Податкова політика України

Зміст

Вступ

Розділ І. Основні засади формування податкової політики в Україні

1.1 Передумови виникнення та розвитку податків

1.2 Основні принципи формування податкової політики держави

1.3 Сутність податкової політики держави

Розділ ІІ. Реалізація податкової політики держави та її ефективність

2.1 Аналіз сучасної податкової політики України

2.2 Планування податкових надходжень

3.2 Вплив податкової політики на рівень податкового навантаження

Розділ ІІІ. Податкова політика держави та шляхи її реформування

3.1 Сучасний стан податкової політики: проблеми і шляхи їх розв’язку

3.2 Шляхи реформування податкової політики України

3.3 Вплив податкової політики на формування фінансового капіталу підприємств

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо.

Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягається шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики.

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі.

"Влада стоїть перед невирішеною проблемою: як отримати від нас податки, яких ми не можемо сплачувати, щоб витратити їх на те, чого ми не потребуємо" Невідомий платник податків.

Актуальність теми полягає у тому що на сьогодні в Україні питання податкової політики належать до найгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. Україна, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування формування та реалізації податкової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи при цьому хибні кроки. Введені податки певною мірою були новими скоріше за формою, ніж за змістом. Так чи інакше вони містили ознаки старої адміністративної системи, заснованої на надмірній централізації процесу формування та розподілу фінансових ресурсів держави. Це призвело до того, що акумулювання доходів бюджетів за рахунок сплати податків відривалося від процесу господарювання самих платників податків. Відсутність універсальної концепції реформування стратегії і тактики податкової політики, за якою можна було б розрахувати оптимально можливий та допустимий (як для держави, так і для платників податків) рівень податкового навантаження, призвела до сьогоднішньої ситуації, де при невисоких податкових ставках, безлад в адмініструванні податків зводить нанівець забезпечення умов для економічного зростання. Головне завдання у цьому плані полягає в наповненні ринковим змістом форм вітчизняної податкової політики, а це потребує зміни схеми й пропорцій розподілу та перерозподілу валового національного продукту на основі виваженої та прозорої податкової політики, яка б оптимально враховувала як фіскальні інтереси держави, економічні інтереси суб'єктів господарювання, так і соціальні інтереси громадян.

Мета і задачі дослідження. Мета моєї курсової роботи проаналізувати розвиток податкової політики та її дієвість і ефективність в умовах становлення ринкових відносин.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв'язання комплексу завдань:

з'ясувати соціально-економічну природу податкової політики як складової інструментарію державного регулювання економіки;

виявити принципи та критерії ефективності та дієвості податкової політики;

здійснити аналіз функціонування системи оподаткування України і виявити проблеми гармонізації податкового законодавства;

виявити проблеми і їх розвиток, та шляхи реформування податкової політики;

з’ясувати вплив податкової політики на формування фінансового капіталу підприємств та податкового навантаження.

Об'єктом дослідження є формування і практика реалізації податкової політики України з притаманними їй фіскально-регулюючими механізмами впливу на соціально-економічне життя суспільства.

Предметом дослідження є сукупність фінансових відносин, які виникають у процесі правового регламентування, організації справляння та адміністрування податків та податкових платежів і формування на цій основі централізованих грошових фондів держави.

Робота виконана на основі дослідження навчальної літератури, статистичного та фактичного матеріалу журнальної періодики, інтернет-видань та інформаційних порталів органів державної влади.

Розділ І. Основні засади формування податкової політики в Україні

1.1 Передумови виникнення та розвитку податків

Податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп. На сьогодні податки - це найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку - позбавленою будь-якого сенсу.

Об’єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги. Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Створення податкової системи - це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім’ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки - на землю, прибуток, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо.

Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об’єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.

Податки стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

Проте не слід забувати, що податки є ще й дуже небезпечним інструментом у розпорядженні держави. Адже без наукової концепції податкової політики вони можуть гальмувати економічний розвиток держави. Концепція податкової політики держави повинна містити обґрунтовані висновки щодо впливу оподаткування на результати господарської діяльності підприємств та організацій, обсяг, напрямки й характер інвестицій, розмір і структуру фонду споживання, галузеву й територіальну структуру економіки.

Податкові системи економічно розвинутих країн спираються на детально розроблену теорію податків. Її творцями є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давид Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Кнут Віксель, Йозеф Шумпетер, Джеймс Бюкенен та багато інших. Пошук шляхів удосконалення податкових систем триває.

Усвідомлення ознаки справедливості щодо податків змінюється залежно від зміни поняття про сутність завдання держави, а також про системи формування й розподілу доходів. Більшість демократичних сил, яка приходить нині до влади в цивілізованих державах світу, стає на реальне підґрунтя і спрямовує політику податкових систем на благо свого народу. Практика підтверджує, що в більшості європейських країн податки успішно виконують роль економічного знаряддя соціальної справедливості та активізації господарського життя. Якщо проаналізувати практику побудови податкових систем у багатьох країнах Західної Європи й ознайомитися з науковими розробками економістів від Петті та Сміта до сьогодення, то головні принципи податкової системи можна сформулювати так:

сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних від держави благ і послуг; усі податки повинні бути точно визначені щодо ставки податку, строку сплати; платники податків мають бути поінформовані урядом, куди використано кожну копійку сплачених ними податків; нові податки повинні вводитися лише для покриття відповідних витрат, а не для ліквідації дефіциту;

об’єктом оподаткування може бути лише дохід, а не його джерело й розмір витрат; податок має бути пропорційним доходові; прогресія оподаткування, залежно від зростання доходу, не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу;

умови оподаткування мають бути зрозумілими платникові; податок слід стягувати в зручний для платника час і прийнятним для нього методом.

За дотримання цих принципів між урядами країн і платниками податків ведеться жорстока боротьба. Проте в західних демократичних системах присутні сильні групи представників соціального спрямування, які завжди впроваджують розумні основи оподаткування і домагаються удосконалення системи в цілому. Ось чому дуже важливе значення набуло прийняття податкового кодексу, в якому законодавчо закріплюється рівномірність оподаткування, захист платника від свавілля податкових служб, дотримання податкової таємниці. Усе більшого визнання і підтвердження набуває думка про те, що висока частка податків у валовому внутрішньому продукті - це небезпека для економічного зростання.

Отже, податки є ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку, але без наукової концепції податкової політики вони можуть гальмувати економічний розвиток держави. Головним завданням влади держави спрямовувати політику податкових систем на благо свого народу.

1.2 Основні принципи формування податкової політики держави

Податкова політика провадиться, виходячи з певних принципів, які відображають її завдання.

