Формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку
Формування пісенної творчості у дітей
дошкільного віку
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методичні основи дослідження
пісенної творчості
1.1 Загальне поняття про пісенну творчість
1.2 Розгляд пісенної творчості у працях вітчизняних та
зарубіжних вчених
1.3 Дитячий фольклор - один з видів пісенної творчості
Розділ 2. Формування пісенної творчості у дітей
дошкільного віку
2.1 Музичний образ в пісенній творчості
2.2 Роль пісенної творчості в розвитку творчої
активності дошкільнят
2.3 Експериментальна частина
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Музика - такий вид
мистецтва, залучити до якого і зрозуміти який без творчої уяви надто складно.
Тому творчий підхід до сприйняття музики, самостійна творча діяльність повинні
бути присутніми у всіх елементах музичних занять та інших форм музичної
діяльності дітей.
Великі можливості для
розкриття творчих можливостей дітей закладено в таких видах діяльності як спів,
гра на музичних інструментах, диригування, крім власне музичної творчості дітей.
Це обумовлено тим, що в їх реалізації беруть участь в своїй єдності як уява,
так і засоби її втілення. Діти можуть відразу заграти, послухати чи виправити
те, що вони створили, порадитись з музичним керівником. Тут вже підключаються і
колективні форми творчої діяльності, яка характерна для дошкільного віку, в
якій кожна дитина може розкритися, навіть тоді, коли індивідуально їй важко
проявитися, бо це залежить як від творчих можливостей, так і типологічних
особливостей, музичних здібностей.
Одна з головних проблем
актуальності сьогодення - створити умови для своєчасного повноцінного
фізичного, психічного та духовного розвитку кожної дитини. Під кутом цієї
проблеми вихователь і повинен ставитися до програми музичного виховання дітей у
дитячому садку.
Проте, найскладнішою проблемою сучасної
дошкільної освіти є забезпечення художньо-творчого розвитку дітей. Вирішується
вона поки що частково, оскільки далеко не завжди усвідомлюється вихователем
музики, їхні зусилля нерідко спрямовуються на вирішення окремих завдань:
навчити дітей співати, розвивати музичні здібності тощо. Замість того, щоб
сприяти музичному розвитку, засвоєння знань і оволодіння навичками музичної
діяльності, по суті, перетворюються на самоціль. Звичайно, талановитий
вихователь, працюючи з дітьми ініціативно і творчо, навіть на основі таких
підходів може досягти помітних результатів. Але чи стануть при цьому заняття
музики заняттями формування духовності дитини. Переконливу відповідь на це
запитання дала практика: якщо зміст і методи музично-виховної роботи не
визначаються передбаченням наступного розвитку дітей, ясним розумінням того,
яких якостей вони мають набувати у процесі музичного виховання, то така
педагогічна діяльність виявляється неефективною.
Причиною багатьох дошкільних проблем є ігнорування
деякими вихователями важливих положень сучасної педагогіки. Зокрема висновку
про те, що в основі музичного виховання, усіх його ланок лежить активне
сприймання музики. Це найприродніший шлях залучення дитини до художнього світу
твору, невід'ємний компонент будь-якого виду музичної діяльності. У такий
спосіб забезпечується глибинна спільність усіх видів музичної діяльності.
Методика музичного виховання з перших кроків має орієнтувати дітей на
осмислення інтонаційно-пластичних витоків музики, самостійну інтерпретацію
художнього світу твору.
Особливого значення в діяльності сучасного
вихователя набуває здатність до використання в повсякденній практиці новітніх
технологій навчання. Пошук нових ідей, нових шляхів спонукає звернути увагу на
використання в практиці викладання музики інноваційних технологій.
Нове осмислення соціальної мети дошкільної
музичної освіти в Україні вимагатиме розробки нових педагогічних концепцій на
основі творчого використання здобутків національної і світової педагогіки.
У перспективі заняття музики стануть центром
цілісної педагогічної системи, в якій залучення дітей до музичного мистецтва
здійснюватиметься на тлі їх широкого художньо-естетичного розвитку. Одним із
головних критеріїв ефективності - повноцінний розвиток музичного сприймання і
активної музично-творчої діяльності дітей.
Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми
обрали наступну тему курсового дослідження: "Формування пісенної творчості
у дітей дошкільного віку".
Об’єкт дослідження - виховний процес (заняття
музики) в дошкільному закладі.
Предмет дослідження - формування пісенної
творчості у дітей дошкільного віку.
Мета дослідження - розкрити роль і значення
формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку.
Проте, основна мета
дослідження - формувати світогляд дитини на музичних заняттях, її соціальну і
психологічну культуру, емоційно-вольову сферу.
Треба пам'ятати, що
головна мета музичного виховання дитини - це розвиток її здібностей, творчої
обдарованості, культурного рівня. Етап розучення та закріплення пісні можна
збагатити ігровими, прийомами, отже, музичний керівник повинен добре знати
особливості розвитку дітей, професійно орієнтувати в педагогічних методах
виховання на всіх етапах роботи.
Згідно з метою і предметом дослідження було
визначено такі завдання:
) вивчити теоретичні основи дослідження
пісенної творчості;
2) проаналізувати формування пісенної
творчості у працях вітчизняних та зарубіжних вчених;
) охарактеризувати дитячий фольклор як
один з видів пісенної творчості;
) дослідити формування пісенної творчості
у дітей дошкільного віку.
Гармонійний розвиток
вихованців у дитячому садку неможливий без досконалого знання кожним педагогом
законів розвитку психіки і психічного життя дитини. Науковою основою практичної
діяльності музичного керівника на музичних заняттях і мають стати розумінням
психічного розвитку дитини, знання вікових особливостей, її індивідуальної
своєрідності.
пісенна творчість фольклор дитячий
Методи дослідження. Для розв’язування поставлених
завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз
наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, спостереження, бесіда.
Методи дослідження та
шляхів їх реалізації залежить від логіки будови всієї педагогічної роботи в
конкретному дитячому садку. На музичних заняттях закладено два основних напрями
музичного виховання - фольклорний та класично-традиційний. Відповідною точкою
фольклорного напрямку є підбір певного матеріалу, що містить народні пісні,
поспівки, ігри, обробки народних пісень як українських, так і пісень інших народів.
До класично-традиційного належать авторські твори композиторів минулого та
сучасності.
Музичний матеріал
складається з кращих зразків народного фольклору різних регіонів України,
творів композиторів-класиків і представників різних напрямів сучасного
музичного мистецтва. Це дає змогу музичному керівнику добирати такий репертуар,
що відповідає національно-регіональним особливостям даної місцевості. При
доборі музичного матеріалу слід також враховувати вікові,
психолого-фізіологічні та мовленнєві можливості дітей, що підвищуватиме
емоційний вплив музики на них.
Кожен дитячий навчальних
заклад вирішує, якому репертуару надавати перевагу, тобто який напрям роботи
вибрати головним. Але це не означає, що треба обмежуватися лише репертуаром
вибраного напряму, його можна збагачувати й іншим музичним матеріалом. В основу
програми з музики покладено концепцію, яка грунтується на тому, що українська
музична культура має самобутні національні особливості і водночас є частиною
вітчизняної та європейської культури.
Певна свобода надається музичному керівнику в
доборі шляхів реалізації музичного виховання.
Структура дослідження. Курсова робота складається
із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.
Список використаних джерел включає 30 найменувань.
Розділ
1. Теоретико-методичні основи дослідження пісенної творчості
1.1
Загальне поняття про пісенну творчість
Пісенна творчість - вид музичної діяльності, якій
належить значне місце в дошкільній педагогіці. Шляхи її розвитку складні й суперечливі.
Один із них - застосування дитячого народного фольклору (ігри, лічилки,
хороводи) і фольклору дорослих, пристосованого до дитячого побуту. Застосування
різних хороводів, ігор під спів пов'язане з прагненням дорослих порадувати й
розважити дитину, показати їй життя в різних рухах і побудовах, особливо
відобразити трудові процеси, побутові традиції, казковий світ за допомогою
пісні. Побудова ігор, елементи танців такі, що потребують від виконавців
спритності й краси рухів, їхнього злиття з мелодією і текстом хороводних пісень
[7, 34].
Педагогічна цінність музично-ігрового і
танцювального фольклору очевидна. Народна основа музично-творчого виховання,
безперечно, збагачує музичний розвиток дитини. Мелодія з її неповторними
національно-самобутніми інтонаціями, текст, ігрові дії протягом століть
безперервно вдосконалювались і шліфувалися. Народні ігри під спів і пісні
завдяки усній традиції їхньої передачі мають багато варіантів. Іноді в деяких
піснях можуть бути виражені погляди й почуття, чужі нашій епосі. Тому необхідно
дуже уважно відбирати народні пісні для використання в роботі з дітьми.
