Оподаткування підприємства

Оподаткування підприємства

Вступ

Податки є необхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Теорія оподаткування оформилася в останній третині вісімнадцятого століття. Її творцем можна назвати шотландського економіста і філософа А. Сміта.

З одного боку наука про податки - окрема галузь фінансової науки. В цьому напрямку вона розвивається за принципом «знати все більше про все менше», маючи характер вузько спеціалізованого знання про податкову систему або про окремі податки. В іншому сенсі податкова наука - галузь суспільствознавства, що розглядає оподаткування в контексті знання про людей, суспільство, економіку і державу, тобто відноситься до гуманітарних наук. У гуманістичному аспекті податки інтерпретуються як поставлений на службу інтересам людини фінансовий ресурс, що знаходиться в розпорядженні держави.

Податкова система будь-якої країни ставить собі за мету: по-перше, акумулювати фінансові ресурси в руках держави для того, щоб виконувати свої обов'язки перед суспільством щодо забезпечення соціальних умов життя населення; по-друге, стимулювати розвиток економіки держави за рахунок розширеного відтворення. Ця мета справдиться у тому разі, якщо суб'єкти підприємницької діяльності здійснять податкові відрахування і платежі до бюджетів усіх рівнів у потрібному обсязі, а частина нерозподіленого прибутку залишиться у їхньому розпорядженні. Саме за рахунок цієї частини дозволяється поповнити статутний капітал підприємства, його додатковий і резервний капітал, здійснювати операції, спрямовані на зміцнення і розширення своєї матеріально-технічної та економічної бази. Отже, система оподаткування має бути стабільною і передбачати вигоди для платників при дотримання правил податкової дисципліни.

Прикладом цього є праці вітчизняних вчених: Л.К. Воронової, М.П. Кучерявенка, Н.Ю. Пришви, М.О. Перепелиці, Ю.О. Костенко, О.В. Бакун, О.Г. Свєчнікової та інші.

Об’єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва з метою забезпечення стабільності їх функціонування обумовила вибір теми дослідження та її актуальність.

В сучасних економічних умовах питання податкових відносин між державою та суб'єктами підприємництва (платниками податків) є дуже непростими, в більшій мірі для платників податків.

Серед зарубіжних науковців, які вивчають дане питання важливе місце займають дослідження російських науковців Жежери М.П., Грек Г.В. Багато уваги приділяється податковим відносинам в роботах Стефана Бруксона, Коліна Берроу, Хілми Стольф, Джейн Бредлі та Марка Елісона. Проте дане питання залишається мало вивченим.

Оцінка економічних процесів, що відбуваються в Україні, свідчить, що розпочата економічна реформа здійснювалася без достатньо науково обґрунтованої податкової стратегії. Закладення практичних основ податкової політики в Україні при відсутності її цілісної концепції вкрай ускладнило можливості централізованого податкового регулювання підприємництва та викликало загострення взаємовідносин між державою та платниками податків.

Чинна система оподаткування в Україні створює значне податкове навантаження на суб’єктів малого підприємництва. Введення в Україні спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва ще не забезпечило необхідних зрушень в їх розвитку. У той же час, продовжується формування значного тіньового сектора економіки, в тому числі і за рахунок суб’єктів малого підприємництва, що призводить до масового ухилення від оподаткування. Одним із основних завдань української економіки під час економічної кризи є стимулювання підприємницької діяльності. Розвиток малого та середнього бізнесу сприяє створенню умов для позитивних структурних змін в економіці України. Малий бізнес забезпечує гнучкість і стійкість економічної системи, наближає її до потреб конкретних споживачів, надає робочі місця та забезпечує джерело доходу для значних прошарків населення.

Проблеми оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, знаходять своє відображення в багатьох наукових публікаціях. Науковці вивчають доцільність вибору спрощеної системи оподаткування, ефективність та недоліки її запровадження, динаміку податкових надходжень до бюджетів, проблеми застосування спрощеної системи оподаткування. Проте до сьогодні проблеми в системі оподаткування малого бізнесу потребують вирішення і подальших досліджень.

Звичайно, наше законодавство поки що недосконале і має вади. Але це природно за відсутності досвіду. Створення податкової системи вимагало вивчення закордонного досвіду, який довгий час висвітлювався у нас лише з негативної сторони. Поспішне його копіювання (у деяких випадках) також не дало позитивних результатів.

Предметом дослідження даної роботи є система оподаткування, як фактор впливу на діяльність підприємства.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарський стан Пологівської дільниці водопровідно-каналізаційного господарства обласного комунального підприємства «Запоріжжяводоканал» та вплив на нього системи оподаткування.

Метою магістерської роботи є вивчення впливу системи оподаткування на діяльність підприємств, а саме, на діяльність Пологівської дільниці ВКГ та пошук шляхів щодо її покращення.

Основними завданнями мого дослідження є такі:

·   дослідження фінансового стану підприємства;

·   вивчення основних видів податків та їх функцій;

·   ознайомлення з сутністю податкової системи;

·   аналіз господарської діяльності Пологівської дільниці ВКГ з урахуванням впливу на неї податкової системи;

·   розробка пропозицій щодо оптимізації податкових платежів на Пологівській дільниці ВКГ;

Інформаційною базою для аналізу діяльності Пологівської дільниці ВКГ були дані:

·   балансу (форма №1);

·   звіту про фінансові результати (форма №2);

·   декларації про прибуток підприємства;

·   податкової декларації з податку на додану вартість;

·   аналітичні дані підприємства.

Робота складається з трьох розділів.

У першому розділі розкривається сутність податкової системи України та значення спрощеної системи оподаткування для роботи підприємств.

У другому розділі проводиться аналіз господарської діяльності та фінансового стану Пологівської дільниці ВКГ.

У третьому розділі визначається як саме система оподаткування впливає на політику ціноутворення підприємства, а також розробляються пропозиції щодо оптимізації податкових платежів.

Результатом мого дослідження стало обґрунтування впливу податкової системи на діяльність підприємств та розробка пропозицій щодо оптимізації податкових платежів на підприємстві, а також аналіз впливу реформування системи оподаткування України на діяльність підприємства.

1. Теоретичні основи оподаткування підприємств

1.1 Податкова система України: формування та етапи розвитку

Історично склалося так, що податки є однією з найдавніших форм фінансових відносин між державою та членами її суспільства. З виникненням держави з’явилася необхідність у фінансуванні державних витрат для виконання покладених на неї функцій. Це і спричинило появу різноманітних внесків і платежів до державної казни. На початку свого існування податки сплачувались в товарній формі і тільки з виникненням товарно-грошових відносин впроваджується грошова форма сплати податків. Історія знає багато прикладів, коли недосконалість податкових систем призводила до воєнних та соціальних конфліктів, занепаду країн та цілих цивілізацій. Здебільшого така недосконалість виражалася непосильним податковим тягарем та нерівномірним податковим навантаженням різних соціальних верств. Але разом з тим впровадження податків мало і значний позитивний вплив. Залучаючи за допомогою податків в своє розпорядження значні фінансові ресурси, держава забезпечувала собі нормальне функціонування та розвиток. З’являлася можливість покращити оборону своїх рубежів, розвивати виробництво, науку, культуру, а в подальшому і забезпечити соціальний захист своїх громадян. Виникнення податків сягає сивої давнини. В Київській Русі податки з'являються вже в перші роки виникнення цієї древньої держави. І що важливо, давньоруські податки не запозичуються з інших країн, а мають своє власне, національне походження. Одним з найдавніших прямих податків Київської Русі, що проіснував на українських землях, було подимне. Назва походить від одиниці оподаткування - «диму». Тобто, «дому», селянського двору. Платили подимне натурою та часткового грішми. Інший древній податок - полюддя. Він збирався під час щорічних об'їздів Київської Русі князем та його дружиною. І ще одним джерелом наповнення казни було поплужне. Це земельний податок, одиницею оподаткування якого був плуг. Поплужне йшло на військові витрати, утримання велико - князівського двору та на дипломатичні місії. Цікаво, що ці три види податків так узвичаїлись, що й продовжили існувати тоді, коли Київської Русі не стало. Спочатку в землях Галицько-Волинського князівства, а потім за часів литовсько-української та литовсько-польської держави.

Найбільшого свого розвитку податки досягли в умовах розвиненої економіки. Змінилося ставлення людей до оподаткування. В розвинених країнах податки вже не вважаються непосильним тягарем для членів суспільства, адже громадяни розуміють їх економічно-соціальну необхідність. Податки стають невід’ємним елементом фінансової системи країни і дійовим інструментом розподілу фінансових ресурсів.

В більшості розвинених країн вже створено сталу систему оподаткування. Досконалість податкової системи країни, загальний рівень оподаткування та рівень соціального забезпечення в країні свідчать про рівень розвитку держави та добробуту її громадян. Створення податкової системи країни має ґрунтуватись на серйозній науковій основі. Творцями теорії оподаткування вважаються такі відомі економісти: Адам Сміт, Давід Рікардо, Джон Кейно, Поль Самуельсон та інші. Ними доведено, що без наукової концепції податкової політики держава може перетворити податки на гальмо свого розвитку. Оподаткування в кожній країні має вестися з обов’язковим спиранням на висновки про вплив рівня оподаткування на розвиток економіки країни, на результати діяльності суб’єктів господарювання, на напрямки і характер інвестицій, на розмір і структуру фонду споживання та фонду нагромадження, на рівень ухилення від оподаткування в країні. Треба якомога більше намагатись дотримуватись пропорційності між рівнем сплачених членами суспільства податків та отриманням від держави благ та послуг. Не слід забувати, що висока частка податків у ВВП завжди є гальмом для розвитку економіки.

Податок - це одне з основних понять фінансової науки; одночасно економічне, господарське і політичне явище реального життя. Російській економіст М.М. Алексеєнко у 19 ст. писав: «З одного боку, податок - це один з елементів розподілу, одна зі складових частин ціни, з аналізу якої власне і почалася економічна наука. З іншого боку, встановлення, розподіл, стягування і споживання податків становить одну із функцій держави».

Податки - це обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету [5, c.].

За економічним змістом податки є фінансовими відносинами між державою і членами її суспільства з метою створення загальнодержавних фондів фінансових ресурсів, необхідних для безперебійного забезпечення виконання державою своїх функцій. Специфікою податків як фінансової категорії є їх рух в одному напрямку - від платників до держави.

Належність податків до фінансових відносин зумовлює і виконувані ними функції. Податки використовуються державою як механізм розподілу фінансових ресурсів, з метою їх мобілізації в бюджет країни. Цим забезпечується виконання податками регулюючої функції, притаманної всім фінансовим категоріям, а також виконання специфічної функції податків - фіскальної. Ця функція є домінуючою в характеристиці податків і визначає їх суспільне призначення.

Виконання податками цієї функції пов’язане з декількома аспектами. По-перше держава має не просто отримувати до свого бюджету податки, а головне - отримувати їх постійно. Тобто податки мають надходити не у вигляді разових платежів, а пропорційно на протязі року в чітко визначені терміни, погоджені з видатками бюджету. По-друге, надходження до бюджету мають бути стабільними. Тобто має існувати гарантія того, що встановлені державою податки надходитимуть до бюджету на протязі року в повному обсязі. По-третє, розподіл податків має бути рівномірним в територіальному розрізі. В разі недотримання цього принципу виникає необхідність в значному перерозподілі грошових коштів між бюджетами різних рівнів, що зумовлює неефективність податкової та бюджетної системи.

Друга функція, притаманна податкам - регулююча. За її допомогою держава впливає на різні сторони діяльності платників, причому запроваджуючи той чи інший податок, різні рівні ставок або пільгове оподаткування вона може свідомо використовувати цю функцію для регулювання певних соціально-економічних процесів у суспільстві.

Існування у країні податкової системи завжди пов’язане з проблемою визначення термінології платежів державі, адже не всі вони називаються податками.

Плата стягується за користування ресурсами, тобто обумовлена державною власністю на ці ресурси. Її розмір залежить від розміру ресурсів, що використовуються. Прикладами можуть існувати плата за землю, плата за використання прісних водних ресурсів.

Відрахування і внески - передбачають цільове призначення платежів, тобто їх використання на конкретні цілі, яке випливає з назви платежу. При цьому цільове призначення може бути повним, або частковим. Прикладами платежів з повним цільовим призначенням можуть слугувати внески до загальнодержавних фондів: Пенсійного фонду, фонду соціального страхування. Часткове цільове призначення означає, що фінансування з бюджету заходів, на які спрямовано внески, може бути як більшим, так і меншим від суми надходжень. Прикладом можуть бути внески на геологорозвідувальні роботи.

Податки встановлюються для фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій: оборони, управління, забезпечення соціального захисту громадян. Податкам присутні обов’язкові ознаки: без еквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація.

Справляння будь-якого податку пов’язане з виділенням таких його елементів:

Суб’єкт - юридична або фізична особа, яка фактично сплачує податок. Вибір суб’єкта пов’язаний із зручністю, спрощенням та здешевленням стягнення податку, зменшенням можливостей ухилення від сплати податку. Слід пам’ятати, що насправді суб’єкт тільки перераховує податок до бюджету, а реальним платником податків завжди є споживач.

Об’єкт вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Об’єкт завжди має безпосередньо відноситись до платника, піддаватись чіткому обліку, бути стабільним. Прикладами об’єктів можуть слугувати доход, прибуток, земельна ділянка, обсяг забраної води, транспортний засіб та інше.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру об’єкта оподаткування. Вимір може бути фізичним (гектари, кінські сили, сантиметри кубічні), або грошовим. Фізичний вимір завжди більш точний. Грошовий - може залишатись незмінним тільки на протязі певного часу, тому, якщо є можливість встановити фізичний вимір об’єкта оподаткування, то його й обирають.

Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути пов’язане з об’єктом оподаткування (оподатковується доход або майно, яке приносить доход), або не мати до нього ніякого відношення (податки на майно та землю, що перебувають в особистому користуванні).

Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Податкові ставки бувають універсальні (тобто однакові для всіх платників), або диференційовані. За побудовою податкові ставки поділяються на:

1. Тверді - встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.

·        фіксовані - встановлені в конкретних сумах;

·        відносні - визначені у відсотках до певної суми (мінімальної заробітної плати).

2.      Процентні ставки встановлюються до об’єкта, що має грошовий вимір.

·        пропорційні - це єдині ставки, що не залежать від розміру об’єкта оподаткування;

·        прогресивні - це ставки розмір яких збільшується в міру зростання об’єкту оподаткування;

·        регресивні ставки зменшуються у міру збільшення об’єкта оподаткування.

Податкова квота - це частка податку в доході платника, яка характеризує рівень оподаткування. Вона може бути виражена відносно, або в абсолютному розмірі.

Податки можна класифікувати за різними ознаками.

За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від розміру об’єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, податок з власників транспортних засобів, податок на майно). Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, які мають більші доходи. Разом з тим їх головним недоліком є складний механізм їх стягнення і обчислення об’єкта оподаткування, а також можливість ухилення від їх сплати. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. При цьому більше платить той, хто більше споживає (податок на додану вартість, акцизний збір).

За економічним змістом об’єкта оподаткування виділяють три групи податків: податки на доходи, податки на споживання, податки на майно.

Залежно від рівня встановлення податки поділяються на загальнодержавні і місцеві.

За способом стягнення розрізняють два види податків: розкладні і окладні. Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі, залежно від потреб держави, а потім розкладаються між платниками. Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для окремого платника. Загальна сума надходжень до держави складається із внесків окремих платників.

Податкова система - це сукупність встановлених у країні податкових платежів. Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути пов’язані між собою, одночасно доповнювати один одного, не заходити в суперечність з системою в цілому та іншими її елементами. При цьому обов’язково мають реалізовуватись обидві функції податків - фіскальна і регулююча. Виконуючи фіскальну функцію податки мають забезпечити надійне, стабільне, рівномірне надходження податків. З позиції регулюючої функції - здійснювати вплив на різні сторони діяльності платників. Виходячи з двох зазначених функцій очевидно, що держава повинна мати достатню кількість податків різного призначення.

Основою для побудови податкової системи країни має бути обсяг видатків. Податки є вторинним явищем по відношенню до кількості грошових коштів, необхідних державі для здійснення її функцій. Залежно від обсягу витрат держави і має встановлюватись рівень оподаткування.

Податкова система будь-якої країни має будуватись на загальних принципах, до яких належать наступні.

- Сума сплачених податків завжди має дорівнювати вартості отримуваних від держави благ та послуг. Платники обов’язково мають бути проінформовані урядом, куди використано сплачені ними податки. Нові податки мають вводитися тільки для покриття відповідних витрат бюджету, а не для подолання бюджетного дефіциту.

Об’єктом оподаткування має бути тільки доход, а не його джерело і не розмір витрат. Податок має бути пропорційним доходові, прогресія оподаткування при зростанні доходу повинна дотримуватись оптимального розміру, тобто не перевищувати третини доходу.

Умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові, податок слід стягувати в зручний для платників час і прийнятним для них методом, при цьому має враховуватись дешевизна стягнення податку.

Податкова система України, що формується нині, з одного боку сягає своїм корінням у систему доходів державного бюджету колишнього СРСР, з іншого боку потребує змін і реформ, що відповідали б вимогам становлення в країні ринкової економіки. Таким чином, починаючи з 1991 року в державі постала проблема проведення кардинальної податкової реформи. Проте в ході її здійснення загострилися суперечності: необхідно було підвищувати економічну ефективність господарюючих суб’єктів і в той же час - збільшувати надходження до бюджету. Тобто для стимулювання економічного розвитку необхідно було знизити податковий тягар, що неминуче спричинило б значне скорочення податкових надходжень і в кінцевому рахунку - бюджетних видатків.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 року Закону «Про систему оподаткування». Цим Законом визначалися принципи побудови податкової системи, її призначення, давався перелік податків та зборів, визначались платники і об’єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи існування податкової системи та передумови її розвитку.

У 1997 році був прийнятий Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про систему оподаткування», у якому була викладена нова редакція Закону «Про систему оподаткування». Відповідно до даного Закону в Україні стягуються:

·              загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі);

·              місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Загальнодержавні податки і збори установлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території України.

До 1 січня 2011 року в Україні діяли такі види загальнодержавних податків і зборів:

·              податок на додану вартість (ПДВ);

·              акцизний збір;

·              податок на прибуток підприємств;

·              прибутковий податок із громадян;

·              мито;

·              державне мито;

·              податок на нерухоме майно (не регламентований);

·              плата за землю;

·              рентні платежі;

·              податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів;

·              податок на промисел;

·              збір за геологорозвідувальні роботи;

·              збір за спеціальне використання природних ресурсів;

·              збір за забруднення навколишнього природного середовища;

·              збір на обов’язкове соціальне страхування;

·              збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

·              плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори, механізм їх стягування і порядок сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів відповідно до переліку й у межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг, збір із власників собак є обов’язковими для встановлення при наявності об’єктів оподаткування чи умов, зв’язаних із введенням цих податків і зборів.

