Бухгалтерський облік в банківських установах
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Методологічні засади бухгалтерського обліку в банківських
установах
Розділ 2. Бухгалтерський облік та звітність КБ
.1 Організація обліку касових операцій у комерційних банках
.2 Облік операцій , виконуваних прибутковими касами
.3 Облік операцій, здійснюваних вечірніми касами та касами перерахунку
готівки
.4 Облік операцій, здійснюваних видатковими касами
.5 Облік операцій з підкріплення операційних кас комерційних банків
Розділ 3. Фінансова звітність КБ на прикладі банку «ФІНАНСИ та КРЕДИТ»
Розділ 4. Охорона праці в банку
4.1 Аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників
.2 Вимоги до освітлення робочого місця (відповідно до САННіП №4559-88)
.3 Вимоги до організації робочого місця і режиму роботи оператора ПЕВМ
.4 Вимоги до електробезпеки
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації,
накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність
підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для
прийняття рішень.
Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їх зобов'язання і
господарські операції, здійснювані організаціями в процесі їх діяльності.
Основним завданням бухгалтерського обліку є формування повної і
достовірної інформації про діяльність організації і її майнове положення,
необхідною внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності -
керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також
зовнішнім - інвесторам, кредиторам і іншим користувачам
бухгалтерської звітності.
Ту
частину системи бухгалтерського обліку, що забезпечує потребу керівництва в
інформації, називають управлінським обліком
<#"648127.files/image001.gif">
Визначимо необхідну кількість світильників n:
·
кількість
рядів світильників: 3/3,192 = 0,939 ≈ 1;
·
кількість
світильників в ряду: 5/3,192 = 1,566 ≈ 2.
Враховуючи, що значення L наближене округлюємо кількість
рядів світильників до 1, а світильників в ряду - до 2.
n = 1×2 = 2 штуки.
Розраховуємо світловий потік (Fл) по формулі:
де Ен - нормована мінімальна освітленість, лк. Ен = 400 лк;- площа
освітлюваного приміщення, м;
До - коефіцієнт запасу, До = 1,5;- коефіцієнт мінімальної освітленості,
z = 1,1 (для люмінесцентних ламп);- число світильників, штук;
-
коефіцієнт використання світлового потоку ламп, який залежить від типа
світильника, коефіцієнта віддзеркалення стелі Рп і стенів Рс, світлопоказника
приміщення I, Рп = 70%, Рс = 50%.
Визначимо светопоказатель (I) по формулі:
.
I = (5×3) / (2,28 ×
(5+3)) = 0,82.
По таблиці приймаємо коефіцієнт використання світлового потоку
освітлювальної установки q = 41%.
Определям світловий потік (Fл) по формулі:
.
По набутого теоретичного значення світлового потоку Fл по таблиці
вибираємо реальне джерело освітлення з найближчим великим світловим потоком,
оскільки люмінесцентних ламп з таким світловим потоком не існує це будуть три
люмінесцентні лампи ЛД-80 в одному світильнику потужністю w = 80 Вт. Фактичний
світловий потік при цьому однієї лампи Fфак = 4070 лм.
По фактичному потоку визначаємо фактичну освітленість.
Визначаємо загальну потужність освітлювальної установки, виходячи з
потужності однієї лампи (w), і їх кількості, по формулі:
W=w×n = 80×2×3
= 480 Вт.
Вивід: фактична освітленість відповідає допустимим нормам,
тому використання запропонованої системи штучного освітлення доцільне. Для
освітлення приміщення краще використовувати люмінесцентні лампи, потужністю 80
Вт в кількості - 2 світильників по три лампи.
4.3 Вимоги до організації робочого місця і режиму
роботи оператора ПЕВМ
Згідно ГОСТ 12.2.032-78 (Робоче місце при виконанні робіт
сидячи. Загальні ергономічні вимоги) на ВЦ організація робочих місць
здійснюється на основі сучасних ергономічних вимог. Конструкція робочих меблів
передбачає забезпечення можливості індивідуального регулювання відповідно
зростанню що працює і створення зручної пози. При цьому для зручності предмети
праці, які використовуються оператором дуже часто, розташовують в оптимальній
робочій зоні.
Необхідно враховувати при плануванні робочого місця зручність
розташування потрібних для роботи пристроїв, а також зони досяжності рук
працівника ВЦ, що дає можливість раціонально розташувати необхідні пристрої.
