Оцінювання імовірності банкрутства підприємства в системі управління фінансовою діяльністю (на прикладі ПАТ 'Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів')

Оцінювання імовірності банкрутства підприємства в системі управління фінансовою діяльністю (на прикладі ПАТ 'Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів')

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Вінницький національний технічний університет

Інститут менеджменту

Факультет фінансового і зовнішньоекономічного менеджменту

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри фінансів і кредиту

д.е.н., професор_________ В.В. Зянько

“___” _________20__ р.

Пояснювальна записка

до магістерської кваліфікаційної роботи зі спеціальності

.03060101 - Менеджмент організацій і адміністрування

(фінансово-кредитна діяльність) 08-39.МКР.06.00.000ПЗ

ОЦІНЮВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЛЬНІСТЮ (НА ПРИКЛАДІ «МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ГАЗОВОГО УСТАТКУАННЯ ТА ПРИЛАДІВ»)

Керівник магістерської кваліфікаційної роботи

К.е.н.,ст.викл., Єпіфанова І.Ю.

Розробив студент гр. МОмі-11

Вращук К.В.

Вінниця ВНТУ 2012

ЗАВДАННЯ

на магістерську кваліфікаційну роботу зі спеціальності

.03060101 - Менеджмент організацій і адміністрування (фінансово-кредитна діяльність)

студенту групи МОім-11 Вращук Крістіні Василівні

Тема роботи: Оцінювання імовірності банкрутства підприємства в системі управління фінансовою діяльністю (на прикладі «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»)

Вихідні дані: фінансова звітність 2008 - 2010 рр: форма №1 «Баланс» та форма №2 «Звіт про фінансові результати»; Пластун О.Л. Визначення сутності поняття «банкрутство» в сучасній науковій літературі /Пластун О.Л.// Вісник ЖДТУ. - 2005. - № 2 - с.49-53; Жукевич С.М. Діагностика фінансового стану в системі управління підприємством / С.М. Жукевич // Научный вестник ДГМА. - 2009. - №1- с.234-240; Рзаєва Т.Г. Зарубіжні методики визначення ймовірності банкрутства підприємства / Т.Г. Рязаєва, І.В. Стасюк // Вісник Хмельницького національного університету. - 2010. - №3. Т.1. - С.177 - 181.

Короткий зміст частин роботи

Графічна Таблиця - Динаміка зміни показників, які характеризують фінансовий стан ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»; Таблиця - Імовірність банкрутства ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за різними моделями; Таблиця - Факторний аналіз зміни коефіцієнта покриття; Таблиця - Базовий SWOT-аналіз ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»; Таблиця- Аналіз загроз з сторони конкурентів; Таблиця - Аналіз можливостей наданих ринком; Таблиця - SWOT - комплексна оцінка можливостей та загроз з урахуванням сильних та слабкий сторін;Таблиця- SWOT - комплексна оцінка можливостей та загроз з урахуванням сильних та слабких сторін.

Текстова (пояснювальна записка):

У першому розділі дослідити теоретичні основи оцінювання імовірності банкрутства підприємства; дослідити місце банкрутства в системі управління фінансовою діяльністю підприємства; сформувати методику визначення імовірності банкрутства підприємства

У другому розділі здійснити аналіз та оцінку ймовірності банкрутства ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за 2008-2010 рр

У третьому розділі запропонувати шляхи покращення аналізу системи управління банкрутством підприємства

У четвертому розділі розробити заходи щодо удосконалення системи охорони праці на ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» та виконати аналіз умов праці та нещасних випадків на підприємстві.

АНОТАЦІЯ

В магістерській кваліфікаційній роботі розглянуто теоретичні та практичні питання оцінювання імовірності банкрутства підприємства. Визначено сутність поняття «банкрутство підприємства», здійснено порівняльний аналіз методик оцінювання імовірності банкрутства підприємства. Проведено оцінку фінансового стану, імовірності банкрутства та проведено аналіз системи управління попередження банкрутства ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів». Розроблено заходи з покращення оцінювання імовірності банкрутства підприємства в системі управління фінансовою діяльністю підприємства.

Ключові слова: банкрутство, санаційна спроможність, фінансова діяльність

АННОТАЦИЯ

фінансовий банкрутство управління

В магистерской квалификационной работе рассмотрены теоретические и практические вопросы оценки вероятности банкротства предприятия. Определена сущность понятия «банкротство предприятия», осуществлен сравнительный анализ методик оценки вероятности банкротства предприятия. Проведена оценка финансового сотояния,вероятности банкротства и проведен анализ системы управления предупреждения банкротства ОАО «Могилев-Подольский завод газового оборудования и приборов». Разработаны мероприятия по улучшению оценки вероятности банкротства предприятия в системе управления финансовой деятельности предприятия.

Ключевые слова: банкротство, санационная способность, финансовая деятельность

SUMMARY

the master’s qualifying paper considers theoretical and practical issues inevaluating the probability of bankruptcy. The essence of the concept of “bankruptcy of the enterprise”, the comparative analysis of methods for evaluating the probability of bankruptcy. An assessment of the financial condition, the probability of bankruptcy and the analysis of control systems prevent bankruptcy JSC “Mogilev-Podolsk plant of gas equipment and appliances”. The measures to improve the estimation of the probability of bankruptcy in the system of financial management company.: bankruptcy, sanatsiyno capacity, finance

ЗМІСТ

ВСТУП

. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

.1      Економічна сутність банкрутства підприємства

.2 Місце банкрутства в системі управління фінансовою діяльністю підприємства

1.3 Методики визначення імовірності банкрутства підприємства

Висновки до першого розділу

2. ОЦІНЮВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПАТ «МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ГАЗОВОГО УСТАТКУВАННЯ ТА ПРИЛАДІВ» В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

.1 Загальна характеристика ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»

2.2 Аналіз показників фінансової діяльності підприємства за 2008-2010 рр.

2.3 Оцінка ймовірності банкрутства ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за 2008-2010 рр.

.4 Аналіз системи управління попередження банкрутства підприємства

Висновки до другого розділу

3. ПРОПОЗИЦІЇ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ОЦІНЮВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПАТ «МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ГАЗОВОГО УСТАТКУВАННЯ ТА ПРИЛАДІВ».56

3.1Шляхи вдосконалення оцінювання імовірності банкрутства підприємства

3.2Шляхи покращення аналізу системи управління банкрутством підприємства

Висновки до третього розділу

4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

.1 Охорона праці

.1.1 Аналіз приміщення та характеристика професії

.1.2 Оцінка ризику виникнення нещасних випадків (небезпеки)

4.1.3 Розробка заходів щодо поліпшення умов праці в приміщенні бухгалтерії

4.2. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Розрахунок збитків внаслідок надзвичайної ситуації на ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» − «Вибух»

.2.1 Розрахунок збитків від втрати життя та здоров’я працівників ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»

4.2.2 Обов’язки та дії працівників підприємства у разі виникнення пожеж

4.2.3 Розрахунок збитків від втрати життя та здоров’я працівників ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»

Висновок до четвертого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

ВСТУП

В умовах сучасної економіки України банкрутство вітчизняних підприємств є істотною проблемою. Воно призводить до істотних негативних наслідків окремого суб'єкта господарювання через збитковість підприємства, затримку чи невиплату заробітної плати робітникам, втрату робочих місць у випадку ліквідації підприємства та ін. Кількість неплатоспроможних підприємств та підприємств-банкрутів в Україні досить значна, вони є в кожному регіоні країни.

Подолання проблеми банкрутства залежить від своєчасного виявлення загрози банкрутства на підприємстві та розроблення і впровадження відповідних антикризових заходів, що дадуть змогу подолати кризу, відновити ліквідність і платоспроможність та запобігти процедурі банкрутства і ліквідації підприємства.

Актуальність теми. Актуальність магістерської кваліфікаційної роботи полягає в тому, що виживання, тобто можливість існувати якомога довше, та запобігання банкрутству є найважливішими завданнями більшості організацій, тому антикризове управління, безперечно, є складовою менеджменту підприємства в цілому. Проблема управління підприємством, зокрема його фінансовим станом, вимагає особливої уваги саме в теперішніх умовах. Усунення, зниження рівня кризових явищ в діяльності кожного підприємства потребує адекватного, унікального та комплексного застосування антикризового управління.

Питанню прогнозування банкрутства підприємств приділяється значна увага зі сторони вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема розробкою моделей визначення ймовірності банкрутства займались такі вчені як Е. Альтман, У. Бівер, Р. Ліс, Г. Спрінгейт, Дж. Таффлер, Г. Тішоу, Д. Дюран, Р. Сайфуллін, Г. Кадиков, В. Ковальов та ін. Разом з тим, дане питання потребує подальшого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Магістерська кваліфікаційна робота виконувалась відповідно до напряму наукових досліджень кафедри фінансів і кредиту «Тенденції управління фінансовими та інноваційними процесами в умовах ринкових перетворень».

Мета і задачі дослідження. Метою написання магістерської кваліфікаційної роботи є розробка заходів з покращення фінансового стану підприємства та удосконалення оцінювання імовірності банкрутства, на основі дослідження теоретичних і практичних питань банкрутства підприємства.

Для досягнення поставленої мети було поставлено наступні задачі:

-    розглянути економічну сутність банкрутства підприємства;

-        дослідити місце банкрутства в системі управління фінансовою діяльністю підприємства;

         сформувати методику визначення імовірності банкрутства підприємства;

         сформувати загальну характеристику ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»;

         здійснити аналіз фінансового стану досліджуваного об’єкта;

         проаналізувати імовірність банкрутства ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за 2008-2010 рр.;

         проаналізувати системи управління попередження банкрутства підприємства;

         запропонувати шляхи вдосконалення оцінювання імовірності банкрутства підприємства;

         розробити шляхи покращення аналізу системи управління банкрутством підприємства.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження магістерської кваліфікаційної роботи є процес оцінки імовірності банкрутства підпримства.

Предмет дослідження. Предметом дослідження в магістерській кваліфікаційній роботі є оцінювання імовірності банкрутства на прикладі ПАТ «Могилів-Подільського завода газового устаткування та приладів».

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених в галузі оцінювання банкрутства підприємства.

Для досягнення поставленої в роботі мети використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Метод логічного узагальнення застосовано для теоретичного обґрунтування значення поставлених задач та уточнення ключових понять магістерської роботи. Методи аналізу і синтезу використано для дослідження банкрутства підприємства . За допомогою дискримінантного аналізу досліджено рівень кризового стану підприємства. Графічний метод використано для наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення ряду теоретичних та практичних положень магістерської роботи.

Інформаційною базою роботи стали законодавчі та нормативні документи з економічних питань, методичні вказівки та методики з питань банкрутства, дані бухгалтерської звітності, а також інформація, отримана в ході спеціальних досліджень, проведених безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

- обґрунтовано поняття банкрутства підприємства, як сукупність політичних (юридичних) і економічних правил, визначено місце банкрутства в системі управління фінансовою діяльністю підприємства;

-        сформовано методику, яка включає в себе визначення імовірності банкрутства на основі вітчизняної методики та двох західних методик ;

         удосконалено шляхи покращення оцінювання імовірності банкрутства підприємства в системі управління фінансовою діяльністю ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання дозволить своєчасно виявляти рівень кризового стану на підприємстві, визначати його причини, обирати ціль та стратегію підприємства в цих умовах, формувати та реалізовувати систему оцінювання імовірності банкрутства, що у підсумку сприятиме підвищенню ефективності прийнятих управлінських рішень. Результати дослідження можуть бути використані на підприємствах різних форм власності не тільки для виходу з кризового стану, але й для його передбачення і попередження.

Особистий внесок здобувача. Магістерська кваліфікаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій автором розроблено заходи з удосконалення механізму оцінювання банкрутства на основі дослідження теоретичних та практичних питань банкрутства підприємства. Наукові положення, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати виконаного дослідження доповідались на таких науково-практичних конференціях:

міжнародній науково-практичній конференції «Реформування економічної системи України в контексті міжнародного співробітництва» 21 квітня 2011 року;

міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції управління фінансовими та інноваційними процесами в умовах ринкових перетворень» 2 березня 2012 року

Публікації. За темою магістерської роботи опубліковано 1 наукову працю загальним обсягом 0,2 друк. арк., яка належить особисто автору.

Магістерська робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 108 сторінок, включаючи 11 таблиць, 4 рисунка, 2 додатки і список використаної літератури із 39 найменувань.

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

.1      Економічна сутність банкрутства підприємства

Поняття банкрутства органічно притаманне сучасним ринковим відносинам. Воно характеризує неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов’язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Закон України «Про банкрутство»[1] під банкрутством розуміє зв’язану з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити і установленій для цього строк пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов’язання перед бюджетом.

Так, на думку О.О. Терещенка, банкрутство - це пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк заявлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом [2].

Аналогічно розглядає банкрутство О.Третяк, яка стверджує, що банкрутство - це пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі нездатність юридичної особи - суб’єкту підприємницької діяльності задовольнити вимоги своїх кредиторів у встановлений для цього строк [3].

Н.А. Голощапов трактує банкрутство підприємства як неспроможність боржника платити за своїми зобов’язаннями, повернути борги в зв’язку із відсутністю у нього грошових коштів для сплати [4].

І.О. Бланк розглядає банкрутство як встановлену в судовому порядку фінансову неспроможність підприємства, тобто нездатність підприємства задовольнити в установлені строки пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги, та виконати зобов’язання перед бюджетом [5].

З точки зору неспроможності підприємства визначають поняття банкрутства також А.Д. Шеремет та Р.С. Сайфулін, які під банкрутством підприємства розуміють неспроможність підприємства фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов’язання [6].

Схожу думку також має Є.М. Андрущак: «банкрутство - це визнане судовими органами незадовільне господарське становище фізичної чи юридичної особи, ознакою якого є припинення розрахунків за зобов’язаннями через нестачу активів у ліквідній формі» [7].

Об’єднуючим у визначеннях даних науковців є те, що вони визначають поняття банкрутства з точки зору його неспроможності. Тобто даний підхід дає чіткий критерій щодо визнання суб’єкта банкрутом - його неплатоспроможність. З точки зору неплатоспроможності подає визначення поняття банкрутства і ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Отже запропоновані Андрущаком, Голощаповом, Шереметом, Сайфуліним та ланком визначення сформульовані на основі визначення даного Закону.

В.П. Петренко та М.С. Лосєва дає наступне визначення поняття: «банкрутство - це плата за свободу вибору системою менеджменту підприємства стратегії і тактики його поведінки на ринку, розплата за управлінські помилки у стратегічному плануванні, хибні цілі і прийняті для їх досягнення рішення, наслідком чого повинно бути невідворотне включення механізму фінансового банкрутства - розорення боржника кредиторами» [8].

У трактуванні Пластуна О.Л. банкрутство підприємства - це підсумковий результат глибокої фінансової кризи, що унеможливлює нормальну діяльність підприємства та робить його неплатоспроможним [9]. Автор стверджує, що саме криза стає причиною виникнення банкрутства на підприємстві.

Поняття банкрутство досліджували також Берест М.М. та Тимошенко А.П., вони стверджують, що банкрутство - це визнана судом неспроможність господарюючого суб'єкта виконувати свої зобов’язання та продовжувати підприємницьку діяльність внаслідок її економічної неефективності, що є негативним наслідком кризи, призводить до порушення фінансових відносин і ставить під загрозу подальше існування підприємства [10]. Як бачимо, дане визначення є більш загальним і вбирає в себе аспекти неспроможності, неефективного управління, кризової ситуації.

Так, на думку Г.Ляшенко, банкрутство в умовах ринкової економіки є наслідком незадовільного управління підприємством, нехтування впливу різноманітних факторів мікро- і макросередовища, а тому його правомірно розглядати як плату за економічну свободу у виборі напряму господарської діяльності, ринків збуту, у ціноутворенні, найманні робочої сили [11].

На нашу думку банкрутство - це неспроможність підприємства фінансувати свою діяльність, а також нездатність повернути борги кредиторам через недостатність активів у ліквідній формі.

