Комплексний аналіз діяльності вагонного депо

Комплексний аналіз діяльності вагонного депо

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ ТРАНСПОРТУ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економічний аналіз»

НА ТЕМУ:

«Комплексний аналіз діяльності вагонного депо»

Виконала:

студентка групи

-ЕП-1

Пивоваренко А.Л.

Перевірила: Панченко О.І.

Київ 2010

Зміст

Вступ

.        Теоретична частина. Комплексний аналіз діяльності вагонного депо

.1 Аналіз забезпечення та використання основних фондів вагонного депо

.2 Аналіз показників матеріально-технічного забезпечення і використання предметів праці вагонного депо

.3 Аналіз показників використання праці і заробітної плати і вагонному депо

.4 Аналіз динаміки та рівня витрат

.5 Аналіз показників фінансових результатів і фінансового стану вагонного депо

. Практична частина

.1 Коротка характеристика підприємства

.2 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

.3 Аналіз основних фондів

.4 Аналіз забезпеченості та ефективності використання матеріальних ресурсів

.5 Аналіз забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів

.6 Аналіз витрат на виробництво продукції (послуг, робіт)

.7 Аналіз фінансових результатів та рентабельності

.8 Аналіз фінансового стану підприємства

.8.1 Показники фінансової незалежності та стійкості (аналіз пасиву)

.8.2 Аналіз платоспроможності та ліквідності

.8.3 Показники ділової активності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Залізничний транспорт - є складним багатогалузевим господарством з широкою розгалуженою інфраструктурою. В організації та забезпеченні єдиного технологічного процесу залізничних перевезень безпосередньо приймають участь залізниці, дирекції по залізничних перевезеннях, підприємства по експлуатації спеціального рухомого складу і контейнерів, матеріально-технічного постачання, комплексного транспортного обслуговування пасажирів і вантажовідправників тощо.

Експлуатація залізничного рухомого складу здійснюється на всьому полігоні залізниць України, а в міжнародному сполученні - на залізницях інших країн. Це викликає необхідність поточного обслуговування і ремонту рухомого складу на підприємствах і у відособлених підрозділах залізниць, незалежно від того на балансі якого підприємства він знаходиться.

Для господарської діяльності кожного підрозділу вагонного господарства, крім матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, потрібні основні засоби. У процесі використання (експлуатації) основні засоби поступово зношуються, вимагають усунення утворених в них технічних несправностей, наявність яких перешкоджає нормальній експлуатації, знижує їх продуктивність, а в деяких випадках, не забезпечує безпечних умов праці. Своєчасне поліпшення основних засобів є однією із умов ефективного їх використання. В процесі ремонту основних засобів повністю або частково відновлюються якісні характеристика об’єкта, втрачені під час виконання ними своїх функцій.

Аналіз господарської діяльності - це наукова база прийняття управлінських рішень у бізнесі. Для обґрунтування їх необхідно виявляти і прогнозувати наявні і потенційні проблеми, виробничі і фінансові ризики, визначати вплив управлінських рішень на рівень ризиків і доходів суб’єкта господарювання.

Обов’язок кваліфікованого економіста, фінансиста, бухгалтера, аудитора та інших спеціалістів економічного профілю - добре володіти сучасними методами економічних досліджень, майстерно виконувати комплексний мікроекономічний аналіз.

В цій курсовій роботі проведено загальний аналіз діяльності КП «Київський метрополітен» СП «Вагоноремонтний завод» Для цього було використано копії документів бухгалтерської звітності за 2009 рік, які додаються до курсової роботи.

.        Теоретична частина. Комплексний аналіз діяльності вагонного депо

.1 Аналіз забезпеченості та використання основних фондів вагонного депо

Реалізація вантажів та пасажирських перевезень залізницями неможлива без основних засобів, тому частка основних засобів на залізниці є дуже великою. засоби - матеріальні активи, які підприємство отримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного Аналізу основних засобів на залізниці приділяється дуже велике значення. Основні використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в економічному аналізі як окремий об'єкт основних засобів.

Для цілей економічного аналізу основні засоби класифікуються за такими групами:

ü  Основні засоби

-       Земельні ділянки.

-       Капітальні витрати на поліпшення земель.

-       Будинки, споруди та передавальні пристрої.

-       Машини та обладнання.

-       Транспортні засоби.

-       Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

-       Тварини.

-       Багаторічні насадження.

-       Інші основні засоби.

ü  Інші необоротні матеріальні активи

-       Бібліотечні фонди.

-       Малоцінні необоротні матеріальні активи.

-       Тимчасові (нетитульні) споруди.

-       Природні ресурси.

-       Інвентарна тара.

-       Предмети прокату.

-       Інші необоротні матеріальні активи.

Економічний аналіз основних засобів повинен забезпечити:

)        контроль за зберіганням основних засобів;

)        своєчасне, правильне документальне оформлення відображення в обліку надходження основних засобів (фондів), їх внутрішнього переміщення (з цеху в цех, зі складу на склад, з відділу у відділ тощо), ефективного використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безкоштовна передача);

)        своєчасне (щомісячне) відображення в обліку (амортизації) основних засобів;

)        визначення результатів від ліквідації, а також збитків від списування не повністю амортизованих об’єктів основних засобів;

)        виявлення зайвих та морально застарілих основних засобів.

Крім цього, економічний аналіз основних засобів повинен забезпечити контроль за ефективним використанням виробничих майданчиків, обладнання, машин, транспортних засобів та інших засобів праці.

