Основи загальновійськового бою
Основи
загальновійськового бою
Бій як основна форма
тактичних дій військ — це організовані й узгоджені щодо місця, часу, ударів,
вогню і маневрів дії війська з метою знищення противника або відбиття його
ударів чи виконання інших завдань в обмеженому районі (мал. ).
Сучасний
загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями усіх військ, які беруть у
ньому участь із застосуванням танків, бойових машин піхоти, броне-,
транспортерів, артилерії, протиповітряної оборони, літаків, вертольотів та
іншого озброєння і техніки.
Основні
риси загальновійськового бою
Рішучість полягає в
прагненні особового складу всіма наявними засобами, за короткий строк і з
найменшими втратами знищити противника і здобути повну перемогу (мал. ). Це досягається всебічним знанням
противника, сміливістю, наполегливістю і завзяттям особового складу при
виконанні бойових завдань, швидким використанням наслідків вогневого удару, а
також результатів вогню своєї зброї, вмілими та ініціативними діями всього
особового складу. Рішучість у бою забезпечується також високими
морально-бойовими якостями військовослужбовців, їхньою активністю й
ініціативністю.
Напруженість і
швидкоплинність. Сучасні умови бою вимагають від солдата великого напруження
моральних і фізичних сил. Застосування в бою сучасних засобів знищення і
пересування, що мають велику потужність, обумовлює швидкоплинність бою . Це
висуває нові, вищі вимоги до воїна; він має бути сильний духом, морально загартований,
добре фізично підготовлений і здатний переборювати будь-які труднощі й
нестатки; повинен володіти непохитною волею до перемоги; захищати командира в
бою, бути готовим у випадку його поранення чи загибелі взяти на себе
командування підрозділом; не залишати без дозволу командира своє місце в бою. В
разі поранення воїн мусить вжити заходи щодо само- і взаємодопомоги і
продовжувати виконання бойового завдання; якщо йому накажуть піти до медичного
пункту, то треба взяти з собою особисту зброю.
Динамічність — це
здатність до швидких переміщень сил і засобів з тим, щоб зайняти найвигіднішу
позицію, порівняно з противником, для нанесення удару по ньому, при цьому
поєднуючи вогневі дії з рухом (мал.
). Висока динамічність досягається виучкою особового складу, знанням
своїх завдань, умінням робити правильні висновки з обставин, швидко приймати
рішення і злагоджено діяти на полі бою. Виходячи з обстановки, що склалася,
солдат повинен уміти знищувати противника вогнем з особистої зброї, озброєнням
бойової машини, ручними осколковими гранатами, а в рукопашному бою штиком,
прикладом, піхотною лопаткою, прийомами нападу і самозахисту, виявляти при
цьому хоробрість, ініціативу і кмітливість, допомагати товаришам (мал. ).
Швидкий перехід від
одних дій до інших. Солдат завжди повинен бути готовий: оборонятися; за наказом
командира перейти у наступ; переслідувати противника стрімким маршем, як у
пішому порядку, так і на машинах; захоплювати вигідні рубежі; переходити до
оборони. Усе це можливо лише тоді, коли солдат уміє використовувати місцевість,
швидко виривати окопи, обладнувати укриття, здійснювати маскування, долати
загородження, перешкоди і зони зараження, встановлювати і розміновувати
протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку.
Наземно-повітряний
характер бою став можливим завдяки значному підвищенню бойових можливостей
військ, далекобійності та ефективності засобів знищення, тіснішій взаємодії
авіації з наземними військами (мал. 124). Солдат завжди повинен бути готовий
діяти в тактичному повітряному десанті, розпізнавати повітряні цілі противника
і вміло вести боротьбу з ними, знати бойові характеристики танків, інших
броньованих машин і протитанкових засобів противника, їх сильні і слабкі
сторони, особливо найбільш уразливі місця.
Одночасні потужні
вогневі дії на велику глибину. Незалежно від того, де перебуває солдат — на
передньому краї чи в глибокому тилу, він повинен постійно бути готовим
захищатися від вогневих дій противника (мал.
).
Види
загальновійськового бою
Основними видами загальновійськового
бою є оборона і наступ.
Оборона здійснюється
умисно чи вимушено з головною метою — відбити наступ противника, завдати йому
втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ.
Наступ проводиться з
метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами (об'єктами)
місцевості. Солдат зобов'язаний знати бойове завдання взводу й відділення та
своє особисте, об'єм і послідовність обладнання фортифікаційних споруд,
постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно
доповідати про нього командирові, сміливо і рішуче діяти в наступі, стійко і
наполегливо — в обороні.
Види
вогню і маневрів у бою
У сучасному бою
солдатові необхідно вміти вести вогонь з особистої зброї як самостійно, так і в
складі підрозділу по окремих, групових і повітряних цілях, вдень і вночі, з
різних положень (мал.).
Вогонь розрізняють:
а) за тактичними
завданнями, що вирішуються (на знищення, подавления, виснаження та ін.);
б) за видами зброї (зі
стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти
(бронетранспортерів), танків, артилерії, мінометів, протитанкових керованих
ракетних комплексів, зенітних засобів та ін.);
в) за способами ведення
(прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та ін.);
г) за напруженістю
стрільби (одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний,
кинджальний, залповий та ін.);
д) за напрямами стрільби
(фронтальний, фланговий та перехресний вогонь) ;
е) за способами стрільби
(з місця, із зупинки, з ходу, з борту, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням
у глибину, по площі та ін.) (мал. );
є) за видами вогню (по
окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатоярусний, багатошаровий
вогонь та ін.) .
Вогонь буде ефективним,
якщо його поєднувати з маневром. О. Суворов казав, що кожний солдат повинен
знати свій маневр. Ця вимога тим більш актуальна для сучасного бою.
Маневр силами і засобами
проводиться з метою зайняття вигідного положення для ведення вогню по
найуразливіщому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил,
а також для виведення підрозділів з-під удару противника.
Видами маневру силами і
засобами є: охоплення, обхід та відхід.
Охоплення — маневр, який
здійснюється з метою виходу для удару у фланг противника .
Обхід — більш глибокий
маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу .
Відхід —маневр, який
застосовується з метою виводу своїх підрозділів з-під удару противника і
зайняття вигіднішого становища. Проводиться тільки з дозволу старшого командира
.
Маневр вогнем застосовується
для ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу
(відділення) по одній важливій цілі, в одночасному перенесенні вогню взводом по
кількох цілях.
Список литературы
Для
подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.referaty.com.ua/