Оновлення техніко-технологічної бази виробництва

Оновлення техніко-технологічної бази виробництва

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеський національний політехнічний університет

Інститут бізнесу економіки і інформаційних технологій

Кафедра економіка підприємств

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Економіка та організація інноваційної діяльності»

на тему: Оновлення техніко-технологічної бази виробництва

м. Одеса - 2013 рік

ВСТУП

Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються насамперед науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються пріоритетні соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Розвиток науково-технічного прогресу підвищує вимоги до ефективності економіки всіх держав, активізуючи намагання країн, що розвиваються, подолати економічну відсталість.

Для нормального функціонування підприємства, необхідна наявність визначених засобів і джерел. Основні виробничі фонди, які складаються з будівель, споруд, машин, обладнання і інших засобів праці, які приймають участь у процесі виробництва, являються головною основою діяльності будь-якого підприємства.

Підприємства, що користуються основними фондами, що достались у спадщину від соціалістичної економіки, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно використовувати те що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинен передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції.

Технічне переозброєння та реконструкція - прогресивні форми відтворення основних виробничих фондів діючих підприємств.

До технічного переозброєння відноситься комплекс заходів по підвищенню техніко-організаційного рівня виробництва, його механізації й автоматизації по модернізації, й заміні застарілого та фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним.

На практиці оновленню й удосконаленню техніко - технологічної бази підприємства віддають перевагу малій та середній реконструкції. Зазвичай затрати на малу реконструкцію скуповуються не довше, ніж за півроку. При середній реконструкції термін окупності затрат - до одного року. При повній реконструкції термін окупності затрат складає в середньому більше трьох років.

Поряд з оновленням обладнання підприємств при здійсненні технічного переозброєння необхідно проводити модернізацію обладнання, причому її не слід розглядати як вимушений захід, зумовлений дефіцитом нового обладнання, необхідного для заміни фізично та морально застарілого.

Модернізація є постійним фактором удосконалення техніко - технологічної бази підприємств та нарощування їх виробничих потужностей. Однак вдаючись до модернізації, необхідно обґрунтовувати вибір її об'єктів. Проведення модернізації слід вважати ефективним, якщо продуктивність та інші параметри модернізованої техніки досягають рівня нових машин або перевищують його.

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ОНОВЛЕННЯ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ВИРОБНИЦТВА

1.1 Техніко-технологічний стан підприємства та показники його оцінки

В умовах трансформації економічних відносин однією з головних проблем, яка стоїть перед економікою України, є стимулювання і підтримка вітчизняного товаровиробника. Адже тільки власне виробництво найбільшою мірою сприяє розвитку економічної системи. Особливо актуальною і найбільш взаємопов'язаною з виробництвом в Україні є проблема техніко-технологічного розвитку підприємств.

Можливість випуску продукції (надання послуг) за обсягом та якістю вирішальною мірою залежить від рівня розвитку техніко-технологічної бази підприємства. Розвиток техніко-технологічної бази виробництва за належних умов господарювання має супроводжуватися систематичним її оновленням, що потребує значних інвестиційних ресурсів. Тому питання розвитку техніко-технологічної бази на сучасному етапі розвитку України є досить актуальним. Позитивне вирішення цього питання дасть можливість вийти на якісно новий рівень розвитку у системі конкуруючих економік[1].

Техніко-технологічна база підприємства виробничої сфери - системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваних за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Техніко-технологічний стан - способи одержання і перетворення матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції, а також відображення процесу формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати господарської діяльності.

Технологія виступає завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва. Сучасним технологіям властиві певні тенденції їх розвитку і застосування. Головними з них є:

) перехід до малостадійних процесів шляхом сполучення в одному технологічному агрегаті окремо виконуваних раніше операцій;

) забезпечення у нових технологічних системах мало або безвідходності виробництва;

) підвищення рівня комплексної механізації процесів на основі застосування систем машин і технологічних ліній;

) використання в нових процесах засобів мікроелектроніки, що дозволяє одночасно з підвищенням ступеня автоматизації процесів досягти більш динамічної гнучкості виробництва.

Найбільш важливі, типові для всіх підприємств (незалежно від видів діяльності) показники техніко-технологічного рівня підприємства наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Показники техніко-технологічного рівня

Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства використовують додаткові показники:

) механоозброєність праці (відношення середньої вартості машин та устаткування до кількості робітників);

) коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;

) коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва (кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів);

) рівень утилізації відходів виробництва;

) рівень забруднення навколишнього середовища;

) частка екологічно чистої продукції.

У процесі оцінювання визначаються відповідність технічного рівня виробництва сучасним досягненням у сфері науки і техніки, шляхи підвищення технічного рівня, резерви такого підвищення, вплив технічного рівня виробництва на динамізм виробничих підрозділів (потужностей).[2]

Метою оцінки техніко-технологічного розвитку має бути створення і впровадження нових, більш досконалих і продуктивних машин і механізмів, технологій, здатних забезпечувати ефективне функціонування підприємства в умовах конкурентного середовища

Оцінку організаційно-технічного рівня різногалузевих підприємств потрібно проводити періодично (один раз на рік, кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступені технічної оснащеності праці персоналу, прогресивний рівень застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва тощо.

Об’єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах.

Для оцінки загальної економічної ефективності організаційно-технічних заходів, інновацій використовують систему показників:

інтегральний ефект;

індекс рентабельності інновацій;

норма рентабельності;

період окупності.

Інтегральний ефект (ЕІН) - це різниця результатів та витрат на реалізацію техніко-організаційного заходу за розрахунковий період приведених до одного року (як правило, початкового), тобто з урахуванням дисконтування результатів та витрат:

Індекс рентабельності (Ір) - це співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат:

Індекс рентабельності тісно пов'язаний із інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект ЕІН >О, то 1р <1, і навпаки, при 1р >1 проект вважається економічно невигідним, при 1р <1 - неефективним. В умовах дефіциту коштів перевага повинна надаватися тим рішенням, для яких Ір найбільший.

Норма рентабельності (Нр ) - являє собою ту норму дисконту, при якій доходи, які дисконтуються за певний проміжок часу дорівнюють інноваційним вкладенням. Норма рентабельності характеризує рівень доходності конкретного інноваційного рішення через дисконтну ставку, по якій майбутня вартість грошового потоку від інновацій приводиться до теперішньої вартості інвестиційних коштів. Показник Нр може мати і інші назви: внутрішня норма доходності, внутрішня норма прибутку, норма повернення інвестицій.

Період окупності (То) - один із найбільш часто вживаних показників оцінки ефективності капітальних вкладень. На відміну від показників, які використовуються у вітчизняний практиці, показник «термін окупності капітальних вкладень» базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням коштів, які інвестуються в інновації та суми грошового потоку до теперішньої вартості.

Інвестування у ринковій економіці пов'язано зі значним ризиком, і цей ризик тим більший, чим довший терміну окупності вкладень. Це дуже актуально для галузей, де високі темпи НТП та поява нових технологій чи виробу швидко знецінює попередні інвестицій.

Показник То використовують тоді, коли немає впевненості у тому, що організаційно-технічні заходи, інновації будуть реалізовані. Тому власник коштів не ризикує довірити інвестиції на тривалий термін.

Показники економічної ефективності організаційно-технічних заходів у планах підприємств повинні враховуватися протягом усього періоду, в якому ці заходи забезпечують підвищення техніко-економічних показників виробництва або вирішення інших завдань (соціальних, природоохоронних та ін.).

Важливим моментом є економічне обґрунтування технічних заходів до їхнього впровадження. Центральне місце в такому обґрунтуванні займає визначення їх економічної ефективності. Воно необхідне для виробу найбільш раціональних заходів, прогнозування їхнього впливу на показники роботи підприємства в плановому періоді, розрахунку премій і винагороди авторам пропозицій, визначення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу.

