Логоритміка в системі корекції заїкання

Логоритміка в системі корекції заїкання

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донбаський державний педагогічний університет

Кафедра логопедії та спеціальної психології

Курсова робота

Логоритміка в системі корекції заїкання

студентки 3 курсу

заочної форми навчання

дефектологічного факультету

Халілової Марини Миколаївни

Науковий керівник:

Гулак Л.О.

Слов’янськ - 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ЗАЇКАННЯ. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ЛОГОРИТМІКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У КОРЕКЦІЙНО - РОЗВИВАЮЧІЙ РОБОТІ

.1 Поняття про заїкання. Типи заїкання

.2 Порушення моторної, Емоційно-вольової сфер і довільної поведінки у дітей із заїканням

.3 Загальні основи та засоби логоритміки

.4 Ефективність використання логоритміки в корекційно-розвиваючій

роботі по подоланню заїкання

.5 Висновки

РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. ДОСЛІДНО -ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПО ВИВЧЕННЮ МОТОРИКИ У ДІТЕЙ ІЗ ЗАЇКАННЯМ

.1 Завдання і методика констатувального експерименту

.2 Результати обстеження моторної сфери дітей із заїканням, порівняльний аналіз патології з нормою

.3 Висновки

РОЗДІЛ 3 ЛОГОРИТМІКА В СИСТЕМІ КОРЕКЦІЇ ЗАЇКАННЯ

.1 Диференційна методика Ричкової Н.А. Особливості змісту логоритмічних занять при диференційному підході до дітей із різним типом заїкання

.2 Ефективність запропонованої методики, порівняльний аналіз

.3 Висновки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

корекція заїкання логоритміка заняття

ВСТУП

Логопедична ритміка є одним з розділів логопедії і корекційної педагогіки. Великий вклад у вдосконалення логоритмічного виховання дітей з розладами мови внесло всестороннє вивчення аномальних дітей, їх компенсаторних процесів, а також різні реабілітаційні методики.

Логопедична ритміка, вивчаючи закономірності розвитку, виховання, а також порушення немовних психічних функцій в синдромі тієї або іншої мовної патології, узагальнюючи експериментальні дані і практичний досвід, визначає завдання логоритмічного виховання, розкриває їх суть, висуває доцільні засоби, методи і форми організації логоритмічних занять.

Найважливішим завданням, що визначає особливу значущість логопедичної ритміки як однієї з ланок логопедичної корекції, є формування і розвиток у дітей з мовною патологією сенсорних і рухових здібностей як основи виховання, перевиховання мови і усунення мовних порушень.

Актуальність даної теми полягає в тому, що на сучасному етапі дослідження існує гостра практична необхідність обгрунтувати особливості вживання логоритмічних занять для усунення недоліків моторного розвитку дітей, що заїкаються.

Виходячи з актуальності, проблема нашого дослідження полягає в тому, щоб розробити і обгрунтувати теоретичні основи формування мови у дітей із заїканням за допомогою логоритмічних занять.

Виходячи з вищевикладеного, метою даної роботі є обгрунтувати систему логоритмічних занять, направлених на розвиток моторики дітей з різними типами заїкання.

Гіпотеза дослідження: корекційна робота по подоланню заїкання за допомогою логоритмічних занять буде ефективна, якщо програма побудови цих занять будуватиметься диференційовано з врахуванням типа заїкання.

Викладена мета і гіпотеза дослідження зумовлює необхідність рішення наступніх завдань:

.проаналізувати методичну і психолого - педагогічну літературу з проблеми використання логоритмічних занять з дітьми із заіканням;

. Визначити роль логоритміки в системі корекційно-розвиваючої дії на усунення заїкання;

. Виявити особливості використання логоритміки в корекційно-розвиваючій роботі по розвитку моторики;

.Розробити і апробувати систему логоритмічних заходів щодо розвитку моторики дітей, що заїкаються;

Обєктом дослідження є процес корекції моторних порушень у дітей із заіканням.

Предметом дослідження є логоритмічне заняття як основний засіб по розвитку моторики дітей, що заікаються.

Методи дослідження:

         вивчення теоретичних джерел;

експериментальний, який полягав у вживанні різних по складності тестів, направлених на виявлення особливостей довільної рухової діяльності з якісним аналізом їх виконання;

динамічне спостереження за станом рухів, мови і загальної поведінки дітей, що заікаються, в процесі логоритмічних, логопедичних занять, на заняттях лікувальною фізкультурою, а також в процесі різних режимних моментів;

Практичне значення даної роботі полягає в тому, що вона може являти собою методично- практичний матеріал для музичних керівників та вчителів - логопедів, які працюють з дошкільниками із заїканням, як в спеціальних дошкільних установах, так і у масових дитячих дошкільних закладах. Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, три розділі, висновки, список використаних джерел, додатки. Загальній обсяг 36 сторінок.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ЗАЇКАННЯ. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ЛОГОРИТМІКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У КОРЕКЦІЙНО - РОЗВИВАЮЧІЙ РОБОТІ

.1 Поняття про заїкання. Типи заїкання

Порушенням мови, що часто зустрічається, є заікання. За даними авторів, як радянських, так і зарубіжних, заїкаються приблизно 2 % всіх дітей.

І. А. Сікорський назвав заїкання "дитячою хворобою", підкреслюючи цим, що початок виникнення заїкання відноситься до часу формування мови у дитини(між двома - п'ятьма роками).

Заїкання - це порушення темпо-ритмічної організації мови, обумовлене судорожним станом м'язів мовного апарату.

Більшість авторів зв'язують початок заїкання з виникненням фразової мови.

Багато батьків зв'язують початок заїкання з поганим сном, поганим апетитом і змінами в характері дитини : підвищена збудливість, дратівливість або ж млявість, апатичність.

У деяких дітей одночасно із заїканням з'являється страх мови, що приводить малюка до відмови від неї. У інших страх мови розвивається поступово.

Усі вказані явища говорять про розвиток у дитини неврозу, який призводить до своєрідного порушення однієї з основних функцій мови - функції соціального спілкування.

У інших дітей заїкання спочатку буває незначним і нестійким, але з віком поступово посилюється. Перший час батьки навіть не помічають наростаючого заїкання або вважають його балощами. Таке заїкання часто виникає на тлі швидкої, безладної, такої, що захлинається мови.

Темп, ритм і плавність мови при заїканні порушуються вимушеними і раптовими перервами її течії. Причиною цих зупинок є судоми в тій або іншій частині периферичного мовного апарату : в дихальній, голосовій або артикуляційній. Найчастіше судоми з'являються на початку слова або навіть фрази. Судоми бувають двох видів: клонічні і тонічні.

Клонічні судоми проявляються в мові легким, але багатократним повторенням одного і того ж складу(зазвичай початкового складу слова, наприклад: "м-м-м-м-м-м-м-м-м-м'ячик", "па-па-па-па-па-паровоз"); тонічні судоми проявляються в мові тривалою зупинкою на початку слова(тривалість їх від декількох секунд до однієї хвилини, наприклад: "м.ячик", "авт.обус"). Слова при цьому як би із зусиллям виштовхуються тим, хто заїкається. В результаті і тих і інших судом порушується плавна течія мови. Темп мови виявляється своєрідно зміненим: той, що найчастіше заїкається говорить швидко, але швидкий темп уривається вимушеними паузами, в результаті вимова того або іншого мовного абзацу може виявитися сповільненим.

Чим частіше і триваліше судоми, тим важче заїкання. За характером судом воно ділиться на клонічне, тонічне і змішане(клоно-тонічне або тоно-клонічне - по переважаючому характеру судом). За місцем судом відрізняють дихальну, голосову і артикуляторную форми. Іноді, почавшись в одному відділі мовного апарату, судома поширюється і на інші. Найчастіше спостерігаються судоми м'язів губ і язика.

У іншій класифікації розрізняють неврозоподібну і невротичну форму заїкання. Неврозоподібна форма заїкання має на увазі виражений неврологічний дефект, зокрема, порушення моторики в цілому і артикуляції зокрема. При цьому можливе виникнення невротичних реакцій, але течія заїкання мало залежить від них. Діти, що страждають неврозоподібним заїканням, зазвичай пізно починають говорити, взагалі розвиваються трохи повільніше за однолітків. ЕЕГ у більшості випадків виявляє патологічне або пограничне функціонування головного мозку. При невротичній формі заїкання типово нормальне, або раннє мовне і моторний розвиток. Запинки спочатку виникають на тлі стресу, як одноразового(переляк), так і хронічного. У таких дітей відсутні виражені неврологічні порушення, їх ЕЕГ відбиває гармонійніше функціонування мозку, чим в попередній групі. При цьому вираженість заїкання украй залежить від функціонального стану: ці люди частенько майже чисто говорять в спокійній обстановці, але у разі стресу(публічний виступ, розмова з незнайомою людиною, несподівано поставлене питання) не можуть сказати ні слова із-за сильних мовних судом. Також відзначається сильна вираженість логофобії(страху мови) і уникаючої поведінки. В цілому стан цих хворих відповідає критеріям неврозу, тому для невротичної форми заїкання частіше застосовують термін "логоневроз", проте деякі автори використовують його просто як синонім слова "заїкання".

Розвиток заїкання характеризується появою нових симптомів окрім судом в області мовного апарату, викликаючих заїкувату мову, з'являються судорожні рухи в інших м'язах тіла, які також є мимовільними, насильницькими і називаються супутніми. Фізіологічний механізм супутніх рухів під час мови пов'язаний з іррадіацією збудливого процесу, захоплюючого ширші відділи рухової зони. Супутні рухи можуть носити різноманітний характер: одні, ті що заїкаються, відкидають голову, інші - нахиляють її, треті - закатують очі. Доводиться спостерігати у тих, що заїкаються гримаси обличчя, але у більшості випадків насильницькі рухи відбуваються в області м'язів обличчя, шиї і рук.

Страх перед кепкуваннями оточення примушує заїкувату дитину намагатися боротися зі своїм заїканням; вона починає застосовувати найрізноманітніші хитрощі.

Це можуть бути рухові або так звані допоміжні рухи і мовні хитрощі.

На відміну від супутніх рухів, рухові хитрощі є довільно вживаними рухами, за допомогою яких той, що заїкається намагається полегшити собі вимовлення важкого звуку, важкого слова, а іноді і приховати своє утруднення від співрозмовників, швидкий темп мови, тихий голос, нечітку вимову - це також спроби заїкуватого зробити непомітним своє заїкання. Допоміжні рухи носять дуже різноманітний характер: одні стискають кулаки, інші - одну руку, деякі притупують, переступають з ноги на ногу, намагаються до чого-небудь притулитися і т. п.

З віком з'являються складніші хитрощі, зокрема мовного характеру: покашлювання перед важким звуком, словом, вимовлення додаткових, так званих смітних, звуків і слів(а, Е, ну, ось і т п ), заміна важких слів легшими, що призводить іноді до спотворення сенсу того, що заїкуватий хотів сказати.

Користування численними хитрощами іноді допомагає тому, хто заїкається зробити свою мову плавнішою, але завантажує його психіку постійним лавіруванням між своїми важкими словами і звуками і винаходом способів уникнути їх. Одна з характерних ознак невротичного заїкання - нестійкість і мінливість усієї складної симптоматики заїкання : дитина то важко заїкається, то може говорити абсолютно нормально.

Мова того, хто заїкається пов'язана з його загальним станом. Так, під час іспитів, які стомлюють і нервують, заїкання зазвичай посилюється. Спостерігається залежність від погоди, від пори року, від умов життя.

Залежно від причин виникнення, заїкання може бути функціональним і органічним. Найбільша кількість випадків заїкання відноситься до функціонально обумовлених - логоневрозам, і тільки у невеликої частини тих, хто заїкаються виявляється органічна неврологічна симптоматика. У цих випадках заїкання часто тільки один з симптомів іншого органічного мовного порушення-дизартрії або моторної алалії, що ще більше ускладнює їх протікання, і логопедичну роботу.

Які ж причини передують виникненню заїкання?

