Організація бухгалтерського обліку та аудиту в бюджетних установах

Організація бухгалтерського обліку та аудиту в бюджетних установах

Зміст

Вступ

. Фінансова звітність як джерело інформації про стан підприємства

.1 Призначення фінансової звітності підприємства, порядок та надання

.2 Вимоги до інформації, що формує фінансову звітність

.3 Формування фінансової звітності бюджетних установ

. Організація бухгалтерського обліку та аудиту в бюджетних установах

.1 Загальна характеристика підприємства

.2 Організація бухгалтерського обліку в установі

.3 Порядок складання звітності річної та закриття рахунків

.4 Застосування інформаційних технологій при складанні звітності

. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства за даними фінансової звітності

.1 Порядок аналізу звітності

.2 Аналіз використання кошторису доходів і витрат

.3 Аналіз балансу бюджетної організації

.4 Аналіз платоспроможності установи

. Охорона праці та навколишнього середовища

.1 Загальні питанні охорони праці

.2 Перелік небезпечних та шкідливих факторів

.3 Промислова санітарія

.4 Організація робочого місця

.5 Електробезпека

.6 Пожежна безпека

.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

Вступ

В процесі своєї діяльності будь-яке підприємство здійснює господарські операції, приймає ті чи інші рішення. Практично кожна така дія знаходить висвітлення в бухгалтерському обліку. Бухгалтерська звітність являє собою сукупність даних, що характеризує результати фінансово-господарської діяльності підприємства за звітний період, отриманий з даних бухгалтерського й іншого видів обліку. Вона являє собою засіб керування підприємством і одночасно метод узагальнення і представлення інформації про господарську діяльність.

Звітність виконує важливу функціональну роль у системі економічної інформації. Вона інтегрує інформацію усіх видів обліку і представляється у виді таблиць, зручних для сприйняття інформації об'єктами господарювання.

Методологічно й організаційно звітність є невід'ємним елементом усієї системи бухгалтерського обліку і виступає завершальним етапом облікового процесу, що обумовлює органічну єдність показників, що формуються в ній, з первинною документацією й обліковими регістрами.

Інформація про господарські операції, зроблені економічним суб'єктом за визначений період часу, узагальнюється у відповідних облікових регістрах і з них переноситься в згрупованому виді в бухгалтерську звітність. Така процедура узагальнення облікової інформації необхідна в першу чергу самому підприємству і зв'язана з необхідністю уточнення, а в ряді випадків і коректування подальшого курсу фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства.

Тому бухгалтерська звітність повинна виявляти будь-які факти, зміст, який може вплинути на оцінку користувачами інформації про стан власності, фінансової ситуації, прибутків і збитків.

Користувачами такої інформації є керівники, засновники, учасники і власники майна підприємства.

Зміст звітності про діяльність підприємства, про майнове положення і ступінь фінансової стійкості становить інтерес для потенційних інвесторів, зацікавлених у вкладенні капіталу. Аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства починається з оцінки фінансового стану за даними балансу.

Аналіз балансу виробляється за допомогою горизонтального і вертикального аналізу, а також аналізу з використанням коефіцієнтів. Горизонтальний і вертикальний аналізи взаімодоповнюють один одного. Аналіз з використанням коефіцієнтів є основним, коефіцієнти допомагають установити зв'язок між різними цифрами у фінансовій звітності.

1. Фінансова звітність як джерело інформації про стан підприємства

.1 Призначення фінансової звітності підприємства, порядок та надання

фінансовий звітність облік аудит

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства за звітний період. Звітність включає таблиці, що складають за даними бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку. Вона є завершальним етапом облікової роботи.

Дані звітності використовуються зовнішніми користувачами для оцінки ефективності діяльності організації, а також для економічного аналізу в самій організації. Разом з тим звітність необхідна для оперативного керівництва господарською діяльністю і служить вихідною базою для наступного планування. Звітність повинна бути достовірною, своєчасною. У ній повинно забеспечиваться порівнянність звітних показників з даними за минулі періоди.

Організації складають звіти по формах і інструкціям (стандартм), затвердженим Міністерством фінансів України. Єдина система показників звітності організації дозволяє складати звітні зведення по окремих галузях, економічним районам і по всьому народному господарству в цілому.

Звітність організацій класифікують по видах, періодичності складання, ступеня узагальнення звітних даних.

По видах звітність підрозділяється на бухгалтерську (фінансову), статистичну й оперативну.

Бухгалтерська звітність являє собою єдину систему даних про майновому і фінансовому положенні організації і про результати її господарської діяльності. Складають її за даними бухгалтерського обліку.

Статистична звітність складається за даними статистичного, бухгалтерського й оперативного обліку і відбиває зведення по окремим показникам господарської діяльності організації, як у натуральному, так і у вартісному вираженні.

Оперативна звітність складається на основі даних оперативного обліку і містить зведення за основними показниками за короткі проміжки часу - добу, п'ятиденку, тиждень, декаду, половину місяця. Ці дані використовуються для оперативного контролю і керування процесами постачання, виробництва і реалізації продукції.

По періодичності складання розрізняють внутрірічну і річну звітність. Внутрірічна звітність включає звіти за день, п'ятиденку, декаду, половину місяця, місяць, квартал і півріччя. Внутрірічну статистичну звітність звичайно називають поточною статистичною звітністю, а внутрірічну бухгалтерську - проміжною бухгалтерською звітністю. Річна звітність - це звіти за рік.

По ступеню узагальнення звітних даних розрізняють звіти первинні, що складаються організаціями, і зведені, котрі складають вищестоящі чи материнські організації на підставі первинних звітів.

У сучасній системі бухгалтерського обліку організації формують інформацію як для зовнішніх, так і для внутрішніх користувачів. Число користувачів бухгалтерської звітності в ринковій економіці може нараховувати десятки, сотні і навіть тисячі юридичних і фізичних осіб, що бажають мати інформацію не тільки про вітчизняного суб'єкта, що хазяювання, але і про закордонний, що дуже важливо в умовах постійного розширення господарських зв'язків і глобалізації світової економіки.

Основні задачі бухгалтерського обліку:

. Формування повної і достовірної інформації про діяльність організації і її майновому положенні, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, засновникам, учасникам і власникам, а також зовнішнім - інвесторам, кредиторам і іншим користувачам;

. Забезпечення інформацією, необхідної внутрішньому і зовнішньому користувачам для контролю дотримання законодавства України при здійсненні організацією господарських операцій і їхньою доцільністю, за наявністю і рухом майна, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами, кошторисами, виконанням зобов'язань;

. Запобігання негативним результатам господарської діяльності і виявлення внутрішньогосподарських резервів фінансової стійкості.

Керівники організації (менеджмент) - обличчя, призначувані власниками для здійснення оперативного керування, мають потребу в інформації про фінансовий стан організації - як поточному, так і очікуваному. Маючи таку інформацію, керівництво забезпечує ефективне керування для прийняття відповідних управлінських рішень.

Акціонери (власники організації) на основі даних бухгалтерської звітності оцінюють, наскільки ефективно адміністрація виконує свої функції, тобто наскільки прибутково менеджери ведуть справи і яку частину прибутку вони можуть дозволити собі вилучити як винагороду.

Кредитори - банки й інші позикодавці, що надають організації короткострокові і довгострокові кредити, повинні бути упевнені в тім, що організація зможе виплачувати відсотки і погасити позичку.

Коммерческш партнери - постачальники, у яких організація здобуває товари, сировину і матеріали, і споживачі, що купують у неї продукцію. Постачальникам необхідно знати, чи здатна організація оплатити свої борги; клієнти повинні бути упевнені в тім, що організація є надійним джерелом постачань і їй не грозить крах.

Податкові органи. Їм необхідно мати інформацію про прибуток організації і її майновому стані для визначення суми податку, що вона повинна сплатити.

Державні органи керування повинні володіти інформацією для забезпечення зведень по галузях народного господарства і територіям.

Працівники організації хочуть мати інформацію про фінансове положення і про доходи, оскільки від цього залежить їхнього кар'єру, розмір заробітної плати і стабільність робочих місць.

Фінансовим аналітикам і консультантам необхідна інформація для їхніх клієнтів. Наприклад, торговцям фондовими цінностями необхідна інформація для консультування інвесторів з питань придбання акцій і інших цінних паперів; агентствам кредитної інформації необхідні дані для консультування потенційних постачальників.

Громадськість має законне право на інформацію про організацію, оскільки її діяльність впливає на членів суспільства - платників податків, споживачів, місцевих жителів - за допомогою рішення питань екології, зайнятості і т.д.

З приведеного переліку користувачів бухгалтерської звітності видно, що інтереси користувачів значно розрізняються.

Для забезпечення інформацією численних користувачів бухгалтерської звітності в ринковій економіці законодавчо введене поняття «публічність бухгалтерської звітності» . Акціонерні товариства відкритого типу, банки, інші кредитні організації, страхові організації, біржі, інвестиційні й інші фонди, що створюються за рахунок приватних, суспільних і державних фондів (внесків), зобов'язані публікувати річну бухгалтерську звітність. При цьому публічність бухгалтерської звітності, полягає не тільки в її опублікуванні в періодичній пресі, доступної користувачам бухгалтерської звітності, або поширенні серед них брошур, буклетів і інших видань, що містять бухгалтерську звітність, але також у передачі її територіальним органам державної статистики для надання зацікавленим користувачам.

Типові форми бухгалтерської звітності й інструкції про порядок заповнення цих форм розробляються і затверджуються Міністерством фінансів України.

Організація складає бухгалтерську звітність, що відбиває склад майна і джерела його формування, включаючи майно виробництв, господарств, і інших структурних підрозділів, а також філій і представництв, виділених на окремий баланс і не є юридичними особами.

У випадку наявності в організації дочірніх і залежних суспільств крім власного бухгалтерського звіту складається також зведена бухгалтерська звітність.

Як передбачено П(С)БО 1 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду, тобто на 31 березня, на 30 червня, на 30 вересня, на 31 грудня звітного року.

Протягом звітного року складається проміжна звітність -це місячна і квартальна, котра охоплює визначений період і складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період знову створеного підприємства може бути менш 12 місяців, але не може бути більш 15 місяців. Це значить, що підприємства створені в період із січня місяця по вересень місяць включно повинні складати проміжну і річну фінансову звітність. Їхній звітний період буде менш 12 місяців.

Підприємства створені в період з жовтня по грудень місяць включно фінансову звітність за звітний рік не складають, а їхній перший звітний період буде наступний рік за роком їхнього створення. Тому їхній звітний період буде більш 12 місяців.

Так, наприклад, підприємство створене 1 листопада поточного року. Його перший звітний період складає 14 місяців, включаючи листопад і грудень місяці минулого року і 12 місяців поточного року.

Звітним періодом ліквідованого підприємства є період з початку року до моменту ліквідації.

Термін здачі звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 затверджений Порядок подачі фінансової звітності. Тут же і зазначені і терміни її подачі. Квартальна фінансова звітність подається підприємствами не пізніше 25 числа місяця, що випливає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним роки.

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну і порівнянну інформацію про фінансовий стан, результати діяльності підприємства, русі його коштів, змінах у складі власного капіталу.

Для досягнення дохідливості інформації необхідно, щоб користувачі мали достатній рівень знань і зацікавлені у вивченні цієї інформації.

Доречність інформації характеризується її впливом на своєчасність прийняття рішень користувачами.

Корисної для користувачів може бути лише достовірна інформація. Вірогідність досягається відсутністю істотних помилок і необ'єктивних (попереджень) суджень. Як правило, керівництво підприємства прагне так представити інформацію, щоб результати діяльності виглядали заманливо для чи інвестора кредитора. З цією метою може бути завищений фінансовий чи результат вартість активів і т.д. Але ступінь вірогідності фінансової звітності оцінюється за допомогою аудита.

Фінансова інформація повинна забезпечувати порівнянність даних як одного підприємства за різні звітні періоди, так і різними підприємствами.

Порівнянна інформація попередніх звітних періодів повинна бути розкритої у фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому виді, якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за звітний період.

.2 Вимоги до інформації, що формує фінансову звітність

Для досягнення якісних характеристик інформації, що міститься у фінансовій звітності, під час її формування пирдерживаются наступних принципів:

автономності підприємства;

безперервності діяльності;

періодичності;

історичної собівартості;

нарахування і відповідність доходів і витрат;

повного висвітлення;

послідовності;

обачності;

превалювання змісту над формою;

єдиного грошового виміру.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відділена від власника - фізичних осіб. Таким чином, особисте майно і зобов'язання власників не повинні відбиватися у фінансовій звітності підприємства. Тому у фінансовій звітності (зокрема, у балансі) передбачене відображення лише зобов'язань власників по внесках у капітал і розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, изьятия капіталу і т.д.). Цей принцип одержав назву принципу автономності підприємства.

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має наміру чи ліквідуватися істотно зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишається таким надалі, принаймні, протягом наступного звітного періоду.

Як уже відзначалося вище, звітний період складає календарний рік. Передбачається також складання проміжної звітності (місячної і квартальний) наростаючим підсумком з початку року.

Під час визначення оцінки активів балансу пріоритет придается їхньої історичної собівартості, що складається з витрат на їхнє чи виробництво придбання. Наприклад, у собівартість придбаного устаткування включаються ціна постачальника, витрати на його транспортування і монтаж. Собівартість готової продукції складається з прямих і виробничих накладних витрат.

Таким чином, будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене виробництво, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи і т.д.), оцінюються по виробничій собівартості в складі прямих і виробничих накладних витрат.

У собівартість придбаних активів включаються:

ціна придбання;

податки (крім непрямих), мито і збори;

витрати по доставці, вантажно-розвантажувальні роботи;

витрати по доведенню активів до стану, придатних для чи використання реалізації;

інші витрати, безпосередньо зв'язані з придбанням цих активів.

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються і відбиваються в бухгалтерському обліку й у фінансовій звітності тих періодів, до яких вони відносяться. Тобто, доходи і витрати відбиваються в обліку і звітності в момент їхнього виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей. Завдяки такому підходу користувачі одержують інформацію не тільки про минулі операції, зв'язаних з чи перерахуванням одержанням коштів, але і про зобов'язання на перерахування коштів у майбутньому, а також про ресурси, що повинні надійти в майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисної для прийняття користувачами економічних рішень.

Принцип нарахування повинний застосовуватися одночасно з принципом відповідності, відповідно до якого витрати визнаються в звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними й отриманими доходами.

Для того щоб бути достовірної, інформація у фінансових звітах повинна бути також повної, з огляду на її важливість для користувача і витрати зв'язані з одержанням цієї інформації. Відповідно до принципу повного висвітлення фінансова звітність не обмежується формами (баланс, звітами про фінансові результати, рух коштів і власному капіталі), але містить примітки, що надають інформацію про облікову політику підприємства і її зміні, а також додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності операції зі зв'язаними сторонами, події, що відбулися після дати балансу, наприклад оголошення дивідендів по акціях і ін.

Для того щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства виробляє облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб вірогідно відбити фінансовий стан і результати діяльності підприємства і забезпечити порівнянність фінансових звітів.

Принцип послідовності задовольняє вимоги користувачів фінансової звітності щодо змісту інформації про політика бухгалтерського обліку, що підприємство повинне використовувати постійно при формуванні фінансових звітів, яких-небудь змінах у цій політиці і впливі цих змін на показники фінансових звітів. Дотримання цього принципу є передумовою порівнянності фінансових звітів, адже користувачі одержують можливість визначати відмітні риси різних політик бухгалтерського обліку по схожих операціях і інших подіях, що використовуються одним чи підприємством різними підприємствами протягом визначених звітних періодів.

Ряд господарських операцій, таких як погашення сумнівної дебіторської заборгованості, визначення можливого терміну корисного використання основних засобів і ін., супроводжуються деякою невизначеністю і вимагають професійного судження. Тому при складанні фінансових звітів варто застосовувати принцип обачності, щоб чи активи доход не були завищені, а чи зобов'язання витрати занижені.

Застосуванню принципу превалювання змісту над формою, по якому облік операцій повинний вестися відповідно до їхньої сутності й економічної реальності, а не тільки виходячи з юридичної форми. Це новий принцип, у корені бухгалтера, що змінює психологію,, оскільки кожна операція в обліку повинна відбиватися не по формальних ознаках, а по економічній сутності. Цей принцип треба застосовуватися постійно - під час оцінки відповідності результатів господарських операцій визначенням активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат, під час розрахунку складу собівартості, визначенню зв'язаних сторін, наявності істотного впливу і т.п.

Принцип єдиного грошового вимірника - це бухгалтерський облік операцій підприємства і складання звітності здійснюються в грошовому вимірі, тобто в національній валюті України.

Фінансова звітність повинна містити наступні дані:

про підприємство: найменування, організаційно-правова форма, місце перебування (країна, де воно зареєстровано, адреса офісу), короткий опис основної діяльності, найменування органа керування, у веденні якого знаходиться підприємство, середня чисельність персоналу протягом звітного періоду;

дату звітності в звітному періоді, за станом на який приведені показники, чи звітний період, за який вона складена;

про валюту звітності й одиниці її виміру;

про облікову політику підприємства і причинах її зміни, використовуючи опис принципів оцінки статей звітності і методу обліку окремих її статей;

про консолідацію фінансових звітів;

про припинення (ліквідації) окремих видів діяльності;

про обмеження відносного володіння активами;

про участь у спільних підприємствах;

про виявлені помилки минулих років і зв'язаних з ними коректуваннями;

про переоцінку статей фінансової звітності;

іншу інформацію.

На закінчення дамо визначення фінансової звітності -це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства за звітний період.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, що відбиває на визначену дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Баланс - одна з форм фінансової звітності, метою складання якої є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Форма балансу має вид таблиці і є єдиної з усіх форм фінансової звітності, що складається на визначену дату, а не за період.

У міжнародній практиці датою балансу є дата закінчення фінансового року, що може не збігатися з календарним. В Україні традиційно бухгалтерська звітність підприємства складалася на початок нового календарного року. Відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», календарний рік залишається звітним періодом для складання фінансової звітності, і передбачається складання балансу підприємства за станом на кінець останнього дня кварталу, року.

Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до визнання і розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 2 «Баланс». Норми цього Положення застосовуються до балансів підприємств, організацій і інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків, бюджетних установ і малих підприємств.

Як і інші форми фінансової звітності, баланс включає заголовок, розділи і статті. У заголовку приводяться:

найменування підприємства, його організаційно-правова форма і місцезнаходження;

найменування звіту;

дата, за станом на який складений звіт;

валюта, у якій складений звіт, і рівень її точності;

         коди, передбачені чинним законодавством.
 Баланс ділиться на дві частини: актив і пасив. Актив балансу складається

з трьох розділів:

.Необоротні активи.

. Оборотні активи.

. Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу поєднує п'ять розділів:

1. Власний капітал.

2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів.

3. Довгострокові зобов'язання.

4. Поточні зобов'язання.

5. Доходи майбутніх періодів.

Кожен розділ активу і пасиву балансу формує статті, що містять інформацію про фінансовий стан підприємства. Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що їм контролюються, його фінансовій структурі, ліквідності і платоспроможності, а також здатності адаптуватися до змін середовища, у якій воно функціонує.

Інформація щодо економічних ресурсів, контрольованих підприємством, і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисної для визначення здатності підприємства генерувати кошти і їхні еквіваленти в майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисної при прогнозуванніь майбутніх потребностей'в позиках, при розподілі майбутніх прибутків і потоків коштів серед власників підприємства, а також при визначенні впевненості залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності і платоспроможності підприємства є корисної для прогнозування здатності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду. Наявність коштів протягом тривалого періоду свідчить про платоспроможність підприємства.

Баланс надає інформацію про наявні в підприємства ресурсах і прийнятих їм зобов'язаннях. Економічні ресурси забезпечуються зобов'язаннями і власним капіталом:

Активи = Зобов'язання + Власний капітал, (1.1 )

звідкіля:

Власний капітал = Активи - Зобов'язання. (1.2 )

Отже, власний капітал - це частка власників в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Фінансовий стан підприємства характеризується структурою і якістю його активів, власного капіталу і зобов'язань, а також здатністю відповідати за своїми обов'язками, тобто платоспроможністю на дату балансу.

Елементами балансу, безпосередньо зв'язаними з визначенням фінансового стану підприємства і змін у ньому, є активи, зобов'язання і власний капітал.

Сума активів балансу повинна дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу.

Активи це ресурси, контрольовані підприємством у результаті" минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

Нові підходи до визначення і визнання активів базуються на концептуальній основі складання і представлення фінансових звітів. Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку при визначенні активів передбачаються три критерії, яким повинні відповідати ресурси:

Виникнення в результаті минулих подій (тобто господарська чи операція інша подія, що забезпечує збільшення прав на чи вигоду контроль над нею, уже відбулося). Підприємства, як правило, одержують активи шляхом їхнього чи придбання створення. Однак інші чи операції події також збільшують активи. Наприклад, майно, що підприємство одержало безоплатно, від списання (вибуття) основних засобів, ділові відходи й ін. Чи операції події, що очікуються в майбутньому, не ведуть до виникнення активів. Тому сам намір придбати запаси не може бути визнанням активів.

Здійснення контролю підприємством. Контроль ресурсів з боку підприємства означає право контролювати майбутні вигоди, що очікуються від цих ресурсів.

Майбутня економічна вигода, втілена в активі, - це потенціал, що сприяє надходженню ( чипрямо побічно) чи коштів їхніх еквівалентів па підприємство.

Форма і зміст звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку з (далі П(С)БО-3) «Звіт про фінансові результати». Він цілком відповідає звіту про прибутки і збитки відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (далі - МСБО).

Відповідно до П(С)БО - 1 звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства.

Звіт про фінансові результати складається з титульної частини і трьох розділів:

Фінансові результати.

Елементи операційних витрат.

Розрахунок показників прибутковості акцій.

Що стосується першого розділу звіту про фінансові результати, те витримані усі вимоги МСБО у відношенні структури звіту про прибутки і збитки - приведені статті, що дають можливість визначити фінансовий результат від звичайної і надзвичайної діяльності, а також у складі звичайної діяльності - від операційної й іншої діяльності, що включає фінансову й інвестиційну діяльність. Така класифікація доходів і витрат має важливе значення при оцінці діяльності підприємства.

Якісний склад показників цього розділу складається з доходів і (окремо).витрат основної й іншої операційної діяльності. Витрати операційної діяльності приведені по їхній функціональній класифікації, тобто розділені по таких функціях, як виробництво, керування і збут. Тому в собівартість реалізації включаються лише під час:

реалізації продукції - виробнича собівартість реалізованої продукції;

реалізації послуг - виробнича собівартість зроблених послуг;

реалізації товарів - витрати на їхнє придбання, транспортування і передпродажну підготовку.

Інші витрати відносяться до складу інших операційних, адміністративних витрат і витрат на збут. Усі вони є витратами того звітного періоду, у якому виникли.

Таким чином, представлена структура першого розділу звіту про фінансові результати надає інформацію про доходи і витрати з погляду власника підприємства:

розглядає прибуток в основному як джерело розподілу власникам (нарахування і виплата дивідендів і т.д.);

усі витрати, зв'язані з одержанням доходу звітного періоду, включаючи і податок на прибуток, вважає витратами звітного періоду.

Другий розділ цього звіту - елементи операційних витрат -дає можливість проведенню аналізу структури витрат на виробництво, керування, збут та інші операційні витрати по економічних елементах і використовується для складання звіту про рух коштів (при коректуванні суми нерозподіленого прибутку на недепежиые статті, зокрема на суму амортизації).

Третій розділ звіту про фінансові результати - розрахунок показників прибутковості акцій - стосується лише акціонерних товариств, прості акції яких відкрито продаються і купуються на фондових біржах, у тому числі і таких суспільствах, що знаходяться в процесі випуску зазначених акцій.

Загальні критерії визначення статей у фінансових звітах - імовірність чи збільшення зменшення майбутніх економічних вигод, зв'язаних з конкретною статтею, і можливість достовірного визначення оцінки статті - установлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1. Стандарт бухгалтерського обліку 3 деталізує ці критерії щодо основних елементів звіту про фінансові результати - доходу і витрат.

Доход повинний відбиватися в звіті про фінансові результати у випадку, якщо внаслідок господарської операції:

збільшуються економічні вигоди у виді надходження активів (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків учасників);

зменшуються зобов'язання, що приводить до збільшення власного капіталу.

Отже, у випадку виникнення дебіторської заборгованості учасників підприємства по внесках у статутний капітал, вносяться кошти, основні засоби й інші активи в оплату такої заборгованості, по цих господарських операціях доход не визнається. Коли ж дебіторська заборгованість зв'язана з розрахунками за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги і коли списується прострочена кредиторська заборгованість, це веде до збільшення доходу.

Витрати визнаються в звіті про фінансові результати у випадку, якщо:

- зменшується чи актив збільшується зобов'язання, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його чи вилучення розподілу між власниками);

оцінка витрат може бути вірогідно визначена.

Отже, якщо підприємство нараховує дивіденди акціонерам, розраховується активами при виході власників (акціонерів) чи за викуплені акції власної емісії, такі операції не відбиваються на рахунках для обліку витрат. Витрати визнаються, коли нараховується заробітна плата персоналу підприємства, використовуються матеріали для виробництва продукції, виникає зобов'язання по сплаті внесків у Пенсійний фонд України й ін.

Витрати відбиваються в повній сумі безпосередньо при здійсненні господарської чи операції ж на основі систематичного і раціонального їхнього розподілу (наприклад, у виді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди, зв'язані з використанням визначеного активу. Як тільки економічні вигоди чи не відповідають перестають відповідати визначенню їхній як активу балансу, вони відразу списуються як витрати.

Доходи і витрати включаються до складу звіту про фінансові результати відповідно до принципів нарахування і відповідності доходів і витрат. У зв'язку з цим доходи і витрати визнаються тоді, коли вони відбуваються (а не тоді, коли чи виходять сплачуються кошти), і відбиваються в бухгалтерському обліку і фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Крім того, витрати на реалізацію продукції, товарів, робіт, послуг визнаються в звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними й отриманими доходами.

Важливе значення для визначення моменту визнання доходу має економічний зміст господарської операції, у результаті якої отриманий доход. З огляду на вимоги принципу превалювання змісту над формою, доход від реалізації може бути визнаний як на дату відвантаження, так і до чи після її. Це істотна відмінність від попередньої практики застосування принципу нарахування в бухгалтерському обліку в Україні. Доходи, витрати, прибутки та збитки в звіті про фінансові результати підрозділяються по видах діяльності, функціям і елементам операційних витрат.

Насамперед фінансові результати підрозділяються по видах діяльності, унаслідок якої вони виникають, на прибутку (збитки) від звичайної і надзвичайної діяльності.

Звичайна діяльність - будь-яка діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують її чи виникають унаслідок здійснення такої діяльності.

Прикладами звичайної діяльності є виробництво і реалізація продукції, розрахунки з постачальниками і замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами і т.д. Списання знецінених запасів, переоцінка короткострокові інвестиції, курсові різниці, економічні санкції по господарських договорах і за порушення податкового законодавства також відносяться до звичайної діяльності в якості супровідних її операцій.

Ті самі події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними - для іншого. Наприклад, утрати від стихійного лиха будуть розглядатися в якості надзвичайних для потерпілого від нього підприємства, і звичайними витратами для страхової компанії, що здійснює страхування від таких випадків.

Звичайна діяльність підрозділяється на операційну й іншу (інвестиційну і фінансову).

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Основна діяльність - операції, зв'язані з чи виробництвом реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальної метою створення підприємства й обеспечивающих основну частину його доходу.

Для торгового підприємства такими є операції по придбанню і реалізації товарів, для виробничого - придбання матеріалів і сировини, виготовлення продукції і її реалізація, для будівельного - виконання будівельно-монтажних і пуско-наладочных робіт, для інвестиційної компанії - формування портфеля інвестицій.

Витрати, зв'язані з основною діяльністю, розрізняють по функціях - виробництво, керування і збут. Вони відбиваються в таких статтях звіту про фінансові результати, як собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Інвестиційна діяльність - придбання і реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, що не є складової еквівалентів коштів.

Фінансова діяльність - діяльність, що приводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

У звіті про фінансові результати доходи і витрати, зв'язані з цими видами діяльності, приведені в статтях:

доход від участі в капіталі;

інші фінансові доходи (прибутку);

інші доходи (прибутку);

фінансові витрати;

утрати від участі в капіталі;

інші витрати.

Надзвичайна діяльність - чи операції події, що відрізняються від звичайних і не відбуваються чи часто регулярно.

Прикладами надзвичайної діяльності варто вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, смерч, посуха й ін.), пожежу, техногенну аварію і т.д., утрати внаслідок таких подій, покриття їхній за рахунок страхового відшкодування й інших джерел враховуються при розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності.

Відповідно до класифікації доходів і витрат по видах діяльності і функціям побудований розділ перший звіту про фінансові результати, що забезпечує послідовне зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Доход підприємства, що отриманий чи підлягає одержанню, оцінюється по справедливій вартості. У нього не включаються суми, отримані на користь третіх облич, непрямі податки (ПДВ, акцизний збір), а також надані торгові знижки. Такий показник ще можемо називати чистим доходом.

У загальному виді сума чистого доходу (Д), отриманого чи очікуваного до одержання, визначається по формулі:

Д = В-Н-Дтл-Зн-Уц, (1.3 )

де В - валова сума коштів, що отримана чи підлягає до одержання на чи рахунок касу підприємства;

Н - податки, що підлягають внеску в бюджет;

Дтл - доходи, отримані на користь третіх облич;

Ск, Уц - знижки, уцінки, повернення товарів за умовами договору.

Призначення звіту про фінансові результати складається насамперед у визначенні чистого прибутку.(збитку) звітного періоду. Послідовність розрахунку цього показника включає визначення наступних його складових:

) чистого доходу (виторгу) від реалізації продукції (товарів, послуг);

) валового прибутку (збитку);

) фінансового результату від операційної діяльності;

) прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподатковування;

) прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

) чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Чистий доход (виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається вирахуванням з доходу (виторгу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом (виторгом) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Для наочності представимо послідовність розрахунку валового прибутку (збитку).

Фінансовий результат - прибуток (збиток) - від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут і інші операційні витрати.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподатковування визначають як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових і інших доходів (прибутків), фінансових і інших витрат (збитків).

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподатковування й і сумою податків із прибутку.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного доходу, надзвичайних витрат і податків з надзвичайного прибутку.

У розділі 2 звіту про фінансові результати операційні витрати (на виробництво, збут, керування та інші операційні витрати) приводяться в розрізі економічних елементів. Усі зроблені витрати по функціях групуються по економічних елементах, у тому числі таким, як:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші.операційні витрати.

До матеріального відносяться витрати сировини і матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, тари і тарних матеріалів, будівельних матеріалів, палива й електроенергії, запасних частин, товарів, матеріалів сільськогосподарського призначення.

Витрати на оплату праці включають такі виплати, як виплати по окладах і тарифам, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток, оплата іншого невідпрацьованого часу.

Економічний елемент операційних витрат «Відрахування на соціальні заходи» містить у собі відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування.

Елемент «Амортизація» включає амортизацію основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів.

Інші операційні витрати, що не ввійшли до складу перерахованих елементів витрат, віднесені до складу «Інших операційних витрат». До них варто віднести витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плату за розрахунково-касове обслуговування, послуги сторонніх організацій і ін.

Звіт про фінансові результати складається на основі даних поточного бухгалтерського обліку, що базується на Плані рахунків бух-галтерского обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських опе-раций підприємств і організацій. Зазначений План рахунків містить три класи тимчасових рахунків бухгалтерського обліку, на яких отра-, жаются дані по доходах і результатам діяльності (7 клас), витратам по елементах (8 клас) і витратам діяльності (9 клас). Усі цікавлячі облікові дані накопичуються й узагальнюються в Головній чи книзі Оборотному балансі підприємства, а також у журналах ордерах і відомостях аналітичного обліку.

Перед заповненням звітної форми необхідно переконатися в правильності відображення господарських операцій на рахунках і субрахунках класів 7, 8 і 9.

Звіт про рух коштів входить до складу річної фінансової звітності, що закріплено законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Його форма і зміст визначені Положенням (ставдартом) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух коштів». Стандарт 4 цілком відповідає Міжнародному стандарту бухгалтерського обліку 7, що має таке ж найменування.

Розглянута нами форма звіту містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.

Грошові потоки - це надходження і вибуття (перерахування) коштів і їхніх еквівалентів.

Кошти складаються з готівки в касі підприємства і хранящихся на рахунках у банках. Вони можуть бути використані в господарському обороті для поточних операцій.

До еквівалентів коштів варто віднести короткострокові фінансові інвестиції, що можуть бути вільно конвертовані в кошти без ризику по зміні чи вартості з незначним зменшенням їхньої вартості. Прикладом еквівалентів коштів можна привести високоліквідні інвестиції в цінні папери н-а термін до 3-х місяців (векселя казначейські, облігації, депозитні сертифікати й ін.).

Форма звіту відбиває рух коштів підприємства в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної і фінансовий.

У результаті операційної діяльності грошові потоки складаються з надходження коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); за надання права користування активами, тобто надання необоротних активів в оренду; із платежів постачальникам і підрядчикам, працівникам підприємства, бюджету і т.д.

Інвестиційна діяльність відбиває грошові потоки, зв'язані з придбанням і продажем нематеріальних активів, основних засобів і інших необоротних матеріальних активів, наданням позик іншим підприємствам, надходженням коштів від фінансових інвестицій у вигляді дивидендів і відсотків.

Фінансова діяльність підприємства надає руху коштам шляхом випуску акцій з метою збільшення власного капіталу, одержання кредитів банків і їхнього гасіння, викупу акцій власної емісії, виплати дивідендів.

Розподіляючи грошові потоки, варто мати через, що віднесення руху коштів до того чи іншого виду діяльності залежить, насамперед, від профілю господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але для інвестиційної компанії це основна (операційна) діяльність. Крім того, коли одна операція включає суми грошових потоків декількох видів діяльності, те їхній варто розділити між відповідними видами діяльності. Прикладом може служити така операція, як сплата банку одноразово позички і відсотків за її використання. У цьому випадку витрата коштів на возврат позички варто відбивати в звіті по фінансовій діяльності, а витрата коштів на сплату відсотків - у складі операційної діяльності.

У звіт про рух коштів негрошові операції не включаються. Негрошовими операціями називаються такі операції, що не вимагають використання чи коштів їхніх еквівалентів. До них варто віднести бартерні операції, перетворення зобов'язань у капітал, нарахування амортизації й ін.

Не відбиваються і звіті внутрішні зміни в складі коштів і їхніх еквівалентів. Це такі операції, як одержання коштів з рахунка в банку й оприбуткування їх у касі підприємства, і навпаки. Чи зарахування засобів па поточний рахунок після конвертування валюти.

Процес складання звіту про рух коштів маєте визначену послідовність. Перш ніж приступити до форми-рованию показників звітної форми, необхідно зробити збір щ підготовку необхідної інформації. Далі варто визначити дви-жение коштів у результаті операційної діяльності. Після цього етапу визначається рух коштів у результаті інвестиційної діяльності. Передостаннім етапом є визначення руху коштів у результаті фінансової діяльності. І, нарешті, визначається чистий рух коштів і погодженість їхніх залишків на початок і кінець звітного періоду.

Звіт про рух коштів формується з наступних джерел:

Баланс.

Звіт про фінансові результати.

Головна чи книга оборотний баланс.

Аналітичні дані окремих рахунків бухгалтерського обліку.

Примітки до фінансових звітів про розкриття інформації з деяких статей «Балансу» і «Звіту про фінансові результати».

Перший розділ звіту - «Рух коштів у результаті операційної діяльності». Положення .(стандарт) бухгалтерського обліку 4 передбачає визначення інформації про рух коштів у результаті операційної діяльності непрямим методом, що означає коректування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподатковування на суми:

змін запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, зв'язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

приведені в негрошових статтях;

приведені в статтях, зв'язаних з рухом коштів у результаті інвестиційної і фінансової діяльності.

