Економічное районуванне, його суть та значення
Економічное
районуванне, його суть та значення.
Велике
прикладне значення ек рай-ня полягає у тому, що воно є основою формування і
реалізації державної регіональної ек політики(ДРЕП), а також використовується в
практиці територіального управління господарством, при виборі доцільних
варіантів розміщення нових вир-чих об¢єктів та вдосконаленні територіальної
стр-ри госп-ва, обгрунтуванні перспектив розвитку територіально-вир-чих
комплексів. Ек рай-ня сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного,
вир-чого і наук-техн потенціалу регіонів і всієї країни. В Укр здійснюється
генеральне ек рай-ня території для цілей прогнозування, розробки і реалізації
територіальних комплексних програм і схем природокористування, проектів
районного планування, схем розвитку і розміщення п/с та розселення нас-ня.
Територіальні схеми розміщення і розвитку п/с певних районів являють собою
прогнозні, науково обгрунтовані розробки прикладного характеру, які містять як
ретроспективний аналіз розвитку усіх структурних складових господарського
комплексу території, так і визначеня напрямів перспективного розвитку. При
цьому обгрунтовуються основні завдання і показники соц-ек розвитку регіонів та
шлихи вирішення соц-х, ек-х і екологічних проблем. Т.ч., ек-не рай-ня є
науковим методом територіальної орг-ції н/г і водночас одним із засобів рац-го
розміщ в-ва, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соц-ек розвитку.
Основні
принципи економічного районування, їх суть.
У науковій
літ-рі обгрунтовується і використовується ряд критеріїв і принципів ек-го
рай-ня. До основних з них належать такі: загальний (інтегральний, міжгалузевий)
ек район має бути великою ек-но доцільною територією, на якій є значні природні
ресурси, необхідні для визначенння його госп спеціалізації і забезпечення
сучасного і перспективного розвитку; Розміри територій великих ек районів
повинні відповідати вимогам скорочення перевезення масових вантажів в межах
району до економічно доцільних відстаней, наближатися до їх одномасштабності, а
величини економічних потенціалів районів повинні бути близькими між собою; ек
район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність, яка
створюється розвиненими внутрішніми виробничими зв¢язками,
і мати спеціалізацію господарства у масштабі країни; на території інтегрального
ек району повинен бути сформований достатньо потужний н/г-й комплекс, основу
якого становлять територіальні виробничі комплекси з такою галузевою стр-рою: -
профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабах країни), які
включають до свого складу кілька галузей пр-ті і с/г; - галузі, які
розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і забезпечують комбіновану
переробку сировини, а також галузі, що обслуговують потреби галузей
спеціалізації району (добування і збагачення сировини, вир-ва напівфабрикатів,
обл-ня, ремонт обл-ня, вир-во буд матеріалів тощо); - галузі, які забезпечують
потреби нас-ня району промисловими і продовольчими товарами, необхідними
матеріалами; при виділенні ек району повинно враховуватися е.г.п. території і
його вплив на спеціалізацію та особливості РПС; врахування при виділенні ек
району принципу ек-го тяжіння, тобто необхідності включення в його межі
основної територіальної частини або і всієї зони, формуючого впливу його
головного регіонального центру; до складу великих ек районів повинні
повністю включатися території адміністративних
областей, країв, автономних республчк без порушення їх меж.
Поняття
економічний район, його суть. Об¢єктивний характер формування економічних
районів.
Основою
формування ек-х р-нів є територіальний поділ праці, що зумовлює виробничу
спеціалізацію окремих територій і розвиток міжрайонної кооперації. Об¢єктивними
умовами виділення і розвитку ек-х р-нів виступають наявні природні ресурси,
особливості е.г.п. території, чисельність нас-ня, виробничий потенціал, рівень
господарського освоєння території. Сам процес ек рай-ня являє собою доцільний,
науково обгрунтований поділ країни на ек р-ни. Деякі вчені західних країн при
визнеченні сутності ек р-нів віддають перевагу природному фактору –
однорідності природи. Інші вчені вважають, що природний фактор – дуже важливий
для формування ек-х р-нів, але він не є вирішальним. Однорідні за природними
умовами райони можуть співпадати і не співпадати з ек-ми р-нами. В реальній
дійсності формування ек-х р-нів пов¢язано із способом вир-ва, рівнем розвитку
і особливостями розміщення п/с. У докапіталістичних формаціях, коли територ
поділ праці ще не набув свого розвитку, не було і об¢єктивних
умов для формування ек-х районів. Виникнення і формування їх відбулося в умовах
розвинутого товарного вир-ва і подальшого розвитку суспільного територіального
поділу праці. Значного розвитку набула теорія і методологія ек-го районування у
постсоціалістичних країнах, насамперед в працях учених колишнього Рад Союзу, що
було зумовлено розвитком планової госп-ї системи. Основний вклад у розробку
наукових основ ек-го рай-ня внесли такі радянські економіко-географи і
економісти, як М.М.Колосовський, П.М.Алампієв, Я.Г.Фейгін, Л.Я.Зіман та ін.
