Облік та аналіз доходів та витрат банку

Облік та аналіз доходів та витрат банку

Вступ

Науково обґрунтовані підходи до управління банками опрацьовувалися паралельно із становленням вітчизняної банківської системи, яке у часі збіглося з початком формування ринкових відносин. За посилення конкуренції в банківській сфері відчутні переваги мають банки, де сформована чітка підсистема управління, яка включає елементи планування і прогнозування діяльності з метою максимізації її ефективності, головним індикатором якої є фінансові результати - доходи і видатки. Джерелом інформації для здійснення таких функцій управління є дані, отримані безпосередньо із первинних реєстрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, чи попередньо оброблені шляхом аналізу відповідних показників.

Внаслідок цього виникає потреба у дослідженні, аналізі, групуванні та узагальненні фактичної та планової інформації за доходами і витратами і, відповідно, їх обліку. Потребує вдосконалення і методика економічного аналізу доходів і витрат банківської установи, яка впливає на якість і повноту формування інформаційної бази як основи прийняття виважених управлінських рішень.

Проблеми в сфері обліку результатів діяльності банку, зменшення витрат та збільшення доходів, знайшли своє відображення в працях багатьох вчених, таких як: Ф. Бутинця О. Васюренка, Г. Табачук, О. Сарахман, О. Вовчак, Т. Бречко, І. Івасіва, Л. Примостки, М. Савлука, М.Г. Чумаченка та ін. відомих науковців. Але незважаючи на значну кількість наукових публікацій з питань обліку та аналізу фінансових результатів діяльності банків, бракує наукових праць, присвячених комплексному вивченню методик обліку і аналізу доходів і витрат як елементів, що формують ці фінансові результати. Публікації з цього приводу мають надто узагальнений характер або стосуються тільки окремих питань.

Необхідність удосконалення методичного забезпечення обліку доходів і витрат, формування ефективної системи їх аналізу і планування обумовили вибір теми дипломної роботи і свідчать про її актуальність.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розробка рекомендацій щодо побудови ефективної системи обліку і аналізу доходів і витрат банків.

Реалізація мети дослідження обумовила необхідність вирішення в роботі таких завдань:

визначити сутність та охарактеризувати доходи і витрати банків;

визначити особливості та основні принципи обліку доходів та витрат банків;

порівняти методи оцінки ефективності діяльності банків;

дослідити методику обліку доходів банку;

дослідити методику обліку витрат банку;

проаналізувати фінансовий стан банку;

проаналізувати доходи, витрати та чистий прибуток банку;

порівняти результати застосування економіко-математичних моделей для прогнозування фінансових результатів банку

Об’єктом дослідження є формування фінансових результатів банків.

Предметом дослідження є процеси обліку та аналізу доходів та витрат банків.

У дипломній роботі об’єкт та предмет дослідження розглядаються на прикладі Публічного акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Для досягнення мети дипломної роботи використовувалися наступні методи дослідження: загальнонаукові - аналіз, порівняння, узагальнення.

Інформаційну основу та теоретичну базу дослідження становлять монографії, книги, наукові статті та доповіді вітчизняних і закордонних учених і практиків. Законодавчо-нормативним забезпеченням є Закон України «Про банки та банківську діяльність» та інші закони України, що регулюють діяльність банків в Україні, законодавчі та нормативні акти України у галузі бухгалтерського обліку та економічного аналізу, нормативні акти Кабінету Міністрів України та Національного банку України.

1. Теоретичні основи організації обліку доходів та витрат банку

1.1 Сутність та класифікація доходів і витрат банку

Основна мета діяльності будь-якого банку - одержання максимального прибутку при забезпеченні сталого тривалого функціонування і міцної позиції на ринку. Розмір отриманого банком прибутку або збитку концентровано відображає в собі результати всіх його активних і пасивних операцій. Тому вивчення прибутку, її складових і факторів, що впливають на її динаміку, займає одне з центральних місць в аналізі діяльності комерційного банку. Розмір прибутку залежить головним чином від обсягу отриманих доходів і суми зроблених витрат. Розглянемо, з яких статей складаються доходи і витрати комерційного банку, як формується його прибуток за якими напрямками вона потім розподіляється.

Доходи - це грошові надходження від виробничої та невиробничої діяльності. Комерційний банк, як і будь-яке інше комерційне підприємство, може отримувати доходи від основної та побічної діяльності, а також випадкові доходи, що відносяться до категорії інших. Відповідно джерелом доходів банку є його основна і побічна діяльність. Основною діяльністю банку вважається здійснення банківських операцій і надання банківських послуг клієнтам. Вся інша діяльність банку, що приносять дохід, вважається побічної [1].

Джерела доходів можна розділити на стабільні і нестабільні. Відносно стабільним джерелом доходів є надання різних послуг клієнтам. Нестабільними є, як правило, доходи від операцій на фінансових ринках, а також доходи від побічної діяльності банку і випадкові доходи.

Отримані банком доходи повинні покривати його витрати і створювати прибуток. Частина доходів банку направляється на створення резервів для покриття потенційних ризиків. Банк повинен забезпечити не тільки достатність обсягу доходів для покриття своїх витрат, але і ритмічність їх надходження. Іншими словами, потік доходів повинен бути розподілений у часі у відповідності з періодичністю створення банком витрат. У такому плануванні стабільність джерела доходів має вирішальне значення [2].

Сукупність усіх доходів банку у звітному періоді називається валовим доходом. У складі валового доходу звичайно виділяють види доходів, які подано у рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 - Структура валового доходу

Найбільшу частку в структурі доходів банку займають доходи від основної діяльності, звані зазвичай операційними доходами. Операційні доходи, у свою чергу, поділяються на процентні і непроцентні доходи [3].

Внаслідок специфіки банківської діяльності основна маса доходів банку припадає саме на процентні доходи, тобто доходи від платного розміщення власних і залучених коштів. В основному це доходи від надання кредитів клієнтам або від розміщення тимчасово вільних грошових коштів в центральному та комерційних банках, а також процентні доходи від вкладень в боргові зобов'язання. Сюди відносяться також доходи від облікових, лізингових, факторингових та форфейтингових операцій. Спільне у всіх джерел процентних доходів те, що вони пов'язані з наданням грошових коштів у тимчасове користування третіми особами та приносять дохід у вигляді відсотків на вкладену суму. На долю процентних доходів у більшості українських банків припадає 70 - 80% усіх доходів.

Непроцентні доходи включають в себе комісійні доходи, доходи від операцій на фінансових ринках, доходи від переоцінки коштів в іноземній валюті [4].

Надання клієнтам банківських послуг некредитного характеру є другим за важливістю джерелом доходу, який останнім часом набуває все більшого значення в розвинених країнах. Ці доходи зазвичай називають комісійними доходами, оскільки плата за послуги стягується у вигляді комісійної винагороди. Розмір комісійної винагороди встановлюється, як правило, у вигляді відсотка від суми здійснювати операції або угоди. У той же час до комісійним доходів відносяться доходи і від тих послуг, плата за які стягується у формі твердої суми або у вигляді відшкодування понесених витрат банків.

Спектр надаваних банками послуг досить різноманітний і продовжує постійно поповнюватися різними новинками. До основних послуг, які приносили банкам комісійні доходи, можна віднести: розрахунково-касове обслуговування юридичних і фізичних осіб, операції з пластиковими картами, надання банківських гарантій, банківське обслуговування валютних контрактів клієнтів, конверсійні операції, брокерські і депозитарні послуги на ринку цінних паперів та інше [5].

Раніше більшість банків надавали клієнтам розрахунково-касові та інші послуги абсолютно безкоштовно, покриваючи свої витрати за рахунок доходів, одержуваних від розміщення залучених коштів. Однак в умовах зниження процентної маржі, тобто різниці між середньою ставкою розміщення і ставкою залучення ресурсів, банки були змушені відмовитися від такої практики. В даний час намітилася тенденція до збільшення частки комісійних доходів в загальній масі доходів комерційних банків. Це пов'язано не тільки зі скороченням рівнів процентної маржі та прибутковості операцій на фінансових ринках, але і з тим, що комісійні доходи більш стабільні, ніж процентні. Крім того, отримання комісійних доходів не пов'язана з ризиками втрати вартості вкладених коштів (крім гарантійних операцій).

Ринок дорогоцінних металів в нашій країні поки що не досить розвинений і, крім того, для здійснення угод на ньому необхідно мати спеціальну ліцензію, яку має дуже обмежене число банків. Ринок фінансових деривативів (ф'ючерсів, опціонів, форвардних контрактів) також ще не повністю використовується банками, а тільки для страхування ризиків (валютних, процентних, за операціями з цінними паперами) [6].

Доходи від побічної діяльності, як правило, становлять незначну частку в структурі доходів комерційного банку. Вони включають в себе доходи від надання послуг небанківського характеру, від участі в діяльності підприємств і організацій, від здачі в оренду та від реалізації приміщень, машин, обладнання тощо, а також доходи від організацій банку (банківських навчальних закладів та інших організацій).

В умовах скорочення норми прибутку в традиційно банківських галузях банкам приходиться диверсифікувати свою діяльність для розширення можливостей отримання прибутку. Оскільки банкам заборонено самим займатися виробничою, торгово-посередницької і страховою діяльністю, вони проникають в дані галузі шляхом створення дочірніх підприємств або придбання пакетів акцій (часток) у вже існуючих компаніях. Цей процес відомий з давніх пір, як зрощення фінансового та промислового капіталу, і в даний час він починає розвиватися. Банки, що володіють широким доступом до інформації про стан справ у різних галузях економіки і мають в своєму розпорядженні порівняно великими фінансовими ресурсами, мають хороші можливості по проникненню в найбільш прибуткові галузі. Пряму участь у капіталі підприємств і організацій дає банкам можливість не тільки одержувати більш високі доходи, ніж від їх кредитування, але і мінімізувати ризики за рахунок одержання контролю над їх діяльністю [7].

Додаткові доходи банки можуть отримувати також від комерційної діяльності своїх допоміжних підрозділів. Наприклад, якщо банк має рекламну службу, він може надавати рекламні послуги своїм клієнтам. Аналогічно і інші служби можуть не тільки забезпечувати діяльність самого банку, але й надавати клієнтам платні послуги. Це можуть бути юридичні, інформаційні, телекомунікаційні, маркетингові, аудиторські, транспортні, охоронні та інші послуги.

Крім доходів від основної та побічної діяльності банки можуть отримувати та деякі інші доходи, які відносяться до категорії інших доходів:

штрафи, пені, неустойки, стягнення з клієнтів;

оприбуткування надлишків каси;

відновлення сум резервів;

доходи за операціями минулих років, що надійшли або виявлені в звітному році;

доходи у вигляді повернення сум з бюджету за переплату податку на прибуток;

відшкодування витрат з охорони будівлі, комунальних платежів від оренди організацій;

відшкодування працівниками плати за телефонні переговори приватного характеру;

інші.

Ці доходи по суті є випадковими, або «не заробленими» банком у звітному періоді. Вони, зазвичай, не враховуються при складанні плану доходів банку на майбутній період [8].

Витрати - це використання (витрати) грошових коштів на виробничу (банківську) і невиробничу (небанківську) діяльність.

Угрупування витрат банку здійснюється аналогічно угруповання доходів, для того щоб можна було оцінити фінансовий результат та рівень прибутковості по кожному з напрямків діяльності банку. Зазвичай витрати комерційного банку класифікують згідно з рисунком 1.2.

Рисунок 1.2 - Структура витрат банку

Оскільки банківська діяльність має значну специфіку, структура витрат у комерційного банку інша, ніж у виробничого підприємства. У банку немає великих витрат на сировину та матеріали, порівняно невеликі витрати на експлуатацію та обслуговування основних засобів і навіть витрати на оплату праці займають скромну частку в загальній сумі витрат торгово-посередницького підприємства. Адже для того, щоб отримувати доходи від розміщення коштів, банку необхідно ці кошти залучити. Хоча якась частина кредитних та інших вкладень може здійснюватися за рахунок власних коштів банку, основну масу кредитних ресурсів формують залучені кошти. А за них, як правило, потрібно платити. У зв'язку з цим найбільшу частину витрат звичайного комерційного банку становлять витрати на залучення коштів, а точніше, плата за їх використання. Тому як ця плата зазвичай здійснюється у формі відсотків, ці витрати прийнято називати процентними [9].

У комерційного банку, який активно займається кредитною діяльністю, частка процентних витрат може складати близько 70% всіх витрат. Однак цей показник є індивідуальним для кожного конкретного банку. Величина процентних витрат і їхня частка в загальній масі витрат істотно залежать від структури пасивів банку, а саме від частки в них платних зобов'язань. Найбільш дорогими для банків є, як правило, вклади населення і міжбанківські кредити. Відносно великі відсотки банки також виплачують по депозитах юридичних осіб та випущеними борговими зобов'язаннями (облігаціями, процентними векселями та депозитними сертифікатами). Найдешевшими для банку вважаються кошти на розрахункових та поточних рахунках юридичних осіб, а також на рахунках до запитання фізичних осіб. Чим більше частка цих коштів у структурі зобов'язань банку, тим менше величина і частка процентних витрат і тим більше прибуток банку.

Зростання частки процентних витрат банку серед загального їх обсягу, як правило, свідчить або про несприятливому стані кон'юнктури ринків, на яких банк купує кредитні ресурси, або про погіршення конкурентної позиції банку на цих ринках. Нормальним вважається зростання процентних витрат, коли він супроводжується адекватним зростанням процентних доходів. Ідеально для банку, коли темп зростання процентних доходів випереджає зростання процентних витрат або коли в умовах зниження процентних ставок плата за залучені кошти знижується швидше, ніж дохід від їх розміщення [10].

Процентні витрати відіграють вирішальну роль у кредитної та інвестиційної діяльності банку. Діяльність банку з надання клієнтам послуг некредитного характеру пов'язана, головним чином, з витратами на оплату витрат посередницьких організацій (НБУ, банків-кореспондентів, бірж, процесингових центрів, клірингових палат і т. п.). Зазвичай плата за їх послуги стягується у формі комісії від суми здійснювати операції, тому дана група витрат отримала назву комісійних. Хоча комісійні витрати складають незначну частку в загальній масі витрат, вони значною мірою впливають на ціни та рівень прибутковості некредитних послуг банку, таких, як розрахункові, конверсійні, гарантійні, брокерські, депозитарні та інші.

В окрему групу зазвичай виділяють витрати по операціях на фінансових ринках. На цих ринках банк отримує доходи від реалізації певних цінностей (цінних паперів, іноземної валюти, дорогоцінних металів і т. п.). До витрат ж відносяться витрати на придбання цих цінностей. Так, при покупці купонних облігацій банку доводиться сплачувати накопичений купонний дохід. Безкупонні цінні папери звичайно купуються з дисконтом, який також відноситься на витрати. У випадку погіршення кон'юнктури фінансових ринків банк може нести значні витрати в результаті переоцінки цінних паперів, іноземної валюти та іншого майна [11].

Існують і інші витрати, які також безпосередньо пов’язані з конкретними банківськими операціями. Це такі витрати, як різні податки з обігу (наприклад, податок на купівлю іноземної валюти), поштові та телеграфні витрати по платежах клієнтів та інші. Ці витрати називаються іншими операційними витратами.

До витрат по забезпеченню діяльності банку відносять витрати, які пов'язані з забезпеченням функціонування банку, але не можуть бути прямо віднесені на конкретну операцію. В економічній теорії їх називають, непрямими, або умовно-постійними, витратами [12].

У невеликих і середніх за розміром активів банках, сума цих затрат буває порівнянна із сумою операційних витрат. У великих банків, з великими обсягами залучених і розміщених ресурсів кошти, по забезпеченню діяльності банку розчиняються в масі операційних витрат і можуть становити 10-12% загальної суми витрат.

Кожен банк по-своєму, з різним ступенем деталізації класифікує ці витрати в залежності від обраної системи бюджетування. Приміром, у складі затрат по забезпеченню діяльності банку можна виділити наступні статті:

1)  витрати на персонал (оплата праці, премії, матеріальна допомога, надання різних пільг, оплата соціально-побутових витрат співробітників, витрати на відрядження, витрати по найму та навчання персоналу, витрати по охороні праці та відшкодування шкоди здоров'ю працівників та ін.);

2)      витрати на будівлі та приміщення (оренда, амортизація, ремонт та експлуатація приміщень, комунальні платежі, податки на землю, на майно, витрати на охорону приміщень і т. п.);

)        витрати по оснащенню робочих місць (придбання, ремонт, утримання та обслуговування банківського обладнання: комп'ютерів, оргтехніки, меблів, охоронної сигналізації, сейфів, лічильних машин, детекторів валют та ін., на придбання господарського інвентарю, канцелярських товарів та ін.);

)        витрати на рекламу і стимулювання збуту (рекламні, друкарські та представницькі витрати, витрати на організацію презентацій, виставок, лотерей тощо);

)        витрати на інформаційне забезпечення діяльності банку (купівля та передплата періодичних видань, спеціальної літератури, плата за інформаційні продукти та послуги зовнішніх агентств, витрати на маркетингові дослідження);

)        витрати на зв'язок і телекомунікації (проведення та оренда каналів зв'язку, плата за телефонні й Інтернет послуги та ін.);

)        транспортні витрати;

)        інші витрати по забезпеченню діяльності банку (витрати на аудиторські перевірки, організацію зборів акціонерів, оплату нотаріальних та юридичних послуг, що відносяться на витрати податки та ін.) [13].

Витрати по забезпеченню діяльності банку можна також розділити за різними критеріями на такі групи:

1)  поточні витрати і витрати капітального характеру (придбання основних засобів);

2)      продуктивні і непродуктивні витрати;

)        витрати, що відносяться до витрат та витрати, що здійснюються з чистого прибутку;

)        нормовані і ненормовані витрати.

В умовах економічної кризи та інфляції зазвичай відбувається швидке зростання адміністративно-управлінських витрат, головним чином заробітної плати, при недостатньому зростанні прибутку. Банку необхідно стежити, щоб вироблені витрати, зумовлені банківською діяльністю, окупалися у встановлені терміни, а витрати непродуктивно характеру забезпечувалися відповідним приростом доходів [9].

За аналогією з доходами до категорії інших витрат відносять випадкові витрати, викликані непередбаченими обставинами. Інакше їх можна назвати витратами на покриття ризиків у діяльності банку. Ці витрати або не включаються до кошторису витрат банку, або в кошторисі передбачається певна сума на непередбачені витрати виходячи з рівня, що склався за попередні періоди. Інші витрати є небажаним елементом витрат, їх виникнення найчастіше пов'язано з помилками або навмисними порушеннями співробітниками банку договорів та законодавства, прорахунками в кредитній політиці банку, недоліками в управлінні кредитною організацією.

До інших витрат належать:

1)  штрафи, пені, неустойки сплачені;

2)      витрати минулих років, виявлені у звітному періоді;

)        витрати по реалізації (вибуття) майна банку;

)        витрати по списанню недостач, розкрадань грошової готівки, матеріальних цінностей, сум за фальшивими грошовими квитками, монетам;

)        витрати по списанню дебіторської заборгованості;

)        витрати, пов'язані зі списанням неповністю амортизованих основних засобів;

)        витрати, пов'язані зі списанням заборгованості по кредитах, при відсутності (недостатності) коштів резервів і резервного фонду;

)        витрати, пов'язані з виплатою сум за претензіями клієнтів;

)        судові витрати і витрати з арбітражних справ, пов'язаних з діяльністю банку та ін. [15].

Щоб уникнути істотного зростання інших витрат банки повинні направляти певні кошти на створення резервів для покриття сумнівних та збиткових операцій, а також формувати резервний фонд. Це дозволить уникнути збитків у разі виникнення серйозних ризиків.

1.2 Особливості та основні принципи організації обліку доходів та витрат банку

Основним елементом поповнення капіталу банку є прибуток, що визначається як сума отриманих доходів за вирахуванням витрат. Адекватність бухгалтерського (фінансового) обліку доходів і витрат банку забезпечує достовірність його фінансової звітності.

Облік доходів і витрат у банку є не тільки засобом відображення операцій, а й інструментом проведення аналізу його фінансового стану, оскільки становить основу організації управлінського обліку за центрами фінансової відповідальності банку.

Основними принципами бухгалтерського обліку доходів і витрат є:

- нарахування: доходи і витрати відображують у бухгалтерському обліку на час їх виникнення, а не на час надходження або сплати грошей, тобто обліковують у періоді, до якого вони належать;

-   відповідності: для визначення результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів;

-   здійснені витрати й отримані доходи, що належать до майбутніх звітних періодів, обліковуються як відстрочені витрати і доходи.

Основною вимогою до фінансової звітності банку в розрізі доходів і витрат є відповідність отриманих (визнаних) доходів сплаченим (визнаним) витратам, які здійснюють з метою отримання таких доходів (витрати визнають витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені).

