Насущні потреби ринку
інформаційних послуг нарівні з бурхливим розвитком телекомунікаційних
технологій в останні десятиріччя стали вагомими спонукальними причинами
стрімкого розвитку технологій широкого обміну інформацією, побудови потужних
територіальних і глобальних обчислювальних мереж.
Створення і розвиток
таких мереж є цілком закономірним і природним процесом. Розглядаючи сучасне
суспільство як деяку складну динамічну систему, всередині якої постійно
відбуваються процеси інформаційного обміну, необхідно особливо виділити як
базовий елемент побудови інформаційної інфраструктури такого суспільства
технології інформаційного обміну, технології передачі даних на великі відстані,
технології побудови систем оперативного доступу до різноманітної інформації.
Сьогодні проблема
організації міжмережного обміну даними і побудови на цій основі глобальних
комп'ютерних мереж вирішена не тільки на концептуальному, але й на практичному,
прикладному рівні. Існує досить велика кількість мереж, що успішно вирішують
проблеми організації віддаленого доступу до найрізноманітніших розподілених
інформаційних і обчислювальних ресурсів.
Останнім часом найбільше
розповсюдження і широку популярність серед абсолютної більшості користувачів
комп'ютерних систем отримала мережа Internet, яка, безсумнівно,
заслуговує на те, щоб розглянути її більш детально. Ще до того, як Internet набула такого
значного поширення серед користувачів мережних інформаційних технологій, вже
були відомі і успішно використовувалися спеціалізовані системи, що дозволяли
отримати той чи інший вид інформаційних послуг або навіть цілий комплекс таких
послуг.
Наприклад, для розсилання
електронної кореспонденції, читання електронних варіантів останніх новин,
організації прямого спілкування в режимі діалогу між окремими користувачами
широко використовувалися і використовуються сьогодні такі мережні служби, як CompuServe, America Online та ін.
Значна кількість мережних
діалогових служб мають прекрасний інформаційний сервіс і цілий ряд можливостей,
яких немає в Internet. Існує безліч невеликих за своїми технічними можливостями, але
досить популярних діалогових служб, так званих BBS (Bulletin Board System) - системи електронних дошок
оголошень, які, маючи часто вузькоспеціальну спрямованість, розраховані на інформаційне
обслуговування конкретного кола користувачів.
Але на сьогодні
безперечним лідером абсолютно по всьому спектру інформаційного обслуговування є
всесвітня комп'ютерна мережа - Internet.
Мережа Internet - як всесвітнє явище в
Україні - стала доступна в 1991 р. Спочатку це було два-три вузли, що надавали
послуги електронної пошти (e-mail).
Мережа Internet - вікно в
інформаційний світ людства. І наскільки воно буде широким в Україні, залежить і
від процесів, що відбуваються в UAnet, і від Державної політики в цій сфері.
Зважаючи на актуальність
даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження:
"Прогноз місця України у формуванні ресурсів "всесвітньої
павутини".
У даній курсовій роботі висвітлюються теоретичні
аспекти Інтернету. В роботі у стислій та доступній для сприймання формі
охарактеризовано сучасний стан Інтернету в Україні, а також її місце у
формуванні ресурсів "всесвітньої павутини".
Об’єкт дослідження - розвиток мережі
Інтернет в Україні.
Предмет дослідження - місце України у формуванні
ресурсів "всесвітньої павутини".
Мета дослідження - проаналізувати і
дослідити особливості діяльності мережі Інтернет в Україні, а також перспективи
її розвитку.
мережа інтернет україна
Згідно з метою і предметом дослідження було
визначено такі завдання:
1) розглянути теоретичні аспекти мережі Інтернет;
) проаналізувати Інтернет як технологічну основу
глобалізації;
) визначити можливості практичного використання
мережі Інтернет;
) дослідити історію розвитку мережі Інтернет в
Україні;
) розглянути правові основи використання мережі
Інтернет в Україні;
) проаналізувати місце України в сучасному
Інтернеті;
) визначити ринок Інтернет-послуг в Україні;
) дослідити проблеми і перспективи розвитку
мережі Інтернет в Україні.
Методи дослідження. Для розв’язування
поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний
аналіз літературних джерел, синтез, порівняння, статистичний, прогнозування.
Курсова робота складається із вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел. Список використаних джерел
включає 25 найменувань. Робота викладена на ____ сторінках друкованого тексту.
Розділ
1. Теоретичні аспекти розвитку мережі Internet
1.1 Історія
розвитку мережі Internet
На перший погляд мережа Internet подібна до
звичайних глобальних мереж. Але насправді вона має ряд абсолютно специфічних
особливостей і унікальну структуру. Якщо звичайна глобальна комп'ютерна мережа
може розглядатися як сукупність територіально розподілених локальних
обчислювальних мереж, які, як правило, комутуються між собою за допомогою
телефонної мережі, супутникових каналів зв'язку тощо і повністю підтримуються і
керуються однією групою фахівців з єдиного центру, то мережа Internet складається з
багатьох сотень вільно з'єднаних мереж. При цьому не існує єдиного центру
управління, що відповідає за розвиток і функціонування Internet. Тому будь-яке
підприємство або установа, маючи свою власну незалежну локальну комп'ютерну
мережу, може безперешкодно мати вихід у загальний інформаційний простір, який
називаємо Internet. Для отримання такого виходу немає потреби змінювати внутрішню
мережну структуру, досить виконати ряд вимог щодо підключення до Internet і організації
внутрішнього мережного адресного простору.
Що таке Internet (International Net - інтернаціональна мережа),
у загальних рисах відомо кожному. Internet - це не тільки сукупність сучасних технічних
пристроїв, але й нове соціальне явище. Людство одержало можливість вільного
обміну будь-якою інформацією без державних меж, національних та інших
інтересів, без приналежності її клієнтів до етнічного чи якогось іншого класу
[7, 14].
Internet - це сукупність
величезної кількості мереж, що працюють за єдиними правилами - протоколами
обміну інформацією між комп'ютерами. Це розподілена сукупність електронних
мереж, що нагадує павутину - World Wide Web (скорочене - WWW). У цій мережі
можна передавати будь-яку інформацію, яка являє собою відомості у формі мови,
письма, графіки, творів мистецтва, тобто всього, що може бути практично
записане на електричні матеріальні носії інформації.