Урозробці проблеми ек рай-ня колишнього РадС особлива увага приділялась
визначенню сутності поняття економічного району. Серед цілого ряду визначень
найбільш вдалим є трактування П.А.Алампієва. За визначенням П.А.Алампієва,
економічний район – це географічно цілісна територіальна частина н/г країни,
яка має свою виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні ек зв¢язки і
нерозривно зв¢язана з ін частинами суспільним територ
поділом праці. Є й інші визначення поняття ек району. Спільними для них є такі
ознаки: територіальна цілісність, спеціалізоване господарство, його
комплексність, тісні внутрірайонні і міжрайонні ек зв¢язки,
особливість е.г.п. Із сказаного вище можна зробити таке узагальнення: великі ек
райони – це територіальні спеціалізовані частини н/г країни, взаємопов¢язані
між собою постійним обміном виробленої в них пр-ції та іншими економічними
відносинами. Ек район – це форма територіальної орг-ції н/г, що утворюється на
основі суспільного територіального поділу праці, виникнення і формування
районних територіальних виробничих комплексів. Поглиблення територ поділу
праці, ускладнення територіальної стр-ри н/г та посилення агропромислової
інтеграції вимагають подальшої розробки теорії ек рай-ня. В післявоєнні роки
значний вклад у вирішення цієї проблеми зробив М.М.Колосовський, який поглибив
наукові основи ек-го рай-ня розкриттям сутності ТВК як основи економічного
району; через пізнання енерговиробничих циклів (ЕВЦ), що являють собою тісно
пов¢язані виробничо-технологічні процеси від
переробки сировини до випуску кінцевої продукції. Концепція М.М.Колосовського,
хоча і надала імпульсу подальшій розробці теорії і методології ек рай-ня, мала
і ряд суттєвих недоліків. Основним недолвком вказаної концепції, на думку таких
вчених, як П.М.Алампієв, Я.Г.Фейгін, Л.Я.Зіман, А.Є.Пробст, було поняття
районного ТВК як виробничого комбінату. Його було звинувачено в
технолого-виробничому ухилі, оск він не визнавав охоплення районним комплексом
всієї сфери вир-ва. В рез глибоких наукових розробок і дискусій визначились
загальноприйнятні наукові основи ек рай-ня. Виходячи з позицій діалектичного
підходу до розвитку і розміщення п/с і об¢єктивності процесів формування ек районів,
науково визначені районоувторюючі фактори, принципи і критерії виділення ек
районів та їх основні типи.
Спеціалізація
і комплексний розвиток економічних районів.
З урахуванням
наявного природно-ресурсного і вир-го потенціалу та необхідності структурної
перебудови ек-ки країни визначено такі основні напрями розвитку госп комплексів
регіонів на перспективу:
1) Карпатський
(Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області) – формування
у Карпатах високорозвинутого рекреаційно-туристичного та оздоровчо-лікувального
комплексів загальнодерж-го і міжнародного значення; - стр-ра перебудова
промислового комплексу шляхом підвищення питомої ваги с/г-го маш-ня,
атомобільного, електронного та електротехнічного в-ва з використанням сучасних
технологій; - реконструкція вир-в у хім пр-сті і впровадження нових технологій,
орієнтованих на випуск кінцевої пр-ції, кердинальне зниження рівня техногеної
небезпеки; - впровадження нових технологій глибокого буріння та комплексної
глибокої переробки корисних копалин з метою екологізації і підвищення
ефективності ПЕК;розширення пошукових і розвідувальних робіт: - подальший
розвиток лісового госп-ва, лісопромислового комплексу, легкої і харчової
пр-сті; - розвиток овочівництва та садівництва, виноградарства, м¢ясо-молочного
скотарства; - прискорений розвиток вир-чої та соц інфрастр-ри; - відновлення та
розвиток народних художніх промислів і ремесел; - активний розвиток
прикордонної торгівлі і прикордонного співробітництва; - створення системи
протипаводкових споруд на малих річках, розширення площ природоохоронних
територій;
2) Подільський
(Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області):
пріоритетний
розвиток АПК та п-в з випуску засобів в-ва для нього; поглиблення
буряківничо-зернового та м¢яосо-молочного напрямів спеціалізації у
с/г, нарощування потужностей цукрової, плодоовочеконсервної та м¢ясної
пр-сті; - збереження в маш-ні пріортитетного розвитку екологічно чистих наук-х
вир-в з низькою металоємністю; - забезпечення подальшого розвитку легкої