Характерною особливістю засобів праці є те, що вони не мають тієї загальної взаємозамінюваності, яка характерна, наприклад, для потенційної робочої сили. Тому ефективність їх різна по галузях, підприємствах, окремих видах. Ця різниця для кожного конкретного засобу праці залежить від його технічного стану, ступеня фізичного й морального зносу.

.2 Аналіз показників матеріально-технічного забезпечення і використання предметів праці вагонного депо

Основними розрахунками при аналізі показників матеріально-технічного забезпечення і використання предметів праці являються:

·        визначення рівня забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами за зазначений період часу;

·        виявлення над нормативних або дефіцитних видів матеріальних цінностей;

·        визначення долі транспортно-заготівельних (у тому числі і різниці в цінах) витрат у загальних затратах при надбанні матеріальних цінностей;

·        розрахунки показників раціонального використання матеріалів у виробничому процесі;

·        установлення розмірів втрат внаслідок змушених замін одних матеріалів іншими тощо;

·        крім того, обчислюються різні (планові, нормативні, фактичні) коефіцієнти використання матеріалів у виробництві, їх доля витрат у собівартості готової продукції тощо.

Розглянемо порядок формування деяких показників при аналізі матеріально-технічного забезпечення.

Забезпечення підприємства необхідними матеріальними цінностями належної якості і у відповідний час при мінімальних затратах - головний показник діяльності відділу матеріально-технічного забезпечення. А тому, у першу чергу аналізують показники, які характеризують виконання договорів постачальниками матеріальних цінностей.

Для виконання цих розрахунків використовується інформація, яка, з одного боку, є у базі даних загального призначення як планово-договірна і характеризує постачальників, строки і номенклатуру поставок, ціни, обсяги поставок тощо, з другого, відображає фактичне надходження на склади матеріальних цінностей від постачальників. Використовується також аналогічної назви масив нагромаджувальних даних фактичних поставок з початку року наростаючим підсумком. Дані для аналізу формують за будь-який проміжок часу ( день, з початку місяця, кварталу, року) з наступним виводом результатів як на паперовий носій (машинограма у вигляді таблиці), так і на екран ПЕОМ користувача. Так, у формі, що виводиться на екран ПЕОМ і характеризує обсяги та ритмічність поставок матеріальних цінностей постачальникам за звітний період, є: коди і найменування постачальників та матеріальних цінностей, одиниця виміру, а також кількість по договору (усього, у тому числі за одну поставку), відповідне відхилення першого від другого, відсотки виконання договору. Інколи, крім того, в зазначену форму включають ціни і вартісні показники матеріальних цінностей.

При аналізі наявності матеріальних цінностей на складі розраховують показники рівня забезпеченості тим чи іншим матеріалом. Для цього використовують дані про фактичну наявність конкретного матеріалу з одного боку, і показники нормативно-планової потреби цього матеріалу для виробництва на цей же період (дані з бази даних загального призначення), з другого боку. Рівень забезпеченості визначається діленням першого показника на другий.

Важливе значення має контроль рівня запасів матеріалів на складах. Такий контроль визначається за поточним та страховим (гарантованим) запасами матеріалів на складі, у коморі цеху, та на підприємстві у цілому. Сюди відноситься також визначення номенклатури дефіцитних та наднормативних матеріалів, а також матеріалів, які довгий час на складі знаходяться без руху.

Як відомо, поточний запас складає частину виробничого запасу, яка призначена для забезпечення потреби виробництва при незбіжності строків і розмірів (обсягів) надходження і споживання матеріальних цінностей. Страховий запас створюється для забезпечення виробництва необхідними матеріалами в умовах, коли порушується встановлений режим їх надходження або споживання. На практиці, як правило, визначається загальний рівень запасів матеріалів відношенням кількості того чи іншого матеріалу, що значиться у запасі, до кількості цього ж матеріалу, що передбачено до нормативно-планової середньодобової витрати цього ж матеріалу на виробництво. Абсолютне відхилення цього показника визначається як різниця зазначених даних.

Для оперативного регулювання запасів необхідно першочергове виявлення номенклатури дефіцитних та наднормативних матеріалів, а також матеріалів, які знаходяться без руху тривалий час (більше як один-три місяці) на складах і в коморах. У зв’язку з тим, що у базі даних всі запаси зберігаються з зазначенням конкретних дат руху матеріалів, то можна відібрати усі найменування матеріалів, які знаходяться на складах тривалий час без руху, а потім прийняти рішення про їх подальший стан.

Крім зазначених, розраховуються коефіцієнти планового і фактичного використання основних матеріалів, а також питомої ваги вартості цих матеріалів у загальній вартості предметів праці; визначається ступінь виконання норм витрат матеріалів і частка затрат предметів праці у вартості готової продукції (тобто металомісткість готової продукції) і т.ін. Так, при розрахуванні коефіцієнтів використання і витрачення матеріалів на виробництво застосовується інформація, яка характеризує норми витрат матеріалів і маси, наприклад на виготовлення однієї деталі (база даних загального призначення), а також показники про фактичну кількість виготовлених деталей та фактичну кількість витрачених матеріалів на виробництво. Вихідні дані, що одержані у процесі розрахунків, видаються на екран ПЕОМ по формі, в якій є: коди матеріалу, одиниці виміру та деталі; фактична кількість усіх витрат матеріалів і виготовлених деталей; витрати матеріалів на одну деталь; середньо фактичні, по нормі та абсолютне відхилення; маса однієї деталі; загальні відходи матеріалів при виготовленні усіх деталей: розрахункові і реальні (фактичні); розрахункові коефіцієнти: використання і витрачання матеріалів.

