Облік, аналіз та аудит виробничих запасів на підприємстві ПАТ 'Тормаш'

Зміст

 

Вступ

1. Характеристика, класифікація і оцінка виробничих запасів в умовах ринкових відносин

1.1 Економічна сутність і класифікація виробничих запасів

1.2 Оцінка виробничих запасів

1.3 Організація складського господарства

1.4 Проблема ефективного використання виробничих запасів та шляхи її вирішення

2. Організація обліку виробничих запасів на підприємстві

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства ПАТ "Тормаш"

2.2 Документальне оформлення наявності та руху виробничих запасів

2.3 Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів

2.4 Методи оцінки вибуття запасів

2.5 Напрямки удосконалення обліку виробничих запасів

3. Аудит і аналіз виробничих запасів

3.1 Аудит стану та збереження виробничих запасів

3.2 Аудит обліку виробничих запасів

3.3 Завдання, джерела інформації і методика аналізу виробничих запасів

3.4 Аналіз структури і динаміки виробничих запасів

3.5 Планування і оптимізація об'єму виробничих запасів

4. Охорона праці і навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

4.4 Промислова санітарія

4.5 Електробезпека

4.6 Пожежна безпека

4.7 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

Вступ

В умовах ринкової економіки особливого значення набуває підвищення якості й оперативності обліку, удосконалення облікової документації й звітності у всіх областях виробництва відповідно до сучасних вимог керування, планування й аналізу господарської діяльності. При цьому основну роль повинні грати облік й аналіз використання всіх видів ресурсів, насамперед матеріальних. Запаси займають значну питому вагу в структурі активів підприємства і є однієї з найважливіших складових його оборотного капіталу. Велике значення у зв’язку із цим повинне приділятися точному й своєчасному обліку сировини й матеріалів. Необхідно приймати заходи щодо забезпечення строгого порядку прийому, зберігання й витрати сировини й матеріалів, впровадженню ефективних форм попереднього й поточного контролю за дотриманням кожним працівником, бригадою, ділянкою, цехом установлених норм витрат сировини й матеріалів, палива й інших ресурсів, а також за виконанням заходів щодо їхньої економії.

У собівартості промислової продукції питома вага витрати запасів становить близько 50%, а в деяких областях промисловості (наприклад, хімічної, текстильної, харчовий) досягає 80-85%. Тому питанням обліку й аналізу запасів необхідно приділяти значна увага.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на ділянках підприємства завжди повинні перебувати виробничі запаси в межах норм, передбачених потребами підприємства. Для утримання запасів на підприємстві доводиться витрачати значну частину коштів, підтримувати складські приміщення в належному стані, страхувати, платити заробітну плату обслуговуючому персоналу. Однак, не дивлячись на такі значні витрати, певний рівень запасів на підприємстві все-таки необхідно підтримувати. У складських приміщеннях здійснюються операції по зберіганню виробничих запасів, що надходять, а також операції по відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік й економічний аналіз повинні забезпечити контроль за залишками, надходженнями й витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою забезпечення зберігання майна підприємства.

Правильне управління матеріальними витратами на підприємстві є одним з важливих факторів не конкурентоздатності, що сприяє підвищенню доходів підприємства й зниженню собівартості продукції.

Метою дипломної роботи є: дослідження сутності і класифікації виробничих запасів, розгляд організації й здійснення обліку запасів на аналізованому підприємстві, аналіз використання матеріальних ресурсів.

Інформаційною базою для написання дипломної роботи послужили закони України, нормативно-правові акти державних органів України з питань обліку запасів, роботи вітчизняних вчених, навчальні видання по обліку й аналізу, періодичні видання.

Об’єктом дослідження даної дипломної роботи є підприємство "ТОРМАШ". Предметом дослідження - виробничі запаси підприємства.

1. Характеристика, класифікація і оцінка виробничих запасів в умовах ринкових відносин

1.1 Економічна сутність і класифікація виробничих запасів

Запаси, як правило, є найбільш важливою й значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце в складі майна й домінуючі позиції в структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства й при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найпоширенішими видами запасів є сировина й матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції й т.п. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини й устаткування, які є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їхній перепродаж - товарами.

Запаси діляться на виробничі й товарні. Виробничі запаси промислового підприємства відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.

У навчальній літературі досить часто застосовується поняття "виробничі запаси", що замінило поняття "матеріали". Автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін "цінності".

Однак, поняття "цінність" варто використати як описову категорію, ознаку, якісний або критеріальний показник, що характеризує запаси як економічні елементи, які приносять користь й економічні вигоди їхньому власникові. Широко застосовується поняття "матеріальні ресурси". При цьому автори часто ототожнюють поняття "матеріальні ресурси", "запаси", "предмети праці".

Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. У процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються в технологічному процесі (сировина й матеріали), інші - змінюють тільки свою форму й розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються в їхню масу або хімічний склад (МБП).

Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить істотних змін у їхню фізичну форму, уже при закупівлі в постачальника вони є готовою продукцією.

До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їхнього знаходження. Одночасно на території, які належить підприємству, можуть перебувати предмети, які є власністю інших фізичних й юридичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.

Залежно від того, яку роль грають різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг, вони діляться на такі групи: сировина, основні й допоміжні матеріали; покупні напівфабрикати; незавершене виробництво; малоцінні й швидкозношувані предмети; молодняк тварин і тварини на відгодівлі.

Сировина й матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворять матеріальну (речовинну) основу продукції.

Сировина - це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, руда й т.п.), а матеріали - продукція переробної промисловості (борошно, тканина, цукор і т.п.).

виробничий запас облік аудит

Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

До групи допоміжних матеріалів у зв’язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару й тарні матеріали, запасні частини. Паливо виділяють в окрему групу через його велике економічне значення й специфіку споживання. Паливо розділяють на технологічне, горюче й господарське (на опалення).

До тари й тарних матеріалів належать предмети, які використаються для впакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки й т.п.).

Запасні частини служать для ремонту й заміни відпрацьованих деталей машин й устаткування.

Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою й складанням деталей, вузлів виробів і незакінчених технологічних процесів.

Напівфабрикати - це сировина й матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як й основні матеріали тобто утворюють її матеріальну основу. Зворотні відходи виробництва - це залишки, які утворилися в процесі переробки сировини й матеріалів й які повністю або частково втратили споживчі якості (обрізки, стружка й т.п.).

В окрему групу виділяють малоцінні й швидкозношувані предмети, строк використання яких не перевищує 1 року, які є, в основному, засобами праці.

Економія сировинних і матеріальних ресурсів забезпечується розробкою й виконанням комплексу заходів економічного, організаційного, технологічного характеру, а також підвищенням рівня відповідальності й дисципліни.

Одним з найважливіших заходів економічного характеру є правильна організація обліку матеріалів і сировини.

У бухгалтерському обліку виробничі запаси діляться на дев’ять груп:

сировина й матеріали, які використаються для виготовлення продукції підприємства або є необхідними компонентами при її виготовленні;

покупні напівфабрикати, придбані для комплектування продукції, що виготовляється; вони потребуючих додаткових витрат праці на обробку або зборку;

паливо - нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали, придбані для технологічних потреб, експлуатації транспортних засобів, опалення будинків і вироблення енергії;

тара й тарні матеріали - всіх видів тари, а також матеріалів і деталей, що використовуються для виготовлення тари і її ремонту;

будівельні матеріали, конструкції й деталі, устаткування, необхідні для будівельно-монтажних робіт;

матеріали, передані в переробку, стороннім організаціям. При одержанні виготовлених із цих матеріалів виробів вартість матеріалів, як і сама вартість переробки матеріалів, включається в собівартість виробів;

запасні частини - придбані або виготовлені запасні частини, готові деталі, вузли й агрегати, які необхідні для ремонту, заміни зношених частин машин, устаткування, транспортних засобів, інструмента;

матеріали сільськогосподарського призначення - мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, а також саджанці, насіння і корми, які використаються для висаджування, посіву й відгодівлі тварин безпосередньо на підприємстві (господарстві);

інші матеріали - відходи виробництва (обрізки, стружки), непоправний брак, матеріальні цінності, отримані від ліквідації основних засобів (металобрухт, утиль) і т. н.

1.2 Оцінка виробничих запасів

Первинною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, яка складається з наступних фактичних витрат:

суми, що сплачується згідно договору постачальникові (продавцеві) за вирахуванням непрямих податків (це собівартість придбаних запасів, вказаних в накладних або інших товарно-транспортних документах, без сум ПДВ, що підлягають включенню в податковий кредит);

суми ввізного мита (це митний збір у вигляді податку на товари та інші запаси, які переміщаються через митний кордон України). Мито стягується митницею. При визначенні митної вартості в неї включається:

а) ціна запасів;

б) витрати на транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України;

в) комісійні і брокерські винагороди;

г) плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, які відносяться до даних товарів та інших предметів і мають бути сплачені імпортером (експортером) прямо або побічно, як умова їх ввезення (вивозу).

Мито нараховується митним органом України за ставками Єдиного митного тарифу.

Митний збір сплачується до або під час митного оформлення запасів. Якщо немає такої можливості, то на надане відстрочення оформляється вексель.

Крім того до первісної вартості виробничих запасів також включаються суми, що підлягають сплаті за:

інформаційні послуги (послуги із збору інформації про постачальників запасів, про умови їх постачання, сплачені підрядникові);

посередницькі послуги (послуги з виконання посередником доручення довірителя по пошуку і придбанню запасів);

інші подібні послуги (маркетингові послуги з пошуку і забезпечення запасами підприємства, оплачувані стороннім організаціям);

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати (витрати по заготовці запасів, оплата тарифів (фрахту), навантажувально-розвантажувальних робіт і транспортування запасів всіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню ризику транспортування запасів). Транспортно-заготівельні витрати включаються в собівартість придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безкоштовно передані і тому подібне) за звітний місяць;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.

Первинною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати".

Первинною вартістю запасів, внесених до Статутного капіталу підприємства є погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплату зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, признається їх справедлива вартість.

Первинна вартість одиниці запасів, придбаних в результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первинна вартість запасів, придбаних в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (отримана) в процесі обміну.

Не включаються в первинну вартість запасів, а відносяться до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:

наднормативні втрати і нестачі;

відсотки за користування позиками;

витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведення їх в стан, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

У відповідності с п. 15 П (С) БУ 9 первинна вартість запасів в бухгалтерському обліку не підлягає зміні, за винятком випадків передбачених даним Положенням (стандартом).

При організації обліку витрати виробничих запасів необхідно перш за все, визначитися з методом їх оцінки. Згідно Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" при відпуску запасів у виробництво, продаж або іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних витрат;

ціни продажу (застосовуються на підприємствах торгівлі).

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення і умови використання, застосовується лише один з наведених методів.

Ідентифікована собівартість використовується при оцінці запасів, які відпускаються для виробництва продукції та виконання послуг, які виконуються за спеціальними замовленнями, а також запасів, які не замінюють один одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю здійснюється за кожною одиницею запасів діленням сумарної собівартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і отриманих в звітному місяці запасів на сумарну кількість залишку запасів та отриманих запасів.

Оцінка вибуття запасів за методом ФІФО [англ. firs in, first out (FIFO)] базується на припущенні, що запаси використовуються (списуються на виробництво, продаж) і відображаються в бухгалтерському обліку у тій послідовності, в якій вони поступали на підприємство і відображені в бухгалтерському обліку. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначаються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними витратами полягає у використанні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів праці, виробничих потужностей і цін, що діють. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних, норми витрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і передивлятися.

Кожен з цих методів має певні переваги і недоліки. Так, метод ідентифікованої собівартості не дає повної інформації про кількість відпущених у виробництво одиниць певних видів матеріальних ресурсів і запасів, що залишилися невитраченими на кінець звітного періоду. Тому використання цього методу в обліку доцільне в умові значної диверсифікації виробничих запасів, коли кожна одиниця володіє специфічними, лише їй властивими характеристиками, тобто запаси є однорідними за своїми споживчими якостями.

Метод середньозваженої собівартості виробничих запасів дає об'єктивнішу оцінку про наявність і рух виробничих запасів, проте не забезпечує достатній контроль за правильністю їх списання на витрати виробництва.

Якщо при управлінні запасами використовувати метод ФІФО, то у фінансових документах витрати у складі собівартості враховуватимуться за собівартістю найстарішою і, швидше за все, найдешевшої партії, тоді як виручка від реалізації продукції або послуг буде показана в поточних цінах. Залежно від швидкості обороту матеріально-виробничих запасів облік таких витрат може відставати від реальності на місяці і триваліші терміни. В той же час в балансі вартість запасів буде показана за собівартістю, близькою до тієї, що склалася на момент складання звіту, оскільки запаси, що поступили першими дешевші ніж запаси, що були використані у виробництві.

Отже, кожне підприємство в обліковій політиці повинне обирати найбільш оптимальний метод оцінки витрачання виробничих запасів виходячи з економічних умов господарювання.

Запаси відображуються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок:

первинною вартістю;

чистою вартістю реалізації.

Запаси відображуються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату Балансу їх оцінка знизилася або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів відніманням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первинна вартість перевищує чисту вартість їх реалізації, і вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що недостає) запасів списується на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до ухвалення рішень про конкретних винних відображається на забалансових рахунках. Після виявлення осіб, які повинні відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені і є активами на дату Балансу, надалі збільшуються, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше за суму попереднього зменшення, сторнирується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

У зв'язку з тим, що транспортно-заготівельні витрати змінюються в залежності від партії вантажів, вигляду використаного транспорту, засобу вантаження, і зміни географії постачальників та інших чинників, змінюється також і фактична вартість. Тому на практиці фактична заготівельна собівартість матеріальних цінностей визначається як середньозважена величина.

Закупівельними цінами можуть бути: договірні, ціни із знижкою або надбавкою. До закупівельних цін можна віднести і фактурні ціни, тобто вартість матеріальних цінностей, витікаючи з рахунків-фактур постачальника.

Фактурні ціни визначаються за договором з включенням роздрібних націнок, знижок, вартості допоміжних послуг, транспортних витрат. Фактурна вартість отримуваних матеріальних цінностей буде різною залежно від методики включення в неї залізничного тарифу. Так, ціни франко - вагон - станція призначення включають залізничний тариф, оплачуваний постачальником за рахунок таких засобів, а ціни франко - вагон - станція відправника передбачають, що залізничний тариф включається у фактурну вартість товару понад прейскурантну або договірну ціну і оплачується покупцем.

Підприємство, що використовує оцінку товарно-матеріальних цінностей за закупівельними цінами, відображає їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку за фактурними цінами, а всі інші витрати, що виникають додатково, відносяться до накладних витрат того періоду, в якому вони виникли.

1.3 Організація складського господарства

Організація робіт на складах передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до видачі і видачу матеріалів, а також облік руху матеріалів.

За порядок на складі, збереження і облік руху матеріалів несе відповідальність завідувач складом (комірник). Його обов'язки описані в спеціальних інструкціях. Завезення матеріалів на склад здійснюється за оперативними місячними або декадними планами ВМТЗ.

Здійснювані на матеріальних складах роботи можна звести до наступних основних операцій: приймання матеріалів, розміщення їх, зберігання, підготовка до виробничого вжитку, відпустка виробничим та іншим ділянкам підприємства і облік матеріальних цінностей.

Матеріали, що поступають на склад, проходять кількісне і якісне приймання. Кількісне приймання полягає в перевірці відповідності фактичної наявності матеріалів вказаному в супровідних документах.

Первинна перевірка вантажів, що поступають ззовні, здійснюється представником підприємства на залізничній станції. Тут перевіряється число прибулих місць, цілість упаковки, інколи вага вантажу. Якщо встановлюється розбіжність між фактичною наявністю і тією, що вказана в супровідних документах, то на залізничній станції складається так званий комерційний акт для пред'явлення претензій винуватцеві нестачі - постачальникові або транспортній організації.

Якщо ж кількість матеріалу, що поступив, по зовнішньому огляду не викликає сумніву, то вага його на станції прибуття зазвичай не перевіряється. Такий матеріал вибірково перевіряється на складі підприємства. При виявленні в результаті перевірки розбіжності між кількістю за документами і фактичною наявністю складається акт для пред'явлення його постачальникові.

Разом з кількісною перевіркою на складах проводиться якісне приймання. Воно здійснюється органами технічного контролю із залученням в необхідних випадках лабораторій. Якісною перевіркою встановлюється відповідність отриманих матеріалів стандартам або технічним умовам. При невідповідності матеріалу стандарту або технічним умовам викликається представник постачальника і складається акт про непридатність матеріалу. Якщо ж партія непридатного матеріалу невелика або представник постачальника не може прибути, то акт про непридатність складається комісією підприємства із залученням представника незацікавленої організації. Акт направляють постачальникові з одночасним запитом, як поступити із забракованим матеріалом. Останній, до вказівки власника знаходиться у споживача на відповідальному зберіганні в особливо відведеному місці. Як правило, якісна перевірка матеріалів і напівфабрикатів проводиться лише по особливо відповідальних їх видах, оскільки більшість постачальників самі перевіряють якість своєї продукції перед її відправкою.

