Організація обліку виробництва зернових культур

Організація обліку виробництва зернових культур

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ БУХГАЛТЕРІЇ СТОВ «БІЛЬШОВИК»

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

.1 Організація документування

.2 Організація бухгалтерської обробки облікової інформації з обліку виробництва зернових культур

.3 Шляхи вдосконалення організації обліку виробництва продукції зернових культур

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Виробництво продукції зернових культур в останні роки є одним з найбільш прибуткових напрямків діяльності вітчизняних сільськогосподарських підприємств, фінансові результати від реалізації продукції зернових культур заслуговують на пріоритетну увагу. Разом з тим, в умовах економіки ринкового типу значну роль відіграє бухгалтерський облік, без знання якого неможливо ефективно управляти підприємством. А забезпечення ефективного функціонування підприємства вимагає економічно грамотного управління його діяльністю, що багато в чому визначається умінням її аналізувати. В зв'язку із цим питання обліку в галузі рослинництва є надзвичайно актуальним, оскільки лише облік є єдиним джерелом інформації, необхідної для управління та контролю за економічною доцільністю виробництва продукції рослинництва. Тому важливе значення має раціонально організований облік виробництва продукції зернових культур, правильне та оптимальне документування здійснених операцій на даному етапі виробництва, яке повинен забезпечити систематичний контроль за виконанням плану виробництва і економним витрачанням засобів; виявлення фактичної собівартості всіх видів отриманої продукції і виконаних робіт по статтям витрат. Недостатня теоретична і практична розробленість обліку виробництва аграрного сектора, недосконалість нормативних актів, що його регламентують, зумовили потребу в вдосконаленні обліку витрат, зокрема зернових культур.

Метою даної роботи є вивчення стану та розробка заходів по удосконаленню обліку виробництва продукції зернових культур.

Об’єктом дослідження виступає процес обліку виробництва озимої пшениці в СТОВ «Більшовик».

Предметом дослідження було обране удосконалення організації обліку виробництва зернових культур.

Перед даною роботою ставилися наступні задачі:

. Вивчити організацію обліку виробництва зернових культур на прикладі конкретного сільськогосподарського підприємства - СТОВ «Більшовик» Скадовського району Херсонської області.

. Розглянути перспективу удосконалення організації обліку виробництва зернових культур на підприємстві.

Теоретичною і методологічною основою досліджень були нормативно-правова база, що регулює відносини у рослинництві, дані первинних та зведених документів, регістри синтетичного і аналітичного обліку, дані річних звітів, статистична звітність (форма №50 с.г.), фінансова звітність( ф.№1 «Баланс», ф.№2 «Звіт про фінансові результати»).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Сільське господарство є галуззю матеріального виробництва, що виробляє продукцію рослинного і тваринного походження, які, в свою чергу, є продуктами харчування для населення і сировиною для промисловості. Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість. За Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку - 16 «Витрати» об’єктами обліку витрат у рослинництві вважаються окремі сільськогосподарські культури (групи культур), а також виконані роботи в незавершеному виробництві (витрати під урожай наступного року: оранка на зяб, лущення, внесення добрив, снігозатримання, чорні пари тощо).

Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням усіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) у натуральних та грошових вимірниках. З формулювання мети можна визначити основні завдання обліку виробництва:

-       визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем прикладення (центрами відповідальності), елементами, статтями обліку, суміжними періодами та іншими ознаками, передбаченими відповідними стандартами фінансового та управлінського обліку;

-       своєчасне та повне відображення виготовленої продукції, наданих робіт чи послуг за їх кількістю та якістю в розрізі окремих об'єктів обліку, центрів відповідальності та суміжних періодів;

-       встановлення фактичного рівня собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) відповідно до затверджених положень та порівняння його з нормативним, розрахунковим (прогнозним, кошторисним) та рівнем ринкових цін;

-       формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції (робіт, послуг) у передбаченій системі документів, облікових реєстрів та звітності.

М.Ф. Огійчук вважає, що витрати - це зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу які можуть бути достовірно оцінені). Загалом витрати групують та обліковують внаслідок його вилучення або розподілу власниками, за умови, що ці витрати розрізняють за видами, місцями виникнення та носіями витрат. Види витрат визначають, виходячи з економічного змісту кожного елементу витрат. Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях, пов'язаних з оборотом коштів підприємства. Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Під терміном носій витрат слід розуміти продукцію підприємства (включаючи роботи та послуги), яка в той чи інший момент може перебувати на різних дореалізаційних стадіях, починаючи від стадії придбання запасів, призначених для її випуску. За ознакою залежності від обсягів випуску продукції (виконання робіт, надання послуг) витрати підприємства поділяються на постійні та змінні [13].

Згідно з П(С) БО №16 «Витрати» витратами визнаються:

-       витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

-       витратами звітного періоду визначаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

-       витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені.

-       витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Витратами не визнаються:

-       попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

-       витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

-       погашення одержаних позик [7].

Існує великий перелік витрат при виробництві продукції. Так, при визначенні фінансового результату порівнюють доходи з витратами звітного періоду. Для цього необхідно виділити витрати, які відносяться до звітного періоду. Їх поділяють на вичерпані і невичерпані:

Вичерпані - це спожита частка всіх витрат підприємства. Такими витратами слід вважати собівартість реалізованої продукції, включаючи амортизаційні витрати.

Невичерпані витрати - це такі витрати, що позначають розмір витрачених коштів, які принесуть користь в майбутньому. Витраченими коштами слід вважати вартість придбаних виробничих запасів, основних засобів, інших необоротних активів.

При прийняті управлінського рішення щодо будь-якої господарської операції слід розрізняти релевантні і не релевантні витрати.

Релевантні витрати - це витрати, які можуть бути змінені внаслідок управлінського рішення, а не релевантні - не залежать від такого рішення.

При розгляді різних альтернативних рішень слід розрізняти дійсні та можливі витрати.

Дійсні витрати - це витрачання конкретних ресурсів (грошей чи інших активів). Такі витрати знаходять своє реальне відображення в реєстрах бухгалтерського обліку в міру їх здійснення.

Можливі витрати - це вигода, яка втрачається, коли вибір одного з варіантів альтернативного рішення вимагає відмовитися від доходу за іншим варіантом.

