Позакласна дозвільна діяльність школярів-підлітків як фактор корекції аддиктивної поведінки

Дипломна робота

на тему

«Позакласна дозвільна діяльність школярів-підлітків як фактор корекції аддиктивної поведінки»

ВСТУП

Актуальнiсть теми. Соціокультурна трансформація, яка характеризує злам століть, суттєво змінює процесуальний образ сучасного світу, породжує значні суспільні зміни в суспільстві, сприяє появі на громадській арені нових соціокультурних суб’єктів. Всі ці зміни, безперечно, мають глобальний характер, проявляючись на регіональному рівні в безлічі оригінальних варіантів. Український, як і взагалі пострадянський варіант соціокультурної трансформації відрізняється перш за все тим, що безсуб’єктне за часів розвинутого соціалізму суспільство поступово починає позбавлятися цієї особливості. Рис соціальної суб’єктності набувають різні елементи соціального: соціальні групи, інститути, особистість. Останнім часом в західній та вітчизняній соціології все частіше висловлюється думка про розвиток соціальної суб’єктності різних демографічних груп суспільства, зокрема дітей та підлітків. На наш погляд, становлення в Україні та інших країнах СНД такої галузі соціології, як соціологія дитинства, є відгуком саме на ці процеси.

Ступiнь вивченостi проблеми. Вітчизняний контекст вивчення проблем дітей та підлітків перш за все пов’язан з поширенням таких негативних явищ у підлітковому середовищі, як безпритульність, бродяжництво, інші форми девіантної та делінквентної поведінки. Проте головна увага в теоретичних та емпіричних дослідженнях багатьох наших колег все ж таки приділяється проблемній поведінці підлітків. При цьому зазначимо, що ця проблемність визначається перш за все з погляду суспільства, зокрема, старших поколінь, а власно підліткові проблеми, їх потреби, ціннісні орієнтації тощо залишаються поза інтересами вітчизняних вчених.

На відміну від цього західні дослідники починають відмовлятися від досить тривалої тенденції переважно негативного ставлення до цінностей підліткової свідомості. Останні стали сприйматися ними як фактори, що не тільки і не стільки руйнують усталені суспільні норми та цінності, скільки змінюють їх, обумовлюючи новий «культурний порядок». Таку оцінку ролі та місця підліткової культури сучасні західні соціологи переймають у М. Мід, яка сприймала підлітків як представників культури, що виникає. Ця культура, за М. Мід, водночас подібна та відмінна від культури батьків і потребує ретельного вивчення науковцями, бо їй належить майбутнє. Таким чином, науковий інтерес до вивчення проблем життєдіяльності підлітків обумовлений теоретичною та практичною потребою виявлення всіх суб’єктів соціокультурної трансформації, яка, в тому числі, детермінована зближенням та все більш інтенсивною взаємодією підліткової та «дорослої» культури.

Так, наслідуючи концептуальні положення теорії М. Мід, сучасний американський дослідник Дж. Мейровіц підкреслює, що наприкінці XX століття зникає розподіл на дорослий та підлітковий світ. Створені дорослими традиційно недоступні для дітей інтелектуальний та комунікаційний світи за сучасних умов, перш за все завдяки телебаченню, вважає Дж. Мейровіц, стають прозорими [38, c.4].

Проблемна ситуація роботи. В умовах економічної та соціальної нестабільності, проблема багатопланового вивчення адитивної поведінки безумовно залишається актуальною. Одним із аспектів цієї проблеми є дослідження залежної поведінки в контексті підліткового віку. Алкоголізм та наркоманія переросли в проблему національного лиха. Важливість вивчення адиктивної поведінки в підлітковому віці зумовлено тим, що цей період є критичним в процесі розвитку людини.

Об’єкт роботи - аддиктивна поведінка школярів-пiдлiткiв, а предмет роботи - позакласна дозвільна діяльність як фактор корекції аддиктивної поведінки.

Отже, головною метою нашої роботи є вивчення життєвого світу підліткiв, якi мають схильнiсть до аддиктивної поведiнки, а також чинників, що її зумовлюють.

До завдань роботи можна вiднести наступнi:

проаналiзувати структурно-функціональну і факторно-функціональну модель аддиктивної поведінки;

розкрити поняття адикції у соціальних науках;

розглянути методологiчнi засади виявлення та профiлактики аддиктивної поведiнки

дослiдити особливості прояву адитивної поведінки серед підлітків;

реалізувати соціально-педагогічну програму.

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

1.1.    Структурно-функціональна і факторно функціональна модель

Процес соціалізації практично завжди супроводжується певними проблемами. Про витоки цих проблем та можливі шляхи їх пом’якшення написано чимало. Достатньо згадати, наприклад, теорію розвитку «Его» Е. Еріксона, центральним моментом якої є ідея психосоціальних криз, або стадії розвитку пропріуму в теорії Г.Олпорта. Актуальні проблеми підліткової соціалізації пов’язані з тим, що за сучасних умов людині, яка переживає стадію становлення, треба засвоїти більше соціальних ролей, щоб увійти в доросле життя, сформувати цілісне «Я», стати повноцінним членом суспільства. Труднощі, переживання, невдачі, що виникають на шляху формування цілісної ідентичності підлітка, викликають внутрішнє напруження, розрядка якого часто набуває соціально небажаних форм: від постійних конфліктів з батьками до вживання тютюну, алкоголю, наркотиків тощо.

Частково це є результатом характерного для підліткового віку приросту енергії та інтелектуальної допитливості, які не завжди спрямовуються в бажане для суспільства русло. До того ж тютюн та алкоголь, наркотики та секс - це привабливі символи дорослості та зрілості для підлітка.

Для визначення поведінки підлітків, що пов’язана зі вживанням різного роду стимулюючих речовин, порушенням певних норм суспільного життя тощо, в різних наукових джерелах використовуються такі поняття, як проблемна, протинормна, девіантна i, нарештi, адиктивна поведінка.

В цій роботі, аналізуючи поширеність паління, вживання алкоголю та наркотиків в підлітковому середовищі, ми будемо використовувати поняття «адиктивна поведінка» як найбільш усталене і поширене у вітчизняній науковій літературі.

Існує багато різноманітних поглядів щодо причин появи адиктивної поведiнки, її природи та факторів, що впливають на її прояви. Так, М. Мід говорить про змiну усталених суспільних норм та цінностей, обумовлюючи новий «культурний порядок».

1.2.    Поняття адикції у соціальних науках

Адиктивна поведінка (від англ. Addiction - пагубна звичка, порочна схильність) - одна з форм девіантної поведінки з формуванням прагнення до відходу від реальності. Такий відхід відбувається (здійснюється) шляхом штучної зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких психоактивних речовин. Придбання і вживання цих речовин призводить до постійної фіксації уваги на певних видах діяльності. Наявність адиктивної поведінки вказує на порушення адаптації до нових умов мікро- і макросередовища. Дитина своєю поведінкою «кричить» про необхідність надання їй екстреної допомоги, і заходи в цих випадках потрібні профілактичні, психолого-педагогічні, виховні більшою мірою, ніж медичні. Адиктивна поведінка є перехідною стадією і характеризується зловживанням одним або декількома психоактивними речовинами в поєднанні з іншими порушеннями поведінки, часом кримінального характеру. Серед них фахівці виділяють випадкові, періодичні і постійні вживання психоактивних речовин (ПАР). Традиційно адиктивна поведінка включає: алкоголізм, наркоманію, токсикоманію, тютюнокуріння, тобто хімічна адикція, і нехімічна адикція - комп’ютерна адикція, азартні ігри, любовні адикції, сексуальні адикції, работоголізм, адикції кедах (переїдання, голодування) [17].

Фактори, що провокують аддиктивну поведінку:

. Дезадаптована сім’я. Більшість відхилень у поведінці недосконале виховання у сім’ї: бездоглядність, правопорушення, вживання психоактивних речовин, мають у своїй основі одну причину - соціальну дезадаптацію, коріння якої лежать в дезадаптованих сім’ї. Соціально дезадаптованиа дитина, підліток, перебуваючи у важкій життєвій ситуації, є жертвою, права якої на повноцінний розвиток грубо порушили. Згідно з прийнятим визначенням, соціальна дезадаптація означає порушення взаємодії індивідуума з середовищем, що характеризується неможливістю здійснення ним у конкретних мікро-соціальних умовах своєї позитивної соціальної ролі, яка відповідає його можливостям.

Говорячи про соціальну дезадаптацію неповнолітніх, ми повинні враховувати, що дитинство - це період інтенсивно фізичного, психічного і соціального розвитку. Неможливість здійснення позитивної соціальної ролі змушує підлітка шукати обхідні шляхи для реалізації своєї потреби в розвитку. У результаті - відхід з сім’ї або зі школи, де неможливі реалізація внутрішніх ресурсів, задоволення потреб розвитку. Інший спосіб відходу - експерименти з наркотиками та іншими психоактивними речовинами (ПАР).

І, нарешті, вчинення правопорушення. Таким чином, соціальна дезадаптація, викликана сукупністю чинників соціального, економічного, психологічного та психосоматичного характеру, призводить до ізоляції, позбавлення або втрати підлітком основної потреби - потреби в повноцінному розвитку і самореалізації. Виділяють наступні основні причини соціальної дезадаптації неповнолітніх, що лежать в основі адиктивної поведінки: дисфункціональність сім’ї; особистісні особливості (вікові, психічні і т. д.); шкільна дезадаптація; вплив асоціальної неформальній середовища; причини соціально-економічного та демографічного характеру. Розглянемо основні фактори, що провокують адиктивну поведінку [22, c. 56].

Сім’я - основна осередок, де здійснюється соціалізація дитини. З усіх дефектів соціалізації особистості найбільш небезпечними є сімейні дефекти. Процес соціалізації в сім’ї передбачає засвоєння дитиною зразків нормативного, соціально-схвалюваної поведінки батьків. Їх поведінка до певного віку стає еталоном для наслідування. Знання батьківських норм-зразків і моделей поведінки дозволяє підлітку не шукати рішень в стандартних ситуаціях, а вести себе як би автоматично, у відповідно до прийнятих в даному середовищі і засвоєними особистістю шаблонами. Сімейні ритуали (весілля, похорон, прийом гостей та інші.) найбільшою мірою пов’язані з нормами-зразками, оскільки ступінь стандартизованість, повторюваності ситуацій повсякденного сімейного життя надзвичайно висока. Нестандартні ситуації регулюють за допомогою норм-принципів, що визначають ціннісну спрямованість дій дитини і всіх членів сім’ї. Нормативний вплив в сім’ї приймається підлітком в ім’я збереження міжособистісного статусу та отримання схвалення інших членів сім’ї. Однак це не означає, що підліток у всіх випадках обов’язково розділяє прийняті ним думки. У сім’ї закладаються основи вміння швидко перемикатися зі «свого» на «чуже» і назад [42, c. 5].

Члени сім’ї знаходяться в постійній взаємозалежності, тому будь-яка зміна поведінки одного з них тягне за собою зміни в поведінці інших.
Слід зазначити також функції, структуру і динаміку родини. Функції поділяють на: а) виховну, б) господарсько-побутову; в) емоційну; г) духовне (культурне) спілкування; д) первинного соціального контролю; е) сексуально-еротичну. З часом відбуваються зміни у функціях сім’ї: одні втрачаються, інші з’являються відповідно до нових соціальних умов. Якісно змінюються функції первинного соціального контролю і підвищується рівень терпимості до порушень норм поведінки у сфері шлюбно-сімейних відносин.

Порушення тих чи інших функцій тягне за собою деформацію сімейних відносин.

Таким чином, порушення функцій сім’ї робить її дисфункціональною, що створює умови десоціалізації дитини. Процес соціалізації в підлітковому віці проходить особливо гострі форми. Батьківські вимоги та дисциплінарне вплив сильно позначаються на соціалізації дитини. І в першу чергу це проявляється у прагненні дитини звільнитися від батьківської опіки в підлітковому віці. Позбавлення від батьківської опіки є універсальною метою отроцтва. В західній психології відзначають, що емансипація здійснюється через послідовне заміщення ролі батьків у процесі соціалізації групою однолітків. Сім’я поступово втрачає свою привабливість і привабливість в порівнянні з групою однолітків, яка відтепер є носієм системи цінностей, норм поведінки і джерелом певного статусу. Сім’ї, для яких характерні найбільш глибокі дефекти соціалізації, вільно або мимоволі провокують дітей на раннє вживання психоактивних речовин і вчинення правопорушень.

Особливої шкоди розвитку особистості дитини і особливо підлітка завдають часті фізичні покарання. Психологічно ця шкода полягає в наступному: Батьки (батько, мати, опікун, піклувальник), систематично карають дитини, підлітка фізично, виступають для нього як антиідеал. Він ніколи не буде поважати такого батька, брати з нього приклад, внаслідок цього у дитини, підлітка затримується формування «ідеального» Я.

Часті фізичні покарання викликають у дитини, підлітка стан фрустрації. Часте фізичне покарання завдає шкоди самооцінці особистості дитини, підлітка, внаслідок чого у нього розвивається болісно чутливе самоусвідомлення, легко вразливе самолюбство [20, c. 39].

Таким чином, відносини неблагополучною, дисфункціональної сім’ї відбиваються на всіх сферах життя дитини: знижується шкільні досягнення, вулична компанія замінює батьківський авторитет, в ній дитина отримує визнання. Все це приводить до соціальної та педагогічної занедбаності підлітка, іноді до затримок психічного розвитку та психічних відхилень, наслідком цього є вживання ПАР, правопорушення.

Неповна сім’я. Дефекти в структурі батьківської родини в сучасних умовах можуть негативним чином позначитися на формуванні особистості дитини, підлітка і також сприяють його десоціалізації. Один з негативних факторів неповної сім’ї - емоційний дискомфорт, який відчуває дитина, підліток в такій сім’ї.

Він характеризується комплексом психологічних реакцій і переживань: почуттям власної неповноцінності, ущербності, заздрощів, емоційного голоду та ін. Така ситуація викликає у дітей підвищений інтерес до своїх переживань із зневагою до переживань дорослих, часом агресивне ставлення до батька чи матері, які кинули сім’ю.

Найбільший емоційний дискомфорт відчувають хлопчики, що виховуються без батьків.

Проблемна сім’я. Проблемна сім’я є різновид неблагополучної родини. Вона характеризується суперництвом між батьками за чільне положення в сім’ї, відсутністю будь-якого співробітництва між членами сім’ї, роз’єднаністю, ізоляцією між батьками та дітьми. Пануюча в сім’ї конфліктна ситуація створює постійну атмосферу напруження, яка є нестерпною для дітей, підлітків, і вони прагнуть якомога менше перебувати вдома, «втекти» під будь-яким приводом на вулицю, де і проводять більшу частину часу. Проблемні сім’ї у багатьох випадках створюють умови для криміногенного формування неповнолітніх, оскільки в них порушується процес соціального контролю, відсутні емоційні зв’язки між батьками та дітьми.

Аморальна сім’я. У ній спостерігаються такі негативні фактори, як правопорушення, вчинені батьквам та іншими членами сім’ї, пияцтво та алкоголізм, систематичні конфлікти, що виливаються в скандали і бійки, розпусна поведінка батьків.

Криміногенна сім’я - така сім’я, члени якої здійснюють злочини. Іноді доводиться констатувати, що кримінальна діяльність є основним видом діяльності конкретної особи чи сім’ї в цілому. Згідно кримінологічних досліджень, судимість одного з членів сім’ї (найчастіше це батьки чи старші брати) збільшує ймовірність скоєння злочину іншими членами сім’ї, насамперед неповнолітними, в 4-5 разів.

Формування такої особистості відбувається, як правило, у вигляді реакції протесту проти батьків, школи і навіть проти суспільства в цілому. Це призводить до вибору референтної групи (еталонна група) або особи з асоціальної спрямованістю, у відносинах з котрими підліток змушений засвоювати їх цінності, поведінку, ролі, жаргон та інше [45, c. 200].

Особистісні і вікові особливості адиктивного підлітка

Провокуючими факторами адиктивної поведінки вважаються нервово-психічна нестійкість, акцентуації характеру (гіпертимний, нестійкий, конформний, істероїдний, епілептоїдний типи), поведінкові реакції групування, реакції емансипації та інші особливості підліткового віку. До цих чинників необхідно віднести особливості, обумовлені характерними для цього періоду реакціями: емансипації, групування, захоплення (хобі), і сексуальні потяги. Існує ряд поведінкових стереотипів, характерних для цього вікового періоду. До них відносяться реакція опозиції, реакція імітації, реакція негативної імітації, реакція компенсації, реакція гіперкомпенсації, реакція емансипації, реакція групування і реакція захоплення. Розглянемо детальніше кожну з них.

Реакція опозиції викликається завищеними претензіями до діяльності і поведінки підлітка, зайвими обмеженнями, неувагою до його інтересів оточуючих дорослих. Реакція опозиції може бути викликана і надзвичайними вимогами до дитини, непосильною для нього навчальним чи якимось іншим навантаженням, конфліктами в сім’ї, шкільною неуспішністю, несправедливістю.

Реакція імітації проявляється в наслідуванні особою зразків. У дитинстві імітується поведінка батьків, близьких родичів, вихователів і т.п. Іноді зразком може стати і антисоціальний герой. Пропаганда кримінальної романтизму, що поширена останнім часом, може зробити негативний опосередкований вплив на самосвідомість підлітка.

Реакція негативної імітації - поведінка, нарочито протиставлена надв’язуваної моделі.

Реакція компенсації - заповнення невдач в одній області підкресленим успіхом в іншій області. Невдачі у навчанні можуть компенсуватися «сміливою» поведінкою.

Реакція гіперкомпенсації - нестійке прагнення до успіху в найбільш важкою для себе області діяльності. Властива підлітку боязкість може спонукати його до відчайдушного поведінки, до вчинку. Край нечутливий і сором’язливий підліток вибирає мужній вид спорту: бокс, карате тощо

Реакція емансипації - прагнення звільнитися від нав’язливої ​​опіки старших, самоутвердитися. Крайній прояв - заперечення стандартів, загальноприйнятих цінностей, норм закону, бродяжництво.