Основними місцевими податками і зборами до 1 січня 2011 року були:

·              податок з реклами;

·              комунальний податок;

·              готельний збір;

·              збір за паркування автотранспорту;

·              ринковий збір;

·              збір на видачу ордера на квартиру;

·              курортний збір;

·              збір за участь у бігах на іподромі;

·              збір за виграш в бігах на іподромі;

·              збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

·              збір за право використання місцевої символіки;

·              збір за право проведення кіно-і телезйомок;

·              збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

·              збір на проїзд по території прикордоних областей автотранспорту, що спрямовується за кордон;

·              збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі сфери послуг;

·              збір із власників собак.

З 1 січня 2011 року набрав чинності новий Податковий кодекс України, який значно змінює систему оподаткування в Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів президента України. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно Податкового кодексу в Україні на даний час діють 23 податки та збори, з них 19 загальнодержавних та 5 місцевих.

З 1 січня 2011 року до загальнодержавних податків та зборів належать такі податки та збори [1, с. 3]:

1.      податок на прибуток підприємств;

2.      податок на доходи фізичних осіб;

.        податок на додану вартість;

.        акцизний податок;

.        збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

.        екологічний податок;

.        рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

.        рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

.        плата за користування надрами;

.        плата за землю;

.        збір за користування радіочастотним ресурсом України;

.        збір за спеціальне використання води;

.        збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

.        фіксований сільськогосподарський податок;

.        збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

.        мито;

.        збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

.        збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Що стосується місцевих податків та зборів, з 1 січня 2011 року до них належать [1, с. 3]:

1.      податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2.      єдиний податок;

.        збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

.        збір за місця для паркування транспортних засобів;

.        туристичний збір.

Згідно з рейтингом «PayingTaxes2010», складеним Світовим банком, українська система оподаткування є однією з найбільш обтяжливих у світі. Підприємцям в Україні доводиться платити 147 податків і зборів та витрачати на це більш ніж 736 годин. Таким чином, у рейтингу податкових систем Україна займає 181 місце із 183 (гірше справи йдуть тільки у Венесуелі та Білорусі).

Експерти Міжнародної фінансової корпорації у своєму дослідженні «TheCostsofTaxComplianceinUkraine» відмічають, що на адміністрування податків український бізнес щорічно витрачає більше 4 млрд. гривень. Так, у період з 2007 по 2009 роки приватний бізнес, окрім сплати безпосередньо податків та зборів, передбачених законодавством, витратив ще як мінімум 7,8 млрд. гривень на заходи, пов’язані з їх адмініструванням, що складає приблизно 1% ВВП України за 2007 рік.

Дисбаланси податкової системи України створюють нерівномірні податкові навантаження та, як результат, призводять до збільшення тіньового сектору економіки, ухиленню від оподаткування, зменшенню податкових надходжень. Особливо гостро дисбаланси податкової системи почали проявлятися з початком фінансово-економічної кризи. Зменшення попиту на цільових ринках, неконтрольоване збільшення вартості базових ресурсів, хаос на валютному ринку поставили на межу виживання цілі галузі, які є бюджетоутворюючими.

1.2 Сутність спрощеної системи оподаткування та нарахування Єдиного соціального внеску

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тому числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці. На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року внесено зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Указані зміни пов'язані зі спрощенням системи оподаткування (встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Такими визнано:

юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грішми.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку. Новостворені та зареєстровані в установленому Порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Для цього необхідно подати заяву до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.

Спрощена система оподаткування в Україні застосовується протягом 12 років і є затребуваною серед суб'єктів підприємництва. Вона застосовується поряд із загальною системою оподаткування, тобто є самостійним вибором платника податків.

Щодо застосування терміна «рік» у розумінні Указу №727/98, то постановою №507 визначено, що під терміном «рік» вживається термін «календарний рік», що розпочинається 1 січня та триває по 31 грудня включно. З 2011 року фізичні особи-підприємці надають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатом календарного року протягом 40 календарних, що настають за останнім календарним днем звітного року, в якій також зазначаються авансовані платежі з податку на доходи.

Відповідно до проекту Податкового кодексу України, що був опублікований у червні 2010, планувалося, що спрощену систему оподаткування не зможуть застосовувати банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії; установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом, громадські організації, суб'єктів господарювання, створених без мети отримання прибутку (неприбуткові організації); страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів; реєстраторів цінних паперів.

Не зможуть застосовувати спрощену систему оподаткування:

Фізичні особи, якізаймаються такими видами діяльності:

         роздрібний продаж підакцизнихтоварів (крім діяльності фізичнихосіб, пов'язаної зроздрібним продажем пива);

         торгівля виробами з дорогоціннихметалів та дорогоцінногокаміння, - дорогоцінного каміння органогенного утворення;

         діяльність у сфері права;

         діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

         діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;

         діяльність з управління підприємствами, допоміжна діяльність у сфері державного управління;

         діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;

         технічні випробування та дослідження;

         рекламнадіяльність;

         підбір і забезпечення персоналом;

         посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна.

Фізичні та юридичні особи, якізаймаються такими видами діяльності:

         діяльність у сфер ігрового бізнесу;

         обмін іноземної валюти;

         виробництво підакцизнихтоварів;

         діяльність, пов'язана з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів;

         оптовий та роздрібний продаж пально-мастильнихматеріалів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів (в ємностях до 10 літрів);

         видобуток і виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптова, роздрібна торгівля промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

         діяльність у сфері фінансового посередництва;

         організація, створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та оренди торгових місць на ринках та/або у торговельнихоб'єктах;

         спільна діяльність без утворення юридичної особи, визначена пунктом 7.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

         видобуток і реалізація корисних копалин;

         діяльність з надання в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень та/або їх частини;

         діяльність з надання послуг стільникового зв'язку;

         продаж товарів (послуг) через мережу Інтернет із використанням електронних коштів;

         діяльність з надання послуг Інтернет-провайдерів;

         діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

         діяльність з надання послуг у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»;

         діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;

         оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі;

         зовнішньоекономічна діяльність.

Актуальним є питання переходу на спрощену систему оподаткування суб'єктів господарювання, що мають філії. Необхідно врахувати, що платником єдиного податку може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, тому філії без статусу юридичної особи не можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності окремо від юридичної особи.

У разі, якщо підприємство переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності разом з філіями, то при подачі заяви про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку до органу ДПС вказується також ідентична інформація щодо філій. Перелік філій зазначається у Свідоцтві про право сплати єдиного податку.

За весь період дії спрощеної системи оподаткування ставки єдиного податку залишались незмінними. Як і у 1998 році максимальна ставка цього податку для фізичних осіб-підприємців становить 200 грн. на місяць (у 1998 році 200 грн. = $ 75; у 2009 році = $25,5, у 2011 -320 грн). За результатами 2009 року середнє податкове навантаження на фізичнихосіб-підприємців зі сплати єдиного податку в розрахунку на місяць становило 184 грн.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт господарювання може прийняти не більше одного разу за календарний рік, самостійно обравши одну з таких ставок єдиного податку:

% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без врахування акцизного збору - у разі сплати ПДВ;

% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, - у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Основною перевагою використання спрощеної системи оподаткування для платників податків є звільнення їх від сплати низки податків, зборів і внесків до фондів соціального страхування.

Єдиний податок - місцевий (п. 10.1.2 Податкового кодексу України) податок, що стягується в Україні з підприємств і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.

Мінімальна ставка податку 20 грн., максимальна - 200 грн. Переклад поняття «Єдиний податок» на англійську як «SingleTax» - неправильний, оскільки в англійській мові «SingleTax» зазвичай асоціюється з ідеєю про єдиний податок, заснований на цінності землі.

До платника єдиного податку автоматично не застосовується низка штрафів і санкцій, які могли б застосувати податкові органи для звичайної системи оподаткування.

Також спрощена система оподаткування, обліку та звітності дає змогу невеликому підприємству зменшити чисельність штату бухгалтерії і завдяки цьому підняти свою рентабельність через зменшення витрат на оплату праці.
Єдиним недоліком, на думку суб'єктів підприємництва, є оподаткування єдиним податком за ставкою 6% за умови сплати ПДВ. Справа в тому, що 6% податку береться з суми виручки, включаючи ПДВ, яке надходить від покупців, а це економічно не правильно.

Отже, якщо суб'єкт малого підприємництва вирішив обрати спрощену систему оподаткування, то першим кроком для того, щоб стати платником єдиного податку, є отримання Свідоцтва про право сплати єдиного податку. Для цього суб'єкт господарювання повинен подати письмову заяву до органу податкової служби за місцем державної реєстрації із зазначенням обраної ставки. Заява подається не пізніше 15 днів до початку наступного (звітного) податкового періоду за умови відсутності заборгованості зі сплати податків на дату подання заяви.

Наявність у платників єдиного податку - юридичних осіб заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не може бути підставою для відмови у реєстрації суб'єкта малого підприємництва в якості платника єдиного податку.

Платники єдиного та фіксованого податку сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

-   податок на прибуток підприємств;

-        ПДФО (для фізичних осіб - підприємців);

-        ПДВ з операцій з постачання товарів та послуг, місценадання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6%;

-        Земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

-        Плата за користування надрами;

-        Збір за спеціальне використання води;

-        Збір за спеціальне використання лісовихресурсів;

-        Збір за провадження деякихвидівпідприємницькоїдіяльності.

У разі переходу з 01.01.2011 р. суб’єкта господарювання на спрощену систему, його звільнено від сплати наступних податків і зборів:

-        Податок на додану вартість з операцій із поставки товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, за винятком ПДВ, що сплачується юридичною особою, які обрали ставку оподаткування 6%;

-        Податок на прибуток підприємств;

-        Земельний податок, крім земельного податку, за земельні ділянки, які не використовуються для здійснення підприємницької діяльності;

-        Плата за користування надрами;

-        Збір за спеціальне використання води;

-        Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

-        Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Суб'єктам господарювання, що мають намір перейти на сплату єдиного податку за ставкою 10%, слід нагадати про необхідність подання заявки про анулювання реєстрації платника ПДВ і повернення такого Свідоцтва до податкового органу, про що робиться відповідна відмітка у заяві про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку. У такого платника втрачається право на нарахування податку при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), виписування податкових накладних, отримання податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг), отримання бюджетного (експортного) відшкодування.

Процедура зняття з обліку платника ПДВ при переході на спрощену систему оподаткування регламентується Положенням №79. При цьому зазначені платники зобов'язані повернути до податкового органу за місцем реєстрації оригінал Свідоцтва платника ПДВ і всі завірені податковим органом його копії, а також подати до податкового органу податкову декларацію з ПДВ, до якої мають бути включені всі операції за останній звітний період, за якими виникали податкові зобов'язання (у тому числі з умовним продажем товарних залишків та основних фондів), та внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають сплаті згідно із зазначеною декларацією.

Суб'єкт малого підприємництва, що переходить на спрощену систему оподаткування та обрав ставку єдиного податку 6%, але до цього не був платником ПДВ, підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого здійснено перехід на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 6%.

Якщо суб'єкт малого підприємництва отримав відмову податкового органу в реєстрації платником ПДВ, то такий платник єдиного податку втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 6% і повинен перейти на загальну систему оподаткування або змінити ставку єдиного податку на 10%.

У разі зміни платником місця перебування в середині року потрібно враховувати, що чинне законодавство зобов'язує платників податків до кінця бюджетного року сплачувати податки до бюджету за попереднім місцем реєстрації, тому для переходу на спрощену систему оподаткування на наступний календарний рік суб'єкт підприємництва - юридична особа в установлені терміни подає заяву до податкового органу за попереднім місцем реєстрації. У цій же податковій інспекції в установленому порядку видається свідоцтво. Це свідоцтво дає право на застосування спрощеної системи оподаткування і є чинним за новим місцем перебування, але після закінчення терміну його дії повертається до податкового органу, що його видав.

З 1 січня 2011 року набрали чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податковий Кодекс України. Останніми роками пенсійні питання є чи не найактуальнішою темою серед населення України.

Довгий період часу (понад 11 років) фізичні особи - спрощенці сплачували внески до Пенсійного фонду на добровільних засадах. Лише з 01.07.2010 року відповідна категорія платників законодавчо зобов’язана сплачувати страхові пенсійні внески. Зазначені зміни в пенсійному законодавстві не тільки дають можливість більшого наповнення бюджету Фонду, але й зупинили використання спрощеної системи оподатковування як способу ухилення від сплати страхових внесків та забезпечують набуття права на майбутню пенсію фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування.

Починаючи з 1 січня 2011 року, податок і єдиний внесок сплачується окремо. Сума податку, розмір якого встановлює мiсцева рада за мiсцем державної реєстрацiї приватних підприємців - «спрощенців,» повністю зараховується до місцевого бюджету і відщеплень з неї до Пенсійного фонду України не проводиться.

При цьому до 2011 року єдиний податок містив в собі не лише чистий податок, це було поєднання декількох видів платежів, розщеплення яких проводило Держказначейство. Тобто, підприємець сплачував єдиний податок, який поступав на рахунок казначейства, яке проводило відщеплення від податку і перераховувало податок - на рахунок місцевого бюджету, 42% від суми - на рахунок місцевого управління Пенсійного фонду та ще декілька відсотків - на рахунки відповідних місцевих фондів соцстраху та безробіття.

З 1 січня 2011 року порядок сплати єдиного податку і єдиного внеску змінився. Це закріплено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1196 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 №507», в якій, зокрема, передбачено, що «розподіл сплачених суб’єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється.

Суб’єкт малого підприємництва сплачує:

43% нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету;

57% нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

Отже, що змінилось:

Перша зміна - це те, що «розподіл сплачених суб’єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється». Тобто, держказначейство тепер вже не проводить розщеплення єдиного податку, який сплачує підприємець. Тепер вираховувати суми і сплачувати їх на різні рахунки доведеться підприємцю особисто.

При цьому, 57% єдиного податку треба сплатити до Пенсійного фонду, але як частину єдиного соціального внеску (від 200 грн. податку сума складатиме 114,0 грн.).

Пенсійному фонду важливо, щоб підприємець сплатив не менше мінімального страхового внеску, який у січні - березні складає 326,53 грн. Тобто, виходить, якщо у підприємця в лютому 2011 року податок 200 грн., то на рахунок бюджету як податок він сплачує 86 грн. (43%), а на рахунок Пенсійного фонду 326,53 грн.

Отже, підприємцю тепер самостійно потрібно слідкувати за двома речами:

за сумою податку, яку треба сплатити на рахунок бюджету (яка залежить від суми єдиного податку);

за сумою єдиного соціального внеску, яку потрібно сплатити до Пенсійного фонду (яка залежить від розміру мінімальної зарплати).

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановлений статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», та розмір єдиного внеску, встановлений для фізичних осіб - підприємців (34,7%), мінімальний страховий внесок для таких платників у 2011 році буде змінюватись 4 рази та становитиме:

з 1 січня - 326,53 грн. (941 грн. х 34,7%);

з 1 квітня - 333,12 грн. (960 грн. х 34,7%);

з 1 жовтня - 341,80 грн. (985 грн. х 34,7%);

з 1 грудня - 348,39 грн. (1004 грн. х 34,7%).

За 2011 рік це складатиме 4049,52 грн.

Підприємці сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу до 20-го числа, наступного за місяцем за який він сплачує. Сума єдиного внеску, сплачена у вигляді авансових платежів, ураховується платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 січня року наступного за звітним, тобто за 2011 рік - остаточний розрахунок до 20.01.2012 року. Базовим звітним періодом для таких підприємців є рік. Отже, при щомісячній сплаті терміни складаються у наступний ланцюжок: за січень 2011 року потрібно сплатити до 20-го лютого, за лютий - до 20-го березня, і так далі.

До 1 січня 2011 року сплата внесків до соціальних фондів залежала від системи оподаткування підприємців. Тобто підприємці на загальній системі в обов'язковому порядку сплачували внески до Пенсійного фонду та добровільно - до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, єдиноподатники здійснювали обов'язкові доплати до Пенсійного фонду, у Фонді «нещасного випадку» вони могли реєструватися добровільно, а до решти фондів внесок сплачувався за рахунок розподілу єдиного податку; фікспатентники були зобов'язані провадити пенсійні доплати, а решту внесків сплачувати добровільно.

Тепер же підприємцями на будь-якій системі замість 4 внесків до вищезазначених фондів сплачується єдиний соціальний внесок(ЄСВ). Принцип обов'язкових і добровільних внесків зберігся за рахунок різних ставок ЄСВ незалежно від системи оподаткування підприємця.

Розмір «обов'язкової» ставки ЄСВ для підприємців установлено на рівні 34,7% бази оподаткування. При цьому підприємець є особою, застрахованою в Пенсійному фонді та Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Отже, застосування спрощеної системи оподаткування сприяє створенню сприятливих умов для започаткування власної справи та веденню бізнесу, зменшенню витрат та здійсненню підприємницької діяльності.

 

1.3 Пропозиції щодо вдосконалення спрощеної системи оподаткування

оподаткування спрощений внесок соціальний

У разі ухвалення Верховною Радою України законопроекту «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого бізнесу» відбудеться триразове збільшення ставок єдиного податку для фізичних осіб - підприємців. Так вважають члени Українського союзу промисловців і підприємців, а також учасники Антикризової ради громадських об'єднань, які зібралися сьогодні у Києві для спільного розширеного засідання, передає кореспондент.

Учасники засідання звернулися до громадськості зі спеціальною заявою. У ній зокрема, ідеться: «У момент загострення економічної кризи і невизначеності перспектив подальшого розвитку ситуації, всі зусилля держави повинні бути спрямовані на недопущення охолодження економіки, підтримку її реального сектора. Але замість цього центральна і місцева влада у дві руки з дивовижною наполегливістю і недалекоглядністю підсилюють фіскальний тиск на підприємництво, роблять все можливе, щоб вичавити останні соки з ослабленого бізнесу».

Таким тиском, на думку учасників сьогоднішнього засідання, служать проекти законів «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби», «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого бізнесу». Ухвалення першого документа приведе до скорочення об'ємів виробництва у більше ніж у двічі, згортанню інвестиційних програм, масовому звільненню працівників. Аналогічні наслідки, до речі, можливі й у разі ухвалення законів про зміну акцизів на алкогольні напої, нафтопродукти, у разі перегляду положень про місцеві податки і збори, а також деяких інших видів податків. Наприклад, збільшення ставок оподаткування на землю в 3-12 разів, як передбачається вже внесеним до парламенту відповідним законопроектом, помітно ударить по великих підприємствах, що займають велику територію. На межі зупинки опиняться сотні заводів.