Необхідно знати, що в залежності від витрат, які враховуються, та результатів інтегральних показників розрізняють такі види ефекту від реалізації організаційно-технічних заходів:

економічний (вартісні показники);

науково-технічний (новизна, корисність, надійність);

ресурсний (споживання того чи іншого виду ресурсу);

соціальний (соціальні результати);

екологічний (шум, випромінювання та інші показники фізичного стану навколишнього середовища).

Визначення й оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що належать до першої групи ( наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, що веде до необхідності його розширення, реконструкції або технічного переозброєння), здійснюються так само, як і нових технічних рішень. До складу поточних витрат необхідно також включати додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції підчас їхнього транспортування і зберігання.

Ефективність безвтратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації та оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму - організаційних структур управління, систем планування й фінансування тощо, створення нових ринкових структур) визначають здебільшого на підставі обчислення економії поточних витрат, зумовленої здійсненням таких нововведень. У кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи іншої групи безвтратних організаційних рішень[3].

Ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важливим, але недостатнім вимірником ступеня впливу нововведень організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємства. Ось чому необхідно знати конкретну методику виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший період.

Для того, щоб довго залишатися життєздатним та стабільно демонструвати свою виражену компетентність і конкурентоздатність, підприємство повинне постійно підвищувати ефективність своєї діяльності, що в першу чергу пов’язано з підвищенням організаційно-технічного розвитку підприємства.

1.2 Напрямки технічного розвитку підприємства. Здатність підприємства до технологічних змін

В умовах інноваційної економіки закрита технологія також небезпечна, як і обмеженість розуму. Єдиний спосіб виграти в таких умовах - бути готовим до змін. Не можна бути заручником застарілих вузькоспеціалізованих технологій в той час, коли зміни відбуваються кожного дня, тому що в умовах інноваційної економіки недалекоглядне мислення може привести до сумних наслідків. На цей час такі показники як динаміка інновацій, обсяг інвестиційних потоків поступаються місцем у рейтингах економічних оцінок факторам технологічної швидкості і концентрації, що визначає ступінь високої технологічності сучасної економіки.

Техніко-технологічний розвиток як об’єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні напрямки, що мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати оновлення виробничих фондів підприємства. Із сукупності напрямків варто виокремити такі, які характеризують його значний безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування (рис.2).

Рисунок 1.1

Конкретні стратегічні напрямки техніко-технологічного розвитку підприємства можуть бути пов’язані з вирішенням проблем кардинального підвищення якості продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому та вітчизняному ринках, розробки і широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій, скорочення витрат ручної праці, поліпшення загальних умов праці, здійснення всебічної екологізації виробництва у межах сучасних вимог щодо охорони навколишнього середовища тощо.

У стратегічному плануванні важливо відрізняти різні типи технологій з точки зору їх належності: базові, поліпшуючі чи псевдоінноваціі.

Базові інновації - це інновації, які забезпечують створення нових галузей промисловості та нових ринків. Такі інновації ґрунтуються на відкриттях та нових фундаментальних наукових досягненнях, вони є основою для створення нових систем машин, технологій, обладнання.

Поліпшуючі інновації - інновації, що пов’язані зі значним покращенням існуючих продуктів або з уведенням нових чи значно модифікованих методів організації виробництва. Таке визначення чітко адаптоване для виробничих підприємств, для торговельних підприємств під поліпшуючими інноваціями розуміються зміни, спрямовані на значне покращення та удосконалення технологій і торговельного процесу.

Псевдоінновації - це неістотні зміни, які не несуть якісної та принципової новизни, вони не є бажаними, тому не будуть розглянуті в розробленій методиці визначення необхідної глибини інновацій[5].

У такому контексті І. Ансофф пропонує враховувати такі три типи технологій: стабільну, плодотворну і мінливу.

Стабільна технологія - це така технологія, що залишається незмінною протягом усього життєвого циклу певного попиту. Відмінною характеристикою цього типу технології є її існування в умовах жорсткої конкуренції виробників того ж продукту. Змагання за ринок відбувається переважно шляхом зниження цін на продукцію і підвищення якості. Відповідно науково-дослідні роботи мають велике значення для такої фірми лише на початкових стадіях інноваційного виробництва.

Плодотворна технологія - це така, що зберігається тривалий час, але з її допомогою виробляється кілька поколінь нової продукції при нарощуванні основних характеристик та розширенні сфер її застосування. Плодотворна технологія вимагає постійного оновлення продукції, бо інакше фірму можуть випередити конкуренти. Особливого значення тут набуває активна науково-дослідна робота на всіх фазах життєвого циклу.[4]

Мінлива технологія - це така технологія, що змінюється за базовими характеристиками протягом життєвого циклу попиту, коли змінюється кілька поколінь нової продукції, які задовольняють цей попит. Водночас із задоволенням того ж самого попиту відбувається розширення споживчих якостей і відповідно сфер застосування, зміна декількох поколінь продукції і відповідної базової технології. Динамізм змін, особливо при поєднанні рис плодотворної і мінливої технології, примушує фірми особливу увагу приділяти науковим та технологічним розробкам, щоб не відстати від конкурентів.

Стратегічні напрямки техніко-технологічного розвитку підприємства:

) кардинальне підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринках;

) розробка й широке впровадження ресурсозберігаючих технологій;

) скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, покращення її умов і безпеки;

) здійснення всебічної екологізації виробництва.

Заходи техніко-технологічного розвитку підприємства:

) науково-дослідні і проектно-конструкторські роботи;

) створення, освоєння нових і підвищення якості тих видів продукції, що виготовляються:

створення та освоєння випуску нових видів продукції;

організація виробництва за ліцензіями або продукції, створеної іншими організаціями;

розробка нових стандартів (технічних умов), складання карт технічного рівня;

сертифікація продукції;

зняття з виробництва застарілих видів продукції;

запровадження прогресивної технології, модернізація та автоматизація виробничих процесів;

розробка та застосування нових технологій;

запровадження нових видів устаткування та інструменту;

технічне переоснащення і модернізація устаткування;

механізація ручної праці;

автоматизація виробництва і процесів управління.

Здатність підприємства до технологічних змін залежить від прибутковості (наявність фінансових ресурсів), здатності управлінського апарату до інноваційних процесів (здатність до ризику) та передбачуваності розвитку технологій.

Світова практика показує, що новій техніці і технології притаманні:

) багатофункціональність машини, її ,,гнучкість” і здатність до переналагодження на випуск продукції різних модифікацій;

) багаторазовий ріст одиничної потужності;

) оснащеність електронікою, яка дає можливість контролю і саморегулювання машини і виконання складного циклу взаємопов’язаних операцій;

) зміни характеру дії на предмет праці, застосування променевих, звукових, біохімічних (лазерне опромінення, ударні хвилі та ін. ) процесів, нанотехнологій;

) більш висока економічність.

Сьогодні інноваційна діяльність українських підприємств спрямована, в першу чергу, на подолання технічного відставання, переорієнтацію виробничого потенціалу на створення конкурентоспроможних промислових виробництв, розвиток яких залежить від рівня сприйнятливості підприємств до інновацій.

1.3 Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва (діяльності)

Розвиток техніко-технологічної бази виробництва (діяльності), який за належних умов господарювання має супроводжуватися систематичним її оновленням, потребує значних інвестиційних ресурсів. Проте сучасний етап господарювання для переважної більшості його суб’єктів позначено різким спадом або цілковитим припиненням інвестування виробництва (діяльності) за рахунок власних коштів. Ось чому в разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг (оренда на тривалий термін рухомого й нерухомого майна).

Згідно із Законом України «Про лізинг», який набрав чинності 10 січня 1998 року, лізинг - це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і яка полягає в наданні лізингодавцем (юридичною особою або індивідуальним підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу (особі, котра одержує майно за договором лізингу) майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (з доручення і за погодженням з лізингоодержувачем) у продавця (постачальника-виробника майна), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів[2].

Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, що належить до основних фондів, у тім числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо, стосовно яких немає обмежень щодо передавання їх у лізинг (оренду). Не можуть бути об’єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти (мисливські угіддя, ліси, водоймища тощо).

Можливі види лізингу за певними класифікаційними ознаками:

Оперативним заведено називати лізинг із неповною окупністю орендованих основних фондів. Він здійснюється за договором лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач одержує у платне користування від лізингодавця відповідне майно на строк, менший за період амортизації 90 відсотків вартості об’єкта лізингу (оренди). Відтак лізингодавець може надавати майно в тимчасове користування кілька разів. Зрозуміло, що в такому разі зростає ризик щодо відшкодування залишкової вартості майна, оскільки воно зазнає фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Важливо наголосити, що за оперативного лізингу обов’язки з технічного обслуговування та ремонту орендованих засобів праці бере на себе лізингодавець.

Найбільшого поширення набув так званий фінансовий лізинг, тобто лізинг з повною окупністю орендованих матеріальних елементів основних фондів. Офіційно під фінансовим лізингом розуміють договір лізингу, згідно з яким лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк, протягом котрого нараховується 60 відсотків амортизаційних відрахувань від повної вартості об’єкта лізингу (на день укладення договору). Після закінчення строку дії договору фінансового лізингу орендоване майно переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. За умови фінансового лізингу ризик втрати майна, а також здійснення його технічного обслуговування та ремонту бере на себе лізингоодержувач.

Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабом поширення буває внутрішньо- або загальнодержавним. Його суб’єктами є українські підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські суб’єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми - зворотний та пайовий лізинг. Зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем майна у власника (виробника) і передачу цього майна в лізинг тому самому власнику. За пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох суб’єктів лізингу із залученням одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.

Чинне законодавство України дозволяє здійснювати міжнародний лізинг. Останній реалізується суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі перетинають державні кордони. Інакше кажучи, суб’єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати свою технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження[6].

Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко-економічного старіння (наприклад, комп’ютерно-обчислювальна та розмножувальна техніка, транспортні засоби тощо).

Суть зворотного лізингу було розглянуто вище. Відповідно до чинного законодавства (Закон України «Про лізинг») його було названо формою внутрішнього лізингу. Проте з наукового погляду (за характером лізингових операцій) його коректніше буде вважати одним із видів лізингу.

Організаційно-правові основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві (Законі України «Про лізинг» та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих активів договорах про лізинг (крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про оренду і приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб’єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.

1.4 Технологічне оновлення виробництва як засіб інноваційного розвитку вітчизняних підприємств

Сьогодні велика кількість вітчизняних виробництв потребує масштабної реконструкції та технічного переоснащення. Технологічна база підприємств України в цілому задовольняє лише базові потреби економіки та населення у споживанні. Рівень технологічного устаткування, показники якості та ефективності задоволення потреб, техногенного навантаження на довкілля не відповідають сучасним вимогам.

Незадовільний стан техніко-технологічної бази пояснюється недостатнім рівнем інвестування, низьким рівнем тарифів на соціально значимі заходи, що підлягають державному регулюванню; обмеженим фінансуванням з державного та місцевих бюджетів; відсутністю коштів на просте відтворення основних фондів внаслідок заниження їх вартості та недостатнього рівня амортизаційних відрахувань. Нестача інвестицій призвела до стрімкого старіння техніко-технологічної бази підприємств, що зумовлює невідповідність рівня вітчизняних підприємств, а отже і вітчизняної продукції, європейським вимогам[7].

Досвід більшості розвинених країн свідчить, що понад 80% зростання ВВП забезпечуються технологічними нововведеннями, які здійснюються через технічне переозброєння виробництва. Активізація інноваційної діяльності сприяє вирішенню проблеми оновлення техніко-технологічної бази та її переведенню на якісно новий рівень із залученням досягнень науки. Цей процес передбачає використання нових рішень у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Науково-технічний прогрес, його темпи і соціально-економічні результати визначають потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва.

Технологічні інновації передбачають проведення комплексу робіт, спрямованих на створення і освоєння нових видів продукції, а також на технологічні зміни продукції. Серед основних елементів оновлення технології виробництва першочергове значення має впровадження у виробництво нових засобів праці, нової техніки. Наступним важливим напрямком розвитку є впровадження нових технологічних процесів. Впровадження нової техніки та технологій тягне за собою необхідність розвитку персоналу, а також форм організації та управління підприємством, що сприятиме підвищенню продуктивності праці та рентабельності виробництва,а також зниженню собівартості продукції. Слід відмітити, що описана вище послідовність оновлення основних елементів технології виробництва повинна супроводжуватися підвищенням ролі у виробництві науки та інформації, що має відобразитися у розвитку діяльності відділу НДДКР[5].

Основними етапами технологічного оновлення виробництва є:

оцінка поточного стану технологічного оснащення підприємства;розробка можливих альтернативних стратегій підвищення технологічного рівня виробництва;

прийняття управлінських рішень щодо вибору стратегії технологічного

оновлення;

контроль процесу впровадження обраної стратегії (перевірка наявності

відхилень фактичних показників діяльності підприємства від запланованих на етапі вибору стратегії);

коригування стратегії у відповідності до реальної динаміки розвитку підприємства (при наявності значних відхилень між плановими та фактичними показниками).

В залежності від рівня розвитку основних елементів технології виробництва підприємства технологічне оновлення може мати певні особливості. Для підприємств, які забезпечені збалансованою структурою технології виробництва на достатньо високому рівні, технологічне оновлення має здійснюватися більш швидкими темпами, у порівнянні із підприємствами інших груп. Для підприємств, що мають незбалансовану технологічну структуру необхідно, перш за все, вирівняти диспропорції розвитку, а потім розвивати нову технологію виробництва. Для підприємств з низьким рівнем технології виробництва першочерговим завданням є виживання та підвищення конкурентоспроможності. Технологічне оновлення виробництва в даному випадку повинно відбуватися незначними темпами.

В сучасних умовах поглиблення взаємозв’язків між країнами першочерговим стає інноваційний розвиток підприємства, основою якого є технологічне оновлення виробництва.

Сьогодні велика кількість вітчизняних виробництв потребує масштабної реконструкції та технічного переоснащення. Технологічна база підприємств України в цілому задовольняє лише базові потреби економіки та населення у споживанні. Рівень технологічного устаткування, показники якості та ефективності задоволення потреб, техногенного навантаження на довкілля не відповідають сучасним вимогам. Протягом останніх двадцяти років їх оновлення практично не відбувалося, у той час як за цей самий період у Європі швидкими темпами розробляються та використовуються новітні технології. Це пояснюється низкою об’єктивних причин, зокрема, такими як застаріле обладнання, яке не в стані забезпечити необхідні вартісні і якісні показники продукції; низька якість технологічної бази; використання технологічних процесів, які не відповідають вимогам ринку; низька інноваційна активність промислових підприємств. Ці фактори вказують на необхідність запровадження процесів оновлення техніко-технологічної бази підприємств.

Техніко-технологічна база підприємства - системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції, здійснюваний за допомогою машинної техніки, різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства загалом.

Незадовільний стан техніко-технологічної бази пояснюється недостатнім рівнем інвестування, низьким рівнем тарифів на соціально значимі заходи, що підлягають державному регулюванню; обмеженим фінансуванням з державного та місцевих бюджетів; відсутністю коштів на просте відтворення основних фондів внаслідок заниження їх вартості та недостатнього рівня амортизаційних відрахувань. Нестача інвестицій призвела до стрімкого старіння техніко-технологічної бази підприємств, що зумовлює невідповідність рівня вітчизняних підприємств, а отже і вітчизняної продукції, європейським вимогам.

Інноваційна діяльність підприємств повинна бути пов’язана з залученням венчурного капіталу, який позитивно впливає на структуру фінансування технологічного оновлення всіх сфер економіки. Технологічне оновлення виробництва дасть змогу враховувати сучасні тенденції розвитку економіки та розвиватися підприємству на інноваційних засадах.