Реакція групування - об’єднання в групи однолітків. Підліткові групи відрізняються однорідною спрямованістю, територіальної спільністю, боротьбою за панування на своїй території (у дворі, на своїй вулиці), примітивною символікою.

Реакція захоплення виявляється в найрізноманітніших підліткових захопленнях: поп-музика, стиль одягу, прагнення до отримання легкої інформації, не потребуючи великих роздумів і використовуваної для самого процесу спілкування (порожні багатогодинні розмови у під’їзду), захоплення, пов’язані з почуттям азарту, що забезпечують загальний успіх, увагу.

Перераховані реакції лежать в основі і формують «закон підліткової моди» всіх часів: обов’язковими елементами якої є: а) уніформа (однакові джинси, зачіска, кільця, браслети, звички і т. д.), б) мова (вербальний і невербальний); в) місця дислокації; г) ритуали (прийому до групи, особливості проведення дозвілля, контроль за членами групи і т. д.); д) поведінка (елементи епатажності, що викликають невдоволення старшого покоління).

Характерологічні і вікові особливості. Соціальна дезадаптація створює «сприятливі» умови для формування більшості типів акцентуацій характеру. У підлітковому віці саме в силу акцентуацій характеру підліток не утримується ні в школі, ні в інтернаті, швидко кидає ту роботу, куди ще недавно влаштувався. Настільки ж напруженими, повними конфліктів або патологічних залежностей є сімейні відносини. Порушується адаптація до середовища однолітків, яка обмежується невеликою групою підлітків, які ведуть аналогічний, більшої частиною асоціальний спосіб життя. Розглянемо тільки деякі типи, найбільш схильні до проявів девіантної поведінки, описані А. Е. Личко (1977) [34].

Гіпертимний тип. Гіпертимні підлітки з дитинства відрізняються великою рухливістю, товариськістю, надмірної самостійністю, недоліком почуття дистанції у стосунках із дорослими. Перші труднощі можуть виявитися у школі. При хороших здібностях, жвавому розумі, виявляються непосидючими, недисциплінованими. Реакція емансипації буває особливо виразною. У силу цього з батьками, педагогами, вихователями легко виникають конфлікти. Настанови і моралі викликають тільки посилення «боротьби за самостійність», навмисне порушення правил і порядків.
Гіпертимні підлітки схильні до групових форм делінквентної поведінки і нерідко самі стають натхненниками правопорушень, на які їх штовхає не тільки спрага розваг або бажання отримати кошти для задоволень. Люблять «шикувати», легко пускаються у сумнівні авантюри. Незаконна угода, дрібна крадіжка в їхніх очах не виглядає серйозним вчинком. Сексуальні реакції виявляються досить яскраво, вони рано прокидаються і бувають сильними, це штовхає на ранні сексуальні зв’язки. Романтичні захоплення зустрічаються, але вони нетривалі.

Епілептоїдний тип. Багато особливості епілептоідного характеру є компенсаторними при неглибокому ураженні мозку. Головною рисою епілептоїдного типу є схильність до дисфорій і тісно пов’язана з нею афективна вибуховість, напружений стан інстинктивної сфери, іноді досягає аномалій потягів, а також в’язкість, ваговитість, інертність, відкладають відбиток на психіці - від моторики і емоційності до мислення і особистісних цінностей. Афективні розрядки епілептоіда лише при першому враженні здаються раптовими. Їх можна порівняти з розривом парового котла, який закипає. Привід зіграти роль останньої краплі може бути випадковим. Афекти як дуже сильні, а й тривалі - епілептоід довго не може охолонути.

З перших років такі діти можуть подовгу, багатьма годинами плакати, і їх неможливо буває ні втішити, ні приструнити. У дитячій компанії вони претендують не просто на лідерство, а на роль володаря, який встановлює свої правила ігор і взаємин, диктує всім і все, але завжди на свою користь. Можна бачити також недитяча бережливе ставлення до одягу, іграшок. Будь-які спроби зазіхнути на їх дитячу власність викликають вкрай злісну реакцію.

У переважній більшості випадків картина епілептоідної психопатії розгортається лише в період статевого дозрівання - від 12 до 19 років. У цей період дисфорії звичайно виступають на перший план. Підлітки самі починають відзначати їх спонтанність Епілептоїдні підлітки схильні до сексуальних ексцесів, а їх статевий потяг пов’язан з садистськими, а іноді мазохістськими прагненнями. У ситуаціях, де нормальна статева активність нездійсненна (наприклад, в закритому закладі з одностатевим складом), підлітки цього типу нерідко вступають у гомосексуальні зв’язки.

Істероїдний тип. Його головна риса - безмежний егоцентризм, ненаситна жага постійної уваги до своєї особи, захоплення, здивування, шанування. На худий кінець, навіть обурення чи ненависть, спрямовані на свою адресу, але тільки не байдужість. Серед поведінкових проявів істероідності у підлітків на перше місце слід поставити суїцидальність. Мова йде про несерйозні спроби, демонстраціях, псевдосуіцідах, суїцидальному шантажі.

Алкоголізм або вживання наркотиків у істероїдних підлітків також іноді носить демонстративний характер.

Нестійкий тип. У дитинстві вони відрізняються неслуханням, непосидючістю, всюди і у всі лізуть, але при цьому боязкі, бояться покарань, легко підкоряються іншим дітям. Елементарні правила поведінки засвоюються з працею. За ними весь час доводиться стежити. У деяких з них зустрічаються симптоми невропатії.

З перших класів школи немає бажання вчитися. Разом з тим, рано виявляється підвищена тяга до розваг, задоволень, ледарства, неробства.

Вони тікають з уроків в кіно або просто погуляти по вулиці. Можуть заради компанії просто втекти з дому. Все погане немов липне до них. Істинної любові до батьків вони не відчувають. Рідні для них - лише джерело коштів для на розваги.

Не здатні самі зайняти себе, вони дуже погано переносять самотність і рано тягнуться до вуличних підліткових груп. Боягузтво і недостатня ініціативність не дозволяють їм зайняти в них місце лідера. Зазвичай вони стають знаряддями таких груп.

Сексуальне життя стає для таких підлітків таким же джерелом розваг, як постійні випивки і пригоди. Освіта закидається. Ніяка праця не стає привабливою. Працюють вони тільки в силу крайньої необхідності. Вражає їхня байдужість до свого майбутнього, вони не будують планів, не мріють про яку-небудь професію.

Втечі з дому і інтернатів - нерідкий вчинок нестійких підлітків. Вони шукають асоціальні компанії, підходящого попутника, під вплив якого легко потрапляють. Нерішучість є однією з основних рис нестійких.

Конформний тип. П. Б. Ганнушкин влучно змалював деякі риси цього типу - постійна готовність підкорятися голосу більшості, шаблонність, банальність, схильність до ходячою моралі, консерватизму. Головна риса цього типу - постійна і надмірна конформність до свого безпосереднього, звичного оточення. Цим особистостям властиві недовіру і насторожене ставлення до незнайомців. Представники конформного типу - це люди свого середовища. Їх головна якість, головне життєве кредо - «думати як усі», намагатися, щоб все у них було «як у всіх» - від одягу та домашньої обстановки до світогляду і суджень по животрепетних питань. Під «усіма» зазвичай мається на увазі безпосереднє оточення. Конформна особистість - цілком продукт свого середовища. У хорошому оточенні - це непогані люди і непогані працівники. Але, потрапивши в погану середу, вони засвоюють її звичаї і звички, манери і правила поведінки, як би вони не суперечили вже наявними та яким би згубним воно не було. Хоча адаптація у них в перший час протікає важко, пізніше нове середовище стає таким же диктатом поведінки, як раніше було колишнє. Конформні підлітки, позбавлені власної критичності та ініціативи, «за компанію» легко спиваються, можуть бути підбиті на вживання наркотиків та інших психоактивних речовин, можуть бути втягнуті в групові правопорушення, на втечу з дому або на розправу з «чужаком» [28, c. 9].

Особисте життя, навчальна діяльність і навколишнє середовище розглядаються ними найчастіше як «сірі», «нудні», «монотонні», «апатичні». Цим дітям не вдається знайти в реальній дійсності будь-які сфери діяльності, здатні привернути їхню увагу, зацікавити, викликати емоційну реакцію. І тільки після вживання різних психоактивних речовин вони відчувають почуття піднесеності без реального поліпшення ситуації.

Адиктивна активність носить виборчий характер - у тих сферах життя, які хоч тимчасово, але приносять людині задоволення і виривають його зі світу емоційної порожнечі, стагнації. Вони можуть проявити велику активність для досягнення мети, пов’язаної з добуванням алкоголю, наркотиків тощо, аж до вчинення аморальних і кримінальних проступків..

В. Д. Менделевич посилається на Е. Берна і через призму його теорії розкриває сутність адиктивної особистості. На думку Е. Берна, у людини існує шість видів голоду: голод по сенсорній стимуляції; голод за визнанням;
голод по фізичному контакту; сексуальний голод; структурний голод, чи голод по структуруванню часу; голод з ініціативи.

У адиктивної особистості кожен вид голод загострюється . Вони не знаходять задоволення відчуття голоду в реальному житті і прагнуть зняти дискомфорт і незадоволення реальністю стимуляцією тих чи інших видів діяльності. Вони намагаються досягти підвищеного рівня сенсорної стимуляції (віддають перевагу гучним звукам, яскравим фарбам, різким запахам).

Прагнення говорити неправду, обманювати навколишніх, а також звинувачувати інших у власних промахах випливає зі структури адиктивної особистості, яка намагається приховати від оточуючих власний «комплекс неповноцінності», зумовлений невмінням жити відповідно до загальноприйнятих норм. Учитель, психолог, соціальний педагог особливу увагу повинен приділяти поведінці дітей «групи ризику» у різних сферах їх життєдіяльності.

Таким чином, основним у поведінці адиктивної особистості є прагнення до відходу від реальності, страх перед повсякденною, наповненою зобов’язаннями і регламентаціями «нудною» життям, схильність до пошуку емоційних переживань. Шкільна неспроможність, різке зниження успішності, шкільна дезадаптація, що сприяють вживанню психоактивних речовин, і повинні навести на думку про зловживання підлітком психоактивних речовин.

Етапи становлення адиктивної поведінки. Становлення адиктивної поведінки відрізняється широкою індивідуальною своєрідністю, але в цілому тут можна виділити ряд закономірних етапів. В. Каган (1999) виділяє три етапи наркологічних (алкогольних і неалкогольних) варіантів становлення аддиктивної поведінки:

етап. Перші проби. Відбуваються зазвичай під чиїмось впливом або в компанії. Чималу роль тут грають цікавість, наслідування, груповий конформізм і мотиви групового самоствердження. Глибинна мотивація сходить до властивої людині потреби в зміні станів свідомості: вірогідність того, що перші проби переростуть в розгорнутий процес формування адиктивної поведінки і подальшого переходу у хворобу тим більше, чим менше вік при перших спробах і чим менше потреба у зміні свідомості задовольняється соціально схвалюються. Вибір засобу на цьому етапі залежить від етнокультурних особливостей, особливостей субкультури, досвіду групи та доступних коштів. За різних причин перші проби найчастіше не мають продовження, виключення становлять тютюнопаління та культурально-санкціонована алкоголізація.

етап. Пошукова адиктивна поведінка. Наступним за першими пробами йде етап експерименту з різними видами психоактивних речовин - алкоголем, ліками, наркотиками, побутовими та промисловими хімікатами. Зазвичай воно притаманне молодшому підлітковому віку. Для одних підлітків важливо їх вживання як знак приналежності до групи, для інших - сам факт зміни стану свідомості («відруб»,«Відключка»), для третіх - якість викликаних ефектів і особливості «кайфу». Як правило, цей етап розвивається в компанії і оформляється по алкогольному
типу - для веселощів, розкутості, загострення сприйняття, зняття сексуальних бар’єрів, вираження ставлення («Не нюхаєш, значить, не поважаєш»).

етап. Перехід адиктивної поведінки у хворобу. Відбувається під впливом безлічі різноманітних факторів, які можна умовно розділити на соціальні, соціально-психологічні, психологічні та біологічні.

Соціальні - нестабільність суспільства, доступність психоактивних речовин, відсутність позитивних соціальних і культурних традицій, контрастності рівнів життя, інтенсивність і щільність міграції та ін. Соціально-психологічний високий рівень колективної і масової тривоги, розрихленість зв’язків з родиною та іншими позитивно-значимими групами, романтизація та героїзація девіантної поведінки в масовій свідомості, відсутність для дітей і підлітків дозвіллєвих центрів, послаблення зв’язків поколінь.

Психологічна - незрілість особистісної ідентифікації, слабкість або недостатність здатності до внутрішнього діалогу, низька терпимість до психологічних стресів і обмеженість впорається поведінки, висока потреба у зміні станів свідомості як засобі вирішення внутрішніх конфліктів, конституційно акцентуйовані особливості особистості. Біологічні - природа і «агресивність» психоактивної речовини, індивідуальна толерантність, порушення процесів детоксикації в організмі, що змінюють системи мотивацій і контролю за перебігом захворювання [8, c. 34].

У процесі переходу адиктивної поведінки у хворобу, викликану вживанням психоактивних речовин (алкоголь, наркотики і т. д.), виділяють наступні стадії розвитку хвороби.

стадія. Характеризується формуванням і прогресуючим поглибленням психічної залежності, при якій перерва у вживанні призводить до психічного дискомфорту, пригніченості, тривозі, дисфорії з різким загостренням потягу до вживання речовини. В цей період спостерігаються ослаблення і згасання захисних рефлексів на передозування, підвищена толерантність, соціальна дезадаптація.

стадія. Характеризується формуванням фізичної залежності при вживанні одних речовин (алкоголь, деякі стимулятори) і поглибленням психічної залежності при вживанні інших (кокаїн, марихуана). У тих випадках, коли фізична залежність не формується, основною ознакою цієї стадії стає хронічна інтоксикація з психічними та фізичними порушеннями. Ознаки хронічної інтоксикації залежать від типу вживаних речови.

Так, хронічна інтоксикація марихуаною веде до фізичного виснаження і апатії поза поведінкового поля наркотизації, у хлопчиків нерідко призводить до тілісової фемінізації; летючими речовинами - до формування психоорганічного синдрому та токсичної енцефалопатії з соматоневрологічними порушеннями і ослабленням інтелектуальних функцій (пам’яті, кмітливості). На цьому етапі потяг до вживання змінюється компульсивним, втрачається критичність до вживання і розвивається анозогнозія, зростає толерантність (звикання) і нерідко змінюється картина сп’яніння, наростає соціальна дезадаптація з фіксацією поведінки на вживанні психоактивних речовин та їх промислі. Перехід до 3 стадії (падіння толерантності, виражений органічний дефект особистості з рисами специфічного для того чи іншого виду психоактивних речовин неподобства, закономірно виникають абстинентні психози, глибока соціальна деградація) здійснюється, як правило, вже в юнацькому віці.

Серед психологічних особливостей осіб з аддиктивними формами поведінки найбiльш поширені наступні(B.Segal):

•        знижена терпимість до труднощів повсякденного життя, разом з доброю перенесенням кризових ситуацій;

•        прихований комплекс неповноцінності;

•        соціабельність у поєднанні зі страхом (потреба у соціальних контактах і схваленні, комунікабельність);

•        прагнення говорити неправду;

•        прагнення звинувачувати інших, знаючи, що вони невинні;

•        прагнення йти від відповідальності в ухваленні рішень;

•        стереотипність, повторюваність поведінки;

•        залежність;

•        тривожність.

На основі проведених досліджень Михайловою Е.А. (2009 р.) [13] було визначено частоту варіантів девіантної поведінки у підлітків різних популяційних груп: підлітків з невротичними розладами, підлітків безпритульників, підлітків шкільного віку. Ці дані наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Частота варіантів девіантної поведінки у підлітків різних популяційних групи

Слід підкреслити, що найчастіше у одного підлітка (незалежно від популяційної групи) може бути декілька варіантів девіантної поведінки.

В дослідженнях було виділено превалюючи варіанти девіантної поведінки у підлітків різних популяційних груп.

Превалюючи варіанти девіантної поведінки у підлітків-безпритульників:

•    агресія;

•    характерологічні та патохарактерологічні реакції;

•           комунікативні девіації;

•    розбещена та аморальна поведінка;

•    надцінні психопатологічні захоплення;

•    зловживання психоактивними речовинами - алкоголь, наркотичні речовини, тютюнопаління;

•    аномалії сексуальної поведінки;

•    ауто агресія.

Превалюючи варіанти девіантної поведінки у підлітків шкільного віку:

•   агресія;

•   характерологічні та патохарактерологічні реакції;

•           зловживання психоактивними речовинами;

•   надцінні психопатологічні захоплення;

•   надцінні психологічні захоплення;

•           комунікативні девіації;

•   розбещена та аморальна поведінка;

•   неестетична поведінка.

Превалюючи варіанти девіантної поведінки у підлітків з невротичними розладами:

•   комунікативні девіації;

•           характерологічні та патохарактерологічні реакції;

•           агресія;

•   зловживання психоактивними речовинами (тютюнопаління);

•           розбещена та аморальна поведінка;

•   надцінні психопатологічні захоплення;

•   неестетична поведінка;

•   надцінні психологічні захоплення;

•   аномалії сексуальної поведінки.

Фактори, що детермінують ризик розвитку девіантної поведінки у підлітків-безпритульннків:

-     рівень мікросоціального середовища підлітка (деструктивна сім’я, низький рівень забезпеченості сім’ї, багатодітність сім’ї, алкоголізм батьків, інтелектуальна дефіцитарність;

-        високий рівень тривоги;

         високий рівень пошукової активності у сфері девіантних інтересів;

         негативні емоційні переживання;

         наявність органічної недостатності;

         відсутність роботи у батьків;

         відсутність дозвілля і мотивації до навчання у поєднанні з етичним ателіозом (моральна ідіотія);

         рівень невротизації особи (включаючи знижену фрустраційну толерантність і можливість адекватного реагування на ситуативні події);

         частота і тяжкість конфліктів з батьками, комунікативні девіації.

