Облік та аналіз споживчого кредитування в банку

Облік та аналіз споживчого кредитування в банку

Зміст

Вступ

. Теоретичні основи споживчого кредитування в банку

.1 Сутність, класифікація та сучасний стан кредитування фізичних осіб в Україні

.2 Аналіз світового досвіду кредитування фізичних осіб банком

.3 Нормативно-правове регулювання відносин із кредитування фізичних осіб

. Методичні підходи до обліку операцій із споживчого кредитування в банку

.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ «Ощадбанк»

.2 Порядок надання кредитів фізичним особам в банку

.3 Методичні підходи до обліку кредитних операцій банку

.4 Порядок обліку операцій із споживчого кредитування в банку

. Методичне забезпечення аналізу операцій із споживчого кредитування в банку

.1 Аналіз кредитного портфелю ПАТ «Ощадбанк»

.2 Прогнозування обсягів кредитного портфелю ПАТ «Ощадбанк»

.3 Удосконалення методичних підходів до аналізу і контролю споживчого кредитування в банку

. Охорона праці і навколишнього середовища

.1 Загальні положення охорони праці

.2 Промислова санітарія

.2.1 Метеорологічні умови

.2.2 Шум

.2.3 Електромагнітне випромінювання

.2.4 Виробниче освітлення

.3 Організація безпечних умов праці

.3.1 Ергономічні вимоги до робочого місця

.3.2 Електробезпека

.4 Пожежна безпека

.5 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

Додатки

ВСТУП

Розвиток банківського кредитування фізичних осіб в сучасних умовах є необхідною умовою стабільного функціонування всієї банківської системи та забезпечення економічного зростання. В наш час банки опинилися в умовах жорсткої конкуренції як з боку іноземних, так і вітчизняних банків. Зміна умов функціонування, потреба в нарощуванні капіталу, відкритість зовнішньому середовищу спонукають банки до постійного розширення сфери і вдосконалення кредитування, в тому числі споживчого кредитування.

Кредитування фізичних осіб є одним з основних видів діяльності банків, що забезпечує їх стабільну прибутковість. Кредитування юридичних осіб є надто ризикованим. Невелика частка кредитів фізичних осіб в банках не знімає проблеми кредитних ризиків.

Аналізу проблем кредитування фізичних осіб приділяється належна увага в економічній літературі. В дослідженнях останніх років, які проводяться в банківській системі постійно приділяється увага фінансовому забезпеченню кредитної політики банку. Дана тема знайшла відображення у працях наступних вітчизняних авторів: Сало І.В., Герасименко Ю., Васильченко З. М., Савлук М., Савчук С., Шаповалов А. та ін. Динамічний розвиток банківської системи України вимагає постійного проведення досліджень проблем фінансового забезпечення кредитної політики банку.

Разом з тим бракує ґрунтовних комплексних досліджень щодо методології обліку та аналізу банківського кредитування фізичних осіб в Україні в сучасних умовах. Актуальність зазначених проблем, недостатній рівень вивчення теоретичних і практичних питань функціонування та розвитку банківського кредитування фізичних осіб в Україні обумовили вибір теми дипломної роботи.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних та практичних засад обліку і аналізу споживчого кредитування в банку, розробка рекомендацій щодо напрямів подальшого вдосконалення методичних підходів їх проведення.

Реалізація мети дослідження обумовила необхідність вирішення в роботі таких завдань:

-  визначити сутність споживчого кредитування;

-       визначити сучасний стан кредитування фізичних осіб як в Україні так і за кордоном;

-       проаналізувати основні показники ефективності банківської діяльності на прикладі базового банку;

-       дослідити порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій із споживчого кредитування;

-       проаналізувати стан споживчого кредитування у банку;

-       надати рекомендації щодо удосконалення обліку і аналізу банківського кредитування фізичних осіб в Україні.

Об’єкт дослідження - операції банків щодо кредитування фізичних осіб в Україні.

Предмет дослідження - процеси відображення в бухгалтерському обліку операцій із споживчого кредитування в банку та їх аналізу.

У дипломній роботі об’єкт та предмет дослідження розглядаються на прикладі Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Це одна з найбільших фінансово-банківських установ в Україні. Банк має найбільшу мережу установ - близько 6000.

Інформаційну основу та теоретичну базу дослідження складають книги та наукові статті вітчизняних та зарубіжних вчених таких як Лагутін В.Д., Щеглова С.С., Тарасевич Н.В., Романенко Л.Ф. та ін. Законодавчо-нормативним забезпеченням є Закон України «Про банки і банківську діяльність», постанови Кабінету Міністрів України та Національного Банку України.

Прикладні аспекти обліку і аналізу споживчого кредитування досліджувались, спираючись на існуюче економіко-правове забезпечення банківської діяльності. У роботі застосовані елементи економіко-статистичні методів збору та обробки інформації: вибіркових досліджень, угрупувань, середніх величин, відносних величин; економіко-математичні методи, економіко-математичне моделювання, аналіз та синтез, інші методи пізнання економічних явищ, об’єктів та процесів.

1. Теоретичні основи СПОЖИВЧОГО кредитування В БАНКУ

1.1 Сутність, класифікація та сучасний стан кредитування фізичних осіб в Україні

Тенденції розвитку кредитних операцій українських комерційних банків в останні роки свідчать про підвищення ролі банківського кредиту в кредитному забезпеченні потреб фізичних осіб необхідними грошовими ресурсами. В умовах розвитку банківського кредитування фізичних осіб існує необхідність дослідження даного напрямку [1, с. 26]. Для того щоб дослідити та оцінити розвиток даної послуги, необхідно уточнити саме поняття кредитування, визначити його роль і місце в кредитні системі України в різних аспектах, а також розглянути його класифікацію.

У спеціальній літературі представлено різноманітні значення цього поняття, які за змістом, рівнем узагальнення, актуалізацією тих чи інших характерних його ознак можна згрупувати таким чином на рисунку 1.1.

Так на рисунку 1.1 перша група визначень побудована на актуалізації економічної, грошової природи кредиту як головної онтологічної його ознаки: кредит розглядається перш за все як грошові кошти чи інше майно (матеріальні цінності). Друга група підкреслює узагальнену ознаку, тобто сам процес - рух капіталу. Відповідно до третьої групи визначень банківський кредит розглядається як економічні відносини між кредитором та позичальником, що виникають під час одержання кредиту, користування ним та його повернення. Четвертий тип значень побудований на поєднанні таких ознак як певна дія або операція та принципів кредитування. П'ятий тип визначень дає змогу дати більш розгорнуте визначення кредиту через розкриття змісту діяльності банку, який полягає в наданні в кредит грошей клієнтам банку на умовах платності та з дотриманням умов договору, ліцензійних умов банківської діяльності та економічних нормативів.

Рисунок 1.1 - Групування визначень кредиту

Шостий тип визначень досить звужено тлумачить поняття кредиту, розглядаючи його як кредитний договір. Остання група авторів репрезентує первісне, етимологічне значення терміну кредит (лат. creditum - позика, борг, від credere «вірити, довіряти»), що характеризує відносини між позичальником та кредитором, які є підставою для передачі грошей або матеріальних цінностей у тимчасове користування [2, с. 218].

Для більш повного та змістовного визначення поняття кредиту слід усі його специфічні ознаки і складові елементи розглядати комплексно, у їх взаємозв'язку та обумовленості, враховуючи при цьому інші поняття, похідні від кредиту.

Основоположне законодавче визначення банківського кредиту міститься в Законі України «Про банки та банківську діяльність» [3]. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Виходячи зі сказаного вище, банківський кредит можна визначити як основну форму кредиту, за яким банк на підставі ліцензії надає кошти у тимчасове користування позичальнику шляхом здійснення банківських кредитних операцій на умовах, передбачених чинним законодавством та кредитним договором.

Щоб як найповніше охарактеризувати кредитні операції банку потрібно застосувати комплексний підхід до виділення видів банківського кредиту. Класифікацію можна показати у вигляді схеми, яку представлено на рисунку 1.2.

Кредити, які надаються банками, можна класифікувати за різними ознаками:

1 За строками користування банківські кредити поділяють на:

а)     строкові:

-           короткострокові (до 1 року);

-        середньострокові (до 3 років);

         довгострокові (понад 3 роки);

б)     безстрокові;

в)      прострочені;

г)      відстрочені.

Рисунок 1.2 - Схема класифікація банківського кредиту

2 За забезпеченням виділяють такі види банківського кредиту:

а)    забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б)      гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в)      з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г)      незабезпечені (бланкові кредити).

3 За ступенем ризику банківські позики поділяються на:

а)      стандартні (термін погашення яких ще не настав або ті, за якими вчасно і в повному обсязі сплачено основний борг);

б)      з підвищеним ризиком (нестандартні, сумнівні, незабезпечені кредити).

4 За методами надання виділяють такі види банківських кредитів:

а)      у разовому порядку, тобто рішення про надання яких банк ухвалює за кожного окремо на підставі заяви клієнта та інших документів);

б)      відповідно до відкритої кредитної лінії (банк визначає для фізичної особи певний ліміт кредитування, в межах якого можна в разі потреби одержати кредит);

в)      гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою).

5 За методами погашення банківські кредити поділяються на такі, що погашаються:

а)      водночас;

б)      у розстрочку;

в)      достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

г)      з регресією платежів;

д)      після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Той банківський кредит, який погашається водночас, часто називають прямим, вся основна заборгованість за ним має бути погашена на одну кінцеву дату. Відсотки ж можуть сплачуватися через певні проміжки часу або по закінченні строку кредитування. Кредити в розстрочку передбачають періодичне погашення основної суми заборгованості, як правило, рівними частинами. У цьому випадку погашення кредиту не є таким обтяжливим для позичальника, як при погашенні водночас [4, с. 122].

Для класифікації банківських кредитів можуть бути використані й інші критерії. Наведена класифікація узагальнює український і світовий досвід в цій області, але не може вважатись вичерпною. Постійно виникають нові види банківських кредитів, адже сфера кредитування розвивається.

Крім наведеної класифікації, в практиці банківської діяльності виділяється ще й така класифікаційна ознака, як вид позичальника, за якою кредити поділяються на:

-  кредити юридичним особам;

-       кредити фізичним особам (споживчі кредити).

Споживчими кредитами прийнято називати позики, надані населенню. При цьому їх споживчий характер визначається ціллю (об'єктом кредитування) надання позики. По суті, це надання банками позик на придбання споживчих товарів, а також оплату витрат приватного (особистого) характеру (плата за навчання, медичне обслуговування, придбані побутові товари тощо). У банківській практиці західних країн споживчими називають позики, надані приватним позичальникам для придбання споживчих товарів і оплати відповідних послуг.

Суб'єктами кредиту, з одного боку, є кредитори - банки, а з іншого, позичальники - фізичні особи.

За вітчизняним законодавством, споживчий кредит - це кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банки можуть надавати кредити фізичним особам в обсягах, що визначаються залежно від вартості товарів і послуг, які є об'єктами кредитування. Величина кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою, та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів.

Споживчий кредит має багато специфічних особливостей, пов'язаних з особливостями особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид кредиту відображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає в кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від кредитів, що надаються суб'єктам господарювання для господарських цілей або для придбання активів, що викликає рух вартості.

По-друге, до споживчого кредитування позичальники, як правило, вдаються, коли їм не вистачає власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують отриманий кредит як джерело майбутнього доходу.

По-третє, споживчий кредит одержують, як правило, фізичні особи.

По-четверте, повернення запозиченої вартості при споживчому кредитуванні відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в результаті їх надходження чи нагромадження.

По-п'яте, споживчий кредит є способом задоволення споживчих потреб, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Такий кредит прискорює одержання певних благ (товарів, послуг), які споживач міг би мати (придбати) у майбутньому, зібравши кошти, необхідні для покупки цих цінностей або послуг.

По-шосте, усі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню соціальних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (насамперед, з низьким і середнім рівнем доходу), утвердженню принципів соціальної справедливості.

Установи банків надають кредити повнолітнім дієздатним громадянам України, які мають постійне джерело доходу.

При наданні кредиту перевага надається громадянам, які одержують заробітну плату, пенсію та інші грошові доходи через установи банку, є акціонерами банку або мають депозитний рахунок в установі банку.

Класифікація споживчих позик може бути проведена за низкою ознак, у тому числі за типом учасників, видами забезпечення, термінами користування, цільовим напрямком використання (об'єктами), методами погашення та обсягами кредитування тощо.

За суб'єктами кредитної угоди (типом кредитора і позичальника ) розрізняють:

-  банківські споживчі позики;

-       позики, надані населенню торговельними організаціями;

-       споживчі позики фінансово-кредитних установ небанківського типу (ломбарди, пункти прокату, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи, будівельні товариства, пенсійні фонди і т. д.);

-       особисті чи приватні споживчі позики, надані приватними особами;

-       споживчі позики, надані фізичним особам безпосередньо на підприємствах і в організаціях, у яких вони працюють.

За забезпеченням розрізняють позики:

-  незабезпечені (бланкові);

-       забезпечені (заставою, гарантіями, порукою, страхуванням).

Основною причиною, з якої банк вимагає забезпечення, є ризик зазнати збитків у разі небажання або нездатності позичальника повернути кредит в обумовлені угодою терміни та в повному обсязі.

За термінами кредитування споживчі позики поділяють:

-  на короткострокові (терміном від 1 дня до 1 року);

-       середньострокові (терміном від 1 року до 3-5 років);

-       довгострокові (терміном понад 3-5 років).

Короткострокову позику можна оформити на певний термін (у межах року) або до запитання. Позика до запитання не має фіксованого терміну, і банк може зажадати її погашення в будь-який час. За надання позики до запитання часто передбачається, що позичальник порівняно платоспроможний і активи, в які вкладені його запозичення, можуть бути трансформовані в грошові кошти у найкоротший термін.

За напрямками використання (об'єктами кредитування) споживчі позики можна поділити на кредити:

-  на невідкладні потреби;

-       будівництво і придбання житла;

-       придбання товарів тривалого користування;

-       капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, їх газифікацію і приєднання до мереж водопостачання та каналізації;

-       будівництво надвірних будівель для худоби і малої механізації для виконання робіт в особистому підсобному господарстві;

-       початковий внесок у житлово-будівельний кооператив та ін.

За методом погашення розрізняють позики, що погашаються одноразово і позики із розстрочкою платежу.

Кредити без розстрочки платежів мають важливу особливість - за такими кредитами погашення заборгованості і процентів здійснюється одноразово. Прикладом таких позик можуть бути так звані бриджинг-позики, що видаються для придбання нового будинку приватною особою в сумі різниці вартості нового і старого будинку власника.

Позики в розстрочку платежу включають:

-  позики з рівномірним періодичним погашенням позики (щомісяця, щокварталу та ін.);

-       позики з нерівномірним періодичним погашенням позики (сума платежу а погашення позики змінюється (зростає чи знижується) залежно від визначених факторів (наприклад, в міру наближення дати остаточного погашення позики або завершення кредитного договору позики з нерівномірним неперіодичним погашенням).

За способом сплати процентів позики класифікують на такі види:

-  позики з утриманням процентів у момент її надання;

-       позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту;

-       позики зі сплатою процентів однаковими внесками протягом усього терміну користування (щокварталу, один раз на півроку або за спеціально визначеним графіком).

За характером кругообігу коштів позики поділяють на разові й поновлюванні (револьверні). До револьверних кредитів, як правило, відносять кредити, надані клієнтам за кредитними картками або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафта. Кредитні лінії за рахунками до запитання приватних осіб менш поширені у світовій банківській практиці, але використовуються аналогічно до кредитів за кредитними картками.

Величина кредитів, що надаються громадянам, може бути обмежена:

-  граничною величиною, встановленою банком для конкретного виду кредитів;

-       платоспроможністю позичальника, його можливістю повністю та у встановлений термін повернути отриманий кредит;

-       вартістю заставленого майна та цінних паперів, що можуть бути надані позичальником (іншою особою) на забезпечення повернення кредиту з урахуванням виду застави.

Умови надання споживчих кредитів

-  майбутній клієнт має бути резидентом та громадянином України;

-       не повинен мати іншої кредитної заборгованості перед банком;

-       величина позики не повинна перевищувати сукупного річного доходу клієнта та перевищувати встановленого банком обсягу;

-       позичальник повинен мати можливість зробити власний внесок в оплату товару у визначеному розмірі (наприклад, процент від вартості товару) до каси або на рахунок торговельного закладу чи на позиковий рахунок позичальника в банку та ін.

Підвищення ефективності кредитування фізичних осіб та розвиток цієї послуги - одна з актуальних і гострих проблем на сьогоднішній день. Адже зараз банківські установи дещо уповільнили свою діяльність на ринку кредитування, що є безумовним наслідком світової економічної кризи, яка похитнула економіку не тільки нашої держави [5, с. 98].

На зниження кредитної активності вплинули уповільнення темпів зростання ресурсної бази банківських установ через ускладнення умов доступу до зовнішніх джерел фінансування, погіршення кредитоспроможності позичальників та необхідність виконання вимог НБУ, направлених на стабілізацію ситуації на грошово-кредитному ринку [6, с. 15].

В цілому, за 2010 рік спостерігалася кількісне зниження обсягу кредитів фізичних осіб на 20%, при цьому питома вага довгострокових кредитів населення в загальному обсязі кредитного портфелю банківської системи залишається вищою.

