Управління доходами банку (на прикладі ПАТ 'Приватбанк')

Управління доходами банку (на прикладі ПАТ 'Приватбанк')

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ДОХОДІВ БАНКУ

1.1 Зміст, види і класифікація доходів комерційних банків

1.2 Організаційна структура доходів комерційних банків

.3 Нормативне регулювання обліку і аналізу доходів банку

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ДОХОДІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

2.1 Облік доходів від кредитних та розрахункових операцій

2.2 Облік доходів від валютних операцій, операцій з цінними паперами та банківськими металами

2.3 Особливості аналізу доходів банку

2.4 Аналіз структури та динаміки доходів на прикладі ПАТ «Приватбанк»

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ В УПРАВЛІННІ ДОХОДАМИ БАНКУ

3.1 Методи формування управлінського обліку доходів банку

3.2 Удосконалення методики обліку і аналізу доходів комерційного банку

3.3 Удосконалення планування доходів та методичне забезпечення планування як інструменту управління доходами банку

Висновки до розділу 3

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В БАНКУ

4.1 Система управління охороною праці на прикладі ПАТ «Приватбанк»

4.2 Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці в організації

4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях на прикладі ПАТ «Приватбанк»

Висновки до розділу 4

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Налагоджена і успішно функціонуюча банківська система - основа зростання і стабільності економіки будь - якої держави. Банки в її структурі покликані тісно взаємодіяти з ринковою структурою завдяки перетіканню капіталу на фінансовому ринку. Важливим аспектом, що відображає ефективну діяльність банку, являється такий фінансовий показник, як дохід.

У зв’язку зі світовою фінансовою кризою українські банки опинилися в скрутному становищі. Необхідність повертати залучені за кордоном кошти, які вже роздані як довгострокові кредити, через відсутність інших джерел фінансування примушує банки й саму державу вжити заходів для забезпечення фінансової спроможності української системи - підвищення процентної ставки за наданими кредитами, не повернення депозитів як довгостроково, так і після закінчення строку, затримання проведення платежів та ін.

У сучасних умовах функціонування банків виникає потреба зміни підходів до ведення банківського бізнесу. Уміле керування передбачає, що, приймаючи будь-яке рішення, керівництво банку має зважити його вплив на кінцеві результати діяльності. Прибутки або збитки, що отримані банком, - показники, які концентрують у собі результати різноманітних пасивних і активних операцій банку та відображають вплив усіх чинників на діяльність банку.

Актуальність теми зумовлена важливістю функції доходу банку для забезпечення його відтворювальної діяльності, отримання нормального прибутку та створення передумов для отримання конкурентних переваг на ринку банківських послуг за рахунок отриманих доходів. В рамках діяльності банку для забезпечення ефективного функціонування та його оптимізації актуальним також є управління банківським доходом, що базується на створенні ефективної системи планування та прогнозування, аналізі, прийняті стратегічних для банку рішень, мотивації її реалізації, контролю за виконанням фінансового плану доходів та витрат банківської установи, оскільки саме система управління діяльністю банку створює передумови для оптимізації діяльності та отриманні максимального рівня очікуваних фінансових результатів.

Дослідженню проблем організації і методології бухгалтерського обліку в банківських установах, зокрема і питанням організації управлінського обліку, присвячені праці вчених та фахівців: вітчизняних - Ф.Ф. Бутинця, Л.М. Кіндрацької, А.М.Мороза, М.С.Пушкаря, М.І. Савлука, В.В.Сопка, М.Г. Чумаченка, також зарубіжних - В.Ю.Баликова, М.Вебера, К. Друрі, Б.Нідлза.

Питання щодо управління доходами банку у своїх працях обґрунтовують вітчизняні автори: О.О.Рибалко, А.А. Степаненко, О.В. Васюренко, І.М. Прасій-Вергуненк, З.І. Щибиволок, С.А. Гагаріна, Р.С. Квасниця, а також зарубіжні: О.В. Кукушкіна, А.Д. Шеремет, В.В.Щербаков, Т. Скоуна, Д. Хана.

Незважаючи на значну кількість наукових публікацій з питань обліку і аналізу в банках, бракує наукових праць, присвячених комплексному вивченню методик обліку доходів і витрат банку (особливо - управлінського обліку), їх аналізу, плануванню і прогнозуванню. Публікації з цього приводу мають надто узагальнений характер або стосуються тільки окремих питань.

Необхідність удосконалення методики обліку доходів, формування ефективної системи їх аналізу і планування, обґрунтування способів організації управлінського обліку банку свідчать про актуальність даної теми.

Мета дипломної роботи полягає у дослідженні особливостей механізму управління доходами банку ( на прикладі ПАТ «Приватбанк» ) та визначенні можливих шляхів його удосконалення. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

·    визначити зміст, класифікаційні ознаки та види доходів банку;

·        дослідити методичні підходи щодо обліку і аналізу доходів банку;

·        дослідити облік доходів від кредитних, розрахункових та інших операцій;

·        провести аналіз фінансового стану та результатів діяльності банку;

·        запропонувати можливі удосконалення механізму управління доходами банку;

·        розробити рекомендації щодо удосконалення процедури планування, бюджетування і прогнозування доходів банку.

Об’єктом дослідження виступають доходи - ПАТ «Приватбанк» як джерело покриття витрат від діяльності банку та забезпечення отримання прибутку. При виконанні роботи використано фінансову звітність за 2010 - 2012 рр., первинні документи (вибірково) договори та ін.

Предметом дослідження є доходи ПАТ «Приватбанк» за різними видами діяльності.

В ході написання дипломної роботи були використані такі методи дослідження, як дедукція - теоретичне ознайомлення з загальними принципами проведення операції, їх різновидами та практичне використання окремої операції; аналіз - розбиття операції на окремі складові елементи та визначення ступеню впливу кожного на кінцевий результат; синтез - об’єднання елементів у єдине ціле та вивчення їх у взаємозв’язку, порівняння - при здійсненні фактичних даних за відповідні періоди; вибірки, узагальнення, порівняння, групування; методи графічного зображення даних; методи економічного аналізу при дослідження факторів впливу на процес формування прибутку банку, оцінці динаміки та структури доходів та витрат.

Для написання дипломної роботи була використана науково практична та спеціалізована література, що висвітлює дане питання, періодичні видання та спеціалізовані друковані видання, монографії, річні звіти та результати роботи ПАТ «Приватбанк», внутрішні положення та інструкції банку, нормативні документи НБУ, офіційний сайт ПАТ «Приватбанк» та матеріали мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні комплексного підходу до обліку та аналізу доходів банків та розробленні теоретико - методичних засад і рекомендацій управлінського обліку як підсистеми бухгалтерського обліку банку. Найвагоміші теоретичні і практичні результати, які становлять наукову новизну, визначаються у таких положеннях:

·    уточнено визначення понять “внутрішній облік”, “управлінський облік”. На відміну від існуючих підходів досягнуто чіткого розмежування цих понять, що дає змогу окреслити мету, завдання, функції внутрішнього та управлінського обліку і створює передумови для організації ефективного менеджменту банківської установи;

·        систематизовано і уточнено класифікацію доходів з метою організації управлінського обліку. На відміну від існуючих підходів до формування класифікації доходів відокремлено від класифікації витрат, в роботі застосований комплексний підхід, на основі якого сформована спільна класифікація для доходів і витрат за ознаками, які вказують на мету класифікування: контроль і прийняття рішень та аналіз діяльності. Основні напрями класифікації приведено у відповідність до специфіки банківської діяльності загалом та до чинного Плану рахунків бухгалтерського обліку;

·        запропоновано узагальнену методику планування і прогнозування банківських доходів на основі чинних методик та вияву їх позитивних і негативних сторін. Це сприятиме вдосконаленню практики організації і проведення процедур планування і прогнозування доходів як складових підсистеми управлінського обліку в банку;

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні доцільності використання в банках комплексної методики управлінського обліку доходів і витрат, що створить передумови для організації ефективного управлінського обліку і аналізу. Подана в роботі удосконалена методика планування і поточного аналізу доходів дозволяє науково обґрунтувати не тільки поточну діяльність, а й найближчу перспективу розвитку комерційного банку як суб’єкту господарювання. На її основі формуються передумови для оцінки доцільності управлінських рішень, які приймаються на перспективу.

Дипломна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел, додатків. Робота містить 11 таблиць, 15 рисунків, 21 додатків. Список використаних джерел містить 100 найменувань. Роботу викладено на 123 сторінках друкованого тексту.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ДОХОДІВ БАНКУ

1.1 Зміст, види і класифікація доходів комерційних банків

Важливою властивістю банківських операцій є їх продуктивний характер. Банк не просто акумулює гроші - він перетворює «неробочі» грошові кошти в працюючі активи, що нагромаджують доходи банку, сприяють, урешті-решт, розвиткові економіки держави. Прибуток банків - це кінцевий фінансовий результат їх діяльності, визначається як різниця між доходами і витратами банків.

Кожний вид банківських операцій може бути прибутковим або збитковим, залежно від того, що приносять ці операції [63, 37-38].

Метою діяльності банку, як і кожного суб'єкта господарювання, є отримання прибутку. Ідеться про позитивний результат діяльності банку як залишок зароблених доходів над витратами (Рис. 1.1.) [60,56-72].

Рис. 1.1. Взаємозв’язок сутності, функцій і основних напрямів діяльності комерційного банку з його організаційною структурою [76, 49]

Банки взагалі - це суто комерційні інститути, які в поточній діяльності реалізують передусім власні економічні інтереси. Найважливіше завдання комерційного банку - максимізація вартості капіталу, тобто підвищення рівня доходів на кошти, що були вкладені в банк засновниками та акціонерами. Головним принципом управління діяльністю банків виступає принцип: "купити дешевше - продати дорожче". Таким чином, політика і стратегія банку мають бути спрямовані на залучення фінансових ресурсів за найменшою вартістю та пошук найбільш доходних варіантів розміщення цих ресурсів при забезпеченні прийнятного рівня ризику проведення операцій.

Для забезпечення виконання своїх функцій та досягнення стратегічних та тактичних цілей комерційні банки здійснюють відповідні операції, постійно намагаючись збільшувати їх кількість та підвищувати якість. На сьогодні основна маса українських банків спроможна якісно виконувати не більше 40 - 50 видів операцій та послуг. У той же час провідні вітчизняні банки, активно диверсифікуючи свою діяльність та запроваджуючи новітні банківські технології, цілеспрямовано наближаються до рівня розвитку банківських послуг у країнах з ринковою економікою [41, 55].

Отже, визначимо суть та значення доходу загалом для підприємства і для банку зокрема (адже банк є «підприємством, що надає послуги») : дохід - це збільшення економічних вигід у формі збільшення активів або зменшення зобов'язань, що приводить до зростання власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків) [88, 31-38].

Дохід, пов'язаний із наданням послуг, визначається, виходячи зі ступеня завершеності операцій із надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:

·    можливість достовірної оцінки доходів;

·        імовірність надходження економічних вигід від надання послуг;

·        можливість достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

·        можливість достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення [69, 152-157].

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод визначає ступінь завершеності надання послуг).

Якщо дохід (виторг) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то його відображають у бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Визначений дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визначається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість» [69, 155].

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визначається у формі процентів, роялті та дивідендів, якщо:

—  імовірне надходження економічних вигід, пов'язаних із такою
операцією;

—   дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визначитися в такому порядку:

·    проценти визначають у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

·        роялті визначається за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

·        дивіденди визначаються в період прийняття рішення про їх виплату [69, 156].

Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значення має зростання його доходів, а як наслідок - прибутковості банку, що є одним з основних джерел поповнення власного капіталу банку [63, 37-38].

В різних джерелах можна зустріти різні визначення доходів комерційного банку.

Словник Загороднього А. Д. дає тлумачення терміну «дохід» - збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі набуття або зростання активів чи зменшення зобов'язань, що забезпечує збільшення капіталу і не є внесками учасників (акціонерів); гроші або матеріальні цінності, одержані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності [64, 153-154].

А Герасимович А.М. дає наступне визначення «доходу»: дохід - це зростання економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді надходження активів чи збільшення їх корисності або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення власного капіталу (причому таке збільшення не пов’язане з внесками засновників). Доходи визнаються в обліку в період, коли відбулося зростання майбутніх економічних вигід, пов’язаних із збільшенням активів або із зменшенням зобов’язань, і таке зростання (зменшення) можна достовірно оцінити. Це означає, що визнання доходу відбувається одночасно з визнанням зростання активу або зменшення зобов’язання [46, 352].

Також існує безліч інших пояснень доходу як економічної категорії, що характеризує фінансову діяльність банку (Рис. 1.2.):

-     Доходи банку - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів [40, 330-343].

-     Доходи банку - загальна сума коштів, отриманих банком від здійснення активних операцій. До них відносяться: отримані відсотки, доходи і комісія від наданих послуг, доходи від операцій з цінними паперами, валютою, золотом та інші доходи [89, 147-168].

-     Доходи банку - це збільшення економічної вигоди за сукупністю господарських операцій, крім операцій із реалізації додаткової кількості акцій банку, які призводять до збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми її зобов'язань, або зменшення суми зобов'язань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів [52, 105-109].

Рис. 1.2. Визначення фінансових результатів банку [61, 104]

Таким чином, положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід» визначає загальні підходи до визначення доходів. Поряд з цим доходи відображаються в обліку та звітності згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат.

Для обґрунтування методики обліку доходів та результатів діяльності необхідно чітко класифікувати доходи підприємства залежно від виду діяльності (Додаток А) [69, 152-157].

Доходи визнані банком, розглядають як такі, що отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (Рис. 1.3).

Операційна, або звичайна, діяльність - це будь-яка основна діяльність, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок неї. У складі звичайної діяльності виділяють основну діяльність (наприклад, проведення кредитних, депозитних операцій) та інші операції (купівля-продаж основних засобів, товарно-матеріальних цінностей тощо). У складі звичайної діяльності виділяють діяльність, що триває, та діяльність, що припиняється. Надзвичайними подіями є операції, які не трапляються регулярно і відрізняються від звичайної діяльності [69, 156].

Рис. 1.3. Класифікація діяльності банку [46, 353]

У результаті операційної діяльності банку виникають такі доходи і витрати:

1. Процентні доходи і витрати (відповідно 60 і 70 розділи Плану рахунків).

2. Комісійні доходи і витрати (відповідно 61 і 71 розділи Плану рахунків).

3. Результат від торговельних операцій (62 розділ Плану рахунків).

4. Інші операційні доходи і витрати (відповідно 63 і 73 розділи Плану).

5. Загальні адміністративні витрати (74 розділ Плану рахунків).

6. Відрахування в резерви (77 розділ Плану рахунків).

7. Повернення списаних активів (67 розділ Плану рахунків).

8. Непередбачені доходи і витрати (відповідно 68 і 78 розділи Плану рахунків).

9. Податок на прибуток (79 розділ Плану рахунків) [46, 353-354].

Отже, всі доходи розглядаються з позиції напрямів діяльності банку, за якими вони отримані. Іншими словами, доходи виникають за операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю банку [60, 56-72].

Усі операційні доходи і витрати, безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність". Небанківські доходи і витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не належать до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Доходи, перераховані клієнтам, і витрати, які відшкодовуються клієнтами, обліковуються на рахунках 3-го класу відповідно як кредиторська і дебіторська заборгованість (Рис. 1.4.)[40, 332].

Рис. 1.4. Структура доходів (6-й клас Плану рахунків) [40, 332]

За операційною діяльністю виникають такі доходи і витрати: процентні; комісійні; прибутки) від торговельних операцій; дохід у вигляді дивідендів; витрати на формування спеціальних резервів банку; доходи від повернення раніше списаних активів; інші операційні доходи і витрати; загальні адміністративні витрати; податок на прибуток [60, 56-72].

Процентні доходи - операційні доходи, отримані банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банкові, суми яких обчислюються пропорційно часу і сумі активів. Вони включають такі доходи:

·    за коштами, що розміщені в Національному банку України;

·        за коштами, що розміщені в інших банках;

·        за кредитами суб'єктам господарювання;

·        доходи від цінних паперів [52, 105-109].

На валові процентні доходи за видами банківської діяльності впливають три групи факторів:

—  обсяг проведених операцій у вартісному виразі;

—   структура проведених операцій;

—   середні процентні ставки за видами операцій [89, 147-168].

Комісійні доходи - це доходи за усіма послугами, наданими контрагентами, окрім комісійних, що подібні за природою до процентів.

До категорії комісійних належать:

1. Комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами.

2. Комісійні доходи від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій з цінними паперами.

3. Комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і банківських металів для третіх сторін.

4. Інші комісійні доходи за операціями, що визначаються Законом України "Про банки і банківську діяльність" [40, 339].

Результат від торговельних операцій - є спекулятивним видом доходу, який банк отримує від торгівлі цінними паперами на продаж, іноземною валютою, банківськими металами та іншими фінансовими інструментами. Банк визнає прибуток чи збиток від реалізації фінансових інвестицій, від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості, від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Дохід у формі дивідендів - дохід, який виникає в результаті використання банком цінних паперів із нефіксованим прибутком.

Повернення списаних активів - кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком як безнадійна до повернення.

Інші операційні доходи - доходи, які не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю. Вони включають доходи від оперативного лізингу та штрафи і пені, що отримані банком за банківськими операціями [52, 105-109].

До наступної групи відносять непередбачені доходи. Вони мають випадковий, разовий характер і тому справляють особливий вплив на фінансовий результат, одержаний банком. Отже, вони є результатом надзвичайних подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але не стосуються звичайної його діяльності. Непередбачені доходи не повторюються по суті. До непередбачених належать, наприклад, доходи, поява яких пов’язана зі змінами правил бухгалтерського обліку активів і пасивів, збитки від стихійного лиха [46, 355-356].

За результатом інвестиційної діяльності банк визнає:

—  доходи (витрати) за операціями з реалізації (придбання) інвестиційних цінних паперів;

—   доходи (витрати) за операціями зі збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

—   доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів [60].

За результатами операцій, пов'язаних із фін. діяльністю, банк визнає:

·    доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

·        доходи (витрати) за субординованим боргом;

·        дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

·        доходи за результатами випуску інструментів власного капіталу.

Доходи банку обліковуються за рахунками 6-го класу. За кредитом рахунків проводяться суми доходів, які належать до звітного періоду. За дебетом рахунків проводяться суми при формуванні результату роботи за звітний рік у кореспонденції з рахунком 5040 АП "Прибуток чи збиток минулого року, що очікує затвердження".

Обороти і залишки за рахунками доходів і витрат накопичуються з початку звітного року.

Для оперативного визначення фінансового результату протягом року в балансі банку використовується технічний рахунок 5999. Фінансовий результат, що відображається за цим рахунком, вважається умовним. Рахунки доходів і витрат закриваються тільки в кінці фінансового року [40, 353-381].

Незважаючи на важливість приросту кількісних показників, для управління дохідністю комерційного банку велике значення мають якісні параметри доходів, що обов'язково має бути враховано під час напрацювання пріоритетів управлінських рішень щодо прибутковості банку. З погляду їх якості доходи поділяють на:

·    адекватні - найвищі за якістю, що їх отримують від основних видів банківської діяльності (бувають процентні та непроцентні, позичкові, комісійно-посередницькі та торговельні);

·        випадкові - нижчі за якістю, з-поміж яких вирізняють надзвичайні доходи (повернення «поганого», втраченого кредиту), спекулятивні доходи від валютного арбітражу і короткострокових операцій з цінними паперами, нараховані штрафи, пені та інші фінансові санкції, реалізація майна (активи);

·        авантюрні - низькі за якістю або практично неякісні доходи, отримані банком у випадку порушення договірних паритетів, неадекватної системи оплати комісійних витрат (у відсотках від суми платежу) порушення співвідношення «ризик - класифікація - резерви» тощо.

Поєднання кількісних та якісних характеристик доходів - одна з цілей управління ними [45, 348-374].

1.2 Організаційна структура доходів комерційних банків

доход управлінський банк комерційний

План рахунків не передбачає окремих рахунків для обліку безнадійної заборгованості. Це і зрозуміло: нема сенсу обліковувати суми, імовірність сплати яких, практично відсутня. По суті, ця обставина призводить до отримання збитку. Втім, обліковуючи доходи за принципом нарахування, банки повинні чітко дотримуватися принципу обачності, що узагальнюється через застосування у бухгалтерському обліку методів оцінювання. Усі суми нарахованих доходів немовби «просвічуються» на предмет сплати при настанні строків. Зрозуміло, що визнання нарахованих доходів сумнівними ставить під сумнів імовірність їх погашення. Саме тому банк формує резерв під заборгованість за нарахованими сумнівними доходами. Відрахування до резервів - витратна стаття банку. Діючи обачно, краще визнати витрати, з тим щоб не «прикрашати» фінансових результатів. Якщо ж заборгованість усе-таки буде погашена, то отримані доходи можна впевнено фіксувати як отримані. Вище ми навели дев'ять правил обліку доходів. З урахуванням наведених теоретичних аспектів, продовжимо перелік цих правил [60, с.56-72].

Комерційні банки акумулюють грошові доходи та заощадження у вигляді різноманітних депозитів, вкладів, перетворюючи їх у позиковий капітал. Цей капітал випускається банками в обіг шляхом його надання у тимчасове користування зацікавленим господарюючим суб'єктам та домашнім господарствам на відповідних умовах [41, с.15].

