Тенденції розвитку освіти на Херсонщині

Тенденції розвитку освіти на Херсонщині

Зміст

Вступ

Розділ 1. Соціально-економічний розвиток Херсонщини в кінці ХХ на початку ХХІ століття

1.1 Розвиток промисловості в Херсонщині в кінці ХХ на початку ХХІ століття

1.2 Розвиток сільського господарства в Херсонщині в кінці ХХ на початку ХХІ століття

1.3 Розвиток культури в Херсонщині в кінці ХХ на початку ХХІ століття

Розділ 2. Особливості розвитку освіти Херсонщини в кінці ХХ на початку ХХІ століття

2.1 Загальна характеристика системи освіти Херсонщини

2.2 Особливості середніх загальноосвітніх шкіл

2.3 Впровадження сучасних педагогічних технологій в початкову школу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Освіта являє собою вагомий соціальний інститут, покликаний готувати молоде покоління до життя. Виконувані нею функції не вичерпуються передачею знань з основ наук, формуванням умінь і навичок. Розвиток і функціонування освіти визначаються усіма чинниками й умовами існування суспільства. Потрібна побудова нової моделі школи в соціальному й культурному контексті як соціального інституту, що постійно змінюється й оновлюється, як вагомого чинника суспільних змін.

Від початку 90-х років ХХ століття освіта переживає складний і суперечливий процес переходу від стану, коли вона зводилась до жорсткої однотипності за цілями, змістом і формами організації навчально-виховного процесу в середній загальноосвітній школі, до демократичної національної системи організації навчання й виховання. Нині основними принципами розвитку освіти стають її пріоритетність, демократизація, гуманізація, гуманітаризація, національна спрямованість, відкритість, безперервність, багатоукладність і варіативність. Реалізація цих принципів повинна здійснюватися в кожній освітянській установі, в кожній загальноосвітній школі.

Ці роки повязуються з глибокими змінами в галузях культури та освіти. Становлення державної незалежності співпало з істотними соціально-економічними змінами, складовою частиною яких стала всеохоплююча шкільна реформа.

З'явилися приватні навчальні заклади, розширилася кількість напрямів підготовки фахівців. Однак питання якості освіти стоїть як ніколи гостро. Швидко збільшилася кількість університетів та інститутів, при цьому колосальними темпами зменшилась кількість ПТУ, технікумів та дошкільних установ. Саме система дитячих садків найменше змогла адаптуватися до нових реалій незалежної України. Масове закриття промислових підприємств, впровадження нових ринкових правил гри в економіці, вкрай негативно позначилися на функціонуванні дошкільних навчальних закладів.

У Державній національній, програмі " Освіта (Україна XXI століття) накреслено стратегію розвитку освіти на найближчі роки й перспективу, визначено курс на створення системи безперервного навчання й виховання, забезпечення можливості постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального й культурного потенціалу як вищої цінності української нації. Також визначено основне завдання щодо виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу докорінним реформуванням її концептуальних, структурних, організаційних засад, демократизації навчально-виховних закладів, формування багатоваріантної інвестиційної політики в освітянській галузі. У Програмі сформульовано найважливіші принципи реформи всієї системи освіти, серед яких - демократизація освіти й розширення автономії навчальних закладів з урахуванням розвитку партнерства учнів, студентів та педагогів; гуманізація системи, що полягає в утвердженні людини як вищої соціальної цінності; гуманітаризація освіти, покликаної формувати у свідомості учнів цілісний науковий світ, розвивати їхню духовність і творче мислення; національна спрямованість освіти, її гармонійне поєднання з національною історією і народними традиціями; неперервність освіти, перетворення її на процес, що триває протягом усього життя людини; органічна єдність навчання та виховання, що є важливою рушійною силою економічного й політичного прогресу суспільства.

Необхідною умовою подальшого успішного розвитку, серед ряду інших, для країни стало створення нової нормативно-правової системи в усіх сферах державного життя, яка б відповідала міжнародним стандартам. Для освіти цей процес значно затягнувся, що великого мірою вплинуло на її подальший розвиток.

