Гендерні дослідження концептів любов і кохання

Гендерні дослідження концептів любов і кохання

Зміст

Вступ

Розділ I. Основи когнітивної лінгвістики

. Розвиток та становлення когнітивної лінгвістики

. Основні поняття у когнiтивнiй лінгвiстицi

.1 Концепт

.2 Фрейм

.3 Сценарій

.4 Стереотип

.5 Скрипт

Розділ II. Гендерна лінгвістика: розвиток та становлення

. Поняття "гендер"

. Мовлення чоловіків і жінок

Розділ III. Гендерні дослідження концептів любов і кохання: порівняльний аналіз в українській мовній картині світу

.Концепт любов

.Концепт кохання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Гендерний підхід до аналізу соціальних проблем стає все більш поширеним як на Заході, так і в Україні.

У кінці XX століття наукова парадигма гуманітарного знання зазнала істотних змін: системно-стуктурна парадигма змінилася парадигмою антропоцентричною. Це зумовило виникнення й розвиток таких міждисциплінарних галузей наукового знання, як когнітивна лінгвістика й лінгвістична гендерологія.

Останнім часом в науковому обігу гендерна тематика є досить поширеною та популярною. Без гендерного підходу, тобто без зясування ролі жінки й чоловіка в сучасному житті, тих специфічних внесків, які кожний з них робить у розвиток суспільства неможливо сьогодні уявити будь-яке серйозне психологічне, політологічне чи інше наукове дослідження. Такими різноаспектними питаннями гендера, його підходу займається окрема галузь лінгвістики - гендерна.

Гендерні дослідження - новий науковий гуманітарний напрямок на пострадянському просторі, що на сьогодні знаходиться у процесі становлення. На даний час остаточно навіть не затверджено назву цим дослідженням.

О.Л. Каменська пропонує розділити усі гендерні дослідження на два напрямки. Перший напрямок - гендерна лінгвістика, яка досліджує мову та мовну поведінку із застосуванням гендерних методів, інший напрямок - лінгвістична гендерологія, що вивчає гендер як категорію із застосуванням лінгвістичного інструменту. Українська дослідниця О. Горошко також дотримується такої думки.

Сам термін гендер проходить в Україні етап інституалізації. Грунтовні монографічні дослідження гендерних проблем ще попереду, але актуальним є розгляд цілого комплексу проблем, повязаних з гендерними проблемами.

До цього часу комплекс соціальних проблем розглядався навколо статевих ознак людини, які взаємоповязували з віком та фізичним станом особи. Поняття гендер дозволяє побудувати значно ширшу методологічну схему аналізу соціальної сфери.

Гендерні студії почали активно розвиватись в Україні лише в девяності роки. Десятиліття тому, у 1991 році, зявилася стаття Соломії Павличко Чи потрібна українському літературознавству феміністична школа?. Це була одна з перших публікацій в Україні, де наше сучасне суспільство охарактеризоване як патріархальне, а культура - як маскулінна й фалоцентрична. Дуже багато зроблено й українськими правниками, соціологами. Перекладено й видано кілька найзначніших теоретичних праць, зокрема книжки Кейт Мілет, Сімони де Бовуар, Вірджинії Вулф. Публікації подібного характеру здебільшого викликають гостру реакцію звиклих до патріархальної безтривожності українських чоловіків. І звинувачення стосуються насамперед того, що західні теорії безпідставно переносяться на рідний ґрунт. Але ще наприкінці XIX століття феміністичні тенденції утвердилися в українській культурі як невідємна ознака її модернізації. Відомими дослідниками гендерних питань є М.Рубчак, К. Воробець, Дж.Келлі, Е. Гобсбаум, Дж. Скотт та ін. Актуальність гендерної тематики для України відзначають також: Л. Смоляр, І. Бондаревська, В. Троян, Т. Мельник, І. Грабовська, О. Пищуліна та ін. Для того, щоб глибоко осягнути і основні засади гендерних студій, їх особливості, потрібно добре зрозуміти саме поняття гендер.

Гендер - це соціальний конструкт, створений суспільством на певному історичному етапі розвитку та підтримуваний механізмами соціалізації. Гендер не є мовною категорією, однак, зважаючи на те, що дихотомія статей змодельована суспільством та культурою і віддзеркалена у мові, то його (гендеру) зміст може бути розкритий шляхом аналізу мовних явищ, що пояснює актуальність лінгвістичної компетенції для вивчення культурної репрезентації статі.

Бути чоловіком чи жінкою - означає виконувати ту чи іншу соціальну роль, що зумовлена статтю індивіда. Зміст соціальної ролі жінки чи чоловіка визначає суспільство. Саме суспільство детермінує не тільки стиль одягу чи поведінку, а також психологічні якості індивіда: те, як він мислить, як говорить, що має на увазі під тим чи іншим концептом. Саме такими питаннями займається такий мовознавчий напрям як когнітивна лінгвістика.

Когнітивна лінгвістика - напрям у мовознавстві, який функціонування мови розглядає як різновид когнітивної, тобто пізнавальної діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджує через мовні явища. Когнітивна лінгвістика постулює положення про належність мови особі, яка усвідомлює себе і своє місце у світі, свою роль у практичній діяльності й мовному спілкуванні. Основним семантичним поняттям у когнітивній лінгвістиці є концепт. Представниками когнітивістики є переважно американські вчені - Дж. Лакофф, Р. Лангакер, Ч. Філлмор, Л. Талмі, А. Гольдберг та ін.

Актуальність теми курсової роботи полягає в потребі сучасної науки у системних дослідження репрезентації гендеру у мовленні. Проблематика даного дослідження у лінгвістиці на сьогодні є ще досить малодослідженим явищем. Дослідження гендерних ознак концептів любов і кохання.

Дозволить зясувати характеристики, які є більш властивими для осіб чоловічої і жіночої статі при вживанні ними цих слів в українській мові та культурі загалом. Це дасть змогу розкрити особливості особистісного світобачення в межах понятійної системи концептів.

Актуальність її визначається зростаючим інтересом мовознавців до виявлення взаємозвязку між мовною особистістю та породжуваним нею мовленням. Осмислення проблем семантики концептів з позицій гендерної лінгвістики дозволяє глибше проникнути у їх прихований зміст, адекватніше зрозуміти установки чоловічої та жіночої статі як носія гендерно маркованих ціннісних позицій. Таким чином, керуючись та опираючись на знання когнітивної лінгвістики та гендерних студій, у курсовій роботі потрібно дослідити гендерну маркованість концептів любов і кохання. Роботу присвячено виявленню особливостей лексико-семантичної структури вказаних концептів на фоні гендерної забарвленості мовлення.

Джерельною базою для курсової роботи стали такі словники: тлумачний словник УМ, етимологічний словник, словник синонімів, словник синонімів та антонімів української мови, фразеологічний словник та український асоціативний словник.

Для того, щоб глибоко розкрити сутність вищезгаданої теми, потрібно чітко окреслити подальший план курсової роботи, визначити її обєкт, мету, завдання та структуру.

Мета роботи − порівняльний аналіз гендерно маркованих концептів любов і кохання на базі словників української мови, встановлення між ними відмінностей. Обєктом дослідження та вивчення роботи є гендерно марковані концепти любов і кохання. Предмет - особливості їх концептуалізації у свідомості носіїв української мови та культури жіночої і чоловічої статі.

Відповідно до мети ставимо низку завдань:

1.Опрацювати термінологічний апарат курсової роботи, а саме поняття: когнітивна лінгвістика, концепт, фрейм, сценарій, стереотип, скрипт, гендерна лінгвістика, гендер.

.Визначити смислове наповнення концептів любов і кохання на основі джерельної бази.

.Виявити і систематизувати гендерні ознаки концептів любов і кохання на основі результатів асоціативного експерименту з респондентами жіночої та чоловічої статі, представленими в Українському асоціативному словнику.

.Виявити гендерні особливості концептів любов і кохання у свідомості мовців жіночої та чоловічої статі.

Специфіка роботи потребує використання таких методів дослідження: методу когнітивної дефініції та описового методу. Головна мета когнітивної дефініції полягає в усвідомленні способу розуміння предмета носіями даної мови,- тобто способу закріпленого суспільно та такого, який можна пізнати через мову та вживання мови, осягнення світу, категоризації його явищ, їх характеристики і оцінки .

Наукова новизна роботи зумовлена тим, що вперше виділено й досліджено гендерні ознаки концептів любов і кохання на основі словників української мови та асоціативного експерименту, що дає змогу виявити особливості змісту даних концептів у свідомості чоловіків та жінок.

Вся робота складається зі вступу, теоретичного та практичного розділів, висновків, списку джерельної бази та списку використаної літератури.

Не зважаючи на всі відмінності у трактуванні питань про природу фемінінності та маскулінності та про значення статі для структури мовної особистості, більшість дослідників відзначають, що існування жінок та чоловіків підкорене різним законам у мові, мовленні та тексті, що ми і спробуємо довести на прикладі концептів любов - кохання.

Гендерні студії є новою ділянкою академічних досліджень в Україні. Науковці, що провадять дослідження в цій царині та викладачі, що намагаються запровадити викладання курсів або звернутись до гендерних проблем у вже розроблених курсах, відчувають серйозний брак наукової літератури. Відчувається брак і у практичних дослідженнях питань гендеру. Саме тому роботу присвячено темі Гендерна маркованість концептів любов - кохання. Пропоновані дослідження та спостереження є спробою опосередкованого аналізу гендерно маркованих концептів, які можуть бути цікавим аспектом гендерних досліджень з позицій когнітології.

Розділ I. Основи когнітивної лінгвістики

. Розвиток та становлення когнітивної лінгвістики

Відомо, що історія мовознавства має більш ніж двадцятивікову традицію. Кінець XIX - початок XX ст. ознаменувався бурхливим розвитком науки про мову.

У лінгвістиці XX століття відбулися суттєві зрушення, які дозволяють вченим говорити про зміну наукової парадигми, уточнення предмета і обєкта дослідження. Основними рисами сучасної лінгвістики є антропоцентризм, функціоналізм і комунікативність.

Лінгвістична наука кількох останніх десятиліть вивчає мову не як формальну статистичну систему, а намагається виявити механізми її функціонування у нерозривному звязку з особливостями відображення навколишнього світу у свідомості людини та процесом концептуалізації знань. Так, характерною рисою світового мовознавства на сучасному етапі є виникнення та бурхливий розвиток когнітивної лінгвістики. Звичайно, що поява кожної науки знаменує загальний прогрес у пізнанні і закономірностях світу, але поява цієї науки виявилась по багатьом причинам особливо відчутною та важливою.

Датою народження когнітивістики вважають 1956 рік, її фундатором -Дж. Міллера. Однак, саме 80-ті роки ХХ ст. в історії мовознавства залишились як роки офіційного зародження когнітивної лінгвістики. Деякi вченi часом виникнення когнітивної лінгвістики вважають органiзований у 1989 році Р.Дiрвеном у Луйсбурзькому упiверситетi симпозiум, на якому було засновано журнал Когнітивна лiнгвiстика . Виникнення цього нового лінгвістичного напряму було викликане новим розумінням мови і підкресленням в ній її психічного та ментального аспектів. Проте, важливо не опустити і той факт, що когнітивні стратегії й перспективи простежуємо вже на початку ХІХ ст., особливо у працях В.Гумбольдта, зокрема, у його працях культурологічного та дидактичного спрямування. Так, розглядаючи теорію В. Гумбольдта про народному дусі, А. А. Потебня визнає питання про походження мови питанням […] суто психологічним.