Для відображення у системі рахунків сум доходів (витрат) необхідно пересвідчитись у дотриманні таких умов:

—  заборгованість за активами та зобов'язаннями банку є реальною;

—  фінансовий результат операції, пов'язаної з наданням (отриманням) послуг, можливо достовірно оцінити [60, с.56-72].

Кожний вид доходу і витрат відображається в системі рахунків окремо.

Загальні правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України затверджені Постановою Правління НБУ від 18 серпня 2003 р. №255. Зміни до зазначеної постанови затверджені Постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 р. № 279.

Усі доходи банку з огляду на ймовірність їх сплати боржником поділяються на:

·    нараховані доходи, що фіксують суму, належну до отримання при настанні термінів, визначених угодами. Отож, за рахунками нарахованих доходів обліковуються ті суми, терміни погашення яких ще не настали (обліковуються за рахунками класів 1, 2, 3);

·        прострочені нараховані доходи - виникають у разі непогашення боржником заборгованості за нарахованими доходами у строк, передбачений угодою. На рахунках прострочених нарахованих доходів класів 1, 2, 3 (вони передбачені за тими самими групами рахунків, за якими обліковуються нараховані доходи за відповідним активом) не сплачені у строк суми починають обліковуватися наступного робочого дня;

·        сумнівні нараховані доходи - визнаються у випадках, коли банк не має впевненості в їх сплаті з огляду на незадовільний фінансовий стан боржника та непогашення заборгованості за основним боргом, щодо якого ці доходи нараховуються;

·        безнадійні нараховані доходи - списуються з балансу за рахунок сформованих резервів, коли ймовірність їх сплати практично неможлива (значне погіршення фінансового стану боржника, його збиткова діяльність).

Перелічені категорії щодо нарахованих доходів відображаються у таких правилах обліку доходів:

1. Обліковий запис з нарахування доходів (витрат) здійснюється не рідше одного разу на місяць таким проведенням:

—  за нарахованими доходами: Дебет рахунків нарахованих доходів Кредит рахунків класу 6 «Доходи»;

—   за нарахованими витратами: Дебет рахунків класу 7 «Витрати» Кредит рахунків нарахованих витрат.

2. Обов'язкова умова - відповідність рахунків нарахованих доходів (витрат) і рахунків класу 6 і класу 7 назві активу чи зобов'язання, щодо яких виконується операція з нарахування [60, с.69].

Ефективність здійснення банківських операцій залежить від багатьох факторів. Найважливішим серед них виступає побудова оптимальної організаційної структури комерційного банку. При цьому треба обов'язково враховувати такі критерії, як розміри банку, види і масштабність операцій, участь в зовнішньоекономічній діяльності, форма власності, стратегічні та тактичні пріоритети. У сучасній банківській практиці існують різні типові форми організаційних структур банківських установ, окремі елементи яких можуть коригуватись відповідно до змін напрямків діяльності банку.

Враховуючи як міжнародний досвід, так і накопичений за період існування національної банківської системи, а також беручи до уваги переважно універсальний характер діяльності більшості українських банків, в Україні оптимальною видається схема організаційної побудови комерційних банків.

Організаційна структура банку є основою ефективного стратегічного і тактичного управління. Вона повинна відповідати найсучаснішим ринковим вимогам і постійно вдосконалюється завдяки розвитку технічних засобів опрацювання інформації, наявності висококваліфікованих фахівців тощо.

Вибір оптимальної структури банку найважливіша умова його успішної комерційної діяльності. Вона визначається характером, обсягом банківських операцій. В банківській системі переважна більшість функціонує універсальних банків, які виконують практично всі види кредитних, розрахункових, фінансових операцій для своїх клієнтів.

Очевидно, що вибір оптимальної організаційної структури - це запорука ефективної організації банківської діяльності в цілому та забезпечення потрібної дохідності банківських операцій зокрема.

Інформація про операції, що здійснюються в банках, фіксується на рахунках Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, що набув чинності з 1 січня 2005 р. Побудова його дещо відрізняється від Плану рахунків НБУ (Додаток Б) [41, с.60].

План рахунків є мультивалютним і передбачає наявність управлінського обліку. Логічно План рахунків можна поділити на три частини: балансові рахунки, рахунки доходів та витрат і позабалансові рахунки. Всі рахунки в Плані рахунків згруповані у дев'ять класів, балансові рахунки розміщені в 1 -5-му класах, рахунки доходів і витрат в 6-му та 7-му класах, позабалансові в 9-му класі (Додаток Б) [41, с.58].

Доходи і витрати майбутніх періодів ураховуються в третьому класі у складі інших пасивів та інших активів. Класифікація рахунків обліку доходів і витрат наведена на Рис. 1.5. [46, с.361].

Рис. 1.5. Класифікація рахунків обліку доходів і витрат [46, с.361]

Найбільшу питому вагу в обсягах доходів (витрат) банку займають процентні доходи (витрати), отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів, сум, що заборговані (залучені банком). Суми процентних доходів (витрат) обчислюються пропорційно часу і сумі активу або зобов'язання виходячи з бази нарахування.

У банківській практиці за базу нарахування може обиратися один із трьох варіантів, кожен з яких ґрунтується на кількості днів, що беруться до розрахунку, а саме:

·   ураховується фактична кількість днів у місяці нарахування та у році нарахування - варіант факт/факт;

·        ураховується фактична кількість днів у місяці нарахування (у році умовно 360 днів) - варіант факт/360;

·   умовно до розрахунку у місяці нарахування беруть 30
(у році - 360 днів) - варіант 30/360 [60, с.56-72].

Доходи мають визнаватися такими, що належать до того звітного періоду, якого вони стосуються, незважаючи на те, коли отримується готівка чи її еквівалент. Установи, що звітують, відносять до відповідної статті звіту нараховані суми доходів і витрат за кожним фінансовим інструментом на кожну звітну дату в межах принципу обережності.

Винагороди, комісійні та інші доходи реєструються в міру виконання операцій. Коли банк отримує проценти та прирівняні до них комісії авансом, тоді використовують такі поняття, як "доходи майбутніх періодів".

Облік доходів ведеться за рахунком 3600 П "Доходи майбутніх періодів". Це доходи, отримані в цьому звітному періоді, але належать до наступних періодів [40, с.376].

1.3 Нормативне регулювання обліку і аналізу доходів банку

Значення доходів як економічної категорії сьогодні стало багатоаспектним та багатогранним. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ). Цей правовий в обліку акт визначає основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, мету обліку; методологію організації бухгалтерського обліку на підприємстві і загальні вимоги до фінансової звітності; контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Основна ідея моделі - забезпечення потреби в міжнародній узгодженості інтересів міжнародних транснаціональних корпорацій та іноземних учасників міжнародних валютних ринків.

Ця модель ще не набула широкого застосування тільки незначна кількість великих корпорацій може стверджувати, що їхня фінансова звітність відповідає міжнародним бухгалтерським стандартам.

Загальні принципи ведення бух обліку за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку - це принципи та правила, якими повинні користуватись компанії відповідної країни при підготовці фінансових звітів.

Суть ЗПБО полягає в тому, що вони переважно базуються на Міжнародних Стандартах Бухгалтерського Обліку, які розробляються та вдосконалюються Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку Стандарти, які розробляються цим комітетом, за своєю суттю, визначають ідеологію західного бух обліку. Разом з тим сьогодні ще рано говорити про те, що МСБО повністю відображають всі економічні особливості та риси країн - членів Комітету. Комітет як раз і створювався з метою розробки уніфікованої системи бухгалтерського обліку, яка б сприймалась більшістю розвинутих країн.

У багатьох розвинутих країн сьогодні більше спільних рис, ніж розбіжностей. Американська система бухгалтерського обліку дуже подібна до англійської. В силу історичних причин Європейська бухгалтерська система також поступово уніфікується, незважаючи на велику кількість країн.

ЗПБО є поєднанням міжнародних стандартів бух обліку з особливостями та традиціями бух обліку окремої країни. Найбільш досконалими сьогодні можна визнати американські ЗПБО. Правила бухгалтерського обліку розробляються різними органами в цій країні, проте всі вони базуються на загальновизнаних принципах, що надають можливість уникати суперечності та протидії.

Інтеграційні процеси в Європі та інших частинах світу призводять до поступової уніфікації документообігу в цих країнах, у тому числі фінансового. Сьогодні завдяки спільним зусиллям розвинутих країн поступово створюється уніфікована система бух обліку. Тому можна передбачити, що в майбутньому ЗПБО окремої країни майже повністю базуватимуться на МСБО [98].

Доходи обліковуються за їхніми видами загалом по підприємству. Розробляється детальна номенклатура доходів за їхніми видами і створюється відповідна система рахунків. На цих рахунках накопичуються доходи підприємства впродовж звітного періоду (доходи від реалізації, фінансові доходи, позареалізаційні доходи та ін.).

Наприкінці звітного періоду (кварталу, року) доходи за звітний період порівнюються з витратами і визначається фінансовий результат:

·    Матеріальні затрати - Доходи від реалізації

·        Затрати на оплату праці - Фінансові доходи

·        Затрати на амортизацію - Позареалізаційні доходи

За даними фінансового обліку складається фінансова (бухгалтерська) звітність підприємства, ця інформація не є комерційною таємницею і призначена як для внутрішніх, так і зовнішніх користувачів [92, 41-43].

Міжнародний бухгалтерський облік, на відміну від українського, протягом багатьох років обслуговував іншу господарську систему, а саме ринкову. Відомо, що в ринковій економіці діяльність підприємств спрямована на отримання прибутку та збагачення власників підприємств, тому і ведення бухгалтерського обліку здійснюється, насамперед, в інтересах власників підприємств.

Основні переваги Міжнародного бухгалтерського обліку (МБО):

—  МБО чітко визначає майновий стан власників підприємства. За балансом підприємства можна визначити організаційно-правову форму підприємства;

—   МБО здійснюється не тільки заради забезпечення фіксації господарських операцій, обліку майна підприємства, він дозволяє контролювати виконання підприємством зобов’язань, наявність і рух майна, ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів;

—   МБО дозволяє здійснювати ефективний фінансовий аналіз підприємства щодо його ліквідності та платоспроможності;

—   МБО дає можливість реального прогнозу щодо майбутньої діяльності підприємства;

—   методологічно та організаційно бухгалтерський облік на Заході поділяється на фінансовий і управлінський;

—   бухгалтерія в західній фірмі бере на себе функції не тільки обліку, а й обов’язки планового та аналітичного відділів, що досягається завдяки високій кваліфікації бухгалтерських кадрів та відповідній методичній базі фінансового та бухгалтерського обліку;

—   у розвинутих країнах не існує чіткої регламентації процедурного боку бухгалтерського обліку. Загальні принципи бух обліку визначаються в так званих Загальновизнаних бухгалтерських принципах (GAAP);

—   у розвинутих країнах не існує єдиних форм бухгалтерської звітності навіть в середині країни;

—   не існує єдиного національного плану рахунків, потоків інструкцій;

—   не існує єдиного методологічного центру, вказівки якого приймалися б до виконання;

—   фінансова звітність, яка підготовлена за МСБО, є доступною не тільки для фахівців, а й для широкого кола користувачів [99].

Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку:

·    трансформувати українську фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів;

·        консультувати з питань ведення бухгалтерського обліку за міжнародними стандартами;

·        консультувати з питань фінансового та управлінського обліку;

·        здійснювати фінансовий аналіз підприємств за міжнародною практикою;

·        розробляти бюджет підприємства;

·        здійснювати оцінку бізнесу;

·        розробляти та впроваджувати сучасні системи фінансового планування і моделювання;

·        розробляти прогнозний баланс підприємства;

·        розробляти прогнозний звіт про фінансові результати;

·        розробляти звіт про рух грошових коштів;

·        розробляти звіт про власний капітал;

·        складати консолідовану фінансову звітність;

·        проводити навчання та семінари з вищезазначених питань [98].

МСБО 18 "Дохід" (переглянутий у 1993 р.). Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті певних операцій та подій. Міжнародні стандарти носять рекомендаційний характер та торкаються окремих питань обліку активів, зобов‘язань, капіталу, доходів, витрат та різних господарських операцій. Наприклад, стандарт № 4 розглядає питання обліку зносу основних засобів, № 13 - представлення поточних (оборотних) активів та поточних зобов‘язань, № 18 - визнання доходів і т. д. За правилом, рекомендована ними практика обліку тих чи інших господарчих подій відрізняється багатоваріантністю. Це є характерною рисою стандартів обліку багатьох країн, наприклад США. Слід зазначити, що МС в цілому знаходяться під значним впливом американської облікової системи [92].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід» визначає методологічні засади формування в обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінам совій звітності.

Норми цього положення застосовують підприємства, організації та інші юридичні особи всіх форм власності (крім бюджетних установ).

За П(с)БО № 15, дохід - це збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капітали (за винятком зростання власного капіталу за рахунок внески. учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути визначена.

Визначені доходи від звичайної діяльності класифікують у бухгалтерському обліку за такими групами:

—  дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

—      фінансові доходи;

—      інші доходи.

Склад доходів, що належать до відповідної групи, обґрунтоване П(с)БО № 3 «Звіт про фінансовий результат», згідно з яким дохід (ви торг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальним дохід (виторг) від реалізації продукції, тобто без урахування наданих знижок, повернення проданих товарів та по датків із продажу (ПДВ, акцизного збору тощо) [69, 152-157].

Згідно з визначенням, наведеним у МСБО № 8, «облікові політики - це певні принципи, основи, домовленості, правила та практика, що застосовується підприємством для складання та подання фінансових звітів».

Звичайно у примітках до фінансових звітів розкривають облікові політики щодо:

·    визнання доходів;

·        принципів консолідації;

·        об'єднання підприємств (бізнесу);

·        частки у спільних підприємствах;

·        визнання та амортизації матеріальних і нематеріальних активів;

·        витрат і позики;

·        будівельних контрактів;

·        інвестиційної нерухомості;

·        фінансових інструментів;

·        запасів;

·        податків, включаючи відстрочені;

·        забезпечень;

·        виплат працівникам;

·    переведення та хеджування іноземної валюти;

·    визначення сегментів (за видами діяльності та географічних) і основи розподілу витрат між сегментами;

·        визначення грошових коштів та їх еквівалентів;

·        державних грантів тощо [88, с.51].

Відповідно до законів України «Про Національний банк України» (1999) та «Про банки та банківську діяльність» (2000) фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями). До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також ряд додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які є дуже важливими для характеристики фінансового стану банку. Наявність таких додатків дає змогу відобразити звітність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо). Взаємозв'язок між балансом та звітом про фінансові результати проявляється в тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви - операційних витрат, на аналізі яких ґрунтується оцінювання ефективності банківської діяльності. Для більш детального аналізу фінансових результатів діяльності банку як інформаційне джерело можуть бути використані дані звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал банку, а також дані аналітичного і синтетичного обліку [45, 348-374].

Таблиця 1.1

Мінімальний перелік статей які регулюють та визначають прибутки і збитки [88, с.34]

Комерційні банки як суб'єкти господарської діяльності є платниками податку на прибуток згідно зі ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. Банк, який має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до територіальних бюджетів за місцезнаходженням філії.

Категоріями фінансового обліку є:

—  балансовий прибуток;

—   доходи;

—   витрати.

Категоріями податкового обліку є:

·    прибуток до оподаткування;

·        валові доходи;

·        валові витрати.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який розраховується шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань [40, с.355].

Терміни "валові доходи" та "валові витрати" суттєво відрізняються від термінів "доходи" та "витрати" банку, що вимагає введення, поряд з фінансовим обліком, податкового обліку. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає поняття "валовий дохід" та "валові витрати" [40, с.374].

Згідно з традиційним визначенням, валові доходи - це сукупні доходи підприємства від діяльності основного, допоміжних, обслуговування виробництв підприємства та від реалізації інших послуг. Проте сьогодні значення валових доходів слід розуміти ширше.

З метою визначення доходу та його суми розрізняють дохід від:

—  реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою продажу (крім інвестицій у цінні папери);

—   реалізації послуг;

—   використання активів підприємства іншими фізичними і юридичними особами, результатом яких є отримання процентів, дивідендів, роялті [69, с.152].

Отже, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валовий дохід включає:

·    доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з наданням фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

·        суми комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород, одержаних (нарахованих) банком у зв'язку зі здійсненням операцій з продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів протягом звітного періоду;

·        доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу;

·        доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

·        доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді:

а)   сум невикористаної фінансової допомоги, що повертаються зі страхових резервів;

в)   суми коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

г) вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному господарському обороті;

г)   суми штрафів та неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних установ;

Не зараховують до складу валового доходу:

—  суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) банком у складі ціни на продаж послуг і робіт;

—  суми коштів у частині надмірно сплачених податків (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику по

—  суми коштів або вартість майна, що надходить платнику податку у вигляді прямих інвестицій;

—   суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках, у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

—   суми одержаного платником податку емісійного доходу;

—   номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, визначених зобов'язань, векселів, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших документів).

Скоригований валовий дохід = Валовий дохід - Всі пункти, які не включаються до складу валового доходу [40, с.368].

Видано досить багато наукової літератури, що розкриває сутність, облік та аналіз доходів банківських установ.

Зміст, групування та організацію обліку доходів банків досліджували у своїх працях Васюренко О.В., Коцовська Р.Р., Павлишин О.П., Хміль Л.М., Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф., Мещеряков А.А. та ін.

Основні принципи обліку доходів банку та їх диверсифікацію щодо діяльності банку описують такі вчені та науковці як Васюренко О.В., Сердюк Л.В., Сидоренко О.М., Герасимович А.М., Кіндрацька Л.М., Кривов’яз Т.В.,Коцовська Р.Р., Ричаківська В.І., Табачук Г.П., Грудзевич Я.В., Вознюк М.А., Кузьмінська О.Е., Кириленко В.Б. та ін. [68, с.191-192].

Оцінку доходів комерційного банку, їх місце у фінансовій звітності і його аналіз складу структури та динаміки доходів банків за допомогою різних методів описали вчені Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д., Парасій-Венчуненко І.М., Грудзевич У.Я., Щибиволок З.І., Тиркало Р.І., та ін. .

Основні законодавчі, нормативні та внутрішні банківські документи, що використовуються для правильної організації бухгалтерського обліку та контролю за кредитними операціями, операціями в іноземній валюті та операціями з цінними паперами можна розглянути в Додатку В [68, с.134-135].

Висновки до розділу І

У цьому розділі була розглянута теоретична база обраної теми. Спираючись на наукові та офіційні джерела обґрунтована роль і місце доходів у діяльності установи банку. Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значення має зростання його доходів, а як наслідок - і прибутковості банку, що є одним із основних джерел поповнення власного капіталу.

Таким чином, доходи банку є збільшенням економічних вигод по сукупності господарських операцій, крім операцій з реалізації додатково кількості акцій, які призводять до збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми його зобов’язань або зменшення суми зобов’язань банківської установи без відповідного зменшення суми його активів.

Слід зазначити, що дохід банку залежить від норми прибутку за кредитними та інвестиційними операціями, розміру комісійних платежів, стягнутих банком за послуги, а також від обсягу і структури активів.

У розділі І подана характеристика рахунків, що використовуються для відображення в обліку доходів і показано, як фінансовий результат впливає на розмір капіталу банку.

Бухгалтерський облік доходів базується на принципах нарахування і відповідності.

Принцип нарахування: статті доходів і витрат враховуються та оцінюються в момент продажу активу або в міру надання послуг.

Принцип відповідності: витрати та доходи, пов'язані з цими витратами, мають визначатися у бухгалтерському обліку в один і той самий звітний період.

Система управління доходами банку включає в себе планування доходів банку, контроль за виконанням планів та аналіз доходів банку.

Планування доходів банку базується на використанні трьох основних систем: стратегічне планування доходів банку, поточне та оперативне планування доходів банку.

В процесі поточної діяльності може виникати розходження між запланованими та фактичними показниками. Для своєчасного виявлення відхилень та відповідного реагування на них здійснюється контроль за виконанням фінансових планів та бюджетів.

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ДОХОДІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

2.1 Облік доходів від кредитних та розрахункових операцій

Організація обліку і контролю кредитних операцій забезпечує розроблення єдиних правил, методик та процедур обліку і контролю кредитних операцій, які забезпечують виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про операції зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам.

Для організації процесу кредитування банком розробляється внутрішньобанківський нормативний документ, який регламентує порядок розгляду документів позичальника, функції структурних підрозділів (кредитного, юридичного, та контролю кредитних операцій), які беруть участь у процесі кредитування, порядок організації роботи з простроченими кредитами та особливості надання окремих видів кредитів. Організація процесу кредитування нижче показана схематично (Рис. 2.1) [68, с.134-135].

Рис. 2.1. Структура процесу кредитування [68, с.135]

У світовій практиці спостерігається як постійне зростання банківських активів, так і рівня дохідності за ними. І хоча збільшується частка доходів, отриманих у вигляді комісійної винагороди від надання банківських послуг, проценти, отримані від кредитних операцій банку, становлять основну частку банківських доходів. Це спостерігається і в Україні. При цьому внаслідок слабкого розвитку ринку банківських послуг основна маса банківських доходів одержується у вигляді процентів за користування кредитними коштами, що були надані банком платоспроможним клієнтам. Доходи від кредитування складаються з процентів за банківськими позиками, а також з облікових процентів, що одержуються при обліку векселів. Близько 70% доходів банки отримують саме від надання позик [75, с.402].