Прийняті на склад матеріали розміщуються з дотриманням певних вимог обліку і зберігання. При цьому кожен матеріал повинен розміщуватися на складі з врахуванням того, аби забезпечити збереження кількості і якості матеріалів. Матеріали однакового найменування розміщуються на одній ділянці, матеріали важкі і громіздкі повинні розміщуватися ближче до місця видачі.

На більшості промислових підприємств при матеріальних складах існують спеціальні ділянки підготовки матеріалів до виробництва. Так, в централізованому порядку на багатьох заводах і фабриках організований розкрій чорних металів, лісу та інших матеріалів. Це дає можливість економніше використовувати матеріал, застосовуючи методи комбінованого розкрою, використовуючи відходи для виробництва дрібніших деталей і так далі.

Одним з видів підготовки матеріалів до виробництва є комплектування матеріалів і напівфабрикатів перед відпусткою їх виробничим цехам.

Відпустка матеріалу цехам здійснюється на підставі встановлених лімітів для кожного цеху. Залежно від типа виробництва і характеру матеріалів застосовується різний порядок відпустки матеріалів.

Основні матеріали в масовому і багатосерійному виробництві відпускаються по планкартам. Планкарта представляє документ, що складається відділом постачання або планово-виробничим відділом, в якому вказується встановлений цеху місячний ліміт по кожному виду матеріалу, а також терміни і партії подачі. Відповідно до планкарт склад своїми транспортними засобами доставляє кожному цеху у встановлені терміни партії матеріалів і напівфабрикатів. Відпустка матеріалів оформляється приймально-здавальними накладними.

На підприємствах серійного і одиничного виробництва основні і допоміжні матеріали, а також допоміжні матеріали в масовому і багатосерійному виробництві відпускаються по разових вимогах відповідно до лімітних карт і відомостей. Відпуск оформляється накладними або розписками одержувача в лімітних картах або відомостях.

Для забезпечення нормальної роботи підприємства дуже важливо організувати оперативне регулювання запасів. З цією метою встановлюється контроль за станом гарантійних запасів на складах. Якщо частина гарантійних запасів починає видаватися в цехи, то це служить сигналом того, що нормальний хід виробництва може бути порушений. Про це повідомляються органи матеріально-технічного постачання. Таку ж реакцію повинні викликати факти перевищення розмірів запасів, встановлених за категоріями матеріальних ресурсів. Таким чином, склади не лише виконують функції зберігання і підготовки матеріалів до видачі їх у виробництво, але і допомагають оперативно регулювати їх вжиток.

Для ефективного функціонування складів, вони мають бути розумно організовані (спроектовані). Нижче ми розглянемо основні принципи проектування складів. І для невеликого складу, що обслуговується ручною працею, і для крупного автоматизованого господарства, незмінними залишаються наступні три принципи: критерії проектування, технологія вантажопереробки і планування зон зберігання.

Критерії проектування складу пов'язані з фізичними характеристиками складських приміщень і руху вантажопотоків.

Процес проектування визначають три чинники: поверховість складу, використання висоти складських приміщень і особливості вантажопотоку.

Ідеальний склад має лише один поверх, що дозволяє обійтися без ліфтів, використання яких вимагає часу і енергії. Підйомники часто виявляються "вузьким місцем", поряд з якими виникає черга автонавантажувачів. Отже краще, коли склад розміщується в одноповерховій будівлі, хоч це і не завжди можливо, особливо в ділових центрах, де вільної землі мало і вона дорога.

При будь-якому розмірі складського приміщення потрібно прагнути до максимального заповнення кубатури кожного поверху. Висота більшості складських приміщень складає приблизно 6-9 метрів, хоча сучасне автоматизоване устаткування дозволяє використовувати приміщення з висотою стелі до 30 метрів. Завдяки стелажам або іншим подібним пристосуванням удається продуктивно експлуатувати весь об'єм складу, до самої стелі.

Максимальна висота складських приміщень обмежена конструкційними можливостями автонавантажувачів, а також вимогами пожежної безпеки, обумовлених можливостями протипожежних систем.

Планування складу, крім того, повинне забезпечувати безперешкодний рух вантажів незалежно від того - підлягають вони зберіганню чи ні. Загалом це означає, що вантаж повинен поступати з одного боку складського приміщення, складуватися в середині і відвантажуватися з іншого боку.

Прямий вантажопотік зводить до мінімуму можливість заторів і плутанини. Другий принцип відноситься до ефективної організації вантажопереробки. Головні вимоги тут - безперервність вантажопотоку і досягнення економії за рахунок масштабів вантажопотоку. Безперервність вантажопотоку означає, що краще, коли один вантажник або вантажний засіб переміщає вантаж до призначеного йому місця, чим коли декілька чоловік або одиниць устаткування обслуговують окремі ділянки маршруту. Передача вантажу з рук на руки або перевантаження з одного навантажувача на іншій веде не лише до втрати часу, але і підвищує ризик пошкодження вантажу. Отже в загальному випадку на складських роботах переважно довші і менш частіші маршрути. Економія за рахунок масштабів вантажопотоку означає, що при кожній операції потрібно переміщати максимально велику кількість вантажу: не по одній упаковці, а пакетами упаковок - палетками або контейнерами. Результатом такого пакетування може стати одночасне переміщення різних продуктів або компонентів декількох різних замовлень. Зрозуміло, це створює додаткові складнощі, але проте слід прагнути до скорочення числа операцій і, відповідно, витрат.

Згідно третьому принципу, при проектуванні складу необхідно враховувати фізичні характеристики вантажів, що підлягають складуванню, - перш за все об'єм, вага і умови зберігання.

Основним чинником, що визначає вибір того або іншого планувального рішення, є об'єм (розмір) вантажу. Крупні вантажні відправки або транзитні вантажі слід зберігати поряд з найкоротшими маршрутами завантаження-вивантаження, тобто поряд з головними проходами і на нижніх полицях стелажів. Це скорочує дистанції переміщення вантажів. Вантажні відправки невеликих об'ємів, навпаки, можна розміщувати далеко від головних проходів і на верхніх полицях стелажів

Схожим чином при плануванні складських приміщень слід враховувати такі характеристики вантажів, як вагу і умови зберігання. Відносно важчі вантажі слід розміщувати якнайнижче, аби мінімізувати ризик їх пошкодження при підйомі і потрібні для цього зусилля. Розміщення насипних вантажів або вантажів з низькою щільністю вимагає великого вільного простору, тому для них потрібно передбачити відкрите місце або стелажі з високими бортами. З іншого боку, для складування малогабаритних вантажів потрібні стелажі з дрібними вічками. Отже, в плануванні складу повинні отримати відбиття особливості всіх видів продукції, що зберігається.

Проте в деяких ситуаціях ці принципи вступають в протиріччя один з одним. Можливо, наприклад, що з технологічних причин для підбірки вантажів з місць зберігання і для комплектування замовлень вигідно використовувати одне устаткування, а для завантаження їх в трейлер - інше. Це означає, що вантажі потрібно передавати з одного навантажувача на іншій, на що витрачається додатковий час. Але при цьому може виявитися, що вживання спеціалізованого устаткування в кожній з цих операцій забезпечує нижчі загальні витрати. Важливим аспектом є протипожежні заходи, особливо якщо на складі зберігаються ГСМ і легкозаймисті речовини. Втім, все це не зменшує ролі загальних принципів.

1.4 Проблема ефективного використання виробничих запасів та шляхи її вирішення

У системі заходів по вдосконаленню господарського механізму пошук шляхів найбільш раціонального використання виробничих запасів посідає важливе місце. У цьому зв’язку неодноразово відзначалося, що в умовах переходу підприємств на нові принципи господарювання і управління особливого значення набуває економія матеріалів, оскільки ефективність їх використання вирішальним чином позначається на кінцевих результатах виробництва.

Як відомо, завдання по забезпеченню економії матеріалів багатопланове й охоплює ряд складних проблем. Одна з них - це посилення ролі контролю за відпуском виробничих запасів і раціональним використанням їх у виробничому циклі.

Свідченням упущень і недоробок в організації контрольного процесу є факти перевищення ліміту при відпуску виробничих запасів, не раціональне їх витрачання, відсутність зацікавленості працівників у застосуванні більш досконалих форм контролю.

Таким чином, незважаючи на те, що в цілому питанням ефективного використання сировини і матеріалів приділяється певна увага на всіх рівнях управління, наявність фактів, що вказують на відсутність дієвих матеріальних і моральних стимулів економії, недостатня відповідальність за перевитрату ресурсів відносно до поставлених норм, а також безгосподарність і марнотратство, не дозволяють отримати належних результатів. Тому назріла необхідність у вдосконаленні діючої методики внутрішнього контролю за рухом і використанням матеріальних ресурсів. Крім того, розробка і застосування на підприємствах більш раціональних систем преміювання за економію і санкціонування за перевитрату ресурсів сприятимуть якісному використанню матеріалів, палива, запасних частин на всіх виробничих дільницях.

На підприємстві під контролем використання виробничих запасів слід розуміти організовану систему нагляду і перевірок, спрямовану на виявлення фактів неправильного і несвоєчасного оформлення первинної документації на відпуск матеріалів, необґрунтованого їх відпуску і витрачання у процесі виробництва. Контроль включає і перевірку порядку дотримання встановлених норм витрачання матеріалів. При цьому методі контролю є не тільки перевірка законності, обґрунтованості і доцільності здійснюваних господарських операцій, а й визначення раціональних шляхів і способів подолання відхилень, усунення перепон у забезпеченні економії матеріальних цінностей.

У зв’язку з тим, що в усій сукупності контрольних операцій, здійснюваних працівниками бухгалтерії найбільш важливим є контроль за витратами виробництва і, зокрема, за використанням виробничих запасів, необхідно, на наш погляд, виділити основні завдання контролю.

Вважаємо, що найбільш істотними завданнями є такі:

контроль обґрунтованості відпуску матеріалів відповідно до встановлених лімітів;

перевірка ефективності використання активів структурними підрозділами підприємства;

встановлення осіб, які розпоряджаються відпуском матеріалів, і осіб, відповідальних за витрачення цінностей у процесі виробництва.

Напрямки вирішення вказаних завдань викладені в економічній літературі, однак на практиці ефективність їх вирішення залежить від ряду причин. Найчастіше недоліки в організації контролю даної ділянки облікових робіт виникають через невизначеність у виборі об’єктів контролю, відсутність планів тематичних перевірок, а також недбайливе виконання працівниками, що здійснюють контроль, своїх функцій.

З метою підвищення якості проведення контролю доцільно чітко визначити його об’єкти. Так, стосовно до процесу використання виробничих запасів, увага повинна бути спрямована на дотримання норм витрат, раціональність використання матеріалів у виробництві.

В економічній літературі багатьма авторами підкреслюється, що найважливішим завданням організації обліку і контролю за використанням матеріальних цінностей у виробництві є визначення, систематизація і аналіз відхилень фактичних витрат від встановлених норм. Розв’язанню вказаного завдання сприятиме застосування досконалішої системи документування і витрачання матеріалів у виробництві, яка б забезпечувала всі види, форми і методи контролю необхідною інформацією.

З урахуванням галузевої особливості, технології виробництва контроль витрачання виробничих запасів у промисловості здійснюється шляхом перевірки запасів у таких документах: лімітно-забірних картках, вимогах, відомостях та інших.

Принцип побудови цих документів (як комбінованих, так і комплексних) дозволив не тільки скоротити потік первинної документації, а й посилити контроль за технологічною дисципліною, забезпечити відповідність обліку виробітку обсягу виконуваних операцій.

Узагальнення первинної інформації щодо використання матеріальних цінностей залежить від застосовуваного порядку документування і прийнятого для галузі методу контролю за витрачанням матеріалів на виробництво.

Слід вказати, що сутність методу документування полягає в тому, що відпуск виробничих запасів в межах норм здійснюється по лімітно-забірних картках, а відхилення від норм фіксуються в сигнальних вимогах, якими оформлюються заміни одного виду матеріалу іншим. Заміни на практиці виникають переважно через недоліки в організації забезпечення виробничого процесу необхідними матеріалами. При цьому в лімітній картці робиться позначка про зменшення кількості матеріалу, який замінюється.

З приводу здійснюваних замін одних матеріальних цінностей іншими слід звернути увагу на той факт, що в сучасних умовах господарювання виробнича діяльність підприємств повинна ґрунтуватись на ресурсозберігаючих технологіях, які передбачають, крім забезпечення якісного і економного використання ресурсів, ще й заміну рідкісних, а значить дефіцитних та цінних їх видів, на більш доступні ресурси, які не поступаються їм за якістю і параметрами.

Однак, на практиці впровадження принципу ресурсозбереження здійснюється дуже повільними темпами. Тому і виникаюча в процесі виробництва необхідність заміни ресурсів обумовлена й іншими причинами.

При застосуванні методу документування на основі лімітної картки складається розрахунок відхилень по замінах матеріалів і визначається їх вплив на собівартість продукції з позначенням причин і винуватців заміни.

Важливо підкреслити, що вдосконалення господарського механізму в умовах ринку формує і нові вимоги до організації внутрішнього контролю на підприємстві.

У зв’язку із впровадженням у практичну діяльність підприємств прогресивних інформаційних технологій, особливої актуальності, як уже відзначалося, набуває проблема ефективного використання і розширення сфери їх застосування за рахунок автоматизації нових ділянок управлінських робіт. До останніх відносяться роботи, що виникають у процесі здійснення контролю: тут застосування засобів обчислювальної техніки поки не одержало істотного і помітного поширення. При цьому однією з причин такого становища є недостатнє дослідження питань, присвячених контролю в умовах комп’ютеризації обліку.

Таким чином, враховуючи актуальність проблеми, пропонуємо нові підходи до організації бухгалтерського контролю.

Як відомо, в процесі діяльності підприємства найбільша кількість порушень пов’язана з матеріальними цінностями. Не винятком є їх крадіжки. У зв’язку з цим актуальності набувають питання вдосконалення методики контролю за збереженням виробничих запасів в умовах автоматизованого опрацювання інформації.

Детально розглянемо основні аспекти діючої методики контролю за збереженням матеріальних цінностей з метою визначення шляхів її вдосконалення.

На сучасних підприємствах раціональне і ефективне використання виробничих запасів неможливо забезпечити без правильної організації бухгалтерського обліку і контролю за її рухом і збереженістю.

На наш погляд, контроль, здійснюваний на підприємстві, повинен охоплювати такі основні стадії руху виробничих запасів: надходження, формування матеріальних запасів і найголовніше використання у виробничому циклі.

Зокрема, контроль за використанням виробничих запасів в процесі виробництва доцільно здійснювати за такими напрямками:

контроль документального оформлення відпуску виробничих запасів;

перевірка відповідності фактичного відпуску матеріалів на виробництво за встановленим лімітом;

контроль відповідності витрачання матеріалів затвердженим нормам і нормативам;

контроль за відходами і поверненням невикористаних матеріалів;

контроль правильності віднесення матеріальних витрат на собівартість продукції.

Вважається, що ретельного дослідження потребує методика контролю за відпуском виробничих запасів зі складів, оскільки застосування ЕОМ розкриває нові можливості, котрі доцільно використати при проведенні контролю.

Доцільно використовувати як один із варіантів вдосконалення методики контролю відпуску матеріалів зі складу в умовах автоматизації облікового процесу, використання ЕОМ. При функціонуванні АРМ у пам’ять ПЕОМ заноситься створена нормативна база використання матеріалів у виробництві. Вона містить норми витрат матеріалів на виробництво, а також вартісні нормативи використання матеріальних цінностей підрозділами підприємства. Крім того, нормативна база включає план виробництва, для якого встановлені певні норми витрат. За наявності вказаних відомостей з’являється можливість виписки первинних документів для відпуску матеріалів здійснювати за допомогою ПЕОМ на робочому місці матеріально відповідальної особи з одночасним машинним контролем процесу відпуску матеріальних цінностей у виробництво. Практичне використання даних нормативної бази полягає ось в чому: при запиті споживачем певного матеріалу в ПЕОМ вводиться код матеріалу, запитана його кількість і код споживача. Комп’ютер автоматично перевіряє, чи є такий матеріал на складі і в якій кількості. Потім встановлюється величина використання даного матеріалу у відповідності з нормами або нормативами стосовно до вказаного споживача. Доцільно зазначити також, що застосування комп’ютерних програм бухгалтерського обліку вимагає методики контролю та розробки програм ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств. Для цього сучасна комп’ютерна техніка має великі можливості, за її допомогою, насамперед можна виконувати розрахунки та інші логічні процедури за тривалі періоди часу і без помилок.

2. Організація обліку виробничих запасів на підприємстві

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства ПАТ "Тормаш"

Публічне акціонерне товариство "Тормаш", яке є об’єктом дослідження, функціонує за адресою: 86603, Донецька обл., м. Торез, вул. Леніна, 295. Підприємство має організаційно-правові атрибути, властиві йому як господарюючому суб’єкту: самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з найменуванням. Підприємство має у власності відособлене майно, що враховане на його самостійному балансі, має право від свого імені здобувати й здійснювати майнові й особисті немайнові права, мати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту.

