Діяльність соціального педагога по формуванню у студентів мотивації професійного становлення (на прикладі Хмельницького національного університету)

Діяльність соціального педагога по формуванню у студентів мотивації професійного становлення (на прикладі Хмельницького національного університету)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Мотивація професійного становлення студентів як соціально-педагогічна проблема

.1 Мотивація професійного становлення як наукове поняття

.2 Критерії і рівні сформованості мотивації професійного становлення студентської молоді

.3 Роль соціального педагога у формуванні мотивації професійного становлення студентів

.4 Характеристика сформованості мотивації професійного становлення студентської молоді

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Організація експериментального дослідження

.1 Педагогічні умови ефективного впливу соціального педагога на процес формування мотивації до професійного становлення

.2 Організація і проведення формувального експерименту

.3 Аналіз результатів проведеного дослідження

.4 Методичні рекомендації для соціальних педагогів вищих навчальних закладів щодо формування мотивації професійного становлення студентів

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

професійний студентський мотивація педагог

Актуальність та доцільність дослідження. Тенденції розвитку сучасного суспільства вимагають вирішення багатьох проблем, зокрема у середовищі студентської молоді. Студентська молодь важлива не тільки за кількісними ознаками, але й з огляду на те, що вона є політичним, інтелектуальним, науковим, духовним, культурним потенціалом суспільства. Представники студентства є резервом національної еліти, мають реальні шанси на досягнення найвищого соціального статусу у майбутньому. Крім того, студентська молодь завжди була й залишається носієм, провідником нових поглядів, світогляду, способу життя та поведінки, рушійною силою соціальних змін у суспільстві. Зважуючи на це, в усіх розвинених країнах одним із провідних завдань молодіжної політики є вдосконалення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, сприяння професійному та соціальному становленню молоді, включаючи можливості соціально-педагогічної роботи з цією категорією.

У вітчизняних вищих навчальних закладах ще не сформовано концепції та відповідної системи соціально-педагогічної роботи. Її необхідність тільки розпочинає усвідомлюватись; з’явилися лише перші вітчизняні моделі. Недостатньою є забезпеченість науково обґрунтованими рекомендаціями, методичними розробками практичної соціальної та соціально-педагогічної роботи зі студентами у вищій школі.

Вченими розроблено велика кількість наукових праць (Л. Божович, О. Леонтьєв та ін.) присвячена дослідженню природи, детермінації, структури мотиваційної сфери особистості та закономірностей її формування, окремим аспектам мотивації діяльності людини: психологічної теорії професійного становлення (Т.В. Кудрявцев, Є.О. Климов, Е.Ф. Зеєр, Л.М. Мітіна та ін.).

Дослідження окремих аспектів професійного становлення особистості (Е.Ю. Акимова, А.К. Маркова), розвитку особистості як суб’єкта професійної діяльності і розвитку (О. Пєхота, Г. Аксьонова).

Таким чином, значущість вирішення проблеми соціально-педагогічної діяльності по формуванню мотивації професійного становлення студентської молоді в умовах вищого навчального закладу та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми нашого дослідження - "Діяльність соціального педагога по формуванню у студентів мотивації професійного становлення".

Об'єкт дослідження - особливості діяльності соціального-педагога по формуванню мотивації професійного становлення у студентської молоді.

Предмет дослідження - педагогічні умови ефективного впливу соціального педагога на процес формування мотивації професійного становлення студентської молоді.

Мета дослідження - теоретичного обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування мотивації професійного становлення студентської молоді.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що процес формування мотивації до професійного становлення у студентів буде успішним за таких умов:

1)   забезпечення соціально-педагогічного супроводу студентів;

2)      надання конструктивної соціально-педагогічної допомоги по формуванню емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала;

)        забезпечення посилення ціннісно-смислового спрямування навчально-виховного процесу.

Поставлена мета та висунута гіпотеза обумовили такі завдання дослідження:

1.   Виявити зміст та структуру мотивації професійного становлення студентів.

2.      Визначити критерії та рівні сформованості мотивації професійного становлення у студентів.

.        Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови діяльності соціального педагога по формуванню мотивації професійного становлення студентської молоді.

.        Розробити методичні рекомендації для соціальних педагогів та викладачів вищих навчальних закладів щодо формування мотивації професійного у студентів.

Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези дослідження були використані наступні методи:

Теоретичні методи: теоретичний аналіз та синтез психолого-педагогічної літератури; порівняння, конкретизації й моделювання, систематизації й узагальнення наукової інформації.

Емпіричні методи: методи анкетування, тестування, бесіди, педагогічного спостереження, експертної оцінки, педагогічного експерименту (констатуючого і формувального), кількісної та якісної обробки експериментальних даних, статистичного аналізу.

Дослідження проводилося на базі Хмельницького національного університету, а саме серед студентів першого, третього та п'ятого курсів гуманітарно-педагогічного факультету. В дослідженні взяло участь 96 студентів гуманітарно-педагогічного факультету спеціальностей Соціальна педагогіка та Соціальна робота.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що матеріали наукової роботи можуть використовуватись при викладанні дисциплін Соціальна педагогіка та Етика соціально-педагогічної діяльності студентам соціального профілю; розроблено методичних рекомендації для соціальних педагогів та викладачів вищих навчальних закладів щодо роботи по формуванню мотивації до професійного становлення студентів.

Про матеріали дослідження доповідалось на методичному семінарі кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки і отримали позитивну оцінку.

Розділ 1. Мотивація професійного становлення студентів як соціально-педагогічна проблема

.1   Мотивація професійного становлення як наукове поняття

У даний час в психолого-педагогічній літературі спостерігається тенденція переходу від розробки описово-нормативних моделей особистості і діяльності фахівця, на основі яких формулювалися вимоги до змісту її професійної підготовки, до дослідження професійної свідомості і самосвідомості суб'єкта діяльності - його цінностей, смислових утворень, рефлексії.

Проблема мотивації професійного становлення, та й вибору майбутньої професії та професійної діяльності, надзвичайно важлива. Як відомо, на продуктивність будь-якої діяльності значною мірою впливає характер мотивації. Внутрішня позитивна мотивація підвищує продуктивність діяльності, сприяє отриманню людиною задоволення, а негативна й зовнішня - знижують, і тоді діяльність сприймається як примус. Причому внутрішню позитивну мотивацію до навчання, самовдосконалення та професійного становлення саму по собі можна розглядати як професійно значущу якість, особливо у тих випадках, коли йдеться про творчі професії.

Розглядаючи поняття мотивації до професійного становлення студентів логічним є розділення його на такі взаємодоповнюючі складові як "мотивація", "становлення" та "професійне становлення". Отже, розглянемо їх.

Мотивація - це те що змушує суб'єкт <#"600473.files/image001.gif">

Рис. 1.2.1 Критерії розвитку професійного становлення студента.

Емоційно-ціннісний критерій виявляється в таких показниках: емоційно-ціннісне ставлення до себе як до професіонала; позитивне ставлення до професії; сформовані цінності професії; здатність керувати емоціями та долати стресові ситуації.

Діяльнісний критерій визначається в таких показниках: активність при оволодінні професією; дисциплінованість; організованість; вимогливість до себе; ініціативність і самостійність; рішучість і наполегливість; прагнення самоствердитись у професії.

Відповідно до критеріїв передбачено три рівні професійного становлення, а саме: високий, середній, низький.

Зважаючи на теоретичний огляд, за умови визначення професійної спрямованості як мотиваційного компонента професійного становлення, мотивація до професійного становлення характеризується: предметом професійної спрямованості, у якості якого виступає обрана професія (вид діяльності); мотиви навчання; сформована ієрархія ціннісних орієнтацій та мотивів самоактуалізації (самоствердження); сила (рівень) професійної спрямованості. Як вже було визначено, мотивація до професійного становлення має три компоненти: когнітивний, діяльнісний та емоційно-ціннісний та наступні рівні сформованості:

Перший рівень - це прийняття рішення щодо освоєння конкретної професії, характеризується відповідним емоційним настроєм, епізодичністю та ситуативністю інтересу, предметною установкою, деякими трудовим навичками, проте відсутністю провів самостійності та ініціативи.

Другий рівень відзначається фіксованою установкою на професії і більш стійкими інтересам, проявами схильності до даної професії; формується відчуття впевненості, самостійності та почуття відповідальності.

На третьому рівні вже можна говорити про сформованість трудової установки на оволодінні професією, що сформована на основі професійних цінностей, зміною системи термінальних цінностей, більш активна участь у суспільній діяльності. Йде процес самоствердження через освоєння професійних знань, можливості використання їх на практиці.

Четвертий рівень характеризується бажанням досягти професіоналізму, що формується за умови достатньо високого рівня професійних знань, умінь та навичок, виробленого професійного ідеалу, ствердження переконань у особистісній та суспільній значимості професійної діяльності.

Саме тому, орієнтуючись на теоретичну основу, враховуючи складові та компоненти структури професійного становлення та професійної спрямованості, вважаємо за необхідне розглянути співвідношення мотиваційних компонентів вибору професії, зіставлення соціальних та пізнавальних мотивів навчання та ступінь виявлення мотивації досягнень, особливостей ціннісних орієнтацій та спрямованості особистості з метою вивчення стану професійного становлення студентської молоді.

Актуальним, на наш погляд, є теоретичне обґрунтування обов'язків та ролі соціального педагога у процесі формування мотивації професійного становлення студентів та й взагалі у системі вищої освіти, тому розглянемо це питання більш детально.

1.3 Роль соціального педагога у формуванні мотивації до професійного становлення студентів

Професійна діяльність соціального педагога у вищому навчальному закладі наразі не є нормативно обґрунтованою. Тому описуючи мету, види, функції та особливості професійної діяльності соціального педагога як співробітника вищого навчального закладу ми опирались на Освітньо-кваліфікаційну характеристику магістра "Соціальна педагогіка" Хмельницького національного університету [57].

Соціальний педагог - це спеціаліст, котрий здійснює соціально-педагогічну діяльність, об'єктом якої є діти, молодь, що потребують підтримки і допомоги у процесі соціалізації як основної умови самореалізації, самокорекції, самоствердження [78, с. 6].

Метою діяльності соціального педагога є створення умов для психологічного комфорту та забезпечення існування людини, що досягається реалізацією основних функцій професійної діяльності. Соціальний педагог здійснює педагогічну, методичну, дослідницьку діяльність яка направлена на захист прав особистості у суспільстві, сприяння їй у період соціального та професійного становлення, а також у взаємодії з надання соціальної допомоги [89, с. 5].

Відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики [56]: мета діяльності - продукування та застосування нових знань для створення умов життєдіяльності, позитивно орієнтованої соціалізації особистості та вирішення практичних завдань у сфері соціальної педагогіки.

Предмет діяльності - результат завдань і функцій процесу формування і розвитку особистості, обумовлення характеристик та спрямованістю соціальних процесів. Засоби - правові та економічні засоби і організаційні інструменти органів державної влади і місцевого самоврядування в соціальній сфері життєдіяльності людини, організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі дії. Процедури - підготовка проектів нормативних, інформаційних, комунікаційних, соціально-педагогічних документів, забезпечення реалізації і контролю з метою задоволення соціальних потреб громадян, здійснення дослідницької і наукової діяльності. Соціальний педагог виконує наступні виробничі функції.

Діагностична - вивчення, аналіз та оцінка життєвих полів об'єктів соціально-педагогічної діяльності, особливостей проблематики їх соціального функціонування, результативності процесу співпраці.

Правозахисна - відстоювання прав клієнта на одержання необхідних послуг. Використання всіх правових норм для захисту інтересів клієнта. Організація громадського захисту особистості.. Застосування заходів державного примусу і реалізація юридичної відповідальності щодо осіб, які вдаються до прямих чи опосередкованих протиправних діях щодо клієнта.

Превентивна - вибір методів та форм соціально-профілактичної роботи. Підготовка методичних матеріалів щодо організації здорового способу життя. Викорінення джерел стресу у самої людини і у довколишньому середовищі.

Консультативна - надання консультацій з різних питань. Використання інформації, спеціальних знань для надання людям допомоги у розв'язанні їх життєвих проблем, а також організація і установам, під час роботи і реалізації соціально-педагогічних програм.

Комунікативна - забезпечення смислового аспекту, стратегії і тактики співробітництва соціального педагога з потенційним клієнтом. Встановлення, продовження і припинення необхідних професійних контактів, пошуки та вибір стилів спілкування.

Прогностична - встановлення пріоритетів, надання допомоги у формулюванні планів, виборі варіантів його виконання. Аналізування та прогнозування ситуацій, особливостей та виду діяльності соціального педагога. Планування і прогнозування впливу на об'єкти соціальної роботи. всіх соціальних інститутів суспільства.

Організаційна - забезпечення узгодженої взаємодії елементів системи соціальних послуг у комплексному обслуговування клієнтів. Зміна неефективних сторін функціонування соціальних агенцій. Створення, розвиток і координація соціальної мережі, організація досліджень.

Дозвіллєво-виховна - реалізація і розвиток потенціалу різнобічних людських можливостей у сфері вільного часу. Створення можливостей для спільних розваг.

Методична - розробка, адаптація та впровадження інноваційних технологій соціально-педагогічної діяльності. Розробка та впровадження програм соціальної роботи, у соціальному самовизначенні, самоосвіті, саморозвитку.

Просвітницько-координаційна - виявлення шляхів та змісту взаємодії профільних установ при вирішенні соціально-виховних проблем.

Керівна - розробка форм та методів кадрової роботи та соціального розвитку колективу. Якісне кадрове забезпечення поліфункціональної діяльності соціальних установ. Налагодження зв'язків з іншими соціальними установами, навчальним закладами які готують соціально-педагогічних працівників, оптимізація процесів прийняття управлінських рішень, організація праці в соціальній сфері.

Аналітична - аналіз основних закономірностей, тенденцій розвитку і вирішення соціальних проблем на основі соціальних емпіричних даних. Забезпечення збору та обробки інформації щодо соціальних процесів.

Дослідницька - розробка методології вивчення соціальних проблем. Моніторинг професійної підготовки соціальних педагогів та різних аспектів їх професійної діяльності. Експериментальна апробація інноваційних технологій соціальної роботи.

Адміністративно-управлінська - формування позитивних суджень відносно своєї роботи і відповідальність за неї. Досягнення оптимістичності у забезпеченні клієнта необхідними послугами. Підбір і підготовка соціальних педагогів. підбір, розстановка та раціональне використання кадрів. Перевірка посадових осіб та документів громадян, що засвідчують особу, якщо вони причетні до процесу надання соціальної допомоги.

Контрольно-наглядова - контроль за цільовим використанням коштів. Перевірка достовірності та повнота інформації, доцільності надання соціальної допомоги.

Інформаційно-пропагандиська - Поширення ідеї соціального захисту людини, надання достовірної та повної інформації про стан осіб, які потребують соціально-педагогічної допомоги. Розробка і впровадження соціальної реклами. Впровадження інформаційно-просвітницьких програм.

Наукова - особистий внесок у розвиток науки "Соціальна педагогіка". Організація та проведення пошукових та навчальних семінарів. Викладання соціально-педагогічних дисциплін у навчальних закладах.

Нормотворча - розробка програм підготовки соціальних педагогів. Підготовка нормативних документів щодо організації управління в соціальній сфері.

Таким чином, виходячи із аналізу особливостей діяльності соціального педагога, що передбачена освітньо-кваліфікаційною характеристикою спеціальності, можна скомпонувати технологію роботи соціального педагога у вищому навчальному закладі, для цього необхідно розглянути типові соціально-педагогічні проблеми сфери освіти та розглянути сутність поняття "технологія".

Під час аналізу соціально-педагогічної літератури ми зустрілись із такими визначеннями технології, як: В. Безпалько - система знань про засоби обробки якісного перетворення об'єкта [6, 7]; А. Кушнір - оптимальний засіб досягнення рішення педагогічних завдань у визначених умовах; Е. Холостова - практична діяльність, яка охарактеризована раціональною послідовністю використання інструментарію для досягнення якісних результатів праці [82].

