнень.

         гра «Профконсультація», мета якої - планування учнями професійної і життєвої перспективи за допомогою однолітків;

         гра «Захист професії перед батьками», мета якої - навчити учнів аргументовано відстоювати свій професійний вибір перед батьками (друзями, вчителями і так далі).

         гра «Приймальна комісія» (або «Відділ кадрів»), мета якої - знайомство з вимогами при прийомі в учбові заклади або на роботу, підготовка до проходження співбесіди.

         гра «Криміналісти», мета якої - підвищення знань, про світ професійної праці;

         бланкова гра «Біржа праці», мета - змоделювати деякі дії, пов'язані з досягненням різних життєвих благ і цінностей;

         бланкова гра «Я - компаньйон», метою якої є ознайомлення старшокласників з особливостями комерційної діяльності, з взаєминами між компаньйонами;

         активізуючий опитувальник «Будь готовий!», мета - підвищити у учнів рівень усвідомлення своєї готовності до різних видів професійної праці;

         активізуючий опитувальник «Престижна професія», мета якого - допомогти старшокласникові прогнозувати престижність найбільш типових видів професійної праці;

         активізуючий опитувальник «Зараз і потім», мета якого - активізація професійного самовизначення старшокласників;

         ігрова вправа «Ветеран- Нероба», мета якого - усвідомлення учнями специфічних моментів і особливостей деяких професій;

         гра «Нове місто», мета якої - підвищити у гравців готовність усвідомлено вибудовувати свої життєві і професійні перспективи;

         карткова бланкова гра «Вгадай професію», мета якої - формування у учнів уміння співвідносити різні якості людини з тими або іншими вимогами професій.

.        Професійні консультації. Консультації проводяться індивідуально. Зміст консультацій залежить від індивідуальних потреб клієнта. В ході консультування учня, виявляється допомога у виборі професії, освітньої установи, надається інформація про свідчення і протипоказання до роботи по тій або іншій професії і способи і методи діагностики цих свідчень. Також надається інформація про способи розвитку умінь і навиків, необхідних для роботи по вибраній спеціальності. Особлива увага приділяється питанню причини вибору професії.

В ході консультації використовуються всі вище перелічені методи. Перш за все, проводиться бесіда з учнем по питаннях, що цікавлять його,учням надається вся необхідна інформація. При необхідності проводиться повторне тестування. При консультуванні використовується і ігровий метод. Учням пропонуються такі ігри як:

         методика «Профконсультаційні переліки». Мета даної методики: технологізувати процес індивідуальної профконсультації, використовуючи для цього спеціальну систему підказок для консультанта і клієнта у вигляді «переліків» спільно обговорюваних і вибираних об'єктів (різних характеристик професії, чинників вибору і тому подібне). У основі цієї методики лежить розгорнена схема побудови особистої професійної перспективи.

З контрольною групою заняття не проводяться.

На контрольному етапі проводиться повторне анкетування обох груп. Отримані результати обробляються, представляються у вигляді графіків і далі порівнюються результати двох груп. За наявності поліпшень ситуації профорієнтованості школярів експериментальної групи в порівнянні з результатами школярів контрольної групи, можна судити про ефективність запропонованої моделі роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників.

Таким чином, автором була запропонована модель роботи соціального педагога по професійній орієнтації старшокласників, яка включає складові: професійну діагностику, професійну освіту (професійна інформація і професійна агітація) і професійну консультацію. Перші три частини проводяться в групі, консультація проводиться індивідуально. Модель реалізується через наступні методи: тестування, лекція, групова і індивідуальна бесіда, диспут, гра. Згідно запропонованої моделі, функціями соціального педагога як профорієнтатора є: діагностична, просвітницька, коректувально-розвиваюча і консультативна. Критеріями оцінки ефективності діяльності соціального педагога по профорієнтації старшокласників є: наявність або відсутність вибору професії, рівень знань про професію, причина вибору професії. Визначені також кількісні і якісні показники оцінки.

Для виявлення рівня ефективності запропонованої моделі була складена програма дослідно-експериментальної роботи по вивченню методики роботи профорієнтації соціального педагога, що включає констатуючий етап (діагностика рівня профорієнтованості старшокласників), що формує етап (цикл занять профорієнтацій) і контрольний етап (повторна діагностика рівня профорієнтованості). Проведення індивідуальної діагностичної бесіди.

2.2 Експериментальна перевірка ефективності моделі роботи профорієнтації соціального педагога із старшокласниками

Дослідження проводили у місті Бахмач у ЗОШ №2

Доцільним при визначенні професійної спрямованості учнівської молоді є використання тестової методики ”Як обрати професію” підготовленої співробітниками Інституту професійного самовизначення молоді Російської академії освіти.

Під час проведення методики було поставлено завдання, з перерахованих тверджень і професійних якостей вибрать ті, котрі вони вважали значимими для майбутньої професійної діяльності були поставлені запитання як: «Чи швидкі ви у роботі, ретельні. Ви заповзятливі. І інші питання. Виходячи з даної методики були отримані результати, що найбільше учням подобається ті якості і професії як(журналіст, психіатр, інженер , будівельник , перекладач, лікар, учитель), тобто учні вибрали ті професії які добре оплачуються або ті професії де можливий кар’єрний ріст. Це свідчить проте,що учні морально несформовані до певних професій,і морально несформовані якості. Учні легко піддаються впливу батьків, а власної точки зору вони немають.

Також щоб визначити професійну спрямованість учня, рекомендується провести психологічне обстеження. Пропонуємо спеціальний діагностичний матеріал та бланки для дослідження (Див . додаток).

Проведення рис опитування дасть можливість з'ясувати професійні наміри учня, важливі для нього професійні цінності, значення психологічної структури обраної професії та своєї особистості. Відразу будуть виявлені школярі, які ще не мають професійних намірів, а також ті, у кого наміри не відповідають індивідуальним здібностям.

Зміст професійних цінностей учня визначається з відповіді на десяте питання, ступінь усвідомленості намірів школярів за відповідями на питання 11-14. Учні з чіткими й реалістичними професійними намірами, як правило, уміють виділяти основні професійні вимоги та співвідносити їх зі своїми можливостями. Аналіз відповідей на питання 15 допоможе учням підібрати резервну професію.

Була використана методика дослідження особистісної здатності учнів до вибору професій. Анкета: «Що мені подобається?» (А.Йовайш) спрямована на дослідження інтересів і прагнень, особистості як складових потенційного чи актуального покликання.

Після невеликої вступної бесіди про вибір професії учням пропонується перевірити власні інтереси. На чистому аркуші паперу діти заготовляють бланки відповідей від 1 до 150.Ці питання яскраво висвітлювали проблеми і якості особистості : наприклад «Що мені подобається ? Чи хотіли б ви? Чи подобається Вам? (Учитись малювати, читати про ліс, проводити час у лісі, учитись кулінарії , учитись кресленню) і багато інших питань про ті якості і про професії які подобаються респонденту. Після проведення даної методики був отриманий такий результат,що учні які розуміються на новітніх технологіях, а це майже всі учні обирали ту професію і якості особистості які пов’язані з комп’ютером, також та професія з якою можливий кар’єрний ріст. Найпоширеніші професії виходячи з даної методики серед підлітків це: актор, музика, служба побуту, географія, право. Можливо це пов’язано з тим, що школа не дуже займається по профорієнтації з учнями.

На наш погляд, однією з проблем, які повинна вирішувати школа є рання етапна профорієнтаційна діагностика. Треба враховувати вікові зміни мотиваційної сфери. Шляхом спостереження за школярами, анкетування, аналізу творів на задані теми можна виявити наступні етапи становлення , суспільно-цінністних мотивів трудової діяльності учнів I-ХI класів.

Спираючись на отримані результати вивчення учня, ми провели з дитиною заключну профконсультацію, дали обгрунтовану пораду щодо вибору професії та склали профорієнтаційну характеристику. Для розгорнутої профорієнтаційної характеристики учня ми використати подану схему. Схема індивідуальної профорієнтаційної характеристики учня.(Див. Додатки).

Експеримент включав три етапи: констатуючий, формуючий і контрольний.

Констатуючий етап

На констатуючому етапі метою експерименту було виявлення рівня професійної орієнтації старшокласників. Для збору даних використовувалися анкети. Отримані дані були оброблені і переведені в процентні значення по наступних групах критеріїв: наявність вибору професії, рівень знань про професії, причини вибору професії.

Дітям були запропоновані анкети «Твоє професійне майбутнє». Кожна анкета містила 10 питань: 2 питання - відкриті, 8 питань - з 3 варіантами відповідей. Дітям необхідно було написати відповідь або вибрати один з варіантів. Текст анкети представлений в Додатку .

Отримані дані були оброблені і переведені в процентні значення. Спочатку дані були інтерпретовані відповідно до I групи критеріїв, а по II і III групам критеріїв були оброблені анкети тільки тих дітей, які вибрали одну професію або вибирають між 2-3 професіями.

За наслідками анкетування були сформовані 2 групи респондентів:

.        експериментальна - 20 дітей у віці 15-17 років;

.        контрольна - 20 дітей у віці 15-17 років.

Групи формувалися так, щоб процентні співвідношення по критеріях в обох групах були приблизно однакові.

Результати діагностики в експериментальній групі наступні:.   Вибір професії:

.        30% школярів вже зробили вибір конкретної професії;

.        30% школярів вибирають між 2-3 професіями;

.        40% школярів ще не вибрали собі професію..          Рівень знань про професію (з дітей, що зробили вибір одній або 2-3 професій):

.        високий рівень знань у 20% дітей;

.        середній рівень знань у 45% дітей;

.        низький рівень знань у 35% дітей..         Причина вибору професії (з дітей, що зробили вибір одній або 2-3 професій):

.        для 30% дітей цікава вибрана діяльність;

.        для 30% дітей головне у вибраній професії - престиж, висока заробітна плата, інтерес не обов'язковий;

.        40% дітей вибрали собі професію на прикладі або за порадою батьків.

У контрольній групі результати декілька відрізняються:.          Вибір професії:

.        30% школярів вже зробили вибір конкретної професії;

.        25% школярів вибирають між 2-3 професіями;

.        45% школярів ще не вибрали собі професію..          Рівень знань про професію (з дітей, що зробили вибір одній або 2-3 професій):

.        високий рівень знань у 20% дітей;

.        середній рівень знань у 40% дітей;

.        низький рівень знань у 40% дітей..         Причина вибору професії (з дітей, що зробили вибір одній або 2-3 професій):

.        для 30% дітей причина вибору - інтерес до вибраної діяльності;

.        для 35% дітей головне у вибраній професії - престиж, висока заробітна плата, інтерес не обов'язковий;

.        35% дітей вибрали собі професію на прикладі або за порадою батьків.

Співвідношення результатів анкетування експериментальної (1 група) і контрольної (2 група) груп добре видно на графіках (Рис. 2.1.)

Рис. 2.2 Результати анкетування старшокласників на констатуючому етапі.

Аналіз отриманих даних показав, що багато школярів ще не визначилися з вибором професії, а з тих, хто визначився, багато хто мало знає про вибрану професію і про те, де її можна отримати. На велику увагу заслуговує і критерій причини вибору професії - більшість опитаних вважає за краще інтересу до професії її престижність і висока заробітна плата. Проте, як було сказано вище, це не завжди виявляється кращим.

Формуючий етап

На формуючому етапі для дітей, що беруть участь в експерименті, були розроблені групові і індивідуальні заняття, метою яких була професійна орієнтація учнів.

У формуючому експерименті брала участь тільки експериментальна група. Основу даного етапу складали групові заняття по професійній діагностиці, професійній освіті, групові тренінгові заняття і індивідуальні професійні консультації.

Метою занять по професійній діагностиці було виявлення інтересів, схильностей старшокласників, спрямованості в особи, первинних професійних намірів і їх динаміки, визначення соціальних установок старшокласників, визначення мотивації вибору і її структури, визначення вираженості і структури здібностей кожного. В рамках даних занять дітям були запропоновані наступні методики і тести: тест Д. Голланда за визначенням типу особи; диференціально-діагностичного опитувальника «Я віддам перевагу» Е.А. Климова; методика «Матриця вибору професії»; тест «Схильність до виконавчої або творчої праці»; методика «КОС»; методика «Карта інтересів»; визначення схильностей по методиці Л.А. Йовайши; методика анкета «Профорієнтація».

Цілями професійної освіти були розширення кола відомих учасникам експерименту професій, а також підвищення рівня знань старшокласників про ці професії і про вибрану професію зокрема. Як було сказано вище, професійна освіта включає наступні напрями: професійна інформація і професійна агітація. Перший напрям реалізовувався за допомогою організації занять, на яких дітям була запропонована інформація про різні професії, вимоги, які вони пред'являють до людини; інформація про потребу ринку праці і потреби в кадрах; інформація про середньо-спеціальні і вищі учбові заклади, повчальні фахівців тієї або іншої області професійної діяльності, - який рівень освіти необхідно мати і які іспити необхідно складати для надходження до тієї або іншої установи. Матеріали для занять збиралися на виставках освіти, в мережі Internet, крім того використовувалися матеріали «Енциклопедії професій Кирила і Мефодія», журналів «Куди піти вчитися». Інший метод використався в процесі професійної освіти -це організація зустрічей учнів з представниками: педагог, психолог, співробітник міліції, директор освітньої установи, програміст, медичний працівник і так далі. Професійна агітація проводилася у формі групових бесід, диспутів, різних ігор профорієнтацій: гра «Прибульці»; гра «Острів»; гра «Три долі»; активізуючий опитувальник «Зараз і потім».

Цілями тренінгових занять були чіткіше визначення переважної професії, розширення знань учнів про професії, інформаційна і психологічна підготовка їх до вступних іспитів і проходження співбесіди при прийомі на роботу, усвідомлення учнями можливих перешкод на шляху до професійних досягнень, навчання учнів аргументованому відстоюванню свого професійного вибору перед батьками (товаришами, вчителями), активізація планування професійної і життєвої перспективи. На тренінгах використовувалися наступні методи: групова бесіда, диспут і ігровий метод. Були використані наступні ігри профорієнтацій і методики: активізуючий опитувальник «Перехрестя»; гра «Професія на букву»; гра «Ланцюжок професій»; гра «День з життя.»; гра «Пастки-капкани»; гра «Профконсультація»; гра «Захист професії перед батьками»; гра «Приймальна комісія» (або «Відділ кадрів»); гра «Сама-сама»; бланкова гра «Торг»; бланкова гра «Я - компаньйон»; активізуючий опитувальник «Будь готовий!»; активізуючий опитувальник «Самооцінка моральності, громадськості (СМГ)»; активізуючий опитувальник «Престижна професія»; активізуючий опитувальник «Зараз і потім»; ігрова вправа «Подарунок»; гра «Епітафія»; карткова бланкова гра «Комплімент».

Цілями організації індивідуального професійного консультування були: допомога тим учасникам експерименту, у кого після освіти і тренінгів залишилися невияснені питання, хто сумнівався в правильності зробленого ними вибору професії; надання додатковій інформації про освітні установи, навчання тієї або іншій професії. Зміст консультацій залежав від потреб кожного конкретного учня. В ході консультування дітям була надана допомога у виборі професії, освітньої установи, була надана інформація про свідчення і протипоказання до роботи по тій або іншій професії і способи і методи діагностики цих свідчень. Що крім того учням була надана інформація про способи розвитку умінь і навиків, необхідних для роботи по вибраній спеціальності. З декількома учнями були проведені бесіди з питання причини вибору професії. В ході консультації використовувалися наступні методики: карткова гра «Человек-судьба-черт»; методика «Профконсультаційні переліки».

Таким чином, була реалізована запропонована в 2 розділі модель роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників. Проведені заняття і консультації дали відповідь на безліч питань, що виникають у старшокласників при виборі професії, підготували їх до труднощів, які можуть виникнути на шляху до професійних досягнень, навчили відстоювати свій вибір, підготували їх до проходження співбесіди для надходження до освітньої установи і на роботу.

Необхідно відзначити, що деякі учасники спочатку не проявляли практично ніякої активності на тренінгах, диспутах і під час бесід. В основному це були ті учні, які ще не вибрали собі професію. Проте поступово вони стали активніші, почали брати участь в іграх, дискусіях і бесідах, ставили питання і виявляли бажання проконсультуватися індивідуально по питаннях професійного визначення. Все це вже свідчить про ефективність запропонованої моделі роботи соціального педагога по профорієнтації.

Контрольний етап

Метою даного етапу було визначення рівня ефективності проведеної роботи профорієнтації. Для цього було проведено повторне анкетування, в ході якого використовувалися ті ж анкети, що і на констатуючому етапі. На даному етапі в експерименті брали участь обидві групи респондентів. Отримані наступні результати.

У експериментальній групі:. Вибір професії:

.        45% школярів зробили вибір конкретної професії;

.        40% школярів вибирають між 2-3 професіями;

.        15% школярів ще не вибрали собі професію..          Рівень знань про професію (з дітей, що зробили вибір однієї або 2-3 професій):

.        високий рівень знань у 60% дітей;

.        середній рівень знань у 20% дітей;

.        низький рівень знань у 20% дітей..         Причина вибору професії (з дітей, що зробили вибір однієї або 2-3 професій):

.        для 40% дітей причина вибору професії, перш за все, інтерес до вибраної діяльності;

.        для 35% дітей головне у вибраній професії залишився престиж, висока заробітна плата, інтерес не обов'язковий;

.        25% дітей вибрали собі професію на прикладі або за порадою батьків.

Різниця в результатах анкетування старшокласників в експериментальній групі на констатуючому і контрольному етапах добре видно на графіках (Рис 2.3).

Рис. 2.4 Результати анкетування старшокласників на контрольному етапі. Експериментальна група.За додатковими кількісними показниками результати наступні:

.        Кількість старшокласників, що проконсультувалися, складає 90% від учнів, входять до експериментальної групи.

.        Кількість учнів, послідували рекомендаціям соціального педагога, складає 40%.

Ці дані свідчать про підвищення рівня професійної орієнтації старшокласників що входять до експериментальної групи.

Окрім кількісних показників нами були виділені також і якісні, тому доцільно зробити аналіз проведеної роботи і за цими показниками. Спостереження на організованих заняттях показали, що багато учнів спочатку не проявляли активності в процесі роботи. Проте через деякий час ці хлоп'ята почали активніше включаться в загальну діяльність, брали участь в іграх профорієнтацій, дискусіях, з цікавістю вислуховували запропоновану нами інформацію, ставили питання. В процесі бесід вони показали свій інтерес до свого професійного визначення. Багато учнів почали самостійно шукати інформацію про різні професії, про установи професійної освіти. Практично всі учні показали свою готовність працювати спільно з соціальним педагогом над професійним самовизначенням. І, нарешті, деякі старшокласники змінили свої уявлення про майбутню професію - вони стали прагнути не тільки і не стільки до престижної професії, але перш за все цікавої для них професії, до тієї професії, до якої у них є здібності. Інші ж учні зуміли довести своїм батькам свій власний вибір.

У контрольній групі результати анкетування зазнали незначні зміни. Це відбулося за рахунок самостійної діяльності респондентів по професійному самовизначенню і пошуку необхідної інформації. Отже, отримані наступні результати:

.        Вибір професії:

.        35% школярів вже зробили вибір конкретної професії;

.        25% школярів вибирають між 2-3 професіями;

.        40% школярів ще не вибрали собі професію.

.        Рівень знань про професію (з дітей, що зробили вибір одній або 2-3 професій):

.        високий рівень знань у 25% дітей;

.        середній рівень знань у 38% дітей;

.        низький рівень знань у 37% дітей.

.        Причина вибору професії (з дітей, що зробили вибір одній або 2-3 професій):

.        для 40% дітей причина вибору - інтерес до вибраної діяльності;

.        для 35% дітей головне у вибраній професії - престиж, висока заробітна плата, інтерес не обов'язковий;

.        25% дітей вибрали собі професію на прикладі або за порадою батьків.

Різниця в результатах анкетування старшокласників в контрольній групі на констатуючому і контрольному етапах добре видно на графіках (Рис.2.5).

Рис. 2.5 Результати анкетування старшокласників на контрольному етапі.

Контрольна група. Таким чином, аналіз даних дає підставу для оптимістичного висновку про те, що реалізація запропонованої програми професійної орієнтації старшокласників сприяє підвищенню рівня останньої.

Для ефективності визначення рівня ознайомлення зі світом професій ми провели дослідження у 9 і в 11 класах. Нашою метою було порівняння рівня обізнаності учнів і сформованість їх до даної професії.

Для визначення такого складного утворення як професійна спрямованість використався ряд методик, з яких ми дізнались, що за методиками: «Як обрати професію», «Методика дослідження особистісної здатності учнів до вибору професії», «Карта світу професій» за Є.Климовим. «Професійна спрямованість учня», і інші, ( у яких висвітлювались такі якості особистості, якими повинен володіти випускник до певної професії), у 9 класі було визначено, що більшість це 50 % від кількості всіх учнів у класі мають схильність до професії «Людина і людина» 8% «Людина і знакова система», 3% «Людина і природа», 32% «Людина і художній образ», 7% «Людина і техніка». (Рис. 2.6.)