Предметом діяльності підприємства згідно статуту є:

.52.1 Виробництво (без ремонту) машин i обладнання для добувної промисловості;

.10.1 Виробництво двигунів, генераторів i трансформаторів;

.10.2 Ремонт (спеціалізований) двигунів, генераторів i трансформаторів електричного струму.

Публічне акціонерне товариство "Тормаш" (Торезский машинобудівний завод) є провідним в Україні й країнах СНД виробником вибухозахищеного пускового електроустаткування, що використовується у вугільних шахтах, небезпечних по газу (метану) і вугільному пилу, а також устаткування для інших галузей народного господарства.

На сьогоднішній день ПАТ "Тормаш" (Торезький машинобудівний завод) - це сучасне підприємство зі спеціалізованою технологією й потужним виробництвом. Виробничі ділянки (механічна, складальна, штампувальна), відділи й служби підприємства націлені на швидке і якісне виконання замовлень споживачів. Кваліфікований відділ головного конструктора й служба головного технолога успішно вирішують найсерйозніші завдання для максимально повного задоволення запитів і потреб замовників.

Політика ПАТ "Тормаш" (Торезький машинобудівний завод) - це постійний розвиток і вдосконалювання конструкції апаратів. Враховуючи потребу в принципово нових апаратах на базі оригінальних і сучасних комплектуючих виробів, на заводі розробляються й створюються модифікації потужнішої пускової апаратури не тільки для вугільної промисловості, але й для інших галузей господарства.

Починаючи із другого півріччя 2006 року завод розпочав серійний випуск пускачів вибухозахищених іскробезпечних серії ПВІТ - М номінальні струми від 10 до 630А.

У питанні продажів завод орієнтований на конкретного споживача, пропонуючи йому як широкий спектр пускової апаратури так і великий вибір комплектів запасних частин і комплектуючих виробів, а також сервісне обслуговування.

Одним з напрямків діяльності підприємства є капітальний ремонт електроустаткування у вибухозахищеному виконанні.

Враховуючи сучасні виробничі потужності й багаторічний досвід роботи заводу, гарантуються якість і надійність відремонтованого встаткування. Надійність і якість продукції, що випускається, підтверджені сертифікатами МАКНДІ (Україна, м. Макіївка), МОС "СЕРТИУМ" (Російська Федерація, м. Москва), а також дозволами Держпромнагляду України, Федеральної служби з екологічного, технологічного й атомного нагляду (Російська Федерація), Держпромнагляду Республіки Білорусь і МНС республіки Казахстан. Устаткування під маркою ПАТ "Тормаш" (Торезький машинобудівний завод) випускається в строгій відповідності з технічними вимогами стандартів по безпеці, що гарантує безпечні умови при його експлуатації. Постійно підтримуючи й розбудовуючи ділові зв’язки, колектив заводу намагається задовольнити попит і потребу партнерів у вибухозахищеному встаткуванні.

На ПАТ "Тормаш" функціонує система управління якістю відповідно до вимог міжнародного стандарту ІSO 9001: 2008. що підтверджене сертифікатом якості ДСТУ ISO 9001: 2011 УкрСЕПРО № UA 2. 038. 04469-10

Головними споживачами гірничо-шахтного обладнання є підприємства вугільної промисловості, тому що саме в їхнім користуванні перебувають усі шахти, у яких добувається вугілля, руда, граніт і т.д. Таким чином, потенційними споживачами товарів і послуг ПАТ "Тормаш" є гірничодобувні компанії України та Росії.

Основними постачальниками сировини та комплектуючих для ПАТ "Тормаш" є:

чорного металопрокату: ЗАТ "Донецьксталь" - металургійний завод", ТОВ "Такт", ТОВ "Спецметалпром";

кольорового металопрокату: ТОВ "Техніка", ПФ "ДагАрт", ТОВ "Пiтек";

ізоляційної продукції: ТОВ "Сонар",

кабельно-проводникової продукції: ТОВ "Альянс", ТОВ "Донелектро", ПП "Акватон";

підшипників: ТОВ "Тревел", ТОВ "Арков Україна", ТД "Галпідшипник", ТОВ "Промпiдшипник" та iн.

На діяльність підприємства впливає ціла низка факторів, від яких в цілому залежить діяльність підприємства. Факторами, які значно впливають на виробничу діяльність підприємства, виступають:

підвищення цін на енергоносії,

нестабільна цінова політика на ринку чорного та кольорового металопрокату, кабельно-провідникової продукцiї, підшипників, ізоляційних матеріалів та іншої сировини i комплектуючих.

Суттєвим фактором є високий знос основних засобів, високий рівень витрат на утримання та ремонт основних засобів. Для більш продуктивної роботи підприємства потрібно проводити капітальний ремонт виробничого обладнання, придбати нове, вдосконалювати технологію виробництва.

План розвитку ПАТ "Тормаш" передбачає: зростання обсягiв виробництва за рахунок модернізації виробництва, впровадження нових технологій виробництва, випуску нових видів продукції, пошуку та залучення нових споживачів та замовників як на території України, так i за її межами, максимально використовувати та нарощувати виробничі потужності. Виробництво не залежить від сезонних змін.

Останні роки підприємство працює досить стабільно, підтримує зв’язки з постійними клієнтами, чим забезпечує собі стабільний збут. Рекламацій на якість продукції підприємство не має, що підтримує імідж підприємства серед споживачів на високому рівні. Активна маркетингова політика, рекламна діяльність, налагодження ділових зв’язків та отримання великих замовлень дають підстави вважати, що підприємство має позитивні перспективи розвитку.

Щоб оцінити фінансово-економічне становище підприємства проаналізуємо його основні показники.

Виробничі запаси підприємства на 01. 01.2011 р. складають 679 тис. грн.

Склад виробничих запасів підприємства представлено в таблиці 2. 1

Таблиця 2. 1 - Виробничі запаси підприємства на 01. 01.2011 р.

Найменування	Тис. Грн.
Металопрокат	4
Нить кордів	2
Метиси	29
Лакофарбові матеріали	-
Лісоматеріали	3
Будівельні матеріали	37
Акумулятори, шини	3
Підшипники, запчастини	63
Тара	1
Сітка-мішок	1
Електромеханічні вироби	23
Брекчія	1
Ремні	1
Крейда	-
Електроди	-
Інструмент	95
Вапняковий флюс	11
Колючий дріт	4
Затяжка шахтна	16
Щебінь	52
Шлак	5
Затяжка зварна	2
Дріт зварний	8
Шлакоблок	3
Кабель, трос, катанка	-
Затяжка шахтна	6
Природній камінь	-
Стіновий набір	126
Лист метал	23
Канат	-
ГСМ	-
Костюми	-
Подсумки	93
Ел. технічні вироби	60
Солома	4
Цеп ПР 1905	1
Скловолокно	-
Шліф круги	2
Всього:	679

Склад виробничих запасів переглянуто комісією в результаті чого залежалі й неліквідні запаси станом на 01. 09.2011р. були уцінені на 296 тис. грн.

Частина виробничих запасів необхідна для організації виробництва (металопрокат, проволока, метиси, вугілля, ПММ, запчастини, електроди і т. ін.), друга частина виробничих запасів використовується для обміну на матеріальні цінності, необхідні для виробничих потреб, а також з метою погашення кредиторської заборгованості за газ, воду, й електричну енергію (болт, шайба, гвинт, вугілля, колючий дріт, міжрамна стяжка) та ін. Основні показники, що характеризують діяльність підприємства наведені у таблиці 2. 2

Таблиця 2. 2 - Основні показники діяльності "ТОРМАШ" за 2010 рік

Показники	На початок звітного періоду (тис. грн.)	На кінець звітного періоду (тис. грн.)	Відхилення (тис. грн.)
Виробничі запаси	1204	679	-525
Поточні біологічні активи	46	47	1
Готова продукція	433	1025	592
Товари	240	202	-38
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
Чиста реалізаційна вартість	229	170	-59
Первісна вартість	229	170	-59
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
Із внутрішніх розрахунків	22
Інша поточна дебіторська заборгованість	168	38	-130
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	48	27	-21
Інші оборотні активи	525	56	-469
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	1753	2066	313
Поточні зобовязання за розрахунками:
з одержаних авансів	65	18
з бюджетом	2877	2186	-691
З оплати праці		138	138
із внутрішніх розрахунків		27	27
Інші поточні зобовязання	732	749	17
Дохід (виручка) від реалізації Продукції	6182	3264	-2918
Податок на додану вартість	1030	544	-486
Чистий дохід від реалізації Продукції	5152	2720	-2432
Собівартість реалізованої Продукції	4680	2734	-1946
Валовий:
Прибуток	472,0
Збиток		14
Інші операційні доходи	1915	2948	1033
Адміністративні витрати	355	425	70
Витрати на збут	86	40	-46
Інші операційні витрати	4615	2472	-2143
Фінансові результати від звичайної діяльності
Збиток	2669	3	-2666
Інші доходи	33	6	-27
Інші витрати	50	3	-47
Матеріальні витрати	2182	3457	1275
Витрати на оплату праці	1071	858	-213
Відрахування на соціальні Заходи	263	219	-44
Амортизація	172	205	33
Інші операційні витрати	285	223	-62
Усього операційних витрат:	3973	4962	989

За станом на 01. 01.2011р. заборгованість по платежам в бюджет складає 2186 тис. грн. в тому числі:

прибутковий податок 321;

ПДВ 929;

комунальний податок 2;

фонд охорони оточуючого середовища 14;

транспорт 10;

пенсійний фонд 515;

соцстрах 393;

інші 2.

Збільшення кредиторської заборгованості за обов’язковими платежами відбулося із-за відсутності коштів на рахунках підприємства і погашень заборгованості по зарплаті продукцією власного виробництва та продуктами харчування. Залишки готової продукції на 01. 01.2011р. складають 1025 тис. грн. Зберігаються вони на складі готової продукції.

Витрати на оплату праці зменшилися на 213 тис. грн., це свідчить про не досить рівномірну роботу підприємства в 2010 році.

Коефіцієнт ліквідності станом на 01. 01.2011г. складає 0,48.

Для збільшення коефіцієнту ліквідності заплановано в 4-му кварталі 2011р. зменшити борг перед ООО "Україна - Євролайн Плюс" на 450 тис. грн., платежами в бюджет на 50 тис. грн.

Товарний баланс пов’язаний з об’ємними показниками, фінансовими результатами. Збитків від випуску и реалізації, а також збитків у залишках готової продукції на 01. 01.2011р. немає. Чистий прибуток від реалізації готової продукції у 2010 р. зменшився на 2432 тис. грн. і складає 2720 тис. грн., також в порівнянні з 2007 роком собівартість продукції у 2010 році на 1946 тис. грн. меньша. Це призвело до валових збитків у сумі 14 тис. грн.

Виробничі запаси у 2010 році зменшились на 525 тис. грн., це відбулося в результаті їх уцінки і обміну.

Віднесення витрат бюджету на собівартість випущеної продукції у звітному періоді не було.

Станом на 01. 01.2011р. по балансу підприємства незавершене виробництво не числиться.

В зв’язку з падінням об’єму виробництва на 1615,7 тис. грн. отримані збитки від випуску і реалізації продукції у 2010р. у сумі 479 тис. грн., чистих збитків немає.

Дебіторська заборгованість станом на 01. 01.2011р. знижена на 671 тиc. грн. и складає 2244 тис. грн., кредиторська заборгованість знижена на 1123 тис. грн. і складає 5184 тис. грн.

Функціональні обов’язки на співробітників колонії розроблені в відповідності з класифікаційним довідником посад керівників, спеціалістів, службовців і професій робочих, яким встановлюються місячні оклади затверджені начальником функціональні обов’язки і є в наявності на кожного співробітника на підприємстві.

На цей час на ПАТ "ТОРМАШ" порівняно з 2009 роком зменшена заборгованість перед постачальниками на суму 450 тис. грн., платежами в бюджет на 50 тис. грн. В порівнянні з аналогічним періодом 2009 року зменшена кредиторська заборгованість на 1123 тис. грн. На початок 2010 року були отримані збитки від випуску та реалізації продукції, але на 01. 01.2011 року стан покращився.

Тут спостерігається пряма залежність одного показника від іншого, і це призводить до коливань в показниках діяльності підприємства, і в свою чергу може викликати нестабільність в діяльності підприємства в цілому.

Керівництво підприємства ПАТ "ТОРМАШ" постійно стежить за змінами своїх економічних показників і робить все можливе для їх покращення та підвищення ефективності виробництва.

Таким чином фінансовий стан підприємства стабілізується.

2.2 Документальне оформлення наявності та руху виробничих запасів

Всі операції, пов'язані з рухом виробничих запасів, в першу чергу, знаходять відображення в складському обліку. Цей облік зазвичай називають оперативним, і він має важливе значення для всього бухгалтерського обліку на промисловому підприємстві ПАТ "ТОРМАШ". Тому працівники бухгалтерії здійснюють систематичний контроль за правильним і своєчасним документуванням руху матеріалів на складі і записами в регістрах складського обліку матеріалів, за відповідністю фактичних залишків матеріалів даним поточного бухгалтерського обліку, проводити фактичні перевірки наявності цінностей, а також здійснювати звірку складського обліку з бухгалтерським.

На виробничому підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" для зберігання матеріалів створюються як спеціалізовані загальнозаводські склади, так і комори, що виконують функції проміжних складів. Кожному складу наказом по підприємству привласнюється постійний номер, який надалі вказується на всіх документах, що відносяться до операцій даного складу.

Облік матеріалів на складах здійснюють завідувачі складами (комірники), з якими укладається типова угода про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. На дрібних підприємствах обов'язки завідувача складом (комірника) можуть бути покладені на завідувача виробництвом.

Для ефективного ведення складського обліку на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" матеріальні цінності розміщують по секціях, а усередині них - по партіях, групах, підгрупах і сортах в штабелях, контейнерах, ящиках, на стелажах, полицях, вічках і піддонах. Крім того, на кожен номенклатурний номер матеріалів матеріально відповідальні особи заповнюють матеріальний ярлик і прикріплюють його до місця зберігання матеріалів. У ньому вказані: найменування матеріалів, номенклатурний номер, одиницю виміру, ціну і ліміт наявності матеріалів. Така організація складського обліку забезпечує оперативність і швидкість приймання і відпуску матеріалів, а також контроль за відповідністю фактичної їх наявності встановленим нормам запасу (ліміту).

На виробничих підприємствах у зв'язку з різними виробничими умовами вжитку матеріалів і їх фізичними властивостями існують декілька варіантів складського обліку матеріалів.

На дрібних підприємствах з обмеженою номенклатурою матеріальних цінностей складський облік матеріалів ведуть в спеціальних книгах, які об'єднують складський облік і звітність комірника. Записи в книгу здійснюються в двох екземплярах, з яких перший відривний служить як звіт завідувача складом. У книзі записують залишки матеріалів на початок звітного періоду, дані про надходження і вибуття цінностей по кожному документу і виводять залишки на кінець звітного періоду. Потім перший аркуш книги зі всіма прибутковими і витратними документами здають в бухгалтерію. В разі виявлення помилок до обох екземплярів листів книги вносяться виправлення.

На більшості підприємств харчової промисловості, де щодня здійснюється багато записів по руху матеріалів, рекомендується використовувати книгу (картки) партіонного обліку матеріалів. Комірник відкриває в ній рахунки на кожну партію матеріалів, що поступили. Оскільки по кожній партії матеріалів по надходженню може бути лише одна запис, а по витраті - декілька, записи по їх надходженню і витраті здійснюються в одній графі.

На підставі первинних документів відображають ті ж дані, що і в картках і книгах складського обліку, проте на відміну від них машинограми - відомості складають в розрізі складів і матеріально відповідальних осіб. Використання машинограм підсилює контроль за рухом і станом матеріалів На підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" складський облік матеріалів ведеться в картках складського обліку. Картки відкривають в бухгалтерії на кожен номенклатурний номер матеріалу і передають на склад. У них вказують номер складу, найменування матеріалу, номенклатурний номер, сорт, одиницю виміру, облікову ціну і так далі Комірники заповнюють в них колонки приходу, витрати і залишку матеріалів в натуральному вираженні. Записи в картках комірник здійснює на підставі первинних документів у міру здійснення господарських операцій. Після кожного запису в ній обов'язково виводиться залишок матеріалів. Завдяки цьому склад має в своєму розпорядженні оперативні відомості про стан запасів матеріалів.

Ведення складського обліку матеріалів в картках складає основу сортового аналітичного обліку матеріалів.

В умовах функціонування автоматизованого складського господарства замість карток і книг застосовують машинограми - відомості, що відображають залишки і рух матеріалів. У них на складі і підвищує ефективність оперативного управління виробництвом.