Другий розділ звіту «Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності». Надходження, витрата коштів у результаті інвестиційної діяльності визначаються за даними спостереження і проведеного аналізу:

а) змін у статтях першого розділу активу балансу «Необоротні активи»;

б) змін поточних фінансових інвестицій у другому розділі активу балансу;

в) статей звіту про фінансові результати: «Дохід від участі в капіталі», «Інші фінансові доходи», «Інші доходи», «Втрати від участі в капіталі», «Інші витрати».

Третій розділ звіту «Рух коштів в результаті фінансової діяльності». Для визначення надходження і витрати коштів у процесі фінансової діяльності необхідно виявити зміни в статтях балансу по розділі «Власний капітал» і в статтях, безпосередньо зв'язаних з фінансовою діяльністю, у тому числі: «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов'язання», «Короткострокові кредити банків», «Поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях», «Поточні обя-; зательства по розрахунках з учасниками» і інші.

Кожне підприємство має майно, що складається з різних об'єктів обліку - носіїв прав власності окремих юридичних і фізичних осіб. Кожен власник має право на майно підприємства, а також може претендувати на одержання прибутку тільки лише в межах його часток і форми інвестування засобів у це підприємство. Тому такі частки, на підставі установчих і первинних документів, повинні бути чітко відбиті в системному бухгалтерському обліку. Одна з головних задач фінансової звітності і полягає в тому, щоб розкрити права власника на частину його майна і належну частину прибутку підприємства.

Головним захистом прав власників підприємства є власний капітал, у тому числі його зареєстрована частина - статутний капітал.

Коли створюється підприємство, то в його активах утілюється стартовий капітал, тобто інвестиції засновників і/чи учасників, і величина його оцінюється по вартості майна, вкладеного ними в підприємство. У цей момент справедливо застосувати формулу (рівняння) Актив = Капіталу, тому що на цей момент ще не виникли в підприємства зобов'язання, і таке трактування первісного статутного капіталу сполучається з визначенням його в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

Почавши свою господарську діяльність, підприємство неминуче здобуває зобов'язання перед юридичними і фізичними особами, і це його зобов'язує починати визначені дії з метою погашення в майбутньому таких зобов'язань, що утворилися. Виниклі зобов'язання перед юридичними і фізичними особами повинні бути погашені в першу чергу, а вуж після задовольняються вимоги власників щодо розподілу прибутку і майна підприємства. У цьому зв'язку власний капітал, згідно П(С)БО 2 «Баланс», визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Варто знати, що сума власного капіталу носить абстрактний характер вартості майна підприємства, тому що вона не є поточною ринковою чи іншою оцінкою підприємства для його власників. Іншими словами, сума власного капіталу не відбиває поточну вартість прав власників конкретного підприємства. Великий вплив роблять на величину власного капіталу складові облікову політику підприємства. Це насамперед принципи, методи і процедури визнання й оцінки активів і зобов'язань. При всім цьому власний капітал є основою для початку діяльності підприємства і подальших господарських і виробничих процесів, а також одним з найбільш істотних і найважливіших показників, що виконує такі функції:

) довгострокове фінансування - знаходиться в розпорядженні підприємства необмежено довго;

) фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

) самостійність і влада - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності і вплив його власника;

) розподіл доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату і майна у випадку ліквідації підприємства.

Власний капітал визначає границю відповідальності і прав власників і кредиторів, а при оформленні кредиту банків, при інших рівних умовах, перевагу мають підприємства, у яких менше кредиторська заборгованість і більше власний капітал.

Знаючи про те, що підприємство створюється з метою одержання прибутку, необхідно пам'ятати і про те, щоб досягти цієї мети - зберегти свій капітал. Зберігати і збільшувати капітал в основному можна тільки за рахунок прибутку. А діставати прибуток підприємство може тільки в тому випадку, якщо грошова сума чистих активів на кінець звітного періоду перевищує суму чистих активів на початок звітного періоду після виключення будь-яких виплат чи власникам внесків власників протягом звітного періоду.

Зміст і форма «Звіту про власний капітал» і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Норми цього положення стосуються підприємстві, організацій і інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків і бюджетних установ.

Метою складання «Звіту про власний капітал» є розкриття інформації про зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Складені власного капіталу. Користувачі фінансової звітності цікавляться докладною інформацією про склад власного капіталу підприємства і його змін, що происшли протягом звітного періоду. Ці зведення необхідні зацікавленим особам для прийняття рішень по ефективному керуванню підприємством, проведення економічного аналізу і перспектив розвитку, а також визначенню їхніх економічних прав. У цьому зв'язку фінансова звітність повинна надавати інформацію про:

джерелах капіталу підприємства;

правових обмеженнях щодо розподілу інвестованого капіталу;

обмеження щодо розподілу дивідендів;

пріоритетності прав на майно підприємства при його ліквідації.

Джерелами утворення власного капіталу є:

) внески власників підприємства у виді коштів і інших активів;

) нерозподілений прибуток;

Власний капітал може збільшуватися в результаті приєднання зобов'язань, дооценки необоротних активів, безоплатного одержання активів у виді дарчого капіталу.

За своєю формою власний капітал поділяється на три категорії:

Інвестований (вкладений чи оплачений капітал).

Дарчий капітал.

Нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал - це сума простих і привілейованих акцій по їхній номінальній вартості, а також додатково вкладений капітал, що також може бути розділений на джерела утворення.

Дарчий капітал - це безкоштовно отримані підприємством активи.

Нерозподілений прибуток - це частина прибутку, отриманої в результаті ефективної діяльності підприємства, що не був розподілений між акціонерами і/чи учасниками, а знову інвестована в підприємство.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на статутний капітал і додатковий капітал.

Сума статутного капіталу визначається установчими документами і підлягає обов'язкової реєстрації в державному реєстрі одиниць, що хазяюють. Додатковий капітал не підлягає реєстрації і складається з додатково вкладеного капіталу, дарчого капіталу, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку.

Повний склад власного капіталу включає:

Статутний капітал.

Пайовий капітал.

Додатковий вкладений капітал.

Інший додатковий капітал.

Резервний капітал.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Неоплачений капітал.

Вилучений капітал.

Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства.

Пайовий капітал - сума пайових внесків членів союзів і інших підприємств, передбачена установчими документами.

Додатковий вкладений капітал -ісума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню поминальну вартість.

Інший додатковий капітал сума дооценки необоротних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних чи фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного чи законодавства установчими документами за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума прибутку, реінвестованої в підприємство, чи сума непокритого збитку.

Неоплачений капітал - сума заборгованості власників (учасників) по внесках у статутний капітал.

Вилучений капітал - фактична вартість акцій власної емісії і часткою, викуплених суспільством у його учасників.

Виправлення помилок. Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коректування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду.

Помилки виникають у результаті арифметичних підрахунків, описок, неправильного застосування принципів чи обліку навмисне.

При виправленні помилок важливо простежити вплив допущеної помилки на фінансові результати і відповідні розрахунки, а саме: суми податку на прибуток, нарахованих дивідендів, формування резервного капіталу, розрахунку показника прибутковості акцій.

Для виправлення помилки необхідно:

. Визначити суму помилки, допущеної в попередні звітні періоди, що приводить до коректування нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду.

.Відбити суму коректування нерозподіленого прибутку за попередній звітний період у Балансі.

.Відбити суму коректування нерозподіленого прибутку за попередній звітний період у «Звіті про власний капітал».

.Розкрити інформацію про вплив помилки і коректування в Примітках до фінансової звітності.

Порядок складання «Звіту про власний капітал». «Звіт про власний капітал» складається за звітний рік на основі даних поточного бухгалтерського обліку, «Балансу», «Звіту про фінансові результати» і Приміток до фінансових звітів.

При заповненні статей звіту необхідно враховувати, що суми, що збільшують власний капітал, приводяться в графах рядків без дужок, а що зменшують - полягають у круглі дужки.

Згідно принципу повного висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій і подій, що може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Інформація, що підлягає розкриттю, приводиться безпосередньо у фінансових чи звітах у примітках до них.

Примітки до фінансових звітів - сукупність показників і пояснень, що забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачене відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» по складу примітки до фінансових звітів поділяються на три складові:

Облікова політика.

Інформація, що не приведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язкової по відповідним положеннях.

Інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості і доречності.

Щоб фінансова звітність була більш тямущої для користувачів, вона повинна містити зведення про:

консолідації фінансових звітів;

припиненні (ліквідації) окремих видів діяльності;

обмеженні щодо володіння активами;

участі в спільних підприємствах;

виявлених помилках минулих років і зв'язаних з ними коректуваннях;

переоцінці статей фінансових звітів;

іншої інформації, розкриття якої передбачено відповідними Положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, що підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

назву, організаційно-правову форму і місце перебування підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адреса його офісу);

короткий опис основної діяльності підприємства;

назва органа керування, у веденні якого знаходиться перед- прийняття, чи назва його материнської (холдингової) компанії;

середню чисельність персоналу підприємства протягом отчетно- го періоду.

Керуючись прийнятими П(С)БО, керівництво підприємства, під час підготовки приміток до фінансових звітів, повинне враховувати наступне:

якщо у фінансову звітність включені показники діяльності філій, представництв, відділень і інших відособлених підрозділів підприємства, то про цьому повинно бути розкрите в примітках;

у примітках також варто розкрити причини і наслідки того, якщо звітний період відрізняється від звітного періоду, передбаченого П(С)БО 1;

якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинне розкрити причини цього і методи, використані для перекладу фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

розкриття інформації може поєднувати коментарі з конкретними кількісно визначеними даними, що відповідають характеру елементів фінансових звітів і їх відносному значенню для підприємства;

визначення рівня подробиці розкриття інформації конкретних елементів фінансових звітів є питанням професійного судження керівництва підприємства з обліком їхньої відносної сутності.

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством длц складання і представлення фінансової звітності.

У відповідності П(С)БО 1 підприємство повинне освітити обрану облікову політику шляхом опису:

) принципів оцінки статей звітності;

) методів обліку окремих статей звітності.

Спочатку підприємство повинне описати загальну основу підготовки фінансових звітів, а також перелічити конкретні аспекти облікової політики, що необхідні для правильного розуміння фінансових звітів, включаючи:

определенней визнання доходів;

методи оцінки основних засобів, необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів;

методи нарахування амортизації основних засобів, необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів;

методи оцінки вибуття запасів;

спосіб визначення розміру сумнівних боргів;

принципи нарахування і відповідності доходів і витрат;

особливості визначення дати реалізації, суми доходу і т.д.

Розкриття загальної основи підготовки фінансової звітності підприємства може бути здійснене в такий спосіб. Наприклад, у примітках до фінансових звітів про облікову політику вказується, що фінансові звіти складені на підставі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку України, що не суперечать Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.

Облікова політика може змінюватися тільки в наступних випадках:

) змінюються вимоги статуту підприємства;

) змінюються вимоги органа, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

) якщо зміни забезпечать достовірне відображення чи подій операцій у фінансової звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики для таких чи подій операції:

а) які відрізняються своїм змістом від попередніх чи подій операцій;

б) раніше яких не було; Якщо відбуваються зміни в обліковій політиці, то підприємство повинне розкрити в примітках до фінансових звітів:

причини і сутність таких змін;

суму коректування нерозподіленого прибутку на початок звітного чи року обґрунтувати неможливість її достовірного визначення;

факт повторного представлення порівнянної інформації у фінансових чи звітах недоцільність її перерахунку.

Окремі П(С)БО установлюють вимоги до розкриття, що не стосуються безпосередньо конкретної статті фінансових звітів, а відносяться до звітності в цілому.

Вимоги до приміток фінансової звітності в цілому:

Виправлення помилок, допущених при складанні фінансової звітності (П(С)БО №6).

Перегляд облікових оцінок (П(С)БО №6).

Зміна облікової політики (П(С)Б,О №6).

Події після дати балансу (П(С)БО №6).

Об'єднання підприємств і його наслідку (П(С)БО №19).

Консолідація фінансової звітності (П(С)БО №20).

Вплив змін валютних курсів (П(С)БО №21).

При виправленні помилок, що були допущені в попередніх звітних періодах, у примітках до фінансових звітів варто розкривати таку інформацію:

зміст і сума помилки;

статті фінансової звітності минулих періодів, у які внесені коректування для цілей повторного представлення порівняльної інформації;

факт повторного обнародування виправлених фінансових від- четов чи недоцільність повторного обнародування.

При зміні в облікових оцінках підприємство повинне розкрити в примітках до фінансових звітів наступну інформацію:

зміст і суму змін в облікових оцінках, що мають істотний вплив на поточний період; чи,

як очікується, істотно вплинуть на майбутні звітні періоди.

У разі потреби розкриття події, що произошли після дати балансу, варто представляти інформацію про:

змісті події й оцінці його впливу на фінансовий результат; чи

обґрунтування про неможливість визначення такої оцінки.

У випадку припинення діяльності підприємство повинне в примітках до фінансових звітів надати наступну інформацію:

) причини припинення діяльності;

) галузеві чи географічні сегменти;

) дата фактичного припинення діяльності для облікових цілей;

) спосіб припинення діяльності ( чипродаж відмовлення);

) фінансовий результат отпрекращения діяльності, а також облік- ная політика, використовувана при визначенні суми прибутку чи збитку;

) доход і чи прибуток збиток від звичайної діяльності даного виду за момент припинення разом з відповідними сумами за попередній звітний період.

У випадку об'єднання підприємств у примітках до фінансових звітів за звітний період, у якому відбулося таке об'єднання, варто привести таку інформацію:

назву і загальну характеристику підприємств, що об'єдналися;

метод обліку об'єднання;

фактичну дату об'єднання для цілей бухгалтерського обліку;

які-небудь операції, що є результатом об'єднання і які підприємство вирішило ліквідувати.

Якщо об'єднання підприємств відбулося в результаті покупки, то тоді в примітках до фінансових звітів варто розкрити:

відсоток придбаних акцій із правом голосу;

вартість придбання й опис зустрічної компенсації за покупку, которую було оплачено чи умовне підлягає оплаті;

підхід до обліку гудвілу, (негативного гудвілу), методи і терміни його амортизації;

- погодженість чи гудвілу негативного гудвілу на початок і кінець періоду, що вказує:

валову суму і накопичену амортизацію на початок і кінець звітного періоду;

який-небудь додатковий чи гудвіл негативний гудвіл,

Відбитий протягом звітного періоду;

амортизацію, нараховану протягом звітного періоду;

які-небудь інші списання протягом звітного періоду. При об'єднанні компаній, що є об'єднанням інтересів, необхідно робити додаткові розкриття в примітках до фінансовим звітам, у тому числі:

характеристика і кількість випущених акцій разом з відсотком акцій із правом голосу кожного підприємства, що були виміняні з метою об'єднання інтересів;

суми активів і зобов'язань, внесених кожним підприємством;

виторг від реалізації, інші доходи від операційної діяльності, чистий чи прибуток збиток кожного підприємства до моменту об'єднання, що включаються до складу чистого чи прибутку збитку, відбитих у фінансових звітах підприємств, що поєднуються.

У примітках до консолідованих фінансових звітів варто приводити:

перелік значних дочірніх підприємств суказанием їх наи менований, країни реєстрації і місця перебування, частина власності, ав випадку відмінності, частина в розподілі голосів;

характеристику методу, використаного для обліку дочірніх підприємств в окремих фінансових звітах материнського підприємства.

Крім того, при наявності, варто розкрити:

причини, з яких дочірнє підприємство виключене з консолідації;

характер відносин між материнським і дочірнім підприємством, якщо материнське підприємство не володіє в дочірньому, чи прямо побічно, більше половиною голосів;

назва підприємства, у якому материнському підприємству належить більше половини голосів, чи прямо побічно через (дочірні підприємства), але яке, через відсутність контролю, не є дочірнім підприємством;

вплив чи покупки продажу дочірніх підприємств на фінансовий стан (на дату складання фінансового звіту), результати звітного періоду і відповідні суми попереднього періоду;

статті в консолідованих фінансових звітах, до яких застосовувалася різна облікова політика.

Щодо впливу змін валютних курсів підприємство повинне розкрити:

суму курсової різниці, що включена до складу чистого чи прибутку збитку протягом звітного періоду;

курсові різниці, включені до складу власного капіталу, а також інформацію, що пояснює різницю між сумами.той-який курсової різниці на початок і кінець звітного періоду.

.3 Формування фінансової звітності бюджетних установ

Складання звітності завершує повний цикл бухгалтерської обробки даних, які накопичуються в облікових регістрах - специфічних матеріальних носіях бухгалтерської інформації (картки, меморіальні ордери, Книга-журнал Головна). Але при цьому в них відсутні затверджені кошторисом показники фінансування з бюджету. Для управління ж необхідна не тільки бухгалтерська, а й інша інформація, яка має подаватися в компактній формі, зручній для перегляду і сприйняття людьми, які приймають управлінські рішення. Такою формою є бухгалтерська звітність.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів установи;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожна установа розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності установи;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування установою обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов’язань установи здійснюється, виходячи з припущення, що її діяльність триватиме далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів установи, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій установи в її фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності установи на певні періоди з метою складання фінансової звітності;

обов’язковість та державне регламентування, що випливає з характеру затвердження бюджету. Держава через Державне казначейство України суворо регламентує склад і порядок складання звітності, терміни її подачі, розгляд та затвердження. Усі бюджетні установи повинні дотримуватись правил і термінів складання звітності, подавати її в установленому порядку. Ніхто не має права складати та подавати не передбачені Держказначейством України звіти;

єдність форми та змісту, що дає змогу статистичного групування та зведення її показників;

методологічна єдність показників, яка передбачає єдині методи розрахунків однакових звітних показників, їх обов’язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженими кошторисами та штатними розписами. Це необхідно для контролю за виконанням кошторису доходів та видатків установи на всіх рівнях Державного, місцевих бюджетів та республіканського бюджету Автономної Республіки Крим;

достовірність звітних показників, яка випливає з самої природи затвердження бюджетів усіх рівнів. Достовірна звітність також необхідна для успішного виконання показників бюджету як по доходах, так і по видатках, для своєчасного реагування на відхилення. Достовірність означає, що бухгалтерська звітність повинна давати вірне і повне уявлення про майновий та фінансовий стан установи, а також результати її діяльності. Достовірною вважається бухгалтерська звітність, сформульована та складена з урахуванням правил, встановлених нормативними актами системи нормативного регулювання. Слід зазначити, що при формуванні вимоги достовірності деякою мірою застосовується механічний підхід, оскільки для оцінки цієї вимоги знадобилося б узяти всі правила бухгалтерського обліку та проаналізувати, яким чином вони були б вжиті при складанні бухгалтерської звітності. Чисто теоретично це здійснити можливо, а практично досить важко;

простота, ясність, доступність та прозорість звітності, що необхідно для широкого залучення всіх працівників до управління, активізації людського фактора. Простота та ясність необхідні ще й для того, щоб не завуальовувались недоліки діяльності окремих керівників;

цілісність - вимога, пов’язана з необхідністю включення в бухгалтерську звітність даних про всі господарські операції, які здійснюються організацією як юридичною особою в цілому;

послідовність, що закріплює на практиці поетапність процесу складання бухгалтерської звітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерського балансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого [41, с. 74].

