Управління депозитними операціями банку та шляхи його удосконалення на матеріалах ПАТ 'Райффайзен Банк Аваль'

Управління депозитними операціями банку та шляхи його удосконалення на матеріалах ПАТ 'Райффайзен Банк Аваль'

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ

ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ

Дипломна робота

На тему

Управління депозитними операціями банку та шляхи його удосконалення на матеріалах ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Студент Журавльов Олексій Михайлович

Факультет фінансово-економічний

Спеціальність «Банківська справа»

Кафедра банківської справи

Науковий керівник ст. викладач

Демченко Максим Юрійович

Завідуючий кафедрою

Ніколаєнко Ю.В.

Чернігів, 2010 р.

ВСТУП

В умовах світової фінансової кризи та пов’язаного з нею дефіциту ресурсів на міжнародних ринках капіталу банки України втратили можливість зовнішніх запозичень і зіткнулися з проблемою нестачі ресурсів для активного розвитку бізнесу.

Без достатньої ресурсної бази банки не можуть у належних обсягах здійснювати кредитування поточних потреб юридичних та фізичних осіб, реалізовувати потужні інвестиційні проекти.

Депозит (від латинського - річ, віддана на збереження) - це економічні відносини щодо передачі коштів клієнта в тимчасове користування банку. Особливість депозиту полягає в його роздвоєності в практичному застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційними грошима, вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але в той же час “банківські гроші ” приносять вкладникові дохід, виступають уже в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит приносить дохід у формі процента, а недолік у тому, що процент депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити. Тому саме при депозитних операціях дуже виразно виступає сутність комерційної діяльності банків - платити за депозит дешевше, а розміщувати його за вищу плату.

Актуальність теми зумовлена роллю депозитних операцій банків як вирішального фактора економічного зростання та стабільності банківської системи в сучасних умовах нестачі ресурсів.

Мета дипломної роботи - дослідження механізму здійснення депозитних операцій банку та управління ними. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду завдань:

розглянути поняття «депозитна операція» та класифікацію депозитних операцій;

проаналізувати принципи організації депозитних операцій банку з фізичними та юридичними особами;

розглянути загальну характеристику діяльності банку;

проаналізувати склад та структуру депозитного портфеля та депозитної діяльності банку.

Предметом дослідження є економічні відносини з приводу управління депозитними операціями банку.

Об’єктом - депозитні операції банку з фізичними та юридичними особами, а також їх аналіз в умовах кризи, адже українські банки зіткнулися з проблемами залучення зовнішніх запозичень, та подорожчанням обслуговування вже існуючих боргів, тому що сьогодні ставки по закордонних позиках залишаються дуже високими, і українські банки змушені чекати здешевлення кредитів на зовнішніх ринках. У той же час у банків дуже багато короткострокових запозичень, які потрібно буде віддавати. А рефінансувати їх на таких же вигідних умовах навряд чи вийде.

Також у даній дипломній роботі досліджується вплив відтоку депозитів на фінансове становище українських банків. Адже населення і юридичні особи вилучили з банківської системи значну суму коштів. Крім того, скоротилися кошти бюджету і позабюджетних фондів, які знаходилися в банківській системі, а це, в свою чергу, зумовлює негативний вплив як на розміщення банком коштів у прибуткові активи, так і на дохідність банку в цілому. Тому що існує дві причини відтоку депозитів - відбулися суттєві коливання курсу гривні та курсу долара. І оскільки забирають як гривневі депозити, так і доларові, це свідчить про зростання недовіри населення до банківської системи в цілому. Ще одна причина, яку не можна не враховувати - скорочення доходів населення. Багато хто забирає депозити просто для того, щоб жити за ці кошти.

Специфічною рисою депозитних операцій є активна роль клієнта банку, який самостійно визначає величину вкладу, тобто частку своїх доходів, яку він спрямовує на заощадження. Заходи впливу на економічну поведінку потенційних вкладників мають посісти вагоме місце в процесі управління депозитними операціями комерційного банку.

Подорожчання депозитів призводить і до подорожчання кредитних ресурсів банку. Тому прагнення банку до максимального задоволення потреб вкладників мають обмежуватися майбутніми можливостями прибуткового розміщення залучених ресурсів під більш високий, порівняно з депозитами, відсоток. Для реалізації цього завдання комерційні банки встановлюють мінімальну суму строкового депозитного вкладу, мінімальний термін, на який вкладаються грошові кошти, річну відсоткову ставку, періодичність виплати відсотка (щомісячно, щоквартально, по закінченні строку) тощо.

Ефективне управління депозитними операціями створює умови для оптимального ресурсного регулювання в комерційному банку. Вміле маневрування ресурсами - важливий показник професіоналізму банківського персоналу.

Комерційний банк відповідає перед вкладником за зобов'язаннями, що випливають з депозитного договору, власними коштами, майном і всіма належними активами.

Гарантією успішного управління депозитними операціями є взаємовигідні відносини між банком і клієнтом. Щоб збільшити депозитні залучення, банк повинен ретельно і постійно вивчати інтереси і запити вкладників - юридичних і фізичних осіб.

Дане дослідження проводилось із застосуванням діалектичного підходу до вивчення сучасного стану проведення банківських депозитних операцій з фізичними особами. В процесі дослідження організації депозитних операцій були використані поєднання абстрактного й конкретного, індукція, дедукція, аналіз і синтез, групування й порівняння, конкретизація. Для обробки даних, наведених у дослідженні застосовувались: огляд, документальна перевірка, групування, структурний аналіз, узагальнення, підрахунок. Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії, організації та методики здійснення депозитних операцій , законодавчі акти, періодичні видання.

РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕПОЗИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

1.1 Сутність та класифікація депозитних операцій

Сутність депозитної операції полягає в акумуляції банком як фінансовим посередником на ринку фінансових ресурсів тимчасово вільних грошових коштів на визначений термін та за визначену плату та розміщення даних фінансових ресурсів від свого імені, на власний розсуд та ризик.

Згідно Закону України «Про банки и банківську діяльність» банки на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати наступні операції:

1). приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2). відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3). розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Таким чином, операція банку - це дія банківської установи, спрямована на забезпечення її функціонування, з одного боку, як суб'єкта підприємницької діяльності, з іншого - як фінансового посередника, який здійснює притаманні йому функції. Можна виділити поняття «банківська операція» - це комплекс взаємопов'язаних дій, що здійснюються банком, якому чинним законодавством надається виключне право на їх здійснення.

Відповідно до Постанови Національного банку України «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 р. під вкладною (депозитною) операцією розуміють операцію банку із залучення грошових коштів або банківських металів від вкладників на їх рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами.

Депозитні банківські операції належать до пасивних операцій банківської установи, тобто це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Метою здійснення депозитних операцій є:

- залучення коштів для подальшого їх розміщення в активні операції;

залучення коштів для поповнення ліквідності з метою розрахунків за зобов'язаннями.

Об'єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двохсторонньою угодою. Об'єкти депозитних операцій - це депозити, тобто суми грошових коштів, які суб'єкти депозитних операцій вносять на визначений час та які залишаються на рахунках у банках і діючий порядок здійснення банківських операцій.

Суб'єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники, і власники коштів, які виступають кредиторами банківської установи. Суб’єктом депозитної операції є вкладник, тобто фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів або банківських металів на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах. Власник депозиту є депонентом. До суб'єктів депозитних операцій можна віднести державні підприємства та організації, державні установи, кооперативи, акціонерні товариства, змішані підприємства за участю іноземного капіталу, партійні та громадські організації і фонди, фінансові та страхові компанії, інвестиційні та трастові компанії і фонди, окремі фізичні особи та їх об'єднання, банки та інші кредитні установи.

Операції банків з банківськими металами здійснюються або з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки банківських металів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань здійснення операцій з банківськими металами.

Розміщення грошових коштів у депозити для фізичних та юридичних осіб дає можливість:

- одержання стабільного доходу в національній та іноземній валюті у вигляді відсотку і на фіксований термін;

встановлення оптимальних термінів виплати відсотків за внесок (щомісяця, щокварталу або після закінчення терміну дії депозитного договору);

збільшення суми внеску протягом терміну дії депозитного договору;

одержання гарантії своєчасного повернення коштів;

використання депозитних протягом терміну дії в якості забезпечення, при необхідності одержання кредиту.

Для банківських установ депозитні операції є вигідними, оскільки надають банкам фінансові ресурси для здійснення своєї діяльності, підтримання поточної ліквідності банківських установ, тощо.

Необхідно зауважити, що депозитні операції відіграють одну з провідних ролей в діяльності банку:

- вони є головним джерелом залучення ресурсів для проведення активних операцій, від їх характеру залежать напрямки кредитування і прибутковість банку;

правильна організація депозитних операцій забезпечує достатню ліквідність банків;

депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків.

залучені кошти зазвичай дешевше міжбанківських кредитів.

Водночас депозитні операції мають певні вади. По-перше, депозитне залучення коштів пов'язане зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими та матеріальними витратами банків. По-друге, одну частину залучених коштів банки повинні зберігати в Національному банку України, а за іншу здійснювати платежі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. По-третє, депозитне залучення коштів залежить в основному від ініціативи потенційних вкладників, а не від банку, якому часто буває важко, а то й неможливо здійснити оперативне залучення коштів у вклади. Слід враховувати те, що обсяги тимчасово вільних грошових коштів у межах окремо взятого регіону та країни в цілому на визначений момент часу обмежені.

Депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або в безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається в письмовій формі (ст. 340 Господарського кодексу України) [2].

У світовій банківській практиці всі залучені ресурси за способом їх акумуляції групують таким чином:

1)   депозити;

2)   не депозитні залучені кошти.

Операції, пов'язані із залученням коштів для вкладів, називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти.

Ресурсна база сучасного банку характеризується широкою різноманітністю видів депозитів. На нашу думку, основні з них такі:

- залежно від терміну та порядку вилучення депозити поділяють на депозити до запитання, термінові, спеціальні;

за ступенем подорожчання депозити поділяють на безкоштовні (кошти на поточних рахунках клієнтів) і платні (кошти на депозитних рахунках);

з точки зору призначення можна виділити три види депозитів: до запитання, термінові, ощадні.

Активні депозити - це розміщення банківських коштів на рахунках в інших банках, пасивні - це залучення банками коштів від своїх клієнтів.

Депозити прийнято поділяти на такі :

- до запитання;

строкові на визначений термін;

ощадні внески населення;

ощадні (депозитні) сертифікати.

Депозити до запитання - це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках КБ і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток .

Внески до запитання розміщують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточних розрахунків. До даного виду депозитів входять також так звані чекові депозити, при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків. Внески до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій. Строкові депозити - це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, так і банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску - зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з такого депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому випадку проценти знижуються до рівня, передбаченого по вкладах до запитання.

До строкових депозитів у банківській практиці відносять депозити овернайт - депозити, залучені банком на строк не більше одного операційного дня (без урахування неробочих днів банку). Строковими депозитами є також кошти, отримані від інших КБ як депозит (вклад) на конкретний строк.

Строковий депозит з виплатою відсотків після закінчення дії договору призначений для отримання гарантованого доходу після закінчення строку депозиту. Більший строк розміщення банківського вкладу дозволить отримати більший дохід. Поповнення або часткове використання коштів по вкладу не передбачається. Відсоткова ставка строкового депозиту протягом дії договору не змінюється. При достроковому розірванні договору відсотки сплачуються у розмірі процентів по вкладах на вимогу. Після закінчення строку дії договору сума банківського вкладу та нараховані відсотки зараховуються на поточний рахунок, що безкоштовно відкривається одночасно з вкладом і може бути використаний для здійснення розрахунків.

Строковий депозит з щомісячною сплатою відсотків призначений для гарантованого збереження коштів і отримання щомісячного доходу у вигляді відсотків на повсякденні потреби. Договір на банківський вклад укладається на 1 чи 2 роки. Умови строкового депозиту з щомісячною сплатою відсотків не передбачають можливості поповнення. Відсотки щомісячно зараховуються на поточний рахунок, що відкривається безкоштовно. Відсоткова ставка по строковому депозиту протягом дії договору не змінюється. При достроковому розірванні договору відсотки сплачуються у розмірі процентів по вкладах на вимогу.

Строковий депозит з правом поповнення призначений для накопичення коштів протягом строку дії договору - 180, 270 днів, 1 чи 2 роки. Кількість поповнень банківського вкладу протягом дії договору необмежена. Строковий депозит із правом поповнення не передбачає можливості часткового використання коштів. Відсоткова ставка протягом дії договору не змінюється та не залежить від суми депозиту. Відсотки за строковим депозитом із правом поповнення нараховуються та сплачуються після закінчення строку дії договору. При достроковому розірванні договору відсотки сплачуються у розмірі процентів по вкладах на вимогу.

Ощадний вклад з щорічною сплатою відсотків призначений для вільного режиму накопичення і використання коштів. Рахунок відкривається на необмежений термін. Поповнювати депозитний ощадний вклад можна як готівкою, так і в безготівковій формі. Можливість зняти гроші готівкою або перерахувати їх на Ваш поточний рахунок або картку. Відсотки за банківським вкладом нараховуються та сплачуються щорічно. При укладанні депозитного договору безкоштовно відкривається поточний рахунок, який призначений для зарахування коштів і здійснення грошових переказів та платежів. Відсоткова ставка змінюється у кінці кожного року дії договору 1-го числа місяця, в якому його було укладено. При розірванні договору виплачуються відсотки у повному обсязі за фактичний період зберігання вкладу.

Ощадні вклади - це вклади населення, розміщуванні у банках з метою зберігання і нагромадження. Для цього виду депозиту характерна наявність спеціальної ощадної книжки, яка видається банком вкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом.

Банківський вексель має депозитну природу, і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту. Щоб придбати банківський вексель, покупець має перерахувати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує банківський вексель на ім'я покупця і позначає дату зарахування грошей. Погашення банківських векселів відбувається шляхом їх викупу після закінчення терміну обертання або ж дострокового викупу. У банківських векселях указується величина прибутку у вигляді процента до номіналу, що одержує власник векселя. Це означає, що продаються векселі за номіналом, а викуповуються банком за ціною продажу. При цьому векселі використовуються лише у міжнародних програмах.

Депозити до запитання, які у світовій банківській практиці називають трансакційними, - це кошти, які можуть бути вилучені клієнтами в будь-який час, тобто зберігання не обумовлюється, і за цими рахунками банки здійснюють платежі на доручення їх власників. Ці депозити можуть бути як безпроцентними, так і з виплатою процентів. Умови виплати процентів за цими депозитами обумовлюються у двосторонніх угодах. Залишки коштів на цих рахунках постійно змінюються, тому банки цей вид залучених коштів можуть використовувати тільки для короткострокових вкладень, постійно стежачи при цьому за поточною ліквідністю балансу.

