Системи управління та використання інформаційних технологій
Київськй національний торговельно-економічний
університет
Дипломна робота
На тему
«СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ»
ВСТУП
Актуальність. Нині на Україні спостерігається велике
поширення сучасних інформаційних систем (ІС) управління різними
соціально-економічними об’єктами. Дані ІС розробляються для підприємств окремих
галузей економіки на основі світових та загальноєвропейських концепцій,
стандартів і методологій побудови таких систем. В основі таких ІС лежать типові
проектні рішення, які є результатом узагальнення багаторічного практичного
досвіду організації-розробника ІС та можуть застосовуватися з незначними
змінами на більшості підприємств конкретної галузі.
Проте для забезпечення ефективної експлуатації ІС на підприємствах
України необхідно ще в процесі проектування ІС передбачити також можливості
автоматизації вирішення найбільш складних задач управління (планування та
регулювання діяльності підприємства, його підрозділів і служб) з урахуванням
особливостей, що склалися, та існуючих проблем української економіки. Однією з
таких проблем є проблема поліпшення фінансово-економічного стану підприємств і
фірм в умовах гострого дефіциту фінансових ресурсів. Ефективні методи
управління, зокрема фінансовими ресурсами, адекватні економічній ситуації, що
склалася в Україні, відсутні до цього часу, що негативно відбивається на
управлінні підприємством як об’єктом економічної діяльності.
Крім того, останніми роками спостерігається ряд тенденцій, що
призводять до необхідності підвищення ефективності та прискорення реакції
підприємств на зміни зовнішнього та внутрішнього ринку. До них, зокрема,
належать:
помітне збільшення динаміки зміни зовнішнього середовища
підприємств (фірм);
висока інтенсивність появи й освоєння нововведень, що істотно
впливають на результати бізнесу (інновацій), підвищення ролі інновацій у
конкурентоспроможності фірм;
проявлення таких факторів як загострення конкуренції,
зростання дефіциту фінансових ресурсів (особливо грошових), відсутність або
низька кваліфікація менеджерів і спеціалістів, здатних комплексно, ефективно й
оперативно використовувати ресурси.
Все це потребує поширення використання інформаційних
технологій в процесі управління. Хоча подібні питання нерідко обговорювалися у
науковій літературі, приміром, у роботах Г.П. Башаріна, В.Н. Буркова, В.А.
Ірікова, В.В. Ковальова, А.Д. Пономаренка, Станевича О.Г., А.Н. Ширяєва, однак
залишається чимало нерозв’язаних задач, особливо в частині планування та
оптимізації діяльності підприємств. Розв’язання таких задач ускладнюється також
необхідністю мінімізації часу обробки даних, формування варіантів планів
діяльності та вибору оптимального за заданими показниками варіанта.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є аналіз існуючих
моделей і методів систем інформаційних технологій для управління підприємством.
Задачами роботи є:
дослідити сутність системи управління підприємством;
розглянути інформацію як основу управління;
дослідити інформаційні технології в управлінні;
надати загальну характеристику підприємства;
проаналізувати внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства;
провести оцінку інформаційного забезпечення процесу прийняття
управлінських рішень;
розробити та запропонувати заходи зі вдосконалення
інформаційних технологій на ДП завод "Пожспецмаш".
Об'єкт дослідження - інформаційні технології в процесах
управління державним підприємством завод “Пожспецмаш”.
Предмет дослідження - моделі та методи інформаційної
підтримки прийняття рішень в управлінні підприємством.
1.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УПРАВЛІННЯ
1.1 Сутність системи управління підприємством
Управлінська діяльність передбачає виконання певних функцій.
Функції менеджменту - це види управлінської діяльності, які забезпечують
формування способів управлінського впливу. Кожна функція націлена на вирішення
специфічних і складних проблем, з якими стикається організація у своїй
діяльності. На сьогодні в теорії управління існують досить великі розбіжності у
визначенні функцій, їх диференціації та класифікації. Найчастіше в основу
класифікації кладеться ступінь прояву тієї чи іншої функції в управлінській
діяльності. За цією ознакою виділяють загальні та часткові (окремі) функції. До
загальних відносять функції прогнозування, планування, організації, мотивації,
контролю і координування (регулювання). Загальні функції визначають тільки вид
управлінської діяльності незалежно від місця його виникнення. Вони властиві
управлінню будь-якою організацією і будь-яким процесом в організації і у своїй
сукупності складають управлінський цикл [14]:
прийняття управлінського рішення;
реалізація прийнятого рішення;
контроль за реалізацією рішення.
Окремими функціями менеджменту визначаються види діяльності,
що обумовлені горизонтальним розподілом управлінської праці в організаціях і
відображають їх специфічні особливості. До таких функцій відносять управління
інноваціями, виробництвом, фінансами, маркетинговою діяльністю, персоналом та
ін.
Поділ функцій на загальні та конкретні є умовним, оскільки в
дійсності вони не існують відокремлено, а тісно переплітаються, взаємно
проникаючи і доповнюючи одна одну. При цьому загальні функції існують в кожній
конкретній функції.
Зокрема, пристосування виробництва до вимог і попиту ринку
вимагає виконання функції маркетингу; в межах якої вирішується завдання
визначення основних напрямків і пропорцій розвитку виробництва (функція
планування); завдання налагоджування організаційних стосунків між різними
підрозділами для реалізації управлінських рішень і досягнення запланованих
результатів (функція організовування); завдання визначення ходу реалізації
управлінських рішень (функції контролювання і регулювання). Зміст кожної
загальної функції визначається специфікою завдань, які вирішуються в межах
відповідної конкретної функції.
В процесі виконання функцій менеджерам доводиться приймати
велику кількість рішень, здійснюючи планування, організовуючи роботу, мотивуючи
працівників, яким доручається виконання роботи, контролюючи та координуючи їх
дії. Так, плануючи майбутню діяльність, менеджери визначають її цілі, способи
їх реалізації та ресурси, необхідні для їх досягнення. У процесі організування
діяльності приймаються рішення щодо організаційної структури, організації
виробничого процесу, розподілу робіт серед виконавців та забезпечення їх
виконання необхідними засобами тощо. Контролювання передбачає прийняття рішень
щодо вибору системи контролю (масштабів, періодичності, форм контролю), аналізу
отриманої інформації та здійснення коригуючих дій. Отже, в основі процесу
управління лежить прийняття управлінських рішень. Початковий імпульс для
прийняття рішення дає інформація про стан параметрів об'єкту управління.
Інформація надходить завдяки налагодженим комунікаційним процесам.
Процес прийняття управлінських рішень відбувається циклічно.
Він починається із виявлення невідповідності параметрів плановим завданням і
закінчується прийняттям і реалізацією рішень, які повинні ці відхилення
ліквідувати [34, С.92].
Управлінський процес - це комплекс взаємопов'язаних операцій,
що виконуються у певній послідовності і спрямовані на розв'язання конкретних
проблем та досягнення поставлених цілей.
В центрі цієї діяльності знаходяться три елементи процесу
управління: проблема, її вирішення та люди, що беруть участь у процесі на всіх
його етапах. Розглянемо їх детальніше.
Проблема - це розрив між бажаним станом (насамперед цілями)
об'єкта управління і його фактичним станом. Вирішення проблеми - засіб
подолання такого розриву, вибір одного з багатьох напрямків дій, що дозволяють
перейти від фактичного стану до бажаного.
Найважливіше питання управлінської практики полягає в тому,
як організація може виявляти свої проблеми і як вона їх може вирішувати. Кожне
господарське рішення повинно бути націлене на якусь проблему, а правильне її
рішення - це таке рішення, що дає максимум вигод для організації.
Рішення - це творчий процес вибору однієї або декількох
альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на
досягнення поставлених цілей.
Рішенням визначається:
хто і що має здійснити;
в які строки;
з якими затратами праці і коштів;
в якому порядку;
при якому розподілі обов'язків, прав і відповідальності;
за якої організації контролю;
яких результатів слід очікувати.
Важливим елементом процесу управління є люди, які беруть у
ньому участь і приймають найрізноманітніші за змістом, значенням і характером
рішення. Характер основних рішень менеджера залежить від його місця у системі
ієрархічних відносин організації, а також від предметного кола функцій, які
закріплюються за ним в цій організації. При чому, чим вищим є ієрархічний рівень
менеджера, тим в більшій мірі в його діяльності присутні функції стратегічного
планування, а чим нижчим - тим більше управлінські функції стосуються
безпосереднього виконання роботи. Зокрема, керівники вищого рівня визначають
загальні напрямки діяльності підприємства, приймають ключові рішення щодо
поточних справ, розробляють стратегію, формують політику організації. Керівники
середньої ланки розробляють плани для здійснення загальних завдань, що
встановлені вищим керівництвом, вносять пропозиції щодо поліпшення роботи
очолюваного ними підрозділу та організації в цілому, координують роботу
керівників нижчої ланки. У їхній роботі переважає вирішення тактичних задач.
Керівники низової ланки (менеджери-контролери) відповідають за виконання
виробничих завдань, за безпосереднє використання виділених ресурсів,
контролюють роботу виконавців, реалізують плани, розроблені на вищих рівнях
управління. Вони вирішують переважно оперативні задачі [42].
В процесі вирішення управлінських завдань реалізуються
інтелектуальні та особистісні можливості керівників. При цьому виділяють
найбільш типові стилі мислення керівників:
. Системний стиль, при якому наголос робиться на визначенні
методу вирішення завдання (проблеми). При цьому робиться спроба розділити
завдання на окремі складові.
. Інтуїтивний стиль, який характеризується великим ступенем
усвідомлення проблеми в цілому і прагненням використати різні методи вирішення
завдання.
. Рецептивний стиль, якому притаманне зосередження на окремих
деталях проблеми.
. Перцептивний стиль, коли проявляється прагнення до
встановлення зв'язків між різними частинами проблеми.
Технологія розробки, прийняття і реалізації рішень та
процедур, здійснення логічних, аналітичних, інформаційно-пошукових,
обчислювальних та інших операцій повинна передбачати їх чітку послідовність.
При розробці управлінських процедур встановлюють порядок здійснення окремих
операцій, пов'язаних із збиранням, рухом, зберіганням, обробкою, аналізом
інформації, забезпеченням нею структурних підрозділів і окремих робочих місць,
а також визначають інші дії, зумовлені потребою розв'язання господарських
завдань.
Тому технологія прийняття управлінського рішення повинна
включати наступні стадії:
Стадія підготовки - проводиться економічний аналіз ситуації
на мікро- і макрорівні, що включає пошук, збір, опрацювання інформації,
виявлення і формулювання проблем, що потребують рішення.
Стадія ухвалення - здійснюються розробка й оцінка
альтернативних рішень; добір критеріїв вибору оптимального рішення; вибір і
прийняття найкращого рішення.
Стадія реалізації - розробляються заходи для конкретизації
рішення і доведення його до виконавців; здійснюється контроль за ходом його
виконання; вносяться необхідні корективи; дається оцінка отриманого результату
від виконання рішення.
У найпростішому випадку після виявлення проблеми та
встановлення чинників, що призвели до її виникнення, в рамках існуючих
ресурсних чи інституційних обмежень розробляються рішення, з яких вибирається
найкраще - те, яке відповідає обумовленим критеріям вирішення проблеми.
Кількість запропонованих для вирішення проблеми варіантів залежить від багатьох
чинників, зокрема, наявних ресурсів, часу, доступності потрібної для
обґрунтування рішення інформації тощо. У багатьох випадках за умов дефіциту
часу приймається не найкраще рішення, а те, яке перше спало на думку, якщо воно
дозволяє усунути проблему. Після цього пошук і аналіз інформації припиняється
[18].
Необхідним елементом процесу прийняття управлінських рішень є
оцінка тих дій, що виконуються на його різних етапах. На етапі діагностики
проблеми - це оцінка меж, масштабів та рівня поширення проблеми, на етапі
обґрунтування - оцінка різних варіантів, що пропонуються для вирішення
проблеми, на етапі прийняття рішення - оцінка очікуваних наслідків від його
реалізації. Для цієї мети використовують критерії.
1.2 Інформація як основа управління
На всіх етапах прийняття управлінських рішень, цей процес
будується на певному обсязі необхідної інформації.
У ринковій економіці незалежні, самостійні виробники товарів
і послуг, а також усі ті, хто забезпечує безперервність циклу «наука - техніка
- виробництво - збут - споживання» не зможуть успішно діяти на ринку, не маючи
інформації. Підприємцеві потрібна інформація про інших виробників, про можливих
споживачів, про постачальників сировини, технології, про ціни, про положення на
товарних ринках і ринках капіталу, про ситуації в діловому житті, про загальну
економічну і політичну кон'юнктуру не тільки в власній країні, але і в усім
світі, про довгострокові тенденції розвитку економіки, перспективи розвитку
науки і техніки і можливі результати, про правові умови господарювання і т.п. У
зв'язку з цим доцільно проаналізувати інформаційний ринок, значна частина
послуг якого відноситься до сфери ділової інформації [1, С.49].
У розвитих країнах значна частина інформаційної діяльності
протягом останніх двох десятиліть залучена в ринкові відносини і виступає в
якості одного з найважливіших елементів ринкової інфраструктури по
обслуговуванню, реалізації і розвиту ринкових відносин, а також як самостійний
спеціалізований сектор ринку, на якому пропонуються особливі продукти і
послуги.
Сучасний інформаційний ринок включає три взаємодіючих
області: - інформацію; - електронні угоди; - електронні комунікації [10,
С.125].
В області електронних угод ринок інформації виступає
безпосереднім елементом ринкової інфраструктури, область електронної
комунікації знаходиться на стику з галуззю зв'язку, а інформація, відноситься
до нематеріального виробництва.
На ринку електронних комунікацій можна виділити різні системи
сучасних засобів зв'язку і людського спілкування: мережі передачі даних,
електронну пошту, телеконференції, електронні дошки оголошень і бюлетені,
мережі і системи вилученого діалогового доступу до баз даних і т.п.
На світовому ринку інформації прийнято розрізняти наступні
основні сектори, що також характерні і для України:
Сектор ділової інформації;
Сектор інформації для фахівців;
Сектор масової, споживчої інформації, .
Підприємцеві потрібна інформація з усіх 3-х секторів, але
успіх його діяльності визначається насамперед своєчасним використанням ділової
інформації.
Сучасний інформаційний ринок по характеру даних можна
розділити на кілька основних секторів:
Сектор ділової інформації представлений такими видами і
джерелами, як:
біржова і фінансова інформація - інформація про котирування
цінних паперів, валютні курси, дисконтні ставки, ринки товарів і капіталів,
інвестиції, ціни. Джерелами такої інформації є біржі й обслуговуючі їх
спеціальні служби біржової і фінансової інформації. Головним фактором, що
забезпечує комерційну цінність такої інформації, є її повнота, точність і
оперативність.
Економічна і статистична інформація - числова економічна,
демографічна і соціальна інформація. Надається органами управління економікою і
службами статистики (державними і недержавними) у виді динамічних рядів,
звітів, оцінок, прогнозів і т.п. Поряд з такими факторами, що забезпечують
комерційну цінність інформації, як повнота, точність і оперативність, особливе
значення має приступність (не засекреченість) її споживачеві.
Комерційна інформація - адресно-реквізитні дані про галузі,
підприємства і їх відповідальних співробітників (включаючи дані про напрямки
діяльності, асортимент продукції, що випускається, ціни і т.п.). Джерела її -
державні і цілий ряд недержавних організацій. Багато добірок комерційної
інформації, пропоновані на інформаційному ринку як самостійні продукти, є
вторинною переробкою інформації, що збирається різними державними структурами.
Головним фактором, що визначає товарну цінність інформації, є повнота і
точність (адекватність змінам, що відбуваються,) даних.
Інформація з комерційних пропозицій надходить від
спеціалізованих фірм - інформаційних торгівельних посередників. У найпростіших
випадках (наприклад, при дослідженнях ринку, що не припускають як невід'ємну
частину негайної купівлі-продажу) досить тільки інформації про товари і ціни. У
більшості ж комерційно значимих випадків потенційних продавців і покупців
цікавлять ще й адресно-реквізитні відомості контрагентів, без яких контакт межу
ними і, отже, угода просто не відбудуться. Сьогодні невід'ємною частиною
послуг, зв'язаних з наданням такої інформації, стає можливість негайного
укладання угоди за результатами пошуку/добору даних. Якість цієї супутньої
послуги визначає успіх у цьому секторі інформаційного ринку.
Політичні, економічні, військові і т.п. новини, що цікавлять
представників різних соціальних груп, зокрема, підприємців. Головним фактором
успіху тут служить оперативність (завтрашні дані повинні бути опубліковані
вчора), точність (відповідність фактам, відсутність перекручувань) і
вірогідність прогнозної складової (купують лише ті прогнози, що збуваються).
Сектор юридичної (нормативної) інформації з підрозділами по
видам законодавчих і підзаконних (відомчих) документів по різним аспектам
господарської діяльності.
Загальногосподарські акти (цивільне, арбітражне, податкове
право).
Акти, що регламентують окремі види діяльності (наприклад,
зовнішньоекономічне, торговельне, банківське, біржову, ліцензування різних
видів діяльності, митні проблеми, захист авторських прав і т.п. ).
Акти, що регламентують перетворення прав власності в
перехідний період (приватизація засобів виробництва, землі і т.п.).
Нормативні і рекомендуючі документи по стандартизації,
включаючи порядок сертифікації виробів, проблеми відповідальності за
недотримання стандартів і проблеми, зв'язані зі збільшенням попиту на ті
товари, якість яких сертифікована належним чином і т.п.
Головні фактори у всіх підрозділах даного сектора - це:
можливість одержати не тільки метаведомості (дані про зміст,
і місцезнаходженні цікавих для споживача даних, наприклад, бібліографію), але і
самі тексти відповідних актів, відстеження постачальниками даних численних
змін, поповнень до змін і виправлень до доповнень; можливість одержати зведений
документ, у який внесені всі діючі модифікації документа;
відстеження не тільки законодавчих, але і відомчих актів, що
не доводяться до відомості тих, кого карають за їхнє порушення [15].
Сектор інформації для фахівців (бібліографія і першоджерела).
Відмінність її від ділової і нормативної інформації, що відповідає на питання
хто, що, де, коли і на яких умовах полягає в тому, що вона відповідає на
питання навіщо, як і що буде, якщо і призначена не для підприємців і
працівників комерційних служб, а для співробітників функціональних (у тому
числі - інженерних і науково - дослідницьких ) служб.
Сектор соціально-побутової (сервісної) інформації призначений
(на відміну від попередніх видів) обслуговувати особистісні потреби людей.
Сектор технічних і програмних засобів для автоматизації
офісної й управлінської діяльності (збору, обробки і використання даних)
упритул примикає до чотирьох вищевказаних.
Таким чином, безсумнівним є той факт, що для сучасного
підприємства інформація є найважливішим ресурсом, що забезпечує його
діяльність. У свою чергу, підприємство забезпечує себе інформацією через
визначені джерела.
1.3 Інформаційні технології як глобальний засіб
побудови інформаційної економіки
Управління економікою ґрунтується на інформації та породжує
нову інформацію. Ефективність функціонування економіки будь-якого об'єкта
(підприємства, організації) багато в чому залежить від уміння керівників
різного рівня ретельно готувати й обґрунтовувати прийняті рішення. Умови
ринкової (конкурентної), а в ХХІ ст. інформаційної економіки висувають серйозні
вимоги до якості, своєчасності, повноти, вірогідності економічної інформації,
глибини аналізу економічних показників.
Кожний об'єкт управління можна розглядати як систему, що
складається із взаємозалежних елементів. Наприклад, народне господарство, його
галузі, суб'єкти господарювання розглядаються як економічні системи. При цьому
кожна система є одночасно елементом системи вищого рівня. Ієрархія систем веде
як вгору до міністерства, так і вниз до виробничої одиниці. Тому при дослідженні
систем необхідно мати на увазі існування ієрархії, а відокремлення (виділення)
конкретної системи зі складу макросистеми має здійснюватися відповідно до
поставленої мети. Здійснене відокремлення визначає межі виділеної системи.
Відповідно все, що знаходиться поза досліджуваною системою, є зовнішнім
середовищем [29].
Водночас кожна система існує не відокремлено, а під дією як
суміжних систем, так і навколишнього середовища. Кількість таких впливів
безмежна, але враховуються тільки ті з них, які суттєво впливають на
досліджувані параметри системи. Ці впливи називаються входами. Входи поділяють
на керуючі та збурювальні. До керуючих впливів належать директиви, економічні
нормативи, планові завдання, корективи обсягів робіт та ін.; до збурювальних - зриви
у постачанні матеріалів (зовнішні), хвороби працівників, простої, поломки
устаткування (внутрішні).
Оскільки всі системи - не автономні, взаємозалежні, кожна з
них, у свою чергу, впливає на зовнішнє середовище. Особливості цього впливу
визначаються виходом системи.
Вихід і вхід системи є взаємозалежними, між ними існує
причинно-наслідковий зв'язок, що проявляється у функціонуванні системи.
Окрім вхідних і вихідних параметрів, система характеризується
множиною змінних, які визначають внутрішній стан.
При дослідженні системи управління найбільший інтерес
викликає залежність між її входом і виходом. Відповідно зміну вихідних
параметрів під впливом вхідних кваліфікують як перетворення системи.
Цілеспрямованим впливом однієї системи (підсистеми) на іншу,
який має на меті змінити її поведінку в певному напрямі (відповідно до заданої
мети), є управління. З цього випливає, що система, яка реалізує процес
управління, складається як мінімум із двох частин: керованої (якою управляють)
і керуючої (яка управляє).
Керована система - це об’єкт управління, виробничо-технічна
система
Керуюча система - це суб’єкт управління, система, що містить,
зокрема модель об’єкта і відповідні алгоритми управління. . Таким чином в
управління діяльністю підприємства, як і будь якого об’єкта не залежно від
чогось бажання, в явній або неявній формі завжди присутня модель. А дослідження
процесів в таких системах є моделюванням.
Практично усі успіхи в усіх галузях сучасної науки принесло
саме застосування методу моделювання як однієї з властивостей інформаційних
технологій.
1.3.1 Місце та роль інформаційних технологій у
реалізації завдань економіки
Останнє двадцятиріччя характеризується становленням
інформаційного суспільства, що зв'язане з науково-технічною революцією.
Ні в кого не визиває сумніву, що ефективно керувати можна
тільки в рамках, що ведуть до інформаційної цивілізації, на основі застосування
новітніх інформаційних технологій [4, 67, 68].
У сучасних умовах росту технічних інновацій обсяг інформації,
необхідний для їх реалізації, повинен рости істотно швидше.
Обсяг інформації, необхідний для рішення технічних і
соціальних проблем подвоюється за 1-2 роки. Традиційні методи стали непридатні
для подолання дефіциту знань.
Інформаційна технологія - пантехнологія, основа всіх сучасних
технологій. Складовою частиною інформатизації суспільства є медіатація -
створення та поширення новітніх систем колективного й особистого зв'язку,
забезпечення доступу індивіда до наявних суспільних джерел інформації на всіх
рівнях спілкування.
У Великобританії, наприклад, за законом дитині з 6 років
гарантоване користування сучасними інформаційними технологіями.
У США створення національної інформаційної інфраструктури -
стратегічна ціль країни. Поставлена задача: досягти світового лідерства в
науці, математиці, техніці. У 1998 році створений центр по захисту національної
інфраструктури. Створюється комп'ютерний щит \СтСІТЛ\.
Верховна Рада України прийняла низку законів стосовно
інформатизації всіх сфер суспільної діяльності в Україні. Зокрема, в Концепції
Національної програми інформатизації визначаються основні напрями
інформатизації.
Надалі під терміном інформаційна технологія (ІТЛ)
розумітимемо систему методів і способів збору, пошуку, обробки, перетворення,
збереження, передачі та використання інформації на базі обчислювальної техніки
(ОТ). Іншими словами, ІТЛ - процес, що використовує сукупність засобів і
методів збору, обробки та передачі даних (первинної інформації) для одержання
інформації нової якості про стан об'єкта, процесу або явища, якими в роботі є
процедури, процеси, які супроводжують діяльність менеджерів .
Таким чином Система інформаційних технологій (СІТЛ) -
взаємозалежний комплекс систем методів і способів збору, пошуку, обробки,
перетворення, зберігання, передачі та використання інформації на базі
обчислювальної техніки, що забезпечує досягнення інтегральних стратегічних
цілей об'єктів підприємства.
Економічний об'єкт - люди, матеріальні цінності, моделі,
події, факти, про які можуть бути зібрані дані та яким потрібно управляти.
Предметна область - позначена якими-небудь ознаками
сукупність об'єктів..
Особа приймаюча рішення (ОПР) - фахівець або група фахівців,
які управляють економічним об'єктом.
Економічна інформація (ЕІ) - інформація про процеси, що
відбуваються при реалізації підприємства політики.
1.3.2 Особливості ЕІ
До особливостей ЕІ варто віднести [Л. 9]:
зростаюча потреба в ній,
значні обсяги,
різнорідність даних і джерел, що вимагає сучасних методів
автоматизації збору даних, способів і засобів комунікацій;
значне число обчислювальних і логічних операцій по обробці
даних, що можливо тільки із застосуванням ОТ при ефективній організації даних
на машинних носіях, технологічних засобів обробки даних;
циклічність задач, що веде до можливості та необхідності
застосування типових пакетів прикладних програм (ППП),
можливість формалізації задач і розрахунків, що забезпечує
застосовність їхньої автоматизації;
ЕІ може бути представлена в різному вигляді: табличному,
графічному, текстовому.
ЕІ можливо класифікувати по різних ознаках: стабільності,
місці появи, стадії перетворення, насиченості, впливу на управляючі рішення,
актуальності, релевантності й ін.
Визначальним є вплив властивостей ЕІ на можливості
застосування різних технологій для автоматизованих робочих місць менеджерів
підприємства (АРМ), мережної обробки, систем передачі даних (СПД), засобів
телекомунікації, багаторівневих систем обробки даних (СОД), створення баз даних
(БД) і сховищ даних, використання експертних систем, систем підтримки прийняття
рішень.
Проблеми забезпечення сумісності. Ведучою технологічною
проблемою для постачальників і споживачів інформації є забезпечення сумісності
- можливості вільного обміну різною інформацією. Стандартизація програмних,
апаратних і інформаційних компонентів забезпечують уніфікацію зовнішніх форм
представлення інформації, але не їхній зміст. Завдяки цьому можна змінювати
конфігурації програмно-технічних засобів і забезпечувати передачу та збереження
різноманітної інформації.
Проблема глобалізації. В міру розвитку ІТЛ робочим місцем
(офісом) менеджера стає борт літака, палуба теплохода та салон автомашини та
їхнє оточення. Менеджер носить із собою мобільний телефон, пейджер, кишеньковий
програмувальний цифровий помічник, персональний комп'ютер. За допомогою
вбудованих у ці й інші пристрої засобів зв'язку менеджер може легко включитися
в планетарну інформаційну систему в будь-якому місці Землі, а не тільки на
підприємства території
Таким чином, існують певні властивості ІТЛ, які ми коротко
охарактеризуємо.
Загальними
властивостями систем ІТЛ є застосування:
1. Обчислювальної техніки (ОТ).
. Мереж.
. Систем і засобів телекомунікації.
. Концепції баз даних.
. Internet- і Intranet технологій.
. Інтелектуалізації даних.
. On-line- технологій.
. Безпаперової технології.
. Електронного офісу
. Інформаційних систем різних класів
. Систем автоматизованого проектування (САПР або CASE -
технології).
. Концепції управління проектами.
. Технології інформаційної безпеки.