Суб'єктом банкрутства або банкрутом виступає боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо). Відповідно, боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Банкрутство наступає в разі неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності після настання встановленого строку сплатити грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Технологія порушення та проведення процедури банкрутства щодо підприємства-боржника передбачає такі головні етапи її здійснення:

·   мирова угода;

·   досудова санація (інвестування капіталу);

·   судова санація, включаючи і реструктуризацію підприємства-боржника;

·   банкрутство і ліквідація.

В основу системи банкрутства покладена перш за все нова нормативно-правова база, спрямована не на ліквідацію виробничих потужностей підприємств-боржників, а на їх збереження, відновлення виробництва, забезпечення робочими місцями працюючого населення, збереження великої кількості платників податків, життєздатних клієнтів банківської системи.

Реалізація на практиці нової системи банкрутства за рахунок санації, як основної процедури, повинна забезпечити появу реальних, а значить, і ефективних власників, усунення від керівництва осіб, не здатних працювати в умовах ринкової економіки.

В розробці нової системи банкрутства в Україні брали активну участь члени Кабінету Міністрів, керівники інших центральних органів виконавчої влади, спеціалісти-практики в галузі банкрутства, судді арбітражних судів, широке коло зарубіжних фахівців, представники міжнародних фінансових організацій.

Слід зазначити, що, розробляючи нову систему банкрутства, досконало вивчено світовий досвід і практику перш за все таких країн з розвинутою економікою, як Англія, Франція, ФРН, США, Канада, враховано позитивні і негативні явища в цій сфері країн постсоціалістичного табору. Разом з тим, нормативно-правова база системи банкрутства уніфікована до світового законодавства і водночас відповідає ситуації, що склалася на перехідному етапі економіки України.

Комплексне застосування нормативно-правової бази з питань банкрутства, розширене коло учасників арбітражного процесу, в тому числі арбітражних керуючих, представників державного органу з питань банкрутства, накопичення в єдиній базі даних відповідної інформації про підприємства-банкрути повинно забезпечити досягнення перш за все таких результатів:

застосування процедур банкрутства, особливо санації боржників, прискорить відродження виробництва, забезпечить робочі місця як на конкретних підприємствах, так і в регіонах;

в результаті застосування процедур як санації, так і ліквідації боржників прискоряться процеси появи реальних, а значить, і ефективних власників, стосовно державних підприємств - прискоряться процеси їх роздержавлення;

за рахунок розширення кола учасників арбітражних процесів, формування, ведення та користування єдиною базою даних про підприємства-банкрути процеси санації або ліквідації будуть більш прозорі, контрольовані, а також докорінно зміниться ситуація щодо недопущення суб'єктивних помилок при підготовці і прийнятті рішень суддями, наглядовими інстанціями і таке інше;

користування єдиною базою даних про підприємства-банкрути дозволить оперативно аналізувати процеси банкрутства і на основі позитивних і негативних тенденцій готувати зміни до нормативно-правової бази, виробляти пропозиції щодо програм дії Кабінету Міністрів України як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.

Зважаючи на те, що банкрутство в Україні стало масовим явищем, прискорене запровадження процедур банкрутства за ініціативою як кредиторів, так і боржників стає ефективним інструментом прискорення економічних реформ. Гальмування цих процесів призводить до знищення виробничих потужностей, втрати робочих місць, а значить, і до соціальної напруги в трудових колективах підприємств, що опинилися в стані неплатоспроможності.

Загальні причини неплатоспроможності та банкрутства українських підприємств зумовлені впливом як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

До факторів, що відображають вплив зовнішнього середовища, слід віднести:

форсовану лібералізацію економічної діяльності в умовах відсутності конкуренції;

недостатній розвиток ринкової інфраструктури;

непередбачувані зміни нормативно-правової бази;

непристосованість українських підприємств до існування в умовах ринкової економіки, зумовлену розглянутими вище причинами;

значне зменшення сукупного попиту на продукцію вітчизняного виробництва у зв'язку з падінням купівельної спроможності населення та споживачів інших категорій;

відсутність протекціоністської політики з боку держави.

Внутрішні фактори, що визначають кризовий стан підприємства, можуть бути зведені до двох основних груп:

) відставання від вимог ринку (за асортиментом, що пропонується, за ціною, якістю та ін.);

) незадовільне фінансове керівництво підприємством. Аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів діяльності підприємств, що перебувають у кризовому стані, дав змогу виділити дві основні категорії:

періодично неплатоспроможні підприємства, тобто підприємства, що тимчасово перебувають у кризовому стані й мають потенційні можливості вийти з нього;

підприємства-банкрути.

До підприємств, неплатоспроможність яких може бути оцінена як періодична, доцільно вжити певні антикризові заходи, в результаті здійснення яких такі підприємства можуть бути виведені зі стану неплатоспроможності. Якщо ж господарюючий суб'єкт фактично є банкрутом, то його подальше існування видається економічно недоцільним, оскільки воно безповоротно поглинає матеріальні, трудові, енергетичні ресурси, які могли б знайти раціональніше використання.

З метою запобігання фінансовій кризі на підприємстві та виявлення причин, що її зумовлюють, необхідно розробляти систему попереднього регулювання загрози банкрутства та комплекс попереджувальних заходів.

Питання діагностики банкрутства підприємства на сьогодні одне з центральних в економічній науці. Це зумовлено тим, що:

по-перше, банкрутство певного суб'єкта господарювання має суттєві негативні наслідки не лише для його власників, а й для широкого кола господарських партнерів (постачальників, сумісників), робітників і держави в цілому у зв'язку з порушенням (чи подальшою розбалансованістю) макро-економічної рівноваги;

по-друге, від об'єктивності оцінки ступеня ймовірності банкрутства підприємства залежить його інвестиційна привабливість, вартість підприємства, що також негативно позначається на економічних інтересах держави;

по-третє, розробка ефективної методології діагностики ймовірності банкрутства сприятиме об'єктивнішій оцінці життєздатності підприємств, доцільності їх санації для відновлення нормальної життєдіяльності в інтересах як самого підприємства, так і держави в цілому.

Згідно із законом України «Про банкрутство»[1] суб’єктом банкрутства може бути будь-яка юридична особа, що не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів та сплатити податки. Ця юридична особа має бути зареєстрованою як суб’єкт підприємницької діяльності. Боржником є юридична особа, проти якої порушено справу про банкрутство, а банкрут - це боржник, що перебуває у процесі ліквідації.

Як кредитор може виступати будь-яка українська або іноземна юридична чи фізична особа, що має вимоги (претензії) до боржника на підставі як майнових, так і немайнових зобов’язань останнього. Вартість вимоги визначається залежно від її сутності: вартість негрошового зобов’язання - за ринковою ціною на день подання заяви про банкрутство (до подання такої заяви сума будь-якої вимоги включає лише відсотки та штрафи), вартість вимоги за контрактом - за вартістю збитків заподіяних кредитору боржником у зв’язку з невиконанням умов контракту.

Заяву про банкрутство можуть подати кредитори (крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечено заставою), органи державної податкової служби, органи державної контрольно-ревізійної служби, сам боржник. Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два або більше кредиторів, останні утворюють так звані збори кредиторів. Заява про банкрутство подається до Арбітражного суду за місцем знаходження боржника.

Письмова заява кредитора (боржника, органів податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби) до арбітражного суду і є підставою для порушення справи про банкрутство. До заяви кредитора додаються список інших кредиторів, яких знає заявник; список підписаних боржником контрактів; список арбітражних чи інших судових справ боржника чи проти боржника. Якщо боржник у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності, з власної ініціативи звернувся до арбітражного суду, то до його заяви додаються список боржників і кредиторів, суми їхніх вимог, забезпечених або незабезпечених заставою (якщо вимоги забезпечено заставою, то вказується вартість застави); список майна та його вартість.

Заяву кредитора може бути відкликано заявником до прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом. Відкликання заяви боржником можливе тільки за згодою кредитора.

Після прийняття заяви проводиться попереднє засідання Арбітражного суду, на якому розглядаються подані документи, заслуховується пояснення сторін і, в разі необхідності, призначається розпорядник майна боржника. Якщо суд вирішує, що всіх процедурних вимог дотримано, то він призначає судовий розгляд справи, надсилає повідомлення всім сторонам судового процесу і публікує повідомлення про рішення суду в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України.

У місячний строк (від дня опублікування повідомлення) Арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зобов’язує всіх осіб, що подали заяви з майновими вимогами до боржника, скликати збори кредиторів, а якщо кількість кредиторів перевищує десять осіб - створити повноважний комітет. Повноваження комітету визначаються зборами кредиторів.

Будь-яка фізична чи юридична особа (у тім числі і сам боржник чи кредитор), які бажають взяти участь у реструктуризації або санації боржника, у той самий строк повинні подати до Арбітражного суду заяви з письмовим зобов’язанням про переведення на них боргу, а також указати умови проведення процесу реструктуризації або санації.

У даному разі санація є процедурою, що включає угоду між санатором та кредиторами, спрямовану на врегулювання боргів та фінансове оздоровлення юридичної особи боржника.

Отже, першим етапом санації є перехід до санатора боргів боржника; другим - узгодження умов реструктуризації юридичної особи боржника; третім - узгодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу.

Практика показує, що реструктуризація може здійснюватись у різних формах через придбання санатором та/або фізичною чи юридичною особами, ним визначеними, усього чи частки статутного фонду боржника для виплати боргів боржника згідно з умовами плану реорганізації; усього чи частки майна боржника (включаючи частину або всі його угоди) з метою одержання коштів для погашення боргів; здавання в оренду (лізинг) усієї або частини власності боржника з метою розподілу орендних платежів між кредиторами; передачі підприємства в оренду трудовому колективу, якщо боржник - державне підприємство.

Реструктуризація може бути інструментом приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства або часток (паїв, акцій) держави в господарських товариствах у таких випадках: якщо боржником є державне підприємство; боржник сам порушив справу про банкрутство; план реструктуризації передбачає процес приватизації боржника.

Будь-який план санації має включати черговість задоволення претензій (вимог) до боржника відповідно до умов пропозиції про санацію. За браком відсутності пропозицій щодо проведення санації або в разі незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника Арбітражний суд визнає боржника банкрутом і з цього приводу ухвалює відповідну постанову.

.2      Місце банкрутства в системі управління фінансовою діяльністю підприємства

Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов'язаний з поліпшенням фінансового стану суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності. За цих умов необхідна сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства.

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. Ефективність діяльності кожного підприємства багато в чому залежить від повної і своєчасної мобілізації фінансових ресурсів та правильного їх використання для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів. У цьому зв’язку для кожного підприємства важливу роль відіграє ефективна організація фінансової діяльності.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Господарська діяльність підприємства нерозривно зв'язана з його фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою одержанні прибутку.

Фінансову роботу на підприємствах виконують працівники фінансового відділу, а за його відсутності - працівники бухгалтерії. Відповідальність за організацію фінансової роботи на підприємстві несе начальник фінансового відділу (служби), а за їх відсутності - головний бухгалтер.

Розпорядником фінансових ресурсів, коштів, товарно-матеріальних цінностей, що належать підприємству, є його керівник, який має право першого підпису на всіх грошових та розрахунково-платіжних документах.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту;

контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Управління фінансовою діяльністю підприємства - це вид професійної діяльності, направленої на управління фінансово-господарським функціонуванням підприємства. Управління фінансовою діяльністю є одним з ключових елементів всієї системи сучасного управління підприємством [12].

Управління фінансовою діяльністю підприємства включає:

розробку і реалізацію фінансової політики підприємства із застосуванням різних фінансових інструментів;

прийняття рішень з фінансових питань, їх конкретизацію і розробку методів реалізації;

інформаційне забезпечення за допомогою складання і аналізу фінансової звітності підприємства;

оцінку інвестиційних проектів і формування портфеля інвестицій, оцінку витрат на капітал та фінансове планування і контроль;

організацію апарату управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Методи управління фінансовою діяльністю дозволяють оцінити:

ризик і вигідність вкладення грошей у виробництво та реалізацію тих або інших товарів і послуг;

ефективність роботи підприємства;

швидкість оборотності капіталу і його продуктивність.

Завданням управління фінансовою діяльністю є вироблення і практичне застосування методів, коштів та інструментів для досягнення мети діяльності підприємства в цілому або його окремих виробничо-господарських ланок. Подібними цілями можуть бути: максимізація прибутку; досягнення стійкої норми прибутку в плановому періоді; збільшення доходів керівною складу і вкладників (або власників) підприємства; підвищення курсової вартості акцій підприємства тощо. Зрештою всі ці цілі орієнтовані на підвищення доходів вкладників (акціонерів) або власників (власників капіталу) підприємства [13].

У завдання управління фінансовою діяльністю входить знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими і довгостроковими цілями розвитку підприємства і рішеннями, що приймаються в рамках фінансового управління. Завданням управління фінансовою діяльністю підприємства також є визначення пріоритетів і пошук компромісів для оптимального поєднання інтересів різних господарських підрозділів у прийнятті інвестиційних проектів і виборі джерел їх фінансування.

Зрештою головне в управлінні фінансовою діяльністю підприємства - прийняття рішень щодо забезпечення найбільш ефективного руху фінансових ресурсів між підприємством і джерелами його фінансування, як зовнішніми, так і внутрішніми. Управління потоком фінансових ресурсів, виражених в грошових коштах, є центральним питанням в управлінні фінансовою діяльністю. Потік фінансових ресурсів складають грошові кошти: одержані в результаті діяльності підприємства; інвестовані і реінвестовані в розвиток системи виробництва; направлені на сплату податкових платежів.

Функції й економічні методи управління фінансовою діяльністю підприємства можна поділити на два блоки: блок з управління зовнішніми фінансами і блок з внутрішнього обліку і фінансового контролю.

Блок з управління зовнішніми фінансами передбачає реалізацію відносин підприємства з юридично і господарсько самостійними суб’єктами ринку, включаючи власні філії, або відокремлені підрозділи, які виступають як продавці, посередники і покупці товарів і послуг, а також з акціонерами і ринками товарів і послуг у фінансовому розрізі. Сюди входять: управління оборотними активами підприємства, рухом грошових коштів, розрахунками з клієнтами, управління матеріально-товарними запасами тощо; залучення короткострокових і довгострокових зовнішніх джерел фінансування.

Блок з внутрішнього обліку і фінансового контролю включає: контроль за веденням обліку товарно-матеріальних ресурсів; складання кошторису витрат, контроль за виплатою заробітної плати і податків; збір і обробку даних бухгалтерського обліку для внутрішнього управління фінансами і для надання даних зовнішнім користувачам, складання і контроль правильності фінансової звітності: балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про рух грошових коштів та ін.; аналіз фінансової звітності і використання його результатів для внутрішнього і зовнішнього аудиту; оцінка фінансового стану підприємства на поточний період і її використання для прийняття оперативних управлінських рішень і в цілях планування.

Найважливіші рішення, що приймаються в області управління фінансовою діяльністю підприємства відносяться до питань інвестування і вибору джерел їх фінансування. Інвестиційні рішення приймаються з таких проблем, як: оптимізація структури активів, визначення потреб в їх заміні або ліквідації; розробка інвестиційної політики, методів і коштів її реалізації; визначення потреб у фінансових ресурсах; планування інвестицій по підприємству в цілому; розробка і затвердження інвестиційних проектів; управління портфелем цінних паперів.

Інвестиційні рішення передбачають виділення в управлінні фінансовою діяльністю двох видів фінансового управління: короткострокового і довгострокового . Короткострокові інвестиційні рішення направлені на визначення структури капіталу підприємства на поточний період, яка відображається в його балансі. Прийняття таких рішень вимагає від фінансових менеджерів глибоких професійних знань у області поточного фінансового управління підприємством, уміння застосовувати обгрунтовані методи їх реалізації з урахуванням поточних тенденцій розвитку ринку. Довгострокові інвестиційні рішення, що називаються стратегічними, направлені на забезпечення успішною функціонування підприємства в майбутньому і вимагають від фінансових менеджерів глибоких базових знань, практичного досвіду і навиків у використанні сучасних методів аналізу для вибору оптимальних напрямів і шляхів розвитку підприємства на перспективу з урахуванням об’єктивних закономірностей і специфіки розвитку економічної системи.