У встановлені терміни завідуючі складами на підставі первинних прибуткових і витратних документів складають звіти про рух матеріальних цінностей, які задаються в бухгалтерію для подальшої перевірки і обробки. Начальники цехів (майстри) можуть складати виробничі звіти. Форми і порядок складання звітів залежать від галузевих особливостей, виробничих потужностей підприємств, міри автоматизації обліково-обчислювальних робіт та інших чинників. Проте, не дивлячись на наявні відмінності, всі звіти складаються в двох екземплярах, мають загальні риси і призначення. По-перше, більшість звітів складаються переважно в натуральному вираженні, по-друге, у всіх звітах вказуються залишки матеріальних цінностей на початок і кінець звітного періоду, а також їх рух, тобто вступ і вибуття (витрата). У виробничих звітах разом з фактичною витратою матеріалів вказують їх витрату по нормі. Перший екземпляр представленого звіту з прикладеними документами залишається в бухгалтерії виробничого підприємства, а другий - з розпискою бухгалтера повертається матеріально відповідальній особі і служить підтвердженням здачі звіту з документами. Крім того, звіт замінює складський облік.

Приймання матеріалів, що надійшли на склад підприємства ПАТ "ТОРМАШ", здійснюється на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20) або оформляється прибутковим ордером (ф. № М-4), якщо під час приймання виявлені розходження між фактичною кількістю матеріальних цінностей, що надійшли, і кількістю, вказаною у накладній. При цьому недостача (псування) матеріальних цінностей, виявлена при прийманні їх від залізниці (порту), оформляється комерційним актом, а при прийманні їх на складі - приймальним актом. Ці акти є підставою для пред’явлення претензії винуватцю недостачі (або псування) матеріальних цінностей (транспортній організації) постачальнику - у разі недовантаження або неправильної упаковки (затарення), що послужило причиною псування цінностей при перевезенні).

Матеріали, доставлені автотранспортом, прибуткуються на підставі товарно-транспортних накладних (ф. № І-ТН, № І-ТН спирт). Приймання матеріалів від своїх цехів та інших підрозділів (невикористані матеріали, відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо), непоправний брак, матеріальні цінності від списання основних засобів або малоцінних і швидкозношуваних предметів, зношені шини та утильна гума тощо) здійснюється за накладною, яка виписується цехом-здавальником або Іншим підрозділом.

У бухгалтерії звіти, що поступили, піддаються ретельній перевірці. При перевірці звертається увага на правильність оформлення документів, законність і доцільність відображених операцій; відповідність дат, документів тому періоду, за який складений звіт; на правильність перенесення залишків з попереднього звіту. Потім перевіряються підсумки по приходу і витраті і точність визначення залишків матеріалів на кінець звітного періоду.

Якщо при перевірці в звіті будуть виявлені якісь помилки, то звіт повертається матеріально відповідальній особі для виправлення. Факт перевірки і приймання звіту підтверджується підписом бухгалтера.

Після закінчення перевірки звіту бухгалтер приступає до його бухгалтерської обробки. Її сутність полягає в складанні бухгалтерських проводок по кожній господарській операції і підготовці документів і звіту для запису в облікові регістри.

2.3 Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" ведеться на рахунку 20 "Виробничі запаси" за субрахунками:

"Сировина і матеріали";

"Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби";

"Паливо";

"Тара й тарні матеріали";

"Будівельні матеріали";

"Матеріали передані в переробку";

"Запасні частини";

"Матеріали сільськогосподарського призначення";

"Інші матеріали".

Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку 20 "Виробничі запаси" та його субрахунках підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка, як зазначалося раніше, включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартість послуг товарних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо). Ця собівартість виявляється, як правило, тільки наприкінці місяця - після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх між окремими видами запасів. Документи ж на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що надходять до бухгалтерії, вимагають Їх систематичного опрацювання і відображення в облікових регістрах, що неможливо робити без попередньої оцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця на ПАТ "ТОРМАШ" ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилення від фактичної собівартості).

Наприкінці місяця вартість використаних у виробництві запасів і списаних за обліковими цінами, а також вартість залишку запасів на складах коригують до фактичної собівартості (шляхом списання транспортно-заготівельних витрат або відхилення планової собівартості запасів від фактичної).

Виходячи з вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 01. 07. 97 № 141 при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей, одержаних від постачальників, до оплати їх вартості, а також у разі їх одержання за бартерним контрактом, у бухгалтерському обліку підприємства ПАТ "ТОРМАШ" роблять записи:

) на покупну вартість запасів (без ПДВ):

Д-т рах. 20 "Виробничі запаси" (відповідний субрахунок), 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети" та ін.

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками";

) на суму податкового кредиту по ПДВ, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання:

Д-т рах. 641 "Розрахунки за податками"

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками";

) на суму, перераховану постачальникам в оплату вартості за придбані запаси (включаючи ПДВ):

Д-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками"

К-т рах. 31 "Рахунки в банках".

Якщо договором передбачена попередня оплата постачальникам виробничих запасів, що підлягають поставці, то в бухгалтерському обліку підприємства роблять записи:

на суму, перераховану постачальнику в оплаті відпускної вартості виробничих запасів, що підлягають поставці (без ПДВ):

Д-т рах. 371 "Розрахунки за виданими авансами"

К-т рах. 31 "Рахунки в банках";

на суму ПДВ:

Д-т рах. 641 "Розрахунки за податками"

К-т рах. 644 "Податкові зобов’язання";

на оприбуткування одержаних від постачальників попередньо оплачених запасів за покупною вартістю:

Д-т рах. 20 "Виробничі запаси" (відповідний субрахунок) 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети" та ін.

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками";

одночасно - на суму податкового кредиту по ПДВ;

Д-т рах. 644 "Податковий кредит"

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками";

взаємозалік заборгованості:

Д-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками"

К-т рах. 371 "Розрахунки за виданими авансами".

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом по дебету рахунка 20 "Виробничі запаси" (відповідні субрахунки) в кореспонденції і кредитом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками". Після одержання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків) сторнується і робиться звичайний запис на суму, яка значиться в одержаних документах.

Якщо при прийманні вантажу виявлена нестача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 "Виробничі запаси" прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартість нестачі матеріалів, що виникла при її перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред’являть претензію (передають до судового органу) винуватцю (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374 "Розрахунки за претензіями" в кореспонденції з кредитом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

У разі обґрунтованої відмови від оплати розрахункове платіжних документів за матеріали, що надійшли на адресу підприємства (невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам договору тощо), такі цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання і обліковуються на забалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні" (субрахунок 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні") до вказівок постачальника про повернення, переадресування або реалізації на місці.

Транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з придбанням (заготівлею) виробничих запасів (оплата залізничного тарифу, водного фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт тощо), обліковуються на аналітичному рахунку "Транспортно-заготівельні витрати", який відкривається в складі рахунка 20 "Виробничі запаси". На суму транспортних та інших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншим стороннім організаціям, у бухгалтерському обліку підприємства роблять запис по дебету рахунка 20 "Виробничі запаси", аналітичний рахунок "Транспортно-заготівельні витрати", і кредиту відповідних рахунків (63, 685 тощо).

Таким чином на дебеті синтетичного рахунка 20 "Виробничі запаси" (відповідний субрахунок) відображається покупна вартість запасів і транспортно-заготівельні витрати, що в сукупності становлять їх фактичну собівартість. Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками (транспортними та іншими сторонніми організаціями) за надані послуги по перевезенню вантажу здійснюється в журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку - у відомості ф. № В-7 "Відомість обліку розрахунків з постачальниками" (яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру № 6). Оприбуткування виробничих запасів, одержаних з інших джерел, відображається записом по дебету рахунка 20 "Виробничі запаси" (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитом рахунків:

"Статутний капітал" (на вартість запасів, внесених засновниками (учасниками) до статутного капіталу підприємства);

"Інші доходи від операційної діяльності" на вартість безоплатно одержаних запасів від інших юридичних осіб, а також оприбуткованих раніше, не взятих на облік цінностей);

"Дохід від списання необоротних активів" (на вартість отриманих запасів у результаті ліквідації необоротних активів).

Облік витрат виробничих запасів у виробництві. Основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки (ф. № М-8 та № М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами (ф. № М-ІО та № М-ІІ). Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробництві матеріалів служить Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

За даними цієї відомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 "Виробничі запаси" (відповідний субрахунок) на дебет рахунків:

"Виробництво" (на вартість виробничих запасів, використаних для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг);

"Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" (на вартість запасів, використаних для загальновиробничих і загальногосподарських потреб);

"Витрати на збут" (на вартість запасів, використаних на потреби, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції);

"Інші витрати операційної діяльності" (на вартість запасів, використаних на утримання об’єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення) та ін.

У бухгалтерії виробничого підприємства, разом з синтетичним обліком матеріалів, паралельно ведеться аналітичний облік. Існують різні варіанти аналітичного обліку матеріалів: сортовий, партіонний, оперативно-бухгалтерський та ін.

Сортовий спосіб обліку матеріалів передбачає ведення обліку в натурально-вартісному вираженні по видах і сортах матеріалів.

На кожен вид і сорт матеріалів в бухгалтерії відкривають картки аналітичного обліку, в яких на підставі первинних документів записують операції по вступу і витраті матеріалів. Ці картки відрізняються від карток складського обліку матеріалів лише тим, що облік матеріалів в них ведуть не лише в натуральному, але і в грошовому вираженні. Після закінчення місяця за підсумковими даними всіх карток по кожному складу і в цілому по підприємству складають сортові кількісно-сумові оборотні відомості аналітичного обліку і звіряють їх із зворотами і залишками синтетичного рахунку 201 "Матеріалів" і даними карток складського обліку.

Партіонний спосіб обліку матеріалів в основному застосовують на підприємствах харчової промисловості по тих видах сировини і матеріалів, по яких необхідний строгий контроль за дотриманням термінів зберігання і використання. Цей спосіб передбачає складання по кожній партії матеріалів партіонної карти, що поступили. У ній на відміну від складської партіонної книги (карти) вказується вартість матеріалу. Записи в партіонної карті ведуться лінійно-позиційним способом. В кінці місяця партіонні карти звіряються з регістрами складського обліку і їх дані узагальнюють шляхом складання оборотної відомості. Підсумки останньою зіставляють з даними синтетичного обліку.

На підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" використовується оперативно-бухгалтерський спосіб обліку матеріалів і передбачає ведення натурального обліку матеріалів на складі. Працівник бухгалтерії, здійснюючи прийом звітів від матеріально відповідальних осіб безпосередньо на складах, перевіряє по первинних документах правильність віддзеркалення їх даних в регістрах складського обліку. У бухгалтерії натурально-вартісний облік не ведуть, а застосовують сумовий облік руху матеріалів.

В кінці місяця на підставі даних складського обліку бухгалтер виписує кількісні залишки матеріалів по їх окремих видах в спеціальну сальдову відомість обліку залишку матеріалів на складі (без зворотів приходу і залишку). Потім бухгалтер здійснює таксування і підрахунок підсумків залишків матеріалів за твердими обліковими цінами по окремих облікових групах матеріалів і в цілому по складу.

Оперативно-бухгалтерський (сальдовий) спосіб обліку матеріалів - один з найбільш ефективних, особливо в умовах ручної обробки облікових даних і малої механізації обліку. Його вживання дозволяє уникати ведення громіздкого натурально-вартісного обліку в бухгалтерії і не допускає його дублювання із записами складського обліку.

На дрібних виробничих підприємствах як регістри натурально-вартісного обліку можна використовувати матеріальні звіти. В цьому випадку значно скорочується трудомісткість обліково-обчислювальних робіт, досягається тотожність складського і бухгалтерського обліку і спрощується звірка даних синтетичного і аналітичного обліку.

Сумовий аналітичний облік матеріалів на виробничих підприємствах залежно від вживаної форми бухгалтерського обліку може вестися в книгах, картках, відомостях, журналах-ордерах і машинограмах.

Найбільший ефект в організації обліку матеріалів досягається при вживанні автоматизованої форми бухгалтерського обліку, використанні персональних комп'ютерів і прогресивних програм.

2.4 Методи оцінки вибуття запасів

Як уже було зазначено, в П (С) БО 9 вказано 5 методів оцінки вибуття запасів:

         ідентифікованої собівартості;

-        середньозваженої собівартості;

         ФІФО;

         Нормативних затрат;

         Ціни продажу запасів.

Розглянемо порядок їх розрахунку.

Перший метод: оцінка за ідентифікованою собівартістю. Інакше кажучи, "за яку ціну купив, за таку і списав" (у виробництво, на склад готової продукції чи в реалізацію - залежно від того, які саме види запасів і з якою метою вибувають).

Згідно з П (С) БО 9, на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" застосовується цей метод, для оцінки вибуття запасів, придбаних з метою їх реалізації на спеціальне замовлення, і для оцінки вибуття запасів, які не замінюють один одного. Однак не зовсім зрозуміло, навіщо у П (С) БО 9 запроваджено таке обмеження в застосуванні методу ідентифікованої собівартості. Можливо, наголос на спецзамовленні і незамінності не треба розуміти як обмеження, а лише в тому сенсі, що застосувати цей метод оцінки зможуть усі підприємства для спецзамовлень, а у разі незамінності - в обов’язковому порядку.

Найімовірніше, саме так і потрібно розуміти пункт 17 разом з першим абзацом пункту 16 П (С) БО 9. Адже на багатьох підприємствах, давно налагоджено комп’ютерний облік надходження і вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю, і оскільки цей метод є найточнішим, немає сенсу змінювати і перебудовувати програми заради впровадження приблизного обліку, яким є облік вибуття за: середньозваженою собівартістю, ФІФО. Інша річ, що термін "ідентифікована собівартість " є новим. Але це лише новий термін, а сам метод не новий - він давно і широко застосовується на підприємствах. Обов’язкова умова для цього - можливість за кожною одиницею запасів установити саме її ціну.

Приклад розглянемо в вигляді таблиці 2.3

Таблиця 2. 3 - Оцінка запасів за ідентифікованою собівартістю

Зміст	Вартість запасів, тис. грн. (рахунки 20, 22, 28)	Транспортні-заготівельні витрати, тис. грн. (рахунок 289)
1	2	3
1. Залишок на початок місяця	150	25
2. Надходило за місяць.	300	50
3. Вибуло за місяць (витрачено, реалізовано і інше вибуття-звичайний убуток, нестачі, псування, уцінка, безоплатна передача і т.п.)	400	67
4. Залишок на кінець місяця (стр. 1 + стр. 2 - стр. 3)	50	8

Сума транспортно-заготівельних витрат, яка за розподілом приходиться на запаси, вибулі в звітному місяці, складає:

(25 + 50) / (150 +300) х 400 = 67

Другий метод: оцінка за середньозваженою собівартістю. Метод застосовується окремо для кожної сукупності взятих на облік запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками (цього уточнення немає в П (С) БО 9, але ми його тут вносимо для ширшого розкриття суті методу). Середньозважена собівартість одиниці, що вибуває, визначається за формулою на рис 2. 1.

Рисунок 2.1 - Оцінка за середньозваженою собівартістю

Отже в чисельнику формули проставляються значення в грошовому (вартісному) вимірі, а у знаменнику ці ж значення - у кількісному вимірі (тобто в фізичних одиницях).

Третій метод: оцінка за методом ФІФО. Це метод оцінки вибуття запасів за цінами перших закупівель, тобто метод ФІФО, ґрунтується на припущенні, що запаси, які надійшли першими, першими і реалізовуються. Основним його недоліком є вплив зовнішніх чинників економічного життя держави на показник валового прибутку окремо взятого підприємства.

Так, в умовах постійно зростаючих цін метод ФІФО дає найвищий показник валового прибутку. А якщо взяти до уваги, що в умовах загального зростання цін кожне підприємство прагне підвищити також і ціни на товар, що реалізується, то при застосуванні методу ФІФО до оцінки вибуття показник валового прибутку, що зазначається у Звіті про фінансові результати, можна вважати невиправдано завищеним.

Відповідно, в умовах постійного зниження цін спостерігається зворотний процес: показник валового прибутку внаслідок застосування методу ФІФО до оцінки вибуття запасів і вимушеного зниження відпускних цін на продукцію (товари), що їх підприємство реалізує, виходить у Звіті невиправдано заниженим. Водночас, оскільки запаси, які купуються в умовах постійно зростаючих цін і оцінюються при вибутті методом ФІФО, списуються в реалізацію за найменшою з цін, то запаси, які залишаються на балансі підприємства, виявляються оціненими за вартістю, приблизно наближеною до ринкової. А це означає, що при аналізі балансу такого підприємства показники власних оборотних коштів, оборотного капіталу і, відповідно, коефіцієнт покриття будуть не просто оптимістичнішими.

Четвертий метод: оцінка за нормативним методом обліку вибуття запасів.

Нормативний метод обліку вибуття запасів є частиною давно відомого в нашій країні нормативного методу обліку витрат (облік за планово-розрахунковими цінами) і базується на нормативному методі калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 23 П (С) БО 9, "оцінка (вибуття запасів) за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних витрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися".