Звітним періодом для застосування принципу відповідності є календарний місяць, тобто відповідність витрат, що здійснені банком, заробленим доходам оцінюється за результатами діяльності за місяць.

Доходи і витрати банку визнають, нараховують і відображують у бухгалтерському обліку відповідно до Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України та в порядку, визначеному обліковою політикою банку.

Нарахування є методом визнання доходів і витрат. Доходи/витрати підлягають нарахуванню та відображенню у фінансовій звітності банку з дотриманням таких умов:

- щодо активів і зобов'язань - є реальна заборгованість (доходи / витрати за процентами),

-   щодо наданих (отриманих) послуг - фінансовий результат може бути точно оцінено і при цьому є домовленість про надання (отримання) послуг та/або документи, що підтверджують їх повне (часткове) надання (комісійні доходи / витрати, результат торговельних операцій, адміністративні витрати).

У разі невиконання цих умов принципи нарахування та відповідності застосовують у межах принципу обережності, згідно з яким неприпустиме як перебільшення вартості активів або доходів банку, так і недооцінка його зобов'язань і витрат, а тому доходи / витрати банку визнаються за умови фактичного надходження / сплати коштів.

Доходи і витрати визнаються за таких умов:

а) визнання реальної заборгованості за активами та зобов'язаннями банку;

б) фінансовий результат операції, пов'язаної з наданням (отриманням) послуг, може бути точно визначений.

Доходи і витрати, що виникають у результаті операцій, визначаються договором між її учасниками або іншими документами, оформленими згідно з вимогами чинного законодавства України.

Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) банку, у згрупованому вигляді їх наведено у таблиці 1.1.

дохід витрата облік банк

Таблиця 1.1 - Класифікація доходів і витрат банку

Операційні доходи і витрати	Результати інвестиційної діяльності	Результати операцій, пов’язаних із фінансовою діяльністю
- Доходи/витрати за процентами	- Доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії	- Доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу
- Комісійні доходи / витрати	-	-
- Прибутки/збитки від торговельних операцій	-	- Доходи (витрати) за субординованим боргом
- Дивідендний дохід	- Доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи	-
- Витрати на формування спеціальних резервів банку	-	- Дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду
- Доходи від повернення раніше списаних активів	-	-
-	-	- Доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо
-	- Доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо
- Інші операційні доходи/ витрати
- Податок на прибуток
- Адміністративні витрати

У результаті використання активів банку іншими сторонами доходи визнаються у формі процентів, роялті та дивідендів. Процентні доходи і витрати - це операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банкові (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка. До них належать:

- доходи (витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків);

-   доходи (витрати) за кредитами і депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, у тому числі за цінними паперами;

-   доходи у формі амортизації дисконту (премії).

Проценти визнаються в тому звітному періоді, до якого вони належать, і розраховуються, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами. Умовою визнання процентів є ймовірність отримання банком економічної вигоди, а дивідендів - достовірно оцінений дохід.

Комісійні доходи і витрати (комісії) - це операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою. Комісії за наданими (отриманими) послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов'язаного з ними фінансового інструменту поділяються на такі види:

а) комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Ці комісії визнаються в складі початкової вартості фінансового інструменту і впливають на визначення сум дисконту та премії за цим фінансовим інструментом. До них належать:

-   комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов'язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що не обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки / збитки;

-   комісії, що отримані (сплачені) банком за зобов'язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту;

-   комісії, що отримані (сплачені) банком від випуску боргових зобов'язань, що обліковуються за амортизованою собівартістю.

Комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов'язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що не обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки / збитки, включають:

-   комісії за оцінку фінансового стану позичальника;

-   комісії за оцінку гарантій, застав;

-   комісії за обговорення умов інструменту;

-   комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо.

Комісії, що отримані (сплачені) банком за зобов'язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту, визнаються невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту, якщо є ймовірність того, що кредитний договір буде укладено. Якщо строк наданого зобов'язання з кредитування закінчується без надання кредиту, то на кінець строку зобов'язання комісії визнаються комісійними доходами (витратами).

Якщо фінансовий інструмент обліковується за справедливою вартістю із визнанням змін справедливої вартості через прибутки/ збитки, то комісії, отримані (сплачені) банком, визнаються комісійними доходами (витратами) під час первинного визнання такого фінансового інструменту;

б)   комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг, визнаються доходами (витратами). До них належать:

-   комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

-   комісії за обслуговування кредитної заборгованості;

-   комісії за резервування кредитної лінії, які розраховуються на пропорційній часу основі протягом строку дії зобов'язання;

-   комісії за управління інвестицією тощо;

в)   комісії, що отримуються (сплачуються) після виконання певних дій, визнаються як дохід (витрати) після завершення певної операції. До них належать комісії за розподіл акцій (часток) клієнтів, розміщення цінних паперів за операціями з андерайтингу, за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів, синдикування кредиту, за довірче обслуговування клієнтів тощо.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій - результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів. У тому числі за операціями з цінними паперами, за операціями з іноземною валютою та банківськими металами банк визнає прибутки і збитки:

-   від реалізації фінансових інвестицій;

-   від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості;

-   від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів).

За операціями з торгівлі фінансовими інструментами прибутки і збитки визнаються за наявності таких умов:

-   покупцеві передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на-активи;

-   банк не здійснює подальшого управління та контролю за реалізованими активами;

-   сума доходу може бути достовірно визначена;

-   є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід банку;

-   витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід у формі дивідендів - це дохід, який виникає в результаті використання банком цінних паперів із нефіксованим прибутком. Дивіденди визнаються в разі встановлення прав на отримання платежу.

Витрати на формування спеціальних резервів банку - це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів. Доходи від повернення раніше списаних активів - це кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійною щодо отримання.

Інші операційні доходи і витрати - доходи і витрати від операцій, що не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема:

- доходи (витрати) від оперативного лізингу (оренди);

-   витрати за послуги аудиту;

-   витрати на інкасацію;

-   неустойки (штрафи, пені), що отримані (сплачені) за банківськими операціями, інше.

Загальні адміністративні витрати - операційні витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності банків. До них належать витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов'язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо); амортизація необоротних активів; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо); гонорари за професійні послуги (юридичні, медичні тощо); витрати на зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо); сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління банком.

Податок на прибуток - операційні витрати банку, пов'язані зі сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів.

За результатами інвестиційної діяльності банк визнає:

- доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;

- доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

-   доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:

- доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

-   доходи (витрати) за субординованим боргом;

-   дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

-   доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.

Якщо дохід від надання послуг не може бути достовірно оцінений, то він визнається та відображається в бухгалтерському обліку в розмірі здійснених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Якщо на дату нарахування неможливо визначити дохід (витрати) за останні 2-3 дні місяця (наприклад, комісії за інкасаторські послуги, за послуги розрахунково-касового обслуговування тощо), то такий дохід (витрати) визнається наступного місяця.

Доходи визнаються в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню.

У разі відстрочення платежу, унаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за надані послуги та інші активи, така різниця визнається доходом у формі процентів.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін активами, які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнають шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, амортизація) між відповідними звітними періодами.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Доходи (витрати) за одноразовими послугами [наприклад, комісії за здійснений обмін валют, надання (отримання) консультацій тощо] можна визнавати без відображення за рахунками нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримані (сплачені) у звітному періоді, н якому послуги фактично надаються (отримуються).

Доходи (витрати) за безперервними послугами (наприклад, комісії за інформаційно-розрахункове обслуговування в системі електронних платежів, за послуги користування системою електронної пошти тощо) визнають щомісяця протягом усього строку дії угоди про надання (отримання) послуг і відображають у бухгалтерському обліку за принципом нарахування.

Доходи (витрати) за послугами, що надаються поетапно, визнають після завершення кожного етапу операції протягом дії угоди про надання (отримання) послуг і відображають в обліку за принципом нарахування. Нарахування доходів (витрат) здійснюється з дати оформлення документа, що підтверджує надання (отримання) послуги.

Доходи (витрати) за послугами з обов'язковим результатом визнаються за фактом надання (отримання) послуг або за фактом досягнення передбаченого договором результату.

Не визнають доходами таких надходжень від інших осіб:

- сума завдатку під заставу або в погашення кредиту, якщо це передбачено відповідним договором;

-   сума надходжень за договором комісії, агентським та аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

-   сума авансу в рахунок попередньої оплати послуг, товарів тощо;

-   надходження, що належать іншим особам;

-   надходження від первинного розміщення цінних паперів;

-   сума податку на додану вартість, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Не визнають витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

-   попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг;

-   погашення одержаних кредитів, повернення депозитів тощо;

-   витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до чинного законодавства України.

1.3 Порівняння методів оцінки ефективності діяльності банків

Прибуток є головним показником ефективності діяльності банку, що суттєво впливає на його фінансовий стан.

Фінансовий аналіз в банку як складова частина управління його операціями включає:

1)  визначення значень показників, які визначають виконання нормативів діяльності банків, які встановлюються регулюючими органами;

2)      визначення та аналіз показників ефективності процесу управління капіталом (власними засобами) банку;

)        визначення і аналіз показників, які характеризують процес управління активами та зобов'язаннями банку в цілому і управління окремими видами його активних операцій з урахуванням забезпечення ліквідності вкладених в нього засобів;

)        проведення розрахунків, пов'язаних з визначенням доходності різних активних операцій банку, як на етапі їх планування, так і при поточному управлінні [16].

При проведенні фінансового аналізу в комерційному банку слід враховувати, що, по-перше, суть і кількість значень показників, які характеризують обмеження, введені регулюючими органами на діяльність комерційних банків, у різних країнах різні і можуть змінюватися. По-друге, крім показників, які характеризують виконання нормативів регулюючих органів, при фінансовому аналізі в комерційних банках можуть визначатися і аналізуватися різні додаткові внутрішні показники і нормативи, пов'язані, наприклад, із структурою активів і зобов'язань, плановим прибутком комерційного банку в цілому і по окремих видах його операцій, підрозділах. Показники, які характеризують результати управління активами і зобов'язаннями банку, залежать від різних зовнішніх і внутрішніх факторів. Тому при фінансовому аналізі слід розглядати ті впливові внутрішні фактори, вибором яких можна керувати. Зовнішні фактори, які безпосередньо не залежать від банку, повинні використовуватись при аналізі шляхом їх можливих (прогнозованих) значень - мінімальних, максимальних, найбільш ймовірних та ін. Основним показником при аналізі результатів діяльності банку є отриманий прибуток за звітний період. Прибуток визначається як різниця між отриманими доходами і понесеними витратами, тому узагальнюючою факторами, які впливають на його суму, є сума доходів і сума витрат. Дані про це даються в звітах банку.

У процесі проведення аналізу слід розрізняти дистанційний нагляд і інспекторські перевірки на місцях. Дистанційний нагляд, моніторинг - це метод раннього розпізнавання негативної поведінки банку і раннього повідомлення про негативної ситуації, яка склалася в органи банківського нагляду. В основі дистанційного нагляду лежить аналіз фінансової звітності банку (місячної, квартальної, піврічної і річної). Дистанційний нагляд здійснює НБУ з одного боку, а також комерційні банки здійснюють міжбанківський нагляд [17].

Основними об'єктами дистанційного нагляду за діяльністю банку є:

1)  порядок чи заходи по формуванню капіталу банку;

2)      якість активів;

)        доходність, ефективність роботи банку;

)        ліквідність банку;

)        темпи росту (розвитку) банку;

)        чутливість банку до зміни процентних ставок;

)        ризики.

У світовій практиці форми фінансової звітності комерційних банків представлені такими основними документами: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух джерел фінансування, руху та зміни в акціонерному капіталі, пояснення до фінансової звітності та аудиторський висновок.

Основний документ для аналізу фінансового стану - це баланс комерційного банку. Баланси, які публікуються, складені за уніфікованою системою, яка діє в Україні. Для аналізу балансу необхідно співставити різні частини активу і пасиву, доходи по різних активів і пасивів (витрати на різні групи). Доцільно проводити аналіз банківського балансу в динаміці, в порівнянні з іншими комерційними банками [18].

Різні аспекти, які характеризують фінансову стійкість банку, нині стають об'єктом державного регулювання і в нашій країні. Так, відповідно до Положення про нормативи обов'язкового резервування коштів банківською системою України, затвердженого Постановою Правління Національного банку, встановлені нормативи формування обов'язкових резервів грошово-кредитного ринку та обсягу грошової маси, запобігання втрати банками відповідної ліквідності. Обов'язкові резерви створюють гарантії для забезпечення своєчасних платежів за вимогами клієнтів, який характеризує найважливішу ознаку фінансової стійкості. Норматив обов'язкових резервів встановлено на рівні 17% від суми залучених коштів незалежно від джерел та строків залучення вкладів і депозитів, а визначена сума коштів обов'язкових резервів повинна знаходитися на кореспондентському рахунку комерційного банку та в його касі. Дотримання фінансової стійкості комерційного банку та зміцненню його відповідальності за цей стан має і Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ №368 від 28.08.2001 г. [28]. Згідно з цим документом посилюються контрольні функції НБУ в порядку нагляду за діяльністю комерційних банків, забезпечення їх фінансової стійкості, захисту інтересів їх вкладників і акціонерів.

Вказана інструкція розкриває принципи визначення узагальнюючої оцінки (рейтингу) фінансового стану комерційного банку. Система рейтингу включає такі складові:

1)  достатність капіталу - оцінка розміру капіталу банку з точки зору його достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання платоспроможності;

2)      якість управління (менеджменту) - оцінка методів управління банком з точки зору ефективності діяльності, встановлення порядку роботи, методів контролю, дотримання існуючих нормативних актів та чинного законодавства. Якість активів - можливість забезпечити повернення активів, аналіз позабалансовому рахунку, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

)        доходність - оцінка банку з точки зору достатності його доходів для перспективи розвитку;

)        ліквідність - можливість банку виконувати як звичайні, так і непередбачені зобов'язання.

Перераховані пункти важливою мірою визначають надійність комерційних банків для його партнерів.

У світовій практиці існує багато методик для визначення рейтингу банків. Різні методики застосовуються в різних економічних умовах. За ринкової моделі економіки рейтинг комерційних банків більшою мірою впливає на ринкову ціну акцій банку.

У країнах з нестабільною економікою, де ще не закінчена перебудова юридичної бази, рейтинг для вкладника засвідчує надійність комерційного банку. Більшість країн рейтинг комерційних банків визначає за системою «CAMEL», яка отримала визнання за роки свого існування [3].

Система CAMEL була створена в США для уніфікації та стандартизації рейтингових систем аналізу фінансового стану комерційного банку. Абревіатура являє собою поєднання початкових букв аналізованих компонентів. Розшифровується вона таким чином:- (capital adequacy), або достатність капіталу. Система визначає, який капітал банку може бути використаний для захисту його кредиторів (вкладників) і чи достатньо його величина;- (asset quality), або якість активів. Система оцінює ступінь зворотності активів, концентруючись на фінансовому впливі проблемних позик;- (management), або якість управління. Система визначає якість банківського менеджменту на основі оцінки результатів роботи, дотримання законів та інструкцій, прийнятої системи контролю;- (earning), прибуток, або дохідність (прибутковість). Система оцінює ефективність діяльності банку і визначає чи достатньо прибутку для майбутнього розвитку банку;- (liquidity), або ліквідність. Система визначає, чи достатньо ліквіден банк з точки зору своєчасного виконання своїх зобов'язань.

Більшість з показників, на базі яких будуються оцінки американської рейтингової системи, визначаються заочно, на основі документів, що надходять в агентства банківського нагляду. Однак, у випадку необхідності, для з'ясування цікавлять деталі передбачені наглядові перевірки на місцях. Тому методику CAMEL не можна в повній мірі назвати дистанційної [3].

На першому етапі аналізу увагу банківських контролерів зосереджується на капіталі як фундаментальні показники надійності банку. Банк зі значним капіталом може пережити серйозні збитки, зберігши платоспроможність і не допустив того, щоб вкладники втратили свої гроші.

При оцінці достатності капіталу останнім часом стали розраховувати два коефіцієнта:

1) відношення сукупного капіталу до суми активів та позабалансових статей, зважених за ступенем ризику;

2)      відношення основного капіталу до суми активів та позабалансових статей, зважених за ступенем ризику.

Далі оцінюється якість активів, що здійснюється на місці в процесі інспектування банку. Всі активи поділяються на нестандартні, сумнівні і втрати. Потім визначається загальна зважена класифікація, що містить 20% нестандартних, 50% - сумнівних і 100% активів, класифікованих як втрати. Відношення загальної зваженої класифікації до сукупного капіталу - основний показник, що визначає якість активів [8].

На третьому етапі об'єктом уваги наглядових органів стають доходи банку. Доходи оцінюються виходячи з їх рівня (кількості) і структури (якості). З позиції кількісного аспекту доходи оцінюються через аналіз прибутковості банківських активів (визначається діленням чистого доходу на середню величину загальної суми активів) за три роки всередині відповідної групи банків. Використання даних за три роки дозволяє виключити ефект, що спотворює короткострокові кон'юнктурні коливання банківських доходів. При аналізі доходів використовується наступна класифікація банків за сумарним активів: менше 50 млн. дол; 50-100 млн. дол; 100-300 млн. дол; 1-5 млрд. дол; понад 5 млрд. дол. При оцінці доходів застосовується п'ятибальна рейтингова система.

Після цього аналізується ліквідність балансу банку. Остання оцінюється на основі здатності банку своєчасно відповідати за зобов'язаннями і готовність задовольнити потреби в кредиті з боку обслуговуються клієнтів. Аналіз ліквідності, так само як і аналіз прибутковості, буде відрізнятися від банку до банку в залежності від розміру, змісту та масштабу банківських операцій. Єдиної формули для оцінки ліквідності різних банків не існує. Ліквідність окремого банку оцінюється від 1 до 5 з урахуванням мінливості депозитів, ступеня залежності від кредитних ресурсів, чутливих до змін відсоткової ставки, наявність ліквідних активів, доступності грошових ринків, ефективності управління активами та пасивами, змісту, розміру і передбачуваного використання кредитних зобов'язань на майбутню дату [22].

І, нарешті, на останньому етапі аналізується якість управління. Воно оцінюється з позицій ефективності керівництва діяльністю банку. До уваги приймається широкий перелік об'єктивних і суб'єктивних факторів. Поряд з такими факторами, як достатність капіталу, якість активів та прибутковість, діяльність адміністрації оцінюється і за такими параметрами, як професійна компетентність, здатність до лідерства та керівної роботи, дотримання правил ведення банківської діяльності, здібності планувати та реагувати на обставини, які змінюються т. п. Розстановка балів за шкалою здійснюється на основі тієї ж п'ятибальною рейтингової системи.

Після того, як представник органів банківського нагляду оцінив усі п'ять компонентів системи CAMEL, стає можливим визначити загальний рейтинг банку, який називається зведеними рейтингом. З цією метою оцінки п'яти показників складаються і діляться на п'ять. Зведений рейтинг дає банківському супервізору ясне уявлення про те, чи є банк в цілому «добрим», «задовільним», «достатнім», «критичним» або «незадовільним».

Головною перевагою системи CAMEL є те, що вона являє собою стандартизований метод оцінки банків; рейтинги по кожному показнику вказують напрямки дій для їх підвищення; зведена оцінка виражає ступінь необхідного втручання, яке повинно бути зроблено по відношенню до банку з боку контролюючих органів. У зведеному вигляді характеристика кожної групи надійності в залежності від стану всіх її компонентів представлена в додатку А.

До недоліків методики CAMEL можна віднести те, що вона в значній мірі заснована на експертних (суб'єктивних) оцінках, тому якість кінцевого результату багато в чому буде залежати від професіоналізму супервізорів.

Слід зазначити, що система CAMEL зручна в основному для службового користування, оскільки містить ряд показників конфіденційного характеру. У Росії для опублікування у відкритих виданнях використовуються рейтинги за методами В. Кромонова [36].

Для обчислення поточного індексу надійності в методиці Кромонова [2] використовується сума зважених значень деякої функції від віднормованих коефіцієнтів. Функція представляє собою суму двох компонентів і виглядає наступним чином:

(1.1)

де х - значення віднормованих коефіцієнтів;

F (х; 0,5; 0,2) - функція нормального розподілу із середнім 0,5 і дисперсією 0,2;

ln - натуральний логарифм.

Параметр А обмежує вплив кожного з компонентів і визначає, зокрема, кривизна графіка, його відхилення від лінійної функції. На думку експертів, оптимальне розрахункове значення А повинно бути не менше 0,6 [2].