Визнані банком доходи відображаються в обліку із застосуванням принципу нарахування та відповідності. Конкретизацію механізмів зазначених принципів банк визначає обліковою політикою.

З огляду на принцип нарахування у системі бухгалтерського обліку нараховані доходи (витрати) відображаються один раз на місяць (якщо програмний продукт дозволяє, то ця операція фіксується щоденно).

За процедурою відображення записів за рахунками рахунки нарахованих доходів - активні і містять інформацію щодо сум доходів, які банк повинен отримати за настання термінів сплати. Відповідно рахунки нарахованих витрат - пасивні й узагальнюють інформацію щодо сум, які підлягають сплаті. Економічний зміст принципу нарахування полягає в тому, що доходи і витрати банку в обліку фіксуються за фактом заробляння доходу чи виникнення зобов'язання, а не за фактом отримання чи сплати грошових коштів.

Рахунки нарахованих доходів (дебет рахунків) кореспондують з рахунками класу 6 «Доходи» (кредит рахунків), а рахунки нарахованих витрат (кредит рахунків) - з рахунками класу 7 «Витрати» (дебет рахунків). Це означає, що у класі 6 «Доходи» обліковуються як реально отримані доходи, так і суми нараховані, які підлягають отриманню відповідно до строків, передбачених угодами [60, с.56-72].

Нараховані та отримані процентні доходи за кредитами обліковуються на рахунках шостого класу за такими групами: № 600; № 601; № 602; № 603; № 604 (Додаток Д) [68, с.139-140].

З іншого боку, обсяг витрат банків, формують суми фактично сплачених витрат, понесених витрат та суми нарахованих витрат, що підлягають сплаті з огляду на зобов'язання банку. Облік операцій за принципом нарахування здійснюється в межах дії принципу обережності. Мета застосування цього принципу - недопущення переоцінки активів чи доходів, з одного боку, і недопущення фактів переоцінки видатків чи пасивів - з іншого [60, с. 65].

Кредитні операції є одним із джерел доходів комерційних банків. Доходи від цих операцій надходять у вигляді процентів. Базою для процентної політики банків є грошово-кредитна політика держави та вплив на рівень ринкової процента з боку центрального банку, який використовує для цього директивні і не директивні методи [64, с.209].

Директивні:

·    обмеження верхнього рівня ставок;

·        обмеження різниці між процентами.

Не директивні:

—  рівень резервних вимог НБУ;

—      обсяг, умови та ціна кредитів, що надаються комерційним банкам;

—      нормативи ліквідності банків;

—      система оподаткування прибутку банків (Таблиця 2.1) [65, с.298].

Таблиця 2.1

Облік доходів банку за кредитними операціями на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»

Процентами або прирівняними до них доходами ; називається будь-яка винагорода за надання коштів та зобов'язання їх надати, а також за прийняття кредитного ризику контрагента, і яка розраховується пропорційно часу та сумі коштів, які є об'єктами кредитної операції [64, с.215].

До процентних доходів відносять проценти за користування банківськими кредитами, проценти за придбаними борговими цінними паперами і прирівняні до процентів комісії (які обраховуються так само, як проценти, тобто пропорційно терміну і сумі активу). Комісійні доходи, подібні за до процентних, підлягають щомісячному відображенню в банківському обліку, незалежно від періодичності розрахунків за ними, зазначеної в угоді з контрагентом.

Розглянемо на прикладах облік операцій з нарахування і стягнення процентів за банківським кредитом та розміщеним в іншому банку міжбанківським депозитом [46, с.365].

Фактори, що впливають на рівень позикового процента, це: середній рівень оплати за залучені ресурси (депозитний процент); витрати банку; об'єкт кредитування; платоспроможність клієнта; характер клієнта; ступінь ризику; рівень ставки податку на прибуток банку; стан попиту на кредит і термін його надання; можливість додаткового залучення кредитних ресурсів; рівень інфляції та ін. [65, с.305].

Види процентних ставок за кредит такі:

·    фіксовані - виплати за процентами незмінні протягом усього терміну кредиту;

·        плаваючі - ставки за процент коливаються залежно від розвитку ринкових відносин, зміни депозитного процента, попиту та пропозиції на кредитні ресурси і т. д.;

·        базові - середня ставка [64, с.209].

Маржа - це частка прибутку в ціні одиниці активів, або різниця ціни розміщення коштів і витрат на їх залучення [93, с.95-115].

1.   Процентна маржа (процентний прибуток) банку визначається як різниця між процентними доходами і процентними витратами.

2.      Непроцентна маржа (непроцентний прибуток) банку обчислюється як різниця між непроцентними доходами (комісійні доходи, прибуток від торговельних операцій, штрафи отримані і т. ін.) і непроцентними витратами (комісійні витрати, витрати на утримання персоналу, експлуатаційні витрати і т. ін.). Показник непроцентної маржі часто буває від'ємним, оскільки непроцентні витрати, як правило, перевищують непроцентні доходи [40, с.116-157].

Доходи банку від депозитної діяльності обліковуються на рахунках шостого класу за такими групами балансових рахунків: № 600; № 601; № 609; № 610; № 611 (Додаток Д)[68, с.157].

Процентні доходи та прирівняні до них комісійні за кредитами повинні нараховуватися на кожну звітну дату, але не рідше ніж один раз на місяць. Нараховані доходи обліковуються на відповідних рахунках групи, в якій обліковується номінал кредиту.

Банк може нараховувати процентні доходи, використовуючи один з двох методів:

—   метод простої процентної ставки, згідно з яким сума всіх майбутніх доходів лінійно розподіляється протягом періоду дії кредитної угоди;

—      метод фактичної процентної ставки, згідно з яким береться до уваги фактор часу, в результаті чого абсолютна сума доходу, що нараховується у ближчий період, менша за абсолютну суму доходу, що нараховується в пізніший період.

Як правило, банк отримує доходи за кредитами з поточного рахунку одержувача кредиту або через коррахунок. Існують деякі особливі випадки:

·    Отримання процентів за овердрафтом. Як правило, проценти вираховуються методом процентного числа і капіталізуються, тобто сума процентів збільшує загальну суму боргу одержувача кредиту.

·          Отримання процентів за операціями врахування векселів та факторингу. Як правило, проценти за цими операціями платяться авансом при видачі кредиту. Вони також можуть бути списані з поточного рахунку позичальника будь-якого дня, визначеного угодою з клієнтом.

·        Отримання процентів за кредитами з поступовим погашенням номіналу. За такими угодами (наприклад, фінансовий лізинг) позичальник періодично виплачує деяку суму, яка включає погашення номіналу і проценти. Банк несе ризик несвоєчасної сплати або неодержання процентних доходів за кредитами. У такому разі процентні доходи вважаються простроченими або (за рішенням банку) сумнівними [640, с.210].

Наприклад, нарахування процентних доходів здійснюється за кредитом групи 206 «Кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктами господарювання». Цій процедурі відповідає бухгалтерський запис:

Дебет рахунка 2068 А «Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання»;

Кредит рахунка 6026 АП «Процентні доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання» [60, с.56-72].

У разі непогашення заборгованості за нарахованими доходами у терміни, визначені угодами, наступного банківського робочого дня така заборгованість починає обліковуватися як прострочені нараховані доходи:

Дебет рахунка 2069 А «Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання»

Кредит рахунка 2068 А «Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання» [60, с.66].

У разі визнання заборгованості за нарахованими доходами сумнівною щодо погашення (як правило, несплата перевищує 30 календарних днів), вона починається обліковуватися на рахунках обліку сумнівної заборгованості за нарахованими доходами, а саме: 1780 А «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями»; 2480 А «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами»; 3589 А «Сумнівна заборгованість за іншими нарахованими доходами».

Отже, облік нарахованих та прострочених нарахованих доходів ведеться у розрізі активів. На момент визнання заборгованості сумнівною втрачається сенс такого обліку. Тому сумнівна заборгованість обліковується тільки за укрупненими групами операцій (міжбанківські, операції з клієнтами, інші операції).

Критерії, строки та порядок визнання заборгованості за нарахованими доходами сумнівною та безнадійною визначаються обліковою політикою банку відповідно до нормативно-правових актів НБУ, складених з урахуванням вимог законодавства України (Таблиця 2.2) [60, с.56-72].

Таблиця 2.2

Облік доходів банку за кредитними операціями на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»

Якщо доходи (витрати) отримані (сплачені) на дату складання балансу, то суми не обов'язково проводити через рахунки нарахованих доходів (витрат), тобто в обліку фіксується запис: Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання», Кредит рахунка 6026 АП «Процентні доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання».

Економічний зміст операції: позичальник сплатив проценти за кредит, наданий на поточні потреби за поточний місяць у цьому самому місяці (Таблиця 2.3) [60, с.69].

Таблиця 2.3

Облік доходів банку за іншими банківськими операціями на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»

Організація обліку і контролю розрахункових операцій забезпечує розроблення єдиних правил, методик та процедур обліку і контролю розрахункових операцій

У складі комісій, які банк одержує за надані послуги, виділяють:

·    комісії за одноразові послуги;

·        комісії за послуги, які надаються протягом періоду, що обумовлений в угоді;

·        комісії за послуги з обов’язковим результатом.

Комісії за одноразові послуги. До цього виду комісій відносять комісії за послуги з обміну валют, за видачу готівкових коштів, за видачу поручительства тощо.

Одержання комісії відображається в обліку записом:

Д-т «Поточний рахунок клієнта» або «Каса»;

К-т «Комісійні доходи».

Облік комісії за послуги постійного характеру. До них належать комісії за розрахунково-касове обслуговування, інкасаторські послуги, орендні платежі тощо [46, с.370-371].

Розрахунки без участі готівки здійснюються шляхом використання безготівкових розрахунків. Безготівкові розрахунки - це розрахунки, які проводить банк шляхом перерахування грошових коштів з рахунка платника на рахунок одержувача, а також перерахування банком за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку на рахунки одержувачів коштів. Для здійснення розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками, пластиковими картками. Форми безготівкових розрахунків і правила їх здійснення запроваджує Національний банк України. Підприємства можуть застосовувати при здійсненні розрахункових операцій платіжні інструменти у формі:

—  платіжні доручення;

—      платіжні вимоги-доручення;

—      розрахункові чеки;

—      акредитиви;

—      платіжні вимоги.

При здійсненні розрахунків використовуються розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Розрахункові документи приймаються банком до виконання за наявності підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами поточного рахунка. Прийняття документів від підприємств здійснюється протягом робочого дня. Документи, прийняті в операційний час, відображаються банком у балансі в той самий день. Списання коштів з рахунка платника провадиться тільки за першим примірником розрахункового документа (Таблиця 2.4) [46, с.114-115].

Таблиця 2.4

Облік комісійних доходів банку на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»

Основну масу доходу від комісійних операцій банки отримують у вигляді комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів. Інші види комісійних доходів становлять незначну частку в загальному обсязі доходів через не розвинутість ринку таких послуг, як трастові, факторингові, лізингові та ін.

До інших видів доходу від комісійних операцій належать: » комісія за надання гарантій та порук;

·    плата за акцептні операції банку;

·        плата за фінансування капітальних вкладень та інші інвестиційні послуги;

·        комісійні за здійснення валютних операцій;

·    комісійна винагорода за консалтинговими послугами (Таблиця 2.5) [75, с.403].

Таблиця 2.5

Облік непередбачених доходів банку на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»

Відображення в обліку операцій з розрахунковими чеками здійснюється у такий спосіб:

1. Згідно з заявою клієнта банк депонує зазначену суму на спеціальному рахунку, одержуючи комісійні за послуги:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» на суму ліміту чекової книжки;

К-т 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» (на суму, визначену за послугу).

Одночасно списується з поза балансу бланк виданої чекової книжки:

Д-т 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95 - 98»;

К-т 9821 «Бланки суворої звітності» (Таблиця 2.6) [46, с.124].

Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті наведена нижче (Рис. 2.2).

Рис. 2.2. Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами [46, с.128]:

- покупець-платник передає до свого банку заяву на відкриття акредитива;

- банк депонує кошти на рахунку 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами», бухгалтерським проведенням:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами» (на суму заявленого акредитива);

- банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива;

- банк постачальника, після одержання повідомлення, інформує постачальника про відкриття акредитива, який обліковує на позабалансовому рахунку 9802 «Акредитиви до сплати» (на балансових рахунках жодних записів не здійснюють, бо гроші не надійшли);

- постачальник відвантажує товар покупцеві;

- постачальник передає товарно-транспортні накладні та розрахункові документи своєму банку для одержання платежу;

- банк постачальника, одержавши зазначені документи, перевіряє їх та звіряє з умовами реалізації акредитива;

- банк постачальника надсилає документи спецзв’язком до банку-емітента;

- банк-емітент після перевірки сплачує надіслані документи та сповіщає про платіж банк-контрагент:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами»;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

- банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»

К-т 9802 «Акредитиви до сплати»

Таблиця 2.6

Облік доходів банку за розрахунково-касове обслуговування на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк» [10]

2.2 Облік доходів від валютних операцій, операцій з цінними паперами та банківськими металами

Організація обліку і контролю операцій банку з цінними паперами забезпечує узгоджений, єдиний порядок здійснення обліку, технології відображення, збору, обробки облікової інформації, контролю та складання звітності про діяльність банку з цінними паперами.

Результат від торговельних операцій відображається на активно-пасивних рахунках.

Розглянемо відображення в обліку результатів від торговельних операцій на прикладі торгівлі цінними паперами (акціями, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо). Прибуток чи збиток від реалізації цінних паперів відображається на рахунку № 6393 «Результат від продажу цінних паперів з портфеля банку на продаж» [46, с.371].

На процентні доходи банку за операціями з борговими цінними паперами, придбаними банком, впливають власне проценти (за фіксованою або плаваючою процентною ставкою), а також амортизація дисконту чи премії.

Дисконт - це різниця між номіналом цінних паперів і ціною придбання, якщо остання нижча номіналу. Сума дисконту у разі купівлі цінних паперів ураховується як елемент ціни придбання на рахунку «Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами». Фактично банк одержує суму дисконту при погашенні облігацій.

Премія - це перевищення ринкової вартості (вартості придбання) цінного папера над його номінальною вартістю без урахування нарахованих на момент придбання процентів (купона).

Реалізація принципів нарахування і відповідності за операціями з борговими цінними паперами в портфелі банку потребує щомісячного відображення в обліку:

1.   Нарахованих процентів.

2.      Амортизації дисконту чи премії.

Амортизація дисконту збільшує процентний дохід, а амортизація премії зменшує процентний дохід за операціями з борговими цінними паперами в портфелі банку. Для розрахунку амортизації дисконту чи премії на практиці використовується метод ефективної ставки процента. У наведених прикладах застосовано з навчальною метою простіший - прямолінійний метод амортизації дисконту (премії) за борговими цінними паперами [46, с.367-368].

Важливе значення для зростання дохідності банків має інвестиційний портфель цінних паперів банку. Обсяги доходу з цього джерела залежать від розміру й структури інвестиційного портфеля, а також дохідності різних видів цінних паперів [75].

Винагорода, отримана банком за операціями з цінними паперами, є доходом установ банку, що проводили відповідні операції [68, с.184].

Таблиця 2.7

Облік доходів банку на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»

При реалізації акцій, що були в портфелі банку на продаж, реалізований прибуток чи збиток (різниця між ціною реалізації та балансовою вартістю) відображається в банку-продавця за окремим аналітичним рахунком балансового рахунку №6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж»

Якщо дивіденди оголошені в одному році, а сплачуються у наступному, то дивіденди обліковуються інвестором на дату оголошення на балансовому рахунку № 3578 «Інші нараховані доходи», який закривається після отримання дивідендів. У разі, якщо асоційована компанія має збиток, то його необхідно відобразити в бухгалтерському обліку за рахунком № 7399 «Інші банківські операційні витрати» [68, с.181].

Дивіденди, що були оголошені за акціями в період, коли вони були в портфелі цінних паперів на продаж, обліковуються за рахунками: № 3108 «Нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж:» та № 6300 «Дивідендний дохід за акціями».

Нарахування та облік доходів за цінними паперами здійснюється відповідно до принципу нарахування [65, с.359].

Нараховані доходи від операцій з цінними паперами обліковуються за рахунками відповідних груп обліку цінних паперів.

Організація обліку процентних доходів за рахунками 6-го класу може здійснюватися як за видами цінних паперів, так і за емітентами залежно від побудови внутрішнього плану аналітичних рахунків за групою № 605 «Процентні доходи за цінними паперами».

Облік процентних витрат здійснюється за власними борговими зобов’язаннями банку за рахунками групи № 705 «Процентні витрати за цінними паперами власного боргу».

Комісійні доходи від операцій з цінними паперами обліковуються за такими балансовими рахунками:

№ 6103 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків»;

№ 6113 «Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів».

Сума комісійних, сплачених при придбанні боргових цінних паперів, відноситься на витрати на момент їх придбання та відображається за балансовим рахунком № 7103 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами».

Отриманий прибуток від реалізації цінних паперів та отриманий результат від операції з переведення цінних паперів з одного портфеля в інший відображається за рахунком № 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами» [68, с.184-185].

Операція репо - це операція з цінними паперами, яка складається з двох частин і при якій укладається одна генеральна угода між учасниками ринку про продаж-купівлю на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною. Перша частина цієї операції - пряме репо, передбачає купівлю цінних паперів одним контрагентом в іншого, із зобов'язанням продавця викупити ці ж цінні папери у визначений термін за іншою ціною.

Різниця між цінами продажу і зворотного викупу є процентним доходом для того, хто купує цінні папери при прямому репо. Ціна зворотного викупу складається з початкової ціни цінних паперів і процентів, що встановлені для даної операції.

Процентний дохід, що отримують від операцій репо, визначається за формулою:

Процентний дохід = Сума коштів, використана для операції репо ∙

Ставка репо ∙ (Термін операції / (365∙100)) (2.1)

Друга частина - зворотне репо - дзеркальне відображення прямого репо, але з позиції контрагента, що купує цінні папери в першій частині операції [64, с.387-388].

Обліковуються процентні доходи на рахунках:

Процентні доходи за коштами, наданими Національному банку України за операціями репо

Процентні доходи за коштами, наданими банкам за операціями репо

Процентні доходи за коштами, які надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо [64, с.395].

Банки можуть купувати боргові цінні папери на дату їх випуску або після цієї дати протягом строку їх дії. Цінні папери можуть бути придбані за номіналом, з надбавкою (премією) або знижкою (дисконтом) залежно від того, яке співвідношення фактично склалося між офіційно встановленою і ринковою ставками процентів за цими цінними паперами. Якщо ринкова ставка вища, аніж офіційно встановлена, то цінні папери продаються з дисконтом, і навпаки: якщо ринкова ставка процентів нижча, ніж офіційно встановлена, то з премією.

Щомісяця протягом періоду перебування боргових цінних паперів у портфелі банку на продаж та інвестиції необхідно здійснювати амортизацію дисконту або премії з віднесенням нарахованих сум на збільшення чи зменшення процентних доходів (рахунки: № 6052 «Процентні доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на продаж», № 6053 «Процентні доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції»). Сума амортизації дисконту збільшує процентний дохід. Сума амортизації премії зменшує процентний дохід.

Наприкінці місяця за борговими цінними паперами також необхідно здійснювати нарахування процентного доходу.

Сплачений накопичений процент обліковується за рахунками № 3118 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж» або № 3218 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції»

Результат від торгівлі борговими цінними паперами на продаж відображається за рахунком № 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж» [65, с.363-364].

Комерційні банки можуть проводити валютні операції лише після отримання від НБУ Генеральної ліцензії. Тому ліцензію можуть отримувати банки, які є юридичними особами, існують та здійснюють свої операції на території України не менше одного року, з розміром статутного капіталу та власних коштів, які встановлює НБУ.

Переоцінка валютних статей балансу здійснюється при зміні офіційного курсу іноземної валюти за правилами:

—  монетарні активи та зобов'язання в інвалюті повинні переоцінюватися при зміні валютного курсу;

—      переоцінка проводиться на суму різниці у валютних курсах;

—      дохід або збиток від переоцінки повинен показуватися у Звіті про прибутки і збитки і, таким чином, впливати на капітал [13].

При зміні курсу валюти в бік зменшення гривневого еквівалента проведення складаються навпаки. При закритій валютній позиції підсумок переоцінки дорівнює нулю. При відкритій валютній позиції банк перебуває в зоні ризику [64, с.416-423].

Пункт обміну іноземних валют уповноваженого банку є структурним підрозділом його касового відділу.

Обмінні пункти обладнуються стендами (табло), встановленими в доступному місці, де міститься необхідна інформація і вказуються курси купівлі-продажу готівкової іноземної валюти. Офіційне розпорядження про встановлені курси, офіційний курс НБУ, тарифи комісійних винагород отримують пункти від уповноваженого банку [65, с.454].