Основні принципи нормативного методу обліку витрат (у тому числі вибуття запасів) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) зводяться до такого. В основу калькуляції фактичної собівартості окремого виду продукції покладено заздалегідь складену калькуляцію нормативної собівартості цього виду продукції за затвердженими самим підприємством поточними нормами витрат сировини і матеріалів, праці тощо.

При дотриманні цих норм (і при своєчасному перегляді) фактична собівартість відповідає нормативній. У разі виявлення відхилень від норм фактичну собівартість продукції визначають так: до нормативної собівартості додають (у разі перевитрат) або від неї віднімають (у разі економії) виявлені відхилення від поточних норм, а також додають (віднімають) витрати, зумовлені зміною цих норм протягом звітного періоду за кожною статтею витрат. При цьому прямі витрати за встановленими нормами враховують окремо від витрат, що становлять відхилення від норм. Це дає змогу ретельно контролювати витрати під час виробництва продукції.

Згідно з п. 11 П (С) БО 16, виявлені у звітному періоді наднормативні витрати зараховуються до складу собівартості реалізованої продукції.

Нормативна калькуляція - це визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за статтями витрат у грошовому вимірі на основі діючих (поточних) норм витрат матеріалів, заробітної плати тощо.

Діючими нормами прийнято називати норми і нормативи, зумовлені технологічним процесом, відповідно до якого передають матеріали у виробництво, оплачують виконані роботи. Нормативні калькуляції можуть складатися послідовно на деталі, вузли і продукцію загалом. Нормативні калькуляції використовують для оцінки залишків незавершеного виробництва і визначення фактичної собівартості продукції при застосуванні нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є основним методом, що використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Він, нарівні з іншими методами оцінки вибуття запасів, потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів з підприємства, а й при переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікується як вибуття.

П’ятий метод: метод оцінки вибуття запасів за цінами продажу.

На підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" оцінка вибуття запасів відбувається за цінами продажу. Може здатися, що цей метод - єдиний, що застосовується лише до вибуття запасів з підприємства. Це не так. Адже торгова націнка додається до первісної вартості закуплених для подальшого продажу вроздріб товарів вже на стадії оприбуткування цих товарів на рахунок 282. Надалі облік руху товарів на всіх дореалізаційних стадіях може відбуватися за цінами продажу.

Разом з тим це не суперечить вимогам П (С) БО 9 і МСФЗ 2 щодо оцінки запасів на дату балансу за найменшою з двох вартостей: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Адже на балансі сальдо товарів у роздрібній торгівлі показується згорнуто: Сальдо Д-т 282 - Сальдо К-т 285, тобто з врахуванням контрактиву "Торгова націнка" як показника, що коригує продажну вартість до рівня первісної.

Приклад оцінки виробничих запасів за цім методом наведено в таблиці 2.4

Зменшення залишку на субрахунку 282 "Товари у торгівлі" відбулося на суму 487 тис. грн. (168+319) в наслідок списання торгової націнки в кореспонденції з субрахунком 285 "Торгова націнка" на суму 168 тис. грн. та покупної вартості товарів в кореспонденції з субрахунком 902 "Собівартість реалізованих товарів" на суму 319 тис. грн.

Сума торгової націнки, яка відноситься до реалізованих товаріів (Дебет субрахунку 282 "Товари в торгівлі", кредит субрахунку 285 "Торгова націнка" сторно), складає:

(77+160) / (252 + 510) х 540 = 168 грн.

Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до реалізованих товарів (відображається по дебету субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" та кредиту субрахунку 289 "Транспортно-заготівельні витрати"), складає:

(25 + 50) / (252 + 510) х 540 = 53 грн.

Таблиця 2.4 - Оцінка за цінами продажу на підприємстві ПАТ "Тормаш"

Зміст	Субрахунок 282 "Товари в торгівлі" тис. грн.	Субрахунок 289"Транспортно-заготівельні витрати" тис. грн.	Субрахунок 285 "Торгова націнка" тис. грн.	Продажнавартість (гр. 2 + гр. 3), тис. грн.
1	2	3	4	5
1. Залишок на початок місяця	227	25	77	252
2. Надходило за місяць	460	50	160	510
3. Вибуло за місяць (витрачено, реалізовано і інше вибуття-звичайний убуток, нестачі, псування, уцінка, безоплатна передача і т.п.)	487	53	168	540
4. Залишок на кінець місяця (р. 1 + р. 2 - р. 3)	200	22	69	222

Собівартість реалізованих товарів (дебет субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів", кредит субрахунку 282 "Товари у торгівлі") складає:

- 168 - 53 = 319 грн.

Вибір оптимального для того або іншого підприємства методу оцінки вибуття запасів залежить від великої кількості зовнішніх чинників, які по-різному впливають на діяльність кожного окремо взятого підприємства і на її результати. Тому підприємства самостійно обирають, які саме методи вибуття запасів використовувати у практиці ведення бухгалтерського обліку і фіксують їх у наказі про облікову політику підприємства.

2.5 Напрямки удосконалення обліку виробничих запасів

Говорячи про удосконалення обліку виробничих запасів треба зазначити, що зміни необхідні насамперед у частині підвищення оперативності інформаційного управління виробничими запасами підприємства. Одним напрямком вирішення даних проблемних питань є запровадження на підприємстві інформаційних технологій обробки економічної інформації.

Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління виробничими запасами передбачає:

         узагальнення теоретико-методичних основ обліку, аналізу і контролю виробничих запасів, визначення їх суті та класифікації;

-        удосконалення методико-організаційних основ фінансового та управлінського обліку виробничих запасів, а також їх контролю;

         проектування системи економічного аналізу та контролю ефективності використання виробничих запасів;

         розробка системи автоматизації обліково-аналітичних робіт в управлінні виробничими запасами.

Методи дослідження ґрунтуються на діалектичному методі наукового пізнання, який охоплює загальнонаукові та методичні прийоми дослідження економічних процесів, а також емпіричні прийоми обліку та контролю виробничих запасів. Можна застосовувати такі методичні прийоми як аналіз і синтез; абстрагування (для визначення чинників що впливають на поведінку запасів); документалістики (для встановлення достовірності досліджуваної інформації, удосконалення документообігу; розрахунково-аналітичні прийоми (при побудові таблиць та проведення розрахунків); узагальнення та реалізація результатів (при формуванні висновків та пропозицій); інформаційних технологій ПЕОМ; та інші методичні прийоми.

Для обробки документів на сучасному етапі організації обчислювального процесу бухгалтера використовують базу даних (СУБД). Найпоширенішими в них є: СУБД Paradox, СУБД MS Access; СУБД MS Fox Pro; Табличний процесор MS Excel; програма 1С - бухгалтерія.

Організація автоматизованого складського обліку дозволить розв’язати наступні завдання обліку:

контроль за виконанням договірних зобов’язань за кожним постачальником;

відхилення фактичних матеріально-виробничих запасів від нормативних;

         спостереження за рухом матеріально-виробничих запасів за місцями зберігання і споживання.

Комп’ютеризація обліку виробничих запасів дозволить вирішити проблему аналітичного обліку. Якщо при застосуванні паперових форм обліку збільшення рівнів деталізації аналітичного обліку та переліку об’єктів аналітики вимагає збільшення кількості облікових працівників, то при застосуванні комп’ютерної техніки можна ефективно вести аналітичний облік з будь-яким рівнем деталізації та широкою номенклатурою аналітичних об’єктів. Реєстрація операцій в хронологічному і системному порядку в розрізі синтетичних та аналітичних рахунків, яка раніше здійснювалась окремо, поєднується в одному робочому процесі. При цьому контроль за тотожністю даних аналітичного та синтетичного обліку забезпечується автоматично. При паперових формах обліку операції накопичення даних в облікових реєстрах, обчислення підсумків та перенесення даних між обліковими реєстрами потребують великих затрат живої праці та завжди пов’язані з помилками. При застосуванні комп’ютерів ці операції виконуються без участі людини. Все це дозволить зменшити обсяг роботи бухгалтерів підприємств, що в свою чергу дозволить зменшити помилки та розбіжності між фінансовим та податковим обліками, а також зменшити затрати на ведення обліку на підприємствах.

Крім того, удосконалення бухгалтерського обліку виробничих запасів нерозривно пов’язане з вирішенням таких проблем, як:

обґрунтування понятійного апарату щодо визначення поняття "виробничі запаси";

визначення і використання облікової інформації для цілей оперативного управління і контролю;

удосконалення методів оцінювання;

організація поточного контролю за наявністю та рухом виробничих запасів;

методики ведення бухгалтерського обліку та здійснення контролю виробничих запасів в умовах його автоматизації і комп’ютеризації та розробки і впровадження програмного забезпечення з використанням ЕОМ.

Основними завданнями удосконалення обліку виробничих запасів є:

уточнення класифікації та методики оцінки виробничих запасів;

визначення передумови раціональної організації обліку виробничих запасів на підприємствах;

обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на освоєння нової техніки і технології виробництва;

уточнення об’єктів, суб’єктів та методики внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів, критерії і ознаки їх класифікації;

обґрунтування більш раціональних методів проведення інвентаризації виробничих запасів в умовах автоматизації, використання вимірювальної техніки і комп’ютерної технології.

Але дослідження показують, що оцінка виробничих запасів в умовах ринкової економіки значно ускладнилась. Порівняння різних методів оцінювання виробничих запасів при їх вибутті дає підстави обґрунтувати такі аспекти:

найменш ризикованим і найпростішим для використання є середньозважений метод оцінки запасів, але при цьому ускладнюється система розрахунків і послаблюється контроль за правильністю списання матеріалів на витрати виробництва;

самою логічною і обґрунтованою можна вважати оцінку матеріалів методом ФІФО. Це пояснюється тим, що на практиці в більшості випадків доцільніше витрачати спочатку ті запаси, які надійшли раніше (інакше вони можуть просто зіпсуватися, що призведе до фактичних збитків підприємства);

при відносно стабільній економічній ситуації вибір методу оцінки виробничих запасів при їх вибутті не має особливого значення. Вибір методу суттєво впливає при змінах цін на матеріальні цінності. У всіх випадках, чим швидше виробничі запаси, що надійшли, відпускаються у виробництво, тим меншою буде різниця в їх оцінці при застосуванні того чи іншого способу;

підприємство повинне будувати свою господарську і облікову політику таким чином, щоб запаси матеріалів на складах підприємства були обґрунтовано мінімальними. В цих умовах можна уникнути особливих складностей, пов’язаних з оцінкою вибуття запасів;

у всіх випадках недоліки можуть бути в умовах будь якого із способів оцінки запасів.

Таким чином, в умовах нинішньої економічної ситуації, що постійно змінюється необхідно враховувати позитивні і негативні наслідки використання кожного конкретного методу оцінки виробничих запасів, що є важливим показником обґрунтування собівартості продукції та розрахунку виробничих витрат. Аналіз застосування різних методів оцінки запасів показує, що при кожному з них можна одержати різні суми відхилення первинної вартості виробничих запасів при їх надходженні від оцінки, за якою вони списуються на виробництво.

3. Аудит і аналіз виробничих запасів

3.1 Аудит стану та збереження виробничих запасів

Забезпечення збереження власності - одне з основних завдань документальній ревізії на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ". В процесі ревізії збереження виробничих запасів перевіряється стан складського господарства, підбір і розставлення кадрів матеріально відповідальних осіб, організація пропускної системи, контролю за своєчасним проведенням інвентаризації і виконанням плану раптових перевірок наявності виробничих запасів.

Перш за все, ревізор встановлює міру забезпеченості підприємства ПАТ "ТОРМАШ" складськими приміщеннями, в межах, необхідних для належного зберігання виробничих запасів, а також, чи не зберігаються матеріальні цінності в непристосованих приміщеннях, просто неба. Перевіряючи складські приміщення, ревізор звертає увагу на їх придатність для зберігання виробничих запасів.

Збереження виробничих запасів залежить не лише від стану складських приміщень, але і від дотримання правил зберігання. У місцях зберігання матеріали на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" розміщені так, щоб до них у будь-який час був доступ, що забезпечує складування цінностей, що знов поступають, відпустку цінностей, перевірку нормативного запасу і їх наявності. При ревізії потрібно з'ясувати, чи не було випадків псування матеріальних цінностей із-за порушень правил зберігання; чи є на місцях зберігання матеріалів ярлики (формою № М-16), чи повністю вони заповнені і, зокрема, чи вказаний в них номенклатурний номер, найменування і норма запасу даного виду матеріальних цінностей; чи забезпечений протипожежний захист і чи встановлені надійні замки і сигналізація.

Ревізор повинен перевірити вагове господарство та інші контрольно-вимірювальні прилади, з'ясувати час таврування і вивіряння приладів, а також терміни дератизації (знищення гризунів) і дезинфекції (знищення комах) в складських приміщеннях.

Правильність свідчень вагів встановлюється шляхом зважування гирь на десяткових вагах і однакових, по вазі предметів на різних вагах. Результати такої перевірки відображаються в проміжному акті. В разі виявлення розбіжностей у вагах або свідченнях інших вимірювальних приладів необхідно зажадати пояснення в матеріально відповідальної особи.

Забезпечення збереження власності багато в чому залежить від підбору і розставляння кадрів матеріально відповідальних осіб. У відділі кадрів на ПАТ "ТОРМАШ" перевіряють наявність зобов'язань про матеріальну відповідальність, чи є віза головного бухгалтера, що дозволяє зарахувати даного працівника на посаду, пов'язану з матеріальною відповідальністю. Відсутність такої візи означає або незгоду головного бухгалтера на прийом на роботу даної матеріально відповідальної особи, або недотримання затвердженого Положення про головних (старших) бухгалтерів державних підприємств, відповідно до якого переміщення матеріально відповідальних осіб можуть здійснюватися лише з відома головного бухгалтера.

У бухгалтерії підприємства ПАТ "ТОРМАШ" перевіряється правильність оформлення передачі складів (комор) при зміні матеріально відповідальних осіб, їх хворобі або відході у відпустку і відображення виявлених при цьому розбіжностей в бухгалтерському обліку.

Важливою умовою забезпечення збереження власності є чітко організована охорона виробничих запасів і пропускна система. Раптовою перевіркою на місці ревізор може встановити, як організований контроль за вивозом матеріальних цінностей на підприємстві. Потім слід перевірити, чи дотримується прийнятий порядок оформлення і реєстрації пропусків працівниками охорони. Пропуски мають бути підписані начальником відділу збуту і головним бухгалтером або його заступниками. Зразки їх підписів повинні знаходитися у працівників охорони.

Бюро пропусків (охорона) наступного дня повертає в бухгалтерію використані пропуски з відміткою про провезення вантажу. Отримавши ці пропуски, працівник бухгалтерії, відповідальний за цю ділянку роботи, зобов'язаний перевірити повноту повернення виписаних пропусків і встановити, чи ті матеріальні цінності по найменуванню і кількості були вивезені з території підприємства. Завдання ревізора полягає в тому, аби з'ясувати, чи не допускається вивіз виробничих запасів по пропусках, підписаних особами, які не мають на це право, або по усних дозволах і записках; чи здійснюється контроль за вивозом вантажів, а також раптові перевірки правильності вивозу виробничих запасів (по актах таких перевірок); чи не було випадків вивозу виробничих запасів по одних і тих же прописках двічі і т. ін.

Дієвим методом перевірки збереження виробничих запасів є проведення раптової повної або вибіркової їх інвентаризації в період здійснення документальної ревізії, а також перевірка своєчасності, повноти і правильності проведених інвентаризацій підприємством.

Як правило, суцільна інвентаризація матеріальних цінностей проводиться під час ревізії лише в тих випадках, коли є дані про розкрадання цих цінностей або їх нестачу, що утворилися в результаті якихось інших причин. За звичайних умов наявність матеріальних цінностей перевіряється шляхом вибіркової інвентаризації в різних матеріально відповідальних осіб.

Інвентаризація матеріальних цінностей здійснюється відповідно до правил, викладених в Основних положеннях по інвентаризації.

Єдиним доповненням до правил є лише те, що разом з членами інвентаризаційної комісії, створеної для проведення інвентаризації під час ревізії, і матеріально відповідальними особами інвентаризаційні описи підписує і ревізор (член ревізійної бригади по проведенню комплексної документальної ревізії).

При вибірковій інвентаризації також створюється інвентаризаційна комісія, і перевірка наявності матеріальних цінностей проводиться в присутності матеріально відповідальної особи. Відмінною рисою цієї інвентаризації є перевірка наявності лише тих виробничих запасів, які вибирає ревізор (наприклад, фарби, молочні пляшки, фартухи, будівельні матеріали, спецодяг, спецвзуття, харчові продукти і т. ін.). Результати перевірки оформляються актом, який додається до акту документальної ревізії.