Отже, народна пісенна творчість у її різновидах
міцно ввійшла в арсенал засобів виховання дитини. Цьому засобу надається велике
значення в галузі як загального, так і спеціального музичного виховання.
Народна творчість використовувалась у різних
педагогічних схемах. Звичайно, педагоги добирали твори народної творчості,
керуючись своїми політичними та педагогічними поглядами. Народна творчість
проникла у методику в тих дозах, у тих її різновидах, які ті чи інші
представники педагогіки вважали доцільним культивувати.
Аналізуючи вплив народної творчості на методичні
системи, можна ясно побачити, як збагачувала вона ці системи. І пояснюється це
не тільки її високими художніми якостями. Своєрідна побудова хороводів, танців,
ігор під спів дозволяє продемонструвати перед дітьми різноманітні способи
творчої діяльності: різні варіації рухів, їхню імпровізацію у танці, зміни
лінії хороводів, різноманітні прийоми втілення ігрових образів. Ось чому
насиченість народною творчістю, як правило, прикрашає будь-яку методику.
Водночас цілеспрямованість ритміки як одного з видів дитячої музичної
діяльності дозволяє вибірково поставитися до народнопісенної творчості й знайти
їй належне місце у вихованні дітей різного віку.
В українській етнопедагогіці серед традиційних
джерел передачі дидактичних знань помітне місце посідає пісенна творчість.
Психологічною базою виховного впливу пісенної творчості, яка має в собі
елементи дидактичних знань, є, зокрема, орієнтація на невимушене
запам'ятовування та навіювання через варіативність повторення настанов, що
містяться у сюжетно оформленому контексті.
Висока пісенна культура українського народу добре
відома. У період свого розквіту вона була ще і цілісною системою передачі
дидактичних знань. Останні передавалися у складі різноманітного текстового
матеріалу, ритмічна організація якого сприяла навіюванню [23, 6].
Психолого-виховний вплив народної пісні на людину
становить безперервний багатобічний процес. За її активною допомогою не тільки
формувалася, а й підтримувалася народна система дидактичних знань. Таким чином,
навіть у дітей з родин, де не дуже добре дбали про виховання, завдяки
фольклору, зокрема пісням, формувався необхідний мінімум світоглядних знань та
переконань. Тобто, суспільство майже автоматично забезпечувало собі збереження
певного мінімально можливого рівня національної свідомості.
Руйнація системи джерел передачі дидактичного
досвіду, зокрема системи народної пісні як її частки, неминуче призводить до
погіршення морального клімату в суспільстві. Ось чому збереження всієї системи
народної творчості, відродження втрачених її елементів, розвиток цього
безцінного скарбу є життєво необхідним для гідного існування народу.
1.2
Розгляд пісенної творчості у працях вітчизняних та зарубіжних вчених
Вітчизняні дослідники (В. Аникін, А. Капиця, Н.
Колпакова) відзначають, що розвиток фольклору - історично складний процес:
багато творів для дорослих стають надбанням дітей, які пристосовують їх до
своїх інтересів, відповідно їх переробляючи. Отже, процес народної творчості не
завмирає, і діти також беруть участь у його розвитку. Це дозволяє
музично-ігровій творчості виконувати різноманітні функції - бути формою
організації дитячої самостійної діяльності й засобом виховання, до якого
вдаються дорослі. У структурі народної пісенної гри завжди є елемент
імпровізаційності, що дозволяє ставити перед дітьми творчі завдання і дає
маленьким виконавцям можливість бути своєрідними співавторами.
Варто вказати ще на одну особливість, яка робить
народні пісенні ігри незамінним засобом формування дитячої діяльності, - на
органічний зв'язок їх із життям дитини. Цю рису підкреслювали ще в минулому
столітті російські фольклористи і педагоги (П. Безсонов, П. Шейн, Є. Водовозова).П.
Шейн відокремив від загального фольклору саме дитячу творчість і класифікував
її за жанрами, визначивши чотири жанрові групи: колискові та розважальні пісні;
пісенні примовки та приказки; жеребкові пісенні примовки; дитячі ігри (з
пісенними приказками). На думку П. Безсонова, діти реагують на все, що їх
оточує, виражаючи своє ставлення в ігрових піснях: дівчинка - в іграх з
лялькою, хлопчики - в жеребкуваннях. Різноманітні хороводи, ігри - все це
прикрашається, обряджається піснями, через те вони й називаються обрядовими.
Отже, в народних розважальних піснях відображається життя дитини. Такі ж думки
висловлює відомий діяч у галузі дореволюційного дошкільного виховання Є.
Водовозові [7, 41].
Думки про використання пісенно-ігрової творчості
в процесі музичного розвитку дитини знаходимо і в сучасній зарубіжній
літературі. Відома чеська дослідниця В. Мішурцева провела велику роботу по
теоретичному обгрунтуванню критерію відбору народної пісенно-ігрової творчості
та практичному вивченню багатьох десятків хороводів і пісенних ігор. Вона надає
особливого виховного значення фольклору, розуміючи, що деякі життєві явища,
зокрема праця, відбиті не в тих формах, які характерні для сучасних умов. Та
йдеться про ту психологічну підготовку, яку дістають діти, знайомлячись із
художніми образами пісень, що виховують позитивне ставлення до праці й життя.
Багато хто установлює певну залежність
послідовності музичного розвитку від того репертуару народних ігор, який
використовується. Так, на думку М. Арістової-Журну (Франція), ритм колискової
викликає у дитини почуття рівноваги, спокою. Наступні ігри-розваги
характеризуються зміною різних ритмів. Застосування хороводів у старшому віці
вводить дитину в світ колективного спілкування - дитина виконує ті самі рухи,
що й інші, і це приносить їй радість. Ускладнення побудови ігор відповідно до
музичної форми пісні дозволяє дітям відчути зміну частин і фраз. Так послідовно
формується музикальність дитини в дуже привабливій і доступній для неї
діяльності.
Автор багатьох праць з дитячого фольклору,
упорядник збірників народних пісень, ігор і танців Беатріса Ландек (США)
підкреслює, що головне призначення народних ігор і танців у ритмічному
вихованні - це сприяти творчим проявам. Вона класифікує пісенно-ігрову
діяльність на ігри-драматизації (рlау-асtіng) та ігри-змагання (рlау-рагtу). В
перших дитина дістає можливість краще зрозуміти оточення в ході зображення
різних персонажів. Ця серйозна діяльність потребує багатої уяви, хоч вона
включає певні елементи ритміки (автор описує дії у цих іграх), але діти не
повинні стримувати своїх поривів, інтерпретуючи ігри у власній манері
("свобода рухів є правилом") [7, 48].
Отже, слухання музики, спів знайшли своє широке
обгрунтування і практичне застосування у вітчизняній та зарубіжній методиці музичного
виховання.
1.3
Дитячий фольклор - один з видів пісенної творчості
Дитячий фольклор -
багатожанрова система, що складається із прозових, речитативних, пісенних та
ігрових творів. До дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так
і твори, що виконуються для дітей дорослими. Такий поділ виникає з того, що
ігрові і ритміко-інтонаційні можливості дітей залежать від віку. У ранньому
віці (з перших днів народження і десь до трьох - трьох з половиною років)
емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини лежить цілком на обов'язку
дорослих. Дорослі виконують для дітей раннього віку колискові пісні та різні
забавлянки (утішки).
Жанри колискових і
забавлянок мають виховне і комунікативне призначення. Особливо велика в них
роль інтонації - як мовної, так і музичної. Саме тому колискові пісні і
забавлянки - суттєвий складник не тільки фольклору, але й народної педагогіки.
Другу частину дитячого
фольклору становлять твори, виконувані дітьми середнього і старшого віку. До
них належать твори, що співаються або ритмічно промовляються: ігрові пісні,
дражнилки, лічилки, небилиці, заклички, жартівливі пісні, а також прозові
приповідки, скоромовки, загадки, казки. Частина з них складена дорослими для
дітей, але велика кількість - це творчість самих дітей.
Дитячий фольклор несе
різнобічне навантаження. Крім завдань розумового й емоційного розвитку, про що
вже говорилося, ігри, пісеньки, дражнилки та ін. жанри і форми дитячої
творчості скеровані найперше на вдоволення потреб дитини у спілкуванні.