Що у порівнянні з 11 класом, ми отримали такий результат 10% «Людина і знакова система», 15% «Людина і художній образ», 17% «Людина і техніка», 45% «Людина і природа», 13% «Людина і людина». Виходячи із даного порівняння можна зробити висновок, що у 9 класі (де бралась однакова кількість учнів з двох класів по 20 учнів), переважають ті професійні якості як: «Людина і людина» (50%), що порівняно з 11 класом найбільше це «Людина і природа» (45%).( Рис.2.7)

-        професії типу «людина-техніка», пов’язані з взаємодією людини з технічними об’єктами .

-        професії типу «людина-природа» , в яких об’єктом праці виступають природні системи - рослини, тварини, мікроорганізми та умови їх існування.

         професії типу «людина-людина», пов’язані з взаємодію людина з іншими людьми.

         професії типу «людина-художній образ», в яких об’єктом праці виступають художні образи або їх елементи .

         професії типу «людина-знакова система», де об’єктом праці є умовні знаки та їх ознаки-слова, цифри , формули, хімічні символи, ноти , схеми, графіки.

Отже у профорієнтаційній роботі з підлітками провідним завданням виступає актуалізація прагнень, схильностей особистості до вироблення рефлексивної самооцінки власного інтелектуального потенціалу, ще співвідноситься з реальними вимогами трудової діяльності.

Під час інтерпретації даних двох класів, ми можемо зробити висновок, що вибір майбутньої діяльності має усвідомлюваний характер, тобто особистість керується наявною ситуацією, а не емоціями, а також кожен з випусків продумав своє майбутню професію з батьками і вже точно відповідав на дані методики, тобто випускники робили позитивний (розумний, потрібний, правильний) вибір, а не негативний вибір (неправильний, безвідповідальний, не продуманий). Виходячи з цього можна сказати, що практичний психолог який працює у даній школі , щороку у лютому проводить профконсультаційні бесіди, діагностику і тому учні обізнані у даних професіях і поставили перед собою мету і намагаються досягти певних результатів. Профорієнтація досягає своїх цілей тоді, коли педагог глибоко вивчивши особистість та здібності кожного учня прогнозує сферу професійної діяльності, де учень може бути найбільш ефективним.

2.3 Соціально-педагогічні умови ефективності профорієнтації старшокласників

Проведене нами дослідження показало, що сучасні старшокласники стикаються з множиною проблем при професійному самовизначенні. Ці проблеми пов'язані з недостатніми знаннями учнів про світ професій, про свої особові особливості, з невмінням відстоювати свій вибір перед батьками або друзями і так далі. Саме тому соціальному педагогові необхідно здійснювати діяльність по профорієнтації старшокласників. Але для того, щоб діяльність була ефективною, для неї потрібно створити певні умови. Це стосується і діяльності соціального педагога по професійній орієнтації старшокласників. Для того, щоб вона була ефективна, необхідно створити відповідні соціально-педагогічні умови.

Для ефективності діяльності по професійному самовизначенню старшокласників доцільно орієнтуватися на формування особових якостей учнів: здібності до самопізнання і самозміненню, незалежності, довіри до себе, уміння робити вибір і нести за нього відповідальність, цілеспрямованості, самокритичності, компетентності, комунікабельності, самостійності, мобільності, вольових якостей.

Діяльність профорієнтації соціального педагога буде ефективна за умови її системності, комплексності і безперервності. Дана діяльність повинна включати наступні напрями:

         надання учням глибоких і усесторонніх знань з проблеми вибору професії: знань про світ професій, знань про саме собі, знань про шляхи здобування професійної освіти, знань про потребу в кадрах.

         надання старшокласникові можливостей для глибокого самопізнання: свого темпераменту, інтересів, здібностей, схильностей, типу мислення, потреб, ціннісних орієнтацій і так далі;

         формування потреби самовизначення з урахуванням, що вже виникли у підлітка, освітніх і професійних інтересів і схильностей, переконань і установок, ідеалів і уявлень про життєві цінності;

         сприяти активізації учнів в пошуку власного шляху освоєння професії;

         створення умов для моделювання свого майбутнього, для побудови еталонів у вигляді ідеального образу професіонала, для створення професійних інтересів і планів.

Необхідною умовою для ефективної роботи профорієнтації є також взаємодія соціального педагога, освітньої установи в цілому з установами професійної освіти. Також необхідна взаємодія соціального педагога і освітньої установи з фахівцями різних областей професійної діяльності, а також різними підприємствами і організаціями, в цілях навчання (екскурсії) і працевлаштування учнів. Це забезпечить учнів ширшою інформацією про світ професій, про те, як можна отримати ту або іншу професію. Екскурсії на підприємства і організації дозволить старшокласникам поглянути на ту або іншу спеціальність з практичного боку. Працевлаштування ж бажаючих учнів в яку-небудь з організацій є логічним завершенням всієї роботи профорієнтації.

Також важливою умовою ефективності роботи профорієнтації є спільна діяльність по професійному самовизначенню старшокласників соціального педагога, педагогів освітньої установи, а також батьків учнів. Це забезпечить цілісність і безперервність роботи і дозволить соціальному педагогові відстежувати результати своєї діяльності за рамками, що проведених ними заходів профорієнтації.

Професійне самовизначення є центральним механізмом становлення особи старших підлітків і результатом особового розвитку: тільки достатньо зріла особа може ухвалити самостійне рішення, зробити вибір, знайти своє місце в системі соціальних і професійних стосунків.

Щоб молода людина могла самовизначиться в професійному плані, він повинен володіти високим рівнем особового розвитку - комплексом особових якостей і певними ціннісними орієнтаціями, потребами і тому подібне

Соціально-педагогічна робота із старшокласниками по професійній орієнтації повинна повною мірою враховувати актуальні вікові потреби учнів і суперечності, що виникають при їх реалізації. Необхідне включення старшокласників в діяльність по професійному самовизначенню на добровільній основі. Завдання соціальних педагогів - допомогти підліткам знайти сенс в житті сьогоднішньому і майбутньому.

Робота соціального педагога по професійному самовизначенню старшокласників повинна будуватися на основі особистого підходу. Це припускає послідовне відношення соціального педагога до вихованця як до особи. Необхідно розвивати наступні особові якості учнів: здібність до пізнання себе і навколишнього світу, до усвідомлення і зміни у тій або іншій ситуації, незалежність, уміння робити вибір, нести за нього відповідальність і ін. Необхідно створювати умови для прояву активності учнів, для усвідомленого, самостійного вибору виду освіти відповідно до своїх ціннісних орієнтацій, особових можливостей і здібностей. При цьому у старшокласника повинні формуватися відчуття відповідальності за цей вибір і психологічна гнучкість. Соціальному педагогові потрібно уміти бачити у вихованцеві особу, розуміти, що підліток цілком може стати свідомим, відповідальним суб'єктом власного розвитку.

Таким чином, для ефективності роботи соціального педагога по професійній орієнтації старшокласників необхідні певні соціально-педагогічні умови. Проведене нами дослідження показало, що це наступні умови:

.        Орієнтація на формування особових якостей учнів (здібності до самопізнання і самозміненню, незалежності, довіри до себе, уміння робити вибір і нести за нього відповідальність, цілеспрямованості, комунікабельності і так далі).

.        Системність, комплексність, цілісність і безперервність діяльності профорієнтації соціального педагога.

.        Взаємодія соціального педагога, освітньої установи в цілому з установами професійної освіти.

.        Взаємодія соціального педагога і освітньої установи з фахівцями різних областей професійної діяльності, а також різними підприємствами і організаціями, в цілях навчання (екскурсії) і працевлаштування учнів.

.        Спільна діяльність по професійному самовизначенню старшокласників соціального педагога, педагогів освітньої установи, а також батьків учнів.

.        Включення старшокласників в діяльність по професійному самовизначенню на добровільній основі.

.        Соціально-педагогічна робота із старшокласниками по професійній орієнтації повинна повною мірою враховувати актуальні вікові потреби учнів і суперечності, що виникають при їх реалізації.

.        Робота соціального педагога по професійному самовизначенню старшокласників повинна будуватися на основі особового підходу.

2.4 Методичні рекомендації по вдосконаленню роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників

Система професійної орієнтації, що діє в даний час, погано пристосована до функціонування в сучасних умовах. Для вирішення цієї проблеми виключно важливо на основі наукових досліджень розробити ряд прийнятних науково-практичних рекомендацій по її вдосконаленню.

Як показало проведене дослідження, багато випускників стикаються з труднощами професійного самовизначення у зв'язку з відсутністю в освітній установі професійної інформаційної бази. Соціальному педагогові доцільно створити і постійно оновлювати професійну інформаційну базу і забезпечити до неї вільний доступ для учнів. Така база повинна включати:

         перелік установ професійної освіти з координатами зв'язку, а також з вимогами для надходження для кожної установи;

         перелік можливих організацій і підприємств з координатами для зв'язку, куди могли б влаштується випускники, що не поступили до установ професійної освіти;

         стан ринку праці (наявність посад, потреба в кадрах);

         базу професіограм (коротких описів професій).

Іншим напрямом вдосконалення роботи профорієнтації соціального педагога може бути взаємодія соціального педагога з представниками різних професій, а також з представниками установ середньої і вищої професійної освіти.

         шефство викладачів професійних закладів, фахівців підприємств і організацій над освітніми установами;

         організація екскурсій учнів в професійні учбові заклади і на підприємства;

         допомога професійних установ і підприємств освітнім установам в організації навчально-методичних кабінетів, в поповненні матеріальної бази профорієнтації в школах;

         проведення днів відкритих дверей на підприємствах і в учбових закладах.

Спільна діяльність школи, професійних закладів і підприємств має ряд позитивних наслідків: значно розширюється професійний кругозір учнів, заглиблюються уявлення про професії; змінюється відношення учнів до професійних учбових закладів; відбувається підготовка до комплектування професійних закладів; сприяє організації виробничої практики і забезпечує працевлаштування на канікулах.

Для ефективності будь-якої взаємодії необхідні активні дії не тільки організуючого цю взаємодію, але тих, на яких ця взаємодія направлена. Тобто, якщо розглядати це питання стосовно профорієнтації старшокласників, а профорієнтація, безумовно, є взаємодією, для ефективності останньою необхідна активна діяльність не тільки соціального педагога, але і старшокласників. При цьому це активність не повинна обмежуватися участю старшокласників в заходах, організовуваних соціальним педагогом. Необхідно стимулювати самостійну діяльність учнів. Наприклад, це може бути самостійний пошук необхідної ним інформації, підготовка різних професіограм, вибір установи професійної освіти або професії, з представниками яких вони бажали б зустрітися, вибір підприємства, де вони хотіли б побувати на екскурсії.

Для того, щоб яка-небудь діяльність мала добрі результати, необхідно перш за все донести об'єктам цієї діяльності про те, що вона проводиться. Це застосовно і для професійної орієнтації. Для того, щоб така робота дійсно мала сенс, необхідно щоб учні знали, що така робота проводиться в їх освітній установі. Для цього розумно буде оформлення соціальним педагогом «Стенду профорієнтації». Стенд має бути яскравим, помітним, привертаючим увагу. На стенді може міститися наступна інформація:

         розклад консультацій профорієнтацій і тренінгів;

         оголошення про зустрічі з фахівцями різних сфер професійної діяльності, представниками установ професійної освіти;

         оголошення про екскурсії на підприємства і до установ професійної освіти;

         інформація про наявність вакантних місць на різних підприємствах, у фірмах і установах;

         перелік середньо-спеціальних і вищих учбових закладів з координатами для зв'язку.

Таким чином, для вдосконалення роботи по профорієнтації старшокласників соціальному педагогові необхідно:

.        Створити і постійно оновлювати професійну інформаційну базу.

.        Організовувати екскурсії на підприємства, установи професійної освіти, а так само зустрічі з фахівцями різних сфер професійної діяльності.

.        Стимулювати самостійну діяльність старшокласників по професійному самовизначенню.

.        Оформити «стенд Профорієнтації», на якому вивішуватимуться розклади консультацій профорієнтацій і занять, оголошення про зустрічі з фахівцями різних сфер професійної діяльності, представниками установ професійної освіти і тому подібне.

Таким чином, проведений експеримент по реалізації моделі роботи соціального педагога по професійній орієнтації старшокласників, дані показали, що багато старшокласників ще не вибрали собі професію, а з тих, хто вибрав, багато хто мало знає про неї, про те, де і як її можна отримати. Необхідно також відзначити, що багато вибрали професію, виходячи не з інтересу до тієї або іншої діяльності, а з причини тільки престижності професії або бажання батьків продовжувати сімейну традицію. Все це підтвердило необхідність проведення робіт профорієнтацій серед старшокласників.

На формуючому етапі була реалізована програма, запропонована автором в другому розділі. Вона включала наступні частини: професійна діагностика, професійна освіта, тренінгове заняття і професійна консультація.

Контрольний етап експерименту показав, що рівень професійної орієнтації старшокласників, що входили до експериментальної групи, підвищився. Таким чином, можна зробити висновок, що запропонована програма ефективна і повинна реалізовуватися в освітніх установах.

У результаті, дослідження дозволило виділити соціально-педагогічні умови ефективності профорієнтації старшокласників: орієнтація на формування особових якостей учнів; системність, комплексність, цілісність і безперервність роботи профорієнтації соціального педагога; взаємодія соціального педагога, освітньої установи в цілому з установами професійної освіти, з фахівцями різних областей професійної діяльності, а також з різними підприємствами і організаціями; спільна діяльність по профорієнтації старшокласників соціального педагога, педагогів освітньої установи, а також батьків учнів; включення старшокласників в діяльність по професійному самовизначенню на добровільній основі; облік актуальних вікових потреб учнів і суперечностей, що виникають при їх реалізації; особовий підхід в роботі.

Також були сформульовані декілька методичних рекомендації по соціальному забезпеченню профорієнтації: створити і постійно оновлювати професійну інформаційну базу; організовувати екскурсії на підприємства, установи професійної освіти, а так само зустрічі з фахівцями різних сфер професійної діяльності; стимулювати самостійну діяльність старшокласників по професійному самовизначенню; оформити «стенд Профорієнтації», на якому вивішуватимуться розклади консультацій профорієнтацій і занять, оголошення про зустрічі з фахівцями різних сфер професійної діяльності, представниками установ професійної освіти і тому подібне.

Висновок

В даний час існують певні теоретичні і нормативно-правові основи профорієнтації, робляться практичні кроки. Проте сьогодні питання профорієнтації розглядаються переважно з боку психологічної науки. Для роботи соціального педагога по профорієнтації старшокласників поки немає міцної методичної і нормативно-правової основи.

У зв'язку з таким станом речей, нами була розроблена модель роботи соціального педагога по професійній орієнтації старшокласників. Модель включає чотири складових: професійну діагностику, професійну освіту (професійна інформація і професійна агітація), що коректувальний-розвивають заняття і професійну консультацію. Перші три частини проводяться в групі, консультація проводиться індивідуально. Програма реалізується через наступні методи: тестування, лекція, групова і індивідуальна бесіда, диспут, гра. Таким чином, функції соціального педагога як профорієнтатора: діагностична, просвітницька, коректувально-розвиваюча і консультативна.

Для оцінки ефективності моделі були виділені такі групи критеріїв як: вибір професії, рівень знань про професію, причина вибору професії. Визначені також кількісні (співвідношення кількості учнів по кожному з критеріїв; кількість старшокласників, що проконсультувалися, за рік; питома вага тих або інших форм роботи кількість клієнтів, що послідували рекомендаціям соціального педагога) і якісні (поява нових ціннісних орієнтацій і сенсів у виборі професії формування внутрішньої готовності самостійне здійснювати вибори; готовність працювати спільно з соціальним педагогом в процесі професійного) показники оцінки.

Для підтвердження ефективності моделі на ЗОШ був проведений експеримент по реалізації моделі професійної орієнтації. Експеримент включав три етапи: констатуючий, формуючий і контрольний.

На констатуючому етапі за допомогою анкетування були отримані дані, які свідчать про низький рівень професійної орієнтації старшокласників: багато хто ще не вибрав собі професію, а з тих, хто вибрав, більшість або зовсім не знають про неї і про те, де і як її можна отримати. Необхідно також відзначити, що багато хто вибрали професію, виходячи не з інтересу до тієї або іншої діяльності, а з причини тільки престижності професії або бажання батьків продовжувати сімейну традицію. Все це підтвердило необхідність проведення робіт профорієнтацій серед старшокласників. Для наступних етапів експерименту були сформовані дві групи старшокласників: експериментальна і контрольна. Групи були організовані так, щоб результати анкетування були приблизно однакові.

На формуючому етапі була реалізована модель, описана в другому розділі. Робота проводилася тільки з експериментальною групою. Згідно запропонованої моделі робота проводилася в напрямах: професійна діагностика, професійна освіта, коректувально-розвиваючі заняття і професійна консультація. Професійної діагностика, освіта і коректувально-розвиваючі заняття мали груповий характер. Перша включала проведення ряду тестів і діагностичних методик на визначення професійного типу особи, схильностей, інтересів і переваг старшокласників. В ході освіти учням була надана інформація про професії, освітні установи міста і країни, перебування на ринку праці і потреби суспільства в кадрах, були організовані зустрічі з фахівцями різних областей професійної діяльності. В процесі коректувально-розвиваючих занять були проведені групові бесіди, диспути і тренінги, направлені на підвищення рівня професійної орієнтації учнів. Консультування проводилося індивідуально. Учням була надана допомога у виборі професії, освітньої установи, надана вся необхідна інформація.

В результаті, як показав контрольний етап експерименту, рівень професійної орієнтації старшокласників, що входили до експериментальної групи, підвищився, при тому, що в контрольній групі кількісні показники практично не змінилися.

Таким чином, гіпотеза про те, що рівень професійної орієнтації старшокласників підвищиться за умови організації в освітніх установах цілеспрямованої соціально-педагогічної діяльності по даному напряму, підтвердилася.

На підставі отриманих даних були виділені соціально-педагогічні умови ефективності профорієнтації старшокласників:

.        Орієнтація на формування особових якостей (здібності до самопізнання, незалежності, довіри до себе, уміння робити вибір і нести за нього відповідальність, цілеспрямованості, комунікабельності і так далі).

.        Діяльність профорієнтації соціального педагога має бути системною, комплексною, цілісною і безперервною.

.        Взаємодія соціального педагога, освітньої установи в цілому з установами професійної освіти.

.        Взаємодія соціального педагога і освітньої установи з фахівцями різних областей професійної діяльності, а також різними підприємствами і організаціями, в цілях навчання (екскурсії) і працевлаштування учнів.

.        Спільна діяльність по професійному самовизначенню старшокласників соціального педагога, педагогів освітньої установи, а також батьків учнів.

.        Включення старшокласників в діяльність по професійному самовизначенню на добровільній основі.

.        Соціально-педагогічна робота із старшокласниками по професійній орієнтації повинна повною мірою враховувати актуальні вікові потреби учнів і суперечності, що виникають при їх реалізації.

.        Робота соціального педагога по професійному самовизначенню старшокласників повинна будуватися на основі особового підходу.

Також були сформульовані наступні методичні рекомендації по соціально-педагогічному забезпеченню професійної орієнтації старшокласників:

.        Соціальному педагогові доцільно створити і постійно оновлювати професійну інформаційну базу.

.        Організовувати екскурсії на підприємства, установи професійної освіти, а так само зустрічі з фахівцями різних сфер професійної діяльності.

.        Стимулювати самостійну діяльність старшокласників по професійному самовизначенню.

ЛІТЕРАТУРА

1. Александрова М. Д. Проблеми соціальної і психологічної геронтології.- Л., 1974. - 243 с.

. Алішев Н.В., Широков В. Д. Загальні основи побудови дослідження // Профорієнтація і профвідбір молоді на робочі професії/ Під ред. Н. С. Алішева. -М., 1987. - 167 с.

. Ананьев Б.Р. Про проблемы современого человекознания. - М., 1977. - 380с.

. Андрєєв В. І. Діалектика виховання і самовиховання творчої особи: Основи педагогіки творчості. - Казань, 1988. - 236 с.

. Алексєєва В. І. Місія соціального педагога //Соціальна робота. - 2005. - №12 - С.16-20.

. Божевіч Л. І. Особистість і її формування в дитячому віці: Психолог. дослідження. - М., 1968. - 464 с.

. Божевіч Л. І., Морозова Н. Р., Славіна Л. С. Розвиток мотивів учення у радянських школярів. - Вісті А.П.Н. РРФСР, 1957, вип. 36. - с. 45 - 53.

. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2003.

. Вілюнас В. К. Психологічні механізми мотивації людини. - М., 1986. - 206 с.

. Взаимодействие общеобразовательной школы и специальных учебных заведений в профессиональной ориентации молодежи: Межвузовский сборник научных трудов. - Ярославль: ЯГПИ им. К. Д. Ушинского, 1984.

. Геллерштейн С. Р. До питання про професійну психологію // Історія радянської психології праці: Тексти (20-30е роки ХХ століття)./ Під ред. Зінченко С. П. і ін. - М., 1983. - 358 с.

. Головаха Е. І. Життєва перспектива і професійне самовизначення молоді./ АН УССР/, ін-т філософії. - Київ, 1986. - 142 с.

