Організація та шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку необоротних активів на прикладі приватного підприємства 'Мартиненко'

Організація та шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку необоротних активів на прикладі приватного підприємства 'Мартиненко'

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ ІМЕНІ АДМІРАЛА МАКАРОВА

ІНЖЕНЕРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра «Облік і економічний аналіз»

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦІПЛІНИ «ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК»

на тему: Організація та шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку необоротних активів на прикладі приватного підприємства «Мартиненко»

Виконала:

Студентка групи 4427

Магамедова Марина Мурсалівна

Науковий керівник:

к.е.н, доцент

Івата В’ячеслав Вікторович

Миколаїв 2012

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень

Вступ

Розділ 1. Законодавчо-нормативні аспекти організації бухгалтерського обліку необоротних активів на підприємствах України

.1 Теоретичні аспекти організації бухгалтерського обліку необоротних активів

Розділ 2. Виробничо-економічна характеристика підприємства ПП «Мартиненко», як об’єкта дослідження

Розділ 3. Облікова політика ПП «Мартиненко»

.1 Організація первинного обліку необоротних активів на підприємстві ПП «Мартиненко»

Розділ 4. Синтетичний облік необоротних активів на підприємстві

.1 Аналітичний облік необоротних активів на ПП «Мартиненко»

Розділ 5. Взаємозв’язок обліку необоротних активів та бухгалтерської звітності на підприємстві ПП «Мартиненко»

Розділ 6. Шляхи вдосконалення організації бухгалтерського обліку необоротних активів на підприємстві ПП «Мартиненко»

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

. Б.о - бухгалтерський облік.

. Мінфін - Міністерство фінансів України.

. НМА- нематеріальні активи.

. ОЗ- основні засоби.

.П(С) БО - положення (стандарт) бухгалтерського обліку.

. п.п - початок періоду.

. к.п - кінець періоду.

ВСТУП

Необоротні активи відіграють важливу роль на рівні з трудовими ресурсами та предметами праці, вони є рішучім фактором діяльності будь-якого підприємства.

Актуальність даної теми полягає в тому, що ці активи відіграють основну роль в господарській діяльності господарюючого об’єкта, і від того на скільки ефективно вони використовуються залежить його фінансове становище в майбутньому. Тому організація ефективності використання необоротних активів на підприємстві є передумовою розвитку підприємства.

Метою написання роботи є розгляд необоротних активів підприємства, обґрунтування теоретичних і методичних положень щодо удосконалення системи їх обліку та аналізу.

Для розкриття мети в курсовій роботі передбачається вирішити такі завдання:

вивчити економічну літературу з питань організації бухгалтерського обліку необоротних активів підприємства;

розглянути законодавчо-нормативну базу необоротних активів ;

проаналізувати первинний облік необоротних активів.

Предметом написання моєї курсової роботи є сукупність теоретичних питань з вивчення даної теми.

Законодавчо-нормативною базою є законодавчі акти України, накази про затвердження положень та методичних рекомендацій, теоретичною та методологічною основою є підручники вітчизняного та закордонного видавництва, періодичні видання та матеріали з мережі Інтернет.

Курсова робота складається з вступу, шести розділів, 8 формул, 8 таблиць, які складають 66 сторінок , висновку, списку використаних джерел і двох додатків.

РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАЧО-НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Однією з основ функціонування суб’єктів господарювання є необоротні активи. Від того, як сформовані необоротні активи на початку діяльності підприємства, як вони використовуються потім, як змінюється їх структура і якість, наскільки ефективно вони використовуються в господарському процесі, залежить подальший успіх діяльності підприємства в короткостроковій та довгостроковій перспективі.

Поділ активів на основні (необоротні) й оборотні прийшло в практику бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу наприкінці XIX-го або початку XX-го ст. Вперше зазначені терміни з'явилися в Англії, у судових звітах, які торкалися методів оцінки фіксованих (необоротних) і оборотних активів, потрапивши туди з економічної літератури того часу. Варто також відзначити, що одна з основних вигод, яка спонукала економістів та бухгалтерів того часу на поділ активів на основні й оборотні полягає в можливості оцінки на підставі цього ліквідності господарюючого суб'єкта.[3,c.327]

З набранням чинності Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та запровадженням з 2000р. національних стандартів бухгалтерського обліку, в Україні з’явилося широко всім відоме поняття необоротних активів.

В українському законодавстві відсутнє поняття "необоротні активи". Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", "необоротні активи - всі активи, що не є оборотними". У цьому ж Положенні зазначено, що до оборотних активів належать "грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Хоча поняття «необоротні активи» є одним з найважливіших і найчастіше вживаніших у фінансовій науці і практиці, досі існують складнощі трактування його економічної природи.

Таким чином, під необоротними активами треба розуміти активи, що використовуються підприємством у його діяльності протягом тривалого періоду часу (більше одного року) та від використання яких підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди; та їх вартість може бути достовірно визначена.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку, у тому числі бухгалтерського обліку необоротних активів та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХIV. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. [1]

Згідно плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 09.12.2011 N 1591) підприємства, які застосовують Інструкцію про застосування плану рахунків використовують субрахунки, визначені цією Інструкцією. Для обліку необоротних активів підприємств використовуються такі рахунки та субрахунки до них:

«Основні засоби»;

«Інші необоротні матеріальні активи» ;

«нематеріальні активи» ;

«Знос( амортизація) необоротних активів» ;

«Довгострокові фінансові інвестиції;

«Капітальні інвестиції» ;

«Довгострокові біологічні активи» ;

«відстрочені податкові активи» ;

«Дебіторська заборгованість та інші необоротні активи» ;

«Гудвіл» .[13]

Наступним нормативним актом з обліку необоротних активів є Інструкція з використання плану рахунків ,затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291 зі змінами та доповненнями (N 658 від 31.05.2012), згідно якої призначення і ведення рахунків б.о для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків,

бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм, а також видів діяльності на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

Рахунки класу необоротні активи призначені для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів, а також зносу необоротних активів.

На рахунках цього класу з відповідним веденням аналітичного обліку узагальнюється інформація про наявність і рух необоротних активів, належних підприємству на праві власності, отриманих на праві господарського відання, на праві оперативного управління, отриманих у фінансовий лізинг, у довірче управління чи за договором оренди цілісного майнового комплексу. Господарські організації (крім державних (казенних) та комунальних підприємств) на окремих субрахунках третього порядку відповідних субрахунків із зазначенням належності до державної та/або комунальної власності відображають контрольовані ними (що перебувають у їх володінні та/або користуванні) необоротні активи, що є об'єктами права державної або комунальної власності, і які не увійшли до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).[4]

Наступним правовим актом є Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 № 1315, у якому зазначено визнання біологічних активів та сільськогосподарської продукції, класифікація біологічних активів,облік надходження біологічних активів, оцінка біологічних активів на дату балансу, оцінка сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів при первісному визнанні, доходи та витрати сільськогосподарської діяльності. [8]

У Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку ОЗ, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.03 № 561, розглянуті такі аспекти: класифікація основних засобів, облік надходження ОЗ, облік ОЗ в оренді, Облік амортизації ОЗ, облік ремонту та поліпшення ОЗ, переоцінка та зменшення корисності ОЗ, облік вибуття основних засобів, облік незавершених капітальних інвестицій. [9]

У Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 16.11.2009 № 1327, наведено такі основні положення: визнання та оцінка нематеріальних активів, переоцінка НМА, облік корисності НМА, амортизація, вибуття НМА, інвентаризація НМА. [10]

Облік необоротних активів в Україні ведеться відповідно до чинного законодавства, а саме П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність», П(С)БО 30 «Біологічні активи».

Охарактеризуємо кожний з них:

П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 1591 від 09.12.2011) розкриває сутнісні поняття фінансової звітності,основних її елементів, таких як баланс, активи,зобов’язання, та інші, визначає вимоги до відображення фінансової звітності.

П(С)БО 7 «Основні засоби», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (Із змінами і доповненнями) висвітлює методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затверджений Наказом Мінфіну України від N 242 від 18.10.99 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 658 від31.05.2012) регламентує визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджений Наказом Мінфіну України від 08.10.99 N 237 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 1591 від 09.12.2011), який визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності, терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, розкриття інформації про дебіторську заборгованість у примітках до фінансової звітності.

П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність», затверджений Наказом Мінфіну України від 07.11.2003 N 617 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 1591 від 09.12.2011), який розкриває сутність оцінки необоротних активів та групи вибуття, утримуваних для продажу.