Звітність про виконання бюджету - це метод узагальнення планових і звітних показників, приведених у таку систему, яка характеризує виконання бюджету, зобов’язань, затверджених кошторисами, за відповідний звітний період.

На даний час існують такі визначення бухгалтерської звітності:

«Бухгалтерська звітність - сукупність показників обліку, відображених у формі визначених таблиць, які характеризують рух майна та фінансового стану підприємства, установи за звітний період» (Тлумачний словник бухгалтера).

«Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період» (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

«Звітність - це сукупність затверджених в установленому порядку звітних форм, які об’єднують комплекс систематизованих показників, що всебічно характеризують виробничу та фінансово-господарську діяльність підприємств за відповідний період» (М.В. Кужельний).

«Звітність - це сукупність показників обліку, відображених у формі визначених таблиць, які характеризують господарську діяльність підприємств за установлений період часу» (А.Ш. Маргуліс).

«Бухгалтерська звітність являє собою комплекс показників виконання планових завдань та результатів господарської діяльності за звітний період, отриманий в бухгалтерському та інших видах обліку» (В.Ф. Палій).

«Звітність установи являє собою систему показників, які характеризують умови та результати її роботи за визначений період» (А.Н. Бєлов).

«Бухгалтерська звітність - система показників, яка відображає майновий та фінансовий стан на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період» (А.С. Бакаєв).

«Бухгалтерська звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік)» (В.В. Сопко, В.М. Пархоменко).

«Звітність про виконання Державного бюджету - це метод узагальнення планових та звітних показників, приведених у певну систему, яка характеризує виконання бюджету за відповідний звітний період часу» (Є.П. Дідков).

Як бачимо з наведених визначень звітності провідними вченими та спеціалістами з бухгалтерського обліку як нашої країни, так і країн СНД (А.Н. Бєлов, Є.П. Дідков, А.М. Кузьмінський, М.В. Кужельний, А.Ш. Маргуліс, В.Ф. Палій, В.М. Пархоменко, В.В. Сопко), в основі всіх тлумачень лежить загальне для всіх поняття «система показників».

Отже, зважаючи на всі ці визначення та з огляду на перехід вітчизняної економіки на рейки ринкових відносин, можна дати таке визначення звітності:

Звітність про виконання кошторисів бюджетних установ - це система показників, яка характеризує виконання бюджету та допомагає регулюванню діяльності установи за відповідний звітний період.

Потрібно знати, що порядок складання звітності бюджетними установами розроблено відповідно до вимог: Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України»; постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.02 № 228, зі змінами та доповненнями; наказу Міністерства фінансів України від 27.12.01 № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження», зі змінами та доповненнями; наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» від 28.01.02 № 57, зі змінами та доповненнями; Планів рахунків бухгалтерського обліку: бюджетних установ і виконання державного та місцевих бюджетів, Інструкції по застосуванню Планів рахунків бухгалтерського обліку: бюджетних установ і виконання державного та місцевих бюджетів, затверджених наказами Державного казначейства України від 10.12.99 № 114 та 24.12.97 № 137, зі змінами і доповненнями. Державним казначейством України затверджено форми окремих звітів бюджетних установ та Інструкцію з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу. Діяльність Державного казначейства України регламентується Указом Президента України від 27.04.1995 р. № 335/95 «Про Державне казначейство України», постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 № 590 і Положенням про Державне казначейство.

Центральні органи виконавчої влади та інші головні розпорядники бюджетних коштів, установи, організації, які отримують кошти державного бюджету, місячний звіт про виконання кошторисів подають у такому обсязі за формами .

2. Організація бухгалтерського обліку та аудиту в бюджетних установах

.1 Загальна характеристика підприємства

Торезьке вище професійне училище ім. О.Г. Стаханова починає свою історію з далекого 1943 року. В 1943 р. при Міністерстві трудових резервів створюється школа фабрично-заводського навчання № 11. А з 26 вересня 1947 року Наказом обласного управління профтехосвіти №514 в місті Чистяково Сталінської області на базі ФЗО № 11 створено школу ФЗО № 261. В ті роки нашій країні, а особливо Донбасу, потрібні були кваліфіковані робочі кадри для відбудови та подальшого розвитку вугільної промисловості та інших галузей народного господарства.

Однак школа ФЗО № 261 (а потім школа ФЗО № 262) все більше спеціалізувалася на підготовці робочих гірничих професій, в яких мали потребу шахти міста. У зв’язку з цим 3 жовтня 1949 року школа ФЗО №262 перейменована в Гірничо - промислову школу (ГПШ) № 34.

В школі розширювалася і поліпшувалася навчальна база, з року в рік збільшувався набір і випуск учнів. 17 серпня 1953 року на базі ГПШ № 34 створюється Гірничопромислове училище № 9.

В жовтні 1955 року училище перейшло на підготовку кваліфікованих робітників по програмі технічних училищ і було перейменоване в технічне училище № 3, а в липні 1963 року в міське професійно-технічне училище № 43 м. Тореза Донецької області.

З роками контингент учнів суттєво змінився. У навчальному закладі навчаються юнаки з неповною середньою освітою. З метою створення сприятливих умов отримання професії і одночасно загальної середньої освіти, постановою уряду створювались середні училища. Так, у березні 1965 року училище було реорганізоване в середнє гірниче професійно - технічне училище № 10. Ці роки силами педколективу та учнів створюється музей бойової та трудової слави. Зібрані матеріали, фотографії, оригінали документів визволителів Донбасу і міста Тореза, а також експонати, які розповідають про історію розвитку гірничої промисловості трудових досягнень, випускниках училища, його працівниках.

Йдуть роки. Будується новий сучасний навчальний комплекс. За допомогою виробничого об’єднання «Торезантрацит» монтуються нові кабінети, майстерні, навчальна лава, тир.

лютого 1978 року середньому ГПТУ № 110 присвоєно ім’я Героя Соціалістичної праці, знатного шахтаря, зачинателя стаханівського руху Олексія Григоровича Стаханова. Рішенням педагогічного колективу від 22.09.80 року прийнята постанова про створення в ПТУ кімнати-музею О.Г. Стаханова, а в 1985 році вона доповнена оригіналами документів і речей О.Г. Стаханова. При музеї функціонує клуб «Стахановець», працює група екскурсоводів з числа учнів. Кожен навчальний рік для першокурсників починається з екскурсії в музей, у ньому проводяться виховні години, зустрічі, бесіди, посвячення в робочі, свята. Музей ім. О.Г. Стаханова є живим організмом, який постійно поповнюється, удосконалюється та оновлюється. Учні пишаються тим, що навчаються у закладі, який носить ім’я легендарного земляка Донеччини. Вони впевнено продовжують трудові традиції О.Г. Стаханова.

Сьогодні ТВПУ ім. О.Г. Стаханова - могутній сучасний комплекс, розташований на 5-х гектарах, укомплектований висококваліфікованими педагогічними працівниками, які готують кваліфікованих робочих з професій:

електрослюсар підземний; електрозварник ручного зварювання;

електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування; електрогазозварник;

оператор ЕОМ; обліковець з реєстрації бухгалтерських даних;

радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури; радіомонтер приймальних телевізійних антен;

слюсар КВП та автоматики;

кухар, кондитер;

офіціант, бармен, буфетник;

продавець продовольчих товарів; продавець непродовольчих товарів;

соціальний робітник;

молодших спеціалістів за спеціальностями:

експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання і автоматичних пристроїв;

конструювання, виробництво і виробниче обслуговування радіотехнічних пристроїв.

В училищі діють 37 кабінетів теоретичного навчання.

Майстерні:

радіомонтажна;

радіоприймальних і передавальних антен;

полігони: гірничих машин та електровозний;

учбова лава;

електромонтажні - 3;

слюсарна;

машинний зал;

майстерня обліковців - 2;

комп’ютерна зала;

лабораторії:

офіціантів;

барменів;

буфетників;

продавців продовольчих товарів;

продавців непродовольчих товарів;

кухарів, кондитерів - 2;

інформатики і комп’ютерної техніки;

телебачення та електроніки;

автоматики;

лабораторія конструювання РEA і стандартизації лабораторія антенних пристроїв РEA;

метрології та вимірювальної техніки;

На балансі навчального закладу знаходяться 20 навчально-побутових корпусів, у тому числі: їдальня, спортивний комплекс, актова зала, гуртожиток, 2 бібліотеки; обладнання на суму 1024490,00 грн. Бібліотечний фонд складає 78211 примірників.

В училищі працює лабораторія Міжнародного інституту незалежних педагогічних досліджень (МІНПІ) ЮНЕСКО під керівництвом директора училища Подлєсної І.М. «Професійне становлення і творчий розвиток особистості»

.2 Організація бухгалтерського обліку в установі

Бухгалтерський облік являє собою упорядковану систему збору, реєстрації й узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організації і їхньому русі шляхом суцільного, безупинного і документального обліку всіх господарських операцій.

Бухгалтерський облік майна, зобов'язань і господарських операцій ведеться шляхом подвійного запису на взаємозалежних рахунках бухгалтерського обліку, включених у робочий план рахунків бухгалтерського обліку. Дані аналітичного обліку повинні відповідати оборотам і залишкам по рахунках синтетичного обліку, усі господарські операції і результати інвентаризації підлягають своєчасної реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без пропусків чи вилучень;

Бухгалтерський облік у бюджетних установах є системою контролю за наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів, будується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах, виконує управлінську, контрольну та інформаційну функції, але має певні особливості і розглядається як окремий вид діяльності та самостійний навчальний курс. Бюджетні установи є юридичними особами, мають замкнену систему обліку і ведуть облікову політику, спрямовану не на зіставлення витрат і результатів праці та отримання прибутку, а на облік видатків у процесі надання нематеріальних послуг - рисунок 2.2.

Рисунок 2.2 - Облікова політика бюджетної установи

Це положення і визначає основну задачу бухгалтерського обліку в бюджетних установах - повне і своєчасне відображення фінансово-господарських операцій з використання бюджетних і позабюджетних коштів відповідно до їх цільового призначення.

Для поточного бухгалтерського обліку операцій в установах та організаціях, що утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, застосовується План рахунків і порядок його застосування, затверджені наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 № 114. Усі рахунки згруповано в два розділи: І розділ - балансові рахунки, ІІ розділ - позабалансові рахунки. Балансові рахунки об’єднано у вісім класів й умовно поділено на рахунки по довгострокових (терміном більше бюджетного року) операціях і короткострокових операціях, що проводяться протягом бюджетного року.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах ведеться за певною формою як системою регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації. Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 (далі - Закон про бухгалтерський облік) установа сама обирає форму бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних.

Зокрема в Торезькому Пенсійному Фонді основною формою бухгалтерського обліку в бюджетних установах є форма «Журнал-Головна»- різновид і спрощений варіант меморіально-ордерної форми, рекомендованої Інструкцією з бухгалтерського обліку № 61.

Регістром синтетичного обліку за форми «Журнал-Головна» є книга Журнал-Головна, яка і дала назву формі обліку. За рішенням головного бухгалтера вона може вестися за синтетичними рахунками чи субрахунками. Аналітичний облік організується в книгах, на картках або в відомостях. Щомісячно для звірки аналітичного обліку із записами в книзі «Журнал-Головна» складаються оборотні відомості за кожною групою аналітичних рахунків, об’єднаних відповідним синтетичним рахунком.

Підставою для записів в книгу Журнал-Головна і регістри аналітичного обліку є меморіальні ордери і додані до них первинні документи. Меморіальні ордери є одночасно й накопичувальними відомостями, яким присвоєні постійні номери. Кожний з них призначений для відображення певних операцій:

меморіальний ордер 1- накопичувальна відомість по касових операціях (Ф.380);

меморіальний ордер 2 - накопичувальна відомість руху коштів загального фонду в органах Державного казначейства України (Ф.381);

меморіальний ордер 3 - накопичувальна відомість руху коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України (Ф382);

меморіальний ордер 4 - накопичувальна відомість по розрахунках з іншими дебіторами (Ф.408);

меморіальний ордер 5 - звід розрахункових відомостей по заробітній платі і стипендіям (Ф.405);

меморіальний ордер 6 - накопичувальна відомість по розрахунках з іншими кредиторами (Ф.409);

меморіальний ордер 7 - накопичувальна відомість по розрахунках у порядку планових платежів (Ф.410);

меморіальний ордер 8 - накопичувальна відомість по розрахунках з підзвітними особами (Ф.386);

меморіальний ордер 9 - накопичувальна відомість по вибуттю і переміщенню основних засобів і необоротних активів (Ф.438);

меморіальний ордер 10 - накопичувальна відомість по вибуттю і переміщенню матеріальних і швидкозношуючихся предметів (Ф.439);

меморіальний ордер 11 - звід накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування (Ф.398);

меморіальний ордер 12 - звід накопичувальних відомостей про витрату продуктів харчування (Ф.411);

меморіальний ордер 13 - накопичувальна відомість витрати матеріалів (Ф.396);

меморіальний ордер 14 - накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду бюджетних установ (Ф.409);

меморіальний ордер 15 - звід відомостей по розрахунках з родителями за зміст дітей (Ф.406).

По інших операціях складаються окремі меморіальні ордери ф.274, що нумеруються починаючи з 16 за кожен місяць окремо .

Бухгалтерськими документами оформляються будь-які господарські операції в тій послідовності в який вони відбуваються. Це забезпечує суцільний, безупинний облік всіх об'єктів обліку; юридичне обґрунтування бухгалтерських записів, що роблять на підставі документів, що мають доказову силу; використання документів для поточного контролю й оперативного керівництва господарською діяльністю організації; контроль за схоронністю власності, тому що документами підтверджується матеріальна відповідальність працівників за довірені їм цінності; зміцнення законності, оскільки документи служать основними джерелами зведень для наступного контролю правильності, доцільності і законності кожної господарської операції при документальних ревізіях.

.3 Порядок складання звітності річної та закриття рахунків

Відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 N 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності", від 28.02.2002 N 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" та від 17.05.2002 N 659 "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання", наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2002 N 57 "Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету", Наказу Державного казначейства України від 10.01.2011 № 3 «Про порядок складання річних фінансових звітів за 2011 рік установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів» та інших нормативно-правових актів з питань бюджетних відносин встановлюється порядок складання форм річної фінансової звітності для установ та організацій, які отримують кошти державного та/або місцевих бюджетів.

Форма N 1 "Баланс" містить узагальнені підсумкові показники, отримані на підставі звірених даних бухгалтерських документів за станом на кінець бюджетного періоду. Звітні дані мають бути достовірними, об'єктивними, реальними. Звітні дані статей Балансу на початок року повинні бути тотожні даним графи на кінець попереднього року.

Установи складають єдиний Баланс (форма N 1) за всіма рахунками, про всі господарські операції за всіма коштами загального і спеціального фондів, за всіма видами бюджетів.

Розглянемо порядок складання активу балансу бюджетної установи.

У розділі I "Необоротні активи" відображається вартість матеріальних і нематеріальних активів установи, отриманих і призначених для використання установою.

В рядках 110, 120, 130 "Залишкова вартість" наводиться залишкова вартість необоротних активів, яка визначається розрахунковим шляхом як різниця між первісною (відновлювальною) вартістю та сумою зносу наведеною відповідно в рядках 112, 122, 132 "Первісна вартість та 111, 121, 131 "Знос".

В рядку 140 "Незавершене капітальне будівництво відображається вартості незавершеного капітального будівництва (виготовлення, створення) необоротних активів у сумі фактичних видатків за незавершеним капітальним будівництвом, які були проведені протягом минулих бюджетних періодів.

У розділі II "Оборотні активи" відображаються грошові кошти та їх еквівалентів, а також інші активи, що призначені для реалізації або використання протягом року.

Дані рядку 150 "Матеріали і продукти харчування" призначені для відображення вартості матеріалів та продуктів харчування, що зберігаються на складах або в коморах: реактивів і хімікатів, скла і хімпосуду, металу, електроматеріалу і радіоматеріалу, радіоламп, фотоприладдя, паперу, медикаментів, компонентів, бактерицидних препаратів, перев'язувальних засобів, господарських матеріалів, що використовуються для поточних потреб установ (електричні лампи, мило, щітки та ін.), будівельних матеріалів для поточного ремонту; усіх видів палива, пального і мастильних матеріалів (дрова, вугілля, торф, бензин, гас, мазут, автол та ін.); поворотної тари та обмінної тари (бочки, бідони, ящики, банки скляні, пляшки та ін.); запасних частин для ремонту і заміни спрацьованих частин машин (медичних, електронно-обчислювальних та ін.), обладнання, тракторів, комбайнів, транспортних засобів; сіна, вівса, інших видів кормів і фуражу для худоби та інших тварин, а також насіння, добрив та інших матеріалів.

У рядку 160 наводиться вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, термін експлуатації яких не перевищує одного року.

