Інформаційне забезпечення наукового дослідження

Інформаційне забезпечення наукового дослідження

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Наукова робота

на тему: "ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ"

Київ 2011

1. Інформаційне забезпечення наукового дослідження. Поняття «наукова інформація» та її функції

Якість наукових досліджень залежить від багатьох факторів, серед яких одним із значущих є інформаційне забезпечення, за допомогою якого дослідник отримує наукову інформацію, необхідну для проведення дослідження. Формування інформаційного забезпечення є першим етапом виконання будь-якого дослідження. При цьому повнота і якість зібраного матеріалу має вирішальний вплив на результати дослідження.

Основою будь-якого наукового дослідження є інформація - сукупність повідомлень (відомостей), яка визначає рівень наших знань про ті чи інші явища, факти, події та їхні взаємозв’язки.

До найважливіших властивостей інформації належать:

Ÿ  адекватність - відповідність реальним процесам і об’єктам;

Ÿ  релевантність - відповідність тим завданням, для вирішення яких вона призначена;

Ÿ  правильність - відповідність способу вираження інформації її змісту;

Ÿ  точність - відображення відповідних явищ з мінімальним викривленням або мінімальною помилкою;

Ÿ  актуальність або своєчасність - можливість її використання тоді, коли потреба в ній особливо велика;

Ÿ  загальність - незалежність від окремих змін;

Ÿ  ступінь деталізації - детальна інформація.

Крім того, інформація має здатність нагромаджуватися, втрачатися, забруднюватися, ущільнюватися.

Найважливішою властивістю інформації є її здатність відображати ті або інші об’єкти чи процеси. Отже, йдеться про достовірність інформації. У різних науках застосовують безліч термінів, які характеризують інформацію: надійність, точність, репрезентативність, системність, якість тощо. Кожне з цих понять відрізняється своєю специфікою. Інформацію можна розглядати за трьома аспектами:

Ÿ  прагматичним (щодо її корисності, досягнення мети, на яку вона спрямована);

Ÿ  семантичним (з погляду смислового змісту і правильного тлумачення);

Ÿ  синтаксичним (з погляду техніки уявлення і передання).

Інформація є ключовим ресурсом, який має часто більше значення, ніж інші ресурси, наприклад, енергетичні ресурси або корисні копалини. У суспільстві інформація виконує різноманітні функції: відображення, повчальну, кумулятивну, комунікативну, актуалізації, управлінську, виробничо-технічну та комерційну. З розвитком суспільства спостерігається зростання ролі інформаційних ресурсів, у яких узагальнюються і концентруються всі наявні відомості з різних галузей діяльності людини.

Наукову інформацію визначають як отриману в процесі пізнання логічну інформацію, що адекватно відображає явища та закони природи, суспільства, мислення і використовується у суспільно-історичній практиці.

У науці існує два концептуальні трактування інформації. Згідно з першим - інформація є невід’ємною внутрішньою властивістю кожного матеріального об’єкта без винятку, осмислюється через категорію «різноманітність», висвітлену в працях У. Ешбі, який вбачив природу інформації у різноманітності, а кількість інформації - у вираженні міри різноманітності.

У другій концепції головною властивістю інформації визнається її нерозривний взаємозв’язок з управлінням, функціонуванням систем, що саморозвиваються, і самокерованих систем.

Тому ця концепція отримала назву функціональної або функціонально-кібернетичної. Відповідно до неї інформація є не атрибутом всієї матерії, а лише власністю людського відображення дійсності, тобто управлінською діяльністю людей.

Основні ознаки наукової інформації: -вона отримується у процесі пізнання закономірностей об’єктивної дійсності, підґрунтям якої є практика, і подається у відповідній формі;

документована інформація, яка виникає у процесі наукового розвитку; відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки, виробництва, отримані у процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та громадської діяльності;

інформація, яку потребують керівники, спеціалісти, науковці у процесі своєї діяльності.

Наукова інформація у процесі наукового дослідження виконує кілька найважливіших функцій:

-       функція відображення - це здатність відображати істотні аспекти природної та соціальної реальності та виробничої і комерційної діяльності;

-       кумулятивна функція - здатність нагромаджувати відомості про об’єкти;

-       комунікативна функція - це передання відомостей від суб’єкта до суб’єкта, що забезпечує їхню взаємодію;

-       функція актуалізації - це актуалізація проблем, подій і процесів.

Носіями наукової інформації є наукові документи - матеріальні об’єкти, в яких зафіксовані наукові дані або наукова інформація, що характеризується певною логічною завершеністю і призначена для її збереження, передачі у часі і просторі та використання у суспільній практиці, з обов’язковим посиланням на те, де, ким і коли він був створений.

Щоб забезпечити конкретне наукове дослідження інформацією, необхідно передусім на змістовно-теоретичному рівні чітко визначити необхідний обсяг і структуру інформації, встановити її джерела, знати доступ до наявних інформаційних ресурсів.

Інформаційні ресурси наукового дослідження - це сукупності інформаційних матеріалів: документів і масивів інформації у формі публікацій, наукових звітів, електронних записів (баз даних). Структурною одиницею інформаційного ресурсу є науковий документ, тобто матеріальний об’єкт, який містить науково-технічну інформацію і призначений для її збереження та використання.

