Формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи засобами мистецтва

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Інститут розвитку дитини

Кафедра теорії і методик дошкільної освіти

Курсова робота

Формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи засобами мистецтва

студентка ІІІ курсу

факультету дошкільної освіти

Рибалка Анастасія Сергіївна

Науковий керівник:

канд. пед.наук,

Бутенко О.Г.

Умань 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні положення виховання ціннісного ставлення до природи дошкільнят

.1 Завдання вихователя у вихованні ціннісного ставлення до природи

.2 Умови екологічного виховання

.3 Складові ціннісного ставлення до природи

Розділ 2. Педагогічні умови виховання ціннісного ставлення до природи дітей старшого дошкільного віку

.1 Дослідження рівнів сформованості в дітей старшого дошкільного віку емоційно-ціннісного ставлення до природи засобами мистецтва

.2 Зміст, методи, форми формування емоційно-ціннісного ставлення до природи

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження

До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети й від якого залежить майбутнє людства, слід віднести проблеми екологічні. Викликані недалекоглядним, нерозумним, необґрунтованим ставленням людини до природи, вони виникли не сьогодні і не вчора. Ще в 1866 році німецький природовихователь-дарвініст Ернст Геккель ввів у науку слово "екологія". Він і не сподівався, що через сто років воно стане популярним у масовій свідомості. Термін "екологія" походить від грецького oikos - дім, родина, місцезнаходження. Сам термін охоплює проблему природного балансу, так званої рівноваги видів, що дотепер є одним з найважливіших аспектів екології. Отже, екологія ― це наука про взаємовідносини живих організмів з середовищем їх існування. Аналіз екологічної ситуації на нашій планеті свідчить про те, що нинішня криза охопила сфери мислення людини, її екологічну свідомість і практичну діяльність. Глобальне знищення природи ― це лише побічний результат згубної діяльності суспільства. Сутність сучасної екологічної кризи полягає не лише у відокремленні людини від природи і в конфлікті з нею , а в нашому нерозумінні або й упертому небажанні осягнути, що людство може вижити лише усвідомлюючи себе невід'ємною часткою природи. Щоб навести лад у головах людей щодо розуміння проблем довкілля, законів існування та гармонійного розвитку людини у біосфері, необхідна чітка система відповідної освіти. Саме освіта спираючись на культуру формує основу духовності та моральності людини. Освічена особистість здатна зрозуміти сутність створеного людством, оцінити наслідки, вибрати варіанти виходу з несприятливої ситуації.

Стратегічною метою освіти має стати екологічне мислення, основу якого складають наукові знання, екологічна культура й етика. Тема екологічної свідомості має ототожнюватися зі світовими життєвими вартостями.

Софія Русова називала природу «всерозвиваючою», наголошуючи на винятково важливому значенні спілкування з природою для гармонійного розвитку дітей. Дошкільний вік - дуже відповідальний етап у формуванні знань. Спостереження у довкіллі, в основі яких лежать відчуття і сприймання, створюють надійний фундамент для реалістичний і правильних уявлень про природу [25].

Так, у Державній національній програмі "Освіта. Україна XXI століття" визначено одне із завдань освіти, а саме: "...формування світоглядної та екологічної культури школярів, загальних уявлень, понять про навколишній світ". Національна доктрина розвитку освіти України в 21 статті ставить завдання: "... забезпечити екологічне виховання й формування високої гуманістичної культури, здатності протидіяти проявам бездуховності; наступність рівнів освіти і неперервність навчання".

Актуальність вибраної нами проблеми пояснюється не тільки вище сказаним, а також аналізом практичного досвіду вихователів у цьому плані.

Об'єкт дослідження - моральний розвиток дітей у процесі екологічного виховання.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування у дітей старшого дошкільного віку цілісного ставлення до природи засобами образотворчого мистецтва.

Завдання дослідження:

1. З'ясувати стан досліджуваної проблеми у науковій літератури та практиці роботи дошкільних закладів.

. Визначити показники ціннісного ставлення до природи у старших дошкільників.

. З'ясувати участь батьків у екологічному вихованні дітей та прищепленні їм екологічної культури засобами мистецтва.

. Виробити практичні рекомендації щодо екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами мистецтва.

 

Розділ 1. Загальні положення виховання ціннісного ставлення до природи дошкільнят

 

.1 Завдання вихователя у вихованні ціннісного ставлення до природи

 

Закладати основи ціннісного ставлення, на наше глибоке переконання, слід розпочинати з раннього віку. Ці функції можуть успішно виконувати батьки, які мають достатній для цієї роботи життєвий досвід і бодай елементарну підготовку.

Основне програмно-методичне забезпечення виховання ціннісного ставлення дошкільнят до природи відображене в програмах «Малятко» (С. Кулачківська, Т. Кондратенко, С. Тищенко та ін. ― К., 1991),-«Дитина» (Є. Бєлкіна, Н. Бібік, М. Вашуленко та ін. ― К., 1993), «Українське дошкілля» (упор. Н. Міськів ― Львів, 1993), у публікаціях журналу «Дошкільне виховання». Згадані програми включають розділи «Рідна природа», «Віконечко в природу», «Рідний край», у яких визначено головні параметри екологічної освіти в дошкіллі.

На жаль, в Україні ще не практикується розробка цільових програм екологічної освіти, як це робиться, наприклад, у Росії, де створюються спеціальні програми «Ми відкриваємо світ», «Формування ціннісного ставлення до природи», «Юний еколог», які мають еколого-освітній характер.

Проблема екологічного виховання дітей дошкільного віку набуває великого значення в психолого-педагогічних дослідженнях, а в останні роки ― і в роботі практиків. Творчим розвитком прогресивних ідей і поглядів на природу, що закладені О. Водовозовою, Л. Шлегер, Є. Тіхеєвою, є праці сучасних учених, у яких основна увага акцентується на глибокому ознайомленні дітей з рослинним і тваринним світом рідного краю (3. Плохій, Н. Яришева). При цьому автори при доборі об'єктів дотримуються краєзнавчого принципу дидактики. На їхню думку, саме він забезпечує комплексне вивчення природи рідного краю, сприяє глибокому розумінню її внутрішніх взаємозв'язків, забезпечує яскраві враження дітей від спостереження природи свого краю і загалом Батьківщини. Сьогодні наголошується на необхідності комплексного підходу до виховної роботи з дітьми, тобто завдання природничого змісту необхідно вирішувати в єдності з вихованням у дітей почуття патріота і громадянина (С. Козлова, Н. Виноградова); активно розробляються системи дошкільних знань про захисні пристосування тварин (С. Ніколаєва, К. Фабрї); вивчаються можливості засвоєння дітьми знань про сезонні зміни в житті рослин (Е. Замкінд), виділяються основні напрями систематизації знань про живу природу (П. Саморукова) та ін. У багатьох працях вирішальне значення надається матеріальній базі дошкільного закладу ― створенню кімнат - і кутків природи, теплиць, зимових садів (К. Золотова, М. Марковська), раціональному озелененню ділянки дитячого садка.

Цікавий матеріал з даної проблеми зібрано в посібниках «Екологічне виховання дошкільників» (Н. Лисенко ― К, 1993), «Дошкільник і екологія: Методичні рекомендації» (упор. Н. Лисенко. - К., 1991), «Екологічне виховання дітей дошкільного віку» (0. Білан. ― Львів, 1996), «Український фольклор та народні традиції в житті дошкільника» (укладачі М. Бальон, О. Максимова. ― Чернівці, 1996).

Мета виховання ціннісного ставлення до природи ― формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дійового ставлення до навколишнього природного середовища. Зміст навчально-виховної роботи в цьому напрямі полягає в розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи [18].

У сучасній літературі наявні й інші формулювання мети екологічного виховання. Вона визначається так:

«Формувати мотиваційні основи екологічної свідомості ― в практичній, мотиваційній діяльності, в спільній діяльності, з дорослими, в орієнтації на культурні еталони, спираючись на біологічні та соціокультурні джерела розвитку мотиваційних основ образу світу»[2]. При цьому знання розглядаються як засоби, що вводяться в діяльність і спрямовуються мотивацією певного змісту. Це визначення доцільніше, бо відповідає логіці розвитку структури і діяльності дитини і її бачення світу [29]

Коротко основні завдання виховання ціннісного ставлення до природи можна сформулювати таким чином:

·        формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи та очевидні взаємозв'язки і залежності;

·        виховувати у дітей діяльну любов до природи, вміння піклуватися про рослини і тварини, нетерпимість до безглуздого псування рослин, знищення тварин;

·        пізнання дошкільниками взаємозв'язків у природі;

·        розвивати вміння класифікувати живу природу на основі безпосереднього сприймання та аналізу зовнішніх ознак, способів взаємодії із середовищем та живлення;

·        стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об'єктів та явищ;

·        активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності в природі;

·        показати дошкільнятам живі барометри природи -- пристосування рослин і тварин до них у неживій природі;

·        ознайомити дітей з перлинами народної мудрості про дбайливе ставлення до природи;

·        вчити культурно поводитись 1 природі [11].