У формулі 1.1 -  параметри 20,5 і 20 вибираються таким чином, щоб при всіх коефіцієнта, рівних нулю, поточний індекс надійності був би дорівнює нулю і при всіх коефіцієнта, рівних оптимальному значенню, поточний індекс надійності був би дорівнює 100.

У якості вихідних даних для складання рейтингу використовуються баланси банків за рахунками другого порядку. Балансові рахунки другого порядку групуються в економічно однорідні групи. При цьому яка інформація, яку в силу недосконалості плану рахунків неможливо отримати, ігнорується, або відповідний рахунок округляється в ту чи іншу сторону (наприклад, рахунок «Розрахунки з іншими дебіторами (А)» вважається винятком з капіталу, хоча там часто враховуються ліквідні активи). Всього таких параметрів сім:

1)  статутний фонд (СФ) - загальна величина випущених та сплачених акцій банку (паїв, вкладів), включаючи переоцінку її валютної частини;

2)      власний капітал (К) - засоби, що є власністю банку, вільні від зобов'язань перед його клієнтами та кредиторами і службовці забезпеченням таких зобов'язань. Дорівнює сумі статутного фонду, інших фондів і т.д.;

)        зобов'язання до запитання (ОВ) - величина зобов'язань банку, термін запитання яких або дорівнює нулю, або невідомий. Включають в себе головним чином залишки на розрахункових, бюджетних, поточних, кореспондентських (лоро) рахунках юридичних і фізичних осіб, вклади громадян;

)        сумарні зобов'язання (СВ) - загальна величина всіх зобов'язань банку. Складаються із зобов'язань до запитання і строкових зобов'язань (депозити, вклади, міжбанківські кредити отримані та ін.). Сумарні зобов'язання = Зобов'язання до запитання + Строкові зобов'язання;

)        ліквідні активи (ЛА) - активи банку, що володіють мінімальним терміном «активізації» як засобів платежу. Це все кошти банку в касі, на кореспондентських рахунках в інших банках, у резервах НБУ;

)        активи працюють (ризикові) (АР) - сума коштів, наданих кому-небудь або належних від кого-небудь на тих чи інших умовах, що припускає можливість неповернення з тих чи інших причин. Включають в себе видані кредити (позикової заборгованості), придбані цінні папери, лізинг, факторинг та ін.;

7)      захист капіталу (ЗК) - величина капіталовкладень у майно та іншу матеріальну власність банку (земля, нерухомість, обладнання, дорогоцінні метали та ін.). Термін «захист капіталу» підкреслює роль цього виду активів в умовах інфляції [8].

Крім того, розраховуються параметри балансу, не беруть участі у розрахунку рейтингу, але ілюструють деякі аспекти діяльності банків.

Для оцінки рейтингу розраховують шість коефіцієнтів:

1)  генеральний коефіцієнт надійності (К1), що дорівнює відношенню власного капіталу до активів працюючим, показує, наскільки ризиковані вкладення банку в працюючі активи захищені власним капіталом банку, яким будуть погашатися можливі збитки у випадку неповернення або повернення в знеціненими вигляді того чи іншого що працює активу. Представляє максимальний інтерес для кредиторів банку;

2)      коефіцієнт миттєвої ліквідності (К2), що дорівнює відношенню ліквідних активів до зобов'язань до запитання, показує, використовує банк клієнтські гроші як власних кредитних ресурсів, і таким чином: я

а)  якою мірою клієнти можуть претендувати на отримання процентів по залишках на розрахункових та поточних рахунках; в

б)      якій мірі їх платіжні доручення забезпечені можливістю банку швидко здійснювати платежі. Представляє найбільший інтерес для клієнтів, які перебувають у банку на розрахунковому та касовому обслуговуванні;

3)  крос-коефіцієнт (К3), що дорівнює відношенню. Сумарний зобов'язань до активів працюючим, показує, яку ступінь ризику допускає банк при використанні залучених коштів;

4)      генеральний коефіцієнт ліквідності (К4), що дорівнює відношенню суми ліквідних активів, захищеного капіталу та коштів у Фонді обов'язкових резервів - ФОР до сумарних зобов'язань, характеризує здатність банку при неповерненні виданих позик задовольнити вимоги кредиторів в гранично розумний термін - термін, необхідний керівництву банку для прийняття рішення та завершення операцій з продажу належать банку майна і цінностей;

)        коефіцієнт захищеності капіталу (К5), що дорівнює відношенню захищеного капіталу до власного капіталу, показує, наскільки банк враховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує в нерухомість, цінності та обладнанні. Крім того, велику чисельне значення цього коефіцієнта при достатньо великому значенні «фільтра Кромонова» може служити непрямим показником ґрунтовність банку: банки, розраховані на коротко-тимчасову діяльність, зазвичай не вкладають у свій розвиток;

)        коефіцієнт фондової капіталізації прибутку (К6), що дорівнює відношенню власного капіталу до статутного фонду, характеризує ефективність роботи банку - здатність нарощувати власний капітал за рахунок прибутку, а не додаткових емісій акцій.

Всі коефіцієнти складені таким чином, що, чим вони більше, тим краще. Зараз оптимально надійним банком вважається банк з наступними коефіцієнтами: К1 = 1, К2 = 1, К3 = 3, К4 = 1, К5 = 1, К6 = 3. Це означає, що такий банк:

- вкладає в працюючі активи кошти в розмірі власного капіталу;

-   містить в ліквідної формі кошти в обсязі, що дорівнює зобов'язаннями до запитання;

-   має в три рази більше зобов'язань, ніж працюючих активів;

-   містить в ліквідної формі й у вигляді капітальних вкладень кошти в обсязі, що дорівнює сумарним зобов'язанням;

-   має капітальних активів на суму, що дорівнює розміру власного капіталу;

-   володіє капіталом у три рази більшим, ніж статутний фонд.

Кожний з розрахованих коефіцієнтів аналізованого банку потрібно розділити на відповідне нормування у оптимально надійного банку, тобто К1 на 1, К2 на 1, К3 на 3, К4 на 1, К5 на 1, К6 на 3.

Для завершення процедури коефіцієнти повинні бути зважені і складені. Система зважування полягає в обліку різних уподобань споживачів того чи іншого рейтингу, тобто повинна відображати мрію грамотного інвестора про потрібний йому банку [12].

Представляється, що найбільш важливим коефіцієнтом надійності будь-якого банку є генеральний К1, тобто ступінь покриття ризикованих вкладень власним капіталом. Тому йому присвоєно найбільший вага - 45%. Другим по значущості (особливо для клієнтів, що складаються на розрахунковому і касовому обслуговуванні) є коефіцієнт К2, що характеризує здатність банку в будь-який момент відповісти за зобов'язаннями до запитання в повному обсязі. Він отримав питому вагу 20%. Іншим показниками присвоєні наступні ваги: К3 - 10%, К4 - 15%, К5 - 5%, К6 - 5%.

Підсумкова формула для обчислення поточного індексу надійності (N) виглядає наступним чином:

.(1.2)

Поточний індекс надійності формується тільки для банків, що пройшли через систему. Суть цієї системи - ще на попередній стадії відсіяти банки, які не представляють великого суспільного інтересу (занадто дрібні або вузькоспеціалізовані), або мають недостатньо стійку структуру балансу (наприклад, занадто молоді), або свідомо перебувають у передбанкрутному стані [12].

Остаточне ранжирування банків в рейтинговому списку проводиться у порядку убування значень індексів банків, які пройшли систему і не виключених на підставах, що випливає з суб'єктивної інформації укладачів рейтингу (сумнівні бухгалтерські проводки, затримки платежів клієнтів та ін). Як правило, такі підстави наводяться в публікаціях рейтингів, хоча не обов'язково, тим більше, що іноді це може банку тільки зашкодити. У таблиці 1.2 представлені переваги та недоліки методики Кромонова.

Таблиця 1.2 - Переваги та недоліки методики Кромонова

Переваги	Недоліки
Відкритість методики	Достатня спірність нормування коефіцієнтів
Постійне її вдосконалення	Попри декларовану відкритість, кромоновську методику не можна назвати повністю відкритою. Закритими частинами, як і раніше, є розрахунки коефіцієнтів зважування обчислення показника, крім того, укладачі рейтингу можуть коригувати місце того чи іншого банку з одержуваної ними неформальної інформації
Достовірність та простота
Логічна стрункість і фундаментальність

Незважаючи на вищенаведені недоліки, методика Кромонова є на сьогоднішній день однієї з найвідоміших у Росії. Рейтинги, що ґрунтуються на цій методиці, регулярно публікуються в журналі «Профіль». На жаль в даний момент в Україні аналогічна методика відсутня.

Аналізуючи рівень фінансової стійкості банку, особливо важливо правильно вибрати необхідні аналітичні показники. Залишається предметом наукових дискусій корисність показника, який характеризує відношення залучених засобів (зобов'язань банку) до власного капіталу (тобто його платоспроможності). Не слід наділяти його універсальною здатністю оцінювати економічну незалежність, надійність і ліквідність банку. Поліпшення зазначених показників прямо не коригується з зниженням припливу залучених коштів. Навіть за умови ізоляції від грошово-кредитного ринку і залучення депозитів в обсязі, меншому або навіть рівному капіталу, не можна виключити можливість різкого зменшення фінансової стійкості банку і його банкрутства [21].

Об'єктивну оцінку фінансової стійкості банку, на наш погляд, можна зробити лише на основі аналізу розміщення залучених засобів, здатності активів приносити доходність і підтримувати ліквідність. Відносини ж обсягу позикових коштів до власного капіталу характеризує інший бік діяльності банку - рівень його активності в акумуляції тимчасово вільних засобів, що є для банку основним джерелом його кредитної та інвестиційної діяльності. Оптимальний обсяг залучених банком ресурсів визначається безпекою і доходністю їх розміщення, рівень яких через норматив достатності капіталу характеризується зваженими (з урахуванням ризику) активами. При зниженні якості кредитів та інших активів, які обертаються на ринку, банк змушений обмежувати приплив депозитів до рівня, адекватного їх реальної ефективності [20].

Комплексний аналіз ролі банківського капіталу охоплює і питання оцінки його рентабельності. Ключовим показником, який отримав у світовій практиці назву ROE, є відношення чистого (після оподаткування) прибутку банку до власного (акціонерного) капіталу. Отриманий коефіцієнт в розкладеному на частини вигляді виражає собою результат множення показника прибутковості сукупних активів (ROA) на мультиплікатор власного капіталу банку, тобто [34]:

(1.3)

Показник ROE відображає фундаментальну залежність між прибутковістю та ризиковістю, він найбільш чуткий до джерел формування ресурсів банку і залежить від того, які кошти банк використовує в обороті більше - власних чи позикових. Навіть банк із низькою нормою одержання прибутку з активів може досягти високої рентабельності власних засобів за рахунок зростання мультиплікатора капіталу, гранична величина якого визначається керівними менеджерами банку.

Таким чином, у світовій практиці існує багато методик для визначення рейтингу банків. У країнах з нестабільною економікою, де ще не закінчена перебудова юридичної бази, рейтинг для вкладника засвідчує надійність банку. Більшість країн рейтинг банків визначає за системою «CAMEL». У Росії для опублікування у відкритих виданнях використовуються рейтинги за методами В. Кромонова.

2. Методичні підходи до обліку і аналізу доходів та витрат банку

2.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ «Укрсоцбанк»

ПАТ «Укрсоцбанк» є комерційною установою, яка з метою одержання прибутку здійснює банківську діяльність, залучає грошові кошти i розміщує їх від свого ім’я на умовах повернення, платності та здійснює інші операції згідно зi своїм Статутом. Предметом діяльності банку є надання послуг з комплексного банківського обслуговування суб’єктам підприємницької діяльності усіх форм власності i сфер діяльності, а також громадянам та їх об’єднанням згідно з діючими ліцензією та письмовим дозволом НБУ. Банк заснований у вересні 1990 року. Персонал банку налічує більш ніж 9 тис. осіб.

Як одна з найнадійніших фінансових установ України банк пропонує повний комплекс сучасних фінансових та платіжних інструментів, що допомагають організаціям досягнути комерційного успіху, а людям - підвищити рівень добробуту [43].

січня 2008 року UniCredit Group завершила купівлю 94,2% загального випущеного акціонерного капіталу Укрсоцбанку у групи інвесторів, яких представляла міжнародна інвестиційна консалтингова компанія EastOne (продавець з боку акціонерів) через Bank Austria, який входить до Групи і є відповідальним за комерційну банківську діяльність у країнах Центральної і Східної Європи.

Укрсоцбанк є учасником авторитетної міжнародної UniCredit Group - однієї з найбільших фінансових організацій, географія якої охоплює 22 країни Європи і ще 27 країн світу. Мережа Групи складається з більш як 9 800 відділень, де працюють понад 165 000 співробітників.

У Центральній і Східній Європі UniCredit Group має найбільшу міжнародну банківську мережу, представлену більш ніж 4 000 відділень і офісів.

Група присутня у таких країнах регіону ЦCЕ: Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Казахстан, Киргизстан, Польща, Румунія, Росія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина і Україна.

Укрсоцбанк має всі необхідні ліцензії на здійснення фінансової діяльності: Ліцензію Національного банку України від 29.12.01 №5 та Дозвіл Національного банку України від 29.07.03 №5-2 на право здійснення операцій, термін дії яких не обмежений;

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами:

брокерську діяльність на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку cерія АВ №376936, дата видачі 12.10.07 року;

дилерську діяльність - cерія АВ №376937, дата видачі 12.10.07 року;

андеррайтинг - cерія АВ №376938, дата видачі 12.10.07 року.

Термін дії ліцензій - до 13.10.2012 року.

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - депозитарну діяльність зберігача цінних паперів на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку cерія АВ №376969, дата видачі 12.10.07 року. Термін дії ліцензій - до 13.10.2012 року.

Протягом усіх останніх років АКБ «Укрсоцбанк» був удостоєний позитивних міжнародних рейтингових оцінок та найвищої оцінки за національною шкалою. Лише у кінці 2008 - на початку 2009 року рейтинги українських банків було переглянуто у бік деякого зниження у зв’язку з несприятливою макроекономічною ситуацією в Україні та негативним прогнозом щодо можливої підтримки банківської системи з боку держави.

Національна мережа банківського обслуговування АКБ «Укрсоцбанк», що включає в себе більш 2 000 філій та відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни. Банк має найбільшу в Україні мережу обслуговування пластикових карт.

Основна мета - забезпечити найвищу якість послуг клієнтам як в Україні, так і поза її межами. Принципи роботи - відповідальність, чіткість, своєчасність та гнучкість в проведенні операцій.

За роки успішної діяльності на фінансовому ринку професіоналізм та досвід керівництва і всього колективу підтверджувався, покращувався на шляху до реалізації майбутніх перспектив.

Надійність та якість проведених банківських операцій багато в чому залежать від досвіду та компетентності фахівців банку. Сьогодні персонал АКБ «Укрсоцбанк» - це команда висококваліфікованих фахівців, здатних оперативно вирішувати найскладніші задачі та задовольнити швидко зростаючі потреби клієнтів у банківському обслуговуванні. Середній вік співробітників банку складає 34 роки. Більшість працівників АКБ «Укрсоцбанк» (95%) мають вищу освіту, що відповідає профілю займаної посади. У банку створені сприятливі умови для отримання вищої та післядипломної освіти молодим спеціалістам, більше половини співробітників щорічно підвищують свою кваліфікацію.

На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України понад 150 видів найсучасніших послуг.

Вклади населення захищені не тільки фінансовою стабільністю, репутацією та іміджем АКБ «Укрсоцбанк», як лідера на ринку банківських послуг, але і державними гарантіями - фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №639-VI від 30.10.2008 р., розмір гарантій за вкладами фізичних осіб з 05.11.2008 р. збільшено до 150'000 гривень.

АКБ «Укрсоцбанк» займає лідерські позиції серед інших українських комерційних банків за кількістю клієнтів, які довіряють саме цьому банку. Так, його послугами користується понад 18% місцевого населення.

Наявність широкої мережі обслуговування карткових продуктів дозволяє АКБ «Укрсоцбанк» активно впроваджувати послуги з автоматизованої видачі корпоративним клієнтам заробітної плати із використанням пластикових карт.

Банк у своїй роботі керується Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України, єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації та комп’ютеризації та власним Статутом.

АКБ «Укрсоцбанк» є складовою частиною банківської системи України. Банк є універсальним, здійснює свою діяльність на території всієї України та за її межами.

Банк створюється з метою комплексного обслуговування юридичних і фізичних осіб незалежно від державної належності та форм власності, у тому числі акумулювання та ефективного використання коштів, майна, ноу-хау, об’єктів інтелектуальної власності, підвищення якості та збільшення обсягів надання банківських послуг.

Функціонування банку забезпечує гнучка організаційна структура управління (далі ОСУ), яка обумовлена тим, що ПАТ «Укрсоцбанк» є міжрегіональним універсальним та системним банком із розгалуженою мережею філій та відділень по всій території Україні та за її межами.

ОСУ є комбінованою, тому що містить ознаки широко розповсюджених у світовій практиці видів ОСУ:

горизонтальна (площинна), оскільки в ній виділено лише 3 рівні управління:

1)      вищий - Головний офіс (ГО);

2)      середній - Головні регіональні управління (ГРУ), Регіональні управління (РУ), Самостійні філії (СФ);

)        нижчий - відділення.

лінійно-функціонально-штабна, тому що в ОСУ сформовано штаби при Голові Правління, при Директорах ГРУ, РУ та філій;

дивізіональна клієнто- і функціонально-орієнтована, тому що виділено підтримуючі й бізнесові дивізіони (напрямки), які зорієнтовані на комплексне обслуговування певних груп клієнтів або виконання комплексу однорідних функцій;

дивізіональна продуктова, тому що в межах окремих бізнесів виділяються підрозділи, що спеціалізуються на розробці й просуванні до клієнтів однорідних продуктів або послуг;

дивізіональна регіональна, оскільки регіональна мережа структурних підрозділів АКБ «Укрсоцбанк» представлена у всіх адміністративно-територіальних центрах України та Автономній Республіці Крим, підрозділи банку функціонують також у всіх містах обласного підпорядкування, районних центрах та в найбільш перспективних населених пунктах. В структурі банку виділяються:

а)     бізнесові доходні напрямки, котрі отримують дохід у результаті прямого контакту із клієнтами. Їх 9 станом на кінець 2008 року;

б)      бізнесові керуючі (витратні) напрямки, які займаються, в основному, управлінням і координацією діяльності РП та частково вступають у прямий контакт із клієнтами. Їх 10;

в)      підтримуючі напрямки, що забезпечують необхідні умови, для функціонування інших напрямків діяльності підрозділів банку, при цьому не вступаючи в прямий контакт із клієнтами. Таких напрямків у банку 15.

Відповідно до статті 11 Статуту ПАТ «Укрсоцбанк» органами управління Банку є:

-   спостережна рада;

-   правління.

Вищим органом Банку є Загальні збори акціонерів, які скликаються Правлінням не рідше одного разу на рік (стаття 12 Статуту).

Спостережна Рада - колегіальний орган управління, який здійснює захист прав акціонерів Банку і в межах компетенції, визначеної Статутом та законодавством України, контролює та регулює діяльність Правління. Спостережна Рада обирається строком на 3 роки з числа фізичних осіб, які мають повну дієздатність та є акціонерами Банку або їх представниками.

Голова Спостережної Ради обирається Загальними Зборами Акціонерів з поміж членів Спостережної Ради. Спостережна Рада має право обирати зі свого складу Заступника Голови Спостережної Ради.

Правління є виконавчим органом Банку, що здійснює управління поточною діяльністю Банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності Банку, та несе відповідальність за ефективність роботи Банку згідно з принципами та порядком, встановленими Статутом Банку, рішеннями Загальних Зборів Акціонерів і Спостережної Ради, та діє на підставі Положення про Правління, що затверджуються Загальними Зборами Акціонерів Банку.

Правління діє від імені Банку в межах своєї компетенції і підзвітне Загальним Зборам Акціонерів і Спостережній Раді.

Дослідження діяльності ПАТ «Укрсоцбанк» доцільно розпочати з аналізу пасиву балансу, який характеризує джерела коштів і природу фінансових зв’язків банку, оскільки саме пасивні операції значною мірою визначають умови, форми і напрямки використання банківських ресурсів, тобто склад і структуру активів. Тому головною метою аналізу пасивних операцій комерційного банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку за зниження її вартості та підвищення фінансової стабільності.

Ресурси комерційного банку поділяються на власні (власний капітал), залучені та позичені (зобов’язання).