Перед кожним дослідником постає завдання навчитися перетворювати інформацію в основний ключовий ресурс, сутність якого полягає у здатності об’єднати найкращим чином усі ресурси, що використовуються для проведення дослідження, та забезпечити вирішення поставленої мети.

Організація і проведення досліджень значною мірою залежить від складу, змісту та характеру залучених джерел інформаційного забезпечення, які у свою чергу визначаються метою і практичним призначенням розробок. Наприклад, економічні дослідження потребують багатоаспектної інформації, яку можна класифікувати так: законодавчі акти; нормативні матеріали; наукова література (монографічна та періодична); матеріали конференцій, симпозіумів, нарад; статистичні довідники, статистичні матеріали об’єкта дослідження (підприємства, організації); матеріали анкетного обстеження й особистих спостережень тощо.

Наукова інформація, отримана з різноманітних джерел, підрозділяється на види:

-       за способами її одержання і галузями використання: технічна, економічна, соціальна тощо;

-       за способом її фіксації - на паперових та електронних носіях;

-       залежно від статусу інформації - первинні (фактографічні) документи, вторинні (бібліографічні), тобто результати аналітико-синтетичної і логічної переробки первинних документів;

-       за призначенням: офіційні (нормативні), наукові, науково-популярні, навчальні, довідкові, патентно-ліцензійні, виробничі, рекламні, інформаційні тощо;

-       залежно від способу підготовки розрізняють друковану (тиражовані) та рукописну (або машинописну) наукову інформацію. До останньої належать науково-технічні звіти, інформаційні картки, дисертації, депоновані рукописи, препринти тощо. Вони залишаються у формі рукопису та існують у невеликій кількості примірників;

-       залежно від періодичності виникнення наукові видання поділяють на неперіодичні (книги); видання, що продовжуються (збірки статей), періодичні (журнали, газети).

2. Загальні підходи та принципи формування інформаційного забезпечення наукового дослідження

Усі елементи дослідницької діяльності тісно пов’язані зі збором, переробкою та зберіганням наукової інформації (рис. 3.1). Цілями науково-інформаційної діяльності є багатоаспектний пошук, збір джерел, аналіз і синтез даних, їх опрацювання, збереження, відтворення та трансформація пасивної інформації в активну, старої в нову.

Рис.1. Зв’язок дослідницької та інформаційної діяльності в процесі виконання наукового дослідження

Під час формування інформаційного забезпечення наукового дослідження слід керуватися такими принципами:

1) інформаційні матеріали повинні збиратися цілеспрямовано, залежно від мети і завдань наукового дослідження;

2)      склад і структура цих інформаційних матеріалів має відповідати структурі дослідження. Отже, у процесі збору інформації її слід групувати за розділами відповідно до плану роботи. Деякі матеріали можуть мати не одиничне, а множинне значення, тобто виявитися необхідними для підготовки різних розділів роботи. У такому разі такі матеріали розміщують у першому з наведених розділів, а в інших роблять помітки про місце їх розташування;

)        процес збору інформаційних матеріалів складається з двох стадій: спочатку матеріал накопичується без оцінки його значення, а потім проводиться фільтрація, або відбір істотних, необхідних елементів та виключення зайвих чи дублюючих.

Послідовність вивчення літературних джерел і збору матеріалів є такою:

–       перший крок - передбачає складання бібліографії, тобто загального списку доступних джерел отримання інформації;

–       другий крок - полягає у загальному перегляді тих джерел, які дають найбільш загальне уявлення про проблему;

–       третій крок - поглиблена робота з бібліографічними матеріалами, серед яких найважливіше значення мають реферативні збірники та бібліографічні покажчики.

Бібліографія потребує постійного оновлення, доповнення і розширення. Для цього потрібно чітко дотримуватися правил складання бібліографії: вказати автора (прізвище та ініціали), назву роботи, місце видання і видавництво, рік публікації, кількість сторінок. Якщо йдеться про журнальні статті, то вказуються: прізвище та ініціали автора, назва статті, назва журналу, рік його видання, номер журналу та сторінки, де саме розміщено матеріал. Для того щоб правильно опрацювати бібліографію, її можна структурувати на декілька груп за ознакою важливості та з урахуванням наявного часу на її вивчення.

Ознайомлення з інформаційним документом варто здійснювати у такий спосіб. Спочатку слід вивчити його зміст і вступ (передмову), потім вибірково переглянути матеріали тих розділів, які представляють інтерес, наприклад, ілюстративні матеріали, перші речення абзаців, висновки. У разі, коли переглянуті матеріали стосуються теми дослідження, розділ необхідно уважно прочитати, критично оцінити прочитане та занотувати найцікавіші положення як фрагменти майбутньої роботи. На останньому етапі з таких фрагментів формується конспект роботи - пов’язане і стисле викладення своїми словами опрацьованого матеріалу. За наявності дискусійних питань необхідно висвітлити позиції авторів, дати критичну оцінку різних точок зору і висловити власну думку.

Визначаючи потребу в інформації для проведення наукового дослідження, необхідно керуватися критеріями якості та цінності.