Всі інші запаси, що не враховані в рядках 150 "Матеріали і продукти харчування" та 160 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", наводять в рядку 170 "Інші запаси», тобто в ньому наводять вартість сировини і матеріалів, конструкцій, деталей і спеціального обладнання, що призначені для науково-дослідних робіт і капітального будівництва; тварин на вирощуванні і відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, хутрових звірів незалежно від їх вартості; готових виробів, виготовлених у виробничих (навчальних) майстернях, готової друкованої продукції та продукції підсобних сільських і навчально-дослідних господарств.

Загальна дебіторська заборгованості юридичних та/або фізичних осіб відображається в рядку 180 "Дебіторська заборгованість" на підставі наступних даних:

) "Розрахунки з постачальниками, підрядниками та замовниками за виконані роботи й надані послуги" - призначені для відображення дебіторської заборгованості установ за оплачені матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги;

) "Розрахунки із податків та платежів" - наводиться сума переплат за податками, зборами (обов'язковими платежами), а також інша дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;

)"Розрахунки із страхування" - відображається дебіторська заборгованість бюджетній установі Фондів та інших організацій, що проводять страхування;

) "Розрахунки з відшкодування завданих збитків" - відображається заборгованість за сумами недостач і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, сумами збитків від псування матеріальних цінностей, віднесеними на рахунок винних осіб, та іншими сумами, що підлягають утриманню в установленому порядку;

) "Розрахунки за спеціальними видами платежів" - застосовується для відображення дебіторської заборгованості з відшкодування батьками за утримання дітей у дитячих закладах; за навчання дітей у музичних школах; за утримання дітей у школах-інтернатах; за харчування дітей в інтернатах при школах; працівників за формений одяг та харчування;

) "Розрахунки з підзвітними особами" - відображається дебіторська заборгованість за розрахунками з підзвітними особами;

) "Розрахунки за іншими операціями".

В рядку 210 "Короткострокові векселі одержані" наводиться сума короткострокових векселів, що отримані бюджетною установою у випадках, передбачених законодавством України.

Грошові кошти та їх еквіваленти відображаються наступним чином :

) в рядку 220 "Інші кошти" відображають суму коштів, що перебуває в акредитивах, чекових книжках, смарт-картках, оплачених талонах на бензин, мазут, харчування тощо, оплачених путівках у будинки відпочинку, санаторії, турбази, повідомленнях на поштові перекази та в інших грошових документах;

) в рядку 230 "Грошові кошти в дорозі" відображають грошові кошти що є власністю установи, але тимчасово відсутні на рахунках. Наприклад готівкові кошти, які були проінкасовані, але ще не зараховані на рахунок в банку;

) в рядку 240 "Рахунки в банках» відображається залишок невикористаних коштів, що зберігаються бюджетною установою на поточних рахунках у банках;

) в рядках 250 "Рахунки в казначействі загального фонду", 260 "Рахунки в казначействі спеціального фонду" та 270 "Інші рахунки в казначействі" наводиться залишок невикористаних коштів бюджетної установи, що зберігаються на спеціальних реєстраційних рахунках в органі Державного казначейства України;

) в рядку 280 "Каса" наводиться залишок коштів, які зберігаються в касі бюджетної установи на звітну дату в національній та іноземній валюті, що перерахована в національну валюту за курсом Національного банку України.

Розділ III "Витрати" по графі "На кінець року", в річному фінансовому звіті не заповнюється. Усі фактичні видатки і витрати бюджетної установи, проведені у звітному періоді, остаточними оборотами в кінці року списуються на результати виконання кошторису за рік.

Також розглянемо порядок складання пасиву балансу бюджетної установи.

Розділ I "Власний капітал" призначений для відображення сум фондів бюджетних установ і фінансових результатів діяльності за минулі роки.

Фонди бюджетних установ складаються з фонду в необоротних активах і фонду в малоцінних та швидкозношуваних предметах:

) в рядку 330 "Фонд у необоротних активах" наводиться сума вкладення у фонд основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, незавершене капітальне будівництво, створення, виготовлення необоротних активів, що перебувають у безпосередньому розпорядженні бюджетної установи, з вирахуванням нарахованого зносу;

) в рядку 340 "Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах" відображається сума вкладення у фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах, термін експлуатації яких не перевищує одного року.

Показник за рядком 350 "Результат виконання кошторису за загальним фондом" відповідає відповідним залишкам на початок та на кінець року у книзі "Журнал-головна" за субрахунком 431.

Показник за рядком 360 "Результат виконання кошторису за спеціальним фондом" відповідає відповідним залишкам на початок та на кінець року у книзі "Журнал-головна" за субрахунком 432.

Показник за рядками 350 та 360 може бути від'ємний.

Показники по результатам переоцінок не відображаються на початок та кінець року. Результат суми переоцінок у кінці року підсумковими оборотами переноситься на результат виконання кошторису.

У розділі II "Зобов'язання" відображаються поточні та довгострокові зобов'язання бюджетних установ.

Довгострокові зобов'язання (рядок 380) - це зобов'язання установ, погашення яких буде проведено після завершення звітного бюджетного періоду відповідно до законодавства.

В рядку 390 "Короткострокові позики" відображаються короткострокові кредити та позики, одержані бюджетною установою у банках та інших фінансових установах, відповідно до законодавства України.

В рядку 410 "Короткострокові векселі видані"наводиться сума векселів, виданих бюджетною установою згідно із законодавством України, термін сплати яких установлено протягом одного бюджетного року.

Загальна сума кредиторської заборгованості бюджетної установи перед фізичними або юридичними особами наводиться в рядку 420 й утворюється з заборгованості за операціями:

)"Розрахунки з постачальниками, підрядниками та замовниками за виконані роботи й надані послуги" (рядок 421);

) "Розрахунки за спеціальними видами платежів" (рядок 422) - кредиторська заборгованість за спеціальними видами платежів: перед батьками за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах, за навчання дітей у музичних школах, за утримання дітей у школах-інтернатах, перед працівниками за формений одяг та харчування, за харчування дітей в інтернатах при школах;

) "Розрахунки із податків та платежів (рядок 423) - кредиторська заборгованість бюджетної установи з податків та платежів у бюджет та інших розрахунків з бюджетом;

) "Розрахунки із страхування" (рядок 424);

) "Розрахунки із заробітної плати" (рядок 425);

) "Розрахунки зі стипендіатами" (рядок 426) - відображаються суми розрахунків зі студентами й аспірантами вузів, науково-дослідних установ та учнями технікумів, училищ, шкіл, слухачами курсів за стипендіями;

) "Розрахунки з підзвітними особами" (рядок 427) - відображається кредиторська заборгованість за розрахунками з підзвітними особами;

) "Розрахунки за депозитними сумами" (рядок 428) - наводяться суми коштів, які на кінець бюджетного періоду надійшли на ім'я бюджетної установи і з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням;

) "Розрахунки за іншими операціями" (рядок 429)- відображаються суми кредиторської заборгованості за всіма іншими операціями бюджетної установи, що не ввійшли до рядків 421 - 428. Також відображаються суми кредиторської заборгованості, які склалися на початок року за розрахунками з працівниками за товари, продані в кредит торговельними організаціями, за заробітною платою з безготівкового перерахування на особистий вклад працівника в установу банку, за утриманням членських профспілкових внесків, за виконавчими листами та іншими документами.

Розділ III "Доходи", у річному фінансовому звіті не заповнюється. Усі доходи бюджетної установи, отримані у звітному періоді на виконання кошторису, остаточними оборотами в кінці року списуються на результати виконання кошторису за рік.

Кожна установа заповнює в Балансі тільки ті рядки, які стосуються її діяльності.

Форма N 2д "Звіт про надходження та використання коштів загального фонду" складається розпорядниками і одержувачами коштів бюджету на підставі даних про отримані і використані асигнування із загального фонду бюджету згідно з кошторисом та планом асигнувань. Звіт складається за кожною програмою у розрізі кодів економічної класифікації видатків. Крім того, складається зведений звіт форми N 2 за всіма кодами програмної класифікації видатків державного бюджету.

"Звіт про надходження та використання коштів загального фонду" (форма N 2д, N 2м) складається за кожним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету або тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів у розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету. Крім того, складається зведений звіт форми N 2д, N 2м за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету або за всіма кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів

Заповнення окремих граф звітів форми N 2д, N 2м здійснюється у такому порядку:

) у графі 4 "Затверджено кошторисом на рік" проставляється затверджена в кошторисі річна сума планового асигнування загального фонду з урахуванням змін, унесених до кошторису протягом звітного періоду;

) у графі 5 "Залишок на початок року" - залишку не повинно бути;

) у графі 6 "Надійшло коштів за звітний період" відображається сума коштів загального фонду бюджету в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету, яка фактично надійшла на ім'я установи. У цій графі наводиться сума курсової різниці на залишки коштів на валютному рахунку;

) у графі 7 "Касові видатки" відображається сума касових видатків загального фонду бюджету в розрізі кодів економічної класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету, тобто видатків, що проведені шляхом перерахування коштів з реєстраційних (поточних) рахунків установи, відкритих в органах Державного казначейства України (установах банків) за всіма операціями. Видатки зменшуються на суми, що надійшли на реєстраційні (поточні) рахунки на відновлення касових видатків, які були проведені в поточному році;

) у графі 8 "Фактичні видатки" наводиться сума фактичних видатків, тобто дійсних витрат, що оформлені та підтверджуються відповідними документами, у тому числі видатків за несплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою заробітною платою, за стипендіями тощо, мінус суми відновлених касових видатків, проведених у поточному році, на які коригуються фактичні видатки. У цій графі наводиться сума курсової різниці при проведенні переоцінки зобов'язань, узятих в іноземній валюті. Одержувачі у формі N 2д, N 2м "Звіт про надходження та використання коштів загального фонду" графу 8 "Фактичні видатки" не заповнюють;

) у графі 9 "Залишок на кінець звітного періоду" залишку не повинно бути.

Звіти форми N 4 про надходження і використання коштів спеціального фонду складаються установами, які отримують кошти державного бюджету в розрізі кодів програмної класифікації видатків за наступними формами.

"Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами" (форма N 4-1д, N 4-1м) складається установами, що мають право, відповідно до законодавства України, отримувати плату за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетної установи; кошти, що отримуються бюджетними установами від господарської та/або виробничої діяльності; плату за оренду майна бюджетних установ; кошти, що отримуються бюджетними установами від реалізації майна. Бюджетні установи використовують ці кошти за цільовим призначенням згідно з кошторисом.

"Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ" (форма N 4-2д, N 4-2м) складається установами, що отримують гранти та дарунки, благодійні внески, а також кошти на виконання окремих доручень. Сюди також відносяться інвестиції, що згідно із законодавством України отримують бюджетні установи, у тому числі на будівництво житла..

"Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду" (форма N 4-3д, N 4-3м) складається установами, які за розподілами головних розпорядників бюджетних коштів отримують кошти, що відносяться до інших надходжень спеціального фонду бюджету за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів.

"Звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів" (форма N 4-4д) складається установами, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету і отримують субвенцію з місцевого бюджету на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів.

Заповнення окремих граф звітів про надходження і використання коштів спеціального фонду здійснюється у такому порядку:

у графі "Затверджено кошторисом на рік" відображається річна сума планових показників за відповідним джерелом надходжень спеціального фонду. Якщо протягом звітного року до кошторису були внесені зміни, то в графі проставляються кошторисні призначення з урахуванням унесених змін;

у графах "Залишок на початок року" "Залишок на кінець звітного періоду" форм N 4-1д, N 4-1м, N 4-2д, N 4-2м та N 4-4д наводяться загальні суми залишків коштів на спеціальних реєстраційних рахунках без розподілу за кодами економічної класифікації видатків бюджету;

у графі "Залишок на початок року" та "Залишок на кінець звітного періоду" форм N 4-3д, N 4-3м у розпорядників бюджетних коштів залишків грошових коштів не повинно бути;

у графі "Перераховано залишок" відображається сума коштів спеціального фонду минулого звітного року, що була перерахована у звітному періоді (повернена установі, що надала ці кошти тощо) і не є касовими видатками, а також не може бути віднесена на зменшення надходжень поточного року;

у графі "Отримано залишок" форм N 4-1д та N 4-1м відображається сума коштів минулого бюджетного періоду, що була отримана установою у звітному періоді. У формі така сума відображається без розподілу за кодами економічної класифікації видатків бюджету;

у графі "Нараховано доходів" формі N 4-1д та N 4-1м відображається сума доходу, нарахованого за окремими видами діяльності установи.

у графі "Надійшло коштів" відображається сума надходжень спеціального фонду за відповідним джерелом надходжень, яка надійшла на спеціальний реєстраційний рахунок бюджетної установи у звітному році, мінус суми коштів, що повернені фізичним і юридичним особам та/або перераховані підвідомчим установам або установам вищого рівня, з надходжень поточного року в грошовій та натуральній формах;

у графі "Касові видатки - усього" відображається сума касових видатків спеціального фонду бюджету за відповідним джерелом надходжень у розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету, тобто видатків, що проведені шляхом перерахування коштів зі спеціальних реєстраційних рахунків, відкритих у органах Державного казначейства України;

у графі "Касові видатки - у т.ч. спрямовано на погашення заборгованості загального фонду" форми N 4-1д, N 4-1м відображається сума касових видатків спеціального фонду бюджету, що були направлені на погашення заборгованості загального фонду бюджету;

у графі "Фактичні видатки - усього" відображаються фактичні видатки бюджетної установи за звітний період у розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету. Тобто дійсні витрати, що оформлені та підтверджуються відповідними документами, у тому числі видатки за несплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою і невиплаченою заробітною платою, стипендіями тощо. У цій графі наводиться сума курсової різниці при проведенні переоцінки зобов'язань, узятих в іноземній валюті. Одержувачі у формі N 4-3д, N 4-3м "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду" графу "Фактичні видатки - усього" не заповнюють;

у графі "Фактичні видатки - у т.ч. проведені за видатками загального фонду" форми N 4-1д, N 4-1м відображаються суми фактичних видатків спеціального фонду, що проведені на погашення зобов'язань за видатками загального фонду бюджету.

Показник за рядком 010 "Надходження коштів - усього" форм фінансової звітності N 4-1, N 4-2, N 4-4 у графі "Затверджено кошторисом на рік" відображає загальну суму за джерелами надходження коштів, у тому числі і фінансування.

У рядку "Фінансування" проставляються суми залишків грошових коштів, що склалися на спеціальних реєстраційних рахунках на початок року, за умови внесення на їх суму змін до кошторису. Обсяги фінансування враховують у загальній сумі надходжень.

При перерахуванні власних надходжень бюджетних установ у частині плати за послуги, що надаються бюджетними установами, отриманих у поточному році між установами вищого та нижчого рівнів у межах однієї програми або навпаки - установа, що перераховує їх відображає як зменшення доходів у звіті форми N 4-1д, N 4-1м.

Установа, що отримує кошти, відображає їх як надходження доходів та використовує згідно з кошторисом.

Кожна бюджетна установа складає та подає у складі річного фінансового звіту тільки ті форми N 4д, N 4м звітів про кошти спеціального фонду за відповідними джерелами надходжень, які має установа.

Форма N 5 "Звіт про рух необоротних активів" відображає вартість необоротних активів бюджетної установи на початок і кінець року, їх рух протягом звітного року.

Форма N 6 "Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування" відображає рух протягом року матеріалів і продуктів харчування та їх залишки на початок і кінець року.

"Звіт про заборгованість за бюджетними коштами" (форма N 7д, N 7м) складається установами, що отримують кошти бюджету на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичну дебіторську та кредиторську заборгованість, яка виникла в установі при виконанні кошторису за звітний та минулі роки і яка на кінець звітного року залишилась на обліку або була списана. Звіт складається в розрізі кодів економічної та програмної класифікації видатків і містить інформацію про заборгованість бюджетних установ як за видатками, так і за нарахованими доходами.

До форми N 7 включається заборгованість за сумами недостач і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, збитків за псування матеріальних цінностей, віднесених на рахунок винних осіб, та за іншими сумами, що підлягають утриманню в установленому порядку. Ця заборгованість відображається за тим кодом економічної класифікації видатків, за яким вона була проведена при виконанні кошторису (придбано матеріальні цінності, отримана готівка в банку тощо).

Форма N 9 "Звіт про результати фінансової діяльності" складається бюджетними установами для відображення результату їх фінансової діяльності за звітний рік. Результат фінансової діяльності бюджетної установи визначається шляхом списання підсумковими оборотами доходів та видатків за звітний рік.

У звіті відображаються операції, проведені за доходами, видатками бюджетної установи, операції, наслідками яких є збільшення або зменшення доходів та/або видатків бюджетної установи. Так результат переоцінок може впливати як на збільшення доходів бюджетної установи, так і на збільшення видатків.

Форма N 15 "Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах" відображає недостачі та крадіжки грошей і матеріальних цінностей в розрізі заходів, що були проведені для їх усунення.

При складанні форм річної фінансової звітності застосовуються коди бюджетної класифікації, перелік яких затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 N 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" з подальшими змінами та доповненнями .

Правильність складання річних фінансових звітів визначається шляхом перевірки та порівняння окремих показників у відповідних формах фінансових звітів

Списання доходів та видатків для визначення фінансового результату виконання кошторису за 2008 рік бюджетні установи здійснюють відповідно до Порядку здійснення річних остаточних оборотів щодо списання доходів та видатків бюджетних установ за 2008 рік.

Операції по річному закриттю рахунків приведені у таблиці 2.1

Таблиця 2.1 - Операції по річному закриттю рахунків

.4 Застосування інформаційних технологій при складанні звітності

Якщо не брати до уваги навмисні дії, то всі помилки бухгалтерського обліку відбуваються або через недбайливість (наприклад, арифметичні помилки), або через незнання особливостей ведення бухгалтерського обліку окремих господарських операцій. Такі помилки практично неминучі при ручному обліку чи при використанні застарілих чи нелегальних версій програмних комплексів.

Гарні бухгалтерські системи поза залежністю від їхнього масштабу, программно-аппаратной платформи і вартості повинні забезпечувати якісне ведення обліку, бути надійними і зручними в експлуатації.