Та найголовнішим завданням, на наш погляд, є формування постійної потреби в зміцненні й охороні власного здоров'я і здоров'я інших. Про це часто забувають педагоги і батьки.

При здійсненні екологічної освіти педагог-дошкільник повинен використовувати найрізноманітніші методи. Саме в дошкільному віці поліметодична варіативність сприяє глибшому засвоєнню матеріалу [22]. Найбільшого поширення в практичній роботі набули такі методи, як спостереження (епізодичні, короткотривалі, довготривалі); демонстрація картин, ілюстрацій, фотографій; дослідницько-пошукова робота; праця на природі, ігри (ігри-медитації, ігри-подорожі, ігри-драматизації, дидактичні); емпатія; бесіда (вступна, супроводжуюча та заключна); словесно-логічні завдання; проблемні ситуації [12].

Цікавими формами роботи для дошкільників можуть бути:

·        заняття-вистави «Цілюще зілля», «Дідусь Лісовичок», акторами в яких виступають діти;

·        прогулянки; екскурсії на природу, в музей, на поле, в ліс, на ферму;

·        робота дитячих організацій, гуртків, студій «Зелена аптека», «Природа і фантазія», «Голубий патруль», «Зелений патруль», «Юні друзі природи»;

·        перегляд кінофільмів, діафільмів, діапозитивів на природничу тематику;

·        збирання лікарських рослин, приготування квіткових чаїв та фітококтейлів;

·        комп'ютерні ігри та використання спеціальних комп'ютерних програм екологічного спрямування;

·        створення навчальних екологічних стежин, які можуть розпочинатися з групової кімнати і закінчуватися далеко в парку, в лісі, в полі;

·        організація експериментальної роботи на городах, проведення елементарних дослідів з рослинами та тваринами;

·        вивчення казок, легенд, загадок, народних прикмет, обрядів та свят;

·        використання художньої літератури.

Звичайно, виховання ціннісного ставлення до природи дошкільників повинні здійснюватись постійно та систематично [12]. Вона не обов'язково має бути «заангажована» в якусь форму роботи, якесь заняття. Але саме заняття таїть у собі надзвичайно великі можливості. В практичній діяльності вихователі найчастіше проводять такі заняття: милування природою, мандрівки; показові, комплексні, інтегровані, сюжетно-рольові, тематичні, дидактичні ігри та ін.[32].

Зрозуміло, що вирішити складні завдання екологічної освіти без сім'ї неможливо. Сім'я є тим ланцюжком, який з'єднує здобуті дитиною у садку початкові уявлення про світ природи з її практичним досвідом у повсякденному житті, розширює, поглиблює педагогічний вплив на особистість дошкільника [24].

Ефективними формами роботи з батьками є бесіди за «круглим столом», проблемні семінари. Останнім часом у нас набули поширення екологічні сімейні уроки [9].

Оскільки всебічний розвиток особистості розглядається в системі психолого-педагогічних дисциплін як процес її «входження» у світ людських взаємовідносин, ставлення людини до суспільства, природи і процес оволодіння перлинами культури, що опосередковує ці відносини, то формування особистості дитини поза світом природи неможливе ― адже саме вона і є одним з невичерпних джерел моральних, духовних і матеріальних цінностей особистості[29].

Концепція дошкільного виховання націлює практиків на докорінну переорієнтацію з репродуктивних методів на продуктивні, тобто на формування у дітей навичок пізнання природи, активних дій, самостійних «відкриттів» її таємниць [5]. Адже саме такий підхід посилює інтерес дітей, стимулює їх прагнення до діяльності. Оскільки екологічне виховання, та наш погляд, є ефективним за умови розв'язання його завдань з урахуванням цілісного впливу на весь розвиток дитини, то принципове значення має чітке визначення його місця, мсти, а також організаційних форм, засобів і умов, що забезпечує очевидний результат у роботі педагога.

Зосередження уваги на поєднанні в єдине ціле різних способів подачі дітям певного обсягу знань про природу, формування у них практичних вмінь і навичок взаємодії з нею та виховання дбайливого ставлення до природи на основі взаємодоповнення і взаємозбагачення сприяє одночасному впливу на інтелектуальний, дійово-вольовий та емоційно-чуттєвий розвиток особистості [17]. Наприклад, під час ручної праці, де виготовляються іграшки, діти збагачують і удосконалюють не лише вміння і навички, оволодівають елементарними трудовими операціями, а й поглиблюють знання про властивості природного матеріалу: жолудів, шишок, насіння, їх значення у житті людини, у раціоні тварин, зокрема, птахів, що харчуються дарами лісу восени і взимку, а також про ретельне їх збереження. Виконуючи трудові операції, діти моделюють ту чи іншу іграшку, композицію, знайомляться з можливістю об'єднання різних предметів у єдине ціле: шишка, пір'я, соломинка, насіння, трави тощо. Естетична насолода від очевидного результату власної праці облагороджує, спонукає до творчої активності в час дозвілля, тривалого пошуку.

Отже, основи екологічного виховання особливо інтенсивно формуються у процесі трудової діяльності[14]. Тут якоюсь мірою можна стверджувати, що праця дошкільника стає екологічно спрямованою (екологізованою), тобто має екологічну сутність. І сутність ця виявляється не лише у майстерності педагога, його винахідливості, вмінні запроваджувати нові форми подачі дітям необхідного матеріалу зі світу природи, а й у творчому осмисленні трудових завдань, реалізації творчої уяви дітей на практиці у конкретні результати.

Екологізація праці можлива лише в тому випадку, коли дитина активно самостійно працює чи взаємодіє з дорослими під час посадки городу, саду, квітника, збирання врожаю тощо[27].

Оскільки дошкільний вік ― це період початкового становлення особистості, впродовж якого відбувається колосальне збагачення і впорядкування її чуттєвого досвіду, оволодіння нею специфічно людськими формами сприймання і мислення, то стає очевидним той факт, що рівень готовності дошкільнят до екологічної освіти і виховання у школі визначається саме системою виховання і навчання дитини у дитячому садку, тобто в період дошкільного дитинства. Метою екологічної освіти і виховання є формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дійового ставлення особистості до навколишнього середовища. У зв'язку з цим зміст навчально-виховної роботи вихователя полягає у розкритті багатогранної цінності природи: естетичної, гігієнічної, рекреаційної, практичної [17].

Однак системи знань про природу можуть бути різноманітні за структурою. Найрезультативнішими у розвитку інтелектуальної сфери є такі, що побудовані за ієрархічним принципом: наявність у системі опірного, вихідного поняття, з якого випливають всі інші. Саме у процесі предметно-чуттєвої діяльності у природі дитина може виділити суттєві, центральні зв'язки явищ і відтворити їх в образній формі ―у формі уявлень[10]. Звідси очевидним стає той факт, що в дошкільному віці потрібно формувати уявлення і елементарні поняття про світ природи, наприклад: рослини ― дерева, кущі, трави тощо; тварини ― свійські, дикі, ссавці, гризуни, риби, птахи, які можуть стати стрижнем системи знань дітей під час шкільного навчання. Це відкриває новий принцип добору і систематизації знань і вимагає розробки конкретної програми екологічного виховання у дитячому садку[30].

Формування знань про природу у повсякденному житті, а також під час занять ― вирішальний фактор у вихованні правильного ставлення до неї: природа ― це світ постійних чудес, самостійних «відкриттів», джерело невичерпного пізнання [7]. Очевидно і цілком закономірно, що в процесі безпосереднього чуттєвого пізнання (на цільових екскурсіях, заняттях, погулянках та ін.) вихователь повинен формувати у дітей поряд зі знаннями відповідальне ставлення до природи, пробуджувати прагнення гуманного спілкування з її об'єктами та явищами. Знання дітей про природу ― дидактична основа екологічного виховання. У зв'язку з цим екологічне виховання у дитячому садку необхідно розглядати і в плані знань, що подаються вихователем, і в плані організації раціональних форм дитячої діяльності, де можлива методично правильна реалізація цього змісту.

Ефективність екологічного виховання значною мірою залежить від всебічного розвитку особистості, від того, як часто дитина залучається до різних видів діяльності. Основні ступені вікового, інтелектуального та соціального розвитку дітей демонструють нам динаміку таких змін у дошкільному дитинстві, які характеризуються збереженням раніше набутих знань, формуванням на їх основі вмінь і навичок, значно складніших за суттю й обсягом. Таким чином, щоб виховати дошкільника екологічно грамотним, педагог повинен мати перед собою чіткі завдання і, враховуючи вік малюка, виконувати їх, зокрема:

·        формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори у розвитку живої природи (світло, температура, волога), поживність ґрунту (харчування) та очевидні взаємозв'язки і залежності;

·        розвивати вміння класифікувати живу природу (рослини ― трави, кущі, дерева; тварини ― за основними особливостями зовнішнього вигляду) на основі безпосереднього сприймання та аналізу зовнішніх ознак, способів взаємодії з середовищем;

·        стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об'єктів та явищ (у народній творчості ― народні прислів'я, загадки, приказки, прикмети, вірші, легенди, повір'я, пісні, авторські твори та ін.);

·        активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності (гра, праця, науково-дослідна діяльність, навчання);

·        показати дошкільнятам живі барометри природи ― пристосування рослин і тварин до змін у неживій природі тощо;

·        познайомити дітей з перлинами народної мудрості про дбайливе ставлення людей до природи.