В процесі ревізії слід встановити: чи повністю були охоплені інвентаризацією виробничі запаси, чи дотримуються терміни проведення інвентаризації, встановлені Положенням, що діє, про бухгалтерські звіти і баланси, чи правильно були оформлені інвентаризаційні описи і звіряльні відомості (чи немає в них необумовлених виправлень і стирань, чи підписані вони всіма членами інвентаризаційної комісії, чи є на них підписи матеріально відповідальних осіб і їх розписки про прийняття перерахованих в описі цінностей на відповідальне зберігання, чи правильно записані найменування і кількість виробничих запасів в звіряльні відомості, чи правильно визначена різниця в залишках між даними обліку і за результатами інвентаризації і т. ін.). Одночасно потрібно з'ясувати, чи своєчасно підводилися підсумки інвентаризації (результати інвентаризації мають бути відображені в обліку протягом 10 днів після її закінчення), чи правильно були прийняті рішення по виявлених інвентаризацією фактах нестач і надлишків і, зокрема, чи не було випадків приховування нестач під виглядом пересортиці (шляхом перекриття нестач одних видів матеріальних цінностей надлишками по інших видах цінностей), чи не допускалися необгрунтовані рішення про списання нестач на витрати виробництва або віднесення їх на збитки минулих років і на інші рахунки замість стягнення сум нестач з винних осіб і т. ін. Для ревізії використовуються рішення інвентаризаційних комісій, зафіксовані у попередніх протоколах засідань, і записи по рахунках бухгалтерського обліку в журналах-ордерах або табуляграмах.

Незрідка інвентаризаційні комісії виявляють матеріали, малоцінні і швидкозношувані предмети, запасні частини та інші цінності, непридатні до використання. У цих випадках потрібно перевірити, чи складаються на них окремі інвентаризаційні описи, чи наводить інвентаризаційна комісія ці цінності в стан, непридатний для подальшого використання (лом, відходи та ін.), при списанні їх з дозволу адміністрації, чи прибуткують отримані від них відходи за ціною можливого використання.

У акті інвентаризаційної комісії повинно бути вказано, що списані виробничі запаси знищені і отримані при цьому відходи здані на склад, а у рішенні інвентаризаційної комісії наголошується, за чий рахунок потрібно списати ці матеріали.

Одним із завдань ревізії збереження виробничих запасів є перевірка організації контролю за діяльністю матеріально відповідальних осіб. Такий контроль проводиться працівниками бухгалтерії підприємства, відділу постачання і відділу збуту, а також членами постів і груп народного контролю підприємства.

3.2 Аудит обліку виробничих запасів

Перед складанням бухгалтерського балансу на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" (як правило, річного) фактичну собівартість заготовляння (придбання) матеріалів порівнюють з поточною ринковою вартістю (вартістю можливого продажу). Таке зіставлення проводять по зіпсованих матеріалах і сировині, а також, якщо запаси повністю або частково морально застарівають або ринкові ціни на них стійко знижуються. Коли фактична собівартість виявляється нижче поточної ринковій вартості, як балансова оцінка матеріалів приймається фактична собівартість. Якщо поточна ринкова вартість нижча за фактичну собівартість, то матеріали показують в балансі за поточною ринковою вартістю, а в звіті про прибутки і збитки визнають збиток від зниження вартості запасів. Тим самим відповідно до вимоги обачності в звітному періоді організація, з одного боку, не допускає завищення вартості матеріалів, а з іншою страхується до даного періоду.

Під поточною ринковою вартістю, або вартістю можливого продажу матеріалів, розуміють ту суму грошових коштів, яку організація може отримати в разі продажу запасів. При визначенні поточної ринкової вартості на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" слід ґрунтуватися на доступній у момент оцінки, найбільш надійної інформації. До уваги беруть коливання цін, пов'язані з подіями, після звітної дати і підтверджуючими умови, що існували на кінець звітного періоду.

Зіставлення фактичної собівартості з поточною ринковою вартістю проводять по кожному номенклатурному номеру. В окремих випадках порівняння доцільне вести по групах однорідних матеріалів. Проте недопустимо зменшувати вартість, наприклад, всіх основних матеріалів або всіх запасів палива.

Визнання вартості можливої реалізації як балансова оцінка матеріалів не міняє їх вартості в бухгалтерському обліку. На суми зниження вартості матеріалів утворюються резерви за рахунок прибутку звітного року. Операції з перехідними залишками матеріальних цінностей в наступному періоді записують без врахування зниження їх вартості в балансі.

Основними завданнями обліку матеріалів на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" є:

правильне і своєчасне документальне відображення операцій і забезпечення достовірних даних по заготовлянню, введенню і відпустці матеріалів;

контроль за збереженням матеріалів в місцях зберігання і на всіх етапах їх руху;

контроль за використанням матеріалів у виробництві;

своєчасність виявлення непотрібних і зайвих матеріалів для їх реалізації відповідно до існуючого порядку.

Виходячи із завдань, аудиторові на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" необхідно перевірити:

правильність оцінки матеріалів в обліку;

правильність використання первинних документів по обліку матеріалів;

правильність організації роботи складського господарства;

чи є наказ підприємства про встановлення кола осіб, яким дано право зажадати матеріали, вирішити їх відпустку із складу (зразки підписів цих осіб повинні знаходитися на складі);

чи розроблена на підприємстві номенклатура-цінник;

чи призначені наказом матеріально-відповідальні особи, чи укладені з ними договори про повну матеріальну відповідальність;

чи складаються комерційні акти, чи пред'являлися по ним претензії;

чи правильно оформлені документи по приходу і витраті матеріалів, їх внутрішньому переміщенню;

чи правильно здійснюється бухгалтерський облік матеріалів в бухгалтерії підприємства;

чи правильно здійснюються придбання, витрачання, облік і збереження дорогоцінних металів і коштовних каменів;

чи правильно здійснюється облік при заготівлі матеріалів;

чи правильно відображені в обліку невідфактуровані постачання і матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі;

чи правильно відображений облік операцій по реалізації матеріалів;

чи виділяється в платіжних документах і в первинних облікових документах ПДВ;

чи правильно здійснене списання матеріалів в разі їх псування або нестач (чи прийняті заходи до стягнення нестачі з винних осіб);

чи проводилася на підприємстві інвентаризація матеріальних цінностей; чи оформлені її результати; чи правильно відображені в обліку результати інвентаризації;

чи правильно відображались в обліку операції з тарою;

чи правильно здійснюється облік товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання;

чи правильно здійснюється облік будівельних матеріалів відкритого зберігання;

чи правильно здійснюється облік матеріалів, прийнятих в переробку.

Невід'ємною частиною контролю збереження матеріальних цінностей на складах підприємства ПАТ "ТОРМАШ" є перевірка складського обліку. Практика роботи показує, що основні порушення у веденні складського обліку полягають в наявності негативних перехідних залишків ("червоне сальдо") по видах матеріальних цінностей, відсутності записів про вступ матеріалів по окремих прибуткових документах, розбіжності між даними картотек складського обліку і бухгалтерського обліку.

"Червоне" сальдо свідчить про неповне або невчасне оприбутковування матеріальних цінностей, що поступили, списанні завищеної кількості матеріалів у виробництві проти фактично відпущеного, оформленні безтоварних документів на витрату матеріалів, неправильному підрахунку перехідних залишків і т. ін.

Негативні перехідні залишки того або іншого матеріалу після чергового вступу цього виду матеріалу тимчасово закриваються, а кількість матеріальних цінностей на цю величину зменшується. Негативні залишки показують розмір неврахованих матеріалів і є резервом для розкрадання.

Окремі прибуткові документи, особливо по невідфактурованих постачаннях, можуть не відображатися в картках складського обліку. Для їх виявлення необхідно раптово перевірити всі первинні документи комірника.

Розбіжності між даними складського і бухгалтерського обліку виявляються шляхом зіставлення залишків по сальдовій книзі із залишками, підрахованими бухгалтерією в оборотних відомостях по групах матеріалів.

Зустрічаються і такі порушення, як: вивіз матеріальних цінностей по одних пропусках двічі; вивіз матеріальних цінностей по пропусках, підписаних особою, що не має на це права; вивіз матеріальних цінностей по усних дозволах і записках і т ін.

Основні способи спотворення облікових даних в цілях розкрадання сировини і матеріалів в умовах обробки облікових даних на ЕОМ:

спотворення даних обліку шляхом заниження приходу або завищення витрати матеріальних цінностей в машинограмах;

умисні помилки і підлоги в процесі кодування первинних документів (проставляння кодів в документах по приходу матеріалів дешевших видів цінностей, а в документах по витраті - дорожчих);

спотворення обліку сировини і матеріалів шляхом введення в ЕОМ даних документів, що раніше пройшли обробку, або підроблених документів;

спотворення шифрів номенклатурних номерів в первинних документах;

спотворення даних обліку у момент перфорування первинних документів (пропуск окремих первинних документів, непробивка якої-небудь цифри) і так далі.

Для виявлення помилок, допущених при перенесенні даних на машинні носії інформації, підприємству ПАТ "ТОРМАШ" рекомендується використовувати первинні документи, а також ЕОМ, що випускаються, контрольні машинограми, що є обліковим регістром хронологічного запису. До ознак, що свідчать про можливі розкрадання при обліку матеріалів на ЕОМ, відносяться:

відсутність необхідних реквізитів і наявність виправлень в первинних документах, направлених на обробку в ЕОМ;

протиріччя даних первинних документів і машинограм;

виправлення в машинограмах (обумовлені і необумовлені);

невідповідність підсумків дебетових і кредитових оборотів контрольних машинограм;

наявність протиріч усередині документа і машинограми.

3.3 Завдання, джерела інформації і методика аналізу виробничих запасів

Узагальнюючими показниками використання виробничих запасів у виробництві підприємства ПАТ "ТОРМАШ" є матеріаломісткість продукції (МЄ) і матеріаловіддача (МВ).

Матеріаломісткість визначається по формулі 3. 1

Формула 3. 1 - Розрахунок матеріаломісткості..

МЄ = ВМ / П

де ВМ - витрата матеріалів за аналізований період;

П - об'єм продукції за аналізований період.

У 2007 році МЄ = 3148,5/4953,3 = 0,63;

У 2010 році МЄ = 1839,8/3337,6 = 0,55

Цей показник характеризує витрату матеріалів на 1 гривню виготовленої продукції. На підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" показник матеріалоємкості звітного року нижчий аналогічного за минулий рік, тобто сума матеріальних витрат у виробництво продукції зменшилось, то таке положення нормальне. Це стало можливо завдяки: скороченню частки відходів і браку у виробництві; перегляду норм витрачання матеріалів у виробництво; заміні матеріалів.

Матеріаловіддача визначається за формулою 3. 1

МВ = П / ВМ (3. 1)

У 2009 році МВ = 4953,3/3148,5 = 1,6

У 2010 році МВ = 3337,6/1839,8 = 1,8

Цей показник характеризує об'єм випущеної продукції на 1 гривню витрачених матеріалів.

Порівнюючи цей показник з аналогічним інших підприємств, можна судити що на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" ефективне використання виробничих запасів потребує покращення. Економічний аналіз на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" і надалі заглиблює пошуки резервів підвищення ефективності виробництва у напрямі тих можливостей, які обумовлюють ще більше зниження матеріаломісткості.

Методичні розробки аналізу матеріальних витрат і матеріаломісткості продукції не зайняли ще належного місця в плануванні, нормуванні і комплексному економічному аналізі. Визначення ефективності використання виробничих запасів обмежене і підпорядковане аналізу інших показників діяльності підприємства. Питання виміру ефективності використання виробничих запасів розосереджуються, як правило, по розділах аналізу забезпеченості предметами праці і їх використання на об'єм собівартості продукції. Відсутній єдиний комплексний підхід до аналізу матеріаломісткості продукції, що не дозволяє використовувати аналітичні можливості дослідження напрямів зниження матеріальних витрат і за рахунок підвищення ефективності виробництва. Підлеглість аналізу використання виробничих запасів завданням оцінки узагальнюючих показників діяльності підприємства, методично слабка розробка способів і прийомів виявлення резервів зниження матеріаломісткості, обмежена інформаційна база не дозволяють вирішити на практиці ряд проблем підвищення ефективності використання предметів праці.

Задачами аналізу матеріаломісткості випущеної продукції підприємства ПАТ "ТОРМАШ" є:

визначення зміни рівня матеріаломісткості випущеної продукції в динаміці і в порівнянні з планом;

виявлення причин змін і визначення динаміки досягнутих результатів (економії або перевитрати) по видах матеріалів, що витрачаються, масштабах дії окремих чинників, що зумовили зміну цього рівня (вдосконалення техніки і технології виробництва продукції, структури споживаної сировини, матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів);

контроль за виконанням завдань по середньому зниженню норм витрати найважливіших видів виробничих запасів і економії матеріальних витрат;

зміна ефективності використання у виробництві продукції нового виду матеріалів;

виявлення невикористаних внутрішньогосподарських резервів зниження матеріальних витрат і їх впливу на формування собівартості продукції, обсягу виробництва, прибутку і рентабельності, продуктивності праці і фондовіддачу.

3.4 Аналіз структури і динаміки виробничих запасів

Основні задачі аналізу виробничіх запасів на промисловому підприємстві полягають у забезпеченні щоденного дослідження їх надходження, збереження на всіх етапах руху, аналіз та планування норм необхідних запасів, використання матеріалів у виробництві на базі технічно - обґрунтованих норм їх використання. За допомогою аналізу використання виробничіх запасів можливим стає своєчасне виявлення матеріальних запасів та їх залишків, які, у подальшому, підлягають реалізації у відповідності з діючим порядком, що і розроблено на підприємствах.

У процесі аналізу перевіримо забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їх постачання і фактичне виконання.

Необхідною умовою виконання плану виробництва на базовому підприємстві по виробництву продукції (товарів, робіт, послуг), зниженню її собівартості, зростанню прибутку і рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості.

Правильна і раціональна організація виробничих запасів забезпечується чіткою системою і суворим порядком оформлення операцій, щодо їх руху.

Аби вірно проводити аналіз виробничих запасів необхідно вивчити їх структуру, яка передбачає групування їх за економічним призначенням, виходячи з функціональної і технологічної ролі та значення у виробничому процесі і технологічними властивостями, на сировину і матеріали, паливо, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети, ін.

Тепер на основі даних таблиці 3. 2. розглянемо та проаналізуємо структуру виробничих запасів.

Таблиця 3. 2 - Аналіз структури запасів ПАТ "ТОРМАШ" в 2009-2010 рр.

Найменування Показника	Балансова вартість на кінець 2009 року	Питома Вага %	Балансова вартість на кінець 2010 року	Питома Вага %
Матеріали	3041,6	77,47	1681	55,59
Паливо	49,3	1,25	40,4	1,34
Запасні частини	96,7	2,46	45,3	1,50
Малоцінні Швидкозношувані Предмети	65,4	1,66	30,4	1,0
Незавершене виробництво
Готова продукція	433	11,03	1025	33,89
Товари	240	6,11	202	6,68
Разом	3926	100	3024,1	100

Як бачимо, найбільшу питому вагу в структурі запасів підприємства складають матеріали, їх доля складає 77,47% в 2009-му і 55,99% в 2010-му роках. На другому місті готова продукція - 11,03% і 33,89% відповіднов 2009-му і 2010-му роках, 3-тє місце займають товари 6,11% в 2009 році і 6,68% в 2010 році.

Проаналізувавши дані таблиці 3. 1 можна зробити висновки, що сума використаних матеріалів протягом 2010 року зменшилась на 1360,6 тис. грн. також зменшилась їх і питома вага на 21,48%, питома вага запасних частин зменшилась на 0,96% і частка МШП зменшилась на 0,66%. Це свідчить про не досить ефективну роботу підприємства в аналізуємому періоді.

Оскільки основною діяльністю на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" є виготовлення та реалізація продукції, то питома вага матеріалів у витратах на виготовлення продукції досить велика.

Отже, з цього видно, що ПАТ "ТОРМАШ" має не досить широку номенклатуру виробничих запасів, найбільшу частку матеріальних запасів складають матеріали, а найменшу - малоцінні та швидкозношуючі предмети. Це свідчить про те, що матеріали у виробничому процесі підприємства відіграють більшу роль, ніж МШП, паливо та запасні частини.

Проаналізувавши їх структуру за функціональним призначенням можна зробити висновки, що підприємство стало більш економно використовувати матеріальні запаси.

Тепер на основі даних таблиці 3. 3 розглянемо та проаналізуємо динаміку виробничих запасів.

Таблиця 3. 3 - Аналіз динаміки запасів ПАТ "ТОРМАШ" в 2009-2010 рр.

Найменування показника	Відхилення 2010-2009 рр. Абс.	Відхилення 2010-2009 рр. У %
Матеріали	-1360,6	-13,606
Паливо	-8,9	-0,089
Запасні частини	-51,4	-0,514
Малоцінні та Швидкозношувані Предмети	-35	-0,35
Готова продукція	592	5,92
Товари	-38	-0,38
Разом	-901,9	-9,019

Загалом запаси в 2010 році зменшились на 9,019%, але готова продукція збільшилась на 5,92%. Також відбулося зменшення наступних видів запасів: матеріали (13,606%), запасні частини (0,514%), паливо (0,089%), товари (0,38%), малоцінні та швидкозношувані предмети (0,35%).