пр-сті, вир-ва буд мат-в, скляних, фаянсових виробів на базі власної сировини
із застосуванням маловідхідних технологій; - підвищення екологічної безпеки в
зоних, прилеглих до Хмельницької АЕС, Кам¢янець-Подільського цементного комбінату,
Вінницького ВО “Хімпром”. 3)Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська,
Чернігівська області) – ліквідація наслідків радіаційного забруднення та
поліпшення екологічної ситуації в регіоні; - забезпечення ефективного розвитку
галузей спеціалізації регіону – сільського та лісового госп-ва, харчової і
легкої пр-сті, с/г-го маш-ня, приладобудування, видобутку і переробки
мінералів; створення вир-в для одержання кінцевої пр-ції з льону-довгунця; -
розміщення мнаукоємних вир-в з випуску електронної техніки, електропобутових та
ін товарів народного споживання; - прискорений розвиток соц та вир-ї
інфрастр-ри. 4)Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області) – здійснення
структурної перебудови пр-сті, зокрема маш-ня, з метою збільшення вир-ва
товарів народного мпоживання, конверсія частини виробничих потужностей п-в
військово-промислового комплексу, зміцнення міжгалузевих вир-в для потреб
маш-ня; - технічне переоснащення і підвищення ефективності п-в тракторного і
с/г маш-ня, атомобільної, електронної та електротехнічної пр-сті; - створення
технопарків (технополісів) в районі м.Харкова на базі використання його
науково-техн потенціалу та переваг прикордонного розташування; - удосконалення
спеціалізації с/г ви-ва, підвищення його товарності та ефективності, розвиток
переробних галузей харчової пр-сті; - зміцнення вир-чої інфрастр-ри, насамперед
розширення мережі транспортних комунікацій; - подальший розвиток будівельної
індустрії; - забезпечення максимально можливих обсягів видобутку газу, нафти,
стабільного постачання і рац водокорист-ня. 5)Донецький (Донецька, Луганська
області): - структурна перебудова мтелургійного комплексу, скорочення вир-ва
нерафінованої сталі, вогнетривів і збільшення питомої ваги електроенрг; -
удосконалення стр-ри машинобудівного комплексу, зокрема шлязом конверсії та
перепрофілювання частини п-в на випуск спорідненої цивільної пр-ції та товарів
народного споживання; - поліпшення екологічної ситуації шляхом перепрофілювання
окремих вир-в, технічного переозброєння п-в, здійснення комплексу
природоохоронних заходів; - інтенсивний розвиток с/г в-ва насамперед
приміського типу; - забезпечення ефективної зайнятості нас-ня, зокрема шляхом
диверсифікації в-ва і створення нових роб місць. 6)Придніпровський
(Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області): - якісні стр-ри,
перетворення у народногосподарському комплексі спрямовані на посилення його
соціальної орієнтованості та екологізації галузей спеціалізації (металургійної,
залізорудної та хімічної); - зменшення в-ва залізної та марганцевої руди,
коксу, чавуну, сталі, скорочення вивезення цієї сировини, розширення в-ва
прогресивних видів прокату, пр-ції кольорової металургії; - реконструкція і
технечне переозброєння пр-сті, комплексне використання корисних копалин,
відходів вир-ва; - здійснення конверсії оборонних п-в шляхом перепрофілювання
частинин їх вир-чих потужностей на випуск цивільної пр-ції, в т ч товарів народного споживання; - поліпшення
екологічної ситуації за рах створення ефективних очисних комплексів,
рекультивації порушених природних ландшафтів, впровадження системи екологічного
моніторингу; - використання нуково-виробничого потенціалу Дніпропетровська,
Запоріжжя та ін міст регіону для створення технопарків; - забезпечення високих
темпів розвитку АПК, зміцнення матер-техн бази переробних галузей; -
удосконалення територіальної орг-ції в-ва за рах активізації розвитку малих
населених пунківт шляхом створення в них невеликих п-в по випуску товарів
народного споживання; - рац-не викор біоресурсів Азовського моря. 7)Центральний
(м.Київ, Київська, Черкаська області): - структурні зрушення в економіці,
спрямовані на посилення її соц орієнтованості, прискорений розвиток харчової і
легкої пр-сті, докоріння реконструкція, технічне переозброєння і створення
нових потужностей для переробки с/г сировини; - прискорений розвиток
машинобудівних галузей – авіабудування, сільгоспмаш-ня, електроніки, точної механіки