Питання реформи єдиного податку також викликають стурбованість. Як випливає із заяви членів УСПП і Антикризової ради громадських об'єднань, зміна підходів до визначення єдиного податку в контексті загального удосконалення системи оподаткування, безперечно, актуальна. «Але в умовах фінансово-економічної кризи такі «новації» матимуть тільки негативні наслідки і призведуть до тінізації підприємницької діяльності, розширять можливості для зловживань»

За 12 років існування спрощеної системи оподаткування кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 14 разів (з 95 тис. осіб до 1304,5 тис. осіб), а надходження до бюджету від сплати єдиного податку зросли в 32 рази (з 127 млн. грн. в 1999 році до 4107,6 млн. грн. в 2009 році). При цьому, суб'єкти - «спрощенці» створили понад 1,2 млн. робочих місць.

Спрощена система оподаткування забезпечила динамічний розвиток малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість та прийнятність її для значної категорії суб'єктів підприємницької діяльності.

Система дозволяє підприємцям легально працювати, незважаючи на недосконалість існуючої загальної системи оподаткування та надвисокого податкового навантаження на фонд оплати праці.

Спрощена система оподаткування дає можливість започаткувати власну справу без додаткової спеціальної економічної та бухгалтерської освіти. Привабливість системи для суб'єктів малого бізнесу зумовлена передусім спрощенням системи адміністрування і зменшенням небезпеки несвідомого порушення чинних правил.

Особливим механізмом державної політики сприяння розвитку малого підприємництва було запровадження саме спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва яка стала справжнім спасінням малого бізнесу від доволі на загальній системі оподаткування.

До реформування загальної системи оподаткування, яка вимагає складного та громіздкого податкового обліку і звітності, скасування спрощеної системи призведе до закриття, а не розвитку бізнесу.

З 1998 року в парламенті перебуває на розгляді проект Закону України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Запропонована в ньому модель спрощеної системи оподаткування фактично інтегрує три режими оподаткування малого підприємництва: фіксований податок, єдиний податок та спеціальний патент. При цьому, широко враховується досвід застосування всіх зазначених режимів й виправляються недоліки, виявлені під час їх застосуванні. В законопроекті дотримується рівність організаційно-правових форм, підтримується послідовність можливого переходу від одного до іншого рівня системи з відповідним поступовим зростанням обсягів обліку.

Пропонується дві форми спрощеного оподаткування: патентна та відсоткова. Загалом, всю систему умовно можна поділити на три рівні, кожному з яких відповідає певний суб’єкт спрощеної системи і застосовується одна з двох її форм.

Перший рівень - це найдрібніші суб’єкти підприємницької діяльності - самозайняті фізичні особи, що не використовують працю найманих працівників та здійснюють діяльність в сфері торгівлі або надання платних послуг населенню, тобто працюють на кінцевого споживача. Це практично те підприємництво, що перебуває ще на початковою етапі і є, по суті, боротьбою з бідністю. До таких суб’єктів ставляться найменші вимоги й тут фактично відсутній облік. Їм пропонується застосовувати патентну форму, тобто вони мають щомісячно сплачувати фіксовану суму, яка встановлюється місцевою радою в межах від 0,2 до 1,5 мінімальних заробітних плат.

Другий рівень - це суб’єкти малого підприємництва (як фізичні так і юридичні особи), обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) яких не перевищує межі 10000 мінімальних зарплат. Вони також працюють на кінцевого споживача (торгівля, громадське харчування, громадські послуги). Їхня діяльність пов’язана з готівкою, облік та контроль за обліком якої є обтяжливим і неефективним. Тому їм також пропонується патентна форма, тобто сплата фіксованих сум, визначених місцевою радою за місцем розташування точки торгівлі або надання послуг. Такий варіант зберігає мотивацію до легалізації, яку проголошує ДПАУ, та мотивацію місцевих органів влади до створення на підпорядкованій їм території сприятливих умов для діяльності таких суб’єктів підприємництва. При цьому, до них має бути застосовано досить простий облік (лише підсумок за день), який підтверджує відповідність суб’єкта критеріям обсягу реалізації.

Третій рівень - це суб’єкти малого підприємництва (як фізичні, так і юридичні особи), обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) яких не перевищує межі 20000 мінімальних зарплат. Для таких суб’єктів пропонується застосувати більш гнучку - відсоткову форму спрощеної системи, в якій за базу оподаткування береться обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Отже, вимоги щодо обліку реалізації зростають.

Запропонована в законопроекті спрощена система оподаткування для суб’єктів малого підприємництва забезпечує «вертикальну» рівність оподаткування, тобто ті умови, за яких рівень податкового навантаження чітко відповідатиме можливостям сплатити податки. Проект Закону України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» було розроблено з метою законодавчого врегулювання питань застосування спрощеної системи оподаткування, які сьогодні регулюються нормами Указу Президента України від 03.07.98 р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (із змінами та доповненнями).

Простота та прозорість правил оподаткування, процедур обліку та контролю, їхня доступність для людей без фахових знань у бухгалтерії дали змогу багатьом українцям відчути можливості особистої економічної незалежності й досягти певного рівня самозабезпечення.

Слід відзначити, що з кожним роком спостерігається тенденція до зростання основних показників діяльності суб’єктів спрощеної системи оподаткування, що позитивно позначається на динаміці надходжень до бюджету.

Сьогодні понад 40% від загальної кількості суб’єктів малого підприємництва обрали спрощену систему. З 1999 до 2007 року кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 12 разів, а надходження до бюджету від його сплати зросли в 14 разів. Суб’єкти підприємництва-спрощенці забезпечують роботою 1,5 млн. громадян.

Проте, за час існування цієї системи оподаткування в Україні відбулися значні зміни в законодавстві та економіці. Верховна Рада прийняла низку законів, норми яких внесли суттєві зміни в порядок сплати спрощенцями внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, створили проблему подвійного оподаткування та відчутне фінансове навантаження, особливо на фізичних осіб-підприємців.

Тим часом, норми Указу Президента від 1998 року не змінювалися. Зокрема, протягом десяти років граничний обсяг доходу від реалізації продукції та розміри ставок єдиного податку не змінювалися, незважаючи на те що в економіці країни постійно відбувається зростання таких показників, як індекс інфляції, мінімальна заробітна плата, споживчі ціни тощо.

Безумовно, неприпустимим є те, що спрощена система оподаткування, яка мала на меті підтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовується великим та середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов’язань.

Але не варто забувати про те, що в основі зловживань спрощеною системою оподаткування лежить складність та обтяжливість загальної системи. Це спонукає окремих суб’єктів господарювання шукати шляхи зменшення сум податкових зобов’язань. Високе фінансове навантаження на підприємців (податки, соціальні й пенсійні внески, збори тощо) призводить до низьких темпів зростання їхньої діяльності, тінізації економічних процесів, зниження конкурентоспроможності як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках. Нарікати слід в першу чергу не на «мінімізаторів», а на громіздку та фіскально-орієнтовану систему оподаткування.

Тому викликає занепокоєння позиція деяких органів виконавчої влади щодо ліквідації спрощеної системи оподаткування або застосування її лише до самозайнятих осіб (без найманих працівників). Такий підхід був би доречним лише для окремих видів діяльності для запобігання мінімізації чи ухиленню від сплати податків. І при цьому не слід забувати, що при застосуванні загальної системи оподаткування подібні схеми уникнення оподаткування можуть виникнути ще з більшою вірогідністю і в набагато більших масштабах.

На основі аналізу практики застосування спрощеної системи оподаткування Держкомпідприємництво розробило стратегічні напрями її реформування, виходячи з наступних принципів: запобігання зловживанням спрощеною системою оподаткування з метою мінімізації сплати податків великим бізнесом; ведення з єдиного податку деяких видів діяльності, які є високорентабельними або доходи від яких є пасивними.

На сьогодні спрощена система оподаткування не застосовується до виробників імпортерів та експортерів підакцизних товарів та торгівців ними, виробників паливно-мастильних матеріалів, представників грального бізнесу, підприємців, зайнятих у сфері обміну валют тощо.

Варто також обмежити застосування єдиного податку й для суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються наданням в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень або їх частин, загальна площа яких перевищує 150 кв. метрів, видобутком та реалізацією корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення), фінансовими послугами, послугами в сфері страхування, аудиторською та рекламною діяльністю, оптовим продажем, у тому числі й через мережу Інтернет, перепродажем антикваріату, проведенням торгів та аукціонів тощо.

Недоцільно застосувати спрощену систему й до суб’єктів господарювання, які працюють виключно за кордоном. При цьому слід зберегти діючі норми щодо зовнішньоекономічних операцій (ввезення продукції або її вивезення з митної території України), коли незалежно від обраного способу оподаткування всі суб’єкти господарювання сплачують податки й обов’язкові платежі на загальних умовах.

Запровадження обов’язкового обліку доходів та витрат підприємців та автоматичне визначення базою оподаткування доходу, а не обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) уможливить ухилення від сплати податків.

Актуальним є й встановлення відповідальності суб’єктів-спрощенців у разі перевищення ними визначеного граничного обсягу доходу шляхом запровадження відсоткових ставок для оподаткування суми такого перевищення. Ця норма повинна стосуватися як фізичних, так і юридичних осіб.

Динаміка інфляційних процесів у національній економіці та зростання доходів найманих працівників актуалізують питання перегляду показників граничного обсягу від реалізації продукції (доходу) та розміри ставок єдиного податку.

Так граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) варто збільшити для фізичних осіб з 500 тис. до 1 млн. грн., а для юридичних - з 1 до 3 млн. грн.

Розміри ставок єдиного податку для фізичних осіб доцільно встановити в межах від 60 до 300 грн. А для юридичних осіб, у зв’язку зі збільшенням навантаження в частині сплати пенсійних та страхових платежів, зменшити існуючий розмір ставок до 3 та 5%.

Для фізичних осіб також логічно було б передбачити, що в разі перевищення обсягу доходу в розмірі 300 тис. грн., підприємець має сплачувати один відсоток із суми перевищення. Це дозволить встановити соціальну справедливість у частині сплати податків.

Для уникнення спекуляцій навколо спрощеної системи оподаткування та вирішення проблемних питань Держкомпідприємництво вважає за необхідне прийняти найближчим часом закон про спрощену систему оподаткування.

Отже, проаналізувавши всі переваги та недоліки спрощеної системи оподаткування, можна сказати, що незважаючи на певні проблемні моменти, спрощена система оподаткування дає змогу суб’єктам малого підприємництва зменшити податкове навантаження, викликане необхідністю сплати податків.

Впровадження спрощеної системи оподаткування створило стимул до розвитку підприємництва в Україні, що допомогло створити тисячі робочих місць і значно збільшити доходи до державного та місцевих бюджетів від оподаткування прибутку підприємств.

2. Аналіз господарської діяльності та фінансового стану Пологівської дільниці водопровідно-каналізаційного господарства ОКП «Запоріжжяводоканал»

.1 Аналіз господарської діяльності Пологівської дільниці водопровідно-каналізаційного господарства та її загальна характеристика

Пологівська дільниця водопровідно-каналізаційного господарства з 24 квітня 1999 р. знаходиться у розпорядженні Запорізького обласного комунального підприємства. Тому в своїй діяльності Пологівська ДВКГ керується статутом комунального підприємства «Запоріжжяводоканал» та не є самостійною юридичною особою, але має свою печатку та штамп.

Діяльність Пологівської ДВКГ спрямована на забезпечення потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання та водовідведення.

Основні напрямки діяльності Пологівської ДВКГ:

виконання робіт, пов’язаних з безперебійним водопостачанням та водовідведенням;

-    відведення стічних вод згідно технологічної схеми;

-        збереження і раціональне використання водних ресурсів;

ремонт та експлуатація систем водопостачання та каналізацій в м. Пологи;

-    надання платних послуг з водопостачання транспортними засобами;

-        оновлення і постійна підтримка на належному технічному рівні виробничих фондів;

         надання інформаційних послуг;

         електромонтажні та налагоджувальні роботи;

         установка в житлових будинках водолічильників.

Територія, яку займає Пологівська ДВКГ складає 22 Га. Майно Пологівської ДВКГ складає: основні фонди та оборотні засоби, а також цінності що надаються КП «Запоріжжяводоканал» на правах користування, але розмір цього майна може бути змінений наказом обласного комунального підприємства у зв’язку з виробничою необхідністю.

Для забезпечення міста водою на балансі підприємства мається 16 артезіанських свердловин, з них 11 діючих, потужністю 3,8 т. куб. м. води на добу, а також водопровідні мережі, водоводи та внутрішньо квартальні мережі протяжністю 80 км. Для очистки води існує дві станції потужністю 3,8 т. куб. м. води на добу.

Для відведення та перекачці стоків підприємство має: 4 каналізаційні станції потужністю 7,2 т. куб. м. стоків на добу; комплекс очисних споруд каналізації потужністю 10 т. куб. м. стоків на добу; головні каналізаційні колектори протяжністю 33,2 км. та 27,6 км. вуличної каналізаційної мережі, всього 60,5 км.

Технічна забезпеченість підприємства не відповідає встановленим нормам, машини та механізми зношені і потребують капітального ремонту та повного відновлення. Хоча в цілому знос основних засобів складає 50%, окремі фонди зношені повністю, особливо водопровідні та каналізаційні мережі. Ці мережі вводилися в експлуатацію в 1955-1960 рр. Тому на цих мережах найчастіше допускаються пориви та аварійні ситуації.

На протязі 2011 року було допущено 126 випадків пориву водопровідної мережі, 51 каналізацій. Крім того по причині несправності водопровідних колонок - 404 випадків. Мається невраховані витрати води по населенню, яке проживає в будівлях приватного сектору - це полив присадибних ділянок, садів, тепличного господарства та інше.

Пологівська ДВКГ отримує, у разі прибутку, в своє розпорядження фонд споживання та фонд розвитку виробництва у розмірах, визначених обласним комунальним підприємством «Запоріжжяводоканал», по показникам діяльності з узгодженням профсоюзного комітету.

Пологівська ДВКГ здійснює підготовку та видачу технічних умов на будівництво нових та реконструкцію діючих об’єктів з погодженням обласного комунального підприємства.

На протязі 2011 року на підприємстві налічувалося 117 чоловік працюючих, що на 3 чоловіки менше ніж в 2010 році. У зв’язку з відсутністю коштів допущена заборгованість по виплаті заробітної плати, яка зросла в порівнянні з попереднім роком. Несвоєчасна виплата заробітної плати робітникам та службовцям мала згубний вплив на плинність кадрів. На протязі року прийнято 5 чоловік, звільнено - 8 чоловік. Пішли з роботи висококваліфіковані робітники, натомість набрано робітників з низькою кваліфікацією, що згубно вплинуло на роботу підприємства, на якість виконання ремонтних робіт водопровідної та каналізаційної мережі.

Пологівська ДВКГ планово збиткове підприємство. Основною причиною отримання збитків являється те, що фактична собівартість наданих послуг по воді та каналізації набагато вища доходів. В цілому по підприємству на кінець 2011 року збитки складають 574,9 тис. грн. Діючі тарифи на воду та каналізацію забезпечують покриття витрат тільки на 63% та 81,6% відповідно.

Отже, судячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що підприємство знаходиться в скрутному становищі.

Для забезпечення міста водою на балансі підприємства знаходяться:

-    16 артезіанських свердловин, з них 11 діючих;

-        дві станції по очистці води та водопровідні мережі протяжністю 80 км.

Для водовідведення та перекачки стоків:

-    4 каналізаційні станції та комплекс очисних споруд каналізації;

- головні каналізаційні колектори та вуличні каналізаційні мережі протяжністю 60,5 км.

Балансова вартість основних виробничих засобів на 01.01.2011 р. складає 10560,2 тис. грн. Знос основних засобів 5324,7 тис. грн., що складає 50,4% до балансової вартості. В порівнянні з початком року балансова вартість основних засобів залишається на рівні. Оновлення основних засобів на протязі останніх трьох років не відбувалося. Введено в дію 2 нових свердловини, на суму 92,8 тис. грн., списано непридатних до експлуатації основних засобів на суму 90,8 тис. грн.

Якщо проаналізувати виконані підприємством роботи за 2007-2011 рр., то можна дійти висновку, що нових будівель за цей період не відбувалося, торгівлею підприємство не займається, а лише на початку 2009 року було проведено реконструкцію головного корпусу на суму 63,4 тис. грн.

В загальній сумі основних засобів пріоритетне місце займають будинки та споруди - 95%, машини та обладнання - 3,5%, транспортні засоби - 1,2%. Але машини та механізми зношені і потребують капітального ремонту та повного відновлення. Джерелом капітального ремонту основних засобів є кошти амортизаційного фонду. Однак коштів для проведення ремонтів немає, у зв’язку з критичним фінансовим положенням підприємства.

Проаналізуємо фондовіддачу за 2007-2011 рр.:

-    в 2007-2008 рр. фондовіддача склала 0,10 грн. (998,3: 10473,5);

-        в 2009-2010 рр. фондовіддача залишилася на тому ж рівні 0,10 грн.

(1018,3: 10558,2);

-    в 2011 році фондовіддача - 0,12 грн. (1263,6: 10560,2).

З наведених розрахунків можна зробити висновок, що за останній рік фондовіддача зросла на 0,02 грн. (0,12 - 0,10), тобто ми маємо 0,12 грн. доходу від реалізації на 1 грн. виробничих фондів.

Проаналізуємо виконання окремих техніко-економічних показників роботи підприємства: так в 2007 2008 рр. було піднято води із артезіанських свердловин 610,7 тис. куб. м.; в 2009-2010 рр. - 590,8 тис. куб. м., що на 19,9 тис. куб. м. менше в порівнянні з попереднім роком; в 2011 році було піднято води - 492,2 тис. куб. м., а це на 98,6 тис. куб. м. менше ніж в 2010 році.

Отже з цього аналізу ми бачимо тенденцію зменшення під’єму води, що впливає на скорочення витрат по технологічним цілям: в 2007-2008 рр. вони склали 110,3 тис. куб. м., або 18% від під’єму; в 2009-2010 рр. витрати складали 105,3 тис. куб. м., а це 17,8% від під’єму що на 0,2% менше від попередніх витрат; а в 2011 році - 73,3 тис. куб. м., або 15% від під’єму, на 2,8% зменшилися. Отже на протязі п’яти років зменшено витрати води на 3% в зв’язку зі зменшенням під’єму води.

Аналізуючи стан виконання основних показників діяльності підприємства по наданню послуг водопостачання та водовідведення за 2007-2011 рр. слід зазначити послідовну тенденцію до зниження обсягів надання послуг в натуральному виразі.

Так в 2007-2008 рр. усім категоріям споживачів було реалізовано 486,3 тис. куб. м., в 2009-2010 рр. - 419,4 тис. куб. м. води, а в 2011 році - 365,5 тис. куб. м., що становить 75,2% у відношенні до 2008 року.

