Облік та аудит поточних зобов'язань на підприємстві

Облік та аудит поточних зобов'язань на підприємстві

Вступ

Зобов’язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов’язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов’язана виконувати вимоги щодо предмету зобов’язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

Підходи до визначення зобов’язань різні, їх розглядають як борг, як суму витрат, як залучений капітал, як розрахункові відносини та як частину вартості майна.

На сьогоднішньому етапі розвитку підприємницької діяльності роль бухгалтера не зводиться тільки до чіткого виконання інструкцій і вказівок. Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтеру надається широке поле для професійної творчості, розвитку його професійної думки.

Зараз працівники самих різних професій вирішують непрості завдання по виконанню виробничих завдань по авіаційній техніці, цивільній продукції і товарам народного споживання, освоєнню і випуску нової конкурентоздатної продукції, неухильно збільшують обсяг виробництва. На сучасній високотехнологічній базі авіаційного виробництва проводиться розробка, підготовка і організація дослідного і серійного виробництва, ремонт деталей і комплектуючих всіх видів продукції.

Для того щоб вижити в ринкових умовах ЗАТ «ТЕТЗ - інвест», і не допустити банкрутства. Необхідно добре знати, як керувати господарським процесом і розрахунками на підприємстві.

Актуальність теми дипломної роботи «Облік і аудит поточних зобов’язань» полягає у тому, що поточні зобов’язання призначені для обліку даних та узагальненню інформації про зобов’язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців з дати балансу. [11]

Метою операцій з поточними зобов’язаннями є встановлення достовірності первинних даних щодо наявності зобов’язань перед кредиторами, реальності наявних зобов’язань, законності і доцільності проведених розрахунків, повноти і своєчасності відображення даних в первинних документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності прийняті на підприємстві облікової політиці, національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, достовірності відображення стану зобов’язань у звітності підприємства.

Операції з поточними зобов’язаннями грають важливу роль, тому що при погіршенні розрахунків з постачальниками і підрядниками, які поставляють сировину і надають послуги підприємству можуть зазнати великих втрат. Вони дозволяють регулювати законність облікової документації, яка оформлює операції по розрахунках з постачальниками і підрядниками. Перевіряє реальність кредиторської заборгованості, таким чином дозволяє впевнитися у тому, що заборгованість контрагентів обліковується на рахунках обліку в реальних значеннях.

Розрахунки за податками і платежами допомагають контролювати підприємству законність розрахунків з бюджетом. Правильність застосування ставок податків, зборів та платежів, законність і обґрунтованість пільг по нарахуванню податків і платежів в бюджет. Неправильні розрахунки з бюджетом можуть привести до великих штрафів, що негативно скажеться на роботі підприємства.

Об’єктом дослідження є поточні зобов’язання ЗАТ «ТЕТЗ - інвест».

Предметом дослідження є операції з обліку поточних зобов’язань підприємства.

Метою дипломної роботи є визначення шляхів покращення обліку поточних зобов’язань.

Відповідно до мети дипломної роботи було поставлено наступні завдання:

·   визначити економічну сутність поточних зобов’язань;

·   оглянути нормативно-правову базу, що регламентує облік поточних зобов’язань;

·   зробити критичну оцінку нормативно-правової бази та обліку поточних зобов’язань;

·   надати характеристику та оцінити техніко-економічні показники досліджуваного підприємства;

·   розглянути первинний, аналітичний та синтетичний облік поточних зобов’язань;

·   розглянути порядок відображення поточних зобов’язань у фінансовій звітності підприємства;

·   визначити шляхи вдосконалення обліку поточних зобов’язань.

При написанні роботи було використано законодавчі акти та нормативні документи Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, Міністерства статистики, а також праці провідних вчених-економістів таких як, Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Овсійчук М.Ф., Рудницький В.С. та інші.

1. Поточні зобов'язання як економічна категорія

1.1 Економічна природа поточних зобов’язань, їх роль і місце в діяльності підприємства

поточний зобов’язання облік аудит

Мета операцій із поточними зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності первинних даних щодо наявності зобов’язань перед кредиторами у Сніжнянського машинобудівного заводу, реальності наявних зобов’язань, законності і доцільності проведених розрахунків, повноти і своєчасності відображення даних в первинних документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності прийнятій на підприємстві облікової політиці, національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, достовірності відображення стану зобов’язань у звітності підприємства.

Зобов’язання - заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов’язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Поточні зобов’язання призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов’язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

На рахунку цього класу ведеться облік короткострокових позик, довгострокових зобов’язань, що стали поточною заборгованістю із строком погашення на дату балансу не більше двадцяти місяців, короткострокових векселі виданих, розрахунків з постачальниками та підрядниками, розрахунків з податками і платежами, розрахунків за страхуванням, розрахунків з оплати праці, розрахунків з учасниками, а також інших розрахунків та операцій.

На окремих синтетичних рахунків 63, 64, 65, 68 сальдо на кінець місяця може бути лише кредитовим, але й дебетовим. Такі показники не згортаються, а сальдо синтетичного рахунку визначається розгорнуто за дебетом і кредитом як сума відповідного сальдо на субрахунках. Усі поточні зобов’язання узагальнюються у IV розділі Пасиву Баланса «Поточні зобов’язання». [11]

Відповідно до П(С) БО 11 «Зобов’язання» до поточних зобов’язань включають:

·   короткострокові кредити банків;

·   поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

·   короткострокові векселі видані;

·   кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

·   поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

·   інші поточні зобов’язання.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено:

Кредит - це грошові й матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на певний термін й під відсоток.

Кредит поділяється на фінансовий, товарний, інвестиційний податковий кредит й кредит під цінні папери, що підтверджує відношення позики.

Фінансовий кредит - грошові кошти, які надаються банком у позику юридичній або фізичній особі на певний строк, для цільового використання й під відсоток.

Товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичній або фізичній особі на умовах згоди, що передбачає відстрочення остаточного розрахунку на певний строк і під відсоток.

Інвестиційний податковий кредит - це відстрочення плати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на певний термін з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, та з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальний ріст прибутку, який буде отриманий у результаті реалізації інноваційних програм.

В умовах ринкової економіки основним джерелом позик є комерційні банки. Як правило, банки вимагають документального підтвердження забезпеченості запрошуваних кредитів товарно-матеріальними цінностями позичальника. Альтернативний варіант полягає у продажу підприємством частини своєї дебіторської заборгованості фінансовій установі з наданням йому можливості діставати гроші за борговим зобов’язанням. Отже, одні підприємства можуть вирішувати свої проблеми короткострокового фінансування шляхом застави наявних в них поточних активів, інші - за рахунок часткового їх продажу.

Запозичений капітал характеризується наступними позитивними особливостями:

1 Досить широкими можливостями залучення, особливо за високого кредитного рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії (поручителя).

2 Забезпечення зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів і зростання темпів росту об’єму його господарської діяльності.

3 Більш низькою вартістю в порівнянні з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту «податкового щита».

4 Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності.

В той же час використання запозиченого капіталу має наступні недоліки:

1 Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики у господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності.

2 Активи, які сформовані за рахунок запозиченого капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, яка знижується на суму виплачуваного позикового відсотка у всіх його формах.

3 Велика залежність вартості запозиченого капіталу від коливання кон’юнктури фінансового ринку.

4 Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), тому що надання позикових коштів залежить від інших господарюючих суб’єктів (кредиторів), вимагає у ряді випадків відповідних сторонніх гарантій або застави.

Таким чином, підприємство, яке використовує запозичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак в більшій мірі генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.

Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Погашення зобов’язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов’язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

У кожному разі погашення зобов’язання пов’язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов’язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов’язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов’язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.

Значна частина зобов’язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов’язання. Зобов’язання за рахунками зі сплати податків, обов’язкових платежів, заробітної плати - все це є типові приклади визнання зобов’язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов’язання щодо нарахованих відсотків.

Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов’язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов’язання не підлягає погашенню).

Для правильної організації обліку зобов’язань важливим є:

·   визначення моменту виникнення зобов’язання;

·   дотримання умов визнання своїх зобов’язань.

У визначенні моменту виникнення зобов’язання загальним правилом є те, що зобов’язання реєструються в обліку тільки тоді, коли здійснена господарська операція, у зв’язку з якою виникає заборгованість. Зобов’язання щодо операцій, які ще не здійснилися та підлягають виконанню у майбутньому, не є заборгованістю і не відображаються в обліку. Наприклад, підписання договору на поставку товарів і послуг у майбутньому є фактом господарського життя, але при цьому дій зі сплати чи поставки не відбувається, і в бухгалтерському обліку такий факт відображення не знаходить. При переході права власності на товар покупцеві за договором в обліку відображаються зобов’язання зі сплати за товар. Невиконання умов договору може призвести до штрафних санкцій, заборгованість за якими вже повинна буде відображатися у бухгалтерському обліку [Баланс 2002].

Умови визнання зобов’язань підприємства перед іншими суб’єктами господарювання є єдиними як для міжнародної, так і для вітчизняної практики. Основні з них полягають у такому:

·   зобов’язання повинен мати місце тепер і бути наслідком минулих фактів господарського життя;

·   зобов’язання пов’язане з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв’язків чи відповідно до нормальної підприємницької діяльності;

·   має бути виконаним неминуче;

·   має визначений строк виконання, хоча точна дата може бути невідомою;

·   суб’єкт, щодо якого виникло зобов’язання, повинен бути ідентифікований як окрема особа чи група осіб, якщо не в момент прийняття зобов’язання, то в момент його виконання.

В обліку і звітності зобов’язання відображається тільки тоді, коли його оцінка може бути достовірно визначена, а також у разі, якщо існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому при погашенні зобов’язання.

Для бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на:

довгострокові зобов'язання;

поточні зобов'язання;

забезпечення;

непередбачені зобов'язання;

доходи майбутніх періодів.

Довгострокові зобов'язання - зобов'язання, які повинні бути погашені впродовж більш як дванадцять місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців. До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховують відсотки, відображають у Балансі за їхньою теперішньою вартістю.

Поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображають у Балансі за сумою погашення.

Особливим видом зобов'язань є забезпечення, які не мають чітко визначеного терміну та суми погашення на дату балансу. Оцінку забезпечень здійснюють на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень зазвичай обмежують дванадцятьма місяцями. Наприкінці року невикористані забезпечення корегують шляхом донарахування.

Забезпечення створюють на відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Треба мати на увазі, що заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Обтяжливий контракт - контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від нього.

Непередбачене зобов'язання - це:

зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;

або

теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

Доходи майбутніх періодів - це доходи, отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнають як особливий вид зобов'язань.

До доходів майбутніх періодів належать, зокрема, доходи у вигляді отриманих авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв'язку тощо.

1.2 Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік поточних зобов’язань поточний зобов’язання

Облік поточних зобов’язань регламентується наступною нормативно-правовими актами:

1   Господарським кодексом України, в розділі IV «Господарські зобов’язання» визначаються поняття та підстави виникнення господарських зобов’язань, визначаються майново-господарські зобов’язання, а також організаційно-господарські зобов’язання.

2       Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XIV із змінами та доповненнями від 11.05.00 №1707-ІІІ, від 08.06.00 №1807-ІІІ та від 22.06.00 №1829-ІІІ. Цим законодавчим актом закріпляється перехід України з 2000 р. на систему бух. обліку та звітності на підставі національних Положень бух. обліку, які не суперечать міжнародним стандартам. Закон визначає правові принципи регулювання, організації, ведення б/о і складання фінансової звітності на Україні.

         Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями) визначаються основні терміни, об’єкти та суб’єкти оподаткування, ставка оподаткування, пільги, терміни сплати та подання фінансової звітності.

         Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №283/97-ВР наведено визначення таким поняттям, як кредит, фінансовий кредит та товарний кредит.

         Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 20.12.2000 р. №2181-ІІІ.

         П(С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Цим положенням визначені загальні положення, мета фінансової звітності, склад та елементи фінансової звітності, звітний період, якісні характеристики фінансової звітності, розкриття інформації у фінансовій звітності. Також цим П(С) БО дається загальне поняття про зобов’язання.

         П(С) БО 2 «Баланс» визначаються загальні положення, визнання статей балансу та їх зміст, а також зазначено, що зобов’язання класифікуються на довгострокові і поточні. Визначаються умови їх відображення в балансі. Розкривається зміст статей IV-го розділу пасиву балансу «Поточні зобов’язання».

         П(С) БО 11 «Зобов’язання» розкриваються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її відображення у фінансовій звітності, наводиться склад поточних зобов’язань.

         Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.95 року №88. Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій.

         План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджено наказом МФУ від 30.11.99 р. №291. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, схвалений Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Мінфіні України, веде облік активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій.

         Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99 р. №291. Дана Інструкція встановлює призначення та порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та про факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (окрім банків та бюджетних установ) незалежно від форми власності, організаційно-правових форм та видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філіалів, відділень та інших відокремлених підрозділів юридичних осіб. Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування метода подвійного запису).

         Наказом Міністерства статистики від 29.12.95 р. №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» встановлено і затверджено форми первинного обліку.

1.3 Критична оцінка проблемних питань обліку поточних зобов’язань

Формування системи ринкових взаємовідносин в Україні зумовлює необхідність реформування української промисловості. Перехід від падіння до зростання українського промислового виробництва потребує вироблення стратегії після кризового розвитку виробництва, спрямованої на забезпечення глибоких якісних зрушень у системі економічних відносин. Серед пріоритетних напрямків даної стратегії українські фахівці з економічних питань відзначають фінансове оздоровлення підприємств, і, насамперед, подолання затяжної і глибокої кризи неплатежів. Фінансова незалежність та участь вітчизняних господарюючих суб’єктів у міжнародних економічних відносинах зумовлюють необхідність безперервного забезпечення виробничого циклу оборотними засобами. Розвиток принципово нового підходу до проблем платіжно-розрахункових відносин між суб’єктами ринку зумовлює необхідність досліджувати похідну уповільнення даних відносин - кредиторську заборгованість.

Як свідчать проведені фахівцями з обліку та аналізу теоретичні та практичні дослідження, питанням організації обліку поточних зобов’язань (кредиторської заборгованості) приділяється недостатня увага, внаслідок чого ускладнюється дотримання основних методичних принципів ведення обліку, спотворюється інформація про фінансовий стан підприємства, стан розрахунків, знижується ефективність прийняття управлінських рішень.

Разом з цим, багатоаспектність проблеми зумовлена складністю і різноманітністю суб’єктів та об’єктів розрахунково-платіжних відносин, що вплинуло на суперечливий характер нормативних документів, а також на рівень розробок окремих теоретичних і практичних аспектів методології бухгалтерського обліку поточних зобов’язань.

Застосовувати в наших умовах традиційні за кордоном методики аналізу кредиторської заборгованості не завжди доцільно через відсутність необхідного обсягу вірогідної і доступної інформації щодо розрахунків з кредиторами.

Зобов’язання визначають як можливі майбутні пожертвування економічними вигодами.

Зобов’язання виникають через існуючі обов’язки підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Як правило, підприємство має кілька видів зобов’язань і значну кількість кредиторів. Отже користувачам фінансової звітності необхідно мати можливість визначати величину кредиторської заборгованості із фінансових звітів. Перевірка фінансових звітів незалежними аудиторами є достатнім для того, щоб користувачі були впевнені у тому, що всі зобов’язання належним чином визначені, оцінені і включені до фінансових звітів відповідно до вимог чинного законодавства та П(С) БО. Щоб задовольнити ці вимоги, поточні зобов’язання повинні бути визначені та класифіковані належним чином.

Отже, в даному розділі було розкрито економічну сутність поточних зобов’язань; оглянуто нормативно-правову базу, якою регламентується облік поточних зобов’язань; надано критичну оцінку проблемних питань обліку поточних зобов’язань.