При здійсненні конверсійних операцій касир операційної каси чи обмінного пункту уповноваженого банку оформляє реєстр конверсії іноземної валюти і видає фізичній особі - резидентові чи нерезидентові перший примірник квитанції ф. № 377-А.

Комісійну винагороду (сума комісійних не повинна перевищувати двох відсотків від суми іноземної валюти, що подається до конверсії) за конверсійні операції з готівковою інвалютою уповноважені банки можуть одержувати як у національній, так і в іноземній валютах.

Сума комісійних в іноземній валюті, що подавалась до конверсії, зазначається у квитанції окремо.

Комісійна винагорода за ці операції також встановлюється не більше двох відсотків від суми інвалюти, стягується в іноземній або в національній валюті [64, с.449-450].

2.3 Особливості аналізу доходів банку

Якими важливими для банку не були б цілі та пріоритети, реалізовані у процесах комплексного управління активами і пасивами, банк є підприємницькою структурою, тому його головна мета - отримання доходу та прибутковість діяльності.

Доходи комерційного банку - це зростання економічних вигід протягом періоду, що аналізується, в результаті реалізації банківського продукту та іншої діяльності банку у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань.

Центральне місце в аналізі фінансових результатів банку належить вивченню обсягу та якості отримуваних ним доходів, оскільки вони являють собою головний фактор формування прибутку. Основною метою аналізу доходів комерційного банку є виявлення потенційних резервів зростання дохідності банківської діяльності.

Систему аналізу доходу банку слід розглядати як сукупність елементів, які знаходяться в постійній взаємодії. До них належать суб’єкти, об’єкт, методи, завдання аналізу, а також підсистема його забезпечення (Рис. 2.3).

Рис.2.3. Система аналізу доходів банку

Здійснюючи аналіз доходів, необхідно визначити такі завдання:

·    вивчити динаміку і структуру доходів за напрямами та постатейно;

·        оцінити виконання фінансового плану за доходами;

·        оцінити рівень доходів на одну гривню, розміщених в активи коштів;

·        здійснити факторний аналіз та виявити резерви збільшення дохідності банку;

·        забезпечити ефективне управління доходом з метою зростання прибутковості банківської діяльності.

Завдання визначають об’єкт аналізу, який за допомогою певних методик розкривається відповідними суб’єктами, а саме тими відділами та службами банку, які безпосередньо займаються аналітичною роботою. Зокрема, це можуть бути інформаційно-аналітичні підрозділи банку та посади економістів-аналітиків.

Об’єктом аналізу виступають доходи банку.

Говорячи про методику аналізу доходів банку слід відмити, що існує дуже багато показників, розрахунок яких дозволить вирішити ті чи інші завдання, поставлені перед суб’єктами аналізу. Також існує декілька підходів щодо порядку аналізу доходів.

Зокрема, відповідно до методики, розробленої Пановою Г. С., аналіз доходів банку слід почати з розрахунку загальної суми усіх доходів банку, отриманих за період, з наступним поділом на види доходів, що надійшли від проведення різних видів банківських операцій [79, с.430].

Інші дослідники пропонують починати аналіз доходів комерційного банку з оцінки виконання плану і змін у структурі валового доходу через зіставлення даних за звітний період з плановими даними, а також фактичними даними за відповідний період минулого року. Аналіз структури доходів передбачає також визначення частки відповідних груп доходів у загальній їх сумі [67, с. 130-135].

Структурний аналіз доходу банку передбачає попереднє його групування за джерелами утворення.

Аналізуючи доходи банку їх можна класифікувати відповідно до цілей його проведення (Додаток Е).

Загальний аналіз доходів банку ґрунтується на використанні методик вертикального та горизонтального аналізу, які дають змогу оцінити структуру доходів та визначити динаміку доходу в цілому і за кожною його складовою.

Аналіз динаміки доходів банку проводиться за допомогою стандартних показників: абсолютного зростання, темпу зростання та темпу приросту.

Структурний аналіз доходів банку здійснюють задля визначення частки кожного виду доходів і тенденцій його зміни. Завданням структурного аналізу є:

-    виявлення основного фактора доходності банку;

-        дослідження цільового ринку банківських послуг, які віповідають основному фактору дохідності, і вивчення можливостей збереження цього джерела доходу в майбутньому;

         визначення ступеня стабільності доходу.

Аналіз структури доходів дає можливість оцінити ефективність окремих видів діяльності банку. Цей аналіз потрібно починати з визначення частки відповідних груп у загальному обсязі отриманих доходів. Питома вага операційних доходів повинна наближатись до 100%, а темп приросту порівняно з попереднім періодом має бути ритмічним. У разі зменшення приросту операційних доходів загальне збільшення доходу може бути досягнуто за рахунок не операційних доходів. Якщо виникає така тенденція - зростання доходів від побічної діяльності, то банку потрібно звернути на неї особливу увагу. Виникнення такої тенденції свідчить про погіршення управління активними операціями банку або про погіршення кон'юнктури ринку кредитних послуг.

Для зростання дохідності банку необхідно безперервно здійснювати аналіз його доходів, який розкриває причини їх змін та дає змогу виявити резерви зростання прибутковості банківської діяльності.

Банківські доходи можуть бути диверсифікованими за такими ознаками:

—  за порядком отримання (процентні, непроцентні тощо);

—      за джерелами отримання (підприємницькі структури, населення, біржі);

—      за частотою отримання (стандартні, невизначені);

—  за строками отримання (інвестиційний часовий ефект) [45, с.348-374].

Аналіз доходів банку за статтями дозволяє вирішити такі завдання:

·    Оцінити загальний рівень доходів у банку.

·        Вивчити склад, структуру і динаміку доходів та побудувати прогноз їх надходжень за статтями.

·        Деталізувати вивчення динаміки доходів за видами діяльності установи і виявити вплив факторів на зміну їх обсягу.

·    Провести порівняльний аналіз дохідності між банками, що працюють у подібних економічних умовах.

Для інформаційного забезпечення аналізу доходів банку можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації. Але базовою інформацією для фінансового аналізу є дані звіту про фінансові результати, який відображає величину дохідних статей, згрупованих за їх характером та основними напрямами; балансу (з примітками), який розкриває наявність та напрями розміщення фінансових ресурсів банку на фіксований момент часу; фінансового плану, або бізнес-плану, комерційного банку щодо очікуваних доходів і витрат періоду, який аналізується.

Джерела інформації:

1. Примітки до 6-го класу "Доходи", а саме:

1.1. Примітка 2. Чистий відсотковий дохід.

1.2.   Примітка 3. Дивідендний дохід.

1.3.      Примітка 4. Чистий торговельний дохід.

1.4. Примітка 9. Непередбачені доходи.

1.5. Примітка 10. Розрахунок чистого та скоригованого чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію.

1.6.   Примітка 18. Нараховані доходи до отримання.

2. Балансові рахунки 6-го класу.

3. Кошторис доходів.

4. Оперативна звітність відділень банку.

5. Баланс операційного дня [93, с.95-115].

Загальний обсяг доходів аналізують не тільки за статтями у динаміці та відносно кошторису їх надходження, але також шляхом вивчення внеску структурних підрозділів і функціональних служб у їх загальну масу. З метою порівняльності результатів часто оцінку отриманих доходів вивчають за такими показниками: доходи на одну гривню сумарних активів; доходи на одного штатного працівника; доходи на одну гривню заробітної плати персоналу банку [93, с.99].

Доцільно використовувати для аналізу доходів і витрат такі відносні показники:

—  коефіцієнти розподілу, що визначають, яку частину від групи абсолютних показників становить той чи інший абсолютний показник фінансового стану;

—      коефіцієнти кореляції, які визначають відношення між різними по суті абсолютними показниками фінансового стану або їх лінійними комбінаціями, що мають різну економічну значимість.

Сукупність таких прийомів аналізу дає змогу здійснити кількісне та якісне оцінювання доходів і витрат банку [45, с.348-374].

Для оцінювання ефективності банківської діяльності передбачається перегрупування дохідних статей звіту про фінансові результати банку відповідно до типових напрямів доходів: розрізняють процентні доходи, основним джерелом яких є продуктивні активи, та непроцентні доходи банку, що містять комісійні, торговельні, інші операційні та непередбачені доходи. Попередній аналіз здійснюється за цими напрямами доходів. Схема розрахунків:

Д = Дп + Дн,                                   (2.2)

де Д - загальна сума доходів банку;

Дп - процентні доходи;

Дн - непроцентні доходи.

Значення кожного напряму доходів у формуванні сукупного доходу банку оцінюється через визначення відповідної частки у загальному обсязі, а в динаміці сума абсолютних відхилень дорівнюватиме загальному збільшенню доходу:

∆Д = ∆Дп + ∆Дн ,              (2.3)

де ∆Д, ∆Дп , ∆Дн - зміна загальної суми доходів, процентних та непроцентних доходів відповідно.

Загальний аналіз доходів пропонується починати з розгляду їх динаміки і структури, оцінка яких передбачає ряд таких розрахунків:

•        оцінюється вплив зміни величини кожного виду доходів на темп приросту результативного показника, тобто можна розрахувати, на скільки процентів відносно базового рівня змінився загальний обсяг доходу під впливом конкретного виду доходу, що розраховується за формулою:

∆Ді : ∆Д ∙ 100%,                             (2.4)

де ∆Ді - зміна окремого виду доходів;

До - загальний обсяг доходу у базовому періоді.

Відповідно до розглянутої моделі може бути використана така система:

∆Д : До = ∆Дп: До + ∆Дн: До,       (2.5)

Тільки структура сукупного доходу банку у базовому періоді пояснює невідповідність між темпами зростання окремих видів доходів та рівнем впливу цих змін на темпи зростання загальної величини доходів (Додаток Ж, З, И).

Загальна оцінка доходів банку на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк» за їх напрямами, як це передбачено у звіті про фінансові результати, здійснюється за допомогою аналітичної (Додаток И-1). Дані додатку И-1 свідчать про те, що загальні доходи банку збільшилися на 3834537 тис. грн., або на 20,7013 %, за період, який аналізується. Загальне збільшення доходів супроводжувалося зростанням більшості його складових.

Отже, можна зробити висновок, що загальна оцінка доходів банку позитивна, але уточнені дані мають ґрунтуватися на аналізі окремих статей доходів та вивченні причин, що зумовили відповідні зміни. [45, с.348-374].

У свою чергу, при аналізі структури операційного доходу позитивною вважається тенденція збільшення питомої ваги процентних доходів (Додаток К). Збільшення частки комісійних доходів може свідчити або про зростання кількості клієнтів, що обслуговуються в банку, або про подорожчання банківських послуг (збільшення тарифів) (Додаток Л). Аналіз зазначеного питання можна здійснити також за допомогою коефіцієнта залежності банку від непроцентних доходів.

Цей показник розраховується за такою формулою:

Комісійний дохід до загальних активів = Комісійний дохід

Середні загальні активи, (2.6)

Наведений показник аналізується в динаміці. Його збільшення може свідчити про рівень диверсифікації у платні фінансові послуги чи намагання досягти спекулятивного прибутку [52, с.105-109].

З метою поглиблення оцінки надходження доходів аналізують фактори внутрішнього та зовнішнього середовища, що позначилися на очікуваних обсягах їх надходжень. До зовнішніх факторів належать:

1)стан і кон'юнктура ринку банківських послуг і капіталів та попиту на них;

2)економічна, демографічна і політична ситуація в державі та ін.

До внутрішніх факторів, що залежать від діяльності банку, належать: розвиток мережі установ та асортимент банківських послуг; масштаби діяльності; цінова політика банку; управління персоналом та ін. [93, с.95-115].

Визначальну частку в загальній сумі доходів займають процентні доходи, тому на них звертають основну увагу у процесі аналізу.

На величину процентних доходів впливають два чинники:

1)  зміна обсягу та структури наданих кредитів;

2)  зміна рівня середньої процентної ставки.

Факторний аналіз здійснюється за допомогою прийомів елімінування. Трифакторна модель доходу від кредитних операцій може бути представлена так:

Процентний дохід = Кількість кредитних договорів ∙ Середня сума одного кредиту ∙ Середня процентна ставка за кредитами         (2.7)

Динаміку дохідних статей аналізують шляхом порівняння з попереднім періодом або плановими показниками [52, с.105-109].

Аналізуючи економічна діяльність на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк» в 2011 році, згідно з загальною оцінкою експертів, мала позитивний тренд завдяки ретельно розробленій на основі високо якісного аналізу та прогнозування Стратегії банку.

Активи та зобов’язання на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк» на кінець 2011 фінансового року мають наступне співвідношення і показані за допомогою (Рис. 2.4).

Рис.2.4. Співвідношення активів та зобов’язання на кінець 2011р

За минулий рік Активи (Додаток М) ПАТ КБ «Приватбанк» зросли на 31 681 251 тис. грн. і станом на 31 грудня 2011 року становлять 145 118 473 тис. грн. через наступну динаміку:

«Кредити та заборгованість клієнтів», порівняно з даними станом на 31.12.2010 року збільшилися на 15 406 903 тис. грн., і складають 100 792 210 тис. грн. Значно зросли «Кошти в інших банках» і на кінець року вони становлять 3 616 684 тис грн.

Зобов’язання (Додаток М) ПАТ КБ «Приватбанк» на кінець дня 31.12.2011 року складають 128 371 494 тис грн. за рахунок наступних змін:

«Кошти банків» у минулому році зменшилися на 31% і становлять 10 104 288 тис грн. Спостерігалося збільшення «Коштів клієнтів» на 22% і на кінець року вони дорівнюють 91 841 753 тис грн.

Власний капітал (Додаток М) ПАТ КБ «Приватбанк» під кінець року зріс на 4 867 011 тис грн. і складає 16 746 979 тис грн. за рахунок збільшення «Статутного капіталу» банку на 4 704 679 тис грн. у порівнянні з попереднім роком.

Економічне середовище в минулому 2011 році було відзначене загальним відтоком депозитів та збитками в банківській системі України. Значною мірою це сталося за рахунок корпоративного сектора, який впав на 5,2% (8,9 млрд. грн.). За результатами роботи перших 11 місяців 2011 р. банківська система України показала від’ємне сальдо у сумі 4,8 млрд. грн.

Крім того, протягом 2011 року спостерігався спад споживчих настроїв та погіршення економічного стану громадян України.

При таких умовах за результатами минулого року журнал «Global Finance», в рамках всесвітнього конкурсу кращих банків на ринках Центральної та Східної Європи, що розвиваються, визнав ПАТ КБ «Приватбанк» «Кращим банком України 2011». Критеріями вибору переможця були зростання активів банку, прибутковість, рівень обслуговування клієнтів, конкурентні ціни та інноваційні продукції [94].

На сьогодні основними конкурентами ПАТ КБ «Приватбанк» є універсальні банки, як вітчизняні, так і дочірні структури європейських і російських банків, що функціонують на території України: «Райффайзен банк Аваль», «Укрсоцбанк», «ВТБ банк», «УкрСиббанк», «ОТП банк», «Форум», «Ощадбанк» і «Укрексімбанк». Щодо нових конкурентів, то в 2012 р. планується введення в групу найбільших банків «Дельта банк» та «ДБ Ощадбанку Росії». (Додаток Н)

2.4 Аналіз структури та динаміки доходів на прикладі ПАТ «Приватбанк»

Аналітичні дослідження консолідованої звітності банку охоплюють окрім вивчення характеру і змін в управлінні активами, зобов'язаннями і капіталом генеруючої ролі балансу в доходах і витратах банку. В результаті кабінетні спостереження фокусуються на вивченні:

·    динаміки і структури доходів;

·        динаміки і структури процентних відсотків, операційних та інших управлінських витрат;

·        маржинального доходу, фінансового «тягаря» банку;

·        загальної ефективності за методикою Дюпона;

·        капіталоутворення в банку.

Основними документами інформаційного забезпечення фінансового аналізу є бухгалтерський баланс, який розкриває фінансове становище банку на фіксований момент часу, і звіт про прибутки і збитки, який відбиває величину отриманих доходів і понесених витрат, втрат та збитків за визначений період часу. Між основними статтями бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати спостерігається чіткий взаємозв'язок. Він проявляється у тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви - основну частину операційних витрат [89, с.147-168].

Акціонери ПАТ КБ «Приватбанк» затвердили консолідовану звітність банку за 2011 рік, яка свідчить про стійкість його фінансових показників і лідируючих позиціях на ринку.

Звітність за 2011 рік дає достовірне уявлення про фінансовий ПАТ КБ «Приватбанк» та його дочірніх банків і підприємств, про фінансові результати його діяльності, рух грошових коштів в звітному році.

Також акціонери банку відзначили, що загальна оцінка діяльності консолідованої групи в 2011 році має позитивну тенденцію, конкурентна позиція ПАТ КБ «Приватбанк» на ринку банківських послуг залишається міцною і стабільною.

Розглянемо динаміку і структуру доходів банку ПАТ КБ «Приватбанк» за даними табл. 2.8, табл. 2.9. Можна проаналізувати таблиці, зробити аналітичні висновки, таким чином:

—  76,84% загальних доходів банку на 01.01.2011р припадає на процентний дохід від операцій. Найбільш прибутковими, як і в попередні роки, були операції з кредитування клієнтів в національній та іноземній валютах. Також високою є питома вага комісійного доходу від розрахунково-касового обслуговування клієнтів - 18,14% загальних доходів банку;

—   75,08% загальних доходів групи на 01.01.2012р припадає на процентний дохід від операцій. Найбільш прибутковими, як і в попередні роки, були операції з кредитування клієнтів в національній та іноземній валютах. Також високою є питома вага комісійного доходу від розрахунково-касового обслуговування клієнтів - 20,18% загальних доходів групи [99].

Таблиця 2.8

Результати від банківських та інших операцій на 01.01.2011р.

Рис. 2.5. Аналіз структури статей доходу ПАТ КБ «Приватбанк» на 01.01.2011 р., %

Таблиця 2.9

Результати від банківських та інших операцій на 01.01.2012 р.

Рис. 2.6. Аналіз структури статей доходу ПАТ КБ «Приватбанк» на 01.01.2012 р., %

Отже, можна зробити висновок, що загальна оцінка доходів банку позитивна, але уточнені дані мають ґрунтуватися на аналізі окремих статей доходів та вивченні причин, що зумовили відповідні зміни, даний комерційний банк активізував роботу щодо одержання процентних доходів через оптимізацію свого кредитного портфеля, але водночас він не приділяв належної уваги розвитку банківських послуг, які могли б приносити доходи.

Збільшення надійності банку залежить від того, у який спосіб диверсифікована структура напрямів його доходів. Банкам рекомендується розширювати спектр платних послуг клієнтам - брокерські, довірчі, надання консультативної допомоги тощо. Створюючи дохід від надання послуг, комерційні банки значно збільшують свій прибуток. Але стійка тенденція до значних темпів зростання таких доходів може свідчити про погіршення управління активними операціями банку. [45, с.348-374].

Можливості комерційного банку збільшувати процентні доходи в умовах зростання інфляції обмежуються, тому зростає значення непроцентних доходів. Крім того, банки активно використовують такі джерела отримання доходів, як:

·    надання консультативної допомоги клієнтам, інформаційних та експертних послуг;

·        посередництво у розміщенні цінних паперів своїх клієнтів;

·        виконання функцій валютного контролю для експортерів товарів;

·        інші нетрадиційні послуги.

Згідно з вимогами нормативних актів НБУ призначенням фінансової звітності банків є створення бази даних, яка дасть змогу реально оцінити показники ліквідності, платоспроможності та дохідності банків і на цій основі визначити їх фінансовий стан - як комплексне поняття, що відображає різні напрями банківської діяльності.

Основним показником, який узагальнює результати діяльності і свідчить про ефективність діяльності банку, є прибуток [52, с.111].

Прибуток - перевищення сукупних доходів над сукупними витратами; це фінансовий показник результативності діяльності банку. Загалом прибуток залежить від трьох «глобальних» компонентів: де ходів, видатків і податків, сплачених у бюджет [14, с.407].

Метою аналізу прибутку і рентабельності є збільшення абсолютні величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами.

Аналіз кінцевого фінансового результату діяльності банку складається з таких елементів:

—  аналіз джерел прибутку;

—   аналіз доходів комерційного банку: структурний аналіз, оцінка рівня доході в;

—   аналіз витрат банку: структурний аналіз, оцінка рівня витрат;

—   аналіз абсолютного розміру прибутку та факторів, що на нього впливають;

—   аналіз фінансових коефіцієнтів прибутковості: вивчення динаміки коефіцієнтів, оцінка коефіцієнтів з погляду їх оптимального рівня, факторний аналіз динаміки коефіцієнтів [61, с.104-113].

Фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, який залежить в основному від співвідношення його доходів і витрат. Прибуток банку являє собою перевищення доходів над витратами. Розрізняють:

·    прибуток до оподаткування (або валовий прибуток) - різниця між сумами доходів і витрат банківської установи до виплати нею обов'язкових та інших платежів до бюджету;

·        прибуток після оподаткування (або чистий прибуток) - сума прибутку до оподаткування мінус сума обов'язкових та інших платежів до бюджету. У світовій практиці вважається: якщо сума чистого доходу до оподаткування становить не менше ніж 2,0% від суми капіталу, то банк працює ефективно.

