Організація обліку розрахунків з використанням платіжних карток у банку (на прикладі ПАТ 'Укрсоцбанк')

Організація обліку розрахунків з використанням платіжних карток у банку (на прикладі ПАТ 'Укрсоцбанк')

Зміст

ВСТУП

. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКІВ ЧЕРЕЗ ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ

.1 Сутність та класифікація платіжних систем

.2 Напрями розвитку платіжних систем в банках

.3 Сучасний стан розвитку платіжних систем

. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК У БАНКУ

.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ «Укрсоцбанк»

.2 Організація обліку безготівкових розрахунків в банку

.3 Облік розрахунків із використанням платіжних карток

. АНАЛІЗ РОЗРАХУНКІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК У БАНКУ

.1 Аналіз участі банку в платіжних системах

.2 Оцінка впливу легалізації незаконно отриманих доходів на використання платіжних карток

.3 Розробка рекомендацій щодо підвищення рівня використання платіжних карток у розрахунках

. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

.1 Загальні питання охорони праці

.2 Промислова санітарія

.3 Організація безпечних умов праці

.4 Пожежна безпека

.5 Охорона навколишнього середовища

ВИСНОВКИ

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В кожній країні прийнятий свій порядок і процедура переведення фінансових коштів між банками та іншими кредитно-фінансовими установами, розроблено загальні правила використання карток. Ці правила в сукупності представляють собою платіжну систему країни. Основу платіжної системи складає сукупність нормативних, договірних, фінансових та інформаційно-технічних засобів, а також рішень учасників, які регламентують свої взаємовідносини щодо порядку використання карток. Всі картки, які належать до однієї платіжної системи мають ознаки, що дозволяють ідентифікувати їх приналежність до цієї платіжної системи.

Переваги, пов’язані з введенням платіжних карток на українському ринку, очевидні. Для клієнтів - це можливість мати при собі тільки картку, а не готівку, що дозволяє зменшити ризик втрати грошей. Для держави знижуються колосальні затрати на інкасацію грошових засобів, емісію та регенерацію банкнот і монет; спрощується облік руху грошей і збирання податків. Технологія розрахунків без участі готівкових грошей допоможе знизити кількість злочинів пов'язаних з готівкою. Втілення таких розрахунків допоможе загладити і навіть в деякій мірі знизити темпи росту інфляції в країні. І нарешті, Україна живе в світовому суспільстві, яке уже сьогодні широко використовує системи розрахунків із пластиковими картами, залишатися в стороні від загального процесу при розширенні культурних, політичних і економічних зв’язків з іншими країнами практично неможливо і невигідно.

Розвиток платіжної системи для будь-якої країни є однією з головних задач. А те, наскільки ефективно вона буде працювати, залежить від багатьох чинників, і в тому числі, від правильності і достовірності бухгалтерського обліку в банках, зокрема, обліку і аналізу розрахунків із використанням платіжних карток. Тому тематика дослідження є досить актуальною, крім того, облікові процеси завжди вимагають оновлення, розширення та доповнення, що пов'язано з науково-технічним прогресом, нормативно-правовою технікою закріплення економічних відносин, тощо.

Таким чином, головною метою даної дипломної роботи є визначення теоретичного підґрунтя функціонування платіжних карток та порядку обліку у комерційному банку операцій із їх використанням, а також проведення аналізу і визначення напрямів розвитку розрахунків із використанням платіжних карток.

Реалізація поставленої мети потребує вирішення таких завдань:

–  визначити сутність та класифікації платіжних систем;

–  дослідити напрями розвитку платіжних систем в банках;

–  проаналізувати основні показники діяльності банку на прикладі базової банківської установи;

–       дослідити порядок обліку операцій з використанням платіжних карток;

–       оцінити рівень розвитку використання карткових продуктів банку;

–       оцінити вплив легалізації незаконно отриманих доходів на використання платіжних карток;

–       розробити рекомендації щодо підвищення рівня використання платіжних карток у розрахунках.

Об'єктом дослідження в роботі є платіжні системи в сукупності всіх їх принципів, механізмів і особливостей.

Предметом виступають процеси обліку і аналізу розрахунків з використанням платіжних карток в банку.

У дипломній роботі об’єкт та предмет дослідження розглядаються на прикладі Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», яке входить до п’яти найбільших банків України за рейтингом НБУ по розмірам активів. ПАТ «Укрсоцбанк» входить до складу UniCredit Group, яка керує найбільшою міжнародною мережею банків в Центральній та Східній Європі. ПАТ «Укрсоцбанк» працює на українському ринку вже понад 20-років.

Інформаційну основу та теоретичну базу дослідження становлять монографії, книги, наукові статті та доповіді вітчизняних і закордонних учених і практиків таких як Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С., Вовчак А. Г., Поліщук С. П., Масленікова Н. П., Бєляєв А. А., Коротков Е. М., Смирнов Е. А., Афанасьєв Н. В., Рогожин В. Д., Рудика В. І., Табачук Г.П., Сарахман О.М,, Бречко Т.М. та ін. Законодавчо-нормативним забезпеченням є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», нормативні акти Кабінету Міністрів України, Національного Банку України та Державної служби фінансового моніторингу України.

Прикладні аспекти обліку і аналізу розрахунків із використанням платіжних карток досліджувались, спираючись на існуюче економіко-правове забезпечення діяльності банківських установ у сфері платіжних систем. У роботі застосовані загальні методи пізнання: індукція та дедукція, аналіз та синтез; елементи економіко-статистичних методів збору та обробки інформації: метод вибіркових досліджень, угрупувань, середніх величин, відносних величин; економіко-математичні методи та моделювання: кореляційно-регресійний аналіз; інші методи пізнання економічних явищ, об’єктів та процесів. Обробка кількісної інформації, яка отримана в процесі дослідження, здійснювалася за допомогою персонального комп’ютера з використанням пакету Microsoft Office Excel 2003 - 2010 та іншого програмного забезпечення.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКІВ ЧЕРЕЗ ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ

.1 Сутність та класифікація платіжних систем

В сучасних фінансових відносинах ключову роль відіграє можливість швидкого переведення готівкових коштів через системи безготівкових платежів. Необхідність удосконалення цього процесу стає особливо важливою, через зростання сектору тіньової економіки, масового ухилення від сплати податків та небажання населення тримати кошти на рахунках у банківських установах.

Платіжна система складається з системи установ, набору інструментів і процедур, які використовуються для переказу грошових коштів між фізичними і юридичними особами з метою виконання платіжних зобов'язань.

Розрахунки між юридичними особами, розрахунки за участю громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність, розрахунки між кредитними установами із виконання зобов'язань проводяться в безготівковому порядку на підставі розрахункових документів через банківські установи, які є учасниками систем розрахунків. Різні системи розрахунків складають основу платіжної системи держави.

Здійснення суб'єктами господарювання переказу коштів і розрахунків за зобов'язаннями, які виникають у процесі економічної діяльності, забезпечується платіжними системами і системами розрахунків.

Платіжна система в ринковій економіці грає ключову роль, оскільки є життєво важливим елементом фінансової інфраструктури економіки, необхідним інструментом, що забезпечує ефективне управління економікою, а також фінансовими ринками. Вона покликана забезпечувати обіг безготівкових грошей між економічними суб'єктами з метою своєчасного, точного і в повному об'ємі виконання їх платіжних зобов'язань.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів» платіжна система є платіжною організацією, членами платіжної системи та сукупністю відносин, які виникають між ними при проведенні переказу коштів [1].

Аналіз зафіксованих визначень платіжної системи в окремих енциклопедичних виданнях [2, 3] та словниках [4] свідчить про відсутність однозначності та єдності в наукових підходах. Ось окремі підтвердження: «платіжна система - поєднання платіжних інструментів, банківських процедур, зокрема міжбанківських систем переказу коштів, з інституційними та процедурними й організаційними правилами та процедурами використання цих інструментів та механізмів, що забезпечують грошовий обіг, здійснення розрахунків і регулювання боргових зобов'язань між суб'єктами економічної діяльності в ринковій економіці» [1]. Звужено, але, знову ж таки, не зовсім зрозуміло визначається дане поняття Загороднім А. Г., Вознюком Г. Л. та Смовженко Т. С.: «платіжна система - це, по-перше, система перерахування коштів між банками та іншими фінансово-кредитними установами; по-друге, платіжна організація, члени та учасники даної системи, а також відносини, що виникають під час здійснення розрахунків за операції, які виникають із застосуванням платіжних карток цієї системи» [5, 6]. Більш стисле і завдяки цьому чітке трактування платіжної системи пропонується в юридичній енциклопедії: «платіжна система - це сукупність платіжних організацій і відповідних відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей та інших банківських операцій» [7, 8]. Прикладом максимально доступного і водночас точного категоріального визначення може бути формула у переліку термінів і визначень, що використовуються в системі RTGS (Real Time Gross Settlement - система валових розрахунків у режимі реального часу) Центрального банку Російської Федерації, згідно з якою платіжна система визначається як «сукупність інструментів і методів, які застосовуються в господарстві для переводу грошей та здійснення розрахунків між юридичними і фізичними особами» [9, 10]. Зарубіжні фахівці, такі як Р. Рид, Р. Коттер, Е. Смит, С. Гилл визначають платіжну систему як «сукупність коштів, які необхідні для дотримання зобов'язань, що виникають унаслідок здійснення економічної діяльності». Деякі вчені, наприклад, Вовчак А. Г., Поліщук С. П. розглядають платіжну систему як набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інституційними й організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів і механізмів.

Отже, національна платіжна система - це складне й комплексне утворення, що забезпечує швидкі розрахунки та перманентний кругообіг фінансових ресурсів у країні і, таким чином, безпосередньо впливає на відтворювальний процес усієї грошово-фінансової (в т.ч. валютної) системи. Інакше кажучи, категорія «національна платіжна система» узагальнює в собі і виражає законодавчі акти, набір нормативно-правових правил, організаційно-технічне забезпечення та регулятивно-управлінські й платіжні інструменти щодо банківських процедур і систем розрахунків, які в інституціональному режимі забезпечують відтворювальний кругообіг грошово-кредитних і валютних ресурсів [11].

З організаційної точки зору ядром платіжної системи є платіжна організація.

Платіжна організація - юридична особа, яка є власником або правокористувачем товарного та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних інструментів до платіжної системи, і яке визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності платіжної системи та несе відповідальність згідно із законом та договором.

Суб'єктами правових відносин, які виникають при здійсненні переказу коштів, є члени та учасники платіжних систем.

Член платіжної системи - юридична особа, яка на підставі належним чином оформленого права (отриманої ліцензії платіжної системи, укладеного з платіжною організацією платіжної системи договору тощо) надає послуги учасникам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї платіжної системи, і відповідно до законодавства України, має право надавати такі послуги в межах України.

Учасник платіжної системи - юридична або фізична особа - суб'єкт відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, ініційованого за допомогою платіжного інструмента цієї платіжної системи [1].

Загалом структуру платіжної системи можна викласти у вигляді піраміди (рисунок 1.1), основу якої складають клієнти учасників платіжної системи - фізичні особи, суб'єкти господарської діяльності, в тому числі фінансові посередники, діяльність яких призводить до виникнення платіжних зобов'язань та вимог.

Рисунок 1.1 - Структура платіжної системи

Центральне місце у платіжних системах займають банки та небанківські фінансові організації, значення яких у ієрархії визначається їх функцією розрахункових інститутів. Завершує піраміду - Національний Банк України, як орган врегулювання платежів банків, що забезпечує остаточний міжбанківських розрахунок.

Вид платіжної системи напряму залежить від ступеня взаємодії її учасників.

В Україні мають право функціонувати внутрішньодержавні та міждержавні платіжні системи схематично наведені на рисунок 1.2.

Рисунок 1. 2 - Різновиди платіжних систем в Україні

Внутрішньодержавні платіжні системи - платіжні системи, в яких платіжна організація є резидентом, що здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України. Вони можуть бути як банківськими, так і небанківськими.

До внутрішньодержавних банківських платіжних систем належать:

-  системи міжбанківських розрахунків;

-  системи масових платежів;

-  внутрішньобанківські платіжні системи.

Система міжбанківських розрахунків призначена для переказу коштів у межах України між банками на виконання зобов'язань їх клієнтів, а також власних зобов'язань цих банків. Для цього використовуються міжбанківські грошові перекази. Залежно від характеру відносин між учасниками платіжного процесу існують три основні методи здійснення таких переказів з використанням:

1) двосторонніх кореспондентських відносин;

) рахунків у банку-посереднику, який відіграє роль агента з розрахунків;

) спеціалізованих розрахункових установ і мереж.

Коли банком-посередником буде центральний банк країни, при розрахунках за міжбанківськими трансакціями використовуються кошти, які є на рахунках банків - учасників трансакції у центральному банку. Якщо посередник - банк або інша недержавна установа, розрахунки виконуються згідно з приватними угодами, укладеними між комерційними банками, а участь у процесі розрахунків центральних фінансових установ обмежується загальним наглядом.

Система масових платежів призначена для переказу коштів за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами зі застосуванням платіжних інструментів.

Платежі фізичних осіб за товари та послуги можуть виконуватися з використанням готівкових грошей або безготівкових платіжних інструментів, наприклад, платіжних карток.

Навіть у країнах із розвиненою економікою готівка (банкноти та монети) залишається найбільш розповсюдженим засобом здійснення платежів на невеликі суми безпосередньо у пункті реалізації товарів чи послуг. Зі збільшенням вартості трансакції набуває поширення тенденція до використання безготівкових інструментів для здійснення платежу.

Удосконаленням платіжної системи є системи масових платежів за товари та послуги за допомогою пластикових карток.

Незважаючи на деякі відмінності, основні вимоги до власників карток і ознаки систем досить подібні, щоб виділити їх в окремий клас платіжних систем. Зокрема, спільними рисами можна вважати карткову технологію, необхідність проведення ідентифікації користувача та перевірки чинності трансакції, низькі операційні витрати обігу, прирівняні до касових витрат [12].

Внутрішньодержавна небанківська платіжна система (далі - ВНПС) - платіжна організація ВНПС, члени ВНПС та сукупність відносин, що виникають між ними в разі проведення переказу грошей [13].

Членами внутрішньодержавних небанківських платіжних систем (ВНПС) можуть бути:

банк, що має банківську ліцензію Національного банку України (НБУ);

небанківська фінансова установа, що має ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (Нацфінпослуг) на здійснення переказу коштів, і які уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Законом встановлено, що членом ВНПС може бути банк, який має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, що має ліцензію Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, і які уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи.

ВНПС забезпечують проведення переказу коштів за участю розрахункового банку. Функції розрахункового банку може виконувати банк, який має банківську ліцензію. Розрахунковий банк здійснює розрахунки між учасниками системи через рахунки, відкриті у розрахунковому банку, відповідно до укладених договорів та правил, визначених платіжною організацією.

Доцільно зазначити, що для створення ВНПС характерні організаційні, технічні та технологічні аспекти побудови системи. Ознакою ВНПС є те, що платіжна організація повинна мати статус небанківської фінансової установи, що узгоджується з нормами Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. Вона виконуватиме усі функції з нагляду та контролю за роботою системи.

Разом з тим, для того, щоб здійснювати переказ коштів на підставі ліцензії, виданої Держфінпослуг, небанківська фінансова установа повинна стати платіжною організацією, яким членом внутрішньодержавної платіжної системи, або укласти договір про участь або членство з платіжною організацією міжнародної платіжної системи для здійснення переказу коштів за допомогою цієї платіжної системи [14].

Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом й здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказ коштів у межах цієї системи, в тому числі з однієї країни в іншу.

Існуючі в даний час в Україні системи розрахунків по операціях із платіжними картами можна класифікувати в такий спосіб:

національна система масових електронних платежів НСМЕП (проект, що знаходиться на етапі реалізації локальних проектів);

міжнародна платіжна система VISA International;

- міжнародна платіжна система Mastercard International;

- платіжні системи AMEX, Dіnеr's Club. JCB;

внутрішні міжбанківські платіжні системи (ОНІКС, ОБЕКС);

– небанківські платіжні системи типу автозаправних, бонусних, споживчих у рамках окремих груп або підприємств.

Національна система масових електронних платежів - налічує найбільш велику кількість українських банків - учасників. Вона заснована на чип - картах і широкому використанні off-line технологій. Особливістю НСМЕП є використання власної операційної системи, системи безпеки і фінансових додатків чип-карти, що дозволяють упроваджувати на першому етапі два основних платіжних інструменти - електронний гаманець і електронний чек, що реалізують дебетові схеми здійснення платежів.

Міжнародні платіжні системи VISA International і Mastercard International присутні в Україні з 1995 р. і реально почали працювати з 1997р., коли українські банки стали повноправними членами цих систем. Емітовано більш 800 тисяч карт (лідерами є Приватбанк, ПУМБ і Райфайзен банк Аваль, тобто ці три банки випустили близько 89% загальної кількості міжнародних карт, розгорнута інфраструктура прийому й обробки платежів по картках цих систем.

Для організації розрахунків у гривні по внутрішніх платежах, що виконуються за допомогою карток VISA Int. створено і впроваджений у 1998р. у НБУ вперше у світі програмно-технічний комплекс ТОПАЗ, що ефективно здійснює функції маршрутизації повідомлень, авторизації, клірингу і розрахунків а також керування ризиками в системі. В даний час інстальовані і проходять тестування додаткові функції системи ТОПАЗ, що забезпечують ефективне керування мережею АТМ і POS-терміналів і інших функцій для надання процесингових послуг банкам-членам міжнародних платіжних систем. Як розрахунковий банк по внутрішніх платежах системи VISA Int. виступає НБУ, ефективно використовуючи існуючу систему електронних платежів (СЕП). Комплекс ТОПАЗ і міжбанківський процесинговий центр НБУ дозволяють створювати в Україні внутрішні платіжні системи, на базі досвіду і правил роботи міжнародних систем.

