Облік і аудит розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві

Зміст

 

Вступ

1. Теоретичні основи організації розрахунків з покупцями і замовниками

1.1 Поняття і класифікація дебіторської заборгованості

1.2 Сутність та визначення резерву сумнівних боргів

1.3 Автоматизація обліку дебіторської заборгованості

2. Діюча система обліку розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Організація обліку розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві

2.3 Облік резерву сумнівних боргів

2.4 Документальне оформлення обліку розрахунків з покупцями та замовниками

2.5 Оперативний облік і контроль розрахунків з покупцями та замовниками

2.6 Використання програмного забезпечення на ТОВ НВП "Лабораторна техніка"

3.1 Аудит дебіторської заборгованості

3.2 Методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

3.3 Методика визначення резерву сумнівних боргів

3.4 Аудит розрахунків з покупцями та замовниками з використанням інформаційних систем

4. Охорона праці й навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці й навколишнього середовища

4.2 Промислова санітарія

4.2.1 Мікроклімат приміщення

4.2.2 Освітлення приміщення

4.2.3 Шум

4.2.4 Електромагнітні випромінювання

4.3 Організація безпечних умов праці

4.4 Електробезпека

4.5 Пожежна безпека

4.6 Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список джерел інформації

Додатки

Вступ

Постійні зміни в економіці та економічній політиці держави обумовлені переходом України до ринкових відносин. Економічні відносини, що склалися на початковому етапі, привели до знищення багатьох стійких господарських зв’язків між країною та іншими суб’єктами господарювання, означене підірвало економіку держави в період її становлення. Ускладнюється процес налагодження економічних зв’язків тим, що в даний час багато ринків для України виявилися закритими через низьку конкурентоспроможність виробляємої промислової продукції. У промисловості країни переважають застарілі енергомісткі виробництва і це не сприяє зниженню собівартості продукції, як наслідок не сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції. Означене вище свідчить про актуальність обраної теми дослідження.

В ході господарської діяльності підприємство постійно має потребу в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами, а саме покупцями та замовниками. При відвантаженні виготовленої продукції, підприємство не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця, тому протягом періоду від моменту відвантаження промислової продукції до моменту надходження платежу кошти підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Для покриття сумнівних боргів підприємства створюють резерв сумнівних боргів - це резерв, який створюється з метою покриття у майбутньому безнадійної дебіторської заборгованості. Він коригує дебіторську заборгованість до її чистої реалізаційної вартості, дозволяє підприємству показати, що відповідна сума може бути стягнута з дебіторів. Таким чином, в умовах ризику неплатоспроможності покупців та замовників, підприємство попереджає виникнення втрат від сумнівної дебіторської заборгованості.

дебіторська заборгованість облік розрахунок

Будь-яка дебіторська заборгованість передбачає сумнівні борги отримання грошових коштів або товарів, тому вона визнається активом. Але у випадку, якщо підприємство має достатні підстави припускати, що така заборгованість не буде погашена, така заборгованість повинна бути віднесена на витрати, оскільки вона не може бути визнана активом і відображена у балансі, так як підприємство не отримає у майбутньому економічної вигоди.

В такій ситуації основним завданням підприємств є найбільш повне забезпечення попиту населення високоякісною продукцією. Темпи росту обсягу виробництва продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. При цьому правильна організація обліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є важливим завданням маркетингової стратегії підприємства.

Метою даної дипломної роботи є вивчення діючої системи обліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками, а також розробка заходів щодо її вдосконалення. Для цього в дипломній роботі вирішувалися наступні завдання:

розглянуто поняття дебіторської заборгованості, наведена її класифікація;

розглянуто поняття та порядок визначення резерву сумнівних боргів;

вивчено автоматизацію дебіторської заборгованості на підприємстві;

вивчено та описано діючу систему обліку розрахунків з покупцями та замовниками;

описано оперативний облік і контроль розрахунків з покупцями та замовниками;

розглянуто порядок проведення аудиту дебіторської заборгованості на підприємстві;

вивчено методику проведення аудиту дебіторської заборгованості на підприємстві;

запропоновано заходи щодо вдосконалення обліку розрахунків з покупцями та замовниками на основі застосування ПЕОМ.

Об’єктом дослідження є ТОВ НВП "Лабораторна техніка", видом діяльності якого є оптова торгівля хімічними реактивами, лабораторним посудом та лабораторними приладами.

Для вивчення діючої системи обліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками було використано праці вітчизняних і закордонних вчених-економістів, інформацію з документів планової, оперативної, бухгалтерської та статистичної звітності ТОВ НВП "Лабораторна техніка", законодавчі й нормативні акти України.

1. Теоретичні основи організації розрахунків з покупцями і замовниками

1.1 Поняття і класифікація дебіторської заборгованості

В процесі господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу. Тобто відбувається кредитування покупця, тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу кошти підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Основи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237 і зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 25 жовтня 1999 р. № 725/4018 [1, с.36].

Норми цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку застосовуються підприємствами, організаціями й іншими юридичними особами незалежно від форм власності.

Означене Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації про дебіторську заборгованість, установлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми коштів, їх еквівалентів або інших активів. Заборгованість (борг) - боргові зобов’язання, що виникають внаслідок видачі векселів, випуску облігацій [2, с.61].

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату, яка виникає під час нормального циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу [3, с.164].

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається активом тільки в тому випадку, якщо існує ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигід і може бути визначена певною сумою. Тобто одночасно з визначенням доходу від реалізації товарів, робіт та послуг і оцінюється за первісною вартістю. При віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової ураховується не загальний очікуваний строк оплати відповідно до договору, а очікуваний строк до погашення, що залишився з дати балансу. У випадку відстрочення платежу з виникненням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами в період її нарахування.

У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість.

Поточною дебіторською заборгованістю вважається сума дебіторської заборгованості, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу [2, с.61].

Виділяють два види дебіторської заборгованості: товарна та нетоварна або неопераційна.

Товарними називаються операції пов’язані з натурально-речовинною оплатою продукції, робіт та послуг. Таким чином, товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства, що передбачає продаж товарів, виконання робіт або надання послуг.

Контрагентами звичайної операційної діяльності виступають покупці та замовники. Покупцями є фізичні або юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги). Замовники - це учасники договору, на підставі замовлення яких виробляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи.

Нетоварна або неопераційна дебіторська заборгованість виникає в результаті нетоварних операцій: розрахунки по авансах виданих, розрахунки з підзвітними особами, розрахунки по претензіях, розрахунки по відшкодуванню заподіяного збитку, розрахунки з іншими дебіторами.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 можна виділити довгострокову та поточну дебіторську заборгованість [1].

Довгостроковою дебіторською заборгованістю вважається сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу [2, с.61].

Види довгострокової дебіторської заборгованості представлені на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 - Види довгострокової дебіторської заборгованості

Нормальна дебіторська заборгованість - дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у погашенні її боржником.

Класифікація поточної дебіторської заборгованості представлена на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2 - Класифікація поточної дебіторської заборгованості

До особливого виду розрахунків відносять бартерні операції. Товарообмінна або бартерна операція - це господарська операція суб’єкта підприємницької діяльності, передбачає розрахунок за продану продукцію, роботи, послуги в іншій, ніж грошовій, формі, включаючи різні види погашення взаємозаборгованості між сторонами господарської операції без проведення грошових розрахунків.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує непевність в її погашенні боржником [1].

Безнадійною дебіторською заборгованістю вважається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість у її поверненні боржником або по який минув строк позовної давності.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за винятком резерву сумнівних боргів.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється по первісній вартості. У випадку відстрочки платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою коштів та їх еквівалентів, які підлягають одержанню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю по нарахованим доходам (відсоткам) в період її нарахування. (Пункт 6 зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів України N 304 від 30.11.2000 р.).

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги враховується в підсумок балансу по чистій реалізаційній вартості. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи із платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

1.2 Сутність та визначення резерву сумнівних боргів

Будь-яка дебіторська заборгованість передбачає сумнівні борги отримання грошових коштів або товарів, тому вона визнається активом. Але у випадку, якщо підприємство має достатні підстави припускати, що така заборгованість не буде погашена, така заборгованість повинна бути віднесена на витрати, оскільки вона не може бути визнана активом і відображена у балансі, так як підприємство не отримає у майбутньому економічної вигоди.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості по строкам її непогашення з встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди.

Поточна дебіторська заборгованість, яка виступає фінансовим активом, відображається у балансі за чистою реалізаційною вартістю. З метою оцінки можливих втрат внаслідок безнадійної заборгованості відповідно до принципу обачності, який означає, що активи й доходи не повинні бути завищені, а зобов’язання і витрати - занижені, П (С) БО 10 "Дебіторська заборгованість" передбачає нарахування у кінці звітного періоду резерву сумнівних боргів [3, с.381].

Резерв сумнівних боргів - це резерв, який створюється з метою покриття у майбутньому безнадійної дебіторської заборгованості. Він коригує дебіторську заборгованість до її чистої реалізаційної вартості, дозволяє підприємству показати, що відповідна сума може бути стягнута з дебіторів [1]. Таким чином, в умовах ризику неплатоспроможності покупців, підприємство попереджає виникнення втрат від сумнівної дебіторської заборгованості.

Також важливим принципом є принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. Витрати, пов’язані зі списанням безнадійної дебіторської заборгованості, виникають у процесі реалізації і повинні відповідати періоду, коли продукція, товари, роботи, послуги продаються. Дебіторська заборгованість може стати безнадійною через тривалий час після продажу, тому збитки від анулювання сумнівного боргу слід оцінювати у поточному періоді та включати до складу витрат цього ж звітного періоду.

Резерв сумнівних боргів нараховується тільки для сумнівної дебіторської заборгованості.

Непогашення дебіторської заборгованості може виникнути внаслідок недостатності майна боржника у випадку визнання його банкрутом, дії форс-мажорних обставин, смерті або позбавлення волі фізичних осіб-боржників або закінченням строку позовної давності.

У податковому обліку безнадійною визнається заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності;

прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

·   заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації зняття з реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності;

·   заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатньої кількості коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

·   заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

·   прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку зниклими безвісті, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Коефіцієнт сумнівності зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.

Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами.

На підставі платоспроможності дебіторів резерв сумнівних боргів визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану боржника і оцінки можливості погашення боргу повністю або частково.

За допомогою цього методу можна визначити резерв сумнівних боргів умовно, оскільки платоспроможність якого-небудь дебітора можна визначити тільки приблизно. Даний метод застосовується, якщо у підприємства є незначна кількість постійних покупців (замовників), про платоспроможність яких підприємство має достовірну інформацію.

Величина резерву сумнівних боргів на підставі класифікації поточної дебіторської заборгованості по строкам її несплати та аналізу її фактичного непогашення за попередні звітні періоди визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнту сумнівності відповідної групи.

Підприємство самостійно визначає групи по строкам непогашення поточної дебіторської заборгованості.

Для визначення величини резерву згідно з п.8 П (С) БО 10 передбачено використовувати наступні методи: застосування абсолютної суми сумнівної

заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності [3, с.382].

За методом застосування абсолютної сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів, тобто окремо за кожним сумнівним боргом залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника та оцінки ймовірності погашення боргу повністю або частково. Даний метод є методом умовного визначення резерву сумнівних боргів, оскільки платоспроможність будь-якого дебітора можна визначити лише наближено. Означений метод застосовується, якщо у підприємства незначна кількість постійних контрагентів, про платоспроможність яких воно має достовірну інформацію.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Наявні наступні способи розрахунку коефіцієнту сумнівності:

визначання питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.

За методом питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах наступної оплати сума резерву визначається як добуток чистого доходу звітного періоду на коефіцієнт сумнівності.

Характерною особливістю даного методу є те, що він ґрунтується на оборотному, а не на сальдовому принципі. Тобто під час розрахунку суми резерву, яку потрібно нарахувати за звітний період, початкове сальдо на рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів" не впливає на розмір нарахувань, тоді як при визначенні резерву, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, резерв на кінець звітного періоду донараховується із врахуванням вхідного сальдо рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів".

Порядок розрахунку резерву сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення за попередні роки відображено в прикладі.

Залишок резерву сумнівних боргів до складання балансу на 31-е грудня 2010 р. становить 3020 грн. Дані про дебіторську заборгованість за попередні три роки наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Дані про дебіторську заборгованість підприємства

Дата балансу	Сальдо дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи, грн.			Заборгованість, що визнана безнадійною в наступному році, у складі сальдо дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на кінець попереднього року, грн.
	Термін прострочення
	1-30 днів	31-60 днів	більше 61 дня	1-30 днів	31-60 днів	більше 61 дня
31.12.07 р.	19800	15100	6160	400	390	710
31.12.08 р.	18900	14380	3130	380	330	895
31.12.09 р.	9800	7200	2475	180	105	903
Разом	48500	36680	11765	960	825	2508

Резерв сумнівних боргів визначимо за допомогою таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Розрахунок резерву сумнівних боргів

Група	Коефіцієнт сумнівності	Сальдо сумнівної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) на 31 грудня 2006 р., грн.	Резерв сумнівних боргів, грн.
1	0,0197 (960: 48500)	19180,00	377,85 (19180 х 0,0197)
2	0,0225 (825: 36680)	17850,00	401,63 (17850 х 0,0225)
3	0,2132 (2508: 11765)	20190,00	4304,51 (20190 х 0,2132)
Разом	X	57220,00	5083,99

З урахуванням залишку резерву сумнівних боргів слід донарахувати ще 2063,99 грн. (5083,99 - 3020,00) з включенням до витрат грудня 2010 р.: Д-т 944 "Сумнівні та безнадійні борги" та К-т 38 "Резерв сумнівних боргів" - 2063,99 грн.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу визначає залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

На основі визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років до кожної групи дебіторської заборгованості застосовується певний відсоток сумнівних боргів, який базується на досвіді минулих періодів. Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості визначається залежно від обраного періоду спостереження.

Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.

Розглянемо визначення резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт сумнівності (К_с) відповідної групи дебіторської заборгованості визначається за формулою:

 (1.1)

де Б_зн - фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи за n-ний місяць обраного для спостереження періоду;

Д_зн - дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на кінець місяця обраного для спостереження періоду;

і - кількість місяців в обраному для спостереження періоді.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати та включається до складу інших операційних витрат.

При виключенні безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги по активам здійснюється одночасне зменшення величини резерву сумнівних боргів.

При недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Дебіторська заборгованість виступає складовим елементом фінансової звітності активу має визнаватися і відображається у звітності в сумі, яка визначається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточному обліку.

Експортні операції відображаються в обліку у гривнях та у валюті контракту, при цьому при відвантаженні на експорт використовується курс НБУ на дату здійснення операції. Такою датою є дата оформлення вантажної митної декларації, або дата підписання з нерезидентом акта виконаних робіт, наданих послуг.

При здійсненні експортних операцій (крім бартерних) слід враховувати норми П (С) БО 21 "Вплив змін валютних курсів" [4]. Дебетове сальдо рахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" у випадку продажу за гроші при відображенні у балансі є монетарною статтею. У цьому випадку сальдо рахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" перераховується за діючим курсом НБУ на кожну дату балансу та на дату здійснення операції. При цьому утворюються курсові різниці, які включаються до складу доходів або витрат звітного періоду.

Поточна дебіторська заборгованість, що не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, що визнана безнадійної, списується з балансу з відображенням витрат у складі інших операційних витрат.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі підприємства по їх дійсній вартості.

У примітках до фінансової звітності підприємства наводиться наступна інформація про дебіторську заборгованість:

перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;

перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості зв'язаних сторін, з виділенням внутрігрупового сальдо дебіторської заборгованості;

склад і суми статті балансу "Інша дебіторська заборгованість";

метод визначення величини резерву сумнівних боргів;

сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

1.3 Автоматизація обліку дебіторської заборгованості

Сучасна економічна система будь-якої держави є складною мережею взаємовідносин господарюючих суб’єктів, котрі входять до неї. Основою таких взаємовідносин є фінансово-розрахункові операції, пов’язані з поставками матеріальних цінностей і наданням послуг, погашенням вимог і зобов’язань фінансового характеру тощо.

У зв’язку зі збільшенням ролі фінансів у розвитку промислового виробництва та підвищення його ефективності, до розв’язання задач автоматизації обліку фінансово-розрахункових операцій (ОФРО) ставляться нові вимоги направлені на його подальший розвиток.

Зазначимо, що під час автоматизації ОФРО реалізується великий комплекс задач з переробки інформації, яка обертається як всередині підприємства, так і між підприємствами (покупцями та замовниками, постачальниками, споживачами, фінансово-кредитними установами, вищими органами управління тощо). Це підтверджує наявність на цій ділянці обліку розвинених внутрішніх і зовнішніх інформаційних зв’язків.