Батьки дітей, що заїкаються, в якості причини виникнення заїкання схильні висувати на перше місце переляк, а в деяких випадках і спадковість. У розповідях про обставини переляку, після якого почалося заїкання, фігурують факти найрізноманітнішої значущості : груба сварка в сім'ї, покарання дитини, гроза, крик півня, прихід незнайомої людини і т. п.

Маленькі діти легко і часто лякаються під впливом незнайомих і несподіваних явищ, але далеко не усі починають після цього заїкатися, отже, мають бути ще якісь передумови, якийсь грунт для того, щоб заїкання під впливом переляку виникло і стало розвиватися. Таким грунтом є ослаблена нервова система дитини, на значення якої при виникненні неврозу вказував І. П. Павлов.

Слабкість нервової системи може мати постійний характер як наслідок несприятливих умов розвитку дитини у внутріутробному періоді, природових ускладнень, алкоголізму батьків і інших причин.

Частіше спостерігається тимчасове виснаження нервової системи дитини, яка може залежати від фізичної його ослабленості після важких інфекційних захворювань або у зв'язку з несприятливою побутовою обстановкою.

Велике значення для нервової системи дитини мають умови його виховання: відсутність правильного режиму, часті покарання, залякування, а також розпещеність і зніженість.

Затримки мовного розвитку дитини так само впливають на виникнення заїкання, як і перевантаження незміцнілої мови дитини(і кількісно і якісно),

нескінченне читання вголос, причому тексти читаного часто не відповідають рівню розуміння дитини, і потрібно повторення навіть віршів, що легко запам'ятовуються, казок. Дуже часто таке перевантаження має місце відносно дітей, що рано почали говорити, оскільки не за віком розвинена мова малюка дає привід оточенню забувати про його роки і про недостатню зрілість його психіки в цілому.

Схильність дошкільника до наслідування вимагає правильних зразків. Швидка, безладна мова в сім'ї заважає правильному розвитку мови малюка, його мова також стає квапливою, такою, що захлинається, нечіткою, словом, придбаває ті навички, які пізніше виявляються у нього як основа його мови, що заїкається.

Таким чином, ми бачимо, що взаємне переплетення різних впливів створює ту основу, на якій самий незначний переляк може викликати виникнення заїкання.

.2 Порушення моторної, Емоційно-вольової сфер і довільної поведінки у дітей із заїканням

Дослідники надавали особливе значення зв'язку стану загальної моторики і мови при заїканні. В.А. Гіляровський відмічав, що запізнілий розвиток мови може бути частковим проявом загального недорозвинення моторики. М.Ф. Брунс, досліджуючи моторику дітей, що заїкаються, дійшла висновку, що у них є виражена відсталість в загальному моторному розвитку.

М.А. Кольцова довела наявність кореляції між мірою розвитку тонкої моторики кисті руки і рівнем розвитку мови дитини. Є усі підстави розглядати кисть руки як орган мови - такий же, як артикуляційний апарат. З цієї точки зору проекція руки є ще одна мовна зона мозку.

Відмічаючи важливість дослідження довільних рухів, А.В. Запорожець вказував, що формування довільних рухів у людини відбувається за участю мови, під впливом абстрагуючої і узагальнюючої функції другої сигнальної системи.

Таким чином, зв'язок загальної моторики і мови дозволяє розвивати необхідні якості рухів органів артикуляційного апарату шляхом розвитку аналогічних властивостей загальної моторики. При заїканні відзначається різноманіття моторних порушень. У деяких дітей, що заїкаються, можна виявити моторну обдарованість вище за свій вік на три місяці. Проте у більшості є відставання в розвитку моторики від чотирьох місяців до майже п'яти років. Порушення торкаються не лише загальної, але і мімічної моторики і орального праксиса.

М.Ф. Брунс виявила кореляцію між формою заїкання(тонічною і клонічною) і особливостями моторики, підкресливши, що "коригуюча гімнастика повинна узгоджуватися з формою заїкання".

У дослідженнях ГА. Волкової показано, що у деяких дітей, що заїкаються, 4-7 років моторика не порушена, у більшості ж дітей є різноманітні і численні порушення загальної моторики, тонкої довільної моторики рук і пальців, мімічних м'язів і орального праксиса. Переважають порушення моторної функції у формі загальної моторної напруги, скутості, уповільненої перемикаємості рухів, є порушення і у формі рухового занепокоєння, расторможеності, некоординованості, хаотичності рухів, з наявністю гіперкінезів, з широкою амплітудою виконання рухів.

Діти з моторною напруженістю не відразу реагують на зауваження і прохання логопеда і товаришів що-небудь принести, подати. Повільно переходять від одних рухів до інших, упускають м'яч, обруч і інші предмети в рухливих іграх, більше часу витрачають на ігри з розбірним матеріалом - будівельним, вежами, барильцями, матрьошками. У дітей 4-5 років моторна скутість проявляється в незручності, незграбності, в невмінні швидко і правильно виконати той або інший рух. У дітей 5-6, 6-7 років моторна напруга чіткіше зв'язується із заїканням і проявляється при спробах коментувати свої дії. Неможливість вільно говорити з приводу здійснюваних дій ще більше сковує рухи дитини : зникає легкість, невимушеність в поведінці, сповільнюється темп рухів, не виконується до кінця дія. Загальмованість особливо яскраво проявляється в іграх при ходьбі і бігу : діти напружено згинають руки в ліктьових суглобах, із зусиллям притискають їх до тулуба, бігають на прямих ногах, не згинаючи їх в колінних суглобах. Скутість м'язів шиї і плечей виявляється в поворотах дітей усім тулубом, в моторній незручності. Переважання моторної напруженості простежується по усіх вікових групах дітей із заїканням: 4-5, 5-6, 6-7 років.

Рухова расторможеність дітей, що заїкаються, позначається в тому, що вони легко збуджуються, метушаться під час ігор, підстрибують, присідають, змахують руками, виражаючи таким чином своє збудження. Рухи поривчасті, недостатньо цілеспрямовані, некоординовані, тонкі довільні рухові акти формуються із затримкою, амплітуда рухів має великі розмахи. Після гри діти, намагаючись обговорити її течію і результати, відтворюють її хід в численних некоординованих рухах.

Половині дітей, що заїкаються, 4-7 років властиві найрізноманітніші супутні рухи.

Досить часто моторні відхилення у дітей із заїканням знаходяться в прямій залежності від таких психічних процесів, як нестійкість уваги, недостатня гнучкість перемикання, підвищена збудливість дитини або його загальмованість.

Основний відсоток порушень в області моторики падає на дітей із заїканням із судомами тонічного типу. У хлопчиків більше страждає почуття ритму і координація рухів, у дівчаток - перемикаємість рухів.

Таким чином, міра порушення моторики прямо пропорційна ступеню тяжкості заїкання. В процесі логоритмічних занять поліпшення стану моторики і мови відбувається майже паралельно один одному. Загальна моторика, тісно пов'язана з мовною, робить великий вплив на останню. Труднощі перевиховання мови заїкуватого тісно переплітаються з труднощами корекції моторики. Якщо успішно коригуються моторні порушення, то це є позитивним прогнозом в перевихованні мови.

.3 Загальні основи та засоби логоритміки

Логопедична ритміка є своєрідною формою активної терапії, засобом дії в комплексі методик.

Об'єктом логопедичної ритміки є структура мовного дефекту, немовні психічні функції і мовні порушення у осіб з мовною патологією.

Предметом - різноманітні порушення психомоторних, сенсорних функцій і система рухів у поєднанні з музикою і словом.

Мета - подолання мовного порушення шляхом розвитку і корекції немовних і мовних психічних функцій і зрештою адаптація людини до умов зовнішнього і внутрішнього середовища.

Завдання логопедичної ритміки визначаються як оздоровчі, освітні(пізнавальні), виховні, корекційні.

В результаті рішення оздоровчих завдань у людей з мовними порушеннями зміцнюється кістково-м'язовий апарат, розвиваються дихання, моторні, сенсорні функції, виховується почуття рівноваги, правильна осанка, хода, грація рухів.

Здійснення освітніх завдань сприяє формуванню рухових навичок і умінь, просторовому представленні і здатності довільно пересуватися в просторі відносно інших людей і предметів; розвитку спритності, сили, витривалості, перемикаємості, координації рухів, організаторських здібностей.

Рішення виховних завдань сприяє розумовому, моральному, естетичному і трудовому вихованню людей з мовною патологією. Рішення виховних завдань сприяє:

) розвитку почуття ритму, здатності відчувати в музиці, рухах і мові ритмічну виразність;

) розвитку здатності сприйняття музичних образів і умінню ритмічно, виразно рухатися відповідно до цього чину, тобто умінню перевтілюватися, проявляти художньо-мистецькі здібності;

) вихованню позитивних особових якостей, почуття колективізму, навчанню правилам в різних видах діяльності та ін.

Корекційна спрямованість заняття обумовлена обліком механізму і структури мовного порушення, комплексністю і поетапністю логопедичної роботи. Логопед враховує вікові і особові особливості дитини, стан його рухової системи, характер і міру порушення мовних і немовних процесів : просторового праксиса, гнозиса, слухового і зорового сприйняття, уваги, пам'яті і так далі.

Логопедична ритміка будується на дидактичних і специфічних принципах. Вони пов'язані між собою і визначають єдність виховання, розвитку і корекції функціональних систем людей з мовними розладами.

Щоденне виконання в певний час різних за своїм характером логоритмічних вправ (ранкова дихально-голосова зарядка з рухами, вправи на релаксацію, спів гласних звуків і коротких пісеньок, вправи на поєднання ритму рухів і мови і тому подібне) привчає дітей до встановленого щадящо-оздоровчому режиму.

Під впливом регулярного логоритмічного заняття в організмі і психомоториці відбувається позитивна перебудова різних систем, наприклад серцево-судинної, дихальної, рухової, мовнорухової, сенсорної і ін.

Логоритмічна корекція вимагає повторення рухових навичок, що виробляються. Тільки при багатократних систематичних повтореннях утворюються здорові рухові динамічні стереотипи.

В процесі логоритмічного виховання і перевиховання дітей із заїканням важливо спиратися на свідоме і активне відношення дитини до свого дефекту. Активність дітей дошкільного віку на логоритмічних заняттях стимулюється емоційністю педагога, образністю музики, різними іграми або ігровими прийомами і вправами.

Е. Кілінська-Евертовська визначає логоритміку в широкому значенні слова як систему музично-рухових вправ, здійснюваних для потреб корекційної логопедії. Логоритміка, незважаючи на свою організовану систему, є лише доповненням до системи логопедичного заняття, оскільки логоритмічні вправи завжди підпорядковані цілям логопедії.

А. Розенталь вважає, що логоритміка - новий спосіб корекції мови, що спирається на поєднання музичного ритму із застосуванням слова. Значення ритмічної і логоритмічної дії на людей підкреслювали багато дослідників. Так, В.М. Бєхтєрєв виділяв наступні цілі ритмічного виховання : виявити ритмічні рефлекси, пристосувати організм дитини відповідати на певні подразники(слухові і зорові), встановити рівновагу в діяльності нервової системи дитини, стримати занадто збуджених дітей і розгальмувати загальмованих дітей, врегулювати неправильні і зайві рухи. В.А. Гиляровський писав, що логопедична ритміка робить вплив на загальний тонус, на моторику, на настрій, вона сприяє тренуванню рухливості нервових процесів центральної нервової системи, активуванню кори.

Засобами логопедичної ритміки є: ходьба і марширування в різних напрямах; вправи на розвиток дихання, голосу і артикуляції; вправи, що регулюють м'язовий тонус; вправи, активізуючі увагу; рахункові вправи; мовні вправи без музичного супроводу; вправи, що формують почуття музичного розміру або метра; вправи, що формують почуття музичного темпу; ритмічні вправи; спів; вправи в грі на музичних інструментах;

самостійна музична діяльність дітей з мовними порушеннями; ігрова діяльність; вправи для розвитку творчої ініціативи; завершальні вправи. Логоритмічні засоби придбавають свої специфічні особливості у справі музичного виховання, але в основному вони розглядаються як лікувально-педагогічний метод в нервово-психіатричних і логопедичних установах. Основний принцип побудови усіх перерахованих видів роботи - тісний зв'язок руху з музикою. Музыка, з її величезним емоційним впливом, багатством виразних засобів, дозволяє нескінченно різноманітити прийоми руху і характер вправ.