П(С)БО 30 «Біологічні активи», затверджений Наказом Мінфіну України від 18.11.2005 N 790 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 1591 від 09.12.2011) розкриває методологічні засади

формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності. [14-19]

Але як і будь-які законодавчо-нормативні акти, законодавча база необоротних активів має свої недоліки. Наприклад, особливості обліку основних засобів згідно з вимогами податкового кодексу України, у розрізі основних засобів, залишився достатньо трудомісткою ділянкою, через різноманітність операцій та значну кількість нормативно-законодавчих актів. За теперішнього часу, бухгалтерський облік основних засобів регламентовано П(С)БО: 7, 14, 27, 28, 32; наказами №353 та №498, тощо. Податковий облік основних засобів докорінно змінив новий Податковий Кодекс України. У Податковому Кодексі по-новому сформульовано визначення основних засобів. З метою амортизації основні засоби розподілено за групами, залежно від строків їх корисного використання. Нарахування амортизації здійснюється за методами: прямолінійним, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості (для об’єктів 4-5 груп), кумулятивним, виробничим. Для об'єктів групи 9 застосовують прямолінійний та виробничий методи. На об’єкти 1 групи амортизація не нараховується. Податковий метод амортизації скасовано. Таким чином, підписаний наказом Президента України № 2755-VI від 02.12.2010 р. Податковий Кодекс усунув деякі розбіжності між методикою фінансового та податкового обліку операцій з основними засобами, але не ліквідував їх остаточно.

У той же час у законодавстві України не існує чіткого визначення поняття «капітальні інвестиції», науковцями часто не застосовується системний підхід до їх визначення, не існує узгодженого підходу до сутності капітальних інвестицій як об’єкта бухгалтерського обліку. Наприклад, можна відзначити, що облік капітальних інвестицій не регламентується окремим П(С)БО, але відображається в Інструкції до застосування плана рахунків бухгалтерського обліку, П(С)БО 7 «Основні засоби» і П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Не надають чіткого розуміння сутності капітальних інвестицій і вітчизняні науковці, які в тій чи іншій мірі займаються дослідженням обліку капітальних інвестицій.

Поліпшення стану основних засобів є важливим резервом підвищення ефективності діяльності господарюючих суб’єктів, тому чинна законодавча, методична та нормативна база не повністю розкриває поняття, що містять загальні вимоги до обліку витрат загалом і ремонтної діяльності зокрема, не розкриває важливих для управління відомостей стосовно відмінностей між ремонтами. У нормативно-законодавчій базі України, в наукових джерелах з бухгалтерського обліку і контролю цим питанням приділено недостатньо уваги.[20,c.407-410]

.1 Теоретичні аспекти організації бухгалтерського обліку необоротних активів

Теоретичні аспекти організації бухгалтерського обліку необоротних активів розглянуті у статті Волкова І.О «Економічна сутність капітальних інвестицій як об’єкту бухгалтерського обліку». Метою його статті є науково-методичне обґрунтування механізму здійснення фінансових інвестицій, методології їх оцінки, обліку і контролю. На основі огляду нормативно-правової бази і наукових підходів до визначення інвестицій зроблено висновок, що це поняття має як фінансову, так і економічну основу. З фінансової точки зору, інвестиції - це всі види активів,які використовують у господарській діяльності з метою отримання економічних вигід; за економічним визначенням інвестиції - це витрати на створення, розширення, реконструкцію і технічне переоснащення основного капіталу, а також пов’язані з цим зміни оборотного капіталу.

Фінансові інвестиції можуть здійснюватись і утримуватись з різних міркувань: для одержання доходу, здійснення контролю за діяльністю об’єкта інвестування, розміщення тимчасово вільних коштів або майна, для подальшого продажу тощо. Економічно обґрунтована класифікація фінансових інвестицій є основою для організації обліку, контролю і аналізу цих вкладень.

Об’єктивність оцінки інвестицій при складанні фінансової звітності обумовлює достовірність її даних. Тому особливої уваги вимагає правильнийвибір методу оцінки фінансових інвестицій для конкретного суб’єкта

господарювання. На основі дослідження різних методів оцінки фінансових інвестицій встановлено, що існують різні системи оцінок для інвестицій в пайові і боргові цінні папери, виявлено особливості оцінки довгострокових фінансових інвестицій.

Вартість фінансових інвестицій, більше ніж будь-яких інших активів підприємства, може зазнавати змін. У зв’язку з цим для забезпечення достовірності інформації, наведеної у фiнансовiй звітності, необхідно здійснювати оцінку фінансових інвестицій на дату балансу.

Фiнансовi інвестиції на дату балансу оцінюються за наступними методами: за справедливою вартістю; за амортизованою собiвартiстю; за методом участі у капiталi. Ці методи оцінювання фінансових інвестицій застосовуються залежно від того, в який об'єкт здійснено фінансову інвестицію. Розрізняють такі об'єкти фінансового інвестування:

) короткострокові або поточні фінансові інвестиції (портфель цінних паперів банку на продаж, тобто ЦП, а також внески до статутних капіталів підприємств, які придбані та утримуються банком з метою їх подальшого продажу протягом 12 місяців);

) довгострокові фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення або понад 12 місяців;

) фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, які, у свою чергу, можуть бути як поточними, так і довгостроковими.

Для забезпечення формування в системі бухгалтерського обліку цифрових показників про стан всіх складових фінансових інвестицій необхідного рівня деталізації та чіткої спрямованості за елементами в роботі запропоновано та обґрунтовано доповнення Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій субрахунками: 1431 «Довгострокові фінансові інвестиції в акції», 511432 «Довгострокові фінансові інвестиції в боргові цінні папери», 3511«Інвестиції в акції (торгові)», 3512 «Інвестиції в облігації (торгові)», 3521«Поточні фінансові інвестиції в акції», 3522 «Поточні фінансові інвестиції в боргові цінні папери», 3523 «Поточні фінансові інвестиції в похідні цінні папери».

Особливої уваги вимагають питання розкриття та відображення в обліку і звітності інформації щодо здійснення фінансових інвестицій в похідні фінансові інструменти через недостатність висвітлення цього в сучасній економічній літературі.[21]

У статті Астахова В. П розглянуті проблеми поліпшення стану основних засобів та виявленні недоліки в діючій методиці обліку витрат на ремонт основних засобів.

Його дослідження базується на поєднанні та сторичних методів пізнання економічних процесів, використанні прийомів теоретичного й емпіричного дослідження: абстрагування, моделювання, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, порівняння, спостереження, вимірювання, групування, схематичного і графічного модулювання, математичні і статистичні методи.

В його статті запропоновано підходи до здійснення контролю за формуванням собівартості ремонтних робіт, застосування різних видів цін (довідкові ціни, ціни пропозицій, ціни фактичних угод), що забезпечує об’єктивність оцінки витрат на проведення ремонтних робіт; удосконалено: методичні засади обліку витрат на проведення ремонту основних засобів на основі введення субрахунку до Плану рахунків та внесення змін до Інструкції про застосування Плану рахунків № 291, що дає можливість визначення реальних фінансових результатів та застосування даних бухгалтерського обліку для формування Декларації з податку на прибуток підприємств; запропоновано для удосконалення оцінки економічної вигоди врахування техніко-економічних характеристик об’єктів основних засобів та діючих цін на момент завершення ремонтних робіт; одержали подальший розвиток:нормативна база формування автоматизованого документа «Модернизация необоротного актива» з метою одночасного застосування нормативного та фактичного обліку витрат на проведення ремонту основних засобів, встановлення відхилень від норм, їх причин;методика розрахунку амортизації проведених поліпшень ремонтом об’єктів операційної оренди, що дає змогу віднести виконані ремонтні роботи на витрати підприємства до моменту закінчення дії договору оренди; програмне забезпечення обліку ремонту основних засобів у частині «Банковская выписка» автоматизованої програми «1С: Підприємство - Бухгалтерський облік для України» з урахуванням вимог податкового законодавства, що дозволяє враховувати дату оплати для визначення сум валових витрат.

Наступна розглянута стаття у розрізі обліку необоротних активів, стаття «Податкові аспекти обліку основних засобів» Нагорної О.А, у якій проведено аналіз інформації з обліку основних засобів за Податковим кодексом та бухгалтерським обліком, виявлення основних аспектів, щодо яких відбулася зміна законодавства.

Однією зі змін є введення поняття «основні засоби» замість «основні фонди» у податковому обліку. Таким чином у обліку буде застосовуватися один термін, хоча вартісний поріг у податковому обліку так і залишився. Що стосується радикальних змін, то вони відбулися з поняттями «амортизації» та «вартістю активів, що амортизується». У Податковому кодексі формулювання цих визначень доволі близько збігається із формулюванням у П(С)БО 7. Слід зазначити, що їх значення у Законі про прибуток доволі відрізнялося від теперішньої інтерпретації.