Велике значення для зниження собівартості виготовляємих виробів має аналіз вимушених замін одних матеріалів (комплектуючих виробів тощо), яких немає на складі, другими, які є на складі. При наявності таких випадків на екран ПЕОМ користувача видаються дані, які характеризують, з одного боку, ті найменування матеріалів і їх кількості, які потрібні по технології виробництва, але які фактично відсутні, з другого боку, ті найменування матеріалів і їх кількості. Якими зроблена фактична заміна. Зазначені кількості програмно розрізняються і на екран ПЕОМ виводяться вартісні показники, у тому числі і відхилення вартості перших матеріалів від других.

Проводиться економічний аналіз показників, які характеризують матеріальні цінності з інших боків.

.3 Аналіз показників використання праці і заробітної плати у вагонному депо

Основними розрахунками, які виконуються при аналізі показників використання праці і заробітної плати, є такі, які характеризують:

·        використання робочої сили - її чисельність, склад і структура, динаміка і причини руху, рівень кваліфікації, стан підвищення культурно-технічного і освітнього рівня; використання робочого часу і трудова дисципліна; вплив чисельності робітників на виконання плану випуску продукції і її собівартості;

·        продуктивність праці - рівень продуктивності праці на робочих місцях, ланках, цехах і підприємству у цілому по основних професіях, а танож порівняння їх з аналогічними показниками минулих періодів; якість діючих норм виробітку, їх виконання і вплив на зріст продуктивності праці, вплив різних факторів на продуктивність праці;

·        використання фонду заробітної плати - дані про його витрачання яку цілому по всьому виробничому циклу, так і по окремих його структурних підрозділах та категоріях працівників;розміри та динаміка середньої заробітної плати по окремих категоріях і професіях працівників;відхилення у чисельності робітників та у середній заробітній платі і їх вплив на загальний фонд заробітної плати і виконання виробничої програми; співвідношення темпів зросту заробітної плати з темпами зросту продуктивності праці. Крім того, визначається частка основної і допоміжної заробітної плати у вартості продукції тощо.

При аналізі показників про чисельність, склад, кваліфікацію і рух робочої сили у першу чергу визначаються дані про забезпеченість підприємства кадрами. Забезпечення підприємства необхідними кадрами можна вважати повним лише у тому випадку, коли планова (розрахована відповідно з трудомісткістю виробничої програми) потреба працівників відповідає наявності не тільки за їх загальною чисельністю, але і у розрізі категорій і професій, а інколи і у розрізі розрядів основних працівників.

Дані, які використовуються при аналізі показників цієї групи, є у відповідній базі загального призначення, що характеризує планові показники потреби робітників і службовців для виконання річного плану випуску готової продукції. Крім того використовуються данні оперативного масиву обліку про тих працівників, що прийняті на підприємство, і про тих, що вибули, а також нагромаджувальні масиви з даними про наявність кадрів на початку року і про тих, що прийняті, та про тих працівників, що вибули працівників з початку року наростаючим підсумком (без звітного періоду - місця).

Так, при аналізі забезпечення підприємства кадрами розраховується величина, яка характеризує абсолютне відхилення фактичної чисельності працівників від планової, яка потім коректується на величину продуктивності праці відповідних робітників. Крім того, визначаються коефіцієнти рухів (прийняття і вибуття), а також плинності кадрів шляхом зіставлення показників руху кадрів до їх наявності.

Відомо, що продуктивність праці є один з найважливіших показників використання праці. Рівень продуктивності праці може бути виражений показником виробітку чистої, товарної, або валової продукції на одного працівника, і показником трудомісткості одиниці продукції (у вартісному відношенні). Використовуючи відповідні дані, можна розрахувати показники середньорічної планової і фактичної чисельності промислово-виробничого персоналу; середньорічного планового і фактичного виробітку чистої (або іншої) продукції на одного працівника, а також ступені впливу тих чи інших факторів на обсяги продукції і продуктивності праці.

При аналізі використання фонду заробітної платі можна визначити величини середньої заробітної плати відповідних категорій працівників, відхилень (абсолютного і відносного) фактичної величини заробітної плати від планового фонду, впливу росту середньої заробітної плати на продуктивність праці тощо.

.4 Аналіз динаміки та рівня витрат

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерського обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витратами визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються на основі систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

.        Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

.        Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

.        Погашення одержаних позик.

.        Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

.        Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Розрахунками, які виконуються при аналізі показників затрат на виробництво і собівартості продукції, є:

·        аналіз загальних затрат на виробництво готової продукції в різних аспектах;

·        аналіз виконання плану по собівартості всієї (у тому числі і порівняної) товарної продукції, а також визначення факторів, які впливають на динаміку її показників;

·        аналіз затрат на один карбованець товарної продукції;

·        аналіз собівартості окремих видів готової продукції і визначення шляхів зниження її собівартості;

·        аналіз затрат допоміжного виробництва і непромислового господарства тощо.

Аналіз зазначених і інших показників по цій ланці направляється на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів у процесі виробництва, постачання матеріальних цінностей і збуту виготовленої продукції. Вивчення собівартості виготовляємої продукції дозволить зробити більш об’єктивну оцінку рівня показників рентабельності виробництва, досягнутої на підприємстві.

Для аналізу показників затрат на виробництво за будь-який період використовуються дані, які є в оперативному масиві зведених затрат на виробництво, а також у аналогічному нагромаджувальному масиві спочатку року наростаючим підсумком.

Використовуючи показники зазначених масивів, можна у першу чергу розрахувати питому вагу кожного економічного елементу затрат у загальних витратах, а також порівняти їх з аналогічними показниками минулого періоду по порівняній продукції, наприклад , дані звітного року з аналогічними даними минулого року. Вивчаючи динаміку і структуру затрат на виробництво, а також фактори, які впливають на їх величини, можна виявити, а потім і простежити за ступенем їх впливу на собівартість готової продукції.