Зменшення кількості реалізованої води за 5 років на 120,8 тис. куб. м. або на 24,8% зумовлено зниженням ринку збуту.

Відповідно має місце зменшення обсягу послуг з водовідведення: так в 2007-2008 рр. пропуск стоків склав 596,3 тис. куб. м., в 2009-2010 рр. - 570,5 тис. куб. м., а в 2011 році - 516,5 тис. куб. м., що становить 86,6% у відношенні до 2008 року.

Основним споживачем води в місті являється населення - 74%. Споживання води населенням знизилося в порівнянні з минулими роками на 75,7 тис. куб. м. або на 12%. Це пояснюється масовим встановленням приладів обліку води.

Так із 6667 абонентів прилади обліку води встановлені в 2663, що становить 40% від загальної кількості абонентів. Другою причиною зниження реалізації являється розкрадання води, шляхом відмотування лічильників.

При скороченні обсягу наданих послуг в натуральному виразі як по воді так і по каналізації. В цілому по підприємству сума доходів від реалізації збільшилася на 265,3 тис. грн. (2007-2008 рр. - 998,3; 2009-2010 рр. - 1018,3; 2011 р. - 1263,6) за рахунок підвищення тарифів на послуги. Дані наведені в таблиці:

Таблиця 2.1. Середній тариф (грн.)

	2007	2008	2009	2010	Відхилення 2010 до 2008	2011	Відхилення 2011 до 2010
вода	5,38	5,60	5,60	+ 0,22	5,85	+ 0,25
стоки	4,30	4,30	4,95	4,95	+ 0,65	5,01	+ 0,06

Слід зазначити, що тарифи на послуги водопостачання та водовідведення затверджені набагато нижчими чим фактична собівартість послуг, але ж вони забезпечують покриття витрат тільки на 60-70%.

Отже нам потрібно проаналізувати собівартість послуг водопостачання та водовідведення. Дослідимо основні причини зростання собівартості на підприємстві. Для аналізу використаємо дані фінансової звітності підприємства (Ф. 2). Результати дослідження подамо у вигляді таблиці 2.2.

Виходячи з даних таблиці, ми бачимо, що витрати, які відносяться на собівартість послуг в цілому по підприємству склали за 2007-2008 рр. - 1575,5 тис. грн., за 2009-2010 рр. - 1536,1 тис. грн., а за 2011 р. - 1724,7 тис. грн. Тобто в 2007-2008 рр. вони зменшилися на 39,40 тис. грн., що склало - 0,03%, а вже в 2011 році вони знову зросли аж на 188,6 тис. грн., тобто на 0,11%.

В загальній сумі витрат з водопостачання та водовідведення найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати та витрати на оплату праці.

Так в 2007-2008 рр. матеріальні витрати в цілому по підприємству склали 42,8% або 674,8 тис. грн.; в 2009-2010 рр. - 39,9%, а це 613,6 тис. грн., а в 2011 році найбільше - аж 45,5% тобто 767,9 тис. грн. В сумі матеріальних витрат найбільш значну частину займає електроенергія, приблизно 70%. Кожен рік проводиться ремонт водопровідної та каналізаційної мереж, на що в середньому витрачається по 75000 грн. на рік, а це також додаткові витрати.

Таблиця 2.2. Структура операційних витрат Пологівської ДВКГ за 2008-2010 рр.

Показник	2007	2008		2009		2010		2011
	тис. грн.	тис. грн.	зміни, % до 2007	тис. грн.	зміни, % до 2008	тис. грн.	зміни, % до 2009	тис. грн.	зміни, % до 2010
Матеріальні затрати	674,8	674,8	-	613,6	- 0,10	613,6	-	767,9	0,20
Витрати на оплату праці	377,3	377,3	-	359,6	- 0,05	359,6	-	443,3	0,19
Відрахування на соціальні заходи	137,9	137,9	-	130,8	- 0,05	130,8	-	161,1	0,19
Амортизація	285,6	285,6	-	305,6	0,07	305,6	-	292,1	- 0,05
Інші операційні витрати	99,9	99,9	-	126,5	0,21	126,5	-	60,3	- 1,10
Разом	1575,5	1575,5	-	1536,1	- 0,03	1536,1	-	1724,7	0,11

Автотракторний парк підприємства вкрай зношений, відсутній екскаватор, тому приходиться наймати у сторонніх організацій. Вартість транспортних послуг склала за рік 19,1 тис. грн., з них по воді - 8,6 тис. грн., а по каналізації - 10,5 тис. грн.

Витрати на оплату праці з відрахуваннями в 2007-2008 рр. склали 515,2 тис. грн., або 32,7% в загальній сумі собівартості; в 2009-2010 рр. ці витрати склали 490,4 тис. грн., тобто 31,9%, з цього випливає, що вони знизилися на 0,05%, але вже в 2011 році вони зросли на 0,19% і склали 604,4 тис. грн. Такі зміни пояснюються ростом мінімальної заробітної плати.

Амортизаційні відрахування в 2011 році знижені проти минулого на 13,6 тис. грн. або на 0,05% за рахунок зниження залишкової вартості основних засобів.

Інші операційні витрати в 2007-2008 рр. складали 99,9 тис. грн., та зайняли 6,3% в загальній сумі витрат; в 2009-2010 рр. вони зросли на 0,21% та склали 126,5 тис. грн., але в 2011 році інші операційні витрати знижені проти 2009-2010 рр. на 110% і складають 60,3 тис. грн.

Аналізуючи собівартість 1 куб. м. води та стоків, слід відмітити, що на протязі 2007-2011 рр. фактична собівартість послуг значно перевищує середній тариф. Дані наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Аналіз фактичної собівартості послуг

Показники	Вода					Стоки
	2007	2008	2009	2010	2011	2007	2008	2009	2010	2011
1. Середній тариф, грн.	5,38	5,38	5,60	5,60	5,85	4,30	4,30	4,95	4,95	5,01
2. Собівартість 1 куб м.	6,20	6,20	6,52	6,52	6,74	5,15	5,15	5,33	5,33	5,88
3. Відхилення + / - (ріст собівартості)	+ 0,82	+ 0,82	+ 0,92	+ 0,92	+ 0,92	+0,85	+0,85	+0,38	+0,38	+0,87

Отже, з даних таблиці видно, що на зріст фактичної собівартості 1 куб. м. води та стоків вплинуло зменшення обсягу наданих послуг, через відсутність споживачів, а також збільшення витрат електроенергії. Так витрати електроенергії на 1 куб. м. реалізованої продукції в 2009-2010 рр. склали 3,54 квт/год; а в 2011 році - 4,11 квт/год., це при тому, що обсяг реалізації знижений проти минулого року на 54,0 тис. куб. м. Це вказує на нераціональне використання електроенергії.

По каналізації витрати електроенергії на 1 куб. м. стоків також зросли на 0,68 квт/год., так в 2009-2010 рр. вони складали - 4,12 квт/год., а в 2011 році - 4,81 квт/год. В цілому ці витрати зросли на 132,0 тис. Квт/год., це при тому, що обсяг реалізації знижений на 54,0 тис. куб м. В сумовому виразі ріст витрат електроенергії склав 104,0 тис. грн.

Енергетичне обладнання на каналізаційних насосних станціях та очисних спорудах дуже енергомістке, а змінити його менш енергомістким немає змоги із-за відсутності потрібних коштів.

Щоб здійснити повний аналіз фінансового стану Пологівської дільниці водопровідно-каналізаційного господарства за останні роки, нам необхідно переглянути весь пакет фінансової звітності, а зокрема баланс підприємства.

Баланс являється найголовнішим фінансовим документом, за допомогою якого ми можемо оцінити поточний фінансовий стан підприємства, наявність на ньому господарських засобів, а також джерел їх формування. Прослідити тенденцію змін всіх статей балансу, та оцінити потенційні фінансові можливості підприємства на майбутній період.

Проаналізуємо баланс підприємства за останні 5 років за допомогою таких методів, як горизонтальний та вертикальний аналізи. За допомогою горизонтального методу визначимо абсолютні та відносні зміни різних статей балансу в порівняні з минулими роками. А вертикальний аналіз здійснюється з ціллю виявлення питомої ваги окремих статей звітності в загальному підсумку балансу. За допомогою цих методів проаналізуємо структуру та динаміку балансу Пологівської дільниці ВКГ.

Проаналізуємо динаміку активу балансу Пологівської дільниці ВКГ. Дані аналізу надамо в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Аналіз активу балансу Пологівської дільниці ВКГ за 2007-2011 рр.

Показники	Код рядку	На 01.01.07	На 01.01.08	На 01.01.09	На 01.01.10	Відхилення, 2010 до 2008 р.%	На 01.01.11	Відхилення, 2011 до 2010 р.%
І. Необоротні активи Незавершене будівництво	020	63,4	63,4	-	-	-	-	-
Основні засоби: Залишкова вартість	030	5692,2	5692,2	5471,2	5471,2	- 4	5235,5	- 4,5
Первісна вартість	031	10473,5	10473,5	10558,2	10558,2	0,8	10560,2	0,02
Знос	032	4781,3	4781,3	5087,0	5087,0	6	5324,7	4,5
Інші необоротні активи	070	-	-	-	-	-	-	-
Усього за розділом І	080	5755,6	5755,6	5471,2	5471,2	- 5,2	5235,5	- 4,5
ІІ. Оборотні активи Виробничі запаси	100	195,6	195,6	172,9	172,9	- 13	97,4	- 77,5
Товари	140	-	-	-	-	-	-	-
Дебіторська заборгованість за послуги	160	621,4	621,4	545,8	545,8	- 13,9	544,8	- 0,2
Дебіторська заборгованість перед бюджетом	170	-	-	-	-	-	-	-
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	19,4	19,4	30,7	30,7	36,8	26,2	- 17,2
Грошові кошти в національній валюті	230	1,6	1,6	2,9	2,9	44,8	1,7	- 70,5
Усього за розділом ІІ	260	955,5	955,5	897,6	897,6	- 6,5	786,1	- 14,2
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	-	-	-	-	-	-	-
Баланс	280	6711,1	6711,1	6368,8	6368,8	- 5,4	6021,6	- 5,8

Виходячи з вищенаведених показників активу балансу можна зробити такі висновки:

що стосується необоротних активів, ми бачимо що підприємство лише в 2007-2008 рр витрачало кошти в сумі 63,4 тис. грн. на реконструкцію будівлі. Аналізуючи основні засоби, ми бачимо що залишкова вартість, яка рівна різниці між первісною вартістю і сумою їх зносу, поступово зменшується: так в 2009-2010 рр. вона зменшилися на 4%, а в 2011 році - 4,5%.        

Таке зменшення допустиме так як з кожним роком нараховується амортизація. Так підсумок необоротних активів складає суму залишкової вартості та незавершеного будівництва, що відповідно теж зменшується з року в рік на 5,2% та 4,5% відповідно.

що стосується оборотних активів, то найбільш оборотні з них грошові кошти мають таку тенденцію змін: так в 2009-2010 рр. їх залишок складав 2,9 тис. грн., що на 44,8% більше в порівнянні з 2008 роком, а в 2011 році сума грошових коштів зменшилася на 70,5% і складала 1,7 тис. грн. З даних таблиці ми бачимо, що підприємство постійно має дебіторську заборгованість, яка поступово зменшується, але ж підприємство постійно проводить різноманітні заходи по зменшенню дебіторської заборгованості. Так в 2009-2010 рр. вона складала 545,8 тис. грн., що на 13,9% менше ніж в 2008 році, а в 2011 році вона зменшилася ще на 0,2% і склала 544,8 тис. грн. Звичайно, це незначне зменшення, тому потрібно більше уваги приділяти поверненню боргів. Що стосується найменш ліквідної частини активів - виробничих запасів, то вони теж зменшуються з року в рік. Так в 2009-2010 рр. вони склали 172,9 тис. грн., що на 13% менше ніж в 2008 році, а в 2011 році вони вже зменшилися на 77,5%, а це 97,4 тис. грн. Такі суми виробничих запасів допустимі для забезпечення безперебійного надання послуг по водопостачанню та водовідведенню.

Так баланс активу підприємства також зменшується з року в рік на незначний відсоток. Так в 2009-2010 рр. він складав 6368,8 тис. грн., що на 5,4% менше ніж в 2008 році, а в 2011 році він зменшився ще на 5,8%: складав 6021,6 тис. грн.

Для повного аналізу активу балансу проведемо і вертикальний аналіз. Дані аналізу наведемо в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Аналіз структури активу балансу Пологівської дільниці ВКГ

Актив	2007-2008 рр		2009-2010 рр.		2011 р.
	тис. грн.	пит. вага	тис. грн.	пит. Вага	тис. грн.	пит. Вага
Необоротні активи	5755,6	85,8	5471,2	85,9	5235,5	86,9
Оборотні активи	955,5	14,2	897,6	14,1	786,1	13,1
Витр. майб. період.	-		-		-
Баланс	6711,1	100	6368,8	100	6021,6	100

З наведених даних в таблиці, ми бачимо, що значну питому вагу в активі балансу займають необоротні активи, які мають тенденцію до зниження через амортизацію, але все одно їх частка в структурі активів зростає з кожним роком і в середньому складає 86%.

А що стосується оборотних активів, більш ліквідної частини балансу, то вони з кожним роком зменшуються і складають набагато меншу частку в структурі активів - приблизно 14% відповідно. З таблиці також видно, що на підприємстві не існує витрат майбутніх періодів.

Щоб детальніше проаналізувати оборотні активи, Пологівської дільниці ВКГ, розглянемо динаміку оборотності запасів та дебіторської заборгованості:

собівартість реалізованої продукції

- Коефіцієнт оборотності запасів = ---------------------------------; (2.1)

середня величина виробничих запасів

360

- Тривалість одного обороту запасів = -------------------------------;

                                                                      К-ть оборотних засобів

Дебіторська заборгованість

                                      Середньоденний обсяг реалізації

Виручка від реалізації

- Середньоденний обсяг реалізації = -------------------------------;

365

Коефіцієнт оборотності запасів:

1452,2

- 2007-2008 рр. = ------- = 7,6;

192

1299,5

- 2009-2010 рр. = --------------- = 7,1;

184,3

1519,3

- 2011 р. = ----------- = 11,2.

135,2

Тривалість одного обороту запасів:

360

- 2007-2008 рр. = ------- = 47,4;

7,6

360

- 2009-2010 рр. = ----- = 50,7;

7,1

360

- 2011 р. = -------- = 32,1.

1,2

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

1197,9

- 2007-2008 рр. = ---------- = 1,6;

756,9

,9

- 2009-2010 рр. = ----------- = 2;

608,7

1516,3

- 2011 р. = -------- = 2,6.

573,8

Період інкасації:

640,8

- 2007-2008 рр. = ------ = 194,2;

3,3

,5

- 2009-2010 рр. = -------- = 174,7;

3,3

571

- 2011 р. = ------ = 136,1.

4,2

Дані розрахунків наведемо в таблиці 2.6.

Проаналізувавши дані показники можна зробити висновки:

коефіцієнт оборотності запасів показує швидкість реалізації цих запасів. За нормативом цей показник повинен збільшуватися, але в 2009-2010 рр. він зменшився на 0,5, а вже в 2011 році швидкість реалізації виробничих запасів зросла на 4.1.

тривалість одного обороту запасів показує скільки днів потрібно для реалізації виробничих запасів. За нормативом вона повинна зменшуватися, але в 2009-2010 рр. спостерігається її ріст на 3,3 дні, але вже в 2011 році вона зменшилися на 18,6 днів і складала 32,1 дні.

Таблиця 2.6. Динаміка показників оборотності запасів та дебіторської заборгованості Пологівської ДВКГ за 2007-2011 рр.

Показник	Норматив	2007-2008 рр.	2009-2010 рр.	+/-	2011 р.	+/-
Коефіцієнт оборотності запасів	Збільшення	7,6	7,1	- 0,5	11,2	+ 4,1
Тривалість одного обороту запасів	Зменшення	47,4	50,7	+ 3,3	32,1	- 18,6
Коефіцієнт оборотності дебітор. Заборгованості	Збільшення	1,6	2	+ 0,4	2,6	+ 0,6
Період інкасації	Зменшення	194,2	174,7	- 19,5	136,1	- 38,6

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує скільки разів в середньому дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти за рік. Отже він невеликий, але зростає з року в рік. В 2011 році він складав 2,6, це свідчить про те, що дебіторська заборгованість сплачується приблизно 3 рази на рік.

період інкасації показує за скільки в середньому днів рахунки до одержання перетворюються в грошові кошти. Значення цього показника високі, що свідчить про низьку оборотність обігових коштів. Але за нормативом цей показник постійно зменшується. В 2011 році він зменшився на 38,6 днів; склав 136,1 дні, це вдруге доводить, що дебіторська заборгованість погашається приблизно тричі на рік.

Отже можна зробити висновок, що фінансово-господарський стан підприємства потрібно ще зміцнювати, хоча невелика тенденція до покращення спостерігається.

Для детальнішого аналізу балансу підприємства проведемо горизонтальний аналіз пасиву балансу. Дані аналізу наведені в таблиці 2.7

Таблиця 2.7. Аналіз пасиву балансу Пологівської дільниці ВКГ за 2007-2011 рр.

Показники	Код рядка	2007-2008 рр.	2009-2010 рр.	Відхилення 2010 до 2009 р.%	2011 р.	Відхилення 2011 до 2010 р, %
І. Власний капітал Статутний капітал	300	5955,2	5955,2	0	6030	1,24
Додатковий вкладений капітал	320	-	-	-	-	-
Інший додатковий капітал	330	580,3	580,3	-	580,3	-
Резервний капітал	340	-	-	-	-	-
Нерозподілений прибуток	350	- 1324,8	- 1873,6	29,3	2396,6	21,8
Неоплачений капітал	360	-	-	-	-	-
Усього за розділом І	380	5210,7	4661,9	- 11,8	4213,7	- 10.6
ІV. Поточні зобов’язання Кредиторська заборгованість за товари, роботи послуги	530	965,1	926,9	- 4,1	882,6	- 5
Поточні зобов’язання за розрахунками: З одержаних авансів	540	-	-	-	-	-
З бюджетом	550	88,9	74,4	- 19,5	132,1	43,7
З позабюджетних платежів	560	8,1	2,3	- 252,2	-	-
Зі страхування	570	81,0	110,1	26,4	124,2	11,4
З оплати праці	580	156,5	82,3	- 90,2	144,8	43,2
Інші поточні зобов’язання	610	163,1	199,5	18,2	196,7	- 1,4
Усього за розділом ІV	620	1474,2	1651,3	10,7	1800,5	8,3
Баланс	640	6711,1	6368,8	- 5,4	6021,6	- 5,8

Проаналізувавши пасив балансу можна зробити висновки:

що стосується власного капіталу, ми бачимо, що він складається лише з статутного капіталу, який на протязі двох років (2007-2010 рр.) був незмінний та складав 5955,2 тис. грн., а вже в 2011 році збільшився на 1,24% і склав 6030 тис. грн., та іншого додаткового капіталу який не змінюється і складає 580,3 тис. грн. Але кожен рік сума власного капіталу зменшується на суму нерозподіленого прибутку, тобто збитку. Так в 2007-2008 рр. збиток склав (- 1324,8 тис. грн.); в 2009-2010 рр. (- 1873,6 тис. грн.), тобто зріс на 29,3%, а в 2011 році нерозподілений прибуток з від’ємним значенням зріс ще на 21,8% і склав (- 2396,6 тис. грн.). Підприємство не має на своєму балансі ні додаткового вкладеного капіталу, ні резервного, ні неоплаченого капіталу.