З трансформації визначень перейдемо на кардинальні зміни, що найбільш проявляються в зміні порядку нарахування амортизації. Таким чином, на сьогоднішній день ми маємо 16 груп основних засобів, замість 4. Згідно цим групам встановлено мінімально допустимі строки корисного використання об’єктів, для нарахування амортизації. На відміну від раніше встановлених відсотків до балансової вартості кожної групи, для встановлення норм амортизаційних відрахувань.

Але тенденція змін не зачепила поняття «ліквідаційної вартості», визначення якої не має в Податковому кодексі. Що зумовило те, що при встановлення терміну корисного використання об’єкту, підприємство передбачає що до кінця цього терміну використає об’єкт максимально можливо. Через що ліквідаційна вартість частіше за все приймається за нуль або 1 грн. Окрім цього, згідно Податковому кодексу,нарахуванню амортизації з 01.04.11.р. повинна передувати інвентаризація основних засобів. У випадку, якщо загальна вартість груп основних засобів у бухгалтерському обліку менше загальної вартості у податковому обліку, виникає тимчасова різниця, яка амортизується як відокремлений об’єкт з використанням прямолінійного методу протягом трьох років.

Таким чином, проаналізувавши Податковий кодекс та зміни законодавства, що відбулися завдяки його введенню, можна зробити висновок про спробу наближення податкового та бухгалтерського обліку стосовно основних засобів.

Це можна спостерігати не тільки в веденні спільних понять, але і зміні підходів до нарахування амортизації, проведенні ремонтів, реконструкції та модернізації. Звісно ж деякі питання, що ще до знедавна були проблематичними вдалося вирішити, але це незначна частини тих проблем, які залишаються.

Тому вдосконалення обліку основних засобів необхідно. І не тільки з точки зору податкового законодавства, але й бухгалтерського обліку. Звісно ж введення Податкового кодексу зробило вагомий внесок у зближення податкового та бухгалтерського обліку, але не достатній для вирішення усіх протиріч. Тому необхідно і далі працювати над цим питанням, для встановлення ефективної системи обліку основних засобів. [21,22]

Після розгляду першого розділу робимо висновок, що однією з основ функціонування суб’єктів господарювання є необоротні активи. Від того, як сформовані необоротні активи на початку діяльності підприємства, як вони використовуються потім, як змінюється їх структура і якість, наскільки ефективно вони використовуються в господарському процесі, залежить подальший успіх діяльності підприємства в короткостроковій та довгостроковій перспективі, була розглянута законодавчо-нормативна база та виявлені основні її недоліки.

В цьому розділі було розглянуті статті таких вчених: Астахова В.П, Волкова І.О, Нагорної О.А., в яких були впровадженні нові теоретичні аспекти з обліку необоротних активів.

РОЗДІЛ 2. ВИРОБНИЧО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ПП «МАРТИНЕНКО», ЯК ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ

бухгалтерський облік необоротний актив

ПП «Мартиненко» є юридичною особою згідно українського законодавства, яке знаходиться у М.Миколаєві. ПП «Мартиненко» було засновано у 2006 році. Підприємство має свої розрахункові рахунки та печатку. Фінансування здійснюється з різних джерел. Основним видом фінансування є плата за послуги авто миття.

Цінова політика фірми націлена на завоювання споживачів. Ціни на спектр послуг пропонованих даним підприємством нижче чим у конкурентів, в середньому на 20-25%.

За класифікацією видів економічної діяльності - КВЕД-50.20.0, основною діяльності ПП «Мартиненко» є надання послуг з авто миття та аналогічні послуги.

Дане підприємство пропонує наступний спектр послуг:

• ручне миття кузова;

• безконтактне миття кузова

• поліровка кузова;

• миття двигуна;

• сухе і вологе прибирання салону;

• хімчистка салону;

• покриття воском;

• миття днища автомобіля.

Для розвитку підприємства в умовах постійного загострення конкурентної боротьби необхідно вміти реально оцінити фінансовий стан як свого підприємства, так й існуючих потенційних конкурентів.

У традиційному розумінні сутність фінансового аналізу полягає в оцінці та прогнозуванні фінансового стану підприємства за даними бухгалтерської звітності та обліку. Фінансовий аналіз - це засіб накопичення трансформації й використання інформації фінансового характеру. Він є одним із головних елементів фінансового менеджменту, аудиту та фінансової політики підприємства.

Основна мета фінансового аналізу - одержання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі капіталу, у розрахунках із кредиторами й дебіторами. Але кожна конкретна мета фінансового аналізу залежить від завдань суб'єктів фінансового аналізу.

Для оцінки фінансового стану ПП «Мартиненко» розглянемо основні показники.

Ліквідність - здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов’язань. Розглянемо основні показники ліквідності( платоспроможності ) у вигляді таблиці 2.1.

Табл.2.1 Показники ліквідності( платоспроможності)

Таблиця 2.1.2 Економічний зміст показників ліквідності

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниць між сумою наявних у підприємства коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань:

П п = А040 + А045 + А220 + А230 + А240 - П620, (2.1)

де А040, А045, А220, А230, А240 - відповідні рядки активу балансу;

П620 - підсумок IV розділу пасиву балансу.

Робимо розрахунок:

де п.п- початок періоду, к.п- кінець періоду.

Негативний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.

Із вище розрахованих коефіцієнтів, робимо висновок, що ПП «Мартиненко» має не ліквідний баланс, тобто не може своєчасно ліквідувати борги, не має здатності розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторської заборгованості, має недостатню кількість ліквідних активів для покриття термінових боргів. Ліквідний стан підприємства задовільний.

Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів. Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси, вартість яких відображається в другому розділі активу балансу. Кількісне значення даного показника отримують підсумовуванням даних за наступними балансовими статтями: виробничими запасами, тваринами на вирощуванні та відгодівлі, незавершеним виробництвом, готовою продукцією, товарами.

Формула розрахунку вартості матеріальних оборотних коштів підприємства можна представити в такий спосіб:

З = р. 100 + р. 110 + р. 120 + р. 130 + р. 140. (2.2)

на п.п 3=0+0+0+0+41270=41270 тис.грн

на к.п З=0+0+0+0+42734=42734 тис.грн

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовується кілька показників, що і характеризують такі види джерел:

власні оборотні кошти:

ВОК = ІП - ІА = р. 380 - р. 080 = (ІІА + ІІІА) -- (ІІП + ІІІП + ІVП + VП) = (р. 260 + р. 270) -- (р. 430 + р. 480 + р. 620 + р. 630);(2.3)

ВОК п.п=315048-247682=(205417+1137)-(13198+8416+127220+0)=67366

ВОК к.п=299427-429876=(216452+877)-(6761+4910+336107+0)=-130449

власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування

запасів (функціонуючий капітал):

ВОКДПД = ВОК + ІІІП = (р. 380 - р. 080) + р. 480;(2.4)

ВОКДПД п.п=(315048-247682)+8416=75782 тис.грн

ВОКДПД к.п=(299427-429876)+4910 =-12539 тис.грн

загальна величина основних джерел формування запасів:

ОД = ВОКДПД + Короткострокові кредити = р. 380 - р. 080 + р.480 + р.500.  (2.5)

ОД п.п= 315048-247682+8416+115248=191030 тис.грн

ОД к.п =299427-429876+4910+189112=63573 тис.грн

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідає три показники забезпеченості запасів джерелами формування:

) надлишок (+) чи нестача (-) власних оборотних коштів: ±ФВОК = ВОК-3; (2.6)

ФВОК п.п =67366-41270=26096 тис.грн

ФВОК к.п ==-130449-42734=-173183 тис.грн

) надлишок (+) чи нестача (-) власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів: ±ФВОКДПД = ВОКДПД-3; (2.7)

ФВОКДПД п.п =75782-41270=34512тис.грн.

ФВОКДПД к.п =-125539-42734=-133761 тис.грн.

) надлишок (+) чи нестача (-) загальної величини основних джерел

формування запасів: ±ФОД = ОД-3. (2.8)

ФОД п.п=75782-41270=34512 тис.грн

ФОД к.п=-12539-42734=-20761 тис.грн.

Таблиця 2.1.3 Зведена таблиця показників за типами фінансової стійкості

Розрахувавши показники, бачимо, що на початок періоду підприємство має достатню кількість позичкових джерел, надлишок власних оборотних коштів,тому має абсолютну фінансову стійкість, чого не скажеш про результати на кінець періоду, фінансовий стан - кризовий.

Наступний показник фінансової діяльності показник рентабельності , що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.[2,11.c.125-130]

Оцінка рентабельності підприємства проводиться за наступними показниками, наведеними у таблиці 2.1.4

Таблиця 2.1.4 Оцінка рентабельності

Економічний зміст таблиці 2.1.4

На мій погляд, ПП «Мартиненко» є нерентабельним підприємством, тому що всі показники рентабельності або дорівнюють нулю, або від’ємні.

