Тема: Метод наименьших квадратов

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Математика
  • Язык:
    Русский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Размер файла:
    1,1 Мб
Метод наименьших квадратов
Метод наименьших квадратов
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет











Реферат

на тему:

Поняття і види іноземних інвестицій


,







Київ 2009 р.

Термін "інвестиція" переважно вживається в розумінні "капітальні вкладення". Як вважає Н. Кузнецова, поняття "інвестиції" та "капітальні вкладення" співвідносяться як категорії загального й окремого: інвестиція у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюється у формі капітальних вкладень.

Майже аналогічну точку зору має А. Богатирьов, який вважає, що інвестиції - це, насамперед, продуктивні витрати, спрямовані на відтворення життя, матеріальних і духовних благ як необхідних умов життя людини в суспільстві. Це нормальні з точки зору функціонування виробництва витрати на його розширення і модернізацію.

Термін "іноземні інвестиції" знайшов своє закріплення у законодавстві, насамперед, в Законі України "Про режим іноземного інвестування", де під іноземними інвестиціями розуміють цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестиції - це речі, грошові кошти, майнові права, цінні папери, а також результати інтелектуальної діяльності, вкладені іноземним інвестором (у передбачених законом формах) в об'єкти інвестиційної діяльності на території України з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції на території України у тих видах, які не заперечуються законом. Насамперед це стосується конвертованої валюти. Економіка України потребує залучення іноземних інвестицій у вільноконвертованій валюті з метою вкладення її у найважливіші інвестиційні проекти. До конвертованої відноситься валюта, що визначена Національним Банком України, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" іноземною валютою визнаються іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських або інших кредитно-розрахункових установ за межами України. Крім цього, зазначений Декрет до іноземної валюти відносить також монетарні метали, платіжні доручення та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або в монетарних металах.

У Законі України "Про режим іноземного інвестування" одним із видів іноземних інвестицій передбачено грошові вимоги та прав вимоги на виконання договірних зобов'язань, а також цінні папери, виражені у конвертованій валюті. Валютне законодавство відносить також до іноземної валюти платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах. Монетарні метали - це золото і метали іридієво-платинової групи у будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових та побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Реінвестовані кошти у валюті України, за умов сплати податку на доходи від інвестицій, також належать до іноземних інвестицій. Закон України "Про режим іноземного інвестування" підкреслює, що валюта України вважається одним з видів іноземних інвестицій при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування, а також за умов сплати податку на прибуток в будь-які інші об'єкти інвестування згідно з законодавством України.

Іноземні інвестори після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів можуть безперешкодно і негайно переказати за кордон доходи, прибутки та інші кошти в іноземній валюті, одержані на законних підставах внаслідок здійснення інвестицій. Тобто мова йде про прибуток в іноземній валюті. Що стосується використання доходу, прибутку та інших коштів, одержаних у валюті України у зв'язку з іноземними інвестиціями, то вони можуть реінвестуватися в Україні.

Наступний вид іноземних інвестицій - будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права. Закон України "Про власність" не визначає, яке майно є рухомим, а яке - нерухомим. Можна трактувати, що до нерухомого майна насамперед належить земля, споруди та будівлі.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав, які виражені у конвертованій валюті. Валютне законодавство України відносить такі цінні папери до валютних цінностей, об'єднуючи їх одним поняттям "іноземна валюта".

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" цінними паперами визнаються грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником, і передбачають, як правило, виплату доходів у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Серед видів цінних паперів за законодавством України розрізняють акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик, облігації підприємств, векселі, казначейські зобов'язання республіки, ощадні сертифікати, приватизаційні папери.

Цінні папери належать до так званих портфельних інвестицій. Під останніми розуміють надання іноземними державами кредитів; придбання державних облігацій та інших державних цінних паперів; придбання акцій, цінних паперів підприємств, комерційних банків, фондових бірж та ін. Питання державних кредитів регулюються міждержавними угодами та програмами надання кредитів, які розробляються міжнародними організаціями. Регулювання портфельних інвестицій повинно здійснюватись національним законодавством.

Крім акцій, облігацій, інших цінних паперів Закон України "Про режим іноземного інвестування" передбачає, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися також у вигляді корпоративних прав, а саме - прав власності на частку у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або інших країн.