У більшості комерційних банків депозити до запитання мають найбільшу питому вагу в структурі залучених коштів. У зарубіжних банках до безстрокових депозитів відносять також контокорентний рахунок - активно-пасивний рахунок, що поєднує поточний і кредитні рахунки. Кредитове сальдо цього рахунку означає, що клієнт має власні кошти, дебетове - що їх необхідно позичити йому для розрахунків. Банк одноразово встановлює ліміт на суму кредиту під дебетове сальдо і кредитує клієнта. Цей кредит називають контокорентним.

Депозити на визначений строк - це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом установленого строку, який визначається при відкритті. До них належать: рахунки з обліку ощадних сертифікатів, строкові і цільові рахунки фізичних осіб, рахунки для збереження бюджетних коштів та для фінансування капітальних вкладень. Відмінністю ощадних вкладів від строкових є те, що вони не мають фіксованого терміну зберігання, невеликі за мінімальним розміром, не потребують попереднього повідомлення про вилучення. Ощадні, вклади призначені не для розрахунків, а для заощадження коштів.

У загальній системі банківських депозитів виділяють також так звані спеціальні вклади. До них належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведення акредитивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітованих чекових книжок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків; кредиторська заборгованість тощо.

Важливе значення мають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками. Часто міжбанківські депозити відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками. Іноді банки використовують у своїй діяльності так звані гарантійні депозити. Вони відкриваються на вимогу банку-кредитора у випадку, коли у нього існують сумніви щодо знецінення активів, або є ризик неплатоспроможності клієнта-позичальника.

У звіті про залишки за депозитами КБ України мають щомісяця подавати у регіональні управління НБУ дані про такі види депозитів: міжбанківський ринок - депозити розміщені, депозити залучені; небанківський ринок - депозити небанківських фінансових підприємств, депозити не фінансових державних підприємств, депозити не фінансових недержавних підприємств, депозити некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, депозити фізичних осіб, депозити інших домашніх господарств, депозити бюджету та позабюджетних фондів України (державного бюджету, клієнтів, які утримуються з державного бюджету, місцевих бюджетів), рахунки за довірчими операціями, ощадні сертифікати.

Таким чином, під депозитною операцією розуміють залучення до банківської установи тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб для подальшого розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Депозитні операції відносяться до пасивних операцій, тобто мають направленість на формування фінансових ресурсів банківської установ та забезпечення її поточної та стратегічної ліквідності.

1.2 Комплекс заходів з управління депозитними операціями банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Управління депозитними операціями - це сукупність стратегічних і тактичних заходів, які проводить комерційний банк з метою залучення тимчасово вільних грошових коштів клієнтів, та утворення на цій основі кредитних ресурсів. Надійність і сталість джерел формування кредитних ресурсів забезпечується на основі багатоманітності видів та умов проведення депозитних операцій стосовно конкретних юридичних і фізичних осіб.

Ефективне управління депозитними операціями передбачає розширення мережі та видів депозитних рахунків, задоволення потреб клієнтів в найрізноманітніших банківських послугах, забезпечення гарантій вкладень через систему страхування депозитів тощо. Режим функціонування депозитних рахунків у банку має відповідати потребам максимального спрощення порядку проведення депозитних операцій.

Передумовою здійснення науково обґрунтованого управління депозитними операціями комерційного банку є попередній аналіз стану, структури і використання ресурсної бази та пасивних операцій.

Стратегічні інструменти управління депозитами банку включають заходи, спрямовані на зміцнення його позицій на депозитному ринку, що передбачає врахування всього комплексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для банківської діяльності.

При розробці стратегії банку на ринку депозитних послуг необхідно враховувати такі принципи:

-   максимізація прибутку ;

-        забезпечення стійкості ресурсної бази та рівня ліквідності ;

         гнучкість асортиментної і цільової політики та пристосування окремих параметрів збуту до вимог клієнтів.

Передумовами до розробки депозитної стратегії банку є:

-   проведення маркетингових досліджень ринку депозитних послуг та оцінка впливу політики НБУ на його стан і тенденції розвитку;

-        аналіз продуктової, цінової, збутової та комунікаційної політики банків-конкурентів на депозитному ринку.

Звичайно, при цьому необхідно враховувати вплив таких зовнішніх факторів , як ситуація в країні, структура доходів та витрат населення тощо.

Розробка депозитної стратегії розвитку банку-це комплекс дій із досягнення бажаної позиції банку на депозитному ринку та встановленої частки депозитів у залучених ресурсах. Стратегічні цілі банку на ринку депозитних послуг повинні відображати:

-   ринкову позицію (досягнення лідерства в певному сегменті ринку, підвищення частки ринку до певного рівня, утримання ринкових позицій і т.д.);

-        інновації (використання нових методів ведення бізнесу, впровадження нових видів депозитних послуг, освоєння нових ринків та ін..);

         використання ресурсів (визначення потреб у депозитних ресурсах, забезпечення її стабільності та ін..);

         прибутковість (абсолютні та відносні вимірники прибутковості);

         систему управління (підвищення ефективності менеджменту);

Важливим моментом у реалізації депозитної стратегії є залучення та утримання банківськими установами заможних клієнтів, у т. ч. фізичних осіб. Залучення на депозитне обслуговування необхідної кількості клієнтів-фізичних осіб залежить, на сьогоднішній день, не лише від зручних та привабливих умов, високої якості депозитних продуктів банку, але й від можливості отримати комплексне обслуговування.

Тактичні інструменти управління депозитними операціями у банку включають заходи поліпшення внутрішньої організації депозитної роботи: вдосконалення правил і порядку здійснення депозитних угод, поліпшення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями, пошук нових форм роботи з клієнтами, зменшення ймовірності ризику та нераціональних рішень тощо.

Ефективне управління депозитними операціями створює умови для оптимального ресурсного регулювання в комерційному банку. Вміле маневрування ресурсами - важливий показник професіоналізму банківського персоналу.

Пасивні операції комерційного банку органічно пов'язані з активними операціями. Банківський менеджмент невіддільний від забезпечення ефективних взаємозв'язків пасивних і активних операцій банку. Залучення грошових коштів на депозити в банк втрачає будь-який сенс, якщо немає надійних каналів їх наступного прибуткового розміщення.

Комерційний банк відповідає перед вкладником за зобов'язаннями, що випливають з депозитного договору, власними коштами, майном і всіма належними активами.

Проте на сьогодні в Україні немає більш-менш надійних гарантій вкладів, розміщених в комерційних банках.

З метою забезпечення захисту інтересів вкладників - фізичних осіб, створення фінансових можливостей відшкодування їм коштів у разі ліквідації комерційного банку Законом України від 20.09.2001 № 2740-III «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» затверджено порядок формування комерційними банками резервів для страхування вкладів фізичних осіб.

Надійна та ефективна система гарантування вкладів створює умови для захисту інтересів вкладників на випадок неплатоспроможності чи банкрутства банку, зменшення ризику кризи банківської системи внаслідок втрати ліквідності через масове зняття депозитів, підвищення ефективності управління грошово-кредитною сферою економіки внаслідок збільшення обсягу депозитів.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою, створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована організація, яка не має на меті отримання прибутку. Платниками зборів до нього є комерційні банки - юридичні особи, розташовані на території України. Система гарантування вкладів вступає в дію, коли вклади стають недоступними, тобто у разі неможливості виконання банками вимог вкладників щодо повернення коштів та призначення ліквідатора за рішенням арбітражного суду або Національного банку України. За станом на 01.01.2001 р. початковий внесок становить 1% від зареєстрованого статутного капіталу банку, регулярний збір - 0,5% від загальної суми вкладів (враховуючи відсотки за ними) за станом на 31 грудня року, що передує звітному. Фондом відшкодовується загальна сума вкладів одного вкладника в одному комерційному банку, включаючи відсотки, незалежно від виду валюти станом на день, коли вклади стають недоступними [10].

Питання фінансового контролю за депозитними операціями визначаються чинним законодавством, нормативними актами НБУ і внутрішніми документами банку. Бухгалтерський облік залучення та розміщення депозитів, сплати витрат та отримання доходу за ними здійснюється за відповідними групами балансових та позабалансових рахунків.

Внутрішній бухгалтерський контроль за депозитними операціями має бути побудований таким чином, щоб гарантувати, що: 1) депозити прийняті на умовах щодо строків і лімітів згідно з правилами і нормами, схваленими правлінням банку; 2) всі депозити прийняті на підставі та відповідно до відсоткової ставки, яка застосовується у банку; 3) всі бухгалтерські записи, проведені за депозитними рахунками, вірно відображені у бухгалтерському обліку.

У кожному банку має бути створена система реєстрації депозитів, мета застосування якої - забезпечити вірний та своєчасний запис у бухгалтерському обліку суми за депозитами, дати нарахування і сплати відсотків, дати погашення депозитів та відсоткові ставки. Нарахування відсотків і здійснення відповідних записів у бухгалтерському обліку банку має періодично перевірятися особами, які не причетні до нарахування. Відсотки, відображені на окремих аналітичних рахунках відсоткових витрат (доходів), мають бути вивірені із сумою відсотків, сплачених депонентові або отримані від банку.

Управління процесом залучення коштів на рахунки в банку відбувається в кілька етапів:

. Вибір стратегії банку на ринку депозитних послуг. До альтернативних стратегій залучення коштів на поточні і депозитні рахунки юридичних осіб належать:

-     пріоритетна орієнтація на елітних клієнтів;

      пріоритетна орієнтація на вузьку галузеву спеціалізацію клієнтури;

      орієнтація банку на розширення загального переліку клієнтури, що обслуговується в ньому.

Альтернативними стратегіями залучення коштів на депозитні рахунки фізичних осіб є:

      пріоритетна орієнтація на елітних клієнтів;

      пріоритетна орієнтація на розширення кількості клієнтів незалежно від їх фінансових можливостей.

Обравши стратегію роботи банку з фізичними та юридичними особами, менеджер має вирішити такі завдання:

      розробка ефективної маркетингової системи в наданням спеціальних фінансових пільг, диференційованих за ступенем значущості клієнта для банку;

      організація партнерського співробітництва з якомога більшою кількістю клієнтів з метою поліпшення можливостей планування банком процесу руху коштів на їх рахунках;

      проведення статистичного обліку та аналізу окремих груп і всього обсягу поточних рахунків;

      розрахунок очікуваної величини твердого залишку коштів, механізмів його утворення» тенденцій амін і можливих варіацій у часі;

      постійне оновлення номенклатури послуг;

      розвиток збутової мережі банку.

.     Визначення оптимальної структури депозитної бази та управління нею.

Важливим у роботі фінансового менеджера є визначення оптимальної структури депозитної бази й підтримання її на належному рівні.

Основне правило під час визначення оптимальної для банку структури депозитної бази: вона має відповідати структурі активних операцій за сумами та строками.

.     Розробка заходів з формування депозитних ресурсів банку.

Також важливим аспектом для ефективного управління депозитними операціями є обрання банком оптимальної депозитної політики. Кожен комерційний банк як суб’єкт депозитного ринку намагається реалізувати свої інтереси за умови врахування впливу депозитної політики центрального банку та базуючись на конкретних умовах функціонування депозитного ринку. Депозитна політика комерційного банку ґрунтується на дослідженні досягнутого рівня розвитку депозитних відносин банку з клієнтами і націлена на їх вдосконалення та розвиток. Комерційному банку важливо розробляти депозитну політику насамперед тому, що це дає можливість регулювати, управляти, раціонально організовувати взаємини між банком і його клієнтами щодо зворотного руху коштів. У процесі розробки депозитної політики комерційного банку слід враховувати рівень розвитку суспільства, банківської системи держави і конкретного банку.

Депозитна політика комерційного банку спрямована на оптимізацію витрат по залученню коштів на депозитному ринку за умови їх ефективного використання. Такий механізм реалізації інтересів всіх суб’єктів депозитного ринку формує ціну на депозитні кошти. Безпосередній вплив на процентні витрати мають середні залишки по оплачуваних депозитах, середня процентна ставка по них. З’ясовано, що на середню процентну ставку по депозитах впливають наступні чинники: 1) ринковий рівень процентної ставки по депозитах, який залежить від кон’юнктури грошового ринку; 2) структура депозитної бази, управління якою має важливе значення для регулювання прибутковості та зниження очікуваних витрат. Так, зростання частки дорогих депозитних інструментів, призводить до зростання процентних витрат, з іншого боку, висока питома вага низькооплачуваних ресурсів сприяє підвищенню рентабельності, але призводить до зниження рівня ліквідності балансу банку. Для комерційного банку найбільш привабливими є строкові депозити, що є найбільш стабільною частиною залучених ресурсів, вони дозволяють здійснювати кредитування на більш тривалі строки і відповідно під більш високий процент. Рекомендований їх рівень у ресурсній базі - не менше 50%.

Для бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов'язаннями менеджер використовує різні методи залучення коштів, які загалом зводяться до двох груп: цінові методи управління та нецінові методи управління.

Об’єктами цінової політики у сфері депозитної діяльності є:

-   розміри процентних ставок;

    умови нарахування і сплата процентів;

    мінімальна сума відкриття депозитного рахунку.

Від цінових параметрів депозитів конкурентне середовище потребує такої самої гнучкості, як і від асортименту послуг, тобто ціни на депозитні продукти мають постійно реагувати на ринкові зміни.

Сутність цінових методів полягає в тому, що процентна ставка за депозитами використовується як головний важіль в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти. Підвищення запропонованої банком ставки дає змогу залучити додаткові ресурси, і, навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але обмежений небагатьма прибутковими напрямками їх розміщення, зберігає або навіть зменшує депозитні ставки.

Головним завданням банку при розробці пакета депозитних послуг має стати чітке формулювання того, чому клієнти повинні принести свої заощадження у конкретний банк. Для його необхідно:

-   розробити прості і зрозумілі споживачеві депозитні продукти, які б не потребували значних витрат з боку банку;

-        при розробці депозитних послуг необхідно враховувати загальну ситуацію на ринку і всередині самого банку;

         депозити повинні враховувати інтереси певного сегмента споживачів, на який орієнтується банківська установа;

         необхідно залучити до роботи в банку досвідчених менеджерів, які володіють навиками розробки та впровадження пакетів депозитних послуг;

         забезпечити депозитними послугами однакову частку у загальному портфелі роздрібного бізнесу банку поряд із кредитними і платіжними картками, споживчим та іпотечним кредитуванням, інвестиційними продуктами, приділяти кожному з цих напрямів рівноцінну увагу;

         провести дослідження кола наявних та потенційних клієнтів, проаналізувати джерела їх доходів і фінансові очікування з метою повного задоволення їхніх потреб;

         провести дослідження цінової чутливості того споживчого сегменту, який банк обслуговує, та встановити оптимальні ціни на пропонований продукт;

         встановити конкурентну перевагу банківської установи, досягти високої якості сервісу і рівня диференціації банківського бренду;

         залучати кошти від громадян не тільки за допомогою традиційних депозитів, а використовувати також перспективний напрямок розвитку реалізацію ощадних сертифікатів. Сертифікати мають, підвищену, порівняно з депозитом, прибутковість, що привабить інвесторів, разом з тим вони погодяться з дисконтом у разі дострокового пред’явлення сертифіката банку.

