|
Найменування показника
|
Рахунок бухгалтерського обліку
|
|
- Основні засоби
|
рахунок 10
|
|
Земельні ділянки
|
101
|
|
Капітальні витрати на поліпшення земель
|
102
|
|
Будинки, спорудження і передатні устрої
|
103
|
|
Машини й устаткування
|
104
|
|
Транспортні засоби
|
105
|
|
Інструменти, прилади, інвентар
|
106
|
|
Робоча і продуктивна худоба
|
107
|
|
Багаторічні насадження
|
108
|
|
Інші основні засоби
|
109
|
|
- Інші необоротні матеріальні активи
|
рахунок 11
|
|
Бібліотечні фонди
|
111
|
|
Малоцінні необоротні матеріальні активи
|
112
|
|
Тимчасові (нетитульні) спорудження
|
113
|
|
Природні ресурси
|
114
|
|
Інвентарна тара
|
115
|
|
Предмети прокату
|
116
|
|
Інші необоротні матеріальні активи
|
117
|
Об’єкт основних засобів - закінчений
пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно
відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій,
чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного
призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя,
керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати
свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не
самостійно.
Якщо один об'єкт основних засобів
складається з частин, які мають різний строк корисного використання
(експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку
як окремий об'єкт основних засобів.
Група основних засобів - сукупність
однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання
необоротних матеріальних активів.
Об'єкт основних засобів визнається
активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому
економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно
визначена.
Основні засоби можна згрупувати за
наступними ознаками:
за галузевою ознакою;
за функціональним призначенням;
за використанням;
за ознакою належності.
За галузевою ознакою основні засоби
поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні,
зв'язку.
Наявність тих або інших засобів на
конкретному підприємстві пов'язана із напрямком його діяльності, а також і з
роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.
За функціональним призначенням
основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.
Виробничими є ті основні засоби, які
приймають безпосередньо участь у процесі виробництва і пов'язані із створенням
конкретного продукту, виконанням робіт та наданням послуг. Вони представлені
будівлями, спорудами, машинами, станками, устаткуванням та ін.
Основні засоби, які не приймають
безпосередньо участі у процесі виробництва, робота яких спрямована на
забезпечення соціальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства,
називаються невиробничими. Невиробничі основні засоби представлені будинками
культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями,
лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у
невиробничій сфері.
За використанням основні засоби
поділяються на діючі та недіючі.
Діючими є основні засоби, які
приймають участь у роботі підприємства на даний час.
Недіючими, в свою чергу, є основні
засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у
зв'язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх в
експлуатацію.
За ознакою належності основні засоби
поділяються на власні та орендовані.
Власні основні засоби являються
безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення (внесок
засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками,
цільове фінансування і цільові надходження та ін.).
Основні засоби, які використовуються
на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Треба зауважити,
що з метою виключення можливості подвійного обліку одних і тих же засобів, у
орендодавця орендовані основні засоби обліковуються на балансовому, а у
орендаря на позабалансовому рахунку.
Групування основних засобів за
галузевою ознакою, функціональним призначенням, використанням та ознакою
належності зображено схематично на рисунку 1.1.
Підприємства можуть установлювати
вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних
матеріальних активів.
Згідно із Законом України «Про
оподаткування прибутку підприємств» № З34/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами
та доповненнями) передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних засобів на такі
групи:
група 1 - будівлі, споруди, їх
структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та
їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального
покращення землі;
група 2 - автомобільний транспорт та
вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні,
електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання,
устаткування та приладдя до них;
група 3 - будь-які інші основні
фонди, не включені до груп 1,2 і 4;
Рисунок 1.1 - Групування основних
засобів за галузевою ознакою, за, функціональним призначенням, за використанням
та ознакою належності
група 4 - електронно-обчислювальні
машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне
забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші
інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації,
вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
До групи 4 включають відповідні
основні фонди, придбані (виготовлені) після 1 січня 2003 р. (а також витрати на
їх покращення).
Розрізняють наступні види вартості
основних засобів:
первісна;
переоцінена;
ліквідаційна;
залишкова.
Первісна вартість - історична
(фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або
справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для
придбання (створення) необоротних активів.
Переоцінена вартість - вартість
необоротних активів після їх переоцінки.
Ліквідаційна вартість - сума коштів
або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації
(ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного
використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем
(ліквідацією).
Залишкова вартість визначається як
різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх
зносу. Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходить своє
відображення у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу
включається лише їх залишкова вартість. Залишкова вартість об'єктів постійно
зменшується внаслідок їх зносу.
Придбані (створені) основні засоби
зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку
основних засобів є об'єкт основних засобів.
Первісна вартість об'єкта основних
засобів складається з таких витрат:
- суми, що сплачують
постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт
(без непрямих податків);
- реєстраційні збори,
державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням
(отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих
податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не
відшкодовуються підприємству);
- витрати зі
страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку, монтаж,
налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з
доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із
запланованою метою.
Витрати на сплату відсотків за
користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів,
придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісна вартість об'єктів основних
засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом
цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних
засобів.
Первісна вартість безоплатно
отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.
Первісною вартістю основних засобів,
що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена
засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Первісна вартість об'єктів,
переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції
тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" та 16
"Витрати".
Первісна вартість об'єкта основних
засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості
переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта
перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних
засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вapтість
переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.
Первісна вартість об'єкта основних
засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт,
дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній
(зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана
(отримана) під час обміну.
Первісна вартість основних засобів збільшується
на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація,
добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення
майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.
Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою
ліквідацією об'єкта основних засобів.
Витрати, що здійснюються для
підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми
майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу
витрат.
Підприємство переоцінює об'єкт
основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10
відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі
переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка
всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
Переоцінена первісна вартість та
сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної
вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс
переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який
переоцінюється, на його залишкову вартість.
Якщо залишкова вартість об'єкта
основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість
визнається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної
(переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.
Відомості про зміни первісної
вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного
обліку.
Сума дооцінки залишкової вартості
об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума
уцінки - до складу витрат, крім випадків:
у разі наявності (на дату проведення
чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми
попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою
попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його
корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного
перевищення включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо
сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення)
спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу;
у разі наявності (на дату проведення
чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх
дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок
залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума
чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення,
спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума
чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до
витрат звітного періоду.
При вибутті об'єктів основних
засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над
сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів
включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням
додаткового капіталу.
.2 Амортизація основних засобів
Особливістю основних засобів є те,
що беручи участь у виробничому процесі, вони поступово переносять по частинах
свою вартість на готову продукцію. Завдання бухгалтерського обліку полягає в
тому, щоб визначити суму цієї вартості. Отже, треба знати величину зносу
кожного об'єкта у вартісному вираженні.
Знос являє собою втрату основними
засобами фізичних якостей або техніко-економічних властивостей і, внаслідок
цього, вартості. Величина зносу залежить від виду основних засобів, їх
функціональної ролі у виробничому процесі, строку й умов використання. В основному
він визначається строком служби об’єктів і зростає з терміном експлуатації. На
величину зносу діють фактори: інтенсивність використання, агресивність
середовища, кліматичні умови, правові або інші обмеження.
Розрізняють два види зносу -
фізичний і моральний. Фізичний знос основних засобів наступає як у результаті
їхнього використання в процесі виробництва, так і в період їхньої
бездіяльності. Непрацюючі основні фонди зношуються, якщо піддаються впливу
природних процесів (атмосферних явищ, внутрішніх процесів, що відбуваються в
будівлі металів і інших матеріалів, із яких виготовлені основні фонди). У
результаті такого зносу суспільству завдаються великі збитки. Що стосується
діючих основних засобів, то їхній фізичний знос залежить від ряду факторів, у тому
числі від якості основних фондів (матеріалів, із яких вони виготовлені, від
технічної досконалості конструкцій, від якості будівництва і монтажу), від
ступеня навантаження (кількість змін і часів роботи в добу, тривалість роботи в
році, інтенсивність використання в кожну одиницю робочого часу), від
особливостей технологічного процесу і ступеня захисту основних засобів від
впливу зовнішніх умов, у тому числі агресивних серед (температура, вологість і
ін.), від якості відходу (своєчасність чищення, змащення, фарбування,
регулярність і якість ремонту), від кваліфікації робітників і їхнього
відношення до основних засобів.
Моральний знос може бути пов'язаний
із тим, що науково-технічний прогрес веде до появи конструктивно більш
досконалих і продуктивних машин й устаткування такої ж вартості, як і машин
застарілих, малопродуктивних. Іншим видом морального зносу є знос, обумовлений
створенням дешевих та економічних конструкцій машин й устаткування, що робить
експлуатацію старих машин невигідною.
Амортизація є систематичним
розподілом первинної чи переоціненої вартості основних засобів за мінусом їх
ліквідаційної вартості протягом строку корисного їх використання (амортизації).
Знос є сумою, що нагромаджується з початку корисного використання необоротних
активів.
Знос і амортизація -
взаємообумовлені категорії обліку. Якщо знос показує, наскільки змінилась
вартість основних засобів у результаті їх участі у виробничому процесі, то
амортизація - яка вартість включена у витрати за певний звітний період. Сума
зносу завжди визначається в сумі амортизаційних відрахувань.
Положенням (стандартом) 7 «Основні
засоби» визначено, що об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).
Нарахування амортизації здійснюється
протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який
встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при
зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції,
модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
При визначенні строку корисного
використання (експлуатації) слід ураховувати:
- очікуване
використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або
продуктивності;
- фізичний та
моральний знос, що передбачається;
- правові або інші
обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
Строк корисного використання
(експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних
економічних вигод від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів
нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з
місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання. Амортизація
основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із
застосуванням таких методів:
Прямолінійного, за яким річна сума
амортизації (А) визначається діленням вартості, яка амортизується, на
очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів:
А=
(1.1)
2 Зменшення залишкової вартості, за
яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта
на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування
амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації розраховується
за формулою 1.2 (у відсотках):
Н
=1-
(1.2)
де Н- річна
норма амортизації
n - кількість років
використання об’єкта.
Отриманий результат треба
помножити на 100.
Цю формулу можна перетворити
в наступний вигляд:
Н=1-(
)
(1.3)
Сума амортизаційних відрахувань
визначається за формулою:
А=С
Ч Н(1.4)
де А - сума амортизаційних
відрахувань;
С- залишкова
вартість об’єкта основних засобів.
3 Прискореного зменшення залишкової
вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової
вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату
початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється,
виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.
Норма амортизації розраховується за
формулою:
Н=А/В (1.5)
де В-
амортизована вартість об’єкту
Амортизаційні відрахування
розраховуються за формулою:
А= В/Т (1.6)
де Т - очікуваний строк
використання об’єкту
З’єднавши ці дві формули і
помноживши на 2, отримаємо:
Н=2Ч(В / Т) / В=2/Т (1.7)
4 Кумулятивного, за яким річна сума
амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та
кумулятивного коефіцієнта.
А=(В
-В
)ЧК
(1.8)
де В- вартість
первісна;
В- вартість
ліквідаційна;
К-
кумулятивний коефіцієнт.
Кумулятивний коефіцієнт
розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного
строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його
корисного використання:
К=К
:С (1.9)
де К- кількість
років, які залишилися до кінця очікуваного строку використання об’єкту основних
засобів;
С- сума років
корисного використання основних засобів
5 Виробничого, за яким місячна сума
амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції
(робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації
обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції
(робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням
об'єкта основних засобів.
Норму амортизації за цим методом
можна розрахувати за формулою:
Н= (В- В)/О
(1.10)
де О-
передбачуваний об’єм виробництва з використанням цього обладнання.
Підприємство може застосовувати
норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим
законодавством.
Згідно із Законом України «Про
оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що амортизації підлягають
витрати на:
- придбання основних
фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання,
включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і
вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
- самостійне
виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати
на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких
основних фондів;
- проведення всіх
видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних
фондів;
- поліпшення якості
земель, не пов'язаних з будівництвом, зокрема іригація, осушення, збагачення та
інше капітальне покращення землі.
Суми амортизаційних відрахувань
вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для
нарахування будь яких податків, зборів (обов'язкових платежів).
Не підлягають амортизації витрати
платника податку на:
- придбання і
відгодівлю продуктивної худоби;
- вирощування
багаторічних плодоносних насаджень;
- придбання основних
фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи
їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів,
призначених для подальшого продажу іншим особам;
- утримання основних
фондів, що знаходяться на консервації.
Норми амортизації встановлюються у
відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок
звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний
квартал):
- група 1 - 2 %;
- група 2 - 10 %;
- група 3 - 6 %;
- група 4 - 15 %.
Балансова вартість групи основних
фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою 1.11:
Б(а) = Б(а-l)
+ П(а-l) - В(а-l) - А(а-l) (1.11)
де Б(а) - балансова
вартість групи на початок звітного періоду;
Б(а-l) - балансова
вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
П(а-l) - сума витрат,
понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту,
реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом
періоду, що передував звітному;
В(а-1) - сума виведених з
експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
А(а-l) - сума
амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
Амортизація інших необоротних
матеріальних активів нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5
пункту 26 П(С)БО-7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і
бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в
розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків
вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з
балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому
місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.
Метод амортизації обирається
підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання
економічних вигод від його використання.
Метод амортизації об'єкта основних
засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних
вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом
починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу
амортизації.
Нарахування амортизації проводиться
щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму
амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.
Місячна сума амортизації при
застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення
залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням
річної суми амортизації на 12.
Нарахування амортизації починається
з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним
для корисного використання.
Нарахування амортизації
припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта
основних засобів.
Суму нарахованої амортизації всі
підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу
необоротних активів.
.3 Загальні підходи до організації
аудиту
Відповідно до Закону України
"Про аудиторську діяльність" аудиторські послуги можуть надаватися у
формі аудиторських перевірок (аудита) і пов'язаних з ними експертиз,
консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподатковування,
аналізу фінансово-господарської діяльності й інших видів економіко-правового
забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб. В цілому,
аудит представляє собою незалежне дослідження фінансових звітів й іншої
інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання з
метою формування висновків про реальний фінансовий стан цього суб'єкта. Аудит
як інформаційна цілісна система функціонує у певному технологічному режимі,
тобто упорядковано та здійснюється в певній послідовності. Розробка і
використання в аудиторській практиці технології аудиту є одним з основних
шляхів удосконалення аудиту, оскільки від повноти і наукової обґрунтованості
технології залежить покращення праці аудиторів, раціональність, ефективність і
результативність їх дій.
Технологія аудиту включає чотири
стадії, зображені на рисунку 1.2.
|
Організаційна стадія
|
|
Вивчення діяльності господарюючого суб'єкта,
його засновницьких документів, організації стану бухгалтерського обліку, звітності
та внутрішньогосподарського контролю
|
|
Підготовка листа-зобов'язання про згоду на
проведення аудиту
|
|
Укладання договору на проведення аудиту та
обґрунтування завдань аудиту
|
|
Підготовча стадія
|
|
Формування аудиторської групи
|
|
Складання загального плану та програми аудиту
|
|
Методична стадія
|
|
Вивчення об'єкта аудиту
|
|
Коригування програми аудиту
|
|
Перевірка, інвентаризація, опитування
|
|
Вивчення змісту документів і господарських
операцій
|
|
Результативна стадія
|
|
Підготовка та надання письмової інформації
замовнику за результатами проведеного аудиту
|
|
Погодження результатів аудиту із замовником
|
|
Складання та підписання аудиторського звіту і
висновку
|
Рисунок 1.2 - Стадії технології
аудиту
Отже, технологія
аудиту - це організація і проведення аудиту від моменту реклами послуг
аудиторських фірм до передачі висновку замовнику.
Необхідно
розрізняти поняття «організація аудиторської діяльності» та «організація
аудиту».
Організація
аудиторської діяльності - це комплекс заходів аудиторської фірми, спрямованих
на повне забезпечення виконання договорів з клієнтами, ефективне використання
майна фірми, зниження витрат діяльності та отримання прибутку.
Організація аудиту
- це встановлений аудиторською фірмою порядок і технологія виконання договірної
роботи суб’єктами аудиту при узгодженні зусиль і способів виконання з метою
забезпечення максимальної ефективності використання аудиторської праці при
виконанні умов договору.
Початковим етапом проведення аудиту
є процес планування.
Під плануванням
аудиту розуміють підготовку головної стратегії і конкретних підходів до
характеру, періоду та часу проведення аудиту.
Планування аудиту
складається з таких етапів:
а) попереднє
(стратегічне) планування;
б) складання
загального плану аудиту з визначенням обсягу, графіків і строків проведення
перевірки;
в) розробка
програми аудиту бухгалтерської звітності клієнта, яка конкретизує обсяг, види
та послідовність аудиторських процедур, необхідних для формування об'єктивної і
обґрунтованої думки про досліджені факти господарського життя, достовірність
показників.
Метою планування
аудиту є зосередження уваги аудитора на найважливіших напрямах перевірки,
проблемах, які слід вивчити глибше.
Планування аудиту
тісно пов'язано з попереднім ознайомленням з результатами діяльності і
структурою управління підприємства (фірми), що контролюється, і повинно
забезпечувати:
- отримання
необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку і ефективність
внутрішнього контролю;
- встановлення
очікуваного, рівня довіри внутрішньому контролю, тобто з'ясування того, наскільки
аудитор може довіряти матеріалам внутрішнього аудиту;
- визначення
змісту, часу проведення, об'єму контрольних процедур, що підлягають виконанню
на другому етапі аудиторської перевірки;
- координацію
виконуваних робіт зі збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки
достовірності і законності господарсько-фінансових операцій, достовірності
бухгалтерського балансу і фінансових звітів.
На стадії
попереднього планування аудитором вивчається наявна та доступна йому інформація
про підприємство-замовника, погоджуються з керівництвом клієнта основні
організаційні питання з аудиту, формується робоча бригада для його проведення.
Для цього
використовуються матеріали, що зберігаються в постійному архіві аудиторської
фірми, інформація, отримана від інших аудиторських фірм. Для роз'яснення
спірних питань можливий виїзд до клієнта, при попередньому узгодженні з ним
переліку питань, які підлягають обговоренню.
У процесі
попереднього планування аудитору слід ознайомитись зі становленням і розвитком
підприємства, його організаційно-управлінською структурою, видами діяльності,
структурою статутного капіталу, системою оплати праці та розподілу прибутку,
системою внутрішнього контролю тощо.
Джерелами
інформації при цьому можуть бути: статут підприємства, документи, що
підтверджують його реєстрацію, протоколи засідань Ради директорів і зборів
акціонерів, договори, наказ про облікову політику, внутрішні звіти аудиторів,
внутрішньофірмові інструкції, організаційна структура, список філій і дочірніх
підприємств, судові матеріали; статистична звітність, інформація, отримана з
бесід з керівництвом та персоналом підприємства, а також при загальному
обстеженні підприємства та його основних підрозділів тощо.
У результаті
попереднього планування аудитор отримує інформацію про зовнішні фактори, які
впливають на господарську діяльність підприємства (економічна ситуація та
галузеві особливості) та внутрішні фактори, що впливають на господарську
діяльність підприємства, пов'язані з його індивідуальними особливостями.
У процесі планування
необхідно отримати інформацію про: організаційно-управлінську структуру
клієнта; види виробничої діяльності та номенклатуру виготовленої продукції;
структуру капіталу та курс акцій; технологічні особливості виготовленої
продукції; рівень рентабельності; основних покупців і постачальників; порядок
розподілу чистого прибутку; дочірні й залежні організації; організацію системи
внутрішнього контролю; принципи формування та розподілу оплати праці тощо.
Зібрана аудитором
інформація про діяльність господарюючого суб'єкта дозволяє йому визначити коло
проблем, для вирішення яких необхідно залучити сторонніх спеціалістів.