Фактори, що детермінують ризик розвитку девіантної поведінки у підлітків, учнів загальноосвітніх шкіл:

      виховання в умовах гіпоопіки, неповної сім’ї;

-        низький рівень матеріального забезпечення;

         конфліктність у сім’ях;

         наявність церебрально-органічної недостатності;

         невропатія в ранньому дитинстві;

         наявність невротичної хвороби;

         труднощі адаптації у школі;

         комунікативні девіації;

         переобтяженість шкільної навчальної програми.

Фактори, що детермінують ризик розвитку девіантної поведінки у підлітків з невротичними розладами:

•      високий рівень емансипації;

•      внутрішньо особистісні суперечності у зв’язку з вираженою агресією і відсутністю гнучкості;

•     психологічна схильність до делінквентності;

•     конфліктність з батьками;

•     церебрально-органічна недостатність;

•           тривожність;

•     реакція групування;

•           неповна сім’я.

1.3.    Методологічні засади

Існуюча система діагностики не враховує багато факторів, що детермінують формування девіантної поведінки на сучасному етапі, та, в зв’язку з цим, не дозволяє здійснити своєчасну інтегральну оцінку девіантної поведінки у підлітків.

Співробітниками відділення психіатрії ДУ «ІОЗДП АМНУ» розроблено та запропоновано удосконалену технологію психопрофілактики девіантної поведінки у підлітків, яка включає наступні модулі:

Перший модуль - психодіагностичний (структуроване діагностичне інтерв’ю з визначенням регістру девіантної поведінки та структури дозвілля: комп’ютерна ігрова діяльність, огляд телевізійних передач, заняття спортом: набір психологічних тестів).

Другий модуль - визначення структур-мішеней щодо корекції - невротичної, характерологічної, інтелектуальної складових девіантної поведінки та можливість соціального контролю поведінки.

Третій модуль - визначення стратегії психопрофілактики з виділенням групи ризику та групи з девіантною поведінкою.

Для вирішення питань діагностики клінічних і неклінічних форм девіантної поведінки у підлітків пропонується високоінформативна технологія, в основу якої покладено мультимодальну карту обстеження (МКО). Вона включає чотири основні блоки (рис. 1).

Рис. 1. Мультимодальна карта обстеження пiдлiтка з девiантною поведiнкою

Блок «Загальна інформація» відображає найбільш значущі соціо-демографічні показники (вік, стать, освіта, структура і соціальний статус сім’ї, тип виховання, показники обтяженості факторами ризику - генетичними, церебрально-органічними, мікросоціально-середовими).

Блок «Соматоневрологічне та психічне здоров’я» - містить інформацію про основні соматичні, неврологічні і психічні захворювання.

Блок «Актуальні варіанти девіантної поведінки» - регістр варіантів поведінки (агресивна та аутоагресивна поведінка, порушення харчової поведінки, зловживання речовинами, що змінюють психічний стан, сексуальні девіації, надцінні захоплювання, комунікативні, етичні та естетичні девіації, порушення стилю поведінки - у відповідності до класифікації клінічних форм девіантної поведінки), що дозволяє визначити тактику терапевтичного втручання.

Блок «Психологічні патерни девіантної поведінки» включає ряд психологічних методик, що забезпечують діагностику девіантної поведінки:

-    опитувальник Ч. Спілбергера дозволяє діагностувати тривожність, рівень пізнавальної активності, негативні емоційні переживання (як стан та як властивість особи);

-    опитувальник Ч. Спілбергера по оцінці агресії у підлітків - агресія як стан, як межа, як властивість темпераменту, як реакція, аутоагресія, гетероагресія і контроль аїресії;

-        тест «Будинок-Дерево-Людина» - для визначення симптомокомплексів (ворожість, конфліктність, агресія, негативізм);

         стандартизований проективний тест «Зірки та Хвилі» як метод особистісної діагностики та внутрішньо особистісних поведінкових проблем підлітка, як скринінг-тест діагностики недосвідчених глибинних конфліктів, діагностики особливостей особистості та інтелектуального розвитку, що суттєво для визначення стратегії медико-соціальної та психологічної допомоги підліткам з психологічними проблемами.

         методика О.Б. Фанталової - «Рівень співвідношення «цінності» та «доступності» у різних життєвих сферах» - дозволяє досліджувати мотивацію і внутрішні конфлікти;

         скрпнінг-тест Л.М. Юр’євої та Т.Ю. Больбот для діагностики комп’ютерної залежності [13].

Для виконання тесту «Будинок-Дерево-Людина» підліткам пропонується папір, простий олівець і листок паперу формату А4. Стандартний лист для малювання складається навпiл. На першій сторінці в горизонтальному положенні зверху друкованими літерами написано «Будинок», на другій - «Дерево», на третій - «Людина», на четвертій - ім’я та прізвище дитини, її вік і дата проведення дослідження. Для малювання звичайно використовують простий олівець м’якості 2М для того, щоб були краще помiні зміни в силі натиску. Підлітку дають інструкцію намалювати якнайкраще будинок, дерево і людину. На всі уточнюючі питання підлітків відповідали, що він може малювати так, як йому хочеться.

Для оцінки агресивності підлітків і інших видів девіацій їх поведінки використовувалися наступні симптомокомплекси: ворожість, конфліктність, агресивність, негативізм.

«Опитувальник для оцінки агресії» Ч. Спілбергера дозволяє діагностувати агресію як стан, як межу особистості, як темперамент, як реакцію, як аутоагресію, як гетероагресію і контроль агресії.

Опитувальник поділяється на три частини: у першу об’єднано 10 тверджень про те, «Як я відчуваю себе зараз». При відповіді випробовувані підлітки користувалися чотирибальною шкалою оцінок: «Абсолютно невірно» (1 бал), «Небагато» (2 бали), «Помірно» (3 бали), «Дуже» (4 бали). Перед заповненням опитувальника підлітка інструктують, що треба прочитати уважно кожне твердження і позначити у відповідному стовпці знаком «+» ті твердження, з якими він згоден. У другу частину опитувальника об’єднані твердження про те, «Як я відчуваю себе зазвичай». До третьої частини увійшли твердження «Коли я злий або розлючений». Шкала оцінок складалася з відповідей: «Майже ніколи» (1 бал), «Іноді» (2 бали), «Часто» (3 бали), «Майже завжди» (4 бали). Після заповнення опитувальника відповіді підлітка оброблялися згідно існуючому ключу. Таким чином, для кожного індивіда отримаються дані про рівень агресії і характер її прояву.

Для діагностики тривожності у досліджуваних підлітків використовується «Опитувальник дослідження тривожності у підлітків» Ч. Спілбергера в модифікації А.Д. Андрійової, який дозволяє виявити рівень пізнавальної активності, тривожність і гнів як існуючий стан і як властивість особи. Опитувальник поділяється на дві частини: у одну об’єднані шкали пізнавальної активності, тривожності і негативних емоційних переживань, що характеризують особові властивості суб’єкта, а в іншу - ці ж шкали, але відносно стану людини в конкретний момент. Відповідно до завдання дослідження була змінена спрямованість вхідних висловів у методику і інструкція випробовуваним так, щоб друга частина опитувальника відображала полягання підлітків у своїй сім’ї. Така побудова методики дозволяє зіставити рівень емоційних полягань, що вивчаються, в колі своєї сім’ї з фоновим і визначити, яким чином сім’я і відносини в ній впливають на особливості емоційних переживань досліджуваних. Шкали пізнавальної активності, тривожності і негативних емоцій входять в обидві частини опитувальника, причому кожна шкала складається з 10 пунктів, розташованих в певному порядку.

При відповіді випробовувані підлітки користуються чотирьохбальною шкалою оцінок: «Майже ніколи» (1 бал), «Іноді» (2 бали), «Часто» (3 бали), «Майже завжди» (4 бали). Перед заповненням першої частини опитувальника підлітка інструктують, що треба прочитати уважно кожну пропозицію і обвести кружком одну з цифр, розташованих справа, залежно від того, як він зазвичай себе відчуває, який його звичайний стан. Що означає кожна цифра, написано зверху сторінки. Інструкція до другої частини пропонувала оцінити, як підліток себе відчуває в своїй сім’ї. Після заповнення анкети обробляють згідно з існуючим ключем. Таким чином, для кожного індивіда були отримають дані про загальний рівень основних емоційних процесів і характер їх прояву в колі своєї сім’ї. На підставі індивідуальних даних підраховується середнє значення тривожності, пізнавальної активності і негативних емоцій для певних груп випробовуваних, а також показник розкиду даних - середнє квадратичне відхилення результатів групи, що дозволяє визначити показники рівнів досліджуваних якостей у звичайному стані і в сім’ї в різних вікових групах.

Для вивчення того, наскільки для досліджуваних підлітків важливі і доступні певні життєві цінності, а також для виявлення внутрішньо особистісного конфлікту, викликаного суперечностями між важливістю і доступністю цих цінностей, використовується методика «Рівень співвідношення «цінності» (Ц) і «доступності» (Д) в різних життєвих сферах» запропонована О.Б. Фанталовою. Стимульним матеріалом у методиці є 12 цінностей. До них відносяться: активне діяльне життя, здоров’я, цікава робота, краса природи і. мистецтва, любов, матеріально забезпечене життя, наявність добрих і вірних друзів, упевненість у собі, пізнання, свобода як незалежність у вчинках і діях, щасливе сімейне життя, творчість.

Випробовуваним пропонується двічі провести попарне порівняння (ранжирування) цінностей: за ступенем значущості цінності і за ступенем доступності цих же цінностей. Потім підраховувався коефіцієнт дисоціації по кожній цінності. У результаті визначається інтегральний показник методики, який дорівнює сумі розбіжності по модулю всіх дванадцяти цінностей. На повну відсутність розбіжності в мотиваційній сфері указував нуль балів, тобто доступне те ж, що і цінне і, навпаки, те, що цінно - те і доступно. Повне незбігання цінного і доступного в даній сфері - 12 балів. Значний розрив між показниками «цінність» і «доступність» (Ц < Д) вказує на наявність внутрішнього конфлікту в тій або іншій сфері. Випадки Ц < Д означають відсутність прагнень або є індикатором внутрішнього вакууму.

Інтегральний (сумарний) показник «цінність-доступність», у свою чергу, свідчив про глибину не завжди усвідомленого стану включення особи у власні внутрішні конфлікти, про рівень внутрішньої особистісної незадоволеності, дискомфорту.

Для вивчення спектра психопатології в дослідження включалися хворі з різними варіантами девіантної поведінки відповідно до загальноприйнятої клінічної класифікації девіантної поведінки Б.Д. Менделєвіча. При відборі пацієнтів використовувалися відповідні критерії включення і виключення.

Відповідно до цілей дослідження процедура відбору підлітків передбачає два етапи діагностичної оцінки:

         експертну клініко-психопато логічну кваліфікацію нозологічних форм граничних нервово-психічних розладів і девіантної поведінки;

         експертну оцінку психологічних патернів девіантної поведінки.

При оцінці поведінкової норми і девіацій поведінки використовується психіатричний, психологічний, феноменологічний, віковий, тендерний, соціальний підходи.

Психіатричний підхід розглядає девіантну поведінку як еквівалент особливостей особи, сприяючих формуванню психічних розладів. Психологічний підхід розглядає девіантну поведінку у зв’язку з внутрішньо особистісним конфліктом, деструкцією і саморуйнуванням особистості. Феноменологічний підхід дозволяє враховувати всі відхилення від норми, аналіз суті мотивів поведінки людини. Віковий підхід розглядає девіації поведінки з позицій вікових особливостей і норм. Тендерний підхід дозволяє виділити стереотипи поведінки з урахуванням статі. Соціальний підхід орієнтований на зовнішні форми адаптації.

Наявність помірного функціонального напруження, передневротичних проявів, характерологічних особливостей (виражена реакція емансипації, схильність до делінквентності, надмірне захоплення комп’ютерними іграми) формує групу ризику девіантної поведінки. Наявність вираженого функціонального напруження, невротичних проявів, патохарактерологічних особливостей та різних варіантів девіантної поведінки формує клінічну групу.

Профілактичні заходи для групи ризику девіантної поведінки включають:

•     діагностику психічних та поведінкових розладів на донозологічному рівні;

•     психоосвітні програми;

•     поведінкове втручання (навчання батьків навичкам управління);

•     психологічна корекція в програмі «підліток - проблема»;

•     відеотренінг ефективності батьків для придбання ними нового досвіду взаємодії з власними дітьми; регламентацію інтенсивності ігрової діяльності (психоосвітні програми для підлітків та їх батьків, психогігієнічне консультування, стретч-гімнастика, зорова гімнастика, лікувальна фізична культура);

•    гігієнічну оцінку комп’ютерних ігор

•           наукову організацію праці (навчання) з формуванням навичок сприйняття персонального комп’ютера як елемента навчального процесу;

Тренінг формування соціальних навичок припускає пошук соціально прийнятних способів задоволення власних потреб підлітків і взаємодії з оточенням шляхом моделювання навиків адекватної поведінки (ролеві ігри), формування адекватної самооцінки (позитивне підкріплення), усвідомлення власних потреб і перенесення навиків з учбової ситуації в реальну життєву обстановку.

Метод релаксації заборони роздратування забезпечує зниження дратівливості підлітка і придбання уміння знижувати своє емоційне збудження, викликане настанням провокуючої події шляхом відторження негативних емоцій, навчання прийомам регулювання свого емоційного стану, розвитку внутрішнього самоконтролю і заборони негативних імпульсів.

При сімейному консультуванні проводиться з’ясування причин агресивної поведінки підлітка, а також інформування батьків про індивідуально-психологічні особливості особистості підлітка. Вікові і індивідуально-психологічні особливості є одним з основних чинників, що визначають своєрідність проявів агресії, оскільки обумовлюють головні відмінності в психічній діяльності людей. Від них залежить специфіка сприйняття і оцінки оточення, характер внутрішніх переживань і емоційних реакцій, мотивація вчинків і діяльності.

Відеотренінг ефективності батьків проводиться для подолання батьківських обмежень і придбання батьками нового досвіду взаємодії з власними дітьми за допомогою практичного тренування комунікативних навиків шляхом переосмислення ролі і позиції батька, зниження тривожності, придбання упевненості в собі і вироблення ефективного стилю взаємодії з дітьми.

Цей тренінг призначений для роботи з батьками, які мають утруднення у вихованні дітей з порушеннями поведінки. Встановлено, що на формування негативних форм поведінки сильний вплив роблять умови сімейного виховання. Більшість дітей, що мають агресивну поведінку, - вихідці з сімей з нестійким стилем виховання, для якого найчастіше характерні різка зміна методів дії на підлітка, суперечність вимог, заборон і санкцій батьків відносно поведінки дітей [18].

РОЗДІЛ ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

2.1.    Програма експериментального дослідження

Об’єкт дослідження - підлітки, а предмет - прояв адиктивної поведінки серед підлітків.

Мета дослідження - виявити ступінь прояву адиктивної поведінки серед підлітків.

До завдань дослідження можна віднести наступні:

         виявити чи є серед підлітків ті, що вживають наркотичні речовини;

         визначити причини, що призводять до початку вживання наркотиків;

         дізнатися хто, на думку підлітків, повинен спілкуватися з підлітками щодо припинення вживання наркотичних речовин;

         прослідкувати, які форми впливу на наркозалежних людей, з метою позбавлення від цієї звички, є більш ефективні.

Уточнення та інтерпретація основних понять дослідження

Адиктивна поведінка - це порушення поведінки, що виникає в результаті зловживання різними речовинами, що змінюють психічний стан людини, включаючи алкоголь і тютюн, до того моменту, коли фіксується факт психічної і фізичної залежності.

Наркотичні речовини - це такі речовини, що викликають токсичне отруєння, психічну й фізичну залежність організму.

Залежність - набута гостра потреба здійснювати якісь дії або вживати якісь речовини.

В якості методу збору первинної інформації було використано опитування. В якості інструменту опитування виступила анкета (Додаток А).

Опитування проводилося серед учнів 9-А класу Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 51 Харківської міської ради. Загальна кількість учнів - 24, серед них 18 хлопців та 6 дівчат.

В ході опитування були отримані наступні результати.

Рис. 2. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Як ви звичайно проводите свій вільний час?», ( %)

Майже всі учні у свій вільний час спілкуються з однокласниками та друзями - 93,5 %. Значна кількість учнів (79,8 %) віддають перевагу спілкуванню у соувальних иережах (Вконтнакте, Одноклассники, Facebook та ін.). 41,8 % - проводить свій вільний час з сім’єю та 38,7 % відвідують гуртки та секції. Слід звернути увагу, що жоден учень з класу не приймає участі у соціальних програмах.

Рис. 3. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Ви спілкуєтесь з однолкасниками після уроків»

92,6 % з опитаних учнів спілкуються з однокласниками після уроків та тількі 7,4 % не спілкуються.

Рис. 4. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Де ви спілкуєтесь з однолітками після уроків», ( %)

Більша половина учнів спілкується з однолітками після уроків на вулиці - 59,4 %, значна частина опитаних спілкується вдома (49,1 %) та у шкільних гуртках і секціях (35,1 %).

Рис. 5. Розподіл відповідей учнів на запитання: «У вас є бажання допомогти одноліткам, які мають залежність від нароктичних речовин»

У 72,6 % учнів є бажання допомогти одноліткам, які мають залежність від нароктичних речовин та 27,4 % не проявилии ініціативи з цього питання.

Рис. 6. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи є у вас бажання прийняти участь у молодіжній програмі «У тебе є вибір» проти вживання наркотичних речовин»

,6 % учнів бажають прийняти участь у молодіжній програмі «У тебе є вибір» проти вживання наркотичних речовин та 38,4 % не погодились.

Рис. 7. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи впроваджуються у вашій школі соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин?», (%)

Більшість учнів - 71,7 % відповіли, що у їх школі не впроваджуються школі соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин та 28,3 % не знають відповіді на це запитання.

Рис. 8. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи існують ефективні способи боротьби із наркотиками?»

,2 % учнів впевнені, що існують ефективні способи боротьби із наркотиками та стільки же учнів вагаються з відповідю. 21,8 % - вважають, що не існує ефективних шляхів боротьби з наркотичною залежністю.

Рис. 9. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Як Ви вважаєте хто повинен спілкуватися з підлітками щодо припинення вживання наркотичних речовин?», (%)

,9 % учнів вважають, що спілкуватися з підлітками щодо припинення вживання наркотичних речовин має людина, що позбавилася цієї залежності. Однакові кількість учнів (41%) вважають, що це повинні бути друзі та социальний педагог, 35,4 % обрали психолога та 29,1 % - нарколога.