У функціональному аспекті бухгалтерські системи повинні, принаймні, безпомилково робити арифметичні розрахунки; забезпечувати підготовку, заповнення, перевірку і роздруківку первинних і звітних документів довільної форми; здійснювати безпомилкове перенесення даних з однієї друкованої форми в іншу; робити нагромадження підсумків і числення відсотків довільного ступеня складності; забезпечувати звертання до даних і звітів за минулі періоди (вести архів).

Для того, щоб забезпечити зазначені можливості, система повинна мати єдину базу даних по поточному стані бухгалтерського обліку на підприємстві й архівних матеріалах, будь-які зведення з який можуть бути легко отримані по запиті користувача. У залежності від особливостей обліку на підприємстві бази даних можуть мати різну структуру, але в обов'язковому порядку повинні відповідати структурі прийнятого плану рахунків, що задає основні параметри настроювання системи на конкретну облікову діяльність. Модулі системи, що забезпечують проведення розрахунків, підсумовування підсумків і нарахування відсотків, повинні використовувати розрахункові нормативи, що прийняті в поточний час.

Надійність системи в комп'ютерному плані означає захищеність її від випадкових збоїв і в деяких випадках від навмисного псування даних.

Як відомо, сучасні персональні комп'ютери є досить відкритими, тому не можна вірогідно гарантувати захист чисто на фізичному рівні. Важливо, що б після збою зруйновану базу даних можна було легко відновити, а роботу системи відновити в найкоротший термін. Гарні бухгалтерські системи відповідають цим вимогам. Не менш важливо, щоб фірма - розроблювач бухгалтерської програми мала значний досвід роботи і солідну репутацію. При виборі системи варто враховувати ті обставини, що надалі до продавця прийдеться неодноразово звертатися і за радою чи консультацією, і за заміною застарілої версії на більш свіжу.

На ринку програмного забезпечення в даний момент є достатня кількість спеціалізованих бухгалтерських програм, але для бюджетних організацій придатним продуктом є система "ПАРУС".

Система "ПАРУС" являє собою комплекс програм, що забезпечують комплексну автоматизацію установи в цілому, у тому числі й облікові роботи. Програма цілком локалізована під українське законодавство.

Система автоматизації бухгалтерського обліку призначена для підготовки й обліку фінансово-господарських документів, накопичення інформації про господарські операції на бухгалтерських рахунках, одержання внутрішньої і зовнішньої звітності установ, що фінансуються з бюджету.

Система має різні комплектації, що визначають її функціональні можливості. Базовий комплект системи являє собою мінімальний функціональний набір системи і дозволяє:

) готувати платіжні і господарські документи;

) вести облік основних засобів і нематеріальних активів, робити переоцінку і розрахунок зносу по них;

) вести облік матеріальних цінностей, продуктів харчування по місцях збереження в грошовому і кількісному вираженні в розрізі матеріально-відповідальних осіб;

) вести облік коштів ;

) вести облік взаємних розрахунків з установами й організаціями, розрахунків у порядку планових платежів, розрахунків з підзвітними особами;

) вести облік виконання кошторису витрат у розрізі касових і фактичних витрат установи;

) одержувати щомісячну звітність по русі засобів по рахунках у виді меморіальних ордерів, оборотних відомостей руху матеріальних цінностей, книг касових і фактичних витрат;

) одержувати головну книгу, баланс установи, додатка до балансу й інші звітні документи для представлення в державні і податкові органи.

Система охоплює всі стадії бухгалтерського обліку.

На першій стадії оформляються необхідні документи, що служать підставою для переміщення коштів чи матеріальних цінностей.

На другій стадії операції, зроблені на підставі відповідних документів, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку.

Передбачений також комплекс спеціальних засобів, що дозволяють:

) вести облік усіх господарських операцій у хронологічному порядку з відображенням засобів на синтетичних рахунках і рахунках аналітичного обліку;

) вести облік основних засобів в інвентарній картці, розраховувати по них знос, реєструвати операції з інвентарними об'єктами;

) вести облік матеріальних запасів по місцях збереження в розрізі матеріально-відповідальних осіб;

) вести облік касових і фактичних витрат у розрізі бюджетної класифікації, а також вести облік розрахунків з дебіторами і кредиторами.

На третій стадії готуються внутрішні і зовнішні звітні документи по фактах фінансово-господарської діяльності за визначений обліковий період.

На четвертій, заключній, стадії проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності установи. На цій стадії можна використовувати систему для одержання додаткової інформації, необхідної при проведенні аналізу.

Характерною рисою системи є її настроювання. Настроювання системи забезпечується так званими словниками. Це спеціальний засіб, де зосереджена вся інформація, що визначає особливості кожної конкретної бухгалтерії. Крім того, за допомогою спеціального засобу - генератора табличних додатків - можна готувати додатки до балансу даної установи.

Система безупинно удосконалюється і допрацьовується.

Усі засоби ведення бухгалтерського обліку, настроювання і підготовки системи до роботи, а також допоміжні засоби забезпечення роботи системи об'єднані в тематичні розділи, представлені в головному меню, виведеному на екран відразу після завантаження системи.

Головне меню поділяється на наступні розділи:

) Документи. Тут відображається підготовка платіжних і внутрішніх документів на переміщення матеріальних цінностей;

) Облік. Це найважливіший розділ системи, у якому накопичуються дані про всі господарські операції, що реєструються кожного дня. На підставі цих даних складаються оборотні відомості і звітні документи, формуються відомості дебіторської і кредиторської заборгованості;

) Оборотки. Тут проходить формування оборотних відомостей взаємних розрахунків по об'єктах аналітичного обліку. Оборотні відомості формуються або автоматично, або вручну за даними господарських операцій;

) Звіти. Після обробки в обліку всіх документів, що надійшли, виробляється формування і печатка меморіальних і зведених меморіальних ордерів, головної книги, книги касових витрат, книги фактичних витрат, книги цільових витрат, балансу установи, оборотного балансу, додатків до балансу і звітних документів з розрахунку податків;

) Залишки. У даному розділі фіксується фінансово-господарський стан установи на початок кожного місяця. Якщо протягом місяця відображати усі факти господарської діяльності в журналі реєстрації господарських операцій системи, то наприкінці місяця можна обчислити залишки на початок нового місяця.

) Словники. Тут здійснюється ведення нормативно-довідкової інформації системи. З його допомогою база даних системи наповняється інформацією, що використовується постійно в поточній роботі.

) Сервіс. Даний розділ використовується для виконання різних сервісних функцій по обслуговуванню системи і розділів інформації, резервного збереження і відновлення інформації.

Відразу після запуску системи на екран виводиться головне меню, де міститься список розділів системи. За допомогою головного меню вибирається потрібний розділ і відкривається доступ до меню, що містить список підрозділів обраного розділу.

Перед формуванням балансу установи проходить обчислення вихідних залишків по рахунках за звітний місяць. При обчисленні вихідного залишку по рахунку розрахунків залишок формується на підставі даних відомості розрахунків по цьому рахунку. У цьому випадку для правильного формування вихідного залишку необхідно, щоб вхідні залишки й обороти у відомості розрахунків з дебіторами і кредиторами збігалися з вхідними синтетичними залишками по рахунку й оборотам по рахунку в обліку господарських операцій.

У системі для збереження опису структури і рядків балансу використовується словник "Опис балансу". Для правильного формування підсумків, перед формуванням балансу варто перевірити відповідність настроювання словника "Опис балансу" загальному настроюванню системи.

При закритті облікового періоду в системі передбачена можливість автоматичного переносу на початок наступного місяця залишків трьох видів: залишків засобів на рахунках, залишків по меморіальних цінностях і залишків дебіторської і кредиторської заборгованостей.

У системі перенос залишків усіх видів об'єднаний у єдину процедуру.

Для переносу залишків необхідно:

) вибрати в головному меню системи розділ "Залишки", потім "Перенести залишки на наступний місяць";

) у списку, що з'явився на екрані, вибрати місяць, а потім і рік обліку;

) задати необхідні значення;

) почати перенос залишків.

У результаті переносу всіх залишків система автоматично зареєструє залишки засобів по рахунках на початок наступного місяця. Для рахунків, по яких вівся розширений аналітичний облік, будуть визначені залишки не тільки по всім аналітичним рахункам, що згадуються в господарських операціях, але і розрахований сумарний залишок по синтетичному рахунку.

Для підготовки та подачи фінансової звітності установа користується програмним комплексом АРМ “Бест Звіт”, який надає можливість:

генерувати і заповнювати в автоматизованому режимі звітні бухгалтерські форми відповідно до діючого законодавства:

перевіряти в автоматизованому режимі заповнення звітних форм, фіксуючи помилки окремим протоколом;

захищати дані, що передаються до податкових органів, від несанкціонованого доступу та коригування шляхом “електронного підпису” електронного звіту платником;

накопичувати і використовувати дані електронних звітів;

друкувати форми електронних звітів - отримувати обов’язкові паперові копії звітних форм.

3. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства за даними фінансової звітності

.1 Порядок аналізу звітності

Аналіз звітності досліджує господарські процеси підприємств і кінцеві виробничо-фінансові результати їхньої діяльності. У процесі економічного аналізу первинна інформація проходить аналітичну обробку, проводиться порівняння досягнутих результатів виробництва з даними за минулі відрізки часу, визначається вплив факторів на величину результативних показників, виявляються недоліки, помилки, невикористані можливості і перспективи. На основі економічного аналізу розробляються управлінські рішення. Використовуючи інформацію бухгалтерського обліку й аналізу, керівники і колективи установ можуть оперативно вживати заходи по усуненню прорахунків і відхилень від затверджених нормативів у ході господарської і фінансової діяльності.

Економічний аналіз діяльності установ в основному носить ретроспективний характер, тобто проводиться після здійснення господарських актів. На практиці економічний аналіз проводиться за підсумками роботи за визначений період, як правило, за рік.

Основою для аналізу є звітність установи. Аналіз бухгалтерської звітності - це процес, за допомогою якого ми можемо оцінити минуле і поточне фінансове становище і результати діяльності установи, при цьому головною метою є оцінка фінансово-господарської діяльності щодо майбутніх умов існування.

При проведенні аналізу повинна бути підтверджена вірогідність звітності, перевірене розгорнуте відображення в балансі дебіторської і кредиторської заборгованості, закриття рахунків обліку витрат по закінченні року, відповідність основних показників усіх форм звітності, складання звітності в розрізі джерел фінансування і кодів бюджетної класифікації.

Суб'єктами аналізу виступають зацікавлені в діяльності установи користувачі інформації. Їх можна умовно розділити на дві основні категорії: зовнішні і внутрішні користувачі. Зовнішніми користувачами є власники засобів установи (бюджет), податкові і казначейські органи, внутрішніми - персонал установи і керівництво. Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію зі своїх позицій виходячи зі своїх інтересів.

Найбільш частіше застосовується в аналізі спосіб порівняння. Його основні види:

) порівняння фактичних звітних даних із плановими і показників у динаміці;

) порівняння результатів різних управлінських рішень з метою вибору оптимального рішення;

) порівняння результатів діяльності до і після прийняття управлінських рішень з метою оцінки їхньої ефективності.

Аналіз звітності бюджетної установи може бути горизонтальним і вертикальним.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить числення базисних темпів росту балансових статей.

В основі вертикального аналізу лежить представлення бухгалтерської звітності у виді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників.        

Для оцінки діяльності бюджетної установи і з метою проведення аналізу виконання кошторису витрат проводиться:

) аналіз виконання кошторису доходів і витрат;

) аналіз балансу;

) аналіз платоспроможності.

Основним аналізом у бюджетній установі є аналіз кошторисів доходів і витрат. Як відомо, бухгалтерський облік виконання кошторису витрат здійснюється звичайно за меморіально-ордерною формою бухгалтерського обліку відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку, а для витрати бюджетних засобів установлені визначені правила. Аналіз виконання кошторису дозволяє установити чи дотримуються ці правила (фінансова дисципліна) при використанні бюджетних засобів.

Загальними задачами аналізу кошторисів витрат є наступні:

)здійснення перевірки правильності складання кошторису в цілому і по статтях витрат з метою нагромадження матеріалу для поліпшення організації цієї роботи надалі;

) перевірка правильності витрат коштів в області:

а) дотримання діючого законодавства і правил виконання бюджету;

б) затверджених по кошторису норм витрат;

в) виконання зобов'язань перед бюджетом;

) аналіз повноти і своєчасності виконання показників плану по мережі і контингентам;

) контроль за правильністю використання отриманих з бюджету асигнувань, збереженням коштів і матеріальних цінностей установ;

) підвищення ефективності використання коштів, поліпшення планування, фінансування і нормування витрат;

) розробка висновків і пропозицій за результатами аналізу з метою усунення недоліків і поліпшення оперативної і фінансової діяльності установи.

Таким чином, при аналізі виконання кошторису витрат бюджетних установ зважується дуже широке коло задач. При цьому вони конкретизуються в залежності від того, у якій ланці бюджетної системи проводиться аналіз: по звіті окремої бюджетної установи чи зведеному звіту централізованої бухгалтерії.

Спостереження за виконанням кошторисів витрат здійснюється шляхом аналізу періодичної і річної звітності.

Одним з найважливіших звітів для аналізу є звіт про виконання кошторису доходів і витрат.

Звіт про виконання кошторису доходів і витрат установ і організацій, які фінансуються з бюджету припускає аналіз відображення доходів і витрат установ не тільки в розрізі кодів економічної класифікації, але й у розрізі кодів функціональної класифікації витрат бюджетів по переліку прямих одержувачів засобів бюджету, класифікації цільових статей витрат бюджетів і класифікації видів витрат бюджетів. Окремо можна проаналізувати планові показники, касові і фактичні витрати. Такий аналіз може проводитися і за формою №2д.

Найважливішим етапом аналізу виконання витрат є вивчення співвідношення між касовими і фактичними витратами. Воно характеризується рівністю між ними, перевищенням касових витрат над фактичними чи фактичних витрат над касовими.

У процесі аналізу касового виконання кошторису витрат особлива увага звертається на недовитрату чи перевитрату виділених з бюджету коштів. Виявлення факторів недовикористання відкритих кредитів чи їхньої перевитрати в розрізі окремих статей витрат має важливе значення і сприяє організації використання бюджетних коштів по призначенню.

Аналіз фактичних витрат дозволяє судити про ефективність використання бюджетних коштів, установити ступінь відповідності витрат обсягу виконаної роботи чи встановленим нормам.

У цілому аналіз звіту про виконання кошторисів є однієї з основних форм перевірки фінансово-господарської діяльності, що сприяє підвищенню рівня економічної роботи бюджетних установ. Аналіз місячних, квартальних і річних звітів про виконання кошторису дає можливість як контролюючим органам, так і вищестоящим організаціям, міністерствам і відомствам контролювати роботу бюджетних установ і вживати необхідних заходів до усунення недоліків у їхній роботі.

На основі аналізу звітів про виконання кошторису витрат перевіряється виконання кошторисних призначень, підготовляються пропозиції по удосконалюванню нормативів витрат, зіставляється виконання плану за виробничими показниками з виконанням асигнувань по кошторисі і розглядаються інші питання фінансово-господарської діяльності установи. Крім цього, установлюється забезпеченість установи основними засобами, матеріалами, малоцінними предметами; визначається їхнє відношення до схоронності і дбайливого використання.

Аналіз балансу виконують на підставі даних балансу за формою №1.

За балансом ми можемо проаналізувати як знижуються матеріальні запаси, скорочується дебіторська заборгованість, наявність якої вказує на несвоєчасність платежів між організаціями і т.д.

За формою №1 окремо аналізується актив і пасив балансу.

Аналіз структури балансу виконується з метою загальної характеристики фінансового положення установи і його змін за звітний період. При цьому аналізується дебіторська і кредиторська заборгованість і їхня динаміка, структура активів установи.

В активі балансу виявляються відхилення по розділах балансу в порівнянні з попередніми періодами. Аналіз руху основних засобів і малоцінних предметів може проводитися порівнянням залишків на початок і кінець року в розрізі первісної вартості, зносу і залишкової вартості. Також рекомендується провести аналіз складу і руху матеріальних цінностей, основних засобів і малоцінних предметів на початок і кінець року.

Крім форм звітності рух і стан основних засобів аналізується за даними матеріалів інвентаризації, актів на списання, даних ревізій, перевірок, обстежень. Вибір конкретних коефіцієнтів і в цілому заходів аналізу виробляється в залежності від виду діяльності установи і поставлених цілей.

Аналіз платоспроможності дозволяє визначити можливість установи розраховуватися по своїм зобов’язанням та здійснювати фінансову діяльність. Такій аналіз виконується на підставі форми №1.

3.2 Аналіз виконання кошторису доходів і витрат

Аналіз звітності бюджетних установ і організацій у першу чергу має на меті контроль за повнотою і цільовим характером використання бюджетних коштів. У цьому зв'язку аналіз звітності бюджетних установ потрібно, на відміну від госпрозрахункових структур, починати з аналізу кошторису доходів і витрат і їхнього використання. Як відомо, бухгалтерський облік виконання кошторису здійснюється звичайно за меморіально-ордерною формою бухгалтерського обліку відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку, а для витрат бюджетних засобів установлені визначені правила.

Кошторис доходів і витрат бюджетної установи є основним плановим документом, що підтверджує повноваження по одержанню доходів і здійсненню витрат, визначає обсяг і напрямок засобів для виконання нею своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Аналіз виконання кошторису доходів і витрат виконується на підставі форми N 2д "Звіт про надходження та використання коштів загального фонду" та форми N 4-1д "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами"

Загальний аналіз доходів і витрат наведено в таблиці 3.1.

Як можна побачити з наведених в таблиці 3.1. даних, фінансування витрат установи загалом збільшилося порівняно з 2009 р. на 419 тис.грн. або на 24,1%. При цьому фінансування за рахунок бюджету зростало більш швидкими темпами ніж за рахунок доходів від послуг - відповідно 26,3% та 15,9%. Однак слід відмітити що планові показники доходу від послуг перевиконані на 22,2 тис.грн. або на 5,5%. Це дозволило трохи зменшити рівень бюджетного фінансування.