Як правило, аналіз пасивних операцій банку починають з вивчення співвідношення між капіталом та зобов’язаннями. Власний капітал відіграє дуже важливу роль для банку, особливо у період початку його діяльності. Він служить для забезпечення надійності банку та забезпечення інтересів вкладників у випадку виникнення загрози для його діяльності. Проте все ж таки основним джерелом отримання ресурсів для банку є залучення коштів від вкладників та кредиторів. Значні обсяги цих операцій позитивно характеризують фінансову активність банку, проте можуть призвести до зниження фінансової стійкості. Дослідниками обґрунтовано оптимальне співвідношення між власним капіталом і зобов’язаннями банку у межах 0,25-0,3, тобто питома вага капіталу у загальних пасивах має становити близько 20%, зобов’язань - 80% [20].

Структура пасивів ПАТ «Укрсоцбанк» за 2008-2010 р.р. наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Структура пасивів ПАТ «Укрсоцбанк»

Найменування статті	Абсолютне значення, млн. грн.			Питома вага, %
	2008	2009	2010	2008	2009	2010
Загальні пасиви	49694781	43410493	41621554	100	100	100
Капітал	5175713	6027855	6547563	10,42	13,89	15,73
Зобов'язання	44519068	37382638	35073991	89,58	86,11	84,27

Як можна побачити, розраховані значення питомої ваги власного капіталу нижче рекомендованого значення, так у 2008 році капітал складав 10,42% загальних пасивів Банку, у 2009 році цей показник збільшився до 19,89%, у 2010 році - до 15,73%. Відповідно, питома вага зобов’язань у 2008 році склала 89,58%, у 2009 - 86,11%, у 2010 році - 84,27%. Тож можна сказати, що спостерігається тенденція до зниження питомої ваги зобов’язань у складі пасивів, що має забезпечити достатній рівень фінансової стійкості в майбутньому та певну фінансову незалежність.

Також необхідно розглянути динаміку та структуру пасивів за окремими складовими, для чого використовується вертикальний та горизонтальний аналіз (див. таблицю 2.2).

Таблиця 2.2 - Вертикальний та горизонтальний аналіз пасивів ПАТ «Укрсоцбанк»

Найменування статті	2008		2009		2010		2008		2009		2010
	Тис. грн.	Питома вага, %	Тис. грн.	Питома вага, %	Тис. грн.	Питома вага, %	Абс. Д	Темп приросту, %	Абс. Д	Темп приросту, %	Абс. Д	Темп приросту, %
Зобов`язання	44519068	100	37382638	100	35073991	100	16486097	58,81	-7136430	-16,03	-2308647	-6,18
Кошти банків	27705307	62,23	22158357	59,27	17168964	48,95	18766642	209,9	-5546950	-20,02	-4989393	-22,52
Кошти клієнтів	14271111	32,06	12340325	33,01	15358269	43,79	-980744	-6,43	-1930786	-13,53	3017944	24,46
Боргові цінні папери, емітовані банком	600437	1,35	16651	0,04	16009	0,05	-1592277	-72,62	-583786	-97,23	-642	-3,86
Зобов’язання щодо поточного податку на прибуток	77200	0,17	467	0,001	74545	0,21	55063	248,7	-76733	-99,40	74078	15862,5
Відстрочені податкові зобов'язання	446638	1,00	523213	1,40	0	0	141382	46,32	76575	17,14	-523213	-100
Резерви за зобов'язаннями	2505	0,01	21242	0,06	25000	0,07	-2361	-48,52	18737	747,9	3758	17,69
Інші фінансові зобов'язання	152827	0,34	242635	0,65	303179	0,86	69389	83,16	89808	58,76	60544	24,95
Інші зобов'язання	108043	0,24	55443	0,15	107296	0,31	94806	716,2	-52600	-48,68	51853	93,52
Субординований борг	1155000	2,59	2024305	5,42	2020729	5,76	1155000		869305	75,26	-3576	-0,18
Власний капітал	5175713	100	6027855	100	6547563	100	1981918	62,06	852142	16,46	519708	8,62
Статутний капітал	1771011	34,22	2271011	37,68	2271011	34,68	750000	73,46	500000	28,23	0	0,00
Нерозподілений прибу-ток (непокритий збиток)	796358	15,39	132559	2,20	-4390	-0,07	429827	117,3	-663799	-83,35	-136949	-103,3

При розгляді питомої ваги кожного з джерел серед зобов’язань, були виявлені дві основні складові: кошти клієнтів та кошти банків, так, питома вага коштів клієнтів коливається від 32,06% - у 2008 році до 43,79% - у 2010, у 2009 році даний показник склав 32,05%, тож можна сказати, що в 2010 році відбувається стабілізація функціонування Банку. Питома вага коштів банків коливається, відповідно, від 62,23% - у 2008 році до 48,95% - у 2010, у 2009 році цей показник дорівнював 59,27%, тобто простежується чітка тенденція до зменшення (рисунок 2.1, рисунок 2.2, рисунок. 2.3).

Рисунок 2.1 - Структура зобов’язань ПАТ «Укрсоцбанк» у 2008 році

Рисунок 2.2 - Структура зобов’язань ПАТ «Укрсоцбанк» у 2009 році

Рисунок 2.3 - Структура зобов’язань ПАТ «Укрсоцбанк» у 2010 році

Питома вага інших складових зобов’язань коливається значною мірою протягом аналізованого періоду, так, питома вага боргових цінних паперів, емітованих банком має тенденцію до зниження протягом аналізованого періоду з 1,35% - у 2008 році до 0,04% - у 2009 році. Питома вага субординованого боргу у 2008 році склала 2,59%, у 2009 - 5,42%, у 2010 - 5,76%. Питома вага зобов’язань щодо поточного податку на прибуток у 2008 році склала 0,17%, у 2009 - 0,001%, у 2010 - 0,21%. Відстрочені податкові зобов’язання складають 1% - у 2008 році, 1,4% - у 2009 році від загальної суми зобов’язань. Питома вага інших фінансових зобов’язань у 2008 році склала 0,34%, у 2009 - 0,65%, у 2010 - 0,86%. Питома вага резервів за зобов’язаннями у 2008 році склала 0,01%, у 2009 - 0,06%, у 2010 - 0,07%. Питома вага інших зобов’язань склала 0,24% у 2008 році, 0,15% - у 2009, 0,31% - у 2010 році.

У структурі власного капіталу протягом аналізованого періоду найбільшу питому вагу мають резервні та інші фонди банку, так, у 2008 році значення даного показнику склало 50,4%, у 2009 - 60,13%, у 2010 - 62,39%, що обумовлено підвищенням ризикованості банківської діяльності внаслідок впливу зовнішніх та внутрішніх факторів. Питома вага статутного капіталу у 2008 році склала, відповідно, 34,22%, у 2009 - 37,68%, у 2010 - 34,68%, тобто спостерігається тенденція до зниження. Найменшу питому вагу має нерозподілений прибуток - 15,39% - у 2008 році, 2,2% - у 2009 році (рисунок 2.4, рисунок 2.5, рисунок 2.6).

Рисунок 2.4 - Структура власного капіталу ПАТ «Укрсоцбанк» у 2008 році

Рисунок 2.5 - Структура власного капіталу ПАТ «Укрсоцбанк» у 2009 році

Рисунок 2.6 - Структура власного капіталу ПАТ «Укрсоцбанк» у 2010 році

Стосовно змін у розмірі зобов’язань та власного капіталу можна сказати, що величина зобов’язань збільшувалася у 2008 на 58,81% (16486097 тис. грн.), проте у 2009 та 2010 роках відбулося зменшення на 16,03% (7136430 тис. грн.) та 6,18% (2308647 тис. грн.), розмір власного капіталу має зворотну тенденцію, тобто збільшується протягом аналізованого періоду, у 2008 році це збільшення склало 62,06% (1981918 тис. грн.), у 2009 - 16,46% (852142 тис. грн.), у 2010 - 8,62% (519708 тис. грн.), що свідчить про підвищення фінансової стійкості банку.

Стосовно окремих складових зобов’язань можна сказати, що у 2008 році більшість статей збільшувалася, зменшилися кошти клієнтів на 6,43% (980744 тис. грн.), боргові цінні папери, емітовані банком - на 72,62% (1592277 тис. грн.), резерви за зобов’язаннями - на 48,52% (2361 тис. грн.).

У 2009 році відбулося зменшення сум за статтями: кошти клієнтів - на 13,52% (1930786 тис. грн.), кошти банків - на 20,02% (5546950 тис. грн.), боргові цінні папери, емітовані банком - 97,32% (583786 тис. грн.), зобов’язання щодо поточного податку на прибуток - на 99,4% (76733 тис. грн.), інші зобов’язання - на 48,68% (52600 тис. грн.).

У 2010 році зменшилися суми коштів банків - на 22,52% (498939 тис. грн.), боргових цінних паперів, емітованих банком - на 3,86% (642 тис. грн.), відстрочених податкових зобов’язань - на 100% (523213 тис. грн.), субординованого боргу - на 0,18% (3576 тис. грн.). Тобто такі зміни цих статей обумовили зменшення загальної суми зобов’язань.

У складі власного капіталу відбувалося збільшення за всіма його складовими протягом аналізованого періоду, окрім нерозподіленого прибутку, який зменшився у 2009 році на 83,35% (663799 тис. грн.) та у 2010 - на 103,3% (136949 тис. грн.). Найбільший приріст резервних та інших фондів банку спостерігався у 2008 році - 44,41% (802091 тис. грн.), нерозподіленого прибутку та статутного капіталу - у 2008 році - 117,3% (429827 тис. грн.) та 73,46% (750000 тис. грн.) відповідно.

Результати проведеного вертикального та горизонтального аналізу напрямків використання фінансових ресурсів банку наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Вертикальний та горизонтальний аналіз активів ПАТ «Укрсоцбанк»

Найменування статті	на 2008 рік		на 2009 рік		на 2010 рік		2008		2009		2010
	Тис. грн.	Питома вага, %	Тис. грн.	Питома вага, %	Тис. грн.	Питома вага, %	Абс. Д	Темп приросту, %	Абс. Д	Темп приросту, %	Абс. Д	Темп приросту, %
Грошові кошти та їх еквіваленти	3228640	6,50	3115365	7,18	5397290	12,97	-365383	-11,32	-113275	-3,64	2281925	42,28
Торгові цінні папери	688899	1,39	211287	0,49	0	0	-578603	-83,99%	-477612	-226,1	-211287
Кошти в інших банках	132646	0,27	166852	0,38	302039	0,73	-59812	-45,09	34206	20,50	135187	44,76
Кредити та заборгованість клієнтів	42592114	85,71	36040087	83,02	30896625	74,26	18745407	44,01	-6552027	-18,18	-5143462	-16,65
Цінні папери в портфелі банку на продаж	27103	0,05	350136	0,81	1226145	2,95	16077	59,32	323033	92,26	876009	71,44
Відстрочений податковий актив	0	0	37287	0,09	145627	0,35	0	-	37287	100	108340	74,40	3223	0	3136	0,01	145627	0,35	173	5,37	-87	-2,77	142491	97,85
Інвестиції в асоційовані компанії	6786	0,01	6786	0,02	7162	0,02	0	0	0	0,00	376	5,25
Основні засоби та нематеріальні активи	2754725	5,54	3107590	7,16	3237290	7,78	704990	25,59	352865	11,35	129700	4,01
Інші фінансові активи	65499	0,13	84020	0,19	69240	0,17	8117	12,39	18521	22,04	-14780	-21,35
Інші активи	187178	0,38	49535	0,11	34862	0,08	-10568	-5,65	-137643	-277,9	-14673	-42,09
Усього активів	49694781	100	43410493	100	41603497	100	18468015	37,16	-6284288	-14,48	-1806996	-4,34

Рисунок 2.7 - Структура активу ПАТ «Укрсоцбанк» у 2008 році

Рисунок 2.8 - Структура активу ПАТ «Укрсоцбанк» у 2009 році

Рисунок 2.9 - Структура активу ПАТ «Укрсоцбанк» у 2010 році

Спочатку розглянемо структурний склад активу. Як можна побачити, найбільшу питому вагу у складі активу мають кредити та заборгованість клієнтів, так, у 2008 році значення цього показника дорівнювало 85,7%, у 2009 році воно зменшилося до 83,02%, у 2010 - до 74,26%, тож можна сказати, що кредитні операції відіграють значну роль у формуванні активів банку та посідають лідируючі позиції у складі всіх операцій Банку (рисунок 2.7, рисунок 2.8, рисунок 2.9).

Грошові кошти та їх еквіваленти також мають суттєву питому вагу у складі активу, простежується тенденція до зростання протягом аналізованого періоду, так, у 2008 році питома вага даного показнику склала 6,5%, у 2009 вона зросла до 7,18%, у 2010 - до 12,97%. Значний розмір питомої ваги даної статті обумовлений специфікою діяльності банку, оскільки при виконанні своїх функцій у банків доволі часто виникає потреба в готівкових коштах. Ще однією статтею активів, яка має суттєву питому вагу є основні засоби та нематеріальні активи. У 2008році їх питома вага склала 5,54%, у 2009 - 7,16%, у 2010 - 7,78%, тож можна побачити, що динаміка аналізованого показника для цієї складової активів позитивна.

Питома вага торгових цінних паперів має тенденцію до зниження протягом аналізованого періоду: з 1,39% у 2008 році - до 0% - у 2010 році.

Інші складові не здійснюють суттєвого впливу на кінцевий розмір активів, оскільки їх питома вага не досягає 1%.

Після проведення аналізу змін у розмірі активів в цілому та за окремими їх складовими можна сказати, що у 2008 році зменшення відбувалося за статтями: грошові кошти та їх еквіваленти - на 11,32% (365383 тис. грн.), торгові цінні папери - на 83,99% (578603 тис. грн.), кошти в інших банках - на 45,09% (59812 тис. грн.), інші активи - на 5,65% (10568 тис. грн.). За іншими статтями відбувалося зростання, найбільші темпи приросту мали статті: дебіторська заборгованість з поточного податку на прибуток - на 95,59% (7617 тис. грн.), цінні папери в портфелі банку на продаж - на 59,35% (16077 тис. грн.), основні засоби на нематеріальні активи - на 25,59% (704990 тис. грн.). що обумовило приріст загальної суми активів у 2008 році на 37,16% (18468015 тис. грн.).

У 2009 році скорочення відбувалося за статтями: грошові кошти та їх еквіваленти - на 3,64% (113275 тис. грн.), торгові цінні папери - на 226,1% (477612 тис. грн.), кредити та заборгованість клієнтів - на 18,18% (6552027 тис. грн.), інші активи - на 277,9% (137643 тис. грн.), інвестиційна нерухомість - на 2,77% (89 тис. грн.). Найбільші темпи приросту мали статті: дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток - на 96,66% (230444 тис. грн.), цінні папери в портфелі банку на продаж - на 92,26% (323033 тис. грн.), інші фінансові активи - на 22,04% (18521 тис. грн.), у 2009 році з’явилася стаття активу відстрочений податковий актив. Проте загальна сума активів зменшилася за 2009 рік на 14,48% (6284288 тис. грн.).

У 2010 році зменшилися статті: торгові цінні папери - на 211287 тис. грн., кредити та заборгованість клієнтів - на 16,65% (5143462 тис. грн.), дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток - на 69,33% (97616 тис. грн.), інші фінансові активи - на 21,35% (14780 тис. грн.), інші активи - на 42,09% (14673 тис. грн.). Зростання відбулося у інвестиційній нерухомості - на 97,85% (142491 тис. грн.), відстроченому податковому активі - на 74,4% (108340 тис. грн.), коштах в інших банках - на 44,76% (135187 тис. грн.), грошових коштах та їх еквівалентах - на 42,28% (2281925 тис. грн.). Тож, значне зменшення за більшістю статей активу призвело до зменшення загального розміру активів в аналізованому періоді на 4,34% (1806996 тис. грн.).

2.2 Загальні підходи до обліку і нарахування доходів і витрат банку

Бухгалтерський облік доходів і витрат ведеться на рахунках шостого та сьомого класів за єдиною для установ банку структурою аналітичних рахунків, передбаченою внутрішнім планом аналітичних рахунків і призначеною для інтегрованого ведення бухгалтерського обліку всіма установами банку та забезпечення потреб його фінансової, управлінської та податкової звітності. Доходи і витрати банку накопичуються на рахунках шостого «Доходи» та сьомого «Витрати» класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (див. таблиця 2.4) з початку звітного року (з урахуванням коригувальних проведень).

Таблиця 2.4 - Структура 6-го класу «Доходи» та 7 класу «Витрати» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків

Розділи 6-го класу	Назви розділів	Розділи 7-го класу
60	Процентні доходи / витрати	70
61	Комісійні доходи / витрати	71
62	Результат від торговельних операцій
63	Інші операційні доходи / витрати	73
64	Інші доходи
	Загальні адміністративні витрати	74
67	Повернення списаних активів
	Відрахування в резерви	77
	Податок на прибуток	79

Банки самостійно визначають порядок формування аналітичних рахунків за балансовими рахунками класів 6 і 7. Облік нарахованих доходів і витрат та фактично отриманих доходів або сплачених витрат, а також доходів і витрат, що підлягають чи не підлягають оподаткуванню, здійснюється на розсуд банку на окремих аналітичних рахунках.

Рахунки класів (розділи, групи) за назвами максимально наближено до показників звіту про фінансові результати банку. На балансових рахунках 4-го порядку обліковують конкретні види доходів і витрат. Нараховані проценті та комісійні витрати і доходи (у тому числі нараховані прострочені доходи) обліковують за відповідними рахунками першого, другого та третього класів (див. рисунок 2.10).

Рисунок 2.10 - Класифікація рахунків обліку доходів і витрат

Усі господарські операції, здійснені банком за звітний період, мають бути відображені у звітності цього періоду. Такі операції, як переоцінка, нарахування, рух спеціальних резервів, розрахунок податків та інших обов'язкових платежів, істотно впливають на фінансовий результат звітного періоду.

У разі непогашення боржником заборгованості за нарахованими доходами в строк, передбачений угодою, наступного робочого дня несплачену суму обліковують на відповідних рахунках з обліку прострочених нарахованих доходів класів 1, 2, 3.

У разі наявності простроченої заборгованості за нарахованими доходами банк формує спеціальні резерви у відповідній валюті за рахунок витрат згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Якщо заборгованість за нарахованими доходами, що обліковується за відповідними рахунками класів 1, 2, 3, визнана безнадійною, то банк списує її за рахунок сформованих резервів.

Заборгованість, що списана за рахунок спеціальних резервів, банк обліковує за позабалансовими рахунками групи 960 «Не сплачені в строк доходи». Критерії, строки та порядок визнання заборгованості за нарахованими доходами безнадійною визначаються обліковою політикою банку відповідно до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Доходи, враховані на балансових рахунках, що визнані безнадійними до отримання (за критеріями, визначеними обліковою політикою банку), списують з балансу за рахунок спеціальних резервів і враховують поза балансом (рахунки 9600 «Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з банками» та 9601 «Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за операціями з клієнтами») для відстеження появи можливості погашення боргу (до закінчення строку позовної давності).

Відповідно до нормативних вимог доходи і витрати банку слід нараховувати та відображувати в бухгалтерському обліку не рідше ніж раз на місяць (у терміни, передбачені обліковою політикою банку) незалежно від періодичності нарахувань (розрахунків), вказаної в угоді з контрагентом. Якщо за останні два-три дні місяця за браком даних неможливо визначити точну суму доходу, то її необхідно врахувати в перші дні наступного місяця до дати подання місячного балансу, відповідно до порядку формування коригувальних проведень.

Процентні доходи і витрати нараховують пропорційно до суми активу чи зобов'язання та кількості днів, протягом яких існували такі активи чи зобов'язання, із застосуванням ефективної ставки відсотка. Процентні доходи та витрати визначають як добуток амортизованої собівартості на ефективну ставку відсотка.

Для розрахунків процентних доходів і витрат можна застосовувати такі методи визначення кількості днів:

) «факт / факт», тобто за фактичну кількість днів у місяці (28, З0, 31) та році (365, 366); наприклад, проценти за строковим депозитом номіналом 100 грн із номінальною ставкою 9% річних з 21 березня до 10 травня при використанні цього методу обчислюють таким чином:

 = 1,232 грн.    (2.1)

Кількість днів визначається таким чином: 11 днів у березні, 30-у квітні, 9-у травні, усього - 50 днів;

) «факт/360» (за фактичною кількістю днів у місяці та умовно у році - 360 днів):

 = 1,250 грн.    (2.2)

Кількість днів визначається таким чином: 11 днів у березні, 30-у квітні, 9-у травні, усього - 50 днів;

) «30/360» (умовна кількість днів у місяці та в році):

 = 1,225 грн.    (2.3)

Кількість днів визначається таким чином: 10 днів у березні, 30-у квітні, 9-у травні, усього - 49 днів.