Для оцінки роботи окремих підрозділів, керівників чи спеціалістів виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані - це витрати, які менеджер може безпосередньо проконтролювати або значним чином впливати на них.

Неконтрольовані - це витрати, які менеджер не може контролювати чи безпосередньо впливати на них. До традиційно контрольованих витрат можна віднести всі матеріальні витрати (палива, добрив, насіння) та витрати на оплату праці, а до неконтрольованих - амортизаційні відрахування, податки та збори [11].

Згідно ПСБО 30 «Біологічні активи» використовуються такі поняття:

-       біологічний актив - слід розуміти живу тварину і рослини (стебло жита, пшениці), які в процесі біологічного росту (біологічних перетворень) можуть давати сільськогосподарську продукцію (приріст живої маси, шерсть, яйця і ін) до первинної обробки і/або додатковий біологічний актив (телята, свині, сажанці і ін), які мають здатність самовідновлюватися і в майбутньому принесуть господарству економічну користь;

-       поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі;

-       сільськогосподарська продукція - актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання [8].

Так, згідно з цим стандартом сільськогосподарська продукція при її первісному визнанні оцінюється за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Первісне визнання сільськогосподарської продукції відображається у тому звітному періоді, у якому вона відокремлена від біологічного активу. Тому отриману продукцію після її первісного визнання оцінюють та відображають відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Визначення справедливої вартості біологічних активів і сільськогосподарської продукції ґрунтується на цінах активного ринку. За наявності кількох активних ринків біологічних активів і сільськогосподарської продукції їх оцінка ґрунтується на даних того ринку, на якому підприємство передбачає продавати біологічні активи та/або сільськогосподарську продукцію. За відсутності активного ринку визначення справедливої вартості біологічних активів і сільськогосподарської продукції здійснюється за:

-       останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

-       ринковими цінами на подібні активи, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня завершеності біологічних перетворень активу, для якого визначається справедлива вартість;

-       додатковими показниками, які характеризують рівень цін на біологічні активи і сільськогосподарську продукцію.

Витрати, пов'язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності. Облік витрат ведеться за окремими об'єктами обліку витрат (окремі види біологічних активів та/або їх група) відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

-       прямі матеріальні витрати;

-       прямі витрати на оплату праці;

-       інші прямі витрати;

-       змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством. За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат і включені до собівартості продукції.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші плати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Іншими словами, заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, порахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами та інше.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища, тощо. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, тобто загальновиробничими витратами [7].

За новим Податковим кодексом України запропоновано альтернативний метод визначення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). Він передбачає формувати її лише з прямих витрат, пов’язаних із виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг). Згідно з ново запропонованим методом до собівартості реалізованої продукції входять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизація виробничих ОЗ та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних із виробництвом продукції; інші прямі витрати, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) [1].

При калькулюванні продукції сільськогосподарського виробництва необхідно керуватися «Методичними рекомендаціями з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств», затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України № 132 від 18.05.2008р. Так при калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляцій (характером виникнення і призначенням). Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Але їх класифікація не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства [4].

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції встановлюються підприємством самостійно. Але вони можуть додержуватись методики розподілу витрат за статтями калькуляції, яка запропонована Міністерством Фінансів України в П(С)БО-16 «Витрати». З урахуванням цих вимог сільськогосподарські підприємства можуть використовувати такі калькуляційні статті:

. сировина і матеріали;

. покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги

виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

. паливо і енергія на технологічні цілі;

. зворотні відходи (вираховуються);

. основна заробітна плата виробничих робітників;

. додаткова заробітна плата виробничих робітників;

. відрахування на соціальне страхування;

. витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;

. витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

. цехові витрати;

. втрати внаслідок технічно неминучого браку;

. супутня продукція (вираховується);

14. інші виробничі витрати.

У групуванні витрат за статтями прямі витрати, як правило, поділяються за елементами, а непрямі утворюють комплексні статті (складаються з витрат, які включають декілька елементів), що відрізняються за їх функціональним призначенням у виробничому процесі.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ БУХГАЛТЕРІЇ СТОВ «БІЛЬШОВИК»

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Більшовик» знаходиться в селі Приморське Скадовського району Херсонської області. Господарство розташоване біля Джарилгацької затоки Чорного моря, в 89 км від обласного центру - міста Херсона, та за 11,5 км від районного центру - Скадовська. Юридична адреса - Україна, Херсонська область, Скадовський район, село Приморське, вул. Леніна 24. Форма власності - приватна, форма господарювання - товариство з обмеженою відповідальністю. Господарство має автомобільне сполучення. Також воно знаходиться на відстані 12 км від морського порту міста Скадовськ та за 40 км від залізничної дороги.

СТОВ «Більшовик» працює в таких напрямках, як вирощування зернових та технічних культур, розведення свиней та овець. Також займається переробкою сільськогосподарської продукції рослинництва. Має багато зв’язків з іншими фірмами по всій Україні. За розмірами та прибутковістю серед сільськогосподарських підприємств займає третє місце в районі. Воно поступається лише СГВК «Лідія», яке розташоване в селі Миколаївка та ДПДГ Інститут рису - в селі Антонівка.

СТОВ «Більшовик» має таку організаційну структуру: директору напряму підпорядковуються головний бухгалтер, головний інженер, головний гідротехнік та головний агроном. В розпорядженні головного інженера знаходяться тракторна бригада та центральна ремонтна майстерня. Головному агроному підпорядковуються одна польова бригада. До складу бухгалтерії входить головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера, бухгалтер з обліку виробництва (рослинництва), бухгалтер з обліку виробництва (тваринництва), бухгалтер з обліку праці та зарплати, касир. У розпорядженні головного зоотехніка знаходиться одна свинотоварна ферма та вівцетоварна ферма . Також у СТОВ «Більшовик» є хлібопекарня, їдальня, токана, олійниця, тік - для обробки зерна та надання йому товарного вид.