Ефективна робота в галузі розробки депозитних продуктів неможлива без взаємодії з іншими напрямами банківського бізнесу. Така взаємодія не тільки допоможе налагодити внутрішньобанківські комунікації, але і надасть можливість кожному фахівцю підвищити свою кваліфікацію в банківській справі. Банківським установам України необхідно звернути увагу на ефективне депозитне залучення коштів, оскільки приплив депозитів забезпечує банківському бізнесу необхідну динаміку, і є тим джерелом, завдяки якому такий бізнес існує.

1.3 Нормативно-правове забезпечення депозитної діяльності банку

Розглянемо нормативно-правове регулювання поняття банківського вкладу.

Згідно із законом України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору [4].

Закон розуміє банківський вклад як кошти. Як зазначалося, згідно зі статтею 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», кошти існують у готівковій (формі грошових знаків) або безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Таким чином, закон розуміє вклад як певну суму коштів [6].

Водночас, банківський вклад слід розуміти і як вид виключної банківської діяльності, адже, згідно зі статтею 47 Закону «Про банки і банківську діяльність», на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати таку банківську операцію як приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб [4].

Стаття 1058 Цивільного кодексу України зазначає, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банківська установа), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором [3].

Постанова Національного банку України від 3 грудня 2003 року за №516 „Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами ” [14].

Постанова та затверджене нею Положення набули чинності 1 лютого 2004 року. Цим положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) від юридичних і фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів. При цьому, характерною рисою Положення, крім іншого, є регулювання ним порядку залучення на депозит від юридичних та фізичних осіб банківських металів [14].

Положенням закріплено більш чітку термінологічну базу стосовно здійснення банківськими установами депозитної діяльності у порівнянні з попередніми нормативними документами Національного банку з цього ж питання. Також, Положенням закріплено значно досконалішу класифікацію вкладів (депозитів) у залежності від їхніх ознак та перелік документів (їх видів), якими може бути підтверджений факт залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб [4].

Поряд з цим, Положенням закріплена можливість юридичних та фізичних осіб отримувати відсотки за вкладом (депозитом) у вигляді:

банківських металів - за умови відкриття вкладних (депозитних) рахунків у банківських металах або у національній валюті України);

іноземної валюти будь-якої з груп Класифікатора іноземних валют або в національній валюті України - за умови відкриття вкладних (депозитних) рахунків в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют [4].

Також, Положенням однозначно встановлено, з якого моменту повинно починатися нарахування банківськими установами відсотків за залученими вкладами (депозитами), та в який момент закінчуватися. Крім цього, відтепер банківські установи зобов'язані оприлюднювати умови укладення договору банківського вкладу (депозиту) та випуску ощадних (депозитних сертифікатів) через засоби масової інформації. Раніше такий спосіб оприлюднення не був обов'язковим [14].

Положення також містить норми щодо можливості відкриття банківською установою вкладу (депозиту) на користь третьої особи, а також неповнолітніх та порядок розпорядження вкладом у цьому випадку.

Як і раніше з (вкладного) депозитного рахунку заборонено здійснення розрахункових операцій. Але відповідно до Положення, така заборона не стосується здійснення розрахункових операцій пов'язаних з набранням чинності майновими правами на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави. Одним із нововведень є обов'язкова сплата банківською установою на користь вкладника відсотків в розмірі облікової ставки НБУ у разі якщо вкладним (депозитним) договором не було встановлено розмір такої відсоткової ставки [14].

Положенням також регулюється порядок зміни відсоткової ставки за укладеним раніше вкладним (депозитним) договором. Зокрема, усунуто норми, відповідно до яких банківські установи раніше мали право залишати за собою право змінювати відсоткову ставку відповідно до зміни облікової ставки НБУ [14].

Окремими розділами Положення врегульовано порядок випуску та оформлення ощадних (депозитних) сертифікатів, порядок їхнього розміщення і погашення, а також порядок обліку, зберігання та знищення бланків таких ощадних (депозитних) сертифікатів [14].

Положення було розроблене з метою приведення порядку здійснення банківськими установами депозитних операцій у відповідність до чинного законодавства України, а також з метою розширення сфери банківських послуг і використання банками різних фінансових інструментів щодо залучення грошових коштів.

Договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі закінченням встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].

Державне регулювання ринку банківських депозитів, розробка внутрішньобанківських положень та інструкцій здійснюється на основі нормативної бази України. відповідно до:

Закону України від 07.12.2000р. №2121-ІІІ ”Про банки і банківську діяльність ” [4];

“Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів ” від 22.12.1994 №320/94-ВР [11];

- Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Національного банку України від 14.08.2003 №337 [16];

- Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами затвердженого постановою Національного банку України від 03.12.2003 №516 [14];

Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Національного банку України від 12.11.2003 №492 [17];

Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних і вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Національного банку України від 15.09.2004 №435 [15];

Проведемо короткий аналіз основних нормативних документів що регулюють діяльність банку на ринку депозитних послуг.

Розпочнемо з Закону України від 07.12.2000р. №2121-ІІІ ”Про банки і банківську діяльність ”.

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Метою Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника [4].

Закон ”Про банки і банківську діяльність ” регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону [4].

Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов'язана з функціонуванням банків.

Що стосується безпосередньо діяльності банку на депозитному ринку, то цей закон визначає що ж являє собою депозит:

“Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору ” [4].

Також у ньому вказується на якій підставі (на підставі банківської ліцензії) можуть здійснюватися депозитні операції; регулюються відносини, що виникають у процесі надання депозитних послуг; визначається, яким банкам (спеціалізованим) забороняється залучати депозити від фізичних осіб і в яких обсягах (більше 5 відсотків капіталу банку) [4].

Далі розглядатимемо Закон “Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів ” від 22.12.1994 №320/94-ВР [11].

Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр) - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України [11].

Для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера [11].

Якщо розглянути цей закон у призмі теми, що вивчається, то з нього можна дізнатися наступне: первинні звітні та облікові документи, пов'язані з проведенням депозитних операцій, які не мають ідентифікаційних номерів осіб, вважаються недійсними.

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами затверджено постановою Національного банку України від 03.12.2003 №516, розроблене відповідно до Цивільного кодексу України [3], Законів України "Про банки і банківську діяльність" [4], "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок з доходів фізичних осіб", "Про цінні папери і фондовий ринок" [7] , "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"[8], “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" [9], "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", нормативно-правових актів Національного банку України та з метою розширення сфери банківських послуг і використання банками різних фінансових інструментів щодо залучення грошових коштів.

Цим Положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів [14].

Вимоги цього Положення щодо порядку залучення банками України вкладів (депозитів) за договорами банківського рахунку застосовуються до кореспондентських рахунків, якщо інше не встановлено законом.

Інструкція «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах» регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (далі - банки), поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій (далі - клієнти) [17].

Інструкція «Про касові операції в банках України» встановлює порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями (далі - банки) касових операцій у національній та іноземній валютах, регулює взаємовідносини банків з територіальними управліннями Національного банку (далі - територіальні управління), іншими банками та клієнтами з цих питань. Касові операції проводяться банками лише після одержання ліцензії Національного банку [16].

Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних і вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про надання (отримання) кредитів, гарантій, авалів, поручительств, здійснення факторингових операцій, операцій репо, врахування векселів, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України [15].

Банк має здійснювати бухгалтерський облік кредитних та вкладних (депозитних) операцій, які не визначені Інструкцією, згідно з внутрішніми операційними процедурами (правилами), розробленими з урахуванням вимог законодавства України та Міжнародних стандартів фінансової звітності [15].

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ НА . ПРИКЛАДІ ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»

2.1 Аналіз депозитного ринку в Україні

Останні два роки стали серйозним випробуванням для вітчизняної економіки в цілому та банківської системи, зокрема після достатньо динамічного і позитивного їх розвитку, починаючи з 2000 року. Економіка України протягом даного періоду розвивалась за надзвичайно складних умов як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Проаналізуємо динаміку ринку депозитних заощаджень та сформуємо оцінку поточного стану ринку.

Основною ознакою 2008 року стало поглиблення світової фінансової та економічної кризи, що спровокувало уповільнення зростання економіки України. Якщо у І півріччі 2008 року спостерігалось економічне зростання, підтримане сприятливою кон'юнктурою на світовому ринку сировинних ресурсів, то у IV кварталі темпи економічного зростання різко уповільнились, що було зумовлено зниженням зовнішнього попиту, зменшенням інвестиційного та споживчого попиту та розгортанням кризових явищ у фінансовому секторі. Незважаючи на уповільнення динаміки споживчих цін у другій половині 2008 року, інфляційний тиск протягом року залишався на високому рівні - рівень інфляції 22.3% [88].

Динаміка залучення депозитів банками протягом року зазнала суттєвих змін. Зокрема у першому півріччі темпи зростання депозитів резидентів були на достатньо високому рівні і відповідали високій економічній активності в країні. В умовах виникнення напруження на фінансовому ринку, починаючи з жовтня 2008 року, відбулось значне уповільнення темпів зростання депозитів(до 126.7% за підсумками року порівняно із 152.7% у 2007 році). Зокрема відбулися такі зміни в структурі депозитних ресурсів: частка коштів в іноземній валюті зросла на 11,95%, що свідчить про недовіру до гривні. З метою запобігання відпливу коштів населення з банківської системи, зокрема у жовтні - грудні, та нарощення ресурсної бази банки поступово збільшували процентні ставки за депозитами домашніх господарств протягом року [88]. Зміна обсягів депозитних ресурсів та їх структура за 2008 р. наведена в таблиці..2.1

Таблиця 2.1

Основні показники розвитку депозитного ринку України за 2008 р

Отже, протягом 2008 року банківський сектор розвивався в умовах відпливу депозитів і погіршення якості активів. Національний банк України прийняв цілу низку нормативно-правових документів, спрямованих на зростання капіталізації, збільшення частки довгострокових пасивів, зростання резервів банків, розкриття інформації про фактичних власників банків, поліпшення практики управління ризиками, підвищення потенціалу банків щодо проведення стрес-тестування, удосконалення системи управління ризиками, впровадження жорсткіших пруденційних вимог до банків, ліквідна позиція яких погіршується.

З метою поліпшення стану задоволення кредиторських вимог до банків, що ліквідуються, і в першу чергу задоволення вкладників - фізичних осіб, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було підвищено розмір гарантованих відшкодувань до 150 тис. грн. кожному вкладнику банка -учасника (тимчасового учасника) Фонду за вкладами, включаючи відсотки на день настання їх недоступності [10].

Відповідно до змін у макроекономічному та політичному середовищі розвиток грошово-кредитного ринку протягом 2009 року мав суттєві відмінності. Погіршення економічної ситуації, пік якого прийшовся на І квартал 2009 року, на грошово-кредитному ринку знаходило відображення у продовженні відпливу коштів з банків, зниженні ліквідності банківської системи, дефіциті іноземної валюти та ін. Натомість покращення показників розвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та скасування законодавчих обмежень у проведенні грошово-кредитної політики, починаючи з ІІ кварталу, сприяли покращенню ситуації.

Ще одним вагомим фактором, який позитивно вплинув на ситуацію у фінансовій сфері, було отримання ефекту від стабілізаційних заходів, ужитих Національним банком України та продовження співробітництва з МВФ в рамках програми «Стенд-бай».

Як результат, починаючи з квітня 2009 року спостерігався щомісячний приріст депозитів населення (крім незначного зниження у вересні). Утім така динаміка не змогла компенсувати падіння депозитів населення в І кварталі і річні темпи їх приросту залишились від’ємними.

У цілому за 2009 рік депозити фізичних осіб знизилися на 1,9% - до 211,4 млрд. грн.

Депозити юридичних осіб за цей же період знизилися на 18,0% - до 116,5 млрд. грн. Як наслідок, загальний обсяг депозитів у 2009 році знизився на 8,3% - до 328 млрд. грн.(Таблиця 2.2) Щодо змін в структурі депозитних ресурсів можна відмітити такі тенденції:

продовження зростання частки депозитів в іноземній валюті, хоча меншими темпами. Зростання в основному за рахунок фізичних осіб, так як в минулому році це відбувалося рівномірно як з боку фізичних осіб, так юридичних осіб.

- збільшення частки депозитів фізичних осіб: у 2008 на 1,53%, а в 2009 ще на 4,23%

Таблиця 2.2

Основні показники розвитку депозитного ринку України за 2009р.

Ситуація на депозитному ринку в квітні 2010 року характеризувалася подальшим прискоренням темпів збільшення обсягу коштів населення в банківській системі. Одночасно відбулося закріплення тенденції до зростання коштів юридичних осіб. Збільшення ресурсної бази банків на фоні зменшення інфляційного тиску сприяло подальшому зменшенню вартості кредитних ресурсів.

Обсяг депозитів населення у квітні поточного року збільшився на 5,1% (у березні - на 2,3%, у лютому - на 1,2%, у січні - на 0,4%). Стабільне прискорення темпів приросту вкладів населення свідчить про поступове відновлення довіри до банківської системи [89].

З початку року вклади фізичних осіб збільшилися на 9,2% - до 230,9 млрд. грн. Водночас їх приріст у національній валюті (14,0%) майже втричі перевищує відповідний показник за коштами в іноземній валюті (5,0%), що свідчить про підвищення довіри до гривні та зменшення девальваційних очікувань. У квітні - другий місяць поспіль - спостерігається зростання коштів юридичних осіб до банків, обсяг яких у цьому місяці збільшився на 0,8% (з початку року - на 2,3%) - до 119,0 млрд. грн. Кумулятивний (з початку року) показник зростання коштів юридичних осіб повністю забезпечений за рахунок збільшення депозитів в національній валюті (на 4%) при зменшенні коштів в іноземній валюті на 0,8% [89].

Загальний обсяг депозитів у квітні збільшився на 3,6% (з початку року на 6,8%) - до 349,9 млрд. грн.(Таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 Основні показники депозитного ринку України за 1 квартал 2010р. (за оперативними даними НБУ) (млн.. грн..)