Розділ 1. Соціально-економічний розвиток Херсонщини в кінці ХХ на початку ХХІ століття

З розпадом СРСР і отриманням незалежності на шлях самостійного як політичного, так і економічного розвитку вийшла одна з найбільших колишніх радянських республік - Україна. За виробничим потенціалом і чисельністю населення Україна - друга після Росії держава СНД. На початку 90-х років її населення становило 52 млн осіб, що дорівнювало близько 18% загальної чисельності населення колишнього СРСР. У 1989 р. в Україні було вироблено понад 16% загальносоюзного національного доходу. У результаті панування командно-адміністративної системи управління економікою Україна, як і інші колишні радянські республіки, опинилася в стані глибокої економічної кризи. Катастрофічна ситуація в народному господарстві була обумовлена такими факторами:

загальним одержавленням, що призвело до деградації відносин власності й ліквідації нормальних господарських стимулів;

-деформованою структурою виробництва зі значною мірою мілітаризації;

викривленням мотивації праці, пануванням соціального утриманства;

гонитвою за високими темпами зростання радянської економіки.

немічною і деформованою у господарському відношенні виявилася Україна в переддень незалежності.

Останнє десятиріччя ХХ століття для України можна назвати роками економічної трансформації - складного соціально-економічного явища, в якому дуже важко виявити чіткі й недвозначні причинно-наслідкові звязки між окремими явищами, діями окремих економічних субєктів та їх наслідками.

Із 1990 до 1994 р. валовий національний продукт скоротився на 44 %, обсяг промислової продукції - на 41 %, національний доход - на 54 %. У 1994 р. спад промислового виробництва України досяг 27,7 %. У другій половині 1993 р. рівень інфляції в Україні був найвищим у світі й перевищував показники часів світових війн. Відбулося нечуване для мирного часу падіння рівня життя основної маси населення (близько 64 % його опинилося за межею бідності).

У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя проявилися ознаки економічної стабілізації. В основному було подолано падіння виробництва валового внутрішнього продукту. Обсяг промислового виробництва зріс на 4,3 %. На 7,5 % зросли обсяги житлового будівництва. Намітилася позитивна тенденція скорочення дефіциту Державного бюджету України. Було досягнуто відносно низький рівень інфляції.

1.1 Розвиток промисловості в Херсонщині в кінці ХХ на початку ХХІ століття

Підприємництво - основа розвитку економіки, здійснення виробничої діяльності з фінансовою, моральною, та соціальною відповідальністю.

Внаслідок процесів, що відбувались в економіці країни, галузь пережила глибоку кризу, виробництво продукції скоротилось в 5-10 раз, частка її в загальному обсязі промислової продукції зменшилась до 1,6%. За роки незалежності Україна втратила економічного потенціалу майже в 2 рази більше, ніж за роки Другої світової війни. Лише у другій половині 90-х років уповільнилися темпи падіння показників промислового виробництва: 1995 р. зниження склало 11,5 %, в 1996 - 5,1 %, у 1999 - стабілізація і ріст.

У ці роки Херсонщина доволі стабільно пережила економічну та соціальну кризу, було відкрито нові підприємства, зокрема автомобілебудівний завод СКІФ підприємство Анто-Рус, що випускає автобуси. Було проведено структурну перебудову великих херсонських підприємств. Суднобудівний завод отримав багато замовлень з-за кордону, на нафтопереробний завод прийшли потужні інвестори з Росії та Казахстану.

Завдяки сприятливому розташуванню області, функціонувала велика кількість санаторіїв та пансіонатів з лікуванням. У 2003 р. в Херсонській області функціонувало 9 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, в них було місць у 1990 р. - 1381, 1995 р. - 1197 і у 2003 р. - 2119, тобто кількість місць по відношенню до 1990 р. збільшилась в 1,5 рази. Крім цього, у 2003 р. нараховувалось 36 будинків та пансіонатів відпочинку. Однак використовуються вони недостатньо: кількість місць в них поступово скорочувалась з 12440 у 1990 р., до 12289 у 1995 р., і 8482 у 2003 р. (на 31,7% за 10 років). Це призводить до певних соціальних і економічних втрат.

Також в цей час в працювало 47 підприємств готельного господарства. Вони обслуговували біля 64 тис. приїжджих.

На сьогоднішній день Херсонська область має досить значний промисловий потенціал - більше 200 підприємств. Базові напрямки - суднобудування та судноремонт, машинобудування.