Принципи оподаткування, що вперше були сформульовані Адамом Смітом в його класичній роботі "Дослідження про природу та причини багатства народів", із якими в послідуючому, як правило, погоджувалися економісти, зводяться до чотирьох понять:

всеобщність;

справедливість;

визначеність;

зручність.

Для того, щоб більш поглиблено зазирнути в сутність податкових платежів, важливо визначити основні принципи оподаткування.

"Якості, з економічної точки зору, бажані в будь-якій системі оподаткування, - зазначав Дж. Міль, - сформовані А. Смітом у формі чотирьох положень, чотирьох основоположних, можна сказати, що стали класичними, принципів, з якими, як правило, погоджувались наступні автори, й навряд чи можна розпочати наші роздуми краще, ніж процитувати ці положення". У викладі вченого А. Буковецького ці принципи сформульовані так:

. Піддані держави повинні брати участь у покритті витрат уряду, кожний по можливості, залежно від доходу, яким він користується під охороною уряду. Дотримання цього положення або нехтування ним веде до так званої рівності або нерівності в оподаткуванні;

податкова політика україна держава

2. Податок, який повинен сплачувати кожний, повинен бути точно визначений Розмір податку, час та спосіб його сплати повинні бути ясними і відомими самому платникові, так і всякому іншому;

. Кожен податок повинен стягуватись у такий час і таким чином, які найбільш зручні для платника;

. Кожен податок повинен бути так побудований, щоб він забезпечував стягнення коштів з платника якомога менше від того, що надходить до каси держави.

Принципи Адама Сміта, дякуючи їх простоті і зрозумілості, не потребують ніяких інших пояснень, окрім тих, які є в них самих. Вони стали аксіомами податкової політики. Заслуга німецького економіста А. Вагнера в доповненні й обґрунтуванні цих принципів. Він запропонував 9 основних принципів, які класифікував в 4 групи:

. Фінансові принципи оподаткування:

достатність обкладання податками;

еластичність - здатність адаптуватися до державних потреб;

. Народногосподарські принципи:

правильний вибір об'єкта оподаткування;

вірна комбінація різних податків у таку систему, яка б рахувалася з наслідками й умовами їх перекладання;

. Етичні принципи:

все загальність оподаткування;

. Принципи податкового управління:

визначеність;

зручність сплати податку;

максимальне зменшення витрат на стягнення податків.

На практиці проявом податкової політики, що здійснюється в тій чи інший державі і формується відповідними державними структурами, виступає податкова система країни. Побудову і функціонування оптимальних податкових систем слід розглядати у відповідності таким принципам:

Принцип вигоди та адміністративної зручності. Даний принцип наголошує на тому, щоб втрати добробуту в результаті сплати податків були адекватні тим вигодам, які платники отримують за рахунок фінансованих із податкових надходжень потреб і суспільних благ. Суть адміністративної зручності полягає в максимальній зручності податкової системи для платників податків і державних структур з точки зору змісту податкової роботи і податкового законодавства, механізму збирання податків та контролю над податковими процесами. Причому на організацію справляння податків необхідно витрачати якнайменшу суму податкових надходжень.

З першого принципу випливає, що державна діяльність у формі забезпечування державною службою послуг і суспільних благ має певну ціну, яка на буває форм податку. Такі ”податкові” ціни одержали назву ”ціни Ліндалем” (на ймення шведського економіста Еріка Ліндаля, який вперше теоретизував це положення). Подібно до будь-якого ринку рівновага при обміні ”податки - блага" виникає тоді, коли податкові витрати на одиницю фінансованих державою суспільних благ і трансфертних платежів здійснюються з граничною вигодою для кожного споживача державних благ, платника податків.

Принцип платоспроможності. Він декларує, що тягар оподаткування повинен розподілятися згідно з платоспроможністю платників податку (розмірами доходів, обсягами споживання, вартістю майна тощо). З принципом платоспроможності пов'язані питання горизонтальної і вертикальної рівностей в оподаткуванні. Горизонтальна рівність передбачає сплату однакових сум податків протягом певного періоду платниками податків з однаковою платоспроможністю і податковою базою з доходів чи майна. Вертикальна рівність досягається тоді, коли платники податків з різною платоспроможністю сплачують неоднакові за розміром суми податків, що диференціюються у відповідності з певними етичними принципами соціальної справедливості.

Отже, податкова політика, що здійснюється в тій чи інший державі і формується відповідними державними структурами, виступає податкова система країни. Вона формується за двома принципами: вигоди та адміністративної зручності і принцип платоспроможності.

1.3 Сутність податкової політики держави

Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. Ключовим питанням податкової політики України в сучасних умовах є формування податкової системи, орієнтованої на економічне зростання. Висновки економічної теорії та історичний досвід різних країн показують, що економічному зростанню сприяє така податкова система, яка забезпечує доходи держави, але, по можливості, менше зачіпає ринковий механізм. З точки зору впливу на економічне зростання, важливими є такі характеристики податкової системи:

загальний рівень оподаткування (для його оцінки звичайно використовується показник частки доходів сектора державного управління у ВВП країни, розрахований як відношення (%) суми податків, обов`язкових платежів у бюджет і внесків по обов`язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);

нейтральність оподаткування з точки зору впливу на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів у часі і між різними секторами економіки.

Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому як засоби взаємодії об'єкта і суб'єкта державного регулювання соціально-економічних процесів використовуються фінансово-кредитні та цінові механізми.

Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення встановленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання.

Історія розвитку системи оподаткування свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів - перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети проходить у рамках її податкової політики.

Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політику в країні, виходячи з завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Якщо податки економічно не обґрунтовані, то вони пригнічують розвиток підприємств, і стимули до праці та спричиняють несправедливий перерозподіл доходів між соціальними групами.

Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення, росту рівня його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Податкова політика держави представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів.

Загальна стратегія податкової політики повинна включати пріоритетні цілі, пов'язані з функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Найважливішим напрямом діяльності Уряду є створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансового стану держави, недопущення дефіциту бюджету, регулювання інфляційних процесів, забезпечення збалансованості бюджету, а також оживлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери.

Податкова політика повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємств. З одного боку, податки зобов'язані забезпечити стабільну фінансову базу держави, а з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності. Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка б дала змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами платників податків.

Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВР. Вона повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платників податків.

Отже, податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Розділ ІІ. Реалізація податкової політики держави та її ефективність

2.1 Аналіз сучасної податкової політики України

Через деякий час після підписання Президентом Податкового кодексу інформаційний галас навколо даного документа пішов на спад. Тим часом, з 1 січня 2011 року набули чинності тільки базові положення ПК, а вже з другого кварталу почнуть діяти найбільш "революційні" норми.

