Вплив дисфункціональної сім’ї на розвиток особистості молодшого школяра

Вплив дисфункціональної сім’ї на розвиток особистості молодшого школяра

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми соціальної підтримки дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей

.1 Характеристика дисфункціональної (проблемної) сім’ї

.2 Види дисфункціональних сімей та їх ознаки

.3 Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра

Розділ 2. Дослідження впливу дисфункціональної сім’ї на розвиток особистості молодшого школяра

.1 Дослідження впливу дисфункціональної сім’ї на розвиток особистості, навчання та виховання молодшого школяра

.2 Програма соціально-педагогічної підтримки дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

дисфункціональна сім’я виховання школяр

ВСТУП

Актуальність дослідження.

Основною метою державної сімейної політики є забезпечення правових, економічних та соціальних умов для функціонування і зміцнення сім’ї, формування відповідального ставлення батьків до виховання дітей. Сьогодні, як ніколи, інститут сім'ї переживає глибоку кризу. Нова філософія, нові вимоги сучасного життя, працюючі матері, розлучення і половинчасті сім'ї, насильство і пропаганда сексуальної розбещеності, економічні стреси, наркотики і алкоголізм - все це далеко не кращим чином впливає на сім'ю та підростаюче покоління. І недарма з'явилися в нашому лексиконі такі слова, як дисфункції та дисфункціональні сім'ї.

Актуальною стала проблема поширення дисфункцій у родині. Вони негативно позначаються на формуванні особистості дитини. Діти з дисфункціональних родин мають більше підстав для збільшення кількості важковиховуваних, неповнолітніх правопорушників, дітей із шкідливими залежностями.

Сім`я - первинний осередок у житті людини, це своєрідна модель суспільства, де відтворюються суспільні стосунки: соціальні, соціокультурні, національні, політичні, економічні. Саме родина дає уявлення дитині про життєві цінності та цілі, про те, що потрібно знати і як потрібно діяти. « Діти завжди є ніби відбитком щирих, найчастіше схованих від людей сімейних відносин» [41, с. 382].

Але сьогодні сім’я втрачає свої потенційні можливості у вихованні дітей. Актуальною постала проблема неблагополучних сімей. За даними демографів збільшується чисельність розлучень, неповних та дисфункціональних сімей. Сім’ї, які не можуть забезпечити необхідного розвитку виховання й навчання дитини потребують професійної допомоги з боку соціального педагога. Специфіка діяльності соціального педагога спрямована не тільки на розв’язання сімейних проблем, але й на зміцнення, розвиток, відновлення внутрішнього потенціалу сім’ї для виконання її суспільно значущих функцій.

Аналіз останніх досліджень по даній темі показує, що загальні проблеми сімейного виховання глибоко вивчали видатні вітчизняні педагоги: А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський. Особливе значення має унікальний досвід реабілітації дітей з девіантною поведінкою, апробований у педагогічній практиці українським педагогом А. С. Макаренко. У працях К. Е. Ігошева, Г. М. Міньковського, В. Г. Постового розглянуті питання, пов’язані з виховною функцією сім’ї, використання різноманітних форм і методів сімейного виховання, взаємодії сім’ї і школи. Психологічні механізми формування готовності виконання батьками своїх функцій та обов’язків розкрито в творах І. В. Гребеннікова, А. В. Добрович, Г. М. Лактіоновою. А. В. Мудрик розкриває важливість виконання функції родиною, вказує дисфункції серед неблагополучних сімей. В. Г. Головатий та А. В. Калініна пропонують ряд практичних вправ для вирішення проблем, що існують в дисфункціональній сім’ї. Л. С. Алєксєва, М. І. Буянов, А. Й. Капська висвітлюють види соціальної допомоги та соціальної підтримки неблагополучним сім’ям.

Якщо говорити про теоретичні означення поняття «дисфункціональні сім’ї», то існує багато різних трактувань. Необхідність об’єктивного визначення цього явища у контексті сімейного виховання дасть змогу, якщо і не профілактики, то визначення теоретичного та практичного ознайомлення майбутніх працівників соціальної сфери з цим питанням.

Слід зазначити, що на сьогодні накопичено досвід організації сімейного дозвілля і відпочинку, консультування з проблем сім’ї, виховання дітей, але недостатньо розроблено технологій та методик роботи з дисфункціональною сім’єю.

Отже, враховуючи актуальність даної проблеми, темою нашого дослідження обрано «Cоціальна підтримка дітей молодшої школи з дисфункціональний сімей».

Мета дослідження - дослідити вплив дисфункціональної сім’ї на розвиток особистості, навчання та виховання молодшого школяра та розробити програму соціально-педагогічної підтримки дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей.

Завдання дослідження:

Визначити поняття дисфункціональної сім’ї, охарактеризувати її види та ознаки.

Дослідити деструктивний вплив дисфункціональної сім’ї на особистісний розвиток молодшого школяра.

Розробити програму соціально-педагогічної підтримки дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей.

Об’єкт дослідження -дисфункціональна сім’я.

Предмет дослідження - форми та методи соціально-педагогічної підтримки дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що були проаналізовані поняття «дисфункція», «дисфункціональна сім’я», здійснено порівняльний аналіз процесу спілкування в дисфункціональній та функціонально спроможній сім’ях, охарактеризовані ознаки, види дисфункціональних сімей та негативні впливи дисфункціональної сім’ї на особистість молодшого школяра.

Методи: у дослідженні використано метод опитування, глибинного інтерв’ю, метод спостереження, метод статусного переміщення, наочні методи, методи спілкування, синтезу, також для виконання поставлених завдань дослідження ми використали аналіз психолого-педагогічних, методичних, соціологічних джерел,.

Експерементальна база дослідження: дослідження проводилося у Житомирській ЗОШ № 28.

Практичне значення дослідження: розроблено програму соціальної підтримки молодшого школяра з дисфункціональних сімей.

Апробація роботи. Результати дослідження опубліковані у збірнику науково-методичних праць: Соціальна підтримка дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей // Актуальні проблеми соціальної сфери: [збірник наукових робіт викладачів і студентів] / за заг. ред. Н.П. Павлик. - Житомир : Видавництво Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2013. - С. 110 - 112.

Структура роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (51 найменування). Робота викладена на 53 сторінках друкованого тексту та 14 сторінках додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми соціальної підтримки дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей

.1 Характеристика дисфункціональної (проблемної) сім’ї

ім`я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного, економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім`я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні, духовні суперечності. Отже, сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза в політиці, культурі - все це відбивається на життєдіяльності сучасної сімї, при цьому поглиблюється її дезорганізація.

Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає не духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї [33, с. 212].

З розвитком суспільства проходять зміни структури сім'ї та взаємовідносин між окремими її членами: зменшення стабільності, малодітність, послаблення традиційної ролі батька, трудова зайнятість жінок тощо, що певним чином змінюють взаємини між батьками та дітьми у родинах [40, с. 291].

Сім'я - найважливіший інститут соціалізації підростаючих поколінь. Вона є персональним середовищем життя і розвитку дітей, підлітків, юнаків, якість якої визначається переліком параметрів конкретної сім'ї, а саме:

Демографічний - структура сім'ї (велика, включаючи інших родичів, або нуклеарна, що включає лише батьків і дітей; повна або неповна; мало-або багатодітна).

Соціально-культурний - освітній рівень батьків, їх участь в житті суспільства.

Соціально-економічний - майнові характеристики і зайнятість батьків на роботі.

Техніко-гігієнічний - умови проживання, обладнаність житла, особливості способу життя.

Сучасна сім'я дуже істотно відрізняється від сім'ї минулих часів не тільки іншою економічною функцією, але і що для нас ще важливіше - корінною зміною своїх емоційно-психологічних функцій. Відносини дітей і батьків протягом останніх десятиліть змінюються, стаючи все більш емоційно-психологічними , тобто обумовленими глибиною їх прихильності один до одного, бо для все більшої кількості людей саме діти стають однією з головних цінностей життя.

Стосунки дітей і батьків стали більш проблематичними. Діти рано набувають високого статусу у сім’ї. Діти нерідко мають більш високий рівень освіти, вони мають можливість проводити більшу частину вільного часу поза сім’єю. Вони наповнюють його заняттями, прийнятими серед однолітків, і далеко не завжди дбають про схвалення їх проведення часу батьками. Авторитет батьківської влади сьогодні часто не спрацьовує - на зміну йому повинен приходити авторитет особистості батьків.

Розглянемо соціалізуючи функції родини:

По-перше, сім’я забезпечує фізичний і емоційний розвиток людини. У дитинстві і в ранньому дитинстві сім’я відіграє визначальну роль, яка не може бути компенсована іншими інститутами соціалізації. У дитячому, молодшому шкільному та підлітковому віках її вплив залишається провідним, але перестає бути єдиним. Потім роль цієї функції зменшується.

По-друге, сім'я впливає на формування психологічної статі дитини. Завдяки цій функції дитина засвоює атрибути приписуваної їй статі: набір особистісних характеристик, особливості емоційних реакцій, різні установки, смаки, поведінкові зразки, пов'язані з маскулінністю (чоловічими властивостями) або фемінінність (жіночими властивостями). Суттєву роль у цьому процесі сім'я продовжує відігравати і на подальших вікових етапах, допомагаючи або заважаючи формуванню психологічного статі підлітка, юнака.

По-третє, сім'я виконує провідну роль у розумовому розвитку дитини (американський дослідник Блум виявив, що відмінність в коефіцієнті розумового розвитку дітей, що виросли в благополучних і неблагополучних сім'ях, доходить до двадцяти балів), а також впливає на ставлення дітей, підлітків і юнаків до навчанні і багато в чому визначає її успішність. На всіх етапах соціалізації освітній рівень сім'ї, інтереси її членів позначаються на інтелектуальному розвитку людини, на тому, які пласти культури він засвоює, на прагненні до продовження освіти і до самоосвіти.

По-четверте, сім'я має важливе значення в оволодінні людиною соціальними нормами, а коли йдеться про норми, що визначають виконання їм сімейних ролей, вплив сім'ї стає кардинальним. Зокрема, дослідження показують, що вибір дружини і характер спілкування в сім'ї детерміновані атмосферою і взаєминами в батьківській сім'ї. Батьки, які самі в дитинстві пережили недолік уваги або яким не вдалося успішно вирішити в сім'ї свої дитячі конфлікти або проблеми, пов'язані із статевим дозріванням, як правило, не здатні встановити зі своєю дитиною тісний емоційний зв'язок.

По-п'яте, в сім'ї формуються фундаментальні ціннісні орієнтації людини, які проявляються в соціальних і міжетнічних відносинах, а також визначають його стиль життя, сфери і рівень домагань, життєві устремління, плани і способи їх досягнення.

По-шосте, сім'я відіграє велику роль в процесі соціального розвитку людини в зв'язку з тим, що її схвалення, підтримка, байдужість або засудження позначаються на домагання людини, допомагають йому або заважають шукати виходи в складних ситуаціях, адаптуватися до нових обставин його життя, встояти в мінливих соціальних умовах. Цінності та атмосфера сім'ї визначають і те, наскільки вона стає середовищем саморозвитку і ареною самореалізації її членів, можливі аспекти і способи того й іншого[18, с. 91-94]

Основними функціями сім`ї є :

економічна (заробляння та витрата грошей, складання сімейного бюджету, розподіл коштів тощо);

репродуктивна (планування сім’ї, народження дітей);

функція турботи про дім (підтримка порядку в дому, дотримання гігієнічних та санітарних норм, ремонтування будинку);

терапевтична функція (прив’язаність, взаємопідтримка, взаєморозуміння);

духовна (морально-етичні, естетичні цінності, релігійні погляди тощо);

функція соціалізуюча (соціальні вміння та навички, освіта, професія);

рекреативна (відновлення після роботи, відпочинок, хобі, відпустка);

функція турботи про власне здоров’я (здоровий спосіб життя, профілактика захворювань, лікування) [38, с. 6].

Реалізуючи свої функції, сім’я задовольняє окремі найважливіші природні потреби людини, а з іншого боку, дає змогу людині досягнути цілей у спілкуванні, особистісному та духовному зростанні. При цьому з розвитком сім’ї цілі закономірно змінюються у відповідності до нових соціальних умов. Найважливішою особливістю сімейних функцій є їхня комплексність, заснована на взаємодії родичів. Кожна потреба, яка задовольняється сім’єю, може бути реалізована і без її участі, але тільки в сім’ї ці потреби можуть бути задоволені комплексно і оптимально. Виховна функція сім’ї - одна з її основних. На виховання дітей у сім’ї впливає характер стосунків між батьками і дітьми, іншими членами сім’ї, ставлення батьків до праці, їх інтереси, ціннісні орієнтації, загальний і культурний рівень тощо. На формування характеру дитини, її ставлення до оточуючого середовища має вплив стан моральної, емоційно-психологічної та трудової атмосфери сім’ї, життєвий і професійний рівень батьків, їх уміння спілкуватися з дітьми та один з одним. Негативні соціально-економічні процеси впливають на можливості реалізації виховної функції сучасної сім’ї. Відбувається обмеження матеріальних умов повноцінного функціонування сім’ї, погіршення загального стану здоров’я населення, звуження сімейного спілкування (за рахунок надання пріоритету телебаченню, комп’ютеру), обмеження можливостей повноцінного сімейного відпочинку, зміни ієрархії цінностей суспільства та окремих особистостей тощо. Тому сім’ї поділяють на:

нормально функціонуючі сім’ї - такі, які відповідально й диференційовано виконують усі функції, внаслідок чого задовольняється потреба у зростанні й змінах як сім’ї в цілому, так і кожного її члена;

дисфункціональні сім’ї - такі, в яких виконання функцій порушується, внаслідок чого у подружній, батьківській, матеріально-побутовій та інших сферах життєдіяльності не досягаються цілі родичів і суспільства в цілому. В основі порушення функцій сім’ї можуть лежати найрізноманітніші фактори: дисгармонія в інтимних стосунках, психологічна несумісність подружжя, відсутність навичок й низька культура спілкування, погані умови життя і т. ін.