2. Облік поточних зобов’язань на підприємстві

.1 Характеристика та основні економічні показники господарської діяльності підприємства ЗАТ «ТЕТЗ - інвест»

Закрите акціонерне товариство «ТЕТЗ-Інвест», яке є об’єктом дослідження, функціонує за адресою: 86603, Донецька обл., м. Торез, вул. Леніна, 296. Форма власності підприємства - колективна. Підприємство має організаційно-правові атрибути, властиві йому як господарюючому суб’єкту: самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з найменуванням. Підприємство має у власності відособлене майно, що враховане на його самостійному балансі, має право від свого імені здобувати й здійснювати майнові й особисті немайнові права, мати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту.

Предметом діяльності підприємства згідно статуту є:

.52.1 Виробництво (без ремонту) машин i обладнання для добувної промисловості;

.10.1 Виробництво двигунів, генераторів i трансформаторів;

.10.2 Ремонт (спеціалізований) двигунів, генераторів i трансформаторів електричного струму.

Закрите акціонерне товариство «ТЕТЗ-Інвест» (Торезский електротехнічний завод) є провідним в Україні й країнах СНД виробником вибухозахищеного пускового електроустаткування, що використовується у вугільних шахтах, небезпечних по газу (метану) і вугільному пилу, а також устаткування для інших галузей народного господарства.

Заснований завод в 1949 році. Спочатку виконував замовлення, пов’язані з ремонтом і відновленням шахт Донбасу. В 1950 році підприємство переходить на нову, більш складну програму - налагоджує випуск вибухозахищеної електроапаратури для вугільної промисловості й інших галузей народного господарства. В 1961 році Торезький електротехнічний завод одержав свідоцтво на товарний знак, який дотепер є відмінною рисою виробів підприємства.

На сьогоднішній день ЗАТ «ТЕТЗ-ІНВЕСТ» (Торезький електротехнічний завод) - це сучасне підприємство зі спеціалізованою технологією й потужним виробництвом. Виробничі ділянки (механічна, складальна, штампувальна), відділи й служби підприємства націлені на швидке і якісне виконання замовлень споживачів. Кваліфікований відділ головного конструктора й служба головного технолога успішно вирішують найсерйозніші завдання для максимально повного задоволення запитів і потреб замовників.

Політика ЗАТ «ТЕТЗ-ІНВЕСТ» (Торезький електротехнічний завод) - це постійний розвиток і вдосконалювання конструкції апаратів. Враховуючи потребу в принципово нових апаратах на базі оригінальних і сучасних комплектуючих виробів, на заводі розробляються й створюються модифікації потужнішої пускової апаратури не тільки для вугільної промисловості, але й для інших галузей господарства.

Починаючи із другого півріччя 2010 року завод розпочав серійний випуск пускачів вибухозахищених іскробезпечних серії ПВІТ- М номінальні струми від 10 до 630А.

Пускач рудниковий вибухобезпечний - комутаційний апарат, призначений для керування електроприводами гірничих машин та механізмів, а також для захисту від струмів короткого замикання у відхідних приєднаннях трифазних розподільних мереж низької напруги (до 1200 В). Крім того, пускачі виконують функції струмового захисту від перевантаження електродвигунів, захист від подачі напруги на пошкоджену ділянку мережі, контроль опору ланцюга заземлення пересувних машин та механізмів та захист від втрати керованості.

Конструктивно пускачі виконуються у вигляді вибухозахищеної оболонки, яка має ввідну та вивідну камери, камеру апаратного відділення з швидковідкривною кришкою, яка механічно зблокована з рукояткою роз’єднувача. Функціонально пускачі мають такі основні вузли: роз’єднувач класичний або суміщений з прохідними ізоляторами; контактор електромагнітний повітряний або вакуумний; трансформатори струму; блоки захисту керування та схему форсування з джерелом живлення; пристрій сигналізації. Номінальна напруга пускачів: 1140/660 В, 380 В. Номінальний струм: 32; 63; 125; 160; 250; 320 та 400 А. Пускачі на номінальні струми 125; 160 та 250 А випускаються як з повітряними контакторами, так і з вакуумними, а на більші номінальні струми тільки з вакуумними контакторами. Застосування останніх суттєво підвищує надійність комутаційного апарата.

У вугільних шахтах України та країн СНД експлуатуються пускачі серій ПВМІ, ПВІ, ПРВ, ПВІР, ПРВМ, ПРВІ та ПВІ-М, які випускаються Торезьким електротехнічним заводом, дослідно-експериметальним заводом УкрНДІВЕ та заводом «Кузбаселектромотор» (РФ). В 2001 р освоєна нова серія універсальних реверсивних пускачів, які дозволяють здійснювати перемикання на обраний номінальний струм безпосередньо в шахті.

Для відкритих гірничих робіт випускаються пускачі типу ПРН на номінальні струми 63 та 125 А. Основною відмінністю цих пускачів є полегшена прямокутна оболонка.

Серед зарубіжних фірм-виробників пускачів провідними є Befra (Чехія), Apator (Польща), Bartec (Німеччина).

У питанні продажів завод орієнтований на конкретного споживача, пропонуючи йому як широкий спектр пускової апаратури так і великий вибір комплектів запасних частин і комплектуючих виробів, а також сервісне обслуговування.

Одним з напрямків діяльності підприємства є капітальний ремонт електроустаткування у вибухозахищеному виконанні.

Враховуючи сучасні виробничі потужності й багаторічний досвід роботи заводу, гарантуються якість і надійність відремонтованого встаткування. Надійність і якість продукції, що випускається, підтверджені сертифікатами МАКНДІ (Україна, м. Макіївка), МОС «СЕРТИУМ» (Російська Федерація, м. Москва), а також дозволами Держпромнагляду України, Федеральної служби з екологічного, технологічного й атомного нагляду (Російська Федерація), Держпромнагляду Республіки Білорусь і МНС республіки Казахстан. Устаткування під маркою ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» (Торезький електротехнічний завод) випускається в строгій відповідності з технічними вимогами стандартів по безпеці, що гарантує безпечні умови при його експлуатації. Постійно підтримуючи й розбудовуючи ділові зв’язки, колектив заводу намагається задовольнити попит і потребу партнерів у вибухозахищеному встаткуванні.

На ЗАО «ТЕТЗ-Інвест» функціонує система управління якістю відповідно до вимог міжнародного стандарту ІSO 9001:2008. що підтверджене сертифікатом якості ДСТУ ISO 9001:2009 УкрСЕПРО №UA 2.038.04469-10

Головними споживачами гірничо-шахтного обладнання є підприємства вугільної промисловості, тому що саме в їхнім користуванні перебувають усі шахти, у яких добувається вугілля, руда, граніт і т.д. Таким чином, потенційними споживачами товарів і послуг ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» є гірничодобувні компанії України та Росії.

Основними постачальниками сировини та комплектуючих для ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» є:

чорного металопрокату: ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», ТОВ «Такт», ТОВ «Спецметалпром»;

кольорового металопрокату: ТОВ «Техніка», ПФ «ДагАрт», ТОВ «Пiтек»;

ізоляційної продукції: ТОВ «Сонар»,

кабельно-проводникової продукції: ТОВ «Альянс», ТОВ «Донелектро», ПП «Акватон»;

підшипників: ТОВ «Тревел», ТОВ «Арков Україна», ТД «Галпідшипник», ТОВ «Промпiдшипник» та iн.

На діяльність підприємства впливає ціла низка факторів, від яких в цілому залежить діяльність підприємства. Факторами, які значно впливають на виробничу діяльність підприємства, виступають:

підвищення цін на енергоносії,

нестабільна цінова політика на ринку чорного та кольорового металопрокату, кабельно-проводникової продукцiї, підшипників, ізоляційних матеріалів та іншої сировини i комплектуючих.

Суттєвим фактором є високий знос основних засобів, високий рівень витрат на утримання та ремонт основних засобів. Для більш продуктивної роботи підприємства потрібно проводити капітальний ремонт виробничого обладнання, придбати нове, вдосконалювати технологію виробництва.

План розвитку ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» передбачає: зростання обсягiв виробництва за рахунок модернізації виробництва, впровадження нових технологій виробництва, випуску нових видів продукції, пошуку та залучення нових споживачів та замовників як на території України, так i за її межами, максимально використовувати та нарощувати виробничі потужності. Виробництво не залежить від сезонних змін.

Останні роки підприємство працює досить стабільно, підтримує зв’язки з постійними клієнтами, чим забезпечує собі стабільний збут. Рекламацій на якість продукції підприємство не має, що підтримує імідж підприємства серед споживачів на високому рівні. Активна маркетингова політика, рекламна діяльність, налагодження ділових зв’язків та отримання великих замовлень дають підстави вважати, що підприємство має позитивні перспективи розвитку.

Основні економічні показники діяльності Сніжнянського машинобудівного заводу наведені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 - Основні економічні показники діяльності ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест» 2009-2011 рр.

Проведемо аналіз ліквідності і платоспроможності Сніжнянського машинобудівного заводу, під ліквідністю підприємства розуміють його здатність покривати свої зобов'язання активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність організації і припускає постійну рівність між її активами і зобов'язаннями одночасно по двох параметрах:

по загальній сумі;

по термінах перетворення в гроші (активи) і терміном погашення (зобов'язань).

Аналіз ліквідності підприємства проводиться по балансу і полягає в порівнянні засобів по активі, згрупованих по ступені ліквідності і розташованих у порядку убування, із зобов'язанням по пасиві, розташованими в порядку зростання термінів погашення.

Розрізняють ліквідність:

поточну - відповідність дебіторської заборгованості і коштів дебіторської заборгованості;

розрахункову - відповідність груп активу і пасиву по термінах їхньої оборотності, в умовах нормального функціонування організації;

термінову - здатність до погашення зобов'язань у випадки ліквідації організації.

Підприємство вважається ліквідним, якщо її поточні активи перевищують його короткострокові зобов'язання. Реальний ступінь ліквідності підприємства і його платоспроможності можна визначити на основі ліквідності балансу.

У ході аналізу розраховуються фінансові коефіцієнти ліквідності шляхом поетапного зіставлення окремих груп активів з короткостроковими пасивами на основі даних балансу.

Розрахуємо показник ліквідності

F_л = А ₁ + 0,5*А ₂ +0,3*А₃ / П ₁ +0,5*П ₂+0,3*А₃                                                         (2.1)

2009 F_{л. н.} = 36768+0,5*14619+0,3*0/47273+0,5*0+0,3*0 = 0,97

F_{л. к. =} 35690+0,5*18153+0,3*20/47273+0,5*0+0,3*0 = 0,95

F_{л. н. =} 35690+0,5*18153+0,3*20/47273+0,5*0+0,3*0 = 0,95

F_{л.к. =} 32949+0,5*19705+0,3*49/47273+0,5*0+0,3*0 = 0,91

2011 F_{л. н. =} 32949+0,5*21592+0,3*18/47273+0,5*0+0,3*0 = 0,91

F_{л.к. =} 31561+0,5*21592+0,3*18/47273+0,5*0+0,3*0 = 0,89

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

ДО а.л.= ДС / ТЕ (2.2)

Кн = 408 + 70 / 4114= 0,12

Кк= 841 + 321 / 6590 = 0,13

Кн = 841 + 321 / 659

= 0,13

Кк = 649 + 347 / 5430 = 0,18

Кн = 649 + 347 / 5430 = 0,18

Кк = 548 / 5898 = 0,09

Коефіцієнт показує частку короткострокових зобов'язань, що підприємство може погасити в найближчому майбутньому. З розрахунку видно, що у випадку підтримки залишку коштів як у 2009 році, підприємство було більш здатним погасити наявну короткострокову заборгованість за 2-5 днів, ніж у 2011 році. Отже, абсолютна ліквідність підприємства знизилася.

Коефіцієнт термінової ліквідності

ДО с.л.= Дс + ДЗ / ТЕ          (2.3)

Кн = 408 + 70 + 850 + 194 / 4114 = 0,3

Кк = 841 + 321 +1164 + 492 + 169 / 6590 = 0,4

Кн = 841 + 321 + 1164 + 492 + 169 / 6590 = 0,4

Кк = 649 + 347 + 1215 + 431 + 190 / 5430= 0,5

2011 Кн = 649 + 347 + 431 + 190 + 1215 / 5430 = 0,5

Кк = 548 + 579 + 147 / 5898 = 0,4

На кінець 2009 року платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами вище, ніж наприкінці 2011 року. Це означає, що підприємство знизило термінову ліквідність і це може привести до погіршення діяльності підприємства в майбутньому, якщо не будуть прийняті відповідні міри. Коефіцієнт поточної ліквідності

ДО т.л.= ТА / ТЕ (2.4)

К н = 14619 / 4114 = 3,55

Кк = 18153 + 20 / 6590 = 2,76

Кн = 18153 + 20 / 6590 = 2,76

Кк = 19705 + 49 / 5430 = 3,64

Кн = 19705 + 49 / 5430 = 3,64

Кк = 14324 / 15712 = 1,33

Нормальне значення коефіцієнта - 1,2. В нашому випадку підприємство має значний обсяг вільних ресурсів, сформованих за рахунок власних джерел на початку 2009, 2010 року, але на кінець 2011 року зменшується обсяг поточних активів здатних покривати короткострокові зобов'язання. Таким чином, підприємство на початку 2010 року було більш здатне забезпечити свої короткострокові зобов'язання за допомогою оборотних коштів, чим наприкінці 2011 року. А невиконання встановленого нормативу створює загрозу фінансової нестабільності підприємства.

Платоспроможність підприємства є зовнішньою ознакою її фінансової стійкості й обумовлена ступенем забезпеченості оборотних активів довгостроковими джерелами. Вона визначається можливістю підприємства вчасно погасити свої платіжні зобов'язання наявними грошовими ресурсами. Аналіз платоспроможності необхідний не тільки самій організації з метою оцінки і прогнозування її подальшої фінансової діяльності, але і її зовнішнім партнерам і потенційним інвесторам.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума поточних активів більше або дорівнює його зовнішнім поточним зобов'язанням. Про неплатоспроможність підприємства може свідчити відсутність грошей на розрахункових рахунках, наявність непогашеної в термін заборгованості, порушення термінів виплати оплати праці.

Для оцінки і прогнозу не платоспроможності підприємства використовуються наявність однієї з наступних ситуацій:

коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного року має значення менше 1,5. У нашому випадку підприємство на кінець року має значення 1,33, отже, підприємство є не платоспроможним.

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.У нашій ситуації підприємство має на кінець періоду значення 0,72.

Рішення про визнання структури балансу не задовільної, а підприємство не платоспроможним приймається з урахуванням наявності реальної можливості обновити платоспроможність або втратити її протягом часу.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності розраховується, якщо хоча б один з вище зазначених коефіцієнтів нижче нормативного, у нас спостерігається ця умова у 2011 році. Він визначається на термін 6 місяців по формулі:

Коефіцієнт відновлення платоспроможності

До про = К т.л.к.+(6/Т)*(Кт.л.к.-Кт.л.н.)/2 (2.5)

До про = 2,76 + (6/31)*(2,76 - 3,55)= 2,61

2010 До про = 3,64+(6/31)*(3,64 - 2,76)= 0,69

2011 До про = 1,33+(6/31)*(1,33 - 3,64)/2= -1,75

Коефіцієнт відновлення платоспроможності приймає значення нижче 1, свідчить про те, що підприємство в найближчі 6 місяців відсутня можливість обновити платоспроможність.

Для оцінки і прогнозу не платоспроможності підприємства використовуються наявність однієї з наступних ситуацій:

коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного року має значення менше 1,5. У нашому випадку підприємство на кінець року має значення 3,64, отже підприємство є платоспроможним;

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.У нашій ситуації підприємство має на кінець періоду значення 0,72.

Підприємство в даному звітному періоді є платоспроможним

Далі розрахуємо показники фінансової стабільністі Сніжнянського машинобудівного заводу, фінансова стабільність є одним з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов'язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і позикового капіталу.

Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупиться за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх позикових джерел формування майна.

Фінансова стійкість - це стан активів підприємства, що гарантують йому постійну платоспроможність.