Структуру кредитного портфеля населення в залежності від термінів вкладення коштів наведено у таблиці 1.1

Таблиця 1.1 - Аналіз динаміки та структури кредитного портфеля населення в залежності від термінів вкладення коштів

Дані таблиці 1.1 показують, що за 2009-2010 роки спостерігалась тенденція до зниження обсягів як короткострокових вкладень, так і довгострокових кредитних коштів. При цьому збільшувалась питома вага довгострокових кредитів та знижувалась питома вага короткострокових коштів. Це відображало не лише зменшення попиту з боку фізичних осіб на відповідні послуги, а й збільшення рівня кредитного ризику банківської установи.

Необхідно відзначити наявність цілого ряду об'єктивних факторів, що перешкоджають активному розвитку кредитних операцій банків для населення, а відтак і повноцінній реалізації банками функції фінансового посередництва у масштабах усієї економіки [6, с. 17]. Серед цих факторів можна виокремити такі:

-  порівняно високий рівень початкових витрат, котрі мають здійснювати банки, впроваджуючи нові види послуг;

-       відсутність достатньої кількості кваліфікованого персоналу, спроможного ефективно взаємодіяти із клієнтами фізичними особами та грамотно дотримуватись усіх необхідних технологічних вимог із надання роздрібних послуг;

-       недостатньо розвинута ринкова інфраструктура фінансового ринку щодо розвитку мережі філій та формування загальної культури активного користування банківськими послугами населенням;

-       тенденції зі зниження процентної маржі, що загострюють конкурентну боротьбу на ринку роздрібних послуг, де збільшення власної частки супроводжується зазвичай більшими витратами для банків, аніж на аналогічних сегментах ринку корпоративних банківських клієнтів;

-       невисокий рівень доходів більшої частини населення, що не дає змоги банкам активно реалізовувати повноцінні депозитні стратегії із широким розмаїттям відповідних послуг для фізичних осіб, унаслідок чого потенціал з надання і кредитних послуг банків на роздрібному ринку залишається нереалізованим у повній мірі;

-       значне погіршення економічної ситуації в країні, яка обумовлена наслідками світової фінансової кризи [7, с. 68-69].

Кредитування населення передбачає високий рівень розвитку філіальної мережі й банківських технологій, здатність до швидкого освоєння та супроводу нових банківських продуктів. Українські банки тільки розпочинають цьому вчитися, однак кризові явища тимчасово зупинили розвиток процесів кредитування населення країни [8, с. 90].

На сьогоднішній день вже можна відокремити три відносно незалежних сегменти ринку кредитування приватних осіб: споживче кредитування, що включає в себе позики на першочергові потреби та на купівлю товарів тривалого користування; позики на придбання автомобілів (автокредитування); іпотечне кредитування - кредитування під заставу нерухомості [9, с. 55].

З метою детальнішого розгляду динаміки та структури кредитів за цільовим спрямуванням побудовано таблицю 1.2.

Таблиця 1.2 - Динаміка та структура кредитного роздрібного портфеля банків України за цільовим спрямуванням

Дані таблиці 1.2 показують, що за досліджуваний період найбільший темп приросту спостерігався за іншими кредитами фізичних осіб - 39,43%, а за споживчими кредитами та за кредитами на будівництво та реконструкцію нерухомості - від'ємний темп приросту.

Такий стан кредитування фізичних осіб за даний період обумовлюється зниженням попиту на дану послугу та збільшенням кредитних ризиків для банку [6,с. 18].

Отже, існують різноманітні значення поняття банківського кредиту, а також досить широкий спектр банківських продуктів із кредитування на українському ринку.

Аналіз розвитку вітчизняного банківського ринку роздрібних продуктів показав, що можна виділити наявність ряду об'єктивних причин, що сприяли нагромадженню тих негативних подій, що спостерігаються на роздрібному ринку: невідповідність термінів наповнення ресурсної бази банків і термінів, на які вони надавали кредити фізичним особам.

1.2 Аналіз світового досвіду кредитування фізичних осіб банком

На сьогоднішньому етапі одну із найважливіших ролей у стимулюванні економіки відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість економіки, кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів [10, с. 202].

Проте впродовж тривалого періоду комерційні банки не надавали розвитку кредитування приватних осіб належної уваги. Ним займалися, в основному, інші фінансово-кредитні установи - кредитні спілки, фінансові компанії, будівельні товариства тощо. Причиною була значна трудомісткість процесу кредитування осіб, адже за тих самих витратах часу банківських працівників комерційні кредити, за рахунок їх розмірів, були значно прибутковішими. Індивідуальне кредитування навіть вважалося не престижним у банківських колах.

Ситуація почала змінюватись разом зі зменшенням дохідності і збільшенням ризикованості комерційних кредитів. Внаслідок відміни у більшості країн обмежень щодо рівня відсотків за кредитами фізичним особам останні, незважаючи на все ж таки відносно високий кредитний ризик, стали значно більш прибутковими, ніж комерційні кредити. Сьогодні багато банків розглядають приватних осіб як основне джерело зростання і диверсифікації бізнесу.

Для того щоб краще зрозуміти розвиток кредитування у світі розглянемо цей процес на прикладі таких країн як США та Росії.

За даними Федеральної резервної системи США, загальна сума кредитів середньостатистичного американського домогосподарства становить 112,0 тис. доларів (за сукупного сімейного доходу 3,5 тис. доларів на місяць). За інформацією американського видання Washington ProFile, з 1993 по 2002 рік заборгованість американських сімей зросла удвічі, у 2005 році становила астрономічну суму 8,5 трлн. доларів, щороку збільшуючись на 7-10 %. У 2009 році - цей показник становив - 2,46 трлн. дол., спостерігався значний спад у зв'язку із світовою економічною кризою. Зараз же сума кредитної заборгованості американських домогосподарств - 13,5 трлн. доларів [11]. Її структуру подано на рис. 1.3.

Рисунок 1.3 - Структура кредитної заборгованості американських домогосподарств

Як видно з рисунку 1.3 найбільшу частку в заборгованості за кредитом американських домогосподарств займає кредитна заборгованість на купівлю будинку - 70,7%. Тобто значну частку в кредитуванні фізичних осіб займають довгострокові кредити. Обсяг кредитування продовжує знижуватися за останніми даними на початок 2010 року, що показано на рисунок 1.4.

Рисунок 1.4 - Обсяг кредитування фізичних осіб у США за 2006-2010 рр.

Як представлено на рисунку 1.4, обсяг кредитів ще не виправився. Банки продовжують знижувати обсяг кредитування, але при цьому обсяг чистого кредиту не знижується. Причина цього - те, що американські домогосподарства тепер виплачують менший відсоток від своїх доходів у порівнянні з рівнем 2008 року. На IV квартал американці платили трохи більше 16% від своїх доходів. У 2010 році даний показник ще скоротився, оскільки з початку 2009 року нетто-обсяг кредитування приватного сектору США падав і продовжує падати. За даними Банку Росії [12], на кінець 2009 року загальний обсяг виданих в Росії населенню кредитів склав 3,3 трлн. руб. Обсяг виданих кредитів за рік скоротився на 13,4%, або 510 млрд. руб. При цьому частка даного виду кредитів в активах російських банків також знижувалася в результаті падіння попиту з боку позичальників з 22,3% з початку 2007 року до 19,6% до кінця 2009 року. У цілому, з 70 найбільших банків за обсягом кредитування фізичних осіб на 01.10.09 року середній темп падіння портфелів позик населення з початку 2009 року склав 6,3%. Динаміку видачі кредитів фізичним особам в Росії за 2009-2010 представлено на рисунку 1.5.

Рисунок 1.5 - Динаміка виданих кредитів фізичним особам в Російській Федерації

Що стосується України, то у 2009-2010 рр. спостерігався спад обсягів кредитування населення, який можна дослідити на рисунку 1.6.

Рисунок 1.6 - Динаміка кредитування фізичних осіб в Україні

Таким чином, у сучасних умовах, кредит, зокрема кредитування фізичних осіб, поширився на фінансування будь-якої потреби домогосподарств в грошових коштах, навіть не у зв'язку з якимось придбанням. Даний вид кредиту має багато специфічних рис, що визначаються особливостями сфери кредитування населення. По-перше, цей вид кредиту відображає відносини між кредитором і позичальником, зміст яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від кредитів, які надаються суб'єктам господарювання для виробничих цілей.

По-друге, кредит є засобом задоволення потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Таке кредитування прискорює отримання певних благ (товарів, послуг, нерухомості тощо), які вони могли б придбати лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарів або послуг, будівництва тощо. Надання кредитних послуг населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, а з другого, сприяє реалізації товарних запасів, послуг, прискоренню процесів відтворення виробництва.

По-третє, всі види кредитів для фізичних осіб мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем - підвищенню життєвого рівня населення, вирішенню житлового питання, одержання вищої освіти тощо [13, с. 45-47].

Отже, кредитування фізичних осіб є особливою сферою кредитної діяльності комерційного банку, але особливості стосуються не загальних принципів та етапів процедури кредитування, що є єдиними для всіх типів позичальників, а методики оцінки кредитних ризиків та видів кредитних угод.

Новими видами кредитів, які пропонуються останнім часом зарубіжними банками приватним особам, є: позика на необумовлені цілі (use-as-you-please loan), позика на навчання або стажування (probation advance) - нею користуються 60% американських студентів, і вона гарантується державою, позика під страховий поліс (loan against policy) тощо.

Наступним різновидом кредитування є кредитування у формі відновлюваної кредитної лінії, яке може бути пов'язане з використанням чекового рахунку, кредитної картки або здійснюватися під заставу нерухомості. При використанні чекового або карткового рахунку, банк дозволяє його власнику виписувати чеки або просто використовувати кошти на суми, що перевищують кредитовий залишок на рахунку, у межах встановленого ліміту. Такий дебетовий залишок на поточному рахунку має назву овердрафту. Банк періодично аналізує фінансовий стан клієнта, його грошові потоки і, якщо виникають сумніви у платоспроможності позичальника, припиняє надання кредиту.

У другій половині 1980-х років з'явився новий вид кредитних ліній для приватних осіб - під заставу нерухомості або під заставу закладних на нерухомість. Вони мають назву «позик у власний капітал» (home equity loans), і ліміт по них встановлюється у розмірі 75% від ринкової вартості нерухомості за вирахуванням суми основного боргу по першій іпотеці. Ці кредити потенційно є достатньо ризиковими для банків, оскільки, як відмічають спеціалісти, поєднують ризики другої іпотеки з точки зору реалізації майна зі спокусам використання кредитної картки [14, с. 95].

Ще одну групу кредитів для фізичних осіб становлять позики, які погашаються одноразовими платежами. Сюди відносяться, перш за все, позики на купівлю нового будинку до моменту продажу позичальником його старого помешкання - так звані «позики-мости» (bridge loans). Оцінка надійності цих позик банком базується на мірі його впевненості у строках здійснення продажу та сумах, що будуть реально отримані.

Взагалі аналіз ризикованості кредитів приватним особам має суттєві особливості порівняно з комерційними кредитами. По-перше, це стосується достовірності фінансової інформації, яка надається майбутнім позичальником. Її дуже важко перевірити, що створює можливість для приховування існування інших боргових зобов'язань. По-друге, основним джерелом погашення кредиту є поточні доходи фізичної особи (заробітна плата, дивіденди, відсотки), які можуть у перспективі непередбачено змінюватись. Тому для аналізу кредитоспроможності приватних клієнтів використовують специфічні методи Одним з них є постійний моніторинг кредитної історії позичальника, який здійснюється спеціальними установами - кредитними бюро або бюро кредитних історій. Вони діють практично в усьому світі, не так давно почали з'являтись і в країнах СНД. Так, у Росії у 2005 році був прийнятий закон «Про кредитні історії» і почалося створення Національного бюро кредитних історій. У США ж їх існує більше двох тисяч, найбільш відомі - Equifax, Experian та Trans Union, що мають дані про більшість фізичних осіб, які коли-небудь отримували позики, про історію погашення цих позик та про кредитний рейтинг позичальників [15, с. 126].

Таким чином, у світовому досвіді розвитку сектора банківських послуг кредитування фізичних осіб займає особливе положення. Значення цього виду кредитування полягає в тому, поряд що із задоволенням потреб банку (диверсифікація позичкового портфеля, розширення ринку послуг, збільшення клієнтської бази), він полегшує перерозподіл капіталів між галузями господарства і тим самим сприяє утворенню середньої норми прибутку, стимулює ефективність праці, збільшує обсяги продажів і оборотність грошових коштів підприємств, що виробляють або реалізують товари народного споживання, грає велику роль в скороченні витрат обігу, пов'язаних з обігом товарів і готівки.

1.3 Нормативно-правове регулювання відносин із кредитування фізичних осіб

Перехід України до ринкових відносин у сфері організації та функціонування господарства вимагає, у свою чергу, приведення законодавства у відповідність до потреб ринкової економіки. Враховуючи дію економічних законів ринку, слід зазначити, що саме на банківську кредитну систему покладено роль ланки, яка забезпечить розвиток країни в цілому. В умовах світової фінансової кризи кредитна діяльність банків в Україні майже зовсім зупинилась. Зріс рівень прострочених банківських кредитів і тому виникає багато актуальних питань із забезпеченням повернення отриманих кредитів. А тому важливою і актуальною зараз є правильна організація процесу банківського кредитування, спираючись на нормативно-правове забезпечення функціонування кредитного ринку [14, с. 230].

Проте, саме в площині правового забезпечення існують істотні проблеми: на сьогодні майже повністю відсутня законодавча база кредитного процесу у сфері споживчого кредитування, що істотно підвищує ризикованість кредитних операцій для банку і зменшує довіру населення.

Станом на вересень 2011 року в стадії обговорення громадськістю через ресурси Всеукраїнської громадської організації "Сила Країни" знаходиться проект Закону України "Про споживчий кредит" [16]. Завданням даного нормативно-правового акта є врегулювання відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та кредитодавцями, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів при отриманні кредитних коштів.

Метою закону є правове забезпечення та захист законних прав та інтересів позичальників, врегулювання відносин між позичальником та кредитодавцем, покращення фінансової грамотності споживачів та повернення їх довіри до фінансового сектору, створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Проте, це лише законопроект.

Фактично правовідносини в галузі споживчого кредитування регулюються розрізненими нормативно-правовими актами: окремими положеннями глав 32 і 33 Цивільного кодексу України [17] та підзаконними актами. Також кредитна діяльність банку регулюється різного роду інструкціями. Ще одним законом, який регулює кредитні відносини і стосується забезпечення наданих банком кредитів являється закон України “Про заставу” [18].

Чималу роль в процесі кредитування відіграє Постанова Правління НБУ “Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” [19] і звичайно, закон України “Про банки і банківську діяльність” [3]. Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової надійності банків НБУ встановлює для всіх комерційних банків такі обов'язкові економічні нормативи щодо кредитної діяльності. Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8) розраховують за формулою:

 (1.1)

де Зс - сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника на 100 відсотків суми виданих для нього позабалансових зобов'язань;

К - капітал банку.

Нормативне значення Н8 не повинно перевищувати 25%, тобто загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника перед банком у результаті надання останнім одного або кількох кредитів не повинна перевищувати 25% капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків (Н9) встановлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та капіталу комерційного банку (у відсотках):

 (1.2)

де Ск - сукупний розмір великих кредитів, наданих комерційним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку.

Рішення про надання великого кредиту має бути оформлене відповідним висновком кредитного комітету комерційного банку та затверджене його правлінням. Максимальне значення нормативу Н9 не може перевищувати 8, тобто загальний розмір великих кредитів не повинен перевищувати 8-кратний розмір капіталу банку. Якщо сума всіх великих кредитів перевищує 8-кратний розмір капіталу банку щонайбільше на 50%, то вимоги до платоспроможності подвоюються (до 16%). Якщо ж відсоток такого перевищення перевищує 50%, то вимоги потроюються, тобто значення показника платоспроможності банку має бути щонайменше 24%. Комерційні банки зобов'язані формувати резерви для відшкодування можливих витрат за позиками комерційних банків згідно із затвердженим НБУ «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» [19].

Резерв формується за усіма видами виданих кредитів в національній та іноземній валютах включаючи кредити і депозити інших банків, обліковані векселя, фінансовий лізинг, а також видані гарантії та поруки. Резерв регулюється щоквартально, залежно від обсягів фактичної заборгованості та класифікаційної групи, до якої віднесено конкретну позику. Класифікаційна група визначається за оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку й оцінкою погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотками. Резерв під кредитні ризики поділяється на дві частини: під стандартну і нестандартну заборгованість, класифікація яких представлена на рисунку 1.7 [20, с. 145].

Розрахунок за обома частинами резерву банки зобов’язані здійснювати протягом місяця, в якому здійснено кредитну операцію або укладено угоду про її здійснення (наприклад, угода про надання гарантії). Резерв формується з огляду на обсяги фактичної кредитної заборгованості за групами ризику (станом на перше число місяця, наступного за звітним) щомісяця в повному обсязі і незалежно від розміру доходів за цими операціями.

Першим етапом формування резерву є класифікація всіх операцій, що входять до кредитного портфеля банку. Об’єкти резервування такі:

-  кредитні операції;

-       враховані векселі;

-       факторинг, надані зобов’язання (аваль), гарантії і поручительства;

-       кошти на кореспондентських рахунках та депозити до запитання в інших банках;

-       прострочені доходи за кредитними операціями.