та оптики і конверсія окремих п-в військово-промислового комплексу; -
реконструкція та технічне переозброєння п-в хім пр-сті; - оптимізація стр-ри
АПК відповідно до кон¢юктури внутрішнього і зовнішнього
продовльчих ринків; - вирішення еколого-ек-х і соц проблем, пов з ліквідацією
наслідків аварії на ЧАЕС; пріоритетний розвиток наукоємних вир-в, створення на
базі науково-техн потенціалу м.Києва технопарків (технополісів); - створення і
розвиток у м.Києві міжнародного інфраструктурного
центру для облслуговування потреб міжнародного співробітництва України;
8)Причорноморський (Миколаївська, Одеська, Херсонська області, Кримська АР): -
удосконалення галузевої стр-ри пр-сті, прмкорення розвитку нових наукоємних,
екологічно безпечних вир-в, суднобудування, здійснення конверсії частини вир-х
потужностей п-в військово-промислового комплексу; - впровадження в пр-сті
ресурсозберігаючих, у першу чергу енерго- та водозберігаючих технологій; -
підвищення ефективності та вдосконалення спеціалізації с/г у вир-ві зерна,
соняшнику, овочів, фруктів, винограду, м¢яса та молока; - подальший розвиток
маорегосподарського комплексу, забезпечення збалансованої роботи морського
портового госп-ва; - прискорений розвиток інфрастр-ри курортного госп-ва.
9)Кримський (Республіка Крим, м.Севастополь): - комплексне використання
рекреаційних ресурсів, розвиток індустрії туризму, відпочинку та лікування; -
удосконалення галузевої стр-ри пр-сті за рах розвитку наукоємних, екологічно
чистих вир-в у маш-ня, досягнення рац-ї спеціалізації у харчовій та легкій
пр-сті; - забезпечення Кримського півострова енергоресурсами, в основному за
рахунок нетрадиційних, екологічно чистих джерел енергії, вирішення проблем
водопостачання та охорони місцевих
водних джерел від виснежаення і забруднення; - інтенсифікація с/г-го в-ва на
базі науково обгрунтованих технологій зрошення, внесення добрив, рац-ї
спеціалізації природних зон, створення сучасної бази зберігання і переробки с/г
пр-ції, відновлення Криму як одного з кращих виноробних районів світу; -
розвиток і рац викор біоресурсів Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх
водойм; - технічне переоснащення і модернізація портового господарства і
виболовецького флоту, вдосконалення інфарстр-ри транспорту, засобів зв¢язку.
Районний
господарський комплекс та його галузева стр-ра. Три групи галузей, які хар-ть
господарський комплекс крупного ек району.
На тер
інтегрального ек р-ну повинен бут сформований достатьо потужний
народногосподарський комплекс, основу якого становлять територіальні виробничі
комплекси з такою галузевою стр-рою: - профілюючі галузі (галузі спеціалізації
р-ну в масштабах країни), які включають до свого складу кілька галузей пр-сті і
с/г; - галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і
забезпечують комбіновану переробку сировини, а також галузі, що обслуговують
потреби галузей спеціалізації р-ну (добування і збагачення сировини, в-ва
напівфабрикатів, обл-ня, ремонт обл-ня, в-во буд мат-в тощо); - галузі, які
забезпечують потреби нас-ня р-ну пром-ми і продовольчими товарами, необхідними
матеріалами;
Наукова і
практична необхідність диференційованого підходу до вивченнят тер-госп
відмінностей у межах країни обумовлює також потребу систематизації різних ек
р-нів. Науково обгрунтованим є об¢єктивне існування двох типів ек р-нів –
галузевих і загальних або багатогалузевих (інтегральних). Галузеве (спеціальне)
ек рай-ня потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку
окремих галузей в-ва. Цей тип ек р-нів виникає під впливом закономірності
територіальної концентрації п-в окремої галузі н/г і пов¢язаних з
ними обслуговуючих в-в. Їх територіальна локалізація залежить в основному від
наявності на певній території необхідних природних передумов
(грунтово-кліматичних і сировинних ресурсів), крупного споживача пр-ції,
сприятливих транспортних зв¢язків тощо. Так напр, у с/г виділяються
райони в-ва технічних і зернових культур, виноградарства і садівництва, а в
пр-сті – р-ни вугільної, металургійної, хімічної, легкої та ін галузей
індустрії. Галузеві ек р-ни є складовою частиною загальних ек районів. Галузеве
рай-ня посилює наукову обгрунтованість визначення території загальних ек р-нів.