 

1.2 Умови екологічного виховання

 

Мета, зміст і завдання екологічного виховання дітей великою мірою зумовлені наявністю у педагогічному процесі об'єктивних і суб'єктивних умов. При цьому до об'єктивних умов належать:

·        рівень педагогічної діяльності й майстерності вихователів, їх загальна і спеціальна підготовка з питань екологічного виховання;

·        екологічна спрямованість педагогічного процесу дитячого садка загалом і в кожній віковій групі зокрема (реальна можливість спілкування з об'єктами живої і неживої природи);

·        єдність і взаємодія суспільного та сімейного виховання. До суб'єктивних умов ми відносимо:

·        готовність дітей дошкільного віку до сприймання, розуміння і засвоєння уявлень про природи (інтелектуальна сфера);

·        готовність дітей до практичної реалізації знань у доступних видах діяльності;

·        формування суспільно значимих мотивів їх поведінки (емоційно-чуттєва і дійово-вольова сфери).

Остання умова синтезує в собі знання не лише як доступні для засвоєння наукові відомості, а й як оцінку навколишнього, мотив до діяльності. А це означає, що шляхом практичної діяльності уже забезпечується трансформація знань дітей в основу тих почуттів, які виховуються в дошкільному віці. Зміст почуттів становлять знання, уявлення, теоретичні припущення. Саме вони функціонують як обов'язкова складова практичних методів пізнання природи ― природничого досліду, праці в природі, творчої діяльності та ін. Ось тут і спрацьовує практична спрямованість знань та уявлень дітей.

Таким чином, активне засвоєння дітьми дошкільного віку доступних знань, їх аналіз як основи почуттів, а почуттів ― як основного регулятора взаємодії дітей з природою у різних видах діяльності є визначальним фактором ефективного формування екологічних знань, екологічного виховання [22].

У низці об'єктивних умов особливу роль виконує вихователь, його вміння активізувати, стимулювати розвиток інтелектуальної, емоційно-вольової сфери особистості, виходячи з конкретних індивідуальних і вікових особливостей дітей [3]. У становленні екологічних знань чимале значення має моральна та інтелектуальна сприйнятливість дитини, здатність до розумових операцій ― аналізу, синтезу, порівняння тощо, а також їх експресивно-емоційне ставлення до об'єктів і явищ, які пізнаються [4]. Ця особливість домінує в дошкільному віці й виступає у роботі педагога необхідною передумовою .

Розглядаючи екологічне виховання з позицій комплексного підходу, ми визначаємо діалектичну єдність об'єктивних і суб'єктивних умов як запоруку ефективності його організації й результату [12]. Викладачам спеціальної методики ознайомлення дітей дошкільного віку з природою варто врахувати, що вихователь повинен бездоганно володіти всіма компонентами цієї складної й багатогранної проблеми. Звертаючись до її завдань, у концепції екологічної освіти і виховання І. Звєрєв виділяє такі:

·        засвоєння провідних ідей, основних екологічних понять, на основі яких досягається оптимальний вплив людини на природу відповідно до її законів;

·        розуміння різноманітної цінності природи як одного з основних джерел розвитку виробництва і культури;

·        оволодіння прикладними знаннями, практичними навичками раціонального природокористування, вміння оцінювати стан навколишнього середовища, приймати правильне рішення і не допускати негативних впливів на природу в громадській діяльності;

·        свідоме дотримання норм впливу на природу, які виключають спричинення їй шкоди, забруднення чи руйнування природного середовища;

·        розвиток духовної потреби людини у спілкуванні з природою, усвідомлення її благочинного впливу, прагнення до пізнання закономірностей природи;

·        активізація діяльності щодо поліпшення природного і штучно створеного середовища, нетерпиме ставлення до дій людей, які приносять їй шкоду, пропаганда природоохоронних ідей.

Абсолютно очевидний той факт, що такі завдання можуть розв'язуватись успішно в тому випадку, коли навчально-виховного процес вузу буде ґрунтуватися на принципово важливому дидактичному положенні ― аналізові екологічної освіти студентів дошкільних відділень і факультетів дошкільного виховання як складової частини їх загальної професійної підготовки та всебічного виховання. Сучасний дошкільний працівник є не лише вихователем, а її носієм знань з різних галузей. Отже, він володіє великими можливостями одночасного впливу на формування елементарних знань і відносин, практичних вмінь і навичок у своїх вихованців.

Для того, щоб провести ідеї найраціональнішими і найсприятливішими «шляхами» до дітей, вихователь повинен сам бути носієм високої екологічної культури, мати цілісну систему наукових поглядів на проблему взаємовідносин і співіснування з природою. Лише за цих умов вихователь зможе визначати різноманітність матеріальної, морально-естетичної й пізнавальної цінності природи, підпорядкувавши цьому роботу з дітьми у дитячому садку і пропагандистську діяльність серед батьків.

Стає очевидним той факт, що важливим орієнтиром у загальній і спеціальній підготовці вихователів дошкільних закладів є їх чіткі знання про взаємодію членів суспільства з навколишнім середовищем у кожному окремо взятому регіоні та Україні загалом, про об'єкти охорони живої і неживої природи у рідному районі, про зміст і призначення Червоної книги на всіх рівнях її видання.

Еколого-педагогічна підготовка вихователя передбачає достатньо високий рівень його громадської та професійної відповідальності за стан, збереження і охорону навколишньої природи. Громадська позиція простежується у конкретній практичній діяльності, спрямованій на збереження природи. Еколого-педагогічна підготовка вихователя переконує його в необхідності й важливості передачі своїх знань дітям та їхнім батькам, стимулює творчий пошук різноманітних форм природоохоронної діяльності в мікрорайоні, місті чи селі з залученням широких верств населення.

Водночас з узагальненими знаннями теоретичних основ охорони природи педагогові важливо знати й пропагувати історію та сучасний стан проблем природного середовища у рідному краї, вміти обґрунтовувати необхідність екологічної просвіти всіх вікових груп населення.

Оволодіння конкретними знаннями, розуміння завдань, умов, використання форм організації та засобів екологічного виховання дітей дошкільного віку як складової частини всебічного розвитку особистості, вміння моделювати педагогічні ситуації, конкретну практичну діяльність дітей з адаптованими завданнями, враховуючи вікові та індивідуальні особливості дошкільнят, конкретні можливості.

 

1.3 Складові ціннісного ставлення до природи

екологічний виховання мистецтво дошкільний

У дитини на ранньому етапі розвитку ставлення до природи не виходить за межі емоційно-чуттєвих реакцій і виражається в елементарних емоційних переживаннях: подобається ― не подобається, добре ― погано. Розвиток естетичних, моральних та Інтелектуальних почуттів відбувається не шляхом «природного дозрівання» (В. М. М'ясищев) і не завдяки освіченості та інтелекту малюка, а зумовлюється вихованням дитини та умовами ЇЇ життя. У дошкільному віці виховний вплив спрямований переважно на формування ставлення до природи, відповідно до естетичних та моральних настанов суспільства, як до соціальної цінності. Ми ж поведемо мову про формування в дошкільнят поняття вітальної (життєвої) цінності природи як біологічного феномена.

Природа забезпечує живий організм повітрям, водою, їжею, тобто всім необхідним для його нормальної життєдіяльності. У цьому ― її біологічна цінність. До утилітарних цінностей природи належить те, що задовольняє матеріальні потреби людини: будівельні та горючі матеріали, корисні копалини, лікарські рослини тощо. Соціальна значущість природи полягає в її духовних цінностях ― пізнавальних, естетичних, моральних. Вітальну цінність природи ми розглядаємо з позиції глобальної значущості, що охоплює асі потенціали, потрібні для відтворення і продовження життя.

У період дошкілля закладаються основи екологічної культури особистості, головною складовою якої є екологічна свідомість.

Екологія ― це наука про взаємозв'язки між живими організмами та природним довкіллям. Отже, важливо сформувати в дітей перші об'єктивно-наукові уявлення про них. Наявність таких знань допоможе малюкові зрозуміти, як тісно пов'язані між собою всі компоненти природи і як живі організми, зокрема людина, залежать від середовища. Йдеться про ознайомлення дитини з механізмами взаємодії людини з природним довкіллям, що допоможе передбачати негативні наслідки окремих дій, усвідомити самоцінність природи, відчути себе її частиною.