З огляду на це, коротко розглянемо ці властивості [Л. 9].
1.3.3 Застосування обчислювальної техніки
Наявність обчислювальної техніки (ОТ) - риса, характерна ІТЛ
за визначенням.
Необхідно відзначити ступінь поширення комп'ютерів у світі.
Ще в 1995 році персональний комп'ютер (ПК) був у кожній другій американській
родині. В Україні по опитуванню серед студентів-заочників у 2010 р. ПК був тільки в кожній 10-й
родині. Таким чином, відставання, навіть по цій частині, істотно.
Говорячи про застосування обчислювальної техніки як основи
СІТЛ, ми насамперед маємо на увазі використовуване програмне забезпечення (ПЗ).
Адже обсяг сучасного ПЗ добре ілюструється його вартістю - вона на теперішній
момент у десятки разів перевищує вартість тієї машини, для якої розроблене це
ПЗ. Таким чином ЕОМ у її «металевому» виконанні являє собою тільки потенційні
можливості, що реалізуються за допомогою ПЗ.
З іншого боку, комп’ютер, захищений відповідно до вимог
політики безпеки, в кілька разів дорожчий за звичайний.
1.3.4 Роль комп'ютерних мереж у СІТЛ
На теперішній час вважається, що автономно працюючий
комп'ютер - нераціонально витрачені кошти: комп'ютер повинний працювати в
мережі. Це справедливо навіть із урахуванням того, що 90% власників ПК купують
їх для ігор - мережні ігри буквально заполонили душі молоді.
Назвемо приклади задач, що важко або неможливо вирішити без
організації інформаційного зв'язку між різними комп'ютерами:
перенесення інформації на великі відстані (сотні, тисячі
кілометрів);
спільне використання декількома комп'ютерами дорогих
апаратних, програмних або інформаційних ресурсів - могутнього процесора, ємного
накопичувача, високопродуктивного лазерного принтера, баз даних, програмного
забезпечення та ін.;
перенесення інформації з одного комп'ютера на іншій при
несумісних флопі-дисководах;
- спільна
робота над великим проектом, коли виконавці повинні завжди мати останні
(актуальні) копії спільних даних, щоб уникнути плутанини, й т.д.
Комп'ютерна мережа (КМ) - сукупність взаємозалежних через
канали передачі даних комп'ютерів, що забезпечують користувачів засобами обміну
інформацією та колективним використанням ресурсів мережі (апаратних,
програмних, інформаційних).
Протокол комунікації - це погоджений набір конкретних правил
обміну інформацією між різними пристроями передачі даних. Є протоколи для
швидкості передачі, форматів даних, контролю помилок і ін.
Для роботи з мережею необхідна наявність спеціального
мережного програмного забезпечення, що забезпечує передачу даних відповідно до
заданого протоколу.
Таким чином комп'ютерна мережа (англ. Computer NetWork, від
net - мережа, й work - робота) являє собою сукупність трьох компонентів:
мережі передачі даних ( що включає в себе канали передачі
даних і засоби комутації);
комп'ютерів, взаємозв’язаних мережею передачі даних;
мережного програмного забезпечення.
Мережні
технології “файл-сервер” і “клієнт-сервер”
У СІТЛ розглядаються 2 концепції мережного обміну
інформацією: концепції файлу-сервера (ФС) і клієнта-сервера (КС)
Концепція
ФС
Мережна операційна система (ОС) - мережне ПЗ, що керує
ресурсами файл сервера та надає до них доступ користувачам (такими ресурсами можуть
бути принтер, модем, факс тощо).
Основна частина ОС розташовується на ФС, а на станції -
оболонка-інтерфейс між програмами, що звертаються за ресурсами, та сервером.
Програмні системи, орієнтовані на ФС, дають можливість
використовувати ресурси ФС, зберігати результати на ФС і використовувати їх
одночасно. Програмні модулі можуть переноситься на станції та там виконувати
роботу.
Обробка даних відбувається на робочих станціях, тобто дані
цілком переміщуються з баз даних на робочі станції.
Недолік
ФС полягає у перевантаженості каналів зв’язку. Концепція «Сервер-клієнт»
ПЗ орієнтовано не тільки на колективне використання ресурсів,
але на обробку інформації в місці розташування ресурсу по запитах користувачів.
Робота системи відбувається в такий спосіб: програма-клієнт
виконується на комп'ютері користувача та надсилає запит до програми-сервера, що
працює на комп’ютері спільного доступу (на сервері). Програма - загальний
ресурс обробляється могутнім комп'ютером-сервером і результат повертається
користувачу.
інформаційний стандарт управлінський технологія
1.3.5 Застосування технології телекомунікації як
властивість СІТЛ
Термін “телекомунікації” (от грецького tele - далеко та
латинського communico - спілкуюся) означає можливість спілкування (зв’язку) на
відстані. Наявність властивості «на відстані» привносить певні риси в це
спілкування, що й відрізняє звичайний обмін інформацією від комунікаційного.
Зазначена відмінність породжена вимогою активності обох суб'єктів процесу
обміну інформацією, що в теорії та практиці зв'язку викликана необхідністю
підтвердження (з різними цілями) прийому та передачі повідомлень. Це істотно
ускладнює структуру системи, однак дає незаперечні переваги як у плані
надійності, так і ефективності застосування СІТЛ у сфері управління.
Технологія
групової взаємодії
У роботі, в процесі виконання проекту керівництву необхідно
розподіляти завдання та координувати роботу виконавців, а членам команди
надавати інформацію про виконання, готувати та редагувати документи, й робити
все це в певні терміни.
Організація робіт, як правило, припускає географічно
розподілену структуру виконавців, діяльність яких повинна бути скоординована, а
в ряді випадків, і синхронізована. Прикладом синхронізованої дії є нарада, що
може проводитися локально (потрібна наявність усіх виконавців у один час і в
однім місці) або розподілена (потрібна наявність зв'язку між віддаленими
виконавцями в реальному масштабі часу).
Технологія групової взаємодії реалізується програмним
забезпеченням групової роботи (групове ПЗ) та підтримує три управлінські
функції:
• комунікацію;
• координацію;
• взаємодію.
1.3.6 Технологія концепції баз даних
З появою промислових баз даних, мабуть, основною концепцією
СІТЛ стала ідеологія баз даних.
База Даних (БД) - сукупність даних, призначених для машинної
обробки, що слугує для задоволення запитів багатьох користувачів, орієнтована
на інтегровані вимоги.
СУБД - узагальнений інструментарій для маніпулювання БД,
спеціальне ПЗ для забезпечення запитів, підтримки й аналізу даних.
Банк даних - система спеціальним чином організованих баз
даних, програмних, технічних, мовних, організаційно-методичних засобів, які
необхідні для забезпечення централізованого нагромадження та колективного
багатоцільового використання даних.
Властивості
БД
Переваги застосування БД у порівнянні з файлами, полягають у
властивостях БД: швидкості, доступності, гнучкості, цілісності.
Управління
базою даних
Усі зміни, доповнення, надання даних при застосуванні
ідеології БД здійснюються тільки централізовано. Тому базою даних треба
управляти.
Існує 2 концепції управління:
) підтримка загального інтерфейсу між користувачами та БД.
Користатися БД можна тільки відповідно до вимог організації. У цьому випадку
застосовується СУБД як узагальнений інструментарій для маніпулювання БД, спеціальне
ПЗ для забезпечення запитів, підтримки й аналізу даних;
) концепція адміністрування БД, тобто управління засобами
бази даних. У цьому випадку необхідно знати та враховувати застосовувану ОС,
ПО, організаційне забезпечення , технічне забезпечення, мережі, прикладне ПО.
Крім того необхідно глибоке знання організації та розв'язуваних нею задач).
Додаткові задачі управління БД: забезпечення таємності (не
кожен користувач повинний мати доступ до всіх даних), захист цілісності
(перевірка деякого роду обмеження даних), синхронізація (забезпечення захисту
від порушень несуперечності даних, що є наслідком квазі одночасних операцій над
деяким елементом даних), захист від відмовлень і відновлення БД (повинні бути
передбачені засоби, що забезпечують регулярне створення копій бази даних для її
відновлення після усунення збоїв устаткування чи помилок програмного
забезпечення) [Л. 17].
Порівнявши сказане з викладеним у попередньому розділі, можна
сказати, що всі ці задачі комплексно можна вирішити тільки за структурою
«сервер-клієнт».
По такій структурі реалізовані Internet- і
Intranet-технології, розглянуті далі.
. Internet- і Intranet технології
В одному зі своїх виступів засновник компанії Microsoft, сама
багата людина на планеті, Білл Гейтс сказав: «ДО 2012 року на ринку залишаться
два види компаній: ті, хто в Інтернеті, й ті, хто вийшов з бізнесу». Здається,
що сказано сильно, однак досить вірно.
Інтернет (англ. Internet - між мереж) - гігантська всесвітня
комп'ютерна мережа, що поєднує десятки тисяч мереж усього світу. Її призначення
- забезпечити будь-якому бажаючому постійний доступ до будь-якої інформації.
Саме можливість пошуку та перегляду інформації є основною причиною виникнення
Інтернету.
Архітектура
клієнт-сервер, заснована на Web-технології.
Нова архітектура називається інтранет-архітектурою
клієнт-сервер, заснованої на Web-технології.
Це підсумок досліджень і розробки в області додатків
глобальних мережних технологій Інтернет для локальних мереж. Це третій етап
еволюції обчислювальних систем. Суть: повернення до сервера ряду функцій, що
були винесені за межі центральної ЕОМ раніш. Базисом є Web-технологія, що
прийшла з Інтернет.
Відповідно до Web-технології на сервері розміщаються так
називані Web-документи (ВД), що візуалізуються й інтерпретуються програмою
навігації, що функціонує на робочій станції (Web-браузером).
Логічно Web-документ являє собою гіпермедійний документ, що
поєднує посилання на різні Web-сторінки, кожна з яких може містити посилання на
інші об'єкти. Фізично Web-документ (ВД) являє собою текстовий файл спеціального
формату, що містить посилання на інші об'єкти і Web-документи, розташовані в
будь-якому вузлі мережі. ВД реально включає тільки одну Web-сторінку, але
логічно може поєднувати будь-яку кількість таких сторінок, що належать різним
ВД.
Технологія
служби «Підприємства-Бізнес-Інтернет»
Створення своєї Web-сторінки як засіб просування на ринок,
вигідно з багатьох точок зору: прискорений, оперативний обмін інформацією -
поліпшення іміджу, скорочення витрат на рекламу, на пошук клієнтів, оформлення
договорів.
Низька вартість доступу - доступ до комерційних і
некомерційних служб закордоном.
Дешевий і конфіденційний глобальний зв'язок дозволяє
створювати філії по усьому світу.
Фірми-виробники на своїх Web- сторінках знайомлять клієнтів
із продукцією.
1.3.8 Застосування технології інтелектуалізації даних
Аналітичні
системи
В індустрії інформаційних технологій популярна напрям Data
Warehousing (DW), що реалізується в архітектурі клієнт-сервер і радикально
спрощує пошук необхідних даних у гігантських БД [Л. 6, 7]. Деякі компанії вже
продають інструментарій для побудови таких систем, а інші - успішно їх
розробляють і впроваджують. Як правило, мова йде про програмні засоби підтримки
прийняття рішень.
В області створення інформаційних технологій завжди існували
два основних напрямки, що взаємно доповнюють один одного:
- орієнтовані на оперативну обробку даних і
- - призначені для аналітичної роботи з інформацією.
Оперативні - технології оперативної обробки транзакцій (OLTP,
On-Line Transaction Processing). Транзакція - разовий прогін програми або її
частини. Сюди відносяться задачі управління банківськими рахунками, обліку
матеріальних цінностей, інформаційно-пошукові системи тощо.
Аналітичні технології призначені для задач аналізу (OLAP,
On-Line Analytical Processing) і підтримки прийняття рішень (DSS, Decision
Systems). До задач аналізу відноситься створення рекомендацій на майбутнє,
прийняття керівництвом стратегічних рішень і ін. Користувачів такої технології
називають аналітиками.
Відповідно до статистики, у кожній організації
використовується в середньому 3 різних СУБД. Для надання користувачам єдиного
погляду на корпоративну інформацію незалежно від того, де вона фізично
зберігається, слугує технологія Data Warehouse .
Основна мета DW - створення єдиного логічного представлення
даних, що містяться в різнотипних БД, чи, іншими словами, єдиної моделі
корпоративних даних. Вона базується на понятті інформаційного сховища.
Інформаційне сховище - це база даних, яка спеціальним образом
адмініструється, уміст якої має наступні властивості:
предметна орієнтація,
інтегрованість даних,
інваріантість у часі,
стабільність інформації,
мінімізація надмірності інформації.
. Предметна орієнтація. На відміну від БД у традиційних
OLTP-системах, де дані підібрані відповідно до конкретних додатків, інформація
в DW орієнтована на задачі підтримки прийняття рішень, для яких вимагаються
"історичні" дані.
. Інтегрованість даних. Дані в інформаційне сховище надходять
з різних джерел, де вони можуть мати різні імена, атрибути, одиниці виміру та
способи кодування. Після завантаження в DW дані очищують від непотрібної
інформації та приводять до єдиного формату.
. Інваріантість у часі. Важливою відмінністю DW від
OLTP-систем є те, що дані в них зберігають свою істинність у будь-який момент
процесу читання.
. Стабільність інформації. У DW-системах, як випливає з
вимоги часової інваріантості, один раз завантажені дані теоретично ніколи не
змінюються.
. Мінімізація надмірності інформації. Надмірність мінімальна
(близько 1%!), що пояснюється кількома причинами, зокрема: 1) у DW зберігається
деяка підсумкова інформація, що у БД OLTP-систем взагалі відсутня; 2) під час
завантаження в DW записи сортуються, очищаються від непотрібної інформації та
приводяться до єдиного формату.
Після такої обробки це вже зовсім інші дані.
Проблеми
інтеграції даних
Перелічимо деякі проблеми реалізації сховища даних [Л. 11]:
неоднорідність програмного середовища,
розподілений характер організації,
підвищені вимоги до безпеки даних,
необхідність наявності багаторівневих довідників метаданих,
потреба в ефективному збереженні й обробці дуже великих
обсягів інформації.
Інтелектуальні
методи витягу інформації
Інтелектуальний інформаційний пошук - технологія роботи з
даними, що з’явилася на ідеях сховищ даних, - реалізує новий клас інструментів
доступу до даних і їхнього аналізу, можливості яких по витягу важкодоступної
інформації, виявленню тенденцій і розпізнаванню закономірностей у корпоративних
БД не мають аналогів.
Інтелектуальні методи витягу інформації з масивів даних (data
mining) дадуть відповіді на такі питання про ваш бізнес, що раніш не приходили
в голову. Віддача від інтелектуального аналізу залежить від правильного вибору
інструментальних засобів і ефективного їхнього використання. Ці методи можуть стати
надійним фундаментом при виробленні ділової стратегії організації - при аналізі
ризику кредитування, виявленні зловживань і шахрайства, плануванні закупівель
для підприємств роздрібної торгівлі та впровадженні нових телекомунікаційних
продуктів і послуг.
Багатомірний аналіз даних, часто називаний оперативною
аналітичною обробкою (OLAP - on-line analytical processing), дозволяє задавати
складні питання, наприклад порівняти підсумки продажів із плановими показниками
за останні два роки по кварталах і по регіонах. Результати являють собою чи
деякі вибірки даних, чи сумарні (агреговані) показники.
До задач аналізу даних відноситься вироблення рекомендацій на
майбутнє, прийняття керівництвом рішень і ін. Найчастіше від якості інформації
в таких системах залежить фінансове положення підприємства.
Користувачі - аналітики працюють з інформаційним сховищем,
використовуючи регламентовані та нерегламентовані запити. Перші реалізовані
програмними продуктами OLTP - On-Line Transaction Processing, другі - OLAP -
On-Line Analytical Processing.
Видобуток даних - це нова епоха розвитку систем прийняття
рішень, що є одним з найважливіших додатків технології клієнт-сервер. Системи
типу клієнт-сервер і інформаційні архіви відкрили для користувачів доступ до
інформації.
Дослідження даних (data mining): метод пошуку інформації в
даних, що припускають використання статистичних, оптимізаційних і інших
математичних алгоритмів, що дозволяють знаходити взаємозалежності даних
(кореляцію, класифікацію й т.д.) і синтезувати дедуктивну інформацію.
Система підтримки прийняття рішень (СППР, decision support
system, DSS): система, що забезпечує на базі наявних даних одержання середнім
керуючим ланкою інформації, необхідної для тактичного планування та діяльності.
Спирається в значній мірі на аналіз даних у БД (по сучасних представленнях - у
складі даних (DWH)) візуальними засобами (графіки) і середньої складності
статистичними чи іншими математичними методами. Системи підтримки прийняття
рішень з'явилися давно, однак одержали новий імпульс до розвитку з виникненням
сховищ даних.
Ринок
програмних засобів
За даними консультаційної фірми Meta Group (Вестпорт, шт.
Коннектикут), що провела опитування 250 професіоналів у області інформаційних
технологій, 95% респондентів указали, що їхньої організації вже створили
сховище даних чи планують це зробити. Даний факт свідчить про зростаючу
популярності інформаційних сховищ.
Однією з найперспективних технологій доступу до інформаційних
сховищ. є продукти для організації інформаційного сховища на базі багатомірної
БД, у яких як основу системи підтримки прийняття рішень реалізована технологія
OLAP (On-line Analytical Processing), наприклад, IRI Express корпорації Oracle,
Essbase компанії Arbor Software.
1.3.9 Використання безпаперової технології
Вище було сказано про характерну рису економічної інформації
в СІТЛ її дуальності: з одного боку, повідомлення мають чисто інформативний
характер, а з іншого боку - (у зв'язку з відповідальністю подальших рішень на
основі її аналізу) повідомлення повинні мати риси документу.
У той же час підхід до автоматизації діловодства, що
базується на концепції електронної пошти, дозволяє створювати та підтримувати
гранично гнучку, розподілену систему робочих місць.
Основні задачі безпаперової технології: автоматизація
документообігу та безпаперові технології в електронному офісі АРМ та інтеграція
технічних, програмних та інформаційних засобів на робочому місці фахівця;
системи автоматизації діловодства й документообігу та їх порівняння;
автоматизований переклад документів; оснащення електронного офісу
(OCR-технологія, засоби автоматичного індексування електронних документів і
організація інформаційного пошуку, інтерактивна комп'ютерна телефонія,
електронний підпис).
Таким чином, одним з найважливіших напрямків розвитку та
впровадження досягнень ІТЛ є автоматизація обробки документів.
1.3.10 Роль електронного офісу в СІТЛ
Застосування безпаперової технології природно веде до вимоги
впровадження в повсякденній роботі відповідних програмно-апаратних засобів -
електронного офісу, що в кінцевому рахунку зводиться до комплексного
застосування пакета програм MS Office на підставі використання мережної
операційної системи типу Windows, доповненого «електронною канцелярією» типу
відомого пакета «Діловод», а також згаданими в попередньому розділі засобами
забезпечення безпаперової технології.
1.3.11 Застосування CASE - технології
Упроваджені технології треба підтримувати (супроводжувати).
Для цього використовується CASE-технологія (Системи автоматизованого
проектування - САПР).технологія (CASE - Computer-Aided Software/System
Engineering) - сукупність технологій аналізу, проектування, розробки та
супроводу складних систем, підтримуваний комплексом взаємопов'язаних засобів
автоматизації. CASE-технологія - інструментарій для системних аналітиків,
розроблювачів і програмістів, що замінює папір і олівець комп'ютером,
автоматизуючи процес проектування, розробки та супроводу ПЗ.
Достоїнства CASE-технології полягають у наступному:
єдина графічна мова;
єдина БД проекту (репозиторій);
інтеграція засобів;
підтримка колективної розробки та управління проектом;
макетування;
генерація документації;
верифікація проекту;
автоматична генерація об'єктного коду (до 85--90%);
супровід і реінжинірінг.
Корпорація Computer Associates (LogickWorks) випускає два
взаємно доповнюють інструмента аналізу інформаційних систем:- функціональне
моделювання на основі так званої методології IDEF0; є можливість експорту
побудованих моделей у системи функціонально-вартісного аналізу (ABC - Activity
Based Costing)- засіб інформаційного моделювання, використовується нотація
IDEF1. Підтримуються понад 20 цільовий СУБД, є можливість генерації прототипів
прикладних програм для Visual Basic, Delphi тощо.
1.3.12 Використання технології управління проектами
Управління проектами (менеджмент проектів - МП) називають
технологією менеджменту XXІ століття. Це - один із найважливіших компонентів
управління будь-яким бізнесом. Управління проектами забезпечує необхідну
координацію діяльності підрозділів, планування й реалізацію проектів, аналіз і
контроль результатів, у цілому значно підвищуючи конкурентні переваги компанії.
Поняття "проект" вживається в багатьох змістах.
Найбільш загальне визначення терміну «проект» наступне [Л. 19].
Проект - система цілей, об'єктів (що створюються чи
модернізуються для реалізації цих цілей), технологічних процесів, технічної й
організаційної документації для них, матеріальних, фінансових, трудових і інших
ресурсів, а також управлінських рішень і заходів щодо їхнього виконання.
Основу технології складає погляд на проект, як на керовану
зміну вихідного стану будь-якої системи (наприклад, підприємства), зв'язану з
витратою ресурсів. Дослідження процесу й регулювання змін, здійснюваних по
заздалегідь розроблених правилах у рамках бюджету та часових обмежень, складає
суть управління проектами.
Проект може розглядатися як такий, що народжується з ідеї
зміни.
Управління проектами - процес керівництва та координації
людських і матеріальних ресурсів протягом всього циклу існування проекту шляхом
застосування системи сучасних методів і техніки управління для досягнення
визначених у проекті цілей, результатів, складу й об'єму робіт, вартості, часу,
якості та задоволення учасників проекту.
Таким чином, якщо застосування інформаційних систем це -
інтеграція різних технологій, то управління проектами - це управління процесом
інтеграції. За статистикою, практично немає організацій, яких би повністю
задовольняли існуючі системи. В разі застосування усіх компонентів
інформаційних технологій, інформаційна система на підприємстві буде занадто
складна. Знайти золоту середину в обсязі технологій - багатокритеріальна
задача, яка вирішується методами експертних оцінок, які, в свою чергу, залежать
від смаків самих експертів.
Для забезпечення ефективного контролю за змістом робіт
проекту повинні бути визначені формальні процедури управління змінами.
Для ефективного управління змінами в ході реалізації проекту
необхідна відповідна методика.
Рішення про необхідність використання інформаційної
технології для управління проектом, у першу чергу, зв'язано з відповіддю на
питання про необхідність системи управління. Несистемне (неформальне)
управління проектом можливе для малих проектів з обмеженими задачами та
ресурсами, але перестає працювати вже на проектах невисокої складності. Без
деякої формалізованої системи управління керівник і учасники проекту неминуче
будуть зіштовхуватися з проблемами, зв'язаними з конфліктами цілей,
пріоритетів, термінів, призначень і звітності. Втрати, зв'язані з помилками
управління та з додатковими витратами часу та ресурсів, що витрачаються на
вирішення виникаючих конфліктів, неминуче впливають на якість результатів і
призводять до подорожчання проекту.
У цій ситуації тримати проект під контролем дозволяє
застосування технології управління проектами: розробка та впровадження
формалізованої інформаційної системи, що підтримувала би виконання основних
функцій контролю та управління проектом.
У сучасній організації, як правило, функціонує цілий ряд
автоматизованих систем, що забезпечують інформаційну підтримку поточної управлінської
діяльності. Системи підтримки прийняття рішень (Decision Support Systems-DSS)
розробляються та використовуються для підтримки специфічних управлінських
процедур. Структура цих систем звичайно відповідає функціональній структурі
корпорації та рівням управління.
Вказана технологія реалізується в визначеній мірі в різних
системах управління проектами. Зокрема, в серії систем фірми Primavera Inc., у
пакеті MS Project.
Застосування технології управління проектами поряд з іншими
інформаційними технологіями слугує створенню "корпоративних" систем
управління проектами (КСУП), що забезпечує управління по проектах з наскрізним
контролем усіх проектів, робіт, а також трудових, матеріально-технічних і
фінансових ресурсів у рамках однієї компанії чи групи компаній.
1.3.13 Технологія застосування інформаційних систем
Головна властивість СІТЛ - застосування технології
інформаційних систем
Саме вони дають основний ефект від СІТЛ, тому що в них
сконцентровані всі досягнення ІТЛ, саме вони займають центральне й одночасно
інтегруюче місце в системах інформаційних технологій [Л. 12, 20].
Для підприємства важливу роль відіграють
корпоративні ІС (КІС) які необхідні для роботи цілого
підприємства чи навіть декількох підприємств та галузей. Для таких систем
характерна архітектура клієнт-сервер зі спеціалізацією серверів. Вони будуються
на корпоративних SQL-серверах БД (Oracle v7-9, Informix, Sybase, DB2 та ін.) і
відповідних інструментальних засобах.
системи підтримки прийняття рішень DSS (Decision Support
System) становлять інший тип ІС, у яких за допомогою досить складних запитів
провадиться відбір й аналіз даних у різних розрізах: часових, географічних і за
різними показниками.
До систем цього класу відносяться R/3 (SAP), MK (Computer
Associates), Baan IV (Baan), BPCS (SSA), ORACLE Applications (ORACLE), MFG/PRO
(QAD), Site Line (Symix). Вони мають приблизно однаковий набір підсистем,
більш-менш удало реалізований, для підтримки наступних бізнес-процесів:
фінанси;
виробництво;
постачання та збут;
збереження й агрегування інформації;
техобслуговування устаткування та зробленої продукції.
Більш докладно інформація щодо ІС наведена у Додатку 1, а
запропонований шлях вдосконалення інформаційних технологій на ДП завод «»
1.3.14 Технологія інформаційної безпеки
Ціль інформаційної безпеки (ІБ) - забезпечити безперебійну
роботу організації та звести до мінімуму збиток від подій, що містять погрозу
безпеки.
Це можна зробити двома способами:
. Упередити всі спроби несанкціонованого доступу, що
практично неможливо внаслідок обов’язкової наявності помилок у великій системі,
якою є програмне забезпечення комп’ютерної системи (КС).
. Дотримуватися вимог політики безпеки, що полягає у
виявленні порушень політики безпеки та реагуванні на будь-які атаки її
порушників. На думку більшості фахівців з комп’ютерної безпеки, це надає
можливість забезпечення найбільш результативного захисту та зменшення збитків
від атак ззовні та у самій КС.
Не всі засоби контролю раціонально застосовувати до кожного
інформаційного середовища; їх варто використовувати вибірково з урахуванням
конкретних умов.
Але десять засобів контролю, перелічених далі у теперішніх
практичних правилах, вважаються особливо важливими.
Десять
принципів контролю інформаційної безпеки
Принцип
1. Документ про політику інформаційної безпеки
Письмовий документ про політику безпеки повинен бути
доступний усім співробітникам, що відповідають за забезпечення режиму
інформаційної безпеки.
Принцип
2. Розподіл обов'язків по забезпеченню інформаційної безпеки
Необхідно чітко визначити обов'язки по захисту окремих
ресурсів і виконанню конкретних процесів забезпечення безпеки.
Захист інформаційної системи повинен бути обов'язком її
власника.
Принцип
3. Навчання правилам інформаційної безпеки
Користувачі повинні одержати необхідні відомості про політику
організації і прийнятих у ній процедурах, включаючи вимоги до безпеки й інших
засобів контролю, а також навчитися правильно користатися інформаційними
ресурсами
Принцип
4. Повідомлення про інциденти в системі безпеки
Про події, що таять погрозу безпеки, потрібно без зволікання
повідомляти по адміністративних каналах.