Про те, в чому сіль нововведень, які наближаються, побічно свідчить реакція бізнесу. Підприємці, схоже, серйозно готуються, причому, не тільки до виконання нових норм, але й до протесту проти них. Лідер партії "Україна Майбутнього", позафракційний народний депутат Святослав Олійник повідомив, що в квітні пройде масова системна акція представників малого, середнього і великого бізнесу, в результативності якої він не сумнівається.

"Вже сьогодні велика кількість підприємств - платників ПДВ планує в квітні зупинити свою роботу відповідно до статті 44 Конституції України - право на страйк. Сьогодні підприємці знаходяться в ситуації, коли далі працювати в умовах Податкового кодексу - це працювати собі в збиток", - підкреслив С. Олійник.

Які ж фіскальні нововведення настають? З найбільшим трепетом підприємці чекають набуття чинності третього розділу ПК - "Податок на прибуток", деякі положення якого запрацюють з 1 квітня. Якщо щодо ПДВ і податку на доходи фізичних осіб розробники кодексу просто "закрутили гайки", то податок на прибуток очікують істотні зміни. Серед позитивного - зниження на 2 п. п. ставки цього податку. Правда, в умовах кризи цей крок навряд чи істотно спростить життя. Позитивним нововведенням для малого бізнесу є застосування нульової ставки податку на прибуток на 5 років для підприємств з річним доходом до 3 млн. грн. і кількістю працівників до 20 осіб. Право на таку пільгу також почне діяти з першого квітня.

Головним нововведенням стане спроба зближення бухгалтерського і податкового звітів. Замість понять "Скоректований валовий дохід" і "валові витрати" в Податковому кодексі база оподаткування податку на прибуток підприємств визначатиметься шляхом скорочення суми доходів на об`єм собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат. Визначення прибутку для оподаткування відбуватиметься на основі даних бухгалтерського обліку, причому зараховуватись будуть тимчасові та постійні податкові різниці.

Зближення бухгалтерської і податкової звітності передбачає ще одне революційне нововведення - зміна принципу визначення дати отримання доходів і витрат. До 1 квітня все ще діє метод "першої події", за якою доходи і витрати визначаються або за фактом отримання грошей, або виписки накладної або іншого документа, що підтверджує перехід права власності товару до покупця. Податковий кодекс встановлює метод "нарахувань". Тобто, за датою переходу права власності на товар, незалежно від фактичного надходження засобів. Дані норми істотно змінять принципи і зміст податкової звітності, а також механізми розрахунку. Правда, уряд відвів небагато часу підприємцям для адаптації. Варто підкреслити, що прибуток за підсумками діяльності в першому кварталі 2011 року оподатковується за ставкою 25%.

Таким чином, новий податковий період щодо податку на прибуток почнеться з другого кварталу, а річна декларація розраховуватиметься наростаючим методом за 2-4 квартали 2011 р. У зв`язку з цим, у бухгалтерів до уряду багато питань, головний з яких: як переноситимуться збитки першого кварталу, і чи стануть переноситься взагалі? Крім того, незрозуміло, як відображатимуться помилки в першому кварталі на базі оподаткування наступних періодів і яким чином будуть розподіляться переплати податку (за якою ставкою?).

Для того, щоб ознайомитися з новими правилами податкової звітності, Кабмін дав трохи більше часу. Методика бухгалтерського обліку тимчасових і постійних податкових різниць, згідно з ПК, повинна бути затверджена і опублікована до 1 квітня, а набути чинності - 1 січня 2012. Відповідно, підприємці повинні подавати фінансову звітність щодо податкових різниць тільки з наступного року. Донині діє Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" і вся звітність за податком на прибуток за 2010 рік і перший квартал 2011 року подаватиметься "по-старому".

З 2013 року набуває чинності новий порядок визначення і застосування звичайних цін. До того часу діятиме принцип, встановлений Законом "Про оподаткування прибутку підприємств", який до радості підприємців фактично не працює. А ось через два роки податківці матимуть куди ширші повноваження і підстави для самостійного визначення бази оподаткування.

Загалом, нововведення набуватимуть чинності достатнього динамічно. Тільки податку на прибуток не торкнеться період "пільгових" штрафів. У офіційному листі ДПСУ повідомила, що такі "стягнення" (в 1 грн.) застосовуються за порушення законодавства виключно при розрахунку податкових зобов`язань за період з 1 січня 2011 р. по 30 червня 2011. Таким чином, платників податку на прибуток, які зіткнутися в масою неточностей і суперечностей в базовому документі, штрафувати будуть "по повній". А штрафи навіть за технічні помилки достатньо значні. В умовах дефіциту бюджету надходження від таких "покарань" для влади дуже доречне, тому штрафувати, будуть з ентузіазмом… [стаття Максима Соколова (для УНІАН)]

Начальник відділу масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян Ольга Кшемінська розповіла про зміни, які відбулись у застосуванні штрафних санкцій. Вона зауважила, що, наприклад, з 1 січня 2011 року, звітність про нараховані доходи, нараховані та сплачені до бюджету податки на доходи фізичних осіб прирівнюється до податкової декларації і за її неподання або несвоєчасне подання до платників податків тепер будуть застосовуватись штрафні санкції. Також було поінформовано присутніх про те, що з 2011 року у системі органів Державної податкової служби України буде функціонувати дворівнева система апеляцій замість трирівневої.

Ольга Кшемінська підкреслила, що позитивним моментом для українських суб’єктів господарювання є обмеження повноважень органів податкової служби щодо арешту майна. Тепер він може бути накладеним тільки згідно з рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Також для суб’єктів малого підприємництва скорочені строки проведення планової та позапланової перевірок - до 10 та 5 робочих днів відповідно. А штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року будуть застосовуватися у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Ольга Кшемінська зауважила, що тепер за порушення вимог Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту:

проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);

не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;

невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;

не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання будуть застосовуватись фінансові санкції:

за вчинене вперше - 1 гривня;

за вчинене вдруге - 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

за кожне наступне вчинене порушення, у п’ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг)".

Регіони в 2011 році можуть додатково отримати 23 млрд. грн., адже на місцевий рівень передаються 8 загальнодержавних податків і зборів та 5-та частина надходжень податку на прибуток підприємств. Бізнес відчує суттєве зменшення податкового навантаження: кількість податків скорочується на третину, ставка податку на прибуток - з 25% до 20%, ПДВ - з 20% до 17%. [Додаток 2] Малий бізнес вперше отримає п’ятирічні податкові канікули.

Крім того, Уряд вирішив на 80% скоротити перелік видів робіт, на які вимагаються ліцензії і дозволи. Уряд вже подав законопроекти щодо:

спрощення механізму державної реєстрації та припинення суб'єктів господарювання;

запровадження системи електронної державної реєстрації суб’єктів господарювання;

початку господарської діяльності на підставі декларації, а не дозволу.