Проте в практиці дошкільної освіти вітальна цінність природи здебільшого тлумачиться дещо утилітарно. Тому, відповідаючи на запитання про значення конкретної рослини чи тварини, діти виходять з позиції їхньої безпосередньої «гастрономічної» корисності, а не виявивши її {наприклад у жаби) кажуть: Вона не потрібна, бо вона нічого не дає». Такі висловлювання малят--тривожний сигнал для педагога, що свідчить про певні упущення у вихованні, адже вже на цьому віковому етапі діти повинні мати доступні їхньому розумінню знання, які стануть підґрунтям для формування в них ціннісного ставлення до природи.

Дошкільнята насамперед повинні засвоїти провідні екологічні ідеї та поняття, що стосуються трьох основних напрямків екології: біологічного, соціального та прикладного.

До біологічної (загальної) екології належать такі поняття, як: живий організм, різноманітність середовищ існування (водне, повітряне, наземне, наземно-повітряне, ґрунтове), зв'язки зовнішнього вигляду живих організмів, їхньої будови і поведінки з особливостями середовища Існування (морфо-функціональні, часові, причинно-наслідкові), багатоманітність живих організмів, їхня екологічна єдність.

Соціальна екологія вивчає проблеми взаємодії людини з природним довкіллям, ознайомлення з якими допомагає дитині усвідомити своє місце в ньому, зрозуміти значення природних чинників для здоров'я людини та вплив її діяльності на стан природи.

Прикладна екологія регламентує поведінку людини в природі, розглядає проблеми розумного використання її ресурсів та природоохоронні заходи.

У практиці роботи дошкільних закладів педагоги приділяють більше уваги прикладній екології. Тому вважаємо за доцільне детальніше зупинитися на її біологічному та соціальному аспектах.

Центральними поняттями в екології є багатоманітність об'єктів природи та їхня взаємозалежність. Природа існує тільки завдяки екологічній єдності, вона творить та оберігає життя, включаючи І ЇЇ найдосконалішу форму ― людину. Отже, кожний член суспільства ще від народження має усвідомити: ціннісне ставлення до природи є ціннісним ставленням до життя.

Ідею екологічної єдності можна закласти лише розкривши дітям поняття живий організм, який дихає, відчуває, живиться, розмножується та самостійно пересувається. Тут доречно зупинитися на різних тлумаченнях термінів жива природа та нежива природа. Педагог, який вводить дитину в світ природи, повинен ураховувати особливості образного мислення малюків, яке може привести до формування хибного уявлення про два різновиди природи, одна з яких є неживою, тобто мертвою природою. Щоб уникнути непорозуміння, радимо вживати терміни живий організм та неживий об'єкт природи.

Методика формування в дітей наукового поняття живий організм (у природі це рослини, тварини І людина) розроблена в дослідженнях Є. І. Залкінд, В. Г, Гревцової. С. М. Ніколаєаоі та ін. У процесі нашого дослідження ми вдосконалили і доповнили цю методику відомостями з соціальної екології про якісний стан неживих об'єктів природи та їхній вплив на живі організми. Дослідження показали, що діти трьох-чотирьох років вчаться орієнтуватися в ознаках живих істот, спостерігаючи за тваринами і рослинами. Щоб допомогти малятам у цьому, корисно застосовувати прийом порівняння: тварин ― з іграшками, рослин ― зі штучними квітами тощо. Важливо, щоб діти насамперед дізналися про життєво необхідні потреби живих істот ― в їжі, повітрі, теплі. Зі способами живлення тварин малята ознайомлюються в ході спостережень за ними та зі слів дорослого. Усвідомлення такої інформації потребує досить тривалого часу. Тому в ході пояснень, спостереження та нескладних експериментів доречно звертатися до власного досвіду малюка щодо відчуття ним голоду, спраги, потреби в свіжому повітрі.

Як показали дослідження О. В. Запорожця та М. М. Поддякова, старші дошкільнята можуть виділяти у процесі предметно-чуттєвої діяльності істотні (основні) зв'язки між явищами дійсності та відтворювати їх в образній формі ― у формі уявлень. За допомогою цієї системи знань дитина вчиться узагальнювати, тобто виходити в процесі мислення за межі конкретного явища. Так, усвідомивши потреби живої Істоти та необхідність їх задоволення, дошкільня буде спроможне встановити екологічні зв'язки між неживими об'єктами природи (повітрям, фунтом, водою) та живими Істотами, а також зрозуміє взаємозалежність між живими організмами. Яскравим прикладом таких зв'язків, доступним для сприймання дітьми, є сезонні зміни в житті природи: птахи відлітають у вирій через відсутність корму ― комах, які ховаються або гинуть від нестачі рослинної їжі; квіти та зелень зникають у зв’язку зі зниженням температури ґрунту чи води та зменшенням кількості світла. Навесні цей ланцюжок поновлюється у зворотному напрямку. Важливо, щоб діти, засвоюючи таку інформацію, спиралися на власні органи чуттів: відшукали та розглянули комах, зелень, відчули температуру повітря, води, ґрунту тощо.

Спочатку увагу дітей акцентують на прямих зв'язках між конкретними рослинами й тваринами (метелики ― квіту рослини). Потім дорослий має допомогти дітям зрозуміти зворотну залежність об'єктів природи один від одного. І існуванні такої залежності дошкільнята можуть Переконатися наочно. Так, знищене гусінню листя свідчить про не достатню кількість птахів, які саме в цій місцевості живляться нею. Старші дошкільнята вже здатні засвоїти ланцюжки таких зв'язків (а не лише їхні окремі ланки). Що діти краще зрозуміли нові складні поняття, варто використовувати Ілюстрації, виготовлені на зразок «живої картинки. Низку зображень різних об'єктів природи можна легко розмістити на фланелеграфі. Діти охоче складають з картинок найпростіші моделі екосистем^лука, ліс водойма), і швидко навчаються пояснювати екологічні зв'язки, що існують у природі.

Особливо повчальним і цікавим для дошкільнят (як і для дітей старшого віку) заняттям є розв'язування проблем них ситуацій. Наприклад, дорослий забирає з певної моделі один з об'єктів (равлика з водойми, бджілку з полонини тощо) і пропонує дітям послідовно показати руйнування цієї причини екологічного ланцюжка. Або інше завдання на фланелеграфі кріпиться зображення якоїсь тварини, діти мають скласти у певній послідовності картинку, дію чи за принципом «Хто (що) кому потрібний». Звісно, екологічні зв'язки в природі набагато складніші, але на етапі дошкільного дитинства досить сформувати лише узагальнене поняття про багатоманітність живих організмів та їхню екологічну єдність.

Вихованню в дошкільнят ціннісного ставлення до при роди сприяють знання із соціальної екології, які можна. подати в процесі опрацювання таких тем: «Наше здоров'ї і природа», «Як зберегти своє здоров'я», "Моя екологічні безпека», «Що я можу зробити для збереження рідно природи».

Дошкільні програми ознайомлення дітей зі світом природі донедавна не включали людину» в коло об'єктів дослідження, через це дитина не могла відчути себе частиною біосфери, щоб допомогти малятам усвідомити тісний зв'язок між природою та життям людини, треба ознайомлювати їх з структурою власного організму (будовою та функціями органів, доступних для безпосереднього сприймання), навчати орієнтуватися в основних показниках здоров'я, пояснювати вплив на організм природних чинників.

Особливу увагу слід приділяти проблемам екологічної безпеки. Зазвичай, дітей учать правил безпечно поведінки на дорогах та в поводженні з побутовими при ладами, але малята майже нічого не знають про те, я* шкідливо для здоров'я гратися біля дороги (через загазованість), поряд зі смітниками, купатися в річках, що знаходяться біля промислових споруд, їсти овочі та фрукти які ростуть обабіч залізничних колій, автошляхів тощо. Поняття екологічної безпеки слід розкривати, подаючи паралельно інформацію про якісний стан повітря, води, продуктів, що були вирощені без хімічних добрив, та їхній вплив на здоров'я людини [17]. Дослідження показують, що великий обсяг негативної інформації може шкідливо позначитись на психіці маленьких учнів: виникає почуття страху, безсилля, зневіра в можливості змінити ситуацію на краще Отже, основне завдання кожного педагога ― виховати в дошкільнят прагнення виконувати хоча б найпростіші, але конкретні дії для збереження навколишньої природи І навчити їх цього.

 

Розділ 2. Педагогічні умови виховання ціннісного ставлення до природи дітей дошкільного віку

 

.1 Дослідження рівнів сформованості в дітей старшого дошкільного віку емоційно-ціннісного ставлення до природи засобами мистецтва

 

Наше дослідження проводилося в межах педагогічного процесу дошкільників в умовах дошкільного закладу. Констатувальний експеримент був спрямований на виявлення стану практики роботи з дітьми та визначення рівня сформованості в дітей емоційно-ціннісного ставлення до природи в практиці дошкільного закладу.