Відповідно до класифікації доходів і витрат прибуток банку складається з таких сум (рис. 2.7):

Рис. 2.7. Структура балансового прибутку [52, с.112]

Розмір прибутку банку залежить від зміни певних чинників (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Чинники, що впливають на зміну банківського прибутку [52, с.112]

Головною метою аналізу прибутку банку є з'ясування невикористаних резервів його збільшення [52, с.113].

Основою проведення аналізу фінансового стану діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» протягом всіх років є баланс (Додаток Ж) і звіт про фінансові результати (Додаток З).

Для аналізу фінансового стану ПАТ КБ «Приватбанк» були взяті показники економічної діяльності банку за останні три роки (на 01.01.2010., на 01.01.2011р., на 01.01.2012р.) Обсяг фінансово-аналітичної інформації дав можливість дослідити та прослідкувати динаміку тенденцій економічного розвитку банку, а також сприяв більш повній і об’єктивній оцінці показників.

Метою аналізу активів банку та операцій з ними є, з одного боку оцінка раціональності фактичної структури активів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого - визначення шляхів її оптимізації та узагальнюючої оцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу банку [89, с.147-168]

Загальна кількість активів в ПАТ КБ «Приватбанк» за 2011 рік становила 113 437 222 тис. грн., що на 31,80% більше ніж в 2010 році (86 066 131тис.грн), або на 27 371 091 тис. грн. В 2012 році спостерігається тенденція також збільшення активів у порівнянні з 2011 роком на 27,93% або 31 681 251тис.грн. Це пов’язане насамперед із суттєвим збільшенням торгових цінних паперів на 45,54% або на 38440 тис. грн., основні засоби та нематеріальні активи на 11,99%, та інші фінансові активи банку на 482,94%. (Додаток П).

Також спостерігаємо зменшення цінних паперів в портфелі банку до погашення на 7,80%.

Ці позитивні зміни характеризує сприятливий фінансовий стан банку, також суттєве збільшення грошових коштів для ефективного його функціонування. Найбільшу питому вагу в активах банку становлять кредитні операції. Це пов’язано з об’єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфері, де найвища норма прибутку. Їх відсоток у загальному обсязі активів протягом 2010-2012 років становить 87,13%, 89,79%, та 84,70%.

Роблячи підсумки можна сказати, що ПАТ КБ «Приватбанк» ефективно використовує свої активи про що свідчить їх збільшення. Необхідно збільшувати темпи приросту кредитного портфеля, портфеля цінних паперів, для того щоб банк працював ще краще.

Загальна структура активів Банку свідчить про виважене ставлення Банку до якості своїх активів. Такий підхід дозволяє Банку ефективно управляти ними та досягати позитивного результату за кожною активною операцією. Управління активами вирішувало проблему прибутковості, дотримання нормативів ліквідності та контролю притаманних Банку ризиків.

Розкриття інформації за видами активів у фінансовій звітності Банку відповідає вимогам Національного банку України та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Протягом 2010-2012 років в ПАТ КБ «Приватбанк» відбувається суттєве збільшення зобов’язань з 75 795 412 тис. грн до 128 371 495 тис. грн, що свідчить про збільшення масштабів діяльності банку. Зокрема значний притік коштів фізичних осіб протягом 2010-2012 на 31,56% (4 896 686 тис. грн.), а також юридичних осіб протягом 2010-2012 років на 59,59% ,або 20 450 822 тис. грн. це пов’язано з великою довірою до банку та банківської системи, так і з поліпшення фінансового стану клієнтів, які розміщують свої кошти на депозитах, з збільшенням ділової активності підприємств, з збільшенням оборотних коштів і, як наслідок, з збільшенням залишків на поточних рахунках клієнтів - юридичних осіб. В 2012 році кошти юридичних та фізичних осіб також збільшуються (Додаток Р).

Позитивним є те, що приріст вкладів відбувався в основному за рахунок строкових депозитів, які за рік збільшилися. Такі зміни в динаміці і структурі вкладів за строками сприяють стабільності ресурсного забезпечення банків, що створює необхідні умови для довгострокового кредитування економіки.

Найбільшу питому вагу в зобов’язаннях займають кошти фізичних осіб, тому їх збільшення є досить позитивним. Для підвищення ліквідності та підтримання роботи Банку у звичайному режимі (своєчасне проведення платежів клієнтів, виплати коштів за вкладами фізичних осіб тощо), одним з пріоритетних завдань Банку є подальше залучення коштів юридичних осіб,а також залучення та утримання коштів фізичних осіб.

Розкриття інформації про зобов’язання, у фінансовій звітності Банку, відповідає вимогам Національного банку України та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку [73, с.25-31].

Пасиви банку протягом 2010-2012рр. збільшилися на 31 681 251 грн., що обумовлюється нарощенням обсягів зобов’язань, але темпи зростання акціонерного капіталу значно більші.

Аналізуючи власний капітал в ПАТ КБ «Приватбанк» можна сказати, що в період з 2010 по 2012 роки він істотно збільшився на 15,67% або 1 609 248тис.грн. Це пов’язано із збільшенням статутного капіталу на 13,43% або 1 049 336тис.грн за рахунок власних коштів акціонерів (засновників, учасників), а також від реалізації простих іменних акцій. Варто відмітити,що в структурі власного капіталу банку збільшився резерв переоцінки цінних паперів протягом 2011-2012 років на 6 410 тис. грн.

Водночас впродовж аналізованих років збільшився резерв переоцінки нерухомості, а саме на 228%.

На 01.01. 2012 року в банкові спостерігається отримав прибуток, який становить 1 425 816 тис. грн., що на 55 637тис.грн.більше ніж в 2011році. Це є дуже позитивним для подальшого розвитку банку,що дасть змогу залучити ще більше нових клієнтів (Додаток С).

Однак в 2012році пасиви банку зменшилися на 6,81% або 3 752 977тис.грн. у порівнянні з 2011роком за рахунок зменшення власних акцій, що викуплені в акціонерів. Збалансоване зростання активів і капіталу, поліпшення їх якості і структури сприяють стабільному функціонуванню банків, що є важливим фактором їх позитивного впливу на розвиток економіки України.

Резервний фонд формується Банком у відповідності до статуту та чинного законодавства. Резерви під втрати за активними операціями є достатніми і покривають можливі збитки [76, с.34-36].

У результаті проведеного аналізу капіталу Банку нами не встановлено фактів, які свідчили б про недотримання Банком порядку формування резервів та фондів відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Структура капіталу, що склалась на кінець звітного року не містить ознак загрози фінансової стійкості, а його абсолютний розмір відповідає нормативним вимогам щодо його розміру.

Одним із основних завдань для банків України є забезпечення фінансової стійкості та якісного розвитку за рахунок підвищення рентабельності діяльності [84, с.35-42].

Розкриття інформації про власний капітал та чистий прибуток, у фінансовій звітності Банку, відповідає вимогам Національного банку України та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Проведемо Аналіз фінансових результатів ПАТ КБ «Приватбанк» За даними звітності 2010-2012 років. Здійснюючи аналіз доходів банку, можна зробити висновок, що вони збільшилися протягом відповідних років, а саме з 17 657 572 тис. грн до 22 357 745 тис. грн. Дане збільшення виникнуло за рахунок збільшення процентних доходів на 17,95% у 2012році. Що ж до комісійних доходів, то впродовж 2010-2011 років вони збільшилися на 6,44%, і в 2012році відбувається також їх збільшення на 34,34% або 1153716тис.грн.

Відбувається досить суттєве збільшення у чистому торгівельному доході. У 2012 році він збільшився на 6,49% або на 28 772тис.грн. Адже, ще у 2010 році чистий торгівельний дохід становив -239 534 тис. грн., а у 2012 році він піднявся до 472 088 тис. грн. Причиною цього стало збільшення процентних доходів, адже вони являються основною частиною доходів (Додаток Т).

Витрати ПАТ КБ «Приватбанк» у аналізований період збільшилися на 3,17% у 2010 році , та на 22,02% у 2012 році. Абсолютне відхилення витрат становить 523 312тис.грн. у 2010 році, та 3 751 212тис.грн. у 2012 році. Проте слід зазначити, що за період, що аналізується доходи зростали більшими темпами, ніж збільшувалися витрати, що обумовило прибуткову діяльність банку.

Найбільшу питому вагу у структурі витрат у 2010-2012 році займають процентні витрати, а саме 42,12% і 42,59%.

Комісійні витрати у 2012 році збільшилися на 22,00% або на 121 286тис.грн.; загально адміністративні витрати також збільшилися на 30,07% або 1 174 799тис.грн., що є досить негативним у діяльності банку.

Витрати від участі в капіталі та інші витрати рівні 0. Цікавим є той факт, що чисті витрати на формування резервів у звітному році збільшились на 2 038 659тис. грн. Таке явище є позитивним для банку. Тому що банк має резерви для покриття всіх своїх ризиків (Додаток У).

Надійність та фінансова стійкість банку протягом 2010-2012 років підвищилась. Про це свідчить зростання власного капіталу швидкими темпами. Також слід сказати, що показники маневреності та незалежності власного капіталу не перевищували допустимих значень, що свідчить про те, що банк є фінансово стійким.

Як вже зазначалося, позитивною тенденцією в діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» є збільшення рівня капіталізації банку. Це забезпечує підвищення інвестиційного потенціалу, розширення операцій з різними групами клієнтів, зміцнює довіру до банку.

Щодо управління ліквідністю, то ця позиція - одне з пріоритетних завдань банківського менеджменту. Разом із стандартним набором інструментів банк використовує і власні методики, щодо визначення запасів ліквідності, оцінок, розрахунків ризиків, тощо, забезпечуючи точний аналіз та якісне управління. Розроблено план управління ліквідністю у випадку кризових ситуацій, здійснюється довгострокове та оперативне прогнозування цієї позиції, моделюється стан ліквідності та зміни зовнішніх і внутрішніх факторів.

Що стосується управління фінансовими ризиками, то в ПАТ КБ «Приватбанк» дотримуються процедури визначення та затвердження лімітів, регулярно проводиться моніторинг кредитного портфеля, сформовано необхідні страхові резерви під активні операції.

Для того, що діяльність банку надалі була ефективнішою, необхідно зменшувати свої витрати, поліпшувати якість активів за рахунок збільшення дохідних активів. За допомогою цих факторів прибутковість банку буде ще більше збільшуватися. [84, с.35-42].

Зважаючи на те, що прибуткова діяльність є необхідною умовою фінансової надійності, основними напрямами забезпечення стабільної прибуткової діяльності банку у подальшому повинні бути зростання та поліпшення якості й структури активів за рахунок збільшення частки саме дохідних активів, що сприятиме збільшенню доходів, та зниження рівня банківських витрат, насамперед за рахунок загальних адміністративних витрат, зокрема - на утримання персоналу. Банкам необхідно диверсифікувати дохідні джерела, вживати заходів щодо зменшення ризиків, збільшення обсягу власного капіталу. [45, с.348-374].

Отже фінансове становище банку є стабільним. Поступово збільшується його надійність та фінансова стійкість. До речі, не може не втішати і той факт, що останнім часом до банку проявляють значний інтерес потенційні інвестори, зокрема міцні західні банківські структури, хотілии б придбати акції Приватбанку. Такий інтерес є яскравим доказом стабільного фінансового стану банку. Адже, жодному інвестору навіть на думку не спаде вкладати кошти у структуру або бізнес, які мають проблеми та недостатній рівень надійності.

Висновки до розділу 2

У цьому розділі було подано перелік процентних та комісійних доходів, які може отримати банк. Процентні доходи обліковуються регулярно не рідше одного разу на місяць, незалежно від періодичності розрахунків з контрагентами.

Фінансовий стан банку характеризується такими показниками, як доходи, витрати та прибуток. З метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльності здійснюється аналіз доходів, витрат і прибутку.

Одним з етапів аналізу доходів є вивчення факторів, які впливають на зміну величини отриманих доходів та визначення можливостей її збільшення, що здійснюється за допомогою факторного аналізу кожної групи і видів доходів.

Для того, що діяльність банку надалі була ще ефективнішою необхідно безперервно здійснювати аналіз доходів і витрат, який розкриває причини їх змін та дає змогу виявити резерви зростання прибутковості банківської діяльності, для збільшення якої необхідно:

—  підвищувати процентні доходи, оптимально керуючи кредитним портфелем;

—   збільшувати частку дохідних активів в обсязі загальних активів банку;

—   забезпечувати зростання непроцентних доходів.

Аналізувавши фінансовий стан банку на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк», можна зазначити, що банк відноситься до I групи банків за розміром активів і регулятивного капіталу. В цілому за результатами проведеного аналізу банк має достатньо хороший фінансовий стан. Банк активно розширює свою діяльність, структура зобов'язань банку є збалансованою.

Якість управління активами та пасивами в ПАТ КБ «Приватбанк» протягом періоду дослідження, дозволяла забезпечувати банку необхідний рівень ліквідності, прибутковості, зменшення валютних та процентних ризиків.

За показниками ефективності діяльності за період дослідження ПАТ КБ «Приватбанк» постійно мав позитивні результати, проти від’ємного значення цих показників у середньому по банках України. Отже, на даному етапі розвитку банку в ситуації, що склалася в економіці України та фінансовому ринку, ним обрано правильну стратегію щодо управління формуванням прибутку.

Крім того виявлено, що банк має значні резерви підвищення ефективності своєї роботи за рахунок оптимізації структури активів, зобов’язань та капіталу, раціоналізації власних витрат, а також покращення системи планування в банку.

РОЗДІЛ ІІІ. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ В УПРАВЛІННІ ДОХОДАМИ БАНКУ

3.1 Методи формування управлінського обліку доходів банку

Ринковий результат, який формує банк, відрізняється від результатів, що іx формують промислове або торговельне підприємство. У промисловості або в торгівлі результати діяльності досягаються завдяки використанню матеріалів, робочої сили, засобів виробництва та можуть бути виражені кількісно (кількість штук, кількість одиниць ваги). Ці результати визначаються як "єдиний результат виробництва".

Результат банківської діяльності зумовлюється характером самої діяльності та виражається як:

·   процентний результат завдяки залученню та розміщенню ресурсів;

·        непроцентний результат завдяки обслуговуванню господарської діяльності клієнтів;

·   небанківський результат від функціонування самого банку.

Менеджмент західноєвропейських та американських банків довів, що можливість контролювати небанківський результат є ключовою характеристикою високої ефективності діяльності банку [43, с.105]. У зв'язку з цим визначають три напрями контролю за витратами, від яких залежить висока ефективність:

·   щодо зниження інвестицій в основний капітал, завдяки чому знижуються витрати на приміщення і обладнання;

·        за накладними та іншими нефіксованими витратами;

·        за витратами на утримання персоналу, включаючи всі види заробітної плати завдяки ефективному використанню меншої кількості зайнятих, а не зменшення оплати їх праці [43, с.105-110].

Для правильної оцінки ефективності діяльності банку необхідне використання управлінського обліку.

Складовою управлінського обліку є виробничий облік - збір даних про виробничі витрати для оцінки вартості запасів продукції. Цей напрям щодо, промислових, торговельних та інших подібних підприємств детально розроблено та представлено в роботах іноземних та особливо вітчизняних авторів періоду планової економіки. Що ж до висвітлення цього питання стосовно банківської діяльності, то тут відчувається певний брак інформації.

Застосування ідей, викладених у спеціалізованій літературі з управління виробництвом, дозволяє визначити продажу банківських послуг (рис 3.1)

Рис. 3.1. Алгоритм розрахунку ефективності банківських послуг [50, с.704]

Сучасний банк обслуговує різні сегменти клієнтів, види послуг для яких є загальними та специфічними, обсяг коштів та характер руху на рахунку. Така специфіка потребує відповідної побудови організаційної структури. Ураховуючи те, що сегменти клієнтів та види банківської діяльності є джерелами доходів банку, вони є близькими з огляду на технологічний уклад, кожний може бути ділений в окрему структуру - центр виробництва.

Для обгpунтованого визначення центрів виробництва на основі оргaнізаційної структури банку потрібно сформулювати критерії виділення центру виробництва. Це такі критерії:

·   отримання прямих доходів від розміщення ресурсів та здійснення прямих витрат завдяки їх залученню від клієнтів з використання специфічних, фінансових інструментів та продажу банківських послуг клієнтам банку;

·        продаж взаємопов'язаних банківських послуг на базі єдиних технологій;

·        наявність власного ринку діяльності та клієнтської бази;

·        наявність ланки керування та управління.

Цим критеріям будуть відповідати такі центри виробництва:

·   розрахункове обслуговування юридичних осіб;

·        розрахункове обслуговування фізичних осіб;

·        касове обслуговування;

·        кредитування клієнтів (крім банків);

·        операції з цінними паперами та інвестиції;

·        неторговельні послуги;

·        підрозділи управління та забезпечення.

В основі визначення центрів виробництва є два критерії: виконання взаємопов'язаних та близьких банківських послуг на базі єдиних технологій і наявність власного ринку діяльності (клієнтської бази). П'ять центрів виробництва визначені за видами банківської діяльності - кредитування, операції з цінними паперами, касові послуги, неторговельні послуги, міжбанківське кредитування; два - за видами клієнтів банку: юридичними та фізичними особами [66, с.156-162].

Розрахункове обслуговування юридичних осіб включає обслуговування суб'єктів господарювання, бюджетних установ та організацій. Його виділено в окремий центр виробництва насамперед через наявність значних залишків на поточних та депозитних рахунках, великих обсягів платежів, наявності спеціальних технологій для здійснення розрахунків [59, с.15-21].

Виділення розрахункового обслуговування фізичних осіб в окремий центр пов’язано з наявністю чітко визначеного ринку, якому властиві специфічні послуги та інструменти залучення коштів (вклади, грошові перекази, мотивації при виборі банку, заходи щодо збільшення обсягів продажу послуг); незначними обсягами залучених ресурсів на одного клієнта; близькими для всіх банків технологіями надання послуг.

Доцільність виділення в окремий центр касового обслуговування не потребує розгорнутих пояснень - операції з готівкою заслуговують окремої уваги. До цього центру відносять також операції, пов'язані з інкасацією та перевезенням цінностей, попри те, що вони можуть самі виступати як центри виробництва через наявність спеціалізованої технології, значних фінансових вкладень та підвищених вимог до працівників.

Виділення клієнтського кредитування в окремий центр виробництва обґрунтування не потребує тому, що це основна банківська послуга, яка приносить основну частку доходів.

Специфіка здійснення операцій із цінними паперами (ЦП) для клієнтів та здійснення інвестицій, дочірні та асоційовані компанії зумовили виділення в окремий центр операції з цінними паперами та здійснення інвестицій.

Центр неторговельних послуг відділений від центру обслуговування фізичних осіб на підставі наявності єдиної та замкнутої технології слугування (насамперед за платіжними картками), наявністю власного ринку та специфічних вимог до надання послуг з боку НБУ [80, с.161-165].

Побудова організаційної структури банків за функціональним принципом дозволяє виділити ще один центр виробництва, який доцільно розглядати таким, що складається з двох частин. До першої частини належать підрозділи, які підтримують функції управління та непрямим методом впливають на рівень доходів (за рахунок розроблення нових продуктів та методик, інструкцій, оцінки платоспроможності клієнтів, прибутковості продуктів та підрозділів тощо): служби економіки і планування; роботи з персоналом; розвитку мережі; маркетингу та реклами; аудиту; бухгалтерія, а також безпосередньо органи управління банку. Інший рівень формують підрозділи, які забезпечують функції виробництва та управління, канцелярія, служба автоматизації, служба безпеки, господарське управління тощо.

За своїм змістом, як правило, центр виробництва включає кілька функціональних підрозділів у повному складі та кілька підрозділів частково.

3.2 Удосконалення методики обліку і аналізу доходів комерційного банку

За умов реформування методологічних засад системи бухгалтерського обліку банківських установ України з орієнтацією на міжнародні стандарти обліку та звітності потребує вдосконалення методика обліку доходів і витрат у напрямах фінансового управлінського та податкового обліку.

Науково обґрунтовані підходи до управління банками опрацьовувалися паралельно зі становленням вітчизняної банківської системи, які у часі збіглися з початком формування ринкових відносин. За посилення конкуренції в банківській сфері відчутні переваги мають банки, де сформована чітка підсистема управлінського обліку, яка включає елементи планування, прогнозування і управління банківською діяльністю. Практично самостійно опрацьовуючи склад, методи та процедури управлінського обліку, банки наражаються на низку нерозв’язаних теоретико-методологічних питань, особливо щодо обліку доходів. Внаслідок цього виникає потреба у досліджені, аналізі, групуванні та узагальненні фактичної та планової інформації за доходами і витратами та у формуванні, в межах системи бухгалтерського обліку, ефективної методики обліку доходів і витрат, а також методики калькулювання собівартості банківських продуктів. Разом із плануванням, аналізом, контролем така методика уможливить виокремлення управлінського обліку у самостійну підсистему загальної системи бухгалтерського обліку і сприятиме підвищення ефективності діяльності банківської установи [87, с.178].

Потребує вдосконалення і методика економічного аналізу доходів банківської установи, яка впливає на якість і повноту формування інформаційної бази як основи прийняття виважених управлінських рішень.

При проведенні аналізу доходів важливо використовувати таку методику, яка б найбільшою мірою сприяла його ефективності.

Також необхідно мати аналітичні матеріали, які б дозволили одержати достовірну, повну і всебічну інформацію про банк: його фінансове становище результати його діяльності. Такою інформацією насамперед є: баланс банку і звіт про фінансові результати [86, c.61-64].