Якщо дотримуються
умови, що свідчать про необхідність залучення експертів, аудитор повинен чітко
поставити завдання, визначити вид роботи, що буде здійснюватись експертом.
При застосуванні
підприємством системи комп'ютерної обробки даних аудитор повинен узгодити з
керівником господарюючого суб'єкта наступні питання:
- можливість
залучення експерта з метою вивчення комп'ютерної системи підприємства;
- характер
виконання прийомів і способів перевірки з використанням системи комп'ютерної
обробки даних (виведення на дисплей або роздрукування документів, підготовлених
в середовищі комп'ютерної обробки даних клієнта).
Одержавши в процесі попереднього планування
дані про підприємство, аудитор приступає до розробки загального плану аудиту.
План аудиту є
документом організаційно-методологічного характеру, який містить основні стадії
процесу аудиту, розміщені в логічній послідовності, із зазначенням видів запланованих
робіт, періоду їх проведення, відповідальних виконавців та інших питань.
План аудиту
складається з врахуванням особливостей діяльності клієнта, організації обліку і
системи внутрішнього контролю, визначених ризиків і рівня суттєвості, координації
дій, супроводження і нагляду за діяльністю асистентів аудитора, експертів та
інших фахівців, які не є аудиторами.
Займаючись
розробкою плану, аудитору необхідно визначити аудиторський ризик і рівень
суттєвості, які дозволяють вважати фінансову звітність підприємства
достовірною. Рівень даних показників значно впливає на особливості підбору
прийомів і способів аудиту.
Для якісного
складання плану і більш реального розрахунку очікуваного обсягу робіт аудитор
повинен:
- вивчити
умови договору на проведення аудиту і встановлену законом відповідальність
аудитора;
- уточнити
зміст звіту або іншої інформації, що передається аудитором замовнику (клієнту)
відповідно до укладеного договору;
- вивчити
вплив на аудит нових облікових або аудиторських стандартів, законів, положень,
інструкцій і нормативних актів державних органів;
- виділити
найбільш важливі питання аудиту, що проводиться; з'ясувати умови, що вимагають
особливої уваги (можливість матеріальних помилок, обману або залучення інших
підприємств, організацій до сфери зловживання тощо);
- визначити
ступінь довіри до облікової системи І внутрішнього аудиту підконтрольного
підприємства;
- знати
вид діяльності суб'єкта господарювання;
- вивчити
загальні економічні фактори і умови галузі, що впливає на діяльність суб'єкта
господарювання;
- вивчити
і проаналізувати особливості господарської діяльності, фінансових показників та
їх вплив на вимоги до складання бухгалтерської (фінансової) звітності;
- проаналізувати
звіти суб'єкта господарювання перед акціонерами, радою директорів, податковими
органами, кредиторами тощо;
- вивчити
робочі документи аудитора за попередній період;
- проаналізувати
методику бухгалтерського обліку, прийнятого суб'єктом господарювання;
- оцінити
внутрішній ризик і ризик внутрішнього контролю, а також визначити важливі
області для аудиту;
- оцінити
можливість суттєвого викривлення інформації суб'єктом з врахуванням минулих
періодів;
- виявити
найбільш складні ділянки бухгалтерського обліку;
- встановити
суть і обсяг аудиторських доказів;
- проаналізувати
роботу внутрішніх аудиторів і можливість їх залучення до аудиту;
- вивчити
доцільність залучення інших аудиторів до проведення аудиту в філіях,
представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства,
виділених на окремі баланси внутрішньобалансові розрахунки;
- виявити
необхідність залучення експертів.
Під час планування
також враховується ступінь комп'ютеризації облікових робіт, обробки звітної
Інформації, наявність структурних підрозділів і філій, показники діяльності
яких відображаються в консолідованій звітності підприємства.
З метою підвищення
ефективності перевірки окремі пункти плану можуть обговорюватись з керівництвом
підприємства, що дозволить скоординувати роботу аудиторів і спеціалістів
господарюючого суб'єкта.
Важливим моментом
при розробці плану є формування бригади аудиторів, розподіл їх відповідно до
професійних здібностей за конкретними ділянками аудиту, інструктаж,
ознайомлення з планом і програмою аудиту, порядком контролю якості виконаних
робіт.
У загальному плані
аудиторська фірма повинна передбачити строки проведення аудиту та скласти
графік проведення аудиту, строки підготовки звіту (письмової інформації
керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку.
Складовою частиною
загального плану є положення з планування управління та контролю якості
виконуваного аудиту.
Загальний план
аудиту розробляється настільки докладно, щоб аудитор мав змогу на його основі
підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст та розмір
залежить від розміру, виду та специфіки підприємства, умов договору на
проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, які використовує
аудитор під час перевірки.
Програма аудиту є
переліком етапів, прийомів і способів аудиту, необхідних для його реалізації.
Після складання
плану розробляється програма аудиту, в якій визначаються завдання, які
необхідно вирішити для досягнення мети перевірки. Програма складається до
початку аудиту, але в ході перевірки до неї можуть вноситися як незначні, так і
суттєві зміни.
Програма аудиту
повинна включати:
- перелік всіх
аудиторських прийомів і способів, необхідних для вивчення поставлених в
договорі питань;
- детальний
опис кожного способу та прийому.
Планування і
розробка програми відносяться до компетенції старшого аудитора (керівника
групи), який здійснює контроль за їх виконанням.
Висновки, зроблені
аудитором при виконанні кожного розділу плану і програми відображаються в його
робочих документах. Вони є основою для підготовки аудиторського висновку і
формування думки про достовірність фінансової звітності та обліку в їх суттєвих
аспектах.
Програма аудиту є
розвитком загального плану аудиту та є детальним переліком змісту аудиторських
процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту. Програма є
детальною інструкцією асистентам аудитора та одночасно є засобом контролю
якості роботи для керівників аудиторської фірми та аудиторської групи .
Залежно від змін
умов проведення аудиту та результатів аудиторських процедур програма аудиту
може переглядатися. Причини та результати змін необхідно документувати. По
закінченні процесу планування аудиту загальний план і програма аудиту повинні
бути оформлені документально та завізовані у встановленому порядку.
У програмі аудиту
види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур мають збігатися
з показниками загального плану аудиту.
Графік проведення
аудиту визначає граничні терміни підготовки І надання матеріалів, які були
підготовлені під час перевірки для складання аудиторського висновку та інших
документів. При складанні графіку вирішується питання про витрати часу на
окремі види і ділянки перевірки з врахуванням і в межах очікуваної винагороди,
з метою забезпечення отримання прибутку.
Таким чином, планування і складання
програми аудиту є важливим етапом підготовки аудиторської перевірки та
забезпечення її якості та надійності.
Оперативне уточнення змісту плану та
програми аудиту дозволяє приділити необхідну увагу найважливішим його напрямам,
оперативно вирішувати проблеми, що виникають у ході проведення аудиту,
скоригувати роботу, яка виконується іншими аудиторами та експертами, що, в
кінцевому результаті, дозволяє якісно та в необхідний термін провести аудит.
.4 Організація аудиту основних
засобів
З розвитком ринкових відносин в
обліку основних засобів відбулися кардинальні зміни. Вони торкнулися
нарахування зносу, обліку капітальних вкладень, операцій, зв'язаних з орендою
майна, переоцінкою основних засобів, списанням витрат на ремонт основних
фондів, обліку реалізації основних фондів. У зв’язку з цим виникає потреба у
проведенні незалежного контролю аудиту основних засобів. Крім стандартних
напрямів аудиту, що полягають у перевірці повноти і правильності відображення в
обліку суб'єкту господарювання операцій з основними фондами, можливо в рамках
проведення аудиту здійснювати аналіз ефективності їх використання, виявляти
потребу в залученні нових, більш технологічних основних засобів, а також
здійснювати аналіз виробничо-господарської й фінансової діяльності суб'єкту з
метою прогнозування ефективного розвитку, прийняття оперативних управлінських
рішень і розробки різних рекомендацій, програм, бізнес-планів, прогнозів на
перспективу, проектів облікової політики й організації обліку та ін.
Метою аудиту операцій з основними
засобами є встановлення: достовірності первинних даних відносно руху основних
засобів; повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених
документах та облікових регістрах; правильності ведення обліку основних засобів
та його відповідності прийнятій обліковій політиці; достовірності відображення
стану основних засобів у звітності господарюючого суб'єкта; відповідності
методики обліку та оподаткування операцій з необоротними активами чинному
законодавству.
Основними завданнями аудиту основних
засобів є:
а) оцінка організації ведення обліку
основних засобів у бухгалтерії та за матеріально - відповідальними особами;
б) контроль за збереженням основних
засобів;
в) своєчасність і законність
документального оформлення та від ображення у первинних, зведених документах і
у регістрах бухгалтерського обліку надходження, переміщення і вибуття основних
засобів;
г) перевірка правильності розрахунку
амортизації основних засобів та відображення суми амортизації в обліковій
інформації;
д) аудиторська перевірка дотримання
підприємством податкового законодавства щодо обліку основних засобів;
е) аудит результатів проведеної
переоцінки та індексації основних засобів, а також віднесення їх сум на рахунки
бухгалтерського обліку;
є) законність відображення в обліку
витрат на ремонт основних засобів;
ж) аналіз ефективності використання
основних засобів.
Джерелами інформації для аудиту
основних засобів є:
- машинограми - при
автоматизованій формі ведення бухгалтерського обліку;
- баланс (форма № 1);
- звіт про фінансові
результати та їх використання (форма № 2);
- звіт про власний
капітал (форма № 4);
- синтетичні регістри
обліку основних засобів (головна книга, журнал-ордер № 13);
- первинні документи
з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення
в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних
засобів.
Нормативним забезпеченням здійснення
аудиту основних засобів є:
1) Закон України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-ХІV від 16.07.99 р.
2) Закон України «Про податок
на додану вартість» № 168/97-ВР від 02.04.97. (із змінами та доповненнями).
) Закон України «Про
оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР в редакції від 22.05.97.
) Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене
наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р.
) Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене наказом Міністерства
фінансів України № 87 від 31.03.99 року
) Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене
наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р.
) Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", затверджене
наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99р.
) Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: Затв. Мінфіном України від
27.04.2000 р. № 92 (із змінами і доповненнями), внесеними наказом Міністерства
фінансів України від 30 листопада 2000 року № 304.
) Інструкція про застосування
Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і
господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Мінфіном України
від 30.11.99 р. № 291.
) Інструкція про порядок
списання основних засобів та створення постійно діючої комісії щодо списання
основних засобів, затверджена Наказом Мінпромполітики України від 26.10.99 р. №
373.
) Інструкція по
інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних
цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків, затверджена наказом Міністерства
фінансів України від 11.08.94 р. № 69.
) Порядок визначення розміру
збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей
(крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каменя і валютних цінностей),
затверджена наказом Міністерства фінансів України від 22.01.96 р. № 116.
Основними методами, які
використовуються при аудиті основних засобів, є опитування, фізична перевірка,
порівняння, перерахування, документальна перевірка, вибіркове дослідження.
Опитування керівництва підприємства-клієнта
може спонукати аудитора до здійснення додаткових аудиторських процедур і
застосуванню інших методів, оскільки може виникнути необхідність одержати дані
про прогнозовані угоди, плани продажу основних засобів, наявності застав або
претензій, судових позовів. Для забезпечення повноти одержання інформації
аудиторові необхідно окремим листом повідомити керівництву підприємства-клієнта
перелік питань і документів, які йому потрібно одержати для об'єктивної
перевірки обліку основних засобів за звітний період.
У процесі опитування або
документальної перевірки аудиторові важливо з'ясувати облікову політику щодо
основних засобів, методи нарахування амортизації й постійність їхнього
застосування; чи відбувалися зміни облікової політики й методів нарахування
амортизації; досліджувати наявність необхідних пояснень у примітках до
звітності. Варто також одержати дані про основні засоби, які передані або
отримані в оренду, вивчити умови орендних угод; з'ясувати питання, чи
відповідає облік орендованих об'єктів цим угодам (операційна або фінансова
оренда); проконтролювати правильність визначення орендної плати за основні
засоби й відповідне її віднесення на доходи або витрати в орендодавця або
орендаря.
Оскільки перевірка аудитором обліку
основних засобів є процесом досить трудомістким, вимагає обробки великих
обсягів інформації, аудитор може застосувати вибіркове дослідження основних
засобів при прийнятному рівні аудиторського ризику.
При перевірці операцій по обліку
основних засобів аудиторам на основі первинних даних і даних аналітичного і
синтетичного обліку основних засобів звертається увага на наступні основні
питання:
– своєчасність і правильність
документального оформлення і відображення в облікових регістрах надходження,
переміщення і вибуття основних засобів;
– правильність розрахунку
амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також
відображення її на рахунках синтетичного обліку;
– своєчасність і правильність
списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати підприємства;
– правильність і своєчасність
нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартість
продукції;
– правильність віднесення до
основних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства;
– правомірність списання
витрат на проведення ремонту основних засобів;
– своєчасність і правильність
проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках;
– достовірність індексації
вартості основних засобів і віднесення сум на рахунки бухгалтерського обліку;
– правомірність реалізації
основних засобів, а також їх оцінка при реалізації як підприємством , так і
приватною особою.
Щоб реалізувати всі ці задачі
необхідно переконатися в правильності організації аналітичного обліку;
з’ясувати чи всі основні засоби закріплені за матеріально відповідальними
особами; правильність проведення останньої інвентаризації, які її результати і
чи відображені вони в обліку; проконтролювати достовірність облікових даних про
наявність і рух основних засобів.
Підсумком аудиторської перевірки є
аудиторський висновок, що представляє офіційний документ, завірений підписом
аудитора й печаткою, що складається у встановленому порядку за підсумками
проведення аудита й містить у собі висновок про вірогідність звітності й
відповідності чинному законодавству і установленим нормам бухгалтерського
обліку фінансово-господарської діяльності.
Таким чином, враховуючи важливість
такого об'єкту як основні засоби порядок його обліку, відображення у
бухгалтерській документації, а, отже, і порядок аудиту суворо регламентовано
нормативно-правовими актами.
2. СТАН ОБЛІКУ І АУДИТУ У ДП
«ТОРЕЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»
.1 Характеристика діяльності ДП
«Торезький ремонтно-механічний завод» та аналіз основних показників
ДП “Торезький
ремонтно-механічний завод” один із найстаріших ремонтно-механічних заводів
Донбасу, є унікальним у забезпеченні розвитку вугільної промисловості як в
колишньому СРСР, так і в національнії економіці.
Підприємство було
засноване у 1917 р як електромеханічні майстерні.
Первісною метою
його будівництва був та залишається ремонт гірничого обладнання. Але вже в
плині найближчих років підприємство було перетворено у багатопрофільне
машинобудівне виробництво.
У 1996 році завод
став державним відкритим акціонерним товариством “Торезький ремонтно-механічний
завод”, а з січня 2005 - відокремлений підрозділ “Торезький ремонтно-механічний
завод” державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”.
Форма власності -
державна.
Основною діяльністю
підприємства є створення найбільш сприятливих умов для подальшого розвитку
виробництва устаткування для вугільної промисловості.
Види діяльності:
- розробка і
виготовлення технологічного обладнання вугільної промисловості;
- випуск
запасних частин до устаткування, що знаходиться в експлуатації;
конструювання,
виробництво технологічного устаткування, нестандартних виробів;
сервісне
обслуговування технологічного устаткування;
створення
і випуск машин і механізмів сільськогосподарського застосування та запасні
частини для машин і механізмів сільськогосподарського застосування;
створення
і випуск машин для переробки сільськогосподарської продукції і харчової
промисловості та запасні частини для машин по переробці сільськогосподарської
продукції і харчової промисловості.
Коротка
характеристика виробничих потужностей. Основні можливості верстатного парку:
) Токарна група:
- максимальний
діаметр оброблювального вала - 1250 мм, довжиною до 3000 мм, точність
механічної обробки - 7 квалітет;
- максимальний
діаметр оброблюваного вала - 1000 мм, довжиною до 5000 мм, точність механічної
обробки - 7 квалітет.
2) Карусельна
група:
- максимальний
діаметр - 5260 мм, висота - 3200мм, точність обробки - 8 квалітет.
3) Зубчасті
колеса:
максимальний
діаметр - 3200мм, максимальний модуль 32 мм, 9 ступінь точності.
) Горизонтально
- розточувальна група:
- максимальна
довжина - 3000мм;
- максимальна
ширина - 3000 мм;
максимальна
висота - 2001 мм;
точність
взаємного розташування поверхонь отворів 0,05 мм на довжині 1 м;
точність
виготовлення отворів - 7 квалітет.
) Довбальна
група:
- максимальна
глибина довбання - 1200 мм.
6) Фрезерна
група:
- максимальна
довжина - 4000мм;
- максимальна
ширина - 800 мм;
максимальна
висота - 800 мм;
точність
виготовлення - 9 квалітет.
Організаційна структура ДП
«Торезький ремонтно - механічний завод» наведена на рисунку 2.1. Вищим органом
управління в ДП «Торезький ремонтно - механічний завод» є збори засновників,
які проводяться не менш як 2 рази на рік. Оперативне управління діяльністю
товариства здійснює колегіальний орган -
дирекція на чолі з директором.
Рисунок 2.1 - Організаційна
структура ДП «Торезький ремонтно-механічний завод»
Директор ДП «Торезький
ремонтно-механічний завод» самостійно вирішує питання діяльності підприємства,
за винятком тих, що віднесені до компетенції інших органів управління.
Директор ДП “Торезький
ремонтно-механічний завод”:
- несе повну
відповідальність за стан справ у виробничо-фінансовій діяльності підприємства;
- діє без довіреності
від імені підприємства, представляє його інтереси в усіх установах та
організаціях;
- розпоряджається
коштами та майном відповідно до чинного законодавства;
- укладає договори та
видає довіреності на одержання матеріальних цінностей;
- в межах своєї
компетенції видає накази, вказівки та розпорядження, обов’язкові для всіх
працівників підприємства.
Головний бухгалтер зобов'язаний:
- забезпечити ведення
бухгалтерського обліку в повній відповідності з "Положенням про
бухгалтерський облік і звітність в Україні", планом рахунків
бухгалтерського обліку і Інструкцією по його застосуванню та іншими чинними
нормативними актами в області бухгалтерського обліку;
- забезпечити
своєчасне і повне надання необхідної звітності зацікавленим користувачам
відповідно до чинного законодавства;
- керуючись
установленим Паном рахунків розробити робочий план рахунків бухгалтерського
обліку для відображення фінансово-господарських операцій;
- встановити
необхідну систему облікових регістрів визначити їх перелік;
- здійснювати аналіз
фінансово-господарської діяльності з метою виявлення і мобілізації
внутрішньогосподарських резервів;
- оцінювати фактичне
використання виявлених резервів.
Головний бухгалтер має право підпису
документів, необхідних для прийняття і видача товарно-матеріальних цінностей і
коштів, а також розрахункових, кредитних і грошових зобов'язань. Зазначені
документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і не
приймаються до виконання. Головному бухгалтеру організації забороняється
приймати до виконання й оформлення документи по операціях, що суперечать
законодавству і порушують договірну і фінансову дисципліну.
За невиконання або несумлінне
виконання своїх обов'язків головний бухгалтер відповідає відповідно до чинного
законодавства. Головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо керівнику.