Аналіз собівартості товарної продукції виконується по калькуляційним статтям затрат. При цьому затрати на фактично виготовлену продукцію у звітному періоді розраховуються по зазначених статтях спочатку по плановій, а потім і по фактичній собівартості продукції. Одержані таким чином показники порівнюються між собою (у абсолютних і відносних величинах).

Виконуються і інші розрахунки при аналізі показників затрат на виробництво і собівартості готової продукції.

.5 Аналіз показників фінансових результатів і фінансового стану вагонного депо

Основними розрахунками, які виконуються при аналізі фінансових результатів вагонного депо є:

·        аналіз прибутку і основних джерел його формування, а також зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на його розмір;

·        аналіз рівня рентабельності вагонного депо;

·        аналіз забезпечення власними оборотними коштами і відповідності фактичних запасів нормуємих коштів установленим нормативам;

·        аналіз платоспроможності депо;

·        аналіз інших показників;

·        оцінка виробничо-господарської діяльності депо і аналіз утворення і використання різних фондів економічного стимулювання та резервів.

Для аналізу показників фінансових результатів і фінансового стану підприємства використовуються аналітичні і синтетичні (узагальнені) показники, які знаходяться у відповідних масивах бази даних загального призначення, а також у ряді похідних масивів з фактичними показниками, що були одержані при рішенні розглянутих вище задач.

Оцінка фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства в системі комплексного економічного аналізу займає важливе значення. Їй передує аналіз показників використання авансових виробничих фондів (оборотність оборотних нормуємих і не нормуємих коштів у різних аспектах), а також яким чином виконаний фінансовий план, рівень рентабельності виробництва та інше.

Комплексна оцінка показників ефективності виробництва виконується по тих показниках, які є головними (або затверджуються) для підприємства. Крім того, використовуються узагальнені показники, що характеризують ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства (рентабельність, затрати на один карбованець товарної продукції, темпи росту обсягів виробництва продукції тощо), а також фондоутворювальні показники, тобто показники, які прийняті за базу при обчисленні розмірів відрахувань від прибутків до фондів економічного стимулювання та інші.

Важливе значення при ринкових відносинах мають розрахунки, а потім і аналіз відрахувань у вигляді різних податків до бюджету тощо.

. Практична частина

.1 Коротка характеристика підприємства СП «Вагоноремонтний завод»

Основними завданнями та функціями заводу є:

Виконання всіх, що передбачено затвердженим планом, видів ремонту, модернізації і поліпшення рухомого складу та його устаткування, проектування, будівництво, збирання випробування нового рухомого складу, виготовлення запасних частин, технологічного оснащення, інструменту, нестандартного устаткування, забезпечення надійної роботи пристроїв, обладнання, що знаходиться на балансі, розробка і впровадження заходів з підвищення безпеки та надійності рухомого складу.

Виконання робіт з ремонту та нового формування колісних пар вагонів метрополітену та моторейкового транспорту, вироблення і реалізація товарів, продукції, а також будь-які інші види господарської діяльності, дозволені законодавством України з метою отримання прибутку (доходу). Виконання робіт з реконструкції, модернізації, капітального та поточного ремонтів, технічного обслуговування та іншого поліпшення основних фондів заводу. Розробка нормативно-технічної документації на ремонт і обслуговування рухомого складу та основних засобів заводу, яка затверджується директором заводу. Розробка і виробництво технічних засобів і обладнання, що знаходяться на балансі заводу, а також автоматизованих систем керування технічними засобами, що забезпечують перевезення пасажирів і їх безпеку. Своєчасне освоєння нових дільниць, виробничих потужностей та введення в дію придбаного обладнання. Виконання пусконалагоджувальних робіт для заводу та для інших підприємств, установ, організацій та служб. Виготовлення та реалізація товарів, продукції робіт (послуг) для інших підприємств, служб та громадян. Надання непрофільних платних послуг населенню. Забезпечення нагляду за ходом проектування та будівництва об'єктів заводу. Забезпечення високих техніко-економічних показників господарської діяльності. Укомплектування заводу кадрами працівників та підвищення їх кваліфікації, зміцнення трудової дисципліни і забезпечення виконання „Правил технічної експлуатації метрополітену", „Правил внутрішнього трудового розпорядку метрополітену" та інших нормативних актів. Створення належних умов для високопродуктивної праці, забезпечення додержання законодавства про працю, правил та норм соціального страхування, охорони праці, техніки безпеки. Забезпечення дотримання прав працівників, які гарантовані законодавством з охорони праці.

Виконання норм і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Забезпечення пожежної безпеки в підрозділах та на об'єктах заводу. Забезпечення раціонального витрачання коштів, що виділяються заводу для ведення господарської діяльності. Забезпечення своєчасної сплати податків та інших відрахувань згідно з чинним законодавством. Забезпечення збереження і раціональне використання матеріальних та енергетичних ресурсів. Здійснення оперативного та бухгалтерського обліку результатів своєї роботи, ведення статистичної звітності відповідно до встановленого метрополітеном порядку.

Директор та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержанням порядку ведення і достовірність бухгалтерського обліку та статистичної звітності. Забезпечення режиму секретності. Проведення заходів з мобілізаційної готовності заводу на особливий період.

Організація проведення експертизи щодо пожежної безпеки проектів на реконструкцію, заміну технологічних процесів, перепланування виробничих площ, які здійснюються господарським способом та за планами проведення капітального ремонту.