Дисфункції сім’ї визначають за такими вимірами:

фізично - матеріальне неблагополуччя сім’ї;

афективним - порушення емоційних стосунків у сім’ї;

раціональним (інтелектуальним) - відсутність спільного змістовного дозвілля;

соціальним (культурним) - неблагополуччя у сфері внутрішніх та зовнішніх комунікацій сім’ї;

духовним (ідеологічним) - неблагополуччя у сфері духовного і морального здоров’я [9, с. 7-9].

Як і інші соціальні інститути, сім'я має проблеми у виконанні своїх функцій.

Невиконання, неналежне виконання, недостатність ресурсів для виконання функцій сім'єю - це дисфункції сім 'ї.

У дисфункціональній сім'ї порушується як ендолокальний (спрямований на внутрішню взаємодію), так і екзолокальний (спрямований на зовнішню взаємодію) механізм існування, тобто руйнується система цінностей, яка визначає зв' язки між членами сім' ї та суспільством.

Серед основних чинників дисфункцій сім'ї розрізняють:

постійні конфлікти та несприятливий психологічний клімат;

відсутність одного з батьків;

аморальна чи асоціальна поведінка батьків;

низький рівень матеріального забезпечення сім'ї;

відсутність у батьків педагогічних навичок та знань;

несприятливі психологічні риси батьків (агресивність, внутрішня конфліктність та ін.) [8, с. 166].

Таким чином, дисфункціональні сім'ї - це сім'ї, в яких щось порушується, і вони поступово стають повною протилежністю щасливим родинам, де члени сім'ї мають між собою теплі, наповнені любов'ю відносини. Норман Райт порівнює дисфункціональну сім'ю з літаком, який збився з курсу. Яким би малим не було відхилення літака від правильного курсу, воно неминуче призведе до того, що літак (за відсутності корекцій), буде мати невірний курс. Якщо перенести це порівняння на категорію малої соціальної групи, то виявимо певні тотожності. На початку спільного шляху подружжя мріють, що пунктом їх прибуття буде щаслива сім'я, де всі члени люблять один одного і дорожать одне одним. Але маленькі непорозуміння, непомітно вплітаючись в тканину відносин, мають здатність відтіснити сім'ю з взятого ними курсу і, в кінцевому підсумку, подружжя може знайти себе в зовсім іншому пункті прибуття - в родині, де панує недовіра, критика й ворожнеча.

Цікаво відзначити, що в категорію дисфункціональних сімей можуть потрапити не лише сім'ї алкоголіків, як прийнято вважати багатьма. Сара Мартін, описуючи дисфункціональну сім'ю, перераховує можливі варіанти або сім'ї з групи ризику: шлюбний союз, де один з дорослих страждає хронічною хворобою або депресією, або є психічно хворим; сім'ї, в яких один з батьків гине, а інший не може впоратися з горем і повноцінно піклуватися про дітей; ті сімейні союзи, де здійснюється фізичне або сексуальне насильство або мало місце самогубство; сім'ї, в яких дитина усиновлена, але повністю не прийнята, а також сім'ї, де суворо дотримуються релігійних норм (див. Табл. 1.1.).

Таблиця 1.1

Характеристика дисфункціональної та функціональної сім`ї

Отже, ми виокремили основні функції сім’ї для оптимального розвитку, навчання та виховання дитини, дали визначення дисфункціональної родини, охарактеризували поширені дисфункції та категорії сімей, що ризикують отримати даний статус. Порівняльний аналіз процесу спілкування в дисфункціональній та функціональній сім’ях дає змогу виокремити негативні чинники у взаємовідносинах батьків та дітей молодших школярів. Саме на них має звертати увагу соціальний педагог при здійсненні соціально-педагогічної підтримки такої родини.

.2 Види дисфункціональних сімей та їх ознаки

За класифікацією Т.А Стефановської до дисфункціональних сімей відносяться: конфліктна, аморальна, педагогічно неспроможна, асоціальна сім'ї. Розглянемо кожну ж них [6,с. 58-63].

Конфліктна сім'я - це сім'я, у якій відносини батьків носять конфліктний характер, причому один конфлікт нашаровується на інший. Це супроводжується брутальністю, скандалами; почуття любові, поваги руйнуються; діти ростуть дратівливими, неврівноваженими, часто злими, не вміють ладити з людьми. У цих сім'ях батькам, як правило, не до дітей. Конфлікти примушують батьків зосередити свою увагу на врегулюванні власних стосунків, послаблюють емоційні та інтелектуальні контакти батьків з дітьми. Часом діти стають зброєю в руках конфліктуючих батьків. Вони швидко пристосовується до ситуації, що склалася, і починають використовувати стан у сім'ї з вигодою для себе, з віком все більше віддаляючись від батьків. Напружена психологічна атмосфера в сім'ї штовхає дитину на вулицю, де вона часто входить до груп із асоціальною спрямованістю.

Такі сім'ї в психолого-педагогічній літературі ще мають назву "вулканічної сім'ї".

Аморальна сім'я. У ній батьки конфліктують не тільки один з одним, але і з нормами поведінки в цілому, із загальноприйнятим способом життя. Діти з таких родин мають потребу в симпатіях з боку інших, але завойовувати їх вони не вміють, найчастіше саме з них поповнюються ряди правопорушників. Ця сім'я характеризується відкиданням усяких моральних та етичних норм. Конфліктну та аморальну сім'ю об'єднує той факт, що положення в них дітей залежить від внутрішньо-сімейних стосунків, а виховний фактор набуває значення другорядного.

У таких сім'ях діти стають безпритульними, напівголодними, відстають у розвитку, стають жертвами наруги як з боку батьків, так і інших громадян того ж соціального прошарку. Робота соціального педагога з цими сім'ями повинна вестися у тісному контакті з правоохоронними органами, а також органами опіки й піклування.

Педагогічно неспроможна сім'я характеризується тим, що батьки мають низький рівень педагогічної культури. Вони свідомо налаштовують дітей проти вчителів, школи. Діти з таких родин найчастіше не сприйнятливі до педагогічного впливу вчителів, знаходяться на низькому освітньому і виховному рівні. У закладах освіти їх відносять до «важковиховуваних» або дітей «групи ризику». Така сім'я свідомо або мимоволі налаштовує дитину на непокору суспільним нормам та вимогам, на конфронтацію зі світом. Існує декілька різновидів сімей, такого типу:

сім’ї, де діти звільнені від будь-яких обов'язків перед сім'єю й виступають по відношенню до неї як споживачі. У них формується стійке прагнення за будь-яку ціну задовольнити свої бажання, відсутня звичка до самообмеження;

сім'ї з авторитарним стилем сімейного виховання, який виражається в надмірній опіці, обмеженій самостійності дітей, у вимозі батьків неухильного виконання їхніх розпоряджень. Часом ці вимоги набирають форми грубого придушення думки дитини, приниження її гідності, частих покарань. У них формуються такі негативні риси як брехливість, замкненість, жорстокість у відношенні до слабких, загравання перед сильними;

сім'ї з педагогічною пасивністю батьків, яка викликана надмірною зайнятістю на роботі. Свою любов до дітей батьки виражають дорогими подарунками, як компенсацією за відсутність уваги до дітей. Діти не отримають належної уваги, на цьому фоні може проявлятися негативна поведінка.

зовнішньо спокійна сім'я. У родині помітне відчуження подружжя, почуття їхньої незадоволеності. За "благополучним фасадом" приховуються їхні тривалі негативні почуття один до одного. Нерідко наступають приступи поганого настрою, туги, депресії. Подружжя мало розмовляє одне з одним. У таких сім'ях "неочікувано" для оточуючих виростають "важкі" діти;

сім'я-санаторій - характерний приклад сімейної дисгармонії, коли один з членів сім'ї або дитина примушує близьких усе більше і більше оточувати себе увагою;

сім'я - «третій-зайвий» - батьківство у ній сприймається як перешкода подружньому щастю. Процес виховання відбувається час від часу; у дітей виховується невпевненість у собі, розвивається комплекс неповноцінності.

сім'я- «маскарад» характеризується неузгодженістю життєвих цілей і планів подружжя, вимог та оцінок. Дитина прагне підлаштуватися під кожного з батьків і ще більше втрачає життєві орієнтири.

Асоціальна сім'я. Її члени мають негативну спрямованість до цінностей, ідей, інтересів суспільства. Зовні вони демонструють гармонію відносин, згуртованість. Діти, як правило, недоброзичливо відносяться до товаришів, принижують їх, скептично відносяться до інтересів навколишніх, до колективу; сприймають навички противоправної поведінки та поведінки з відхиленнями.

Різновидами таких сімей є:

Сім'я-театр - у ній створюються специфічний театралізований спосіб життя. Зберігається видимість благополуччя та близькості. Дітям часто дається "модне" виховання. Усе це призводить до послаблення самоконтролю та втрати зовнішньої дисципліни, знижує рівень життєвої захищеності дитини.

Сім'я з кумиром - у ній дитина єдине, що скріплює подружні стосунки. Піклування про дитину є єдиною силою, що здатна утримати подружжя від розриву стосунків. Бажання оберегти дитину від життєвих труднощів призводять до обмеження її самостійності.

Отже, саме ситуація в родині визначає ступінь розвитку і соціалізації дитини, її поведінку в різних видах діяльності. Неблагополучна сім'я характеризується низьким статусом у суспільстві, зниженими адаптативними можливостями, що значно послаблює виконання покладених на неї функцій.

Виділяють сім факторів, що впливають на функціональну систему сім'ї, і які визначаються як критерії сімейного неблагополуччя:

структурні дефекти сім'ї;

дефекти виховних позицій;

дефекти матеріально-побутового характеру;

дефекти соціально значущих особистісних якостей батьків;

дефекти соціально значущих особистісних якостей дітей;

дефекти подружніх взаємин;

дефекти стабільності шлюбу.

За даними критеріями соціальний педагог може визначити характер дисфунцій сім'ї. Саме це дасть можливість йому спрогнозувати й спланувати свою діяльність щодо подолання проблем і труднощів у процесі соціалізації дитини [4, с. 26-35].

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. [33, с. 165].

Якщо говорити про сімейні відносини, то головна відповідальність все ж покладається на батьків - адже саме вони роблять сім'ю функціональною або дисфункціональною, саме вони формують теплий і доброзичливий клімат в сім'ї і ставлення до дитини, яке впливає на її самооцінку, на її здатність долати невдачі як всередині, так і поза сім'єю. Розглянемо, які ролі зазвичай програмуються в дисфункціональній родині [9, 158].

Перш за все, потрібно підкреслити, що в дисфункциональній родині існує не однакова любов батьків до дітей. Відношення до дітей варіативне, є улюбленці, є аутсайдери. В залежності від цього, дитина або приймає роль, приписувану йому батьками, або займає в цій складній системі відносин не зайняту ще нішу. Кожен з подружжя також бере на себе певну роль, відповідно до якої діє багато років, якщо не все життя. Найбільш поширені ролі, які беруть на себе діти і батьки наступні:

Батькова принцеса або мамин синочок. Хоча на перший погляд, ця роль здається невинною, в результаті вона приносить шкоду дитині і робить її вразливою у майбутньому. У багатьох сім'ях, де практикується така модель поведінки, дитина протиставляється іншим дітям, їй більше дозволяється і більше пробачається. Ця прихована функція накладає певний відбиток на дитину: звикаючи бути залежною від більш сильного і бути використовуваним ним, в майбутньому вона має велику ймовірність стати жертвою емоційного або фізичного насильства [12, с. 29-30].

Святий. Від дитини очікується, що він стане видимим втіленням духовності родини. Беручи на себе нав'язану батьками роль, дитина може певний час виправдовувати їх очікування, йдучи в розріз зі своїми бажаннями, вона буде носити маску, але рано чи пізно латентні гнів, розчарування і незадоволення відобразяться на соціальній ситуації розвитку.

Герой. Дитина, яка досягає значних успіхів в школі і потім в обраній нею кар'єрі, часто з причини прихованої потреби догоджати іншим або через бажання приховати справжній стан справ у сім'ї. Часто ці діти стають самотніми, тому мають тенденцію критикувати інших, постійно виконувати примхи референтних осіб і приховувати свої справжні почуття, щоб не виявити свої слабкості. Іноді такі герої, слідуючи виконанню статусної ролі, стають повною протилежністю своєї особистості.

Миротворець. Намагається за будь-яку ціну нейтралізувати конфлікти в родині і згладжувати гострі кути у відносинах між членами сім'ї. Для того, щоб досягти миру, дитина готова пробачати непристойну поведінку когось з родини, закривати на це очі або навіть захищати його перед іншими. Головна слабкість полягає в тому, що дитина не готова приймати рішучі дії, щоб вирішити основну проблему.

Працівник. Виконує цю роль зазвичай бере на себе виконання більшої частини обов'язків по догляду за дітьми.

Уникає спілкування. Цей член сім'ї обирає шлях найменшого опору: у відповідь на сімейні проблеми він просто зникає. Дитина віддаляється, стає непомітною для батьків, малозначимою та самотньою. Найчастіше вона виростає зі звичкою тікати від проблем.

Критик. Той, хто вічно знаходить винних. Його зауваження повні сарказму. Зазвичай він все бачить в похмурому світлі і за все винить інших, не себе. Немає потреби говорити про те, що з цією людиною важко жити, і ця тенденція - поганий багаж, який дитина може взяти з собою у доросле життя.

Клоун. Члени сім'ї звикають до ролі, яку відіграє один з них, але вони рідко бувають здатні за його жартами і дотепами розгледіти те, що в дійсності його турбує. Таким чином, клоуни звикають не говорити відкрито про свої почуття і проблеми, бути не прийнятими всерйоз і компенсувати залученими до себе увагою свою нездатність чи невміння проявитися в інших видах діяльності.