На експорт область дає: консерви овочеві і рибні, сіль, продукцію легкої промисловості - текстиль та текстильні вироби, електричну енергію, фрукти і овочі, особливо томати, абрикоси і черешні. Значне місце в експорті області посідає продукція машинобудування і металообробки, продукти нафто переробки. Імпорт: метал і устаткування для існуючих підприємств, сировину для суднобудування і т.д.

1.2 Розвиток сільського господарства в Херсонщині в кінці ХХ на початку ХХІ століття

Сільське господарство за роки кризи з прибуткової галузі перетворилося у збиткову. При цьому акцент потрібно зробити на 1990 р., коли рівень сукупної рентабельності становив близько 40 %. Висока рентабельність у 1991-1995 рр. була зумовлена не сприятливою економічною конюнктурою і високим рівнем господарювання, а сильним розвитком інфляції та гіперінфляції і виникненням під їх впливом інфляційного прибутку, який не має під собою реального наповнення, тому підприємства відчувають гостру нестачу обігових коштів. У 1996 р., з переходом на тверду валюту й усуненням завдяки цьому причин формування інфляційного прибутку галузь стала збитковою.

Сільське господарство Херсонської області спеціалізувалось на вирощуванні якісного продовольчого зерна озимої пшениці, кукурудзи, рису, соняшнику, а також овощебахчевих культур: кавуни, помідори. Через сприятливі кліматичні умови тут були розвинені садівництво, виноградарство і тваринництво м'ясо-молочного напряму.

Херсонщина мала значний потенціал розвитку сільськогосподарського виробництва, великі площі сільськогосподарських угідь з родючими землями.

Також для області характерна відносно висока забезпеченість сільгоспугіддями. За період 1995-2003 рр. площа ріллі у всіх власників землі та землекористувачів збільшилась на 5,1 тис. га, а у товаровиробників, навпаки, зменшилась на 119 тис. га і у товаровиробників та громадян, відповідно на 107 тис. га., що відповідає тенденції в цілому по Україні. Тому можна сказати, що землі Херсонської області характеризує високий рівень освоєності.

Зараз аграрний сектор економіки області - це цілий комплекс, який тісно пов'язаний із природними умовами, технічними можливостями та підготовленими висококваліфікованими людськими ресурсами. Для його успішного розвитку в області є всі можливості. На базі майже 300 колишніх сільськогосподарських підприємств, які були основними виробниками продукції, створено понад 400 нових агрофірм. На даний час в області працює більше 2865 фермерських господарств.

Область переживає другий етап реформування аграрного сектора - формування інфраструктури аграрного ринку. Створені агроторгові доми, оптові плодоовочеві ринки, відкриті заготівельні пункти, магазини й кіоски фірмової торгівлі. Пріоритетними напрямками розвитку рослинницької галузі є нарощування виробництва зерна, насамперед озимої пшениці, соняшника й сої. Приділяється увага розвитку плодоовочевого комплексу й вирощуванню баштанних культур.

Багатий агропромисловий потенціал і низка вжитих заходів дозволяють розраховувати на те, що сільське господарство Херсонської області буде гідно оцінено й представлено на міжнародному рівні.

Херсонщина має найбільшу кількість орних земель на Україні. Область посідає 1 місце з вирощуванню овочів в країні, тут збирається більше 13% усіх овочів і баштанних культур.

1.3 Розвиток культури в Херсонщині в кінці ХХ на початку ХХІ століття

Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. почався новий етап розвитку українського суспільства. Україна стала суверенною демократичною державою, почалися радикальні реформи.

Одним з найважливіших для розвитку культури є питання про національну мову. У 1989 р. Верховною Радою був ухвалений "Закон про мови в Українській РСР". Статус української мови як державної закріпила Конституція України. З прийняттям нового законодавства почався процес переходу на українську мову державних органів, засобів масової інформації, установ культури, освіти. Життя вже виявило багато труднощів, які стоять на цьому шляху.

Фінансові проблеми перешкоджають збільшенню тиражів українських книг, комерційна література в основному привозиться з Росії. Тобто очевидно, що для успішного розв'язання проблеми не досить адміністративних заходів, а потрібна культурно-просвітницька робота, державна економічна підтримка. Скорочуються тиражі книг. Оптимальним показником вважається, коли на душу населення друкується 12-14 книг на рік. Якщо в 1991 р. в Україні цей показник становив 3,6, то в кінці 90-х - 0,99. Населення значною мірою позбавлене можливості читати періодику.