Таким чином аналіз динаміки виробничих запасів ПАТ "ТОРМАШ" за період 2009-2010 р. р. підтверджує, що діяльність підприємства потребує поширення номенклатури виробничих запасів, та більш цілоспрямованого використання. Тому що, виробничі запаси дуже важлива складова для стабільної роботи підприємства ПАТ "ТОРМАШ", підтримка запасів на певному рівні відповідно до прогнозу випуску сприяє стійкості і ритмічності відпустки сировини і матеріалів у виробництво.

3.5 Планування і оптимізація об'єму виробничих запасів

Для успішного управління запасами, в кожен момент підприємство ПАТ "ТОРМАШ" володіє потрібного виду сировиною і матеріалами, необхідними для безперебійного постачання виробництва. Ні більше, ні менше, а саме стільки, скільки потрібно для повного задоволення запитів виробництва.

Якщо очікується підвищений обсяг виробництва і оборотні кошти не обмежені, то природним є бажання купити сировину і матеріали про запас. Склад, який повністю заповнений сировиною і матеріалами, готовими до негайної відпустки у виробництво вважається у деяких керівників показником престижності організації.

Багато менеджерів думають, що якщо купити сировину і матеріали у великій кількості, то організація отримає виграш унаслідок підвищення цін на ці види сировини і матеріалів. Такий підхід не завжди ефективний, оскільки витрати, пов'язані із зберіганням партії сировини і матеріалів, купленої "про запас", часто перевищують ціновий виграш.

Тому при придбанні сировини і матеріалів "про запас", підприємство автоматично втрачає додатковий прибуток, який могло б отримати, якби сировина і матеріали отримувалися як можна ближче до терміну їх відпустки у виробництво. Ці втрати прямо залежать від кількості сировини і матеріалів і термінів їх зберігання.

Псування при зберіганні, а також фізичне і моральне старіння теж спричиняють за собою збитки. Конструктивні зміни технології виробництва також можуть викликати миттєве застарівання наявних запасів сировини і матеріалів.

Небажаний і дуже низький рівень виробничих запасів. Із-за неминучих затримок, пов'язаних з розміщенням замовлень, перевезеннями, складською обробкою сировини і матеріалів, підприємству не можна купувати сировину і матеріали лише у момент здобуття замовлення виробничого цеху. Підтримка запасів на певному рівні відповідно до прогнозу випуску сприяє стійкості і ритмічності відпустки сировини і матеріалів у виробництво.

Підприємство ПАТ "ТОРМАШ" завжди має в своєму розпорядженні достатню кількість сировини і матеріалів, аби без зволікання задовольняти потреби виробництва, проте не вкладають великі гроші для створення надмірних запасів, які марно лежатимуть на складі.

Оптимальний рівень запасів сировини і матеріалів є чимось середнім між рівнями "дуже високим" і "дуже низьким". На підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" запаси не можна представляти як єдину категорію, оскільки поведінка різних видів сировини і матеріалів всіляко, необхідно контролювати кожне найменування виробничих запасів.

Основними елементами управління запасами в цілях прискорення оборотності на ПАТ "ТОРМАШ" є: організаційна структура збутової мережі, попит, стратегія управління, формування і контроль запасів.

Високоефективна постачальницько-заготівельна діяльність можлива в даний час лише за умови системної організації надходження і відпустки, управління запасами на основі наукових методів, комп'ютеризації обліку, статистики, аналізу, прогнозу, обробки всієї документації, що дозволяє не лише оптимізувати запаси, понизити витрати по зберіганню, але і значно прискорити обслуговування запитів виробництва.

Завданнями стратегії управління запасами на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" є безперебійне постачання виробництва при найменших витратах і максимальному задоволенні запитів виробничих цехів. Всі три поняття відносні і вимагають встановлення критеріїв оптимізації системи управління, тобто конкретних параметрів, до яких слід прагнути.

При виборі стратегії головну роль грають витрати управління запасами. Оскільки витрати, пов'язані з необхідністю прискорення оборотності, зазвичай оправдані, то інтервали закупівель по цих видах сировини і матеріалів мають бути максимально скорочені. Активним видам сировини і матеріалів необхідно приділяти якомога більше уваги, і вони повинні контролюватися за допомогою найбільш ефективних систем обліку. На ТВК-28 бажано підрозділити виробничі запаси більш ніж на дві класифікаційні групи, для цього доцільно використовувати добре відому систему "аналізу ABC". По цій системі виробничі запаси підрозділяються на групи А, В і С. Группа А об'єднує найбільш активні в грошовому відношенні види запасів, В - запаси середньої активності і С - запаси з найнижчим рівнем активності. Для класифікації за групами А, В і С застосовують той же метод, що і при об'ємно-вартісному аналізі. Об'єм річної відпустки у виробництво сировини і матеріалів кожного виду множиться на ціну, потім сировина і матеріали розташовуються по убуваючій грошовій активності. Група А, як найбільш активна, піддається найретельнішому контролю, групі В приділяється менше уваги, а група С контролюється найменш активно.

Організації змушені зберігати велику номенклатуру сировини і матеріалів, які мало активні в грошовому вираженні, але мають завжди бути на складі.

Для визначення потреби виробництва в таких видах сировини і матеріалів на майбутній період, а також для посилення контролю за їх рухом, ці види сировини і матеріалів теж групують в три і більше за категорію. Аналіз, проте, проводиться лише по кількості сировини і матеріалу кожного найменування, без врахування вартості, і вирішення про періодичність закупівель приймаються на основі цього аналізу.

Цінність окремих видів сировини і матеріалів значно більше, ніж їх вартість або міра їх грошової активності. За відсутності якогось вигляду сировини або матеріалу весь процес виробництва може попасти під загрозу. Тому і дешеві види сировини і матеріалів також повинні підлягати ретельному контролю. При цьому також можна проводити об'ємно-вартісний аналіз. Проілюструємо рух запасів сировини і матеріалів в спрощеному варіанті. Протягом місяця у виробництво відпускається 100 кг щебню. Запас поповнюється миттєво в кінці місяця, і цикл повторюється заново (рис. 3. 2).

Рисунок 3. 1 - Спрощена схема руху запасу

Мінімальний запас в даному випадку складає 0 кг, максимальний запас - 100 кг, а середній запас - 50 кг Середній поточний запас є важливим показником для контролю запасів, він визначає середню величину засобів, вкладених в запаси, і середню вартість їх утримання.

Для задоволення потреб виробництва у будь-який момент, незалежно від затримок в постачаннях або стрибка замовлень, в систему управління включають страхові запаси сировини і матеріалів.

Істотною частиною кваліфікованого управління виробничими запасами на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" є встановлення оптимального рівня страхових запасів сировини і матеріалів. Недоліки в розрахунках нормативів страхових запасів призводять до збоїв в забезпеченні виробничих цехів або до додаткових витрат на утримання зайвих запасів сировини і матеріалів. Розрахунок нормативів страхових запасів сировини і матеріалів виконують так само ретельно, як і розрахунок поточних запасів. Випадковий характер чинників, що обумовлюють необхідність страхових запасів, зумовлює використання при розрахунках апарату теорії вірогідності.

Чинники, що впливають на розмір страхових запасів, можна підрозділити на дві групи - пов'язані із змінами потреб виробництва і чинники, що визначаються умовами постачання. Облік першої групи чинників пов'язаний з прогнозуванням величини виробничої потреби і вірогідних величин відхилення запитів виробництва в сировині і матеріалах в планованому періоді. Вплив чинників другої групи виражається у відхиленнях інтервалів постачань сировини і матеріалів від заданих, із-за порушень ритмічності оформлення замовлень, запізнень подачі транспорту, затримок в дорозі і тому подібне.

Відхилення такого роду викликаються випадковими і не залежними одна від одної причинами, тому моделювання закономірностей цих відхилень виконують за методологією вивчення випадкових масових явищ. Наприклад, з'ясовується відхилення інтервалу постачання сировини і матеріалів і найбільш вірогідна величина відхилення. Критерієм оптимальності є мінімізація витрат на поповнення і утримання запасів сировини і матеріалів. Для підтримки виробничих запасів на певному рівні на ПАТ "ТОРМАШ" доцільно розробляти порядок їх формування (встановлення норми запасу і правил поповнення) і контролю. Оптимальний розмір запасів кожного найменування сировини і матеріалів визначається з врахуванням наступних загальних принципів:

для сировини і матеріалів, гострої потреби (група А) - включення в запас максимального страхового запасу для покриття будь-яких стрибків попиту;

для сировини і матеріалів, які користуються виробничими цехами постійно (група В), - включення в запас помірного страхового запасу;

для сировини і матеріалів, потреба в яких виникає у виробничих цехів нерегулярного (група С), - низький або нульовий рівень страхових запасів.

Для коригувань оптимального розміру запасу практикують:

частий контроль запасів сировини і матеріалів групи А;

періодичний контроль запасів сировини і матеріалів групи В;

вибірковий контроль запасів сировини і матеріалів групи С.

Співвідношення між поточними запасами сировини і матеріалів, їх витратою на виробництво, поповненням і страховими запасами розраховується для кожного найменування сировини і матеріалу за наступною формулою:

Запас страховий > Запас поточний - Незадоволені заявки + Постачання очікувані - Попит прогнозований.

При цьому:

Запас поточний = Попит прогнозований * Часовий період.

Відносно номенклатури і об'єму запасів сировини і матеріалів, що підлягають зберіганню, особлива увага приділяється страховим запасам, крім того, необхідно прагнути застосовувати найбільш економічну систему поповнення запасів.

4. Охорона праці і навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

Підвищення технічної оснащеності підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин робить вплив на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві. Праця людини в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини, причому центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов праці, підвищення його безпеки впливають на результати виробничої діяльності: продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров'я працівників і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

В існуючому законодавстві [1] велику увагу надається питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища. В законі України про охорону праці" (2002г.) сказано, що державна політика базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Використовуються економічні методи для управління охороною праці на підприємстві. Створюються національні, галузеві, регіональні програми з питань охорони праці, враховуючі різні напрями економічної і соціальної політики держави. Встановлюються єдині нормативи по охороні праці для всіх підприємств, організацій незалежно від форм власності. Створюються страхові фонди.

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

Працедавець зобов'язаний створити на робочому місці, в кожному структурному підрозділі, умови праці, відповідні нормативно-правовим актам.

З цією метою працедавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадовців, які забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх виконання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці;

організовує атестацію робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів у разі зміни умов праці;

упроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва, дотримує вимоги ергономіки, використовує позитивний досвід в області охорони праці і тому подібне;

забезпечує належний зміст будівель і споруд, виробничого устаткування і оснащення, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, які можуть привести до нещасних випадків, професійних захворювань, і забезпечує здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, дає оцінку технічного стану виробничого устаткування і оснащення;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти по охороні праці, які діють в межах підприємства (далі - акти підприємства). Встановлює послідовність виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативно-правовими актами і актами підприємства по охороні праці;

здійснює контроль за дотриманням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, використовуванням засобів колективного і індивідуального захисту, виконанням робіт щодо вимог по охороні праці;

організовує пропаганду безпечних прийомів праці і співпраці з працівниками в області охорони праці;

передбачає термінові заходи для надання допомоги потерпілим, привертає при необхідності професійні аварійно-рятівні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків.

Працедавець несе безпосередню відповідальність за порушення відзначених вимог [1].

4.3 Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів

В даному розділі розглядається робоче місце з використанням персонального ЕОМ при виконанні дипломної роботи.

Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер: розміри приміщення: - площа:

= 6 × 10 = 60 м²; - об'їм: V = 6 × 10 × 3,5 = 210 м³.

Згідно [2], норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6 м². В приміщенні, що розглядається, вісім робочих місць, таким чином необхідна площа: S_необх. = 6 × 8 = 48м². Отже, приміщення відповідає вимогам [2]. Приміщення розташовано на другому поверсі чотириповерхової будівлі.

Приміщення пожежонебезпечне, категорії В, оскільки в ньому знаходяться тверді матеріали, що згорають [3]. Відповідно до обліку категорії пожежонебезпечності і поверховості будівлі, в якій розміщено дане приміщення, ступінь вогнестійкості будівлі - ІІ [4].

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надано в таблиці 4. 1 [5]

Таблиця 4. 1 - Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Найменування чинників	Джерела виникнення	Характер дії на організм людини	Нормований параметр
Шум	Принтери, сканери, системні блоки	Розлади ЦНС, зниження слуху	Рівень звуку Lр, дБА
Вібрація	Системні блоки ЕОМ	Розлади серцево-судинної системи, ЦНС	Рівень виброшвидкості Lv, дБ
М'яке рентгенівське випромінювання	Монітори ЕОМ	Стомлення, захворювання органів зору,	Еквівалентна доза, Р, мкР/ч
Електромагнітне випромінювання	Монітори ЕОМ	Пониження кров'яного тиску	Напруженість, Е, В/м
Ультрафіолетове інфрачервоне випромінювання	Монітори ЕОМ	Головний біль, сонливість, запаморочення.	Інтенсивність теплових випромінювань Е, Вт/м2
Електростатичне поле	Комп'ютерна техніка	Головний біль, погіршення зору	Напруженість, Е, кВ/м
Яскравість екрану	Монітор	Стомлення очей	Не більше 40 кд/м2
Підвищена іонізація повітря	Комп'ютер	Опромінювання	Кількість іонів в 1см3 n+ =1500 - 3000 n - = 3000 - 5000
Напруга в електромережі	Штучне освітлення	Поразка електрик-ним струмом	Uпр ≤ 36
Монотонність праці	Безперервна робота на ЕОМ	Стомлення ЦНС	-

 

4.4 Промислова санітарія

Метеорологічні умови вибираються відповідно до вимог [6]. При роботах операторського типу, пов'язаних з великою нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Категорія виконуваних робіт - Iа. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Iа надані в таблиці 4. 2.

Таблиця 4. 2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Период роки	Категорія виконуваних робіт по енерговитратах	Температура, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Теплий	I а	23 - 25	40 - 60	0,1
Холодний	I а	22 - 24	40 - 60	0,1

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, оптимального рівня іонізації [n⁺ = (1500 ÷ 3000), n^― = (3000 ÷ 5000)] в см³ повітря [2], концентрації пилу нижче встановленого значення ГДК = 4 мг/м³, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря [7]. Вид опалювання - центральний. Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація - господарсько-побутова [8]. Передбачено природне і штучне освітлення в приміщенні, в якому розташовано робоче місце. За найменшим розміром об'єкту розрізнення, характеристики фону і контрасту об'єкту розрізнення з фоном встановлюємо розряд зорових робіт - IIIв

Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначаємо по наступній формулі:

 % (4. 1)

де е_N - коефіцієнт природної освітленості;_н - коефіцієнт природної освітленості для III розряду зорових робіт;_N - коефіцієнт світлового клімату (0,9);

 номер групи забезпеченості природним світлом

Необхідну сумарну площу світлових отворів в приміщенні з одностороннім бічним освітленням, має розміри: L=10 м, В= 6 м, H=3,5 м визначаємо по формулі:

 м²; (4. 2)

_ок - світлова характеристика вікна _ок = 13,5;

к_з - коефіцієнт запасу, враховуючий зниження освітленості в процесі експлуатації скла, к_з = 1,4;_п - площа підлоги приміщення; S_п = L·В= 10 · 6 = 60м²;

к_зд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон протилежними будівлями, к_зд = 1;

 - загальний коефіцієнт світлопроникнення;

 (4. 3)

коефіцієнт, що враховує вид матеріалу, що пропускає світло 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид палітурки; 0,8;

коефіцієнт, що враховує вид несучих конструкційних матеріалів, при бічному освітленні; 1;

коефіцієнт, що ураховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; 0,65;

 - коефіцієнт, що враховує вплив відображеного світла при бічному освітленні, r₁ =3,0;

0,8·0,8·1·0,65 =0,416

Сумарна площа світлових отворів S₀ = 16,36 м²

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛТБ 80-2. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Е_min складає 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній світильників ЛП033 виконання 001 прямого світла (П) з дзеркальними екранними сітками і відбивачами. Основні характеристики освітлення, що передбачено в приміщенні надані в таблиці 4. 3 [9].

Таблиця 4. 3 - Характеристика освітлення

Площа підлоги, м2	Розряд зорових робіт	Освітлення
		природне		штучне
		Вид освітлення (верхнє, бічне)	КЕО еN %	Мінімальна освітленість, Еmin, лк
60	IIIв	бічне	1,8	300

Шум є одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих чинників. У відповідності з [10] на робочому місці при рішенні завдань потребуючої концентрації уваги рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Відповідно з [11] рівень вібрації для категорії 3, тип "в", в умовах "комфорту" не повинна перевищувати 75 дБ. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфуючі матеріали (гумова прокладка під принтер). Шумопоглинальні засоби застосовуються не спаленні або тяжко спаленні спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральна вата та інші.

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами:

електростатичного поля;

слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц);

рентгенівського випромінювання;

ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.

Згідно [12], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [13], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [14]. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран.

При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри:

відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм;

відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

відстань від очей до дисплея 550 мм;

простір для ніг 770 мм;

відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

М - відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;

відстань від очей до документації 500 мм;

оптимальна зона моторного поля 360 мм;

висота робочої поверхні 800 мм;

кут огляду документів 30^!.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20^!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60^° [14,15]. Передбачені перерви, що регламентуються, для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.