Маніпулятор. Особа, яка маніпулює іншими для того, щоб на-гора досягти бажаного. Вона знає, яким чином примусити кожного робити те, що потрібно. Найбільш майстерному маніпулятору вдається, здійснюючи свої плани, використовувати інших так, що вони про це можуть і не розуміти. Маніпулятор контролює всю сім'ю і його девіз: «мета виправдовує засоби».

Необхідно чітко розуміти, чому навіть ті ролі, які здаються позитивними (наприклад, миротворець, святий, клоун, герой, працівник та ін), є негативними в дисфункціональній сім`і. Справа в тому, що крім негативних моментів, зазначених вище, у неблагополучній сім'ї ці ролі виступають апріорі нав'язаними дитині. Дитина приймає роль «для того, щоб вижити в ненормальних умовах сім'ї такого типу» [16, с. 267].

Найсумніше, що приносить із собою дисфункціональна сім'я - те, що діти стають заручниками свого минулого, яке дуже часто буде визначати їхню поведінку. Їм важко, коли дорослими вони організовують свої сім'ї, звільнитися від тих ролей, які вони взяли на себе в батьківській сім'ї. Сформована в дитинстві співзалежність диктує їм ті ж правила гри, навіть, коли змінюється сценарій. Відносини та емоційна атмосфера рідного дому продовжують переслідувати їх і приносяться ними в нову сім'ю. Невміння об'єктивно зважувати ситуацію і вирішувати проблеми правильними методами, відсутність навичок виражати свої емоції без шкоди для інших, звичка перетворювати непорозуміння в сварки і негативно реагувати на нові або протилежні думки; емоційна відстороненість - все це далеко не кращим чином впливає на їхні стосунки з оточуючими і близькими людьми.

Також можна говорити про те, що успішність соціальної роботи з молодою сім'єю забезпечується завдяки врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншого типу, має свої типові особливості, а отже потребує різних видів соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слід зазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою не розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу визначення типології сімей. Проте визначення типів сімей необхідне для практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді.

.3 Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра

Початок шкільного навчання знаменує собою зміну способу життя дитини. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості. Перехід до шкільного життя пов'язаний зі зміною провідної діяльності з ігрової на навчальну. Дитина починає усвідомлювати, що вона виконує суспільно важливу діяльність - навчається - і значущість цієї діяльності оцінюють люди, які оточують її. Якщо гра дошкільника була необов'язковою і батьки могли будь-коли її припинити, з різних причин вважаючи, що дитині вже досить гратися, то навчання є обов'язковою діяльністю, до якої дорослі ставляться з особливою повагою [23, с. 323].

Навчальна діяльність має яскраво виражену суспільну значущість і ставить дитину в нову позицію стосовно дорослих і однолітків, змінює її самооцінку, перебудовує взаємини в сім'ї. З цього приводу Д. Ельконін зазначав: «саме тому, що навчальна діяльність є суспільною за своїм змістом (у ній відбувається засвоєння усіх надбань культури та науки, нагромаджених людством), суспільною за своїм сенсом (вона є суспільно значущою і суспільно оцінюючою), суспільною за своїм виконанням (виконується відповідно до суспільно вироблених норм), вона є провідною у молодшому шкільному віці, тобто у період її формування» [23, с. 335].

У молодшому шкільному віці відбувається зміна провідної психічної саморегуляції від мимовільної до свідомо-вольової. Шкільне життя вимагає систематичного та обов'язкового виконання дитиною багатьох правил. Вона повинна вчасно приходити в школу, дотримуватися правил шкільного життя, виконувати завдання на уроці та вдома, долати труднощі в навчальній роботі тощо. Дотримання цих правил вимагає вміння регулювати свою поведінку, підпорядковувати довільну діяльність свідомо поставленим цілям.

Зміна соціальної ролі дитини, поява нових обов'язків позначається на стосунках з однолітками і вчителями. Спочатку вона захоплена тільки навчанням, мало вступає в контакт з однолітками і певний час відчуває себе чужою, хоч ще недавно у дитячому садку постійно спілкувалася з ними. Стосунки молодших школярів з однолітками регламентовані переважно нормами «дорослої» моралі, тобто успішністю у навчанні, виконанням вимог дорослих. Характерною ознакою взаємин молодших школярів є те, що їхня дружба заснована, як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів (сидять за однією партою, живуть в одному будинку, в одному мікрорайоні тощо) [19, с. 311].

Життя в школі пов'язане з особистістю вчителя. Його позиція стосовно дитини відрізняється від позиції батьків чи вихователя з дитячого садка, який певною мірою перебирав на себе функції батьків. Стосунки школяра з учителем складаються тільки в процесі навчальної діяльності, є жорстко регламентованими організацією шкільного життя, а відповідно - більш діловими і стриманішими. У зв'язку з цим дуже важливими для педагога є знання особливостей дошкільника, щоб уже в перші дні навчання допомогти йому повноцінно включитися в нове життя.

Працюючи з дисфункціональною сім`єю, соціальний педагог повинен пояснювати батькам важливість цих змін, і часто виступає авторитетною особистістю для молодшого школяра в ролі вчителя [20, с. 5].

Становлення і розвиток особистості у молодшому шкільному віці охоплює такі фази, як адаптація (пристосування до нових соціальних умов), індивідуалізація (вияв своїх індивідуальних можливостей і особливостей) та інтеграція (включення у групу ровесників), адже школяр потрапляє в зовсім нову для нього групу однокласників.

Розглянемо вплив батьків на успіхи у навчанні дітей. Науковці виділяють виділив три ознаки у поведінці тих батьків, у яких діти мають позитивні результати у навчанні:

Батьки мають реальне уявлення про поточні досягнення своїх дітей. Такі батьки допомагають дітям розвивати упевненість у собі, заохочують до виконання відповідних віку завдань у школі і вдома.

Ставлення батьків до дітей відрізняється теплотою і любов'ю. Вони використовують методи контролю і підтримки дисципліни, характерні скоріше для авторитарного, ніж демократичного стилю. Діти знають межі дозволеного, але при цьому почувають себе у безпеці і знають, що вони бажані і любимі.

Батьки постійно спілкуються з дітьми, читають їм книги, уважно вислуховують дітей, розмовляють з ними, підтримують інтерес до пізнання [35, с. 203].

Дисфункціональна родина по-різному впливає на навчальні успіхи молодших школярів. У тих випадках, коли батьки не звертають уваги на навчання, успіхи молодшого школяра, не ведуть спільних бесід, під час яких дитина могли б розповісти про свої переживання, не має постійної підтримки, в дитини виникає постійна емоційна напруга, депресія, невротична тривога. Все це у більшості випадків негативно відбивається і на її емоційному стані, розумовому розвитку, на успіхах у навчанні. У дисфункціональній родині часто спостерігається низький рівень самоповаги і відносно слабке почуття родинної єдності і солідарності. Все це створює несприятливі соціально-психологічні умови для успішного навчання дитини [37, с. 20].

Якщо говорити про місце дитини в системі суспільних відносин, можна зазначити, що дитина, починаючи відвідувати початкову школу, психологічно переходить в нову систему соціальних відносин. Сім`я починає виконувати функцію контролю щодо дитини у зв'язку з необхідністю вчитися в школі, виконувати домашні завдання, заново організовувати режим дня. Суворість вимог до дитини, навіть в самій доброзичливій формі, покладає відповідальність на батьків у контексті подальших відносин у родині. Необхідні утримання від ситуативних імпульсивних бажань і обов'язкова самоорганізація створюють спочатку у дитини почуття самотності, відчуженості себе від близьких - адже вона повинна нести відповідальність за своє нове життя. Починається важкий період випробування дитини не лише необхідністю ходити в школу, бути дисциплінованою (правильно поводитися в класі, бути уважним під час уроку, до розумових операцій, які треба здійснювати при виконанні завдань вчителя і ін), але і необхідністю організації свого дня вдома , в сім'ї.

Зміна ігрової діяльності в навчальну викликає у дитини почуття покинутості рідними і високу сенситивність до відношення з боку членів сім'ї, тому в цей час дитині небхідна батьківська допомога, але якщо розглядати це питання в парадигмі дисфункціональної родини, то можна стверджувати, що в умовах «вакуумності» проблем - молодший школяр не отримує такої підтримки [24, с. 210].

У функціональній сім`ї дорослі стурбовані навчальними проблемами дитини. Саме вдома намагаються організувати правильне ставлення до навчальної діяльності - відношення взятої на себе відповідальності. Батьки спеціально беруть відпустку у вересні, щоб допомогти дитині увійти в навчальну діяльність і визначити його самопочуття і успіхи на багато років вперед. Організовується робоче місце (стіл, стілець, полиці, лампа, годинник та ін), ведуться бесіди про необхідність правильно спланувати свій час, щоб добре вчитися і встигати грати, гуляти, займатися іншими приємними або обов'язковими справами. Деякі батьки практично вчать організовувати робочий час для занять. Так, в одній родині дітям для виконання домашніх завдань виділяють певні години, тим самим контролюючи їх діяльність. Заведений будильник ставиться перед дитиною на столі. Таким чином дитину досить швидко привчають контролювати себе під час роботи і не відволікатися на сторонні фактори.

Найголовніше, що може дати сім'я молодшому школяру, - навчити його утримуватися від розваг під час навчання, вміння керуватися вольовими зусиллями [42, с. 55].

Сім'я, члени якої усвідомлюють свої обов’язки і виконують покладені на них виховні, комунікативні функції, допомагає дитині засвоїти пропоновані вимоги навчальної діяльності та прийняти ці вимоги як необхідне.

Успіхи дитини в засвоєнні норм життя в нових умовах формують у неї потребу у визнанні не тільки в колишніх формах відносин, але і в навчальній діяльності. Характер адаптації до умов життя в молодшому шкільному віці і відношення до дитини з боку сім`ї, визначають розвиток її почуття особистості. Дитина відчуває зміни соціального статусу і в сім'ї та всередині сімейних відносин знаходить нове місце: це статус учня - відповідальної людини, з нею радяться, її думку враховують [2, с. 23].

У молодшому шкільному віці відбувається перебудова відносин дитини з людьми. Тільки в надрах колективного життя виникає індивідуальне поводження. Початок навчальної діяльності по-новому визначає ставлення дитини з дорослими і однолітками. Реально є дві сфери соціальних відносин: «дитина-дорослий» і «дитина-діти». Ці сфери взаємодіють один з одним через ієрархічні зв'язки.

У сфері «дитина-дорослий» крім відносин «дитина-батьки» виникають нові відносини «дитина-вчитель», що піднімають дитину на рівень суспільних вимог до його поведінки. Вчитель допомагає дитині дотримуватись нормативних вимог з більшою визначеністю, ніж в родині, - адже в первинних умовах спілкування дитині важко виділити себе і досить точно оцінити характер своєї поведінки. Тільки вчитель, неухильно висуваючи вимоги до дитини, оцінюючи її поведінку, створює умови для соціалізуючої поведінки дитини, стандартизації в системі соціального простору - обов'язків та прав. У початковій школі діти приймають нові умови, запропоновані їм вчителем, і намагаються неухильно слідувати правилам.

Вчитель стає для дитини фігурою, що визначає його психологічний стан не тільки в класі, але й на рівні спілкування з однокласниками, його вплив простягається і на стосунки в сім'ї.

Сім'я у відношенні до дитини стає центром навчальної діяльності, що позначається на відносинах дитини з учителем та однокласниками. У зміст традиційного спілкування з дитиною в родині повинні включатися всі події її шкільного життя.

Також, у період, коли дитина починає ходити до школи, нова соціальна ситуація, в яку вона потрапляє, приводить до того, що усталений в сім'ї стиль спілкування з дитиною набуває нових рис. Авторитарний стиль, який передбачає жорстке керівництво, придушення ініціативи і примусу, знаходити собі виправдання в необхідності підпорядкувати дитину шкільній дисципліні. Крик і фізичні покарання є типовою формою, яка виявляє владу дорослого над дитиною. При цьому не виключається любов до дитини, яка може виражатися досить експресивно. У таких сім'ях виростають або невпевнені в собі, невротизовані люди, або агресивні і авторитарні - схожі на своїх батьків. У школі ці риси особистості проявляються вже у стосунках з однолітками. Так, наприклад ліберально-потуральний стиль передбачає спілкування з дитиною на основі принципу вседозволеності. Така дитина не знає інших стосунків, крім утвердження себе через вимоги "Дай!", "Мені!", "Хочу!", капризи, демонстровані образи тощо. Потуральність призводить до того, що вона не може розвиватися в соціально зрілу особистість. Тут відсутнє головне, що необхідно для правильного соціального розвитку дитини, - розуміння слова "потрібно". У такій сім'ї формується незадоволений оточуючими людьми егоїст, який не вміє вступати в нормальні взаємостосунки з іншими людьми, - він конфліктний і неслухняний. У школі дитина з такої сім'ї приречена на невдачу в спілкуванні - адже її не привчили поступатися, підпорядковувати свої бажання спільним цілям, а її соціальний егоцентризм не дає можливості нормально оволодівати соціальним простором людських стосунків. Одним з варіантів ліберально-потурального стилю в сім'ї є гіперопіка. Стиль гіперопіки з самого початку позбавляє дитину самостійності в фізичному, психічному і соціальному розвитку. В цьому випадку сім'я повністю фіксує свою увагу на дитині: через можливу загрозу нещасного випадку або тяжкої хвороби; через прагнення компенсувати свої невдачі майбутніми успіхами дитини; через оцінки своєї дитини як вундеркінда тощо. У такій сім'ї батьки розчиняються в дитині, присвячують їй все своє життя. Добровільне жертвоприношення невротизує батьків, вони починають сподіватися на вдячність своєї дитини в майбутньому, не бачачи вдячності нині, страждають, не розуміючи, що виховують інфантильну, невпевнену в собі, також невротичну людину, повністю позбавлену самостійності. Така дитина постійно прислуховується до своїх відчуттів: чи не болить що-небудь? Зменшено-ласкаві назви частин свого тіла ще довго залишаться в її лексиконі і будуть викликати іронічне ставлення однолітків. А інфантильна і залежна поведінка позбавить її можливості спілкуватися з ними на рівних. Вона займе підлеглу позицію, знайшовши собі покровителя серед однокласників [10,с. 22].