Наступний принцип використання логоритмічних засобів припускає обов'язкове включення в них мовного матеріалу. Слово може бути введене в найрізноманітніших формах: це тексти пісень, хороводів, драматизації із співом, інсценувань на задану тему, команди того, що водить в рухливих іграх, вказівки провідного(режисера) сценарію і тому подібне. Введення слова дозволяє створювати цілий ряд вправ, побудованих не на музичному ритмі, а на віршованому, який сприяє ритмічності рухів.

Засоби логопедичної ритміки можна представити як систему поступово ритмічних, що ускладнюються, логоритмічних і музично-ритмічних вправ і завдань, що лежать в основі самостійної рухової, музичної і мовної діяльності дітей з мовною патологією.

Поєднюються музика, рухи і слово в логоритміці по-різному. Але яка б не була доля музики і слова, музики і руху і так далі, у вправах в комплексі вони формують і упорядковують рухову сферу того, хто займається, його діяльність, позитивно впливають на особу. Координовані, цілеспрямованими економні рухи викликають у людини почуття задоволення. Ритм сприймається багатьма органами перцепції - кінестетичними відчуттями, тактильними, зоровими, слуховими. Ці сильні стимули створюють додаткову мотивацію до виправлення мови. Важливе те, що у дитини нормалізується рухова сфера і корекція мовних порушень здійснюється неусвідомлено, природно. Це сприяє розслабленню і попереджає виникнення психічної, емоційної і м'язової напруги. Загальна моторна підготовленість усіх і окремих груп м'язів позитивно впливає на нормалізацію дихальних і артикуляторних м'язів. Виконання ритмічних вправ на тлі позитивного емоційного збудження сприяє вихованню правильної мови, активізує діяльність дітей в спілкуванні, в грі, в рухових імпровізаціях.

Використання усього різноманіття логоритмічних засобів в різних поєднаннях обумовлене кінцевою метою соціальної реабілітації дітей з мовними розладами.

.4 Ефективність використання логоритміки в корекційно-развиваючій роботі по подоланню заїкання

Використання логопедичної ритміки в корекційній роботі з тими, хто заїкається обумовлене наступними положеннями.

Між мовною функцією - її руховим, виконавчим компонентом - і загальною руховою системою є тісний функціональний зв'язок. Нормальна мова людини забезпечується погодженою роботою багатьох центральних утворень. Ураження певних областей кори головного мозку виявляють їх зв'язок з тією або іншою стороною мовної функції. Чим ближче розташоване ураження до області Брока, тим більшою мірою порушуються моторні компоненти мови. Для того, щоб нормально здійснювалася функція, у тому числі і мовна, потрібна ув'язка в часі, в швидкостях, в ритмах дії і в термінах виконання окремих реакцій. Причому ув'язці підлягають не лише вищі коркові відділи мовної функціональної системи, але і мозочки(установка мускулатури гортані, голови, шиї, плечей), і відділи, розташовані в довгастому мозку(регуляція дихальної мускулатури), і, мабуть, інші глибинні структури. Значить, ув'язка в часі, значення швидкостей і ритмів дії для погодженої роботи окремих компонентів складної функціональної мовної системи є обов'язковою умовою, і та, що розузгодила діяльності цих компонентів в часі може стати функціональною причиною порушення мови. Правомірність цього погляду підтверджується добре відомим фактом, що при будь-якій зміні ритму мови того, хто заїкається(читанні, декламації) зменшується заїкання; при відбитті такту рукою під час мови також знімається або зменшується судорожність мови того, хто заїкається. Ефективним засобом виправлення мови у того, хто заїкається є використання ритмічного звучання метронома. Центральні нервові механізми мови як би відчувають потребу в датчику ритму, який би підтримав постійний темп в протіканні нервових процесів.

Мова має тривалість, силу, якість, точність. Пауза також має свою тривалість і точність і виражає процес активного гальмування.

У фразі є музика, яка надає їй власному змісту. Цьому сприяють такі музичні елементи мови, як ритм і мелодія. Відомо, якщо мова тих, хто заїкається, підтримана зовні заданим ритмом(вірш, пісня), отримує в нім опору і відновлює рівновагу, тобто заїкання зникає.

Лікувальна і логопедична ритміка в основі своєї системи мають поняття ритму як почала організуючого і дисциплінуючого, укладаючого всяку дію в певну форму і такого, що регулює поведінку хворого. Помірні фізичні навантаження, що отримуються такими, хто заїкаються під час заняття логопедичною гімнастикою, ритмікою, збуджують нервові процеси, дають благотворний ефект.

Для того, хто заїкається найбільш доцільний музичний ритм, оскільки він дає багатий практичний матеріал, активізує колектив, має велике значення у справі оздоровлення емоційної і вольової його сфер. Ритм регулює не лише рух, але і слово керує як темпом, так і динамічними особливостями мови. Музичне фразування і нюансування, пауза, акцент також знаходять своє відображення в мові. Колективне заняття логопедичною ритмікою дозволяє перевиховати у того, хто заїкається відношення до свого дефекту, сформулювати нову, правильну установку на взаємовідносини з оточенням, на мовне спілкування з ними. Логоритмічні заняття дають можливість ставити того, хто заїкається в найрізноманітніші ситуації : протиставляти одного цілому колективу, розбивати колектив на групи і так далі, тобто дають можливість в мовноруховій формі програвати різні соціальні ролі, затвердитися в активній, ініціативній поведінці.

Логопедична ритміка чинить велику психотерапевтичну дію на особу того, хто заїкається, сприяє розвитку її позитивних сторін і нівеляції негативних. Правильне проведення заняття з психо-ортопедичною спрямованістю сприяє корекції особових відхилень і вихованню довільної, керованої поведінки.

.5 Висновки

Отже, проаналізувавши ряд спеціальної літератури з цієї проблеми, можна зробити наступні висновки.

Заїкання - порушення темпо-ритмічної організації мови, обумовлене судорожним станом м'язів мовного апарату.

Темп, ритм і плавність мови при заїканні порушуються вимушеними і раптовими перервами її течії. Причиною цих зупинок є судоми в тій або іншій частині периферичного мовного апарату : в дихальній, голосовій або артикуляційній. Найчастіше судоми з'являються на початку слова або навіть фрази. Судоми бувають двох видів: клонічні і тонічні.

У більшості дітей, що заїкаються, є різноманітні і численні порушення загальної моторики, тонкої довільної моторики рук і пальців, мімічних м'язів і орального праксиса. Переважають порушення моторної функції у формі загальної моторної напруги, скутості, уповільненої перемикаємості рухів, є порушення і у формі рухового занепокоєння, расторможеності, некоординованості, хаотичності рухів, з наявністю гіперкінезів, з широкою амплітудою виконання рухів.

Логопедична ритміка є своєрідною формою активної терапії, засобом дії в комплексі методик в даному випадку при подоланні заїкання.

Логопедична ритміка будується на дидактичних і специфічних принципах. Вони пов'язані між собою і визначають єдність виховання, розвитку і корекції функціональних систем людей з мовними розладами. Вивчаючи закономірності розвитку, виховання, а також порушень первинних психічних функцій в системі тієї або іншої мовної патології, в даному випадку, заїкання, узагальнюючи експериментальні дані і практичний досвід, логоритміка визначає завдання виховання, розкриває їх суть, висуває доцільні засоби, методи і форми організації логоритмічних занятть.

Найважливішим завданням, що визначає особливу значущість логопедичної ритміки як однієї з ланок логопедичної корекції, є формування і розвиток у дітей із заїканням сенсорних і рухових здібностей як основи виховання, перевиховання мови і усунення дефекту.

Лікувальна і логопедична ритміка в основі своєї системи мають поняття ритму як почала організуючого і дисциплінуючого, укладаючого всяку дію в певну форму і такого, що регулює поведінку хворого. Помірні фізичні навантаження, що отримуються тими, хто заїкається під час заняття логопедичною гімнастикою, ритмікою, збуджують нервові процеси, дають благотворний ефект. Для того, хто заїкається найбільш доцільний музичний ритм, оскільки він дає багатий практичний матеріал, активізує колектив, має велике значення у справі оздоровлення емоційної і вольової його сфер.

Колективне заняття логопедичною ритмікою дозволяє перевиховати у того, хто заїкається відношення до свого дефекту, сформулювати нову, правильну установку на взаємовідносини з оточенням, на мовне спілкування з ними.

РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. ДОСЛІДНО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПО ВИВЧЕННЮ МОТОРИКИ У ДІТЕЙ ІЗ ЗАЇКАННЯМ

.1 Завдання і методика констатувального експерименту

Вивчення порушень моторної сфери і проведення занять з дітьми, що заїкаються, було організоване на базі ДНЗ№ 6 "Барвінок" м. Артемівська.

У дослідженні взяли участь 6 дітей: Оля Воробйова, Кіра Паламарчук., Світлана Миколаєва. - діти з неврозоподібним типом заїкання; Олег Астахов, Уляна Миронова, Ліза Тихонова. - з невротичним типом заїкання.

Також була створена контрольна група дітей з нормальною мовою, до якої увійшли 6 дітей : Іван Рубан, Марина Радик, Алевтина Шишко, Крістіна Іванющенко, Кирило Вєлічко, Ліза Лук'янова. Усі діти п'ятирічного віку.

Мета експерименту - встановлення характеру порушень довільної моторики, виявлення ступеню затримки або відставання в моторному розвитку.

Мета обумовлює завдання експерименту :

встановити наявність моторного порушення у дітей із заїканням;

визначити рівень затримки або відставання в моторному розвитку;

порівняти патологію з нормою.

Обстеження стану довільної моторики включає наступні моменти:

обстеження довільної мімічної моторики(якість і об'єм рухів м'язів лоба, очей, щік);

мовної моторики(сила, точність, об'єм, перемикаємість рухів губ, язика, щік);

стани окремих компонентів загальної довільної моторики : статична і динамічна координація, одночасність, виразність рухів;

обстеження тонкої моторики пальців рук(якості і міри диференційних рухів, можливості дій з предметами).

Обстеження довільної мімічної моторики.

Для обстеження дітей від 4 до 6 років використовуються тести Л. А. Квінта в модифікації Г.Гельнітца(методика адаптована стосовно різних віків). Якщо звернути увагу на критерії оцінювання, то можна побачити, що підвищення балу свідчить про наявність моторного порушення у дитини із заїканням. Нижче приведена методика проведення обстеження :

Підняти брови ("Здивування").

Злегка зімкнути повіки.

Примружити очі ("Яскраве сонце").

Щільно зімкнути повіки ("Стало темно").

Стиснути губи.

Надати губам таке положення, яке потрібно для гри на духовому інструменті.

Витягнути губи як для вимовлення звуку "о".

Надути щоки.

Вискалити зуби ("Огорожа").

Витягнути губи, як для свисту.

Завдання повторюються підряд 3 рази.

Бажано проводити обстеження в ігровій формі.

Оцінка робиться по трибальній системі. За задумом авторів методики вона повинна відбивати вираженість порушення функції, тому

повноцінне, чітке виконання оцінюється 1 балом;

часткове, нечітке виконання- 2 балами;

невиконання більше 7 завдань - 3 балами.

Дається загальна характеристика міміки по спостереженню за дитиною(жива, в'яла, напружена, спокійна, амімічна, гримаснічан*є, диференційована і недиференційована міміка).

Обстеження мовної моторики.

Відкривання і закривання рота.

Рот напіввідкрити, широко відкрити, закрити.

Імітація жувальних рухів.

Поперемінне надування щік.

Втягування щік.

Відтягування кутів рота як для вимовлення звуку "і", губи зробити

круглими.

"о"; витягнути губи - "у".

Висовування "широкого" і "вузького" язика, утримання заданої пози на

рахунок до п'яти.

Покусування кінчика язика.

Торкання кінчиком язика по черзі правого і лівого кутів рота, верхньої і

нижньої губи("Годинник").