При плануванні робочого місця враховуються зручність розташування клавіатури,
дисплея і інших, необхідних для роботи пристроїв, а також зони досяжності рук
оператора. Ці зони, встановлені на підставі антропометричних даних людського
тіла, дають можливість раціонально розмістити необхідні пристрої.
Таким чином, для оператора ВЦ необхідно встановити робочий
стіл, який регулюється по висоті в межах 680-760 мм, за відсутності такої
можливості його висота повинна складати 720 мм. Оптимальні розміри робочої
поверхні столешниці 1600×900 мм, під якою має бути вільний
простір для ніг з розмірами по висоті не менше 600 мм, по ширині 500 мм, по
довжині 650 мм. На поверхні робочого столу для документів передбачається
розміщення спеціальної підставки, відстань якої від очей аналогічно відстані
від очей до клавіатури, що дозволяє понизити зорове стомлення.
Робочий стілець також має бути максимально зручним для
роботи. Він забезпечується підіймально-поворотним пристроєм, що забезпечує
регуляцію висоти сидіння і спинки; його конструкція передбачає також зміну кута
нахилу спинки. Робочий стілець забезпечується підлокітниками. Регулювання
кожного параметра повинне легко здійснюватися, бути незалежною і мати надійну
фіксацію. Висота поверхні сидіння регулюється в межах 400-500 мм. Ширина
сидіння складає не менше 400 мм, глибина - не менше 380 мм. Висота опорної
поверхні спинки не менше 300 мм, ширина - не менше 300 мм. Радіус її кривизни в
горизонтальній площині 400 мм. Передбачається зміна кута нахилу спинки в межах
90-110o до площини сидіння. При цьому матеріал, яким покрита поверхня робочого
стільця, повинен забезпечувати можливість легкого очищення від пилу, грязі і
так далі. Поверхня сидіння і спинки має бути напівм'якою, з нековзним і
повітропроникним покриттям.
Згідно ГОСТ 12.2.032-78 (Робоче місце при виконанні робіт
сидячи. Загальні ергономічні вимоги) на робочому місці має бути підставка для
ніг (завдовжки 400 мм., шириною 350 мм з рифленим покриттям і бортом заввишки
10 мм по нижньому краю). Висоти підставки повинна регулюватися в межах від 0 до
150 мм і кут її нахилу - в межах від 0 до 20o.
При організації робочих місць операторів ВЦ потрібно також
враховувати колірне оформлення виробничих приміщень, яке повинне повністю
задовольняти вимогам СН 181-70.
Підбір кольорових зразків необхідно виробляти відповідно до
прим'ятого найменування кольорів. Малонасичені (основні) кольори застосовуються
для забарвлення великих полів (потовк, стіни, робочі поверхні і тому подібне),
середньо насичені (допоміжні) - для невеликих поверхонь або ділянок, які рідко
потрапляють у поле зору тих, що працюють, а також для створення контрастів;
насичені (акцентні) - для маленьких за площею поверхонь як функціональне
забарвлення.
Використовують також на ВЦ гармонійні колірні поєднання в
колірній композиції інтер'єру приміщення. При цьому кольори для обробних
матеріалів і виробів вибирають з врахуванням їх фактури; поверхні в приміщенні
повинні мати матову і напівматову фактуру для виключення попадання відбитих
відблисків в очі того, що працює.
У приміщеннях повинні забезпечуватися забезпечувати наступні
величини коефіцієнтів віддзеркалення: для стелі 60-70%; для стенів 40-50%; для
підлоги - 30%; для інших відзеркалювальних поверхонь робочих меблів 30-40%.
Режим праці і відпочинку операторів залежить від характеру
виконуваної роботи: при введенні даних, редагуванні програм, читанні інформації
з екрану безперервна тривалість роботи не повинна перевищувати 4 годин, а
кількість оброблюваних символів 30000 при 8 годинному робочому дні. Також рекомендується
через кожну годину роботи за комп'ютером робити 5-10 хвилинних перерв, а через
2 години - 15 хвилинна перерва. Для зниження напруженості праці необхідно
рівномірно розподіляти навантаження і раціонально чергувати характер діяльності
прийом - видачу результатів з роботою на клавіатурі комп'ютера. Вночі не
повинні виконаються роботи або завдання, що вимагають складних рішень або
відповідальних дій.
В цілях попередження професійних захворювань працівники ВЦ
повинні проходить попередній, при прийомі на роботу, і періодичні медичні
огляди.