Перші передбачають інформаційний облік, що реалізує взаємовідносини підприємства з робітниками, службовцями, інженерно-технічним персоналом у межах розрахунків за заробітною платою, матеріальним стимулюванням тощо.

Склад других значно ширший і містить взаємовідносини з:

підприємствами й організаціями постачальниками з оплати поставлених устаткування, матеріалів, сировини, палива, запасних частин, інструментів;

покупцями та замовниками за розрахунками з реалізованої готової продукції і товарів;

вищими організаціями в процесі перерозподілу прибутку;

фінансово-кредитними установами при одержанні та погашенні коротко - та довгострокових кредитів, сплаті процентів за кредит тощо;

державою при сплаті податків і платежів до бюджетів різних рівнів, отриманні асигнувань з бюджету тощо.

Перші два види взаємовідносин носять переважно товарний характер, інші - нетоварний.

Початковою і кінцевою ланкою кругообігу засобів, який включає придбання сировини й матеріалів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж й отримання виручки, виступають грошові кошти, які є найбільш ліквідними активами. У затвердженому Міністерством фінансів України П (С) БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках, депозити до запитання [5].

Готівка - це грошові знаки національної валюти України - банкноти та монети, зокрема обігові та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами [5].

Платежі готівкою підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, називаються готівковими розрахунками.

Розрахунки можна здійснювати не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі. Безготівкові розрахунки - це розрахунки за допомогою переказу банками грошових коштів на рахунки клієнтів на основі розрахункових документів у стандартизованій формі, а також шляхом заліку взаємних зустрічних вимог. Організації грошових розрахунків з використанням безготівкових перерахунків надається перевага порівняно з платежами готівкою, оскільки вона дозволяє зекономити готівкові кошти, скоротити витрати обігу, здійснювати контроль за операціями підприємств і дотриманням ними податкової, платіжної та розрахункової дисципліни.

Основними завданнями обліку розрахунків на підприємстві є:

правильна організація, своєчасне та законне проведення безготівкових і готівкових розрахункових операцій;

забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;

своєчасне та правильне документування операцій з руху грошових коштів та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку;

здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, зокрема за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до цільового призначення;

проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.

Складність інформаційної системи ОФРО вимагає в умовах автоматизації виділення задач, які охоплюють однорідні групи фінансово-розрахункових операцій.

При автоматизації розрахункової ділянки обліку найдоцільнішим є таке групування задач:

облік грошових засобів (2В601);

облік розрахункових операцій (2В602);

облік капіталу і резервів (2В603);

облік кредитів банків і фінансування (2В604);

облік фінансових результатів (2В605).

Склад основних розрахунків, які охоплюють перераховані задачі обліку фінансово-розрахункових операцій при їх автоматизації зумовлює виділення низки підзадач системи автоматизації ОФРО. В умовах практичного застосування на конкретних підприємствах можливе і розширення цього складу підзадач і певне перегрупування задач, що залежить від специфіки фінансово-господарської діяльності підприємств [6, с.359].

Задача обліку грошових засобів (2В601) містить підзадачі обліку грошових засобів у касі (готівки та грошових документів - оплачених путівок у санаторії, пансіонати та будинки відпочинку; поштових марок; проїзних квитків тощо), грошових засобів на рахунках у банках у розрізі видів рахунків (поточний, акредитив, валютний, депозитний, картковий тощо), інших грошових засобів (зокрема, грошових коштів у дорозі, тобто грошей, зданих до банку або інкасаторам, але не зарахованих на поточний рахунок до 24-ї години наступного дня).

Задача обліку розрахункових операцій (2В602) є значно ширшою аніж решта задач, що входять до ділянки ОФРО. Вона містить такі підзадачі:

обліку розрахунків з постачальниками (юридичними або фізичними особами, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), надають послуги (подачу електроенергії, газу, води тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо) та підрядниками (спеціалізованими підприємствами або фізичними особами, які виконують будівельно-монтажні роботи під час спорудження об’єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво). Облік таких розрахунків ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками";

обліку розрахунків з покупцями та замовниками (фізичними або юридичними особами, які купують товари (роботи, послуги)) і замовниками (учасниками договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору). Облік цих розрахунків ведеться на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками";

обліку розрахунків за авансами виданими, тобто грошовими сумами або іншими майновими цінностями, які передаються в рахунок виконання договірного зобов’язання (наприклад, у рахунок наступних поставок). Такого роду платіж може бути повним або частковим. Для обліку розрахунків за виданими авансами під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також за оплатою продукції та робіт, прийнятих замовником частково готовими, передбачений рахунок 371 "Розрахунки за авансами виданими";

обліку розрахунків з підзвітними особами (працівниками цього підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом (розпорядженням) керівника підприємства). Для обліку розрахунків з підзвітними особами призначено рахунок 372 "Розрахунки з підзвітними особами";

обліку розрахунків за відшкодуванням завданих збитків. Збитки - це виражена в грошовій формі шкода, завдана одній особі протиправними діями іншої. Для обліку розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків унаслідок недостач та розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено, призначено рахунок 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків";

обліку розрахунків за претензіями, тобто вимогами кредитора до боржника про добровільну сплату боргу, відшкодування збитків, сплату штрафу, усунення недоліків поставленої продукції або виконаної роботи. Облік розрахунків за претензіями, які висунуті постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за пред’явленими їм та визнаними штрафами, пенею, неустойками ведеться на рахунку 374 "Розрахунки за претензіями";

обліку розрахунків за податками (обов’язковими платежами підприємств і окремих осіб в державний або місцевий бюджети) і платежами (внесками та відрахуваннями юридичних і фізичних осіб до державних фондів, встановлених законодавством). Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами";

обліку розрахунків з іншими дебіторами (в основному це всі види розрахунків з працівниками (крім розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами)). Облік розрахунків з іншими дебіторами ведеться на однойменному субрахунку 377.

Технологія машинного оброблення інформації ділянки ОФРО полягає у групуванні даних на рахунках з метою контролю за станом і витрачанням засобів а також своєчасним виконанням різноманітних фінансових зобов’язань. Остаточним результатом розв’язання всіх розглянутих задач за допомогою ЕОМ є формування облікових реєстрів двох видів:

оборотних відомостей за синтетичними рахунками;

відомостей аналітичного обліку, за допомогою яких здійснюють контроль за витрачанням грошових засобів.

Розглядуваний розділ обліку відрізняється широтою охоплення бухгалтерських рахунків, за якими здійснюється обробка інформації. Вони становлять близько 50 % загальної кількості рахунків бухгалтерського обліку, що характеризує наступні задачі:

виконання робіт з будівництва спеціалізованих будівель для розміщення технічних засобів і персоналу 1С;

спорудження кабельних каналів;

виконання робіт з монтажу технічних засобів і ліній зв’язку тощо.

Пусконалагоджувальні роботи: автономне налагодження технічних і програмних засобів; завантаження інформації у базу даних і перевірка системи її експлуатації; комплексне налагодження всіх засобів системи.

На стадії впровадження проводяться альфа - та бета-тестування. Суть альфа-тестування полягає у виявленні помилок в 1С за допомогою тисяч а-тестів під час експлуатації 1С усередині підприємства. Але таке тестування не в стані покрити всі сторони функціонування підприємства в умовах впровадження 1С. Помилки все одно будуть.

З метою локалізації помилок, які не виявлені під час функціонування 1С усередині підприємства, знаходять клієнтів, яким надають безкоштовно або за символічну плату 1С для практичного тестування. У цьому випадку виявляються помилки, які виправляють.

На етапі підтримки системи, або етапі супроводження і модернізації, необхідно розширити, вдосконалити та виправити функціональні характеристики системи. На цьому етапі розробки 1С проводяться такі роботи:

виправляють помилки проекту та програмування;

модифікують систему відповідно до змін середовища;

удосконалюють систему для розв’язання нових задач чи врахування нових можливостей;

забезпечують безпеку системи від майбутніх проблем.

2. Діюча система обліку розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві

2.1 Загальна характеристика підприємства

ТОВ НВП "Лабораторна техніка" засноване у відповідності з Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. Зареєстроване товариство виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів м. Донецьк 31 березня 2000 року.

Видом діяльності ТОВ НВП "Лабораторна техніка" є оптова торгівля. Діяльність ТОВ НВП "Лабораторна техніка" полягає в оптовій торгівлі:

хімічними реактивами;

лабораторним посудом;

лабораторними приладами.

Форма власності ТОВ НВП "Лабораторна техніка" - колективна. Зареєстрована юридична адреса ТОВ НВП "Лабораторна техніка", яка відповідає фактичному місцезнаходженню.

Управління товариством здійснюють загальні збори засновників. ТОВ НВП "Лабораторна техніка" має два засновники.

Основні показники господарської діяльності ТОВ НВП "Лабораторна техніка" наведено у таблиці 2.1.

З даних таблиці 2.1 бачимо, що протягом 2010 року середньоспискова чисельність працівників зросла на 4 особи і становила 10 чол. Це пов’язано з тим, що на підприємстві стабільно виплачується заробітна плата, яка в 2010 році зросла і склала 1590 грн.

В порівнянні із 2009 роком відбулися позитивні зрушення: виручка від реалізації зросла на 99,5 тис. грн., що становило 11,6%, збільшилась вартість основних фондів на 5,6 тис. грн., головним чином за рахунок введення нових потужностей.

Таблиця 2.1 - Основні показники діяльності ТОВ НВП "Лабораторна техніка"

Показники	Одиниця виміру	2009 рік	2010 рік	Темп росту, %
Виручка від реалізації товарів	тис. грн.	856,7	956,2	111,6
Середньоспискова чисельність	чол.	6	10	166,6
Середня заробітна плата	грн.	950	1590	167,3
Середньорічна вартість основних фондів	тис. грн.	16,5	22,1	133,9
Амортизація основних фондів	тис. грн.	3,1	4,0	129,0
Дебіторська заборгованість	тис. грн.	18,3	40,8	222,9
Кредиторська заборгованість	тис. грн.	63,1	132,9	210
Чистий прибуток	тис. грн.	30,0	24,2	80,6
Витрати, пов’язані з придбанням продукції	тис. грн.	309,8	358,8	115,8

На кінець 2010 року наявна кредиторська заборгованість, яка у порівнянні з 2009 роком зросла у двічі і становила 132,9 тис. грн. Дебіторська заборгованість на кінець звітного року складає 40,8 тис. грн., що на 22,5 тис. грн. більше ніж у попередньому році.

У таблиці 2.2 представлено динаміку витрат по елементах на ТОВ НВП "Лабораторна техніка" протягом 2009-2010 років.

Як свідчать дані таблиці 2.2 найбільшу питому вагу у витратах займають інші операційні витрати (53,3%). Протягом 2010 року вони зросли на 45,9%, що становило 18,8 тис. грн. Також зросли витрати на оплату праці, що пов’язано з ростом фонду оплати праці.

У 2010 році на підприємстві зросли витрати на 28,6 тис. грн., в наслідок чого зменшився прибуток підприємства.

Таблиця 2.2 - Динаміка витрат по елементах на ТОВ НВП "Лабораторна техніка" у 2009-2010 рр.

Елементи витрат	2009 рік	2010 рік	2010 у відсотках до 2009, %
Матеріальні витрати	-	-	-
Витрати на оплату праці	22,6	30,2	133,6
Відрахування на соціальні заходи	8,1	9,4	116,0
Амортизація	3,1	4,0	129,0
Інші операційні витрати	40,9	59,7	145,9
Разом	74,7	103,3	138,2

Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ТОВ НВП "Лабораторна техніка" показав, що підприємство займає стійке становище на ринку оптової торгівлі лабораторними приладами м. Донецьк.

2.2 Організація обліку розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві

Поточна дебіторська заборгованість на ТОВ НПВ "Лабораторна техніка" відображається на рахунках третього класу.

Для обліку дебіторської заборгованості з покупцями та замовникам за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги використається рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" [3, с.348].

Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" має наступні субрахунки:

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" - для обліку з покупцями та замовниками, що знаходяться на митній території України;

362 "Розрахунки з іноземними покупцями" - для обліку з іноземними покупцями та замовниками з експортних операцій;

Рахунок 36 активний, балансовий, призначений для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й надані послуги, крім заборгованості, що забезпечена векселем.

По дебету рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), що включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, обов’язкові платежі, які підлягають перерахуванню в бюджети і позабюджетні фонди та включені до вартості реалізації, по кредиту - суми платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах або в касу, а також інші види розрахунків [3, с.349].

Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються в господарських договорах.

Основні бухгалтерські записи по розрахунках з покупцями та замовниками на підприємстві у випадку передоплати представлені в таблиці 2.3.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками на ТОВ НВП "Лабораторна техніка" ведеться по кожному покупцеві та замовникові, по кожному пред’явленому до оплати рахунку. Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити одержання даних про заборгованість, строк сплати по якій ще не настав, а також заборгованість неоплачену в строк. З цією метою підприємство веде картки аналітичного обліку на кожного дебітора або накопичувальну відомість довільно форми.

На субрахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, яка обумовлена договором.

Таблиця 2.3 - Основні бухгалтерські записи по розрахунках з покупцями та замовниками у випадку передоплати

Зміст операції	Кореспондуючі рахунки
	дебет	кредит
Отримана від покупців передоплата за продукцію, товари, роботи, послуги	31 "Рахунки в банку"	681 "Розрахунки по авансах отриманим"
Відбито податкові зобов’язання по ПДВ у складі отриманої передоплати за продукцію, товари, роботи, послуги	643 "Податкові зобов’язання"	641 "Розрахунки по податках"
Реалізація продукції, товарів, робіт, послуг, за які отримана передоплата	36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"	70 "Доходи від реалізації"
Списано раніше відбиту суму податкових зобов’язань по ПДВ при відвантаженні продукції, товарів, робіт	70 "Доходи від реалізації"	643 "Податкові зобов’язання"
Зроблено залік заборгованості	681 "Розрахунки по авансах отриманим"	36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"

Аналітичний облік повинен своєчасно надавати управлінцям необхідну інформацію про стан розрахунків з дебіторами з метою оптимізації її обсягу та забезпечення своєчасного погашення [3, с.348].

Облікова інформація про структуру дебіторської заборгованості, термін утворення та дату визнання в обліку заборгованості, стан заборгованості, причини утворення дебіторської заборгованості, характер можливості погашення дебіторської заборгованості, отримані забезпечення дебіторської заборгованості необхідна управлінцям для аналізу динаміки дебіторської заборгованості, формування принципів кредитної політики та системи кредитних умов, систематизації і аналізу інформації про покупців та замовників, моніторинг дебіторської заборгованості, формування стандартів оцінки платоспроможності дебіторів і визначення умов надання кредиту, формування процедури своєчасного погашення дебіторської заборгованості, забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, розрахунку прогнозного розміру резерву сумнівних боргів та побудови ефективно системи контролю за рухом і своєчасним погашенням дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.4 - Господарські операції та кореспонденція рахунків по розрахунках з покупцями та замовниками

Зміст операції	Кореспондуючі рахунки
	дебет	кредит
1	2	3
Повернено покупцю:надлишково отриману готівкунадлишково перераховані кошти	36	30, 31
Відновлено суму заборгованості покупця, що раніше була визнана безнадійною, у результаті зміни його фінансового стану	36	716716
Відображено дохід від реалізації:продукціїтоварівробіт і послуг	36	701, 702703
Відображено дохід від реалізації оборотних активів	36	712
Відображено курсову різницю в результаті перерахунку дебіторської заборгованості на дату одержання коштів	36	714
Нараховано страховий платіж при поставці продукції покупцеві	36	76
Погашена покупцем заборгованість за відвантажені товари, роботи, послуги	30, 31	36
Погашено векселем частина дебіторської заборгованості покупця	34	36
Погашені покупцем кредити банку в рахунок погашення дебіторської заборгованості	50, 60	36
Відображено суму отриманих авансів	681	36
Видано вексель у забезпечення заборгованості за недопоставлену продукцію	51, 62	36
Взаємозалік заборгованості за бартерним договором	63	36
Взаємозалік заборгованості покупця	681	36
Відображено вартість повернутої продукції	70	36
Повернуті страхувальникові страхові платежі	76	36
Оплачено покупцями витрати на збут	93	36
Списано дебіторську заборгованість покупців, що визнано безнадійною:у частині резерву у сумі, що перевищує резерв одночасно відображено суму списаної заборгованості на позабалансовому рахунку	38944071	36

Господарські операції та кореспонденція рахунків по обліку розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві наведені в таблиці 2.4.

Аналітичний облік на субрахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" на підприємстві ведеться в гривнях і валюті, що обумовлена договором.