Відомими дослідниками когнiтивної лінгвістики є переважно американськi вченi, оскільки цей напрям зародився саме там. Це - Дж.Лакофф, Р.Лакгакер, Р.Джекендофф, Ч.Фiллмор, А.Гольдберг. Детальніше праці цих вчених і розвиток проблематики когнітивної лінгвістики охарактеризовано в роботах Кубрякової О.С. Особливо розгорнуто науковий апарат американської когнітивної лінгвістики представлений в Короткому словнику когнітивних термінів за редакцією Кубрякової Є.С. Треба згадати і роботи польської дослідниці Анни Вежбицької. Відомі її праці у цій галузі мовознавства: Лексикографія і аналіз концептів, Семантика граматики та ін. , у яких автор пропонує свою глибоку особисту наукову позицію, залишаючись при цьому завжди у рамках перевіреної наукової теорії.

Основними ж центрами когнітивної лінгвістики є наукові кола Каліфорнійського університету в Берклі і Сан-Дієго, а також Центр когнітивної науки Університету штату Нью-Йорк у Буффало . У Європі когнітивна лінгвістика успішно розвивається насамперед у Голландії й Німеччині. Тут проводяться регулярні міжнародні конференції.

Україна ж значно поступається цим країнам у дослідженні та розвитку цього мовознавчого напряму. Але на сьогодні термін когнітивна лінгвістика є популярним гаслом, використовуваним широким колом мовознавців. Про це свідчить значна кількість наукових робіт та досягнень у галузі філологічних наук, присвячених когнітивній лінгвістиці. Зокрема у серії видань КНУ ім. Тараса Шевченка під загальною назвою Мовні і концептуальні картини світу. Когнітивні стратегії сучасної лінгвістики відчутні також у доповідях на численних наукових конференціях - міжнародних, регіональних, вузівських. Отже, когнітивна лiнгвiстика - це лінгвістична дисципліна, в якій функцiонування мови розглядається як різновид когнітивної дiяльностi, а когнiтивнi механiзми та структури людської свідомості дослiджують через мовні явища. Це напрям, в центрі уваги якого знаходиться мова як загальний когнітивний механізм. Центральною задачею когнітивної лінгвістики є опис та пояснення мовних здібностей та (або) знання мови як внутрішньої когнітивної структури. Ця дисципліна розвиває успадковану від лінгвістики, філософії,психології класичну проблему звязків між мовою та мисленням, яка традиційно вирішувалася у лінгвістиці через лінгвістичний аналіз понять, суджень. Тепер ці кореляції розглядатимуться у дещо іншому плані, а саме у таких категоріях когнітивної природи, як знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації знань, мовні процедури оперування знаннями тощо .

Когнiтивна лiнгвiстика входить до інтегральної міждисциплінарної галузі досліджень, яка отримала назву cognitive science - когнітивної науки, когітології, або когнітології - науки про когнітивні (пізнавальні) процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пiзнання свiту1. Під когнітологією розуміють ті наукові напрямки, що займаються людським розумом і мисленням, а також ментальними процесами і станами. Предметом цієї науки є когніція - пізнання, а також повязані з ним структури і процеси. Когніція повязана зі сприйманням людиною світу.

Когнітологія є комплексною наукою. Як пише К. Стеннінг, складіть разом логіку, лінгвістику, психологію і комп'ютерну науку - і ви отримаєте когнітивну науку. Значення мови для когнітології є надзвичайно великим, бо саме через мову можна об'єктивізувати розумову (мисленнєву) діяльність. З іншого боку, вивчення мови - це опосередкований шлях дослідження пізнання, бо когнітивні й мовні структури перебувають у певних співвідношеннях. Саме тому когнітивна лінгвістика стала провідною науковою дисципліною в межах когнітології. Вона досліджує, як пов'язані мовні форми зі структурами людських знань, а також те, як вони представлені в голові людини. Для цього мовознавчого напряму характернi такi загальнi риси, як експансiонизм (виходи в іншi науки), антропоцентризм, функцiоналiзм (вивчення всього рiзноманiття функцiй мови), експланаторнiсть (пояснення мовних явищ).

Предметом дослідження когнiтивної лiнгвiстики є проблема ролi мови у процесах пiзнання й осмислення свiту, в проведеннi процесiв його концептуалiзацii й категоризацii, проблема спiввiдношення концептуальних систем iз мовними, наукової та звичайної картин свiту з мовною. Ще більш очевидний предмет когнітивної лінгвістики з наступного вислову Бодуена де Куртене: ... з мовного мислення можна виявити ціле своєрідне мовне знання всіх областей буття і небуття, всіх проявів світу, як матеріального, так і індивідуально-психологічного та соціального (громадського). Варте уваги й загальне спрямування когнітивістів на дослідження мови у зв'язку з людиною, яка думає і пізнає: Переваги когнітивної лінгвістики й когнітивного підходу до мови…в тому, що вони відкривають широкі перспективи бачення мови в усіх її різноманітних зв'язках із людиною, з її інтелектом і розумом, з усіма мисленнєвими й пізнавальними процесами, і, нарешті, з тими механізмами та структурами, які лежать у їх основі .

На даному етапі область когнітивної лінгвістики остаточно ще не сформована, але вже сьогодні в ній виокремились, з одного боку, доволі багато течій, що характеризуються загальною когнітивною організацією. З іншого боку, в області семантики, що активно розвивається в науковому плані, пропонуються різні варіанти її когнітивних версій - прототипічна семантика, концептуальна семантика, фреймова семантика.

Широке коло проблем, якими займається когнітивна лінгвістика, було добре представлене на Першому міжнародному семінарі з когнітивної лінгвістики у Тамбові 26-30 травня 1997 року. Матеріали цього семінару представляють наступні напрямки когнітивних досліджень:

·когнітивна лінгвістика: проблеми методології та напрями дослідження;

·когнітивні аспекти граматики;

·лексика у когнітивних дослідженнях;

·категорії мовних одиниць у системі і функціонуванні;

·когнітивні аспекти номінації та словотворення.

На наступних семінарах з когнітивної лінгвістики, напрямки цієї галузі розширювались та поглиблювались. Наведений список, зрозуміло, не вичерпує всіх результатів та досягнень когнітивної лінгвістики, яких довелось осягнути вченим-когнітивістам до сьогодні, але свідчить про те, що в цьому мовознавчому напрямі вже сформувалося деяке уявлення про завдання напряму когнітивна лінгвістика і вирішення цих завдань.

Таким чином, когнітивна лінгвістика поступово знайшла свій предмет, свою внутрішню структуру й свій категоріальний апарат. Вся проблематика когнітивної лінгвістики обертається навколо її основних категорій - концепту, фрейма, концептуалізації, концептосфери та ін.

2. Основні поняття у когнiтивнiй лінгвiстицi

2.1 Концепт

Основним семантичним поняттям у когнiтивнiй лінгвiстицi є концепт. Поняття концепту поки що у мовознавстві не має однозначного визначення. Як відомо, концепт є загальнонауковою категорією. Це особлива за своєю природою одиниця, якою оперує когнітивна лінгвістика. Будучи водночас і основною одиницею концептології, і лінгвокультурології, концепт вирізняється неоднозначністю та суперечливістю свого тлумачення. Грунтуючись на семантиці латинського conceptus, його зміст можна підсумувати у вигляді загального визначення: концепт - це сформульований як такий, що вбирає в себе численні форми і є їх початком. Дещо по-іншому подано у Великому тлумачному словнику сучасної української мови: концепт - це 1) формулювання, загальне поняття, думка; 2)вигадка, фантазія. Така тенденція до широкого розуміння концепта робить його предметом дослідження багатьох наук: філософії, логіки, семіотики, психології, соціології, політології та ін.

Розглядаючи концепт як двоїсту ментальну сутність, що має два боки - психiчний та мовний, дослідники розгалужують психічний і мовний аспекти у такий спосіб: у психіці - це обєкт ідеальної природи, образ, що втілює певні культурно-зумовлені уявлення носія мови про світ і водночас є прообразом, прототипом, ідеєю групи похідних понять; у мові концепт має певне імя, оскільки реальність відбивається в свідомості не безпосередньо, а саме через мову. Німецький когнітолог Моніка Шварц визначає концепт як елементарну ментально організовану одиницю, що виконує функцію зберігання знань про світ в абстрактному форматі. А. Вежбицька твердить, що концепт - обєкт світу Ідеальне, який має імя і відбиває певні культурно-зумовлені уявлення людини про світ Дійсність, що дається нам у мисленні не безпосередньо, а через мову. Завдяки цьому кожен концепт виражається відповідним словом і поняттям, тобто містить як мовну, так і немовну інформацію, представлені в єдності. Концепт - це основний осередок у ментальному світі людини, одиниця колективного знання, яка має мовне вираження і відзначена етнокультурною специфікою.

Науковці виділяють в концепті такі основні його аспекти, як знання, культура і психологія, оцінка, що кладуться в основу дефініційної моделі.

Концепти, як правило, досліджуються на основі сполучуваності, переважно предикативної, рідше атрибутивної, комплементарної, а інколи враховуються різноманітні широкі мовні контексти - фольклорні, художні, публіцистичні та інші твори. Сьогодні вже досліджено чимало соціально-політичних, філософських, культурних, ментальних, міфологічних концептів: справедливість, істина, доля, шлях, жінка, чоловік тощо.

За Р.М. Фрумкіною, укорінення терміна концепт в східноєвропейській лінгвістиці сталося у 80-ті роки XX століття внаслідок розширення сфери інтересів семантики та її взаємодії з іншими науками - логікою, психологією, соціологією та ін.. Загалом, в українській мові слово концепт починає функціонувати приблизно із середини XIX ст.

В сучасній лінгвістиці поняття концепту широко використовується під час опису семантики мови, тому що значення мовних виразів прирівнюються концептами та концептуальними структурами. Відмінність кожної такої схеми залежить від інтелектуального рівня розвитку виражаються в них: такий погляд вважається особливою рисою когнітивного підходу в цілому.

У людській свідомості концепти мають здатність упорядковано поєднуватися, певним чином взаємодіяти, утворюючи концептуальну систему. Така концептосхема є динамічною. Коцептосхеми в різних людей не є однаковими. Відмінність кожної такої схеми залежить від інтелектуального рівня розвитку кожної людини зокрема, від способу її життя та набутого життєвого досвіду та практики протягом тривалого часу.

За останні роки багато чого змінилося у розумінні поняття концепт. У науковому колі було багато різноманітних думок щодо визначення цього терміна, деякі з них звернули на себе увагу, інші зазнали невизнання.

2.2 Фрейм

Компонентами концептосхеми є фрейми. Сьогодні у мовознавчій науці існують різні інтерпретації поняття фрейм ¹. Фрейм у фреймовій семантиці одночасно є: 1) - набором припущень про пристрій формальної мови для вираження знання, в якості альтернативи для семантичних сіток або для вичислення предикатів; 2) - набором сутностей за припущенням дослідника існуючих в описовому світі ( метафізична інтерпретація поняття); 3) - організацією уявлень, що бережеться в памяті (людини або компютера) плюс організація процесів переробки і логічного висновку, що оперує над цим збереженням. Інше визначення: фрейм - це структура, що репрезентує стереотипні ситуації у свідомості людини або інтелектуальної системи і призначена для ідентифікації нової ситуації, що базується на такому ситуативному шаблоні. В теорії концептуальної структури Джекендоффа фрейм представляє як поєднання мовної, сенсорної та моторної інформації.