Одним із видів іноземних інвестицій можуть бути грошові вимоги та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями. Різновидом таких платіжних вимог є векселі, чеки та інше. За своєю правовою природою вексель - це цінний папір. У ньому завжди зафіксовано грошове зобов'язання з визначеною сумою. Грошове зобов'язання, яке міститься у векселі, повинно бути абсолютним, тобто презюмується, що вексель видано на зустрічне матеріальне задоволення. Хоча грошове зобов'язання є абстрактним.

Механізм дії векселя полягає в наступному. Надаючи вексель ремітенту, трасант стає зобов'язаним перед ремітентом. Він відповідає за сплату та за акцепт векселя платником. Перед векселедержателем можуть бути дві зобов'язані особи: платник і векселедавець. Розширення кола суб'єктів вексельних відносин відбувається шляхом передання прав на одержання платежу. Право на одержання платежу за векселем на пред'явника передається шляхом простого вручення цінного паперу новому держателю. Для передання права вимоги за ордерним векселем необхідно, крім передачі цінного паперу, зробити передаточний надпис - індосамент. Правове значення індосаменту полягає в тому, що з його здійсненням у вексельних відношеннях з'являється новий вексельний кредитор - індосамент і новий вексельний боржник - індосант, який відповідає за платіж по індосованому ним векселю перед індосатором. Таким чином, передання права вимоги за векселем може розглядатися як один з видів іноземних інвестицій.

Як і вексель, чек за своєю правовою природою є цінним папером, за змістом він вважається грошовим документом і містить наказ чекодавця платнику - банку заплатити ремітенту за його наказом певну суму після пред'явлення чека до оплати. Банк виплачує гроші з коштів, що внесені чекодавцем, як клієнтом банку. Чекодержатель є кредитором, перед яким зобов'язані дві особи: банк-платник, а у випадку несплати чеку -чекодавець. Завдяки тому, що чек є обігоздатним, він може виступати як один із засобів здійснення іноземних інвестицій. Усі чеки поділяються на орендні, пред'явницькі та іменні. Пред'явницький чек можна передати шляхом простого вручення. Ордерні чеки передаються шляхом здійснення індосаменту. Так само, як і у вексельних відносинах, індосамент на чеку може бути бланковим та іменним. Кожний новий індосамент створює в особі індосанта нового чекового боржника, який несе солідарну відповідальність з чекодавцем перед чекодержателем за платіж по чеку.

Отже, вкладання в об'єкти інвестиційної діяльності грошових вимог та права вимоги на виконання договірних зобов'язань, які мають вартість у конвертованій валюті, є одним із видів іноземних інвестицій. Цей вид інвестицій повинен бути підтверджений згідно із законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями і гарантований першокласними банками.

Іноземні інвестиції, відповідно до законодавства України, можуть виступати у вигляді будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, промислові зразки, корисні моделі, знаки для товарів та послуг, "ноу-хау" тощо. Визнання права авторів творів науки, літератури та мистецтва "інтелектуальною власністю" дало змогу створити юридичні умови для переходу прав на ці твори до інших осіб, аналогічно придбанню права власності на річ. Суб'єкт права інтелектуальної власності на свій розсуд визначає межі, форми, засоби та порядок використання інтелектуальної цінності. Поняття інтелектуальної власності включає результати творчої діяльності у вигляді духовної і науково-технічної творчості.

Права інтелектуальної власності як вид іноземних інвестицій повинні бути чітко визначені. Об'єкт інтелектуальної власності повинен підлягати правовій охороні як у країні інвестора, так і в країні, що приймає інвестицію. Іноземні інвестиції у вигляді майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності можуть здійснюватись по-різному. Майнові права на об'єкт інтелектуальної власності можуть бути інвестиційним внеском як при створенні юридичної особи, так і для зареєстрованої. Вони можуть мати місце у всіх видах створюваних підприємств з іноземними інвестиціями - як спільних, так і тих, які цілком належать іноземному інвестору. Але якщо у другому випадку це залежить від волі самого іноземного інвестора, то в першому потрібна згода інших учасників. Крім цього, законодавство України про іноземні інвестиції висуває спеціальну вимогу до іноземної інвестиції у вигляді прав інтелектуальної власності, а саме: їх вартість повинна бути підтверджена згідно із законами країни інвестора або міжнародними торгівельними звичаями у конвертованій валюті, а також експертною оцінкою в Україні.