З'явилося розділення культури на елітарну і масову. Україна зіткнулася з таким явищем, як американізація культури, що особливо відчувається в кінематографі, популярної музики, літератури.

Для багатьох людей відвідування театрів, музеїв, бібліотек, тим паче які-небудь поїздки стали недоступними. У зв'язку зі значним скороченням життєвого рівня

Зник державний контроль, який багато років тяжів над творчою інтелігенцією. Розширилися можливості гастрольної діяльності. Однак багато театрів, творчих колективів через скорочення державного фінансування виявилися у складній ситуації. Відбувається, з одного боку, усвідомлення необхідності їх підтримки органами влади, в тому числі місцевої, з іншого боку, йде пошук спонсорів, меценатів.

ХХ сторіччя в історії культури повне протиріч, досягнень і втрат. Особливістю розвитку національної культури є визначальна роль політичного чинника. Основні його етапи збігаються з основними етапами політичної історії. Нові можливості відкриває перед культурою утворення української незалежної держави. Однак до кінця ХХ століття їх використання було утруднене кризою. Вихід з неї - завдання не тільки економіки, але й культури.

Окремо належить сказати про відновлення історичних пам'яток в Херсоні, зокрема, про пам'ятник засновникові міста Григорію Потьомкіну, зруйнований у 1920 р. 2002 року почалася реставрація Успенського Собору, відновлюється римо-католицький костел, будується лютеранська кірха.

В цей день сфера культури Херсонської області налічує сотні закладів культури і клубів, бібліотек, дитячих шкіл естетичного виховання. Регулярно проводяться свята на основі народних звичаїв і традицій. Велику роль в становленні професійного мистецтва грають фестивалі міжнародного і всеукраїнського рівнів "Таврійські ігри" і "Чорноморські дитячі ігри", а також "Віват, мьюзік!" ("Vivat, music!"). Активну роботу по розвитку культури і підйому духовності проводять Херсонський краєзнавчий музей і Художній музей ім. А. Шовкуненко.

освіта херсонщина педагогічна школа

Розділ 2. Особливості розвитку освіти Херсонщини в кінці ХХ на початку ХХІ століття

2.1 Загальна характеристика системи освіти Херсонщини

Система освіти України охоплює дошкільні, шкільні, позашкільні, професійно-технічні, вищі заклади освіти, наукові, науково-методичні, методичні установи, науково-виробничі підприємства, державні та місцеві органи управління освітою, а також самоврядування в галузі освіти.

Дошкільна освіта. на Херсонщині з моменту набуття нашою державою незалежності - у 1991 році в Херсонській області було 561 дошкільних закладів, в 2001 році вже на 40 дитячих садочків стало менше - 523, а в 2009 році залишився лише 491 дитячий садочок. Можна зробити висновок, що динаміка постійно йшла на зменшення кількості дитячих садочків - їх продавали, не ремонтували, вони руйнувалися. Упродовж 2012 року додатково відкрито 15 нових груп: 6 груп у Новотроїцькому, 3 групи у Бериславському, по 2 групи у Каховському та Білозерському, та 1 групі у Нововоронцовському та Скадовському районах.

Загальна середня освіта. Є цілеспрямованим процесом оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності. Результатом цієї ланки освіти є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності. Загальна середня освіта - обов'язкова складова безперервної освіти.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про загальну середню освіту" загальну освіту здобувають у таких навчальних закладах:

середня загальноосвітня школа - загальноосвітній навчальний заклад І-III ступенів (І ступінь - початкова школа, II ступінь - основна школа, III ступінь - старша школа з профільним спрямуванням навчання);

спеціалізована школа (школа - інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад І-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

гімназія - загальноосвітній навчальний заклад II-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

ліцей - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

загальноосвітня школа - інтернат (школа - інтернат) - загальноосвітній заклад із частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

спеціальна загальноосвітня школа (школа - інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

вечірня (змінна) школа - загальноосвітній навчальний заклад II-III ступенів для тих, хто не має змоги відвідувати школу з денною формою навчання.

Професійно-технічна освіта. Дає змогу громадянам здобути професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей, а також підвищити професійну кваліфікацію. Вона здійснюється на основі базової загальної середньої освіти з наданням можливості отримати повну загальну середню освіту.