Як ми бачимо з табл..2.3 загальний обсяг депозитів за 1 квартал 2010 року зріс на 36 040 млн. грн.. і має зростаючу тенденцію в порівнянні з кварталами минулих років. Але все таки темпи зростання депозитів значно знизилися, що пояснюється настанням в цьому періоді фінансової кризи,що спричинила паніку в населення та падіння довіри до банківської системи. Так, на хвилі економічного зростання за 1 квартал 2008 року обсяг депозитів зріс на 106 114 млн. грн.., а з початком кризи - у 2009 на 12 252 млн. грн. та в 2010 - на 36 040 млн. грн.

Що до валютної структури депозитів, то спостерігається стабілізація довіри населення до фінансової системи та економіки країни в загалом, так якщо під час кризи було вилучення депозитів в національній валюті на суму 27 217 млн. грн.., то в 1 кварталі 2010 року спостерігається поступове їх відновлення на 15 820 млн. грн..

Отже, постійний приріст вкладів у банківській системі свідчить про поступове відновлення довіри до банківської системи, а його валютна структура - про посилення довіри до національної грошової одиниці та зниження девальваційних очікувань.

Відповідно до зниження інфляційного тиску та стабілізації ситуації на грошово-кредитному ринку Національний банк України коригував свої відсоткові ставки.

Так, протягом червня - серпня двічі знижувалася облікова ставка, яка наразі визначена як базова ставка щодо інших процентних ставок Національного банку України. Зокрема, з 15.06.2009 розмір облікової ставки було знижено з 12% - до 11%, а з 12.08.2009 - до 10,25%.

З огляду на позитивні тенденції до стабілізації грошово-кредитного ринку, банки знизили ставки за своїми активними операціями. Зокрема, середньозважена ставка за кредитами в економіку в національній валюті зменшилася з 21,6% у грудні 2008 року до 15,6% у квітні 2010 року, в іноземній валюті - з 12,6% до 11,5%.

Натомість середньозважена ставка за депозитами в національній валюті знизилась з 14,0% у грудні 2009 року до 13,10% у квітні 2010 року, в іноземній валюті - з 9,5% до 8,3%.

У цілому зростання відсоткових ставок за даний період, варто тлумачити як зменшення довіри вкладників до депозитних корпорацій, а оскільки кошти їм все ж таки потрібні, то такі установи змушені підіймати ставки до вказаного рівня.. З початку 2010 року спостерігається певне відновлення світової економіки та зокрема в Україні, яке знайшло своє відображення у знижені відсоткових ставок за депозитами.

Протягом останніх років кошти населення України в банківській системі постійно зростали, і особливо прискорений темп вони мали з 2005 року.

Однак під час світової економічної кризи в Україні в 2009 році відбулося вилучення коштів населення з банків на суму 3,2 млрд. грн..

Протягом досліджуваного періоду ми спостерігаємо переважання строкових коштів над поточними, що свідчить про довіру населення до банківської системи України. Після порушення балансу депозитів за строками на початку фінансової кризи, в останні місяці чітко простежується тенденція стабілізації ситуації відносно структури залучених коштів банками. (Рис. 2.1.)

Рис. 2.1 Динаміка коштів фізичних осіб в Україні протягом 2002-2010 рр. (млн.. грн..)

Про те, левову частину вилучених депозитів склали кошти суб’єктів господарювання, яка відповідно становить-28,7 млрд. грн. Для юридичних осіб спостерігається більш-менш рівномірне співвідношення коштів за строками, із незначним переважанням коштів до запитання.

У період економічної кризи для суб’єктів господарювання більш вигідно та менш ризиковано розміщувати свої кошти на короткострокових депозитах і в разі необхідності оперативно використовувати їх. Тому ми спостерігаємо значне переважання коштів до запитання. В даний час відбувається слабке відновлення зростання економічних відносин. Динаміка коштів юридичних осіб в Україні протягом 2002-2010 рр. наведена в Рис.2.2.

Рис.2.2.Динаміка коштів юридичних осіб в Україні протягом 2002-2010 рр. (млн.. грн..)

Протягом 1 кварталу 2010 року ще продовжується тенденція зростання коштів юридичних осіб, але загалом в порівнянні з 1 кварталом 2009 року вони знизилися на 3 464 млн. грн.., що відбулося в основному за рахунок зниження депозитів в іноземній валюті на 4 138 млн. грн..

Отже, продовження на початку 2010 року стабілізації кон’юнктури ринків у світі сприяло посиленню віри в подальше відновлення світової економіки. Дане покращення ситуації не оминуло і Україну, що проявилося в пожвавленню виробництва, зростання ділової активності та позитивного зростання надходження депозитів до банків.

2.2 Загальна фінансово-економічна характеристика банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (скорочена назва - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») зареєстровано 27 березня 1992 року (до 25 вересня 2006 року - Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль»).

Юридична та фактична адреса банку: Україна, 01011, м. Київ, вул.. Лєскова, 9.

Організаційно-правова форма банку-публічне акціонерне товариство.

Із жовтня 2005 року банк став частиною банківської холдингової групи Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ (станом на 1 січня 2010 року група Райффайзен володіла 96,17% акцій банку) [75].

Материнським банком ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" є Акціонерне Товариство «Райффайзен Центральбанк Естеррайх Акцієнгезельшафт» (Австрія).

Банк здійснює свою діяльність в межах наданих Національним Банком ліцензій та дозволів і надає клієнтам великий спектр банківських послуг. Види діяльності, які здійснює банк, відповідають Статуту банку.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" є провідним українським банком та найбільшим банком з іноземними інвестиціями в Україні. Протягом багатьох років банк утримує передові позиції на ринку банківських послуг і , зокрема, кредитування юридичних та фізичних осіб, пропонуючи високу якість обслуговування, найкращі банківські технології, сучасні знання та міжнародний досвід персоналу і керівництва банку своїм клієнтам через розгалужену мережу дирекцій та відділень по всій країні. По усіх фінансових показниках (капіталу, активах, кредитному портфелю, прибутковості) банк посідає одне із перших місць на ринку і, дотримуючись стратегії якісного зростання, прагне стати найкращим банком в Україні для своїх клієнтів, партнерів та акціонерів.

Широкий перелік стандартних та новітніх банківських послуг надаються клієнтам банку через загальнонаціональну мережу, до якої станом на 1 січня 2010 року входили 953 структурних підрозділи, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, окремих селищах у всіх регіонах України.

Банк має ефективну структуру управління, побудовану на чіткому розподілі на бізнес-лінії та вертикалі підтримки (інформаційні технології та операційна підтримка, контролінг, безпека та інші), створені на рівні Центрального офісу та регіональних дирекцій банку. Як і всі міжнародні банки, Райффайзен Банк Аваль має чітке розмежування функцій фронт-офісу та бек-офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшенню ризиків.

Станом на 01.01.2010 до системи Банку входять структурні пiдроздiли: Центральний офiс, 23 обласних, 1 регіональна та 1 республіканська дирекція.

Банк має ефективну структуру управління, яка побудована на чіткому розподiлi на бiзнес-лiнiї та вертикалі підтримки , яка створена на рiвнi Центрального офiсу та дирекцiй Банку.

Загальна мережа ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" включає 26 балансових установ i 946 вiддiлень, розташованих у великих мiстах, обласних та районних центрах, мiстах обласного підпорядкування у всiх регiонах України. Переважна бiльшiсть iз них є повнофункціональними вiддiленнями, що надають приватним та корпоративним клієнтам повний перелік стандартних та новiтнiх банківських послуг на найвищому рiвнi.

З 946 діючих вiддiлень повнофункціональних 817 вiддiлень, комiсiйних 122, VIP центрiв 7. З загальної кiлькостi вiддiлень 97,3% складають прибуткові вiддiлення та 2,7% складають збиткові вiддiлення.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (реєстраційне свідоцтво №112 від 02.09.1999 р.), що діє відповідно до Закону № 2740-III «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 року. З 1999 року Райффайзен Банк Аваль регулярно сплачує усі належні збори до Фонду гарантування, розмір яких встановлено діючим законодавством України. На сьогоднішній день сума відрахувань до Фонду складає 0,25% від суми вкладів фізичних осіб станом на початок півріччя та сплачується банком щоквартально.

Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Фондом укладено генеральну угоду про співробітництво, згідно з якою Райффайзен Банк Аваль може бути визначений банком-агентом Фонду з виплати відшкодувань за рахунок коштів Фонду вкладникам банків-учасників Фонду, у разі настання недоступності вкладів у банку-учаснику.

Управління банком здійснюють:

-    Загальні збори акціонерів;

-        Спостережна Рада банку;

         Правління банку;

         Голова Правління банку;

Вищими органом управління банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є Загальні збори акціонерів за організаційну підготовку і проведення яких відповідає Правління Банку. Вони здійснюють загальне керівництво діяльністю банку, визначають цілі та основні напрями діяльності банку.

У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери незалежно від кількості акцій, власниками яких вони є, які внесені у реєстр акціонерів на день проведення Загальних зборі.

Спостережна рада підзвітна Загальним зборам акціонерів та контролює виконання їх рішень Правлінням. Очолює Спостережну раду банку голова Спостережної ради, який має заступника. Виконуючий обов’язки голови Спостережної ради обирається серед членів Спостережної ради простою більшістю голосів.

Спостережна рада банку обирається Загальними зборами із числа акціонерів банку або їхніх представників у кількості не менше трьох, але не більш ніж сім осіб строком до п’яти років. Строк повноважень голови Спостережної ради та його заступника відповідає строку його членства у Спостережній раді. Засідання Спостережної ради скликаються її головою принаймні чотири рази на рік. Додаткові та позачергові засідання Спостережної ради можуть скликатися на вимогу будь-якого члена Спостережної ради із зазначенням мети такого скликання.

Спостережна рада контролює діяльність правління банку, у зв’язку з цим Спостережна рада має право перевіряти дані обліку та здійснення будь-яких управлінських функцій у банку. Спостережна рада перевіряє річну фінансову звітність, включаючи пропозиції щодо розподілу прибутку і щорічний звіт правління та подає свої коментарі до нього на розгляд Загальних зборів.

Правління банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є виконавчим органом, який здійснює управління поточною діяльність ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», формуванням фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленим Статутом банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» , рішенням Загальних зборів акціонерів і Спостережної ради банку. Голова і члени Правління призначаються і звільняються з посади за рішенням Спостережної ради банку. Правління підзвітне Загальним зборам акціонерів банку, Спостережній раді банку та організовує виконання їх рішень.

Ревізійна комісія контролює дотримання банком законодавства України і нормативно-правових актів Національного банку України, розглядає звіти внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готує відповідні пропозиції Загальним зборам акціонерів, розглядає питання що стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.

Ревізійна комісія обирається загальними зборами акціонерів банку і підзвітна їм.

Служба (відділ) внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю Правління банку. Даний відділ наглядає за поточною діяльністю банку, контролює дотримання законів, нормативно-правових актів Національного банку України та рішень органів управління банку, перевіряє результати поточної фінансової діяльності банку, аналізує інформацію та відомості про діяльність банку, професійну діяльність її працівників, випадки перевищення повноважень посадовими особами банку, надає Правлінню висновки та пропозиції за результатами перевірок. Служба (відділ) внутрішнього аудиту підпорядковується Правлінню банку та звітує перед ним. Кандидатура керівника служби (відділу) внутрішнього аудиту погоджується з Національним банком України.

Види діяльності, які здійснює банк та має здійснювати банк:

1. Банківська ліцензія НБУ № 10 від 17.11.2009 р. на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність ”.

Термін дії - необмежений.

. Дозвіл НБУ № 10-2 від 17.11.2009 р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність ”:

. Операції з валютними цінностями:

неторговельні операції з валютними цінностями;

ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів нерезидентів у грошовій одиниці України;

ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті.

ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України.

відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

операції з банківськими металами на валютному ринку України;

. Емісія власних цінних паперів;

. Організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

. Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);

. Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

. Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

з фінансовими ф’ючерсами та опціонами.

. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

. Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів;

. Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

. Ліцензії Серія АВ №498037 №498038 №498040 від 24.11.2009 р. видана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів [74].

Першочерговими стратегічними цілями банку є зміцнення своєї позиції на ринку України, як провідного банку, який надає широкий спектр якісних фінансових послуг; подальший розвиток у сфері Роздрібного бізнесу та утримання ринкової позиції у Корпоративному та Інвестиційному банківських секторах України; удосконалення національної мережі відділень; відкриття відділень нового формату з можливістю самообслуговування. Наряду з цим банк і надалі буде розвивати і вдосконалювати свою діяльність за напрямками: Роздрібний Бізнес, Споживче кредитування, Корпоративний та Інвестиційний банківські бізнес.

Проаналізуємо фінансову діяльність банку за останній звітний період.

Станом на 1 січня 2010 року клієнтська база складає: - 4 944 тис. клієнтів, в тому числі:

-    юридичних осіб- 233 тис. клієнтів,

-        фізичних осіб- 4 711 тис. клієнтів.

Фінансовий результат діяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2009 рік є негативним і складає збиток у розмірі 2 018 948 тис. грн. Основним чинником зменшення прибутку є збільшення резерву під заборгованість за кредитами на -3 613 395 тис. грн. , що більшою мірою пов’язано із погіршенням кредитоспроможності позичальників Банку.

Основною статтею доходів Банку є процентні доходи-7 863 113 тис. грн.., які складають 77,5% від загального обсягу доходів, отриманих банком в 2010 році. Процентні витрати Банку за звітний рік складають 3 573 315 тис. грн.. або 29,4% від загального обсягу витрат.

Другою по значимості статтею доходів банку є комісійні доходи, які склали у звітному періоді 1 356 697 тис. грн., що на 31 429 тис. грн.. більше ніж у попередньому звітному році. В структурі загального обсягу доходів комісійні доходи займають 13,4%.

Чистий торгівельний дохід за 2008 рік - 656 млн. грн.

Інші доходи за 2010 рік становлять 43 192 тис. грн., протягом року отримано прибуток від участі в капіталі - 1 481 тис. грн.

Адміністративні та інші операційні витрати банку за 2010 рік становлять -2 668 435 тис. грн.

Витрати з податку на прибуток за 2010 рік становлять 622 460 тис. грн.

За розміром активів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в банківській системі України займає четверте місце.