У своїх задумах (у грі, в процесі продуктивної діяльності) діти часто відображають те, що спостерігали у природі, використовуючи природний матеріал. Як казав Василь Сухомлинський, у природі закладені в доступній для дитини формі прості й водночас дуже складні речі, предмети, факти, явища, залежності, закономірності, інформацію про які нічим не можна замінити, бо інформація про ці речі, предмети є тим світом, в який входить сама дитина, а в цьому світі ― першоджерело її уявлень, думок, узагальнень, суджень [15].

Природа забезпечує необхідні умови для вивчення властивостей предмета, оскільки надає можливість сприймати його на зір, дотик, слух. Експериментування з природним матеріалом ― неодмінна умова розвитку чуттєвого досвіду, мислительної діяльності як основи творчої діяльності, конструювання [2; 5; 6].

Різні типи творчих завдань можна розглядати як базу для розвитку творчості, естетико-екологічної культури дошкільнят.

Розглянемо деякі з них.

Домалюй

Вправа передбачає роботу з формами, що мають конфігурацію природних об'єктів. Форма-контур є свого роду інтерпретатором мислительних образів дітей і каталізатором процесу пізнання об'єктивної реальності, адже малюки здебільшого ще не спроможні відтворити їх без опори на форму.

Дітям ставиться завдання: за допомогою форми-контура (півкола-півмісяця, краплини, квасолини тощо) зобразити різні предмети.

Спочатку малята обстежують запропоновану форму і разом з дорослим знаходять її аналоги. Так, аналогами до форми півмісяця є гриб, їжак, сонце, човен, гора, капелюх, парасолька, півкружальце цитрини, жук, черепаха, кошик, дах, міст, голова, НЛО, танк, машина, намет тощо. Дітям демонструють зразки робіт і пояснюють, що всі зображення можна поділити на дві групи:

) прості аналоги форми, що мають лише конфігурацію півмісяця (краплі, квасолини);

) складні аналоги, де зображення вже складніші для побудови, хоча теж є аналогами представленої дітям форми. Для їх зображення вже застосовують метод комбінування (човен, капелюх, гриб, їжак, черепаха, кошик, парашут, танк, машина, планета, жук, метелик, повітряна куля, сніговик, світлофор, людина).

Після закінчення образотворчої діяльності обов'язково треба розглянути й проаналізувати роботи дітей. Під час виконання наступних завдань варто поступово вилучати другий і третій етапи, тобто орієнтувати вихованців на самостійне виконання за задумом.

Закінчи малюнок Квадрат ― віконце, кружальце ― сонце. Чи вмієш, ти, друже, Предмети впізнавати? Чи зможеш їх намалювати?

Дорослий на піску (паличкою), на асфальті (крейдою) або на аркуші паперу малює фігурки, схожі на реальні предмети. Дитина має домалювати кожну фігурку так, щоб вийшов якийсь цікавий малюнок. Дорослий пояснює вихованцеві, що фігура, намальована ним, може бути або частиною більшого предмета, або в ній треба щось змінити так, щоб вона стала схожою на якийсь конкретний предмет (спосіб "включення" та "опредмечення"). Потім варто запропонувати придумати назви малюнків І скласти за ними цікаву історію. ''Живі" камінці

Дошкільнятам пропонують визначити характерні особливості форми різних камінців й "перетворити" їх на відомі предмети, розфарбувавши їх фарбами чи кольоровою крейдою. Усі варіанти задумів обговорюються. Спочатку діти копіюють зразки, виконані дорослим, доповнюючи їх власними елементами, а потім працюють за власними оригінальними задумами. Мозаїка з гальки

Дітям пропонують викласти зображення з плоских камінців, узявши за основу задуму їх контури, тобто знайти образи-аналоги до форми камінців. Усі задуми можна поділити на дві групи: прості ― камінець ― образ-аналог предмета (наприклад: їжак, сонце, хмара, пеньок, риба тощо); складні ― комбінація аналогів ― конструкція складається із кількох аналогів (камінців): квітка, метелик, гриб, котик, чоловічок тощо.

Дітям пропонують об'єднувати конструкції спільним сюжетом ("У лісі", "На галявині", "Тварини" та ін.), що сприяє активізації їхньої діяльності.

Мозаїка з насіння

Завдання: викласти зображення предметів із різного насіння.

Спершу шукаємо разом з дітьми аналоги до кожного з цих видів насіння.

Насіння гарбуза: око, ніс, вухо, пелюстка, крило, риб'яча луска тощо; ясена: пелюстка, стебло, хвіст, крило (птаха, літака); кукурудзи: ніс, око, зірка, виноград. Діючи за схемою, дошкільнята працюють над утіленням задуму, враховуючи підказки та запитання дорослого. Бажано комбінувати аналоги, будуючи сюжет.

Аплікація із сухого листя

Аплікацію із сухого листя виконують аналогічно, за схемою, тобто спочатку розглядають кожний листок, шукають аналоги за кольором, формою. Наприклад: листя клена ― зірка, корона, сонце, хвіст жар-птиці, спідничка; ясена ― човен, пелюстка, рибка, тулуб, вухо зайця; дуба ― ялинка, віник, дерево, крило, хвіст птаха; верби ― пір'я, стебло, шия жирафа.

Завдяки розмаїттю форм, барв та відтінків сухих листків засобом аплікації можна відтворити силуети птахів, звірів, фігурки людей, різні споруди тощо.

Дітям можна запропонувати виконати сюжетну аплікацію ("На лузі", "Акваріум" тощо).

Флоромозаїка

Дітям пропонують, використовуючи різні природні матеріали (листя кукурудзи, лушпиння часнику, цибулі, шматочки березової кори, засушене листя дерев, квітів, мох тощо), "намалювати" (викласти) на дощечці (картоні) якусь цікаву декоративну або сюжетну композицію.

Структура виконання цієї вправи аналогічна попередній схемі. Орієнтувальні підказки дорослого передбачають такі запитання: "На що схоже?", "З чим можна порівняти?", "Кого (що) нагадує?" тощо. Вони сприяють активізації експериментування з природним матеріалом, пошуку аналогів. Демонструються зразки творчих робіт, виконаних дорослим або старшими дітьми.

Після детального ознайомлення з наявним матеріалом, який виступає "центром кристалізації" майбутніх конструкцій, діти обговорюють та узгоджують сюжет, композицію; дорослий коригує колективне конструювання (малювання).

Завдання дорослих ― повсякчас спонукати своїх вихованців пильно придивлятися до всього, що поруч з ними. Наприклад, педагог звертається до дітей; "Проходячи повз дуба, придивіться: земля біля нього всипана діжечками-жолудями. Зупиніться, не поспішайте. Розгляньте їх уважно. Адже це зовсім і не жолуді, а маленькі гномики ― одні з них тонші, інші ― товстіші. А що під ялинкою? її шишки. Шишки? Але ж це сова, а варто з'єднати ось ці дві шишки, і вже буде лисиця. Скільки таємниць ви відкриєте, якщо будете уважними до всього, що навколо вас".

Щоб виявити рівень сформованості в дітей ставлення до природи, ми перевірили рівень взаємодії дітей з собою та навколишнім світом за спеціально розробленими методиками.

У експерименті брали участь діти старшої групи №1 НВК №1 міста Умань.

Методика «Салон природи»

Дана методика допоможе визначити особливості переваг дітьми реальних об'єктів природи і художніх образів природи. Кожна дитина мала змогу придбати в «Салоні природи» будь-які три вподобані твори мистецтва або об'єкта природи, якщо пояснить, для чого їх потребує і чому саме їх.

Модифікований тест «Личка»

Тест спрямований на виявлення емоційного ставлення дітей до природи. Він дозволяє визначити характер емоційних відносин до явищ і об'єктів природи і своїм власним почуттям. Діагностичний образотворчий матеріал представлений серією малюнків, кожний з яких сюжетно являє собою деяку типову для життя дитини-дошкільника ситуацію і забезпечений двома додатковими зображеннями усміхненої і сумної особи. Передбачається, що вибір дитиною тієї або іншої особи буде залежати від його власного емоційного стану в подібних життєвих ситуаціях.

Проблемна ситуація «Випадок в природі»

Дозволяє визначити позицію дитини в природному світі, її здатність виявляти співчуття, при необхідності надавати допомогу. Дітям пропонується інструкція: «Послухайте розповідь, що оповідає про біду тварини / рослини, і скажіть, як слід вчинити, що зробити, щоб допомогти тварині / рослині».

Методика «Секретний розмова»

Сприяє дослідженню емоційно-чуттєвої сфери особистості дитини в процесі спілкування її з природою, а також виявленню наявного у дітей досвіду такого спілкування.

Методика «Лист зеленому другу»

Допомагає визначити готовність дітей допомагати природі, дбати про неї, розвивати почуття співчуття, співпереживання представникам тваринного і рослинного світу.