. Гуревіч К. М. Професійна придатність і основні властивості нервової системи.- М., 1970. - 272 с.

. Горлача М.І. Економічна освіта і виховання учнів. - К.: Радянська школа, 1989.

. Гончаренко Т. Профорієнтаційна робота психолога : Метод.,посібник /Упоряд., Л. Царенко.- К.: Шкільний світ, 2000.

. Джура О. Д. Освіта в системі факторів професійного самовизначення особистості: Автореф. дис.... канд. філос. наук. 09.00.03. -Київ, 2004. - 19 с.

. Ельконін Д.Б. До проблеми періодизації психічного розвитку в дитячому віці.// Хрестоматія по віковій психології. Навчальний посібник для студентів: Сост. Л.М. Семенюк, / Под ред. Д.І. Фельдштейна. - М., 1994. - С. 169-175.

. Закон України “Про загальну середню освіту” .

. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников: учебное пособие для студентов. - М.: Просвещение, 1988 - 272 с.

. Захаров Н.Н., Симоненко В.Ю. Профессиональная ориентация школьников. - М.: Просвещение, 1989.

. Кан-Калік С. А. До розробки теорії загального і професійного розвитку особи фахівця у Вузі.// Формування особи фахівця у Вузі. Сб. науч. тр. - Грозний, 1980.

. Клімов Е. А. Психологія професіонала. - М., 1996. - 400 с.

. Ковальов А. Г. Психологія особи.// 3-е видавництво, перероблено і доп. -М., 1970. - 391 с.

. Ковальов А. Р., Мясищев В. Н. Психологічні особливості людини. Т. Л., 1957-1960. - 264 с

. Кон І. С. Психологія юнацького віку: Проблеми. Формування особи. //Навчань. Допомога для пед. ін-тов. - М., 1976. - 175 с.

. Кузнецова І. В. Психологічний аналіз ухвалення рішень про вибір професії // Професійна орієнтація школярів: Збірка статей/ Ред. колегія: В. Б. Успенський (отв. ред.) і ін., - Ярославль, 1976. - 84 с.

. Кузьміна Н. В. Педагогічна майстерність вчителя як чинник розвитку здібностей вихованців // Питання психології. - 1984. - №1. - С. 20 - 27.

. Кулагин С.В. Основи професійної психодіагностики. - М., 1984. - 215 с.

. Кузьмінський А. І. Педагогіка : Підруч.- К., 2007. 447 с.

. Карпіловська С. Я., Мітельман Р.Й., Синявський В.В. Основи професіографії: Навч. посібник.-К.: МАУП, 1997. -148 с.

. Кремінь В. Про функції сучасної освіти в контексті цивілізаційних змін //Директор школи, ліцею, гімназії. - 2007. - №3 - С.34-41.

. Леонтьев А.Н. Діяльність. Свідомість. Особа. - М., 1977. - 304 с.

. Леонтьев Д. А. Тест Життєві цінності (СЖО). -М., 1992. - 173 с.

. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1975. - 278 с.

. Маркова А.К. Формирование мотивации учення в школьном возрасте. - К.: Радянська школа, 1994. -№ І - С. 20.

. Морозова Н.Г. Учителю о познательном интересе. - М.: Знание, 1990.

. Маркова А.К. Психологія праці вчителя. - М., 1993. - 190 с.

. Мірошників С. М., Ямпольський Л. Т. Введення в експериментальну психологію особи: Навчальний. посіб. для пед. ін-тов. - М., 1985. - 319 с.

. Мітіна Л.М. Вчитель як особа і професіонал. - М., 1994. - 215 с.

. Массанов А. В, Психологическая готовность школьников к профессиональному самоопределению. - Одесса: ПНЦ АПН Украини, 2004. - 99с.

. Матвиевский В.Я. Востребованность школьника или как стать ресурсним. - М.: БИФ Инновац. образ, центр, 2001. - 128 с.

. Митина Л. М. Психология развития конкурентноспособной личности. //- 2-е изд., стер. - М.: Изд.-во Моск. психолого-соц. ин-та; 2003. - 408с.

. Макаренко А. С. Лекції про виховання дітей// Вибрані педагогічні твори - М. 1977, - Т.2, - С. 54

. Мартынова С.С. Профессиональная ориентация школьников (методические рекомендации)- Омск: Омский пед. ин-т, 1976 -196 с.

. Новак О.І., Вачевський М.В., Тименко М.П. Економічне виховання як основа формування готовості учнівської молоді до самостійної трудової діяльності. - К.: Інститут педагогіки АПН України, 1997.

. Піаже Ж. Вибранні психологічні праці. Психологія інтелекту. Генезис числа у дитини. Логіка і психологія. -М., 1969. - 659 с.

. Психологічне забезпечення професійної діяльності // під ред. Г.С. Никіфорова. - С.-Петербург, 1991. - 152 с.

. Профорієнтаційна робота психолога // під. ред. Т. Шаповал, М. Мосієнко, Г. Кузьменко- К.: Шк.. світ, 2007.-128 с.

. Професійне самовизначення старшокласників: Метод., посібник / Упоряд. Л. Шелестова. -К.: Шкільн. Світ, 2006.

. Побірченко Н. Профорієнтація в школі: нові освітні позиції і програми // Директор школи, ліцею, гімназії.- 2007.- №38- С. 3-31.

. Профессиональная адаптация молодежи - М.: Издательство Моск. ун-та, 1969 - 128 с.

. Профессиональная ориентация старших школьников в процессе трудового обучения/ Под ред. В.А. Полякова - М.: Просвещение, 1972. - 160 с.

. Профессиональная ориентация молодежи/ А. Д. Сазонов, и др. - М.: Высшая школа, 1989 .- 272 с.

. Профессиональная ориентация и обучение труду в сфере обслуживания/ Под ред. Б. Н. Ройзмана М.: - Высшая школа, 1979. - 128 с.

. Профессиональная ориентация молодежи и организация приема в высшие учебные заведения/ Гусев Н. Г. и др. - М.: Высшая школа, 1982 .- 128 с.

. Профессиональная ориентация учащейся молодежи: Межвузовский сборник научных трудов”;- Новосибирск, 1980.-87 с.

. Профессиональная ориентация учащихся: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов., Под ред. А.Д. Сазонова.- М.: Просвещение, 1988.-223 с.

. Профессиональная ориентация школьников: Межвузовский сборник научных трудов. - Ярославль: ЯГПИ им. К.Д. Ушинского, 1987. -156 с.

. Реськина С. Е. Роль самооцінки школярів в процесі професійного самовизначення: Автореферат канд. дис.- Л., 1986. - 36 с.

. Ростунов А. Т. Формування професійної придатності. - М., 1984. - 176 с.

. Сірий А. В. Життєві цінності особи в структурі професійно значущих якостей практичних психологів: Автореф. дис. канд. псих. наук. - Іркутськ, 1996. - 25 с.

. Тименко М.П., Вачевський М.В., Мадзігон В.М. Формування готовності учнівської молоді до самостійної трудової діяльності. - К.: НД1 педагогіки АПН, 1982.

. Учебно-методический кабинет профессиональной ориентации: Книга для учителя/ Л.В. Ботякова, и др.- М.: Просвещение, 1986.-112 с.

. Фіцула М. М. Педагогіка.-К.: Академія, 2000.

. Чистяков Н.Н., Профессиональная ориентация в УПК: Педагогический поиск: Опыт, проблемы, находки - М.: Педагогика, 1985-112 с.

. Шавір П. А. Психологія професійного самовизначення в ранній юності. - М., 1981. - 95 с.

. Шадріков В. Д. Діяльність і здібності. - М., 1994. - 320 с.

. Шадріков В. Д. Проблеми системогенеза професійної діяльності. - М., 1982. - 185 с.

. Шишкина Л. І. Соціально - правові питання профорієнтації молоді / Л. І. Шишкина; Ленінгр. держ. ун-т ім. А. А. Жданова. - Л., 1976.- 62 с.

. Школа и выбор профессии/ под ред. В.А. Полякова, С.Н. Чистяковой, Г.Г. Агановой.-М.: Педагогика, 1987-176 с. (Библиотека учителя и воспитателя);

. Школа и труд / Под ред. П.Г. Атутова, В.А. Кальнес.- М.: Педагогика, 1987-216 с.

. Школа социального успеха : Прогнози. Ожидания. Действительность / Под общ. ред. Н. А. Реуцкой, Н. А. Рототаевой. - 4-е изд. - М.: Ізд-во. МГУП, 2000. - 65 с.

. Юпітов А.В. Проблематика і особливості психологічного консультування у ВНЗ.// Запит. психол. - 1995. - № 4. - С. 50-56.

. www.redline.ru/education.old/rubricator.

. www.infomost.ru/pmuz/number

Додаток А

Бесіда на тему: «Люди різних професій»

Мета: Навчити учнів правильно орієнтуватися у «світі професій».Сформувати теоретичні уявлення про професії і навчити вивчати власні здібності до певної професії.

Обладнання: Бланки методик, аркуші паперу, відеопроектор, презентація.

Бесіда розрахована на 2 години.

Хід роботи:

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПУ ПРОФЕСІЙ "ЛЮДИНА - ЛЮДИНА"

Найважливішою умовою високої ефективності діяльності працівників типу "людина - людина". Вміння спілкуватися, контактувати з оточуючими, добиватися взаєморозуміння у процесі виконання професійних функцій. У роботі даних спеціалістів паралельно постають два завдання: а) дослідження, вивчення умов, обставин; б) організація праці людей, вжиття заходів, спрямованих на виправлення недоліків (керівник підрозділу, майстер цеху, вчитель, лікар тощо). В управлінській діяльності головне завдання - "зрозуміти громадські цілі і спрямувати зусилля на їх досягнення". В обслуговуючій - "зрозуміти і задовольнити потреби людини". Управління людьми, у свою чергу, поділяється на дві підгрупи. В одній домінують завдання керівництва, організації дій колективу (керівник установи, закладу, майстер цеху, бригадир у колгоспі), в другій- головну роль відіграють навчання, виховання (вчитель, вихователь дитячого садка, спортивний тренер, майстер профтехучилища).

Обслуговування, у свою чергу, поділяється на: а) професії інформаційного обслуговування, в завдання яких входить повідомлення довідкової, наукової, політичної, консультаційно юридичної інформації (лектор, адвокат консультант, працівник довідкового бюро), задоволення естетичних потреб людей засобами мистецтва (працівник клубу, дискжокей, масовик організатор); професії матеріального обслуговування, до яких відносяться, крім торговельного обслуговування (продавець, офіціант, касир) і соціальнопобутового обслуговування (страховий агент, приймальник ремонтної майстерні, ательє, пральні, працівник готелю), також медичне обслуговування (лікар, медсестра, санітарка). Спеціалісти професій типу "людина - людина", з одного боку, користуються різними приладами, інструментами (апарати у контролера касира, ваги у продавця продовольчих товарів, медична апаратура й інструментарій у лікаря, медсестри). Характеризуючи умови праці працівників групи професій "людина - людина", слід виділити: а) мікрокліматичні, гігієнічні умови; б) соціальні умови. Коли йдеться про соціальні умови працівників групи професій "людина -людина", варто підкреслити, що вони висувають підвищені вимоги до морального образу людини,її дисциплінованості, принциповості,відповідальності.

Мозковий штурм: Чи бачили ви,як працюють люди професії «людина-людина» ? Чи могли б ви працювати в даній сфері діяльності?Серед присутніх існують ті, які бажають пов’язати своє майбутнє з даною спеціальністю? Що ви робите для досягнення своєї цілі? Що приваблює вас в даній професії?

Гра «Вакансія» Мета гри: випробування своїх сил у різних виробничих ситуаціях учнів 7-9 класів і ознайомлення з особливостями професій. Час гри: 45 хвилин.

Хід гри

Керівником гри обираються п'ять «роботодавців» (одного для кожної сфери діяльності: «людина-природа», «людина-техніка», «людина-людина», «людина-знакова система», «людина-художній образ»). Кожен «роботодавець» пропонує іншим учасникам гри заміщення вакансії за однією обраною із своєї сфери професією. Наприклад, «людина-природа»

овочівник, «людина-техніка» - автослюсар, «людина-людина» - продавець, «людина-художній образ» - маляр. При цьому він повинен продумати ряд основних вимог професії до «претендента». Інші учасники гри «претенденти» самостійно обирають одну із запропонованих вакансій. Перед тим, як йти на співбесіду до «роботодавця», «претендент» протягом 5-ти хвилин продумує 5 основних професійно значущих якостей, якими повинен володіти представник даної професії, щоб отримати роботу. На одну вакансію «роботодавця» можуть відгукнутися кілька «претендентів». Пара виграє при максимальному співпаданні вимог «роботодавця» та якостей, запропонованих «претендентом».Керівник гри оголошує скільки «роботодавців» знайшли собі «працівників» та скільки залишились із вільними вакансіями.

ПРОФЕСІОГРАМА ВИХОВАТЕЛЯ ДИТЯЧОГО САДКА

Вихователі вчать дітей розбиратися в кількісних співвідношеннях речей, ознайомлюють їх з ознаками речей, звуковими особливостями мови, прийомами розв'язання арифметичних задач тощо. Як вихователь навчить дітей логічно мислити, чітко і ясно висловлювати думки, розчленяти слова на склади і виділяти в них звуки, рахувати, розрізняти величину і форму предметів тощо, від цього залежить ступінь їх готовності до навчання у школі, успішність включення у навчальний процес.

Вихователь повинен вміти малювати, майструвати, робити прості іграшки з паперу, картону, пластиліну, виготовляти нескладні посібники для занять. Вихователю потрібно знати багато віршів, казок, бути достатньо ерудованим, щоб відповідати на невичерпні запитання своїх вихованців. Щоб успішно працювати з дітьми, він мусить володіти музичною грамотою, вивчити сольфеджіо, ритміку, вміти співати, танцювати. Специфічною і важливою функцією вихователя дошкільного закладу є охорона і зміцнення здоров'я дітей. Враховуючи слабку опірність організму дитини до хвороб, вихователь повинен створити умови для фізичного розвитку дітей, вживати заходів щодо їх загартовування, зміцнення здоров'я. У завдання вихователя входить також формування в дітей культурногігієнічних навичок, зокрема, звички вмиватися і мити руки перед їжею, охайно одягатися, акуратно їсти, прибирати постіль. В разі виникнення конфлікту між дітьми вихователю необхідно швидко зорієнтуватися в обставинах, чітко їх проаналізувати та швидко прийняти рішення. Авторитет вихователя великою мірою залежить від його вміння дати справедливу оцінку кожному вчинку дитини. Більшість з названих вище професійно важливих для вихователя якостей - справедливість, принциповість, доброзичливість, чуйність, терплячість, уміння розуміти вчинки дітей та передбачати їх поведінку, здатність стримувати роздратування та ін. - фундамент для вельми складного психологічного утворення, необхідного кожному педагогу, зокрема вихователю дошкільного закладу. Високі вимоги ставить педагогічна діяльність і до мови вихователя. Особливе значення має емоційне забарвлення мови вихователя, її виразність. Стійка і глибока концентрація уваги допомагає вихователю виконувати ту чи іншу роботу якісно і в коротші строки. Під час проведення навчальних занять, рухливих ігор, інших заходів навчального та виховного характеру вихователь мусить швидко і легко переключати свою увагу з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший, з однієї форми роботи на іншу. На успішність роботи вихователя дитячого садка впливають і особливості його пам'яті. Пам'ять вихователя має бути оперативною, щоб швидко і своєчасно актуалізовувати потрібні знання. Динамічний характер занять, ігор з вихованцями часто ставить його перед необхідністю швидко запам'ятати будь-яку наочнообразну інформацію при короткочасному її сприйманні і тут же відтворити її, продемонструвавши дітям.

Як ви працюєте над вдосконаленням своїх професійних якостей? Що ви зробили , чим би могли пишатися вподальшому житті?Що ви знаєте про тип професії “Людина-техніка”?

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПУ ПРОФЕСІЙ "ЛЮДИНА - ТЕХНІКА"

До даної групи відносяться професії, пов'язані зі створенням, використанням, обслуговуванням різноманітних технічних устаткувань(машини, механізми, агрегати, технічні системи, транспортні засоби), які є основним предметом праці фахівця. Слово "техне" (techne) у перекладі з грецької означає вміння, майстерність.

Прийнято розрізняти техніку промисловості, будівельну, авіації і космонавтики, транспорту, зв'язку, сільськогосподарську. Виділяють також галузеву техніку автоматизації, кібернетики, електронну,вимірювальну, ядерну, пожежну, автотехніку, оргтехніку. Сучасний робітник повинен добре знати виробництво, вміти обслуговувати складну техніку, контролювати технологічні процеси, роботу обладнання. Основні характеристики технічного мислення - чіткість і точність розумових операцій, спрямованість на точні розрахунки, практичність, гнучкість і нешаблонність. Поряд з цим професії типу "людина - техніка" ставлять високі вимоги до зорового, слухового, вібраційного сприймання спеціаліста. Кваліфікованих фахівців групи "людина - техніка" відрізняє постійна технічна спостережливість, підвищений інтерес до техніки, творче мислення. Таким чином, залежно від конкретних цілей праці пропонує виділити у даній групі такі підгрупи: 1) спеціальності, пов'язані з обробкою, впорядкуванням матеріалів; 2) спеціальності, пов'язані з ремонтом, збором, регулюванням техніки; 3) спеціальності, пов'язані з підйомнотранспортними операціями.

ПРОФЕСІОГРАМА ВОДІЯ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПУ ПРОФЕСІЙ

Водій транспортного засобу - одна з численних професій, попит на яку постійно зростає. При керуванні пасажирським транспортом водій повинен додержуватися розкладу, спостерігати за посадкою і висадкою пасажирів, об'являти зупинки, усувати прості неполадки і в разі необхідності вміти подати першу допомогу пасажирові. Водій повинен правильно розрізняти кольорові сигнали, швидко відновлювати зорову здатність після темряви і різкого освітлення. Медичними протипоказаннями є також захворювання, які супроводжуються непритомністю (епілепсія) і серцевосудинні захворювання. В роботі водія міського транспорту переважає змінний графік, що ставить серйозні вимоги до адаптаційних властивостей організму: однаково добре працювати у будь-який час доби (незалежно від зміни) і вміти пристосовуватися до порушень ритму сну і неспання. Але не тільки здоров'я визначає якість водіння. Процес управління транспортним засобом пов'язаний з вирішенням складних завдань, побудованих на інформаційному моделюванні. Отримуючи необхідну інформацію про дорожну обстановку водій оцінює її, аналізує, моделює різні варіанти, приймає рішення, спираючись на які, діє. Від здатності водія швидко і точно сприймати та переробляти всю інформацію, своєчасно виконувати відповідні дії залежить забезпечення безпеки руху. Добре розвинений динамічний окомір допомагає водію вибрати правильну дистанцію й інтервал між машинами, відчувати габарити своєї машини у загальному потоці транспорту і при русі в обмеженому просторі (в'їзд у ворота, під'їзд до об'єкта та ін.). Увага забезпечує прийом і переробку інформації, допомагає правильно сприймати дорожнотранспортну обстановку і адекватно діяти. Такі характеристики уваги, як розподіл, переключення, об'єм відіграють провідну роль при керуванні транспортним засобом. Розподіл і переключення уваги поряд із зоровими, слуховими і руховими компонентами діяльності водія формують його професійну уважність. Важливе значення у діяльності водія має час його сенсомоторної реакції, тобто часовий інтервал між моментом появи сигналу і початком реалізації відповідних дій. Чим менший час, який витрачається на відповідні дії подразника, тим більша швидкість реакції водія. Час реакції навіть в одного й того ж водія не залишається постійним, оскільки залежить від умов руху, суб'єктивного стану самого водія, багатьох інших факторів. До комплексу здібностей водія можна віднести здатність до запам'ятовування, збереження і відтворення різноманітної інформації.Прогнозування дорожнотранспортної обстановки - складний процес, який продовжує формуватися у процесі діяльності. Серед них такі особистісні характеристики: 1) спостережливість, рішучість, спритність; 2) врівноваженість, розсудливість; 3) емоційна зрілість, соціальна пристосованість; 4) сумлінне ставлення до роботи; 5) ініціативність, активність, енергійність; 6) відповідальність, господарність, охайність; 7) обережність, обачливість; 8) витривалість, дисциплінованість.

Хто із присутніх відвідує курси водіїв? Що ви взяли для себе із поданого матеріалу? Хто може щось доповнити?