2. Розрахункова частина.

.1 Розрахунок трудомісткості конструкторської підготовки виробництва

У підрозділі «Розрахунок трудомісткості конструкторської підготовки виробництва» визначається трудомісткість розробки конструкторських документів. Для розрахунку трудомісткості розробки пакету КД, треба прийняти до уваги наступне: технічне завдання - 10 % трудомісткості технічного проекту; технічна пропозиція - 30% трудомісткості технічного проекту; ескізний проект - 50 % трудомісткості технічного проекту; технічний проект - трудомісткість задана; робочий проект - 80% трудомісткості технічного проекту; випробування дослідного зразка та коригування конструкторської документації - по 10% трудомісткості технічного проекту.

Таблиця 2.1 - Розрахунок трудомісткості розробки пакету КД

Тривалість розробки комплекту КД у робочих днях визначається з метою планування завантаження виконавців та розраховується по формулі:

(дні) (1.8)

Тр.д =

У календарних днях:

(дні) (1.9)

Тривалість у місяцях складає:

 (місяці) (1.10)

 міс.

де ∑ti - сумарна трудомісткість по видах робіт у годинах,

,4 - середня кількість робочих днів у місяці,

- тривалість робочого дня.

Розподіл робіт і розрахунок завантаження виконавців рекомендується представити у формі, яка наведена у таблиці 2.

Òàáëèöÿ 2.2 - Ðîçïîä³ë ðîá³ò ³ ðîçðàõóíîê çàâàíòàæåííÿ âèêîíàâö³â ðîçðîáêè ÊÄ

2.2 Âèçíà÷åííÿ âèòðàò íà êîíñòðóêòîðñüêî-òåõíîëîã³÷íó ï³äãîòîâêó âèðîáíèöòâà

Âàðò³ñòü íàóêîâî-òåõí³÷íî¿ ïðîäóêö³¿ íà åòàï³ ðîçðîáêè òåõí³÷íî¿ äîêóìåíòàö³¿ ìîæå âèçíà÷àòèñÿ ð³çíèìè ìåòîäàìè, àëå ó êóðñîâ³é ðîáîò³ ðåêîìåíäóºòüñÿ çàñòîñîâóâàòè ìåòîä, çàñíîâàíèé íà óðàõóâàíí³ âèòðàò:

, (2.1)

Êêïâ = 347588,69 ãðí.

äå Ñïë - ïëàíîâà ñîá³âàðò³ñòü âèêîíàííÿ ÊÏÂ;

Ïïë - ïëàíîâèé ïðèáóòîê, ÿêèé ðîçðàõîâóþòü ç âèêîðèñòàííÿì ïëàíîâîãî ãðàíè÷íîãî ð³âíÿ ðåíòàáåëüíîñò³ (ðåêîìåíäóºòüñÿ 0,25 - 0,3).

Îñíîâíà çàðîá³òíà ïëàòà ðîçðîáíèê³â íîâî¿ òåõí³êè ðîçðàõîâóºòüñÿ ïî ôîðìóë³:

, (2.2 )

äå Çí-ãîä - ñåðåäíüîçâàæåíà îïëàòà íîðìî-ãîäèíè, ÿêà óðàõîâóº ð³âåíü çàâàíòàæåííÿ ñï³âðîá³òíèê³â j-î¿ êâàë³ô³êàö³¿ òà ¿õ ð³âåíü ïîñàäîâèõ îêëàä³â;

Òêïâ - òðóäîì³ñòê³ñòü êîíñòðóêòîðñüêî¿ ðîçðîáêè ó íîðìî-ãîäèíàõ.

Òàáëèöÿ 2.3 - Ðîçðàõóíîê îñíîâíî¿ çàðîá³òíî¿ ïëàòè

Ðîçðàõóíîê ïëàíîâî¿ ñîá³âàðòîñò³ ÊÏ òà ¿¿ ö³íè çâåäåìî ó òàáëèöþ 4.

Âàðò³ñòü ïàêåòà êîíñòðóêòîðñüêî¿ äîêóìåíòàö³¿, ÿêà îñíîâàíà íà äàíèõ êîøòîðèñó òà âðàõîâóº ÏÄ âèçíà÷àºòüñÿ â³äïîâ³äíî ôîðìóë³ 2.1.

Âèòðàòè íà òåõíîëîã³÷íó ï³äãîòîâêó âèðîáíèöòâà âèçíà÷àþòü â³äïîâ³äíî ôîðìóë³:

, (2.3)

Êòïâ = 347588,69 * 0,8 = 278070,95 ãðí.

äå Êêïâ ¾ âàðò³ñòü ÊÏ ç ÏÄÂ,

αòïâ ¾ êîåô³ö³ºíò, ùî õàðàêòåðèçóº òèïîâå â³äíîøåííÿ âèòðàò íà ÒÏ äî ð³âíÿ âèòðàò íà ÊÏ (αòïâ = 0,8).

Âèòðàòè íà îðãàí³çàö³éíó ï³äãîòîâêó âèðîáíèöòâà âèçíà÷àþòü â³äïîâ³äíî ôîðìóë³:

, (2.4)

Êîïâ = (347588,69 +278070,95) * 0,5 = 312829,8 ãðí.

äå αîïâ ¾ êîåô³ö³ºíò, ùî âðàõîâóº òèïîâå â³äíîøåííÿ âèòðàò íà ÎÏ äî ð³âíÿ âèòðàò íà Âêïâ ³ Âòïâ (αîïâ = 0,5).

Çàãàëüí³ âèòðàòè íà êîíñòðóêòîðñüêî-òåõíîëîã³÷íó ï³äãîòîâêó âèðîáíèöòâà:

, (2.5)

Êï³äã = 347588,69 +278070,95 + 312829,8 = 938 489,5

äå Êêïâ, Êòïâ, Êîïâ ¾ â³äïîâ³äíî âèòðàòè íà ÊÏÂ, ÒÏÂ, ÎÏÂ.

2.3 Ðîçðàõóíîê ñîá³âàðòîñò³ ³ ö³íè íîâîãî âèðîáó

Ñîá³âàðò³ñòü îäèíèö³ ïðîäóêö³¿ â ïåðøîìó ðîö³ ïåð³îäó âèçíà÷àºòüñÿ ìåòîä óêðóïíåíèõ ðîçðàõóíê³â, äëÿ ÷îãî íà îñíîâ³ ïðèíöèïîâî¿ ñõåìè âèðîáó ñêëàäàºòüñÿ ïåðåë³ê ïîêóïíèõ åëåìåíò³â ³ êîìïëåêòóþ÷èõ âèðîá³â ³ âèçíà÷àºòüñÿ ¿õíÿ çàãàëüíà âàðò³ñòü.

Âàðò³ñòü ïîêóïíèõ êîìïëåêòóþ÷èõ åëåìåíò³â ³ âèðîá³â = 4000 ãðí.

Òàáëèöÿ 2.5 - Âàðò³ñòü ïîêóïíèõ êîìïëåêòóþ÷èõ åëåìåíò³â ³ âèðîá³â

Êîøòîðèñíà âàðò³ñòü êîìïëåêòóþ÷èõ âðàõîâóº äîãîâ³ðí³ ö³íè íà ¿õ ïðèäáàííÿ, òðàíñïîðòí³ ³ çàãîò³âåëüíî-ñêëàäñüê³ âèòðàòè, à òàêîæ âèòðàòè íà ìîíòàæ ³ ïîçíà÷àºòüñÿ Çïê.

Òàáëèöÿ 2.6 - Ðîçðàõóíîê ïëàíîâî¿ ñîá³âàðòîñò³ âèðîáó

Ðîçì³ð ïëàíîâàíîãî ïðèáóòêó íà îäèíèöþ âèðîáó â ïåðøîìó ðîö³ ðåãóëþþòü ïëàíîâèì ð³âíåì ðåíòàáåëüíîñò³ ïðîäóêö³¿ (25%):

, (3.1)

Ï1= 37 748,79 * 0,25 = 11 324,64

äå Ï1 - ðîçì³ð ïëàíîâîãî ïðèáóòêó â ïåðøîìó ðîö³;

Ñïîâ1 ¾ ïîâíà ñîá³âàðò³ñòü âèðîáó ó ïåðøîìó ðîö³ âèïóñêó íîâî¿ ïðîäóêö³¿.