Роль фінансової політики в централізованому управлінні підприємством визначається тим, що вона стосується всіх сторін його економічної діяльності - науково-технічної, виробничої, постачання товарно-матеріальних ресурсів, просування і продажу товарів та послуг - і відображає в концентрованому вигляді вплив численних внутрішніх і зовнішніх чинників. В рамках єдиної фінансової політики, що розробляється на вищому рівні управління, визначаються в глобальному масштабі джерела фінансових ресурсів і їх розподіл в рамках підприємства [14].

Важко однозначно визначити конкретні форми і методи проведення фінансової політики. Хоча в рамках окремих підприємств і є істотні відмінності у використанні конкретних форм і методів фінансової політики, можна, проте, говорити про загальні її риси і принципи, а також інструменти фінансової політики. Найважливіші з них: розподіл і перерозподіл прибутків; фінансування і кредитування діяльності різних підрозділів; визначення структури і характеру внутрішніх фінансових операцій і розрахунків за ними. Як і кожна управлінська система, управління фінансовою діяльністю підприємства передбачає наявність певною об’єкту управліннях[15]. Таким об’єктом виступають фінанси підприємства і його фінансова діяльність.

Управління фінансовою діяльністю підприємства реалізує свою головну мету і основні завдання шляхом здійснення певних функцій. Управління фінансовою діяльністю підприємства як управляючої системи основними функціями є:

. Розробка фінансової стратегії підприємства. При реалізації цієї функції формується система цілей і цільових показників фінансової діяльності на довгостроковий період. Фінансова стратегія підприємства розглядається як невід’ємна складова частина загальної стратегії його економічного розвитку.

. Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття і реалізацію по всіх аспектах фінансової діяльності підприємства. В процесі реалізації цієї функції управління фінансовою діяльністю необхідно забезпечувати постійну адаптацію цих організаційних структур до змінних умов функціонування підприємства та напрямів фінансової діяльності. Також ці структури повинні бути інтегровані в загальну організаційну структуру управління підприємством.

. Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обгрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень. В процесі реалізації цієї функції повинні бути визначені обсяги і зміст управління фінансовою діяльністю; сформовані зовнішні і внутрішні джерела інформації, що задовольняють ці потреби; організований постійний моніторинг фінансового стану підприємства і кон’юнктури ринку.

. Здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства. В процесі реалізації цієї функції проводиться експрес- і поглиблений аналіз окремих фінансових операцій; фінансових результатів діяльності філій та відокремлених підрозділів підприємства; узагальнених результатів діяльності підприємства в цілому і в розрізі окремих її напрямів.

. Здійснення планування фінансової діяльності підприємства по основних напрямах. З реалізацією цієї функції пов’язана розробка стратегічних планів, а також системи поточних планів і оперативних бюджетів по основних напрямах фінансової діяльності різними структурними підрозділами і по підприємству в цілому.

. Розробка дієвої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності. При реалізації цієї функції формується система заохочень і санкцій в розрізі керівників і менеджерів окремих структурних підрозділів підприємства за виконання і невиконання встановлених цільових фінансових показників, фінансових нормативів і планових завдань.

7. Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності. Реалізація цієї функції пов’язана із створенням системи внутрішнього контролю на підприємстві, розділенням контрольних обов’язків окремих служб і фінансових менеджерів, визначенням системи контрольованих показників і контрольних періодів, оперативним реагуванням на результати здійснюваного контролю.

Отже, управління фінансовою діяльністю як одна з основних функцій апарату управління підприємством набуває ключової ролі в умовах ринкової економіки. Управління фінансовою діяльністю підприємства - це вид професійної діяльності, направленої на управління фінансово-господарським функціонуванням підприємства. Управління фінансовою діяльністю є одним з ключових елементів всієї системи сучасного управління підприємством.

1.3    Методики визначення імовірності банкрутства підприємства

Нерівномірний розвиток економіки і, тим більше, окремих її частин, зміна обсягів виробництва і збуту, значне падіння виробництва, що характеризується як кризова ситуація, слід розглядати не як збіг незадовільних ситуацій, а як деяку загальну закономірність, властиву ринковій економіці.

Кризові ситуації, що виникають в результаті відсутності відповідних профілактичних заходів, можуть призвести до надмірної розбалансованості економіки підприємства і нездатності продовження фінансового забезпечення виробничого процесу, наслідком цього є ліквідація підприємства,щодо прийняття рішення про ліквідацію підприємства є оцінка його санаційної спроможності. Для правильних висновків щодо санаційної спроможності підприємства необхідно провести розрахунок ймовірністі банкрутства.

В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного і явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.

Аналіз літератури [16,17] показує, що у даний час найбільш широкого застосування набули такі методичні підходи до побудови методів прогнозування банкрутства:

) визначення незадовільної структури бухгалтерського балансу підприємства за допомогою методів коефіцієнтного аналізу [16;17], формування комплексної бальної оцінки фінансового стану підприємства, визначення рейтингового числа, інтегральної рейтингової оцінки підприємства тощо;

) система показників У.Бівера для оцінки фінансового стану з метою діагностики банкрутства [18] та інші подібні системи показників;

) моделі інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства, засновані на обліку найважливіших показників, що допомагають виявити кризовий фінансовий стан підприємства, двофакторна модель [18], Z-рахунки Е.Альтмана, спеціальні багатофакторні регресійні моделі на основі використання прийомів статистичного методу, який називають “аналізом множинних дискримінант”, тощо.

Зокрема, методи структурного бухгалтерського та коефіцієнтного аналізу використовуються у вітчизняних методиках [19; 20] та методиках інших держав . Наприклад, відповідно до “Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства” [20] поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню як неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання перед кредиторами після настання встановленого терміну їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу в прибутково працюючого підприємства, здатної в перспективі привести до появи ознак поточної, критичної, а потім і зверхкритичної неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Це дозволить здійснити попереджувальні заходи, спрямовані на запобігання банкрутства. Такий аналіз відповідно до Методичних рекомендацій по виявленню при знаків неплатоспроможності підприємства і признакою дії по приховуванню банкрутства, фіктивного банкрутства, або доведення до банкрутства, затвердженні наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 р. №10 (далі - Методичні рекомендації) проводитися за допомогою коефіцієнта Бівера, що розраховується в такий спосіб[21]:

, (1.1)

де ЧП - чистий прибуток;

А - амортизація;

ДЗ - довгострокові зобов’язання;

ПЗ - поточні зобов’язання.

Слід зазначити, що в Методичних рекомендаціях ст. 91 пропонується в чисельнику даної формули використовувати різницю між чистим прибутком і амортизацією підприємства. Спробуємо розібратися, який економічний зміст уклали разрабітники Методичних рекомендацій у цей показник. З визначеною часткою спрощення можна сказати, що в даному документі пропонується з різниці доходів і витрат (уже включають у себе амортизацію) ще раз віднімати витрати (їхня частина у виді амортизації). На наш погляд, цей показник не має ніякої економічної інтерпретації, до того ж знайдеться не багато підприємств, у яких чисельник у формулі розрахунку коефіцієнта Бівера буде мати позитивне значення при розрахунку його в порядку, передбаченому Методичними рекомендаціями. Автор вважає, що при розрахунку значення коефіцієнта Бівера в чисельнику необхідно використовуватисуму чистого прибутку й амортизації.

Крім того, коефіцієнт Бівера не є показником «винайденим» розроблювачами Методичних рекомендацій - його широко використовують як вітчизняні, так і зарубіжні фінансові аналітики. Наприклад, Л.Л. Самойлов указує: « значення коефіцієнта, Бівері рекомендується, (дорівнює відношенню припливу коштів до загальної суми заборгованості}...». У свою чергу, як ми відзначали вище, приплив коштів являє собою саме суму (а не різниця) чистого прибутку й амортизації.

Таким чином, розрахунок коефіцієнта Бівера необхідно робити в такий спосіб[21]:

. (1.2)

Ознакою формування незадовільної структури балансу відповідно до методичних рекомендацій є таке фінансове становище підприємства, коли протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Значення коефіцієнта Бівера, що рекомендується за міжнародними стандартами, знаходиться в інтервалі 0,17 - 0,40.

Коефіцієнт Бівера пропонували використовувати в Україні у Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства від 17.01.2001р. Однак, дана методика має кілька вагомих недоліків [19]: нормативні значення фінансових показників не враховують галузеву специфіку підприємств; не враховано ефективність використання капіталу на підприємствах (оборотність, рентабельність); розрахунок коефіцієнта Бівера проводиться в статиці.

Використання моделей оцінки схильності підприємства до банкрутства дістало значне поширення в міжнародній практиці, що зумовлено такими їх перевагами, як незначна кількість значущих показників, які забезпечують високу точність результатів за умов невеликої трудомісткості використання; забезпечують інтегральну оцінку і дають можливість порівнювати різноманітні об'єкти; інформація для розрахунку усіх показників відображається у звітності, а отже є доступною. Проте в більшості цих моделей основна увага концентрується на певному факторі, що викликає певні суперечності. Деякі моделі оцінюють схильність підприємства до банкрутства на основі показників рентабельності та ділової активності (модель Альтмана, модель Спрінгейта, модель Р. Лиса). Хоча орієнтація цих моделей на фактори рентабельності та ділової активності не завжди є виправданою. Адже, з одного боку збитковість підприємства і є свідченням загрози банкрутства, але це не означає, що підприємство обов'язково має збанкрутувати. З іншого боку висока рентабельність не виключає можливість банкрутства, адже може супроводжуватись незадовільними показниками ліквідності та фінансової стійкості, що є свідченням загрози банкрутства [22].

Для прикладу розглянемо модель Альтмана, що являє собою алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства, заснований на комплексному обліку найважливіших показників, що діагностують кризовий фінансовий стан. На основі обстеження підприємств-банкрутів, Альтман визначив коефіцієнти значимості окремих факторів в інтегральній оцінці можливості банкрутства. Дана модель має такий вигляд[21]:

 , (1.3)

де А - частка робочого капіталу в загальній кількості активів;

В - рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком;

С - рентабельність активів, обчислена за прибутком від реалізації продкції (товарів, робіт, послуг);

D - коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу;

Е - віддача всіх активів.

Значення показника «Z» так пов’язане з імовірністю фінансової кризи наступним чином: Z ≤ 1.8 - дуже висока; 1,81 ≤ Z ≤ 2,70 - висока; 2,71 ≤ Z ≤ 2,99 - можлива; Z ≥ 3,00 - дуже низька.

Модель Спрінгейта має такий вигляд [21]:

, (1.4)

де А - частка робочого капіталу в загальній кількості активів;

В - рентабельність активів, обчислена за прибутком до сплати податків та процентів;

С - коефіцієнт покриття за прибутком до сплати податків;

D - віддача всіх активів.

Вважається, що точність прогнозування фінансової кризи за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується. Якщо Z < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.

Для діагностики загрози банкрутства підприємств, крім моделі Альтмана, також використовуються альтернативні підходи, зокрема, модель Р. Таффлера, що була розроблена в 1977 р. . Методика її розробки аналогічна до моделі Альтмана. Відмінності полягають в різних інформаційних базах, що використовувалися для їх розробки (так, модель Таффлера побудована на основі даних підприємств Великобританії), а також кількості та змісту факторів, що приймались до уваги в ході аналізу.

Модель Таффлера передбачає обчислення показника Т за такою формулою[21]:

, (1.5)

де Х1 - операційний прибуток / короткострокові зобов’язання;

Х2 - оборотні активи / сума зобов’язань;

Х3 - короткострокові зобов’язання / сума активів;

Х4 - виручка / сума активів.

Якщо величина Z-рахунку більша 0.3, то це свідчить, що у фірми непогані довгострокові перспективи, а якщо менша 0.2, то банкрутство більш ніж ймовірно.

Для оцінювання фінансового стану підприємства у 1972 році Роман Ліс отримав таку формулу [21]:

, (1.6)

де Х1 - частка оборотних засобів в активах;

Х2 - рентабельність активів за прибутком від реалізації;

Х3 - рентабельність активів за нерозподіленим прибутком;

Х4 - коефіцієнт співвідношення власного та залученого капіталу.

Граничне значення для цієї моделі дорівнює 0.037.

Зауважимо, що у вітчизняній практиці зазначені моделі застосовуються мало, оскільки не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу. Ідеться про суто теоретичний характер підходів до прогнозування фінансової кризи. У вітчизняних умовах дані такого прогнозування є вельми суб’єктивними і не дають підстав для практичних висновків. Мають бути розроблені вітчизняні моделі прогнозування з урахуванням галузевих особливостей.

За однією із вітчизняних методик передбачається визначення імовірності банкрутства підприємства на основі показника ознак поточної платоспроможності [23].

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) за наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов’язань, що визначається за формулою [24]:

, (1.7)

де ДФІмук - довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств;

ІФІ - інші фінансові інвестиції;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції;

ГКнв - грошові кошти в національній валюті;

ГКів - грошові кошти в іноземній валюті;

ПЗ - поточні зобов’язання.

Від’ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб’єкта підприємницької діяльності.

Фінансовий стан підприємства, у якого на початку і в кінці звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов’язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами, визначається за формулою [24]:

, (1.8)

де ПА - поточні активи;

ПЗ - поточні зобов’язання.

Визначимо коефіцієнт фінансової незалежності, який показує частку власних пасивів у всьому капіталі підприємства, тобто характеризує, наскільки всі активи покриті власними джерелами фінансування, за формулою [24]:

, (1.9)

де ВК - власний капітал;

ВБ - валюта балансу.

Розрахуємо коефіцієнт рентабельності операційного продажу за грошовим потоком, який характеризує ефективність основної діяльності позичальника з точки зору генерування грошових потоків, які можна спрямувати на інвестування та погашення заборгованості, за формулою [24]:

, (1.10)

де ЧГПОД - чистий грошовий потік від операційної діяльності;

ЧД(В)Р - чистий дохід (виручка) від реалізації;

ІОД - інші операційні доходи.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів,визначається за формулою [24]:

 (1.11)

де ВК - власний капітал;

НА - нематеріальні активи;

ОА - оборотні активи.

Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів (Кп або Кз) перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство [24].

Якщо протягом терміну, встановленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності і перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (Кп > 1,5) за наявності тенденції зростання рентабельності, платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Визначимо імовірність банкрутства за однією вітчизняною методикою на основі показника поточної платоспроможності. З цією метою ми:

1)  Розрахуємо економічний показник ознак поточної платоспроможності за формулою;

2)      При від’ємному значенні показника поточної платоспроможності визначимо ознаки поточної неплатоспроможності за допомогою коефіцієнта покриття та коефіцієнта забезпечення власними засобами, які розрахуємо за формулами.

Відповідно ж до західних методик, для оцінки ризику банкрутства підприємства ми:

1) Визначимо початкові дані для прогнозування банкрутства підприємства за моделлю Тафлера за наступними формулами [21]:

 (1.12)

де ФРОД - фінансові результати від операційної діяльності;

ПЗ - поточні зобов’язання.

 (1.13)

де ОА - оборотні активи;

ДЗ - довгострокові зобов’язання.

 (1.14)

де ВБ - валюта балансу.

 (1.15)

де ЧД(В)Р - чистий дохід (виручка) від реалізації.

) Розрахуємо початкові дані для прогнозування банкрутства підприємства за моделлю Романа Ліса за наступними формулами [21]:

 (1.16)

де ОА - оборотні активи;

ВБ - валюта балансу.

 (1.17)

де ФРЗДОп - фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування.

 (1.18)

де НП(НЗ) - нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

 (1.19)

де ВК - власний капітал;

ЗНВП - забезпечення наступних виплат та платежів;

ДЗ - довгострокові зобов’язання;

ПЗ - поточні зобов’язання.