Хід гри

Керівником гри обираються п'ять «роботодавців» (одного для кожної сфери діяльності: «людина-природа», «людина-техніка», «людина-людина», «людина-знакова система», «людина-художній образ»). Кожен «роботодавець» пропонує іншим учасникам гри заміщення вакансії за однією обраною із своєї сфери професією. Наприклад, «людина-природа»

овочівник, «людина-техніка» - автослюсар, «людина-людина» - продавець, «людина-художній образ» - маляр. При цьому він повинен продумати ряд основних вимог професії до «претендента». Інші учасники гри «претенденти» з самостійно обирають одну із запропонованих вакансій. Перед тим, як йти на співбесіду до «роботодавця», «претендент» протягом 5-ти хвилин продумує 5 основних професійно значущих якостей, якими повинен володіти представник даної професії, щоб отримати роботу. На одну вакансію «роботодавця» можуть відгукнутися кілька «претендентів». Пара виграє при максимальному співпаданні вимог «роботодавця» та якостей, запропонованих «претендентом».Керівник гри оголошує скільки «роботодавців» знайшли собі «працівників» та скільки залишились із вільними вакансіями.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПУ ПРОФЕСІЙ "ЛЮДИНА - ПРИРОДА"

Це вчені й інженери, будівельники і шахтарі, енергетики і машинобудівники, працівники транспорту. А поруч з ними- ті, хто працює з природними ресурсами, обробляє і оберігає землю, ліси, водні простори. Це агроном і зоотехнік, тваринник і рибовод, овочівник і садівник. Вони повинні знати весь цикл технологічного процесу, вміти організувати технічне спостереження і обслуговування механізмів. В їх роботі значне місце посідають елементи розумової праці, які дедалі більше стають інженернотехнічними. Професії типу "людина - природа" складають досить численну групу. До неї входять професії, що вимагають значної теоретичної підготовки, отже, вищої і середньої спеціальної освіти (агроном, ветеринарний лікар, ветфельдшер, зоотехнік, садівник), і професії, де потрібні практична майстерність, основи якої закладаються, наприклад, у професійнотехнічному училищі (тваринник,трактористмашиніст широкого профілю, майстер машинного доїння). Провідним предметом праці професій типу "людина - природа" є живі організми, умови їх життя, біологічні і мікробіологічні процеси. Саме на ці об'єкти впливає агроном, рільник, тваринник, селекціонер, інші спеціалісти. Об'єктами праці виступають грунт, ліс, насіння, рослинний і тваринний світ. Безпосередніми цілями трудових дій овочівника є створення різних станів грунту, рослин або розміщення об'єктів на полі (насіння, рослин, добрив), щоб найкращим чином виконати виробниче завдання.Знаряддя праці спеціалістів професій типу "людина - природа" досить різноманітні і різнорідні.

Для професій групи "людина - природа" переважними типами діяльності, що мають інформаційні ознаки, є:

а) спостереження, контроль як гностичні дії (стеження, вимірювання на око, огляд, общупування, перевірка на смак);

б) вирішення оперативновиробничих завдань та інші розумові дії (планування, експериментування);

в) обробка матеріалів (обробка, сортування, укладання, контрольвимірювання);

г) керування механізмами, машинами;

д) обслуговування і догляд (за технікою, тваринами, рослинами);

е) організація колективу і виховання людей (інструктаж, навчання, виховання).

Виходячи з умов праці, для професій типу "людина - природа" можна виділити такі професійні шкідливості: а) перегрівання тіла; б)переохолодження тіла; в) промокання одягу; г) запиленість повітря; д) вплив хімічних речовин, їх токсичність.

Так, ручні знаряддя праці потребують від людини спритності, витривалості, координованості і розмірності рухів, здатності точно дозувати їх силу і напрямок, спроможності утримувати в пам'яті багато правил, відомостей й оперувати ними (професії рільника, садівника, овочівника); механізовані знаряддя -координації точності і розмірності рухів, стійкості і розподілу уваги, хорошого пристосування до одноманітних подразників, постійного інформаційного "голоду". Представники професій тваринництва для успішної професійної діяльності повинні володіти не тільки широкими знаннями (фізіології, мікробіології, вірусології, паразитології, ветеринарії і т.ін.), а й хорошою уявою, пам'яттю, високим рівнем інтелектуального розвитку, своєрідним оперативним мисленням для вирішення конкретних завдань при значній варіативності цілей і умов праці. Наступною підгрупою професій типу "людина - природа" є рослинництво, яке включає в себе рільництво - вирощування зернових, технічних і кормових культур, цибулі; овочівництво - вирощування овочевих культур; плодівництво і виноградарство; лісівництво і квітникарство. Найбільш важливими і професійно значущими психологічними якостями, необхідними для успішного виконання механізаторської діяльності, є зоровомоторна координація і м'язовосуглобне відчуття, стійкість до монотонії, здатність диференціювати і локалізувати слухові подразнення, стійкість і розподіл уваги, технічна кмітливість і висока мотивація. Таким чином, кожна підгрупа професій типу "людина - природа" має свої характерні особливості. Наявність комплексу цих якостей і властивостей в особистості забезпечує їй успішне оволодіння професією і є критерієм придатності до даного виду праці.

ПРОФЕСІОГРАМА ВЕТЕРИНАРНОГО ЛІКАРЯ

Результати праці ветеринарного лікаря втілюються в багатьох галузях народного господарства: тваринництві, легкій і харчовій промисловості, медицині, мисливському та рибному господарстві тощо. Ветлікар здійснює систематичні профілактичні заходи (щеплення, відбраковування та ін.), суворо контролює виконання санітарногігієнічних норм на фермах. У випадку захворювання тварин він з'ясовує причини хвороби, ставить діагноз, призначає лікування і проводить профілактичні заходи. Так, ветеринарія об'єднує анатомію і фізіологію (нормальну і патологічну), гістологію, мікробіологію, паразитологію, вірусологію, клінічну терапію, хірургію, акушерство, імунологію, ветеринарносанітарну експертизу, клінічну діагностику. Це її спеціальні дисципліни. Ветеринарний лікар повинен знати: а) анатомію і фізіологію тварин, техніку розтину загиблих чи забитих тварин; б) основи фармакології і рецептури, порядок зберігання та використання медикаментів, інструментів, приладів, біопрепаратів, правила і порядок приготування різноманітних лікарських препаратів і способи їх введення в організм; в) діагностику внутрішніх і зовнішніх захворювань, основні методи їх терапії та профілактики; г) правила стерилізації хірургічних інструментів та матеріалів, підготовку операційного поля та рук, фіксацію тварин і техніку нескладних хірургічних операцій, правила після-операційного догляду за хворими тваринами; д) шляхи поширення інфекційних захворювань тварин, способи розповсюдження збудників, їх біологічні особливості, методи діагностики, профілактичні та лікувальні заходи при виникненні захворювань; е) техніку штучного запліднення тварин; є) методи акушерської допомоги тваринам; ж) порядок дослідження туш та окремих органів тварин, методи визначення придатності м'яса до їжі, бракування туш та окремих органів згідно з вимогами санітарноветеринарної експертизи і ветеринарного законодавства; з) основи організації і економіки сільськогосподарського виробництва, шляхи зменшення собівартості продукції тваринництва, обов'язки обслуговуючого персоналу, організацію ветеринарної справи. На м'ясокомбінатах і колгоспних ринках ветлікар проводить ветеринарну експертизу продуктів тваринництва, визначає їх придатність для вживання в їжу людині, вибраковує уражені органи чи навіть цілі туші відповідно до ветеринарного законодавства. Умови праці ветлікаря найрізноманітніші: а) мікроклімат: робота навідкритому повітрі і в закритому приміщенні, з нормальним і періодично різко мінливим мікрокліматом (коливання температури,протяги); робоче місце постійне, може періодично змінюватися; б)режим і ритм праці: робота денна, змінна, не пов'язана з постійним місцем, вимагає пересування, роз'їздів; в) основні види професійних шкідливостей: можливість заразитися, оскільки ветлікарю часто доводиться стикатися з інфекційними захворюваннями тварин, можливе перегрівання і переохолодження тіла, промокання одягу. Ветлікар повинен володіти дуже тонкою здатністю диференціювати шуми при вистукуванні та прослуховуванні хворих тварин, вміти розрізняти звуки, що мають сигнальне значення. Ветлікар повинен також мати гострий (тонкий) нюх, необхідний йому як у діагностичних цілях, так і для визначення за запахом лікарських препаратів.

Розумова діяльність ветлікаря включена у практичні трудові дії і протікає в неперервному зв'язку з ними. Серед останніх переважають дії, основані на чуттєвому пізнанні (сприймання і уявлення). Інтенсивна розумова діяльність іноді супроводжується емоційними навантаженнями У діяльності ветлікаря необхідне цілеспрямоване зорове і слухове спостереження, направлене на динаміку зміни явищ, процесів у житті і поведінці тварин. Ветеринарному лікарю має бути притаманне активне мислення.

Дратівливість і неврівноваженість утруднюють роботу ветеринара, бо ця професія вимагає не тільки глибоких знань, а й чуйності, інтуїтивного розуміння самопочуття хворої тварини, вміння заслужити її довіру. Високого рівня розвитку мають досягти ініціативність, рішучість, терплячість, сумлінність, здатність виконувати небезпечну для здоров'я роботу. Крім цього, ветлікар повинен уміти гамувати мимовільний вияв бридливості, огиду.Незаперечним є те, що професія ветеринарного лікаря вимагає любові до тварин, хорошого ставлення до них. Постійне спілкування з тваринами, спостереження за їх життям і поведінкою, турбота про них виховує в людині гуманність. Як ви гадаєте чи можна обійтись без даної професії? Чи актуальна вона зараз у наш час? На вашу думку як можна розвинути гаманність?

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПУ ПРОФЕСІЙ "ЛЮДИНА - ЗНАКОВА СИСТЕМА"

Всередині групи професій "людина - знакова система" психологи виділяють окремі класи спеціальностей. В основу класифікації покладено таку ознаку, як специфіка мети праці. За нею виділяють три головні групи спеціальностей: 1) гностичні; 2) перетворюючі і 3)пошукові. Прикладом перших може бути професія коректора, других- стенографістки-друкарки, лінотипіста, оператора ЕОМ, бухгалтера, третіх - програміста на обчислювальних машинах, науковця теоретика тощо. Отже, до кожної з виділених класифікаційних груп входить ряд різних професій, предметом праці яких є умовні знаки, символи, цифри, коди, штучні види мов і т.ін. Ці професії за змістом роботи чи історією виникнення і розвитку не схожі одна на одну. Так, праця економіста за своєю технологією нічим не нагадує діяльність диспетчера залізничного вузла, і обидві вони далекі від тих професійних завдань, які реалізує, наприклад, редактор газети чи журналу. Здійснюючи дистанційне управління системою, він одержує зворотну інформацію у закодованому вигляді, тобто у вигляді показників лічильників, індикаторів, вимірювальних приладів тощо. Такі умови праці ставлять його перед необхідністю розкодування і уявного порівняння одержаної інформації з реальним станом керованого об'єкта. Особливість діяльності оператора визначається тим, що швидкісне протікання виробничих процесів, їх складність висувають підвищені вимоги до точності його дій, швидкості прийняття рішень,темпу здійснення управлінських функцій. Тому для роботи оператора у сучасних системах "людина - машина" характерне значне психічнонервове напруження. Праці оператора притаманні обмежена рухова активність, використання малих груп м'язів. Психологи виділяють кілька видів операторської діяльності. Відомою є класифікація, в основу якої покладено основні функції оператора:1. Операторспостерігач. Його функції полягають у виділенні і впізнаванні сигналів, які надходять на фоні шумів, тобто сигналів, подібних до заданих, але не тотожних з ними. 2. Оператор-виконавець. В його функції входить передача інформації від одних елементів системи до інших: одержавши інформацію у вигляді сигналу, він передає її всередині тієї самої системи натисканням на кнопки чи зміною положення відповідних держаків і важелів.3. Оператор-керівник. Його діяльність протікає в системі, де наперед невідомі ситуації, які можуть виникнути у процесі управління,або кількість таких ситуацій настільки велика, що їх наперед неможливо передбачити. Саме це дало підставу виділити їх в окрему структурну одиницю у групі професій "людина- знакова система". Крім операторських професій, до цієї групи включено багато професій системи зв'язку, поліграфічні і канцелярські професії, віднесено економістів, бухгалтерів тощо. Увесь цей калейдоскоп різноманітних професій об'єднується спільними вимогами до здатності людини успішно працювати з символами, знаками та їх системами.

ПРОФЕСІОГРАМА ТЕЛЕФОНІСТА МІЖМІСЬКОГО ЗВ'ЯЗКУ

Телефонний зв'язок є системою спеціальної апаратури, за допомогою якої можна здійснити звуковий зв'язок на великих відстанях. Завдання телефоніста - за допомогою відповідних технічних засобів організувати розмову між людьми, розділеними великими відстанями. Основний елемент робочого місця телефоніста - комутатор. Телефоніст обслуговує міжобласні і магістральні телефонні зв'язки, з'єднує абонентів для переговорів, перевіряє якість зв'язку, контролює тривалість розмов, роз'єднує абонентів. Він обслуговує виклики абонентів з квартирних і службових телефонів за талонами і в кредит тощо. Телефоніст I класу повинен бути ознайомлений з правилами міжнародних переговорів, знати хоча б одну іноземну мову, щоб швидко входити у контакт з телефоністами і абонентами іноземних країн. Протягом усього робочого часу телефоніст працює сидячи. Медичними протипоказаннями є захворювання органів слуху, дихальних шляхів, мовних органів,нервової системи. Для успішної діяльності спеціаліст повинен мати добре розвинену координацію рухів лівої і правої руки, володіти високою швидкістю простої сенсомоторної реакції. Продуктивність процесу сприймання, безпомилковість у роботі телефоніста залежать від його здатності тривалий час зосереджувати увагу на виконуваній роботі. Однією з важливих психологічних характеристик телефоніста є хороша пам'ять. Вербальнологічне мислення дає телефоністові змогу швидко і правильно приймати рішення на основі поточної інформації. Розвиток вербальнологічного мислення тісно пов'язаний з розвитком мови. Грамотна, чітка, культурна мова - один з важливих показників майстерності телефоніста. Хороша дикція, оптимальний темп мови, правильно побудовані з точки зору граматики речення - якості, відсутність яких говорить про професійну непридатність. Емоційна нестійкість створює передумови для виникнення стану невпевненості у собі, підвищеної втомлюваності. Діяльність телефоніста ставить високі вимоги й до інших особистісних якостей людини. Щоб бути висококласним спеціалістом, необхідні дисциплінованість, організованість, акуратність, ввічливість і тактовність, відповідальність.

Отже, перелічимо професійно важливі якості телефоніста: висока швидкість реакції, сенсомоторна координація рухів, висока слухова чутливість, високий розвиток концентрації, розподілу і переключення уваги, розвинена короткочасна і оперативна пам'ять, хороший розвиток вербальнологічного мислення, висока культура мови, чітка дикція, емоційна стійкість, сильна вольова регуляція, ввічливість, тактовність, відповідальність. Низький рівень розвитку вказаних якостей може бути психологічним протипоказанням для оволодіння професією телефоніста міжміського зв'язку. На основі літературних джерел і результатів спеціального психодіагностичного дослідження розроблена психограма телефоніста міжміського зв'язку.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПУ ПРОФЕСІЙ "ЛЮДИНА - ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ"

До професій типу "людина - художній образ" сучасна професіографія відносить групу спеціальностей, які передбачають взаємодію людини з системами художніх образів (їх частинами, елементами, якостями. Усі спеціальності даної групи професій можуть бути віднесені відповідно до певних видів мистецтва та різних підгруп:

. Просторові види художньої діяльності:

декоративноприкладне мистецтво;

образотворче мистецтво - архітектура, скульптура, живопис, графіка;

виробниче (індустріальне) мистецтво;

фотографія.

. Часові види художньої діяльності:

музика;

література.

. Просторовочасові види художньої діяльності:

хореографія;

театр;

кіно та телемистецтво.

Створення або відтворення (повторення) художнього образу чи його елементів, оперування засобами естетичного впливу, тобто підпорядкування певному ідейному задумові завдяки поєднанню певних ліній, форм, фарб, звуків, рухів - все це характеризує представників групи "людина - художній образ".Саме предметом праці - художнім образом (його елементами,частинами) - визначається основний комплекс психологічних вимог даної групи професій. За всієї різноманітності умов роботи,професії мистецтва вимагають від людини насамперед високого рівня розвитку емоційно-естетичного сприймання, естетичного почуття.

Поряд з цими вимогами спеціальності даного типу передбачають високу художню культуру, розвинений художній смак людини,розуміння нею художніх ефектів (так званого "художнього чуття"),художнього (образного) бачення, законів емоційного впливу і, нарешті, художньої обдарованості, тобто здібностей до музики, літератури, живопису, танців, акторського мистецтва тощо. Щоб досягти майстерності у скульптурі, потрібні поєднання ряду художніх та деяких рухових навичок.Для продуктивної музичної діяльності людина повинна, насамперед, володіти чуттям ритму, музичною пам'яттю, так званим ладовим чуттям, тобто здатністю визначати завершеність або незавершеність музичної мелодії.

Як засвідчують окремі професіограми групи професій типу "людина - художній образ", у діяльності фахівців переважають, в основному, емоційні, сенсорні та моторні види психологічної активності. Переважання у професіях художнього типу названих видів психічної активності, обумовлених специфічністю предмета праці, визначає і структуру характерних для даної групи професій психологічних вимог до здібностей людини.

Музика, навпаки,передбачає розвинену слухову чутливість. Розвинене художнє сприймання (зорове, слухове, дотикове) необхідне фотографу і граверу, музикантувиконавцю і диригенту, художникуоформлювачу та іншим спеціалістам сфери художньої праці. Дотикове сприймання відіграє велику роль у роботі кондитера. Зорове сприймання виконує контрольну функцію у роботі шліфувальника, полірувальника каміння та сприяє точності розрізнення кольорів. Без розвиненої образної, смакової, нюхової пам'яті неможливо стати хорошим кондитером. Руховий вид пам'яті необхідний ювеліру, кондитеру, хореографу, піаністу. Емоційна пам'ять - професійно важлива якість актора. Взаємодія з системами художніх образів вимагає від людини розвиненого, добре організованого спостереження. Ретушеру потрібна добре розвинена уява, щоб побачити в наборі негативів і діапозитивів кольорову ілюстрацію. Рідко зустрічаються такі види діяльності, які вимагали б таких великих можливостей уяви, як професія актора. Більшість професійно важливих якостей у структурі вимог професій типу "людина - художній образ" обумовлені не тільки предметом праці, а й багатогранними цілями, зокрема, естетичними і виховними. Найвищим проявом причетності людини до світу художньої праці є здатність відчути естетичний аспект оточення, побачити безмежну красу форм і кольорів, багатство фактури, почути ритм і музику людської діяльності, поезію природи і людини.За засобами праці професії поділяються на які відділи? Розкажіть про ваш професійний вибір?

Гра «Пастки-капкани».

Спільно з учасниками вибирається варіант професійної кар'єри (надходження в той або інший учбовий заклад, оформлення на роботу, конкретні професійні досягнення, премії). Далі вибирається доброволець, який прагнути зробити вибрану кар'єру. При цьому для героя визначаємо його основні характеристики: стать, вік, освіта, сімейний стан. Кожен учасник, вже знаючи до яких цілей прагне герой, повинен придумати деякі труднощі, які потрібно подолати на шляху до досягнення меті. Труднощі можуть бути як зовнішні (які-небудь обставини, бажання інших людей і тому подібне), так і внутрішні, увязнені в самій людині, адже саме про внутрішні труднощі багато хто часто забуває.

Головному гравцеві також дається час, щоб він виділив декілька найбільш вірогідних труднощів на шляху до своєї мети і підготувався відповісти, як він збирається їх подолати.

Для того, щоб учні змогли оцінити, чи є у них якості, необхідні для тієї або іншої професії пропонуємо ряд вправ для перевірки координації руху.

. Справа і зліва покласти по листку папери, одночасно обома руками намалювати на правому листі вертикальну лінію, на лівому - круг.

. Лівою рукою намалювати круг, правою квадрат.

. Правою рукою намалювати вертикальну лінію, лівою рукою - круг, головою зробити два кивки вперед і назад.

. Однією рукою намалювати квадрат, інший - трикутник ногою додатково описати круг.

За наслідками виконаної вправи учні визначають, наскільки хороша у них координація руху.

Для оцінки окоміру (професії: токар, водій) проводимо методику «Масштабна». Учням роздаємо бланки і секундомір. На бланку зображені ті, що значно відрізняються за масштабом 10 пар фігур. Завдання кожного учня визначити в скільки разів велика фігура більше маленькою, тобто скільки разів маленька фігура укладеться у великій. Відповідь хлоп'ята записують, час проведення цієї вправи 7 хвилин. Результати тесту коментуються, при цьому загострюється увага не на професійній непридатності учнів, а на необхідності працювати над розвитком тих або інших індивідуальних якостей.

Діагностичне тестування на професійних пробах розширює і заглиблює знання учнів про себе. Відомо, що вправляючись, тренуючись, людина формує навики і уміння, які забезпечують йому успіх у вибраній справі. Особові якості також розвиваються, якщо людина наполегливо і систематично зайнятий якою-небудь діяльністю. Безпосередня участь в діяльності по тій або іншій професії - професійна проба - є найважливішим етапом професійного самовизначення, оскільки виступає свого роду «індикатором» правильності вибору. Адже дізнавшись свої можливості, маючи широке уявлення про професії, і зробивши для себе вибір, людина не зможе визначити, чи подобається йому робота чи ні і чи зможе він виконувати всі її вимоги. Для цього проводяться різні ігри- тренінги.