Розглянувши поточні зобов’язання, термін погашення яких невеликий, переважно рік, можна зробити висновки, що кредиторська заборгованість за послуги та товари існує, але поступово зменшується з 965,1 тис. грн. в 2007-2008 рр. до 882,6 тис. грн. у 2011 році, тобто на 9,1%. Що стосується поточних зобов’язань за розрахунками, то з одержаних авансів вони відсутні, але маються:

перед бюджетом, які в 2009-2010 рр. зменшилися на 19,5% і складали 74,4 тис. грн., а вже в 2011 році зросли на 43,7% - 132,1 тис. грн.;

з позабюджетних платежів малися в 2007-2008 рр. - 8,1 тис. грн., в 2009-2010 рр. зменшилися аж на 252,2% і склали 2,3 тис. грн., а вже в 2011 році були зовсім відсутні;

поточні зобов’язання зі страхування постійно зростають з 81,0 тис. грн. в 2007-2008 рр. до 124,2 тис. грн., в 2011 році ріст склав 37,8%;

поточні зобов’язання з оплати праці постійно змінювалися то в один то в інший бік, так в 2009-2010 рр. вони зменшилися в порівнянні з 2007-2008 рр. аж на 90,2% і складали 82,3 тис. грн., а в 2011 році зросли на 43,2% і становили 144,8 тис. грн.;

що стосується інших поточних зобов’язань, то в 2009-2010 рр. вони складали 199,5 тис. грн., що на 18,2% більше ніж в 2007-2008 рр., а в 2011 році вони зменшилися на незначний відсоток і склали 196,7 тис. грн.

Отже, проаналізувавши пасив балансу можна дійти висновку, що власний капітал постійно зменшується з року в рік в середньому на 11%, в той час як поточні зобов’язання зростають з кожним роком майже на той же відсоток, що не є кращим показником для збиткового підприємства.

Проаналізуємо зміни, які відбулися в структурі пасиву балансу. Дані аналізу подамо в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8. Аналіз структури пасиву Пологівської ДВКГ за 2007-2011 рр.

Пасив	2007-2008 рр.		2009-2010 рр.		2011 р.
	тис. грн.	Питома вага	тис. грн.	Питома вага	тис. грн.	Питома вага
Власний капітал	5210,7	77,6	4661,9	73,3	4213,7	70
Поточні зобов’язання	1474,2	22,4	1651,3	26,7	1800,5	30
Баланс	6711,1	100	6368,8	100	6021,6	100

З даних таблиці видно, що питома вага власного капіталу в підсумку балансу на протязі трьох років, набагато вища питомої ваги поточних зобов’язань приблизно в такому співвідношенні 74:26 відповідно.

Таке співвідношення статей пасиву є задовільним для підприємства.

Отже проаналізувавши господарську діяльність Пологівської дільниці ВКГ обласного комунального підприємства «Запоріжжяводоканал», можна зробити такі висновки:

основний вид діяльності підприємства - це надання послуг по водопостачанні та водовідведенні;

оновлення основних засобів на протязі останніх трьох років не відбувалося, так балансова вартість основних виробничих засобів на 01.01.2005 р. складає 10560,2 тис. грн., при чому знос основних засобів складає 5324,7 тис. грн., а це 50,4% від їх балансової вартості;

в загальній сумі основних засобів пріоритетне місце займають будинки та споруди - 95%, машини та обладнання 3,5%, транспортні засоби - 1,2%;

фактична собівартість наданих послуг набагато вища доходів, так діючі тарифи на воду та каналізацію забезпечують покриття витрат тільки на 63% та 81,6% відповідно;

підприємство постійно має дебіторську заборгованість, яка поступово зменшується;

значну питому вагу в активі балансу займають необоротні активи, які мають тенденцію до зниження через амортизацію, але все одно їх частка в структурі активів зростає з кожним роком і в середньому складає 86%;

що стосується оборотних активів, більш ліквідної частини балансу, то вони з кожним роком зменшуються і складають 14% в структурі активу балансу;

аналіз пасиву балансу Пологівської ДВКГ, говорить про те, що власний капітал постійно зменшується з року в рік в середньому на 11%, в той час як поточні зобов’язання зростають з кожним роком майже на той відсоток, але питома вага власного капіталу в підсумку балансу майже в 3 рази більша ніж питома вага поточних зобов’язань.

Отже фінансово-господарський стан підприємства потрібно ще зміцнювати, хоча незначна тенденція до покращення спостерігається.

2.2 Аналіз фінансового стану Пологівської дільниці водопровідно-каналізаційного господарства

Пологівська дільниця ВКГ планово збиткове підприємство. Основною причиною отримання збитків являється те, що фактична собівартість наданих послуг по воді та каналізації набагато вища доходів. В цілому по підприємству збитки за 2011 рік склали - 461,1 тис. грн., в 2008 році - 476,3 тис. грн., що на 8% менше ніж в 2009-2010 рр. і складали 517,8 тис. грн. Отже в 2011 році збитки зменшилися в порівнянні з попередніми двома роками.

Діючі тарифи на воду та каналізацію забезпечують покриття витрат тільки на 63% та 81,6% відповідно. Розглянемо детальніше витрати підприємства на прикладі 2011 року. Дані наведені в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9. Розрахунок витратПологівської дільниці ВКГ за 2011 рік

Показники	Вода	Стоки
Реалізація тис. куб. м.	365,5	525,5
в т.ч. населення	269,6	160,0
підприємства та організації	95,9	365,5
Доходи всього (тис. грн.)	2138,3	2632,7
в т.ч. населення	1577,2	801,6
підприємства	561,1	1831,2
Середній тариф (грн.)	5,85	5,01
Собівартість всього	2463,5	3089,0
в т.ч. населення	1817,0	940,8
Організації	646,4	2149,1
Собівартість 1 куб. м. (грн.)	6,74	5,88
покриття витрат по населенню	- 239,8	- 139,2
покриття витрат по підприємствах	- 85,4	- 317,9
Збитки всього	- 325,2	- 457,1

Отже, у зв’язку з тим, що затверджені тарифи не покривають витрати, підприємство повинно було отримувати дотацію із бюджету на покриття планових збитків, але така дотація в бюджеті країни закладена не була і підприємствам не отримана. Така ж ситуація склалася за ряд років. Держава заборгувала водоканалові 2323,3 тис. грн. за 2007-2011 роки тоді як була закладена до бюджету. За ці роки сума дотації склала - 3574,1 тис. грн., фактично отримана підприємством 1250,8 тис. грн. За 2007-2011 роки недотримана дотація в сумі 979,2 тис. грн.

Платіжна спроможність споживачів дуже низька, тому дебіторська заборгованість висока і складає - 571,0 тис. грн. в тому числі:

-    по населенню - 469,5 тис. грн.;

-        підприємства - 71,3 тис. грн.;

         пільги та субсидії - 8,1 тис. грн.;

         інші - 22,1 тис. грн.

Із 6670 абонентів заборгованість мають 4000, із 150 підприємств та організацій заборгованість мають 46.

Водоканалом до споживачів, які не розраховуються за послуги приймаються міри примусового стягнення. За рік на 145 абонентів справи передані до суду на суму 58,0 тис. грн. Неодноразово поміщалися роз’яснювальні статті до місцевої газети та на радіомовлення.

Відсутність коштів за надані послуги, недотримання сум дотації із бюджету на покриття планових збитків привело до того що кредиторська заборгованість на 01.01.2011 р. склала 1801,0 тис. грн.

Із оплачених за рік послуг за воду та стоки в сумі - 1265,1 тис. грн. на розрахунковий рахунок поступило тільки 431,4 тис. грн., або 34,1% взаєморозрахунками - 833,6 тис. грн. або 65,9%.

Всі грошові кошти, які поступали на розрахунковий рахунок підприємства витрачались тільки за призначенням. Рух коштів характеризується слідуючими даними:

залишок коштів на початок року - 1,9 тис. грн.;

поступило коштів на розрахунковий рахунок - 606,2 тис. грн.;

витрачено - 607,3 тис. грн.;

в тому числі:

зарплата - 133,4 тис. грн.;

нарахування на зарплату - 200,4 тис. грн.;

ГСМ та розрахунки з сторонніми організаціями - 115,6 тис. грн.;

ПДВ - 252,7 тис. грн.;

розрахунки з ОКП - 22,0 тис. грн.;

інші витрати - 31,9 тис. грн. (податки та збори).

Залишок котів на кінець року - 1,7 тис. грн.

Дані показують, що витрати на оплату праці в загальній сумі потрапивши на розрахунковий рахунок коштів складає тільки 22%, нарахування на зарплату - 33%, ГСМ - 19%, податки та збори - 22%.

Отже видно, що витрати на підприємстві досить високі і перевищують доходи.

Проаналізуємо основні фінансові результати підприємства за 2007-2011 роки. Для аналізу використаємо дані фінансової звітності підприємства (Ф. 2) Результати дослідження подамо у вигляді таблиці.

Таблиця 2.10. Аналіз фінансових результатів Пологівської ДВКГ за 2007-2011 рр.

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік		2011 рік
	Тис.грн.	Тис.грн.	Тис.грн.	Тис.грн.	% зміни 2010 р. до 2008 р.	Тис.грн.	% зміни 2011 р. до 2010 р.	1197,9	1197,9	1221,9	1221,9	2	1516,3	19,4
Податок на додану вартість	199,6	199,6	203,6	203,6	2	252,7	19,4
Чистий дохід від реалізації (без ПДВ	998,3	998,3	1018,3	1018,3	2	1263,6	19,4
Собівартість реалізованої продукції	1452,2	1452,2	1299,5	1299,5	-11,8	1519,3	14,5
Питома вага витрат у виручці від реалізації, %	121,2	121,2	106,4	106,4	-14,8	100,2	-6,2
Валовий прибуток	-	-	-	-	-	-	-
Прибуток від операційної діяльності	-	-	40,1	40,1	100	20,4	-96,6
Прибуток від звичайної діяльності	0,2	0,2	40,1	40,1	99,5	20,4	-96,6
Податок на прибуток	-	-	-	-	-	-	-
Чистий прибуток	0,2	0,2	40,1	40,1	99,5	20,4	-96,6

З даних таблиці можна зробити висновок, що підприємство від реалізації своїх послуг зовсім не отримує прибутку, адже чисий прибуток в 2007-2008 рр. в сумі 0,2 тис. грн. покривався збитком в 564 тис. грн., в 2009-2010 рр. прибуток зріс аж на 99,5% і склав 40,1 тис. грн., але ж чистий збиток складав 574,9 тис. грн., така ж ситуація склалася і в 2011 році - прибуток зменшився в 2 рази, а збиток склав 568,5 тис. грн. Виручка від реалізації зростала з року в рік, в 2009-2010 рр. на незначний відсоток і складала 1221,9 тис. грн., а в 2011 році на 19,4% і склала 1516,3 тис. грн., але постійно покривається собівартістю реалізованих послуг, хоча й спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги витрат у виручці від реалізації, та все ж не настільки наскільки потрібно, щоб підприємство отримувало прибуток.

Фінансовий стан підприємства - це одна з найважливіших характеристик його діяльності. Щоб оцінити загальний фінансовий стан підприємства, на основі балансу Пологівської ДВКГ, проаналізуємо динаміку фінансово-економічних показників та коефіцієнтів за 2007-2011 роки.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як співвідношення собівартості продукції, що реалізується і середньорічної кредиторської заборгованості:

1452,2

- 2007-2008 рр. Кокз = ---------- = 1,03;

1405,1

,5

- 2009-2010 рр. Кокз = ----------- = 0,83;

1562,8

1519,3

- 2011 р. Кокз = --------- = 0,9.

1725,9

Період оплати рахунків знаходиться як відношення виручки від реалізації до суми дебіторської заборгованості:

1197,9

- 2007-2008 рр. Пор = --------- = 1,9;

640,8

1221,9

- 2009-2010 рр. Пор = ---------- = 2,1;

576,5

1516,3

- 2011 р. Пор = --------- = 2,7.

571

Фінансовий леверидж розраховується як співвідношення позичкового капіталу до власного капіталу:

1474,2

- 2007-2008 рр. Фл = -------- = 0,28;

5210,7

1651,3

- 2009-2010 рр. Фл = --------- = 0,35;

4661,9

1800,5

- 2011 р. Фл = ---------- = 0,43;

4213,7

Коефіцієнт забезпечення власними коштами визначається за формулою -

П - 1А

--------------; (2.6)

А + 3А

П - підсумок І розділу пасиву балансу;

А - підсумок І розділу активу балансу;

А - підсумок ІІ розділу активу балансу;

А - підсумок ІІІ розділу активу балансу;

5210,7 - 5755,6

- 2007-2008 рр. Кзк = -------------------------- = -0,6;

955,5

,9 - 5471,2

- 2009-2010 рр. Кзк = ------------------------ = -0,9;

897,6

4213,7 - 5235,5

- 2011 р. Кзк = ------------------------ = -1,3;

786,1

Робочий капітал - це різниця між поточними активами і кредиторською заборгованістю:

2007-2008 рр. Рк = 955,5 - 1474,2 = - 518,7;

2009-2010 рр. Рк = 897,6 - 1651,3 = - 753,7;

2011 р. Рк = 786,1 - 1800,5 = - 1014,4.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу знаходять як відношення робочого капіталу до власного капіталу, частку множать на 100%:

- 518,7

- 2007-2008 рр. Мк = ----------- = -0,1 * 100% = -10%;

5210,7

753,7

- 2009-2010 рр. Мк = ----------- = -0,16 * 100% = -16%;

4661,9

- 1014,4

- 2011 р. Мк = ------------- = -0,24 * 100% = -24%;

4213,7

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів розраховується як відношення обсягу реалізованих послуг до середньорічної вартості оборотних активів:

1197,9

- 2007-2008 рр. Ко = ---------- = 1,1;

1050,4

,9

- 2009-2010 рр. Ко = ---------- = 1,3;

926,6

1516,3

- 2011 р. Ко = ----------- = 1,8.

841,9

Час обороту оборотних засобів можна знайти розділивши 365 днів на коефіцієнт оборотності оборотних засобів:

365

- 2007-2008 рр. Чо = ------- = 331,8;

1,1

- 2009-2010 рр. Чо = ----- = 280,8;

1,3

365

- 2011 р. Чо = ---- = 202,8.

1,8

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення поточних активів до поточних пасивів:

955,5

- 2007-2008 рр. Кп = --------- = 0,6;

1474,2

897,6

- 2009-2010 рр. Кп = ---------- =0,5;

1651,3

786,1

- 2011 р. Кп = ---------- = 0,4.

1800,5

Коефіцієнт швидкої ліквідності знаходиться як співвідношення суми грошових коштів і дебіторської заборгованості до поточних зобов’язань:

1,6 + 640,8

- 2007-2008 рр. Кшл = ------------------ = 0,4;

1474,2

2,9 + 576,5

- 2009-2010 рр. Кшл = --------------- = 0,35;

1651,3

1,7 + 571

- 2011 р. Кшл = --------------- = 0,3.

1800,5

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується як відношення різниці поточних активів і запасів до поточних пасивів:

955,5 - 195,6

- 2007-2008 рр. Кал = ------------------- = 0,5;

1474,2

897,6 - 172,9

- 2009-2010 рр. Кал = ------------------- =0,4;

1651,3

786,1 - 97,4

- 2011 р. Кал = ------------------ =0,4.

1800,5

Дані розрахунків фінансових показників подано у вигляді таблиці 2.11:

Таблиця 2.11. Основні фінансово-економічні показники та коефіцієнти Пологівської ДВКГ за 2007-2011 рр.

Показники та коефіцієнти	Норматив. значення	Фактичне значення
		2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Коефіцієнт оборотності запасів, Коз	Збільшення	7,6	7,6	7,1	7,1	11,2
Час одного обороту запасів, Чоз	Зменшення	47,4	47,4	50,7	50,7	32,1
Коефіцієнт оборотності дебітор. заборгованості, Кодз	Збільшення	1,6	1,6	2	2	2,6
Період інкасації, Пі	Зменшення	194,2	194,2	174,7	174,7	136,1
Коефіцієнт оборотності кредитор. заборгованості, Кодз	Збільшення	1,03	1,03	0,83	0,83	0,9
Період оплати рахунків, Пор	Зменшення	1,9	1,9	2,1	2,1	2,7
Показник фінансового лівериджу, Фл	Зменшення	0,28	0,28	0,35	0,35	0,43
Коефіцієнт забезпечення власними коштами, Кзк	>0,1	- 0,6	- 0,6	- 0,9	- 0,9	- 1,3
Робочий капітал, Рк	Збільшення	- 518,7	- 518,7	- 753,7	- 753,7	- 1014,4
Маневреність робочого капіталу, Мк	Незначне збільшення	- 10%	- 10%	- 16%	- 16%	- 24%
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів, Ко	Збільшення	1,1	1,1	1,3	1,3	1,8
Час обороту оборотних засобів, Чо	Зменшення	331,8	331,8	280,8	280,8	202,8
Коефіцієнт покриття, Кп	> 2	0,6	0,6	0,5	0,5	0,4
Коефіцієнт швидкої ліквідності, Кшл	>1	0,4	0,4	0,35	0,35	0,3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності, Кал	>0,2	0,5	0,5	0,4	0,4	0,4

Проаналізувавши дані фінансово-економічних показників підприємства можна зробити висновки:

що стосується виробничих запасів, то вони реалізуються в середньому за 43 дні тобто 8 -9 разів на рік, хоча в 2011 році і спостерігається зменшення терміну реалізації, та все ж цей показник незадовільний;

дебіторська заборгованість взагалі перетворюється в грошові кошти приблизно 3 рази на рік, а це значний термін, тому потрібно намагатися скоротити період інкасації;

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує скільки підприємству потрібно оборотів, щоб сплатити кредитні рахунки, тобто кредит можна погасити не менше ніж за рік. За нормативом коефіцієнт повинен збільшуватися, а він навпаки, зменшується, тим самим збільшуючи термін погашення кредиторської заборгованості;

період оплати рахунків збільшується з року в рік, хоча повинен зменшуватися;

фінансовий ліверидж допомагає простежити за співвідношенням власного та позичкового капіталу, хоча власний капітал перевищує позичковий, та все ж спостерігається тенденція до збільшення цього показника, тоді як за нормативом він повинен зменшуватися;

коефіцієнт забезпечення власним капіталом взагалі має від’ємне значення, що говорить про катастрофічну недостатність грошових котів на підприємстві, до того ж він зменшується з кожним роком;

робочий капітал теж має від’ємне значення, це говорить про те, що кредиторська заборгованість на підприємстві значно перевищує поточні активи, до того ж з кожним роком цей показник зменшується;

що стосується маневреності робочого капіталу, то ми бачимо, що цей коефіцієнт катастрофічно низький, бо має від’ємне значення, це говорить про те, що підприємство може збанкрутувати в період технічного переозброєння або складнощів зі збутом продукції;

як ми бачимо коефіцієнт оборотності оборотних запасів нормативно збільшується, а час обороту зменшується, що теж є нормою. В 2011 році час обороту значно зменшився проти попередніх років і склав 203 дні, це означає що оборотні засоби обертаються приблизно 1,8 раз на рік;

коефіцієнт покриття має низькі значення, що говорить про значне перевищення поточних зобов’язань над поточними активами, це призведе до значного фінансового ризику, адже наявність грошових коштів на підприємстві більш важлива ніж прибуток;

коефіцієнт швидкої ліквідності не відповідає нормативу, на протязі трьох років він незначно змінюється і не перевищує 1, тобто грошових коштів на підприємстві дуже мало, а дебіторська заборгованість не настільки ліквідна, що в сумі не перевищує поточних зобов’язань підприємства;

коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормативу.