Таким чином на підставі розрахованих початкових даних визначимо значення відповідних регресійних рівнянь Тафлера та Ліса та відповідно до нормативних значень оцінимо ймовірність банкрутства ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів».

Висновки до першого розділу

Отже, банкрутство - це неспроможність підприємства фінансувати свою діяльність, а також нездатність повернути борги кредиторам через недостатність активів у ліквідній формі.

Управління фінансовою діяльністю підприємства включає:

• розробку і реалізацію фінансової політики підприємства із застосуванням різних фінансових інструментів;

• прийняття рішень з фінансових питань, їх конкретизацію і розробку методів реалізації;

• інформаційне забезпечення за допомогою складання і аналізу фінансової звітності підприємства;

• оцінку інвестиційних проектів і формування портфеля інвестицій, оцінку витрат на капітал та фінансове планування і контроль;

• організацію апарату управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Деякі науковці вважають, що методики прогнозування банкрутства, як прийнято називати їх у вітчизняній практиці, насправді, намагаються передбачити різні види криз. Саме тому отримані за їх використанням оцінки нерідко досить суттєво відрізняються. Ці методики доречніше було б називати методиками прогнозування певного виду кризи, адже жодна з них не може претендувати на використання в якості універсальної саме через «спеціалізацію» на певному виді кризи [29].

По-перше, більшість із наведених методик ґрунтуються на визначенні показників фінансово- господарської діяльності підприємства. Така оцінка є досить інформативною, проте, не дає можливості визначити тенденції розвитку підприємства. З метою отримання об’єктивних результатів, санаційну спроможність необхідно визначати систематично, досліджуючи динаміку показників, що характеризують її елементний склад.

По-друге, до уваги, здебільшого, беруть показники, що характеризують фінансову сферу діяльності підприємства, проте, вони є результативними й не дають можливості визначити, що є першопричиною виникнення кризи на підприємстві. На нашу думку, з метою оцінки санаційної спроможності слід аналізувати динаміку показників, що характеризують стан, забезпеченість та ефективність використання усіх факторів виробництва.

По-третє, визначення сильних, слабких сторін підприємства, його можливостей та загроз вимагають високого ступеня ознайомлення із специфікою підприємства, що не завжди є можливим.

По-четверте, інформаційною базою для використання зазначених методик є статистична звітність підприємства, а зважаючи на динаміку економічних умов в країні та специфіку її заповнення на більшості підприємств, досить важко отримати обґрунтовані результати.

По-п’яте, жодна із запропонованих методик не дає повної інформації про перспективи розвитку підприємства. Оцінка санаційної спроможності підприємства проводиться лише із позиції визначення глибини кризи та ймовірності банкрутства.

По-шосте, запропоновані методики є трудомісткими і вимагають значних затрат праці й часу.

Зокрема, для ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» ми сформували наступну методику, яка включає в себе визначення імовірності банкрутства на основі двох вітчизняних методик (в результаті визначення економічного показника ознак поточної платоспроможності та інтегрального показника) та двох західних методик (за моделями Тафлера та Ліса). Отримані результати ми порівняємо та зробимо відповідні висновки.

2. ОЦІНЮВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПАТ «МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ГАЗОВОГО УСТАТКУВАННЯ ТА ПРИЛАДІВ» В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

.1 Загальна характеристика ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»

Вiдкрите акцiонерне товариство "Могилiв-Подiльський приладобудiвний завод" (надалi - Товариство) засноване вiдповiдно до наказу Мiнiстерства машинобудування вiйськово-промислового комплексу i конверсiї вiд 31 березня 1994 року №482 шляхом перетворення державного пiдприємства "Могилiв-Подiльський приладобудiвний завод" у вiдкрите акцiонерне товариство вiдповiдно до Указу Президента України "Про корпоратизацiю державних пiдприємств" вiд 15 червня 1993 року. Протягом звiтного перiоду важливих подiй розвитку у тому числi: злиття, подiлу, приєднання, видiлу, перетворення не вiдбувалось. Рiшенням загальних зборiв акцiонерiв, що вiдбулись 08.10.2010.( протокол № 1), у зв'язку з приведенням дiяльностi Товариства у вiдповiднiсть до вимог чинного законодавства, прийнято рiшення про дематерiалiзацiю акцiй Товариства випущених у документарнiй формi та змiну типу товариства на публiчне. Свiдоцтво про реєстрацiю випуску акцiй вiд 21.07.2004 №415/1/04 анульовано.

Дочiрнiх пiдприємств, фiлiй, представництв та iнших вiдокремлених структурних пiдроздiлiв немає. Їх ролi та перспективи вiдсутнi. Товариство складається з таких структурних пiдроздiлiв : - Адмiнiстративний корпус, примiщення їдальнi, медпункт, магазин ; - Термiчне вiддiлення, кузня, збиральне виробництво ; - Склади ( готової продукцiї, вiддiлу постачання i кооперацiї, виробничого вiддiлу) ; - Цехи ( механiчний, штампувальний, енергоремонтний, iнструментальний) ; - Дiльницi (ливарна, столярна, металоконструкцiй, автотранспортна, покриття). Змiн в органiзацiйнiй структурi Товариства в звiтному роцi не вiдбувалось.

Основними видами промислової продукцiї є: 1. прилади контролю та регулювання технологiчних процесiв, а саме: - шафа сушильна електрична СЕШ-3М -сигналiзатор рiвня МСУ - реле температури дифференцiйне ДТР-212 - сигналiзатор тиску вiтра СДВ-1М - вказувач-сигналiзатор крена маятниковий УСКМ - датчик-реле температури ТЖ-В - вказувач-сигналiзатор крена кульковий УСКШ - комплект приладiв автоматики "Туман-М" - датчик-реле температури Т-135 - пристрiй захисту компресора УЗК-П 2. Товари народного споживання: - електродуховка-електроплитка; - електрогiрлянди. 3. Роботи промхарактеру, - сторонi замовлення на лиття та iншi послуги. Перспективним є тiльки виробництво сушильних шкафiв. Дiяльнiсть ВАТ не залежить вiд сезонних змiн. Сировина купується в основному у м.Вiнницi у : ТОВ "Дiапазон-Експрес"- метизи, ТОВ "Хiмпласт" - хiмiчнi реактиви, ТОВ " ВО" Комплектiнвест" - метал. Цiни на сировину не задовiльняють через високий рiвень та нестабiльнiсть. Новi технологiї у виробництвi не впроваджувались, але ВАТ знаходиться в постiйному пошуку щодо випуску нових видiв продукцiї. Ринком збуту товарiв є пiдприємства, якi є виробниками як промислової так i сiльськогосподарської продукцiї, малi пiдприємства та приватнi пiдприємцi: м.Донецьк, м.Вiнниця, Київська область, а також ВАТ "Укртелеком" та Київський "ЕВРЗ". Основнi ризики в дiяльностi емiтента пов'язанi з несвоєчасними платежами замовникiв, зростанням цiн на сировину i матерiали. Заходи емiтента щодо зменшення ризикiв полягають у вивченнi кон'юнктури ринку, перевiрцi платоспроможностi клiєнтiв. Захист дiяльностi пiдприємства, розширення виробництва та ринкiв збуту полягає у вивченнi нових технологiй, постiйному покращеннi якостi продукцiї, що випускається. Канали збуту робiт - шляхом укладання договорiв з iснуючими клiєнтами та шляхом залучення нових клiєнтiв. Методи продажу, якi використовує товариство - зацiкавлення клiєнтiв у пiдтриманнi стосункiв з Товариством за рахунок оптимальної цiни та високої якостi продукцiї. Сировина, яка використовується товариством, купується у постачальникiв, сировина є доступною завдяки її широкому асортименту, проте цiни на сировину постiйно зростають. Особливостi стану розвитку галузi полягають в тому, що на пiдприємствах галузi прослiджується вiдставання технологiй виробництва товарiв вiд сучасних вимог ринку (наприклад попитом користуються електроннi прилади, а не механiчнi, що випускаються пiдприємством галузi), споживачами є промисловi пiдприємства, що знаходяться в занепадi, морально та фiзично зношений парк виробничого обладнання, рiст цiн на матерiали, що перевищує затрати на виробництво, закладенi у калькуляцiї на продукцiю. Все це призводить до того, що бiльшiсть пiдприємств галузi є збитковими, або зовсiм лiквiдованi. Рiвень впровадження нових технологiй та товарiв залишається низьким iз-за їх високої цiни. Основними конкурентами товариства є: - Кам'янець-Подiльський приладобудiвний завод; - Харкiвський ВАТ "Теплоавтомат"; - ВО "Сiгма" Латвiя. Перспективнi плани розвитку емiтента полягають у збiльшеннi обсягiв виробництва, залученнi нових клiєнтiв, покращеннi якостi та збiльшення асортименту продукцiї. Кiлькiсть постачальникiв за основними видами сировини та матерiалiв, що займають бiльше 10 вiдсоткiв в загальному об'ємi постачання, як правило, не перевищує 5-6 осiб.

Для аналізу фінансової діяльності ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» ми скористаємося даними додатку Б.

Стан фінансових ресурсів та фінансової діяльності ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» будемо досліджувати за системою показників, які згруповані в наступні 5 груп:

1.  оцінка майнового стану;

2.      оцінка фінансової стійкості і стабільності;

.        оцінка ліквідності (платоспроможності);

.        оцінка показників ділової активності;

.        оцінка показників прибутковості.

Отже, першим кроком нашого дослідження буде аналіз майнового стану, який здійснюється за наступними показниками:

коефіцієнт зносу основних засобів, який характеризує частку зношених основних засобів у загальній їхній вартості і визначається за формулою [20]:

, (2.1)

де Кз - коефіцієнт зносу;

З - сума зносу основних засобів;

ПВ - первісна вартість основних засобів.

У ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

коефіцієнт вибуття основних засобів, який показує частину основних засобів, що вибули протягом звітного періоду з різних причин [20]:

, (2.2)

де Кв - коефіцієнт вибуття;

ОЗв - вартість основних засобів, що вибули за рік.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

коефіцієнт оновлення основних засобів, що показує частину основних засобів, що становлять на кінець року нові основні засоби [20]:

, (2.3)

де Кон - коефіцієнт оновлення;

ОЗн - вартість основних засобів, що надійшли за рік.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

р.: ;

р.: ;

р.: .

Другим кроком нашого дослідження є оцінка фінансової стійкості і стабільності підприємства, що проводиться за наступними показниками:

-        коефіцієнт автономії (незалежності) визначає частину коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства. Він характеризує незалежність сільськогосподарського підприємства від позичкових коштів: чим більшим є показник, тим більш підприємство є фінансово стійке, стабільне та незалежне від кредиторів (нормативне значення >0,5) [20]:

, (2.4)

де Кавт - коефіцієнт автономії;

ВК - величина власного капіталу підприємства;

К - загальна вартість капіталу підприємства.

У ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

- коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів дає коефіцієнт фінансового ризику. Нормальним вважається, коли значення даного показника становить одиницю, і показує, скільки позикових коштів припадає на одну гривню власного капіталу. Розраховується за формулою [20]:

, (2.5)

де Кфр - коефіцієнт фінансового ризику;

ЗК - вартість залучених у підприємство коштів.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

- коефіцієнт маневреності власного капіталу свідчить про ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства (нормативне значення >0,5) [20]:

, (2.6)

де Кманвк - коефіцієнт маневрування власного капіталу;

НА - необоротні активи підприємства.

Для нашого підприємства значення даного показника у 2009-2010 рр. наступні:

р.: ;

р.: ;

р.: .

Наступним є аналіз ліквідності. Він включає визначення коефіцієнту покриття, коефіцієнтів швидкої та абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. При значенні коефіцієнта менше 1 підприємство має неліквідний баланс. Визначаємо за формулою [20]:

, (2.7)

де Кп - коефіцієнт покриття;

ОА - оборотні активи;

ПЗ - поточні зобов’язання.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує ту частину коротко часової заборгованості, яку підприємство має можливість погасити негайно (нормативне значення 0,20 - 0,35) [20]:

, (2.8)

де Кл.абс - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

Якщо на покриття зобов’язань підприємство передбачає мобілізувати оборотні активи в частині грошових коштів і коштів в розрахунках, можна одержати коефіцієнт швидкої ліквідності, який розраховується за формулою [20]:

, (2.9)

де Кл.ш. - коефіцієнт швидкої ліквідності;

ДЗ - дебіторська заборгованість.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника в 2008-2010 рр. становило:

р.: ;

р.: ;

р.: .

Далі розглянемо показники ділової активності:

- коефіцієнт оборотності активів, що характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення [20]:

, (2.10)

де Коб.а. - коефіцієнт оборотності активів;

ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції;

А - середньорічна вартість майна підприємства.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством [20]:

, (2.11)

де ДЗ - середньорічна вартість дебіторської заборгованості.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

- коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству [20]:

, (2.12)

де КЗ - середньорічна вартість кредиторської заборгованості.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

-        коефіцієнт оборотності власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу підприємства [20]:

, (2.13)

де ВК - власний капітал.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

Останнім кроком нашого дослідження є аналіз прибутковості підприємства. Підприємство вважається рентабельним, якщо в результаті реалізації продукції воно покриває свої витрати та отримує прибуток. Тому розрахуємо наступні показники рентабельності:

рентабельність (прибутковість) операційної діяльності показує, скільки припадає прибутку на 1 гривню всіх витрат операційної діяльності [21]:

, (2.14)

де ФРОД - фінансовий результат від операційної діяльності;

С - собівартість реалізованої продукції;

АВ - адміністративні витрати;

ВЗ - витрати на збут;

ІОВ - інші операційні витрати.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

- рентабельність звичайної діяльності, яка показує скільки отримано прибутку від звичайної діяльності на одну гривню звичайних витрат. Цей показник розраховується за формулою [21]:

, (2.15)

де ФРЗДп - фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

- рентабельність господарської діяльності показує, скільки отримано прибутку від господарської діяльності з однієї гривні загальних витрат [21]:

, (2.16)

де ЧП - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

- коефіцієнт загальної рентабельності - показує розмір чистого прибутку з однієї гривні чистого доходу від реалізації продукції і розраховується за формулою [21]:

, (2.17)

де ВП - величина валового прибутку, отриманого підприємством.

На досліджуваному підприємстві значення даного показника у 2008-2010 рр. становило:

2008 р.: ;

р.: ;

р.: .

Зведемо розраховані показники до таблиці, в якій відображено значення показників за 2008-2010 рр. та динаміка їх зміни (табл. 2.1):

Отже, за даними таблиці 2.1 можемо зробити висновки щодо фінансового стану ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів». Загальна вартість майна підприємства зменшилась у 2010 році на -7,79 %, порівняно з 2008 роком, і на -4,72 порівняно з 2009 роком, що негативно характеризує діяльність підприємства. Оборотні активи також зменшились на -5,03% порівняно з 2008 роком, та на -3,55 порівняно з 2009 роком, тобто підприємство звузило обсяги діяльності. Величина власного капіталу у 2010 р. збільшилась на 12,25% порівняно з 2008 р.,і на 27,77 порівняно з 2009 роком, а залученого - зменшилась на -17,5% та -18,43, що є позитивним для підприємства, адже говорить про зниження рівня залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування і, в свою чергу, підвищення фінансової стійкості підприємства. Позитивна динаміка собівартості реалізованої продукції (підвищення її величини на 36,67%) у 2010 році порівняно з 2009 р.,а негативну динамку ми бачимо в 2010 р.,порівняно з 2008 р., цей пказник зменшився на -17,5% , як бачимо і зменшився вагомо чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (на -2,08% та на 36,01). Зменшились кредиторська та дебіторська заборгованість (відповідно на -22,56% та -46,99%), що містить позитивні характеристики діяльності підприємства у 2010 р. в порівнянні із 2009 р.