Ціннісне ставлення до дитини з високою рефлексією і відповідальністю за неї - найефективніший демократичний стиль виховання. Дитині висловлюють любов і доброзичливість, з нею граються і розмовляють на теми, що її цікавлять. Вона знає, що таке "потрібно", і вміє дисциплінувати себе. У такій сім'ї росте повноцінна людина з почуттям власної гідності і відповідальності за близьких. У школі дитина з такої сім'ї швидко набуває самостійності, вона вміє будувати стосунки з однокласниками, зберігаючи почуття власної гідності і знає, що таке дисципліна.

Перелічені стилі спілкування в сім'ї при всіх відмінностях мають спільну рису - батьки небайдужі до своїх дітей. Вони люблять своїх дітей, а стиль виховання часто є спадкоємним, що передається в сім'ї з покоління в покоління. Лише сім'я, що має здатність до рефлексії на особливості дитини, свідомо шукає найефективніший стиль її індивідуального виховання.

Аналіз стилів виховання буде неповним, якщо не назвати ще один стиль, який зовсім неспрямований на виховання, але дуже часто зустрічається в дисфункціональній сім`ї: відчужений стиль стосунків. Він передбачає глибоку байдужість дорослих до особистості дитини. У такій сім'ї батьки або "не бачать" своєї дитини, або активно уникають спілкування з нею і тримають її на відстані (психологічна дистанція). Незацікавленість батьків розвитком і внутрішнім життям дитини роблять її самотньою, нещасною. Пізніше у неї виникає відчужене ставлення до людей або агресивність. У школі дитина виявляє невпевненість у собі, невротичність, вона відчуває труднощі у взаємостосунках з однолітками [40, с. 193].

Стиль сімейних взаємин, звичайно, визначає стиль виховання дитини. Серйозна соціальна проблема - агресивні відносини в дисфункціональній родині, коли агресія спрямована на кожного її члена. Серед причин жорстокості вирізняють: психічну неврівноваженість дорослих; їх загальна незадоволеність життям, сімейними відносинами, службовим статусом; відсутність взаємної любові між подружжям, їх алкоголізація і наркотизація; просто безкультур'я; зради. Взаємні бійки, побиття матері, побиття дитини - ось основний фон життя такої сім'ї. Внутрішня сімейна агресія тягне за собою формування агресивного типу особистості дитини. Вона привчається забезпечувати собі місце під сонцем нецензурною лайкою, кулаками, агресивними нападами, садистськими витівками. Така дитина не вміє пристосуватися до нормативних вимог, не бажає підкорятися правилам поведінки в громадських місцях і в школі. Вже в шість-сім років вона провокує вчителя, прагне довести його до крайнього стану обурення своєю поведінкою, а сам у запалі може кричати лайливі слова, кататися по підлозі, нападати на своїх однокласників.

У класі дитина з дисфункціональної сім'ї не вміє знайти собі місце. Часто вона відстає у розвитку, не може налаштувати себе на навчання - їй важко, незрозуміло, нецікаво [32, с. 166].

Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступають молода сім'я та сім'ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. В контексті дипломної роботи - це дисфункціональні сім‘ї. Соціальна робота з такими сім’ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя, здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальної, протиправної поведінки дітей, наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з дитсфункціональною сім'єю; наданні допомоги батькам у розв'язанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг.

Соціальна підтримка - має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім'ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім'ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім'ям. Завдання полягає у тому, щоб допомогти сім'ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім'я в цілому мусить продіагностувати проблеми, які з'явилися, і самостійно вирішити їх. У разі потреби здійснюється їх корекція.

Соціальний педагог виступає посередником між сім'єю, державою, громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги, спрямовані на допомогу створення й поліпшення умов життєдіяльності сім'ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це, насамперед, роз'яснення про пільги, що надаються дітям з неблагополучних сімей і сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості, відповідального ставлення батьків до батьківських обов'язків, надання різних видів соціальних послуг дітям. Соціальної допомоги потребують також сім'ї, які мають проблеми у вихованні дитини з будь-яких причин, проблеми у сімейних взаємовідносинах або у стосунках із суспільством, в організації життєдіяльності сім'ї, а також сім'ї соціального ризику з несприятливими умовами існування. Такі сім'ї потребують різних видів допомоги: з питань планування сім'ї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни зовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, організації вільного часу молодої сім'ї, налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунків у сім'ї тощо.

Дитина з дисфункціональноїї сім'ї має право на спеціальну увагу - адже часом виявляється, що вона навіть не здогадується про те, якими мають бути відносини у функціональнії родині.

Таким чином, розглянувши аспекти соціальної ситуації розвитку молодшого школяра у дисфункціональній сім`ї, слід виокремити важливість соціальної підтримки дитини. Як уже зазначалося, роль вчителя відіграє дуже велике значення у особистісному становленні школяра, тому в даному випадку соціальний педагог буде референтною особою для дитини і врешті-решт для батьків.

Соціально-педагогічна підтримка молодшого школяра повинна бути направлена на такі дисфункції:

зняти заборони на обговорення проблем як поза сім'єю, так і в самій родині; навчити звертати увагу на свої проблеми, труднощі, неприємності;

зняти заборони на вираження своїх почуттів;

навчити членів родини не уникати прямих висловлювань, пояснити, що крім агресії та маніпулювання, існують інші шляхи задоволення своїх потреб та потреб дитини;

вжити превентивних заходів щодо звички будувати нереальні ;

навчити обговорювати в родині теми «табу»;

поговорити з батьками та дитиною про те, що проблеми, які існують в сім`ї, потрібно обговорювати та вирішувати, а не замовчувати.

Завданням соціального педагога при роботі з дисфункціональною сім`єю - є надання конкретної, індивідуальної допомоги сім`ї, з метою раціональної організації внутрішнього та позасімейного спілкування, життєдіяльності та відпочинку, навчання раціонального розв’язання та подолання складних життєвих обставин, виховання дітей.

Соціально-педагогічна підтримка забезпечує пошук і стимуляцію внутрішніх резервів родини, які допоможуть вирішити власні проблеми.

Отже, ключовим компонентом соціальної-педагогічної підтримки є необхідність роз’яснення батькам, що реалізуючи свої функції, сім’я задовольняє окремі найважливіші природні потреби дитини, а з іншого боку, дає їй змогу досягнути цілей у спілкуванні, особистісному та духовному зростанні.

Розділ 2. Дослідження впливу дисфункціональної сім’ї на розвиток особистості молодшого школяра

.1 Дослідження впливу дисфункціональної сім’ї на розвиток особистості, навчання та виховання молодшого школяра

Враховуючи актуальність даної проблеми, нами було проведено дослідження, яке спрямоване на спробу виявити вплив дисфункціональної родини на особистість молодшого школяра.

Провівши дане дослідження, гіпотеза про те, що дисфункціональна сім’я має негативний вплив на виховання, навчання та розвиток особистості молодшого школяра підтвердилася. Адже виконання батьками своїх функцій стосовно дітей досить часто порушується, на основі чого сім’я може набувати статусу дисфункціональної; виховання, розвиток та навчання дітей перестає бути оптимальним, з’являються девіації, депривації. Соціальна адаптація таких дітей потребує зусиль та підвищеної уваги з боку соціальних педагогів та вчителів молодших класів.

Основна мета проведення дослідження - перевірка виконання батьками своїх функцій, визначення ознак неблагополучності та дисфункціональності серед опитаних сімей.

Завдання дослідження:

Визначити генеральну сукупність, вибірку, експериментальну базу дослідження, діагностичний інструментарій.

Дослідити якість виконання батьками своїх функцій, умови навчання та виховання дітей молодшої школи з дисфункціональної родини.

Проаналізувати й узагальнити отримані результати дослідження.

Генеральна сукупність: батьки, чиї діти є школярами молодшої школи.

Вибірка: батьки дітей, котрі навчаються в 1, 2 та 4 класі, соціальні педагоги та працівники соціально-психологічної служби школи, де проводилось дослідження, вчителі молодших класів.

Відповідно обсягу вибірки, було опитано 60 батьків молодших школярів, 4 соціальних педагога та 2 вчителі молодших класів. Нами були обрані методи глибинного інтерв‘ю для соціальних педагогів шкіл; розроблені опитувальники для батьків молодших школярів. Слід зазначити, що при проведенні дослідження враховувалася інструкція з охорони праці (див. Додаток Д).

У вивченні проблем різних категорій сімей, в даному випадку - дисфункціональної сім’ї, опитування виступає провідним методом отримання інформації, дозволяючи аналізувати інтереси, мотиви, думки, очікування респондентів, а також об’єктивні факти їх життєдіяльності [43, с. 98].

Глибинне інтерв’ю проводилося у відповідності із завчасно сформульованими питаннями. Відповідно до теорії - подібне опитування може бути достатньо тривалим, не має чіткої структури. Найбільшого поширення воно набуло у "якісній" дослідницькій практиці при вивченні специфічного соціального досвіду індивідів, але також може застосовуватися на розвідувальній стадії більш масштабних соціальних досліджень у сфері соціальної роботи з молоддю з метою уточнення специфіки об'єкту, деяких аспектів досліджуваної проблеми.

При проведенні даного виду опитування респонденти відповіли на 8 запитань (див. Додаток А).

За результатами, які були отримані від респондентів, можна зазначити, що найпоширенішими дисфункціями у сім’ях молодших школярів соціальними педагогами були названі наступні:

Терапевтична та комунікативна функції:

недостатня увага з боку батьків до дитини;

порушення у взаємостосунках;

батьки недостатньо уваги приділяють повсякденному спілкуванню з дитиною;

сім’ї, де немає порозуміння між членами родини;

сімейне неблагополуччя (дитина не отримує належної уваги, виховання, підтримки, розуміння).

Виховна функція:

необізнаність батьків у питаннях виховання;

невисокий рівень психолого-педагогічної культури батьків;

недотримання принципів погодженості у вихованні, одностайності у вимогах до дітей.

Матеріальна функція:

важке матеріальне положення родин, неналежні умови для проживання та розвитку дитини;

Інші поширені дисфункції:

соціально-неблагополучні сім’ї, де поширене пияцтво;

сім’ї, в яких переважає культ сім’ї.

На питання «Які форми роботи Ви використовуєте для соціально-педагогічної підтримки дітей із дисфункціональних родин?», члени соціально-психологічної служби школи відповіли, що для соціальної підтримки використовують наступні форми роботи: корекційна (передбачає проведення бесід з батьками із залученням психолога та соціальних працівників служби, якій підшефна школа), індивідуальна консультаційна робота з батьками та дітьми, групова та індивідуальна профілактична робота, відвідування сімей за місцем проживання, міні-лекції з проблем виховання на батьківських зборах, спільні виховні заходи за участю батьків та дітей. На запитання «Які техніки соціальної підтримки дітей з дисфункціональних родин Ви використовуєте?» респонденти називають налагодження взаємин батьків і дитини через індивідуальні бесіди, консультації. Також варто зазначити, що на питання відповіло тільки двоє респондентів, але частина їхніх відповідей є недоречними. Наприклад: «підтримка статусу дитини з дисфункціональних сімей в класному колективі, залучення до гурткової роботи, консультації щодо можливих соціальних пільг і державної підтримки для таких дітей, організація відпочинку та дозвілля дітей». Дані відповіді свідчать про низький рівень обізнаності з даного питання.

Про поширену техніку «Формування навичок та вмінь», яку доцільно використовувати під час роботи з дисфункціональною сім’єю не згадувалося. Особливістю цієї техніки є постановка відповідних завдань чи їх сукупності, коли повідомляється про уміння та навички, що мають бути сформовані та критерії, за допомогою яких можна оцінити результати.

Респонденти також об’єктивно оцінюють поведінку молодшого школяра з дисфункціональної родини. Проявами девіантних, асоціальних ознак є різноманітні порушення нормального спілкування з однокласниками, замкнутість та скутість у спілкуванні або ж агресія.

Соціальні педагоги у своїй роботі керуються такими завданнями та принципами, як: індивідуальний підхід, законність, захист прав дитини, принцип конфіденційності, дотримання етичних та правових норм, здійснення соціального супроводу проблемної (дисфункціональної) родини, орієнтація на державний підхід і на об’єкти соціально-педагогічної роботи, їх проблеми. Також соціально-педагогічну підтримку дисфункціональних сімей, розуміння її як особливої соціальної системи, зумовлюють здійснення роботи з нею на основі наступних принципів: гнучкість у роботі і оптимальність вибору методів, субсидіарності (одержання допомоги відповідно до потреб сім’ї, спрямованості на самовизначення сім’ї та її членів, рівності та якості послуг. Дотримання такої кількості принципів при роботі з дисфункціональними сім’ями є необхідним фактором при роботі з функціонально неспроможною родиною.

Щодо соціально-педагогічних послуг, які надаються респондентами, можна виокремити професійні консультації та педагогічну просвіту батьків вчителями молодших класів.

Висновком проведеного глибинного інтерв’ю може слугувати низький рівень і недосконалість методичного та законодавчого забезпечення системної соціальної-педагогічної діяльності з дисфункціональними сім’ями. Такі родини потребують окремого підбору методів виховання членів сім’ї, формування безконфліктних взаємовідносин, запобігання насильства, прояву негативних явищ у родині, прояву дисфункції. Потрібно формувати вміння соціальних педагогів та вчителів молодших класів використовувати потенціал сім’ї для збільшення її функціональної спроможності.