Якість інформації у науковому дослідженні визначається такими критеріями: цільове призначення, цінність, надійність, достовірність, достатність (повнота), а також швидкодієвість, періодичність, детерміністичний характер, дискретність, безперервність, спосіб і форма подання. Оскільки одна і та сама інформація може використовуватись для різних цілей - створення нових концепцій, встановлення взаємозв’язків, вирішення проблем, пошуку нових фактів тощо, то досліднику насамперед необхідно встановити її цільове призначення.

Слід враховувати, що наукова інформація має таку властивість, як застарівання, під яким розуміється втрата інформацією практичної корисності для споживачів унаслідок кумулятивної інформації або зміни самого об’єкта дослідження. Ступінь застарівання неоднаковий для різних видів наукових документів.

Цінність інформації визначається економічним ефектом, який дає її використання. Практичне завдання, що стоїть перед науковцем, визначає характер та обсяг необхідної інформації і вимагає відмовитися від такої інформації, що безпосередньо не стосується об’єкта дослідження. У такий спосіб забезпечується достатність або повнота інформаційної бази дослідження.

Проведення наукових досліджень насамперед потребує отримання системних знань, які, за визначенням Д.І. Блюменау, являють собою «сукупність (систему) суджень науки, які фіксують стійкі, необхідні зв’язки та властивості предметів та явищ суспільного життя». Такі знання дослідник отримує із науково-технічної літератури.

За характером та змістом виділяють такі основні види наукових літературних джерел:

1. Енциклопедії можуть бути загальними та спеціалізованими. Вони інформують про суть питання, дають посилання на суміжні розділи, вказують основну літературу.

2. Монографія - це наукова праця одного або декількох авторів, присвячена глибокому викладу матеріалу в конкретній, зазвичай вузькій галузі науки.

. Збірники наукових праць - видання, яке складається з окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей.

. Періодичні видання - це журнали, бюлетені та інші видання з різних галузей науки і техніки. У періодичних виданнях можуть друкуватися праці та їхні результати. Виклад матеріалу здійснюється у популярній, доступній формі. Залежно від статусу видання, рівня рецензування та відбору до друкування необхідно розрізняли фахові періодичні видання, в яких дозволено публікувати результати наукових досліджень з певного профілю підготовки, та нефахові, які у свою чергу можуть бути науковими, науково-популярними, публіцистичними (залежно від змісту та стилю подання матеріалів). Перелік фахових видань затверджує Вища атестаційна комісія України.

. Спеціальні випуски технічних видань - документи інформаційного, рекламного характеру, які містять аналітичні, статистичні дані з певної проблеми.

6. Патентно-ліцензійні видання (патентні бюлетені) - включають описи винаходів до авторських посвідчень і патентів, описи відкриттів, офіційні патентні бюлетені. В описі вказується номер авторського посвідчення або патенту, класифікаційний індекс, прізвище та ініціали винахідника, а також дата подання заявки на винахід і дата видачі авторського посвідчення. Технічна документація у вигляді креслень і стислого опису сутності винаходу є додатком до авторського посвідчення.

. Стандарти - це нормативно-технічні документи щодо єдиних вимог до продукції, її розроблення, виробництва та застосування. Цей нормативний документ розроблено, як правило, на підставі відсутності протиріч з істотних питань більшості зацікавлених сторін і затверджено визнаним органом. У ньому встановлено для загального і багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їхніх результатів, для досягнення оптимального ступеня упорядкування у визначеній сфері. У національній системі стандартизації існують такі категорії нормативної документації (НД):

Ø  державні стандарти України - ДСТУ;

Ø  галузеві стандарти України - ГСТУ;

Ø  стандарти науково-технічних та інженерних спілок та союзів України - СТТУ;

Ø  технічні умови України - ТУ;

Ø  стандарти підприємств.

. Навчальна література - це підручники, навчальні посібники, навчально-методична література. Навчальна література може мати гриф Міністерства освіти і науки України, що затверджує її для використання як навчальну у ВНЗ України, або видаватися без нього. Наявність грифа свідчить про те, що навчальну літературу підготовлено відповідно до Галузевих стандартів вищої освіти, затверджених освітньо-кваліфікаційних програм, вона пройшла незалежне рецензування та затверджена навчально-методичною комісією з відповідного напряму підготовки фахівців.

Основними різновидами навчальної літератури є:

підручник - це інформаційна модель навчання, своєрідний сценарій навчального процесу, який відображає теорію і методику процесу навчання. Саме з цих позицій підручник повинен відображати зміст і цілі навчання, визначати систему пізнавальних дій з матеріалом, форми навчання і способи контролю;

навчальний посібник - видання, яке частково доповнює або замінює підручник та офіційно затверджений як такий.

. Спеціалізовані довідники - є найбільш повним джерелом інформації за глибиною аналітичного та логічного осмислення.

. Огляди містять стислі, основні історичні відомості та матеріали, що відображають новітні досягнення науки і техніки. Їх друкують як окремі компактні видання, висвітлюючи найчастіше певну проблему або вузьку тему.