Ö³íà ðåàë³çàö³¿ îäèíèö³ ïðîäóêö³¿ â ïåðøîìó ðîö³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó âèçíà÷àºòüñÿ ïî ôîðìóë³:

, (3.2)

Öðàë³ç = 49 073,4 * 1,2 = 56 925,2ãðí.

äå Ñïîâ1 - ïîâíà ñîá³âàðò³ñòü îäèíèö³ ïðîäóêö³¿ â ïåðøîìó ðîö³;

Ï1 - ïëàíîâàíèé ïðèáóòîê â ïåðøîìó ðîö³;

ÏÄ - ñóìà ïîäàòêó íà äîäàíó âàðò³ñòü ó ö³í³ ðåàë³çàö³¿ âèðîáó(20%).

2.4 Âèçíà÷åííÿ òðèâàëîñò³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó òà îñíîâíèõ ðèíêîâèõ ïîêàçíèê³â íîâîãî âèðîáó

Çàãàëüíà òðèâàë³ñòü ðîçðîáêè êîìïëåêòó ÊÄ (Òêä) ðîçðàõîâóºòüñÿ ïî ôîðìóë³:

, [ð³ê] (4.1)

äå Òêïâ - òðóäîì³ñòê³ñòü êîíñòðóêòîðñüêî¿ ï³äãîòîâêè âèðîáíèöòâà â íîðìî-ãîäèíàõ (òàáëèöÿ 1);

- òðèâàë³ñòü ðîáî÷îãî äíÿ â ãîäèíàõ;

- íîðìàòèâ ïåðåêëàäó êàëåíäàðíèõ äí³â ó êàëåíäàðíó ê³ëüê³ñòü ðîê³â; 0,73 - êîåô³ö³ºíò ïåðåêëàäó ðîáî÷èõ äí³â ó êàëåíäàðí³;- ê³ëüê³ñòü ðîá³òíèê³â, ùî îäíî÷àñíî ïðàöþþòü íàä ïðîåêòóâàííÿì âèðîáó (3 ïðàö³âíèê³â).

Òðèâàë³ñòü òåõíîëîã³÷íî¿ ï³äãîòîâêè âèðîáíèöòâà âèçíà÷àþòü ïî ôîðìóë³:

, (4.2)

äå aòïâ - êîåô³ö³ºíò, ùî õàðàêòåðèçóº òðèâàë³ñòü òåõíîëîã³÷íî¿ ï³äãîòîâêè âèðîáíèöòâà â ïîð³âíÿíí³ ç òðèâàë³ñòþ ÊÏ (aòïâ = 0,8).

Òðèâàë³ñòü îðãàí³çàö³éíî¿ ï³äãîòîâêè âèðîáíèöòâà âèçíà÷àþòü ïî ôîðìóë³:

, (4.3)

äå aîïâ - êîåô³ö³ºíò, ùî õàðàêòåðèçóº òðèâàë³ñòü îðãàí³çàö³éíî¿ ï³äãîòîâêè âèðîáíèöòâà â ïîð³âíÿíí³ ç òðèâàë³ñòþ ÊÏ ³ ÒÏ (aîïâ =0,5).

Äàí³, ùî õàðàêòåðèçóþòü ðîçðàõóíêîâèé ïåð³îä âêëþ÷èìî â òàáëèöþ 7.

Òàáëèöÿ 2.7 - Âèçíà÷åííÿ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó òà îáñÿãó âèðîáíèöòâà

ϳñëÿ âèçíà÷åííÿ îáñÿãó âèðîáíèöòâà ïî ðîêàõ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó äîö³ëüíî âèçíà÷èòè ð³âåíü ñîá³âàðòîñò³ òà ö³íè âèðîáó.

Ïðè ïëàíóâàíí³ çì³íè îáñÿãó âèðîáíèöòâà ó ïëàíîâèõ ðîêàõ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó ñîá³âàðò³ñòü âèðîáó ï³äëÿãຠêîðèãóâàííþ ïî ôîðìóë³:

 (4.4)

äå  ¾ îáñÿã ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿ â íàòóðàëüíîìó âèðàæåíí³ â i-òîìó ðîö³;

 ¾ òåæ äëÿ (i+1) ðîêó.

Êîåô³ö³ºíò 0,23 õàðàêòåðèçóº âïëèâ ðîñòó îáñÿãó âèðîáíèöòâà íà ñîá³âàðò³ñòü. Ðîçðàõóíêè ïðåäñòàâëÿºìî ó âèãëÿä³ òàáëèö³ 8.

Âèïóñê ïðîäóêö³¿ áóäå ðîçïî÷àòî ó 2015 ðîö³, ³ ïðîäîâæóâàòèñü äî 2018 ðîêó.

âèðîáíèöòâî òåõí³÷íèé áàçà ïëàò³æ

Òàáëèöÿ 2.8 - Âèçíà÷åííÿ ñîá³âàðòîñò³ òà ö³íè íîâî¿ ïðîäóêö³¿

Ö³íà, ùî äàíà â òàáëèö³ º ðåçóëüòàòîì ðèíêîâîãî ðåãóëþâàííÿ òà óñòàíîâëþºòüñÿ íåçàëåæíî â³ä ðîçðàõóíê³â ñîá³âàðòîñò³ âèðîáíèöòâà íîâîãî âèðîáó. Àëå ¿¿ ð³âåíü ïî ðîêàì ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó ïîâèíåí âðàõîâóâàòè îñíîâí³ òåíäåíö³¿ çì³íè ö³íè íà íîâó ïðîäóêö³þ â çàëåæíîñò³ â³ä ð³âíÿ íàñè÷åíîñò³ ðèíêó.

Íàéá³ëüø ï³äõîäÿùîþ º ñòðàòåã³ÿ « Çíÿòòÿ âåðøê³â» - êîðîòêî÷àñíå êîí'þíêòóðíå çàâèùåííÿ ö³í. Òàê ÿê âîíà íàéá³ëüø ïîâíî â³äïîâ³äຠâèìîãàì òîâàðó «Åëåêòðîííî-âîëíîâîäíà-êîàêñèàëüíà âèì³ðþâàëüíà àïàðàòóðà».

Òèïîâ³ óìîâè çàñòîñóâàííÿ:

Ìàðêåòèíãîâà ìåòà - ìàêñèì³çàö³ÿ ïðèáóòêó.

Ïîêóïö³ - çàëó÷åí³ ìàñîâàíî¿ áàãàòîîá³öÿþ÷îþ ðåêëàìîþ; ñåãìåíò ö³ëüîâîãî ðèíêó; íå ÷óòëèâ³ äî ö³íè; íîâàòîðè àáî ñíîáè, ÿê³ áàæàþòü ìàòè íîâ³òí³ì àáî ìîäíèì òîâàðîì;

Òîâàð - ïðèíöèïîâî íîâèé, íå ìຠáàçè ïîð³âíÿííÿ, àáî òîâàð ï³äâèùåíîãî ïîïèòó, íååëàñòè÷íîãî ïîïèòó, çàïàòåíòîâàíèé òîâàð, òîâàð âèñîêî¿ ³ ïîñò³éíî ï³äâèùóºòüñÿ (ç ìåòîþ çàõèñòèòè âèðîáíèöòâî â³ä êîíêóðåíò³â) ÿêîñò³, ç êîðîòêèì æèòòºâèì öèêëîì.[8]

2.5 Ðîçðàõóíîê âàðò³ñíî¿ îö³íêè âèòðàò ïðîåêòó

Âàðò³ñíà îö³íêà âèòðàò âèçíà÷àºòüñÿ ÿê â³ä'ºìíèé ãðîøîâèé ïîò³ê ³ííîâàö³éíîãî ïðîåêòó.