Основні показники діяльності
підприємства наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 - Основні показники
діяльності ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”
|
Показники
|
Од. виміру
|
2009
|
2010
|
∆ 2010
|
|
Товарообіг
|
тис. грн
|
90960
|
64100
|
-26860
|
|
Чисельність працівників
|
осіб
|
224
|
217
|
-7
|
|
ФОП
|
тис. грн.
|
2680
|
2624
|
-56
|
|
Середня заробітна плата 1 працюючого (ЗП)
|
грн.
|
995
|
1010
|
15
|
|
Собівартість випущеної продукції
|
тис. грн.
|
11012
|
11330
|
318
|
|
Валовий прибуток
|
тис. грн.
|
452
|
169
|
-283
|
|
Чистий дохід від реалізації продукції
|
тис. грн.
|
11464
|
11499
|
35
|
|
Залишкова вартість основних засобів
|
тис. грн.
|
5472,7
|
4839,1
|
-633,6
|
|
Дебіторська заборгованість за товари, роботи,
послуги
|
тис. грн.
|
4127
|
3362
|
-765
|
|
Кредиторська заборгованість за товари, роботи,
послуги
|
тис. грн.
|
-
|
-
|
-
|
Із наведеної таблиці 2.1 видно, що у
2010 р. радикально знизився товарообіг на ДП “Торезький ремонтно-механічний
завод”. Так, порівняно із 2009 р. обсяг збуту продукції у натуральному
вимірюванні зменшився майже на 30% при практично незмінній чисельності
працівників підприємства. При цьому прибуток підприємства від послуг зменшився
майже у тричі.
Резервами зростання прибутку від
операційної діяльності ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” є:
- додатковий прибуток за рахунок
збільшення обсягів продажів;
- зниження
собівартості шляхом попередження:
а) непродуктивних виплат із фонду
оплати праці;
б) непродуктивних витрат
загальновиробничого характеру та ін.;
- скорочення адміністративних
витрат;
- усунення причин, що
призводять до занадто високих операційних витрат;
- підвищення якості
продукції.
Позитивним у діяльності підприємства
є погашення наприкінці 2010 р. дебіторської заборгованості за товари, роботи,
послуги у сумі 765 тис. грн., а також відсутність кредиторської заборгованості
за товари, роботи і послуги, для попередження виникнення яких у 2009 р. було
взято короткотерміновий кредит у сумі 267 тис. грн. У 2010 р. короткострокова
заборгованість перед банками зросла ще на 245 тис. грн. і склала 512 тис. грн.
Розглянемо діяльність підприємства
протягом 3 років у таблиці 2.2, на основі якої побудуємо рисунок 2.2. Джерелами
інформацію будуть форми №1 «Баланс» та форми №2 «Звіт про фінансові результати»
ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”.
Таблиця 2.2 - Динаміка майна ДП
“Торезький ремонтно-механічний завод” (тис. грн.)
|
Найменування показника
|
Роки
|
Зміни до 2008 р.
|
|
2008
|
2009
|
2010
|
Абс.
|
Відн.,%
|
|
1 Необоротні активи
|
10648
|
8846
|
7863
|
-2785
|
-26,2
|
|
2 Оборотні активи
|
8258
|
4873
|
4827
|
-3431
|
-41,5
|
|
3 Витрати майбутніх періодів
|
2
|
76
|
52
|
50
|
2500,0
|
|
4 Власний капітал
|
15179
|
10859
|
9331
|
-5848
|
-38,5
|
|
5 Довгострокові зобов'язання
|
0
|
1229
|
808
|
808
|
|
|
6 Поточні зобов'язання
|
3654
|
1682
|
2555
|
-1099
|
-30,1
|
|
7 Доходи майбутніх періодів
|
0
|
0
|
0
|
0
|
0
|
Аналіз починається
з вивчення обсягу необоротних активів, їхньої динаміки й структури (машини й
устаткування, будинки виробничого призначення, склади, робочі й силові машини,
транспортні засоби, прилади й устрої).
Визначення динаміки
майна підприємства - це визначення динаміки необоротних й оборотних активів,
витрат майбутніх періодів, власного капіталу, забезпечення майбутніх виплат і
платежів, довгострокових і поточних зобов'язань, доходів майбутніх періодів.
Основним джерелом фінансування є
власний капітал. Чим вище його сума й менше частка позикових коштів, тим більше
підприємство захищене від збитків.
Рисунок 2.2 - Динаміка майна ДП
“Торезький ремонтно-механічний завод”
Таблиця 2.3 - Склад
та структура основних засобів ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”
|
Найменування показника
|
2008
|
2009
|
2010
|
|
Абс., тис.
грн
|
Частка, %
|
Абс.,тис. грн
|
Частка, %
|
Абс.,тис. грн
|
Частка, %
|
|
Будинки, споруди та передавальні пристрої
|
3756
|
46,5
|
2780
|
50,8
|
2547
|
52,6
|
|
Машини та обладнання
|
2250
|
27,9
|
1456
|
26,6
|
1278
|
26,4
|
|
Транспортні засоби
|
1970
|
24,4
|
1162
|
21,2
|
955
|
19,7
|
|
Інструменти, прилади, інвентар
|
99,4
|
1,2
|
74,7
|
1,4
|
59,1
|
1,2
|
|
Разом
|
8075,4
|
100,0
|
5472,7
|
100,0
|
4839,1
|
100,0
|
Як видно із даних
таблиці 2.2 та рисунку 2.2 практично по всіх показниках підприємства, крім
витрат майбутнього періоду і довгострокової заборгованості, відбулося істотне
зменшення.
На основі приміток
до фінансової звітності склад та структура основних засобів ДП “Торезький
ремонтно-механічний завод” представлені в таблиці 2.3 та на рисунку 2.3.
Рисунок 2.3 -
Структура основних засобів ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”
Як видно з діаграми, структура
основних засобів на протязі аналізованих років істотно не змінилася, хоча, щодо
абсолютних показників, то відбулося істотне зменшення основних засобів на
3236,3 тис. грн., що пов’язано із зносом та вибуттям основних фондів.
Для забезпечення відтворення
основних виробничих фондів важливе значення має вивчення їхнього стану та
ефективності використання.
Показники стану й ефективності
використання основних фондів можна об'єднати в три групи: показники
забезпечення підприємства основними виробничими фондами, показники стану
основних виробничих фондів, показники ефективності використання основних
виробничих фондів, які зображені на рисунку 2.4.
Рисунок 2.4 - Показники
забезпечення, стану й ефективності використання основних фондів
Формули розрахунку показників
забезпечення, стану й ефективності використання наведено в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 - Формули розрахунку
показників забезпечення, стану й ефективності використання основних фондів та
їхня характеристика
|
Показник
|
Формула розрахунку
|
Характеристика
|
|
1 Фондомісткість
|
 Характерніше
забезпеченість підприємства основними фондами
|
|
|
2 Фондоозброєність
|
 Показує
величину основних фондів на одного працівника
|
|
|
3 Коефіцієнт реальної вартості основних фондів
у майні підприємства
|
 Відображає
питому вагу залишкової вартості основних фондів у загальній вартості майна
підприємства
|
|
|
4 Коефіцієнт зносу основних виробничих фондів
|
 Показує
ступінь зносу основних виробничих фондів
|
|
|
5 Коефіцієнт придатності основних виробничих
фондів
|
1 - Кз
|
Відображає частину основних фондів, придатну
для експлуатації
|
|
6 Коефіцієнт оновлення основних виробничих
фондів
|
 Показує
частку введених нових основних фондів у загальній вартості основних фондів
|
|
|
7 Коефіцієнт вибуття основних виробничих
фондів
|
 Характеризує
інтенсивність вибуття основних виробничих фондів
|
|
|
8 Коефіцієнт приросту основних виробничих
фондів
|
 Показує
ступінь збільшення основних фондів у звітному періоді проти минулого періоду
|
|
|
9 Фондовіддача
|
 Характеризує
ефективність використання основних виробничих фондів. Відображає суму
виробленої продукції на одну гривню основних виробничих фондів
|
|
|
10 Рентабельність основних виробничих фондів
|
 Визначає
ступінь використання основних виробничих фондів
|
|
Дані для розрахунку
показників забезпечення стану й ефективності використання основних фондів ДП
“Торезький ремонтно-механічний завод” наведені у таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 - Дані для розрахунку
показників забезпечення стану й ефективності використання основних фондів
|
Найменування показника
|
Роки
|
|
2009
|
2010
|
Відхил.
|
|
Фк - середня вартість основних
виробничих фондів (тис. грн.)
|
11084,4
|
13610,3
|
2525,9
|
|
Вп - вартість виробленої продукції
(тис. грн.)
|
13757
|
13799
|
42
|
|
ФЗ -залишкова вартість основних
виробничих фондів (тис. грн.)
|
6774,05
|
5155,9
|
-1618,15
|
|
М - вартість майна підприємства (тис. грн.)
|
16346,5
|
13263,5
|
-3083
|
|
ЗО -сума зносу основних виробничих
фондів (тис. грн.)
|
4310,4
|
8454,45
|
4144,05
|
|
Ч -середньооблікова чисельність працівників
(чоловік)
|
224
|
217
|
-7
|
|
Фв - вартість введених основних
виробничих фондів (тис. грн.)
|
22
|
|
-22
|
|
Фу - вартість убулих основних
виробничих фондів (тис. грн.)
|
45
|
70
|
25
|
|
КЗ - коефіцієнт зносу основних
виробничих фондів
|
0,3889
|
0,6212
|
0,232309
|
|
ПБ - балансовий прибуток
підприємства (тис. грн.)
|
452
|
169
|
-283
|
Стан і використання
основних фондів ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” представлені в таблиці
2.6.
Таблиця 2.6 - Результати розрахунків
показників забезпечення стану й ефективності використання основних фондів
|
Найменування показника
|
Роки
|
|
2009
|
2010
|
Відхил.
|
|
1 Фондомісткість
|
0,81
|
0,99
|
0,18
|
|
2 Фондоозброєність
|
49,48
|
62,72
|
13,24
|
|
3 Коефіцієнт реальної вартості основних фондів
у майні підприємства
|
0,41
|
0,39
|
-0,03
|
|
4 Коефіцієнт зносу основних виробничих фондів
|
0,39
|
0,62
|
0,23
|
|
5. Коефіцієнт придатності основних виробничих
фондів
|
0,61
|
0,38
|
-0,23
|
|
6 Коефіцієнт оновлення основних виробничих
фондів
|
0,002
|
0
|
0,00
|
|
7 Коефіцієнт вибуття основних виробничих
фондів
|
0,004
|
0,005
|
0,00
|
|
8 Коефіцієнт приросту основних виробничих
фондів
|
-0,002
|
-0,005
|
0,00
|
|
9 Фондовіддача
|
1,24
|
1,01
|
-0,23
|
|
10 Рентабельність основних виробничих фондів
(%)
|
4,08
|
1,24
|
-2,84
|
Фондомісткість є величиною зворотною
до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних фондів
на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства
основними фондами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до
збільшення, а фондомісткість - до зменшення. За даними аналізу фондомісткість
зростає, а фондовіддача зменшується, отже, цей негативний факт свідчить про
неефективність використання основних засобів.
Коефіцієнт реальної вартості
основних виробничих фондів у майні підприємства становить 0,4, це означає, що
реальний виробничий потенціал підрозділу низький і треба терміново шукати кошти
для поліпшення становища.
Коефіцієнт зносу швидко зростає. Цей
показник характеризує частку основних фондів, що списана на витрати виробництва
в попередніх періодах.
Негативною в діяльності підприємства
є ситуація, коли вартість вибулих основних фондів перевищує вартість уведених в
дію основних фондів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних
фондів.
Рентабельність основних виробничих
фондів показує скільки відсотків балансового прибутку отримує підрозділ на
одиницю основних виробничих фондів. Цей показник має тенденцію до зниження.
Таким чином, проведений аналіз
свідчить, про неефективне використання основних фондів на підприємстві та
наявність тенденції до швидкого застарівання основних фондів через низький
рівень їх оновлення.
.2 Облік надходження та використання
основних засобів
Як відомо, саме первинні документи є
основою бухгалтерського обліку. І тільки та інформація, що міститься в
первинних документах, потім попадає в регістри синтетичного й аналітичного обліку
і систематизується на рахунках бухгалтерського обліку. Більш того, саме
первинними документами повинні бути підтверджені дані податкового обліку. От
чому правильне і своєчасне складання цих документів - це необхідна умова для
впевненості бухгалтера в завтрашньому дні, у тім, що ніякі перевіряльники не
зможуть висунути претензії до його роботи (а отже - і притягти до
відповідальності).
Одиницею бухгалтерського обліку
основних засобів є окремий об'єкт.
Об'єкт основних засобів - закінчений
пристрій із усіма пристосуваннями і приналежності до нього чи окремий
конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання визначених
самостійних функцій, або відособлений комплекс конструктивно з'єднаних
предметів однакового чи різного призначення, що мають для їхнього
обслуговування загальні пристосування, приналежності, керівництво і єдиний
фундамент, у результаті чого кожен предмет може виконувати свої функції, а
комплекс - визначену роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.
Визначення об'єкта основних засобів
для цілей бухгалтерського обліку важливо ще і тому, що первинні документи
складаються окремо на кожен такий об'єкт.
Типові форми первинних документів по
обліку основних засобів (далі - ОЗ) затверджені наказом Міністерства статистики
України від 29.12.95 р. № 352.
Обов'язково варто врахувати, що
починаючи з 1 січня 2003 р. у бухгалтерському обліку докорінно змінилися
класифікація ОЗ по групах і методи їхньої амортизації. Підприємство може
самостійно обрати для кожного об'єкта ОЗ один з перерахованих у П(С)БО-7
методів
[16].
А тепер розглянемо
порядок застосування і зразки заповнення цих первинних документів при
надходженні ОЗ і їхньому обліку на ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”.
При надходженні ОЗ на кожен об'єкт
складається типова форма № ОЗ-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього
переміщення) основних засобів". Причому цей документ складається незалежно
від причини, по якій ОЗ надходять на ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”:
договір закупівлі-продажу, безкоштовна передача.
Форма № ОЗ-1 заповнюється комісією,
що призначена наказом керівника ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”, у
двох екземплярах: один - для приймаючої, другий - для передавальної сторони, і
затверджується керівником. Після затвердження форма повинна бути передана в бухгалтерію
підприємства разом з технічною документацією на об'єкт ОЗ.
Для обліку ОЗ і контролю за їхнім
рухом, а також для групового обліку однотипних об'єктів у бухгалтерії
застосовується типова форма № ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів».
Вона відкривається на кожен об'єкт окремо (або на групу однотипних об'єктів, на
які заведена форма № ОЗ-1 й які будуть експлуатуватися в одному підрозділі).
Заповнюється на підставі форм № ОЗ-1, № ОЗ-2, № ОЗ-3, технічної документації та
інших супровідних документів в одному екземплярі. У формі № ОЗ-6 дається
коротка індивідуальна характеристика об'єкта ОЗ, вказуються його особливості.
При ремонті, реконструкції,
модернізації й інших видах поліпшень ОЗ дані про такі роботи заносяться у форму
№ ОЗ-6 на підставі форми № ОЗ-2 "Акт приймання-передачі відремонтованих,
реконструйованих і модернізованих об'єктів" (Додаток Ш), а при списанні ОЗ
джерелом відомостей є форма № ОЗ-3 "Акт списання основних засобів".
У випадку великої кількості
інформації про об'єкт картку типової форми № ОЗ-6 заміняють на нову, а стара
зберігається на підприємстві як довідковий документ.
У друкованому вигляді складається
зведена відомість руху основних засобів, яка відкривається на кожну
класифікаційну групу ОЗ і заповнюється щомісяця. У цій відомості збирається
інформація про надходження ОЗ на ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” (на
підставі форми № 03-1), про суми нарахованої амортизації, про вибуття ОЗ (на
підставі форми № 03-3).
Інвентарний список основних засобів
також складається в друкованому вигляді. Цей список призначений для обліку ОЗ
конкретної класифікаційної групи за місцем їх перебування й експлуатації, а
отже, по конкретним матеріально відповідальним особам. У список заносяться
відомості про кожен об'єкт ОЗ. Інвентарний список основних засобів виконує
функції ті ж, що і форма № 03-6, і дані в цих формах повинні збігатися.
Усі витрати ДП “Торезький
ремонтно-механічний завод” на придбання основних засобів, що включаються в їхню
первісну вартість, характеризуються як капітальні інвестиції і відбиваються по
дебету рахунка 15 "Капітальні інвестиції" відповідного субрахунку:
152 "Придбання (виготовлення) основних засобів". По кредиту цього
субрахунку відбивається зменшення понесених підрозділом витрат у зв'язку із
запровадженням у дію чи прийняття в експлуатацію відповідних активів.
Субрахунок 152 "Придбання
(виготовлення) основних засобів призначений для обліку придбаних машин та
обладнання.
Аналітичний облік капітальних
інвестицій ведеться по видам основних засобів, а також по окремих об'єктах
капітальних вкладень (інвентарним об'єктам).
Згідно п. 7 П(С)БО-7 придбані
(створені) основні засоби зараховуються на баланс ДП “Торезький
ремонтно-механічний завод” по первісній вартості. Первісна вартість основних
засобів - це історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових
коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих),
витрачених для придбання (створення) основних засобів.
Складові первісної вартості об'єкта
основних засобів визначені п. 8 П(С)БО-7. Це:
- суми, що сплачуються
постачальникам активів і підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт
(без непрямих податків);
- реєстраційні збори,
державний збір і аналогічні платежі, здійснювані у зв'язку з придбанням
(одержанням) прав на об'єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих
податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не
відшкодовуються підприємству);
- витрати по
страхуванню ризиків доставки основних засобів;
- витрати на
установку, монтаж, налагодження основних засобів;
- інші витрати,
безпосередньо зв'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони
придатні для використання в запланованих цілях.
Витрати на доставку й розвантаження
об'єктів основних засобів П(С)БО-7 безпосередньо в складі первісної вартості не
виділяє. Їх варто розуміти як інші витрати, зв'язані з доведенням об'єкта до
робочого стану.
Витрати на сплату відсотків за
користування кредитом не включаються в первісну вартість основних засобів,
придбаних (створених) чи цілком частково за рахунок позикового капіталу.
Контроль за збереженням основних засобів забезпечується їхнім обліком по
об'єктах, місцю використання чи збереження, матеріально відповідальним особами.
Приймання основних засобів виробляється відповідно до Акта приймання-передачі
основних засобів типової форми № 0З-1, що складається комісією, призначеної
наказом керівника підприємства. В Акті вказуються первісна вартість об'єкта,
коротка технічна характеристика, місце експлуатації. До нього додається
технічна документація об'єкта. Кожному об'єкту основних засобів присвоюється
інвентарний номер, і на нього відкривається інвентарна картка типової форми №
03-6. Остання є регістром аналітичного обліку. На однотипні об'єкти невеликої
вартості (інструменти, виробничий і господарський інвентар і т.п.), що надійшли
на ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” в одному місяці і які будуть
експлуатуватися в одному підрозділі, а також мають однаковий термін корисного
використання, доцільно відкривати одну загальну інвентарну картку.
Картки діючих основних засобів
розміщаються по їхніх класифікаційних групах і місцям експлуатації. Для
забезпечення збереження інвентарні картки реєструються в спеціальних описах.
Таблиця 2.7 - Відображення в
бухгалтерському обліку операцій придбання ДП “Торезький ремонтно-механічний
завод” комп’ютера
|
Зміст операції
|
Кореспонденція рахунків
|
Сума (грн.)
|
|
Дт
|
Кт
|
|
|
Отримано комп’ютер від постачальника
|
152 «Придбання (виготовлення) основних
засобів»
|
631 «Розрахунки з вітчизняними
постачальниками»
|
2000
|
|
Включена до складу податкового кредиту сума
ПДВ
|
641 «Розрахунки по податках»
|
631 «Розрахунки з вітчизняними
постачальниками»
|
400
|
|
Зроблено оплату постачальнику
|
631 «Розрахунки з вітчизняними
постачальниками»
|
311 «Поточні рахунки в національній валюті»
|
2400
|
|
Оплачено витрати по страхуванню ризиків
доставки об'єкта
|
377 «Розрахунки з іншими дебіторами»
|
311 «Поточні рахунки в національній валюті»
|
50
|
|
Відображено витрати по страхуванню об'єкта
|
152 « придбання (виготовлення) основних
засобів»
|
377 «Розрахунки з іншими дебіторами»
|
50
|
|
Оплачено послуги транспортної організації по
доставці комп’ютера
|
371 «Розрахунки по виданих авансах»
|
311 «Поточні рахунки в національній валюті»
|
180
|
|
Відображено суму податкового зобов'язання по
ПДВ
|
641 «Розрахунки по податках»
|
643 «Податкові зобов'язання»
|
30
|
|
Відображено вартість транспортних послуг,
зв'язаних із придбанням комп’ютера
|
152 «Придбання (виготовлення) основних
засобів»
|
371 «Розрахунки по виданих авансах»
|
150
|
|
Відображено суму ПДВ
|
643 «Податкові зобов'язання»
|
371 «Розрахунки по виданих авансах»
|
30
|
|
Уведений в експлуатацію комп’ютер
(2000+50+150)
|
104 «Машини й устаткування»
|
152 «Придбання (виготовлення) основних
засобів»
|
2200
|
По місцях використання (перебування)
облік основних засобів ведеться в інвентарних списках. Щомісяця підсумкові дані
інвентарних карток на об'єкти основних засобів, що надійшли на ДП “Торезький
ремонтно-механічний завод”, заносяться в зведені відомості обліку руху основних
засобів, що ведуться в розрізі груп основних засобів. Ці відомості заміняють
аналітичні відомості по рахунку 10 "Основні засоби". Тому їхній
загальний підсумок щомісяця зіставляється з підсумком синтетичного обліку
даного рахунка.