Принцип
5. Засоби захисту від вірусів
Необхідно реалізувати заходи для виявлення та запобігання
проникненню вірусів у системи та процедури інформування користувачів про їхню
шкоду.
Принцип
6. Процес планування безперебійної роботи організації
Для розробки і реалізації планів забезпечення безперебійної
роботи організації необхідно мати відповідний процес.
Такий процес повинний передбачати ідентифікацію і зменшення
ризиків навмисних чи випадкових погроз, яким піддаються життєво важливі
сервіси. Необхідно розробити плани підтримки безперервності виробничої
діяльності після відмовлення чи ушкодження життєво важливих сервісів чи систем.
Принцип
7. Контроль за копіюванням ПЗ, захищеного законом про авторське право
Варто взяти до уваги обмеження, що накладаються чинним
законодавством на використання матеріалів, захищених законом про авторське
право.
Принцип
8. Захист документації організації
Важливі для організації документи необхідно захищати від
утрати, знищення та підробки.
Принцип
9. Захист даних
У багатьох країнах персональні дані (про осіб, яких можна
ідентифікувати по них), збережені чи оброблювані на комп'ютері, попадають під
законодавство про захист інформації
Принцип
10. Відповідність політиці безпеки
Усі підрозділи організації варто регулярно перевіряти, щоб
забезпечити відповідність прийнятій політиці і стандартам безпеки.
Структура
інформаційної безпеки
Інформаційна безпека вимагає вирішення наступних питань.
. Політика безпеки.
. Організація захисту.
. Класифікація ресурсів і їхній контроль.
. Безпека персоналу.
. Фізична безпека й безпека навколишнього середовища.
. Адміністрування комп'ютерних систем і обчислювальних мереж.
. Управління доступом до систем.
. Розробка й супровід інформаційних систем.
. Планування безперебійної роботи організації.
. Виконання вимог.
Завдання
вимог до інформаційної безпеки організації
Існують три основних групи вимог до системи безпеки в
будь-якій організації.
Перша група вимог - це унікальний набір ризиків порушення
безпеки, що складається з погроз, яким піддаються інформаційні ресурси, й їхніх
слабостей і можливий вплив цих ризиків на роботу організації.
Друга група вимог - це набір правових і договірних вимог,
яким повинні задовольняти організація, її торгові партнери, підрядчики й
постачальники послуг; при цьому зростає необхідність стандартизації в міру
поширення електронного обміну інформацією з мереж між організаціями.
Третя група вимог - це унікальний набір принципів, цілей і
вимог до обробки інформації, що розроблений організацією для виробничих цілей.
Важливо (наприклад, для забезпечення конкурентноздатності), щоб у політиці
безпеки були відбиті ці вимоги, й життєво важливо, щоб реалізація чи
відсутність засобів управління безпекою в інформаційній інфраструктурі не
заважали виробничій діяльності організації.
Інформаційна безпека: захист інформації; його складові:
а) захист конфіденційної інформації від несанкціонованого
розкриття чи перехоплення;
б) забезпечення точності й повноти інформації та комп'ютерних
програм;
в) забезпечення, коли це потрібно для користувача,
доступності інформації й життєво важливих сервісів.
Управління інформаційною безпекою: забезпечення механізму, що
дозволяє реалізувати інформаційну безпеку.
Аналіз ризиків: усеосяжний термін, що включає:
визначення й аналіз потенційних погроз, яким піддаються
комп'ютерні системи, та їхньої уразливості,
надання керівництву інформації, необхідної для прийняття
рішень, зв'язаних із оптимізацією капіталовкладень у заходи для забезпечення
інформаційної безпеки.
Інцидент у системі безпеки: подія, у результаті якої
відбулася (чи могла б відбутися) втрата чи ушкодження інформаційних ресурсів
організації, або дія, що порушує прийняті в організації правила безпеки.
Розподіл
обов'язків
Розподіл обов'язків дозволяє звести ризик недбалого чи
несанкціонованого використання систем до мінімуму, тому варто приділити
особливу увагу розподілу визначених обов'язків чи зон відповідальності, щоб
зменшити імовірність несанкціонованої модифікації чи використання даних і сервісів
Висновки
до розділу 1
1. Система інформаційних технологій (СІТЛ) - взаємозалежний
комплекс систем методів і способів збору, пошуку, обробки, перетворення,
зберігання, передачі та використання інформації на базі обчислювальної техніки,
що забезпечує досягнення інтегральних стратегічних цілей об'єктів.
. Взаємне проникнення різних інформаційних технологій і їхній
стрімкий розвиток створює передумову побудови ідеальної системи технологій, яка
обіймає необхідні і достатні умови проектування інформаційних систем, що
володіють заданими властивостями, параметрами і характеристиками.
2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ
ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДП завод „Пожспецмаш”
2.1 Загальна характеристика підприємства
Держпідприємство протипожежного та спеціального
машинобудування "Прилуцький завод "Пожспецмаш" належить до сфери
управління МНС. Виробничу діяльність воно розпочинало з випуску вогнегасників,
меблів та інших товарів широкого вжитку, а з початку 30-х років ХХ ст. до цієї
номенклатури додалися штурмові та трьохколінні пожежні драбини. В 1949 році
була виготовлена перша партія пожежних машин із закритим кузовом, заднім
розміщенням насосу та рядом інших удосконалень. Тоді розпочався ріст об’ємів
виробництва пожежних автомобілів, і постійно розширювалася номенклатура
продукції. В 50-ті роки виробництво пожмашин досягло 750 одиниць на рік. 60-ті
та початок 70-х років були часом розквіту заводу: зростав об’єм виробництва,
розширювалася номенклатура продукції. Тоді за один робочий день із цехів
виходили до 15 одиниць пожежної автотехніки різних типів. Із розпадом СРСР
різко скоротився ринок збуту. Відсутність підтримки з боку держави, неналежне
фінансування основних споживачів продукції - підрозділів пожежної охорони,
економічний тягар інфраструктури селища Ладан, що майже вся знаходилася на
утриманні заводу, призвели до його занепаду. Відсутність чіткої стратегії
розвитку, обґрунтованої маркетингової стратегії, застаріле обладнання, що
використовувалось у виробництві та потребувало негайної заміни, невпровадження
шляхів скорочення витрат і збереження ресурсів у подальшому призвели до тяжкої
кризи.
Предметом діяльності ДП завод
«Пожспецмаш» є:
створення, освоєння, виготовлення та
реалізація рятувальної апаратури та устаткування; протипожежної техніки; засобів
індивідуального та групового захисту органів дихання людей; апаратів для роботи
під водою; засобів дихальної реанімації; приладів перевірки параметрів роботи
виготовлених виробів; автотранспортних засобів для перевезення людей, у тому
числі переобладнання вантажного автотранспорту у пасажирський: запасних частин
до виготовлених виробів: товарів народного споживання: виробництво інших робіт
та послуг;
науково-технічні, конструкторські
розробки, виготовлення експериментальних серій та замовлень;
ремонт, відновлення та сервісне
обслуговування усієї власної продукції Товариства, виробів інших підприємств,
застосованих гірничорятувальними частинами та вугільними шахтами в галузі
забезпечення техніки безпеки та рятувальних робіт;
інженерні послуги, виконання робіт в
галузі проектування промислового та непромислового напрямку для своїх потреб та
по замовленням інших сторін;
здійснення зовнішньоекономічної
діяльності відповідно до чинного законодавства, проведення експортно-імпортних
операцій, включаючи товарообмінні, посередницькі та інші операції;
торговельно-закупівельна діяльність,
оптова та роздрібна торгівля;
комерційна та посередницька
діяльність;
організація аукціонів,
виставок-продажів; здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів та
пасажирів автомобільним транспортом, автотранспортні послуги, ремонт та
технічне обслуговування транспортних засобів;
видавницька та друкарська діяльність,
розмноження друкарських виробів та технічної документації інформаційні послуги,
рекламна діяльність;
навчання та перепідготовка кадрів по
експлуатації виробів, які випускаються;
виробництво та реалізація продуктів
громадського харчування;
виробництво та реалізація
сільськогосподарської продукції;
будівництво промислових та соціальних
об'єктів, житла;
інші діяльності, що не заборонені
чинним законодавством.
По характеру промислового виробництва
ДП завод «Пожспецмаш» належить до галузі машинобудування і має властиві для
нього технологічні процеси, які обумовлюють виробничу структуру підприємства:
механічна обробка;
зварювальні роботи холодне
штампування;
переробка пластмас та гумових
сумішей;
механоскладальні роботи;
лакофарбові та порошкові покриття;
пакування готової продукції.
У своїй структурі ДП завод
«Пожспецмаш» має наступні виробничі підрозділи: ділянка композитних балонів,
механічна і слюсароскладальна ділянки, цех по виготовленню саморятівників,
підрозділ по виготовленню автобусів, ділянка по ремонту КІП інструментальна
ділянка. Є автотранспортне господарство.
Для забезпечення гарантованої
відповідності продукції, що випускається, вимогам державних стандартів на
підприємстві працює хімічна, метрологічна і випробувальна лабораторія,
акредитована Держстандартом України на проведення випробувань дихальних
апаратів і балонів середнього і малого об'єму, а таке саме проведення
сертифікації.
2.2 Внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства
Керівництво поточною діяльністю
підприємства здійснює генеральний директор, який є виконавчим органом. Умови
праці й компетенція директора ДП завод «Пожспецмаш» встановлюються його
статутом та укладеною з ним угодою.
Генеральний директор виконує такі
функції:
забезпечує виконання поточних та
перспективних планів.
розпоряджається майном підприємства,
включаючи її грошові кошти, у межах своєї компетенції.
без доручення діє від імені
підприємства, укладає у межах своєї компетенції угоди, у тому ж числі трудові
контракти.
- відкриває розрахункові та інші рахунки у банках.
представляє підприємство у відносинах
з підприємствами, організаціями, закладами, а також з державними органами по всім
питанням діяльності компанії.
Таблиця 2.1 Фрагмент розподілу
функціональних обов'язків та відповідальності серед персоналу ДП завод
„Пожспецмаш»”
|
Функціональні
обов'язки
|
Відповідальна
посадова особа
|
|
Загальне
керівництво підприємством. Організація підбору кадрів
|
Генеральний
директор Підприємства
|
|
Пошук нових
клієнтів на міжнародні замовлення
|
Менеджери з ЗЕД
|
|
Укладання угод про
продаж продукції, надання різних послуг
|
Генеральний
директор Юрист
|
|
Узгодження розцінок
на продукцію і надання послуг
|
Комерційний
директор, головний бухгалтер
|
Схема управління ДП завод «Пожспецмаш» представлена на рис.
2.1.
Рис. 2.1 Організаційна структура ДП завод «Пожспецмаш»
Існуюча організаційна структура є
типовою для підприємства даного виробничого профілю. На ДП завод «Пожспецмаш»
немає відділу зовнішньоекономічної діяльності, функції даного відділу виконують
співробітники відділу маркетингу - всього у відділі працює чотири спеціалісти,
два з яких відповідають за ЗЕД підприємства. Фахівці з питань збуту на
міжнародних ринках, як правило, працюють незалежно від збувальників на
внутрішньому ринку.
Оскільки мета організаційної
структури полягає в забезпеченні реалізації завдань, що стоять перед
організацією, то й проектування структури повинне базуватися на стратегічних
планах організації.
Підприємство володіє майном, що повністю забезпечує
технологічний процес виробництва основної продукції.
Розглядаючи трудовий потенціал
підприємства, можна було побачити, що ДП завод «Пожспецмаш» має достатньо
кваліфікований персонал, який здатний утілювати в життя нові рішення
керівництва заводу.
Кількість робочих - 302 людини:
середній вік - 45-50 років
вища освіта - 64 чол.
технічна освіта - 51 чол.
економічна освіта - 12 чол. -
юридична освіта - 1 чол.
середня спеціальна освіта - 59 чол.
Трудові відносини на підприємстві,
включаючи питання найма та звільнення, режиму труда або відпочинку, умов оплати
праці, гарантії та компенсації регулюються особистими трудовими угодами
(контрактами). Умови особистих трудових угод (контрактів) не можуть погіршувати
положення працівників у порівнянні з умовами, передбачених діючим на території України
законодавством. Соціальне страхування працівників підприємства їх соціальне
забезпечення регулюється нормами діючого на території України законодавства.
За всі роки роботи на міжнародних
ринках накопичений великий досвід роботи, підприємство укомплектоване
висококваліфікованими працівниками і керівниками. Усе це в сполученні з твердою
дисципліною, високою якістю роботи, своєчасним виконанням замовлень і
забезпеченням її схоронності і надійності, відсутністю зривів графіків
споживачів дозволило колективу підприємства завоювати великий авторитет у
країнах СНД і в державах Європи.
ДП завод «Пожспецмаш» дає можливість
здійснювати професійний ріст, здійснює для своїх працівників навчальні семінари
з підвищення кваліфікації з менеджменту та маркетингу, застосовує систему
заохочень та стимулювань.
Основна продукція, що виготовляється
(табл. 2.2):
апарат на стиснутому повітрі АСВ-2 -
призначений для захисту органів дихання людини при роботі в атмосфері,
непридатній для дихання, а також при роботі під водою на глибині 20 м.
апарат для дихальної реанімації ГС-ПР
і ГС-ПС призначений для відновлення функцій зовнішнього дихання і газообміну,
як в придатній, так і непридатній для дихання атмосфері.
пристрій для перевірки повітряних
дихальних апаратів аеротест - призначений для перевірки експлуатаційних
параметрів повітряних дихальних апаратів з редукційним тиском 0,5 і 0,7 Мпа
(типа АВІМ, АСВ-2 і др.), що знаходяться на оснащенні рятувальних служб.
Саморятівник ШСМ-30 - малогабаритний ізолюючий. Використовується для захисту
органів дихання під година аварій. Призначеній для постійного носіння на
поясному ремені в місцях з підвищеною аварійною небезпекою.
наркозний апарат "Анальгон"
- призначений для знеболення потерпілих і хворих на до госпітальному етапі, а
таке саме в лікувальних установах.
апарат повітряний ізолюючий модульний
АВІМ - призначений для індивідуального захисту органів дихання і зору людини
від дії високотоксичного і агресивного середовища при веденні робіт, як в
захисному костюмі, так і без костюма.
Таблиця 2.2 Динаміка виробництва основної
продукції.
|
Продукція
|
Од. вим.
|
Роки
|
|
|
2007
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
Апарат АСВ-2
|
шт.
|
1905
|
475
|
575
|
550
|
950
|
|
Апарат ГС- ПС
|
шт.
|
200
|
150
|
|
68
|
264
|
|
Апарат ГС-ПP
|
шт.
|
46
|
54
|
|
103
|
115
|
|
Апарат ГС-10
|
шт.
|
|
200
|
200
|
-
|
100
|
|
Індикатор ІР-2
|
шт.
|
250
|
100
|
100
|
-
|
-
|
|
Апарат
"Аеротест"
|
шт.
|
|
50
|
-
|
-
|
55
|
|
Саморятівник
ШСМ-3ОУ
|
шт.
|
1805
|
7020
|
4518
|
7000
|
8971
|
|
Саморятівник
ШСМ-3ОА
|
шт.
|
|
20
|
800
|
100
|
100
|
|
Саморятівник
ШСМ-3ОБ
|
шт.
|
|
100
|
700
|
-
|
-
|
|
Ремонт КІП
|
шт.
|
1776
|
1613
|
1345
|
1622
|
1208
|
|
Запасні частини
|
т.грн.
|
423,9
|
643,2
|
404,6
|
426,7
|
372,4
|
|
Апарат АВІМ
|
шт.
|
1165
|
649
|
339
|
600
|
-
|
Завод має сертифікати на всі види
продукції в УКРСЕПРО.
Аналіз показників фінансової стійкості ДП завод «Пожспецмаш»
розпочнемо з аналізу стану активів та пасивів підприємства.
В таблиця 2.3-2.17 представимо динаміку та структуру активів
та пасивів досліджуваного підприємства.
Таблиця 2.3 Аналіз обсягу активів ДП завод «Пожспецмаш» за 2009 2011 роки, тис. грн.
|
Показники
|
На 01.01.09
|
На 01.01.10
|
На 01.01.11
|
Абс. відх. (+;-)
|
Відн. відх.
|
|
|
|
|
2010/2009
|
2011/2010
|
2010/2009
|
2011/2010
|
|
1. Необоротні
активи
|
16704,2
|
16621,9
|
18618,9
|
-82,3
|
1997,0
|
-0,5%
|
12,0%
|
|
2. Оборотні активи
|
5926,3
|
10271,1
|
13400,0
|
4344,8
|
3128,9
|
73,3%
|
30,5%
|
|
3. Разом активів
|
22630,5
|
26893
|
32018,9
|
4262,5
|
5125,9
|
18,8%
|
19,1%
|
Таблиця 2.4 Аналіз структури активів ДП завод «Пожспецмаш» за 2009-2011 роки, тис. грн.
|
Показники
|
На 01.01.09
|
На 01.01.10
|
На 01.01.11
|
Абс. відх. (+;-)
|
|
|
|
|
2010/2009
|
2011/2010
|
|
1. Необоротні
активи
|
73,8%
|
61,8%
|
58,1%
|
-12,0%
|
-3,7%
|
|
2. Оборотні активи
|
26,2%
|
38,2%
|
41,9%
|
12,0%
|
3,7%
|
|
3. Разом активів
|
100,0%
|
100,0%
|
100,0%
|
0,0%
|
0,0%
|
Таким чином, за досліджуваний період структура активів
підприємства значно змінилася: питома вага необоротних активів зменшилася з
73,8% у 2009 році до 58,1% у 2011 році.
За досліджуваний період загальний обсяг активів стабільно
зростав. зростання склало відповідно 18,8 та 19,1% у 2010 та 2011 рр.
Таблиця 2.5 Аналіз обсягу пасивів ДП завод «Пожспецмаш» за 2009 2011 роки, тис. грн.
|
Показники
|
На 01.01.09
|
На 01.01.10
|
На 01.01.11
|
Абс. відх. (+;-)
|
Відн. відх.
|
|
|
|
|
2010/2009
|
2011/2010
|
2010/2009
|
2011/2010
|
|
1. Реальний власний
капітал
|
18122,8
|
20440,8
|
21634,2
|
2318,0
|
1193,4
|
12,8%
|
5,8%
|
|
2. Позикові засоби
|
2888,8
|
4630,0
|
8882,6
|
1741,2
|
4252,6
|
60,3%
|
91,8%
|
|
3. Разом
|
21011,6
|
25070,8
|
30516,8
|
4059,2
|
5446,0
|
19,3%
|
21,7%
|
Таблиця 2.6 Аналіз структури пасивів ДП завод «Пожспецмаш» за 2009-2011 роки, тис.
грн.
|
Показники
|
На 01.01.09
|
На 01.01.10
|
На 01.01.11
|
Абс. відх. (+;-)
|
|
|
|
|
2010/2009
|
2011/2010
|
|
1. Реальний власний
капітал
|
86,3%
|
81,5%
|
70,9%
|
-4,7%
|
-10,6%
|
|
2. Позичені засоби
|
13,7%
|
18,5%
|
29,1%
|
4,7%
|
10,6%
|
|
3. Разом
|
100,0%
|
100,0%
|
100,0%
|
0,0%
|
0,0%
|
У структурі пасиву також відбулися значні зміни. Питома вага
позичених засобів за досліджуваний період зросла з 13,7% у 2009 році до 29,1% у
2011 році.
За досліджуваний період зростали в абсолютному виразі як
позичені засоби (на 60,3% та на 91,8% у 2010 та в 2011 рр.), так і реальний
власний капітал (на 12,8% та на 5,8% у 2010 та 2011 рр.)
Безпосередньо показники фінансової стійкості представимо в
табл. 2.7.
Таблиця 2.7 Показники фінансової стійкості ДП завод «Пожспецмаш»
|
Показники
|
На 01.01.09
|
На 01.01.10
|
На 01.01.11
|
Абс. відх. (+;-)
|
|
|
|
|
2010/2009
|
2011/2010
|
|
1. Коефіцієнт
фінансової залежності
|
1,2489
|
1,3165
|
1,4819
|
0,0676
|
0,1654
|
|
2. Коефіцієнт
структури довгострокових вкладень
|
0,0000
|
0,0000
|
0,0000
|
0,0000
|
0,0000
|
|
3. Коефіцієнт
довгострокового залучення позикових коштів
|
0,0000
|
0,0000
|
0,0000
|
0,0000
|
0,0000
|
|
4. Коефіцієнт
структури залученого капіталу
|
0,0000
|
0,0000
|
0,0000
|
0,0000
|
0,0000
|
|
5. Коефіцієнт
концентрації залученого капіталу
|
0,1276
|
0,1721
|
0,2771
|
0,0444
|
0,1050
|
|
6. Коефіцієнт
співвідношення оборотних і необоротних активів
|
0,3548
|
0,6179
|
0,7197
|
0,2631
|
0,1018
|
|
7. Коефіцієнт
автономії
|
0,4900
|
0,9700
|
0,5830
|
0,4800
|
-0,3870
|
|
8. Коефіцієнт
нагромадження власного капіталу
|
0,8011
|
1,1279
|
1,0584
|
0,3268
|
-0,0695
|
|
9. Коефіцієнт
співвідношення короткотермінових зобов`язань і перманентного капіталу
|
0,1463
|
0,2078
|
0,3832
|
0,0615
|
0,1754
|
Отримані результати проілюструємо на рис. 2.2.
Рис. 2.2 Показники фінансової стійкості ДП завод «Пожспецмаш»
В цілому, представлені результати говорять про те, що
загальний рівень стійкості досліджуваного підприємства має задовільне значення.
Не зважаючи на те, що рівень коефіцієнту автономії впав на
протязі 2010-2011 рр. з 0,97 до 0,58, його рівень залишається достатнім для
забезпечення фінансової стійкості підприємства.
Рівень концентрації залученого капіталу залишається
невисоким, та складає станом на 2011 рік 0,277.
Як позитивний фактор, слід розглядати підвищення коефіцієнту
співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства, з 0,35 у 2009
році, до 0,719 у 2011 році.
Короткострокові зобов’язання, відносно перманентного
капіталу, також мають цілком припустиме значення, та складають 38,32%.
Далі, проведемо аналіз показників ліквідності та
платоспроможності ДП завод «Пожспецмаш».
Показники ліквідності та платоспроможності ДП завод
«Пожспецмаш» представимо в табл. 2.8 та їх динаміку проілюструємо на рис. 2.3
та 2.4.
Таблиця 2.8 Аналіз показників ліквідності та платоспроможності
ДП завод «Пожспецмаш» у 2009-2011 рр.
|
Показники
|
На 01.01.09
|
На 01.01.10
|
На 01.01.11
|
Абс. відх. (+;-)
|
|
|
|
|
2010/2009
|
2011/2010
|
|
1. Маневреність
власних ОА
|
0,55901
|
0,44846
|
0,49788
|
-0,1106
|
0,04942
|
|
2. Питома вага
оборотних активів в загальних активах
|
0,26183
|
0,38168
|
0,41796
|
0,11985
|
0,03628
|
|
3. Питома вага
власних оборотних коштів в покритті запасів
|
0,87163
|
1,67115
|
0,64307
|
0,79952
|
-1,0281
|
|
4. Коеф. абсолютної
ліквідності
|
0,27382
|
0,36823
|
0,09441
|
-0,2015
|
|
5. Коеф. швидкої
ліквідності
|
0,282
|
0,482
|
0,476
|
0,2
|
-0,006
|
|
6. Коеф. поточної
ліквідності
|
1,45
|
2,063
|
0,966
|
0,613
|
-1,097
|
|
7. Коеф. загальної
платоспроможності
|
5,0172
|
1,55367
|
1,71839
|
-3,4635
|
0,16472
|
|
8. Коефіцієнт
маневреності власного капіталу
|
0,07808
|
0,18599
|
0,13747
|
0,10791
|
-0,0485
|
|
9. Коефіцієнт
автономії джерел формування ОА
|
0,06252
|
0,14127
|
0,09276
|
0,07876
|
-0,0485
|
|
10. Коефіцієнт
забезпеченості власними ОА
|
0,23877
|
0,37014
|
0,22194
|
0,13137
|
-0,1482
|
Рис. 2.3 Динаміка показників ліквідності ДП завод
«Пожспецмаш» у 2006 - 2008 рр.
Рис. 2.4 Динаміка показників платоспроможності ДП завод
«Пожспецмаш» у 2009 - 2011 рр.
Отримані в результаті аналізу дані є неоднозначними.
З одного боку, підвищився рівень маневреності власних
оборотних засобів, а також збільшилася питома вага оборотних активів в
загальної сумі активів.
З іншого боку, в період 2010-2011 більш ніж удвічі впало
значення коефіцієнту абсолютної ліквідності, з 0,368 до 0,1667.
Коефіцієнт швидкої ліквідності стрімко зріс з 0,27 до 0,48 у
2009-2011 роках, але у 2008 році дещо знизився до 0,47.
Коефіцієнт поточної ліквідності після зростання у 2010 р. з
1,45 до 2,06 впав у 2011 році до величини 0,966.
Коефіцієнт загальної платоспроможності має позитивні
тенденції: у 2010 році він впав з величини 5,01 (що є надлишковим значенням) до
1,55, а у 2011 році дещо зріс, до рівня 1,71.
Для більш повного розкриття рівня платоспроможності та
ліквідності, проаналізуємо показники ділової активності підприємства (табл.
2.9).
Таблиця 2.9 Аналіз показників ділової активності ДП завод «Пожспецмаш» у 2009 -2011
рр.
|
Показники
|
Роки
|
Абс. відх. (+;-)
|
|
2009
|
2010
|
2011
|
2010/2009
|
2011/2010
|
|
1. Фондовіддача
|
3,10
|
3,00
|
6,43
|
-0,1
|
3,43
|
|
2. Оборотність
засобів в розрахунках (в оборотах)
|
7,91
|
7,67
|
8,61
|
-0,2
|
0,93
|
|
3. Оборотність
засобів в розрахунках (в днях)
|
45,49
|
46,93
|
41,84
|
1,4
|
-5,09
|
|
4. Оборотність
запасів (в оборотах)
|
4,06
|
11,59
|
13,63
|
7,5
|
2,04
|
|
5. Оборотність
запасів (в днях)
|
88,71
|
31,06
|
26,41
|
-57,7
|
-4,65
|
|
6. Тривалість
операційного циклу (в днях)
|
134,20
|
77,98
|
68,24
|
-56,2
|
-9,74
|
|
7. Коефіцієнт
погашення дебіторської заборгованості
|
0,01
|
0,13
|
0,12
|
0,1
|
-0,01
|
Динаміку показників ділової активності представимо в рис. 2.5
та 2.6.
Рис. 2.5. Показники ділової активності ДП завод «Пожспецмаш»
у 2009-2011 рр.
Рис. 2.6 Показники тривалості оборотності засобів ДП завод
«Пожспецмаш» у 2009-2011 рр.
Проведені розрахунки говорять про те, що не зважаючи на
суперечливі тенденції в динаміці, загальний рівень показників ліквідності та
платоспроможності є задовільним.
Всі показники ділової активності підприємства є сприятливими.
Так, фондовіддача зросла за період 2010-2011 рр. більш ніж
удвічі, до 6,43 грн/грн.
Оборотність засобів в розрахунках скоротилася з 46,93 до
41,84 днів.
Оборотність запасів у днях скоротилася ще значніше: з 31,06
до 26,41 днів.