Internet - це унікальний
конгломерат локальних, територіальних, глобальних та інших комп'ютерних мереж,
з'єднаних в єдиний інформаційний простір, для якого не має значення ні
структура, ні методи об'єднання його локальних складових.
Кожна з таких мереж
підключається до Internet за допомогою спеціального апаратного забезпечення
- маршрутизатора (router). Даний пристрій у загальному випадку виконує безліч функцій, серед
яких потрібно особливо відмітити здатність направляти безпосередньо за місцем
призначення інформацію, яка функціонує в Internet. При побудові
територіальних і глобальних мереж, що об'єднують локальні обчислювальні мережі
з однаковою технологією передачі даних (Ethernet, ARCNet та ін.),
використовуються інші апаратні пристрої - мости. До функцій таких пристроїв
належить аналіз всіх пакетів даних, що функціонують у міжмережному з'єднанні з
метою їх доставки за заздалегідь указаною мережною адресою від однієї локальної
мережі до іншої.
На відміну від моста,
маршрутизатор - це пристрій, який дозволяє не тільки з'єднувати мережі з
однаковою технологією передачі інформації, але й організовувати об'єднання
найрізноманітніших мереж, що мають різну топологію і специфічні технології
обміну даними.
Маршрутизатори є однією з
найважливіших складових Internet. Вони використовуються практично в
кожному міжмережному з'єднанні Internet для того, щоб обмежити і впорядкувати
мережний трафік, визначити найбільш ефективний спосіб доставки пакетів
інформації до місця призначення.
Щоб скласти більш повне
уявлення про Internet стосовно її технічної і технологічної суті, а також про
методи і перспективи її використання, було б корисно коротко зупинитися на
історії виникнення і розвитку Internet.
Наприкінці 60-х років XX століття в
Міністерстві оборони США були проведені перспективні дослідження з питань
створення і використання з військовою метою комп'ютерних мереж, які мали б
достатній запас технологічної міцності для того, щоб функціонувати у воєнний
час. Концепція побудови таких мереж, яка була розроблена в рамках даних
досліджень, сьогодні лежить в основі побудови більшості глобальних мереж, у
тому числі і в основі Internet. У рамках даного проекту була розроблена мережа ARPAnet (Advanced Research Projects Agency) - мережа Агентства
перспективних наукових проектів. Головним завданням при проектуванні та
створенні даної мережі було завдання забезпечення необхідних для роботи в
особливих умовах надійності і гнучкості, що дозволило б за потреби замінювати
комп'ютери в мережі без додаткових перенастройок самої мережі [7, 15].
У міру роботи над
реалізацією даного проекту були визначені найбільш важливі складові нової
мережі. Особлива увага при цьому була приділена способам оптимізації можливого
шляху доставки повідомлень, методам побудови служби електронної пошти і служб
поширення екстрених новин. Жодна з нових можливостей мережі не розроблялася як
комерційний продукт. В основу програмних і технічних рішень, що розроблялися,
спочатку закладався принцип відкритих стандартів, якими за необхідності могли
користуватися всі бажаючі.
Саме завдяки тому, що
концепція, технологія і стандарти інформаційного обміну (за винятком лише
деяких засекречених елементів) мали і мають відкритий характер, дана мережа і
набула такої широкої популярності. Основна ідея відкритості мережі полягала в
тому, що подібний підхід до проектування і розробки такого масштабного
програмно-технічного комплексу забезпечував максимальну стабільність і
надійність усієї мережі, робив її більш доступною і корисною.
Тому мережа ARPAnet, що спочатку розроблялася
виключно для військових цілей, уже в середині 1970-х років стала частіше
використовуватися в мирних цілях. Саме в цей час вона набуває
загальноосвітнього напряму. В основній своїй масі користувачами даної мережі
стали університетські наукові центри та університетські вчені. Однак найбільш
вражаючі зміни у способах і методах використання нової глобальної мережі
сталися в останнє десятиріччя. Повсюдна комерціалізація мережі дозволяє
сьогодні всім бажаючим купити доступ у світовий інформаційний простір, отримуючи
при цьому повний спектр інформаційних, рекламних, розважальних та інших послуг,
що надаються найрізноманітнішими компаніями і фірмами.
У 1987 p. контракт на управління і
розвиток мережі був переданий компанії Merit Network Inc., яка займалася освітньою
мережею Мічигану спільно з ШМ і МСІ. Стара фізично мережа була замінена більш
швидкими (приблизно в 20 раз) телефонними лініями. Замінені на оперативніші і
мережеві керуючі машини.
Процес удосконалення
мережі йде безперервно. Однак більшість цих перебудов відбувається непомітно
для користувачів. Увімкнувши комп'ютер, ви не побачите оголошення про те, що
найближчі півроку Internet не буде доступний через модернізацію. Можливо
навіть, що перевантаження мережі та її удосконалення створили зрілу та практичну
технологію. Проблеми були вирішені, а ідеї розвитку перевірені в роботі.
Важливо відмітити те, що
зусилля NSF з розвитку мережі призвели до того, що будь-який бажаючий
може отримати доступ до мережі. Раніше Internet був доступний
тільки для дослідників в галузі інформатики, державним службовцям і
підрядчикам. NSF сприяв загальному доступу Internet у галузі освіти,
вкладаючи гроші в приєднання учбового закладу до мережі, тільки якщо той, у
свою чергу, мав плани розповсюджувати доступ далі. Таким чином, кожний студент
чотирирічного коледжу міг стати користувачем Internet.
А потреби продовжують
зростати. Більшість таких коледжів на Заході вже приєднані до Internet, робляться спроби
підключити до цього процесу середні та початкові школи. Випускники коледжів
чудово обізнані щодо переваг Internet і розповідають про них своїм
роботодавцям. Вся ця діяльність призводить до безперервного зростання мережі,
до виникнення та розв'язання проблем цього зростання, розвитку технологій і
системи безпеки мережі.