Загальне (інтегральне) ек рай-ня базується на регіональних н/г-х комплексах, в
основі яких зн-ся ТВК різного ступеня сформованості або їх складові частини. За
цим рай-ням вид-ся 3 підтипи інтегральних ек р-нів: великі (макрор-ни), середні
(мезорайони) і малі (мікрорайони). Великі (інтегральні) ек р-ни – це поділ
території кр на найбільші територіальні частини, які об¢єднують
кілька адміністративних областей, або адміністративні краї з автономними
областями. Гол метою визначення цих р-нів є виявлення і розмежування великих
існуючих чи тих, які ще тільки формуються, ТВК для визначення напрямів їх
рац-го розвитку і більш ефективного використання їх ресурсного потенціалу. Ці
р-ни викор-ся для довгострокового прогнозування розвитку і розміщення п/с,
формування загальнодержавних баз промислового чи с/г-го в-ва, які не можуть
бути сформовані в межах тільки однієї адміністративної області. У великих ек
р-нах, крім галузей спеціалізації в масштабі держави, повинні розвиватись і
інші основні галузі в-ва з метою більш повного використання місцевих ресурсів і
зменшення обсягів довізної пр-ції з інших районів. Виникнення і розвиток
великих ек р-нів може відбуватися в кр-х з територіїєю не менше 300-500 тис кв
км. В кр-х з меншою територією формуються тільки мезо- і мікрорайони, тобто
райони другого і третього порядку (підтипи міжгалузевих районів). Середні
(інтегральні) ек р-ни, як правило, є підрайонами великих ек р-нів. Ця тер
однієї невеликої країни чи адмін облатсі, краю, автономної республіки, тобто це
територіальні одиниці ек-го рай-ня. Об¢єктивною основою цього рай-ня виступає
терит поділ праці як в масштабах країни, так і в межах великих (інтегральних)
ек-х р-нів. На тер цих р-нів зн-ся ядра курпнорайонних ТВК або їх складові
частини. У даному підтипі ек-х р-нів основну районоутворюючу роль відіграють
великі багатофункціональні міста, які разом з тим є і найбільшими промисловими
і транспортними вузлами. Ці міста є тими ядрами р-нів, які пов¢язують
їх периферію в єдине ціле. Середні ек р-ни об¢єднуються у великий ек р-н зоною
районоформуючого впливу великих регіональних центрів з системою спеціалізації і
кооперування їхніх п-в. З метою більш повного використання свого ресурсного
потенціалу спеціалізація в-ва в цих р-нах здійснюється не тільки на основних
галузях, а й на в-ві другорядної
пр-ції, потрібної для кожного великого ек р-ну. Ці р-ни викор-ся як для
прогнозування рівня розвитку в-ва і невиробничої сфери та розробки державних
програм галузевого розвитку, так і для упр-ня господ-ю діяльністю. Малі райони
(мікрорайони) –це найнижчий ступінь інтегральних ек р-нів. Вони органічно пов з
низовим адміністративно-госп-м рай-ням. Їх територія відповідає території
внутріобласних адміністративних р-нів. Визначення меж цих р-нів залежить від об¢єктивних
і суб¢єктивних факторів. Це пов з тим, що ек
основа сусідніх р-нів даного підтипу часто буває однорідною (однотипною),
особливо в спеціалізованих с/г зонах, і тому їхні межі визначаються вир-ми зв¢язками
п-в місцевого зн-ня з їх сировинними зонами, а також територіальною організацією
і упр-ням всього госп-ва, яке здійснюється районними центрами. В цих р-нах
основними галузями в-ва є рослинництво, тваринництво і місцева пр-сть,
переважно та, що переробляє с/г сировину. Найбільш поширеними вир-ми
поєднаннями тут є локальні АПК (завод, цех і сировинна зона). В межах цих р-нів
можуть бути розташовані і п-ва міжрайонного зн-ня, які впливають на формування
обласних госп-х комплексів і внутріобласних підрайонів. Низові
адміністративно-госп р-ни в умовах планової системи розвитку госп-ва і навіть в
умовах перехідного до ринкової ек-ки періоду використовуються для поточного
планування і оперативного упр-ня розвитком вир-ва. Ця ф-ція в умовах поширення
приватної власності на засоби в-ва буде змінюватися.
Список литературы
Для подготовки данной работы были использованы материалы
с сайта http://www.stydent.od.ua/