Тривалість операційного циклу за період 2009-2011 рр.
скоротилася вдвічі: з 134,2 до 68,24 днів.
Все це свідчіть про підвищення ліквідності підприємства.
Найважливішим чинником
мікросередовища є конкуренти. Конкурентами є підприємства, що випускають
аналогічну продукцію. Основним постачальником даної продукції є ВАТ «Горізонт»,
що знаходиться в Луганську. Єдиним конкурентом ВАТ "Горизонт" на
Україні є донецький завод гірничорятувальної апаратури (по виробництву
саморятівників). Його доля ринку складає близько 25%. Конкуренти на території
Росії: Фірма "КАМПО" м. Орєхово-Зуєво московської області (15%
українського ринку); ВАТ "Респіратор" м. Орєхово-Зуєво, Московської
області (10% українського ринку). Інші виробники з Росії, серед яких можна
виділити Асоціацію розробників та виробників пожежно-технічної продукції "Партнерство"
м. Красноармейськ, Московської області; Групу Бакоу-Даллас, м. Москва
(представники французьких виробників дихальної апаратури); ТОВ
"Робосервіс", м. Москва (від німецької фірми Дрегер) займають не
більше 10% ринку разом. У Білорусії основним і єдиним виробником аналогічної
продукції є підприємство ВАТ "Россошь", розташоване в м. Гомель. Це
підприємство контролює до 5% ринку України. Можна відзначити, що конкуренція на
даному ринку слабка і крім того, ринок має великий потенціал зростання.
Конкуренти в далекому зарубіжжі: фірма "Фензі" -
Франція; фірма "Скотт" - США; фірма "Дрегер" - Німеччина.
Разом, конкуренти з далекого зарубіжжя контролюють близько 15% ринку.
В цілому, вітчизняні виробники забезпечують 45% потреби
України в гірничорятувальному обладнанні, решту - постачають іноземні
виробники.
Зазначена структура конкурентного середовища стабільна в
останні роки. Єдина помітна тенденція - скорочення присутності російських
виробників (так, в 2000 році АТ "Партнерство" з московської області
контролювало близько 15% ринку України, але зараз, його питома вага на ринку
гірничорятувальної техніки не перевищує 3%.).
Одночасно, поширюється присутність виробників з далекого
зарубіжжя, в першу чергу за рахунок товарів, для виробництва яких вітчизняні
виробники не мають технологічної бази.
В цілому, ринок характеризується стабільністю та високим
рівнем передбачуваності, що є наслідком жорсткого державного регулювання.
На стабільність ринку впливає вже спом’янута специфіка
попиту, який формується за рахунок держзамовлення. Обсяги ринку є цілком
передбачуваними, оскільки бюджетне фінансування закупівлі спецтехніки є
стабільним з року до року.
Узагальнюючі, характеристики попиту наведемо в табл. 2.10.
Таблиця 2.10 Аналіз попиту на продукцію
|
Особливості попиту
|
В чому проявляється
означена характеристика
|
Вплив на
підприємство
|
|
1. Вторинність
|
попит вторинний,
утворюється обсягами гірничих робіт
|
негативний,
залежність від видобувної галузі
|
|
2. Розширюваність
|
стабільний
|
позитивний
|
|
2. Еластичність
|
нееластичний
|
впливі відсутній,
оскільки продукція реалізується по регульованим цінам
|
|
4. Перехресна
еластичність
|
відсутня
|
відсутній
|
|
5. Раціональність
|
висока
|
позитивний
|
|
6. Сезонність
|
відсутня
|
позитивний
|
|
7. Нестійкість
|
стійкий
|
позитивний
|
|
8. Поточний стан
попиту
|
повноцінний
|
позитивний
|
В цілому, характеристики попиту є позитивними. Визначимо мотиваційне поле для
споживачів ринку, з використанням табл. 2.11.
Таблиця 2.11
Опис мотиваційного поля споживачів рятувального обладнання
|
Нестача
|
Потреба
|
Комплекс маркетингу
|
|
|
Елемент КМ
|
Специфіка елементу
КМ
|
|
якісне обладнання
|
у обладнання що
задовольняє певним функціональним вимогам
|
товар
|
відповідність
вимогам та специфіці вугільної галузі
|
|
обладнання за
доступними цінами
|
у обладнанні, що
може бути придбано за рахунок наявних коштів
|
ціна
|
ціна вітчизняних
виробників частково регулюється нормативними актами
|
|
обладнання, що
відповідає вимогам держастандартів
|
у обладнанні, що по
своїм технічним параметрам відповідає вимогам ДСТУ
|
товар
|
відповідність
існуючім та перспективним, з огляду на прогнозну зміну стандартів, вимогам
|
Далі, проведемо сегментацію ринку.
В процесі сегментації, слід звернути увагу на те, що перелік
споживачів є дуже вузьким, що обмежує вибір критеріїв сегментації.
Обґрунтуємо змінні сегментації.
Таблиця 2.12 Обґрунтування змінних сегментації
|
№
|
Змінна
сегментування
|
Значення змінної
сегментування
|
Відмінність в
ринкової поведінці
|
Необхідні
відмінності в комплексу маркетингу
|
|
1
|
Рівень доходів
споживачів
|
|
орієнтація на
закупівлю продукції більш високої якості та більш високої ціни, або, навпаки
|
просування або
найбільш технічно досконалих, або, найбільш дешевих виробів
|
|
2
|
Форма власності
споживачів (державна/приватна)
|
|
проведення
закупівель у межах централізовано планує мого бюджету, або у межах, що
продиктовані іншими міркуваннями
|
для підприємств, що
знаходяться у державної власності, необхідні вироби що задовольняють
мінімальним встановленим вимогам по найнижчої ціні
|
Далі, надаємо опис профілів отриманих ринкових сегментів.
Таблиця 2.13 Опис профілів ринкових сегментів
|
№
|
Профіль ринкового
сегменту
|
Специфіка ринкової
поведінки
|
Специфіка комплексу
маркетингу
|
Місткість ринкового
сегменту
|
|
|
|
елемент
|
відмінності
|
%
|
тис. грн. на рік
|
|
1
|
Підприємства з
високим рівнем економічної ефективності
|
орієнтація на
якість виробів
|
товар
|
висока якість
|
40
|
2000
|
|
2
|
Підприємства з
низьким рівнем економічної ефективності
|
орієнтація на ціну
виробів
|
ціні
|
низька ціна
|
60
|
|
|
3
|
Підприємства, що
знаходяться у державної власності
|
орієнтація на ціну
виробів
|
ціна
|
низька ціна
|
45
|
2250
|
|
4
|
Підприємства, що
знаходяться у приватної власності
|
орієнтація на
якість виробів
|
товар
|
висока якість
|
55
|
2750
|
Далі, розглянемо фактори споживчого середовища.
Таблиця 2.14 Таблиця факторів споживчого середовища
|
№
|
Фактор
|
Коефіцієнт
значущості
|
Можливість
|
Загроза
|
Реакція
підприємства
|
|
1
|
Кількість
споживачів
|
1
|
|
Х
|
розширення збуту за
рахунок експорту
|
|
2
|
Залежність
споживачів від виробника
|
1
|
Х
|
|
диктування умов
|
|
3
|
Платоспроможність
споживачів
|
1
|
Х
|
|
використання
|
|
4
|
Результативність
маркетингових заходів
|
1
|
|
Х
|
розробка нових
маркетингових заходів
|
|
5
|
Територіальна
наближеність споживачів
|
1
|
Х
|
|
використання
|
|
6
|
Стабільність попиту
(кількісна)
|
1
|
Х
|
|
використання
|
|
7
|
Стабільність попиту
(асортиментна)
|
1
|
Х
|
|
використання
|
В цілому, фактори споживчого середовища, є сприятливими для
підприємства: попит, як кількісний, так і асортиментний, є стабільним,
платоспроможність споживачів відносно продукції підприємства є гарантованою,
оскільки підтримується державою.
Наступнім чинником мікросередовища є
постачальники комплектуючих і матеріалів. До них відносяться вітчизняні
постачальники (табл. 2.15) і імпортна сировина, матеріали, комплектуючі вироби,
вживані у виробництві продукції (табл. 2.16).
Таблиця 2.15 Основні вітчизняні постачальники
комплектуючих виробів, сировини, матеріалів
|
№ стор.
|
Постачальник
|
Найменування матеріалу
|
|
1.
|
ТОВ ПТП
"Запоріжсталь-Інвест Торгпром"
|
Лістовій чорний і
неіржавіючий металопрокат
|
|
2.
|
ТОВ
"Артемівський завод по обробці кольорових металів"
|
Латунній і мідний
металопрокат
|
|
4.
|
ТОВ "ТД укр.
Кольоровій прокат"
|
Алюмінієвий прокат
|
|
5.
|
ТОВ "Італінокс
Донеччина"
|
Неіржавіюча сталь
|
|
6.
|
ТОВ "НТЦ
"Авіазварка"
|
Бронзовій прокат
|
|
7.
|
ТОВ 'ТІК
"Донбасенергоресурси"
|
Аноді цинкові,
нікелеві
|
|
8.
|
м. Стаханов, завод
Техуглероду
|
Суміш гумова 3826,
4326
|
|
9.
|
ВАТ
"Лисичанській завод РТІ"
|
Суміш гумова Б-201,
Н-1
|
|
10.
|
ЗАТ
"Макрохім" м. Київ
|
Хімічна продукція
|
|
11.
|
ТОВ НПФ
"Стройхимсервіс", Луганськ
|
Лакофарбова
продукція, бензин, нефрас
|
|
12.
|
БГЗ
"Скловолокно", м. Бердянськ
|
Склонітка
|
|
12.
|
КП
"Народічська ЛТФ"
|
Стрічка ЛРТПП-45,
ЛРТ ПП-25
|
Таблиця 2.16 Основна імпортна сировина, купувальні
матеріали, що комплектують і вироби
|
№ стор.
|
Виробник
|
Найменування
матеріалу
|
|
1.
|
Завод
"РТІ", Росія, м. Саранськ
|
Трубка гумова
гофрована
|
|
2.
|
Росія, ВАТ
"Тамбоврезинотехніка"
|
Маски панорамні,
ШМП
|
|
2.
|
"Білорицький
металургійний комбінат"
|
Дріт неіржавіючий
|
|
2.
|
ВАТ
"БКМПО", Росія, м. Біла Калітва
|
Алюмінієвий прокат
|
|
4.
|
ВАТ
"УЗЕМІК", м. УФА
|
Пластина офсетна
|
|
|
Тканіна прогумована
|
|
5.
|
ЗАТ
"Біохім", Росія, м. Санкт-Петербург
|
Поліетилен
|
|
6.
|
ЗАТ
"ЦАСФ", Росія, м. Новомоськовськ
|
Порошок ОКЧ-2
|
Складемо таблиці факторів загроз та можливостей.
Таблиця 2.17 Фактори загроз
|
№
|
Фактор
|
Коефіцієнт
значущості
|
Загроза
|
Реакція
підприємства
|
|
1
|
Рівень доходів
населення України
|
0,5
|
негативний вплив на
розвиток галузі
|
|
|
2
|
Законодавчі акти
України, - регулюючі діяльність підприємства
|
1
|
необхідність
внесення змін в технології
|
відстежування змін
|
Соціальні умови
життя
|
0,5
|
низька виробнича
культура
|
професійний
розвиток персоналу
|
|
4
|
Кількість
споживачів
|
1
|
обмеженість росту
збуту
|
розширення збуту за
рахунок експорту
|
|
5
|
Результативність
маркетингових заходів
|
1
|
неефективність
маркетингових заходів
|
розробка нових
маркетингових заходів
|
|
6
|
Контроль з боку
державних органів
|
1
|
обмеження цін
|
дотримання вимог
законодавства
|
Таблиця 2.18 Фактори можливостей
|
№
|
Фактор
|
Коефіцієнт значущості
|
Можливість
|
Реакція
підприємства
|
|
1
|
Розвиток економіки
України
|
1
|
збільшення обсягів
збуту
|
використання
|
|
2
|
Розвиток
виробництва товарів номенклатури підприємства
|
0,8
|
зростання обсягів
збуту
|
використання
|
|
3
|
Рівень політичної
стабільності в суспільстві
|
1
|
стабільність галузі
|
використання
|
|
4
|
Чисельність
населення України
|
0,5
|
забезпеченість
персоналом
|
використання
|
|
5
|
Залежність
споживачів від виробника
|
1
|
споживач залежить
від виробника продукції потрібної якості та ціни
|
диктування умов
|
|
6
|
Платоспроможність
споживачів
|
1
|
забезпечена
державою
|
використання
|
|
7
|
Територіальна
наближеність споживачів
|
1
|
низькі транспортні
витрати
|
використання
|
|
8
|
Стабільність попиту
(кількісна)
|
1
|
попит добре
прогнозований
|
використання
|
|
9
|
Стабільність попиту
(асортиментна)
|
1
|
попит добре прогнозований
|
використання
|
|
10
|
Кількість
конкурентів
|
1
|
мала кількість
конкурентів
|
розширення збуту
|
|
11
|
Наявність бар’єрів
для входу на ринок конкурентів
|
1
|
існують бар’єри для
входу на ринок європейських та американських виробників
|
розширення збуту
|
|
12
|
Тип ринку
|
1
|
олігополія
|
використання
|
|
13
|
Наявність сильних
сторін підприємства
|
1
|
підприємство готове
до змін технічних вимог до продукції в законодавстві
|
використання в
конкурентної боротьбі
|
|
14
|
Локалізація
конкуренції
|
1
|
конкуренція
локалізована в межах розташування галузі
|
використання
|
|
15
|
Стабільність
зв’язків
|
0,8
|
з постачальниками
наявні стабільні зв’язки
|
використання
напрацьованих зв’язків
|
|
16
|
Вплив
постачальників
|
1
|
постачальник не
мають впливу
|
|
|
17
|
Кредитна діяльність
банків
|
0,5
|
стабільна
діяльність підприємства робить його привабливим для кредитування
|
використання для
господарчої діяльності
|
Загалом, кількість факторів можливостей значно перевищує
кількість факторів загроз.
Загалом, попередня характеристика галузі дозволяє говорити
про її високу перспективність з огляду на специфіку та стан ринку.
.3 Оцінка інформаційних технологій підтримки процесів
прийняття управлінських рішень
Інформаційне забезпечення процесу прийняття рішень на
досліджуваному підприємстві базується на використанні традиційних методів збору
маркетингової інформації.
Основними джерелами внутрішньої інформації слугують дані:
. Бухгалтерії
· фінансова бухгалтерія;
· дебіторська бухгалтерія;
· кредиторська бухгалтерія.
. Статистики у виробництві
· статистика виробництв;
· статистика збуту;
· статистика обігу;
· статистика рекламацій;
· складська статистика;
· статистика закупівлі;
· статистика кадрів;
· статистика витрат;
· фінансова статистика.
. Систем обліку витрат
· виробничий облік;
· розрахунок планових витрат;
· калькуляція.
. Короткострокової калькуляція прибутків
· щомісячний розрахунок виробничих результатів;
· розрахунок вкладу у покриття витрат по товарах, групах
товарів, замовленнях, регіонах;
· робота торгових представників по регіонах.
. Звіти зовнішніх служб підприємств.
Поруч з внутрішніми джерелами інформації, якими користується
керівництво підприємства, існує велика кількість інших джерел інформації. Серед
них розрізняють урядові та неурядові джерела.
Існують три види неурядової вторинної інформації [15]:
· періодичні видання;
· книги, монографії та інші неперіодичні видання;
Періодичні видання містять статті з різних аспектів
маркетингу, які публікують професійні асоціації, традиційні видавничі компанії
чи галузеві асоціації. Звернутись до них (видань) можна в бібліотеках, чи через
передплату.
Книги, монографії чи інші нерегулярні видання публікуються
багатьма організаціями. Кожна з цих організацій розповсюджує матеріали по
номінальній ціні чи безоплатно.
Комерційні дослідження організації проводять періодично та
одночасно і їх результати надаються клієнтам за плату. Ціна може коливатись від
достатньо низької до порівняно високої - відповідно до об'єкту досліджень. Тому
слід проаналізувати можливі переваги та порівнювати різні джерела,
відокремлюючи ті, що мають краще розв'язання.
В процесі підготовки, реалізації та контролю більшості
стратегічних і технічних підприємницьких рішень виникає необхідність у
проведенні первинних досліджень, якими є тільки що отримана інформація для
розв’язання конкретної проблеми або питання, що досліджується.
В рамках первинного дослідження оригінальні дані збираються
за допомогою опитування, спостереження, експерименту та імітації. При цьому в
рамках первинних досліджень виникають такі найважливіші питання:
· яким повинен бути метод відбору;
· які слід застосувати методи опитування і обробки
результатів
Як правило первинні дослідження завжди передбачають польові
роботи, тому їх називають польовими дослідженнями. Зважаючи на конкретність
мети, що лежить в основі таких досліджень, зрозуміло, що первинні можуть
надсилати зібрані дані тільки в напрямку, який відповідає побажанням.
Спостереження - аналітичний метод, за допомогою якого
вивчається та фіксується поведінка і результати минулої поведінки покупців в
реальних ситуаціях.
Спостереження це аналітичний метод, за допомогою якого
вивчають і фіксують існуючу поведінку і наслідок минулої поведінки в реальних
ситуаціях.
На підприємстві, досить широко використовують математичні
методи обґрунтування рішень.
Так, наприклад, були зроблені розрахунки потенційного попиту
на новий вид продукції, які показали наступний можливий стан співвідношення між
попитом та рівнем його імовірності.
Таблиця 2.19 Вихідні дані для розрахунку оптимального обсягу виробництва нової
продукції
|
Попит на новий вид
рятувального апарату у найближчі три роки, од.
|
2000
|
3000
|
4000
|
5000
|
|
Ймовірність попиту
|
0,1
|
0,5
|
0,2
|
0,2
|
Контрибуція до капітальних витрат і прибутку становить 9 тис.
гривень на виріб. Якщо новий товар не подається, збитки складають 4 тис. грн.
на виріб. Якщо підприємство не задовольнить попит своїх дистриб’юторів, збитки
за незадовільне ним попитом становитимуть 1 тис. грн. (для підтримки репутації
фірми та майбутнього попиту).
Використовуючи по черзі ряд правил, було визначено, скільки
одиниць виробів має бути виготовлено із урахуванням наведених умов на трирічний
період.
Складено матрицю, де врахуємо максимальний очікуваний
прибуток, очікуваний збиток.
Таблиця 2.20 Матриця прийняття управлінського рішення
|
Стратегії
виробництва
|
|
2000
|
3000
|
4000
|
5000
|
|
Ймовірність попиту
|
0,1
|
0,5
|
0,2
|
0,2
|
|
Можливий прибуток
|
1800
|
13500
|
7200
|
9000
|
|
Збиток
|
7200
|
6000
|
12800
|
16000
|
Обґрунтовані рішення при використанні наступних правил:
) максімакса прибутку;
З цього критерію найбільш прийнятною є стратегія 3000 од.,
прибуток складає 13500 тис. грн.
) максіміна прибутку;
З цього критерію найбільш прийнятною є стратегія 5000 од.,
прибуток складає 9000 тис. грн.
) мінімакса можливих втрат;
З цього критерію найбільш прийнятною є стратегія 3000 од.,
прибуток складає 13500 грн.
) критерію Гурвіца при значені коефіцієнта оптимізму α=0,3;
З цього критерію найбільш прийнятною є стратегія 3000 од.,
прибуток 13500 тис. грн.
) максимуму очікування прибутку;
З цього критерію найбільш прийнятною є стратегія 3000 од.,
прибуток 13500 тис. грн.
) мінімуму очікування можливих втрат.
З цього критерію найбільш прийнятною є стратегія 3000 од.,
прибуток 13500 тис. грн.
При прийняття рішення про напрямки розширення експортної
діяльності, на підприємстві методи оцінки можливостей та загроз ринку.
3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ДП завод
„Пожспецмаш”
3.1 Впровадження CRM-концепції управління ДП завод
„Пожспецмаш”. Стандарти моделі управління
.1.1 Стандарти управління підприємствами
На теперішній час створено безліч інформаційних системи
різних класів (аналітичних, підтримки функцій бізнесу тощо), які реалізують
стандартні моделі управління. Удосконалення методології і технології
управління, зокрема планування виробничої діяльності супроводжується
застосуванням сучасних моделей планування в процесі управління підприємством,
які підтримуються комп’ютерними системами
Стандарти управління підприємством розвивалися эволюційно.
Перший стандарт MPS (master planning scheduling) регламентував
обьемно-календарное планування. Ідея складалася у формуванні плану продажів
(«обсяг» з розбивкою по календарних періодах), по ньому формується план
поповнення запасів (за рахунок виробництва закупівлі) і оцінюється фінансові
результати по періодах (у якості яких використовуються періоди планування
звітні-фінансово-звітні періоди).(Американське товариство управління
виробництвом і запасами) сформулювало принципи управління матеріальними
запасами підприємства, закладені в концепцію MRP (Material Requirement Planning
- планування матеріальних потреб), основними постулатами якої є:
· виробнича діяльність описується як потік взаємозалежних
замовлень;
· при виконанні замовлень враховуються обмеження ресурсів;
· забезпечується мінімізація виробничих циклів і запасів;
· замовлення постачання і виробництва формуються на основі
замовлень реалізації і виробничих графіків;
· рух замовлень погоджується з економічними показниками;
· виконання замовлення завершується до того моменту, коли він
необхідний
У концепції, що потім з'явилося, MRPII (планування виробничих
ресурсів - Manufacturing Resource Planning) основна суть зводиться до того, що
прогнозування, планування і контроль виробництва здійснюється по всьому циклі,
починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товару споживачу.
MRPII спрямована на ефективне управління всіма ресурсами виробничого
підприємства, забезпечуючи рішення задач планування діяльності підприємства в
натуральних одиницях, фінансове планування в грошовому вираженні. Така
методологія включає набір перевірених на практиці розумних принципів, моделей і
процедур управління і контролю, виконання яких повинно сприяти поліпшенню
показників економічної діяльності підприємства.
Подальшим розвитком став стандарт ERP (Enterprise Resource
Planning), що дозволив об'єднати всі ресурси підприємства, додавши управління
замовленнями, фінансами і т.д. Зараз практично усі виробничі системи
відповідають рекомендаціям стандарту ERP.
Нарешті, останні за часом стандарти CSRP (Customer
Synchronized Resource Planning) і CRM (Client Relationship Management) - це сучасні
бізнес-стратегії, націлені на ріст і підвищення прибутковості бізнесу компанії,
шляхом підвищення лояльності клієнтів протягом усього циклу взаємодії з ними.
Ці стандарти охоплюють, окрім завдань ERP, також і взаємодії. з клієнтами:
оформлення наряду-замовлення, технічне завдання, підтримка замовника на місцях
і ін. Таким чином, якщо MRP, MRP-II, ERP орієнтувалися на внутрішню організацію
підприємства, то CSRP вийшов за ворота окремого підприємства і включив у себе
повний цикл: від проектування майбутнього виробу, з урахуванням вимог
замовника, до гарантійного і сервісного обслуговування після продажу.
З погляду інформаційних технологій, система CRM являє собою
набір певного програмного забезпечення (ПЗ), що дозволяє автоматизувати й
удосконалювати бізнес-процеси, пов'язані з управлінням продажами, маркетингом і
сервісною підтримкою клієнтів. Таке ПЗ дає можливість координувати не тільки
дії різних підрозділів, що взаємодіють з клієнтом (продажі, маркетинг, сервіс),
але й роботу різних каналів взаємодії із клієнтом - особиста взаємодія,
телефон, Інтернет - для того, щоб установити довгострокові й взаємовигідні
відносини.
Завдяки удосконаленню технології продажів і використанню
CRM-системи, компанії дістають можливість збільшити крос-продажі (продажі супутніх,
споріднених товарів, товарів імпульсивного попиту та т.п.) і кількість
повторних звернень. При цьому дуже важливо використовувати весь потенціал
програм лояльності і цільового маркетингу. Адже саме все в комплексі -
асортимент, сервіс, гарантія, консультації, бонусні схеми, чітко сфокусовані
маркетингові програми, зручні бізнес-процеси - і притягає покупця в хороший
магазин, навіть якщо там покупка обходиться дещо дорожче. Проте реалізувати
ефективну технологію роботи з клієнтом на всіх стадіях - від залучення нових
покупців до повторних продажів і обслуговування постійних клієнтів - неможливо
без CRM-системи.- це концепція керування взаєминами з покупцем. У термінах
керування бізнесом підприємства це система організації роботи front-office
(служби, орієнтовані на спілкування з клієнтом) з орієнтуванням на потребі
клієнта, на активну роботу з клієнтом. У порівнянні з орієнтуванням бізнесу на
удосконалювання роботи back-office (служби, спрямовані на забезпечення
внутрішньої функціональності) шляхом використання переваг ERP систем, CRM
націлений на удосконалювання продажів, а не на виробництва як такого.
Даний підхід не є зовсім новим, багато компаній уже давно
застосовували його у своїй практиці, установлюючи прямі і глибокі відносини зі
своїми покупцями.
Необхідність в CRM визнають власники сучасних компаній, що
розвиваються, які заздалегідь готуються до майбутніх жорстких реалій ринку. Їм
відомо, що аналіз результатів роботи з пріоритетними клієнтами дозволяє
визначити їх особливості, тобто складе так званий "портрет групи клієнтів
80/20" (20% клієнтів, які приносять 80% прибутку) з метою збереження
лояльності цієї групи на тривалий термін, а також її подальшого розширення.
CRM-система є якраз тим інструментом, який допоможе компаніям розвивати свій
бізнес, зберегти і розширювати клієнтську базу.
Базовим компонентом CRM-системи є Call-Центр - операторський
центр обробки контактів, що дозволить забезпечити підвищення рівня
обслуговування абонентів за рахунок більш оперативної, дешевої і якісної
обробки запитів по телефонному й іншому каналах зв'язку. Call-центр містить у
собі комплекс програмних і технічних рішень для забезпечення оперативного
обслуговування замовлень і запитів клієнтів, проведення маркетингових
опитувань, розсилань.
Центри обробки викликів стали використовуватися в
організаціях відносно недавно. Спочатку вони впроваджувалися у великих
торговельних компаніях, що потребували в оперативній обробці численних вхідних
дзвоників і, насамперед, - збереженні і розширенні клієнтської бази. Як показала
практика, дане рішення не приносило доходів у явному виді, але дозволяло
задовольнити інформаційні потреби клієнтів і побічно сприяло поліпшенню
показників діяльності компаній. При цьому їхнє впровадження швидко окупалося
(відповідно до вітчизняного досвіду, середній термін повернення інвестицій
складає від дев'яти місяців до двох років).
Потенційного клієнта може цікавити найрізноманітніша
інформація: інформація про тарифи, ціни, перелік документів, порядку їхнього
оформлення, дані про стан рахунка, розклад роботи установ, адреси і багато чого
іншого. Оперативне надання необхідних зведень формує в користувачів
операторського центра позитивне відношення до компанії і бажання наступного
разу скористатися цим же джерелом. За даними Benchmark Research, 92% замовників
складають думку про компанію, виходячи зі свого досвіду взаємодії з її центром
обробки викликів. При цьому 38% звернувшихся в центр і отримавших негативний
досвід спілкування більше ніколи не скористаються послугами і не придбають
пропоновані тут товари. Не менш важливо, що аналіз дзвоників дозволяє одержати
статистичну інформацію про клієнтів, замовників і партнерів для маркетингових
цілей і, у кінцевому рахунку, для збільшення торговельного обороту.