У даному розділі було розглянуті основні показники економічної діяльності ПП «Мартиненко», та зроблено висновок що підприємство має кризовий фінансовий стан.

РОЗДІЛ 3. ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ПП «МАРТИНЕНКО» ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕРВИННОГО ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПП «МАРТИНЕНКО»

Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого - як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Згідно Наказу № 1 «Про облікову політику ПП «Мартиненко» від 01.01.2012 р. на підприємстві працюють 17 чоловік. До адміністрації підприємства належать: директор - Мартиненко Д.В, заступник директора - Катеринчук З.В, головний бухгалтер - Солярова Э.О, бухгалтер - Іванчук А.М, адміністратор - Науменко В.М та 12 робітників.

Затверджено право підпису доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, укладання угод:

директор - перший підпис;

заступник директора - перший підпис;

головний бухгалтер - другий підпис.

Щодо прав та обов'язків головного бухгалтера, то розпорядження головного бухгалтера, які стосуються організації та здійснення бухгалтерського обліку, є обов’язковими до виконання всіма структурними підрозділами і всіма працівниками. Головний бухгалтер наділяється правом другого підпису, який він проставляє на первинних бухгалтерських документах, регістрах бухгалтерського обліку та відповідних звітах згідно з переліком, наведеним у дод. 6. Головний бухгалтер несе особисту відповідальність перед директором, призначеним на відповідну посаду власниками.

Зразки підписів відповідальних осіб за переліком затверджуються окремим наказом директора та доводяться до працівників підприємства. Перелічені особи наділяються правами та несуть відповідальність за відповідність проведених операцій чинному законодавству та статуту згідно з посадовими інструкціями.

Перелік посадових осіб, яким дозволено отримувати та видавати товарно-матеріальні цінності, затверджений відповідно до дод. 8 облікової політики ПП «Мартиненко». Зразки підписів відповідних посадових осіб згідно з переліком затверджуються окремим наказом директора та доводяться до відповідних структурних підрозділів. Перелічені в дод. 8 особи наділяються правами та несуть усю повноту відповідальності за відповідність здійснених операцій законодавчим актам і статуту згідно з посадовими інструкціями та чинними законодавчими актами України.

Інвентаризація активів і зобов’язань, під час якої перевіряються їх наявність, документальне підтвердження і стан та дається оцінка, визначається ефективність застосування окремих принципів, методів і процедур бухгалтерського обліку та розробляються пропозиції щодо зміни окремих параметрів облікової політики на наступний звітний період (рік), проводиться перед складанням річної фінансової звітності, орієнтовно з 1 по 25 грудня. Точний час і порядок її проведення, відповідальні особи визначаються окремим наказом директора, щодо основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів - щорічно станом на 1 грудня.

Для проведення інвентаризації затверджена постійно діюча інвентаризаційна комісія у складі: головний бухгалтера - голова комісії;, адміністратор і бухгалтер - члени комісії.

Додатково на постійно діючу інвентаризаційну комісію покладені завдання: визначення ефективності застосовуваних принципів, методів і процедур облікової політики; проведення робіт щодо оцінки активів і зобов’язань; розробка та затвердження пропозицій щодо їх зміни на наступний звітний рік.

Основні методологічні аспекти ведення обліку необоротних активів розглянуті у пункті 1.7 облікової політики, до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання котрих становить більш ніж один рік (або операційний цикл, якщо він триваліший за рік).

Облік основних засобів на підприємствах здійснюють відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби». Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Величина амортизації залежить від строку корисного використання об’єкта ОЗ. Річна сума амортизації визначається шляхом ділення вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта.

Амортизація нематеріальних активів теж нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Облік нематеріальних активів здійснюють за первісною вартістю, що складається з фактичних витрат на придбання і приведення до стану, в якому вони придбані для використання із запланованою метою.[2,c.510]

.1 Організація первинного обліку необоротних активів на підприємстві ПП «Мартиненко»

Правила та графік документообігу затверджені відповідно до дод. 10 облікової політики підприємства наведені у таблиці 3.2.1. Відповідальність за приймання документації на тимчасове зберігання до архіву, за зберігання документації в архіві та здачу відповідної документації до державного архіву покладена на головного бухгалтера. Видача документації в тимчасове користування посадовим особам здійснюється за письмовим дозволом головного бухгалтера. Особам, які не є працівниками підприємства, - з письмового дозволу директора.

Установлено місце зберігання (архів) первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, виготовлених на всіх видах носіїв інформації. Строки зберігання:

         облікові регістри - 3 роки,

         первинні документи - 3роки,

         оборотні відомості - 3 роки,

         протоколи переоцінки, зношення, реконструкції і модернізації - постійне зберігання,

         акти про матеріальну переоцінку і ліквідацію-2-3 роки,

         паспорти будівель та споруд-2 роки,

         акти ревізій -5 років,

Доступ сторонніх осіб до такого приміщення (архіву) без спеціального на те дозволу заборонений.

Облік документів ведеться автоматизовано програмою "1С:Бухгалтерії 8 для України".

Первинні документ з обліку необоротних активів:

акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № ОЗ-1)- складається на кожний об'єкт окремо, декілька - лише в тому випадку, коли об`єкти однотипні, мають однакову вартість і одночасно на відповідальне зберігання однією ж особою;

акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (ф. № ОЗ-2)- зазначаються технічна характеристика первісна вартість об'єкту. Актом такої форми оформлюється приймання завершених робіт добудови, реконструкції або модернізації основних засобів;

акт на списання основних засобів (ф. № ОЗ-3)- після ліквідації основних засобів і скла. актів на списання основних засобів перший примірник передається до бухгалтерії, де на підставі робиться запис до інвентарного сі основних засобів;

акт на списання автотранспортних засобів (ф. № ОЗ-4)- складається в двох примірниках, підписується членами комісії, затверджується керівнику підприємства або уповноваженою на це особою;

інвентарна картка обліку основних засобів (ф. № ОЗ-6)- здійснюються записи на підставі актів приймання передачі основних засобів та акту спи основних засобів: для обліку окремих об основних засобів; для групового обліку об'єктів основних засобів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці і мають одне і те ж виробничо-господа призначення, технічну характеристику і вартість правило, заповнюється в одному примірнику знаходиться в бухгалтерії;

опис інвентарних карток з обліку основних засобів (ф. № ОЗ-7)- застосовується для реєстрації інвентарних карток,ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії;

картка обліку руху основних засобів (ф. № ОЗ-8)- застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику;

акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-3)- використовується для обліку вибуття об’єкта прав інтелектуальної власності у складі НМА.

Таблиця 3.2.1 Графік документообігу ПП «Мартиненко»

У цьому розділі були розглянуті основні положення облікової політики підприємства, була розглянута організація первинного обліку та документообіг. Були описані повноваження всіх матеріально-відповідальних осіб, але все ж таки існують причини, за якими необхідно вдосконалити документообіг:

. деякі реквізити документів є не актуальними, наприклад, дата затвердження документу ("на 20____р. ”), яку містять усі затверджені на законодавчому рівні форми документів з обліку основних засобів;

. існуючи типові форми первинних документів не дозволяють вести окремий первинний облік таких об’єктів, як основні засоби з не остаточно встановленим терміном експлуатації, а також розраховувати їх амортизацію.

Крім того, слід відмітити, суттєвий недолік затверджених типових форм з обліку нематеріальних активів. Так, не існує форм первинних документів для обліку малоцінних необоротних матеріальних активів, але такі об’єкти має кожне підприємство (стіл, принтер, телефон й інші).

Таким чином, типові форми первинно-облікової документації для необоротних активів недосконалі й не відповідають повною мірою вимогам П(С)БО та потребують оптимізації.

РОЗДІЛ 4. СИНТЕТИЧНИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ НА ПП «МАРТИНЕНКО»

Усі дані про господарські операції відображуються в первинних документах, після чого їх потрібно згрупувати та узагальнити за об'єктами бухгалтерського обліку. На практиці групування здійснюється спочатку з великим ступенем деталізації, а потім з дедалі меншим.

Синтетичний облік - узагальнене віддзеркалення в грошовому вимірі економічно однорідних господарських засобів, їх джерел і господарських процесів. Ведеться в розрізі синтетичних рахунків <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D1%83%D1%85%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8&action=edit&redlink=1> бухгалтерського обліку <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%85%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA>, єдиний план яких затверджується в централізованому порядку. Синтетичний облік служить для здобуття сумарних відомостей про господарсько-фінансову діяльність підприємств, установ, організацій. Він має важливе значення: дає можливість перевіряти взаємозв'язок всіх господарських операцій і шляхом звірки синтетичного і аналітичного обліку контролювати повноту і правильність їх віддзеркалення в обліку. Матеріали синтетичного обліку, як зведеного обліку, використовуються для складання і перевірки звітності <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C>.