Рис. 10. Розподіл відповідей учнів на запитання: «На вашу думку, які форми впливу на наркозалежних людей, з метою позбавлення від цієї звички, є більш ефективні?»

Більша половина учнів серед усіх форм впливу на наркозалежних людей 62,5 % обрали власний приклад, 46,7 % - тренінги та 29,1 - індивідуальні психологічні консультації. Незначна кількість учнів віддали перевагу лекціям - 6,9 % та бесідам - 8 %.

Рис. 11. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи є у вас друзі, що вживають наркотичні речовини?»

,1 % учнів відповіли, що серед їх друзів є ті, що вживають наркотичні речовини та лише 21.9 % відповіли, що ні.

Таким чином, отримані результати дозволяють зробити наступні висновки.

. Найчастіше учні проводять свій вільний час з друзями та однолкасниками на вулиці.

. Більша половина учнів проявили бажання допомогти одноліткам позбавитись від наркотичної залежності та прийняти участь у соціальній програмі «У тебе є вибір».

. Відповідно до відповідей учнів у ХЗОШ № 51 не впроваджуються соціальні програми щодо попередження та профілактики вживання наркотичних речовин.

. Не всі учні знають, що існують ефективні способи боротьби із наркотиками.

. Учні вважають, що спілкуватися з підлітками щодо припинення вживання наркотичних речовин має людина, що позбавилася цієї залежності.

. У великої кількості опитаних учнів є друзі, що вживають наркотичні речовини.

З огляду на отримані результати є доречним впровадження соціально-педагогічної програми «В тебе є вибір»

2.1.1. Профілактика адиктивної поведінки у загальноосвітньому навчальному закладі

Розрізняють загальну та індивідуальну профілактику адиктивної поведінки. Загальна профілактика - комплекс заходів щодо виявлення причин, які породжують протиправне діяння, і умов, що сприяють здійсненню правопорушень, з подальшим їх усуненням з метою формування вільного від різних проявів залежної поведінки суспільства (впровадження інноваційних методик профілактики адиктивної поведінки з метою формування здорового способу життя учнів та вміння чинити опір негативному тиску однолітків; виявлення серед молоді лідерів, які за принципом «рівний-рівному» могли б інформувати своїх однолітків, проводити з ними семінари, круглі столи, тренінги; проведення навчальних

ігор та вправ з метою розвитку у юнаків навичок спілкування, уміння працювати в групі, планувати свій день, тиждень, місяць, рік тощо).

Індивідуальна профілактика - сукупність правових, соціальних,психологічних, медичних та інших методів впливу на окрему особистість з метою не допустити виникнення схильностей до різного роду залежностей.

Основна мета індивідуальної профілактичної роботи з неповнолітніми: вживання вичерпних заходів для запобігання першій спробі вжити наркотики, алкоголь, тютюн та інші психоактивні речовини, які викликають залежність; сприяти повній відмові від них у разі початку немедичного їх уживання.

Успішна реалізація профілактичних завдань можлива за умови своєчасного вияву учнів «групи ризику». З цією метою використовують спостереження вчителів, соціальних педагогів та психологів, медичні обстеження учнів; спеціалізовані групові заняття, рольові ігри, психологічні тренінги; відвідування місця проживання учнів; інформацію соціальних служб, рейди працівників органів внутрішніх справ у місцях концентрації молоді тощо.

Важливою психолого-педагогічною умовою функціонування системи психологічної та педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів є діагностико-корекційне забезпечення навчально-виховного процесу на основі спільної діяльності педагогічного колективу, психологічної та медичної служби, які забезпечують здійснення профілактичного моніторингу (систематичного контролю і відстеження показників можливих умов та факторів наркогенного та алкогенного ризику; діагностику осіб, схильних до адиктивної поведінки та тих, що мають досвід наркотизму або алкоголізму, забезпечуючи при цьому гарантію психосоціального розвитку особистості, її душевного благополуччя, індивідуальності); формування психологічної грамотності учасників навчально-виховного процесу, соціального і педагогічного середовища, інтелектуальне і духовне зростання, саморозвиток і самореалізацію кожної особистості.

Світовою й вітчизняною практикою напрацьовано такі підходи до організації профілактичної роботи:

·    інформаційний, що передбачає надання інформації про психоактивні речовини, наслідки їх уживання. Упродовж багатьох років минулого століття він був основним методом впливу на відмову від наркотиків;

·        емоційне навчання базується на припущенні, що залежність від наркотиків частіше розвивається в людей, які мають труднощі в розумінні, прийнятті та вираженні власних емоцій;

·        апелювання до цінностей ґрунтується на теоріях про зміну поведінки й пов’язаний з використанням поведінкової терапії. Проблемна поведінка підлітка розглядається з позиції функціональних проблем, на основі яких розробляються програми життєвих навичок, що фокусуються на підвищенні в підлітків стійкості до різноманітних негативних соціальних впливів.

·        Підхід виховання протидії наркотику концентрується на розвиткові соціальних навичок (уміння протистояти впливу однолітків, сказати «НІ» на пропозицію спробувати наркотик тощо).

·        Підхід надання альтернативи передбачає створення та розвиток альтернативних програм для молоді, у яких можна реалізувати своє прагнення до ризику, пошуку гострих відчуттів, підвищену поведінкову активність. Підхід впливу однолітків та соціального оточення ґрунтується на тому, що вплив сім’ї й однолітків відіграє важливу роль у житті підлітка, сприяючи чи перешкоджаючи початку вживання наркотиків. Підхід зміцнення здоров’я поєднує особистий вибір та соціальну відповідальність за здоров’я, у якому поняття «зміцнення здоров’я» позначає процес пристосування особистості до навколишнього середовища.

Сучасний підхід до вирішення проблеми зловживання наркотичними речовинами визначає пріоритет профілактичної роботи з дітьми та підлітками, починаючи з самого раннього віку. Сьогодні профілактика адиктивної поведінки неповнолітніх виходить на загальнодержавний рівень і передбачає консолідацію зусиль різних відомств, установ, організацій; у той же час визнається провідна роль системи освіти взагалі та освітньо-виховних закладів, зокрема, в організації цілеспрямованої профілактичної роботи та у формуванні здорового способу життя школярів [2, c. 4 ].

Загальноосвітній навчальний заклад як соціальний інститут володіє низкою унікальних можливостей для успішної реалізації первинної профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх, а саме: можливість прищеплювати навички здорового способу життя під час навчально-виховного процесу й контролювати їх засвоєння; вплив на рівень домагань і самооцінку; зв’язок із сім’єю підлітка для аналізу й контролю сімейної ситуації [7; 9].

Основними напрямками профілактики адиктивної поведінки в загальноосвітньому закладі є: розробка спеціальних освітніх профілактичних антинаркотичних програм та впровадження їх у навчальний процес; організація позашкільного дозвілля в соціально-позитивних групах, що дають можливість підліткам реалізувати свої потреби, інтереси, ініціативу; прищеплення батькам знань та навичок визнання симптомів і ознак уживання наркотиків, навчання форм та методів впливу на підлітків з метою спонукання їх до здорового способу життя.

У сучасних умовах метою первинної профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх у загальноосвітніх закладах стає зміна ціннісного ставлення дітей і молоді до наркотиків, формування особистої відповідальності за свою поведінку, що зумовлює зниження запиту на психоактивні речовини в дитячо-молодіжному середовищі; запобігання вживанню молоддю наркотичних речовин за рахунок пропаганди здорового способу життя, формування антинаркотичних установок, профілактичної роботи, що здійснюється фахівцями в освітньо-виховних закладах.

Сучасна концепція раннього, первинного попередження вживання наркотичних речовин дітьми та підлітками ґрунтується на таких постулатах:

) у центрі профілактичної роботи має бути особистість неповнолітнього;

) профілактична робота здійснюється в трьох основних сферах життєдіяльності неповнолітнього - сім’ї, навчальному закладі, дозвіллєвій діяльності, а також у мікросоціумі, пов’язаному з цими сферами.

Стратегія первинної профілактики передбачає активність профілактичних заходів, спрямованих на формування особистісних ресурсів, що забезпечують розвиток у дітей та молоді соціально-нормативного життєвого стилю з домінуванням цінностей здорового способу життя, дієвої установки на відмову від прийому наркотичних речовин; формування ресурсів сім’ї, що допомагають виховувати в дітей та підлітків законослухняну, успішну, відповідальну поведінку; упровадження в освітнє середовище інноваційних соціально-педагогічних технологій, що сприяють розвитку цінностей здорового способу життя і мотивів відмови від «проби» та прийому наркотиків; розвиток соціальної інфраструктури, що допомагає сім’ї як мікросоціальному оточенню дитини.

Міністерством освіти і науки України, обласними та районними відділами освіти та науки вживаються певні заходи щодо попередження розповсюдження наркоманії серед неповнолітніх та молоді. У навчальні плани загальноосвітніх закладів вводяться факультативні курси з питань адиктивної поведінки, профілактики алкоголізму й наркоманії, ВІЛ/СНІДу. Розробляються та впроваджуються нові освітні програми й соціально-педагогічні технології, що спрямовані на формування в дітей ціннісного ставлення до свого здоров’я й здорового способу життя. Серед них найвідомішими є: Національна програма «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», Комплексна програма формування навичок здорового способу життя в дітей і підлітків (за проектом «Діалог»).

Хотілось би зупинитись на них детальніше. Національна программа Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України та Програми розвитку ООН/ ЮНЕЙДС «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя» реалізується в загальноосвітніх навчальних закладах з 2000 р. Програма включає модулі «Спілкуємось та діємо», «Твоє життя - твій вибір», «Прояви турботу та обачливість», «Знаємо та реалізуємо свої права», які розрахованіна дві вікові групи підлітків (12-14 років та 15-18 років).

Під час занять у підлітків формується ставлення до здоров’я як суттєвої цінності особистості, до здорового способу життя як престижного й гідного стилю поведінки. Підлітки засвоюють навички збереження свого здоров’я, відповідальної поведінки, соціальної компетенції в питаннях здорового способу життя; учаться активно захищати свої погляди та переконання, пропагувати здоровий спосіб життя серед однолітків.

Цінність програми полягає в тому, що вона спирається на психологічні особливості підліткового віку та враховує підліткове соціокультурне середовище, доступ у яке для дорослих обмежений віком, соціальним статусом, стилем комунікації. Навчання здорового способу життя за методом «рівний-рівному» - це суспільно корисна діяльність молоді, у процесі якої передаються знання, формуються вміння та навички здорового способу життя, що сприяє попередженню поширення в молодіжному середовищі таких негативних явищ, як табакокуріння, алкоголізм, наркоманія, хвороби, що передаються статевим шляхом, ВІЛ.

У практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів України з 2000 року також упроваджується Комплексна програма формування навичок здорового способу життя в дітей і підлітків (за проектом «Діалог»), до якої ввійшли авторські програми психолого-педагогічних тренінгів: «Як стати вільним і улюбленим (профілактика куріння та інших форм поведінки залежності в підлітків 12-16 років», «Як бути цілісним і контролювати своє життя» (профілактика алкогольної залежності в підлітків і молоді) - автор Коструб О.П., «Життя без гачка» (профілактика тютюнокуріння та інших форм залежної поведінки), «Як стати творцем свого життя. Я - це Я» (профілактика залежної поведінки, формування позитивної «Я-концепції»); «Підлітковий алкоголізм -дорога в нікуди», Програма валеологічного тренінгу «Скажемо курінню - «Ні!» (автор Сомова І.Г.) [16].

Особливістю програм проекту «Діалог» є те, що вони спрямовані на вторинну профілактику, оскільки цільовою групою виступають підлітки, які мають психологічну схильність до залежностей типу куріння, ігроманії, телеманії; і досвід уживання тютюну, алкоголю, наркотиків тощо.

Головною метою всіх програм цього проекту є навчання підлітків способів конструктивного розв’язання проблем, звільнення від психологічних залежностей, формування критичного мислення, позитивної «Я-концепції».

У той же час, вони не мають єдиного стрижня, який би об’єднував ці програми концептуально, змістовно та емоційно. На нашу думку, ці програми досить однотипні, і при їх застосуванні це слід ураховувати, щоб «не переборщити» з профілактикою.

Відомий педагог В. А. Сухомлинський зазначав, що тільки тільки разом з батьками спільними зусиллями, вчителі можуть дати дітям велик людське щастя. Саме тому, завдання соціальнго педагога домогти батькам встановити зв’язок з соціально-психологічною службою школи та педагогами. Таким чином, до завдань соціального педагога можна віднести наступні:

1.   Налагодити тісний зв’язок школи з батьками.

2.   Добиватись впливу органів місцевого самоврядування на батьків, діти яких порушують Статут школи.

3.       Аналізувати стан навчальних досягнень учнів і виявити причини байдужого ставлення батьків до навчання і виховання власних дітей.

.        Пропагувати педагогічні знання, що зумовлять підвищення педагогічної грамотності батьків.

.        Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома.

.        Впровадження форм роботи з сім’єю, що сприяє гуманізації взаємовідносин „педагоги - батьки”. Батьки, вчителі та соціально-психологічна служба повинні стати партнерами, активними співучасниками творчого процесу виховання учнів.

Функції соціального педагога в работі з батьками:

·    Перша функція - ознайомлення батьків із змістом і методикою навчально-виховного процесу, що організовує школа, обумовлена необхідністю вироблення однакових вимог, загальних принципів, визначення мети і завдань виховання, добору його змісту й організаційних форм у сімейному вихованній у навчально-виховному процесі школи.

·        Друга функція - психолого-педагогічна освіта батьків.

·        Третя функція -залучення батьків до спільної з дітьми діяльності: участь у всіх формах позаурочної діяльності (походи, екскурсії, вечори, змагання, благоустрій школи); участь батьків у підготовці загально шкільних традиційних форм роботи (вечори-зустрічі випускників, свята Останнього дзвоника, спортивних змагань „Тато, мама , я - спортивна сімя”, свято квітів, виставок тощо); участь у профорієнтаційній роботі школи: (екскурсї на виробництво, зустрічі з цікавими людьми); участь у роботі ради школи, ради профілактики правопорушень, піклувальній раді школи; надання матеріальної допомоги в реалізації різних шкільних і класних заходів через установлення зв’язку школи з підприємствами , фірмами.

·    Четверта функція - коректування процесу виховання в родинах окремих учнів: надання психолого-педагогічної допомоги в процесі сімейного виховання різних категорій учнів, зокрема обдарованих дітей; надання психолого-педагогічної допомоги в розв’язанні складних сімейних проблем: підлітковий вік, профілактика формування шкідливих звичок, профілактика правопорушень; індивідуальна робота з неблагополучними родинами учнів (ця робота здійснюється спільно із правоохоронними органами ).

·        П’ята функція - взаємодія батьків: із громадськими організаціями, батьків-ськими комітетами школи і класу, шкільними радами.

Форми взаємодії педагогів та батьків:

·   батьківські збори;

·        тематичні конференції з обміну досвідом виховання дітей;

·        презентація досвіду родинного виховання у засобах масової інформації;

·        бесіди, диспут, дискусія;

·        батьківський актив.

До початку соціальної програми серед батьків підлітків було проведено опитування, в ході якого були отримані наступні результати.

Рис. 12. Розподіл відповідей батьків на запитання: «Ваші діти вживають наркотичні речовини?»

Більша половина батьків знає, що їх діти вживать наркотичні речовини 59,8 % та 29,1 % - впевнені, що ні.

Рис. 13. Розподіл відповідей батьків на запитання: «Чи впроваджуються у школі, в якій навчається Ваша дитина соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин?»

% батьків відповіли, що у школі, в якій навчається їх дитина соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин не проводяться.

А також на запитання «Ваші діти приймають участь у соціальних програмах щодо профілактики вживання наркотичних речовин?» всі батьки відповіли - «Ні».

2.1.2 Соціально-педагогічна програма «В тебе є вибір»

Систематичне вживання наркотичних речовин неповнолітніми є не тільки медичною, психологічною, а й соціально-педагогічною проблемою. Тому актуальним є надання підліткам об’єктивних сучасних знань, формування відпо-відального ставлення до власного здоров’я та розуміння його цінності, викорінення легковажного ставлення та певних стереотипів відносно вживання наркотиків, розвиток навичок ведення здорового способу життя (далі ЗСЖ).

Сучасна соціально-педагогічна діяльність потребує широкого впровадження інтерактивних форм соціального навчання та виховання, що передбачають активність усіх учасників соціально-виховного процесу. Такою формою роботи в цьому контексті є тренінгові заняття [4]. Проведення тренінгів - це спосіб актуалізувати проблему наркотизації для молодого покоління із залученням їх самих до її вирішення.

Наші попередні дослідження показали, що в шкільній практиці в про-філактичному напрямку роботи частіше звертаються до традиційних форм роботи. Тренінг та інші інтерактивні заходи ще не так часто використовуються в значній мірі з причин незнання основ і особливостей побудови й організації процесу соціального навчання в тренінгу з проблем наркозалежності чи недосконалого володіння техніками оптимізації цього процесу.

Зважаючи на специфіку профілактичної роботи з проблеми наркоманії, її найдоцільніше й найефективніше здійснювати на першій сходинці (первинна превенція), тобто на етапі, коли діти ще не знайомі зі смаком наркотичних речовин (це свого роду «вакцинація» виникнення проблеми) [5].

Профілактика не буде результативною, якщо підтримуватиме переважно інформаційний підхід. Вона має не інформувати, а навчати, і навчати не шаблонно, а пов’язуючи всі знання з досвідом і практикою, з реальним життям, з соціальною картиною дійсності, практично й реалістично, тобто соціально навчати. Соціальне навчання - це процес передачі соціальних знань та формування вмінь і навичок, що сприяє соціалізації [3, c. 51]. В антинаркотичній профілактиці соціальне навчання спрямоване на одержання підлітками ключових аспектів проблеми наркотизації, на формування вмінь аналізувати й осмислено сприймати віяння наркокультури, приймати виважені рішення й обирати найбільш безпечні моделі поведінки для себе, оволодіння позитивним досвідом і прагнення застосовувати його в житті; передбачає використання таких моделей антинаркотичної профілактики, як «когнітивної» та «життєвих навичок».