Питання, пов'язані із здійсненням інвестицій у вигляді прав інтелектуальної власності, повинні вирішуватись одночасно з укладенням інвестиційного договору і враховувати як вимоги інвестиційного законодавства, так і законодавства, яке регулює правовий режим інтелектуальної власності.

Видом іноземних інвестицій є права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями.

Міжнародний досвід свідчить, що розробка природних ресурсів завжди притягувала іноземні інвестиції. Цим пояснювалося і прийняття спеціальних актів, які регламентують правовий режим участі іноземного капіталу в освоєнні природних ресурсів. Тому однією з форм активної участі іноземних інвесторів в Україні може стати концесійна діяльність. Країна має великі родовища декоративного каміння, каоліну, вугілля, залізних руд та інших корисних копалин (понад 80 видів).

Під концесією розуміють акт публічної влади, яким держава наділяє іноземну юридичну або фізичну особу спеціальним правом брати участь у здійсненні певного виду господарської діяльності, спрямованої на досягнення суспільної мети. Концесія характерна тим, що юридичній особі надається документ, який визначає певні права й обов'язки. Концесійна угода є різновидом договору оренди. Та за відсутності відповідної правової регламентації відносин, які випливають з концесій, можна застосовувати норми, що регулюють оренду та відносини по використанню конкретних об'єктів. Але основну роль все ж відіграють спеціальні акти законодавства про концесії.

Законодавством України про іноземні інвестиції передбачено надання іноземним інвесторам права на розробку та освоєння відновлюваних та не відновлюваних природних ресурсів. Така діяльність здійснюється на підставі концесійних договорів, які укладаються з іноземними інвесторами Кабінетом Міністрів України або іншим уповноваженим органом, згідно з порядком, регламентованим законодавством України про концесії. Отже, розробка й освоєння природних ресурсів здійснюватимуться відповідно до концесійних договорів.

Закон України "Про режим іноземного інвестування" підкреслює, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді інших цінностей відповідно до законодавства України. Отже, можна вважати, що зазначений перелік не є вичерпним і за відсутності прямої заборони в законах України іноземні інвестиції можуть здійснюватися в інших видах.

Законодавство України про іноземні інвестиції.

Законодавство України про іноземні інвестиції має комплексний характер. Важливу роль в регулюванні іноземних інвестицій відіграє цивільне право. Норми цивільного законодавства, що регламентують іноземні інвестиції, містяться в Цивільному кодексі та в інших цивільно-правових законах та підзаконних актах. Отже, норми цивільного права регулюють значну частину суспільних відносин, які виникають під час здійснення іноземного інвестування і тому ця галузь права відіграє важливу роль в регламентації названого процесу. Але деякі аспекти іноземного інвестування регулюються податковим, зовнішньоекономічним, земельним та іншим законодавством.

На формування національно-правових інститутів, які регулюють іноземні інвестиції, великий вплив мають міжнародно-правові акти, зокрема, двосторонні та багатосторонні договори. При цьому необхідно врахувати фактор зближення норм і принципів міжнародного права з нормами національного законодавства.

До найважливіших міжнародно-правових актів, які регулюють іноземні інвестиції зокрема відносять: Хартія економічних прав і обов'язків держав, прийнята 1974 р. Генеральною Асамблеєю 00Н; Вашингтонська конвенція про вирішення інвестиційних спорів, яка набула чинності з 14 жовтня 1966 р.; Конвенція "Про захист іноземної власності", схвалена Радою Організації економічного співробітництва і розвитку 12 жовтня 1967 р.; Декларація про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства прийнята в червні 1976 р. Радою Організації економічного співробітництва і розвитку.

Крім багатосторонніх Конвенцій, важливими для регулювання іноземних інвестицій є двосторонні договори. Україна уклала угоди про сприяння і взаємний захист інвестицій з Великобританією, Казахстаном, Киргизстаном, КНР, Литвою, Монголією, Польщею, Узбекистаном, ФРН, Єгиптом, Данією, США, Вірменією, В'єтнамом, Ізраїлем, Францією, Чехією та іншими країнами. Ці договори встановлюють спільний правовий режим при здійсненні взаємних інвестицій, порядок допуску іноземних фізичних і юридичних осіб в країну, гарантії та захист іноземних інвестицій, питання оподаткування та переказу капіталів. Таким чином міжнародні угоди створюють правову основу регулювання всього комплексу відносин, пов'язаних з іноземними інвестиціями.