Методики «Розповідь», «недописані тези»

Спрямована на виявлення індивідуальних смислів взаємодії з природою; мотивів екологічної діяльності, ставлення до природи; розуміння багатосторонньої цінності природи; уявлень про екологічну культуру людини, її значенні. Дітям можна запропонувати наступні теми для оповідань: «За що я люблю природу?», «Моє ставлення до природи», «Природа в моєму житті», «Що таке природа?» І т.д. Або попросити закінчити речення: «У житті людини природа ...», «Охороняти природу - значить ...», «Я люблю природу за те, що ...», «Любити природу - значить ...», «Я люблю природу, тому що ...», «Я люблю бувати на природі, тому що ...», «Я намагаюся не завдавати шкоди природі, так як ...», «Основними правилами поведінки людини в природі є ...», «Проявляючи турботу про природу, я вмію ...», «Моя діяльність з охорони природи полягає в ... ».

Особливе значення в екологічній освіті дітей дошкільного віку займає діагностика сформованості практичних навичок екологічної діяльності дитини. Дітям пропонуються наступні завдання: полити кімнатні рослини, доглянути за твариною тощо.

У ряді методик діагностики екологічного ставлення дітей до природи використовується ранжування. Наприклад, для виявлення уявлень дітей про важливість способів освоєння світу природи їм пропонується розставити на рангові місця за ступенем важливості для себе наступні способи освоєння світу природи: читання природознавчих книг; спостереження за природним об'єктом; догляд за кімнатними рослинами; догляд за тваринами; виготовлення виробів з природного матеріалу та ін. Для виявлення рівня сформованості екологічних знань та пріоритетності тих чи інших груп знань дітям пропонується розташувати за ступенем важливості для себе наступні групи знань про природу: знання про тваринний світ, рослинах, людину; знання про екологічні проблеми, взаємодію людини і природи, явищах природи, кольорах; знання про можливі види діяльності людини в природі і т.д.

Серед вихованців групи дитячого садка ми помітили, що не всі діти можуть доглядати за живою природою без нагадування дорослого. Дехто спрямований не на процес праці у природі, а на результат. Вивчаючи результати проведення методики «Салон природи» ми намагалися виявити відношення дошкільнят до природи. Ми оцінювали дітей за такими критеріями: вибір предмета, доцільне пояснення свого вибору. Аналіз експерименту довів, що у 30% високий рівень сформованості ціннісного ставлення до природи (експериментальної групи - ЕГ) та 28,6% (контрольної групи - КГ) дітей. Загалом діти обирали собі живі квіти, в горщиках, пояснюючи, що їм подобається доглядати за рослинками. Живі зрізані квіти обрали 36,6% дітей ЕГ та 42,8% дітей КГ, переважно пояснюючи свій вибір тим, що квіти будуть милувати око у вазі, і при цьому не потребуватимуть особливого догляду. 33,3% дітей ЕГ та 28,6% КГ.

 

Таблиця результатів констатувального експерименту (1)
	ЕГ		КГ
Високий рівень	9	30%	8	28,6%
Середній рівень	11	36,6%	12	42,8%
Низький рівень	10	33,3%	8	28,6%

 

Для нашого дослідження важливим було вияснити, як формують вихователі у дітей емоційне ставлення до природи.

Анкета містила такі питання:

.        Чи акцентуєте ви увагу дошкільників на вивченні природних явищ?

.        Чи проводите ви заняття природи з використанням інноваційних технологій?

.        Чи створюєте ви умови для формування у дітей ціннісного ставлення до природи?

Результати анкетування показали, що лише 30% педагогів приділяють належну увагу формуванню в дошкільників позитивного ставлення до природи. 60% педагогів звертають увагу на програмовий зміст занять, намагаються викласти лише необхідне програмою дошкільникам, при цьому рідко використовують засоби мистецтва, але у міру свого досвіду і можливостей прагнуть створювати умови для формування у вихованців позитивного емоційного ставлення до навколишнього світу. 10% педагогів дуже мало уваги приділяють в роботі з дошкільниками цій проблемі.

Таким чином, проведена нами робота дає підстави зробити такі висновки: на протязі дошкільного дитинства відбувається формування особистості дитини, ознайомлюють її з основними явищами природи.

Наслідки анкетування батьків свідчать про те, що 30% батьків вважають, що не потрібно багато уваги приділяти ознайомленню малят з природою, 50% батьків стверджують, що навчати дітей бережливому ставленню до природи, насамперед, повинні вихователі, і лише 20% батьків погоджуються з тим, що саме вони в першу чергу, на власному прикладі і засобами мистецтва, повинні привчати дітей ціннісному ставленню до природи. Аналіз досвіду родинного виховання і результати психолого-педагогічних досліджень свідчать, що досить часто батьки розуміють мету, до якої необхідно прагнути, виховуючи свою дитину, які особистісні якості слід у неї формувати, та зовсім не знають, як цього досягти. Цей факт спричинений їхньою непідготовленістю до виховної роботи, нерозумінням складного процесу психічного розвитку дитини, самоцінності періоду дошкільного дитинства, а іноді й недостатнім усвідомленням відповідальності перед суспільством за виховання дитини.

Це показує, що не всі батьки компетентні в цьому питанні, вони більше покладаються на досвід вихователя, а тому і не особливо звертають увагу на це питання.

Результати констатувального експерименту свідчать, що через відсутність спеціальної методичної літератури педагогічний колектив дошкільного закладу недостатньо підготовлений до забезпечення ефективності процесу формування ціннісного ставлення до природи старших дошкільників. Проаналізувавши протоколи поведінки дітей в умовах дошкільного закладу і виявивши подібні прояви неправильно сформованого ставлення до природи (негативізм, уникання спільної діяльності, невпевненість небажання працювати в природі, надання переваги декоративним рослинам), ми визначили групи вихованців із високим (32%), середнім (49,4%), а також низьким (18,6%) рівнем ціннісного ставлення.

До групи дітей з низьким рівнем сформованості ціннісного ставлення ввійшли діти, які забували доглянути за тваринками, погодувати їх; лише після нагадування поливали квіти, не бережливо ставилися до природи. Бажання дитини брати учать у діяльності залежить від її настрою. Діти з середнім рівнем розвитку намагаються відповідально ставитися до своїх обов’язків у живому куточку, старанно працювати на ділянці, але при можливості вони швидко змінюють свій вид діяльності на більш привабливий. Діти відповідальні, які можуть самі нагадувати вихователю, що потрібно почергувати, полити квіти, погодувати тварин тощо мають високий рівень сформованості емоційного ставлення. Такі діти можуть організувати інших дітей для роботи на ділянці, пояснити, як правильно доглядати за об’єктом природи і чому саме так.

 

 

2.2 Зміст, методи, форми формування емоційно-ціннісного ставлення до природи

Будь-який виховний процес відбувається результативно за умови, що його зміст, структура забезпечують досягнення мети як кінцевого результату. Отже, перший принцип технології виховання зазначеного ставлення - адекватність виховної технології передбачуваній меті - виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи.

Виходячи з розуміння сутності педагогічної технології, важливе значення має структурування виховного процесу, обґрунтоване виділення і дотримання у ньому певних послідовних етапів. Звідси, другий принцип технології виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи -поетапність. Етапи процесу виховання емоційно-ціннісного ставлення старших дошкільників до природи виділено з урахуванням структури і дотриманням взаємозалежності складових компонентів досліджуваної якості особистості: потреби особистості, викликані життєвою значущістю природи; емоції і оцінки як механізми безпосереднього переживання ставлення, цілі, що забезпечують свідоме ставлення й чіткі уявлення про результати дій; мотиви як переважаючі ставлення; дії як фактори стійкого й активного ставлення.

Враховуючи, крім означених, дані констатуючого етапу експерименту, у процесі виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей досліджуваного віку виділено такі етапи:

етап - спрямований на корекцію потреб, емоцій, мотивів дошкільників;

етап - спрямований на формування у дітей особистого досвіду емоційно-ціннісного ставлення до природи.

Третій принцип технології виховання емоційно-ціннісного ставлення - психологічна обумовленість характеру виховних впливів на кожному з виділених етапів. Виховні впливи визначаються сутністю та особливостями компонентів емоційно-ціннісного ставлення, добираються з урахуванням психологічного механізму розвитку ставлень у дітей певного віку так, щоб забезпечити сприятливі умови для переходу від кожної попередньої ланки цього механізму до наступної.

Серед засобів, що дозволяють корегувати ці компоненти, спонукати перетворення суспільної цінності природи на особистісну, ефективними є:

.        Ігрові завдання, тренінги на формування емоційного потягу, інтересу, схильності до взаємодії з природними об’єктами.

.        Соціально-моральні задачі екологічного змісту.

Корекційний вплив полягав у розширенні та посиленні духовної спрямованості потреб, пов’язаних з природою. На цьому етапі застосовуються ігрові завдання на усвідомлення різноманітних функцій природи як універсальної цінності. Особлива увага у цих засобах надається моральній, комунікативній, духовно-естетичній функціям тощо.

