Механізм удосконалення монетарної політики України в умовах невизначеності глобального економічного розвитку

Механізм удосконалення монетарної політики України в умовах невизначеності глобального економічного розвитку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ: «ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ»

ЗА ТЕМОЮ: «МЕХАНІЗМ УДОСКОНАЛЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ГЛОБАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ»

Донецьк 2012

Економічні наслідки рефлекторної монетарної політики Національного банку України

Монетарна політика Національного банку України у 2011 році булапідпорядкована утриманню валютного курсу та гальмуванню інфляції.

Для досягнення цих результатів протягом року Національним банком України запроваджувалися обмежувальні заходи функціонування валютного ринку (перегляд лімітів відкритої валютної позиції, «паспортизація» валютно-обмінних операцій тощо), для утримання курсу гривні витрачений значний обсяг золотовалютних резервів НБУ (див. додаток 1 табл.1), посилювалися вимоги до розміру обов'язкових резервів банків та порядку їх формування.

Курс утримано у межах 8 грн./дол.США. Інфляція у 2011 році склала 4,6%, чому у значній мірі сприяло отримання великого врожаю в агарному секторі та адміністративне стримування зростання тарифів ЖКГ.

Однак наслідки від проведення такої регуляторної політики для банківського сектору та економіки у цілому є негативними, а в окремі періоди вони дестабілізували роботу галузі.

Так, у результаті підвищення вимог до формування обов'язкових резервів влітку з оперативного обороту банків були вилучені кошти у сумі понад 3 млрд. грн., що мало своїм наслідком падіння ліквідності банківської галузі. Восени в окремі дні ліквідність падала до 9-10 млрд. грн. проти 18-20 млрд.грн., що стабільно утримувалися на коррахунках банків у першому півріччі 2011 року. Це був історичний мінімум, починаючи з 2006 року. Навіть у пік кризи восени 2008 року залишки на коррахунках банків не знижувалися нижче 10,3 - 11,8 млрд.грн., а у 2009 році - нижче 13-14 млрд.грн. [1].

У зв'язку з падінням ліквідності банки були змушені зупинити кредитування (у листопаді обсяг кредитів знизився проти жовтня на 6,1 млрд.грн.), значно зросла вартість залучень на міжбанківському кредитному ринку та депозитів. Ставки за міжбанківськими кредитами восени піднялися до 10-20% (в окремі дні листопада ставки сягали 32%) проти 3-5% у першому півріччі 2011 року. Середні ставки по депозитах юридичних осіб зросли з 3-5% до 8-15%, а по вкладах у гривні фізичних осіб - з 13-15% до 15-19% у кінці року. При цьому окремі банки, у тому числі з іноземним капіталом, встановлювали процентні ставки за вкладами у розмірі 20-24%.В окремі періоди у цей час у банках мали місце затримки проведення платежів. [1].

Як наслідок - зросли ставки за кредитами в національній валюті для юридичних осіб. Якщо у І півріччі середні ставки коливалися у розмірі 12-13%, то в жовтні-листопаді 2011 року вони зросли до 17-20%, а по короткострокових кредитах до 20-23%. Все це говорить про те, що НБУ перейшов міру у зниженні ліквідності банків і це призвело до зростання відсоткових ставок за кредитами, гальмування кредитування економіки і створення штучних проблем з ліквідністю для банків.

Результатом такої монетарної політики стало сповільнення темпів росту економіки у IV кв. 2011 року (в цілому за рік - 5,2%; IV кв. - 4,6% до відповідного кварталу 2010 року і 0,6% до ІІІ кв. 2011 року). Промислове виробництво у 2011 році зросло на 7,3 % проти 11,2% у 2010 році, а в грудні 2011 року знизилося на 0,5% проти грудня попереднього року (див. додаток 2 табл.2) [5].

Наведена статистика переконливо доводить, що пріоритетна орієнтація регулятора на утримання будь-якою ціною валютного курсу та зниження інфляції загальмувала економічне зростання у другій половині 2011 року.

З грудня 2011 року НБУ переглянув вимоги до формування обов'язкових резервів в сторону їх зменшення, зрозумівши свою помилку, але навряд чи можна очікувати швидкого відновлення кредитування економіки, оскільки банки тепер чекають продовження утримання курсу будь-якою ціною і ставки за депозитами залишаються високими, що формуватиме надмірну ціну за кредитами.