Упор кінчика язика в нижні зуби з одночасним вигинанням спинки

язика ("Кішка гнівається").

Поклацування язиком ("Поїхали на конячках").

Підняти кінчик язика вгору, облизати верхню губу("Смачне варення").

Присмоктування спинки язика до неба і поклацування ("Поцокаємо").

Вимовлення гласних звуків на твердій і м'якій атаці.

Завдання підносяться в ігровій формі, кожен рух повторюється 3 рази.

Оцінюються сила(слабкі, сильні), точність(неточні, точні), об'єм(неповний, повний) і перемикаємість(повільна, швидка) мовних рухів. Відзначаються наявність синкінезій, девіації мови, швидкість формування артикуляційного устрою, тривалість утримання пози.

Повноцінне, чітке виконання оцінюється 1 балом;

часткове, нечітке виконання- 2 балами;

невиконання більше 7 завдань - 3 балами.

Обстеження загальної довільної моторики.

З цією метою використовуються тести мотометричної шкали Озерецького-Гельнітца. Обстежуються статична і динамічна координація, одночасність, виразність рухів.

Стояння впродовж 10 с. на пальцях ніг("навшпиньках") з розплющеними очима. Руки витягнуті по швах, ноги щільно стислі, п'яти і шкарпетки зімкнуті. Завдання вважається невиконаним, якщо обстежувана дитина зійшла з первинної позиції або торкнулася п'ятами підлоги.

Враховується хитання, балансування, підведення і опускання на пальцях ніг.

Допускається повторення до 3 разів.

Стрибання з розплющеними очима поперемінно на правій і лівій нозі на відстань 5 м. Дитина згинає під прямим кутом ногу в колінному суглобі, руки на стегнах. По сигналу він починає стрибати і, дострибавши до заздалегідь вказаного йому місця, опускає підігнуту ногу. Швидкість не враховується. Завдання вважається невиконаним, якщо обстежуваний більше ніж на 50 см відхиляється від прямої лінії, торкається підлоги підігнутою ногою і розмахує руками.

Допускається повторення завдання 2 рази для кожної ноги.

Справа і ліворуч з боків сірникової коробки(на відстані, рівному довжині сірника) розташовані тісно в ряд(вертикально) по 10 сірників з кожного боку. По сигналу обстежуваний починає укладати сірники в коробку, для чого він повинен великим і вказівним пальцями обох рук одночасно брати з кожного боку по сірнику і одночасно ж класти їх в коробку. Першими беруться сірники, найближчі до стінок коробки. Впродовж 20с повинно бути укладено не менше чим по 5 сірників. (Завдання вважається невиконаним, якщо дитина робила рухи різночасно або уклав менше 5 сірників за 20 с.)

Допускається повторення завдання.

Обстежуваному пропонується вискалити зуби(широко посміхнутися). Стежать за тим, щоб не було зайвих рухів.

Повноцінне, чітке виконання оцінюється 1 балом;

часткове, нечітке виконання - 2 балами;

невиконання завдання - 3 балами

Обстеження тонких рухів пальців рук.

Визначення якості і міри диференційованих рухів :

Стиснути пальці в кулак.

Загнути кожного з пальців поперемінно то на правій, то на лівій руці("Пальчики ховаються").

З'єднати пальці однієї руки з пальцями іншої("Пальчики вітаються").

Обстеження дій з предметами:

Викласти візерунок з мозаїки.

Самостійно застебнути гудзики.

Креслити олівцем вертикальні палички в розлініяному зошиті.

Нанизувати на нитку намистинки.

Укладати в коробку правою і лівою руками по одній 5 сірників.

Оцінка:

бал - чітке виконання усіх завдань;

бали - виконання не більше 5 завдань із запропонованих;

бали - виконання одного-двух завдань з числа запропонованих, погана координація, незручність рухів.

.2 Результати обстеження моторної сфери дітей із заїканням, порівняльний аналіз патології з нормою

Отже, провівши дане обстеження дітей із заїканням і з мовною нормою за приведеною методикою, отримуємо наступні результати.

Діти із заїканням

Можна підвести підсумок, що із завданнями впорались діти з такими результатами:

% - дітей з неповним, неточним виконанням завдання(загальний бал - 2,  невротичне заїкання)

% - - дітей, які практично не впорались із завданнями, маючі грубі неточності, відхилення моторного характеру (загальний бал - 3, неврозоподібне заїкання),

Що дозволяє констатувати, що діти із заїканням мають різні форми моторних порушень, а також обумовлює необхідність підбору диференційованого підходу при подоланні заїкання у дітей.

Діти з мовленнєвою нормою

Діти контрольної групи впорались із завданням на 100%.

.3 Висновки

Отже, проаналізувавши вищевикладені дослідження, можна зробити наступні висновки:

У більшості дітей із заїканням, є різноманітні і численні порушення загальної моторики, тонкої довільної моторики рук і пальців, мімічних м'язів і орального праксиса.

Переважають порушення моторної функції у формі загальної моторної напруги, скутості, уповільненої перемикаємості рухів, є порушення і у формі рухового занепокоєння, разгальмування, некоординованості, хаотичності рухів, з наявністю гіперкінезів, з широкою амплітудою виконання рухів.

Діагностичні методики дозволили виявити рівень сформованості моторної сфери дітей, що заїкаються. На основі даного обстеження було з'ясовано, що діти не впоруються із запропонованими завданнями і їм потрібна спеціально-організована система вправ, яка дозволила б сформувати у них якісно новий рівень розвитку моторної сфери, що, у свою чергу допомогло б здолати дану мовну патологію.

РОЗДІЛ 3 ЛОГОРИТМІКА В СИСТЕМІ КОРЕКЦІЇ ЗАЇКАННЯ

.1 Диференційна методика Ричкової Н.А. Особливості змісту логоритмічних занять при диференційному підході до дітей із різним типом заїкання

Діагностичні дослідження попередньої глави показали, що діти із заїканням мають порушення моторного характеру і не впоруються із запропонованими їм фізичними або емоційно-мімічними завданнями, як роблять це діти з мовною нормою. І тому їм потрібна спеціально-організована система вправ, яка дозволила б сформувати у них якісно новий рівень розвитку моторної сфери, що, у свою чергу допомогло б здолати дану мовну патологію, а також, при організації вправ треба враховувати тип заїкання (невротичний або неврозоподібний).

Мета формуючого експерименту - формування довільної моторної сфери дітей із неврозоподібним та невротичним типом заїкання.

Задачі:

Розвиток артикуляційної моторики;

Формування і розвиток темпо-ритмічних характеристик моторики в цілому (загальної, тонкої, артикуляційної);

Виконати поставлені завдання за допомогою організації логоритмічних занять.

Як вже було відмічено, ефективність корекційної роботи на логоритмічних заняттях підвищиться, якщо враховувати відмінності в стані довільної рухової діяльності дошкільнят, що заїкаються, клінічно різнорідних груп. У зв'язку з цим логоритмічні заняття повинні проводитися диференційовано. На основі цього пропонується диференційована програма логоритмічних занять за Н.А. Ричковою, спрямована на формування довільної моторної сфери дітей з неврозоподібним і невротичним типом заїкання.

Згідно з цією методикою, для дітей з невротичною формою заїкання основна увага приділяється:

Вихованню точності, перемикаємості, завершеності рухів.

Особливе місце відводиться вправам на нормалізацію м'язового тонусу і використанню з цією метою різноманітного по темпу і ритму музичного матеріалу, рухових вправ.

Робота по розвитку артикуляційної моторики розпочинається з викликання по наслідуванню гласних звуків, логопед намагається при цьому зняти у дитини зайву напругу губних м'язів, викликати у неї голосні звуки, що вільно ллються. При вимовленні приголосних звуків в складі увага дитини зосереджується на голосному звуці. Заняття з дітьми, що заїкаються, з невротичною формою мовної патології не повинні бути тривалими за часом.

Діти з неврозоподібною формою заїкання потребують :

В тривалому за часом тренуванні рухових реакцій з поступовим переходом після повного засвоєння запропонованого матеріалу до іншого виду вправ.

В навчанні необхідно можливо ширше використовувати наочний показ рухових завдань;

Повторення інструкцій до повного засвоєння. Починати слід з простих ритмів і вправ, доводячи їх до досконалості; поступово переходити до вправ зі зміною темпу і ритму.

Розвиток артикуляційної моторики розпочинається з вироблення чітких артикуляційних поз. Фіксується увага на роботі мімічної мускулатури. Паралельно(за потребою) може вестися корекція звуковимови. Постановка звуків здійснюється з привертанням активної уваги дитини на процес вимовлення і сприйняття своєї мови, що включає зоровий і кінестезичний контроль. Автоматизація поставлених звуків може здійснюватися в роботі над плавним безперервним звучанням голосу в складових поєднаннях, словах і т. д.

Робота над артикуляційною моторикою для правильної постановки звуків може проводитися за методикою виховання у дітей правильної вимови М. Ф. Фомічьової(1985).

Розвиток темпо-ритмічних характеристик моторики в цілому(загальної, тонкої, артикуляційної) успішно досягається під музичний супровід, т. б. в процесі логопедичної ритміки. Логопедична ритміка є необхідною складовою в комплексній корекційній дії при подоланні заїкання.

.2 Диференційоване проведення логоритмічних занятть, методика подання матеріалу широко представлені в роботах Н. А. Ричкової(1985, 1997, 1998)

Для досягнення оптимальних результатів логоритмічних занятть з використанням методики Н.А. Ричкової їх проводять за наступною схемою:

РИТМІЧНА РОЗМІНКА. Її завданнями є виховання дисципліни і організованості, розвиток координації рук і ніг, формування правильної осанки і навичок рухів в колективі, орієнтація в просторі, уміння міняти темп і ритм руху. З цією метою використовуються ввідна ходьба, легкий біг, чергування ходьби і бігу, стрибки, елементи фізкультурних і танцювальних рухів;

ВПРАВИ, що регулюють м'язовий тонус. Метою цих вправ є усунення напруги, скутості в м'язах. Використовуються спеціальні завдання на зміну напруги і розслаблення, що складаються з серії послідовних рухів. Залежно від звучання різних по силі звуків міняється м'язовий тонус.

СЛУХАННЯ МУЗИКИ. Тісно взаємозв'язано з вправами, що регулюють м'язовий тонус. Підбираються різноманітні за характером музичні твори з урахуванням їх емоційної дії на створення потрібного фону настрою;

ВПРАВИ для розвитку координації мови з рухом. Використовуються рухові вправи під музику з одночасним промовлянням вголос мовних завдань(складів, слів, фраз, віршованих і прозаїчних текстів), що поступово ускладнюються;

СПІВИ. Обираються ритмічні і мелодійні пісні, в співі яких нормалізується темп мови і мовне дихання.

ГРА. Рухлива гра служить закріпленням навичок, отриманих на занятті. Також в таких іграх виховуються спритність, кмітливість, швидкість рухових реакцій, орієнтування в просторі. Завершальна ходьба проводиться в спокійному темпі і ритмі.

Велике значення для нормалізації темпу і ритму мови має виконання спеціальних вправ з використанням слухового контролю і ритмічних рухів(ходьба, хлопання, притопування, стрибки). Допускається відстукування ритмів ногами, відплеск руками або однією рукою по якому-небудь предмету, диригування у супроводі промовляння. Ударному складу(слову) повинні відповідати гучніший хлопок або удар ногою по підлозі, ненаголошеному, - тихий. Вправи необхідно виконувати з чіткою артикуляцією, рівномірним розподілом видиху, дотримуючись помірного і повільного темпу, синхронізуючи вимовлення і рух. Спочатку тренування поскладового ритму робиться в уповільненому темпі. У міру оволодіння навичкою темп мови прискорюється.

.3 Ефективність запропонованої методики, порівняльний аналіз

Отже, протягом місяця, діти із заїканням були розділені на 2 підгрупи за типом заїкання і з ними проводилися логоритмічні заняття за методикою Н.А. Ричкової. Наприкінці місяця ми могли спостерігати наступні результати:

Діти з неврозоподібним типом заїкання:

% - діти, в яких відбулася позитивна динаміка, але все ж таки присутні  грубі моторні порушення.