На другому етапі був проведений розроблений нами опитувальник для батьків молодших школярів (див. додаток Б). У ньому взяли участь батьки молодших школярів перших, других та четвертих класів

На перше твердження «У Вашій сім’ї лише дорослі визначають, що правильно, а що неправильно, при цьому думка дитини не враховується», погодилося 24 % опитаних батьків. В даній ситуації, чітко вимальовується авторитарний стиль виховання дитини, порушується виконання терапевтичної функції, хоча відсоток відповіді «повністю не згодний» становить 22, а «скоріше незгодний» - 44 %. Таким чином, можна говорити про байдужість батьків до думки дитини. Парадигма виконання даної функції у 24 % випадків є порушеною (див. Рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Дослідження виконання терапевтичної функції

У наступному твердженні «У Вашій сім’ї існують заборони щодо обговорення своїх проблем як поза сім’єю, так і в самій родині», «У Вашій родині постійно наявні заборони щодо прояву відчуттів» - можна прослідкувати приховані ознаки дисфункціональної сім’ї. 31 % батьків скоріше згодні, що у їхніх родинах є заборони щодо обговорення своїх проблем як поза сім’єю, так і в самій родині, заборони для дитини голосно сміятися, танцювати та стрибати. Позитивну відповідь на твердження про існуючі заборони щодо прояву почуттів надали 16 % опитаних батьків. Більша частина відповідей є негативними - 51 % («повністю незгодні») та 43 % - «скоріше згодні». Також 36 % батьків молодших школярів повністю згодні, що у їхній родині є теми табу, які не обговорюються в сімейному колі. Це свідчить про значне порушення комунікативної функції. Незгодні з цим твердженням лише 19 % респондентів. У відсотковому відношенні відповіді «не знаю» коливаються від 3 % до 10 %, тобто в родинах існує згода між батьками, спільність прийняття рішень (див. Рис. 2.2.)

Рис. 2.1.2 Дослідження наявності дисфункцій у сім’ї респондентів

Якщо розглядати питання, яким чином вирішуються проблеми у родині, 93 % зазначили, що проблеми обговорюються та спільно вирішуються. Лише 4 % обрали варіант «проблеми замовчуються». Такий незначний відсоток вказує на ймовірність існування порушення терапевтичної функції, також можна говорити і про ззовні благополучну сім’ю, яка замовчує всі свої проблеми. 3 % опитуваних не знали відповіді на дане твердження. Отже алгоритм вирішення сімейних проблем не чітко спланований, коливається в залежності від ситуації, або ж батьки мають низьку педагогічну культуру.

Важливо відзначити, що 91 % респондентів визначили демократичний стиль виховання власних дітей, а 9 % - авторитарний. Можна вважати це позитивною тенденцією у сфері профілактики дитячих девіацій та дисфункцій у родини.

Таким чином, на основі відповідей батьків можна стверджувати, що більшість родин є благополучними, але, згідно вибірки - третина сімей опитаних батьків мають чіткі ознаки дисфункціональної родини.

Перейдемо до обробки ІІ частини опитувальника, мета якого - визначити якість виконання батьками молодших школярів свої безпосередніх функцій. Розглянемо виконання виховної функції батьками молодших школярів, адже саме вона забезпечує передачу соціального досвіду дитині молодшого шкільного віку. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здорові інтереси та потреби дитини, зміцнення її психічного здоров’я. Ця функція - одна з найважливіших. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім’ї, а у дисфункціональній родині можуть виникати труднощі стосовно даного фактору.

Батьки молодших школярів оцінювали роль певних факторів у вихованні дітей. Респонденти, виконуючи вказівки рейтингових запитань, виставили оцінки від 5 до 0, які на їхню думку оптимально виражають внутрішньо сімейну ситуацію. Відповіли 60 осіб. 41 % респондентів на запропонований фактор високого рівня контролю за дитиною поставили 5 балів, інші - 41 % оцінили твердження на 4 бали; лише 9 % поставили 3 бали (див. Рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Дослідження рівня батьківського контролю над молодшими школярами

Такі показники свідчать про авторитарний стиль виховання дитини. Не варто забувати, що такий стиль може призвести до надмірної суворості у вихованні, застосування фізичних покарань, вчинення насильства стосовно молодшого школяра. Ці негативні прояви слугують ознакою неблагополуччя, тому вчителям молодших класів та соціальному педагогу потрібно пояснювати батькам, що надмірний контроль у вихованні є шкідливим для розвитку особистості їхньої дитини.

Розглянемо відповіді респондентів щодо встановлення в їхній родині жорстких вимог і правил у вихованні дитини. Відповіло 50 осіб.

% батьків оцінили твердження щодо наявності в родині жорстких вимог і правил на 4 бали по шкалі від 5 до 1. 35 % поставили по 3 бали. 16 % оцінили твердження двійкою. Це говорить про недотримання норми щодо жорсткості вимог батьків до молодшого школяра (див. Рис. 2.4.).

Рис. 2.4. Дослідження наявності жорстких правил і вимог

При дослідженні рівня теплих відносин при низькому рівні контролю, ми виявили наступне: найбільша кількість відсотків - 36 % та 31 % припадають на оцінки - 4 та 3. Це свідчить про те, що батьки встановлюють теплі відносини, але все ж таки рівень контролю залишається високим. В результаті цього в сім’ях об’єктивно чи суб’єктивно можуть складатися несприятливі умови для виховання дитини. Також варто пояснювати батькам під час соціально-педагогічних бесід, консультуванні, на батьківських зборах разом з вчителем молодших класів, що виховання в умовах негативного емоційно -психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, втечею з дому, бродяжництвом. Функціонально-неспроможна сім’я приречує дитину слідувати такому стилю поведінки.

Розглянемо інший бік виховання, а саме відсутність контролю та обмежень.

Отримані результати стверджувальних оцінок 5 та 4 - 11 % та 12 % вказують на безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або ж контроль носить однобічний характер (див. Рис. 2.5.).

Рис. 2.1.5 Дослідження відсутності контролю та обмежень

Ці ознаки є умовою існування дисфункцій - зовні благополучної сім’ї та наслідування родиною моделі поведінки «дитина - маніпулятор». В такому соціальному інституті даний тип поведінки молодшого школяра є недопустимим, адже це провокує виникнення серйозних проблем у вихованні, навчанні та розвитку дитини.

Часто в родинах допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, вони носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто, в таких сім’ях порушуються певні педагогічні вимоги. В такій ситуації виникає загроза перетворення функціонально спроможної родини на дисфункціональну.

Необхідно зауважити, що відсутність деяких функцій не можна розглядати як обов’язкову причину для втручання і початку превентивних дій, хоча це може ускладнити функціонування сім’ї.

Підсумовуючи результати даного дослідження, було виявлено наступні фактори:

виховання дитини молодшого шкільного віку у більшості випадків базується на авторитарних уявленнях батьків, підвищеному контролі, суворості; такі ознаки провокують виникнення девіації у родині, створюють ситуацію крайньої норми;

дитина в такій сім’ї може рости замкненою, проявляти агресивність, жорстокість в учнівському колективі; також у молодшого школяра рівень тривожності порівняно вищий, аніж у однолітків із функціональних родин;

відносини батьків з дітьми є дещо деструктивними, холодними, члени сім’ї не відчувають повною мірою прихильність один до одного;

діти опитаних респондентів гірше адаптуються, потребують соціально - педагогічної підтримки з боку соціального педагога.

.2 Програма соціально-педагогічної підтримки дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей

Беручи за основу отримані дані дослідження, нами була розроблена програма соціально - педагогічної підтримки дітей молодшої школи, де були підібрані тематичні ігри, бесіди, теоретичні та практичні вправи. Основою послугували праці щодо соціально-педагогічної підтримки сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, автори яких - В. Г. Головатий, А. В. Калініна.

Мета: поліпшення умов виховання, навчання та розвитку молодшого школяра з дисфункціональної сім’ї.

Завдання програми:

Сприяння батькам дисфункціональної сім’ї в діагностиці та корекції власних дисфункцій, підвищення рівня педагогічної культури батьків задля оптимального розвитку, навчання та виховання молодшого школяра.

Зняття заборони щодо обговорення проблем дитини у сімейному колі, заборони на прояв своїх почуттів в середовищі сім’ї як для дитини, так і для батьків.

Навчання батьків адекватно оцінювати свої вимоги у вихованні дитини молодшого шкільного віку без використання жорсткого контролю та обмежень.

Принципи реалізації програми:

Індивідуальний підхід.

Довіри (до дитини та її соціальних проблем).

Комплексного підходу.

Посередництво та послідовність.

Стимулювання соціальної активності особистості (батьків).

Наступність та адресність форм соціально-педагогічної роботи.

Етапи реалізації програми соціально-педагогічної підтримки дітей молодшої школи з дисфункціональних сімей.

І етап - спрямований на роботу з батьками молодших школярів задля діагностики присутності дисфункцій у власній сім’ї, підвищення рівня педагогічної культури батьків. На цьому етапі важливо, щоб батьки зрозуміли, що вони мають певні проблеми, але якщо вчасно їх помітити та прикласти максимальних зусиль для їх усунення, то результат буде максимально ефективним.

ІІ етап буде спрямований на зняття неконструктивних заборон, які провокують дисфункції.

ІІІ етап полягає у тому, що необхідно внести корективи щодо перебільшеної жорсткості вимог та правил до дитини.

Очікувані результати реалізації даної програми полягають у тому, що внаслідок соціально-педагогічної підтримки планується підвищити рівень педагогічної культури батьків щодо виховання дитини молодшого шкільного віку, навчити батьків розпізнавати дисфункції у родині, корегувати їх у сімейному колі.

І ЕТАП. ДІАГНОСТИКА ДИСФУНКЦІЙ

Мета: посилити мотивацію батьків до функціонального виховання дітей молодшої школи у сім’ї.

Форми роботи - групова та індивідуальна.

Хід проведення. Дану етап роботи ми вважаємо за необхідне впроваджувати шляхом індивідуальних бесід та інтерв'ю, групової психотерапії або ігрової терапії. Варто виокремити методику «скульптурної групи»: члени сім'ї візуалізують своє уявлення про сімейні взаємини, створюючи скульптурну групу, причому при обговоренні місця в ній кожного члена сім'ї реально оцінюється власна позиція в ній і розбіжність своєї оцінки з оцінкою інших [49, с. 55].

У процесі роботи з батьками слід аналізувати виконувані функції, що дозволить виділити критичні місця або ті функції, в здійсненні яких відчуваються певні труднощі. Пропонуємо наступні тренінгові вправи.

Функцінальність і дисфункціональність сімей.

Мета: з’ясувати ознаки дисфункціональної родини.

Матеріали: схема «Оцінка дисфункціональності сім’ї».

На початку вправи соціальний педагог нагадує батькам, що у кожної родини існує своя конфігурація або карта функцій. Це означає, що члени сім’ї в процесі життєдіяльності виконують певні функції. Соціальний педагог пропонує батькам навести конкретні приклади родин із проблемами через невиконання функцій із своєї практики. Підбиваючи підсумок вправи, спеціаліст має наголосити, що оцінюють їхню сім’ю не тільки соціальні працівники, а й соціальне оточення, соціальні заклади, тобто школа, де навчається їхня дитина.

Пропонуємо проводити вправу «Карта функціональності сім’ї». Батькам пропонується скласти власну життєву історію і спробувати проаналізувати функції, які вони успішно виконують або не виконують взагалі. Карта функцій клієнта - відіграє важливу роль при складанні плану роботи з батьками. Описуючи кожну функцію і взаємозв’язки, спеціаліст виділяє напрямки роботи, необхідні для оптимальної побудови соціально-педагогічної підтримки [9, с. 66].

Варто застосувати вправу «Карусель сімейних відносин», мета якої є познайомити батьків з визначенням поняття «сім’я», основних функцій, які вона має виконувати, розвинути комунікабельність, уявлення про сімейні відносини, виховувати взаємоповагу.

ІІ ЕТАП «БЕСІДА В СІМЕЙНОМУ КОЛІ»

Мета - зняти заборони на обговорення проблем дитини у сім’ї, заборону на висловлення дитиною свої почуттів та емоцій, не створювати в родині заборонених тем, створити ситуацію вільного спілкування.

Форми роботи: групова та індивідуальна.

Хід проведення: пропонуємо гру «Чи добре ми знаємо свою дитину» (див. Додаток В), мета якої - пізнання батьками інтересів дитини, проаналізувати стан сім’ї, розподіл ролей, наскільки дитина щаслива в сім’ї. Також можна застосовувати рольова гру «Вечір у колі сім'ї», мета якої виявити, наскільки сім’я є відкритою для обговорення проблем дитини [27, с. 25].

Також варто використати бесіду «Усі ми родом з дитинства» (див. Додаток В), використання якої допомагає розвинути рефлексію батьків стосовно дитини, зняти бар’єр відчуженості при спілкуванні, розвинути такі якості батьків як чуйність, довірливість, щирість відкритість.

Варто проводити спеціальні консультації для батьків з приводу пошуку різних варіантів виходу з ситуації в сім’ї, коли порушується комунікативна і терапевтична функції. Батькам слід наголосити, що безвихідного сценарію вирішення не існує. Необхідний меседж для батьків - спробувати змінити себе - свій спосіб сприймання, свою реакцію на слова чи поведінку дитини. Для цього скласти перелік тих проявів у ваших взаєминах з дитиною, які ви хотіли б змінити. Поміркувати над адекватністю способів, до яких вони вдавались і які не принесли реальних результатів. Їх треба змінити.

Для зняття заборон щодо прояву емоцій і почуттів дитини рекомендуємо вправу «Поради поштою» (див. Додаток В), мета - усунення проблеми, пов'язаної з умінням будувати емоційні, довірливі стосунки дитиною.