Отже проаналізувавши дані показники, можна зробити висновок, що більшість з них не відповідає нормативному значенню і з кожним роком погіршуються.

Таким чином з наведених даних, ми бачимо, що підприємство дійсно збиткове і причиною його збитків являється:

висока собівартість надання послуг по водопостачанню та водовідведенню, зокрема це значні витрати електроенергії;

сплата податків, зокрема ПДВ, що дуже обтяжливо для збиткового підприємства;

значна дебіторська заборгованість.

Отже, щоб покращити фінансово-господарський стан на підприємстві, слід привернути увагу саме цим статтям витрат.

.3 Порівняльний аналіз сплати податків підприємствами-аналогами за 2007-2011 роки

В даний час державою надано свободу вибору суб’єктом малого підприємництва системи оподатковування: загальної чи спрощеної і в залежності від обраної системи оподатковування підприємство сплачує різні податки і збори, як по їх видах так і по сумах.

Пологівська дільниця водопровідно-каналізаційного господарства сплачує загальнодержавні податки і збори, які включають:

прямі податки (податок на прибуток, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);

-    непрямі податки (податок на додану вартість);

- збори (на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування до фонду соціального захисту населення, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за забруднення навколишнього середовища);

Проаналізуємо систему оподаткування Пологівської дільниці водопровідно-каналізаційного господарства, динаміку їх сплати за останніх 5 років, питому вагу кожного податку в загаьній сумі платежів до бюджету.

Результати дослідження наведемо в таблиці 2.12.

Таким чином, проаналізувавши структуру та динаміку сплачуваних підприємством податків за 2007-2011 роки, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу займає податок на додану вартість в середньому 53% від загальної суми сплачених до бюджету та фондів податків та зборів. Що стосується динаміки сплати ПДВ, то в 2011 році він зріс аж на 24%, це пов’язано з ростом виручки від реалізації. Також, дещо меншу питому вагу складає загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в середньому 34% від загальної суми сплачених податків та зборів. Розглянувши динаміку сплати цього збору, можна відзначити тенденцію незначного підвищення загальнообов’язкового пенсійного страхування, що пов’язане з підвищенням мінімальної заробітної плати.

Таблиця 2.12. Динаміка сплати Пологівською ДВКГ податків та зборів до бюджету та фондів

Види податків і зборів	2007-2008 рр.		2009-2010 рр.		Темп росту 2010 до 2008 р., %	2011 р.		Темп росту 2011 до 2010 р., %
	тис. грн.	пит. вага, %	тис. грн.	пит. вага, %		тис. грн.	пит. вага, %
Податок на додану вартість	199,6	51	50,9	102	252,7	55,8	19,4
Плата (податок) за землю (крім плати за землю, що не використовується в господарській діяльності платника податку).	16,1	4,2	13,5	3,4	- 16	11,1	2,5	-18
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів	3,4	0,9	4,5	1,1	32	6,6	1,5	47
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету	10,4	2,7	9,8	2,5	- 5	8,9	2,8	- 9
Збір за спеціальне використання природних ресурсів	2,5	0,6	1,9	0,5	- 24	1,2	0,3	- 37
Збір за забруднення навколишнього природного середовища	0,1	0,03	0,1	0,03	-	0,1	0,02	-
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття	9,8	2,5	10,5	2,6	7	11,5	2,5	9,5
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності	12	3,07	13,5	3,4	12,5	15	3,3	11
Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві	-	-	3,5	0,8	-	4,5	0,1	-
Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування	135	34,5	139	34,8	3	141	31,2	1,4
Всього сплачено до бюджету та Фондів	390,9	100	399,9	100	2,3	452,6	100	13

Інші податки та збори мають незначну питому вагу в структурі сплачуваних податків та зборів, але спостерігається більша динаміка їх сплати з відхиленням то в один то в інший бік за останні 5 років.

Таким чином, проаналізувавши структуру та динаміку сплачуваних підприємством податків за 2007-2011 роки, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу займає податок на додану вартість в середньому 53% від загальної суми сплачених до бюджету та фондів податків та зборів.

Що стосується динаміки сплати ПДВ, то в 2011 році він зріс аж на 24%, це пов’язано з ростом виручки від реалізації.

Також, дещо меншу питому вагу складає загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в середньому 34% від загальної суми сплачених податків та зборів. Розглянувши динаміку сплати цього збору, можна відзначити тенденцію незначного підвищення загальнообов’язкового пенсійного страхування, що пов’язане з підвищенням мінімальної заробітної плати. Інші податки та збори мають незначну питому вагу в структурі сплачуваних податків та зборів, але спостерігається більша динаміка їх сплати з відхиленням то в один то в інший бік за останні 5 років.

Темпи зростання сплати податку на додану вартість дещо повільніші - у 2009-2010 рр. на 2%, у 2011 році - на 2,4%. Зменшення плати за землю обумовлене запровадженням законом про держбюджет на кожен рік коефіцієнту, який застосовується до розрахункової суми цього податку з метою його зменшення. Зростання сплати податку з власників транспортних засобів на 32% в 2009-2010 рр. обумовлене придбанням нових автомобілів. Цей же фактор призвів до збільшення балансової вартості основних засобів на кінець 2009-2010 рр.

В загальному вигляді в 2007-2008 рр. було сплачено 390,9 тис. грн. до бюджету та фондів, в 2009-2010 рр. ця сума незначно зросла, а саме на 2,3%, і склала 399,9 тис. грн. Вже в 2011 році було сплачено податків та зборів на суму 452,6 тис. грн., що на 13% більше ніж в 2009-2010 рр.

Звичайно при даних умовах існування підприємства, сплата цих податків та зборів є справжнім тягарем, так як сума сплачуваних податків та зборів на ряду з доходами підприємства значно високі і складають приблизно 30% в виручці від реалізації, не говорячи про собівартість, яка взагалі перевищує виручку від реалізації.

Для порівняння проведемо аналіз сплати податків підприємства на схожому підприємстві Мелітопольська ДВКГ (м. Мелітополь Запорізька обл.) в таблиці 2.14.

В порівнянні з Пологівською ДВКГ Мелітопольська ДВКГ сплачує менше податків і зборів приблизно на 2%.

Як видно з даної таблиці, найбільшу питому вагу у загальній кількості сплачених податків на Мелітопольській ДВКГ, як і на Пологівської ДВКГ, складає податок на додану вартість, який з кожним наступним роком має тенденцію до збільшення.

Дещо меншу питому вагу складає загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в середньому 33% від загальної суми сплачених зборів і податків.

Інші податки та збори мають незначну питому вагу в структурі сплачуваних податків та зборів, але спостерігається більша динаміка їх сплати з відхиленням то в один то в інший бік за останні 5 років.

Але для того щоб дізнатися, на якому з підприємств залишається більше коштів після спати всіх обов’язкових податків і зборів, тобто яке з підприємств є найбільш прибутковим необхідно провести аналіз виручки від реалізації продукції, щоб визначити скільки відсотків від виручки складають податки та збори (табл. 2.13).

Таблиця 2.13. Аналіз питомої ваги податків та зборів у виручці від реалізації на Пологівській ДВКГ та Мелітопольській ДВКГ за 2007-2011 рр.

Показники	2007-2008 рр.	2009-2010 рр.	2011 р.
Пологівська ДВКГ
Виручка від реалізації, тис. грн.	1197,9	1221,9	1516,3
Податки та збори, тис. грн.	390,9	399,9	452,6
Питома вага податків та зборів у виручці від реалізації, %	32,63	32,73	29,85
Мелітопольска ДВКГ
Виручка від реалізації, тис. грн.	2357,8	2567,1	2781,4
Податки та збори, тис. грн.	361,1	392,4	449,3
Питома вага податків та зборів у виручці від реалізації, %	15,32	15,29	16,15

З даної таблиці видно, що сплата податків та зборів на Мелітопольській ДВКГ займає в середньому 16% від виручки від реалізації, у той час як на Пологівській ДВКГ близько 33%. Ці дані показують, що більш прибутковою є Мелітопольскька ДВКГ.

 

Рис. 2.1. Питома вага податків та зборів у виручці від реалізації на Пологівській ДВКГ та Мелітопольській ДВКГ за 2011 р.

Таблиця 2.14. Динаміка сплати Мелітопольською ДВКГ податків та зборів до бюджету та фондів

Види податків і зборів	2007-2008 рр.		2009-2010 рр.		Темп росту 2010 до 2008 р., %	2011 р.		Темп росту 2011 до 2010 р., %
	тис. грн.	пит. вага, %	тис. грн.	пит. вага, %		тис. грн.	пит. вага, %
Податок на додану вартість	187,6	51,95	201,6	51,38	7,46	252,7	56,24	25,35
Плата (податок) за землю (крім плати за землю, що не використовується в господарській діяльності платника податку).	13,1	3,67	13,1	3,34	-	11,1	2,47	-16,27
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів	1,4	0,39	1,5	0,38	7,14	5,6	1,25	273,3
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету	10,1	2,8	9,8	2,5	3,93	8,9	1,98	-9,19
Збір за спеціальне використання природних ресурсів	2,1	0,59	1,9	0,48	-9,52	1,1	0,24	-42,11
Збір за забруднення навколишнього природного середовища	0,1	0,03	0,1	0,03	-	0,1	0,02	-
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття	9,2	3,05	10,5	2,68	14,13	11,1	2,47	5,71
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності	10,5	2,91	12,5	3,19	19,05	14,3	3,18	14,4
Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві	-	-	3,4	0,87	-	4,4	0,97	29,41
Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування	127	35,17	138	35,17	8,66	140	31,16	1,45
Всього сплачено до бюджету та Фондів	361,1	100	392,4	100	8,67	449,3	100	14,51

Як виявилося при написанні даної роботи, податкова система суттєво впливає на діяльність підприємства. І справа не в тому, що підприємство не хоче або не намагається оптимізувати податкові платежі, а в тому, що цьому заважає наша недосконала податкова система, яка не тільки не сприяє розвитку підприємств, а навпаки, гальмує його. Тому для того, щоб податкова система впливала позитивно на кожний суб'єкт підприємництва окремо, треба покращити її докорінно в цілому.

3. Шляхи покращення діяльності підприємства з урахуванням впливу на неї податкової системи

3.1 Вплив системи оподаткування на політику ціноутворення та фінансову діяльність підприємства

Важливе місце серед різних важелів економічного механізму господарської діяльності підприємства належить цінам і ціноутворенню, у яких відбиваються всі сторони його економічної діяльності. Ціна показує безпосередній вплив на виробництво, розподіл, обмін і споживання.

В умовах ринкових відносин ціна виступає як єднальна ланка між виробником і споживачем, як механізм забезпечення рівноваги між попитом та пропозицією.

Досліджуване підприємство для реалізації своїх послуг застосовує регульовану ціну, що формується під впливом попиту та пропозиції, але відчуває певний вплив держави. Він виявляється у встановленні норми накладних витрат, планових накопичень, непередбачених витрат, збільшення базисних витрат, а також суми податків у вартості робіт.

Ціноутворення на підприємстві являє собою складний процес, що складається з декількох взаємозалежних етапів: збору і систематичного аналізу інформації про ринок, обґрунтування основних цілей цінової політики підприємства на визначений період часу, вибору методів ціноутворення, установлення конкретного рівня ціни і формування системи знижок і надбавок до ціни, коректування цінової поведінки підприємства в залежності від ринкової кон’юнктури.

Підприємство самостійно визначає схему розробки цінової політики виходячи з цілей і задач розвитку фірми, організаційної структури і методів керування, рівня витрат виробництва й інших внутрішніх факторів, а також становища і розвитку підприємницького середовища, тобто зовнішніх факторів.

Пологівська дільниця водопровідно-каналізаційного господарства має на меті утримання ринку, припускає збереження і поліпшення існуючого положення на ринку чи сприятливих умов для своєї діяльності, що вимагає вживання різних заходів для запобігання спаду збуту і загострення конкурентної боротьби.

При розробці цінової політики звичайно зважуються наступні питання:

·   у яких випадках варто використовувати цінову політику;

·   коли необхідно відреагувати за допомогою ціни на ринкову політику конкурентів;

·   якими мірами цінової політики повинне супроводжуватися введення на ринок нового продукту;

·   по яких послугах із пропонованих необхідно змінити ціни;

·   на яких ринках треба проводити активну цінову політику, змінити цінову стратегію;

·   як розподілити в часі певні цінові зміни;

·   якими ціновими мірами можна підсилити ефективність виконаних робіт;

·   як врахувати в ціновій політиці наявні внутрішні і зовнішні обмеження підприємницької діяльності і ряд інших.

На початковому етапі розробки цінової політики підприємству необхідно вирішити, яких саме господарських цілей воно прагне досягти за допомогою випуску конкретного виду послуги.

Підприємство розробляє цінову стратегію виходячи з особливостей наданих послуг, можливостей зміни цін і умов надання, ситуації на ринку, співвідношення попиту та пропозиції.

Суспільство вибрало собі нейтральну стратегію ціноутворення, виходячи з того що визначення ціни на новий об’єкт здійснюється на основі обліку фактичних витрат їхнього виробництва, включаючи середню норму прибутку на ринку чи в галузі по формулі:

Ц = З + А + Р *(З + А), (3.1)

де

З - витрати виробництва;

А - адміністративні витрати;

Р - середня норма прибутку на ринку чи в галузі.

На обрану стратегію ціноутворення прямий вплив робить держава, за допомогою встановлення обов’язкових податків і зборів від сум, отриманих за виконані роботи. І щоб не сплачувати податки і збори за рахунок коштів що залишилися після розрахунків з постачальниками за використані матеріали, розрахунків з робітниками, а також після розрахунків зі сторонніми організаціями, тобто за рахунок власних коштів, підприємство змушене включати ці суми майбутніх платежів у бюджет і позабюджетні фонди в кошторисну вартість виконуваних робіт, іншими словами за рахунок замовника.

В даний час державою надано свободу вибору суб’єктом малого підприємництва системи оподатковування: загальної чи спрощеної. І в залежності від обраної системи оподатковування підприємство сплачує різні податки і збори, як по їх видах так і по сумах.

Пологівська дільниця водопровідно-каналізаційного господарства сплачує загальнодержавні податки і збори, які включають:

прямі податки (податок на прибуток, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);

-    непрямі податки (податок на додану вартість);

- збори (на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування до фонду соціального захисту населення, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, за забруднення навколишнього середовища).

Проаналізувавши динаміку сплати податків та зборів Пологівької дільниці водопровідно-каналізаційного господарства за 5 останніх років в другому розділі, то зробили такі висновки, що найбільшу питому вагу займає податок на додану вартість в середньому 53% від загальної суми сплачених до бюджету та фондів податків та зборів. Що стосується динаміки сплати ПДВ, то в 2011 році він зріс аж на 24%, це пов’язано з ростом виручки від реалізації. Також, дещо меншу питому вагу складає загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в середньому 34% від загальної суми сплачених податків та зборів. Розглянувши динаміку сплати цього збору, можна відзначити тенденцію незначного підвищення загальнообов’язкового пенсійного страхування, що пов’язане з підвищенням мінімальної заробітної плати.

Отже, щоб податкова система впливала позитивно на кожний суб'єкт підприємництва окремо, треба покращити її докорінно в цілому. Розглянемо, які перспективи можуть очікувати досліджуване підприємство в майбутньому.

Як відомо, деякі народні депутати виступали з пропозиціями про концептуальне реформування податкової системи. Проте серйозного обговорення цих пропозицій не відбулося, оскільки багато їх авторів самі залишалися у полоні чинної схеми (з ПДВ і податком на прибуток), а ДПІ України уникала обговорення будь-яких альтернатив і просувала тільки «свій» проект, тобто стару систему.

Розглянемо напрямки основних змін, які потрібні для усунення найважливіших недоліків чинної податкової системи.

Проблемі покращенні сучасного стану податкової ситеми присвячені праці В. Андрущенка, П. Мельника, В. Федосова, А. Соколовської, М. Азарова, А. Крисоватого та інших.

Система оподаткування України розвивається поступово, зміни які відбулися за роки незалежності, були позитивними: кількість податків було зменшено, податкові ставки знижено, зменшилась також кількість звільнень від оподаткування, водночас розширилась база оподаткування, значно поліпшилось надходження податків. І все ж податкова система не позбавлена недоліків.

На сьогодні головним завданням функціонування податкової політики повинна стати її переорієнтація з суто фіксальних цілей на стимулювання економічного зростання. Адже з точки зору державного регулювання економіки, найважливіше значення має регулювальна функція податків і системи оподаткування в цілому. Саме за допомогою цієї функції системи оподаткування держава гармонізує свої інтереси з інтересами платників. Разом із тим лише регулююча функція податків не в змозі гарантувати відповідність дій платників вимогам загальнодержавних інтересів. На нашу думку, регулювальна й фіксальна функції податків повинні бути раціонально збалансованими.