Допитливий дитячий розум постійно прагне до контактів: діти спілкуються з
дорослими та поміж собою; пізнаючи світ, вони намагаються відтворювати звуки
навколишнього середовища, в тому числі - запозичують пісні дорослих (як
правило, переробляючи їх на свій лад, згідно дитячого сприймання і розуміння).
Багато дитячих ігор є
наслідуванням вчинків, обрядів, процесів праці дорослих. Дитячі розваги, отже,
паралельно мають і величезний практичний сенс: наслідуючи дорослих, дитина у
такий спосіб оволодіває навичками, необхідними у житті, призвичаюється до
сівби, жнив, догляду за худобою, роботи на подвір'ї і в домі. Мудрість народної
педагогіки - у повсякденному залученні дитини до праці - і безпосередньо, і в
ігрових формах.
Колискові пісні починають
співати дитині з перших днів її життя. За часів язичництва співові над колискою
надавалося значення оберегу: вважалося, що певні інтонації і
"магічні" слова можуть вберегти немовля від хвороб та інших нещасть.
Підтвердження "магічної" дії співу над колискою давні люди бачили в
тому, що материнська пісня справді впливає на немовля заспокійливо. Згодом
первісні уявлення вивітрилися і спів-оберег перетворився на колискову пісню
[15, 35].
Загалом тематика
колискових пісень широка. Крім зрозумілих дитині образів і сюжетів,
використовуються в ролі колискових і інші - в тому числі ліричні, баладні,
навіть жартівливі пісні із "дорослого" репертуару. Жінка, співаючи
дитині, нерідко, як писав Т.Г. Шевченко, "Свою нудьгу переливала в свою
дитину".
Відомі факти, коли мати
постійно співала над колискою баладу, - наприклад, "їхали козаки із Дону
додому" ("Про Галю") і дитина спокійно засинала. Лагідний голос,
знайомі інтонації робили свою справу.
Пісні, співані над
колискою, поділяються на дві групи: власне колискові та інші, які виконують їх
функцію (заколисування), але ні в наспівах, ні у змісті специфічних ознак не
мають (як згадана вище балада "їхали козаки із Дону додому"). Такі
ознаки властиві колисковим пісням, що розглядаються нижче.
Усі колискові пісні
виконуються у повільному або помірному темпі, при основному нюансі піано.
Співають неопертим, фальцетного тембру звуком. Висотне положення наспіву може
змінюватися: одну пісню жінка співає в низькому регістрі, іншу - в високому;
сьогодні вона співає у м'якій грудній манері, а завтра - у фальцетній.
Забавлянки виконують для
маленьких дітей дорослі люди або старші діти. Серед забавлянок надзвичайно
багато творів різного змісту. Як правило, вони короткі. Деякі мають певні
"сюжети", зрозумілі малечі, як усім відома "Сорока-ворона на
припічку сиділа". У найпростішому випадку забавлянки промовляються або
рецитуються.
Надзвичайно своєрідним
жанром фольклору є так звані небилиці або нісенітниці. В них розповідається про
абсолютно неймовірні речі - настільки неймовірні і нарочито прямолінійні, що
вже це одне викликає сміх. Небилиці виконують дорослі дітям від 2-3-х років,
коли їм стає доступною парадоксальність змісту. Діти старшого віку співають
небилиці самі - один одному та меншеньким.
До улюблених дитячих
жанрів належать казки. Значне місце в ряді казок відводиться пісенькам, які
оповідач рецитує або співає, де це належить. У казці "Про котика і
півника", яку Леся Українка чула й записала на Волині, є зразки і
рецитацій, і співу.
Пісеньки та примовки, виконувані дітьми, за їх
інтонаційними особливостями поділяються на співані та рецитовані. При цьому
грані між співом і речитативом дуже рухливі. Найбільш сталим елементом є
ритміка. І в скоромовках, і в закличках, і в лічилках, і в дражнилках, і в
ігрових примовках, як правило, діти дотримуються певного ритмічного рисунку і
виділяють словесні наголоси, які становлять канву ритмізації. Ритмічні фігури
бувають здебільшого засновані на парному групуванні ритмічних тривалостей.
Досить поширений також
спів на двох звуках, розташованих поміж собою в інтервалі терції чи кварти (так
звана дитоніка - двозвуччя). Таку манеру інтонування бачимо в гумористичній
пісеньці "Савка":
Перераховані
ладозвукоряди становлять характерну прикмету дитячих пісень. Але, звичайно,
діти виконують і розвинені наспіви, - зокрема, запозичені з репертуару
дорослих. Особливо багато перейшло в дитячий фольклор ігрових веснянок. Такі з
них, як "Мак", "Перепілонька", "Заїнька",
"Просо" ("А ми просо сіяли") та багато інших розігруються,
інсценізуються дітьми [15, 37].
Отже, для дитячого
фольклору показова ритмізована декламація, спів на одному звукові, біхорди,
трихорди, дитоніка, тритоніка. Зовсім невластиві тетрахорди (хоча
використовується незаповнена квартова інтонація). Розвинені наспіви (різної
будови), як правило, є наслідком запозичень з "дорослих" жанрів -
веснянок, весільних, купальських, танцювальних пісень.
Розділ
2. Формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку
2.1
Музичний образ в пісенній творчості
Відомо, що музичний образ виражається комплексом
усіх музичних засобів. Музичний образ у його складному естетичному розумінні
діти не можуть створити - у них нема належного рівня узагальнення спостережень,
у них ще дуже обмежені засоби вираження і зображення. Якщо навіть припустити,
що твори, написані композиторами для дітей, передають явища життя в доступній
формі, то за цим стоять і великі узагальнення, і майстерність у володінні
яскравими виражальними засобами. І все-таки початкова пісенна творчість дітей
завжди образна за своєю природою. Вона знаходить смій вияв у найпростіших
музичних темах. Не всі інтонаційні звороти відповідають мотивам, а лише ті з
них, які набувають особливого виражально-тематичного значення. Зустрічаються і
менш індивідуалізовані й типові інтонаційні звороти. Вони набувають нейтральнішого
характеру щодо теми і мають менше значення в художньому змісті. Проте нерідко
без них мелодія не "оживає".
Музичний образ у мелодіях нескладних пісень
виражений музичною темою у вигляді різноманітних інтонаційних зворотів. Це
положення у свою чергу підводить нас до першої робочої гіпотези про побудову
дитячої пісенної творчості: зародки її проявів слід шукати у цих першоджерелах
музичної теми - у мотивах, інтонаційних зворотах, які мають
тематично-виражальне значення. Далі, на основі вже цієї гіпотези можна
приблизно визначити такі творчі завдання, які відповідали б формуванню дитячої
пісенної творчості в її виражальних та зображальних началах [7, 45].
Передбачуваний результат у вигляді продукції
дитячої пісенної творчості повинен складатися з невеликих інтонаційних
зворотів, мотивів і найпростішої мелодії, що утворюється з них.
Виражальні функції дитячої пісенної творчості
можуть бути представлені у таких формах:
. Інтонаційні звороти, мотиви, мелодії, які
наслідують реальне звучання оточення, в першу чергу інтонації чуттєво-виразної
мови людини (відповіді-запитання, пісенні розмови, наслідування співу зозулі,
нявкання та ін.).
. Інтонаційні звороти, мотиви мелодії, які
супроводжують звичайні ігрові, танцювальні рухи дитини (підспівування під час
ходи, танцю, колихання ляльки тощо). Усі ці інтонації виражають різні емоції
(жаль, торжество, радість, подив та ін.).
Виражальна сторона пісенної творчості дітей, що
відображає їхні думки, почуття і породжена навколишнім життям, спостерігається
і н спонтанній співацькій діяльності, хоч і в дуже нечітких, невиразних,
розрізнених проявах. Співочі інтонації, що передають різноманітний зміст, с -
природними й невимушеними реакціями дітей па оточення. Інтонації постійно
збагачуються під впливом сприйняття художніх творів, особливо пісень, створених
композиторами.
Усе це дозволяє припустити, що таким є бажаний і
продуктивний шлях формування виражальної функції дитячої пісенної творчості.
Але виражальний зміст дитячих пісень повинен бути "зображальний" (за
термінологією Ю. Кремльова), тобто він повинен втілитися у відповідні конкретні
інтонаційні звороти, мотиви з властивою їм мелодичною лінією, ритмом,
ладогармонічною структурою. Отже, треба визначити і виражальну функцію дитячої
пісенної творчості. Оскільки вона спрямована на вираження почуттів і думок
музичними особами, то точніше її можна назвати зображально-виражальною функцією
[7, 48].