Процес вибору професії не може успішно здійснюватися без самоконтролю за розвитком свого професійного самовизначення. Звичайно, за цим розвитком стежать вчителі, класні керівники, батьки, практичні психологи. Самоконтроль допомагає таким, що вчиться зайняти активну позицію в професійному самовизначенні.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи сказане, необхідно відзначити, що професіографія є однією з важливих основ, на яких будується стратегія профінформації, профконсультації і профвідбору. Результати психологічного вивчення професій - професіограми і психограми- мають бути підручними методичними засобами профконсультанта. Такі знання допомагають піднести профорієнтаційну роботу з населенням на значно вищий методичний рівень, ефективніше використовувати наявні професіографічні матеріали. Більше того, творче використання методичного посібника на практиці формує у профконсультантів узагальнений метод психологічного аналізу професії і стимулює до самостійного складання професіограм та їх нагромадження у профконсультаційних цілях. У системі профінформаційної роботи ознайомлення учнів і дорослого населення з психологічною структурою конкретних професій стимулює аналітичне порівняння своїх індивідуальнопсихологічних особливостей з вимогами конкретної професії до психологічної структури особистості працівника, розвиває самопізнання і самовиховання недостатньо розвинених професійно важливих якостей. На основі психограми профконсультант визначає основні критерії придатності людини до певної професійної діяльності, обгрунтовує вибір психодіагностичних методик для оцінки і прогнозування успішності її професійного навчання та майбутньої роботи.Відповідно до Закону “Про зайнятість населення”.

Додаток Б

Профорієнтаційні ігри

Гра «Біржа праці»

Мета: Розвиток уміння презентувати себе, а так само аналізувати отриману інформацію і співвідносити її зі своїми можливостями.

Ведучий коротко розповідає про біржу праці і її можливості: « В сучасному світі люди все частіше в пошуку роботи вдаються до послуг біржі праці. Дізнатися які є вакансії в місті і співвіднести свої можливості, а головне презентувати себе так, щоб працедавець погодився з вашою кандидатурою».

Ведучий пропонує порахуватися на 1,2: 1 номера - консультанти біржі праці; 2 номери - потенційні працівники. Консультанти отримують набір вакансій, про які говорять у загальних рисах, але не називають посаду, і пропонують подолатися за них потенційним працівникам. Потенційні працівники за власним бажанням визначають, у якого консультанта відповідна ним вакансія і підходять до нього на співбесіду. Вони повинні придумати своє резюме, згідно почутій характеристиці вакансії, де вказати: де і коли працювали на посаді відповідній характеристиці вакансії, який учбовий заклад закінчили, чому прагнуть потрапити в цю фірму. Якщо є необхідність щось уточнити, то вони ставлять консультантові питання, потім творчо себе представляють. Консультант має право задати під час презентації парі питань.Після того, як пройшла співбесіда, і консультант вибрав кращого з кращих, він озвучує вакансію: «приборкувач домомучительниц», «поїдає пирижків», «ловець що поплили за буйки», «казкар», «чистильник лісу», «заговарщик зубного болю».

Варіанти презентації вакансій консультантами:

· У фірму «Аллі» на вакантну посаду потрібна людина відповідальний, фізично міцний, морально стійкий, такий, що відноситься до справи з любов'ю, готовий за гідну оплату виконувати важку, нервову роботу. Повний соц. пакет, гнучкий графік роботи, надається щорічна відпустка у розмірі 56 календарних днів.

· «Пирогів» здійснює набір осіб, на договірній основі, що володіють вишуканим смаком, уміють творчо організувати свою діяльність, готових вивчати запити клієнтів, здійснювати дегустаційні проби. Обов'язкова вимога до кандидатів - здоровий ЖКТ. ОО гарантує своєчасну виплату заробітної плати і 10 % від загального об'єму виконаної роботи.

· Туристична фірма «В гармонії з природою» запрошує на високооплачувану роботу енергійних, товариських, урівноважених людей, готових суміщати приємне проведення часу з суспільно значущою роботою, люблячих природу, воду і сонце, ризик. Фірма гарантує медичну страховку і забезпечення виробничим транспортом.

· У редакцію газети «Сни Волгограду» запрошується грамотний, такий, що володіє креативністю, має вищу філологічну освіту, позаштатний співробітник. Редакція гарантує, що кожен номер верстатиметься з урахуванням авторських побажань, рекомендацій, без коректування змісту наданої інформації, в одній з найпопулярніших у волгоградців рубриці. Оплата проводитися з розрахунку сто рублів за кожну розумну думку.

· «За чищення рядів» потрібні на сезонні роботи відповідальні, уважні, старанні, працелюбні, акуратні працівники, строго виконуючі розпорядження, з хорошою моторно-руховою координацією і розвиненим окоміром. ОО гарантує, на час сезонної роботи, співробітники забезпечуються житлово-побутовими умовами в екологічно чистому районі області, а також сухим пайком, сачком і іншим інвентарем. Оплата потижнева.

· Приватна медична клініка оголошує про прийом на роботу фахівця в області нетрадиційних методів лікування. Вимоги до кандидатури: досвід роботи не обов'язковий, вітається володіння нетрадиційними засобами медицини, ідеальна голлівудська усмішка, знання декількох мов. Досвід столярно-слюсарних робіт вітається. Оплата відрядна. Працівники забезпечуються спец. одягом і додатковими днями до відпустки у зв'язку з складними умовами праці.

Увага: гра вимагає попередньої підготовки роздаточного матеріалу: картки з презентаціями вакансій, листи білого паперу і ручки по кількості учасників.

Гра «Криміналісти»

Мета: Розвиток зорового сприйняття. Поповнення особового досвіду в результаті ролевого програвання.

Ведучий коротко знайомить хлоп'ят з особливостями професії криміналіста, разом з ними складає професіограмму даної професії. Потім учасникам групи пропонується перерахуватися на 1,2,3. Перші номери - «полковники», другі номери - одна група криміналістів, треті номери - друга група криміналістів. З кожної групи криміналістів вибирають по одному об'єкту, який виступатиме в ролі «моделі розшукуваної людини» і чий фоторобот необхідно буде скласти криміналістам.

Кожній команді пропонується проф. набір: клей, ножиці, листа ватману - основа для фоторобота, вирізки різноманітних осіб з газет, журналів, плакатів, старих фотографій артистів, простий олівець, гумка. Час на складання фоторобота 15-20 хвилин. Одна з умов - складений фоторобот має бути схожий на оригінал. Після закінчення вказаного часу полковники звіряють оригінал з фотороботом, в ході виконання завдання вони спостерігають за поведінкою криміналістів кожної команди, відзначають, наскільки вони були активні, згуртовано працювали, і визначають кращу криміналістичну групу. Можливо, виділити самих наглядових криміналістів, у яких добре розвинене зорове сприйняття, і їх діяльність в процесі складання фоторобота була значною.

Гра «З вигадкою йдемо по життю»

Мета: Розвиток спостережливості, уміння швидко ухвалювати рішення в нестандартній ситуації. Поповнення особового досвіду в результаті ролевого програвання.Ведучий розповідає учасникам групи про те, що в будь-якій професійній діяльності трапляються так звані проколи, коли фахівець потрапляє в критичну ситуацію, вибратися з якої можна, тільки використовуючи свою уяву і фантазію. Учасники групи перераховуються на 1,2,3,4, утворюючи, таким чином, чотири підгрупи. Кожна підгрупа отримує по одній проблемній ситуації, з якої їм належить знайти вихід і розіграти її.

Варіанти ситуацій: а/у адвоката під час захисту пропадає голос, а його слово зараз вирішальне; б/у співачки під час концерту потрапляє в щілину каблук, і вона падає; в/у електрика під час роботи раптом зникає ізоляційна стрічка; г/у продавщиці при здачі грошей раптом виявляється зайвою величезна сума грошей; д/ під час спектаклю у актора, який грає Сирано де Бержерака, відпадає ніс; е/менеджер поспішає на ділову зустріч, із-за рогу на повному ходу пролітає джип і обливає його гряззю.

Час на розробку ідей і підготовку її уявлення всім 10 хвилин.

Гра «Соціологічний стаж»

Мета: Поповнення особового досвіду в результаті ролевого програвання, розвиток умінь вести діалог.

Ведучий коротко розповідає про професію соціолога: «Ми часто бачимо на вулицях людей, які проводять опитування громадської думки, - це соціологи, які для всіляких досліджень розробляють різні анкети, а так само виступають в ролі респондентів і проводять інтерв'ювання по різних темах. Різні люди проходять мимо них і їм необхідно розташувати цих людей до бесіди, а так само за короткий часовий проміжок дізнатися їх думку по тому або іншому приводу».

Ведучий пропонує розрахуватися на 1,2, 3, 4 номери. Кожна група отримує тему соціологічного опиту і протягом 10 хвилин розробляє питання до отриманої теми. Потім перші номери стають респондентами - соціологами, які по жеребью визначають опитувальника; другі, треті, четверті номери - перехожі, яким задаються вікові рамки (18 - 65 років) і характеристики. Тематика: а/социологічне олитування про майбутні вибори президента України (до 5 питань); б/социологічне опитування про роль сім'ї у вихованні майбутнього покоління України (до 5 питань); в/социологічне опитування про того, кому на Русі жити добре (до 5 питань); г/социологічне опитування про те, чи є участь у виборах правом або обов'язком (до 5 питань). Характеристики: а/пожила людина 63 років, уперта, консервативна, схильна до конфліктів, не уміє слухати іншого, самотній, має матеріальний достаток у вигляді пенсії; б/молодая дівчина 20 років, студентка, активістка, товариська, емоційна, злегка ексцентрична (любить справляти незвичайне враження на інших, шокувати); в/жінка середніх років, близько 40, замкнута, нервова, утомлена, скромно одягнена, має сім'ю, турботи про дітей і домашній затишок лежать на її плечах і так далі

Завдання респондентів провести опитування як можна більшої кількості перехожих. Завдання перехожих поводитися відповідно заданій ролі.

Час проведення гри - 25 хвилин. Потім рефлексія.

Гра «Потрібні люди»

Мета: Формування уявлень про сфери трудової діяльності.

Ведучий пропонує учасникам розрахуватися на 1,2,3,4,5. Потім всі 1 номера об'єднуються в підгрупу, 2 - в іншу підгрупу і так далі Кожна група отримує своє завдання, але всі повинно скласти список професій, які необхідні в якій-небудь сфері діяльності. Варіанти: список професій для виробництва шматка хліба; для будівництва житлового будинку; для створення телепередачі; для охорони громадського порядку; для руху міського транспорту; для виробництва шкільного підручника і так далі Час на роботу в підгрупах - 7 - 10 хвилин. Потім від кожної групи виходить один представник і зачитує список тих професій, які склали в групі. Інші групи після списку, що заслуховує, можуть доповнити перелік.

Гра «Острів»

Мета: формування в учнів 6-11 класів шанобливого ставлення до непрестижної, але суспільне необхідної праці. Час гри: 45 хвилин.

Хід гри

Усі уявляють, що клас дивом потрапив на безлюдний острів, де він протягом 2-4 місяців повинен вижити і залишитися цивілізованим. Питна вода, напів-їстівна рослинність і риба є, а от печери, човна - немає. Потрібно провести загальні збори, визначити, які види робіт необхідні для виживання і збереження людського виду (будівництво житла, полювання, готування їжі, виготовлення знарядь праці, пошиття одягу тощо). Усі пропозиції виписуються на дошці. Важливо, щоб учасники самі визначили стратегію виживання. Визначивши перелік пріоритетних напрямків діяльності, учасники вирішують, скільки чоловік необхідно для кожного виду робіт, обирають бажаючих брати в них участь та фіксують це на дошці. Іноді можуть утворюватися групи «ледарів»,які ні в чому не хочуть брати участь, що певною мірою моделює ситуацію реального суспільства. Бажано всю цю роботу провести за 15-20 хвилин.Після цього ведучий заявляє, що в нього - дивна хвороба і він стає «злим духом», який буде заважати виживанню учасників за допомогою природної стихії, епідемій, злих «чарів». Він пропонує обрати Раду для організації подальшого життя мікро суспільства. Поки Рада організовує виживання, ведучий не втручається.

Гра «Світ професій »

Мета: корекція уявлень учнів 6-11 класів про професії, формування позитивного ставлення до них, розвиток уяви, інтуїції та творчого мислення.

Час гри: 45 хвилин.

Хід гри

З числа учасників обираються троє учнів - «магістрів», які виходять з класу і загадують якусь професію. Інші учні - «бакалаври» за допомогою навідних запитань повинні будуть відгадати загадану професію. Керівник гри пропонує «бакалаврам» попередньо сформулювати максимальну кількість запитань, які б стосувалися тої чи іншої професії (предмету,умов, знарядь праці тощо). Всі варіанти записуються керівником на дошці. «Магістри», які загадували професію, повертаються до класу. Клас починає задавати запитання. «Магістри» повинні давати лише відповіді «так» або «ні». Потім, ведучий коротко фіксує 6 запитань і 6 відповідей, після чого «бакалаври» повинні за ЗО секунд запропонувати 3 варіанти професій. Якщо хоча б одна відповідь правильна, вважається, що команда «бакалаврів» виграла. За урок бажано вдається розглянути 3-5 професій, оскільки «магістри», міняються у кожнім турі гри.

Гра «Стажери-інопланетяни»

Мета: ознайомити школярів 10-11 класів зі структурою промислового підприємства й вимогами основних робітничих професій. Час гри: 45 хвилин.

Хід гри

За бажанням дітей обираються 2 «професори-інопланетянина». «Інопланетяни» бажають вивчити основні земні професії і пройти стажування на заданому підприємстві. Решта учнів - виконують роль «землян». «Інопланетяни» виходять із класу, і кожен з них продумує свій «неземний вигляд» та складає запитання до «землян». Кожен учень - «землянин» отримує картку завчасно підготовлену керівником гри, на якій зазначено короткі характеристики «доручених їм підрозділів», головні функції, типові умови праці, найважливіші вимоги до працівника даного підрозділу.

ГРА "АСОЦІАЦІЯ"

Мета гри - виявити відношення школярів до різних професій і, по можливості, підкоригувати це відношення. Гру доцільно проводити при вивченні теми "Професіограма". Відносна простота гри і великий емоційний заряд дозволяють використовувати її за рамками курсу "Чоловік. Праця. Професія", наприклад при зустрічах з школярами на базі районних центрів, учбово-курсових комбінатів.

Умови проведення гри.

Бере участь весь клас (7-8, так і більш старших класів).
Час на перше програвання - 15 хвилин, подальші програвання - по 5-7 хвилин. Для гри необхідна класна дошка.

Процедура проведення гри.

Гра починається без явно вираженого підготовчого етапу
(входження в гру здійснюється на перших 2-х етапах).

етап . Оголошується назва гри і за бажанням вибираються 3 головних гравця (це можуть бути що вчаться класу).

етап . Оголошуються умова гри :

Інструкція : "Зараз 3 людини вийдуть з класу, а клас загадає яку-небудь професію. Потім 3 людини увійдуть і спробують вгадати її за допомогою асоціативних питань.

Наприклад: "Якого кольору ця професія?", "На які меблі схожа?" і так далі

Можна запитати у учнів чи не грали вони в гру "Асоціації", коли замість професії загадується людина.

Досвід показує, що не всі учні відразу розуміють ці питання, тому доцільно потренуватися на одному прикладі. Узяти для розбору професію "лікар-терапевт" і показати, що колір цієї професії швидше за все білий, запах - щось пов'язане із спиртом (ліки -занадто навідна відповідь), меблі - скляна шафа або кушетка..."

етап. Далі ведучий дає інструкцію таким, що відгадує: "Кожен з вас може задати тільки по 2 таких питання. Зараз ви вийдете в коридор і в перебігу 2-3 хвилин продумаєте свої питання. Коли ставитимете питання, конкретно указуйте, кому саме ви їх задаєте. Після цього кожен з вас матиме по одній спробі вгадати професію".

етап. 2-3 людини виходять з класу. Клас швидко загадує професію, а ведучий попереджає всіх, що запитати можуть кожного, тому треба бути готовим до правильних, але не навідних відповідей.

етап. Ведучий запрошує тих, що відгадують, які по черзі ставлять питання класу. Сам ведучий коротко записує на дошці питання - відповіді, стежить за тим, щоб питання задавалися таким, що конкретним учням, а не всьому класу, стежить за динамікою гри.

етап . Коли всі питання і відповіді вимовлені (і записані на дошці) ведучий пропонує протягом однієї хвилини обдумати трем що відгадує свої відповіді. У цей момент ведучий пропонує класу подивитися на дошку і мовчки подумати, чиї відповіді на асоціативні питання були не дуже вдалими.

етап .отгадивающие називають свої варіанти відповідей. Ці відповіді можуть не зовсім збігатися з вгаданою професією, наприклад, загадана професія "військовий льотчик", а відповіді такі : "космонавт", "міліціонер", "автогонщик". Як видно, "військовий льотчик" і "космонавт" досить близькі. Право визначити, відгадали школярі професію чи ні, має бути надане класу. Проте остаточно це питання вирішується після обговорення. Загадана професія, природно, називається.

Обговорення гри.

Окремо обговорюється правильність кожної відповіді на асоціативне питання. Якщо клас не згоден з відповіддю, можна попросити учня, що дав таку відповідь, дати пояснення : нерідко ці пояснення бувають розумними. Наприклад, в одній грі була загадана професія "міліціонер", на питання "якого кольору професія?" була дана відповідь: "чорно-біла".Оказалось,что школяр мав на увазі міліційний жезл.

При виявленні невдалих відповідей класу пропонується тут же придумати відповіді, більш відповідні загаданій професії; брати участь в цьому може і ведучий, коректуючи таким чином уявлення учнів про професію.

У тих, що відгадують можна запитати також, які відповіді краще всього допомогли їм, а які, навпаки, ввели в оману. Після коректування відповідей можна уточнити, хто ж виграв.

Діагностичні можливості гри.

Гра дозволяє виявити емоційне відношення до різних професій, і, оскільки роль цього відношення сильно впливає на вибір професії, ведучий отримує досить важливу інформацію про клас в цілому і про окремих учнів, оскільки за один урок в грі можуть взяти активну участь багато школярів.

Типові труднощі.

Про деякі труднощі вже повідомлялося при описі процедури гри (нерозуміння суті асоціативного питання; питання задається не конкретному школяру, а всьому класу; довге обдумування варіантів відповіді).

Бувають випадки, коли ті, що відгадують входять в клас з непідготовленими питаннями або не встигають придумати варіанти відповідей. Ведучий не повинен "допомагати" таким, що грає, а, навпаки, загострювати гру. "Якщо ви не готові, то ваша команда програє..." В цьому випадку школярі зрозуміють, що грають з ними серйозно, і це підвищить їх інтерес як до гри, так і до теми заняття.

Перспективи використання гри.

У перспективі можна розробити спеціальний перелік асоціативних питань, що допомагають відгадує краще готуватися, а ведучому організувати гру і обговорення в ситуації меншої невизначеності.

Можна також використовувати в грі не одну, а дві групи тих, що відгадують, що змагаються. Можна загадувати не тільки професії, але і конкретні місця роботи, учбові заклади, образи типових представників тих або інших професій.

Специфіка гри "Асоціація" - в орієнтації на емоційне відношення учнів, чітка схема аналізу професії пропонується в грі "Вгадай професію".

ГРА "ПРОФКОНСУЛЬТАЦІЯ"

Мета даного варіанту гри - познайомити учнів з процедурою правильної побудови особистих професійних планів, а також навчити школярів надавати деяку допомогу профорієнтації своїм товаришам.

Гру доцільно використовувати після знайомства "Чоловік, що вчаться з основними положеннями курсу. Праця. Професія". Гра може бути використана на заняттях в школі і в учбово-виробничому комбінаті, що дозволяє будувати особистий професійний план учнів з урахуванням потреб даного району або регіону.

Умови проведення гри.

Гра розрахована на учнів 7-10 класів. У грі бере участь група школярів /3-4 человека/. Для гри необхідне окреме приміщення.

Час на перше програвання - 30-50 хвилин, на подальших - від 15 до 40 хвилин. Загальний час гри не повинен перевищувати 1,5-2 годин.

Процедура проведення гри.

Підготовчий етап. Ведучий коротко знайомить учнів з основними елементами особистого професійного плану ( у простіших варіантах - з "трьома китами" вибору професії: "хочу", "можу", "треба"). На підготовчому етапі важливо зручно розсадити учасників гри за загальним столом. Сам відбір в ігрову групу здійснюється тільки на добровільних засадах.

етап. Ведучий знайомить учасників з умовами.

Інструкція: "Велике значення має правильний вибір професії і побудова професійної кар'єри. У цьому можуть Вам допомогти фахівці служби профорієнтації.

До специалістам-профконсультантам приходять школярі з батьками, щоб порадитися про вибір професії.

Мета нашого заняття - навчитися правильно надавати допомогу товаришам у виборі професії і тим самим навчитися краще вирішувати і свої власні проблеми. Давайте розподілимо ролі: "профконсультанта"(краще два), учнів і його "батьків".

Профконсультанти і батьки повинні триматися серйозно, як дорослі, а учні хай будуть самим собою. Вам належить розіграти сценку, в якій профконсультант надає допомогу школяру і його батькам. Старайтеся, щоб в грі кожен сказав своє слово. Якщо немає питань, можете починати гру. Я постараюся не втручатися (при цьому ведучий трохи відсаджується від тих, що грають)".