Таким чином, технологія - це одночасно система сукупності знань, умінь, навичок, методів. засобів діяльності й алгоритм, наукова розробка рішення будь-якої проблеми.

Щоб оцінити специфіку технології роботи соціального педагога у вищому навчальному закладі, необхідно розкрити соціально-педагогічні проблеми сфери вищої освіти, які поділено на кілька рівнів [36].

Первинні проблеми - проблеми, які породжує сама система освіти. Рівень вимог суспільства до знань, професійної підготовки, ступеня оволодіння професійними навичками постійно зростає, ще більш швидкими темпами зростають обсяг знань, необхідних для адекватного існування у суспільстві, поширення функцій освіти. Це призводить до того що освітні програми ускладнюються, поширюються за рахунок нових предметів та зростання обсягу самостійної роботи студента. Зростають вимоги до студентів і у кількісному і у якісному відношенні. При цьому, не зважаючи на збільшення вимог, зникає контроль над якістю та глибиною засвоєння знань, ступеня їх використання майбутніми спеціалістами. Інтенсивне навантаження викликає стресовий стан.

Другий рівень - соціальні проблеми студентів із неблагополучних сімей, соціально незахищених та студентів із особливими потребами. Хоча причини цих проблем різного характеру, проте наслідки є схожими: нервовий чи психічний розлад, залежна поведінка, нездатність до роботи у навчальному закладі, взаємодії із студентським та викладацьким колективом.

Третій рівень - проблеми, які породжені засобами взаємодії різних учасників у навчальному процесі (студентів та викладачів, внутрішні взаємовідносини в колективах студентів, серед членів колективів).

Для того щоб описати роль соціального педагога у процесі формування мотивації професійного становлення студентів, як проблеми першого рівня та відповідно до проблем які виникають у навчальній діяльності, ми розробили загальну схему діяльності соціального педагога у вищому навчальному закладі (див. рис. 1.4.1) та підемо від загального.

Так основними напрямами діяльності соціального педагога у відповідності до поставлених завдань є: управління та контроль, навчання та виховання та організаційна робота. Описуючи роль діяльності соціального педагога ми зупинимось на навчально-виховній роботі, а саме внутрішньому моніторингу та соціально-педагогічній підтримці. Розглянемо їх детально.

Внутрішній моніторинг включає у себе поточне спостереження, забезпечення збору та обробки інформації щодо соціальних процесів, розвитку та вирішення соціально-педагогічних проблем.

Соціально-педагогічна підтримка являє собою роботу по наданню соціальної допомоги, проведення превентивної та консультативної роботи серед студентського та викладацького колективів, соціальний контроль, педагогічна реабілітація та психопрофілактика, та завдання, які виникають:

1.   Рання діагностика та виявлення труднощів, пов'язаних із протіканням процесу професійного становлення студентів у період навчання у ВНЗ, виникнення кризових станів, відсутності мотивації до професійного становлення та мотивів навчання в цілому, проблем у соціальної та професійній адаптації.

2.      Визначення умов щодо послаблення та подолання недоліків навчального процесу.

.        Надання допомоги та рекомендацій викладачам щодо удосконалення дидактичного та навчально-виховного процесу з урахуванням наявних недоліків.

.        Проведення спеціальної групової та індивідуальної роботи зі студентами, у яких виявлено проблеми.

Поставлені завдання визначають уточнення напрямів діяльності їх досягнення: соціально-педагогічна та соціально-психологічна діагностика; соціально-педагогічний супровід та соціально-психологічна підтримка; соціальний контроль за умовами навчально-виховного процесу; соціальна та професійна адаптація.

Принципи за якими здійснюється діяльність: пріоритет інтересів особистості; непереривність соціально-педагогічного супроводу; дорадчий характер; зв'язку змісту і форм соціально-педагогічної діяльності з конкретними умовами життєдіяльності особистості.

Загалом, зважаючи на особливості своє діяльності, соціальні педагоги мають сприяти розвитку, а точніше саморозвитку особистості, створенню умов найбільшого психологічного комфорту. Працюючи із студентами вони, так би мовити, допомагають жити, забезпечують консолідацію усіх сил та можливостей суспільства стосовно конкретного клієнта, розвиваючи активність самого клієнта, особистості як суб'єкта цього процесу.

Треба зазначити, що вони не повчають, не командують, не наказують, не забороняють, вся їх енергія спрямована на те, щоб надихнути студента, допомогти спільній діяльності, встановити гуманні, доброзичливі стосунки. А це можливо здійснити лише в процесі безпосереднього спілкування із студентами, відчуваючи їх настрій, інтереси, проблеми, реально оцінюючи можливості конкретної особистості, визначаючи складну систему взаємовідносин та знаходячи кожного разу етично доцільну міру втручання у життя особистості, її найближче оточення.

Отже, роль соціального педагога у процесі формування мотивації професійного становлення студентів полягає у безпосередній особистісній взаємодії із студентами, своєчасній діагностиці, моніторингу та простежуванні динаміки розвитку соціально-психологічних особливостей студентів на протязі навчання у вищому навчальному закладі з метою визначення оптимальних та ефективних шляхів впливу та корекції процесу формування мотивації професійного становлення.

Розглянемо стан сформованості мотивації до професійного становлення у студентів сьогодні для того, щоб більш детально сформулювати особливості створення педагогічних умов для ефективного впливу соціального педагога у вищому навчальному закладі на підвищення ефективності протікання цього процесу.

1.4 Діагностика сформованості мотивації професійного становлення студентської молоді

Орієнтуючись на теоретичну основу, враховуючи складові та компоненти структури професійного становлення та професійної спрямованості, вважаємо за необхідне розглянути співвідношення мотиваційних компонентів вибору професії, зіставлення соціальних та пізнавальних мотивів навчання та ступінь виявлення мотивації досягнень, особливостей ціннісних орієнтацій та спрямованості особистості з метою вивчення стану професійного становлення студентської молоді.

До експериментальної перевірки особливостей сформованості мотивації до професійного становлення студентів ми ставимо такі завдання:

. Вивчити особливості мотиваційної сфери студентів.

. Дослідити ціннісні орієнтації студентів.

. Дослідити особливості професійної спрямованості, як мотиваційного компоненту професійного становлення студентів.

. Дослідити мотиви вибору професії.

. Виконати порівняльний аналіз отриманих даних.

У дослідженні приймали участь студенти 1, 3 та 5 курсу гуманітарно-педагогічного факультету Хмельницького національного університету. Така вибірка зумовлена тим, що навчання у ВНЗ на першому курсі є сенситивним періодом для побудови життєвої та професійної стратегії з опором на рефлексію, із формуванням відношення до професії. Навчання на третьому курсі є особливо сприятливим для розвитку кризи професійного розвитку та втрати мотивації навчання та професійного становлення. І, п'ятий рік навчання, де студент - це вже молодий фахівець, який знаходиться за крок до переходу на наступну стадію професійного становлення реалізації себе як фахівця-початківця.

Саме тому для дослідження особливостей формування у студентів мотивації до професійного становлення нами було обрані такі групи як: 1-й, 3-й та 5-й курс спеціальностей Соціальна педагогіка та Соціальна робота. Загалом у експерименті взяло участь 96 чоловік.

Для вирішення поставлених завдань нами було обрано наступні методики:

1.   Опитувальник для визначення мотивації навчання.

2.      Методика вивчення ціннісних орієнтацій Б. Круглова, адаптований і модифікований варіант методики М. Рокича.

.        Опитувальник термінальних цінностей (ОТеЦ) І.Г. Сеніна.

.        Орієнтаційна анкета Б. Басса на визначення спрямованості особистості.

.        Шкала оцінки мотивації потреби у досягненнях.

.        Шкала оцінки мотивації потреби у схваленні.

Для дослідження мотивації навчання студентів гуманітарно-педагогічного факультету Хмельницького національного університету нами було розроблено анкету (Додаток А) в основу якої покладено наступні групи мотивів навчання у вищому навчальному закладі: ідентифікація себе із іншими; соціальна значущість професії; отримання диплому; матеріальні мотиви; престиж професії; мотиви самореалізації; мотиви примусу; пізнавальні мотиви. За отриманими результатами дослідження мотивації до навчання видно, що у більшої половини, а саме у 59% опитаних, вузька мотивація до навчання у ВНЗ, у решти 41% студентів виявлена широка мотивація до навчання. Графічно отримані результати представлені на Рис. 1.4.1.

Рис. 1.4.1 Показники мотивації до навчання.

Більшості студентів властива мотивація до навчання, що обумовлена матеріальними мотивами отримання професії та мотивами отримання диплому. Менше за все студенти вмотивовані на соціальну значущість майбутньої професії. Графічно отримані показники зображені на Рис.1.4.2.

Дослідження вагомості показників груп мотивів у загальному дали наступні результати (Дивись Дод. Є): найвищий показник у груп Матеріальні мотиви - 4,12 та Отримання диплому 3,9. Низькі показники отримані у груп мотивів Ідентифікації себе із іншими - 2,78, мотивів Соціальної значущості професії 2,56 та, найнижча частота прояву виявлено у групи Пізнавальні мотиви.

Рисунок 1.4.2 дозволяє нам побачити, що найбільший показник у групи Матеріальних мотивів, проте цей показник стосується лише п'ятого курсу, показники першого та третього року навчання є значно меншими, що наводить на висновки щодо зміни пріоритетів.

Також досить цікавими на наш погляд є показники мотивів Престиж професії, динаміка яких свідчить про погіршення відношення до власної професії у студентів за час навчання у ВНЗ.

Протилежна динаміка ж простежується у групи мотивів Отримання диплому, де показники мають найвищий показник на п'ятому році навчання.

Мотиви самореалізації та примусу мають досягають найвищих показників на третьому році навчання, що дозволяє зробити припущення про актуальність інтенсифікації соціально-педагогічного супроводу саме у цей період. Також мотиви груп Самореалізації конкурують із показниками у групі Ідентифікації себе із іншими у першого курсу, а у групі п'ятого курсу мають у двічі менший показник. Найнижчі показники у групи Пізнавальних мотивів у всіх трьох групах.

Це потребує уваги та відповідних дій щодо корегування даної ситуації.

Аналіз результатів дає підстави стверджувати те, що сучасні соціально-економічні умови мають значний вплив на формування мотивів до навчання у вищому навчальному закладі.

Так, більшість студентів мають вузьку мотивацію на матеріальні блага та отримання диплому, тобто їх навчання у вищому навчальному закладі характеризується низькою вмотивованістю до саморозвитку, самоосвіти, професійного становлення, і є лише формальним отриманням диплому про вищу освіту та засобом до отримання роботи у майбутньому, а показники пізнавальних мотивів навчання взагалі є критичними.

Дослідження ціннісних орієнтацій проводилося нами за методиками М. Рокича та І. Сеніна (Див. Додаток Б та Додаток В).

Результати за термінальними цінностями за методикою Б. Круглова, адаптований і модифікований варіант методики М. Рокича представлено у таблиці 1.4.1 Термінальні цінності.

За рисунком 1.4.2 ми має змогу зробити висновки, що всі три групи визначили найголовнішою цінністю щасливе сімейне життя, а найнижчі показники у всіх групах у краси та рівності. За результатами оцінки простежуємо динаміку на зростання цінності матеріального забезпечення,

Рис.1.4.2. Показники за групами мотивів навчання студентів 1, 3 та 5 курсів

Відповідно на останньому році показники найвищі і зворотну тенденцію у цінності любові. Так на п'ятому році навчання визначними термінальними цінностями стають цікава робота та матеріальне забезпечення, що мають більш низькі показники у інших групах, а категорія суспільне визнання отримує низький бал в останній групі із зростанням показника на третьому курсі.

Таблиця 1.4.1 Термінальні цінності.

Третій курс отримав значні показники у групі самостійності суджень та оцінок і суспільному визнанні, також у групі цих термінальних цінностей ми простежили зростання значущості на третьому році навчання та значне зменшення на п'ятому курсі.

Таким чином професійні цінності, пізнавального та творчого характеру є займають далеко не провідне місце у системі ціннісних орієнтацій всіх груп студентів. Аналіз отриманих результатів дослідження інструментальних цінностей студентів представлено у таблиці 1.4.2. На рисунку 1.4.3 ми бачимо порівняння показників досліджуваних груп.

Так, бачимо значні показники у цінності життєрадісність на першому році навчання, що має динаміку різкого зниження значущості.

Також динаміка спаду простежується у таких інструментальних цінностей як: чуйність, сміливість у відстоюванні думки, широта поглядів, тверда воля, раціоналізм та відповідальність. І протилежна тенденція на збільшення значущості у цінностей високі запити та ефективність у справах.

Найнижчі показники ми бачимо у групи нетерпимість до недоліків у собі у групах першого та п'ятого років навчання та зростання значущості цих показників у групі третього курсу. Аналогічна тенденція простежується і у дисциплінованості, освіченості, та протилежна зі спадом у чесності.

Простежується загальна тенденція на спад у групі п'ятого курсу, що дозволяє зробити висновки по зміни у системі ціннісних орієнтацій.

Рис. 1.4.3 Термінальні цінності

Рис. 1.4.4 Інструментальні цінності

Таблиця 1.4.2 Інструментальні цінності

Результати отримані за допомогою Опитувальника термінальних цінностей І. Сеніна (ОТеЦ) (Див. Додаток В) дозволили оцінити виразність кожної із семи таких термінальних цінностей як: власного престижу, високого матеріального стану, креативності, активних соціальних контактів, розвиток себе, досягнень, духовності (як духовного задоволення), збереження власної індивідуальності. А також їх вираження у різних сферах життя людини: сфері професійного життя, сфері навчання та освіти, сфері сімейного життя, сфері суспільного життя та сфері захоплень.

Розглянемо порівняння результатів опитування за групами у сферах професійного життя (Рис. 1.4.5), навчання та освіти (Рис. 1.4.6) та суспільне життя (Рис. 1.4.7).

Рис. 1.4.5 Життєва сфера Професійне життя

Отже, із рисунку 1.4.5 можемо зробити наступні висновки: виразність всіх цінностей у сфері професійного життя має найнижчі показники у групі п'ятого року навчання, що свідчить про зниження інтересу до професійної діяльності, адже данні показники маю вищі показники на третьому чи на першому курсі. Так, до прикладу, цінності власного престижу, високого матеріального стану, власного розвитку, духовного задоволення та збереження власної індивідуальності.

Цінність активних соціальних контактів має високий показник значимості у групі першого курсу та різко втрачає позицію до третього курсу, у групі п'ятого року навчання значимість дещо збільшується у порівнянні з останнім показником. Найнижчі показники та динаміку до спаду виявлено у креативності.

Знову ж таки, як і при аналізі попередньої методики виявлено зростання значимості матеріального стану у останній групі.

Розглянемо сферу навчання та освіти.

Рис. 1.4.6 Життєва сфера Навчання та освіта

За рисунком 1.4.6 випливають наступні висновки: показники у кожній термінальній цінності окремо найвищої значимості набувають у групі третього року навчання і знову ж таки простежується зниження показників, окрім цінності власного престижу, у групі п'ятого року, отже сфера навчання та освіти має найвищу значимість на третьому році навчання, проте стрімко знижуються наприкінці навчання у ВНЗ.

За показником власний престиж простежується динаміка до зростання значимості. У сфері суспільного життя знову ж таки простежується тенденція до збільшення значимості за показниками групи третього року навчання.

За рисунком 1.4.7 бачимо, що цінність високого матеріального стану у соціальних відносинах має тенденцію до збільшення значимості більше за все на третьому курсі та, у порівнянні із першим, на п'ятому курсі, аналогічно до інших сфер.

Простежується динаміка на спад цінностей креативності, досягнень та духовності. Остання група цінностей має найвищий показник у першій групі.