Рис 2.1 Організаційна структура СТОВ «Більшовик»

Таблиця 2.1

Площа землекористування в СТОВ «Більшовик»

Загальна земельна площа за аналізований період зменшилась на 52 га. У структурі сільськогосподарських угідь відсутні сінокоси, пасовища, багаторічні насадження, ліси, ставки й водоймища. Сільськогосподарські угіддя представлені ріллям на протязі аналізованих років. Це зумовлено тим, що господарство приділяє значну увагу зерновим культурам. Площа ріллі з 2009 р. по 2011 роки зменшилась на 52 га. Площа зрошуваних земель у 2011 р. становила 76,57% від загальної земельної площі, що на 3,32% менше ніж у 2009 році і на 2,06% ніж у 2010 році.

Таблиця 2.2

Розмір та структура товарної продукції сільськогосподарського виробництва у СТОВ «Більшовик»

Розрахуємо коефіцієнт спеціалізації для СТОВ «Більшовик»:

 (2.1)

Отже, СТОВ «Більшовик» має високий рівень спеціалізації. Головний напрямок спеціалізації - зернові, а технічна галузь та інша продукція рослинництва є допоміжними. З вищенаведеного можна зробити висновок, що ведуча галузь господарства - рослинництво.

Таблиця 2.3

Основні економічні показники СТОВ «Більшовик»

З вище наведених даних можна зробити висновок, що протягом 2010 - 2011 років середньорічна чисельність робітників зменшилась. У 2011 р. порівняно з 2009 р. їх чисельність збільшилась на 2 чоловік (або на 13%), а в порівнянні з 2010 р. - зосталась на тому ж рівні. Середньорічне поголів’я тварин (в умовних головах) у 2011 р. в порівнянні з 2009 р. збільшилось на 3 (або на 8,61%), а в порівнянні з 2010 р. зменшилось на 17 умовних голів (або на 14,01%). Це зумовлено тим, що господарство у 2011 р. реалізувало значну частину продукції тваринництва.

У 2011 р. виручка від реалізації продукції збільшилась на 1279.4 тис. грн. або на 122.93%. Чистий дохід збільшився на 767.9 тис. грн. або на 113.42%. Але рівень рентабельності значно зменшився в 2011 р. порівняно з 2009 р. і дорівнював 6.79%. Земельна площа за аналізований період не змінилась.

Рис. 2.2 Лінійна організаційна структура бухгалтерії СТОВ «Більшовик»

До облікового апарату входить 6 працівників. На чолі стоїть головний бухгалтер. Йому безпосередньо підпорядковується заступник головного бухгалтера, бухгалтер з обліку виробництва (рослинництва), бухгалтер з обліку виробництва (тваринництва), бухгалтер з обліку праці та зарплати, касир. Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової, податкової та статистичної звітності. Він приймає звіти від рядових бухгалтерів, перевіряє правильність обліку всіх рахунків, складає виробничий звіт з рослинництва, виробничий звіт з тваринництва, складає баланс та інші форми річної звітності.

Заступник головного бухгалтера веде облік товарно-матеріальних цінностей по складах, облік паливо-мастильних матеріалів, розрахунки з постачальниками, зведену відомість та журнал обліку по товарно-матеріальних цінностях господарства, облік основних засобів.

Бухгалтер з обліку виробництва (рослинництва) обробляє первинні документи, такі як Відомість руху зерна та іншої продукції, реєстри відправлення зерна та іншої продукції з поля, ТТН, Дорожні листи вантажних автомобілів, Відомість доведення планової собівартості до рівня фактичної та інші.

Бухгалтер з обліку виробництва (тваринництва) обробляє такі перинні документи, як Журнали обліку витрат кормів, Акти на оприбуткування приплоду тварин та інше.

Бухгалтер з обліку праці і зарплати обробляє Табелі обліку робочого часу, складає Розрахунково-платіжну відомість, Зведену відомість нарахованої зарплати за її складом і категоріями працівників, здійснює всі нарахування на зарплату та утримання з неї.

З форм внутрішньої звітності на підприємстві застосовують Виробничий звіт, Зведену відомість по рахунку 26 «Готова продукція», Книгу витрат з рослинництва та загальногосподарських витрат з рослинництва та Звіт про рух пального та інші. З форм фінансової звітності на підприємстві застосовують ф. №1 «Баланс», ф. №2 «Звіт про фінансові результати», ф. №3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. №4 «Звіт про власний капітал» та ф. №5 «Примітки до річної фінансової звітності».

В аналізованому нами підприємстві СТОВ "Більшовик" облікова політика представлена такими основними положеннями:

1. Бухгалтерський облік на даному підприємстві ведеться відповідно до П(С) БО та застосовується новий план рахунків;

. На підприємстві використовується журнально-ордерна форма ведення обліку;

. Бухгалтерський облік ведеться в бухгалтерії в складі 6-ти чоловік, на чолі з головним бухгалтером;

. Первинний облік всіх операцій ведеться відповідно до графіка документообігу;

. Обчислення амортизації в СТОВ «Більшовик» здійснюється виходячи з нормативного терміну експлуатації, за допомогою прямолінійного методу обчислення;

. Звітним періодом для складання фінансової звітності на підприємстві є календарний рік;

. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного року;

8. Фінансова звітність повинна бути достовірної та не містити помилок і перекручувань;

9. Придбані нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості;

10. Запаси відбиваються в бухгалтерському обліку в СТОВ «Більшовик» за первісною вартістю.

11. Доходи відбиваються в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, отриманих або підлягаючих одержанню;

. Придбання відбиваються в обліку по вартості, що є сумою сплачених коштів або їх еквівалентів;

13. Облікова політика на підприємстві СТОВ «Більшовик» може змінюватися тільки у випадку, якщо змінюються статутні вимоги або вимоги вищого органа.

На підприємстві використовується журнальна - ордерна форма ведення бухгалтерського обліку. Основними реєстрами бухгалтерського обліку при такій формі є журнали-ордери. Вони призначені для синтетичного обліку операцій господарської діяльності підприємства. Господарство вибрало її, тому що вона дозволяє в значній мірі полегшити працю облікових працівників, знизити її трудомісткість, збільшити ефективність і підвищити достовірність даних бухгалтерського обліку. СТОВ «Більшовик» є платником таких податків, як податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, фіксованого сільськогосподарського податку, екологічного податку.