Внутрішні міжбанківські платіжні системи використовують стандарти і правила міжнародних систем, що є привабливим з погляду надійності як роботи так і бізнесу цих внутрішніх систем. Тому що в цьому випадку банки, що є членами міжнародних систем використовують існуючі в них програмно-технічні рішення, не несуть при цьому додаткових витрат і заощаджують на платі за міжнародну торгівельну марку, а нові банки, стаючи членами цих систем, можуть обробляти картки міжнародних систем, заробляючи відразу ж на еквайрінгу. У системі ОНІКС бере участь кілька банків і обсяг випущених карток і відповідно обороти по них невеликі. Усе це може дати позитивний ефект і буде привабливим для інших банків.

Небанківські платіжні системи типу автозаправних, бонусних, споживчих у рамках окремих груп підприємств, мають сьогодні свою окрему нішу, обумовлену відсутністю інтересів банків у цьому бізнесі. Технічна реалізація може бути різною і це часто є побічним заробітком розроблювачів програмно-технічних засобів карткових платіжних банківських систем [11].

Необхідно також підкреслити ще одну головну особливість багаторазових банківських платіжних карткових систем - вони сформовані з рівноправних, з юридичної точки зору, інститутів, що являють собою комерційні банки, а отже підвладні будь-яким коливанням ринкової ситуації.

Таким чином, розвиток платіжних систем відбувається нерівномірно, що обумовлено специфікою діяльності фінансових установ. Банківські платіжні системи набули більшого розвитку порівняно з небанківськими платіжними системами, що зумовлено функціями емітентів, еквайрів та інфраструктурних учасників, які виконують банки. Їх діяльність спрямована на задоволення потреб широкого кола суб’єктів господарювання, що пов’язано з високою ризикованістю та різноманітністю виконуваних функцій. Діяльність небанківських платіжних систем носить більш спеціалізований характер, задовольняючи потреби «вузького» кола споживачів. Метою діяльності банків на картковому ринку є насамперед виконання макроекономічних функцій, щодо удосконалення платіжного обігу та отримання прибутку. Метою діяльності фінансових організацій, які входять до складу небанківських платіжних систем, крім банків, є полегшення розрахунків за допомогою платіжних інструментів своїм членам та споживачам послуг, а також отримання прибутку.

1.2 Напрями розвитку платіжних систем в банках

Розвиток для організації - це з одного боку, такий тип змін, що підвищує ступінь організованості системи, а з іншого - виділена у складі підприємства система, в якій об’єднані інноваційні процеси, що ведуть до кількісних та якісних змін у всіх функціональних галузях підприємства.

Дунська А. Р. розглядає розвиток підприємства в трьох основних аспектах:

) технічний (науково-технічний) розвиток - спрямований на вдосконалення якості продукції, технології, послуг за рахунок впровадження техніко-технологічних нововведень;

) ринковий розвиток - полягає в розширенні сфери споживачів, збільшенні частки ринку тощо;

) організаційний розвиток - зорієнтований на розвиток окремого працівника, групи, вдосконалення системи та процесів управління тощо.

Кожен з цих аспектів розвитку має інноваційний характер, а отже можна стверджувати, що базовим елементом процесу розвитку підприємства є нововведення. Технічний розвиток базується на техніко-технологічних нововведеннях, ринковий та організаційний види розвитку, в свою чергу, базуються на організаційно-управлінських нововведеннях [15].

Масленікова Н. П., Бєляєв А. А., Коротков Е. М., Смирнов Е. А. Афанасьєв Н. В., Рогожин В. Д., Рудика В. І. виділяють дві форми розвитку:

–   еволюційну;

–       революційну.

Еволюційна характеризується поступовими кількісними і якісними змінами, а революційна - стрибкоподібним переходом від одного стану системи до іншого.

Також виділяють прогресивний і регресивний розвиток. Прогресивний розвиток - зміна якості системи від нижчого до вищого чи менш зробленого до більш зробленого. Регресивний припускає зниження якісного рівня, деградацію організації, падіння її якісних і кількісних характеристик [16].

Розвиток буває або екстенсивним, тобто проявом і збільшенням уже існуючого, або інтенсивним, тобто виникненням якісно нових форм. З іншої сторони, розвиток буває або екзогенним, тобто несправжнім розвитком, обумовленим тільки ззовні, навколишнім світом, або ендогенним, тобто дійсним розвитком, джерело якого знаходиться усередині самого що розвивається.

В менеджменті отримали поширення поняття «сталий розвиток підприємства», «керований розвиток підприємства», «організаційний розвиток».

Черних А. В. під сталим розвитком підприємства розуміє обумовлений впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища та такий, що характеризується збільшенням його потенціалу, попиту на продукції, масштабу діяльності, можливістю забезпечити безперервний процес виробництва та зберігати платоспроможність протягом тривалого періоду часу процес змін, які трапляються у функціонуванні підприємства.

Під керованим розвитком підприємства пропонується розуміти виділену в складі підприємства систему, в якій об’єднані процеси реструктуризації та реінжинірингу, інноваційні та інвестиційні процеси, що ведуть до кількісних та якісних змін у всіх функціональних галузях підприємства, а також контури управління на основі зворотних зв’язків, де вирішуються завдання стратегічного й тактичного управління, а також запускаються механізми самоорганізації оперативного управління розвитком [16].

Управління розвитком (керований розвиток) - це процес або підтримки підприємства в плановому атракторі розвитку, або штучної зміни еволюційного вектора розвитку підприємства для досягнення мегацілі існування системи - формування адекватного умовам, що стохастично змінюються, рівня конкурентоздатності і забезпечення тривалої присутності підприємства в економічному просторі національної чи світової економіки.

Необхідність управління розвитком виникає у таких випадках [17, с. 213]:

корінна зміна обраної тенденції розвитку (напрямку вектора розвитку), що супроводжується несподіваним переходом в інший атрактор розвитку. Необхідні дії: перегляд орієнтирів розвитку, повна діагностика банку з метою виявлення потенційних і реальних ресурсів для дифузії підприємства в новий ринковий простір і адаптації до умов внутрішнього та зовнішнього середовища, які змінились;

- відхилення від орієнтирів розвитку (комплекс індикаторів) у рамках існуючого атрактора розвитку. Необхідні дії: перегляд, мети, задач функціонування підприємства, що супроводжуються діагностичним аналізом і коректуванням ресурсів банку;

- корінна зміна вектора спадного розвитку банку на основі виникнення штучної точки біфуркації (кардинальна зміна основного вектора розвитку). Необхідні дії: всебічна оцінка потенційних і реальних можливостей банку для виходу з точки біфуркації, розробка механізму управління кризами.

Механізм управління розвитком є найбільш активною частиною системи управління, що забезпечує можливість цілеспрямованого розвитку банку і представляє собою сукупність:

засобів управління, які включають інструменти і важелі, що відповідають орієнтирам, передбачуваним наслідкам, критеріям вибору й оцінки, обмеженням і вимогам процесу розвитку банку з урахуванням певної стадії циклу його розвитку;

організаційних і економічних методів управління, що представляють собою способи, прийоми і технології приведення в дію і використання засобів управління.

У рамках процесу управління розвитком підприємства виконуються дві комплексні задачі:

-  усунення диспропорцій, що виникають у відхиленнях від запланованої поведінки підприємства в просторі і часі;

-  створення диспропорцій (протиріч) як джерел подальшого поступального розвитку банку.

Верба В. А. виділяє такі основні функції управління розвитком:

) прогнозування (планування) - визначення цільових настанов, встановлення завдань функціонування (тактика) і розвитку (стратегія), визначення шляхів і засобів реалізації планів;

) організація і координування - створення, узгодження факторів і процесів виконання планів;

) стимулювання і активізація - створення мотивів і стимулів персоналу до узгоджених та ефективних дій;

) моніторинг - систематичне спостереження за результатами діяльності, їх аналіз, корегування планів, шляхів і засобів їх реалізації.

В контексті викладених вище підходів трактування сутності та шляхів розвитку системи можна виділити конкретні напрямки притаманні сучасній платіжній системі країни. Насамперед, це еволюційна форма розвитку, яка характеризується поступовою зміною показників без стрімких скачків кількісних та/або якісних змін; та прогресивна - від початкового рівня до рівня розвиненої системи. До останніх років платіжна система України характеризувалась екстенсивним типом розвитку. Тобто, на ринку основне місце займали карти з магнітною смугою, як базовий вид платіжних карт, протягом періоду становлення та розвитку ринку платіжних систем збільшувались кількісні показники їх випуску, з'являлися нові види карт: дебетні, кредитні, однак база - магнітна смуга, залишалась незмінною. Починаючи з 2008 року спостерігається поступовий перехід на інтенсивний тип розвитку. Все більше вітчизняних банків почали процес створення та впровадження нового продукту - старт-карти, таким чином піднімаючи систему безготівкових розрахунків на якісно новий рівень. Цей процес займе деякий час, через складність технічного забезпечення та організації процесу випуску. Темпи переходу на даний час досить низькі, щоб визначати його як основну ціль стратегічного розвитку системи.

Навіть з урахуванням нових напрямків розвитку платіжної системи основною метою на даний час залишається екстенсивний розвиток.

При цьому об’єктом управління розвитком платіжних систем банку слід визнати його потенціал. Суб'єктом управління розвитком виступає переважно керівництво підприємства та його структурних підрозділів.

Оперативно діюча платіжна система може зменшити обсяг і коливання суми коштів у розрахунках, ідеальна - мінімізувати затримки платежів.

Найбільш розповсюджена структура управління платіжних карток в банках включає в себе:

- відділ системно-технічного забезпечення. Надає безперервну роботу комп’ютерної та спеціальної техніки, програмного забезпечення, зв’язку з процесинговою кампанією. В обов’язки співробітників цього відділу також входить відкриття нових спецкартрахунків (тобто введення в базу клієнтських даних), випуск та перевипуск карток, включаючи ембосування, закриття операційного дня, обмін вхідними та вихідними файлами з системою (процесинговою компанією);

- бухгалтерія (розрахунковий відділ). До функцій цього відділу відносять ведення синтетичних (балансових) рахунків за типами карток, клієнтів (фізичних та юридичних осіб) та валютам рахунків, ведення транзитних рахунків для розрахунків з окремими філіями, ведення рахунків доходів та витрат по картковому бізнесу;

клієнтський відділ. Співробітники цього відділу допомагають клієнтам обрати оптимальну для них картку та оформити відповідні документи, а в подальшому ведуть клієнтські справи;

відділ поточних операцій. Цей відділ утворюється, як правило, якщо банк випускає міжнародні картки. Цей відділ є центральним у зв’язках з іншими відділами. По-перше, він пов'язаний з клієнтським відділом, оскільки тільки цей відділ має інформацію про поточні залишки по картрахунках, історії рахунків (встановлює статус рахунку, у тому числі блокування карток). По-друге, він пов'язаний з системно-технічним відділом, оскільки головним його інструментом є програмне забезпечення, що керує клієнтською базою даних. Ще однією функцією відділу поточних операцій є обробка та оформлення заяв клієнтів, що називаються в міжнародній практиці “чарджбеками”. “Чарджбек” є доволі складною та відповідальною частиною роботи, тому що цей напрям не тільки дозволяє захищати інтереси клієнтів банку, а й боротися з шахрайством по картках;

відділ розвитку. Основні функції: аналіз нових продуктів, що пропонуються платіжними системами, та розробка на цій основі своїх продуктів, розробка договірної бази (документів) для роботи з клієнтами, розробка нових платіжних схем та тарифів;

група фінансової безпеки та контролю за ризиками. Одним з важливих напрямків у міжнародних платіжних системах є боротьба з шахрайством, тому практично в кожному банку, що емітує міжнародні картки, з самого початку роботи є один або група спеціалістів в області безпеки.

Таким чином, для максимально успішного розвитку платіжних систем необхідно насамперед чітко усвідомлювати, сутність поняття розвиток системи та основні його напрями. На основі цих даних можна напрями розвитком банку, які будуть враховувати як ендогенні, так і екзогенні фактори впливу.

.3 Сучасний стан розвитку платіжних систем

Платіжні системи та системи розрахунків відіграють провідну роль в економіці країни, забезпечуючи здійснення суб’єктами економіки переказу коштів і розрахунків за зобов’язаннями, що виникають у процесі економічної діяльності. Надійні й ефективні платіжні системи є запорукою стабільного функціонування фінансової системи та економіки країни загалом.

На даний момент спостерігається стрімкий розвиток карткового бізнесу, про що свідчить збільшення користувачів пластикових карт майже на 7% за останні декілька років та збільшення розрахунків за товари і послуги з використанням пластикових карт.

Зважаючи на сучасні умови світової глобалізації, національні фінансові системи країн розвиваються в тісній взаємодії одна з одною, проте під впливом географічних, економічних, політичних та інших факторів формується ряд особливостей, притаманних фінансовій системі саме цієї країни.

Для детального вивчення особливостей розвитку системи безготівкових розрахунків України, необхідно розділити фактори впливу на макроекономічні, такі як законодавча база, рівень розвитку відносно інших країн та інші показники, і мікроекономічні, наприклад стан ринку платіжних карток України, типи платіжних карт, випущених українськими банками.

Найшвидші темпи розвитку спостерігаються на ринку банківських платіжних карток. За даними Національного банку України, станом на 2011 рік 148 банків (80% від загальної кількості) були членами внутрідержавних і міжнародних карткових платіжних систем і здійснювали емісію та еквайрінг платіжних карток. Загальна кількість карток термін яких не закінчився на 1.07.2011 року становила майже 45 000 тис. од. При цьому більше половини карток (56% в 2011 році) відкривалося з ініціативи роботодавця, тоді як з власної ініціативи лише 28% користувачів відкрили банківські карти в 2011 році (що на 3,7% більше ніж у 2009 році).

Однією з особливостей розвитку ринку платіжних карт України є низька доля безготівкових розрахунків порівняно з операцією зняття готівки через банкомат (86,6%). На другому місці зі значним відривом - зняття готівки через касу банку (36%). При цьому спостерігається тенденція до зменшення частки користувачів цих операцій, на відміну від третьої за популярністю операції - оплата товарів і послуг в магазинах (17,6% у 2011 році порівняно з 13,6% у 2009 році) [18]. Аналізуючи доступні дані, бачимо величезну розбіжність між окремими розвинутими країнами, де кількість платежів становить 100-200 за рік на душу населення (Канада, США, Великобританія, Данія, Франція, Фінляндія, Нідерланди, Португалія), та рядом східноєвропейських країн де кількість операцій на душу населення не перевищує 5 за рік (рисунок 1.3). Водночас варто відзначити, що Україна за цим показником в 2009 році наздогнала Болгарію і випередила ряд країн СНД, проте суттєво відстає від Росії та Румунії.

На даний момент на території України діє 5 міжнародних платіжних систем, серед яких найбільшими за кількістю співпрацюючих банків є "Visa International" в якій працює 112 банків, та "MasterCard International" контракти з якою уклали 76 банків країни, та 22 міжнародні системи переказу коштів, які уклали контракти співпраці з банківськими установами, таблиця 1.1.

Рисунок 1.3 - Кількість безготівкових операцій з платіжними картами на душу населення в Східній Європі та Центральній Азії у 2009 році

На даний момент на території України діє 5 міжнародних платіжних систем, серед яких найбільшими за кількістю співпрацюючих банків є "Visa International" в якій працює 112 банків, та "MasterCard International" контракти з якою уклали 76 банків країни, та 22 міжнародні системи переказу коштів, які уклали контракти співпраці з банківськими установами, таблиця 1.1.

Таблиця 1.1 - Перелік міжнародних платіжних систем, які функціонують на території України

Перелік міжнародних систем переказу коштів, які діють на території України, наведено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Перелік міжнародних систем переказу коштів, які діють на території України

За кількістю укладених контрактів найбільшою є система "Юнистрим" з якою співпрацюють 39 установ. На другому місці система "СONTACT" - за її допомогою переказують кошти 26 банків. На третьому місці система "MoneyGram", яка уклала контракти співпраці з 23 банками країни.

Такий розподіл не є точним, тому що більшість банків уклала контракти співпраці з кількома системами переказу коштів, що дозволяє клієнтам обрати найкращі умови для переказу своїх коштів.

Протягом 2001-2009 рр. кількість банків, які стали членами карткових платіжних систем, збільшилась більш ніж удвічі, а кількість держателів карт зросла від 3 мільйонів в 2001 році до 39 мільйонів в 2009, тобто в 12 раз.

На сьогодні в структурі ринку платіжних карток близько 80% обороту припадає на карти міжнародних платіжних систем, у першу чергу MasterCard і VISA, частка внутрішньодержавних складає приблизно 20%. Перші місця по емісії міжнародних платіжних карт займають Приватбанк (емітовано більше 7 млн. карт), Ощадбанк, Укрсоцбанк.

Національна система масових електронних платежів програє міжнародним системам за кількістю випущених карт, однак має значні переваги у використанні карток на інтегрованих схемах або смарт-карт, які містять вмонтовану мікросхему з процесором, пам'яттю, власною операційною системою. За допомогою цих карт можна не лише зберігати дані, а й оперувати ними. Також вони є носіями двох платіжних інструментів - електронного чека та електронного гаманця. За допомогою смарт-карт реалізується державна політика по систематизації надання та обліку послуг та пільг, що надаються населенню.

Освоєння банками нової технології відбувається несистемно, та по прогнозам аналітиків займе ще близько п'яти років. На початок 2011 року майже 30 банків перебували на різних стадіях сертифікації або впровадження смарт-карт.