Рис. 1.4.7 Життєва сфера Суспільне життя

Таким чином дослідження ціннісних орієнтацій студентів гуманітарно-педагогічного факультету показало, що більш за все як у професійній сфері та в інших сферах життя матеріальне забезпечення та значимість роботи, професії та соціального стану підвищує значимість у динаміці зростання до завершення навчання отримуючи найвищі показники у цій групі.

Щодо інших показників отриманих за дослідженням термінальних цінностей у професійній сфері, сфера навчання та освіти, а також соціального життя визначено тенденції до зміни системи термінальних ціннісних орієнтацій за період навчання у ВНЗ.

Для дослідження спрямованості особистості ми використали орієнтаційну анкету Б. Басса (бланк анкети представлено у Додатку Е). Анкета дозволяє виявити спрямованість особистості за трьома важливими професійними шкалами: спрямованості на себе, на спілкування та на справу.

Зведені результати за даними отриманими за допомогою методики представлено у таблиці 1.4.3 Середні показники за результатами діагностики спрямованості особливості.

Таблиця 1.4.3 Середні показники за результатами діагностики спрямованості особливості.

Динаміка зміни спрямованості відповідно за групами представлена на рисунку 1.4.8.

Рис. 1.4.8 Динаміка показників спрямованості особистості за групами

За рисунком 1.4.8 ми бачимо, що якщо на першому та третьому році навчання провідною спрямованістю у студентів є спрямованість на спілкування, що обумовлено приналежністю до студентського соціального середовища, то у групі п'ятого року навчання ми спостерігаємо виражену спрямованість на справу.

Дослідження потреби у досягненнях проводилось нами за допомогою Шкали оцінки необхідності у досягненнях (Див. Додаток Г). Дослідження мотивації схвалення проводилося нами за допомогою Шкали оцінки мотивації схвалення (Див. Додаток Д).

Зведені результати за даними отриманими у ході дослідження мотивації досягнень та схвалення представлено у таблиці 1.4.4. Середні показники за результатами діагностики мотивації досягнення та схвалення.

Таблиця 1.4.4 Середні показники за результатами діагностики мотивації досягнення та схвалення.

Рис. 1.4.9 Динаміка показників мотивації досягнень та потреби у досягненнях.

Для порівняння динаміки мотивації досягнень та потреби у схвалені результати представлено на рисунку 1.4.9 з якого ми бачимо зміну у мотиваційній сфері у всіх групах, так, якщо провідною у першій групі є мотивація схвалення, то у другій групі третього року навчання абсолютно протилежна і показник потреби у досягненнях значно зменшується, а третій групі ми бачимо зниження показників проте збереження тенденції.

За отриманими даними діагностики мотивації студентів, наглядно зображеними на рисунку 1.4.9, можемо зробити висновки про те, що для студентів характерною є динаміка на зниження значущості та потреби у схваленні відповідно до завершення навчання, тобто найвища потреба у схваленні простежується на у групі першого курсу, а найнижчі показники у п'ятого курсу. Потреба у досягненні є має найзначніший показник у групі третього курсу, а, у порівнянні, із групою п'ятого курсу, показники мають динаміку на спад, а із групою першого курсу є значно меншими на першому році навчання ніж по закінченню.

За результатами діагностики мотивації професійного становлення студентів гуманітарно-педагогічного факультету Хмельницького національного університету, ми можемо зробити висновки про актуальність соціально-педагогічної роботи щодо поліпшення ефективності протікання цього процесу, адже у студентів простежується динаміка на зміну системи термінальних цінностей на протязі навчання, збільшення значимості матеріальних благ на противагу цінностям власного розвитку, індивідуальності та пізнання, зменшення виразності всіх цінностей у сфері професійного життя має найнижчі показники у групі п'ятого року навчання, що свідчить про зниження інтересу до професійної діяльності, адже данні показники мають вищі показники на третьому чи на першому курс, це цінності власного престижу, високого матеріального стану, власного розвитку, духовного задоволення та збереження власної індивідуальності.

Також нам вдалось зафіксувати, що якщо на першому та третьому році навчання провідною спрямованістю у студентів є спрямованість на спілкування, що обумовлено приналежністю до студентського соціального середовища, то у групі п'ятого року навчання ми спостерігаємо виражену спрямованість на справу.

За результатами констатуючого експерименту простежується динаміка на зниження значущості та потреби у схваленні відповідно до завершення навчання, тобто найвища потреба у схваленні простежується на у групі першого курсу, а найнижчі показники у п'ятого курсу. Потреба у досягненні є має найзначніший показник у групі третього курсу, а, у порівнянні, із групою п'ятого курсу, показники мають динаміку на спад, а із групою першого курсу є значно меншими на першому році навчання ніж по закінченню.

Таким чином професійні цінності, пізнавального та творчого характеру є займають далеко не провідне місце у системі ціннісних орієнтацій всіх груп студентів, більшість студентів мають вузьку мотивацію на матеріальні блага та отримання диплому, тобто їх навчання у вищому навчальному закладі характеризується низькою вмотивованістю до саморозвитку, самоосвіти, професійного становлення, і є лише формальним отриманням диплому про вищу освіту та засобом до отримання роботи у майбутньому, а показники пізнавальних мотивів навчання взагалі є критичними.

Висновки до першого розділу

Професійне становлення особистості - цілеспрямований, динамічний, безперервний процес, в основі якого лежать механізми залучення людини до праці, свідомого вибору професійного шляху та побудова професійної кар'єри, формуванням відношення до праці і до себе як до професіонала.

Професійне становлення студентів - це інтегративне поняття, що відображає продуктивний, обумовлений педагогічною специфікою процес професійного розвитку особистості, який спонукає до професійної діяльності, і має наступні стадії: формування професійних намірів, професійне навчання, професійна адаптація, часткова чи повна реалізація особистості в професійній праці.

Під мотивацією професійного становлення ми розуміємо чинники, що викликають активність особистості студента і визначають її спрямованість. Мотивація до професійного становлення студентів - це система емоційно-ціннісних відношень, що визначають відповідну їх змісту ієрархічну систему домінуючих мотивів особистості студента та спонукають до самоствердження у професійній діяльності.

Формування мотивацією професійного становлення - це процес формування професійної спрямованості, компетентності, соціальнозначущих та професійно важливих якостей та їх інтеграція, готовність до професійного зростання, пошуку оптимальних прийомів якісного і творчого використання діяльності у відповідності до індивідуально-психологічних особливостей людини.

За результатами діагностики мотивації професійного становлення студентів гуманітарно-педагогічного факультету Хмельницького національного університету, ми можемо зробити висновки про актуальність соціально-педагогічної роботи щодо забезпечення ефективного протікання цього процесу, адже у студентів простежується динаміка на зміну системи термінальних цінностей на протязі навчання, збільшення значимості матеріальних благ на противагу цінностям власного розвитку, індивідуальності та пізнання, зменшення виразності всіх цінностей у сфері професійного життя має найнижчі показники у групі п'ятого року навчання, що свідчить про зниження інтересу до професійної діяльності, адже данні показники мають вищі показники на третьому чи на першому курс, це цінності власного престижу, високого матеріального стану, власного розвитку, духовного задоволення та збереження власної індивідуальності.

Простежена динаміка на зниження значущості та потреби у схваленні відповідно до завершення навчання, тобто найвища потреба у схваленні простежується на у групі першого курсу, а найнижчі показники у п'ятого курсу. Потреба у досягненні є має найзначніший показник у групі третього курсу, а, у порівнянні, із групою п'ятого курсу, показники мають динаміку на спад, а із групою першого курсу є значно меншими на першому році навчання ніж по закінченню.

Таким чином професійні цінності, пізнавального та творчого характеру є займають далеко не провідне місце у системі ціннісних орієнтацій студентів, більшість студентів мають вузьку мотивацію на матеріальні блага та отримання диплому, тобто їх навчання у вищому навчальному закладі характеризується низькою вмотивованістю до саморозвитку, самоосвіти, професійного становлення, і є лише формальним отриманням диплому про вищу освіту та засобом до отримання роботи у майбутньому, а показники пізнавальних мотивів навчання взагалі є критичними.

Розділ 2. Організація експериментального дослідження

.1 Педагогічні умови ефективного впливу соціального педагога на процес формування мотивації до професійного становлення

Формування особистості професіонала та його ціннісної системи тісно пов'язані. Розвиток особистості студента залежить від того, які цінності становлять основу його світогляду, яким орієнтирам він надає перевагу серед ієрархії цінностей. Ціннісні орієнтації, життєві цілі і плани створюють цілісну систему, яка характеризує, визначає сутність певного індивіда, його вибіркове ставлення до матеріальних і духовних цінностей, його настанови, мотиви, цілі. Тому не випадково, що в період різких переорієнтацій, які переживає сьогодні й Україна, на передній край гуманітарних і соціальних наук, теорії і практики виховання висунулась проблема цінностей.

Розбіжність у ціннісних орієнтаціях, яка присутня у загальнолюдській свідомості, суттєво впливає на результати виховної та соціально-педагогічної роботи з молоддю. Тому сьогодні так важливо визначитись у тих ціннісних орієнтаціях, які найбільшою мірою сприяють утвердженню норм загальнолюдської моралі, облагороджують дії та вчинки особистості.

Специфіка соціально-педагогічної діяльності у роботі із студентами, з одного боку, зумовлена її загальними особливостями та вимогами, а з іншого - впливом соціально-економічних умов нинішнього етапу розвитку нашого суспільства [34].

Завданням вищої освіти сьогодні є забезпечення умов підготовки спеціаліста, які сприяють оптимізації його професійного розвитку та самовизначення. При цьому, з одного боку, необхідно задовольнити соціальне замовлення на якість спеціаліста як суму знань та вмінь, а з другого - важливо зберегти унікальність його особистості, закласти потенціал професійно-особистісного розвитку, здатності до самоорганізації, професійних здібностей.

Коли мова йде про формування мотивації до професійного становлення, ми маємо на увазі педагогічно контрольований і організований процес, в якому здійснюється допомога у професійному становленні особистості, виявлення та розвиток мотивів, інтересів до професії, нахилів, цінностей.

Суперечність між необхідним та існуючим станом розвитку системи соціально-педагогічної роботи із студентами вищих навчальних закладів спричинене суб'єктивним фактором. Суперечність виявляється між потребою у формуванні в студентів мотивації до професійної становлення й недостатнім рівнем розробленості відповідної системи, а також педагогічних умов для реалізації мети та завдань.

Завдяки моделюванню педагогічної системи, у якій відбувається соціально-педагогічний процес формування мотивації до професійного становлення, розроблення технології, можна виявити педагогічні умови ефективного соціально-педагогічного впливу на формування мотивації до професійного становлення у студентів.

На основі обґрунтованих нами критеріїв мотивації професійного становлення студентів нами було висунуто припущення про те, що: що процес формування мотивації до професійного становлення у студентів буде успішним за умови забезпечення соціально-педагогічного супроводу та надання конструктивної соціально-педагогічної допомоги по формуванню емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала.

Звичайно робота, по формуванню мотивації до професійного становлення, здійснюється на основі особистісних особливостей кожного студента та кожної групи окремо.

За результатами проведеного нами теоретичного аналізу, констатуючого експерименту та висунутої гіпотези дослідження робота соціального педагога по формуванню мотивації професійного становлення здійснюється за двома напрямами - це соціально-педагогічний супровід та надання соціально-педагогічної допомоги по формуванню емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала, окрім цього в навчально-виховне середовище пропонується, у рамках вивчення таких профілюючих дисциплін як: "Вступ до спеціальності", "Соціальна педагогіка", "Етика соціально-педагогічної діяльності", забезпечити посилення ціннісно-смислового спрямування студентів, шляхом вивчення додаткового матеріалу.

Соціальний супровід [70] - робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу. Соціальний супровід [83] - це цілеспрямована діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників) зі створення необхідних умов для оптимального функціонування особистості.

Відзначимо, по-перше, що соціально-педагогічний супровід є системою (або комплексом) заходів (дій) соціального педагога, що спрямована створення умов для успішного навчання, діяльності та розвитку особистості на різних етапах навчання у вищому навчальному закладі [79-82]; по-друге, результатом супроводу є повноцінна реалізація соціального потенціалу особистості студента, формування психологічної компетентності щодо здійснення вибору та подолання труднощів професійного; по-третє, потреба у соціально-педагогічному супроводі як специфічній технології особливо зростає в ті вікові періоди, які пов'язані зі зміною соціальної позиції, перебудовою способу життя і діяльності, самовизначенням, а також у кризові періоди розвитку.

Отже, соціально-педагогічний супровід студентів у вищому навчальному закладі - це, передусім, створення умов для повноцінного розвитку і навчання майбутнього фахівця в загальній системі соціальних відносин конкретного освітнього середовища університету, надання допомоги у вирішенні особистісних проблем та подолання труднощів соціалізації. Супровід - це перш за все взаємодія супроводжуючого та супроводжуваного, що здійснюється на рівнях трьох структурних компонентів мотивації професійного становлення: когнітивного, діяльнісного та емоційно-ціннісного.

Взаємодія соціального педагога та студента полягає в усвідомленні мети та результатів навчально-професійної діяльності, значення практичних вмінь, навичок, фахових знань - у контексті когнітивного компонента. Діяльнісний компонент полягає у роботі над налагодженням уміння співпрацювати, формуванні комунікабельності, прагнення до самореалізації та рефлексії.

Емоційно-ціннісний компонент являє собою альтруїзм, емпатію, емоційну стійкість та об'єктивність, також до цього компонента мотивації до професійного становлення ми відносимо емоційно-ціннісне ставлення до себе, як до професіонала. Проблема цілісного ставлення людини до світу і до природи зокрема, а також до самої себе, проблема універсальності людського буття. Цінності сприяють перетворенню соціальних норм і ідеалів у особистісні принципи життєдіяльності.

Емоційно-ціннісне відношення - це специфічний вид емоційного переживання, у якому відображається власне відношення особистості до того, що вона розуміє, довідається щодо самої себе. Самостановлення - це важлива психологічна категорія. яка тісно пов'язана з пізнавальною та мотиваційною сферами особистості і займає центральне місце у психологічній регуляції особистості. Як зазначає І.Д. Бех [8] через зріле ставлення до себе людина може реально впливати на хід власного життя і життя інших людей, розумно організовуючи процес життя, передбачати життєві події та їх результати.

Емоційно-ціннісне ставлення до себе як до професіонала ми розглядаємо як позитивний (стійкий) інтерес до професійної діяльності, сформований на основі уявлень про її особливості та специфіку, здатності оцінити свій потенціал у ній (своїх професійно-особистісних якостей, умінь та до власної персони як фахівця в цілому) та намагання його покращити.

В. Сластьонін, О. Міщенко визначають емоційно-ціннісне ставлення до професійної діяльності як центральну ланку в складному синтезі структур, що утворюють професійну готовність [61, 62].

Формування знань, умінь, навичок розглядається ними як похідне від рівня розвитку ціннісних орієнтацій особистості, які визначають її потребу в оволодінні професійною майстерністю.

Отже, важливою умовою формування мотивації до професійного становлення є стимулювання їх прагнення до самовдосконалення. Досягти цього можна шляхом посилення професійної спрямованості навчального процесу, наближення навчально-виховних заходів до умов їх майбутньої професійної діяльності.

Таким чином, педагогічні умови ефективного впливу соціального педагога на процес формування мотивації професійного становлення узагальнено зображено на Рис. 2.1.1.

Модель соціально-педагогічного супроводу процесу формування мотивації професійного становлення має на меті, як вже зазначалось, соціально-педагогічне забезпечення оптимізації процесу професійного становлення засобами управління ресурсних фондом самих студентів, а робота над формування емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала, має проходити у контексті супроводу, оптимальним варіантом, на нашу думку є вибір групової корекційної роботи із студентами у вигляді психотерапевтичних занять.