етап. Школярі самостійно ведуть гру, а ведучий сидить осторонь і спостерігає за їх діями. При організації свого втручання в гру, ведучий повинен мати на увазі наступні моменти:

а/ що На перших порах учні, як правило, освоюють незвичні для них ролі і серйозні питання майже не обговорюють. Ведучий не повинен їм заважати.

б/ При спробах "з ходу" вирішити виниклі проблеми школярі можуть виявити свою неготовність до рішення. Ведучий також не повинен відразу давати підказку, а запропонувати таким, учням подумати. При цьому після бурхливого початку гри, може виникнути мовчазна пауза. Нерідко школярі після такого обдумування самі дають готові рішення, висловлюють цікаві пропозиції.

в/ Якщо конструктивних пропозицій у учнів немає і виникає небезпека припинення гри, ведучий може в дуже короткому вигляді дати гравцям підказку (чітко сформулювати проблему профорієнтації, уточнити інтереси, можливості "учня", його уявлення про майбутню роботу, про шляхи придбання професії і так далі)

г/ Ведучий повинен втручатися в наступних випадках:

ігровий конфлікт переростає в міжособовий ;

хто-небудь з учасників ( особливо " профконсультант") упевнено говорить абсолютно неправильні речі, а інші гравці з ним погоджуються;

гравці самі просять ведучого дати їм чисто інформаційну довідку (який конкурс в той або інший учбовий заклад; чи потрібна обговорювана професія на ринку праці і так далі);

гравці захопилися обговоренням якогось приватного питання;

одні гравці поводяться дуже активно, а іншим не вдається вставити навіть слово;

гравці починають явно дуріти.

Всі втручання мають бути мінімальними.

д/ Окрім безпосереднього втручання ведучий може підбадьорювати деяких учасників за допомогою схвальних поглядів, жестів.
е/ Не слід чекати від "профконсультантов" ідеального консультування і обов'язкового вирішення всіх проблем, оскільки в грі важливо лише усвідомити проблему і намітити найзагальніші шляхи її рішення.

етап. Обговорення гри (програвання).

При обговоренні ведучий може запитати у "учня" і його "батьків":

"Чи заслуговують профконсультанти вашої подяки?" або

"Чи допомогла вам консультація і в чому саме?".

Після цього ведучий сам може назвати деякі помилки профконсультантов, а також помилкові вислови учнів і батьків і розповісти (або показати) як можна було б діяти правильно.

При цьому важливо спиратися на загальну схему побудови особистого професійного плану.

етап. Після обговорення школярі міняються ролями і організовується наступне програвання. Зазвичай наступні програвання проходять динамічніше, з меншою кількістю помилок.

Діагностичні можливості гри .

Гра дозволяє визначити готовність учнів працювати з різними елементами особистого професійного плану, а також зі всією схемою особистого професійного плану. Оскільки робота ведеться з невеликою групою, психолог отримує цінну інформацію про кожного учасника.

Типові труднощі .

Оскільки школярі здійснюють в грі немало помилок, психологові постійно хочеться підказувати, втручатися в гру, тим самим знижуючи її активізуючий ефект. Дана гра має високу змістовну насиченість і нерідко буває важко зберегти логіку гри, не дати їй можливість розвиватися стихійно. Особливо часто це виявляється при першому програванні. У грі можуть виникати питання, з якими не знайомий і сам ведучий, тому бажано мати під рукою різну довідкову літературу.

Перспективи розвитку гри.

Гра може стати досконало при введенні в неї додаткових активізуючих прийомів, при використанні компактних довідників, при більш продуманому підборі ігрових груп. Перспективним представляється використання спеціальних ігрових протоколів для фіксації ходу гри.

ГРА "ЗАХИСТ ПРОФЕСІЇ ПЕРЕД БАТЬКАМИ"

Мета гри - навчитися аргументовано відстоювати свій професійний вибір перед батьками (товаришами, вчителям і так далі).

Дана гра може бути використана як самостійна, а може бути включена в гру "Профконсультация" як підготовча ігрова ситуація.

Умови проведення гри.

Гра розрахована на учнях 8-10 класів. У грі бере участь група з 2-3 чоловік. Час на гру 15-20 хвилин. Для гри необхідна окрема кімната (або дальній кут класу, якщо гра включена в гру "Профконсультація").

Процедура проведення гри.

Спеціального підготовчого етапу гра не вимагає.

етап . Між школярами розподіляються ролі: що "вчиться" (грає самого себе), його "батьки" або "родичі" (тато, мама, бабуся, старша сестра і так далі).

етап . Ведучий зачитує інструкцію.

Інструкція:" Уявіть, що учень приходить додому і заявляє про свої професійні наміри ( якщо професія ще не вибрана, учень може заявити, що йому все одно і думати про це взагалі він не збирається ). Батьки не згодні з позицією учня і намагаються його відрадити. Розігрується домашній конфлікт, при цьому виграє той, чиї аргументи переконливіші. Прагніть не удаватися до насильства, оскільки насильство - ознака слабкості аргументів."3 етап . Ведучий відсаджується від тих, що грають і пропонує їм починати гру. Втручання ведучого мають бути ще меншими, ніж в грі "Профконсультація", оскільки імітується домашня сцена, а не профконсультацйна допомога. 4 етап. Обговорення гри.

Якщо гра використовується в "Профконсультації" можна взагалі обійтися без обговорення. При самостійному використанні можна чітко сформулювати аргументи тієї і іншої сторони і детально їх обговорити, постаравшись пов'язати їх з правильною побудовою особистого професійного плану.

Діагностичні можливості гри.

Оскільки школярі можуть проектувати поведінку своїх батьків в аналогічних ситуаціях, гра може дати попередню інформацію про позиції реальних батьків даних учнів. Проте, відноситися до цієї інформації слід з певною обережністю, оскільки школярі можуть імітувати і чужих батьків.

Типові труднощі.

Учні можуть захопитися емоційним обіграванням своїх ролей і забути про головну мету ігри. В крайньому випадку, ведучий може узяти собі роль "прадідуся" і через цю роль повернути гру в ділове русло,
а якщо що вчиться буде дуже важко, стати його союзником, але не вирішувати за нього всі проблеми.

Перспективи розвитку гри.

Результатами даної гри можуть стати спільно з школярами сформульовані правила бесіди з батьками на тему вибору професії.

Інтересним представляється також використання даної гри при участі і школярів, і батьків. Причому, батьки грали б роль "учнів", а школярі - ролі "батьків".

При використанні гри "Захист професії перед батьками" в грі "Проконсультація" процедура "Профконсультації" матиме наступний вигляд:

. Загальна інструкція учасникам. Розподіл ролей: два "профконсультанта", "сім'я" з 3-4 чоловік.

. Сім'я розігрує сімейний конфлікт (гра "Захист професії перед батьками"), а профконсультанти йдуть в коридор і знайомляться там із загальною схемою профконсультації. Весь етап розрахований на 10-15 хвилин.

Таким чином, і сім'я і профконсультанти отримують спеціальну підготовку до самої гри "Профконсультация".

. Профконсультанти консультують учня у присутності його батьків. При цьому профконсультанти не користуються листом з схемою консультації. Якщо ця схема засвоєна профконсультантамі погано, ведучий може запропонувати їм в ході самої гри, по черзі заглянути в цю схему.

Досвід показує, що в даному варіанті гра "Профконсультация" займає більше часу (більш за одну годину на перше програвання), зате в грі з'являється можливість виходу на складніші питання вибору професії, гра носить більш діловий характер.

ГРА "ПРИЙМАЛЬНА КОМІСІЯ"

Мета гри - знайомство з вимогами при прийомі в учбові заклади або на роботу (тоді гру правильніше було б назвати "Відділ кадрів"). Гра може бути використана на базі учбово-виробничого комбінату для знайомства з умовами прийому на різні підприємства району, учбові заклади.

Умови проведення гри.

Гра розрахована на учнях 8-10 класів, а також на абітурієнтів.
У грі можуть брати участь від 3 до 10 чоловік. Для гри необхідно мати конкретну довідкову літературу, а ведучий повинен знати особливості надходження (навчання або роботи) в конкретний учбовий заклад або на підприємство.

Процедура проведення гри.

етап . Ведучий знайомить учасників із загальною інструкцією.

Інструкція: "Всі ви скоро кудись поступатимете: у училища, технікуми, ВНЗ, оформлятися на роботу. Давайте пофантазуємо і уявимо, що для надходження не потрібно здавати ніяких іспитів, а потрібно пройти співбесіду з членами приймальної комісії, яка і вирішить, зараховувати Вас або не зараховувати. У нашій грі буде приймальна комісія і що поступають. Подивимося, чи багатьом вдасться вступити?".

етап . Вибирається приймальна комісія з 2-5 чоловік ( залежно від кількості учнів) і вирішується питання, який учбовий заклад буде представлений в грі. Ведучий може в обов'язковому порядку запропонувати найбільш престижний учбовий заклад або найменш престижне підприємство), сказавши, що в наступних програваннях будуть інші учбові заклади.

етап . Підготовка до гри. Члени приймальної комісії знайомляться з учбовим закладом (читають рекламні проспекти, професіограми основних професій, заздалегідь підготовлених ведучим) і виробляють головні критерії відбору, наприклад:

знання майбутньої професії

бажання вчитися в даному учбовому закладі

здібності до навчання

поведінці

вихованість і тому подібне

етап. Учні по черзі пробують поступити в учбовий заклад. На одну спробу дається від 5 до 15 хвилин, залежно від числа тих, що грають.

етап. Обговорення гри.

Оцінюється правильність дії членів приймальної комісії.

Діагностичні можливості гри.

Виявляються знання про умови надходження, навчання, можливостях роботи після закінчення того або іншого учбового закладу або при пристрої на роботу.

Типові труднощі.

Учням набагато цікаво спробувати "поступити" в престижний ВНЗ, чим в професійне училище. Бажано дати школярам можливість спробувати свої сили на різних учбових закладах, але при цьому ведучий повинен стежити за строгістю відбору у важкий і престижний учбовий заклад.

Перспективи розвитку гри.

Великі можливості вдосконалення гри - в якіснішій підготовці членів приймальної комісії. Можна влаштувати гру змагання, коли визначаються два разних учбових заклади, вибираються дві приймальні комісії і потім, по черзі організовують прийом. Виграє та комісія, яка зробила менше помилок, а самі помилки визначаються при обговоренні гри. Перспективно також давати членам комісії більший час на підготовку, наприклад, після вибору комісії перенести гру наступного дня.

Гра " НОВЕ МІСТО "

Мета гри - ознайомити школярів з провідними галузями і основними професіями регіону, з соціально-економічною ситуацією вибору професії, що склалася, потребами місцевого народного господарства в кадрах.

Умови проведення гри.

Гра розрахована переважно на старшокласників, зразковий час проведення - 45 хвилин. Може бути використана в курсі "Людина. Праця. Професія" при вивченні потреб народного господарства в кадрах або на підсумковому занятті. Її можна провести також на класній годині, в процесі загальношкільних заходів профорієнтацій.

Процедура проведення гри.

Підготовчий етап. За 2 тижні до проведення гри клас(група) ділиться на рівні за чисельністю команди (по 2-3 або 4-5 чоловік),кожна з яких в грі представлятиме працівників певної галузі (можна два).

Керівник гри, не розкриваючи заздалегідь її суті, рекомендує командам за допомогою відповідної літератури ознайомитися із змістом, умовами, особливостями праці в даній галузі, її основними професіями і спеціальностями, їх вимогами до людини, ступенем важливості, значущості цієї галузі і відповідних професій для народного господарства і жителів даного регіону, перспективами її розвитку і так далі

Він може порекомендувати також звернутися в міський (районний) центр по працевлаштуванню, перенавчанню і профорієнтації населення, територіальний центр профорієнтації молоді. Для знайомства з тонкощами основних професій і спеціальностей допомагає зустріч з працівниками галузі.

етап. Безпосередньо перед початком гри ведучий оголошує назву гри і дає таким чином учням наступну інструкцію.

Інструкція: "Уявіть, що намічене зведення нового міста, району або міста-супутника. Це буде місто машинобудівників (хіміків, нафтовиків, електронщиків, текстильників, наукове містечко і ін.)"

Вибираються основні галузі для гри ще в ході підготовки залежно від місцевої специфіки. Певну увагу слід приділити спеціалізації школи, давши завдання однієї з команд ознайомитися з відповідною галуззю, її професіями, спеціальностями, їх роллю в народному господарстві міста.

етап. Кожна команда представляє ту або іншу галузь народного господарства, працівники якої необхідні новому місту(району) .командам належить за 3-5 хвилин довести важливість, пріоритет "своєї" галузі для народного господарства нового міста (району);значимость працівників основних професій і спеціальностей цієї галузі; яскраво і чітко описати особливості праці в ній. Час для виступу встановлюється залежно від кількості "граючих" галузей; ведучий може використовувати секундомір, пісочний годинник. Необхідність укластися в певний час додає грі гостроту і динамічність.

етап. Оцінює виступ кожної команди жюрі, що складається з 2-3 оцінка,учні (у жюрі може входити і ведучий), ведеться по 5-бальній системі за допомогою спеціальних, заздалегідь виготовлених карток (так само, як це робиться у фігурному катанні) отдельно оцінюються обгрунтування значущості "своєї" галузі і її професій в новому місті і краща життєва характеристика змісту і умов праці, привабливих і непривабливих рис галузі, професій. Учасники команд можуть використовувати плакати, вірші, прислів'я, приказки, частушки і ін.

етап. Після цього команді дається 2-3 хвилини для відповідей на питання інших команд, які прагнуть всіляко принизити значення "грає" галузі і її професій для нового міста.

Відповіді на питання також оцінюються в балах. Підсумкову суму підраховує спеціальна рахункова комісія (це може бути і одна людина).

Щоб команда, що відіграла, не втрачала інтерес до гри, за кращі питання також можуть присуджуватися бали.

Першою в гру вступає команда "будівельників"(місто треба перш за все побудувати; слід тільки відзначити спочатку, що проєктні роботи для його зведення вже проведені). Одне із завдань цієї команди - обгрунтувати важливість своєї праці, не тільки під час будівництва міста, але і впродовж всього його існування.

Наступною може бути будь-яка команда - "машинобудівників", "хіміків", "металургів". Важливо лише обгрунтувати необхідність або навіть пріоритет "своєї" галузі на даному етапі розвитку міста. Якщо в черговому турі хочуть грати декілька команд, що грають визначає долю. Ведучий в ході попередньої підготовки до гри одній-двум командам може дати завдання ознайомитися з галузями, в яких свідомо немає необхідності в даному місті(районі) .наприклад, добувна промисловість в Москві.

Для додання гостроти грі декілька галузей можуть залишитися нерозподіленими між командами. Обгрунтувати їх значущість ведучий пропонує в кінці гри будь-якій граючій команді в порядку імпровізації.

Можна запропонувати показати також роль служби профорієнтації або служби зайнятості в місті, юридичних консультацій, садово-паркового господарства і так далі Це допоможе виявити знання учнів про функції і важливість цих служб в міському господарстві, сформує бажання докладніше дізнатися про роботу цих служб і зайнятих в них фахівців.

Обговорення гри.

За ту, що перемогла вважається команда, що набрала найбільшу кількість балів. Для більшої зацікавленості хлоп'ят в грі переможцям можна вручити який-небудь нехитрий приз. На гру рекомендується запросити представників провідних галузей міста (працівників кадрових служб підприємств, організацій, учбових закладів), які можуть приготувати свій приз команді, що представила "їх" галузь, а також відзначити помилки, неточності галузей, що грають в характеристиці, професій.

Для гри можна виготовити барвисті таблички з цифрами балів, а також підібрати інструменти, знаряддя праці, навіть які-небудь деталі одягу відповідних професій і спеціальностей, що також оцінюється в балах. На звичайному уроці гру можна провести і без атрибутики.

ГРА "ВГАДАЙ ПРОФЕСІЮ"

МЕТА ГРИ. Знайомство школярів з науковою схемою аналізу професій. Гра використовується при вивченні тим "Професіограма", "Формула професії", а також при знайомстві з конкретними професіями різних галузей народного господарства.

УМОВИ ГРИ. Гра розрахована на роботу з класом (учнів 7-8-х класів, а також більш старші класи) час на перше програвання 10-15 хвилин, на подальших - 7-10.В грі активно використовується класна дошка, бажано мати таблицю аналізу професій.

При остаточному визначенні переможців можна ввести критерій (ще до обговорення) якщо загальна кількість неправильних відповідей буде більша 10,то команда тих, що загадали професію програє. Після цього остаточно визначається переможець.

Діагностичні можливості гри.

Гра дозволяє виявити знання учнів про конкретні професії, а також визначити рівень оволодіння схемою аналізу професій.

Типові труднощі.

Досвід показує, що учні 7-8-х класів легше відгадують професії в грі "Асоціація", чим в даній грі, крім того, "Вгадай професію" - складніша гра по самій організації.

Тому, якщо проводити багато програвань, в яких гравці постійно програватимуть, то інтерес до гри може знизитися. Якщо гра виходить погано, то більше 2-х програвань краще не робити. У разі, коли загадана складна професія, і самому ведучому важко її охарактеризувати за деякими пунктами схеми аналізу, професію слід або замінити, або аналізувати за іншими пунктами.

Перспективи вдосконалення гри. Головна лінія розвитку даної гри полягає в пошуку більш оптимальної (ігрової) схеми аналізу професій. Можливі також процедурні удосконалення, заповнення часу на обдумування музикою і так далі

ПРОЦЕДУРА (ЕТАПИ) ГРИ.

Підготовчий етап. На попередньому занятті або відразу перед грою школярі мають бути ознайомлені з "формулою професії" Бажано не тільки розповісти про формулу, але і проаналізувати з її допомогою декілька професій разом з класом. При цьому можуть виникнути ситуації, коли ні клас, ні психолог не можуть (унаслідок незнання) з упевненістю охарактеризувати розбирану професію по якому або пункту схеми аналізу. В цьому випадку слід визнати свою неінформованість і найближчим часом заповнити пропуск, показавши цим таким, що всім вчиться, що головне - не одурювати себе, не будувати ілюзій щодо своїх знань професії. Щонайменший сумнів має бути перевірене. Набудувавши таким чином школярів, можна переходити до етапів самої гри, яка багато в чому будується аналогічно грі "Асоціація" .

.Перед класом вивішується таблиця з "формулою професій" або з схемою аналізу професій .

.За бажанням вибирається група з трьох чоловік.

.Дається загальна інструкція: "Зараз три люди вийдуть з класу, а клас загадає професію. Після цього троє входять в клас і спостерігають за ним, а що кожен сидить в класі повинен протягом 3-5 хвилин проаналізувати загадану професію по схемі аналізу. Через 3-5 хвилин кожен з трьох що відгадують вибирає з класу по одній людині, які протягом 2-х хвилин виписують на дошці (місця для цього потрібний небагато) свої варіанти аналізу професії по схемі аналізу.

Даний варіант практично використовувався в роботі з учнями 7-8-х класів.

Наприклад професія "вчитель математики" аналізується так: предмет праці - людина, знак цілі праці - винахідливі; засоби праці - функціональні; умови - побутовий мікроклімат і так далі Після цього той, що кожен відгадує має по одній можливості відгадати професію і через 1 хвилину обдумування говорить про свій варіант відповіді. Якщо з трьох варіантів хоч би один буде правильний - команда тих, що відгадують перемогла.

.Ті, що відгадують виходять з класу, а клас швидко загадує професію.

.Ведучий запрошує відгадуючих,коториє спостерігають за тим, як клас розписує на листочках загадкову професію по схемі аналізу.

.Той, що кожен відгадує вибирає по одній людині з класу, які виписують на дошці свої варіанти аналізу професії.

.Після цього що відгадують протягом однієї хвилини оцінюють всі три виписані варіанти і пропонують три своїх варіанту відгадки.

.Клас оцінює, відгадали вони професію чи ні, назвавши при цьому загадану професію.

Обговорення гри (програвання).

По кожному пункту схеми аналізу професії ведучий разом з класом визначає по всіх трьом варіантам, виписаним на дошці, правильне і неправильні відповіді.

При використанні гри на базі лабораторії профорієнтації можна запропонувати загадувати найбільш важливі професії даного заводу.

Спостереження відгадує за класом є дисциплінуючим прийомом, оскільки вибір з класу явного ледаря підвищує шанси тих, що відгадують на виграш, а ледаря ставить в незручне положення перед класом.

Схема аналізу професій.

.Предмет праці: природа, техніка, людина, знак, художній образ.

.Цілі праці: що оцінюють, знаходження.

.Засоби праці: ручні, механічні, автоматичні, функціональні (мова, міміка, фізичні дані),теоретичні (знання).

.Умови праці: побутовий мікроклімат, незвичайні (цех, магазин),екстремальне (під водою, в шахті),на відкритому повітрі.

.Організація праці: чітка дисципліна, звичайні стосунки: начальник - підлеглий, відносна самостійність.

.Спілкування в праці: індивідуальне (з клієнтом),работа в групі, робота з великими колективами, аудиторіями.

.Відповідальність в праці: матеріальна, моральна, життя і здоров'я людей.