Зображально-виражальна функція дитячої пісенної
творчості може бути втілена в музичному матеріалі у таких напрямках:
. Загальна лінія мелодичного руху (обмежений
діапазон мелодії, неяскрава кульмінація, неширокі інтервальні ходи,
поступеневий рух).
. Початки ладової організації: спів у заданій
тональності (за заданим звуком, за тональною настройкою фортепіанного вступу),
тяжіння до тоніки при завершенні мелодії, сполучення стійких і нестійких
звуків, домінування перших, найпростіші народні звукоряди, лади (секундові,
терцеві, квартові) мажорні (переважно) і мінорні.
. Метроритмічні співвідношення: метрична чіткість
мелодії, поєднання наголошених і ненаголошених звуків, переважно дводольні рої
міри, виразність ритмічного рисунка, закінченість мелодії в ритмічному
відношенні.
. Найпростіше нюансування пісень: знаходження
потрібного чемну й динаміки в імпровізації пісень певного змісту, збереження
темпу під час виконання створеної пісні, свідома зміна темпу й динаміки залежно
від літературного тексту пісні й мелодії.
. Первинна структура пісні: поява цезур, побудова
коротких музичних фраз, речень, наскрізний рух мелодії або квадратність структури,
своєчасна реакція на фортепіанний вступ і закінчення.
Значення зображально-виражальної функції в
дитячій пісенній творчості дуже велике. Без оволодіння її найпростішими
засобами неможливе успішне формування пісенної творчості. Але таке засвоєння може
відбуватися тільки в процесі творчої діяльності. Дитина, керуючись поставленим
перед нею творчим завданням, оперує звуками, наспіву мелодію, видозмінює її і
шукає способи зображення в ній тих почуттів і думок, які вона хотіла передати.
Така діяльність складається в умовах уже набутого музичного досвіду на
заняттях. Якщо, наприклад, у процесі занять дитину не вчили найпростіших
нюансів, то вона не зуміє скористатися такими засобами, як зміна динаміки й
темпу, хоча несвідомо і прагнутиме проспівати, наприклад, колискову неголосно,
в повільному темпі.
Музичне виховання дошкільнят буде успішнішим,
якщо батьки знають дитячі пісні, можуть виконати їх та розучити з дітьми. Такі
українські народні пісні, як: "Ой єсть в лісі калина",
"Женчичок-бренчичок", "Грицю, Грицю, до роботи" цікаві,
доступні і можуть бути інсценовані.
Як правило, старший показує, а дитина повторює
рухи. Але методом наслідування обмежуватися не варто. Набувши досвіду в
подібних заняттях, дитина зможе обрати переконливіший варіант рухів (елементів
танцю) з кількох запропонованих їй, а згодом знайти власний вдалий варіант
інсценування [12, 6].
Імпровізація музично-ритмічних рухів сприяє
розвиткові почуття ритму, емоційності, творчих здібностей школярів, вихованню
інтересу до фольклору. Крім того, перевтілюючись у певні образи і діючи певною
мірою самостійно, нерішучі діти поступово стають більш сміливими, упевненими в
собі. Інсценування ефективніше, якщо участь беруть кілька дітей. З інсценованою
піснею діти можуть виступити на концерті у школі, на сімейних святах, і це
принесе їм і присутнім велике задоволення.
Після денних пригод приємно почути неквапливу,
наспівну музику. Не завжди діти відразу ж засинають, іноді вони просять когось
із дорослих розповісти їм казочку. А як добре, коли після казки дитина чує
ласкавий голос мами, котра співає їй колискову пісеньку. Ніжна мелодія, яка
передає образ пухнастого котика, що м'яко ступає по кімнаті й тихо муркоче,
створює спокійний, утихомирений настрій. Знайте, милі мами: ваш голос
незамінний для дитини.
Колискові пісні може наспівувати і дитина,
заколисуючи молодшого братика чи сестричку.
Творчі здібності розвиваються не тільки в
ритмічних і танцювальних рухах, а й у різних видах музичної діяльності. Дуже
корисні співацькі імпровізації. Спостерігаючи за дітьми, можна помітити, що
деякі з них, особливо дівчатка, під час ігор часто наспівують: коли заколисують
ляльку, грають в "артистів” і т.д. Ці наспіви і є своєрідними
імпровізаціями.
Проте створити пісеньку буває нелегко. У цьому
допоможуть ігрові ситуації, в яких діти імітують знайомі звуки, як-от дзвоники
(дінь-ділінь), голоси птахів (ку-ку-ріку, кудах-тах-тах) тощо.
Одним з доступних і цікавих видів співацької
імпровізації є музичні діалоги. Наприклад, мама проспівує: "Як тебе
звуть?" Дівчинка відповідає (співає): "Марина".
Традиційними можуть стати не тільки сімейне
домашнє музикування, а й відвідування концертів і дитячих спектаклів. В
урочистій обстановці театру чи концертного залу дитина відчуватиме
піднесеність, святковість. Яскраві враження, набуті в дитинстві, зберігаються
надовго, а спільні інтереси сприятимуть зміцненню дружніх стосунків у сім'ї [7,
51].
Діти сприйнятливі до музичних звуків, емоційно
реагують на них, навіть якщо ця реакція іноді й непомітна. І якщо діти з
допомогою вчителів і батьків полюблять музику, їхнє життя стане більш
змістовним і цікавим.
Отже, основне завдання - формування в дітей
способів самостійного застосування виражально-зображальних засобів для
вираження своїх почуттів у пісенній творчості. Можна припустити, що постійна
зміна ситуацій і умов виконання завдань, які вимагають від дітей самостійних
пошуків, розбудить їхню творчу уяву, надасть їхнім діям перетворюючого
характеру.
2.2
Роль пісенної творчості в розвитку творчої активності дошкільнят
У музично-виховній роботі значне місце
відводиться вивченню пісенної творчості. Властивість відгукуватися на
найважливіші події народного життя, висока художність і доступність надають
народнопісенній творчості важливого педагогічного значення, адже найкращі її
зразки допомагають виховувати у дітей високі моральні якості, розвивають
музичну пам'ять і художній смак, пробуджують інтерес і любов до прекрасного.
Вже у молодшій групі діти починають співати різнохарактерні народні пісні, що
знайомлять їх з навколишнім оточенням, природою, тваринним та рослинним світом,
передають найтепліші почуття щирої любові матері до своєї дитини (українські
народні пісні "Ходить сонко по вулиці", "Ладки-ладусі" та
ін.).
Народна пісня є благодатним матеріалам для
розвитку здібностей учнів у різних видах творчості. "Коли йдеться про
мистецтво і, зокрема, про музику, творче начало набуває вирішального значення:
воно обумовлюється, крім усього іншого, самою музикою, її специфікою, тим, що
основні види музичної діяльності мають, точніше, повинні мати творчий характер
- і композиторська (що не потребує роз'яснень), і виконавська і слухацька"
[].
На необхідність введення елементів творчості у
навчально-виховний процес вказували видатні радянські музиканти і педагоги,
зокрема Б. Яворський і Б. Асаф'єв. Щоб швидше ввести дітей у чудовий світ
музики, Б. Яворський застосовував на уроках різні види роботи - і хоровий спів,
І диригування, і інсценізацію. Велика цінність музичної творчості, зазначав
він, "не в самій продукції", а в процесі оволодіння музичною мовою".
На думку Б. Асаф'єва, "композиторство" не повинно обмежуватись
спеціалізацією і замкнутим колом особливо обдарованих. Це найприкріша помилка
старої музичної педагогіки. Найпростішими, але досить важливими Б. Асаф'єв
вважав прийоми, властиві народному музикуванню (спів з різноманітними
підголосками та варіантні видозміни основного мотиву).
Запровадження елементів творчості у виховному
процесі є актуальним і в наші дні. Завдання вихователя полягає в тому, щоб з
найпершого дня перебування дитини в дитячому закладі пробудити в неї творчі
задатки, що сприятиме свідомому засвоєнню матеріалу, зокрема народнопісенної
творчості.
Вивчення народних пісень проводиться у певній
послідовності - від часткової творчої активізації під час розучування твору до
безпосередньої індивідуальної творчої діяльності дитини при активній
цілеспрямованій ролі вихователя. При першому знайомстві дітей з новою народною
піснею треба спрямувати їхню активність на правильне розуміння твору.