На кінець 2010 року структура активів банку мала наступний вигляд:

найбільша питома вага припадала на кредити, які надано клієнтам - суб’єктам господарської діяльності та фізичним особам - 39 127232 тис. грн. (72,39% активів);

кошти в інших банках на звітну дату склали 581 442 тис. грн. (1,08%);

грошові кошти та їх еквіваленти - 6 490 915 тис. грн.(12,01%);

цінні папери в портфелі банку на продаж-1 069 232 тис. грн. (1,6%);

цінні папери в портфелі банку до погашення- 1 855 488 тис. грн. (3,4%);

інвестиції в асоційовані компанії - 45 023 тис. грн. (0,08%);

основні засоби та нематеріальні активи 2 973 000 тис. грн. (5,5%);

інші фінансові активи-361 438 тис. грн. (0,6%);

інші активи - 294 494 тис. грн. (0,5%)

відстрочений податковий актив - 771 313 тис. грн. (1,43%) [75].

Основною причиною зменшення активів банку є зниження обсягів кредитів та заборгованості клієнтів-на 12 288 764 тис. грн. або на 23,9% . В структурі активів Банку найбільш питому вагу займають кредити клієнтам-72,39 %.

Реалізація активних вкладень банку відбувалася за рахунок залучених довгострокових та короткострокових ресурсів коштів клієнтів (їх приріст за 2010 рік склав 2,9%, а об’єм на кінець року -27 667 673 тис. грн.), коштів клієнтів (об’єм на кінець року - 16 332 907 тис. грн., зменшення на - 23,1 %) та субординованого боргу, залученого банком (об’єм на кінець року - 2 374 696 тис. грн., збільшення майже в два рази).

В структурі зобов’язань Банку порівняно з попереднім періодом відбулося такі зміни:

зниження коштів банків-на 5,1%;

збільшення коштів клієнтів-на 10,4%;

В цілому сумарний розмір зобов’язань Банку зменшився на -9 250 236 тис. грн. (або на 15,9 %). В структурі зобов’язань Банку найбільша питома вага припадає на кошти клієнтів - 27 667 673 тис. грн. (56,77%) ; кошти банків складають 16 332 907 тис. грн. (33,51%); боргові цінні папери, емітовані банком - 190 100 тис. грн. (0,39%); інші залученні кошти - 214 387 тис. грн (0,44%); субординованний борг - 2 374 696 тис. грн. (4,87%); інші фінансові зобов’язання - 611 456 тис. грн. (1,25%); резерви за зобов’язаннями 56 832 тис. грн. (0,12%); інші зобов’язання - 983 437 тис. грн.. (0,3%). За величиною зобов’язань банк посідає друге місце в Україні.

З початку року капітальна база банку зменшилася на 2 126 886 тис. грн. (або 60,3 %), що відбулося, в основному, за рахунок непокритого збитку в розмірі -1 985 175 тис. грн.(збільшився в 4,5 рази).

Станом на 31.12.2009 р. в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" сума депозитів фізичних осіб становить 18 386 440 тис. грн.., більшість з них (70,42%) становлять - строкові кошти. За даним показником банк займає друге місце серед інших банків України.

За величиною кредитно-інвестиційного портфеля станом на 01.02.2009р. банк займає четверте місце. Він становить 48769,55 млн. грн.. В його структурі переважаюче місце займають кредити фізичним особам-26 347,73 млн. грн..(54,64%), кредити юридичним особам-18 461,52 млн. грн.(35,35%), цінні папери - 3 884,77 млн. грн. (9,5%) , міжбанківські кредити-204,04 млн. грн.. (0,51%).

Здійснимо порівняльну характеристику ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за основними показниками діяльності на основі фінансової звітності банку за 2007-2009 роки.(Таблиця 2.4)

Таблиця 2.4 Основні показники діяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2007-2009 рр.

Як бачимо з табл. 2.5 в діяльності банку присутня тенденція до погіршення фінансового стану. Так валюта балансу збільшилась в 2008 році на суму 20903469 тис. грн. або 47% , а в 2009 - відчутно знизилася на суму 11313551 тис. грн. або 17,31%. Причиною даного явища можна назвати кризові явища, які спостерігались в економіці нашої країни. Регулятивний капітал теж зменшився в 2009 році на суму 1869840 тис. грн. або 22%. При цьому адекватність регулятивного капіталу зменшилась в 2008 році на 1,66%, а в 2009 році зросла на 1,98%. Депозитні зобов’язання банку збільшились в 2008 році на суму 18335392 тис. грн. або 50%, а в 2009 - зменшились на 11065954 тис. грн. або 20,1%. При цьому кредитно-інвестиційний портфель спочатку збільшився на 17504551 тис. грн. або 47% , а в 2009 році зменшився на 6002821 тис. грн. або 10,94%. Як бачимо відбувся значний відтік коштів з банку, що безпосередньо вплинуло на кредитний портфель та відповідно на доходи і витрати банку, а в кінцевому підсумку на результати діяльності. Так чистий прибуток зменшився в 2008 році на суму 60029 тис. грн. або 10%, а в 2009 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазнав збитків на суму 2019070 тис. грн. Це все вплинуло на рентабельність активів і капіталу банка.

2.3 Аналіз депозитного портфеля ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» активно залучає кошти населення на депозитні та поточні рахунки в національній та іноземній валютах (доларах США і євро).

На сьогодні Райффайзен Банк Аваль є одним із лідерів за обсягом залучених коштів фізичних осіб серед усіх банків України.

Клієнти банку можуть розмістити свої заощадження на рахунках до запитання, депозитних рахунках із низкою додаткових переваг для вкладника (з виплатою відсотків наприкінці терміну чи щомісяця; з можливістю поповнення та дострокового зняття коштів тощо), а також пенсійні рахунки для одержання пенсій.

Депозит можна розмістити на 1,2,3, 6 і 12 місяців. Ставки за всіма видами вкладів не змінюються протягом усього терміну дії депозитного договору.

Документи необхідні для відкриття депозитного рахунку:

- паспорт громадянина України;

довідка про присвоєння ідентифікаційного коду платника податків;

- пенсійне посвідчення (при відкритті депозиту «Премія для пенсіонерів»).

В банку також активно впроваджується нова послуга-індивідуальні депозитні сейфи, що знаходяться у депозитному залі під цілодобовою охороною й електронним спостереженням. Індивідуальні (банківські) сейфи призначені для збереження грошових і матеріальних цінностей фізичними та юридичними особами, як резидентами так і нерезидентами України. Доступ орендатора чи його довіреної особи до сейфа забезпечується індивідуальним словом-паролем, двома ключами від сейфа й індивідуальною карткою. Це загальноприйнятий у світі спосіб надійного зберігання цінностей.

Типи вкладів для фізичних осіб та їхні основні переваги:

- «Вільні кошти» <#"599806.files/image003.gif">

Рис. 2.3 Динаміка росту депозитів фізичних та юридичних осіб в ПАТ «РБ Аваль»

Проаналізуємо депозитну діяльність банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» протягом останніх трьох років.

В структурі зобов’язань банку станом на 31.12.2007 р. найбільша питома вага припадає на кошти клієнтів -23 011 462 тис. грн. (57,5%); кошти банків складають 13 719 681 тис. грн. (33,9%). З початку року Кошти клієнтів знизилися на 12,05%, а Кошти банків зросли на 7,78%.

Таблиця 2.5 Депозити ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в інших банках станом на 31.12.2007р. (тис. грн.)

Залишки коштів фізичних осіб в банку станом на 31.12.2007 р. зросли на 4 407 301 тис. грн.. (38,31%), більшість з них (68,51%) становлять - строкові кошти. Залишки коштів суб’єктів господарювання зросли на 1 333 827 тис. грн. (27,52%). В структурі коштів клієнтів переважне місце займають кошти фізичних осіб 15 910 422 тис. грн. (69,14%); кошти суб’єктів господарювання становлять - 6 180 284 тис. грн. (26,86%).

Таблиця 2.6 Кошти клієнтів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 31.12.2007р. (тис. грн.)

Активні депозитні операції банку у звітному році скоротилися на 436 373 тис. грн.. або на 33,43%.

В структурі зобов’язань банку станом на 31.12.2008 р. найбільша питома вага припадає на кошти клієнтів - 26 882 221 тис. грн. (46,36%); кошти банків складають 22 413 403 тис. грн. (38,65%). З початку року Кошти клієнтів знизилися на 11,13%, а Кошти банків зросли на 3,81%.

Залишки коштів фізичних осіб в банку станом на 31.12.2008р. зросли на 2 256 407 тис. грн.. (14,03%), більшість з них (77,81%) становлять -строкові кошти. Залишки коштів суб’єктів господарювання зросли на 2 125 570 тис. грн. (33,24%). В порівняні з минулим роком спостерігається повільніший ріст коштів фізичних та юридичних осіб.

В структурі коштів клієнтів переважне місце займають кошти фізичних осіб 18 334 077 тис. грн. (68,20%); кошти суб’єктів господарювання становлять - 8 520 102 тис. грн. (31,69%).

Таблиця 2.7 Кошти клієнтів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 31.12.2008р. (тис. грн.)

У 2008 році банк розмістив короткострокові депозити зі строком погашення до трьох місяців на суму 1 204 965 тис. грн..

Залишки коштів фізичних осіб в банку станом на 31.12.2009р. зросли на 52 363 тис. грн.. (0,29%).,більшість з них (70,42%) становлять - строкові кошти. Залишки коштів суб’єктів господарювання зросли на 733 089 тис. грн. (8,58%). В порівняні з минулим роком спостерігається низький ріст коштів фізичних та юридичних осіб.

В структурі коштів клієнтів переважне місце займають кошти фізичних осіб 18 386 440 тис. грн. (66,45%); кошти суб’єктів господарювання становлять - 9 281 233 тис. грн. (33,55%).

Таблиця 2.8 Кошти клієнтів ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» станом на 31.12.2009р (тис. грн.)

Кошти в інших банках скоротилися на 959 327 тис. грн.. і складають на 31.12.2009- 581 442 тис. грн..

З вище вказаних даних можна зробити висновок, що ресурсною базою діяльності банка є кошти інших банків та кошти клієнтів. Кошти фізичних осіб займають найбільшу питому вагу в структурі коштів клієнтів протягом останніх років: 69,14%-в 2007 році, 68,20%-в 2008 та 66,45%- в 2009 роках. За терміном найбільшу питому вагу у коштах фізичних осіб займають строкові кошти: 60,17-в 2007 році, 77,81%-в 2008 та 70,42%-в 2009 роках. Щодо коштів юридичних осіб то спостерігається майже рівномірний розподіл між строковими та поточними коштами.

Під час економічного зростання банк мав значні темпи росту депозитів клієнтів. З початком фінансово-економічної кризи у 2008 спостерігалося зниження темпів росту депозитів, оскільки в цей період відбулося падіння рівня довіри населення до банківської системи України. За 2009 рок депозитна база банку зростала дуже низькими темпами, оскільки відбувалося стабілізація економіки світу та України. Населення, в період невизначеності, віддавало перевагу поточному споживанню коштів та зберіганню вдома, ніж їх розміщенню у банках. Однак, незважаючи на економічні негаразди в країні, банк зберігає своє лідерство на ринку депозитів України.

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» НА РИНКУ ДЕПОЗИТНИХ ПОСЛУГ

3.1 Удосконалення системи управління депозитною діяльністю банку та шляхи ефективного формування депозитного портфеля банку

Однією з основних функцій банківської системи є раціональний розподіл фінансових ресурсів шляхом акумулювання тимчасово вільних коштів суб'єктів господарювання і населення та спрямування їх у кредитно-інвестиційний процес. Без достатньої ресурсної бази банки не можуть у належних обсягах здійснювати кредитування поточних потреб юридичних та фізичних осіб, реалізовувати потужні інвестиційні проекти. З огляду на це важливого значення та актуальності набуває обґрунтування ролі депозитних операцій банків як вирішального фактора економічного зростання та стабільності банківської системи.

Банківська система України знаходиться на етапі сегментації ринку банківських послуг між окремими банківськими інститутами, яка, в свою чергу, забезпечується відповідною політикою комерційних банків. Існує тісний взаємозв’язок між розвитком депозитного ринку та процесами стабілізації грошової одиниці, грошово-кредитного ринку, зростанням грошових доходів населення та соціально-економічним зростання загалом. Негативний вплив на розвиток ринку депозитів має фінансова криза, яка розпочалася у третій декаді 2008 року.

Стрімкій розвиток ринку банківських послуг України, легкий доступ до кредитних ресурсів та курсова нестабільність, яка виникла у другій половині 2008 р., призвели до збільшення неплатежів за кредитною заборгованістю та виникнення проблем з повернення депозитів, строк виплати за якими настав. У результаті банківська система зазнала кризи ліквідності, що у свою чергу завдало удару по її репутації та підірвало довіру клієнтів. Не виправила ситуацію постанова Національного банку України про мораторій на дострокове закриття депозитів, вкладники вилучили з комерційних банків17,6 млрд. грн.. із депозитів. Розглянемо основні причини фінансової кризи, що розпочалася в Україні. Насамперед це пов’язано з макроситуацією на світовому ринку. Другий принциповий момент уже безпосередньо пов’язаний із нашою державою: нині виводять чимало інвестиційних коштів, досі наявних на ринку України. Цей процес можна бачити за коливаннями курсу долара. Коли криза поширилася з американського на європейський континент, відбувся “стрибок” долара. Його причиною стало те, що гроші, завезені незадовго до кризи в Україну на короткий термін, виведено з нашої держави. На жаль, на європейському рівні немає належної відкритості у вирішенні проблеми долара-євро.

Отже, в умовах політичної та економічної нестабільності загострюється проблема ефективного розвитку банківського сектору та підтримання його ліквідності, вирішення цієї проблеми пов'язане із умінням банків залучати кошти клієнтів на депозитні вклади, раціонально розпоряджатися ними та формувати довгострокову стратегію такої роботи. Тому дослідження проблеми залучення коштів у банківську систему залишається актуальним і потребує подальшого вивчення.

В умовах невизначеності головним "внутрішнім" джерелом ресурсів для вітчизняних фінансових установ традиційно є депозити. Причому, на відміну від локальних облігацій, через депозити банки можуть залучати не тільки гривню, але й іноземну валюту. Зростання обсягів валютних депозитів дозволить українським банкам хоч частково, але все таки компенсувати недолік інвалюти. Отже підвищений попит на депозити спричинить за собою їх подорожчання.

Не всі банківські установи докладали зусилля до розвитку конкурентних депозитних продуктів. Проблема полягає в тому, що депозити не приносять прибутку, а слугують джерелом капіталу для кредитування. Однак розробка та впровадження нових депозитних продуктів з різними умовами для клієнтів потребують значних витрат з боку банків. У вітчизняних банках неправильно визначалися пріоритети у роботі, а саме: строго контролювалася ділянка роботи, пов'язана безпосередньо з кредитуванням або платіжними картками, однак не приділялася належна увага роботі з депозитними продуктами та послугами. У деяких фінансових установах депозити навіть не вважалися напрямом бізнесу: їх розглядали як щось подібне до статті витрат, тому вплив депозитів на загальну прибутковість банку в розрахунок не брався.