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

3.1 Організація документування виробництва і виходу озимої пшениці

зерновий культура облік витрата

Сільськогосподарське виробництво характеризується різноманітними умовами надходження, зберігання та використання одержаної продукції. Це призводить до необхідності використання досить чисельних форм первинних документів. Тому правильна організація обліку продукції рослинництва має особливо важливе значення. М.Ф. Огійчук, вважає, що правильно складені та вчасно надані в бухгалтерію сільськогосподарських підприємств первинні документи дають можливість систематично контролювати виконання завдань, законність та цілісність здійснених господарських операцій, заощадження часу тощо. Ще до початку збирання врожаю повинна бути проведена велика підготовча робота. Необхідно перевірити, як підготовлені місця приймання та збереження продукції, стан вагового господарства, підібрати і проконсультувати матеріально-відповідальних осіб тощо.

Первинний облік зернової продукції, отриманої від врожаю, можна здійснювати декількома методами. У господарстві вибирають той метод, що найбільше підходить до умов цього господарства. При першому методі використовують Реєстри відправлення зерна та іншої продукції з поля, при другому - Путівки на вивіз продукції з поля і при третьому - талони та спеціальні реєстри. У СТОВ "Більшовик" на даний час застосовується третій метод первинного обліку зернової продукції, тобто за допомогою талонів та спеціальних реєстрів. Для оформлення відправлення зерна від комбайна на тік, в комори або інші місця тимчасового або постійного збереження застосовують талон шофера (ф. № 77а) і талон комбайнера (ф. № 77б). Талони виготовляються друкарським способом на щільному папері, різні за кольором. Талони різного кольору надалі полегшують облікову роботу. Кожний талон призначений для обліку одного бункера зерна, що відправляється від комбайна.

Відповідні талони, із заздалегідь заповненими в бухгалтерії підприємства реквізитами: назва підприємства, табельний номер та прізвище комбайнера (шофера, тракториста), підпис головного бухгалтера підприємства, дата, печатка тощо, реєструють у Журналі обліку виданих талонів (ф. № 118) та видають кожному комбайнеру (шоферу, трактористу), який буде зайнятий на збиранні урожаю, під розписку в зазначеному журналі.

При кожному відправленні від комбайна повного бункера зерна комбайнер передає шоферу один талон комбайнера. Одночасно водій передає комбайнеру один талон водія. Якщо від комбайнера відправляється повний бункер зерна, ніякі записи в талонах не робляться. У тих випадках, коли комбайнер вивантажує половину або одну четверту частину бункера зерна, він на талоні, що передає шоферу, робить запис про кількість зерна, що відвантажується, (наприклад: 0,5 чи 0,25), указує дату та підтверджує своїм підписом. Аналогічні записи робить шофер на талоні, що передає комбайнеру.

Якщо шофер для повного завантаження автомашини одночасно приймає зерно від декількох комбайнів, то він одержує талони від декількох комбайнерів, що передали в бункер зерно та кожному комбайнеру вручає свої талони. Таким чином, у шофера, що доставив зерно на тік, повинно бути стільки талонів комбайнера, від скількох комбайнерів він привозить зерно.

У кожного комбайнера до кінця зміни повинна бути така кількість талонів шоферів, скільки бункерів зерна він відправив від комбайна.

Зерно, що надійшло на тік або склади СТОВ "Більшовик", обов'язково зважується. Потім шофер передає вагарю талони, отримані від комбайнера, та Реєстр приймання зерна від шофера (ф. № 71а). Зазначений Реєстр ведеться в одному екземплярі та постійно знаходиться в шофера. Зваживши автомашину з зерном, завідувач током записує номера талонів комбайнерів, прийнятих від шофера, прізвище шофера, що доставив зерно, номер транспортного засобу та інші дані в Реєстр приймання зерна вагарем (ф. № 78), що також ведеться в одному екземплярі. Розвантаживши зерно, водій повертається та вагар зважує транспортний засіб, записує у своєму реєстрі масу тари, визначає масу зерна і одночасно вказує від якого комбайна прийняте зерно. Кількість прийнятого зерна підтверджується в цьому реєстрі підписом шофера. Реєстр прийому зерна вагарем відкривається щодня на кожну культуру (сорт) та служить підставою для оприбуткування зерна.

Одночасно завідувач током фактичну масу прийнятого зерна записує до Реєстру приймання зерна від водія, підтверджує своїм підписом та передає шоферу.

Після закінчення робочого дня завідувач током підраховує в Реєстрі приймання зерна загальну масу прийнятого зерна за день та окремо від кожного комбайнера. Шофер на підставі свого реєстру зерна записує щоденно кількість перевезеного зерна в Дорожній лист вантажного автомобіля та здає наприкінці дня або наступного дня диспетчеру або в бухгалтерію господарства. Комбайнер після закінчення зміни передає завідувачу током (вагарю) всі талони, отримані від водіїв, а від нього в обмін отримує виписку з реєстру про намолот зерна зібраного на скошеній площі. На підставі цих даних комбайнер заповнює Обліковий лист тракториста-машиніста і здає його бригадиру або в бухгалтерію.

Талони комбайнера і талони шофера, здані наприкінці робочого дня завідувачеві током, разом з Відомістю руху зерна та іншої продукції та прикладеними до них Реєстрами приймання зерна вагарем щодня передаються в бухгалтерію. На підставі цих документів роблять подальші записи в бухгалтерських регістрах СТОВ «Більшовик». У бухгалтерії щодня звіряють дані регістри (ф. № 78а і ф. № 71а) та талони комбайнерів, шоферів прийняті від комбайна кожного бункера зерна і здані на тік. Після цього талони можуть бути видані в підзвіт комбайнерам та шоферам для повторного використання. Талони, на яких створені позначки про відвантаження неповних бункерів зерна, повторному використанню не підлягають. Метод обліку врожаю зернових за допомогою талонів є в даний час найбільш прогресивним. Однак, він вимагає чіткої організації роботи всіх осіб, зв'язаних з урахуванням руху зерна та, відповідно, суворого дотримання документообігу.

Зерно, що надійшло від комбайнерів на тік, у більшості випадків вимагає додаткового сортування та сушіння. Кожну партію зерна, відпущену для очищення, сортування та сушіння, зважують. По закінченні сортування та очищення визначають кількість і якість отриманої зернової продукції та встановлюють відсоток усушки і не використовуваних відходів. Результати процесу сортування відбивають в Акті на сортування і сушіння продукції рослинництва (ф. № 32). Акт складають в одному екземплярі на кожну партію відсортованої продукції. Його підписує завідувач током, бригадир, вагар, агроном. Не пізніше наступного дня після сортування акт передають у бухгалтерію підприємства.

