Гроші та грошові реформи Росії в період 1895 – 1924 року
Гроші та
грошові реформи Росії в період 1895 – 1924 року
Реферат студента 7 групи 4 курсу
Фінансово-економічного факультету спеціальності 0104 Вертелецького Д.Б.
Міністерство освіти України
Київський Національний Економічний Університет
Кафедра “ Банківська справа ”
Київ –1998
Грошова реформа 1895 –
1897 була ретельно підготовлена і здійснювалась поступово на протязі 3 років.
Для неї було створено певні передумови. Основною з них було накопичення в Росії
значних запасів золота . Це пояснюється тим , що Росія приступила до розробок
золотих родовищ раніше більшості провідних країн ( на 35 років раніше ніж
Північна Америка , на 37 років ніж Австралія та на 50 років ніж Південна Африка
) . Щорічний добуток складав 34 – 42 тони . На початок реформи за рахунок
внутрішніх джерел та зовнішніх операцій Державний банк сформував золотий фонд у
розмірі 475,2 млн. крб. , а на кінець реформи – 1095,5 млн. крб..
На протязі 1896 року проводив
роботу фінансовий комітет під проводом імператора. 2 січня 1897 року було
прийнято рішення про запровадження золотого монометалізму.
Встановлення золотого
стандарту та вільний обмін паперових грошей на золото сприяв подальшому
укріпленню рубля , та запобіганню коливань товарних цін в країні. Після реформи
Держбанк продовжив курс на збільшення золотого запасу і до початку 1914 року
він склав 1688 млн. крб.. По кількості дорогоцінного металу Росія займала тоді
перше місце у світі. Така політика призвела до того , що поступово до 1912 року
покриття банкнот золотом було доведено до 108,3% Отже навіть якщо всі банкноти
було б пред’явлено в банки для обміну на золото то це було б зроблено без
проблем для банку.
Обмін паперових грошей
на золоту монету проводився без жодних обмежень. Держбанк заохочував
розповсюдження золотих монет , намагаючись наситити їми грошовий ринок . Перші
роки після реформи всі платежі проводилися банком виключно в золотій монеті ,
щоб привчити до неї населення ; кредитні білети видавалися лише у виключних
випадках. Золото надійно увійшло в господарський обіг . Золотий стандарт став
реальним та дійовим фактором . Однак стабільність грошової системи мале іще
один аспект – співвідношення з валютами інших країн. Валютний паритет ( тобто співвідношення
грошових одиниць окремих країн ) встановлювався на основі вмісту в них золота.
На передодні другої
світової війни котування російського карбованця були наступними:
1 ам. Долар = 1,943 крб
( зворотній курс 0,514 )
1 німецька марка = 0,642
крб ( зворотній курс 2,16 )
1 Фр. Франк = 0,374 (
зворотній курс 2,66 )
Але треба зазначити , що
валютний паритет в більшості випадків відрізнявся від валютного курсу ( який
називали також вексельним , тому що засобом міжнародних розрахунків слугував в
більшості випадків переказний вексель ) . Валютний курс коливався навколо
паритету у межах так званих золотих точок , що позначали таке відхилення від
паритету при якому замість векселя вигідніше переслати реальне золото . Отже
відстань від паритету до золотої точки визначалася видатками на пересилку
золота. Але в кризових випадках курс інколи виривався за вказані межі.
Як же в дійсності
складався курс карбованця в період з грошової реформи Вітте до першої світової
війни .
В кінці 19 на початку 20
ст. російський карбованець котувався відносно франка, марки і фунта стерлінгів
. Долар тоді не вважався світовою валютою . На початок реформи карбованець
офіціально прирівнювався до 4 франків але в дійсності дорівнював 2,5 франків це
співвідношення було вирішено закріпити – карбованець був девальвований і
прирівняний до 2 цілих двох третіх фіранку. Цей паритет відповідав золотому
вмісту і купівельній цінності двох валют. Фактично це дало змогу залишити ціни
на внутрішньому ринку незмінними і полегшити проходження реформи. Встановлений
курс вдалося витримати . До 1913 року він коливався у межах 2.57 – 2.69 франку
за карбованець. Російський карбованець котувався на всіх біржах світу .