.2 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

рентабельність платоспроможність ліквідність фінансовий

Для аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства складемо аналітичну таблицю (табл. 2.0.).

Таблиця 2.0. Основні фінансово-економічні показники виробничо-господарської діяльності Вагоноремонтного заводу.

Аналізуючи рівень основних техніко-економічних показників діяльності вагоноремонтного заводу за 2008-2009 рр. можна сказати в загальному, що спостерігається тенденція зменшення обсягів діяльності та покращення фінансових результатів.

Дані таблиці свідчать, що у звітному році проти попереднього року чистий дохід збільшився на 1392,0 тис. грн., або на 137%. З даних таблиці видно, що підприємство збиткове як у звітному так і в звітному році збиток збыльшився, а саме на 228 тис. грн. Експлуатаційні витрати збільшились на 79,4%, а чистий дохід від надання послуг на 37%.

Позитивним явищем є підвищення продуктивності праці на 38,8%, ріст продуктивності праці випереджає ріст оплати праці відповідно на 38,8% і 39,6%.

Також позитивним є те, що фондавіддача збыльшилась на 59%, це викликане значним зростанням середньорічної вартості основних фондів на 19,2%, а чистий дохід в свою чергу збільшився лише на 37%.

Важливе значення при аналізі фінансово-економічного стану підприємства мають показники рентабельності капіталу і активів, що свідчить про потребу підприємства збільшувати власний капітал і вартість активів.

2.3 Аналіз основних фондів

При проведенні аналізу забезпеченості підприємства основними засобами, їх технічного рівня, темпів оновлення, необхідно вивчити, чи достатньо у підприємства основних фондів, їхні динаміку, склад, технічний стан. Використовуючи дані форми 1 (Баланс), форми 5 “Примітки до річної звітності” та ф.11-ОЗ розглянемо наступну таблицю.

Таблиця 2.1. Наявність, склад та структура основних фондів підприємства (тис. грн).

Загальна вартість основних фондів станом на грудень 2009 року збільшилась на 954,3 тис. грн. і складає 219395 тис. грн. 99,6% від цієї суми припадає на виробничі фонди, тобто будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар. По цим показникам бачимо, що темп приросту по всім показникам коливається в межах 100-107%. Найбільші зміни відбулися у графі «інструменти, прилади та інвентар», їх темп приросту складає 133,7%

Узагальнюючими показниками технічного стану основних фондів є коефіцієнти зносу та придатності. Коефіцієнт зносу розраховується як відношення зносу до первісної вартості, а коефіцієнт придатності як відношення залишкової вартості до первісної.

Коефіцієнт зносу та придатності розраховується як на кінець попереднього року, так і на кінець звітного року. Чим менший коефіцієнт зносу (або більший коефіцієнт придатності), тим кращий технічний стан, в якому знаходяться основні фонди. Збільшення коефіцієнту зносу на кінець звітного періоду найчастіше свідчить про погіршення технічного стану основних фондів. Визначаючи рівень спрацювання основних засобів, звичайно мають на увазі фізичний знос. Але, крім фізичного, існує ще й моральний знос основних фондів, який значно впливає на рівень конкурентоздатності підприємства.

Таблиця 2.2. Аналіз стану основних фондів підприємства за 2008 рік

Розраховані коефіцієнти свідчать про хороший технічний стан основних фондів (коефіцієнт зносу зменшується, а коефіцієнт придатності зростає).

В таблиці 2.3 проаналізуємо ефективність використання основних виробничих фондів підприємства за допомогою показника фондовіддачі (). Фондовіддача - найважливіший узагальнюючий показник ефективності використання основних фондів - це відношення обсягу продукції до середньорічної вартості основних засобів.

Таблиця 2.3. Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів.

З даних таблиці видно, що відбулося значне зростання у звітному році порівнчно з минулим роком вартості основних фондів, темп росту становить 119,2%, також збільшився і чистий дохід на 37%. Але вартість основних фондів у звітному році зросла внаслідок дооцінки вартості основних фондів. Це значно вплинуло і на фондовіддачу, яка знизилась на 21,6%.

Вплив факторів використання основних фондів на зміну показника отриманих доходів від виконаних робіт визначимо за допомогою інтегрального методу:

Зміна обсягу робіт під впливом зміни вартості фондів:

Зміна обсягу робіт під впливом зміни фондовіддачі:

Загальний вплив факторів:

Зміна вартості основних фондів та фондовіддачі призвели до зменшення обсягів робіт на -121,12 тис. грн.

2.4 Аналіз забезпеченості та ефективності використання матеріальних ресурсів

Узагальнену характеристику використання предметів праці дає відношення обсягу доходу (або товарної продукції) до величини матеріальних витрат на виробництво у вигляді показників матеріаловіддачі і матеріаломісткості. Матеріаловіддача розраховується:

Показник матеріаловіддачі показує скільки грн. доходу від реалізації отримано з 1 грн. використаних у виробництві матеріальних ресурсів.

Збільшення матеріаловіддачі (або зменшення матеріаломісткості) свідчить про покращення використання матеріалів, що позитивно впливає на ефективність виробництва. Зниження матеріаломісткості на одиницю продукції дозволяє говорити про зниження затрат матеріалів, палива та електроенергії.

Проведемо аналіз за допомогою таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. - Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

Узагальнюючи показники використання сировини та інших матеріальних ресурсів є матеріаломісткість та матеріаловіддача.

Показник матеріаломісткості визначається як відношення вартості витрачених матеріальних ресурсів до вартості виробленої продукції.