Примітно, що дефіцит ресурсів - проблема далеко не всіх банкірів. Більш того, є кредитні установи, яких ці проблеми не торкаються - це банки з іноземним капіталом, що мають доступ до дешевих ресурсів материнських структур.

Слід зазначити, що українська банківська система, за оцінками провідних міжнародних експертів та рейтингових агентств на тлі країн СНД менше всього зазнала негативного впливу від міжнародної фінансової кризи. Парадоксально, але нашій системі послужила її недостатня інтегрованість в світові фінансові ринки, відсутність механізмів, властивих відкритим ринкам; регулювання НБУ і присутність потужних іноземних капіталів в українських банках.

Робота банків із залучення депозитів потребує особливої уваги в сучасних кризових умовах, оскільки проблема ліквідності викликала труднощі з отриманням фінансування на ринку капіталів, а розвиток стабільної депозитної бази допоможе стабілізувати ситуацію. Стабільний депозитний портфель забезпечить банку не тільки приплив коштів, а також буде формувати репутацію надійності.

Курс акцій фінансової установи значною мірою залежить від депозитного портфеля. Здатність фінансової установи залучити заощадження населення та підприємців свідчить про довіру до банку, а відтак вплив кризи на його діяльність буде незначним. У розвинутих країнах банки звикли шукати фінансування на біржах, проводячи торгівлю забезпеченими облігаціями. Для того, щоб мати змогу виставити свої цінні папери на ринку, необхідно отримати оцінку рейтингового агентства. Банки, які мають надійну депозитну базу, отримують істотно вищий рейтинг, ніж банки, які не приділяють належної уваги роботі з депозитами. За результатами досліджень, банки, які сформували сильний депозитний портфель, сплачували більш високі дивіденди своїм акціонерам, а банки, які виставлялися на продаж, майже всі не мали стабільної депозитної бази.

Утім, необхідність залучення додаткових ресурсів викликає зацікавленість банкірів у розробці депозитних продуктів, адже для того, щоб отримувати прибуток з кредитування, необхідно мати стабільне джерело капіталу, яким і стають депозитні вклади, залучені від індивідуальних клієнтів. Але для того щоб зробити дійсно цікаву пропозицію клієнтам, банкам необхідно мати певні аналітичні інструменти і розробляти програми лояльності. Банкам необхідно налагодити роботу, беручи до уваги роздрібний бізнес та необхідність впровадження дієвих пропозицій за депозитами.

У нинішній ситуації розробка пропозицій, привабливих для клієнтів з одного боку, та прибуткових для банків з іншого, є досить складним завданням.

Клієнти у всьому світі прагнуть зберігати свої гроші в різних формах і для конкретних цілей. Споживачі із недостатнім рівнем доходу або населення, яке не дуже активне в банківському секторі, будуть розміщувати депозитні вклади тільки у випадку, якщо у банках для них будуть створені спеціальні умови. Проте останнім часом більшість банківських установ приділяли увагу лише кредитуванню і недостатньо звертали увагу на залучення депозитів.

Домашні господарства прагнуть розміщувати депозити для компенсації нерівномірності своїх доходів. Клієнти із недостатнім рівнем доходу, вкладаючи свої кошти на ощадні рахунки, мають різні цілі, наприклад, бажають застрахувати себе на випадок втрати здоров'я, можливої непрацездатності тощо, а також для того, щоб заощадити кошти для майбутніх витрат. У цьому випадку безпека вкладу, конфіденційність, довіра між клієнтом і банком набувають великого значення. Швидкий доступ до депозитного рахунку також може бути надзвичайно важливою обставиною для осіб із невисоким рівнем доходів, оскільки при непередбачених витратах вони хочуть мати можливість оперативного доступу до своїх грошових коштів. Також має значення і вартість таких операцій, як відкриття і закриття депозитного рахунку. Час, який витрачає клієнт на перебування у відділенні банку, очікування в черзі, заповнення необхідних паперових форм у поєднанні з високими витратами на оформлення рахунку можуть викликати у клієнта негативне враження від співпраці з банком і це змусить його звернутися до неформальних способів заощадження. Висока реальна процентна ставка за депозитами сьогодні залишається головним способом залучення клієнтів із низьким рівнем доходу до ощадних послуг. Установи банків, які здійснюють мікрофінансування, орієнтуючись на ощадні стратегії, змогли б розширити і поглибити свою ринкову присутність, адже значна кількість малозабезпечених громадян прагне використовувати ощадні послуги, а не кредитні. Крім того, надходження від населення грошей для їх розміщення на депозитах є більш стійкім каналом надходження коштів, ніж альтернативні джерела, наприклад, кредити на міжбанківському ринку та залучення коштів на зовнішніх ринках капіталів. Таке постійне джерело припливу грошових коштів може допомогти в розвитку кредитного напряму діяльності банківських установ, а відтак, принести вигоду і банку, і клієнтам. Оскільки клієнти стають зацікавленими особами у стосунках з банківською установою, що займається депозитами, такі структури повинні забезпечувати різноманітність пропонованих нових продуктів і ефективність обслуговування. Прибуткова, зважена стратегія діяльності банківської установи та дієвий контроль покликані формувати впевненість клієнтів у фінансових операціях, які проводить банк.

Важливим чинником зростання обсягів депозитного ринку в Україні є зростання грошових доходів юридичних та фізичних осіб, що за умови відсутності фінансового ринку, як альтернативи інвестування визначає депозитні вклади як головне джерело портфеля активів. За цих умов особлива увага звертається на фінансові аспекти діяльності банку. Відповідно, ефективність управління та функціонування комерційного банку в значній мірі визначається ефективністю реалізації депозитної політики.

Депозитна політика на рівні держави - це сукупність заходів, які здійснюються центральним банком і спрямовані на регламентування правил формування депозитів (вкладів) у комерційних і ощадних банках, а також у небанківських грошово-кредитних установах. Необхідність такої регламентації зумовлена тим, що, по-перше, вклади (депозити) самі є специфічним видом грошей (безготівкові або депозитні гроші); по-друге, на основі депозитів формуються кредитні гроші у кратному співвідношенні відповідно до величини грошового мультиплікатора. За відсутності такого державного регламентування правил формування й руху депозитних і кредитних грошей процес творення нових грошей у національній економічній системі був би безконтрольним.

Окремою складовою депозитної політики, що впливає на поведінку суб’єктів грошово-кредитного ринку, є депозитна політика комерційних банків. Кожен комерційний банк, як суб’єкт депозитного ринку намагається реалізувати свої інтереси за умови врахування впливу депозитної політики центрального банку та базуючись на конкретних умовах функціонування депозитного ринку. Депозитна політика комерційного банку спрямована на оптимізацію витрат по залученню коштів на депозитному ринку за умови їх ефективного використання. Такий механізм реалізації інтересів всіх суб’єктів депозитного ринку формує ціну на депозитні кошти. Безпосередній вплив на процентні витрати мають середні залишки по оплачуваних депозитах, середня процентна ставка по них. На середню процентну ставку по депозитах впливають наступні чинники:

) ринковий рівень процентної ставки по депозитах, який залежить від кон’юнктури грошового ринку;

) структура депозитної бази, управління якою має важливе значення для регулювання прибутковості та зниження очікуваних витрат.

Так, зростання частки дорогих депозитних інструментів, призводить до зростання процентних витрат, з іншого боку, висока питома вага низькооплачуваних ресурсів сприяє підвищенню рентабельності, але призводить до зниження рівня ліквідності балансу банку. Для комерційного банку найбільш привабливими є строкові депозити, що є найбільш стабільною частиною залучених ресурсів, вони дозволяють здійснювати кредитування на більш тривалі строки і відповідно під більш високий процент. Рекомендований їх рівень у ресурсній базі - не менше 50% .

Зростання кредитування економіки та населення свідчать про послідовну активізацію ролі банківської системи у соціально-економічному розвитку країни. У той же час не вдалося забезпечити суттєвого зниження вартості кредитів: вона залишається високою, що обмежує фінансові можливості переходу до інноваційної моделі зростання національної економіки.

При дослідженні методів управління залученими ресурсами необхідно зауважити, що у практиці українських банків перевага надається ціновим методам, що визначає самостійність при встановленні ціни по депозитах комерційними банками. Хоча зростання конкуренції змушує комерційні банки йти на затрати для реалізації маркетингової політики і розширення спектру банківських послуг з метою залучення потенційних клієнтів.

На сьогодні обсяг готівки на руках у населення є досить значним, і ті комерційні банки, які зможуть запропонувати індивідуальним вкладникам більший комплекс високоякісних послуг, отримають у своє розпорядження значні суми додаткових ресурсів. Розвиток таких послуг вимагає від банківських установ нових підходів до встановлення форм депозитних рахунків, впровадження нової техніки та технології ведення банківських операцій із застосуванням різноманітних засобів (чекових книжок, кредитних карток та ін.). Це дозволило б повніше задовольнити потреби клієнтів банку у різноманітних послугах, поліпшити якість обслуговування, підвищити зацікавленість фізичних осіб у розміщенні своїх коштів на поточних рахунках в банку і таким чином залучити нових вкладників.

Як перспективний напрям удосконалення депозитних операцій можна запропонувати розширення кола депозитних рахунків клієнтів з різноманітним режимом функціонування, що надаватиме вкладникам банку додаткові можливості по використанню своїх коштів із прийнятним рівнем доходів.

У відносинах комерційних банків з різними групами клієнтів, як з фізичними особами, так і з юридичним, доцільно було б використовувати депозитні рахунки, що мають змішаний режим функціонування. Корисним щодо цього є досвід зарубіжних комерційних банків у застосуванні NOW рахунків. З одного боку, кошти, що зберігаються на таких рахунках, можуть використовуватися для здійснення платежів, а з іншого - вони є своєрідними фінансовими інвестиціями, що приносять їх власникам певні доходи.

З метою оптимізації депозитного портфеля та для забезпечення більшого надходження коштів на строкові та ощадні депозити можна рекомендувати спрощення режиму функціонування відповідних рахунків, тобто порядку зарахування коштів на вклади, видачі готівки та перерахування з депозитних рахунків. Слід більш широко застосовувати строкові вклади з додатковими внесками, а також скоротити обмеження на здійснення розрахунків із використанням коштів, що містяться на ощадних та строкових депозитах. У перспективі чітке розмежування різних видів депозитів - до запитання, строкових, ощадних, - буде поступово зникати, що підтверджується досвідом комерційних банків розвинених країн, де все більше розширюється сфера застосування змішаних типів рахунків.

Ефективним методом додаткового залучення комерційними банками коштів на депозити може стати застосування комплексного обслуговування клієнтури. Система комплексного обслуговування клієнта передбачає купівлю не лише депозитного продукту, а й інших банківських і небанківських продуктів (послуг) на пільгових умовах. З метою впровадження системи комплексного обслуговування фізичних осіб установами банків можуть бути використані різноманітні форми роботи, а саме:

1.  Надання споживчих кредитів власникам депозитних рахунків. Споживчі кредити можуть надаватися під гарантії корпоративних клієнтів їх співробітників або фізичній особі за умови наявності певної суми на її депозитному рахунку (з урахуванням чинників її кредитоспроможності).

2.  Об'єднання банківських та страхових послуг. При цьому банк за власний рахунок:

- страхує власників пластикових карток - вкладників від нещасних випадків;

страхує власників пластикових карток, які від'їжджають за кордон; - здійснює страхування життя вкладників, пенсійне або медичне страхування;

здійснює страхування цінностей, що зберігаються в депозитних сейфах (наприклад, страхування цінних паперів від знищення).

. Об'єднання банківських і туристичних (готельних, телефонних) послуг, Володар депозитного рахунку при виконанні встановлених вимог (сума вкладу, строк депозиту) має можливість із знижкою придбати картки міжнародних телефонних мереж, оплатити проживання в готелях, туристичні путівки та ін.

. Перехресний продаж банківських послуг. Персонал різних підрозділів банку, що безпосередньо працює з клієнтами, пропонує їм не лише «власні» послуги, а й послуги інших підрозділів.

5. Обслуговування клієнтів до і після здійснення банківських операцій:

- обслуговування до здійснення операцій - ознайомлення клієнтів з політикою банку, з корисними властивостями існуючих і нових послуг; надання клієнтам гарантій їх якості;

обслуговування після здійснення операцій - робота із скаргами та пропозиціями, перевірка якості обслуговування, надання додаткових послуг, прямий маркетинг.

Звичайно, оптимізація депозитної роботи банка - непросте завдання, оскільки при його вирішенні необхідно врахувати інтереси економіки країни в цілому, банку як суб'єкта економіки, клієнта і персоналу банку.

3.2 Побудова моделі динаміки депозитів фізичних осіб ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та прогнозування їх тренду на шість місяців

Суспільні явища безперервно змінюються. Протягом певного часу - місяць за місяцем, рік за роком - змінюються кількість населення, обсяг і структура суспільного виробництва, рівень продуктивності праці тощо. Аналіз економічного поступу - одне з важливих завдань в управлінні поточною діяльністю банківської установи та її плануванню на майбутнє. Інформаційною базою його слугують часові (динамічні) ряди.

Часові ряди відображають зміни (динаміку) конкретної змінної на проміжку часу. Будь-який динамічний ряд містить перелік хронологічних дат (моментів) або інтервалів часу і конкретні значення відповідних статистичних показників, які називаються рівнями ряду.

До прикладів часових рядів можна віднести: щоквартальні дані по інфляції, дані по середній заробітній платі, національному доходу і грошовій емісії за кілька років.

Усі явища, системи, економічні процеси розвиваються в часі. Тому велике місце в дослідженні об’єктів займають питання аналізу і прогнозування часових рядів. При цьому слід зазначити, що часові ряди якісно відрізняються від простих статистичних вибірок. Ці особливості полягають в наступному:

послідовні за часом рівні часових рядів є взаємозалежними, особливо це відноситься до близько розташованих спостережень;

залежно від моменту спостереження рівні в часових рядах володіють різною інформативністю: інформаційна цінність спостережень убуває в міру їхнього віддалення від поточного моменту часу;

- зі збільшенням кількості рівнів часового ряду точність статистичних характеристик не збільшуватиметься пропорційно числу спостережень, а при появі нових закономірностей розвитку вона може навіть зменшуватися [79].

В даному дослідженні ми будемо застосовувати для аналізу й прогнозування економічного процесу моделі часових рядів. Модель-це спрощений чи наближений опис найважливіших сторін або характеристик досліджуваного об’єкта чи явища. Економіко-математична модель-це математичний опис об’єкта. Моделі часових рядів є моделі залежності вибраного об’єкта від часу.