Зниження ліквідності банків веде до кредитного голодування економіки через обмеження кредитних ресурсів та зростання їх вартості. Національне виробництво втрачає свою конкурентоздатність як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. І це на тлі того, що більшість розвинутих країн, навпаки, проводять політику підтримки своїх економік, у тому числі і за рахунок монетарних заходів, знижуючи ставку рефінансування та проводячи викуп активів.

Скорочення обсягів кредитування та зростання процентних ставок за кредитами веде до підвищення витрат виробника, що є передумовою зростання цін та рівня інфляції у подальшому.

Після кризи 2008 року негативні наслідки проведення політики надмірного споживання населенням і країною в борг визнані керівництвом переважної більшості економічно розвинутих країн світу, які активно шукають шляхи подолання боргової кризи, а також продовжують проведення окремих заходів з підтримки та пожвавлення національних економік.

В Україні одним з механізмів реалізації політики споживання в борг було споживче кредитування банками фізичних осіб, неконтрольоване зростання якого відбувалося протягом 2005-2008 рр. При цьому переважна частка цих кредитів надавалася в іноземній валюті для придбання населенням імпортованих товарів та автотранспорту. Фактично українці здійснювали підтримку іноземних виробників за рахунок доходів, отриманих на території України, і формування боргу населенням. Це призвело до деіндустріалізації країни, стрімкого нарощення від`ємного сальдо торговельного балансу і, врешті-решт, до глибокої девальвації національної валюти.

У ринковій економіці основним джерелом інвестування реального сектору є заощадження населення. В Україні ж у передкризовий період склалася ситуація, коли обсяг кредитів, наданих фізичним особам, перевищував загальний розмір вкладів фізичних осіб у банках. Так, на 01.01.2009 року розмір кредитів фізичним особам складав 280,5 млрд. грн., а вклади населення в банках становили 217,9 млрд. грн., або на 62,6 млрд. грн. менше, ніж кредитні зобов`язання.

Отже, населення не тільки не дало ресурсів із заощаджень для реального сектору, а ще й відволікло з останнього понад 60 млрд. грн. на свої споживчі потреби, які переважно задовольнялися імпортованими товарами.

Негативна роль неконтрольованого зростання ринку споживчого кредитування у формуванні передумов фінансової кризи 2008 - 2009 років детально розкрита в підготовленій у 2010 році АУБ Аналітичній записці “Уроки банківської кризи 2008-2009 років і шляхи стратегічної трансформації банківської галузі України”.

В кінці 2008 та у 2009 році Верховною Радою та Національним банком України були зроблені окремі кроки з обмеження обсягів споживчого кредитування, перш за все, шляхом законодавчої заборони надання фізичним особам кредитів у іноземній валюті та підвищення вимог до формування резервів під ризики втрат за валютними кредитами.

У результаті заборгованість за споживчими кредитами в банківській галузі на кінець 2009 року порівняно з кінцем 2008 року знизилась на 26,3%, аналогічний показник зниження у 2010 році склав 10,3%.

Проте, починаючи з 2011 року, тенденція зростання обсягів споживчого кредитування банками почала відновлюватися. Станом на 01.01.2012 року порівняно з кінцем 2010 року заборгованість за споживчими кредитами, наданими населенню, у цілому по банківській системі зросла на 2,6%, а за такими кредитами в національній валюті - на 35,5%. Причому зростання цього виду кредитування відбувалося постійно протягом всього року.

Для порівняння - кредитування суб`єктів господарювання (реальної економіки) за цей час зросло у цілому на 14,9%, у т.ч. у національній валюті - лише на 18,9%. При цьому 52,2% наданих корпоративному сектору кредитів припадає на торгівлю та операції з нерухомістю, обсяги яких зросли в 2011 році відповідно на 19,8 і 18,1%.

У разі сталого зростання ринку споживчого кредитування у майбутньому може повторитися докризова ситуація перевищення розміру кредитів фізичним особам над заощадженнями населення, розміщеними в банках, та відволікання цих коштів з реального сектору економіки.