У числі достоїнств традиційних центрів обробки викликів,
реалізованих на базі телефонних станцій, фахівці відзначають високу надійність,
перевірену протягом багатьох років, і можливість використання вже наявного
устаткування. Однак спочатку рішення мали фіксовану функціональність і мали
обмежені засоби інтеграції з іншими інформаційно-комунікаційними системами.
Згодом, фактично одночасно з появою перших комп'ютерів,
виникла необхідність розширення функцій операторських центрів, і виробники
телефонних станцій почали погоджувати ці рішення з комп'ютерними додатками
(Computer Telephony Integration, CTI). ЦОВ на базі комунікаційних платформ
комп'ютерної телефонії надають різноманітні готові додатки і засоби розробки
власних додатків, а також підтримують відкриті телефонні протоколи і стандарти.
Поступово, коли сформувалася потреба в організації більш ефективного робочого
місця оператора, вони стали підтримувати інтеграцію з базами даних і системами
CRM, а для зручності оператора як підказки були реалізовані "спливаючі
вікна", інтеграція з настільними системами, підтримка агентських додатків,
засобу організації вихідних викликів і вибору їхніх сценаріїв. Крім того,
з'явилися засоби запису розмов клієнтів з операторами центра, ведення
статистики в реальному часі і хронологічно, моніторингу й аналізу діяльності операторів,
інструменти біллінгу. У деякі сучасні центри обробки викликів уже
впроваджуються інструменти для розпізнавання і синтезу російської та
української мови, хоча в силу високої вартості цих рішень вони поки не одержали
масового поширення.
Коли крім телефонного дзвоника з'явилася безліч інших каналів
для звертання в подібний центр, перехід на уніфіковану платформу обслуговування
відбився в появі нової назви - контакт-центр (Contact Center, СС).
Сучасний контакт-центр - це підтримка інформаційними системами
підприємств і організацій будь-яких сценаріїв спілкування з зовнішнім світом:
за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, запитів Web, ICQ, SMS і т.д.
Не важливо, яким каналом скористався клієнт - будь-який контакт заноситься в
базу даних тим самим способом. Якщо ключові проблеми, що вирішуються центром
обробки викликів, зв'язані з інтелектуальним розподілом дзвоників і
організацією черг, то в контакт-центрах більше уваги приділяється інтеграції
механізмів взаємодії з іншими інформаційними системами і базами даних
підприємства.
Центри обслуговування викликів на базі пакетної комутації,
або IP-контакт-центри (IPCC), являють собою програмні рішення з органічним
сполученням традиційних і мультимедійних можливостей (поряд з телефонним
викликом вони здатні приймати запити, що відправляються за допомогою
електронної пошти, протоколів HTTP і т.д.). Інтеграція таких систем з
інформаційними системами підприємства досить проста завдяки споконвічній
орієнтованості рішень на базі IP на відкриті стандарти і протоколи. Вони можуть
бути встановлені в будь-якому місці і не залежать від операторів, агентів або
від постачальників послуг зв'язку. Жодна зі сторін не прив'язана до телефонних
закінчень, і фізично користувачі можуть знаходитися скрізь, де є канал IP. Більш
того, підключення не залежить від каналу зв'язку, він може бути телефонним,
синхронним, frame relay, xDSL, ATM і т.д. - аби по ньому передавалися пакети
IP. Власне телефонний трафік можна одержувати за допомогою VoIP від будь-якого
оператора, а не тільки по телефонним транкам, за допомогою яких ЦОВ
підключаються до традиційного оператора.
Керування роботою IPCC, зміна і додавання його
функціональності здійснюються через звичні і зрозумілі інтерфейси, екранні
форми і візуальні засоби. Простота організації вилучених робочих місць і
масштабування системи не залежать від наявності телефонних ліній і портів у
телефонній станції. Такі рішення дозволяють використовувати принципово нову
бізнес-модель - праця надомних операторів. Типовий контакт-центр сьогодні - це
частина насамперед інформаційної, а не телефонної системи підприємства.
Для розрахунку економічного ефекту заходів, що
рекомендуються, проведемо ряд розрахунків.
Розрахуємо ефективність впровадження даного заходу а також
послуг Call-Центру, враховуючі, що за досвідом багатьох підприємств,
впровадження такого роду заходи підвищують загальний обсяг збуту приблизно на 5
відсотків щороку на протязі 5 років, після чого приріст збуту зупиняється.
Разові витрати на впровадження Call-Центру складуть близько
150 000 грн.
Щорічні витрати на абонентське обслуговування складатимуть
близько 50 000 грн.
Оплата праці операторів Call-Центру складе на рік 70 000
грн., виходячи з розрахунків, що для функціонування Call-Центру потрібні 3
оператори з заробітною платою на місяць 1950 грн.
Виробнича собівартість, а також рівень інших доходів та
витрат приймаються незмінними, оскільки не залежать від реалізації даного
проекту.
В табл. 3.1 та на рис. 3.2 представимо прогнозну зміну
основних показників підприємства по роках.
Таблиця 3.1 Ефективність впровадження запровадження програми послуг Call-Центру
|
2008 рік
|
2009 рік
|
2010 рік
|
2011 рік
|
2012 рік
|
|
Чистий доход
|
502337
|
527454,1
|
527454
|
527454
|
527454
|
|
Собівартість
|
444121
|
444120,8
|
444121
|
444121
|
444121
|
|
Інші доходи
|
36943,6
|
36943,6
|
36943,6
|
36943,6
|
36943,6
|
|
Витрати на збут
|
5004,3
|
5224,3
|
5074,3
|
5074,3
|
5074,3
|
|
Інші витрати
|
37417,3
|
37417,3
|
37417,3
|
37417,3
|
37417,3
|
|
Загальні витрати
|
486542
|
486762,4
|
486612
|
486612
|
486612
|
|
Фінансові
результати від операційної діяльності
|
7265,9
|
77635,26
|
77635,3
|
77785,3
|
77785,3
|
Рис. 3.2 Ефективність впровадження заходів
За умов впровадження заходів, прогнозні показники
рентабельності у 2012 році складуть величину, яка представлена в табл. 3.2.
Таблиця 3.2 Показники рентабельності підприємства на четвертому році впровадження
запропонованих заходів
|
Показники
|
Роки
|
Абс. відх. (+;-)
|
|
2010
|
2011
|
2012 (прогноз)
|
2011/2010
|
2012/2011
|
|
1. Валова
рентабельність
|
0,07
|
0,02
|
0,23
|
-0,05
|
0,21
|
|
2. Рентабельність
основної діяльності
|
0,08
|
0,02
|
0,24
|
-0,06
|
0,22
|
|
3. Рентабельність
основного капіталу
|
-0,18
|
-0,34
|
0,02
|
-0,16
|
0,36
|
|
4. Рентабельність
операційної діяльності
|
-0,10
|
-0,21
|
0,01
|
-0,11
|
0,22
|
Рис. 3.3 Динаміка рентабельності за умов впровадження заходів
з покращення іміджу
Таким чином, розроблене рішення є високоефективним заходом.
Валова рентабельність підприємства зросте на 21%,
рентабельність основної діяльності - на 22%.
Рентабельність основного капіталу отримає позитивного
значення та складе 2%.
Рентабельність реалізації також отримає позитивного значення,
та збільшиться на 22%.
3.2 Застосування стандарту ERP в управління ДП завод
„Пожспецмаш”
Історично, методологія Enterprise Requirement Planning (ERP),
тобто планування ресурсів підприємства, є результатом послідовного розвитку, що
почався з концепції Material Resource Planning (MRP), що забезпечувала
планування потреб підприємств у матеріалах. Переваги, що даються MRP,
складаються в мінімізації витрат, зв'язаних зі складськими запасами сировини,
комплектуючих, напівфабрикатів та іншого, а також з аналогічними запасами, що
перебувають на різних ділянках безпосередньо у виробництві.
В основі цієї концепції лежить поняття Bill Of Material
(BOM), тобто специфікації виробу, що показує залежність внутрішнього для
підприємства попиту на сировину, комплектуючі, напівфабрикати й т.д. від плану
випуску (бюджету реалізації) готової продукції. При цьому дуже важливу роль
грає фактор часу, оскільки несвоєчасна доставка матеріалів може привести до
зриву планів випуску готової продукції. Для того щоб ураховувати тимчасову
залежність виробничих процесів, інформаційній системі, що підтримує реалізацію
концепції MRP на підприємстві, «необхідно знати» технологію випуску продукції
(технологічний ланцюжок), тобто послідовність технологічних операцій і їхню
тривалість. На підставі плану випуску продукції, BOM і технологічного ланцюжка
в MRP-системі здійснюється розрахунок потреб у матеріалах залежно від
конкретних строків виконання тих або інших технологічних операцій.
Однак у методології MRP є серйозний недолік. При розрахунку
потреби в матеріалах не враховуються завантаження й амортизація виробничих
потужностей, вартість робочої сили, споживаної енергії й т.д. Тому як логічний
розвиток MRP була розроблена концепція Manufacturing Resource Planning
(планування виробничих ресурсів), скорочено називана MRP II. У рамках MRP II
можна вже планувати всі виробничі ресурси підприємства: сировину, матеріали,
устаткування, людські ресурси, всі види споживаної енергії та ін.
Далі концепція MRP II розвивалася відповідно до тенденцій
зміни ринку й породжуваними ними новими потребами в управлінні підприємствами.
До MRP II поступово додавалися можливості з обліку й управління іншими
витратами підприємства. Так з'явилася концепція ERP, названа іноді також
Enterprise-wide Resource Planning (плануванням ресурсів у масштабі
підприємства). В основі методології ERP лежить принцип єдиного сховища даних
(repository), що містить всю ділову інформацію, накопичену організацією в
процесі ведення бізнесу, включаючи фінансову інформацію, дані, пов'язані з
виробництвом, управлінням персоналом, або будь-які інші відомості. Це усуває
необхідність у передачі даних від однієї інформаційної системи до іншої і
створює додаткові можливості для аналізу, моделювання й планування. Крім того,
будь-яка частина інформації, який розташовує дана організація, стає одночасно
доступною для всіх працівників, що володіють відповідними повноваженнями.
Починаючи із середини 90-х років, концепція ERP стала дуже
популярною у виробничому секторі, оскільки її використання для планування
ресурсів дозволило істотно скоротити час випуску продукції, знизити рівень
товарно-матеріальних запасів, а також поліпшити зворотний зв'язок зі споживачем
при одночасному скороченні адміністративного апарата. Методологія ERP дозволила
об'єднати інформацію про всі ресурси підприємства додаючи, таким чином, до MRP
II можливості управління замовленнями, поставками, фінансами й т.д.
Отже:(Material Requirement Planning) - це планування потреби
в матеріалах; MRP II (Manufacturing Resource Planning) - це планування
виробничих ресурсів; ERP (Enterprise Resource Planning) - це планування
ресурсів усього підприємства.
Стандарти MRP/ERP підтримуються Американським суспільством з
контролю за виробничими запасами APICS (American Production and Inventory
Control Society). MRP/ERP - це набір перевірених на практиці розумних
принципів, моделей і процедур управління й контролю, призначених для підвищення
показників економічної діяльності підприємства. Так, виданий APICS в 1989 р.
стандарт «MRP II Standard System», містить 16 груп функцій
підприємницько-збутової системи:
Планування продажів і виробництва (Sales and Operation Planning);
Управління попитом (Demand Management);
Складання плану виробництва (Master Production Scheduling);
Планування матеріальних потреб (MRP - Material Requirement
Planning);
Специфікація продуктів (Bill of Materials);
Управління запасами (Inventory Transaction Subsystem);
Управління плановими поставками (Scheduled Receipts
Subsystem);
Управління на рівні виробничого цеху (Shop Flow Control);
Планування виробничих потужностей (CRP - Capacity Requirement
Planning);
Контроль входу/виходу робочих потоків (Input/output control);
Матеріально технічне постачання (Purchasing);
Планування ресурсів для розподілу (DRP - Distribution
Resource Planning);
Планування й контроль виробничих операцій (Tooling Planning
and Control);
Управління фінансами (Financial Planning);
Моделювання для виробничої програми (Simulation);
Оцінка результатів діяльності (Performance Measurement).
З нагромадженням досвіду моделювання виробничих і
невиробничих бізнес-процесів ці поняття постійно уточнюються, поступово
охоплюючи все більше функцій.
Розвиток стандарту MRP/ERP проілюстровано в табл. 3.3.
Таблиця 3.3 Історична довідка (GartnerGroup)
|
Роки
|
Позначення
|
|
1945
|
«30 glorieuses»
|
Принципи
організації виробництва, закладені Тейлором (F.W.Tayle - H.Ford).
|
|
1965
|
MRP0
|
Планування потреб у
матеріалах (O.Wight-J.Orlicky), розрахунок потреб нетто.
|
|
1975
|
MRPI
|
Планування потреб у
матеріалах по замкнутому циклу (Cloosed Loop Material Requirment Planning),
включаючи складання виробничої програми й контроль її виконання на цеховому
рівні (Miller - Sprague).
|
|
1980
|
MRP II
|
Планування
виробничих ресурсів на основі даних, отриманих від постачальників і
споживачів, ведення прогнозування, планування й контролю за виробництвом.
|
|
1985
|
MRP II +
|
Поява ідеології JIT
(Just in Time - точно в строк), комбінація з елементами «Канбан системи»
(S.Shingo -M.Ohno). Додавання системи OPT (E.Goldratt) - оптимізація «вузьких
місць».
|
|
1990
|
ERP
|
Планування ресурсів
підприємства. Додавання DRP (Distribution Resource Planning - планування
ресурсів для розподілу) і FRP (Financial Resource Planning фінансове
планування).
|
|
1996
|
Extend ERP
|
Supply Chain -
управління ланцюжками поставок, що дозволяє направляти й контролювати рух
матеріальних та інформаційних потоків від постачальника до споживача.
|
|
2001
|
ERP II
|
Customers
Relationship Management (CRM) - управління відносинами з покупцями
|
Сьогодні модель MRP/ERP містить у собі наступні підсистеми,
які часто називають також блоками або серіями:
управління запасами;
управління постачанням;
управління збутом;
управління виробництвом;
планування;
управління сервісним обслуговуванням;
управління ланцюжками поставок;
управління фінансами.
Зупинимося коротко на базовій функціональності, яка
підтримується кожною з підсистем.
Управління запасами
Ця підсистема забезпечує реалізацію наступних функцій:
) Inventory Control - моніторинг запасів;
) PhysicalInventory - регулювання й інвентаризація складських
залишків.
При рішенні завдань управління запасами - проводиться обробка
й коректування всієї інформації про прихід, рух і видаток сировини й
матеріалів, проміжної продукції й готових виробів; облік запасів по складських
осередках, вибір індивідуальних стратегій контролю, поповнення й списання
запасів за кожною позицією номенклатури сировини й матеріалів, і т.д.
Враховується нормативна й поточна фактична вартість запасів, а також
відслідковується проходження окремих партій запасів і серій продукції, що
виготовляється.
Управління постачанням.
Підсистема реалізує наступні функції:
) Purchase Orders - замовлення на закупівлю;
) Supplier Schedules - графік поставок;
) MRP - планування потреби в матеріалах, що розуміється як
управління заявками на закупівлю.
Управління збутом.
Базовими функціями цієї підсистеми є:
) Sales Quotations - квотування продажів;
) Sales Orders / Invoices - замовлення на продаж (рахунки
фактури);
) Customer Schedules - графік продажів споживачам;
) Configured Products - конфігурування продуктів;
) Sales Analysis - аналіз продажів;
) Distributed Resource Planning (DRP) - управління ресурсами
розподілу.
Управління виробництвом.
У цій підсистемі реалізуються наступні функції, що
відповідають різними типам виробничих процесів:
) ProductStructures - специфікація виробів, що визначає, які
матеріали й комплектуючі використовуються у виробленому виробі;
) Routings/ WorkCenters - операції/центри переробки, містить
у собі опис цехів, ділянок, робочих місць;
) Formula / Process - технологічні процеси виробництва
продукції з маршрутизацією по робочих центрах для об'ємного (процесного)
виробництва.
) WorkOrders -наряд-завдання (змінне завдання) на провадження
робіт для позаказного й дрібносерійного виробництва;
) ShopFloorControl - управління трудовитратами
(диспетчирізація);
) Repetitive - потокове виробництво (для серійного й масового
виробництва).
) QualityManagement - управління якістю, тобто опис різних
перевірок виробів під час виробничого процесу.
Планування.
У моделі MRP/ERP передбачається наскрізне планування,
узгодження й оперативне коректування планів і дій постачальницьких, виробничих
і збутових ланок підприємства.
Підсистема планування реалізує наступні функції:
. ProductLinePlanning (PLP) - фінансове планування
товарно-номенклатурних груп (ТНГ);
. MasterSchedulingPlanning (MSP) - головний календарний
графік або об'ємно календарне планування;
. Distribution Resource Planning (DRP) - планування розподілу
ресурсів (RCP);
. Materials Requirements Planning (MRP) - планування потреби
матеріалів;
. CapacityRequirementsPlanning (CRP)- планування споживання
потужностей. Цю функціональність можна умовно віднеси до трьох рівнів
планування, які відображають ієрархію планів в ERP-моделі.
Управління сервісним обслуговуванням.
Ця підсистема активно використовується компаніями, які не
тільки виробляють і продають свою продукцію, як, наприклад, виробники продовольства,
але й забезпечують післяпродажне технічне обслуговування й технічну підтримку
своєї продукції. Підсистема забезпечується повний спектр необхідних функцій:
від створення графіка технічного обслуговування, замовлення комплектуючих,
обліку контрактів на обслуговування й формування рахунків до обліку прибутку,
одержаного від післяпродажного обслуговування.
Управління ланцюжками поставок.
Ця підсистема призначена для забезпечення ефективного
управління матеріальними й відповідними їм інформаційними потоками: від
постачальника через виробництво до споживача. Реалізована в підсистемі
ідеологія «управління глобальними ланцюжками поставок» дає промисловим
підприємствам можливість представляти свою діяльність у вигляді так званих
ефективних ланцюжків логістики: від постачальників сировини й комплектуючих до
продажу готових виробів кінцевому споживачеві. При цьому забезпечуються широкі
можливості управління транснаціональними компаніями, координації розподіленого
між багатьма дочірніми компаніями виробництва.
Управління фінансами.
Відповідно до ідеології MRP/ERP ця підсистема повністю
інтегрована з усіма іншими й дозволяє оперативно одержувати інформацію про
фінансові потоки, пов'язаних з потоками матеріальними (див. рис. 6), про
поточний фінансовий стан компанії, і допомагає знаходити оптимальні фінансово
економічні рішення. Наскрізне управління матеріальними потоками знаходить своє
відображення в управлінні фінансовими потоками (русі грошових коштів).
У підсистемі реалізована функціональність:
. GeneralLedger - головна бухгалтерська книга, призначена для
відображення фінансових транзакцій і ведення бухгалтерського обліку;
. MultipleCurrency- мультивалютність, для ведення обліку в
різних валютах;
. Accounts Receivable - дебіторська заборгованість;
. AccountsPayable - кредиторська заборгованість;
.Payroll - заробітна плата;
. Cost Management - управління собівартістю;
. Cash Management - управління платежами;
. FixedAssets - облік основних коштів.
Модель MRP/ERP реалізована в ряді інформаційних систем (ERP
-систем) корпоративного рівня. Згідно зі статистичними даними, отриманими при
аналізі використання ERP-систем у
США, результатом впровадження таких систем на підприємствах є скорочення
обсягів запасів у середньому на 17 %, зменшення витрат на закупівлю сировини й матеріалів
на 7 %, підвищення рентабельності виробництва в середньому на 30% і якості
продукції, що випускається, на 60%.
Здобуваючи й впроваджуючи корпоративну інформаційну систему,
підприємства одержують разом з нею й відповідну технологію управління. Побудова
сучасної системи корпоративного управління - процес тривалий, складний і
трудомісткий. І якщо підприємство зважується на проект впровадження КІС, те
перед ним встає проблема вибору системи, найбільш відповідної його роду
діяльності, історично зложеній структурі й методам управління. Ясно, що в
процесі впровадження, що багато в чому являє собою перманентний консалтинг і
наступну реорганізацію діючий бізнес - процесів, і структура й система
управління підприємство будуть серйозно видозмінені. Однак ця зміна не повинна
бути ламанням раціональних підвалин, які, властиво, і дозволяли підприємству
існувати весь період, що передує впровадженню КІС. Нова інформаційна система
повинна нести в собі позитивний заряд змін, що багаторазово підсилюють
традиційно сильні сторони підприємства, оптимізуючих його структуру й методи
управління, що ліквідують застарілі, гальмуючі бізнес форми й методи
керівництва.
Західні аналітики розрізняють два види корпоративних
інформаційних систем: Business Management Systems (BMS) - системи управління
бізнесом і Enterprise Recourse Planning (ERP) - системи планування ресурсів
підприємства.
У свою чергу, BMS - системи розбиваються на три групи. У
першу з них входять прості системи, призначені для автоматизації малих
підприємств. Системи цієї групи розраховані на виконання досить обмеженого
числа стандартних бізнес - процесів і являють собою «коробковий продукт». Як
правило, вони працюють на одному робочому місці або в невеликих мережах з 4 - 8
комп'ютерів. За рубежем такі системи називають «LowEnd PC». Вітчизняним
прикладом системи такого рівня є «1С Бухгалтерія».
До другої групи, називаної «MiddlePC», відносять системи, що
відрізняється більшою глибиною й широтою охоплення функцій. Вони мають потребу
в настроюванні, що в більшості випадків здійснюють фахівці фірми-розроблювача.
У такій системі можуть бути описані десятки бізнес-процесів. В основному дані
системи автоматизують бухгалтерський і/або складський облік, як наприклад «1C
Підприємство».
Наступна група систем за назвою «HighEndPC» розрахована на
роботу великої кількості користувачів. Такі системи можуть застосовуватися на
середніх підприємствах, що не пред'являють високих вимог до функціональності й
гнучкості системи управління. У системах цієї групи можна зустріти опис уже
сотень бізнес-процесів. У більшості випадків вони можуть працювати в середовищі
Windows NT або UNIX. Серед російських програмних продуктів до даного класу
відносяться «Галактика», «NS2000»; серед західних - «Concorde XAL».
Вищий рівень ієрархії займають системи, які забезпечують
планування й управління всіма ресурсами підприємства й будуються на підставі
MRP/ERP моделі, тобто ERP-системи. У них є опис тисяч бізнес-процесів. Такі
системи можуть мати до 100 тисяч параметрів, які набудовуються, що дозволяють
реалізувати величезне різноманіття вимог різних підприємств. ERP-системи
задовольняють більшості запитів як середніх, так і дуже великих підприємств.
Вони можуть працювати на різних платформах (Windows NT, UNIX, Solaris, AIX і
т.д.) і з різними потужними професійними СУБД
В економіці добре відоме правило Парето, відповідно до якого
безліч керованих об’єктів поділяється на дві неоднакові частини (80/20). Згідно
цього правила лише п’ята частина (20%) всієї кількості об’єктів, з якими
приходиться мати справу, дають приблизно 80% результатів цієї справи. Внесок
решти 80% об’єктів складає лише 20% загального результату. Наприклад, в
торгівлі 20% найменувань дає, як правило, 80% прибутку підприємства, решта 80%
найменувань товару - лише необхідне доповнення, обов’язковий асортимент.
Широко розповсюджений у логістиці метод АВС пропонує глибший
поділ - на три частини.
У загальному випадку АВС - аналіз є методом, за допомогою
якого визначають ступінь розподілу конкретної характеристики між окремими
елементами якої-небудь множини. У даному випадку в основу аналізу покладено
припущення, що відносно невелика кількість видів товарів, які повинні
неодноразово закуповуватися, складає велику частину вартості всіх товарів, що
закуповуються.
Щодо управління матеріальними запасами метод АВС - спосіб
нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розбитті номенклатури N
товарно-матеріальних цінностей на три нерівно потужних підмножин А, В та С на
основі деякого формального алгоритму.
Для проведення АВС - аналізу необхідно:
) встановити вартість кожного товару (за закупними цінами);
) розташувати товари за зменшенням вартості;
) знайти суму витрат на придбання;
) розрахувати частку кожної позиції товару в загальній сумі
витрат;
) розташувати асортиментні позиції в порядку зменшення частки
в загальній сумі витрат;
) розбити товари на групи залежно від їх питомої ваги в
загальних витратах на придбання.
Залежно від витрат товарні запаси поділяються на три групи -
А,В,С за їх питомою вагою в загальних витратах на придбання.
Найбільш розповсюдженою є така класифікація:
Група „А”: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких
припадає приблизно 75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише
10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні;
Група „В”: середні за вартістю товари. Їх частка в загальній
сумі запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси
складають 30-40% матеріальних ресурсів, які зберігаються;
Група „С”: найдешевші. Вони становлять 5-10% від загальної
вартості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.
Аналіз АВС показує значення кожної групи товарів. Виходячи з
цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації
під час планування та контролю.
Для А - товарів можна провести такі заходи: точніший аналіз
цін закупівель, детальний аналіз структури витрат, всеохоплюючий аналіз ринку,
отримання декількох пропозицій від постачальників, більш жорсткі переговори
щодо закупівельних цін, ретельніша підготовка замовлень на постачання,
регулярний контроль запасів, точніше визначення страхових запасів і т.д.
В-товари - це такі товари, які характеризуються
середньо-вартісними величинами. Залежно від їх значення з ними варто працювати
або як з А-товарами, або як із С-товарами.
Через велику кількість і низьку вартість С-товарів, головна
задача раціоналізації полягає у зниженні витрат на оформлення замовлень і
складування. З цією метою можна проводити такі заходи: спрощення оформлення
замовлень, зведені замовлення, застосування простих формулювань замовлень,
телефонні замовлення, спрощений складський облік, великі партії замовлень,
спрощений контроль замовлень, встановлення більш високого рівня страхових
запасів і т.д.
Концентрація зусиль на А-товарах чи А-постачальниках не
повинна означати, що В- або С-товари чи постачальники залишаються зовсім поза
увагою. Однак їх економічний вплив не буде настільки вирішальним, як для
А-класу.
Сутність та методику проведення аналізу ABC розглянемо на
прикладі нашого підприємства.
Торговий асортимент фірми, річні обсяги продажу по окремих
позиціях представлені в таблиці 3.4.
Таблиця 3.4 Вихідні дані для проведення аналізу АВС аналізу
|
№ п/п
|
Найменування
продукту
|
Річна реалізація
оптовим покупцям, тис. грн.
|
|
1
|
2
|
3
|
|
1
|
Апарат ГС-10
|
1
|
|
2
|
Апарат ГС- ПС
|
20
|
|
3
|
Апарат ГС-ПP
|
30
|
|
4
|
Апарат АСВ-2
|
520
|
|
5
|
Індикатор ІР-2
|
3
|
|
6
|
Апарат
"Аеротест"
|
9
|
|
7
|
Саморятівник
ШСМ-3ОУ
|
1
|
|
8
|
Саморятівник
ШСМ-3ОА
|
10
|
|
9
|
Саморятівник
ШСМ-3ОБ
|
80
|
|
10
|
Ремонт КІП
|
30
|
|
11
|
Запасні частини
|
1
|
|
12
|
Апарат АВІМ
|
2
|
|
13
|
ОУ - 2
|
230
|
|
14
|
ОХП - 10
|
30
|
|
15
|
ОП - 8Б
|
4
|
|
16
|
ОП-8Б
|
7
|
|
17
|
ОП-10
|
5
|
|
18
|
ОУБ-3
|
2
|
|
19
|
ОУБ-2
|
40
|
|
20
|
ОХВП-10
|
2
|
|
РАЗОМ
|
1000
|
1. Визначаємо мету аналізу АВС - здійснення перерозподілу
коштів на управління матеріальними ресурсами залежно від їх внеску в кінцевий
результат.