Офіційна аналітична інформація демонструє стрімкий розвиток ринку платіжних карт. На початок року випущено понад 32,2 млн. карт, встановлено 77,1 тис. од. термінального обладнання для їх обслуговування. При цьому обороти по картам за минулий рік перевищили 150 млрд. грн. Проте, як зазначалося вище, 97% цих операцій - зняття готівки. Наповнення ринку відбулося за рахунок масового відкриття дебетних карток, частка яких становить близько 75%, рисунок 1.4 [19], та карток, котрі видаються клієнтам, як додаток до депозитного рахунку, причому часто ці карти дозволяють лише перевірити стан рахунку, що при строковому депозиті без права поповнення і зняття взагалі не має сенсу [20].

Рисунок 1.4 - Структура використання платіжних карток в 2009 році

Таким чином, частка пластикових карток, випущених із метою надати клієнтові банку універсальний платіжний і кредитний інструмент, виявляється малою.

Це, насамперед, викликане недосконалістю законодавчої бази у сфері регулювання відносин учасників платіжних систем, високою часткою тіньової економіки в Україні й низьким рівнем довіри споживачів в цілому до банківської системи і зокрема до електронних платежів і платіжних інструментів.

Розвиток платіжних систем потребує перш за все удосконалення правової бази відносин та пильного нагляду регулюючих органів за діяльністю учасників цих систем. Саме для цього було прийнято Закон України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України (відносно функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових рахунків)» від 18.09.2012 р. №5284-VI.

Документом передбачено наступні зміни в законі, які усунуть існуючі недоліки та створять міцне підґрунтя для подальшого розвитку вітчизняних платіжних систем, а саме:

1)   визначення термінів і понять "член / учасник платіжної системи", "користувач платіжної системи", "платіжний пристрій", "прийом засобів (готівки) менеджером банку для подальшого перекладу";

2) введення реєстру платіжних систем і систем розрахунків в Україні, їх членів / учасників;

) забезпечення належного регулювання випуску і використання електронних грошей;

) створення національного клірингового центру, який забезпечуватиме проведення маршрутизації транзакцій, кліринг і надання інформації для проведення остаточних розрахунків по операціях, які здійснюються на території України по спеціальних платіжних засобах, емітованих банками України;

) забезпечення формування і розміщення гарантійних депозитів членів / учасників платіжних систем по операціях, здійснених в рамках України із застосуванням платіжних карт, в гривні на рахунках в Національному банку або в банках України;

) надання права банкам України розміщувати на платіжній карті одночасно дві і більш торгові марки платіжних систем;

) забезпечення надання права комерційним агентам банків приймати платежі від населення (зокрема із застосуванням платіжних пристроїв) для подальшого перекладу третім особам;

) здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами [21].

Особливої актуальності на сучасному етапі розвитку карткового бізнесу набувають питання запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та/або фінансування тероризму. Передусім це пов’язано із зростанням випадків шахрайства, що спричиняє значні збитки як банків, так і його клієнтів.

Переміщення коштів з метою легалізації та фінансування тероризму може здійснюватися наступним чином:

-  через традиційні фінансові установи (банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг);

-       через нетрадиційні фінансові установі (фінансові установи, що фактично надають банківські послуги - валютні біржі, брокери цінних паперів або дорогоцінних металів, товарно-сировинні брокери, казино, організації, що надають телеграфні або поштові послуги та послуги з обміну чеків на готівку);

-       через установи нефінансового сектору (заклади індустрії розваг, автомобільного бізнесу, роздрібної торгівлі, торгівлі антикваріатом, комісійні магазини, фірми, що займаються пасажирськими та вантажними перевезеннями, будівельні фірми, благодійні організації та ін.

-       кур’єрський спосіб;

-       через неофіційні системи грошових переказів.

Як показує практика аналізу фінансових операцій за рахунками платіжних карток, в останній час ці платіжні інструменти використовуються значно ширше, а саме:

з метою конвертації безготівкових коштів у готівку;

ухилення від оподаткування;

дача хабара.

Все це може бути ланками в загальних схемах відмивання коштів, виявлення яких потребує ретельного аналізу руху коштів на картрахунках. Організація даного процесу повинна враховувати ризики певного кола фінансових операцій. Аналіз практики дослідження фінансових операцій за картковими рахунками показує, що найбільш ризиковими з точки зору їх можливого зв’язку з процесами відмивання виступають наступні операцій:

- поповнення картрахунку третьою особою;

надходження на картрахунок безготівкових коштів, які потім знімаються;

велика кількість операцій поповнення рахунку протягом короткого періоду в різних містах;

надходження на картрахунки різних фізичних осіб безготівкових коштів від однієї юридичної особи, які далі переводяться в готівку.

Кількість та суми транскордонних і внутрішньодержавних операцій, які здійснюються з використанням міжнародних платіжних систем в Україні, щорічно збільшуються. З огляду на це Національний банк має пильно стежити за діяльністю членів та учасників міжнародних платіжних систем, створених нерезидентами, які уклали з платіжними організаціями цих систем відповідні домовленості.

Ряд авторів, таких як Харченко В. В., Вовчак О. А., Отрощенко В. В. вважають, що основними перешкодами на шляху подальшого розвитку безготівкових розрахунків та карткового бізнесу в Україні є те, що [9,16,18]:

- світова фінансово-економічна криза призвела до зменшення кількості емітованих платіжних карток, зменшення кількості платіжних терміналів внаслідок припинення діяльності окремих торговців;

–   переважна більшість емітованих українськими банками платіжних карток належить до міжнародних платіжних систем VISA та MasterCard;

відсутність знань щодо технології розрахунків платіжними картками і незацікавленість економічних суб‘єктів у безготівкових розрахунках картками;

відсутність кредитних історій у фізичних осіб, що стримує впровадження кредитних схем розрахунків за платіжними картками;

–   пасивність банків - членів НСМЕП щодо впровадження новітніх технологій обслуговування платіжних карток, що пропонуються даною платіжною системою.

Отже, платіжні системи в Україні динамічно розвиваються, однак обсяги операцій за допомогою платіжних карт все ще значно нижчі, ніж в інших країнах. Одним із найбільших факторів, що стримують розвиток, є масове розповсюдження карт з магнітною смугою. Цей вид карт не забезпечує достатній ступінь захисту інформації та обмежує можливості використання карт.

Розглянувши теоретичні аспекти функціонування платіжних систем в Україні можна виділити основні моменти

Платіжна система в ринковій економіці грає ключову роль, оскільки є життєво важливим елементом фінансової інфраструктури економіки, необхідним інструментом, що забезпечує ефективне управління економікою, а також фінансовими ринками.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна система є платіжною організацією, членами платіжної системи та сукупністю відносин, які виникають між ними при проведенні переказу коштів.

Для визначення цілісної картини ситуації в сфері платіжних систем необхідний розгляд не тільки теоретичних засад існування системи, а й практичних даних, які дозволять сформувати цілісне уявлення про стан розвитку членів платіжних систем України, порядок обліку розрахунків із використанням платіжних карток та їх аналізу.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК У БАНКУ

.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ «Укрсоцбанк»

Укрсоцбанк є учасником авторитетної міжнародної UniCredit Group - однієї з найбільших фінансових організацій, географія якої охоплює 22 країни Європи і ще 27 країн світу. Мережа Групи складається з більш як 9 800 відділень, де працюють понад 165 000 співробітників.

Укрсоцбанк має всі необхідні ліцензії на здійснення фінансової діяльності: Ліцензію Національного банку України від 29.12.01 №5 та Дозвіл Національного банку України від 29.07.03 №5-2 на право здійснення операцій, термін дії яких не обмежений; здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами:

-  брокерську діяльність на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серія АВ №376936, дата видачі 12.10.07 року;

-       дилерську діяльність - серія АВ №376937, дата видачі 12.10.07 року;

-       андеррайтинг - серія АВ №376938, дата видачі 12.10.07 року.

Національна мережа банківського обслуговування ПАТ «Укрсоцбанк», що включає в себе більш 2 000 філій та відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни. Банк має найбільшу в Україні мережу обслуговування пластикових карт.

Основна мета - забезпечити найвищу якість послуг клієнтам як в Україні, так і поза її межами. Принципи роботи - відповідальність, чіткість, своєчасність та гнучкість в проведенні операцій.

На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України понад 150 видів найсучасніших послуг.

ПАТ «Укрсоцбанк» займає лідерські позиції серед інших українських комерційних банків за кількістю клієнтів, які довіряють саме цьому банку.

Так, його послугами користується понад 18% місцевого населення.

Наявність широкої мережі обслуговування карткових продуктів дозволяє ПАТ «Укрсоцбанк» активно впроваджувати послуги з автоматизованої видачі корпоративним клієнтам заробітної плати із використанням пластикових карт.

Банк у своїй роботі керується Законами України “Про банки і банківську діяльність”, “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України, єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації та комп’ютеризації та власним Статутом.

Протягом 9 місяців 2008 року діяльність всієї банківської системи України характеризувалась високими темпами зростання, але починаючи з четвертого кварталу 2008 року зростання було повністю зупинене. У 2009 році основну увагу усіх банків України було зосереджено на підтриманні достатнього рівня ліквідності та якості їх активів.

Станом на 31 грудня 2010 року консолідовані активи Укрсоцбанку становили 43 082 млн. грн., що на 13% менше ніж станом на 31 грудня 2009 року (додаток Б, таблиця Б.1). Як і в попередніх роках, Укрсоцбанк продовжував поліпшувати ефективність своєї діяльності. У 2010 році співвідношення витрат та доходів, зменшилось на 7,9 процентних пункти та становило 32,1%. Це покращення було досягнуто, за рахунок впровадження різноманітних заходів, націлених на зниження витрат і, перш за все, завдяки процесу реорганізації.

Незважаючи на те, що у 2011 році доходи банку від основної діяльності зменшились, а операційні витрати збільшились ефективність затрат банку залишається високою. Завдяки своїй жорсткій політиці контролю витрат банк зміг утримати показник відношення витрат до доходів на дуже доброму рівні 40.5%, таблиця 2.1.

Таблиця 2.1 - Аналіз показників капіталу

Прибуток банку до оподаткування зменшився у порівнянні з 2009 роком на 702 млн. грн. та склав 241 млн. грн., в основному за рахунок значного зростання резервів під заборгованість за кредитами.

Чистий процентний дохід отриманий банком у 2010 році збільшився до 2 786 млн. грн., або на 31% у порівнянні з попереднім роком, переважно за рахунок девальвації гривні та зміни процентних ставок за кредитами, наданими клієнтам, таблиця Б.2.

Процентні доходи за рік зросли на 25% та становили 5 715 млн. грн. Зростання процентних витрат, обсяг яких у 2009 році дорівнював 2 930 млн. грн., становило 19%. У 2011 році витрати зменшились на 18% порівняно з минулим роком і склали 2,408 мільйонів гривень. Чиста процентна маржа зросла до 668 базисних пунктів, або на 79 базисних пунктів більше в порівнянні до 2008 року, у 2011 р. чиста процентна маржа становила 680пп, що на 12пп більше, ніж у 2010 році.

Чистий процентний дохід корпоративного бізнесу банку скоротився на 35% в порівнянні з попереднім роком, тоді як роздрібний бізнес збільшив свій чистий процентний дохід на 36%. В структурі операційного доходу банку чистий процентний дохід у 2010 році становив 81% проти 68% у 2009 році. У 2011 році цей показник становив 82% загальної суми операційних доходів банку, порівняно з 79% у 2009 році. Хоча обсяг клієнтських депозитів збільшився на 24% порівняно з минулим роком, негативний вплив на чистий процентний дохід у 2011 році був істотно зменшений, завдяки меншим витратам на ресурси та постійному зменшенню процентних ставок за депозитами клієнтів.

Частка чистого процентного доходу банку, отриманого від роздрібного бізнесу, зменшилась з 70% у 2010 році до 62% у 2011 році, головним чином, через низький рівень кредитування у сегменті роздрібного бізнесу. У той же час частка чистого процентного доходу, отриманого від корпоративного бізнесу, зросла з 13% у 2010 році до 18% у 2011 році.

Чистий комісійний дохід знизився майже на 16% проти 2009 року та становив 525 млн. грн. У 2011 році він становив 484 мільйона гривень і склав 16% загальної суми операційних доходів банку порівняно з 15% у 2010 р. Головною причиною зменшення на 8% була негативна динаміка комісійного доходу за кредитами клієнтів на 44%, у зв’язку з незначними обсягами кредитування. Проте це було частково компенсоване збільшенням доходу від комісій за розрахунковими послугами на 7% (особливо збільшенням доходу від обслуговування кредитних та дебетових карток на 36%), яке було пов’язане з розвитком комісійних послуг.

Найбільшою частиною усіх комісійних доходів банку, тобто 67%, як і у попередніх роках залишаються доходи отримані за проведення платежів та касове обслуговування.

Внесок роздрібного бізнесу банку в отриманий комісійний дохід склав 79%, корпоративного бізнесу - 20%, решта, 1% комісійного доходу, є внеском Казначейства банку. Частка чистого комісійного доходу у структурі операційного доходу банку зменшилась з 19% у 2009 році до 13% у 2010 р.

Протягом 2011 року внески бізнес-сегментів у обсяг чистого комісійного доходу залишалися незмінними: 80% від загальної суми чистого комісійного доходу отримано від роздрібного бізнесу, 19% - від корпоративного бізнесу, і 1% - від Казначейства.

Дохід Укрсоцбанку від торгівельних операцій у 2010 році становив 236 млн. грн. 93% цих надходжень становили доходи від операцій з іноземною валютою. Частка доходу від торгових операцій у загальній сумі доходів Банку становила 3%, що всього на 4 пп. менше, ніж у минулому році. Скорочення доходів, отриманих від торгівельних операцій на 46% проти 2009 року пояснюється високим рівнем волатильности обмінного курсу гривні до американського долара і євро у 2009 році, який, в свою чергу, створював сприятливі умови для торговців валютою.

Частка доходів від торгівельних операцій в операційному доході банку дорівнювала 6%, що на 7,8 пп. нижче у порівнянні з попереднім роком. Загалом операційний дохід збільшився на 12% порівняно з 2009 роком та становив 3 547 млн. грн.

Операційні витрати скоротились на 11% порівняно з попереднім роком до 1 139 млн. грн. Операційні витрати за 2011 рік збільшились на 10% і склали 1,248 млн. грн. Таке збільшення було викликано 13% зростанням витрат на персонал, які досягли 604 млн. грн., та збільшенням на 14% адміністративних витрат, які склали 458 млн. грн.

У результаті зменшення доходів і збільшення витрат показник відношення витрат до доходів збільшився до 40,5%. Дохід банку від торгових операцій зменшився на 65% порівняно з 2009 роком і у 2011 році склав 83 млн.грн. Основна частина була отримана від операцій з іноземними валютами, дохід від яких зменшився на 66% у зв’язку з відносною стабільністю курсу обміну гривні по відношенню до долара США та євро, порівняно з 2010 роком. Обсяг грошових коштів та їх еквівалентів збільшився на 57% порівняно до 2008 року та становив 1 510 млн. грн, відповідно його частка у чистих активах склала 3,5% (2% на кінець 2009 р.).

Загалом у 2010 році витрати на формування резервів під заборгованість за кредитами становили 2 169 млн. грн. Зростання цих витрат на 125% проти 2009 року є результатом погіршення якості кредитного портфелю як у роздрібному так і у корпоративному бізнесах. Відрахування у резерви під заборгованість за кредитами здійснювалися пропорційно до частки окремого бізнесу у загальному кредитному портфелі банку, а саме: близько 40% - корпоративний та 60% - роздрібний. Вартість ризику зросла з 2,9% у 2009 році до 5,5% у 2010 р. Відповідно, відношення резервів до загального кредитного портфелю постійно зростало протягом року та, станом на кінець 2009 року, сягнуло позначки у 10,5% проти 4,5% на початок року. Операційний прибуток до вирахування резервів під заборгованість за кредитами та інших збитків, у 2011 році становив 1,835 млн. грн., що на 24% менше аналогічного показника за попередній рік. Це є результатом, з одного боку, зменшення операційних доходів (-13%) внаслідок постійного зменшення кредитного портфеля та, з іншого боку, збільшення операційних витрат (+9,6%).

У той же час, завдяки покращенню економічної ситуації, сума витрат на формування резервів була зменшена до 1,671 млн. грн., що на 23% менше суми відповідних витрат у 2010 році. Вартість ризику, розрахована як відношення витрат на формування резервів під заборгованість за кредитами до середнього чистого обсягу кредитів клієнтів, зменшилась до 500п у 2011 році порівняно з 551п у 2010 році.

Витрати на формування резервів під заборгованість за кредитами становили 1,671 млн. грн., що номінально нижче на 23% порівняно з 2010 р. Покращення якості активів було одним з пріоритетних завдань для Банку у 2011 р. Заходи з реструктуризації та повернення заборгованості проводились у всіх клієнтських сегментах, що наряду із збільшенням обсягу коригування процентного доходу, який описано вище, зменшили рівень сформованих резервів. Вартість ризику становила 5,0% у 2011 році порівняно з 5,5% у 2010 р., у той же час коефіцієнт покриття було значно збільшено з 10,5% на 31 грудня 2010 р. до 15.8% на 31 грудня 2011 р., таблиця 2.2. В результаті збільшення резервування кредитного портфелю прибуток банку до оподаткування зменшився до 165 мільйонів гривень, що на 32% менше, ніж за 2010 рік.

Наслідком ситуації з кредитним ризиком, яка склалась протягом 2009 року, стало зменшення прибутку до оподаткування до 241 млн. грн. або на 74%. Ефективна ставка податку збільшилась з 26,6% у 2009 році до 28,0% у 2010 р.