Оскільки вже з 2010 року розпочалося постійне зростання негативного торгівельного сальдо (4,2 млрд.дол.США у 2009 році; 8,4 млрд.дол.США - 2010 році; 13,8 млрд.дол.США - у 2011 році), повторюючи тенденції 2006-2008 років (5,2 млрд.дол.США - 2006 рік, 10,6 млрд.дол.США - 2007 рік; 16,1 млрд.дол.США - 2008 рік), була зрозуміла необхідність зменшення імпорту і покращення структури експорту. Проте, в цьому напрямі мало що робив і Уряд, і НБУ у своїй частині ( Див.Рис. 1 « Експорт-імпорт товарів»).

Рис. 1 - Експорт-імпорт товарів

Зростання імпорту у 2009 - 2011 роках так само дублювало тенденції 2006-2008 років. Причому імпорт засобів наземного транспорту протягом 2010-2011 років щорічно зростав більш ніж на 60% у порівнянні з попереднім періодом, наближаючись у абсолютному вимірі до передкризового 2007 року (табл. 1) [5].

Таблиця 1 - Платіжний баланс, зовнішній борг, офіційні резервні активи, обмінний курс

Не зважаючи на відновлення тенденції значного приросту обсягів споживчого кредитування імпорту, а отже, фактично «кредитування» зростання негативного торгівельного сальдо, Національним банком України так і не були запроваджені анонсовані ще влітку регуляторні заходи з обмеження споживчого кредитування банків на придбання імпортованих товарів, у т.ч. автотранспорту.

АУБ принципово підтримала тоді наміри НБУ, запропонувавши при розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу підвищити вимоги до капіталу банків, які активно нарощують обсяги споживчого кредитування.

Розробка спільно з НБУ заходів із запобігання підвищенню рівня споживчого кредитування та запровадження пріоритетного фінансування розвитку вітчизняного реального сектору економіки передбачалося і Планом заходів з подолання негативного сальдо у зовнішній торгівлі, затвердженим Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. №1074-р.

Паспортизація валютно-обмінних операцій

З 1993 року в Україні діють положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до статті 6 «Порядок організації торгівлі іноземною валютою» (п.3.4.), резиденти і нерезиденти - фізичні особи - мають право продавати/купувати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку України. За цей час змінилося три Голови НБУ, відбулись валютні потрясіння 1998 та 2008 років, коли операції з готівковою іноземною валютою були значно ускладнені. Але питання відповідальності Національного банку за курсову стабільність національної валюти України - гривні - ніколи не вирішувалось за рахунок ускладнення операційної діяльності банків, операцій населення, малого і середнього бізнесу шляхом підриву їх довіри до дій НБУ.

Згідно Постанови Правління Національного банку України № 278 від 11.08.2011р. були внесені зміни до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, зокрема: «Банк (фінансова установа) має право здійснювати операції …на суму, що не перевищує 50 000 гривень, за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу».

Суспільство досить чутливо відреагувало на порушення своїх прав та свобод. Соціологічне опитування, проведене компанією Research & Branding Group, показало, що більшість українців (58%) негативно поставилася до «паспортизації», проведеної за розпорядженням НБУ. В перші дні після 23 вересня 2011 року валютно-обмінні операції не здійснювали 76% опитаних. Відповідно до вказаного вище опитування лише 12% українців вважали, що розпорядження НБУ про паспортизацію валютно-обмінних операцій громадян є необхідним. При цьому 32% опитаних вважали, що «паспортизацію» необхідно скасувати повністю, а 28% опитаних - скасувати для операцій на суму, еквівалентну 1000-1500 доларів США. Майже 66% українців вважають, що їх паспортні дані, надані під час обміну валюти, можуть бути незаконно використані, стільки ж опитуваних розцінили вимагання паспортних даних під час валютно-обмінних операцій як грубе втручання в особисте життя громадян. Вказані респонденти також спрогнозували, що «паспортизація» призведе до відродження тіньового валютного ринку (Дані опитування наведені у Додатку 3).

У річному звіті НБУ за 2010 рік (Розділ 6. Платіжний баланс і зовнішній борг. Підрозділ: Фінансовий рахунок) зазначено: «Досить високими залишались обсяги накопичення готівкової валюти поза банками - 6 млрд. дол. США» (у 2009 році - 9,7 млрд. дол. США). За прогнозами, обсяг відтоку валюти поза банками у 2011 році перевищить 12 млрд. дол. США, але у будь-якому випадку перевищить показник 2010 року, причому переважний обсяг валюти перейшов у готівкову форму саме в останні місяці минулого року: у вересні - грудні 2011 року.