Відповідно до податкового законодавства датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше [7]:

дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату продукції, що підлягає продажу, у разі продажу продукції за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження продукції - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Синтетичний облік за рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" на підприємстві ведеться в Журналі 3 в першому розділі та Відомості 3.1.

В статті балансу "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" (рядки 160-162 активу ф.1) відображається поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані послуги, поставлену продукцію, виконані роботи. До валюти балансу включається чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості. В Звіті про рух грошових коштів підприємства відображаються зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості.

2.3 Облік резерву сумнівних боргів

Для обліку резерву сумнівних боргів на ТОВ НВП "Лабораторна техніка" використається рахунок 38 "Резерв сумнівних боргів". Рахунок контрактивний, балансовий, регулюючий, застосовується для уточнення оцінки дебіторської заборгованості покупців і замовників, що враховується на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками".

По кредиту рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів" у кореспонденції з рахунками обліку витрат відображається створення резерву сумнівних боргів, по дебету в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості - списання сумнівної заборгованості, і в кореспонденції з рахунками обліку доходів - зменшення нарахованих резервів.

Рахунок не закривається наприкінці звітного періоду, його сальдо представлено у вигляді суми потенційної безнадійної сумнівної заборгованості.

Аналітичний облік по рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів" ведеться в розрізі боржників або по строками непогашення дебіторської заборгованості залежно від того, по якому методі здійснюється нарахування резерву сумнівних боргів.

Первинним документом для нарахування резерву є розрахунок бухгалтерії.

На підприємстві на кожного дебітора відкривають картку довільної форми, в якій зазначається найменування покупця або замовника, зміст операції, дата оплати за умовами договору, дата фактичної сплати, сума створеного резерву сумнівних боргів.

Методи нарахування резерву сумнівних боргів докладно розглянуті в підрозділі 1.2.

Документи, які підтверджують визнання заборгованості безнадійною та її списання:

виписка з Єдиного державного реєстру або довідка податкового органу про ліквідацію боржника;

повідомлення ліквідаційної комісії або рішення суду про відмову в задоволенні вимог зі стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна підприємства-боржника;

акт судового виконавця про неможливість стягнення заборгованості підприємства-дебітора [3, с.387].

Письмові підтвердження та критерії сумнівності визнання дебіторської заборгованості сумнівною наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Письмові підтвердження визнання дебіторської заборгованості сумнівною

Критерії сумнівності	Джерело інформації	Документи, що підтверджують доцільність нарахування резерву сумнівних боргів
Прострочення терміну оплати	Договори або рахунки	Акт інвентаризації дебіторської заборгованості; договір на постачання продукції, виконання робіт, надання послуг; документи, які підтверджують виконання укладеного договору; рішення суду про відмову в позові до підприємства-дебітора про стягнення заборгованості; виписка з Державного реєстру юридичних осіб про ліквідацію підприємства-дебітора; довідка органів Міністерства внутрішніх справ про неможливість розшуку підприємства-дебітора.
Порушення справи про визнання боржника банкрутом	Постанови суду

На ТОВ НВП "Лабораторна техніка" використається метод визначення резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Визначимо коефіцієнт сумнівності на 31 грудня 2011 року на підприємстві. Для розрахунку візьмемо період за останні півроку (липень - грудень 2011 року). При розрахунку коефіцієнта сумнівності використаємо дані представлені в таблиці 2.6.

Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості становить:

Перша група:

(500: 22000 + 550: 19000 + 550: 19000 + 350: 16000): 6 = 0,017 (1,7%).

Таблиця 2.6 - Вихідні дані для розрахунку коефіцієнта сумнівності

Місяць	Фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги			Сальдо дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на кінець місяця
	1 група	2 група	3 група	1 група	2 група	3 група
липень	500	700	850	22000	25000	29000
серпень	-	300	-	25000	19000	17000
вересень	550	500	600	19000	18500	18200
жовтень	-	-	-	16000	24000	23000
листопад	550	850	1000	19000	26000	24000
грудень	350	-	900	16000	19000	14000
Разом	1950	2350	3350	-	-	-

Друга група:

(700: 25000 + 300: 19000 + 500: 18500 + 850: 26000): 6 = 0,016 (1,6%).

Третя група:

(850: 29000 + 600: 18200 + 100: 24000 + 900: 14000): 6 = 0,021 (2,1%).

Величина резерву сумнівних боргів на кінець звітного періоду поточного року становить:

16000 × 0,017 + 19000 × 0,016 + 14000 × 0,021 = 870 грн.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати в складі інших операційних витрат.

Сума резерву сумнівних боргів в момент його створення є іншими операційними витратами підприємства та впливає на фінансовий результат підприємства. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

У випадку коли на кінець звітного періоду термін позовної давності за сумнівним боргом не закінчився, він не буде погашений і за даним боргом був сформований резерв, підприємство має право не списувати цей резерв і в наступному звітному періоді до моменту закінчення терміну позовної давності або його погашення. Дебіторська заборгованість, за якою термін позовної давності минув списується за кожним зобов’язанням на підставі даних проведеної інвентаризації, письмового обґрунтування та наказу директора підприємства за рахунок резерву сумнівних боргів. Списана дебіторська заборгованість не менше п’яти років повинна обліковуватися на позабалансовому рахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість".

Господарські операції та кореспонденція рахунків по обліку резерву сумнівних боргів наведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Господарські операції по обліку резерву сумнівних боргів

Зміст операції	Кореспондуючі рахунки
	дебет	кредит
1	2	3
Нараховано резерв сумнівних боргів	944	38
Списано дебіторську заборгованість, визнану безнадійною: у частині резерву сумнівних боргів у сумі, що перевищує резерв	38 944	36 36
Списано частину визнаної безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок створеного резерву	38	36
Погашення раніше списаної безнадійної заборгованості дебітором	30, 31, 10,11, 12, 20, 28, 14	716
Відображено суму списаної заборгованості на забалансовому рахунку	071
Відкориговано суму нарахованого резерву сумнівних боргів	38	716
Відновлена раніше визнана безнадійною сума дебіторської заборгованості	36	716

У бухгалтерських регістрах резерв сумнівних боргів відображається в журналі 3 "Облік розрахунків, довгострокових і поточних зобов’язань" у першому розділі "Облік розрахунків за товари, роботи, послуги, інші розрахунки та резерв сумнівних боргів". Величина резерву сумнівних боргів за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію, роботи, послуги на кінець звітного періоду у розмірі сальдо за рахунком 38 "Резерв сумнівних боргів" відображається у ІІ розділі активу форми №1 "Баланс" рядок 162 (додаток А).

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у випадку визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Нарахування резерву сумнівних боргів знаходить своє відображення у розділі ІІІ "Витрати діяльності" Журналу 5.

Нарахування резерву сумнівних боргів відображається у складі статті "Інші операційні витрати" форми №2 "Звіт про фінансові результати" у рядку 090 (Додаток Б).

Відповідно до податкового законодавства резерв сумнівних боргів не створюється. А валові витрати виникають тільки в момент списання безнадійної заборгованості. Платник податку має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантаженої продукції у поточному або попередніх звітному податкових періодах уразі коли покупець такої продукції затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості. Дане право платника податку виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій [7]:

платник податку звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий припис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу);

затримка в оплаті перевищує 90 календарних днів та платник податку-продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством.

В податковому обліку сума безнадійної заборгованості, яка відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо вона була попередньо включена до складу валових витрат кредитора, отримана платником податку у звітному періоді, вважається безповоротною фінансовою допомогою і включається до складу валових доходів.

2.4 Документальне оформлення обліку розрахунків з покупцями та замовниками

Відповідно до господарського законодавства права та зобов’язання сторін при здійсненні господарських операцій закріплені в господарських договорах. Підприємство, як самостійний господарюючий суб’єкт, вільно у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань та інших умов договору.

Договір - основний документ, що є підставою для здійснення яких-небудь господарських операцій. У договорі відображається характер договору і методологія відбиття цих операцій у бухгалтерському обліку.

Бухгалтер підприємства візує всі договори, одночасно перевіряючи правильність їх складання.

На ТОВ НВП "Лабораторна техніка" поширені два види господарських договорів: договір купівлі-продажу та договір поставки.

Договір купівлі-продажу це договір, по якому одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти цей товар і заплатити за нього певну суму грошей (ціну).

Предметом договору купівлі-продажу є формулювання цілей і завдань, які кожна зі сторін має намір досягти, підписуючи договір. За умовою договору товаром можуть виступати будь-які речі.

Договір може бути укладений на купівлю-продаж не тільки товару, що є в наявності в продавця на момент укладання договору, але також і товару, що буде створений або придбаний продавцем у майбутньому, якщо інше не встановлене чинним законодавством не випливає з характеру товару. Умови договору купівлі-продажу вважаються погодженими, а договір укладеним, якщо він дозволяє визначити найменування й кількість товару.

Якщо товар має складні технічні характеристики, до договору включаються спеціальні розділи. При цьому в тексті договору робляться виправлення, що такі додатки є невід’ємною частиною даного договору.

Кількість товару, що підлягає передачі покупцеві, передбачається договором купівлі-продажу у відповідних одиницях чи виміру в грошовому вираженні.

У договорі між сторонами обов’язково повинні бути погоджені наступні пункти щодо кількості товарів: одиниця виміру товару; загальна кількість товару; можлива погрішність у вазі товару; групові асортименти товару, що поставляється.

У випадку, якщо продавець передав, у порушення умов договору, покупцеві меншу кількість товару або товар іншого асортименту, покупець має право, або вимагати передачу кількості товару, якого не вистачає, або відмовитися від переданого товару й від його оплати, а якщо товар оплачений, - вимагати повернення сплаченої грошової суми, якщо інше не передбачене договором.

Якщо ж продавець передав покупцеві товар у кількості, що перевищує зазначене в договорі, покупець зобов’язаний сповістити про це продавцеві у встановленому порядку. При відсутності зацікавленості продавця в здійсненні будь-яких дій з відповідною частиною товару протягом припустимого строку після одержання повідомлення покупця, покупець має право прийняти весь додатковий товар та оплатити його за ціною, визначеної для товару, прийнятого відповідно договору, якщо інша ціна та інші умови не передбачені угодою сторін.

Оптова продаж товарів оформляється договором поставки, відповідно до якого постачальник, що здійснює господарську діяльність, зобов’язується передати в обумовлений строк вироблені або закуплені їм товари покупцеві для використання в господарській діяльності. Договір поставки розповсюджений при оформленні угод між виробниками та посередниками.

Предмет договору повинен відповідати характеру відносин між постачальником і замовником, визначати порядок і мету партнерства.

У договорі поставки може бути обумовлена можливість передачі торговельного устаткування для забезпечення збереження продукції.

Ціна товару встановлюється постачальником та, як правило, може підлягати зміні у зв’язку зі змінами витрат на виробництво, сировину та транспортування.

Сторонами договору поставки є постачальник, що бере на себе зобов’язання по поставці товару, зазначеного в специфікації, у зазначений строк, і замовник, що зобов’язаний виконати всі необхідні дії, які забезпечують прийом товарів, поставлених відповідно договору поставки.

Товари, які надійшли, повинні бути оглянуті в строк, певний законом, іншими правовими актами або договором постачання, з обов’язковою перевіркою їхньої кількості якості, відповідності товарів відомостям, зазначеним у транспортних і супровідних документах. При виявленні невідповідності або недоліків замовник зобов'язаний негайно письмово повідомити постачальника.

Замовник, якому були поставлені товари неналежної якості або недоукомплектовані, має право пред’явити постачальникові відповідні вимоги, передбачені договором крім випадку, якщо постачальник, одержавши повідомлення про недоліки поставлених товарів, негайно замінив їх товарами належної якості або доукомплектував і замінив їх комплектними.

Якщо замовник відмовляється від переданого постачальником товару, він зобов'язаний негайно сповістити про це постачальника та забезпечити відповідне збереження товару.

Постачальник має право вимагати від замовника відшкодування збитків, якщо причина складається в неналежному виконанні договору покупцем.

Всі договори на ТОВ НВП "Лабораторна техніка" реєструються в журналі реєстрації договорів.

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин з покупцями та замовниками слугують первинні документи з обліку розрахунків.

Первинними документами по розрахунках з вітчизняними покупцями та замовниками є:

накладні;

рахунку-фактури;

рахунки;

акти прийнятих робіт, наданих послуг;

податкові накладні;

товарно-транспортні накладні;

товарні накладні.

При розрахунках з іноземними покупцями та замовниками:

комерційні документи;

транспортні накладні (залізнична накладна, авіанадладна, коносамент, товарно-транспортна накладна, пакувальні листи);

платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ;

розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць.

При погашенні заборгованості виписується приходний касовий ордер, вексель, з іноземними пкупцями замовниками - виписки банку, векселі.

Накладна виписується у двох екземплярах, один із яких передається представникові підприємства-покупця, а другий - залишається на складі підприємства і є підставою для списання продукції з підзвітного матеріально відповідальної особи. Оплата продукції провадиться по безготівковому розрахунку шляхом оформлення платіжного доручення на підставі виставленого рахунку, або наявними коштами через касу підприємства.

Право на податковий кредит виникає в платника податку тільки при наявності податкової накладної, виписаної відповідно до діючого законодавства. Податкова накладна є як обліковим, так і звітним документом. На її підставі заповнюється книга обліку придбання продукції підприємства - платника ПДВ.

При одержанні товарів безпосередньо від постачальників, доставлених їх транспортом на склад підприємства, складається товарно-транспортна накладна. За допомогою товарно-транспортних накладних оформляється відпуск продукції зі складу при централізованій доставці. Обов’язковим є заповнення всіх реквізитів товарно-транспортної накладної: підстави на відпуск продукції, номер автомашини, номер дорожнього аркушу, прізвище водія, через кого відпускається продукція, ким і кому відпущено продукцію, найменування, кількість, ціна та вартість продукції.

Для одержання продукції безпосередньо на складі постачальника представникові підприємства видається доручення типової форми, підписане директором, головним бухгалтером і завірене печаткою.

В облікових регістрах розрахунки з покупцями та замовниками відображаються в журналі №3 "Облік розрахунків, довгострокових і поточних зобов’язань" у першому розділі "Облік розрахунків за товари, роботи, послуги, інші розрахунки і резерв сумнівних боргів". Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться у відомості 3.1 "Відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками". У фінансовій звітності розрахунки з покупцями та замовниками відображаються в балансі (Ф. № 1), у рядку 161 (додаток А).

2.5 Оперативний облік і контроль розрахунків з покупцями та замовниками

Відділ збуту відіграє головну роль в організації контролю розрахунків з покупцями та замовниками. На ТОВ НВП "Лабораторна техніка" відділ збуту здійснює формування договорів поставки продукції покупцеві, забезпечує відповідно до договору своєчасне відвантаження продукції, виписує документи на відпуск та веде облік виконання плану поставок, контролює запаси продукції на складах.

Контроль на підприємстві провадиться як систематично, так і періодично, шляхом вибірки відомостей про відвантаження продукції. При цьому складаються оперативні графіки випуску та відвантаження товарної продукції по підприємству. Вони дозволяють щодня аналізувати виконання плану її реалізації, виявляти причини відхилень від плану і вживати необхідних заходів до виконання допущеного недовантаження.

Оперативний контроль відвантаження продукції покупцям та замовникам відділ збуту веде систематично шляхом суцільної реєстрації оперативних відомостей про відвантажену продукцію в зіставленні з планом по підприємству в розрізі видів продукції. У цих відомостях відображався стан запасів продукції на складах підприємства, що дозволяє виявити резерви подальшого відвантаження продукції. Дані можна одержати за допомогою ПЕОМ, використовуючи постійну інформацію про необхідність відвантаження продукції покупцям і змінні дані про стан запасів продукції на складі та фактичному відвантаженні в розрізі шифрів виробів, покупців і рахунків-фактур, по каналу зв’язку з АРМ складу готової продукції.

У випадку, коли відвантаження продукції здійснюється не щодня, фактичні дані можна порівнювати з даними, передбаченими графіком за кілька днів. При цьому керівництво підприємства має можливість по першому запиту одержати з відділу збуту дані про виконання підприємством планових завдань по відвантаженню продукції й оперативно впливати на своєчасне усунення причин, що призвели до відставання.

Успішне виконання плану реалізації продукції залежить не тільки від своєчасного та ритмічного її відвантаження, але й від своєчасності й правильності виписки рахунків на відвантажену продукцію. Тому на підприємствах необхідно налагодити оперативний контроль за формуванням платіжних документів, їх здачею в банк, своєчасною та повною оплатою рахунків покупцями. Такий контроль може бути поточним та наступним і здійснюється він, як правило, фінансовим відділом.