Спрощення податкових, дозвільних, регуляторних процедур - це перший надійний заслін проти корупції. Другий - це жорстка правова оцінка діянь чиновників. Зараз відбуваються перевірки у всіх "хлібних" сферах: Державному резерві, Аграрному фонді, Податковій службі, НАК "Нафтогаз України" і інших державних структурах.

Надалі правовий механізм працюватиме так, що декларуватися будуть не тільки доходи, а й видатки чиновників і їх близьких родичів.

Отже, Податковий кодекс України буде мати значний вплив на малий бізнес, в основному на зниження його розвитку, що значно вплине на рівень розвитку самої країни, у негативному плані. Зближення податкового і бухгалтерського звіту може спростити роботу суб’єктів підприємницької діяльності, але уряд відвів дуже мало часу на адаптацію, через що можуть виникнути проблеми зі складанням звітності, за новими стандартами.

2.2 Планування податкових надходжень

При формальній рівнозначності принципів вигоди і платоспроможності добре помітно, що принцип вигоди має більш суб'єктивний характер. Справа в тому, що поняття вигоди і справедливості в оподаткуванні є відносним: те, що здається правильним і справедливим для одного платника, іншим сприймається як антитеза. Взагалі не існує і не може існувати податкові системи, котра б задовольняла усіх платників податків і державу в цілому одночасно. Суб'єктивний фактор - дуже важливий компонент теорії оподаткування. Навколо суб'єктивної мотивації явищ і процесів державних фінансів розвинувся навіть окремий напрямок фінансового знання - фіскальна соціологія.

У бюджетному плануванні, і зокрема при плануванні податкових надходжень, повинна просліджуватися чітка послідовність:

Якщо уважно проаналізувати норму оподаткування, наприклад, у скандинавських країнах і в Сполучених Штатах Америки, то можна дійти висновку, що норма оподаткування в скандинавських країнах майже удвічі перевищує даний показник у США. Проте суттєвого впливу на економічний прогрес і середньорічні величини приросту валового внутрішнього продукту (приріст ВВП у Швеції, як і в США, коливається від 3 до 6% щорічно) норма оподаткування не справляє. Політика соціального захисту у скандинавських країнах спонукає до підвищення норми оподаткування. Але таке підвищення базується на граничній користі обов'язкових платежів, і втрата соціального добробуту конкретного громадянина - платника податків при обміні ”податки-блага зводиться до мінімуму.

На величину податкових надходжень впливає і таке явище, як ухиляння від сплати податків. Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а заразом і до скорочення податкової бази.

Приміром відкриття Ліфтера полягає в тому, що в міру зростання податків, тобто норми оподаткування, податкова база стає еластичною, що якраз і зумовлює, починаючи з певного рівня висоти оподаткування, не збільшення, а зменшення податкових надходжень до бюджету за рахунок скорочення податкової бази і ухиляння від сплати податків.

Із сказаного вище можна зробити висновок про необхідність чіткого розмежування об'єктивного існування податків із притаманними їм функціями і процесу їхнього використання при здійсненні державою податкової політики. Прояв податків та їхніх функцій в дії - об'єктивний процес, який виражає відносини базису. Податкова ж політика, що будується державою на конкретній податковій системі, - це відносини надбудови. Даний висновок дає змогу краще зрозуміти об'єктивність категорії податок і суб'єктивність дій держави. На таблиці 2.1 ми можемо побачити показники, що прогнозують доходи зведеного бюджету на 2009 - 2011 роки.

Табл. 2.1

Показники доходів зведеного бюджету України

3.2 Вплив податкової політики на рівень податкового навантаження

Ключовим питанням податкової політики України в сучасних умовах є формування податкової системи, орієнтованої на економічне зростання. Висновки економічної теорії та історичний досвід різних країн показують, що економічному зростанню сприяє така податкова система, яка забезпечує доходи держави, але, по можливості, менше зачіпає ринковий механізм. З точки зору впливу на економічне зростання, важливим є такі характеристики податкової системи:

загальний рівень оподаткування (для його оцінки звичайно використовуються показник частки доходів сектора державного управління у ВВП країни, розрахований як відношення суми податків, обов'язкових платежів у бюджет і внесків по обов'язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);

нейтральність оподаткування з точки зору впливу на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів як у часі, так і між різними секторами економіки;

Припустимо, що товар А оподатковується, а товар Б - ні. Стягнення податку спричиняє зниження попиту не тільки на товар А, але й на товар Б, оскільки через зобов'язання щодо сплати податку, за інших рівних умов, знижується платоспроможність споживача. Крім того, змінюються відносні ціни товарів: товар А стає дорожчим від товару Б, тому попит на товар А знижується сильніше, ніж на товар Б. Споживач прагне повністю, або частково замінити товар, який оподатковується на інший, який не оподатковується, або оподатковується меншою мірою.

Таким чином, стягнення податку з певного товару А має два наслідки:

) зниження платоспроможності споживача, тобто доходів, які він має (ефект доходу).

Внаслідок таких ефектів заходи бюджетно-податкової політики змінюють рішення суб'єктів щодо використання ресурсів і призводять до зниження суспільного добробуту. У формі додаткового податкового навантаження (надлишкового податкового тягаря), яке перевищує суми додаткових податкових платежів. Можна показати, що додатковий (надлишковий) податковий тягар зростає пропорційно квадрату податкової ставки. Тому значна кількість дрібних податків є кращою від одного великого податку. Додаткове навантаження виникає не тільки при податках на товари, але і при податках на заробітну плату (заміщення роботи вільним часом).

Розглянемо випадок прогресивного оподаткування громадян коли з їх зростанням ставка прибуткового податку підвищується. Зростання граничної ставки податку означає зменшення додаткового доходу, який приноситься додатковою роботою. Тому вільний час стає привабливішим, ніж робота (ефект заміни). За таких умов у платника податку виникають стимули до того, що, змінивши свою поведінку, уникнути сплати зрослих податків. Це може відбуватися або у формі зниження інтенсивності праці, або скорочення робочого і збільшення вільного часу, а в умовах перехідної економіки - і шляхом розширення діяльності в тіньовому секторі. Збільшення оподаткування доходів на капітал змінює також рішення домогосподарств: вони відмовляються від заощаджень на користь споживання.

Якщо використовуються податки на споживання, то чим вищим є податкове навантаження, зосереджене на одному товарі, тим сильніше змінюються відносні ціни - отже, збільшується ефект заміщення такого товару іншими, порівняно дешевшими. Тим часом звільнення якихось товарів від оподаткування (наприклад використання нульової ставки ПДВ) означає їх штучне відносне здешевлення. Зниження відносних цін, за інших рівних умов, спричиняє підвищення попиту на ці товари відносно інших товарів, оподатковувані ПДВ за нормальною ставкою.