Âàðò³ñíà îö³íêà ³íâåñòèö³é ïîâèííà âêëþ÷àòè âàðò³ñíó îö³íêó êàï³òàëüíèõ âêëàäåíü òà ñóìó êîøò³â, íåîáõ³äíèõ äëÿ ôîðìóâàííÿ òà ïîïîâíåííÿ îáîðîòíèõ ôîíä³â.

Çàãàëüíà ñóìà êàï³òàëüíèõ âêëàäåíü âèçíà÷àºòüñÿ ó òàêèé ñïîñ³á:

, (5.2)

äå Êêïâ, Êòïâ, Êîïâ ¾ â³äïîâ³äíî âèòðàòè íà ÊÏÂ, ÒÏÂ, ÎÏ â i-òîìó ðîö³;

Êîáô ¾ âàðò³ñíà îö³íêà îáîðîòíèõ êîøò³â ï³äïðèºìñòâà â i-òîìó ðîö³;

Êîô ¾ âàðò³ñòü îñíîâíèõ âèðîáíè÷èõ ôîíä³â ó i-òîìó ðîö³.

Âàðò³ñòü îñíîâíèõ âèðîáíè÷èõ ôîíä³â âèçíà÷àºòüñÿ çà ôîðìóëîþ:

, (5.3)

ãðí.

äå ¾ ìàêñèìàëüíèé îáñÿã âèðîáíèöòâà (ó íàòóðàëüíèõ îäèíèöÿõ) ïðîòÿãîì óñüîãî ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó;

Öî -- îïòîâà ö³íà âèðîáó â áàçîâîìó ðîö³ (áåç ÏÄÂ), ãðí.;

ʺ - êîåô³ö³ºíò ôîíäîì³ñòêîñò³ (ʺ = 0,3);

Êò - êîåô³ö³ºíò, ùî âðàõîâóº òèï âèðîáíèöòâà (Êò = 1 äëÿ ñåð³éíîãî âèðîáíèöòâà, 0,75 - äëÿ ìàñîâîãî).

Çàëèøêîâà âàðò³ñòü âèâ³ëüíåíèõ îñíîâíèõ ôîíä³â íàïðèê³íö³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó âèçíà÷àºòüñÿ çà ôîðìóëîþ:

, (5.4)

 ãðí.

äå Êîô - ïåðâ³ñíà âàðò³ñòü îñíîâíèõ ôîíä³â, ãðí;

Àìçàã - çàãàëüíà ñóìà àìîðòèçàö³éíèõ â³äðàõóâàíü çà ðîçðàõóíêîâèé ïåð³îä, ãðí.

Ñóìà àìîðòèçàö³éíèõ â³äðàõóâàíü ó i-òîìó ðîö³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó:

, (5.5)

ãðí.

äå Êîô³ - áàëàíñîâà âàðò³ñòü îñíîâíèõ ôîíä³â ó i-òîìó ðîö³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó;

Íà - íîðìà àìîðòèçàö³éíèõ â³äðàõóâàíü, %.

Ïðèéìàºìî ñåðåäíüîçâàæåíó ð³÷íó ñòàâêó íîðìè àìîðòèçàö³éíèõ â³äðàõóâàíü îñíîâíèõ çàñîá³â ³ííîâàö³éíîãî ïðîåêòó, ùî äîð³âíþº 13%. Ðîçðàõóíêè çâîäèìî ó òàáë. 2.9.

Òàáëèöÿ 2.9 - Âèçíà÷åííÿ àìîðòèçàö³éíèõ â³äðàõóâàíü òà çàëèøêîâî¿ âàðòîñò³

Âàðò³ñòü îáîðîòíèõ ôîíä³â ïî ðîêàõ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó âèçíà÷àþòü ó òàêèé ñïîñ³á:

, (5.6)

äå DQi+1 ¾ ïðèð³ñò îáñÿãó âèðîáíèöòâà (â íàòóðàëüíîìó âèðàç³) â i+1 ðîö³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó â ïîð³âíÿíí³ ç ³ - ðîêîì (äëÿ ïåðøîãî ðîêó óðàõîâóþòü ïîâíèé îáñÿã ð³÷íîãî âèïóñêó);

Êò - êîåô³ö³ºíò, ùî âðàõîâóº òèï âèðîáíèöòâà;

Çñì, Çïê - â³äïîâ³äíî âèòðàòè íà ñèðîâèíó ³ ìàòåð³àëè, íà êîìïëåêòóþ÷³ âèðîáè â ñîá³âàðòîñò³ îäèíèö³ ïðîäóêö³¿ (òàáë. 2.6), ãðí.

Ïðè ñêîðî÷åíí³ îáñÿãó âèðîáíèöòâà ïî ðîêàõ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó çì³íà ñóìè îáîðîòíèõ êîøò³â ðîçãëÿäàºòüñÿ ÿê âèâ³ëüíåííÿ ðîáî÷îãî êàï³òàëó ó â³äïîâ³äíîìó ðîö³ ïëàíîâîãî ïåð³îäó ³ ðîçðàõîâóºòüñÿ àíàëîã³÷íî.

Ñóìà ÏÄÂ, ùî ï³äëÿãຠïåðåðàõóâàííþ â áþäæåò ó i-òîìó ðîö³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó:

 (5.7)

äå ÏÇ ¾ ïîäàòêîâå çîáîâ'ÿçàííÿ, ùî ï³äëÿãຠîïëàò³ â i-òîìó ðîö³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó, ãðí;

ÏÊ ¾ ïîäàòêîâèé êðåäèò, îòðèìàíèé ó i-òîìó ðîö³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó, ãðí.

Ñóìà ïîäàòêó íà ïðèáóòîê âèçíà÷àºòüñÿ ç óðàõóâàííÿì ä³þ÷î¿ ñòàâêè îïîäàòêóâàííÿ ïðèáóòêó ï³äïðèºìñòâà.

Âåëè÷èíà îïîäàòêîâóâàíîãî ïðèáóòêó âèçíà÷àºòüñÿ:

, (5.8)

äå ÂÄi ¾ ÷èñòèé äîõ³ä â³ä ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿ ó i-òîìó ðîö³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó;

³ - âàëîâ³ âèòðàòè â i-òîìó ðîö³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó;

Àì³ - ñóìà àìîðòèçàö³éíèõ â³äðàõóâàíü ó i-òîìó ðîö³ ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó.

, (5.9)

Âàðò³ñíà îö³íêà â³äðàõóâàíü â áþäæåò (ó ãðí.) çà ðîçðàõóíêîâèé ïåð³îä çâåäåíà ó òàáë. 2.10.

Òàáëèöÿ 2.10 - Âàðò³ñíà îö³íêà âèòðàò òà â³äðàõóâàíü â áþäæåò ïî ðîêàõ ðåàë³çàö³¿ ïðîäóêö³¿, ãðí.

2.6 Âèçíà÷åííÿ åêîíîì³÷íîãî åôåêòó

Âèçíà÷åííÿ ÷èñòî¿ ïðèâåäåíî¿ âàðòîñò³ ïðîåêòó (NPV) ïðîâîäÿòü çà óìîâè, ùî ðîçðàõóíêîâèé ð³ê çá³ãàºòüñÿ ç ðîêîì óõâàëåííÿ ð³øåííÿ ïðî ðåàë³çàö³¿ ³ííîâàö³éíîãî ïðîåêòó. Ðåçóëüòàòè ðîçðàõóíê³â çàíåñåí³ ó òàáë. 11.