Показник матеріаловіддачі визначається відношенням вартості продукції, що виробляється, до вартості витрачених матеріальних ресурсів.

Дані таблиці свідчать, що у звітному році матеріаловіддача зросла на 0,02 грн. або на 1%, матеріаломісткість зменшилась на 0,01 грн. або на 2%. Матеріаловіддача зросла за рахунок збільшення вартості матеріальних витрат у звітному році порівняно з минулим роком.

А на зниження матеріаломысткість вплинуло те, що зростання матеріальних затрат випереджає зростання чистого доходу від реалізації продукції (відповідно 136% і 37%).

Вплив зміни кількості предметів праці, використаних у виробництві, та зміни матеріаловіддачі на обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) можна визначити, наприклад, за допомогою інтегрального методу факторного аналізу:

Зміна обсягу послуг під впливом зміни кількості предметів праці:

Зміна обсягу доходу під впливом зміни матеріаловіддачі:

Загальний вплив факторів:

Зміна кількості предметів праці та матеріаловіддачі призвели до збільшення доходу на 1309,15 тис. грн.

.5 Аналіз забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів

Якісний бік використання трудових ресурсів підприємства характеризують показники продуктивності праці. Продуктивність праці визначають як в натуральному, так і у вартісному вимірах, натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції (послуг). Вартісний вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві.

Продуктивність праці розраховується як відношення обсягу робіт до середньооблікової чисельності працюючих:

Коефіцієнт обороту по прийому:

Коефіцієнт обороту по вибуттю:

Коефіцієнт плинності:

 - середньооблікова чисельність працюючих, осіб;

 - кількість робітників, що звільнилися за власним бажанням або через порушення трудової дисципліни.

Аналіз проводиться на підставі даних форм 1 - ПВ «Звіт з праці», З - ПВ «Звіт з виконання робочого часу». Результати відображено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. - Аналіз забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві «Вагоноремонтний завод» в 2008 - 2009рр.

З даних таблиці видно, що учисельності працюючих у звітному та базовому роках великих змін не відбулося, чисельність працюючих зменшилась на 3 чол. або на 0,7%.

Відповідно до незначних змін чисельності працівників, незначні зміни відбулися і в кількості відпрацьованих людино-годин, відхилення становить -2200люд/год. Витрати робочого часу і у звітному і базовому роках також майже на одному рівні.

У базовому році значно зросла продуктивність праці на 85,5%, середньогодинний виробіток також зріс на 84,8%. Зростання продуктивності праці в основному відбулося за рахунок зростання обсягу виробництва на 84,3%.

Темпи росту продуктивності праці випереджають темпи росту заробітної плати - це позитивне явище.

Визначити відповідність чисельності працюючих потребам виробництва, відносну забезпеченість підприємства трудовими ресурсами можна за допомогою такого розрахунку:

 - чисельність працюючих відповідно звітного і базового року;

 - індекс росту обсягу робіт або іншого обсягового показника в натуральних одиницях виміру.

Робимо висновок, що підприємство не повністю забезпечене трудовими ресурсами, а отже потребує залучення нових працівників.

Аналіз руху трудових ресурсів на підприємстві за допомогою показників руху наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. - аналіз руху кадрів на підприємстві «Вагоноремонтний завод» в 2008 - 2009рр.

Коефіцієнт прийому у 2009 році порівняно з 2008 роком збільшився, оскільки було взято на роботу на 15 осіб більше.

2.6 Аналіз витрат на виробництво продукції (послуг, робіт)

Аналіз витрат на виробництво продукції (послуг, робіт) виконано на підставі даних: звіт про фінансові результати ф.2 та звіт про витрати на виробництво ф.5-с. Аналіз витрат за економічними елементами показує як змінюється величина витрат у звітному періоді, а також за рахунок збільшення (чи зменшення) якого елементу затрат змінюється величина операційних витрат. Розрахунки відображено в таблиці 2.7 та 2.8.

Таблиця 2.7. - Аналіз операційних витрат за 2008-2009рр.

У звітному році операційні витрати зросли на 1448 тис. грн. і становлять 4751,0 тис. грн., більша їх частина (55,1%) надходить на матеріальні витрати (36436,2 тис. грн.). Питома вага витрат на оплату праці в загальній сумі операційних витрат зменшилась з 34,4% до 28,0% і становить 18586,2 тис. грн. Змінилася питома вага (-1,8) інших операційних витрат (3208,1 тис. грн.). Амортизаційні відрахування збільшились у 1,17 рази (1008,8 тис. грн. до 1182,1 тис. грн.).

При порівнянні темпів росту операційних витрат і обсягу виконаних робіт, бачимо залежність коли збільшення обсягу робіт призводить до збільшення витрат (94,0%  143,8%).

Рівень витрат також можна проаналізувати за допомогою показників собівартості 10 грн. виконаних робіт та витрат на 1 грн. доходу.

Таблиця 2.8. - Аналіз рівня операційних витрат

Показник витрат на 1 грн. доходу розраховується:

Показник витрат певною мірою відображає рівень рентабельності виконання робіт і надання послуг, оскільки різниця між витратами відносно 1 грн. доходу і обсягом доходу покаже рівень прибутку на 1 грн. робіт.

2.7 Аналіз фінансових результатів та рентабельності

Аналіз прибутку та рентабельності виконується на підставі ф.2 «Звіт про фінансові результати». Рентабельність робіт характеризує ефективність витрат на їх виконання:

Рентабельність активів підприємства характеризує ефективність управління активами, показує верхню межу дивідендів для акціонерів та інвесторів.