Від оптимізації співвідношення власних і притягнутих активів залежить фінансовий стан підприємства.

Оцінку фінансового стану підприємства можна визначити по наступних типах фінансової стійкості:

- абсолютна фінансова стійкість (відбувається на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні активи цілком забезпечують запаси підприємства;

- нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси забезпечуються сумою власних оборотних активів і довгострокових зобов'язань;

нестійкий фінансовий стан - коли запаси забезпечуються за рахунок власних оборотних активів довгострокових і короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок всіх основних джерел формування запасів;

кризовий фінансовий стан - коли запаси не забезпечуються вище названими джерелами їхнього формування і підприємство коштує на грані банкрутства.

Фінансово стійким можна вважати підприємство, що за рахунок власних активів може забезпечити запаси, не допустити безнадійної кредиторської заборгованості, вчасно розрахуватися за своїми обов'язками.

У ході аналізу досліджуються відносні показники фінансової стійкості, або фінансові коефіцієнти.

Вивчається склад і структура джерел засобів підприємства і їхнє використання. Результатом такого аналізу повинна стати оцінка незалежності підприємства від зовнішніх кредиторів. Чим вище частка позикових засобів у загальній величині джерел, тим вище фінансовий ризик для контрагентів у роботі з даним підприємством і тим більше хитливо його фінансове становище.

Розрахуємо суму робочого капіталу

РК = ОА - ТЕ (2.6)

Ркн = 14619 - 4114 = 10505

Ркк= 18153+20-6590= 11583

Ркн = 18153+20-6590= 11583

Ркк = 19705+49-5430 = 14324

Ркн = 19705 +49 - 5430 = 14324

Ркк = 21592 + 18 - 5898 = 15712

Робочий капітал показує яку суму довгострокових джерел засобів направленно на фінансування оборотних активів. У 2011 році підприємство збільшило суму на фінансування оборотних активів, що говорить о покрашенні роботи підприємства.

Коефіцієнт маневреності власних засобів

ДО м. = РК / СК (2.7)

2009 ДО м.н = 10505/ 47273= 0,22

ДО м.к = 11583 / 47273 = 0,25

ДО м.н = 11583 / 47273 = 0,25

ДО м.до = 14324 / 47273 = 0,30

Кн = 14324 / 47273 = 0,30

Кк = 14324 / 15712 = 1,33

Коефіцієнт показує частку власних засобів, вкладених в оборотні активи, або наскільки мобільні власні джерела засобів підприємства з фінансової точки зору. Нормальним значенням, оптимальним для підприємства, повинне бути не менш 0,2. На підприємстві коефіцієнт у 2009, 2010 році нижче, ніж на кінець 2011 року і це говорить про те, що підприємство за рік має велику достатність забезпеченості використання власного капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості обороту власних оборотних коштів

ДО про = РК / ВР (2.8)

ДО о.к = 11583 / 12503 = 0,93

ДО о.н = 11583 / 12503 = 0,93

ДО о.к = 14324 / 17023 = 0,84

До о.н = 14324 / 17023 = 0,84

ДО о.к = 15712 / 19638 = 0,80

Коефіцієнт полягає в збільшенні обсягу реалізації, що веде до збільшення поточних фінансових потреб, що значною мірою забезпечуються позиковими засобами. У результаті, якщо темпи росту виторгу, а значить і активів, перевищують темп росту власного капіталу, відбувається зниження фінансової стійкості підприємства, тому що збільшується частка позикового капіталу.

На даному підприємстві у 2009, 2010 році забезпеченість обороту власними оборотними коштами була вище, ніж наприкінці 2011 році. На кінець 2011 року підвищується фінансова стійкість підприємства ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест», оскільки зменшується частка позикового капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами

До осос = РК / ТА (2.9)

2009 До осос н = 10505/ 14619 = 0,72

До осос к = 11583 / (18153 + 20) = 0,64

До осос н = 11583 / (18153 + 20) = 0,64

До осос к = 14324 / (19705 + 49) = 0,73

2011 До осос н = 14324 / (19705 + 49) = 0,73

До осос к= 15712 / (21592 + 18) = 0,72

Коефіцієнт оцінює частку поточних активів, сформованих із власних джерел. У 2009, 2010 році було профінансовано менше число поточних активів, чим наприкінці 2011 року. Мінімальний припустимий рівень - 0,1. Це значить, що більш 70% поточних активів профінансовано.

Коефіцієнт автономії

ДО а = СК / ВБ (2.10)

2009 ДО а.н = 4114/ 51387 = 0,08

ДО а.к= 47273 / 53863 = 0,88

ДО а.н = 47273 / 53863 = 0,88

ДО а.к = 47273 / 52703 = 0,89

2011 ДО а.н = 47273 / 52703 = 0,89

ДО а.к = 47273 / 53171 = 0,88

Оптимальне значення цього коефіцієнта повинне бути 0,5 і більш. Дане підприємство входить у це значення, що прийнятно позначається на діяльності підприємства. Але за звітний рік частка власного капіталу зменшився, що може зробити негативний вплив на діяльність підприємства.

Коефіцієнт фінансової незалежності

ДО ф.н. = СК / ЗК (2.11)

2009 ДО ф.н.н = 47273 / 4114 = 11,49

ДО ф.н.к = 47273 / 6590 = 7,17

2010 ДО ф.н.н = 47273 / 6590 = 7,17

ДО ф.н.к = 47273 / 5430 = 8,71

ДО ф.н.н = 47273 / 5430 = 8,71

ДО ф.н.к = 47273 / 5898 = 8,02

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує частина власників підприємства в загальній сумі авансованих засобів. Чим вище значення цього показника, тим більше фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. На даному підприємстві всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами, і під кінець 2011 року показник зменшується. Отже, робота підприємства небагато погіршилася.

Коефіцієнт фінансової залежності

ДО з = ЗК / СК (2.12)

К с н = 4114 / 47273 = 0,09

К с к = 6590 / 47273 = 0,14

К с н = 6590 / 47273 = 0,14

К с к = 5430 / 47273 = 0,11

2011 Кс н = 5430 / 47273= 0,11

К с к = 5898 / 47273 = 0,12

Збільшення коефіцієнта на кінець року свідчить про збільшенні частини позикових засобів у фінансуванні підприємства.

Зменшення коефіцієнта на кінець року свідчить про зменшення частини позикових засобів у фінансуванні підприємства.

Розрахувавши цей коефіцієнт, бачимо, що на початок 2009, 2010 року запаси підприємства були менш забезпечені власними оборотними коштами на 0,05%, ніж на кінець 2011 року. Отже фінансовий стан підприємства покращився.

Підприємство має хитливе фінансове становище у 2011 році тобто запаси забезпечуються за рахунок власних оборотних активів довгострокових і короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок всіх основних джерел формування запасів. Також дотримується рівність З >ИФЗ, на початок і кінець періоду відповідно 15145>11688 16848>14409.

Підприємство має хитливе фінансове становище тому що дотримується рівність З >ИФЗ, на початок і кінець періоду відповідно 14409>14324 15959>15712, тобто підприємство для покриття частини своїх запасів змушено залучати додаткові джерела засобів, що не є у визначеному змісті нормальними. Як такі джерела можна розглядати внутрішню кредиторську заборгованість, розрахунки з бюджетом по оплаті праці, по страхуванню.

Проведемо аналіз ділової активності підприємства. Підприємство завжди працює у визначених економічних умовах і тому може бути успішним тільки у випадку, якщо власники підприємства здатні адекватно оцінити ці умови, з'ясувати напрямку можливих змін, пристосувати свій бізнес до цих умов, максимально використовувати закладені в нього можливості.

Для того, щоб приймати ефективні рішення і мати можливість впливати на навколишнє середовище, у якому може приходиться працювати підприємство, йому необхідно здійснювати пошук найкращих взаємозв'язків між набором економічних ресурсів і кількістю економічних благ, що виготовляються за допомогою цих ресурсів.

Ділова активність підприємства базується на його можливості здійснювати капітальні вкладення на принципах самофінансування, тобто за рахунок власних коштів.

Ефективність використання ресурсів визначається їхньою оборотністю - оборотів, виміром у часі. З всіх активів підприємства тільки невелика частина вільна - грошові кошти в касі і на рахунках у банку. Інші знаходяться в обороті: вкладені необоротні й оборотні активи, причому оборотні активи є найбільш мобільною частиною активів. Вони постійно обновляються на всіх стадіях господарської діяльності.

Економічне значення оборотності полягає в тім, що від неї залежить величина необхідних підприємству активів для здійснення процесу виробництва і збуту продукції.

Швидкість обороту активів підприємства є однієї з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим, швидше швидкість обороту активів, тим ефективніше працює підприємство.

При дослідженні ділової активності суб'єкта господарювання визначають показники ефективности використання окремих видів активів:

коефіцієнт оборотності - кількість оборотів, що здійснюють окремі види активів протягом звітного періоду. Коефіцієнт оборотності, визначений у гривнях, показует суму чистого доходу підприємства на 1 грн. окремих видів активів. Прискорення оборотності сприяє економії і звільненню засобів з обороту.

тривалість обороту характеризується кількістю днів, протягом яких активи проходять усі стадії одного кругообігу. Чим менше тривалість одного обороту, тим швидше майно здійснює свій кругообіг і ефективне використовується підприємством.

Коефіцієнт загальної оборотності активів

в оборотах

а= ВР(ч) / ВБ (2.13)

Q а.н = 6793/ 51387 = 0,13а.к = 10547 / 53863 = 0,21

2010 Q а.н = 10547 / 53863 = 0,21а.к = 14639 / 52703 = 0,28

2011 Q а.н = 14639 / 52703 = 0,28

Q а.к = 16680 / 53171 = 0,31

у днях

ДО о.а.=365/ Q а.

ДО о.а.н = 365/ 0,13 = 2808 днів

ДО о.а.к = 365 / 0,21 = 1738 днів

2010 ДО о.а.н = 365 / 0,21 = 1738 днів

ДО о.а.к = 365 / 0,28 = 1304 днів

2011 ДО о.а. н = 365 / 0,28 = 1304 дні

ДО о.а. к = 365 / 0,31 = 1177 днів

Коефіцієнт оборотності капіталу показує скількі разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва і звертання якого приносить відповідний ефект у виді прибутку або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів. На кінець 2011т року збільшився цикл виробництва на 0,10 оборотів, ніж у 2009, 2010 році, що говорить про прискорення оборотності активів тобто поліпшення роботи підприємства і при цьому за меншу кількість днів.

Коефіцієнт оборотності запасів в оборотах

з = ВР(ч) / З (2.14)

2009 Q з.н = 6793 / 2920 = 0,53

Q з.к = 10547 / 15145 = 0,71

2010 Q з.н = 10547 / 15145 = 0,71

Q з.к = 14639/ 16848 = 0,87

2011 Q з.н = 14639 / 16848 = 0,87

Q з.к = 16680/ 19406 = 0,86

у днях

ДО о.з.=365/ Q з.

ДО о.з.н = 365 / 0,53 = 689

ДО о.з.к = 365 / 0,71 = 514

ДО о.з.н = 365 / 0,71 = 514

ДО о.з.к = 365 / 0,87 = 421

ДО о.з.н = 365 / 0,87 = 420

ДО о.з.к = 365 / 0,86 = 424

Коефіцієнт оборотності запасів показує число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за звітний період. Підвищення даного показника свідчить про відносне зменшення виробничих запасів і незавершеного виробництва. Чим вище показник, тим більше ліквідну структуру мають оборотні активи на кінець звітного періоду і тем стійкіше став фінансовий стан.

Тривалість операційного циклу

в оборотах

ОЦ = К о.д.з. + К о.з. (2.15)

Н = 520 + 74 = 594

ДО = 514 + 63 = 577

2010 Н = 514 + 63 = 577

ДО = 421 + 46 = 467

Н = 420 + 43 = 463

ДО = 424 + 38 = 462

Операційний цикл - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з них продукції. На конец періоду відбувається прискорення операційного циклу, що позитивно позначається на діяльності підприємства.

Тривалість фінансового циклу

ФЦ =К о.д.з.+ К о.з. - К о.к.з. = ОЦ - О о.до (2.16)

2009 ФЦ н = 594 - 3 = 591 днів

ФЦ до = 577 - 4 = 573 днів

2010 ФЦ н = 577 - 4 = 573 днів

ФЦ до = 467 - 2 = 465 днів

ФЦ н = 463 - 2 = 461 днів

ФЦ до = 462 -5 = 457 днів

Тривалість обороту характеризується кількістю днів, протягом яких активи проходять усі стадії одного кругообігу. Чим менше тривалість одного обороту, тим швидше майно здійснює свій кругообіг і ефективнее використовується підприємством.

Оборотність капіталу в днях на початку року була вище, ніж наприкінці. Також оборотність запасів на початку періоду вище. Дебіторська заборгованість за звітний період зменшується, за рахунок чого підприємство може погасити свою кредиторську заборгованість. Кредиторська заборгованість на кінець року значно зменшилася.

.2 Сутність та облік короткострокових позик і векселів

поточний зобов’язання облік аудит

Підприємство у 2009, 2010 і 2011 році короткострокових позик немає, тобто воно немає кредитів банку, строк повернення яких не перевищує двадцяти місяців з дати балансу, та позик, термін погашення яких минув. Бухгалтерський облік короткострокових позик ведеться на рахунку №60 «Короткострокові позики».

За кредитом рахунку відображаються суми одержаних кредитів (позик) підприємством, за дебетом - сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстрочки кредитів (позик).

Рахунок №60 «Короткострокові позики» має такі субрахунку:

«Короткострокові кредити банків у національній валюті»

«Короткострокові кредити банків в іноземній валюті»

«Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті»

«Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті»

«Прострочені позики в національній валюті»

«Прострочені позики в іноземній валюті».

Аналітичний облік на підприємстві ведеться по позикодавцям в розрізі кожного кредиту (позики) окремо і термінам їхнього погашення.

Первинними документами, які засвідчують отримання і повернення короткострокових позик на Сніжнянському машинобудівному заводі є виписки банку та платіжні доручення. Узагальнення інформації про стан розрахунків щодо отримання і повернення кредитів здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №2.

Розрахунки між суб’єктами економічних взаємовідносин на підприємстві здійснюються за допомогою векселів.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). На підприємстві короткострокових векселів у 2009, 2010 і 2011 році немає.

На підприємстві застосовується такі види векселів: простий, переказний.

Простий вексель містить такі реквізити:

найменування - «вексель»;

просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

зазначення строку платежу;

зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;

найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

дату і місце складання векселя;

підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель містить крім реквізитів:

просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;

найменування того, кто повинен платити (платника).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків:

вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред’явленню;

при відсутності особливого зазначення місця, позначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника;

вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться на рахунку №62 «Короткострокові векселі видані» ведеться облік розрахунків по заборгованості постачальникам, підрядчикам і іншим кредиторам за отримані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи і по інших операціях, на яку підприємством видані векселі.

Рахунок №62 «Короткострокові векселі видані» має два субрахунки:

№621 «Короткострокові векселі видані в національній валюті»

№622 «Короткострокові векселі видані в іноземній валюті».

По кредиту рахунка №62 «Короткострокові векселі видані» відображається видача векселів в забезпечення поставок постачальників і інших кредиторів та в забезпечення інших операцій, за дебетом - погашення заборгованості за виданими вексе лями, її списання тощо.

Аналітичний облік на підприємстві ведеться по кожному виданому векселю та за строками їх погашення.

На рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» ведеться облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов’язанням.

Рахунок 51 «Довгострокові векселі видані» має такі субрахунки:

«Довгострокові векселі, видані в національній валюті»;

«Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті».

На рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» за кредитом відображається видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, виконані роботи та за іншими операціями, за дебетом - погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем.

Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем.

Векселі є бланками строгої звітності. Тому їх придбання у бланковидавництві, зберігання, облік і списання на адміністративні витрати на підприємстві здійснюється згідно порядку обліку бланків суворої звітності.