Відображення в бухгалтерському
обліку таких операцій розглянемо на прикладі придбання ДП “Торезький
ремонтно-механічний завод” комп’ютера, що не вимагає монтажу. Вартість
комп’ютера - 2,4 тис. грн. ( у т.ч. ПДВ - 0,4 тис. грн.). Приклад відображення
в бухгалтерському обліку операцій придбання ДП “Торезький ремонтно-механічний
завод” комп’ютера представлено у таблиці 2.7.
Отже, надходження та використання
основних засобів відбувається на основі первинних документів у спеціально
передбаченому порядку.
.3 Облік поліпшення та ремонту
основних засобів
На даний момент облік витрат на
поліпшення основних засобів на ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”
регулюється двома основними документами:
Законом України «Про оподаткування
прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями);
Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Мінфіну України
від 27.04.2000 р. №92.
Оскільки вимоги, висунуті цими
документами щодо обліку поліпшення основних фондів, відрізняються один від
одного, виникає необхідність окремого ведення їх бухгалтерського і податкового
обліку.
Бухгалтерський облік витрат на
ремонт, модернізацію, реконструкцію та інші поліпшення основних засобів на ДП
“Торезький ремонтно-механічний завод” регламентується П(С)БО-7, відповідно до
якого дані витрати поділяються на дві групи:
Група 1. Витрати на поліпшення
основних фондів, у результаті здійснення яких економічні вигоди, спочатку
очікувані від використання об'єкта, зростають. До таких поліпшення відносяться:
модернізація, модифікація, добудування, дообладнування, реконструкція і т.п.
Згідно п.14 П(С)БО-7 витрати на проведення таких заходів збільшують первісну
вартість основних засобів. Ці витрати ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”
враховує на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" з наступним їх
віднесенням на рахунок 10 "Основні засоби".
Група 2. Витрати, що здійснюються
для підтримки об'єкта в робочому стані й одержання спочатку визначеної суми
майбутніх економічних вигод від його використання, згідно п.15 П(С)БО 7,
відносяться до витрат звітного періоду. Облік їх ведеться згідно із П(С)БО 16
«Витрати», затвердженому наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 р. № 318. У
бухгалтерському обліку ці витрати враховуються на рахунках обліку витрат, а
саме: 23 «Виробництво» - у випадку, якщо ремонтуються основні засоби
виробничого призначення; 91 «Загально виробничі витрати» - при ремонті основних
фондів загально виробничого призначення, тобто таких, котрі беруть участь у
керуванні цехами, ділянками, відділеннями, бригадами й іншими підрозділами
основного і допоміжного виробництва; 92 «Адміністративні витрати» - при ремонті
основних засобів, що беруть участь у керуванні й обслуговуванні підприємства;
93 «Витрати на збут» - у випадку ремонту основних засобів, зв'язаних зі збутом
продукції, товарів, робіт, послуг; Відображення в бухгалтерському обліку
операцій по ремонту основних засобів наведено в таблиці 2.8.
Таблиця 2.8 - Відображення в
бухгалтерському обліку операцій по ремонту основних засобів
|
Зміст операції
|
Кореспонденція рахунків
|
|
Дт
|
Кт
|
|
Перерахована передоплата за послуги з ремонту
|
371 «Розрахунки по виданих авансах»
|
31 «Рахунки в банках»
|
|
Відображений податковий кредит по ПДВ
|
641 «Розрахунки по податках»
|
644 «Податковий кредит»
|
|
Відображені витрати по проведеному ремонту
об’єкта
|
93 «Витрати на збут»
|
63 «Розрахунки з постачальниками»
|
|
Списана сума раніше відображеного податкового
кредиту по ПДВ
|
644 «Податковий кредит»
|
63 «Розрахунки з постачальниками»
|
|
Відображений залік заборгованостей
|
63 «Розрахунки з постачальниками»
|
371 «Розрахунки по виданих авансах»
|
|
Списані витрати на фінансовий результат
|
791 «Результат іншої основної діяльності
|
93 «Витрати на збут»
|
Податковий облік поліпшення основних
фондів регламентується Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»,
відповідно до підпункту 8.7.1 ст. 8 якого платники податків мають право протягом
звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, зв'язані з
поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової
вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують
зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2, 3 та 4
або окремого об'єкта основних фондів групи 1. Для розрахунку витрат на
поліпшення основних засобів, що ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” може
віднести в звітному періоді на валові витрати, необхідно насамперед розрахувати
балансову вартість основних фондів на початок року. Варто звернути увагу, що
згідно п. п. 8.4.5 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», у
випадку виводу з експлуатації окремого об’єкту основних фондів групи 1 за рішенням
платника податку балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації
дорівнюватиме нулю. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.
Таблиця 2.9 - Відображення в
бухгалтерському обліку операцій з поліпшення основних засобів
|
Зміст операції
|
Кореспонденція рахунків
|
|
Дт
|
Кт
|
|
Оприбутковування на склад запчастин
|
207 «Запасні частини»
|
63 «Розрахунки з постачальниками»
|
|
Відображена сума податкового кредиту по ПДВ
|
641 «Розрахунки по податках»
|
63 «Розрахунки з постачальниками»
|
|
Списана вартість встановлених на об’єкт
запчастин
|
152 «Придбання основних засобів»
|
207 «Запасні частини»
|
|
Відображені витрати на зарплату робітникам, що
встановлювали запчастини
|
152 «Придбання основних засобів»
|
661 «Витрати на оплату праці»
|
|
Нарахування на фонд оплати працівників
(38.11%)
|
152 «Придбання основних засобів»
|
65 «Розрахунки по страхуванню»
|
|
Відображено збільшення первинної вартості
об’єкта
|
104 «Машини і устаткування»
|
152 «Придбання основних засобів»
|
У випадку виводу з експлуатації
окремих фондів груп 2, З и 4 за будь якою причиною (крім їхнього продажу)
балансова вартість таких груп не змінюється. Вивід з експлуатації основних
фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника
податку. У п. п. 8.4.5 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»
зазначене, що зворотній вступ у експлуатацію таких основних фондів збільшує
балансову вартість окремого об’єкту основних фондів групи 1 або баланс груп 2,
З, 4 на суму витрат, зв’язаних з ремонтом. Відображення в бухгалтерському
обліку операцій з поліпшення основних засобів наведено в таблиці 2.9.
Таким чином, у зв’язку із різними
вимогами законодавства щодо обліку поліпшення основних фондів, він ведеться
окремо у бухгалтерському і податковому обліку.
.4 Переоцінка та індексація основних
засобів
Переоцінка основних засобів - це
доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої вартості. Згідно
П(С)БО-19 «Об'єднання підприємств» справедлива вартість - це сума, по якій
можуть бути здійснені обмін активу чи оплата зобов'язання в результаті операції
між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.
Для основних засобів у П(С)БO-19
конкретизований порядок визначення справедливої вартості, наведений у таблиці
2.10.
У більшості випадків справедлива
вартість основних засобів - це їхня ринкова вартість.
Інформацію про ринкову вартість
основних засобів на дату переоцінки можна одержати:
- зі зведень
заводів-виготовлювачів;
- із прайс-листів
посередників;
- з періодичних
видань;
- безпосередньо на
ринку;
- в агентствах
нерухомості, в експерта-оцінювача;
- зі збірників цін
(видаваних, наприклад, Українською автомобільною корпорацією);
- у міському відділі
цін.
Таблиця 2.10 - Порядок визначення
справедливої вартості основних засобів
|
Об'єкт визначення справедливої вартості
|
Визначення справедливої вартості
|
|
Земля
|
Ринкова вартість
|
|
Будинки
|
Ринкова вартість
|
|
Машини
|
Ринкова вартість. У випадку відсутності даних
про ринкову вартість - відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання)
за винятком суми зносу на дату оцінки
|
|
Устаткування
|
Ринкова вартість. У випадку відсутності даних
про ринкову вартість - відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання)
за винятком суми зносу на дату оцінки
|
|
Інші основні засоби
|
Відбудовна вартість (сучасна собівартість
придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки
|
При великій номенклатурі визначення
справедливої вартості кожного об'єкта основних засобів - трудомісткий процес.
Крім того, у названих джерелах інформації представлена вартість нових основних
засобів; об'єкти, що знаходяться на підприємстві, найчастіше вже зношені, тому
визначення їхньої справедливої вартості представляє визначену проблему. У цьому
випадку ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” може використовувати методики,
застосовувані експертами-оцінювачами.
Підрозділ переоцінює об'єкт основних
засобів, якщо його залишкова вартість істотно відрізняється від його
справедливої вартості на дату балансу. У випадку переоцінки об'єкта основних
засобів, на ту ж дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних
засобів, до якої належить цей об'єкт.
Переоцінена первісна вартість і сума
зносу об'єкта основних засобів визначаються множенням відповідно до первісної
вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки.
Індекс переоцінки розраховується за
формулою:
Індекс переоцінки = 
(2.1)
Відомості про зміни первісної
вартості і суми зносу основних засобів заносяться в регістри їхнього
аналітичного обліку - форма 03-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів».
Якщо залишкова вартість об'єкта
основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість
визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної
(переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.
Сума дооцінки залишкової вартості
об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу.
Сума
уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу
витрат. При цьому втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів
включаються до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми
зносу основних засобів. У
випадку якщо на дату проведення дооцінки об'єкта основних засобів є перевищення
суми попередніх уцінок об'єкта над сумою попередніх дооцінок, то сума дооцінки
включається до складу доходів звітного періоду в межах такої суми, а різниця
дооцінки й відзначеного перевищення направляється на збільшення іншого
додаткового капіталу. У
випадку якщо на дату проведення чергової уцінки об'єкта основних засобів є
перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта над сумою попередніх уцінок
залишкової вартості цього об'єкта, то сума чергової уцінки направляється на
зменшення іншого додаткового капіталу в межах такого перевищення, а різниця
суми уцінки й відзначеного перевищення включається у витрати звітного періоду.
Сума зміни первісної (переоціненої)
вартості і сума зносу основних засобів у результаті переоцінки в обов'язковому
порядку відображається в примітках до фінансової звітності при розкритті
інформації про основні засоби. Оформлення в обліку переоцінки об’єкта основних
засобів наведено в таблиці 2.11
Таблиця 2.11 - Оформлення в обліку
переоцінки об’єкта основних засобів
|
Зміст господарської операції
|
Дт
|
Kт
|
|
1
|
2
|
3
|
|
Збільшення первісної вартості об'єкта на
різницю між залишковою вартістю і справедливою
|
10
|
423
|
|
Збільшення нарахованого зносу на різницю між
розрахованою сумою і нарахованою раніше
|
423
|
13
|
|
Якщо сума попередньої уцінки більше суми
дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів
|
|
Збільшення вартості об'єкта на різницю між
залишковою вартістю і справедливою в межах суми уцінки
|
10
|
746
|
|
Збільшення первісної вартості об'єкта на
різницю між залишковою вартістю і справедливою
|
10
|
423
|
|
Збільшення нарахованого зносу на різницю між
розрахованою сумою і нарахованою раніше
|
423
|
13
|
|
Сума уцінки включається до складу витрат
|
|
Зменшення корисності об'єкта шляхом збільшення
нарахування зносу
|
975
|
13
|
|
Сума уцінки перевищує суму попередньо
проведеної дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів
|
|
Зменшення вартості об'єкта в частині
залишкової вартості на суму, рівну попередній до оцінці
|
423
|
10
|
|
Зменшення корисності об'єкта шляхом збільшення
нарахуван-ня зносу на суму перевищення уцінки над сумою дооцінки
|
975
|
10
|
|
Сума уцінки менше суми попередньо проведеної
дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів
|
|
Зменшення вартості об'єкта в частині
залишкової вартості на суму, що менше попередньої дооцінки
|
423
|
10
|
Підпунктом 8.3.3 статті 8 Закону
«Про оподаткування прибутку підприємств» платникам податків всіх форм власності
надано право проводити, щорічну індексацію основних фондів. Індексація
проводиться за всіма основними фондами, які використовуються у господарській
діяльності підприємства.
Проведення індексації здійснюється
шляхом множення балансової вартості відповідної групи основних засобів на
коефіцієнт індексації.
Коефіцієнт індексації розраховується
за формулою:
(2.2)
де 
- індекс
інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.
Індексація основних засобів
проводиться:
- за основними
фондами, які використовуються у виробничо-господарській діяльності;
- у випадку якщо
індекс інфляції перевищує 110%.
Якщо індекс інфляції менше 110%,
індексація не проводиться.
Проведення індексації основних
фондів не впливає на суму прибутку (збитків) звітного періоду, але збільшує
вартість групи основних фондів на початок періоду. Це має значення при
визначенні суми витрат на поліпшення основних засобів, яку підприємство має
право віднести до складу валових витрат.
Слід зазначити, що проведення
індексації балансової вартості групи основних фондів передбачено тільки
податковим законодавством. Тому індексація основних фондів не відображається в
бухгалтерському обліку.
На ДП “Торезький ремонтно-механічний
завод” у 2009 р. було проведено індексацію основних засобів відповідно до норм
чинного законодавства
2.5 Облік ліквідації основних
засобів
Рішення про ліквідацію основних
засобів приймається через те, що придбане раніше (3, 5 і більш років тому)
устаткування сьогодні вже морально чи фізично застаріло і непридатне для подальшої
експлуатації. Причому ступінь зношеності таких основних фондів може бути як
повний, так і частковий: підрозділу все рівно буде дешевше скласти акт про їхню
ліквідацію і придбати для роботи нове, сучасне, устаткування, ніж постійно
ремонтувати (чи модернізувати) старе.
У бухгалтерському обліку дане
питання регулюється П(С)БО-7 "Основні засоби". Так, у п.33 даного
Стандарту відзначається: об'єкт основних засобів списується з балансу
(ліквідується), якщо він не відповідає критеріям визнання активу, тобто якщо
цей об'єкт у майбутньому вже не принесе підприємству яких-небудь економічних
вигод. "Бухгалтерський" доход, отриманий від ліквідації необоротного
активу (у вигляді товарно-матеріальних цінностей, що оприбутковуються),
відбивається по кредиту субрахунку 71 "Інший операційний доход", а
залишкова вартість об'єкта і витрати понесені при його ліквідації, враховуються
по дебету субрахунку 976 "Списання необоротних активів".
Для ліквідації основних засобів і
документального оформлення списання таких основних засобів наказом директора ДП
“Торезький ремонтно-механічний завод” створена постійно діюча комісія. У її
склад включені: головний інженер (голова комісії), начальник відповідного
структурного підрозділу, головний бухгалтер, особа, на яку покладена відповідальність
за збереження основних засобів. Комісія проводить огляд об'єкта, що підлягає
списанню, використовуючи для цього необхідну документацію, дані бухгалтерського
обліку, установлює його непридатність до відновлення й подальшому використанню
і конкретні причини списання об'єкта, визначає можливість використання окремих
вузлів, деталей, матеріалів, отриманих від розбирання об'єкта, і провадить їхню
оцінку.
За результатами проведених заходів
комісія складає акт списання основних засобів (форма № 03-3) у двох
екземплярах, який підписується членами комісії, головним бухгалтером і
затверджується директором ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”.
До зазначених документів додається
інвентарна картка обліку основних засобів (форма № 03-6), у якій проводяться
відповідні записи про вибуття, а також виконуються певні відмітки в описі
інвентарних карток по обліку основних засобів, відомості обліку руху основних
засобів, інвентарному списку основних засобів.
Що ж стосується податкового обліку,
то відбиття операцій з ліквідації основних фондів проводиться відповідно до п.
п. 8.4.8 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Так, при ліквідації основних
фондів:
групи 1 у зв'язку з його ліквідацією
збільшуються валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта
основних фондів, при цьому вартість такого об'єкта дорівнюється нулю;
балансова вартість груп 2, 3 й 4 не
змінюється.
Разом з тим при ліквідації об'єктів
основних фондів групи 1 треба в обов'язковому порядку враховувати положення п.
п. 8.4.10 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до
даного підпункту у випадку ліквідації окремого об'єкта основного фонду групи 1
за рішенням платника податку й наявності відповідних документів про його
знищення, розбирання або перетворенні іншими способами, у результаті чого такий
об'єкт не може використатися в майбутньому по первісному призначенню, балансова
вартість такого окремого об'єкту основних фондів групи 1 входить до складу
валових витрат.
Відповідно до п. 4.9 статті 4 Закону
України «Про податок на додану вартість» у випадку ліквідації об'єкта основних
засобів по самостійному рішенню платника податку податкові зобов'язання по ПДВ
виникають виходячи зі звичайних цін.
Це правило не розповсюджується на
операції по ліквідації об'єктів основних засобів, якщо податковому органу
пред’явлений документ, що свідчить про неспроможність подальшої експлуатації
такого об'єкта, у зв'язку з втратою його первісних якостей. У податковому
обліку такі операції розглядаються як продаж.
Враховуючи вимоги, викладені в
Законі про ПДВ, при ліквідації об'єктів основних фондів групи 1 за базу для
вирахування ПДВ доцільно приймати балансову вартість такого об’єкту, а при
ліквідації об’єкта групи 2, 3 й 4 звичайною ціною може виступати ціна можливої
реалізації.
Господарські операції з ліквідації
основних засобів для більшої наочності наведено в таблиці 2.12.
Таблиця 2.12 - Відображення в
бухгалтерському обліку операцій з ліквідації основних засобів
|
Зміст операції
|
Кореспонденція рахунків
|
|
Дт
|
Кт
|
|
1
|
2
|
3
|
|
Списана сума зносу устаткування, що
ліквідується
|
131 «Знос основних засобів»
|
104 «Машини і обладнання»
|
|
Списана залишкова вартість устаткування
|
976 «Списання необоротних активів»
|
104 «Машини й устаткування»
|
|
Нарахована сума податкових зобов’язань по ПДВ
на звичайну ціну
|
976 «Списання необоротних активів»
|
641 «Розрахунки за податками»
|
|
Списані витрати, що пов’язані з ліквідацією
|
976 «Списання необоротних активів»
|
66 «Розрахунки по оплаті праці» 65 «Розрахунки
по страхуванню»
|
|
Оприбуткований металобрухт
|
209 «Інші матеріали»
|
719 «Інші доходи від операційної діяльності»
|
|
Списаний на фінансовий результат дохід,
одержаний від ліквідації устаткування
|
719 «Інші доходи від операційної діяльності»
|
791 «Результат операційної діяльності»
|
|
Списані на фінансовий результат витрати, що
пов’язані з ліквідацією устаткування
|
791 «Результат операційної діяльності»
|
976 “Списання необоротних активів”
|
Таким чином, об'єкт основних засобів
списується з балансу (ліквідується), якщо він не відповідає критеріям визнання
активу, тобто якщо цей об'єкт у майбутньому вже не принесе підприємству
яких-небудь економічних вигод.