11. Бібліографічні видання забезпечують повну інформацію про нові публікації з будь-якого питання та містять бібліографічні покажчики - перелік структурованої тематичної літератури; реферативний журнал - це періодичне видання, в якому публікуються реферати, анотації та бібліографічні описи літератури, що становлять найбільший інтерес для науки і практики; експрес-інформація - періодичне видання, що містить розширені реферати статей, описи винаходів і публікацій, які дають можливість отримати інформацію про їх сутність та зміст, не звертаючись до першоджерел; друковані бібліографічні картки містять повний бібліографічний опис джерел інформації. З них складаються каталоги - набори відповідним чином систематизованих карток, наявних у бібліотеці книжок, журналів та інших друкованих матеріалів; картотека - це перелік усіх друкованих матеріалів, виявлених із певної тематики.

12.    Дисертація (англ. <#"607441.files/image001.gif">

Рис. 2. Популярні інформаційно-пошукові системи

Інформаційно-пошукові системи відрізняються одна від одної за багатьма ознаками, але при вирішенні задач збирання, зберігання і передання інформації мають такі спільні процедури:

1) аналіз документів і їх підбір;

) створення пошукового образу документів;

) запис документів і їх пошукових образів на носії;

) зберігання документів;

) аналіз запитів;

) видача документів користувачам.

Крім того, ІПС можна класифікувати за такими ознаками:

Ø  рід виконуваних операцій;

Ø  режим пошуку;

Ø  тип інформаційно-пошукової мови;

Ø  тип критерію відповідності;

Ø  ступінь автоматизації.

Нині існує багато автоматизованих систем пошуку інформації. Вони відрізняються певними особливостями програми, але їх об’єднує принцип пошуку за алфавітом, тематикою, за ключовими термінами тощо.

У бібліотеці КНТЕУ функціонує автоматизована бібліотечно-інформаційна система «УФД/Бібліотека».

Накопичення і зберігання великих інформаційних масивів - баз даних, дозволяє систематизувати документи за ознаками певної тематики, а також формувати банки даних для оперативного багатоцільового використання відповідної інформації.

База даних (БД) - це набір даних, достатній для досягнення встановленої мети і представлений на машинному носії у вигляді, що дозволяє здійснювати автоматизовану переробку інформації, що зберігається.

Банк даних (Бнд) - автоматизована інформаційна система, що складається з однієї або декількох БД і системи збереження, оброблення і пошуку інформації.

Методично БД поділяються на: документальні; бібліографічні; реферативні; повнотекстові; гіпертекстові; бази первинних даних, або фактографічні.

Відомо декілька великих інформаційних систем, що пропонують доступ до реферативних, бібліографічних та повнотекстових баз даних:

·        STN International - це міжнародна система баз даних, що заснована трьома найбільшими центрами науково-технічної інформації:

v   Fachinformationszentrum, FIZ Karlsruhe, ФРН;

v   Chemical Abstracts Service (CAS), США;

v   Japan Information Center of Science and Technology (JICST), Японія.

·        Academic Lexis-Nexis надає доступ до 29 тисяч джерел (у тому числі повнотекстові наукові журнали) з бізнесу, економіки, права та інших галузей знань.

·        Dialog.

Архіви електронних публікацій та зібрання електронних журналів виконують дещо інші функції, ніж реферативно-бібліографічні системи. Вони пропонують доступ до повного тексту статей (у вигляді, близькому до зображення сторінки традиційного видання) 500-2500 електронних журналів, починаючи з випусків 80-х років ХХ ст.

Academic Search Premier - база даних, що забезпечує доступ до повнотекстових академічних публікацій більш ніж 2800 рецензованих журналів (із 1975 р.). Тематично охоплює майже всі галузі науки (соціальні, гуманітарні, природничі, комп’ютерні та ін.). Це найпопулярніша БД в університетському середовищі.

Business Source Premier - одна з найбільш повнотекстових БД, надає доступ до більш ніж 2950 наукових бізнес-журналів та 900 рецензованих видань включно. Тематично охоплює питання сфери бізнесу, економіки, фінансів, менеджменту, бухгалтерського обліку тощо. Містить повнотекстові матеріали у форматі PDF понад 300 найвідоміших наукових журналів, починаючи з 1922 р.

Regional Business News - містить повнотекстові матеріали видань США з бізнесу.

ERIC (Educational Resource Information Center) - інформаційна система, що підтримується Департаментом освіти та Національною освітянською бібліотекою США, важливе джерело інформації для дослідників проблем освіти.

MasterFILE Premier - база, спеціально створена для публічних бібліотек, забезпечує доступ до повнотекстових матеріалів, що висвітлюють широкий спектр питань науково-популярного характеру, містить 314 повнотекстових довідників (зокрема Magill Book Reviews, American Heritage Dictionary та ін.).

Електронні журнали. Під електронними журналами як видом повнотекстових інформаційних систем розуміють:

Ø  паралельні електронні журнали - електронні версії паперових;

Ø  оригінальні - ті, що видаються лише в електронному вигляді;

Ø  інтегровані - видаються у двох формах, що доповнюють одна одну.

Термін «електронний журнал» означає як правило власне мережеве видання, зокрема:

SpringerLink - одна з провідних світових інтерактивних БД для високоякісних STM (наука, техніка, медицина) - журнали, книжкові серії, книги, довідкові матеріали та інтерактивна колекція архівів. Це ефективна центральна точка доступу для дослідників і учених;

Blackwell Synergy забезпечує доступ до журналів колекції STM (наука, техніка, медицина) видавництва Backwell Science.