І хоча в 1991 p. ARPnet припинила своє
існування, мережа Internet існує, її розміри набагато перевищують первинні,
оскільки вона об'єднала безліч мереж у всьому світі. Діаграма 1.1 ілюструє
зростання числа хостів, підключених до мережі Internet із 4 комп'ютерів
- у 1969 p., до 8,3 мільйонів - у 1994 р. Хостом у мережі Internet називають
комп'ютери, які працюють в операційній системі з багатьма завданнями (Unix, VMS), підтримуючі
протоколи TCP/IP і які надають користувачам які-небудь мережеві послуги.
Найістотнішою відмінністю
Internet від інших
територіальних і глобальних комп'ютерних мереж, як уже зазначалося, є те, що не
існує єдиного пункту управління даною мережею, який би координував її роботу на
правах певного диспетчерського центру. З погляду технічної та організаційної
структури, Internet - це вся сукупність комп'ютерів і окремих локальних
обчислювальних мереж, сукупність телекомунікаційного обладнання (телефонні
мережі, супутники зв'язку, виділені канали зв'язку і т. ін.), пов'язана в
єдиний інформаційний простір по всьому світу. Будь-який персональний комп'ютер,
будь-який користувач може по праву вважатися невід'ємною частиною єдиного
кіберпростору, що охоплює з кожним днем все більші території і залучає до своєї
сфери все більшу кількість користувачів [7, 17].
Ще одним важливим
аспектом існування і розвитку Internet є той факт, що в цій мережі немає і не
може бути єдиного власника, який розпоряджається всією мережею цілком на правах
власності. Будь-яка компанія, що надає інформаційні послуги в Internet, будь-який
науковий або навчальний центр мають тільки певну, дуже обмежену частину даної
мережі у вигляді апаратного і програмного забезпечення, що відповідає за
об'єднання розрізнених комп'ютерів в єдине ціле. З точки зору інформаційного
змісту Internet слід зауважити, що вся інформація, яка циркулює в надрах
даної мережі, не має власника і розповсюджується абсолютно вільно.
Але сказане зовсім не
означає, що мережа Internet є безглуздим нагромадженням інформаційного
забруднення, серед якого важко відшукати корисні і необхідні дані. Тим більш
неправильне уявлення про Internet як про стихійне об'єднання величезної
кількості комп'ютерів, яке неможливо впорядкувати та організувати. Існують
спеціалізовані добровільні і суспільні об'єднання та організації, що спостерігають
за розвитком мережі і координують її роботу. Основна група таких ентузіастів Internet - це Internet Society або ISOC - Товариство
прихильників Internet. Дана організація не має офіційних повноважень щодо
управління мережею, проте стала неофіційним центром, що визначає основні
напрями розвитку і вдосконалення Internet. Неофіційним інженерно-технічним центром Internet, що займається розробкою,
розвитком, упровадженням і супроводом нових технологій, специфікацій і
стандартів Internet є Internet Engineering Task Force - IETF, або Інженерні сили Internet. Основні функції даного
центру можна сформулювати таким чином:
розв'язання невідкладних
технічних і технологічних проблем функціонування Internet;
розробка правил
використання мережних протоколів;
розробка і стандартизація
термінології для розв'язання технічних проблем функціонування Internet;
значне поширення нових
технологій в Internet;
проведення різних заходів
щодо обміну інформацією між користувачами, дослідниками, розповсюджувачами
інформаційних послуг і мережними адміністраторами Internet.
На сьогодні вже понад 30 млн людей по всьому світі
користуються інформаційним середовищем Internet, наразі кількість користувачів щомісяця
збільшується приблизно на 15 відсотків (дані отримані з серверу http://www.kap.net). Одночасно збільшуються й обсяги
пропонованої актуальної інформації - щодня до мережі підключаються нові
комп'ютери. Сьогодні більшість може купити доступ до Internet (замість того, щоб одержувати його через
університети, урядові організації тощо), компанії можуть легко організувати
свої віртуальні крамниці в Internet
таким чином, щоб користувачі Internet
легко могли знайти їх.
1.2
Інтернет як технологічна основа глобалізації
Розглядаючи перелік нових
інформаційних послуг, що надаються користувачам мережі Internet, слід зупинитися
на World Wide Web (WWW) - всесвітній
інформаційній мережі, яку, безперечно, можна назвати сьогодні найпопулярнішим
засобом взаємодії з інформаційними ресурсами Internet. Дана
інформаційна служба Internet дозволяє користувачам знаходити і
використовувати різні гіпертекстові, графічні та інші електронні документи на
різних серверах. Кількість серверів, що надають послуги WWW, постійно зростає,
і сьогодні таких серверів уже більше 30 тисяч.
Даючи характеристику
службі WWW, зауважимо, що це гіпертекстова, мультимедійна, розподілена,
інтегрована, глобальна децентралізована інформаційна система, яка реалізує
найбільш передову і масову інформаційну технологію. Служба WWW працює на основі
архітектури "клієнт-сервер", надаючи на запит клієнтів єдині
документи, що складаються з різних частин з різним поданням інформації у
вигляді текстів, графічних зображень, відео-і аудіоданих та ін.
Ідея Всесвітньої павутини
набула практичного втілення завдяки розробкам європейських вчених. Вже згодом
інтернет-технологію з успіхом реалізували США, які й донині є світовим лідером
в інформаційно-комунікаційній сфері.
А починалося створення
Всесвітньої павутини з ідеї створення гіпертекстового мережевого середовища,
яку наприкінці 80-х років висунув один зі співробітників Європейського центру
ядерних досліджень (CERN) Тім Бернерс-Лі (Женева) [1, 78].
Під час розробки цієї
технології і народилася система WWW, коли на комп'ютерах CERN був встановлений
перший веб-сервер,
Треба
віддати належне оперативності американців: вже через кілька місяців по тому
з'являється перший веб-сайт за межами Європи - в США. А невдовзі вже вони
стають законодавцями моди в цій галузі.
Темпи зростання Павутини
вражають. Ще в березні 1993 р. її трафік становив лише 0,1 % трафіка магістралі
Інтернету, але вже через півроку він зріс у 10 разів, тобто до 1 %! Такими ж бурхливими
темпами йшло збільшення числа веб-серверів, а також кількості користувачів
Інтернету.