% - діти, в яких відбулася позитивна динаміка і вони виконували завдання  з менш грубими помилками.

Якщо порівняти з начальним діагностуванням цієї підгрупи дітей, то неспроможність виконати завдання складала в цих дітей 100%.

Начальне діагностування Повторне діагностування

Діти з невротичним типом заїкання:

% - діти, які за спроможністю виконувати завдання наблизились до дітей  контрольної групи.

% - діти, в яких відбулася незначна позитивна динаміка.

Якщо також порівняти з начальним діагностуванням цієї підгрупи дітей, то неточність та неповність виконання завдань в цих дітей складала теж 100%.

Начальне діагностування Повторне діагностування

Отже, виходячи з вищепредставлених досліджень можна зробити висновок, що запропонована диференціальна методика Н.А. Ричкової виявилася ефективною. У дітей з різним типом заїкання спостерігалася позитивна динаміка розвитку довільності моторної сфери.

Гіпотеза про те, що корекційна робота по подоланню заїкання за допомогою логоритмічних занятть буде ефективна, якщо програма організації цих занять буде будуватися диференційовано з урахуванням типу заїкання, підтвердилася.

Отже, провівши серію експериментів з цієї проблеми, можна зробити наступні висновки:

Експериментальне вивчення довільної рухової діяльності у дітей дошкільного віку, що страждають заїканням виявило відхилення в їх стані.

При невротичному і неврозоподібному заїканні у дітей дошкільного віку виявляються відхилення в стані довільних рухів. Міра рухових порушень певним чином корелює з клінічним типом заїкання.

Дітям дошкільного віку з невротичним і неврозоподібним заїканням потрібне різне подання матеріалу в процесі логоритмічних занять з урахуванням виявлених порушень і можливої динаміки в стані рухів і мови.

Використання прийомів диференціальної методики Н.А. Ричкової в організації логоритмічної роботи позитивно позначилось на стані рухів і мови дітей із заїканням з різним типом даної мовленнєвої патології.

ВИСНОВКИ

Заїкання - складний мовний розлад, що вимагає подальшого поглибленого вивчення. Серед численних мовних порушень воно одно з небагатьох, механізми якого до кінця не розкриті, не пояснені в такому ступені, щоб можна було, спираючись на них, розробити високоефективну методику усунення цього дефекту. Саме недостатня розробленість проблеми механізмів заїкання обумовлює нині багатоаспектність дії на того, хто заїкається.

Сучасний підхід до подолання заїкання настійно вимагає розробки і застосування диференційованих методів корекції цієї мовної патології. Саме з позицій диференційованого підходу слід не лише усувати, але і настійно вивчати заїкання.

Заїкання - порушення темпо-ритмічної організації мови, обумовлене судорожним станом м'язів мовного апарату.

Темп, ритм і плавність мови при заїканні порушуються вимушеними і раптовими перервами її течії. Причиною цих зупинок є судоми в тій або іншій частині периферичного мовного апарату : в дихальній, голосовій або артикуляційній. Найчастіше судоми з'являються на початку слова або навіть фрази. Судоми бувають двох видів: клонічні і тонічні.

У більшості дітей, що заїкаються, є різноманітні і численні порушення загальної моторики, тонкої довільної моторики рук і пальців, мімічних м'язів і орального праксиса. Переважають порушення моторної функції у формі загальної моторної напруги, скутості, уповільненої перемикаємості рухів, є порушення і у формі рухового занепокоєння, разгальмованості, некоординованості, хаотичності рухів, з наявністю гіперкінезів, з широкою амплітудою виконання рухів.

Логопедична ритміка є своєрідною формою активної терапії, засобом дії в комплексі методик в даному випадку при подоланні заїкання.

У даній роботі була проведена дослідно - експериментальна частина, яка була спланована і організована на базі ДНЗ№6 "Барвінок" м.Артемівська Донецької області, і яка освітила проблему з різних сторін. У експерименті брала участь група дітей з 6 чоловік, яка була поділена на 2 підгрупи за типом заїкання /неврозоподібне і невротичне/. Упродовж усього експерименту, ці 2 підгрупи порівнювалися з контрольною групою дітей без мовленнєвої патології.

Експериментальне вивчення довільної рухової діяльності у дітей дошкільного віку, що страждають заїканням виявило відхилення в їх стані.

Рухи дітей, що страждають невротичним типом заїкання характеризувалися недостатньою чіткістю і організованістю, невпевненістю при правильному відтворенні їх формули. Виявлені утруднення в точному утриманні пози, нестійкість м'язового тонусу, темпові розлади. Виявлена неточність, метушливість при виконанні дрібних рухів. Довільні мовні і мімічні рухи відрізнялися від норми незначно. Разом з цим відзначалася гарна динамічна координація, перемикаємість і одночасність рухів, достатній розвиток почуття ритму, орієнтування в просторі, висока вправність в моторних навичках. Супутні розмові рухи порівняно легко піддавалися корекції.

У дітей, що страждають неврозоподібним типом заїкання спостерігалися у різному ступені вираженості порушення загальних, мовних, тонких і мімічних рухів. Були виявлені затруднення у виконанні проб на статичну і динамічну координацію, відзначався слабкий розвиток почуття ритму, порушення одночасності рухів. Виявилася слабка рухова пам'ять, повільна перемикаємість рухів, стомлюваність, виснажуваність, недостатня вправність в моторних навичках. У ряді випадків страждали виразність рухів, спритність, швидкість рухової реакції.

Спостерігалися патологічні рухи, сінкенезії. Відмічена недостатність мовних рухів по силі, точності, об'єму і перемикаємості. Виявлені труднощі в координації тонких рухів пальців рук, а також зміни в стані мімічної моторики.

Порівняльне експериментальне вивчення стану довільних рухів у дітей з нормальною промовою і із заїканням до лікування і занять виявило нижчі показники у останніх.

У свою чергу діти з неврозоподібним заїканням виявляли слабкіший розвиток моторних функцій за усіма позначеними параметрами, чим діти з невротичним.

В ході експериментальної роботи, була запропонована диференціальна методика Н.А, Ричкової по організації логоритмічних занять з дітьми, що заїкаються.

Отримані результати обгрунтовують необхідність диференційованого проведення логоритмічних занять з урахуванням типу заїкання.

Особливості логоритмічної роботи для дітей 5 літнього віку з невротичним типом заїкання полягають в необхідності виховання організованості, чіткості рухів, уміння перемикати активну увагу на якість необхідних в даний момент дій.

Дітям дошкільного віку, страждаючим неврозоподібним типом заїкання, потрібна ретельна корекція, формування і розвиток моторних функцій.

Експериментальне навчання із застосуванням диференційованих прийомів логоритмічної роботи позитивно позначалося на стані рухів і мови як у дітей з невротичним, так і з неврозоподібним заїканням.

При порівнянні результатів динаміки, отриманих протягом місяця, встановлено, що діти з невротичним заїканням дають швидше позитивне зрушення, ніж діти з неврозоподібним.

Показники стану довільної рухової діяльності після лікування і корекційного навчання в групі дошкільнят з невротичним заїканням наближалися до контрольної групи дітей без мовної патології. Діти з неврозоподібним заїканням, незважаючи на виконану позитивну динаміку, продовжували відрізнятися в гіршу сторону за основними показниками моторики як від дітей з нормальною промовою так і з невротичним заїканням.

Зміни в стані рухової сфери і мови при невротичному заїканні у дітей носять функціональний характер.

При неврозоподібному заїканні міра порушень довільної рухової діяльності залежить від вираженості органічної поразки центральної нервової системи.

Диференційований підхід з урахуванням типу заїкання в процесі логоритмічної роботи з дітьми дошкільного віку, сприяє нормалізації рухової діяльності і мови, забезпечує ефективність корекційної дії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Волкова Г.А. Логопедична ритміка: посіб. для студ. висш. учбов. закладів. -

М: Гуманіст.вид.центр ВЛАДОС, 2002. - 272с.

Волкова Л.С., В.І. Селівьорстов, Хрестоматія з логопедії: посіб. для студ. висш. учбов. закладів. - М: Гуманіст.вид.центр ВЛАДОС., 1997. - 560с.

Власова Н.А., Логопедична робота з дошкільниками із заіканням,

Вид.2 - М, 1959.

Волкова Г.А., Ігрова діяльність у подоланні заікання в дошкільників.- М, 1983.

Волкова Г.А, Психолого-логопедичне вивчення дітей із заіканням дошкільного віку. - СПб., 1993.

Волкова Г.А., Особистісно-психологічний аспект у вивченні та подоланні заікання. - СПб., 1993

Мураховська І.Н., Об особливостях моторики дітей, страдаючих заіканням // Проблеми психоневрології людини. - Харків, 1993. - С. 79-92.

Рау Є.Ф., Музично-рухливі заняття із заікуватими дітьми дошкільного віку//- М., 1967.- С. 246.

Самойленко Н.С., Логопедична ритміка. - М., 1941.

Сікорський І.А., Заікання. - Вид. Астрель, 2005, 192с.

Тугова Н.А., Корекційно-виховні вправи на музично-ритмічних заняттях // Подолання заікання у дошкільників / Під ред, Р.є.Левіної. - М., 1975. -С. 135-147.

Тяпугін Н.П., Заікання, Вид. 4. - М., 1966.

Черниш В.В,, А. А. Блудов, Особливості проведення логоритмічних занять з дошкільниками із заіканням. М: Гуманіст.вид.центр ВЛАДОС, 2005. - 120с.

Шостак Б.І., О деяких порушеннях моторики при заіканні // Очерки по патології мови та голосу. Вип. 3 / Під ред. С.С. Ляпідевського. - М., 1967. - С. 148-169.

Еркман В.А., Проведення логопедичної ритміки із заїкуватими дошкільниками. Мет. рекомендації. - Л., 1974.

ДОДАТОК 1

План-конспект з логоритмічного заняття для дітей дошкільного віку (5 років) із заїканням.

Тема: "Підводний світ"

Мета.

Навчальна: збільшення словникового запасу; словотворча робота; рахунок в поєднанні з рухами; розвивати орієнтацію в просторі, сприяти розвитку уваги, уяви, вербальної пам'яті.

Виховна: виховувати бережливе ставлення до природи; сприяти розвитку колективних відносин в групі, ініціативності, уваги (пісня М. Красєва "Рибка")

Корекційна: сприяти розвитку мовних і мімічних рухів, розвиток плавних рухів і дрібної моторики рук ("Рибка пливе"), розвивати ритмічний слух, сприяти нормалізації діяльності переферичних відділів мовленнєвого апарату і просодики.

Обладнання: 4 знайомих картинок із зображенням риб та морських тваринок (кит, дельфін, карасик, сом); 3 картинки, які не знайомі дітям (морський коник, риба-молот, медуза), м'яка іграшка (велика), м'яч.

Ввідна частина (до 3 хв.)

. Ритмічна гімнастика:

.1. Хода: діти за педагогом ланцюжком крокують (під музичним супроводом) один за одним. Спочатку повільно, але впевнено, потім грішки швидше і закінчується легким бігом, уповільнюючи темп діти стають півколом до педагога. Педагог на занятті починає формувати у дітей рівновагу тіла, вміння ставити ноги ближче до середньої лінії.

Основна частина (до 20 хв.)

. Розспівування:

.1. Вправа на розвиток фізіологічного дихання, регуляції м'язового тонусу:

Діти стоять в колі, руки опущені. Плавно піднімають руки вгору, змикають руки і повільно, злегка "пливуть до поверхні води", потім кожною рукою по черзі імітують рухи риб (хвилеподібно) в протилежний напрямок тієї руки яка працює в даний момент, потім імітують рухи плавця. Знову піднімають руки вгору, розводять їх в сторони ("втримуються на хвильках) й набирають в ротик повітряні кульки, затуляють носики (по черзі кожною рукою), присідають ("рибка пливе до дна моря"), і видихають повітря через ротик - 2 рази; "піднялася буря на морі": діти роблять коливальні рухи тулуба в різні сторони, "буря заспокоїлася і діти лежать на хвильках"; а потім переступаючи "водяні рослини" (швидший темп), почергово піднімати ноги в колінах ("загрузли ніжки у пісочку") - повільний темп, струшують з себе водичку.

