Гра і казка як основні компоненти уроку музики в молодших класах

"Гра і казка як основні компоненти уроку музики в молодших класах"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методичні основи використання гри на уроках музики

1.1 Гра - основний компонент уроку музики

1.2 Застосування гри на уроках музики

Розділ 2. Методичні основи використання казкового елементу на уроках музики

2.1 Казкові сюжети на уроках музики в початкових класах

2.2 Використання матеріалу дитячих музично-театральних спектаклів

2.2.1 "Пісенька в лісі"

2.2.2 "Казка про веселого Метелика"

2.2.3 "Зима і Весна"

2.3 Народна й авторська казка в різних видах музичної діяльності

2.4 Казкові сюжети під час вивчення музичної грамоти

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

"Гра - це життєва лабораторія дитинства, що дає той аромат, ту атмосферу молодого життя, без якої ця пора була б безкорисна для людства." (С.Т. Шацький).

Формування дитини самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю може бути успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного заняття. Одним з найперспективніших шляхів виховання активних школярів на уроках музики, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання та виховання, серед яких провідне місце займають ігри.

Упродовж життя людина грає ту чи іншу соціальну роль, що відведена їй у суспільстві. За життя людина програє близько ста ролей і до виконання кожної із них готується сама або її готує суспільство.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти і підлітки перевіряють свою силу і спритність, у них виникає бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого використання гра, за твердим переконанням психологів, може стати незамінним помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще - спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здорове, радісне дитяче життя.

Останнім часом вчені багатьох країн почали пильніше придивлятися та вивчати структуру дитячих ігор. І з'ясувалося, що за їх допомогою діти в ранньому віці опановують елементи грамотності, вивчають вірші, скоромовки, лічилки.

Отже, якщо вчитель помічає, що у навчанні, спілкуванні або в праці у дитини бракує тих чи інших якостей, то в першу чергу варто подумати про організацію таких ігор, де відповідні якості могли б виявитись та розвинутися. Якщо, наприклад, деякі особистісні якості дитини виявляються у навчанні, спілкуванні, праці, то на базі цих якостей можна створювати нові, більш складні ігрові ситуації, які сприятимуть прогресу.

Для дітей гра - це саме життя: відкриття світу, в якому вони вчаться жити, пізнання добра і зла, самого себе. Це й пошук друзів, бо у кожній грі беруть участь двоє, троє, четверо. Добре, коли вже змалечку в таких іграх дитина успадковує національний характер, формує свій особистий.

За словами Юліуса Фучіка, дитячі ігри - дзеркало суспільства. З огляду на це й виникли дитячі ігри. Згадаймо, як у повоєнні роки і пізніше були модними ігри у "війну". Діти й сьогодні залюбки граються у різноманітні ігри, але в них помітна одна деталь: переважна більшість забавок сприяє розумовому розвитку. Звичайно, ці всі забавки корисні. Проте, така однобічність призводить до того, що діти позбавлені своєї природної стихії - рухливості, ритму, які так необхідні у дитячому віці. Не варто також ігнорувати ігри для практичного визначення певного рівня вихованості чи особистісного розвитку, якого досягла дитина.

В психолого-педагогічній науці існують різні підходи до визначення гри, оцінки її ролі і значення у вихованні і навчанні дітей. Чимало написано і про значення сюжетно-рольової гри як первинної апробації дитиною майбутніх соціальних ролей, а відтак важливого засобу підготовки дитини до майбутнього життя (Д.Б. Ельконін, Л.І. Божович, С.А. Шматков, М.Г. Яновська, Е.С. Махлах).

Особливо актуальною і значимою ця проблема є сьогодні, коли перед школою стоять важливі завдання підготовки дітей до життя, творчого пошуку у майбутній діяльності. І таку підготовку необхідно розпочинати з раннього віку дитини, з перших днів перебування її у школі. Цьому може прислужитися використання у навчально-виховній діяльності дидактичної гри.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: "Гра і казка як основні компоненти уроку музики в молодших класах".

Об'єкт дослідження - уроки музики у початковій школі.

Предмет дослідження - гра і казка - основні компоненти музики.

Мета дослідження - теоретично обгрунтувати сутність гри як основного компоненту уроку музики, а також визначити особливості та необхідність їх використання у навчально-виховному процесі в початковій школі.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) вивчити теоретико-методичні основи використання гри на уроках музики;

2) дослідити застосування гри на уроках музики;

) розглянути методичні основи використання казкового елементу на уроках музики;

) виявити казкові сюжети під час вивчення музичної грамоти.

Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

казковий сюжет урок музика

Розділ 1. Теоретико-методичні основи використання гри на уроках музики

1.1 Гра - основний компонент уроку музики

Гра - найбільш вільна діяльність людини, вона завжди бажана та цікава. Вона не існує без задоволення та наснаги, несе з собою енергетичний підйом, веселий настрій, захоплення і натхнення.