Рисунок 1.7 - Об’єкти резервування та нормативи відрахувань до резерву під кредитні ризики

Класифікація операцій та розрахунок суми резерву за кожною з перелічених груп здійснюється за спеціально розробленими критеріями та методиками, в яких враховано особливості тих чи інших банківських операцій.

Фінансовий стан позичальника й перспективи його розвитку дають змогу віднести його до однієї з таких категорій:

клас «А» - фінансова діяльність дуже добра і дає можливість погашати основну суму боргу та відсотки у встановлені строки. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і на далі здійснюватиметься на такому ж високому рівні;

клас «Б» - фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас «В» - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

клас «Г» - фінансова діяльність погана і спостерігається чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

клас «Д» - фінансова діяльність свідчить про збитки, й очевидно, що ні основна сума позики, ні відсотки по ній не можуть бути сплачені.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та за відсотками оцінюється так:

«добре», якщо заборгованість за позикою та відсотками сплачується у встановлені строки, а також якщо позику пролонговано один раз строком не більш ніж на 30 днів;

«слабке», якщо прострочена заборгованість за позикою та відсотками становить не більше ніж 90 днів, а також по заборгованості із загальним строком пролонгації від 30 до 90 днів;

«недостатнє», якщо прострочена заборгованість за позикою та відсотками становить понад 90 днів, а також по заборгованості за позикою та загальним строком пролонгації більше ніж 90 днів [19]. На основі перелічених вище критеріїв можна скласти таблицю 1.3.

Таблиця 1.3 - Класифікація кредитного портфелю банку

На підставі класифікації позик банк створює резерв по кожній групі позик у таких розмірах:

-  стандартні - 2%;

-       під контролем - 5%;

-       субстандартні - 20%;

-       сумнівні - 50%;

-       безнадійні - 100%.

При визначенні обсягу резерву сума заборгованості за групами позик зменшується на вартість гарантій та застави.

Комерційні банки повинні формувати загальний та спеціальний резерви. Загальний резерв формується за стандартними позиками за рахунок відрахувань від чистого прибутку. Спеціальний резерв формується за нестандартними позиками. При цьому 40% цього резерву відноситься до валових витрат банку, а сума що залишається резервується за рахунок чистого прибутку. Резерв формується головним банком і його філіями. Резерв під стандартну заборгованість зараховується на баланс головного банку. А резерв під нестандартну заборгованість зараховується на баланс установ банку, що зареєстровані як платники податків.

Забезпечення кредиту є одним з основних принципів механізму кредитування. Під формою забезпечення повернення кредиту слід розуміти конкретне джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання. У банківській практиці джерела погашення розрізняють на головні і похідні.

Головними джерелами є виручка від реалізації продукції, дохід, який поступає позичальнику. Але вона може виступати забезпеченням повернення кредиту лише у фінансове стійких підприємств. В усіх цих випадках виникає необхідність мати додаткові гарантії повернення кредиту. Кредити, що надаються банком, в основному забезпечуються заставою. Предметом застави згідно Закону України «Про заставу» [18] можуть бути:

-  іпотека (земля, нерухоме майно);

-       товари в обороті або у переробці (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція);

-       заклад (рухоме майно, яке може передаватись у володіння банку):

-       майнові права (право вимоги, яке належить позичальнику);

-       цінні папери (купонні листи на виплату процентів, дивідендів).

Банки надають перевагу саме таким формам забезпечення повернення кредиту, а такі форми забезпечення, як поручительство (гарантії) юридичних осіб, страхування можуть бути використані лише при наданні кредиту надійним позичальникам.

Право на заставу - це спосіб забезпечення зобов'язань, при якому кредитор (в даному випадку банк) має право у разі неповернення позики клієнтом одержати перевагу щодо її погашення, виходячи з вартості заставного майна перед іншими кредиторами. При використанні права на заставу між банком, з одного боку, і фізичною особою, з другого, укладається договір про заставу. Відносини між банком і клієнтом регулює стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» [3]. Відповідно до цієї статті банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Таким чином, на сьогодні існує досить широкий спектр банківських продуктів зі споживчого кредитування як на ринку світовому, так і України. Необхідність кредитування населення на споживчі потреби обумовлюється тим, що задовольняються їхні потреби, підвищується їхній платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а також певним чином згладжується соціальна нерівновага суспільства.

Нині Україна переживає наслідки фінансової кризи, основні причини якої: тягар зовнішнього боргу, великий дефіцит рахунку поточних операцій та слабкість банківського сектора.

Проте існують і труднощі внутрішнього характеру - прогалини у правовому забезпеченні.

Отже, правове регулювання відносин між кредитором і позичальником фізичною особою встановлює порядок, але має певні недоліки, що мають бути усунені шляхом прийняття єдиного спеціального нормативно-правового акту в сфері споживчого кредитування.

На рівні окремого банку розв’язати окремі проблеми практики споживчого кредитування допоможе створення підрозділу з оцінки заставного майна, максимальна сума кредиту повинна залежати від ліквідності застави з врахуванням процентних витрат, що можуть бути пов'язані з реалізацією застави та юридичних витрат, а при складанні графіків погашення заборгованості враховувати статистику зменшення вартості застави та витрат на можливе дострокове стягнення заставного майна і його реалізації для забезпечення взаємовигідних відносин.

2. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ІЗ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ В БАНКУ

2.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ «Ощадбанк»

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк» (далі «Ощадбанк») є державним банком, утвореним відповідно до розпорядження Президента України від 20 травня 1999 р. № 106, постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 1999 р. № 876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у Державний ощадний банк України.

Засновником банку є держава в особі Кабінету Міністрів України. Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій, які їй належать у статутному капіталі банку, через органи управління банком.

«Ощадбанк» має статус спеціалізованого ощадного банку відповідно до структури своїх пасивів, понад 50% яких є вкладами фізичних осіб, і входить до складу банківської системи України. Банк самостійно визначає напрямки своєї діяльності та спеціалізацію за видами операцій і має право їх здійснювати відповідно до вимог законодавства.

Метою діяльності банку є одержання прибутку від виконання банківських операцій та провадження іншої діяльності відповідно до законодавства, отримання сприятливих умов для розвитку економіки та підтримки вітчизняного товаровиробника, переважно підприємств малого та середнього бізнесу, конкретна фінансова підтримка процесів структурної перебудови, зміцнення та розвиток виробничого і торгового потенціалу галузей економіки, розвиток ощадної діяльності, всебічне банківське обслуговування юридичних та фізичних осіб.

Предметом діяльності є здійснення банківських та інших операцій, згідно з наданими Національним банком України ліцензіями і дозволами, впровадження іншої діяльності, не забороненої для банків, у порядку, передбаченим законодавством.

Формування та збільшення статутного капіталу банку здійснюється шляхом внесення грошових внесків у гривнях відповідно до законодавства. Статутний капітал збільшується шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, або шляхом збільшення їх номінальної вартості. Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій за рахунок викупу частини акцій у власника з метою їх анулювання.

«Ощадбанк» формує резервний фонд для покриття непередбачених збитків за усіма статтями активів та позабалансових зобов'язань. Розмір відрахувань до резервного фонду становить не менше як 5% прибутку банку до досягнення 25% розміру регулятивного капіталу. Даний фонд формується для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків.

Щоб проаналізувати діяльність банку і зробити висновки потрібно насамперед провести аналіз активних і пасивний статей балансу за 3 останні роки за допомогою вертикального та горизонтального аналізу. Вертикальний аналіз структури балансу дає змогу робити висновки про перерозподіл вкладень у різні види активів і про зміни джерел фінансування банку. Горизонтальний аналіз дає змогу вивчити динаміку активів у цілому й окремих їх видів у часі, визначити загальні тенденції їх зміни або тренду [24, c. 15]. Динаміка, склад та структура активів «Ощадбанку» за 2008-2009 рр. представлено на додатку Г .

Як видно з приведених даних та розрахунків у додатку Г, за 2008-2009 рр. в активах зросли грошові кошти та їх еквіваленти на 732159 тис. грн., темп приросту - 13,81%, також зросли основні засоби та нематеріальні активи, інші фінансові активи, інші активи, що добре відображається на фінансовому стані банку.

Відбулося зменшення коштів в інших банках, цінних паперів в портфелі банку на продаж, цінних паперів банку до погашення у 2009 році у порівнянні з 2008 роком. Темп приросту був негативним і склав відповідно -45,5%, -51,17%, -14,1%. Така ситуація негативно впливає на фінансовий стан банку.

Кредити та заборгованість клієнтів збільшились на 7484301 тис. грн., а темп приросту склав 21,85%. У 2009 році у порівнянні з 2008 роком збільшилась питома вага даної статті балансу. Це означає, що банк розширює свою кредитну діяльність.

Зменшення цінних паперів в портфелі банку на продаж та цінних паперів в портфелі банку до погашення, а також від'ємний темп приросту, що склав -51,17% та -14,1% відповідно. Викликає занепокоєння зменшення портфелю цінних паперів як у загальних активах за абсолютним обсягом, так і за питомою вагою. Інвестиційна діяльність потребує особливої уваги, яка разом з кредитною діяльністю є основною.

Спостерігається приріст основних засобів та нематеріальних активів, він становить 2,3%. Цей показник хоч і недостатньо великий, проте позитивно характеризує структуру банківських активів.

Значний темп приросту інших активів є негативною ознакою в діяльності банку. Особливо, якщо його спричинило зростання дебіторської заборгованості, тобто кошти, які тимчасово вилучені з обігу. Хоча темп приросту інших активів і становить 241,2%, але питома вага даної статті балансу банку не значна і у 2009 році становить 0,3%.

Відповідно до даних, що приведені в Додатку Д за 2009-2010 рр. відбулось зменшення грошових активів та їх еквівалентів та коштів в інших банках, а також просліджується зниження питомої ваги грошових активів та їх еквівалентів, що у 2010 році склала 9,24%. Разом це погіршує фінансове становище банку. У 2010 році банк зменшив свою кредитну діяльність у порівнянні з 2009 роком, так як спостерігається зменшення кредитів та заборгованості клієнтів в абсолютному вираженні на 2529548 тис. грн.

На відміну від 2009 року у 2010 році спостерігається збільшення цінних паперів в портфелі банку на продаж, темп приросту склав 30,71%,а цінні папери в портфелі банку до погашення хоч і мають негативний темп приросту, проте спостерігається незначна динаміка до збільшення. Це свідчить про збільшення інтенсивності інвестиційної діяльності і позитивно характеризує банк.

У 2010 році продовжує спостерігатись приріст основних засобів та нематеріальних активів - 13,17% або на 284808 тис. грн. у абсолютному значенні. Це може бути результатом розвитку банку, розширення мережі його філій, підвищення рівня технічного забезпечення. Але якщо тенденція підвищення питомої ваги основних засобів буде зберігатись, то структура активів банку погіршиться і перетвориться на неефективну. Питома вага інших активів у порівнянні з 2009 роком залишилась на тому є рівні, а зростання темпу приросту знизило свою інтенсивність, така стабільність позитивно характеризує діяльність банку.

Що стосується динаміки та складу пасивів балансу банку, представленого у Додатку Е, то у 2008-2009 рр. загальна сума зобов'язань банку значно перевищує суму власного капіталу. Це є негативним показником діяльності банку. В той же час спостерігається темп приросту 226,14% нерозподіленого прибутку, що є позитивною тенденцією, тим самим збільшується величина власного капіталу.

За 2008-2009рр. спостерігається збільшення різниці між зобов'язаннями банку та власним капіталом банку. Перевищення зобов'язань, а також позитивна динаміка у цьому напряму є негативною тенденцією, збільшуючи ризики його діяльності.

Згідно з даними представленими у Додатку Є у 2010 році збереглась тенденція збільшення питомої ваги коштів клієнтів, вона становить 41,38%, але також спостерігається від'ємна динаміка росту загальної суми зобов'язань, що є позитивною характеристикою банку. З відси витікає ще одна позитивна характеристика банку - зменшення різниці між зобов'язаннями банку та власним капіталом, вона склала 25766475 тис. грн. Тим самим зменшились ризики для банку і зросла його фінансова забезпеченість.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що динаміка, склад і структура активів відповідає основним принципам і напрямам розвитку банку, але розвиток активів далі вимагає їх коригування в напрямі підвищення питомої ваги кредитно-інвестиційного портфеля й уповільнення темпів приросту основних засобів та інших активів. А зменшення величини зобов'язань банку позитивно впливає на якість пасивів банку.

Одним із основних напрямів аналізу банківської установи є необхідність установлення та контроль за дотриманням економічних нормативів, що регулюють банківську діяльність. За допомогою економічних нормативів діяльності банків в Україні забезпечується їх стабільна діяльність та своєчасне виконання ними зобов’язань перед вкладниками, а також запобігається неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Значення цих показників «Ощадбанку» за 2008-2010 рр. представлено у таблиці 2.1.

Нормативи, що представлені у таблиці 2.1, визначено в документі Національного банку України «Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України» [25].

1  Нормативи капіталу:

а)  мінімальний розмір регулятивного капіталу, (Н1);

б)      адекватність регулятивного капіталу, (Н2);

в)      коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів, (Н3).

2  Нормативи ліквідності:

а)  миттєва ліквідність, (Н4);

б)      поточна ліквідність, (Н5);

в)      короткострокова ліквідність, (Н6).

Таблиця 2.1 - Показники нормативів банківської діяльності за 2008-2010рр.

3  Нормативи кредитного ризику:

а)  максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента, (Н7);

б)      великі кредитні ризики, (Н8);

в)      максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, (Н9);

г)      максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, (Н10).

4  Нормативи інвестування:

а)  інвестування в цінні папери окремо за кожною установою, (Н11);

б)      загальної суми інвестування, (Н12).

Базою для розрахунку економічних нормативів є регулятивний капітал банку. В продовж 2008-2010 рр. регулятивний капітал «Ощадбанку» зростав. Так у 2008 році він становив 15,9 млрд. грн., у 2009 році - 17,1 млрд. грн., а у 2010 році - 17,4 млрд. грн. Тобто у період з 2008 по 2009 роки спостерігався значний приріст, що склав 1,2 млрд. грн.

Протягом досліджуваного періоду нормативні значення діяльності банківської установи «Ощадбанк» знаходились в межах норми і позитивно характеризували фінансовий стан даного банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу має значення більше за 10% і продовжує зростати, що відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру.

«Ощадбанк» можна вважати добре капіталізованим банком, так як розмір регулятивного капіталу відповідає встановленим мінімальним вимогам; співвідношення регулятивного капіталу банку до його сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику, перевищує його нормативне значення і становить більше ніж 17%; співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів банку більше ніж його нормативне значення.

Норматив миттєвої ліквідності знаходиться в межах норми, що свідчить про здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Високе значення норматив поточної ліквідності говорить про збалансованість строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку. А норматив короткострокової ліквідності також більший за нормативне значення, це характеризує банк, як знатний виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів.

Кредитна діяльність банків пов’язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов’язання згідно з угодою. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань. Це значення не перевищує 25%.

Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом, у даному випадку кредитний ризик не можна вважати великим.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об’єктивно.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку. Ці значення знаходяться в межах норми і характеризують фінансовий стан банку як стабільний.

З метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного із здійсненням інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Національний банк установив такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12). Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання коштів до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку. Норматив загальної суми інвестування характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

Отже, з проведеного аналізу можна зробити висновок, що фінансовий стан «Ощадбанку» стабільний оскільки всі нормативні показники НБУ знаходяться в межах норми. Це дозволяє банку мінімізувати можливі ризики та забезпечити розвиток послуг, що надаються клієнтам.

Проведений горизонтальний та вертикальний аналіз балансу банку показав, що структура динаміка, склад і структура активів відповідає основним принципам і напрямам розвитку банку, а зменшення величини зобов'язань банку позитивно впливає на якість пасиву банку.

2.2 Порядок надання кредитів фізичним особам в банку

Ефективність кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо залежить від того, наскільки якісно здійснена структуризація процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначені завдання основних етапів цього процесу та функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій.

Процес кредитування складається з ряду етапів, кожний з яких забезпечує вирішення певних завдань, а в сукупності досягаються головні цілі - надійність і прибутковість для банку. Етапи процесу кредитування фізичних осіб у банку представлено на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 - Процедура отримання кредиту

Першим етапом даної процедури є формування портфелю кредитних заявок. Кредитні відносини між банком і клієнтом розпочинаються з отримання та розгляду кредитної заяви, в якій передусім містяться відомості щодо кредиту, якого потребує клієнт: мета, розмір, вид і термін кредиту, вид забезпечення тощо [26].

Необхідною складовою заявки є пакет супровідних документів, ретельний аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування. До пакета входять, як правило, такі документи:

1)  паспорт громадянина України чи тимчасове посвідчення особи-резидента з вклеєним фото (25, 45 років), з пропискою в межах області, з підписом власника, без виправлень і підтирань;

2)      довідка (можлива копія чи дублікат) про присвоєння ідентифікаційного коду з ДПА. Якщо коду не присвоєно з певних релігійних, культурних мотивів і є відповідний запис у паспорті, довідка не потрібна;

)        довідка про доходи - з місця роботи, декларації, корінці систем переказу коштів - за останні 6 місяців. При необхідності - довідки членів сім’ї. Довідка повинна бути обов’язково зареєстрована (мати номер і дату), з підписами керівника та головного бухгалтера.