Таблиця 2.1 - Динаміка зміни показників, які характеризують фінансовий стан ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»

Показники майнового стану підприємства показують, що в цілому ситуація на підприємстві не є однозначною. Коефіцієнт зносу основних засобів в 2010 р. становить 0,04, порівняно з 2008 р.,а в порівняні з 2009 р. цей коефіцієнт становить 0,02, динаміка зміни цього показника є негативною, що має негативний вплив на діяльність підприємства, адже свідчить про оновлення основних засобів на підприємстві. Коефіцієнт вибуття основних засобів має бути меншим за коефіцієнт оновлення основних засобів. Дана умова в усі роки виконується. Це означає, що на підприємстві вводиться в дію більше обладнання, ніж виводиться. Коефіцієнт оновлення у 2008 р. становив 0 , у 2009 р. - 0, а в 2010 р.-0,0008, тобто можна сказати, що відбувається оновлення основних засобів на підприємстві. Отже, можна говорити про не зовсім задовільний майновий стан підприємства.

Як бачимо на рисунку 2.1 динаміка показників фінансової стійкості є несприятливою і свідчить про погану ситуацію на підприємстві, оскільки, у 2008 році не відповідали нормативним значенням, так як у 2010 році їх значення не набули прийнятних норм, зокрема коефіцієнт автономії становить 0,4, коефіцієнт фінансового ризику - 1,51, коефіцієнт маневреності власного капіталу - 0,7. Тобто підприємство залежить від залучених джерел фінансування, та менше використовує власні кошти для здійснення господарської діяльності.

Рисунок 2.1- Динаміка показників фінансової стійкості ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»

Рисунок 2.2 показує також, що ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» є ліквідним, тобто в змозі погашати свої зобов’язання, оскільки динаміка показників ліквідності є вцілому позитивною (коефіцієнт покриття зріс на 20,3%, коефіцієнт абсолютної ліквідності - зменшився, коефіцієнт швидкої ліквідності - зменшився на 50%) та, в свою чергу, значення коефіцієнта покриття є прийнятним, хоча значення коефіцієнта абсолютної ліквідності не зовсім задовольняє норми. Коефіцієнт же швидкої ліквідності мав негативне значення в 2008 році (0,06), а у 2010 році - значно зменшився (0,03), що говорить про недостатність на підприємстві надлишкових грошових коштів та коштів у розрахунках, або ж нераціонального їх використання.

Рисинук 2.2- Динаміка показників ліквідності ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»

Коефіцієнти ділової активності підприємства в цілому спадають у динаміці (рис. 2.3), оскільки у 2010 р. в порівнянні із 2008 р. коефіцієнт оборотності активів зменшився на 33,3%, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості -на 18,2%, коефіцієнт оборотності власного капіталу зменшився на 45%, що говорить про зниження ефективності використання підприємством наявних ресурсів, тобто, відповідно усіх активів, власного капіталу та кредиторської заборгованості. Збільшення ж коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості (на 71,02%) свідчить про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або неплатоспроможність і банкрутство частини покупців.

Рисунок 2.3- Динаміка показників ділової активності ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»

Що ж до аналізу рентабельності підприємства, то, виходячи з рисунку 2.4, можна зробити висновки про невтішну ситуацію. Зважаючи на зниження коефіцієнта рентабельності від операційної діяльності (17,03%), динаміка коефіцієнта рентабельності від звичайної діяльності також є негативною, оскільки його розрахункове значення у 2010 р. в порівнянні з 2008 р. відповідно зменшилось на 18,8%, таку ж тенденцію бачимо в показнику коефіцієнта рентабельності від господарської діяльності зменшився на 18,8%.

Рисунок 2.4- Динаміка показників рентабельності ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів »

Отже, можна зробити висновок, що в цілому ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» характеризується не зовсім прийнятним фінансовим станом, про що говорять незадовільні показники ділової активності та рентабельності, в свою чергу, і показники ліквідності та фінансової стійкості не характеризують стан підприємства однозначно, тобто не позитивно. Також потрібно звернути увагу підприємству на те, що, зокрема, потрібно замінити обладнання, адже воно уже досить зношене, тобто є необхідність покращення майнового стану.

2.3 Аналіз імовірності банкрутства підприємства за 2008-2010 рр.

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання.

Проведемо аналіз імовірності банкрутства ПАТ “Могилів -Подільський завод газового устаткування та приладів” відповідно до вітчизняної методики за допомогою визначення економічного показника поточної платоспроможності підприємства. За формулою (1.7) розрахуємо даний показник:

2008 р.:;

р.:;

р.: .

Оскільки значення показника поточної платоспроможності є від’ємним, це говорить про існування ознак неплатоспроможності підприємства, тобто для детальнішого аналізу розрахуємо коефіцієнт покриття за формулою (1.8):

р.: ;

р.: ;

р.: .

Розрахуємо коефіцієнт забезпечення власними засобами за формулою (1.11):

р.: ;

р.: .

р.: ;

Отже, як бачимо, на підприємстві, як і у 2008 р., так і у 2009-2010 рр. присутні ознаки критичної неплатоспроможності, які відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, адже мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, коефіцієнт покриття (Кп) менше його нормативного значення,але в 2010 році,ми спостерігаємо збільшення цього коефіцієнта до нормативного значення,а коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) більше його нормативного значення - 0,1 відповідно. Можна сказати, що ситуація покращилася у 2010 р. в порівнянні з 2008-2009 рр., значення показника поточної платоспроможності взагалі та коефіцієнта покриття в 2010 р. порівняно з 2009 р. покращилась.

Проведемо також аналіз імовірності банкрутства ПАТ “Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів” відповідно до західних методик.

З цією метою на підставі даних фінансової звітності за 2008, 2009, 2010 роки ми, в першу чергу, розрахуємо відповідно за формулами (1.12-1.15) початкові дані за два роки для прогнозування банкрутства підприємства за моделлю Тафлера:

2008 р.: ; 2010 р.:;

р.:  2010 р.:

р.:  2010 р.:

р.:  2010 р.:

р.: ;

р.:

р.:

р.:

Отже, ми отримали значення фінансових коефіцієнтів і тепер можемо для оцінки імовірності фінансової кризи за формулою (1.5) визначити інтегральний показник:

;

;

.

Тобто, як бачимо, відповідно до моделі Тафлера Z > 0,3 у 2008, 2009 та 2010 роках, що свідчить, що у підприємства непогані довгострокові перспективи .

Тепер розрахуємо відповідно за формулами (1.16-1.19) початкові дані за три роки для прогнозування банкрутства підприємства за моделлю Ліса:

р.: ; 2009 р.:;

р.: 2009 р.:

р.: 2009 р.:

р.: 2009 р.:

р.: ; 2010 р.:

р.: 2010 р.: .

Отже, ми отримали значення фінансових коефіцієнтів і тепер можемо для оцінки імовірності фінансової кризи за формулою (1.6) визначити інтегральний показник:

;

;

.

Згідно моделі Ліса можемо зробити висновки про негативну ситуацію на підприємстві,в 2008 році, що в 2009 році Z < 0,037, в 2010 році , але все одно значення є меншим за нормативне , це свідчить про те, що на підприємстві спотерігається негативна тенденція.

Тепер для порівняння отриманих результатів зведемо результати, отримані за різними моделями, зокрема вітчизняною та західними методиками, в таблицю 2.2, в якій крім значень результативних показників за різними моделями вкажемо імовірність банкрутства відповідно до отриманого результату розрахунків.

Таблиця 2.2 - Імовірність банкрутства ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» за різними моделями

Отже, тепер ми можемо зробити наступні висновки, зокрема, розраховані нами значення відповідно за вітчизняними та західними моделями переважно свідчать, що ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» у 2008-2010 рр. характеризується більшою мірою задовільним фінансовим станом.

Вітчизняна ж модель на основі визначення показника поточної платоспроможності дещо відхиляється за своїми результатами від інших застосованих моделей, як вітчизняної, так і західних, і говорить про достатню потенційну імовірність банкрутства у 2008-2009 рр. і у 2010 р., хоч і ситуація покращується ((-5922,5)-(-7494)=1571,5).

В свою чергу, за моделлю Тафлера ми можемо зробити висновки про низьку імовірність банкрутства підприємства у 2008 році, і негативна зміна інтегрального показника у 2009 році (0,7563-0,5738=-0,1825) показує, що підприємство стало менш стійкішим, проте потрібно звернути увагу, що у 2010 р. ситуація покращується, хоча значення ще і знаходиться в межах норми.

За моделлю Романа Ліса результати дещо відхиляються, зокрема у 2008 році спостерігається можливість банкрутства підприємства, у 2009-2010 роках, як бачимо, ця можливість підвищилась, про що свідчить негативна зміна інтегрального показника і що, звичайно, є негативним моментом для підприємства.

Отже, в цілому, як бачимо, отримані результати імовірності банкрутства ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», розраховані, як за вітчизняними, так і за західними моделями , говорять про більш менш задовільний фінансовий стан підприємства і про низький ризик банкрутства підприємства. Причому, спостерігається позитивна динаміка розрахованих нами результативних показників у 2009 р., що, в свою чергу, свідчить про покращення фінансового стану підприємства, підвищення його фінансової стійкості, а відповідно і незалежності від зовнішніх джерел фінансування, тобто покращення можливості здійснювати свою діяльність за рахунок власних коштів та покривати свої зобов’язання власними силами, на що варто звернути увагу, адже в 2010 р. ситуація хоча і не дуже суттєво, але погіршується за розрахунками моделі Ліса, але при розрахунку показника поточної платоспроможності ми бачимо, що значення покращується, але все одно воно є від’ємним.

При цьому, важливо також оцінити, що ж все таки головним чином визначає та характеризує стан підприємства і під впливом чого змінюється. Оскільки ймовірність банкрутства підприємства, перш за все, здатністю за рахунок своїх оборотних коштів покривати свої поточні борги, тому найвагоміше характеризує фінансовий стан підприємства та ризик виникнення кризи саме коефіцієнт покриття. Тому і його варто проаналізувати та дослідити, за рахунок зміни яких факторів він зростає чи спадає, тобто провести факторний аналіз. Необхідно визначити, яким чином вплинули зміни в оборотних активах та поточних зобов’язаннях на зміну коефіцієнта покриття. Адже, на основі отриманих результатів, підприємство зможе прийняти ефективні рішення для покращення свого функціонування.

Отже, розрахуємо допоміжні показники:

) Коефіцієнт покриття на початок періоду[25]:

 (2.18)

де ОАп - оборотні активи на початок періоду;

ПЗп - поточні зобов’язання на початок періоду.

.

) Коефіцієнт покриття на кінець періоду[25]:

, (2.19)

де ОАк - оборотні активи на кінець періоду;

ПЗк - поточні зобов’язання на кінець періоду.

.

3)      Коефіцієнт покриття за умови активів на початок періоду та поточних пасивів на кінець періоду[25]:

. (2.20)

.

4)      Коефіцієнт частки участі фактора а, який враховує частку зміни коефіцієнта покриття за рахунок зміни оборотних активів[25]:

 . (2.21)

.

5)      Коефіцієнт частки участі фактора б, який враховує частку зміни коефіцієнта покриття за рахунок зміни поточних зобов’язань[25]:

 . (2.22)

.

Тепер розрахуємо рівень впливу окремого фактора на коефіцієнт покриття та наведемо усі ці розрахунки у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Факторний аналіз зміни коефіцієнта покриття

Отже, за даними таблиці 2.3, можна зробити висновки, що коефіцієнт покриття знизився на кінець року, причому вагомо, основною мірою під впливом зміни величини поточних зобов’язань, причому цей вплив є негативним. В свою чергу, поточні зобов’язання збільшились за рахунок зростання короткострокових кредитів банків (найвагомішою мірою), кредиторської заборгованості та інших поточних зобов’язань. Динаміка ж оборотних активів також негативно впливає на зміну коефіцієнта покриття, проте цей вплив є зовсім незначним, хоча і зменшились величини запасів і витрат та грошових коштів та їх еквівалентів, але вагоміше зменшилась величина дебіторської заборгованості. Тобто в цілому коефіцієнт покриття у ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» має негативну динаміку за рахунок високого рівня негативного впливу зміни величини поточних зобов’язань та низького рівня негативного впливу величини оборотних активів, що і характеризує підприємство з негативної сторони.

2.4 Аналіз системи управління попередження банкрутства підприємства

Бізнес - це нескінченна низка дрібних і великих боїв. Якщо перед битвою ви не оціните сильні і слабкі сторони вашого підприємства, не визначите ринкові можливості і погрози (ті самі нерівності місцевості, що набувають величезне значення в розпал бою), ваші шанси на успіх різко зменшаться. Для того щоб одержати ясну оцінку сил вашого підприємства і ситуації на ринку, існує SWOT-аналіз.SWOT-аналіз - це визначення сильних і слабких сторін підприємства, а також можливостей і погроз. Методологія SWOT припускає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, а також загроз і можливостей, а далі - встановлення ланцюжків зв'язків між ними, які надалі можуть бути використані для формулювання стратегії організації.

Побудуємо таблицю базового SWOT-аналізу (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 - Базовий SWOT-аналіз ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»

Визначивши сильні, слабкі сторони та можливості і загрози не можливо достатньо аналізувати діяльність підприємства, тому побудуємо таблицю аналізу загроз з сторони конкурентів.

Таблиця 2.5- Аналіз загроз з сторони конкурентів.

Розглянемо детальніше загрози зі сторони конкурентів. Креативний тип конкурентної поведінки передбачає забезпечення переваг суперникам шляхом введення нових компонентів ринкових відносин ( нова продукція, нові технології або нові форми організації виробництва і т.д. ), тому це являється найбільш руйнівною із загроз.

Швидка зміна цін на ринку призведе до зменшення продажу продукції, якщо ціни зростуть. Якщо навпаки ціни на ринку зменшаться то це приведе до знецінення продукції, і товариству це не буде вигодно тому що воно таким чином не ліквідує свої затрати.

Інфляція може призвести до тяжких загроз, в зв’язку з інфляцією відбувається знецінення грошової одиниці, це приводить до того що знижається купівельна спроможність.

Погіршення купівельної спроможності клієнтів призведе до зменшення попиту та купівлі продукції даного товариства.

Наявність товарів - замінників це легка загроза. ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» тривалий час займається виробництвом, в наслідок цього воно завоювало довіру та показало якість свого продукта.

Таблиця 2.6 - Аналіз можливостей наданих ринком

Для того щоб зробити повноцінні висновки недостатньо тільки визначити сильні, слабкі сторони та можливості і загрози, для цього потрібно зробити комплексний аналіз можливостей та загроз з урахуванням сильних та слабких сторін.

Таблиця 2.7 - SWOT - комплексна оцінка можливостей та загроз з урахуванням сильних та слабкий сторін

SWOT - комплексна оцінка можливостей та загроз з урахуванням сильних та слабких сторін показана в таблиці 2.8 в додатку А.

Проаналізувавши можливості та загрози з урахуванням сильних і слабких сторін можна зробити повноцінний висновок що головною перевагою даного підприємства є тривале знаходження на ринку та стабільна якість роботи а це велика перевага над конкурентами. SWOT - аналіз дозволяє визначити причини ефективної або неефективної роботи компанії на ринку, це стислий аналіз маркетингової інформації на підставі якого робиться вивід про те, в якому напрямі організація повинна розвивати свій бізнес і зрештою визначається розподіл ресурсів по сегментах. Результатом аналізу є розробка маркетингової стратегії або гіпотези для подальшої перевірки. Після проведення SWOT - аналізу ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», можна зробити висновок, що на підприємстві переважають сильні сторони, а також воно має чудові шанси для подальшого розвитку. Що ж стосується слабких сторін, то на мою думку, підприємству варто направити свої зусилля на залучення додаткових інвестицій.

Висновки до другого розділу

Отже, основним предметом дiяльностi ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» є:

. прилади контролю та регулювання технологiчних процесiв, а саме: - шафа сушильна електрична СЕШ-3М -сигналiзатор рiвня МСУ - реле температури дифференцiйне ДТР-212 - сигналiзатор тиску вiтра СДВ-1М - вказувач-сигналiзатор крена маятниковий УСКМ - датчик-реле температури ТЖ-В - вказувач-сигналiзатор крена кульковий УСКШ - комплект приладiв автоматики "Туман-М" - датчик-реле температури Т-135 - пристрiй захисту компресора УЗК-П .