Методи визначення кількості днів у місяці та в році для розрахунку процентних доходів (витрат) визначаються відповідними договорами з контрагентами банку.

Під час розрахунку процентних доходів і витрат враховується перший день і не враховується останній день договору (контракту), крім витрат за вкладними (депозитними) та поточними рахунками,

під час розрахунку яких, відповідно до чинного законодавства, не враховуються-перший день існування зобов'язання банку та день закінчення дії договору. При нарахуванні процентів за звітний місяць останній день місяця має включатися в розрахунок, крім випадків, коли звітна дата є датою закінчення операції. Розмір ставок процента, періодичність і черговість нарахування (сплати) доходів (витрат) передбачаються кредитними, депозитними, іншими договорами. Зміни умов цих договорів оформлюють додатковими угодами.

Для забезпечення потреб управлінського обліку банк може здійснювати нарахування доходів (витрат) і щоденне відображення їх у бухгалтерському обліку.

Процентні доходи і витрати визнаються за рахунками процентних доходів і витрат за класами 6, 7 із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Нарахування процентів за фінансовими інструментами здійснюється за номінальною процентною ставкою, яка передбачена умовами договору (випуску), і відображається за рахунками з обліку нарахованих доходів і нарахованих витрат за класами 1,2,3. Амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами здійснюється одночасно з нарахуванням процентів.

Будь-які різниці, що виникають між сумою визнаних за ефективною ставкою відсотка процентних доходів (витрат) і нарахованих за номінальною процентною ставкою доходів (витрат) за фінансовими інструментами, придбаними (наданими, отриманими) за номінальною вартістю (без дисконту або премії), відображають за рахунками з обліку неамортизованого дисконту (премії) у кореспонденції з рахунками з обліку процентних доходів (витрат).

Для розрахунку ефективної ставки відсотка визначають потоки грошових коштів з урахуванням усіх умов договору за фінансовим інструментом, у тому числі включають усі комісії та інші сплачені або отримані сторонами суми, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Якщо неможливо достовірно оцінити потоки грошових коштів або очікуваний строк дії фінансового інструменту, то використовують потоки грошових коштів, що передбачені відповідним договором, протягом строку дії договору.

Якщо в майбутньому реальні значення та строки потоків грошових коштів будуть відрізнятися від запланованих і таке відхилення не пов'язане зі зменшенням або відновленням корисності, то на дату балансу необхідно скоригувати балансову вартість фінансового інструменту. У цьому разі визначається різниця між балансовою вартістю фінансового інструменту та вартістю оцінених майбутніх грошових потоків, дисконтованих за початковою ефективною ставкою відсотка (тобто ефективною ставкою відсотка, розрахованою під час первинного визнання). Ця різниця відображається за рахунками з обліку неамортизованого дисконту (премії) у кореспонденції з рахунками з обліку процентних доходів (витрат).

2.3 Порядок обліку доходів банку

Доходи банку відображають у бухгалтерському обліку за рахунками класу 6 «Доходи» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Структуру рахунків доходів у Плані рахунків бухгалтерського обліку представлено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Структура 6-го класу «Доходи» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків

Група рахунків	Назва
600	Процентні доходи за коштами, що розміщені в Національному банку України
601	Процентні доходи за коштами, що розміщені в інших банках
602	Процентні доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання
603	Процентні доходи за кредитами, що надані органам державної влади
604	Процентні доходи за кредитами, що надані фізичним особам
605	Процентні доходи за цінними паперами
608	Процентні доходи за операціями з філіями банку
609	Інші процентні доходи
610	Комісійні доходи за операціями з банками
611	Комісійні доходи за операціями з клієнтами
618	Комісійні доходи за операціями з філіями банку
620	Результат від торговельних операцій
630	Дохід у формі дивідендів
631	Дохід від інвестицій в асоційовані і дочірні компанії
638	Інші операційні доходи за операціями з філіями банку
639	Інші операційні доходи
649	Інші доходи
671	Повернення списаних активів

Рахунки третього порядку (групи) дають інформацію і порівняння про доходи за банківськими операціями щодо контрагентів (банківський сектор, підприємства, державний сектор). Рахунки четвертого порядку деталізують інформацію щодо окремих фінансових інструментів, які застосовує банк.

Залишки за рахунками доходів відображають наростаючим підсумком з початку року та в кінці звітного фінансового року закривають:

- за умови перевищення доходів над витратами - на рахунок 5040 П «Прибуток звітного року, що очікує затвердження»;-

-   за умови перевищення витрат над доходами - на рахунок 5041 А «Збиток звітного року, що очікує затвердження».

Облік нарахованих доходів здійснюється за відповідними рахунками класів 1, 2, 3 у кореспонденції з рахунками 6-го класу. Процентні доходи за кредитними операціями підлягають відображенню в бухгалтерському обліку:

- через рахунки нарахованих доходів;

-   якщо отримані банком доходи належать до періодів існування активу, наступних за місяцем, у якому кошти фактично отримано, вони вважаються доходами майбутніх періодів і враховуються на рахунку 3600 «Доходи майбутніх періодів», з якого амортизуються на відповідні рахунки шостого класу методом прямого віднесення.

Бухгалтерський облік комісійних доходів можна вести в такому порядку:

1) за одночасного дотримання таких умов

-  дата нарахування у фінансовому обліку і дата сплати клієнтом винагороди банку збігаються;

-   на рахунку, відкритому в банку (клієнтському або внутрішньо-банківському), є кошти, призначені для сплати комісійної винагороди;

-   у банку є підстави та право безспірного списання (стягнення) належної йому комісійної винагороди;

) або таких умов:

-  дата нарахування у фінансовому обліку та дата сплати клієнтом винагороди банку збігаються;

-   клієнт сплачує комісійну винагороду самостійно, готівкою або шляхом безготівкового перерахування коштів;

-   комісійна винагорода може відображатися в обліку методом прямого віднесення на рахунки 6-го класу.

У разі якщо на дату надання банком послуги принаймні одна із зазначених вище умов не виконується, суми комісійних доходів відображують на рахунках нарахованих доходів; у разі отримання (списання) від клієнтів відповідні кошти відносять на погашення заборгованості за нарахованими доходами.

Прибуток від торговельних операцій відображується безпосередньо на рахунках шостого класу в разі завершення операцій купівлі-продажу фінансових інструментів.

Доходи від повернення раніше списаних активів відображують на рахунку 6717 «Повернення раніше списаних безнадійних доходів попередніх років» методом прямого віднесення в періоді, коли вони фактично надійшли до банку.

Так, в ПАТ «Укрсоцбанк» здійснюються такі проведення.

1  Під час нарахування доходів за операціями в національній валюті здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку нарахованих доходів за класами 1, 2, З

Кт Рахунки для обліку процентних, комісійних та інших доходів за класом 6.

2  Під час нарахування доходів за операціями в іноземній валюті з використанням технічних рахунків валютної позиції:

Дт Рахунки для обліку нарахованих доходів за класами 1, 2, 3

Кт 3800 АП Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів.

Одночасно на суму гривневого еквіваленту здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт 3801 АП Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів

Кт Рахунки для обліку процентних, комісійних та інших доходів за класом 6.

3  Під час отримання банком коштів за раніше визнаними нарахованими доходами здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів

Кт Рахунки для обліку нарахованих доходів за класами 1, 2, 3.

4  У разі надходження коштів за операціями, за якими визнання доходу та отримання коштів відбувається на дату балансу, здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів

Кт Рахунки для обліку процентних, комісійних та інших доходів за класом 6.

5  Якщо нараховані доходи своєчасно не отримані в обумовлений угодою термін, то наступного робочого дня здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів за класами 1,2,3     

Кт Рахунки для обліку нарахованих доходів за класами 1, 2, 3.

6  У разі часткового або повного погашення контрагентом (поручителем) заборгованості за нарахованими доходами, що обліковуються на рахунках прострочених нарахованих доходів, виконується таке бухгалтерське
проведення:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів

Кт Рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів за класами 1,2, 3.

7  Формування спеціального резерву під заборгованість за нарахованими доходами відображається за нарахованими доходами в національній валюті:

Дт 7720 АП Відрахування за заборгованістю в резерви під заборгованість за нарахованими доходами

Кт Рахунки для обліку резервів під заборгованість за нарахованими доходами за класами 1, 2, 3. '

8  Під час списання за рахунок сформованих резервів заборгованості за нарахованими доходами як безнадійної щодо отримання виконують такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку резервів під заборгованість за нарахованими доходами за класами 1, 2, З

Кт Рахунки для обліку заборгованості за нарахованими доходами за класами 1, 2, 3.

Одночасно на суму списаної заборгованості за позабалансовими рахунками здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт 9600 А Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з банками

Дт 9601 А Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами

Кт 991 Контррахунки для рахунків розділів 96-98.

Разом з тим подальше нарахування доходів банк здійснює за позабалансовими рахунками.

Після закінчення строку, визначеного угодою сторін, або строку позовної давності, визначеного чинним законодавством України, за безнадійною заборгованістю за нарахованими доходами, що була списана за рахунок резерву та обліковувалася за рахунками групи 960 «Не сплачені в строк доходи», виконується проведення на списання цієї заборгованості з позабалансових рахунків.

2.4 Порядок обліку витрат банку

Синтетичні рахунки для обліку витрат згруповані в сьомому клас та наведені в таблиці 2.6. В основу побудови синтетичних рахунків покладено ті самі ознаки, з урахуванням яких була здійснена класифікація витрат і виділені об'єкти обліку.

Таблиця 2.6 - Структура 7-го класу «Витрати» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків

Групи рахунку	Назва
700	Процентні витрати за коштами, отриманими від Національного банку України
701	Процентні витрати за коштами, отриманими від інших банків
702	Процентні витрати за операціями із суб'єктами господарювання
703	Процентні витрати за коштами бюджету та позабюджетних фондів України
704	Процентні витрати за операціями з фізичними особами
705	Процентні витрати за цінними паперами власного боргу
706	Процентні витрати за коштами, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій
707	Процентні витрати за операціями з небанківськими фінансовими установами
708	Процентні витрати за операціями з філіями банку
709	Інші процентні витрати
710	Комісійні витрати
718	Комісійні витрати за операціями з філіями банку
731	Витрати від інвестицій в асоційовані і дочірні компанії
738	Інші операційні витрати за операціями з філіями банку
739	Інші операційні витрати
740	Витрати на утримання персоналу
741	Сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток
742	Витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів
743	Інші експлуатаційні та господарські витрати
744	Витрати на телекомунікації
745	Інші адміністративні витрати
749	Інші витрати
770	Відрахування в резерви
772	Відрахування в резерви під заборгованість за нарахованими доходами
790	Податок на прибуток

Це дозволяє забезпечити деталізований облік доходів і витрат у балансі, що дає можливість накопичувати і одержувати інформацію для оцінки фінансового стану банку та ефективності окремих напрямів його діяльності.

Рахунки другого порядку (розділу) дозволяють одержати інформацію і порівняти доходи від основних видів банківських операцій і послуг з витратами, які пов'язані з їх здійсненням. Так, зіставивши процентні доходи з процентними витратами, можна розрахувати чистий процентний дохід.

Рахунки третього порядку (групи) Дають можливість порівняти інформацію про доходи і витрати за банківськими операціями щодо контрагентів (банківський сектор, підприємства, державний сектор). Рахунки четвертого порядку деталізують інформацію щодо окремих фінансових інструментів, які застосовує банк.

Рахунки з обліку нарахованих витрат розташовані в першому, другому та третьому класах балансу. Вони розміщені в групах платних пасивів, які застосовують банки як фінансові інструменти. За своїм характером рахунки для обліку нарахованих витрат - пасивні (нараховані, але не виплачені грошові кошти можна вважати кредиторською заборгованістю).

Для дотримання принципу відповідності (з урахуванням принципу обачності) під час визнання витрат необхідно:

- узгодити витрати з доходами, для отримання яких вони здійснені. За можливості одночасно (в одному звітному періоді) з визнанням/здійсненням витрат визнають відповідні доходи. Якщо суму таких доходів точно визначити неможливо, доходи визнають у сумі здійснених витрат;

-   якщо неможливо узгодити витрати з доходами, для отримання яких вони здійснені, необхідно встановити період, до якого належать ці витрати. Якщо дата фактичного здійснення витрат збігається з датою нарахування (у фінансовому обліку), то витрати можна відображувати на рахунках сьомого класу методом прямого віднесення. Якщо фактична сплата коштів відбудеться після дати нарахування, витрати відображують у бухгалтерському обліку через рахунки нарахованих витрат. Якщо договором передбачено передоплату послуг, то використовують рахунки дебіторської заборгованості або рахунок 3500 «Витрати майбутніх періодів» (уразі, коли кошти сплачуються у звітному періоді, що передує періодам, до яких вони фактично належать).

За неможливості дотримання вказаних умов слід віднести витрати на відповідні рахунки сьомого класу в тому періоді, коли вони фактично здійснені.

Якщо комісійні витрати можна пов'язати з отриманням конкретного доходу, такі витрати сплачують безпосередньо з рахунків 7-го класу та одночасно з цим визнають (нараховують) пов'язані з ними доходи. Якщо термін сплати інших комісій відповідно до умов договору припадає на місяць, у якому послуги отримано, такі комісії можна сплачувати безпосередньо з рахунків сьомого класу. Якщо термін сплати банком комісій настає в періоди, наступні після місяця, в якому отримано послуги, то відповідні витрати підлягають відображенню на рахунках сьомого класу через рахунки нарахованих витрат. Якщо банк здійснює передоплату послуг, які він отримає в майбутніх періодах, то такі витрати відображують як дебіторську заборгованість або витрати майбутніх періодів.

Збитки від торговельних операцій відображують безпосередньо на рахунках сьомого класу або за дебетом відповідних рахунків шостого класу за умови завершення операцій купівлі-продажу фінансових інструментів.

Витрати на формування спеціальних резервів відображують на рахунках сьомого класу в тому періоді, коли резерви формуються, методом прямого віднесення.

Адміністративні витрати - це витрати, пов'язані з отриманням послуг або виконанням робіт, а тому, як правило, їх відображують на рахунках сьомого класу в тому періоді, коли надано відповідні послуги (виконано роботи). У разі попередньої оплати послуг (робіт), що будуть надані (виконані) в одному з наступних періодів, використовують рахунки дебіторської заборгованості, а кошти, які необхідно сплатити після дати визнання витрат, відображують на рахунках кредиторської заборгованості за господарською діяльністю банку. Якщо адміністративні витрати належать до наступних періодів, сплачені наперед кошти відображують на рахунку 3500 «Витрати майбутніх періодів», з якого відносять на рахунки сьомого класу частинами, які відповідають звітним періодам.

Податок на прибуток відображується в обліку через рахунок 3620 «Кредиторська заборгованість за податком на прибуток» (3520 «Дебіторська заборгованість за податком на прибуток») у тому звітному періоді, до якого належить податкове зобов'язання (податковий актив), як правило, коригувальними проведеннями.

Так, в ПАТ «Укрсоцбанк» здійснюються такі проведення.

1  Під час нарахування процентних, комісійних та інших витрат у національній валюті здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку процентних, комісійних та інших витрат за класом 7

Кт Рахунки для обліку нарахованих витрат за класами 1, 2, 3.

2  Під час сплати коштів відповідно до умов договору на дату платежу здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку нарахованих витрат за класами 1, 2, З

Кт Рахунки для обліку грошових коштів.

    У разі сплати коштів за операціями, за якими визнання витрат і сплата коштів відбуваються на дату балансу, здійснюють такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку процентних, комісійних та інших витрат за класом 7

Кт Рахунки для обліку грошових коштів.

4  Попередня оплата (аванс) процентних, комісійних та інших витрат відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

Дт 3500 А Витрати майбутніх періодів

Кт Рахунки для обліку грошових коштів.

Банк кожного місяця визначає суму витрат, що належить до звітного періоду, та здійснює такі бухгалтерські проведення:

Дт Рахунки для обліку процентних, комісійних та інших витрат за класом 7

Дт Рахунки для обліку нарахованих витрат за класами 1,2,3 (якщо банк визнає витрати за рахунками нарахованих витрат)

Кт 3500 А Витрати майбутніх періодів.

5 Відображення в бухгалтерському обліку витрат на утримання персоналу (нарахування та сплата заробітної плати та прирівняних до неї платежів, нарахування та утримання обов'язкових зборів) банки здійснюють відповідно до вимог чинного законодавства України та облікової політики банку. У бухгалтерському обліку зазначені операції відображають такими проведеннями:

а) нарахування заробітної плати (премії, матеріальної допомоги, інших виплат) протягом місяця відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

Дт 7400 А Основна і додаткова заробітна плата

Дт 7403 А Матеріальна допомога та інші соціальні виплати

Дт 7409 А Інші витрати на утримання персоналу

Дт 3559 А Інша дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку та іншими особами

Кт 3652 П Нарахування працівникам банку за заробітною платою б) виплата заробітної плати (премії, матеріальної допомоги, інших виплат) відображається в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

Дт 3652 П Нарахування працівникам банку за заробітною платою

Кт 1001 А Банкноти та монети в касі банку

Кт 1002 А Банкноти та монети в касі відділень банку

Кт 2620 АП Поточні рахунки фізичних осіб

Кт 2625 АП Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками.

6       Витрати на маркетинг та рекламу відображаються в бухгалтерському обліку такими проведеннями:

а) у разі сплати авансових платежів (попередньої оплати) згідно з умовами договору за послуги з маркетингу та реклами

Дт 3500 А Витрати майбутніх періодів

Дт 3510 А Дебіторська заборгованість з придбання активів

Дт 3519 А Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку

Кт Рахунки для обліку грошових коштів

б) на суму отриманих послуг з маркетингу та реклами:

Дт 7455 А Витрати на маркетинг та рекламу

Кт 3500 А Витрати майбутніх періодів

Кт 3510 А Дебіторська заборгованість з придбання активів

Кт 3519 А Інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку.

а) нарахування податку на землю:

Дт 7411 А Податок на землю

Кт 3622 П Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибуток

б) нарахування збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:

Дт 7418 А Відрахування до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Кт 3623 П Кредиторська заборгованість за зборами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Методичні підходи до аналізу доходів і витрат банку

.1 Аналіз доходів, витрат та чистого прибутку банку

Результати фінансової діяльності банку характеризуються такими показниками, як доходи, витрати, прибуток (збиток) - різниця між доходами і витратами, чистий прибуток - після сплати податку. Будь-який банк, перш за все є комерційною установою і діє з метою отримання прибутку. З метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльності як джерела формування банківського капіталу, що забезпечує стабільність фінансового стану банку, здійснюється комплексний аналіз його доходів і витрат.

Доходи комерційного банку - це зростання економічних вигід протягом періоду, що аналізується, в результаті реалізації банківського продукту та іншої діяльності банку у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань [2].

Процентні доходи (поділені на процентні доходи за гривневими кредитами, або на проценти за позичками, за депозитами у банках, за лізингом клієнтам, за портфелем боргових цінних паперів) можуть бути оптимізовані в межах конкурентних, ресурсних, соціальних та інших зовнішніх обмежень, а також обмежень щодо якості (частка прострочених кредитів не може перевищувати 2-5% у структурі доходів банку) [11].

Непроцентні доходи від інвестиційної діяльності (дивіденди за пайовими цінними паперами та доходи від спільної діяльності) в окремих випадках можуть бути значно підвищені, бо їх дохідність лише як виняток є єдиною метою інвестицій. Значно частіше передбачається узгодження з іншою метою, що обумовлює деяке зниження дохідності відносно витрат на управління, інформацію, диверсифікацію тощо [11].

Непроцентні комісійні доходи (оплата за відкриття та ведення рахунків, комісії за лізингом, факторингом, агентські доходи за трастами тощо) є за сутністю підлягають відшкодуванню, тобто повинні відповідати затратам та якості операції, а їх надмірне зростання означає втрату якості банківського управління та іміджу банку [11].

Непроцентні торговельні доходи (купівля-продаж валюти, цінних паперів та інших фінансових інструментів - ф’ючерсів, опціонів, валютний та арбітраж), сформовані короткостроковими коливаннями котирувань активів, є наслідком не традиційних банківських операцій, а банківських угод, не дуже характерних та занадто ризикованих для банків [11].

Непроцентні «інтелектуальні» доходи від оплати послуг (консультації, посередницькі послуги, гарантії, поруки) та доходи від сплати або оренди нематеріальних активів (методики та методичні розробки, ноу-хау, програмне забезпечення тощо), розроблених або придбаних банком, вирізняються найвищою якістю, характеризують банківський менеджмент як високопрофесійний та компетентний [11].

