До питання еволюції взаємин лікаря і пацієнта у вітчизняній системі охорони здоров'я
До
питання еволюції взаємин лікаря і пацієнта у вітчизняній системі охорони
здоров'я
Досліджую
сучасні тенденції в медицині, варто припустити, що розвиток вітчизняної охорони
здоров'я поряд з іншими характеристиками визначається зміною суті традиційних
відносин лікаря і пацієнта. Відносини ці сьогодні в більшому ступені, чим у
період радянського розвитку суспільства, наповняються економічними складовими;
починають здобувати ліберальну маркетингову сутність. Крім класичних визначень,
лікар, як фахівець, що допомагає при утраті фізичного і психічного здоров'я, що
приймає пологи і продовжують життя, що полегшує страждання стражденних -
починає виступати, у більшій або в меншому ступені, як виробник медичних послуг
і продавець своєї праці і його результатів.
Саме
підтвердженню/спростуванню подібних припущень було спрямовано проведене нами
дослідження з питань сучасних взаємин лікаря і пацієнта.
Метою
дослідження було одержання деяких порівняльних характеристик у відносинах
пацієнтів і медичних працівників до питань економічних (маркетингових)
взаєминам у медицині.
У базу
дослідження було включене поле учасників територіальної системи обов'язкового
медичного страхування (ОМС) центрального регіону Владимирськ області, що
охоплює 3 страхові медичні організації (СМО) і 77 лікувально-профілактичних
заснувань (ЛПЗ). Страхувальниками є 26 адміністрацій міст і районів Владимирськ
області, 43753 організацій усіх форм власності. Чисельність застрахованого
населення Владимирськ області на 01.01.2000 р. склала 1275107 чоловік.
У
процесі наукового дослідження виконані наступні види робіт:
розроблено
методику по програмі дослідження;
визначено
бази дослідження;
визначено
й обґрунтований обсяг вибіркової сукупності;
розроблено
рекомендації з організації збору інформації;
розроблено
інструментарій для вивчення думки респондентів;
використано
системи комп'ютерних інформаційних технологій для обробки й аналізу зібраної
інформації.
Оцінка
сучасних взаємин пацієнта і лікаря проводилася по спеціально розробленим і
попередньо апробованих анкетах. Анкета містить 17 суб'єктивних і прямих суджень
по кожному з який респонденту пропонується погодитися, не погодитися, або
висловити утруднення у відповіді.
В
опитуванні брали участь лікарі і середні медичні працівники (271 чоловік), а
так само пацієнти стаціонарів і амбулаторно-поліклінічних заснувань (312
чоловік).
Окремі
дані результатів проведеного дослідження погодяться з результатами програми
соціального моніторингу системи ОМС Владимирськ області (А.Л.Линденбратен із
соавт., 1999) і дослідженнями деяких етико-правових проблем взаємин лікаря і
пацієнта в республіці Татарстан (Л.Ш. Зыятдинов, 2000) і ін.
При
аналізі даних, отриманих методом анкетування в різних лікувально-профілактичних
заснуваннях і серед пацієнтів, не спостерігалося істотної різниці у відповідях
респондентів.
Зміна
суті відносин між лікарем і пацієнтів, що були за останні 10-15 років у системі
охорони здоров'я відзначають 62% пацієнтів і 71 % медичних працівників.
В
анкеті було задане питання по деталізації відносин, що змінилися: “ чи
Переважають у сучасних відносинах лікаря і пацієнта (його родичів) економічні
розуміння?”. З цим твердженням виявилися згодні більш 2-х третіх пацієнтів
(74%) і більш половини медиків (59%). Більш третини лікарів (37%) не згодні з
таким твердженням. Серед пацієнтів незгодних виявилося тільки 12%, менше ніж
частка що сумніваються (14%). Серед лікарів утруднилося дати однозначна
відповідь на дане судження 8%.