Кредитний працівник проводить попереднє інтерв’ю з потенційним позичальником. Ця бесіда має велике значення для вирішення питання щодо кредитування: вона дозволяє не тільки з’ясувати окремі деталі кредитної заявки, але й скласти своєрідний психологічний портрет позичальника. У ході співбесіди кредитний працівник концентрує свою увагу на базових, ключових для банку питаннях, які можуть бути розподілені за такими групами:

1  Загальні відомості про позичальника.

2       Питання щодо кредиту:

а)      яку суму клієнт планує отримати у кредит;

б)      на що і як буде використана дана сума;

в)      процентна ставка;

г)      засоби надання кредиту.

3  Питання, пов’язані з погашенням кредиту:

а)  запланована сума заробітної плати;

б)      чи є особи, готові надати гарантію або поручительство, та який їх фінансовий стан.

4  Питання щодо забезпечення кредиту:

а)  яке забезпечення може бути передано у заставу;

б)      хто є власником забезпечення;

в)      де воно зберігається;

г)      чи знаходиться забезпечення під повним контролем позичальника;

д)      як була зроблена оцінка майна, що пропонується як забезпечення;

е)      які витрати на зберігання забезпечення.

5  Питання щодо зв'язків клієнта з іншими банками:

а)  з якими банками співпрацює клієнт;

б)      чи отримував він кредит від інших банків;

в)      чи с непогашені кредити та який їх характер.

Після співбесіди кредитний працівник повинен прийняти дуже важливе рішення: продовжувати роботу з кредитною заявкою цього клієнта або вже на цьому етапі відмовити у видачі кредиту. Якщо пропозиції клієнта не відповідають в якихось аспектах принципам політики та стратегії банку в галузі кредитних операцій, то кредитна заявка має бути відхилена [27].

Якщо ж за результатами співбесіди кредитний працівник приймає рішення щодо продовження роботи з клієнтом, він заповнює відповідний кредитний формуляр та передає його разом із кредитною заявкою та пакетом супровідних документів до підрозділу кредитного аналізу для оцінки кредитоспроможності позичальника.

Наступним етапом є оцінка кредитоспроможності фізичної особи позичальника.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника повністю та у визначений термін розрахуватись за своїми борговими зобов’язаннями. Основними критеріями високої кредитоспроможності фізичної особи є:

1)  стійкі грошові потоки, які підтверджено документально з врахуванням перспективи на 6 місяців;

2)      високі моральні якості;

)        стабільність відносин у сім’ї та на роботі;

)        якісне забезпечення кредиту.

Результатом перевірки фінансового стану клієнта, з точки зору його платоспроможності, повинно бути віднесення позичальника до даного з класів (А, Б, В, Г, Д).

Для оцінки фінансового стану позичальника-фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту (на придбання або будівництва житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, на інші потреби), його обсягу й строку, виду забезпечення (застави) за кредитом.

Класифікація позичальників-фізичних осіб за результатами визначення їх кредитоспроможності (фінансового стану) здійснюється з урахування рівня забезпечення за кредитними операціями:

Клас «А» - сукупний чистий дохід позичальника значно перевищує внески на погашення кредиту і відсотків/комісій за ним, високою є ймовірність збереження такого співвідношення протягом дії кредитної угоди; обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні або позичальник має високу особисту кредитоспроможність (що підтверджують документально) і заслуговує на безперечну довіру; немає жодних свідчень про можливість затримки з поверненням кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди.

Клас «Б» - основні характеристики аналогічні або близькі до класу «А», однак імовірність їх підтримування на такому самому рівні є низькою або наявна тенденція (або інформація) щодо можливості їх зниження. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.

Клас «В» - сукупні обсяги доходів і витрат позичальника свідчать про досягнення граничної межі в забезпеченні погашення боргу, зміни роботи (погіршенні умов), зростання обсягів зобов'язань позичальника, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного та/або в неповній сумі погашенні кредиту і відсотків/комісії , за ним. Обсяг, якість і ліквідність забезпеченням за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.

Клас «Г» - фінансовий стан позичальника нестабільний. Наявна тенденція і періодично виникають проблеми із своєчасною сплатою боргу за кредитами та відсотками/комісіями за ним через нестабільність доходів позичальника або зростань витрат та/або зобов'язань. Сукупний чистий дохід позичальника в окремий період не забезпечує сплату боргу за кредитом та відсотків/комісії за ним. Є проблеми щодо забезпечення за кредитом (низький рівень його ліквідності або його обсяг недостатній тощо).

Клас «Д» - фінансовий стан позичальника незадовільний. Доходи що не забезпечують сплату боргу за кредитом та відсотків/комісій за ним. Кредит не забезпечений ліквідною заставою. Практично немає змоги сплатити борг за кредитом та відсотки/комісії у тому числі за рахунок забезпечення кредиту [28, с. 47].

Четвертий етап можливий за умови позитивного для клієнта завершення попереднього етапу, тобто оцінювання кредитоспроможності і ризику. Цей етап ще називають структуруванням кредиту.

У процесі структурування банк визначає такі параметри кредиту: вид кредиту, суму, строк, забезпечення, порядок видачі і погашення, ціну кредиту тощо. Вид і термін кредиту залежать від того, куди будуть вкладатись позичені кошти.

Після закінчення роботи щодо структурування кредиту банк приступає до переговорів з клієнтом про укладання кредитної угоди. Посадова особа, яка веде переговори з клієнтом відносно кредиту, повинна ознайомити його з обов'язковими умовами майбутньої кредитної угоди, без виконання яких позичка не може бути надана, а також з умовами, стосовно яких можливий компроміс.

Документальне оформлення кредитної угоди є дуже важливим, тому що відсутність будь-яких документів чи неправильне їх оформлення можуть призвести до втрат і збільшення кредитного ризику.

Кредитний договір є основним розгорнутим юридичним документом, що підтверджує права та обов'язки як банку, так і клієнта. Крім цього, дуже важливим документом є строкове зобов'язання, за яким банк може вимагати погашення боргу і процентів за ним.

У кредитній угоді передбачаються: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його надання і погашення, форми забезпечення зобов'язань клієнта за кредитом, процентна ставка, порядок внесення плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо надання і погашення кредиту, перелік документів і періодичність їх подання банку й інші умови процесу кредитування. Уклавши кредитний договір, економіст формує кредитну справу позичальника [29].

До кредитної справи входять такі документи, надані позичальником:

1)  кредитна заява;

2)      копія паспорту;

)        копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду;

)        довідки про залишки на поточних (вкладних, карткових) рахунках позичальника;

)        довідка про наявність (розмір) кредитної заборгованості перед іншими банками;

)        довідка з постійного місця роботи позичальника із зазначенням посади та отримуваного середньомісячного доходу;

)        документ, що підтверджують право власності на майно позичальника або майнового поручителя, у випадку надання кредиту під поруку, до цього пункту включають перелік документів наданих поручителем.

В свою чергу банк готує такі документи перед наданням кредиту:

1)  висновки кредитної служби;

2)      висновки служби безпеки;

)        висновки юридичної служби;

)        копії або витяг рішення кредитного комітету щодо надання кредиту;

)        у випадку наявності, інші документи.

Кредит надається в обсязі, що не перевищує сукупного річного доходу (згідно з поданими клієнтом документами) плюс сума процента від вартості товару (ця сума є першим внеском клієнта і має бути зарахована на позиковий рахунок клієнта у день перерахування коштів банком торговельному підприємству).

Видача кредиту може здійснюватися в безготівковій формі шляхом перерахування суми на поточний рахунок позичальника або оплати його розрахункових документів, перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник раз на місяць здійснює погашення кредиту рівними частинами та сплачує проценти за користування кредитом: шляхом внесення готівки до каси банку або за розпорядженням клієнта в безготівковій формі.

Після укладання кредитного договору працівники банку проводять моніторинг і контроль якості виданих кредитів. В ході кредитного моніторингу працівники відповідного банківського підрозділу повинні своєчасно розпізнавати та оперативно відстежувати тенденції негативних змін у діяльності позичальника. Якщо клієнт не вніс черговий платіж у встановлений кредитним договором термін, відповідальний працівник відділу з'ясовує причини ситуації, що склалася, та проводить роботу щодо повернення кредиту.

Найбільш поширеними факторами, що свідчать про погіршення кредитоспроможності позичальника, виступають:

1)  порушення графіку погашення заборгованості за кредитом та процентів;

2)      негативні тенденції зміни значень фінансових показників;

)        несвоєчасне надання поточної інформації.

Підсумковий етап кредитування характерний тим, що банк здійснює контролюючі функції, перевіряє цільове використання кредиту, надходження боргу і процентів за ним, оформляє акти відхилень, вирішує всі питання при несвоєчасному поверненні кредиту.

Отже, у цілому якісне, професійне та послідовне виконання всіх необхідних процедур основних етапів банківського кредитування є необхідною та найважливішою умовою ефективної реалізації кредитної політики банку та забезпечення необхідного рівня доходності, платоспроможності й ліквідності банківської діяльності.

2.3 Методичні підходи до обліку кредитних операцій банку

Кредитна операція - це активна банківська операція, пов'язана з наданням позики або наданням зобов'язання (гарантії, поручительства, авалю), яке, в разі його виконання, приведе до фактичного передання коштів на кредитній основі [30].

Кредит визнається активом від моменту надання зобов'язання з кредитування (укладання кредитної угоди), незалежно від того, чи супроводжується це зобов'язання фактичним рухом коштів.

Видання кредиту здійснюється на підставі укладеної кредитної угоди, яка визначає умови кредитування. Фінансовий облік конкретного кредиту ведеться відповідно до умов, визначених кредитною угодою.

Бухгалтерський облік операцій з кредитування здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р.№280 [31], Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 27.12.2007 № 481 [32].

Заборгованість за кредитами, що надані банками, обліковується за рахунками першого, другого та дев'ятого класів Плану рахунків (рисунок 2.2).

Рисунок 2.2 - Структура відображення кредитів у Плані рахунків бухгалтерського обліку банків України

Загалом кредитний портфель банку містить:

строкові депозити, розміщені в інших банках (рахунки 1510-1517);

кредити, надані іншим банкам (рахунки 1521-1527);

рахунки суб'єктів господарської діяльності за факторинговими операціями та прострочену заборгованість за факторинговими операціями (рахунки 2030,2037);

кошти, надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо (рахунок 2010);

кредити, надані у формі врахування векселів (рахунки 2020, 2026, 2027);

кредити суб'єктам господарювання в поточну та в інвестиційну діяльність (рахунки 2062, 2063, 2067, 2071-2075, 2077);

кредити, надані центральним і місцевим органам державного управління, та сумнівну заборгованість за цими кредитами (рахунки 2100, 2105, 2107, 2110, 2115, 2117);

кредити в інвестиційну діяльність, на поточні потреби, за врахованими векселями, що надані фізичним особам (рахунки 2202, 2203, 2207, 2211, 2215, 2217, 2220, 2227);

гарантії, акцепти та авалі, надані банкам (рахунки 9000 - 9003);

гарантії та авалі, надані клієнтам (рахунки 9020, 9023);

зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам (рахунки 9100, 9122, 9129).

У випадках, коли дата укладення кредитного договору не збігається з датою фактичного перерахування коштів на користь позичальника, кредит обліковується позабалансово за датою укладання угоди. При цьому виконуються такі бухгалтерські проведення:

На дату укладання кредитного договору:

Дт 9129 «Інші зобов'язання з кредитування, надані клієнтам»;

Кт 990 «Контррахунки»;

за датою фактичного перерахування коштів на користь позичальника:

Дт 990 «Контррахунки»;

Кт 9129 «Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам»;

одночасно:

Дт Позичковий рахунок;

Кт Поточний рахунок позичальника, або Кореспондентський рахунок банку, або Поточний рахунок контрагента позичальника.

Бухгалтерський запис за кредитом рахунка відображає направленість грошового потоку під час перерахування коштів за наданим кредитом.

Більшість кредитів не обліковуються як позабалансові активи, оскільки укладення кредитного договору і перерахування коштів позичальникові здійснюються протягом одного операційного дня.

У разі надання кредиту позабалансово обліковується сам кредитний договір, а також (за рішенням банку) інші документи з кредитної справи клієнта. Облік здійснюється в умовній оцінці. При цьому виконується такий бухгалтерський запис:

Дт 9819 «Інші цінності і документи»;

Кт 991 «Контррахунки».

Залежно від виду забезпечення позики комерційні банки ведуть позабалансовий облік отриманої застави або отриманих гарантій за кредитами в розрізі таких рахунків (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 - Позабалансовий облік отриманої застави та гарантій

Кредит обліковується як балансовий актив від дати перерахування коштів позичальнику до дати закінчення терміну дії кредитного договору (визначеної дати погашення кредиту).

У випадку погашення позичальником заборгованості за кредитом на підставі його платіжного доручення виконується такий бухгалтерський запис:

Дт Поточного рахунку позичальника або кореспондентського рахунку банку

Кт Позичкового рахунку.

Слід зауважити, що погашення заборгованості може здійснюватись як у повній сумі, так і частинами, відповідно до умов кредитного договору.

У разі продовження дії кредитного договору, яке є свідченням продовження відносин із надійним і платоспроможним позичальником, такий кредит і надалі обліковується за рахунком строкової заборгованості. Бухгалтерські проведення при цьому не виконуються.

Якщо позичальник не погасив заборгованості за позикою у визначений термін і не звернувся із заявою про продовження дії кредитного договору, то банк обліковує таку заборгованість як прострочену:

Дт Прострочена заборгованість за кредитом

Кт Позичковий рахунок.

Нараховані доходи за кредитними операціями відображаються :

) при кредитуванні в національній валюті

Дт - Рахунки нарахованих доходів

Кт - Рахунки 6 класу з ознакою "нараховані доходи" - на суму нарахованих доходів

) при кредитуванні в іноземній валюті

Дт - Рахунки нарахованих доходів

Кт - 3800 "Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів"

Дт - 3801 "Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів"

Кт - Рахунки 6 класу з ознакою "нараховані доходи"

Проводка здійснюється на суму нарахованих доходів.

Сплата відсотків відображається наступними проводками:

Дт - Поточний рахунок клієнта (гаранта, поручителя), коррахунок, (для фізичної особи також 1001 "Банкноти та монети в касі банку")

Кт - Рахунки нарахованих доходів, прострочених нарахованих доходів та одночасно

Дт - Рахунки 6 класу з ознакою "нараховані доходи"

Кт - Рахунки 6 класу з ознакою "фактично отримані доходи" - на суму сплачених доходів.

В разі несвоєчасної сплати доходів за наданими кредитами нараховані доходи мають бути перенесені на рахунки прострочених нарахованих доходів:

Дт - Прострочені нараховані доходи

Кт - Нараховані доходи - на суму нарахованих доходів, сплата яких не здійснена вчасно.

У разі визнання доходів сумнівними доходи списуються і переносяться на позабалансові рахунки:

Дт - Рахунки 6 класу з ознакою "нараховані доходи"

Кт - Нараховані доходи, прострочені нараховані доходи - на суму сумнівних доходів та одночасно

Дт - 9601 "Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами"

Кт - 991 Контррахунки для розділу 96-98 - на суму сумнівних доходів, списаних з балансу.

2.4 Порядок обліку операцій із споживчого кредитування в банку

Бухгалтерський облік операцій, пов`язаних з наданням громадянам кредитів на споживчі цілі та їх погашенням ведеться на балансових рахунках:

№2202 "Короткострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

№2203 "Довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам";

№2206 "Неамортизований дисконт за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

№2207 "Прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

№2208 "Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

№2209 "Прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

№1001 "Банкноти та монети в касі банку";

№2622 "Кошти в розрахунках фізичних осіб";

№2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб";

№1200 "Кореспондентські рахунки в Національному банку України";

№3900 "Рахунки, відкриті в установах банків, що розташовані в Україні";

№9900 Контррахунок;

№9031 "Прості гарантії, що отримані від клієнтів, крім Уряду України";

№9500 "Отримана застава";

№9501 "Заставна за іпотечними кредитами";

№9819 "Інші цінності та документи";

№9910 Контррахунок;

№6042 "Процентні доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

№9601 "Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами";

№2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку".

Операції по видачі кредиту відображаються:

по дебету рахунку №2202 та кредиту рахунку №1001 - на суму кредиту видану готівкою;

по дебету рахунку №2202 (2203) та кредиту рахунку №2622 - на суму кредиту видану розрахунковим чеком;

по дебету рахунку №2202 (2203) та кредиту рахунку №2620 - на суму кредиту перераховану на вклад;

по дебету рахунку №2202 (2203) та кредиту рахунку №1200 або №3900 - на суму кредиту перераховану згідно наданого рахунку.

Операції по забезпеченню повернення кредиту відображаються:

договір поруки враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту рахунку №9031 у сумі, вказаній в договорі;

договір застави майна враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту рахунків №9501, №9500 у сумі, вказаній в договорі застави;

Операції по погашенню кредиту відображаються наступними проводками:

по дебету рахунку №1001 і кредиту рахунку №2202 (2203) - при погашенні кредиту готівкою;

по дебету рахунку №2620 і кредиту рахунку №2202 (2203) - при погашенні шляхом перерахування суми зі вкладу;

по дебету рахунку №1200 або №3900 та кредиту рахунку №2202 (2203) - при погашенні шляхом отримання безготівкових надходжень.