Основою податкової системи України створюють податки які становлять основу податкових систем більшості сучасних розвинутих країн, що є свідченням загальної уніфікації оподаткування. До головних належать податок на прибуток підприємств, податок із доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний збір і мито. Окрім того, податкова система України включає й інші обов’язкові податки та збори, які стягують відповідно до існуючих законодавчих актів у сфері оподаткування.

Зауважимо, що ПДВ відіграє важливу роль у наповненні бюджету не тільки серед податків на споживання, а й серед усіх видів податкових надходжень. Так за 1 квартал 2011 року відбулось зростання надходжень від ПДВ порівняно з 2009 роком. Протягом січня-березня 2010 року до загального фонду Державного бюджету зібрано 10451,3 млн. грн. податку на додану вартість, що на 2088,4 млн. грн. перевищує збір за відповідний період 2009 року.

Питання, яке найбільш обговорюється та критикується бізнесом, - відшкодування ПДВ. Забезпечення прозорості, відкритості в цьому питанні є свідченням реальних прагнень уряду нашої країни здійснити кардинальні зміни покращення адміністрування цього податку. Перший крок, який було зроблено урядом, - це скасування вексельної форми розрахунків при імпорті товарів.

У сучасних економічних умовах встановлення та розвитку ринкових відносин в Україні важливе місце належить державному регулюванню фінансово господарської діяльності підприємств. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та підприємствами всіх форм власності прибутку як головного джерела інноваційної діяльності підприємства є податок на прибуток підприємств.

Реалізація податкової реформи в нашій державі повинна бути цілеспрямованою, системною, відкритою, виваженою, поступовою в часі. Метою реформування є досягнення нового стану податкової системи України, за якого будуть створені сприятливі умови ведення бізнесу, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку, при одночасному динамічному збільшенні сукупних податкових надходжень до державного та місцевого бюджетів.

Усе це свідчить, що податкова система потребує реформи та вдосконалення законодавства.

Вирішити питання реформування податкового законодавства можна шляхом прийняття Податкового кодексу України, який би уніфікував усі законодавчі акти, з питань оподаткування із передбаченням в обов’язковому порядку мораторію на внесення будь - яких змін терміном на 5 років.

Податковий кодекс - це основний документ, завдяки якому можна досягти нової та якісної системи оподаткування. Він сприятиме побудові соціально-орієнтованої, конкурентоспроможної ринкової економіки, стимулюванню інвестиційно-інноваційних процесів та інтеграції України у європейське співтовариство. У зв’язку із прийняттям Податкового кодексу стане можливим створення стабільної податкової системи, яка забезпечить достатній обсяг надходжень до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки держави, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків. На основі реформування податкової системи передбачаються такі позитивні зміни: стабільність та досконалість податкового законодавства; реальне зниження податкового навантаження і збалансування податкового тиску на різні категорії платників податків; забезпечення прав платників податків; узгодженість податкового законодавства з нормами законодавства інших галузей права; прозорість причинно-наслідкових механізмів оподаткування; прозорість адміністрування податків; уніфікація бухгалтерського та податкового обліку, зменшення кількості непродуктивних податків, витрати на адміністрування яких перевищують їх надходження; уникнення безсистемного та невиправданого надання податкових пільг та привілеїв.

3.2 Пропозиції щодо оптимізації податкових платежів на Пологівській дільниці водопровідно-каналізаційного господарства

Постійні зміни та доповнення податкового законодавства України призводять до недодержання прогнозованих показників виробничо-господарської діяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату - прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень та інше. Це створює фактор невизначеності підприємств у податковій системі України.

Сучасне українське законодавство не зовсім всестороннє регулює систему оподаткування, але воно не стоїть на місці - постійно розвивається і вдосконалюється. Приймаються нові нормативні акти, що повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу, основного нормативно-правового акту, що буде регулювати сферу оподаткування.

На сьогодні і в теорії, і в практиці не існує єдиного визначення суб’єктів малого підприємництва. Так, для позначення цієї категорії використовується цілий ряд назв: «суб'єкти малого підприємництва», «малий бізнес», «малі підприємства», «підприємці», «приватні підприємці». Можна сказати, що в основі усіх визначень «мале підприємництво» лежить кількісний критерій, який характеризує розміри господарської діяльності такої категорії суб'єктів економічних відносин.

Оптимізація податків (зборів) та платежів нарешті дозволяє збільшити прибутки підприємства.

Основою оптимізації податкових платежів є формування на підприємствах малого підприємництва ефективної податкової політики. Це досягається шляхом виконання таких основних принципів:

1. Моделювання найбільш ефективної системи господарчих рішень, яка забезпечує оптимальну базу оподаткування на підприємстві.

2. Строге виконання діючого законодавства по оподаткуванню.

3. Доцільність застосування на підприємствах малого бізнесу спрощеної системи оподаткування.

4. Вплив на елементи бази оподаткування в залежності від групи податків, зборів та платежів.

5. Управління виробничим процесом в залежності від зміни діючої системи оподаткування підприємства.

6. Системне моделювання прогнозування оподаткування майбутньої фінансово - господарської діяльності підприємства.

При формуванні ефективної політики на малому підприємстві важливо встановити мінімальні показники по джерелам сплати податків, зборів та інших платежів, а вони підрозділяються на три основні групи:

·   податки, збори та інші обов’язкові платежі, які відносяться до собівартості продукції;

·   податки, які сплачуються за рахунок прибутку;

·   податки, збори та інші платежі, які включаються до ціни продукції, товару, робіт, послуг.

Підприємства повинні проаналізувати всі витрати з метою мінімізації податкових платежів; для цього проводиться оцінка ефективності застосованої системи податкової політики. Оптимізація (мінімізація) оподаткування суб’єктів малого підприємництва повинна здійснюватися в таких напрямках:

·   доцільне застосування спрощеної системи оподаткування;

·   виявлення пріоритетних видів господарської діяльності суб’єкта малого підприємництва, які дозволять оптимізувати податкові платежі за рахунок застосування різних ставок та об’єктів оподаткування;

·   зменшення бази оподаткування суб’єктів малого підприємництва за рахунок прямих податкових пільг;

·   зменшення бази оподаткування суб’єктів малого підприємництва за рахунок непрямих податкових пільг;

·   зменшення бази оподаткування суб’єктів малого підприємництва за рахунок регіональної диверсифікації їх діяльності;

·   моделювання сум платежів на майбутні періоди.

Розглянемо більш детально ці напрямки.

Застосування першого напрямку пов’язано з обмеженням, по-перше, спрощеної системи оподаткування, ним мають право користуватися тільки підприємства, які мають обсяг виручки не більше 1 млн гривень; по-друге, середньоспискова чисельність не повинна перевищувати 50 осіб.

Для визначення оптимального оподаткування при такому обмежені важливо встановити, який порядок оподаткування доцільно застосовувати на малому підприємництві - спрощений або діючий, який застосовується для всіх суб’єктів господарювання. На перший погляд здається, що якщо система передбачає спрощене оподаткування, то це звичайно вигідніше для підприємства. І дійсно, існує чимало факторів, які говорять про доцільність застосування спрощеної системи оподаткування, наприклад такі, як зменшення обсягів роботи на підприємстві, пов'язаної з обліком та звітністю. Також важливо є те, що бухгалтеру при оподаткуванні по єдиному податку буде важче допустити помилку, вираховуючи податкове зобов’язання, оскільки не треба сумніватися: можна віднести ці витрати на валові чи ні. Також при такій системі підприємство буде звільнене від чисельних податкових перевірок, після яких відпадає всяке бажання працювати далі.

Всі ці фактори дуже важливі і мають великий вплив на рішення щодо переходу на спрощену систему оподаткування, але не слід забувати, що окрім них необхідно виявити чи доцільно застосування єдиного податку з точки зору того, яка сума податкових платежів буде вилучена з обороту підприємства порівняно з загальною системою оподаткування. Бо, якщо ця сума буде значно вища, то ніякі перспективи зменшення обсягів робіт та обмеження спілкування з податковою не примусить підприємство платити більше.

Ми вважаємо, що для забезпечення ефективного розвитку водопровідно-каналізаційного господарства потрібно різними заходами збільшувати прибуток підприємства. Одним з можливих заходів, який ми можемо запровадити, є зменшення податкових платежів, шляхом переходу на спрощену систему оподаткування, але для впровадження спрощеної системи оподаткування потрібно провести ряд супутніх змін.

По-перше, якщо й можливо добитися того, щоб підприємство стало прибутковим, потрібно повністю змінити його форму власності. Так як Пологівська дільниці водопровідно-каналізаційного господарства є лише структурним підрозділом Запорізького обласного комунального підприємства, то й прибуток буде знаходиться у розпорядженні головного підприємства. Отже Пологівській ДВКГ потрібно надійти у власність до територіальної громади міста Пологи і стати підпорядкованою Пологівській міській раді, що дасть змогу Пологівській дільниці водопровідно-каналізаційного господарства стати окремою юридичною особою і самостійно розпоряджатися своїм прибутком. Така значна перебудова надасть підприємству достатньо можливостей для суттєвих змін.

Ми вже знаємо, щоб перейти до спрощеної системи оподаткування потрібно дотримуватися певних вимог, а саме:

за рік середньооблікова чисельність працюючих не повинна перевищувати 50 осіб;

обсяг виручки від реалізації послуг по водовідведенню і водопостачанню за рік не повинен перевищувати 1 млн. гривень.

Але нам відомо, що в 2010 році середньооблікова чисельність працюючих складала 117 чоловік, а виручка від реалізації 1516,3 тис. грн. Тому щоб перейти на спрощену систему оподаткування, підприємство повинно провести структурні зміни. Отже міськводоканал повиненрозділитися на декілька структурних підрозділів. Ми вважаємо, що можна розділитися на чотири окремих підприємства: одне з них повинно бути головним підприємством - контролюючим органом; два комунальних підприємства, які б забезпечували водою місто та район, і одне комунальне підприємство яке б займалося очистками стоків.

Після таких змін в структурі підприємства не відбудеться збільшення апарату управління. Існуючий директор повинен стати генеральним і очолювати головне підприємство і контролювати інші три дочірні підприємства. Дочірні підприємства можуть очолювати ті працівники, які до цього займали високі посади та відзначилися як гарні робітники - це можуть бути головні майстри чи бригадири.

Що стосується бухгалтерії, то весь відділ, який складається з чотирьох бухгалтерів, можна розділити і у кожного підприємства буде свій бухгалтер. Що стосується кадрового відділу, економіста, енергетика, диспетчерської служби, вони залишаться працівниками головного підприємства. Всі інші працівники також залишаться на своїх посадах і будуть виконувати свої обов’язки як і раніше. Тобто при таких змінах не відбудеться збільшення ні апарату управління ні складу робітників, що не відіб’ється на економії витрат підприємства.

Виручка від реалізації послуг, яка перевищує мільйон гривень, то вона теж, відповідно, буде розділена між підприємствами в залежності від їх витрат на забезпечення послуг по водовідведенню і водопостачанню.

Отже, коли відбудуться такі суттєві зміни, підприємство зможе перейти на спрощену систему оподаткування.

З 1 січня 2010 року підприємства, які оберуть спрощене оподаткування, будуть сплачувати єдиний податок в сумі 10% виручки від реалізації, або 6% при умові сплати ПДВ; плата за першу реєстрацію транспортного засобу;

єдиний соціальний внесок

При спрощеній системі оподаткування підприємство звільняється від сплати таких податків:

-       ПДВ з операцій із поставки товарів і послуг, місценадання яких знаходиться на митній території України, за винятком ПДВ, що сплачується юридичними особами, як івибрали ставку оподаткування 6%

-       Податок на прибуток підприємств;

-       Земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються для здійснення підприємницької діяльності;

-       Плата за користування надрами;

-       Збір за спеціальне використання води;

-       Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

-       Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Одним із напрямків оптимізації податкових платежів на підприємстві є зменшення оподаткування за рахунок непрямих податкових пільг, яке здійснюється шляхом перерозподілу баз оподаткування і, відповідно, сум податкових платежів. До таких заходів відноситься зменшення фонду оплати праці в собівартості продукції. Зменшення бази оподаткування, яка залежить від собівартості продукції, здійснюється шляхом списання окремих поточних витрат, які дозволяють зменшити суми податку на прибуток.

Зменшення бази оподаткування суб’єктів малого підприємництва за рахунок регіональної диверсифікації їх діяльності здійснюється шляхом використання податкових переваг окремих територій. До таких переваг відносяться виконання робіт та виготовлення продукції у спеціальних (вільних) економічних зонах, офшорних територіях. Але у нашому місті таких зон поки що немає, тому підприємству зменшити базу оподаткування за рахунок цього фактору не можна.

Слід зауважити, що підприємство на сучасному етапі не може досить ефективно панувати свою податкову політику, оскільки чисельні зміни в податковому законодавстві призводять до того, що підприємства не в змозі розробляти ефективну податкову стратегію.

Про вдосконалення податкової системи вже написано дуже багато. Це питання постійно обговорюється як економістами, так і політиками. Разом з тим, у світі ще не знайдено підходу до побудови такої податкової системи, яка б повністю задовольнила і державу і платника податків.

Різке скорочення кількості податків за рахунок звільнення від них малих підприємств, уведення єдиного фіксованого податку для середніх підприємств і обмеженої кількості податків для великих підприємств дасть змогу всі податкові платежі зараховувати на єдиний бюджетний рахунок.

Отже розрахуємо суму сплачених податків та зборів до бюджету та фондів при спрощеній системі оподаткування, яка включає 10% виручки від реалізації. Дані розрахунків наведемо в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Розрахунок сплачуваних податків та зборів при спрощеній системі оподаткування

Види податків і зборів	тис. грн.
Єдиний податок (10% виручки від реалізації)	75.8
Збір за забруднення навколишнього природного середовища	0.1
Єдиний соціальний внесок, 36,3%	159,7
Всього сплачено до бюджету та фондів	235,6

Перейшовши на спрощену систему оподаткування, ми ухиляємося від сплати ПДВ (20% виручки від реалізації), а натомість сплачуємо 10% єдиного податку, а це значна різниця, яка йде на користь підприємству.

Отже при сплаті загальнодержавних податків та зборів їх сума за 2010 рік склала 452,6 тис. грн. Та коли підприємство перейде до спрощеної системи оподаткування сума сплачуваних податків та зборів до бюджету та фондів складатиме 235,6 тис. грн. Отже розрахуємо економічний ефект:

Е ек.= 452,6 - 235,6 = 217 тис. грн.

Економічний ефект буде складати 217 тис. грн., а це значна сума яку може зекономити збиткове підприємство. Звичайно, потрібно враховувати і те, що сума сплачених податків та зборів буде розділена на 4 підприємства, отже деякі підприємства сплатять більше ніж інші, відповідно до їх діяльності, а це значить, що економічний ефект від сплати податків до і після структурних змін в деяких підприємств буде більшим.

Отже, якщо підприємство застосує такий метод оптимізації податкових платежів, то воно зможе дещо підвищити свій прибуток.

Ми можемо зробити висновок, що 10%-й єдиний податок є найбільш вигідною схемою оподаткування для підприємства, оскільки питома вага сплачуваних податків у виручці від реалізації послуг при цьому складає 16,5%, що на 12,4 менше ніж при загальнообов’язковій системі оподаткування.

Одним із напрямків оптимізації податкових платежів на підприємстві є зменшення оподаткування за рахунок непрямих податкових пільг, яке здійснюється шляхом перерозподілу баз оподаткування і, відповідно, сум податкових платежів. До таких заходів відноситься зменшення фонду оплати праці в собівартості продукції. Зменшення бази оподаткування, яка залежить від собівартості продукції, здійснюється шляхом списання окремих поточних витрат, які дозволяють зменшити суми податку на прибуток.

Зменшення бази оподаткування суб’єктів малого підприємництва за рахунок регіональної диверсифікації їх діяльності здійснюється шляхом використання податкових переваг окремих територій. До таких переваг відносяться виконання робіт та виготовлення продукції у спеціальних (вільних) економічних зонах, офшорних територіях. Але у нашому місті таких зон поки що немає, тому підприємству зменшити базу оподаткування за рахунок цього фактору не можна.

При оптимізації податкової політики важливим є вибір пріоритетних видів господарської діяльності суб’єктом малого підприємництва, які дозволять оптимізувати податкові платежі за рахунок застосування різних ставок та об’єктів оподаткування. Малі підприємства використовують ті види діяльності, де найменше оподаткування.

Суб’єкти малого підприємництва можуть застосовувати оптимізацію бази оподаткування за рахунок прямих податкових пільг, а також за рахунок непрямих податкових пільг. Податкові пільги надаються малим підприємствам, які використовують працю інвалідів. Пільги надаються також по окремим видам господарської діяльності суб’єктів малого підприємництва та при реалізації окремих видів продукції. До таких пільг відноситься оподаткування по податку на прибуток, податку на додану вартість, акцизному збору, миту та іншим.

На базі виявлення окремих пільг суб’єкт малого підприємництва вибирає організаційну систему підприємства, а також приоритетні види господарської діяльності підприємства, асортимент продукції або надання послуг. Пологівська дільниця ВКГ не користується ніякими видами пільг, тому цей напрямок вона застосувати не може.

Ще одним важливим моментом оптимізації оподаткування суб’єктів малого підприємництва є моделювання сум податкових платежів на майбутні періоди.

Основними критеріями оцінки ефективності системи податкової політики на підприємстві є такі:

·   податкомісткість продукції, П_М

·   коефіцієнт ефективності податкової політики, Кеф;

·   коефіцієнт пільгового оподаткування, Кп.

Дані показники розраховуються з метою моделювання сум податкових платежів на майбутні періоди. Це дозволяє підприємству регулювати податкові відрахування, тим самим дає змогу оптимізувати їх.

Я вважаю це важливим напрямком оптимізації податкових платежів і необхідним для Пологівської ДВКГ. Тому розрахуємо основні показники моделювання сум податкових платежів для досліджуваного підприємства. Вихідні дані, необхідні для розрахунку цих показників наведені у таблиці 3.2

Таблиця 3.2. Вихідні дані для моделювання сум податкових платежів по Пологівській дільниці ВКГ

Показник	2010 (факт)	2011 (план)
Виручка від реалізації продукції (послуг)	1516.3	2087.9
Чистий прибуток	20.4	28.56
Сплачено податкових платежів	270.4	355.5

Коефіцієнт пільгового оподаткування, Кп для досліджуваного підприємства не розраховується з причини відсутності на підприємстві будь-яких пільг, тому розрахуємо такі показники, як податкомісткість продукції та коефіцієнт ефективності податкової політики.

Податкомісткість продукції планова розраховується як відношення суми планових податкових платежів до планового обсягу реалізації продукції.