Відповідно до сутності й завдань соціального навчання тренінг з профілактики наркоманії має сприяти тому, щоб учасники набували певні систематизовані соціальні знання, уміння, навички, які доповнять стихійно отриманий соціальний досвід і забезпечать більш успішне освоєння соціальних норм, установок, цінностей, ролей. Реалізуючи тренінгову практику в профілактичній антинаркотичній діяльності, слід зважати на те, що:

·    процес соціального навчання має відбуватися із закріпленням, щоб набутий досвід і знання через певний час не були втрачені, а мотивація не перестала діяти;

·        результати соціального навчання будуть помітні не одразу, реакції відповіді та соціальні дії, зміни на особистісному плані суб’єктів соціально-педагогічної профілактики (підлітків) можуть проявитися набагато пізніше, як і зміни в соціальній поведінці. Перспектива соціального навчання потребує розмежування того, чого навчають і того, до чого прагнуть;

·        соціальне навчання не передбачає того, що індивід буде сліпо наслідувати ту модель соціальної поведінки, яка демонструється на тренінгу.Скоріше, він буде коректувати свої власні реакції відносно до моделі наслідування або буде виробляти реакції дії, що є синтезом поведінкових моделей, які він спостерігав, аналізував, наслідував у різних сферах взаємодії з соціумом, адаптуючи їх до себе, своїх внутрішніх установок, стереотипів, переконань;

·        соціальне навчання з проблем уживання наркотиків передбачає надання можливості учасникам практично випробувати власний і набутий на тренінгу досвід, реалізовувати свій потенціал і ресурси в діяльності щодо цієї проблеми;

·        ефективність соціального навчання залежить від співвідношення очікуваних результатів тренінгового навчання. Якщо очікування були реалізовані, то певною мірою успіх соціального навчання був забезпечений.

Рушійні сили соціального навчання на тренінгу - це власний досвід підлітків; досвід інших учасників; соціальне переконання; зворотній психологічний зв’язок; отримання порівняльної інформації зі спостережень за іншими.

У результаті проходження системи тренінгових занять учасники набувають вербальні та візуальні символічні уявлення про соціальну поведінку, яку можна в подальшому або проявляти, або не проявляти, або проявляти частково (це залежить від рівня сформованості мотиваційної сфери особистості).

Соціальне навчання вважається результативним тоді, коли засвоєна модель поведінки містить у собі явні переваги іншої полярної за своїми характеристиками моделі (відповідно до тренінгу з проблем уживання наркотиків це проявляється в тому, що відбувається альтернативний пошук тих моделей поводження, які спрямовані на ведення ЗСЖ і спільний аналіз його позитивних характеристик. Якщо тренер спільно з учасниками доводять одне одному, що ЗСЖ має чисельні переваги й надає неоціненні можливості для саморозвитку, то це може сформувати стійке переконання на користь певної моделі поведінки (вербальні й невербальні аргументи мають бути сильними). Важливу роль у цьому відіграє стимулювання активності й свідомої самодіяльності учасників тренінгового процесу відповідно до так званого партисипаторного підходу) [1, 3] («партисипаторний» від англ. participate - братии участь). Суть його в тому, щоб не пасивно споглядати, сприймати, поглинати інформацію, а бути дійсно учасником тренінгу, активним, умотивованим, суб’єктом діяльності, динамічною, ініціативною особистістю, яка охоче засвоює знання, аналізує, самостійно планує свої подальші дії, знаходить найкращі способи й форми поведінки для себе, основуючись на власному та набутому досвіді. Це важливо враховувати при проведенні тренінгу антинаркотичного спрямування, у процесі якого слід опиратися на такі характеристики активності суб’єкта соціального навчання: мобільність особистості, активна взаємодія, усвідомлюваність здійснюваних вчинків та дій, використання досвіду інших суб’єктів, творчий потенціал особистості, його установка (мотивація) на інноваційний пошук.

Відповідно до партисипаторного підходу тренінгова робота в напрямку профілактики наркоманії в підлітковому середовищі має бути побудована так, щоб спонукати суб’єкта до рефлексії, самоаналізу, представлення власної точки зору та особистого соціального досвіду, формування пріоритетних особистісних позицій, до особистісного зростання в усіх напрямках, що активізуватиме формування в суб’єкта ставлення до життя як до найвищої цінності, до спілкування й діяльності як до незамінних джерел задоволення, енергії, творчості, які мають утвердитись у свідомості підлітка як щось вище за штучно створювані відчуття «кайфу», викликані наркотичними засобами. Лише за таких умов ми можемо говорити про соціально-навчальний ефект тренінгової профілактичної роботи. Тренінгові заняття мають створити умови для: [2]

·    цілеспрямованого, вільного, не ізольованого від реалій життя інформування підлітків про шкідливі наслідки вживання наркотиків, про чинники адиктивного ризику, їх виникнення й механізми впливу в соціальному середовищі;

·        оволодіння навичками аналізу своєї поведінки, розширення діапазону можливих варіантів поведінки людини у складних ситуаціях схиляння до вживання наркотиків, подолання стандартності поведінки в ситуації відмови шляхом навчання підлітка більш тонкої та багатої нюансами поведінки;

·        розвитку самосвідомості підлітка, почуття відповідальності за своє здоров’я та поведінку, яка впливає на це здоров’я, уміння чинити опір асоціальному впливу близького оточення, протистояти негативному впливу соціального середовища, з яким постійно так чи інакше взаємодіє підліток, впливу кіноіндустрії та ЗМІ, що часто популяризують, пропагують пріоритети наркофільної поведінки, уміння сказати «Ні» наркотикам, інформаційна й соціальна резистентність особистості);

·        в підлітків навичок аналізу й критичної оцінки інформації, що фокусуються на підвищенні в підлітка стійкості до негативних соціальних впливів завдяки ціннісним установкам спрямованості на ведення ЗСЖ.

Отже, тренінг з проблем підліткової наркозалежності сконцентровує увагу на соціальному навчанні молодих людей, що стає продуктом їх власної активної діяльності та інтенсивної взаємодії.

Нам вдалося провести дослідження завдяки активній тренінговій практиці, яку ми реалізовували на базі ХЗОШ № 51. Учасниками тренінгової програми стали учні 9-А класу. Ця практична діяльність дозволила апробувати розроблену нами систему тренінгових занять і сфокусувати свою увагу на тих змінах, які відбулися в процесі соціального навчання на тренінгу. Тренінг складався з 6 модулів:

Розглянемо структуру тренінгу більш детально.

Модуль 1. «Я обираю життя!

Здорове світле майбуття!»

1. Привітання. Знайомство. Вправа-Привітання (10 хв)

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, хороший настрій, сприяти згуртованості групи.

Хід вправи

Учасники сідають у коло. Соціальний педагог знайомить їх із символічним учасником групи - її талісманом «Здоровчиком» (м'яка іграшка). Кожен учасник передає «Здоровчика» по колу, називаючи своє ім'я та вітаючись із групою.

Соціальний педагог вітає всіх учасників і повідомляє про початок роботи, стисло розповідає про його зміст, а також акцентує увагу учасників на тому, що першою темою є тема «Здоров'я та здоровий спосіб життя» і що саме впродовж цього заняття можна дізнатися, що таке здоров'я, які його складові, в чому його цінність і від чого воно залежить.

2. Вправа «Очікування» (15 хв)

Мета: визначити сподівання та очікування учасників щодо заняття, сформулювати власні цілі.

Хід вправи

Учасники на стікерах, вирізаних у формі корабликів, записують свої очікування щодо тренінгу та роботи (своєї особистої, групи) на занятті.

Потім соціальний педагог пропонує учасникам познайомити всіх зі своїми очікуваннями - прочитати їх.

Після цього учасники приклеюють свої «кораблики» на плакат «Береги», на протилежних боках якого зображено два береги «Берег надій» і «Берег реалізованих сподівань». Між берегами - море.

Учасники приклеюють свої стікери ближче до «Берега надій», вирушаючи у подорож «Морем пошуків» до «Берега реалізованих сподівань».

3. Мозковий штурм «Що таке здоров'я?» (10хв)

Мета: актуалізувати для учасників зміст теми, надати визначення здоров'я.

Хід вправи

Соціальний педагог нагадує, що промовляючи свої вітання один одному, ми бажали здоров'я, тобто чогось дуже важливого у нашому житті. Що ж таке здоров'я?

На фліп-чарті Соціальний педагог записує думки всіх учасників про те, що таке, на їхню думку, здоров'я, з чим воно асоціюється. Потім, обов'язково зауваживши різноманітність і важливість всього сказаного учасниками, він пропонує на додаток визначення поняття здоров'я, сформульоване Всесвітньою організацією охорони здоров'я.

Здоров’я - це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад.

1.       Вправа «Модель здоров'я»

Мета: актуалізувати відчуття важливості, складності здоров'я та необхідності дбайливого і відповідального ставлення до нього; спрямувати подальшу роботу з осмислення учасниками ролі НР як фактора, який шкідливо впливає на здоров'я людини.

Хід вправи:

Соціальний педагог пропонує учасникам поміркувати над імовірною моделлю здоров'я.

Для цього він об'єднує учасників у три підгрупи, кожній з яких дає завдання розробити модель здоров'я. Модель має відображати те, з чого, на думку учасників, складається здоров'я, без чого не можна уявити здорову людину.

Для створення моделей учасники можуть використовувати маркери, кольоровий папір, білий папір різного формату, клей, скотч, ножиці.

Кожній підгрупі соціальний педагог пропонує обрати того, хто слідкуватиме за часом - «Хронометриста», того, хто фіксуватиме всі ідеї - «Секретаря», й того, хто буде презентувати роботу групи - «Спікера».

Розподіл цих ролей дуже важливо зберегти в усіх наступних вправах, де група поділятиметься на підгрупи, і стежити за тим, щоб їх виконували різні учасники, аби кожному дісталися різні обов'язки.

На створення моделей відводиться 10-15 хв. Потім кожна з підгруп презентує свою роботу, на презентацію - по 2 хв. Після презентації Соціальний педагог пропонує всім уявити собі шкідливі, руйнівні для здоров'я фактори.

Наступне завдання - ті ж підгрупи за 3 хв демонструють па створених моделях дію цих руйнівних факторів.

Ця робота також презентується (по 1 хв), потім проводиться обговорення за питаннями:

·    що ви відчували, коли створювали модель здоров'я?

·        що відчували, коли руйнували, а що, коли модель була?

·        чи можна відновити те, що вже зруйновано?

·        чи буде відновлене таким, як раніше?

·        що легше - запобігти руйнуванню чи відновити зруйноване?

Соціальний педагог повинен із повагою приймати висловлювання учасників щодо почуттів, які викликало виконання вправи. Всі вони реально існують у нашому ставленні до здоров'я (наприклад, азарт під час руйнування моделей), і наявність протилежно спрямованих ставлень і почуттів є складовою частиною проблеми збереження і відповідального ставлення до здоров'я. Учасники не повинні відчувати себе «поганими» за те, що вони відчувають «не ті» почуття.

Обов'язковий висновок після вправи: зруйнувати значно легше, ніж створити. Дуже важливо зберегти те, що маємо. А також такий: в нас закладено дуалістичне ставлення до свого здоров'я - і лише від нас залежить, що ми оберемо - шлях до здоров'я чи, навпаки, шлях від здоров'я.

5. Підсумки (5хв)

Соціальний педагог пропонує учасникам пригадати, чого вони очікували від заняття і що відбувалось впродовж нього; обдумати і коротко записати на «перлинках» (вирізаних у формі кола стікерах) свої враження від роботи і спілкування, висновки, які зробили для себе. Після завершення індивідуальної роботи Соціальний педагог пропонує висловити свої враження та висновки.

Якщо очікування сравдилися, учасники переклеюють свої «кораблики» (разом із «перлинками») з «Берега надій» на «Беріг реалізованих сподівань».

Модуль 2. «Життя і наркотик - це різні світи!

Дізнайся про це трохи більше і ти!»

Мета: відповідно до віку та особливостей учасників тренінгу надати інформацію про НР; розкрити найпоширеніші причини початку вживання НР підлітками та молодцю, сформувати усвідомлення щодо впливу оточення та реклами як імовірних факторів, що спонукають молодих людей до вживання НР;

Необхідно мати: маркери, фломастери, стікери, скотч, фліп-чарт, роздатковий матеріал, папір, плакати «Інтерв'ю».

Вправа 1. «Що нам відомо про наркотичні речовини?»

Мета: з'ясувати рівень обізнаності підлітків про НР; надати загальну, достатню для віку учасників інформацію про різні види НР.

Хід вправи

Соціальний педагог наводить визначення поняття «наркотичні речовини»:

Наркотичні речовини - це речовини, вживання яких призводить до токсичного отруєння організму, впливає на свідомість і психічний стан людини, чим спричиняє звикання та залежність від їх вживання. До наркотичних речовин відносять алкоголь, тютюн, наркотики, деякі ліки, токсичні (тобто отруйні) леткі речовини, що містяться в побутовій хімії (клеї, бензині тощо).

Далі Соціальний педагог роздає учасникам стікери (по 1-2 шт.) і пропонує самостійно, без обговорення, записати на них, що кожен із учасників знає про НР.

Тривалість індивідуальної роботи - 2-3 хв.

Потім стікери приклеюються на плакат «Інтерв'ю», виготовлений у вигляді малюнка з коміксу, де один підліток запитує, а другий відповідає, але його «хмаринка» пуста. Її і заповнюютьстікерами учасники, не зачитуючи те, що написали.

Соціальний педагог під час приклеювання учасниками стікерів мовчки прочитує написане для того, щоб після закінчення роботи узагальнити відому учасникам інформацію. Таким чином педагог-тренер поступово переходить до наступного етапу роботи, а саме - інформаційного повідомлення про НР (повідомлення витікає з узагальненої інформації учасників під час мозкового штурму).

Надаючи інформацію щодо НР, важливо пам'ятати про принцип «забороненої інформації» - визнаний принцип превентивної освіти в галузі профілактики вживання НР, Цей принцип передбачає категоричну заборону на використання інформації, що може стимулювати цікавість дітей до НР (інформація про специфічні якості різних речовин, способах виготовлення та застосування).

Статистично доведено, що поширення подібної інформації призводить не до розвитку превентивної поведінки, а навпаки - до експериментування з НР. Важлива також особиста позиція Соціальний педагогя, його спокійна впевненість у тому, що для безпечної поведінки і збереження власного здоров'я зовсім не обов'язково «знати все» і, тим більше, «все спробувати».

Наведене нижче інформаційне повідомлення є достатнім для підлітків 12-14 років.

Інформаційне повідомлення

Наркотичні речовини, їх вживання - це соціальне явище. Ті чи інші НР супроводжували людей впродовж майже всієї історії людства, і подолання наслідків вживання НР - одна з найгостріших і найдавніших проблем.

На вигляд НР можуть бути різними: розмелене листя рослин (тютюн, наприклад); рідини (алкоголь, деякі медичні препарати); леткі речовини (клеї, бензин, аерозолі тощо); порошки, таблетки або папірці, змащені рідинами тощо. їх вживання призводить до певних змін в організмі людини, до зміни психічного стану, свідомості, і як результат - до отруєння (токсикації) та інших руйнівних наслідків.

НР розділяють на легальні й нелегальні - тобто ті, розповсюдження та вживання яких дозволено законом тієї чи іншої держави або заборонено. Наприклад, тютюн та алкоголь легально є у продажу, п медицині з дозволу і під наглядом лікарів використовують ліки, які можуть впливати на психічний стан людини. Але при цьому дані речовини не перестають бути наркотичними. Більшість же наркотиків є нелегальними, і їх розповсюдження, вживання деяких, залучення інших осіб до вживання НР передбачає відповідальність перед законом. Забороняється також продаж тютюну та алкоголю неповнолітнім, оскільки організм підлітків зазнає значно більшої шкоди від їх вживання.

Розвиток хімії дозволяє виробляти все нові й нові види синтетичних НР, що призводять до швидкого звикання (навіть з першої спроби) і відзначаються високим рівнем руйнівного впливу на організм людини.

Існує також досить умовна класифікація НР на так звані легкі й важкі наркотики. В її основу покладено відомі наслідки вживання тих чи інших НР людиною, а саме - наскільки руйнівними зони можуть бути для окремої людини (средньостатистичної). Умовність такої класифікації полягає в тому, що ніхто в конкретній ситуації не може визначити, важкими чи легкими будуть наслідки вживання будь-якої НР для тієї чи іншої людини (багато чого залежить від особливостей організму, можливих реакцій тощо).

Вживання НР нерозривно пов'язане з різноманітними руйнівними наслідками як для самої людини, так і для найближчого оточення, суспільства в цілому.

Саме про ці наслідки йтиметься в наступних вправах.

Вправа 2. Групове обговорення «Що призводить до початку вживання наркотичних речовин?» (15 хв)

Мета: сприяти самоусвідомленню учасниками причин, що при зводять до початку вживання підлітками та молоддю НР.

Хід вправи

Соціальний педагог на фліл-чарті записує думки, висловлені учасниками щодо причті початку вживання молоддю НР та узагальнює отриману інформацію.

Ставлячи запитання «мозкового штурму», важливо звернути увагу на те, що йдеться саме про причини, що можуть спричиняти початок вживання, а не вживання НР як таке (люди вживають НР тому, що в них розвивається залежність, а от почати вживати НР можуть з різних причин).

Узагальнюючи відповіді, можна виділити два різновиди причин:

а)       особливості підліткового віку - притаманна підліткам тяга до експерименту, прагнення подорослішати, загострені відчуття, пошук суті;

б)      наявність соціального тиску у вигляді реклами, пропозицій від оточення, доступність НР тощо.

Підсумовуючи, Соціальний педагог ще раз наголошує, ще основними причинами початку вживання підлітками НР най частіше є цікавість, наслідування дорослих, поганий настрій конфлікти, бажання «бути як всі», наполегливі пропозиції та невміння відмовити, невпевненість у собі, вплив і привабливісті реклами.

Підсумовуючи заняття, Соціальний педагог пропонує учасникам нідповісти на запитання:

·    які знання ви отримали?