Таблиця 2.2 - Показники рентабельності

Крім того, відбулось незначне підвищення ефективної ставки оподаткування - з 28.0% у 2010 році до 31.4% у 2011 році.

Чистий прибуток Банку склав 113 мільйонів гривень, що на 35% менше, ніж у 2010 році. Прибутковість капіталу у 2010 році становила 1,8% порівняно з 3,2% у 2010 році. Таким чином, у 2010 році Укрсоцбанк отримав 174 млн. грн. чистого прибутку, що на 75% менше прибутку, затвердженого банком у 2009 році. Рентабельність власного капіталу (ROE) знизилась до 3,3% проти 17,5% у 2009 році. Аналогічним чином зменшилась рентабельність активів (ROA) з 2,8% у 2009 році до 0,4% у 2010 році.

Обсяг чистих кредитів наданих клієнтам Банку зменшився протягом 2010 року на 16%. Ця динаміка є відображенням значного погіршення бізнес-середовища України.

В цілому, обсяг чистих кредитів наданих клієнтам дорівнював 83% від загального обсягу чистих активів банку на кінець 2010 року (87% станом на кінець 2009 року). Обсяг кредитів в банках зменшився протягом року на 31% до 1 702 млн. грн. Частка цієї категорії кредитів у загальному обсязі чистих активів становила 4,0% на кінець звітного року проти 5,0% на початок року, таблиці Б.1 додатка Б. Чистий обсяг кредитів клієнтів у 2011 р. зменшився на 14% порівняно з минулим періодом і склав 30,882 млн. грн. на 31 грудня 2011 р. у зв’язку із значним збільшенням суми резервів на покриття кредитної заборгованості.

Зменшення загальної суми кредитного портфелю Банку (переважно у сегменті роздрібного бізнесу) та нижчі зовнішні процентні ставки по кредитах спричинили 11% зменшення обсягу процентного доходу порівняно з минулим роком, який склав 5,402 млн. грн. В результаті збільшення обсягів депозитів, яке не було покрите за рахунок нових кредитів, вивільнені ресурси суттєво підвищили рівень ліквідності банку. У зв’язку з цим банк почав здійснювати інвестиції у державні цінні папери: 2,2 млрд. грн. було інвестовано у короткострокові депозитні сертифікати у гривнях, випущені Національним банком України. У той же час сукупні активи зменшились на 4% порівняно з минулим роком і склали 41,4 млрд. грн.

Структура пасивної частини балансу Укрсоцбанку у 2010 році не мала значних змін. Частка депозитів інших банків зменшилась до 49% на кінець 2010 року проти 52% на кінець 2009 року.

Частка залучених коштів клієнтів банку була стабільною протягом усього звітного року та дорівнювала 29%. Відтік коштів клієнтів, що був спровокований фінансовою кризою, став загальною проблемою 2010 року для усіх українських банків. Зокрема з початку звітного року Укрсоцбанк втратив 14% депозитів клієнтів, і станом на 31 грудня 2010 обсяг залучених коштів клієнтів у балансі банку становив 12 млрд. грн. Зменшення депозитів клієнтів, головним чином корпоративного бізнесу, було викликано загальною нестачею фінансових коштів юридичних осіб та спадом ділової активності (обсяг депозитів корпоративного бізнесу зменшився на 52% проти 2009 р.). З іншого боку, позитивна тенденція зростання депозитів клієнтів роздрібного бізнесу частково компенсувала негативну динаміку у корпоративному сегменті. Зростання депозитів роздрібного бізнесу є чітким свідченням довіри клієнтів до системи. У 2010 році банк зменшив обсяг коштів інших банків з 25 742 млн. грн. на початок року до 20 960 млн. грн. на кінець 2010 року, або на 19%.

Скорочення обсягів залучених коштів інших банків з метою поліпшення співвідношення кредитів та депозитів є одним із стратегічних пріоритетів Укрсоцбанку. В результаті поступового відродження економіки, повернення довіри до банківської системи, вкладники знову повернулись до банківської системи. Як наслідок, у 2011 році ринок повністю відновив і перевершив обсяги депозитної бази докризового періоду. Обсяги депозитів клієнтів на кінець 2011 року збільшились на 24% і склали 15,309 млн. грн. порівняно з 12,335 млн. грн. на початок року.

Депозити клієнтів роздрібного бізнесу, які складають переважну частку (82%) у загальній сумі депозитів клієнтів, збільшились на 22% і склали 12,578 млн. грн. на 31 грудня 2011 р., порівняно з 10,297 млн. грн. на 31 грудня 2010 р. У той же час депозити клієнтів корпоративного бізнесу збільшились на 38% порівняно з кінцем 2010 року і склали 2,702 млн. грн. на 31 грудня 2011 р.

Депозити інших банків зменшились на 8% з 20,960 млн. грн. на початок року до 19,376 млн. грн. на 31 грудня 2011 р.

У зв’язку із впровадженням централізованої банківської системи, її інтеграцією з іншими бізнес-програмами та необхідністю переобладнання робочих місць користувачів, нематеріальні активи Банку збільшились на 101% і становили 303 млн. грн. станом на 31 грудня 2011 р.

У 2010 році Укрсоцбанк зміцнив свою капітальну базу. Обсяг балансового капіталу збільшився на 19% протягом року та становив 5 809 млн. грн.

Таким чином, було досягнуто суттєвого поліпшення показників достатності капіталу у порівнянні з попереднім роком. Коефіцієнт достатності капіталу 1-го рівня станом на 31 грудня 2010 року дорівнював 12,32%, порівняно з 9,29% у 2009 році. В той же час загальний коефіцієнт достатності капіталу збільшився до 22,68% проти 15,16% у попередньому році.

На збільшення коефіцієнту достатності капіталу 1-го рівня з 9,29% у 2009 році до 12,32% на кінець 2010 року вплинули наступні події: по-перше, акціонерами банку було затверджене рішення про включення 692 млн. грн.. чистого прибутку 2008 року до основного капіталу; по-друге, було збільшено статутний капітал на 500 млн. грн. Станом на 31 грудня 2011р. коефіцієнт достатності капіталу І рівня дорівнює 12,86%, загальний коефіцієнт достатності капіталу - 25,17%. Результати другого стрес-тестування, проведеного у березні 2011 року на вимогу Національного банку України, показали, що Укрсоцбанк не має додаткової необхідності у збільшенні капіталу.

Однією з основних цілей діяльності банку є забезпечення високого рівня надійності та довіри до Банку з боку клієнтів і суспільства. В ході виконання бюджету кожен рік здійснюється незалежний контроль за економічними нормативами і в тому числі за нормативом адекватності капіталу, що дозволяє на ранніх стадіях виявляти тенденції та можливу нестачу в прогнозному періоді та завчасно виживати запобіжні дії. На кінець 2009 року обсяг регулятивного капіталу складав 5568 тис. грн. (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Динаміка регулятивного та статутного капіталу

Норматив адекватності регулятивного капіталу - 13,48%, що свідчить про дотримання норм - не менше 10%. Зростання цього виду капіталу банку на 1036,2 млн. грн. у 2009 р. досягнуто за рахунок збільшення загального резерву, фонду банку, статутного капіталу, емісійної різниці та дооцінки основних засобів.

Серед джерел зростання регулятивного капіталу, що були використані у 2010 р., варто відзначити здійснену банком додаткову емісію акцій, що призвела до зростання статутного капіталу банку на 200,0 млн. грн. та емісійної різниці на 300,0 млн. грн. Станом на 31.12.2010 р. загальний обсяг регулятивного капіталу банку в 89 разів перевищує норматив регулятивного капіталу, який встановлено Національним банком України (74 194 000 грн.) При цьому фактичне значення нормативу адекватності регулятивного капіталу складало 16,58% при мінімально допустимому значенні 10%, тобто перевищення фактичного значення нормативу адекватності регулятивного капіталу над нормативним складало 6,58 п.п.

Станом на 31.12.2010 р. загальний обсяг регулятивного капіталу банку в 48 разів перевищує норматив мінімальний розмір регулятивного капіталу, який встановлено Національним банком України (120 000 000 грн.), фактичне значення нормативу адекватності регулятивного капіталу складало 19,92%.

Разом з тим, існуючий розмір регулятивного капіталу станом на 31.12.2010р. (5 814,5 млн. грн.), дозволяє банку і в подальшому збільшувати обсяг активів, зважених на ризик, дотримуючись при цьому нормативних значень показника адекватності регулятивного капіталу.

Аналізуючи здатність банківського капіталу витримувати збитки, пов’язані з недіючими позиками, можна зробити висновок, що на кінець 20110 року ситуація покращилась, однак частка чистих процентних кредитів залишається дуже значною. Про це свідчать дані отримані за звітних період. У 2008 році показник складав 15,41%, на кінець 2010 року приріст склав 65,19%, до 80,6%. У 2011 році відбулось зменшення значення коефіцієнту на 4,4%, до 76,24%. Причиною таких коливань було різке збільшення недіючих позик, через нестабільну економічну ситуацію та втрату довіри населення до банківської системи.

Таблиця 2.4 - Аналіз показників стійкості банку

Однак спираючись на аналіз ліквідності за цей період можна сказати, що ступінь ризику не був завищений, тому що ліквідність знаходилась на рівні вищому, ніж нормативні значення.

Прибутковість активів не мала чітко вираженої динаміки змін за 2009-2011 рр. У 2009 році значення показника складало 29%, тобто на кожну одиницю активів припадало 0,29 грн чистого доходу. У 2010 році відбулось зменшення на 7,41%, а у 2011 р. прибутковість активів зросла до 27%.

Найважливішим критерієм якості управління ліквідністю в ПАТ «Укрсоцбанк» є дотримання всіх нормативів, встановлених Національним банком України.

Протягом 2009 - 2011 рр. розрахункові значення показників не були нижчими за норматив. У 2009 році норматив миттєвої ліквідності (Н4) становив 52,7%, при цьому нормативне значення складало - не менше 20%. Це свідчить про високу мобільність високоліквідних коштів та здатність банку швидко задовольнити потреби клієнтів у грошовій масі, таблиця 2.5.

Таблиця 2.5 - Аналіз коефіцієнтів ліквідності

У 2010 році спостерігалося невелике зростання показника - на 6,07%, що стало можливим через зменшення зобов'язань банка в процесі подолання кризових явищ в економіці країни. Через ці самі причини спостерігається зменшення нормативу Н4 у 2011 році на 17,4%, до 41,37%.

Норматив поточної ліквідності (Н5), який характеризує збалансованість строків та сум ліквідних активів та зобов'язань банку у 2010 р. складав 76,85%, що вище нормативного значення на 36,85%. Порівняно з 2009 роком спостерігається збільшення показника на 13,15%. У 2011 році норматив складав 69,98%, що нижче показника 2010 року на 6,87%.

Наведені результати пояснюються зменшенням зобов'язань банку у 2010 р., коли було втрачено довіру населення до банківської системи, як наслідок зменшення обсягу депозитів. У 2011 році, завдяки політиці регулюючих органів було суттєве зменшення активів банку в частині кредитних коштів.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) характеризує здатність банків до задоволення поточних зобов’язань. Протягом звітного періоду спостерігалася позитивна динаміка показника, з 25,4% у 2009 році, до 34,57% у 2011 р. При цьому нормативне значення складає - не менше 20%. Коефіцієнт високоліквідних активів характеризує наявність мобільних коштів у загальному обсязі активів, та має бути не нижчим за 20%. Протягом 2009 - 2011 рр., це було зафіксовано значення показника нижче нормативного значення. У 2010 році - 28,19%, що на 1,44% перевищує значення 2009 р., яке складало 26,75%. У 2011 році коефіцієнт був розрахований на рівні 34,13%. Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує можливість банку покривати свої зобов'язання за рахунок наявних активів. Таким чином, розрахункове значення не повинно бути нижчим за 100%. Протягом звітного періоду всі показники були вищими за норматив.

Таким чином, протягом 2009 - 2011 років ПАТ ”Укрсоцбанк” забезпечував неухильне і регулярне виконання всіх нормативів ліквідності (Н4, Н5, Н6) встановлених НБУ, що свідчить про його достатньо високу ліквідність у прогнозному періоді та здатність завчасно вживати запобіжні дії.

2.2 Організація обліку безготівкових розрахунків в банку

Та частина платіжного обороту, що проводиться на рахунках у банках, а не готівкою, називається безготівковим платіжним оборотом. Зміст і мета безготівкового платіжного обороту - оплата без використання готівкових коштів. Платник і одержувач коштів використовують поточні рахунки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і між різними кредитними установами.

Безготівкові розрахунки в Україні врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» [13]. Цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок переведення грошей у межах України, а також установлює відповідальність суб'єктів переказу. Загальні вимоги щодо функціонування в Україні систем міжбанківських розрахунків, внутрішньобанківських платіжних систем та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національній валюті визначає Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті (затверджено Постановою №320 НБУ від 16.08.2006 року) [22]. Облік та порядок здійснення безготівкових розрахунків регламентує Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджено Постановою №22 НБУ від 21.01.2004 року) [23].

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному варіанті.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів:

-  меморіальний ордер;

-       платіжне доручення;

-       платіжна вимога-доручення;

-       платіжна вимога;

-       розрахунковий чек;

-       акредитив.

Використання векселів та спеціальних платіжних засобів, зокрема платіжних карток (у тому числі корпоративних платіжних карток), регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Найбільшу питому вагу в розрахунках має платіжне доручення.

Платіжне доручення - це письмове розпорядження платника банкові, що його обслуговує, про списання з його рахунку зазначеної суми на рахунок одержувача коштів.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується. Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника. Якщо немає/недостатньо коштів на рахунку платника, то банк приймає від нього платіжні доручення, якщо порядок їх приймання та виконання передбачено договором між банком та платником. В іншому разі платіжне доручення повертається клієнтові. Якщо йдеться про перерахування в межах одного банку, то суму прийнятого банком до виконання доручення списують у дебет рахунку платника і зараховують у кредит рахунку одержувача:

-  Дт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок платника)

-       Кт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок одержувача).

Якщо рахунок відкрито в іншому банку, то операції проводять у порядку міжбанківських розрахунків у день подання платіжного доручення.

-  у банку платника:

Дт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок платника)

Кт 1200 Коррахунок банку платника

-  у банку одержувача:

Дт 1200 Коррахунок банку одержувача

Кт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок одержувача).

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин: верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) до покупця (платника) сплатити вартість поставленої продукції, наданих послуг; нижня частина - доручення платника своєму банку про перерахунок зі свого рахунку суми одержувачеві. Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Верхню частину вимоги-доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платникові не менше ніж у двох примірниках. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачеві та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувачеві і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем. Причини не-оплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку.

Облік розрахунків із використанням платіжної вимоги-доручення аналогічний до обліку за розрахунків платіжними дорученнями.

За розрахунків чеками, акредитивами передбачається списання коштів з рахунку клієнта і тимчасове їх депонування на окремий рахунок четвертого рівня «Кошти в розрахунках», який є в кожній із груп рахунків, де обліковують кошти клієнтів:

-  2602 П Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання

-       2622 П Кошти в розрахунках фізичних осіб

Призначення рахунків: облік коштів у розрахунках кошти до настання дати валютування, акредитиви, розрахункові чеки, розрахунки за разовими заліками, кошти, отримані як грошове покриття, тощо). Режим роботи рахунків за акредитивами, розрахунковими чеками та разовими заліками визначається нормативно-правовими актами Національного банку України та згідно з Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів, опублікованими Міжнародною торговою палатою.

За кредитом рахунків проводиться надходження коштів, призначених для забезпечення розрахунків.

За дебетом рахунків проводяться суми списання коштів за призначенням.

В аналітичному обліку за цими рахунками відкривають окремі аналітичні рахунки за кожним видом розрахунків. Наприклад, після ключового розряду вводиться код виду розрахунків (один знак):

-  чеками 1

-  акредитивами 2

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), який веде його рахунок, сплатити чекодержателеві зазначену в чеку суму коштів.

Чеки виготовляють на замовлення банку Банкнотно-монетний двір Національного банку України чи інше спеціалізоване підприємство на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог. Чеки брошурують у розрахункові чекові книжки по 10,20,25 аркушів.

Для гарантованої оплати чеків чекодавець депонує кошти на окремому рахунку 2602 П «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання (СГ)» у банку-емітенті. Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками».

Строк дії чекової книжки - один рік. Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки, засвідчуючи її підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Основні бухгалтерські проводки з розрахунків з розрахунковими чеками такі:

1 На підставі платіжного доручення депонування коштів для розрахунків чеками:

Дт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання

Кт 2602 Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання

2 Видача банком-емітентом чекової книжки:

Дт 9910 Контррахунок

Кт 9821 Бланки суворого обліку

3 Списання з поточного рахунку плати за видачу розрахункової чекової книжки:

Дт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок постачальника)

Кт 6100 Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування банків

4 Розрахунок за чеком, коли платник і одержувач мають обслуговування в одній установі банку

Дт 2602 Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання

Кт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (поточний рахунок постачальника).

Якщо чекодержателя і чекодавця обслуговують різні банки, то сума, вказана в чеку, не буде зарахована на рахунок чекодержателя до її надходження від банку чекодавця. В банку чекодержателя чек обліковується як прийнятий і надісланий на інкасо на позабалансових рахунках:

983 Документи і цінності, прийняті та відіслані на інкасо:

-      9830 А Документи і цінності, прийняті на інкасо.

Призначення рахунку: облік цінностей, прийнятих на інкасо від клієнтів або банків. Цінності обліковують за номінальною вартістю або в умовній оцінці.

За дебетом рахунку проводять суми прийнятих на інкасо цінностей. За кредитом рахунку списують надіслані або повернені цінності.