Структуру та динаміку доходів ПАТ «Укрсоцбанк» за останні три роки представлено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Структура та динаміка доходів ПАТ «Укрсоцбанк» за 2008-2010 роки

Показники	2008 рік		2009 рік		2010 рік
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %
Процентний дохід	4 580 089	74,12	6 010 062	86,09	5 333 631	88,68
Комісійний дохід	658 166	10,65	549 379	7,87	600 288	9,98
Дивідендний дохід	0	0,00	0	0,00	0	0,00
Результат від торгових операцій	841 136	13,61	337 745	4,84	76 759	1,28
Дохід від участі в капіталі	0	0,00	0	0,00	0	0,00
Інший дохід	99 861	1,62	84 184	1,21	3 485	0,06
Разом	6 179 252	100	6 981 370	100	6 014 163	100

Аналізуючи дані таблиці 3.1 можна сказати, що доходи ПАТ «Укрсоцбанк» за аналізований період зменшилися на 165089 тис. грн., таке зменшення доходів відбулося головним чином завдяки зменшенню результату від торгових операцій, який знизився у 2010 році порівняно з 2008 роком на 764377 тис. грн. На таку негативну динаміку показника результату від торгових операцій вплинуло зменшення цін на цінні папери, що відбулися через фінансову кризу і зниження всіх фондових індексів. Протилежні зміни відбулися із процентним доходом (він зріс на 753542 тис. грн.), які майже компенсували негативні наслідки зменшення торгових доходів, проте зменшення комісійних доходів на 57,878 тис. грн. та інших доходів на 96376 тис. грн. і сформували отримане зниження доходів.

У зв’язку із такими змінами абсолютних показників відбулися зміни у структурі доходів. За період з 2008-2010 рр. частка процентних доходів зросла на 14,56% і склала 88,7%. Натомість частка торгових доходів істотно зменшилась. Динаміка доходів банку представлена на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Динаміка доходів ПАТ «Укрсоцбанк» за 2008-2010 рр.

Чистий процентний доход, який розраховується як різниця між процентними доходами та процентними витратами, є основною складовою загальної суми доходу, у 2009 році спостерігалося збільшення цього показника (на 955042 тис. грн. (44,95%)), у 2010 році його розмір зменшився на 143276 тис. грн. (4,65%).

Величина чистого комісійного доходу, який розраховується як різниця між комісійними доходами та комісійними витратами у 2008 році склала 598854 тис. грн., у 2009 - 481785 тис. грн., зменшення склало 117069 тис. грн. (19,55%), у 2010 році спостерігалась інша ситуація - відбулося збільшення чистого комісійного доходу на 25239 тис. грн. (5,24%) і він дорівнював 507024 тис. грн.

Результат від торгових операцій з цінними паперами також зменшився у 2009 році (на 15538 тис. грн. (48,43%)), а у 2010 році відбулося збільшення на 13817 тис. грн. (83,5%).

Результат від торгівлі іноземною валютою має тенденцію до зниження протягом всього аналізованого періоду у 2009 році зменшення склало 101768 тис. грн. (32,66%), у 2010 році - 165710 тис. грн. (78,98%). Результат від переоцінки іноземної валюти має аналогічну тенденцію, у 2009 році зменшення склало 379998 тис. грн. (77,87%), у 2010 - 83663 тис. грн. (77,49%).

Результат від продажу цінних паперів у 2008-2009 роках мав позитивне значення, у 2010 - від’ємне.

Розмір інших операційних доходів має тенденцію до зниження, так, у 2008 році він дорівнював 99861 тис. грн., у 2009 - 84184 тис. грн., тобто відхилення склало -15677 тис. грн. (15,7%), у 2010 році значення цього показника встановилося на рівні 3485 тис. грн., відхилення дорівнює -80699 тис. грн. (95,86%).

Структура та динаміка витрат ПАТ «Укрсоцбанк» представлена у таблиці 3.2 та на рисунку 3.2.

Таблиця 3.2 - Структура та динаміка витрат ПАТ «Укрсоцбанк»

Показники	2008 рік		2009 рік		2010 рік
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %
Процентні витрати	2 455 607	45,6	2 930 538	42,8	2 397 383	40,0
Комісійні витрати	59 312	1,1	67 594	1,0	93 264	1,6
Загально адміністративні витрати та інші витрати	1 293 427	24,0	1 178 208	17,2	1 247 350	20,8
Витрати від участі в капіталі	0	0	0	0	0	0
Чисті витрати на формування резервів	1247528	23,2	2722020	39,7	2190563	36,5
Витрати на податок на прибуток	331583	6,2	-43751	-0,6	65779	1,1
Разом	5 387 457	100	6 854 609	100	5 994 339	100

Загальна сума витрат банку за три останні роки збільшилася на 606882 тис. грн., таке збільшення витрат головним чином відбулося за рахунок збільшення витрат на формування резервів на 943035 тис. грн. Таке зменшення доходів та зростання витрат спричинило зменшення витрат на податок на прибуток у 2010 році порівняно з 2008 роком на 265804 тис. грн.

Резерв під заборгованість за кредитами у 2009 році збільшився на 1453394 тис. грн. (116,25%), а у 2010 році - навпаки відбулося зменшення резерву на 540850 тис. грн. (20,01%), тобто у 2009 році таке збільшення негативно впливає на кінцевий розмір прибутку банку, оскільки збільшення резервів зменшує величину прибутку, у 2010 році - зворотна ситуація. Резерв за зобов’язаннями у 2008 році дорівнював 2361 тис. грн., у 2009 - -18737 тис. грн., у 2010 - -3758 тис. грн., тобто у 2009 році відбулося збільшення резервів, що знову ж таки негативно вплинуло на розмір прибутку, проте у 2010 - відбулося зменшення резервів.

Ще однією важливою складовою витрат Банку є адміністративні витрати, їх розмір у 2008 дорівнював 1293427 тис. грн., у 2009 - 1178208 тис. грн., у 2010 році - 1247350 тис. грн., відхилення у 2009 році склало 115219 тис. грн. (8,91%) у бік зменшення, у 2010 - 69142 тис. грн. (5,87%) - у бік збільшення.

У структурі витрат на 13,4% зросла частка витрат на формування резервів і склала у 2010 році 36,5%.

Рисунок 3.2 - Динаміка витрат ПАТ «Укрсоцбанк» за 2008-2010 рр.

Аналізуючи дані таблиць можна зауважити, що темпи зростання доходів банку складають 97,3%, а витрат банку - 111,3%. Таке випереджаюче зростання витрат на фоні зниження доходів є вкрай негативною тенденцією для банку, бо спричиняє зниження фінансового результату діяльності.

Для аналізу фінансових результатів діяльності складено таблицю 3.3.

Таблиця 3.3 - Зміни фінансових результатів діяльності ПАТ «Укрсоцбанк» за аналізований період

Показник	Сума, тис. грн.			Відхилення
				абсолютне, тис. грн.		відносне, %
	2008	2009	2010	2009	2010	2009	2010
Чистий процентний дохід/(Чисті процентні витрати)	2124482	3079524	2936248	955042	-143276	44,95	-4,65
Чистий комісійний дохід	598854	481785	507024	-117069	25239	-19,55	5,24
Результат від торгових операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку	32086	16548	30365	-15538	13817	-48,43	83,50
Результат від переоцінки інших фінансових інструментів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах	5129	-16093	0	-21222	16093	-413,76	-100,00
Результат від торгівлі іноземною валютою	311587	209819	44109	-101768	-165710	-32,66	-78,98
Результат від переоцінки іноземної валюти	487964	107966	24303	-379998	-83663	-77,87	-77,49
Резерв під заборгованість за кредитами	-1249889	-2703283	-2162433	-1453394	540850	116,28	-20,01
Знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж	-3155	-21625	-22	-18470	21603	585,42	-99,90
Результат від продажу цінних паперів у порт-фелі банку на продаж	4595	41117	-1616	36522	-42733	794,82	-103,93
Знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення	2930	-21625	-20380	-24555	1245	-838,05	-5,76
Резерви за зобов’язаннями	2361	-18737	-3758	-21098	14979	-893,60	-79,94
Інші операційні доходи	99861	84184	3485	-15677	-80699	-15,70	-95,86
Адміністративні та інші операційні витрати	-1293427	-1178208	-1247350	115219	-69142	-8,91	5,87
Прибуток/(збиток) до оподаткування	1123378	83010	85603	-1040368	2593	-92,61	3,12
Чистий прибуток/(збиток)	791795	126761	19824	-665034	-106937	-83,99	-84,36

Як можна побачити, сума чистого прибутку ПАТ «Укрсоцбанк» має тенденцію до зниження протягом аналізованого періоду, у 2008 році він склав 791795 тис. грн., а у 2009 - 126761 тис. грн., тобто відбулося зменшення на 665034 тис. грн. (83,99%), у 2010 чистий прибуток дорівнював 19824 тис. грн., зменшення склало 106937 тис. грн. (84,36%) (рисунок 3.3). Така тенденція свідчить про спад активності діяльності банку, проте все ж таки варто зауважити, що Банк отримує прибуток, а не несе збитки, як більшість українських банків, що в свою чергу обумовлено негативними змінами в економіці країни в цілому та фінансовому та банківському секторах, як її окремих складових.

Рисунок 3.3 - Динаміка чистого прибутку ПАТ «Укрсоцбанк»

Тож можна сказати, що результати діяльності ПАТ «Укрсоцбанк» мають виражену тенденцію до зниження, що є негативною тенденцію, варто також зауважити, що на величину чистого прибутку Банку суттєво впливають розмір чистого процентного доходу, величина резервів, адміністративні витрати.

Розглянемо також ефективність діяльності ПАТ «Укрсоцбанк» з позицій коефіцієнтів прибутковості (таблиця 3.4).

Таблиця 3.4 - Аналіз прибутковості ПАТ «Укрсоцбанк»

Назва показника	2008 р	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2009	Відхилення 2010
Коефіцієнт прибутковості, %	1,59	0,29	0,07	-1,30	-0,22
Чиста процентна маржа, %	14,16	20,60	18,61	6,44	-1,99
Чистий дохід на 1 акцію	0,08	0,01	0,002	-7,00%	-0,80%
Норма прибутку оплаченого сукупного капіталу, %	15,30	2,10	0,44	-13,20	-1,66
Норма прибутку оплаченого сукупного капіталу, %	44,71	5,58	1,27	-39,13	-4,31

Отже, коефіцієнт прибутковості у 2008 році склав 1,59%, отримане значення характеризує діяльність банку як недостатньо ефективну, оскільки оптимальне значення повинно бути не більше 1,5%. Проте, в 2009 році даний показник знизився до 0,29%, а у 2010 - до 0,07, що входить в задані межі та характеризує діяльність банку як ефективну та прибуткову.

Чиста процентна маржа характеризує ступінь прибутковості активних операцій, у 2008 році даний показник становив 14,16%, в 2008 році він підвищився до 20,6%, що свідчить про підвищення доходів від активних операцій, проте в 2009 році даний коефіцієнт зменшився до 18,61%.

Чистий дохід на одну акцію у 2008 році дорівнював 0,08, а в подальші роки даний показник почав знижуватися, так у 2009 році він знизився до 0,01, а у 2010 - до 0,002. Даний результат свідчить про те, що власники втрачають певний дохід від своїх вкладень.

Норма прибутку оплаченого капіталу протягом аналізованого періоду мала тенденцію до зниження. Так, у 2008 році даний коефіцієнт складав 15,3%, у 2009 - 2,1%, у 2010 - 0,44%, така тенденція свідчить про те, що кошти вкладників були не досить раціонально використані і це призвело до певної втрати прибутку. Це ж саме стосується й доходу на капітал, який також має тенденцію до зниження протягом аналізованого періоду.

Для подальшого аналізу фінансових результатів діяльності ПАТ «Укрсоцбанк», проведемо факторний аналіз чистого прибутку, для того, щоб встановити, як змінювалося його значення завдяки кожному елементу. Для цього використано метод ланцюгової підстановки за такою факторною моделлю:

Для доходів:

(3.1)

Для витрат:

Для чистого прибутку:

(3.3)

Вихідні дані та умовні позначення, що використані у факторних моделях 3.1, 3.2 подано у таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Вихідні дані для факторного аналізу прибутку ПАТ «Укрсоцбанк»

Показник	Ум. позначення	Значення по роках, тис. грн.
		2008 рік	2009 рік	2010 рік
ДОХОДИ
Процентний дохід	ПД	4 580 089	6 010 062	5 333 631
Комісійний дохід	КД	658 166	549 379	600 288
Дивідендний дохід	ДД	0	0	0
Результат від торгових операцій	ТД	841 136	337 745	76 759
Дохід від участі в капіталі	УД	0	0	0
Інший дохід	ІД	99 861	84 184	3 485
Разом доходів	Д	6 179 252	6 981 370	6 014 163
ВИТРАТИ
Процентні витрати	ПВ	2 455 607	2 930 538	2 397 383
Комісійні витрати	КВ	59 312	67 594	93 264
Загально адміністративні витрати та інші витрати	АВ	1 293 427	1 178 208	1 247 350
Витрати від участі в капіталі	УВ	0	0	0
Чисті витрати на формування резервів	РВ	1247528	2722020	2190563
Витрати на податок на прибуток	НВ	331583	-43751	65779
Разом витрат	В	5 387 457	6 854 609	5 994 339
ЧИСТИЙ ПРИБУТОК
Чистий прибуток	П	791 795	126 761	19 824

У таблицях 3.6, 3.7 подано результати розрахунків за наведеними факторними моделями, що дозволяють побачити пофакторну зміну значень доходів за аналізований період.

Як можна бачити, загальний обсяг доходів у 2009 р. за рахунок усіх факторів збільшився на 802118 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення процентних доходів (на загальну суму 1429973 тис. грн.), усі інші види доходів справили на загальний доход негативні зміни: за рахунок комісійних доходів відбулося зменшення на 108 787 тис. грн., за рахунок торговельного, на 503 391 тис. грн., за рахунок інших доходів - на 15 677 тис. грн. Протягом 2010 р. зміни по всім видам доходів, крім комісійного доходу, мали негативний характер, що зменшило сукупну величину доходів на 957 207 тис. грн. Найбільшу негативну зміну продемонстрували процентні (-576 431 тис. грн.) та торговельні (-260986 тис. грн.) доходи.

Таблиця 3.6 - Розрахунок впливу факторів на загальний обсяг доходів ПАТ «Укрсоцбанк»

Показник	Фактор						Значення
	ПД	КД	ДД	ТД	УД	ІД
2009 р.
Д н	4 580 089	658 166	0	841 136	0	99 861	6 179 252
Д 1	6 010 062	549 379	0	841 136	0	99 861	7 609 225
Д 2	6 010 062	549 379	0	841 136	0	99 861	7 500 438
Д 3	6 010 062	549 379	0	841 136	0	99 861	7 500 438
Д 4	6 010 062	549 379	0	337745	0	99 861	6 997 047
Д 5	6 010 062	549 379	0	337745	0	99 861	6 997 047
Д к	6 010 062	549 379	0	337745	0	84184	6 981 370
2010 р.
Д н	6 010 062	549 379	0	337 745	0	84 184	6 981 370
Д 1	5 333 631	549 379	0	337 745	0	84 184	6 304 939
Д 2	5 333 631	600 288	0	337 745	0	84 184	6 355 848
Д 3	5 333 631	600 288	0	337 745	0	84 184	6 355 848
Д 4	5 333 631	600 288	0	76 759	0	84 184	6 094 862
Д 5	5 333 631	600 288	0	76 759	0	84 184	6 094 862
Д к	5 333 631	600 288	0	76 759	0	3 485	6 014 163

Таблиця 3.7 - Зміна доходів ПАТ «Укрсоцбанк»

Період	Значення, тис. грн.	Зміна значення, тис. грн.
		Загальна	За рахунок:
			ПД	КД	ДД	ТД	УД	ІД
2008 р.	6 179 252	Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х
2009 р.	6 981 370	+802 118	1 429 973	-108 787	0	-503 391	0	-15 677
2010 р.	6 014 163	-967 207	-676431	50909	0	-260986	0	-80699

У таблицях 3.8, 3.9 подано результати розрахунків за наведеними факторними моделями, що дозволяють побачити пофакторну зміну значень витрат за аналізований період.

Таблиця 3.8 - Розрахунок впливу факторів на загальний обсяг витрат ПАТ «Укрсоцбанк»

Показник	Фактор							Значення
	ПВ	КВ		АВ	УВ	РВ	НВ
2 009 р.
В н	2 455 607	59 312	1 293 427		0	1247528	331583	5 387 457
В 1	2 930 538	59 312	1 293 427		0	1247528	331583	5 862 388
В 2	2 930 538	67 594	1 293 427		0	1247528	331583	5 870 670
В 3	2 930 538	67 594	1 178 208		0	1247528	331583	5 755 451
В 4	2 930 538	67 594	1 178 208		0	1247528	331583	5 755 451
В 5	2 930 538	67 594	1 178 208		0	2722020	331583	7 229 943
В к	2 930 538	67 594	1 178 208		0	2722020	-43751	6 854 609
2 010 р.
В н	2 930 538	67 594	1 178 208		0	2722020	-43751	6 854 609
В 1	2 397 383	67 594	1 178 208		0	2722020	-43751	6 321 454
В 2	2 397 383	93 264	1 178 208		0	2722020	-43751	6 347 124
В 3	2 397 383	1 247 350		0	2722020	-43751	6 416 266
В 4	2 397 383	93 264	1 247 350		0	2722020	-43751	6 416 266
В 5	2 397 383	93 264	1 247 350		0	2190563	-43751	5 884 809
В к	2 397 383	93 264	1 247 350		0	2190563	65779	5 994 339

Як можна бачити, загальний обсяг витрат у 2009 р. за рахунок усіх факторів збільшився на 1467152 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення всіх видів доходів (на загальну суму 1957705 тис. грн.), окрім адміністративних витрат (-115219 тис. грн.) та витрат на податок на прибуток (-375334 тис. грн.), що сумарно зменшило загальний обсяг витрат на 490553 тис. грн.

Таблиця 3.9 - Зміна витрат ПАТ «Укрсоцбанк»

Період	Значення, тис. грн.	Зміна значення, тис. грн.
		Загальна	За рахунок:
			ПВ	КВ	АВ	УВ	РВ	НВ
2008 р.	5387457	Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х
2009 р.	6854609	+1 467 152	474 931	8 282	-115 219	0	1 474 492	-375 334
2010 р.	5994339	-860 270	-533 155	25 670	69 142	0	-531 457	109 530

Найбільше збільшення продемонстрували витрати на формування резервів (1474492 тис. грн.) та процентні витрати (+474931 тис. грн.). Адміністративні витрати зменшилися на 115219 тис. грн. Зміна за комісійними витратами була мінімальною (+8282 тис. грн.).

Протягом 2010 р. сумарні зміни витрат були негативні, тобто витрати зменшилися на 860270 тис. грн. Найбільший вплив на зменшення витрат спричинило зменшення процентних витрат (-533155 тис. грн.) та витрат на формування резервів (531457 тис. грн.) Збільшення відбулися із виплат з податку на прибуток (109530 тис. грн.) та адміністративних витрат (69142 тис. грн.). Несуттєвий приріст відбувся за комісійними витратами (+25670 тис. грн.).

У таблиці 3.10, 3.11 подано результати розрахунків за наведеними факторними моделями, що дозволяють побачити пофакторну зміну значень чистого прибутку за аналізований період.

Таблиця 3.10 - Розрахунок впливу доходів і витрат на загальний обсяг чистого прибутку ПАТ «Укрсоцбанк»

Показник	Фактор		Значення
	Д	В
2 009 р.
П н	6179252	5387457	791 795
П 1	6981370	5387457	1 593 913
П к	6981370	6854609	126 761
2 010 р.
П н	6981370	6854609	126 761
П 1	6014163	6854609	-840 446
П к	6014163	5 994 339	19 824

Таблиця 3.11 - Зміна чистого прибутку Укрсоцбанк»

Період	Значення, тис. грн.	Зміна значення, тис. грн.
		Загальна	За рахунок:
			Д	В
2008 р.	791 795	Х	Х	Х
2009 р.	126 761	-665034	+802118	-1467152
2010 р.	19 824	-106937	-957207	+860270

Як можна бачити, загальний обсяг чистого прибутку у 2009 р. зменшився на 665034 тис. грн. до показника 126761 тис. грн. Це відбулося за рахунок зростання витрат, яке призвело до скорочення прибутку на (-146152 тис. грн.), і навіть збільшення доходів (+802118 тис. грн.) значно не покращило ситуації.

Проте, у 2010 р. мала місце зворотня ситуація: прибуток зменшився на 818106937 тис. грн. до показника 19824 тис. грн. Не зважаючи на те, що за рахунок зменшення витрат вдалося збільшити прибуток (+860270 тис. грн.), істотне скорочення доходів (-957207 тис. грн.) призвело до зниження прибутку.