Для зняття заборони вільно спілкуватися пропонуємо психологічні етюди «Образ співрозмовника» та « Мене слухають» за С. Болтівцем (див. Додаток В), які допомагають батькам розуміти почуття, емоції дитини під час вербальної і невербальної взаємодії, тренують бути уважними до слів дітей під час спілкування. Також цікавою у контексті нашої програми є рольова гра «Установлення контакту з партнером по спілкуванню» (див. Додаток В), мета якої - створення для дитини атмосфери безпеки, цікавості до її точки зору (перенесення центра уваги із себе на партнера; розмова про те, що цікавить партнера; часте повторення імені партнера; вияв своїх почуттів, усмішка) [30, с. 34].

Варто дати батькам завдання скласти дошку, плакат із правилами спілкування в родині, де буде описано використання правил та засобів спілкування (уміння щиро вибачатись; уміння використовувати правила спілкування; уміння уникати невиправданих сподівань; уміння уникати помилок в оцінці оточуючих людей; уміння використовувати взаємовідносини «усі виграють»; уміння використовувати засоби спілкування), прийоми позитивної взаємодії.

Соціальний педагог у своїй роботі з батьками може провести бесіду про такі прийоми ефективного спілкування: прийом «відкривання шлюзів». Передбачає такі висловлювання: (Це цікаво, розкажи ще щось про це.Ти не хочеш ще щось розповісти про це?Як цікаво те, про що ти говориш! Схоже, ти це здорово відчув! Ти хочеш мені про це розповісти?) [34, с. 21].

Прийом «з'ясування». Використовується для того, щоб виявити увагу до співрозмовника, показати свою зацікавленість в його оповіді.

Прийом «відображення почуттів». Якщо необхідно виявити розуміння емоційного стану іншої людини, можна скористатись такими виразами: Здається, ти дуже радий тому, що...Здається, ти дуже хвилюєшся через те, що… Ти видаєшся роздратованим (ображеним) у зв'язку з...

Заключною частиною ІІ етапу є бесіда «Помилки сімейного виховання» (див. Додаток В). Цей метод дозволяє розглянути найбільш поширені помилки в розвитку внутрішньосімейних взаємин , що виникають через незнання й нерозуміння важливості спілкування між батьками та дітьми. Вони полягають у тому, що дорослі не розуміють дитину, не знають особливостей її поетапного розвитку, психофізичні особливості.

ІІІ етап КОРЕКЦІЯ СТИЛЮ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ

Мета: корекція жорсткого контролю та обмежень у вихованні дитина молодшого шкільного віку. Заміна поширеного авторитарного стилю виховання на демократичний.

Форма роботи - групова.

На цьому етапі хочемо запропонувати наступну вправу: Диспут «Як ми оцінюємо власну дитину» (див. Додаток В). Цей метод дає змогу конструктивної оцінки батьками щодо суттєвих та недоречних вимог, які вони висувають дитині.

Наступна частина - ситуативна задача. «Ти маєш робити те, що я тобі сказав, тому що в сім'ї я головний». Програти цю ситуацію в сімейному колі, дати завдання батькам спостерігати а реакцією дитини. Наголосити, що молодші школярі обов'язково повинні розуміти, чому та навіщо від них вимагається щось робити. Переконування краще за суворість. У разі необхідності можна сказати так: «Ти зараз робитимеш так, як я кажу, а ввечері ми спокійно обговоримо - чому і навіщо» [36, с. 177].

Використовуємо індивідуальна вправу «Який я батько (мати)» (див. Додаток В). Існує серія тренувальних вправ, які допомагають батькам краще усвідомити власний «образ». Так, приміром, на їхню думку, він (вона) добрий батько (мати), досить комунікабельна людина, любить своїх дітей, намагається якомога краще виховувати їх. Але контакти з ними, їх змістове наповнення й наслідки не завжди їх задовольняють, а іноді викликають і негативні почуття. Чому це відбувається? Може, якісь особливості вашого характеру, особисті риси та якості певним чином впливають на ці стосунки? Для цього батьки заповнюють відповідні картки, отримуючи відповіді на ці запитання.

Заключна частина - диспут «Авторитет та авторитарність», яка допомагає виявити, як часто батьки проявляють авторитарність до своєї дитини, до чого це призводить, що є характерним у ставлення до дітей. Як висновок чи задовольняє такий стиль батьків і дитину (див Додаток В).

Використовуючи методи, техніки соціально-педагогічної підтримки можна стверджувати, що дитина, яка виховується в дисфункціональній родині зможе отримати повноцінний розвиток, виховання, позитивний вплив від спілкування з батьками, адже вони є найвпливовішими агентами соціалізації власної дитини. Тому безпосередньо варто починати соціально - педагогічну підтримку дисфункціональної сім’ї із співпраці з батьками, звернути їхню увагу на власні проблеми щодо виконанням функцій, навчити їх підходити до корекції виконання функцій з точки зору педагогіки та власне батьківської любові.

Таким чином, виконуючи програму соціально-педагогічної підтримки дитини молодшого шкільного віку з дисфукнкціональної сім’ї, ми здійснюємо коречуючий вплив на розуміння батьками проблем власної родини, на заперечення наявності проблем у виконанні батьківських функцій. Відбувається заміна неконструктивних форм поведінки батьків (агресії, придушення негативних бажань) на продуктивні форми взаємовідносини та ефективне спілкування, здійснення особистісного зростання батьків в процесі взаємодії зі своєю дитиною, підвищення педагогічної культури батьків задля оптимального розвитку, навчання та виховання молодшого школяра.

Отже, виконуючи дану програму з батьками молодших школярів ми претендуємо на значне поліпшення виконання дисфункціональною сім’єю виховної, терапевтичної та комунікативної функції, які як виявилося під час дослідження, порушуються в першу чергу.

Висновки

. Оперуючи аналізом наукових праць у галузі соціальної педагогіки, психології, соціології, ми дали визначення таким поняттям як «дисфункція», «дисфункціональна сім’я», охарактеризували її види та ознаки; розглянули перелік параметрів, які мають характеризувати функціональну сім’ю. Беручи за основу функціональну спроможність родини, ми виокремили наступні функції, виконання ких ми вважаємо необхідним для оптимального розвитку, навчання та виховання дитини молодшого шкільного віку. Серед них - економічна, репродуктивна, житлово-побутова, соціалізуючи, комунікативна. Особливу увагу звертали на виконання батьками виховної та терапевтичної функцій. Гарантія виконання даних функцій забезпечує подальше благополуччя родини, виключає негативний ризик стосовно виховання дитини. Коли ж у родині не виконуються ті чи інші функції, сім’я може набути статусу «дисфункціональної». Це залежить від соціального потенціалу сім’ї, активності членів сім’ї, вчасності надання соціальної підтримки.

Також ми розглядаємо проблему поширення дисфункцій у родині, адже сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає не духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї Вони негативно позначаються на формуванні особистості дитини. Діти з дисфункціональних родин мають більше підстав для отримання статусу важковиховуваних, неповнолітніх правопорушників, дітей із шкідливими залежностями. Завданням соціального педагога при роботі з дисфункціональною сім`єю - є надання конкретної, індивідуальної допомоги сім`ї, з метою раціональної організації внутрішнього та позасімейного спілкування, життєдіяльності та відпочинку, навчання раціонального розв’язання та подолання складних життєвих обставин, виховання дітей. Соціально-педагогічна підтримка забезпечує пошук і стимуляцію внутрішніїх резервів родини, які допоможуть вирішити власні проблеми.

. Функціональна сім’я позитивно впливає на формування особистості дитини, допомагає відчути себе рівноправним членом сімейного колективу. Противагою до описаної сім’ї є дисфункціональна сім’я, хоча відсутність певної функції ще не свідчить про те, що це проблемна сім’я. Часто буває, що невиконання функцій сприймається найближчим соціальним оточенням як прояв неблагополучності, проблемності. З іншого боку, можлива і явна дисфункціональність, яка ігнорується, тому що це справа сім’ї, яка не потребує втручання різноманітних інстанцій ззовні. Дослідження було проведено у Житомирській ЗОШ № 28 серед 4 соціальних педагогів та психологів та 2 вчителів молодших класів, де діагностичним інструментарієм слугувало глибинне інтерв`ю. Розроблений опитувальник для батьків молодших класів з метою виявити якість виконання родиною своїх функцій був проведений серед 60 батьків 1, 2, 4 класів.

Провівши дослідження, спрямоване на виявлення впливу дисфункціональної сім’ї на особистість молодшого школяра, ми виявили, що більшість родин є благополучними, але, згідно вибірки - третина сімей опитаних батьків мають чіткі ознаки дисфункціональної родини.

Висновком проведеного глибинного інтерв’ю може слугувати низький рівень і недосконалість методичного та законодавчого забезпечення системної соціальної-педагогічної діяльності з дисфункціональними сім’ями. Такі родини потребують окремого підбору методів виховання членів сім’ї, формування безконфліктних взаємовідносин, запобігання насильства, прояву негативних явищ у родині, прояву дисфункції. Потрібно формувати вміння соціальних педагогів та вчителів молодших класів використовувати потенціал сім’ї для збільшення її функціональної спроможності.

. Одним із важливих аспектів соціальної роботи із дисфункціональною родиною є надання соціальної-педагогічної підтримки з метою пошуку та стимуляції її внутрішніх резервів, які допоможуть вирішити сімейні проблеми, а також надання інших різноманітних соціально-педагогічних послуг в умовах конкретної ситуації.

Розглянувши поняття «дисфункціональність», «дисфункціональні сім’ї», вплив такої родини на особистість дитини - ми розробили програму соціально-педагогічної підтримки. Її мета - поліпшення умов виховання, навчання та розвитку молодшого школяра з дисфункціональної сім’ї. Програма складається з трьох етапів, на яких ми пропонуємо комплекс діагностичних та практичних вправ для вирішення проблем дисфункціональної сім’ї, які раніше були виявлені в результаті проведеного дослідження. Серед завдань програми можна виділити наступні: підвищити рівень педагогічної культури батьків задля оптимального розвитку, навчання та виховання молодшого школяра, зняти заборону щодо обговорення проблем дитини сімейному колі, заборону на прояв своїх почуттів в середовищі сім’ї як для дитини так і для батьків, навчити батьків адекватно оцінювати свої вимоги у вихованні дитини молодшого шкільного віку, без використання жорсткого контролю та обмежень. Виконуючи дану програму з батьками молодших школярів ми претендуємо на значне поліпшення виконання дисфункціональною сім’єю виховної, терапевтичної та комунікативної функції, які як виявилося під час дослідження, порушуються в першу чергу.

Список використаних джерел:

Бахадова Е. В. Неблагополучная семья как фактор формирования девиантного поведения детей / Е. В. Бахадова // Вопросы психологии. - 2009. - № 1. - С. 37-50.

Буянов М. И. Ребенок из неблагополучной семьи : записки детского психиатра : книга для учителей и родителей / М. И. Бунов- М. : Просвящения, 1998. - С. 2 -28.

Главник О. Соціально - педагогічна робота з сім’єю / О. Главник // Професія - соціальний педагог. - 2006. - С. 46-50.

Головатий В. Г. Робота з сім’ями, які потребують професійної соціально-педагогічної підтримки. Тренінговий курс для спеціалістів соціальної сфери / В. Г. Головатий, А. В. Калініна, О. А. Виноградова - К. : Основа - Принт, 2007. - С.26-35.

Гусарський В. І. Робоча книга вихователя / В. І. Гусарський, В. І. Руський, О. І. Тимчишин. - Тернопіль : Астон, 2001. - 234 с.

Демиденко Т. М. Виховний потенціал - провідна характеристика сім’ї як педагогічної системи / Т. М. Демиденко // Соціальна педагогіка : теорія та практика. - 2011. - № 1. - С. 58-63.

Закон України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» [Електронний ресурс]. - Режим дост. : <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2558-14>

Запобігання інститутоціоналізації дітей раннього віку. Інноваційні технології соціальної роботи з профілактики відмов від новонароджених дітей : Методологічний посібник /Автори - упоряд. : Т. Ф. Алексєєнко,

О. В. Безпалько., Н. О. Бервено, Т. В. Бондаренко ; за заг. ред. І. Д. Звєрєвої Ж. В. Петрочко - К. : Століття, 2008. - С. 165-166.

Зберегти сім’ю. Соціальна робота з сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах / Автори - упорядники : О. М. Мороз,Г. І. Постолюз, Т. В. Семигіна, О. С. Шипіленко - К. : ЕКСМО, 2008. - 160 с.

Іванцова А. Робота соціального педагога з дітьми з неблагополучних сімей / А. Іванцова // Воспитание школьников. - 2000. - № 7. - С. 22-25.

Інноваційні моделі соціальних послуг : Проекти Українського фонду соціальних інвестицій / За ред. Н. В. Кабаченко. - К. : ЗАТ «ВІПОЛ», 2006. - С. 3 -87.

Колеснікова А. Побудова конструктивних стосунків в сім’ї /

А. Колеснікова, Л. Халєєва // Психолог. - 2012. - № 8. - С. 29-30.

Костів В. Виховний потенціал родини / В. Костів // Соціальна педагогіка : теорія та практика. - 227. - № 3. - С. 54-59.

Кутнікова І. Сім’я як об’єкт соціально - педагогічного впливу /

І. Кутнікова // Соціальна педагогіка : теорія та практика. - 2009. № 4. - С. 60-65.

Лещук Г. В. Актуальні тенденції розвитку сім’ї як соціально - виховного інституту / Г. В. Лещук // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Житомир : 2010. - Вип. 53. - С. 82-63.

Лукашевич М. П. Соціальна робота з проблемними сім’ями /

М. П. Лукашевич, Т. В. Семигіна // Соціальна робота. Теорія та практика. - К., - 2009. - С. 267-297.

Мудрик А. В. Социальная педагогіка : учебник для студентов пед. вузов /

А. В. Мудрик - М. : Издательський центр «Академия», 2000. - С. 91- 96.