Як вже зазначалось, технологія роботи соціального педагога у студентському середовищі повинна відповідати загальній технології соціально-педагогічної діяльності, тому передбачений нами процес супроводу студентства в умовах вищого навчального закладу відбувається за наступними етапами: діагностичним, технологічним та структурно-організаційним. Нами вже було визначено, що робота у кожному із етапів поділяється на три блоки: когнітивний, емоційно-ціннісний та діяльнісний, відповідно до обґрунтованих нами критеріїв мотивації професійного становлення.

Рис. 2.1.1 Педагогічні умови ефективного впливу соціального педагога на процес формування мотивації до професійного становлення.

Перший етап роботи діагностичний, він полягає у забезпечення збору та обробки інформації щодо показників соціальних процесів, вивчення, аналіз та оцінка ситуації та формування складу студентів, як об'єктів соціально-педагогічної діяльності, яким необхідні спеціально організовані умови супроводу; проводиться аналіз основних закономірностей, тенденцій розвитку на основі соціальних емпіричних даних.

На другому, технологічному етапі, відбувається систематизація технології роботи, виявлення шляхів та змісту взаємодії засобів та визначення можливих варіантів вирішення проблемної ситуації шляхом складання інтегративної технології, що передбачає комплекс превентивних, просвітницьких, діагностичних та корекційних заходів, спрямованих на проектування та реалізацію умов для успішного повноцінного розвитку і навчання майбутнього фахівця в загальній системі соціальних відносин конкретного освітнього середовища університету.

Структуру процесу зображено на рисунку 2.1.2.

Третій структурно-організаційний етап роботи із студентами, є дієвим. Цей етап роботи полягає у забезпеченні узгодженої взаємодії елементів системи соціальних послуг щодо досягнення бажаного прогнозованого результату, формуванням та безпосереднім забезпеченням групової роботи.

Когнітивний структурний компонент формування мотивації до професійного становлення у студентів базувався на таких особистісних детермінантах як усвідомлення мети та результату навчально-професійної діяльності, значення практичних вмінь та навичок, фахових знань у професійному житті спеціаліста.

Діяльнісний компонент полягає у напрямі роботи із студентами по налагоджуванню уміння співпрацювати, комунікабельності, прагнення до самореалізації, рефлексії.

Рис. 2.1.2 Технологія роботи соціального педагога в системі соціальних відносин вищого навчального закладу із формування у студентів мотивації професійного становлення.

Робота за емоційно-ціннісним напрямом полягає у формуванні та розвитку у студентів таких важливих для професіонала соціальної сфери якостей як альтруїзм, емпатія, людяність, демократичність та формуванням емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала.

Таким чином, для ефективної роботи за кожним із передбачуваних напрямів було розроблено програму соціального супроводу студентів та програму тренінгових занять, спрямованих на ціннісну підтримку професійного становлення.

Програма соціальний супроводу студентів передбачає собою спільну роботу соціального педагога із студентами, що базується на основі особистісного потенціалу студентів їх суб'єктивного досвіду та досвіду самого соціального педагога для соціально-педагогічне забезпечення оптимізації процесу професійного становлення.

А саме передбачено такі заходи: надання консультативної допомоги для компенсації "прогалин" у соціалізації студентів у умовах навчального середовища або допомога у соціальній адаптації; проблемні бесіди, групові та індивідуальні зустрічі із використанням рольових та ділових ігор, з метою активізації емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала та розширення перспектив професійного саморозвитку, що мають вибудуватись в контексті тих цінностей, які складають життєвий світ особистості; інтелектуальних тренажерів, аналіз конкретних ситуацій; дебати; розробка індивідуальних програм соціально-педагогічного супроводу студента.

Використання рольових та ділових ігор, в основі яких лежить імітаційна модель, що реалізується завдяки дія учасників гри, передбачає собою використання таких їх функцій, як: комунікативну (засвоєння діалектики спілкування), ігротерапевтичну (перемога труднощів, які виникають у різних видах життєдіяльності), діагностичну (сприяння самопізнанню), соціалізаційну (включення в систему суспільних відносин).

Ділові та рольові ігри дають можливість студентам не боятись помилок та активізовувати власний професійний досвід та творчий потенціал.

В даному випадку, коли їх діяльність не оцінюється викладачем, а взаємодія відбувається лише із власним колективом та соціальним педагогом, який виконує лише наставницькі функції, учасники гри стають конкретними носіями виробничих та професійних відносин які складаються у колективі, та не соромлячись проявляють себе, адже знають що їх знання та вміння не будуть оцінюватись.

Отже, педагогічними умовами ефективного впливу соціального педагога на процес формування у студентів мотивації професійного становлення для перевірки висунутої гіпотези дослідження, передбачено групові та індивідуальні зустрічі із студентами експериментальної групи, в умовах навчально-виховного процесу вищого навчального закладу.

Так як, із результатів діагностики, професійні цінності, пізнавального та творчого характеру займають далеко не провідне місце у системі ціннісних орієнтацій всіх груп студентів, більшість студентів мають вузьку мотивацію на матеріальні блага та отримання диплому, тобто їх навчання у вищому навчальному закладі характеризується низькою вмотивованістю до саморозвитку, самоосвіти, професійного становлення, і є лише формальним отриманням диплому про вищу освіту та засобом до отримання роботи у майбутньому, а показники пізнавальних мотивів навчання взагалі є критичними, були сформовані наступні проблемні цілі супроводу студентів.

Із метою створення умов для професійного становлення необхідне забезпечення групової роботи студентами із першого курсу, яка повинна включати в себе розвиток власної індивідуальності, престижу та значимості досягнень у навчальній діяльності; формування спрямованості на справу; формування мотивації досягнень та розширення навчальної мотивації в цілому.

Групова робота із третім курсом полягає у розвитку уміння працювати у колективі; значення досягнень у професійному житті, креативністі у суспільному житті, а акцент у роботі із п'ятим курсом необхідно зробити над переосмисленням цінностей професійного життя; підвищення значимості власного розвитку та пізнання; цінності пізнавального та творчого характеру; підвищення мотивації досягнень.

Соціальний супровід студентів кожної вікової групи повинен включати в себе взаємодоповнюючі елементи індивідуальної та групової роботи, ігрових форм організації студентів та завдань пізнавального характеру.

Рефлексія переживання емоційного, операційного та споглядального досвіду відображається у системі цінностей особистості, а це можливо за умови тренінгової роботи у колективі, тому у поєднанні із соціально-педагогічним супроводом студентів для повноцінної взаємодії із студентами нами передбачено тренінгові заняття.

Мета тренінгових занять полягає в розвитку соціальної перцепції та комунікативних здібностей, здатності індивіда ефективно взаємодіяти з людьми, які його оточують, усвідомлення та прийняття своїх почуттів через усвідомлення почуттів оточуючих, особистісне та професійне прийняття та переосмислення цінностей, формування емоційно-ціннісного ставлення до себе як студента, майбутнього фахівця соціальної сфери (Див. Додаток З).

Завдання тренінгу полягає у створення можливостей для самовираження, розвиток у студентів здатності до взаємодії із колективом, усвідомлення та прийняття своїх відчуттів, вирішення проблем взаємодії із колегами, розвиток кращого розуміння себе та інших, механізмів самопізнання та самовираження, тим самим забезпечення оптимізації процесу професійного становлення в умовах соціальних відносин вищого начального закладу.

Досягненню основних цілей тренінгу сприяє особливий характер взаємостосунків між його учасниками, який задається наступними принципами групової взаємодії [52; 66, с. 63]: принцип довірливого і відкритого спілкування, принцип зворотного зв’язку, принцип активності, персоніфікації висловлювань, конфіденційності спілкування, принцип "тут і тепер", акцентування мови почуттів. Реалізація зазначених принципів створює у тренінговій групі особливу атмосферу щирості, спільного пошуку і дослідження, експериментування, що в кінцевому рахунку забезпечує розширення поля усвідомлення особливостей власної поведінки та розвиток особистості як суб’єкта міжособистісного і професійного спілкування.

Психологічні механізми формування у студентів мотивації до професійного становлення в ході тренінгових занять - це шляхи розвитку емоційно-ціннісної сфери особистості в процесі засвоєння нею соціального досвіду.

Тому ми виходимо з того, що основу формування мотивації професійного становлення складають такі психологічні механізми як: ідентифікація, емоційне обумовлювання, наслідування, мотиваційне опосередкування, конформність, вживання у соціальну роль, редукція (зменшення) когнітивного дисонансу.

Програмою передбачено 12 занять по 40 хвилин із кожною віковою групою, експериментальної групи дослідження, що склала 48 студентів, із них по 18 студентів першого та третього року навчання та 12 випускників, такі групи були скомпоновані за результатами діагностики констатуючого експерименту. У такому ж складі прогнозовано й проведення групових занять.

Таким чином, на основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури та отриманих результатів діагностики, нами було обґрунтовано педагогічні умови ефективної діяльності соціального педагога по формуванню у студентів мотивації до професійного становлення в умовах вищого навчального закладу, а саме:

·    забезпечення соціально-педагогічного супроводу студентів, що передбачає поєднання індивідуальних та групових форм організації студентів;

·        надання соціально-педагогічної допомоги студентам по формуванням емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала умовами тренінгових занять;

·        забезпечення посилення ціннісно-смислового спрямування навчально-виховної взаємодії.

2.2 Організація і проведення формувального експерименту

При розробці формувального експерименту було враховано, що його спрямованість на формування мотивації професійного становлення у студентів значною мірою залежить від вибору відповідної системними педагогічних засобів, змісту, методів та організаційних форм, а також дотримання відповідних вимог до соціального педагога та організації його роботи з формування мотивації до професійного становлення.

Відповідно до умов висунутої гіпотези, а саме забезпечення соціально-педагогічного супроводу студентів та надання соціально-педагогічної допомоги та забезпечення посилення ціннісно-смислового спрямування навчально-виховного процесу, метою формувального експерименту було визначено створення умов для повноцінного розвитку і навчання майбутнього фахівця в загальній системі соціальних відносин конкретного освітнього середовища університету.

Завдання формувального експерименту було реалізовано в навчально-виховній діяльності вищого навчального закладу, під час різних видів навчально-виховної й самостійної роботи студентів.

Для перевірки гіпотези три загальні групи студентів, що для констатуючого експерименту були скомпоновані за віковою приналежністю, було поділено на експериментальну та контрольну групи. У експериментальній групі були впроваджені педагогічні умови ефективного впливу соціального педагога на процес формування мотивації до професійного становлення. Експериментальна група дослідженням склала 48 студентів, із них по 18 студентів першого та третього року навчання та 12 випускників.

Як передбачались умовами сформованих нами педагогічних умов діяльності соціального педагога у ВНЗ, на першому, діагностичному етапі експерименту, було здійснено теоретичний аналіз проблеми та фіксації показників в рамках констатуючого експерименту, нами були виявлено особливості протікання процесу мотивації професійного становлення студентів на протязі навчання у вищому навчальному закладі, відповідно точками фіксаціями стали перший, третій та п'ятий роки навчання, й відповідно до отриманих даних теоретично обґрунтовано педагогічні умови ефективної роботи соціального педагога у рамках взаємодії із студентською молоддю гуманітарно-педагогічного факультету Хмельницького національного університету.

На другому, технологічному етапі, відбувалось систематизація технології роботи, пошук шляхів, засобів та визначення можливих варіантів впровадження роботи соціально-педагогічної служби, в умовах гуманітарно-педагогічного факультету, для вирішення проблемної ситуації шляхом складання інтегративної технології, що передбачила комплекс превентивних, просвітницьких та корекційних заходів, спрямованих на реалізацію умов для успішного повноцінного розвитку і навчання майбутнього фахівця в загальній системі соціальних відносин конкретного освітнього середовища університету; відбувалось компонування груп, більш тісне знайомство із студентами експериментальної групи.

Серед форм організації студентів, ми використовували: індивідуальну та групові бесіди; рольові та ділові ігри, спрямовані на оптимізацію діяльності навчального закладу.

У ході структурно-організаційного етапу роботи із студентами нами забезпечувалось формування та безпосередня забезпеченням групової роботи. Серед форм організації студентів, ми використовували: рольові та ділові ігри; ігрове конструювання; тренінгові умовами; інтелектуальні тренажери; аналіз конкретних ситуацій; дебати; педагогічна вікторина та бесіда, лекція.

Система педагогічних засобів, що використовувалась під час проведення групових занять залежала від того чи іншого етапу роботи колективу і від конкретної ситуації загалом. В процесі роботи із студентами соціальний педагог переконується із недостатністю "заготовок" для вирішення задач із якими він має справу на практиці. Тому робота із кожною групою студентів була зорієнтована на творчий пошук в процесі свого становлення. Тобто, всі заняття, що були проведенні із студентами, підвели учасників до розуміння того, що процес професійного становлення безкінечний і що без осягнення та розуміння цього досягнення справжнього професіоналізму неможливе.

З метою ефективного стимулювання мотиваційної сфери студентів діяльність соціального педагога передбачала роботу у трьох напрямах: когнітивному, емоційно-ціннісному та діяльнісному.

Когнітивний структурний компонент формування мотивації до професійного становлення у студентів базувався на таких особистісних детермінантах як усвідомлення мети та результату навчально-професійної діяльності, значення практичних вмінь та навичок, фахових знань у професійному житті спеціаліста, включення додаткових лекцій в курс спецпредметів.

У цьому напрямі ми використали такі форми організації студентів як: інтелектуальні тренажери; аналіз конкретних ситуацій; дебати; педагогічна вікторина та бесіда. У ході роботи із студентами використовувались основні поняття фахових дисциплін, формувались педагогічні ситуації, підвищувалась пізнавальна активність та актуалізовувались потенціальні можливості кожного студента.

Діяльнісний компонент полягав у напрямі роботи із студентами по налагоджуванню уміння співпрацювати, комунікабельності, прагнення до самореалізації, рефлексії. Робота за даним напрямом була забезпечена такими формами роботи як: участь студентів у тренінгових заняттях, рольові та ділові ігри.

Таким чином забезпечувалось моделювання професійної діяльності, ігрові ситуації забезпечили вирішення проблем на таких рівнях роботи соціального працівника як професіонала: діагностичному, пошуковому, договірному, діяльнісному та рефлексивному.

При цьому не були створенні ніякі способи дії, а, навпаки соціальним педагогом були створенні умови для активного та адекватного прояву особистості та розкриття її потенційних можливостей, тут можна говорити що відбувалось закріплення опори студента на свою індивідуальність.

Робота за емоційно-ціннісним напрямом полягала у формуванні та розвитку у студентів таких важливих для професіонала соціальної сфери якостей як альтруїзм, емпатія, людяність, демократичність та формуванням емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала.

Для забезпечення таких умов ми використали тренінгові умови роботи із студентами, що забезпечили тісний взаємозв'язок із кожним із студентів, актуалізація потреб та мотивів, виявлення суб'єктивних цінностей, розвиток творчої індивідуальності кожного студента та створення можливостей для переходу від пізнавальної мотивації до професійної та назад.

Найважливішими засобами формування мотивації професійного становлення студентів були: допомога студенту, що полягає у забезпеченні повноцінних умов для розвитку в умовах соціальних відносин вищого навчального закладу, консультація, рекомендація, порада, а також довіра, розуміння, не нав'язування свої думки, відмова від висловлювання критичних суджень, готовність завжди прийти на допомогу й підтримати студента у будь-якій ситуації, які використовувались як у груповій так і індивідуальній роботі.

Процес формування мотивації професійного становлення відбувався відповідно віковим характеристикам, був забезпечений усвідомленістю, активністю, відповідністю індивідуальності.