Структура фрейму включає три основні типи даних: поняття, інакше кажучи - назва фрейму, характеристика та значення цієї характеристики. Фрейм - це абстрактний образ для представлення певного стереотипу сприйняття. Наприклад, згадування слова кімната породжує у слухачів образ кімнати: житлове приміщення з чотирма стінами, стелею, підлогою,вікнами та дверима .

Поняттю фрейм відповідають такі поняття, як схема в когнітивній психології, асоціативні звязки, семантичне поле .

Поняття фрейму введено у 1974 р. М. Мiнським, відомим дослідником у галузі штучного інтелекту. Концепція фреймів формувалася у контексті відомого Стенфордського Проекту створення інтегральної роботи око - рука, де фрейм мислився як знаряддя для моделювання процесу зорового сприйняття обєктів реальності у вигляді сцен з дійовими особами, предметами, фоном тощо. Фрейми означали стереотипні, еталонні сцени, відомі людині з життєвого досвіду. За М. Мiнським, фрейм - це iєрархiчно впорядкована репрезентацiя певної стандартної ситуації дійсності.

Як i вся концептосистема, фрейм має мовну й позамовну сутність і не є закритою структурою. Формально фрейм зображають у вигляді структури вузлів і відношень.

Отже, фрейм - це структурована одиниця знання, в якій виділяються певні компоненти і відношення між ними. Він включає систему оцінок, показники істинної ситуації, культурні, прагматичні, енциклопедичні знання, а також концептуальні плани - інструкції для використання фрейму . Деякі фрейми є природньо вираженими - та неминуче виникають у процесі когнітивного розвитку кожного окремого індивіда (наприклад, знання артефактів).

Детальну класифікацію фреймів подає С.А. Жаботинська, яка пропонує виокремлювати: предметно центричні, акціональні, патронімічні, гіпонімічні та асоціативні фреймові структури. На іншу важливу властивість фрейму вказує О.О.Селіванова, вважаючи його динамічною структурою, що конститується за принципами креативності, стереотипності та аналогії .Р. Шенк наголошував, що винахід фрейму став справжньою сенсацією для штучного інтелекту. Пізніше спектр застосування концепції фреймів був суттєво розширений: до нього увійшли лінгвістична семантика, когнітивна теорія мемафори, прикладна семіотика тощо. Найбільш значні теоретичні та прикладні результати дає використання фреймів для розроблення систем розуміння природної мови.

Така уява про фрейми отримала визнання, відповідно, подальший розвиток, дослідження та інтерпретацію. Термін фрейм сьогодні широко поширений не тільки у лінгвістиці, але й у соціології, психології.

2.3 Сценарій

Cценарій - це різновид структури свідомості, одне з основних понять концепції М. Мiнського.

Р. Шенк застосовус фреймовий аналіз до аналiзу розумiнння смислу звязного тексту. Вiн розрiзняє два рiзновиди фреймiв - сценарii та плани. За Р.Шенком, сценарій - це детермінований каузальний ланцюг концептуалізацій, що описує стандартний перебіг у будь-якій відомій ситуації. Окремі події звязані між собою за принципом причинно-наслідкового ланцюга: результатом кожної дії стає ситуація, де є можливою чергова подія.

Основна функція сценарію - керування процесом виведення наслідків.

Сценарій утворюється в результаті інтерпретації тексту, коли ключові слова та ідеї тексту утворюють тематичні структури, витягнуті з памяті на основі стандартних, стереотипних значень, що приписані термінальним елементам.

Сценарiї описують стандартнi, типовi ситуації реальності. До їх складу входять: назва ситуації, iмена учасникiв ситуації, причини, які зумовили виникнення тієї чи іншої ситуації та набiр сцен, з яких складається ситуація. Так, сцена вхід до ресторану, що входить до сценарію Відвіданння ресторану, може бути описана як послідовність таких елементарних дій: увійти в ресторан, знайти вільний стілець, сісти тощо.

Виділяють такі рівні стуктури сценарія:

.Поверхнево-синтаксичний фрейм - переважно структури типу дієслово + іменник.

.Поверхнево-семантичний фрейм: значення слів, привязаність до дії.

.Тематичні фрейми - сценарії, повязані з діями, портретами, середовищем.

.Фрейм повідомлення - сталі форми типових розповідей, пояснень та доказів, що дозволяють слухачеві сконструювати повний тематичний фрейм. Такий фрейм містить конвенції про те, як може змінюватися фокус уваги, про головних дійових осіб, про форми сюжету, про розвиток дії та інші.

Сценарії і також фрейми мають конвенціональну природу, тобто основані на соціально-культурній інформації, яку ми всі отримуємо протягом життя в суспільстві. Варто зазначити і те, що для кожної окремої людини існує свій макросценарій: Я повинна закінчити університет, влаштуватися на роботу ... - у кожного з нас в голові розписано все, якщо не до самої смерті, то на довший час точно.

2.4 Стереотип

Ще одним важливим поняттям у когнітивній лінгвістиці є поняття стереотипу, яке носить міждисциплінарний характер. В сучасному науково-дослідницькому колі існують різні визначення поняття стереотип, причиною цього є, насамперед, те, в середині якої науки розглядати цей термін.

Термін стереотип прийшов у мовознавство з грецької мови (stereos - твердий), де означав у буквальному перекладі: копія первісної топографічної форми для печатки. Ввів цей термін американський публіцист і політик Вальтер Ліппман у 1922 році. Спочатку стереотип функціонував у соціології, соціальній психології, згодом став предметом аналізу теорії комунікації, історії літератури і культури і, нарешті, філософії мови. Парадоксально, що, хоч і всі дослідники одноголосно підкреслювали тісний звязок стереотипу з мовою, самі лінгвісти довго не виявляли до цього терміна великої зацікавленості. Найпершою важливою лінгвістичною роботою щодо тлумачення поняття стереотип стала книга Ути Квастхофф.

Отже, стереотип - це стандартна думка про соціальні групи чи про окрему особу як представника цієї групи. Стереотип володіє логічною формою мислення (наприклад: Італійці є музикальними, жінки - це емоції та ін.). В. Ліппман у своїй книзі Public opinion розумів стереотип як образ у голові людини певного явища і одночасно думка про нього (те явище). За Ліппманом стереотип - це прийнятий в історичній спільності зразок сприйняття, фільтрації, інтерпретації інформації при розпізнаванні та впізнаванні навколишнього світу, заснований на попередньому соціальному досвіді. Такі схематичні образи відповідають певним певним серйозним психічним потребам людини і є продуктом культури.

В. Ліппман вказав на подвійну функцію стереотипа: психічну і суспільну. В лінгвістичній та соціально-психологічній концепціях стереотип трактується як перетворення інформації і стану знання. У Короткому словнику лінгвістичних термінів виділяють такі функції стереотипа:

) когнітивна - генералізація при упорядкуванні інформації;

) афективна - певна міра етноцентризму в міжетнічному спілкуванні, виявлена як постійне виділення свого на противагу чужому;

) соціальна - розмежування внутрішньогрупового і позагрупового: приводить до соціальної категоризації, до освіченості соціальних груп.

Важливою рисою семантичного стереотипа є неточна субєктивна генералізація, тобто неусвідомлене приписання якої-небудь властивості всім обєктам класу, що обєднані даною назвою. Так, наприклад, судження: Мати турбується про своє дитя, Шотландці є скупими - не обовязково є правильними, якщо розглядати кожного обєкта окремо, який входить до цього класу, ця ознака може не стосуватися його.

Стереотипи класифікують на образи та зразки, які мають різний онтологічний статус. Під образом розуміють ті властивості, які розуміються нами як реальні. Наприклад, справжній студент навчається тільки перед екзаменом або у справжньому домі завжди є піч, у якій можна розвести вогонь. Риси, які утворюють зразок, ми розуміємо як необхідні для предмета з точки зору норм, яких дотримуємось ми. Наприклад, у справжньому домі панує злагода тощо. До цієї класифікації не відносяться стереотипи-міфологічні уявлення (гном, ангел, відьма тощо). Виділяють також ідеологічний тип стереотипів, до якого входять культурно-мовні уявлення про соціальні ситуації та явища, поведінку людини, такі як революція, демократія, любов, краса, народ тощо. Дана класифікація відноситься до основних елементарних варіантів стереотипа, а не до складних, тому що останні можуть включати компоненти різної модальності.

Існує інша класифікація стереотипів. Виходячи з розуміння того, що стереотип - це стійка словосполуки, закріплена у колективній памяті на рівні лексем, виділяють три різновиди стереотипів, залежно від структури плану, змісту і плану вираження: топіки, формули, ідіоми. Топіки - стійке поєднання суто семантичних одиниць, яким ще не відповідає, яка б це не була, певна форма вербалізації. Наприклад, Чоботарі пють, Зозуля передбачає майбутнє, Брат має піклуватись про сестру.

Формули - стійкі семантичні словосполуки, які мають постійне формальне вираження. До прикладу: галантний як француз, вовчий апетит, видно як на лодоні.

Ідіоми - чисто формальні стійкі словосполуки, які вже не мають для носіїв мови прозорої семантичної мотивації. Наприклад, вішати собак (на когось), дурний як пень.

У ході розвитку мови топіки переходять у формули, а формули - в ідіоми. Для лінгвіста найбільш важливим різновидом стереотипів є формули, значну кількість яких описує фразеологія.

Таким чином, узагальнюючи, про стереотипи можна сказати наступне. Ознакою стереотипів як підкласу понять є описові характеристики предмета з емоціональними та аксіологічними оцінками. Стереотипна картина світу -незалежно від того, в якій степені вона прийнята колективом і закріплена у мові, - є субєктивною картиною.

Стереотипи тісно повязані з діями та вчинками. Вони зявляються у певних життєвих ситуаціях і мотивують певні установки та дії людини.

Основними функціями стереотипів є стабілізація картини світу і програмування поведінки в рамках певної соціальної групи. Таким чином, ведеться мова про психологічні функції, які полегшують орієнтацію у важкому світі, соціальні, що забезпечують нормальне включення особистості у колектив і її впевненість у тому, що вона визнана другими членами суспільства.

когнітивний лінгвістика смисловий концепт любов

2.5 Скрипт

Скрипт - один із типів структур свідомості, вид фрейму, який виконує деякі спеціальні завдання у розробці природної мови; звичні ситуації описуються скриптом як стереотипні зміни подій. Більшість скриптів засвоюється людиною у дитинстві, в результаті прямого досвіду, співпереживання чи спостереження над іншими людьми: мало хто особисто брав участь у пограбуванні банку, але з книг, телебачення і кіно приблизно уявляють собі як це має бути, тобто володіють відповідними скриптами.

Теорія скрипту описує автоматичність, характерну для дій людини, коли її свідомість відволікається від другорядних мислимих подій.

З самого початку скрипт, план розглядались як структури даних, вигідні для умовиводів, здійснюваних в ході реконструкції причинно-наслідкових відносин, що лежать в основі якого-небудь повідомлення. Згодом зявиласьдумка, що таким же способом можна моделювати память і обробляти текст - це скрипт подачі розповіді. Так, розповідь про похід до ресторану можна уявити через вказівку на скрипт ресторан. Дію ковтнути запамятаємо, якщо зрозуміємо, що така дія зустрічається обовязково в ресторані.

Скрипт може одночасно представляти когнітивну репрезентацію контексту і план, з якого можна зрозуміти контекст. Важливою функцією скрипта є повторюваність слотів, ролей, одиниць.

В більш пізнішій концепції скрипти не прирівнюються структурам довготривалої памяті. Скриптоподібні уявлення будуються по мірі необхідності на основі загальних структур більш високого рівня, по визначеним правилам відносно конкретної ситуації, взятої на трьох рівнях памяті: на рівнях події, ситуації, наміру.