Загальні витрати зросли на 27,2% й досягли 2,2 млн. грн. Як можна побачити витрати зростали більш швидкими темпами ніж доходи та фінансування. При цьому фінансування витрат за рахунок бюджету повністю виконано й без перевищення витрат. Більш того, фактичні витрати за рахунок загального фонду на 1 % менші за фінансування.

Таблиця 3.1 - Загальний аналіз доходів та витрат Вищого професійного училища ім. Стаханова

Тобто перевищення витрат над доходами та фінансуванням пов’язано з перевищенням в 2010 р. витрат над доходами по спеціальному фонду. Таке положення пов’язано з тим, що в попередні роки установою було досягнуте перевищення доходів над витратами, що дозволило накопичити фінансові ресурсу, за рахунок яких й профінансовані необхідні витрати зі спеціального фонду.

В той же час слід відзначити, що установою недоотримане 39 тис.грн. коштів від наданих послуг, що в свою чергу призвело до збільшення дебіторської заборгованості з одного боку, та не спроможністю повністю оплатити всі витрати зі спеціального фонду, що в свою чергу призвело до зростання кредиторської заборгованості.

Для подальшого аналізу витрат виконаємо горизонтальний та вертикальний аналіз звітності установи.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить числення базисних темпів росту балансових статей.

В основі вертикального аналізу лежить представлення бухгалтерської звітності у виді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерел їхнього покриття.

Горизонтальний та вертикальний аналіз кошторису витрат представлений у таблицях 3.2 - 3.3 та на малюнках 3.1 - 3.2.

Як можна побачити з даних таблиці 3.2 витрати загального фонду в 2010 році зросли в порівняні з 2009 роком на 25,3% й досягли 1,7 млн.грн., у тому числі - поточні витрати зросли на 30,7% або на 387,3 тис.грн., капітальні витрати навпаки зменшилися на 38,9%. Загальні фактичні витрати на 17 тис.грн., або на 1% менші за заплановані. При цьому фінансування з бюджету та касові витрати виконані в повному плановому обсязі.

Таблиця 3.2 - Горизонтальний аналіз кошторису витрат загального фонду Вищого професійного училища ім.. Стаханова (грн.)

Серед поточних видатків найбільш всього зросли витрати на придбання матеріалів, оплату послуг та інші видатки - 88,1 % або на 80 тис.грн. В абсолютному вигляді найбільш збільшилися видатки на оплату праці - на 176,5 тис.грн.

Кошторис загального фонду невиконане по двом статям витрат - по «придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки» спостерігається недовитрата в сумі 19,5 тис.грн. або 10% від запланованих, а по статі «оплата комунальних послуг та енергоносіїв» має місце перевитрата в сумі 2,4 тис.грн. Це пов’язано з підвищенням вартості енергоносіїв. В цілому ж, як вже було сказано раніше, фактичні витрати менші за заплановані.

Рисунок 3.1 - Вертикальний аналіз кошторису витрат загального фонду (%)

В структурі витрат загального фонду (рисунок 3.1) найбільше місце займають витрати на оплату праці 43,1%, які в порівнянні з 2009 р. збільшилися на 2 відсоткових пункту (в.п.), Також зросла питома вага нарахувань на заробітну плату з 14,9 до 15,6 відсотків. В той же час питома вага стипендій, які враховуються за статтею витрат «субсидії і поточні трансферти», зменшилася з 23,5 до 19,7 %. В цілому соціально захищені та пов’язані з ними статі витрат займають в 2010 р. в загальній сумі витрат 78,4% й зменшилися на 0,9 в.п.

В 2010 році збільшилася питома вага витрат на придбання матеріалів та оплати комунальних послуг відповідно на 3,4 та 1,8 в.п. Таке положення пов’язано з тим, що вказані витрати зростали більш швидкими темпами порівняно до загальної суми витрат за рахунок підвищення цін й .

Аналізуючи витрати спеціального фонду (таблиця 3.3) можна побачити, що вони також зросли в порівняні з 2009 р. - на 34,7% або на 122,9 тис.грн. Найбільш високими темпами, більш ніж у 3 рази, зросли витрати капітальні видатки, поточні видатки зросли на 28,5%. Відхилення фактичних витрат від планових складає -0,2%, тобто існує недовитрата в сумі 784 грн.

Таблиця 3.3 - Горизонтальний аналіз кошторису витрат спеціального фонду Вищого професійного училища ім.. Стаханова (грн.)

В той же час слід зазначити, що за рахунок неповної оплати споживачами наданих послуг, установа в свою чергу не в повній мірі змогла сплатити отримані витрати - перевищення фактичних витрат над касовими складає 43,8 тис.грн.

Структура витрат спеціального фонду наведена на рис. 3.2.

Рисунок 3.2 - Вертикальний аналіз кошторису витрат спеціального фонду (%)

Як можна побачити з наведених даних, в структурі витрат спеціального фонду найбільшу питому вагу складають витрати на оплату праці - 62%, які в порівняні з 2009 р. зменшилися на 5,8%. В той же зросли витрати на придбання матеріалів та обладнання - відповідно на 3,1 в.п. та 4,4 в.п.

В цілому, по результатам аналізу витрат, можна зробити висновок, що установа практично повністю виконує кошториси, що свідчить про доволі високий рівень бюджетного планування та дотримання установою цільового використання коштів як за рахунок загального, так й за рахунок спеціального фондів.

.3 Аналіз балансу бюджетної організації

Аналізуючи статті балансу, у першу чергу звертають увагу на такі показники:

) сума коштів, що перебувають у розпорядженні установи (під нею розуміють підсумок балансу);

) частка необоротних активів у валюті балансу;

) частка активної частини основних засобів;

) структура власного й позикового капіталу;

) суми залучених довгострокових і короткострокових коштів.

Аналіз балансу проводиться такими способами:

) горизонтальний аналіз;

) вертикальний аналіз.

Сутність горизонтального аналізу складається в порівняння показників звітності попередній і поточний роки. При цьому здійснюється постатейне зіставлення звітів і визначається абсолютна й відносна зміна статей. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. У його основі лежить вирахування базисних темпів росту статей балансу.

На відміну від горизонтального, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку в групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Зведений аналіз активу балансу, який характеризує зміни в складі майна підприємства, наведений у таблиці 3.4.

Як видно з наведених даних вартість майна установи збільшилася на 55,6 тис.грн. тис.грн. або майже в 9,8% рази, що свідчить про збільшення господарського обороту й у цілому є позитивною характеристикою. В структурі активів співвідношення необоротних та оборотних активів підприємства майже не змінилося - 82% приходиться на необоротні активи.

Таблиця 3.4 - Аналіз майна Вищого професійного училища ім.. Стаханова

Слід зауважити що така висока питома вага необоротних активів є характерною рисою бюджетної установи, яка надає послуги освіти. Основну питому вагу необоротних активів складають основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Залишкова вартість цих активів збільшилася 43,3 тис.грн. що пов’язане з придбанням нових основних засобів та інших необоротних матеріальних активів

Вартість оборотних активів збільшилася на 12,3 тис.грн. або на 12%. Серед оборотних активів зросли майже вдвічі запаси і більш ніж в 16 разів дебіторська заборгованість - з 2,4 тис.грн. до 39,3 тис.грн. що пов’язано з несвоєчасною оплатою за навчання. В той же час деякі оборотні активи зменшилися - зокрема грошові кошти на 46,9 тис.грн. Це пов’язано зі зменшенням грошових коштів на рахунках спеціального фонду, що в свою чергу пов’язано з тим, що як вже раніше було сказано, касові витрати за спеціальним фондом перевищують касові надходження. Це пов’язано як зі зростанням дебіторської заборгованості, так і взагалі в перевищені витрат спеціального фонду над доходами.

В цілому ж можна сказати що аналіз майна установи свідчить про відносне стійке фінансове становище.

Для аналізу джерел, за рахунок яких формується майно підприємства, використаємо дані таблиці 3.5 Аналіз джерел майна (статей пасиву балансу) показав, що в 2010 році спостерігається зростання власного капіталу на 5,6%. В той же час зобов’язання установи зростали більш швидкими темпами - 68,9 тис.грн. й склали 25,9 тис.грн. Таке становище пов’язано з тим, що установа не в повному обсязі розрахувалася з постачальниками, тобто, як вже наголошувалося раніше, касові витрати були меншими за фактичні. У результаті питома вага власного капітал в загальній сумі джерел майна зменшилася 3,56 в.п., а питома вага зобов’язань зросла та аналогічну величину. В той же час слід зазначити, що питома вага власного капіталу складає майже 90%, тому в цілому , по результатам аналізу балансу, фінансове становище установи слід вважати як стійке.

Таблиця 3.5 - Аналіз джерел майна Вищого професійного училища ім.. Стаханова

На підставі даних форми № 1 проаналізуємо також ліквідність балансу, під якою розуміється ступінь забезпеченості зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у кошти платежу відповідають строку погашення зобов'язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активах, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування їхньої ліквідності, із зобов'язаннями по пасивах, згрупованими по строках їхнього погашення й розташовані в порядку зростання строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто строків перетворення в кошти, активи підприємства в ході аналізу ліквідності балансу розділяються на наступні групи:) найбільш ліквідні активи - кошти і їхні еквіваленти, а також короткострокові фінансові інвестиції;

А2) швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість та інші поточні активи;) повільно реалізовані активи - товарно-матеріальні цінності, а також довгострокові фінансові вкладення;

А4) тяжко реалізовані активи - статті І розділу активу балансу за винятком статей, що ввійшли в попередню групу.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їхньої оплати. При проведенні зовнішнього аналізу, у ході якого використовуються тільки дані балансу підприємства. Зобов’язання групуються відповідно до передбачуваних строків погашення. При проведенні внутрішнього аналізу таке угруповання можна зробити більш точним. Зобов'язання підприємства можуть бути згруповані в такий спосіб:

П1) найбільш термінові зобов'язання - кредиторська заборгованість, а також кредити й позики, не погашені в строк;

П2) короткострокові пасиви - короткострокові кредити й позикові кошти;

П3) довгострокові пасиви - довгострокові кредити й позикові кошти, а також забезпечення майбутніх витрат і платежів і доходи майбутніх періодів, що не належать до поточних зобов'язань;

П4) постійні пасиви - статті І розділу пасиву. Для збереження балансу активу й пасиву підсумок даної групи варто зменшити на суму витрат майбутніх періодів.

Для визначення ліквідності балансу зіставляються підсумки наведених груп за активами й пасивами. Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:≥ П1

А2 ≥ П2≥ ПЗ

А4 ≤ П4

Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю тягне виконання четвертої нерівності, тому практично істотним є співставлення підсумків перших трьох груп за активами й пасивами. Четверта нерівність носить «балансуючий» характер й у той же час має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стабільності - наявності в підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна або кілька нерівностей мають знак, протилежний вищенаведеній умові, ліквідність балансу не є абсолютною.

Оцінки ліквідності балансу наведена в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 - Оцінка ліквідності балансу Вищого професійного училища ім. Стаханова

Для даної установи співвідношення ранжируваних активів і пасивів майже повністю відповідає оцінній умові. У установи спостерігається платіжна нестача високоліквідних активів в сумі 36 тис. грн. Але таке становище є миттєвим та є особливістю бюджетних установ, які не повинні мати на кінець року коштів загального фонду. З урахуванням того, що у установи на кінець 2010 року присутній платіжний надлишок швидко реалізуємих активів в сумі 39,3 тис.грн., то з урахуванням погашення дебіторської заборгованості установа буде в змозі повністю розрахуватися по терміновим зобов’язанням .

В цілому баланс установи слід визнати ліквідним.

.4 Аналіз платоспроможності установи

Однією з провідних характеристик фінансового стану установи є його платоспроможність, яка в свою чергу складається з таких показників як ліквідність та фінансова стабільність.

Розглянемо послідовно вказані показники.

Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його ліквідність. Таким чином, ліквідність установи - це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов'язань.

Для діагностики ліквідності використовують як кількісну, так й якісну оцінку. При цьому, якісні оцінки розглядаються як необхідні умови гарантовані ліквідності й платоспроможності. Під якісною оцінкою ліквідності розуміють аналіз ліквідності балансу установи, що дозволяє зафіксувати ліквідність або неліквідність балансу розглянутої установи. Кількісна оцінка виконується на базі аналізу системи фінансових коефіцієнтів й характеризує ліквідність як установи в цілому, так й окремих її активів.

Якісна оцінка ліквідності, що носить попередній характер, виконується у вигляді аналізу ліквідності балансу

Як показав проведений в розділі 3.3 аналіз, баланс установи є цілком ліквідним.

Для оцінки ліквідності установи розрахуємо загальний показник ліквідності (Fl):

;(3.1)

;

Загальний показник ліквідності відображає відношення суми всіх ліквідних коштів установи до суми всіх платіжних зобов'язань за умови, що різні групи ліквідних коштів і платіжних зобов'язань входять у зазначені суми з ваговими коефіцієнтами, що враховують їхню значимість із погляду строків надходження коштів і погашення зобов'язань.

Як можна побачити з наведених розрахунків середньозважена вартість зобов'язань на кінець 2010 перевищує середньозважену суму оборотних активів установи. Але це перевищення є доволі малим - 0, 056, а з урахуванням особливостей обліку й пуху грошових коштів бюджетних установ на кінець року, установу можна визнати ліквідною.

Кількісну оцінку ліквідності установи виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов'язань. До них належать:

) коефіцієнт покриття;

) коефіцієнт швидкої ліквідності;

) коефіцієнт абсолютної ліквідності;

) чистий оборотний капітал.

Слід зауважити, що ці коефіцієнти характеризують тільки моменту поточну (короткострокову) ліквідність й не відображають загальної ліквідності.

Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на одну гривню поточних зобов'язань. При розрахунках в якості поточних зобов’язань враховуються забезпечення виплат персоналу, якщо вони пов’язані з резервом відпусток. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Коефіцієнт розраховується по формулі:

 (3.2)

;

Коефіцієнт швидкої ліквідності враховує якість оборотних активів і є більше строгим показником ліквідності, тому що при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи. Він розраховується по формулі:

 (3.3)

;

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується по формулі:

 (3.4)

;

Чистий оборотний капітал визначається по формулі:

 (3.5)

;

.

Розрахунок показників ліквідності, що характеризують діяльність підприємства, представлений у таблиці 3.7. З даних таблиці 3.7 видно, що всі показники ліквідності в 2010 році погіршилися. Але незважаючи на це, всі показники ліквідності суттєво перевищують нормативні значення тобто установа в змозі погасити всі свої поточні зобов’язання.

В той же час слід зазначити, що при збережені тенденції до погіршення показників ліквідності, в довгострокову плані існує ймовірність втрати установою ліквідності.

Таблиця 3.7 - Розрахунок показників ліквідності активів

Ще однієї з найважливіших характеристик платоспроможності установи є стабільність її діяльності в довгостроковій перспективі. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою установи, ступенем її залежності від кредиторів і власників. Тому для уточнення платоспроможності визначимо рівень фінансової стабільності установи на підставі наступних показників:

) коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Розрахунок коефіцієнта платоспроможності проводиться по формулі:

. (3.6)

;

.

Чим вище значення даного коефіцієнта, тим фінансово стійкіше й більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство.

) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами показує забезпеченість підприємства власними оборотними коштами:

 (3.7)

;

.

) коефіцієнт фінансування (фінансового важеля) характеризує залежність підприємства від залучених коштів:

                  (3.8)

;

.

З наведених у таблиці 3.8 розрахунків видно, що установа в змозі виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів. Про це свідчать значення коефіцієнтів автономії, фінансування та забезпеченості власними оборотними коштами, які перевищують нормативні значення. Але слід відзначити що в порівняні з 2009 роком в 2010 році показники платоспроможності погіршилися.

Таблиця 3.7 - Показники фінансової стабільності Вищого професійного училища ім.. Стаханова

В цілому по результатам проведеного аналізу можна зробити висновок, що Торезьке медичне училище працює ефективно є фінансово незалежним, платоспроможним й в повній мірі виконує притаманні йому функції. В той же час слід відмітити погіршення показників ліквідності та фінансової стабільності. І хоча погіршення є незначними, однак їхнє збереження в майбутньому може привести до втрати установою фінансової стабільності.

Тому керівництву училища необхідно забезпечити діяльність яка дозволить залишатися установі платоспроможною.

4. Охорона праці та навколишнього середовища

.1 Загальні питанні охорони праці

В законі України «Про охорону праці» (2002г.) сказано, що державна політика базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Використовуються економічні методи для управління охороною праці на підприємстві. Створюються національні, галузеві, регіональні програми з питань охорони праці, враховуючі різні напрями економічної і соціальної політики держави. Встановлюються єдині нормативи по охороні праці для всіх підприємств, організацій незалежно від форм власності. Створюються страхові фонди. Існують різні пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови праці. Здійснюється соціальний захист працівників, повне відшкодування збитку особам, потерпілим від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Проводиться навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці. Координаційна діяльність державних органів і об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми в області охорони праці і здоров'я працівників на підприємстві. Забезпечується міжнародна співпраця в області охорони праці, використовується світовий досвід по поліпшенню умов і підвищення безпеки праці [29].

.2 Перелік небезпечних та шкідливих виробничих факторів

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які зустрічаються на робочому місці - комп’ютер надані в таблиці 4.1 [17].

Таблиця 4.1 - Перечень небезпечних і шкідливих виробничих чинників

.3 Промислова санітарія

По енергетичних витратах виконувані роботи можна віднести до категорії Iа.

Оптимальні і допустимі параметри мікроклімату в теплий і холодний періоди року для даної категорії виконуваних робіт надані в таблиці 4.2[18].

Таблиця 4.2- Оптимальні і допустимі параметри мікроклімату

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, оптимального рівня іонізації повітря [n+ = (1500 ÷3000), n- = (3000 ÷ 5000)], концентрації пилу нижче встановленого значення ПДК = 4 мг/м3, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря. Вид опалювання - центральний [88].  В приміщенні, що вивчається, передбачено природне і штучне освітлення. За найменшим розміром об'єкту розрізнення, встановлюємо розряд зорових робіт - IIIв Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості для IV світлового пояса визначаємо по наступній формулі:

, % (4.1)

де енIV - коефіцієнт природної освітленості для IV пояса світлового клімату; нIII - коефіцієнт природної освітленості для III пояса світлового клімату;- коефіцієнт світлового клімату (0,9);

с - коефіцієнт сонячної клімату (1 ÷ 0,75).