Наприклад, під час ознайомлення з народною піснею "Галя по садочку
ходила" особлива увага звертається на усвідомлення поетичного тексту. У
першому куплеті пісні йдеться про те, як Галя, гуляючи по садочку, загубила
свою хусточку. Дівчинка "ходить по садочку, блукає, хусточку біленьку шукає"
[19, 12].
Вихователь радить дітям уявити і
проінсценізувати, як хто зможе, зміст пісенного тексту. Діти здебільшого
правильно зрозуміли поставлене перед ними завдання. Кожен, кому пропонувалося
сценічно відтворити зміст пісні, починав імітувати шукання хусточки і переживати
"втрату", тобто входив в образ героїні пісні.
Далі вихователь підказує, що друзі Галі, взявшись
за руки, утворюють коло і, повертаючись обличчям один до одного, співають:
"Не журися, Галю-серденько". На закінчення пісні підходять до Галі й,
вклонившись, віддають їй знахідку та сідають на свої місця.
Діти правильно розуміють і передають зміст пісні,
активно слухають і добре запам'ятовують її мелодію. Потім вихователь виступає в
ролі акомпаніатора, а діти самостійно інсценують пісню.
У репертуарі старшої групи є жартівлива
білоруська народна пісня "Савка та Гришка", яку завдяки її
різнохарактерному змісту і динамічно розгорнутій дії (як і в переважній
більшості народних пісень) легко виконати виразно. На таких простих піснях діти
вчаться самостійно знаходити різні засоби для виразної передачі настрою і
змісту твору. Перші два куплети пісні учні співають просто і весело, наче
ведуть розповідь про двох хлопчиків-весельчаків. Далі тон стає загрозливим,
адже старий дід жене хлопчиків з хати, щоб вони не збудили малу дитину своєю
грою. Троє хлопчиків (у ролі Дідуся, Савки і Гришки) довільно починають
гру-інсценізацію. Після кожного виконання пісні вчитель призначає "на
ролі" інших учнів. На закінчення гри діти визначають кращих
"акторів".
З великим задоволенням інсценують діти українську
народну пісню "Ой єсть в лісі калина". Вони інтонаційно чисто ведуть
мелодію, правильно передають зміст і характер твору, супроводжуючи спів
імітаційними рухами (ламають цвіт калини і в'яжуть в пучечки). У приспіві на
слова "комарики-дзюбрикн" діти поєднують спів з танцювальними рухами
[26, 78].
Вже з наведених прикладів можна зробити висновок,
що інсценізацію подібних народних пісень можна робити на основі текстового
змісту, пробуджуючи в дітей творче ставлення до виконуваного твору. Ми мали
можливість спостерігати, як діти самі ведуть хороводи, інсценують народні
пісні.
Поруч з інсценуванням народних пісень
запроваджується також творче музикування. Для розвитку чистоти інтонування
дітям пропонується на перших заняттях повторне проспівування мелодії,
доспівування неза-кінчених фраз пісні, самостійне створення невеликих уривків з
кількох звуків.
Правильне слухове сприйняття, свідоме ставлення
до якості свого власного і загального співу виховується під час виконання
спеціальних вправ, наприклад імітування співу зозулі ("ку-ку"), луни
("А-у"), наслідування звучання труби ("ту-ру-ру",
"тра-та-та") тощо [26, 82].
Відома музична гра "Луна" добре
розвиває музичну пам'ять, активізує увагу, привчає дітей до злагодженого співу.
Для проведення цієї гри діти поділяються на дві групи. Одна виконує "луну
вчителя", друга - "луну Оленки".
Вихователь співає:
Перша група дітей, наслідуючи луну вчителя,
тихенько повторює:
Оленка співає:
Друга група дітей, наслідуючи луну Оленки,
тихесенько повторює:
У ході гри склад граючих постійно змінюється. Це
викликає захоплення і активізує всіх учасників гри.
Кожен твір за допомогою музичних виражальних
засобів передає відповідний настрій - радість, смуток тощо. Діти краще
розуміють ці засоби, якщо вчитель пояснює їх на конкретних народнопісенних
творах. Взяти хоча б російську народну пісню "На зеленом лугу". Вихователь
розповідає дітям, що хлопчик знайшов "веселуху-дудочку", як часто її
називають діти. Він радіє з цього приводу і весело виграє на дудочці. Але той,
хто загубив іграшку, сумує. Почуття смутку можна передати виражальними засобами
музики, проспівавши мелодію із сумними інтонаціями в мінорі. У тексті першого
куплета замість слів "раз нашел" при допомозі вихователя діти знайшли
відповідну заміну - "потерял".
Творчий процес вивчення народної пісні весь час
ускладнюється. Так, продовжуючи роботу над українською народною піснею
"Галя по садочку ходила", вихователь створює нову творчу ситуацію:
друзі знаходять загублену хусточку і повертають її Галі; дівчинка, вклонившись,
бере хусточку і сідає на своє місце. Вихователь підказує дітям, що доцільно
було б не тільки вклонитися, а й подякувати друзям за знахідку. При допомозі
вихователя діти придумують віршований текст подяки:
Коли діти добре засвоїли пісню і вже хороше
виконують її, вихователь далі ускладнює творчі завдання. Хоч діти гарно
співають та інсценують пісню, але вони виконують одну і ту ж мелодію в унісон.
Пояснюємо, що такий спів зветься одноголосим. А хіба пісні завжди виконуються
тільки в один голос? Діти правильно відповідають, що пісні можна співати на кілька
голосів (багатоголосне).
У процесі створення нових варіантів мелодії
дитина безліч разів уважно проспівує про себе відому їй пісню, внаслідок чого
фіксується увага на окремих інтонаційних зворотах, детальніше аналізується
мелодичний рисунок пісні та інтенсивніше виникають слухові уявлення.
Процес створення мелодичних варіантів досить
активно впливає на формування музичних здібностей дитини і сприяє кращому
засвоєнню народних пісень [26, 83].
Отже, цілеспрямовані творчі завдання допомагають
дітям глибше сприйняти твір, спонукають до появи нових думок, викликають у
дитячій свідомості нові образи, уявлення, поняття, пробуджують почуття
естетичної насолоди.
Творча атмосфера благотворно впливає на розвиток
самостійності дітей. Кожна дитина має змогу (чи то у створенні нової мелодії
або варіанта пісні, чи то у втіленні змісту твору в гру-інсценізацію) проявити
свої творчі здібності. Вивчення народних пісень стимулює творчу активність
дітей. Важливо тільки вміло використовувати різноманітні прийоми, узгоджуючи їх
з відомими методами виховання.
2.3
Експериментальна частина
У формуванні пісенного творчого досвіду дітей
застосовувалися пісні, які спеціально створили для цієї мети композитори й
поети, а також підібрані з уже існуючих. Вони виконували функцію зразка, який
демонстрував можливі способи вираження музичними зображальними засобами свого
ставлення до доступних життєвих явищ. Під час дослідження створювалися такі
педагогічні ситуації, які виключали копіювання зразка.
Передбачалося також, що формування творчості має
проходити по етапах, а це вимагає видозміни ролі й характеру творчих завдань,
пісенного зразка, різних спільних дій педагога й дитини. Перший з цих етапів -
орієнтування дітей у новій для них діяльності; другий - засвоєння дітьми
способів втілення музичного образу в пісні; третій - самостійне застосування
дітьми засвоєних способів у нових ситуаціях.
Під час відбору дітей в експериментальну групу ми
керувалися рівнем музичного розвитку і мірою активності дитини. Поєднання цих
даних у кожній дитині було якісно своєрідне. Добрі музичні здібності далеко не
завжди супроводжувались активністю дітей. І навпаки, деякі ініціативні діти
погано інтонували, неритмічно, невиразно рухалися. Під час формування творчості
важливо було простежити значення для її продуктивності різних особливостей
дитини та її музичних даних. Були вибрані чотири хлопчики і чотири дівчинки.
Перший етап формування пісенної творчості має
орієнтовний характер. Насамперед створюється відповідна настанова дітей на нову
діяльність: у дітей формуються перші уявлення про процес створення пісень,
збуджується до нього інтерес, виробляються перші навики вільної поведінки, а
головне - ставиться перед ними нова мета - створити пісню.
На першому етапі особливо важливо було знайти
правильне співвідношення між прагненням дітей проявити себе в новому завданні
та їхніми можливостями втілити свої задуми. Тому були створені умови, які
сприяли виконанню творчих завдань. Це передусім застосування прямого зразка
пісень, який, по суті, був би зразком способу виконання творчого завдання. Усі
діти повинні не відтворити продемонстровану пісню, а за її прикладом створити
нову. Відбувалося спільне творення пісні: початок заспівував дорослий або ж він
програвав вступ і кінець. Це створювало потрібну тональну настройку, і в дітей
виникало враження спільної творчості (адже педагог створює фортепіанний вступ і
кінець, а дитина творить пісню). Передбачалося, що застосування прямого зразка
полегшить дітям і самостійні пошуки співочих засобів вираження.