Узагальнення бухгалтерської інформації на підприємстві про стан розрахунків із покупцями та замовниками, а також постачальниками та підрядниками за допомогою векселів знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №3.

Таблиця 2.3 - Кореспонденція рахунків по обліку короткострокових позик і векселів

2.3 Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

Сніжнянський машинобудівний завод має розрахунки з постачальниками та підрядниками, за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. Бухгалтерський облік ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

За кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображаємо заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки:

«Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

«Розрахунки з іноземними постачальниками»;

«Розрахунки з учасниками ПФГ».

На субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

На субрахунку 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ» учасник ПФГ веде облік розрахунків за одержані від учасників ПФГ товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги.

Аналітичний облік на підприємстві ведеться окремо за кожним постачальником і підрядчиком в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Для забезпечення оплати підприємством-покупцем бажаних цінностей на його адресу від постачальника виставляється «Рахунок-фактура», в якому вказується кількість, ціна і загальна сума (з урахуванням) щодо їх оплати. У свою чергу перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника здійснюється за допомогою документа «Платіжне доручення». Підтвердженням здійснення оплати постачальнику є виписка банку по розрахунковому рахунку підприємства. Для отримання у постачальника придбаних цінностей самовизовом, представнику підприємства-покупця повинна бути видана «Довіреность на одержання цінностей».

Видача покупцю із складу постачальника товарно-матеріальних цінностей здійснюється на підставі документа «Товарно-транспортна накладна».

Вантажі, які надходять на підприємство від постачальників, реєструють у «Журнал обліку вантажів, що надійшли».

Записи у «Картки складського обліку» цінностей, що надійшли, здійснюються на підставі товарно-транспортних накладних або «Прибуткового ордера», який оформляється комірником по факту їх надходження. Узагальнення інформації щодо розрахунків із постачальниками та підряднниками на підприємстві знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №3.

Таблиця 2.5 - Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

.4 Види та облік розрахунків з бюджетом та органами соціального страхування

При організації розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами на Сніжнянському машинобудівному заводі перш за все забезпечюється контроль за правильним нарахуванням та вчасною сплатою податків і зборів з метою уникнення сплати штрафів за невчасне і неповне здійснення належних платежів. На початок 2009,2010 року підприємство має розрахунки з бюджетом у сумі 250 тис. грн., на кінець 2010 року і початок 2011 року 270 тис. грн., а на кінець 2011 року 171 тис. грн..

Основним нормативно-правовими документами, які врегульовують питання обрахунку і сплати податків і платежів як суб’єктами підприємницької діяльності, так і працівниками підприємств, є:

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР;

Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР;

Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин» від 11.12.1991 р. №1963-XII;

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV.

Узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами».

Порядок справлення таких платежів регулюється чинним законодавством.

За кредитом рахунка 64 «Розрахунки за податками й платежами» відображаються нараховані суми платежей до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо. Кредитове сальдо показує заборгованість підприємства бюджетові, тобто суму, що підприємство повинне перелічити в бюджет. Дебетове сальдо по рахунку №64 означає переплату бюджетові, тобто зайво перераховану суму в бюджет, яку необхідно зарахувати за рахунок або повернути підприємству.

Рахунок №64 «Розрахунки по податках і платежам» має такі субрахунку:

№641 «Розрахунки за податками»

№642 «Розрахунки за обов'язковими платежами»

№643 «Податкові зобов'язання»

№644 «Податковий кредит».

На субрахунку №641 «Розрахунки за податками» ведеться облік податків, що нараховуються і сплачуються у відповідності з чинним законодавством (податок на прибуток, податок на додану вартість інші податки).

На субрахунку №642 «Розрахунки по обов'язковими платежами» ведеться облік розрахунків за зборами (обов’язковими платежами), які стягуються відповідно до діючого законодавства й облік яких не ведеться на рахунку №65 «Розрахунки з страхування».

На субрахунку №643 «Податкові зобов'язання» ведеться облік суми податку на додану вартість, установлену виходячи із суми отриманих авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші материальнные цінності і нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню). На субрахунку №644 «Податковий кредит» ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство одержало право зменшити податкове зобов'язання.

Аналітичний облік на рахунку №64 на підприємстві здійснюється по видах платежів у бюджет. Це дозволяє перевірити правильність розрахунків по кожнім виду платежів.

Бухгалтерськими документами, на підставі яких проводяться нарахування податків до бюджету, виступають:

по податку на додану вартість - «Податкова накладна»;

по прибутковому податку - «Розрахунково-платіжна відомість»;

штрафні санкції податкових органів оформляються за допомогою актів або протоколів;

комунального податку та податку з власників транспортних засобів - розрахунок бухгалтерії.

Сплата належних податків і платежів до бюджету із розрахункового рахунка здійснюється за допомогою документів «Платіжне доручення».

Синтетичний і аналітичний облік розрахунків за податками і платежами здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №3, відомості 3.6.

На підприємстві Сніжнянському машинобудівному заводі здійснюються такі розрахунки за страхуванням: розрахунки за зборами на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхування майна та за іншими розрахунками. [3].

Бухгалтерський облік ведеться на рахунку №65 «Розрахунки за страхуванням». На початок 2009, 2010 року сума становить 473 тис. грн., а на кінець 2010 року і на кінець 2011 року 529 тис. грн., а на кінець 2011 року 391 тис. грн..

За кредитом рахунку №65 «Розрахунки за страхуванням» відображається нараховані зобов’язання за страхуванням підприємству, а також одержані від органів страхувння кошти, за дебетом - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві. Порядок справлення та використання зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття та на інші види страхування регулюється чинним законодавством. [3]

Рахунок №65 «Розрахунки за страхуванням» має такі субрахунки:

№651 «За пенсійним забезпеченням»

№652 «За соціальним страхуванням»

№653 «За страхуванням на випадок безробіття»

№654 «За індивідуальним страхуванням»

№655 «За страхуванням майна».

На субрахунку №651 «За пенсійним забезпеченням» ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов’язкове державне пенсійне страхування. [2]

На субрахунку №652 «За соціальним страхуванням» ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за збором на обов’язкове соціальне страхування.

На субрахунку №653 «За страхуванням на випадок безробіття» ведеться облік розрахунків з Державним бюджетом України за зборами на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

На субрахунку №654 «За індивідуальним страхуванням» ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства, за їх письмовими дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм заробітної плати страхових внесків за договорами та по обов’язковому страхуванню, що встановлюється законодавством.

На субрахунку №655 «За страхуванням майна» ведеться облік розрахунків за страхуванням майна працівників підприємства. Такі страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям.

Аналітичний облік на підприємстві ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування.

Основними нормативно-правовими документами, які врегульовують питання обрахунку і сплати зборів до фондів соціального спрямування, є:

Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. №400/97-ВР.

Закон України «Про збір на обов’язкове соціальне страхування» від 26.06.1997 р. №402/97-ВР;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» від 13.09.2000 р. №1423.

На субрахунку №651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням» здійснюються такі нарахування:

пенсії згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення»;

на санаторно-курортне лікування непрацюючим пенсіонерам;

щомісячна допомога непрацюючим матерям по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством України;

щомісячна допомога на дітей від 3 до 6 років;

допомога на дітей малозабезпеченими родинами;

витрати на поховання непрацюючих пенсіонерів;

пенсії, допомога й інші виплати згідно з Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При перерахуванні коштів до Пенсійного фонду України:

Дебет субрахунку №651 «За пенсійним забезпеченням»

Кредит субрахунку №311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Усі підприємства щоквартально подають звіти встановленої форми за визначеним терміном у двох примірниках.

Варто зауважити, що провадження нарахування зборів до фондів соціального страхування, спрямування та віднесення їх на витрати виробництва оформляються на підприємстві у вигляді бухгалтерського розрахунку. В свою чергу провадження зборів до фондів соціального спрямування шляхом проведення утримання із суми сукупного оподаткованого доходу працівників здійснюється за даними «Розрахунково-платіжної відомості» безпосередньо по кожному із них.

Окрім розрахунків із фондами соціального спрямування, на рахунок 65, зокрема на субрахунку 654 «За індивідуальним страхуванням», здійснюється облік по добровільному страхуванню громадян (працівників підприємства). Сума утриманих внесків знаходить своє відображення по дебету рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» і кредиту рахунку 654 «За індивідуальним страхуванням». Перерахунок коштів до відповідних страхових компаній відображається по дебету рахунку 654 і кредиту рахунку 31.

Також по рахунку 65, окрім вищевказаного відображаються розрахунки підприємства за операціями, пов’язаними із страхуванням ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції при реалізації, страхування майна суб’єкта господарювання. Факт заключення договорів із страховими організаціями, на підставі договору страхування, знаходить своє відображення по дебету рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» і кредиту рахунку 655 «За страхуванням майна». Перерахування коштів до страхової компанії показується по дебету рахунку 655 і кредиту 31.

Синтетичний і аналітичний облік розрахунків із фондами соціального спрямування здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №5.

Таблиця 2.6 - Кореспонденція рахунків по обліку розрахунків з бюджетом та фондами соціального спрямування

2.5 Синтетичний і аналітичний облік з розрахунків оплати праці

Законом визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

В свою чергу заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вони встановлюються у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфікаційну працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

На підприємстві існують такі системи оплати праці: погодинна, погодинна-преміальна, відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, акордно-преміальна.

На підприємстві узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) здійснюються на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».

Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» має такі субрахунки:

«Розрахунки за заробітною платою»;

«Розрахунки з депонентами».

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом - виплата заробітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу. Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» та кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

На підприємстві на виконання заходів по реалізації Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики Наказом Міністерства статистики України №144 від 22.05.1996 р. були затверджені і введені в дію з липня 1996 р. типові форми з обліку розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі:

П-49 «Розрахунково-платіжна відомість»;

П-50 «Розрахункова відомість»;

П-51 «Розрахункова відомість»;

П-52 «Розрахунок заробітної плати»;

П-53 «Платіжна відомість»;

П-54 «Особовий рахунок»;

П-54а «Особовий рахунок»;

П-55 «Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати»;

П-56 «Накопичувальна картка обліку заробітної плати».

Для розрахунку та видачі заробітної плати і пенсії всім категоріям працюючих застосовується «Розрахунково-платіжна відомість» (форма №П-49), яка складається в одному екземплярі. Дані із відомості щомісячя накопичуються у «Особовому рахунку» кожного працівника (типова форма №П-54).

Нарахування заробітної плати проводиться на основі даних первинних документів з обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, доплатних листків та інших документів. Одночасно проводиться розрахунок всіх утримань із заробітної плати і визначається сума, що належить до видачі.

Для обліку видачі заробітної плати із каси підприємства за умов використання розрахункової відомості застосовується документ «Платіжна відомість» (форма №П-53).

На титульному листі форми вказується загальна сума виданої і депонованої заробітної плати. При необхідності в графі «Примітка» вказується номер пред’явленого документа.

При заповненні платіжної відомості після останнього запису робиться підсумковий рядок для загальної суми по відомості. Підсумкові рядки можуть бути введені також в кінці кожної сторінки.

Форма П-54 «Особовий рахунок» застосовується для запису за кожний місяць протягом року всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати працівника на підставі первинних документів по обліку виробітку та виконаних робіт, відпрацьованого часу і документів на різні видв оплат.

На підставі даних особового рахунка складається розрахунково-платіжна відомість форми №П-49.

Форма №П-54а «Особовий рахунок» застосовується при обробці облікових даних за допомогою засобів обчислювальної техніки і вміщує тільки умовно-постійні реквізити про працівника. Дані по розрахунку заробітної плати вкладається щомісячно в особовий рахунок у вигляді машинограми.

Для щоденного обліку об’єму робіт, виконаних бригадою або окремими робітниками, використовується «Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати» (форма №П -55), яка складається майстром (обліковцем) в одному примірнику на підставі документів про здачу виробленої продукції або про виконання робіт. Відомість передається в бухгалтерію підприємства для нарахування заробітної плати.

Розрахунки з працюючими по оплаті праці на підприємстві ведуться централізовано. За роботу в першій половині місяця працюючим, як правило, видається аванс, а кінцевий результат розрахунку заробітної плати виконується при виплаті заробітної плати за другу половину місяця.

Розрахунок заробітної плати робочих з відрядною оплатою праці за весь розрахунковий період виконується на підставі первинних документів за обліком виробітку заробітної плати, доплат за надурочні години роботи, нарахування премій та інше, а також шляхом підрахунку різного роду утримань та визначення суми, яка належить видачі на руки.

Розрахунок заробітної плати робітників з почасовою оплатою праці виконується на підставі обліку фактично відпрацьованого часу, доплат за надурочні часи роботи, нарахування премій та інше, а також шляхом підрахунку іншого роду утримань та визначення суми, яка належить видачі на руки.

Розрахунки по заробітній платі з працюючими виконуються в наступному порядку:

По розрахунковій відомості (типова форма №П-51) та окремій платіжній відомості (типові форми 3 П-53), по якій виконується виплата заробітної плати.

Для запису за кожний місяць протягом року всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати працівника на підставі первинних документів по обліку виробітки та виконаних робіт, відпрацьованого часу і документів на різні види оплат застосовується Форма П-54 «Особовий рахунок».

Видача авансу за роботу в перший половині місяця при всіх варіантах виконується за платіжною відомістю (№П-53).

Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється на підприємстві.

Заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати здійснюється через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу. При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повідомляє працівникам про такі дані, що належать до періоду, за який проводиться оплата праці:

загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;

суми заробітної плати, що належать до виплати. Власник або уповноважений ним орган забезпечує достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

Суми невиплаченої заробітної плати (за умов, коли працівник під час виплати зарплати перебуває на лікарняному, у відряджені) депонуються на субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами». При цьому касиром при закритті платіжної відомості здійснюється від руки надпис «Депоновано» у колонці «Підпис в одержанні» проти прізвища працівника, який не одержав заробітну плату, або проставляється спеціально для таких цілей.

Аналітичний облік розрахунків з депонентами здійснюється у «Книзі обліку розрахунків з депонентами» (типова форма №8), яка відкривається у розрахунку на один календарний рік. Записи у книгу прізвищ працівників, а також не отриманих ними сум здійснюється позиційним способом за результатами закриття кожної «Розрахунково-платіжної відомості», або «Платіжної відомості» на протязі року.

Треба зауважити, що задепоновані суми не включаються до відомостей на видачу заробітної плати у наступні місяця. Для їх отримання працівнику необхідно особисто звернутися до бухгалтерії. Видача депонованої заробітної плати здійснюється лише за «Видатковим касовим ордером», який виписується окремо на кожного працівника для погашення однієї або декількох заборгованостей.

За фактом отримання задепонованих сум із каси у «Книзі обліку розрахунків з депонентами» робиться відповідна відмітка про номер видаткового касового документа, а також зазначається видана сума проти того місяця року, в якому було здійснено вказану виплату.

Нормативно-правовим документом, який встановлює державні гарантії на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи виступає Закон України «Про відпустки» №504/96 - ВР від 15.11.1996 року.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам не враховуються.

Нормативним документом, на підставі якого здійснюється обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; надання працівникам творчої відпустки; виконання працівниками державних і громадських обов’язків у робочий час; переведення працівників на іншу легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров’я; переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; виплати вихідної допомоги; службових відряджень; вимушеного прогулу; направлення працівників на обстеження до медичних закладів; звільнення працівників-донорів від роботи; залучення працівників до виконання військових обов’язків; тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижче оплачувану роботу; інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться, виходячи із середньої заробітної плати, є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати».

Правила обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників визначено «Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1266.

Треба зауважити, що допомога по тимчасовій непрацездатності обраховується, виходячи із загального трудового стажу працівників і складає:

100 відсотків середньої заробітної плати за умови, якщо загальний трудовий стаж працівника 8 і більше років;

80 відсотків середньої заробітної плати за умови, якщо загальний трудовий стаж працівника - від 5 до 8 років;

60 відсотків середньої заробітної плати за умови, якщо загальний трудовий стаж працівника - менше 5 років.