Одиницею обліку основних засобів, відповідно до П(С)БО 7, є об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Усі витрати підприємства на придбання або створення основних засобів, що включаються до їх первинної вартості, характеризуються як капітальні інвестиції і відображаються по дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» відповідного субрахунку 151 «Капітальне будівництво» або 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». По кредиту цих субрахунків відображається зменшення понесених підприємством витрат у зв’язку з введенням в дію або прийняттям в експлуатацію відповідних активів.

На субрахунку 151 «Капітальне будівництво» відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства, в тому числі вартість устаткування, що підлягає монтажу у процесі будівництва; авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Субрахунок 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами об’єктів основних засобів, крім об'єктів будівництва та основного стада.

Для синтетичного обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу основних засобів призначено рахунок 10 “Основні засоби”. За дебетом рахунка10 “Основні засоби” відображається надходження основних засобів на баланс підприємства за первісною вартістю, сума витрат на поліпшення основних засобів, сума дооцінки основних засобів; за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі, ліквідації, сума уцінки основних засобів тощо.

До рахунку 10 “Основні засоби” відкриваються субрахунки, назва яких відповідає найменуванню груп основних засобів згідно П(С)БО 7 “Основні засоби”.

При журнальній формі обліку для узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, нарахування зносу та для відображення капітальних інвестицій призначений Журнал 4, який складається з двох розділів:

розділ І. Облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу необоротних активів (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 19);

розділ II. Облік капітальних та фінансових інвестицій та інших необоротних активів (за кредитом рахунків 14, 15, 18, 35).

Записи у Журнал 4 здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів:

акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;

акт списання основних засобів;

розрахунок амортизації тощо.

У першому розділі Журналу 4 відображається:

вибуття основних засобів внаслідок їх продажу, безоплатної передачі;

сума уцінки, яка відображається за кредитом відповідних рахунків основних засобів;

сума нарахованої амортизації;

сума збільшення зносу основних засобів внаслідок їх дооцінки та зменшення корисності.

У другому розділі Журналу 4 відображаються капітальні інвестиції (введення в дію основних засобів, вибуття капітальних інвестицій внаслідок продажу, уцінка тощо).

Розподіл між об'єктами основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів здійснюється підприємством, виходячи з особливостей їх використання та вартості.

Облік малоцінних необоротних матеріальних активів ведеться на рахунку 11 "Малоцінні необоротні матеріальні активи".

За дебетом рахунка 11 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" обліковується надходження придбаних, створених, безоплатно отриманих активів на підприємство, сума витрат, пов'язаних з поліпшенням (модернізацією, реконструкцією) об'єктів, сума їх дооцінки. За кредитом рахунку відображають вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі, втрати корисності, та сума їх уцінки.

Рахунок 11 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" має такі субрахунки:

"Бібліотечні фонди";

"Малоцінні необоротні матеріальні активи";

"Тимчасові (не титульні споруди)";

"Природні ресурси";

"Інвентарна тара";

"Предмети прокату";

"Інші необоротні матеріальні активи".

Рахунок 18 "Інші необоротні активи" призначений для обліку наявності та руху необоротних активів, які не знайшли відображення на інших рахунках обліку необоротних активів.

До рахунку 18 "Інші необоротні активи" можуть відкриватися субрахунки, на яких облік наявності та руху інших необоротних активів ведеться за видами активів.

Процес документального оформлення операцій з необоротними активами ідентичний оформлення операцій з основними засобами і малоцінними та швидкозношуваними предметами.

Облік нематеріальних активів здійснюється на рахунку 12 " Нематеріальні активи". За дебетом рахунку відображається надходження об'єктів нематеріальних активів, їх дооцінка; за кредитом - вибуття та уцінка нематеріальних активів. Дебетовий залишок по рахунку 12 показує на визначену у грошовому вимірнику вартість нематеріальних активів, у результаті використання яких очікується отримання майбутніх економічних вигод.

Облік нематеріальних активів ведеться за нижче наведеними субрахунками:

- на субрахунку 121 "Права користування природними ресурсами" ведеться облік прав користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище,

- на субрахунку 122 "Права користування майном" - облік наявності прав користування земельною ділянкою, будівлею, оренду приміщень тощо,

- на субрахунку 123 "Права на знаки для товарів і послуг" - облік наявності прав на товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо,

- на субрахунку 124 "Права на об'єкти промислової власності" ведеться облік прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породу тварин, "ноу-хау", захист від недобросовісної конкуренції тощо,

на субрахунку 125 "Авторські та суміжні з ними права" ведеться облік наявності авторських та суміжних з ними прав - прав на літературні та музичні твори, програми ЕОМ, бази даних тощо.

- на субрахунку 126 "Гудвіл" ведеться облік гудвілу - перевищення вартості придбання підприємства покупцем над його справедливою вартістю,

- на субрахунку 127 "Інші нематеріальні активи" ведеться облік інших нематеріальних активів - права на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв.

Документування операцій з обліку нематеріальних активів здійснюється з використанням типових форм первинних документів з обліку основних засобів.

Довгострокові біологічні активи (ДБА) - усі біологічні активи, які здатні давати сільськогосподарську продукцію та / або додаткові біологічні активи чи приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців, крім тварин на вирощуванні та відгодівлі.

Біологічний актив визнається активом, якщо дотримані умови:

підприємству перейшли ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на біологічний актив;

підприємство не здійснює управління біологічним активом та контроль за його використанням;

є впевненість, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з його використанням у сільськогосподарській діяльності;

вартість біологічного активу можна достовірно визначити.

Біологічний актив визнається основним засобом, якщо він використовується в іншій діяльності ніж сільськогосподарська та очікуваний строк його використання більше одного року (або операційного циклу якщо він довший за рік).

У випадках, коли існує ймовірність того, що біологічний актив не принесе у майбутньому економічні вигоди, то у звітному періоді вартість такого активу відноситься до інших операційних витрат (наприклад, падіж тварин).

До довгострокових біологічних активів відносять продуктивних та робочих тварин (корови, бики, свині, вівці та інші дорослі тварини), багаторічні насадження.

Об’єктом бухгалтерського обліку довгострокових біологічних активів є окремий вид біологічних активів або їх група: види тварин, або технологічні групи тварин (наприклад, корови та бики - плідники основного стада, свині і хряки - плідники основного стада), види багаторічних насаджень.

Визнані довгострокові біологічні активи обліковуються відповідно до встановлених класифікаційних груп на активному рахунку 16 «Довгострокові біологічні активи», до якого відкриваються такі субрахунки:

«Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю»;

«Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю»;

«Довгострокові біологічні активи тваринництва які оцінені за справедливою вартістю»;

«Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю»;

«Незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінюються за справедливою вартістю»;

«Незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінюються за первісною вартістю».

На субрахунку 161 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю» ведеться облік наявності та руху довгострокових біологічних активів рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Аналітичний облік ведеться за видами довгострокових біологічних активів рослинництва.

На субрахунку 162 «Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю» ведеться облік наявності та руху довгострокових біологічних активів рослинництва, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, унаслідок чого їх оцінка здійснена відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та 28 «Зменшення корисності активів».

На рахунку 17 "Відстрочені податкові активи" ведеться облік суми податків на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок:

тимчасові різниці між балансовою вартістю активів або зобов'язань та оцінкою цих активів або зобов'язань, яка використовується з метою оподаткування;

перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку на прибуток у звітному періоді.

За дебетом рахунку 17 "Відстрочені податкові активи" відображається сума перевищення податку на прибуток, що підлягає сплаті в поточному звітному періоді, над витратами, пов'язаними з нарахуванням податку на прибуток у поточному звітному періоді, за кредитом - зменшення відстрочених податкових активів за рахунок витрат, пов'язаних з нарахуванням податків на прибуток у поточному звітному періоді.

Основні типові проводки розглянуті у таблиці 4.1.1.

Таблиця 4.1.1 Основні типові проводки за рахунком 17 «Відстрочені податкові активи»

Рахунок 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи" призначено для обліку дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Рахунок 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість" має такі субрахунки:

"Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду"

«довгострокові векселі видані»

"Інша дебіторська заборгованість"

«Інші необоротні активи»

За дебетом рахунку 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість" відображається виникнення (збільшення) довгострокової дебіторської заборгованості, за кредитом - її погашення (списання).

На субрахунку 181 "Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду" відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду, визначені згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда".

На субрахунку 182 "Довгострокові векселі одержані" ведеться облік веселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості.

Субрахунок 183 "Інша дебіторська заборгованість" призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунку 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість", зокрема розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими судами тощо, інші види розрахунків.

На субрахунку 184 «Інші необоротні активи» ведеться облік наявності та руху необоротних активів, які не знайшли відображення на інших рахунках обліку необоротних активів.