Здобувають професійно-технічну освіту в професійно-технічних училищах, професійно-художніх училищах, професійних училищах соціальної реабілітації, училищах - агрофірмах, училищах-заводах, вищих професійних училищах, навчально-виробничих центрах, центрах підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсових комбінатах, інших типах закладів, що надають робітничу професію. Професійно-технічні навчальні заклади можуть мати стаціонар, вечірнє відділення, створювати і входити в різні комплекси, об'єднання.

У Херсонській області 27 професійно-технічних навчальних закладів.

Вища освіта. Забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку відповідно до покликань, інтересів і здібностей громадян, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Здійснюється вона на базі повної загальної середньої освіти.

Пріоритетні напрями державної політики в галузі освіти: її особистісна орієнтація; формування національних і загальнолюдських цінностей; створення для громадян рівних можливостей для здобування освіти; постійне підвищення якості, оновлення змісту та форм організації навчально-виховного процесу; розвиток системи безперервної освіти та навчання впродовж життя; пропаганда здорового способу життя; розширення україномовного освітнього простору; забезпечення освітніх потреб національних меншин; забезпечення економічних і освітніх гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу; запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій; створення індустрії сучасних засобів навчання й виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів; створення ринку освітніх послуг та його науково-методичне забезпечення; інтеграція української освіти у європейський та світовий освітній простір.

Мережа загальноосвітніх навчальних закладів у період, що вивчається, формувалася за такими принципами: доступність для кожного ромадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; відкритий характер освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; соціальний захист дітей. Разом з тим мережа загальноосвітніх навчальних закладів формувалася з урахуванням демографічної, етнічної та соціально-економічної ситуації за освітніми рівнями (початкова, базова, повна загальна середня освіта), які забезпечувалися закладом.

2.2 Особливості середніх загальноосвітніх шкіл

Школа як навчальний заклад, що функціонує у демократичному суспільстві, повинна стати школою особистісно орієнтованою, школою життєтворчості, головна мета якої - розвиток і формування соціально й духовно зрілої творчої особистості, працелюбного, компетентного громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору та збагачення на цій основі інтелектуального, культурного, економічного потенціалу держави, людини вільної, професіональної, високоморальної, спроможної відповідати за долю держави і цивілізації, захищати загальнолюдські цінності, творити цілісний гуманний світ. Саме цій меті підпорядковані стратегічні завдання і пріоритетні напрямки розвитку загальної середньої освіти.

На зміну радянській середній школі приходять загальноосвітні навчальні заклади І ступеня (початкова школа); ІІ ступеня (основна школа); Ш ступеня (старша школа), котрі могли функціонувати інтегровано або самостійно: середні загальноосвітні школи (І, II, ІІІ ступенів або поєднання їх), спеціалізовані школи (школа-інтернат); гімназії (ІІ - ІІІ ступені), ліцеї (ІІІ ступінь), колегіуми (III ступінь), загальноосвітні школи-інтернати для дітей, які потребують соціальної допомоги, корекції фізичного та розумового розвитку, загальноосвітні санаторні школи-інтернати (І - ІІІ ступені); школи соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих підходів у вихованні, вечірні школи (ІІ - ІІІ ступені)

Але як і для інших бюджетних сфер, 90-ті роки були дуже складними для вітчизняної середньої школи. Такі проблеми, як постійне недофінансування галузі, низький рівень заробітної плати вчителів, брак підручників та іншої навчальної літератури, низький рівень матеріально-технічного забезпечення шкіл залишаються актуальними і на сьогоднішній день.

У 1999 р. в більш ніж 60 % середніх навчальних закладів викладання здійснювалося державною мовою. У системі середньої освіти зникла одноманітність. З'являються авторські школи. Особливий розвиток отримали нові види середніх навчальних закладів з ранньою профілізацією - гімназії, ліцеї. Діє програма державної підтримки обдарованих дітей. В 2000 р. почато перехід на 12-річну середню освіту. Однак соціальне розшарування населення все частіше додає системі освіти по суті становий характер. Державні школи зазнають фінансових труднощів, вчителям нерегулярно виплачується зарплата. Практично зникла система професійного навчання.

Також досить болючим залишається питання закриття шкіл, у першу чергу в сільській місцевості. З одного боку, в цих школах навчається невелика кількість учнів, а це означає, що їх утримання невигідно державі з економічної точки зору. З іншого боку, закриття шкіл у селах сприяє і без того високій міграції молодих сімей з сіл у міста. Плюс виникає питання працевлаштування викладацького складу.