В експериментах, як правило, перед дітьми
ставилися нові завдання. Цим створювалася можливість перевірити, чи здатна
дитина швидко орієнтуватися в новому матеріалі. А інколи застосовувались і
повторні творчі завдання з метою з'ясування, яку роль може відігравати
повторення, значення якого таке очевидне в навчанні й зовсім не вивчене у
формуванні творчості.
Спочатку перевірявся вплив прямого зразка на
формування способів творчих дій дітей.
Провадилося спостереження:
б) над пошуками дітей засобів співацької
виразності, які допомагають їм передати зміст пісні.
Основне завдання, поставлене перед дітьми, -
створити нову пісню. Спершу музичний керівник виконує свою пісню, щоб викликати
в дітей цілісне художнє враження. Діти повинні пережити певні стани (прохання,
скарги, запитання, відповіді) і висловити їх, знайшовши адекватні засоби
їхнього співочого вираження.
Діти виконували творчі завдання різної міри
складності відповідно до індивідуальних особливостей.
Ускладнення творчих завдань йшли у кількох
напрямках.
Перший ступінь складності. Продукція дітей
виражається в їхніх коротких відповідях на запитання (початок мелодії виконує
педагог); завдання полегшується не тільки тим, що складена мелодія повинна бути
короткою, а й тим, що дитина "підладнується" не до фортепіанного
вступу (це значно важче), а до співочих інтонацій голосу дорослого.
Другий ступінь складності. Продукція дітей
виражається в співочій розмові: одна дитина співає запитання, друга -
відповідь. Створені дітьми мелодії також короткі. Але завдання складніше за
попереднє, адже всю пісню викопують діти. Першій дитині важче, бо вона починає
після фортепіанного вступу. Другій, що продовжує вокальну партію, легше, але за
умови, якщо перша добре триматиме тональність. Отже, розпочинати повинна
здібніша дитина.
Третій ступінь складності. Самостійне створення
всієї пісні однією дитиною, яка повинна передати різні інтонації - і
спокійного, й співчутливого запитання, і ледь жалісливої відповіді.
На експериментальних заняттях були присутні лише
шестеро дітей і завдання між ними були розподілені так: завдання першої
складності були доручені Ірі В. і Сергійкові Г. Хоч Іра - дівчинка музикальна й
непогано впоралася із завданням, але дуже сором'язлива, загальмована. Треба
було зміцнити її впевненість, підкресливши, що їй першій дається завдання, бо
вона добре з ним упоралася минулого разу. У Сергійка рівень музичного розвитку
невисокий, а хлопчик він кмітливий, і якщо він переживе певне розчарування від
відчуття неспроможності втілити те, що він почуває, то це може загальмувати
його розвиток в майбутньому.
Завдання другого ступеня складності дали Марині
Д. і Саші Б. Марина повинна заспівати першу фразу, тобто виконати складніше
завдання і тим полегшити становище Саші, який виконав завдання з труднощами,
неточно інтонуючи.
Завдання третього ступеня складності доручили
Мишкові М. і Наталці Я. Ці діти творчо активні. Проте Мишко виявив під час
констатації розгубленість, зустрівшись із незнайомим завданням, отже, його
активність виявлялася тільки в знайомій сфері. Необхідно було перевірити його
вдруге. Наталка, навпаки, діяла надто рішуче, необдумано. Важливо тепер було
звернути її увагу на якість продукції, пробудити в неї здатність до
самокритичної оцінки своїх дій.
З продукції і процесу дитячої творчості можна
було судити, чи мала прямий вплив пісня, використана як зразок, чи ні.
Можна сміливо говорити про вплив зразка на
наступну творчість дітей. Вони, безперечно, відчули й спробували відтворити
ліричний характер мелодії зразка у своїх поспівках. Треба відзначити також і
прохальні інтонації в репліках киці, що доводиться характером мелодичної лінії,
ладовою та ритмічною організацією дитячих творів.
Інтонації відповіді на слова "молока хоч
трішечки" діти розв'язали по-різному. Насамперед, слід підкреслити, що
вони не використали буквально мелодичну лінію відповіді, а в деяких випадках
(Саша, Мишко, Наталка) навіть змінили напрям мелодії. Але діти по-різному
виражали "жалібне прохання", застосувавши різні музичні засоби. Іра
проспівала секундову поспівку з низхідним рухом, зупинившись на нестійкому
звуці (IV ступінь), що надало характеру невпевненості, чекання. Сергійко
проспівав зменшену кварту, яка також ішла вниз, що звичайно падає мелодії
напруженого характеру, до того ж, нижнім звуком цього інтервалу був VII
ступінь, і це посилило тяжіння до тоніки. Усі ці засоби підкреслили мінорний
лад і тим сприяли осмисленій передачі настрою літературного тексту. В процесі розвитку
мелодії Саша змінив тональність фа мінор і закріпився в тональності мажорної
домінанти, переконливо виразивши інтонації скарги завдяки використанню
інтонації малої секунди (фа-мі-бекар).
Наталка також для вираження цієї інтонації
застосувала малу секунду і низхідний рух на малу терцію - прохання звучить
досить переконливо. Тільки Мишкові це не вдалося.
В цілому треба відзначити, що діти добре відчули
характер пісні й спробували виразити інтонації прохання в другій побудові - у
відповіді. Це вдалося їм зробити без прямого наслідування, новими засобами
вираження. Вони застосували секундові ходи, зменшену кварту, зупинку на
нестійких звуках - отже, не усвідомлюючи, чисто імпульсивно вони застосували
саме ті засоби, які можна було б використати й під час свідомих пошуків. Але ці
інтуїтивні удачі народилися внаслідок умисного бажання виразити відповідне
почуття.
Тільки дві останні ноти пісні-зразка і мелодії
Марини різні. Слідом за Мариною співав Мишко, який точно відтворив Маринину
мелодію. Наталка, яка виконувала завдання після них, вже не повторила їхні
мелодії. Мишко, очевидно, йшов не за зразком пісні, а за варіантом, придуманим
Мариною, бо помітив ті зміни, які придумала вона. Проте він зробив і свій
вклад: змінив тональність на одноіменний мажор. Але через те, що при цьому
ля-бекар звучав нечисто, тут важко говорити про тональність.
Отже, ця частина пісні не відзначається
використанням нових засобів пісенної виразності.
Оцінюючи результати проведеного експерименту,
треба особливо відзначити ставлення дітей до творчих завдань. Спершу, щоб
викликати зацікавленість дітей, була створена атмосфера, близька до гри.
"Ви немовби композитори", - казали дітям. Для них ця пропозиція була
несподіваною і дуже захоплюючою. Уже в процесі занять став очевидний великий
інтерес дітей до нової діяльності. Але особливо вартий уваги такий факт, що
після занять (на яких діти і грали, і танцювали, тобто в них було багато
яскравих переживань), одягаючись на прогулянку, вони дружно продовжували
імпровізувати мелодію на задані їм слова Вони проспівували всю мелодію, ставили
запитання, відповідали - і все це з великим захопленням.
Діти вперше склали свої пісні. Нове завдання
порадувало їх своєю несподіванкою, викликало піднесення настрою, пробудило
почуття впевненості. А це найважливіші психологічні передумови продуктивної
творчості.
У творчому процесі виникає своєрідне сполучення
навмисних та інтуїтивних дій. Ясно, що діти не могли думати про відбір засобів
втілення, адже вони не усвідомлювали своїх дій під час виконання творчого завдання.
Але їхня інтуїція ніби закономірно виникла після сприйняття зразка - спершу в
його цілісному вигляді, а потім у вигляді фортепіанного вступу. Мелодії
імпровізувалися під впливом прослухування вступу, що мав
виражально-зображальний характер. У цьому принципове значення застосування
прямого зразка на першому етапі формування творчих здібностей.
Завдання другого етапу - поставити дитину перед
необхідністю діяти самостійніше й оригінальніше, змінивши при цьому ситуацію.
Відповідно до нових мотивів творчої діяльності дітей спонукують до створення
пісень для подальшого виконання їх перед товаришами. Змінюється характер
творчих завдань: діти повинні не тільки прагнути виразити свої настрої і
почуття на основі запропонованих їм теми і жанру пісні, а й самі їх вибирати.