.2. Вправи на мовленнєве дихання в поєднанні з розвитком дрібної моторики, почуття ритму:

Діти активно та ритмічно зближують кінчики! своїх пальців правої руки (2-й, 3-й, 4-й, 5-й з великим пальцем). Діти 3-4 років роблять цю вправу зразу ж двома руками. Пальці повинні торкатися один одного. При цій дії діти ритмічно промовляють текст:

а) Сонце - гріє, - аж - пече, - з сома - сьомий - піт - тече

/2 1/3 1/4 1/5, 1/2 1/3 1/4 1/5

Радить - сому - сонний - кит: - Покупа -тись, - соме, - слід

/2 1/3 1/4 1/5, 1/2 1/3 1/4 1/5

б) Діти стають один за одним і на спині у сусіда одночасно пальчиками обох рук "малюють" різні узори "на пісочку".

.3. Вправа на розвиток міміки та мовленнєвих рухів:

"Ми їмо лимонник", "солодке варення", "гіркий перчик", "Сонечко посміхається", "А де ж подарунок?", "Лялька захворіла", "Мама прийшла", "Хочу морозиво". В цих вправах педагог використовує велику м'яку іграшку, яку діти по черзі передають по команді педагога один одному. Кожна дитина, що тримає в цей час іграшку показує одну з мімічних вправ, всі інші діти повторюють за нею і так кожна дитина.

. Співи:

З'являються морські риби (картинки, що знайомі дітям), тим часом педагог задає питання про риб, які зображені на малюнках і пропонує при цьому відгадати загадки:

Він вусатий, невеличкий

Спить глибоко, на дні річки. .

Не акула, не пінгвін,

Синьобокий то ... (дельфін)

Потім педагог показує нові (не знайомі) малюнки і віршованій формі розповідає про них. Після цього вчитель уточнює з дітьми назви нових риб і пропонує дітям заспівати пісеньку (з різною швидкістю):

Карась - це дуже швидка рибка, або Кита медуза покохала

Його не видно в глибині. Вона листи йому писала,

Він наче коник в річці стриба, А кит листів тих не читав,

Коли лід сходить навесні. Тому що літер він не знав.

Блищить мов зіроньки на небі Медуза плакала від горя

Його дрібнесенька луска, Тому солоне стало море

І в очереті, як удома Не будь же ти таким як кит

Він після ігор спочивав. Вивчай корисний алфавіт.

Гра:

.1. Гра на розвиток фонематичного слуху: (з музичним супроводом)

Діти діляться на дві групи: "Дельфіни" та "карасики", - стоять в колі. По середині "річка". "Карасики" співають. "Карасики-карасики все плавають собі. їдять вони рослини й маленьких комарів". їм відповідає хор "дельфінів". "Дельфінчикм-кораблики пливуть по морю в зграї, веселі та блискучі і з довгими носами. Карасики-карасики, хутчіше в річку йдіть, бо хтось з дельфінів ще з вечора не їв". Почувши співи "дельфінів", "карасики" на вшпиньках стрибають до річки. Коли "дельфіни" доспівали, вони розмахуючи плавниками і хвостиком стрибають, ловлять "карасиків" , які не встигли потрапити в річку. Піймані "карасики" вибувають з гри.

.2. Гра на розвиток уваги, пам'яті та орієнтування в просторі:

Діти стоять парами один до одного навпроти (на відстані 1 м.), з однієї сторони одні діти тримають м'ячі в руках. Педагог кожній парі дає свій номер (наприклад, Ваня та Оля номер З, а Микита та Аня номер 1 і т. д.). Потім він по команді називає два числа і діти відповідно цим номерам кидають м'ячі дітям, що навпроти. Педагог знову називає номера і т.д. Коли всі діти з однієї й ін. сторони обмінялися м'ячами, вони міняються сторонами та парами. В гру можна вводити біг та стрибки, як елементи умови (на кожну пару своє завдання з м'ячем та словом, але відповідно віку дитини).

Заключна частина (до 5 хв.)

. Емоційне розслаблення

.1. Музичні твори на розвиток уяви, уваги:

Учитель говорить: рибки слухали як ви співали для них, а тепер давайте послухаємо, як співають вони. Діти слухають пісню М. Красєва "Рибка", музику Ф. Шуберта "Форель", потім разом з педагогом обговорюють їх.

Лусочки, лусочки

На сонечку блищать,

У діточок-рибочок

Тихесенько шарудять

Чи то вліво, чи то вправо

Хвостик бачу я.

Прощаймося ми з морем

І рибками, що сплять, (спокійна хода).

Конспект логоритмічного заняття для заїкуватих дітей 5-6 років на початковому етапі обмеження мови.

Мета: навчити дітей слухати педагога і виконувати його вказівки.

Завдання:

) виховання загальної довільно моторики та м'язів обличчя.

) Розвиток мовного дихання.

) Розвиток слухового уваги і пам'яті.

) Розвиток зорової уваги та пам'яті.

Хід роботи:

) вступні вправи на розвиток загальної довільної моторики та м'язів обличчя.

· «Літак» - руки в сторону, біг по колу.

· «Паровозик» - руки зігнуті в ліктях, притиснуті до тулуба. Ходьба між стільцями, з круговими рухами рук.

· «Кораблик» - руки в перед, долоні притиснуті один одному. Ходьба по колу з погойдуваннями вправо, вліво. (Розгойдуються на хвилях).

· «Дивитися в далечінь» - примружує очі, вдивляємося в далечінь.

· «Підзорна труба» - закриваємо одне око, робимо руки трубочкою і дивимося через неї. Потім дивимося іншим оком.

) розвиток мовного дихання:

· Шторм в склянку. Запропонуйте дитині подути через соломинку в склянку з водою (потрібно стежити, щоб щоки не надувалися, а губи були нерухомими).

· Кораблик. Дути плавно і довгостроково на паперовий кораблик.

· «Поду на плече"

Поду на плече, поду на інше.

Нам сонце гаряче, пекло денний порою.

Поду ми на груди і груди свою остудимо.

Поду ми на хмари і зупинимося поки що.

) Розвиток слухового уваги і пам'яті.

· Відгадай, що звучить. Потрібно показати малюкові, які звуки видають різні предмети (як шарудить папір, як дзвенить бубон, який звук видає барабан, як звучить брязкальце). Потім потрібно відтворювати звуки так, щоб дитина не бачив сам предмет. А дитина повинна постаратися вгадати, який предмет видає такий звук.

· Чуємо дзвін і знаємо, де він. Попросіть дитину закрити очі і зателефонуйте в дзвоник. Дитина повинна повернутися обличчям до того місця, звідки чути звук і, не відкриваючи очей, рукою показати напрям.

· Сонце або дощик. Дорослий показує дитині, що вони зараз підуть на прогулянку. Погода гарна і світить Сонечко (при цьому дорослий дзвенить бубном). Потім дорослий каже, що пішов дощ (при цьому він вдаряє в бубон і просить дитину підбігти до нього - сховатися від дощу). Дорослий пояснює дитині, що той повинен уважно слухати бубон і відповідно до його звуками «гуляти» або «ховатися».

) Розвиток зорової уваги та пам'яті.

· «Спостережливість»

У цій грі виявляються зв'язку уваги і зорової пам'яті. Дітям пропонується по пам'яті докладно описати шкільний двір, шлях з дому до школи - те, що вони бачили сотні разів. Такі описи молодші школярі роблять усно, а їхні однокласники доповнюють пропущені деталі;

· «Найбільш уважний»

Вправа на розвиток зорової уваги, пам'яті. Учасники повинні встати півколом і визначити ведучого. Ведучий протягом декількох секунд намагається запам'ятати порядок розташування гравців. Потім по команді він відвертається і називає порядок, в якому стоять товариші. На місці ведучого повинні побувати всі гравці по черзі. Варто нагородити тих, хто не помилиться оплесками;

· Де що було?

Дитині показують кілька предметів, що лежать на столі. Коли він відвернеться, один з предметів прибирають або переставляють. Від дитини потрібно вказати, що змінилося. Починати слід з невеликої кількості предметів, поступово його збільшуючи.

) Заключне вправу.

Релаксуючу вправу.

Дітям під спокійну музику пропонується представити квіткове поле, вдихнути на повні груди і відчути аромат.

Обследование состояния моторных функций у детей с заиканием по методике Н.А.Рычковой.

Обследование состоит из пяти разделов, каждый из которых содержит от 5 до 14 тестовых заданий. Сначала обследуется общая произвольная моторика, затем мимическая моторика, речевая моторика, тонкие движения пальцев рук. Завершается обследование изучением чувства ритма.. Обследование состояния отдельных компонентов общей произвольной моторики.

С Етой целью используются тесты мотометрической шкалы Н. И. Озерецкого. Обследуется статическая и динамическая координация, одновременность и отчетливость выполнения движений.

.Ребенку предлагают стать на пальцы ног («на цыпочки») и удерживать Ету позу с открытыми глазами в течение 10 с. Руки вытянуты по швам, ноги плотно сдвинуты, пятки и носки сомкнуты. Задание считается невыполненным, если обследуемый сошел с первоначальной позиции или коснулся пятками пола. Учитывается шатание, балансирование, приподнимание и опускание на пальцах ног. Допускается повторение пробы до 3 раз.

.Ребенок с открытыми глазами продвигается прыжками попеременно на правой и левой ноге на расстояние 5 м. Нога, не участвующая активно в движении, согнута под прямым углом в коленном суставе, руки на бедрах. По сигналу испытуемый начинает прыгать и, допрыгав до заранее указанного ему места, опускает подогнутую ногу. Скорость не учитывается. Задание считается невыполненным, если обследуемый больше чем на 50 см отклоняется от прямой линии, касается пола подогнутой ногой и размахивает руками. Допускается повторение задания 2 раза для каждой ноги.

.Испытуемому дается квадратный листок (размером 5 х 5 см) папиросной бумаги и предлагается как можно быстрее при помощи пальцев правой руки скатать шарик; помогать во время работы другой рукой не разрешается. Задание проделывается в положении руки на весу. После перерыва в 15 с предлагают скатать шарик другой рукой. Время выполнения - не более 15 с для правой руки, 20 с для левой (для левшей цифры обратные). Тест считается невыполненным, если будет потрачено более указанного времени и если шарики не будут достаточно компактно свернуты.

Тест оценивается плюсом, если задание выполнено для обеих рук; при выполнении задания для одной руки ставится 1/2 плюса; в протоколе указывается, для какой руки выполнено задание. При неудаче допускается повторение теста, но не более 2 раз для каждой руки.

.Справа и слева от спичечной коробки (на расстоянии, равном длине спички) расположены в ряд (вертикально) по 10 спичек с каждой стороны. По сигналу обследуемый начинает укладывать спички в коробку, для чего он должен большим и указательным пальцами обеих рук брать одновременно с каждой стороны по спичке и одновременно же класть их в коробку. Первыми берутся спички, ближайшие к стенкам коробки. В течение 20 с должно быть уложено не менее, чем по 5 спичек, взятых с каждой стороны. Задание считается невыполненным, если ребенок производил движения разновременно или уложил менее 5 спичек за 20 с. Допускается повторение задания.

.Обследуемому предлагается оскалить зубы (широко улыбнуться). Следят за тем, чтобы не было лишних движений (наморщивания лба, поднимания бровей и т. д.), при наличии которых тест считается невыполненным.. Обследование произвольной мимической моторики.

Предлагаются следующие задания (желательно в игровой форме).

.Поднять брови («Удивление»).

.Слегка сомкнуть веки.

.Прищурить глаза («Яркое солнце»).

.Плотно сомкнуть веки («Стало темно»).

.Сжать губы.

.Придать губам такое положение, которое требуется для игры на духовом инструменте.

.Вытянуть губы, как для произнесения звука о.

.Надуть щеки.

.Оскалить зубы («Забор»).

. Вытянуть губы, как для свиста.

Дается общая характеристика мимики по результатам наблюдения за ребенком (живая, вялая, напряженная, спокойная, дифференцированная или недифференцированная мимика, амимия, гримасничанье).. Обследование речевой моторики.