Мухина В.С. Возрастная психология. Феноменология развития : ученик для студентов высш. учеб. заведений / В. С. Мухина - М. : Изд. центр «Академия», 2006. - С. 311-410.

Мушинський В. Неблагополучна сім’я як фактор дисгармонійного розвитку дитини / В. Мушинський // Психолог. - 2005. - № 10. - С. 3-6.

Назарова С. Ценр социальной и психологической піддержки : работа с неблагополучной семьей / С. Назарова // Социальная педагогіка. - 2007. - № 1. - С. 25-31.

Николаева Я. Г. Воспитание ребенка в неполной семне : орг. пед. и соц. помощи неполным семьям : пособ. для психол. и пед. / Я. Г. Николаева - М. : Гуманит. изд центр «ВЛАДОС», 2006, - 159 с.

Орбан - Лембрик Л. С. Соціальна психологія : посібн. / Орбан - Лембрик Л. С. - К. : Академвидав, 2003. - 448 с.

Павелків Р. В. Дитяча психологія. Навчальний посібник / Р. В. Павелків, О, П. Цигипало. - К. : Академ. видав., 2008. - С. 211 - 213.

Права та обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини / За ред. І. Смагіна // Соціально-правовий захист дитинства : Навч. - мет. посібн. - Житомир, 2006. - С. 52-54.

Панова А. Программы примирения в семье для предупреждения соціального сирітства / А. Панова. // Социальна робота в Украины : теорія та практика. - 2006. № 3. - С. 144-150.

Прихожан А. М. Тревожность у детей и подростков : психологическая природа и возрастная динамика / Прихожан А. М. - М. : Московский психолого - соц. институт ; Воронеж : Изд. НПО «МОДЭК», 2000. - 304 с.

Психологічні аспекти соціальної підтримки сімей / За ред.. І. Григи // Соціальні служби - родині : розвиток нових підходів в Україні. - К., 2003. - С. 24-28.

Райгородский Д. Я. Ребенок и сім’я : учеб. пособ. по детской и возрастной психологии, педагогики и социальной работы / Д. Я. Райгородский . - Самара : Издательский Дом «БАХРАХ» - М., 2002. - С. 316-317.

Робота з сім’ями, які потребують професійної соціально-педагогічної підтримки. Тренінговий курс для спеціалістів для спеціалістів соціальної сфери / Автори - упорядники : В. Г. Головатий, А. В. Калініна,

О. А. Виноградова; За заг. ред. Т. Ф. Алексєєнко. - К. : Основа - Принт, 2007. - С. 26-35.

Розпорядження КМ «Про схвалення концепції державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року» [Електронний ресурс]. - Режим дост. : <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/325-2012-р>

Савчин М. В. Вікова психологія : навч. посіб. / М. В. Савчин, Л. П. Василенко. - К. : Академвидав, 2009. - С. 165-182.

Сейко Н. А. Соціальна педагогіка : Метод. посібник / Н. А. Сейко. - Житомир : Житомир. держ. пед. ун-т, 2002. - С. - 88 - 91.

Соціальна педагогіка : підручник / за ред. А. Й. Капської - К. : Центр навчальної літератури, 2003. - С. 194-213.

Соціальні служби - родині : Розвиток нових підходів в Україні (перевидання) / за ред. І. М. Григи, Т. В. Семигіної. - К. : Центр навчальної літератури, 2003. - С. 22-28.

Скрипченко О. В. Вікова та педагогогічна психол. : Навчальний посібник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огородник [та ін.]. - К. : Просвіта, 2001. С. 130-158.

Ткачук А. Гармонізація стосунків у проблемних сім’ях / А. Ткачук // Психолог. - 2010. - № 43. - С. 29-30.

Трубавіна І. М. Родиноцентричний підхід до соціально-педагогічної діяльності з сім’єю / І. М. Трубавіна // Соціальна робота в Україні : теорія і практика. - 2008. - № 3. - С. 12-23.

Трубавіна І. М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю : навч. посіб. / І. М. Трубавіна - К. : ДЦССМ, 2003. - С. 5-18.

Толстоухова С. На допомогу сім’ї у кризі / С. Толстоухова // Соціальна робота в Україні : теорія та практика. - 2006. - № 3. - С. 92-96.

Тюпля Л. Т. Соціальна робота ( теорія і практика) : навч. посіб. [для студ. вищих навч. закл.] / Л. Т, Тюпля, І. Б. Іванова. - К. : ВМУРОЛ «Україна», 2004. - С. 190-197.

Усик О. Робота соціального педагога з неблагополучними сім’ями : технологічний аспект / О. Усик // Гуманітарний вісник. - 2011. - № 24. - С. 380-384.

Харченко Л. П. Співробітництво соціального педагога із сім’єю /

Л. П. Харченко // Соціальна педагогіка : теорія та практика. - 2012. - № 3. - С. 54-60., Ronald B. Communicating at work : principles and practices for business and the professions / Ronald B. Adler, Jeanne Marquardt Elmhorst. - 7 th ed. - - United States : Minorities, 2002.psychology : a contemporary viewpoint / E. Mavis Hetherington, Ross D. Parke, Virginia Otis Locke. - ed. p. cm. - United States : Minorities, 1999.and family therapy / edited by Monica McGoldrick, Joe Giordano, John K John K. Pearce . - 2nd ed. p. cm. - United States : Minorities, 1996., Robert H. Social problems and the quality of life/Robert H. Lauer and Jeanette C. Lauer. p. cm. Includes index., John H. Contemporary families and relationships: reinventing responsibility / John Scanzoni. p. cm., Mary Ann. The social work experience: an introduction to the profession / Mary Ann Suppes, Carolyn Cressy Wells, p. cm. Includes index. - United States : Social service, 1991.problems and the quality of lfe / Robert H. Lauer and Jeanette C. Lauer. - United States : Minorities, 2004.psychology / David G. Myers. - 6th ed. p. cm. - United States : Minorities, 2004.

Додаток А

Глибинне інтерв`ю для соціальних педагогів та вчителів молодших класів.

Дайте, будь-ласка, відповідь на наступні запитання.

Назвіть найпоширеніші дисфункції у сім’ях молодших школярів.

_____________________________________________________________

Які форми роботи Ви використовуєте для соціальної підтримки молодших школярів з дисфункціональних сімей?

_____________________________________________________________

Які техніки соціальної підтримки дітей з дисфункціональних родин Ви використовуєте?

_____________________________________________________________

Чи часто у дітей із дисфункціональних сімей спостерігається прояв девіантних, асоціальних ознак?

_____________________________________________________________

Які методи роботи Ви використовуєте, щоб запобігти цим проявам?

_____________________________________________________________

Якими завданнями та принципами соціального педагога при роботі з дисфункціональними сім`ями Ви керуєтесь?

_____________________________________________________________

Які соціально-педагогічні послуги Ви надаєте дітям та батькам з дисфункціональних сімей?

_____________________________________________________________

Які соціально-педагогічні заходи Ви вживаєте для підтримки чи відновлення функцій у дисфункціональних сім’ях?

_____________________________________________________________

Додаток Б

Опитувальник для батьків молодших школярів

Оцініть, будь-ласка, кожне із наступних тверджень в таблицях за п’ятибальною шкалою ( від 5 до 0 за значимістю та присутністю описаних факторів у Вашій сім’ї).

Наскільки ваша дитини забезпечена такими матеріальними благами, як:

У спілкуванні з Вашою дитиною мають місце:

Оцініть спілкування з дитиною у Вашій сім`ї

Оцініть роль таких факторів у вихованні Вашої дитини

. Як Ви проводите дозвілля з Вашими дітьми?

Уважно прочитайте твердження. Оберіть варіант відповіді, який відображає Ваше ставлення до твердження.

У Вашій сім`ї лише дорослі визначають, що правильно, а що неправильно, при цьому думка дитини не враховується.

Повністю згоден;

Скоріше згодний;

Не знаю;

Скоріше незгодний;

Повністю незгодний.

У Вашій сім`ї існують заборони на обговорення своїх проблем як поза сім`єю, так і в самій родині, заборони для дитини голосно сміятися, танцювати, стрибати.

Повністю згоден;

Скоріше згодний;

Не знаю;

Скоріше незгодний;

Повністю незгодний.

У Вашій родині постійно наявні заборони щодо прояву почуттів.

Повністю згоден;

Скоріше згодний;

Не знаю;

Скоріше незгодний;

Повністю незгодний.

. У Вашій сім`ї є теми «табу»,які Ви не обговорюєте з дитиною.

Повністю згоден;

Скоріше згодний;

Не знаю;

Скоріше незгодний;

Повністю незгодний.

Яким чином Ви вирішуєте проблеми у родині?

Проблеми обговорюються та спільно вирішуються;

Проблеми замовчуються;

У Вашій родині не виникає проблем.

Свій варіант

_____________________________________________________________

Який стиль виховання дітей переважає у Вашій родині?

Авторитарний;

Демократичний;

Пасивність у вихованні;

Свій варіант _________________________________________________

Дякуємо за участь!

Додаток В

Гра «Чи добре ми знаємо свою дитину»

Батькам пропонується подумати й у письмовій формі дати відповіді на такі запитання:

Улюблена страва дитини.

Чим вона найбільше полюбляє займатись?

Що насамперед робить, коли повертається зі школи?

Які якості найбільше поціновує в людях?

Її найулюбленіше свято?

Найулюбленіший колір?

Який навчальний предмет подобається найбільше?

Що її може порадувати?

Домашнє завдання

Проаналізуйте стан вашої сім'ї. Як у ній розподіляються ролі? Наскільки вона щаслива? Що необхідно зробити для її подальшого успішного розвитку?

Поспостерігайте вдома за дитиною, поставте їй ті самі запитання, які вам пропонувались під час гри. Звірте співпадання (неспівпадання) відповідей.

Запропонуйте дитині відповісти на такі ж запитання, але стосовно батьків. Подивіться, чи співпадають вони з дійсністю. (Чи знає вас ваша дитина?)

Бесіда «Усі ми родом з дитинства»

Батьки і діти... Різні покоління, різні смаки, різні погляди... Та, попри цю різноманітність, неоднаковість проявів у життєвих ситуаціях, існує тісний зв'язок між старшими та молодшими. Це відбувається тому, що діти безпосередньо й точно сприймають нас, батьків, повертаючи нам дзеркальне відображення нашої особистості з усіма її сильними та слабкими сторонами. Тому, паралельно з дорослішанням, повсякчас розширювати коло своїх інтересів, аби прищепити дитині потяг до пізнання, потребує самовдосконалення, здатності до любові, прагнення до вияву чуйності, уваги, доброти...

Але як цього досягти? Як знайти ту стежку, що приведе до серця дитини, допоможе нам краще зрозуміти один одного?

Одним зі шляхів у цій непростій справі може стати «подорож у власне дитинство». Частіше пригадуйте себе слабкими й беззахисними, невмілими й недовірливими, егоїстичними й жорсткими, боягузливими та жадібними... Але не забувайте пригадати і свою чуйність, доброту, щирість, відкритість. Пригадайте випадки, коли ви боялись визнати свою провину, повідомити про погану оцінку. Як тоді не хочеться йти додому, у будь-який спосіб відтягується розмова з батьками.

Можливо, ваш син чи донька відчувають аналогічні побоювання. Допоможіть їм подолати цей бар'єр відчуження.

Навіщо така подорож? Для того, аби краще зрозуміти свою дитину сьогодні, зараз, у цей самий період її життя, коли ви їй так потрібні. Спогад - це місток до порозуміння, пише Володимир Леві. «Якщо важко з дитиною, якщо відчуваєте, що не розумієте її, лише хвилину на день віддайте спогаду про себе самих у тому самому віці, у становищі, близькому, подібному, бодай у чомусь схожому. Зусилля не пропаде, знайдеться, можливо, несподіване рішення...», - підказує психолог.

Діти вірять нам і довіряють нашому досвіду. Вони готові нескінченно слухати про наше минуле. «Виявляється, мами, тата і навіть бабусі й дідусі також були такими, як ми. Що ж вони робили, уміли, що відчували?» - так, можливо, думають наші діти. І щиро дивуються, знаходячи щось дуже близьке, знайоме, коли слухають розповіді «здалеку».

Вправа «Поради поштою»

Батьки розподіляються на групи по 5-6 осіб. Кожному видається конверт, на якому написане основне речення: «Моя проблема пов'язана з умінням будувати стосунки з дитиною й полягає у...» У середині конверта - кілька чистих карток.

Одержавши конверт, кожен учасник дописує на ньому свою проблему й передає його сусіду справа, який знайомиться з проблемою (записаною на конверті) і на чистій картці пише її можливе вирішення. Картка вкладається в конверт і він передається далі. Коли кожний конверт обійде повне коло, їх «відправники» читають запропоновані їм шляхи вирішення заявлених проблем.

Заключне обговорення. Обмін думками - як у групах, так і перед усією аудиторією.

Домашнє завдання

Поспостерігайте за сином (дочкою): як він (вона) ставиться до ваших вимог. Якщо приймає їх, то подумайте, чому? Якщо відмовляється виконувати, чим обґрунтовує це?

Психологічний етюд «Образ співрозмовника» (за С. Болтівцем)

Інструкція для батьків: уявіть вираз обличчя дитини, коли ви збираєтеся звернутись до неї. Спробуйте якомога точніше відтворити його за допомогою міміки. Скажіть і покажіть:

. Про що, на вашу думку, дитина розмірковувала до вашого звернення?

. Якою має бути її перша реакція на ваше звернення?

. Способи попередження негативної чи неприємної відповіді (назвати).

. Образ дитини, якщо ви будете на її місці (розказати та показати).

. Вияв приємних для вас наслідків звернення:

якщо дитина бажала поспілкуватись, але не наважувалася зробити це першою;

якщо ваше звертання виявило спільність інтересів, бажань;

якщо дитина сама ввійшла у ваше становище й виявила зацікавлену увагу та шанобливість.