За допомогою обраної моделі часових рядів можливо здійснити екстраполяційне прогнозування.

Екстраполяція <#"599806.files/image004.gif">

Рис.3.1 Динаміка депозитів фізичних осіб ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 4кв.2007- 1кв. 2010 рр.

За динамікою ряду зрозуміло, що попередній зростаючий тренд в першому кварталі 2009 року завершився падінням на 321 млн. грн.. або на 1,76%. Причиною даного падіння стало загальне погіршення кон’юнктури економіки в Україні та світі загалом. У зв’язку з цим для більш істинного дослідження об’єкта та здійснення точного прогнозу, доцільніше буде взяти показники після кризового відновлення. Тому ми візьмемо дані по місяцям за другий, третій, четвертий квартал 2009 та за перший квартал 2010 років.

Проаналізувавши динаміку за даний період в динамічному ряді спостерігається зміна рівнів ряду відносно деякого середнього значення, то можна говорити про наявність в ряду динаміки коливальних процесів. Дана сезонність має місце на початку літа та наприкінці осені, що спричинено періодом відпусток населення.

Рис.3.2 Динаміка депозитів фізичних осіб ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за квітень 2009-березень 2010 рр.

Використання в такому випадку лінійної, параболічної, степеневої та ін. функцій буде мати значні похибки, ніж моделювання за допомогою гармонічного ряду, який найкраще задовольняє методу найменших квадратів (МНК).

Отже, за результатами попереднього аналізу, дослідження часового ряду будемо здійснювати за допомогою гармонічного аналізу. Гармонічний аналіз робимо інтерпретуючи часовий ряд як сукупність гармонічних коливальних процесів. По аналогії з рядами без коливань, екстраполяція проводиться за допомогою згладжування рядів. Дані коливання, як рівні динамічного ряду, можуть бути згладжені за допомогою ряду Фур’є

                                      (3.1)

де b0, bk, dk- параметри ряду;

k - номер гармоніки, частота коливань сезонної компоненти (як правило k=1,2,3,4)

Моделювання динамічного ряду за допомогою періодичної функції - ряду Фур’є - дає змогу виявити періодичну складову цього ряду ( сезонну компоненту). Для визначення параметрів рівняння 3.1 використаємо метод 1МНК по стандартній формі:

-    визначають часткові похідні;

-        прирівнюють їх до нуля;

         одержують систему нормальних рівнянь.

Тоді параметри b0, bk, dk можна визначити за формулами:

                                                                                           (3.2)

                                                                    (3.3)

                                                                    (3.4)

де ti - кут кола, яке розподілене на 12 частин;

k - номер гармоніки .

Таблиця 3.1

Параметри ряду Фур’є вирахувані для чотирьох гармонік ряду

Параметри b0, bk, dk, визначені за формулами 3.2-3.4, дають можливість синтезувати відповідну гармонічну модель для різного значення k і визначити для неї трендові рівні.

Фактичні значення показника відрізняються від теоретичних, розрахованих по рівнянню гармонік. Чим менша ця відмінність, тим ближче теоретичні значення підходять до емпіричних даних, тим краща якість моделі. Щоб мати загальну уяву про якість моделі з відносних відхилень за кожним спостереженням, визначають середню похибку апроксимації

                                                                                      (3.5)

де yti - розраховані по синтезованій моделі трендові рівні для відповідного значення ;

yi - фактичні дані;

n - кількість спостережень (12).

Найменшу похибку має четверта гармоніка σуt=66,1 млн. грн., вона має такий вид:

yt =

b0+b1coskti+d1sinkt+b2coskt+d2sinkt+b3coskti+d3sinkti+b4coskti+d4sinkti (3.6)

де b, b, d параметри відповідної гармоніки k=4.

Надійність обраної моделі перевіримо за допомогою критерію Фішера для V1=n-1 V2=n-m ступенів вільності:

                               (3.7)

де yi - фактичні значення;

yti - трендові рівні ( за моделлю);

yt - середнє трендові значення для вибраної моделі;

m - кількість параметрів у моделі (8);

n - загальна кількість спостережень.

Розраховане за формулою 3.7 Fp (v1;v2)=17,24 більше Fтабл (α; v1;v2)= 3,36 при заданому рівні значущості α=0,05 та ступенях вільності v1=11 і v2=4.Тому рівняння моделі з ймовірністю Р=95% є надійною. Якщо модель адекватна і має прийнятну точність, то її використовуємо для обчислення прогнозних значень. Точковий прогноз одержимо підстановкою у синтезоване рівняння прогнозних значень фактору (часу).

Таблиця 3.2 Прогноз депозитів фізичних осіб в ПАТ ««Райффайзен Банк Аваль» на період квітень -вересень 2010 року

В даний час існує не визначеність щодо подолання проблем світової фінансово-економічної кризи, а перші успіхи відновлення економічних відносин до кризового рівня мають нестійкий, мінливий характер. Тума в таких умовах аналітики роблять короткострокові прогнози на півроку, рік, залежно від об’єкта прогнозування. Оскільки довіра населення до банківської системи має нестабільний характер, то, для більш точного аналізу, прогноз ми зробили на шість місяців

Для здійснення інтервального прогнозу нам потрібно вирахувати величину довірчого інтервалу для кожного прогнозного періоду за формулою

                                           (3.8)

де tα - коефіцієнт довіри по розподілу Стьюдента для даного n-m (tα =3,776)

Таблиця 3.3 Довірчі інтервали прогнозу на шість місяців

Знайшовши для кожного періоду величини інтервалів ми можемо встановити довірчі межі прогнозного рівня залучення депозитів фізичних осіб в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на відповідний прогнозний місяць.

Таблиця 3.4 Межі попадання прогнозних значень

Точність прогнозу визначимо за допомогою відносної похибки Е:

де Δ - на півширина довірчого інтервалу;

yt - середнє трендові значення функції по обраній моделі.

Розрахувавши відносну похибку Е за формулою 3.9, можливо припустити,що прогнозні значення величини здійсненні з точністю до Е=2,12 млн. грн.

депозитний портфель банк

Рис 3.3 Проекція динаміки депозитів фізичних осіб в ПАТ ««Райффайзен Банк Аваль» на період квітень - вересень 2010 року

Оскільки модель адекватна, то з обраною імовірністю Р=95% можна стверджувати, що при збереженні сформованих закономірностей розвитку прогнозована величина попадає в інтервал, утворений верхньою й нижньою границею. Тобто з імовірністю 0,95 можна стверджувати, що в квітні 2010 року обсяг депозитів фізичних осіб буде щонайменше 16 654,07 млн. грн і не перевищить 17 406,17 млн. грн.. В травні прогнозується зупинення прогнозного зниження депозитів та поступове їх зростання до 17 862,98 але щонайменше 17 409,15 і не перевищить 18 316,80

Отже, з аналізу динаміки можна сказати, що протягом 2009 року ріст депозитів проходив за повільною динамікою. Це свідчить слабке відновлення довіри населення до даної установи.

Тому ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» потрібно коригувати умови залучення депозитів відповідно до прогнозованої їх динаміки. Прогноз депозитів фізичних осіб дає можливість банку більш адекватно спланувати проведення активних операцій в цей період та потребу в ліквідних коштах.

ВИСНОВКИ

Наслідки глобальної фінансової кризи виявилися надзвичайно руйнівними для українського банківського сектору. Передусім виникла серйозна проблема з формуванням банками ресурсів - як депозитних, так і не депозитних. В умовах нестабільності через панічні настрої населення масово намагалося закрити депозитні рахунки, що спричинило значні проблеми з ліквідністю у банківських установах. Так, за оцінками фахівців НБУ, у жовтні - листопаді 2008 року було вилучено близько 33 млрд. грн.., а в цілому за рік після розгортання кризи-60 млрд. грн.. Без достатньої ресурсної бази банки не можуть у належних обсягах здійснювати кредитування поточних потреб юридичних та фізичних осіб, реалізовувати потужні інвестиційні проекти. З огляду на це важливого значення та актуальності набуває обґрунтування ролі депозитних операцій банків та ефективного їх управління як вирішального фактора економічного зростання та стабільності банківської системи.

Після хвилі вилучення вкладів починаючи з квітня 2009 року спостерігався щомісячний приріст депозитів населення (крім незначного зниження у вересні). Утім така динаміка не змогла компенсувати падіння депозитів населення в І кварталі і річні темпи їх приросту залишились від’ємними. У цілому за 2009 рік депозити фізичних осіб знизилися на 1,9% - до 211,4 млрд. грн. Депозити юридичних осіб за цей же період знизилися на 18,0% - до 116,5 млрд. грн. Як наслідок, загальний обсяг депозитів у 2009 році знизився на 8,3% - до 328 млрд. грн. (станом на 01.01.2009-357,8 млрд. грн.)

Ситуація на депозитному ринку в квітні 2010 року характеризувалася подальшим прискоренням темпів збільшення обсягу коштів населення в банківській системі. Одночасно відбулося закріплення тенденції до зростання коштів юридичних осіб. Збільшення ресурсної бази банків на фоні зменшення інфляційного тиску сприяло подальшому зменшенню вартості кредитних ресурсів.

Обсяг депозитів населення у квітні поточного року збільшився на 5,1% (у березні - на 2,3%, у лютому - на 1,2%, у січні - на 0,4%). Стабільне прискорення темпів приросту вкладів населення свідчить про поступове відновлення довіри до банківської системи.

З початку року вклади фізичних осіб збільшилися на 9,2% - до 230,9 млрд. грн. Водночас їх приріст у національній валюті (14,0%) майже втричі перевищує відповідний показник за коштами в іноземній валюті (5,0%), що свідчить про підвищення довіри до гривні та зменшення девальваційних очікувань.

Не зміг уникнути негативного впливу фінансової і один із лідерів банківської системи України ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Фінансовий результат діяльності Банку за 2009 рік є негативним і складає збиток у розмірі 2 018 948 тис. грн. Основним чинником зменшення прибутку є збільшення резерву під заборгованість за кредитами на -3 613 395 тис. грн. , що більшою мірою пов’язано із погіршенням кредитоспроможності позичальників Банку.

Щодо депозитного портфеля, то він зазнав вилучення депозитів в 1 кварталі 2009 на суму на 321 026 тис. грн.. або на 1,76%, але в загалом за 2009 рік зріс. Так, станом на 31.12.2009 депозити фізичних осіб становили - 18 386 440 тис. грн.., а кошти суб’єктів господарювання - 9 281 233 тис. грн.. Але темп росту депозитів бажає кращого- вони практично не змінилися протягом 2009 року. Населення знаходиться в скрутному економічному становищі: падіння виробництва, зниження доходів та кількості робочих місць, не визначеність майбутнього змушує їх тримати кошти вдома.

На даному етапі ключовим завданням розвитку банківської системи має бути створення сприятливих умов для розширення діяльності депозитних корпорацій щодо залучення заощаджень від населення. Передумовами для вирішення поставлених завдань відносно розвитку банківської системи має стати не тільки належним чином організований правовий захист вкладників, а й розширення банківських продуктів для залучення депозитів від домогосподарств. Важливе значення має політика держави відносно підтримки банківської системи в умовах економічної кризи.

Робота банків із залучення депозитів потребує особливої уваги в сучасних кризових умовах, оскільки стабільний депозитний портфель забезпечить банку не тільки приплив коштів, а також буде формувати репутацію надійності. При цьому ділова репутація є одним із вирішальних факторів для залучення вкладників, оскільки допомагає сформувати довіру у потенційного клієнта.

Тому у цьому становищі основною метою українських банків є розробка ефективної депозитної політики з метою залучення потенційних клієнтів. Розробка депозитної політики полягає у визначенні пріоритетних напрямків розвитку та удосконалення банківської діяльності в процесі залучення й акумулювання ресурсів, розвитку депозитних операцій та підвищення їх ефективності. Саме тому потребують уточнення механізми диверсифікації депозитного портфеля, гнучкості формування депозитної політики банку, в їх комплексі із кредитною політикою, що своєю чергою залежить від якості формування банком оптимальних стратегічних напрямків розвитку на ринку депозитних послуг. Відкриття депозитних вкладів на сьогодні є першим етапом співпраці банку і клієнта; встановлення взаємовідносин через відкриття депозитного рахунку дозволяє зацікавити клієнта в отриманні подальших послуг комерційного банку і сформувати механізм різнопланової співпраці “клієнт-банк”, який характеризується високим ступенем довіри, мінімізацією ризику та зацікавленістю сторін в ефективній діяльності кожного із суб’єктів.

Депозитна політика повинна бути взаємопов’язаною із кредитною політикою і забезпечувати реалізацію останньої. Саме такий підхід на сьогодні може забезпечувати ліквідність, фінансову стійкість і одночасно прибутковість комерційного банку.

Зростання конкуренції на депозитному ринку за умови одночасного зростання відсоткової ставки визначає необхідність для банківських інститутів запровадження якісно нових депозитних інструментів, використання яких забезпечує клієнтам банку можливість їх реалізації як фінансових активів при здійсненні кредитних операцій.

Утім, необхідність залучення додаткових ресурсів викликає зацікавленість банкірів у розробці депозитних продуктів, адже для того, щоб отримувати прибуток з кредитування, необхідно мати стабільне джерело капіталу, яким і стають депозитні вклади, залучені від індивідуальних клієнтів.

У нинішній ситуації розробка пропозицій, привабливих для клієнтів з одного боку, та прибуткових для банків з іншого, є досить складним завданням.

Підсумовуючи наведене вище, можна зробити висновок, що основним завданням банку при розробці пакета депозитних послуг має стати чітке формулювання того, чому клієнти повинні принести свої заощадження у конкретний банк. Для його необхідно:

-     розробити прості і зрозумілі споживачеві депозитні продукти, які б не потребували значних витрат з боку банку;

-        при розробці депозитних послуг необхідно враховувати загальну ситуацію на ринку і всередині самого банку;

         депозити повинні враховувати інтереси певного сегмента споживачів, на який орієнтується банківська установа;

         забезпечити депозитними послугами однакову частку у загальному портфелі роздрібного бізнесу банку поряд із кредитними і платіжними картками, споживчим та іпотечним кредитуванням, інвестиційними продуктами, приділяти кожному з цих напрямів рівноцінну увагу;

         провести дослідження кола наявних та потенційних клієнтів, проаналізувати джерела їх доходів і фінансові очікування з метою повного задоволення їхніх потреб;

         провести дослідження цінової чутливості того споживчого сегменту, який банк обслуговує, та встановити оптимальні ціни на пропонований продукт;

         встановити конкурентну перевагу банківської установи, досягти високої якості сервісу і рівня диференціації банківського бренду;

         залучати кошти від громадян не тільки за допомогою традиційних депозитів, а використовувати також перспективний напрямок розвитку реалізацію ощадних сертифікатів. Сертифікати мають, підвищену, порівняно з депозитом, прибутковість, що привабить інвесторів, разом з тим вони погодяться з дисконтом у разі дострокового пред’явлення сертифіката банку.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» активно залучає кошти населення на депозитні та поточні рахунки в національній та іноземній валюті. Сьогодні банк пропонує своїм клієнтам відкрити поточні рахунки та депозитні рахунки з можливістю поповнення депозиту, з виплатою відсотків авансом, щомісячно, щоквартально або при закритті рахунку і з можливістю приєднання відсотків до основної суми депозиту. Станом на 31.12.2010 р. в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" сума депозитів фізичних осіб становить 18 386 440 тис. грн.., більшість з них (70,42%) становлять-строкові кошти. За даним показником банк займає друге місце серед інших банків України.