Високий і складний рівень організації виробництва, науки, техніки і культури сучасного суспільства пов’язаний із циркуляцією величезних потоків різноманітної інформації. Обсяги нової інформації безупинно зростають, як і швидкість її поширення. Цей процес зумовив створення нових засобів, одним із яких є світова мережа Інтернет.

Інтернет - всесвітня (глобальна) інформаційна мережа, яка з’єднує мільйони комп’ютерів (серверів) з метою спільного використання інформаційних ресурсів. Інформація в Інтернеті організована у вигляді комп’ютерних файлів, які називаються Web-сторінками. Сукупність пов’язаних між собою Web-сторінок, створених конкретною особою чи організацією, утворюють Web-сайт. Зараз це основний і найбільш поширений тип інформаційних ресурсів у мережі.

Комп’ютерні файли можуть містити різні типи інформації: тексти, подані символами (літерами, цифрами, розділовими знаками тощо), графічні зображення, повідомлення електронної пошти, комп’ютерні програми і т.д. Інформаційна служба пошуку необхідних даних - World Wide Web (www) - ґрунтується на гіпертекстовій логіці перегляду документів, за якою Web-сторінка містить посилання (links) на інші сторінки чи інформаційні ресурси.

Для доступу до Web використовується спеціальна програма - браузер. Щоразу, коли здійснюється запит Web-сторінки, браузер встановлює зв’язок з відповідним Web-сервером, запитує копію цієї сторінки і, коли інформація надходить, автоматично її відображає. З поміж існуючих у мережі браузерів найпоширенішими є Internet Ехрlorer та Netscape Navigator.

Порядок роботи Інтернету регламентують певні стандартні правила передання інформації - протоколи. Для довідки наведемо найважливіші з них:

Для ідентифікації підключених до Інтернету комп’ютерів кожний із них має своє унікальне ім’я, представлене певним поєднанням символів.

Окремі частини імені називаються доменами. Ім’я можуть мати кілька доменів, які відокремлюються один від одного крапками.

Якщо розглядати їх зліва праворуч, кожний наступний домен на один рівень вищий за попередній. Крайня права частина імені називається доменом верхнього рівня. Існує два типи таких доменів: трилітерні домени організацій і дволітерні домени країн. Наведено домени організацій верхнього рівня:

Приклади географічних доменів верхнього рівня:

Крайня права частина імені (ua) повідомляє, що цей комп’ютер знаходиться в Україні, наступна частина (gov) - комп’ютер належить державній установі, а третя (ukrstat) - Держкомстату України. Символ (www) вказує, що комп’ютер виконує функції Web-сервера. Отже, це адреса Web-сайта Держкомстату України.

На Wеb-сайтах зберігаються сотні файлів, які об’єднуються в каталоги (directories). Кожний каталог має власну ієрархічну структуру (кілька рівнів підкаталогів). Місцезнаходження конкретного інформаційного ресурсу описує спеціальна його адреса - URL (Uniform Resource Locator - уніфікований локатор ресурсів). У мережі поширені два формати URL:

Протокол://адреса_сервера/ шлях до файла/ім’я_файла.

Протокол:// адреса-сервера.

Першою частиною адреси є протокол, який описує схему доступу до файла і відокремлюється від іншої його частини двокрапкою та двома нахиленими рисками (://).

Адресою сервера є доменне ім’я комп’ютера, на якому розміщено інформаційний ресурс.

Шлях доступу до файла - це послідовність імен каталогів і підкаталогів, в останньому з яких міститься потрібний файл. Імена каталогів розділяються нахиленою рискою (/).

Ім’я файла, тобто конкретного документа, пошук якого здійснюється, зазвичай має дві складові: перша - описує зміст даних, а друга вказує на їх тип і називається розширенням. Найчастіше в Інтернеті зустрічаються такі розширення: htm (html) - Web-сторінка, txt - простий текст, zip - стиснутий набір файлів (архів), jpg - графічне зображення. Наприклад, адреса файла #"607441.files/image002.gif">);

Ø  середня з усіх одиниць вибіркової сукупності називається вибірковою середньою ();

Ø  крім середньої величини, як у генеральній, так і у вибірковій сукупності часто виникає потреба визначення частки одиниць, які мають досліджувану ознаку. Така величина у генеральній сукупності має назву генеральної частки (р);

Ø  відносна величина у вибірковій сукупності називається вибірковою часткою (w).

Вибірка може бути повторною і безповторною:

Ø  Повторною є вибірка, при якій одиниці, що вже один раз потрапили до неї, повертаються в генеральну сукупність і можуть використовуватися у вибірці кілька разів. Безповторною називається вибірка, при якій один раз відібрані одиниці для обстеження не повертаються знову в генеральну сукупність і не використовуються у подальших вибірках.

Розрахунок необхідної чисельності вибірки проводиться за наступними формулами:

Розглянемо приклад розрахунку необхідної чисельності вибірки.

Типова задача.