.Характер рухливості: сидяча робота, робота стоячи, постійний рух.

.Вимога до здоров'я: високі, нормальні, можуть працювати практично все.

.Потреби суспільства в професії: потрібний, особливо не потрібний, важко влаштуватися.

.Особливості професії: пільги (які?),рання пенсія, часті відрядження, спокуси (можливість отримання нетрудових доходів) і ін.

.Отримання професії: освіта не потрібна, учнем на виробництві, закінчення спеціальних курсів, СПТУ, технікум, ВНЗ аспірантура, докторантура, академія.

ГРА " ВЕТЕРАН " - " НЕРОБА "

Мета гри - формування у школярів готовності до якіснішої побудови особистого професійного плану, виділення цивільних, етичних позицій професійного самовизначення.

Гра може бути співвіднесена з темою " Особистий професійний план ". При використанні на базі учбово-курсового комбінату головним учасникам гри додатково пропонується якось пов'язати своє трудове життя з даним підприємством.

Умови проведення гри.

Гра розрахована на роботу з класом, або з невеликою групою ( 10-15 чоловік ) учнів 8-9 і більш старших класів.
Час на гру - 20-30 хвилин. Для головних учасників бажано заготовити інструкції.

Процедура проведення гри.

Підготовчий етап полягає в короткому знайомстві учнів із структурою особистого професійного плану . Дану гру краще проводити після проходження основних тим курсу "Чоловік.Праця.Професія".

етап . До оголошення назви гри вибрати два учня на головні ролі. Бажано, щоб ці учні були дотепними, веселими, відчайдушними ( емоційними лідерами класу ). Оголосивши назву гри, ведучий пропонує вибраним школярам розподілити ролі:"Ветеран " і "Нероба".

етап. Клас знайомиться із загальною інструкцієй:інструкція:" Уявіть, що всі ми знаходимося в 2050 році. Ви - учні, я - ваш класний керівник. Зараз до нас в гості прийдуть дві дуже цікаві людини, що прожили довге життя і що багато побачили за своє життя. Один - "Ветеран праці", заслужену на людину.

Інший - видатна "Нероба". У наш час ми повинні знати, що існують різні долі. Наше завдання - навчитися правильно оцінювати ці долі.Отже, "Ветеран" і "Нероба" зараз продумають своє життя,потом кожен коротко розповість про свою долю і відповість на ваші питання, хлоп'ята."

етап. "Ветеран" і "Нероба" відправляються на 3-5 хвилин в коридор, щоб продумати своя коротка розповідь і підготуватися до питань учнів.Ведучий дає "Ветеранові" і "Неробі" допоміжні письмові інструкції .

Поки вони готуються, ведучий пропонує таким, що вчиться в класі придумати для них цікаві питання, пов'язані з їх щастям, особистим життям, найзначнішими спогадами, їх улюбленими заняттями, як саме вони вибирали собі професію, повторили б вони своє життя і т.д.ведущий обертає увагу на те, що до гостей слід відноситися шанобливо, а всі свої питання треба ставити ввічливо, піднявши руку.

Як активізуючий момент можна запропонувати тим школярам, які вже придумали питання, підняти руку і не продовжувати гру, поки більшість не придумає хоч би з одного питання.

етап. Ведучий запрошує "Ветерана" і "Неробу". Клас вітає їх ( можна вставанням, а можна навіть оплесками ).

Кожен з них коротко розповідає про своє життя, при цьому ведучий не повинен стояти перед класом, щоб не бентежити гравців, а відійти убік або сісти на вільне місце в класі.

етап. Ведучий займає своє місце перед класом і пропонує школярам ставити питання гостям. Якщо всі питання будуть звернені до одного з гостей, ведучий сам може ставити питання тому, кому питань задає мало, тим самим підвищивши увагу до цього гравця.

Допускається, що і самі гості можуть ставити один одному питання.

етап. Закінчуючи гру слід обов'язково поблагодаріть гостей за "відвертість".

Обговорення гри.

Нерідко обговорення фактично починається в ході вопросов-ответов те в самій грі. Якщо розповідь або відповіді кого-небудь з "гостей" суперечливі, плутані, явно не правдоподібні, учні можуть в класі сказати їм про це і навіть почати сперечатися. Строгіший порядок обговорення припускає опору на схему особистого професійного плану, коли з'ясовується, яким чином досягалися різні етапи професійної долі "Ветераном" або через невиконання яких позицій особистого професійного плану "Неробою".
Можна також запропонувати класу оцінити, чия роль краще вдалася. Ведучий повинен мати на увазі, що роль "Нероби" складніша, оскільки важко представити чисту "Неробу". Можна оцінити, кому вдалося довести, що він прожив щасливе життя. Нарешті, можна спробувати визначити, ніж принципово відрізняється людина праці від нероби. Один з важливих критеріїв тут здатність людини повноцінно реалізувати себе, не розтрачувати свої сили даремно, не одурювати самого себе. Наприклад, якщо людина вибирає з двох шляхів легший ( і менш цікавий ),как би економлячи свої сили, він "байдикує" по відношенню до свого щастя. Не бажаючи повноцінно будувати свої особисті професійні плани чоловік "байдикує" по відношенню до свого майбутнього. Сенс байдикування - міг щось зробити, але не зробив.

Діагностичні можливості гри.

Ведучий може оцінити здатність учнів використовувати схему особистого професійного плану як при побудові своїх планів ( головні гравці ), так і при аналізі трудових "доль" . Гра дозволяє також визначити відношення учнів до такої цінності як праця.

Типові труднощі.

Учня в класі можуть висловлювати іронічні зауваження на адресу своїх товаришів в незвичних для них ролях "Ветерана" і "Нероби". Ведучий в ролі "класного керівника" може робити "строгі" зауваження:" Будьте уважні до літніх людей", "Подивимося, якими ви будете в їх віці" і так далі Небажані зауваження типу:"Перестаньте, адже це ж гра", оскільки тоді порушується умовність ігрової ситуації.

Якщо опиниться, що "Нероба" явно цікавіше і переконливіше за "Ветерана", ведучий не повинен явно допомагати "Ветеранові". При обговоренні важливо з'ясувати, в чому був слабкий "Ветеран", а "Неробі" відмітити, що з його здібностями він за "своїх" 75 років міг би прожити ще цікавіше життя, будь він трудівником.

Перспективи розвитку гри.

"Ветеран" і "Нероба" можуть використовувати при підготовці своїх розповідей "конкретні долі", заготовлених у вигляді більш розгорнених інструкцій.Перед обговоренням учня в класі можна запропонувати написати короткі листи окремо "Ветеранові" і окремо "Бездельнику",где вони висловили б своє відношення до їх виступів. Ці листи можна було б зачитати вголос.А "Ветерана" і "Неробу" попросити написати, що дала їм гра - це може бути хорошим зворотним зв'язком для ведучого.

Дану гру можна розділити на дві самостійну гру: "Ветеран",і "Нероба". Ці ігри проводяться по тій же схемі. При цьому головний гравець опиниться у важкій ролі ( наодинці з класом ), що зажадає від ведучого тактовнішого ведення гри, а у важких випадках і підтримка.

Ігрова інструкція "Ветеранові"

Справа відбувається в 2050 р. Вам вже більше 75 років. Як ветерана праці, старої поважаної людини Вас запросили до школярів.

Головне Ваше завдання - показати, що щастя - в чесній праці ( на прикладі свого трудового життя ).

Коротко розкажіть дітям:

з чого починався Ваш трудовий шлях;

основні етапи Вашого шляху;

які були радості, трудності;

Ваші трудові нагороди ( за що? ).

Постарайтеся, щоб Ваша розповідь виглядала достовірно ( щоб було схоже на правду ).

Дуже велике прохання - говорите коротко ( на всю розповідь Вам дається 3-4 хвилини).

Після розповіді будьте готові відповісти на будь-яке питання учнів.

Додатково можна попросити "Ветерана" розповісти про свої реальні професійні плани, але наполягати на цьому не слідує.

Ігрова інструкція "неробі".

Справа відбувається в 2050 р. Вам вже більше 75 років.Вас, як рідкісну ( для 2050 р. ), оригінальну людину запросили в школу для показу учням.

Як людина горда, Ви не маєте наміру виглядати "експонатом" і хочете довести всім, що прожили щасливе життя(не гірше за інших).

Розкажіть, будь ласка, дітям:

як Ви вчилися;

з чого почалося Ваше доросле життя;

основні етапи в житті ( найбільш важливі для Вас );

головні труднощі і радощі;

чого Ви досягли.

Дуже велике прохання - говорите коротко ( на всю розповідь дається 3-4 хвилини).

Після розповіді будьте готові відповісти на будь-які питання школярів.

Додаток В

ЯК ОБРАТИ ПРОФЕСІЮ

Доцільним при визначенні професійної спрямованості учнівської молоді є використання тестової методики, підготовленої співробітниками Інституту професійного самовизначення молоді Російської академії освіти.

Інструкція. «З перерахованих тверджень і професійних якостей виберіть ті, котрі ви вважаєте значимими для майбутньої професійної діяльності».

. Ви надаєте перевагу суспільним інтересам перед особистими.

. Намагаєтеся зрозуміти думку інших людей, поважаєте чужу думку.

. Ви дружелюбні й товариські.

. Волієте працювати, учитися і відпочивати в колективі.

. Можете взяти на себе лідерство і здатні працювати керівником.

. Ви ввічливі, умієте поважати людей.

. Ретельно виконуєте доручене.

. Ви керуєтеся загальноприйнятими нормами і дотримуєтеся встановлених правил.

. Ви життєрадісні.

. Ви дотепні і маєте почуття гумору.

. Ви мужні.

. Ви терплячі.

. Маєте почуття відповідальності.

. Завжди закінчуєте розпочату роботу, справу.

. Вмієте отримувати прибуток.

. Ви чесні.

. Любите роботу, в якій багато розмаїття.

. Ваші справи ведете з ентузіазмом.

. Швидкі в роботі.

. Ретельні в роботі.

. Швидкі в розумінні ідей.

. У вас є почуття справедливості.

. Можете швидко прийняти рішення в несподіваній ситуації.

. Виконуєте роботу в несподіваній ситуації.

. Думаєте про своє майбутнє і плануєте його.

. Ви творча особистість.

. Швидко сприймаєте дійсність. У вас добре розвинутий: а) зір, б) слух, в) нюх, г) смак.

. Ви заповзятливі.

. У вас умілі: а) пальці, б) йоги, в) руки.

. Можете добре керувати механізмами за допомогою а) очей і рук, б) очей, ніг і рук.

. Ви придатні до роботи: а) у приміщенні, б) просто неба.

. Вам подобається вирощувати і утримувати живих істот.

. Вам подобаються красиві речі.

. Ви добре висловлюєте свої думки: а) на словах, б) письмово, в) засобами каліграфії, г) за допомогою живопису, г) скульптури, д) музики, є) акторської гри.

. Можете дотримуватися чистоти і підтримувати гарний санітарний стан.

. Ви фізично сильні, у вас особливо розвинуті: а) кисті рук, б) руки, в) спина, г) ноги.

. Ви любите: а) займатися спортом, б) стежити, як займаються спортом інші.

. У вас гарна пам'ять.

. Ви добре піклуєтеся: а) про дітей, б) про старших, в) про хворих, г) про чужих людей (не родичів).

. Можете переписувати слова і цифри, знаходити помилки.

. Можете рахувати швидко і точно.

Формула професій:

Археолог-14,18,20,21,24,25,26,34 б ,38.

Архітектор-5,13,18,20,21,23,24,25,26,27 а, 29 а, в, 32,34 б, 35,39,41.

Біолог-14,18,20,21,23,24,25,26,27 а, б, 29 а, в, 32,34 б, 35,38,39,41.

Хімік- 5,12,13,18,20,21,23,24,25,26,27 а, в,г, 29 а, в, 30 а, 31а, 35,38,39,41.

Еколог-14,18,20,21,23,24,25,26,27 а, б,г, 29 а, г, 346,38.

Актор (акторка) -4,7,10,12,26,27 а, б, 29 а, б, в, 33,34 а, є, 38.

Художник -5,18,21,26,37 а, б, 29 а, в, 33,34 г, і; 38,39.

Композитор- 19,20,26,27 а, б, 29 а, в, 30 а, 31 а, 34 в, 36 а, 38,40.

Дизайнер-13,17,18,20,21,24,25,26,27 а,г,29 а, в, 33,34 г;г, 38,39,41.

Журналіст- 1,6,10, 11,12,13,18,19,20,21,22,23,25,26,27 а, б, 28, 31а, б, 34 а, б, 38.

Письменник- 1,10,11,13,17,18,21,25,26,31 а, 33,346,38.

Екскурсовод - 3,9,16,20,34 а, 38,40.

Перекладач -3,6,8,12,13,14,20,21,24,27 а, б, 34 а, 38.

Секретар-машиністка- 7,8,19,24,29 а, 3,30 а, 31 а, 40.

Діловод-13,24,31а, 40,41.

Бухгалтер -13,16,24,29 а, 31 а, 40,41.

Економіст-12,14,17,20,24,25,31 а, 34 а, б, 38,39,40,41.

Бібліотекар - 2,13,16,20,24,25,29,40.

Перукар - 3,7,9, 10,19,20,27 а, і; 29 а, в, ЗО а, 31 а.

Бармен -3,6,9,10, 12,20,25,27 а, б, в, 29 а, в, ЗО а.

Кухар -5,13,14,19,20,26,27 а, в, і; 29 а, в, 30 а, 33,35,39.

Вихователь -2,9,12,13,20,23,27 а, б, 34 а, д, є, 35,39,40 а, г.

Пожежний-1,4,7,8,11,12,19,23,27 а, 28,36 а, б, в, г.

Офіцер (військовий) - 5,11,13,20,21,22,23,29 а, в, 30 б, 34 а, 35,36 а, б, в, г, 38,39.

Манекенниця - 3,7,9,17,31 а, 33,34 є.

Швачка-мотористка - 7,20,24,27 а, б, і; 29 а, в, 30 б, 31 а.

Годинникар -12,18,20,24,27 а, б, 29 а, ЗО а, 31 а.

Столяр - 12,20,24,27 а, 29 а, в, ЗО а, 31 а, 33,34 г, 36 а, б, в, г.

Кранівник - 7,8,12,20,21,23,27 а, ЗО а, б, 31 б.

Маляр - 12,24,27 а, г, 29 а, в, 30 а, 31 а, 33,34 г, 36 а, б, в, г.

Інженер-будівельник - 5,13,18,20,21,23,24,25,26,27 а, 29 а, в, 30 б, 31б,35,36а,б,г,38,39,41.

Інжснер-електронник-4,8,12,13,18,20,21,23,24,26,27 а, б, г, 29 а, в, 30 а, 38,39,41.

Ремонтник радіо-, телеапаратури -12,20,21,23,27 а, б, 29 а, в, 30 а, 31 а.

Робітник-металург--12,20,23,24,27 а, б, 29 а, в, 30 а, 36 а, б, в, г.

Оператор-програміст - 19,20,27 а, 29 а, 30 а, 31 а, 41.

Геолог-14,18,20,21,23,24,25,26,34 6,38,40,41.

Юрист-1,2,8,13,14,21,22,24,25,34а, 6,38,41.

Математик-14,18,20,21,24,25,26,31 а,38,39,40,41.

Лікар - 2,4,8,11,13,18,19,20,21,23,26,27 а, б.

Метеоролог-14,18,20,21,23,24,25,26,27 а, б, 29 а, б, в, 30 б, 34 6,38,41.

Психолог, психіатр - 2,3,5,6,8,9,12,13,17,18,20,21,24,25,26,27 а, б, 29 а, в, 30 а, б, 34 а-д, 35,38,39.

Учитель-2,5,6,8,12,13,18,20,21,24,25,26,27 а, б, 29 а, в, 30 а, 6,34 а-д.

Ветеринар-5,8,11,13,20,21,23,27 а, б, в, 29 в, 30 а,35,36 а, б, в, г,38,39.

Фермер - 12,20,30 а, 31 б, 32,35,36 а, б, в, г.

Збирач автомобілів- 12,13,20,21,24,27 а, б, 29 в, 30 в, 36 а, б, в, г.

Кораблебудівник - 12,18,20,27 а, 29 а, 30 а, 36 а, б, в, г, 41.

Капітан корабля-5,8,11,12,13,20,21,23,24,25,27а,б,36а,б,в,г,38,39,41.

Водій автобуса - 8,13,20,23,27 а, б, ЗО б, 36 а, б, в, г.

Стюардеса -2,3,7,12,13,20,21,23,34 а, 40 а, б, в, г.

Професійний спортсмен - 8,9,14,23,24,27 а, б, 29 а, б, в, 35,36 а, б, в, г, 37 а, 6.

Каскадер- 11,12,17,19,27 а, б, 28,29 б, в, 30 а, б, 36 а, б, в, г, 37 а, б.

Додаток Д

МЕТОДИКА ДИАГНОСТИКИ НАПРАВЛЕННОСТИ ЛИЧНОСТИ Б. БАССА (ОРИЕНТАЦИОННАЯ АНКЕТА)

Анкета состоит из 27 пунктов-суждений, по каждому из которых возможны три варианта ответов, соответствующие трем видам направленности личности. Респондент должен выбрать один ответ, который в наибольшей степени выражает его мнение или соответствует реальности, и еще один, который, наоборот, наиболее далек от его мнения, или же наименее соответствует реальности. Ответ "наиболее" получает 2 балла, "наименее" - 0, оставшийся невыбранным - 1 балл. Баллы, набранные по всем 27 пунктам, суммируются для каждого вида направленности отдельно.

С помощью методики выявляются следующие направленности:

. Направленность на себя (Я) - ориентация на прямое вознаграждение и удовлетворение безотносительно работы и сотрудников, агрессивность в достижении статуса, властность, склонность к соперничеству, раздражительность, тревожность, интровертированность.

. Направленность на общение (О) - стремление при любых условиях поддерживать отношения с людьми, ориентация на совместную деятельность, но часто в ущерб выполнению конкретных заданий или оказанию искренней помощи людям, ориентация на социальное одобрение, зависимость от группы, потребность в привязанности и эмоциональных отношениях с людьми.

. Направленность на дело (Д) - заинтересованность в решении деловых проблем, выполнение работы как можно лучше, ориентация на деловое сотрудничество, способность отстаивать в интересах дела собственное мнение, которое полезно для достижения общей цели.

Инструкция: "Опросный лист состоит из 27 пунктов. По каждому из них возможны три варианта ответов: А, Б, В.

. Из ответов на каждый из пунктов выберите тот, который лучше всего выражает Вашу точку зрения по даному вопросу. Возможно, что какие-то из вариантов ответов покажутся Вам равноценными. Тем не менее, мы просим Вас отобрать из них только один, а именно тот, который в наибольшей степени отвечает Вашему мнению и более всего ценен для Вас.

Букву, которой обозначен ответ, (А, Б, В) напишите на листе для записи ответов рядом с номером соответствующего пункта (1-27) под рубрикой «Больше всего».

. Затем из ответов на каждый из пунктов выберите тот, который дальше всего отстает от Вашей точки зрения, наименее для Вас ценен. Букву, которой обозначен ответ, вновь напишите на листе для записи ответов рядом с номером соответствующего пункта, в столбце под рубрикой «МЕНЬШЕ ВСЕГО».

. Таким образом, для ответа на каждый из вопросом Вы используете две буквы, которые и запишите в соотношенние существующие столбцы. Остальные ответы нигде не записываются.

СТАРАЙТЕСЬ БЫТЬ МАКСИМАЛЬНО ПРАВДИВЫМ!

Среди вариантов ответа нет «хороших» или «плохих», поэтому не старайтесь угадать, какой из ответов являете «правильным» или «лучшим» для Вас.

Время от времени контролируйте себя, правильно ли Вы записываете ответы, рядом с теми ли пунктами. В случае, если Вы обнаружите ошибку, исправьте ее, но токо, чтобы исправление было четко видно."

ТЕСТОВЫЙ МАТЕРИАЛ

. Наибольшее удовлетворение я получаю от: А. Одобрения моей работы; Б. Сознания того, что работа сделана хорошо; В. Сознание того, что меня окружают друзья.

. Если бы я играл в футбол (волейбол, баскетбол), то я хотел бы быть:

А. Тренером, который разрабатывает тактику игры;

Б. Известным игроком;

В. Выбранным капитаном команды.

. По-моему, лучшим педагогом является тот, кто:

А. Проявляет интерес к учащимся и к каждому имеет индивидуальный подход;

Б. Вызывает интерес к предмету, так что учащиеся с удовольствием углубляют свои знания в этом предмете;

В. Создает в коллективе такую атмосферу, при которой никто не боится высказать свое мнение.

. Мне нравится, когда люди:

А. Радуются выполненной работе;

Б. С удовольствием работают в коллективе;

В. Стремятся выполнить свою работу лучше других.

. Я хотел вы, чтобы мои друзья:

А. Были отзывчивы и помогали людям, когда для этого представляются возможности; Б. Были верны и преданы мне; В. Были умными и интересными людьми.

. Лучшими друзьями я считаю тех:

А. С кем складываются хорошие взаимоотношения; Б. На кого всегда можно положиться; В. Кто может многого достичь в жизни.