При остаточному погашенні кредиту здійснюються наступні проводки:

дебет рахунків №9500, 9501 та кредит рахунку №9900 - списується сума прийнятого в заставу майна або закладу;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9819 - списуються кредитний договір та страховий поліс;

дебет рахунку №9031 та кредит рахунку №9900 - списується сума отриманого Договору поруки.

В кінці кожного місяця установа банку проводить нарахування суми процентів, які підлягають сплаті позичальником, і цю операцію відображають наступною проводкою: дебет рахунку №2208 та кредит рахунку №6042.

Надходження суми процентів готівкою відображається по дебету рахунку №1001 та кредиту рахунку №2208.

Надходження суми процентів шляхом перерахування зі вкладу відображається по дебету рахунку №2620 та кредиту рахунку №2208.

Надходження суми процентів безготівковим шляхом відображається по дебету рахунку №1200 або №3900 та кредиту рахунку №2208.

Сума кредиту, що не погашена в установлений строк, відображається по дебету рахунку №2207 та кредиту рахунку №2202 (2203).

Погашення простроченої заборгованості за кредитами, які надані фізичним особам на поточні потреби відноситься в дебет рахунків №1001, 1002, 1200, 3900 та кредит рахунку №2207.

На суму нарахованих, але не сплачених у строк процентів дебетується балансовий рахунок №2209 та кредитується балансовий рахунок №2208.

Якщо отримання доходів вважається сумнівним, установа банку зменшує свої доходи на суму такої заборгованості і відображає цю операцію по дебету рахунку №6042 та кредиту №2209.

Одночасно заборгованість за сумами несплачених процентів за такими кредитами обліковується по дебету рахунку №9601 та кредиту рахунку №9910. При цьому здійснюється нарахування процентів за позабалансовими рахунками до особливого розпорядження.

У разі якщо позичальник не спроможний погасити кредит та сплатити проценти за користування кредитом, установа банку приймає рішення про реалізацію заставленого майна через аукціон (публічні торги). Ці операції відображаються наступними проводками:

дебет рахунків №1200, 3900 та кредит рахунку №2909 - на суму виручки, яка надійшла від реалізації майна;

дебет рахунку №2909 та кредит рахунків №2207 - погашається сума заборгованості за кредитом;

дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №2209 - погашається сума заборгованості за відсотками;

дебет рахунку №2209 та кредит рахунку №6042 - здійснюється нарахування процентів.

Одночасно виконуються бухгалтерські проводки за позабалансовими рахунками:

дебет рахунків №9500, 9501 та кредит рахунку №9900 - списується вартість заставленого майна;

дебет рахунку №9501 та кредит рахунку №9900 - списується вартість закладу;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9819 - списується страховий поліс та кредитний договір;

дебет рахунку №9031 та кредит рахунку №9900 - списується сума, яка зазначена в договорі поруки;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9601 - списується сума несплачених процентів.

Якщо при реалізації предмета застави (закладу) буде виручена сума, що перевищує розмір забезпечених цією заставою (закладом) вимог банку, різниця повертається банком заставодавцю. При цьому здійснюються наступні проводки:

дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №1001 - на суму, виплачену готівкою;

дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №2620 - на суму, зараховану на вклад;

дебет рахунку №2909 та кредит коррахунку - на суму, що підлягає перерахуванню в депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, в разі відсутності заставодавця.

Аналітичний облік заборгованості за позичками ведеться за кожним позичальником окремо на балансах особових рахунків, а також за кожним видом позики.

Операції по забезпеченню повернення кредиту відображаються:

договір застави майна враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту рахунків №9500 "Отримана застава" та №9501 "Заставна за іпотечними кредитами";

договір поруки, враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту рахунку 9031 у сумі, вказаній в договорі.

Одночасно оприбутковується кредитний договір та страховий договір (поліс) по дебету рахунку 9819 "Інші цінності та документи" та кредиту рахунку №9910 Контррахунок.

Операції по погашенню кредиту відображаються наступними проводками:

по дебету рахунку №2620 і кредиту рахунку № 2205 - при погашенні шляхом перерахування суми зі вкладу;

по дебету рахунку №1200 або №3900 та кредиту рахунку № 2205 - при погашенні безготівковим шляхом.

При остаточному погашенні кредиту здійснюються наступні проводки:

дебет рахунку№9500, 9501 та кредит рахунку №9900 - списується сума прийнятого в заставу майна;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9819 - списуються кредитний договір та страховий договір (поліс);

дебет рахунку №9031 та кредит рахунку №9900 - списується сума отриманого Договору поруки.

В кінці кожного місяця установа банку проводить нарахування суми процентів, які підлягають сплаті позичальником, і цю операцію відображають наступною проводкою: дебет рахунку №2218 "Нараховані доходи за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам" та кредит рахунку №6044 "Процентні доходи за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам ".

Надходження суми процентів готівкою відображається по дебету рахунку №1001 та кредиту рахунку №2218.

Надходження суми процентів шляхом перерахування зі вкладу відображається по дебету рахунку №2620 та кредиту рахунку №2218.

Сума кредиту, що не погашена в установлений строк, відображається по дебету рахунку №2217 "Прострочена заборгованість за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам" та кредиту рахунку №2215(16).

Погашення простроченої заборгованості за кредитами відображається наступним чином: Дт 1001, 1002, 1200, 2620, 3900, Кт 2217.

У разі, якщо коли позичальник неспроможний погасити кредит та проценти за користування кредитом, установа банку приймає рішення про реалізацію заставленого майна через аукціон (публічні торги). Ці операції відображаються наступними проводками:

дебет рахунків №1200, 3900 та кредит рахунку №2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" - на суму виручки, яка надійшла від реалізації майна;

дебет рахунку №2909 та кредит рахунків №2217 - погашається сума заборгованості за кредитом;

дебет рахунку №2219 та кредит рахунку №6043 - здійснюється нарахування процентів.

Одночасно виконуються бухгалтерські проводки за позабалансовими рахунками:

дебет рахунків №9500, 9501 та кредит рахунку №9900 - списується вартість заставленого майна;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9819 - списуються страховий договір (поліс) та кредитний договір;

дебет рахунку №9031 та кредит рахунку №9900 - списується сума, яка зазначена в договорі поруки;

дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9601 "Несплачені клієнтами доходи" - списується сума несплачених процентів.

Якщо при реалізації предмета застави буде виручена сума, що перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог банку, різниця повертається банком заставодавцю. При цьому здійснюються наступні проводки:

дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №1001 - на суму, виплачену готівкою;

дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №2620 - на суму, зараховану на вклад.

Таким чином, облік операцій із споживчого кредитування у ПАТ «Ощадбанк» здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог і забезпечує необхідну інформаційну базу для аналізу.

кредитування споживчий банк портфель

3. АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙ ІЗ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ В БАНКУ

3.1 Аналіз кредитного портфеля ПАТ «Ощадбанк»

Від структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою залежить його стабільність, репутація і фінансовий успіх. Тому необхідним є аналіз якості кредитів, їх структури та динаміки.

Загальна величина кредитного портфеля АТ «Ощадбанк» у 2008 році становила 45286291 тис. грн., у 2009 році - 38541768 тис. грн.., а у 2010 році - 40196362 тис. грн. [33]. Його динаміку можна прослідити на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Динаміка кредитного портфеля АТ «Ощадбанк» за 2008-2010 рр.

Як видно з рисунку 3.1, у 2009 році відбувся значний спад, величина кредитного портфеля зменшилась на 6744523 тис. грн., що пов'язано з негативними явищами в економіці країни, що були спричинені світовою економічною кризою. Але у 2010 році вже спостерігається приріст у 4,3%, що говорить про позитивні зміни у кредитній діяльності банку та в економіці країни в цілому.

За підсумками 2008 року кредитний портфель фізичних осіб становив 7368202 тис. грн. З фізичними особами було укладено 253084 кредитних договори. Середній розмір виданого кредиту з розрахунку на одного позичальника фізичну особу у 2008 році склав 15,2 тис. грн., що більше порівняно з попереднім роком на 5,4 тис. грн. [33].

Протягом періоду з 2008 року по 2010 рік переважали кредити надані юридичним особам. Структуру портфеля 2008-2010рр. у відсотковому відношенні подано на рисунку3.2.

Рисунок 3.2 - Структура кредитного портфеля АТ «Ощадбанк» у 2008-2010 рр.

Сума стандартної заборгованості за кредитами, наданими фізичним особам, за період з 01.01.2008 по 01.01.2009 збільшилась на 839549 тис. грн., або на 19,8%, і станом на 01.01.2009 склала 5072435 тис. грн. Сума нестандартної заборгованості за кредитами фізичних осіб станом на 01.01.2009 склала 2295767 тис. грн. і за період з 01.01.2008 по 01.01.2009 збільшилась на 1098153 тис. грн., або на 91,7 %, а саме: під контролем на 787664 тис. грн., або на 75,5 %; субстандартної на 124327 тис. грн., або на 194,4%; сумнівної на 87999 тис. грн., або на 217,3%; безнадійної на 98163 тис. грн., або на 196,8 %. Структуру кредитного портфеля за строками погашення представлено на рисунку 3.3.

Рисунок 3.3 - Структура кредитного портфелю фізичних осіб за строками погашення станом на 31.12.2008 року

Як видно з представленого рисунку 3.3 найбільшу долю в кредитному портфелі фізичних осіб займають довгострокові кредити, це такі як кредити на житло, автомобіль тощо. Це говорить про те, що ступінь довіри населення до банку зростає.

Станом на 31.12.2009 рік кредитний портфель склав 38541768 тис. грн., з яких фізичним особам було надано 5950192 тис. грн., а юридичним - 32591576 тис. грн.

Протягом 2009 року установами банку було надано кредитів фізичним особам на загальну суму 1734532 тис. грн., що на 3265445 тис. грн., або на 65,3%, менше, ніж у 2008 році (4999977 тис. грн.). Погашено кредитів фізичними особами на загальну суму 3120086 тис. грн., що на 6420 тис. грн., або на 0,2%, менше, ніж у 2008 році (3126506 тис. грн.). У 2009 році з фізичними особами укладено 63153 кредитні договори, що на 189931, або на 75%, менше, ніж у 2008 році (253084 договори). Середній розмір виданого кредиту з розрахунку на одного позичальника фізичну особу у 2009 році склав 17,8 тис. грн., що більше, ніж у 2008 році, на 2,6 тис. грн. [33].

Сума стандартної заборгованості за кредитами, наданими фізичним особам, за період з 01.01.2009 по 01.01.2010 зменшилась на 2049482 тис. грн., або на 40,4%, і станом на 01.01.2010 склала 3022953 тис. грн. Сума нестандартної заборгованості за кредитами фізичних осіб станом на 01.01.2010 склала 2927239 тис. грн. і за період з 01.01.2009 по 01.01.2010 збільшилась на 631472 тис. грн., або на 27,5 %, а саме: під контролем зменшилась на 321411 тис. грн., або на 17,5 %; субстандартної збільшилась на 373950 тис. грн., або у 2,99 разу; сумнівної збільшилась на 260777 тис. грн., або у 3,03 разу; безнадійної збільшилась на 318157 тис. грн., або у 3,15 рази. Структуру кредитного портфелю фізичних осіб за строками погашення можна прослідити на рисунку 3.4.

Рисунок 3.4 - Структура кредитного портфелю фізичних осіб за строками погашення станом на 31.12.2009 року

Як видно з рисунку 3.4 простежується тенденція до зниження довгострокових кредитів наданих населенню і збільшення простроченої кредитної заборгованості. Таку тенденція негативно впливає на фінансову стабільність банку та збільшує його кредитні ризики.

У 2010 році загальна величина кредитного портфелю становила 40196362 тис. грн., з них 35168709 тис. грн. кредити надані юридичним особам, а 5027653 тис. грн. - фізичним особам.

Залишок за кредитами, наданими фізичним особам, з початку року зменшився на 1869270 тис. грн., або на 37,4%, і на 31 грудня 2010 року становив 3134975 тис. грн. Його питома вага в активах з початку року зменшилась на 3,1% і склала 5,3%.

Розглядаючи динаміку виключно кредитного портфелю фізичних осіб на рисунку 3.5, можна сказати, що у 2009 році спостерігається різкий спад величини наданих кредитів, що можна прослідити також і у динаміці загального кредитного портфелю АТ «Ощадбанк».

Рисунок 3.5 - Динаміка кредитного портфелю фізичних осіб ПАТ «Ощадбанк»

Не зважаючи на те, що у 2010 році у загальному обсягу кредитного портфелю спостерігалась динаміка до збільшення, то обсяг наданих кредитів фізичним особам продовжував знижуватись, хоча і з меншою інтенсивністю, що говорить про позитивні зміни у кредитній діяльності банку.

Що стосується змін, які відбулись у структурі кредитного портфеля, за групами ризику у 2008 році, то вони характеризуються зменшенням частки кредитів, класифікованих як "сумнівні", "субстандартні" та "безнадійні", і збільшенням обсягів кредитів, класифікованих як "під контролем". Динаміку кредитного портфелю за групами ризику представлено на рисунку 3.6.

Рисунок 3.6 - Динаміка кредитного портфелю за групами ризику у ПАТ «Ощадбанк» за 2008-2010 рр.

рік характеризується негативними змінами у економіці країни, в тому числі і в сфері кредитування, що призвело до значного зменшення частки кредитів, що класифіковані як «під контролем», тобто відбулось збільшення ризиків для банку. Як наслідок з'явились кредити, що класифікуються як «сумнівні», при чому у 2008 році таких кредитів не було.

У 2010 році ситуація дещо стабілізувалась і відбулось зменшення як кредитів, що класифікуються як «сумнівні» так і тих, що класифікуються як «субстандартні». Це можна охарактеризувати як позитивні зміни та зменшення кредитних ризиків для банку.

Отже як свідчить аналіз кредитного портфелю ПАТ «Ощадбанк», як в цілому так і в контексті позичальників, то загальна величина кредитного портфеля з 2008 року має тенденцію до зниження, що можна пояснити економічною кризою 2008-2009 рр.

Також у ці роки спостерігається погіршення якості кредитного портфелю, тобто збільшення частки сумнівних кредитів. Величина кредитного портфеля фізичних осіб банку поступово знижується в продовж досліджуваного періоду, але у 2010 році відбулось зменшення темпів спаду.

У 2010 році майже у всіх напрямках намітилась позитивна тенденція, що свідчить про стабілізацію економічної ситуації в країні і, як наслідок, стабілізацію фінансового стану банку, а також збільшення довіри населення до банківських установ.

Джерелами фінансового забезпечення реалізації кредитної діяльності банку є залучення депозитів фізичних та юридичних осіб, міжбанківські депозити та випуск власних цінних паперів для залучення коштів. Сучасна банківська практика характеризується різноманітністю депозитних продуктів, тим самим залучає більше клієнтів готових вкласти свої кошти [5, с. 10].

В період з 2008 по 2010 роки об'єм залучених депозитів від фізичних осіб у АТ «Ощадбанк» зростає з кожним роком. Динаміку зростання можна прослідкувати на рисунку 3.7.

Таке зростання загально обсягу депозитів та обсягу депозитів від населення пояснюється збільшення попиту на депозитні продукти серед населення, а також відповідною пропозицією від банку.

Проте збільшення об'єму залучених коштів супроводжується зменшенням кредитування серед населення. Якщо банк прагне розширити і стабілізувати свої ресурси шляхом залучення депозитів, то повинен залучати дешеві депозити, тобто з низькою відсотковою ставкою.

Рисунок 3.7 - Обсяг депозитів в АТ «Ощадбанк» за 2008-2010 рр.

Для забезпечення збалансованості ресурсної бази необхідно досягнення високого рівня її диверсифікації. Диверсифікація депозитних продуктів банку повинна проводитися наступним чином: за сумами залучення коштів, за термінами залучення коштів, за способами залучення коштів, за методами залучення коштів.

Диверсифікація депозитних продуктів банку за сумами залучених коштів можна визначити як відношення загальної суми депозитів до кількості укладених договорів. Для банків, які використовують агресивне управління пасивами, характерна залежність від крупних зобов'язань. Частка крупних депозитів характеризує стабільність ресурсної бази, оскільки вплив на ресурсну базу довгострокового вилучення внеску збільшується із зростанням його розміру. При цьому крупним депозитом або борговим зобов'язанням вважається той, який перевищує середній розмір вкладень в банк.

Зростання частки крупних депозитів знижує стабільність його ресурсної бази. Наявність цієї залежності відображає вразливість банку з позиції ліквідності [34, с. 17]. Для вимірювання залежності банку від крупних зобов'язань доцільно використовувати наступну формулу 3.1.

 (3.1)

Стосовно необхідності групування депозитної бази за термінами залучення коштів, то слід звернути уваги на те, що існуюча в плані розрахунків банків групування коштів на рахунках по групах клієнтів на основі права власності є не дуже інформативним. Більш аналітичним в сучасних умовах є групування коштів на рахунках клієнтів за термінами, оскільки воно дає змогу провести аналіз співвідношень активів і пасивів за термінами і за сумами, що необхідні для управління прибутковістю і ліквідністю банку: кошти на рахунках до запитання; кошти на депозитних рахунках терміном до 1 місяця; кошти на депозитних рахунках терміном від 1 місяця до 3 місяців; кошти на депозитних рахунках терміном від 3 місяців до 6 місяців; кошти на депозитних рахунках терміном від 6 місяців до 1 року; кошти на депозитних рахунках терміном понад 1 рік.