Як умови, що забезпечували ефективність роботи соціального педагога із студентами, ми використали: опору соціального педагога на суб'єктивний досвід студентів, включення рефлексії, в тому числі групової; спільну інтерпретації результатів діагностики; можливості вільної комунікації для інформаційного та проблемного обніму; встановлення адекватної позиції у емоційно-ціннісному ставленні до себе, робота над адекватним встановленням розривів між "Я-реальне" та "Я-ідеальне", "Я хочу" та "Я можу"; робота над визначенням засобів та способів самореалізації як професіонала; урахування індивідуальних особливостей та гуманістична спрямованість соціального педагога.

Проведені нами рольові та ділові ігри (Див. Додаток З) розігрувались у три етапи:

1.  Підготовка до проведення та орієнтація - представлення студентам теми або назви гри, характеристика ігрових правил, огляд загального ходу гри, виклад сценарію, ігрових завдань, правил, ролей, процедур. Для проведення гри важливо було детально опрацювати ігровий задум або сценарій, у яких мають бути відображені сюжетна схема, загальний план гри (опис ігрової обстановки, атрибутів гри, розроблення репертуару ігрових дій, характеристика організації гри, створення методичних вказівок для учасників гри).

2.      Проведення гри - організація і фіксація ігрових дій.

.        Обговорення гри - описовий огляд-характеристика "подій" гри та їх сприйняття учасниками.

Одним з продуктивних різновидів занять в ігровій формі є "мозковий штурм", який ми застосовували у формувальному експерименті. Мета "мозкового штурму" чи "мозкової атаки" полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо певної проблеми від усіх учасників заняття упродовж обмеженого за обсягом часу. Для розв’язання проблеми студентам надається одна хвилина, а потім під час загальної дискусії виробляється найоптимальніше рішення.

Найчастіше після презентації проблеми ми запрошуємо всіх учасників назвати ідеї, коментарі, фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою. Всі запропоновані пропозиції записуються на дошці чи великому аркуші паперу в порядку їх виголошування без зауважень, коментарів чи запитань. Присутні не повинні також коментувати пропозиції інших. Перелік ідей використовується в подальшій роботі, яка може проходити у формі дискусії з розподілом пропозицій за категоріями з відкиданням одних і надання переваги іншим.

Добре зарекомендували себе рольові ігри, які ми використовували під час проведення занять. Наприклад, "Гра в парах: хто більше назве"; гра на тему "Професійні слова", мета: поповнити словниковий запас професійних слів студентів, розвивати комунікативні якості. Виграє той, хто правильно і багато назвав слів. Так у процесі рольової гри розкривається особистість майбутнього соціального працівника, виявляються здібності студента й перспективи майбутньої професійної діяльності.

Також однією із форм ігрової діяльності пізнавального характеру, було використано "Брейн-ринг" (Див. Додаток З)., така форма проведення розпалює боротьбу, підвищує інтерес до гри.

Змістом пізнавальної гри може бути будь-який теоретичний матеріал, тому для проведення нами було використано загальні педагогічні та психологічні поняття. За допомогою гри відбувається перехід навчальної діяльності у навчально-творчу, оскільки створені умови сприяють використанню потенційних можливостей студентів, їх творчих здібностей. Ігрове моделювання дає змогу уникнути педагогічних стереотипів, шаблонів, що особливо важливо у розвитку готовності до майбутньої професійної діяльності. У ході проведення, ми прийшли до висновку, що доцільним у даному випадку є співпраця із викладацьким колективом, використання актуальних та поточних тем для проведення, так і повторення вивчених та загальних понять із спеціальних предметів.

В умовах формувального експерименту нами було проведено по три групові заняття із кожної віковою групою експериментальної групи дослідження та індивідуальні бесіди із кожним із її учасників, як і було передбачено умовами висунутої гіпотези в рамках соціально-педагогічного супроводу студентів. На протязі індивідуальних бесід із студентами відбувався збір детальної інформації про особистість студента, настановні бесіди, із використанням навчально-виховних прийомів, надання психологічної та соціально-педагогічної допомоги студенту у адаптації та професійному становленні в умовах університету.

З метою формування емоційно-ціннісного ставлення студентів до себе як до професіоналів були використані такі прийоми: актуалізація емоційних почуттів у процесі тренінгової роботи; використання системи прийомів для створення позитивної емоційної атмосфери у груповій роботі (вступне слово, підвищення інтересу до взаємодії); налагодження взаємодії, встановлення доброзичливих стосунків; обов'язкова взаємодія студенів між собою (робота у парах, малих групах, колективна робота).

Данні прийоми несли пізнавальний характер на колективному рівні, так як забезпечили: обмін інтелектуальними та професійними цінностями, порівняння та узгодження різних точок зору про об'єкти професійної діяльності; розвитку пізнавального інтересу; формування розуміння соціальної значущості власної діяльності для особистісного та професійного зростання.

Мета тренінгових занять полягає в розвитку соціальної перцепції та комунікативних здібностей, здатності індивіда ефективно взаємодіяти з людьми, які його оточують, усвідомлення та прийняття своїх почуттів через усвідомлення почуттів оточуючих, особистісне та професійне прийняття та переосмислення цінностей, формування емоційно-ціннісного ставлення до себе як студента, майбутнього фахівця соціальної сфери.

У тренінговій групі ми визначаємо необхідність постійного пізнавального аналізу того, що відбувається, на наш погляд це є важливою умовою, тому що учасники повинні добре усвідомити і зрозуміти, чим вони займаються і для чого це їм потрібно.

Таким чином, апробація експериментальної методики діяльності соціального педагога по формуванню мотивації до професійного становлення показує, що підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності у соціальній сфері потребує нових підходів, відходу від застарілої системи навчально-виховного процесу в умовах вищого навчального закладу, необхідним є інтеграція зв'язної ланки між студентським та навчально-професійним середовищем в обличчі соціального педагога. Соціальний педагог, займаючи відлучену від навчальної діяльності позицію, має змогу опиратись на безпосередню особистісну взаємодію із студентами, мають змогу сприяти розвитку, а точніше саморозвитку особистості, створенню умов найбільшого психологічного комфорту. Працюючи із студентами вони забезпечують консолідацію усіх сил та можливостей суспільства стосовно конкретного студента, розвиваючи активність самого студента, його особистості як професіонала.

Отже, нами було експериментально впроваджено педагогічні умови ефективної роботи соціального педагога і ми можемо порівняти результати повторної діагностики у контрольній та експериментальній групах, для з'ясування їх ефективності.

2.3 Аналіз результатів проведеного дослідження

Для перевірки ефективності впроваджених педагогічних умов діяльності соціального педагога, в умовах вищого навчального закладу, по формування у студентів мотивації до професійного становлення ми повели діагностику другий зріз у двох групах - експериментальний та контрольній, отримані дані обробили засобами математичного та статистичного аналізу, також виконали порівняння отриманих результатів експериментальної групи із першим зрізом констатуючого експерименту.

За результатами (рис. 2.3.1 та 2.3.2) формувального експерименту можемо зробити висновки про зміни у наступних групах мотивів: знизились показники за мотивами ідентифікація себе із іншими та матеріальних мотивів у групах третього та п'ятого курсів; у групі п'ятого курсу зафіксовано зростання показника мотивів соціальної значущості професії, мотивів самореалізації та пізнавальних мотивів; у групі першого курсу зафіксовано зростання показників значущості професії.

Рис. 2.3.1 Порівняння результатів діагностики мотивів навчання у контрольній та експериментальній групах.

Таблиця 2.3.1 Середні показники діагностики мотивів навчання у контрольній та експериментальній групах.

Рис. 2.3.2 Динаміка змінності показників за групами мотивів навчання студентів по двох зрізах.

При діагностиці у контрольній та експериментальній групах було отримані наступні результати (рисунок 2.3.3): спостерігаємо збільшення значимості, важливих для нас термінальних цінностей професійного життя, цікавої роботи, пізнання та активності особистості на противагу, хоч і незначному, проте все ж таки, зниження значимості матеріального забезпечення, що займали одну з провідних позицій у системі термінальних цінностей. Цінності особистого життя - друзі, щасливого сімейного життя та любові без змін займають провідні місця у системі цінностей в обох групах студентів.

За результатами кореляційного аналізу за критерієм Спірмена отримуємо (Див. Додаток Ї) показник р=0,96, статистично значимий показник і прямий сильний зв'язок між вибірками.

Рис. 2.3.3 Термінальні цінності у контрольній та експериментальній групах.

Середні, отримані за діагностикою системи термінальних цінностей за допомогою методики Рокича (модифікованої Кругловим), показники представлено у таблиці 2.3.3.

Для більш повної картини розглянемо динаміку показників за двома зрізами у експериментальній групі відповідно до вікових періодів (Див. рисунок 2.3.4). Середні показники діагностики за двома зрізами представлено у таблиці 2.3.4.

Зафіксовано наступні зміни у системі термінальних цінностей: зменшення значимості свободи у групі першого курсу та зростання показника у групі п'ятого року навчання; значимість самостійності знизилась на третьому році навчання та зросла у групі п'ятого курсу; у групі п'ятого курсу виявлено зростання показників у цінностей задоволення, пізнання та активного діяльнісного життя, а у групі третього курсу цікавої роботи, пізнання, творчості та активного діяльнісного життя. Розглянемо отримані показники за інструментальними цінностями (рисунок 2.3.5).

Рисунок 2.3.5 Термінальні цінності у контрольній та експериментальній групах.

Із рисунку 2.3.5 видно, що система інструментальних цінностей у контрольній та експериментальній групах різняться, у експериментальній групі бачимо значимість вихованості, ефективності, широти поглядів та відповідальності.

Рис. 2.3.4 Динаміка зміни системи термінальних цінностей за двома зрізами експериментальної групи.

Проте зафіксовано низькі показники цінностей раціоналізму, чуйності та дисциплінованості, що є недопустимим для майбутніх працівників соціальної сфери.

Середні показники отримані за методикою Рокича (модифікованою Кругловим) за інструментальними цінностями представлено у таблиці 2.3.5.

За результатами кореляційного аналізу отримали статистично значимий показник кореляції р=0,82 із прямим сильним зв'язком. Порівняємо показники із першим зрізом. Порівняння середніх значень за групами інструментальних цінностей представлено у таблиці 2.3.6.

Зафіксовано збільшення значимості таких інструментальних цінностей як освіченість у всіх трьох групах, а у групі п'ятого курсу зросла значимість таких цінностей як сміливість у відстоюванні власної думки, дисциплінованість та відповідальність.

Рис. 2.3.7 Термінальні цінності у сфері професійного життя контрольної та експериментальної груп.

Рис. 2.3.6 Показники діагностики інструментальних цінностей за двома зрізами експериментальної групи

Для більш глибокого аналізу змін у системі термінальних цінностей розглянемо отримані результати діагностики за кожної сферою життя.

Термінальні цінності у системі професійного життя переставлено на рисунку 2.3.7, із якого ми бачимо збільшення значимості престижу, активності соціальних контактів, власного розвитку, збереження індивідуальності та креативністі у експериментальній групі на противагу результатам контрольної групи.

У сфері навчання та освіти (рис. 2.3.8), порівняно із контрольною групою, у експериментальній групі зафіксовано більшу значимість власного престижу, індивідуальності та розвитку, в то й самий час коли мають низькі показники цінності досягнень.

Також студенти експериментальної групи визнали менш значимою цінність високого матеріального стану у сфері освіти т навчання.

Рис. 2.3.8 Термінальні цінності у сфері освіти та навчання контрольної та експериментальної груп.

Термінальні цінності сфери суспільного життя представлено на рисунку 2.3.9.

Рис. 2.3.9 Термінальні цінності у сфері суспільного життя контрольної та експериментальної груп.

У порівнянні із контрольною групою зафіксовано збільшення значимості власної індивідуальності та престижу у сфері суспільного життя.

За результатами кореляційного аналізу сфері професійного життя р=0,66, сфера освіти та навчання - р=0,8, а сфера суспільного життя р=0,99, що дає нам змогу зробити висновки, про недостатній вплив на сферу суспільного життя у рамках впровадженого нами експерименту.

Для більш розгорнутої картини та задля визнання ефективності впроваджуваних педагогічних умов розглянемо динаміку зміни термінальних цінностей у сферах професійного та суспільного життя, навчання та освіти за двома зрізами експериментальної групи (рис. 2.3.10).

Середні показники за сферами життя представлено у таблиці 2.4.6.

Нами зафіксовано прогнозоване зростання значимості цінностей професійного життя у групі п'ятого курсу за наступними групами: власний престиж, креативність, активні соціальні контакти та збереження власної індивідуальності.

Таблиця 2.4.7 Термінальні цінності за сферами життя у контрольній та експериментальній групах.

Також підвищились показники у групі третього року навчання у цінностей креативністі, активних соціальних контактів та значення досягнень у професійному житті.

У групі першого року зафіксовано лише зниження у групі активності соціальних контактів. Нами зафіксовано збільшення показників у групі цінностей власного престижу у всіх трьох групах; також підвищення показників цінності власного розвитку у сфері навчання у групи п'ятого курс та очікуване зниження показників цінності високого матеріального стану у групах п'ятого та третього курсів.

Рис. 2.3.10 Динаміка зміни системи термінальних цінностей у сфері професійного життя по двом зрізам.

Рис. 2.3.11 Динаміка зміни показників у системі термінальних цінностей у сфері освіти та навчання по двом зрізам.

Рис. 2.3.12 Динаміка зміни показників у системі термінальних цінностей сфери суспільного життя по двом зрізам.

Рис. 2.3.13 Порівняння показників контрольної та експериментальної групи за результатами діагностики потреби у досягненнях та мотивації схвалення.

У сфері суспільного життя система термінальних цінностей зазнала зміни лише у групі цінностей власного престижу у всіх трьох групах та підвищення цінності збереження власної індивідуальності у групі п'ятого курсу.

Із рисунку 2.3.13 ми бачимо, що простежуються явні зміни у мотиваційній сфері студентів із експериментальної групи, підвищилась мотивація на досягнення та знизилась мотивація на схвалення

Згідно даних представлених на рис. 2.3.14 динаміка зміни показників мотивації схвалення проявляється у збільшенні мотивації на третьому курсі на зниження показників у групі першого курсу, у групі п'ятого курсу показники не змінились.

Таблиця 2.3.9 Середні показники дослідження мотивації потреби у схваленні та мотивації досягнень у контрольній та експериментальній групах.

Відповідно до статистичного аналізу отриманих результатів, коефіцієнт рангової кореляції за критерієм Спірмена для показників потреби у досягненнях склав 0,97 та 0,98 (Див. Додаток Ї) для показників мотивації схвалення, що дає змогу зробити висновки про статистичну значимість показників та недостатньо прямий вплив проведених нами заходів у рамках експерименту, хоча показники експериментальної групи і якісно різняться від показників контрольної групи, необхідним є врахування цього факту при використанні запропонованих нами педагогічних умов діяльності соціального педагога.

Рис. 2.3.14 Динаміка зміни показників експериментальної групи за показниками мотивації схвалення та потреби у досягненнях по двом зрізам.

Таблиця 2.3.10 Середні показники дослідження мотивації потреби у схваленні та мотивації досягнень за двома зрізами.

Мотивація на потребу у досягненнях отримала значне вираження у першого та п'ятого курсу, а у групі третього року навчанні спостерігається не значне зниження показників.

Отже, можна констатувати ефективність впровадженого формувального експерименту, адже за мету ставилось зменшення показників мотивації схвалення та підвищення потреби у досягненнях, яке й було зафіксовано.

Рис. 2.3.15 Порівняння показників контрольної та експериментальної груп за результатами діагностики спрямованості особистості.

Розглянемо отримані результати діагностики спрямованості особистості (рис. 2.3.15).

За ранговою кореляцією Спірмена отримали наступні результати: спрямованість на себе 0,91; спрямованість на спілкування 0,92 та спрямованість на справу 0,82. таким чином найбільший вплив проведені заходи у експериментальній групі простежуються у зміні провідного типу спрямованості особистості на справу.