З метою
підтвердження думки про зміну/не зміні відносин лікаря і пацієнта пропонувалося
охарактеризувати судження: “Економічні взаємини завжди переважали у взаєминах
лікаря і пацієнта”. Не погодилося з цим абсолютну більшість медичних
працівників (91%), серед пацієнтів думки розділилися приблизно нарівно: 48%
погодилися із судженням, 44% - не погодилися, інші (8%) утруднилися з
відповіддю.
У
наступній групі питань дослідники спробували виявити відносини до суджень про
спрямованість відносин пацієнта і медичного працівника.
На
декларативне твердження, що лікар у своїх взаєминах з пацієнтом завжди повинний
ставити на перше місце безкорисливу турботу про нестатки пацієнта ствердно
відповіли 92 % медиків і 80% пацієнтів. Серед пацієнтів виявилося 20%, хто
утруднився із судженням, але що цікаво – 8% медичних працівників не погодилися
з висловленим судженням.
Обговорення
з цим питанням було запропоноване судження, що сучасні лікарі завжди і в усьому
випливають клятві Гіппократа. 45% пацієнтів згодні з цим, а 40% - не згодні.
Серед медичних працівників 57% підтвердили судження, 31% не погодився.
Приблизно нарівно в обох групах (15% пацієнтів і 12% медиків) утруднилися з
відповіддю.
Новий
господарський механізм у системі охорони здоров'я 80-х років, система
обов'язкового медичного страхування 90-х років, широке обговорення в науковій
літературі введення співоплат пацієнтів при одержанні ними медичної допомоги –
усе це активно акцентує увагу на матеріальних стимулах медичної діяльності.
Уведення подібних економічних форм взаємин між суб'єктами системи охорони
здоров'я, на нашу думку, деякою мірою, сприяють складанню в медичного працівника
переконань і мотивацій розрахунку на адекватну матеріальну винагороду своєї
праці. Зрозуміло, що процес становлення таких переконань украй тривалий.
Сьогодні ж із твердженням, що чи пацієнт його родичі повинні брати участь у
винагороді лікаря за його працю, пацієнти і медичні працівники солідарно (у 63%
випадках) відповідають негативно. А на питання “ чи Належний лікар у своїх
відносинах з пацієнтом завжди розраховувати на матеріальну винагороду?” 45%
пацієнтів відповідають ствердно, 23% не згодні з ними, а третина опитаних (33%)
утруднилися з відповіддю. У той же час при відповіді медичних працівників на це
ж питання тільки 35% респондентів висловилися за такий розрахунок, а більш
половини (52%) не згодні з таким твердженням.
49% з
числа пацієнтів і біля 2-х третіх (61%) медиків вважають, що пацієнт
безпосередньо не повинний впливати на рівень заробітної плати медичного
працівника і що рівень заробітної плати лікаря повинний встановлюватися і
регулюватися тільки державними органами (65%-66%). Звертає увагу високий
відсоток не визначилися в думках за даними твердженням: відповідно 30% і 19%
серед пацієнтів і 21% і 16% у відповідях медичних працівників.
Розшарування
суспільства по ступені добробуту, матеріальний статус пацієнта, сегментування
ринку медичних послуг – усе це припускає дослідження з трансформації відносин
медичних працівників до різних груп населення. З твердженням, що соціальний
статус пацієнта відіграє визначальну роль у взаєминах його з лікарем, згодні
69% респондентів з числа пацієнтів, а 14% не згодні. Лікарі в цьому судженні
більш консервативна: половина опитаних (50%) заперечують вплив соціального
фактора на такі відносини, майже стільки ж (47%) підтверджують таку пряму
залежність.
Нами
було задане питання про вплив добробуту пацієнта на надання йому більш якісних
медичних послуг. Абсолютна більшість пацієнтів (84%) і медичних працівників
(80%) вважають, що добробут пацієнтів відіграє визначену роль в одержанні ними
більш якісної медичної допомоги. Так не вважають 20% медичних працівників і
тільки 8% пацієнтів. Інші не визначилися у своєму відношенні.