. Товари народного споживання: - електродуховка-електроплитка; - електрогiрлянди.

. Роботи промхарактеру, - сторонi замовлення на лиття та iншi послуги. Перспективним є тiльки виробництво сушильних шкафiв. Дiяльнiсть ВАТ не залежить вiд сезонних змiн.

Проаналізувавши фінансову діяльність ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», можна зробити висновок, що підприємство характеризується не досить задовільним фінансовим станом, про що говорять незадовільні показники ліквідності, ділової активності, фінансової стійкості.

Отже, в цілому, як бачимо, отримані результати імовірності банкрутства ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», розраховані, як за вітчизняними, так і за західними моделями , говорять про більш менш задовільний фінансовий стан підприємства і про низький ризик банкрутства підприємства. Причому, спостерігається позитивна динаміка розрахованих нами результативних показників у 2009 р., що, в свою чергу, свідчить про покращення фінансового стану підприємства, підвищення його фінансової стійкості, а відповідно і незалежності від зовнішніх джерел фінансування, тобто покращення можливості здійснювати свою діяльність за рахунок власних коштів та покривати свої зобов’язання власними силами, на що варто звернути увагу, адже в 2010 р. ситуація хоча і не дуже суттєво, але погіршується за розрахунками моделі Ліса, але при розрахунку показника поточної платоспроможності ми бачимо, що значення покращується, але все одно воно є від’ємним.

Отже, за результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що серед існуючих модель прогнозування банкрутства, на сьогодні відсутня методика, що може надати достовірні результати про банкрутство вітчизняних підприємств. При використанні тих чи інших методів та методик прогнозування ймовірності банкрутства має місце отримання суперечливих висновків про рівень фінансового стану підприємства за загрозу банкрутства[29].

3. ПРОПОЗИЦІЇ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ОЦІНЮВАННЯ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПАТ «МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ГАЗОВОГО УСТАТКУВАННЯ ТА ПРИЛАДІВ»

.1 Шляхи вдосконалення оцінювання імовірності банкрутства підприємства

Незважаючи на позитивні зрушення в економіці України, вплив реформування на неї ще недостатній. Теперішній стан розвитку багатьох суб'єктів господарювання та ряду галузей більшість фахівців визначають як кризовий.

Індикатори кризових явищ для багатьох підприємств легкої промисловості загальновідомі: спад виробництва, цінові та структурні диспропорції, випуск неконкурентоспроможної продукції, зниження продуктивності праці, масова збитковість та низька рентабельність, незадовільна структура балансу, дефіцит обігових коштів, неплатоспроможність. Зовнішні показники кризи на рівні окремого підприємства доповнюються внутрішніми проблемами, що також свідчить про розвиток кризових явищ: надмірно централізована структура управління, командний стиль управління, незадовільний морально-психологічний клімат у колективах, конфлікти між керівниками різних рівнів, незадоволення формами та системами оплати праці, відсутність стратегічного планування та контролю тощо.

Як наслідок невирішеної раніше проблеми - неплатоспроможність більшості суб'єктів господарювання, що зумовлює загрозу банкрутства для підприємств.

Рисунок 3.1 - Основні методологічні принципи формування системи показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства

Банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою може стати одним із чинників макроекономічної нестабільності.

У банкрутстві підприємств не зацікавлений жоден суб'єкт макроекономічної системи. Цей факт об'єктивно обумовлює необхідність створення певної державної системи контролю, діагностики та захисту підприємств від фінансового краху. Якість діагностики загрози банкрутства визначається передусім набором оціночних коефіцієнтів: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт загального покриття та коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами для аналізу фінансового стану підприємства.

Основними методологічними принципами формування системи показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства мають бути визначені такі (Рис. 3.1)

Виходячи з функціонального спрямування показників-індикаторів доцільно відокремлювати чотири найважливіших групи показників: стан ліквідності, структура капіталу, оборотність, рентабельність[26].

Необхідно розробити заходи щодо підвищення ефективності господарювання або зниження потреби в активах. Керівництву слід постійно оцінювати динаміку прибутковості та вартість позикового капіталу для поліпшення фінансового та економічного становища.

Якщо всі розглянуті дії не дадуть позитивного результату, необхідно вдатися до добровільної санації підприємства або його реорганізації (реструктуризації)[27].

У випадку настання кризи необхідно впровадити заходи представлені на рисунку 3.2:

Рисунок 3.2 - Заходи для виходу підприємства з кризи

Банкрутство окремого суб’єкта господарювання має суттєві негативні наслідки на всіх рівнях економіки: на мікрорівні - для власників і робітників підприємства через фінансові втрати, на мезорівні - для регіону, в якому працює підприємство через порушення господарських зв’язків підприємства-банкрута з партнерами і зниження економічних показників регіону, на макрорівні - для держави в цілому в зв’язку з порушенням макроекономічної рівноваги та зниженням об’єму ВВП і, як наслідок, зменшенням доходів державного бюджету.

Подолання проблеми банкрутства залежить від своєчасного виявлення загрози банкрутства на підприємстві та розробки і впровадження відповідних антикризових заходів, що дозволять подолати кризу, відновити ліквідність і платоспроможність та запобігти процедурі банкрутства і ліквідації підприємства.

Використання фактичних значень фінансових коефіцієнтів у моделях прогнозування банкрутства є неефективним, оскільки за їх допомогою можна лише отримати оцінку фінансового стану підприємства в поточний період часу. Цього недостатньо для оцінки схильності підприємства до банкрутства, тобто загрози банкрутства в майбутньому, так як в даний період часу підприємство може перебувати у передкризовому або навіть нормальному фінансовому стані, однак може мати негативні тенденції і в майбутньому перейти в кризовий стан. Тому для оцінки схильності підприємства до банкрутства необхідно використовувати прогнозні значення фінансових коефіцієнтів. Такі моделі даватимуть оцінку загрози банкрутства в майбутньому і даватимуть змогу своєчасно виявити і попередити кризовий стан.

Для оцінки загрози банкрутства необхідно провести аналіз фінансового стану підприємства. При цьому насамперед слід перевірити його сумарну кредиторську заборгованість. Адже справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Розорення підприємства завжди є трагедією і для його керівництва, і для тих, хто вклав у нього кошти, і для тих, хто на ньому працює. Механізм банкрутства покликаний пом’якшити негативні наслідки провалу для всіх, зводячи їх до мінімуму. Це може бути досягнуто, зокрема, за рахунок використання страхування ризиків неповернення витрат, створення гарантійних фондів. Для своєчасності розрахунків із звільненими працівниками може створюватися гарантійний фонд, який утримуватиметься із відповідних внесків всіх підприємств. Арбітражний керуючий отримує кредит у цьому фонді і виплачує звільненим вихідну допомогу, а після продажу майна повертає кошти до фонду із низькими відсотками. Ефективність використання таких механізмів підтверджена закордонною практикою (Польщею, Словаччиною, Угорщиною та ін.) - вона дозволяє уникнути соціальних вибухів, спричинених банкрутством.

Світова практика показала, що ефективність застосування механізму банкрутства, за умови наявності всього необхідного “інструментарію” є високою. Проте та ж практика виробила і ряд вимог, без виконання яких дана процедура перетворюється з оздоровчої в каральну. Серед них можна виділити такі, як достатньо розвинена економіка, більш-менш стабільна фінансова ситуація, наявність відповідної правової бази, грамотна інвестиційна політика і наявність самих інвесторів, напрацьована система оздоровчих і антикризових засобів, пристосованих саме до економіки даної країни, наявність висококваліфікованого штату антикризових керуючих. Особливо важливим є використання даного інституту в комплексі з іншими засобами: інвестиціями, державним регулюванням і підтримкою[28].

3.2 Шляхи покращення аналізу системи управління банкрутством підприємства

Головним критерієм прийняття рішення щодо санації або ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. У процесі дослідження методичних підходів щодо оцінки доцільності санації визначено важливість оцінки не лише фінансового потенціалу підприємства-боржника, але і його сильних і слабких сторін, врахування впливу факторів зовнішнього середовища на можливість проведення санації.

Дослідженням встановлено, що при прийнятті рішення про санацію або ліквідацію кредитори часто не мають інформації про фінансово-господарський стан боржника і доцільність його фінансового оздоровлення. З метою оперативного інформаційного забезпечення прийняття рішення щодо санації розроблено експрес-методику оцінки санаційної спроможності підприємства.

Ініціювання процедури банкрутства самим керівником підприємства-боржника з метою проведення санації дає змогу використати судові інструменти санаційного характеру: мораторій на задоволення вимог кредиторів, обмеження строку подачі заяв кредиторами та взаємозалік вимог, які забезпечують тимчасове звільнення від зобов’язань і штрафних санкцій та зменшення обсягу заборгованості підприємства. Зазначений метод є більш дієвим за процедуру санації, відкриту в ході загальної процедури банкрутства.

По-перше, прискорюється запровадження санації, з планом якої кредитори мають змогу ознайомитися відразу після створення комітету кредиторів.

По-друге, керуючим санацією є сам керівник підприємства-боржника, який зацікавлений в оздоровленні господарюючого суб’єкта, знає специфіку його господарської діяльності та знає реальні шляхи виходу з кризи.

Обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення можливості введення процедури санації в ході ліквідаційної процедури, якщо виникли обставини, що вказують на можливість відновлення платоспроможності боржника. У дослідженні доведено необхідність удосконалення чинного законодавства в напрямі надання чітких гарантій інвестору підприємства-боржника на стадії санації, забезпечення пільгових умов реалізації санаційних проектів на інноваційній основі та впровадження організаційно-економічної схеми проведення санації зі створенням нового підприємства за рахунок інвестора та боржника, що сприятиме залученню інвестиційного капіталу в оздоровлення вітчизняних підприємств.

Реалізація розробленого організаційно-економічного механізму санації підприємства в нинішніх умовах забезпечить активізацію санаційного процесу в Україні, прискорить процес оздоровлення.

Для правильних висновків щодо оцінки санаційної спроможності підприємства також проводиться аналіз імовірності банкрутства.

Якість діагностики загрози банкрутства визначається насамперед набором оціночних показників (об'єктів дослідження), що використовуються для отримання експертного висновку. Саме тому розробці переліку таких показників та обґрунтуванню доцільності їх застосування присвячено чимало досліджень іноземних та вітчизняних дослідників.

Оскільки донині не існує єдиного загальновизнаного переліку оціночних коефіцієнтів-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства, кожен дослідник-теоретик та суб'єкт діагностування-практик підходять до вирішення цього завдання індивідуально.

Найбільшого поширення набув коефіцієнтний підхід, в перебігу якого об’єктами дослідження виступають різноманітні коефіцієнти - різноманітні відносні показники, що розраховуються шляхом порівняння між собою певних абсолютних показників господарсько-фінансової діяльності підприємств, інформація про які міститься у різноманітних видах звітності та обліку.

Фундаментальна діагностика здійснюється спеціалістами самого підприємства або за його згодою відповідними фахівцями. Тому розрахунок показників фундаментальної діагностики потребує більш складного інформаційного забезпечення у вигляді матеріалів управлінського обліку та результатів спеціальних обстежень.

У складі показників експрес-діагностики залежно від виду звітності, що використовуються, можна відокремити наступні аналітичні підсистеми:

) показники, які розраховуються щоквартально та за підсумками року виключно на базі даних фінансової звітності;

) показники, розрахунок яких базується на спільному використанні форм фінансової та статистичної звітності, зокрема ф.№1-Б „Звіт про фінансові результати, дебіторську та кредиторську заборгованість" (місячна), яка містить інформацію про обсяг простроченої кредиторської заборгованості підприємства;

) показники, які розраховуються на базі податкової звітності; на відміну від 2-х попередніх підсистем ці показники розраховуються за матеріалами податкового обліку та передбачають використання специфічних показників, перелік та методика розрахунку яких визначена відповідними нормативно-інструктивними матеріалами [31].

Оцінка рівня майбутньої загрози банкрутства може здійснюватися за допомогою дослідження динаміки показників структури капіталу, оборотності та прибутковості за ряд періодів. Стабільна тенденція до зниження рівня цих показників свідчить про зростаючу загрозу банкрутства підприємства, що може реалізуватися в майбутньому періоді. Порівняння абсолютних значень показників із середньогалузевим дає можливість встановити, як швидко „відкладена загроза банкрутства" може стати наявною.

Оскільки, на сучасному етапі для вітчизняних підприємств проблема збитковості та банкрутства і надалі залишається надзвичайно актуальною, а досліджуване нами підприємство, ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», має не зовсім задовільний фінансовий стан, хоча і поки що є стійким до банкрутства, ми вважаємо, що є необхідність підтримання і, по можливості, покращення існуючого фінансового стану та відповідно ефективності його діяльності. Тому ми пропонуємо підприємству використовувати оперативну діагностику кризового стану підприємства як напрямок підвищення ефективності його функціонування. Адже, достовірна і своєчасна діагностика кризового стану та антикризове управління підприємства є не тільки запорукою виходу з кризи, але і можливістю її попередження.

В свою чергу, послідовність проведення діагностики банкрутства повинна розглядатися залежно від етапів її здійснення. Зокрема, можна виділити такі наступні етапи (рис. 3.3) [32].

Рис. 3.3- Етапи проведення діагностики кризового стану підприємства

Перший етап - створення інформаційної бази дослідження. Інформаційна база дослідження створюється на основі внутрішньої та зовнішньої інформації. Накопичена, систематизована внутрішня та зовнішня інформація підприємства може слугувати ресурсом для створення баз даних, необхідних для спрощення розрахунків та вдосконалення моделювання діагностики кризових явищ суб'єкта підприємницької діяльності.

Другий етап - діагностика кризового стану та загрози банкрутства підприємства.

Третій етап - прогнозування наслідків виникнення ситуації банкрутства на підприємстві. Для партнерів підприємства-банкрута відбувається розрив господарських зв'язків, спостерігається різке погіршення фінансового стану як підприємства, що перебуває в фінансовій кризі, так і підприємства ділового партнера боржника, що викликане невиконанням банкрутом своїх зобов'язань. Працівники підприємства-банкрута втрачають свої робочі місця.

Четвертий етап - виявлення можливих шляхів виходу підприємства з кризи.

Таким чином, особливого значення в сучасних умовах господарювання набуває своєчасна та об'єктивна оцінка кризового стану підприємства, на що ми і пропонуємо звернути увагу ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», оскільки на даному етапі його розвитку воно не повинно нехтувати, а навпаки втримувати на достатньому рівні та покращувати важливі складові його розвитку, які можна виявити тільки завдяки своєчасній й об'єктивній діагностиці стану підприємства, за рахунок чого можна буде отримати позитивні результати в діяльності (рис. 3.4).

Рис. 3.4- Результати використання діагностики кризового стану підприємства як напрямку підвищення ефективності його функціонування

Отже, послідовність проведення діагностики банкрутства повинна розглядатися залежно від етапів її здійснення. Причому підприємство повинно максимально раціонально та своєчасно підходити до вирішення завдань на кожному етапі.

Кризова ситуацiя подолається з успiхом, коли буде проводитися глибокий причинний аналiз ситуацiї; послiдовно впроваджуватися заходи з удосконалення культури управлiння фiрмою на оперативному i стратегiчному рiвнях; персонал буде задiяний в управлiннi кризою на всiх етапах для забезпечення спiвпрацi i зацiкавленостi; раціонально використовуватимуться страховi фонди подолання кризової ситуацiї.

Висновки до третього розділу

Незважаючи на позитивні зрушення в економіці України, вплив реформування на неї ще недостатній. Теперішній стан розвитку багатьох суб'єктів господарювання та ряду галузей більшість фахівців визначають як кризовий.

Досліджуване нами підприємство, ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», має не зовсім задовільний фінансовий стан і поки що є стійким до банкрутства, проте економічна ситуація в країні досить нестійка, тому існує необхідність у постійному підвищення ефективності функціонування підприємства.