Для одержання об'єктивних результатів, що реально служили б підвищенню ефективності функціонування банку, при аналізі банківської діяльності доцільно виділити такі етапи його проведення (рис. 3.2):

Рис. 3.2. Етапи проведення стратегічного аналізу [68, с.74]

Для повноцінної оцінки банківських доходів аналізу його динаміки і структури недостатньо. Для більш повного аналізу дохідності банку використовують аналіз відносних показників його дохідності, аналізують стабільність банківських доходів, визначають дохідність окремих його операцій, продуктів та клієнтських груп. Використання відносних показників дохідності банку дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності діяльності різних банків та їх структурних підрозділів [86, c.6].

Аналіз ефективності діяльності окремого банку та з’ясування його ринкових позицій у конкурентному середовищі є передумовою формування чіткої та реалістичної стратегії. Розроблення системи стратегічного аналізу перетворюється на особливо важливу проблему за нестабільної української економіки [78, c.49-51].

Важливим для керівництва банку є процес аналізу ефективності управління доходами, що представляє собою процес розробки та прийняття управлінських рішень за всіма аспектами їх формування та використання в банку і включає в себе наступні етапи:

·    планування доходів;

·        оцінка та прогнозування кон’юнктури ринку банківських продуктів;

·        розрахунок планової суми різних видів доходів;

·        розробка системи заходів щодо забезпечення виконання плану доходів.

Для зростання дохідності банку необхідно безперервно здійснювати аналіз доходів і витрат, який розкриває причини їх змін та дає змогу виявити резерви зростання прибутковості банківської діяльності, для збільшення якої необхідно:

—  підвищувати процентні доходи, оптимально керуючи кредитним портфелем;

—   збільшувати частку дохідних активів в обсязі загальних активів банку;

—   забезпечувати зростання непроцентних доходів [75, c.476].

Концептуальні відмінності податкового законодавства та положень і норм національних стандартів бухгалтерського обліку зумовили відмінність економічної сутності валових доходів і валових витрат від сутності фінансових доходів і витрат. Внаслідок цього об’єктивною необхідністю стала організація та запровадження в систему бухгалтерського обліку комерційного банку підсистеми податкового обліку. Виокремлення в податковому законодавстві понять «валові доходи», «валові витрати», «податковий прибуток» потребує розмежування фінансового обліку і податкових розрахунків.

У міжнародній практиці бухгалтерського обліку підходи до визначення категорій бухгалтерських доходів не завжди були однаковими. Досі нема єдиної думки щодо його трактування. Останнім часом чітко прослідковується тенденція визначення у бухгалтерському обліку економічних доходів, витрат і прибутку. За національними стандартами обліку доходами вважається збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов’язань, що зумовлюють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Витратами вважається зменшення економічної вигоди банк у звітному періоді у формі впливу або використання активів, або виникнення заборгованості, що призводять до зменшення власного капіталу і не є розподілення між акціонерами [49].

Структура валових доходів і валових витрат банку регламентується податковим законодавством, оскільки вони впливають на оподатковану базу. Втім воно є суто технічною обліковою нормою через не спів падання підходів до їх визначення із класичним підходом теорії вартості [86, с.201].

Подальше вдосконалення методики обліку доходів і витрат можливе шляхом безпосереднього використання основоположних принципів обліку доходів і витрат, а саме - принципів нарахування та відповідності доходів і витрат, обачності та інших. Бухгалтерський облік на базі нарахування та відповідності доходів і витрат означає, що всі завершені операції реєструються тоді, коли вони вже відбулись, незалежно від часу отримання грошей, тобто вони враховуються і оцінюються у тому періоді, до якого належить момент їх економічного виникнення. А принцип обачності, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і завищенню оцінки активів і доходів банків [15].

Необхідно також розширити прийняту класифікацію доходів та витрат банку. Нормативними документами НБУ детально опрацьовано базову класифікацію, що їх покладено в підґрунтя побудови Плану розрахунків бухгалтерського обліку банків України [94]. Проте для підвищення ефективності управління класифікувати доходи і витрати важливо також і за іншими ознаками, наприклад такими як аналіз динаміки і структури доходів за укрупненими, а далі - деталізованими групами; факторний аналіз найвпливовіших груп доходів; «дзеркальний» аналіз; коефіцієнтний аналіз. У фаховій літературі ці питання розглянуто досить однобоко. Найчастіше дослідження стосуються тільки витрат. Для прийняття виважених управлінських рішень необхідно враховувати доходи і витрати в комплексі.

Розширюючи класифікацію доходів і витрат за іншими ознаками треба зберігати відповідність цих класифікацій чинному Плану розрахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Це створить вагомі передумови для організації ефективного управлінського обліку і аналізу [62, с.493]. Але проблемі організації управлінського обліку ще не приділяється належної уваги. У зв’язку з цим важливим є питання однозначного тлумачення сутності категорії «внутрішній облік», «управлінський облік», щодо яких з поміж науковців немає спільної думки. Результати дослідження згаданого питання дали змогу сформувати такі трактування:

1)  Внутрішній облік - це облік доходів і витрат та калькулювання собівартості банківських продуктів, а також визначення ефективності різних рівнів банківської діяльності;

2)      Управлінський облік - це система управління доходами і витратами банку, елементи якої є внутрішній облік, планування, аналіз доходів і витрат, контроль за виконанням планів, підготовка проектів управлінських рішень, розроблення класифікації доходів і витрат та відповідних методик реалізації елементів системи, а також причинно-наслідкові зв’язки між ними [50, с.704].

В організації управлінського обліку важливо поділяти доходи банку на прямі і не прямі. За базову основу обліковування прямих доходів необхідно використовувати трансферне ціноутворення. При розподілі непрямих доходів доцільно використовувати елементи операційно - вартісного підходу. З огляду на це у структурі банку слід виокремити центри відповідальності, а саме: центри прибутку, центри послуг і центри підтримки [86, с.201].

Сама процедура внутрішнього обліку доходів і витрат виконується у такій послідовності:

1)  облік прямих доходів і витрат за центрами відповідальності на базі трансфертного ціноутворення;

2)      розподіл непрямих витрат між центрами відповідальності;

)        розподіл витрат центрам прибутку центрами підтримки і послуг;

)        розподіл центрами прибутку доходів і витрат між окремими банківськими прибуткам, клієнтами. На цьому етапі визначається собівартість і прибутковість кожного напряму діяльності, продукту, прибутковість кожного клієнта.

Механізм трансфертного визначає такі процедури: перерозподіл комісійних та інших банківських непроцентних доходів і витрат; розрахунок внутрішніх цін на ресурси шляхом формування процентних доходів і витрат. Їх розподіл між центрами відповідальності проводиться з урахування різних критеріїв. Особливо важливо правильно обирати базу розподілу витрат центрів підтримки та центрів послуг між центами прибутку.

Для цього вчена пропонують використовувати критерій затраченого робочого часу (на обслуговування конкретного центру прибутку). Для обліку робочого часу передбачаються «Табелі обліку робочого часу»,у яких кожний робочий день розписується за годинами, затраченими на роботу за запитом конкретного підрозділу, а, за можливості, - за кожним клієнтом (Табелі заповнюються працівниками конкретного підрозділу) [86, с.201].

Доповнивши ці дані інформацією про одержані (нараховані) процентні, комісійні або торгівельні доходи і витрати, які прямо віднесенні на кожного окремого клієнта (напрям банківської діяльності банківських продукт) за допомогою трансфертного ціноутворення, можна одержати дані про доходи і витрати у разі операцій чи послуг (клієнтів) [79, с.432]. На підставі цих даних розраховується прибуток, дохідність та інші показники за окремими клієнтами або банківськими продуктами залежно від потреб управління.

Вище зазначене дає підстави стверджувати що: реформування системи бухгалтерського обліку в банках на основі міжнародних принципів і стандартів та дія вимог податкового законодавства спричини відмінність методик обліку доходів і витрат у підсистемі фінансового обліку і валових доходів і витрат у підсистемі податного обліку в банках.

Для вдосконалення методики обліку і аналізу доходів і витрат комерційного банку необхідно:

1.   виокремити та сформувати підсистему управлінського обліку в загальній системі бух обліку в банках;

2.      безпосередньо використовувати основоположні принципи обліку доходів і витрат;

.        розширити прийняту класифікацію доходів та витрат банку;

.        вдосконалити організацію управлінського обліку з використанням трансферного ціноутворення і елементів операційного - вартісного підходу, з впровадження центрів відповідальності для здійснення самого процесу обліку доходів та витрат;

.        запровадити в систему бух обліку КБ підсистему податкового обліку.

3.3 Удосконалення планування доходів та методичне забезпечення планування як інструменту управління доходами банку

Для ефективного управління доходами важливе значення має організація фінансового планування, так як вона дозволяє виділити і ефективно управляти внутрішніми бізнесами банку (Додаток Ф).

Недоліком системи планування діяльності банків є відсутність розроблених методичних рекомендацій відносно складання планів доходів окремих банківських відділень. Слід зазначити, що традиційний підхід, який спирається на пропорційний розподіл планових показників діяльності регіональних підрозділів, є недоречним, оскільки не спроможний врахувати регіональні особливості функціонування територіальних підрозділів філій. Зазвичай, серед сукупності без балансових відділень можна виділити кілька лідерів, які приносять їй найбільші доходи, і групу аутсайдерів, які є лише фінансовим тягарем. Не виникає жодних сумнівів у тому, що не можна наводити для цих підрозділів однакові значення планових показників діяльності.

Проблемою є визначення пропорцій розподілу цільових показників діяльності філій між її окремими територіальними відділеннями, що потребує більш глибокого дослідження [38, с.3-7].

Система планування доходів банку, згідно з запропонованим методичним підходом, покликана вирішувати наступні задачі:

·   покращити рівень організації процесу управління доходами шляхом мобілізації наявних та виявленні прихованих ресурсів для виконання стратегічних цілей банку;

·        підвищити відповідальність персоналу банку за результати діяльності, що, поряд з дієвою системою матеріального стимулювання персоналу та преміювання керівництва, має збільшити продуктивність роботи системи банку в цілому;

·        підвищити ефективність управління активами і пасивами у зв’язку з прямою зацікавленістю регіональних підрозділів виконати планові критерії та досягнути цільового значення фінансового результату [44, с.132-140].

За одиницю планування доходів в банку можна прийняти окремі філії-обласні управління, філії-відділення з урахуванням без балансових відділень. Фінансовий план головного банку складається з окремих планів підрозділів, визначених у рамках організаційної структури банку.

З метою удосконалення планування доходів банку потрібно здійснювати розподіл загальних цільових показників регіональної мережі для кожного обласного управління на основі коефіцієнтів розподілу.

Показник розподілу доходів є інтегральним індикатором оцінки впливу двох найважливіших факторів на потенційну спроможність регіонального підрозділу щодо успішного подальшого економічного розвитку: інвестиційного рейтингу регіону та коефіцієнту структурності.

Інвестиційний рейтинг регіону потрібно визначати шляхом статистичної обробки макроекономічної інформації, яка характеризує рівень його соціально-економічного та промислового розвитку, індустріального потенціалу та інвестиційної привабливості. Даний критерій розраховується на базі інформації Державного комітету статистики України. Показниками, які враховані як найважливіші параметри, що адекватно інтерпретують рейтинг регіону, визначені наступні:

·   грошові доходи населення, грошові витрати та заощадження населення (зазначені показники розкривають можливість залучення депозитів і проведення активних операцій з фізичними особами);

·        валова додана вартість (характеризує реальний сектор економіки).

Нерівномірність економічного розвитку адміністративних областей України, що посилює неоднорідність в базових умовах діяльності філій та їх відділень на територіальних ринках банківських послуг, вимагає диференційованого підходу до визначення фінансових показників діяльності залежно від рівня соціально-економічного розвитку регіону розташування філії та її відділень [67, с.130-135].

Недоліком системи планування доходів банку є відсутність методичних засад розробки планів доходів окремих банківських відділень. Це призводить до того, що в процесі складання консолідованих планів доходів обласних управлінь та філій-відділень не враховуються регіональні особливості функціонування банківських відділень, особливо тих, що знаходяться за межами обласного центру. Підхід, за яким планові показники діяльності філій діляться в рівних пропорціях між банківськими відділеннями є недоречним, оскільки є досить абстрактним і не враховує цілу низку факторів, які впливають на перебіг банківських операцій у відділеннях та їх фінансові результати.

Зважаючи на зазначений недолік, необхідно розробити методичні рекомендації, які б дозволили визначити пропорції розподілу фінансових показників діяльності.

Необхідно визначити порядок складання планів банківських відділень, в тому числі планів доходів, та значення планових показників діяльності.

Ураховуючи складність процесу планування та необхідність спеціальної економічної підготовки працівників, складання планів діяльності відділень потрібно покласти на співробітників фінансово-аналітичного відділу філій банку. План складатиметься щоквартально з щомісячною розбивкою.

Основною проблемою при здійсненні планування діяльності банківських відділень, у тому числі планування доходів, є визначення пропорцій розподілу запланованих фінансових показників філій банку між її відділеннями [54, с.40].

Для вирішення зазначеної проблеми планування фінансових показників діяльності банківських відділень, в тому числі їх доходів, мусить ґрунтуватися на всебічній оцінці внутрішнього середовища та зовнішніх умов діяльності банківських відділень.

Ключовими задачами управлінського аналізу внутрішнього середовища відділень банку є:

·   дослідження закономірностей і тенденцій розвитку процесів руху та переміщення грошових ресурсів між регіонами України;

·        аналіз пропорцій розподілу активних операцій між територіальними відділеннями банку;

·        вивчення особливостей формування залучених коштів в різних адміністративно-територіальних одиницях України;

·        визначення ролі окремих підрозділів банку в обслуговування різних секторів економіки та характеристика широти сфер діяльності фінансової установи в галузевому розрізі.

З сукупності наявної інформації про діяльність банків, ураховуючи специфіку банківських відділень, для аналізу внутрішнього середовища відібрані наступні показники:

·   розмір депозитного портфелю, грн.;

·        розмір кредитного портфелю, грн.;

·        кількість юридичних осіб, що обслуговуються відділенням.;

·        кількість пенсіонерів на обслуговуванні, осіб;

·        платіжні картки, шт.

·        валюто обмінні операції - оборот за місяць, грн.;

·        комунальні платежі, грн.

Для визначення інтегральної оцінки зазначені показники було стандартизовано на основі варіаційного розмаху (для стимуляторів):

 , (3.1)

де Xij - значення i-го показника у j-го району;, Xmin - мінімальне та максимальне значення i-го показника.

Для де стимуляторів тобто факторів, що обернено впливають на інтегральну оцінку, пропонується використовувати наступну формулу [67]:

, (3.2)

Також потрібно розглянути групу факторів, що характеризують зовнішнє середовище, тобто рівень соціально-економічного розвитку регіонів розташування окремих відділень в банку.

Досвід визначення інвестиційної привабливості регіонів України а, отже і їх потенціалу, свідчить про суттєві диспропорції у рівнях розвитку територій у межах однієї області. Як засвідчили останні опубліковані данні відносно інвестиційного рейтингу міст і регіонів України, в розподілі міст за рівнем соціально-економічного розвитку в межах однієї області характерна наявність 1-2 лідерів та групи аутсайдерів. Очевидним є те, що великі міста магнітом притягують до себе бюджетні ресурси області та робочу силу з навколишніх територій, яка, у свою чергу, здійснює тут значну частину своїх споживчих видатків. Відтак, висновки про певний регіон, які базуються лише на основі його узагальнених показників, не є коректними. Виникає потреба в комплексній оцінці територій нижчого рівня ієрархії адміністративно-територіального устрою: адміністративних районів та міст обласного підпорядкування [55, с.68].

Показники для оцінювання зовнішніх умов діяльності банківських відділень:

·   чисельність населення в зоні обслуговування, тис. од.;

·        середньомісячна заробітна плата в галузях економіки, грн.;

·        загальна кількість потенційних клієнтів фізичних осіб, од.;

·        загальна кількість потенційних клієнтів юридичних осіб, од.;

·        кількість банків-конкурентів, од. (показник зворотної дії).

При визначенні рейтингу банківських відділень визначається індекс комплексної оцінки (ІКО), що базується на значеннях показників діяльності середнього банківського відділення. Чим вищий рейтинг відділення банку, тим більша частка прибутку філії банку має забезпечуватись відділенням.

Урахування регіональних особливостей діяльності банківських відділень та визначення їх рейтингу дозволить встановити справедливі пропорції розподілу планових фінансових показників і налагодити взаємозв’язки між філією і її відділеннями (Додаток Х) [67, с.133].

Врахування регіональних особливостей діяльності банківських відділень та визначення їх рейтингу дозволить встановити справедливі пропорції розподілу планових фінансових показників і налагодити взаємозв’язки між філією і її відділеннями.

Таким чином, узагальнюючи запропоновані шляхи удосконалення системи планування діяльності доходів для регіональних підрозділів банку, можна наголосити на необхідність реформування системи фінансового планування за наступними напрямками:

·   розробка фінансової структури;

·        впровадження механізмів внутрішнього госпрозрахунку в банку;

·        система трансфертного ціноутворення;

·        розподіл непрямих витрат [38, с.3-7].

Посилення ролі фінансового управління в умовах розвитку ринкової економіки потребує розробки методики аналізу показників фінансової діяльності банку для визначення його економічного потенціалу та оцінки перспектив розвитку. Існуюча на сьогодні методологія фінансового аналізу не дозволяє повно та об’єктивно оцінити його фінансовий стан, що відповідно обмежує процес планування фінансової діяльності банку на стратегічному рівні та негативно впливає на досягнення цілей і задач системою його менеджменту.

Тому обґрунтування економічного змісту деяких показників і методики проведення аналізу фінансового положення є проблемою, вирішення якої сприятиме вдосконаленню процедури фінансового планування та узагальненню існуючого досвіду розробки і реалізації фінансових планів банку [44, с.137-140] .

Побудова моделі оцінки фінансово-економічного потенціалу банку та ефективності фінансового планування його діяльності повинна здійснюватися через постійний моніторинг ключових фінансових показників, високої інформативності, низького рівня витрат та можливості автоматизації даного процесу. Крім того, основною інформаційною базою для проведення такого аналізу та складання фінансових планів повинні стати дані бухгалтерської та статистичної звітності, що полегшує процес розробки планів, а також дозволяє стандартизувати основні етапи даного процесу.

Для створення методики оцінки ефективності процесу фінансового планування в банку, необхідно сформувати ключові фінансові показники, дотримання яких буде свідчити про стабільний фінансовий стан, і які будуть враховуватися при розробці та реалізації фінансових планів як у короткостроковому, так і довгостроковому періоді. Зважаючи на це, виділяють вісім основних показників, які характеризують вплив суб'єктів корпоративного управління на результати діяльності банку, і пропонують їх використовувати для порівняльної оцінки розвитку банківських установ. Для застосування даної методики та оцінки ефективності дій менеджерів у сфері фінансового планування слід більш детально обґрунтувати вибір показників.

Для оцінки впливу ефективності корпоративного управління на результати діяльності банку необхідно використовувати показник прибутковості звичайних акцій у сукупності з іншими показниками. Застосування даної методики дозволяє здійснити експрес-аналіз впливу рівня фінансового планування на діяльність банку та загальні результати його фінансово-господарської діяльності. Запропонована система показників експрес-оцінки результатів діяльності банку може бути використана суб'єктами фінансового управління як індикатор оцінки фінансового планування для визначення напрямів поглибленого дослідження стану банку та необхідності прийняття управлінських рішень на відповідному рівні [43].

Ефективність фінансового планування повинна вимірюватися системою базових показників чи критеріїв. Відповідний набір фінансово-економічних показників свідчить про адекватність усіх напрямків діяльності банку, цілям і задачам його фінансового розвитку та нарощенню конкурентоспроможності. Тому ключовим моментом у застосуванні даного підходу є питання вибору системи показників, які будуть покладені в основу оцінки ефективності фінансового планування та в подальшому стануть критеріями при розробці, обґрунтуванні та реалізації фінансових планів. В основу запропонованої методики покладений підхід, згідно з яким процес планування поділяється на три базові рівні: поточний (оперативний), тактичний і стратегічний (Додаток Ф-1). Кожному рівню відповідає певна кількість ключових фінансових показників. Дана методика базується на використанні стандартних підходів до аналізу фінансового стану та діяльності [57, с.56-62].

Відповідно до запропонованої методики оцінки ефективності фінансового планування, кожний з напрямків фінансової політики може бути виражений через декілька ключових фінансових показників, які є найбільш точними індикаторами його ефективності (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Методика оцінки ефективності фінансового планування банку

Методика розрахунку показників наведена в (Додатку Ц).

Встановлення недопустимих значень показників визначено відповідно до законодавчих та нормативних актів НБУ, зокрема Інструкції про порядок регулювання банківської діяльності в Україні № 368 та Закону Про банки та банківську діяльність [94].

Провівши оцінку ефективності фінансового планування на прикладі ПАТ «Приватбанк» за розробленою методикою, був зроблений висновок, що найбільш ефективно здійснюється фінансове планування на стратегічному рівні, так як майже всі показники за досліджуваний період мають тенденцію до зростання і не нижче неприпустимого значення. Менш ефективно, проте можна сказати добре організоване тактичне планування, оскільки більшість показників даного рівня зростають.