синтетичний облік оплати праці на підприємстві здійснюється при журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку у журналі-ордері №5, в якому зазначається нарахована заробітна плата як у цілому, так і в розрізі окремих об’єктів витрат на підприємстві. Виплата заробітної плати знаходить своє відображення у журналі-ордері №1.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про виплати працівникам (поточні виплати працівникам, виплати при звільненні, виплати по закінченні трудової діяльності, виплати працівникам інструментами власного капіталу, інші довгострокові виплати працівникам) та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 р. №601. Для складання статистичної звітності з праці всіма господарюючими суб’єктами незалежно від форм власності Наказом Державного комітету стастистики україни від 13.01.2004 р. №5 затверджена «Інструкція із статистики заробітної плати». Зазначена інструкція наводить перелік виплат, які включаються до конкретної складової фонду оплати праці, а також виплат, які до нього не входять і показуються у звітах з праці окремо.

На підприємстві найбільш поширеною формою бухгалтерського обліку на даний час є журнально-ордерна форма. Для систематизації господарських операцій по розрахункам з постачальниками та підрядниками, покупцями і замовниками, з підзвітними особам, різними дебіторами і кредиторами, з учасниками, за податками і платежами, за відрахуванням на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, індивідуальне страхування і страхування майна, по розрахункам з оплати праці, доходів майбутніх періодів і резерву сумнівних боргів здійснюється у Відомості 3-й.

У Відомості 3-й відображаються обороти за дебітом і кредитом рахунків:

у розділі 1 «Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами, за податками й платежами, облік довгострокових зобов’язань і доходів майбутніх періодів» - 34 «Короткострокові векселі одержані», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 55 «Інші довгострокові зобов’язання», 62 «Короткострокові векселі видані», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками і платежами», 67 «Розрахунки з учасниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 69 «Доходи майбутніх періодів»;

у розділі 2 «Облік розрахунків з оплати праці» 66 «Розрахунки з оплати праці».

У розділі 1 Відомості 3-й записи групуються за зазначеними у ньому рахунками шляхом вписування перед початком записів у графі 3 коду і назви відповідного рахунку бухгалтерського обліку, щодо до якого далі здійснюється записи. Для заповнення інших граф використовуються дані відомостей 1-й, 3-й, 4-й, 5-й. Записи здійснюються протягом місяця на підставі прийнятих до обліку первинних документів за господарськими операціями, щодо яких кореспондуються зазначені у Відомості рахунки бухгалтерського обліку.

Для обліку виданих та одержаних векселів, розрахунків з постачальниками та підрядниками, покупцями і замовниками, з учасниками і підзвітними особами, з іншими дебіторами і кредиторами у графі 3 розділу 1 зазначається назва дебітора (кредитора).

У розділі 2 Відомості 3-й відображаються рахунки з оплати праці. За кредитом рахунку 66 відображаються операції, пов’язані з нарахуванням працівникам основної і додаткової заробітної плати, премії, допомоги за тимчасовою непрацездатністю тощо. За дебітом рахунку відображається усі вирахування із заробітної плати працівників, а також суми виплачених авансів і заробітної плати.

Таблиця 2.7 - Обліковий регістр журнально-ордерної форми обліку поточних зобов’язань

Таблиця 2.8 - Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку оплати праці

2.6 Облік поточних зобов’язань у комп'ютерному середовищі

Програма 1С: Бухгалтерія 7.7, крім обліку коштів, надає користувачеві можливість ведення кількісного обліку. Кількісний облік можна вести на будь-якому рахунку або субрахунку. Можливість ведення кількісного обліку на рахунку включається на етапі редагування плану рахунків.

Як правило, кількісний облік ведеться разом з аналітичним. Наприклад, ведення на рахунку обліку матеріалів аналітичного і кількісного обліку дозволяє одержувати зведення про наявність і рух матеріалів не тільки в грошовому, але й у кількісному вираженні.

Проте програма «1С: Бухгалтерія 7.7» дозволяє вести на будь-якому рахунку або субрахунку кількісний облік без підключення аналітичного обліку. Це може знадобитись, якщо аналітичний облік передбачається вести на субрахунках, а не з використанням субконто.

Рисунок 2.9 - Конфігуратор бухгалтерського обліку для України

При запуску програми 1С: Бухгалтерія 7.7 можна вибрати один із трьох режимів роботи: Конфігуратор, Отладчик і 1С: Підприємство. Ці режими вибираються в діалозі Запуск 1С: Підприємство зі списку, що відкривається, у режимі - Конфігуратор - цей режим запуску програми призначений для створення нових або зміни вже наявних функцій і конфігурацій програми 1С: Бухгалтерія 7.7.

Отладчик - цей режим необхідний для налагодження знову створених

 конфігурацій або функцій програми 1С: Бухгалтерія 7.7. -1С: Підприємство - це основний режим для роботи з інформаційною базою підприємства, що вибирається за замовчуванням.

Щоб знайти в довідковій системі програми 1С: Бухгалтерія 7.7 потрібну тему, потрібно виконати наступні дії:

· виберіть команду меню Допомога Зміст. На екрані з'явиться але вікно довідкової системи 1С: Підприємство.

· натисніть кнопку Розділи, розташовану у верхній частині вікна. На екрані з'явиться діалог Довідкова система: 1С: Підприємство.

- у полі введення введіть перші букви потрібного слова, уведіть із клавіатури перші букви цікавлячої вас теми. Список тем, розташований у нижній половині вікна, буде автоматично встановлюватися на теми, назви яких починаються на введені з клавіатури символи.

- виберіть цікавлячу вас тему і натисніть кнопку Показати. На екран буде виведене вікно довідкової системи 1С:Підприємство з потрібної вам темою.

Якщо ви ввели перші букви цікавлячої вас теми, а в нижній частині вікна список тем не з'явився, то спробуйте знайти введене слово або фразу іншим способом.

- виберіть вкладку Пошук діалогу Довідкова система: 1С:Підприємство.

- у поле введення введіть шукані слова наберіть із клавіатури слово, що може зустрічатися в цікавлячій вас темі. При цьому у вікні виберіть потрібний розділ і натисніть кнопку «Показати» з'являться всі розділи, що містять шукане слово. Виберіть потрібний розділ і натисніть кнопку Показати. На екран буде виведене вікно довідки 1С: Підприємство з цікавлячою вас темою. Звичайно при відкритті якої-небудь форми буває необхідно заповнити визначені поля введення. Деякі поля мають набір фіксованих значень, що можуть бути обрані із списку або зв'язаної з полем уведення таблиці. Розглянемо введення різних значень у поля введення на прикладі заповнення форми Надходження ТМЦ.

·  виберіть команду меню Документи - Надходження ТМЦ. На екрані з'явиться форма Надходження ТМЦ - новий.

·  натисніть кнопку, розташовану в поле уведення Вид ТМЦ і в списку, що відкрився, клацніть мишею на рядку Товари. Список Вид, що відкривається, ТМЦ закриється, а в поле введення з'явиться рядок Товари.

- клацніть мишею на кнопці, розташованої в поле введення Постачальник. На екрані з'явиться таблиця Список Контрагентів (Вибір).

- двічі клацніть мишею на рядку Постачальники, Вид таблиці, Список контрагентів (Вибір) зміниться.

Якщо список контрагентів не містить потрібного контрагента, то необхідно створити запис про нового контрагента. Для цього необхідно натиснути клавішу Insert і заповнити форму, що з'явилася на екрані.

- двічі клацніть мишею на рядку в графі Контрагент. Таблиця Список Контрагентів (Вибір) буде закритий, а в поле постачальник з'явиться запис про обраного контрагента. Таким же способом ви можете заповнювати списки, що відкриваються, що утримуються в інших формах програми 1С: Бухгалтерія 7.7.

Для перегляду створеного документа виконаєте наступні дії. Виконайте команду меню Операції - Журнали документів. На екрані з'явиться діалог Вибір журналу.

Виберіть потрібний журнал, наприклад, повний журнал, і натисніть кнопку ОК. На екрані з'явиться вікно повного журналу. В якому ми побачимо нарахування зносу, фінансовий результат, приходну накладну і інше.

Рисунок 2.10 - Повний журнал бухгалтерського обліку для України

Також у цьому вікні ми бачимо Платіжне поручення, воно нумерується окремо по кожному з поточних рахунків.

В програмі реалізовано можливість роботи зі стандартними звітами. Для роботи зі звітами використовується пункт меню «Отчетность», при чому на єкран видається діаловага форма налагодження параметру звіту.

В ній потрібно ввести значення параметрів, що визначають склад даних, входять до звіту (період, за який видаватимуться дані бухгалтерсько обліку, шляхом введення початкової та кінцевої дати, інші параметри (наприклад, тип валюти).

Програма також надає можливість збереження сукупності параметрів для звіту заданого виду для подальшого використання, і можливості деталізації (розшифровки) звітів при його перегляді. На найнижчому рівні деталізації здійснюється перехід до конкретної проводки операції.

Основні стандартні звіти, реалізовані в програмі, та їх характеристика зазначено в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 - Стандартні звіти програми «1С: Бухгалтерия 7.7»

В програмі також є набір регламентованих звітів - це передусім Податкові та бухгалтерські звіти. Набір регламентованих звітів регулярно поновлюється. Регламентовані звіти не входять до самої конфігурації, однак з ними можна працювати, як і зі стандартними звітами, виконавши наступні команди: «Отчеты» - «Регламентированные отчеты».

Програмні продукти фірми «1С» орієнтовані не лише на вирішення облікових задач. Типові конфігурації програм програми «1С: Предприятие 7.7» включають звіти, що містять різноманітні аналітичні показники, необхідні для прийняття управлінських рішень. Так, конфігурація «Торговля + Склад» включає ряд звітів, призначених для падання користувачам аналітичної інформації по ефективності торговельних операцій.

3. Аудит поточних зобов’язань на підприємстві

3.1 Мета, задачі та об’єкти аудиту поточних зобов’язань

Аудит поточних зобов’язань призначений для обліку даних та узагальненню інформації про зобов’язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Мета аудиту операцій із поточними зобов'язаннями полягає у встановленні достовірності первинних даних щодо наявності зобов’язань перед кредиторами у підприємства, реальності наявних зобов’язань, законності і доцільності проведених розрахунків, повноти і своєчасності відображення даних в первинних документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності прийнятій на підприємстві облікової політиці, національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, достовірності відображення стану зобов’язань у звітності підприємства.

Об’єкти аудиту операцій з поточними зобов’язаннями наступні розрахунки з постачальниками та підрядниками, покупцями і замовниками, з підзвітними особами, різними дебіторами і кредиторами, з учасниками, за податками і платежами, за відрахуванням на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, індивідуальне страхування і страхування майна, по розрахункам з оплати праці, доходів майбутніх періодів і резерву сумнівних боргів.

Завданнями аудиту операцій з поточними зобов’язаннями є:

оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків з кредиторами підприємства;

встановлення наявності, правильності оформлення договорів та інших документів, що визначають права та обов’язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг), а також дотримання зазначених в даних документах умов;

оцінка повноти відображення здійснених операцій в бухгалтерському обліку і перевірка правильності даних в звітності;

оцінка системи розрахунків з персоналом, що діє на підприємстві, та її ефективності, стану синтетичного та аналітичного обліку операцій з оплати праці та розрахунків з персоналом підприємства за період, що перевіряється;

встановлення правильності організації обліку робочого часу і виробітку (виконаного обсягу робіт) на підприємстві; обґрунтованості нарахування заробітної плати, проведення утримань з неї;

перевірка дотримання податкового законодавства по операціях, пов’язаних із розрахунками з оплати праці, з бюджетом, за соціальним страхуванням та забезпеченням;

встановлення, дотримання чинного законодавства, правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних посадових осіб при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками та підрядниками, бюджетом, персоналом підприємства, іншими кредиторами;

Щоб керівництву провести аудит на підприємстві (в даному випадку аудит поточних зобов’язань), то йому необхідно запросити аудиторську фірму. Для цього треба відіслати вибраній аудиторській фірмі (в нашому випадку АФ «ДІКОМ-АУДИТ») листа-доручення, в якому зазначається перелік питань, які пропонуються перевірці (наприклад операції з короткостроковими позиками, векселями, розрахунками з постачальниками і підрядниками і т.д.), назва обох сторін, строк надання послуг, зобов’язання сторін, вид аудиторського документу про надання послуг.

Відправивши даного листа керівництво чекає на відповідь. Якщо аудиторська фірма згодна провести аудит на даному підприємстві, то вона надсилає листа - зобов’язання про згоду на проведення аудиту. В ньому вона зазначає, що перевірка буде здійснена згідно з діючим законодавством, вказує які документи будуть підвернуті перевірці, мету аудиторських послуг, відповідальність сторін, можливе залучення спеціалістів зі сторони і т.д.

І якщо обидві сторони згодні, то вони укладають договір про надання аудиторських послуг. Адже згідно зі ст. 20 Закон України «Про аудиторську діяльність» аудит проводитися на підставі договору. Структура і зміст договору на проведення аудиту регламентується Національним нормативом аудиту №4 «Договір на проведення аудиту». В договорі вказується предмет договору (в нашому випадку це можуть бути операції з поточними зобов’язаннями та інші аудиторські послуги, які необхідні підприємству), вартість послуг і порядок розрахунків, права та обов’язки сторін, відповідальність сторін, термін дії договору, особливі умови, додаткові умови, а також юридичні адреси та реквізити сторін.

А вже після цього аудиторська фірма надсилає своїх працівників (або працівника) для проведення аудиту або надання аудиторських послуг.

При перевірці короткострокових позик на підприємстві, аудитор здійснив аналіз фінансового стану підприємства, проконтролював дотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту. Комерційні кредити підприємство покриваються за рахунок власних оборотних коштів, інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту. Завдання аудитора - перевірити законність одержання і використання банківських кредитів за цільовим призначенням, своєчасність погашення їх.

.2 Аудит кредитних операцій

На підприємстві облік розрахунків ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики» у національній та іноземній валюті за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує двадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних кредитів, за дебетом - погашення та переведення до довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів  (позик).

Кредитний договір укладений з установами банків і підприємством; у ньому передбачено об’єкт кредитування, умови одержання і сплати позик, процентні ставки плати у кредит, строки, на які видаються позики. На підприємстві широко використовується комерційне кредитування, коли здійснюється реалізація товарів за умови розстрочки платежу.

Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, аудитор з’ясував, якими видами позик користувалось підприємство. Для перевірки дотримання порядку кредитування, оформлення позик та їх погашення аудитор керувався Інструкцією №3 про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 27. 05. 96 №121.

Аудит кредитних операцій на підприємстві проводиться за видами (кредитів) під товарооборот, товари сезонного нагромадження, на тимчасові потреби тощо.

За даними балансу і записами в реєстрі аналітичного обліку аудитор встановив, чи використовувалась позика за цільовим призначенням. Аудитор перевірив правильність відомостей про забезпечення виданих позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту використання позик на тимчасові потреби, під нормативні запаси матеріальних цінностей. Особливій перевірці підлягли факти виникнення простроченої заборгованості, при цьому встановили причини, суму збитків від сплати процентів за підвищеною ставкою, перевірили ефективність заходів щодо погашення прострочених позик, з оздоровлення фінансового стану підприємства Сніжнянського машинобудівного заводу.

Основними причинами виникнення на підприємствах простроченої заборгованості є невиконання плану товарообороту, порушення позичальниками договірних зобов’язань, затоварювання тощо.

3.3 Методика аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками

Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. За кредитом цього рахунку відображається заборгованість за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності, за дебетом - її погашення.