-       9831 А Документи і цінності, відіслані на інкасо.

Призначення рахунку: облік надісланих цінностей і документів, що були прийняті на інкасо. За дебетом рахунку проводять цінності і документи, надіслані на інкасо з одночасним їх списанням з рахунку 9830, на якому вони обліковуються. За кредитом рахунку списують надіслані на інкасо цінності і документи після отримання інкасованої суми або після повернення їх через відмову банку-платника.

Акредитив - це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

) виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги;

) надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються в договорі між юридичною особою, на користь якої виставлено акредитив (бенефіціаром), і платником, який звернувся в банк, що його обслуговує, для відкриття акредитива (заявником акредитива).

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

-  покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюють кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюють на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами» балансового рахунку 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання»;

-       непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив є безвідкличним. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом). Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед бенефіціаром. Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Безвідкличний акредитив - це зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітента і дотримані строки й умови акредитива.

Прийняту до виконання заяву про відкриття акредитива банк-емітент враховує на позабалансовому рахунку 9802 А «Акредитиви до виконання», за дебетом якого проводять суми акредитивів до оплати, а за кредитом - суми оплачених або не використаних акредитивів. Суму акредитивів у день списання перераховується в банк бенефіціара. В суму платежу включається плата за виконання акредитива:

1) Дт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (заявника акредитива)

Кт 1200 Коррахунок банку платника.

2) Дт 9802 Акредитиви до виконання

Кт Контррахунок.

Банк бенефіціара відкриває акредитив і зараховує кошти (депонує) на окремому особовому рахунку балансового рахунку 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання»:

Дт 1200 Коррахунок банку бенефіціара

Кт 2602 Кошти в розрахунках СГ

Кт 6110 Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів.

Виплати бенефіціару за акредитивом, депонованим у виконуючому банку, здійснюється з рахунку 2602 «Кошти в розрахунках СГ». Списання коштів з цього рахунку виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів за акредитивом та інших документів, що відповідають умовам акредитива. Перший примірник реєстру залишається в документах дня виконуючого банку, другий примірник видається бенефіціару з необхідними відмітками банку. Дт 2602 Кошти в розрахунках СГ

Кт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (бенефіціара).

У банк-емітент надсилається третій і четвертий примірники реєстру. На підставі третього примірника списують кошти з позабалансового рахунку 9802, а четвертий примірник видається заявникові акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитивів. Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом. У день закінчення строку дії акредитива, у кінці операційного дня виконуючий банк списує кошти акредитива з рахунку 2602, де вони обліковуються, та повертає банкові-емітентові. Після отримання коштів банк-емітент зараховує суму акредитива на поточний рахунок заявника акредитива та списує відповідну суму з позабалансового рахунку 9802 «Акредитиви до виконання».

.3 Облік розрахунків із використанням платіжних карток

Платіжні картки застосовують для оплати за товари і надані послуги на підприємствах торгівлі (послуг), купівля яких здійснюється в системах електронної комерції, для перерахування коштів зі своїх картрахунків на рахунки інших осіб, а також як засіб для одержання готівки в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банкомати. За здійснені операції банки отримують комісійну винагороду, розмір якої встановлюють самостійно. При виконанні операцій із застосуванням платіжних карток за дебетовою схемою в разі відсутності коштів на картрахунку клієнта допускається виникнення овердрафту.

Юридичні особи можуть одержувати готівку та здійснювати операції з безготівкової оплати із застосуванням корпоративних платіжних карток:

-  у національній валюті - для здійснення розрахунків, пов'язаних із виробничими потребами, у тому числі для оплати витрат на відрядження в межах України;

-       в іноземній валюті - за межами України для оплати витрат на відрядження та витрати представницького характеру.

Корпоративні платіжні картки не застосовуються для виплати заробітної плати, інших виплат соціального характеру, але банки для цього розробляють зарплатні проекти.

Облік розрахунків платіжними картками ведеться на рахунку:

2605 АП Кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій із використанням платіжних карток.

Призначення рахунку: облік коштів на вимогу суб'єктів господарювання (крім небанківських фінансових установ) для здійснення операцій із використанням платіжних карток; надані кредити овердрафт.

За дебетом рахунку проводять суми перерахувань, виплат за розпорядженням держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунку; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт.

За кредитом рахунку проводять суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів - держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості.

2625 АП Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій із використанням платіжних карток Призначення рахунку: облік коштів на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій із використанням платіжних карток; надані кредити овердрафт. За дебетом рахунку проводять суми перерахувань, виплат за розпорядженням держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт.

За кредитом рахунку проводять суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів - держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості.

Аналітичний облік за цими рахунками ведеться в розрізі номерів банківських платіжних карток (БПК).

Облік безготівкових розрахунків за допомогою платіжних карток здійснюють на рахунку:

АП Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток.

Призначення рахунку: облік коштів за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток, у тому числі під час розрахунків за товари та послуги.

За дебетом рахунку проводять суми перерахувань за здійснені розрахунки з використанням платіжних карток.

За кредитом рахунку проводять суми надходжень за здійснені розрахунки з використанням платіжних карток згідно з інформацією, що надається процесинговим центром, інші операції з використанням платіжних карток.

Банки виконують різні операції з платіжними картками. Обсяг послуг залежить від виду картки і платіжної системи. Переказ (поповнення) коштів на картрахунки фізичної особи може виконуватися за рахунок внесення готівкових коштів через банкомат, касу банку-емітента, іншого банку шляхом переказу коштів із своїх поточних або депозитних рахунків, а також із рахунків інших осіб за їхнім дорученням. Під час проведення операції з поповнення коштів на картрахунку в банку-емітенті здійснюють такі бухгалтерські проведення:

-  у разі внесення готівкових коштів через касу:

Дт Рахунки для обліку готівкових коштів

Кт 2625 Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій із використанням платіжних карток;

-  у разі переказу з поточних та інших рахунків:

Дт Рахунки клієнтів (2620, 2630), інші рахунки

Кт 2625 Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій із використанням платіжних карток.

Поповнення картрахунків юридичних осіб здійснюється шляхом переказу коштів з їхніх поточних рахунків та за рахунок готівки, що вноситься в установленому порядку до каси банку-емітента. Під час виконання операцій з поповнення картрахунків у банку-емітенті здійснюють такі бухгалтерські проведення:

-  у разі внесення готівки у відповідній валюті в касу банку:

Дт Рахунку для обліку готівкових коштів (1001, 1002)

Кт 2605 Кошти на вимогу СГ для здійснення операцій із використанням платіжних карток;

-  у разі переказу з поточних рахунків:

Дт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання

Кт 2605 Кошти на вимогу СГ для здійснення операцій із використанням платіжних карток.

У разі проведення розрахунків за придбані із застосуванням платіжної картки товари та отримані послуги в банку-еквайрі здійснюють такі бухгалтерські проведення:

-  на суму оплати за товари (послуги), що здійснена банком-еквайром до одержання коштів від банку-емітента:

Дт 2924 Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток

Кт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (рахунок одержувача);

-  на суму одержаного грошового покриття з банку-емітента:

Дт Коррахунки

Кт 2924 Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток;

-  у разі переказу коштів торговцеві за товари (послуги) після одержання коштів з банку-емітента на суму одержаних коштів від банку-емітента:

Дт Коррахунки

Кт 2924 Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток;

-  на суму коштів під час зарахування їх на рахунки торговців:

Дт 2924 Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток

Кт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання (рахунок одержувача);

-  якщо банк-еквайр одночасно є банком-емітентом, то в разі переказу/зарахування коштів торговцям за товари (послуги) під час переказу:

Дт Картрахунки клієнтів (2605, 2625, 2655)

Кт 2924 Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток;

-  під час зарахування торговцеві:

Дт 2924 Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток

Кт 2600 Кошти на вимогу суб'єктів господарювання;

-  у банку-емітенті під час переказу коштів за товари (послуги) та комісійних банку-еквайру здійснюють такі бухгалтерські проведення:

а) Дт Картрахунки клієнтів (2605, 2625, 2655)

Кт 2924 Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток

б) Дт 2924 Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток

Кт Коррахунки.

Таким чином, для здійснення обліку розрахунків із платіжними картками Планом рахунків передбачені спеціальні рахунки, на яких ведеться накопичення інформації стосовно даних операцій.

3. АНАЛІЗ РОЗРАХУНКІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК У БАНКУ

.1 Аналіз участі банку в платіжних системах

облік платіжний картка банк

Платіжні системи та системи розрахунків відіграють провідну роль в економіці країни, забезпечуючи здійснення суб’єктами економіки переказу коштів і розрахунків за зобов’язаннями, що виникають у процесі економічної діяльності. Надійні й ефективні платіжні системи є запорукою стабільного функціонування фінансової системи та економіки країни загалом.

Платіжні системи мають важливе значення для ефективної реалізації центральним банком монетарної політики. За допомогою платіжних систем Національний банк або учасники ринку за потреби здійснюють підтримку ліквідності інших учасників з метою забезпечення розрахунків за зобов’язаннями в усій фінансовій системі країни.

В Україні функціонують платіжні системи, які створені:

- Національним банком - Система електронних платежів, Національна система масових електронних платежів;

державними банками та державними установами - платіжні системи державних банків, Державного казначейства України та Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта”;

установами приватного сектору - внутрішньодержавні та міжнародні;

платіжні системи банків і небанківських установ.

Важливим фактором, який стримує розвиток електронних платежів в Україні, є високий рівень використання готівки при здійсненні платежів в економіці в порівнянні з європейськими країнами. Це, насамперед, викликане високою часткою тіньової економіки в Україні й низьким рівнем довіри споживачів системи в цілому до банківської і зокрема до електронних платежів і платіжних інструментів.

Ринок платіжних карт в Україні активно розвивався протягом останнього десятиліття. Разом з розвитком банківської системи, зростанням доходів населення й поширенням міжнародних платіжних систем на українському ринку значно збільшилася кількість держателів карт і банків-членів роздрібних платіжних систем.

За період з 2009р по 01.10.2012р. Укрсоцбанк займав одне з перших місць у рейтингу банків за кількістю активних платіжних карток та за кількістю платіжних карток в обігу. У 2010 році в обігу на території України було 44640927 од. платіжних карток, з них - 29547239 од. активних платіжних карток, таблиця 3.1.

Таблиця 3.1 - Аналіз кількості платіжних карт в обігу за 2009 - 2011 рр., шт.

Кількість карток, які належали Укрсоцбанку складала 2,58% від загальної маси, це 1154115 од. У 2011 році кількість платіжних карток Укрсоцбанку, які знаходяться в обігу зменшилась до 1057558 од. за рахунок зменшення кількості активованих карт на 60203 од., таким чином темп приросту карт в обігу за період 2010-2011 рр. склав - 8,37%.

Порівняно з іншими банками, такими як Промінвестбанк, Пумб та інші банки, в яких темп приросту мав негативну тенденцію в -21,23% та -29,27% відповідно, зменшення обсягів випуску свідчить про посилення впливу факторів зовнішнього середовища, які призвели до нестабільної роботи не окремого банку, а усього банківського сектору.

У 2011 році кількість платіжних карт в обігу стрімко збільшилась, до 54284879 од., що стало наслідком стабілізації економічної ситуації в країни та поступового повернення до показників докризового періоду. Темп приросту карт Укрсоцбанку збільшився на 19,48% та становив 11,11%, на відміну від Укргазбанку, Промінвестбанку та Укрексімбанку, в яких спостерігався негативний темп приросту за 2010-2011р. За таких умов кількість платіжних карт Укрсоцбанку зросла до 1175072 од., що на 117514 од. більше, ніж у 2010 році. При цьому відбулось збільшення активних платіжних карт на 135887 од.

За даними, наведеними у таблиці 3.2 можна спостерігати тенденції змін кількості активних платіжних карт на ринку за 2009-2011рр. Вони свідчать про зменшення об'ємів активації у 2009-2010рр.

Таблиця 3.2 - Аналіз кількості активних платіжних карт банків за 2009-2011рр., шт.

Темп приросту Райфайзен банк Аваль складав -13,44%, Промінвестбанк показував темп приросту у -36,75% за 2009-2010 рр. Порівняно з цими даними в Укрсоцбанку ситуація була негативна, але не критична, тому що в 2009 в обігу знаходилось 825874 карт, при темпі приросту в -7,29%, на кінець 2010 року активних карт Укрсоцбанку на українському ринку було 765671 од. Загалом, за період 2009-2010 року відбулось зменшення ринку пластика на 2,45%, 724876 одиниць банківських продуктів.

Протягом 2011 року ситуація стабілізувалася, почалося нарощування об'ємів випуску та активації карткових продуктів. Найкращий результат показав банк ПУМБ, в якому темп приросту склав 100,09%, або 308984 шт. В Укрсоцбанку за 2011 рік було активовано 901558 карт, що на 17,75% більше ніж у 2010 році. Загалом ринок розширився на 4440976 карт, що на 15,41% більше, ніж у 2010 році.

Аналізуючи дані НБУ наведені у таблиці 3.3, можна прослідити тенденції змін кількості платіжних карт ПАТ «Укрсоцбанку» в Донецькій області порівняно з іншими за період з 2009 по 2011 рр. Донецька область у 2009 р. займала 3 місце по кількості карт - 129540 од., програючи Дніпропетровській області та м. Києву

Однак, враховуючи те, що в Україні 24 області та АР Крим, то цей показник свідчить про розвиток ринку платіжних карток у Донецькій області порівняно з іншими. У 2010 році значення показника знизилося на 12138 од., та склало 117402 од. платіжних карт, темп приросту -9,37%. Як видно з таблиці 3.3, динаміка кількості карток у Донецькій області у 2010 р. повторювала загальноукраїнську тенденцію до зменшення їх кількості (крім Київської, Сумської та Хмельницької областей).

У рейтингу областей за 2010-2011 рр. не було змін, Донецька область займає 3 місце.

Таблиця 3.3 - Аналіз кількості платіжних карт ПАТ «Укрсоцбанку» в обласному розрізі, шт.

У структурі платіжних карт по типу платіжної схеми, які були випущені ПАТ «Укрсоцбанком» у 2009-2011 рр. домінують дебетові карти.

У 2009 вони становили в середньому 80% від загальної кількості випущених платіжних карт, що значно більше ніж у більшості інших банків, що функціонують на території держави. Це пояснюється загальним слабким розвитком кредитних програм в українських банках і тим, що більшість платіжних карт були випущена в рамках проектів по переказу заробітних плат, коли власники у першу чергу отримували найбільш дешеві дебетові карти з магнітною стрічкою. Низькі вартість випуску й обслуговування платіжних карт тоді була найбільш важливим пріоритетом, але одночасно це обмежувало кількість доступних послуг для держателів карт. У 2010 році кількість дебетових карт зменшилась на 41398 од., або 7,17%, одночасно з цим через політику регулюючих органів по забороні надання кредитів споживачам, зменшився випуск кредитних карток на 11,74%, або 69456 шт. Наглядно зміни випуску цих платіжних карт видно з рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Динаміка випуску карт по типу платіжної системи

У 2011 році ситуація стабілізувалася, вдалося вийти на показники до кризового періоду. Так кількість дебетових карт склала 588479 од., що на 9,87% більше, ніж у 2010 році та на 11491 од. більше порівняно з 2009 роком. Кредитних карток за 2011 рік було випущено приблизно стільки ж, скільки й дебетових - 586593 од., що свідчить про значне розширення обсягів порівняно з 2010 р., темп приросту склав 12,38%.

Як видно з даних наведених вище, Укрсоцбанк випускає приблизно однакову кількість платіжних карт по типу платіжної схеми, та якщо проаналізувати тенденцію, то кредитні картки за наступні декілька років мають великі шанси стати лідерами по розповсюдженості серед споживачів.

Розповсюдження нових типів кредитних карт на українському ринок досить низьке, і найбільш прості платіжні карти на основі магнітних стрічок становлять до 93% від загальної кількості випущених карт.

Магнітні карти мають такий же вигляд, що і звичайні пластикові картки, тільки на зворотній стороні є магнітна полоса, а також можливі фотографія держателя і зразок його підпису. Інформація, нанесена на магнітну полосу, має ідентифікаційний характер, а вартісні показники відсутні. На лицьовій стороні карти вказуються: ім’я держателя, номер його банківської карти, шифр його відділення банку, найменування банку, символи електронної системи платежів, в якій використовуються картки даного виду, голограма - фірмовий знак платіжної системи, строк використання карти.

Порівнюючи показники випуску карт різних типів, можна чітко прослідити тенденцію поступової заміни карт з магнітною стрічкою на карти з магнітною стрічкою та електронним чипом. Кількість карт з магнітною стрічкою у 2009 році складала 129366 од., вони були найбільш розповсюджені серед споживачів. За 2009-2010 роки їх кількість зменшилась на 108338 шт., або 10,57%. Протягом 2010-2011 років темп приросту даного продукту склав 21,93%, при тому, що випуск карт з магнітною стрічкою та електронним чипом збільшився лише на 7,8%. На даний момент на ринку платіжних карток Укрсоцбанку користуються найбільшим попитом картки з магнітною стрічкою - 1117331 шт., кількість карт зі стрічкою та чипом складає 151835 шт.

Карти з чіпом часто називають смарт-картами. Назва “смарт-карта” (smart - інтелектуальна або розумна) пов’язана з можливістю останньої виконувати досить складні операції по обробці інформації. Основними перевагами такого виду карт є підвищена надійність, безпека і багатофункціональність. Значним недоліком є її висока собівартість. Вартість таких карт визначається вартістю мікросхеми, яка прямо залежить від розміру пам’яті.