. Об’єкт управління, що аналізується за методом АВС - окрема
позиція асортименту.
. Ознакою диференціації асортименту на групи А,В та С в
даному завданні є частка річних продаж за окремою товарною позицією в
загальному обсязі продаж.
. Проводимо оцінку внеску окремої позиції асортименту в
загальний результат, тобто розраховуємо частку окремих позицій асортименту в
загальній реалізації. За результатами розрахунків формуємо табл. 3.5.
Таблиця 3.5 Розрахунок частки продукту в загальній реалізації
|
№ об’єкту п/п
|
Найменування продукту
|
Річна реалізація,
тис. грн.
|
Частка продукту в
загальній реалізації, %
|
|
1
|
Апарат ГС-10
|
1
|
0,1
|
|
2
|
Апарат ГС- ПС
|
20
|
2,0
|
|
3
|
Апарат ГС-ПP
|
3
|
0,3
|
|
4
|
Апарат АСВ-2
|
520
|
52,0
|
|
5
|
Індикатор ІР-2
|
3
|
0,3
|
|
6
|
Апарат
"Аеротест"
|
9
|
0,9
|
|
7
|
Саморятівник
ШСМ-3ОУ
|
1
|
0,1
|
|
8
|
Саморятівник
ШСМ-3ОА
|
10
|
1,0
|
|
9
|
Саморятівник
ШСМ-3ОБ
|
80
|
8,0
|
|
10
|
Ремонт КІП
|
30
|
3,0
|
|
11
|
Запасні частини
|
1
|
0,1
|
|
12
|
Апарат АВІМ
|
2
|
0,2
|
|
13
|
ОУ - 2
|
230
|
23,0
|
|
14
|
ОХП - 10
|
30
|
3,0
|
|
15
|
ОП - 8Б
|
4
|
0,4
|
|
16
|
ОП-8Б
|
7
|
0,7
|
|
17
|
ОП-10
|
5
|
0,5
|
|
18
|
ОУБ-3
|
2
|
0,2
|
|
19
|
ОУБ-2
|
40
|
4,0
|
|
20
|
ОХВП-10
|
2
|
0,2
|
|
РАЗОМ
|
1000
|
100,0
|
. Розташовуємо асортиментні позиції в порядку зменшення
частки в загальній реалізації та розділяємо асортимент, що аналізується, на
групи А, В та С. З цією метою, спочатку визначаємо групу А (75% внеску за
наростанням), після цього - групу С (5% знизу), решта (20%) - припадає на групу
В. Новий перелік (з зазначеними частками в реалізації) заносимо в табл. 3.6.
Таблиця 3.6 АВС-аналіз
|
№ об’єкту
|
Внесок об’єкта,
тис.грн..
|
Питома вага внеску
об’єкта, %
|
Внесок за
наростанням, %
|
Група та її внесок
в результат
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
|
4
|
520
|
52,0
|
52,0
|
Група А 75%
|
|
13
|
230
|
23,0
|
52 + 23=75,0
|
|
|
9
|
80
|
8,0
|
75 +8 =83,0
|
Група В 20%
|
|
19
|
40
|
4,0
|
83 + 4 = 87,0 і
т.д.
|
|
|
10
|
30
|
3,0
|
90,0
|
|
|
14
|
30
|
3,0
|
93,0
|
|
|
2
|
20
|
2,0
|
95,0
|
|
|
8
|
10
|
1,0
|
96,0
|
Група С 5%
|
|
6
|
9
|
0,9
|
96, 9
|
|
|
16
|
7
|
0,7
|
97,6
|
|
|
17
|
5
|
0,5
|
98,1
|
|
|
15
|
4
|
0,4
|
98,5
|
|
|
3
|
3
|
0,3
|
98,8
|
|
|
5
|
3
|
0,3
|
99,1
|
|
|
12
|
2
|
0,2
|
99,3
|
2
|
0,2
|
99,5
|
|
|
20
|
2
|
0,2
|
99,7
|
|
|
1
|
1
|
0,1
|
99,8
|
|
|
7
|
1
|
0,1
|
99,9
|
|
|
11
|
1
|
0,1
|
100,0
|
|
Дані табл. 3.6 свідчать про те, що перші дві позиції (10%
об’єктів) списку, впорядкованого подібним чином, та віднесені до групи А дали
75% результату. Наступні п’ять позицій (25% об’єктів), віднесені до групи В -
дали 20% загального результату, і, нарешті, останні 13 позицій (65% об’єктів),
віднесені до групи С - дали лише 5% загального результату.
Середньостатистичне процентне співвідношення груп А, В та С
представлено в табл. 3.7.
Таблиця 3.7
Середньостатистичне процентне співвідношення груп А, В та С
|
Група
|
Частка в
асортименті, %
|
Частка в
реалізації, %
|
|
А
|
10
|
75
|
|
В
|
25
|
20
|
|
С
|
65
|
5
|
. Засобами Microsoft Excel будуємо криву АВС-аналізу в
системі координат, де по вісі Х відкладаються частки позицій впорядкованого
списку від загальної кількості позицій, а по вісі У - частка продукту в
загальному обсязі реалізації, розрахована за нарощуванням, % (дані стовпця 4
табл. 3.3).
Загальне число позицій в нашому прикладі - 20. Отже, перша
позиція впорядкованого списку (об’єкт №4) складає 5% від загальної кількості
позицій.
Дві верхні позиції впорядкованого списку складуть 10% від
загальної кількості позицій. На їх частку в нашому прикладі припадає 75% всього
обороту фірми (52,0+23,0=75,0).
Три верхні позиції - 15% (83% обороту), чотири позиції - 20%
(87% обороту) і т.д. до 100%.
Згідно даної логіки визначаємо координати об’єктів
впорядкованого списку по вісі Х та У (таблиця 3.5), а потім за цими даними
будуємо криву АВС-аналізу в системі координат, наведеної на рис. 3.4.
Таблиця 3.8 Координати об’єктів
|
Координати
|
№ об’єкту
впорядкованого списку
|
|
Група А
|
Група В
|
Група С
|
|
4
|
13
|
9
|
19
|
10
|
14
|
2
|
8
|
6
|
16
|
17
|
15
|
3
|
5
|
12
|
18
|
20
|
1
|
7
|
11
|
|
По вісі Х
|
5
|
10
|
15
|
20
|
25
|
30
|
35
|
40
|
45
|
50
|
55
|
60
|
65
|
70
|
75
|
80
|
85
|
90
|
95
|
100
|
|
По вісі У
|
52
|
75
|
83
|
87
|
90
|
93
|
95
|
96
|
96,9
|
97,6
|
98,1
|
98,5
|
98,8
|
99,1
|
99,3
|
99,5
|
99,7
|
99,8
|
99,9
|
100
|
Рис. 3.4 Крива АВС-аналізу
Дані проведеного аналізу надали інформацію про внесок кожної
групи асортименту в кінцевий результат діяльності оптової фірми, що надає
можливість прийняти обґрунтоване логістичне рішення про перерозподіл коштів на
управління.
За вихідних умов витрати на управління розподілялись
рівномірно між всіма об’єктами. Отже, загальна вартість управління складала
10000 грн. (20×500).
Збільшимо в 2 рази вартість управління об’єктами групи А та
зменшимо в 2 рази вартість управління об’єктами групи С. Вартість управління
об’єктами В залишимо без змін.
Вартість управління буде складати:
×1000 + 5×500 + 13×250 = 7750 грн.
Отже, загальна вартість скоротиться на 2250 у.о. (10000-7750)
Погіршення управління групою С скоріш за все не буде мати
значного впливу на загальний результат в зв’язку з незначною роллю цієї групи.
В той же час покращення управління групою А може цей результат значно
покращити.
Таким чином, перерозподіл коштів на управління, виконаний
відповідно до результатів аналізу АВС, дасть зниження витрат на управління та
одночасно підвищить його ефективність.
Поряд з оцінкою ефективності управління збутом продукції, має
також оцінюватися доцільність організації роботи з окремими постачальниками.
В даному випадку, як приклад приведемо оцінку ефективності
роботи з постачальниками гумових виробів для виготовлення кінцевої продукції.
Продукцію цієї асортиментної групи досліджуване підприємство
отримує у п’яти постачальників:
ЗАТ «Спецснаб» (м. Чернігів)
ПП «Кадет» (м. Дніпропетровськ)
ПП «Гумкомплект» (м. Вінніця).
ТОВ «Промпостач» (м. Харьків)
ТОВ «Галкомплект» (м. Львів)
) З метою вибору одного з постачальників, формуємо систему з
шести найбільш важливих критеріїв оцінки постачальників:
рівень якості товару;
відстань;
питома вага нових товарів;
система знижок;
оперативність доставки товарів замовників;
періодичність поставки ;
) Для кожного критерію обираємо показник, розробляємо шкалу
оцінювання по кожному критерію (показнику), експертним шляхом встановлюємо
вагомість критеріїв і розробляємо шкалу бальних оцінок (від 1 до 10).
Таблиця 3.9 Шкала оцінювання критеріїв вибору постачальника
|
Критерії
|
Вагомість критерію
|
Бали
|
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
|
1. Рівень якості
товару
|
0,15
|
Дуже низький
|
Низький
|
Середній
|
Високий
|
Досить високий
|
|
2. Відстань
|
0,15
|
до 1000км
|
300-500 км
|
150-300 км
|
100-150км
|
до 50 км
|
|
3. Питома вага
нових товарів
|
0,15
|
до 5%
|
до 10%
|
до 15%
|
до 20%
|
до 25%
|
|
4. Система знижок
|
0,15
|
Знижки відсутні
|
Від партії, що
закупляється
|
Оплата готівкою
|
Сезонні знижки
|
Гнучка система
знижок
|
|
5. Оперативність
доставки товарів замовникам
|
0,15
|
Дуже низька
|
Низька
|
Середня
|
Хороша
|
Дуже хороша
|
|
6. Періодичність
поставки
|
0,25
|
Чітко встановлений
постачальником період поставки
|
На окремі товари
періодичність поставки встановлюється за бажанням замовника
|
Підприємство змінює
періодичність поставки залежно від власних можливостей
|
Підприємство
незначно змінює періодичність поставки своїх товарів
|
По мірі
необхідності покупця
|
) За результатами аналізу діяльності постачальників формуємо
таблицю фактичних значень критеріїв по кожному з них.
Таблиця 3.10 Фактичні значення критеріїв
|
Критерії
|
ЗАТ «Спецснаб»
|
ПП «Кадет»
|
ПП «Гумкомплект»
|
ТОВ «Промпостач»
|
ТОВ «Галкомплект»
|
|
Фактичні значення
критеріїв
|
|
1. Рівень якості
товару
|
Низький
|
Дуже високий
|
Високий
|
Середній
|
Високий
|
|
2. Відстань
|
148
|
333
|
518
|
448
|
815
|
|
3. Питома вага
нових товарів
|
до 25 %
|
до 10%
|
до 10%
|
до 10%
|
до 10%
|
|
4. Система знижок
|
Відсутні
|
Сезонні
|
Гнучкі
|
Від партії
|
Від партії
|
|
5. Оперативність
доставки товарів замовникам
|
Дуже хороша
|
Дуже хороша
|
Середня
|
Середня
|
Середня
|
|
6. Періодичність
поставки
|
По мірі
необхідності покупця
|
По мірі
необхідності покупця
|
По мірі
необхідності покупця
|
По мірі
необхідності покупця
|
По мірі
необхідності покупця
|
Таблиця 3.11 Оціночна матриця для вибору постачальника
|
Критерій
|
Вагомість критерію
|
Оцінка критеріїв
для постачальників
|
|
|
ЗАТ «Спецснаб»
|
ПП «Кадет»
|
ПП «Гум-комплект»
|
ТОВ «Пром-постач»
|
ТОВ «Гал-комплект»
|
|
|
експертна
|
зважена
|
експертна
|
зважена
|
експертна
|
зважена
|
експертна
|
зважена
|
експертна
|
зважена
|
|
1. Рівень якості
товару
|
0,15
|
2
|
0,3
|
5
|
0,75
|
4
|
0,6
|
3
|
0,45
|
4
|
0,6
|
|
2. Відстань
|
0,15
|
4
|
0,6
|
2
|
0,3
|
1
|
0,15
|
2
|
0,3
|
1
|
0,15
|
|
3. Питома вага
нових товарів
|
0,15
|
5
|
0,75
|
2
|
0,3
|
2
|
0,3
|
2
|
0,3
|
2
|
0,3
|
|
4.Система знижок
|
0,15
|
1
|
0,15
|
4
|
0,6
|
5
|
0,75
|
2
|
0,3
|
2
|
0,3
|
|
5.Оперативність
доставки товарів замовникам
|
0,15
|
5
|
0,75
|
5
|
0,75
|
3
|
0,45
|
3
|
0,45
|
3
|
0,45
|
|
6.Періодичність
поставки
|
0,25
|
5
|
1,25
|
5
|
1,25
|
5
|
1,25
|
5
|
1,25
|
5
|
1,25
|
|
Разом
|
1
|
22
|
3,8
|
23
|
3,95
|
20
|
3,5
|
17
|
3,05
|
17
|
3,05
|
Розраховані суми зважених оцінок по кожному постачальнику
свідчать про наступне:
Рейтинг ЗАТ «Спецснаб» - 3,8 бали;
Рейтинг ПП «Кадет» - 3,94 бали;
Рейтинг ПП «Гумкомплект» - 3,5 бали.
Рейтинг ТОВ «Промпостач» - 3,05
Рейтинг ТОВ «Галкомплект» - 3,05
Отже, найкращим постачальником за обраними критеріями є ПП
«Кадет», оскільки його рейтинг перевищує рейтинги інших постачальників.
На рисунку представимо профіль рейтингу ПП «Кадет» у вигляді
діаграми, в якій площа отриманого багатокутника відповідає інтегральній оцінці
даного постачальника.
Рис. 3.5 Профіль рейтингу обраного постачальника
Отримані результати свідчать про наступне:
сильними сторонами обраного постачальника є оперативність та
періодичність поставки, рівень якості та система знижок;
слабкими сторонами є: віддаленість постачальника, недостатньо
високий рівень нових товарів.
3.3 Інтеграція на основі відкритих інформаційних
технологій. Впровадження автоматизації процесів підтримки прийняття
управлінських рішень
Ключовим чинником успіху оперативних, тактичних і
стратегічних планів підприємства є здатність до взаємодії безлічі програмних
додатків, розроблених за допомогою застосування різних технологій (аналітичних,
групової роботи тощо.) і відбиваючих різні властивості систем інформаційних
технологій.
Пропонуємо застосування СППР PRIME Decisions на ДП завод
«Пожспецмаш».
Загальна
характеристика системи
PRIME Decisions - це аналітичний інструментальний засіб, який
допомагає в прийнятті рішень у випадках, коли інформація щодо оцінки
альтернатив задається в інтервалах. В основу роботи цієї СППР покладено відомий
математичний метод - дерево рішень (значень). Основними робочими елементами
системи є:
1)
Value
Tree (Дерево значень);
3)
Preference
Information (Інформація про переваги).
Створення моделі в СППР PRIMEDecisions починається з визначення
головної мети, інших цілей та атрибутів, що утворюють дерево значень
Після того як було створено дерево значень, необхідно
визначитись щодо альтернатив. Альтернативи задаються у вікні Alternative, яке
має назву альтернативна матриця або сітка
Наступний крок у роботі з системою - визначити переваги щодо
значень альтернатив. Переваги визначаються у вікні Preference Information. Є
три типи елементів оцінки переваг: Score Assessment, Weight Assessment,
Holistic Assessment
Розглянемо детальніше ці елементи оцінки переваг.
. Оцінка значень атрибутів (Score Assessment). Перший крок
визначення переваг - оцінити переваги значень атрибутів. Оцінка значень
складається з простого (Ordinal Ranking) та кардинального (Cardinal Ranking)
ранжування
. Оцінка ваги (Weight Assessment). Другим кроком визначення
переваг є оцінка ваги значень атрибутів. У PRIMEDdecisions вага атрибута
визначається як коефіцієнт підсилення, що отриманий від гіршого значення
атрибута до найкращого. Вага найважливішого атрибуту задається у вигляді
інтервалу [100,100]. Ваги інших атрибутів порівнюються з цим значенням і
задаються інтервалами в межах від 0 до 100.
У PRIMEDecisions мають місце два способи оцінки ваги:
висхідний і низхідний. При висхідній оцінці ваги особа, що приймає рішення (ОПР),
оцінює атрибути моделі один відносно іншого. При низхідній оцінці ваги ОПР
порівнює вагу цілей і атрибутів головної мети один з одним. Процес повторюється
рекурсивно для кожної мети в моделі, поки не буде оцінена вся вага. Як правило,
висхідний спосіб використовується при оцінці малих за розмірами моделей, а
низхідний найкраще використовувати, коли модель має декілька підцілей.
. Цілісне порівняння (Holistic Comparison). Цілісне
порівняння складається з простого {Ordinal Ranking) та кардинального {Cardinal
Ranking) ранжування відносно мети. Засоби для здійснення цілісного порівняння
аналогічні тим, що використовуються для порівняння значень атрибутів.
Після завершення оцінки атрибутів та альтернатив необхідно
провести розрахунок отриманої моделі. В PRIMED ecisions існують два способи
розрахунку моделі:
а) Calculate Model - розрахунок усіх значень моделі;
б) Calculate Model Partially - часткові розрахунки для
швидкого відображення результатів (розраховуються тільки найбільш важливі
параметри моделі: інтервали значення головної мети, структура впливу та правила
рішення).
Перегляд результатів розрахунків здійснюється за допомогою
вікон:
а) Value Intervals (інтервали значення);
б) Weights (вага);
в) Dominance (вплив);
г) Decision Rules (правила рішення).Intervals
(інтервали значення) являє собою область можливих значень. Кожна альтернатива
має інтервал значення для кожного атрибута і мети: область можливих
значень.(вага) відображає важливість атрибута або мети щодо інших атрибутів чи
мети.{вплив) відображає ситуацію, в якій одній альтернативі віддається перевага
порівняно з іншою для всіх дозволених комбінацій інформації. Розгляд впливу
потрібен, зокрема, тоді, коли інтервали значення двох альтернатив
перекриваються.Rules (правила рішення, вибору) допомагають ОПР у визначенні
найкращої альтернативи.
Застосуємо Prime для визначення найкращего банку для
обслуговування ДП завод „Пожспецмаш”_
.Запуск системи.
Для запуску системи слід активізувати командну Prime. exe, в
результаті чого з¢явиться основне та три додаткові робочі вікна: Value Tree,
Alternatives, Preference Information (рис.3.3.1).
Рис. 3.3.1 Основні робочі вікна СППР PRIME Decisions
. Створення дерева рішень для конкретної предметної ситуації.
Для цього слід виконати наступні дії:
.1. Зробити активним та повномасштабним додаткове робоче
вікно Value Tree (рис. 3.3.2)
.2. Натиснути на праву кнопку миші і в контексному меню, що з¢явиться, активізувати команду
New Main Goal.
Рис. 3.3.2 Побудова дерева рішень (дерева значень) для
конкретної проблемної ситуації в додатковому робочому вікні Value Tree
2.3. В додатковому вікні другого рівня Main Goal ввести назву
задачі, вирішення якої здійснюється (наприклад, вибір найкращого банка для
отримання кредиту) і натиснути ОК.
.4. Знову натиснути на праву кнопку миші і в контекстному
меню, що з¢явиться, вибрати вертикальну команду New Attribute:
.5. В додатковому вікні другого рівня New Attribute ввести
назву першого атрибута, на основі якого буде здійснюватися вибір (наприклад
розмір відсоткової ставки при виборі банку) і натиснути ОК.
.6. Повторити дії пункту 2.5. для всіх атрибутів, які
використовуються для прийняття рішень.
В результаті буде побудоване дерево рішень Value Tree для
конкретної задачі (рис. 3.3.2).
. Введення альтернативних значень для готової цілі та для
атрибутів, на основі яких здійснюється вибір.
Для цього необхідно виконати наступні дії:
.1. Зробити за допомогою командної послідовності Windows® Alternatives активними та повноповномасштабним
додаткове робоче вікно Alternatives (рис. 3.3.3).
Рис. 3.3.3 Введення альтернатив для головної цілі та для
атрибутів в додатковому вікні Alternatives
3.2. Натиснути на праву кнопку миші і в контекстному меню, що
з¢явиться,
активізувати вертикальну команду New Alternatives.
.3. В таблицю альтернатив замість слова Alternative1, що з¢явиться після виконання
попередньої дії, ввести назву реальної альтернативи для головної цілі
(наприклад, Приватбанк).
.4. Повторити дії пунктів 3.2. - 3.3. для введення інших
альтернатив щодо головної цілі;
.5. Ввести у відповідні стовпці альтернативні значення для
атрибутів, на основі якого здійснюється вибір. При цьому можливі такі ситуації:
для кількісних атрибутів слід вводити відповідні числові
значення;
для якісних атрибутів слід вводити словесні описи рівнів
градації якісного атрибуту (наприклад, для атрибута "можливість
пролонгування кредиту" - це "є" чи "немає") ;
у тому випадку, коли немає можливості точно вказати значення
кількісних чи якісних атрибутів, слід вводити рейтингову оцінку, виходячи з
власних суб¢єктивних уподобань (наприклад, для атрибута "Репутація
банка" - це "1, 2, чи 3").
Примітка: не допускається така ситуація: якийсь із атрибутів
має однакові значення для всіх альтернатив!
. Ранжування окремих значень кожного із атрибутів та
атрибутів між собою.
Для цього слід виконати такі дії:
.1. Зробити за допомогою командної послідовності Windows®Preference активним та
повномасштабним додаткове робоче вікно Preference Information (рис. 3.3.4). В
цьому вікні можно викликати один із трьох режимів:
Рис. 3.3.4 Структура додаткового робочого вікна Preference
Information, призначеного для ранжування окремих значень кожного із атрибутів
та атрибутів між собою - Score Assessment - для ранжування окремих значень
кожного із атрибутів; - Weight Assessment - для ранжування атрибутів між собою;
- Holistic Comparison - для цілістного порівняння( у випадку використання
багаторівневого дерева для підтримки прийняття рішень)
.2. Для здійснення ранжування окремих значень кожного із
атрибутів слід двічі клацнути маркером миші на словосполученні Score Assessment
проти першого атрибута, в результаті чого з¢явиться додаткове вікно
другого рівня Score Assessment (рис. 3.3.5), яке складається з двох частин: у
лівій - неранжовані (unranked) значення, у правій - ранжовані (ranked)
значення. Після цього необхідно у лівій частині вибрати найкраще з суб¢єктивної точки зору значення
та натиснути на кнопку Rank, що з¢явиться посередині. Потім повторити
ці дії для решти значень вибраного атрибута. В результаті таких дій всі
значення атрибуту будуть перенесені в праву частину з присвоєнням відповідного
рангу. На закінчення слід натиснути ОК.
Рис. 3.3.5 Ранжування окремих значень кожного із атрибутів за
допомогою додаткового вікна другого рівня Score Assessment
4.3. Повторити дії, описані в пункті 4.2, для решти
атрибутів;
.4. Для проведення ранжування атрибутів між собою слід двічі
клацнути на словосполученні Weight Assessment ( з червоною стрілкою зліва),
після чого з¢явиться додаткове вікно другого рівня з однойменною назвою
(рис.6). В цьому вікні незаповненими є два стовпця: Lower bound - нижня межа,
Upper bound - верхня межа. Спочатку необхідно визначитись й найсуттєвішим
(найважливішим) з суб¢єктивної точки зору атрибутом та присвоїти йому оцінку: 100
(для Lower bound) та 100 (Upper bound), (наприклад, для атрибуту "розмір
відсоткової ставки”). Далі необхідно вказати оцінку ранжування для решти
атрибутів, виходячи з такого правила: оцінка ранжування кожного наступного
атрибута повинна бути меншою від оцінки ранжування попереднього атрибута,
причому зліва (Lower bound) значення менше, а ніж справа (Upper bound), (Допускається
перетин діапазонів оцінок). На закінчення слід натиснути ОК.
Рис. 3.3.6 Ранжування атрибутів між собою за допомогою
додаткового вікна другого рівня Weight Assessment
Примітка: режим Holistic Comparison не є обов¢язковим
. Проведення розрахунків побудованої моделі.
Для виконання цього кроку слід активізувати піктограму
Calculate Model (крайня справа на інструментальній панелі основного робочого
вікна) та натиснути ОК.
. Перегляд результатів проведених розрахунків.
СППP PRIME Decisions дозволяє отримати наступні підсумкові
графіки та таблиці (для відображення на екрані слід активізувати в головному
меню основного робочого вікна команду Windows та вибрати у вертикальному меню,
що з¢явиться,
відповідну команду) (рис. 3.3.7-3.3.10):
Value Intervals - інтервали значеь; Weights - ваги ( або
вагомість) окремих атрибутів; Dominance - попарне порівняння альтернатив для
головної цілі (домінування однієї із альтернатив у парі); Decision Rules -
правила рішень.
Рис. 3.3.7 Підсумковий графік інтервалів значень Value
Intervals
Рис. 3.3.8 Підсумковий графік вагомості атрибутів Weights
Рис. 3.3.9 Підсумкова таблиця попарного порівняння
альтернатив Dominance
Рис. 3.3.10 Підсумкова таблиця правил рішень Decision Rules
Ефективність запропонованого шляху вдосконалення
інформаційних технологій на заводі очевидна: застосування СППР PRIME Decisions
довело, що безперечно найкращим рішенням є вибір банку «Райфайзен Банк Аваль»,
бо можливі втрати удвіччі менші, ніж в інших випадках.
ВИСНОВКИ
Досліджений в даному розділі теоретичний матеріал дозволяє
зробити висновок про те, що прийняття рішень повинно розглядатися в першу чергу
як процес, якій поєднує в собі дії, спрямовані на вирішення поставленого
завдання в наявній чи спроектованій ситуації; діяльність суб'єкта управління,
що визначає діяльність і поведінку об'єкта управління; владний акт суб'єкта
управління, у якому він виражає свою волю, реалізує надані йому владні
повноваження і несе відповідальність за його можливі несприятливі наслідки;
психологічний акт, що являє собою результат розумової діяльності людини і її
вольового зусилля; результат опрацювання інформації, у ході якої здійснюється
вибір серед можливих варіантів такого, що найбільш близький до оптимального,
тобто є найкращим.
У науковій літературі зустрічається як розширене, так і
вузьке розуміння процесу прийняття рішень в управлінні. Розширене розуміння
охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль
результатів його реалізації. У вузькому розумінні прийняття рішення - це
процес, який починається з констатації виникнення проблеми та завершується
вибором дії, що спрямована на її усунення.
Зазначено, що необхідність вдосконалення процесу прийняття
рішень обумовлена об’єктивними факторами. Перед керівниками вітчизняних
підприємств постає проблема обґрунтування та вибору управлінських рішень щодо
коректування їхньої діяльності з урахуванням змін, що виникають в економічному
становищі. Відсутність адекватних наукових методів підготовки та прийняття
управлінських рішень на підприємствах може призвести до низки вкрай негативних
наслідків у результаті зміни умов функціонування та розвитку підприємств.
Помилки у макроуправлінні створюють несприятливу ситуацію для розвитку
підприємницької діяльності. Низький рівень рішень у підприємництві призводить
до неправильного визначення стратегій і пріоритетів, сфер і методів діяльності,
цільових ринків і засобів впливу на споживачів, варіантів організації взаємодії
з партнерами і власним персоналом. Зазначені особливості процесу прийняття
рішень у підприємництві підвищують актуальність розробки прогресивних підходів
до їх формування.
Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське
рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що
забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку
формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних
аспектів менеджменту.
Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт
управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації
відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції
менеджменту.
В другому розділі даної роботи, досліджено діяльність
Держпідприємства протипожежного та спеціального машинобудування
"Прилуцький завод "Пожспецмаш", що належить до сфери управління
МНС.
Аналіз економічних показників діяльності підприємства
свідчить про те, що за досліджуваний період структура активів підприємства
значно змінилася: питома вага необоротних активів зменшилася з 73,8% у 2009
році до 58,1% у 2011 році.
За досліджуваний період загальний обсяг активів стабільно
зростав. зростання склало відповідно 18,8 та 19,1% у 2010 та 2011 рр.
В структурі пасиву також відбулися значні зміни. Питома вага
позичених засобів за досліджуваний період зросла з 13,7% у 2009 році до 29,1% у
2011 році.
За досліджуваний період зростали в абсолютному виразі як
позичені засоби (на 60,3% та на 91,8% у 2010 та в 2011 рр.), так і реальний
власний капітал (на 12,8% та на 5,8% у 2010 та 2011 рр.)
В цілому, представлені результати говорять про те, що
загальний рівень стійкості досліджуваного підприємства має задовільне значення.
Не зважаючи на те, що рівень коефіцієнту автономії впав на
протязі 2010-2011 рр. з 0,97 до 0,58, його рівень залишається достатнім для
забезпечення фінансової стійкості підприємства.
Рівень концентрації залученого капіталу залишається невисоким,
та складає станом на 2011 рік 0,277.
Як позитивний фактор, слід розглядати підвищення коефіцієнту
співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства, з 0,35 у 2009
році, до 0,719 у 2011 році.
Короткострокові зобов’язання, відносно перманентного
капіталу, також мають цілком припустиме значення, та складають 38,32%.
З одного боку, підвищився рівень маневреності власних
оборотних засобів, а також збільшилася питома вага оборотних активів в
загальної сумі активів.
З іншого боку, в період 2010-2011 більш ніж удвічі впало
значення коефіцієнту абсолютної ліквідності, з 0,368 до 0,1667.
Коефіцієнт швидкої ліквідності стрімко зріс з 0,27 до 0,48 у
2009-2010 роках, але у 2011 році дещо знизився до 0,47.
Коефіцієнт поточної ліквідності після зростання у 2010 р. з
1,45 до 2,06 впав у 2008 році до величини 0,966.
Коефіцієнт загальної платоспроможності має позитивні
тенденції: у 2007 році він впав з величини 5,01 (що є надлишковим значенням) до
1,55, а у 2008 році дещо зріс, до рівня 1,71.
Проведені розрахунки говорять про те, що не зважаючи на
суперечливі тенденції в динаміці, загальний рівень показників ліквідності та
платоспроможності є задовільним.
Всі показники ділової активності підприємства є сприятливими.
Так, фондовіддача зросла за період 2010-2011 рр. більш ніж
удвічі, до 6,43 грн/грн.
Оборотність засобів в розрахунках скоротилася з 46,93 до
41,84 днів.
Оборотність запасів у днях скоротилася ще значніше: з 31,06
до 26,41 днів.
Тривалість операційного циклу за період 2009-2010 рр.
скоротилася вдвічі: з 134,2 до 68,24 днів.
Все це свідчіть про підвищення ліквідності підприємства.
Інформаційне забезпечення процесу прийняття рішень на
досліджуваному підприємстві базується на використанні традиційних методів збору
маркетингової інформації.
Основними джерелами внутрішньої інформації слугують дані:
. Бухгалтерії: · фінансова бухгалтерія; · дебіторська
бухгалтерія; · кредиторська бухгалтерія.
. Статистики у виробництві: · статистика виробництв; ·
статистика збуту; · статистика обігу; · статистика рекламацій; · складська
статистика; · статистика закупівлі; · статистика кадрів; · статистика витрат; ·
фінансова статистика.
. Систем обліку витрат: · виробничий облік; · розрахунок
планових витрат; · калькуляція.
. Короткострокової калькуляція прибутків:· щомісячний
розрахунок виробничих результатів; · розрахунок вкладу у покриття витрат по
товарах, групах товарів, заказах, регіонах; · робота торгових представників по
регіонах.
. Звіти зовнішніх служб підприємств.
На підприємстві, досить широко використовують математичні
методи обґрунтування рішень.
Як напрямок вдосконалення інформаційної діяльності на ДП
завод "Пожспецмаш", пропонується впровадження в процес інформаційного
забезпечення CRM-концепції управління.(Client Relationship Management) - це
сучасна бізнес-стратегія, націлена на ріст і підвищення прибутковості бізнесу
компанії, шляхом підвищення лояльності клієнта протягом усього циклу взаємодії
з ними.
Базовим компонентом CRM-системи є Call-Центр - операторський
центр обробки контактів, що дозволить забезпечити підвищення рівня
обслуговування абонентів за рахунок більш оперативної, дешевої і якісної
обробки запитів по телефонному й іншому каналах зв'язку. Call-центр містить у
собі комплекс програмних і технічних рішень для забезпечення оперативного
обслуговування замовлень і запитів клієнтів, проведення маркетингових
опитувань, розсилань.
Іншим напрямком вдосконалення інформаційного забезпечення
підприємства, є Застосування стандарту ERP в управління ДП завод
"Пожспецмаш".
Як елементи даної технології пропонується використовувати
АВС-аналіз в управлінні збутом, та модель організації роботи з окремими
постачальниками.
Застосування відкритих систем інформаційних технологій
перетворить ДП в сучасного учасника інформаційної економіки.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абакумова
О.Г. Разработка управленческих решений. - М.: Приор, 2008. 328 с.
2. Андрушків
Б.М. Основи менеджменту. вид. 3 - Львів, «Світ», 2007. - 396с.
. Ансофф
И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. - М. : Экономика, 2008. -
507с.
. Антоненко
В. М., Рогушина Ю.В. Сучасні інформаційні системи й технології. Навчальний
посібник. - К.: КСУ МГІ, 2005. - 131 с.
. Армстронг
М. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем. Серия «Учебники и
учебные пособия». 4. изд. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2008. - 512с.
. Армстронг
Майкл, Ланкастер Джефф, Уотерс Дональд, Йорк Девид, Ленгли Ник. Менеджмент:
методы и приемы / О.О. Чистяков (пер.). - Перевод с 3. англ. изд. - К. :
Знання-Прес, 2010. - 876с.
. Архипов
В. Стратегическая эффективность управленческих решений Проблемы теории и
практики управления. - 2011. - № 5.
. Бердников
В. М. 171 закон бизнеса. - Ужгород : ВАТ "Видавництво Закарпаття, 2008. -
360с. - (Кодекс делового и жизненного успеха). - Библиогр.: с. 349-351.
. Бовыкин
В.И. Новый менеджмент: (управление предприятиями на уровне высших стандартов;
теория и практика эффективного управления). - М.: ОАО «Издательство
«Экономика», 2007. - 368с.
. Большаков
А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент: теория и практика - СПб: “Питер”,
2011. - 416с.
. Большаков
А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент: теория и практика “Питер”, 2010. -
416с.
. Бондарь
Н.П., Васюхин О.В., Голубев А.А. Подлесных В.И. Эффективное управление фирмой:
современная теория и практика - СПб.: Изд. Дом «Бизнесс-пресса», 2010. - 416с.
. Бурий
С., Мацеха Д. Антикризове управління та управлінські рішення - проблеми
підприємств малого бізнесу. - Хмельницький : ТОВ "Тріада-М", 2008. -
93с.
. Варфоломеев
В. И., Воробьев С. Н.Принятие управленческих решений - СПб: КУДИЦ-Образ, 2008. -
543 с.
. Вачугов
Д.Д., Кислякова Н.А. Практикум по менеджменту: деловые игры. - М.: Высшая
школа, 2010. - 176 с.
. Веснин
В.Р. Основы менеджмента: Учебник. - М.: Издательство «Триада, ЛТД», 2008. - 384
с.
. Виссема
Х. Менеджмент в подразделениях фирмы (предпринимательство и координация
децентрализованной компании): Пер. с англ. - М., 2008. - 288с.
. Виханский
О.С. Стратегическое управление: Учебник, 7-е изд., перераб. и доп. - М.:
Гардарика, 2010. - 296с.
. Виханский
О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник, 9-е изд. - Гардарика, 2008. - 528с.
. Владимирова
И. Г. Структуры управления компаниями // Менеджмент в России и за рубежом -
2011. - №3, №5.
. Герчикова
И.Н. Менеджмент. 9-е изд. - М.: ЮНИТИ, 2011.- 480с.
. Глухов
В.В. Менеджмент. 5-е изд. - СПб: «Специальная литература», 2007. - 328с.
. Глухов
В.В. Основы менеджмента. 4-е изд. - СПб: «Специальная литература», 2007. -
428с.
24. Голубков Е.П.
Системный анализ как методологическая основа принятия решений // Менеджмент в
России и за рубежом. - №3. - 2012. <http://eup.ru/Documents/2003-07-21/1AD12.asp>
. Гошко А.,
Дмитренко Г. Формирование украинской модели менеджмента некоммерческих
организаций//Персонал. - 2011. - № 5.
. Гріфін Р.,
Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. ред. В.Яцура, Д.Олесневич. - Львів:
БаК, 2010. - 624 с.
. Дафт Р.Л
Менеджмент. 11-е изд. - СПб.: “Питер”, 2008. - 832 с.
. Друкер П.
Практика менеджмента.: Пер. с англ.: Уч.пос. 8-е изд. - М.: Издательский дом
«Вильямс», 2008. - 398с.
. Друкер П.
Ф.Эффективное управление: Пер. с англ. 5-е изд. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2008.
. Егорычев
Д.Н., Лукичева Л.И. Управленческие решения. - М.: Омега-Л, 2008. - 383 с.
. Ефремов В.
С. Стратегическое управление в контексте организационного развития //
Менеджмент в России и за рубежом - 2010 - №1.
. Жигалов
В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. - К.:
Вища шк., 2010. - 223с.
. Завадський
Й.С. Менеджмент. Т. 1. -К.: УФІМБ, 2007. - 542с.
. Ильин Е.П.
Мотивация и мотивы - СПб: Издательство «Питер», 2007. - 512с.
. История
менеджмента: Учеб.пособие /Под ред. Д.В.Валового. Гос. Академия управления им.
С. Орджоникидзе. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 256с.
. Казанцев
А.К., Подлесных В.И.,Серова Л.С. Практический менеджмент. М.: ИНФРА-М, 2008. -
367c.
. Карданская
Н.Л. Основы принятия управленческих решений. Учебное пособие. - М.: Русская
Деловая Литература, 2008. - 288с.
. Карлоф Б.
Деловая стратегия: концепция, содержание, стимулы: Пер. с англ. / Науч. ред и
авт. послесл. В.А. Приписнов. М.: Экономика, 2007. - 239с.
. Колот А.М.
Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 2008. -
224с.
. Колпаков
В.М. Методы управления. вид. 2-ге - К.: 2010, 1997. - 160 с.
. Колпаков
В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. пособие. - К.:
МАУП, 2010. - 256с.
. Кредісов
А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. вид 3-є. - К.:
Т-во “Знання”, 2008. - 556.
. Круглов М.И.
Стратегическое управление компанией. Учебник для вузов. 2-е изд. -М.: Русская
деловая литература, 2007. - 768с.
. Кузьмін О.Є.
, Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. 2-е вид. К.: Академвидав, 2008. -
416с.
. Кузьмін О.Є.
, Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академвидав, 2011. - 416с.
. Курочкин
А.С. Организация управления предприятием. 3-е изд. - К.: МКА, 2007. - 184с.
. Ладанов И.Д.
Практический менеджмент некоммерческой организации. В 3-х т. 2-е изд. - М.:
Дело. - 2008. - 250 с.
. Лафта Дж.К.
Эффективность менеджмента организации. Учебное пособие. 2-е изд. - М.: Русская
деловая литература, 2010. - 320с.
. Лемберт Т.
Ключові проблеми керівника. 50 перевірених способів вирішення проблем: Пер. з
англ. 2-е изд.- К.: Всеувито, Наукова думка, 2008. 303с.
. Литвак Б.Г.
Управленческие решения. 2-е изд.- М.: «ТАНДЕМ», Издательство ЭКМОС, 2010. -
248с.
. Макаренко
М.В., Махалина О.М. Производственный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. 4-е
изд.- М.: «Издательство «ПРИОР», 2008. - 384 с.
. Мескон
М.Х.,Альберт М.,Хедоури Д. Основы менеджмента. 12-е изд.- Пер. с англ.- М.:
“Дело”, 2011. - 702 с.
. Мильнер Б.З.
Теория организаций. 2-е изд.- М.: ИНФРА-М, 2007. - 336с.
. Молл Е.Г.
Менеджмент: организационное поведение. 2-е изд.- М.: 2007. 155с.
. Новак В.О.,
Симоненко Ю.Г., Бондар В.П. Інформаційні системи в менеджменті. Підручник. -
К.: «Каравела», 2008. - 616 с
. Обер-Крие
Дж. Управление предприятием. - М.: Бизнес-Информ, 2008. 256с.
. Олейник А.Н.
Институциональная экономика: Учебное пособие. 2-е изд.- М.: ИНФРА-М, 2007. -
416с.
. Орлов А.
И.Принятие решений. Теория и методы разработки управленческих решений. - М.:
МарТ, 2008 . - 398 с.
. Палеха Ю.І.
Ключі до успіху, або організаційна та управлінська культура. - К.: Вид-во
Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу, 2010. - 211с.
. Панов А. В.
Разработка управленческих решений: информационные технологии. Учебное пособие.
2-е изд.- М.: Горячая Линия - Телеком, 2007. - 503 с.
. Покропивний
С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч.
посібник. - К.: КНЕУ, 2007. - 352с.
. Розанова
В.А. Психология управления. Учебное пособие. - М.: ЗАО «Бизнес-школа
«Интел-Синтез». - 2009. - 352с.
. Ру Д., Сульє
Д. Управління / Пер. з фр. - К.: Основи, 2008. - 442с.
. Саак А.Э.,
Тюшняков В.Н. Разработка управленческого решения: Учебное пособие. 2-е изд. -
Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2007. - 316 с.
. Саак А.Э.,
Тюшняков В.Н. Теория управления: Учебное пособие. 2-е изд. - Таганрог: Изд-во
ТРТУ, 2009. 128 с.
. Седлак М.
Сущность и содержание теории менеджмента // Проблемы теории и практики
управления. - 2010. - № 5.
. Станевич
О.Г., Антоненко В.М. Комп’ютерні технології. - К.: КСУ, 2005. - 104 с
. Станевич
О.Г., Системи інформаційних технологій. - К.: КСУ, 2010. - 91
. Тарнавська
Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. -
Тернопіль: Карт-бланш,2010. - 456 с.
. Управление
организацией: Учебник / Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А. Саломатина.
- 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2008. - 669с.
. Учитель Ю.
Г., Терновой А. И., Терновой К. И.
Разработка управленческих
решений. - М.: Юнити-Дана, 2010. - 402 с.
. Хміль Ф.І.
Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академвидав, 2007. - 608с.
. Чмут Т.К.
Культура спілкування. - Навч. посібник. - Хмельницький, “ХІРУП”, 2010. - 358с.
. Шегда А.В.
Основы менеджмента: Учебное пособие. 3-е изд.- К.: Знання, 2008. - 512с.
. Шершньова
З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2007. -
384с.
. Юкаева В.С.
Управленческие решения. 2-е изд.- М.: Юнити - Дана, 2011. - 172 с.
Додаток
Принципи застосуваня технології систем підтримки
прийняття рішень
Управління економікою ґрунтується на інформації та породжує
нову інформацію. Ефективність функціонування економіки будь-якого об'єкта
(підприємства, організації) багато в чому залежить від уміння керівників
різного рівня ретельно готувати й обґрунтовувати прийняті рішення. Умови
ринкової (конкурентної) економіки висувають серйозні вимоги до якості,
своєчасності, повноти, вірогідності економічної інформації, глибини аналізу
економічних показників.
Кожний об'єкт управління - це система, що складається із
взаємозалежних елементів. Наприклад, народне господарство, його галузі,
суб'єкти господарювання розглядаються як економічні системи. При цьому кожна
система є одночасно елементом системи вищого рівня. Ієрархія систем веде як
вгору до міністерства, так і вниз до виробничої одиниці. Тому при дослідженні
систем необхідно мати на увазі існування ієрархії, а відокремлення (виділення)
конкретної системи зі складу макросистеми має здійснюватися відповідно до
поставленої мети. Здійснене відокремлення визначає межі виділеної системи. Відповідно
все, що знаходиться поза досліджуваною системою, є зовнішнім середовищем [29].
Водночас кожна система існує не відокремлено, а під дією як
суміжних систем, так і навколишнього середовища. Кількість таких впливів
безмежна, але враховуються тільки ті з них, які суттєво впливають на
досліджувані параметри системи. Ці впливи називаються входами. Входи поділяють
на керуючі та збурювальні. До керуючих впливів належать директиви, економічні
нормативи, планові завдання, корективи обсягів робіт та ін.; до збурювальних -
зриви у постачанні матеріалів (зовнішні), хвороби працівників, простої, поломки
устаткування (внутрішні).
Оскільки всі системи - взаємозалежні, кожна з них, у свою
чергу, впливає на зовнішнє середовище. Особливості цього впливу визначаються
виходом системи.
Вихід і вхід системи є взаємозалежними, між ними існує прямий
причинно-наслідковий зв'язок, що виявляється у функціонуванні системи.
Окрім вхідних і вихідних параметрів, система характеризується
множиною змінних, які визначають внутрішній стан.
При дослідженні системи управління найбільший інтерес
викликає залежність між її входом і виходом. Відповідно зміну вихідних
параметрів під впливом вхідних кваліфікують як перетворення системи.
Цілеспрямованим впливом однієї системи (підсистеми) на іншу,
який має на меті змінити її поведінку в певному напрямі (відповідно до заданої
мети), є управління. З цього випливає, що система, яка реалізує процес
управління, складається як мінімум із двох частин: керованої (якою управляють)
і керуючої (яка управляє).
Керована система - це виробничо-технічна система, а керуюча -
це система вищого рівня. Механізми процесу управління дуже складні та важко
доступні для розгляду. Розкрити їх зміст допомагає кібернетичний підхід, який
розглядає тільки інформаційні процеси.
Призначення інформаційних систем (ІС) в економіці - це
автоматизація розрахунків, під якою розуміють людино-машинне розв'язування
економічних задач.
Для розв'язання за допомогою обчислювальної техніки будь-якої
економічної задачі необхідно створити певні умови. Ця проблема вирішується
розробкою і впровадженням (визначених державним стандартом з упровадження
інформаційних технологій) видів забезпечення, зокрема правового,
інформаційного, програмного, математичного, методичного, організаційного,
технічного, лінгвістичного та ергономічного.
За час виникнення і розвитку ІС в економіці мали різну
структуру цих компонентів, яка значною мірою залежала від
техніко-експлуатаційних характеристик обчислювальної техніки, що в той чи інший
період використовувалася для автоматизації економічних задач.
Тому періодичність розвитку інформаційних систем в економіці
нашої країни можна обмежити етапами. Між цими етапами немає чіткої межі, хоча
певний вплив на їх зміст мав склад технічної бази управління. У кожному етапі,
у свою чергу, можна виділити підетапи, що різняться деякими особливостями [32].
Початок створення ІС у нашій країні відносять до 1963 року,
коли на великих підприємствах почали використовувати ЕОМ для розв'язування
задач організаційно-економічного управління. Перші такі системи обмежувалися
розв'язуванням деяких функціональних управлінських задач, наприклад задач
бухгалтерського обліку. Тому системність автоматизованої обробки економічної
інформації на початку 60-х років характеризувалася частковістю та локальністю.
Протягом 60-років поступово переходять від локальних систем обробки даних,
призначених для тих чи інших ділянок управлінських робіт, до систем, що
охоплюють широке коло задач управління.
В інформаційних системах першого покоління (1963- 1972 рр.),
які в іноземній літературі відомі під назвою “системи обробки даних”,
“електронні системи обробки даних”, у вітчизняній - “АСУ - позадачний підхід”,
для кожної задачі окремо готувалися дані, створювалася математична модель і
розроблялось програмне забезпечення. До програм розв'язування задачі крім інших
вносилися й процедури формування та ведення інформаційного фонду, необхідного
для розв'язування задачі. Такий підхід зумовлював інформаційну надмірність
(записані на машинний носій дані не могли бути використані для розв'язування
іншої задачі), математичну надмірність (відомо, що моделі розв'язування різних
економічних задач мають спільні блоки). Був позначений тривалістю і
трудомісткістю і процес розробки програмного забезпечення кожної задачі. Крім
того, дуже незначні зміни в організації інформаційного фонду задач зумовлювали
потребу доопрацювання програмного забезпечення.
Подальшим розвитком інформаційних систем в економіці країни є
створення АСУ на основі ідеології автоматизованих банків даних. Це другий етап створення
ІС, який розпочався 1972 року, коли вперше до плану на восьму п'ятирічку було
внесено питання розвитку економіки і створення АСУ. Розширилися технічна та
програмна бази АСУ, що позначилося на урізноманітненні варіантів їх побудови з
орієнтуванням на окремі класи та моделі ЕОМ, включаючи міні- та
мікрокомп'ютери. Зросла також багатоваріантність ІС у зв'язку зі збільшенням
кількості технологічних режимів експлуатації ЕОМ та всього комплексу технічних
засобів, зокрема почалося запровадження діалогового режиму та режиму
телеобробки даних.
Проте відмінність інформаційних систем другого покоління
(1972-1986 рр.), які в іноземній літературі називались управлінськими
(адміністративними) інформаційними системами, від ІС першого покоління полягає
в тому, що перші мали спільне інформаційне забезпечення усіх задач базу даних.
Організація єдиної бази даних стала можливою лише завдяки тому, що були
створені спеціальні програмні продукти - системи управління базами даних
(СУБД). Основне призначення СУБД - створення та підтримка в актуальному стані
бази даних, а також зв'язок її з програмами розв'язування економічних задач
(прикладні програми користувачів).
У середині 80-х років був нагромаджений значний досвід
створення та використання інформаційних систем організаційного управління. Так,
1988 року функціонувало близько 6000 АСУ різних рівнів та проблемної
орієнтації, у тому числі 2600 АСУ підприємств і об'єднань - АСУП. Створено
значну кількість автоматизованих систем управління технологічними процесами
(АСУ ТП), систем автоматизованого проектування конструкцій та технологій
(САПР).
Крім прямого економічного ефекту впровадження АСУ мало
великий вплив на зміну характеру діяльності управлінського персоналу.
Підвищилась оперативність, наукова обґрунтованість та об'єктивність
управлінських рішень; виникла можливість розв'язувати принципово нові
економічні задачі, які до впровадження ІС не розв'язувалися апаратом
управління; збільшився час на творчу роботу працівників за рахунок скорочення
обсягів виконання рутинних операцій вручну; у результаті автоматизації процесів
інформаційного обслуговування підвищилася інформованість управлінського
персоналу.
Проте докорінних змін у поліпшенні якості управління
об'єктами господарювання не відбулося.
Тому наступний етап створення інформаційних систем (почався
приблизно із середини 80-х років) характеризується створенням інтегрованих
систем. Це багаторівневі ієрархічні автоматизовані системи управління, які
забезпечують комплексну автоматизацію останнього на усіх рівнях.
Складність функціонування таких великих соціально-економічних
систем, як народне господарство України, зумовлює неможливість реалізації
процесу управління з допомогою однієї або кількох локальних АСУ. З цією метою
потрібний комплекс (група) АСУ, кожна з яких забезпечує вирішення своїх
функціональних задач управління. При цьому йдеться не просто про об'єднання і
зв'язок локальних АСУ між собою, а про забезпечення інформаційного діалогу між
ними та доступу однієї АСУ до інформаційних баз інших АСУ [40].
Отже, інтегрована автоматизована система управління (ІАСУ)
може розглядатися як ієрархічно організований комплекс організаційних методів,
технічних, програмних, алгоритмічних і інформаційних засобів, які мають
модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними
та інформаційними потоками об'єкта управління.
Центральним поняттям в інтегрованих АСУ є поняття
“інтеграція”. Інтеграцію можна визначити як спосіб організації окремих
компонентів в одну систему, що забезпечує узгоджену і цілеспрямовану їх взаємодію,
зумовлюючу велику ефективність функціонування усієї системи.
Інформаційна система відображає функціонування об'єкта
управління, а й впливає на нього через органи управління. Вона є сукупністю
інформаційних процесів для задоволення потреби в інформації різних рівнів
прийняття рішень, її метою є продукування інформації для використання
(споживання) управлінським апаратом. Відповідно вона забезпечує нагромадження,
передачу, збереження, оброблення та узагальнення інформації "знизу
вгору", а також конкретизацію інформації "зверху вниз".
Призначення ІC полягає в описі економічного об'єкта, його
станів, взаємодії, що виражаються через економічні показники. Вона покликана
своєчасно подавати органам управління необхідну і достатню інформацію для
прийняття рішень, якість яких забезпечує високоефективну діяльність об'єкта
управління та його підрозділів. До головних її завдань належать:
виявлення джерел інформації;
збирання, реєстрація, оброблення та видача інформації, що
характеризує стан виробництва й управління;
розподіл інформації між керівниками, підрозділами та
виконавцями відповідно до їх участі в управлінні.
Створенню інформаційних систем (ІС) у нашій країні
приділяється багато уваги. За масштабами, темпами зростання, витратами
матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, а також за ступенем впливу на
процеси управління проблема створення ІС перетворилася на велике
народногосподарське завдання.
До інформаційних систем нового покоління належать системи
підтримки прийняття рішень (СППР) та інформаційні системи, побудовані на
штучному інтелекті (інтелектуальні ІС).
Структурно ІС складається з таких компонентів:
власне інформації;
системи оброблення інформації;
входу;
виходу;
внутрішніх і зовнішніх каналів.
У Державному Стандарті України ДСТУ 2874-94 дано таке
визначення ІC: “Інформаційна система - система, яка організовує пам'ять і
маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери (ПС)”.
Характерною рисою ІC є те, що людина виступає активним
учасником інформаційного процесу. Це виявляється в умовах функціонування
автоматизованого робочого місця (АРМу), коли людина (кінцевий користувач)
здійснює введення інформації в систему, підтримує її в актуальному стані,
обробляє інформацію і використовує здобуті результати в управлінні. Інформація
служить способом опису взаємодії між джерелом й одержувачем інформації. Те саме
повідомлення одному одержувачеві може давати багато інформації, а іншому - мало
або нічого.
Комп'ютерні інформаційні системи належать до класу складних
систем, які містять у собі велику кількість різноманітних компонентів, що
взаємодіють, визначаючи структуру ІС, характеристику внутрішнього стану
системи, опис постійних зв'язків між її елементами.
Функціональна структура - це структура, елементами якої є
підсистеми (компоненти), функції ІС або її частини, а зв'язки між елементами -
це потоки інформації, що циркулює між ними при функціонуванні ІС [40].
Технічна структура - це структура, елементами якої є
обладнання комплексу технічних засобів ІС, а зв'язки між елементами відбивають
інформаційний обмін.
Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є
колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами - інформаційні,
субпідрядності і взаємодії.