Щодня контролюючи своєчасність надходження документів на відвантаження готової продукції на обчислювальний центр для виписки рахунків або платіжних вимог на оплату, фінансовий відділ повинен здійснювати поточний контроль за їх випискою. Із цією метою необхідно встановити строки здачі документів на обчислювальний центр із моменту відвантаження, у випадку їх порушень друкувати машинограмму - зведення відхилень, яку можна використати надалі при виявленні результатів роботи складу або відділу збуту.

При необхідності одержання вибіркових відомостей про стан розрахунків з конкретними покупцями за відвантажену продукцію по запиту фінансового відділу обчислювальний центр повинен видавати машинограмму, що містить відомості про номер рахунку, його суму і строк затримки в оплаті. По кожному покупцю та замовнику підводиться підсумок. Така інформація дозволяє підсилити контроль за станом розрахунків за реалізовану продукцію.

У випадку затримки надходження коштів від покупців фінансовий відділ повинен з’ясувати причини несвоєчасної оплати рахунків, вжити заходів до негайного стягнення заборгованості.

При встановленні неплатоспроможних покупців фінансовий відділ повинен повідомити у відділ збуту для внесення змін у плани-графіки відвантаження з урахуванням положення що склалося з оплатою рахунків.

Контроль розрахунків з покупцями та замовниками виконує на ТОВ НВП "Лабораторна техніка" і бухгалтерія, що стежить за дотриманням установленого порядку документування операцій по відвантаженню готової продукції, за правильністю застосування цін, своєчасністю пред’явлення документів на оплату в банк. Для цього щодня в бухгалтерії заповнюється відомість №3.1.

Таким чином, контроль розрахунків з покупцями та замовниками дублюється відділом збуту, фінансовим відділом і бухгалтерією підприємства. Відомості про результати оперативного контролю перших двох відділів можуть бути не точні, тому що не завжди відображають повернення продукції, її уцінку. Контроль за допомогою бухгалтерських реєстрів дає можливість одержати повні та цілком достовірні, але не завжди оперативні дані.

Відвантажуючи готову продукцію покупцям підприємство має витрати на збут. Контроль за ними ведеться, як правило, по закінченні місяця шляхом зіставлення витрат по кожній статті з кошторисом. Інформація про величину позавиробничих витрат, відображається у відомості № 15, має ряд істотних недоліків, що знижують можливості їх контролю, і прийняття управлінських рішень у даній області економічної діяльності підприємства.

Збутові витрати зосереджені в обліку на синтетичному рахунку 93 "Витрати на збут". Значні по величині витрати (зарплата персоналу відділу збуту, відрахування на соціальне страхування, витрати на утримання складів готової продукції, основна та додаткова зарплата складських працівників і т.д.) враховуються у загальній сумі загальногосподарських витрат і приводять до необґрунтованого їх завищення.

Зосередження витрат на одному рахунку істотно ускладнює контроль за ними, використання принципів господарського розрахунку в діяльності відділу збуту. Не завжди можна відповістити на запитання про структуру витрат на керування процесом збуту та реалізації продукції, витрат на зміст складського господарства, транспортних витрат по видах перевірок.

Ці та інші недоліки свідчать про необхідність удосконалення інформаційної бази для здійснення контролю за збутовими витратами.

Для вдосконалювання обліку збутових витрат доцільно виділити витрати на утримання відділу збуту та складу готової продукції зі складу загальногосподарських витрат та організувати аналітичний облік цих витрат, що значно підвищить контрольні функції обліку та забезпечить впровадження внутрішньогосподарського розрахунку у відділі збуту.

Аналітичний облік витрат збутової діяльності доцільно здійснювати по наступній номенклатурі статей: витрати на керування процесом збуту та реалізації продукції; витрати на зміст складського господарства; витрати на відпуск та транспортування готової продукції.

Запропонована організація аналітичного обліку забезпечить контроль за станом витрат по місцях їх виникнення, дозволить нормувати витрати та вести облік відхилень від норм по видах витрат, причинам і винуватцям.

Контроль втрати коштів на керування процесом збуту і обліку розрахунків з покупцями та замовниками в оперативному режимі доцільний.

Інші витрати по збуту - матеріали, що витрачають на утримання складу, упакування готової продукції, витрати по відпустці й транспортуванню виробів - повинні контролюватися щодня, що дозволяє виявити резерви їхнього зниження. До витрат по відпуску й транспортуванню продукції можуть бути віднесені послуги сторонніх організацій. У зв’язку з цим необхідна організація контролю відхилень від норм витрат по видах застосовуємого транспорту.

2.6 Використання програмного забезпечення на ТОВ НВП "Лабораторна техніка"

В сучасних умовах автоматизація бухгалтерського обліку, точність й оперативність інформації є вирішальними факторами успішного розвитку кожного підприємства. Зростаючі вимоги до бухгалтерського обліку в керуванні економікою підприємств спричиняються широке впровадження персональних комп'ютерів (ПК) і організацію на їхній основі АРМ бухгалтера, які являють собою синтез технічного програмно-алгоритмічного, інформаційного й технологічного забезпечення автоматизації обліку.

Правильне ведення розрахунків з покупцями й замовниками може бути забезпечено тільки в умовах функціонування сучасної обчислювальної техніки з використанням АРМ бухгалтера.

З метою усунення дублювання інформації всі функції по веденню обліку розрахунків з покупцями та замовниками варто сконцентрувати у бухгалтерії. В умовах функціонування АСУ й застосування ПЕОМ з'являється можливість одержання щоденної інформації про розрахунки з покупцями продукції. Автоматизація обліку розрахунків з покупцями й замовниками дозволяє одержати оперативні зведення про реалізацію за добу та з початку місяця, які видаються бухгалтерією.

На підприємствах використання ЕОМ для контролю розрахунків з покупцями та замовниками вирішується залежно від характеру виробництва, асортиментів випускаємої продукції, її специфіки, способів реалізації та оцінки частоти відвантаження.

АРМ бухгалтера по обліку розрахунків з покупцями й замовниками функціонально призначений для автоматизації обліку, контролю, аналізу й аудита, а також для прийняття керуючих рішень із питань розрахунків з покупцями й замовниками.

Завдання автоматизації обліку розрахунків з покупцями й замовниками є актуальної, тому що передбачає швидку обробку інформації, її оперативне використання.

На ТОВ НВП "Лабораторна техніка" обліковий процес здійснюється в програмі "SABU". Програма "SABU" призначена для підприємств різної галузевої приналежності. Це повно функціональна система, до дозволяє автоматизувати бухгалтерський, податковий облік, задачі логістики, а також керування підприємством. "SABU" побудована по технології "файл - сервер", у якій база даних зберігається на сервері, а обробка інформації виконується на робочій станції.

Система сформована з автономних модулів, які у сукупності дозволяють автоматизувати низку різних задач управління. Система включає наступні модулі:

"SABU" - Адміністратор. Який є керуючим модулем, за допомогою якого відкриваються бази даних, реєструються користувачі і призначаються їм права доступу, а також здійснюється архівація і відновлення бази даних;

"SABU" - Бухгалтерія. Цей модуль дозволяє вести облік у національній валюті, в іноземній валюті та в гривневому еквіваленті паралельно. При цьому деталізація обліку можлива за рахунками розширеного аналітичного обліку до п’ятого порядку, а також за рядом допоміжних ознак, якими можна доповнювати бухгалтерські проводки, розраховувати амортизацію та проводити переоцінку основних засобів, проводити автоматичну переоцінку валютних активів і пасивів, використовувати для оцінки матеріальних активів різні способи, вести облік за складами та матеріально відповідальними особами;

"SABU"-консолідація. Цей модуль підключається до системи при наявності її реєстрації і дозволяє одержувати консолідовані звіти за формою, якщо вона має самостійні структурні підрозділи, або створювати зведені таблиці з набору одноманітних первісних таблиць.

Кожний модуль може існувати як самостійний додаток, але в повній мірі переваги модулів реалізуються при їх використанні у якості єдиного програмного комплексу з загальною базою даних.

На основі вхідної інформації формується вихідна, яка повинна давати змогу узагальнювати інформацію за кожним об’єктом, надавати права користувачам отримувати достовірну, повну і чітку інформацію для прийняття управлінських рішень.

Автоматизація обліку розрахунків з покупцями та замовниками є досить чітким і зрозумілим процесом. Данні з первинних документів бухгалтер переносить, якщо такі не існують на відповідні рахунки, які занесені у програмі в робочий план рахунків. Так як, всі рахунки бухгалтерського обліку знаходяться в тісній взаємодії, то на основі їх кореспонденції формуються облікові регістри такі як відомості синтетичних і аналітичних рахунків. Автоматично ці дані попадають до оборотну - сальдову та шахову відомості. На основі отриманих даних можливе формування фінансових звітів, зокрема Балансу та Примітки до фінансової річної звітності.

Таким чином, на сьогоднішній день ринок бухгалтерських програм досить великий від простих, до цілих комплексів, які виконують не тільки бухгалтерські функції, а і дозволяють планувати та аналізувати діяльність підприємства.

Зазначені вище автоматизовані способи збирання фактичної інформації, що базуються на використанні сучасних ПК, каналів зв’язку, та нової інформаційної технології, дозволяють у значній мірі спростити і автоматизувати облікові операції, знизити трудомісткість їх виконання, підвищити оперативність прийняття рішень та контролю, а також підняти культуру та ефективність управління у цілому. При цьому, у всіх зазначених процесах використовується єдина фактичні інформація, яка збирається у ритмі виробництва автоматизовано.

Кожне підприємство самостійно обирає програму автоматизації обліку, враховуючи об’єми облікової інформації, кількість працівників бухгалтерії, організаційну структуру підприємства, специфіку діяльності. ТОВ НВП "Лабораторна техніка" використовує програму "SABU - підприємство", яка складається з окремих модулів: "SABU" - Адміністратор, "SABU" - Бухгалтерія, "SABU" - заробітна плата та Консолідація. Ця програма є повно функціональною системою і дозволяє здійснювати як бухгалтерський, так і податковий облік.

3. Аудит розрахунків з покупцями та замовниками на підприємстві

3.1 Аудит дебіторської заборгованості

Метою аудиту дебіторської заборгованості на підприємстві є підтвердження достовірності, повноти, реальності та законності обліку дебіторської заборгованості у звітності, а саме в балансі підприємства.

Головним завданням аудиту дебіторської заборгованості є:

перевірка давності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості;

оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильне використання відповідних рахунків нового Плану рахунків;

перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата грошовими коштами, векселями, застосування бартерних операцій);

правильність оцінки дебіторської заборгованості, розрахунок величини сумнівних боргів;

перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості і наявність необхідних відповідних роз’яснень у примітках до фінансової звітності [8, с.431].

Джерелами інформації для проведення аудиту дебіторської заборгованості є:

нормативні документи по аудиту;

річна та квартальна звітність;

головна книга;

касова книга;

регістри синтетичного та аналітичного обліку;

первинні документи за визначений період з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, касові та банківські документи, договори) [8, с.432].

Методи контролю, які застосовують при аудиті дебіторської заборгованості:

нормативно-правового регулювання, тобто визначення законності заборгованості, правомірності господарських операцій, в результаті яких вона виникла;

документальний, тобто перевірка документального підтвердження сум заборгованості, перевірка регістрів синтетичного та аналітичного обліку у співставленні з даними первинних документів, розрахунково-обчислювальні перевірки;

фактичний, тобто інвентаризація дебіторської заборгованості.

Аудит розрахунків на підприємстві проводиться в кілька етапів.

На першому етапі встановлюється, чи не є відображена в балансі заборгованість простроченою, на другому - розглядається дебіторська і кредиторська заборгованість, щодо якої минув термін позову, списання заборгованості та правильність ведення обліку.

Спочатку перевіряють дані активу балансу за відповідними рахунками. Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну та безнадійну.

У бухгалтерському балансі дебіторська заборгованість представлена цілим рядом статей: (050)"Довгострокова дебіторська заборгованість" (150), "Векселі одержані" (160 - 162), "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", "Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом (170), за виданими авансами (180), з нарахованих доходів (190), із внутрішніх розрахунків (200), інша поточна дебіторська заборгованість" (210).

Дані за рахунками 16, 36, 37, 38, 63 порівнюють з даними журналів та відомостей на 1-ше число місяця.

Після цього вивчаються договори на поставку продукції, передбачену форму розрахунків, застосування попередньої оплати покупця продукції, зокрема плановими платежами, розрахунковими чеками, векселями, акредитивами, дорученнями, установлює, з чиєї ініціативи обрана невигідна для підприємства форма розрахунків і які заходи вживаються щодо поліпшення системи розрахунків.

Важливим питанням є оцінка дебіторської заборгованості для відображення її в балансі підприємства. Згідно з П (С) БО 10 дебіторська заборгованість має відображатись у балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто за реальною сумою заборгованості, яку підприємство може мати. Необхідно також врахувати знижки з ціни, що їх надають клієнтові, а також повернення товарів покупцями. Для аудиту важливо знати відсоток безнадійної дебіторської заборгованості, для того щоб перевірити інформацію про створення резерву сумнівних боргів [8, с.433].

Наступний крок аудитора є оцінка надійності системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості: контроль повноти відображення; контроль реальності записів; контроль правильності розрахунків; контроль відповідності та своєчасності облікової реєстрації.

На підготовчому етапі аудиту крім зазначених вище дій аудитору слід оцінити величину аудиторського ризику в цілому, з’ясувати величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості можуть залишитися не виявленими і вплинуть на достовірність фінансової звітності.

Аудитор визначає, які методи і підходи він буде застосовувати. Найдоцільнішим є застосування таких методів: запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичний огляд.

Потім складається план та програма перевірки, до яких включаються такі процедури: оцінка правильності оформлення договорів на поставку продукції та розрахунків за неї; перевірка поточного обліку дебіторської заборгованості і відображення її у звітності; проведення контролю даних інвентаризації розрахунків з покупцями і підтвердження сум дебіторської заборгованості; перевірка розрахунків за претензіями і повернення товарів покупцями; перевірка правильності кореспонденції розрахунків при відображення дебіторської заборгованості.

На проміжному етапі аудитор аналізує правильність складання фінансової звітності і відображення в ній дебіторської заборгованості. Так, оцінюючи повноту інформації необхідно впевнитись, чи всі рахунки клієнтів були зареєстровані, записані в книгу продаж та чи всі товари, які були відвантажені до кінця року, були віднесені до реалізованих, а ті що не були оплачені, показані як дебіторська заборгованість.

Перевіряючи правильність оцінки дебіторської заборгованості, аудитору необхідно проконтролювати, чи правильно вона була оцінена відповідно до встановленої облікової політики. У валюту балансу дебіторська заборгованість має входити за чистою реалізаційною вартістю, тобто за мінусом безнадійних та сумнівних боргів. При цьому слід проконтролювати правильність застосування методики списання безнадійних боргів і створення резерву сумнівних боргів, з метою правильної оцінки дебіторської заборгованості.

Аудитор повинен з’ясувати, як виявляються такі борги, та причини їх виникнення, а також проконтролювати їх списання на інші операційні витрати звітного періоду бухгалтерським записом: Дт 944 "Сумнівні та безнадійні борги" або Дт 38 "Резерв сумнівних боргів" Кт 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" [8, с.434].

Відносно сумнівних боргів то на них потрібно створювати резерв. Відповідно до П (С) БО 10 величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Така класифікація передбачає групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи, який зростає із збільшенням строків простроченості дебіторської заборгованості. Аудитору важливо перевірити, як було проведено розрахунок цього коефіцієнта і визначено суму резерву. Коефіцієнт сумнівності встановлюється самим підприємством виходячи з наявного досвіду непогашення дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності.

Аудитор повинен впевнитися у тому, що якщо рахунок мав залишок на момент створення резерву, то наведений запис потрібно зробити на суму, яка б дала змогу до нарахувати резерв до визначеної суми в розрахунку величини. Витрати по створенню резерву безнадійних боргів відображаються у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Зайво нарахований резерв визначається як дохід по кредиту рахунку 71 "Інший операційний дохід".

Згідно з принципом обережності підприємство повинно наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для її погашення за рахунок витрат поточного року. Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості можна надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та самостійно провести зустрічні перевірки.

Особливу увагу аудитор має зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що значиться на балансі як реальна, а насправді строки її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущені, тому вона підлягає списанню на збитки. Аудитор мусить виявити причини безгосподарності, місце утворення збитків та винних за них осіб. Під час вивчення цього питання розглядають такі рахунки: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами".

Зменшення дебіторської заборгованості не порушує рівності активу й пасиву балансу. Іноді окремі керівники та головні бухгалтери вуалюють дебіторську заборгованість, щоб мати підставу для одержання премій. У зв’язку з цим необхідно перевіряти первинні документи.