Ще пізніше прийшли до визначення скрипту як набору очікувань про те, що в пригадуваній нами ситуації повинно бути далі. Багато ситуацій у житті можна проінтерпретувати так, ніби учасники цих ситуації виконують свою роль, раніше підготовлену в тексті деякої пєси. Наприклад, офіціантка грає роль офіціантки, клієнт - роль клієнта. Життєвий досвід - це часто знання того, як повестись і як інші поведуться в конкретних стереотипних ситуаціях. Це знання і називається скриптом. Було висунуто гіпотезу, що взагалі мислення людини являю собою використання певного скрипта. Ми живемо, дотримуючись своїх скриптів.

В кінці 1970-их рр. термінологія теорії скрипту широко використовувалась не тільки в роботах про штучний інтелекту, але і при аналізі дискурсу . Вважалося, що скрипт бере участь в утворенні складних синтаксичних структур.

Один скрипт повязаний зі серією інших скриптів, зі спільними для них учасниками - деталями. Існують центральні і залежні від них скрипти, ієрархічні та звязані між собою. Всі вони групуються в сцени.

Працюючи зі скриптами, людини заповнює пробіли у своєму житті. Недостатньо конкретні події, люди, обєкти доповнюються деталями і вимальовують цілком зрозумілу картину, так, що інтерпретатору стає важко згадати, що він знав раніше, а що вивів сам логічним шляхом.

Розділ II. Гендерна лінгвістика: розвиток та становлення

. Поняття "гендер"

На змiну системно-структурнiй парадигмi, де мова iнтерпретувалась як суворо органiзована система, в якiй кожне явище має свою цiннiсть залежно вiд мiсця в цiй сиcтемi, прийшла когнiтивна лiнгвiстика, котра розглядає мову не як систему в самiй собi i для самої себе, а у звязку з людиною. Це зумовило виникнення й розвиток таких міждисциплінарних галузей наукового знання, як когнітивна лінгвістика й лінгвістична гендерологія.

Поєднання когнітивного, соціологічного і культурологічного напрямків дослідження останніх років висуває на перший план індивідуальні характеристики особистості як важливої складової вивчення центральної лінгвістичної проблеми - людина у мові. Нові концепції, що сформувались в результаті залучення до лінгвістичного опису даних із філософії, культурології, соціології змінили точку зору на традиційний лінгвістичний підхід. Стало зрозуміло, що основна функція мови не стільки у передачі інформації…скільки в орієнтації особистості в її власній пізнавальній області, тобто мова стала більше розглядатись як система орієнтаційної поведінки, де конотація займає центральне місце. Значимість індивідуальних параметрів людини у звязку з цим помітно виросла.

А.В. Кирилина зазначає, що принятий у лінгвістиці антропоцентричний підхід до мови передбачає посилену увагу до всіх параметрів людини, які відображаються у мові…Гендер, що розуміємо як культурно обумовлений і соціально відтворений феномен, представляє один із таких параметрів…. У самостійний напрямок у лінгвістиці гендерні дослідження виокремились приблизно у 70-их роках минулого століття. Таким чином, гендерні студії є, порівняно, новою ділянкою академічних досліджень в Україні. Детальну періодизацію становлення гендерних досліджень та етапи їх розвитку подає А.В. Кирилина.

Сьогодні, на базі лінгвістичних студій гендеру, ведуться дискусії щодо того, яку дати назву гендерним дослідженням у соціальних науках. О.Л. Каменська вважає доцільно ввести поняття гендергетика. На наукових конференціях тривають суперечки про введення у науковий оббіг термінів гендеристика, гендергетика, гендерологія, але до цього часу остаточно нічого не прийнято, і, наслідуючи західну наукову традицію, говорять просто про гендерні дослідження. О. Горошко пише: Я думаю, що визначення гендера у лінгвістиці вимагає подльшого уточнення….

Дослідниця О.Л. Каменска акцентує на тому, що гендерна лінгвістика і лінгвістична гендерологія не є тотожними поняттями. На її думку, гендерна лінгвістика вивчає мову і мовну поведінку із застосуванням інструментарію гендерології. Ціллю лінгвістичної гендерології є вивчення гендерних категорій із залученням лінгвістичного інструментарію. Однак, сама О.Л.Каменська підкреслює, що провести чітку межу між цими двома поняттями вдається не завжди. О. Горошко підтримує позицію А.В.Кириліної у застосуванні терміна лінгвістична гендерологія при описі гендерних досліджень у лінгвістиці.

З точки зору А.В. Кирилиної,за допомогою лінгвістичної гендерології вирішуються два типи проблем: 1) мова і відбиття в ній статі; 2) письмова та усна мовна поведінка чоловіків та жінок.

Власне саме поняття гендер було введено в соціальні науки Енн Оуклей у 70-ті роки XX ст. Походить від грецького слова genos, що означає походження, матеріальний носій спадковості, той, хто народжується. Термін зявився для визначення соціальних, а не біологічних відмінностей між чоловіками і жінками. Вважають, що однією з перших робіт, де було чітко подано термінологічні відмінності між поняттями стать і гендер, була стаття Г. Рабин Обмін жінками. Після цієї роботи виходить дослідження Роди Унгер, в якій вона розмежовує поняття стать і гендер.

Англійський соціолог Ентоні Гіденс пояснює відмінність між гендером та статтю так. Ми вживаємо термін стать, коли йтиметься про прикметні фізичні озаки людського тіла, і термін гендер у випадку психологічних, соціальних та культурних відмінностей між чоловіками та жінками. Різниця між статтю те тендером має фундаментальний характер, бо багато відмінностей між чоловіками та жінками мають не біологічний характер.

Українська дослідниця О. Іващенко подає наступне тлумачення гендеру: Гендер, на відміну від поняття статі, стосується не суто біологічних чи фізіологічних властивостей, за якими різняться чоловіки й жінки, а соціально сформованих рис, притаманних жіночності та мужності .

Цінні гендерні дослідження викладені у працях О.А. Вороніної, А.В. Кириліної, М.М. Малишової.

На початку XXI ст. термін гендер, як і взагалі гендерні дослідження, набувають у лінгвістичній науці нового звучання у звязку з виходом першого словника з гендерної проблематики. В даному словнику гендер визначено як сукупність соціальних і культурних норм, які суспільство приписує виконувати людям залежно від їх біологічної статі; гендер створюється суспільством як соціальна модель жінок і чоловіків, яка визначає їх положення і роль у суспільстві та його інститутах .

Інше трактування: гендер - це 1) відмінність між чоловіками і жінками за анатомічними ознаками; 2) соціальний розподіл, який часто базується на статевих відмінностях, але не обовязково збігається з ними.

Отже, в науці існує декілька концепцій гендера. Це обумовлено як відносною молодістю гендерного підходу, так і складністю феномена.

На сучасному етапі в українському мовознавстві вже є роботи, в яких робиться спроба системного осмислення та опису мови у зв'язку з феноменом статі, створюється теоретична модель гендеру і провадиться систематизація методологічних підходів до дослідження проблеми гендеру . Це насамперед праці таких відомих мовознавців як Олени Горошко, Л. Ставицької.

Однією з перших гендерний підхід для аналізу суспільного статусу жінок в українському суспільстві (в історичній ретроспективі) застосувала О.Кісь. Актуальність гендерної тематики для України відзначають також гендерними дослідженнями Л.Смоляр, І.Бондаревської, Т.Мельник, І.Грабовської, В.Троян та ін. Широко представлені українські дослідження гендерної лінгвістики свідчать про необхідність вдосконалення термінологічного апарату гендерної теорії.

2. Мовлення чоловіків і жінок

Нашу сучасну свідомість дивує сама можливість протиставляти мову жінок мові чоловіків, але відмінності справді прослідковуємо.

У зв'язку зі зростанням ролі гендерних досліджень ХХ століття усе більше вчених звертаються до вивчення й висвітлення даного явища не тільки з погляду соціології, історії, антропології, але й з погляду лінгвістики, що визначає актуальність і значущість лінгвістичної гендерології в сучасному мовознавстві. Вчені мають на меті показати і довести, що гендерні відмінності між чоловіками та жінками існують навіть у мовленнєвому та мовному планах, хоч, можливо, на перший погляд цього не помітно. Ось тому, на сьогодні важливим напрямком лінгвістичних досліджень є виявлення тендерних розбіжностей на різних мовних рівнях.

О. Горошко констатує, що у сучасній гендерології (і лінгвістичній) напрямок, який відстоює першорядність впливу статевих відмінностей на особливості і закономірності мовної поведінки чоловіків та жінок, отримало назву біодетермінізм. Сьогодні це трактування піддається критиці.

Характер мовленнєвого спілкування, його стратегія, стиль, тональність великою мірою залежать від гендерних і комунікативних статусів учасників спілкування. На поведінку й спілкування чоловіків і жінок істотно впливають два чинники: психофізіологічні особливості та гендерні стереотипи.

Той факт, що жінки легше, ніж чоловіки, опановують іноземні мови, майстерніше володіють мовленням та мають кращу дикцію, пояснюється анатомічною будовою їх мозку: у жінок за мовлення відповідає особлива область, розміщена у фронтальній частині лівої півкулі, і дещо менша за розміром область у правій півкулі. Наявність відділів мовлення відразу у двох півкулях дозволяє жінкам краще володіти словом. У чоловіків окремого відділу мовлення у мозку немає, за говоріння відповідає уся ліва півкуля. Цим пояснюються їх дещо нижчі мовленнєві здібності. Дослідник цього питання Е. Голдберг робить ще й такий висновок: у мозку чоловіка відмінності між лівою та правою півкулями виражені сильніше, ніж у жінок. Про також це пише у своїй книзі Функциональная асимметрия мозга, язык, пол О. Горошко. Предметом опису у її монографії виступають гендерні особливості мови, які можуть бути викликані особливостями взаємодії правої і лівої півкуль мозку.

До соціальних факторів, що зумовлюють відмінності чоловіків і жінок у мовленні, належать передусім соціальні ролі та позиції представників обох статей у суспільстві, відносини вищості - підлеглості, їхня освіта, виховання тощо. Про таку диференціацію мови за статевою ознакою залежно від впливу соціального фактору ще писав державний діяч і оратор Марк Туллій Ціцерон.

Щодо особливостей особистості й темпераменту, психологи стверджують, що жінки більшою мірою екстравертні, товариські, активні, співчутливі, дбайливі, а чоловіки більш автономні, настійливі, авторитарні й інтелектуальні. Жінки, як правило, перевершують чоловіків у всьому, що стосується мови.

Чоловічий стиль спілкування - активний і предметний, але водночас змагальний і конфліктний. Чоловіче спілкування відрізняються емоційною стриманістю. Жінки вільніше й повніше висловлюють свої почуття й емоції.

Слідом за Ф.Бацевичем у спілкуванні чоловіків та жінок можна виділити такі основні відмінності:

·У комунікації чоловіків найважливішою є інформація, тобто факти, цифри, результати. Жінки, крім інформації зорієнтовані на атмосферу спілкування.

·Чоловіки у комунікації налаштовані на соціальні статуси та владу, жінки віддають перевагу партнерській, рівноправній комунікації.

·Чоловіки віддають перевагу комунікації асиметричній, а жінки - симетричній.

·Мовлення жінок суттєвіше, емоційніше, ніж чоловіче.

·Жінки переважно формують свої бажання непрямо, що часто є причиною конфліктів. Чоловіки зорієнтовані на прямі прохання чи вимоги.