За дебетом рахунку 184 "Інші необоротні активи" відображається надходження інших необоротних активів, за кредитом - їх вибуття.

На цьому рахунку також відображаються активи, використання яких, як очікується, неможливо протягом дванадцяти місяців з дати балансу, зокрема грошові кошти.

До рахунку 184 "Інші необоротні активи" можуть відкриватись субрахунки, на яких облік наявності та руху інших необоротних активів ведеться за видами таких активів.

Згідно П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств », гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань на дату придбання.

Для відображення в обліку гудвілу використовують рахунок 19 «Гудвіл», який має 2 субрахунки:

191 «Гудвіл при придбанні»

193 «Гудвіл при приватизації (корпоратизації)».

За дебетом активного субрахунку 191 «Гудвіл при придбанні» відображається вартість гудвілу, що виникає при придбанні іншого підприємства. За кредитом цього рахунку відображається інформація про суми списаного гудвілу.[5,c.61-64]

.1 Аналітичний облік необоротних активів на ПП «Мартиненко»

Аналітичний облік - система бухгалтерських записів <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%85%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81>, що дає детальні відомості про рух господарських засобів; призначається для оперативного керівництва господарством і складання звітності; будується по кожному синтетичному рахунку окремо. Найбільш укрупнені і загальні для всіх підприємств галузі позиції аналітичного обліку передбачаються в плані рахунків і називаються субрахунками. У відмінність від синтетичного обліку <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA>, аналітичний облік ведеться не лише у вартісних, але і в натуральних показниках <http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8&action=edit&redlink=1>, а також містить довідкові дані.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному інвентарному об’єкту. Кожному інвентарному об’єкту обов’язково присвоюється інвентарний номер, який наносять на об’єкт і зазначають у документах і реєстрах з обліку об’єктів.

Аналітичний облік об’єктів ведеться в інвентарних картках форми ОЗ-6, які відкривають на кожний інвентарний об’єкт або групу однотипних об’єктів, що мають однакову вартість, введенні в експлуатацію в один час і перебувають в одному підрозділі підприємства.

Інвентарні картки відкривають на основі акту прийому-передачі (внутрішнього переміщення) форми ОЗ-1.

У картках записують: № картки, дату заповнення, назву об’єкта, норму амортизації, інвентарний номер, коротку характеристику, первинну вартість, при вибутті об’єкта обраховують доходи та витрати по списанню, а протягом терміну експлуатації записують суми, на які збільшилась вартість в наслідок добудови, реконструкції тощо.

На однотипні об’єкти невеликої вартості (інструменти, виробничий і господарський інвентар тощо), що надійшли на підприємство в одному місяці і будуть експлуатуватися в одному підрозділі, а також мають однаковий строк корисного використання, можна відкривати одну загальну інвентарну картку.

Інвентарні картки реєструють в інвентарних описах форми ОЗ-7 де їм присвоюють номер.

Зареєстровані картки зберігають у картотеці основних засобів, яка зберігається у бухгалтерії. Картки групуються за видами (за групами), місцями експлуатації тощо.

При вибутті об’єктів до картки записують номер акту списання основних засобів форми ОЗ-3, розраховують результат ліквідації та вилучають із картотеки. Після відміток у реєстрі форми ОЗ-7 картку додають до документів по списанню об’єктів.

За місцями експлуатації аналітичний облік об’єктів ведуть у інвентарних списках основних засобів форми ОЗ-9.

За даними інвентарних карток у кінці місяця заповнюють картки руху основних засобів форми ОЗ-8, які ведуться у розрізі груп основних засобів. Дані цих карток є аналітичними відомостями, тому їх загальний підсумок щомісячно зіставляється з підсумком синтетичного обліку.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться за видами основних засобів, а також за окремими об'єктами капітальних вкладень (інвентарними об'єктами). При журнальній формі обліку для аналітичного обліку капітальних інвестицій призначена Відомість 4.1.

Підприємство ПП «Мартиненко» не використовує рахунок 16 «Довгострокові біологічні активи», тому що їх діяльність не пов’язана з сільським господарством. В аналітичному обліку біологічні активи відображаються в кількісному та вартісному вимірнику. Одиницею обліку є: для тварин - голови, маса; для рослин: площа яку вони займають.

Аналітичний облік відстрочених податкових активів ведеться за видами активів або зобов'язань, між оцінками яких для відображення в балансі та з метою оподаткування виникла різниця.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.

Для узагальнення інформації про гудвіл при придбанні призначений Журнал 4. Записи в Журналі 4 ведуться на підставі первинних та зведених облікових документів, до яких можна віднести розрахунки бухгалтерії у довільній формі. У графі 7 Журналу 4 відображається вартість гудвілу, що виник внаслідок об'єднання підприємств.

Аналітичний облік гудвілу ведеться за кожним об'єктом інвестування окремо. Чинним законодавством не передбачені типові форми первинного обліку гудвілу та оборотні відомості по аналітичним рахунках, тож такі документи складаються бухгалтеріями підприємств за потребою у довільній формі.[2]

В четвертому розділі був розглянутий синтетичний і аналітичний облік необоротних активів, в ході розгляду організації обліку основних засобів на ПП «Мартиненко» було встановлено, що обліково-аналітичний процес на підприємстві організовано на достатньо високому рівні. Для обліку основних засобів на підприємстві поєднано журнально-ордерну форму обліку з автоматизованою. Ведення регістрів первинного та аналітичного обліку вручну поєднано з автоматичним рознесенням даних по регістрах синтетичного обліку. Первинний, синтетичний та аналітичний облік основних засобів в основному відповідає вимогам, але система бухгалтерського обліку потребує деякого вдосконалення. Так, в ході вивчення облікового процесу на підприємстві були виявлені певні недоліки: в первинних документах з обліку основних засобів не всі реквізити заповнені, значна кількість інвентарних карток мають тільки електронний вигляд, внутрішнє переміщення об’єктів не завжди оформлюються Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення).

РОЗДІЛ 5. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ НА ПП «МАРТИНЕНКО»

Форму балансу підприємства побудовано таким чином, щоб використовуючи інформацію з балансових рахунків синтетичного обліку, можна було без особливих труднощів його заповнити. Національний план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 21.12.1999 р. за № 892/4185) включає 9 класів рахунків, які використовуються для складання фінансової звітності і нульовий клас за позабалансовими рахунками.

Рахунки класів 3 1 по 6 клас використовуються для складання Балансу, рахунки класів 7 по 9 використовуються для складання Звіту про фінансові результати.

Форми бухгалтерського обліку - це певна система взаємопов’язаних облікових регістрів встановленої форми і змісту для відображення наявності та руху активів, капіталу, зобов’язань і процесів господарської діяльності, а також способів і технічних засобів запису операцій в облікових регістрах.

Ознаками форм бухгалтерського обліку є:

зовнішній вигляд і будова регістрів хронологічного і систематичного (синтетичного й аналітичного) обліку;

взаємозв’язок облікових регістрів;

способи і технічні засоби запису господарських операцій в облікові регістри.

Формами бухгалтерського обліку, що використовуються на ПП «Мартиненко» є: меморіально-ордерна, журнально-ордерна, спрощена, автоматизована (комп’ютерна).

Суть меморіально-ордерної форми полягає в тому, що на підставі первинних документів складають меморіальні ордери, в яких вказують кореспонденцію рахунків за здійсненою операцією та її суму з обов’язковим посиленням на документ, що служить підставою для записів. Меморіальні ордери складають на спеціальних бланках або безпосередньо в документі, якщо на ньому відтворена форма ордера.

Ця форма обліку передбачає подальшу реєстрацію меморіальних ордерів у реєстраційному журналі, де ведеться хронологічний облік господарських операцій. Аналітичний облік ведеться в регістрах аналітичного обліку, за даними яких складається оборотна відомість за аналітичними рахунками. Синтетичний облік ведеться у Головній книзі, на основі якої складається оборотна відомість за синтетичними рахунками, бухгалтерський баланс та інші звітні форми.

ПП «Мартиненко» має невелику кількість синтетичних рахунків, тому може застосовувати один із спрощених варіантів меморіально-ордерної форми обліку, який прийнято називати формою «Журнал-Головна».

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку базується на застосуванні журналів-ордерів і відомостей аналітичного обліку, які є основними обліковими регістрами та основою обліку, охоплюють увесь процес господарської діяльності. Кожний регістр виконує певну функцію, а всі регістри тісно пов’язані між собою. За назвою основного облікового регістру названо і саму форму обліку.

Основними обліковими регістрами за журнально-ордерною формою є журнали, відомості аналітичного обліку та Головна книга. Кожен із цих регістрів є своєрідним нагромаджуваним регістром, в якому накопичуються певні господарські операції у передбачених розрізах (за рахунками, статтями витрат тощо).