У мікрорайоні працює 2000 продавців. Скільки потрібно відібрати продавців для обстеження (n), яке дозволило б з імовірністю 0,954 (t=2) стверджувати, що помилка вибірки (х) при визначенні середньої заробітної плати не перевищить 4 долари при середньому квадратичному відхиленні - 30 доларів ().

Запишемо умову задачі за допомогою символів:=2000, t = 2, x = 4, = 30 , n = ?

Для обстеження потрібно відібрати необхідну чисельність об’єктів спостереження (продавців). Вона становить:

 осіб

при безповторній вибірці

 осіб

Помилкою вибірки, або помилкою репрезентативності називається різниця між зведеними показниками вибіркової і генеральної сукупності.

Розглянемо приклад проведення розрахунків.

Запишемо умову задачі за допомогою символів:- 2000 (чисельність продавців у генеральній сукупності);₁ - 1600 (чисельність продавців у генеральній сукупності, які мають спеціальну освіту);- 200 (чисельність продавців, яких обстежували повторно);₁ - 164 (чисельність повторно обстежених продавців, які мають спеціальну освіту);

ФЗП - 600 000 (фонд заробітної плати продавців мікрорайону, доларів);

фзп - 60 600 (фонд заробітної плати повторно обстежених продавців, доларів).

Визначити:

 - середню заробітну плату продавця у генеральній сукупності;

 - середню заробітну плату продавця у вибірковій сукупності;- питому частку продавців із спеціальною освітою у генеральної сукупності;- частку продавців із спеціальною освітою у вибірковій сукупності.

Генеральна середня: дол.

Вибіркова середня дол.

Питома частка продавців із спеціальною освітою у генеральній сукупності визначається за формулою:

.

Вибіркова частка становитиме

.

Тобто, питома частка продавців із спеціальною освітою у генеральній сукупності складає 80%, а у вибірковій - 82%.

Для того щоб оцінити на скільки зведені показники вибіркової сукупності відрізняються від генеральної, потрібно обчислити середню помилку вибірки.

Середня помилка вибірки вказує на скільки у середньому відрізняється вибіркова середня (частка) від генеральної. Вона обчислюється для того, щоб перенести результати вибірки на генеральну сукупність, за допомогою формул:

.

Продемонструємо обчислення середньої помилки вибірки на раніше наведених даних і перенесемо результати на генеральну сукупність.

Запишемо раніше наведену задачу за допомогою символів.

 - 303 дол. (середня заробітна плата продавців у вибірковій сукупності);- 2000 осіб (чисельність продавців у генеральній сукупності);- 200 осіб (чисельність продавців у вибірковій сукупності);

 - 30 дол. (середнє квадратичне відхилення - попереднє або пробне обстеження).- 82% (вибіркова частка продавців із спеціальною освітою у загальній чисельності продавців вибіркової сукупності).

Середню помилку вибірки для середньої зарплати обчислимо за формулою повторної вибірки:

 дол.

За формулою безповторної вибірки:

 дол.

Висновок: середня заробітна плата у вибірковій сукупності відрізняється від генеральної на 2,12 дол. при повторній вибірці або на 2,01 дол. - при безповторній.

Перенесемо результати вибіркового спостереження на генеральну сукупність:

При повторній вибірці

тобто  дол.

При безповторній

тобто  дол.

Висновок: з імовірністю 0,683 можна стверджувати, що середня заробітна плата продавця у генеральній сукупності буде знаходитись у межах від 300,88 до 305,12 дол. при повторній або у межах 300,99-305,01 дол. при безповторній вибірці. Середню помилку вибірки для частки продавців із спеціальною освітою обчислимо за формулою повторної вибірки.

.

За формулою безповторної вибірки

.

Висновок: при визначенні частки продавців із спеціальною освітою допущено помилку у  2,7% при повторній вибірці або 2,6% при безповторній.

Перенесемо результати вибіркового спостереження на генеральну сукупність:

.

При повторній вибірці

тобто %.

При безповторній

 тобто %.

Висновок: частка продавців із спеціальною освітою у генеральній сукупності буде знаходитись у межах від 79,3 до 84,7% при повторній вибірці або у межах 79,4-84,6% при безповторній.

Математичною статистикою такі висновки щодо середньої заробітної плати та частки продавців із спеціальною освітою гарантуються із імовірністю лише 0,683 або 68,3%.

Якщо обрахована вищерозглянутим способом середня помилка вибірки дослідника влаштовує, обчислення завершують. Якщо не влаштовує - обчислюють так звану граничну помилку вибірки, величина якої залежить від коефіцієнта довіри, кожному значенню якого відповідає конкретний показник імовірності.

Гранична помилка вибірки обчислюється за формулою:

де t - коефіцієнт кратності помилки;

 - середня помилка вибірки.

Щоб визначити показник імовірності для різних значень (t), користуються спеціальною таблицею.

Найбільш часто вживані в обчисленнях коефіцієнти:

Значення t при ймовірності 0,683 дорівнює 1, при 0,954 - 2;

при 0,997 - 3; при 0,999 - 4

Таким чином можна стверджувати, що гранична помилка вибірки () дорівнює її середній помилці (), помноженій на коефіцієнт довіри (t).