Динаміка даних свідчить про поступову диференціацію ринку платіжних карток в бік переходу до більш функціональних та захищених продуктів однак цей процес може зайняти роки, через недостатню інформованість споживачів про переваги карт з електронним чипом та через їх більш високу номінальну вартість, таблиця 3.4.

Кількість платіжних карт з магнітною стрічкою та електронним чипом у 2010 році зросла на 11497шт, що складає 8,87% від об'ємів попереднього року за даними табл. 2.9. Тоді їх кількість складала 129366 од., в 2010 р. вже 140845 од. У 2011 році приріст склав 10990 од., або 7,8%. До числа незручностей, виникаючих при використанні smart-карти, можна віднести, по-перше, відсутність єдиної уніфікованої системи обслуговування чіпових карт, в зв’язку з чим для “зчитування” чіпових карток різних банків необхідна наявність індивідуального термінала, і, по-друге, висока собівартість виробництва мікропроцесорів.

На розповсюдження карт даного типу не вплинули коливання в економіці того періоду, а також зменшення загально кількості карт Укрсоцбанку в обігу.

Таблиця 3.4 - Аналіз типів платіжних карт, випущених ПАТ «Укрсоцбанк» за 2009 - 2011 рр., шт.

Власником платіжної карти може бути як фізична особа, яка має в банку-емітенті особистий рахунок, так і юридична особа, якій відкривається корпоративний рахунок. Корпоративна карта відкривається юридичним особам і призначена для управління рахунком юридичної особи. Видається вона банком-емітентом або організацією-розповсюджувачем окремим співробітникам фірми, що мають право користуватися її коштами. Фірма може відкривати картки для декількох своїх співробітників, причому кожній карті буде відповідати свій спецкартрахунок.

Потрібно зазначити, що придбання корпоративної карти має ряд переваг. Перш за все це більш широке коло можливостей по керуванню рахунком. Крім витрат на відрядження за допомогою такої карти можна оплатити представницькі витрати, послуги перекладачів, отримати найбільші знижки в ресторанах, а, іноді, навіть проплачувати контракти. Власник корпоративної карти може стати учасником самих різноманітних програм своїх платіжних систем - від дорогокоштуючих медичних страховок до компенсаційних виплат за затримки рейсів і втрату багажу [24].

У 2011 році Укрсоцбанк випустив 3880 од. карт даного типу, що на 50,78 од. (11,5%) менше, ніж у 2010 році.

Відповідальність за неналежне використання корпоративної карти перед банком несе юридична особа - власник, а фізична особа-користувач, в свою чергу, звітується перед бухгалтерією фірми за всі витрати, проведені по корпоративній карті.

Аналізуючи дані наведені у таблиці 3.5, стає зрозумілим, що за 2008-2011 роки найбільшим попитом користувалась картка - Visa Electron.

Таблиця 3.5 - Кількість емітованих ПАТ “Укрсоцбанк» карток за видами у м. Донецьк

За типом платіжної схеми, вона належить до дебетових карт. Обсяги випуску за весь проаналізований період значно перевищують показники інших продуктів ПАТ «Укрсоцбанку». Так у 2008 році Укрсоцбанком було випущено 34669 карток різних типів. З них майже 70% припадало саме на Visa Electron.

Обсяг її випуску у 2008 році складав 25123 од., у 2009 р. збільшився на 4877 шт. до 31000 карт. За 2010-2011 роки спостерігалося значне зниження обсягів випуску даної карти: у 2010 році 12765шт. що на 18235 од. менше, ніж у 2009 р., у 2011 р. споживачі заказали лише 2775 карт даного виду.

У 2008 році було емітовано 1443 карти Visa Electron Instant та протягом наступних 3 років динаміка показувала значний зріст обсягів випуску. У 2009 році емітували 2072 од., а вже у 2010 році темп росту склав 141354 од. переваги даної карти над звичайною Visa Electron у мультивалютності вкладів, можливості швидкого підключення кредитної лінії та ін. призвели до стрімкого росту обсягів споживання даної послуги та зменшення використання Visa Electron.

Також в останні роки збільшується попит на картки Visa Classic та Visa Classic KREDITKA. Прості умови оформлення та користування обох типів карт призвели до збільшення попиту з 962 од. Visa Classic у 2010 році до 6031од. у 2011 р. Випуск карт Visa Classic KREDITKA дещо менший, однак також показує позитивну динаміку змін за 2010-2011 рр. У 2010 році в обігу знаходилось 666 карт, а на кінець 2011 року цей показник склав 3700 од.

Продукти системи Mastercard не настільки розвинуті серед клієнтів банку, як продукти Visa, через це і обсяги емісії досить незначні. У 2008 році було емітовано лише 370 карт Mastercard Electronic, наступні роки спостерігалась позитивна динаміка змін, однак у 2011 році було емітовано лише 814 карт Mastercard Electronic. Інші типи платіжних карт Укрсоцбанку мають менші обсяги емітування. Динаміка їх змін вказує на поступовий перехід споживачів до користування продуктами проаналізованими вище.

Ситуація на ринку банківських платіжних карток не є однозначною, на коливання попиту протягом останніх років впливала низка різних факторів як економічних, так і соціальних і політичних, які призвели до нестабільної динаміки випуску платіжних карт, як загалом так і окремих видів продукції. Однак імідж банку, його стабільна робота та вміння швидко реагувати на зміни зовнішніх факторів впливу дозволяють Укрсоцбанку стабільно працювати та займати одне з перших місць серед інших банків.

.2 Оцінка впливу легалізації незаконно отриманих доходів на використання платіжних карток

Фінансові відносини у сучасному світі динамічні. Фінансові операції характеризуються високою мобільністю коштів, активним розвитком технологій платіжних операцій.

Однак ці позитивні процеси супроводжуються вишукуванням усе нових засобів відмивання тіньових коштів, отримання незаконних прибутків. Збільшення обсягів коштів, які використовуються для фінансування тероризму та незаконного бізнесу по всьому світу, стало головним стимулом для тісної співпраці урядів різних країн, щодо розробки заходів боротьби з нелегальним оборотом грошової маси.

Для цього були створені міжурядові організації, до пріоритетних завдань яких належить розробка і впровадження методичної бази, що дозволить урядам країн сформувати комплекс ефективних заходів боротьби з легалізацією доходів отриманих злочинним шляхом та фінансування тероризму, з урахуванням економічних, політичних і соціальних особливостей країни.

Отже, проблема боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, на сьогодні не є новою у теорії та практиці вітчизняної економічної науки. Однак обсяги коштів, отриманих злочинним шляхом, та їх легалізації у найближчі роки можуть досягти загрозливих розмірів. Уже сьогодні, за офіційними даними, кількість операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, перевищують в Україні 1 млн. операцій [25].

З огляду на це, виникає об'єктивна потреба аналізу функціонування в Україні системи фінансового моніторингу із висвітленням теоретичних засад та практичних заходів щодо боротьби з "відмиванням" брудних коштів та фінансуванням тероризму.

Пильна увага в даному питанні приділяється контролю над банківськими та небанківськими фінансовими установами, як основними каналами обігу безготівкових коштів. Зокрема, в Україні було прийнято закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» в редакції від 18.05.2010 р., за яким всі фінансові організації, визначені як суб'єкти фінансового моніторингу, зобов'язані своєчасно повідомляти в Державну комісію з фінансового моніторингу про виявлення ознак відмивання грошей або фінансування тероризму, перелік яких наведений у тому ж законі [26].

Згідно з банківською енциклопедією під фінансовим моніторингом розуміється система постійного спостереження за найважливішими поточними результатами фінансової діяльності підприємства в умовах кон’юнктури фінансового ринку, що постійно змінюється. Метою такого моніторингу є: своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів фінансової діяльності підприємства від передбачуваних, які призводять до погіршення фінансового стану підприємства; з’ясування причин цих відхилень; розроблення пропозицій щодо відповідного коригування окремих напрямів фінансової діяльності з метою її нормалізації та підвищення ефективності [24].

Складовою цього механізму є надходження до Державної служби фінансового моніторингу України повідомлень про операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу.

Національна система протидії відмиванню «брудних» грошей створювалася на основі накопиченого у світі досвіду боротьби з цим явищем. Боротьба з відмиванням «брудних» грошей вже понад десять років ведеться разом із боротьбою з нелегальною торгівлею наркотиками та організованою злочинністю.

Успішна боротьба з легалізацією злочинних доходів і фінансуванням тероризму неможлива без тісної взаємодії з банківським сектором, адже саме через банки проходить значна маса фінансових потоків. Одночасно банки, як це не прикро, значною мірою можуть використовуватись для легалізації злочинних доходів [27].

З метою забезпечення безперервного процесу фінансового моніторингу, ефективного внутрішнього контролю щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у банках створюють управління фінансового моніторингу, основне завданням яких полягає в забезпеченні координації діяльності Банку, як суб`єкту первинного фінансового моніторингу, щодо організації фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

В ПАТ «Укрсоцбанку» система фінансового моніторингу складається з 4 рівнів:

-  перший рівень - всі співробітники фронт-офісу банку, які обслуговують клієнтів, здійснюють банківські операції клієнтів;

-  другий рівень - співробітники підрозділу з фінансового моніторингу відділень, які здійснюють контроль за всіма операціями даного підрозділу;

-  третій рівень - підрозділ з фінансового моніторингу головного офісу банку, який здійснює фінансовий моніторинг усіх операцій банку. У деяких випадках співробітники внутрішнього аудиту можуть проводити перевірки всіх підрозділів з дотримання законодавчих вимог з попередження легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом;

-       четвертий рівень - голова правління банку, який ж відповідальним за призначення керівника підрозділу з фінансового моніторингу, дотримання всіх законодавчих норм і процедур в банку щодо запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та фінансування тероризму (рисунок 3.2).

Основними обов`язками Управління фінансового моніторингу банку є:

-  організація проведення ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

-  проведення аналізу фінансових операцій, виявлення операцій, які відповідно до Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму» підлягають фінансовому моніторингу та надання Уповноваженому органу інформації про такі фінансові операції;

-       виявлення та блокування фінансових операцій, щодо яких в працівників банку є мотивовані підозри, що вони можуть бути пов'язані, мати відношення або призначаються для фінансування терористичної діяльності.

Рисунок 3.2 - Схема фінансового моніторингу у банку

Всі фінансові операції клієнтів, згідно із законодавством, реєструються в електронному реєстрі, який направляється до НБУ, а звідти поштою до Держфінмоніторингу, де проводиться обробка та збереження інформації.

Працівники відділу фінансового моніторингу Укрсоцбанку також слідкують за змінами в законодавстві щодо напрямку проведення фінансового моніторингу та змінами, які вносяться до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності.

Зазвичай від розміру банку напряму залежить кількість операцій, які він здійснює за окремий період часу. Чим більше у банку активів, тим більше операцій він виконує. Злочинці для легалізації незаконних доходів, обирають саме великі банки, які проводять операції на різних ринках фінансового простору країни. Тому зазвичай існує залежність між обсягом активів у банка та кількістю повідомлень, які він надсилає до Держфінмоніторингу. Чим більше проводиться операцій за окремий період часу працівниками банку, тим більша кількість повідомлень надходить до Уповноваженого органу. Такий зв'язок простежується по операціям банків в економіці країни, однак необхідно також розуміти, чи існує він окремо на кожному фінансовому ринку, на якому банк здійснює свою діяльність [28].

Криміногенна ситуація у сфері функціонування платіжних систем на сучасному етапі характеризується такими ознаками:

-  викрадення інформації про справжні картки та її продаж;

-       «карткова» злочинність стає все більш високотехнологічною, організованою, транснаціональною.

Узагальнення практики боротьби з «картковою» злочинністю дозволяє відокремити основні види правопорушень:

-  діяння, пов’язані з незаконним збиранням інформації про справжні

-       платіжні картки;

-       діяння, пов’язані з підробкою платіжних карток, документів на переказ;

-  придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою збуту підроблених платіжних карток;

-       шахрайські діяння з використанням платіжних карток або інформації про платіжні картки.

Вчинення «карткових» злочинів є технологічно складним процесом. Необхідно відзначити такі властиві «картковій» злочинності риси, як функціональна спеціалізація та чітка координація діяльності членів злочинної групи.

Аналіз практичної діяльності правоохоронних органів (як вітчизняних, так і закордонних) свідчить, що злочинні групи карткових злочинців не є випадковими або ситуативними; це групи типу компанії, організовані групи або злочинні організації.

Для “карткової” злочинності характерні такі риси: постійний пошук нових можливостей до реалізації шахрайств (перевірка на міцність систем захисту банків від шахрайств); швидка реакція на виявлені прогалини у банківському захисті; міграція певних видів шахрайств з одних ринків на інші.

Останнім часом «карткова» злочинність набуває рис міжнародної спеціалізації. Одні злочинні групи добувають інформацію про реквізити платіжних карток, у той час як інші спеціалізується на виготовленні підроблених карток. Крадіжка або збір інформації може здійснюватись в одному географічному регіоні, виготовлення карток - в іншому, шахрайське використання карток - у третьому. Схеми правопорушень з використанням платіжних карт, які використовуються у країнах Західної Європи, неминуче з’являються в Україні.

Однією з характерних особливостей злочинів в картковій сфері є використання платіжних інструментів для скоєння предикатних злочинів, тобто шахрайства з метою отримання незаконної вигоди, та наступна легалізація цих доходів через ті самі платіжні системи. Така ситуація є вкрай небезпечною для системи, яка розвивається і потребує активних дій з боку держави.

За таких умов надзвичайно важливою стає необхідність визначення, як саме зростання карткової злочинності впливає на розвиток системи електронних платежів.

Для проведення цього аналізу за даними НБУ і Держфінмоніторингу складено таблицю 3.6, на основі якої можна говорити про існування залежності між кількістю активних платіжних карт в обігу та кількістю шахрайських операцій з використанням платіжних карт.

Таблиця 3.6 - Основні показники платіжних карт

Як видно з наведених вище даних, за період з 2002 року по 2008 рік загальна кількість карт в обігу поступово збільшується, при цьому показник шахрайських операцій знижується. В 2009 році був зафіксований різкий сплеск незаконних дій, який перевищив кількість активних платіжних карт в обігу. Це не значить, що по кожній карті було проведено хоча б одну незаконну операцію, однак не можна виключати підробку пластикових карт, які не регіструються офіційно, а також можливість проведення декількох незаконних операцій по одній карті. Така ситуація стала можливою через економічну кризу, яка саме в цей час охопила економіку країни. Як видно з даних, в 2010 році вдалося значно зменшити кількість незаконних операцій на 12 422 тис. од., при тому що кількість активних карт зменшилась на 9472 тис. од., рисунок 3.3.

Рисунок 3. 3 - Динаміка змін показників кількості платіжних карт

З метою виявлення кількісного впливу карткових злочинів на використання платіжних карток, доцільно буде провести регресійний аналіз, обравши як залежну змінну (у) кількість активних карт в обігу, як показник, що характеризує рівень розвитку платіжних систем, та кількість шахрайських операцій з використанням платіжних карт, як незалежну змінну (х), що характеризує ступінь залучення системи електронних платежів до злочинних схем.

Для побудови рівняння регресії, необхідно розрахувати коефіцієнти регресії за допомогою наступних формул:

∑yi = nb0 + b1∑x1i. (3.1)

∑x1iyi = b0∑x1i + b1∑x1i2. (3.2)

Результати регресійного аналізу відображають наявність тісного лінійного статистичного зв'язку між означеними вище змінними: коефіцієнт детермінації, дорівнює 0,6846. Тобто 68,46% випадків зміни «х» впливають на зміну показника у. Інші 31,54% зміни у відбуваються під впливом факторів, які не враховані в моделі.

. (3.3.)

Таким чином, за допомогою проміжних даних методом Крамера визначаємо рівняння регресії, яке має вигляд:

= 44265,84 - 1,415×Х.

За даними, наведеними вище можна підтвердити наявність зворотної залежності між кількістю активних карт в обігу та кількістю шахрайських операцій з ними. Збільшення кількості шахрайств на 1 тис. од. призводить до зменшення кількості активних карт на 1415 од.

Середній коефіцієнт еластичності E показує, на скільки відсотків в середньому по сукупності зміниться результат у від своєї середньої величини при зміні фактора x на 1% від свого середнього значення.

. (3.4)

Коефіцієнт еластичності E_і дорівнює - 0,94, тобто при зменшенні кількості протизаконних операцій на 1%, зросте кількість активних платіжних карт на 0,94%.

На основі даних аналізу можна визначити «модельні» значення кількості активних карт для прогнозування рівня розвитку платіжних систем при заданому рівні злочинності.

Таким чином, якщо в рівняння регресії підставити кількість шахрайських операцій за 2002-2010 рр., то отримаємо наступні дані, табл. 3.7

Таблиця 3.7 - Фактична та розрахункова кількість активних карт в обігу

Наведені вище дані в такій формі не дають чіткого уявлення про різницю між фактичним рівнем показника обсягів випуску та розрахунковим, тому для наочності побудуємо графік, на якому по осі х відкладається кількість шахрайських операцій, а по осі у - значення обсягів випуску карт, рисунок 3.4.

Рисунок 3.4 - Фактична та розрахункова кількість активних карт в обігу

Отже отримані дані свідчать про наступну ситуацію: кількість шахрайських операцій негативно впливає на показник обсягів випуску платіжних карт та їх використання.

Причиною такого стану в секторі безготівкових розрахунків виступають дії злочинців, які значно підривають довіру клієнтів, як до установ, які надають послуги, так і до самих платіжних інструментів та призводять до переходу безготівкових розрахунків в готівкову форму, що, в свою чергу, спричиняє нову хвилю злочинності. Банки на чолі з урядом вводять заходи більш жорсткого контролю над ідентифікацією клієнтів та операціями, які вони проводять, більшість з яких ускладнює процес користування платіжними інструментами, викликаючи тим самим складності для клієнтів і зниження обсягів використання системи електронних платежів.