Задания преподносятся в игровой форме. Оцениваются сила, точность, объем и переключаемость движений. Отмечаются наличие синкинезий, девиации языка, быстрота формирования артикуляционного уклада, длительность удержания позы.

.Открыть и закрыть рот.

.Рот полуоткрыть, широко открыть, закрыть.

.Имитировать жевательные движения.

.Попеременно надувать щеки.

.Втянуть щеки внутрь.

.Оттянуть углы рта, как для произнесения звука и; губы сделать круглыми - о; вытянуть губы - у.

.Высунуть «широкий» и «узкий» язык, удержать заданную позу на счет до 5.

.Покусывать кончик языка.

.Касаться кончиком языка поочередно правого и левого углов рта, верхней и нижней губы («Часы»).

.Упереть кончик языка в нижние зубы с одновременным выгибанием спинки языка («Кошка сердится»).

.Пощелкать языком («Поехали на лошадке»).

. Поднять кончик языка вверх, облизать верхнюю губу («Вкусное варенье»).

.Приблизить кончик языка к нёбу и пощелкать («Поцокаем»).

.Произнести гласные звуки на твердой и мягкой атаке..Обследование тонких движений пальцев рук (степени их дифференцированности).

Предлагаются следующие задания.

.Сжать пальцы в кулаки.

.Соединить пальцы одной руки с пальцами другой («Пальчики здороваются»).

.Загибать по очереди палец на правой, затем палец на левой руке («Пальчики прячутся»).

.Переплести руки «в замок».

.Выполнить пробу «корова- коза».

Обследование действий с предметами включает такие задания.

.Выложить узор из мозаики.

.Самостоятельно застегнуть пуговицы.

.Нанизать на нитку бусинки.

.Уложить в коробку, действуя одновременно правой и левой рукой, 5 спичек, беря по одной.

.Начертить карандашом вертикальные параллельные линии (до 7).. Обследование чувства ритма.

Детям 5 - 6 лет педагог показывает хлопками ритмический рисунок знакомых песен, который им следует повторить.

Упражнения для логоритмического занятия для детей с заиканием

Упражнение 1

Ходьба на месте и по кругу в медленном темпе. Произносить слитно звуки, слоговые последовательности, затем слова (счет, дни недели) и фразы (чистоговорки, пословицы). На каждый шаг-слог:

• а-у-а-у-а-у;

• ап-ап-ап-ап;

• па-па-па-па;

• та-та-та-та и др.

• От топота копыт пыль по полю летит.

Ехал Грека через реку. Видит Грека в реке рак. Сунул Грека руку в реку. Рак за руку Греку цап.

Упражнение 2

Прыжки вправо - влево на правую и левую ногу. Произносить на вы-дохе:

• упа-опа-ипа-апа;

• па-по-пу-пы;

• паф-поф-пуф-пыф;

• хоп-хоп-хоп-хоп и др.

Упражнение 3

Медленное отхлопывание ритмического рисунка с выделением ударного слога громким хлопком или голосом:

• та-тату-татату-тЕта-mama-татата.'

Упражнение 4

Слитное произнесение слов и дирижирование в такт проговариванию. При Етом рука движется на каждое слово от себя и к себе непрерывно и плавно в процессе произнесения:

• август-аист-атом-яхонт-ялик-яма-умница-улица-узник.

Упражнение 5

Отхлопывание ритма слов и предложений с одновременным произнесением. Каждый удар ладони приходится на гласный звук:

• ноги-нога, атлас-атлас.

• руки-рука, замок-замок.

• горы-гора, пироги-пироги.

• козы-коза, гвоздики-гвоздики, совы-сова, кружки-кружки.

•Я бегу, бегу, бегу,

• Я пою, пою, пою.

Упражнение 6

Ритмизированное произнесение имен, названий деревьев, животных под хлопки.

Упражнение 7

Воспроизведение ритма считалки с дирижированием в такт. Выполнять в медленном и умеренном темпе.

Аты-баты - шли солдаты. Аты-баты - на базар. Аты-баты - что купили? Аты-баты - самовар. Аты-баты - сколько дали? Аты-баты - три рубля. Аты-баты - покажите. Аты-баты - не хочу. Аты-баты - спать хочу!

Упражнение 8

Напевно, выразительно прочитать текст стихотворения под звучащую мелодию (мелодекламация).

Упражнение 9

Воспроизвести ритм стихотворения, играя с мячом.

Мой Ты Желтый,

Веселый, Куда Красный,

Звонкий Помчался Голубой,

Мяч, Вскачь? Не угнаться

За тобой!

С. Маршак

Вправи при роботі із дітьми дошкільного віку із заїканням.

Вправа на розвиток загальних рухів

) Потягушкі

Дитина лежить на підлозі горілиць, руки підняті вгору над головою (на підлозі). На рахунок від 1 до 6 повільно потягнутися, обережно розтягуючи хребет в різні сторони: п'ята правої ноги "повзе" по підлозі вперед, а ліва витягнута рука одночасно тягнеться в протилежний бік; потім те ж саме робить ліва п'ятка дитини і права рука. Повторюємо 5-7 разів.

) Колода

Дитина лежить на підлозі горілиць, руки щільно притиснуті до тіла, ноги сполучені. Ми пропонуємо дитині закрити очі і відчути себе частиною могутнього стовбура гарного дерева. На рахунок від 1 до 6 тіло дитини починає перекочуватися по підлозі, наприклад справа наліво. На рахунок від 6 до 1, перекочуючись в протилежному напрямку, дитина повертається на вихідну позицію. Повтор 5-7 разів.

У цій вправі можна варіювати темп - прискорювати, уповільнювати. Можна не використовувати рахунок взагалі, надавши дитині можливість спонтанного руху.

) Човник (лежачи на спині обличчям вгору)

Дитина лежить на підлозі горілиць, руки підняті вгору над головою. На рахунок від 1 до 4 він повільно піднімає одночасно руки, ноги (мисочкі при цьому відтягнуті), голову, роблячи "човник". Тримає цю позицію на рахунок від 1 до 4, повільно повертається у вихідне положення теж на рахунок від 1 до 4. Далі слід релаксаційні розслаблення. Потім повторення вправи. Робиться 3-5 разів.

) Човник (лежачи на животі обличчям вниз)

Виконується дитиною точно так само.

Далі йдуть дві вправи на активне повзання.

) Поспішаймо до Айболіту

Можна розповісти дітям історію про казковому лісі, в якому з'явився злий мисливець і поранив звірят: зайчика в передні лапки, а ведмежати в задні. Звірята повзуть до доброго Айболіту, який їх обов'язково вилікує.

а) "Поранений зайчик"

Дитина лежить на животі, голова піднята над підлогою, руки щільно притиснуті до тіла. Почергово згинаючи в колінах то праву, то ліву ногу, дитина починає повзти до зазначеного провідним перешкоди.

б) "Поранений ведмежа"

Початкове положення те ж, але ноги з'єднані. Дитина поперемінно згинає в ліктях то праву, то ліву руку і, спираючись на лікті, повзе до зазначеного місця.

Рекомендується вправи а і б проводити на рахунок, тобто задаючи певний ритм і темп поперемінної роботи правої і лівої частин тіла.

) рачки

Дитина стає на карачки, спираючись об підлогу колінами та долонями рук. Ведучий чітко задає ритм і темп повзання рачки. При повзанні необхідно переставляти вперед протилежні руки і ноги одночасно. Можна використовувати веселий музичний супровід. Можна ввести ігровий і змагальний моменти, запропонувавши дітям, наприклад, повзати з закритими очима.

) Канатоходець

Початкове положення - стоячи, руки опущені, перед дитиною кладеться довга мотузка. Це канат під куполом цирку, по якому треба пройти як справжньому канатохідця (в руки дитині можна дати прапорці або стрічки).

Крок правої ноги - піднімаємо ліву руку, крок лівої ноги - піднімаємо праву руку, а ліва при цьому опускається. Мисочкі ніг при такому русі повинні бути відтягнуті.

) Перехресні кроки

Координуємо руху дитину так, щоб у такт руху руки одночасно рухалася протилежна нога.

Долоня правої руки при ходьбі стосується лівого коліна, долоня лівої руки - правого.

Лікоть правої руки при ходьбі стосується лівого коліна, лікоть лівої руки - правого.

Заводжу праву ногу при ходьбі вліво, а права і ліва рука повертаються вправо, ліву ногу при русі заводимо вправо, а обидві руки повертаються ліворуч - і інші модифікації перехресного кроку.

Виконуються так само, але дитина не ходить, а підскакує.

) Перехресний крок сидячи

Дитина уявляє себе мотоциклістом.

Заводимо мотоцикл і "їдемо": лікті рук стосуються протилежних колін.

) Обертання шиї

Дихаємо глибоко, розслабляємо плечі, опускаємо голову вниз. Повільно обертаємо головою з боку в бік, знімаючи напругу на видихах.

) кішка

Кішка мишку побачила, Діти стають парами

Підійшла і так сказала: простягають один одному руки

Самотньо у старенької Удари в долоні

Жити одній мені без подружки.

Знаєш що? Давай дружити! Кружляння парами

У гості будемо ми ходити. Удари в долоні

) «літак» - руки в сторону, біг по колу.

) «паровозик» - руки зігнуті в ліктях, притиснуті до тулуба. Ходьба між стільцями, з круговими рухами рук.

) «кораблик» - руки в перед, долоні притиснуті один одному. Ходьба по колу з погойдуваннями вправо, вліво. (Розгойдуються на хвилях).

Вправи на розвиток уваги і пам'яті.

Розвиток слухового уваги

. Відгадай, що звучить. Потрібно показати малюкові, які звуки видають різні предмети (як шарудить папір, як дзвенить бубон, який звук видає барабан, як звучить брязкальце). Потім потрібно відтворювати звуки так, щоб дитина не бачив сам предмет. А дитина повинна постаратися вгадати, який предмет видає такий звук.

. Сонце або дощик. Дорослий показує дитині, що вони зараз підуть на прогулянку. Погода гарна і світить Сонечко (при цьому дорослий дзвенить бубном). Потім дорослий каже, що пішов дощ (при цьому він вдаряє в бубон і просить дитину підбігти до нього - сховатися від дощу). Дорослий пояснює дитині, що той повинен уважно слухати бубон і відповідно до його звуками «гуляти» або «ховатися».

. Розмова пошепки. Суть полягає в тому, щоб дитина, перебуваючи від вас на відстані 2 - 3 метрів , Почув і зрозумів те, що ви вимовляєте пошепки (наприклад, можна попросити малюка принести іграшку). При цьому важливо стежити, щоб слова вимовлялися чітко.

. Подивимося, хто говорить. Підготуйте для заняття зображення тварин і покажіть дитині, хто з них «як говорить». Потім зобразите «голос» одного з тварин, не вказуючи на картинку. Нехай дитина вгадає, яка тварина так «говорить».

. Чуємо дзвін і знаємо, де він. Попросіть дитину закрити очі і зателефонуйте в дзвоник. Дитина повинна повернутися обличчям до того місця, звідки чути звук і, не відкриваючи очей, рукою показати напрям.

. Логопед називає ряд звуків. Діти повинні хлопнути в долоні, коли почують той звук С: А, У, І, Л ', І, Т, К, С.

Гра з м'ячем.

Логопед пропонує кожній дитині бути звуком С і «отримати подарунок» - голосний звук {А, О, У, И, І). Далі, кидаючи дитині м'яча, він називає лише голосний, а той, повертаючи м'яч, називає склад зі звуком С (СА, СВ, СУ, си).

. Логопед читає вірш. Коли діти почують слова зі звуком Л ', вони дзвонять у дзвоники:

Падають, падають листя. У нашому саду листопад. Жовті, червоні листя. За вітром в'ються, летять.

Вправа на розвиток мовної уваги

) Ми грали в хокей, поламали всі плюшки,

Мама нам спекла дуже смачні ключки.

Швидко мчався спортсмен, натискав на медалі,

І вручили йому за перемогу педалі.