Надалі додаються завдання на корекцію мотивів взаємодії з природою - відбувається розширення мотивів, у дітей розвивається самооцінка. В результаті зазначених впливів створюються сприятливі умови для корекції ставлення старших дошкільників до природи - зміни його з нейтрального й негативного - на позитивне.

Типологія завдань, спрямованих на корекцію потреб та забезпечення емоційної готовності до усвідомлення цінностей природи, ґрунтується на врахуванні таких базових параметрів суб’єктивного ставлення як широта, інтенсивність та ступінь стійкості.

Базові параметри суб’єктивного ставлення враховуються у таких видах ігрових завдань, тренінгів:

на виявлення естетичної цінності розмаїття природних об'єктів і явищ, їх естетичної неповторності й виразності;

на актуалізацію комплексу природних (візуальних, аудіальних, тактильних, нюхово-смакових, поведінкових) і соціальних (естетичного й етичного характеру) релізерів у процесі сприйняття особистістю природних об'єктів;

на формування здатності емоційно і дієво відгукуватися на зустріч із природними об'єктами: почуттям, оцінкою, асоціацією, творчим зіставленням, трансформацією сприйнятого об'єкта в уяві, творчою дією з ним чи його образом (образотворчим, літературним, музичним, пластичним тощо).

З метою корекції мотивів емоційно-ціннісного ставлення, як підтверджують результати проведеного дослідження, недостатньо використання лише природного середовища. Необхідні також засоби впливу, що залучають до цих процесів потенціал соціальної взаємодії. Такими засобами є соціально-моральні задачі. Соціально-моральна задача екологічного змісту конструюється відповідно до психологічного розуміння цього типу задач, містить інформаційний та емоційний компоненти. Така задача подається як інформація про екологічну проблему, подію, вчинок чи факти поведінки, що характеризують взаємодію людини з природою, коли діти потрапляють у ситуацію вибору ставлення, позиції щодо предмету обговорення, відповідних практичних дій тощо. Проблеми довкілля розглядаються таким чином не у загальному плані, а як такі, що стосуються кожного, і на які кожен впливає у повсякденному житті.

Спираючись на психологічні особливості дітей старшого дошкільного віку, виділено соціально-моральні задачі, що передбачають розвиток співпереживання й аналіз чужих та власних дій, поведінки, вчинків.

Розуміння, усвідомлення та емоційне переживання дитиною наслідків дотримання екологічно доцільної поведінки та діяльності, формування сталих тенденцій у поведінці ми розглядаємо як початковий етап зміни мотивів взаємодії з природними об’єктами.

Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку неможливе без інтеграції роботи педагогічного колективу та сім’ї. Оскільки сім’я й дитячий садок мають свою специфіку, особливості впливу на дитину, свої виховні засоби. Важливо, щоб виховні впливи, здійснювані цими соціальними інститутами, взаємодоповнювали один одного, мали однакове спрямування, що сприяло б формуванню у дітей елементів екологічного світорозуміння, розвитку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля, формуванню реалістичних уявлень про об’єкти та явища природи, практичних умінь дбайливого ставлення до її компонентів. Отже, сім’я з’єднує здобуті дитиною у дошкільному закладі початкові уявлення про світ природи з її практичним і соціальним досвідом у повсякденному житті, розширює, поглиблює педагогічний вплив на особистість, що формується.

Аналіз досвіду родинного виховання і результати психолого-педагогічних досліджень свідчать, що досить часто батьки розуміють мету, до якої необхідно прагнути, виховуючи свою дитину, які особистісні якості слід у неї формувати, та зовсім не знають, як цього досягти. Цей факт спричинений їхньою непідготовленістю до виховної роботи, нерозумінням складного процесу психічного розвитку дитини, самоцінності періоду дошкільного дитинства, а іноді й недостатнім усвідомленням відповідальності перед суспільством за виховання дитини.

Таблиця результатів формувального експерименту (2)
	ЕГ		КГ		12	40%	8	28,6%
Середній рівень	14	46,6%	13	46,4%
Низький рівень	4	13,4%	7	25%

Рис.2.1. Порівняльна діаграма рівнів сформованості впевненості у собі в дошкільників до і після формувального експерименту. ЕГ(1), КГ(1) - До формувального експерименту, ЕГ(2), КГ(2) - Після формувального експерименту.

Порівняльний аналіз виконаних завдань на контрольному етапі експерименту засвідчив, що до експерименту у експериментальній групі (ЕГ) на високому рівні сформованості перебувало 30% дітей, після - 40%; натомість у контрольній групі (КГ) якісних змін не відбулось. До експерименту на високому рівні 28,6%, як і після експерименту. На середньому рівні сформованості до експерименту перебувало 36,6% дітей, після - 46,6%; а в контрольній групі відбулися кількісні зміни: 42,8% до формувального експерименту, 26,4% - після. Після проведення експериментальної роботи у ЕГ з дітьми середнього рівня сформованості відсоток низького ціннісного ставлення впав з 33,3% до 13,4%; у КГ особливих змін не відбулося - 28,6% на початку експерименту - 25% вкінці експерименту.

 

Висновок

 

1.      Проаналізовано наукову літературу з питань ціннісного ставлення до природи дітей старшого дошкільного віку засобами мистецтва. Завданням дошкільного навчального закладу є розвиток дитини у сфері «Природа». Мета дошкільної освіти у галузі «Природа» ― створити сприятливі умови для становлення у дошкільника компетентності в цій сфері життєдіяльності, сформувати зачатки екологічної культури, наукового світобачення та екологодоцільної поведінки.

2.      Результати аналізу діяльності ДНЗ показали: дошкільні заклади забезпечені спеціальними програмами та методичною літературою, яка дає рекомендації щодо роботи з дітьми в сфері «Природа». Педагогічний процес, який повинен забезпечувати формування ціннісного ставлення дітей до природи в умовах життя в дошкільному закладі має теоретичне і методичне підґрунтя, але через те, що часто групи переповнені, а також більше уваги звертають на підготовку дітей до школи (підготовка руки до письма, вивчення алфавіту), вихователі менше уваги дошкільників звертають саме на цінність природи для людини.

3.      Проведена серед батьків анкетування показало, що більшість сімей не надають особливого значення прилученню дітей до природи через брак часу та знань, батьки вважають, що саме дошкільний навчальний заклад повинен опікуватися цими проблемами. Лише малий відсоток батьків приділяють увагу формуванню ціннісного ставлення дітей до природи, а саме: у дітей є своя ділянка землі, де вони самостійно вирощують рослини та доглядають за ними, або ж є кімнатні рослини чи домашні тварини, за якими доглядають тільки діти.

.        У процесі формувального експерименту були створені можливості для формування ціннісного ставлення дітей до природи. Експериментальна робота здійснювалася за умови органічного введення пізнавальних, творчих завдань в усі притаманні дошкільникам види діяльності. Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку неможливе без інтеграції роботи педагогічного колективу та сім’ї. Оскільки сім’я й дитячий садок мають свою специфіку, особливості впливу на дитину, свої виховні засоби. Важливо, щоб виховні впливи, здійснювані цими соціальними інститутами, взаємодоповнювали один одного, мали однакове спрямування, що сприяло б формуванню у дітей елементів екологічного світорозуміння, розвитку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля, формуванню реалістичних уявлень про об’єкти та явища природи, практичних умінь дбайливого ставлення до її компонентів

 

 

Список використаної літератури

 

1.      Базова програма для розвитку дитини дошкільного віку „Я у світі”/ Наук. ред. та упоряд. О.Л.Кононенко.−2-ге вид., випр. − К.: Світич,2008.−430 с.

.        Г. Філіпова. «Екологічне виховання основи»// Дошкільне виховання.- 1996-№10

.        Денисенкова Н., Маврина Я.Ваш ребёнок познает мир. Как знакомить малыша с природой// Дошкольное воспитание.-2000.-№2.-с.91-100

.        Карпенко Л.В, Три ведмеді. Ліплення з солоного тіста в дошкільному закладі// Все для вчителя.-2011.-травень (№13-14)с. 139

5.      Лисенко Н. В. Дошкільник і екологія. - К.: РУМК, 1991. - 126 с.

6.      Лисенко Н. В. Екологічне виховання дітей дошкільного віку: Навчальний посібник / Н. В. Лисенко. - Львів: Світ, 1994. - 144 с.

7.      Лисенко Н. В. Екологічне виховання дошкільників - К.: Освіта, 1993. -157с.

.        Лисенко Н. В. Практична екологія для дітей. - Івано-Франківськ, 1999. 203 с.

9.      Маршицька В. В. Виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. «Дошкільна педагогіка» / В. В. Маршицька. - К., 2003. - 20 с.

.        Маршицька В.В. Екологічні проекти //Дошкільне виховання. - 2001. - №5. - С. 24 - 25.

.        Маршицька В.В. Захищені законом //Дошкільне виховання. - 2000. - №3. - С. 12 - 14.