Ðîçðàõóíîê NPV ïî âõ³äíèõ òà âèõ³äíèõ ãðîøîâèõ ïîòîêàõ:

, (6.1)

äå K - ñóìàðí³ ³íâåñòèö³¿ ó ³íâåñòèö³éíèé ïðîåêò, ãðí;- ÷èñòèé ð³÷íèé äîõ³ä ³-ãî ðîêó, ãðí;- ñòàâêà äèñêîíòó (12-14%);- òðèâàë³ñòü ïðîåêòó, ðîêè.

 - âõ³äíèé ãðîøîâèé ïîò³ê;

Ç - âèõ³äíèé ãðîøîâèé ïîò³ê (³íâåñòóâàííÿ).

= 1 846 885,55 ãðí.= 2 317 797,96 ãðí.

Äèñêîíòîâàíèé ñòðîê îêóïíîñò³ ³íâåñòèö³é, ÿêèé âðàõîâóº çì³íó âàðòîñò³ ãðîøîâèõ ïîòîê³â ó ÷àñ³, âèçíà÷àþòü çà ôîðìóëîþ:

Ð = t + (KPVt+1 / PVt+1), (6.2)Ð = 2,95 ðîêè.

äå t - ð³ê îñòàííüîãî â³ä`ºìíîãî çíà÷åííÿ êóìóëÿòèâíî¿ âàðòîñò³;- êóìóëÿòèâíà âàðò³ñòü t ðîêó (îñòàííº â³ä`ºìíå çíà÷åííÿ);+1- äèñêîíòîâàíà âàðò³ñòü ãðîøîâîãî ïîòîêó ó t+1 ðîö³.

Âèñíîâêè: Îòæå, äèñêîíòîâàíèé ñòðîê îêóïíîñò³ 3 ðîêè. Ãðîøîâèé ïîò³ê íà äðóãîìó ðîö³ âïðîâàäæåííÿ ïðîåêòó ñòàâ ïîçèòèâíèì, à NPV íà ïî÷àòîê ðîçðîáêè íîâî¿ ïðîäóêö³¿ òà íà ïî÷àòîê âèðîáíèöòâà íàáóâàþòü âèñîêîãî çíà÷åííÿ, òîìó äàíèé ïðîåêò º âèã³äíèì.

Òàáëèöÿ 2.11 - Îö³íêà ãðîøîâèõ ïîòîê³â ïðîåêòó

2.7 Âèçíà÷åííÿ âàðòîñò³ ë³öåí糿 ïðîåêòó

Ðîçðàõîâóºìî ö³íè ë³öåí糿 äàíèé çà óìîâ âèïóñêó ïðîäóêö³¿ ëèøå ïðîòÿãîì 4 ðîê³â òà ç³ ñòàâêîþ äèñêîíòóâàííÿ 12%:

Òàáëèöÿ 2.12 - Ïðîãíîçîâàí³ îáñÿãè ïðîäàæ³â (â îä.)

Òàáëèöÿ 2.13 - Ïðîãíîçîâàíà ö³íà âèðîáó ïî ë³öåí糿

Ö³íà ë³öåí糿 ïîâèííà áóòè âèçíà÷åíà ÿê:

Ðîÿëò³

, (7.1)

äå Qi - îáñÿã ðåàë³çàö³¿ ë³öåíç³éíî¿ ïðîäóêö³¿ â i-ì ðîêó, îä.

Ö³ - ö³íà îäèíèö³ ë³öåíç³éíî¿ ïðîäóêö³¿ â i-ì ðîêó, ãðí.

Ó ðîçðàõóíêó ïðèéìàþòüñÿ äâà ìîæëèâèõ çíà÷åííÿ ðîÿëò³: Ïðèéìàºìî Ðmin = 5%, Ðmax = 7%.

à). Íèæ÷èé ð³âåíü ïëàòåæó:

á). Âåðõí³é ð³âåíü ïëàòåæó.

 öüîìó âèïàäêó âðàõîâóºòüñÿ Ðmax òà çàïëàíîâàíèé ð³âåíü ³íôëÿö³¿, ÿêèé ïðèéìàºòüñÿ íà ð³âí³ 7% â ð³ê.

ãðí.

Ïàóøàëüíèé ïëàò³æ

Éîãî ìîæíà âèçíà÷èòè ìåòîäîì äèñêîíòóâàííÿ:

, (7.2)

äå ÑÐi - ñóìà ðîÿëò³, ùî ïîâèííà áóòè âèïëà÷åíà â i-ì ðîêó,- ñòàâêà äèñêîíòó (ðåêîìåíäóºòüñÿ ïðèéìàòè ð³âí³é ñòàâö³ áàíê³âñüêîãî êðåäèòó). Ïàóøàëüí³ ïëàòåæ³ îö³íþþòüñÿ ÿê äèñêîíòîâàíèé ãðîøîâèé ïîò³ê ðîÿëò³. Ñòàâêà äèñêîíòó ïðè öüîìó ïðèéìàºòüñÿ ð³âíîþ ñòàâö³ áàíê³âñüêîãî ïðîöåíòó (12%), ð³ê ïåðåäà÷³ òåõí³÷íî¿ äîêóìåíòàö³¿ â³äïîâ³äຠïåðøîìó ðîêó âèïóñêó.

à) Íèæ÷èé ð³âåíü ïëàòåæó:

 ãðí.

á) Âåðõí³é ð³âåíü ïëàòåæó:

ãðí.

Çì³øàíèé ïëàò³æ (êîìá³íîâàíèé ñïîñ³á)

Ïðè âèçíà÷åíí³ ö³íè ë³öåí糿 êîìá³íîâàíèì ìåòîäîì (çì³øàí³ ïëàòåæ³) íåîáõ³äíî âðàõóâàòè, ùî â³äïîâ³äíî äî ïðàêòèêè ì³æíàðîäíèõ ðîçðàõóíê³â, ó öüîìó âèïàäêó ïàóøàëüíèé ïëàò³æ ñêëàäຠ10% âàðòîñò³ ë³öåí糿 (ç óðàõóâàííÿì äèñêîíòíî¿ ñòàâêà), à ³íøå - ùîð³÷í³ ïëàòåæ³ ç â³äïîâ³äíèì çìåíøåííÿì ðîÿëò³ ³ áåç óðàõóâàííÿ â³äñîòê³â ïî áàíê³âñüêîìó êðåäèòó.

à) Íèæ÷èé ð³âåíü ïëàòåæó (ÑÑì1):

ïàóøàëüíèé ïëàò³æ =  * 0,1 = 154 833,525 òèñ. ãðí.

ïëàòåæ³ ïî ðîÿëò³:

 ãðí

 ãðí

 ãðí.

ãðí.

 ãðí.

ÑÑì1 = 1 905,3 òèñ. ãðí.

á) Âåðõí³é ð³âåíü ïëàòåæó (ÑÑì2):

ïàóøàëüíèé ïëàò³æ = * 0,1 = 346 760,6 ãðí.

ïëàòåæ³ ïî ðîÿëò³:

ãðí

ãðí

 ãðí

ãðí.

ãðí.

ãðí.

ÑÑì2 = 2 797,3 òèñ. ãðí.

ϳñëÿ ðîçðàõóíêó âàðòîñò³ ë³öåí糿 ð³çíèìè ñïîñîáàìè îáðàòè òà îá´ðóíòóâàòè òîé âàð³àíò, ÿêèé íà âàøó äóìêó ë³ïøå çàïðîïîíóâàòè êåð³âíèöòâó ï³äïðèºìñòâà.

 ïðîöåñ³ âèêîíàííÿ ðîçðàõóíêîâî¿ ÷àñòèíè äàíî¿ êóðñîâî¿ ðîáîòè ìíîþ áóëè îòðèìàí³ çíàííÿ ùîäî ðîçðîáêè ³ííîâàö³éíî¿ ïîë³òèêè ï³äïðèºìñòâà, ìåòîä³â àíàë³çó òà ïëàíóâàííÿ ñòâîðåííÿ ³ âïðîâàäæåííÿ ³ííîâàö³é, åêîíîì³÷íîãî îá´ðóíòóâàííÿ äîö³ëüíîñò³ âïðîâàäæåííÿ ³ííîâàö³éíîãî ïðîåêòó.