Усі журнали-ордери мають контрольно-шахову форму і побудовані за кредитовим принципом, тобто рахунок, до якого ведеться даний журнал-ордер, кредитується із зазначенням в окремих графах рахунків, що дебетуються в кореспонденції з ним.

Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

Господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, залежно від характеру і змісту операцій. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Підсумкові записи в журналах звіряються з даними первинних документів, які були підставою для записів, та з відомостями.

На документах, дані яких включені до облікових регістрів, зазначають номери відповідних облікових регістрів і порядкові номери записів у них (номер рядка). За документами, дані яких відео зображені в облікових регістрах загальним підсумком, номер регістру і номер запису вказують на окремому аркуші, який додається до зброшурованих документів.

В облікових регістрах, показники яких переносять до Головної книги або до інших облікових регістрів, роблять позначку про це у відповідному рядку регістру.

Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів із кредиту рахунків.

Головна книга ведеться протягом календарного року. На кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку. Для перевірки правильності складання облікових регістрів застосовують оборотну відомість за рахунками бухгалтерського обліку, яка складається з даних оборотів на рахунках Головної книги після занесення до неї оборотів із усіх журналів. Обороти за дебетом і кредитом рахунків мають бути рівними.

Інформація облікових регістрів використовується для складання фінансової звітності.

Облік операцій про наявність та рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу необоротних активів, а також капітальних і фінансових інвестицій здійснюється в Журналі 4 за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 19 (розділ І), 14, 15, 18, 35 (розділ ІІ).

Так як розглянуте підприємство запровадило автоматизовану форму бухгалтерського обліку («1с Бухгалтерія»), інтеграція обліку здійснюється на підставі одноразового введення і багаторазового використання первинної інформації, а також програмне групування дебетових і кредитових оборотів на рахунках на підставі принципу подвійного запису; проводиться автоматизація логічних операцій бухгалтерського обліку; розв’язуються задачі бухгалтерського обліку у двох режимах - регламентному і за питомому (діалоговому); вихідну інформацію одержують у вигляді машинограм (друкованих облікових регістрів), а також є можливість розшифровки результативних показників за запитами користувачів.[6,c.70-76]

Зв'язок регістрів бухгалтерського обліку та типових форм облікових документів наведений у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 Зв'язок регістрів бухгалтерського обліку та типових форм облікових документів

У п’ятому розділі були висвітлені існуючи методики отримання даних для складання бухгалтерської звітності з регістрів синтетичного та аналітичного обліку, висновки щодо зв’язку регістрів б.о. і типових документів надано у таблиці 5.1.

РОЗДІЛ 6. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПП «МАРТИНЕНКО»

На підставі вище проведеного аналізу підприємства ПП «Мартиненко», визначаємо основні напрямки його вдосконалення.

Порядок обліку необоротних матеріальних активів змінювався декілька разів, і то кардинально, а типові форми залишалися незмінними. Стабільність у цьому випадку навряд чи виправдана, адже типові форми не можна назвати універсальними. Застосування первинних документів регулює Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який не встановлює якихось особливих вимог, він називає тільки ті реквізити, які обов’язково мають бути в них . При цьому Закон не згадує ані про бланки суворої звітності, ані про типові форми первинних документів, які широко застосовуються в практичній діяльності.

Тому розроблені окремі удосконаленні форми первинних і зведених документів з обліку основних засобів, а саме: Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, ф. ОЗ - 1; Акт списання основних засобів, ф. ОЗ -3, ОЗ - 4; та нова форма Відомості обліку зносу (амортизації) основних засобів. Необхідно введення додаткових показників а саме: строк корисного використання основних засобів; справедлива вартість (у передбачених П(С)БО 7 випадках); дата та сума дооцінки або уцінки об'єктів; метод нарахування амортизації; ліквідаційна вартість; сума ПДВ, сплачена-у зв'язку із надходженням об'єкта.

Іншою операцію, яка також потребує окремих форм документів для її відображення в бухгалтерському обліку, є переоцінка основних засобів. Проведення переоцінки основних засобів є складним і багаторівневим процесом. Складність цього процесу полягає в тому, що він потребує досить трудомістких розрахунків на усіх етапах його здійснення: від обґрунтованості прийняття рішення про проведення переоцінки до визначення її кінцевих результатів.

Для визначення потреб у проведенні переоцінки основних засобів відповідно до вимог П(С)БО 7, вчені запропонували форму "Акт оцінки справедливої вартості основних засобів". Вона призначена для документального підтвердження справедливої вартості об'єктів відповідної групи основних засобів і обґрунтованості рішення про проведення їх переоцінки. Справедливу вартість об'єктів, за умови наявності усіх необхідних даних, розраховують автоматично за допомогою інформаційної програми. Автоматизація розрахунку на розглянутому підприємстві дає змогу оцінити необхідність проведення переоцінки щодо окремих об'єктів основних засобів. Для розрахунку індексу переоцінки, а також для обліку її результатів загалом пропонується ввести розроблений регістр аналітичного обліку - "Відомість обліку результатів переоцінки основних засобів".

Другим проблемним питанням обліку необоротних активів ПП «Мартиненко» є облік витрат на їх поліпшення особливо це відноситься до бухгалтерського і податкового обліку основних засобів, який кардинально відрізняється один від одного. Згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» витрати на ремонти основних засобів обліковуються в складі поточних витрат, а - на модернізацію, реконструкцію - в складі первісної вартості та амортизуються.

В податковому обліку 10% витрат від балансової (залишкової) вартості основних засобів всіх груп на початок календарного року відноситься до складу валових витрат, а перевищення - на її збільшення і також амортизується. В цілях трансформації бухгалтерського і податкового обліку витрат на покращення основних засобів запропоновано ввести в діючий План рахунків бухгалтерського обліку субрахунок 156 «Витрати на покращення основних засобів». По дебету цього рахунку обліковувати витрати на ремонти, модернізацію, реконструкцію основних засобів, які виконанні як господарськими, так і підрядними засобами, а за кредитом рахунка їх списання згідно діючим нормативним документам та облікової політики підприємства.

Основним документом з організації обліку є облікова політика підприємства, де вказуються основні правила та способи ведення бухгалтерського обліку. Тому при складанні облікової політики потрібно чітко визначити способи ведення бухгалтерського обліку - первинного спостереження вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя. Важливо при розробці облікової політики знайти оптимальний спосіб ведення обліку на підприємстві, щоб він не викликав плутанини та труднощів для бухгалтерів та, одночасно, надавав вичерпну інформацію як внутрішнім так і зовнішнім користувачам.

Робочий план рахунків складений таким чином, що для обліку основних засобів призначений загальний рахунок 10 «Основні засоби», який включає в себе субрахунки. Потрібно врахувати специфіку складу основних засобів на підприємстві, що може включити у план рахунків і певних підгруп(104.1 - машини та обладнання мереж та підстанцій;104.2 - машини та обладнання виробничого боксу).

Для цілей переоцінки пропонується поділити групи основних засобів (враховуючи специфіку діяльності) на певні підгрупи, щоб зробити їх однорідними. Адже, при переоцінці об’єкту основних засобів, потрібно робити переоцінку усієї групи до якої він належить. Це стосується таких груп як «машини та обладнання» та «будинки, споруди та передавальні пристрої». А результати переоцінки слід оформлювати у відомості аналітичного обліку переоцінки основних засобів, де б зазначалися відомості про кожний об’єкт групи, що переоцінюється (інформація з інвентарної картки), первісна вартість, індекс переоцінки, переоцінена вартість, результати переоцінки (уцінка або дооцінка) та знос. Таким чином, ця інформація буде використовувати для складання звітності та надаватиме користувачам вичерпні дані про переоцінку основних засобів.

З метою дотримання принципу відповідності витрат і доходів, а отже, більш точному визначенню фінансового результату запропоновано: витрати на відновлення основних засобів, розмір яких не є суттєвим для підприємства, відображати в періоді їх виникнення; витрати, що перевищують критерій суттєвості, рівномірно розподіляти між суміжними звітними періодами. Періодом розподілу витрат на проведення відбудовних робіт, що носять плановий характер, варто вважати очікуваний міжремонтний період. Собівартість позапланових робіт необхідно розподіляти протягом терміну корисного використання що залишився.

Амортизація по основних засобах починає нараховуватися в бухгалтерському обліку з наступного місяця після введення їх в експлуатацію. В П(С)БО 7 такої чіткості немає, у п.29 стандарту зазначено, що «нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт став придатним для корисного використання». Однак придатним для корисного використання може бути й обладнання, яке не потребує монтажу і зберігається на складі, а також інші види капітальних інвестицій. Таке визначення може спричинити формування неправильної думки стосовно того, що по капітальних інвестиціях теж можна нарахувати амортизацію. У зв’язку із зазначеним, передостанній абзац п.29 П(С)БО 7 треба викласти в такій редакції: «Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів було введено в експлуатацію».