Проаналізувавши показники планування на поточному рівні, ми можемо стверджувати, що даний вид планування здійснюється найменш ефективно.

Перевагою даної методики є використання фінансової звітності банку, яка є публічною. Слід зазначити, що з точки зору фінансового управління всі фінансово-економічні показники мають однаковий ступінь важливості (ваговий коефіцієнт), оскільки ігнорування будь-якого показника може призвести до втрати фінансової стійкості банку. Аналізуючи запропоновану методику оцінки ефективності процесу фінансового планування, необхідно зазначити, що кожний напрям фінансової політики має свій власний набір показників або критеріїв, які найбільш повно характеризують процес його розвитку. Тому відповідність фінансових показників зазначеним критеріям дозволяє говорити про адекватність окремого напрямку фінансової політики загальним цілям розвитку банку, а також достатню ефективність процесу фінансового планування [38, с.3-7].

Практичні аспекти реалізації даної методики дозволяють зробити висновки про стан та ефективність фінансово-господарської діяльності банку, ефективність процесу фінансового планування його діяльності, рівень та особливості фінансового управління, існуючі перспективи розвитку, а також виявити фінансові проблеми та обґрунтувати напрямки їх вирішення. Застосування запропонованої методики для оцінки ефективності фінансового планування дозволяє більш чітко визначити існуючі пріоритети розвитку банку та зосередити фінансовий потенціал для реалізації найактуальніших задач на певному етапі розвитку чи стадії життєвого циклу.

Висновки до розділу 3

У третьому розділі була визначена необхідність удосконалення теоретичних засад обліку і аналізу доходів банку, запропоновано розширити прийняту систему класифікацій необхідних для створення оптимальної інформаційної бази, придатної для ефективного обліку доходів, аналізу, контролю, а також комплекс заходів забезпечуючи виокремлення підсистеми управлінського обліку в банківських установах.

Також у роботі запропоновано шляхи удосконалення управління доходами в банках та підвищення ефективності бюджетування.

Система управління доходами банку включає в себе планування доходів банку, контроль за виконанням планів та аналіз доходів банку. Планування доходів банку базується на використанні трьох основних систем: стратегічне планування доходів банку, поточне та оперативне планування доходів банку.

З метою удосконалення планування доходів банку потрібно здійснювати розподіл загальних цільових показників регіональної мережі для кожного обласного управління на основі коефіцієнтів розподілу.

Основною проблемою при здійсненні планування діяльності банківських відділень, у тому числі планування доходів, є визначення пропорцій розподілу запланованих фінансових показників філій банку між її відділеннями. Для вирішення зазначеної проблеми було запропоновано механізм визначення рейтингу відділень банку. При визначенні рейтингу банківських відділень визначається індекс комплексної оцінки (ІКО), що базується на значеннях показників діяльності середнього банківського відділення. Чим вищий рейтинг відділення банку, тим більша частка прибутку філії банку має забезпечуватись цим відділенням.

Недоліком системи планування діяльності на прикладі ПАТ «Приватбанк» є відсутність розроблених методичних рекомендацій відносно складання планів доходів окремих банківських відділень. Слід зазначити, що традиційний підхід, який спирається на пропорційний розподіл планових показників діяльності регіональних підрозділів, є недоречним, оскільки не спроможний врахувати регіональні особливості функціонування територіальних підрозділів філій.

Отже, з урахуванням регіональних особливостей діяльності банківських відділень та визначення їх рейтингу дозволять встановити справедливі пропорції розподілу планових фінансових показників і налагодити взаємозв’язки між філією і її відділеннями.

РОЗДІЛ ІV. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В БАНКУ

4.1 Система управління охороною праці на прикладі ПАТ «Приватбанк»

На сьогоднішній час в Україні та за кордоном велика увага приділяється загальній безпеці державних і комерційних банків. Організація охорони праці в ПАТ «Приватбанк» є невід’ємною складовою діяльності банку. Соціальне значення охорони праці проявляється в зростанні продуктивності праці та збереженні трудових ресурсів. У загальному вигляді управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Метою охорони праці в ПАТ «Приватбанк» є забезпечення та гарантування збереження здоров’я і працездатності через ефективне управління охороною праці, підтримка встановлених законодавством умов безпеки праці [56, c.176].

Основним та самим важливим з цих законодавчих актів є Закон «Про охорону праці» який регламентує основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці. На основі закону «Про охорону праці» встановлюється єдиний порядок організації охорони праці на всіх рівнях управління виробництвом у державі [7].

Система управління охороною праці в ПАТ «Приватбанк» є складовою частиною управління банку і включає в себе сукупність дій, які спрямовані на організацію безпеки життєдіяльності працівників та охорону праці відповідно до існуючих нормативно-правових актів. Головним завданням цієї системи є управління та аналіз праце охоронного, гігієнічного, технічного та соціально-економічного напрямку [58, c.208].

На поточний час в ПАТ «Приватбанк» відповідальними особами, які керують роботами з охорони праці, пожежної безпеки, організують виконання правових, соціально-економічних, організаційно-технічних та інших засобів і заходів спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності співробітників банка є керівництво банка, заступники директора, керівники управлінь та керівники структурних підрозділів (відділень) банка. Ці обов’язки визначені наказом «Щодо призначення осіб, відповідальних за стан охорони праці».

В банку розроблено та затверджено інструкції з охорони праці, які визначають правила виконання певних робіт та правила поведінки працівників при виконанні цих робіт. Інструкції затверджено наказом та зареєстровано у журналі реєстрації інструкцій.

Ведеться також журнал видачі інструкцій з охорони праці та журнал реєстрації інструктажів. У першому наведено інформацію про видачу інструкцій (копій) для використання у відділеннях банку, в другому проводиться відмітка про дату проведення інструктажу та підпис працівника, який проходив інструктаж. Журнал проведення інструктажів заведений у кожному відокремленому підрозділі банку. Інструктажі поділяються на:

-    ввідний інструктаж, для нових працівників;

-        первинний;

         повторній (1 раз у квартал);

         позаплановий.

В колективному договорі є розділ «Питання охорони праці», у якому висвітлені права та обов’язки адміністрації та працівників. Адміністрація банку зобов’язується створювати належні умови праці співробітникам банку стосовно техніці безпеки, соціально-економічного захисту, виконувати санітарно-гігієнічні норми, розробляти Положення, інструкції, інші нормативно-правові документи з питань охорони праці. Співробітники у свою чергу відповідають за порушення вимог трудової дисципліни, техніки безпеки, правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють в банку, законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.

Щодо аналізу ефективності роботи пов’язаної з охороною праці, то підчас проведення оцінки ефективності, проводився аналіз витрат, пов’язаних з охороною праці та забезпечення здоров’я працівників.

Доцільними є витрати спрямовані на збереження здоров’я працівників, зростання продуктивності праці. До них відносяться витрати на профілактику травматизму і професійних захворювань. Решта витрат є недоцільними або частково доцільними. Частково доцільні витрати - пільги та компенсації за несприятливі умови праці. Недоцільні витрати - це додаткові до страхові відшкодування потерпілим внаслідок травм і профзахворювань, витрати на ліквідацію наслідків нещасних випадків, витрати на штрафні санкції [8, c.186].

Отже, проаналізувавши діяльність служби охорони праці та витрати банку, робимо висновок, що служба з охорони праці функціонує достатньо ефективно, адже частка недоцільних витрат є низькою.

4.2 Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці на прикладі ПАТ «Приватбанк»

Для проведення аналізу, потрібно визначити небезпечні і шкідливі фактори, які впливають на умови праці. Перші, це такі виробничі фактори, дія яких на того, що працює в певних умовах, наводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я. Другі - виробничі фактори, дія яких на того, що працює в певних умовах наводить до захворювання або зниження працездатності.

Небезпечні і шкідливі виробничі чинники за природою дії (згідно ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ) розділяються на: фізичні, психофізіологічні, хімічні та біологічні. При роботі з комп'ютером, працівники піддаються в основному дії фізичних і психофізіологічних небезпечних виробничих чинників.

Для отримання результату аналізу небезпечних і шкідливих факторів, що діють на працівників банку, потрібно розглянути детальніше вимоги до організації робочого місця і режиму роботи менеджера, до освітлення робочого місця, вимоги до мікроклімату приміщення, до електричної і пожежної безпеки устаткування і так далі [34, c.23].

Львівське відділення ПАТ «Приватбанк» розташоване в офісному приміщенні, стіни якого залізобетонні, вікна металопластикові, двері двійні, дерев’яні. Колір внутрішніх стін та стелі світлий. Опалення відділення централізоване, водяне. У відділені встановлено 4 батареї з 8 радіаторів. Промислові об’єкти, виробничі приміщення, автомобільні та залізно дорожні магістралі з підвищеним рівнем вібрації та шуму поряд відсутні.

Загальна площа відділення складає 72,25 м2, висота приміщення 3,6 м. У відділенні працюють 10 працівників. Робочі місця керівника відділення та трьох касирів відокремлені від інших за допомогою сучасних скляних перегородок та дверей. На кожного працівника доводиться 7,23 м2 площі приміщення і 26,01 м3 об'єми приміщення. У зв’язку з тим, що всі робочі місця працівників відділення оснащені комп’ютерами та оргтехнікою, площу та об'єм для одного робочого місця визначаємо згідно з вимогами ДСанПіН 3.3.2-007-98 [35]. Площа має бути не менше 6,0 м2, об'єм - не менше 20,0 м3, отже фактичне значення площі приміщення на одного працюючого більше нормативного на 1,23 м2, а фактичний об'єм на 6,01 м3.

Кожен працівник має достатньо зручне робоче місце. Воно складається зі спеціального столу висотою 720 мм, розміром 1600х900мм на якому розміщений комп’ютер та телефон. Крім комп’ютерів та телефонів відділення оснащено оргтехнікою: МФУ (принтер, сканер, копір), касові апарати, апарати для визначення автентичності купюр. Також у приміщенні наявні сейфи, шафи та тумбочки, що призначенні для зберігання печаток, пластикових карток та документів.

Важливим критерієм виконання вимог охорони здоров’я і працездатності співробітників є освітлення приміщення відділення. Природне освітлення здійснюється падінням прямих променів сонця через 3 вікна, площа кожного з яких становить, 5,0 м2 (ширина 2 м, висота 2,5 м). Розташування вікон бокове, висота розміщення вікон від підлоги - 0,8 м. Схема приміщення для аналізу достатності природного освітлення наведена на рисунку 4.1., відстань від вікна до розрахункової точки - 7,5 м.

Рис.4.1. Схема приміщення для аналізу достатності природного освітлення в Львівському відділенні ПАТ «Приватбанк»

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для будинків розташованих у різних районах, визначається у відсотках по формулі 4.1:

 (4.1)

Природне і штучне освітлення і для більшості адміністративно - управлінських приміщень, у яких виконуються роботи III розряду (середньої точності) для бічного освітлення нормоване значення КПО дорівнює:  =1,5%; m - коефіцієнт світлового клімату m=0,9; с - коефіцієнт сонячності клімату (з урахуванням прямого сонячного світла) с=0,85. Всі значення визначенні згідно з таблицями 1,2,4 ДБН В 2.5-28-2006 [7].

Визначимо нормоване значення КПО: eN = 1,5*0,9*0,85 = 1,15%.

Фактичне значення коефіцієнта природного освітлення для приміщення відділення можна розрахувати, згідно ДБН В 2.5-28-2006, по формулі 4.2 [7]:

 (4.2)

де SB - площа всіх вікон у приміщенні, м2;- площа підлоги приміщення, м2;

- загальний коефіцієнт світло пропускання віконного отвору. =0,5.

При цьому площа всіх вікон у приміщенні та підлоги приміщення розраховується за формулами 4.3-4.4:

 (4.3),(4.4)

Світлові характеристики вікон при бічному освітленні визначаються наступними параметрами:

L/В= 8,5/8,5 =1 - відношення довжини приміщення L, уздовж якого розташовані вікна, до його глибини В;

В/h = 8,5/2,5 = 3,4 - відношення глибини приміщення до висоти від рівня робочої поверхні (0,8м) і до верха вікна.

Коефіцієнт r1 при бічному однобічному освітленні є функцією чотирьох перемінних:

·   відношення глибини приміщення В до висоти від рівня робочої поверхні і до верха вікна - В/h = 3,4;

·        відношення відстані від розрахункової точки до зовнішньої стіни Ln до глибини приміщення Ln/B = 7,5/8,5 = 0,9;

·        від середньозваженого коефіцієнта відображення поверхонь приміщення ρср= 0,5;

·        відношення довжини (L) приміщення до його глибини (В).

Для даного приміщення:

/B =8,5/8,5 = 1;

=4,2 [20].

Таким чином, розраховуємо коефіцієнт природного освітлення для приміщення відділення (формула 4.5):

 (4.5)

Отже, фактичне значення КПО для аналізованого приміщення дорівнює нормативному і додаткових заходів для підвищення освітленості приміщення вживати не треба.

Природне освітлення доповнюється штучним. Штучне освітлення створюється в приміщенні такими джерелами: 16 люмінесцентних ламп ЛБ 40 потужністю 40 Вт. Система освітлення - загальна, нормоване значення повинне становити не менше 300 лк.

Значення фактичного освітлення Еф, лк, у приміщенні можна обчислити за допомогою методу коефіцієнта використання світлового потоку по формулі 4.6:

 (4.6)

де Fл - світловий потік лампи, лм (3500 лм);- коефіцієнт використання світлового потоку (у рамках 0,4-0,6, візьмемо середнє значення - 0,5);- кількість світильників, 16 шт.;- кількість ламп у світильнику, 2шт.;- площа приміщення, 72,25 м2 ;- коефіцієнт запасу(у рамках 1,5-2, візьмемо середнє значення - 1,75);- коефіцієнт нерівномірності освітлення (для люмінесцентних ламп становить 1,1).

Фактичне значення штучного освітлення становить (формула 4.7):

 (4.7)

Показники мікроклімату приміщення є:

-        температура повітря;

-        відносна вологість;

         швидкість руху повітря;

При виконанні робіт подібних діяльності оператора ПЕОМ пов’язаних з нервово-емоційною напругою оптимальне значення температури повітря повинно бути 22-24С, відносна вологість 60 - 40% та швидкість руху повітря не більше ніж 0,1 m/s, згідно з ГОСТ 12.1.005-88.

Аналізуючи мікроклімат у відділенні можна відмітити наступне: вогкість повітря - 60%, температура повітря складає 23С, рівень шуму та інтенсивність теплового випромінювання відповідає нормам.

Оптимальні параметри повітряного середовища в приміщеннях повинні прийматися згідно зі СНіП 2.04.05-91*У і забезпечуватися роботою систем кондиціонування повітря. Приміщення з постійним перебуванням людей, що мають природне освітлення, повинні провітрюватись через вікна або інші пристрої.

За 2010, 2011 та 2012 року нещасних випадків, професійних захворювань та виробничого травматизму відділенні не зафіксовано.

Відділення працює без визначеного часу на обідню перерву, не проводяться «хвилинки відпочинку» які необхідні при напруженій роботі [35].

Узагальнюючи всі приведені вище розрахунки, можна зробити висновок, що ПАТ «Приватбанк» забезпечений необхідними та безпечними умови ми праці, підтвердженням чого виступає відсутність травматизму в організації.

4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях на прикладі ПАТ «Приватбанк»

Важливе місце поряд з охороною праці в ПАТ «Приватбанк» займає безпека працівників банку в надзвичайних ситуаціях, яка має на меті зменшити або усунути ймовірність травматизму та смертності під час виникнення надзвичайної ситуації природного чи техногенного походження.

По вогнестійкості споруда, в якій знаходиться відділення відноситься до II ступеня, по пожежній безпеці відноситься до категорії Д згідно НАПБ Б. 07.005-86. Вибухонебезпечних парів і концентратів немає. Межа стійкості залізобетонних плит та перекриття становить 0,5 - 2,5 години.

До потенційних причин виникнення пожежі у банку відносяться:

·   виникнення короткого замикання електроприладів, офісної техніки;

·        іскріння;

·        пересихання ізоляційних матеріалів;

·        виникнення надзвичайної ситуації - пожежі.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 засобами та заходами, які сприяють зниженню пожежної небезпеки в банку є:

·   організація пожежної охорони, відомчих служб пожежної безпеки у відповідності до законодавства;

·        залучення працівників до питань забезпечення пожежної безпеки;

·        організація навчання працівників правилам пожежної безпеки в банку;

·        розробка і реалізація норм і правил пожежної безпеки, дотримання протипожежного режиму і дій людей при виникненні пожежі [33].

Відділення Приватбанку оснащено протипожежною сигналізацією яка пов'язана з пультом управління міського відділу МЧС. Чотири датчика розташовані на стелі приміщення автоматично вмикають систему протипожежної сигналізації. Також відділення оснащено засобами пожежогасіння і протипожежним інвентарем: два вогнегасники ОУ-3 (на вході у приміщення та кабінетах касирів), пожежний кран (рукав 20 м).

Для запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі у відділенні передбачена можливість евакуації працівників та клієнтів з будівлі. План евакуації розміщено на стенді поряд з правилами пожежної безпеки.

В приміщенні відділення банку виконуються вимоги ДБН В.2.2-9-99 та СНіП 2.04.05-91*У [34, с.23]:

—  одномоментна щільності потоку людей, що евакуюються, не більше 5 осіб на 1 м;

—   ширина проходів більше 1 м;

Робочі місця менеджерів відділення відповідають вимогам цих Правил та Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 №7 (ДСанПіН 3.3.2-007-98), це викладено у попередньої частині розділу [35].

У разі виникнення аварійної ситуації у приміщенні відділення, на помітному та доступному місці встановлено аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

Отже, у разі виникнення пожежі в Львівському відділенні ПАТ «Приватбанк» є необхідні засоби щодо нейтралізації поширення пожежі, існує якісна система евакуації, протипожежної сигналізації, а також заходів, що сприяють зниженню пожежної небезпеки в банку.

Висновки до розділу 4

Оцінюючі умови праці в Львівському відділенні ПАТ «Приватбанк» відношу їх до 1 класу - оптимальні, тому що банк створив належні умови праці, оснащені робочі місця, новітні електронно-обчислювальні машини, захист від пожеж та нещасних випадків, позитивний мікроклімат для кожного працівника у відділені.

Позитивним є відсутність випадків травматизму працівників під час виконання своїх повноважень.

Але є і не великі зауваження стосовно умов праці, а саме:

·   під час роботи необхідно дотримуватися режиму праці та відпочинку. Безперервна тривалість роботи на комп’ютері не повинна перевищувати години при 8-годинному робочому дні. Щогодинну необхідно робити перерву по 5 - 10 хв., а через 2 год. - на 15 хв.;

·        робочі місця чотирьох менеджерів з ПК розташовані в один ряд, причому відносно вікна вони розміщені так, що природне світло падає зі спини. Це не дає змогу виключити дзеркальне відбиття на екрані джерел природного світла (вікон). Необхідно розмістити працівників так щоб джерело природного світла було з лівого боку.

Стан охорони праці в Львівському відділенні ПАТ «Приватбанк» можна вважати задовільним. Ще однією пропозицією, щодо удосконалення стану охорони праці у відділенні, буде призначення однієї відповідальної особи у кожному відділені банку, створити служби з охорони праці, також надати працівникам перерви для відпочинку від роботи з клієнтами, від постійної роботи з комп’ютерами та забезпечення неодноманітної, цікавої роботи, проводити неформальні навчання з питань охорони праці, тощо.

У відділенні банку виконуються всі встановлені українським законодавством норми з охорони праці, наявні обов’язкові інструкції, з якими ознайомлені працівники відділення, проводяться регулярні інструктажі с приводу охорони праці.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У дипломній роботі наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукових завдань, що виявляється в удосконаленні методичних засад та інструментарію обліку і аналізу доходів банківської установи. Проведена робота дала змогу сформулювати низку висновків теоретичного та науково-прикладного характеру, котрі забезпечили вирішення завдань дипломної роботи відповідно до поставленої мети.

Прибутковість і ефективність діяльності банків є основними складовими процесу формування фінансово стійкої банківської системи, яка відіграє значну роль у русі економіки України по шляху ринкових реформ. Дослідження сутності доходів банківської установи як основних чинників впливу на обсяг отриманого банком прибутку - необхідна умова подальшого удосконалення системи їх обліку, аналізу і управління.

Метою діяльності банку, як і кожного суб'єкта господарювання, є отримання прибутку. Ідеться про позитивний результат діяльності банку як залишок зароблених доходів над витратами. Отже, економічний результат діяльності банку (прибуток чи збиток) визначається різницею між доходами та витратами за період з 1 січня до 31 грудня поточного року.

Дослідження, проведене в дипломній роботі, дало змогу сформулювати висновки ї пропозиції, які відображають рішення основних завдань відповідно до поставленої теми.

Сутність та види доходів необхідно розглядати з економічної та бухгалтерської точки зору. Доходи банку - це сума грошових та інших коштів, які банк отримав в наслідок здійснення банківських операцій. Всі доходи розглядаються з позиції напрямів діяльності банку, за якими вони отримані. Іншими словами, доходи виникають за операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю банку. До банківських доходів належать процентні доходи; комісійні доходи; результати від торговельних операцій; інші доходи.