В умовах світової глобалізації міжнародні організації приділяють увагу розвитку національних економік країн з якими співпрацюють. Зокрема під пильний контроль підпадає рівень злочинності в банківському секторі. Заходи, які пропонують до впровадження міжнародні організації, ускладнюють процес користування платіжними інструментами не тільки для злочинних угруповань, а й для добропорядних клієнтів, що призводить до зменшення кількості активних користувачів. Таким чином, необхідно знайти компроміс між ступенем складності користування платіжними інструментами та високим рівнем їх захисту, щоб клієнти відчували захищеність своїх грошових коштів та мали можливість вільно їх використовувати.

Для покращення ситуації на ринку та привернення нових клієнтів необхідно знижувати кількість порушень (х) на ринку платіжних карт шляхом проведення організаційних заходів спрямованих на удосконалення законодавства стосовно «карткових» та комп’ютерних злочинів, поліпшення взаємодії між банками, комерційними структурами та правоохоронними органами з питань боротьби з фінансовими махінаціями, запровадження в банках України заходів щодо оперативного виявлення та попередження злочинних операцій з платіжними картками, посилення підрозділів правоохоронних органів, органів кримінальної експертизи та суду, відповідальних за провадження справ, пов’язаних з махінаціями з картами.

Для підвищення рівня захисту платіжних інструментів необхідно впровадити комплекс заходів в двох основних напрямках: технічне вдосконалення платіжних карт та супутнього обладнання і посилення заходів боротьби зі злочинністю. Перший напрямок вдосконалень передбачає необхідність введення в обіг смарт-карт, система захисту інформації яких на порядок вище, ніж в картах з магнітною смугою, та проведення модернізації банкоматів та розрахункових терміналів для вільного користування новим продуктом.

Результати, які отримані в процесі дослідження взаємозв'язку між кількістю активних карт в обігу та кількістю шахрайських операцій, які прийняті до розгляду в Держфінмоніторингу, можна використати як один з інструментів збільшення розрахунків з використання платіжних карток в обігу. Визначивши навіть приблизний рівень «карткової» злочинності, за допомогою розрахованих значень тісноти зв'язку між факторами та рівняння регресії можна спрогнозувати рівень використання платіжних карток у розрахунках. Використання заходів боротьби з легалізацією доходів та фінансуванням тероризму призведе до зниження рівня злочинності в системі електронних платежів та збільшення кількості платіжних карт в обігу.

.3 Розробка рекомендацій щодо підвищення рівня використання платіжних карток у розрахунках

Платіжні системи, які функціонують на території України є складовою частиною міжнародних систем, тому світові тенденції розвитку мають безпосередній вплив на їх розвиток з урахуванням деяких національних особливостей.

Однією з таких особливостей є ненасиченість ринку платіжних послуг. Навіть враховуючи те, що банки відкривають власні карткові проекти, загальних обсяг емісії пластикових карток залишається на дуже низькому рівні порівняно з розвинутими країнами.

Диверсифікація карткових продуктів за фінансовими схемами свідчить про переважання дебетових карток. Така тенденція характерна для європейських країн, на відміну від США, де переважають кредитні картки. Проте відсоток кредитних карток в Україні вже не дуже низький. Українські банки почали впроваджувати справжні кредитні схеми за прийнятними для пересічних громадян умовами. Очевидно, при стабільності економіки, така тенденція може зберігатись. З урахуванням того, що вітчизняний ринок платіжних карт є складовою міжнародного, то це призведе до скорішого асимілювання в західному фінансовому просторі.

Тенденції минулих років свідчать про стійке зростання обсягів емісії в основному за рахунок зарплатних проектів. Переведення заробітної плати на карткові рахунки в банку дозволило збільшити обсяги залучених коштів, та призвело до збільшення кредитних ресурсів для розвитку економіки. Однак на даний момент до 40% готівкових коштів знаходиться поза банками. Тобто вони вилучені із загального економічного процесу відтворення. Щоб змусити ці гроші повернутись в економіку, банки мають диверсифікувати коло своїх клієнтів. Вже зараз активно розвиваються карткові проекти, націлені на далеко не найзаможніші прошарки суспільства - пенсіонерів та студентів. Переведення пенсійних виплат на карткові рахунки, крім зрозумілого збільшення пасивів банку, призвело до покращення обслуговування населення, наприклад, за рахунок зменшення черг в дні виплат. Подальший розвиток банківських послуг саме для цих верств населення в бік створення продуктів на пільговій основі дозволить не тільки збільшувати пасиви банку, а й отримувати прибуток.

На даний момент користувачі платіжних карт України добре освоїли лише одну функцію - зняття готівки через банкомати. Таким чином, карта не виконує свого призначення, як інструменту безготівкових розрахунків. Пластикові карти, як один з найпопулярніших банківських продуктів мають набагато більше функцій, які спрощують процес керування коштами для споживачів. Послуги "Мобільний банкінг" та „Інтернет банкінг" надають можливість доступу до свого рахунку в будь-який час. Банкам необхідно приділити значну увагу удосконаленню каналів спілкування з клієнтами для підвищення обізнаності населення в сфері дистанційного керування власними коштами. Тут все залежить від скорості з якою установи банківського сектору зможуть налагодити ці канали, що призведе до отримання прибутку. Правильні технології спілкування з клієнтом і чітке розуміння, яким чином банк повинен вплинути на обізнаність клієнтів для отримання прибутку, допоможе йому розраховувати на позитивний результат. Але мало запустити картковий проект. Необхідно постійно приділяти увагу його розвитку та удосконаленню. Для цього повинні бути створені спеціальні підрозділи менеджерів, які чітко усвідомлюють процес взаємодії з клієнтами та можуть вплинути на його складові елементи для отримання найбільшого прибутку. І чим скоріше стане професійним підхід до реалізації таких проектів, тим швидше банки стануть отримувати дійсно великі гроші.

В діяльності українських банків на ринку пластикових карток простежується тенденція до збільшення спектру карткових послуг, що пропонуються. Тут можна виділити два напрямки. По-перше, це урізноманітнення фінансових схем на базі стандартних карток міжнародних платіжних систем. Банки випускають спільні картки з операторами мобільного зв’язку та Інтернет-провайдерами (наприклад, UMC-VISA банку “Аваль” або VISA Electron Domestic Online “Приват-банку”), мережами магазинів (MasterCard LADY’s банку “Надра”). По-друге - вдосконалення технічних рішень. Це проведення через банкомати різноманітних платежів, в тому числі і за комунальні послуги, використання мережі Інтернет для доступу до інформації про стан рахунку (HomeBanking, ПУМБ), для отримання інформації за рахунком за допомогою мобільного телефону (Phone Banking, ПУМБ), оплата рахунків через Інтернет (Portmone).

Паралельно зі зростанням обсягів карткових розрахунків зростає і рівень “карткової” злочинності, так званого “кардингу” - протиправного використання платіжних карток для покупки товарів чи одержання послуг. Річний приріст виявлених органами внутрішніх справ злочинів у сфері функціонування платіжних систем становить 35-40%. Використання карток з чипом, або смарт-карт, які мають більш високий рівень захисту даних клієнта від несанкціонованого проникнення призведе до мінімізації ризиків шахрайства з банківськими продуктами. Найголовніша відмінність смарт-карт від інших видів пластикових карт - це факт «інтелектуальності» карт з мікросхемами. При платежах по магнітним карткам застосовується режим «оnline». Дозвіл на платіж дає, по-суті, комп'ютер банку або процесингового центру при зв'язку з точкою платежу. Тому головна проблема, що виникає тут, забезпечення надійного, захищеного і недорогого зв'язку. У наших умовах ефективно вирішити цю проблему вкрай важко. У смарт-картах застосовується принципово новий режим «offline» - дозвіл на платіж дає сама картка (точніше - вбудована в неї мікросхема) при взаємодії з торговим терміналом безпосередньо в торговельній точці. Накладні витрати по забезпеченню платежів надзвичайно малі, проблеми зв'язку не грають тієї ролі, як в технологіях «оnline». Інша важлива особливість смарт-карт полягає в їх надійності та безпеці. Смарт-карта повинна бути досить «інтелектуальна», щоб самостійно прийняти рішення про проведення платежу, і при цьому мати розвинену систему захисту від несанкціонованого використання. При несанкціонованій спробі використання смарт-карта здатна самостійно на час або назавжди припинити свою роботу. Для відновлення працездатності знадобиться її повернення на місце видачі (зазвичай це - банк). Якщо карта загублена або вкрадена, то її власник повідомляє про те, що трапилося в банк, і програма вносить карту в список недійсних, потім ця інформація розсилається на всі термінали продажів. Будь-яка спроба використати загублену або крадену карту буде негайно припинена.

Ще однією перевагою смарт-карт над іншими пластиковими картами є їх багатофункціональність. Володіючи вбудованими можливостями здійснювати багато математичних і логічних операцій, і перевершуючи інші пластикові картки за обсягом збереженої на них інформації, одні й ті ж смарт-карти можуть використовуватися в різних додатках.

Смарт-картки в порівнянні з іншими пластиковими картами володіють високими експлуатаційними характеристиками. Платіжні системи на їх основі мають ряд переваг перед системами, що використовують картки з магнітною смугою або з штриховим кодом. Переваги можуть бути як загальні, що стосуються всіх користувачів системи, так і приватні - для окремих груп користувачів.

Загальні переваги смарт-карт:

–   всі існуючі операції з готівкою можуть бути з легкістю замінені на операції зі смарт-картами;

–       централізований контроль за системою;

–       незначна вартість обладнання торгового терміналу, відсутність необхідності витрат на додаткові засоби комунікації і незалежність обслуговування системи від засобів комунікації;

–       відсутність додаткових витрат на експлуатацію системи;

–       надійність використання;

Після занесення на смарт-карту всіх даних власника, зв'язок з базою даних відбувається негайно по пред'явленню картки, що дуже важливо для міст, в яких відсутні сучасні телекомунікаційні засоби.

–   портативність і автономність торгового терміналу, що забезпечують його широке застосування, аж до мобільних пунктів обслуговування і торгових кіосків;

–       можливість приймати оплату з карт в різного типу автоматичних пристроях автомати з продажу сигарет, прохолодних напоїв, телефонні автомати, автомобільні стоянки та мийки, автосервіс і т д.;

–       зменшення адміністративних витрат а кожному рівні і витрат на підтримку роботи системи, здійснення транзакцій, скорочення витрат на час обслуговування, лінії зв'язку;

–       покращення та спрощення процедур взаєморозрахунків;

–       суттєве збільшення швидкості всіх операцій;

–       суттєве зменшення витрат всіх користувачів системи: власників карт, торгуючих організацій, головної фірми - емітента смарт-карт;

–       система захищена на всіх рівнях виключає цілий ряд ризиків, властивих іншим системам платежів (готівковим, талонами, магнітним карткам);

–       за рахунок більш швидкої оборотності грошових коштів зменшити інфляцію і скоротити витрати на підтримку обігу готівки;

–       знизити рівень кримінальності;

–       використовувати платіжні карти в інших сферах (державне страхування, медичне обслуговування), як чисто ідентифікаційні;

–       захист картки.

Смарт-карта може бути зроблена тільки промисловим шляхом і містить унікальний код виробника. Якщо на другу карту будуть нанесені ті ж дані, що і на оригіналі, але різниця у внутрішніх номерах дає можливість системі відрізнити одну карту від іншої.

З урахування стрімкого розвитку споживання цих карт в інших країнах процес переходу до їх використання в Україні - лише питання часу. Однак процедура масового переводу користувачів магнітних карт на смарт-карти потребує великих затрат часу та коштів. Вирішити її допоможе поступовий перехід з магнітної карти на магнітно-чіпову, а вже потім на чіпову. Цей процес може проводитись в рамках планових змін старих карт на нові, які проходять в кожному банку щорічно. Тобто при заміні старої карти на нову, клієнт має отримати вже більш досконалу карту, яка має як магнітну стрічку, так і чип. Водночас з переводом клієнтів на магнітно-чипові карти, банки мають зманити програму роботи банкоматів та терміналів під обслуговування чипово-магнітних карт. Процес впровадження поступових змін дасть можливість уникнути значних витрат пов'язаних з одномоментним переходом на нове обладнання, допоможе наблизитись до використання чипових карт, та головне, значно підвищить захист карт від злочинців.

Створення балансу між ступенем безпеки та витратами на захист від несанкціонованого використання (як правило в формі шахрайства, підробки або невірного використання) призведе до широкого розповсюдження нових методів платежів та забезпечення високого рівня довіри споживачів.

Особливу увагу має бути приділено гарантіям однакових правил для постачальників платіжних послуг, задля забезпечення технічного «нейтралітету» відносно різних платіжних інструментів.

Для подальшого успішного впровадження карткових технологій комерційним банкам України необхідно:

- продовжувати активно впроваджувати зарплатні проекти, що дасть змогу централізовано залучити велику кількість клієнтів, додатково отримати вільні банківські ресурси та привчати населення до карткових розрахунків;

розширювати мережу банкоматів і РОS-терміналів, щоб держатель картки був упевнений в тому, що він може одержати гроші і розрахуватися карткою в будь-який час;

- залучати до числа своїх клієнтів підприємства торгівлі і послуг, які будуть приймати до оплати пластикові картки;

- продовжувати впроваджувати різні види послуг для різних клієнтів (студентів, пенсіонерів, і т. д.).

Аналіз поведінки споживачів під час вибору платіжних інструментів показало, що привабливість в основному залежить від безпеки здійснення розрахунків, зручності при користуванні платіжним інструментом, його економічності, а також інших суб’єктивних факторів та міркувань клієнтів.

Для збільшення привабливості платіжних інструментів для користувачів банкам необхідно:

створити інформаційно насичену веб-сторінку в мережі Інтернет;

розширити спектр послуг;

розширити можливості платіжних інструментів;

розширити та варіювати тарифну політику.

Аналіз ситуації в сфері електронних платежів показує, що розвиток даного ринку багато в чому стримується існуючою законодавчою базою, яка недостатньо заохочує або навіть обмежує конкуренцію серед платіжних систем, і не містить стимулів для розвитку платіжної інфраструктури в Україні, табл. В.1.

У випадку внесення раціональних змін у чинне законодавство держава одержить ряд регуляторних інструментів, які будуть сприяти швидкому розвитку електронних платежів, а також виникненню позитивних ефектів для всієї економіки. Вжиті заходи призведуть до збільшення частки безготівкових розрахунків в економіці, більшої прозорості розрахунків між економічними агентами, а відповідно, зменшенню частки тіньової економіки та збільшенню податкових надходжень в Україні. Також стимулювання розвитку ринку електронних платежів принесе на ринок нові продукти і технології.

Для досягнення такої ситуації необхідно задіяти важелі впливу на ринок з метою створення додаткових стимулів для конкуренції платіжних систем і їх учасників, що призведе до розвитку платіжної інфраструктури. Уряду необхідно чітко визначити повноваження регулятора та удосконалити законодавчу базу в сфері захисту прав споживачів на ринку електронних платежів. Наявність законодавчої підтримки вимог користувачів платіжних карток при протиправних діях інших учасників ринку дозволить розширити клієнтську базу, та стимулює розвиток відносин між учасниками ринку та споживачами послуг.

Паралельно з цим влада має розробити ряд заходів для боротьби з тіньовою економікою. Незаконне отримання коштів за допомогою мереж електронного грошового обігу, а також збільшення кількості злочинів у цій сфері, різко актуалізують завдання пов'язані з необхідністю розробки механізмів контролю за функціонуванням платіжних систем задля мінімізації системних ризиків та забезпечення їх ефективного функціонування. Необхідно обмежити розрахунки готівкою, що дозволить збільшити фіскальні доходи держави без збільшення ставок податків. Це призведе до зниження боргового тиску і стабілізації бюджетної і соціальної сфер, що зменшить відтік капіталу у тіньову сферу.

Прийняття пропонованих змін до чинного законодавства, яке регулює ринок електронних платежів України, як результату скоординованих дій регулятора (Національного Банку) і органів виконавчої влади, призведе до більш тісних конкурентних відносин та створення стимулюючих механізмів подальшого розвитку на ринку електронних платежів.

Таким чином, буде досягнуто подальше розширення безготівкових розрахунків в усі сфери економіки країни, що дозволить стимулювати споживання домогосподарств, зменшити розмір сектору тіньової економіки, скоротити витрати суспільства на здійснення грошових розрахунків і сприяти розвитку нових технологій у сферах обороту безготівкових коштів і передачі даних.

Одним з найважливіших питань, які потребують невідкладного вирішення на даному етапі розвитку платіжних систем є боротьба зі злочинною діяльністю на ринку платіжних карт. В розділі було доведено наявність залежності між кількістю шахрайських операцій, які прийняті на розгляд в Держфінмоніторингу та кількістю активних платіжних карт в обігу. В ході аналізу встановлено негативний вплив злочинів на розвиток платіжних систем. Це доводить необхідність посилення нагляду за діяльністю фінансових організацій, які працюють в сфері платіжних систем, та впровадження комплексу заходів боротьби зі злочинами в цій сфері.

Для подальшого успішного розвитку системи безготівкових розрахунків необхідна скоординована діяльність всіх банківських установ країни, направлена на введення в обіг нового типу карт - старт-карт. Це потребує модернізації технічного обладнання, масового пере випуску карт та встановлення нового програмного забезпечення для ефективної роботи нового продукту. Однак, попри великі затрати на процес модернізації, суттєво збільшиться ступінь захисту платіжних карт, як наслідок і довіра клієнтів до системи. При цьому також необхідно підвищувати кваліфікацію менеджерів банку, які працюють з клієнтами та допомагають прийняти рішення про необхідність отримання конкретної послуги. Надання інформації про всі можливості використання платіжних карт призведе, в першу чергу, до зниження долі операцій по зняттю готівки через системи банкоматів та збільшить кількість інших операцій, які можливо виконати за допомогою платіжних карт.