Таке групування дає змогу оцінити терміни можливого повернення коштів клієнтам і, отже, прогнозувати і регулювати ліквідність балансу банку. Необхідно переводити пасиви по згаданим вище рахункам з часом. Наприклад, якщо в банку знаходиться депозит строком на 1 рік, але до планового терміну його повернення 3 місяці, то цей депозит повинен був бути спочатку врахований на рахунку депозитів строком від 6 місяців до 1 року, потім на рахунку депозитів строком від 3 до 6 місяців і т.д. Це не завжди виправдано оскільки з великим об'ємом випуску векселів, депозитів тощо не дозволяє провести всі ці перенесення. Доцільно ввести додатково облік зобов'язань у вигляді електронної бази для повнішої картини по поверненню ресурсів [34, с. 19].

Що стосується диференціації кредитного потенціалу за способами залучення коштів, то слід зважити на те, що залучення банківських ресурсів відбувається шляхом залучення чужих коштів у формі внесків, емісії кредитних грошей, випуску цінних паперів, зокрема, депозитних сертифікатів, і боргових зобов'язань з плаваючою процентною ставкою. Ці ресурси є базою для проведення активних банківських операцій.

Ресурсна база для проведення кредитної діяльності банками багато в чому визначається конкурентними перевагами ведення відповідної банківської діяльності. Тож відповідно до цього доцільно визначити позиціонування окремих банків у загальному просторі «депозити-кредити» фізичних осіб. На рисунку 3.8 наведено позиціонування АТ «Ощадбанк» серед банків у загальному просторі «депозити-кредити» фізичних осіб за підсумками 2010 року.

Рисунок 3.8 - Позиціонування АТ «Ощадбанк» у загальному просторі «депозити-кредити» фізичних осіб за підсумками 2010 року

Відповідно до даних, що представлені на рисунку 3.8 ПАТ «Ощадбанк» має оптимальне значення залучених ресурсів, так як точка, що позначає АТ «Ощадбанк» лежить на усередненій лінії, яка у даному випадку узагальнює середнє значення залучених ресурсів банками.

Проте для більш ґрунтованого висновку також важливо знати динаміку зміни потенційної ресурсної бази, для чого слід розглянути динаміку зміни показників залучених коштів фізичних осіб та наданих кредитних коштів фізичним особам протягом 2009-2010 рр.

На рисунку 3.9 наведено позиціонування ПАТ «Ощадбанк» з урахуванням динаміки зміни таких показників серед інших банків.

Рисунок 3.9 - Позиціонування рівня фінансової стійкості АТ «Ощадбанк» за динамікою обсягу депозитів та кредитів фізичних осіб

Як видно з рисунку 3.9 отриманий попередній висновок щодо оптимальної величини ресурсної бази підтверджується. Зокрема, на досліджуваному інтервалі часу банк характеризується позитивною динамікою обсягу вкладень населення та негативною динамікою обсягу кредитів фізичних осіб, що відповідно збільшує ресурсну базу. Тож фінансовий стан АТ «Ощадбанк» є «позитивним».

Кредитна політика будь-якого банку повинна забезпечувати необхідний рівень процентної маржі, яка повинна приносити достатній прибуток банку для його розвитку. Тому банку необхідно розробляти кредитну політику, яка повинна укладатися в рамки двох протилежних граничних потреб, по-перше, рівень процентної ставки за депозитами повинен бути в достатній мірі привабливим для потенційних клієнтів; по-друге, він не повинен різко підвищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями банку [5, с. 12].

Можна зробити висновок про те, що стійкіші у фінансовому відношенні банки, що піклуються про свою ліквідність і платоспроможність, пропонують процент за депозитами не вище середньогалузевого. Високий процент з терміновими депозитами юридичних осіб свідчить, в першу чергу про те, що банк володіє нестабільною ресурсною базою, недостатньою для ефективних кредитних вкладень.

Такий банк прагне розширити і стабілізувати свої ресурси шляхом залучення депозитів, пропонуючи клієнтам підвищену процентну ставку. Але залучення ресурсів по підвищеній процентній ставці припускає і здійснення вкладень під більш високий відсоток, тобто вкладення, як правило, більш ризикові, і клієнти замість прибутку можуть втратити і сам депозит у разі банкрутства банку.

Проте прибутковість і ліквідність банків не досягаються автоматично. Очевидним вирішенням проблеми залучення дешевих і розміщення дорогих ресурсів є проведення такої кредитної політики банку, яка може принести найвищий дохід при розумному, з погляду керівництва банку, рівні ризику. З одного боку, керівництво банку зацікавлене у вищих доходах, які можуть бути отримані за рахунок вкладення коштів в довгострокові проекти, цінні папери сумнівної якості тощо. Проте подібні дії серйозно погіршують ліквідність банку, необхідну при поверненні депозитів і для задоволення попиту на кредит.

Для збільшення кредитного потенціалу банку необхідним є постійне зростання ресурсної бази. Але тут необхідно відзначити, що при цьому не повинна кардинально змінюватись структура власності банку, яка може привести до зміни власників банку або втрати самостійності, які можуть у свою чергу позначитися на роботі банку і відповідно на орієнтирах кредитної політики комерційного банку [1].

Кредитний потенціал комерційного банку повинен супроводжуватись збільшенням частки стабільних (постійних) джерел, у тому числі і за рахунок виділення пріоритетних клієнтів, динаміка грошових потоків яких вивчена банком.

Стабільні джерела, можна визначити як кошти, що не схильні до впливу коливань кон’юнктури ринку. Стабільна частина джерел включає термінові депозити фізичних і юридичних осіб, випущені банком сертифікати і облігації, міжбанківські депозити. Банкіри постійно зайняті визначенням тієї частини джерел, яка безболісно для банку може бути використана на цілі кредитування [27].

Кредитний потенціал банку повинен супроводжуватися збільшенням частки стабільних джерел. Стабільна частина джерел включає термінові депозити клієнтів банку. Потрібно визначити ту частину джерел, яка може бути використана на цілі кредитування. Для цього потрібно розглянути структуру залучених коштів у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Структура залучених коштів клієнтів банку у 2009-2010 роках

Виходячи із наведених даних в таблиці 3.1 видно, що частка термінових ресурсів строком від 3 місяців в 2010 році збільшується у порівнянні з 2009 роком. Це позитивно впливає на структуру залучених ресурсів.

Тож сучасна банківська практика характеризується значною різноманітністю депозитних продуктів. Порівняно якісний аналіз структури залучених коштів за термінами дає змогу виявити - з яких саме секторів економіки і на який термін надходить основна маса коштів в банк. Точнішим і економічно обґрунтованим є підхід, заснований на використанні даних за період. Кількісний аналіз структури залучених коштів банку полягає у визначенні питомої ваги кожної підгрупи або декількох підгруп в загальній сумі залучених коштів.

3.2 Прогнозування обсягів кредитного портфеля ПАТ «Ощадбанк»

Спостерігаючи статистичний зв’язок між ознаками, можна приблизно уявити значення результативного признаку в вигляді деякої функції від величини декількох факторних ознак, при цьому намагаючись, щоб дані, що спостерігаються, як можна ближче відображувалися обраною функцією.

Функція, що відображає статистичний зв’язок між ознаками, називається рівнянням регресії. Загальне значення множинної регресії складається з аналізу зв’язку між декількома незалежними змінними та залежною змінною [39].

У загальному випадку лінійну по параметрах багатофакторну модель можна представити у вигляді (формула 3.2) [43]:

= a0 + a1f1(t) + a2f2(t) + … + amfm(t), (3.2)

де аі (і = 0, ..., m) - невідомі оцінки параметрів аі;- залежна змінна;і(t) - незалежні змінні;- період часу.

Для побудови моделі визначимо змінні: залежна змінна - обсяг кредитного портфеля (Y); незалежні змінні: обсяг ВВП України (GNP), курс національної валюти (Curr), індекс інфляції (Inf) та обсяг залучених об’єктом дослідження коштів (Dep).

Так як керівництво банку приймає рішення про обсяги кредитного портфеля на наступний період, виходячи зі стану та обсягів незалежних факторів в поточному періоді (в першу чергу, виходячи з наявної бази кредитних ресурсів), то таким чином, регресійна модель буде мати вигляд (формула 3.3):

(t+1) = a0 + a1GNP(t) + a2Inf(t) + a3Curr(t) + a4Dep(t) (3.3)

Вихідні дані за 24 місяці 2009-2010 років для побудови моделі наведено в Додатку Ж.

Так як вихідні дані не є однорідними, то для подальшого розрахунку моделі необхідно провести їх стандартизацію. Стандартизація необхідна для того, щоб перейти до безрозмірних величин і визначити критичний кут нахилу при переломі лінії тенденції. Стандартизація проводиться за формулою 3.4 [45]:

 (3.4)

де σp - середньоквадратичне відхилення;

Р - середнє значення ряду.

Всі розрахунки будемо проводити в програмному пакеті Statistica 6.0. [38]. Таким чином, дані для стандартизації даних мають наступний вигляд у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Вихідні дані для розрахунку моделі множинної регресії

На основі Додатку Ж та таблиці 3.2 проведемо стандартизацію даних, та наведемо їх у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Стандартизовані дані для розрахунку багатофакторної моделі залежності кредитного портфелю

Виходячи з таблиці 3.3 побудуємо графік, на якому наочно буде зображено зміну залежної та незалежних змінних в динаміці на рисунку 3.10.

Рисунок 3.10 - Графік динаміки змінних моделі

Таким чином, наочно видно, що найбільш впливовим фактором, від якого залежить обсяг кредитного портфеля - це обсяг залучених коштів банку, так як саме вони є основою для обсягу кредитних вкладень. Також впливає ріст ВВП країни. При високих темпах росту складається сприятлива ситуація для того, щоб фізичні особи брали кошти в кредит. Використовуючи програмний пакет Statistica 6.0, отримаємо наступні результати оцінок параметрів моделі (таблиця 3.4) та побудуємо модель:

Таблиця 3.4 - Параметри моделі

Таким чином, модель буде мати наступний вигляд (формула 3.5):

Y(t+1)=-0,135905-0,0520899 × GDP(t)+0,127499 × Inf(t)- 0,007667 × Curr(t)+0,987919 × Dep(t) (3.5)

Економічний зміст коефіцієнтів аі полягає в тому, що вони показують на скільки одиниць зміниться залежний фактор Y, якщо незалежний фактор Хі зміниться на одиницю.

Важливим моментом в аналізі багатофакторної моделі є з'ясування істотності впливу незалежного фактора Хі на Y. Цей вплив можна оцінити за допомогою перевірки істотності відмінності від нуля коефіцієнта аі. Якщо коефіцієнт аі дійсно відмінний від нуля, то вважається, що фактор Хі істотно впливає на Y, у противному випадку його вплив невеликий та його можна виключити з моделі з метою її спрощення [27].

Таким чином, можна зробити висновок про істотний вплив на обсяг кредитного портфеля фізичних осіб (залежну змінну) всіх незалежних факторів, при цьому найвпливовішим фактором (а4=0,987919) є саме внутрішній - обсяги залучених коштів банку. Саме знання про кількість доступних кредитних ресурсів банку дає можливість спрогнозувати обсяги кредитних вкладень банку на наступний період. Також значно впливає на обсяги кредитних вкладень банку рівень інфляції (а2=0,127499).

Для того, щоб повернутися від стандартизованих значень до значення обсягу кредитного портфеля, необхідно скористатися формулою 3.4 та з неї вивести значення Рі. Кореляція факторів один з одним (тобто їх взаємозв’язок) наведена в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Кореляція факторів моделі

З таблиці 3.5 можна зробити висновок, що фактори майже не корелюють, що позитивно впливає на вірогідність моделі. Виключення складає лише більш істотний вплив рівня ВВП та курсу національної валюти на обсяги депозитів банку. Це пов’язано з тим, що за умов позитивного росту ВВП, а тобто й покращення економічної ситуації, населення активніше вкладає свої кошти в банківські установи, ніж за умов застійних явищ в економіці.

Для оцінки підібраної лінійної множинної моделі та ступеня її адекватності реальному економічному процесу використовують розрахунок коефіцієнту множинної кореляції Multiple R. Цей коефіцієнт розраховується за формулою 3.6:

 (3.6)

Чим ближче коефіцієнт множинної кореляції Multiple R до 1, тим краще підібрана модель для опису залежності між досліджуваними економічними явищами.

Значення коефіцієнта множинної кореляції, розрахованого у прикладному пакеті Statistica 6.0, дорівнює Multiple R=0,990584, отже модель можна використовувати для прогнозу.

Проведемо аналіз моделі на наявність тренду. Для аналізу наявності тренда використовуються F-критерій Фішера та метод Фостера-Стьюарда [45].критерій Фішера застосовується для наявності тренда в дисперсії. Для цього початковий ряд ділиться на дві сукупності, які можуть перетинатися. Після цього знаходяться дисперсії рядів S21 та S22 і знаходиться значення F-критерію Фішера за формулою 3.7:

 (3.7)

Якщо F < Fa (m1, m2) при заданому рівні α, m1, m2, де m1 - кількість елементів в першому ряді, m2 - кількість елементів в другому ряді, то гіпотеза про наявність тренда не підтверджується і можна вважати, що такого тренда немає. В іншому випадку тренд в дисперсії існує.

Використовуючи програмний пакет Statistica 6.0, отримаємо наступні результати: F-критерій Фішера, F = 4,18, рівень α = 0,05. Порівняємо зі значенням за таблицею (Додаток З): Fа (15; 12) = 2,48. Таким чином F > Fa (m1, m2), тобто тренд в дисперсії існує.

Зараз визначимо наявність тренда в середньому. Для цього використаємо метод Фостера-Стюарта.

У досліджуваному ряду обчислюємо значення ui та li за такими формулами 3.8 та 3.9:

 (3.8)

 (3.9)

Після цього обчислюються величини Sі, dі, S, d за формулами 3.10, 3.11, 3.12, 3.13:

і = uі + lі (3.10)і = uі - lі (3.11)

 (3.12)

 (3.13)

В результаті досліджень отримуємо таблицю в Додатку И. Розрахуємо значення критерію за формулами 3.14, 3.15, 3.16:

 (3.14)

 (3.15)

 (3.16)

де n1 - кількість позитивних значень;

n2 - кількість від'ємних значень.

Таким чином проведемо розрахунки (формули 3.17-3.21):

. (3.17)

 . (3.18)

 . (3.19)

 . (3.20)

. (3.21)

Таким чином, після проведених розрахунків порівняємо отримані значення td та ts з табличним ta (Додаток І) α=0,05, тобто ta=2,07.

Таким чином, td > ta та ts > ta, тобто можна зробити висновок, що тренд існує в середньому.

Також для перевірки моделі на адекватність треба оцінити її похибки. Так, у Додатку К наведені похибки прогнозу обсягу кредитного портфеля, розраховані у прикладному пакеті Statistica 6.0.

Похибки моделі та розподіл цих похибок графічно зображені на рисунках К.1 та К.2 Додатку К.

Як можна побачити з рисунку К.1 похибки моделі не досить широко розповсюджені на графіку та коливаються у проміжку від -2 до 1,5.

У цілому, розподіл похибок за моделлю можна представити наступним рівнянням, що отримано в результаті розрахунків в прикладному пакеті Statistica 6.0 [38] (формула 3.22)

= 0,00156 + 0,01874 × У (3.22)

Більш наглядно побачити розподіл помилок моделі можливо на рисунку К.2. Як можна побачити найбільша чистина похибок у проміжку -1,0 - +1,0, це свідчить про те що запропонована модель дає дещо оптимістичний прогноз динаміки темпів зростання індексу. У цілому більшість точок розподілу дають досить вірогідну прогнозну оцінку, що говорить про можливість використання наведеної моделі для прогнозу.

Таким чином зазначимо наведену модель як, спроможну надати вірогідний прогноз обсягу кредитного портфеля банку, за умови постійного коригування моделі відповідно до зовнішніх факторів впливу.

3.3 Удосконалення методичних підходів до аналізу і контролю споживчого кредитування в банку

Кредитні операції. відносяться до найприбутковіших і водночас найризикованіших видів діяльності банку, які пов'язані не лише з ризиком від проведення власних операцій, але й залежать від можливої зміни фінансового стану клієнтів. Ризик неповернення позичальником банківських коштів притаманний всім банківським установам. Але, здійснюючи свою діяльність, банкам важливо не взагалі уникнути ризику, а передбачити та знизити його до мінімального рівня.

Для недопущення ситуації, коли конкретний кредит стає проблемним, банк повинен наглядати за виконанням умов кредитної угоди, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням кредиту, підтримуючи тісний зв'язок з позичальником та гарантом повернення кредиту протягом всього періоду користування кредитом. Для цього щоквартально (за необхідності щомісячно) на основі звітних даних позичальника його кредитоспроможність аналізується. Одночасно перевіряється, зазвичай на місцях, наявність забезпечення та цільового використання кредитованих цінностей. При цьому використовуються всі види бухгалтерської звітності та іншої інформації, що надходить як від позичальника, так і з інших джерел. Слід пам'ятати. що дані звітності позичальника можуть не відповідати дійсному його фінансовому стану, переважно банк не має засобів для перевірки достовірності отриманої інформації [41].