Аудит здійснюється окремо за кожним постачальником за кожним документом на сплату. Під час одержання матеріалів, товарів робиться запис: дебет рахунку 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

При аудиті записів по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» перевірили:

-    наявність і правильність оформлення договорів;

-        причини виникнення заборгованості, дату її погашення;

випадки не вимагання кредитором заборгованості і правильності її списання;

оформлення рахунків-фактур (виділення окремим рядком сплаченого ПДВ);

наявність на складі невідфактурованих поставок, оплата за якими не зазначена, або сум за матеріали і товари, фактично оплачені та отримані, але такі, що вважаються в дорозі;

облік бартерних операцій;

оформлення Журналу обліку отриманих від постачальників рахунків-фактур і Книги придбання;

оформлення документів при обліку імпортних операцій (контракт: предмет, кількість товару, ціна товару, місце виконання контракту, умови платежу, якість товару, гарантії, упакування, маркування товарів тощо);

відповідність цін в документах і договорах постачання;

списання витрат з рахунків на собівартість продукції;

віднесення штрафних санкцій за порушення умов договорів постачання (терміни, якість вантажу, неправильне оформлення документів, недостачі тощо);

наявність договору, проектно-кошторисної документації, джерела фінансування тощо при розрахунках з підрядниками.

Аудитор перевіряє правильність і своєчасність виконання договірних зобов'язань постачальниками і підрядниками за виконані роботи чи надані послуги. Аудит починають з аналізу результатів інвентаризації кредиторської заборгованості за відповідними звітними періодами на найближчу дату до початку аудиту. Дані інвентаризації слід звірити із сумами, відображеними у Головній книзі та балансі за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Звіренню підлягають залишки кредиторської заборгованості на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в попередньому звітному періоді, й уточнюється реальність кредиторської заборгованості.

Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає аудитору змогу зосередити увагу на сумнівних розрахунках, перевірити обґрунтованість створення резерву за сумнівними боргами і законність їх списання з балансу. Для перевірки достовірності первинних документів, за якими здійснені розрахункові операції, проводяться зустрічні звірки різних документів на даному підприємстві й зробили письмовий запит у відповідні підприємства про стан розрахунків. Відібрали рахунки, за якими проводилися сторнувальні записи, записи щодо перерахування сум з одного рахунка на інший, а також ті, де складались бухгалтерські проводки на підставі довідок.

Кожна сума дебіторської і кредиторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Заборгованість, не сплачена в установлений строк, - це заборгованість зі строком сплати, що минув, яка має бути погашена. Тому необхідно з’ясувати причини її непогашення у визначені терміни.

Позовна давність вираховується з моменту виникнення права на пред’явлення (подання) позову. З цього приводу перевірили, чи подавалися листи - нагадування про необхідність погашення боргу, чи виставлялися претензії, чи передані матеріали юридичній службі підприємства для подання позову.

Під час аудиту розрахунків із постачальниками встановили наявність договорів поставки товарів, перевірили доцільність придбання, дотримання встановлених договором розрахунків. Перевірили повноту оприбуткування матеріальних цінностей, шляхом зіставлення даних про їх кількість і вартість за платіжними документами (платіжним дорученням і вимогами-дорученнями) з даними документів на їх оприбуткування (рахунків, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних) і показниками аналітичного обліку розрахунків з постачальниками (реєстрів операцій за рахунками з постачальниками), книгами, картками складського обліку, звітами рухів товарів. Звернули увага на правильність застосування постачальниками цін, тарифів за послуги. Подібні факти виявляють зіставленням цін, вказаних у рахунках постачальників, з цінами, вказаними в договорах.

Під час перевірки розрахунків з підрядниками встановили:

- чи включено об'єкти, що будуються, до титульного списку;

чи забезпечені вони відповідними джерелами фінансування;

чи є проектно-кошторисна документація на будівельні об’єкти;

чи укладені договори з підрядниками і які умови розрахунків;

правильність застосування цін, розцінок, чи немає дописок обсягів виконаних робіт;

достовірність поданих до оплати рахунків із доданими до них актами про виконані роботи.

чи є несвоєчасна реєстрація оперативного факту на носії інформації та в обліковому регістрі;

чи проведена реєстрація господарських операцій в документах не уніфікованої форми (у випадку, якщо для даної операції уніфікований документ передбачений);

чи є відсутність необхідних реквізитів, які надають документу юридичної сили;

порушення, допущені при оформлені первинного документу (заповнення документів засобами, які не допускають їх тривале зберігання, порушення при внесенні виправлень в перший документ);

порушення строків зберігання документації в архіві;

неправильне оформлення справ з первинною обліковою документацією;

перекриття заборгованості одному контрагенту авансами, одержаними від іншого контрагента;

несвоєчасне списання заборгованості із закінченим строком позовної давності;

відсутність коригування по списаних на витрати ТМЦ, раніше відображених як невідфактуровані поставки, документи за якими надійшли і мають невідповідності з раніше відображеними в обліку показниками;

несвоєчасне висунення претензій постачальникам, відображення по претензіям нереальних сум;

відсутність аналітичного обліку розрахунків із постачальниками по неоплачених в строк розрахункових документах, по невідфактурованих поставках, по авансах виданих, по виданих векселях, по прострочених з оплатою векселів тощо;

Аудитор перевірив чи ведеться на підприємстві:

-    книга реєстрації отриманих рахунків;

-        книга реєстрації отриманих накладних від постачальників;

         книга реєстрації договорів;

         книга реєстрації претензій.

Факти завищення обсягів виконаних робіт, неправильного застосування цін, включення в рахунки витрат, непередбачених кошторисом, провели контрольний обмір виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт.

Фактів порушень не було виявлено, усе відповідає законодавству України.

.4 Аудит розрахунків за податками і платежами

Аудит розрахунків за податками і платежами на підприємстві проводили в наступній послідовності:

встановили правильності застосування ставок, визначили бази оподаткування, законність і обґрунтованість пільг по нарахуванню податків й платежів до бюджету;

перевірили правильність ведення обліку по рахунку 64, відповідність записів аналітичного обліку по рахунку с записам в Головній книзі і формах бухгалтерської звітності;

перевірили правильність, повноти та своєчасність перерахування податків, зборів, платежів до бюджету.

На початку перевірки аудитор з’ясував, за якими платежами й податками підприємство веде розрахунки з бюджетом. Правильність застосування ставок податків, зборів та платежів, правильність розрахунків сум податків встановили шляхом перерахуванню сум, порівняли з нормативними матеріалами, вивчали характер виробництва, категорії підприємства.

Перевірили правильність, повноту та своєчасність перерахування (сплати) податків, зборів, платежів до бюджету встановили шляхом перевірки платіжних документів, податкових декларацій тощо.

Для цього аудитор застосовує: порівняння на відповідність сум в кореспонденції рахунків з документами, що є підставою для запису; вивчили терміни відображення ПДВ на предмет наявності чи відсутності передчасного зарахування сум ПДВ; вивчили правильність відображення сум ПДВ.

Встановили правильність складання та своєчасність пред’явлення до податкової інспекції звітності по видах податків, зборів, платежів.

Перевірили правильність обчислення податків і платежів та своєчасність і повноту їх сплати. Аудитор перевірив правильність кореспонденції в обліку розрахунків з бюджетом. Облік розрахунків з бюджетом відображають на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами», у кредит якого записані суми, що підлягають внесенню в дохід бюджету, а в дебет - внесені платежі.

Зокрема, внески з прибутку до бюджету відображають щомісяця таким записом: дебет рахунку 98 «Податки на прибуток», кредит рахунка 641 «Розрахунки за податками».

Сума ПДВ, що підлягає внесенню до бюджету, оформлюється записом: дебет рахунка 70 «Доходи від реалізації», кредит рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами».

На суму податків, утриманих із заробітної плати робітників і службовців, робиться запис: дебет рахунка 66 «Розрахунки за податками і платежами». Слід мати на увазі, що у балансі сальдо за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами» показують в активі дебіторську, у пасиві - кредиторську заборгованість.

На рахунку 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами» ведеться облік розрахунків за зборами.

У процесі аудиту вивчили акти перевірок, проведених державною податковою адміністрацією, банком, Пенсійним фондом тощо. Крім того з’ясували причини прострочення платежів, за чий рахунок віднесена пеня, яких заходів вжито до винних осіб за несвоєчасне перерахування коштів.

Основним джерелом інформації для перевірки розрахунків з бюджетом є: довідки і розрахунки, декларації за окремими видами платежів, виписки банків і додані до них документи про перерахування належних сум у бюджет; бухгалтерські записи на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами», регістри синтетичного і аналітичного обліку, балнс та інші види фінансової звітності.

Під час аудиторської перевірки слід уточнили правельність виведення оборотів і сальдо за кожним видом податків і платежів на кінець звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку кожного виду податку чи платежу порівняли із залишками в регістрах аналітичного обліку і Головної книзі за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами» чи іншими рахунками. Якщо виявлені неточності у розрахунках, слід вжити заходів щодо їх усунення і з’ясувати, чи підприємство заплатило штрафи, пеню податковим адміністраціям за неправильне визначення розміру платежу або його прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з посадової особи, винної у простроченні або у неправильному обчисленні платежу в бюджет. При перевірці ніяких порушень не виявлено.

Під час аудиторської перевірки правильності вирахування і сплати видів податків керувалися законодавчими актами про оподаткування прибутку підприємств, про прибутковий податок з громадян, про податок на додану вартість, про акцизний збір тощо.

Основним джерелом надходження коштів до бюджету є податок з прибутку підприємств відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Об’єктом оподаткувння є балансовий прибуток платника податку. При цьому прибуток підприємства оподатковується за базовою ставкою.

Аудитор перевірив правильність обліку валового прибутку, а відтак тієї її частини, яка безпосередньо оподатковується. Тому зіставели ідентичність балансових даних про прибуток з його обліком у Головній книзі, регістрах аналітичного обліку за рахунком 79 «Фінансові результати», за Звітом про фінансові результати. Впевнилися у реальності сум з дебету і кредиту рахунків 70 «Доходи від реалізації», 79 «Фінансові результати», 90 «Собівартість реалізації», а також у законності витрат, включених у собівартість.

Взагалі для приховування прибутку або інших об’єктів оподаткування суб’єкти підприємницької діяльності у декларації про доходи відображають значно меншу, порівняно з фактичною, суму прибутку від господарської діяльності. Заниження доходу (прибутку) або інших об’єктів оподаткування полягає в тому, що в декларації про доходи відображаються всі операції, але при цьому завищується собівартість продукції, у зв’язку з чим зменшується загальний обсяг прибутку, який підлягає оподаткуванню.

По рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» аудитор встановив:

правильність визначення бази оподаткування;

порядок арифметичних підрахунків при нарахуванні податків і обґрунтованість ставок і пільг;

своєчасність платежів до бюджету. У випадку несвоєчасної сплати - можливість використання положень про «Податкову адміністрацію»;

обґрунтованість нарахування штрафів з боку податкової інспекції та пред’явлення підприємству фінансових санкцій.

3.5 Порядок проведення аудиту з оплати праці і страхування

Метою проведення аудиту розрахунків з оплати праці на підприємстві є:

перевірка реальності операцій по заробітній платі, що відображені в обліку;

перевірка повноти відображення в обліку операції по заробітній платі;

перевірка правильності нарахувань на заробітну плату та утримань з неї;

перевірка своєчасності видачі заробітної плати;

перевірка правильності бухгалтерського обліку заробітної плати;

перевірка достовірності залишків, відображених у фінансовій звітності підприємства, стану розрахунків із заробітної плати та з державними цільовими фондами.

При вивчені розрахунків з оплати праці перевірили:

наявність колективного договору, Положення про оплату праці, Положення про преміювання;

наявність наказів про прийом, звільнення; табелів обліку робочого часу; штатного розкладу (при погодинній оплаті); нарядів та розцінок (при відрядній оплаті); договорів цивільно-правового характеру (трудових угод);

розрахування розрахункових відомостей;

перевірили відповідності прізвищ і сум у розрахункових і платіжних відомостях;

перевірили відповідності вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

факти видачі заробітної плати натурою (відзначити для перевірки включення до складу валового доходу, обчислення ПДВ, застосування звичайної ціни);

перевірили відповідності наказів і фактичних виплат;

при відрядній оплаті праці - перевірили відповідності обсягів виконаних робіт і бази нарахування відрядної оплати праці;

при роботі неповний місяць - перевірили правильності нарахування заробітної плати за посадовими окладами;

перевірили правомірності надання додаткових відпусток;

перевірили правильності нарахування заробітної палти за відпустку, компенсацій за невикористану відпустку;

перевірили правильності нарахування виплат по листах непрацездатності;

перевірили правильності утримання за виконавчими листами;

перевірили відповідності діючому законодавству нарахувань, утримань внесків та зборів в Державний пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд державного страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

перевірили повноту та своєчасність перерахувань внесків та зборів до державних фондів пенсійного та соціального страхування;

зіставили суми, відображені у фінансовій звітності, із залишком у регістрах бухгалтерського обліку і у Головній книзі.

При проведені аудиту перевірили рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» призначений для розрахунку за заробітною платою і з розрахунків з депонентами. Розрахунки ведуться за всіма видами заробітної плати, премій, допоміг тощо. За кредитом цього рахунка відображається нарахована, за дебетом - виплачена заробітна плата і суми утримань податків, платежів за виконавчими документами тощо.

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, аудитор керувався Законом України «Про оплату праці», затвердженим Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 1995 р. №144/95-ВР (зі змінами і доповненнями до нього відповідно до Постанови Верховної Ради України від 6 лютого 1997 р. №50/97-ВР), а також Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 №323 та Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату №171 від 07.07.95.

Перевірили дотримання на підприємстві трудового законодавства, аудитор встановив, як здійснюється оформлення співробітників при їх прийманні та звільненні, стан обліку робочого часу співробітників, особливість побудови системи оплати праці тощо.

Для перевірки правильності нарахування і виплати заробітної плати аудитору насамперед ретельно ознайомився зі встановленими нормами для різних видів оплат.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій підприємства встановлюють самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством і угодами. Конкретні розміри ставок, окладів, розцінок, надбавок, премій власник встановлює з урахуванням закону. Особи, що працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Робота в надурочний час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розкладом), присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству). А також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць).

При нарахуванні основної заробітної плати працівникам, яким встановлена відрядна оплата праці, крім табеля необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконані роботи.

Аудитор насамперед перевірив чисельність працівників підприємства і правильність її відображення у звітності згідно з Інструкцією зі статистики чисельності працівників від 07.07.95.

Вибірково перевірив наявність трудових книжок працівників. Відтак перевірили правильність оформлення табеля обліку часу. Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.02.98 №21-466 і відповідно до Кодексу законів про працю України тривалість робочого дня при шестиденному робочому тижні - 7 годин і 5 годин перед вихідними днями - не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів встановлюють шляхом їх порівняння зі штатним розкладом і перевіркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати.

Перевірку розрахунків з робітниками і службовцями із заробітної плати почали із встановлення ідентичності даних аналітичного обліку щодо оплати праці показникам синтетичного обліку з рахунка 66 «Розрахунки оплати праці» у Головній книзі й балансі на однакову дату.

Далі звірили сальдо на перше число відповідного місяця у Головній книзі й балансі з підсумковими сумами (сумами до видачі) розрахунково-платіжних відомостей. Причинами розходжень можуть бути: перекручення даних внаслідок зловживань (виключень виплат, утримань); неповного утримання авансів; повторного списання грошових документів із віднесенням виплат у дебет рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці»; зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесення сальдо з однієї розрахункової відомості в іншу тощо. Потім слід перевірити достовірність первинних документів (табелів обліку використання робочого часу і розрахунково-платіжних відомостей).

При почасовій оплаті праці перевірили правильність тарифних ставок, умов контракту, а при відрядній - виконання кількісних і якісних показників роботи, правильність норм і розцінок. Перевірили, чи не включено в табелі обліку використання часу вигаданих осіб, чи заведено на таку особу особову справу у відділі кадрів.