У таблиці 2.3.11 представлено середні показники експериментальної групи за двома зрізами.

Середні показники отримані у результаті обробки даних за діагностикою типу спрямованості особистості представлено у таблиці 2.3.12.

У порівнянні із результатами отриманими у контрольній групі, студенти експериментальної групи після формувального експерименту стали більш спрямовані на спільну справу та спілкування, у контрольній ж групі зафіксовано провідну спрямованість студентів на себе.

Таблиця 2.3.11 Середні показники дослідження типу спрямованості особистості контрольної та експериментальної груп.

Розглянемо динаміку зміни типу спрямованості студентів від першого до другого зрізу відповідно до року навчання (рис. 2.3.16).

Таблиця 2.3.12 Середні показники дослідження типу спрямованості особистості за двома зрізами.

За отриманими за двома зрізами простежуємо, що динаміки на зміну ведучого типу спрямованості не відбулося, проте ми зафіксували збільшення показників групи третього року навчання у спрямованості на справу, а у п'ятого курсу спрямованості на себе.

Рис. 2.3.16 Динаміка показників отриманих за дослідження типу спрямованості особистості по двох зрізах.

Таким чином, за результатами порівняння отриманих результатів контрольної та експериментальної груп, результатів констатуючого та формувального експерименту, можна визнати педагогічні умови роботи соціального педагога по формуванню у студентів мотивації професійного становлення, що були впровадженні у формувальному експерименті, ефективними.

2.4 Методичні рекомендації для соціальних педагогів та викладачів вищих навчальних закладів щодо формування мотивації професійного становлення студентів

Актуальними проблемами сучасної освіти, в тому числі й вищої, які потребують вирішення, є проблеми успішної адаптації особистості до суспільних змін, збереження її психосоматичного здоров’я, формування готовності їх до професійного життя та самостійного життя у суспільстві загалом, соціально-педагогічна та психолого-педагогічна підтримка людей із особливими освітніми потребами. На розв’язання цих проблем спрямовано діяльність працівників соціальних центрів та психологічних служб, проте не сформовано відвідну систему для вищого навчального закладу.

Таким чином студентство залишається поза підтримкою соціальних служб, а навчально-виховний колектив ВНЗ вимушений самостійно займатись питаннями адаптації та становлення своїх студентів, не маючи тієї зв'язної ланки між суспільними відносинами та особистістю студента.

Діяльність соціального педагога визначена загальними особливостями діяльності соціально-психологічної служби:

за об’єктами соціально-педагогічної допомоги: суспільна (робота соціального педагога із великими групами, проведення масових заходів), організаційна (соціально-педагогічна та психологічна підтримка діяльності організації, закладу), групова (робота соціального педагога із малими формальними та неформальними соціальними групами), особистісна (індивідуальна робота);

за напрямами діяльності: опосередкована (консультування та корекційна робота) і безпосередня (соціально-педагогічна допомога, профілактика, діагностика, експертиза, прогнозування, соціальний та соціально-педагогічний супровід).

Виходячи із обґрунтованих нами особливостей діяльності соціального педагога у вищому навчальному закладі, враховуючи його функції та можливі форми роботи із студентами, врахувавши результати проведеного нами теоретичного та експериментального дослідження, отриманих результатів та досвіду вважаємо за необхідно сформулювати методичні рекомендації для соціальних педагогів по особливостям діяльності із формування мотивації до професійного становлення студентів та викладів вищого навчального закладу.

Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність використання наступної технології соціального педагога: як вже зазначалось, технологія роботи соціального педагога у студентському середовищі повинна відповідати загальній технології соціально-педагогічної діяльності, тому процес супроводу студентства в умовах вищого навчального закладу відбувається за наступними етапами:

1.   Діагностичний.

2.      Технологічний.

.        Структурно-організаційний.

Соціально-педагогічна робота із студентами на кожному із етапів поділяється на три блоки: когнітивний, емоційно-ціннісний та діяльнісний.

7.   Перший етап роботи діагностичний, він полягає у забезпечення збору та обробки інформації щодо показників соціальних процесів, вивчення, аналіз та оцінка ситуації та формування складу студентів, як об'єктів соціально-педагогічної діяльності, яким необхідні спеціально організовані умови супроводу; проводиться аналіз основних закономірностей, тенденцій розвитку на основі соціальних емпіричних даних. На даному етапі рекомендованими нами є використання таких способів діагностики як: спостереження, бесіда, анкетування, тестування. Рекомендованими методиками для дослідження мотивації професійного становлення є: Опитувальник для визначення мотивації навчання; Методика вивчення ціннісних орієнтацій Б. Круглова (адаптований і модифікований варіант методики М. Рокича); Опитувальник термінальних цінностей (ОТеЦ) І.Г. Сеніна; Орієнтаційна анкета Б. Басса на визначення спрямованості особистості; Шкала оцінки мотивації потреби у досягненнях; Шкала оцінки мотивації потреби у схваленні.

На другому, технологічному етапі, відбувається систематизація технології роботи, виявлення шляхів та змісту взаємодії засобів та визначення можливих варіантів вирішення проблемної ситуації шляхом складання інтегративної технології, що передбачає комплекс превентивних, просвітницьких, діагностичних та корекційних заходів, спрямованих на проектування та реалізацію умов для успішного повноцінного розвитку і навчання майбутнього фахівця в загальній системі соціальних відносин конкретного освітнього середовища університету.

Третій структурно-організаційний етап роботи із студентами, є дієвим. Цей етап роботи полягає у забезпеченні узгодженої взаємодії елементів системи соціальних послуг щодо досягнення бажаного прогнозованого результату, формуванням та безпосереднім забезпеченням групової роботи.

Для наповнення технології дієвими заходами рекомендованою є робота за такими напрямами: когнітивний структурний компонент формування мотивації до професійного становлення у студентів базувався на таких особистісних детермінантах як усвідомлення мети та результату навчально-професійної діяльності, значення практичних вмінь та навичок, фахових знань у професійному житті спеціаліста, для стимулювання пізнавальної діяльності необхідне використання інтелектуальних тренажерів, ігрових форм навчання. Невід'ємним елементом роботи у цьому напрямі є відвідування соціальним педагогом навчальних занять студентів, ознайомлення із їх успішністю та співпраця із навчально-виховним колективом кафедри та факультету.

Діяльнісний компонент полягає у напрямі роботи із студентами по налагоджуванню уміння співпрацювати, комунікабельності, прагнення до самореалізації, рефлексії, тому використання поєднання індивідуальної та групової роботи із студентами, забезпечує позитивні зміни у цьому напрямі роботи соціального педагога.

Необхідна також і робота за емоційно-ціннісним напрямом, яка полягає у формуванні та розвитку у студентів таких важливих для професіонала соціальної сфери якостей як альтруїзм, емпатія, людяність, демократичність та формуванням емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала.

Таким чином, для ефективної роботи за кожним із передбачуваних напрямів необхідно, відштовхуючись від відповідної системи соціальних відносин конкретного освітнього середовища, проводити систематичну оцінку соціально-педагогічної ситуації та розробити програму соціального супроводу студентів та програму тренінгових занять, спрямованих на ціннісну підтримку професійного становлення.

Програма соціальний супроводу студентів повинна передбачати спільну роботу соціального педагога із студентами, що базується на основі особистісного потенціалу студентів, їх суб'єктивного досвіду та досвіду самого соціального педагога для соціально-педагогічне забезпечення оптимізації процесу професійного становлення.

Нами також пропонується впровадження у навчально-виховну роботу навчального матеріалу ціннісно-смислового змісту, що інтегрувався б у вивчення таких дисциплін як:, Соціальна педагогіка (Вступ до спеціальності Соціальна робота для студентів спеціальності Соціальна робота), Етика соціально-педагогічної діяльності.

Розроблено лекцію та практичне заняття з дисципліни Соціальна педагогіка на тему "Ціннісний вимір соціалізації" (Див. Додаток И), лекцію та практичне заняття, відповідно до загальнотеоретичного наповнення матеріалу про соціально значущі поняття, можна включити також у дисципліну Вступ до спеціальності Соціальна робота. Тип лекції: ознайомчо-інформаційна, тип практичного заняття: комбіноване.

Завдання лекції: 1. Розкрити основні поняття: цінність, цінності, ціннісні орієнтації, соціальні норми, соціальний статус особистості, соціальна роль. 2. Узагальнити теоретичний матеріал соціально-педагогічної думки з проблематики лекції. 3. Показати актуальність та новизну наукової проблематики у вивченні процесу засвоєння ціннісних орієнтацій та соціальних норм особистістю у процесі соціалізації.

Мета лекції навчальна: формування знань про особливості засвоєння особистістю цінностей, соціальних норм, соціального статусу та соціальної ролі у процесі соціалізації; ознайомити з основними поглядами на визначення основних понять у соціально-педагогічній та соціологічній думці.

План лекції:

. Поняття про цінності, їх класифікація.

. Засвоєння соціальних норм.

. Соціальний статус та соціальна роль особистості.

. Проблеми соціалізації в соціологічних теоріях (Самостійне опрацювання).

Мета практичного заняття: перевірити знання про особливості засвоєння особистістю цінностей, соціальних норм, соціального статусу та соціальної ролі у процесі соціалізації; ознайомити з основними поглядами на визначення основних понять у соціально-педагогічній та соціологічній думці.

Завдання заняття: 1. Перевірити стан засвоєння основних понять теми. 2. Узагальнити теоретичний матеріал. 3. Сформувати навички діагностики стану та особливостей сформованості ціннісних орієнтацій.

Включення запропонованого нами матеріалу в тему "Соціалізація особистості" дозволить студентам більш глибоко засвоїти теоретичні знання про цінності та процес їх засвоєння, а також сформувати навички до діагностики сформованості ціннісних орієнтацій на практичному занятті.

Також на основі проведеного нами теоретичного аналізу та сформованих висновків наукової роботи про поняття, особливості, критерії та рівні сформованості мотивації професійного становлення, актуальним, на нашу думку, є включення у навчальний план предмету Етика соціально-педагогічної діяльності теми "Мотивація професійного становлення". Нами розроблено лекцію та практичне заняття на дану тему (Див. Додаток І), тип лекції: ознайомчо-інформаційна, тип заняття: комбіноване.

План лекції:

. Професійне становлення: поняття та підходи до періодизації.

. Поняття про мотивацію професійного становлення.

. Критерії та рівні мотивації професійного становлення.

. Формування мотивації до професійного становлення студентів

Мета лекції навчальна: формування знань про особливості поняття професійне становлення, професійна спрямованість та мотивація професійного становлення; ознайомити з основними поглядами на визначення основних понять у соціально-педагогічній та соціологічній думці.

Завдання лекції: 1. Розкрити основні поняття: становлення, професійне становлення, професія, професіонал, мотивація професійного становлення. 2. Узагальнити теоретичний матеріал соціально-педагогічної думки з проблематики лекції. 3. Показати актуальність та новизну наукової проблематики у вивченні процесу формування мотивації професійного становлення. 4. Дати рекомендації щодо самостійної роботи та підготовки до практичного заняття.

Мета практичного заняття: перевірити знання про особливості засвоєння поняття мотивації професійного становлення; ознайомити з основними поглядами на визначення основних понять у соціально-педагогічній та соціологічній думці.

Завдання заняття: 1. Перевірити стан засвоєння основних понять теми. 2. Узагальнити теоретичний матеріал. 3. Сформувати навички діагностики стану та особливостей сформованості мотивації до професійного становлення.

Таким чином, нами пропонується впровадження теоретичного матеріалу із поняття мотивації професійного становлення у навчально-виховний процес, який поклав би фундамент для формування навичок щодо діагностики та підвалини для формування цінностей професійного життя, професійної спрямованості та прагнень для самореалізації у студентів.

Висновки до другого розділу

Врахувавши теоретичний аналіз, за результатами якого було визначено, що соціально-педагогічний супровід є системою (або комплексом) заходів (дій) соціального педагога, що спрямована створення умов для успішного навчання, діяльності та розвитку особистості на різних етапах навчання у вищому навчальному закладі соціально-педагогічний супровід студентів у вищому навчальному закладі - це, передусім, створення умов для повноцінного розвитку і навчання майбутнього фахівця в загальній системі соціальних відносин конкретного освітнього середовища університету, надання допомоги у вирішенні особистісних проблем та подолання труднощів соціалізації.

Емоційно-ціннісне ставлення до себе як до професіонала ми розглядаємо як позитивний (стійкий) інтерес до професійної діяльності, сформований на основі уявлень про її особливості та специфіку, здатності оцінити свій потенціал у ній (своїх професійно-особистісних якостей, умінь та до власної персони як фахівця в цілому) та намагання його покращити.

Після проведення запланованих заходів, шляхом повторного діагностування студентів, було виявлено, що у експериментальній групі зафіксовано зміни у системі термінальних цінностей: зменшення значимості свободи у групі першого курсу та зростання показника у групі п'ятого року навчання; значимість самостійності знизилась, на третьому році навчання та зросла у групі п'ятого курсу; у групі п'ятого курсу виявлено зростання показників у цінностей задоволення, пізнання та активного діяльнісного життя, а у групі третього курсу цікавої роботи, пізнання, творчості та активного діяльнісного життя.

Таким чином, зафіксована нами динаміка системи термінальних цінностей у студентів на протязі навчання у вищому навчальному закладі, зазнала позитивних змін після впровадження соціально-педагогічного впливу на студентів.

Із метою формування мотивації професійного становлення, нами було створено вплив на перебудову цінностей професійного життя студентів, а саме термінальні цінності у системі професійного життя зазнали зміни із збільшення значимості престижу, активності соціальних контактів, власного розвитку, збереження індивідуальності та креативністі у експериментальній групі на противагу результатам контрольної групи, а у сфері навчання та освіти, порівняно із контрольною групою, у експериментальній групі зафіксовано більшу значимість власного престижу, індивідуальності та розвитку, в то й самий час коли мають низькі показники цінності досягнень.

Згідно даних, що ми отримали під час повторної діагностики мотивації студентів, було виявлено, що показники мотивації схвалення проявляється у зниженні мотивації, а мотивація на потребу у досягненнях знизилась.

Отже, можна констатувати ефективність впровадженого формувального експерименту, адже за мету ставилось зменшення показників мотивації схвалення та підвищення потреби у досягненнях, яке й було зафіксовано. У порівнянні із результатами отриманими у контрольній групі, студенти експериментальної групи після формувального експерименту стали більш спрямовані на спільну справу та спілкування, у контрольній ж групі зафіксовано провідну спрямованість студентів на себе.

Таким чином, за результатами порівняння отриманих результатів контрольної та експериментальної груп, результатів констатуючого та формувального експерименту, можна визнати педагогічні умови роботи соціального педагога по формуванню у студентів мотивації професійного становлення, що були впровадженні у формувальному експерименті, ефективними.

Висновки

. Професійне становлення студентів - це інтегративне поняття, що відображає продуктивний, обумовлений професійною специфікою процес професійного розвитку особистості, який спонукає до професійної діяльності. Тому під мотивацією професійного становлення ми розуміємо чинники, що випливають на активність особистості студента і визначають її професійну спрямованість.

Мотивація до професійного становлення студентів - це система емоційно-ціннісних відношень, що визначають відповідну їх змісту ієрархічну систему домінуючих мотивів особистості студента та спонукають до самоствердження у професійній діяльності.

. Критерії мотивації професійного становлення визначені як: когнітивний (пізнавальний), емоційно-ціннісний та діяльнісний критерії мотивації професійного становлення студентів.

Пізнавальний критерій виражається в таких показниках: успішне оволодіння знаннями основ наук, представлених спеціальними предметами; виявлення інтересу до навчальних предметів; здатність до творчого мислення; бажання займатися самоосвітою; усвідомлення особистих професійних і життєвих цілей; мотивація до навчання; мотивація на досягнення успіху та самореалізації.