·У розмовах, дискусіях чоловіки частіше, ніж жінки, акцентують на власній позиції.

·У конфліктних ситуаціях жінки частіше, ніж чоловіки, відмовляються від свої позицій.

З усього вищесказаного можна зробити наступний висновок. Жіноче мовлення інтонаційно насичене. Прекрасна половина людства частіше використовують вигуки, надмірну гіперболізацію. Та й темп мовлення у них швидший, тому і здається, що жінки говорять більше за чоловіків.

Чоловіки частіше вживають складні синтаксичні конструкції, як то - складнопідрядні речення.

Гендерні відмінності відображаються і в лексиці. Наприклад, жінки дають більш точні позначення кольорів. Якщо в жіночому словнику можна знайти такі слова-позначення, як сірувато-бежевий, аквамариновий чи лавандовий, то у чоловіків вони просто відсутні.

Цікаво також прослідкувати відмінності на прикладі асоціацій чоловіків та жінок на рівні лексики, поданих в Українському асоціативному словнику. Як показали дослідження, респонденти чоловічої та жіночої статі надають реакції, що часто відрізняються не лише кількісно, але й тим, які саме компоненти мовної свідомості вони експлікують. Підводячи підсумок, варто ще раз зазначити, що одним зі способів показу гендерних ознак мовної картини статі є дослідження лексичного запасу слів чоловіків та жінок, дослідження гендерно маркованих концептів, які різностатеві носії мови тримають у своїй свідомості. Гендер як соціокультурний феномен не є власне лінгвістичною категорією, проте його зміст може бути розкритий шляхом аналізу структур мови. У даній роботі буде зроблено аналіз концептів любов і кохання для встановлення їх гендерних особливостей у свідомості носіїв української мови.

Розділ III. Гендерні дослідження концептів любов і кохання: порівняльний аналіз в українській мовній картині світу

. Концепт любов

Сьогодні можна вже з упевненістю говорити про становлення і розвиток науки про концепти - концептології. Вона постала як розділ міждисциплінарної когнітивістики і будь-яка наука, концептологія має предмет і завдання, систему одиниць і методи їх дослідження. Основною одиницею концептології виступає концепт, а одним із основним методів його дослідження - концептуальний аналіз.

В. Маслова для встановлення смислового обсягу концепту пропонує таку модель концептуального аналізу: 1) встановити референтну ситуацію, до якої належить концепт (за наявності художнього тексту ця операція здійснюється на його основі); 2) окреслити місце концепту у мовній картині світу та мовній свідомості нації через енциклопедичні та лінгвістичні словники (словникова дефініція є ядром концепту); 3) врахувати етимологічну специфіку; 4) залучити різноманітні контексти: поетичні, наукові, філософські, публіцистичні, прислівя та приказки; 5) результати зіставити з аналізом звязків лексеми; 6) якщо для аналізу вибрано важливий концепт, то він повинен багаторазово повторитися в живописі, музиці тощо.

На думку Є. Бартмінського, повноцінний лінгвістичний аналіз повинен спиратися на дані, отримані із трьох найважливіших джерел: системи мови, матеріалів анкет і текстів. Так, у книзі Языковий образ мира: очерки по етнолингвистике Є.Бартмінський подає свої думки щодо словниковихдефініцій та їх місця при описі мови, опираючись на матеріал найбільшого польського академічного повоєнного словника - Словарь польського языка за редакцією В. Дорошевського, на базі якого було створено декілька словників меншого масштабу. Необхідно також зазначити, що та чи інша модель концептуального аналізу залежить не тільки від складності та значущості концепту, але й від мети і завдань, які ставить перед собою дослідник. Керуючись таким підходом при аналізі концептів любов і кохання, розпочнемо практичну роботу.

Етимологічний словник української мови розкриває походження слова любов так: утворена на основі старословянського любы любов і успадкована з церковнословянської мови калька грецького власного жіночого і мені Агапія, утвореного на основі назви любов [1, с.321].

Для слова любов СУМ подає наступну дефініцію: 1) почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі, кохання; (перен.) той , кого люблять; стосунки між чоловіком і жінкою, викликані сердечною прихильністю; (розм.) інтимні стосунки з особою іншої статі. 2) почуття глибокої сердечної привязаності до кого-, чого-небудь; глибока повага, шанобливе ставлення до людини; глибока приязнь, викликана родинними звязками. 3) до чого. Інтерес до чого-небудь; внутрішній духовний потяг до чого-небудь; пристрасть до чого-небудь [2, с. 564]. Зміст цієї дефініції відповідає науковому, а не буденному знанні. Наукове визначення одночасно і багатше, і бідніше буденного.

Тепер звернемось до Українського асоціативного словника Мартінек С.В. для зясування обсягу змісту концепту любов та прослідкуємо, які реакції виникли у респондентів як наслідок стимулу любов. На підставі опрацювання цих результатів асоціативного експерименту простежимо різницю в ряді лексем-асоціацій на стимул любов окремо у жінок і окремо у чоловіків, виявимо найчастотніші у кожної статі.

Реакції, отримані від респондентів чоловічої та жіночої статі у цьому Словнику подано окремо. Як показали проведені дослідження, респонденти різних статей надають реакції, що часто відрізняються не лише кількісно, але й тим, які саме компоненти мовної свідомості вони експлікують. Гендерними ознаками концептів любов і кохання будуть лексеми-асоціації з відповідним наповненням, які стали реакцією на відповідний стимул (любов чи кохання) чоловіка або жінки, які є притаманними даним лексичним одиницям у мовній картині світу окремої статі. Стимул любов викликав у чоловіків реакції кохання 16; секс 3; дівчина; до ближнього; життя; жінка; любов; серце 2; Реакції жінок на той самий стимул доволі різко відрізняються: вічна; кохання; почуття 7; дружба; сімя3; батьків; велика; взаємна; відчуття; вірність; до батьків; життя; мама; ненависть; ніжність; палка; теплота; хлопець; щастя; щира 2 тощо [6, с. 179]. Як бачимо реакції частково різні. Якщо у чоловіків на першому місці однозначна реакція кохання на стимул любов, то у жінок цей самий стимул викликав 3 найбільш поширені рівноцінні реакції вічна; кохання; почуття. Така різниця зумовлена багатьма причинами, як соціальними, психологічними, так і фізіологічними. Жінки подали більше реакцій через те, що вільніше й повніше вміють висловити свої почуття та емоції, вдаються до гіперболізації, метафоризації, певного відхилення від теми, чоловіки у мовленні більш стримані, конкретні, зорієнтовані на інформацію, факти, цифри 1. Доказом цього є помітна тенденція у реакціях носіїв мови на стимул любов, а саме: жінки частіше, ніж чоловіки подають як асоціацію до іменника означення, причому найрізноманітніші, у чоловіків така ознака виражена меншою мірою. Так, наведемо деякі статистичні дані для кращого уявлення вищесказаного. Зі 101-єї жіночої реакції 25 означень, з тієї самої кількості чоловічих реакції означень є лише 9.

На другому місці у чоловіків реакція секс 3, у жінок - дружба; сімя 3. Жінки знову ж подали більшу кількість реакцій, ніж чоловіки. Якщо звернути увагу на семантичний бік цих лексем-реакцій, то можна зробити висновок, що жінки більшою мірою асоціюють концепт любов з певним духовним почуттям, трактують як моральний внутрішній звязок, повязують з сімєю, близькими (любов - дружба, сімя), то чоловіки асоціюють любов з тілесним злиттям (любов - секс). Реакції, які виявлено 2 рази у чоловіків: дівчина; до ближнього; життя; жінка; любов; серце, у жінок: батьків; велика; взаємна; відчуття; вірність; до батьків; життя; мама; ненависть; ніжність; палка; теплота; хлопець; щастя; щира [6, с. 179] . Помітно, що жінки тут знову продемонстрували більшу різноманітність реакцій. Реакції, що трапились 1 раз як у чоловіків, так і в жінок є доволі багатоманітні. Серед них найцікавіші у жінок: до ненависті; жагуча; мене; перемога; простота душі; статичний, у чоловіків: альбом групи ВВ; вона і в Африці любов; іспит; кров; місяць; рама; супер. Такі реакції як: кохання, секс, серце, життя, батьківська, вічна, до Батьківщини, до людей, до близьких, до людей, зрада, ненависть, почуття, щаслива є спільними для обох статей (чоловічої і жіночої), але мають різні кількісні показники. Так, реакція кохання становить 16 % усіх реакцій на стимул любов у чоловіків, тоді як у жінок - лише 7 %. Це свідчить про те, що чоловіки більшою мірою повязують лексему кохання зі стимулом любов, мало того, надають цим концептам майже тотожного значення, про що свідчать їх наступні реакції: близько до кохання; те саме що кохання, яких не виявлено у жінок. Реакція секс у чоловіків займає 3 % усіх їх реакцій, у жінок це 1 %. Тобто, перші (чоловіки) тісніше співвідносять цю реакцію зі стимулом любов ніж другі (жінки).

Тепер заглянемо у двотомний Словник синонімів української мови. Синоніми тут подано до двох різних значень концепта любов. 1-ше значення: любов - як любовні стосунки і 2-ге: любов (до чого) - як підвищений внутрішній потяг до чого-небудь, сильне бажання зайнятися чимось [3, с. 790].

Близькими за значенням слова до слова любов у 1-му значенні є: любощі мн., любість рідше, роман розм., фіглі-міглі мн., розм., шури-мури мн., розм., амури мн., розм., заст., романс діал.[3, с. 790]. Співставимо ці синоніми з реакціями в асоціативному словнику та проаналізуємо чи зафіксовано синонімію як реакцію на стимул любов у свідомості носіїв української мови, поглянувши окремо на жіночі та чоловічі реакції, встановимо відмінність між ними.

Отож, синоніми любощі, любість, роман не зафіксовано як реакцію на стимул любов ні у чоловіків, ні у жінок, що свідчить про те, що слово не асоціюється носіям мови з таким стимулом або така асоціація трапляється надто рідко і тому її не зафіксовано у словнику, такі слова є маловживаними і не використовуються часто у розмовному стилі. Синоніми фіглі-міглі, шури-мури також не зафіксовані як реакції, причиною того є те, що такі слова, як і зазначено у словнику належать до розмовного мовлення, можливо, відомі не всім носіям української мови, особливо, якщо брати до уваги вікові, соціальні, територіальні, особистісні показники впливу на мовлення чоловіка чи жінки. Синонім амури аналогічно не був викликаний як реакція на стимул любов ні у чоловіків, ні у жінок. Причиною цього є застарілість слова, як наслідок - маловживаність. Його можуть використовувати окремі фахівці та знавці мови, а пересічний мовець навряд чи вкаже слово амури як синонім до слова любов, відповідно цим і пояснюється відсутність такої асоціації на даний стимул. Останнім зазначеним синонімом у Словнику синонімів до слова любов є романс. Такої реакції також не було викликано ні у чоловіків, ні у жінок. Причина того - діалектний характер слова, як наслідок - непоширеність у свідомості всіх носіїв мови, слово обмежене територією вживання.

Розглянемо тепер синоніми, які подані у Словнику до слова любов у 2-му значенні. Такими близькими за значення є слова: інтерес, пристрасть, схильність, уподоба [вподоба], уподобання [вподобання], захоплення чим (чим-небудь), захопленість чим, відданість чому, хобі, слабість до чого, прихильність рідше, пасія заст. (Я надто добре знав його пристрасть до музики (О. Досвітній) [3, с. 790].