Завданням аудиту дебіторської заборгованості є перевірка реальності (правдивості) та правильності її оформлення, правильності визначення ймовірності повернення цієї заборгованості. Перевіряється заборгованість у розрізі окремих покупців, замовників і дат виникнення заборгованості, термін утворення якої більше року. Така заборгованість (за наявності виправдовувальних документів) може бути віднесена до позареалізаційних витрат і списана на збитки як дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, або за іншими боргами, нереальними до стягнення за рішенням інвентаризаційної комісії.

Також аудитору необхідно вивчити аналітичні рахунки за кожним дебітором і встановити, чи немає знеособлених аналітичних рахунків.

Важливим є вивчення показників якості та ліквідності дебіторської заборгованості. За даними відомості обліку з покупцями і замовниками аудитор може скласти аналітичну таблицю, за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за строками виникнення. Щомісячне ведення такої відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Такий аналіз дебіторської заборгованості, як було зазначено вище, здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління.

Зовнішні користувачі інформації, які перебувають у ділових взаємовідносинах з підприємством, також дуже зацікавлені мати інформацію про дебіторську заборгованість контрагента, оскільки зростання її завжди свідчить про нестабільний фінансовий стан підприємства.

Для аудитора дуже важливо дати достовірну оцінку такої заборгованості. За даними бухгалтерської звітності, визначається цілий ряд показників, що характеризують стан заборгованості, наприклад частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, відсоток, оборотність дебіторської заборгованості тощо.

Методика аудиту показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період зіставляються з даними за минулий рік. Вивчення претензійних сум починається з аналізу та інвентаризації заборгованості за кожною сумою. На підприємствах звіряння розрахунків необхідне. Для цього дебіторам надсилають виписки з особистих рахунків або направляють до них для взаємозвіряння спеціалістів. Перевірка відомості № 3.5 і журналу № 3 за рахунком 374 "Розрахунки за претензіями" дає можливість дізнатися про задоволення пред’явленими сумами претензій щодо невідповідності якості продукції, цін і тарифів, наявності арифметичних помилок і нестач, простоїв, штрафів, пені, що їх належить утримати з постачальників і підрядників на підставі рішень господарських судів, письмової згоди постачальників на задоволення претензій, актів приймання вантажів, виписок банку або про відмову від цих претензій.

перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості: склад і суму статті Балансу "Інша поточна дебіторська заборгованість";

метод визначення резерву сумнівних боргів;

суму поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

За результатами проведення аудиту дебіторської заборгованості на підприємстві складається аудиторський висновок.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності [8, с.116].

За аналогією закордонної практики аудиторський висновок може мати чотири варіанти: висновок, що не включає ніяких зауважень та обмовок; висновок з незначними зауваженнями; висновок з обмовками, що взагалі признають правильність ведення обліку, але включають у себе вимоги змінити або виправити деякі данні; висновок взагалі не підтверджуючий правильність ведення обліку та складання звітності.

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової. Аудитор зобов’язаний вести документацію зі справ, які стосуються прийнятих рішень по результатах проведеної аудиторської перевірки і які в свою чергу будуть покладені в основу аудиторського висновку.

По результатам аудиту дебіторської заборгованості у аудитора складається певне уявлення про достовірність бухгалтерської звітності підприємства. Проміжні висновки про те, що порядок розрахунків з дебіторами та кредиторами незадовільний, можуть стати основою для складання аудитором негативного висновку.

При плануванні та здійсненні аудиторських процедур, оцінці отриманих матеріалів і представленні результатів перевірки дебіторсько заборгованості аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта.

На основі узагальнення практичного досвіду обліку та аудиту дебіторської заборгованості вітчизняних та зарубіжних підприємств, виявлення пов’язаних з цим аспектом обліку і аудиту проблем, спричинених практичним застосуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку можна назвати найбільш типові помилки бухгалтерів або факти (види) зловживань, шахрайства, обману, викривлення інформації, щодо дебіторської заборгованості з корисливою метою, які виявляються аудиторами під час перевірки звітності підприємств-клієнтів.

Наведені основні види порушень повинні прийматись до уваги як бухгалтерами практиками для їх уникнення, так і аудиторами - для виявлення в процесі аудиту:

заміна виписок банку іншими або виправлення відповідних сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості (для виявлення цих фактів слід зробити запит у банк та до підприємств дебіторів);

зарахування сум отриманої дебіторської заборгованості на погашення заборгованості не відповідних дебіторів платників;

неправомірне здійснення бартерних операцій для погашення дебіторської заборгованості;

списання недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості;

приховування дебіторської заборгованості відображенням у Балансі згорнутого залишку замість розгорнутого (слід докладно вивчити склад таких статей балансу: "Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги" (рядки 160, 161, 162), Дебіторська заборгованість по розрахунках" (рядки 170-210), Кредиторська заборгованість за товари роботи і послуги (рядок 530), "Поточні забов’язанням по розрахунках" (рядки 540 - 600), "Інші поточні забов’язання" (рядок 610));

неправильне визначення (оцінка) суми дебіторської заборгованості у зв'язку з коливанням курсу валют на дату складання Балансу при розрахунках в іноземній валюті;

неправильний розрахунок суми резерву безнадійної дебіторської заборгованості, що може бути спричинено;

відсутністю зіставної інформації за попередні звітні періоди;

арифметичними неточностями;

неправильним групуванням дебіторів по періодах простроченості погашення заборгованості;

не прийняттям до уваги вихідного сальдо по рахунку "Резерв сумнівних боргів";

навмисним завищенням суми резерву сумнівних боргів або сум прямого списання дебіторської заборгованості з метою завищення величини загальних витрат звітного періоду і як наслідок - зменшення суми оподатковуваного прибутку;

невідповідністю сум, зазначених у первинних документах, що є підставою виникнення дебіторської заборгованості;

шахрайством із сумами дебіторської заборгованості підзвітних осіб (списання її без підстав і документального підтвердження на загально господарські витрати або за рахунок інших підприємств, прострочених сум депонованої заробітної плати та ін.);

неправильним оформленням або відсутністю договорів, що стали підставою для відвантаження товару і виникнення дебіторської заборгованості;

неправильною кореспонденцією рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості;

неправильною кореспонденцією рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості: відображена дебіторська заборгованість не належить підприємству;

зарахування дебіторської заборгованості у валюту Балансу не за чистою реалізаційною вартістю, а за початковою вартістю виникнення (наслідком є завищення активів;

неправильною класифікацією дебіторської заборгованості на довгострокові та короткострокову, внаслідок чого викривлюється фінансове становище підприємства при аналізі показників, що його характеризують;

записом дебіторської заборгованості по фіктивних рахунках неіснуючих клієнтів або по фіктивних, нетоварних операціях.

Результати аудиту системних питань мають ключове значення для формування уявлення аудитора про бухгалтерську звітність. Данні, що отримуються при аудиті дебіторської заборгованості, кореспондують з іншими сегментами аудиту.

3.2 Методика аудиту розрахунків з покупцями та замовниками

На підприємстві, що досліджується, під час перевірки розрахунків з покупцями та замовниками встановлюють наступне:

·   чи укладені договори поставки продукції;

·   чи правильно нараховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію.

Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам). Підприємство-дебітор повертає картку протягом 10 днів з дня одержання. З покупцями з цього самого міста складається акт взаємозвірки.

Безпосередня перевірка слід починати зі складання тесту внутрішнього контролю розрахунків з покупцями та замовниками (Додаток Д). Тест заповнюється аудитором за участю адміністрації замовника аудиту.

Реальність аудиту розрахунків з покупцями та замовниками може бути забезпечена тільки в результаті ретельної перевірки, тобто інвентаризації, всіх їх видів. Тому аудитору доцільно починати перевірку стану розрахунків з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків. Інвентаризація розрахунків полягає у виявленні фактичних залишків сум на рахунках. В акті результатів інвентаризації розрахунків слід вказати назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої і простроченої дебіторської заборгованості та безнадійних боргів. За названими видами заборгованості до акту інвентаризації розрахунків має додаватися довідка із зазначенням суми заборгованості, за що та нарахована, з якого часу і на підставі яких документів.

Таким чином, аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками дає можливість аудитору зосередити увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, за якими встановлено різні розходження.

Аудит розрахункових операцій слід починати з аналізу правильності оплати за відвантажені матеріальні цінності, а також повноти списання відвантажених цінностей.

Під час перевірки необхідно встановити чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", Головною книгою і балансом. За наявності розходжень слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником. Такі розходження - наслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або результат зловживань.

Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання.

Під час перевірки розрахунків із покупцями та замовниками встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем чи замовником продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців та замовників за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам).

Правильність відображення в обліку зобов’язань перевіряють у такій послідовності: з’ясовують наявність відповідних господарських договорів; визначають правильність формування статей балансу, де відображуються розрахунки з покупцями та замовниками.

У процесі перевірки облікових регістрів аудитор має встановити відповідність залишку на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", відображеного в Головній книзі, залишкам аналітичного обліку. Спосіб проведення документальної перевірки записів у Журналі № 3 залежить від кількості операцій. У разі великої кількості розрахунків застосовують вибірковий спосіб перевірки.

Підсумки звірки залишків по розрахункам з покупцями та замовниками бажано відображати у таблиці наступної форми (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1 - Підсумки звірки залишків дебіторської заборгованості (розрахунки з покупцями та замовниками) ТОВ НВП "Лабораторна техніка"

№ субрахунку	За даними аналітичного обліку, грн.	За даними синтетичного обліку, грн.	За даними Головної книги, грн.	Відхилення
361	5670	5670	5670	-
362	10980	10980	10980	-
Усього по рахунку	16650	16650	16650	-

Аудитор має встановити достовірність рахунків-фактур постачальників і повноту оприбуткування матеріальних запасів (звіряють рахунки з доданими до них прибутковими документами, даними складського та бухгалтерського обліку).

Для виявлення зловживань застосовують зовнішні зустрічні перевірки; правильність кореспонденції рахунків, зазначеної в рахунках-фактурах, та відповідність суми рахунку в графі відповідних дебетових рахунків. Це потрібно з’ясувати з метою виявлення зловживань, за наявності яких одержані запаси привласнюються за рахунок фальсифікації записів на рахунках бухгалтерського обліку; законність списання недостач, втрат від псування запасів з вини постачальників та правильність віднесення цих сум на відповідні рахунки; достовірність розрахунків за невідфактурованими або неоплаченими поставками. Перевірку правильності відображення на статтях балансу відповідних залишків заборгованості здійснюють за даними аналітичного обліку до рахунків шляхом порівняння залишків за кожним видом розрахунків на початок періоду, що перевіряється, із залишками за відповідними статтями балансу. При аудиті розрахунків з постачальниками треба встановити наявність договорів поставки матеріально-технічних засобів, перевірити доцільність їх придбання, дотримання встановлених договором розрахунків. Особливу увагу слід звернути на своєчасність поставок, відповідність кількості та якості поставленої продукції вимогам договору, на використання підприємством своїх прав у разі порушення умов договору, правильність та обґрунтованість цін.

У разі перевірки повноти і правильності відвантаження, дотримання діючих цін і тарифів завданням аудитора є встановлення: наявності, достовірності та правильності оформлення договорів (контрактів); достовірності та законності розрахунків з покупцями та замовниками; дотримання строків позовної давності.

При перевірці правильності оформлення договорів (контрактів) аудитор повинен з’ясувати наявність обов’язкових реквізитів: місце підписання контракту, найменування постачальника та одержувача, суму договору відповідно до специфіки, ціну, умови поставки, умови платежу, документи, які підтверджують поставки, кількість і якість товару, форс-мажорні обставини, арбітраж. Особливу увагу аудитору слід приділити наявності специфікації як додатку № 1 до контракту та документа, який підтверджує відповідність якості умовам контракту.

Аудитор при перевірці розрахунків з покупцями та замовниками має встановити правильність кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, що дає змогу виявити не тільки помилки у відображенні в обліку розрахункових операцій, а й розкрити факти навмисного викривлення облікових даних з метою приховування допущених зловживань [8, с.440].

Аудитор перевіряє порядок ведення аналітичного обліку та повноту відображення в ньому операцій. З цією метою він розглядає кожну позицію, наявність виправдних документів щодо надходження та оприбуткування матеріальних цінностей на складі. Перевірці підлягають господарські операції, відображені в Журналі і Реєстрі операцій за розрахунками з покупцями та замовниками.

Аудитор має встановити своєчасність і повноту оплати кожного рахунка-фактури, правомірність віднесення на рахунки розрахунків матеріальних цінностей, повноту відвантаження матеріальних цінностей, своєчасність акцепту платіжних вимог, правильність оприбуткування, оцінки та відображення в регістрах обліку невідфактурованих поставок, достовірність сум, відображених у бухгалтерських регістрах.

Аудитор повинен виявити у бухгалтерському балансі суми, щодо яких минув строк позовної давності, докладно проаналізувати й порівняти факти або з’ясувати випадки, коли за рахунок нестягнутої кредиторської заборгованості отримана дебіторська заборгованість привласнювалася.

Аудит розрахунків з покупцями і замовниками передбачає перевірку:

правильності створення резерву сумнівних боргів;

законності списання підприємством дебіторської заборгованості;

правильності встановлення ступеня відповідальності осіб, з вини яких виникли ці збитки;

відображення в обліку операцій щодо списання заборгованості.

Аудитор повинен встановити, чи проводилась інвентаризація розрахунків з усіма дебіторами та кредиторами, а в разі потреби провести зустрічну звірку розрахунків з ними, яка має бути оформлена проміжним актом.

Особливо ретельно перевіряють спірні борги. Спірними вважаються борги підприємств, якщо справа про їх стягнення передана до суду (за фізичними особами) та господарського суду (за юридичними особами).

У практиці господарської діяльності підприємства трапляються випадки, коли до суду або господарського суду передаються необґрунтовані позови для примусового стягнення дебіторської заборгованості з тим, щоб відмову суду використати для списання нереальної заборгованості на збитки. Аудитору слід мати на увазі, що будь-яка безнадійна дебіторська заборгованість, щодо якої є рішення суду або господарського суду про відмову за позовом, є нереальною, та з’ясувати мотиви відмови у позові (пропущено строк позовної давності, необґрунтованість позову, неправильне оформлення документів тощо).

За наявності дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, встановлюють правильність списання цих сум за рішенням керівництва підприємства на відповідний рахунок та законність такої операції.

Випадки списання дебіторської заборгованості:

·   визнання її безнадійною;

·   затвердження судом виконавчих документів (засвідчення фінансової неспроможності відповідача або коли є рішення правоохоронних органів на заяву позивача про припинення кримінальної справи щодо пошуків підприємства-боржника).

Аудитор повинен пам’ятати, що списання заборгованості на фінансові результати не є її повним анулюванням. Заборгованість має обліковуватися на балансі протягом встановленого законодавством України строку з моменту її списання з тим, щоб можна було вжити заходи щодо її стягнення у разі виявлення боржника або зміни його майнового становища.

3.3 Методика визначення резерву сумнівних боргів

Для зовнішніх користувачів інформації дуже важливий стан дебіторської заборгованості підприємства, бо зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність суб’єкта господарювання.

На ТОВ НВП "Лабораторна техніка" коефіцієнт сумнівності визначають за методом визначення резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості. Порядок розрахунку наведено в п.2.3 дипломної роботи.

Розглянемо визначення резерву сумнівних боргів відповідно до питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації на умовах наступної оплати за допомогою таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Визначення коефіцієнту сумнівності за методом питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції

Рік	Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати	Сума дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, що визнана безнадійною	Коефіцієнт сумнівності
2008	694,3	1,1	Х
2009	715,9	2,5	Х
2010	801,3	9,4	Х
Разом	2211,5	13	13: 2211,5=0,0058

Дані таблиці свідчать про те, що безнадійна дебіторська заборгованість у 2010 році зросла майже в чотири рази ніж наявна у 2009 році та майже в 9 разів ніж у 2008 році це свідчити про погіршення розрахункової дисципліни на даному підприємстві.

Відрахування на створення резерву сумнівних боргів становлять 5,54 тис. грн. (956,2×0,0058). Разом з залишком резервів сумнівних боргів до складання балансу загальна сума складає 5,84 тис. грн.

Пропонуємо визначати резерв сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення за попередні роки. Для визначення резерву сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення необхідно вивчити дебіторську заборгованість за попередні роки.