.        Маршицька В.В. Лісові ігри //Дошкільне виховання. - 2000. - №10. - С. 20 - 21.

.        Маршицька В.В. Наступність в екологічному вихованні дошкільників та молодших школярів /Еколого-натуралістична творчість. Науково-методичний вісник №3 - К., НЕНЦ, 2002. - С. 242 - 244.

.        Маршицька В.В. Природа відкриває свої таємниці //Дошкільне виховання. - 1999. - № 7. - С. 14 - 15.

.        Маршицька В.В. Софія Русова про екологічне виховання дошкільників / Матеріали третьої міжнародної науково-практичної конференції 17-19 листопада 1999 р. - Чернівці. - С. 163 - 166.

.        Маршицька В.В. Теоретичні основи виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку /Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді) - Зб. наук. праць. - К.: Пед. думка, 2000. Кн.1.- 340 с. - С. 148 - 154.

.        Машовець М. Зима розважає і навчає// Дошкільне виховання.-1999.-№2, с.16-17

.        Плохій З. П. Виховання екологічної культури дошкільників: [метод. посіб.]/ З. П. Плохій. - К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2002. - 173 с.

19.    Половіна О.А. Гармонія природи і мистецтва у вихованні дошкільнят // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 27-28 березня 2003 р.: У 5 т. / Ред.кол.: М.І. Шкіль (відп. ред.) та ін. - К.: Вид-во Європейського університету, 2003. - Т.4. - С. 263-267.

.        Половіна О.А. До питань формування естетичного відношення дітей до природи мистецтвом живопису // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. - Вип. 186.: Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 109-116.

.        Половіна О.А. До проблеми формування у дошкільників естетичних почуттів до природи // Проблеми наступності освіти та розвитку особистості в контексті взаємодії освітніх закладів. Збірник матеріалів міжрегіональної науково-практичної конференції. - Житомир, 2003. - С. 69-71.

.        Половіна О.А. Мистецтво як джерело формування естетичних вражень дошкільників // Науково-дослідна діяльність молодих вчених: особливості підготовки майбутнього вчителя: Матеріали звітної науково-практичної конференції 19-20 травня 2003 р. / Укл.: П.В.Дмитренко, Л.Л.Макаренко, І.О.Нікуліна. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. - С. 205-211.

.        Половіна О.А. Навчання через казку: підготовка педагогів дошкільного фаху до використання нестандартних освітніх технологій // Оновлення змісту та форм дошкільної і початкової освіти України. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Миколаїв: МДУ, 2003. - С. 119 - 122.

.        Половіна О.А. Психологічні особливості формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Пед. науки). - № 1. - Бердянськ: БДПУ, 2005. - С. 45-51.

.        Половіна О.А. Сприймати природу розумом і серцем // Дошкільне виховання. - 2006 р. - № 11. - С. 10-13.

.        Половіна О.А. Філософський аспект формування естетичного ставлення до природи // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. - Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи: Зб. наукових праць. - Випуск 2. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. - С. 151-155.

.        Половіна О.А. Формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи засобами ознайомлення з пейзажним живописом // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - Том 58. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. - С. 89-101.

28.    Роганова М. В. Модель формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до природи засобами мистецтва // Наука і сучасність. Збірн. наук. Праць НПУ ім. М.П. Драгоманова.- К.: Логос, 2001.- Вип. XXV.- С. 133-139.

.        Роганова М. В. Формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи засобами мистецтв: дис. кандидата пед. наук/ М. В. Роганова. - К., 2001. - 225 с.

.        Роганова М.В. Виховні можливості музики у всебічному розвитку особистості // Проблеми освіти / Науково-методичний збірник. - Київ: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2000.- Вип. 20.- С.164-171

.        Роганова М.В. Духовна єдність людини та природи - основа еколого-естетичного виховання особистості // Гуманізація навчально-виховного процесу / Науково-методичний збірник. - Вип. № VI.-Слов’янськ: ІЗМН-СДПІ, 1999.-С. 255-260.

.        Роганова М.В. Педагогічні умови формування у дошкільників ціннісно-естетичного ставлення до природи засобами мистецтва // Гуманізація навчально-виховного процесу/ Збірник наукових праць. - Вип. IX. - Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2000. - С. 138-147.

.        Роганова М.В. Розвиток дитячої музичної творчості - основа розвитку таланту // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі / Наукові праці міжнародної науково-практичної конференції (27-29 вересня 1999 р.).- Слов’янськ: СДПІ, 1999.- С.113-116.

.        Ходить гарбуз по городу:Ігрове комплексне заняття з ліплення// Розкажіть онуку.-2003.-№27.-с.6-7

.        Художник, влюблённый в море/ Путишествие с худождником Айвазовским// Дошкольное воспитание.-2009.-№7, с.91-101

 

 

Додатки

Під час проведення дослідження мною були розроблені уроки метою яких було виховання ціннісного ставлення до творів мистецтва дошкільнят за допомогою практичних занять з образотворчого мистецтва.

Приклад заняття з образотворчого мистецтва в дитячому садочку

Тема. Сади цвітуть

Мета заняття. Розвивати спостережливість і вміння відтворювати свої спостереження в художній роботі; удосконалювати навички роботи з папером; виховувати ціннісне ставлення до творів мистецтва.

Художньо-ілюстративний матеріал. Звукозапис фрагмента І концерту П.І.Чайковського, великий аркуш паперу (А-1), кольоровий папір, ножиці, клей.

Хід заняття

. Організаційна частина.

. Вступ.

Діти! Учора ми разом з вами ходили на екскурсію до картинної галереї. День видався чудовим! Ми стояли, зачаровані красою таких звичних для нас предметів. Нас огорнув квітучий світ кольорів та фарб. Заплющимо ненадовго очі та уявимо ці картини. (Діти замружують очі, а вихователь запитує, хто що бачить. Неголосно звучить музика П.І.Чайковського, не заглушуючи розповіді дітей).

Я бачу ліворуч і праворуч яблуневі галузки всі у квітах. Я пригнула галузку. Я бачу за гілочками ще багато таких же білих дерев. Вони здаються білими, тому що кожна галузка цвіте. Над ними в'ються бджоли і пурхають барвисті метелики.

         А я бачу жайворонків у синім небі, вони літають біля Самого сонця!

         А я бачу трактор, він оре землю. (Це говорить наш найбільш серйозний ― Сашко. Отут діти трохи стрепенулися: "Там не було ніякого трактора!").;Але Сашко наполіг на своєму:

А я все одно бачу! Трактор зоре землю і на ній виросте такий же квітучий сад! (Слова цього хлопчика переконали усіх, ніхто не заперечував. Це велике щастя для вихователя, коли в дітей зорове уявлення чітко "вимальовує" навколишню дійсність).

Діти! А зараз за допомогою кольорового паперу виготовимо всі деталі, що ми сьогодні згадали і "побачили". На екскурсії були разом, а отже, разом будемо виконувати одну велику колективну роботу? (Вихователь кріпить до дошки великий аркуш паперу;" верхня частина якого попередньо пофарбована ніжно-блакитною фарбою, а нижня частина -- зеленою).

. Пояснення послідовності виконання колективної роботи.

(Вихователь водить рукою над поверхнею підготовленого аркуша і говорить, де що буде розміщуватися):

Праворуч і ліворуч, і трохи у верхній частині аркуша в нас будуть звисати рясні квітучі галузки, що "бачить" Марена. У небі сяє сонечко і літають птахи. Земля між деревами буде покрита густою кошлатою травичкою. Удалині покажемо трактор із плугом.

Вихователь поділяє дітей на кілька груп. Кожній групі доручається виконання деталей з кольорового паперу для певної чистини композиції:

гілки та гілочки;

квіти листя яблуні (у кожній квітці діти малюють жовту серединку і тичинки, а на листках прорисовують прожилки);

трава, окремі травинки, яскраві квіточки серед трави;

-сонечко, промені, легкі білі хмарини (за словами дітей);

-трактор із плугом, сліди плуга на землі (ці деталі з більшим (бажанням хочуть виконувати хлопчики)

-бджілки, метелики.

З числа дітей обираються 3 "укладачі" (працюють на одній парті). Один -- постійно обходить клас і збирає готові деталі. Другий -- працює клеєм (змазуючи деталі зі зворотного боку). Третій -- приймає деталі з клеєм і компонуєш на великому аркуші. Вихователь контролює роботу дітей, дає необхідні поради, підбадьорює. Якщо вихователь вважає за необхідне, можна для компонування взяти двох дітей (робота піде швидше). Весняна композиція довершена! (Можна знову включити музику). Діти, (оцінюючи, дивляться на виконану композицію. Звучна музика підсилює емоційно-ціннісне сприйняття картини. Почуття задоволення і непідробне захоплення в очах дітей! Музика ще звучить, заповнюючи клас, з'єднуючись з виконаною композицією і в гасячи в паперове зображення живий подих Весни.