·        які висновки для себе зробили ?

·        як ви зможете використати ці знання в житті?

Модуль 3. «Наркотики вживаю, та я не наркоман».

Мета: розвити в учнів навички визначення ситуацій ризику, протистояння соціальному тиску, відмови.

Вправа 1. Мозковий штурм «Ситуації, в яких є ризик зашкодити своєму здоров’ю» (10 хв.)

Мета: створити умови для самостійного усвідомлення учасниками, що є баато ситуацій, які можуть містити загрозу для здоров’я.

Хід вправи

Соціальний педагог роздає учасникам по декілька стікерів і пропонує самостійно записати на них свої варіанти ситуацій, в яких є ризик загрози для здоров’я. Тривалість - 3-5 хв.

Після закінчення роботи учасники зачитують варіанти і наклеюють стікери на фліп-чарт. Соціальний педагог узагальнює інформацію.

Важливо зробити висновок, що такі ситуації потребують відповідального ставлення, відповідальних рішень і поведінки, а часто - вміння протистояти.

Вправа 2. «Хто сильнішей?»

Мета: реалізувати позитивні з точки зору протистояння соціальному тиску форми поведінки. Усвідомити внутрішню слабкість позиції людини, яка щось наполегливо пропонує.

Хід вправи

Гру можна проводити у «трійках», тобто об’єднавши учасників у підгрупи по троє, а можна за технікою, відомою як «Акваріум», коли з групи будь-як обирається троє учасників, кожний з яких отримує свою роль. Вони сідають всередині кола з інших учасників і розігрують ситуацію, інші виконують роль спостерігачів.

Можливі ролі для «акторів»:

а) підліток, який щосб пропонує зробити, намагається нав’язати щось (наприклад, наркотики);

б) підліток, до якого звернена пропозиція першого і який намагається певним чином уникнути цієї пропозиції;

в) головний спостерігач (у випадку, коли всі учасники розбиваються на «трійки», - просто спостерігач).

Розігрування відбувається експромтом (тобто часу на підготовку практично не дається - не більше 1 хв на те, щоб усвідомити суть ситуації).

Після розігрування сценки проводиться «деролізація» «акторів»: соціальний педагог наголошує, що вони вже не є тими,коли грали, а знову стали самими собою; пропонує подякувати всім, хто грав, за отриманий учасниками тренінгу досвід.

Обговорення проводиться так: спочатку висловлюються ті, хто виконували ролі, а потім - спостерігачі. Запитання для обговорення:

         які форми поведінки, слова, переконання героїв допомагали їм, а які заважали?

         що було найвдалішим, а що - не дуже?

         чим би, на ваш погляд, ця ситуація закінчилася?

Крім того, важливим є висновок про те, яка поведінка ефективніша - впевнена чи невпевнена. Сильна позиція полягає у впевненому висловлюванні своєї думки, рішення, переконання, або ж відчутті цієї позиції. При цьому не обов’язово наполягати і переконувати будь-кого у будь-чому.

Вправа 3. «Як показати свою невзгоду?»

Мета: формувати навички відмови в ситуаціях провокування.

Хід гри

Учасники об’єднуються у пари і розподіляють ролі: «того, хто підбурює (підбурювача)» і «того, хто відмовляється (відмовлювача)». «Підбурювач» записує своє умовляння на папіріці. Зміст написаного відомий тільки «підбурювачу» і може стосуватися будь-якої життєвої ситуації. Наприклад, може йтися про пропозицію піти на концерт відомого співака, прогуляти заняття, спробувати щось невідоме тощо.

Після того, які всі визначилися зі змістом своїх «підбурювань», ситуації розігруються одночасно всіма учасниками.

Невербально «підборювач» наполягає на своєму запрошені, його мета - змусити партнера прийняти пропозицію. Завдання іншого учасника - зрозуміти партнера, прийняти совє рішення і також невербально «висловити» його.

Час на розігрування - 3 хв. Після закінчення зачитується текст, написаний на папірці. Якщо дозволяє час, можна ще раз зіграти, помінявшись ролями. Наступний крок - обговорення за питаннями:

         чи важко було «підборювати»? А відповідати?

         у чому полягала складність для «підбурювача», а в чому - для «відповідача»?

Важливий висновок: наполягати нерідко значно складніше, ніж відмовити (особливо в ситуаціях, коли пропозиція неприємна, небезпечна тощо). Наполягати, пропонувати потребує значно більше зусиль, умінь, винахідливості (людина начебто залежить від рішення свого опонента), а для того, щоб відмовити, достатньо лише впевнено похитати головою.

Підсумки (5 хв.)

Модуль 4. «Кайф від наркотиків зникає, що далі? Що попереду чекає?»

Вправа 1. «Вплив наркотичних речовин на організм людини» (25 хв)

Мета: з’ясувати наслідки вживання НР.

Хід вправи

Учасники об’єднуються в три підгрупи, кожна з яких отримує завдання: за допомогою наданих інформаційних матеріалів (додаток Б) визначити на організм:

-   перша підгрупа - тютюну;

-        друга підгрупа - алкоголю;

         третя підгрупа - наркотиків.

Використовуючи надані матеріали, учасникам потрібно підготуватисб до презентації цієї інформації іншим учасникам. Завдання може бути виконано у вигляді таблиць, схем, рисунків, плакатів тощо. Соціальному педагогу необхідно нагадати учасникам, що інформації, отриманої їхньою підгрупою, немає в інших, а тому їхнє завдання - повно і якісно донести її до всіх учасників тренінгу.

На підготовку відводиться 10-15 хв., потім підгрупи презентують свою роботу в загальном уколі учасників.

Соціальний педагог продовжує вправу інформаційним повідомленям про залежність, яка розвиивається зі вживання НР.

НР змінюють функціонування організму людини так, що їх вживання призводить до звикання, потреби їх подальшого вживання зі збільшенням квлькості НР - тобто до розвитку залежності.

Залежність лежить в основі захворювання, яке дуже складно лікується наркоманії або токскоманії.

Будь-яка залежність небезпечна ще й тому, що люди рідко її усвідомлюють: до останнього помилково вважають, що будь-коли можуть припинити вживання НР (палити, пити, «колотися»), «просто поки що не хочуть».

Швидкість розвитку та глибина залежності зумовлені особливостями організму людини та виду НР.

Перша спроба НР - це вже великий ризик для здоров’я ы життя людини!

Після інформаційного повідомлення соціальний педагог проводить обгорення з таких питань:

-     що втрачає людина, коли починає вживати НР?

-        чи вважаєте ви, що вживання НР - особиста справа кожної людини?

Вправа 2. «Кола соціальних зв'язків» (10 хв)

Мета: сприяти усвідомленню учасниками різноманітність відносин у суспільстві, наявності соціальної взаємозалежності.

Хід вправи

Педагог-тренер пропонує учасникам замислитись над тим, хто нас в житті оточує, в які соціальні кола ми включені. Для цього на фліп-чарті він позначає велику крапку, надписуючи біля неї «Я» (особистість).

Рис. 14. Можливий варіант зображення

Далі, обводячи «Я» колами («Я» як центр), педагог-тренер записує пропозиції учасників щодо того, хто оточує люд в першу чергу, хто далі, хто ще далі, але все одно є її о чення (див. рис. 10).

Педагог-тренер наголошує, що ми перебуваємо в різних колах відносно тих чи інших людей. І ті чи інші люди перебувають навколо нас. Ми виконуємо в суспільстві різні соціальні ролі (вчитель, учень, син, донька, покупець, пасажир тощо), впливаємо на людей і відчуваємо вплив на собі.

Потім педагог-тренер проводить обговорення з питань:

які можливі соціальні наслідки (зміна стосунків між людьми, становища людини у суспільстві) для людини, яка починає вживати HP?

Важливий висновок: початок вживання HP є не лише особистою справою однієї людини, а й впливає на її оточення. Дуже важливо подумати про це, перш ніж зробити свій вибір

Вправа 3. «Наш суспільний дім» (10 хв)

Мета: продемонструвати взаємозв'язки у суспільстві, показати їх у символічній формі.

Хід вправи

Педагог-тренер пропонує кожному з учасників загадати будь-яку соціальну роль і взяти іграшковий кубик з торбинки (її несе по колу педагог-тренер). Коли кубики розібрані, а ролі задумані, педагог-тренер пропонує побудувати з кубиків «Наш суспільний дім», ставлячи їх один за одним у будь-якому порядку і називаючи задуману соціальну роль. Коли споруда завершена, педагог-тренер зазначає, що вона досить міцна і виконує свою роль, поки елементи-кубики щільно стоять один поряд з одним. Варто хоча б одному з них поводитися «не так» (тут треба змінити позиції деяких кубиків), як споруда змінює свою конфігурацію або взагалі руйнується. Життя навколишніх людей багато в чому залежить від наших дій і поведінки.

Провівши аналогію з тим, як змінюється поведінка людини, яка вживає HP (матеріали вправи «Вплив HP на організм людини»), можна вказати на соціальні наслідки цього явища.

Вправа 4. «Правильно чи неправильно?» (15 хв)

Мета: закріпити знання учасників про поняття «наркотичні речовини», створити атмосферу доброзичливості, згуртованості, надати можливість висловити свою особисту думку.

Хід вправи

Учасники об'єднуються в дві підгрупи та отримують тексти вікторини:

І команда:

. Із кожної викуреної сгарети ми збільшуємо ризик захворювання на різноманітні хвороби.

. Алкоголь - безпечна речовина.

. Одноразове вживання наркотику не шкодить нашому здоров’ю.

. Коли вагітна жінка палить - це не шкодить здоров’ю майбутньої дитини.

. Можна сідати за кермо, якщо випити чарку вина.

ІІ команда:

1.  Повітря в накуреному приміщенні не шкодить здоров’ю.

2.       Вживання наркотиків може супроводжуватися правопорушеннями.

.        Паління призводить до послаблення сприйняття смаку, запаху та появі зморшок і жовтого кольору обличчя.

.        Пиво, ром-кола - безалкогольні напої.

.        Ризик ВІЛ-інфікування у людини, що вживає наркотики значно більший, ніж у тих, хто їх не вживає.

Впродовж 3 хв учасники мають можливість обговорити відповіді на запитання. Потім підгрупи ставлять по черзі один одному запитання і, отримавши відповідь, погоджуються або ні, обговорюють можливі варіанти, знаходять правильну відповідь.

Необхідно звернути увагу учасників на виконання правил роботи групи: слухати, доброзичливо ставитись один до одного тощо. У Додатку В подано можливі варіанти відповідей на запитання підгруп.

Підсумки (5 хв)

Педагог-тренер пропонує учасникам відповісти на запитання:

які знання ви отримали?

які висновки для себе зробили?

як ви зможете використати ці знання в житті?

Модуль 5. Інтелектуальна гра з профілактики шкідливих звичок

Цілі гри:

• пропаганда здорового способу життя;

• профілактика куріння, пияцтва, наркоманії.

Оформлення:

• стійки лекційні,

• плакати про шкоду пияцтва, куріння, наркотиків;

• папір, фломастери;

• жетони, коробка;

• призи для нагородження.

Гра проводитиметься за правилами телевізійної гри "Слабое звено"

Хід гри

етап

Продовж:

. Крапля нікотину вбиває ... (Коня або муху)

. Хто з російських правителів заборонив куріння? (Іван Грозний чи цар Михайло Федорович)

. Що варили Бовдур, Бувалий і Трус в лісі? (Компот або самогон)

. Продовжіть "Людина - це вінець ... (Короля чи природи)

. Часто при курінні підвищується ... (Артеріальний тиск або атмосферний тиск)

. Продовжіть "Багато вина - мало ... (Розуму чи грошей)

. Хто з європейських мандрівників вперше побачив людей, що палять?

(Васко да Гама або Христофор Колумб)

. На скільки хвилин коротшає життя курця після кожної викуреної сигарети? (На 15 хвилин або на 1О хвилин)

. Що руйнує вірус імунодефіциту? (Імунну систему або видільну систему)

. Продовж "Курець - сам собі ... (Могильник або доброзичливець)

. З якої причини в Росії було заборонено куріння? (Через часті пожежі або через одурманення народу)

. Відомий хірург Федір Углов стверджував, що після прийому спиртного в корі головного мозку залишається ... (Кладовище нервових клітин або заряд бадьорості і веселості)

. Чи існує вакцина проти СНІДу та ВІЛ-інфекції? (Немає або так)

. Продовж "Чоловік п'є - півбудинку горить, дружина п'є - весь ... (Будинок горить)

. Що уражається у курця, перш за все? (Судини або легені)

. Продовж "П'яний чоловік - не людина, бо він втратив ... (Розум або гаманець)

. З якої причини в Росії Петро I дозволив куріння тютюну? (З метою оздоровлення людей або розвитку економіки)

. У якому фільмі Леоніда Гайдая герой вчить молодь танцювати твіст, туша недопалки то однієї, то іншою ногою? ("Діамантова рука" або "Кавказька полонянка")

. Скільки літрів тютюнового дьогтю проходить за 1О років через дихальні шляхи курця (8 літрів або 5 літрів)

. Нікотин - це отрута, яка особливо впливає на ... (зростання або зір)

Завершення 1 етапу гри.

Хто найслабший ігрок?

У кого не склалася гра?

Хто покине нашу команду?

Прийшла пора визначити найслабшого ігрока.

(Перший гравець покидає команду)

етап

. Що робили за законом, який видав китайський імператор Ву Вонг в 1220 році, викритим у пияцтві? (Піддавали смертної кари або виганяли з країни)

. У якому слові увічнив своє ім'я Жак Ніко? (Нікотин)

. Продовжіть "Хліб на ноги ставить, а вино ... (валить)

. Письменник Василь Бєлов назвав жінок, що палять ... (гуски або курками)

. Освіта ракових пухлин у курця викликають міститься в сигареті ... (нікотин або радіоактивний полоній)

. Хвороба, яку називають "чумою XX століття"? (Рак або СНІД)

. Наркотики - це хімічні речовини, що впливають на ... (нервову систему або органи травлення)

. Хто з відомих російських письменників сказав таку фразу: «Редкий вор, убийца совершает свое дело трезвым» (Л.Н. Толстой або А.П. Чехов)

. Скільки шкідливих речовин потрапляє в організм людини при палінні? (Близько 10 або близько 30)

. Хто з поетів кличе на боротьбу такими рядками:

“Чтоб хозяйство твое не скрутил самогон,

Чтоб отрава в гроб не свела, -

Самогонщиков из деревни вон!

Вон из хутора! вон из села!” (В.В. Маяковський чи С.А. Єсенін)

. Яка кількість наркоманів налічується в Росії? (Більше 10 млн. чоловік, або понад 5 млн. чоловік)

. Смола, що утворюється при згоранні тютюну, викликає ... (отруєння або пухлини)

. Скільки людей в рік один наркоман може втягнути в наркозалежність? (15 чоловік або 9 осіб)

. Яку проблему загострює зростання наркоманії? (Грипу або СНІДу)

. Яка кількість росіян щорічно забирає "епідемія" моди куріння? (Близько 100 000 чоловік або 400 000 чоловік)

. Чого приймається алкоголь на центральну нервову систему?

(Позитивне чи негативне)

Завершення 2 етапу гри.

Пора підвести підсумки.

Хто виявився не при справах?

Хто підводить команду?

Визначте, хто "найслабший ігрок?"

(Йде голосування, діти дають характеристику гравцеві, який покинув зал)

етап

. Рак легенів у курців зустрічається частіше, ніж у некурящого ... (в 30 раз або 15 раз)

. Кому з російських поетів належать слова: "Людина п'є ні на що не придатний"? (М.Ю. Лермонтова або А.С. Пушкіну)

. "Наркотик" - грецьке слово. Що воно означає? (Одурманюючий або привертає)

. Хто зі світових зірок став жертвою згубної пристрасті до наркотиків? (Елвіс Преслі або Арнольд Шварценеггер)

. Назвіть хвороба завзятих курців? (Кашель або бронхіт)

. У скільки разів смертність дітей у питущих сім'ях вище, ніж в непитущих?

(У 2 рази або в 3 рази)

. Що допомагає зберегти і зміцнити здоров'я людей? (Спорт, ЗСЖ)

. У скільки разів збільшилася смертність дітей від передозування наркотиками? (В 42 рази або в 17 разів)

. Яка кількість лабораторій було виявлено за останні 4 роки, що виробляють наркотики, і в яких йшла робота над створенням нових? (Більше 100 або більше 300)

. Яка кількість тютюнового дьогтю міститься в 1 кг тютюну, який людина викурює за місяць? (70 мл. Або 90 мл.)

. Чому підлітки пробують наркотики?

(Через цікавість або через солодкого смаку)

Завершення 3 етапу

Пора підвести підсумки.

Хто цього разу виявився гірше всіх?

Хто підводить всю команду?

Кому належить закінчити гру?

(Йде голосування. Учасники називають причину, по якій той чи інший гравець залишає команду)

етап (заключний)

Кожен з решти гравців повинен набрати найбільшу кількість правильних відповідей.

. - Продовжіть: "Пити вино так само шкідливо, як приймати ... (отрута)

Куріння - це часті хвороби і передчасна ... (смерть)

. - Випив горілки на копійку, а дурі додалося на ... (п'ятак)

Не буває весілля без гостей, похорон без сліз, а пияцтва без ... (бійки)

. - Хто такий "пасивний курець"? (Людина, що вдихає сигаретний дим)

Як розшифрувати слово "СНІД"? (Синдром набутого імунодефіциту)

. - Хто такий токсикоман? (Людина, що вдихає отруйні речовини)

Чому після вживання алкогольних напоїв сохнуть губи, пересихає в роті, з'являється почуття спраги? (Спирт забирає воду в організму)

. - Що таке імунітет?

(Здатність організму протистояти збудникам різних інфекцій і вбивати пухлинні клітини)

Які головні загрози здоров'ю людей ти б виділив?

(Погана екологія, пияцтво, куріння, наркоманія)

Підведення підсумків гри

Учасник, який набрав найбільше очок, отримує приз.