Велике значення у наданні кредиту має кредитна історія позичальника, яка досить тривалий час формувалася банками самостійно без наявності законодавчої бази [49].

Цивілізованою формою розширення інформаційного поля для банків та їх економічних агентів з метою подальшого його аналізу для прийняття управлінських рішень може стати моніторинг позичальників. Основою моніторингу повинен бути комплексний підхід.

Моніторинг доцільно проводити за двома напрямами:

-  надати банкам можливість побачити реальну картину повернення кредитів, адресно й ефективно використовувати фінансові потоки.

-       доцільною є організація моніторингу вартості кредитів, що їх надають банки регіону. Доступність такої інформації створить передумови для формування економічно обґрунтованої процентної ставки на кредити, в кінцевому підсумку, сприятиме зниженню процентних ставок у регіоні [48].

Контроль за своєчасністю та повнотою надходження коштів у рахунок погашення боргу за кредит та відсотків на нього проводиться на основі бухгалтерських записів. Для спостереження за своєчасним погашенням позичальником заборгованості з кредиту, працівник кредитного підрозділу банку повинен складати перелік сум платежів за строками. Подібна інформація узагальнюється, аналізується і систематизується у вигляді кредитної справи позичальника [24].

Аналіз ситуації свідчить, що останніми роками у структурі кредитних портфелів банків простежується негативна тенденція до збільшення частки проблемних кредитів.

Тому для підвищення якості активів банкам необхідно вдосконалити внутрішньобанківський контроль кредитної діяльності, створивши ефективну систему управління кредитним ризиком, а саме:

-  здійснювати єдину кредитну політику;

-       застосовувати політику ціноутворення на кредити;

-       постійно проводити фінансовий моніторинг позичальників, перевірки наявності та стану заставленого майна;

-       постійно аналізувати і перевіряти стан грошових потоків позичальника;

-       дбати про відповідність кредитної документації вимогам законодавства України [4].

Крім того, сучасні тенденції розвитку економіки, поступова ліквідація заборгованості з виплати зарплат, пенсій, а також виплата соціальних дотацій призвели до збільшення попиту населення на товари тривалого користування, а зниження банківських процентних ставок - попиту на споживчі кредити.

Тому пріоритетним для багатьох банків стало кредитування фізичних осіб із більшою диверсифікацією та меншим ризиком неповернення кредитів. Але, як свідчить практика, впроваджуючи цей вид кредитування, банки стикаються з багатьма проблемами, вирішити які може допомогти лише добре налагоджений контроль. Серед таких проблем - недостатній досвід роботи кредитних працівників з населенням; невідпрацьована методика нормування праці та оцінки чисельності працівників банку, які повинні займатися роздрібним споживчим кредитуванням; недостатня стандартизація операцій роздрібного кредитування, а відтак, трудомістке оформлення та супроводження окремого кредиту, непродуктивні витрати часу працівників; відсутність адаптованої методики оцінки праці та мотивації кредитних працівників у роботі з незначними за обсягом кредитами.

Тому банк, який намагається зайняти цю, найперспективнішу в сучасному кредитуванні нішу має удосконалювати методи адміністративного і внутрішнього контролю, а саме [24]:

-  контролювати процес добору кадрів, спираючись на досвід зарубіжних банків;

-       перевіряти ефективність обраної системи заохочення кредитних працівників, правильність критеріїв оцінки їх роботи при роздрібному кредитуванні;

-       удосконалювати контроль за допомогою нового програмного забезпечення, яке б відповідало обсягам інформації щодо роздрібного кредитування;

-       проводити періодичні суцільні перевірки діяльності працівників роздрібного кредитування з метою виявлення порушень, недоліків і прорахунків банку;

-       розробити та контролювати ліміти роздрібного кредитування, такі як максимальна сума кредиту "в одні руки", враховуючи при цьому кредитну заборгованість інших членів сім'ї позичальника тощо;

-       впровадити специфічну внутрішньобанківську звітність для роздрібного кредитування, яка б дала змогу оцінювати пов'язані з ним ризики банку.

Для здійснення ефективного контролю за виконанням кредитного договору є відповідальний працівник комерційного банку, зобов'язаний сформувати кредитну справу позичальника за розділами. Неможливо здійснити контроль за всіма змінами, які відбуваються на підприємстві навіть протягом одного дня. Кваліфікований спеціаліст повинен мати швидкий доступ до фінансової інформації та кредитної справи клієнта, ознайомлення з якою може зайняти тривалий час, щоб прослідкувати зміни у його операціях, фінансовому стані тощо. Тому важливо вести картку на якій зазначається головна інформація про позичальника [48].

Супроводжуючи кредит на протязі усього терміну дії кредитної угоди банки зобов'язані щоквартально здійснювати оцінку фінансового стану та аналізувати можливість вчасного повернення кредиту. В процесі використання кредиту постійно перевіряється цільове направлення, дотримання умов договору, досить ретельно контролюється проведення розрахунків у встановлені терміни, зазначені в договорі за основною сумою боргу та відсотками. За необхідності, банк може перевірити бухгалтерські та фінансово-розрахункові документи для визначення доцільності витрачання коштів. Аналіз банківського рахунку та показників фінансового стану позичальника є індикаторами зміни кредитного ризику. Комп'ютеризація системи платежів дозволяє відслідкувати всі розрахунки і позичальника, що дає можливість підвищити якість контролю. Особлива увага комерційного банку приділяється дотриманню принципів кредитування, виявленню проблемних кредитів та розробленню заходів реструктуризації заборгованості, аналізу якості та структури кредитного портфелю банку, а також здійсненню контролю за кредитним ризиком. Щомісяця або в разі кожної пролонгації банкам рекомендується перевіряти схоронність об'єкту застави, про що обов'язково складається акт або довідка та за потреби переглядається його вартість. В разі відсутності документів на заставу чи невиконанні перевірки банки зобов'язані формувати резерв на всю суму виданого кредиту [46].

Основна мета супроводу кредитів полягає в тому, щоб відповідальний працівник на ранніх стадіях виявив загрозу та причину настання фінансових труднощів у позичальника стосовно виконання зобов'язань перед банком, проаналізував доцільність пролонгації та розробив і впровадив разом з позичальником превентивні заходи для стабілізації його фінансового стану. Кожен з банків повинен мати у своєму арсеналі комплекс заходів, спрямованих на уникнення або зниження рівня кредитних ризиків.

У разі невиконання позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитною угодою щодо своєчасного повернення кредиту, його цільового використання, а також стосовно надання звітності необхідної інформації, банк має право [49]:

-  підвищити процентні ставки і застосувати штрафні санкції;

-       попередити про припинення подальшого кредитування, якщо у погоджені строки не будуть виконані пропозиції банку:

-       припинити подальшу видачу кредиту, передбачену кредитною угодою;розірвати кредитну угоду і достроково стягнути кредит;

-       звернутися з позовною заявою.

Стосовно неплатоспроможних позичальників відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банк, якщо інші заходи щодо повернення боргу виявилися безрезультатними, повинен надіслати до суду письмову заяву для порушення справи про банкрутство позичальника. Слід зазначити, що порушення справи про банкрутство позичальника є для банку у більшості випадків недоцільним, оскільки у такому випадку повинні задовольнятися вимоги і інших кредиторів до боржника. Обов'язком працівника кредитного підрозділу банку є виявлення на ранніх стадіях ознак зародження фінансових труднощів позичальника і вжиття відповідних заходів щодо виправлення становища і захисту інтересів банку. У цьому сенсі проблемні кредити можна визначити як такі, з яких виникла аргументована підозра про їхнє можливе непогашення в строк. Більшість банків прагне не доводити розгляд своїх справ до господарського суду, а самим вживати всі можливі заходи щодо своїх виданих кредитів. У зв'язку з цим робота, спрямована на зниження кредитних ризиків, набуває особливо важливого значення [26].

У разі визнання господарським судом позичальника банкрутом, комерційний банк списує безнадійну заборгованість за рахунок спеціального резерву. Порушення банком справи про банкрутство свідчить про халатну роботу працівників банку та їх непрофесіоналізм, що підриває репутацію кредитора. Розгляд претензій всіх кредиторів, а також реалізація заставленого майна, порушення справи про банкрутство боржника може затягнутися на довгий термін та значно збільшить затрати банку. Тому супровід кредиту висококваліфікованими працівниками допомагає банку як заощадити кошти, так і не втратити своєї стабільності та репутації.

Проведення своєчасних розрахунків з банком спонукає позичальника також здійснювати контроль за ступенем окупності, прискоренням оберненості, цільовим та ефективним використанням кредиту, оборотних коштів, забезпеченням виробництва конкурентоспроможної продукції, а також вимагає запобігати недоцільного нагромадження запасів та знаходити найкращі канали реалізації продукції, винайти ресурси для іммобілізації внутрішніх резервів та спрямовувати діяльність на отримання максимально можливого прибутку з одночасним уникненням надмірних ризиків, виявляти вразливі місця та розробляти шляхи їх усунення [24].

Даний аналіз базується на оцінці грошових потоків, майна підприємства з метою визначення стану ліквідності засобів, структури власних та залучених коштів, частки власної суми оборотних коштів у загальній сумі, реальної вартості основних засобів, ефективності використання засобів підприємства, можливості швидкого погашення короткотермінових зобов'язань, рівня рентабельності та прибутковості діяльності підприємства тощо. Також важливим є проаналізувати зміни, виявити причини та впровадити заходи щодо іммобілізації резервів для стабілізації та покращення фінансового стану підприємства.

Ступінь кредитного ризику змінюється залежно від вибраного забезпечення кредиту. Банк має зробити зважений висновок щодо забезпечення за тим чи іншим позичальником. Свої позитивні й негативні сторони мають договори застави, страхування, поруки. Договір застави передбачає конкретне ліквідне майно, нерухомість, а звідси й проблеми контролю за їх станом. Договір страхування потребує моніторингу фінансового стану страхової кампанії, який часом здійснити непросто. Договір поруки (гарантії) пов'язаний із конкретними грошовими коштами фінансово стійких контрагентів і, знову ж таки, моніторингом. На нашу думку, слід застосовувати всі інструменти в комплексі. Крім того, у кожному конкретному випадку перевагу має певний вид забезпечення. Наприклад, при кредитуванні фізичних осіб - страхування, при кредитуванні малого і середнього бізнесу - порука, гарантія, при кредитуванні постійних великих клієнтів - застава [44].

Банки намагаються давати кредити під заставу нерухомого майна, що знаходиться у власності заставника, або ліквідні цінні папери. Проте банки ризикують, адже, наприклад, векселі можуть виявитися фальшивими, як і документи на об’єкт нерухомості. І пізніше виявляється, що будинок, який за наданими документами знаходиться у власності заставника, насправді належить третій особі [30]. Таким чином, перш ніж прийняти до забезпечення об’єкт нерухомості, або інші заставне майно, банк повинен провести моніторинг щодо цього майна з метою виявлення ступеню ліквідності застави та дійсних його власників для попередження ймовірності кредитних махінацій з боку позичальника.

При виявленні проблемного кредиту вимагати від позичальника надання необхідної поточної фінансової інформації, інформації оперативного обліку, інших матеріалів; провести їхній детальний аналіз і порівняння з матеріалами кредитної справи. Особливу увагу при цьому слід звернути на такі симптоми, як різке зростання дебіторської заборгованості, зменшення частки короткострокових активів, непропорційне зростання короткострокової заборгованості, зниження, коефіцієнта ліквідності, збільшення частки основного капіталу в сумі активів, зниження обсягу продаж, виникнення збитків від операційної діяльності. Насторожуючими факторами є заміна ключових працівників, непослідовність керівництва, наявність не змонтованого обладнання, незайнятого персоналу, надмірних запасів повільна реакція на погіршення ринкових умов, втрата важливих клієнтів та інші [46].

Загалом, супровід кредиту повинен включати наступні етапи:

-  контроль платіжних доручень позичальника: кредитний відділ перевіряє цілі наданих платежів та відповідність їх умовам договору;

-       контроль своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків: відповідальний працівник за допомогою операційної банківської системи отримує графік погашення кредиторської заборгованості, та, якщо позичальник є клієнтом банку, може проаналізувати стан його поточного рахунку та фактичне надходження платежів в порядку розрахунку за кредитними зобов'язаннями. За п'ять днів до моменту здійснення платежу працівник банку зв'язується з клієнтом та з'ясовує спроможність вчасно здійснити розрахунки, тим самим нагадавши йому про платіж;

-       перевірку фінансового стану позичальника;

-       перевірку заставленого майна: працівник кредитного відділу повинен перевіряти стан застави та її якісні характеристики, наявність необхідної документації та можливість в будь-який час отримати забезпечення в разі необхідності звернутися до суду;

-       розрахунок відсотків за кредитом: враховуючи надійність клієнту та зміни ринкових умов може бути прийняте рішення про зміни відсоткової ставки за кредитом;

-       зміни та доповнення до кредитного договору з погодженням сторін;

-       пролонгацію кредитного договору: в разі неспроможності здійснити платіж може висуватися пропозиція за заявою клієнта з зазначенням причин, строку та порядку погашення пролонгованої суми;

-       особливо ретельну перевірку позичальників, що отримали значні кредити;

-       збільшення частоти перевірок при підвищенні кредитного ризику;

-       збільшення кількості перевірок в період загального спаду економіки або галузі в цілому;

-       здійснення супроводу до моменту повного розрахунку за кредитом.

Порядок та терміни здійснення перевірки заставленого майна необхідно зазначати у внутрішніх інструкціях, банку. Доцільно створити єдину електронну систему ненадійних позичальників, до якої право доступу мали б всі банки України. У невідповідальних працівників кредитного відділу, помилки яких були причиною надмірних ризиків у кредитній діяльності, необхідно перевіряти кваліфікацію. Також, аналіз прийнятих рішень та контроль за оцінкою фінансового стану позичальника доцільно було б здійснювати іншим працівникам, які не ведуть даного клієнта.

Зростання рівня проблемних кредитів та необхідність поповнення ресурсної бази зумовлює необхідність проведення банками спеціалізованого моніторингу депозитного потенціалу фізичних осіб на регулярній основі. Головна мета організації моніторингу полягає в забезпеченні повною, своєчасною і достовірною інформацією, необхідною для вироблення комплексу заходів для ефективного залучення приватних заощаджень у депозитний портфель банку.

Для мобілізації і найбільш повного використання заощаджень населення як інвестиційного ресурсу першочергового значення набуває комплексне вивчення складу потенційних інвесторів, їхніх пріоритетів у розміщенні заощаджень, достовірна оцінка реальних можливостей мобілізації накопичення ними коштів. З цією метою розроблена система діагностики ринку заощаджень на основі даних постійно діючого моніторингу, результати якого дозволяють реально оцінити ситуацію і позиції вкладників, але і, більш того, передбачити і сформувати стратегію розвитку ощадного ринку на довгострокову перспективу.

Основними правилами організації банківського моніторингу ринку заощаджень населення є наступні: проведення моніторингу має бути цілеспрямованим; моніторинг має проводитись системно; моніторинг має проводитись комплексно; спостереження за об'єктом має здійснюватись безперервно [34].

Організація спеціалізованого моніторингу передбачає збирання інформації за наступними трьома напрямами: моніторинг ключових загальноекономічних показників, моніторинг ощадних переваг населення і моніторинг середовища ринку (рисунок 3.11).

Рисунок 3.11 - Основні напрямки моніторингу депозитного потенціалу фізичних осіб

Одержані в процесі реалізації моніторингу результати мають велике практичне значення і повинні використовуватися в банку за наступними напрямами:

-  як джерело інформації для створення і поповнення бази даних банку з метою їх наступного аналізу та оцінки депозитного потенціалу населення, а також стану ринку особистих заощаджених ресурсів;

-       як основу для прийняття обґрунтованих практичних рішень і здійснення оперативного контролю з метою поліпшення балансу ринкових важелів і стимулів, а також підвищення передбачуваності наслідків регулювання в даній сфері;

-       як базу первинних даних, необхідних для формування науково обґрунтованої депозитної політики банку і довгострокової стратегії, а також для прогнозування подальшого розвитку ринку заощаджень населення [34].

Проведення моніторингу депозитного потенціалу фізичних осіб дасть змогу банку досягти головної мети депозитної політики щодо залучення заощаджень населення та їх трансформації у мобілізований кредитний потенціал, забезпечити діюче й оперативне регулювання депозитної діяльності ринку, а також конкретизувати кінцеві цілі та способи удосконалення оцінки функціонування ринку депозитів.

Отже, основним методом фінансового забезпечення реалізації кредитної політики банків на сучасному етапі розвитку економіки має бути диверсифікація кредитного потенціалу банку шляхом впровадження нових депозитних продуктів і залучення нових клієнтів. При цьому диверсифікація депозитних продуктів банку повинна проводитись за сумами залучених коштів, за термінами, за способами та за методами залучення коштів.