Наприкінці XX ст. Всесвітня
павутина дає настільки потужний поштовх інтернетизації світу, що стає предметом
обговорення на Брюссельському саміті країн Великої сімки (1995).
В 1991 р. Інтернет
охоплював 5 тис. мереж із 40 країн світу і об'єднував 700 тис. комп'ютерів,
якими користувалися 4 млн осіб.
На думку дослідника цієї
проблематики Г. Вайнштейна [1, 79], до кількісних даних розвитку Інтернету треба
ставитися досить обережно. І справа не тільки в складності підрахунків
масштабів інтернетизації. Темпи розвитку цієї мережі є настільки бурхливими, що
цифри охоплення користувачів Інтернету кардинально змінюються мало не щомісяця.
Скажімо, телефону
знадобилося 38
років,
щоб він став доступним засобом комунікації для 30 % американців. Телевізор здолав
цей рубіж за 17
років,
а комп'ютер - за 13. Натомість Інтернет охопив 30 % населення США лише за 7 років переможної ходи від екзотичної новації до
повсякденної необхідності.
За оцінками експертів, до
кінця 2006 р. кількість
користувачів Інтернету становила до 1 млрд людей. Змінилися і структура користувачів
цієї мережі. У 2000 р. на долю США припадало 34 % усіх користувачів Інтернету, на долю Західної
Європи - 29 %, країн Азійсько-Тихоокеанського регіону (без Японії) - 16 %, на
долю Японії - 10 % і на долю решти країн - 11 %. Очікується, що вже на кінець
2007 р. найбільше користувачів мережі буде в країнах АТР і в Європі [1, 78-79].
Хоча певний час США, можливо,
залишаться найбільш інтернетизованою країною світу. Водночас варто зауважити,
що 95,6 % всіх підключень до Інтернету і 97 % всіх існуючих в мережі
сайтів (за станом на жовтень 2000 р.) припадало на найбільш розвинені країни з
ОЕСР і, відповідно, лише 4,4 % і 3 % - на весь інший світ.
Темпи зростання
інтернетизації світу зумовлені насамперед зниженням собівартості комп'ютерів
(які вже, по суті, зрівнялися із вартістю кольорових телевізорів), а також
завдяки зниженню вартості послуг провайдерів (які здійснюють зв'язок
користувачів із Всесвітньою павутиною).
За іронією долі, завдяки
розвитку нових інформаційно-комунікаційних технологій нині для користування
Інтернетом зовсім не обов'язково мати вже й комп'ютер.
По-перше, можна
отримувати інформацію через мобільний телефонний зв'язок, по-друге, через
систему кабельного телебачення з використанням не дуже дорогих телевізійних
приставок. Все це ще більше сприяє збільшенню активної аудиторії Інтернету.
За прогнозними оцінками,
всього у світі наприкінці 2006 р. було більше 1 млрд власників мобільних
телефонів, а вже найближчим часом мобільні телефони можуть стати поширенішим
засобом доступу до Інтернету, ніж комп'ютери. Але це навряд чи дає підстави
говорити про кризу розвитку Інтернету (маючи на увазі значне зниження темпів
появи нових веб-сайтів усіх категорій, починаючи з 2001 p.).
На думку аналітиків, система
Інтернету буде переживати певні технологічні зміни. Прогнозують, що Інтернет
майбутнього найімовірніше, матиме набагато (революційно) більшу пропускну
здатність комунікаційних систем, а на зміну статичним веб-сторінкам прийде
тримірний інтерфейс [1, 80].
Стосовно цифрового
розриву між розвиненими країнами і тими країнами, що розвиваються, то однією з
причин цього явища є домінування англійської мови в мережі Всесвітньої
павутини. Зрозуміло, що за умов наявності майже 80 % усіх веб-сайтів і 96 % комерційних
сайтів, оформлених англійською мовою, Інтернет ефективно забезпечує гегемонію
Заходу. А реальними наслідками розвитку Інтернету є, за свідченням вже
згадуваного Г. Вайнштейна, не стільки створення глобального світу, скільки
фіксування елітарного характеру нинішньої глобалізації. У цьому випадку йдеться
про те, що Інтернет не тільки стає технологічною основою нового інформаційного
суспільства, а й перетворюється на певний бар'єр, створює перепони для вступу
до нього країн, що розвиваються.
1.3 Можливості
практичного використання мережі Internet
Глобальні інформаційні
ресурси, зосереджені у світовій мережі Internet нарівні з
інформаційними службами нового покоління, можна розглядати як прототип нової
системи соціальної комунікації в рамках усієї світової спільноти. Вже сьогодні
створення і розвиток цієї мережі вважається чи не найбільш значним винаходом XX століття, що
дозволив абсолютно по-новому поглянути на питання глобального інформаційного
обміну, на організацію процесів пошуку, обробки і зберігання колосальних
обсягів різноманітної інформації.
Сьогодні можна з повною
упевненістю говорити про єдине комунікаційне співтовариство, яке об'єднує в
єдиний інформаційний простір вже понад 148 млн. користувачів. Ця феноменальна
технологія не просто модне захоплення, як могло здатися спочатку, це прообраз
нової системи світового суспільного устрою, в основу якого вже покладені перші
блоки.
Стрімкий розвиток Internet-технологій
відкриває користувачам нові способи ведення справ, створює безпрецедентні
можливості підтримання ділових відносин у віртуальному інформаційному просторі
на різноманітних рівнях.
Використання Internet у діловій
практиці для багатьох зарубіжних компаній стало звичною нормою. На ранній
стадії еволюції Internet просте розміщення рекламних або інформаційних
повідомлень в глобальній мережі вже обіцяло компанії або банку солідні
конкурентні переваги. Однак сьогодні цього вже не досить. Необхідно забезпечити
динамічне, інтерактивне, постійне доступне інформаційне наповнення, для того
щоб привернути увагу потенційних користувачів до потрібної інформації.