Документальна структура - це структура, елементами якої є
неподільні складові і документи ІС, а зв'язки між елементами - взаємодії,
вхідності і субпідрядності.
Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'язки між
алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.
У програмній структурі зв'язки між елементами також
реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є
програмні модулі.
Інформаційна структура - це структура, елементами якої є
форми існування і подання інформації у системі, а зв'язки між ними - операції
перетворення інформації в системі.
Елементами інформаційної структури можуть бути також
інформаційні масиви, а зв'язками - операції роботи з масивами: ввід,
коригування, перегляд, знищення і т.ін.
Глибина розподілу інформаційної системи, тобто склад і зміст
її елементів можуть суттєво різнитися залежно від мети, поставленої перед
конкретною інформаційною системою. Крім того, склад елементів за інших
однакових умов залежить від сфери дії ІС.
Існує безліч видів класифікації ІС з різних точок зору їх
функціонування. Вирізняють такі елементи, як “функція ІС” і “компонент
(підсистема) ІС”.
Функція ІС - це сукупність дій інформаційної системи, яка
спрямована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної ІС
залежить від сфери її діяльності, об'єкта управління, призначення її та ін.
Наприклад, в інформаційній системі управління фінансами країни виділяють дві
основні функції: планування бюджету і виконання бюджету.
Компонент (підсистема) ІС - це її частина, що виділена за
зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як одне ціле.
Компоненти комп'ютерної ІС за своїм призначенням передусім поділяються на
забезпечуючі і функціональні. Забезпечуючі містять у собі організаційне,
методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне,
правове та ергономічне забезпечення.
До організаційного забезпечення належить сукупність
документів, що описують технологію функціонування ІС, методи вибору і
застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних
результатів при функціонуванні ІС.
Для забезпечення функціонування комп'ютерної ІС необхідно
мати ряд ресурсів і обов'язково предмети праці, засоби праці і працю (труд).
Роль перших в ІС належить інформації (інформаційне забезпечення), яка відіграє
також роль продукту праці. Засобами праці є різні технічні засоби ІС, які виконують
функції технічного забезпечення. Таку саму функцію певною мірою виконують
засоби математичного і програмного забезпечення. Що ж до самої праці, то,
природно, кадри спеціалістів також потрібні будь-якій ІС.
Інформаційне забезпечення містить у собі не лише інформаційні
ресурси як предмет праці та інформацію як продукт праці, а й засоби і методи
ведення усієї інформаційної бази - об'єкта управління.
Отже, до інформаційного забезпечення належать також методи
класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової
інформації, побудови банків даних, зокрема побудови і ведення інформаційної
бази і т.ін.
Технічне забезпечення об'єднує сукупність усіх технічних
засобів, використовуваних при функціонуванні комп'ютерної ІС.
До математичного забезпечення віднесено сукупність
математичних методів, моделей і алгоритмів розв'язування задач, які
застосовуються в ІС; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як
інструмент подальшої розробки програмних засобів. Моделі системи управління та
об'єкта автоматизації належать звичайно до організаційного забезпечення.
Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на
носіях даних і програмних документів, які призначені для від-лагодження,
функціонування і перевірки роботоздатності ІС.
Лінгвістичне забезпечення містить сукупність засобів і правил
для формалізації природної мови, які використовуються при спілкуванні
користувачів та експлуатаційного персоналу ІС з комплексом засобів
автоматизації при функціонуванні ІС.
До правового забезпечення належить сукупність правових норм,
які регламентують правові відносини при функціонуванні ІС та юридичний статус
результатів такого функціонування.
Методичне забезпечення містить у собі сукупність документів,
які описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування
користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів при
функціонуванні ІС.
Ергономічне забезпечення ІС являє собою сукупність засобів і
методів, які створюють найсприятливіші умови праці людини в ІС, умови для
взаємодії людини і ЕОМ.
Що ж до призначення будь-якої функціональної підсистеми ІС,
то воно єдине - розв'язання економічних задач прийняття управлінських рішень,
що базується на результатах обробки даних.
Задача в комп'ютерній ІС або задача обробки даних
визначається як функція чи її частина, що являє собою формалізовану сукупність
автоматичних дій, виконання яких приводить до результатів заданого виду.
Наприклад, задачею в АСУП може бути нарахування відрядної заробітної плати
бригаді, облік розрахунків з постачальниками сировини, облік валютних операцій
і т.ін.
Задачі, що розв'язуються в комп'ютерних інформаційних
системах, мають ряд характерних особливостей, що впливають на технологію
автоматизованої обробки даних.
. Інформаційний взаємозв'язок, який виявляється в тому, що
результати розв'язування одних задач є вхідними даними для розв'язування інших.
Ця особливість впливає на склад та зміст інформаційної бази комп'ютерної
системи, потребуючи також вибору способів і методів нагромадження і зберігання інформації
в системі.
. Масовість та груповий характер вирішення. Як правило,
економічні розрахунки виконуються через певний термін, причому визначається не
один, а група взаємопов'язаних економічних показників. Ця особливість впливає
на структуру алгоритмів розв'язування задач, а також на склад та зміст
програмного забезпечення систем.
. Потреба багатоваріантного розв'язування. Це стосується
задач прогнозування, планування та прийняття рішень. Саме тому в комп'ютерній
системі мають бути передбачені відповідні спеціальні інструментальні та
апаратні засоби, наприклад база моделей для задоволення згаданої потреби.
. Чітко регламентовані терміни подання вхідних даних і
результатів розв'язування задач, а також вимоги до точності вхідних даних і
результатів розв'язування задач. Тому при створенні комп'ютерної ІС необхідно
вирішувати питання контролю інформації на всіх етапах її переробки
(перетворення).
. Постійні зміни складу економічних показників та методик їх
розрахунку. Ця особливість впливає на склад та зміст програмного забезпечення,
особливо на його прикладну частину.
. Різноманітність розв'язуваних у комп'ютерних інформаційних
системах задач потребує їхньої класифікації [15].
Інформаційно-пошукові задачі, тобто задачі типу “запитання -
відповідь” характеризуються складною методикою розрахунку та значними розмірами
вхідної інформації.
За можливістю формалізованого опису задачі ІС поділяються на
формалізовані та неформалізовані. Розв'язування перших можна описати у вигляді
математичних формул та залежностей, щодо других - цього зробити не можна.
За регулярністю розв'язування задачі ІС поділяються на
систематичні, епізодичні та випадкові.
Потенційні можливості ІС реалізуються через їх функції, до
яких належать:
обчислювальна - вчасно і якісно виконує оброблення інформації
в усіх аспектах, що цікавлять систему управління;
слідкувальна - відстежує і формує всю необхідну для
управління зовнішню та внутрішню інформацію;
запам'ятовувальна - забезпечує безупинне накопичення,
систематизацію, збереження і відновлення всієї необхідної інформації;
комунікаційна - забезпечує передачу потрібної інформації в
задані пункти;
інформаційна - реалізує швидкий доступ, пошук і видачу
необхідної інформації;
регулювальна - здійснює інформаційно-керуючий вплив на об'єкт
управління і його ланки при відхиленні їхніх параметрів функціонування від
заданих значень;
оптимізаційна - забезпечує оптимальні розрахунки при зміни
цілей, критеріїв та умов функціонування об'єкта управління;
прогнозна - визначає основні тенденції, закономірності та
показники розвитку об'єкта управління;
аналізаторна - визначає основні показники
техніко-економічного рівня виробництва і господарської діяльності;
документувальна - забезпечує формування всіх
обліково-звітних, планово-розпорядницьких, конструкторсько-технологічних та
інших форм документів.
Теорія штучного інтелекту розвивала підхід до моделювання ІС,
що ґрунтувалася на концепції знання і не потребувала побудови кількісних
залежностей для досягнення мети від вибраних альтернатив та умов функціонування
системи. Результати, одержані поведінською теорією прийняття рішень ТПР і
теорією штучного інтелекту, дали змогу створити новий клас систем - експертних
систем (EC). Вони дають змогу акумулювати досвід фахівців у даній предметній
області (ПРО) ///.
Самостійним напрямом у загальній ТПР є методи прикладного
системного аналізу для прийняття рішень у слабкоформалізованих ситуаціях.
Відповідно до нього прийняття рішення щодо складної проблеми розглядається у
вигляді процесу, кожний етап якого пов'язаний або з побудовою формальних
моделей, або з відображенням поведінських аспектів особи, що приймає рішення
(ОПР) і формальних моделей. Проблеми, на вирішення яких орієнтований системний
аналіз, характеризуються високим рівнем невизначеності цілей, умов, обмежень та
інших факторів проблемної системи і зовнішнього щодо неї середовища. Системний
аналіз тісно переплітається з поведінською ТПР, оскільки багато аспектів
системного аналізу ґрунтується на ідеях поведінської ТПР в умовах
невизначеностей.
За останні роки склалась тенденція до об'єднання усього
кращого, що втілює в собі кожний з напрямів ТПР. Необхідність цього зумовлена
обмеженістю вихідних передумов кожного з них.
Адже формалізовані ТПР не враховують людську поведінку,
соціальну зумовленість функціонування ОПР, явища, які не підлягають
формалізації, фактори проблемної ситуації, що не вимірюються кількісними
шкалами. Крім того, школа ТПР не озброювала ОПР інструментом аналізу складних
взаємозв'язків багатьох вимірних альтернатив й обмежень.
Усвідомлення недоліків різних напрямів розвитку ТПР
спричинило вдосконалення кожного з них з орієнтацією на новітні інформаційні
технології (НІТ) або системи інформаційних технологій (СІТЛ). Це забезпечило
таке оброблення інформації про проблемну ситуацію у процесі діалогової взаємодії
ОПР та ЕОМ, за якого об'єктивування і візуалізація розумових процесів ОПР,
конструювання моделі й оцінювання її адекватності здійснює сама ОПР. Унаслідок
цього постали можливості побудови класу систем підтримки прийняття рішень -
(СППР).
Система підтримки прийняття рішень - комплекс програмних
засобів, що включає бібліотеку різних алгоритмів підтримки рішень, базу
моделей, БД, допоміжні та керуючу програми. Керуюча програма організовує на
ПЕОМ процес прийняття рішень з урахуванням специфіки проблеми. СППР використовується
для підтримки різних видів діяльності у процесі прийняття рішень:
визначення спеціальних завдань;
вибору загальної стратегії дій;
оцінювання результатів;
ініціювання змін.
Побудова СППР повинна ґрунтуватися на ефективній взаємодії
моделей і методів HIT, нормативної і дескриптивної ТПР.
Рішення як вид діяльності ОПР - це акт вольової дії, що
передбачає інтелектуальні процеси: усвідомлення мети і засобів дії, розумового
моделювання дії, обґрунтованого вибору найоптимальнішого варіанта дій. Таке
розуміння рішення дає змогу уявити його з різних точок зору. В широкому
розумінні рішення розглядається як процес вибору однієї (у певному розумінні
найкращої) альтернативи дій або допустимої їх підмножини з множини можливих
альтернатив. У вузькому розумінні рішення можна трактувати як результат
конкретного вибору альтернативи дій.
Розглядаючи рішення як процес, спрямований на ліквідацію
проблеми, можна зіставити його з процесом дослідження проблеми довільної
природи, який охоплює кілька етапів [15]:
. Виділення проблеми. На цьому етапі окреслюють межі
проблеми, враховують всі наявні компоненти, які стосуються її.
. Опис. Різні процеси, явища й об'єкти ПС описуються певною
мовою, що дає змогу сформувати загальну точку зору на проблему.
. Встановлення критеріїв. Вони дають змогу оцінювати
альтернативи за певною шкалою і завдяки цьому підтримувати відношення переваги
на множині альтернатив.
. Ідеалізація. З використанням методу моделювання
здійснюється побудова доступної для сприйняття ОПР моделі проблеми.
. Декомпозиція. Визначення способу поділу проблеми на
підпроблеми, сукупність яких зберігала б властивості вихідної проблеми.
. Композиція. Вирішення окремих підпроблем об'єднується у
вирішення вихідної проблеми.
. Рішення. Визначення власне рішення окресленої проблеми.
Отже, процес прийняття рішення ініціюється внаслідок
взаємодії ОПР та проблеми. Модель ОПР охоплює як змістову систему і проблему,
що її породжує, так і власні знання, а також спосіб мислення у процесі
прийняття рішення. Щодо складної організаційно-економічної або виробничої
системи модель має включати власно елементи й елементи, пов'язані з проблемою
моделі зовнішнього середовища.
У процесі вирішення проблеми ОПР суттєвими є: змінні, якими
керують і за допомогою яких ОПР може переводити систему із стану в стан;
сучасний і бажаний стани системи; обмеження можливих дій ОПР;
причинно-наслідкові фактори зовнішнього середовища. Внутрішній "проблемний
світ" ОПР має відображати: цілі ОПР; систему цінностей, що постає як
відношення переваги на множинах альтернатив вибору, а також самі альтернативи
(стратегії) ОПР.
У СППР щодо розвитку підприємств ОПР не зв'язана жорстко з
формальною моделлю проблеми. Більше того, СППР не може одержати рішення
проблеми без діалогової взаємодії з ОПР. Щоб реалізувати переваги різних
напрямів ТПР, система повинна:
. Підтримувати інформаційну модель ПС і забезпечувати
оперативний та асоціативний доступ до її елементів (функції пам'яті ОПР).
. Підтримувати генерування ОПР цілей і нестандартних
альтернатив (функція активізації інтуїції - неусвідомленого досвіду ОПР).
. Указувати можливі напрями для пошуку й аналізу інформації,
що може бути побічно пов'язана з проблемою і враховує фактори людської
поведінки та соціальну зумовленість рішення (функція підтримки поведінського
аспекту прийняття рішення ОПР).
. Забезпечувати побудову, збереження та використання
формальних моделей, що описують окремі аспекти проблемних ситуацій (функція
підтримки інструментарію математичної ТПР).
. Зберігати знання про раніше вирішені проблеми та способи їх
вирішення і забезпечувати їх активну взаємодію з ОПР (функція збереження та
активізації досвіду ОПР й експертів у цій ПС).
Змістовий аспект задачі прийняття рішень ґрунтується на таких
положеннях:
існує множина варіантів або альтернатив дії;
необхідно виділити з множини певну підмножину, в конкретному
випадку - один варіант;
виокремлення варіантів здійснюють на підставі уявлень ОПР про
їхню якість;
уявлення про якість варіантів характеризують принципом
оптимальності.
У найзагальнішому вигляді задача прийняття рішень має вигляд
<W0,P>
де W0 - множина допустимих альтернатив; Р - принцип
оптимальності, що дає змогу виділити з W єдину найкращу альтернативу х* або
підмножину W0 c W таких альтернатив.
У задачі прийняття рішень, які апроксимують (зближують)
слабкоформалізовані задачі розвитку, існує високий рівень різних
невизначеностей:
у множині альтернатив;
у станах середовища дії альтернатив. Процес розв'язування
задачі <W,P> організовується за такою схемою:
формування множини альтернатив;
розв'язування задачі вибору.
У процесі формування множини W використовують умови
можливості та допустимості альтернатив, що визначаються конкретними обмеженнями
проблеми. При цьому вважають відомою універсальну множину О всіх можливих
альтернатив.
Задача формування W також є задачею вибору, де принцип
оптимальності виражає умови допустимості альтернатив. У процесі розв'язування
задачі прийняття рішень беруть участь ОПР, експерти, консультанти.
Поняття "корисність" охоплює суть результату,
ефективності економічного рішення або діяльності. Отже, корисність - це
значення, яке ОПР надає явищу або об'єкту порівняно з іншими явищами, об'єктами
відносно своїх вищих очікувань або потреб. Зазначені очікування, потреби ОПР
відображають прагнення тією мірою, якою ОПР як суб'єкт ототожнює себе з
об'єктом управління, на зміну стану якого спрямовано управлінське рішення.
Корисність, що виражається як функція витрат, зусиль, способів тощо, може бути
використана для оцінювання та вибору певного варіанта витрат чи зусиль. Така
функція називається функцією корисності. У практичному застосуванні як інтервал
можливих значень функції корисності найчастіше вибирається інтервал [0,1].
У вітчизняних і зарубіжних джерелах існує чимало
різноманітних визначень СППР:
. СППР є інтерактивною прикладною системою, що забезпечує
кінцевим користувачам, які приймають рішення, легкий та зручний доступ до даних
і моделей з метою прийняття рішень у погано структурованих та неструктурованих
ситуаціях для різних сфер людської діяльності.
. СППР ґрунтується на використанні моделей процедур
оброблення даних і думок, які допомагають керівнику в прийнятті рішень.
. СППР - інтерактивна автоматизована система, що допомагає
ОПР використати дані та моделі для розв'язання неструктурованих і погано
структурованих проблем.
. СППР - комп'ютерна ІС, що використовується для підтримки
різних видів діяльності з метою прийняття рішень у ситуаціях, коли неможливо
або небажано мати автоматичну систему, яка повністю вела б весь цей процес.
Узагальнюючи різні визначення, можна зробити висновок, що
структуру СППР утворюють такі головні компоненти:
БД;
СУБД;
база моделей;
система управління базою моделей;
інтелектуальний інтерфейс з ОПР.
База даних містить інформацію про об'єкти, що аналізуються, а
в базі моделей зберігаються математичні, логічні, лінгвістичні та інші моделі,
які використовуються для багатокритеріального, порівняльного аналізу
альтернатив рішення.
Специфічні особливості та основи побудови цих компонентів
СППР розглядатимуться далі, проте тут слід зазначити, що вони забезпечують в
СППР реалізацію ряду важливих концепцій побудови інформаційних систем:
інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість,
надійність, робасність, керованість.
Інтерактивність СППР означає, що система відгукується на
різного роду дії, якими людина має намір вплинути на обчислювальний процес;
зокрема при діалоговому режимі. Людина і система обмінюються інформацією в
темпі, який порівнянний з темпом обробки інформації людиною. Проте практика
показує, що дуже мало керівників і бажають і вміють вести прямий діалог з
комп'ютером. Багато з них віддають перевагу взаємодії із системою через
посередника або в режимі непрямого доступу, де можлива пакетна обробка
інформації. Водночас властивість інтерактивності необхідна при дослідженні
нових проблем і ситуацій, при адаптивному проектуванні прикладних СППР.
Інтегрованість СППР забезпечує сумісність складових системи
щодо управління даними і засобами спілкування з користувачами в процесі
підтримки прийняття рішень.
Потужність СППР означає спроможність системи відповідати на
найістотніші запитання.
Доступність СППР - це здатність забезпечувати видачу
відповідей на запити користувача в потрібній формі і в необхідний час.
Гнучкість СППР характеризує можливість системи адаптуватися
до змін потреб і ситуацій.
Надійність СППР полягає в здатності системи виконувати
потрібні функції протягом заданого періоду часу.
Робасність (robustness) СППР - це ступінь здатності системи
відновлюватися в разі виникнення помилкових ситуацій як зовнішнього, так і
внутрішнього походження. Наприклад, в робасній системі допускаються помилки у
вхідній інформації або несправності апаратних засобів. Хоча між надійністю і
робасністю може існувати певний зв'язок, ці дві характеристики системи різні:
система, яка ніколи не поновлюватиметься при виконанні помилкових ситуацій,
може бути надійною, не будучи робасною; система з високим рівнем робасності,
яка може відновлюватися і продовжувати роботу при багатьох помилкових
ситуаціях, може бути водночас віднесена до ненадійних, оскільки вона не здатна
заздалегідь, до пошкодження виконати необхідні службові процедури [15].
Керованість СППР означає спроможність з боку користувача
контролювати дії системи і втручатися в хід розв'язування задачі.
Дружні людині СППР дають їй змогу вести рівноправний діалог з
ПЕОМ, використовуючи звичні мови спілкування. Системи можуть «персоналізувати»
користувача, підстроюватися під його стиль мислення, рівень знань і професійної
підготовки, а також засоби роботи.
Для сучасних комп'ютерних систем підтримки прийняття рішень
характерна наявність таких характеристик.
. СППР надає керівникові допомогу в процесі прийняття рішень
і забезпечує підтримку в усьому діапазоні контекстів структурованих,
напівструктурованих і неструктурованих задач. Розум людини та інформація, що
генерується комп'ютером, становлять одне ціле для прийняття рішень.
. СППР підтримує і посилює (але не замінює і не відмінює)
міркування та оцінки керівника. Контроль лишається за людиною. Користувач
«почуває себе комфортно» і «як удома» у системі, а не зазнає «залякування» з
боку системи.
. СППР підвищує ефективність прийняття рішень (а не лише
продуктивність). На відміну від адміністративних систем, в яких акцент робиться
на максимальній продуктивності аналітичного процесу, у СППР значно вагомішою є ефективність
процесу прийняття рішень.
. СППР виконує інтеграцію моделей та аналітичних методів зі
стандартним доступом до даних і вибіркою даних. Для надання допомоги при
прийнятті рішення активізуються одна чи кілька моделей (математичних,
статистичних, імітаційних, кількісних, якісних і комбінованих).
Зміст БД охоплює історію поточних і попередніх операцій
(сильна сторона типової АІС), а також інформацію зовнішнього характеру та
інформацію про середовище.
. СППР проста в роботі для осіб, які набули значного досвіду
роботи з ЕОМ.
Системи є дружніми для користувачів, не потребують практично
жодних глибоких знань з обчислювальної техніки і забезпечують просте
пересування по системі, діалогову документацію, умонтовані засоби навчання та
інші атрибути програмних інтерфейсних систем.
. СППР побудована за принципом інтерактивного розв'язування
задач. Користувач має змогу підтримувати діалог із СППР в безперервному режимі,
а не обмежуватися видаванням окремих команд з наступним очікуванням
результатів.
Керівник має пристосуватися до змінюваних умов сам і
відповідно підготувати систему.
Еволюція та адаптація системи мають бути поєднані з її
життєвим циклом.
. СППР не повинна нав'язувати користувачеві певного процесу
прийняття рішень.
Користувач повинен мати набір можливостей, щоб обирати їх у
формі та послідовності, які відповідають стилю його пізнавальної діяльності -
стилю «уявлюваних моделей”.
У задачах конструювання СППР виділяють чотири базових
різновиди їхніх структур: мережну, "сендвіч", шарову, вежову.
Незалежно від типу структури кожна з них містить три компоненти: діалог, БД і
базу моделей.
Вибір конкретної структури СППР визначається її здатністю
вирішувати в заданій ПС такі проблеми:
інтеграцію власної БД з іншими внутрішніми та зовнішніми БД;
мінімізацію часу очікування відповіді на запит;
подолання труднощів у використанні великих моделей;
забезпечення координації діалогу з базою моделей ІБД;
зниження вартості побудови та підтримки системи;
забезпечення адаптаційних можливостей в побудові й розвитку
СППР.
Структура мережі має особливості та переваги, які зумовлюють
вибір її як основи для побудови СППР:
кожний ЕД або бази моделей має власну систему обслуговування
поєднань. З одним елементом структури СППР можуть з'єднуватися багато систем
обслуговування поєднань;
елементи структури мережі можуть бути неоднорідними, виникати
в різний час і проектуватися різними особами;
додання нового ЕД або бази моделей зводиться тільки до
розвитку системи обслуговування поєднань.
Мережна структура СППР характеризується простотою та легкістю
в інтегруванні її окремих елементів. Недоліком цієї структури є велика
кількість ЕД.
Відповіді на запитання щодо рішень формуються СППР внаслідок
синтезу ланцюжків переходів на елементах її структури. Загалом такі ланцюжки
можуть формуватися довільно з ініціативи ОПР. Водночас для підвищення
ефективності системи потрібно виділити стійкі локальні ланцюжки - підструктури,
що реалізують окремі задачі (комплекси задач).
СППР з розвитком теоретичних засад побудови інструментального
базису реалізації знаходять усе нові сфери застосування. Найбільша частка
комп'ютерної підтримки різних функцій припадає на стратегічне планування,
управління та розвиток підприємств, далі - на операційне управління і розподіл
ресурсів.
Комп'ютерна підтримка різних функцій за допомогою СППР має
такий розподіл: операційне керування - ЗО %; довгострокове планування - 40 %;
розподіл ресурсів - 15 %; розрахунки річного бюджету - 12 %.
До найвідоміших комерційних реалізацій СППР належать:
"Симплан" (корпоративне планування); "Прожектор" (фінансове
планування); "Джі-план" (загальне планування); "Експрес"
(рішення у сфері маркетингу і фінансів); CIS (планування нової продукції);
FOCUS (фінансове моделювання); ISDS (формування портфеля замовлень
підприємства); "Інвестор" (управління інвестиціями);
"Combi-PC" (інструментальна оболонка індивідуального вибору); DSS-UTES
(пошук рішень на основі динамічних моделей об'єкта управління); DSS версії 6.0
(управління ризиками та маркетинг), Prime Decision .
. СППР "Симплан" - одна з ранніх систем (створена в
середині 70-х років XX ст.). її призначення полягає в організації підтримки
окремих етапів процесів прийняття рішень у процедурах фінансового менеджменту,
маркетингу і виробництва. Система "Симплан" дає змогу встановлювати
та вивчати складну залежність між економічними показниками діяльності
підприємства. Вона має сім підсистем: управління даними, моделювання,
прогнозування, економетричний і статистичний аналіз, одержання звітів, контроль
безпеки, графічне відображення результатів. Користувач вибирає з множини
доступних метод економетричного чи статистичного аналізу або прогнозування
даних і за допомогою вбудованої мови формує відповідний процес моделювання.
. Компанія Pilot Softwar створила пакет підтримки прийняття
рішень DSS версії 6.0, орієнтований на такі сфери, як управління ризиками та
маркетинг. У DSS цієї версії реалізовано "гібридне" оперативне
аналітичне оброблення даних, що дає змогу одночасно звертатися і до реляційних,
і до багатовимірних БД. Вартість такої системи, орієнтованої на платформу
Windows NT, становить понад ЗО тис. дол.
. СППР "Combi-PC" як об'єкти аналізу передбачає різні
види продукції, варіанти планів, заходів, виконавців, підприємств. БД системи
будується як набір таблиць.
Для кожної нової задачі створюється своя таблиця. Порівняльна
оцінка об'єктів у процедурах вибору підтримується множиною алгоритмів і
процедур багатокритеріального впорядкування (методи порогів порівнянності,
парних порівнянь, ітеративна спортивна модель, процедури експертної та
одновимірної класифікацій). Користувач може конструювати метод розв'язання
своєї задачі як ланцюжок етапів або підбирати готовий метод із бібліотеки.
Ця СППР дає змогу розв'язувати задачі оцінювання адаптаційних
можливостей галузей економіки, аналізу системи показників якості продукції,
тематичного планування науково-дослідних та конструкторських робіт,
порівняльного аналізу діяльності підприємств.
. СППР DSS-UTES призначена для пошуку оптимальних рішень у
складних проблемних моделях, її побудовано як відкриту систему, що дає змогу
підключати для виконання окремих етапів розв'язання задачі автономні проблемні
блоки і моделі користувача. У склад DSS-UTES входять: диспетчер системи;
підсистема побудови багатовимірної функції корисності; підсистема оцінювання
результатів роботи моделі; підсистема оптимізації керуючих параметрів програми
користувача.
. СППР ISDS може бути використана інноваційними та
фінансовими менеджерами при формуванні програм розробки нових виробів і
технологій у великих корпораціях. Система дає змогу підтримувати такі основні
функції:
попередній відбір пропозицій на інноваційні проекти;
порівняльний аналіз нових пропозицій і проектів, які вже
розробляються;
формування інвестиційних груп з проектів, що пропонуються для
розробки;
порівняльний аналіз варіантів розподілу довгострокових
капіталовкладень.