Впровадження даних заходів та здійснення супроводу кредитів висококваліфікованими працівниками із застосуванням найсучасніших методів та усуненням суб'єктивізму, допоможе банку уникнути можливих збитків. Компетентність кредитних менеджерів забезпечить імідж та стабільність банківської діяльності. Чітко налагоджена система контролю за кредитами дозволить швидко виявити та відреагувати на найменші негативні зміни, що ведуть до збільшення ризику неповернення коштів. Супровід кредитів та постійний аналіз кредитного портфелю банку забезпечать не тільки стабільність банківської системи загалом, а й національної валюти та економіки в цілому.

Кредитний портфель зазвичай є головним джерелом доходів банку і одночасно головним джерелом ризику при розміщенні активів. Від структури і якості портфеля значною мірою залежить стійкість банку, його репутація, його фінансовий успіх.

Таким чином, банки ведуть детальний аналіз і суворий контроль за якістю позик у портфелі, проводять незалежну експертизу, виявляють випадки відхилення від прийнятих стандартів і мети кредитної політики банку. Кредитні працівники повинні: аналізувати склад портфеля з метою виявлення надмірної концентрації кредитів у певних галузях чи у окремих позичальників, а також проблемних позичок, які потребують втручання з боку банку.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Забезпечення безпеки і збереження здоров'я на виробництві - складна комплексна програма, яка не може бути вирішена без фундаментальної правової бази. Основним законодавчим документом є закон України "Про охорону праці", прийнятий Верховною Радою України в 1992 році. Після внесених змін цей закон вийшов в новій редакції в 2002 році.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці [65].

Головною задачею охорони праці користувачів ЕОМ є максимальне зменшення дії небезпечних і шкідливих чинників, підвищення продуктивності праці. Праця людини в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини, де центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов праці, підвищення її безпеки впливають на результати виробничої діяльності: продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також призводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров'я працівників і одночасно призводить до зменшення витрат на оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

Основні принципи державної політики в області охорони праці надані в статті четвертій теперішнього закону і базуються на наступному:

-  пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повна відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

-       підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення повного і всебічного технічного контролю за станом виробництва, технологій і продукції;

-       комплексне рішення задач охорони праці на підставі загальнодержавних, галузевих, регіональних програм з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики;

-       соціальний захист працівників, повне відшкодування збитку особам, потерпілим від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

-       встановлення єдиних нормативів з охороні праці для всіх підприємств, суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності і видів діяльності;

-       пристосовування трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я і психологічного стану;

-       використовування економічних методів в управлінні охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків і інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

-       інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

-       забезпечення координації діяльності органів державної влади, організацій, установ, об'єднань громадян, а також співпраця і проведення консультацій між власниками і працівниками (їх представниками), між всіма соціальними групами в період ухвалення рішення в області охорони праці на місцевому і державному рівнях;

-       використовування міжнародного досвіду організації робіт з метою поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародної співпраці [65].

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надане в таблиці 4.1 [66].

Таблиця 4.1- Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

4.2 Промислова санітарія

4.2.1 Метеорологічні умови

В даному розділі розглядається діяльність користувача ЕОМ при виконанні дипломної роботи у фінансовому відділі.

Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер: розміри приміщення: - площа: S = 6 × 8 = 48 м2; об'їм: V = 6 × 8 × 3,6 = 172,8м3. Згідно з [67], норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6 м2. В приміщенні, що розглядається, сім робочих місць, таким чином необхідна площа: Sнеобх. = 6 × 7 = 42м2. Отже, приміщення відповідає вимогам [67]. Приміщення розташовано на другому поверсі чотириповерхової будівлі.

Метеорологічні умови вибираються відповідно до вимог [68], виходячи з таких чинників: категорії тяжкості робіт по енерговитратах, періоду року.

При роботах операторського типу, пов'язаних з великою нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Категорія виконуваних робіт - Iа. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Iа надані в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря. Вид опалювання - центральний [69]. Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація - господарсько-побутова [70].

4.2.2 Шум

Шум є одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих чинників. У відповідності з [71] в приміщеннях при роботі операторського типу за ПК рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфуючі матеріали.

4.2.3 Електромагнітне випромінювання

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами: електростатичного поля, слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц), рентгенівського випромінювання, ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.

Згідно [72], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [73], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [74]. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран.

4.2.4 Виробниче освітлення

В приміщенні, що вивчається, передбачено природне і штучне освітлення. За якнайменшим розміром об'єкту розрізнення, встановлюємо розряд зорових робіт - III, підрозряд зорових робіт -"в", контраст об'єкту розрізнення з фоном - малий, характеристика фону - світлий [75].

Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначаємо по наступній формулі:

 ,       (4.1)

де енIV - коефіцієнт природної освітленості для IV пояса світлового клімату;нIII - коефіцієнт природної освітленості для III пояса світлового клімату (2,0);

m - коефіцієнт світлового клімату (0,9);

с - коефіцієнт сонячної клімату (1 ÷ 0,75).

.

Необхідну сумарну площу світлових отворів в приміщенні з одностороннім бічним освітленням, має розміри: L=6 м, В= 8 м, H=3,6 м визначаємо по формулі:

 ,        (4.2)

де ок - світлова характеристика вікна ок = 13,5;

кз - коефіцієнт запасу, враховуючий зниження освітленості в процесі експлуатації скла, кз = 1,4;п   - площа підлоги приміщення; Sп = L·В= 6 · 8 = 48м2;

кзд      - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон протилежними будівлями, кзд = 1;

     - загальний коефіцієнт світлопроникнення;

       - коефіцієнт, що враховує вплив відображеного світла при бічному освітленні, r1 =3,0.

 , (4.3)

де τ1 - коефіцієнт, що враховує вид матеріалу, що пропускає світло τ1 = 0,8;

τ2 - коефіцієнт, що враховує вид палітурки; τ2 = 0,8;

τ3 - коефіцієнт, що враховує вид несучих конструкційних матеріалів, при бічному освітленні; τ3 = 1;

τ4 - коефіцієнт, що ураховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; τ4 = 0,65.

0,8·0,75·1·1,0 =0,6.

Сумарна площа світлових отворів S0 = 9,072 м2. Фактична площа світлових отворів дорівнює 10 м2, що відповідає вимогам.

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛБ 40-4. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Еmin дорівнює 300 лк. Основні характеристики освітлення, передбачені в приміщенні, надані в таблиці 4.3 [75].

Таблиця 4.3 - Характеристика освітлення

4.3 Організація безпечних умов праці

4.3.1 Ергономічні вимоги до робочого місця

При організації робочого місця користувача ЕОМ необхідно забезпечити відповідність всіх елементів робочого місця і їх розташування ергономічним вимогам [76], характеру і особливостям трудової діяльності. Правильна поза і положення рук є досить важливим для виключення порушень в опорно-руховому апараті і виникнення синдрому постійних навантажень. Тому, вибрана оптимальна робоча поза: стопи ніг - на підлозі, стегна - в горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70 - 90 град. до вертикальної площини; зап'ястки - є зігнутий під кутом не більше 20 град., нахил голови - 15 - 20 град. щодо вертикальної площини [76].

Організація робочого місця користувача ЕОМ повинна забезпечувати відповідність всіх елементів робочого місця і їх розташування ергономічним вимогам [76], а також характеру і особливостям трудової діяльності. Для виключення порушень в опорно-руховому апараті і виключення виникнення синдрому постійних навантажень, правильна поза і положення рук є досить важливим. Тому, вибрана оптимальна робоча поза: стопи ніг - на підлозі, стегна - в горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70 - 90 град. до вертикальної площини; зап'ястки - є зігнуті під кутом не більше 20 град., нахил голови - 15 - 20 град. щодо вертикальної площини.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20 0. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60 0 [76].

4.3.2 Електробезпека

ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії від трифазної чотирьох провідної мережі з глухозаземленною нейтраллю змінного струму частотою 50 Гц. Електробезпека ЕОМ забезпечується комплексом конструктивних, схемноконструктивных і експлуатаційних засобів і способів захисту [77].

Експлуатаційні заходи захисту ґрунтуються на дотриманні правил техніки безпеки при роботі з високою напругою і наступних запобіжних засобів:

- не підключати і не відключати роз'єми кабелів при включеній напрузі мережі;

-   технічне обслуговування і ремонтні роботи проводити тільки при вимкненому живленні мережі.

Конструктивні заходи безпеки забезпечують захист від випадкового дотику до струмопровідних частин за допомогою захисних оболонок і ізоляції струмопровідних елементів. Ступінь захисту оболонки ЕОМ повинен відповідати класу пожежонебезпечної зони приміщення П-ІІа [78] і бути не нижчим ІP-44. В мережах напругою до 1000В з глухозаземленною нейтраллю як схемноконструктивною міра захисту застосовується занулення.

Експлуатаційні заходи. Необхідно дотримувати правила техніки безпеки при роботі з високою напругою і наступні запобіжні засоби:

- монтаж, обслуговування, ремонт і наладка ЕОМ, заміна деталей, пристосувань і блоків повинна здійснюватися тільки при повному виключенні живлення;

-   заземлені конструкції в приміщенні повинні бути надійно захищений діелектричними щитками або сітками від випадкового дотику;

-   в приміщеннях, де експлуатуються більше 5 комп'ютерів на видному і доступному місці встановлюється аварійний і резервний вимикач для повного відключення електроживлення.

4.4 Пожежна безпека

Категорія досліджуваного приміщення по вибухо-пожежонебезпеці - В [79], оскільки в ньому знаходяться тверді матеріали, що згоряють. Відповідно до категорії пожежонебезпечності і поверховості будівлі, в якій розміщено дане приміщення, ступінь вогнестійкості будівлі - ІІ [80]. Зона класу приміщення П-IIа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР 44 [78].

Згідно [81] пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами.

В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи: контроль і профілактика ізоляції, наявність плавких запобіжників в устаткуванні, блискавкозахист будівлі. Для даного класу пожежонебезпеки зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у рік (20 годин), встановлено ІІІ категорію блискавкозахисту [82]. Система пожежного захисту передбачає вогнегасниками -ВВК-5.

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів. Обов'язковою є наявність плану евакуації.

4.5 Охорона навколишнього середовища

17.09. 2008 року були прийняти зміни що до Закону України „ Про охорону навколишнього природного середовища” [83], які регулюють відносини в області охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, попередження й ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище.

При масовому виробництві і використанні персонального комп’ютера, не можна не враховувати їхній вплив на навколишнє середовище на всіх стадіях їхнього циклу - виробництво, експлуатація і після закінчення терміну їхньої служби. Комп’ютери, документи повинні підлягати нетоксичній переробці.

ВИСНОВКИ

Таким чином, при розгляданні теоретичних основ споживчого кредитування було виявлено, що існують різноманітні значення поняття банківського кредиту, а також досить широкий спектр банківських продуктів із кредитування на українському ринку.

Банківське кредитування фізичних осіб є одним із ключових видів кредиту та входить до складу важливих активних операцій комерційних банків. Банківські кредити фізичним особам надаються в різних формах. Кожна з них має свої переваги і недоліки.

Аналіз розвитку вітчизняного банківського ринку роздрібних продуктів показав, що можна виділити наявність ряду об'єктивних причин, що сприяли нагромадженню тих негативних подій, що спостерігаються на роздрібному ринку: невідповідність термінів наповнення ресурсної бази банків і термінів, на які вони надавали кредити фізичним особам.

Правове регулювання відносин між кредитором і позичальником фізичною особою встановлює порядок, але має певні недоліки, що мають бути усунені на макрорівні через прийняття єдиного нормативно-правового акту з питань споживчого кредитування, а рівні банку - шляхом створення підрозділу з оцінки заставного майна, максимальна сума кредиту повинна залежати від ліквідності застави з врахуванням процентних витрат, що можуть бути пов'язані з реалізацією застави та юридичних витрат, а при складанні графіків погашення заборгованості враховувати статистику зменшення вартості застави та витрат на можливе дострокове стягнення заставного майна і його реалізації для забезпечення взаємовигідних відносин.

ПАТ «Ощадбанк» має статус спеціалізованого ощадного банку відповідно до структури своїх пасивів, понад 50% яких є вкладами фізичних осіб, і входить до складу банківської системи України. Банк самостійно визначає напрямки своєї діяльності та спеціалізацію за видами операцій і має право їх здійснювати відповідно до вимог законодавства.

Аналіз динаміки, складу і структура активів ПАТ «Ощадбанк» відповідає основним принципам і напрямам розвитку банку, але розвиток активів далі вимагає їх коригування в напрямі підвищення питомої ваги кредитно-інвестиційного портфеля й уповільнення темпів приросту основних засобів та інших активів. А зменшення величини зобов'язань банку позитивно впливає на якість пасивів банку.

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що фінансовий стан «Ощадбанку» стабільний оскільки всі нормативні показники НБУ знаходяться в межах норми. Це дозволяє банку мінімізувати можливі ризики та забезпечити розвиток послуг, що надаються клієнтам.

Бухгалтерський облік операцій з кредитування здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р.№280, Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 27.12.2007 № 481.

Заборгованість за кредитами, що надані банками, обліковується за рахунками першого, другого та дев'ятого класів Плану рахунків (рисунок 2.2).

У ПАТ «Ощадбанк» облік споживчого кредитування відповідає встановленим вимогам.

Аналіз кредитного портфелю ПАТ «Ощадбанк», як в цілому так і в контексті позичальників показав, що загальна величина кредитного портфеля з 2008 року має тенденцію до зниження, що можна пояснити економічною кризою 2008-2009 рр.

Також у ці роки спостерігається погіршення якості кредитного портфелю, тобто збільшення частки сумнівних кредитів. Величина кредитного портфеля фізичних осіб банку поступово знижується в продовж досліджуваного періоду, але у 2010 році відбулось зменшення темпів спаду.

У 2010 році майже у всіх напрямках намітилась позитивна тенденція, що свідчить про стабілізацію економічної ситуації в країні і, як наслідок, стабілізацію фінансового стану банку, а також збільшення довіри населення до банківських установ.

У цілому якісне, професійне та послідовне виконання всіх необхідних процедур основних етапів банківського кредитування є необхідною та найважливішою умовою ефективної реалізації кредитної політики банку та забезпечення необхідного рівня доходності, платоспроможності й ліквідності банківської діяльності.

Встановлено, що ефективність кредитів фізичним особам значно залежить від їх строковості. Найбільш ефективними з них є короткострокові позики до одного року, а при довгострокових кредитах їх ефективний термін складає три роки. Надання надто довгих кредитів з терміном більше трьох років створює ризик зниження ефективності банківської діяльності під час припинення зростання обсягів кредитів.

У роботі визначено основні ризики, властиві кредитуванню фізичних осіб. Мінімізація стратегічних ризиків можлива за наближення банків до торгових посередників при наданні сумісних послуг населенню, що збільшить обсяги кредитів та їх дохідність. Встановлено, що кредитування фізичних осіб має більш високу ефективність порівняно з кредитуванням юридичних осіб. Це зумовлено високою дохідністю операцій з кредитування фізичних осіб, що залежить не тільки від встановлених відсоткових ставок за угодою.

Проведений регресійний аналіз показав наявність істотного впливу на обсяг кредитного портфеля фізичних осіб (залежну змінну) всіх незалежних факторів: обсягу ВВП, рівня інфляції, валютного курсу, при цьому найвпливовішим фактором (а4=0,987919) є саме внутрішній - обсяги залучених коштів банку. Саме знання про кількість доступних кредитних ресурсів банку дає можливість спрогнозувати обсяги кредитних вкладень банку на наступний період.

Важливим напрямом підвищення прибутковості кредитування фізичних осіб є покращання якості кредитів. Для цього рекомендується удосконалити аналітичну роботу банку шляхом створення підрозділів з моніторингу проблемних кредитів, а також моніторингу депозитного потенціалу банку.

Одержані в процесі реалізації моніторингу результати мають велике практичне значення і повинні використовуватися в банку за наступними напрямами:

-  як джерело інформації для створення і поповнення бази даних банку з метою їх наступного аналізу та оцінки депозитного потенціалу населення, а також стану ринку особистих заощаджених ресурсів;

-       як основу для прийняття обґрунтованих практичних рішень і здійснення оперативного контролю з метою поліпшення балансу ринкових важелів і стимулів, а також підвищення передбачуваності наслідків регулювання в даній сфері;

-       як базу первинних даних, необхідних для формування науково обґрунтованої депозитної політики банку і довгострокової стратегії, а також для прогнозування подальшого розвитку ринку заощаджень населення.

Впровадження даних заходів та здійснення супроводу кредитів висококваліфікованими працівниками із застосуванням найсучасніших методів та усуненням суб'єктивізму, допоможе банку уникнути можливих збитків. Чітко налагоджена система аналізу і контролю за кредитами дозволить швидко виявити та відреагувати на найменші негативні зміни, що ведуть до збільшення ризику неповернення коштів. Супровід кредитів, правильний їх облік та постійний аналіз кредитного портфелю банку забезпечать не тільки стабільність банківської системи загалом, а й національної валюти та економіки в цілому.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1       Щеглова С.С. Теоретические аспекты классификации обьектов и видов кредитования физических лиц / С. С. Щеглова // Экономика Крыма. - 2010. - №1. - С. 26-30.

2       Бессараб Т.В. Проблемні питання визначення терміну банківський кредит / Т. В. Бессараб // Наукові записки. - 2008. - №22. - С. 217-221.

         Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-III (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: #"652411.files/image047.gif">

Рисунок К.1 - Похибки моделі прогнозування обсягу кредитного портфеля

Рисунок К.2 - Розподіл похибок моделі