Глобальна мережа Internet сьогодні
використовується не тільки для обміну інформаційними повідомленнями і для
доступу до різноманітних інформаційних ресурсів, все більше застосування
знаходять Internet-технології для здійснення конкретних комерційних операцій. У
даному контексті використанням-Internet і сучасних технологій інформаційного
обміну дозволить отримати істотні переваги завдяки скороченню витрат,
прискоренню різноманітних бізнес-процесів, внаслідок чого зросте інформаційна
привабливість, загальна прибутковість діяльності компаній або банків.
Процес використання Internet-технологій для
оптимізації інформаційних і комерційних процедур, що відбуваються в рамках
глобальних процесів соціальної комунікації, обумовив появу цілого ряду нових
способів отримання прибутку за допомогою мережі Internet. Назвемо
найбільш поширені з них [13, 25]:
. Реклама. Багатомільйонна
аудиторія мережі Internet дозволяє привернути масову увагу до продукції,
що продається, або послуг.
. Маркетинг. Розміщення
в Internet інформації
презентаційного характеру дозволяє компаніям заявити про себе і свою
діяльність. Крім цього, Internet дозволяє в умовах жорсткої конкуренції
здійснювати так званий індивідуальний маркетинг, тобто пропонувати товари і
послуги, максимально адаптовані до потреб конкретного споживача.
. Зв'язок з філіями і
мобільними співробітниками. За допомогою Web-вузлів підприємства та
організації можуть розширити можливості звичайної електронної пошти Internet, надавши
можливість авторизованим користувачам (співробітникам, клієнтам, постачальникам
та ін.) права доступу до найсвіжіших корпоративних даних.
. Публікація
інформації. Internet має незаперечні переваги перед іншими засобами
масової інформації, маючи можливість в будь-який час і з будь-якої точки земної
кулі надавати новини, огляди, довідкові дані, електронні бібліотеки, аудіо - і
відеодані.
. Спільна розробка
проектів. Internet надає можливість спільної розробки програмних продуктів, чим
досягається істотне скорочення витрат на організацію робочих груп програмістів.
. Спрощення
бізнес-процесів. У рамках Internet і Web-технологій існує
можливість організації Intranet-мереж, які є гнучким і
конкурентоспроможним засобом, що дозволяє підприємствам більш ефективно
використати свій інформаційний потенціал і свою інформаційну інфраструктуру.
. Електронна комерція.
Купівля і продаж різноманітних продуктів і послуг за допомогою глобальної
мережі Internet.
З усього наведеного
(далеко не повного) переліку способів ведення електронного бізнесу з
використанням Internet найбільш багатообіцяючим і динамічним є
електронна комерція. У широкому значенні під даним виглядом електронного
бізнесу розуміють весь спектр надання товарів і послуг, який характерний для
звичайного бізнесу. Вже зараз стає очевидним той факт, що Internet може розглядатися
як гігантський торговий і фінансовий центр майбутнього. Термін електронна
комерція став виключно популярним у світі бізнесу. Такий вид ведення
бізнес-процесів передбачає проведення найрізноманітніших трансакцій за
допомогою Internet і Web-технологій.
Поява принципово нових
засобів фінансових розрахунків надала можливість зробити фінансові послуги
доступними користувачам прямо з дому або з місця роботи. Сучасні інформаційні
технології дозволили створити віртуальні магазини, банки, біржі - цілий світ
електронної комерції, який доповнює і деякими елементами замінює звичну
економічну і соціальну інфраструктуру. У загальному випадку системи електронної
комерції покликані виконувати не тільки прості операції купівлі і продажу
товару або послуги, вони повинні стимулювати попит на продукцію і послуги,
автоматизувати базовий перелік адміністративних функцій, логістики, маркетингу
і т.д.
Сьогодні стрімке
зростання популярності таких технологій обумовлюється тим, що потенційний ринок
надання фінансових послуг на основі Internet-технологій є глобальним
за своєю природою. Internet дозволяє банкам долати перешкоди, пов'язані з
проведенням фінансових операцій з клієнтами в географічно віддалених регіонах,
і тим самим істотно розширити межі свого бізнесу. Впровадження більш досконалих
технологій, таких, як програмні агенти, платіжні системи на основі смарткарт,
метамова XML та інші, дозволять створити нові, персоніфіковані комбінації
фінансових і банківських послуг, які будуть в недалекому майбутньому основою
обороту банківського капіталу.
Наявність широкого
спектра програмних продуктів, що дозволяють отримати досить простий і
зрозумілий інструментарій для доступу до банківських послуг нарівні з іншими
перевагами Internet-технологій, безсумнівно, вплине на розширення кола
потенційних клієнтів банків, які використовують такі технології [13, 26].
Електронна комерція як
повноправний учасник загального ринку продажу товарів і послуг переживає нині
стрімкий розвиток буквально у всьому світі. Процес створення в Internet спеціалізованих
структур, що займаються наданням електронних послуг, неухильно розвивається. У
зв'язку з цим вже на початку XXI століття за оцінками фахівців необхідно чекати
радикальних змін у загальній культурі спілкування людства.
Розділ
2. Місце України у формуванні ресурсів "всесвітньої павутини"
2.1
Історія розвитку мережі Internet в Україні
Мережа Internet - як всесвітнє явище в
Україні - стала доступна в 1991 р. Спочатку це було два-три вузли, що надавали
послуги електронної пошти (e-mail).
У 1993 р. у Києві
існувало вже 6 основних Internet-сайти.
На той час надані канали
(постійні з'єднання) - основа мережі - були далеко не в усіх. Більшість вузлів
працювали з московським провайдером - вузлом RelCom (reliable communications - надійні
зв'язки), який, у свою чергу, був підключений магістральним каналом до
зарубіжного вузла мережі EUnet. Слово "Internet" ще не увійшло в
лексикон, більш популярною була назва "RelCom/EUnet".
За 1993-1994 pp. збільшилося як число
користувачів, так і кількість вузлів мережі в Україні. Розвивалася також
інфраструктура місцевих і міжміських виділених каналів, по яких передаються
дані зі швидкістю 9600-28 800 біт/с.