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛБ 80-2. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Еmin складає 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній світильників переважно прямого світла.(Н) з дзеркальними екранними сітками і відбивачами. Кількість світильників в приміщенні, що розглядається, площею S = 50 м2 розраховуємо методом коефіцієнта використовування світлового потоку по наступній формулі:

,                                              (4.2)

де Emin - задана мінімальна (нормована) освітленість, лк;

к - коефіцієнт запасу;-площа освітлення, м2;- коефіцієнт мінімальної освітленості, або коефіцієнт нерівномірності;

Фл - потрібний потік однієї лампи, лм;

n - число ламп в світильнику;

 - коефіцієнт використовування світлового потоку в відносних одиницях.- розрахункова висота відстані між стелею та лампою, hp=3,2 м;

Освітлювана площа S рівна 10 · 5 = 50 м2;

Тип лампи ЛБ 80-2. Номінальне значення світлового потоку вибраної лампи Фл після 100 годин горіння рівно 4960 лм;

Кількість ламп в світильнику n рівно 2;

Коефіцієнт запасу освітленості до рівний 1,4;

Коефіцієнт z рекомендується приймати для люмінесцентних ламп 1,1;

Коефіцієнти віддзеркалення поверхонь відповідно рівні: Коефіцієнти віддзеркалення поверхонь відповідно рівні: ρстелі. = 70% для стелі, для стін -ρст.=50% для робочої поверхні - ρ р.п..= 30%.

Розраховуємо індекс приміщення:

Коефіцієнт використовування світлового потоку з для світильників типу ПВЛМ, рівний 0,54;

Визначаємо необхідну кількість світильників для даного приміщення

Основні характеристики освітлення, передбаченого в приміщенні, надані в таблиці 4.3 [89].

Таблиця 4.3- Характеристика освітлення

Джерелами шуму в приміщенні є кондиціонери, прилади іонізації повітря, принтери. Допустимі рівні звукового тиску та звуку надано в табл. 4.4 [19].

Таблиця 4.4. Допустимі рівні звукового тиску та звуку

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами:

ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону;

слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц);

електростатичного поля;

рентгенівського випромінювання.

Залежно від часу перебування персоналу в приміщенні, згідно [20], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц. Напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [21], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На даному робочому місці у фінансовому відділі розміщені найбезпечніші монітори, в яких створені додаткові металеві внутрішні контури, що замкнуті на вбудовані захисні екрани

Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація  господарсько-побутова [22] .

4.4 Організація робочого місця

При організації робочого місця користувача ЕОМ необхідно забезпечити відповідність всіх елементів робочого місця і їх розташування ергономічним вимогам [83], характеру і особливостям трудової діяльності. Правильна поза і положення рук є досить важливим для виключення порушень в опорно-руховому апараті і виникнення синдрому постійних навантажень. Тому, вибрана оптимальна робоча поза: стопи ніг - на підлозі, стегна - в горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70 - 90 град. до вертикальної площини; зап'ястки - є зігнутий під кутом не більше 20 град., нахил голови - 15 - 20 град. щодо вертикальної площини [26]. Робоче місце, що вивчається, не може займати площу менш 6 м2, а об'їм - менш 26 м3 [26]. Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер:

Розміри приміщення: площа: S = 10 × 5 = 50 м2.

В приміщенні, що розглядається, вісім робочих місць, таким чином необхідна площа: Sнеобх. = 6 × 8 = 48 м2. Отже, приміщення у відділі банку відповідає вимогам [67].

Організація робочого місця користувача ЕОМ повинна забезпечувати відповідність всіх елементів робочого місця і їх розташування ергономічним вимогам [83], а також характеру і особливостям трудової діяльності. Для виключення порушень в опорно-руховому апараті і виключення виникнення синдрому постійних навантажень, правильна поза і положення рук є досить важливим. Тому, вибрана оптимальна робоча поза: стопи ніг - на підлозі, стегна - в горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70 - 90 град. до вертикальної площини; зап'ястки - є зігнутий під кутом не більше 20 град., нахил голови - 15 - 20 град. щодо вертикальної площини При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри:

відстань від підлоги до сидіння крісла рівна 440 мм;

відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

відстань від очей до дисплея 550 мм;

простір для ніг 770 мм;

відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;

відстань від очей до документації 500 мм;

оптимальна зона моторного поля 360 мм;

висота робочої поверхні 800 мм;

кут огляду документів 30!.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60 0 [67].

.5 Електробезпека

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силового електроустаткування і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

Рід струму - змінний, напруга в мережі 220В, частота - 50 Гц, режим нейтрали живлячої мережі - трифазна чотирьох провідна мережа з заземленою нейтраллю. Клас приміщення по ступеню небезпеки поразки електричним струмом відноситься до приміщень з підвищеною небезпекою [86]. Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕВМ [29].

.6 Пожежна безпека

Категорія приміщення по вибухопожежонебезпеки - В [70], вогнестійкість, що вимагається, будівлі - II [24]. Зона класу приміщення П-IIа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР44 [69].

В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи:

контроль і профілактика ізоляції;

наявність плавких запобіжників в устаткуванні;

блискавко захист будівлі.

Для даного класу пожежонебезпеки зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у рік (20 годин), встановлено ІІ категорію блискавко захисту [92].

З можливих елементів системи пожежного захисту, обов'язковими є первинні засоби пожежегасіння [24].В приміщенні розташовані вогнегасники ВВК - 8.

Таблиця 4.5 - Перелік первинних засобів пожежегасіння в приміщенні

.7 Охорона навколишнього середовища

Зростання витрат на охорону природи за останні роки пов'язано з різким збільшенням кількості не нормованих викидів в атмосферу і водне середовище. При цьому завдається відчутного збитку не тільки природі, але і народному господарству, а також здоров'ю і самопочуттю людини. Цей збиток виявляється одночасно в декількох аспектах: моральному, естетичному, престижному, натуральному, соціальному, економічному, правовому.

В моральному плані він перш за все відчувається в погіршенні настрою, як втрата вільного часу, призначеного для іншого використовування, негативних емоцій з приводу хвороби рідних і близьких.

В естетичному аспекті збиток відчувається у вигляді втрати важливих якостей природного середовища: красивих пейзажів і гармоній ландшафту, пам'ятників історії і т.п.

В престижному аспекті збиток виявляється в негативному відношенні людини до забрудненого району мешкання і місцю відпочинку.

Вказані три види збитку важко піддаються виразу в грошовій формі, але відносно легко їх можна визначити непрямим шляхом.

В натуральній формі збиток виражається в зниженні врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби і птаха, зменшенні терміну служби основних фондів, збільшенні числа захворювань людини, тобто всі результати як наслідки забруднень можуть бути представлені в натуральних показниках: кілограмах, метрах, годинах, умовних одиницях, що мають вартісний вираз. Соціальний збиток виявляється в підвищеній захворюваності, скороченні тривалості життя і збільшенні витрат населення на боротьбу із забрудненням в домашньому господарстві, зростанні вартості очищення води і т.п.

Економічний збиток (спричинення шкоди) - це фактичні або можливі втрати, негативні зміни природи і живих істот, які виникають від будь яких дій, настання подій і їх комбінацій, що виражаються у вартісній формі.

Правовий аспект збитку виявляється у вигляді грошових штрафів або санкцій і в цьому відношенні він є як би еквівалентом іншої шкоди.

ЕОМ складається з безлічі компонентів, які складають істотні труднощі при їх утилізації. Переробка таких матеріалів після експлуатації устаткування є однією з головних екологічних проблем нашого часу[52].

Висновки

Фінансовий стан підприємств характеризує стан і використання їхніх засобів, що відбивається у фінансовій звітності.

Роль фінансової звітності полягає в тім, що вона служить основною інформаційною базою фінансового аналізу. У складі фінансової звітності бухгалтерський баланс є найбільше інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. Значення бухгалтерського балансу так велико, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.

Облікова інформація відображає фактичний стан бюджетної установи. Повнота, вірогідність і своєчасність облікової інформації визначають дієвість керування установою, сприяють запобіганню прийняття невиправданих рішень. Це вимагає постійного удосконалювання методології бухгалтерського обліку як основного постачальника інформації.

Донедавна бухгалтерський облік в основному використовувався як інструмент зовнішнього адміністративного контролю за державними організаціями. Все чіткіше виявлялася зростаюча розбіжність між вітчизняною системою бухгалтерського обліку і Західної Європи.

За останні роки покращилася методика і техніка складання звітності бюджетних організацій. Видано нові нормативні документи, що регламентують побудову звітності. Основні напрямки удосконалювання організації бухгалтерського обліку визначені з урахуванням переходу до ринкової економіки.

Для полегшення процесу складання звітності треба упорядкувати, уніфікувати і стандартизувати процес документування з урахуванням вимог автоматизованої обробки на ЕОМ. Необхідно ліквідувати невідповідність системи документації засобам автоматизації обліку, максимально спростити первинні документи, сполучити з машинними носіями, вибрати оптимальну періодичність їхнього складання. Скорочення витрат часу і праці на збір, реєстрацію, нагромадження, збереження, обробку і передачу інформації в умовах автоматизації досягається завдяки широкому застосуванню новітніх технічних засобів безпосередньо в процесі удосконалювання господарських операцій. Створені засоби обчислювальної техніки і розроблені спеціальні методики реєстрації первинної інформації дозволяють здійснювати збір вихідних даних, минаючи стадію виписки паперового документа.

Використання для автоматизації облікових робіт ЕОМ обумовило необхідність впровадження автоматизованої форми обліку, що відповідає експлуатаційним можливостям сучасної обчислювальної техніки і враховує нову технологію.

Автоматизація обліку вимагає подальшого розвитку його методології, застосування більш удосконалених форм бухгалтерських регістрів, розробки технологічного процесу введення й обробки економічних даних, скорочення документообігу, створення масивів постійної інформації.

Раніше бюджетні установи, які фінансуються з державного чи місцевого бюджетів, розподіляли усі витрати між бюджетною і підприємницькою діяльністю розрахунковим методом пропорційно питомій вазі засобів від підприємницької діяльності в загальній сумі засобів. Формуючи облікову політику, бюджетна установа має право розробити власні методи ведення роздільного обліку, включаючи методи розподілу необхідних статей загальногосподарських витрат на бюджетну і підприємницьку діяльність, чи методи розподілу усіх витрат як прямі. Радикальної перебудови вимагає стандартизована система звітності. Бажано скоординувати звітність таким чином, щоб однаковість бухгалтерських звітів ззовні сполучалася з їхньою гнучкістю в рамках організацій, застосуванням більш точних показників, диференційованих з урахуванням специфіки галузі, виключенням з відповідних форм показників, що не потребуються для управління, використанням засобів механізації і т.д.

Список джерел інформації

. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України” від 16.07.1999 № 996 - ХІV.

2. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.07.1991 №1201.

. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 № 1576- ХІІ.

4. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 1 «Общие требования к финансовой отчетности». Утверждено Министерством финансов Украины от 31 марта 1999г. №87 // Все о бухгалтерском учете. - 2002.-№84.

. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 2 «Баланс». Утверждено Министерством финансов Украины от 31 марта 1999г. №87 // Все о бухгалтерском учете - 2002г.-№84.

. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 3 “Отчет о финансовых результатах” от 31 марта 1999г. № 87 // Все о бухгалтерском учете - 2002г.-№84.

. Анализ финансовой отчетности / под.ред. О.В.Ефимова и М.В.Мельника. - М.: Омега - Л, 2004г.

.Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 1999г.

. Баканов М.И. Экономический анализ. - М.: Финансы и статистика, 2002г.

. Балабанов Г.Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субьекта. - М.: 2001г.

. Бандурка О.М., Король М.Я.,Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства. - К.: Либидь, 1998р.

. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. - К.: 2000р.

. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - К.: АДЕФ - Украина, 1996г.

. Бондоренко Н.Д. Бухгалтерская и налоговая отчетность. - Донецк.: Сталкер, 1999г.

. Брігхем Є.Г. Основи фінансового менеджементу. - К.: Молодь, 1997р.

. Бреславцева Н.А. Балансоведение. - М.: ПРИОР, 2001.

. Бутинец Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. - Ж.: ПП “Рута”, 2003р.

. Бухгалтерський облік та фінансова звітність / за ред. С.Ф.Голова, - Дніпропетровськ. ТОВ “Баланс - клуб”, 2004р.

. Бухгалтерская финансовая отчетность / под ред. В.Д. Новодворского, - М.: ИНФРА - М, 2003г.

. Бухгалтерский учет в Украине: Теория и практика / под ред. А.Н. Коваленко. - Днепропетровск: “Баланс-клуб”, 2003г.

. Горицкая Н.Г. Новая финансовая отчетность. - К.: Техника, 1999г.

. Грачев А.В. Анализ финансово - экономической деятельности предприятия. - М.: 2001г.

. Гридчина М.В. Как управлять финансами предприятия. - К.: Знание, 1995г.

. Давидов Г.М. Аудит. - К.: Знання, 2004

. Добровський В.М. Звітність підприємства. - К.: КНЕУ, 2001р.

. Иваниенко В.В. Финансовий анализ. - Х.: ИНЖЕК, 2003г.

. Ивахненко В.В. Финансовый анализ. - Х.: ХГЭУ, 2001г.

. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз. - К.: МАУП, 2001г.

. Кавторева Я. Бухгалтерский учет: нормативная база. - Х.: Фактор, 2003г.

30. Ковалёв В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1996г.

. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства. - К.: Знання, 2002г.

. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. - К.: ЦУЛ, 2003г.

. Малишкин А.И. Финансовая отчетность предриятия: Международные и национальные стандарты. - Сумы. Университетская книга, 2001г.

. Николаев И.Р. Проблема реальности баланса. - Л.: Экономическое образование, 1926г.

. Новодворский В.Д. Балансовое обобщение как метод бухгалтерского учета.// Бухгалтерский учет.1995г., №3.

. Пилипенко А.А. Організація обліку і контролю. - Х.: ХДЄУ, 2002р.

.Ришар Ж. Бухгалтерский учет: теория и практика. - М.: Финансы и статистика, 2000г.

. Рудановский А.П. Теория учета. Дебит и кредит как метод учета баланса. - 2-е изд. - М.: Макиз, 1925г.

. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельностипредприятия: 5-е изд. - Минск: ООО “Новое знание”, 2001г.

. Соколов Я.В. Бухгалтерский учет от истоков до наших дней. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996г.

. Сопко В.В. Методика анализа баланса предприятия. - К.: МП”Лоран”, 1994г.

. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. - К.: КНЄУ, 2000г.

. Сахарцева І.І. Основи складання бухгалтерской звітності за вимогами національних стандартів України. - К.: Кондар, 2003р.

. Ткач В.И. Международная система учета и отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1992г.

. Ткаченко Н.М. Бухгалтерский финансовый учет на предприятиях Украины. - 7-е изд. - К.: А.С.К., 2002г.

. Тютюнник П.С. Финансовая отчетность. - Х.: ИНЖЭК, 2003г.

. Финансовая отчетность / под ред. В.А.Шеломко. - Х.: Консульт, 2001г.

. Чижевська Л.В. Бухгалтерський баланс: порблеми теорії і практики. - Житомир: ЖІТІ, 1998р.

.Цал - Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз. - К.: ЦУЛ, 2002р.

. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа предприятия. - М.: Финансы и статистика, 1992.

. Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: ИНФРА, 2000г.

. Юровский Борис. Финансовый результат работы предприятия. - Х.: Консульт, 2002г.

. ДСТУ 2293-00. ССБТ. Терміни та визначення. - діє з 01.07.00.

. Закон України “Про охорону праці” Законодавство України про охорону праці, т.1. - К. - 1995.-558 с.

. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” - К.: Україна. - 1991.- 59с.

. ГОСТ 12.0.003-74. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введен 01.01.76.

. ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. - Введен 01.07.91.

. ДНАОП 0.00-1.31-99Правила охраны труда пользователей ЭВМ.

. ГОСТ 12.1.005-88. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введен 01.01.89.

. СН и П 2.04.05-91. Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование. - М.: Стройиздат. - 1988. - 64с.

. СН и П 11-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат. - 1980.-110с.

. ГОСТ 12.1.029-80. Средства и методы защиты от шума.

. ГОСТ 12.1.003-83*.ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введен 01.01.89

. ГОСТ 12.1.030-81. ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление. - Введен 01.01.82.

. ОНТП 24-86. Общесоюзные нормы технологического пректирования. Определение категорий зданий и сооружений по взрывопожарной и пожарной опасности. - М.: Стройиздат,1987.

. СН и П 2. 01.02.-85. Противопожарные нормы проектирования зданий и сооружений. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат. - 1985.-16с.

. ГОСТ 12.1.003-89. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введен 01.07.89.

. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цівільна оборона / за ред. В.С. Франчука, Львів: Афіша, 2000р.

. Закон України «Про охорону праці», листопад 2002 р.

. ГОСТ 12.0.003 - 74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ. 01.01.76.

. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ. 01.01.89.

. СНиП 2.04.05-91 Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1991

. ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення. К.: Мінбуд. Укр., 2006. - 74с.

. ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности.

. ГОСТ 12.1.002-84 ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряжённости на рабочих местах.

. ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.

. ГОСТ 17.1.3.03-77*. Правила выбора и оценка качества источников централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. - Введ. 01.07.78.

. НПАОП 0.00 - 1.31 - 99 Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ.

. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007, Київ 1998.

. Методические указания к созданию благоприятных условий труда пользователей ПЭВМ, работающих с дисплеями на ИВЦ -Харьков: Минздрав УССР, 1986.

. Правила устройства электроустановок. Энергоатомиздат, 1987.

. НПАОП 40.1 - 1.32 - 01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок.

. НАПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Київ -2007.

. ДБН В.1.1 - 7 - 2002 Пожежна безпека об’єктів.

. Дуганов Г.В. и др. Охрана окружающей природной среды.- К.:Выща шк. 1988.- 304 с.