) Ведучий: "Хлопці, хто з вас більше запам'ятає звуків? Я вимовляти ланцюжок звуків, ви спочатку уважно її послухайте, а потім по моїй команді повторіть".

Даємо перший ланцюжок: "А-О-У-Е". Потім ведучий просить повторити її одного з хлопців. Якщо звуки вимовлені вірно, то ланцюжок звуків повторює хором вся група. Якщо ж була допущена помилка, то ведучий просить: "Хлопці, я був неуважний і прослухав. Допоможіть мені, будь ласка, повторіть звуки ще раз".

Другий ланцюжок може виглядати так: "У-А-И-И-Е-О". Робота з нею йде за тим же алгоритмом.

Потім у звукові ряди вводяться разом з голосними і приголосні звуки.

Найголовніше - поступове збільшення обсягу після того, як ви переконаєтеся, що діти легко справляються з попереднім вправою.

) Ведучий: "Хлопці, ви вже знаєте всі звуки і букви, добре їх проговорює, швидко знаходите в книзі. Зараз я назву, як і в минулій грі, ланцюжок звуків. Слухайте уважно, а потім по моїй команді повторіть. Але тепер, промовляючи звук, ми будемо малювати його букву (його будиночок) перед собою (у вертикальному просторі) так, як ніби ми з вами малюємо на аркуші білого

Паперу».

) вибудовує ланцюжок складів. Працюємо за тим же алгоритмом. Ланцюжок може бути, наприклад, такий:

ПА-НА-РА; ПА-НА-РА-КА;

ПА-НА-РА-КА-ДА.

У цій роботі дуже важливі фантазія і почуття гумору самого ведучого. Так, хлопцям можна сказати, що це мова марсіан. Можна навіть у них пограти, даючи можливість дитині на більш пізніх етапах розвиваючої роботи самому придумати нову мову (ланцюжок складів чи звуків) - вправа "Галактичне збори".

) «Літає - не літає»

Діти сідають або стають півколом. Ведучий називає предмети. Якщо предмет літає - діти піднімають руки. Якщо не літає - руки у дітей опущені. Ведучий може свідомо помилятися, у багатьох хлопців руки мимоволі, в силу наслідування будуть підніматися. Необхідно своєчасно утримуватися і не піднімати рук, коли названий нелітаючих предмет;

) «Їстівне - неїстівне»

Ведучий по черзі кидає учасникам м'ячик і при цьому називає предмети (їстівні та неїстівні). Якщо предмет їстівний, м'ячик ловиться, якщо ні - відкидається.

) «Спостережливість»

У цій грі виявляються зв'язку уваги і зорової пам'яті. Дітям пропонується по пам'яті докладно описати шкільний двір, шлях з дому до школи - те, що вони бачили сотні разів. Такі описи молодші школярі роблять усно, а їхні однокласники доповнюють пропущені деталі;

) «Найбільш уважний»

Вправа на розвиток зорової уваги, пам'яті. Учасники повинні встати півколом і визначити ведучого. Ведучий протягом декількох секунд намагається запам'ятати порядок розташування гравців. Потім по команді він відвертається і називає порядок, в якому стоять товариші. На місці ведучого повинні побувати всі гравці по черзі. Варто нагородити тих, хто не помилиться оплесками;

) Де що було

Дитині показують кілька предметів, що лежать на столі. Коли він відвернеться, один з предметів прибирають або переставляють. Від дитини потрібно вказати, що змінилося. Починати слід з невеликої кількості предметів, поступово його збільшуючи.

) Мавпочки

Мета гри: розвиток уваги, координації рухів, пам'яті.

Обладнання: цеглинки одного або декількох кольорів (у всіх дітей та ведучого набори мають бути однаковими), або рахункові палички, або набір для гри "Танграм", "В'єтнамська гра" і т.д.

Хід гри: ведучий пропонує дітям: "Давайте ми з вами сьогодні" перетворимося "в мавпочок. Найкраще мавпочки вміють передражнювати, повторювати все, що бачать". Ведучий на очах у дітей складає конструкцію з цеглинок (або з того матеріалу, на якому проводиться гра). Хлопці повинні, можливо, точніше скопіювати не лише конструкцію, але і всі його рухи.

Варіант: побудовану на очах у дітей конструкцію закривають аркушем паперу чи коробкою і їм пропонується скласти її по пам'яті (потім результат порівнюється зі зразком).

Вправи на розвиток почуття ритму.

Вправи на розвиток музичного ритму і темпу

. Передача м'яча на кожну сильну частку такту. Музика «Італійська полька» С. Рахманінов.

. Ходьба під музику, якщо темп прискорюється, діти йдуть швидше або біжать, і навпаки.

. Вихователь прохлопивает ритм, а діти повинні його повторити.

. Щоб довго будинок стояв, щоб міцним був він, треба акуратно треба акуратно забити цвяхи в дошки. (Діти сидять на підлозі схрестивши ноги). Праворуч тук! (Вдаряють праворуч від себе) Зліва тук! (Вдаряють ліворуч від себе) Вперед тук, тук, тук! (Обома кулаками стукають перед собою).

. Дитина сама отстукивает будь-який ритм, а інші діти його повторюють.

Вправи на розвиток дрібної моторики.

Пасивна гімнастика (масаж)

Масаж виконується однією рукою, інша рука притримує масажовану кінцівку. Тривалість масажу 3-5 хвилин; проводиться декілька разів на день.

Масаж включає в себе наступні типи рухів:

. Погладжування: відбувається в різних напрямках.

. Розтирання: відрізняється від погладжування більшою силою тиску (рука не ковзає по шкірі, а зрушує її).

. Вібрація: нанесення частих ударів кінчиками напівзігнутих пальців (можна використовувати вібромасажер)

. Масаж за допомогою спеціального м'ячика: м'ячиком потрібно здійснювати рухи по спіралі від центру долоні до кінчиків пальців; практична порада: м'ячик повинен бути твердим, тобто не повинен легко деформуватися (тоді вплив буде максимальним).

. Згинання-розгинання пальців: пальці спочатку стиснуті в кулак, кожен палець по черзі розгинається і масажується з боку долоні круговими рухами від основи до кінчика.

Пальчикові ігри

Суть заняття полягає в тому, щоб навчити дитину за допомогою пальців зображати якісь предмети або живих істот. При цьому всі рухи пальців повинні пояснюватися малюкові. Це допоможе дитині розібратися з такими поняттями, як «зверху, знизу, правий, лівий» і так далі. Після того, як дитина навчиться сам виконувати вправи, можна спробувати розіграти сценки або невеликі казки, розподіливши ролі між собою і дитиною (наприклад, зустріч їжачка і зайчика в лісі). Ось кілька прикладів таких вправ:

зайчик:

вказівний і середній пальці випрямлені, решта стиснуті в кулак.

їжачок:

руки зчепити в замок, пальці однієї руки і великий палець іншої руки випрямити.

коза рогата:

вказівний і мізинець випрямлені, великий палець - на зігнутих безіменному і середньому.

метелик:

руки схрестити в зап'ястях і притиснути долоні тильними сторонами один до одного, пальці прямі, долоні з прямими пальцями роблять легкі рухи в зап'ястях - «метелик летить».

чоловічок:

бігаємо вказівним та середнім пальцями по столу.

кішка:

з'єднати середній і безіменний пальці з великим, вказівний і мізинець підняти вгору.

окуляри:

пальці правої і лівої руки скласти колечками, піднести їх до очей.

Вправи на розвиток мовного дихання

Як виконувати вправи

· Повітря набирати через ніс

· Плечі не піднімати

· Видих повинен бути тривалим і плавним

· Необхідно стежити, за тим, щоб не надувалися щоки (для початку їх можна притримувати руками)

· Не можна багато разів поспіль повторювати вправи, так як це може привести до запаморочення

. Футбол. Скачати ватяну кульку і поставити два кубики як ворота. Дитина повинна, дмухаючи на кульку, загнати його у ворота.

. Вітряк. Дитина дме на лопаті іграшки-вертушки або млини з пісочного набору.

. Снігопад. Зробити сніжинки з вати (пухкі грудочки). Пояснити дитині, що таке снігопад і запропонувати дитині здувати "сніжинки" з долоні.

. Листопад. Вирізати з кольорового паперу різні осіннє листя і пояснити дитині, що таке листопад. Запропонувати дитині подути на листя, так, щоб вони полетіли. Попутно можна розповісти, які листочки з якого дерева впали.

. Метелик. Вирізати з паперу метеликів і підвісити їх на нитках. Запропонувати дитині подути на метелика так, щоб вона полетіла (при цьому стежити, щоб дитина зробила тривалий плавний видих).

. Кораблик. Дути плавно і довгостроково на паперовий кораблик.

. Кульбаба. Запропонуйте дитині подути на Відцвілий кульбаба (стежте за правильністю видиху).

. Шторм в склянку. Запропонуйте дитині подути через соломинку в склянку з водою (потрібно стежити, щоб щоки не надувалися, а губи були нерухомими).

. «Поду на плече"

Поду на плече, поду на інше.

Нам сонце гаряче, пекло денний порою.

Поду ми на груди і груди свою остудимо.

Поду ми на хмари і зупинимося поки що.

. Дитина лежить на підлозі горілиць, руки вздовж тіла. На рахунок від 1 до 6 йде повільний вдих носом, руки при цьому підіймаються вгору уздовж тіла, ковзаючи по підлозі. На рахунок від 1 до 6 йде повільний видих через рот, руки опускаються в початкове положення, але поверху. Повторюємо 3 рази.

Вправа на розвиток сили голосу

) Фонетична ритміка голосних звуків від тихого до гучного: А, О, У, И, Е.

) Тягти будь голосний звук максимально довго.

Вправа на розвиток просодії

Вимова слів з перебільшеним виділенням кожного звуку.

Складіть руки «чашкою», «зберіть» звуки. Я скажу слова повільно, тихо, а ви - голосно і швидко: Мммааалллііінннааа, ллііссаа.

Вправи на координацію мовлення з рухом

. «Щітки»

Цією щіткою чищу зуби. (Імітація чищення зубів)

Цією щіткою черевики. (Нахили вниз)

Цією щіткою чищу речі, (Нахили в сторони)

Всі три щітки мені потрібні. (2 присідання)

. Плече.

У мене болить плече чо-чо-чо (обхоплюють себе руками)

Раз болить піду до лікаря чу-чу-чу

Ні до лікаря я не хочу (Нахили голови

Чітко промовляючи, виділяють звук Ч.)

. Яйце.

Ось вам казка про яйце-це-це-це: 2 бавовни під музику

Курка сресла яйце цо-цо-цо: піднімаємо, опускаємо руки

Кицька тягнеться до яйця цу-цу-цу, постукування правою ногою об підлогу

Відігнали? Молодці! -Ці-ці-ці. 4 присідання

. Душ.

Ось від ніжок і до вушок Нахили в низ руки до вух.

Миє Женю жаркий душік. Кругові рухи руками навколо себе.

І верхівку, і живіт Руки на голову. На живіт.

Дружині душ водою поллє. Нахили в право в ліво.

Миє шию, миє вуха. Нахили голови до плечей,

Як же добре під душем! 2 присідання.

Вправа на розвиток мовних і мімічних рухів

) «Чия вода смачніша?»

Я буду пити лимонну воду. Морщать ніс

Я буду пити липову воду,

Я буду пити медову воду. Імітують задоволення

) Фрукти

Уявіть, що ви їсте той фрукт, який зображений на вашій картинці. Висловіть свою стан мімікою. (Діти передають емоційний стан солодке яблуко, солодка груша, ароматний апельсин, кислий лимон і т.д.). Але раптом ви побачили у своєму фрукті черв'яка. Висловіть свій стан.

) Емоції

Педагог пропонує передати емоції: радість, здивування, захоплення і печаль.

) застібання і розстібання блискавки.

Посміхнутися, міцно стулити губи, утримувати їх у такому положенні під рахунок до п'яти (застебнули блискавку). Розімкнути губи (розстебнули блискавку).

) Великі гудзики і маленькі гудзики.

Максимально округлити губи (велика гудзик), витягнути губи "трубочкою" (маленька гудзичок).