Емоційно-ціннісний критерій виявляється в таких показниках: емоційно-ціннісне ставлення до себе як до професіонала; позитивне ставлення до професії; сформовані цінності професії; здатність керувати емоціями та долати стресові ситуації.

Діяльнісний критерій визначається в таких показниках: активність при оволодінні професією; дисциплінованість; організованість; вимогливість до себе; ініціативність і самостійність; рішучість і наполегливість; прагнення самоствердитись у професії.

Відповідно до критеріїв передбачено три рівні професійного становлення, а саме: високий, середній, низький рівень розвитку.

. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови діяльності соціального педагога по формуванню мотивації професійного становлення студентської молоді.

На основі обґрунтованих нами критеріїв мотивації професійного становлення студентів нами було висунуто припущення про те, що: що процес формування мотивації до професійного становлення у студентів буде успішним за умови забезпечення соціально-педагогічного супроводу та надання конструктивної соціально-педагогічної допомоги по формуванню емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала та посиленням ціннісно-смислового спрямування навчально-виховного процесу.

За результатами порівняння отриманих результатів контрольної та експериментальної груп, результатів констатуючого та формувального експерименту, можна визнати педагогічні умови роботи соціального педагога по формуванню у студентів мотивації професійного становлення, що були впровадженні у формувальному експерименті, ефективними.

. Розроблено методичні рекомендації для соціальних педагогів та викладачів вищих навчальних закладів по роботі із формування мотивації до професійного становлення студентів. Методичні рекомендації визначають, що для ефективної роботи необхідно, відштовхуючись від відповідної системи соціальних відносин конкретного освітнього середовища, проводити систематичну оцінку соціально-педагогічної ситуації та розробити програму соціального супроводу студентів та програму тренінгових занять, спрямованих на ціннісну підтримку професійного становлення та запропоновано введення теми "Мотивація професійного становлення" до дисципліни Етика соціально-педагогічної діяльності, розроблено лекцію та практичне заняття для вивчення теми, розроблено лекцію та практичне заняття "Ціннісний вимір соціалізації" для дисциплін Соціальна педагогіка та Вступ до спеціальності Соціальна робота.

Програма соціальний супроводу студентів повинна передбачати спільну роботу соціального педагога із студентами, що базується на основі особистісного потенціалу студентів їх суб'єктивного досвіду та досвіду самого соціального педагога для соціально-педагогічне забезпечення оптимізації процесу професійного становлення.

Список використаних джерел

1.   Закон України "Про вищу освіту": За станом на 19 жовтня 2006 року // Верховна Рада України. - К.: Парламентське видавництво, 2006. - 64 с.

2.      Акимова Е.Ю. Психологическое сопровождение профессионального становления государственных и муниципальных служащих в процессе обучение в ВУЗе // Психологические аспекты профессионального становление. Сборник материалов Всероссийской межвузовской научной конференции. - М.: РИПО ИГУМО и ИТ, 2009. - С. 5-13.

3.      Аксюзова Є.М. Глибинно-психологічні засади становлення образу майбутнього психологів-практиків // Інтернет-сторінка "Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <#"600473.files/image029.gif">

Рис. 1. Абсолютні, вічні цінності та їх антиподи

Основні національні цінності

§ українська ідея

§  державна незалежність України

§  самопожертва в боротьбі за свободу нації

§  патріотизм, готовність до захисту Батьківщини

§  єдність поколінь на основі віри в національну ідею

§  почуття в національну гідність

§  історична пам’ять

§  громадська національно-патріотична активність

§  пошана до державних та національних символів, до Державного гімну України

§  любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій

§  пошана до Конституції України

§  підтримка владних чинників у обстоюванні незалежності України та розбудові атрибутів державності

§  орієнтація власних зусиль на розбудову Української держави і розвиток українського господарства

§  прагнення побудувати справедливий державний устрій

§  протидія антиукраїнській ідеології

§  готовність стати на бік народів, які борються за національну свободу

§  сприяння розвитку духовного життя українського народу

§  дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи

§  увага до зміцнення здоров’я громадян України

Основні громадянські цінності

§ прагнення до соціальної гармонії

§  обстоювання соціальної та міжетнічної справедливості

§  культура соціальних і політичних стосунків

§  пошана до закону

§  рівність громадян перед законом

§  самовідповідальність людини

§  права людини (на життя, власну гідність, безпеку, приватну власність, рівність можливостей тощо)

§  недоторканність особи

§  право на свободу думку, совісті, вибору конфесії, участі у політичному життя, проведені зборів, на саморозвиток

§  готовність до захисту індивідуальних прав і свобод інших людей

§  пошана до національно-культурних цінностей інших народів

§  повага до демократичних виборів і демократично обраної влади

§  толерантне ставлення до чужих поглядів, якщо вони не суперечать абсолютним і національним цінностям

Цінності сімейного життя

§ подружня вірність

§  піклування про дітей

§  піклування про батьків і старших членів родини

§  пошана до предків, догляд за їхніми могилами

§  взаємна любов до батьків

§  злагода та довіра між членами родини

§  гармонія стосунків поколінь у родині

§  демократизм відносин, повага до прав дитини і старших

§  відповідальність за інших членів сім’ї

§  допомога слабшим членам сім’ї

§  гармонія батьківського і материнського впливу у вихованні дітей

§  спільність духовних інтересів членів сім’ї

§  здоровий спосіб життя, заняття спортом

§  культ праці, дбайливе ставлення до її продуктів

§  дотримання народних звичаїв

§  гостинність

§  сімейна відкритість

§  гігієна сімейного життя

§  багатодітність

Цінності особистого життя

§ орієнтація на пріоритет духовних цінностей

§  внутрішня свобода

§  особиста гідність

§  воля (самоконтроль, самодисципліна тощо)

§  мудрість, рішучість, героїзм

§  лагідність, доброзичливість

§  правдивість

§  поміркованість в особистих і громадських справах

§  оптимізм, почуття гумору, життєрадісність, бадьорість

§  терплячість

§  гармонія душі та зовнішньої поведінки

§  зовнішньоетична вихованість (звички, манери, гігієна та акуратність у побуті відраза до лихослов’я тощо)

§  підприємливість, старанність, ініціативність

§  працьовитість, цілеспрямованість, витривалість, наполегливість

§  самостійність (у мислені, діяльності і т.п.)

§  творча активність

§  дотримання слова, точність

§  самокритичність, почуття відповідальності

§  ощадливість, дбайливе ставлення до свого і чужого часу

§  вміння мовчати і слухати інших

§  культ доброго імені, надійність у праці, партнерстві. збережені чужої таємниці

§  шляхетність і відповідальність у стосунках з особою іншої статі

§  протидія згубним звичкам (алкоголізму. наркоманії, палінню тощо)

§  щедрість, допомога хворим, слабшим, сиротам, захист знедолених

§  уважливість до власного здоров’я, заняття спортом

§  вдалий вибір сфери діяльності та повноцінна самореалізація

§  розвиток естетичних смаків і творчих здібностей

§  турбота про охорону довкілля

2.   Засвоєння соціальних норм.

Таблиця Д. 1 Типи поведінки за Робертом Мертоном

Практичне заняття із дисципліни Соціальна педагогіка

Тема: "Ціннісний вимір соціалізації"

Тип заняття: комбіноване.

Мета практичного заняття: перевірити знання про особливості засвоєння особистістю цінностей, соціальних норм, соціального статусу та соціальної ролі у процесі соціалізації; ознайомити з основними поглядами на визначення основних понять у соціально-педагогічній та соціологічній думці.

Завдання заняття:

5.   Перевірити стан засвоєння основних понять теми.

6.      Узагальнити теоретичний матеріал.

.        Сформувати навички діагностики стану та особливостей сформованості ціннісних орієнтацій.

Обладнання: роздатковий матеріал.

Форми роботи: індивідуальні, колективні.

План

. Поняття про цінності, їх класифікація. Ціннісні орієнтації особистості.

. Соціальні норми, їх суть та види.

. Соціальний статус та соціальна роль особистості.

. Проблеми соціалізації в соціологічних теоріях.

Рекомендована література: [1-8].

Структура заняття:

Інструкція до самопідготовки:

Вивчити лекційний матеріал та рекомендовану літературу.

1.   Опрацювати питання для самостійного вивчення.

2.      Підготовка до тестового контролю із узагальненням лекційного матеріалу. (Психологія / за ред. Ю. Л. Трофімова. - К.: Либідь, 2001. - С. 446-453.).

3.   Опрацювати письмово: поняття соціальної активності особистості, основні критерії активності особистості. - (Городяненко В.Г. Соціологія. Навчальний посібник / Київ: Видавничий центр «Академія», 2002. - С. 199-204.).

4.      Опрацювати письмово: головні соціологічні концепції особистості. - (Щербань П.М. Прикладна педагогіка. - К.: Вища школа, 2002. - С. 125.).

.        Виписати у словник основні поняття теми: цінність, цінності, цінності орієнтації, соціальні норми, соціальний статус, соціальна роль, соціальна активність особистості.

.        Ознайомитись із методиками вивчення ціннісних орієнтацій особистості, провести опитування (для прикладу взяти одну із методик 1-2 людини) та підготувати для презентації на занятті (опитувальник, особливості проведення, отримані результати).

Питання для обговорення:

1.   У чому різниця понять: "цінність", "цінності", "ціннісні орієнтації"? Обґрунтуйте свою думкую.

2.      Що таке "норма"?

.        Поняття соціальних норм.

.        Які цінності українського виховання?

.        Що є соціальна активність особистості та які її основні критерії?

.        Розкрийте основні погляди на процес соціалізації особистості в соціологічних теоріях.

.        Типи поведінки за Робертом Мертоном.

.        Соціальний статус та соціальна роль особистості - суть та відмінності.

Додаток І

Лекція з дисципліни Етика соціально-педагогічної діяльності

Тема лекції: "Мотивація професійного становлення".

Тип лекції: ознайомчо-інформаційна.

План лекції:

. Професійне становлення: поняття та підходи до періодизації.

. Поняття про мотивацію професійного становлення.

. Критерії та рівні мотивації професійного становлення.

. Формування мотивації до професійного становлення студентів

Мета лекції навчальна: формування знань про особливості поняття професійне становлення, професійна спрямованість та мотивація професійного становлення; ознайомити з основними поглядами на визначення основних понять у соціально-педагогічній та соціологічній думці.

Завдання лекції:

. Розкрити основні поняття: становлення, професійне становлення, професія, професіонал, мотивація професійного становлення.

. Узагальнити теоретичний матеріал соціально-педагогічної думки з проблематики лекції.

. Показати актуальність та новизну наукової проблематики у вивченні процесу формування мотивації професійного становлення.

. Дати рекомендації щодо самостійної роботи та підготовки до практичного заняття.

Основні поняття: становлення, професійне становлення, професія, професіонал, мотивація професійного становлення.

Структура лекції:

Організаційна частина. Привітання, перевірка присутніх.

Організація уваги, налаштування на роботу.

Вступна частина. Таким чином тема сьогоднішньої лекції звучить так: " Мотивація професійного становлення ".

Запишемо план лекції:

. Професійне становлення: поняття та підходи до періодизації.

. Поняття про мотивацію професійного становлення.

. Критерії та рівні мотивації професійного становлення.

. Формування мотивації до професійного становлення студентів

1.   Професійне становлення: поняття та підходи до періодизації.

Розглядаючи поняття мотивації до професійного становлення студентів логічним є розділення його на такі взаємодоповнюючі складові як "мотивація", "становлення" та "професійне становлення". Отже, розглянемо їх.

Мотивація - це сукупність причин психологічного характеру, тобто система мотивів, які зумовлюють поведінку і вчинки людини (Див. Рис. 1 Матеріал до лекції).

Професія (слово латинського походження, що офіційно визначає знання, фах) - це вид трудової діяльності людини, яка володіє комплексом спеціальних теоретичних знань та практичних навичок набутих в результаті фахової підготовки, досвіду роботи. Професіонал - це особистість, що розвивається, яка володіє високою професійною кваліфікацією і компетентністю, різноманітністю навичок і вмінь, а також включає у себе високий рівень професійно важливих якостей чи особистісно-ділових якостей, мотиваційну сферу і ціннісні орієнтації, спрямовані на прогресивний розвиток.

У поєднанні мотивація та професія формують професійну мотивацію, яка являє собою дію конкретних чинників, які обумовлюють вибір професії і тривале виконання обов’язків, що пов’язані із даною професією.

Зазначимо, що поняття "становлення" належить до категоріального апарату філософії, психології, соціології, педагогіки та інших галузей знань. У філософських літературних джерелах це поняття розглядають як одну з форм розвитку, набуття якісної визначеності тощо.

Зокрема, становлення трактують як філософську категорію, яка виражає спонтанну мінливість речей і явищ, їхній неперервний перехід, перетворення з одного в інше. Класичним представником концепції становлення вважають Геракліта, який сутність цієї категорії виразив відомою формулою "все тече, все змінюється".

Становлення є філософською категорією, яку використовують для позначення процесу набуття предметом, що виникає, якісної визначеності. Воно являє собою єдність буття й небуття, виникнення і знищення. Категорія "становлення" виявляється як форма відображення одного з моментів об’єктивно-реального розвитку, коли нове явище вже почало існувати, але ще не набуло завершеної форми.

Е.Ф. Зеєр визначає професійне становлення як процес формування професійної спрямованості, компетентності, соціально значущих та професійно важливих якостей та їх інтеграція, готовність до професійного зростання ,пошук оптимальних прийомів якісного і творчого використання діяльності у відповідності до індивідуально-психологічних особливостей людини. Т.В. Кудрявцев розглядає "професійне становлення" як тривалий процес розвитку особистості з початку формування професійних намірів до повної реалізації себе у професійній діяльності. Центральне ланка цього процесу - професійне самовизначення. К.М. Левітан досліджує цей термін як рішення професійно значущих, все більш ускладнюються завдань - пізнавальних, морально-етичних і комунікативних, в процесі чого професіонал опановує необхідним комплексом пов’язаних з його професією ділових і моральних якостей.

За Є. І. Пассовим, професійне становлення особистості - це свідома діяльність людини, котра вибрала професію. У професійному становленні особистості все залежить від ставлення до професії, від рівня особистої відповідальності за неї, за себе як працівника.

С. Г. Вершловський розглядає становлення молодого спеціаліста як ланку в системі його неперервної освіти, органічно пов’язану з вузівським періодом і наступним організованим підвищенням його кваліфікації.

Згідно з Т. В. Кудрявцевим, професійне становлення є достатньо складним, тривалим, вельми мобільним, багатоплановим і часом суперечливим процесом, який в своєму розвитку проходить наступні стадії: формування професійних намірів, що виникає вже на етапі старшокласника, професійне навчання, професійна адаптація, та в більш пізньому періоді становлення, часткова чи повна реалізація особистості в професійній праці.

Перша стадія професійного становлення особистості пов’язана із зародженням і формуванням професійних намірів під впливом загального розвитку особистості і первинної орієнтації в різних сферах трудової діяльності, в світі праці і в світі професій.

Друга стадія - це період професійного навчання і виховання, тобто цілеспрямованої підготовки за обраною професійною діяльністю і оволодіння всією тонкістю професійної майстерності.

Третя стадія - активне входження в професійне середовище, що відображає перехід студента до нового типу діяльності - до професійної праці в різних його формах в умовах реального виробництва, виконання службових обов’язків і т.п.

Четверта стадія припускає повну або часткову реалізацію професійних прагнень і можливостей особистості в самостійній праці.

. Поняття про мотивацію професійного становлення.

Отже, професійне становлення студентів - це інтегративне поняття, що відображає продуктивний, обумовлений професійною специфікою процес професійного розвитку особистості, який спонукає до професійної діяльності. Професійне становлення майбутніх працівників соціальної сфери під час навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі здійснюється безперервно, послідовно, характеризується не лише накопиченням знань, але і придбанням досвіду практичної діяльності, придбання професійної майстерності, формування відношення до професії. В цьому взаємозв'язку операційних і особистісних компонентів провідна роль, поза сумнівом, належить спрямованості свідомості: те, як усвідомлює особа свою спрямованість, своє місце і роль в майбутній діяльності.