В цілому за проведеним аналізом можна зробити висновок, що ПАТ «Укрсоцбанк» в умовах кризи підтримує свою прибутковість, проте динаміка цього показника негативна. За період з 2008 по 2010 рр. відбулося зменшення прибутку на 771971 тис. грн. Позитивним фактором є наявність у банку витрат на формування резервів як у 2009 р. так і у 2010 р., що свідчить про належний рівень захисту від можливих проблем із поверненням кредитів, які відчувають зараз банки України. Наявність під це у банка резервів значною мірою дозволяю посилити рівень його надійності.

3.2 Порівняння результатів застосування економіко-математичних моделей для прогнозування фінансових результатів банку

Одним із головних чинників економічної незалежності та стабільності держави є надійна й стійка банківська система, спрямована на стимулювання розвитку національної економіки, піднесення життєвого рівня населення та максимальне задоволення попиту на ринку банківських послуг.

Швидкий процес становлення та розбудови банківської системи України, що відбувається на фоні загального становлення засад ринкової економіки, можна вважати одним з найвизначніших явищ суспільного життя останнього десятиріччя. Функціонування та розвиток банківських установ на сучасному етапі відбуваються за несприятливих умов. Певна кількість підприємств зазнають збитків, посилюючи банкам значні кредитні ризики. Динаміка грошової маси має тенденцію до швидкого зростання. Умови ведення банківської діяльності характеризуються незавершеністю процесу ринкової трансформації банківського сектора та недостатнім досвідом його комерційної діяльності. Важливого значення в таких умовах набувають комплексне дослідження процесів, що протікають у банку, оцінка ефективності його роботи, побудова системи показників, що характеризують основні сторони банківської діяльності, аналіз їх взаємозалежності та залежності від дії факторів нестабільного зовнішнього фінансового середовища, прогнозування можливих варіантів їх зміни та виявлення напрямків покращання значень цих показників засобами економіко-математичного моделювання.

У економічній літературі наводиться багато прикладів [15, 17, 20, 29, 53] використання математичних моделей для аналізу діяльності конкретних банків чи банківської системи в цілому. Важливе значення надається методам математичної статистики та економетрики.

Найважливішим результатом діяльності банківського сектора останніх кількох років є зміцнення довіри населення до банків. Щорічне зростання вкладів фізичних осіб за 2005-2008 рр. становило близько 1,5%, але в 2009 р. динаміка стала зменшуватися до позначки 1,38%. Послабилися прогресивні структурні зміни в активах банків, а саме: зменшилася частка кредитного портфеля довгострокових кредитів в інвестиційну діяльність, значно знизилася платоспроможність населення. На рисунку 3.4 продемонстровано динаміку зміни доходів і витрат банку за період 2006-2010 рр.

Рисунок 3.4 - Динаміка доходів і витрат ПАТ «Укрсоцбанк» за 2006-2010 рр.

Сучасний банк - це установа, керівництво якої зобов'язане забезпечити найбільш оптимальне поєднання інтересів власників (максимальної віддачі капіталу), клієнтів (якісного та дешевого обслуговування) і держави (стійкості банківської системи й ефективності проведення грошово-кредитної політики).

В сучасних умовах банківська діяльність перебуває у центрі безлічі суперечливих, кризових і важкопрогнозованих процесів економічної, політичної і соціальної сфер. Від часу зародження банківського менеджменту одними із основних його завдань були прогнозування перспективних змін зовнішнього середовища і побудова системи управління, орієнтованої на врахування майбутніх тенденцій та зниження рівня їх невизначеності.

Серед чинників впливу зовнішнього середовища на діяльність банківських установ можна виділити такі:

–   політичну і економічну стабільність держави;

–       стабільність національної валюти;

–       недосконалість державного регулювання банківської діяльності;

–       податковий тиск на банківську діяльність;

–       вплив конкурентів на фінансово-кредитному ринку;

–       економічні умови діяльності клієнтів - юридичних осіб;

–       запровадження наукових досягнень науково-технічного прогресу у сфері банківської діяльності;

–       демографічну ситуацію у державі.

Успішне функціонування банківських установ суттєво залежить від широкого застосування сучасних комп'ютерних технологій та засобів обчислювальної техніки. Однак їх здебільшого використовують лише з метою отримання інформаційно-довідкових даних, на основі яких приймається (часто суб'єктивно) те чи інше управлінське рішення. Ефективність цих рішень істотно зростає за умов застосування методів математичного моделювання. Перелік економіко-математичних методів, які використовуються для аналізу банківської діяльності є широким і різноманітним. До них належать ймовірнісні, статистичні, кореляційні, регресійні, аналітичні, імітаційні моделі, моделі математичного програмування, теорії ігор, теорії масового обслуговування тощо. Широко розповсюджене використання різних критеріїв вибору оптимальних стратегій за умов ризику або невизначеності.

Метою дослідження є порівняння економетричних апаратів моделювання з допомогою часових трендів для прогнозування обсягів чистого прибутку ПАТ «Укрсоцбанк».

Важливим інструментом математичного моделювання та прогнозування є аналіз динамічних рядів часових трендів. Для аналізу тенденції процесу, та прогнозування з урахуванням закономірностей попередніх періодів широко застосовується залежність, яка називається рівнянням тренда:

(3.4)

де      і  - відповідно детермінована невипадкова і стохастична випадкова компоненти процесу.

Екстраполяцію тренда можна використати, якщо розвиток явища дуже благотворне описується побудованим рівнянням і умови, які визначають тенденцію розвитку в минулому, не зміняться у майбутньому.

Найчастіше в макро - та мікроекономічних дослідженнях використовуються такі типи залежностей, що описують рівняння тренда:

лінійна:   ;

степенева:             ;

логарифмічна:     ;

поліноміальна:

.(3.5)

де     , ,  - невідомі параметри, які потрібно оцінити.

Застосовуються також експоненційні, показникові, гіперболічні, логістичні криві, крива Гомперця та ін.

Необхідні параметри рівнянь знаходяться методом найменших квадратів мінімізацію суми квадратів відхилень фактичних даних від теоретичних

(3.6)

де      - кількість невідомих параметрів у рівнянні

 - реальні значення прогнозованого показника;

 - теоретичні значення, обчислені з допомогою рівнянь трендів.

Мінімум функції  досягається, коли частинні похідні першого порядку від цієї функції за змінними  дорівнюють нулю.

В дослідженні розглянуто процес знаходження необхідних параметрів рівнянь методом найменших квадратів для лінійного, квадратичного, логарифмічного та степеневого часових трендів.

У випадку лінійного рівняння умова (3.3) буде мати вигляд:

(3.7)

Для знаходження параметрів ,  одержано таку систему нормальних рівнянь:

(3.8)

Якщо розглядати логарифмічну модель, то умова (3.3) набуває вигляду:

(3.9)

і для знаходження ,  матимемо таку систему нормальних рівнянь:

(3.10)

Шляхом логарифмічного перетворення степеневу криву можна інтегрувати у логарифмічну та розрахувати необхідні параметри аналогічно до попереднього випадку. Справді, якщо про логарифмувати обидві чистини рівняння степеневого тренда, то отримаємо

або .(3.11)

Зробивши заміну , , одержимо . Тоді умову (3.4) запишемо так:

(3.12)

Система нормальних рівнянь у цьому випадку матиме вигляд:

(3.13)

Розв'язавши цю систему рівнянь, знайдемо коефіцієнти , .

Для поліноміального рівняння тренда умова 3.3 виглядає так:

(3.14)

Тоді система нормальних рівнянь для знаходження , ,  буде такою:

(3.15)

Для проведення моделювання за допомогою рівнянь часових трендів розглянемо дані щодо чистого прибутку ПАТ «Укрсоцбанк» в цілому за період з 2006 по 2010 рр. у тис. грн. (таблиця 3.12).

Таблиця 3.12 - Динаміка річного чистого прибутку ПАТ «Укрсоцбанк» за 2006-2010 рр.

Період (t)	Чистий прибуток банку, млн. грн. (y)
1 (2006 р.)	974,04
2 (2007 р.)	1091,8
3 (2008 р.)	791,8
4 (2009 р.)	126,81
5 (2010 р.)	19,8

За даними таблиці 3.12 видно, що прибуток ПАТ «Укрсоцбанку» за останні 4 роки (з 2007 по 2010 рр.) неухильно знижується.

Для цих даних побудовано лінійний, степеневий, логарифмічний та поліноміальний часові тренди, за допомогою яких отримано прогнозний обсяг річного чистого прибутку банку на наступні два періоди. Прогнозні моделі наведено на рисунках 3.5 - 3.9.

Побудова прогнозної моделі здійснюється за допомогою табличного редактору Microsoft Excel для Windows. На основі фактичних даних за попередні періоди (дані таблиці 3.12) будується діаграма (графік), на яку додається лінія тренду і прогнозу на 2 періоди.

Рисунок 3.5 - Прогноз прибутку ПАТ «Укрсоцбанк» на основі лінійного часового тренду

Рисунок 3.6 - Прогноз прибутку ПАТ «Укрсоцбанк» на основі степеневого часового тренду

Рисунок 3.7 - Прогноз прибутку ПАТ «Укрсоцбанк» на основі логарифмічного часового тренду

Рисунок 3.8 - Прогноз прибутку ПАТ «Укрсоцбанк» на основі поліноміального часового тренду другого ступеню

Рисунок 3.9 - Прогноз прибутку ПАТ «Укрсоцбанк» на основі поліноміального часового тренду третього ступеню

На основі побудованих моделей обчислено теоретичні значення досліджуваного показника і результати занесено до таблиці 3.13.

За допомогою моделей обчислено прогнозовані значення обсягу чистого прибутку банку на майбутні два роки і занесено до таблиці 3.14.

Таблиця 3.13 - Порівняння фактичних даних з теоретичними

Період (t)	Реальні значення (y)	Лінійна модель (yлін)	Степенева модель (yст)	Логарифмічна модель (yлог)	Поліноміальна модель 2-го ступеню (yп2)	Поліноміальна модель 3-го ступеню (yп3)
1 (2006 р.)	974,04	1174,7	2286	1218	1058,55	960,91
2 (2007 р.)	1091,8	887,40	515,06	770,92	945,74	1140,08
3 (2008 р.)	791,8	600,10	215,41	509,40	716,57	714,97
4 (2009 р.)	126,8	312,80	116,05	323,84	371,04	173,44
5 (2010 р.)	19,8	25,50	71,83	179,91	-90,85	3,35
R2		0,843	0,815	0,686	0,891	0,989

Таблиця 3.14 - Прогнозовані значення

Період (t)	Лінійна модель (yлін)	Степенева модель (yст)	Логариф-мічна модель (yлог)	Поліноміальна модель 2-го ступіню (yп2)	Поліноміальна модель 3-го ступіню (yп3)
6 (2011 р.)	-261,80	48,53	62,32	-669,10	692,56
7 (2012 р.)	-549,10	34,84	-37,11	-1363,71	2728,93

За результатами моделювання, як наочно видно з рисунків 3.5 - 3.9 та розрахованих даних таблиці 3.14 найбільш наближені значення до фактичних показників прибутку ПАТ «Укрсоцбанк» було отримано на основі поліноміальної моделі другого та третього ступеню.

Відповідно, і прогнозні значення за цими моделями є найбільш достовірними.

Лінія тренда найбільшою мірою наближається до наведеної на діаграмі залежності, якщо значення R-квадрат (число від 0 до 1, яке відображає близькість значень лінії тренда до фактичних даних; воно також називається квадратом змішаної кореляції) дорівнює або близько до 1.

Як видно з таблиці 3.13, коефіцієнт апроксимації R² є найбільшим (0,989, що майже дорівнює одиниці) для поліноміальної апроксимації третього ступеня, це означає, що лінія тренда практично співпадає з фактичними даними за 5 років, що збільшує ймовірність того, що прогнозні дані виявляться правильними. Поліноміальна апроксимація використовується для опису величин, що поперемінно зростають і спадають. Вона корисна для аналізу великого набору даних про нестабільну величину. Ступінь полінома визначається кількістю екстремумів (максимумів і мінімумів) кривої. Поліном другого ступеня може описати тільки один максимум або мінімум. Поліном третього ступеня має один або два екстремуми. Поліном четвертого ступеня може мати не більше трьох екстремумів [39].

Отже, розрахувати, який розмір прибутку отримає ПАТ «Укрсоцбанк» у будь-який період в майбутньому можна за формулою (прогнозною моделлю):

y = 81,31х³-790х²+1980х - 310,4,                                                   (3.16)

де у - розмір прибутку ПАТ «Укрсоцбанк»;

х - порядковий номер періоду.

Отже, вищенаведена модель надає змогу визначити розмір прибутку на будь-який період часу, а тому дозволяє планувати діяльність банку на майбутнє.

3.3 Оцінка можливостей використання зарубіжних методик управління доходами і витратами банків у вітчизняних умовах

В Україні банківська система розвивається, змінюються також і методи оцінки ефективності діяльності банку. Показники, що демонструють рівень та якість доходів, витрат та прибутку замінюються на нові - більш сучасніші, які краще відповідають сучасним вимогам української банківської системи.

Тому необхідним є удосконалення методики оцінки витрат та доходів методом об’єднання головних показників оцінки фінансових результатів, для її подальшого використання в банківській системі Україні.

Фахівці банків світу оцінюють ризик накладних витрат банку. Ризик накладних витрат банку - це ризик, при якому темпи росту непроцентних витрат будуть випереджати темпи зростання доходів банку і, як результат, зниження прибутковості і рентабельності роботи банку. Банк може досягти цілі росту комерційних результатів діяльності тільки в тому випадку, якщо він здійснює суворий контроль за своїми витратами [20].

Стратегія банку в цьому напрямку включає:

пошук щодо дешевих коштів на фінансових ринках;

досягнення економії при існуючому обсязі ресурсів і рості обсягу виробництва;

економію при збільшенні числа банківських продуктів і послуг, наданих одним банківським робітником, ріст продуктивності праці, взаємозамінність, економію на поєднанні функцій, полівалентність;

економію як результат досвіду робітників банку. Західні експерти підтверджують, що крім освіти банкіру потрібно ще, як мінімум, 5 років, щоб стати гарним менеджером по керуванню кредитним портфелем;

забезпечення темпів росту, що випереджають, доходів банку над темпами росту його витрат;

проведення оптимальної політики ціноутворення на банківські продукти і послуги як результат поглибленого вивчання витрат банку і контролю за його діяльністю [17].

Першим показником у моделі є коефіцієнт продуктивності праці, використовуваний для оцінки результативності політики банку по керуванню ризиком непроцентних прибутків і витрат. Він має такий вигляд:

(3.17)

Критеріальний рівень даного коефіцієнта складає біля 60%. Якщо банком управляють добре, то коефіцієнт знижується приблизно до рівня 55%, але знижувати його до 50% уже небезпечно, тому що значну долю в чисельнику формули займає заробітна плата банківських робітників. Якщо вона буде знижуватися, то, природно, банк загубить частину робітників, а слідом за цим і частку ринку [3].

Другий показник - рентабельність капіталу, для визначення доходності власного капіталу банку здійснюється за формулою:

,(3.18)

де ROE (return on equity) - рентабельність капіталу;

Net income - чистий прибуток;

Equity - власний капітал (прості акції + нерозподілений прибуток).

Це загальна оцінка діяльності банку, що дозволяє порівняти ефективність функціонування різних підрозділів. Використовуючи факторний аналіз, ROE можна представити у вигляді рівняння з тим, щоб визначити чинники, що впливають на його рівень:

,(3.19)

де ROA (return on assets) - чиста дохідність активів,(leverige factor) - фінансовий важіль, мультиплікатор капіталу (розраховується як відношення активів до капіталу банку).

Таким чином формула для розрахунку ROE має такий вид:

.(3.20)

Більш докладний аналіз факторів, що впливають на рівень ROA, проведено з використанням формули:

.(3.21)

Отже, встановлено 3 основних елемента, що визначають прибуткову роботу банку. Такий підхід дозволяє аналізувати, контролювати й управляти їхнім станом і в кінцевому рахунку здійснювати найбільше ефективне управлівння банком із позицій доходності його діяльності [3].

Третім показником є відома формула Дюпона:

.(3.22)

Формула Дюпона - це ефективна модель контроля і керування діяльністю комерційного банку.

Аналіз проводиться за визначений період (наприклад, за 5 років) із тим, щоб визначити динаміку зміни значень даних факторів. По відхиленнях приймаються заходи, спрямовані на підвищення ефективності діяльності банку [2].

Отже, основною ціллю моделювання за допомогою формули Дюпона є аналіз найважливіших факторів, що визначають прибутковість роботи конкретного банки, і порівняння отриманих результатів із даними його конкурентів.

Використаємо отриману модель на прикладі ПАТ «Укрсоцбанк».

Перший показник - коефіцієнт продуктивності праці дорівнює у 2008 р. 138%, в 2009 р. 127%, а в 2010 р. - 123%. Тому як критеріальний рівень цього показника дорівнює 60%, то можна сказати, що таке перевищення (майже удвічі) свідчить про зависокі витрати і не ефективне управління банком процесом формування непроцентних прибутків та витрат. Позитивним за такої ситуації є лише динаміка цього показника, спрямована в бік наближення до критеріального значення

Другий показник - рентабельність банку становить у 2008 р. - 15,3%, у 2009 р. - 2,1%, а в 2010 р. - 0,3%. Такі показники свідчать про мінімізацію отримання з кожним роком прибутку банку.

Цей показник набагато залежить від таких факторів:

чистого доходу, значення якого постійно слід брати до уваги, тому що при його зниженні значно зменшується рентабельність капіталу банку;

активи банку, цей показник знизився з 2008 р. по 2010 р. на 16%, тому це було значне зростання цього фактору;

капітал банку, значення цього показника повинно постійно балансувати зі значенням чистого доходу банку, тому як співвідношення цих показників дають нам коефіцієнт ROE.

Третій показник - значення моделі Дюпона.

Розглянемо його динаміку у таблиці 3.15, де розміщено значення ПАТ «Укрсоцбанк» та інших 5 банків.

Таблиця 3.15 - Значення факторів для розрахунку формули Дюпона

Фактори, тис. грн.	ПАТ «Укрсоцбанк»	АТ Банк «Меркурій»	Публічне АТ «АКБ «Базис»	АКБ «Золоті ворота»	ПАТ «Банк «ГРАНТ»	АТ «Регіон-банк»
Статутний капітал	2 271 011	91 500	91197	119 480	60 000	36 310	6 547 563	111 290	211 672	114 417	106 599	60 937
Грошові кошти та їх еквіваленти	5 397 510	67 891	101 897	99 343	80 371	43 991
Кошти в інших банках	302 039	23 082	73 200	1 657	5 726	13 500
Усього активів	41 621 554	938 659	1 781 061	946 158	446 839	249 067
Кошти банків	17 168 964	206 064	548 787	77 564	13 424	32 861
Кошти клієнтів	15 358 269	801 718	920 458	860 150	401 186	200 224
Усього зобов’язань	35 073 991	827 369	1 569 389	831 741	340 240	188 130
Чистий процентний дохід	2 936 248	29 719	90 082	21 100	8 405	17 136
Чистий комісійний дохід	507024	19 899	35 913	22 056	10 743	5 704
Чистий прибуток	19 824	1 209	26 235	18 552	873	796
Значення формули Дюпона	0,45	5,3	5,8	5,0	5,2	5,1

Як видно, ПАТ «Укрсоцбанк» по всім трьом факторам моделі Дюпона випереджає своїх конкурентів (крім АКБ «Базис» за чистим прибутком). Але порахувавши формулу Дюпона можемо сказати, що ПАТ «Укрсоцбанк» на порядок відстає від інших банків. Тому формула Дюпона допомагає виявити не тільки аналітичні значення, а й фактори за допомогою яких визначається ефективність управління результатами діяльності банків.

Модель показала значення факторів, які безпосередньо впливають на рівень керування результатами діяльності банку, а формула Дюпона дала такі результати, які суперечать з тими, яку дає звичайна методика оцінки результатів діяльності банку. Тобто модель поглиблює звичайний аналіз та розкриває фактори впливу на результат діяльності.

Таким чином, у банківській діяльності надзвичайно важливо дотримувати рівноваги між операційним і фінансовим ризиками, що дозволить одержати оптимальний рівень загального ризику банку. Модель, яка була створена методом об’єднання найважливіших та найефективніших показників для визначення рівню управління фінансовими результатами діяльності банку, показала результати, які повністю спростували позиції банку при проведенні звичайних методик.

Отже, підсумовуючи результати аналізу, проведеного у 3 розділі роботи, можна сказати, що діяльність ПАТ «Укрсоцбанк» була доволі ефективною протягом аналізованого періоду. Спостерігалися і деякі негативні зміни, що в першу чергу обумовлено негативною ситуацією в економіці країни в цілому та наслідками впливу світової фінансової кризи на банківську систему України.