Для оцінки загрози банкрутства необхідно провести аналіз фінансового стану підприємства. При цьому насамперед слід перевірити його сумарну кредиторську заборгованість. Адже справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Оцінка рівня майбутньої загрози банкрутства може здійснюватися за допомогою дослідження динаміки показників структури капіталу, оборотності та прибутковості за ряд періодів. Стабільна тенденція до зниження рівня цих показників свідчить про зростаючу загрозу банкрутства підприємства, що може реалізуватися в майбутньому періоді. Порівняння абсолютних значень показників із середньогалузевим дає можливість встановити, як швидко „відкладена загроза банкрутства" може стати наявною.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

.1 Охорона праці

4.1.1 Аналіз приміщення та характеристика професії

Аналіз атестації робочих місць за умовами праці проведемо у відділі кадрів, де охарактеризуємо професію менеджер (управитель) з підбору, забезпечення та використання персоналу.

Приміщення фінансового відділу ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» знаходиться на 2 поверсі адміністративної будівлі, де працюють 3 менеджера. Загальна площа приміщення становить 20 м2, висота - 2,5 м, ширина - 4 м, довжина - 5 м, приміщення має два вікна. Кількість працюючих у приміщенні - 3 працівника. На одного працюючого в приміщенні припадає: 20/3=6,6 м/чол. робочої площі. Згідно із СНиП 2.09.04 - 87 на кожного працюючого в управлінських приміщеннях повинно припадати не менше 4 (м2/чол.) робочої площі. Таким чином, нормативи розмірів та забезпечення працюючих робочою площею в відділі кадрів дотримано.

У відділі кадрів розташовані 3 комп’ютери. Напруга джерела живлення комп’ютерів у приміщенні − 220 В. За небезпекою ураження електричним струмом адміністративне приміщення відділу належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих.

Робочі місця оснащені відповідними основними елементами, конструкція яких забезпечує підтримання оптимальної робочої пози з необхідними ергономічними характеристиками; забезпечені необхідним природним і штучним світлом. Для підтримки допустимих значень мікроклімату та концентрації позитивних та негативних іонів передбачені прилади кондиціювання повітря.

Загальну характеристику приміщення, а також відповідно до національного класифікатора професій (КП) ДК 003:2010 (від 28.07.2010 року № 327)[33] та довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХПП)[34], загальну характеристику професії менеджер (управитель) з підбору, забезпечення та використання персоналу наведемо у табл. 4.1.

Таблиця 4.1 - Аналіз приміщення та характеристика обраної професії

Таким чином, робимо висновок, що приміщення відділу кадрів не відповідає нормативам з охорони праці.

План приміщення наведений на рисунку 4.1.

Що стосується рівнів шуму та вібрації, то будівля, у якій знаходиться офісне приміщення, розташована поблизу дороги з незначним транспортним навантаженням.

Тобто, на основі проведеного аналізу, ми можемо зробити висновок про те, що на даному підприємстві працівники забезпечені добре організованими робочими місцями, що відповідають вимогам законодавства.

Проаналізуємо метеорологічні умови на робочому місці.

Рисунок 4.1 - Схема офісного приміщення відділу кадрів

де 1 - робоче місце (столи);

- персональні комп’ютери;

- вікна;

- шафи;

- двері.

Таблиця 4.2 - Виміряні та нормовані параметри мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень

Таким чином, можна зробити наступні висновки: під час теплого періоду року температура в адміністративному приміщенні (23) є оптимально допустимою, за оптимальну норму температури в зоні адміністративно-побутових приміщень (23-25), при цьому вона підпадає під допустиму температуру для такого виду приміщень.

Відносна вологість відділу кадрів в холодний період року становить 40%, тобто знаходиться в межах оптимальної норми. Швидкість руху повітря відповідає нормі в теплий період року, оскільки дорівнює оптимальному значенні.

         У виробничих приміщеннях на робочих місцях з ВДТ ЕОМ мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату: температури, відносної вологості та рухливості повітря (НПАОП <#"602048.files/image160.gif">

Рисунок 4.2 - Побудова “дерева подій” щодо можливості виникнення професійного захворювання, викликаного негативним впливом випромінювання ЕОМ, що використовується у цьому приміщенні

Отже, тепер проведемо аналіз цього дерева. Таким чином, подія А може виникнути при наявності однієї з умов Б, В та Г, а також і їх сукупності.

В свою чергу подія Б може бути наслідком двох наступних подій - Д (недостатня ширина приміщення) та Е (недотримання правил техніки безпеки при користуванні ЕОМ).

Подія В може стати наслідком також двох наступних подій:

-        Ж - недостатня довжина приміщення;

-        З - недотримання інструкції по користуванню обладнанням.

Подія Г може бути наслідком події И - недотримання нормативу щодо робочої поверхні столу, а саме недостатня ширина столу.

Аналіз дерева полягає у виявленні умов, мінімально необхідних та достатніх для виникнення або не виникнення головної події А. Таким чином, у даному випадку є чотири: ДЖИ, ДЗИ, ЕЖИ, ЕЗИ і два мінімальних сполучення та одиночна подія, що виключають можливість виникнення події А при одночасній відсутності: ДЕ, ЖЗ та И.

Аналітичний вигляд умов виникнення досліджуваної події можна виразити у такому вигляді:

, (4.1)

Підставивши замість буквених символів імовірності відповідних передумов, одержимо оцінку ризику виникнення захворювання внаслідок опромінення ЕОМ.

Р (Д)= Р (Е)= Р (Ж)= Р (З)= Р (И) 0,1

Р(А)=(0,1+0,1)*(0,1+0,1)*0,1=0,004.

Отже, ризик виникнення захворювання внаслідок опромінення ЕОМ складає 0,004.

Тепер визначимо до якої категорії серйозності відноситься кожна з небезпек. Отже, всі вищеперераховані небезпеки, належать до ІІІ категорії (граничні небезпеки), тобто з можливістю отримання незначних травм, короткочасних захворювань.

Щодо рівня ймовірності небезпеки, то дані небезпеки можна віднести до рівня С (випадкові), адже вони можуть іноді відбутися за життєвий цикл.

Враховуючи рівень небезпеки та категорію її серйозності можемо визначити індекс ризику небезпеки. Він буде становити 3С, тому критерій ризику - небажаний (гранично допустимий).

Таким чином, ми здійснили оцінку ризику виникнення професійного захворювання. Для оцінки ризику було розглянуто сукупність небезпек, що можуть виникнути на робочому місці. Проведено побудову “дерева подій” на основі однієї з групи небезпек - небезпека, викликана випромінюванням ЕОМ. В результаті отримано чотири основних і два мінімальних сполучення та одинична подія, що виключають виникнення головної події.

.1.3 Розробка заходів щодо поліпшення умов праці в приміщенні відділу кадрів

Проаналізувавши дані таблиці 4.6 та виявлені недоліки на підприємстві, можна запропонувати наступні заходи покращення умов праці.

Таблиця 4.6 - Розробка заходів покращення умов праці

Використовуючи дані фінансової звітності ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», розрахуємо витрати на охорону праці даного підприємства.

Сума реалізованої продукції в 2008 році становила 184955 тис.грн, у 2009 році - 365823 тис.грн, а в 2010 році - 270990 тис.грн.

Відповідно до статті 19 ЗУ «Про охорону праці» [38], для підприємств, незалежно від форм власності, витрати на охорону праці повинні становити не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

Таким чином витрати на охорону праці ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» становили:

2010 рік:

Відповідно до ЗУ «Про охорону праці», розрахуємо витрати на охорону праці, вони повинні становити не менше 0,5 % від фонду оплати праці, таким чином витрати на охорону праці ПАТ «Могилів-Подільського заводу газового устаткування та приладів» становили:

рік:

Як ми бачимо, відбулося зменшення витрат на охорону праці на 1225 тис.грн., що безумовно є негативною тенденцією для підприємства.

4.2 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Розрахунок збитків внаслідок надзвичайної ситуації на ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» − «Вибух»

.2.1 Розрахунок збитків від втрати життя та здоров’я працівників ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів»

Розрахуємо збитки від втрати життя та здоров’я працівників досліджуваного підприємства, використовуючи наступну формулу [39]:

(4.5)

де - втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва;

 - витрати на виплату допомоги на поховання;

 - витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника;

) Використовуючи дані таблиці 4.2, обчислимо втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва за наступною формулою [39]:

 (4.6)

де  - втрати від легкого нещасного випадку, приймаємо 0,28;

 - втрати від тяжкого нещасного випадку, приймаємо 6,5;

 - втрати від отримання людиною інвалідності, приймаємо 37;

 - втрати від загибелі людини, приймаємо 47;

 - кількість постраждалих від конкретного виду нещасного випадку.

Таблиця 4.2 − Усереднені показники втрат від вибуття трудових ресурсів з виробництва

Відповідно до вихідних даних, загальна кількість постраждалих внаслідок вибуху - 1,5% кількості працюючих, що становить 12 особи, оскільки на ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» працює 800 осіб. Серед числа постраждалих 6 осіб зазнали легких ушкоджень, 6 особи зазнали тяжких ушкоджень 1 особа померла. Таким чином, N1 = 6, N2 = 6 осіб, N4 = 1 особа. Отримаємо:

) Розрахуємо витрати на виплату допомоги на поховання, використовуючи формулу [39]:

(4.7)

де − допомога на поховання (за даними органів соціального забезпечення);

 - кількість загиблих.

Згiдно з постановою Фонду соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi «Про встановлення розмiру допомоги на поховання» вiд 16 листопада 2011р. № 55 <#"602048.files/image179.gif">

) Обчислимо витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника за наступною формулою [39]:

(4.8)

де 12 - кількість місяців у році;

- розмір щомісячної пенсії на дитину до досягнення нею повноліття − 18 років (50% пенсії годувальника призначеної за віком);

 - вік дитини (відповідно до завдання - 12 років).

Таким чином, розмір збитків від втрати життя та здоров’я працівників ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» внаслідок виникнення пожежі на підприємстві становитиме:

.2.2 Розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

Збитки від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції розрахуємо за формулою [39]:

(4.9)

де  - збитки від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення;

 - збитки від руйнування та пошкодження основних фондів невиробничого призначення;

 - збитки від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції;

 - збитки від втрат незібраної сільськогосподарської продукції;

 - збитки від втрат запасів сировини, напівфабрикатів та проміжної продукції;

 - збитки від втрат майна громадян та організацій.

) Обчислимо збитки від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення.

Загальні збитки від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення, які складаються із збитків від повного або часткового руйнування і пошкодження будівель, споруд, корпусів, техніки, обладнання та інших видів основних фондів виробничого призначення розрахуємо за формулою [39]:

(4.10)

де - зменшення балансової вартості і-го виду основних фондів виробничого призначення внаслідок повного або часткового руйнування з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації;

- коефіцієнт амортизації і-го виду основних фондів а виробничого призначення;

 - кількість видів основних фондів виробничого призначення, що були частково або повністю зруйновані;

- ліквідаційна вартість одержаних матеріалів і устаткування.

Відповідно до вихідних даних, ліквідаційна вартість основних виробничих фондів становить 0,5%, збитки від часткового руйнування та пошкодження виробничих фондів складають 3%, невиробничих - 2%. Вартість основних фондів виробничого призначення становить 2072 тис. грн., а вартість невиробничих фондів - 500 тис. грн..

Таким чином, загальні збитки від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення становитимуть:

2) Розрахуємо збитки від руйнування та пошкодження основних фондів невиробничого призначення (житла, комунікацій, споруд та будівель допоміжного призначення тощо) за формулою [39]:

, (4.11)

де  - балансова вартість і-го виду повністю зруйнованих фондів невиробничого призначення з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації;

- коефіцієнт амортизації і-го виду основних фондів а невиробничого призначення;

 - кількість видів основних фондів невиробничого призначення, що були частково або повністю зруйновані;

- ліквідаційна вартість одержаних матеріалів і устаткування.

в) розрахунок збитків від втрат готової промислової продукції

Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції проведемо за такою формулою [39]:

(4.12)

Збитки від втрат готової промислової продукції () розрахуємо, виходячи з її собівартості або за цінами придбання з урахуванням індексації за такою формулою [39]:

(4.13)

де  - собівартість одиниці і-го виду промислової продукції;

 - кількість втраченої продукції і-го виду;

 - кількість видів промислової продукції, втрачених під час НС.

Під час вибуху на складі зберігалось два види продукції - котли 190 шт., собівартістю 1125 грн. та конвектори - 160 шт., собівартістю 1114 грн. Згідно завдання втрати першого виду продукції склали 10% від загальної кількості(19 шт.), другого - 5 % (8 шт.).

Отже, збитки від втрат готової продукції складуть:

Пр = 1125·19+1114·8 =30,287 (тис. грн.).

ґ) розрахунок збитків від втрат сировини

Збитки від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів,
необхідних для виробництва продукції та надання послуг (Сн),
розраховуються виходячи з витрат відповідних підприємств та
організацій на їх придбання або із середніх значень оптових цін на
сировину, матеріали, напівфабрикати на момент виникнення втрат за
такою формулою[39]:

, (4.10)

де Цcepі - середня оптова ціна одиниці і-ї сировини, матеріалів та напівфабрикатів на момент виникнення втрат;- обсяг втрачених сировини, матеріалів, напівфабрикатів.

Так, як на складі зберігались котли 190 шт., а для їх виготовлення потрібні системи електричного розпалу з розрахунку 18 шт. на 1 котел, то втрати сировини складатимуть: 190·18·0,07 = 239,4 шт.(згідно завдання), собівартістю 25 грн./шт. Втрати інжекційних пальників необхідних для виготовлення конвекторів згідно завдання складатимуть - 160·0,08=12,8 шт., собівартістю 185 грн./шт.

Отже, втрати сировини складуть:

Сн = (239,4·25)+(12,8·185)= 8,353 (тис. грн.)

Отже, збитки від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції згідно формули (4.6) складуть:

Мр = 61,84+9,95+30,287+8,353= 110,43 (тис. грн.).

.2.3 Розрахунок збитків від невироблення продукції внаслідок припинення виробництва

Оскільки на ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» внаслідок простою виробництва продукція не вироблялася один тиждень, а чистий річний прибуток підприємства становить 1148 тис. грн., то втрати прибутку підприємства в даному випадку будуть наступні (з врахуванням, що у році 52 тижні):

Таким чином, оскільки сума річного чистого прибутку ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» становить 1148 тис. грн, то за тиждень простою виробництва підприємство втратило 22,08 тис. грн.

Крім того, підприємство понесло збитки внаслідок виплати заробітної плати працівникам у період простою виробництва. Оскільки річний фонд оплати праці ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» становить 376000 тис. грн., то в даному випадку втрати підприємства будуть наступні:

Також внаслідок тижневого простою виробництва, підприємство не виконало свої зобов’язання з поставки продукції покупцям. Тому ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» доведеться сплатити неустойку контрагентам у розмірі 20 тис. грн.

Таким чином, загальний розмір неотриманого прибутку підприємства в період простою становить:

Отже, в процесі виконання дипломної роботи було проведено розрахунки збитків від наслідків надзвичайної ситуації - вибуху. Таким чином було розраховано збитки від втрати життя та здоров’я населення, руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції, а також від невироблення продукції внаслідок припинення виробництва. В результаті було з’ясовано, що загальна сума збитків у разі пожежі на ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» становитиме:

Висновок до четвертого розділу

Охорона праці відіграє важливу роль, як суспільний чинник, оскільки,

встановлює певні норми та правила для захисту працівників при виконанні своїх обов’язків. Роботодавець зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі підприємства і на кожному робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів про охорону праці.

У дипломній роботі було проведено характеристику професії «Менеджер (управитель) з підбору, забезпечення та використання персоналу», а також проаналізовано приміщення відділу управління персоналом й схематично зображено його план.

Крім того, було проведено аналіз стану охорони праці в приміщенні відділу управління персоналом, санітарно-гігієнічних умов праці, досліджено метеорологічні умови на робочих місцях, рівень шуму.

Таким чином в ході дослідження було виявлено, що температура не відповідає нормативним значенням.