До кінця 1994 р. у Києві
нараховувалося до 5 тис. користувачів, а в Україні - 10-12 тис. Крім
традиційної електронної пошти і телеконференцій USENET (інакше кажучи -
просто news), деякі вузли почали надавати послуги "прямого доступу до Internet", який
частіше називався on-line. Росла кількість регіональних вузлів, що підтримували
зв'язок із Києвом і російською мережею RelCom [1, 81].
З 1993 р. розвивається
новий для мережі вид сервісу - інформаційний. Одна з перших удалих спроб
вивести систему телеконференцій за рамки дошки оголошень
"куплю-продам" - конференція elvisti. business, яка на початок
1994 р. виросла в електронну газету elvisti. info, що складалася з
кількох тематичних розділів. На початку 1994 р. ця газета вийшла за межі одного
вузла ElVisti. Одна з найбільш відомих технологій мережі - USENET - була використана для
поширення "їмсютійного інформаційного продукту в усій країні.
1995 р. став історичним початком "справжнього Internet", коли користувачі масово стали
міняти свої старенькі системи роботи з електронною поштою, відомою як UUPC, на сучасний "інтернетівський
софт" (однак UUPC жива і здорова досі: в країнах
СНД цією доінтернетівською системою передачі користується не менше ніж чверть
абонентів). "Справжній Internet" почався з появою першого
комерційного цифрового супутникового каналу з пропускною спроможністю 64
Кбіт/с. Він зв'язав вузол UA.net
із провайдером Demon у Лондоні.
Крім того, до мережі продовжували підключатися користувачі.
Ціни на комп'ютери та модеми, достатні для роботи в мережі, помітно
знижувалися, як і сама вартість доступу до Internet.
У 1996 р. з'явився ряд нових цифрових каналів з пропускною
спроможністю 64 Кбіт/с. Призначені для користувача модеми для телефонних ліній
зі швидкістю передачі 33 600 біт/е приходять на зміну модемам на 28 800 біт/с.
Надання послуг on-line стало обов'язковою нормою для Internet-провайдерів. Зросла кількість
корпоративних мереж, підключених до вузлів Internet на виділених каналах. Восени 1996 р. був уведений у дію
супутниковий канал із пропускною спроможністю 256 Кбіт/с, що зв'язав вузол GU.net з американським провайдером DIGEX. Домашній
комп'ютер вже не викликав здивування, і до Internet почали активно долучатися "приватні особи" [1, 82].
Продовжує рости інформаційне наповнення мережі. Web-сайт перестає бути "вотчиною"
тільки Internet-провайдера. Крім чисто
презентаційних сайтів різних фірм, з'являються і сайти з широким інформаційним
наповненням: новини засобів масової інформації, законодавчі акти, огляди ринків
різних товарів і послуг.
На початку 1997 р. в Україні почали функціонувати справжні
магістральні міжнародні канали. Укртелеком і СП "Інфоком" практично
одночасно ввели в експлуатацію двомегабітові наземні (тобто не супутникові)
канали до зарубіжних провайдерів - UUNet (Великобританія) і Teleglobe
(Канада).
У цей же час розвивається мережа швидкісних цифрових
каналів в Україні. Введення цифрових каналів Internet зв'язує Київ із регіонами.
На український ринок прийшла технологія DirecPC, запропонована американською фірмою Hughes Technologies. Будучи однією з перших реалізацій так званої broadcast-технології (дослівно - широкомовної), DirecPC дала поштовх розвитку цілої низки
подібних рішень, а деякі з них пізніше забезпечили можливість розвитку Internet-вузлів у тих регіонах України, де
міжміські цифрові канали як і раніше відсутні або надмірно дорогі. Принцип
роботи систем DirecPC заснований на асиметричній організації
прийому - передачі. Запити передаються по каналу з низькою пропускною
спроможністю (на телефонних лініях і аналогових міжміських каналах швидкість не
перевищує 33,6 Кбіт/с), а відповіді (як правило, значно більші за обсягом, ніж
запити) приходять через швидкісний супутниковий канал.
На початок 2000 р. український Internet нараховував більше 200 000 користувачів. З 25-30 тис.
київських користувачів мережі більше 6000 зареєстрували унікальний поштовий
домен. В Україні створено понад 3000 Web-сайтів
(дані пошукового сервера #"588135.files/image001.gif">
Які Інтернет-портали Ви
використовуєте для пошуку?
Рис.1.
Найпопулярніші пошукові
сайти:
) Україномовні:
- www.meta.com.ua
<http://www.meta.com.ua>
www.google.com.ua
<http://www.google.com.ua>
www.uaport.net
<http://www.uaport.net>
2) Російськомовні:
- www.mail.ru <http://www.mail.ru>
- www.google.com.ua
- www.aport.ru
<http://www.aport.ru>
www.rambler.ru <http://www.rambler.ru>
3) Англомовні:
- www.google.com.ua
- www.yahoo.com
<http://www.yahoo.com>
Серед українських
пошукових систем можна виокремити такі:
Ping (www.topping.com.ua) - розроблена компанією РАСО Links. Це рейтингово-пошукова система з
використанням каталогу.
ІТС Online (www.itc.
kiev.ua) компанії "Видавничий дім ІТС" - каталог і
онлайновий комунікаційний центр.
Finance.com.ua (www.finance.com.ua)
- інформаційне агентство "Інформсервіс", фінансовий портал.
Крім того можна виділити такі найбільш популярні пошукові
системи в Internet:
Alta Vista (http://www.Altavista.