У СТОВ "Більшовик" значна частина зернової продукції відправляється безпосередньо з току на хлібоприймальні пункти або до зерносховища, виписують товарно-транспортну накладну на відправлення-приймання зерна, насіння і трав. Товарно-транспортні накладні в місці їхньої виписки реєструють у Реєстрі документів на вибуття продукції (ф. № 79). При відправленні зернової продукції на склади господарства, на кожну партію, що відправляється, виписують Накладну внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87) [13].

Зведеним документом про надходження та витрати продукції на току є Відомість руху зерна та іншої продукції. Її складає завідувач током щодня після закінчення робочого дня по кожній культурі і сорту окремо. Відомість руху зерна разом з первинними документами, на підставі яких вона складена, наприкінці робочого дня передають у бухгалтерію. Однак, перед здачею в бухгалтерію вагар відбиває всі дані про рух зернової продукції в Книзі складського обліку. Це дає можливість систематично контролювати рух зернової продукції на току та звіряти його з даними бухгалтерського обліку.

У бухгалтерії перевіряють усі документи, що надійшли, та звіряють їх з даними бухгалтерського обліку, а також враховують рух продукції по кожному току. Для цього складають Накопичувальну відомість руху зерна по кожній культурі.

На кожну партію зерна, що відправляється на заготівельні пункти, виписують Товарно-транспортну накладну спеціалізованої форми № 1-сг (зерно) в чотирьох примірниках, а при його перевезенні транспортом зі сторони - в п’яти. При цьому перший примірник накладної залишається в господарстві з підписом водія, три наступних вручаються водію. Після приймання зерна другий примірник залишається на хлібоприймальному пункті, третій повертається в господарство з поміткою про приймання вантажу, четвертий залишається у водія як підстава для заповнення Дорожнього листа вантажного автомобіля. При транспортуванні зерна транспортом зі сторони четвертий і п’ятий примірники залишаються у водія транспортної організації. Товарно-транспортна накладна має фіксований номер і серію. У ній зазначають гаражний номер автомобіля; автопідприємство; товаровідправник; вантажоодержувач і платник; назва зернових культур; сорт і клас; масу (брутто, тара, нетто); ціну, суму.

Заготівельна організація на кожну культуру, прийняту за день від сільськогосподарського підприємства, складає Реєстр товарно-транспортних накладних, в якому зазначають кількість зерна у фізичній масі, прийнятого по кожній накладній; результати лабораторного аналізу; залікову масу і грошовий розрахунок. На підставі Реєстру товарно-транспортних накладних виписують приймальну квитанцію (ПК-10) на кожну культуру, прийняту протягом дня. В ній вказують номери всіх складених реєстрів накладних, фізичну і залікову масу зерна, суму до виплати з урахуванням якості зерна.

Перший примірник реєстру передають господарству разом з квитанцією, другий - залишається на хлібоприймальному підприємстві. При доставці на хлібоприймальний пункт (підприєм-ство) одиничних партій зерна реєстр накладних не складають, а на кожну партію виписують приймальну квитанцію (ф. ПК-9), аналогічну Приймальній квитанції за формою ПК-10. Документом, що підтверджує здавання фуражу державі, є Приймальна квитанція за формою ПК-27, яку складають на підставі актів на здавання фуражу безпосередньо споживачем за дорученням хлібоприймальних пунктів.

Що стосується оплати за відвантажену продукцію, то на підприємстві вона проводиться:

-       надходженням коштів на розрахунковий та валютний рахунки підприємства;

-       внесенням грошових коштів в касу підприємства;

-                                    заліком взаємних вимог за виконані роботи та надані послуги підприємству [12].

3.2 Організація бухгалтерської обробки облікової інформації з обліку виробництва зернових культур

Аналітичний облік в рослинництві ведуть по об'єктах, якими є сільськогосподарські культури чи їх групи, роботи, внутрішньогосподарські підрозділи тощо. Об'єкти обліку рослинництва визначають у кожному господарстві, виходячи з конкретних умов господарювання.

Об’єктами обліку витрат у рослинництві є окремі сільськогосподарські культури, а також виконані роботи в незавершеному виробництві. Сільськогосподарські підприємствах, в яких добре налагоджені планування і облік , можуть вести облік виробничих витрат по групах культур або в цілому по структурних підрозділах. Об'єкти обліку рослинництва визначають у кожному господарстві, виходячи з конкретних умов господарювання.

Аналітичний облік витрат та виходу продукції рослинництва в СТОВ «Більшовик» ведеться у Виробничому звіті по рослинництву, що складають один раз на місяць у розрізі бригад або інших підрозділів на підставі перевірених первинних документів. У СТОВ «Більшовик» тільки одна бригада з рослинництва тому складається лише один виробничий звіт. Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року. Також на підприємстві застосовують Зведену відомість по рахунку 26 «Готова продукція». Вона складається з двох частин: надходження та витрати. Складається один раз на місяць. В ній відображається рух продукції рослинництва та подальша її переробка.

Для обліку витрат і виходу продукції основного виробництва використовують рахунок 23 «Виробництво». Рахунок балансовий, активний, операційний, калькуляційний. По дебету цього рахунка враховують витрати на виробництво, а по кредиту вихід продукції. При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки в залежності від видів витрат (20 «Запаси», 22 «МШП», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 66 «Розрахунки за виплатами працівникам»). У СТОВ «Більшовик» до рахунку 23 «Виробництво» відкрито субрахунок 231 «Рослинництво». Сальдо (дебетове) рахунку 231 «Рослинництво» та його аналітичних рахунків показує незавершене виробництво на кінець року.

Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 «Виробництво» в дебет рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва". Продукцію оприбутковують протягом року за плановою собівартістю, яка коригується в кінці року до фактичної. Якщо фактична собівартість була менша за планову, то сторнується дебет 27 і кредит 23 рахунку на суму перевищення. А коли фактична собівартість була більшою за планову, то робиться запис за дебетом 27 і кредитом 23 рахунків на суму, яка зрівняє планову собівартість з фактичною [16].