За показники заповнюваності класів у Херсонській області з 57 шкіл заповнюваність складає 14,3%.

На тлі закриття державних шкіл почали з'являтися приватні навчальні заклади. Приватні навчальні заклади активно відкривалися в 1990-х, з початку 2000-х років їх кількість залишається приблизно на тому ж рівні.

Найбільш важливою подією останніх років, яке мало величезне значення для середньої школи, стало впровадження ЗНО, за результатами якого 11-класники мають можливість вступати до вузів. Система тестів викликала бурхливу дискусію у суспільстві, до цього часу багато питань залишається до якості складання тестових завдань. Однак більша частина українців вважає, що тести сприяли зниженню корупції у вузах та дали можливість талановитим дітям вступити у провідні вузи на бюджетну форму навчання. При цьому в профільному міністерстві розглядають можливість повернення іспитів у вузах паралельно з проведенням тестування. Чиновники впевнені, що це дозволить підвищити освітній рівень абітурієнтів.

Загальна середня освіта в Херсонщині має досить розвинуту інституційну мережу, що загалом здатна задовольнити освітні потреби дітей і підлітків шкільного віку. Створюються загальноосвітні заклади нового типу; скорочується кількість шкіл, що працюють у дві-три зміни; набувають поширення приватні школи. Водночас, близьким до критичного є стан середньої освіти на селі; скорочується мережа вечірніх шкіл за одночасного підвищення протягом останніх років числа учнів.

Розвиток загальної середньої освіти були спрямовані такі нормативні документи, як Концептуальні засади гуманітарної освіти в Україні (1995 р.), Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти, Державна національна програма "Освіта (Україна XXI століття)", у яких визначено основні напрямки й орієнтири розвитку в галузі освіти відповідно до кардинальних змін у суспільному житті країни.

За 90-ті роки XX століття динаміка контингенту першокласників набула стійкої тенденції до зменшення. Відповідно до віку першокласника (6 або 7 років) учні здобували початкову освіту за навчальними програмами чотирирічної або трирічної школи І ступеня. З 1997 року відбувалося значне збільшення кількості першокласників 6-річного віку. А з 2001 року відбувся перехід початкової освіта на 4-річний термін навчання. Разом з тим батьки дітей мали право самостійно вирішувати, з якого віку їхня дитина розпочне навчання в першому класі, враховуючи стан здоров'я та рівень підготовки дитини до школи.

За період з 1996 по 2000 рік відбулися певні зміни в технічному оснащенні загальноосвітніх навчальних закладів. Дещо скоротилася кількість загальноосвітніх закладів, що мали кабінети фізики. У той же час збільшилася кількість навчальних закладів, які мали кабінети біології, української мови та літератури, іноземних мов. Спостерігалася тенденція до збільшення навчальних закладів, оснащених кабінетами основ інформатики та обчислювальної техніки, але це збільшення відбулося лише в містах.

Також ми можемо побачити ось такі зміни, які відбулись за останнє десятиріччя:

посилено практичну складову;

більш чітко визначено вимоги до оцінювання результатів навчання завдяки їх структуруванню на предметні компетентності;

внесено вимоги до формування предметних і міжпредметних ключових компетентностей;

передбачено можливість здійснювати контроль навчальних досягнень за певними критеріями.

Державний стандарт початкової освіти ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що відповідає сучасним вимогам суспільства.

2.3 Впровадження сучасних педагогічних технологій в початкову школу

У ході вивчення стану впровадження інформаційно-комунікативних технологій в освітню діяльність навчальних закладів Херсонської області виявилося, що на місцях приділяється увага загальній інформаційній грамотності педагогів. Однак у навчальній діяльності новітні технології використовуються недостатньо. Причин декілька. По-перше, не всі вчителі-предметники мають відповідну підготовку. За власними оцінками тільки 1% педагогічних працівників володіє на високому рівні компютерними технологіями і навчає інших, 10,3% не вбачають потреби у їх застосуванні під час навчального процесу.

По-друге, 41% закладів не мають компютерів у навчальних кабінетах, 16,8% наявної техніки несправні. Недостатня кількість компютерних програмних засобів навчання. Найгірша ситуація склалася у Великоолександрівському районі, де в середньому на 1 школу припадає 4 засоби проти 11 по області, Каховському (5), Нижньосірогозькому (6,7), Скадовському (8,1), Чаплинському (8,7) районах.