Посилюється усвідомленість пошуків виражально-зображальних засобів, що
досягається зміною характеру пісенного зразка, який є вже непрямим. Прослухавши
приклад, дитина тепер повинна не використовувати його музичний матеріал і
літературний текст, а лише керуватися самим способом втілення, його музичними
засобами при використанні інших літературних текстів. Тому змінюється й
характер повторності творчих завдань. Особлива увага спрямована на засвоєння
нового способу дії без повторного застосування самого зразка.
Навчання деяких елементів музичної грамоти у
зв'язку із співом набуває дедалі виразнішого й активнішого характеру. Щоразу,
коли діти міцно засвоюють який-небудь елемент музичної грамоти (що має значення
для формування музично-творчих здібностей), водночас перед ними ставляться нові
варіанти завдань, що вимагають самостійності в способах їхнього розв'язання.
Але ця самостійність формується на основі засвоєння навиків співу і музичної
грамоти.
Незважаючи на очевидні успіхи дітей у пісенній
творчості, не слід їх переоцінювати. Дитячі твори не є самоціллю, але вони
свідчать про зрушення в розвитку музично-творчих здібностей дітей, про набуту
ними творчу активність. Результати, безумовно, неоднорідні в усіх дітей. Вони
різні при одному зовнішньому впливі, при одних і тих самих творчих завданнях. У
цьому можна переконатися, аналізуючи динаміку їх розвитку. Для одних творча
діяльність допомогла викликати до життя нові здібності, для інших вона не
потребувала напруження, і для них, очевидно, можна було ускладнити і ще більше
індивідуалізувати завдання.
Формування музично-творчих здібностей передбачає
інші стосунки дорослого і дитини в порівнянні з тими, які складаються в процесі
інших видів діяльності (гра, навчання, праця). Як будь-яка художня дитяча творчість,
вона потребує спільних дій, "співтворчості" дорослого і дітей,
особливо на перших етапах. Дитина включається спершу у виконання окремих
творчих завдань, бере участь у створенні окремих складових частин нової пісні.
В міру засвоєння творчого досвіду вона виконує все необхідне для створення
цілісної і завершеної композиції, хоч і в найпростішій її формі.
Видозмінюється характер факторів, що стимулюють
дітей до творчості. Відбувається зміна мотивів, якими вони спонукаються до
творчості. Цікавість до її процесу, прагнення правдиво і невимушено виражати
почуття, бажання діяти, грати "в композитора" змінюється мотивами
громадського значення: "У кого краща буде пісня, ту й розучимо",
"Складемо для того, щоб проспівати їх на святі мамам".
Джерело дитячої творчості - навколишнє життя і
музичне мистецтво, що відображає його. Пісенна творчість дітей, яка б вона не
була скромна за своїми результатами, завжди відображає дитячі переживання,
породжені життям. Особливої ролі набуває сама музика, яка по-різному впливає на
дітей як результат нагромадження життєвих вражень, як зразок, що повинен
відзначатися певними якостями, щоб служити спонукачами пісенної творчості, як
приклад творів товаришів.
Найбільшу увагу під час роботи над розвитком
пісенної творчості дітей було звернуто на використання пісень-зразків. Вони є
своєрідними спонукачами в розв'язанні дітьми творчих завдань і немовби
рекомендаціями до можливих способів їх розв'язання. Перевірка в дослідній
роботі значення пісень-зразків дозволила визначити деякі критерії, якими
доцільно буде користуватися під час подальшої їх розробки.
Пісенна творчість - шлях формування дитячої
музикальності. Її значення, однак, набагато ширше і глибше. У наївній творчості
приховуються можливості розвитку не тільки спеціально-музичних здібностей, а й
загально естетичних уявлень та загальних якостей особистості дитини.
Висновки
Курсова робота досліджувала одну з актуальних
проблем сучасної методики музичного виховання - формування пісенної творчості у
дітей дошкільного віку. Вивчення та аналіз низки літературних джерел,
спостереження за практикою в школі дали змогу зробити такі висновки і
узагальнення:
Пісенна творчість - вид музичної діяльності, якій
належить значне місце в дошкільній педагогіці. Народна пісенна творчість у її
різновидах міцно ввійшла в арсенал засобів виховання дитини. Цьому засобу
надається велике значення в галузі як загального, так і спеціального музичного
виховання.
Слухання музики, спів знайшли своє широке
обгрунтування і практичне застосування у вітчизняній та зарубіжній методиці
музичного виховання.
Психологічною базою виховного впливу пісенної
творчості, яка має в собі елементи дидактичних знань, є, зокрема, орієнтація на
невимушене запам'ятовування та навіювання через варіативність повторення
настанов, що містяться у сюжетно оформленому контексті.
Народна пісня є одним із найбільш популярних
жанрів музичного мистецтва. Світ пісенної культури українського народу
безмежний. Це скарбниця людської духовності, що полонить почуття, розум і
серце. В українській пісні відтворюється світогляд народу, його морально-етичні
та естетичні цінності, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання
підростаючих поколінь у дусі високої духовності та моралі.
Дитячий фольклор - багатожанрова система, що
складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До дитячого
фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і твори, що виконуються для
дітей дорослими. Такий поділ виникає з того, що ігрові і ритміко-інтонаційні
можливості дітей залежать від віку. У ранньому віці (з перших днів народження і
десь до трьох - трьох з половиною років) емоційний, моторний і розумовий
розвиток дитини лежить цілком на обов'язку дорослих. Дорослі виконують для
дітей раннього віку колискові пісні та різні забавлянки (утішки).
Основне завдання сучасного дошкільного музичного
виховання - формування в дітей способів самостійного застосування
виражально-зображальних засобів для вираження своїх почуттів у пісенній
творчості. Можна припустити, що постійна зміна ситуацій і умов виконання завдань,
які вимагають від дітей самостійних пошуків, розбудить їхню творчу уяву,
надасть їхнім діям перетворюючого характеру.
Творча атмосфера благотворно впливає на розвиток
самостійності дітей. Кожна дитина має змогу (чи то у створенні нової мелодії
або варіанта пісні, чи то у втіленні змісту твору в гру-інсценізацію) проявити
свої творчі здібності. Вивчення народних пісень стимулює творчу активність
дітей.
У формуванні пісенного творчого досвіду дітей під
час експериментального дослідження застосовувалися пісні, які спеціально
створили для цієї мети композитори й поети, а також підібрані з уже існуючих.
Вони виконували функцію зразка, який демонстрував можливі способи вираження
музичними зображальними засобами свого ставлення до доступних життєвих явищ. Під
час дослідження створювалися такі педагогічні ситуації, які виключали
копіювання зразка.
Передбачалося також, що формування творчості має
проходити по етапах, а це вимагає видозміни ролі й характеру творчих завдань,
пісенного зразка, різних спільних дій педагога й дитини. Перший з цих етапів -
орієнтування дітей у новій для них діяльності; другий - засвоєння дітьми
способів втілення музичного образу в пісні; третій - самостійне застосування
дітьми засвоєних способів у нових ситуаціях.
Найбільшу увагу під час роботи над розвитком
пісенної творчості дітей було звернуто на використання пісень-зразків. Вони є
своєрідними спонукачами в розв'язанні дітьми творчих завдань і немовби
рекомендаціями до можливих способів їх розв'язання. Перевірка в дослідній роботі
значення пісень-зразків дозволила визначити деякі критерії, якими доцільно буде
користуватися під час подальшої їх розробки.
Джерело дитячої творчості - навколишнє життя і
музичне мистецтво, що відображає його. Пісенна творчість дітей, яка б вона не
була скромна за своїми результатами, завжди відображає дитячі переживання,
породжені життям. Особливої ролі набуває сама музика, яка по-різному впливає на
дітей як результат нагромадження життєвих вражень, як зразок, що повинен
відзначатися певними якостями, щоб служити спонукачами пісенної творчості.
Список
використаних джерел
1. Бекина С.И. Музыка и движение: упражнения, игры, пляски. - М.,
1983. - 208 с.
. Белобородова В.К., Ригина Г.С., Алиев Ю.Б. Музыкальное
восприятие дошкольников. - М., 1975.
. Бех I.Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової
методології // Педагогіка і психологія. - 1999. - №.7. - С.5-6.
. Бойсан В. Музичні дидактичні ігри // Мистецтво та освіта. -
2002. - № 5. - С. 19 - 20.
. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, виховників,
молоді та батьків. - Полтава, 1994.
. Ващенко Г. Загальні методи навчання. - К., 1997.