Таблиця 3.2

Господарські операції по рахунках 23 «Виробництво» та 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»

Облік витрат в рослинництві здійснюють за встановленою номенклатурою статей. Згідно з положеннями Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств сюди відносять такі статті:

-       витрати на оплату праці;

-       відрахування на соціальні заходи;

-       насіння та посадковий матеріал;

-       паливо та мастильні матеріали;

-       добрива;

-       засоби захисту рослин;

-       роботи та послуги;

-       витрати на ремонт необоротних активів;

-       інші витрати на утримання основних засобів;

-       інші витрати;

-       непродуктивні витрати (в обліку);

-       загальновиробничі витрати.

До статті "Витрати на оплату праці" відносять основну та додаткову оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі виробництва. На цю ж статтю відносять витрати на заохочення за якість виконаних робіт, своєчасне і якісне збирання врожаю, надбавки трактористам за класність та інші доплати. За цією статтею враховують також натуральну оплату працівникам рослинництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 66.

На статті «Відрахування на соціальні заходи» відображають внески в установленому розмірі органам соціального страхування і до Пенсійного фонду від оплати праці працівників. зайнятих на вирощуванні сільськогосподарських культур і на роботах незавершеного виробництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 65.

На статті «Насіння і садивний матеріал» відображають витрати на насіння і садивний матеріал власного виробництва і куповані. Дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20. Витрати на підготовку насіння до сівби (протруювання, навантаження тощо) та транспортування його до місця сівби не включають у вартість насіння, а відносять на культури за відповідними статтями витрат.

За статтею "Паливо і мастильні матеріали" відображають комплексну ціну палива, в яку входять його вартість і вартість мастил.

На статті «Добрива» обліковують витрати окремо на мінеральні, бактеріальні й органічні добрива, які вносять під сільськогосподарські культури. На вартість внесених добрив дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20.

На статтю «Засоби захисту рослин» відносять фактичну вартість пестицидів, протруювачів, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних засобів. На їх вартість дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20. Витрати на обробіток посівів сільськогосподарських культур (обприскування тощо), виконані силами господарства, на цій статті не відображають, а відносять на культури за відповідними статтями витрат.

На статті «Роботи і послуги» відображають вартість робіт і послуг допоміжних виробництв, сторонніх організацій на виробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур, на виконані роботи тощо. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунки 23, 63, 68. На цю ж статтю відносять вартість електроенергії, використаної на виробничі потреби при вирощуванні зернових культур, при цьому кредитують рахунок 23.

До складу статті "Витрати на ремонт необоротних активів" включають суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів; вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з технічного обслуговування і поточного ремонту сільськогосподарських машин та обладнання.

До статті "Інші витрати на утримання необоротних активів" відносять витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необоротні активи; вартість палива та мастил на переїзд машин з однієї ділянки на іншу; амортизаційні відрахування, що прямо не відносяться на певні об'єкти витрат.

У статті "Інші витрати" відображають витрати, що безпосередньо пов'язані з виробництвом певної продукції і не включені ні до однієї з вищенаведених статей, а саме вартість спецодягу і спецвзуття, що видають працівникам; платежі за страхування майна, урожаю сільськогосподарських культур.

До статті "Непродуктивні витрати" (в обліку) відносять брак у виробництві. Вартість цього браку відносять на собівартість тієї культури, при виробництві якої він був допущений.

У статті "Загальновиробничі витрати" відображають бригадні та загальновиробничі витрати. Розподіляються ці витрати в кінці року і списуються з кредиту рахунка 91 у дебет субрахунка 231 [13].

Рах. активів

 і зобов`язань                                    Рах. 23

(1 - 3, 6 клас)                              «Виробництво»                      Рах. 21,22,

                                                                                                           24-27     

                                                     вихід продукції       

                прямі витрати       надання послуг

                      Рах. 91  

         непрямі           розподіл                                             Рах 90                   

                                                                                                     Рах 79

                            Рах 92, 93,94

    інші операційні витрати                 списання витрат

Рис. 3.2 Схема обліку виробничих та інших витрат сільськогосподарських підприємств

За нижче наведеною схемою бухгалтерія має можливість провести калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), відобразити зміну призначення виробничих запасів (для реалізації чи виробничого споживання) та фінансового результату від реалізації кожного виду товарів [13].

Обчислення фактичної собівартості - заключний етап обліку процесу виробництва. Цей показник відображає ефективність використання земельних ресурсів, тракторів та сільськогосподарських машин, насіння, добрив та інших засобів виробництва.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Для об’єктивного обчислення собівартості продукції потрібно правильно врахувати усі витрати, що відносяться до цього або іншого звітного періоду, а також точно відобразити весь оприбуткований урожай сільськогосподарських культур.

Об’єкт обчислення собівартості в рослинництві - види продукції одержуваної від кожної сільськогосподарської культури, а також сільськогосподарські роботи, виконувані в даному звітному періоді або даному звітному році під врожай майбутнього року [4].

Перш ніж приступати до обчислення собівартості продукції рослинництва, варто списати на збитки витрати по посівах сільськогосподарських культур, що загинули від стихійних лих. При пересіві повністю загиблих посівів сума витрат становитиме вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток грунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Всі інші суми витрат на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо, тобто (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

Витрати на вирощування культур, які частково загинули або по яких стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списуються на втрати від стихійного лиха чи від техногенних катастроф і аварій тощо.

При цьому собівартість соломи, гички визначається виходячи із розрахунково-нормативних витрат, встановленим у господарстві на основі витрат на збирання, пресування, транспортування, скиртування, а також інші роботи з заготівлі цієї продукції. При складанні звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної культури виключається вартість побічної продукції.

Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року) становлять собівартість зерна, зерновідходів та соломи. Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами, при цьому зерно приймається за одиницю, а зерновідходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом в них повноцінного зерна.

Собівартість 1 ц зерна і зернових відходів визначають діленням витрат на вирощування зернових культур на відповідну фізичну масу зерна і зернових відходів після очищення і сушіння [4].

Головний бухгалтер проводить розрахунок собівартості озимої пшениці в «Книзі обліку затрат з рослинництва». В ній по статійно відображаються всі витрати які відносяться до собівартості певної сільськогосподарської культури у кількісному та сумовому вираженні та вартість побічної продукції.