9. Обробка результатів статистичних спостережень. Формування статистичних таблиць

Наукова обробка первинних матеріалів статистичного спостереження для одержання узагальнюючих кількісних показників називається статистичним зведенням.

Результатом статистичного зведення мають бути не тільки загальні підсумки про кількість досліджуваних одиниць, а й характеристика окремих груп одиниць, систематизованих (згрупованих) за певними ознаками.

Групуванням у статистиці називається розподіл досліджуваного явища на частини (групи) за характерними для нього ознаками. Без групування даних статистичного спостереження практично неможливо дати вичерпну характеристику досліджуваного процесу чи явища.

Розрізняють такі види групувань: типологічні, структурні, аналітичні.

Типологічними називаються групування, за допомогою яких можна виділити й охарактеризувати однорідні економічні групи чи типи господарств, явищ, процесів. В основу такого групування закладено зазвичай атрибутивну ознаку (форму власності, національність, стать, сімейний стан тощо).

Структурними є групування, за допомогою яких виявляють склад (структуру) досліджуваної сукупності за будь-якою ознакою.

Аналітичним називаються групування, за допомогою яких встановлюють взаємозв’язок між явищами або їх ознаками.

Після того як статистичний матеріал зібрано, оброблено та систематизовано, його потрібно певним чином викласти, наочно продемонструвати результати статистичного дослідження. Це можна зробити за допомогою статистичних таблиць.

Статистичною таблицею називається форма раціонального та зв’язного викладу узагальнюючих числових показників, які характеризують певні суспільні процеси та явища. Приклад побудови статистичної таблиці наведено у табл. 3.3.

Таблиця 3 Споживання продуктів харчування в Україні (на душу населення за рік, кг)

Сукупність горизонтальних рядків і вертикальних граф, а також відповідних заголовків без числових даних утворюють макет таблиці.

Якщо таблиця має багато граф, то для полегшення користування нею слід застосовувати нумерацію. Рядки зазвичай нумерують цифрами, а колонки - літерами.

Загальна кількість клітинок, які можна заповнити числами, визначає розмір таблиці. Він дорівнює добутку кількості рядків і граф.

При складанні статистичних таблиць слід дотримуватись таких правил:

–       кожна таблиця повинна мати порядковий номер та загальну назву, яка розміщується над таблицею. Заголовок повинен бути точним, стислим і виразним.

Заголовок повинен передавати:

–       чітке визначення змісту (мети) таблиці;

–       об’єкт, що досліджується;

–       обмеження об’єкта в просторі і часі;

–       іноді одиницю виміру;

–       кожний рядок і графа повинні мати назву;

–       таблиця повинна бути, якщо можливо, невеликою за розміром.

Суворо дотримуватись таких умовних позначень:

–       відсутність явища процесу позначають тире (-);

–       відсутність даних позначають трьома крапками (…) або вказують «нема відом.»;

–       якщо дані є, але їх числові значення менші за прийняті у графі ступені точності обчислення, записують 0,0 або 0,00;

–       абсолютні дані в межах однієї графи повинні бути округлені з однаковим ступенем точності;

–       у таблиці спочатку розміщують проміжні підсумки складових частин «Разом», а потім - загальний підсумок «Усього», який є остаточним результатом роботи;

–       числові показники в межах однієї колонки повинні розміщуватися із дотриманням розрядності (одиниці під одиницями, десятки під десятками, сотні під сотнями і т.д.);

–       таблиці прийнято розміщувати на одній сторінці тексту;

–       таблиці мають бути замкненими, тобто мати підсумкові результати. Підсумковий рядок виділяється від основного тексту таблиці (подвійною лінією, більшою величиною інтервалу, шрифтом, кольором).

Після складання статистичних таблиць приступають до їх аналізу.

10. Інформаційні ресурси і технології у науковому дослідженні

Під інформаційним ресурсом розуміють сукупність фундаментальних та прикладних наукових знань, інженерних та управлінських рішень, усього професійного, освітянського та творчого потенціалу суспільства, а також наявність високоефективних засобів збирання, збереження, переробки, передання та використання інформації.

Технологія - це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у прийомах праці, наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, засобах їх об’єднання для створення продукту або послуги, що відповідають певним вимогам. Тому технологія нерозривно пов’язана з машинізацією виробничого або невиробничого, насамперед управлінського процесу.

Управлінські технології ґрунтуються на застосуванні комп’ютерів і телекомунікаційної техніки.

Відповідно до визначення, прийнятого ЮНЕСКО, інформаційна технологія - це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих опрацюванням і збереженням інформації; обчислювальну техніку та методи організації і взаємодії з людьми та виробничим устаткуванням, практичні додатки, а також пов’язані з усім цим соціальні, економічні і культурні проблеми. Властивості інформаційних технологій наведено на рис. 3.5.

Програмне <#"607441.files/image036.gif">

Рис. 5. Властивості інформаційних технологій

Програмне забезпечення персональних комп’ютерів можна розподілити на дві основні частини: системне і прикладне.

Прикладне (проблемне) ПЗ призначене для вирішення конкретних прикладних завдань виробничого, наукового, управлінського, навчально-тренувального характеру. Таке забезпечення комплектується у міру необхідності користувачем ПК. У структурі прикладного ПЗ виділяють прикладні програми загального та спеціального призначення.