Рентабельність власного (акціонерного) капіталу:

Рентабельність продаж (коефіцієнт операційного прибутку) або рентабельність операційної діяльності характеризує ефективність витрат на реалізацію робіт і послуг.

Коефіцієнт валового прибутку:

Показує частку валового прибутку в чистому доході від реалізації, показує скільки коп. прибутку валового приносить кожна грн. реалізації.

Коефіцієнт чистого прибутку:

Показує, скільки коп. (грн.) чистого прибутку приносить кожна гривня реалізації (чистого доходу).

За всіма показниками можна сказати, що лише рентабельність робіт займає плюсове значення, а по решті показників видно, що підприємство збиткове.

Склад прибутку (збитку) та його динаміка показано в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9. - Аналіз фінансових результатів та прибутковості підприємства.

Одним з напрямків збільшення прибутку від операційної діяльності є скорочення операційних витрат у випадку, якщо вони не обґрунтовані.

Для визначення обґрунтованості та доцільності витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат розраховують відносну економію (перевитрати) за цими видами витрат за такими формулами:

 - адміністративні витрати відповідно звітного і базового періодів, тис. грн.,

 - темп росту доходів від виконання робіт.

Так само розрахуємо перевитрати по іншим операційним витратам (витрат на збут ВРЗ не має).

2.8 Аналіз фінансового стану підприємства

.8.1. Показники фінансової незалежності та стійкості (аналіз пасиву)

Показники фінансової незалежності та стійкості характеризують ступінь незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Фінансова стійкість залежить від оптимального співвідношення власних та позикових джерел коштів, ступеня залучення довгострокових кредитів, раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи підприємства. Аналіз фінансової стійкості і незалежності проводиться за допомогою таких коефіцієнтів (табл. 2.10):

.        коефіцієнт автономії:

Показує питому вагу джерел власних коштів у всіх джерелах підприємства. Якщо джерела власних коштів складають половину або більше всіх наявних джерел, то стан підприємства незалежний від зовнішніх джерел фінансування. І навпаки, стан підприємства можна охарактеризувати як залежний, якщо більше 50% джерел коштів є позиковими.

.        Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується наступним чином:

Якщо більше 7-% джерел коштів підприємства складають власні та прирівняні до них кошти (довгострокові позики на час користування ними прирівнюються до власних), тоді фінансове становище підприємства вважається стійким. Фінансова стійкість залежить як від складу джерел фінансування, так і від напрямків розміщення коштів в активах підприємства.

.        Коефіцієнт маневреності характеризує гнучкість, маневреність використання власних коштів, характеризує питому вагу власного оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу. Фінансова стійкість залежить як від складу джерел фінансування, так і від напрямків розміщення коштів в активах підприємства.

.        Коефіцієнт заборгованості характеризує співвідношення позикових коштів до власних коштів підприємства.

.        Питома вага залучених джерел коштів не повинна перевищувати 0,5 (відношення суми третього і четвертого розділів пасиву балансу до валюти балансу). Показує, яка частка активів фінансується за рахунок позичених коштів. Вважається доцільним, коли активи на 50% фінансуються за рахунок власних, а на 50% -- за рахунок залучених джерел коштів. Цей показник пов’язаний з коефіцієнтом заборгованості.

.        Коефіцієнт інвестування основних засобів: вважається доцільним, коли поза оборотні активи, тобто основні засоби та інші необоротні активи фінансуються за рахунок власних джерел коштів на 50% і на 50% - за рахунок довгострокових кредитів.

Таблиця 2.10. - Аналіз фінансової стійкості та незалежності.

Як бачимо, коефіцієнти автономії, інвестування та фінансової стійкості відповідають нормативам, що говорить про хорошу фінансову стійкість незалежність підприємства. Коефіцієнти заборгованості та пітома вага залучених джерел не відровідають нормативу. Коефіцієнт маневреності на початку року був кращим, ніж на кінець року.

2.8.2 Аналіз платоспроможності та ліквідності

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його активи більші, ніж його зовнішні зобов’язання, тобто воно в змозі погасити свою заборгованість на дану дату. Для цього треба, щоб активи підприємства перевищували суму 3 і 4 розділів пасиву балансу.

Ліквідність - це спроможність підприємства сплатити (погасити) свої короткострокові зобов’язання (тобто сплатити борги у короткий термін, поточні борги, дата яких точно не встановлена).

Коефіцієнти ліквідності:

.        Коефіцієнт абсолютної ліквідності (“кислотний тест”) характеризує миттєву спроможність погасити короткострокову заборгованість.

.        Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (або проміжний коефіцієнт покриття) характеризує ймовірність погашення короткострокових зобов’язань за рахунок залучення менш ліквідних активів, тих, для перетворення яких у грошу треба більше часу.

.        Коефіцієнт прикриття - найбільш загальний показник ліквідності, характеризує співвідношення між усіма поточними активами та короткостроковими зобов’язаннями.

Характеризує кратність покриття короткострокової заборгованості оборотними активами, свідчить про захищеність кредиторів від непогашення зобов’язань, показує, чи достатньо оборотних активів для розрахунків по короткострокових зобов’язаннях.

.        Уточнений коефіцієнт покриття (коефіцієнт критичної ліквідності):

У чисельнику сума оборотних активів скоригована (тобто із загальної суми активів відраховані ті, ліквідність яких менша, тому що незавершене виробництво, деякі види запасів дуже складно реалізувати або для цього треба багато часу).

.        Коефіцієнт покриття заборгованості за рахунок дебіторів:

Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю виражає сальдо розрахункового балансу. З точки зору фінансової стійкості та платоспроможності краще, щоб наявність деякого надлишку платіжних засобів.