За наведеними вище рекомендаціями розрахуємо собівартість озимої пшениці. Так, матеріалів було витрачено на суму 10805,77 грн. Робітникам, які були безпосередньо зайняті у процесі виробництва, нарахована заробітна плата - 147539,24 грн., також були здійснені відрахування з заробітної плати у розмірі 60361,56 грн. Насіння та посадковий матеріал - 105914,33 грн., паливно - мастильні матеріали - 250415,77 грн., добрив - 197053,33 грн.. Амортизація основних засобів на суму 33147 грн., амортизація сільгосптехніки задіяної при виробництві - 106360,54 грн., виплата за земельні паї - 53287 грн., оплата по рахунках за електроенергію - 7721,76 грн. Також були здійснені витрати на запасні частини - 184445,56 грн., паливо - 1055,42 грн. та інших витрат - 3253,46 грн. Вихід озимої пшениці становив 10206 ц., соломи 940 ц. Коефіцієнт переводу для соломи 0,08.

Розрахунок:

Витрати на вирощування і збирання озимої пшениці склали:

,24+60361,56+105914,33+250415,77+197053,33+33147+106360,54+53287+7721,76+184445,56+1055,42+3253,46=1161360 грн.

При цьому собівартість соломи за розрахунково - нормативними витратами встановленими на підприємстві становить 6580 грн.

Фактична собівартість 1ц озимої пшениці:

Отже, загальні витрати на вирощування і збирання озимої пшениці склали 1161360 грн., з них 6580 грн. приходиться на солому за розрахунково - нормативними витратами. Фактична собівартість 1ц озимої пшениці У СТОВ «Більшовик» склала 113,15 грн.

3.3 Шляхи вдосконалення організації обліку виробництва продукції зернових культур

З переходом до ринкових відносин, зі створенням різного роду об’єднань, організацій, акціонерних товариств тощо, особливе значення приділяється прийняттю єдиних правил бухгалтерського обліку та звітності, максимально наближених до світової практики. Зневага світовою практикою може позбавити підприємства аграрного сектора можливості впровадження категорій світової ринкової економіки, маркетингу, нового механізму встановлення господарських зв’язків. Бухгалтерські баланси підприємств, у дійсних умовах господарювання, повинні щорічно публікуватися з метою забезпечення партнерської відкритості та гласності про фінансові результати діяльності підприємства.

Удосконалення методів господарювання, демократизація управління, посилення режиму економіки - є головними факторами інтенсифікації виробництва. У зв’язку з цим підвищуються вимоги до обліку щодо інформаційного забезпечення процесу інтенсифікації виробництва, раціонального використання усіх видів ресурсів, посилення боротьби з безгосподарністю в народному господарстві. В умовах повного госпрозрахунку не знижується, як затверджують деякі фахівці, а значно збільшується роль обліку та контролю витрат на виробництво та формування собівартості продукції.

Отже, розглянемо основні шляхи удосконалення бухгалтерського обліку в дійсних умовах господарювання СТОВ «Більшовик»:

а) затвердити робітничий план рахунків;

б) суворе дотримання документообігу на підприємстві;

в) методичне забезпечення (інструкції, методичні вказівки, коментарі);

г) кадрове забезпечення (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації фахівців бухгалтерського обліку);

д) перейти на автоматизовану форму ведення обліку.

Регулюванню з боку господарства підлягають аспекти бухгалтерського обліку, зв’язані з узагальненням інформації та складанням звітності, необхідної зовнішнім користувачам. Порядок, форми, терміни та структура інформації та звітності для внутрішніх користувачів регулюється суб’єктом господарювання.

На сучасному етапі найважливішим фактором, що сприяє удосконаленню управління та поліпшенню якості економічної інформації, є автоматизація виробництва.

При автоматизації обліку витрат та виходу продукції рослинництва, у тому числі зернових культур, значно підвищується якість роботи, а також скорочується кількість витрат часу на обробку інформації.

Автоматизація обліково - планових робіт забезпечує високий рівень організації праці працівників сфери управління, дозволяє значно зменшити витрати часу на обчислення та розрахунки, а також створює умови для підвищення продуктивності праці і здешевлення облікового апарату.

Автоматизація полегшує впровадження раціональних форм облікової праці (поділ, нормування, сполучення професій тощо), а також сприяє уніфікації форм первинних документів та їх методів, обробки, прискоренню документообігу, скороченню термінів одержання виробничої інформації.

Найбільшою популярністю на ринку автоматизації бухгалтерського обліку користується програмне забезпечення, вироблене фірмою "1С". На мою думку, найкращим варіантом буде впровадження в СТОВ «Більшовик» програми 1С: Підприємство 8.2., а саме конфігурації "1С: Бухгалтерія 8.2. для України".

Програмний продукт "Конфігурація для сільськогосподарських підприємств України", який є доповненням до типової конфігурації "Бухгалтерський облік для України" та становить типове рішення для автоматизації обліку на підприємствах сільського господарства. Конфігурація охоплює основні види діяльності сільськогосподарських підприємств:

-       Рослинництво та тваринництво;

-       Переробка та зберігання власної продукції рослинництва та тваринництва;

-       Переробка давальницької продукції;

-       Надання послуг сільськогосподарського характеру.

В порівнянні зі стандартною конфігурацією в програмному продукті передбачені механізми ведення бухгалтерського обліку, характерні для сільського господарства:

-       Дороблений стандартний план рахунків з урахуванням специфіки сільського господарства;

-       Реалізована можливість обліку голів тварин по трійній аналітиці (кількість, вага та сума);

-       Передбачений механізм ведення обліку продукції сільськогосподарського виробництва на протязі року по плановій собівартості з виведенням фінансового результату по різним видам діяльності тощо.

Амортизація обліку рослинництва передбачає заповнення планової собівартості для кожної окремої продукції та подальший її рух по цій ціні. Всі витрати, які відносяться до того або іншого виду діяльності збираються на протязі року на той вид діяльності, а роботи допоміжних виробництв розподіляються за будь-який період на конкретну культуру. Також можливий аналіз витрат не тільки в розрізі видів витрат та культур, але і з аналітикою по полям, що зручно для великих аграрних підприємств та агровиробничих холдингів.

Переробка продукції рослинництва враховується спеціально створеними документами (від зібрання урожаю з поля та до списання втрат при збереженні і розподілу витрат).