Прикладне ПЗ загального призначення включає комплекси програм, які застосовуються практично у будь-якій сфері діяльності людини, тобто є універсальними. Найпоширеніші серед них - текстові редактори, графічні системи, електронні таблиці, системи управління базами даних тощо. Структуру прикладного програмного забезпечення наведено на рис. 6.

Виконуючи наукові дослідження, науковцям доводиться обробляти інформацію для отримання статистичних даних, підтвердження теорій, прогнозування поведінки досліджуваних систем. Однією з найпростіших та найпоширеніших програм, здатних вирішувати поставлені задачі, є табличний процесор MS Excel, який входить до пакета прикладних програм Microsoft Office.

До пакетів, що надають можливість статистичної обробки інформації, належать STATISTICA, SPSS STATISTIC, до тих, що надають можливість моделювання, імітації і аналізу економічних систем - GPSS, MATLAB.

Рис 6. Структура прикладного програмного забезпечення

Інформацію щодо придбання та детального ознайомлення з переліченим програмним забезпеченням можна отримати на сайтах, адреси яких наведені після опису кожного пакета програм.

Табличний процесор Microsoft Office Excel <http://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft_Office_Excel>

Microsoft Office Excel <http://uk.wikipedia.org/wiki/Microsoft_Office_Excel> - табличний процесор <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D0%BE%D1%80>, який підтримує всі функції, необхідні для створення електронних таблиць будь-якої складності. Він є провідним на ринку програмних продуктів згаданого типу. Остання версія програми використовує формат OOXML <http://uk.wikipedia.org/wiki/OOXML> із розширенням «.xlsx», більш ранні версії використовували двійковий формат з розширенням «.xls». Доступний для Windows і Apple Mac OS X. Головні конкуренти - OpenOffice.org Calc, StarOffice, Gnumeric <http://uk.wikipedia.org/wiki/Gnumeric> і Corel Quattro Pro.

Табличний процесор MS Excel допомогає створювати будь-які звітні документи, у тому числі фінансові та економічні. За його допомогою можна проводити обробку, аналіз даних та приймати на цій основі оптимальні рішення.

Цей табличний процесор вимагає і надає можливість приведення полів даних до певних, відповідних характеру даних типів (форматів). Таблиці, з метою полегшення роботи з ними, оформляються з використанням усього спектру можливостей форматування (заливка, межі клітинок, шрифт, розташування та орієнтація тексту). Інформація в таблицях, як правило, обробляється за допомогою певних математичних виразів (формул) з використанням функцій обробки. Класифікація функцій MS Excel наведена на рис 7.

Рис. 7. Класифікація функцій MS Excel

Excel має досить великий спектр функцій фінансового аналізу: від знаходження плати по відсотках, амортизації обладнання, регулювання виплати по позиках до оцінювання та визначення обсягів капіталовкладень. За допомогою процесора можна досить легко вирішити рівняння, використовуючи такий засіб, як «Подбор параметра». А для вирішення оптимізаційних задач, різнопланових задач планування використовують засіб «Поиск решения».

Будь-яка оброблена інформація потребує як правило її графічного подання. «Мастер диарграмм» MS Excel надає можливість графічного представлення даних у дво- та тривимірній системі координат залежно від типу обраної діаграми. Спектр вибору діаграм досить широкий. Це можуть бути стандартні діаграми: гістограми, кругові, точкові, діаграми поверхні, графіки, циліндричні, конусні, пірамідальні, а також нестандартні: блоки з областями, вирізані сектори, гістограми з областями, графік/гістограма, графіки з двома осями, конуси, логарифмічні, кольорові графіки, чорно-білі графіки з градієнтними та штриховими заливками та ін. MS Excel дозволяє створювати графіки з лінійними та логарифмічними осями, зміщувати область відображення даних, забезпечуючи показ найбільш важливої частини діаграми.Excel має потужні засоби (майстри) роботи з табличними даними: консолідація, сортування, фільтрація, проміжні підсумки та зведені таблиці. Застосування сортування у MS Excel дозволяє розташувати дані в порядку зростання або зменшення, групувати дані. Майстер «Итоги» забезпечує створення проміжних та загальних підсумків. Крім того, процесор дозволяє провести статистичні розрахунки за підмножинами даних за допомогою таблиць підстановок та функцій роботи з базами даних.

Зведені таблиці є одним з ефективних засобів аналізу баз даних, розміщених у таблицях чи списках. Зведена таблиця не просто групує й узагальнює дані, а й дає можливість глибоко проаналізувати наявну інформації. Створюючи зведену таблицю, користувач задає імена полів, що розміщаються в її рядках і стовпцях. Допускається також створення поля сторінки, що дозволяє працювати зі зведеною таблицею як із аркушами.

Зведені таблиці зручні при аналізі даних із декількох причин:

Ø  дозволяють створювати узагальнюючі таблиці, які надають можливість групування однотипних даних, підведення підсумків, знаходження статичних характеристик записів;

Ø  легко модифікуються;

Ø  дозволяють виконувати автоматичний вибір потрібної інформації;

Ø  на їх основі можуть будуватися діаграми, що динамічно перебудовуються разом зі зміною зведеної таблиці.