Тому під мотивацією професійного становлення ми розуміємо чинники, що випливають на активність особистості студента і визначають її професійну спрямованість.

Мотивація до професійного становлення студентів - це система емоційно-ціннісних відношень, що визначають відповідну їх змісту ієрархічну систему домінуючих мотивів особистості студента та спонукають до самоствердження у професійній діяльності.

Процес формування мотивації професійного становлення полягає у формуванні системі професійних цінностей, які виступають фундаментом для професійної спрямованості, компетентності, соціально значущих та професійно важливих якостей та їх інтеграція, готовність до професійного зростання, пошуку оптимальних прийомів якісного і творчого використання діяльності у відповідності до індивідуально-психологічних особливостей особистості.

. Критерії та рівні мотивації професійного становлення.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дає змогу визначити когнітивний (пізнавальний), емоційно-ціннісний та діяльнісний критерії мотивації професійного становлення студентів (див. Рис. 2 Матеріал до лекції).

Пізнавальний критерій виражається в таких показниках: успішне оволодіння знаннями основ наук, представлених спеціальними предметами; виявлення інтересу до навчальних предметів; здатність до творчого мислення; бажання займатися самоосвітою; усвідомлення особистих професійних і життєвих цілей; мотивація до навчання; мотивація на досягнення успіху та самореалізації.

Емоційно-ціннісний критерій виявляється в таких показниках: емоційно-ціннісне ставлення до себе як до професіонала; позитивне ставлення до професії; сформовані цінності професії; здатність керувати емоціями та долати стресові ситуації.

Діяльнісний критерій визначається в таких показниках: активність при оволодінні професією; дисциплінованість; організованість; вимогливість до себе; ініціативність і самостійність; рішучість і наполегливість; прагнення самоствердитись у професії.

Відповідно до критеріїв передбачено три рівні професійного становлення, а саме: високий, середній, низький.

.     Формування мотивації до професійного становлення студентів.

Під мотивацією професійного становлення ми розуміємо чинники, що викликають активність особистості студента і визначають її спрямованість. Мотивація до професійного становлення студентів - це система емоційно-ціннісних відношень, що визначають відповідну їх змісту ієрархічну систему домінуючих мотивів особистості студента та спонукають до самоствердження у професійній діяльності.

Формування мотивацією професійного становлення - це процес формування професійної спрямованості, компетентності, соціальнозначущих та професійно важливих якостей та їх інтеграція, готовність до професійного зростання, пошуку оптимальних прийомів якісного і творчого використання діяльності у відповідності до індивідуально-психологічних особливостей людини.

На основі обґрунтованих нами критеріїв мотивації професійного становлення студентів когнітивний структурний компонент формування мотивації до професійного становлення у студентів базувався на таких особистісних детермінантах як усвідомлення мети та результату навчально-професійної діяльності, значення практичних вмінь та навичок, фахових знань у професійному житті спеціаліста.

Діяльнісний компонент полягає у напрямі роботи із студентами по налагоджуванню уміння співпрацювати, комунікабельності, прагнення до самореалізації, рефлексії.

Робота за емоційно-ціннісним напрямом полягає у формуванні та розвитку у студентів таких важливих для професіонала соціальної сфери якостей як альтруїзм, емпатія, людяність, демократичність та формуванням емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала.

А саме передбачено такі заходи: надання консультативної допомоги для компенсації "прогалин" у соціалізації студентів у умовах навчального середовища або допомога у соціальній адаптації; проблемні бесіди, групові та індивідуальні зустрічі із використанням рольових та ділових ігор, з метою активізації емоційно-ціннісного ставлення до себе як до професіонала та розширення перспектив професійного саморозвитку, що мають вибудуватись в контексті тих цінностей, які складають життєвий світ особистості; інтелектуальних тренажерів, аналіз конкретних ситуацій; дебати; розробка індивідуальних програм соціально-педагогічного супроводу студента.

Завершальний етап. Будь ласка, задавайте питання.

Матеріал до лекції

Отже, спрощену модель процесу мотивації можна представити у вигляді такої схеми (Рис.1):

Практичне заняття

Тема: "Мотивація професійного становлення".

Тип заняття: комбіноване.

Мета практичного заняття: перевірити знання про особливості засвоєння поняття мотивації професійного становлення; ознайомити з основними поглядами на визначення основних понять у соціально-педагогічній та соціологічній думці.

Завдання заняття:

1.   Перевірити стан засвоєння основних понять теми.

2.      Узагальнити теоретичний матеріал.

.        Сформувати навички діагностики стану та особливостей сформованості мотивації до професійного становлення.

Обладнання: роздатковий матеріал.

Форми роботи: індивідуальні, колективні.

План:

. Професійне становлення: поняття та підходи до періодизації.

. Поняття про мотивацію професійного становлення.

. Критерії та рівні мотивації професійного становлення.

. Формування мотивації до професійного становлення студентів

Рекомендована література: [1-7].

Структура заняття:

Інструкція до самопідготовки:

Вивчити лекційний матеріал та рекомендовану літературу.

Опрацювати питання для самостійного вивчення.

1.   Опрацювати письмово: поняття професіонал (Скиба М.Є., Коханко О.М. Теорія і практика профорієнтаційної роботи з молоддю: навчальний посібник // М.Є. Скиба, О.М. Коханко. - Хмельницький: ХНУ, 2007. - 372 с.), становлення (Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. К., 1986. - С. 661-662.).

2.      Опрацювати письмово: визаначення поняття "професійне становлення" у психолого-педагогічній літературі.

.        Виписати у словник основні поняття теми: становлення, професійне становлення, професія, професіонал, мотивація професійного становлення.

.        Ознайомитись запропонованими методиками дослідження мотивації професійного становлення, провести опитування (для прикладу взяти одну із методик 1-2 людини) та підготувати для презентації на занятті (опитувальник, особливості проведення, отримані результати). Рекомендовані методики: Опитувальник термінальних цінностей ОТеЦ, Орієнтаційна анкета Баса для визначення спрямованості особистості, Опитувальник діагностики мотивації схвалення, Опитувальник діагностики потреби у досягненнях.

Питання для обговорення:

. У чому суть понять: "становлення", "становлення особистості", "професійне становлення"? Обґрунтуйте свою думкую.

. Що таке "мотивація професійного становлення"?

. Періодизація професійного становлення особистості згідно з Т.В. Кудрявцевим.

. Погляди провідних вчених педагогічної та психологічної думки на поняття професійне становлення та його періодизацію.

. Діагностика рівня сформованості професійного становлення та мотивації професійного становлення.

. Формування мотивації професійного становлення.

Додаток Ї

1. Розрахунок коефіцієнту кореляції для даних отриманих із методики Круглова. Термінальні цінності.

Присвоїмо ранги признаку Y и фактору X. Знайдемо суму різниці квадратів d2. За формулою визначаємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Х - вибірка контрольної групи, Y - експериментальна група.

Таблиця Ї.1 Розрахунок коефіцієнту кореляції Термінальні цінності.

Зв'язок між Y фактором X сильний та прямий. Оцінка параметрів урівнення регресії.

Значимість коефіцієнта кореляції.

По таблиці Стьюдента знаходимо tтабл=1,771

Оскільки Tнабл>tтабл,то відхиляємо гіпотезу про рівність 0 коефіцієнта кореляції, тобто коефіцієнт кореляції статистично значимий.

Інтервальна оцінка для коефіцієнта кореляції (довірчий інтервал).

Довірчий інтервал r(0,9422;0,997).

. Розрахунок коефіцієнту кореляції для даних отриманих із методики Круглова. Інструментальні цінності.

Присвоїмо ранги признаку Y и фактору X. Знайдемо суму різниці квадратів d2. За формулою визначаємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Х - вибірка контрольної групи, Y - експериментальна група.

Таблиця Ї.2 Розрахунок коефіцієнту кореляції Інструментальні цінності

Зв'язок між Y фактором X помірний та прямий. Оцінка параметрів урівнення регресії.

Значимість коефіцієнта кореляції.

По таблиці Стьюдента знаходимо tтабл=1,761

Оскільки Tнабл>tтабл,то відхиляємо гіпотезу про рівність 0 коефіцієнта кореляції, тобто коефіцієнт кореляції статистично значимий.

Інтервальна оцінка для коефіцієнта кореляції (довірчий інтервал).

Довірчий інтервал r(0,6844;0,9656)

. Розрахунок коефіцієнту кореляції для даних отриманих із методики ОТеЦ. Термінальні цінності професійного життя.

Присвоїмо ранги признаку Y и фактору X. Знайдемо суму різниці квадратів d2. За формулою визначаємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Х - вибірка контрольної групи, Y - експериментальна група.

Таблиця Ї.3 Розрахунок коефіцієнту кореляції Термінальні цінності професійного життя

Зв'язок між Y фактором X помірний та прямий. Оцінка параметрів урівнення регресії.

Значимість коефіцієнта кореляції.

По таблиці Стьюдента знаходимо t_табл=1,943

Оскільки Tнабл>tтабл,то відхиляємо гіпотезу про рівність 0 коефіцієнта кореляції, тобто коефіцієнт кореляції статистично значимий.

Інтервальна оцінка для коефіцієнта кореляції (довірчий інтервал).

Довірчий інтервал r(0.2851;1.0483).

. Розрахунок коефіцієнту кореляції для даних отриманих із методики ОТеЦ. Термінальні цінності освіти та навчання.

Присвоїмо ранги признаку Y и фактору X. Знайдемо суму різниці квадратів d2. За формулою визначаємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Х - вибірка контрольної групи, Y - експериментальна група.

Таблиця Ї.4 Розрахунок коефіцієнту кореляції Термінальні цінності освіти та навчання

Зв'язок між Y фактором X сильний та прямий. Оцінка параметрів урівнення регресії.

Значимість коефіцієнта кореляції.

По таблиці Стьюдента знаходимо t_табл=1.943

Оскільки Tнабл>tтабл,то відхиляємо гіпотезу про рівність 0 коефіцієнта кореляції, тобто коефіцієнт кореляції статистично значимий.

Інтервальна оцінка для коефіцієнта кореляції (довірчий інтервал).

Довірчий інтервал r (0,5727;1,0463)

5. Розрахунок коефіцієнту кореляції для даних отриманих із методики ОТеЦ. Термінальні цінності суспільного життя.

Присвоїмо ранги признаку Y и фактору X. Знайдемо суму різниці квадратів d2. За формулою визначаємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Х - вибірка контрольної групи, Y - експериментальна група.

Таблиця Ї.5 Розрахунок коефіцієнту кореляції Термінальні цінності суспільного життя

Зв'язок між Y фактором X сильний та прямий. Оцінка параметрів урівнення регресії.

Значимість коефіцієнта кореляції.

По таблиці Стьюдента знаходимо tтабл=1,943

Оскільки Tнабл>tтабл,то відхиляємо гіпотезу про рівність 0 коефіцієнта кореляції, тобто коефіцієнт кореляції статистично значимий.

Інтервальна оцінка для коефіцієнта кореляції (довірчий інтервал).

Довірчий інтервал r(1;1).

6. Розрахунок коефіцієнту кореляції для даних отриманих із дослідження потреби у досягненнях.

Присвоїмо ранги признаку Y и фактору X. Знайдемо суму різниці квадратів d2. За формулою визначаємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Х - вибірка контрольної групи, Y - експериментальна група.

Зв'язок між Y фактором X сильний та прямий. Оцінка параметрів урівнення регресії.

Значимість коефіцієнта кореляції.

По таблиці Стьюдента знаходимо tтабл=1,676

Оскільки Tнабл>tтабл,то відхиляємо гіпотезу про рівність 0 коефіцієнта кореляції, тобто коефіцієнт кореляції статистично значимий.

Інтервальна оцінка для коефіцієнта кореляції (довірчий інтервал).

Довірчий інтервал r (0,9604;0,986)

Таблиця Ї.6 Розрахунок коефіцієнту кореляції Потреба у досягненнях

. Розрахунок коефіцієнту кореляції для даних отриманих із дослідження мотивації схвалення.

Присвоїмо ранги признаку Y и фактору X. Знайдемо суму різниці квадратів d2. За формулою визначаємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Х - вибірка контрольної групи, Y - експериментальна група.

Таблиця Ї.7 Розрахунок коефіцієнту кореляції мотивації схвалення

Зв'язок між Y фактором X сильний та прямий. Оцінка параметрів урівнення регресії.

Значимість коефіцієнта кореляції.

По таблиці Стьюдента знаходимо tтабл=1,676

Оскільки Tнабл>tтабл,то відхиляємо гіпотезу про рівність 0 коефіцієнта кореляції, тобто коефіцієнт кореляції статистично значимий.

Інтервальна оцінка для коефіцієнта кореляції (довірчий інтервал).

Довірчий інтервал r(0,9769;0,9919)

. Розрахунок коефіцієнту кореляції для даних отриманих із дослідження типу спрямованості особистості. Спрямованість на себе.

Присвоїмо ранги признаку Y и фактору X. Знайдемо суму різниці квадратів d2. За формулою визначаємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Х - вибірка контрольної групи, Y - експериментальна група.

Таблиця Ї.8 Розрахунок коефіцієнту кореляції типу спрямованості особистості, -- спрямованість на себе.

Зв'язок між Y фактором X сильний та прямий. Оцінка параметрів урівнення регресії.

Значимість коефіцієнта кореляції.

По таблиці Стьюдента знаходимо tтабл=1,676

Оскільки Tнабл>tтабл,то відхиляємо гіпотезу про рівність 0 коефіцієнта кореляції, тобто коефіцієнт кореляції статистично значимий.

Інтервальна оцінка для коефіцієнта кореляції (довірчий інтервал).

Довірчий інтервал r(0,8716;0,9528).

. Розрахунок коефіцієнту кореляції для даних отриманих із дослідження типу спрямованості особистості. Спрямованість на спілкування.

Присвоїмо ранги признаку Y и фактору X. Знайдемо суму різниці квадратів d2. За формулою визначаємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Х - вибірка контрольної групи, Y - експериментальна група.

Таблиця Ї.9 Розрахунок коефіцієнту кореляції типу спрямованості особистості, -- спрямованість на спілкування.

Зв'язок між Y фактором X сильний та прямий. Оцінка параметрів урівнення регресії.

Значимість коефіцієнта кореляції.

По таблиці Стьюдента знаходимо tтабл=1,676

Оскільки Tнабл>tтабл,то відхиляємо гіпотезу про рівність 0 коефіцієнта кореляції, тобто коефіцієнт кореляції статистично значимий.

Інтервальна оцінка для коефіцієнта кореляції (довірчий інтервал).

Довірчий інтервал r(0,8837;0,9575).

. Розрахунок коефіцієнту кореляції для даних отриманих із дослідження типу спрямованості особистості. Спрямованість на справу.

Присвоїмо ранги признаку Y и фактору X. Знайдемо суму різниці квадратів d2. За формулою визначаємо коефіцієнт рангової кореляції Спірмена Х - вибірка контрольної групи, Y - експериментальна група.

Зв'язок між Y фактором X сильний та прямий. Оцінка параметрів урівнення регресії.

Значимість коефіцієнта кореляції.

Таблиця Ї.10 Розрахунок коефіцієнту кореляції типу спрямованості особистості, -- спрямованість на спілкування.

По таблиці Стьюдента знаходимо tтабл=1,676. Оскільки Tнабл>tтабл,то відхиляємо гіпотезу про рівність 0 коефіцієнта кореляції, тобто коефіцієнт кореляції статистично значимий.

Інтервальна оцінка для коефіцієнта кореляції (довірчий інтервал).

Довірчий інтервал r(0,7497;0,9031).