В роботі визначено що єдиної класифікації доходів не існує. Базовими ознаками класифікації є: відображення доходів у фінансовій звітності, джерело доходів, місце виникання доходів, приналежність доходів, якість доходів, частота отримання доходів, гарантія отримання доходів.

Управління доходами - це процес розробки та прийнята управлінських рішень за всіма основними аспектами їх формування та використання. Головною метою управління доходами банку є виявлення напрямів розміщення результатів банку, які дають найбільший дохід.

Управління доходами банку на рівні організаційних підрозділів називають управління по центрам відповідальності, а управлінську систему, що утворює, обробляє та зберігає інформацію, що надходить або виходить з центру фінансової відповідальності - обліком по центрам відповідальності.

Основними органами управління доходами банку є: спостережна рада, Правління банку, тарифний комітет, фінансово аналітичний відділ, служба внутрішнього аудиту, керівники бізнес-напрямків та центрів прибутку.

Вивчення, систематизація та узагальнення досвіду країн з розвинутою економікою щодо організації інформаційного забезпечення процесу управління дає можливість довести об'єктивну необхідність створення у банках України підсистеми управлінського обліку. Для усунення проблеми неоднозначного трактування змісту управлінського обліку розмежовано поняття, пов’язані з управлінським обліком. Доведено, що під внутрішнім обліком слід розуміти облік доходів і витрат та калькулювання собівартості банківських продуктів, а також визначення ефективності різних рівнів банківської діяльності. Управлінський облік визначається як система управління доходами і витратами банку, елементами якої є внутрішній облік, планування, аналіз доходів і витрат, контроль за виконанням планів, підготовка проектів управлінських рішень, розробка класифікацій доходів і витрат та відповідних методик реалізації елементів системи, а також сукупність причинно-наслідкових зв’язків між ними.

Основною метою аналізу доходів комерційного банку є виявлення потенційних резервів зростання дохідності банківської діяльності. При аналізі доходів найбільшу увагу потрібно приділити показникам процентного доходу та комісійного доходу, частка яких у сумі прибутку банку є визначальною.

Основними документами інформаційного забезпечення фінансового аналізу є бухгалтерський баланс, який розкриває фінансове становище банку на фіксований момент часу, і звіт про прибутки і збитки, який відбиває величину отриманих доходів і понесених витрат, втрат та збитків за визначений період часу. Між основними статтями бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати спостерігається чіткий взаємозв'язок. Він проявляється у тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви - основну частину операційних витрат.

Загальний аналіз доходів банку ґрунтується на використанні методик вертикального і горизонтального аналізу, які дозволяють оцінити структуру доходів та визначити динаміку доходу загалом і за кожною його складовою. Але нажаль, цей аналіз не є достатнім для прийняття ефективних управлінських рішень в банку. Необхідно створити центри, які б безпосередньо займалися управлінням доходом банку і стали б окремими підрозділами банку.

Аналітичні дослідження звітності банку охоплюють вивчення характеру і змін в управлінні активами, зобов'язаннями і капіталом балансу в доходах банку.

Дослідження було проведено на прикладі ПАТ «Приватбанк». Незважаючи на негативний вплив зовнішніх факторів, таких як фінансово-економічна криза, інфляція, недовіра населення до банків, хвиля дефолтів підприємств, фінансовий стан банку можна визначити як прийнятний. Якість управління активами та пасивами банку протягом періоду дослідження, дозволяла забезпечувати банку необхідний рівень ліквідності, прибутковості, зменшення валютних та процентних ризиків.

Проаналізувавши фінансову звітність ПАТ «Приватбанк» за 2010- 2012 рр. відмічено зміцнення позицій банку на фінансовому ринку Львівської області, про що свідчить поступове нарощування активних та пасивних операцій банку, прибутковість його діяльності. Крім того було виявлено що банк має значні резерви підвищення своєї роботи за рахунок оптимізації структури активів, зобов’язань та капіталу, раціоналізації власних витрат (в першу чергу, загально адміністративних), а також покращення системи планування в банку.

Станом на 01.01.2012 розмір активів ПАТ «Приватбанк» становить 113 437 222 тис. грн. що свідчить про ділову активність банку, що призводить до збільшення прибутковості та конкуренто спроможності банку.

Проведений аналіз доходів банку засвідчив, що у результаті динамічних змін статей доходів банку, найбільшу питому вагу в їх структурі займають процентний (75,08%) та комісійний дохід (20,19), що зумовлено специфікою банківської діяльності. В процесі дослідження було виявлено, що банк має значні резерви підвищення ефективності своєї роботи за рахунок оптимізації структури активів, зобов’язань та капіталу, раціоналізації власних, а також покращення системи планування в банку.

Система управління доходами банку включає в себе планування доходів банку, контроль за виконанням планів та аналіз доходів банку. Планування доходів банку базується на використанні трьох основних систем: стратегічне планування доходів банку, поточне та оперативне планування доходів банку.

В процесі поточної діяльності може виникати розходження між запланованими та фактичними показниками. Для своєчасного виявлення відхилень та відповідного реагування на них здійснюється контроль за виконанням фінансових планів та бюджетів.

Недоліком системи планування діяльності ПАТ «Приватбанк» є відсутність розроблених методичних рекомендацій відносно складання планів доходів окремих банківських відділень. Слід зазначити, що традиційний підхід, який спирається на пропорційний розподіл планових показників діяльності регіональних підрозділів, є недоречним, оскільки не спроможний врахувати регіональні особливості функціонування територіальних підрозділів філій.

Зважаючи на мінливі умови зовнішнього середовища, в якому функціонує банк, запропоновано при плануванні ураховувати очікувані зміни зовнішніх та внутрішніх факторів. З метою удосконалення планування доходів банку пропоную здійснювати розподіл загальних цільових показників регіональної мережі для кожного обласного управління на основі коефіцієнтів розподілу.

Основною проблемою при здійсненні планування діяльності банківських відділень, у тому числі планування доходів, є визначення пропорцій розподілу запланованих фінансових показників філій банку між її відділеннями. Для вирішення зазначеної проблеми було запропоновано механізм визначення рейтингу відділень банку. При визначенні рейтингу банківських відділень визначається індекс комплексної оцінки (ІКО), що базується на значеннях показників діяльності середнього банківського відділення.

Урахування регіональних особливостей діяльності банківських відділень та визначення їх рейтингу дозволить встановити справедливі пропорції розподілу планових показників і налагодити взаємозв’язки між філією і її відділеннями.

В умовах, коли Україна переходить до ринкових відносин, особливе значення має набуття професійних знань, навичок та вміння працівниками, зайнятими в найрізноманітніших сферах економіки та управління, в пошуках вірних і обґрунтованих управлінських підходів та рішень з метою підвищення ефективності роботи підприємств, банківських установ, об’єднань та інших господарських структур. Для нормального функціонування будь-якої структури в умовах ринкової економіки конче необхідно, щоб її учасники, приймаючи рішення, мали правдиву й об’єктивну інформацію про його майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи (прибуток, доход або збитки), а також про систему їх формування як на своєму підприємстві, так і у партнерів, на підставі попередніх даних. Таку інформацію надає система обліку, основу якої складає теорія подвійного відображення господарських операцій.

Узагальнюючи стан охорони праці в Львівському відділенні ПАТ «Приватбанк» можна вважати задовільним.

Пропозицією, щодо удосконалення стану охорони праці у відділенні, буде призначення однієї відповідальної особи у кожному відділені банку, створити службу з охорони праці. У відділенні банку виконуються всі встановлені українським законодавством норми з охорони праці, наявні обов’язкові інструкції, з якими ознайомлені працівники відділення, проводяться регулярні інструктажі с приводу охорони праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.       Конституція України // Закони України. - К.: ВРУ, Інститут законодавства, 1997. - Т. 10.

2.      Бюджетний Кодекс України від 8 липня 2010 року N 2456-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 50-51, с.572.

3.       Закон України «Про банки і банківську діяльність»: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.С. Стельмаха. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»», 2006. - 520с. с.313-318

4.      Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Верховна Рада України від 16 липня 1999 року, № 996-ХІV // Нове діло. - 2000. - № 15 (34). - 13-20 жовтня.

.        Закон України «Про державну статистику». В редакції Закону
N 1922-III ( 1922-14 <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1922-14> ) від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.362

.        Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року, № 283/97-ВР, з усіма змінами і доповненнями, від 24.12.2002 р., № 349-ІV.

.        Закон України «Про охорону праці», Верховна Рада України від 14 жовтня 1992 року, № 2694-XII ( 2695-12 <http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2695-12> ), зі змінами і доповненнями.

.        Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22)

.        Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України», Затверджено Постановою № 358 Правління Національного банку України від 03.10.2005 р.

.        Інструкція про касові операції в банках України (затверджена постановою Правління НБУ від 14 серпня 2004 р. № 337)

.        Інструкція про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті: Постанов № 110 Правління НБУ від 17.03.2004 р.

.        Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (затверджена постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492)

.        Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України: Затверджено Постановою № 502 Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року

.        Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні (затверджена постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368)

.        Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України (затверджена постановою Правління Національного банку України від 7 грудня 2004 р. № 598)

.        План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджено постановою правління НБУ від 17.06 2004 р. №280

.        ПСБО 15 "Дохід" Затв. нак. МФУ від 29 листопада 1999 р. N 290; Зареєстр. у Мінюсті 14 грудня 1999 р. за N 860/4153.

.        ПСБО 16 "Витрати" Затв. нак. МФУ від 31 грудня 1999 р. N 318; Зареєстр. у Мінюсті 19 січня 2000 р. за N 27/4248.

19. Положення Національного банку України «Про кредитування», затвердженого постановою Правління НБУ від 28.09.95 р. № 246 зі змінами та доповненнями.

20.    Положення Національного банку України «Про цивільну оборону», затвердженого постановою Правління НБУ: Постанова № 93 від 11 березня 2002 р. зі змінами та доповненнями - 15 с.

.        Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою правління НБУ від 15.12 2004 р. №637

.        Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджено постановою НБУ від 30.12 1998 р. №566

.        Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджено постановою правління НБУ від 18.06 2003р. №254

.        «Положення про порядок визначення та формування обов’язкових резервів для банків України», затверджене Постановою Національного банку України від 16.03.2006 р. № 91

.        Положення «Про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами», затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.99р., зі змінами та доповненнями.

.        «Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків», затверджені постановою НБУ від 16.12.98 р. № 520

.        «Порядок бухгалтерського обліку формування і використання резервів, списання та повернення раніше списаних безнадійних активів у комерційних банках України», затверджений постановою Правління НБУ від 16.12.98 р. № 520 (зі змінами та доповненнями)

.        Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, Затверджено Постановою № 255 Правління НБУ від 18.06.2003 р.

.        Правила бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків, затверджені постановою Правління Національного банку України від 25.09.97 р. № 316 зі змінами та доповненнями;

.        Правила організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджене постановою Правління НБУ від 12.12.97 р. № 436 зі змінами та доповненнями;

.        Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджені постановою Правління Національного банку України від 7.12.2000 р. № 471.

.        Державні будівельні норми України ДБН В.2.2-9-99. Будинки і споруди. Житлові будинки та споруди. Основні положення №179 від 01.01.2006 р., зі змінами і доповненнями, внесиними наказом регіонального розвитку та будівництва України від 8 травня 2009року.

.        Державні будівельні норми України ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення. Основні положення № 153 від 1 жовтня 2006р., зі змінами і доповненнями - 23с.

.        Державні санітарні правила і норми України ДСанПіН 3.3.2.007-98. Гігієнічні вимоги до організації роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин. Основні положення № 7 від 10 грудня 1998 р., зі змінами і доповненнями.

.        НПАОП 0.00-2.23-04 «Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат». Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 994.

.        ГН 3.3.5-8-6.6.1-2002 «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2001 № 528.

.        Методичні вказівки про ведення параметрів аналітичного обліку, затверджені постановою Правління НБУ від 17.06.97 р. № 191.

.        Алфьорова І. Дослідження економічної сутності бюджетування та фінансового планування / І. Алфьорова // Економіка. - 2010. - № 3. С. 3-7

39.     Бобиль В. Трансфертне ціноутворення в системі управлінського обліку сучасного банку //Банківська справа. - 2007. - № 5, ст.38-46

40.    Васюренко О.В., Федосік І.М., Христофорова О.М., Семенюк Л.П. Управління діяльністю банку: методологія і практика: Монографія /За заг. ред. акад. АЕН України, екон. наук, проф. - К.: УБС НБУ, 2008. с.116-157

.        Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. - 5-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. с.56-58

.        Васюренко О.В., Сердюк Л.В., Сидоренко О.М. та ін. Облік і аудит у банку: Навч.посіб. /За ред. - К.: Знання, 2006. -с.330-343 с.353-381

.        Гагаріна С. А. Деякі аспекти організації управлінського обліку в комерційних банках / С. А. Гагаріна // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 5 - 2007. С.105-109.

.        Галайко Н. Р. Методичні підходи до формування та реалізації стратегії забезпечення ефективності діяльності банку / Н. Р. Галайко // Регіональна економіка. - 2008. - № 4. - С. 132-140.

.        Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д., Парасій-Венчуненко І.М. та ін. Аналіз банківської діяльності: Підручник. - К.: КНЕУ, 2006. с.348-374

.        Герасимович А.М., Кіндрацька Л.М., Кривов’яз Т.В. та ін. Облік і аудит у банках: Підручник /За заг. ред. проф. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2006. - 536 с.

.        Гіль, А. П. Нецінові методи управління залученням ресурсів з депозитних джерел / А. П. Гіль // Актуальні проблеми економіки: теоретичні та практичні аспекти, - 2012.С. 40.

.        Гладких Д. Доходи й витрати як складові ціни банківських послуг/ Д. Гладких // Вісник Національного банку України. - 2006. - № 3. - C.24 -29.

.        Гладких Д. Особливості планування доходів. Втрат і податків банківської установи // Д.Гладких // Вісник НБУ. - 2005.- №1

.        Голов С. Ф. Управлінський облік: навч. посіб. / С. Ф. Голов. - К. : Лібра, 2005. - 704 с.

.        Грищенко, О. О. Управління поточними пасивами банку/ О. О. Гищенко: автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: Спеціальність - Гроші, фінанси і кредит. - Суми. 2007

.        Грудзевич У.Я. Аналіз банківської діяльності: Навч.посіб. /Національний банк України - К.: УБС НБУ, 2007. - 222с. с.105-109

.        Єпіфанов, А. О. Операції комерційних банків : навч. посіб. / А. О. Єпіфанов, І. В. Сало. - Суми : «Університетська книга», 2007. - 523 с

.        Єріс Л. М. Механізм бюджетного планування в банку / Л. М. Єріс // Вісник Української академії банківської справи НБУ. - 2010. № 8. - С.40-45

.        Єрмошенко М.М. Інформаційно-аналітична підтримка аналізу діяльності комерційних банків / М. М. Єрмошенко // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 10. - C.59-68.

.        Жидецький В.Ц. Охорона праці користувачів комп’ютерів: Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2006р. - 176 с.

.        Зайцева І. П. Сутність та значення основних бюджетів комерційного банку / І. П. Зайцева // Формування ринкових відносин в Україні. 2006. № 2. С. 56-62

.        Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності. Опорний конспект лекцій: Навчально-методичне видання. - К.: КДТЕУ, 2008. - 208 с.

.        Квасницька Р. С. Бюджетування як інструмент управління діяльністю вітчизняних банків / Р. С. Квасницька, І. В. Хаврусь // Вісник Хмельницького національного університету. - 2010. - № 3. - С. 15-21.

.        Кіндрацька Л.М. Фінансовий та управлінський облік у банках: Підручник - К.: КНЕУ, 2008. - 816с. с.56-72

.        Кірєєв О.І., Любунь О.С., Кравець М.П. та ін. - Внутрішній аудит у банку: Навч.посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - с.104-113

.        Коренева О.Г, Славянської Н.Г. - Облік і аудит у банках: навч. пос. «Університетьська книга», 2007.- 493 с.

.        Коцовська Р.Р., Павлишин О.П., Хміль Л.М. Банківські операції: Навч.посіб. - К.: УБС НБУ, 2007. - 390с. с.367-368 с.37-38

.        Коцовська Р.Р., Ричаківська В.І., Табачук Г.П., Вознюк М.А. Операції комерційних банків.- К.: Алетра, Львів: ЛБІ НБУ, 2006. - 400с.

.        Коцовська Р.Р., Табачук Г.П., Ричаківська В.І., Грудзевич Я.В., Вознюк М.А. Операції комерційних банків. -Львів: ЛБІ НБУ, 2005. - 516с.

.        Кравченко О. В. Напрями організації управлінського обліку в банку / О. В. Кравченко // Економічні науки. - 2010. - № 7. - С. 156-162

.        Криклій О А. Організація фінансових відносин в банку з філіями на основі внутрішнього госпрозрахунку/ - 2007. - № 1. - С. 130-135

.        Кузьмінська О.Е., Кириленко В.Б. Організація обліку в банках: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2005. - 282 с.

.        Кундря-Висоцька О. П. Організація обліку: Навч. посібник. - К.: Алерта, 2007. с.152-157

.        Кутідзе, Л. С. Структура залучення фінансових ресурсів комерційним банком: деформація під впливом світової фінансової кризи [Текст] / Л. С. Кутідзе // Економічний простір. - 2009. - № 23/2. - С. 18.

.        Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Л.: Львів. банк. ін-т НБУ; К.: Т-во “Знання”, КОО, 2005р. - 186 с.

.        Лапін В.М., Гогіташвілі Г.Г. Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами: Навч. посіб., 2007. - 367 с.

.        Магіровський В. Експрес-аналіз у банку //Вісник НБУ. - 2008. - №11, ст.34-36

.        Міщенко В., Сомик А. Ліквідність банківської системи України: сучасний стан, чинники та напрями підвищення ефективності регулювання. //Вісник НБУ. - 2009. - №1, ст.34-41

.        Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. та ін. Банківські операції: Підручник - 2-ге вид., випр. і дол.. /За ред. д-ра екон. наук. проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2005. - 476 с.

.        Мещеряков А.А. Організація діяльності комерційного банку: Навч.посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 608с.

77.     Парасій-Вергуненко І.М. Оцінка конкурентоспроможності банків //Бухгалтерський облік і аудит - 2009. - №1, ст.34-41

78.    Парасій-Вергуненко І.М. Методичні аспекти стратегічного аналізу фінансових результатів комерційного банку/ Вісник Національного банку України. - 2003. - N 11. - C.49-51

79.     Примостка Л.А. Аналіз банківської діяльності: Монографія /Л.А. Примостка - К.: Либіть, 2006.- 432с.

80.  Рибалка О. О. Підходи до управління прибутком банку/ О. О. Рибалка // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 11. - С. 161-165.

81.     Рисін В. В. Складові елементи ефективної ресурсної політики комерційного банку // Регіональна економіка. - 2009. -№3. - С. 115 - 122.

82.    Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. спосіб.- К.: Університет «Україна», 2009. - 295 с.

.        Сарахман О. М., Раєвський К. Є., Скаско О. І. Банківський нагляд: Навч. посібник. - Львів: ЛБІ НБУ, 2005. - 286 с.

.        Степаненко А. Деякі актуальні питання удосконалення управління банківською системою //Банківська справа. - 2007. - № 4, ст.35-42

.        Снігурська Л.П. Облік та аналіз доходів і витрат комерційного банку. Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.2005. -аналіз та аудит.- КНЕУ, -2008. - 201С.

.        Снігурська, Л. Методичні підходи до аналізу та витрат банку// Економіст. - 2008. - N 12. - C. 61-64

.        Табачук Г. П. Управлінський облік у банках : навч. посіб. / Г.П. Табачук. - К. : УАБС НБУ, 2007. - 178 с

.        Табачук Г.П., Сарахман О.М. Фінансовий облік та фінансова звітність у банках: Навч.посіб. / НБУ. - К.: УБС НБУ, 2007. - с.31-38

.        Тиркало Р.І., Щибиволок З.І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг. Навч.посіб. - К.: «Слобожанщина», 2003p. - 236с. с.147-168

.        Третьяков О.В., Зацарний В.В., Охорона праці: Навчальний посібник / за ред. К.Н. Ткачука. - К.: Знання, 2010. - 167 с.

.        Усач Б. Ф., Стадник Г. П. Облік і контроль банківських операцій з іноземною валютою: Монографія. - Львів: ЛБІ НБУ, 2005. - 142 с.

.        Христофорова О. Маркетинг партнерських відносин у системі управління клієнтською базою банку //Вісник НБУ. - 2008. - №7, ст.41-43

.        Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навч.посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2007. - 311с. с.95-115

94.    www.Bank.gov.ua <http://www.Bank.gov.ua> - сайг Національного банку України.

.        <http://privatbank.ua> - сайт ПАТ «Приватбанк».

.        www.kmu.gov.ua - сайт Кабінету Міністрів України.

.        <http://www.ukrstat.gov.ua> - сайт Державного комітету статистики.

.        www.Fin.gid.ru <http://www.Fin.gid.ru> - сайт банківської справи.

.        www.Bank.I-am.ru <http://www.Bank.A-am.ru> - банківський портал.

.        <http://www.dnop.kiev.ua> - сайт Державного комітету України з промислової безпеки, та охорони праці.