Регулюючі органи мають удосконалити законодавче забезпечення діяльності платіжних систем впровадивши заходи захисту користувачів платіжних карт від шахрайств. Це призведе до зростання довіри клієнтів та розширенню ринку платіжних карт.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

.1 Загальні питання охорони праці

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [28].

У зв’язку із гуманізацією процесу суспільного виробництва питання охорони праці посідають важливе місце у загальній системі організації праці на підприємствах, установах та організаціях. Ст. 13 Закону України «Про охорону праці» зобов’язує роботодавців створювати на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечувати додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, реалізуючи такі заходи:

1) створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

2)      розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

)        забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

)        впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

)        забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

)        забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин та ін. [28].

Підвищення технічної оснащеності підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин робить вплив на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві.

Праця людини в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини, причому центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов праці, підвищення його безпеки впливають на результати виробничої діяльності: продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров'я працівників і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

В існуючому законодавстві велика увага приділяється питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища.

Держстандарт 12.0.003-74 підрозділяє небезпечні й шкідливі виробничі фактори по природі дії на наступні групи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні [29]. При роботі в приміщенні офісу можуть виникати такі фізичні небезпечні й шкідливі фактори, як підвищена або знижена температура повітря робочої зони, підвищений рівень шуму, іонізуючих та електромагнітних випромінювань, статичної електрики, ультрафіолетового й інфрачервоного випромінювань, відхилення від норми різних характеристик освітленості.

До психофізіологічних небезпечних і шкідливих факторів можна віднести гіподинамічні перевантаження, розумову перенапругу, перенапругу аналізаторів, емоційні перевантаження.

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надано в таблиці 4.1 [29].

Таблиця 4.1 - Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Заходами боротьби з даними небезпечними й шкідливими виробничими факторами служать: раціоналізація освітлення, опалення, вентиляції приміщення, застосування різних захисних засобів, раціоналізація режимів праці й відпочинку.

4.2 Промислова санітарія

Метеорологічні умови

Метеорологічні умови в приміщеннях відповідають [30] з урахуванням категорії ваги робіт з енерговитрат.

Метеорологічні умови у виробництві визначаються наступними параметрами: температурою (С°), рухливістю повітря (м/сек), відносною вологістю повітря (%).

В даному розділі розглядається робоче місце з використанням персонального ЕОМ при виконанні дипломної роботи. Робота з комп'ютером належить до категорії Легка I а (витрата енергії при виконанні роботи до 120 ккал/годину) і не вимагає фізичних зусиль.

Характеристика приміщення, в якому знаходиться комп'ютер: розміри приміщення: - площа: S = 6 × 4 = 24 м²; - об’єм: V = 6 × 4 × 3,5 = 84 м³.

Згідно з [30], норма площі на одного працюючого не повинна бути менше 6 м².

Метеорологічні умови обираються відповідно до вимог [30]. При роботах операторського типу, пов'язаних з великою нервово-емоційною напругою, передбачені оптимальні значення параметрів мікроклімату в приміщенні. Енерговитрати складають 139 Вт, оскільки роботи виконуються сидячи. Оптимальні норми температури, відносної вологості, швидкості руху повітря в приміщенні в холодний і теплий період року для категорії робіт Iа надані в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні значення параметрів метеорологічних умов на робочому місці

Для забезпечення параметрів мікроклімату в межах норми, концентрації пилу нижче встановленого значення ГДК = 4 мг/м³, в даному приміщенні передбачені прилади зволоження і штучної іонізації повітря, а також кондиціонування повітря [31]. Вид опалювання - центральний. Джерела надходження води - міський водопровід, діюча каналізація - господарсько-побутова [32].

. Виробниче освітлення

Виробниче освітлення нормується відповідно до СНіП ІІ-4-79 [33].

Передбачено природне і штучне освітлення в приміщенні, в якому розташовано робоче місце. За найменшим розміром об'єкту розрізнення, характеристики фону і контрасту об'єкту розрізнення з фоном встановлюємо розряд зорових робіт - IIIв.

Природне освітлення - односторонньо бічне. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначаємо по наступній формулі:

 (4.1)

де е_н^IV - коефіцієнт природної освітленості для IV пояса світлового клімату;

e_н^III - коефіцієнт природної освітленості для III пояса світлового клімату (2,0);

m - коефіцієнт світлового клімату (0,9);

с - коефіцієнт сонячної клімату (1 ÷ 0,75).

.

Необхідну сумарну площу світлових отворів в приміщенні з одностороннім бічним освітленням, яке має розміри: L=6 м, В= 4 м, H=3,5 м визначаємо по формулі:

, (4.2)

де _ок - світлова характеристика вікна _ок = 13,5;

к_з - коефіцієнт запасу, враховуючий зниження освітленості в процесі експлуатації скла, к_з = 1,4;

S_п - площа підлоги приміщення; S_п = L · В = 6 · 4 = 24 м²;

к_зд - коефіцієнт, що враховує затемнення вікон протилежними будівлями, к_зд = 1;

 - загальний коефіцієнт світлопроникнення;

 - коефіцієнт, що враховує вплив відображеного світла при бічному освітленні, r₁ =3,0.

, (4.3)

де τ₁ - коефіцієнт, що враховує вид матеріалу, що пропускає світло τ₁ = 0,8;

τ₂ - коефіцієнт, що враховує вид палітурки; τ₂ = 0,8;

τ₃ - коефіцієнт, що враховує вид несучих конструкційних матеріалів, при бічному освітленні; τ₃ = 1;

τ₄ - коефіцієнт, що ураховує втрати світла в сонцезахисних пристроях; τ₄ = 0,65.

0,8·0,8·1·0,65 =0,416.

.

Отже, сумарна площа світлових отворів S₀ = 6,54 м².

Штучне освітлення - загальне рівномірне. Як джерела світла використовуємо люмінесцентні лампи типу ЛТБ 80-2. Нормативне значення освітленості для IIIв розряду зорових робіт Е_min складає 300 лк. Загальне освітлення виконано у вигляді переривчатих ліній світильників ЛП033 виконання 001 прямого світла (П) з дзеркальними екранними сітками і відбивачами.

Основні характеристики освітлення, що передбачено в приміщенні надані в таблиці 4.3 [33].

Таблиця 4.3 - Характеристика освітлення

. Шум

Шум є одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих чинників. У приміщенні причиною шуму є апарати, прилади й устаткування (принтери, комп'ютери, факси та ін.). У відповідності з [34] на робочому місці при рішенні завдань потребуючої концентрації уваги рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Для зниження шуму в приміщенні устаткування, апарати й прилади накриваються шумопоглинальними кришками. Стіни й стелі приміщення облицьовані звуковбирними плитами (теплоізолююче з мінеральної вати на синтетичному з'єднанні за ДСТУ 9573-72)

Відповідно до [35] рівень вібрації для категорії 3, тип «в», в умовах «комфорту» не повинен перевищувати 75 дБ.

. Електромагнітне випромінювання

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами:

- електростатичного поля;

-   слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц);

-   рентгенівського випромінювання;

-   ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.

При роботі на комп'ютері на людину найбільше негативно із усього комплексу встаткування впливає дисплей, тому що він є джерелом декількох видів випромінювання, а саме: g (гама), рентгенівського, радіочастотного, мікрохвильового, видимого, ультрафіолетового й інфрачервоного. Рівні цих випромінювань досить низькі й не перевищують діючих норм. Згідно з [36], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [37], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [37]. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран. Потрібно враховувати, що м'яке рентгенівське випромінювання, що виникає при напрузі на аноді 20-22 кВ, а також напруга на струмоведучих ділянках схеми викликає іонізацію повітря з утворенням позитивних іонів, які вважаються несприятливими для людини. Тому, відповідно до санітарно-гігієнічних норм, у приміщенні передбачена установка іонізації повітря, що сприяє утворенню негативних іонів.

.3 Організація безпечних умов праці

Ергономічні вимоги до робочого місця

Робоче місце оператора - це частина простору системи «людина-машина», воно оснащується засобами відображення інформації, органами керування, допоміжним устаткуванням й ін.

Забезпечення робочого місця оператора за дисплеєм передбачає:

-  організацію робочого місця відповідно до антропометричних характеристик;

-       виконання ергономічних вимог до розміщення технічних засобів на робочому місці;

-       вимоги до світло- та кольоровотехнічних характеристик дисплеїв, до буквено-цифрової інформації дисплеїв, клавіатурі; необхідні санітарно-гігієнічні умови праці.

При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри:

-  відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм;

-       відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

-       відстань від очей до дисплея 550 мм;

-       простір для ніг 770 мм;

-       відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

-       відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;

-       відстань від очей до документації 500 мм;

-       оптимальна зона моторного поля 360 мм;

-       висота робочої поверхні 800 мм;

-       кут огляду документів 30^!.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20^!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60^° [38, 3939]. Передбачені перерви, що регламентуються, для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.

2. Електробезпека

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силової електроустаткування електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

Оскільки приміщення, у якому перебувають ЕОМ, є приміщенням з підвищеною небезпекою поразки людини електричним струмом, то особливе значення мають питання електробезпечності. По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення належить до приміщень з підвищеної небезпеки [40].

Передбачено наступні міри електробезпеки: конструктивні, схемно-конструктивні, експлуатаційні.

Конструктивні заходи безпеки спрямовані на запобігання можливості дотику людини до струмоведучих частин. Для усунення можливості дотику оператора до струмоведучих частин, всі вимикачі встановлені в закритих корпусах. Застосовується блоковий монтаж. Ступінь захисту встаткування відповідає IP 44 згідно ПУЕ-87 і Держстандарту 14254-80.

Схемно-конструктивні міри електробезпечності забезпечують безпеку дотику людини до металевих струмоведучих частин електричних апаратів при випадковому пробої їхньої ізоляції й виникнення електричного потенціалу на них. Використається мережа із заземленою нейтраллю напругою 220 В и частотою 50 Гц.

Первинним джерелом постачання ПЕОМ є однофазна мережа змінного струму напругою 220 В с заземленням частотою 50 Гц. Електропостачання здійснюється від трансформатора з регульованою напругою під навантаженням. Навантаження мережі подається в розподільну шафу.

Експлуатаційні міри електробезпечності при роботі із пристроями під високою напругою включають наступні міри:

не допускається підключення й не відключення рознімань кабелів при включеній напрузі мережі;

технічне обслуговування й ремонтні роботи допускається робити тільки при виключеному харчуванні мережі;

до роботи допускаються особи, навчені та ті, котрі мають групи допуску до роботи на ПЕОМ відповідно до ПУЕ-87.

.4 Пожежна безпека

Пожежна безпека (відповідно до Держстандарту 12.1.004-91) забезпечується системою запобігання пожежі, системою пожежного захисту й організаційно-технічними заходами [41].

Приміщення бухгалтерії банку з точки зору пожежної небезпеки належить до категорії В, оскільки в ньому знаходяться тверді матеріали, що згорають [42].

Відповідно до обліку категорії пожежонебезпечності і поверховості будівлі, в якій розміщено дане приміщення, ступінь вогнестійкості будівлі - ІІ [43]. Ступінь захисту оболонки для вказаної пожежонебезпечної зони - IР 44 [44].

Можливими причинами пожеж в приміщенні може бути несправність електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих матеріалів, блискавка та ін. [45].

В системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи: контроль і профілактика ізоляції, наявність плавких запобіжників в устаткуванні, блискавкозахист будівлі. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у рік (20 годин), встановлено ІІ категорію блискавкозахисту [46].

Система пожежного захисту передбачає забезпечення вогнегасниками. Перелік первинних засобів пожежогасіння наведений у таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 - Перелік обов'язкових первинних засобів пожежогасіння

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів.

.5 Охорона навколишнього середовища

Кожний громадянин України має право на належні, безпечні і здорові умови життя, закріплені Конституцією України. 25 червня 1991 року був прийнятий Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», який зараз діє в редакції Закону від 21 листопада 2002 р. із відповідними змінами і доповненнями [47].

Охорона навколишнього середовища - це комплекс заходів, які охоплюють охорону, раціональне використання і відновлення об'єктів живої та неживої природи. В існуючому законодавстві багато уваги приділяється питанням охорони навколишнього середовища. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [47] регулює відносини в області охорони, використання та відтворення природних ресурсів, попереджує та ліквідує негативний вплив господарської діяльності на навколишнє середовище.

У приміщенні з офісною й комп'ютерною технікою виділення шкідливих речовин не відбувається, і тому на робочому місці, що розглядається, відсутні загрози забруднення навколишнього середовища. Отже, спеціальні заходи із охорони навколишнього середовища не проводяться.

ВИСНОВКИ

Швидке поширення банківських карток є свідченням того, що ця форма розрахунків вигідна основним учасникам системи. Український картковий ринок дуже динамічний: змінюються лідери, з’являються нові продукти і технології, незмінним залишається лише одне - він швидко розширюється за рахунок нових держателів карток, емітентів і точок обслуговування. Для багатьох банків пластикові картки стали новим напрямом бізнесу, ефективним фінансовим інструментом.

В даній дипломній роботі було розглянуто основні питання використання пластикових карток в сучасній економічній системі, наведено приклади їх практичного застосування, порядку обліку розрахунків з їх використанням, визначили основні показники діяльності банків України на ринку платіжних карток, визначено основні теоретичні аспекти даної теми, проведено пошук проблем, що виникають в процесі здійснення операцій з платіжними картками, зроблено комплексний аналіз карткової діяльності банківських установ України.

Платіжна система в ринковій економіці грає ключову роль, оскільки є життєво важливим елементом фінансової інфраструктури економіки, необхідним інструментом, що забезпечує ефективне управління економікою, а також фінансовими ринками.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна система є платіжною організацією, членами платіжної системи та сукупністю відносин, які виникають між ними при проведенні переказу коштів.

Більшість українських банків, що виконують операції з пластиковими картками є членами міжнародних карткових систем, таких як VISA, Маstег Саrd. Це зумовлено тим, що в Україні немає добре розвинутої національної системи масових платежів. Крім того участь у міжнародній картковій системі дає змогу інтегруватися у світову платіжну систему банківських послуг, підняти свою репутацію, завоювати ринок і привабити клієнтуру, оволодіти найновішими банківськими технологіями, використовувати гігантську інфраструктуру для виконання розрахунків у глобальних масштабах.

Незважаючи на швидкі темпи зростання в Україні карткового бізнесу, є багато проблем, які заважають здійснювати цього роду операції їх учасникам. Основними та найбільш складними з них є недовіра населення до банківських установ, нестабільна соціально-політична та економічна ситуація в країні, висока вартість обладнання та значний термін його окупності, що, кінець кінцем впливає (переноситься) на клієнта шляхом підвищення тарифів на обслуговування карткових операцій, не відпрацьованість окремих механізмів і процесу здійснення операцій з платіжними картками, шахрайство по картковим операціям.

Аналіз фінансового стану ПАТ «Укрсоцбанку» показав зростання основних статей балансу та звіту про власний капітал, таких як величина регулятивного капіталу, кредити фізичним та юридичним особам, залучені депозити та ін. Коефіцієнти ліквідності, достатності та рентабельності капіталу за 2009-2011 рр. знаходились в рамках своїх нормативних значень та мали позитивну динаміку змін.

Безготівкові розрахунки, якими за своєю сутністю є розрахунки платіжними картками, в Україні врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок переведення грошей у межах України, а також установлює відповідальність суб'єктів переказу. Загальні вимоги щодо функціонування в Україні систем міжбанківських розрахунків, внутрішньобанківських платіжних систем та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національній валюті визначає Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті (затверджено Постановою №320 НБУ від 16.08.2006 року. Облік та порядок здійснення безготівкових розрахунків регламентує Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджено Постановою №22 НБУ від 21.01.2004 року).

Для здійснення обліку розрахунків з використанням платіжних карток використовуються рахунки: 2605 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій із використанням платіжних карток», 2625 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій із використанням платіжних карток», а також транзитний рахунок 2924 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток».

Проведений аналіз рівня розвитку платіжних систем в 10 найбільших банках країни за рейтингом НБУ, включаючи Укрсоцбанк - 5 місце, та кількості повідомлень, які приймаються на розгляд в Держфінмониторингу від цих банків, довів наявність прямої залежності між цими показниками та підтвердив необхідність впровадження жорсткіших методів запобігання картковій злочинності. Однак ці методи повинні перш за все бути направлені на захист інтересів клієнтів та розроблені таким чином, щоб збільшити довіру користувачів, а не ускладнити процес розрахунків за допомогою пластикових карт.

Для подальшого успішного впровадження карткових технологій банкам України необхідно: розширювати мережу банкоматів і РОS-терміналів, щоб держатель картки був упевнений в тому, що він може одержати гроші і розрахуватися карткою в будь-який час; продовжувати активно впроваджувати зарплатні проекти, що дасть змогу централізовано залучити велику кількість клієнтів, додатково отримати вільні банківські ресурси та привчати населення до карткових розрахунків; залучати до числа своїх клієнтів підприємства торгівлі і послуг, які будуть приймати до оплати пластикові картки; продовжувати впроваджувати різні види послуг для різних клієнтів (студентів, пенсіонерів, тощо).

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1.     Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 №2346-III. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : #"648284.files/image022.gif">

Рисунок В.1 - Напрями розвитку розрахунків із використанням платіжних карток