Психологічний етюд «Мене слухають» (за С. Болтівцем)

Метою цієї вправи є вироблення вміння утримувати увагу співрозмовника (дитини) протягом 1-3-х хвилин мовлення.

Батьки розподіляються парами.

Попередній інструктаж

. Слід утримувати свій погляд, дивлячись в очі співрозмовників, а не відводити їх убік, на інший предмет або, що найгірше, - втуплювати в підлогу чи черевики того, до кого ви звертаєтесь. Це однак не означає, що погляд мовця має бути незворушно-некліпаючим.

. Утримування погляду має збігатися з вимовленим словом, фразою, певним закінченим циклом говоріння.

. Заключний етап утримання погляду на очах співрозмовника має дати відповідь на запитання: можна продовжувати говоріння, розпочинаючи новий його мікроцикл, чи співрозмовник виявляє бажання припинити слухання - сказати щось у відповідь, подякувати й піти, заперечити, запитати.

Після цього батькам (одному з учасників кожної пари) пропонується розпочати розмову. Потім учасники міняються ролями.

Обговорення результативності проведеної вправи. Визначення виявлених недоліків і шляхів їх подолання.

Диспут «Як ми оцінюємо власну дитину»

Існують два види негативних оцінок: загального характеру й суттєві. Які з них ви вважаєте більш доцільними з позицій етикету?

Приклади оцінювання дій дитини:

) Ти завжди така неохайна, хоч прибери в кімнаті.

Або: У тебе в кімнаті повно бруду, треба його прибрати.

) Ти, як завжди, не думаєш, що робиш.

Або: На жаль, ти не подумав, перш ніж так учинити.

) Як тобі не набридне ця ненормальна музика? Вимкни її, будь ласка.

Або: Ти не міг би трохи приглушити звук?

) Будь ласка, закінчуй свої вічні суперечки, вони ні до чого не приведуть.

Або: Мій дорогий любителю сперечатися, давай спробуємо розібратись у ситуації. Можливо, я неправа.

Загальне обговорення. Підбиття підсумків

Рольова гра «Установлення контакту з партнером по спілкуванню», мета якої - створення для дитини атмосфери безпеки, цікавості до її точки зору (перенесення центра уваги із себе на партнера; розмова про те, що цікавить партнера; часте повторення імені партнера; вияв своїх почуттів, усмішка).

. Вільне, упевнене поводження, підтримка рівності позицій (урахування, що ваша точка зору не єдина; уникнення межових оцінок будь-чого; не перебивати, не насміхатися; відповідати за те, що робите).

. Використання правил та засобів спілкування (уміння щиро вибачатись; уміння використовувати правила спілкування; уміння уникати невиправданих сподівань; уміння уникати помилок в оцінці оточуючих людей; уміння використовувати взаємовідносини «усі виграють»; уміння використовувати засоби спілкування).

Індивідуальна вправа «Який я батько (мати)»

Існує серія тренувальних вправ, які допомагають батькам краще усвідомити власний «образ». Так, приміром, на їхню думку, він (вона) добрий батько (мати), досить комунікабельна людина, любить своїх дітей, намагається якомога краще виховувати їх. Але контакти з ними, їх змістове наповнення й наслідки не завжди вас задовольняють, а іноді викликають і негативні почуття. Чому це відбувається? Може, якісь особливості вашого характеру, особисті риси та якості певним чином впливають на ці стосунки? Спробуйте з'ясувати це.

Заповніть картки. Подумайте та проаналізуйте свої відповіді.

Картка 1

Які мої якості (риси) необхідні для успішної взаємодії з дитиною, її виховання?

.

.

.

.

Які мої якості (риси) негативно впливають на наші взаємовідносини з дітьми?

.

.

.

.

Картка 2

мої якості (риси), що виявляються в контактах з дітьми, мені подобаються?

.

.

Які мої якості (риси), що виявляються в контактах з дітьми, мені не подобаються?

.

.

Проаналізуйте свої відповіді. Продумайте, що треба зробити, щоби позбутись наявного негативу й набути побільше позитивних емоцій від контактів з дітьми, досягти належних результатів у їх виконанні.

Диспут «Авторитет та авторитарність»

Авторитет та авторитарність - однокореневі слова, тобто ті, що виходять з якогось першопочаткового смислу й водночас взаємовиключні, оскільки і без того тому, хто користується повагою оточуючих, зовсім нема потреби бути жорстким з ними, подавляти їх власним Я, а людям, схильним подавляти інших, важко розраховувати на авторитет. Чи згодні ви з таким твердженням?

Питання для обговорення:

Де і чому ви відчули себе авторитетним: на роботі, у сім'ї, у побуті? Чи доводилось вам проявляти авторитарність? До чого це призвело? Що є характерним для вашого ставлення до чоловіка (дружини), дітей? Воно вас задовольняє? А сім'ю?

Додаток Г

ДЕКІЛЬКА ПОРАД БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Шановні батьки!

Закінчилася перша чверть навчання ваших дітей у нашій школі- гімназії. Як вона пройшла для наших малюків? Як вони адаптувалися у новому житті? З яким настроєм почали II чверть?

Питання, питання, питання. Питання, які хвилюють усіх: і вас, і, звичайно, нас.

Але сьогодні нам хочеться поговорити не стільки про дітей, скільки про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів та невдач, подумати разом, чи розумієте ви шкільні проблеми, чи правильно ви сприймаєте їх, чи розумієте, що ваша підтримка допоможе дитині вирішити шкільні проблеми.

На жаль, батьки часто болісно сприймають невдачі своїх дітей у навчанні, надмірно турбуються, іноді приходять у відчай від поганої оцінки, отриманої учнем, не думаючи про те, що це тимчасове явище, а також про те, що оцінка все ж суб'єктивна (вчитель теж буває неправий), що учень втомився або погано зрозумів завдання через швидкий темп роботи.

Так виникає проблема: в класі труднощі, вдома - непорозуміння.

Як же краще налагодити взаєморозуміння учнів та батьків?

Ось кілька порад. Спробуйте!

Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

Не посилайте дитини в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає силу.

Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок" тощо. У дитини попереду важка праця.

Забудьте фразу: "Що ти сьогодні отримав?"' Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу ^запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

Якщо дитина замкнулась, шось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

Після школи дитина не повинна зразу сідати за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити (на ГПД діти гуляють до 15-ї години). На- йоптимальніший час для виконання завдань-з 15-ї до 17-ї години.

Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хв.

Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: "не хвилюйся", "ти все вмієш", "давай поміркуємо разом", "згадай, як пояснював вчитель" тощо.

При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то..." Часом умови ставляться важкі, й тоді ви опиняєтеся у неприглядному стані.

Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день, і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

Додаток Д

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ ПРОВЕДЕННІ

МАСОВИХ ЗАХОДІВ У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

І. Загальні положення

Відповідальними за проведення масових заходів (вечорів, концертів...) і дотримання гігієнічних норм і вимог з охорони праці та пожежної безпеки є заступник директора з виховної роботи та відповідальний за електро- і пожежну безпеку.

Заступник директора з виховної роботи і відповідальний за електро- пожежну безпеку проводять інструктаж з черговими вчителями, класними керівниками, класоводами, вихователями, учнями про заходи пожежної безпеки і правила евакуації дітей з приміщень на випадок пожежі та правила поведінки учнів, при проведенні масових заходів.

На час проведення масових заходів необхідно обов’язково організувати чергування членів добровільної пожежної дружини даного закладу, а приміщення забезпечувати необхідною кількістю первинних засобів пожежогасіння (вогнегасниками, відрами з водою, ящиками з піском і лопатами), що зосереджені в суміжному приміщенні.

Приміщення, в яких проводяться масові заходи (дитячі вечори, новорічні ялинки, спектаклі, концерти тощо), повинні мати не менше як два виходи назовні.

У дерев’яних будівлях шкіл і дитячих закладах, а також у будівлях із горючими перекриттями проводити масові заходи дозволяється в приміщеннях, розміщених не вище другого поверху.

Кількість місць у приміщеннях, призначених для проведення масових заходів, установлюється з розрахунку 0,75 м2 на одну людину. Заповнювати приміщення людьми понад установлену норму не дозволяється.

Забороняється проводити масові заходи, зокрема дитячі вечори і новорічні ялинки, спектаклі, концерти й кіносеанси, в тих шкільних та інших будівлях, які не відповідають правилам пожежної безпеки.

Коридори, проходи і виходи з будівель, призначені для евакуації людей, повинні бути вільними. Двері приміщень під час проведення масових заходів забороняється замикати на замок або запори, які важко відчиняються.

Біля кожних дверей повинен невідлучно перебувати черговий з числа

Вікна приміщень не повинні мати решіток. На час проведення масових заходів вікна не можна зачиняти ставнями, якщо немає постійних джерел електроживлення; пересувна електростанція повинна встановлюватися на відстані не ближче як 10 м від будівлі і споруд.. Вимоги безпеки перед початком проведення заходів

Відповідальні за проведення масових заходів перед початком проведення заходів повинні ретельно оглянути всі приміщення, запасні виходи і особисто переконатися в повній готовності їх щодо пожежної безпеки та в забезпеченні приміщення первинними засобами пожежогасіння, перевірити справність електроапаратури, задіяної на масових заходах.. Вимоги безпеки під час проведення заходів

Під час проведення масових заходів з дітьми повинні невідлучно перебувати черговий вчитель, класний керівник чи вихователь. Вони зобов’язані стежити за точним виконанням заходів безпеки під час проведення масових заходів.

Під час показу спектаклів та інших заходів у школах і дитячих закладах не дозволяється влаштовувати світлові ефекти з використанням хімічних та інших речовин, що можуть спричинити загоряння.

. Під час організації показу художніх фільмів.

Під час організації показу художніх фільмів у школах, дитячих будинках Та інших навчальних закладах необхідно виконувати вимоги, передбачені Правила, пожежної безпеки для кіноустановок.

До демонстрування кінофільмів допускаються особи, які мають права кіномеханіків або демонстратора вузькоплівкового кіно і талон з техніки пожежної безпеки.

Кінофільми потрібно демонструвати в приміщеннях першого поверху. Використання з цією метою приміщень інших поверхів може бути дозволене тільки при наявності вогнетривких перекриттів під залом для глядачів і не менше як двох самостійних виходів на сходові клітки.

Навчальні кінофільми дозволяється демонструвати безпосередньо в класі тільки на вузькоплівковому проекторі, встановленому з протилежного від виходу боку. Кількість глядачів при цьому не повинна перевищувати кількість учнів у даному класі.

. Під час проведення новорічних ранків та вечорів.

Ялинку потрібно встановлювати на стійкій основі (підставці, у бочці з піском) з таким розрахунком, щоб не закривати виходу з приміщення. Гілки ялинки повинні бути на відстані не меншій за 1 м від стін і стелі. Якщо в приміщенні немає електричного освітлення, ігри й танці біля ялинки слід організовувати в денний час.

Забороняється прикрашати ялинку целулоїдними та іншими легкозаймистими іграшками; обкладати підставку й гілки ялинки ватою, не

просоченою вогнезахисною речовиною, обсипати ялинку бертолетовою сіллю, а також застосовувати свічки для освітлення ялинки.

Прикрашати ялинку ілюмінацією може тільки досвідчений електромонтер. Ілюмінація ялинок повинна бути змонтована надійно, з додержанням Правил улаштування електроустановок. Електричні лампочки повинні мати потужність не більшу як 25 Вт. Для ілюмінації ялинок треба використовувати гнучкі електропроводи з мідними жилами. Електропроводи повинні мати справну ізоляцію і вмикатися в електромережу за допомогою штепсельних з’єднань. У разі несправності ілюмінації (нагрівання проводів, іскріння, миготіння лампочок) її необхідно негайно вимкнути.

Під час проведення свята ялинки забороняється:

запалювати в приміщенні різні фейєрверки, бенгальські вогні, стеаринові свічки, користуватися хлопавками;

гасити повністю світло в приміщенні;

одягати дітей у костюми з вати й марлі, не просочені вогнетривкою рідиною (речовиною).. Вимоги безпеки після закінчення масових заходів

Вимкнути з електромережі електроапаратуру (кінопроектор, прикраси на ялинці, аудіотехніку). Організувати вихід дітей з приміщення, прибрати його, вимкнути освітлення і зачинити приміщення на ключ.. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

У випадку пожежі першочерговим обов’язком кожного працівника шкільного і дитячого закладу є рятування життя дітей. Керівник закладу, викладацький і обслуговуючий персонал шкіл і дитячих закладів у разі виникнення пожежі зобов’язані:

а)      негайно повідомити про пожежу найближчу пожежну частину за телефоном 01, дати сигнал тривоги для місцевої добровільної пожежної частини;

б)      вжити всіх залежних від них заходів щодо евакуації дітей з приміщень, дітей молодшого віку евакуюють у першу чергу. Евакуацію дітей треба починати з того приміщення, де виникла пожежа, а також з приміщень, яким загрожує небезпека поширення пожежі;

в)      направити евакуйованих дітей у безпечне місце (будівлю);

г)       одночасно негайно приступати до гасіння пожежі своїми силами й наявними в установі засобами пожежогасіння;

д)      для зустрічі викликаної пожежної чЈ.;тини або дружини треба виділити особу з персоналу закладу, яка повинна чітко проінформувати начальника частини (дружини), що прибула, про те, чи всі діти евакуйовані з будівлі, яка горить або задимлена і в яких приміщеннях ще залишилися люди.

У разі необхідності надати першу медичну допомогу потерпілим і викликати швидку медичну допомогу за телефоном 103.

Розроблено:

Заступником директора,

який відповідає за організацію

роботи з безпеки життєдіяльності _______________________ П.І.Б.

Погоджено:

Головою комісії з питань

охорони праці і техніки безпеки ________________________ П.І.Б

Посадову інструкцію отримав(а)

і з її змістом ознайомлений(а)

_________________________

(прізвище, ініціали)