Дані про дебіторську заборгованість підприємства за період 2008-2010 рр. наведено у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Дебіторська заборгованість за термінами прострочення за попередні роки

Дата балансу	Сальдо дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, тис. грн.			Заборгованість, що викликана безнадійною в наступному році, у складі сальдо дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги на кінець попереднього року, тис. грн.
	Термін прострочення
	1-30 днів	31-60 днів	більше 61 дня		1-30 днів	31-60 днів	більше 61 дня
2008 рік	0	6,0	0,4		1,1	0,9	2,4
2009 рік	1,4	0,7	2,9		1,8	-	1,2
2010 рік	1,2	3,7	0,9		2,6	1,1	0,9
Разом	2,6	10,4	4,2		5,5	2,0	4,5

Аналіз динаміки дебіторської заборгованості за термінами прострочення показав, що у звітному році дебіторська заборгованість по розрахункам з покупцями та замовниками збільшилася порівняно з 2009 роком. У складі заборгованості найбільшу питому вагу займає заборгованість з терміном прострочення який перевищує 31-60 днів, що свідчити про велику частину сумнівної заборгованості. Безнадійна заборгованість у 2010 році збільшилася та становила 4,6 тис. грн., що на 1,6 тис грн. більше ніж у 2009 році.

Визначимо резерв сумнівних боргів за допомогою таблиці 3.4.

З урахуванням залишку резерву сумнівних боргів слід донарахувати ще 459,09 грн. з включенням до витрат.

Таблиця 3.4 - Розрахунок резерву сумнівних боргів

Термін прострочення	Коефіцієнт сумнівності	Сальдо сумнівної дебіторської заборгованості, тис. грн.	Резерв сумнівних боргів, грн.
1-30 днів	0,045	2,6	102
31-60 днів	0,32	1,1	352
Більше 61 дня	0,0001	0,9	0,09
Разом	Х		454,09

На досліджуємому підприємстві найбільший коефіцієнт сумнівності займає дебіторська заборгованість з терміном прострочення від 31 до 60 днів.

Для покращення розрахункової дисципліни та своєчасного отримання оплати за поставлену продукцію на ТОВ НВП "Лабораторна техніка" необхідно використовувати знижки договірної ціни при оплаті наперед і різні форми довготермінового погашення дебіторської заборгованості: продаж боргів банку; одержання позики в банку на оплату зобов’язань, що перевищують залишок засобів на його розрахунковому рахунку, облік векселів.

На підприємстві також необхідно вести відомість по розрахункам з покупцями та замовниками. В цій відомості відображати наступні дані: загальну суму дебіторської заборгованості; заборгованість щодо окремих покупців, замовників і строків виникнення заборгованості понад один рік (таку заборгованість за наявності виправдувальних документів можна віднести до позареалізаційних витрат і списати на збитки як дебіторську заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, або записати (з рішення інвентаризаційної комісії) до резерву сумнівних боргів); за даними відомості обліку розрахунків з покупцями і замовниками (або попередньої аналітичної таблиці) складається така аналітична таблиця за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за часом виникнення.

Регулярне ведення означеної відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів для усунення простроченої заборгованості. Цей аналіз здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління.

Можна запропонувати наступні шляхи покращення розрахунків на підприємстві: формування принципів кредитної політики та системи кредитних умов; систематизація і аналіз інформації про покупців та замовників; формування стандартів оцінки платоспроможності дебіторів і визначення умов надання кредиту; забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості; розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів; побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасним погашенням дебіторської заборгованості; моніторинг дебіторської заборгованості; формування процедури своєчасного погашення дебіторської заборгованості.

3.4 Аудит розрахунків з покупцями та замовниками з використанням інформаційних систем

На ринку аналітичних систем з’явилися спеціалізовані комп’ютерні програми для аналізу фінансового стану та усе більша кількість керівників розуміє, наскільки їх використання ефективніше, ніж застосування Excel.

У спеціалізованих програмах реалізовані зручні форми введення інформації, технологія її накопичення та зберігання, "правильні" алгоритми виконання розрахунків, подання результатів у вигляді звітів і діаграм та ін. Потрібно тільки вводити дані і одержувати готові результати.

У даний момент на ринку представлено чимало розробок подібного роду, але потенційному їхньому користувачеві доводиться неабияк потрудитися, щоб вибрати саме той програмний продукт, що підходить йому щонайкраще. Єдино правильним рішенням бачиться вироблення ряду формалізованих критеріїв, опираючись на які можна зіставити різні програми фінансового аналізу. Список критеріїв порівняння не повинен бути занадто деталізований, але в той же час у нього повинні входити всі значимі можливості систем. Ґрунтуючись на існуючій практиці фінансового аналізу, можна виділити два функціональних блоки: базові можливості системи і кошти розширення базових можливостей.

Перший блок - "Базові можливості" - однаково важливий як для досвідчених фінансових аналітиків, так і для тих, хто тільки починає працювати в цій області. До нього входять ключові властивості програм фінансового аналізу як готових рішень: автоматичне введення вихідних даних і експорт отриманих результатів, проведення експрес-аналізу, а також глибинного аналізу з використанням стандартних фінансових показників.

Властивості системи, що становлять другий блок, відповідальні за її здатність розвиватися і настроюватися під більше широкі, чим базові, вимоги користувача. У першу чергу це актуально для професіоналів в області фінансового аналізу. Тому практично всі серйозні програми економічного (і не тільки) призначення в цей час оснащуються інструментарієм, що дозволяють користувачеві самостійно доповнювати систему.

Для аналізу як приклад розглядаються три розробки в області фінансового аналізу - "ИНЄК: АФСП" (далі АФСП) фірми ИНЄК, Audit Expert фірми "Про-Інвест-ІТ" і "Абфі-підприємство" (далі АБФІ) фірми "Вестона" [6, с.342].

Фінансовий аналіз базується на даних стандартної бухгалтерської звітності підприємств, і всі перераховані програми дозволяють вводити її вручну. Однак для багатьох користувачів (особливо тих, у кого фінансовий аналіз поставлений "на потік") дуже важливою характеристикою є можливість імпорту даних з бухгалтерських програм.

Програма АБФІ - завдяки убудованим інструментальним засобам - може бути настроєна для завантаження даних з форматів *. txt і *. dbf, однак таке настроювання досить складне.

Привести дані української бухгалтерської звітності за різні періоди до якогось "єдиного знаменнику" дозволяють всі програми. Без цієї функції виконання порівняльного аналізу було б неможливо через часту зміну форм звітності. Порівнянність даних може бути поліпшена й за рахунок переоцінки деяких фінансових показників. Єдиною програмою, що дає можливість повною мірою переоцінити баланс, є Audit Expert. Вона дозволяє задати коригувальні коефіцієнти окремо по кожній з його статей.

Механізми аналізу ліквідності, беззбитковості та рентабельності, реалізовані у всіх розглянутих програмах. Те ж можна сказати про типові механізми аналізу показників і коефіцієнтів (вертикальний, горизонтальний, трендовий і т. ін.).

АФСП і Audit Expert забезпечують використання широкого переліку регламентованих методик аналізу, рекомендованих державними органами та авторитетними недержавними фінансовими інститутами. В АБФІ є можливість розрахунку вартості чистих активів, імовірності банкрутства.

Ця можливість порівняння значень фінансових показників з нормативами реалізована в АФСП і Audit Expert. До програми вбудовані переліки значень, що рекомендуються, діапазони показників.

Для керівника підприємства завжди заманливо "передбачати" майбутнє. Таку можливість дає Audit Expert за рахунок прогнозування значень показників фінансового стану на кілька періодів уперед.

Система Audit Expert - це інструмент для комплексного аналізу фінансового стану і результатів діяльності підприємства. Базовою інформацією для проведення аналізу служать фінансові звіти підприємства. Для більш детального аналізу можна також використовувати додаткову інформацію: опис структури активів, власного капіталу і боргів підприємства, спеціальні таблиці. Формат яких можна визначити самостійно. Основним принципом роботи системи є перетворення вихідної фінансової інформації в аналітичні таблиці, що відповідають вимогам Міжнародних Стандартів Бухгалтерського Обліку.

Audit Expert - єдина система, що може не тільки аналізувати представлену бухгалтерську звітність, але й провести попередню переоцінку бухгалтерського балансу за даними детального опису структури активів і пасивів підприємства, що значно підвищує вірогідність результатів, а в деяких випадках узагалі є єдиним прийнятним підходом до аналізу фінансових звітів.

На підставі отриманих за допомогою Audit Expert таблиць можна:

·   розрахувати стандартні показники ліквідності, стійкості, рентабельності і ділової активності підприємства;

·   розрахувати власні фінансові показники;

·   провести горізонтальний аналіз фінансових даних;

·   порівняти значення фінансових показників з середньогалузевими або інших підприємств і відобразити результат у наочному виді.

Стандартний алгоритм роботи з програмою Audit Expert виглядає наступним чином:

·   створення файлу аудита;

·   ввод інформації зі стандартних фінансових звітів підприємства;

·   ввод детального списку активів підприємства з вказівкою коефіцієнтів переоцінки;

·   проведенні розрахунку;

·   за допомогою аналітичних таблиць та таблиць фінансових показників проводиться аналіз фінансового стану підприємства.

Повний комплект постачання Audit Expert містить:

·   настановні дискети;

·   електронний ключ захисту;

·   керівництво користувача;

·   ліцензійна угода.

Формування експертних висновків за результатами аналізу забезпечують програми АФСП і Audit Expert. При цьому якщо в АФСП експертні висновки - це набір таблиць із коментарями або без них, то в Audit Expert більшість експертних висновків супроводжується також діаграмами та графіками, що дозволяють завдяки наочності швидко виявляти проблемні показники.

В АФСП складання звіту обмежується вибором таблиць і їхнього друку з використанням MS Word. В АБФІ формування звітів у вигляді відповідних таблиць виконується в Excel, що використовується далі для створення необхідних графічних форм (щоб зберегти звіт у форматі Word, програма вимагає спеціального настроювання).

Що ж стосується Audit Expert, в цій програмі ступінь деталізації звіту визначається користувачем.

Всі розглянуті програмні продукти дозволяють передавати результати в програми пакета MS Office.

У плані розширення базових можливостей Audit Expert і АБФІ мають істотні переваги перед програмою АФСП, що фактично є повністю закритою, і внесення яких-небудь змін до складу використаних у ній алгоритмів може здійснюватися тільки самим розроблювачем.Expert і АБФІ надають користувачеві можливість самостійно створювати нові вхідні форми й реалізовувати власні методики аналізу, описуючи алгоритми розрахунку використовуваних у них показників.

Можливість порівняння значень фінансових показників підприємства з показниками офіційної бухгалтерської звітності інших підприємств галузі надає програма Audit Expert. Додатково АБФІ та Audit Expert дають можливість створювати власні критерії ранжирування, а Audit Expert - і інтегральний критерій на основі формованих у цій програмі фінансових показників.

Отже, базові можливості розглянутих програм фінансового аналізу в цілому порівнянні. Однак АБФІ програє двом іншим програмам через відсутність вбудованих регламентованих методик аналізу та засобів інтерпретації показників, що, мабуть, не може не знизити інтерес до неї з боку органів державного керування і підприємств.

4. Охорона праці й навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці й навколишнього середовища

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" роль держави та її інститутів в охороні праці не зводиться лише для створення правових норм та адміністративного нагляду. Держава розробляє заходи, спрямовані на створення цілісної системи державного управління охороною життя та здоров’я людей на виробництві, організовує контроль за виконанням відповідних законодавчих і нормативних актів, координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади у цій сфері, ініціює розробку конкретних програм у галузі безпеки та гігієни праці, стежить за їх виконанням.

Державна політика базується на принципах пріоритету життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємстві. Створюються національні, галузеві, регіональні програми з питань охорони праці, враховуючі різні напрями економічної і соціальної політики держави, створюються страхові фонди. Встановлюються єдині нормативи по охороні праці для всіх підприємств, організацій незалежно від форм власності.

Громадський контроль за дотриманням законодавства з охорони праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників [9, с.25].

Проводиться навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці. Координаційна діяльність державних органів і об’єднань громадян, що вирішують різні проблеми в області охорони праці і здоров’я працівників на підприємстві.

Забезпечується міжнародна співпраця в області охорони праці, використовується світовий досвід по поліпшенню умов і підвищення безпеки праці [10].

На підприємствах здійснюється соціальний захист працівників, повне відшкодування збитку особам, потерпілим від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Юридичні особи використовують економічні методи для управління охороною праці.

Власник підприємства зобов’язаний створити на робочому місці, в кожному структурному підрозділі, умови праці, відповідні нормативно-правовим актам, а також забезпечити виконання вимог законодавства щодо прав працівників в області охорони праці (стаття 13 закону України "Про охорону праці") [10].

Для виконання встановлених законодавством норм власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадовців, які забезпечують рішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх виконання; забезпечує усунення причин, які можуть привести до нещасних випадків, професійних захворювань, і забезпечує здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці; організовує атестацію робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів у разі зміни умов праці; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти по охороні праці, які діють в межах підприємства. Встановлює послідовність виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативно-правовими актами і актами підприємства по охороні праці; передбачає термінові заходи для надання допомоги потерпілим, привертає при необхідності професійні аварійно-рятівні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків; організовує пропаганду безпечних прийомів праці і співпраці з працівниками в області охорони праці.

Для забезпечення виконання вказаних задач власник розробляє і затверджує структуру управління охороною праці на підприємстві. Також він створює на підприємстві службу охорони праці; затверджує положення, інструкції і інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства; здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, використанням засобів індивідуального захисту, організує безпечні умови праці.

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх їх організацій та об’єднань винні особи притягаються згідно із законом до дисциплінарної та адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності [9, с.26].

Також законодавством України передбачені обов’язки працівника, а саме: проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охороні праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих його людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

Роботодавцю надається право в установленому законом порядку притягувати працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. На час проходження медичного огляду за працівниками зберігається місце роботи і середній заробіток.

4.2 Промислова санітарія

4.2.1 Мікроклімат приміщення

Метеорологічні умови праці повинні відповідати вимогам [11], виходячи з таких чинників: категорії тяжкості робіт по енерговитратах, періоду року.

Людина, яка працює з комп’ютером, постійно перебуває під впливом небезпечних і шкідливих виробничих факторів: електромагнітних полів, інфрачервоного та іонізуючого випромінювань, шуму й вібрації, статистичної електрики та ін. Також оператор піддається значному розумовому і психоемоційному навантаженню, високій напрузі зорової та м’язової діяльності.

При роботах за комп’ютером, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Категорія виконуваних робіт - Іа. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Іа надані в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 - Оптимальні параметри мікроклімату

Період року	Категорія виконуваних робіт по енерговитратах	Температура, °С	Відносна вологість, %	Швидкість Руху повітря, м/с
Теплий	Іа	23-25	40-60	0,1
Холодний	Іа	22-24	40-60	0,1

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, оптимального рівня іонізації повітря [n⁺ = (1500 ÷ 3000), n ^- = (3000 ÷ 5000)], вміст озону не більш 0,1 мг/м³, вміст оксидів азоту не більш 5 мг/ м³, концентрації пилу нижче встановленого значення ПДК = 4 мг/ м³ [12], в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також припливно-витяжної вентиляції. Вид опалювання - центральний [13]. Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація - господарсько-побутова [14].

4.2.2 Освітлення приміщення

Вікна приміщення бухгалтерії підприємства орієнтовані на схід, стіни жовто-зеленого кольору, підлога в приміщенні помаранчева.

В приміщенні, в якому розташоване робоче місце, передбачено природне і штучне освітлення. Освітлення приміщення змішане. Для штучного освітлення використовуються люмінісцентні лампи типу ДРЛ. Рівень освітлення в приміщенні не перевищує 400-600 лк.

За якнайменшим розміром об’єкту розрізнення, встановлюємо розряд зорових робіт - ІІІ, підрозряд зорових робіт - "в", контраст об’єкту розрізнення з фоном - малий, характеристика фону - світлий [15].

Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості для IV світлового поясу визначаємо за наступною формулою:

 (4.1)

де  - коефіцієнт природної освітленості для IV поясу світлового клімату;

 - коефіцієнт природної освітленості для IІІ поясу світлового клімату;

 - коефіцієнт світлового клімату, ;

 - коефіцієнт сонячного клімату (1÷0,75),

.

Оскільки по нормах коефіцієнт природного освітлення не повинен бути менше значення 1,5, то в приміщенні передбачене змішане освітлення.

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінісцентні лампи типу ЛБ 60-4. Нормативне значення освітленості для ІІІв розряду зорових робіт дорівнює 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній світильників переважно прямого світла (Н) з дзеркальними екранними сітками і відбивачами. Тип світильника РСП02В з урахуванням зони класу приміщення ступень захисту ІР44 [16].