Єдиний податок, який не справляє негативного впливу на ринковий розподіл ресурсів - загальний, однаковий для всіх громадян, який не впливає, ні на вибір між різними товарами при їх купівлі, ні на вибір між поточним та майбутнім споживанням, ні на вибір між вільним часом і пропозицією праці. При його використанні появляється тільки ефект доходу, а ефект зміни відсутній, але він не прийнятий з міркувань податкової справедливості. За таких умов мова повинна йти про пошук певної комбінації податків, яка, принаймні, мінімізує надлишкове податкове навантаження.

Концепція надлишкового податкового навантаження призвела до формування концепції "нейтральності оподаткування".

Галузева нейтральність оподаткування передбачає рівні умови оподаткування для окремих галузей або підприємств. Нейтральність у часі означає помірне оподаткування високих доходів (прибутку підприємств і особистих доходів громадян), використовуваних для інвестицій. Податкова система не повинна створювати антистимули у населення до праці та заощаджень, а у підприємств - до інвестицій.

Із сказаного вище можна зробити висновок що, значна кількість дрібних податків є кращою від одного великого податку. Якщо податкове навантаження високе конкретно на будь-яку одиницю продукту, то цей продукт заміщується іншим, порівняно дешевим. Диференціація податків негативно впливає на ринковий розподіл ресурсів, тому теорія оподаткування рекомендує, по можливості, широку базу оподаткування і низькі ставки, які б мінімально змінювали відносні ціни.

Розділ ІІІ. Податкова політика держави та шляхи її реформування

3.1 Сучасний стан податкової політики: проблеми і шляхи їх розв’язку

Із здобуттям незалежності Україна самостійно визначає стратегію соціально-економічного розвитку, розробляє та формує незалежну фінансову політику в контексті загальнодержавної економічної політики. Однією зі складових фінансової полі тики є фіскальна політика, частиною якої є податкова політика [2, с.139].

Актуальність проблеми реформування податкової політики зумовлена тим, що у ході здійснюваних в Україні за роки незалежності реформ відбулися глибокі соціально-економічні перетворення. Разом з тим непослідовність процесів реформування, відсутність цілісної концепції державної економічної політики, значні структурні диспропорції в економіці призвели до глибокої і затяжної соціально-економічної кризи суспільства. Одним з важливих факторів кризових явищ в Україні стала не виважена податкова політика держави, у результаті якої відбулося гальмування інноваційно-інвестиційних процесів, що у свою чергу призвело до зниження рівня реальних податкових надходжень.

Стратегічною метою України є вступ до Європейського Союзу.

Для досягнення цієї мети необхідне реформування податкової політики, а саме перетворення її з суто фіскального інструменту на ефективний засіб соціально - економічної стратегії держави. Податкова система має стимулювати інноваційну та інвестиційну діяльність, що потребує зменшення податкового тиску, посилення захисту платників податків, максимальне спрощення процедури оподаткування [6].

Однак, в сучасних умова податкова система України має ряд недоліків:

) Значна складність та суперечливість податкової системи;

) Фіскальна спрямованість податкової системи і недостатня орієнтація регулюючої функції на стале економічне зростання;

) Складна, неоднорідна та нестабільна нормативно-правова база оподаткування, а також неузгодженість та суперечливість окремих законодавчих норм;

) Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння;

) Значна нерівномірність розподілу податкового тягаря через наявність великої кількості податкових пільг та існування різноманітних схем ухиляння від сплати податків;

) Непрозорість податкового регулювання;

) Діяльність Міністерства Фінансів, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики є недостатньо узгодженою і ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин;

) Корумпованість і каральний зміст податкових відносин.

Дані недоліки призвели до таких проблем у системі оподаткування України, як: податкова заборгованість платників перед бюджетом і державними цільовими фондами; бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ; ухилення від оподаткування; нерівномірне податкове навантаження, найбільша частка якого покладена на законослухняних платників [6, с.229].

На підставі зазначеного та з урахуванням сучасних економічних умов, ми можемо стверджувати, що основним пріоритетом податкової політики в перспективі має стати: створення сприятливих умов для розвитку підприємницької та інвестиційної діяльності, а також їх ефективного захисту.

Для реалізації пріоритетів розвитку податкової політки, необхідно здійснювати комплекс стимулюючих заходів, які передбачають: зниження податкового тиску, стимулювання інноваційної діяльності, сприяння розвитку малого підприємництва, підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, поліпшення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, декриміналізація податкового законодавства [8].

Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки, забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави, посилення регулюючої функції податків.

Дослідження суті та особливостей податкової політики України дозволяє зробити певні узагальнюючі висновки і пропозиції щодо її реформування: прагнення України увійти до Європейського Союзу вимагає узгодженості вітчизняного податкового законодавства до законодавчих вимог у сфері оподаткування, що існують у ЄС; необхідна поступова лібералізації податкової політики в напрямі зменшення податкових ставок і надання податкових пільг за основними податками в Україні, детінізації доходів підприємців і населення, а також більш ефективного адміністрування податків; створення умов для реалізації принципу соціальної справедливості у оподаткування; забезпечення рівномірного розподілу податкового навантаження; запровадження диференціації ставок податку на додану вартість у розрізі товарів першої необхідності та широкого вжитку, а також уведення прогресивної шкали оподаткування за податком із доходів фізичних осіб; розширення бази оподаткування та зменшення податкових витрат; необхідно ухвалити Податковий кодекс України; розробка ефективних механізмів і процедур податкового адміністрування; належна діяльність правоохоронних органів щодо виявлення і протидії податковим правопорушенням; Україна має активніше залучатися до ведення дискусій із податкової проблематики на міжнародному рівні з метою формування позитивного іміджу України на міжнародно-правовій арені [8].

Головною метою податкової політики України є формування достатнього державного бюджету і стимулювання економічного. Головним завданням податкової політики України на сучасному етапі є ефективне застосування елементів системи оподаткування, виходячи зі стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку України.

Розв'язання існуючих проблем податкової системи України має відбуватися через послідовну реалізацію стратегічних цілей реформування податкової системи України, а саме: підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу; легалізація тіньового сектору; активізація інвестиційних процесів в економіці; розробка простих і зрозумілих податкових норм для суб'єктів господарювання; скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків і держави на їх адміністрування; адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків; запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі; автоматизація процесів оподаткування з використанням сучасних технологій [11, с.115].

Отже, виходячи з дослідження сутності проблем і стратегічних цілей реформування податкової політики України, виникає необхідність удосконалення податкової політики України за такими напрямами: підвищення ефективності системи адміністрування; вдосконалення законодавчого забезпечення податкової системи шляхом розробки і прийняття Податкового кодексу України; детінізація економіки та боротьба з корупцією в системі адміністрування податків шляхом посилення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та корупцію у системі держаних органів влади; реформування спрощеної системи; реформування системи відрахувань до фондів соціального страхування шляхом запровадження єдиного соціального податку.