Правельність нарахування заробітної плати визначають так:

перевіряється правильність застосування розцінок шляхом зіставлення з документом, де вони передбачені, а також уточнюється, чи відповідає стаж працівника, його розряду, типу підприємства, сезону, асортименту продукції застосовуваним розцінкам;

уточнюється, чи правильно визначено обсяг виконаної роботи і кількість відпрацьованого часу шляхом їхнього зіставлення з обліковими листками, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, системами приймання виконаних робіт за актами приймання-здавання робіт;

арифметично перевіряється правильність нарахування суми шляхом множення розцінки на кількість днів роботи, на сумму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо.

Під час перевірки правильності нарахування і виплати заробітної палти встановили:

чи відповідають дані відомостей на виплату заробітної плати тарифікаційним спискам працівників;

наявність у відомості печатки, підписів керівника та бухгалтера;

чи немає у відомостях підчисток і необумовлених виправлень;

чи вказані дати виплати і підписи працівників про отримання заробітної плати;

правильність підрахунків платіжної відомості;

чи правильно пораховані суми утриманих і перерахованих податків із заробітної плати працівників;

ідентичність підписів у відомості й особовій справі.

Заробітна плата за період відпустки нараховується у такому порядку. Середній заробіток для оплати відпустки розраховують. Виходячи із заробітку за двадцять останніх місяців (календарних), що передували місяцю виходу у відпустку. Ця сума ділиться на 12 (або 11 за перший рік роботи). Отриманий середньомісячний заробіток ділиться на середньомісячну кількість робочих днів протягом року (з урахуванням вихідних і святкових днів). Отриманий середньоденний заробіток перемножується на число робочих днів відпустки. На суму вирахуваних відпускних дають запис: дебет рахунка 81 «Витрати на оплату праці», кредит рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».

Премії та заохочування, пов’язані з трудовою діяльністю, визначають на основі положення. Яке розробляється на підприємстві відповідно до типового.

Під час перевірки виплати премій встановили:

чи виконано умови, згідно з якими премія виплачується шляхом перевірки усіх показників за даними бухгалтерського і статистичного обліку;

чи дотримано порядок зниження розміру або позбавлення премій тощо.

Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством України. Обов’язкові утримання включають прибутковий податок за шкалою ставок податку; утримання до Пенсійного фонду; утримання на випадок безробіття; утримання за виконавчими листками.

Встановити, чи немає повторного нарахування сум за раніше виплаченими первинними документами (табелями, нарядами, накопичувальними обліковими листами та розовими документами). Особливо уважно слід перевірити та здійснити арифметичні підрахунки в нарядах, виписаних на осіб, які відсутні в списочному складі підприємства і тих, що працювали короткий час, нарядах на виправлення браку та переробку неякісно виконаних робіт, а також розрахункових відомостях.

Особливе значення надається встановленню фактів включення до витрат виробництва витрат з оплати праці робітників, зайнятих в інших видах діяльності, а також визначення розміру витрат з оплати праці, відображених у складі виробничих витрат чи витрат обігу, правильності віднесення цих витрат до фонду оплати праці. Також проаналізували правильність утримання із заробітної плати прибуткового податку, внесків до Пенсійного фонду, аліментів, а також обґрунтованість розрахунків з депонентами, шляхом перевірки платіжних відомостей, дати виникнення і суми депонентської заборгованості, кількості депонентів, звірки сум за розрахунками з депонентами.

Наступним кроком є перевірка обґрунтованості і правильності нарахування премій, надбавок, доплат, виплат за тимчасову непрацездатність, щорічних відпусток, винагород за підсумками праці за годину тощо.

У процесі перевірки розрахунків по відпустках встановили повноту включення до розрахунку виплат при визначенні середнього заробітку, правильність визначення середньомісячної та середньоденної заробітної плати, суми оплати під час відпустки. Потрібно перевірити правильність зроблених розрахунків по заробітній платі з використанням коєфіцієнтів поправки, нарахованих пропорційно до збільшення тарифної ставки (окладу), яка встановлена в місяці, за який здійснюються такі виплати, за відповідною професійно-кваліфікаційною групою.

При перевірці платіжних відомостей на виплату заробітної плати, премій, стипендій тощо можна використовувати наступний порядок дослідження:

встановити відповідність платіжних відомостей розрахунковим відомостям;

визначити правильність підсумків і наявність підсумків прописом;

перевірити наявність на відомостях підписів керівника і головного бухгалтера, працівників, які склали і перевірити відомість;

перевірити наявність підписів одержувачів грошей;

встановити дотримання порядку депонування сум.

Аудитор в процесі дослідження зіставив суми, належні виконавцям робіт згідно з нарядами і табелями-розрахунками, з сумами, вказаними в платіжних відомостях.

Під час проведення організації обліку та контролю виробітку та нарахування заробітної плати працівникам-відрядникам аудитор звернув увагу на те, як оформлені первинні документи (наряди, маршрутні листи тощо), правильність використання норм та розцінок, наявність підписів посадових осіб, заповнення відповідних реквізитів, відсутність виправлень.

Перевірка правильності виплати грошових коштів по трудових угодах здійснюється за трудовими угодами (договорами), актами приймання виконаних робіт, відомостями на оплату праці найманих осіб, видатковими касовими ордерами тощо.

Окрему увагу приділили перевірці правильності сумісництва працівників, так як трапляються факти, коли сумісники виконують роботу за сумісництвом під час своєї основної роботи і, отже, одержують заробітну плату не за відпрацьований час. Зіставляючи час роботи сумісника на підприємстві з часом його роботи в інших підприємствах, можна встановити, чи не працював він у різних підприємствах в один і той же час і визначити кількість невідпрацьованих годин.

При перевірці рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» встановили:

особливості оплати праці, що використовується на підприємстві (погодинна, погодинно-преміальна, відрядна, відрядно-преміальна тощо);

порядок використання тарифних ставок або умов договору при погодинній оплаті праці, а також норм і розцінок-при відрядній;

правильності оформлення трудової угоди з залученими зі сторони працівниками (назва документу, місце дата його складання, назва підприємства, посада, прізвище, ім’я, по батькові залученого працівника, зміст угоди із зазначення зобов’язань зі сторони підприємства і працівника термін здачі виконаних робіт, форма оплати, вимоги щодо якості роботи, термін і порядок оплати праці працівника, адреса сторін і підписи, печатка підприємства);

оплату часткового браку або повного, але такого, що виник не з вини працівника за заниженими розцінками. Якщо брак пов’язаний зі скритим дефектом матеріалу або був виявлений після приймання технічним контролем-то повна оплата;

доплати за сумісництво, виконання роботи тимчасово відсутнього працівника, у зв’язку з відхиленням від нормальних умов праці, за роботу в надурочний час, в тяжких і шкідливих умовах;

правилність оплати:

простою не з вини працівника (за умови, що він попередив адміністрацію про початок, то не нижче 2/3 тарифної ставки);

браку не з вини працівника (2/3 тарифної ставки погодинно)

роботи в нічний час (відповідно до договору);

роботи в надурочний час (перші дві години - полуторний розміру; наступні години - подвійний розмір оплати праці);

роботи в святкові дні (не менше, ніж за подвійними ставками відрядних розцінок (погодинної ставки));

правильність оплати відпусток;

нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності (на підставі листка тимчасової непрацездатності лікувального закладу);

правильність утримань з заробітної плати: прибутковий податок, відрахування до Пенсійного фонду, погашення заборгованості по раніше виданих авансах, утримань за виконавчими листками, за товари, продані в кредит, квартплати, плати за утримання в дитячих дошкільних установах, відшкодування матеріального збитку тощо;

включення до сукупного доходу сум, виплачених при відшкодуванні відрядних витрат понад встановлені норми;

правильність доплати до середнього заробітку в період відкриття виробництва нової продукції;

утримання з ініціативи адміністрації (за матеріальний збиток, брак, непогашені підзвітні суми, непогашені безвідсоткові позики тощо);

наявність договору про повну матеріальну відповідальність у випадку утримання матеріального збитку з працівника в повному розмірі;

порядок арифметичних підрахунків;

відповідність показників балансу, Головної книги і аналітичного обліку по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» на одну і ту саму дату.

При вивчені колективного договору аудитор з’ясував, чи передбачені у ньому та як дотримуються наступні взаємні обов’язки сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

зміни в організації виробництва і праці;

нормування й оплата праці, встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати та інших видів виплат;

встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

Умови колективних договорів, які погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, та їх заборонено включати до договорів. У свою чергу, заборонено включати до трудових договорів, умови, що погіршують становище працівників порівняно з колективними договорами.

Перед проведенням аудиту розрахунків із соціального страхування на підприємстві. Передусім встановили, чи зареєстроване підприємство, як платник страхових внесків за місцем свого знаходження. Після чого перевірка проводилася в наступному порядку:

встановили правильність застосування ставок страхових внесків та визначення виплат, на які нараховується страхові внески;

перевірили своєчасність і повноту перерахування внесків;

перевірили правильність складання кореспонденції по рахунку

«Розрахунки за страхуванням»;

встановили правильність складання і своєчасність подання звітів за видами страхових внесків, правильності відображення в обліку штрафів та пені за неправильне визначення чи несвоєчасне перерахування страхових внесків;

Здійснюючи перевірку розрахунків за страхуванням, встановили правильність використання коштів Пенсійного фонду та Фондів соціального страхування і страхування на випадок безробіття, зокрема, визначили цільове використання коштів, а також наявність документів, які підтверджують право на призначення відповідних виплат (листки непрацездатності, довідки тощо).

При проведенні аудиту звернули увагу на правильність визначення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, відповідність вставленого працівнику безпосереднього стажу роботи. Також порівняли кількість оплачених днів і сум виплаченої допомоги за поданими листками тимчасової непрацездатності з днями і сумами, що відображені в бухгалтерському обліку підприємства та розрахункових відомостях, кількість оплачених за листками тимчасової непрацездатності днів даним табелів обліку використання робочого часу.

Перевіркою встановили своєчасність сплати нарахованих внесків до відповідних фондів, так як за несвоєчасну сплату внесків стягується пеня.

При перевірці правильності складання кореспонденції по рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» аудитор звернув увагу на:

правильність визначення бази для нарахування страхових внесків або створення страхового резерву;

правильність використання норм відрахувань, встановлених законодавством;

своєчасність нарахування, перерахування та правильність використання страхового відшкодування або страхового резерву при настанні страхового випадку;

підтвердження правильності встановлення фонду оплати праці як бази для нарахування страхових внесків;

правильність документального оформлення (наявність страхових полісів, правильне оформлення розрахунково-платіжних документів) та ведення бухгалтерського обліку по рахунку 65;

обґрунтованість виплати пенсій за рахунок коштів соціального страхування;

відповідність даних аналітичного та синтетичного обліку за рахунком 65 із записами в Журналі 3 (Розділ II, відомість 3.6), у Головній книзі, Балансі (ф. №1).

3.6 Аudit Expert в аудиті поточних зобов’язань

Аudit Expert - аналітична система для діагностики, оцінки і моніторингу фінансового стану підприємства.

Система Аudit Expert дозволяє менеджеру підприємства здійснювати як внутрішній фінансовий аналіз, так і поглянути на себе ззовні - з позиції бюджету, контролюючих відомств, кредиторів і акціонерів. Базою для проведення аналізу служать фінансові звіти підприємства: «Баланс» та «Звіт про фінансові результати».

У основу роботи системи Аudit Expert покладено приведена бухгалтерської звітності за ряд періодів до єдиного зіставного вигляду, відповідно вимогам міжнародних стандартів фінансової звітності. Такий підхід робить результати роботи Аudit Expert зрозумілими у всьому світі і дозволяє оцінити на підставі одержаних даних фінансовий стан підприємства.

Аudit Expert перетворить одержані дані Балансу і Звіту про фінансові результати в аналітичні таблиці. Система дозволяє провести переоцінку статей активу і пасиву і перевести дані в стійкішу валюту. За даними аналітичних таблиць здійснюється розрахунок стандартних коефіцієнтів, проводиться оцінка ризиків втрати ліквідності, банкрутства, оцінюється вартість чистих активів і структура Балансу, проводиться аналіз беззбитковості і аналіз чинника рентабельності власного капіталу. Крім рішень стандартних задач Аudit Expert одночасно надає можливість реалізації власних методик для вирішення будь-яких задач аналізу, діагностики і моніторингу фінансового стану. Базуючись на даних аналітичних таблиць, можливо легко реалізувати нові методики оцінки аналізу фінансової діяльності підприємства. За наслідками аналізу система Аudit Expert надає можливість підготувати звіт з необхідними графіками і діаграмами, що відображають динаміку основних показників

Можливості системи Аudit Expert для вирішення задач фінансового аналізу підприємства:

- виконати експрес-аналіз фінансового стану в стислі терміни розрахувати на підставі представлених форм №1 і №2 стандартні показники ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності діяльності і ділової активності;

проводити горизонтальний (динамічний), вертикальний (структурний), а також трендовий аналіз фінансових даних;

оцінювати час досягнення фінансовими показниками критичних значень: побудувати прогноз;

оцінювати ризики втрати ліквідності, банкрутства шляхом аналізу структури балансу, якості активів як свого підприємства. Проводити аналіз беззбитковості і аналіз чинника рентабельності власного капіталу;

оцінювати кредитоспроможність: як власну - з позиції банку, так і кредитоспроможність контрагента при наданні товарного кредиту;

проводити аналіз, що регламентується, відповідно до нормативних актів контролюючих відомств;

здійснювати поглиблений аналіз на основі даних синтетичних рахунків з оборотно-сальдової відомості;

визначати можливі варіанти подальшого розвитку підприємства шляхом складання матриці фінансових стратегій;

- розробляти власні методики аналізу, описуючи початкові форми і підсумкові аналітичні таблиці, створюючи і розрахувавши додаткові фінансові показники;

- оцінювати надійність групи контрагентів підприємства: постачальників або покупців;

- порівнювати значення фінансових показників з нормативами і з показниками підприємств галузі;

одержувати автоматичні експертні висновки і формувати звіти за наслідками аналізу.

Експрес-аналіз фінансового стану підприємства із застосуванням системи Аudit Expert дає можливість на підставі Балансу і Звіту про фінансові результати

швидко одержати висновок з оцінкою свого стану. Проведення експрес-аналізу в системі Аudit Expert включає наступні етапи:

- створення файлу для підприємства;

введення фінансової інформації (імпорт з більшості бухгалтерських

програм і текстових файлів);

- постатейна переоцінка активів і пасивів балансу (у разі потреби);

отримання аналітичних Балансу і Звіту про фінансові результати;

- розрахунок фінансових показників;

оцінка фінансового стану підприємства;

отримання експертного висновку або підготовка звіту за наслідками

аналізу.

В ході проведення і експрес-оцінки, і поглибленого аналізу система Audit Expert забезпечує можливість проведення вертикального (структурного), горизонтального (тимчасового) і трендового (щодо базового року) фінансового аналізу. Засоби настройки (рисунок 3.2) дозволяють відображати в таблицях абсолютні значення показників, а також їх відхилення (приріст) за період, відносні відхилення (прирости) за всі періоди до рівня базового року, включаючи можливість відображення у відсотках. Система Аudit Expert дозволяє на підставі бухгалтерської звітності побудувати прогноз фінансових показників, де ви одержуєте прогнозні дані форм звітності, а також значення фінансових коефіцієнтів на найближчі періоди часу.

Рисунок 3.6 - Засоби настройки системи Аudit Expert

Використовуючи функцію прогнозу, можна оцінити час протягом якого фінансові показники досягнуть критичних значень, якщо існуюча тенденція збережеться.

Реалізована в Аudit Expert «Матриця фінансових стратегій» дозволяє на основі даних бухгалтерської звітності виявити динаміку зміни результатів фінансової і господарської діяльності підприємства і одержати висновок з аналізом можливих варіантів подальшого розвитку компанії.

У систему Аudit Expert закладена можливість представлення фінансових звітів в двох валютах. Це дозволяє відображати звітність в твердій валюті, в найменшій мірі підвладної процесам інфляції.

Для реалізації цієї можливості в програму закладений довідник курсів валют. Ви маєте нагоду доповнювати цей довідник історичними даними.