Результати розрахунків зведено в табл. 2.11.

Таблиця 2.11. - Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства.

За результатами таблиці робимо висновок, що підприємство майже є ліквідним, тобто у разі потреби не зможе терміново оплатити свої зобов’язання. Лише коефіцієнт критичної ліквідності відповідає заданому нормативові, і тому можна сказати, що у разі критичної ситуації підприємство зможе хочаб частково сплатити свої платіжні зобов’язання.

2.8.3 Показники ділової активності

Особливої уваги потребує оборотність обігових коштів. Цей показник показує ефективність управління оборотними активами. До оборотних активів належать: запаси і дебіторська заборгованість, грошові кошти (2 розділ активу балансу).

Головною метою оцінки цих активів є виявлення ознак зменшення вартості або надлишкового накопичення товарно-матеріальних запасів та рахунків дебіторів. При аналізі ці показники балансу зіставляються або із сумою чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, або із собівартістю наданих послуг.

.        Коефіцієнт оборотності обігових коштів (активів) показує кількість оборотів, які здійснюють обігові кошти протягом звітного періоду, а також, скільки грн. чистого доходу від реалізації приносить кожна грн. обігових коштів.

.        Тривалість одного обороту в днях визначається як співвідношення кількості днів (Д) у розрахунковому періоді та кількості оборотів обігових коштів за той самий період (тобто коефіцієнту оборотності).

.        За видами оборотних активів розрізняють наступні показники оборотності:

-           оборотність запасів:

Коефіцієнт оборотності запасів розраховується наступним чином:

Цей показник показує кратність обороту запасів.

Середній термін обороту запасів:

оборотність дебіторської заборгованості:

Коефіцієнт обороту дебіторів (розрахунків з дебіторами) показує скільки разів за певний період дебітори оплачують свої борги повністю:

Середній термін оплати заборгованості дебіторів:

Операційний цикл - час, необхідний для перетворення запасів і дебіторської заборгованості в готівку:

Абсолютне вивільнення - кількість днів, на які скоротився оборот обігових коштів. Відносне вивільнення - показує на скільки підприємству потрібно менше обігових коштів для ведення того ж обсягу діяльності.

де  - тривалість обороту відповідно в минулому і звітному періодах, днів; “+” - додаткове залучення оборотних коштів, “ - ” - економія.

Вивільнення коштів вигідне, оскільки збільшення числа обороту коштів приводить до зростання рентабельності, бо з кожної грн. оборотних коштів отримується більша кількість гривень чистого доходу від реалізаціїі більше прибутку. Додаткове залучення оборотних коштів у господарський оборот невигідне, знижує рентабельність та ефективність діяльності. Результати аналізу зведено в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12. - Аналіз оборотності обігових коштів підприємства «Вагоноремонтний завод» за 2008 - 2009рр.

Висновки

Таким чином, за результатами розрахунків у даній курсовій роботі, можна зробити висновки, що підприємство СП «Вагоноремонтний завод» КП «Київський метрополітен» вносить значний вклад в розвиток такого, перш за все зручного, екологічно чистого та сучасного виду транспорту як метрополітен.

Цей вклад полягає в тому, що саме від технічного стану рухомого складу, обладнання, устаткування та іншого майна КП “Київський метрополітен” залежить комфортність, швидкість та зручність пересування людей, що є основною метою всієї транспортної системи України.

СП «Вагоноремонтний завод» КП“Київський метрополітен” щороку збільшує об’єми виконуваних робіт. Так у порівнянні з 2009 роком в 2008 році на 30022,8 тис. грн.

З аналізу господарської діяльності видно, що підприємство збиткове, хоч позитивним є те,що за останній звітний рік збитки значно зменшились.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки економічної кризи, необхідно покращити загальний стан фінансово-господарської діяльності. Для цього необхідно:

·   не тільки нарощувати основні засоби у кількісному направлені, а й ефективно використовувати вже діючі на підприємстві основні засоби; збільшувати засоби праці підприємства та відновлювати їх ;

·   збільшувати обсяги надання послуг, покращувати її якість, що є одним з напрямів підвищення загальної суми прибутку підприємства;

·   економно витрачати матеріали на поточний ремонт обладнання, будівель та споруд;

·   контролювати стан забепеченості власними джерелами формування господарських засобів підприємства;

·   підвищувати фінансовий стан підприємства , який залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші.

Список використаної літератури

1.      Яцків І.І. Теорія економічного аналізу.- Львів: Світ, 1994.-215с.

.        Анализ хозяйственной деятельности железных дорог / Под. ред. Н.Г. Винниченко. - Учебник для вузов железнодорожного транспорта. - М.: Транспорт, 1975. - 408 с.

.        Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - М.: Финанси и статистика, 1999. - 416 с.

.        Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Мн.; М.: ИП «Экоперспектива», 1998. - 498 с.

.        Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. Ч.5. - Луганськ: «Промдрук» ДСД «Лугань», 2001. - 688 с.

.        Методичні рекомендації начальнику станції щодо організації перевізного процесу / Головне управління перевезень. - К.: 2008. - 623 с.

7.      Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2000. - 263 с.

.        Сич Є.М., Кравчук Г.В., Ільчук В.П. Управлінський аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Навчальний посібник. - К\: ГОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2004. - 204 с.

.        Реформування бухгалтерського обліку на залізничному транспорті України: Офіційне видання / Наук. кер. М.В. Макаренко, Ю.М. Цветов; Виконавці Н.С. Соколовська, В.І. Тру ханова, Т.С. Рябчун та ін. - К.: Київський університет економіки і технологій транспорту, 2002. - 528 с.