Dibital.com), 1995 p., оброблює
найскладніші запити на пошук, сформульовані за ключовими словами на багатьох
мовах (І на російській);
HotBot (http://www.hotbot.com) - найбільш зручна і дружня пошукова система,
БД містить понад 55 млн документів, упорядковує результати пошуку за декількома
критеріями;
InfoSeek (http://www.infoseek.com)
- одна з найстаріших (1994 p.), БД
містить 35 млн документів, згрупованих у 15 категорій і сотні підкатегорій, не
оброблює складні запити, англомовна; v
Exite (http://www.exite.com) - динамічно розвивається, БД містить 56 млн
сторінок тексту, її каталог містить 14 директорій і 80 тис. адрес. Не оброблює
складних запитів, кожна знайдена адреса супроводжується посиланням на
документи, близькі за змістом до запиту;
Lycos (http://www.lycos.com) - довідково-інформаційна система
Університету Карнегі-Мелона з простим інтерфейсом, без складних запитів,
результат пошуку супроводжується спискові сторінок з групами адрес, БД містить
23 категорії даних;
Yahoo! (http://www.yahoo.com)
- забезпечує ієрархічний і предметно-орієнтований пошук; це чітко
структурований ката-* лог, реалізує тематичний пошук, працює у партнерстві з Alta Vista;,
Open Text Index (http://www.index. opentext.net) - БД містить 60 млн сторінок
індексованих документів, виконує простий пошук з автоматизованим формулюванням
складного запиту;
Northern Light (http://www.nlsarch.com) - нова система, поки не оброблює складних запитів, має 1800
джерел з періодичних видань;
Meta Crawler (http://www.metacrawler.com) - метапошукова машина, що використовує для пошуку декілька інших
пошукових машин (Yahoo!, Lycos, Alta Vista, InfoSeek, Exite). Результат пошуку супроводжується
посиланням на систему, звідки вказана адреса.
Отже, Інтернет - це явище
не лише технологічне, а й культурне. Весь перебіг розвитку суспільства вів до
появи нового інформаційно-комунікативного поля для задоволення тих самих
потреб. Як етап культурного розвитку цивілізації Інтернет увібрав у себе шари
культурних універсалій, підходів та рішень. І в цьому сенсі його смислове поле
зрозуміле навіть новачкові. Новизна моделей соціальної дії в Мережі криється в
її базових характеристиках: опосередкованості, анонімності, віртуальності тощо,
але попри це загальне культурне тло дає підстави стверджувати, що розвиток
комунікаційної складової Інтернету йде в одному річищі із розвитком
суспільства.
Висновки
Інформаційне суспільство,
яке сьогодні характеризується бурхливим розвитком інтернет-технологій, генної
інженерії та нано-технологій, спричиняє достатньо жорсткий процес соціальної
диференціації за освітнім критерієм, оскільки приводить до утворення двох
паралельних систем комунікації: одна для освічених людей, які володіють
сучасними засобами комунікації, інша - для тих, у кого такого зв'язку немає.
Інформаційні технології є
основним механізмом функціонування інформаційного суспільства, що безпосередньо
дозволяє створювати, підтримувати та розвивати комплекс інформаційних ресурсів
(відбувається розвиток електронних засобів обробки та збереження інформації,
зростання впливу електронних засобів масової інформації, створення могутніх
комунікативних систем), які обумовлюють нову модель суспільної організації і
забезпечують динамічний розвиток суспільства в цілому.
Важливим механізмом
забезпечення обміну інформацією є Інтернет, який характеризується суттєвим
розширенням доступу до різноманітних джерел інформації, в результаті чого у
людства з'являється реальна можливість звертались до подій у режимі реального
часу, користуватись цифровими способами передачі інформації, які закладають
передумови для формування глобального інформаційного середовища. Інтернет як
семіотична система є організацією комунікації, текстів, інформації, подій,
технологічно реалізується за допомогою знаків, схем, символів, посилань та
переходів, тобто безпосередніх операцій зі знаками.
Інтернет ідеально відповідає
на три виклики модерніті: в умовах формування планетарної спільності він
задовольнив потреби людини у спілкуванні, нових формах взаємодії, створення
нових видів діяльності та відповідно зайнятості. Сучасна техногенна цивілізація
посилює відчуття автономності та самотності людини, водночас створюючи реальні
умови для різноманітної життєдіяльності: надаючи людині нові можливості для
спілкування на всій планеті, Інтернет дозволяє частково здолати це відчуття.
Інтернет також привів до нових видів діяльності, зокрема торгівля через
Інтернет та створення нових форм виробництва, коли вчені, розробивши та
оволодівши спільними технологіями виробництва, проживають у різних державах
світу, долаючи простір та час; спілкуються та фактично діють разом, не відходячи
при цьому від комп'ютера.
Отже, Інтернет - це
семіотична система організації комунікації за допомогою текстів, інформації,
подій, яка технологічно реалізується за допомогою знаків, схем, символів,
посилань та переходів, тобто безпосередніх операцій зі знаками. Замість себе і
подій ми посилаємо в Інтернет умовні персонажі, тексти, схеми, зображення, в
результаті отримуємо можливість долати простір та кордони миттєво.
Безпосередньо сам семіотичний характер Інтернету дозволяє говорити про нього,
як про особливу реальність у світі, яка належить до класу так званих
віртуальних реальностей. Так, якщо раніше людина могла попасти в світ
віртуальної реальності, наприклад поглинаючись у споглядання картин,
кінофільмів або просто захопливого прочитання книги. Однак за таких умов
активність людини була обмежена позицією або глядача, або слухача, або читача,
вона сама не могла включитись в подію як активний персонаж. Так віртуальні
системи надають нові можливості людині, а саме самостійно включитись в дію,
причому досить часто не лише в умовно просторовий світ, але й у досить
реальний, зокрема з точки зору сприйняття. Отже, Інтернет, з одного боку. - це
віртуальна система, з другого - він відкриває зовсім нові можливості в плані
реальності та світу подій.
Насправді Internet не просто мережа,
- вона є структурою, що об'єднує звичайні мережі. Фактично Internet складається з
безлічі локальних і глобальних мереж, що належать різним компаніям і
підприємствам, пов'язаних між собою різними лініями зв'язку. Internet можна уявити
собі у вигляді мозаїки, складеної з невеликих мереж різної величини
("павутина"), які активно взаємодіють одна з одною, пересилаючи
файли, повідомлення тощо.
За різними даними,
кількість постійних користувачів українського Інтернету в 2006 р. становила від
300 до 370 тис. осіб, плюс ще 300-350 тис. осіб, що звертаються до послуг
Інтернету час від часу, річний приріст кількості користувачів становить близько
40%, що відповідає європейським тенденціям. Розвиток національного сегмента
Інтернету опирається на державну підтримку цього процесу, в Україні прийнята
відповідна законодавча база. В 2000 р. представництво Всесвітнього Банку в
Україні почало реалізацію проекту "Україна: розвиток крізь Інтернет",
що сприятиме встановленню тісніших інтеграційних зв'язків з іншими країнами.