Додаткові питання:

Пияцтво - вірний супутник ... (хуліганства)

Вино - ворог ... (печінки)

Де сп'яніння, там і ... (злочин)

Куріння - це прихована ... (наркоманія)

Увечері п'яниця - вранці ... (ледар)

Хто курить тютюн, той гірше ... (собаки)

Курити - здоров'ю ... (шкодити)

Хто не курить і не п'є, той здоровеньким ... (росте)

Любити куріння - шкодити ... (серцебиття)

Мерщій кидай палити, щоб зростання ... (не припинити)

Спочатку людина п'є вино, а потім вино п'є ... (людини)

Вино полюбив, сім'ю ... (розорив)

Бочка вина отрутою ... (повна)

Горілка не живить, а хто її п'є ... (голодує)

Хто п'є до дна, той живе ... (без розуму)

Модуль 6. Клуб веселих та кмітливих (КВК)

Завдання:

• виховання в учнів відповідальності за своє здоров'я;

• виявлення інформованості про проблему тютюнопаління серед молодого покоління, дорослих людей;

• розширення знань у хлопців про шкоду тютюнового диму на організм і швидкому розвитку нікотинової залежності у людей, внаслідок куріння;

• пропаганда ЗСЖ;

• розвиток умінь аналізувати і застосовувати отримані знання в житті;

• розвиток кмітливості, мислення, творчих здібностей.

Обладнання: картки із завданнями, тести, схеми, малюнки учнів, плакати.

Підготовча робота: придумати емблему, назву, девіз; намалювати малюнки з антинікотинові змістом, плакати, міні-твори про спорт, ЗСЖ.

На дошці написані вислови:

«Всякий палить повинен знати і пам'ятати, що він отруює не тільки себе, а й інших» (Н.А. Семашко)

«Тютюн шкодить тілу, руйнує розум, отупляє цілі нації» (Бальзак)

Хід заходу. Привітання

Здрастуйте учасники і шановні гості. Сьогодні я разом зі своїми помічниками проведемо КВК. Ми з вами будемо вести мову про тютюнопаління та все, що пов'язане з цією шкідливою прівичкой. Команди-учасники готові? Молодці!

А оцінювати ваші знання, винахідливість, кмітливість буде справедливе журі (класний керівник, медпрацівник). Починаємо КВК!. Хід гри

конкурс Привітання команд

Хлопці кожної команди називають назву, девіз.

конкурс «Розминка»

Кожній команді задається по 2 питання:

У ній міститься однорічна рослина сімейства пасльонових - тютюн. (Сигарета)

Огидний звук, який заважає говорити і слухати саме тоді, коли це найцікавіше. (Кашель)

Непокараність спосіб вбивства членів сім'ї? (Куріння)

Хвороба серця у завзятого курця? (Інфаркт)

Питання до всіх учасників:

Що вам відомо про нікотині? (Сильне, отруйна речовина, що міститься в тютюні, яке є і збудливим засобом)

А що ви можете розповісти з історії виникнення тютюнопаління?

Висновок: так забава, витівка серед підлітків та дорослих людей перетворюється в шкідливу звичку, яка заважає людям просуватися в житті вперед, деколи штовхає їх на виконання невірних бажань, вчинків, згубно впливає на їхнє здоров'я.

За статистикою даних різних країн: Сьогодні в світі налічується більше 1,1 мільярда курців. Тільки в США щорічно продається більше 600 млрд. сигарет, 10 млрд. сигар, 40 млн. кілограмів трубкового і нюхального тютюну, у Франції - понад 100 млрд. сигарет і сигар. Курять - 60% чоловіків, 20% - жінок, тобто 40% дорослого населення є курцями; останні роки зростає число підлітків-курців і серед них дуже велика кількість дівчат.

А що вам відомо про шкоду куріння, тютюнового диму на організм людини?

Слово журі.

конкурс: «Органи мішені»

Позначте на схемі (намальований силует людини), які органи і системи уражаються при курінні (Додаток Г).

Питання уболівальникам: назвіть причини куріння, чому підлітки починають палити?

Висновок: В організмі людини немає такого органу або системи, які б не страждали від шкідливих речовин тютюну.

За якими прикметами можна визначити курця? (Пахне тютюном, жовтіє шкіра на обличчі, руках, з'являється сильний кашель, у дівчаток грубіє голос, запаморочення, болі в животі, задишка при бігу і т.д.).

конкурс: Продовжіть пропозиції «Хто не курить і не п'є ..»

Уболівальникам пропонується поділитися своїми враженнями про стан при курінні (можна зачитати уривок із книги Марка Твена, коли хлопчики пробували курити).

Слово журі.

конкурс: «Рольова гра» (обігрування запропонованих ситуацій і знаходження виходу).

Ситуація 1: Таня, Наташа, Олена після школи зайшли в кафе. Сіли за столик. Наташа дістала пачку сигарет і запропонувала подругам закурити. Олена не курить. Таня курила раніше, але зараз взяла запропоновану цигарку.

Ситуація 2: У компанії, яка збирається у вашого під'їзду, деякі хлопці курять. Одного разу вам хлопець з компанії пропонує покурити (він вам дуже подобається).

Питання уболівальникам: Чому багато людей, знаючи про шкоду куріння, все ж не кидають палити?

Висновок: навчитися курити можна за кілька днів, тижнів, а щоб позбавитися від цієї звички знадобляться роки, місяці і багатьом це так і не вдається, люди стають рабами куріння (у них з'являється нікотинова залежність).

Поки журі підводить підсумки, давайте з вами станемо в круг, візьмемося за руки і створимо словесно портрет некурящого підлітка, тобто назвемо ті якості характеру, які будуть допомагати йому протистояти шкідливим звичкам (величезна сила волі, сміливість, наполегливість, витривалість та ін.). Підведення підсумків, слово журі, нагородження.

Я дуже рада сьогоднішньої зустрічі з вами, ви всі були активними учасниками, правильно і вірно відповідали. Сподіваюся, що в житті ви будете застосовувати отримані знання з даної тематики. Зростайте здоровими, красивими, сильними. Займайтеся спортом, цінуйте життя, бережіть і зміцнюйте своє здоров'я, адже воно дорожче багатства. Здоров'я для кожної людини є дивним і невичерпним джерелом радості, емоцій, любові і щастя. Від нього багато в чому залежить і успішність у праці, і становище в колективі, в суспільстві та сім'ї.

2.2.    Реалізація соціально-педагогічної програми «В тебе є вибір»

З метою отримання діагностичного матеріалу було проведено попереднє анкетування. Діагностика й спостереження за учасниками проводились під час дотренінгового й післятренінгового спілкування та за допомогою опитувальника (Додаток А).

Учасникам пропонувався опитувальник, який був розроблений нами для реалізації завдань дослідного експерименту. Для визначення рівня результативності соціально-навчального впливу тренінгової діяльності з досліджуваної проблеми ми виділили таку діагностичну ознаку - ефективність соціального навчання в процесі тренінгу. Відповідно до цієї ознаки ми визначили такі діагностичні параметри оцінки:

1. Поінформованість: розуміння причин уживання наркотиків молодим покоління; вплив реклами й оточення на початок уживання, фізіологічні, психічні й соціальні наслідки зловживання наркотичними речовинами; бачення шляхів і способів відмови від уживання наркотику, пошук альтернативи; рівень обізнаності з питань залежності від психоактивних речовин, видів і стадій її формування; особливості періоду експерементування й шляхи допомоги; обізнаність у питаннях здоров’я.

. Уміння й навички протистояння та протидії: наявність уміння чинити опір згубному впливу соціального середовища й однолітків; сформованість мотиваційно-вольових установок на невживання; протистояння популяризації наркокультури й спокусі доступності наркотичної речовини; критичне ставлення до впливу ЗМІ; уміння робити правильний вибір у ситуаціях адиктивного ризику тощо.

. Бачення (сприйняття) проблеми наркозалежності в цілому: міркування й осмислення того, наскільки реальне подолання проблеми; емоційне сприйняття проблеми, внутрішнє ставлення й оцінка рівня загрозливості явища наркотизації.

. Ставлення до людей, які є наркозалежними: сформованість особистісної позиції в ставленні до споживачів наркотиків, до їх проблем, життєвих труднощів, способу існування; рівень готовності надати допомогу наркозалежній людині; сприйняття такої людини на фоні інших членів суспільства через призму особистих і сучасних суспільних проблем, суспільної розпорошеності тощо.

. Сформованість мотивації на ЗСЖ і відмова від уживання наркотиків: упевненість у власній можливості протистояти тиску групи й комплексній дії інших суспільно-важливих факторів ризику; характер стійкості стереотипних, моральних, етичних установок, емоційно-вольових якостей особистості, і в якій мірі вони здатні сформувати бар’єр між наркотиком і повноцінним життям; цінність власного здоров’я і прагнення до його збереження, зміцнення; рівень переконаності в перевагах ведення ЗСЖ; сформованість пріоритетів здорової безпечної поведінки на основі мотиваційного компонента і т.п.

. Розуміння проблеми: рівень усвідомлення й осмислення проблеми; зацікавленість у цій проблемі та пошуку шляхів її вирішення; бачення тенденцій поширення цього явища, масштабів розповсюдження, спрямованості роботи, що проводиться в цьому напрямку; розуміння причин початку експериментування з наркотиками й наслідків уживання тощо.

. Рівень сформованості навичок активної дії щодо популяризації ЗСЖ серед оточення: готовність до ведення роботи щодо зміни адиктивних установок однолітків пріоритетами здорового й діяльнісного життя; бажання обговорювати цю проблему, щоб дізнаватись більше та інформувати інших; уміння й навички переконання на користь здорової поведінки; готовність впливати власним позитивним прикладом; прагнення залучати друзів до участі в русі за ЗСЖ і т.п.

У результаті проведення запланованої системи тренінгових занять фомувальні показники рівня соціальної навченості набули деяких позитивних змін.

Рис. 15. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Як ви звичайно проводите свій вільний час?», ( %)

Слід звернути увагу, що 29,3 % учнів відповіли, що приймають участь у соціальних програмах, хоча до впровадження соціально-педагогічної програми жоден з учнів не приймав участь у подібних програмах.

Рис. 16. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Де ви спілкуєтесь з однолітками після уроків», ( %)

Відповідно до рис. 12 з’явилися учні, що спілкуються з одноліткамі після уроків в школі - 21, % опитаних.

Рис. 17. Розподіл відповідей учнів на запитання: «У вас є бажання допомогти одноліткам, які мають залежність від нароктичних речовин»

Збільшилась кількість бажаючих учнів, що бажають допомогти одноліткам позбавитись залежності від наркотичних речовин з 65,3 % до 72,6 %. Серед опитаних з’явилися однолітки, які вже домогають одноліткам позбавитись від залежності - 17,1 %.

Рис. 18. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи є у вас бажання прийняти участь у молодіжній програмі «У тебе є вибір» проти вживання наркотичних речовин»

17,6 % відсотків опитаних учнів були залучені у впровадженні молодіжної програми «У тебе є вибір». Збільшилась кількість бажаючих приймаьт участь у молодіжній програмі з 42,6 % до 61,6 %.

Рис. 19. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи впроваджуються у вашій школі соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин?», (%)

, 9 % учнів підтвердили той факт, що в їх школі впроваджуються соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин.

Рис. 20. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи існують ефективні способи боротьби із наркотиками?»

Після впровадження молодіжної програми «В тебе є вибір» більша частина опитаних відповіли, що існують ефективні способи боротьби із наркотиками - 78,1 %.

Рис. 21. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи є у вас друзі, що вживають наркотичні речовини?»

,7 % учнів відповіли, що серед їх друзів є ті, що вживали наркотичні речовина, але зараз не вживають.

Позитивні зміни відбулися серед відповідей батьків.

Рис. 22. Розподіл відповідей батьків на запитання: «Ваші діти вживають наркотичні речовини?»

Більша половина батьків знає, що їх діти не вживать наркотичні речовини - 55,3 % та 28,1 % - впевнені, що ні.

Рис. 23. Розподіл відповідей батьків на запитання: «Чи впроваджуються у школі, в якій навчається Ваша дитина соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин?»

,7 % батьків відповіли, що у школі, в якій навчається їх дитина соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин впроваджуються.

А також на запитання «Ваші діти приймають участь у соціальних програмах щодо профілактики вживання наркотичних речовин?» 31,7 % батьки відповіли - «Так».

ЗАКЛЮЧЕННЯ

У першому розділі роботи була проаналізована структурно-функціональну і факторно-функціональну модель аддиктивної поведінки. Ми дали визначення поняттю адикції у соціальних науках та розглянули методологічні засади виявлення та профілактики адиктивної поведінки.

У другому розділі виявили особливості прояву адиктивної поведінки серед підлітків та запропонована молодіжна соціально-педагогічна програма «У тебе є вибір», що була впроваджена на базі ХЗОШ № 51 серед учнів 9 класу.

До впровадження програми та післі було проведено опитування, що дало нам змогу оцінити ефективність програми. Таким чином було виявлено, що в учасників підвищився рівень обізнаності з проблеми, з’явилося бажання формувати в собі вміння й навички активної діяльності й залучення до пошуку шляхів виходу з суспільно наркотичної кризи.

Таким чином, отримані результати повторного дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

. Найчастіше учні проводять свій вільний час з друзями та однолкасниками на вулиці, післі впровадженнч молодіжної програми «У тебе є вибір» збільшилась кількість учнів, що проводять вільний час у школі.

. Збільшилась кількість учнів, які проявили бажання допомогти одноліткам позбавитись від наркотичної залежності та прийняти участь у соціальній програмі «У тебе є вибір».

. Після впровадження соціальної програми «У тебе є вибір» збільшилась кількість унчів, які знають ефективні способи боротьби із наркотиками.

. Учні вважають, що спілкуватися з підлітками щодо припинення вживання наркотичних речовин має людина, що позбавилася цієї залежності.

. У великої кількості опитаних учнів є друзі, що вживають наркотичні речовини, але після впровадження програми їх кількість зменшилась.

Отже, наша програма, побудована із забезпеченням ситуації комфорту та необхідних засобів навчання, з дотриманням вимог організації процесу соціального навчання, методично правильно організована, що підвищує її ефективність і результативність профілактики адиктивної поведінки в цілому.

адикція підліток педагогічний програма

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Андреева Г .М. Социальная психология. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. - 416 с.

2.       Артюшкіна Л. М. Соціальний педагог школи: теорія та практика роботи навч.-метод. посіб. для студ. спец. “Соціальна педагогіка” / Артюшкіна Л. М. Суми : Сум ДПУ ім. А. С. Макаренка, 2004. - 124 с.

3.     Алгоритмы аддиктивного поведения / П. И. Барбаш, . Ф. Колотилин, С. З. Савин. - Хабаровск : „Вычислительный центр ВО РАН”, 2007. - 187 с.

4.       Аддиктивное поведение и его профилактика. - 2-е изд., стер. - М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. - 240 с.

.        Анализ современных подходов к профилактике употребления наркотиков / Н. А. Сирота, В. М. Ялтонский // Вопросы наркологии. - 1996. - № 3. - С. 91 - 97.

6.       Баушева И. Л., Буянова Е. Ф., Гордина О. Т., Дубровинская Е. И., Вуколова П., Фокин С. Б. Реабилитационная программа для детей и подростков «ТЕАТР». - М.: Российский благотворительный фонд «НАН», 2000. - 44 с.

.        Братусь Б. С. Аномальная личность. - М.: Мысль, 1988. - 301 с.

8.     Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. В. Безпалько - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 208 с.

.       Бурмака Н. П. Психологічні чинники формування алкогольної адиктивної поведінки у підлітків та юнацтва : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец. 19.00.04 - „Медична психологія”. - Київ, 2003. - 20 с.

10.     Верной Джонсон. Как заставить наркомана или алкоголика лечиться. - М., 2000. -128 с.

11.     Девиантное поведение подростков. Профилактика и реабилитация, защита прав несовершеннолетних. - М., 1999. -274 с.

.        Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення: міжнародна науково-практична конференція: збiрник матерiалiв : / Коллект. автор, Трубников, В.М., Руденко, Микола Васильович (Д-р юрид. наук, проф.), Волобуєв, Анатолiй Федорович, Харкiвський нацiональний унiверситет iм. В.Н. Каразiна . - Х. : Видавництво ХНУ iм. В.Н. Каразiна, 2006 . - 301 с.

.        Девіантна поведінка у пілітків (діагностика та психопрофілактика): методичнi рекомендацiї : / Коллект. автор, Михайлова, Е., Проскурiна, Т.Ю., Мiтельов, Д.А., ДУ "Iнститут охорони здоров’я дiтей та пiдлiткiв АМН України", Український центр наукової медичної iнформацiї i патентно-лiцензiйної роботи . - К. : Б.в., 2009 . - 35 с.

.        Егоров А. Ю. Нейропсихология девиантного поведения / А. Ю. Егоров. СПб. : „Речь”, 2006. - 224 с.

15.     Еникеева Д. Д. Как предупредить алкоголизм и наркоманию у подростков. - М.: Издательский центр «Академия», 1999. - 144 с.

16.     Змановская Е. В. Девиантология : (Психология отклоняющегося поведения) : учеб. пособие [для студ. высш. учеб. заведений] / Е. В. Змановская. - [2-е изд., испр.]. - М. : Изд. центр „Академия”, 2004. - 287 с.

17.     Золотова Г. Д. Сучасні аспекти профілактики адиктивої поведінки дітей як фактор модернізації освіти. - [Електронний ресурс]. - Режи доступу: <http://www.nbuv.gov.ua/>

18.   Звєрєва І.Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика: Монографія. - К.: Правда Ярославичів, 1998. с. 364- 393.

19.   Информационно-методические документы и материалы по профилактике наркомании среди детей и подростков. - Ростов-на-Дону: Издательство «Министерство общего и профессионального образования Ростовской области», 2000. - 208 с.

.       Кiвенко Н.В. Девіантна поведінка : сучанс парадигма: Монографiя : / Кiвенко, Надiя Василiвна, Лановенко, Iгор Iгорович, Мельник, Петро Володимирович . - Iрпiнь : Академiя ДПС України, 2002 . - 240 с.

21.     Киричук О.В. Основні принципи і структура організації виховного процесу в школі // Рідна школа. - 1991. - № 12. - С. 3 - 11.