Найбільше випробовування
надбанням реформи мало місце в період російсько-японської війни та революційних
заворушень 1905 року: було різко збільшено випуск кредитних білетів ( на 13 % )
, почалися масові вилучення вкладів населення , для запобігання краху Держбанк
вимушений був надати банкам кредит . Це все відбилося на курсі карбованця він
різко упав до з 2.16 до 2.12 марок . Зважаючи на вищесказане Держбанк прийняв
дуже ефективний захід , який зараз називається валютною інтервенцією : він
продав у 1906 році іноземної валюти на 324,4 млн. крб ( за наступні 5 років
було продано лише 120 млн. крб.)
Вже через місяць це
призвело до вирівнювання курсу карбованця , а через півроку навіть до зростання
. Це підіймало авторитет Росії, але також і підіймало вартість російського
експорту , тому Держбанк почав проводити політику на утримання росту курсу карбованця
поступово скуповуючи розпродану валюту. Так держбанк маневрував чергуючи
покупки та продажу іноземної валюти у відповідності з ситуацією , що
формувалася на грошовому ринку. Карбованець так зміцнів , що вже було необхідно
стримувати його зростання ( за 1 крб давали 2.177 марки замість 2.16 за
паритетом .) За 1906 – 1911 роки продажу карбованця склали 1180 млн. крб , що
превисило продажі в 9 разів . Таким чином Держбанк поповнював валютні резерви
не підриваючи цінність власної валюти. Сильний карбованець надав змогу знизити
облікову ставку до 4.5 % .
Але треба зазначити , що
укріплення карбованця , зниження процентних ставок проходило поступово – цим
намагалися запобігти значних коливань в економіці і досягти стабільності. Після
деякого відпливу золота з банків в період 1904 – 1905 років в наслідок
зростання довіри до карбованця почався зворотній процес – населення понесло
золото в банки в обмін на кредитні білети. Це надало змогу скоротити кількість
паперових грошей випущених для покриття військових витрат на 120 млн. крб.
Випуск паперових грошей знаходився під жорстким контролем . Випуск банкнот до
300 млн. повинен був бути забезпеченим золотом як мінімум на половину , випуск
вище 300 млн. забезпечувався золотом на 100 % .
Законодавство Росії по
регулюванню грошового обігу було значно жорсткіше ніж законодавство інших
країн. Також треба зазначити , що Держбанк майже ніколи не використовував своє
емісійне право на 100 % . Не використане емісійне право вимірювалось:
1900 – 132,8 %
1901 – 93,8 %
1904 – 109,2 %
1910 – 45,9 %
Навіть у складному 1905
році Держбанк міг випустити іще 17 млн. карбованців , але не зробив цього.
Наступним дійовим
засобом обмеження маси готівки стало запровадження безготівкових розрахунків.
Для цього в 1898 р. при Петербурзькій конторі Держбанку була відкрита
розрахункова палата. До 1912 р. таких палат було вже 40 в різних містах Росії.
В роботі цих палат приймали участь всі банки , великі банкірські контори та
дома , товариства взаємного кредиту, великі торгово-промислові фірми. Щорічно
через палати проходили платежі на мілліарди крб 70 % з них здійснювалась шляхом
заліку взаємних вимог.
Упорядкування грошового
господарства позитивно вплинуло на зовнішню торгівлю. За період з 1881 по 1913
надходження золота від експорту перевищили видатки по імпорту на 7751 млн. крб.
Але в 1913 в Европі
почали формуватися перші ознаки майбутніх негараздів. У зв’язку з різким
підвищенням облікової ставки в ряді країн Росія теж була вимушена підвищити її
в грудні 1912 р. до 6 % . Стійкість карбованця підтримувалась колосальними
запасами золота і гнучкою дивізною політикою.
Російський карбованець
та цінні папери стійко трималися аж до самого початку першої світової війни,
чого не можна сказати про валюти інших країн. З початком війни Росія та інші
країни Европи припинили обмін паперових грошей на золото, однак золоте
забезпечення карбованця збереглось ( в 1914 році грошова маса склала 3,2 млрд.
при золотому запасі 1.6 млрд. ) Це Було менше ніж передбачено законом 1897р ,
але набагато більше ніж в довоєнній Німеччині.
В умовах припинення
обміну паперових грошей на золото всі очікували обвалу карбованця , однак цього
не сталося . За 5 місяців 1914 р крб. Подешевів лише на 16.8 %. Ілюстративними
є показники за наступні два роки війни .Якщо прийняти фінансову позицію валют
на 1 грудня 1914р. за 100 , то середній вексельний курс дорівнював:
Похожие работы на - Гроші та грошові реформи Росії в період 1895 – 1924 року
|