Основні характеристики освітлення, що передбачені в приміщенні, надані в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Характеристика освітлення

Площа підлоги, м2	Фон	Контраст	Розряд зорових робіт, (підрозряд)	Освітлення
				Природне, одностороннє бічне	Штучне

                                                 , %, %, лкТип

ламп

70

Світлий

Малий

ІІІв

2,0

1,44

300

ЛБ

Для освітлення приміщення використовують лампи денного світла в комбінації з лампами жовтого світла, що разо імітує колірну гаму, яка відповідає спектральному складу природного світла в сонячний день.

4.2.3 Шум

Одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих факторів є шум. У відповідності з [17] в приміщеннях де розміщений комп’ютер рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфуючі матеріали (гумова прокладка під принтер). А також облицювання стін шумопоглинальними матеріалами, що мають коефіцієнт звукопоглинання в межах частот 31,5-8000 Гц та дозволені для оздоблення приміщень органами санітарно-епідеміологічного нагляду.

4.2.4 Електромагнітні випромінювання

Відеодистанційний термінал є джерелом електростатичних зарядів. Тривале перебування в електричному полі, створеному цими зарядами, негативно впливає на здоров’я працівників: бронхо-легеневі захворювання, порушення сердцево-судинної та нервової системи, ураження шкіри.

Комп’ютер, передусім монітор є джерелами: слабких електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц ÷ 400 Гц); рентгенівського випромінювання; ультра-фіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону; електро-статичного поля.

Максимальна напруженість електричної складової електромагнітного поля на конусі дисплея. Згідно [18], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [19], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [20]. Рівні всіх можливих випромінювань-достатньо низькі і не перевищують діючі норми.

На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран. Згідно існуючим рекомендаціям час безперервної роботи за екраном не повинен перевищувати 4 годин, тривалість перерви для відпочинку повинен складати 10-15 хвилин.

З метою профілактики несприятливого впливу електромагнітного випромінювання від відеодистанційного терміналу на робочому місці встановлено термінал, що відповідає вимогам щодо захисту від випромінювань ТСО-95 та не концентрується велика кількість радіоелектронних пристроїв.

Для уникнення значної напруженості поля та захисту від статичної електрики в приміщенні підтримується відносна вологість 50%, підлогу застелено антистатичним лінолеумом, проводиться щоденне вологе прибирання, екран протирається антистатичною серветкою.

Для зниження впливу випромінювань на користувача на підприємстві дотримуються регламентованих режимів праці та відпочинку.

4.3 Організація безпечних умов праці

Для ефективної та небезпечної роботи працівників важливо також раціонально організувати робоче місце користувача відеодистанційного терміналу.

Перелік небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці у бухгалтерії, джерела їх виникнення, характер дії на людину представлено в таблиці 4.3 [21].

В даному розділі розглядається діяльність користувача ЕОМ при виконанні дипломної роботи у бухгалтерії.

Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер.

Розміри приміщення:

площа S= 7 х 7 = 49 м²;

об'єм: V = 7 х 7 х 3,0 = 147,0 м³.

Норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6м², а об’єм - не менш 20 м³ [22].

В приміщенні, що розглядається, чотири робочі місця, таким чином необхідна площа: S_необх = 6 х 4 = 24 м². Отже, приміщення відповідає вимогам.

Таблиця 4.3 - Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Найменування чинників	Джерела виникнення	Характер дії на організм людини	Нормований параметр
Яскравість екрану	Екран комп’ютера	Стомлення очей	Не більше 40 кд/м2
Електростатичне поле	Комп’ютерна техніка	Головний біль, погіршення зору	Напруженість, Е, кВ/м
Напруга в електромережі	Проводка, штучне освітлення	Поразка електричним струмом	Unp ≤ 36 В
Шум	Принтери, сканери, системні блоки ЕОМ	Розлади ЦНС, зниження слуху	Рівень звуку, Lp, дБА
Вібрація	Системні блоки ЕОМ	Розлади серцево-судинної системи, ЦНС	Рівень Віброшвидкості, Lv, дБ
М'яке рентгенівське випромінювання	Монітори ЕОМ	Стомлення, захворювання органів зору, серцево-судинної системи	Еквівалентна доза, Р, мкР/ч
Електромагнітне випромінювання	Монітори ЕОМ	Пониження кров’яного тиску, гальмування рефлексів	Напруженість, Е, В/м
Ультрафіолетове інфрачервоне випромінювання	Монітори ЕОМ	Головний біль, сонливість, запаморочення	Інтенсивність теплових випромінювань, Е, Вт/м2
Підвищена іонізація повітря	Комп’ютер	Опромінювання	Кількість іонів в 1см3 n+=1500-3000 n - = 3000 - 5000
Монотонність праці	Безперервна робота на ЕОМ	Стомлення ЦНС	-

Приміщення розташовано на другому поверсі п’ятиповерхової будівлі.

Для виключення порушень в опорно-руховому апараті і виключення виникнення синдрому постійних навантажень, правильна поза і положення рук є досить важливим. Тому, вибрана оптимальна робоча поза: стопи ніг - на підлозі, стегна - в горизонтальній площині; передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70 - 90⁰ до вертикальної площини; зап’ястки - є зігнутий під кутом не більше 20⁰, нахил голови - 15 - 20⁰, щодо вертикальної площини [23].

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60⁰ [24].

Під час роботи працівники дотримуються наступних правил:

голову тримають прямо і нахилено трохи вниз: верхня лінія екрана трохи нижче рівня очей;

при відчутті м'язового напруження роблять відповідні вправи 5 разів;

кожних 50 хвилин роботи працівники мають перерву 10 хв.;

передбачені перерви, що регламентуються, для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.

4.4 Електробезпека

Сучасне життя та виробництво органічно пов’язане з широким застосуванням електроенергії. У процесі роботи необхідно дотримуватись вимог електробезпеки, які є системою організаційних і технічних заходів і засобів. Приміщення бухгалтерії залежно від характеру навколишнього середовища та заходів електронебезпеки відноситься до приміщень без підвищеної небезпечності (ІІІ), тобто приміщення не має умов, які б створювали підвищену або особливу небезпечність.

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силового електроустаткування і електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

ЕОМ є однофазним споживачем електроенергії, що живиться від трифазної чотирьох провідної мережі з глухо заземленою нейтраллю змінного струму частотою 50 Гц. Електробезпека ЕОМ забезпечується комплексом конструктивних, схемно конструктивних і експлуатаційних засобів і способів захисту [25].

Експлуатаційні заходи захисту ґрунтуються на дотриманні правил техніки безпеки при роботі з високою напругою і наступних запобіжних засобів: не підключати і не відключати роз'єми кабелів при включеній напрузі мережі; технічне обслуговування і ремонтні роботи проводити тільки при вимкненому живленні мережі.

Як спосіб захисту від електричного струму застосовується електрична ізоляція, що забезпечує нормальну роботу електроустаткування і захист від ураження електричним струмом. Конструктивні заходи безпеки забезпечують захист від випадкового дотику до струмопровідних частин за допомогою захисних оболонок і ізоляції струмопровідних елементів. Ступінь захисту оболонки ЕОМ повинен відповідати класу пожежонебезпечної зони приміщення ІІ-ІІа [16] і бути не нижчим ІР-44. В мережах напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю як схемно конструктивною мірою захисту застосовується занулення.

При роботі з високою напругою необхідно дотримуватись правил техніки безпеки та виконувати наступні запобіжні засоби:

монтаж, обслуговування, ремонт і наладка ЕОМ, заміна деталей, пристосувань і блоків повинна здійснюватися тільки при повному виключенні живлення;

в приміщеннях, де експлуатуються більше 5 комп'ютерів на видному і доступному місці встановлюється аварійний і резервний вимикач для повного відключення електроживлення; заземлені конструкції в приміщенні повинні бути надійно захищені діелектричними щитками або сітками від випадкового дотику.

При прийомі на роботу новий працівник підприємства обов’язково проходить вступний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕОМ. При проходженні інструктажу кожен працівник підприємства оволодіває навичками надання першої допомоги людині, ураженій електричним струмом.

4.5 Пожежна безпека

Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором [9, с.319].

Відповідно до статті 5 Закону України "Про пожежну безпеку" встановлені наступні обов’язки власників підприємств: розробка комплексних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки; розробка та затверджувати інструкції та положення з пожежної безпеки та здійснювати постійний контроль за їх додержанням; забезпечення дотримання протипожежних вимог; організація навчання працівників правилам пожежної безпеки; утримання у справному стані засобів протипожежного захисту; своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, системи протипожежного захисту, водопостачання; проведення службового розслідування випадків пожеж.

Категорія приміщення бухгалтерії по вибухо-пожежонебезпеці - В, вогнестійкість будівлі - ІІ [25]. Клас приміщення ІІ-ІІа. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожеженебезпечної зони - ІР44 [16].

Система пожежного захисту передбачає наступні заходи наведені в таблиці 4.4 приміщення оснащено вогнегасниками ВВК-5.

Таблиця 4.4 - Перелік первинних засобів пожежогасіння в приміщенні

Площа приміщення, м2	Первинні засоби пожежогасіння (тип, назва)	Кількість одиниць	Вогнегасячий ефект
70	ВВК-5	8	Втрата теплоти та зниження теплового ефекту реакції, припинення доступу кисню до палаючих елементів

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації. Обов’язковою є наявність плану евакуації.

4.6 Охорона навколишнього середовища

Правові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища визначає Закон України про "Охорону навколишнього середовища" [26]. Закон покликаний регулювати відносин в області охорони природи, використанні й відтворенні природних ресурсів, забезпеченні й ліквідації наслідків негативного впливу на навколишнє середовище господарської й іншої діяльності людини, збереження природних ресурсів, генетичного фонду нації, ландшафтів й інших природних об’єктів.

Забруднення навколишнього середовища - це процес внесення в середовище або ж виникнення в ньому нових, зазвичай нехарактерних для нього фізичних, хімічних агентів, які проявляють негативний вплив на живі та неживі об’єкти [9, с. 207].

Охорона навколишнього середовища заснована на системі державних, юридичних, суспільних, адміністративно-господарських і соціально-економічних заходах, спрямована на підтримку сприятливих умов середовища існування і раціональне використання матеріальних і енергетичних ресурсів в інтересах людства.

При масовому використанні моніторів і комп’ютерів не можна не враховувати їхній вплив на навколишнє середовище на всіх стадіях: при виготовленні, експлуатації й після закінчення їхнього терміну служби.

Екологічні стандарти, які визначають вимоги до виробництва й матеріалів, використовуваним у конструкції приладів закріплюють допустимі норми впливу моніторів і комп’ютерів на навколишнє середовище. Матеріали, що використовуються у конструкції приладів не повинні містити фреонів, хлоридів, бромідів (BS 7750) TCO’95. Обмеження по кадмію у світлочутливій верстві екрана дисплею й ртуті в батарейках зафіксовано у стандартах TCO’99.

Апарати, тара й документація повинні допускати нетоксичну переробку після використання.

Робота на комп’ютерах типу IBM PC/AT не робить шкідливого впливу на навколишнє середовище. Після закінчення терміну використання ПК повністю підлягає вторинній переробці.

Висновки

В умовах економічної кризи необхідність припинення подальшого спаду виробництва набуває надзвичайний характер. Радикальні ринкові реформи поставили промислові підприємства в нові умови, з’явилося чимало проблем, з якими вони колись не зіштовхувалися. І одна з найбільш гострих - одержання замовлень на виготовлення продукції, її реалізації в країні й за кордоном. Означене вище свідчить про актуальність теми даної дипломної роботи.

В умовах розбалансування національної економіки й дефіцитності внутрішнього ринку підприємства ще не відчували гострої потреби в маркетингу, але все частіше й частіше використовують його принципи. Завдяки маркетингу виробник виявляє тенденції й перспективи потреб покупця, формує перетворення купівельної спроможності в конкретний попит саме на даний товар або послугу, домагається, щоб зв’язки покупця з ним були стійкими й довготривалими.

В процесі господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу. Тобто відбувається кредитування покупця, тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу кошти підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Основи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237 і зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 25 жовтня 1999 р. № 725/4018.

У ситуації що склалася основним завданням підприємств є найбільш повне забезпечення попиту населення високоякісною продукцією. Темпи росту обсягу виробництва продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. При цьому правильна організація обліку та аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є першорядним завданням маркетингової стратегії промислового підприємства.

Дипломну роботу виконано на базі даних господарської діяльності ТОВ НВП "Лабораторна техніка" яке займається оптовою торгівлею хімічними реактивами, лабораторним посудом та лабораторними приладами.

Аналіз основних показників діяльності підприємства показав, що протягом 2010 року середньоспискова чисельність працівників зросла на 4 особи і становила 10 чол. Це пов’язано з тим, що на підприємстві стабільно виплачується заробітна плата, яка в 2010 році зросла і склала 1590 грн.

В порівнянні із 2009 роком відбулися позитивні зрушення: виручка від реалізації зросла на 99,5 тис. грн., що становило 11,6%, збільшилась вартість основних фондів на 5,6 тис. грн., головним чином за рахунок введення нових потужностей.

На кінець 2010 року наявна кредиторська заборгованість, яка у порівнянні з 2009 роком зросла у двічі і становила 132,9 тис. грн. Дебіторська заборгованість на кінець звітного року складає 40,8 тис. грн., що на 22,5 тис. грн. більше ніж у попередньому році.

Поточна дебіторська заборгованість на ТОВ НПВ "Лабораторна техніка" відображається на рахунках третього класу. Для обліку дебіторської заборгованості з покупцями та замовникам за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги використається рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками". По дебету рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, наданих послуг, що включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, обов'язкові платежі, які підлягають перерахуванню в бюджети і позабюджетні фонди та включені до вартості реалізації, по кредиту - суми платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах або в касу, а також інші види розрахунків.

В статті балансу "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" відображається поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані послуги, поставлену продукцію, виконані роботи. До валюти балансу включається чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості. В Звіті про рух грошових коштів підприємства відображаються зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості.

На ТОВ НВП "Лабораторна техніка" використається метод визначення резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості.

У бухгалтерських регістрах резерв сумнівних боргів відображається в журналі 3 "Облік розрахунків, довгострокових і поточних зобов'язань" у першому розділі "Облік розрахунків за товари, роботи, послуги, інші розрахунки та резерв сумнівних боргів". Величина резерву сумнівних боргів за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію, роботи, послуги на кінець звітного періоду у розмірі сальдо за рахунком 38 "Резерв сумнівних боргів" відображається у ІІ розділі активу форми №1 "Баланс" рядок 162.

Метою аудиту дебіторської заборгованості на підприємстві є підтвердження достовірності, повноти, реальності та законності обліку дебіторської заборгованості у звітності, а саме в балансі підприємства.

Під час перевірки розрахунків із покупцями та замовниками встановлюють: чи укладені договори поставки продукції; чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків.

Для покращення розрахункової дисципліни на підприємстві можна запропонувати наступні заходи: формування принципів кредитної політики та системи кредитних умов; систематизація і аналіз інформації про покупців та замовників; формування стандартів оцінки платоспроможності дебіторів і визначення умов надання кредиту; забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості; розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів; побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасним погашенням дебіторської заборгованості; моніторинг дебіторської заборгованості; формування процедури своєчасного погашення дебіторської заборгованості.

У період трансформації економіки автоматизація бухгалтерського обліку, точність й оперативність інформації є вирішальними факторами успішного розвитку підприємства. Правильне ведення розрахунків з покупцями й замовниками може бути забезпечено тільки в умовах функціонування сучасної обчислювальної техніки з використанням АРМ бухгалтера. У зв’язку з цим було запропоновано використання програмного забезпечення Audit Expert.

Список джерел інформації

1.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" від 25.10.99 р. №725/4018 // Всё о бухгалтерском учёте. - 2000. - №86 (511). - С.36-38.

2.      Бухгалтерський облік: конспект лекцій. Ч.2/О.В. Фартушняк, І.Ю. Пасічник, В.В. Ольховська. - Харків: Вид ХНЕУ, 2010.

.        Бухгалтерський фінансовий облік: підручний для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів За ред проф.Ф. Ф. Бутинця. - 8-ме вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута", 2009.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив зміни валютних курсів" від 10.08.2000 р. №193 // Всё о бухгалтерском учёте. - 2000. - №87 (512). - С.12-20.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" від 31.03.99 р. №87 // Всё о бухгалтерском учёте. - 2000. - №86 (511). - С.16-19.

.        Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб. - №-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007.

.        Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР-1997 з змінами та доповненнями // Сборник систематизирован-ного законодательства. - 2002. - №52/2 (467). - С.7-63.

.        Огійчук М.Ф., Новікова І.Т., Рагуліна І.І. Аудит: організація і методика: Навч. посібник. - К.: Алерта, 2010.