Згідно із даними
щорічного моніторингу "Українське суспільство", що проводиться
Інститутом соціології НАН України, станом на 2006 рік 81% наших громадян не мають потреби і ніколи не
користувалися Інтернетом, а 9% - потребують, але не мають можливості. У
щорічній доповіді Всесвітнього економічного форуму "Глобальні інформаційні
технології - 2006" було озвучено інформацію про те, що Україна посідає
80-те місце у світі за рівнем поширення Інтернету та інших новітніх
інформаційних технологій у списку 104 країн, досліджуваних цією неурядовою
організацією, що тісно співпрацює з ООН.
Інтернет - це явище не
лише технологічне, а й культурне. Весь перебіг розвитку суспільства вів до
появи нового інформаційно-комунікативного поля для задоволення тих самих
потреб. Як етап культурного розвитку цивілізації Інтернет увібрав у себе шари
культурних універсалій, підходів та рішень. І в цьому сенсі його смислове поле
зрозуміле навіть новачкові. Новизна моделей соціальної дії в Мережі криється в
її базових характеристиках: опосередкованості, анонімності, віртуальності тощо,
але попри це загальне культурне тло дає підстави стверджувати, що розвиток
комунікаційної складової Інтернету йде в одному річищі із розвитком
суспільства.
Життя в Павутині є
надзвичайно динамічним. Якщо "Кока-колі" знадобилось 50 років для розкрутки
популярного в світі бренду, то каталогу "Yahoo" - лише 5 років для того, щоб його визнаність вийшла далеко
за межі Інтернету. Отже, при проведенні PR-акцій в Інтернеті варто
враховувати цю специфіку, а за умови доповнення традиційних PR-заходів
скоординованими діями в Павутині результат може бути дуже вагомим!
Звісно, можливості Мережі
мають межу. В ній неможливо ані намалювати, ані вибудувати найпримітивнішу
інсталяцію, ані зняти (поки що) повноцінний фільм. Але - можна все це
спроектувати, зробити ескізи. Власне, тому Мережа дедалі більше усвідомлюється
як проектний простір, як чудовий інструмент для планування тих чи інших жестів,
текстів, творів - з наступним перенесенням створюваного в інші, невіртуальні
координати.
Оцінити соціальний
потенціал глобальної Мережі Інтернет повною мірою поки що не видається
можливим, оскільки цей потенціал, очевидно, ще не реалізований навіть на одну
десяту. Соціологія в цьому контексті не може залишатися наукою, яка лише збирає
конкретний фактичний матеріал і констатує зміни, що відбуваються. Необхідно
розробляти методологічний базис для подальших досліджень, залучати різні
парадигмальні підходи для глибокого аналізу Інтернету як наймасштабнішого
соціального явища на зламі тисячоліть.
Література
1. Біленчук П.Д., Романюк Б.В., Цимбалюк В.С. та
ін. Комп'ютерна злочинність. Навчальний посібник. - Київ: Атіка, 2002. - 240 с.
. Білоус О., Скаленко О., Ярова Н. Можливості та
шляхи інтеграції України у світовий ринок інтелектуальних продуктів //
Економічний часопис, 2002. - № 1 // http://soskin. info/cgi/ post. cg? a 1=1&ch=2&d=2&v=2002&num=1 &lnk=on&fl= 20020178.
. Бокарев Т. Энциклопедия интернет-рекламы. - М.,
2000.
4. Ванштейн Г. Интернет как фактор общественных трансформаций
// МЭиМО. - 2002. - № 7.
5. Ветрова А. Маленькое окно в большой мир // Chip. - 2006. - № 12.
- С.114-116.
. Возняк Т. Глобалізація як виклик людству //
Економічний часопис. - 2000. - №19.
. Горбатенко В.П., Дубас О.П. Політичні аспекти
інформатизації суспільства // Політол. вісн. - 2002. - № 10. - С.14-21.
. Губенко Д. Яка ваша стартова мова? // http://www.kolega kiev.ua/gazeta. asp? id=117
. Десятерик Д. Блеск и нищета Сети // День. - 2005.
- 16 июня. - С.5.
. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем
масової комунікації і міжнародні відносини. - К, 1999.
11.
Євробарометр [Електрон. ресурс]. - URL:
http://ec. europa. eu/ public_opinion/index_en. htm -
Загол. з екрана.
.
Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи. - К., 2001.
13.
Лук'яненко Є. Світовий інформаційний простір і Україна // Віче. - 1997. - № 11
(68). - С.25-31.
. Іванова
Н. Українське слово в Інтернеті // Урок української. - 2003. - № 4. - С.8-12.
. Козырьков В. Фом. Клуб: http://clubiorn,ru/entry.html?
entry=1883
16.
Коноплицький С. Інтернет як предмет соціологічного аналізу // Соціологія:
теорія, методи, маркетинг. - 2005. - № 3. - С.188 - 193.
. Місьо
М., Рутковський О. Захист інформації чи захист від інформації? // http://ipc. kiev.ua/UKR/bulletin/IB/182. htm
. Назаров
Ю. Мета робить крок на шляху до україномовного Укрнету // http://linkiist.uazone.net/ar/1/meta. htm
19. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. - К.: Київський університет, 1999. - 308 с.
20.
Почепцов Г.Г. Інформаційне суспільство, інформаційний простір, інформаційна
політика: чи існують вони в Україні? // День. - 2001. - 13 квіт. - С.6-7.
. Соснін
О. Інтернет як виклик // Урядовий кур’єр. - 2006. - № 179. - С.12.
. Хто
ходить в Інтернет? // Українська правда, 30.11.2001 // http: //
www.pravda.com.ua/archive/711130-h1-new
23. Ukranian internet directory //
http: // Www.intemetri.net/greatbnt
<file:////Www.intemetri.net/greatbnt> shtml
24. <http://www.flashmobmaker.com.ua>.
25. www.fmob. kiev.ua.