4.5 Електробезпека

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силової електроустаткуванні і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.). Рід струму - змінний, напруга в мережі 220/380В. ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотирьох провідної мережі з глухо заземленою нейтраллю змінного струму частотою 50 Гц. По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення ставиться до приміщень з підвищеної небезпеки [16]. Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕВМ.

4.6 Пожежна безпека

Категорія приміщення по вибухо-пожежонебезпеки - В [3], вогнестійкість будівлі - II [4]. Зона класу приміщення П-IIа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР44 [17].

Можливими причинами пожеж в приміщенні може бути несправність електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих матеріалів, блискавка і т.д.

Згідно [18] пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи: контроль і профілактика ізоляції, наявність плавких запобіжників в устаткуванні, блискавкозахист будівлі. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у рік (20 годин), встановлено ІІ категорію блискавкозахисту [19].

Система пожежного захисту передбачає забезпечення вогнегасниками - ВВК-8.

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації.

4.7 Охорона навколишнього середовища

На робочому місці, що розглядається, відсутні відходи, що забруднюють навколишнє середовище, оскільки устаткування (ПЕВМ, принтер) не є джерелом забруднення навколишнього середовища. Проте при виробленні ресурсу устаткування стає повторною сировиною і підлягає утилізації [20].

Висновки

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним уповільненням платіжного обігу, що викликає зростання заборгованості на підприємствах. Тому важливим завданням є ефективне управління оборотними активами, направлене на оптимізацію загального його розміру.

Запаси, як правило, є найбільш важливою й значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце в складі майна й домінуючі позиції в структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства й при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на кошти протягом року або одного операційного циклу.

Згідно Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" при відпуску запасів у виробництво, продаж або іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних витрат; ціни продажу (застосовуються на підприємствах торгівлі).

На підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" оцінка вибуття запасів відбувається за цінами продажу (Приклад №2)

Основний вид діяльності розглянутого підприємства ПАТ "ТОРМАШ" на цей час становить - металообробка та випуск товарів народного споживання.

Фінансово-економічне становище підприємства встановлюється за проаналізованими основними показниками наведеними у Таблиці 2. 1. Коефіцієнт ліквідності станом на 01. 01.2011г. складає 0,48. Об'єм виготовленої продукції у 2010 році був 3337,6 тис. грн. У зв'язку з падінням об'ємові виробництва збитки від випуску і реалізації продукції у 2010 році склали 479 тис. грн. Прямі матеріальні витрати у звітному періоді були нижчі за попередній.

В цілому на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" товарний баланс пов’язаний з об’ємними показниками, фінансовими результатами. Збитків від випуску и реалізації, а також збитків у залишках готової продукції на 01. 01.2011р. немає. Керівництво підприємства ПАТ "ТОРМАШ" постійно стежить за змінами своїх економічних показників і робить все можливе для їх покращення та підвищення ефективності виробництва. Таким чином фінансовий стан підприємства стабілізується.

На підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" всі операції, пов'язані з рухом виробничих запасів, в першу чергу, знаходять відображення в складському обліку. Цей облік зазвичай називають оперативним, і він має важливе значення для всього бухгалтерського обліку на промисловому підприємстві.

На підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" складський облік матеріалів ведеться в картках складського обліку. Приймання матеріалів, що надійшли на склад підприємства ПАТ "ТОРМАШ", здійснюється на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20) або оформляється прибутковим ордером (ф. № М-4).

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" ведеться на рахунку 20 "Виробничі запаси". Аналітичний облік запасів протягом місяця на ПАТ "ТОРМАШ" ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилення від фактичної собівартості).

Основними завданнями обліку матеріалів на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" є:

правильне і своєчасне документальне відображення операцій і забезпечення достовірних даних по заготовлянню, введенню і відпустці матеріалів; контроль за збереженням матеріалів в місцях зберігання і на всіх етапах їх руху; контроль за використанням матеріалів у виробництві; своєчасність виявлення непотрібних і зайвих матеріалів для їх реалізації відповідно до існуючого порядку.

Узагальнюючими показниками використання виробничих запасів у виробництві підприємства ПАТ "ТОРМАШ" є матеріаломісткість продукції (МЄ) і матеріаловіддача (МВ).

Матеріаломісткість визначається по формулі:

МЄ = ВМ / П (3. 2)

У 2009 році МЄ = 3148,5/4953,3 = 0,63;

У 2010 році МЄ = 1839,8/3337,6 = 0,55

Цей показник характеризує витрату матеріалів на 1 гривню виготовленої продукції. На підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" показник матеріалоємкості звітного року нижчий аналогічного за минулий рік, тобто сума матеріальних витрат у виробництво продукції зменшилось, то таке положення нормальне. Це стало можливо завдяки: скороченню частки відходів і браку у виробництві; перегляду норм витрачання матеріалів у виробництво; заміні матеріалів.

Матеріаловіддача визначається за формулою:

МВ = П / ВМ (3. 3.)

У 2009 році МВ = 4953,3/3148,5 = 1,6

У 2010 році МВ = 3337,6/1839,8 = 1,8

Цей показник характеризує об'єм випущеної продукції на 1 гривню витрачених матеріалів. Порівнюючи цей показник з аналогічним інших підприємств, можна судити що на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" ефективне використання виробничих запасів потребує покращення. Економічний аналіз на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" і надальше заглиблює пошуки резервів підвищення ефективності виробництва у напрямі тих можливостей, які обумовлюють ще більше зниження матеріаломісткості.

На основі таблиці 3. 1 оцінена структура виробничих запасів, найбільш питому вагу складають матеріали, їх доля складає 77,47% в 2009-му і 55,99% в 2010-му роках. На другому місті готова продукція - 11,03% і 33,89% відповіднов 2009-му і 2010-му роках, 3-тє місце займають товари 6,11% в 2009 році і 6,68% в 2010 році.

Проаналізувавши дані таблиці 3. 1 можна зробити висновки, що сума використаних матеріалів протягом 2010 року зменшилась на 1360,6 тис. грн. також зменшилась їх і питома вага на 21,48%, питома вага запасних частин зменшилась на 0,96% і частка МШП зменшилась на 0,66%. Це свідчить про не досить ефективну роботу підприємства в аналізуємому періоді.

Оскільки основною діяльністю на підприємстві ПАТ "ТОРМАШ" є виготовлення та реалізація продукції, то питома вага матеріалів у витратах на виготовлення продукції досить велика.

Отже, з цього видно, що ПАТ "ТОРМАШ" має не досить широку номенклатуру виробничих запасів, найбільшу частку матеріальних запасів складають матеріали, а найменшу - малоцінні та швидкозношуючі предмети. Це свідчить про те, що матеріали у виробничому процесі підприємства відіграють більшу роль, ніж МШП, паливо та запасні частини.

Проаналізувавши їх структуру за функціональним призначенням можна зробити висновки, що підприємство стало більш економно використовувати матеріальні запаси.

На основі таблиці 3. 2 оцінена динаміка підприємства ПАТ "ТОРМАШ". Запаси в 2010 році зменшились на 9,019%, але готова продукція збільшилась на 5,92%. Також відбулося зменшення наступних видів запасів: матеріали (13,606%), запасні частини (0,514%), паливо (0,089%), товари (0,38%), малоцінні та швидкозношувані предмети (0,35%).

Таким чином аналіз динаміки виробничих запасів ПАТ "ТОРМАШ" за період 2007-2010 р. р. підтверджує, що діяльність підприємства потребує поширення номенклатури виробничих запасів, та більш цілоспрямованого використання. Тому що, виробничі запаси дуже важлива складова для стабільної роботи підприємства ПАТ "ТОРМАШ", підтримка запасів на певному рівні відповідно до прогнозу випуску сприяє стійкості і ритмічності відпустки сировини і матеріалів у виробництво.

Основними елементами управління запасами в цілях прискорення оборотності на ПАТ "ТОРМАШ" є: організаційна структура збутової мережі, попит, стратегія управління, формування і контроль запасів.

Список джерел інформації

1 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 - XIY ВР від 16 липня 1999 р.

2 Закон України "Про аудиторську діяльність" № 3125 - XII від 22 квітня 1993р.

3 Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97 ВР від 3 квітня 1997 р.

4 Закон України "Про охорону праці" 1992 р.

5 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 - ВР від 22. 05. 97р. із змінами і доповненнями.

6 П (С) БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Наказ Міністерства фінансів № 83 від 31. 03.1999р.

7 П (С) БО 2 "Баланс" затверджений наказом Міністерства фінансів № 87 від 31. 03.1999р.

8 П (С) БО 3 "Звіт про фінансові результати" затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30. 11.1999р.

9 П (С) БО 9 "Запаси" затверджений наказом Міністерства фінансів № 246 від 20. 10.1999р.

10  План розрахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30. 11.1999р.

11  Інструкція "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20. 10.1999р.

12  Інструкція "Про інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків", затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11. 08.1994р. із змінами і доповненнями від 26. 06.2000р. № 115.

13  Інструкція "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16. 05.1996р.

14  Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" від 22. 11. 99р. № 116.

15  "Порядок проведення дооцінки залишків матеріальних цінностей" затверджений наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11. 08.1994р.

16  Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів" №193 від 21. 06. 96р.

17  Наказ Мінфіну України "Про кореспонденцію рахунків" від 28. 03.2001р. №143.

18  Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29. 12.2000р.

19  Баканов М.И., Шерешет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 608 с.

20  Бандурка О.М., Червяков І.М., Посилкіна О.В. Фінансово-економічний аналіз. - Харків, 1999.

21  Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник, 2-ге вид. перероб. - К.: Вища шк.: Т-во "Знання". КОО. 1999. 514с.

22  Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7. 050106 "Облік і аудит" /Ф.Ф. Бутинець, С.В. Івахненков, Т.В. Давидюк, Т.В. Шахрайчук; За ред.  проф. Ф.Ф. Бутинця. - 2-те вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута" 2002. - 544с.

23  Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7. 050106 "Облік і аудит" / За ред.  проф. Ф.Ф. Бутинця. - 2-те вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута" 2002. - 480с.

24  Бутинець Ф.Ф.,Горецька Л.Л. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7. 050106 "Облік і аудит". - Житомир: ПП "Рута" 2002. - 544с.

25  Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів /За ред.  проф.Ф. Ф. Бутинця. - 6-те вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута" 2005. - 756с.

26  Вахрушина М.А. Управлінський облік. Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2002.

27  Вовчак О.Д., Власюк Н. І.,Сорока Р.С. Фінансовий аналіз: Навч. метод. посіб. - Львів: Львів. комерц. акад., 2002. - 96 с.

28  Волгин В.В. Склад: організація і управління. Практичний посібник. - М.: ІКЦ "Маркетинг", 2002.

29  Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 3-є вид. /За ред.  М.П. Гандзюка. - К.: Каравелла, 2005. - 392с.

30  Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнарадними стандартами: приклади та коментарі: Практичний посібник. - К.: Лібра. 2001. - 840с.

31  Гончарук Я.Н., Рудницький В.С. Аудит: 2-е вид. перероблене та доповнене - Львів: Оріяна - Нова, 2004. - 292с.

32  Грищук М.П. Основи охорони праці: Підручник. - К.: Кандор, 2005. - 240с.

33  Губський А.І. Цивільна оборона. - К., 1995.

34  Давидов Г.М. Аудит: Навч. Посіб. - 2-е вид. перероблене та доповнене - К.: Т-во "Знання", КОО,2001. - 363с.

35  Девачук Л.П., Ермолаєва В.І., Квач Я.П., Рудницька О.В. Технічні основи та практика бухгалтерського обліку; Навч. посіб. - Х.: ТОВ"Одісей",2001. - 496с.

36  Должанський М.І., Должанський Н.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. - Л.: Львівський банківський інститут НБУ,2003. - 494с.

37  Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во "Знання", КОО,2001. - 402 с.

38  Друрі К. Введеніє в управлінський і виробничий облік. М.: - Аудит, ЮНІТІ, 2003.

39  Дракер П.Ф. Управління націлене на результаты / Пер. з англ. - М, 2004

40  Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів, спеціальності 7. 050106 "Облік і аудит" За ред.  проф.Ф. Ф. Бутинця - Житомир: ПП "Рута" 2003. - 680с.

41  Економічний аналіз /За ред.  М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ,2001.

42  Економічний аналіз господарської діяльності /Іващенко В.І., Болюх М.А., - К.: ЗАТ "Неглава" 1999. - 204с.

43  Жедецький В. Й.,Джиририст В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці: Навч. посіб. - Вид. 4-те, доп. - Львів: Афіша, 2000. - 350с.

44  Житна І.П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. Навч. посібник: Переклад із рос. К.: Вища шк., 1992. - 191с.

45  Іванов А.П. Менеджмент. Підручник. - СПб. Видавництво Міхайлова В.А., 2002.

46  Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. - К.: Знання. - Прес., 2000. - 207с.

47  Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - : МАУП,2000. - 144с.

48  Ільенкова С.Д. Інноваційний менеджмент. Підручник - М. ЮНІТІ, 2004.

49  Ільін А.І. Планерування на ВАТ "ТОРА". Підручник. - Мн. Нове знання, 2003г.

50  Коблянська І.О. Фінансовий облік: Навч. посіб. - К.: Знання. - 2004. - 473с.

51  Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - М.: Проспект, 2002.

52  Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз господарської діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Знання.,КОО,2000. - 378с.

53  Керімов В.Е. Управлінський облік. Підручник. - М.: ІКЦ "Маркетинг", 2004.

54  Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. Київ: Центр навчальної літератури. 2003. - 224 с.

55  Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 331 с.

56  Кузминський А., Кужельний Н., Петрин Е., Савченко В. и др. Аудит: Практическое пособие. Под ред.  А. Кузминського, - Учетинформ, 1996. - 238 с.

57  Кулаковська Л.П., Піча Ю.В.: Організація і методика аудиту: Навч. Посіб. - 2-е вид. - К.: Каравелла,2005. - 560с.

58  Кулаковська Л.П., Піча Ю.В.: Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів освіти. - Львів, 2000. - 504с.

59  Кулаковська Л.П., Основи аудиту: Курс лекцій. Навчальний посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608с.

60  Леігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. - К., 1999.

61  Макальськая М.Л., Пирошкова Н.А. Основи аудита. - М., 2000. - 459с.

62  Макаренко М.В., Міхаліна О.М. Виробничий менеджмент. Навчальний посібник. - М.: Видавництво "ПРІОР", 202с.

63  Мігович Г.Г., Рабчук О.Г. Сильнодіючі отруйні речовини. - К., 1999.

64  Мник Є.В. Економічний аналіз: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. -

65  Мник Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промислових підприємствах: Навч. посіб. - Львів: Світ,1998. - 208с.

66  Лень В.С., Тливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: Основи та практика. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 576с. (с. 139-167).

67  Ляшиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. - Київ: Вид-во "Центр навчальної літератури", 2004. - 528с. (с. 109-165).

68  Нашкерська Т.В. Фінансовий облік. Навчальний посібник. - Київ: Кондор, 2005. - 303с.

69  Нестеренко Ж.К. Бухгалтерський облік промислових підприємств. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 311с. (34-42).

70  Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів, спеціальності 7. 050106 "Облік і аудит" / Ф.Ф. Бутинць, О.В. Олійник,М.М. Шигун,С.М. Шумкова; 2-ге вид. доп. і перероб. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 576с.

71  Пушкар М.С. Фінансовий облік. Підручник. - Тернопіль: Карт - бланш, 2002. - 628с.

72  Браум О.М. Організація і методика проведення аудиту. Навчально - практичний посібник. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 624с.

73  Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навч. посібник. - 3-те вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 578с.

74  Терещенко Л.О., Матвієнко-Зебенко І.І. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2004. - 187с.

75  Ткаченко Н.М. Бухгалтерський і фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. - 6-те вид., - К.: А.С.К., 2005. - 734с.

76  Павлюк І. Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів, товарів та пропозиції щодо їх вирішення / Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - №6. - с. 40-41.

77  Пантелійчук Л., Жданова Л., Буданова Т., Інвентаризація 2004 в запитаннях і відповідях/ Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. - №11. - с. 14-17.

78  Пархоменко В. Інвентаризація як інструмент достовірності фінансової звітності / Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - №1. - с. 32-34.

79  Раїцкий К.А. Економіка підприємства. Підручник. - М.: ІТК "Дашков і К°", 2004.

80  Савіцкая Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. Навчальний посібник. - Мн. Нове знання, 2004.

81  Тетянич Л. Зміни у П (С) БО / Головбух. - 2006. - №4. - с. 7.

82  Фатхутдінов Р.А. виробничий менеджмент. Підручник. - М.: "Дашков і К°", 2003.

83  Шеремет А.Д. Управлінський облік. Навчальний посібник. - М.: ФБК - ПРЕС, 2004.

84  Щиборщ К.В. Бюджетування діяльності промислових підприємст в України. - М.: Видавництво "Поділа і Сервіс", 2005.