Майже усі ці синоніми не було виявлено як реакції на стимул любов ні у чоловіків, ні у жінок, що говорить про те, що носії української мови не асоціюють концепт любов з словами близькими йому за значенням через різні причини, а наводять слова не звязані семантикою. Винятком з цього синонімічного ряду становить слово захоплення, яке виявлено як одноразову реакцію на стимул любов у чоловіків. Таким чином, можна зробити наступний висновок: чоловіки більшою мірою повязують і асоціюють слово захоплення з концептом любов, що є його синонімом, ніж жінки. Наслідком того, що деякі слова з цього синонімічного ряду вживаються вкрай рідко у розмовному стилі або ж є застарілими стало те, що вони не виникли як реакції на стимул любов.

Загалом можна зробити наступний висновок: синоніми слова любов не виявлено як реакції на стимул любов, винятком є слово захоплення, яке стало реакцією у чоловіків на згаданий стимул. Це свідчить про те, що носії української мови не асоціюють синонімів любові з цим концептом, віддаючи при цьому перевагу асоціаціям не повязаним зі стимулом за семантикою.

Звернемось до Словника синонімів та антонімів СУМ Данилюка І.Г.,а саме - до частини Словник антонімів. Тут подано антонім до слова любов ненависть [4, с.424]. Тепер прослідкуємо чи таку реакцію виявлено у асоціативному словнику на стимул любов. Антонім слова любов - ненависть дійсно засвітчено як реакцію на стимул любов, причому це прослідковано і у чоловіків, і у жінок. У чоловіків ця реакція відбулась 1 раз, що становить приблизно 1 % від усіх чоловічих реакцій, у жінок - 2 рази, відповідно 2 %. Такі показники говорять про те, що реакція ненависть різною мірою повязана зі стимулом любов у чоловіків і у жінок. Реакцію можна трактувати як гендерно-марковану, бо вона неоднаковим чином співвідноситься з концептом любов у чоловічій та жіночій свідомості. Загалом така мовна картина свідчить, що носії мови доволі часто асоціюють концепт любов з його антонімом - ненавистю, більшою мірою така асоціація стосується жінок.

У фразеологічному словнику української мови подано статтю до слова любов: крутити любов, тобто з даним концептом повязаний саме такий фразеологізм [5, с.452]. Значення фразеологізму крутити роман (любов) з ким розкрито так: перебувати в інтимних стосунках з ким-небудь або фліртувати з кимось (В полтавській гімназії вчилася [Нонна], з офіцером романи крутила (О. Гончар) [5, с.403]. Звернемось тепер до асоціативного словника та встановимо, чи такий фразеологізм крутити роман (любов) або його компонент крутити був викликаний як реакція на стимул любов у носіїв української мови. З цього можна буде зробити висновок, чи мовці асоціюють даний фразеологізм зі стимулом, чи цей фразеологізм побутує на даному етапі у розмовній мові, і, можливо, дізнатись: яка зі статей (чоловіча або жіноча) більшою мірою його повязує з концептом любов, яким чином. Виявлено, що ні сам фразеологізм, ні його компонент не зафіксовані як реакції на стимул любов. Це говорить нам про те, що носії мови не асоціюють з даним стимулом вказаний фразеологізм, ні його складову.

Таким чином, опрацьована модель концептуального аналізу дозволила встановити наступне. Носії української мови концепт любов первинно осмислюють як почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі, кохання, тобто керуються ЛЗ1 зі СУМу. Такий висновок дозволили зробити результати реакцій на стимул любов, які семантично співвідносять ся з ЛЗ1 лексеми любов. Тут, навіть можна зробити зауваження, що така тенденція більшою мірою притаманна жінкам, якщо бути точнішим.

Опрацювавши Український асоціативний словник Мартінек С.В., було виявлено, що респонденти різних статей надають реакції на стимул любов, що часто відрізняються не лише кількісно, але й тим, які саме компоненти мовної свідомості вони експлікують. Гендерними ознаками концепту любов стали реакції, з відповідним семантичним наповненням які виникли на один і той самий стимул у чоловіків і у жінок. Якщо звернути увагу на семантичний бік цих лексем-реакцій, то можна зробити висновок, що жінки асоціюють більшим чином концепт любов з певним духовним почуттям, трактують як душевне злиття (любов - дружба, сімя), то чоловіки асоціюють любов з тілесним злиттям (любов - секс). Дані реакції є притаманними лексемі любов у мовній картині світу окремої статі.

Також можна зробити висновок, що мовці, як чоловіки так і жінки, зі стимулом любов частіше приводять асоціації,семантично протилежні даній лексемі, ніж близькі за змістом. Винятком з синонімічного ряду становить слово захоплення, яке виявлено як одноразову реакцію на стимул любов у чоловіків. Якщо аналізувати за Словником антонімів, то вималювалась наступна мовна картина. Антонім слова любов - ненависть зафіксовано як реакцію на стимул любов, це прослідковано і у чоловіків, і у жінок. У чоловіків ця реакція відбулась 1 раз, що становить приблизно 1 % від усіх чоловічих реакцій, у жінок - 2 рази, відповідно 2 %. Такі показники говорять про те, що реакція ненависть різною мірою повязана зі стимулом любов у чоловіків і у жінок. Реакцію можна трактувати як гендерно-марковану, бо вона неоднаковим чином співвідноситься з концептом любов у чоловічій та жіночій свідомості. Загалом така мовна картина свідчить, що носії мови доволі часто асоціюють концепт любов з його антонімом - ненавистю, більшою мірою така асоціація стосується жінок. У фразеологічний словнику української мови подано такий фразеологізм крутити любов. Виявлено, що ні сам фразеологізм, ні його компонент не зафіксовані як реакції на стимул любов в асоціативному словнику. Це говорить нам про те, що носії мови не асоціюють з даним стимулом вказаний фразеологізм, ні його складову.

Усі окреслені репрезентанти концепту любов потребують подальшого детального вивчення. Здійснене дослідження постає лише частиною опрацювання концепту любов в українській мовній картині світу.

2. Концепт кохання

Етимологічний словник української мови у чотирьох томах не висвітлює походження слова кохання, зате розкриває етимологію спорідненого слова кохати. Причиною відсутності концепта кохання у даному Словнику є, мабуть, його вихід майже двадцять пять років тому. Тоді таке слово було менш вживаним, ніж сьогодні і ніж багато інших широко застосовуваних слів на той час, тому і потреба подавати історію походження саме його була не такою й важливою.

Розкриємо етимологію спільнокореневого слова кохати, щоб мати приблизне уявлення про походження самого кореня: церковнословянське кохати любити; післясловянське koxati; - очевидно повязане з індоєвропейською *kos- / kes- чесати, скребти, до якого зводиться й післясловянське cesati чесати; сумнівне виведення від кореня kok-(s-), повязання з лат. carus любий, дорогий , з лит. kekse повія, лат. сomis ласкавий, послужливий, а також з kok- у польській kokot півень; не виключений вплив польського kochac на значення українського кохати; розгляд українського слова як полонізму більш сумнівний [1, с.63].УМ подає наступне лексичне значення концепта кохання: 1) почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання. 2) рідко. Те саме, що любов 2. 3) Дія або стан за значенням кохати 1, 3 і кохатися) [2, с.313].

Тепер звернемось до Українського асоціативного словника Мартінек С.В. та прослідкуємо, які реакції виникли у респондентів як наслідок стимулу кохання. Окремо розглянемо реакції чоловіків та жінок, співставимо та порівняємо їх.

Загальна кількість реакцій, викликаних цим стимулом становить 202, з них - 101 чоловіча реакція і 101 жіноча. Стимул кохання викликав у чоловіків наступні реакції: любов 14; серце 6; секс 5; дівчина; подружжя; почуття 3; вічне; жінка; зрада; сліпе 2; Аня; ахання; багатство; біль; близькість…1. Реакції жінок на той самий стимул: почуття 9; любов 8; вічне 5; велике 4; взаємне; зрада; хлопець 3; взаєморозуміння; життя; з першого погляду; захоплення; палке; прекрасне; сильне; щастя 2; брехливе; весна; взаємність; він; вірність; вічно…1 [6, с.173]. Бачимо, що картина чоловічих та жіночих реакцій помітно відрізняється одна від одної. Розглянемо детальніше.

На першому місці серед чоловічих реакцій на стимул кохання зафіксовано реакцію любов, яка відбулась 14 разів. Як вже було зазначено при аналізі концепта любов, слово любов може мати 3 різні ЛЗ. У даному випадку важко сказати, якого ЛЗ дотримуються інформанти, при наданні такої реакції на стимул кохання, чи 1-го ЛЗ, чи 2-го, чи 3-го. Керуючись логікою, можна стверджувати, що чоловіки, в даному випадку, ототожнюють ці дві лексеми, надаючи їм, слідом за словником, однакового значення як основного та первинного: почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання, оскільки таке трактування цих двох слів є спільним і його подано у СУМі, також розуміння цих двох концептів є найбільш вживаним серед мовців - носіїв української мови. У СУМі зазначено, що кохання як те саме, що любов 2, тобто як почуття глибокої сердечної привязаності до кого-, чого-небудь[2, с.313] вживається рідко, тому таку аналогічність відкидаємо. З цього можна зробити висновок, що чоловіки сприймають концепт кохання аналогічно концепту любов, керуючись підсвідомо переважно ЛЗ 1 слова любов - почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі, кохання, рідше ЛЗ 3, дуже рідко ЛЗ 3, розуміючи під словом любов - інтерес до чого-небудь; внутрішній духовний потяг до чого-небудь; пристрасть до чого-небудь [2, с. 564].

У жінок на першому місці подано реакцію почуття 9. В жіночій свідомості до цього слова привязується найбільшим чином перше ЛЗ слова кохання - почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання, яке подано у СУМі, тому, очевидно, як наслідок володіння найперше таким ЛЗ, наслідок реакція почуття. Реакція почуття становить приблизно 9 % від усіх жіночих реакцій, тоді як у чоловіків на дану реакцію припадає 3 %. Відмінність очевидна, а тому можна зробити висновок, що жінки більшою мірою більшою мірою асоціюють кохання з почуттям ніж чоловіки, надаючи перевагу у категорії кохання більше духовного чуттєвого значення, чого не прослідковано у чоловіків.

На 2-му місці у жінок реакція любов 8 на стимул кохання. Та сама реакція у чоловіків на 1-му місці і становить приблизно 14 % від усіх чоловічих реакцій тоді як у жінок - лише 8 %. Це дає змогу трактувати, що жінки меншою мірою асоціюють реакцію любов зі стимулом кохання, чоловіки ці концепти тісніше повязують, але такий звязок в них певним чином розмитий, адже не зрозуміло, яку семантику ставлять на перше місце представники чоловічої статі, обєднуючи асоціаціями ці два концепти. За аналізом жіночих реакцій можна стверджувати, що жінки обєднують концепти кохання і любов реакцією почуття, тобто в них ясніше виражений семантичний звязок між цими концептами. Цей звязок прямий та тісніший, бо жінки першочергово ціконцепти розуміють як почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання.

На 2-му місці у чоловіків реакція серце 6, у жінок таку реакцію прослідковано у набагато меншій кількості - всього 1 раз, що становить відповідно 6 % від усіх чоловічих реакцій і 1 % від жіночих.