Наступною важливою проблемою, яка має вирішитися негайно є проблема кризового фінансового стану ПП «Мартиненко». Проведений фінансово-економічний аналіз, показав що основні показники діяльності підприємства, такі як: фінансова стійкість,ліквідність, платоспроможність, рентабельність на кінець звітного періоду перебувають у скрутному положенні.

Головною проблемою фінансового стану підприємства є відсутність гнучкого фінансового планування та аналізу, несвоєчасне виявлення фінансової нестабільності. Тому важливо своєчасно виявити та усунути вади у фінансовій діяльності, відшукати управлінські рішення щодо поліпшення фінансової діяльності та фінансового стану підприємства.

Недостатня кількість високоліквідних коштів призводить до того, що ПП «Мартиненко» не може розрахуватися з зобов’язаннями , тобто втрачає платоспроможність, що в свою чергу знижує їх конкурентоспроможність. Це означає, що лише збільшення коефіцієнту абсолютної ліквідності дозволить підприємству оформляти довгострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації розробки нових видів послуг, продажу деяких застарілих основних фондів.

Треба сказати, що скорочення витрат - дієвий інструмент стабілізації фінансового стану підприємства, оскільки сприяє підвищенню рентабельності продажів і надходженню коштів. У рамках цього потрібно використовувати контроль за виконанням встановлених нормативів та контроль всіх видів альтернативних витрат, таких як, великі знижки працівникам підприємства, використання телефонного зв’язку не в цілях підприємства, та інші.

Важливим напрямом покращення фінансового стану підприємства є прогнозування. Оперування різночасними даними та інформацією про можливі зміни фінансового стану дадуть змогу керівництву активно впливати на формування показників господарської і фінансової діяльності.

Вирішення поліпшення ступеня рентабельності потребує забезпечення економії матеріальних ресурсів - збільшення виходу кінцевої продукції (надання послуг) з незмінної кількості сировини і матеріалів, яке залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників та організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрат і запасів матеріальних ресурсів. На мій погляд, підприємство потребує пошук резервів економії матеріальних ресурсів та повинно передбачити розробку виробничо-технічних й організаційно-економічних заходів.

Підводячи підсумок, можна сказати, що вдосконалення обліку необоротних активів дозволить не тільки підвищити об’єктивність й достовірність результатів аналізу та ефективність управлінських рішень, а буде сприяти підвищенню престижності праці, залученню працівників до продуктивної роботи та зростанню відповідального ставлення керівництва організацій до вирішення проблем управління персоналом та іншими видами ресурсів. Реалізація розроблених пропозицій дозволить посилити контрольно-аналітичні функції обліку та відповідати сучасним вимогам господарювання на підприємствах України.

ВИСНОВОК

Однією з основ функціонування суб’єктів господарювання є необоротні активи. Від того, як сформовані необоротні активи на початку діяльності підприємства, як вони використовуються потім, як змінюється їх структура і якість, наскільки ефективно вони використовуються в господарському процесі, залежить подальший успіх діяльності підприємства в короткостроковій та довгостроковій перспективі, була розглянута законодавчо-нормативна база та виявлені основні її недоліки.

В першому розділі було розглянуті статті таких вчених: Астахова В.П, Волкова І.О, Нагорної О.А., в яких були впровадженні нові теоретичні аспекти з обліку необоротних активів.

Другий розділ був присвячений основним показникам економічної діяльності ПП «Мартиненко», та зроблено висновок що підприємство має кризовий фінансовий стан.

У третьому розділі були розглянуті основні положення облікової політики підприємства, була розглянута організація первинного обліку та документообіг. Були описані повноваження всіх матеріально-відповдальних осіб, але все ж таки існують причини, за якими необхідно вдосконалити документообіг. Типові форми первинно-облікової документації для необоротних активів недосконалі й не відповідають повною мірою вимогам П(С)БО та потребують оптимізації.

В четвертому розділі був розглянутий синтетичний і аналітичний облік необоротних активів, в ході розгляду організації обліку основних засобів на ПП «Мартиненко» було встановлено, що обліково-аналітичний процес на підприємстві організовано на достатньо високому рівні. Для обліку основних засобів на підприємстві поєднано журнально-ордерну форму обліку з автоматизованою. Ведення регістрів первинного та аналітичного обліку вручну поєднано з автоматичним рознесенням даних по регістрах синтетичного обліку. Первинний, синтетичний та аналітичний облік основних засобів в основному відповідає вимогам, але система бухгалтерського обліку потребує деякого вдосконалення.

Основними обліковими регістрами за журнально-ордерною формою є журнали, відомості аналітичного обліку та Головна книга. Кожен із цих регістрів є своєрідним нагромаджуваним регістром, в якому накопичуються певні господарські операції у передбачених розрізах (за рахунками, статтями витрат тощо).

Усі журнали-ордери мають контрольно-шахову форму і побудовані за кредитовим принципом, тобто рахунок, до якого ведеться даний журнал-ордер, кредитується із зазначенням в окремих графах рахунків, що дебетуються в кореспонденції з ним. ПП «Мартиненко» має невелику кількість синтетичних рахунків, тому може застосовувати один із спрощених варіантів меморіально-ордерної форми обліку, який прийнято називати формою «Журнал-Головна».

Підводячи підсумок, можна сказати, що вдосконалення обліку необоротних активів дозволить не тільки підвищити об’єктивність й достовірність результатів аналізу та ефективність управлінських рішень, а буде сприяти підвищенню престижності праці, залученню працівників до продуктивної роботи та зростанню відповідального ставлення керівництва організацій до вирішення проблем управління персоналом та іншими видами ресурсів. Реалізація розроблених пропозицій дозволить посилити контрольно-аналітичні функції обліку та відповідати сучасним вимогам господарювання на підприємствах України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999р.№996-XIV ( із змінами і доповненнями).

. Бутинець Ф. Бухгалтерський облік: Облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність: Навчальний посібник/ Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Малюга,; М-во освіти і науки України; Житомир. інж.-технол. ін-т. - 3-тє вид., перероб. і доп.. - Житомир: ПП "Рута", 2011. - 510 с.

.Загородній А. Бухгалтерський облік: Основи теорії та практики: Навч. посіб./ Анатолій Загородній, Ганна Партин,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: Знання, 2009. - 327 с.

.Інструкція з використання плану рахунків ,затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291 зі змінами та доповненнями (N 658 від 31.05.2012).

. Кундря-Висоцька О. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник/ Оксана Кундря-Висоцька,; М-во освіти і науки України, НБУ, ЛБУ. - К.: Алерта, 2004. - 303 с.

6.Коваленко О.Ю. Направления улучшения финансового состояния предприятий в рыночныхусловиях / Коваленко О.Ю. // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия: Экономика и управление. - 2011 - Т. 24 - С. 70-76.

. Кушіна О. Коли необоротні активи постають оборотними / О. Кушніра // Бухгалтерія. - 2008. - № 4. - С. 61-64.

8.Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 № 1315

. Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку ОЗ, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.03 № 561.

. Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 16.11.2009 № 1327.

.Наумчук О.А. Про доцільність обліку необоротних активів призначених для продажу // Науковий вісник Дон НУЕТ. Серія Економіка. - 2009. - №18. - С. 125 - 130.

.Про затвердження типових форм первинного обліку: Наказ Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 352 [Електронний ресурс] / офіційний сайт Інформаційно-аналітичного центру "ЛИГА”.- ТОВ "ЛИГА ЗАКОН”. - К.: 2010.

. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 09.12.2011 N 1591).

. П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 1591 від 09.12.2011).

. П(С)БО 7 «Основні засоби», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 658 від31.05.2012).

. П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затверджений Наказом Мінфіну України від N 242 від 18.10.99 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 658 від31.05.2012).

. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджений Наказом Мінфіну України від 08.10.99 N 237 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 1591 від 09.12.2011).

. П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність», затверджений Наказом Мінфіну України від 07.11.2003 N 617 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 1591 від 09.12.2011).

. П(С)БО 30 «Біологічні активи», затверджений Наказом Мінфіну України від 18.11.2005 N 790 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінфіну N 1591 від 09.12.2011).

20. Панасенко А.П. Проблеми основних засобів у бухгалтерському обліку// Держава та регіони. - 2008. - №3. - С.407-410.

21.Стельмащук А. М. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів/ А. М. Стельмащук, П. С. Смоленюк ; Мін-во освіти і науки України, Хмельницький економічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 527 с.

22.Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник-2-ге вид. доповнене і перероблене. - К.: Алерта, 2010.-954 с.

23.Чебанова Н. Бухгалтерський облік: Посібник/ Наталія Чебанова, Юрій Василенко. - К.: Академія, 2009. - 671 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Баланс

Додаток Б

. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