Україна взаємодіє з міжнародними організаціями, які займаються інвестиційною діяльністю. Зокрема, 3 червня 1992р. прийнято Закон України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій", згідно з якими Кабінету Міністрів України надаються повноваження вирішувати всі питання, що стосуються вступу України до зазначених організацій.

Але взагалі правовий режим іноземних інвестицій визначається лише національним законодавством. Це підкреслюється в Законі України "Про дію міжнародних договорів на території України", в якому наголошується, що належним чином укладений і ратифікований міжнародний договір є невід'ємною частиною національного законодавства й застосовується у порядку, передбаченому для норм цього законодавства. Така ж норма міститься в Законі України "Про міжнародні договори" (ст.17).

Норма міжнародного договору застосовується до цивільно-правових відносин з іноземним елементом (а саме ці відносини і є предметом міжнародного приватного права) тільки після її трансформації у національне законодавство. Тому до регулювання цивільно-правових відносин застосовуються норми національного законодавства, а не положення міжнародного договору.

Правове регулювання іноземних інвестицій здійснюється національним законодавством, на яке має вплив міжнародне право. Внутрішньодержавне право встановлює правовий режим іноземних інвестицій, а саме: національний, пільговий чи обмежувальний. Вибір конкретних правових засобів для регулювання іноземних інвестицій залежить від конкретних соціально-економічних умов.

Законодавство України про іноземні інвестиції комбінує принцип свободи інвестування з можливим одержанням дозволу. Зокрема, ст.7 Закону України "Про режим іноземного інвестування" встановлює національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності для іноземних інвесторів, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Це створює основу для прийняття таких законодавчих актів, які будуть встановлювати винятки з принципу свободи іноземного інвестування. Так, Закон України від 2 червня 1995 р. "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" в Україні забороняється створення телерадіоорганізацій іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства.

Відповідно до ч. 3 ст.2 Закону України від 7 березня 1996 р. "Про страхування" загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 відсотків, крім випадку, коли допускається залучення до числа учасників страховика іноземних учасників за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, термін сплати яких минув. При цьому частка іноземних учасників в статутному фонді може бути встановлена на рівні не більше 50 відсотків статутного фонду, крім страховиків, які отримали ліцензію на право страхування життя, для яких частка іноземних учасників не може перевищувати 49 відсотків загального розміру статутного фонду (ст.43 вказаного Закону України).

В ст.3 Закону України "Про режим іноземного інвестування" також наголошується, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у формах, які не заборонені законами України.

Законодавство України передбачає процедуру державної реєстрації іноземних інвестицій. Їх реєстрація здійснюється урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою від 7 серпня 1996 р. Кабінет Міністрів України затвердив "Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій". Це Положення визначає порядок подання документів, їх розгляду та здійснення державної реєстрації іноземних інвестицій. Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа подає органу державної реєстрації такі документи:

інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках з відміткою державної податкової інспекції за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення;

документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо);

документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції (відповідно до вимог, визначених ст.2 Закону України "Про режим іноземного інвестування");

документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію.

Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива тільки у разі порушення встановленого законодавством України порядку реєстрації. Відмова в державній реєстрації має бути оформлена письмово, містити мотиви такого рішення та може бути оскаржена до суду.

березня 1996 р. з прийняттям Закону України "Про режим іноземного інвестування" втратили чинність закони України "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", а також Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування". Названий Закон, на відміну від попередніх законодавчих актів, практично не передбачає пільг для іноземних інвесторів. Загалом прийнятий Закон "Про режим іноземного інвестування" урівнює правовий статус вітчизняних та іноземних інвесторів, декларуючи національний режим щодо інвестиційної діяльності останніх.

іноземний інвестиція валюта

Список використаної літератури

1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 288 с.

. Бланк И.А. Управление активами. - К.: "Ника-Центр", 2007.

. Градов А.П. Экономическая стратегия фирмы. - С.- П.: Специальная литература, 2004.

. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности - М.: Финансы и статистика, 2003 - 432 с.

. Кравченко Н.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле.- М., 2004.

. Листовецкий В.О. Миронюк О.В.: Ефективність господарювання.: -Чернівці.: 2005.

Похожие работы

 

Не нашел материал для курсовой или диплома?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!