Таким чином, можна зробити висновок, що стан охорони праці на підприємстві є не зовсім задовільним.

ВИСНОВКИ

. В умовах сучасної економіки України банкрутство вітчизняних підприємств є істотною проблемою. Воно призводить до істотних негативних наслідків окремого суб'єкта господарювання через збитковість підприємства, затримку чи невиплату заробітної плати робітникам, втрату робочих місць у випадку ліквідації підприємства та ін. Кількість неплатоспроможних підприємств та підприємств-банкрутів в Україні досить значна, вони є в кожному регіоні країни.

. Визначено, що банкрутство - це неспроможність підприємства фінансувати свою діяльність, а також нездатність повернути борги кредиторам через недостатність активів у ліквідній формі. Суб'єктом банкрутства або банкрутом виступає боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо). Відповідно, боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Банкрутство наступає в разі неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності після настання встановленого строку сплатити грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

. Розглянуто поняття фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Завданням управління фінансовою діяльністю є вироблення і практичне застосування методів, коштів та інструментів для досягнення мети діяльності підприємства в цілому або його окремих виробничо-господарських ланок. Подібними цілями можуть бути: максимізація прибутку; досягнення стійкої норми прибутку в плановому періоді; збільшення доходів керівною складу і вкладників (або власників) підприємства; підвищення курсової вартості акцій підприємства тощо. Зрештою всі ці цілі орієнтовані на підвищення доходів вкладників (акціонерів) або власників (власників капіталу) підприємства.

4.Проаналізувавши фінансову діяльність ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», можна зробити висновок, що підприємство в цілому характеризується не зовсім прийнятним фінансовим станом, про що говорять незадовільні показники ділової активності та рентабельності, в свою чергу, і показники ліквідності та фінансової стійкості не характеризують стан підприємства однозначно, тобто не позитивно. Також потрібно звернути увагу підприємству на те, що, зокрема, потрібно замінити обладнання, адже воно уже досить зношене, тобто є необхідність покращення майнового стану.

5.Проаналізовано результати оцінки імовірності банкрутства ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів» розраховані, як за вітчизняними, так і за західними моделями , говорять про більш менш задовільний фінансовий стан підприємства і про низький ризик банкрутства підприємства. Причому, спостерігається позитивна динаміка розрахованих нами результативних показників у 2009 р., що, в свою чергу, свідчить про покращення фінансового стану підприємства, підвищення його фінансової стійкості, а відповідно і незалежності від зовнішніх джерел фінансування, тобто покращення можливості здійснювати свою діяльність за рахунок власних коштів та покривати свої зобов’язання власними силами, на що варто звернути увагу, адже в 2010 р. ситуація хоча і не дуже суттєво, але погіршується за розрахунками моделі Ліса, але при розрахунку показника поточної платоспроможності ми бачимо, що значення покращується, але все одно воно є від’ємним.

Незважаючи на позитивні зрушення в економіці України, вплив реформування на неї ще недостатній. Теперішній стан розвитку багатьох суб'єктів господарювання та ряду галузей більшість фахівців визначають як кризовий.

Досліджуване нами підприємство, ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», має не зовсім задовільний фінансовий стан і поки що є стійким до банкрутства, проте економічна ситуація в країні досить нестійка, тому існує необхідність у постійному підвищення ефективності функціонування підприємства.

Для оцінки загрози банкрутства необхідно провести аналіз фінансового стану підприємства. При цьому насамперед слід перевірити його сумарну кредиторську заборгованість. Адже справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

6. Сформовано шляхи вдосконалення оцінювання імовірності банкрутства підприємства

Світова практика показала, що ефективність застосування механізму банкрутства, за умови наявності всього необхідного “інструментарію” є високою. Проте та ж практика виробила і ряд вимог, без виконання яких дана процедура перетворюється з оздоровчої в каральну. Серед них можна виділити такі, як достатньо розвинена економіка, більш-менш стабільна фінансова ситуація, наявність відповідної правової бази, грамотна інвестиційна політика і наявність самих інвесторів, напрацьована система оздоровчих і антикризових засобів, пристосованих саме до економіки даної країни, наявність висококваліфікованого штату антикризових керуючих. Особливо важливим є використання даного інституту в комплексі з іншими засобами: інвестиціями, державним регулюванням і підтримкою

.Запропоновано шляхи покращення аналізу системи управління банкрутством підприємства.

Оскільки, на сучасному етапі для вітчизняних підприємств проблема збитковості та банкрутства і надалі залишається надзвичайно актуальною, а досліджуване нами підприємство, ПАТ «Могилів-Подільський завод газового устаткування та приладів», має не зовсім задовільний фінансовий стан, хоча і поки що є стійким до банкрутства, ми вважаємо, що є необхідність підтримання і, по можливості, покращення існуючого фінансового стану та відповідно ефективності його діяльності. Тому ми пропонуємо підприємству використовувати оперативну діагностику кризового стану підприємства як напрямок підвищення ефективності його функціонування. Адже, достовірна і своєчасна діагностика кризового стану та антикризове управління підприємства є не тільки запорукою виходу з кризи, але і можливістю її попередження.

В свою чергу, послідовність проведення діагностики банкрутства повинна розглядатися залежно від етапів її здійснення. Зокрема, можна виділити такі наступні етапи.

Перший етап - створення інформаційної бази дослідження. Інформаційна база дослідження створюється на основі внутрішньої та зовнішньої інформації. Накопичена, систематизована внутрішня та зовнішня інформація підприємства може слугувати ресурсом для створення баз даних, необхідних для спрощення розрахунків та вдосконалення моделювання діагностики кризових явищ суб'єкта підприємницької діяльності.

Другий етап - діагностика кризового стану та загрози банкрутства підприємства.

Третій етап - прогнозування наслідків виникнення ситуації банкрутства на підприємстві. Для партнерів підприємства-банкрута відбувається розрив господарських зв'язків, спостерігається різке погіршення фінансового стану як підприємства, що перебуває в фінансовій кризі, так і підприємства ділового партнера боржника, що викликане невиконанням банкрутом своїх зобов'язань. Працівники підприємства-банкрута втрачають свої робочі місця.

Четвертий етап - виявлення можливих шляхів виходу підприємства з кризи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.   Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від N 2343-XII, 14.05.1992 р.

2.      Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб./Терещенко О.О. - К.: КНЕУ. - 2000-412 с.

.        Третяк О. Про проблему банкрутства підприємств/Третяк О. // Економіка України. - 2000. - № 2- С.46-49.

.        Голощапов Н.А. Словарь-справочник аудитора /Голощапов Н.А. - М.: «Экзамен», 1999-384 с.

.        Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып. 3 /Бланк И.А. - К.: Ника-Центр. - 1999-592 с.

.        Шеремет А.Д. Финансы предприятий: ученик/ Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. - М.: ИНФРА-М. - 1999- 343 с.

.        Андрущак Є.М. Удосконалення інституту банкрутства/Андрущак Є.М. // Фінанси України. - 2001. - № 9- С.29-36.

.        Лосєва М.С. Процедура банкрутства - ефективний важіль примусового удосконалення систем управління суб’єктами господарювання / Лосєва М.С., Ревтюк Є.А., Петренко В.П. // Регіональні перспективи (Полтава). - 2000. - № 2- 3-С. 200-201.

.        Пластун О.Л. Визначення сутності поняття «банкрутство» в сучасній науковій літературі /Пластун О.Л.// Вісник ЖДТУ. - 2005. - № 2-С.49-53.

.        Берест М.М. Критичний аналіз змісту економічної категорії «банкрутство»//Берест М.М., Тимошенко А.П.// Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2010. - № 29-С. 256-261.

.        Ляшенко Г. Банкрутство в системі державного регулювання/Ляшенко Г. // Науковий вісник. -1999. - № 1- С. 103-108.

.        Менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Г.В Щокіна, М.Ф. Головатого, О.В.Антонюка, В.П. Сладкевича. - К.: МАУП, 2007- 816 с.

.        Сладкевич В. П. Стратегічний менеджмент організацій; Підручник. - К.: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2008.-496 с.

.        Фінанси: Підручник /За ред.С.І. Юря, Ф.М. Федосова.- К.: Знання,2008.-611 с.

.        Міщенко А. П. Стратегічне управління: Навч. посіб. - К.: «Центр навчальної літератури», 2004-336 с.

.        Методика проведення поглибленного аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій: Затв. Наказом Агенства з питань запобігання банкрутству підприємства організації від 27 черв. 1997р. №81.

.        Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного Банкрутсва чи доведення до банкрутства : Затв. Наказом Мінекономіки України від 17 січня 2001 р.

.        Крамаренко Г. О., Фінансовий аналіз/ Крамаренко Г. О., Чорна О. Є. // Підручник. - 2008 -392 с.

.        Жукевич С.М. Діагностика фінансового стану в системі управління підприємством / С.М. Жукевич // Научный вестник ДГМА. - 2009. - №1. - С.234-240.

.        Грешко Р.І. Фінансова санація промислових підприємств : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата екон. наук : спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / Р. І. Грешко. - Тернопіль, 2008-240 с.

.        Білоконь Т. М. Організаційно-економічний механізм санації підприємств цукрової промисловості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами» / Т. М. Білоконь. - К., 2008.

.        Благодєтєлєва-Вовк С. Л. Управління фінансовою санацією підприємств : [навч. посіб.] / Благодєтєлєва-Вовк С. Л. - К. : Ніка-Центр, 2006-248 с.

.        В.В.Зянько Фінансовий аналіз та звітність / В.В.Зянько,І.Ю.Єпіфанова //Вінниця ВНТУ 2008 - 83 с.

.        Єфремова В. С. Методичні і правові аспекти процедур антикризового управління підприємством/ Є. С. Єфремова// Вісник Східноукраїнського національного університету. - 2001. - № 5-С. 88-90.

.        Москаленко В. П , О.Л.Пластун ,Комплексна оцінка фінансового стану підприємства як основа для діагностики його банкрутства // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 6-С.73-76.

.        Фокіна Н. Методика виявлення загрози банкрутства підприємств за оцінкою показників фінансового стану // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 7-с.56-63.

.        Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001-с.556.

.        Вращук К.В. : «Сучасні методи прогнозування банкрутства підприємств»//Тенденції управління фінансовими та інноваційними процесами в умовах ринкових перетворень, 2 березня 2012р.- с.266-268.

.        Положення Міністерства фінансів України. Фонд держмайна України. „Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації”. - N 49/121 від 26.01.2001.

31. Іващенко В.І., Болюх М.А.,/ Економічний аналіз господарської діяльності./ - К., -2009р. с.204.

32. Найчук Н.В. Використання діагностики кризового стану підприємства як напрямок підвищення ефективності функціонування: Стан і перспективи соціально-економічного розвитку суспільства ХХІ століття очима молоді. Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції, м. Вінниця, 29 квітня 2010 р./ Н.В. Найчук// Вінниця: ВТЕІ КНТЕУ. - 2010. - С.95-99.

33.    Національний класифікатор професій ДК 003:2010. - назва з екрана.- <#"602048.files/image211.gif">

II. Оборотні активи

Виробничі запаси

100

6166

4826

Поточні біологічні активи

110

0

0

Незавершене виробництво

120

540

1288

Готова продукція

130

2258

2506

Товари

140

0

684

Векселі одержані

150

0

0

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

- чиста реалізаційна вартість

160

378

329

- первісна вартість

161

378

329

- резерв сумнівних боргів

162

( 0 )

( 0 )

Дебіторська заборгованість за рахунками:

- за бюджетом

170

0

93

- за виданими авансами

180

0

5

- з нарахованих доходів

190

0

0

- із внутрішніх розрахунків

200

0

0

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

62

50

Поточні фінансові інвестиції

220

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти:

- в національній валюті

230

0

2

- у т.ч. в касі

231

0

0

- в іноземній валюті

240

0

0

Інші оборотні активи

250

5

1

Усього за розділом II

260

III. Витрати майбутніх періодів

270

0

0

IV. Необоротні активи та групи вибуття

275

0

0

Баланс

280

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Власний капітал

Статутний капітал

300

768

768

Пайовий капітал

310

0

0

Додатковий вкладений капітал

320

0

0

Інший додатковий капітал

330

8396

8396

Резервний капітал

340

0

0

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

-4958

-5177

Неоплачений капітал

360

( 0 )

( 0 )

Вилучений капітал

370

( 0 )

( 0 )

Накопичена курсова різниця

375

0

0

Усього за розділом I

380

4206

3987

Частка меншості

385

0

0

II. Забезпечення наступних виплат та платежів

Забезпечення виплат персоналу

400

0

0

Інші забезпечення

410

331

331

Сума страхових резервів

415

0

0

Сума часток перестраховиків у страхових резервах

416

0

0

Цільове фінансування

420

0

0

Усього за розділом II

430

331

331

ІІІ. Довгострокові зобов’язання

Довгострокові кредити банків

440

0

0

Інші довгострокові фінансові зобов’язання

450

615

612

Відстрочені податкові зобов’язання

460

0

0

Інші довгострокові зобов’язання

470

0

0

Усього за розділом III

480

615

612

ІV. Поточні зобов’язання

Короткострокові кредити банків

500

0

0

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями

510

0

0

Векселі видані

520

0

0

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

6371

6932

Поточні зобов’язання за розрахунками:

- з одержаних авансів

540

49

7

- з бюджетом

550

705

52

- з позабюджетних платежів

560

0

0

- зі страхування

570

52

205

- з оплати праці

580

14

189

- з учасниками

590

0

0

- із внутрішніх розрахунків

600

0

0

Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу

605

0

0

Інші поточні зобов'язання

610

162

254

Усього за розділом IV

620

7353

7639

V. Доходи майбутніх періодів

630

0

0

Баланс

640

Звіт про фінансові результати за рік

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

947

1223

Податок на додану вартість

015

139

209

Акцизний збір

020

( 0 )

( 0 )

025

( 0 )

( 0 )

Інші вирахування з доходу

030

( 0 )

( 0 )

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

035

808

1014

Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

040

( 696 )

( 1074 )

Валовий прибуток:

- прибуток

050

112

0

- збиток

055

( 0 )

( 60 )

Інші операційні доходи

060

1548

190

У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності

061

0

0

Адміністративні витрати

070

( 720 )

( 477 )

Витрати на збут

080

( 71 )

( 37 )

Інші операційні витрати

090

( 1080 )

( 1144 )

У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності

091

( 0 )

( 0 )

Фінансові результати від операційної діяльності:

- прибуток

100

0

- збиток

105

( 211 )

( 1528 )

Доход від участі в капіталі

110

0

0

Інші фінансові доходи

120

0

0

Інші доходи

130

0

0

Фінансові витрати

140

( 0 )

( 0 )

Втрати від участі в капіталі

150

( 0 )

( 0 )

Інші витрати

160

( 5 )

( 0 )

Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті

165

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

- прибуток

170

0

0

- збиток

175

( 216 )

( 1528 )

У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності

176

0

0

У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності

177

( 0 )

( 0 )

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

( 3 )

( 0 )

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

185

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності:

- прибуток

190

0

0

- збиток

195

( 219 )

( 1528 )

Надзвичайні:

- доходи

200

0

0

- витрати

205

( 0 )

( 0 )

Податки з надзвичайного прибутку

210

( 0 )

( 0 )

Частка меншості

215

0

0

Чистий:

- прибуток

220

0

0

- збиток

225

( 219 )

( 1528 )

Забезпечення матеріального заохочення

226

0

0

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Матеріальні затрати

230

1342

2646

Витрати на оплату праці

240

590

508

Відрахування на соціальні заходи

250

235

202

Амортизація

260

311

228

Інші операційни витрати

270

78

615

Разом

280

2556

4199

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Середньорічна кількість простих акцій

300

15352636

15352636

Скоригована середньорічна кількість простих акцій

310

15352636

15352636

Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

320

-0.01426

-0.09953

Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

330

-0.01426

-0.09953

Дивіденди на одну просту акцію

340

0

0

Баланс станом на 2009 рік

Баланс станом на 2010 рік