4.4 Вимоги до електробезпеки
Електробезпека - система організаційних і технічних заходів,
що забезпечують захист людей від небезпечної і шкідливої дії електричного
струму, електромагнітного поля і статичної електрики (ГОСТ 12.1.019.-79).
Особливо до цього схильні оператори ВЦ, які здійснюють роботу з обчислювальним
устаткуванням, проводять профілактику, ремонт ПЕВМ, сканерів і іншого
устаткування, використовуваного на ВЦ. Тому в даному устаткуванні повинні
використовуватися:
·
ізоляція
токоведучих частин;
·
безпечна
напруга в електричних ланцюгах (змінне - не більше 42 В, постійне - 110 В);
·
елементи
для здійснення захисного заземлення металевих неструмоведучих частин виробу;
·
оболонки
для запобігання можливості випадкового дотику до струмоведучих частин виробу;
·
екрани і
інші засоби захисту від небезпечної і шкідливої дії електромагнітних полів,
теплове, оптичне і рентгенівське випромінювання.
Допустимі рівні напруженості електростатичних полів
встановлюються залежно від часу перебування персоналу на робочих місцях
відповідно до ГОСТ 12.1.045-84. ПДУ напруженості електростатичних
встановлюється рівним 60 кВ/м в перебігу однієї години, а якщо напруженість
менше 20 кВ/м, то перебування оператора не обмежується за часом.
Допустимі рівні дії електромагнітного поля (ЕМП)
встановлюються відповідно до ГОСТ 12.1.006-84 і не перевищують ПДУ в діапазоні
частот 60 кГц - 300 Мгц на робочих місцях протягом дня:
·
по
електричній складовій - 50 В/м;
·
по
магнітній - 5 А/м.
Основною особливістю поразки електричним струмом є те, що
травма найчастіше буває комплексною, електричний струм надає на людину дію:
біологічне - здатність струму дратувати і збуджувати живі тканини організму;
·
теплове -
викликає опіки;
·
механічне
- наводить до розриву тканин;
·
хімічне -
наводить до електролізу крові.
Основні заходи захисту від поразки електричним струмом:
·
забезпечення
недоступності токоведучих частин, що знаходяться під напругою, для випадкового
дотику;
·
електричне
розділення мережі;
·
захисне
відключення, заземлення, занулення при роботі з ПЕВМ;
·
вживання
спеціальних електрозахисних засобів;
·
організація
безпечної експлуатації установок, тобто встановлюють пристрої захисного
відключення, закривають вільні розетки, а електророзетки, які експлуатуються,
знаходяться у важкодоступних місцях.
ВИСНОВКИ
Одним з найважливіших аспектів проблеми бухгалтерського обліку -
податковий. Як відомо, бухгалтерський та податковий результати діяльності
кредитних організацій багато в чому не збігаються. Це викликає необхідність
коригування для цілей оподаткування того фінансового результату, який отримано
за даними бухгалтерського обліку
На жаль, в банківському обліку забезпечення наступності даних
бухгалтерського та податкового обліку перебуває у вкрай незадовільному стані.
У зв'язку з цим у практичній частині даної роботи була зроблена спроба
запропонувати робочу схему обліку операцій банків з векселями, що дозволяє забезпечити
спадкоємність даних бухгалтерського та податкового обліку. Вона заснована на
використанні в обліку так званих «аналітичних позицій», де відображаються ті
витрати, які не зменшують прибутки банку для цілей оподаткування, або доходи,
які її не збільшують.
СПИСОК ВИКОРИСТНИХ ДЖЕРЕЛ
1. «Бухгалтерський
облік у комерційних банках України» Кіндрацька Л. М.
<http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-65.htm>1999.
2. Смирнова
Л.Р. Банківський облік, М: «Фінанси та статистика», 2001.
3.
ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Небезпечні і шкідливі виробничі чинники. Класифікація
4. САННіП
№4559-88 Тимчасові санітарні норми і правила для працівників обчислювальних
центрів
5. СНІП
№ 4-79. Природне і штучне освітлення. Норми проектування
. ГОСТ
12.2.032-78. Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні ергономічні
вимоги
. ГОСТ
12.1.019-79. ССБТ. Електробезпека. Загальні вимоги і номенклатура видів захисту
.
«Система бухгалтерського обліку в комерційних банках: методологія та практика» Кіндрацька Л. М.