.6 Амортизація основних засобів
На протязі двох років на ДП
“Торезький ремонтно-механічний завод” амортизація об’єктів основних засобів
нараховувалася на кожний об’єкт окремо прямолінійним методом виходячи зі строку
корисного використання об'єкта і його первісної вартості на підставі протоколу
засідання комісії по прийманню в експлуатацію даних активів, що визначає термін
служби об'єкта, віднесення його до об'єктів основних засобів. Амортизація
об’єктів малоцінних необоротних матеріальних активів нараховується в першому
місяці використання об’єкта в розмірі 50% його амортизованої вартості, а
останні 50% - в місяці їх вибуття з активів (списання з балансу) в результаті
невідповідності критеріям визнання активом. Цей метод поширюється на знов
придбані малоцінні необоротні матеріальні активи.
При використанні прямолінійного
методу вартість об’єкта основних засобів списується рівними частинами на
протязі всього періоду його експлуатації.
Наприклад, підприємством придбано
об’єкт основних засобів, первісна вартість якого 10000 грн. Строк корисного
використання 8 років, ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Річна норма
амортизації складе: 10000:8=1250 грн. місячна сума амортизації: 1250:12=104.17
грн. Для зручності можна перевести у відсотки: 104.17Ч100%:10000=1.0417%
Даний метод найбільш прийнятний для
нарахування амортизації по об’єктах, використання яких залежить в основному від
строку їх корисного використання, а інтенсивність експлуатації основних засобів
залишається незмінною. До таких об’єктів відносяться будинки, споруди, меблі,
службові автомобілі та інші.
Недоліком цього методу є те, що при
його використанні не враховується моральний знос і він не дозволяє відобразити
зміну інтенсивності використання основних засобів.
Прискорений метод відрізняється від
прямолінійного тільки тим, що нараховується на залишкову вартість об’єкту
основних засобів і при цьому сума амортизації збільшується на 2.
Метод прискореного зменшення
залишкової вартості об’єкта не припускає обов’язкової «наявності» ліквідаційної
вартості об’єкта основних засобів. При цьому сума амортизації останнього року
розраховується таким образом, щоб залишкова вартість об’єкту в кінці періоду
його експлуатації була не менш ніж ліквідаційна вартість.
Нарахування амортизації починається
з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним
для корисного використання.
Таблиця 2.13 - Відображення в
бухгалтерському обліку операцій з нарахування амортизації основних засобів
|
Зміст операції
|
Кореспонденція рахунків
|
|
Дт
|
Кт
|
|
Нарахування зносу основних засобів, які
використовуються у процесі виробництва
|
23 “Виробництво”
|
131 “Знос
основних засобів”
|
|
Нарахування амортизації основних засобів
загальноворобничого призначення
|
91 “Загальновироб-ничі витрати”
|
131 “Знос
основних засобів”
|
|
Нарахування амортизації основних засобів, які
використовуються адміністрацією підрозділу
|
92 “Адміністратив-ні витрати”
|
131 “Знос
основних засобів”
|
|
Нарахування амортизації основних засобів, що
використовуються за операціями, пов’язаними зі збутом продукції (робіт,
послуг)
|
93 “Витрати
на збут”
|
131 “Знос
основних засобів”
|
Нарахування амортизації
припиняється, починаючи з місяця, що випливає за місяцем вибуття об'єкта
основних засобів, перекладі його на реконструкцію, модернізацію, добудування,
дообладнування, консервацію.
Приклад кореспонденції рахунків
амортизації основних засобів наведено в таблиці 2.13
Таким чином, враховуючи специфіку
діяльності ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” і, відповідно, склад
основних фондів, йому б доцільно було використовувати метод прискореної
амортизації основних фондів.
.7 Інвентаризація основних засобів
Інвентаризація - це періодична
перевірка фактичної наявності коштів і майна підприємства, їхнього стану,
зберігання, правильності і реальності даних обліку.
Інвентаризація на ДП “Торезький
ремонтно-механічний завод” проводиться відповідно до Інструкції по
інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних
цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом
Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69 (зі змінами та
доповненнями).
Обов’язковість проведення
інвентаризації підприємствами всіх форм власності для підтвердження
правильності й достовірності даних бухгалтерського обліку й звітності
передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в
Україні» від 16.07.99 р. № 996.
Відповідальність за організацію
інвентаризації несе директор ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”, який
повинен створити необхідні умови для її проведення.
Для здійснення інвентаризації
створена у відособленому підрозділі постійно діюча інвентаризаційна комісія.
Постійно діюча інвентаризаційна
комісія проводить інвентаризацію:
- перед складанням
річної фінансової звітності;
- при зміні
матеріального відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);
- при встановленні
фактів крадіжок і зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких
фактів);
- по розпорядженню
судово-слідчих органів;
- у випадках
техногенних аварій, пожежі або стихійного лиха (наступного дня після закінчення
форс-мажорних обставин);
- у випадку
ліквідації, реорганізації відособленого підрозділу.
При проведенні інвентаризації
основних засобів потрібно пам'ятати:
- обов'язковій
перевірці підлягає наявність не тільки самих об'єктів основних засобів, але і
технічної документації на них (наприклад, технічного паспорта, технічних умов
експлуатації і т.п.);
- необхідно
перевіряти і власні основні засоби, і ті, котрі прийняті чи здані в оренду, чи
на збереження в тимчасове користування;
- інвентаризація
будинків, споруджень і інших нерухомих об'єктів основних фондів може
проводитися один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять
років.
Для того щоб установити фактичну
наявність основних засобів, члени інвентаризаційної комісії повинні звірити
дані бухгалтерського обліку і запису про рух основних засобів, провести огляд
об'єктів (групи об'єктів), що підлягають інвентаризації, за місцем їх
перебування чи експлуатації. Комісії також варто визначити ступінь придатності
для подальшої експлуатації по прямому призначенню конкретних об'єктів основних
засобів.
Для оформлення даних, отриманих у
ході інвентаризації основних засобів, можна скористатися формою № інв-1 «Інвентаризаційний
опис основних засобів».
Такий опис складається комісією в
одному екземплярі окремо по кожному місцю перебування (експлуатації)
інвентарних об'єктів основних засобів і кожній особі, відповідальній за їхнє
збереження. У цей документ обов'язково треба включити:
- розписку відповідальної особи
про те, що до початку проведення інвентаризації всі прибуткові і видаткові
документи на основні засоби, що знаходяться в експлуатації, здані їм у
бухгалтерію, а ті основні засоби, що виявилися непридатними до експлуатації,
ліквідовані і зняті з обліку;
- назву і коротку
характеристику основних засобів, їх інвентарні номери, балансову вартість,
кількість.
Опис обов'язково підписують усі
члени інвентаризаційної комісії. Крім того, відповідальна особа своїм підписом
повинна підтвердити правильність даних, що внесені в опис, і відсутність
яких-небудь претензій до членів комісії.
На прийняті в оренду основні засоби
складається окремий опис: по кожнім конкретному орендодавці з наступним
відсиланням йому одного екземпляра опису.
Однак для того щоб уключити до
інвентаризаційного списку основні засоби, що передані в оренду, комісія повинна
одержати від орендаря екземпляр його інвентаризаційного опису.
Якщо на момент проведення
інвентаризації деякі інвентарні об'єкти тимчасово відсутні (знаходяться в
використанні), то дані про них заносяться в окремий опис на підставі первинних
документів (типових форм № ОЗ-1, № ОЗ-6) і документів, що підтверджують факт
тимчасової відсутності зазначених об'єктів.
У ході проведення інвентаризації
можуть бути виявлені відсутні і/чи зайві (невраховані) основні засоби. У цьому
випадку комісія фіксує факти виявлених нестач чи надлишків у протоколі і
вимагає від матеріально відповідальної особи письмово пояснити причини їхнього
виникнення. Якщо виявлена нестача основних засобів, комісія приймає наступне
рішення: установити особу, винну в цьому, і відшкодувати нанесений їм збиток. У
випадку, коли винна особа не виявлена, нестача списується на затрати звітного
періоду. Коли виявлені надлишки, необхідно з'ясувати, за чиїм наказом вони були
придбані чи споруджені і за рахунок яких джерел це фінансувалося. Далі надлишки
основних засобів варто оприбуткувати на баланс підприємства незалежно від
причин, що їх породили. Таке зарахування здійснюється по первісній вартості, а
у випадку неможливості її встановлення - по справедливій вартості основних
засобів, визначеної на дату виявлення надлишків. Знос визначається експертним
шляхом з обліком їхнього технічного стану.
Після належного оформлення
інвентаризаційний опис передається в бухгалтерію для складання порівнювальної
відомості, у яку вносяться результати інвентаризації з указівкою кількості і
суми виявлених нестач і/чи надлишків. Невідповідність даних бухгалтерського
обліку фактичній наявності основних засобів повинне бути відображене у виді
відповідних бухгалтерських проводок. При виявленні надлишків виконуються
наступні проводки (таблиця 2.14).
Таблиця 2.14 - Відображення в
бухгалтерському обліку надлишків основних засобів
|
Зміст операції
|
Кореспонденція рахунків
|
|
Дт
|
Кт
|
|
Зараховується на баланс ОЗ по справедливій
вартості
|
10 “Основні засоби”
|
746 “Інші доходи від звичайної діяльності
|
|
Відображається сума визначеного зносу
|
746 “Інші доходи від звичайної діяльності
|
131 “Знос основних засобів”
|
|
Списується на фінансовий результат по порядку
закриття суми надлишків
|
746 “Інші доходи від звичайної діяльності
|
791 “Результат основної діяльності”
|
При виявленні нестач, по яких
виявлена винувата особа, виконуються наступні проводки (таблиця 2.15).
Таблиця 2.15 - Відображення в
бухгалтерському обліку нестач основних засобів
|
Зміст операції
|
Кореспонденція рахунків
|
|
Дт
|
Кт
|
|
Відображається сума нарахованого зносу на
основний засіб, що відсутній
|
131 “Знос основних засобів”
|
10 “Основні засоби”
|
|
Списується залишкова вартість основного засоба
|
375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих
збитків”
|
10 “Основні засоби”
|
301 “Каса в національній валюті”
|
375 “Розрахунки за відшкоду-ванням завданих
збитків”
|
Отже, незважаючи на негативні
результати господарської діяльності, неефективність використання основних
засобів ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”, облікова система на
підприємстві поставлена належним чином і відповідає вимогам діючого
законодавства.
3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АУДИТУ ТА ПІДВИЩЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ДП “ТОРЕЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ
ЗАВОД”
3.1 Методика проведення аудита
основних засобів ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”
Розглянемо основні елементи аудита
основних засобів по окремих його етапах. Для цього необхідно спланувати
проведення аудита на конкретному підприємстві відповідно до цілі і завдань
аудита. Складання плану аудита основних засобів починається в такий спосіб.
На підготовчому етапі аудиторської
перевірки, при здійсненні загального знайомства з підприємством-клієнтом,
аудитор з'ясовує склад основних засобів, їхні види, рівень забезпеченості
підприємства основними засобами, ступінь їх зносу, місце розташування,
матеріальну відповідальність за них, їх технічні характеристики. Важливою
проблемою є оцінка надійності внутрішнього контролю й внутрішнього аудита (якщо
такий є) основних засобів на підприємстві-клієнті.
Склад основних засобів ДП “Торезький
ремонтно-механічний завод” представлено структурою, відображеною таблицею 2.3.
Підприємство повністю забезпечено основними засобами, але дані проведеного
аналізу свідчать про те, що показник фондовіддачі настільки низький, що
товариство не в змозі ефективно використовувати таку кількість основних фондів.
Мною була проведена перевірка наявності
договорів на матеріальну відповідальність і встановлено, що всі основні засоби
закріплені за матеріально-відповідальними особами, які є штатними
співробітниками підприємства.
Оцінка внутрішнього контролю
основних засобів може здійснюватися зовнішнім незалежним аудитором по наступних
напрямках:
- перевірка наявності первинної
документації по всіх господарських операціях з основними засобами;
розподіл функціональних
обов'язків посадових осіб, які відповідають за стан і рух основних засобів;
забезпечення належних умов
зберігання й експлуатації основних засобів на підприємстві;
наявність необхідних дозволів
керівництва на здійснення операцій з основними засобами;
періодичне проведення
інвентаризації основних засобів;
належне ведення інвентарного
пооб’єктного
обліку основних засобів;
контроль записів у журналі
(книзі) обліку руху основних засобів і інші напрямки перевірки.
Оцінивши внутрішній контроль, мною
було встановлено, що вся первинна документація щодо наявності та руху основних
засобів ведеться відповідно до законодавства. Особи, відповідальні за
збереження і рух основних засобів, визначені відповідними наказами керівника
підприємства. Для оформлення прийому й вибуття об'єктів основних засобів на
підставі наказів керівника підприємства створюються відповідні комісії. Місця
зберігання й експлуатації об'єктів основних засобів перебувають у належному
стані. Всі операції з основними засобами провадяться відповідно до розпоряджень
керівника. Інвентаризація провадиться вчасно й відповідно до інструкції про
проведення інвентаризації.
Таким чином, було встановлено, що
внутрішній контроль на ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” повністю
виконує свої функції й заслуговує довіри.
Оцінивши ступінь довіри до системи
внутрішнього контролю основних засобів і можливості використання результатів
роботи внутрішнього аудитора, зовнішній аудитор повинен оцінити загальний
аудиторський ризик перевірки.
Як відомо, кожній аудиторській
перевірці при будь-яких умовах властивий аудиторський ризик, що складається в
тім, що аудитор може скласти аудиторський висновок, що не відповідає дійсному
фінансовому стану підприємства. Це означає, що істотні помилки, які містяться у
фінансовій бухгалтерській звітності, можуть залишитися не виявленими аудитором,
внаслідок чого спотворюються показники бухгалтерської звітності.
Аудиторський ризик визначають за
формулою 3.1:
АР = РК . РО . РВ,
(3.1)
де РК - ризик внутрішнього контролю;
РО - ризик системи бухгалтерського
обліку;
РВ - ризик виявлення, що залежить
від самого аудитора.
Припустиме значення аудиторського
ризику перебуває в межах 1 - 5 % загального підсумку балансу або фінансового
результату за звітний період (на вибір аудитора).
Щодо основних засобів аудитор
повинен оцінити кожну складову аудиторського ризику й з'ясувати фактори, що
впливають на неї. Що стосується оцінки системи бухгалтерського обліку, то
аудитор повинен установити правильність застосування відповідних рахунків
бухгалтерського обліку, призначених для обліку основних засобів; належне й
своєчасне ведення облікових записів у відповідних журналах і відомостях;
постійність дотримання облікової політики по основним засобам; рівень
кваліфікації облікового персоналу.
Ризик виявлення означає, що
здійснені помилки, що містяться у фінансових звітах, можуть залишитися без
уваги аудитора внаслідок здійснення вибіркового дослідження, неправильного
застосування текстового контролю, не належного тлумачення результатів
аналітичного огляду й інших аудиторських процедур, застосування неефективних
методів і прийомів, обмеженості в одержанні інформації щодо основних засобів.
Чим вище рівень оціненого аудитором ризику внутрішнього контролю й ризику
системи бухгалтерського обліку, тим нижче рівень ризику виявлення потрібно
запланувати для забезпечення належної якості аудиторської перевірки. Від
оціненого рівня ризику перевірки основних засобів залежить кількість і види
аудиторських процедур, які будуть виконані. На підготовчому етапі аудитор також
розробляє план і програму аудита основних засобів.
На етапі фізичної перевірки аудитор повинен
оцінити вірогідність представлених підприємством-клієнтом результатів
проведеної інвентаризації основних засобів. Із цією метою аудитор або його
асистент повинні спостерігати за ходом проведення інвентаризації, оцінити
правильність її методики, документальне оформлення. Крім того, аудитору варто
зробити вибіркову перевірку записів в інвентаризаційних відомостях (описах)
шляхом самостійного перерахування окремих видів основних засобів. При виявленні
відхилень від наданих даних підприємством-клієнтом аудитор направляє лист
відповідного змісту керівнику підприємства щодо усунення виявлених недоліків.
При проведенні інвентаризації
основних засобів, що перебувають в бухгалтерії, було встановлено, що всі
основні засоби, закріплені за цим підрозділом перебувають там у повному обсязі.
У результаті інвентаризації була заповнена інвентаризаційна відомість № 3. Всі
об'єкти основних засобів мають інвентарні номери, нанесені на них незмивною
фарбою або маркером.
Після складання річної
бухгалтерської звітності підприємством і передачі її для перевірки здійснюється
основний етап аудита, суть якого полягає в контролі оцінки основних засобів,
перевірці вірогідності облікових записів по основним засобам і залишків по них
у балансі, перевірці правильності нарахування зносу основних засобів і
визначенні видатків на ремонт. Для аудитора важливе значення має встановлення
власника основних засобів (підприємство-клієнт або інші господарюючі суб'єкти),
оскільки від цього залежить, відображаються вони в балансі або на забалансових
рахунках. Для рішення завдань аудита на цьому етапі перевірки аудитор здійснює:
- перевірку первинних даних по
основним засобам;
контроль розрахунку
амортизаційних відрахувань (зносу) по основним засобам;
перевірку правильності списання
недоамортизованої частини основних засобів фізичним особам або підприємствам;
контроль дотримання чинного
законодавства по операціях з основними засобами;
перевірку правильності
документального оформлення оприбуткування й ліквідації основних засобів;
контроль відбиття в обліку
результатів надзвичайних подій, пов'язаних з основними засобами (пожежа,
розкрадання, повінь і т.д.);
контроль правильності
індексації, переоцінки основних засобів;
перевірку правильності
перенесення початкових залишків по основним засобам;
перевірку правильності
кореспонденції рахунків по операціях з основними засобами відповідно до
інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів,
капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.
контроль порівнянності даних
аналітичного, синтетичного обліку, Головної книги й Балансу;
перевірку операцій з
орендованими й переданими в оренду основними засобами;
установлення ефективності
використання основних засобів;
установлення джерел фінансування
придбання основних засобів.
Всі результати здійснених
аудиторських процедур повинні знайти відбиття в робочих документах аудитора.
На основі складених робочих
документів аудитор на завершальному етапі аудиторської перевірки складає
проміжний звіт про стан бухгалтерського обліку основних засобів і робить
аудиторський висновок щодо вірогідності, повноти й реальності представлення
основних засобів у фінансовій бухгалтерській звітності підприємства-клієнта.
Приклад програми аудита основних
засобів у скороченому вигляді наведено у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 - Програма аудита
основних засобів Підприємство-клієнт ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”
Аудитор Іванова Л.А. Період перевірки з 01.01.2010 по 31.12.2010 № сертифіката
12345 Строк перевірки з 4.11.11 по 18.11.11 Аудиторська фірма «Єдність»
|
Етап аудиторсьї перевірки
|
Мета й завдання аудита основних засобів
|
Аудиторські процедури
|
Аудиторські докази
|
Викон
|
Строк виконан
|
Контроль виконання
|
|
Підготовчий
|
Попереднє знайомство з підприємством-клієнтом,
оцінка систем контролю й бухгалтерського обліку, визначення аудиторського
ризику, планування аудита основних засобів
|
Опитування й анкетування керівництва
підприємства й персоналу, вивчення матеріалів попередньої аудиторської
перевірки, документальна перевірка, спостереження
|
Статут підприємства, накази, звіт про
попередню аудиторську перевірку, інвентарні картки. Дані синтетикного й
аналітичного обліку основних засобів
|
Аудитор, асистент аудитора
|
5.11.11
|
Менеджер аудитор
|
|
Фізичної перевірки
|
Оцінка вірогідності результатів проведеної
інвентаризації основних засобів
|
Спостереження за проведенням інвентаризації
основних засобів, вибіркова перевірка її результатів
|
Матеріали інвентаризації, облікові записи по
основним засобам
|
Асистент аудитора, аудитор
|
10.11.11
|
Аудитор
|
|
Основний
|
Контроль оцінки основних засобів, установлення
їх приналежності, перевірка вірогідності облікових записів і залишків у
Балансі, перевірка правильності нарахування зносу й визначення видатків на
ремонт основних засобів
|
Зіставлення даних інвентаризації, синтетичного
й аналітичного обліку, запит до постачальників, документальна вибіркова
перевірка, перевірка арифметичних підрахунків, аналіз
|
Акти інвентаризації, первинна документація по
основним засобам, облікові регістри синтетичного й аналітичного обліку,
відповіді на запит, Баланс
|
Аудитор
|
16.11.11
|
Менеджер
|
|
Завершальний
|
Складання розділу аудиторського звіту про
основні засоби підприємства-клієнта
|
Систематизація й обґрунтування попередньої
інформації, аналіз, складання звіту й аудиторського висновку
|
Робоча документація, складена на попередніх
етапах перевірки
|
Аудитор
|
18.11.11
|
Менеджер, партнер
|
Склав аудитор Іванова Л.А.