, (3.2)

де

ПМ_П - податкомісткість продукції планова;

ПП_П - сума планових податкових платежів;

ОР_П - плановий обсяг реалізації продукції

Цей показник дозволяє сформувати суму податкових платежів, які приходяться на одиницю реалізованої продукції. Він повинен мати тенденцію до зниження у порівнянні з фактичними даними, а щоб визначити тенденцію необхідно розрахувати ці фактичні дані. Податкоміскість продукції фактична розраховується аналогічно попередньому показнику, тільки використовуються фактичні дані

, (3.3)

де

ПМ_Ф - податкомісткість продукції фактична;

ПП_Ф - сума фактичних податкових платежів;

ОР_Ф - фактичний обсяг реалізації продукції

Таким чином ми бачимо, що плановий показник дорівнює 0,170, порівняно з фактичним (0,178) він знизиться, що відповідає нормативу. Зменшення вдасться досягти передусім за рахунок оптимізації сплати податку на додану вартість. Але треба порадити підприємству більш ефективніше вести свою податкову політику у напрямку зменшення питомої ваги податкових відрахувань у обсязі реалізації. Це можна досягти, наприклад шляхом зменшення фонду оплати праці за рахунок перерозподілу обов'язків між працівниками, тим самим зменшуючи кількість працюючих. А зменшення фонду оплати праці дозволить зменшити нарахування на заробітну платню. Також із зменшенням кількості працівників зменшиться сума нарахованого комунального податку. Все це доцільно, але для нашого підприємства, чисельність працюючих якого і так невелика це не суттєво змінить положення.

Та все одно, хоч показник і не суттєво змінився, але відсутність його росту вже говорить про те, що підприємство здатне сформувати таку суму податкових платежів на одиницю реалізованої продукції, яка може і не покращить, але і не погіршить стан підприємства.

Також, як було сказано вище, одним із критеріїв оцінки ефективності системи податкової політики є коефіцієнт ефективності податкової політики, Кеф.

Він розраховується як відношення планової суми чистого прибутку до суми планових податкових платежів і характеризує узагальнено ефективність обраної податкової політики.

Для того, щоб визначити цю ефективність необхідно плановий показник порівняти з фактичним. При оптимально обраній податковій політиці на підприємстві характерна тенденція до завищення у порівнянні з фактичними даними.

, (3.4)

де

Кеф_П - плановий коефіцієнт ефективності податкової політики;

ЧП_П - планова сума чистого прибутку;

ПП_П - сума планових податкових платежів

Для розрахунку коефіцієнта використовуємо дані з таблиці 3.4.

З метою визначення тенденції росту чи зниження цього коефіцієнту, розрахуємо його фактичне значення.

 (3.5)

де

Кеф_Ф - фактичний коефіцієнт ефективності податкової політики;

ЧП_Ф - фактична сума чистого прибутку;

ПП_Ф - сума фактичних податкових платежів

Для розрахунку коефіцієнта використовуємо дані з таблиці 3.2.

Ми бачимо, що, згідно нормативному значенню, коефіцієнт у порівнянні з фактичним значенням має тенденцію до зростання. Але таке зростання, звісно не може говорити, що підприємство ефективно планує свою податкову політику. Для більш ефективної діяльності Пологівської дільниці ВКГ необхідно збільшити суму чистого прибутку за рахунок зменшення суми тих податкових платежів, які зменшують доходи підприємства. Але ж це знову замкнуте коло. Якщо підприємство має на меті знизити ті податки та збори, які зменшують його доход, то це будуть: комунальний податок та нарахування на заробітну платню, а це вимагає зменшення фонду оплати праці. Але ж не можна за рахунок робітників підвищувати свій прибуток. А якщо підприємство хоче підвищити коефіцієнт ефективності податкової політики за рахунок зниження суми податкових платежів, то йому треба збільшити витрати на придбання товарів чи додаткових послуг, тим самим зменшуючи прибуток, а врешті і податок на прибуток та ПДВ, якщо ці товари та послуги купуються у платників ПДВ. Так, суму податків зменшимо, але ж зменшимо і чистий прибуток, який враховується при розрахунку коефіцієнту і знову не досягнемо бажаного ефекту. Тому в даній ситуації не можна звинувачувати підприємство у нездатності планувати свою податкову політику. Виникнення такої складної ситуації ще раз підтверджує, наскільки недосконала наша система оподаткування. І не дивно, що суб'єкти господарювання намагаються приховувати свої доходи, показувати меншу заробітну платню. Тому, що керівництву підприємства легше виплатити робітнику зі своєї кишені (мова йде про малі підприємства), ніж віддавати до бюджету біля 40% з нарахованої заробітної плати. Можна порадити нашому підприємству застосувати такий метод з метою зниження суми податкових нарахувань. Але ж це не правильно і зовсім не вихід із ситуації, яка склалася.

Слід зауважити, що підприємство на сучасному етапі не може досить ефективно панувати свою податкову політику, оскільки чисельні зміни в податковому законодавстві призводять до того, що підприємства не в змозі розробляти ефективну податкову стратегію.

Про вдосконалення податкової системи вже написано дуже багато. Це питання постійно обговорюється як економістами, так і політиками. Разом з тим, у світі ще не знайдено підходу до побудови такої податкової системи, яка б повністю задовольнила і державу і платника податків.

Відсутність стабільності у податковій системі призводить до недовіри і скептицизму з приводу її удосконалення. У цьому зв'язку частина керівників підприємств краще себе почуває при недосконалій системі, оскільки ухиляння від податків будь-якими способами часто обходиться їм дешевше, ніж дотримання законодавства.

Про недосконалість податкової системи знає і держава. Саме з цієї причини останніми роками Верховною Радою, Кабінетом Міністрів і Мінфіном України було видано кілька тисяч нормативних документів, які регламентують податкову систему. На жаль, ці численні документи її не спростили, а ще більше ускладнили. Полеміка стосовно проекту удосконалення оподаткування в Україні й розробки Податкового кодексу, що розгорнулася у Верховній Раді України, поки що ні до чого не привела.

Податкова система має бути гнучкою, легко адаптованою до зміни економічних і суспільно-політичних умов. Обов’язково повинно застосовуватися прогресивне оподаткування з метою успішого ведення економіки в країні та істотної перебудови управлінської і функціональної діяльності податкових органів.

Висновки

Написавши дипломну роботу, можна зробити висновок, що податки, справді відіграють значну роль в економіці як на макро - так і на мікрорівні. Так як податкам належить провідна роль у забезпеченні виконання державою функції щодо регулювання економічних процесів. Тому завданням держави в сфері податків, в умовах ринкової економіки є створення такої системи оподаткування, таких умов для платників податків, які б сприяли підвищенню ефективності виробництва і зростанню доходів бюджету, що дозволило б державі найкращим чином виконувати свої функції.

Що стосується сплати податків підприємством, то це звичайно вважається тягарем для підприємства, особливо для збиткових підприємств. Адже система оподаткування в Україні ще не зовсім унікальна. Незалежно від фінансового стану та розміру підприємства, для кожної юридичної особи встановлені одинакові ставки податків. Оподаткування не повинно бути надмірним. Надмірні податки, по-перше, зумовлюють звуження податкової бази внаслідок зменшення обсягів виробництва і доходів, отже, призводять до зменшення надходжень до державного бюджету; по-друге, породжують такі явища, як приховування доходів від оподаткування.

Податкова система має бути гнучкою, легко адаптованою до зміни економічних і суспільно-політичних умов. Обов’язково повинно застосовуватися прогресивне оподаткування.

Розгляд обґрунтування впливу системи оподаткування на діяльність підприємства я досліджувала на прикладі Пологівської дільниці водопровідно-каналізаційного господарства. Основними видами діяльності підприємства є надання послуг по водопостачанню і водовідведенню.

З метою визначення впливу податків на діяльність підприємства спочатку було проведено аналіз фінансового стану підприємства. Дослідження динаміки основних фінансових результатів дозволило зробити висновки про те, що на підприємстві намітилися позитивні тенденції, а саме: при зростанні виручки від реалізації з 1221,9 тис. грн. до 1516,3 тис. грн. дещо зросли інші показники. Так валовий прибуток на підприємстві відсутній. Чистий прибуток - у 2010 році зріс на 99,5%, але в 2011 році відбулося значне зниження чистого прибутку - майже на 50%. При цьому собівартість зменшилася на 11,7% у 2010 році та зросла на 14,4% у 2011 році, а питома вага витрат у виручці від реалізації знизилась у 2010 році на 6,2% і складає 100,2%. Тобто собівартість наданих послуг покриває виручку від реалізації.

Аналізуючи основні фінансово-економічні показники та коефіцієнти Пологівської дільниці ВКГ можна дійти висновку, що більшість із них за останні п’ять років не відповідали нормативним значенням. Практично всі вони в динаміці мали тенденцію до змін в позитивному напрямку. Багато показників погіршилися, деякі з них навіть не досягають критичного значення, а деякі мають від’ємне значення (коефіцієнт забезпечення власними коштами, робочий капітал, маневреність робочого капіталу). Всі ці негативні зміни мають одну причину - зростання поточних зобов’язань підприємства на кінець 2011 року. Це призвело до погіршення всіх фінансових показників, у розрахунках яких використовується підсумок четвертого розділу пасиву балансу.

В цілому фінансову ситуацію на підприємстві можна вважати незадовільною, отже для відновлення своєї фінансової стійкості, стабільності й незалежності на досягнутому рівні підприємство має розробляти фінансову стратегію і постійно контролювати всі фінансові показники та займатись фінансовим плануванням і прогнозуванням, зокрема ліквідувати на кінець 2011 року поточні зобов’язання. Це дозволить Пологівській ДВКГ відновити свою фінансову стійкість, а можливо і покращити свій фінансовий стан.

Слід зазначити, що на негативний фінансовий стан підприємства значно вплинули сплачувані ним податки. Безпосередньо вплив податків на діяльність та фінансовий стан підприємства було розглянуто в третьому розділі роботи з метою надання конкретних рекомендацій щодо оптимізації впливу податків на діяльність підприємства.

Проаналізувавши структуру та динаміку сплачуваних підприємством податків за 2007-2011 роки, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу займає податок на додану вартість в середньому 53% від загальної суми сплачених до бюджету та фондів податків та зборів.

Провівши порівняльний аналіз сплати податків на Мелітопольській ДВКГ, дійшли таких висновків, що найбільшу питому вагу у загальній кількості сплачених податків на Мелітопольській ДВКГ, як і на Пологівської ДВКГ, складає податок на додану вартість, який з кожним наступним роком має тенденцію до збільшення. А також після певних розрахунків дізналися, що сплата податків та зборів на Мелітопольській ДВКГ займає в середньому 16% від виручки від реалізації, у той час як на Пологівській ДВКГ близько 33%. Ці дані показують, що більш прибутковою є Мелітопольскька ДВКГ.

Великих прибутків підприємство не мало. Збитки значно перевищують прибуток, спостерігається катастрофічна недостатність власних коштів. Причиною збитків підприємства являються:

висока собівартість надання послуг по водопостачанню та водовідведенню, зокрема це значні витрати електроенергії;

–       сплата податків, зокрема ПДВ, що дуже обтяжливо для збиткового підприємства;

–       значна дебіторська заборгованість.

Проаналізувавши систему оподаткування Пологівської дільниці ВКГ, можна говорити про тяжке становище збиткового підприємства, адже сплата цих податків та зборів була справжнім тягарем, так як суми сплачуваних податків в порівнянні з прибутком підприємства були досить високі. До того ж спостерігаються постійні борги по виплаті податкових зобов’язань.

На основі проведеного аналізу дійшли висновків, що підприємству необхідно запропонувати напрямки оптимізації податкових платежів.

Одним з альтернативних напрямків є перехід підприємства на спрощену систему оподаткування, що значно покращило б становище підприємства. Адже економічний ефект від переходу на спрощену систему оподаткування складає 217 тис. гривень, а це значна сума, яка б не була зайвою для збиткового підприємства.

Проведені розрахунки дозволили зробити висновок, що 10%-й єдиний податок є найбільш вигідною схемою оподаткування для підприємства, оскільки питома вага сплачуваних податків при цьому нижча - 17,4%.

Отже, ознайомившись із сучасними умовами функціонування підприємства, організацією виробництва на підприємстві, його фінансовим станом та системою оподаткування, можна розробити пропозиції щодо оптимізації основних напрямків діяльності підприємства:

–       потрібно добиватися зниження запланованих збитків;

- потрібно добиватися зниження витрат на забезпечення послугами як в цілому, так і по елементам витрат;

ефективно використовувати виробничі потужності насосних станцій по підйому води, утримувати в належному санітарно - технічному стані об’єкти водопровідної мережі;

дотримуватися встановлених строків сплати платежів до бюджету, не допускати заборгованості своєчасної сплати заробітної плати працівникам;

для повного обліку води яка підіймається з артезіанських свердловин встановити лічильники;

посилити контроль відділом збуту за показниками лічильників які маються в абонентів проживаючих в будинках державного сектору, та приватного які мають дворові колонки, на предмет кражі води - щоквартально. Для цього ввести в штатний розпис одну одиницю - слюсаря в відділ збуту.

Це дасть змогу збільшити об’єм реалізації на 31,0 мІ води на 42,0 тис. грн., зменшити втрати води в мережі і знизити собівартість послуг на суму штрафів - 5,0 тис. грн.

поетапно закрити всі вуличні колонки по розбору води, і більше відкрити дворових, це дасть можливість зменшити втрати води через витік в зв’язку з поломками, скоротити витрати на ремонт колонок в сумі - 15,0 тис. грн.;

інженерній службі посилити контроль за розходуванням електроенергії на артезіанських свердловин та других об’єктах водопроводу та каналізації з метою зниження собівартості послуг;

розробити і затвердити тарифи на водопостачання та водовідведення не нижче фактичної собівартості послуг з рентабільністю 20%, щоб підприємство не було збитковим;

розробити заходи щодо зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості:

замінити існуючі лічильники електроенергії на лічильники типу «Альфа», в основу яких закладено різні тарифи на електроенергію, яка використовується у різні проміжки доби. Це дасть змогу займатися викачкою стоків та підняттям води зі свердловин в більшому об’ємі тоді, коли нараховується найнижчий тариф.

Дотримуючись цих принципів, Пологівська дільниця ВКГ зможе значно покращити свій фінансово-господарський стан.

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI // Вісник податкової служби. - 2010. - №46 (618). - 240 с.

2. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.1991 р. №1251 - ХІ зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=1251-12

3. Про податок на додану вартість: Закон України '. від 18.01.2001 м. №2233-III. - ВР [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/

. Про оподаткування прибутку підприємств в редакції: Закон України від 22.05.97 м. №283/97-ВР [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

. Про фіксований сільськогосподарський податок: Закон Україні від 17.12.1998 №320-XIV. - ВР [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

. Про статус гірських населених пунктів в Україні: Законом України від 15.02.95 м.№56/95-ВР. [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

. Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2008 років: Закон України від 18.01.2001 м. №2238-III. - ВР [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23.03. 1996 р №2548 - ВР [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

. Про плату за землю: Закон України від 16.05.98. №6989 - ВР. [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

. Про збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 10.05.01. №3124 - ВР. [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

. Про збір на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності: Закон України від 15.01.01. №1312 - ВР. [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

. Про збір на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань: Закон України від 11.05.01. №3485 - ВР. [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

. Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 23.06.99. №1545 - ВР. [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

. Про прибутковий податок з громадян: Закон України від 23.01.97. №1545 - ВР. [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України: Сторінка Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України №2464-VI від 08.07.2010 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=2464-17

. Волошина О.П. Методичні рекомендації по обліку нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування [Електронний ресурс] / Бухгалтерський портал «Облік і фінанси в АПК». - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Oif_apk/2010_4/met_rek.pdf.

17. Ворона Зоя. Спрощена система оподаткування юридичних осіб [Електронний ресурс] / З. Ворона // Вісник податкової служби України. - 2010. - №28 - Режим доступу: http://www.visnuk.com.ua/srv4/article/one/Zoia_VORON5517797.html.

18. Воронкова О.М. Податковий прес і напрямки його вдосконалення // Фінанси України. - 2002. - №12. - С. 63-67.

19.Єдиний соціальний внесок з 2011 року: [Електронний ресурс] / Газета «Частный предприниматель» - Режим доступу: http://www.chp.com.ua/index.php? code=10035&show_all=YESS

.Іванов Ю.Б. Податковий менеджмент: Підручник / Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, А.Я. Кізима, В.В, Карпова. - К.: Знання, - 2008. - 525 с.

. Заєць Є.Г. Деякі аспекти оптимізації оподаткування / Заєць Є.Г. // Фінанси України - 2006. - №4, - С. 32-39

. Карлін М.І. Фінанси України та сусідніх держав: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007. - 589 с.

. Козачук Н.Ф. Проблеми та пропозиції вдосконалення оподаткування в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №4. - с. 29-32.

. Комарова І. В. Податкові системи України і зарубіжних країн: навч.-метод. посіб. / І.В. Комарова; Бердян. ун-т менеджменту і бізнесу. - Донецьк: Юго-Восток, 2007. - 304 с.

25. Костюк О.М. Особливості реформування спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого бізнесу [Електронний ресурс] / О.М. Костюк // Сайт Національного авіаційного університету. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2010_1/Kostuk_110.htm.

26. Крисоватий А.І. Вплив поглибленої інтеграції на податкову політику країн - учасниць ЄС / Крисоватий А.І., Кощук Т.В. // Фінанси України. - 2009. - №2 (159). - С. 31-44.

. Крисоватий А.І. Податкові системи зарубіжних країн Навч. посібник. - Тернопіль: Екон. думка, 2001. - 258 с.

. Лондар С.Л. Моделі прийняття рішень з проблем вдосконалення податкової політики в умовах ринкової трансформації економіки України: Монографія. - Львів Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2001. - 274 с.

. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч.посіб. - К.: МАУП, 2003. - 224 с.

. Педь І. В. Непрямі податки в податковій системі України: навч. посіб. / Ірина Педь; за ред. Ю.М. Лисенкова. - К.: Знання, 2008. - 348 с.

. Письменний В. Податкова система Україні: сучасний стан і шляхи реформування / Письменний В. // Світ фінансів. - 2009. - №4 (21). - С. 54-60.

. Сидор І. Фінансова політика держави: теоретичні аспекти та практична реалізація / Сидор І. // Світ фінансів. - 2009. - №4 (21). - С. 44-54.

. Чернякова Т.М. Практичний посібник з податкової системи України та оподаткування підприємств: [Навч. посіб.] / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. - Луганськ, 2005. - 298 с.

. Юткина Т.Ф. Налоги и налогообложение: Учебник / Т.Ф. Юткина. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 429 с.

. Ямніков К.Б. Податкова система: Навч. посіб. для самост. роботи з вивчення дисципліни у галузі оподаткування. / Нац. ун-т кораблебудування ім. Макарова. Ін-т післядиплом. освіти. - Миколаїв, 2007. - 157 с.