Становить
визначений інтерес кореляція цих даних з відповідями на твердження “Пацієнт
завжди може одержати високоякісну медичну допомогу, незалежно від свого
добробуту”. Погодилися з цим тільки по 26% кожній із груп. 69% респондентів
пацієнтів і 58% респондентів медичних працівників не погодилися з ці
твердженням. Що цікаво – 16% медиків не могли визначитися у своєму відношенні
до представленої залежності.
У
дослідженні почата спроба з'ясувати наявність/відсутність відносин продавця і
покупця між основними суб'єктами медицини в сьогоднішній дійсності й у
радянський період . На твердження, що в сучасній вітчизняній охороні здоров'я
відносини лікаря і пацієнта придбали суть відносин продавця і покупця ствердно
відповіли 66% пацієнтів і 49% медиків. П'ята частина пацієнтів не згодна з
таких твердженням, а серед медичних працівників частка незгодних наближається
до рівня згодних і складає 44%. Частка пацієнтів, що сумніваються вище в групі,
(14% проти 6%).
З
твердженням, що у відносинах лікаря і пацієнта в системі охорони здоров'я
радянського періоду була присутня суть відносин продавця і покупця не
погодилися 80% медиків і 54% пацієнтів. Частка згодних виявилася вище в групі
пацієнтів (23%), і тільки 10% медичних працівників підтвердили такі відносини в
минулому.
Сучасні
зміни статусу пацієнта в пріоритетності захисту своїх прав неминуче приводять
до трансформації патерналістичних (“батьківських”) взаємин в сучасній медицині.
Ступінь такої пріоритетності був заданий нами у твердженнях “Пацієнт і лікар у
свої відносинах повинні мати рівні права” і “У взаєминах лікаря і пацієнта
права пацієнта повинні бути вище усього”. По першому твердженню і пацієнти і
медики виявилися солідарними: відповідно 65% і 67% відповіли ствердно, тобто
погодилися із судженням. По другому твердженню 59% пацієнтів виступило за
пріоритетність своїх прав. Їхня думка підтримали 40% медиків, а кожен другий
(52%) заперечує проти пріоритетності прав пацієнта.
Таким
чином, узагальнюючи результати проведеного дослідження, можна затверджувати, що
як пацієнти, так і лікарі, оцінюючи запропоновані судження, підтверджують
зміни, що відбуваються, у своїх взаєминах убік економічно обумовлених.
Підтвердженням тому є визнання впливу на надання медичної допомоги соціального
статусу пацієнта і його добробуту. Трансформацію відносин убік маркетингових
підтверджують відповіді по посиленню економічних складових таких взаємин і
незначний їхній ступінь наявності в минулому.
Своєрідним
парадоксом сучасних відносин лікаря і пацієнта в Росії є те, що при явних
позитивних судженнях про трансформацію відносин убік ринкових (маркетингових),
визнанні економічних стимулів праці медичних працівників, деяких несміливих
судженнях по пріоритетності статусу пацієнта, респонденти, оцінюючи
морально-етичну сторону відносин, ратують здебільшого за перевагу лікаря .
Віддаючи у своїх відносинах пріоритетність медичному працівнику, і пацієнти і
лікарі логічно виступають за державне регулювання винагороди медиків за працю.
Дане
дослідження показує, що в судженнях респондентів про наявність об'єктивних
тенденцій, що змінюють взаємини пацієнта і медичного працівника убік
ліберальних маркетингових, украй висока роль консервативних переконань у
пріоритетності лікаря, як суб'єкта таких відносин. Разом з тим, принижена роль
пацієнта як споживача, украй низка ступінь визнання його економічної участі і
можливості активного впливу на виробництво й одержання якісних медичних послуг.
Проведене
приватне дослідження розкриває наявність визначених маловивчених проблем у
сфері сучасних взаємин пацієнта і медичного працівника. Об'єктивна
трансформація таких відносин, у нових економічних реаліях вітчизняної охорони
здоров'я, вимагає глибокого наукового дослідження й осмислювання, пошуку в
об'єктивності цих відносин характерне і специфічного, приведення характеристик
подібних відносин у визначену систему.
Список
литературы
Для
подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.referaty.com.ua/