3.2 Шляхи реформування податкової політики України

Зміни податкової системи, проведення яких передбачається під час здійснення податкової реформи в Україні, направлені на вирішення наступних завдань реформування податкової системи України:

. Побудова стабільної, зрозумілої та прозорої податкової системи, встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору.

З метою забезпечення стабільності податкового законодавства після закінчення проведення податкової реформи передбачається встановлення 5-річного мораторію на внесення змін до законодавчих актів з питань оподаткування, якщо такі зміни торкаються основних складових податкової системи (переліку податків і зборів, їх ставок (крім акцизів), принципів нарахування, заборони безспірного стягнення коштів з рахунків платників податку). Щодо ставок акцизного податку, то будуть визначені їх граничні значення, в межах яких за поданням Кабінету Міністрів України будуть встановлюватись та затверджуватись Верховною Радою України конкретні величини ставок акцизного податку.

Після закінчення терміну мораторію нормативно-правові акти, які регулюють податкові правовідносини, приймаються не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року, та набирають чинності не раніше, ніж з початку нового бюджетного року.

Що стосується дії податкового законодавства у часі, то буде встановлено, що акти податкового законодавства не можуть мати зворотної дії у часі, крім випадків, коли такі акти скасовують податки, зменшують розміри податкових ставок, скасовують чи пом’якшують відповідальність за правопорушення в сфері оподаткування.

Зрозумілість норм та положень податкового законодавства України - це необхідна передумова його життєздатності та прийняття до застосування всіма суб’єктами відносин, що виникають в процесі оподаткування. Положення законодавчих актів, які регулюють питання оподаткування, повинні викладатися із використанням загальноприйнятої та широковживаної лексики.

Спрощення податкової системи досягається зменшенням загальної кількості податків і зборів, зокрема шляхом об’єднання тих податків і зборів одного рівня, які мають однакову податкову базу, а також скасуванням неефективних та безпідставних податків з незначними частками в бюджетних доходах. Для спрощення процесу обліку та нарахування податків (зборів) і зменшення витрат на контроль за їх сплатою, для основних податків і зборів встановлюються однакові податкові та звітні періоди.

. Формування єдиної податкової правової бази.

Єдність податкової системи та законодавчої бази оподаткування забезпечується повним охопленням всіх питань з оподаткування в одному законодавчому акті, яким встановлюється вичерпний перелік податків та зборів, що справляються на загальнодержавному і місцевому рівнях, та визначаються конкретні ставки загальнодержавних та граничні ставки місцевих податків і зборів. Таким законодавчим актом прямої дії повинен стати Податковий кодекс України. Право на встановлення загальнодержавних і місцевих податків і зборів необхідно закріпити за одним органом законодавчої влади - Верховною Радою України.

. Створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України.

Проблема наповнення доходної частини бюджету не повинна прямо відбиватися на рівні податкового навантаження. Зростання обсягів податкових надходжень повинно забезпечуватись за рахунок прискорення оборотності капіталу та підвищення ділової активності суб’єктів господарювання. Сприяти цьому необхідно шляхом реалізації регулюючої функції податків. Під час побудови податкової системи передбачається раціональне співвідношення прямих та непрямих податків, кожний з яких має свої вади та позитивні риси. Непрямі податки впливають на рівень цін, підвищуючи їх, але механізм їх стягнення є відносно простим і забезпечує стабільні надходження в бюджет. Прямі ж податки враховують рівень доходів, впливають на обсяги споживання і таким чином виконують регулюючу роль.

. Встановлення рівних умов оподаткування для всіх категорій платників податків та скасування безпідставних пільг з оподаткування.

Положення податкового законодавства повинні однаково поширюватись на всі категорії платників податків незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої галузі промисловості або сфери діяльності. Стимулювання підприємницької діяльності шляхом застосування податкових пільг та надання їх певним категоріям, окремим підприємствам чи фінансовим групам поза системи загальнодержавних пріоритетів недоцільне і сприяє розвитку тіньової економіки та створює основи для корупції. Тому одним із завдань реформування податкової системи є скасування безпідставних та невиправданих пільг з оподаткування. Такий підхід дасть змогу досягти розширення бази оподаткування і підвищення ділової активності суб’єктів господарювання, адже всі вони будуть працювати в рівних конкурентних умовах. Наслідком скасування пільг буде значне збільшення податкових надходжень до бюджету. Однак, вважається за доцільне залишення деяких пільг і введення системи заохочення стабільно працюючих підприємств, а також стимулювання приросту кількості працівників та їх офіційного прийняття на роботу.

. Забезпечення гарантій соціального захисту щодо малозабезпечених верств населення.

Доходи, які не перевищують рівня межі малозабезпеченості, не повинні оподатковуватись, адже вони є незначними, і витрати на їх адміністрування перевищують бюджетні надходження від їх оподаткування. Тому необхідною передумовою запровадження дійового механізму оподаткування доходів фізичних осіб вважається підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму до офіційної межі малозабезпеченості, яка встановлюється Верховною Радою України.

Під час опрацювання положень податкового законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб потрібно передбачити пільгове оподаткування доходів, отриманих певними соціально вразливими категоріями громадян, зокрема пенсіонерами, інвалідами Великої Вітчизняної війни та сім’ями воїнів (партизанів), інвалідами I та II групи

З метою забезпечення соціальних гарантій не повинні включатись до об’єкту оподаткування доходи, отримані у вигляді стипендій, пенсій, аліментів, суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій, суми допомоги по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, компенсації за шкоду, в тому числі моральну, заподіяну фізичній особі при виконанні нею службових обов’язків та у зв’язку із втратою годувальника.

. Створення умов для здійснення підприємствами переоснащення основних фондів та оновлення матеріально-технічної бази.

В податковому законодавстві закладаються положення, згідно з якими до витрат, на які зменшується валовий дохід при визначенні об’єкту оподаткування за податком на прибуток, будуть відноситись кошти, направлені підприємством на проведення інноваційної діяльності, зокрема витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, фундаментальні та прикладні дослідження та впровадження нововведень. Також звільняються від оподаткування кошти, використані на реінвестування, тобто придбання основних фондів, які є об’єктами амортизації, коли така операція здійснюється платником податку за рахунок частини отриманого ним прибутку. Це робиться з метою мотивувати підприємства спрямовувати кошти на розвиток власного виробництва та активізацію капіталовкладень в основні фонди і застосування нових технологій.