Перевірив менеджер Сидоренко М.С.
Дата 18.11.11
На ДП “Торезький ремонтно-механічний
завод” немає отриманих або переданих в оренду основних засобів. Амортизацію на
підприємстві розраховують прямолінійним методом, тобто первісна вартість
об'єкта основних засобів ділиться на число років експлуатації об'єкта. Змін в
обліковій політиці підприємства не було.
На ДП “Торезький ремонтно-механічний
завод” в 2009 році була проведена індексація основних засобів.
У ході опитування мною керівництва
підприємства були отримані дані про загальний стан підприємства (стан
незадовільний), про стан основних засобів (значна частина основних засобів
практично повністю зношені, багато об'єктів морально й фізично застаріли,
підприємство планує реалізувати ті основні засоби, які воно не використовує у
виробничій діяльності).
Прикладом аудиторського висновку,
може слугувати наведений нижче аудиторський висновок про достовірність
фінансової звітності ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”.
Приклад
Аудиторський висновок
Про достовірність фінансової
звітності ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” за 2010 рік станом на
31.12.2010 року.
листопада 2011 року м. Торез Основні
відомості про клієнта
|
Повна назва
|
ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”
|
|
Код ЄДРПОУ
|
00236004
|
|
Юридична адреса
|
м. Торез, вул. Гвардейська,17
|
|
Фактична адреса
|
м. Торез, вул. Гвардейська,17
|
|
Дати внесення змін до установчих документів
|
В установчі документи зміни не вносилися
|
|
Основні види діяльності
|
86010 - ремонт і технічне обслуговування
легкових автомобілів і інших транспортних засобів; 71130 - оптова торгівля
недержавних організацій, крім споживчої кооперації; 71250 - роздрібна
торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації
|
|
Засновники
|
Фізичні особи - громадяни України: Коц І.І.,
Семенко В.В
|
|
Стан сплати статутного фонду на дату перевірки
|
На дату перевірки статутний фонд повністю
сплачений
|
|
Чисельність працівників на кінець звітного
періоду
|
217 осіб
|
Основні відомості про умови договору
на проведення аудита
Аудиторську перевірку проведено в
місті Торез аудитором Івановою Л.А. (сертифікат № 12345), на підставі договору
№ 111 від 4.11.2011 року.
Аудит початий: 04 листопада 2011
року, закінчений 18 листопада 2011 року.
Масштаб проведення аудита:
Фінансова звітність суб'єкта
господарювання за 2010 рік за станом на 31.12.2010 року в складі Балансу (форма
№ 1); Звіту про фінансові результати (форма № 2); Звіту про рух грошових
засобів (форма № 3); Звіту про власний капіталу (форма № 4) і додатків до
звітності (форма № 5);
Головна книга;
Дані синтетичного й аналітичного
обліку;
Установчі й статутні документи.
Підставою для проведення аудита є
Закон України «Про господарські товариства», «Про бухгалтерський облік і
фінансову звітність в Україні», «Про аудиторську діяльність», Національні
положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші законодавчі акти України.
Обов'язком аудитора є дослідження
вищевказаних документів, даних бухгалтерського обліку, що дозволяють перевірити
обґрунтованість й відповідність інформації, що розкрита у фінансовій звітності
за 2010 рік за станом на 31.12.2010 року. Процедури засвідчення фінансової
звітності означають підтвердження аудитором відповідності показників фінансової
звітності даним Головної книги й журналів-ордерів без здійснення їм процедур
перевірки вірогідності первинної документації.
Аудитор приступає до перевірки з
достатнім рівнем упевненості в тому, що фінансова звітність підприємства не
містить істотних відхилень. При цьому відповідальність за повноту й
вірогідність наданої інформації несе керівництво підприємства, як це
передбачено п. 3 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову
звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року.
Аудиторський висновок надається для
використання керівництву підприємства.
Змістовна частина
Повнота й вірогідність фінансової
звітності встановленим нормам бухгалтерського обліку, положенням (стандартам)
бухгалтерського обліку в Україні перевіряється шляхом визначення наявності, а
одночасно, і відсутності істотних відмінностей між даними документів
аналітичного й синтетичного обліку, статей балансу й фінансової звітності, при
цьому помилки не виявлені.
Облікова політика на 2010 рік
визначена наказом керівника підприємства, що складений відповідно вимогам
Закону України «Про бухгалтерський облік у фінансовій звітності в Україні» №
996-XIV від 16.07.1999 року, і дотримувалася протягом 2010 року без змін.
Аудит у вищезгаданому обсязі дає
можливість аудитору зробити висновок про те, що:
класифікація й оцінка активів у
бухгалтерському обліку підприємств відображена правильно;
реальність розміру зобов'язань у
фінансовій звітності підтверджується даними інвентаризації зобов'язань за
звітний період;
власний капітал підприємства визначений
правильно, він становить 9331 тис. грн.;
реальність зобов'язань підтверджена
даними Головної книги й проведеною річною інвентаризацією, матеріали якої
оформлені якісно й у повному обсязі;
фінансові результати товариства
зазначені у Звіті про фінансові результати (форма № 2) і ці дані відповідають
даним аналітичного обліку без відхилень;
дані Балансу (форма № 1) і дані
Звіту про фінансові результати (форма № 2) взаємозалежні, при перевірці ніяких
відхилень від Методичних рекомендацій з перевірки порівняності показників форм
річної звітності підприємства, викладених у листі Міністерства фінансів України
від 09.01.2001 року № 053-41, не встановлено.
Аналіз показників фінансового стану
підприємства
Для висновку щодо реальності й
перспективності фінансового стану підприємства аудитор визначає наведені нижче
показники для оцінки (на власний розсуд) вірогідності його безперервного
функціонування (у тому числі вірогідність можливого банкрутства) як суб'єкта
господарювання.
Аналіз показників фінансового стану
підприємства здійснений на підставі отриманих облікових даних.
На підставі даних балансу
визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми залишків по
статтях засобів і їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до суми
залишків по непогашених кредитах і поточній кредиторській заборгованості. Цей
коефіцієнт визначається діленням суми засобів, які відбиті в рядках 220, 230,
240 Балансу до суми по розділу 4 (рядок 620), і становить 0,024.
Нормативне значення показника від
0,25 до 0,5. Фактичне значення 0,024 про недостатність засобів для погашення
поточних зобов'язань.
Коефіцієнт загальної ліквідності
визначається відношенням оборотних активів до поточних зобов'язань. Цей
коефіцієнт визначається відношенням суми рядка 260 Балансу до суми рядка 620
Балансу й становить 1,89.
Нормативне значення показника від 1
до 2. Фактичне значення 1,89, тобто підприємство має достатньо оборотних
засобів для погашення поточних зобов'язань, проте слід зазначити, що значна їх
кількість зосереджена в дебіторській заборгованості, і в умовах фінансової
кризи, що породжує кризу неплатежів, фактичний рівень загальної ліквідності
може бути значно нижчим.
Коефіцієнт фінансової стабільності
визначається відношенням суми власних засобів до валюти балансу. Цей коефіцієнт
визначається шляхом ділення суми по рядку 380 Балансу на суму по рядку 640
Балансу й становить 0,73.
Нормативне значення показника від
0,25 до 0,5. Фактичне значення 0,73, що свідчить про фінансову незалежність
підприємства.
Коефіцієнт структури капіталу
(фінансування) визначається відношенням позикових і власних засобів і
характеризує залежність підприємства від позикових засобів. Цей коефіцієнт
визначається шляхом поділу суми рядків 430, 480, 620, 630 Балансу на дані рядка
380 Балансу й становить 0,27.
Нормативне значення від 0,5 до 1,0.
Фактичне значення 0,37, тобто підприємство має достатньо власного капіталу для
розрахунків по короткострокових зобов'язаннях.
Показники всіх форм фінансової
звітності порівнянні один з одним.
Висновок
Проведеною аудиторською перевіркою
підтверджується, що надана інформація дає дійсну й повну уяву про реальний
склад активів і пасивів ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”, які
відображені в Балансі (форма № 1) за 2010 рік за станом на 31.12.2010 року й
даних Звіту про фінансові результати (форма № 2), Звіту про рух грошових
засобів (форма № 3), Звіту про власний капітал (форма № 4) і Додатків до
звітності (форма № 5).
Звітність складена на підставі
дійсних даних бухгалтерського обліку, вона вірогідно й повно відображає по всіх
істотних аспектах фактичний фінансовий стан відповідно до нормативних вимог до
бухгалтерського обліку й звітності в Україні, і прийнятій обліковій політиці
підприємства.
За результатами аудита за станом на
31.12.2010 року статті Балансу (форма № 1) відповідають даним Головної книги.
.2 Вдосконалення аудиту основних
засобів за допомогою впровадження автоматизованого робочого місця бухгалтера
Зростаючі вимоги до бухгалтерського
обліку в керуванні підприємством обумовили широке впровадження сучасних
персональних електронно-обчислюваних машин і організацію на їхній основі
автоматизованих робочих місць бухгалтера, що представляють собою комплекс
технічного, інформаційного, програмно-математичного й
організаційно-технологічного видів забезпечення автоматизації бухгалтерського
обліку. На робочих місцях автоматизується виконання рутинних і трудомістких
робіт із заповнення первинних документів, відображенню господарських операцій у
регістрах обліку, систематизації й узагальненню облікової інформації, одержанню
вихідних відомостей і ін.
Як показав аналіз, у ДП “Торезький
ремонтно-механічний завод” бухгалтерський облік основних засобів ведеться без
застосування автоматизованого обліку. Це може призвести до значних порушень.
Крім того, на підприємстві не проводиться аудит бухгалтерського обліку.
З метою вдосконалення обліку
основних засобів та його контролю можна запровадити автоматизацію робочого
місця бухгалтера.
Автоматизоване рішення задач по
обліку основних засобів базується на створенні і веденні інформаційної бази про
наявність основних засобів, формованої на підставі інвентарної картотеки.
При веденні інвентарної картотеки на
автоматизованому робочому місті бухгалтера (надалі - АРМБ) ручна обробка
інформації відсутня.
Призначення АРМБ по обліку основних
засобів полягає у виконанні системних обліково-контрольних операцій:
автоматизації документування
первинної інформації;
оперативного керування, контролю за
наявністю і рухом основних засобів;
видачі по запиту необхідної
інформації на друк чи екран дисплея.
Технологічний процес обробки
інформації на робочому місті бухгалтера складається з наступних етапів:
- підготовка
первинної інформації;
- створення
інвентарної картотеки на момент упровадження;
- створення
нормативно-довідкової інформації на момент упровадження;
- створення набору
даних про рух основних засобів;
- проведення
розрахунків і занесення інформації в базу даних;
- формування
інформації для наступного використання;
- проведення аналізу
результативної інформації;
- прийняття
управлінських рішень за отриманими результатами;
- передача даних у
суміжні АРМБ.
Для обробки інформації з обліку
основних засобів доцільно використовувати трьохрівневу систему АРМБ. Керування
роботою кожним АРМБ і вибір функції здійснюються автономно в діалоговому режимі
через головний модуль. Інформаційний взаємозв'язок різних АРМБ залежить від
способу організації обліку основних засобів, територіального розташування АРМБ,
потужності технічних засобів і інформаційних потоків.
Людино-машинна взаємодія при роботі
на АРМ бухгалтера по обліку основних засобів організується по декількох етапах.
На першому етапі здійснюється
введення дати (поточної і розрахункової) і пароля бухгалтера.
На другому етапі на екран монітора
виводиться головне меню, що відбиває список функцій, виконуваних на АРМБ.
На третьому етапі здійснюється
конкретизація виду робіт обраної функції зі списку головного меню.
На четвертому етапі здійснюється
заповнення первинної інформації, розра-хунок чи вибір вихідної інформації,
виконуються відповідні програмні модулі.
Дата необхідна для контролю набору
фактичної інформації, контролю коректувань бази даних і контролю розрахунків на
визначену дату.
Пароль служить для припинення
несанкціонованого доступу до інформаційної бази АРМ бухгалтера. Як пароль може
використовуватися будь-яка комбінація алфавітно-цифрових символів, побудована в
заздалегідь визначеному форматі. В інформаційній системі мається можливість
введення окремих паролів на кожен пункт меню і для кожної категорії АРМБ. Для
цього в системі передбачається спеціальна функція Настроювання паролів доступу.
Система санкціонованого доступу
припускає визначення рівнів користувачів: наприклад, I рівень - головний
бухгалтер чи його заступник, II рівень - відповідальний виконавець, III рівень
- програміст.
На початку роботи АРМБ перевіряється
наявність вільної пам'яті і здійснюється контроль розрахунків на визначену
дату.
Для формування вхідної інформації
використовуються як операції роботи зі стандартними уніфікованими формами, так
і автоматизоване документування шляхом формування первинного документа різної
(раціональної) форми. При цьому формуються дані по всіх господарських
операціях. Вони можуть як відображатися на екрані, так і видаватися на
друкувальний пристрій. Інформаційне забезпечення створюється у виді локальної
бази АРМБ.
Важливе значення при введенні
інформації має забезпечення високої вірогідності вихідних даних, тому в АРМБ
повинний бути реалізований процес автоматизації виявлення помилок даних, що
вводяться, і видачі відповідних повідомлень.
Програмне забезпечення для введення
й обробки даних первинного обліку включає набір формалізованих процедур, що
забезпечують:
- уведення даних у
відповідності зі структурою первинного документа;
- контроль
реквізитів, що вводяться, на основі заведених методів;
- контроль документа;
- коректування даних
первинного обліку;
- алгоритмічну
обробку показників первинного обліку;
- організацію бази
даних;
- висновок на екран
введених даних первинного обліку.
При формуванні первинного документу
і нормативно-довідкової інформації в користувача мається можливість
модифікувати наявні стандартні форми. При цьому йому пропонується типова форма,
на підставі якої він формує необхідну йому форму первинного документа шляхом її
доповнення чи коректування.
Формування необхідного первинного
документа забезпечує генератор друкованих форм. Розрахунок і відображення
вихідної інформації виробляється після введення нормативно-довідкової і
первинної інформації.
Для аналітичного обліку основних
засобів ведеться автоматизована інвентарна картотека, у якій відображаються всі
дані, необхідні для керування й обліку. З її допомогою бухгалтер (аудитор) має
можливість проаналізувати стан основних засобів, термін їхньої служби, види і
терміни зроблених ремонтів, суми нарахованого зносу, терміни і суми переоцінки,
правильність застосування відсотків амортизаційних відрахувань. Шляхом
перегляду й аналізу карток аналітичних даних визначається необхідність і
завантаження основних засобів, а при необхідності визначається і фондовіддача
даного інвентарного об'єкта.
Серед режимів роботи з картотекою
мається режим «Індексація основних засобів», що дозволяє здійснювати індексацію
основних засобів і нараховувати знос. Для переоцінки бухгалтер вводить
коефіцієнти індексації по кожнім інвентарному номері, після чого здійснюється
прорахунок і формується переоцінена вартість об’єкту основних засобів.
При внутрішній аудиторській
перевірці приділяється особливе місце перевірці правильності і повноти
проведеної індексації основних засобів. З цією метою аудитор переглядає всю картотеку
і перевіряє правильність застосування встановлених коефіцієнтів індексації,
формування нової вартості основних засобів і нарахованого зносу. На екрані
монітора Відомість індексації основних засобів видається в три вікна. У першому
вікні приводяться умови формування відомості, у другому вікні - список
інвентарних номерів, по яких була зроблена індексація, і в третім вікні -
довідкові дані по зробленій індексації і сформовані бухгалтерські проводки.
Зведення видаються по наступним параметрах: дата введення основних засобів,
інвентарний номер, інвентарна картка, вид основних засобів, група основних
засобів, дата індексації, вартість основних засобів, балансовий рахунок, сума
зносу основних засобів.
На підставі первинних даних і
нормативно-довідкової інформації здійснюється відображення інформації про
наявність і рух основних засобів по підрозділах, матеріально відповідальним
особам, по групах, видам, підприємству в цілому. З цією метою формуються
Відомість обліку наявності основних засобів, Відомість цілком зношених основних
засобів, Відомість-опис інвентарних об'єктів. Крім того, є можливість
переглянути інвентарну картку по кожному інвентарному номері. Перераховані
відомості з метою контролю й аудита можна одержати в запитальному режимі по
наступним угрупованнях: підприємствам, структурним підрозділам,
матеріально-відповідальним особам, групам і видам основних засобів, рахункам
бухгалтерського обліку.
Відомість обліку наявності основних
засобів містить інформацію про стан основних засобів по заданих періодах часу,
що важливо при контролі й аудиті наявності основних засобів на визначену дату.
Контроль за наявністю основних засобів здійснюється на місцях експлуатації й у
цілому по підприємству.
Відомість цілком зношених основних
засобів дозволяє одержати інформацію про інвентарні об'єкти, вартість яких
цілком віднесена на витрати виробництва. При перевірці аудитор аналізує
приведені дані на правильність нарахування зносу з дати введення основних
засобів.
Відомість-опис інвентарних об'єктів
відображає інформацію за необхідний період часу і використовується для контролю
по інвентарних об'єктах наявності і стану основних засобів, а також для
проведення інвентаризації. Для аналізу наявності основних засобів по видах і
групам використовують опису по групах і видам основних засобів.
У числі відомостей по приходу
основних засобів можна одержати відомості-реєстри документів по окремих видах
руху: надходженню, введенню в експлуатацію, внутрішньому переміщенню, зміні
первісної вартості. Також мається можливість сформувати інформацію в різних
розрізах, необхідним для контролю і прийняття управлінських рішень: по
підприємствах, структурним підрозділам, матеріально-відповідальним особам,
рахункам, групам і видам основних засобів, інвентарним об'єктам.
Для оперативного обліку дорогоцінних
металів і каменів, що знаходяться в основних засобах ведуться Відомість
наявності дорогоцінних металів і каменів в основних засобах і Відомості руху
дорогоцінних металів і каменів, що знаходяться в основних засобах.
При проведенні аудита аудитор
перевіряє наявність і списання дорогоцінних металів і каменів, що знаходяться в
основних засобах, а також їхнє своєчасне оприбуткування при ліквідації основних
засобів.
Для нарахування і розподілу
амортизаційних відрахувань по кодах виробничих витрат формують Відомість
нарахування і розподілу амортизаційних відрахувань. На її підставі бухгалтер
(аудитор) здійснює аналіз і контроль правильності формування кодів норм
амортизаційних відрахувань, правильності застосування поправочних коефіцієнтів,
суми нарахованої амортизації і правильності формування залишкової вартості.
Контроль за станом основних засобів здійснюється шляхом перегляду залишкової
вартості і нарахованого зносу на необхідну дату.
Зведеною відомістю по обліку
основних засобів є групувальна зведена оборотна відомість, що поєднує усі види
руху основних засобів, зв'язаних з їхнім чи переміщенням зі зміною вартості
інвентарних об'єктів. Зведена відомість формується в розрізі підприємства,
структурного підрозділу, матеріально-відповідальних осіб, балансових рахунків,
субрахунків, кодів аналітичного обліку, груп і видів основних засобів.
На підставі Зведеної відомості
формується й аналізується інформація про рух основних засобів за обраний
проміжок часу.