Ðîçãëÿäàëîñü ñòâîðåííÿ é âïðîâàäæåííÿ â âèðîáíèöòâî åëåêòðîííî-âîëíîâîäíî-êîàêñèàëüíî¿ âèì³ðþâàëüíî¿ àïàðàòóðè.

Çàãàëüíà òðóäîì³ñòê³ñòü ðîçðîáêè ïàêåòó êîíñòðóêòîðñüêî¿ äîêóìåíòàö³¿ ñêëàäຠ4 495 í-ãîä. Âèòðàòè íà êîíñòðóêòîðñüêî-òåõíîëîã³÷íó ï³äãîòîâêó âèðîáíèöòâà - 474248,78 ãðí., â òîìó ÷èñë³:

âèòðàòè íà ÊÏÂ - 347 588,69 ãðí;

âèòðàòè íà ÒÏÂ - 278 070,95 ãðí.;

âèòðàòè íà ÎÏÂ - 312 829,8 ãðí.

Ñîá³âàðò³ñòü îäèíèö³ ïðèëàäó áóëà ðîçðàõîâàíà çà äîïîìîãîþ êàëüêóëÿö³éíîãî ìåòîäó. Òàê, ñîá³âàðò³ñòü ïðîåêòîâàíîãî âèðîáó íà ïåðøîìó ðîö³ âèïóñêó ñêëàäຠ37 748,79 ãðí, à ö³íà ðåàë³çàö³¿ ç ÏÄ (17%) çàïëàíîâàíèì ïðèáóòêîì ï³äïðèºìñòâà (20%) - 56 925,2 ãðí.

Òðèâàë³ñòü ðîçðàõóíêîâîãî ïåð³îäó - 1,76 ðîêó. Öå îçíà÷àº, ùî âæå â 2015 ðîö³ ïî÷íåòüñÿ âèðîáíèöòâî ïðèëàä³â, ùî ðîçðîáëÿëèñÿ. Ïëàíîâèé îá'ºì ïðîäàæ ïëàíóºòüñÿ ó çàãàëüíîìó îáñÿç³ 700 øò. íà ïðîòÿç³ 5 ðîê³â.

Ìàêñèìàëüíèé îáñÿã âèðîáíèöòâà î÷³êóºòüñÿ â 2017 ðîö³ - 200 âèðîá³â, ïëàíîâà ñîá³âàðò³ñòü âèðîáó ó öüîìó ïåð³îä³ - 35 142,78 ãðí. à ö³íà ðåàë³çàö³¿ çàïëàíîâàíà íà ð³âí³ 53 445,14 ãðí. Ïëàíîâèé ïðèáóòîê ï³äïðèºìñòâà êîëèâàºòüñÿ íà ð³âí³ 239 841,3 - 2 186 124 ãðí. Ïðè öüîìó íàéá³ëüøà ñóìà ïðèáóòêó ïëàíóºòüñÿ ñàìå íà ð³ê ³ ñêëàäàòèìå 2 186 124 ãðí.

Äèñêîíòîâàíà âàðò³ñíà îö³íêà ðåçóëüòàòó âèðîáíèöòâà çà 3 ðîêè ñêëàäຠâ³äïîâ³äíî íà ïî÷àòîê ðîçðîáêè íîâî¿ ïðîäóêö³¿ òà íà ïî÷àòîê âèðîáíèöòâà 1846 885,55 ãðí. òà 2 317 797,96 ãðí.

Îòæå, ³ííîâàö³éíèé ïðîåêò º âèã³äíèì, åêîíîì³÷íî åôåêòèâíèì, îñê³ëüêè NPV á³ëüøå 0, à DPP ìåíøèé çà ïåð³îä âèïóñêó ïðîäóêö³¿ (5 ðîê³â).

Ïðè ðåàë³çàö³¿ äàíîãî ïðîåêòó ñóìàðí³ â³äðàõóâàííÿ ó áþäæåò áóäóòü äîð³âíþâàòè ïðèáëèçíî 2 395 254,82 ãðí., ùî º ñóòòºâèì äåðæàâíèì ïðèáóòêîì, à â³äïîâ³äíî ïðîåêò ïîâèíåí çàö³êàâèòè äåðæàâíèõ ñëóæáîâö³â.

Ùî äî âèáîðó ìåòîäó âèçíà÷åííÿ âàðòîñò³ ë³öåí糿, òî ÿ ââàæàþ, ùî íàéêðàù³ì º âàð³àíò çì³øàíèõ ïëàòåæ³â. Ïî÷àòêîâ³ ïëàòåæ³ â á³ëüøîñò³ âèïàäê³â ñëóæàòü ñâîãî ðîäó ãàðàíò³ºþ ñåðéîçíîñò³ êîìåðö³éíèõ ë³öåíç³àòà, ùî äóæå âàæëèâî äëÿ â³ò÷èçíÿíî¿ ïðàêòèêè òîðã³âë³ ë³öåíç³ÿìè. Âîíè â òîé æå ÷àñ äîçâîëÿþòü îêóïèòè âèòðàòè íà óêëàäàííÿ ë³öåíç³éíî¿ óãîäè, íà âèãîòîâëåííÿ òåõí³÷íî¿ äîêóìåíòàö³¿, ³íøèõ ìàòåð³àëüíèõ íîñ³¿â ³íôîðìàö³¿ ïðî ïåðåäàíî¿ òåõíîëî㳿 (çðàçêè, ñïåö³àëüíå îáëàäíàííÿ, ïðèëàäè), à òàêîæ íà âèêîíàííÿ ³íøèõ óìîâ óãîäè, â ïåâíèõ âèïàäêàõ ìîæóòü êîìïåíñóâàòè âèòðàòè íà äîñë³äæåííÿ ³ ðîçðîáêó îá'ºêòà ë³öåí糿.[9]

˳òåðàòóðà

1.     Âîëêîâà Î.². Åêîíîì³êà é îðãàí³çàö³ÿ ³ííîâàö³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³: íàâ÷. Ïîñ³áí. / Î.². Âîëêîâà, Ì.Ï. Äåíèñåíêî. - Ê.: ÂÄ "Ïðîôåñ³îíàë", 2004.

2.      Åëåêòðîííèé ïîñ³áíèê ç äèñöèïë³íè:Åêîíîì³êà ³ îðãàí³çàö³ÿ ³ííîâàö³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³. Ëóöüêèé íàö³îíàëüíèé òåõí³÷íèé óí³âåðñèòåò. Ôàêóëüòåò á³çíåñó. Êàôåäðà ïðèêëàäíî¿ ñòàòèñòèêè òà åêîíîì³êè ïðàö³. Ëóöüê 2012.

.        Ìåíåäæìåíò ïðîäóêòèâíîñò³: Íàâ÷. ïîñ³á. / Óêë. À.Î. Ëàñêàâèé. - Ê.: ÊÍÅÓ, 2004. - 288 ñ.

.        Åêîíîì³êà ï³äïðèºìñòâà: ϳäðó÷íèê / Çà çàã. ðåä. ä-ðà åêîí. íàóê, ïðîô. Ñ. Ô. Ïîêðîïèâíîãî. - Ê.: ÊÍÅÓ, 2003. - 608 ñ.

.        Êîëåñí³êîâ À. Ï. Îá’ºêòèâí³ ïåðåäóìîâè òà íàïðÿìêè îíîâëåííÿ òåõí³êî-òåõíîëîã³÷íî¿ áàçè ï³äïðèºìñòâ.

.        Îñíà÷ Î.Ô., Ïèëèï÷óê Â.Ï., Êîâàëåíêî Ë.Ï. Ïðîìèñëîâèé ìàðêåòèíã. Íàâ÷àëüíèé ïîñ³áíèê. - 2-ãå âèä. - Ê.: Öåíòð ó÷áîâî¿ ë³òåðàòóðè, 2011. - 364 ñ.

Ðàçìåùåíî íà Allbest.ru