разів зафіксовано реакцію секс у чоловіків і вічне у жінок на стимул кохання. Реакція чоловіків більшою мірою стосується 3-го ЛЗ слова кохання, коли воно трактується як дія або стан за значенням кохати 1, 3 і кохатися, жіночу ж реакцію вічне логічно віднести до означення 1-го ЛЗ слова кохання: почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання. Реакція вічне становить у жінок приблизно 5 % від усіх реакцій, тоді як у чоловіків це - 2%. Цікаво, що реакції секс взагалі не зафіксовано на стимул кохання у жінок. Це свідчить про те, що прекрасна половина людства у більшості випадків не асоціює це слово з концептом кохання, таким чином надаючи основного значення духовним, чуттєвим та романтичним реакціям типу: вічне; велике; взаємне; палке; прекрасне; сильне; вічно безмежне; навіки; назавжди тощо.

Серед реакцій на концепт кохання прослідковано аналогічну тенденцію, що й при аналізі концепта любов. Жінки подали більше реакцій-означень на стимул кохання, ніж чоловіки, що свідчить про образність, емоційність жіночої мови, насиченість її означеннями, чого не спостерігаємо у чоловіків 1. Наведемо деякі статистичні дані для кращого уявлення вищесказаного. Зі 101-єї жіночої реакції 34 означення до концепта кохання, тоді як у чоловіків всього 18.

Серед найцікавіших та найнеочікуваніших реакцій на стимул кохання, як я вважаю, у чоловіків є такі: багатство; було є і буде; існує; класно; легкість; місячне сяйво; незручність; потреба; своє волевиявлення; смерть; совість; спрага; теля; угу; фіолет; халепа; червоно-жовте. У жінок це: втома; гнида; душа; крила; не все; як хочеш; незрозуміле почуття; нереально; психічна хвороба; рожевий; світло; стан; час. Цей погляд, безперечно, має субєктивний гендерний характер, тому що аналізую дані реакції, будучи представницею жіночої статі.

Загалом, можна зробити висновок, що носії української мови у переважній більшості випадків асоціюють концепт кохання з концептом любов або зі семами, які входять до складу 1-го ЛЗ слова кохання типу: почуття до особи, сердечний, до іншої статі, прихильність тощо. Але особливості асоціацій у чоловіків та жінок свої. Жінки асоціюють концепт кохання найбільшою мірою з словом почуття, а така асоціація свідчить, що концепт кохання вони першим чином тлумачать як почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання, а лише потім надають уваги іншим ЛЗ. Чоловіки загалом співвідносять концепт кохання з концептом любов, тому в цьому випадку важко прослідкувати яке-небудь конкретне ЛЗ того чи іншого концепта.

Варто зазначити і те, що чоловіки частіше наводять асоціації до стимулу кохання, які семантично можна повязати з ЛЗ 3 слова кохання - дія або стан за значенням кохати 1, 3 і кохатися. До таких асоціацій можна віднести: секс; ахання; давати; статевий акт. Такого явища у жінок не виявлено. Тому варто зробити наступний висновок. Жінки більшою мірою розуміють та розглядають концепт кохання як щось духовне, як внутрішні душевні стосунки, тому й виникають асоціації, які семантично близькі до концепта кохання, або логічно з ним співвідносяться. Чоловіки, хоч і асоціюють даний концепт з концептом любов, проте вагомий відсоток чоловічих реакцій складають ті, які семантично демонструють 3ЛЗ слова кохання, а це говорить про те, представники чоловічої статі частіше, ніж жінки асоціюють концепт кохання з словами, які семантично представляють зміст слова кохання як фізичної близькості.

Тепер звернемось до двотомного Словника синонімів української мови. У ньому подано такі близькі за значення слова до кохання: любов, почуття, закохання розм., любощі, любість розм., уподоба [вподоба] діал., любва [люба] діал., милість заст., пристрасть, жага (Дух палкого кохання в молодих душах неначе повіяв на неї крилом, навіяв спомин про її давню, молоду любов (І. Нечуй-Левицький) [3, с.710]. Прослідкуємо, чи виявлено синоніми слова кохання кохання як реакції на даний стимул окремо у чоловіків і у жінок. Це дозволить зробити висновок, чи носії української мови асоціюють з концептом кохання близькі за значення йому слова.

Отож, з усіх синонімів, поданих у Словнику до слова кохання в асоціативному словнику виявлено наступні: любов; почуття; пристрасть. У жінок реакція-синонім любов до стимулу кохання, як вже було зазначено, відбулась 8 разів, у чоловіків - 14 разів. Синонім почуття як реакція на цей самий стимул відбулась 3 рази у чоловіків і 9 разів у жінок. Реакцію пристрасть було виявлено лише у жінок - 1 раз.

Синоніми закохання, любощі, любість, уподоба, любва, милість, жага не зафіксовано як реакції на стимул кохання ні у чоловіків, ні у жінок, що свідчить про те, що слова не асоціюються носіям мови з таким стимулом або така асоціація трапляється надто рідко і тому її не зафіксовано у словнику. Причиною цього може бути маловживаність слів, в даному випадку, таких як любощі, любість, жага, а тому вони не використовуються часто у розмовному стилі. Синонімів уподоба, любва також, як вже зазначено, не зафіксовано як реакції на стимул кохання, тому що дані слова є діалектами, як наслідок - непоширеність у свідомості всіх носіїв мови, слова обмежені територією вживання. Синонім милість аналогічно не був викликаний як реакція на стимул кохання ні у чоловіків, ні у жінок. Причиною цього є застарілість слова, як наслідок - маловживаність. Його можуть використовувати окремі фахівці та знавці мови, а пересічний мовець надто рідко, відповідно цим і пояснюється відсутність такої асоціації на даний стимул. Можна зробити наступний висновок. У жінок зафіксовано більше реакцій-синонімів до слова кохання на стимул кохання, ніж у чоловіків, тому варто стверджувати, що у представників жіночої статі різноманітніше мовлення, вони вживають більше слів близьких за значенням, щоб уникнути повторюваності, одноманітності, щоб зробити свою мову яскравішою. Інші синоніми, що їх подано у Словнику синонімів української мови, не виявлено як реакції на даний стимул через різні причини: маловживаність слова, застарілість, його діалектний характер та ін.

Звернемось до Словника синонімів та антонімів СУМ Данилюка І.Г.,а саме - до частини Словник антонімів. Тут подано антонім до слова кохання ненависть [4, с.412]. Варто зазначити, що цей самий антонім подано у Словнику і до слова любов. Таке подання до різних концептів одного й того ж самого протилежного за значенням слова, свідчить про семантичну схожість вихідних слів, в даному випадку концептів любов і кохання. Тепер прослідкуємо чи таку реакцію виявлено у асоціативному словнику на стимул кохання. У жінок ця реакція відбулась 1 раз, у чоловіків її не зафіксовано. Це свідчить про те, що жінки асоціативно повязують антонім до слова кохання ненависть з ним, як зі стимулом. У чоловіків такого явища не виявлено. Реакцію можна трактувати як гендерно-марковану, бо вона є ознакою асоціацій на стимул кохання у жінок, але не є складовою чоловічих реакцій.

Загалом така мовна картина свідчить, що представники жіночої статі асоціюють антонім до слова кохання ненависть з концептом кохання, чого не можна сказати про представників чоловічої статі.

У фразеологічному словнику української мови не зафіксовано ніяких фразеологізмів, до складу яких би входило слово кохання, тому, відповідно, ніякого аналізу не буде проведено.

Підведемо підсумки дослідження концепта кохання та його асоціацій у свідомості носіїв української мови, яку зроблено за допомогою Українського асоціативного словника Мартінек С.В.

Було встановлено, що носії української мови, як чоловіки, так і жінки, у переважній більшості випадків асоціюють концепт кохання зі словами, які є семантично близькими даному концепту і які логічно можна було співвіднести з 1ЛЗ слова кохання: серце; дівчина; хлопець; довіра; до іншої статі; прихильність; вічне; велике; взаємне; палке; прекрасне; сильне; вічно безмежне; навіки; ніжність; щастя; щасливе; щире; вірність; взаємність; двох сердець; довіра тощо. Але особливості асоціацій у чоловіків та жінок безперечно є свої.

Жінки асоціюють концепт кохання найбільшою мірою зі словом почуття, а така асоціація свідчить, що концепт кохання вони першим чином тлумачать як почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання. У чоловіків найпершою є асоціація любов, тому можна говорити про тіснішу співвіднесеність чоловіками концепта кохання з концептом любов, ніж жінками. Серед чоловічих реакцій виявлено: секс; ахання; давати; статевий акт, яких немає у жінок. Такі асоціації варто трактувати як гендерно-марковані, оскільки притаманні лише представникам чоловічої статі. У жінок такого явища не виявлено.

Жінки більшою мірою розглядають концепт кохання як щось духовне, як внутрішні душевні стосунки, тому й асоціації виникають семантично близькі, у чоловічій свідомості концепт кохання часто асоціюється як фізична близькість.

У жінок зафіксовано більше реакцій-синонімів до слова кохання на стимул кохання, ніж у чоловіків. Реакція-антонім ненависть на стимул кохання виявлено лише у жінок.

Висновки

У результаті розгляду та гендерного аналізу концептів любов і кохання в українській мовній картині світу варто зробити наступні висновки.

Відповідно до поставленої мети курсової роботи - зробити порівняльний аналіз гендерно маркованих концептів любов і кохання на базі словників української мови, встановити між ними відмінності, виконано низку завдань:

.Опрацьовано термінологічний апарат курсової роботи, а саме поняття: когнітивна лінгвістика, концепт, фрейм, сценарій, стереотип, скрипт, гендерна лінгвістика, гендер.

.Визначено смислове наповнення концептів любов і кохання на основі джерельної бази - словників української мови: тлумачного словника УМ, етимологічного, словники синонімів та антонімів, фразеологічного словника української мови.

.Виявлено гендерні ознаки концептів любов і кохання на основі результатів експерименту з респондентами жіночої та чоловічої статі, представленого в Українському асоціативному словнику.

.Встановлено гендерну специфіку концептів любов і кохання у свідомості мовців чоловічої і жіночої статі, а саме, виявлено особливості, які є більш властивими для осіб чоловічої і жіночої статі при вживанні ними цих слів в українській мові та культурі загалом.

Опрацьована модель концептуального аналізу дозволила встановити наступне. Носії української мови первинно концепт любов осмислюють як почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі, кохання, тобто керуються ЛЗ1 зі СУМу. Такий висновок дали змогу зробити результати реакцій на стимул любов, які семантично співвідносяться з ЛЗ1 лексеми любов. Реакцій, які на рівні семантики є близькими ЛЗ1, зафіксовано більшість. Така тенденція більшою мірою притаманна жінкам.

Було також виявлено, що респонденти різних статей надають реакції на стимул любов, що часто відрізняються не лише кількісно, але й тим, які саме компоненти мовної свідомості вони експлікують. Гендерними ознаками концепту любов стали реакції, з відповідним семантичним наповненням, які виникли на один і той самий стимул у чоловіків і у жінок. Якщо звернути увагу на семантичний бік цих лексем-реакцій, то можна сказати наступне. Жінки більшим чином асоціюють концепт любов з певним духовним почуттям, трактують як внутрішнє злиття, родинне, близьке по духу (любов - дружба, сімя), чоловіки асоціюють любов з тілесним фізичним злиттям (любов - секс). Дані реакції є притаманними лексемі любов у мовній картині світу окремої статі.

Носії української мови, як чоловіки так і жінки, на стимул любов частіше приводять асоціації, семантично протилежні даній лексемі, ніж близькі за змістом. Винятком з синонімічного ряду лексеми любов становить слово захоплення, яке виявлено як одноразову реакцію на стимул любов у чоловіків.