Тож для забезпечення більшої ефективності та підтримання досягнутого рівня результативності діяльності Банку доцільно збільшувати питому вагу доходних активів в загальній сумі активів, тобто необхідно забезпечити приріст суми активів робочої групи, які приносять найбільші доходи банку і скорочувати до можливого мінімуму інші групи активів. До складу доходних активів включаються кредитний та інвестиційний портфель банку, депозити та кредити в інших банках. Вкладення коштів у недоходні активи погіршує структуру активів та їх ступінь їх доходності, проте завдяки цим активам забезпечуються та підтримується ліквідність банку. Таким чином, банківська ліквідність досягається при максимізації залишків в касах та на кореспондентських рахунках, але це призведе до зменшення рівню прибутку до мінімального. Максимізація прибутку забезпечується за рахунок роботи коштів, безперервного їх використання для видачі позик і здійснення інвестицій проте в цьому випадку величина грошових коштів у касі та на коррахунках зводиться до мінімуму. Тож, максимізація прибутку ставить під загрозу безперервність виконання банком своїх зобов’язань перед клієнтами. Таким чином, занадто висока ліквідність негативно впливає на дохідність банку, а занадто низька - свідчить про погіршення надійності банку.

Отже, для забезпечення ефективного управління прибутковістю необхідно забезпечити гнучкість співвідношення протилежних вимог ліквідності і прибутковості.

Доцільно забезпечити загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід та зростання власного капіталу, проведення зваженої маркетингової і процентної політики, наслідком цього стане підвищення числа банківських вкладників.

Необхідно також переглянути управління активами та пасивами, збалансувати рівень ризиків. Для чого доцільно забезпечити ефективність розподілу економічного капіталу банку під ризики і підтримку адекватної платоспроможності з урахуванням балансових, ринкових і інших ризиків, проводити аналіз і управління активами і пасивами банку відповідно до поточних, середньо - і довгострокових бізнес-планів банку, визначити політики і розробка конкретних інструкцій з управління ризиком ліквідності і фондами банку, регламентувати процедуру антикризового управління у разі виникнення кризи ліквідності, забезпечити ефективне управління ринковими ризиками банку, зокрема процентним, валютним і ціновим ризиками.

Переглянути структуру портфелю доходних активів, тобто зміна питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти оскільки ризикові операції можуть забезпечити банку отримання більшого рівня доходу, якщо він буде правильно ними управляти. Банк повинен правильно дослідити допустимість ризику, розробити проект прийняття негайно практичного рішення, спрямованого або на використання ризикових операцій, або на розробку системи заходів, що знижують можливість появи витрат банку від проведення тієї чи іншої операції.

Можна також переглянути загальний рівень процентної ставки по активних операціях банку з метою дослідження та врахування крім специфічних факторів, що визначають розмір процента по активних операціях (облікова ставка, рівень інфляції, термін позики, її розмір, ризик, характер забезпечення, витрати по оформленню позики та контроль, контроль та інші), також попит на кредитному ринку і ставки конкуруючих банків та інших фінансово-кредитних установ.

Необхідно забезпечити зростання непроцентних доходів, а саме доходів від надання послуг «небанківського» характеру (консультаційних, аудиторських, а також доходам від проведення факторингових і лізингових операцій, доходів від надання поручительств гарантій), оптимізацію пасивів, зменшення загально адміністративних витрат, зменшення витрат на створення банківської послуги, що дасть змогу знизити її ціну.

Це означає збільшення комісійних, торгівельних, інших банківських операційних доходів, цього можна досягти за рахунок збільшення доходів від розрахунково-касового обслуговування, забезпечення високого рівня якості обслуговування, збільшення обсягу та спектру послуг, що надаються суб’єктам господарювання, впровадження нових банківських продуктів.

Для підвищення прибутковості необхідно також скоротити витрати на створення банківської послуги і, відповідно, знизити її ціну. Зниження цін на пропоновані послуги - вагомий аргумент у конкурентній боротьбі, важливий елемент створення позитивного іміджу банківської установи, що великою мірою забезпечує їй прихильність клієнтів. Здешевлення послуг може забезпечити банку вищий, ніж у конкурентів прибуток за рахунок більшого обсягу їх пропозицій. Тому особливого значення слід надавати скороченню витрат при наданні послуг без погіршення їх якості.

Висновки

За проведеними дослідженнями у рамках дипломної роботи, як результат вирішення поставлених завдань, можна зробити наступні висновки.

Банківська система України сьогодні знаходиться на дуже важливому етапі свого становлення і розвитку. Життя висунуло перед банківською системою ряд проблем, від вирішення яких залежить не тільки майбутня доля багатьох банків, але й подальше реформування тих секторів економіки, які обслуговуються цими банками.

Наявність збитку у банку у період кризи не може бути індикатором ефективності його діяльності, оскільки причини збитків у кожного банку - різна, з одних - наявність суттєвих проблем, для інших - формування резервів. Досвід роботи банків «благополучних» засвідчує, що їх успішний розвиток в умовах кризи залежить в першу чергу від рівня професіоналізму - від політики банка, майстерності, грамотної побудови управлінських і функціональних структур. Досвід же банків, що збанкрутіли, навіть тих, які мали більш менш великі структурні фонди, показав, що їх, на перший погляд, нормальна внутрішня управлінська структура насправді виявилась аморфною, розвивалась хаотично та зробилася не управляємою.

У світовій практиці існує багато методик для визначення рейтингу банків. Різні методики застосовуються в різних економічних умовах. За ринкової моделі економіки рейтинг комерційних банків більшою мірою впливає на ринкову ціну акцій банку. У країнах з нестабільною економікою, де ще не закінчена перебудова юридичної бази, рейтинг для вкладника засвідчує надійність комерційного банку. Більшість країн рейтинг комерційних банків визначає за системою «CAMEL». У Росії для опублікування у відкритих виданнях використовуються рейтинги за методами В. Кромонова.

Бухгалтерський облік доходів і витрат ведеться на рахунках шостого та сьомого класів за єдиною для установ банку структурою аналітичних рахунків, передбаченою внутрішнім планом аналітичних рахунків і призначеною для інтегрованого ведення бухгалтерського обліку всіма установами банку та забезпечення потреб його фінансової, управлінської та податкової звітності.

Проведений аналіз доходів показав, що доходи ПАТ «Укрсоцбанк» за період 2008-2010 рр. зменшилися на 165089 тис. грн., таке зменшення доходів відбулося головним чином завдяки зменшенню результату від торгових операцій, який знизився у 2010 році порівняно з 2008 роком на 764377 тис. грн. На таку негативну динаміку показника результату від торгових операцій вплинуло зменшення цін на цінні папери, що відбулися через фінансову кризу і зниження всіх фондових індексів. Протилежні зміни відбулися із процентним доходом (він зріс на 753542 тис. грн.), які майже компенсували негативні наслідки зменшення торгових доходів, проте зменшення комісійних доходів на 57,878 тис. грн. та інших доходів на 96376 тис. грн. і сформували отримане зниження доходів.

У зв’язку із такими змінами абсолютних показників відбулися зміни у структурі доходів. За період з 2008-2010 рр. частка процентних доходів зросла на 14,56% і склала 88,7%. Натомість частка торгових доходів істотно зменшилась.

Щодо витрат, то загальна сума витрат банку за три останні роки збільшилася на 606882 тис. грн., таке збільшення витрат головним чином відбулося за рахунок збільшення витрат на формування резервів на 943035 тис. грн. Таке зменшення доходів та зростання витрат спричинило зменшення витрат на податок на прибуток у 2010 році порівняно з 2008 роком на 265804 тис. грн.

Резерв під заборгованість за кредитами у 2009 році збільшився на 1453394 тис. грн. (116,25%), а у 2010 році - навпаки відбулося зменшення резерву на 540850 тис. грн. (20,01%), тобто у 2009 році таке збільшення негативно впливає на кінцевий розмір прибутку банку, оскільки збільшення резервів зменшує величину прибутку, у 2010 році - зворотна ситуація. Резерв за зобов’язаннями у 2008 році дорівнював 2361 тис. грн., у 2009 - -18737 тис. грн., у 2010 - -3758 тис. грн., тобто у 2009 році відбулося збільшення резервів, що знову ж таки негативно вплинуло на розмір прибутку, проте у 2010 - відбулося зменшення резервів.

Ще однією важливою складовою витрат Банку є адміністративні витрати, їх розмір у 2008 дорівнював 1293427 тис. грн., у 2009 - 1178208 тис. грн., у 2010 році - 1247350 тис. грн., відхилення у 2009 році склало 115219 тис. грн. (8,91%) у бік зменшення, у 2010 - 69142 тис. грн. (5,87%) - у бік збільшення.

У структурі витрат на 13,4% зросла частка витрат на формування резервів і склала у 2010 році 36,5%.

Сума чистого прибутку ПАТ «Укрсоцбанк» має тенденцію до зниження протягом аналізованого періоду, у 2008 році він склав 791795 тис. грн., а у 2009 - 126761 тис. грн., тобто відбулося зменшення на 665034 тис. грн. (83,99%), у 2010 чистий прибуток дорівнював 19824 тис. грн., зменшення склало 106937 тис. грн. (84,36%) (рисунок 3.3). Така тенденція свідчить про спад активності діяльності банку, проте все ж таки варто зауважити, що Банк отримує прибуток, а не несе збитки, як більшість українських банків, що в свою чергу обумовлено негативними змінами в економіці країни в цілому та фінансовому та банківському секторах, як її окремих складових.

Тож можна сказати, що результати діяльності ПАТ «Укрсоцбанк» мають виражену тенденцію до зниження, що є негативною тенденцію, варто також зауважити, що на величину чистого прибутку Банку суттєво впливають розмір чистого процентного доходу, величина резервів, адміністративні витрати.

В цілому за проведеним аналізом можна зробити висновок, що ПАТ «Укрсоцбанк» в умовах кризи підтримує свою прибутковість, проте динаміка цього показника негативна. За період з 2008 по 2010 рр. відбулося зменшення прибутку на 771971 тис. грн. Позитивним фактором є наявність у банку витрат на формування резервів як у 2009 р. так і у 2010 р., що свідчить про належний рівень захисту від можливих проблем із поверненням кредитів, які відчувають зараз банки України. Наявність під це у банка резервів значною мірою дозволяю посилити рівень його надійності.

Важливого значення набуває комплексне дослідження процесів, що протікають у банку, оцінка ефективності його роботи, побудова системи показників, що характеризують основні сторони банківської діяльності, аналіз їх взаємозалежності та залежності від дії факторів нестабільного зовнішнього фінансового середовища, прогнозування можливих варіантів їх зміни та виявлення напрямків покращання значень цих показників засобами економіко-математичного моделювання.

На прикладі економетричної моделі було отримано максимальний рівень обсягу чистого прибутку при побудові поліноміальної моделі третього ступеню. Тому для прогнозування майбутніх результатів діяльності банку раціонально використовувати саме цю економетричну модель.

Модель Дюпона, що побудована методом об’єднання найефективніших показників оцінки управління фінансовими результатами діяльності банку показала не достатній рівень керування витратами та доходами ПАТ «Укрсоцбанк». Тобто модель повністю аналізує непроцентні та процентні доходи та витрати банку, рентабельність капіталу, розкриває фактори впливу на результат діяльності та використовує метод порівняння з банками-конкурентами.

Таким чином, всі поставлені завдання в дипломній роботі, були вирішені, отже, можна констатувати, що мета роботи була досягнута.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки та рекомендації з оптимізації обліку та аналізу доходів та витрат банку, що отримані у роботі, в своєї сукупності сприяють підвищенню ефективності управлінських рішень.

Список джерел інформації

1    Петрук О.М. Банківська справа: навч. посіб. / О.М. Петрук; за ред. Ф.Н. Бутинця. - Кондор, 2004. - 462 с.

2       Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: підруч. / Л.О. Примостка. - К.: КНЕУ, 2004. - 467 c.

3    Філіппова О.О. Особливості застосування зарубіжних методик оцінки доходів та витрат банків у вітчизняних умовах // Фінанси очима студентів: зб. матеріалів Студентської наук.-практ. конф., 23-26 берез. 2010 р. / М-во освіти і науки України, Харківський національний економічний ун-т; [у 4-х томах]. - Том І. - Харків: Модель Всесвіту, 2010. - С. 106-108.

4       Філіппова О.О. Проблеми підвищення прибутковості діяльності банків в сучасних умовах // Eupopejska nauka XXI powiek - 2010: materially Vi Miedzynarodowej naukowi-praktyczney konferencji. - Volume 1. Ekonomiczne nauki (Banki I bankowy system). - Przemysl: Nauka i studia. - S. 45-47.

5    Вовчак О. Фінансова стратегія розвитку банку як передумова ефективності його діяльності / О. Вовчак // Банківська справа. - 2008. - №3. - С. 23-36.

6    Вожжов А.П. Формування ресурсів комерційних банків / А.П. Вожжов. // Фінанси України. - 2003. - №1. - С. 116-129.

7       Коваль С.Л. Формування фінансових ресурсів комерційних банків / С.Л. Коваль. // Фінанси України. - 2004. - №7. - С. 110-115.

         Копилюк О.І. Фінансовий менеджмент в банку: навч. посіб. / О.І. Копилюк, Н.С. Кульчицька. - Львів: Львів. комерц. акад., 2005. - 208 c.

9    Дудар А. Основні напрямки розвитку системи управління фінансовими результатами діяльності банку / А. Дудар // Банківська справа. - 2003. - №5. - С. 36-50.

10  Криклій О.А. Управління прибутком банку: монографія / О.А. Криклій, Н.Г. Маслак. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. - 136 с.

11  Рибалка О. Підходи до управління прибутком банку / О. Рибалка // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №11. - С. 161-166.

12  Некрасова Н.І. Облік та аналіз доходів, витрат і прибутку банку: автореф. дис… канд. екон. наук: 08.06.04 / Н.І. Некрасова; Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К., 2002. - 20 с.

13     Снігурська Л.П. Облік і аналіз доходів і витрат комерційного банку: автореф. дис… канд. екон. наук: 08.06.04 / Л.П. Снігурська; Київський національний економічний ун-т. - К., 2004. - 20 с.

14  Асоціація українських банків: офіційний сайт [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://aub.org.ua/

      Бондаренко В.В. Власні кошти (капітал) банку / В.В. Бондаренко // Вісник ЖІТІ. - 2005. - №22. - С. 346-351.

16     Висоцька Л. Напрямки формування комплексної статистичної системи показників ліквідності банків / Л. Висоцька // Банківська справа. - 2005. - №5. - С. 39-51.

17  Внукова Н.М. Управління розвитком ринків фінансових послуг: монографія / Н.М. Внукова, В.А. Смоляк, Ж.О. Андрійченко [та ін.]; наук. ред. та кер. кол. авт. д-р екон. наук, проф. Н.М. Внукова / Харківський національний економічний ун-т. - Х.: АдвА, 2009. - 195 с.

      Деревська О. Активно-пасивні операції та управління ліквідністю банківської установи / О. Деревська // Вісник НБУ. - 2008. - №7. - С. 44-55.

19     Заруцька О. Рівновага залучених та розміщених банківських ресурсів як необхідна умова стабільного розвитку / О. Збруцька // Вісник НБУ. - 2007. - №4. - С. 21-27.

         Землячов С. Ресурсна база комерційних банків: сутність, значення, джерела / С. Землячок. // Схід. - 2007. - №3. - С. 45-48.

21  Иноземцева Ю. Анализ финансовых результатов от операций с корпоративными клиентами коммерческого банка / Ю. Иноземцева // Проблемы теории и практики управления. - 2006. - №6. - С. 63-75.

22  Коваль В.М. Методи забезпечення оптимального співвідношення між ліквідністю і дохідністю комерційного банку // Фінанси України. - 2000. - №2. - С. 104-109.

      Національний банк України: офіційний сайт [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/

      Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. №2121-ІІІ (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

25     Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. №2343-XII (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

         Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України: Постанова Правління Національного банку України від 15.09.2004 №435 (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

         Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Постанова Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

         Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368 (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

         Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України: Постанова Правління Національного банку України від 30.12.1998 №566 (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

         Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України: Постанова Правління Національного банку України від 18.06.2003 №255 (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

         Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. №2664-III (зі змінами та доповненнями) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

         Павленко Р.В. Методика комплексного аналізу прибутковості банку та шляхи її вдосконалення / Р.В. Павленко. - Київ: КНЕУ, 2004. - 200 c.

         Парасій-Вергуненко І.М. Стратегічний аналіз у банках: теорія, методологія, практика: монографія / І. М. Парасій-Вергуненко; Держ. вищ. навч. закл. «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». - К.: КНЕУ, 2007. - 358 c.

34  Економічний аналіз: Навч. посібн. / За ред. А.Г. Загороднього. - Л.: Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2005. - 428 с.

35     Несторенко Ж.К. Економічний аналіз фінансово-господарського стану підприємства: навч. посібн. / Ж.К. Несторенко. - К.: ЦНЛ, 2005. - 168 с.

         Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: навч. посібн. / Н.В. Тарасенко. - 3-тє видання, перероблене. - Львів: «Новий Світ - 2000», 2005. - 344 с.

37  Бакаєв О.О. Економіко-математичні моделі економічного зростання: монографія / О.О. Бакаєв, В.І. Гриценко, Л.І. Бажан. - К.: Наукова думка, 2005. - 190 c.

38  Васюренко О. Математичні методи і моделі у сфері аналізу та управління банківською діяльністю / О. Васюренко, Г. Азаренкова // Вісник НБУ. - 2006. - №8. - С. 11-13.

39     Костина Н.И. Финансовое прогнозирование в экономических системах: учеб. пособие для вузов / Н.И. Костина, А.А. Алексеев. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2002. - 285 с.

40  Лук’яненко І.Г. Економетрика: підруч. / І.Г. Лук’яненко. - К.: Тов-во «Знання», 2004. - 200 с.

41  Растяпін А. Прогнозування фінансових показників діяльності комерційного банку / А. Растяпін // Банківська справа, 2001. - №1. - С. 55-57.

42  Сайт ПАТ «Укрсоцбанк» [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: htpp://www.unicredit.com.ua.

43  Фінансовий облік у банках: Навч. посіб. // Г, П. Табачук, О.М. Сарахман, Т.М. Бречко. - К.: ЦУЛ, 2010. - 424 с.

44  Бухгалтерський облік: навч. посіб. / Т.М. Сєрікова, В.Д. Понікаров, Д.В. Назаренко; М-во освіти і науки України, Харківський нац. екон. ун-т. - 3-є вид., випр. і допов. - Х.: ВД «Інжек», 2008. - 296 с.

45     Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. - 2003. - №11. - С. 303-458.

         Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України від 16.07.99 р. №996-ХІV (зі змінами та доповненнями) // http://portal.rada.gov.ua.

         Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р. // http://portal.rada.gov.ua.

         Кобилянська О. І. Фінансовий облік: навч. посібн. / О. І. Кобилянська; 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2007 - 417 с.

         Лень В.С., Гливенко В.В. Звітність підприємств: підручник. / В.С. Лень, В.В. Гливенко. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 612 с.

         Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 №2694-XII http://portal.rada.gov.ua.

         ГОСТ 12.0.003 - 74* ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ. 01.01.76.

         ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ. 01.01.1984.

         ГОСТ 12.1.038-82 ССБТ. Электробезопасность. Предельно-допустимые значения напряжений прикосновения и токов - Введ.01.07.83.

         СНиП II-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат, 1980. -110 с.

         ДСанПіН 3.32-007-98Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин.-К., 1998 р.

         ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 Вібраційна безпека. Загальні вимоги. - Введ. 2008.

         ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ. 01.01.89.

         НПАОП 0.00 - 1.28 - 10 Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. Харків, 2010 р.

         СНиП 2.04.05-91 Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1991

         Правила охраны труда при эксплуатации электронно-вычислительных машин. Харьков 1999 г.

         Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007, Київ 1998.

         ПУЭ-87. Правила устройства электроустановок. - М.:Энергоатомиздат, 1987.

         ГОСТ 12.1.030-81 ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление. Введ.01.01.82.

         ГОСТ 12.1.004-91 Пожарная безопасность. Общие требования. Введ.01.01.92

         НАПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Київ -2007.

         ДБН В.1.1 - 7 - 2002 Державні будівельні норми. Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва. - К: 2002 - 41 с

         НПАОП 40.1 - 1.32 - 01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. Київ-2001.

         ДСТУ Б.В.2.5-36:2008 Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд.IEC 62305: «NEG» - Київ: МIНРЕГІОНБУД України 2008.

         Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України 25.06.1991 №1264-XII. http://portal.rada.gov.ua.