В оцінці стану платіжного балансу в листопаді 2011 року, здійсненій фахівцями НБУ, зазначено: «Обсяги приросту готівкової валюти поза банківською системою збереглися на рівні попереднього місяця - 1.5 млрд. дол. США. У цілому за 11 місяців цей приріст становив 10.8 млрд. дол. США (порівняно з 4.3 млрд. дол. США за 11 місяців 2010 року» [1, 2].

Рис. 2 - Динаміка приросту готівкової іноземної валюти поза банками

Проведення «паспортизації» валютно-обмінних операцій не справило позитивного впливу і на динаміку курсу національної валюти України - гривні - по відношенню до долару США.

Рис. 3 - Динаміка курсу купівлі 100 доларів США за гривні у вересні-грудні 2011 р. (міжбанк)

Як бачимо на графіку, після короткотривалого адміністративного «шоку», наприкінці вересня 2011 року, який супроводжувався певним послаблення тиску на гривню, що дало підстави для оптимістичних заяв Голови НБУ, девальвація гривні поступово продовжується по зростаючому тренду. І хоча загрозливого падіння курсу національної валюти немає, але тенденція складається цілком очевидна. Ще гостріше тенденція девальвації курсу гривні вимальовується на готівковому ринку, на якому у січні 2012 року було зафіксовано падіння курсу гривні до долару США до 8,06 - 8,08.

Можна зробити висновок, що посилення адміністративного тиску цілком закономірно призвело до подальшого зменшення довіри суспільства до політки НБУ, а отже і до національної валюти - гривні, що в черговий раз підтвердило істину, що за умови відсутності ефективної фінансової політики адміністративні важелі впливу можуть дати певний ефект лише у короткостроковому періоді, а у довгостроковій перспективі такі механізми мають, у кращому випадку, або нейтральний, або негативний (як у випадку із «паспортизацією») вплив.

Висновки

Для ефективного розвитку монетарної політики потрібно:

чітко окреслити план дій щодо вирішення проблем грошово-кредитної політики з метою уникнення негативних наслідків від нещодавньої економічної кризи;

використовуючи досвід провідних країн, створити і розвивати свою монетарну політику, яка би вписувалася у сьогоднішні реалії нашої економіки і відповідала нашим традиціям ведення економічної діяльності;

насамперед повернути довіру громадян до НБУ та комерційних банків України шляхом зменшення процентної ставки з метою надання банками кредитів й заохочування населення для створення нових підприємств, фірм, компаній,

новітніх технологій тощо, до стимулювання та подальшого розвитку тих галузей промисловості, в яких Україна має хист, що призведе до руху та збільшення капіталу, які необхідні як грошово-кредитній системі, так економіці України загалом;

забезпечити гривні стабільність як одного з основних чинників діяльності будь-яких розрахунків;

здійснити реформування грошово-кредитної політики з метою розвитку малого і великого бізнесу України;

зменшити видатки на утримання державного апарату, але збільшити видатки на фінансування розвитку економіки, що позитивно вплине на розвиток грошово-кредитної системи України.

Монетарна політика, яка базується на ціновій стабільності, може бути ефективною лише за умови наявності сталої фінансової системи. Як свідчить перебіг останньої економічної та фінансової кризи, стабільні ціни є необхідною, проте недостатньою монетарно-фінансовою умовою успішного функціонування економіки.

Література

1.      Національний банк України // Статистичний бюлетень // www.bank.gov.ua <#"601446.files/image004.gif">

ОЩУТИЛИ ЛИ КАКИЕ ЛИБО СУЩЕСТВЕННЫЕ ТРУДНОСТИ ПРИ ОБМЕНЕ ВАЛЮТЫ ПОСЛЕ 23 СЕНТЯБРЯ 2011 г., % к опрошенным

НЕОБХОДИМО ЛИ ОТМЕНИТЬ РЕШЕНИЕ НБУ О ПАСПОРТИЗАЦИИ ВАЛЮТНЫХ ОПЕРАЦИЙ, % к опрошенным