Загалом така мовна картина свідчить, що носії мови доволі часто асоціюють концепт любов з його антонімом - ненавистю, більшою мірою така асоціація стосується жінок. У фразеологічному словнику української мови подано такий фразеологізм крутити любов. Виявлено, що ні сам фразеологізм, ні його компонент не зафіксовані як реакції на стимул любов в асоціативному словнику. Це говорить нам про те, що носії мови не асоціюють з даним стимулом вказаний фразеологізм, ні його складову.

Аналіз концепта кохання у свідомості носіїв української мови дозволив встановити наступні характеристики у чоловічій та жіночій мовних картинах світу.

Чоловіки часто сприймають концепт кохання аналогічно концепту любов, керуючись підсвідомо переважно ЛЗ1 слова любов - почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі, кохання, рідше ЛЗ 3, дуже рідко ЛЗ 3, розуміючи під словом любов - інтерес до чого-небудь; внутрішній духовний потяг до чого-небудь; пристрасть до чого-небудь. В жіночій свідомості до цього слова привязується здебільшого ЛЗ1 слова кохання - почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання, яке подано у СУМі, тому, очевидно, як наслідок володіння найперше таким ЛЗ, наслідок реакція почуття.

Встановлено відмінність: жінки більшою мірою асоціюють кохання з почуттям ніж чоловіки, надаючи перевагу у категорії кохання більше духовного чуттєвого значення, чого не прослідковано у чоловіків.

Серед реакцій на концепт кохання і любов прослідковано таку тенденцію. Жінки подали більше реакцій-означень на дані стимули, ніж чоловіки, що свідчить про образність, емоційність жіночої мови, насиченість її означеннями, чого не спостерігаємо у чоловіків.

Носії української мови у переважній більшості випадків асоціюють концепт кохання з концептом любов або зі семами, які входять до ЛЗ 1слова кохання. Але особливості асоціацій у чоловіків та жінок свої.

Жінки асоціюють концепт кохання найбільшою мірою з словом почуття, а така асоціація свідчить, що концепт кохання вони першим чином тлумачать як почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання, а лише потім надають уваги іншим ЛЗ. Чоловіки загалом співвідносять концепт кохання з концептом любов, тому в цьому випадку важко прослідкувати яке-небудь конкретне ЛЗ того чи іншого концепта.

Жінки більшою мірою розуміють та розглядають концепт кохання як щось духовне, як внутрішні душевні стосунки, тому й виникають асоціації, які семантично близькі до концепта кохання, або логічно з ним співвідносяться. Чоловіки, хоч і асоціюють даний концепт з концептом любов, проте вагомий відсоток чоловічих реакцій складають ті, які семантично демонструють 3ЛЗ слова кохання, а це говорить про те, представники чоловічої статі частіше, ніж жінки асоціюють концепт кохання з словами, які семантично представляють зміст слова кохання як фізичної близькості.

У жінок зафіксовано більше реакцій-синонімів до слова кохання на стимул кохання, ніж у чоловіків, тому варто стверджувати, що у представників жіночої статі різноманітніше мовлення, вони вживають більше слів близьких за значенням, щоб уникнути повторюваності, одноманітності, щоб зробити свою мову яскравішою.

Результати асоціативного експерименту засвідчили, що представники жіночої статі асоціюють антонім до слова кохання ненависть з концептом кохання, чого не можна сказати про представників чоловічої статі.

У фразеологічному словнику української мови не зафіксовано ніяких фразеологізмів, до складу яких би входило слово кохання, тому, відповідно, ніякого аналізу не було проведено.

Таким чином, у курсовій роботі виявлено та проаналізовано гендерний зміст і гендерні ознаки концептів любов і кохання, які притаманні носіям української мови. Визначено ознаки концептів любов і кохання, які не було зафіксовано раніше в концептологічних дослідженнях.

Дослідження гендерних ознак концептів любов і кохання засвідчило, що жінки й чоловіки вкладають у ці концепти різні ознаки і зміст, які ґрунтуються, відповідно, на жіночому або чоловічому досвіді й переживанні. Такий аналіз з урахуванням гендерної специфіки змісту і засобів репрезентації концептів дозволяє співвіднести ознаки чоловічої й жіночої мовної картини світу, гендерно маркованих систем цінностей.

Список використаної літератури

1.Антология концептов / Под ред. В. Карасика, И. Стернина. - М.: Гнозис, 2007. - 511 с.

.Бартминский Э. Языковий образ мира: очерки по етнолингвистике. Изд-во Индрик. - Москва, 2005.- 263 c.

.Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. - К.: Видавничий центр Академіл, 2004.- 344 c.

.Бодуен де Куртене и современная лингвистика. Казань, 1989. - 425c.

.Бондаренко О.С. І назвав Адам імя своїй жінці: Єва…: чоловік і жінка у дзеркалі мовних культур. - Кіровоград: Імекс - ЛТД, 2008.- 159с.

6.Булаховский Л.А. Избранные труды в пяти томах (Т.1). - К.: Наукова думка, 1975. - 496 c.

7.Буренина Н.В. Особенности феминистского этапа формирования гендерных исследований // Традиции и новаторство в гуманитарных исследованиях / Сб. науч. трудов. - Саранск: Изд-во Мордовск. гос. ун-та, 2002. - С. 175-180.

.Вежбицкая А. Семантика грамматики. - М., 1992. - 32 c.

.Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: пер. с англ. отв. ред. М.А. Кронгауз, вступ. ст. Е.В. Падучевой. - М.: Русские словари, 1997.- 416 с.

.Гендер і культура: зб. ст. // Упоряд.: В.Агеєва, С.Оксамитна. - К.: Факт, 2001. - 224 с.

.Гендерний підхід: історія, культура, суспільство. - Львів, ВНТЛ - Класика. 2003. - 252 с.

.Гіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. В.Шовкун, А. Олійник; Наук. ред. О. Іващенко. - К.: Основи, 1999. - 726 с.

.Горошко Е.И. Функциональная асимметрия мозга, язык, пол: Аналитический обзор: Монография. - М.; Харьков: ИД ИНЖЭК, 2005. - 279 с.

14.Горошко Е.И. Языковое сознание: гендерная парадигма: монография. - Москва; Харьков: ИНЖЭК, 2003. - 437 с.

15.Гумбольдт В. Язык и философия культури. - М.,1985. - С.370-382.

.Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего похода // Вопросы языкознания, 1994. - №4.- С. 17 - 33.

.Дмитрієва М. Гендерні дослідження в мовознавстві. - Київський міський семінар із гендерної лінгвістики. - Київ, Інтернет. - 2005. - 56 с.

.Іващенко О. Гендерна наукова перспектива: від світогляду до політики // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - №6. - С.79-80.

.Кирилина А.В. Гендер: лингвистические аспекты. - М.: Ин-т социологии РАН, 1999. - 200 с.

.Кирилина А.В. Новый етап развития отечественной лингвистической гендерологии // Гендерные исследования и гендерное образование в высшей школе: Матер. междунар. научн. конф. Иваново, 25-26 июня 2002: В 2 ч. - Ч. 2. История, соціологія, язик, культура. - Иваново: Иван. гос. ун-т, 2002. - С. 238 - 242.

21.Кириченко Г.С. Нариси загального мовознавства: навч. посіб. для студ. філол. cпец. вищ. навч. закл.: у 2 ч. (ч.2). - К.,2008. - 224 с.

.Краснобаєва-Чорна Ж. Концептуальний аналіз як метод концептивістики (на матеріалі концепту ЖИТТЯ в українській фраземіці) // Українська мова. - Донецьк, 2009. - № 1. - С. 41-52.

.Краткий словарь когнитивных терминов. Е.С.Кубрякова, В.З.Демьянкова, Ю.Г.Панкращ, Л.Г.Лузина. - Москва,1996.

.Кубрякова Е.С. Эволюция лингвистических идей во второй половине XX века // Язык и наука конца XX века. - М.: Ин-т языкознания РАН, 1995. - С.144 - 238.

.Кубрякова Е. С. Начальные этапы становления когнитивизма: лингвистика - психология - когнитивная наука // Вопросы языкознания. - 1994. - № 4. - С.3.

.Кусько К. Лінгвістика на зламі століть: стратегії та методологічні орієнтири // Українознавство, №1-2. - К., 2004. - С.205 - 211.

.Липпман У. Общественное мнение./ пер. с англ. Т. В. Барчунова, ред. К. А. Левинсон, К. В. Петренко. - М.: Институт Фонда Общественное мнение, 2004. - 342 с.

28.Лукин В.А. Концепт истины и слово истина в русском языке // Вопросы языкознания. М., 1993. №4. - С.258 - 272 с.

.Мартінек С.В. Український асоціативний словник: у 2 т. - Т.1: Від стимулу до реакції. - 2-ге вид. - Львів: ПАІС, 2008.

.Маслова В. Когнитивная лингвистика. - Минск: ТетраСистемс, 2004. - 256 с.

.Маслова В.А. Лингвокультурология: Учебное пособие. - М.: Издательський центр Академия, 2001. - 208 с.

.Минский Марвин Ли. Фрейми для представления знаний. - М.: Энергия, 1979. - 150 с.

.Мінаєва Е.В. Гендерна концептологія: мовна репрезентація концептів дім і любов у жіночій поезії: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. - Сісферополь, 2007. - 23с.

34.Непоп-Айдачич Л. Етнолінгвістична школа Єжи Бартмінського <#"justify">35.Омельченко Н. Гендерна політика в контексті соціальних з мін // Гендерний підхід: історія, культура, суспільство. - Львів, ВНТЛ - Класика, 2003. - 215 - 220 с.

.Попова З.Д., Стернин И.А. Понятие концепт в лингвистических исследованиях. - Воронеж: Воронежский ГУ, 2000. - 30 с.

.Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції / За ред. Ф.С.Бацевича і Р.С.Помірка. - Київ: Літопис, 1999. - 405с.

.Слухай Н.В. Сучасні лінгвістичні теорії концепту як мовно-культурного феномену // Мовні і концептуальні картини світу. Вип. 7. - К., 2002. - С. 462 - 470 с.

.Стребкова Ю.В. Гендерна компонента сучасного українського суспільства: (соц-філос. аспект). - К., 2007. - 20 с.

.Фрумкина Р.М. Три мнения об одной книге // Язык и когнитивная деятельность. - М., 1989. - С.38 - 45 с.

.Хомський Н. Роздуми про мову (Пер. з англ. О.П. Кошовий). - Львів: Ініціатива, 2000. - 352 с.

42.Шарапова В.В., Фатеева. В.Г. Тендерна диференціація мовлення // Вісник НУК (електронне видання). №1. - С.21 - 27 с.

43.Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник. - К.: Артек, 1998. - 336 с.

44.Ясіновська О.В. Про межі термінів поняття і концепт у сучасній когнітивній лінгвістиці // Вісник Львівського у-ту. Серія філол. 2003.Вип. 30. - С.257- 268.

45.Wierzbicka A. Lexicography and conceptual analysis. Ann Arbor, 1985.

Джерельна база

.Словник Українська мова в 11-ти томах. - К., 1970-1980 рр.

.Словник синонімів української мови: В 2 т./ А.А. Бурячок, Г.М.Гнатюк, С.І. Головащук та ін. - Наукова думка, 2001. - 956с.

.Данилюк І.Г.СУМ. Словник синонімів та антонімів. - Донецьк: ТОВ ВКФ БАО, 2009. - 592с.

.Фразеологічний словник української мови / Уклад.: В.М. Білоноженко та ін.- К.: Наукова думка, 1999. - 984с.

.Мартінек С.В. Український асоціативний словник: У 2 т. - Т.I: Від стимулу до реакції. - 2-ге вид., стер. - Львів: ПАІС, 2008. - 344с.