. Ветлугіна Н. Музичний розвиток дитини. - К., 1978.
. Вишневський О.І. Сучасне українське виховання: Педагогічні
нариси. - Львів, 1996.
. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасного українського
виховання. - Львів, 2000. - 234 с.
. Гороховська Н. Цар музики // Початкова освіта. - 2004. - № 11. -
С.20 - 22.
. Губ’як В. Виховання учнів на засадах народної творчості і
фольклору // Початкова школа. - 1999. - № 4. - С.9 - 11.
. Даник А. Вироблення у дітей позитивного ставлення до праці
засобами української народної пісні // Мистецтво та освіта. - 2003. - № 7. -
С.6-9.
. Дорошенко Т. Методи навчання сприйняття музики // Початкова
школа. - 2003. - № 6. - С.18 - 20.
. Державна національна програма "Освіта" ("Україна
XXI століття"). - К., 1994.
. Календарно-обрядові пісні Упоряд. О. Чебанюк - К.: Дніпро, 1987
. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. - К., 1997.
. Концепція безперервного національного виховання. - К., 1994.
. Кутова А. Національне виховання - джерело особистісного розвитку
дитини // Дошкільне виховання. - 2002. - № 4. - С.3 - 5.
. Матвієнко П. Живодайні джерела патріотизму // Дошкільне
виховання. - 2001. - № 8. - С.12-13.
. Музыкальное восприятие как предмет комплексного исследования.К.,
1986.
. Музыкальное искусство и формирование нового человека.К., 1982.
. Опанасець І. Нам музика розповідає // Мистецтво та освіта. -
2004. - № 1. - С.44-46.
. Осипець Р. Українська народна пісня - основа музичного виховання
// Мистецтво та освіта. - 2003. - № 4. - С.6-9
. Підласий I. Ідеали українського виховання // Рідна школа. -
1999. - № 12. - С.12-13.
. Рагозіна В. Особливості методики розвитку творчих здібностей
дошкільнят. - Мистецтво та освіта. - 2004. - № 5. - С.5 - 8.
. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання. - К., 1997.
. Стеценко О. Чи може музика зображати рух // Мистецтво та освіта.
- 2005. - № 2. - С.37 - 38.
. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2002. -
560 с.
. Якимчук С. Музична грамота і хорове сольфеджіо в дитячому
хоровому колективі // Мистецтво та освіта. - 2003. - № 8. - С.21 - 25.
. Якубенко В. Від народознавство до свідомого патріотизму //
Дошкільне виховання. - 2002. - № 8. - С.12-13.
Комплексне заняття до Дня
незалежності України.
Ознайомлення з
навколишнім світом, народознавство, музика.молодша група
Мета: Дати дітям перше
поняття про те, що наша країна називається Україна, а її народ - українці; про
те, що в Україні розмовляють українською мовою. Продовжувати вчити співати
українські народні пісні, грати в народні ігри. Виховувати любов і повагу до
народної творчості, до своєї Батьківщини - України.
Обладнання: Вишиті
рушники, український посуд.
Хід заняття
Вихователь. Дітки, ви ще
зовсім маленькі, але повинні знати, що ми з вами живемо в Україні, розмовляємо
українською мовою, співаємо українських пісень, любимо гратись в народні ігри.
Ви називаєтесь маленькими українцями і україночками. І зараз про це розповісте.
-а дитина.
Я маленька українка,
В мене коси по коліна.
І спідничка-фалдованка,
І сорочка-вишиванка.
-а дитина.
Я маленька українка,
В мене коси по коліна,
Я таку натуру маю,
Я не плачу, я співаю
-я дитина.
Хоч малий я, невеличкий,
Зате добре знаю,
Що край рідний - Україна,
Я її кохаю,
Вихователь. А зараз я,
дітки, покажу вам, які красиві рушники вміла вишивати моя бабуся (розглядають
вишивки).
Український народ дуже
працьовитий і талановитий, подивіться, який гарний посуд уміли виготовляти в
Україні. (Розглядання глиняного розписаного посуду).
Вихователь. Діти, давайте
пригадаємо, які українські пісеньки ми уміємо співати. Ви ще маленькі, тому
пісеньки ваші коротенькі, давайте заспіваємо пісеньку "Я маленький
хлопчик".
Діти (співають)
Я - маленький хлопчик,
Виліз на стовпчик,
У дудочку граю,
Діток звеселяю,
А вам всього найкращого
У світі бажаю.
Вихователь. А ще наші
дітки люблять грати в народні ігри. Давайте пограємо у гру "Квочка".
Ходить квочка коло
кілочка,
Водить діток, дрібних
квіток.
Діти-квіти:
"Квок".
Я буду
"мамою-квочкою", а ви - "курчатами", я буду вас доганяти.
Вихователь. Дітки, ви -
молодці, гарно співаєте, любите гратись і я думаю, що ви виростете справжніми
українцями і будете всім серцем любити нашу Україну.
Додаток
Б
Сценарій весняного свята "Зустріч
жайворонка"
Декорації: зображення на великому панно дівчинки
в українському костюмі в образі Весни та птахів, що повертаються з півдня,
весняної верби.
Ведуча: Добрий день, любі дітки. Звуть мене тітка
Одарка. Прийшла я до вас у місто з села - Весну шукати. У нас в селі ще зима,
але дивлюся, й у вас холодно. Забарилась десь весна, а може, це люта Зима її не
пускає. В нашому селі знаєте, як люди кажуть?
Старий дід мости помостив.
Молода прийшла - мости розвела.
Про кого ця загадка? Так, про Мороза і Весну.
Мабуть, не може Весна подолати Мороза й прийти до
нас. Треба заспівати гарної пісні, щоб Весна почула нас і скоріше завітала.
Ставайте мерщій у хоровод, заспіваймо веснянку "Благослови мати".
Діти співають. Ведуча: Весна ще Далеко і не чує нашого поклику. Та нам
допоможе. Ні, спочатку відгадайте загадку:
Прилетіли гості, сіли на помості,
Без сокири, без лопати
Поробили собі хати.
Так, це птахи. У народі кажуть, що весну
приносять на своїх крилах птахи з теплих країв. І ще кажуть, якщо, веснянок
заспівати разом із жайворонком - маленькою дзвінкоголосою пташкою, то весна
обов'язково з'явиться. Ось дивіться, що у мене в кошику. (Дістає одного
жайворонка з кошика, тримає у руках і звертається до нього з закличною
веснянкою: "Чом ти, жайворонку. ").
Цих жайворонків я напекла багато. Колись у
давнину діти ходили по селу, співаючи веснянок, і сповіщали про прихід Весни.
Давайте разом заспіваймо веселої пісеньки. (Діти з ведучою тримають у руках
жайворонків, повільно ходять по залу і співають "Вийди, вийди,
Іванку.".)
Ведуча: Щось вже потеплішало, треба, кожуха
знімати.
Звучить лірична мелодія, з'являється Весна -
дівчина, прибрана в національний костюм, у великому вінку зі стрічками, з
квітами і кошиком у руках.
Весна:
Я весна-красна, принесла вам літечко,
Ще й рожевую квіточку.
Та вроди, боже, житечко,
Ще й озимую пшеницю
І деяку пашницю.
Старим дідам по тиночку,
Старим бабам по серпочку,
Малим дітям по яблучку,
А дівчаткам по віночку,
А хлопчаткам по гудочку.
Весна вдягає дівчаткам на голівки по віночку, а
хлопчикам роздає сопілки.
Весна:
Принесла я вам, дітки, сонечко -
Гарна в мами донечка.
Я вам принесла літечко,
Ще й зелене житечко.
Час вже пісню починати.
Усі діти разом з тіткою Одаркою і Весною стають у
хоровод. Виконується хоровод "Вийду я за стінку".
Звучать вступні акорди до "Кривого
танцю". Хлопчики відходять від стіни й імітують гру на сопілках. Четверо
дівчат сідають на певній відстані одна від одної у чотирикутник, решта,
взявшись за руки, в'ється мотузком між ними.
Весна йде попереду і співає:
Дівка танок водила,
Що виведе та й стане, (2р.)
На дівочок погляне,
Чи всі дівки танок в'ють. (2 р.)
Ведуча:
Спасибі, щедра Весно,
Що свято нам принесла,
Ще й червонії квіточки,
Щоб квітчалися дівочки.
Пісеньки співали,
В решето складали.
Повісили решето на вербі,
Як налинули лебеді
Та звалили решето додолу,-
Час вам, дівчата, додому.
Ведуча: Весна прощається з дітьми.