Тож, аби стимулювати інтерес до використання сучасних технологій навчання, треба розпочати реалізацію проекту створення інформаційної системи управління освітою в Херсонській області шляхом застосування комплексу програм "КУРС: Освіта".

Особливу цінність має канадський варіант системи "вільний клас - програма "Крок за кроком. Її основна відмінність в тому, що вона "виросла" з дошкільного навчання. У нас ця програма найчастіше застосовується, особливо в 3-4 класах, в поєднанні з класно-урочною системою - новий матеріал подається як звичайно, а тоді закріплення відбувається в різнопланових "центрах.

Так, сучасні педагогічні технології впроваджуються в початкових школах, їх максимально спрощують, через те що в українську освіту дуже важко запровадити щось нове.

Сучасне суспільство потребує докорінного реформування освітньої системи. Світ стрімко розвивається і нині замало йти в ногу з часом, треба передбачати завтрашній день. Окрім засвоєння учнями базових знань, слід навчити їх самостійно оволодівати новими знаннями та інформацією, виробити потребу в самоосвіті протягом усього життя.

Висновки

Освіта це завдання, яке покладає на українську педагогічну науку колосальну відповідальність. Загальновідома кількість проблем в сьогоденній освіті. До них можна віднести і матеріальні труднощі, і проблему кадрів, та чи не найгостріше зараз стоїть питання про реформування педагогічних технологій. Без вирішення цього питання освіта не може виконувати свою основну функцію - підготовку повноцінних кадрів для держави.

Прослідкувавши за розвитком освіти та соціальної економіки в державі, можна побачити, що суспільство розвивається і потребує нової мети та технологій в освіті. Навіть якщо взяти мету народної освіти в СРСР, а це підготовка високоосвічених, всебічно розвинутих активних будівників комуністичного суспільства. То зараз ми бачимо її ось так: набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистих рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Це два зовсім різних погляди на освіту, тож і вся технологія повинна буду іншою, час від часу вона потребує оновлення. Але ж нажаль цього в Україні не цілком дотримуються. Ми швидко змінили мету, а методи розробляємо до неї і досі.

Освіта на Херсонщині, так і загалом в нашій країні, поволі розвивається, але залишає бажати кращого, навчальні заклади не відповідають усім стандартам, система освіти є досить відсталою.

Ідея розвитку - фундаментальна для освіти, школи. Адже навчально-виховний процес має не тільки давати знання, уміння і навички, а й всебічно розвивати особистість. Проте на практиці розвивальна функція навчання й досі не реалізована передовсім через недостатній рівень розвитку як шкільної практики, так і психолого-педагогічної науки.

Список використаних джерел

1.Національна доктрина розвитку освіти / Затверджено Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002

2.Національна доктрина розвитку освіти / Затверджено Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002

.Пахомов Ю. Украина: парадоксы роста и развития. Украина снова - уж который раз - стоит перед выбором своего пути.

4.Луговий В.І. Управління освітою: навчальний посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності "Державне управління". - К.: УАДУ, 1997.

5.Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття). - К., 1994.

.Бегей В.М. Управління загальноосвітньою школою на демократичних засадах / В.М. Бегей. - Львів, 1995.

.Програма розвитку народної освіти на перехідний період: (1991 - 1995) // Інформ. зб. М-ва освіти УРСР. - 1991. - №15/16. - С.3-36.

.Програма розвитку народної освіти на перехідний період: (1991 - 1995) // Інформ. зб. М-ва освіти УРСР. - 1991. - №15/16. - С.3-36.

.Закон України "Про освіту" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 34. - С.451.

10.<http://osvita.ua>

.http://library. if.ua <http://library.if.ua>

.www.history. vn.ua <http://www.history.vn.ua>

.http://www.lib. kherson.ua <http://www.lib.kherson.ua>

.http://uk. wikipedia.org <http://uk.wikipedia.org>

.http://www.xepcoh. info/ <http://www.xepcoh.info/>

.http://www.oda. kherson.ua/ru <http://www.oda.kherson.ua/ru>

.http://www.city. kherson.ua/ <http://www.city.kherson.ua/>

.http://www.gorono. ftl. kherson.ua

.http://www.uon. ks.ua <http://www.uon.ks.ua>

.<http://www.archives.gov.ua>