22.   Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения : учеб. пособ. для вузов / Ю. А. Клейберг. - М. : „ТЦ Сфера”, 2001. - 160 с. 6. Колесникова Г. И. Основы психопрофілактики и психокоррекции / Г. И. Колесникова. - Ростов н/Дону : „Феникс”, 2005. - 185 с.

23.     Кочкина М. В. Психологические аспекты профилактики и предупреждения аддиктивного поведения подростков : дис.... канд. псих. наук : 19.00.07 - Москва, 2007. - 175 с.

24.     Кулаков С. А. Диагностика и психотерапия аддиктивного поведения у подростков. - М.: Фолиум, 1996. - 70 с.

.        Лазаренко В.I. Наркоситуація в Україні та девіанта поведінка молоді: Автореф. дис. ... канд. соцiол. наук: 22.00.04 : / Лазаренко, Вiкторiя Iванiвна . Х. : Б.в., 2003 . - 20 с.

26.     Николаева Л. П., Колесов Д. В. Уроки профилактики наркомании в школе: Пособие для учителя. - М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2000. - 64 с.

27.     Майтова В. М., Майтова О. В. Исповедь матери бывшего наркомана. Как защитить детей от наркотиков. - Советский спорт, 2000. - 448 с.

.        Мой мир и я. Путь к любви / Под ред. Битисова Б. П. - М.: Международный фонд образования, 1994. -1120 с.

29.     Москвичев В. В. Социальная работа с несовершеннолетними. Опыт организации социальной службы. - М.: Российский благотворительный фонд «НАН», 2000. -148 с.

30.     Матвеев В. Ф., Гройсман А. Л. Профилактика вредных привычек школьников. - М.: Просвещение, 1987. -96 с.

.        Менделевич В. Д. Психология девиантного поведения : учеб. пособ. / В. Д. Менделевич. - М. : „МЕДпресс”, 2001. - 432 с.

32.   Мірошниченко Л. Попередження конфліктів в учнівському середовищі / Л. Мірошниченко // Соціальний педагог. - 2009. - № 2 (26). - С. 31-32.

33.     Мудрик А.В. Социальная педагогика / Под ред. В.А. Сластенина. - М.: Изд. центр «Академия», 2005. - 200 с.

34.     Назаренко Л. Шляхи розвитку взаємодії сім’ї та школи / Л. Назаренко // Шлях освіти. - 2005. - № 1. - С. 33-37.

35.   Навыки, необходимые для Здоровья. Всемирная Организация Здравоохранения [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.unicef.org/lifeskills/files/SFH-RUS.doc.

36.     Овчарова Р. В. Технологии практического психолога образования. - М.: ТЦ «Сфера», 2000. - 448 с.

37.     Орлов Ю. М. Зависимость : [серия : Управление поведением] [Электронный ресурс] / Ю. М. Орлов. - Режим доступа : http://www.ecad.ru/php/print.php?id=mn-kd6_28.htm.

38.     Підліток у великому місці: фактори та механізми соціалізації: / Коллект. автор, Сокурянська, Людмила Георгiївна, Арбєнiна, Вiра Леонiдiвна, Волянська, Олена Володимирiвна, Зiнчина, Олександра Борисiвна . - Х. : Видавництво ХНУ iм. В.Н. Каразiна, 2000. - 207 с.

39.     Предупреждение подростковой и юношеской наркомании / Под ред. С. В. Березина, К. С. Лисецкого, И. Б. Орешниковой. - М.: Изд-во института психотерапии, 2000. -256 с.

40.     Пирожков В. Ф. Криминальная психология. Психология подростковой преступности. Кн. 1. - М.: Ось-89, 1998. - 304 с.

41.     Профилактика алкоголизма, наркомании и токсикомании среди детей и подростков (рекомендации дош. педагогов, социальных работников, школьных психологов). - Оренбург, 1998. - 14 с.

.        Потапюк Л.М. Формування світогляду учнів підліткового та юнацького віку у навчально-виховному процесі сучасної школи: Дис. ... канд. пед. наук.- Луцьк, 2002. - 220 с.

.        Савчук О. В. Соціально-психологічні детермінанти адиктивної поведінки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец. 19.00.05 „Соціальна психологія; психологія соціальної роботи” / Савчук Олексій Вікторович. - Київ, 2006. - 20 с.

44.     Социальная работа с несовершеннолетними. Опыт организации социальной службы. - М.: Российский благотворительный фонд «Нет алкоголизму и наркомании» (НАН), 2000. - 148 с.

.        Соціально-психологічний аспект адиктивної поведінки підлітків та молоді / Н. Ю. Максимова, С. В. Толстоухова - К. : ЦССМ, 2000. - 200 с.

46.   Соціальна педагогіка: словник-довідник / [За заг. ред. Т.Ф.Алєксєєнко]. Вінниця: Планер. - 2009. - 542 с.

.       Семке В. Я. Основы персонологии / В.Я. Семке. - М. : Академический проект, 2001. - 469 с.

48.   Соціальна педагогіка: мала енциклопедія [за заг. ред. проф. І. Д.Звєрєвої], - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 336 с.

49.   Соціальна педагогіка : [підручник] / [за ред. проф. А. Й. Капської]. - 4-те вид., виправл. та доповн. - К. : Центр учб. л-ри, 2009. - 488 с.

50.   Соціальна робота в Україні: [навч. посіб.] / І. Д. Звєрєва, О. В. Безпалько, С. Я. Марченко та ін. [за заг. ред. : І. Д. Звєрєвої, Г. М. Лактіонової], - К. : Науковий світ, 2003. - 233 с.

51.     Технология социальной работы: [учеб. пособие для вузов] / под ред. И. Г. Зайнышева. - М. : ВЛАДОС, 2000. - 240 с.

52.     Технологии социальной работы : словарь-справочник по социальной работе / [под ред. Е. И. Холостовой]. - М.: Юрист, 2000. - 424 с.

53.     Харченко С. Я. Соціально-педагогічні технології : навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. Я. Харченко, Н. П. Краснова, Л. П. Харченко. - Луганськ : Альма-матер, 2005. - 552 с.

54.   Райнер Тёлле. Психиатрия. - Мн.: Выш. шк., 1999. - 496 с.

55.     Рязанцев В. А. Психотерапия и деонтология при алкоголизме. - К.: Изд-во «Здоровья», 1983. - 140 с.

.        Ткач Б. М. Індивідуально-психологічні та нейропсихологічні особливості молоді з адиктивною поведінкою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец. 19.00.04 - „Медична психологія”. - Київ, 2006. - 20 с.

57.     Тимоти Димофф, Стив Карпер. Как уберечь детей от наркотиков. - М.: Изд-во «Золотой теленок», 1999. - 224 с.

.        Твоє життя - твій вибір: Навч.-метод.посібник/ З.А. Сивогракова, Н.О. Лещук, Н.В. Зимівець, Т.П. Авельцова, І.Г. Сомова. - К.: Наш час, 2006. - 167

59.     Ширгалин Б. Ш., Завадский В. В. Реабилитационная тренинговая программа для детей и подростков «ВЫЗОВ». Серия «Работа с детьми группы риска» / Под ред. Зыкова О. В., Хананашвили Н. Л. - М.: Российский благо творительный фонд «НАН», 2000. - 72 с.

60.     Шуркова Н. Е. Программа воспитания школьника. - М.: Педагогическое общество России, 1998. - 48 с.

Додаток А

Шановний учень!

Дане опитування проводиться з метою вивчення особливостей адиктивної поведінки серед підлітків. Адикитивна поведінка - це порушення поведінки, що виникає в результаті зловживання різними речовинами, що змінюють психічний стан людини, включаючи алкоголь і тютюн, до того моменту, коли фіксується факт психічної і фізичної залежності. Дане опитування анонімне, всі дані будуть використані у загальному вигляді.

1.       Як ви звичайно проводите свій вільний час?

а) спілкуюсь з однокласниками, друзями;

б) спілкуюсь з друзями у соціальних мережах (Вконтнакте, Одноклассники, Facebook та ін.);

в) відвідую гуртки, секції;

г) проводжу час з сім’єю;

д) приймаю участь у соціальних програмах, акціях проти вживання наркотичних речовин і т.п.

е) Ваш варіант (напишіть) _________________________________.

.        Ви спілкуєтесь з однолкасниками після уроків?

а) так;

б) ні (перехід до питання № 4).

.        Де ви спілкуєтесь з однолітками після уроків?

а) у шкільних гуртах, секціях;

б) на вулиці;

в) вдома;

г) в нічних клубах;

д) під час впровадження соціальних акцій проти вживання наркотичних речовин і т.п.

е) Ваш варіант (напишіть) _________________________________.

.        У вас є бажання допомогти одноліткам, які мають залежність від нароктичних речовин?

а) так;

б) ні;

в) я вже допомогаю одноліткам;

г) важко відповісти.

.        Чи є у вас бажання прийняти участь у молодіжній програмі «У тебе є вибір» проти вживання наркотичних речовин?

а) так;

б) ні;

в) я вже приймаю в ній участь;

г) важко відповісти.

.        Чи впроваджуються у вашій школі соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин?

а) так;

б) ні (перехід до питання №8);

в) не знаю (перехід до питання №8).

.        Ви приймаєте участь у соціальних програмах щодо профілактики вживання наркотичних речовин?

а) так;

б) ні.

.        Чи існують ефективні способи боротьби із наркотиками?

а) так;

б) ні;

в) важко відповісти.

.        Як Ви вважаєте хто повинен спілкуватися з підлітками щодо припинення вживання наркотичних речовин:

а) вчитель;

б) психолог;

в) соціальний педагог;

г) нарколог;

д) друзі;

е) люди, які вже позбулися цієї залежності;

ж) Ваш варіант (напишіть) _________________________________.

.        На вашу думку, які форми впливу на наркозалежних людей, з метою позбавлення від цієї звички, є більш ефективні?

а) лекції;

б) бесіди;

в) тренінги;

г) індивідуальні психологічні консультації;

д) власний приклад;

е) Ваш варіант (напишіть) _________________________________.

11.     Чи є у вас друзі, що вживають наркотичні речовини?

а) так (перехід до питання № 13);

б) ні (перехід до питання № 13);

в) були, але зараз вони вже не вживать наркотичні речовини.

. Яким шляхом ваші друзі позбавилися залежності від наркотичних речовин?

а) відвідував нарколога;

б) брав участь у тренінгах, лекціях;

в) робота з психологом;

г) допомогли друзі, однокласники;

д) соціальна програма «У тебе є вибір»;

е) познайомився з людино, що позбавилася від подібної залежності;

ж) Ваш варіант (напишіть) _________________________________.

13. Скільки Вам повних років (напишіть)? _____________________.

14.     Ваша стать: жіноча/чоловіча

Дякуємо за участь в опитуванні!

Додаток Б

Матеріали для вправи № 1

«Вплив наркотичних речовин на організм людини»

ВПЛИВ ТЮТЮНУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Головна мішень для тютюнового диму - верхні дихальні шляхи та легені. Подразнення слизових оболонок починається вже в ротовії порожнині. При палінні крізь шар тютюну всмоктується повітря, яке посилює горіння. При цьому тепло тютюнового диму руйнує емаль зубів, призводить до запалення слинних залоз. Це супроводжується підвищеним слиновиділенням. Слизові оболонки гортані, трахеї бронхів також подразнюються тютюновим димом, що призводить де розвитку хронічних бронхітів і пневмоній.

Тютюн містить багато канцерогенних речовин, тому в курців ду: велика ймовірність захворювання на рак ротової порожнини, гор тані або легень.

Впливає паління і на зовнішній вигляд. У курців жовтіють зуб і нігті, шкіра набуває нездорового відтінку.

Паління збільшує ймовірність розвитку серцево-судинних захї рювань. Випалювання навіть однієї цигарки призводить до посилеь ня серцевого ритму й підвищення артеріального тиску, звуження дин. Результат - порушення дії серцевих м'язів, що може призвес: до інфаркту міокарда. Унаслідок паління порушується кровооб в кінцівках (частіше ногах), що може призвести до гангрени (а це в свою чергу, до ампутації - відрізання кінцівок).

Нервова система, кров, органи травлення також зазнають шкої від продуктів згоряння тютюну. Паління провокує розвиток виразе шлунку, ускладнює інші захворювання.

У жінок, які палять, порушується нормальна робота статевих ганів, що призводить до безпліддя. Якщо палить вагітна жінка, в може народитися фізично слабка дитина (знижена вага, порушеь нервової системи), і як наслідок, можливе відставання в психічнс і фізичному розвитку, хворобливість. Усе це може проявитись ОВД після народження або через деякий час.

Компоненти тютюнового диму руйнують вітаміни в організмі. дини, послабляють його імунну (захисну) систему, внаслідок у курців легко з'являються різноманітні алергії, захворювання тікають довше, а виліковуються важче.HP, тютюновий дим викликає дуже сильну залежність. Свідчать такі статистичні дані: 85% людей хочуть кинути палити вдається це лише 15% із них.

Важливо також пам’ятати, що велику шкоду курці завдають не тільки собі, але й всім навколишнім (їх часто називають пасивними курцями). Вдихаючи тютюновий дим, пасивний курець зазанає такого ж впливу компонентів тютюнового диму, як і той, хто палить, із тими ж рйнівними наслідками для здоров’я.

ВЛИВ АЛКОГОЛЮ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Алкоголь перш за все впливає на діяльність нервової системи людини: його легко всмоктує мозкова тканина, яка містить багато води. Це руйнує психіку - людина стає дратівливою, швидко стомлюється, погіршується сон. Ці симптоми можуть проявлятися не тільки при систематичному (тобто постійному), але й при ситуативному (тобто непостійному, раз у раз) вживанні алкогольних напоїв, оскільки при попаданні в організм алкоголь залишається в ньому до двох тижнів.

Циркулюючи системою кровообігу, алкоголь потрапляє до всіх органів тіла. За кілька хвилин він досягає головного мозку. Дія алкоголю має заспокійливий та депресивний характер. Він також уповільнює роботу головного мозку (гальмує як процес накопичення інформації, так і її відновлення у пам'яті). Алкоголь може стати причиною галюцинацій та провалів у пам'яті, уповільнення інтелектуального розвитку, погіршення пам'яті, послаблення здібностей і навичок.

Алкоголь подразнює слизову шлунку, що призводить до запачення органів травлення, руйнує печінку, яка його розщеплює (відбувається гегеродження клітин, що спричиняє цироз печінки, а це практично невиліковне захворювання). У молодому організмі алкоголь руйнує печінку значно швидше, ніж у старших людей. Дуже чутливі до алкоголю серце і судини: він порушує процеси обміну речовин в серцевих м'язах. Реагують на алкоголь і нирки, кровоносна та інші системи й органи. Уживання алкоголю може призвести до погіршення зору і слуху, також смаку, нюху та дотику. Оскільки усі м'язи знаходяться під контролем мозку, вживання навіть незначних доз алкоголю призводить до послаблення цього контролю, і людина втрачає координацію та швидкість реакції.

Чим молодший організм, тим більша руйнівна дія алкоголю. Відомі випадки отруєння підлітків і молодих людей невеликими як для старших людей дозами.

Як і всі HP, алкоголь викликає залежність. Спочатку це потреба в алкоголі для того, щоб уникнути неприємних переживань, розслабитися і почуватися впевненіше, проте згодом виникає потреба наявності алкоголю в крові - розвивається алкоголізм.

Алкоголізм - це захворювання, яке супроводжується глибокими змінами і навіть деградацією особистості. Воно потребує дуже складного і довгого лікування, а результати такого лікування, як свідчать фахівці, не завжди ефективні. Через деякі особливості юного організму в підлітків і молодих людей хронічний алкоголізм розвивається значно швидше, ніж у людей старшого віку.

ВПЛИВ НАРКОТИКІВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

При вживанні наркотиків розвивається наркоманія - захворювання, при якому психічний і фізичний стан людини, її самопочуття й настрій цілком залежать від наявності в організмі наркотику. За його відсутності розвивається синдром відміни (абстиненція) - дуже важкий стан, який супроводжується судомами, сильним болем у м'язах і внутрішніх органах.

Наркотики особливо небезпечні тим, що навіть одноразове їх вживання може призвести до наркотичної залежності. У зв'язку з фізіологічними особливостями організму в підлітків дуже швидко розвивається наркотична залежність (значно швидше, ніж у дорослих). Відомі випадки, коли перші експерименти з наркотиками закінчувалися смертю.

Люди,які вживають наркотики, значно більше, ніж інші, ризикують отримати BIJI-інфекцію, оскільки вірус може передаватися через кров (при використанні одного шприца для ін'єкцій декількома людьми), а наркотики призводять до втрати контролю над поведінкою, адже вони сильно впливають на роботу головного мозку, нервову систему, і разом з цим - на самоконтроль.

Під дією наркотиків нервові клітини просто згорають. Різко знижується захисна реакція організму.

Багаторазове проколювання вен може призводити до утворення тромбів та рубців. Коли тромби відриваються й потрапляють до кровообігу, а відтак до серця і легенів, може настати смерть - тромб закриває доступ крові до життєво важливих органів. Бактерії, потрапляючи з нечистої голки до кровообігу, циркулюють по всьому організму с надаються на серцевих клапанах, призводячи до серйозного захворювання - «бактеріального ендокардиту», для якого характерні симптоми як жар, слабкість, серцева недостатність. Мікроби з нестерильної голки можуть призвести також до абсцесу мозку, симптомами якого є сильний жар і конвульсії. У всіх цих випадках можлива кома або смерть.

У жінок, котрі вживають наркотики піл час вагітності, можуть народитися мертві діти або ж діти з дуже серйозними вадами: клишоногість, відсутність кінцівок, розщеплене піднебіння, «заяча губа», дефекти внутрішніх органів.

Зживання дурманних токсичних речовин може пригнічувати функції дихання (можлива навіть зупинка дихання), порущення серцевої діяльності, а часом - непритомність і навіть смерть. При вживанні наркотиків різко погіршуються пам'ять, здатність логічного мислення, засвоювання нової інформації, зосередження. Глибоко деформується особистість людини, розвиваються серйозні психічні захворювання. Процес деградації особистості дуже швидкий. У 30-40 років наркомани і виглядають, і почуваються, і поводять себе, як старі.

Додаток В

Матеріали для вправи № 4 «Правильно чи неправильно?»