Необхідно відзначити той не малозначимий факт, що при переході на автоматизовану форму обліку, підприємство зіштовхнеться з проблемою відсутності кваліфікованих фахівців в області автоматизації. Щоб ця проблема не стала реальністю в обліковій роботі підприємства необхідно:

. Залучати до роботи молодих фахівців, що володіють знаннями відносно конфігурації "1С: Бухгалтерія 8.2. для України";

2. Провести систему заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації працівників підприємства, для того, щоб вони могли формулювати вимоги до програмних засобів, оцінювати їх якість та ефективність, вибирати програмні засоби, найбільш відповідним конкретним запитам тощо.

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі нами розглянута та проаналізована організація бухгалтерського обліку, виробництва і реалізації зернових культур. На основі цього можна зробити такі висновки:

. При здійсненні своєї діяльності Працівники бухгалтерії керуються такими нормативними актами, як ПСБО - 16 «Витрати», ПСБО - 30 «Біологічні активи», Методичними рекомендаціями з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств № 132» та іншими нормативно - правовими документами.

. В даний час аналізоване нами СТОВ «Більшовик», як і більшість підприємств, знаходиться у важкому економічному становищі. Але при цьому воно є прибутковим та рентабельним, про це свідчить проведений нами аналіз основних економічних показників. Так у 2011 р. виручка від реалізації продукції збільшилась на 1279.4 тис. грн. або на 122.93%. Чистий дохід збільшився на 767.9 тис. грн. або на 113.42%. Але рівень рентабельності значно зменшився в 2011 р. порівняно з 2009 р. і дорівнював 6.79%. Земельна площа за аналізований період не змінилась.

. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться відповідно до чинного законодавства, за принципом подвійного запису відповідно до нового плану рахунків, що дозволяє одержати повну інформацію, необхідну для контролю за діяльністю підприємства. Також необхідно відзначити, що в господарстві застосовується журнально-ордерна форма обліку. Синтетичний облік виробництва зернових культур, відповідно до плану рахунків здійснюється на рахунку 23 "Виробництво" субрахунок 231. Аналітичний облік витрат та виходу продукції зернових культур ведуть у Виробничих звітах, що складаються щомісяця. Підсумкові дані виробничих звітів переносять в Журнал ордер № 10.2 с. -г., а з нього в Головну книгу.

4. Обчислення фактичної собівартості - заключний етап обліку процесу виробництва. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року) становлять собівартість зерна, зерновідходів та соломи. Собівартість 1 ц зерна визначають діленням витрат на вирощування зернових культур на відповідну фізичну масу зерна після очищення і сушіння за мінусом побічної продукції. Головний бухгалтер проводить розрахунок собівартості озимої пшениці в «Книзі обліку затрат з рослинництва».

. У процесі аналізу на даному підприємстві було з’ясовано, що необхідно удосконалити організацію бухгалтерського обліку. Для цього на наш погляд необхідно: чітке встановлення та дотримання графіка документообігу, впровадження в СТОВ «Більшовик» програми 1С: Підприємство 8.2., а саме конфігурації "1С: Бухгалтерія 8.2. для України". Для цього підприємству потрібно залучити до роботи молодих фахівців, що володіють знаннями відносно конфігурації "1С: Бухгалтерія 8.2. для України" та провести систему заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації працівників підприємства, для того, щоб вони могли формулювати вимоги до програмних засобів, оцінювати їх якість та ефективність, вибирати програмні засоби, найбільш відповідним конкретним запитам тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Податоковий кодекс України від 01.01.2011р. з доповненнями

. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996

. Лист Голов КРУ України „Щодо чинності Положення про головних бухгалтерів” від 16.09.2003 №12-14/384

. Методичні рекомендації з планування обліку і калькулювання продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики України від 18.05.2001р.№132 (із змінами та доповненнями).

. Методичні рекомендації з організації й ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною на підприємствах агропромислового комплексу, затверджені наказом Мінагрополітики України від 07.03.2001р.”49.

. Положення про визначення нормативних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції, затверджене наказом Мінагрополітики України від 20.05.2002.№135.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “ Витрати” / Україна. М-во фінансів // Все про бухгалтерський облік - 2008. - № 4.

8. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій та Інструкція про його застосування від 30.11.1999р. №291.

. Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку наказ Мінфіну України від 29.12.2000 № 356

. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в Україні за новим планом рахунків та діючими стандартами. Житомир. Рута.2003 р.

. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку. Житомир. Рута.2003 р.

. Бухгалтерський облік на підприємствах АПК: Посібник по застосуванню нормативно-методичних документів з бухгалтерського обліку в Україні /За редакцією В.М. Пархоменка та В.М.Жука.-К.:ІАЕ,2004.Т.1-826.

. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: підручник / [М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. Панченко та ін.]; за ред. проф. М.Ф. Огійчука. - К.: Вища освіта, 2003. - 800 с.

. Луговой В.А. Организация учета затрат на производство // Бухгалтерский учет. - 2003. - № 7.

. Облік сільськогосподарської діяльності: Навчальний посібник / [За ред. Жука В.М.] - К.: Видавництво ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2007. - 368 с.

. Бухгалтерський облік у сільськогосподарських підприємствах / [П.Т.Саблук, В. Б. Моссаковський, Л. К. Сук та ін.]; за ред. П. Т. Саблука, В. Б. Мосаковського. - К.: Урожай, 1998. - 416 с.

17. Ткач В.И., Ткач В.М. Управленческий учет: международный опыт.- М.: Финансы и статистика, 1994.- 144 с.

. Панков Д.А. Основы теории и методики управленческого бухгалтерского учета.- Мн.: ООО «Профит», 1995.- 100 с.

. Палий В.Ф. Основы калькулирования.- М.: Финансы и статистика, 1987.- 288 с.

20. Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов.- М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.- 350 с.

21. Литвин Ю.Я. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу в сільському господарстві. Київ, Вища школа , 1993

. Кавторева Я.В. Документообіг і організація ведення - Харків: Фактор - 2000р

. Кузьмінський А.М, В.В.Сопко, В.П. Завгородній Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу, К., Вища школа, 1993.

. Чебанова Н.В. Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік. Посібник. - Київ: Академія, 2002 рік. - 672с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Графік документообігу