Передумовою забезпечення конкурентоспроможності продукції національних виробників є використання сучасного обладнання та технологій. З цією метою встановлюються норми, за якими збільшуються ставки амортизації і, відповідно, зменшуються її терміни.

. Забезпечення умов розвитку суб’єктів малого підприємництва.

З метою створення сприятливого середовища для розвитку та поширення діяльності малих підприємств в податковому законодавстві передбачається застосування особливих режимів оподаткування цих категорій платників податків. При цьому як один з можливих варіантів особливого режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва виступатиме застосування податку з продаж до певних категорій платників податків. Це дасть змогу зменшити витрати на адміністрування сплати податків суб’єктами малого підприємництва та зменшить їх податковий тягар. Звільнення представників малого підприємництва від обов’язку ведення докладного обліку витрат, послаблення податкового тиску на них та реалізація політики підтримки суб’єктів малого бізнесу на державному рівні призведе до створення додаткових робочих місць, зростання прошарку середнього класу та загальної стабілізації економіки країни.

. Розробка нового механізму податкового адміністрування та вдосконалення системи відповідальності за податкові правопорушення.

В податкове законодавство необхідно ввести таке поняття, за яким буде встановлена відносна величина впливу заподіяного правопорушення в сфері оподаткування, у випадку не перевищення якої платник податку буде звільнений від відповідальності за таке малозначне правопорушення і повинен буде лише виконати своє податкове зобов’язання. Крім цього, у разі виникнення різночитань в податковому законодавстві, подібні колізії повинні тлумачитись виключно на користь платника податків.

Що стосується внутрішньої структурної побудови системи податкових органів, то для підвищення ефективності здійснення податкового адміністрування вважається за можливе перехід від адміністративно-територіальної побудови структури органів державної податкової служби на регіональному рівні до утворення податкових округів.

3.3 Вплив податкової політики на формування фінансового капіталу підприємств

Розвиток економіки України в умовах перехідної економіки стримується з багатьох причин, у тому числі через недостатність обсягу і нераціональність структури фінансового капіталу як у масштабі економічної системи країни, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання, через відсутність надійних джерел формування і надійного відтворення.

Фінансовий капітал в економічній системі держави, на нашу думку, можна розглядати як сукупність власних, позикових і залучених джерел фінансових ресурсів, необхідних підприємницьким структурам і усьому народному господарству з метою забезпечення нормального процесу відтворення. Джерелами формування фінансового капіталу є фінансові ресурси, що виникли в процесі вартісного розподілу, створеного в масштабі країни суспільного продукту. Внаслідок процесу розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту виділяються відповідні грошові фонди, які за своєю суттю є джерелами фінансових ресурсів, що беруть участь формуванні фінансового капіталу.

Особливо велике значення для формування фінансового капіталу мають такі джерела: прибуток, амортизація, емісія облігацій, пайові внески, довгострокове банківське кредитування. Важливість фінансового капіталу полягає в його цільовій спрямованості на формування активів підприємств, основних та обігових фондів галузей народного господарства, грошових засобів для формування виробничо-збутової та фінансово-інвестиційної діяльності.

Потреба у фінансовому капіталі у період формування ринкової економіки неухильно зростає як на рівні суб'єктів господарювання так і усієї економічної системи держави. Це пов'язано з декількома причинами.

По-перше, поглиблення ринкових перетворень сприяє створенню нових підприємств, яким для своєї діяльності необхідно мати достатню кількість коштів, щоб активно функціонувати в таких галузях, як промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт тощо.

По-друге, за період перетворень в економіці України відбулися значні зміни, які негативно відбилися на процесі формування фінансового капіталу діючих підприємств майже всіх галузей народного господарства. У більшості підприємств промисловості, аграрної сфери, будівництва, транспорту тощо, немає можливості формувати необхідний обсяг фінансового капіталу, що призводить до згортання виробничо-господарської діяльності. Така ситуація спостерігається на підприємствах будь - якого регіону України.

По-третє, фінансовий капітал у процесі свого інвестування розміщується у багатьох видах основних і обігових активів, тобто набуває форми матеріальних ресурсів. Більшу частину фінансового капіталу, як правило, вкладено до основних фондів, і передусім до основних засобів. У процесі свого використання матеріальні засоби знають морального і фізичного зношування. Особливо це відчутно на підприємствах, які функціонують вже багато десятиліть. Якщо в галузях промисловості в середньому фізичне зношування становило 55 - 65%, то в аграрній сфері фізичне зношування перевищує 80 - 85%, а в окремих регіонах України зношування основних засобів виробництва, особливо по машинно-тракторному парку, перевищує 95% і наближається до 100%.

Брак фінансового капіталу як в окремих підприємницьких структурах, так і масштабах економічної системи, не дає змоги здійснювати нормальний інвестиційний процес, що в умовах відкритої конкуренції сприяє зростанню конкуренції з боку іноземних фірм, а національні товаровиробники втрачають свої ринки збуту продукції через їх низьку конкурентоспроможність, технологічну недосконалість і відносно високу вартість продукції. Втрата ринків збуту, несприятлива ринкова кон’юнктура, значне зношення основних фондів, застарілі технології призводять до того, що більшість промислових, аграрних, будівельних підприємств скорочує обсяги виробництва, а в окремих випадках повністю його припиняє, що в кінцевому рахунку веде до зниження прибутку (або до його повної відсутності) і, як наслідок, неможливості формування в достатньому обсязі власного фінансового капіталу.

Однією з суттєвих умов стабільного нарощення фінансового капіталу, регулювання його розміру, складу, структури, впливу на функціонування і розвиток підприємницьких структур є фіскальна політика держави, у центрі якої перебуває податкова політика.

Ринкова економіка має багато переваг, вона перш за все зорієнтована на самоокупність і самофінансування суб'єктів господарювання, їхню пряму зацікавленість у накопиченні і цільовому використанні фінансового капіталу. Звідси держава через бюджетну систему виконує більше політичну та соціальну функції, ніж суто економічну. Однак в умовах перехідної економіки, коли ще немає реального власника, більшість підприємств перебуває у колективного власника, а колектив, як власник, про що свідчить західний досвід, реагує на економічні стимули інакше ніж приватний власник. Він (колектив) більш зацікавлений у проїданні, а не в інвестуванні прибутків. Не можна применшувати і роль держави у регулюванні економічних процесів, в тому числі за рахунок бюджетного фінансування і кредитування.

Тому, сконцентрувавши солідні фінансові ресурси у розпорядженні держави, можна розв'язати цілу низку соціальних, економічних та інших важливих проблем. Якщо ми хочемо мати цивілізовану державу, то повинні чітко з'ясувати для себе, що для її існування необхідно віддавати частину своїх доходів. Наукою доведено такий аргументований рівень: кожний підприємець повинен віддавати на це не менш як 40% свого прибутку, кожний громадянин - не менше 35% свого доходу.