Для контролю за правильністю і
повнотою нарахування податку на додаткову вартість на придбані і продані
основні засоби по запиту аудитора чи бухгалтера формується довідкова інформація
про суми податку на додаткову вартість у розрізі інвентарних об'єктів.
Контроль за наявністю основних
засобів, що знаходяться в оренді, здійснюється за допомогою Відомості наявності
основних засобів, що знаходяться в оренді. Аудитор (бухгалтер) перевіряє
правильність обліку основних засобів і нарахування зносу по об'єктах, що
знаходиться в оренді.
В даний час особливе місце має
переоцінка й індексація основних засобів. Для контролю за переоцінкою
формується Відомість переоцінки основних засобів, з якої аудитор (бухгалтер)
має можливість проаналізувати своєчасність і правильність віднесення цих даних
на рахунки бухгалтерського обліку.
Таким чином, аудитор (бухгалтер) у
режимі перегляду інвентарної картотеки має можливість одержати інформацію за
необхідний період часу для аналізу і контролю по основних засобах.
Аудитор аналізує і виявляє невірно
введені дані, несвоєчасність відображення записів у бухгалтерському обліку,
виявляє помилки при нарахуванні амортизаційних відрахувань, а також
правильність віднесення їх на виробничі рахунки. За допомогою Довідника
припустимої кореспонденції рахунків здійснюється контроль за правильністю
відображення в бухгалтерському обліку проведених господарських операцій. При
виявленні невірно проведених господарських операцій формується довідкова
інформація про невірно проведені бухгалтерські записи і формується правильна
бухгалтерська проводка.
Керівник, аудитор чи бухгалтер
можуть проаналізувати одержані значення будь-якого необхідного показника з
інформаційної бази за необхідний період часу.
В даний час особливе значення
надається прогнозуванню використання основних засобів. Для прогнозування аудитор
(бухгалтер) проводить аналіз фондовіддачі основних засобів за визначений період
і шляхом використання бази знань формує пропозиції по керуванню. З цього
погляду особливо важливі питання ефективного використання устаткування
(виявлення непотрібного устаткування) і питання росту випуску продукції на
існуючому парку основних засобів.
Одним з важливих показників
використання основних засобів є фондовіддача. Цей показник обчислюється
відношенням обсягу реалізації до середньої вартості основних засобів, що
визначається шляхом додавання суми залишків основних засобів на початок і
кінець необхідного періоду і розподілом на кількість місяців заданого періоду
часу.
Найважливішою частиною моделювання
облікового процесу є мінімізація витрат протягом всього терміну служби основних
засобів. З цією метою проектується релевантна модель доцільності заміни
устаткування на визначеній ділянці роботи. При моделюванні модель звичайно
будується за період декількох років. По цій моделі бухгалтер аналізує
відхилення по статтях і дає керівництву підприємства пропозиції по прийняттю
управлінських рішень.
Якщо інформації даної моделі
недостатньо для прийняття управлінських рішень при заміні застарілого і
непотрібного устаткування, чи бухгалтер аудитор здійснює побудови моделі мінімізації
витрат протягом всього терміну служби основних засобів. При складанні цієї
моделі основні засоби враховуються по статтях з визначенням
фондорентабельності.
.3 Шляхи вдосконалення ефективності
використання основних фондів
Одним з найбільш важливих завдань
розвитку діяльності підрозділу є забезпечення виробництва насамперед за рахунок
підвищення його ефективності і більш повного використання
внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше
використовувати основні фонди і виробничі потужності.
Збільшення обсягів виробництва
промислової продукції досягається за рахунок:
а) впровадження в дію основних
фондів і виробничих потужностей;
б) поліпшення використання діючих
основних фондів і виробничих потужностей.
Приріст основних фондів і виробничих
потужностей досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і
розширенню підрозділу.
Вирішальну частину приросту
продукції у ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” одержують із діючих
основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька разів перевищують щорічно
введені нові фонди і потужності.
Одним з найважливіших завдань
підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є
своєчасне впровадження в експлуатацію нових основних фондів і виробничих
потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів впровадження в
експлуатацію нових цехів дозволяє швидше одержати потрібну для народного
господарства продукцію з технічно більш досконалих основних фондів, прискорити
їхній оберт і тим самим сповільнити настання морального зносу основних фондів
підрозділу.
Поліпшення використання діючих
основних фондів і виробничих потужностей на ДП “Торезький ремонтно-механічний
завод”, у тому числі знову впроваджених в експлуатацію, може бути досягнуте
завдяки:
а) підвищенню інтенсивності
використання виробничих потужностей і основних фондів;
б) підвищенню екстенсивності їх
навантаження.
Поліпшення використання основних
фондів у часі - інтенсивний шлях - передбачає досягнення більшого часу роботи
основних фондів за зміну, добу, місяць, рік. Це досягається, по-перше,
скороченням простоїв обладнання протягом зміни й одержанням за рахунок цього
більшого обсягу продукції; по-друге, збільшенням роботи устаткування за рахунок
збільшення змінності його роботи.
Більш інтенсивне використання
виробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед за рахунок
технічного вдосконалювання останніх.
Практика промислових підприємств
показує, що тут відбувається процес збільшення одиничної потужності
устаткування:
у верстатах, машинах і агрегатах
зміцнюються найбільш відповідальні деталі і вузли;
підвищуються основні параметри
виробничих процесів (швидкість, тиск, температура);
механізуються й автоматизуються не
тільки основні виробничі процеси й операції, але і допоміжні і транспортні
операції, що нерідко стримують нормальний перебіг виробництва і використання
устаткування; застарілі машини модернізуються і замінюються новими, більш
досконалими.
Інтенсивність використання
виробничих потужностей і основних фондів підвищується також шляхом
вдосконалювання технологічних процесів; організації безперервно-потокового
виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції;
вибору сировини, його підготування до виробництва відповідно до вимог заданої
технології і якості продукції, що випускається; ліквідації штурмівщини і
забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підрозділу в цілому, цехів і
виробничих дільниць, проведення сукупності інших заходів, що дозволяють
підвищити швидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшення
виробництва продукції за одиницю часу, устаткування або на 1 кв. м виробничої
площі.
Найбільше ефективна безперервна
робота основних фондів протягом трьох змін. Проте, при безперервній протягом
трьох змін (цілодобовій) роботі устаткування зношується інтенсивніше,
скорочується термін його життя, при цьому погіршуються й умови його
обслуговування. При роботі устаткування в одну або дві зміни є можливість
проводити профілактичні огляди і поточні ремонти, тим самим, підтримувати його у
працездатному стані і продовжити термін його життя.
Отже, інтенсивний шлях використання
основних фондів діючих підприємств включає технічне їх переозброєння,
підвищення темпів відновлення основних фондів. Досвід роботи ряду галузей
промисловості показує, що швидке технічне переоснащення діючих фабрик і заводів
особливо важливе для тих підприємств, де має місце більш значний знос основних
фондів.
Поліпшення екстенсивного
використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи
діючого устаткування за календарний період (протягом зміни, доби, місяця,
кварталу, року) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого
устаткування у структурі всього устаткування, наявного на підприємстві й у його
виробничій ланці.
Резерви збільшення часу роботи
обладнання у ДП “Торезький ремонтно-механічний
завод” достатньо великі. Збільшення часу роботи устаткування досягається за
рахунок:
а) постійної підтримки
пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній
виробничій дільниці, між цехами підрозділу в цілому;
б) поліпшення догляду за основними
фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання
організації виробництва і праці, що сприяє правильній експлуатації
устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного
ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті й збільшує міжремонтний
період;
в) проведення заходів, що підвищують
питому вагу основних виробничих операцій у затратах робочого часу, скорочення
сезонності в роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення
змінності роботи підрозділу.
Відомо, що у підрозділі крім діючих
верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і
резерві, а частина - на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування,
а також запровадження в дію усього встановленого устаткування за винятком
частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує
використання основних фондів.
На успішне вирішення проблеми
поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей і зростання
продуктивності праці значно впливає створення великих виробничих об'єднань.
Разом із цим необхідно більше уваги звернути на розвиток спеціалізації
виробництва і технічного переозброєння ДП “Торезький ремонтно-механічний
завод”, виведення невластивої їхньому профілю продукції.
Проводячи курс на розвиток
спеціалізації ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”, слід мати на увазі, що
це спрощує його виробничу структуру, вивільнює робочу силу з допоміжних і обслуговуючих
підрозділів, комплектує тим самим другі зміни основних цехів і підвищує
коефіцієнт змінності.
Найважливішою умовою підвищення
змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в
допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей із важких
немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.
Прискорені темпи механізації
підйомно-транспортних, вантажно-розвантажувальних і складських робіт є основою
для ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного
виробництва у підрозділі, вивільнення значної кількості допоміжних робітників,
забезпечення поповнення основних цехів робочою силою, підвищення коефіцієнту
змінності роботи підрозділу і розширення виробництва без додаткового залучення
робочої сили. У маленьких містах, де існує дефіцит робочої сили, вирішення
проблеми поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей
діючих підприємств шляхом їхньої реконструкції, розширення, механізації й
автоматизації виробництва, удосконалення організації виробництва і праці має
особливо важливе значення.
Важливий резерв підвищення
ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей ДП
“Торезький ремонтно-механічний завод” полягає в збільшенні обсягів перевезень,
а отже скороченні часу простоїв транспортних засобів.
Поліпшення використання основних
фондів і виробничих потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів,
особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми,
агрегати й інші види виробничого устаткування.
Відомо, що від досконалості системи
морального і матеріального стимулювання в значній мірі залежить рівень
використання виробничих потужностей і основних фондів. Аналіз
техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у нових
умовах планування й економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний
механізм, у тім числі введення плати за виробничі фонди, перегляд гуртових цін,
застосування нового показника для визначення рівня рентабельності, створення на
підприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню використання основних
виробничих фондів.
Будь-який комплекс заходів щодо
поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинен
передбачати забезпечення зростання обсягів виробництва продукції насамперед за
рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських
резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення
коефіцієнту змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову
введених у дію потужностей, наступної інтенсифікації виробничих процесів.
Величезне значення в поліпшенні
використання основних фондів і виробничих потужностей має матеріальне
стимулювання робітників.
Але перш за все необхідно
налагоджувати продуктивну економічну діяльність. Адже в умовах простою у
виробництві, показники ефективності використання основних фондів, як і інші
групи економічних показників мають “негативний” відтінок. Крім того основні
фонди мають властивість зношуватись і тоді, коли вони не використовуються. І
тому в результаті простою підрозділ зазнає значних збитків.
4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО
СЕРЕДОВИЩА
.1 Загальні питання охорони праці
Відповідно до ст. 13 закону України
"Про охорону праці" роботодавець зобов’язаний створити на робочому
місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до
нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства
щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує
функціонування системи управління охороною праці, а саме:
1) створює відповідні служби і
призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони
праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за
виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
2) розробляє за участю сторін
колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених
нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
) забезпечує виконання
необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
) впроваджує прогресивні
технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації
виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
) забезпечує належне
утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг
за їх технічним станом;
) забезпечує усунення причин,
що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення
профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих
причин та ін.
Підвищення технічної оснащеності
підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення
швидкостей і потужностей машин робить вплив на характер і частоту нещасних
випадків і захворювань на виробництві. Праця людини в сучасному
автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і
машини, причому центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов
праці, підвищення його безпеки впливають на результати виробничої діяльності:
продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також
приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань,
зберігає здоров'я працівників і одночасно приводить до зменшення витрат на
оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.
В існуючому законодавстві велика
увага приділяється питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих
чинників виробничого середовища.
Держстандарт 12.0.003-74 підрозділяє
небезпечні й шкідливі виробничі фактори по природі дії на наступні групи:
фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні. При роботі в приміщенні офісу
можуть виникати такі фізичні небезпечні й шкідливі фактори, як підвищена або
знижена температура повітря робочої зони, підвищений рівень шуму, іонізуючих та
електромагнітних випромінювань, статичної електрики, ультрафіолетового й
інфрачервоного випромінювань, відхилення від норми різних характеристик
освітленості. До психофізіологічних небезпечних і шкідливих факторів можна
віднести гіподинамічні перевантаження, розумову перенапругу, перенапругу
аналізаторів, емоційні перевантаження.
Перелік основних небезпечних і
шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що
розглядається, надано в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 - Небезпечні і шкідливі
виробничі чинники
|
Найменування чинників
|
Джерела виникнення
|
Характер дії на організм людини
|
Нормований параметр
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
Шум
|
Принтери, скане-ри, системні блоки
|
Розлади ЦНС, зниження слуху
|
Рівень звуку Lр, дБА
|
|
Вібрація
|
Системні блоки ЕОМ
|
Розлади серцево-судинної системи
|
Рівень вибро-швидкості Lv, дБ
|
|
М'яке рентгенівське випромінювання
|
Монітори ЕОМ
|
Стомлення, захворювання органів зору,
|
Еквівалентна доза, Р, мкР/ч
|
|
Електромагнітне випромінювання
|
Монітори ЕОМ
|
Пониження кров'яного тиску
|
Напруженість, Е, В/м
|
|
Ультрафіолетове інфрачервоне випромінювання
|
Монітори ЕОМ
|
Головний біль, сонливість, запаморочення.
|
Інтенсивність теплових випро-мінюваньЕ, Вт/м2
|
|
Електростатичне поле
|
Комп'ютерна техніка
|
Головний біль, погіршення зору
|
Напруженість, Е, кВ/м
|
|
Яскравість екрану
|
Монітор
|
Стомлення очей
|
Не більше 40 кд/м2
|
|
Підвищена іонізація повітря
|
Комп'ютер
|
Опромінювання
|
Кількість іонів в 1см3 n+
=1500 - 3000 n- = 3000 - 5000
|
|
Напруга в електромережі
|
Штучне освітлення
|
Поразка електрик-ним струмом
|
Uпр ≤ 36
|
|
Монотонність праці
|
Безперервна робота на ЕОМ
|
Стомлення ЦНС
|
-
|
Заходами боротьби з даними
небезпечними й шкідливими виробничими факторами служать: раціоналізація
освітлення, опалення, вентиляції приміщення, застосування різних захисних
засобів, раціоналізація режимів праці й відпочинку.
.2 Промислова санітарія
.2.1 Метеорологічні умови
Метеорологічні умови в приміщеннях
відповідають з урахуванням категорії ваги робіт з енерговитрат.
Метеорологічні умови у виробництві
визначаються наступними параметрами: температурою (С°),
рухливістю повітря (м/сек), відносною вологістю повітря (%).
В даному розділі розглядається
робоче місце з використанням персонального ЕОМ при виконанні дипломної роботи.
Робота з комп'ютером належить до категорії Легка I а (витрата енергії при виконанні
роботи до 120 ккал/годину) і не вимагає фізичних зусиль.
Характеристика приміщення, в якому
знаходиться комп'ютер: розміри приміщення: - площа: S = 5 ×
4 = 20 м2; - об’єм: V = 5 ×
4 × 3,5 = 70 м3.
Згідно з, норма площі на одного
працюючого не повинна бути менше 6 м2.
Метеорологічні умови обираються
відповідно до вимог. При роботах операторського типу, пов'язаних з великою
нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів
мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи
виконуються сидячи. Оптимальні норми температури, відносної вологості,
швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для
категорії робіт Iа надані в таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 - Оптимальні значення
параметрів метеорологічних умов на робочому місці
|
Категорія робіт з енерговитрат
|
Період року
|
Температура, С°
|
Відносна вологість, %
|
Рухливість повітря, м/с
|
|
Легка 1а
|
Холодний
|
22¸24
|
40¸60
|
до 0,1
|
|
Легка 1а
|
Теплий
|
23¸25
|
40¸60
|
до 0,1
|
Для забезпечення параметрів
мікроклімату в межах норми, концентрації пилу нижче встановленого значення ГДК
= 4 мг/м3, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і
штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря. Вид опалювання -
центральний. Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація -
господарсько-побутова.
4.2.2 Виробниче освітлення
Виробниче освітлення нормується
відповідно до СНіП ІІ-4-79.
Передбачено
природне і штучне освітлення в приміщенні, в якому розташовано робоче місце. За
найменшим розміром об'єкту розрізнення, характеристики фону і контрасту об'єкту
розрізнення з фоном встановлюємо розряд зорових робіт - IIIв.
Природне освітлення
- односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості
визначаємо по наступній формулі:
,
(4.1)
де енIV
- коефіцієнт природної освітленості для IV пояса світлового клімату;
eнIII -
коефіцієнт природної освітленості для III пояса світлового клімату (2,0);-
коефіцієнт світлового клімату (0,9);
с - коефіцієнт сонячної клімату (1 ч
0,75).
.
, (4.2)
де 
ок -
світлова характеристика вікна ок = 13,5;
кз - коефіцієнт запасу,
враховуючий зниження освітленості в процесі експлуатації скла, кз =
1,4;
Sп - площа підлоги
приміщення; Sп = L · В = 5 · 4 = 20 м2;
кзд - коефіцієнт,
що враховує затемнення вікон протилежними будівлями, кзд = 1;
- загальний коефіцієнт
світлопроникнення;
- коефіцієнт, що враховує
вплив відображеного світла при бічному освітленні, r1 =3,0.
,
(4.3)
де ф1 -
коефіцієнт, що враховує вид матеріалу, що пропускає світло ф1 = 0,8;
ф2 - коефіцієнт,
що враховує вид палітурки; ф2 = 0,8;
ф3 - коефіцієнт,
що враховує вид несучих конструкційних матеріалів, при бічному освітленні; ф3
= 1;
ф4 - коефіцієнт,
що ураховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; ф4 = 0,65.
0,8·0,8·1·0,65 =0,416.
.
Отже, сумарна площа світлових
отворів S0 = 5,45 м2.
Штучне освітлення -
загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу
ЛТБ 80-2. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Еmin
складає 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній
світильників ЛП033 виконання 001 прямого світла (П) з дзеркальними екранними
сітками і відбивачами. Основні характеристики освітлення, що передбачено в
приміщенні надані в таблиці 4.3.
Таблиця 4.3 - Характеристика
освітлення
|
Площа підлоги, м2
|
Розряд зорових робіт
|
Освітлення
|
|
|
природне
|
штучне
|
|
|
Вид освітлення (верхнє, бічне)
|
КЕО, ен, %
|
Мінімальна освітленість, Еmin, лк
|
|
20
|
IIIв
|
бічне
|
1,8
|
300
|
.2.3 Шум
Шум є одним з найпоширеніших на
виробництві шкідливих чинників. У приміщенні причиною шуму є апарати, прилади й
устаткування (принтери, комп'ютери, факси та ін.). У відповідності з на
робочому місці при рішенні завдань потребуючої концентрації уваги рівні звуку і
еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Для зниження шуму в
приміщенні устаткування, апарати й прилади накриваються шумопоглинальними
кришками. Стіни й стелі приміщення облицьовані звуковбирними плитами
(теплоізолююче з мінеральної вати на синтетичному з'єднанні за ДСТУ 9573-72)
Відповідно до рівень вібрації для
категорії 3, тип «в», в умовах «комфорту» не повинен перевищувати 75 дБ.
.2.4 Електромагнітне випромінювання
Комп'ютер і в першу чергу монітор є
джерелами:
- електростатичного
поля;
- слабих
електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах
(2 Гц …400 Гц);
- рентгенівського
випромінювання;
- ультрафіолетового,
інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.
При роботі на комп'ютері на людину
найбільше негативно із усього комплексу встаткування впливає дисплей, тому що
він є джерелом декількох видів випромінювання, а саме: g
(гама), рентгенівського, радіочастотного, мікрохвильового, видимого, ультрафіолетового
й інфрачервоного. Рівні цих випромінювань досить низькі й не перевищують діючих
норм. Згідно з, встановлюються гранично допустимі значення напруженості
електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування
персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м,
напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а
напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м , що дозволяє не
регламентувати час перебування в приміщенні.