. Больше всего я ве люблю:

А. Когда у меня что-то не получается;

Б. Когда портятся отношения с товарищами;

. Когда меня критикуют.

. По-моему, хуже всего, когда педагог: А. Не скрывает, что некоторые учащиеся ему несимпатичны, насмехается и подшучивает над ними;

В. Вызывает дух соперничества в коллективе;

. Недостаточно хорошо знает предмет, который препо дает.

. В детстве мве больше всего нравилось:

А. Проводить время с друзьями;

Б. Ощущение выполненных дел;

В. Когда меня за что-нибудь хвалили.

10. Я хотел бы быть похожим на тех, кто: А. Добился успеха в жизни;

Б. По-настоящему увлечен своим делом;

В. Отличается дружелюбием и доброжелательностью.

. В первую очередь школа должна:

А. Научить решать задачи, которые ставит жизнь; Б. Развивать прежде всего индивидуальные способно

сти ученика; В. Воспитывать качества, помогающие взаимодейство

вать с людьми.

. Если бы у меня было больше свободного времени охотнее всего я использовал бы его: А. Для общения с друзьями; Б. Для отдыха и развлечений; В. Для своих любимых дел и самообразования.

. Наибольших успехов я добиваюсь, когда:

А. Работаю с людьми, которые мне симпатичны;

Б. У меня интересная работа;

В. Мои усилия хорошо вознаграждаются.

. Я люблю когда:

А. Другие люди меня ценят;

Б. Испытываю удовлетворение от хорошо выполнен

работы; В. Приятно провожу время с друзьями.

. Если бы обо мае решили нависать в газете, иве бы хотелось чтобы:

А. Рассказали о каком-либо интересном деле, связанном с учебой, работой, спортом и т.п., в котором мне довелось участвовать;

Б. Написали о моей деятельности;

В. Обязательно рассказали о коллективе, в котором я работаю.

. Лучше всего я учусь, если преподаватель: А. Имеет ко мне индивидуальный подход;

В. Сумеет вызвать у меня интерес к предмету; В. Устраивает коллективные обсуждения изучаемых проблем.

. Для меня вет ничего хуже, чем: А. Оскорбление личного достоинства;

Б. Неудача при выполнении важного дела; В. Потеря друзей.

. Больше всего я ценю:

А. Успех;

Б. Возможности хорошей совместной работы; В. Здравый практичный ум и смекалку.

. Я не люблю людей, которые: А. Считают себя хуже других;

Б. Часто ссорятся и конфликтуют; В. Возражают против всего нового.

. Приятно, когда:

А. Работаешь над важным для всех делом; Б. Имеешь много друзей; В. Вызываешь восхищение и всем нравишься.

. По-моему, в первую очередь руководитель должен быть:

А. Доступным; Б. Авторитетным; В. Требовательным.

. В свободное время я охотво прочитал бы книги: А. О том, как заводить друзей и поддерживать хор

шие отношения с людьми; Б. О жизни знаменитых и интересных людей; В. О последних достижениях науки и техники.

. Если бы у меня были способности к музыке, я пре, почел бы быть:

А. Дирижером; Б. Композитором; В. Солистом.

. Мне бы хотелось:

А. Придумать интересный конкурс;

Б. Победить в конкурсе;

В. Организовать конкурс и руководить им.

25. Для меня важнее всего знать: А. Что я хочу сделать;

Б. Как достичь цели;

В. Как организовать людей для достижения цели.

. Человек должен строиться к тому, чтобы: А. Другие были им довольны;

Б. Прежде всего выполнить свою задачу;

В. Его не нужно было упрекать за выполненную раб

. Лучше всего я отдыхаю в свободное время: А. В общении с друзьями;

Б. Просматривая развлекательные фильмы; В. Занимаясь своим любимым делом.

А. Доступным; Б. Авторитетным; В. Требовательным.

. В свободное время я охотво прочитал бы книги: А. О том, как заводить друзей и поддерживать хор

шие отношения с людьми; Б. О жизни знаменитых и интересных людей; В. О последних достижениях науки и техники.

. Если бы у меня были способности к музыке, я пре, почел бы быть:

А. Дирижером; Б. Композитором; В. Солистом.

. Мне бы хотелось:

А. Придумать интересный конкурс;

Б. Победить в конкурсе;

В. Организовать конкурс и руководить им.

. Для меня важнее всего знать: А. Что я хочу сделать;

Б. Как достичь цели;

В. Как организовать людей для достижения цели.

. Человек должен строиться к тому, чтобы: А. Другие были им довольны;

Б. Прежде всего выполнить свою задачу;

В. Его не нужно было упрекать за выполненную раб

. Лучше всего я отдыхаю в свободное время: А. В общении с друзьями;

Б. Просматривая развлекательные фильмы; В. Занимаясь своим любимым делом.

Додаток Ж

СХЕМА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ УЧНЯ

Спираючись на отримані результати вивчення учня, профорієнтатор повинен провести з дитиною заключну профконсультацію, дати обгрунтовану пораду щодо вибору професії та скласти профорієнтаційну характеристику. Для розгорнутої профорієнтаційної характеристики учня можна використати подану схему.

Прізвище, ім'я, по батькові__________________________________

Клас_______Школа_______Дата_______________________

І. Успішність (предмети, при вивченні яких досягаються високі успіхи, проявляється творчість; предмети, які засвоюються важко).

. Ставлення до занять, які вимагають розумової активності:

а) дуже активний;

б) задовільно активний;

в) пасивний.

Успіхи в цих заняттях: а) високі; б) середні; в) слабкі.

. Ставлення до суспільно корисної праці:

а) дуже активний;

б) задовільно активний;

в) пасивний.

Успіхи в ній: а) високі; б) середні; в) слабкі.

. Спрямованість інтересів, захоплення (гуртки, факультативи, улюблені завдання вдома).

. Оцінка своїх можливостей:

а) реально оцінює;

б) недооцінює;

в) переоцінює.

. Участь в громадсько-організаторській діяльності:

а) охоче й успішно виступає в ролі організатора масових заходів;

б) може виступати в ролі організатора;

в) пасивний, не може бути організатором;

Вольові якості: прояви цілеспрямованості, наполегливості, стійкості.

. Ставлення до колективу, до товаришів:

а) живе інтересами колективу;

б) байдужий до колективу;

в) нехтує і недоброзичливо ставиться до колективу.

. Моральна стійкість:

а) притаманна стійка моральна поведінка;

б) іноді зазнає негативного впливу;

в) часто здійснює аморальні вчинки.

. Особливості розумового розвитку (необхідне підкреслити): логічність, самостійність, критичність мислення, уміння аналізувати й узагальнювати матеріал;

Особливості уваги (необхідне підкреслити):

вміння бути тривалий час зосередженим на справі; швидко й легко переключатися з однієї справи на іншу; одночасно виконувати два і більше види діяльності, розподіляючи між ними свою увагу; неуважність.

Особливості пам'яті (необхідне підкреслити):

швидкість, осмисленість, тривалість запам'ятовування.

. Чи обрав учень професію? Якщо так, то яку?

. Які при цьому мотиви переважали?

. Куди піде навчатися після 9-го класу?

13. Рекомендація батьків про вибір професії й навчально-професійного закладу.

. Рекомендації лікаря, є медичні зауваження щодо певних видів діяльності.

. Рекомендована професія або сфера професійної діяльності, профіль навчання в НВК.

Характеристика, складена за такою схемою, розкриває головні особливості учня, які необхідно враховувати обираючи професію.

Узагальнюючи викладені вище аспекти підготовки до профорієнтаційної роботи, слід відзначити, що правильно організоване профорієнтаційне вивчення особистості учня здійснює вплив на формування в дитини реалістичного професійного плану.

Додаток З

ПРОФЕСІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ УЧНЯ

Щоб визначити професійну спрямованість учня, рекомендується провести психологічне обстеження. Пропонуємо спеціальний діагностичний матеріал та бланки для дослідження.

Анкета

Прізвище, ім'я____________________________________

Клас_____________________Дата___________________

. Чи вирішили ви питання вибору професії?

а) так;

б) ні.

. .Яку професію вирішили обрати?

. Як ставляться батьки до вашого вибору?

а) позитивно;

б) негативно;

в) це питання не обговорювали.

. Якщо ви не обрали професію: в чому полягають труднощі вибору?

. Яким чином плануєте опанувати обрану професію?

а) через ПТУ;

б) технікум;

в)ВНЗ;

г) на виробництві.

. Чи бачили ви, як працюють люди цієї професії?

а) так;

б) ні.

. Як ви готуєтеся до оволодіння цією професією?

а) відвідую факультатив;

б) займаюся в гуртку технічної творчості;

в) читаю спеціальну літературу;

г) вивчаю практично;

д) розпитую батьків, знайомих; є) ніяк не готуюся.

. Чим ви любите займатися у вільний час?

а) читаю книги;

б) займаюся спортом;

в) читаю спеціальну літературу;

г) займаюся конструюванням, моделюванням;

д) займаюся в гуртку технічної творчості.

. Ваш улюблений предмет?

. Що приваблює вас в обраній професії? (можна підкреслити до п'яти пунктів):

а) значення для народного господарства;

б) творчий характер праці;

в) чиста робота;

г) висока заробітна платня;

д) відповідає інтересам, схильностям;

є) можливість щось зробити своїми руками; є) перспектива професійного росту;

ж) можливість керувати великим колективом людей;

з) спілкування з людьми;

і) можливість проявити свої знання, здібності; ї) складні ситуації; й) сам процес праці.

. Що ви знаєте про обрану професію?

а) знаряддя праці;

б) зміст праці;

в) умови праці;

г) оплату праці;

д) нічого не знаю.

. Якими рисами повинен володіти працівник обраної професії?

. Які риси і є у вас?

. Які з цих рис ще потрібно розвинути в собі?

. Які професії, крім обраної, вам подобаються, про які хочете дізнатися глибше?

Проведення рис опитування дасть можливість з'ясувати професійні наміри учня, важливі для нього професійні цінності, значення психологічної структури обраної професії та своєї особистості. Відразу будуть виявлені школярі, які ще не мають професійних намірів, а також ті, у кого наміри не відповідають індивідуальним здібностям.

Зміст професійних цінностей учня визначається з відповіді на десяте питання, ступінь усвідомленості намірів школярів за відповідями на питання 11-14. Учні з чіткими й реалістичними професійними намірами, як правило, уміють виділяти основні професійні вимоги та співвідносити їх зі своїми можливостями. Аналіз відповідей на питання 15 допоможе учням підібрати резервну професію.

Додаток К

МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ЗДАТНОСТІ УЧНІВ ДО ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ Анкета: «Що мені подобається?»

Анкета (А.Йовайш) спрямована на дослідження інтересів і прагнень, особистості як складових потенційного чи актуального покликання.

Після невеликої вступної бесіди про вибір професії учням пропонується перевірити власні інтереси. На чистому аркуші паперу діти заготовляють бланки відповідей від 1 до 150 ці питання яскраво висвітлювали проблеми і якості особистості : наприклад «Що мені подобається ? Чи хотіли б ви? Чи подобається Вам? (Вчитись малювати, читати про ліс, проводити час у лісі, вчитись кулінарії , вчитись кресленню) і багато інших питань про ті якості і про професії які подобаються респонденту.

Інструкція. В анкеті пропонується 150 питань, кожному питанню відповідає номер у бланку відповідей. Якщо вам дуже подобається «вивчати математику», то в № 1 пишемо два плюси (++), якщо зовсім не подобається -два мінуси (--), якщо сумніваєтеся нуль (0). І так відповідаємо на кожне питання.

Що мені подобається?

Чи подобається вам? Хотіли б ви?

. Вивчати математику.

. Вивчати фізику.

. Вивчати хімію.

. Вивчати історію.

. Вивчати рідну мову, інші мови.

. Вивчати географію.

. Вивчати біологію.

. Спостерігати за різними породами дерев, вивчати їхнє походження

. Цікавитися породами деревини, їхнім практичним застосуванням

. Знайомитися з різними металами, їхніми властивостями.

. Спостерігати за дією різних механізмів, знайомитися з їхнім влаштуванням і роботою (токарські верстати, автомобілі і т.п.).

. Спостерігати дію електрики, дізнаватися її таємниці, читати про досягнення радіотехніки.

. Дивитися журнали мод, милуватися красивим одягом.

. Цікавитися новинками виробництва продовольчих товарів по журналах, на виставках, у магазинах.

. Читати опис і розглядати знімки різних будівель.

16. Спостерігати за спортивними змаганнями.

17. Цікавитися будовою земної кори, походженням гір, океанів, вулканів.

. Цікавитися машинами, спостерігати за роботою водія, машиніста.

. Читати книги, дивитися фільми про моряків, льотчиків.

. Спостерігати за військовим парадом, знайомитися з військовою технікою.

. Відвідувати театр, дивитися кінофільми.

. Слухати оперну і симфонічну музику, ходити на концерти.

. Учитися малювати.

. Читати світову класичну літературу.

. Гратися з дітьми, приносити їм радість

. Читати книги, дивитися фільми про працівників міліції.

. Допомагати хворим людям.

. Піклуватися про свою квартиру, кімнату, стежити за їх естетичним виглядом.

. Точно вести підрахунок своїх грошових доходів і витрат.

. Спостерігати за роботою продавців.

. Читати науково-популярну літературу з математики.

. Цікавитися новими відкриттями у фізиці, читати про життя і діяльність видатних фізиків.

ЗЗ.Читати про новітні досягнення в області хімії, знайомитися з життям і діяльністю відомих хіміків.

. Читати газети, слухати радіо, дивитися телевізійні передачі про політичні події.

. Читати про походження мов, вивчати окремі слова.

. Читати про різні країни, їх економіку, державний устрій, дізнаватися про географічні відкриття.

. Читати про рослини, життя тварин і птахів.

. Читати про ліс, проводити час у лісі.

. Спостерігати за художньою обробкою дерева, розглядати нові зразки меблів, захоплюватися ними.

. Розглядати зразки виробів з металу, спостерігати за їхньою обробкою.

. Знайомитися з новітніми досягненнями сучасноїтехніки, відвідувати технічні виставки.

. Випробувати дію побутових та інших електричних приладів, розбирати і ремонтувати радіоприймачі, магнітофони і т.п.

. Розглядати тканини, ознайомитися з новою якістю матеріалів.

44. Учитися кулінарії.

. Учитися кресленню.

. Читати спортивні журнали і газети, цікавитися історією спорту й успіхами видатних спортсменів.

. Читати науково-популярну і художню літературу про геологічні експедиції.

. Відвідувати виставки транспортних засобів, читати про це в газетах і журналах.

. Цікавитися морським транспортом, літаками, їхнім устаткуванням.

50. Читати книги військового змісту, дивитися фільми, цікавитися життям і долями учасників Великої Вітчизняної і громадянської війни.

. Знайомитися з життям і творчістю видатних композиторів.

. Знайомитися з життям видатних майстрів сцени і кіно, колекціонувати їхні фотографії.

. Відвідувати виставки образотворчого мистецтва, музеї.

. Знайомитися з новинками художньої літератури.

. Зацікавити інших, розповідаючи нові речі, події, пояснюючи незрозуміле, невідоме.

. Впливати на недисциплінованих, установлювати порядок серед однолітків або молодших.

. Вивчати анатомію та фізіологію людини.

. Цікавитися зовнішністю людини: одягом, зачіскою і т.д.

. Вивчати економічну географію.

. Цікавитися якістю і ціною товарів.

. Рахувати, вирішувати складні математичні задачі, складати і вирішувати головоломки, ребуси, загадки.

. Робити фізичні досліди, вирішувати задачі, заглиблюватися в різні явища природи.

. Дізнаватися про будову хімічних елементів, стежити за ходом хімічних реакцій, робити досліди.

. Знайомитися з політичним ладом різних країн, вивчати причини політичних подій.

. Розбирати додатки, дізнаватися склад слів рідної й іноземної мов.

. Складати географічні карти, збирати різноманітний географічний матеріал.

. Вирощувати рослини, доглядати за тваринами, птахами, піклуватися про них.

. Садити і доглядати за деревами, виготовляти гербарії лісових рослин.

. Збирати різноманітну по якості деревину, робити художню обробку дерева, випалювати, вирізувати.

. Виготовляти художні вироби з жерсті і дроту.

. Збирати і ремонтувати всілякі механізми, велосипеди, мотоцикли, годинники і т.д.

. Конструювати і виготовляти електроприлади.

. Шити, плести, ткати.

. Смажити і варити смачні блюда.

. Знайомитися з архітектурними пам'ятниками, захоплюватися моделюванням будинків.

. Грати в спортивні ігри.

. Збирати і складати колекцію мінералів.

. Брати участь в роботі гуртка автолюбителів.

. Брати участь у секції веслярів, вітрильників, аквалангістів.

. Брати участь у військових іграх.

. Брати участь у шкільній самодіяльності, драматичному гуртку.

. Брати участь у шкільному хорі чи оркестрі.

. Брати участь у художньому гуртку, вивчати надбання живопису.

. Брати участь у роботі літературного гуртка, відвідувати факультативні заняття.

. Дізнаватися про внутрішній світ дитини.

. Справедливо розцінювати вчинок товариша або літературного героя.

. Доглядати за важкохворими.

. Спостерігати за роботою перукаря, продавця, офіціанта.

. Цікавитися в періодиці про виконання плану народного господарства.

. Працювати за прилавком.

. Брати участь у роботі математичного гуртка.

. Брати участь у роботі фізичного гуртка, відвідувати факультативи з фізики.

. Відвідувати факультативні заняття з хімії, брати участь в олімпіадах.

. Брати участь у краєзнавчому гуртку, збирати історичний матеріал, аналізувати й узагальнювати його.

. Працювати зі словником, дізнаватися зміст іноземних слів.

. Брати участь у роботі географічного гуртка.

97. Робити досліди з рослинами, вивчати їхню врожайність, працювати в шкільному живому куточку.

. Піклуватися про охорону лісу, доглядати за його життям.

. Брати участь у гуртку «Умілі руки».

. Виконувати слюсарні роботи в шкільних майстернях і будинку.

. Випробовувати дії різних приладів і механізмів, виготовляти мо делі літаків, кораблів і планерів.

. Брати участь у радіотехнічному гуртку, монтувати радіоприймачі, електрогітари й ін.

103. Моделювати, конструювати різні зразки одягу.

. Працювати на кухні, в їдальні, кафе, ресторані.

. Малювати, проектувати зразки нових будинків.

. Брати участь у спортивній секції, спортивних змаганнях.

. Брати участь у походах на природу з метою ознайомлення з кі і рисними копалинами і геологічними об'єктами рідного краю.

. Водити вантажівки, автомобіль.

. Брати участь у роботі авіаційного клубу.

. Брати участь у секції стрільби або роботі гуртка «Юні друзі міліцій»

. Брати участь у конкурсі художнього читання.

. Вивчати теорію музики й грати на якомусь інструменті.

. Цікавитися життям і творчістю відомих художників.

. Вивчати літературні твори, читати літературну критику.

. Прагнути, щоб інші були кращими, шляхетніше поводилися.

. Допомагати працівникам міліції з'ясовувати приховуваний злочин

. Читати статті, книги на медичні теми.

. Спілкуватися з людьми, радити і допомагати їм вибирати потрібну річ і т.п.

. Дискутувати з питань промисловості і сільського господарства

. Дискутувати з питань торгівлі.

. Виконувати роботу, що вимагає знання математичних законів і правил.

. Працювати з фізичними приладами й устаткуванням.

. Працювати в хімічній лабораторії.

. Працювати в архіві, знайомитися з історичними подіями.

. Бути мовознавцем, працювати перекладачем.

. Брати участь у географічних експедиціях.

. Працювати на свіжому повітрі.

. Працювати лісничим.

. Працювати столяром.

. Працювати за верстатом, переважно стоячи, виготовляючи різноманітні металеві вироби.

. Працювати за кресленнями біля машин і верстатів.

. Працювати з електроприладами і радіоапаратурою.

. Працювати на швейній, ткацькій, в'язальній фабриці або в ательє.

. Працювати інженером харчової промисловості.

. Будувати будинки, зводити мости, працювати в конструкторському бюро.

. Готувати учасників й організовувати спортивні змагання, займатися суддівством.

. Брати участь у тривалих і важких походах, що вимагають напруженої роботи за визначеною програмою.

. Возити пасажирів, вантаж, ремонтувати транспорт, дотримувати правила вуличного руху.

. Жити за встановленим режимом, суворо виконуючи розпорядок дня.

. Працювати в погану погоду у відкритому морі або пілотувати літак.

. Грати на сцені.

. Брати участь у музичних конкурсах, виступати на сцені.

. Працювати в області образотворчого мистецтва.

. Вести запис своїх спостережень, писати твори, складати вірші.

. Працювати в юридичних установах.

. Працювати в лікарні, поліклініці, аптеці.

. Обслуговувати людей.

. Працювати в області торгівлі, планування або фінансів.

. Керувати торгівлею.

Бланк відповідей

Додатки М

Умовні знаки

Урок 8

Тема:____________________________________________________

2. Запиши, які професійні якості важливі для ВОДІЯ.

3. Визнач, до якої групи професій відноситься ВОДІЙ.