Проведення податкової політики передбачає розв'язання перш за все потреб держави у формуванні її фінансових ресурсів. При цьому вона повинна впливати на ринкові процеси і стимулювати процес виходу держави з кризи. Однак, стимулювати ти чи інші пріоритетні напрями економічного розвитку за допомогою податкових пільг слід дуже обережно, оскільки досвід надання пільг з оподаткування в Україні свідчить, що податкові пільги найчастіше допомагають ухилятися від оподаткування.

Отже для того, щоб податкова політика сприяла формуванню фінансового капіталу як на рівні окремих підприємницьких структур, так і всього народного господарства, необхідна така податкова система, в якій можна було б оптимізувати дію основних функцій податків - фіскальної, розподільчої, регулюючої, стимулюючої та соціальної. Найефективнішою податкова система, на нашу думку, буде тоді, коли дія кожної функції спрямовуватиметься на реалізацію стратегічної мети розвитку України - економічної стабілізації, піднесення всіх галузей народного господарства на якісно новий технічний і технологічний рівень., підвищення добробуту всього народу.

Висновки

Підводячи підсумки, ще раз слід зазначити, податки - це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Податкова політика - це політика держави у сфері оподаткування, що передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей - збільшення обсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції.

Податкова політика передбачає встановлення і зміну податкової системи (визначення видів податків, а також ролі кожного з них у формуванні доходів державного бюджету); визначення податкових ставок, їх диференціацію; надання податкових пільг; визначення механізму обчислення і зарахування податків до бюджету.

За допомогою певної податкової політики можна регулювати такі соціально-економічні процеси, як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, структурні зміни, ціни, зовнішньоекономічні зв'язки, рівень життя населення, рівень споживання певних товарів тощо. Для того, щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі-розширенню їх виробництва, вона має поєднуватися з:

активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визначенням і гарантуванням прав власності;

демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагувати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін, розширенням виробництва;

стабілізацією інфляційних процесів, що посилить привабливість інвестицій;

політичною і правовою стабілізацією, що сприятиме посиленню впевненості інвесторів.

Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється насамперед відсутністю виваженої, реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії. Справа в тому, що якщо основним шляхом виходу економіки з кризового стану вважати стимулювання пропозиції, слід застосовувати одну податкову політику, якщо ж орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім низького рівня дефіциту державного бюджету, інші.

Невирішеність проблеми на концептуальному рівні, призводить до нестабільності податкової політики, що дестабілізує економіку.

Отже, розробка і використання в Україні податкової політики як засобу макроекономічного регулювання є одним з найактуальніших сучасних завдань.

Невипадково податкова система України знаходиться в центрі уваги державних органів країни. Наробляється система законодавчо-нормативних актів з цього питання.

Проведенню ефективних економічних перетворень значною мірою шкодить непослідовність у реформуванні податкової системи, її нестабільність. Використання малоефективних методів і важелів державного впливу підриває її авторитетну віру у майбутнє.

Перші кроки реформування податкової системи зроблені. Але назвати їх вдалими навряд чи можна. Робота з формування податкової політики ще попереду, її необхідно завершити якомога швидше.

Поряд з цим загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, кількість видів і база для нарахування податків мають бути стабільними не тільки протягом бюджетного року, а й періоду реформування економіки. Невід'ємною частиною податкового законодавства має стати правове забезпечення прав платників податків. З цією метою мають бути підготовлені законопроекти про права і обов'язки платників податків. Поряд з цим необхідно здійснювати стимулювання підприємницької та інвестиційної діяльності у сферах, передбачених програмами структурної перебудови і промислової політики. Одночасно не допускати надання пільг у процесі оподаткування окремим суб'єктам підприємницької діяльності. Для ефективного оподаткування підприємницької діяльності нагальною потребою є визначення бази оподаткування для справляння податку на прибуток. Передбачається розробити норми і правила ведення обліку і форм звітності для цілей оподаткування з використанням відповідних міжнародних стандартів.

Реформування податкової системи і розробка нового ефективного податкового законодавства - по перше, що необхідно зробити уже найближчим часом. Податкова система повинна створювати нормальні умови для виробничої і фінансової діяльності підприємств і господарств, а також усіх інших виробників матеріальних благ. Через податкову політику держава стимулює як окремих товаровиробників, так і розвиток продуктивних сил в цілому.

Список використаних джерел

1. Податковий Кодекс України

. Закон Украйни "Про податок на прибуток"

. Василевська Г.В. Податкова політика у регулюванні економічного зростання // Фінанси України. 2003. № 2. - С.39-43.

. Василичев Д.В. Розбудова податкової системи України // Економічний простір. - №20/2. - 2008. - 137-143.

. Волков Д.О. Сплата непрямих податків у країнах з ринковою економікою // Фінанси України. Київ-2004. № 2. - С.118-121.

. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001.

. Коломієць Н.О. Проблеми та необхідність реформування податкової системи // Вісник Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. - 2009. - №4. - С.83-87.

. Огоновський А.Р. Система податків в Україні та основні напрями її реформування // Науковий вісник. - 2008. - № 17.7 - С.228 - 238.

. Петрович Й. Проблеми розвитку та шляхи вдосконалення податкової політики України // Банківська справа. - 2008р. - № 6. - С.43-49.

. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи: Монографії /

П.В. Мельник, Л.Л. Тарангул, З.С. Варналій [та ін.]; за ред. З.С. Варналія. - К.: Знання України. - 2009 р. - 675с.

. Роговиць А.М. Спрощена система оподаткування малого підприємства // Фінанси України. Київ-2005. № 4. - С.24-31.

. Томчинська М. "Оцінка податкової політики в Україні та її майбутні перспективи" // Економіст - 2009 р. - № 6. - С 46-54.

. Хілобок Ю.А. Основні напрямки реформування сучасної податкової політики України // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2009р. - № 2 (6). - С.114 - 118.

. Бечко П.К., Захарчук О.А. Основи оподаткування: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П.К. Бечко, О.А. Захарчук. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 168 с.

. Головач І. Поняття "податок": історія виникнення та розвитку / І. Головач // Економіка, фінанси, право. - 2002. - № 9. - С.18-23.

. Мельник В.М. Генеза теорій податків / В.М. Мельник // Фінанси України. - 2004. - № 8. - С.42-53.

. Особливості дослідження фіскально-економічних систем: досвід цивілізаційної еволюції: (Економіка, планування і управління в лісо виробничому комплексі) [Електронний ресурс] / Ю.Я. Ковальчук // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008, вип. 18.5 - С.159-169. - Режим доступу до збірника: #"602077.files/image001.gif">

Додаток 2

Розмір податків у Податковому кодексі України у 2011 р.