Потужність експозиційної дози
рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1
мбер/час. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують
діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор,
в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на
вбудований захисний екран. Потрібно враховувати, що м'яке рентгенівське
випромінювання, що виникає при напрузі на аноді 20-22 кВ, а також напруга на
струмоведучих ділянках схеми викликає іонізацію повітря з утворенням позитивних
іонів, які вважаються несприятливими для людини. Тому, відповідно до
санітарно-гігієнічних норм, у приміщенні передбачена установка іонізації
повітря, що сприяє утворенню негативних іонів.
.3 Організація безпечних умов праці
.3.1 Ергономічні вимоги до робочого
місця
Робоче місце оператора - це частина
простору системи «людина-машина», воно оснащується засобами відображення
інформації, органами керування, допоміжним устаткуванням та ін.
Забезпечення робочого місця
оператора за дисплеєм передбачає:
1) організацію робочого місця
відповідно до антропометричних характеристик;
2) виконання ергономічних вимог
до розміщення технічних засобів на робочому місці;
) вимоги до світло- та
кольоровотехнічних характеристик дисплеїв, до буквено-цифрової інформації
дисплеїв, клавіатурі; необхідні санітарно-гігієнічні умови праці.
При організації робочого місця за
комп'ютером дотримувалися наступні розміри:
- відстань від підлоги до сидіння
крісла дорівнює 440 мм;
- відстань від
сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;
- відстань від очей
до дисплея 550 мм;
- простір для ніг 770
мм;
- відстань від ніжки
столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;
- відстань між
передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;
- відстань від очей
до документації 500 мм;
- оптимальна зона
моторного поля 360 мм;
- висота робочої
поверхні 800 мм;
- кут огляду
документів 30!.
Екран дисплея по висоті розташований
на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією
погляду складає 20!. Кут спостереження екрану в горизонтальній
площині не перевищує 60°. Передбачені перерви, що регламентуються,
для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.
.3.2 Електробезпека
При проектуванні систем
електропостачання, при монтажі силової електроустаткування електричного
освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог
нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).
Оскільки приміщення, у якому
перебувають ЕОМ, є приміщенням з підвищеною небезпекою поразки людини
електричним струмом, то особливе значення мають питання електробезпечності. По
ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення належить до приміщень
з підвищеної небезпеки. Передбачено наступні міри електробезпеки:
конструктивні, схемно-конструктивні, експлуатаційні. Конструктивні заходи
безпеки спрямовані на запобігання можливості дотику людини до струмоведучих
частин. Для усунення можливості дотику оператора до струмоведучих частин, всі
вимикачі встановлені в закритих корпусах. Застосовується блоковий монтаж.
Ступінь захисту встаткування відповідає IP44 згідно ПУЕ-87 і Держстандарту
14254-80. Схемно-конструктивні міри електробезпечності забезпечують безпеку
дотику людини до металевих струмоведучих частин електричних апаратів при
випадковому пробої їхньої ізоляції й виникнення електричного потенціалу на них.
Використається мережа із заземленою нейтралью напругою 220 В и частотою 50 Гц.
Первинним джерелом постачання ПЕОМ є
однофазна мережа змінного струму напругою 220 В с заземленням частотою 50 Гц.
Електропостачання здійснюється від трансформатора з регульованою напругою під
навантаженням. Навантаження мережі подається в розподільну шафу.
Експлуатаційні міри
електробезпечності при роботі із пристроями під високою напругою включають
наступні міри:
не допускається підключення й не
відключення рознімань кабелів при включеній напрузі мережі;
технічне обслуговування й ремонтні
роботи допускається робити тільки при виключеному харчуванні мережі;
до роботи допускаються особи,
навчені та ті, котрі мають групи допуску до роботи на ПЕОМ відповідно до
ПУЕ-87.
4.4 Пожежна безпека
Пожежна безпека (відповідно до
Держстандарту 12.1.004-91) забезпечується системою запобігання пожежі, системою
пожежного захисту й організаційно-технічними заходами. Приміщення по пожежній
небезпеці належить до категорії В, оскільки в ньому знаходяться тверді
матеріали, що згорають. Відповідно до обліку категорії пожежонебезпечності і
поверховості будівлі, в якій розміщено дане приміщення, ступінь вогнестійкості
будівлі - ІІ. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР
44. Можливими причинами пожеж в приміщенні може бути несправність
електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих
матеріалів, блискавка та ін.
В системі запобігання пожежі
передбачені наступні заходи: контроль і профілактика ізоляції, наявність
плавких запобіжників в устаткуванні, блискавкозахист будівлі. Для даного класу
пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин
у рік (20 годин), встановлено ІІ категорію блискавкозахисту. Система пожежного
захисту передбачає забезпечення вогнегасниками. Перелік первинних засобів
пожежогасіння наведений у таблиці 4.4.
Таблиця 4.4 - Перелік обов'язкових
первинних засобів пожежогасіння
|
Приміщення
|
Площа, м2Первинні
засоби пожежогасіння (тип, найменування)Кількість, шт.
|
|
|
|
Офісне приміщення
|
12
|
Вогнегасник хімічний повітряно-пінний
(ОХВП-10)
|
1
|
Організаційними заходами пожежної
профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання
необхідних інструкцій і плакатів.
4.5 Охорона навколишнього середовища
Кожний громадянин України має
право на належні, безпечні і здорові умови життя, закріплені Конституцією
України. 25 червня 1991 року був прийнятий Закон України "Про охорону
навколишнього природного середовища" Ошибка! Источник ссылки не найден.
Охорона навколишнього
середовища - це комплекс заходів, які охоплюють охорону, раціональне використання
і відновлення об'єктів живої та неживої природи. В існуючому законодавстві
багато уваги приділяється питанням охорони навколишнього середовища. Закон
України "Про охорону навколишнього природного середовища" регулює
відносини в області охорони, використання та відтворення природних ресурсів,
попереджує та ліквідує негативний вплив господарської діяльності на навколишнє
середовище.
На робочому місці, що розглядається,
відсутні відходи, що забруднюють навколишнє середовище, оскільки устаткування
(ПЕОМ, принтер) не є джерелом забруднення навколишнього середовища.
ВИСНОВКИ
Виробничо-господарська діяльність
підприємств забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних,
трудових і фінансових ресурсів, але й за рахунок основних виробничих фондів.
Основні засоби відіграють величезну
роль у процесі виробництва, тому що вони у своїй сукупності утворюють
виробничо-технічну базу й визначають виробничу міць підприємства.
Відповідно до проведених досліджень
на ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” можна зробити наступні висновки.
Бухгалтерский облік
ведеться на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених
приказами Міністерства фінансів України. Основою для бухгалтерського обліку
господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення
господарських операцій.
В ході аналізу діяльності ДП
“Торезький ремонтно-механічний завод” та самостійного здійснення елементів
аудиту основних засобів (зовнішній аудит на підприємстві не проводиться) було
розраховано основні показники діяльності підприємства за 2009-2010 роки.
Так, у 2010 р. радикально знизився
товарообіг на ДП “Торезький ремонтно-механічний завод”. Порівняно із 2009 р.
обсяг виробленої продукції у натуральному вимірюванні зменшився майже на 30%
при практично незмінній чисельності працівників підприємства. При цьому
прибуток підприємства від послуг перевезення зменшився майже у тричі.
Резервами зростання прибутку від
операційної діяльності ДП “Торезький ремонтно-механічний завод” є: додатковий
прибуток за рахунок збільшення обсягів виробництва та зниження собівартості
перевезень шляхом попередження:
- непродуктивних витрат
загальновиробничого характеру та ін.;
- скорочення
адміністративних витрат;
- підвищення якості
продукції.
Позитивним у діяльності підприємства
є погашення наприкінці 2010 р. дебіторської заборгованості за товари, роботи,
послуги у сумі 765 тис. грн., а також відсутність кредиторської заборгованості
за товари, роботи і послуги, для попередження виникнення яких у 2009 р. було
взято короткотерміновий кредит у сумі 267 тис. грн. У 2010 р. короткострокова
заборгованість перед банками зросла ще на 245 тис. грн. і склала 512 тис. грн.
Щодо основних фондів, то їх
структура на протязі аналізованих років істотно не змінилася, хоча, щодо
абсолютних показників, то відбулося істотне зменшення основних засобів на
3236,3 тис. грн., що пов’язано із зносом та вибуттям основних фондів. Для
забезпечення відтворення основних виробничих фондів важливе значення має
вивчення їх стану та ефективності використання. За даними аналізу
фондомісткість зростає, а фондовіддача зменшується, отже, цей негативний факт
свідчить про неефективність використання основних засобів.
Коефіцієнт реальної вартості
основних виробничих фондів у майні підприємства становить 0,4, це означає, що
реальний виробничий потенціал підрозділу низький і треба терміново шукати кошти
для поліпшення становища. Коефіцієнт зносу швидко зростає і становить у 2010 р.
0,62. Цей показник характеризує частку вартості основних фондів, що її списано
на витрати виробництва в попередніх періодах. Відповідно, коефіцієнт
придатності істотно зменшується до 0,38.
Негативною в діяльності підприємства
є ситуація, коли вартість вибулих основних фондів перевищує вартість уведених в
дію основних фондів. Для аналізу руху основних фондів розраховується коефіцієнт
приросту основних фондів, за 2009 та 2010 р. цей показник мав від’ємне
значення, що свідчить про те, що оновлення та приріст основних фондів на
підприємстві відсутній. Рентабельність основних виробничих фондів показує скільки
відсотків балансового прибутку отримує підрозділ на одиницю основних виробничих
фондів. Цей показник з 4,08 % у 2009 р. знизився до 1,24% у 2010 р., що
пояснюється одночасним зменшенням прибутку та зростанням вартості основних
фондів в наслідок їх індексації у 2009 р.
Таким чином, проведений аналіз
свідчить, про неефективне використання основних фондів на підприємстві та
наявність тенденції до швидкого застарівання основних фондів через низький
рівень їх оновлення.
У ході опитування керівництва підприємства
були отримані дані про загальний стан підприємства (стан незадовільний), про
стан основних засобів (значна частина основних засобів практично повністю
зношені, багато об'єктів морально й фізично застаріли, підприємство планує
реалізувати ті основні засоби, які воно не використовує у виробничій
діяльності). Ця інформація повністю підтвердилася в ході аналізу.
Відповідно до методики аудиту
основних засобів було проведено аналіз деяких показників його фінансового
стану, для встановлення достовірності фінансової звітності підприємства.
На підставі даних балансу було
визначено коефіцієнт абсолютної ліквідності, у 2009 р. він становив 0,019, а у
2010 році - 0,024 (норма - від 0,25 до 0,5). Отже, фактичне значення свідчить
про недостатність засобів для погашення поточних зобов'язань.
Коефіцієнт загальної ліквідності
становив 2,9 та 1,9 у 2009 та 2010 роках відповідно (норма - від 1 до 2.).
Значить, підприємство має достатньо
оборотних засобів для погашення поточних зобов'язань, проте слід зазначити, що
значна їх кількість зосереджена в дебіторській заборгованості, і в умовах
фінансової кризи, що породжує кризу неплатежів, фактичний рівень загальної
ліквідності може бути значно нижчим.
Коефіцієнт фінансової стабільності
становить 0,79 у 2009 р. і 0,73 у 2010 р. при нормі - від 0,25 до 0,5. Отже,
підприємство є фінансово незалежним.
Коефіцієнт структури капіталу
становить 0,27 і 0,37 у 2009 і 2010 роках відповідно (норма - від 0,5 до 1,0),
значить підприємство має достатньо власного капіталу для розрахунків по
короткострокових зобов'язаннях.
Самостійно проведені елементи аудиту
основних засобів показали, що внутрішній контроль на ДП “Торезький
ремонтно-механічний завод” повністю виконує свої функції й заслуговує довіри. У
процесі аудиторської перевірки було з'ясовано, що основні засоби перебувають у
повній цілості, всі операції про їх рух повно й точно відображаються в
бухгалтерському обліку, правильно й у відповідності з усіма нормами й
стандартами нараховується амортизація й зносу. Метод нарахування амортизації
відбитий в Обліковій політиці підприємства. Аудит достовірності фінансової
звітності показав, що показники всіх форм фінансової звітності порівнянні один
з одним. За результатами аудита за станом на 31.12.2010 року статті Балансу
(форма № 1) відповідають даним Головної книги.
Відповідно до вищесказаного, можна
зробити висновок, що інформація, відбита у звітності підприємства за 2010 рік
по основним засобам визначена правильно, точно й вірогідно.
Провівши аналіз обліку, стану та
ефективності використання основних засобів можна зробити наступні рекомендації:
- забезпечити бухгалтерів
автоматизованим робочим місцем та необхідними програмами для скорочення обсягу
ручної праці, підвищенню ефективності внутрішнього контролю;
- збільшити обсяг виробництва
продукції (перевезень) за рахунок:
а) провадження в дію основних фондів
і виробничих потужностей;
б) поліпшення використання діючих
основних фондів і виробничих потужностей:
- збільшити інтенсивне та
екстенсивне використання основних фондів;
- налагоджувати продуктивну
економічну діяльність.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ
1. Закон України «Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-ХІV від 16.07.99 р.
2. Закон України «Про
податок на додану вартість» від 02.04.97. № 168/97-ВР (із змінами та
доповненнями).
. Закон України «Про
внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» від 16.01.03р.
№ 469-ІV.
. Закон України «Про
оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97 ВР, зі змінами.
. Закон України «Про
внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від
22.05.97 № 283/97-ВР.
. Закон України “Про
аудиторську діяльність” від 22.04.93р. № 3125-12
. Указ Президента
України «Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці
системи обліку і статистики» № 303 від 23.05.92 року.
. Наказ Міністерства
статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку"
№ 352 від 29.12.95 р.
. Положення про
документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене
наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження типових форм
первинного обліку" № 88 від 24.05.95 р.
. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності",
затверджене наказам Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р.
. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене наказом Міністерства
фінансів України № 87 від 31.03.99 року
. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене
наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р.
. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", затверджене
наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99
. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", затверджене
наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р.
. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і змін у фінансовій
звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 137 від
28.05.1999 р.
. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: Затв. Мінфіном України від
27.04.2000 р. № 92 (із змінами і доповненнями), внесеними наказом Міністерства
фінансів України від 30 листопада 2000 року № 304.
. Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»: Затв. Мінфіном України від
18.10.99 р. 242 (із змінами і доповненнями), внесеними наказом Міністерства
фінансів України від 30 листопада 2000 року № 304.
. План рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій
підприємств і організацій: Затв. Мінфіном України від 30.11.99 р. № 291.
. Інструкція про
застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затв. Мінфіном
України від 30.11.99 р. № 291.
. Інструкція про порядок
списання основних засобів та створення постійно діючої комісії щодо списання
основних засобів: Затв. Наказом Мінпромполітики України від 26.10.99 р. № 373.
. Інструкція по
інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних
цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків, затверджена наказом
Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.94 р.
. Щодо приведення
балансової вартості окремих видів основних засобів у відповідність до ринкових
цін: Лист ДПАУ від 15.12.97 року № 12111/1301-9156.
. Щодо обкладення
податком на додану вартість операцій з передачі основних засобів: Лист ДПАУ від
04.02.2000 р. № 573/6/16-1220-26.
. Про порядок проведення
ліквідації основних фондів: Лист ДПАУ від 28.03.2000 р. № 1568/6/16-1220-26.
. Розмір збитків від
розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей (крім
дорогоцінних металів, дорогоцінного каменя і валютних цінностей) визначений
Порядком № 116: Затв. Мінфіном України від 22.01.96 р. З доповненнями від
15.12.97 р. № 1402.
. Аудит: учеб. для вузов
/ В.И. Подольский, Г.Б. Поляк, и др. -2-е изд., перер. и доп .- М.: ЮНИТИ-ДАНА,
2002.- 655с.
. Бухгалтерський
фінансовий облік. Підручник/ за ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця - 3-є вид., перероб. і
доп.- Житомір: ЖІТІ, 2001. - 672с.
. Бухгалтерський облік
та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник /3а ред. С.Ф.
Голова. - Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2000. - 768 с.
. Бутинець Ф.Ф., Малюга
Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і
кореспонденція рахунків, звітність. Навч. посібник /3а ред. проф. Ф.Ф. Бутинця.
- З-тє вид., перероб. і доп.- Житомир: ЖІТІ, ПП «Рута», 2001. - 512 с.
. Гужва В.М.,
“Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навчальний
посібник.-К.:КНЕУ, 2001.-400 с.
. 3авгородний В.Л.
Бухгалтерский учет в Украине (с использ. нац. стандартов): Учеб. пособие для
студентов вузов. - 5-е изд. доп. И перераб. - К.: А.С.К., 2001. - 848с.
-(Экономика. финансы. Право).
. Кулаковська Л.П., Піча
Ю.В. Основи аудиту: навч. посіб. для студ.- Львів: Піча Ю.В; К.: ”Каравелла”,
Львів: ”Новий-Світ-2000”, 2002. - 504с.
. Кужельний М.В., Лінник
В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник - К: КНЕУ, 2001. - 334 с., іл.
. Примакова О.,
Піроженко О. Основні засоби: бухгалтерський та податковий облік. - 3-тє вид.,
перероб. і доп. - Х.: Фактор, 2003. - 144 с.
35. Севрук М.А. Экономический
анализ в условиях самостоятельности предприятий. - М.: Финансы и статистика,
1991. - 204 с.
36. Сердюк В. Н. Бухгалтерский
учет: Учебно - практическое пособие. - 4-е изд., изм. и доп. - Донецк: Дон
НУ,2002. - 448с.
37. Сопко В., Завгородній В.
“Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу:
Підручник”. - К.: КНЕУ, 2000. - 260 с.; іл.
. Сопко В.В.
Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп.-К: КНЕУ,
2000. - 578 с.
. Ткаченко Н.М.
Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ,
екон. спец. вищ. навч. закл. - 6-те вид. - К.: А.С.К., 2001. - 784 с.
40. Сук Л. К., Сук П. Л.,
Бухгалтерский облік: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005 - 471 с.
41. Тарасенко Н.В. Економічний
аналіз. Навчальний посібник. - 3-тє видання, перероблене. - Львів: “Новий Світ
- 2000”, 2004. - 344 с.
42. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський
фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. - 2-ге вид., доповнене
і перероблене. - - К.: Алерта, 2007. - 954 с.
43. Хом’як Р.Л., Скибінська З.М.
Облік на підприємствах малого бізнесу. Навчальний посібник. - Львів: «Магнолія
- 2006», 2007. - 205 с.
. Череп А.В. Економічний
аналіз: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 160 с.
45. Усач Б.Ф. Аудит: Навч.
посіб.- К.: Знання-Прес, 2002.- 233 с.
46. Закон
України «Про охорону праці», листопад 2002 р.
47. ГОСТ
12.0.003 - 74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.
- Введ. 01.01.76.
48. ГОСТ
12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей
зоны. - Введ. 01.01.89.
49. СНиП
2.04.05-91 Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование
воздуха. - М.: Стройиздат, 1991
50. ДБН
В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення. К.: Мінбуд. Укр., 2006. - 74с.
51. ГОСТ
12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности.
52. ГОСТ
12.1.002-84 ССБТ. Электрические поля промышленной
частоты. Допустимые уровни напряжённости на рабочих местах.
. ГОСТ
12.1.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах
и требования к проведению контроля.
54. ГОСТ
17.1.3.03-77*. Правила выбора и оценка качества источников централизованного
хозяйственно-питьевого водоснабжения. - Введ. 01.07.78.
55. НПАОП 0.00
- 1.31 - 99 Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ.
56. Державні
санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних
машин ДСанПіН 3.3.2.007, Київ 1998.
. Методические
указания к созданию благоприятных условий труда пользователей ПЭВМ, работающих
с дисплеями на ИВЦ -Харьков: Минздрав УССР, 1986.
58. Правила
устройства электроустановок. Энергоатомиздат, 1987.
59. НПАОП 40.1
- 1.32 - 01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних
установок.
60. НАПБ
Б.03.002-2007 Норми
визначення
категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та
пожежною небезпекою. Київ -2007.