.        Охорона праці: Навч. посібник ∕ За ред.В. Кучерявого. - Львів: Оріяна-Нова, 2007.

.        Закон України "Про охорону праці", листопад 2002 р.

.        ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ.01.01.89.

.        НПАОП 0.00-1.01-99 Правила охорони праці при експлуатації ЕОМ

.        СНиП 2.04.05-91 Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1991

.        ГОСТ 17.1.3.03-77. Правила выбора и оценка качества источников централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. - Введ.01.07.78.

.        ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення.

.        ДНАОП 40.1-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок.

.        ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ.01.01.1980.

.        ГОСТ 12.1.002-84 ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах.

.        ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.

.        Правила охраны труда при эксплуатации электронно - вычислительных машин. Харьков 1999 г.

.        ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ.01.01.76.

.        Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДсанПіН 3.3.2.007, Київ 1998.

.        Методические указания к созданию благоприятных условий труда пользователей ПЭВМ, работающих с дисплеями на информационно - вычислительных центрах. - Харьков: Минздрав УССР, 1986.

.        Правила устройства электроустановок. Энергоатомиздат, 1987.

.        ОНТП 24 - 86 МВД СССР. Общесоюзные нормы технологического проектирования. - М., 1986.

.        Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.91г.

.        Безпека життєдіяльності людини: Конспект лекцій ∕ В.В. Чубук, О.Г. Балюк та ін.; За заг. ред. Проф.В. В. Чубука. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2008.

.        Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Аудит: стан і тенденції розвитку в Україні та світі: Монографія. - Житомир: ЖДТУ, 2003. - 564 с.

.        Бутинець Ф. ф., Бондар В.П., Виговська Н.Г., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності "Облік і аудит" За ред проф.Ф. Ф. Бутинця. - 4-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута", 2006. - 560 с.

.        Бухгалтерський облік (теорія): навч. посіб; 30-річчю Сумського національного аграрного ун-ту присвячується∕ М.Г. Михайлов, А.І. Глушаченко, В.П. Гончар та ін.; за заг. ред. М.Г. Михайлова. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни Л.Ф. Ларікова, Л.І. Белоусова, І.О. Гавриленко. - Луганськ: Вид-во Східноукр. Нац. Ін-ту ім.В. Даля, 2004.

.        Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посіб. За редакцією Р.Л. Хом’яка. - 3-те вид., доп. і перероб. - Львів: Національний університет Львівська політехніка "Інтелект-Захід", 2004.

.        Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет на производственных и в торговых предприятиях: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2006.

.        Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. посіб. для вищ. навч. закл. - Львів: Оріяна-Нова, 2004. - 290с.

.        Даньків Й.Я., Лучко М.Р., Остап’юк М.Я. Бухгалтерський облік в галузях економіки: навч. посіб. - К.: Знання, 2007.

.        Кавторева Я., Кузнецов В., Бухгалтерский учет: сборник систематизированного законодательства. - Х.: Фактор, 2007.

.        Кондрашова Т.Н., Верига А.В., Петрушевський Ю.Л. Бухгалтерский учет: Учеб-метод. Пособие. - Донецк: ДонГУУ, 2005.

.        Костюк Д. Що і як перевіряє податковий інспектор. - Х.: Фактор - 2000.

.        Лагунина В., Панченко А. Бухгалтерский учет с нуля. Книга 1. - Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2007.

.        Лактіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001.

.        Лишиленко А.В. Бухгалтерский учет: учебник. - К.: ЦУЛ, 2008.

.        Малюга Н.М. Бухгалтерський облік в Україні: теорія й методологія, перспективи розвитку: Монографія. - Житомир: ЖДТУ, 2005.

.        Нестеренко Ж.К. Бухгалтерський облік промислових підприємств: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.; Запорізький нац. техн. ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2005.

.        Партин Г.О., Загородній Л.М. Пилипенко Л.М. Бухгалтерський облік в Україні: нормативна та методична база: навч. посібник. - Львів: Магнолія 2006, 2009.

.        План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій. Інструкція про застосування. - Харків: Курсор, 2000.

.        Пястолов С.М. Экономический анализ деятельности предприятий. Учебное пособие для студентов экономических специальностей высших учебных заведений, экономистов и преподавателей. - М.: Академический Проспект, 2002.

.        Стельмащук А.М., Смоленюк П.С. Бухгалтерський облік: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. - К.: ЦУЛ, 2007.

.        Сук Л.К. бухгалтерський облік: Навч. посіб. Для дистанційного навчання. - К: Університет "Україна", 2005.

.        Тарасенко Н.М. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБІ НБУ, 2000.

.        Тютюник П.С., Стародубова Г.М., Петренко Л.Ф., Сотникова О.А. бухгалтерский учет: учеб. пособие. - Х.: ИНЖЕК, 2008.

.        Усач Б.Ф. Аудит: навч. посіб. - 4-те вид. випр. і доп. - К.: Знання, 2007.

.        Шкіря Н.Л., Нікульникова Т.Г., Залізняк Н.В. Аудит: навч. посіб для студ. вищ. навч. закл. - Львів: Магнолія, 2007.

.        Закон України "Про охорону праці", листопад 2002 р.

.        НПАОП 0.00 - 1.31 - 99 Правила охорони праці під час експлуатації ЕОМ.

.        НАПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Київ - 2007.

.        ДБН В.1.1 - 7 - 2002 Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва. - К: 2002 - 41 с

.        ГОСТ 12.0.003 - 74* ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введ.01.01.76.

.        ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введ.01.01.89.

.        СНиП 2.04.05-91 Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1991

.        ГОСТ 17.1.3.03-77*. Правила выбора и оценка качества источников централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. - Введ.01.07.78.

.        ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введ.01.01.1980.

.        ГОСТ 12.1.002-84 ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряжённости и требования к проведению контроля на рабочих местах.

.        ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.

.        Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електроннобчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007, Київ 1998.

.        ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення. К.: Мінбуд. Укр., 2006. - 74с.

.        Правила устройства электроустановок. Энергоатомиздат, 1987.

.        НПАОП 40.1 - 1.32 - 01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. Київ-2001.

.        ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. - Введ.01.07.92.

.        ДСТУ Б. В.2.5-36: 2006 Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд. IEC 62305: "NEG" - Київ: МIНРЕГІОНБУД України 2008.

.        Закон України 1264 - ΧΙΙ "Про охорону навколишнього середовища". - Введ. Верховною Радою України. Із змінами від 17.09.2008 р.

.        Дуганов Г.В. и др. Охрана окружающей природной среды. - К.: Выща шк. 1988. - 304 с.

Додатки

Додаток А

Таблиця А1 - Баланс на 31.12.2010 р.

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
- залишкова вартість	010	0,7	0,3
- первісна вартість	011	1,2	1,0
- накопичена амортизація	012	(0,5)	(0,7)
Незавершене будівництво	020	1,3	1,2
Основні засоби:
- залишкова вартість	030	13,4	18,7
- первісна вартість	031	26,3	35,6
- знос	032	(12,9)	(16,9)
Довгострокові біологічні активи::
- справедлива (залишкова) вартість	035
- первісна вартість	036
- накопичена амортизація	037	()	()
Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040
- інші фінансові інвестиції	045
Довгострокова дебіторська заборгованість	050
Відстрочені податкові активи	060
Інші необоротні активи	070
Усього за розділом I	080	15,4	20,2
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	3,4	2,9
Незавершене виробництво	120
Готова продукція	130
Товари	140	152,4	160,5
Векселі одержані	150	0,1	0,1
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість	160	5,3	6,2
- первісна вартість	161	5,6	6,6
- резерв сумнівних боргів	162	(0,3)	(0,4)
Дебіторська заборгованість за рахунками:
- за бюджетом	170	0,3	12,8
- за виданими авансами	180		1903
- з нарахованих доходів	190
- із внутрішніх розрахунків	200
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	12,7	21,8
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті	230	2,7	1,5
- в іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250	3,4	1,1
Усього за розділом II	260	180,3	227,1
III. Витрати майбутніх періодів	270	1,2	17,4
ІV. Необоротні активи та групи вибуття	275
Баланс	280	196,9	264,7
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	28,1	35,1
Пайовий капітал	310
Додатковий вкладений капітал	320	2,4	2
Інший додатковий капітал	330
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	31,5	55,7
Неоплачений капітал	360	()	()
Вилучений капітал	370	()	()
Усього за розділом I	380	62,0	92,8
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу	400
Інші забезпечення	410
Сума страхових резервів	415
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416
Цільове фінансування	420
Усього за розділом II	430
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	440	24	38
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	450
Відстрочені податкові зобов’язання	460
Інші довгострокові зобов’язання	470
Усього за розділом III	480	24	38
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510
Векселі видані	520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	36,3	86,2
Поточні зобов’язання за розрахунками:
- з одержаних авансів	540	30,1	7,4
- з бюджетом	550	6,2	7,4
- з позабюджетних платежів	560	570	10	8,9
- з оплати праці	580	26,3	31,4
- з учасниками	590
- із внутрішніх розрахунків	600
Інші поточні зобов'язання	610	2	1,1
Усього за розділом IV	620	110,9	133,9
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	196,9	264,7

 

Додаток Б

 

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

СтаттяКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній період
1			2		3		4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)			010		956,2		856,7
Податок на додану вартість			015		(154,9)		(140,8)
Акцизний збір			020		()		()
			025		()		()
Інші вирахування з доходу			030		()		()
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)			035		801,3		715,9
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)			040		(759,8)		(695,9)
Валовий прибуток:
- прибуток			050		41,5		20
- збиток			055		()		()
Інші операційні доходи			060		108,7		144
Адміністративні витрати			070		(38)		(42)
Витрати на збут			080		(21)		(15)
Інші операційні витрати			090		(58)		(67)
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток			100		33,2		40
- збиток			105		()		()
Доход від участі в капіталі			110
Інші фінансові доходи			120
Інші доходи			130
Фінансові витрати			140
Втрати від участі в капіталі			150
Інші витрати			160
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
- прибуток			170		33,2		40
- збиток			175		()		()
Податок на прибуток від звичайної діяльності			180		(9)		(10)
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності			185
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток			190
- збиток			195
Надзвичайні:
- доходи			200
- витрати			205
Податки з надзвичайного прибутку			210
Чистий:
- прибуток			220		24,2		30
- збиток			225		()		()
II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
	Найменування показника	Код рядка		За звітний період		За попередній період
	1	2		3		4
	Матеріальні затрати	230		657,9		671,7
	Витрати на оплату праці	240		114,5		57,0
	Відрахування на соціальні заходи	250		42,4		21,1
	Амортизація	260		4,0		3,1
	Інші операційни витрати	270		58,0		67,0
	Разом	280		876,8		819,9

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
	Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
	1	2	3	4
	Середньорічна кількість простих акцій	300
	Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
	Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію	320
	Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію	330
	Дивіденди на одну просту акцію	340

Додаток В

 

Таблиця В1 - Баланс на 31.12.2009 р.

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
- залишкова вартість	010	0,6	0,7
- первісна вартість	011	1,1	1,2
- накопичена амортизація	012	(0,5)	(0,5)
Незавершене будівництво	020	1,3	1,3
Основні засоби:
- залишкова вартість	030	16,5	13,4
- первісна вартість	031	26,3	26,3
- знос	032	(9,8)	(12,9)
Довгострокові біологічні активи:
- справедлива (залишкова) вартість	035
- первісна вартість	036
- накопичена амортизація	037	()	()
Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040
Довгострокова дебіторська заборгованість	050
Первісна вартість інвестиційної нерухомості	056
Відстрочені податкові активи	060		0
Гудвіл	065
Інші необоротні активи	070
Усього за розділом I	080	18,4	15,4
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100
Поточні біологічні активи	110
Незавершене виробництво	120
Готова продукція	130
Товари	140	139,0	152,4
Векселі одержані	150	0,1	0,1
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість	160	6,5	5,3
- первісна вартість	161	6,9	5,6
- резерв сумнівних боргів	162	0,4	0,3
Дебіторська заборгованість за рахунками:
- за бюджетом	170
- за виданими авансами	180	0,4	0,3
- з нарахованих доходів	190
- із внутрішніх розрахунків	200
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	10,9	12,7
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті	230	2,9	2,7
- у т. ч. в касі	231
- в іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250	3,1	3,4
Усього за розділом II	260	165,7	180,3
III. Витрати майбутніх періодів	270	3,1	1,2
IV. Необоротні активи та групи вибуття	275
Баланс	280	187,2	196,9
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	28,1
Пайовий капітал	310
Додатковий вкладений капітал	320	2,4	2,4
Інший додатковий капітал	330
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	1,5	31,5
Неоплачений капітал	360
Вилучений капітал	370
Накопичена курсова різниця	375
Усього за розділом I	380	32,0	62,0
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу	400
Інші забезпечення	410
Сума страхових резервів	415
Сума часток перестраховиків у страхових резервах	416
Цільове фінансування	420
Усього за розділом II	430
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків	440	21	24
Інші довгострокові фінансові зобов’язання	450
Відстрочені податкові зобов’язання	460		8446
Інші довгострокові зобов’язання	470
Усього за розділом III	480	21	24
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків	500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510
Векселі видані	520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	59,2	36,3
Поточні зобов’язання за розрахунками:
- з одержаних авансів	540	28,6	30,1
- з бюджетом	550	5,9	6,2
- з позабюджетних платежів	560
- зі страхування	570	9,5	10,0
- з оплати праці	580	12,4	26,3
- з учасниками	590
- із внутрішніх розрахунків	600
Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	605
Інші поточні зобов'язання	610	18,6	2,0
Усього за розділом IV	620	134,2	110,9
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	187,2	196,9

Додаток Г

 

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	856,7	571,1
Податок на додану вартість	015	(140,8)	(93,9)
Акцизний збір	020	()	()
	025	()	()
Інші вирахування з доходу	030	()	()
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	715,9	477,2
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	040	695,9	467,0
Валовий прибуток:
- прибуток	050	20	10,2
- збиток	055
Інші операційні доходи	060	144	81,9
У т. ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	061
Адміністративні витрати	070	(42)	(21,2)
Витрати на збут	080	(15)	(9)
Інші операційні витрати	090	(67)	(43,4)
У т. ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності	091	()	()
Фінансові результати від операційної діяльності:
- прибуток	100	40,0	18,5
- збиток	105
Доход від участі в капіталі	110
Інші фінансові доходи	120
Інші доходи	130
Фінансові витрати	140
Втрати від участі в капіталі	150
Інші витрати	160
Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті	165
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
- прибуток	170	40,0	18,5
- збиток	175
У т. ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	176
У т. ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності	177
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	(10)	(7)
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності	185
Фінансові результати від звичайної діяльності:
- прибуток	190
- збиток	195
Надзвичайні:
- доходи	200
- витрати	205
Податки з надзвичайного прибутку	210
Чистий:
- прибуток	220	30	11,5
- збиток	225
Забезпечення матеріального заохочення	226

	II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника				Код рядка		За звітний період		За попередній період
1				2		3		4
Матеріальні затрати				230		671,7		438,1
Витрати на оплату праці				240		57,0		48,0
Відрахування на соціальні заходи				250		21,1		17,8
Амортизація				260		3,1		2,7
Інші операційни витрати				270		67,0		34,0
Разом				280		819,9		540,6
III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
	Назва статті		Код рядка		За звітний період		За попередній період
	1		2		3		4
	Середньорічна кількість простих акцій		300
	Скоригована середньорічна кількість простих акцій		310
	Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію		320
	Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію		330
	Дивіденди на одну просту акцію		340

Додаток Д

 

Таблиця Д - Тест внутрішнього контролю розрахунків з покупцями та замовниками

№ п/п	Процедури аудиту	Варіанти відповіді		Примітки
		так	ні
1	Чи своєчасно оформляються документи на відвантаження товарів, робіт, послуг
2	Чи на всю відвантажену продукцію виписано та відіслано рахунки отримувачам
3	Чи відповідає рівень теоретичної і практичної підготовки спеціаліста, який закріплений за ділянкою роботи з ведення обліку розрахунків з покупцями та замовниками			мають вищу освіту
4	Чи правільно оформлюється первинна документація при веденні розрахунків з організаціями
5	Чи відповідає вимогам комп’ьютерний облік з ведення розрахунків з організаціями
6	Чи налагоджена перевірка виписок банку особами, які не пов’язані з веденням обліку розрахунків з покупцями та замовниками
7	Чи звіряються дані синтетичного обліку з даними аналітичного обліку
8	Чи робиться раптова перевірка реєстрації вантажів, які відправлені на адресу отримувача
9	Чи своєчасно розробляються виписки банку
10	Чи своєчасно накопичуються та групуються в регістрах бухгалтерського обліку покупці та замовники