Рисунок 3.7 - Засоби настройки системи Аudit Expert

Рисунок 3.8 - Засоби настройки системи Аudit Expert

Для оцінки ризиків в системі Аudit Expert можна при аналізі власної бухгалтерської звітності використовувати вбудовані готові алгоритми рішення задач фінансового аналізу:

- методику аналізу ліквідності для визначення платоспроможності і оцінки ризику зниження ліквідності.

- методику оцінки структури балансу для оцінки ризику втрати платоспроможності і банкрутства підприємства.

- методику аналізу беззбитковості для оцінки запасу фінансової міцності підприємства.

методику аналізу чинника рентабельності власного капіталу підприємства для оцінки впливу на неї ряду чинників: прибутковості активів, фінансового важеля, рентабельності продажів і ін.

Результати рейтингової оцінки автоматично включаються в експертний висновок про надійність позичальника. Крім того, готуючи ТЕО для отримання кредиту в Ощадбанку, підприємство може поглянути на себе очима потенційного кредитора, оцінивши себе як позичальника відповідно до вживаної в Ощадбанку методики. Проте в ході роботи можна використовувати введені ними коефіцієнти і методики.

Особливо зручно скористатись подібними методиками державним унітарним підприємствам і акціонерним суспільствам. При роботі з вбудованими в Аudit Expert методиками достатньо вибрати необхідну методику і ввести початкові дані Балансу і Звіту про фінансові результати і автоматично одержуєте при розрахунку: аналітичні таблиці фінансових показників, графіки, діаграми для кожної аналітичної таблиці, готові до включення в звіт.

Тепер легко підготувати необхідний звіт. Для цього зручно вносити власні замітки в спеціальні коментарі до аналітичних таблиць. При бажанні коментарі вносяться разом з аналітичними таблицями в текст звіту.

При проведенні поглибленого аналізу потрібно буде деталізувати найістотніші показники фінансового стану на підставі аналітичного обліку, зокрема даних оборотно-сальдової відомості, і розрахувати на її основі додаткові показники.

Аudit Expert надає ряд вбудованих методик аналізу за даними оборотно-сальдової відомості, що дозволяє провести поглиблений аналіз, відстежити динаміку показників і сформувати структурні діаграми об'єктів аналітичного обліку. Система забезпечує настройку імпорту даних оборотно-сальдової відомості з облікової системи.

На основі переданих з бухгалтерської системи даних в Аudit Expert визначається загальний об'єм оборотного капіталу підприємства, проводиться аналіз собівартості, основних фондів, фінансових вкладень, вкладень у необоротні активи, здійснюється аналіз інших доходів і витрат, а також управлінських витрат і фінансових результатів від продажів, аналізуються розрахунки по податках і зборах, відстежуються розрахунки з постачальниками і підрядчиками, розрахунки з покупцями і замовниками. Все це дозволяє визначити якісні зміни показників, виявити чинники, що призвели їх, і ухвалити своєчасні рішення.

Оцінка надійності контрагентів потрібно при наданні товарного кредиту, при висновку контрактів з передоплатою і в інших випадках. Проведення подібного аналізу на підставі звітності ваших постачальників і покупців забезпечують всі вбудовані в систему методики, а також спеціальний додаток до професійної версії - Аudit Integrator. З його допомогою зручно вибирати з групи контрагентів ті підприємства, фінансові показники яких задовольняють вибраним вами критеріям.

Для порівняння групи підприємств-контрагентів, вибору найнадійніших постачальників і покупців можна використовувати, як вбудовані фінансові показники, так і створювати на їх основі власні інтегральні критерії.

Редаговані коментарі до аналітичних таблиць. Кожна аналітична таблиця в Аudit Expert забезпечена спеціальним коментарем, де містяться короткі відомості про використовувану методику, допустимі значення показників і інша інформація. Текст коментаря можна редагувати і включати разом з аналі - тичними таблицями в підсумковий звіт.

Таким чином, ви використовуєте коментар як записник, вносите свої замітки за наслідками аналізу, а потім доповнюєте ними звіт.

Підготовка звітів. Система Аudit Expert забезпечена генератором звітів, що дозволяє підготувати необхідні звіти довільної структури, а також включити в них таблиці, графіки, текстову інформацію і ілюстрації.

Висновки

На основі проведеного дослідження з теми «Облік і аудит поточних зобов’язань підприємства» на прикладі підприємства Сніжнянського машинобудівного заводу встановили наявність, правильність оформлення договорів та інших документів, що визначають права та обов’язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг), а також дотримання зазначених в даних документах умов; оцінили повноту відображення здійснених операцій в бухгалтерському обліку і перевірили правильністьі даних в звітності; оцінили систему розрахунків з персоналом, що діє на підприємстві, та її ефективності, стану синтетичного та аналітичного обліку операцій з оплати праці та розрахунків з персоналом підприємства за період, що перевіряється; встановили правильність організації обліку робочого часу і виробітку (виконаного обсягу робіт) на підприємстві; обґрунтованості нарахування заробітної плати, проведення утримань з неї; перевірили дотримання податкового законодавства по операціях, пов’язаних із розрахунками з оплати праці, з бюджетом, за соціальним страхуванням та забезпеченням; встановили чи дотримуються чинного законодавства підприємство, правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних посадових осіб при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками та підрядниками, бюджетом, персоналом підприємства, іншими кредиторами.

В роботі проаналізовано стан організації контрольно-аналітичної роботи підприємства. Що дає змогу зробити висновок: на базовому підприємстві контрольно-аналітична робота ведеться системно і відповідає вимогам до управління поточними зобов’язаннями.

Підчас узагальнення теоретичних питань щодо визначення сутності ми з’ясували, що підприємство образом веде організацію обліку поточних зобов’язань, економічно обґрунтовано проводить розрахунки з постачальниками і підрядниками у процесі промисловості, правильно веде облік розрахунків за короткостроковими позиками та векселями, правильно ведеться нарахування та сплата податків до бюджету.

Результати аналізу обліку та аудиту поточних зобов’язань обов’язково доводиться до відома заінтересованих служб та підрозділів, а також у необхідних випадках - керівництву підприємства для прийняття управлінських рішень спрямованих на усунення негативних причин, які сприяють погіршенню фінансового стану.

У цілому підприємство являється платоспроможним і має хитливе фінансове становище. Продукція вироблена на підприємстві користується попитом не тільки на території України, але і за її межами. Тільки оптимальне поєднання аналітичних розрахунків неформалізованих процедур прийняття управлінських рішень забезпечило підприємству перемогу у боротьбі з конкурентами.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, ми оцінили стан ліквідності і платоспроможності Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує частку короткострокових зобов'язань, що підприємство може погасити в найближчому майбутньому. З розрахунку видно, що у випадку підтримки залишку коштів як у 2010 року, підприємство було більш здатним погасити наявну короткострокову заборгованість за 2-5 днів, ніж у 2011 році. Отже, абсолютна ліквідність підприємства знизилася. Аналізуючи коефіцієнт поточної ліквідності ми з'ясували, що підприємство має значний обсяг вільних ресурсів, сформованих за рахунок власних джерел на початку 2009, 2010 року, але на кінець 2011 року зменшується обсяг поточних активів здатних покривати короткострокові зобов'язання. Таким чином, підприємство на початку 2010 року було більш здатне забезпечити свої короткострокові зобов'язання за допомогою оборотних коштів, чим наприкінці 2011 року. А невиконання встановленого нормативу створює погрозу фінансової нестабільності підприємства..

Для оцінки і прогнозу не платоспроможності підприємства використовуються наявність однієї з наступних ситуацій:

коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного року має значення менше 1,5. У нашому випадку на кінець року має значення 3,64, отже підприємство є платоспроможним;

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.У нашій ситуації підприємство має на кінець періоду значення 0,72.

Підприємства в даному звітному періоді є платоспроможним

У цілому, зробивши висновок про підприємство, ми з’ясували, що воно має хитливе фінансове становище у 2011 році тобто запаси забезпечуються за рахунок власних оборотних активів довгострокових і короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок всіх основних джерел формування запасів. Також дотримується рівність З >ИФЗ, на початок і кінець періоду відповідно 15145>11688 16848>14409.

Одной із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона зв'язана насамперед з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів i інвесторів. Проаналізувавши ми бачимо, що протягом 3-х років збільшився коефіцієнт фінансової залежності від кредиторів i інвесторів на 0,03% i зменшився коефіцієнт фінансової незалежності на 3,47%. Така динамка є негативна для підприємства.

У той же час підприємство відрізняється високим рівнем маневреності власного капіталу. Обумовлено це високою часткою власних засобів у структурі пасивів підприємства. Позитивним моментом е збільшення значення даного коефіцієнта в динаміці, що ми маємо зараз.

Для підприємства дуже важливо знайти оптимальне співвідношення фінансової автономії та коефіцієнта маневреності власного капталу, чи співвідношення власного та позикового капіталу.

Проаналізувавши загальний стан підприємства можна зробити пропозиції по покращенню фінансового стану підприємства.

Підприємству бажано визначитися з основними концепціями і методиками проведення зовнішнього аудиту поточних зобов’язань

Не вистачає потужності, необхідно розвити ремонтно - механічний цех №316 для зменшення тривалості операційного циклу, для збільшення оборотності запасів.

Підприємство повинно реалізовувати всю продукцію, що застоюється на складах. Реалізацією i просуванням продукції на ринок на підприємстві займається відділ маркетингу. Саме цей відділ повинен забезпечити просування товару не тільки на вітчизняний ринок, a i за кордон. Введення сучасної моделі відділу маркетингу забезпечує зв'язок цього відділу з усіма іншими відділами підприємства, що забезпечує їx ефективну роботу.

Зниження собівартості продукції та виключення з виробництва збиткової продукції (такої як замок та інша цивільна продукція) можливе за рахунок впровадження нової спеціальної техніки, замість устаткування призначеного для деталей моторного виробництва; більш раціонального використання як матеріальних так i трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції шляхом уточнення виробничого процесу, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства i дозволить підприємству бути конкурентоспроможним на ринку збуту.

Чистий прибуток підприємства можна використати, направивши його на розширення виробництва, збільшення резервного та страхового фонду та збільшення власних оборотних коштів.

Виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів, а також отримання ліцензії на виробництво ^«ходових» товарів, що дозволить стабілізувати i покращити фінансовий стан підприємства.

Розробка програмного забезпечення спеціалізованого для використання комп’ютерної техніки в аналізі фінансового стану дасть змогу керівництву підприємства проводити щомісячно вказаний аналіз та використовувати його результати для розробки обґрунтованих управлінських рішень.

Розглянути питання обліку, контролю і шляхи до застосування повної автоматизації ведення бухгалтерського обліку та управління на підприємстві в умовах повної комп’ютеризації підприємства ЗАТ «ТЕТЗ-Інвест».

Список джерел інформації

1 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуги №265/95-ВР від 6 липня 1995 р.; №1776 від 01.06.2000 р.

Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.97 р. (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» №2905-III від 20.12.2011 р.)

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-IIIвід 02.03.2000 р. (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України №2213-III від 11.01.2001 р., №2980-III від 17 січня 2002 р.

Закон України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України №2213-III від 11.01.2001 р., №2921-III від 10.01.2002 р., №2980-III від 17.01.2002 р.

Закон України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні» №2346-III від 05.04.2001 р.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (із змінами і доповненнями, внесеним Законами України №2180-III від 21.12.2000 р., №2980-III від 17.01.2002 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» затверджене наказом Міністерства фінансів України №237 від 8 жовтня 1999 р.

Постанова кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» №1336 від 23 серпня 2000 р.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій №121 від 7 лютого 2001 р.

Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження нормативно-правових активів до Закону україни «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №614 від 1 грудня 2000 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Поточні зобов’язання» затверджене наказом Міністерства фінансів України №237 від 8 жовтня 1999 р.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність підприємства»

. Бардаш С.В. Інвентаризація: теорія, практика, комп'ютеризація. - Житомир: ЖІТІ, 2003. - 372 с.

. Белобжецький І.А. Бухгалтерський облік та внутрішній аудит. В 2-х частинах, 4.1 - М.: Бухгалтерський облік, 2004 р. - 312 с.

П. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. -2-е вид., перероб. та доп. - Житомир: ІШ «Рута», 2002. - 672 с.

Бугинець Ф.Ф. Петренко Н.І. Аудит: стан і тенденції розвитку в Україні та світі: Монографія; Житомир: ЖДТУ, 2003. - 408 с.

Давидюк Т.В. Аудит та ревізія підприємницької діяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Облік і аудит». - Житомир: ЖІТІ_? 2009. - 224 с.

Виговська М.Г. Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи: Монографія. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 340 с.

19 Задорожний З.В., Крупка Я.Д., Мельник Р.О. Аудит: практичний посібник, нормативне забезпечення, - К.:ІЗМН МОУ, 2002 р. - 568 с.

Соколов Я.В. Бухгалтерський фінансовий облік.-Київ:КОНТІ, 2009.256с

Петрук О.М. Бухгалтерський облік і аудит. - Харків:ХФТК, 2003. -362 с.

. Хендрікоен Е.С., Вал Бреда М.Ф./Теорія бухгалтерського обліку і організація аудиту на підприємстві. Москва: «Фінанси та статистика», - 2004.-350 с.

Шоркавий В.К, Посипаєва С.К., Гончаренко Н.Г. Теорія економічного аналізу: Науковий посібник / Харківська Академія Управління імені В.В. Докучаева.. - Харків. - 2003. - 243 с.

Щукарева Л.А., Петренко С.Н. Аудит та контроль діяльності підприємств Практикум: Учбовий посібник. - Донецьк: ДонГУЕТ, 2001.-201 с.

Ярченко Н.М. Бухгалтерский облік та фінансовий аналіз на підприємствах з різними формами власності.-К.: «А.С.К.», 2002.-152 с.

25 План рахунків бухгалтерського обліку. Затверджений наказом МФУ від 30.11.1999 р. №291

Петрук О.М. Бухгалтерський облік і аудит. - Харків:ХФТК, 2003. - 362 с.

Хендрікоен Е.С., Вал Бреда М.Ф./Теорія бухгалтерського обліку і організація аудиту на підприємстві. Москва: «Фінанси та статистика», - 2004. - 350 с.

28 Анишин В.М. Інвестиційний аналіз. - М.: 2000. - 221 с.

29 Баканів М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. 4-і изд. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 620 с.

Бернстайн Л.А. Аналіз фінансової звітності. - М.: Фінанси і статистика, 2000. -180 с.

Бланк И.А. Основи фінансового менеджменту. У 2-х томах. - Київ: «Ника-Центр» «Эльга». - 1999.-480 с.

32 Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз. - М.: ДИС, 1998. - 120 с.

33 Глазунов В.Н. Аналіз фінансового стану підприємства // Фінанси. - 2002. - №2.

Лигоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства: Методичні підходи // Економіка, фінанси, право. - 1998. - №9.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика фінансового аналізу. - М.: ИНФРА - М, 2003. - 176 с.

Савицька Г. Аналіз господарської діяльності підприємства АПК: Учеб. - Мн.: ИП «Экоперспектива», 2001. - 494 с.

Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. 3-і изд., перераб. і доп. - М.: Бухгалтерський облік, 2000.

38 Шыян Д.В., Строченко Н.И. Фінансовий аналіз: Учеб. посібник - М.: Видавництво А.С.К., 2003. - 240 с.

39 Селезньова Н.Н., Ионова А.Ф. Фінансовий аналіз. Керування фінансами: Учеб. посібник для вузів. - 2-і изд., перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 639 с.

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Учеб. посібник. - М.: МАУП, 2000. - 152 с.: іл. - Библиогр.: с. 142-144.

Бандурка О.М. і ін. Фінансова діяльність підприємства - К.: Лыбидь, 2001. - 312 с.

Крейнина М.Н. Фінансовий стан підприємства: Методи оцінки. - М.:ДИС, 2003. - 224 с.