Для забезпечення стійкості банку та вибору найбільш оптимальної стратегії розвитку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» розробляє депозитну політику, тобто комплекс заходів комерційного банку із формування портфеля депозитних послуг, різноманітних форм і методів здійснення цих заходів, визначення його конкурентних позицій по даному сегменті ринку та забезпечення стійкості й надійності ресурсної бази.

У стратегічному плані управління депозитною діяльністю банку спирається на маркетинг депозитного ринку, регулювання попиту і пропозиції депозитних послуг. У тактичному плані управління депозитними операціями банку передбачає, насамперед, налагодження чіткого моніторингу кількості та якості свого депозитного портфеля.

Отримані результати проведеного дослідження можна використовувати для формування відповідної депозитної політики з метою оперативного реагування на зміну поведінки домогосподарств на фінансовому ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Конституція України. від 28 червня 1996 року, №254/96-ВР (зі змінами та доповненням) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

2.      Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV (зі змінами та доповненням) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року N 435-IV (зі змінами та доповненням) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

4.      Закон України “Про банки і банківську діяльність ” від 7 грудня 2000 р. N 2121-ІІІ (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

5.      Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року, №2346-ІІІ (зі змінами та доповненням) (електронний ресурс) http:// //zakon1.rada.gov.ua

.        Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006 № 3480-IV (зі змінами та доповненнями ) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року №448/96-ВР (зі змінами та доповненнями ) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року (зі змінами та доповненнями ) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» N 2740-III, 20.09.2001(зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22 грудня 1994 року №320/94-ВР (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України, затверджено Постановою Правління Національного банку України від 16.03.2006 р., № 91. (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Постанова Національного банку України Про затвердження «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р. зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.09.2001 р., за № 841/6032 (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Постанова Національного банку України «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.12.2003 р., за № 1256/8577 (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Постанова Національного банку України «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України» №481 від 27 грудня 2007 року (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

.        Постанова Національного банку України «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» № 337 від 14.08.2003 року (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

17.    Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Національного банку України від 12.11.2003 №492; (електронний ресурс) /zakon1.rada.gov.ua

18.  Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України від 18.06.2003 N 255 (зі змінами та доповненнями) (електронний ресурс) http:// zakon1.rada.gov.ua

19.    Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2006.

20.    Андреева А. Особенности национальных депозитов // Финансовая консультация (рус.). - 2008 г.- № 11.- C. 11-15.

21.    Андрущенко А.В. Динаміка депозитних заощаджень населення в умовах економічкої кризи. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010 р. - №1. - С.154-15.

22.    Антонюк В.В. Фінансова криза може коштувати Україні 50 млрд.дол. Економічна правда. - 2008 р. - №5. - С.51-54.

23.    Балабанов И.Т. Банковское дело. Санкт-Петербург: Питер, 2001, 304 с.

24.    Барановський О. Антикризові заходи урядів і центральних банків зарубіжних країн Вісник Національного банку України.-2009.-№4-С.8

25.    Банківські операції: Підручник /А. М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна- К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

26.    Банківські операції: Підручник. За ред. В.І. Міщенко, Н.Г. Словянской К.: Знання, 2006.- 727с.

27.    Банки України: підсумки // Україна-бізнес. - 2007. - №30.

28.    Бюлетень НБУ. - 2008. - № 3.

29.    Ватманюк О.З. Визначники особистих заощаджень в економіці України / Фінанси України.-2007.-№1.-с.75-83.

30.    Вдовиченко А.М. Методика розрахунку та оцінка неорганізованих валютних заощаджень населення// Финансовые рынки и ценные бумаги.-2009.-№5.

31.    Власенко О.О. Розвиток українського ринку депозитів для фізичних осіб Фінанси України.- 2006.- № 3.- C.74-79.

32.    Васюренко О. В., Волохата К. О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків. - К.: Знання, 2007. - 463 с.

33.    Вахненко Т.П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання // Фінанси України. - 2008 р. - №10. - С. 3-21.

34.    Версаль Н.І., Кирій В.П. Особливості формування банками ресурсів із використанням боргових цінних паперів в умовах фінансової кризи // Фінанси України.- 2009.-№10.- С.71-85.

35.    Версаль Н.І. Особливості формування депозитних ресурсів банками України // Фінанси України. - 2009. - № 12. - С. 89-95.

36.    Волосович С., Тринчук В. Особливості й тенденції розвитку національної системи страхування банківських вкладів в умовах євроінтеграції // Вісник Національного банку України (укр.). - 2007.- № 8.- C.28-34.

37.    Волошин І. Прогнозування чисельності роздрібних вкладників банку // Банківська справа. - 2008. - №4. - С. 63-67.

38.    Волошин І. Прогнозування дострокового погашення роздрібних строкових вкладів // Вісник НБК. - 2009р. - № 7. - С. 26-29.

39.    Галіцейська Ю. Оптимізація роботи банків із залучення депозитів населення в умовах фінансової кризи // Банківська справа. - 2009р. - № 6. - С. 85-91.

40.    Горовець Н.О. Шляхи створення єдиного центрального депозитарію в Україні // Економіка. Фінанси. Право. - 2009. - №7.- С.3-7.

41.    Грубер Й. Економетрія: Вступ до множинної регресії та економетрії: У 2 т. - К.: Нічлава, 2008.

42.    Данилюк М.О., Бережницька У.Б., Микитюк Є.М. Передумови створення фондів гарантування позик в Україні // Регіональна економіка (укр.).- 2006.- № 1.- C.52-58.

43.    Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі: Навч. посібник. - К.: Алерта, 2004. - 478 с.

44.    Дмитрієва О.А. Оптимізація депозитної діяльності комерційного банку // Фінанси України. - 2008 р. - № 5. - С. 15-17.

45.    Дребот Н.П., Галько О.Р. Стратегія банківської установи на ринку депозитних послуг // Регіональна економіка. - 2008. - № 8. - С. 125-131.

46.    Жупанін В. Довірче управління коштами фізичних осіб як перспективний напрямок залучення коштів населення // Банківська справа. - 2008. - №3. - С. 65-74.

47.    Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник (4-тє вид. випр. та доп.) - К.: Т-во "Знання", КОО; Львів; Вид-во Львів. банківського ін-ту НБУ, 2002. - 566 с.

48.    Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник для студентів вищих навч.закладів. - Тернопіль: Карт-бланш, 2005 р. - 527с.

49.    Іщенко І. Перспективи розвитку вітчизняної системи страхування депозитів у світлі євроінтеграції // Вісник НБУ. - 2008 р. - №5. - С. 52-58.

50.    Іщенко О.В. Фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: адаптація зарубіжного досвіду // Формування ринкових відносин в Україні (укр.).- 2007.- № 7.- C.47-52.

51.    Кичко І.І., Шаркаді Н.В. Захист депозитів населення // Фінанси України.- 2006.- № 2.- C.122-129.

52.    Кириленко В. Депозитна політика комерційного банку // Банківська справа.- 2005.- № 2.- C.29-35.

53.    Кириленко В. Аналіз депозитної бази банку // Банківська справа. - 2007. - №5. - С.31-38.

54.    Костюченко О. А. Банківське право України. Банківська система. Національний банк. Комерційні банки. Розрахунки і кредитування. Ринок цінних паперів. Національне валютне законодавство. Банківські системи зарубіжних країн. Інститут банківської таємниці.- К.: А.С.К., 2007. - 624 с.

55.    Кулинич О. І. Економетрія: Навчальний посібник. - Хмельни-цький: Поділля, 2007. - 115 c.

56.    Кутідзе Л.С., Гранько О.А. Структура залучення фінансових ресурсів комерційним банком: деформація під впливом світової фінансової кризи // Економічний простір. - 2009 р. - №23/2.

57.    Лаптєв С. М., Денисенко М. П., Кабанов В. Г., Любунь О. С. Банківська діяльність (вітчизняний та зарубіжний досвід). Київ: ВД "Професіонал", 2004, 320 с.

58.    Мазур Т. Діяльність фонду гарантування банківських вкладів: зарубіжний досвід і пропозиції для України // Підприємництво, господарство і право (укр.).- 2007.- № 2.- C.95-98.

59.    Мінін А.М. Аналіз конкуренції серед депозитних корпорацій на регіональному ринку праці / А.М. Мінін, О.О. Колесник, Л.О.Новоселецька // Економіка і регіон.- 2009.-№ 1(20).-с.203-207.

60.    Міщенко В. Шляхи подолання фінансово-економічної кризи в Україні // Вісник національного банку України. - 2009.- №2.- С.3-7.

61.    Міщенко В., Жупанин В. Проблеми збалансованості внутрішніх заощаджень та зовнішніх запозичень банків в умовах нестабільності фінансових ринків // Вісник НБУ. - 2008 р. - № 7.

62.    Міщенко В.І., Лисенко Р.С. Взаємодія органів державного управління як фактор подолання фінансової кризи // Фінанси України. - 2009 р. - №1. - С. 50-57.

63.    Монетарний трансмісійний механізм в Україні: Науково-аналітичні матеріали. Вип. 9 / В.І. Міщенко, О.І. Петрик, А.В. Сомик, Р.С. Лисенко та ін. К: Національний банк України, Центр наукових досліджень, 2008 р. - 144 с.

64.    Науменкова С. проблеми підтримки фінансового сектору в умовах світової кризи Вісник національного банку України.- 2009.- №6.- С.12-18

65.    Нєізвєстна О.В. Операції комерційних банків по залученню коштів: сучасні технології та світові тенденції розвитку // Фондовий ринок. - 2007р. - № 31 - С. 2 - 5.

66.    Операції комерційних банків: Ч. 1: Традиційні банківські послуги. - К.: КНТЕУ, 2003. - 114 с.

67.    Поршнєв Р.В. Депозитна політика банку: суть та значення в діяльності банківської установи // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №11.- С.121-125.

68.    Процентні ставки банків за строковими депозитами фізичних осіб за 2006-2009 рр. // Офіційний сайт Національного банку України (електронний ресурс) // <http://www.bank.gov.ua>.

69.    Резнікова Н. Про специфіку фінансової кризи в Україні // Персонал. - 2008. - №11.- С.49-55.

70.    Риджук Д. М. Забезпечення кредитних зобов'язань у діяльності банків. -К.: "Істина", 2001. - 256 с.

71.    Рисін В.В. Роль депозитів населення у формуванні ресурсної бази банку Регіональна економіка.- 2007.- № 1.- C.229-236.

72.    Рихліцький В.В. Проблеми залучення коштів українськими банками на міжнародних ринках в умовах фінансової кризи // Регіональна економіка. - 2009 р. - № 2.

73.    Річний звіт ПАТ «Райффайзен      Банк Аваль» за 2007рік. -(електронний ресурс) // http:// www.aval.ua//

74.    Річний звіт ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2008рік. - (електронний ресурс) // http:// www.aval.ua// <http://www.privatbank.ua/>

75.    Річний звіт ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2009 рік. -(електронний ресурс) // http:// www.aval.ua// <http://www.usb.com.ua/>

76.    Стрілець Т.М., Шаркаді Н.В. Ризики депозитної діяльності та їх зв’язок з іншими банківськими ризиками // Формування ринкових відносин в Україні. 2008. - №5.- С.131-135.

77.    Тарасевич В. М. Проблеми розвитку і вдосконалення фінансової системи Національна економіка. - К.:ЦУЛ. - 2009 р. - № 2. - С. 81-85.

78.    Фоміних М. Оцінка впливу макроекономічних факторів на обсяг банківських депозитів домогосподарств України // Економіст. - 2009 р. - №12. - С. 52-55.

79.    Циплаков А. Введення в прогнозування в класичних моделях часових рядів. Квантиль. - 2006. - №1. - С.3-19.

80.    Швайко П. Економетричні моделі аналізу та прогнозування ємності первинного ринку ДКО // Ековест. - 2002 р. - №2. - С.111-153.

81.    Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: Знання, 2006.- 311 c.

82.    Ющенко В.А. Валютне регулювання: Навч. посібник для вузів/ В.А. Ющенко, В.І. Міщенко.- К.: Знання, 2005. - 359 с.

83.    Український ринок депозитів: чи є у нього запас міцності? // Газета Цінні папери України.-№3 (545) 22 січня 2009 р.

84.    Скоромович І.Г. Місце Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у забезпеченні стабільності грошово-кредитної системи України // Економіка і регіон.-2009 р.-№ 1 (20)

.        Грошово-кредитний ринок України / Поточні тенденції / 2009 р. (електронний ресурс) //bank.gov.ua/ Fin_ryn/Pot_tend/index.htm

.        Бюлетень Національного банку України № 3/2010 (електронний ресурс)  bank.gov.ua /Publication/ econom/Buleten/2010/bull_03-10.pdf

87.    Бюлетень Національного банку України № 11/2009 (електронний ресурс) bank.gov.ua /Publication/ econom/Buleten/2009/bull_11-09.pdf

88.    Бюлетень Національного банку України № 11/2008 (електронний ресурс) bank.gov.ua /Publication/ econom/Buleten/2008/bull_11-08.pdf

89.    Річний звіт НБУ за 2007 р. (електронний ресурс) //bank.gov.ua/Publication an_rep/ A_report_2007.pdf

90.    Річний звіт НБУ за 2008 р. (електронний ресурс) bank.gov.ua/Publication/an_rep/ A_report_2008.pdf

.        Динаміка фінансового стану банків України на 01.04.2010// Вісник НБУ.-2010р.-№4 С.52-53.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Баланс станом на 31.12.2007 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

ДОДАТОК Б

Звіт про фінансові результати ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 31.12.2007 р

ДОДАТОК В

Баланс ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на 31.12.2008 року

ДОДАТОК Г

Звіт про фінансові результати ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2008

ДОДАТОК Д

Баланс ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на 31.12.2009 року

ДОДАТОК Е

Звіт про фінансові результати ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2009 рік