Якщо в навчанні відчуття невідомого іноді лякає учнів, і вони інстинктивно від нього віддаляються, захищаються, втрачаючи віру в свої сили, то у грі людина з величезним бажанням йде назустріч невідомому. Дитина може бути неуважною, працювати на уроці без повної віддачі розумових та творчих сил. Але виконуючи яку-небудь роль у грі, вона перевтілюється, стає активною, зацікавленою, набуває позитивних якостей. Використання ігор веде до підвищення творчого потенціалу учнів, до більш глибокого, осмисленого та швидкого засвоєння дисципліни, що вивчається.

Оскільки діти постійно прагнуть до руху і дії, їм важко сидіти нерухомо за партами. Гра, ігрові моменти на уроці - це можливість такої організації навчання дітей, яка, не вимагаючи надмірних зусиль, робить процес навчання привабливим.

Важливо знайти правильне співвідношення ігрових і навчальних форм діяльності в школі. З цією метою доцільно якомога частіше використовувати в навчальній роботі ігрові форми і водночас вчити дітей спостерігати музичні явища, порівнювати їх, знаходити спільне і відмінне. На чільному місці мають бути сприймання і виконання, бо саме у цьому процесі виникають і розвиваються музичні уявлення, для осмислення яких необхідні певні поняття, відповідна-термінологія, графічні знаки тощо [11, 156].

На уроці музики доцільніші такі ігри, які не вимагають тривалої підготовки дітей, в яких можна варіювати ігрові елементи. І, звичайно, всі вони" мають бути навчальними. Критерієм доцільності використання гри є те, наскільки вона допомагає досягти навчальної, виховної і розвиваючої мети.

Проблема гри на уроці музики багатоаспектна. Крім змісту ігрових ситуацій, необхідно правильно визначити місце і обсяг гри залежно від дидактичних завдань. На різних уроках проблема стимулювання навчально-пізнавальної діяльності за допомогою гри вирішується по-різному. Найчастіше використовуються ігри ролеві, рухливі, дидактичні. На уроці музики недопустимі азартні ігри типу "Знайди схований предмет", "Голосно-тихо" тощо.

Учитель повинен добре володіти методикою проведення ігор, чітко уявляти їх мету і завдання, надавати дітям значної самостійності. Гра має бути динамічною, тому недопустимі довгі пояснення, численні зауваження дисциплінарного порядку. Особливої уваги вимагає організація ігор-змагань, в яких охоче беруть участь діти. Зробити урок цікавим, але не розважальним, ефективним, а не ефектним, навчати граючись, а не просто грати - це найважливіші проблеми, які постають перед учителем у першому класі.

1.2 Застосування гри на уроках музики

В ігровій формі можна проводити як окремі етапи уроку музики, так і весь урок. До кожної теми уроку, окремого виду діяльності можна придумати гру. Для її створення потрібні винахідливість і фантазія. Завдання гри - сприяти активному розвитку музичних здібностей, засвоєнню теоретичного матеріалу. Вона має викликати сильні й тривалі позитивні емоції, бажання навчатися без примусу. Іграм можна вигадати яскраві, образні назви [6, 45].

Розкриття теми уроку

Гра в кореспондентів: скласти опитувальник до однієї з тем програми й опитати маму, тата, друзів, сусідів, знайомих про їх ставлення до музики. Наприклад, у 8 класі, під час вивчення сучасної музики, кореспонденти можуть запитати: "Яку музику Ви любите?" "А яку вважаєте сучасною?" У даному випадку кореспондент має змогу познайомитись з думками багатьох людей і порівняти їх зі своїми власними.

Гра "Вартові казкового королівства" - для підведення підсумків з теми. Учитель оголошує про те, що король та королева казкового королівства запрошують на бал. Усі хочуть на нього потрапити. А перепусткою є відповіді на запитання двох вартових, що стоять на вході до королівства. Основою питань с теми уроків (творчість композитора, теоретичний матеріал).

Бесіда та слухання музики, знайомство з композиторами

Гра у психологів, які розуміються на найпотаємніших проявах людської душі. Умови перед слуханням музичного твору: людина прийшла до психолога розповісти про наболіле. Що можна сказати про цю людину?

Гра в археологів, які розкопали старовинний нотний запис. Завдання: розшифрувавши його, що можна сказати про людину, яка жила 200-300 років тому?

Аукціон композиторів. Умови: учитель показує портрет композитора. Учні, щоб його "викупити", мають "робити ставки" - називати відомості з життя, твори, характеризувати творчість, засоби виразності тощо. Хто назве більше - той переможець.

Гра в детективів використовується для засвоєння поняття "композиторський стиль". Змагаються дві команди, які пропонують одна одній офіційну справу для розкриття незнайомця за музичними прикметами, ознаками-"доказами" (жанри, засоби виразності, теми творчості, історія створення окремих творів, факти "злочину".). Перемагає команда та кращий детектив. Оцінюється оригінальність "Особової справи злочинця".

Гра "Спіймаємо в долоньки " (молодші класи) застосовується для розширення словникового запасу стосовно емоційно-образних характеристик музичних творів. Після прослуховування твору учитель описує характер, спеціально називаючи неправильні слова. Учні повинні "зловити" правильні слова-характеристики даного твору.

"Дерево мудрості". Учні слухають розповідь учителя про життя і творчість композитора, придумують запитання щодо почутого, записують їх та "вішають на Дерево мудрості". Кожен підходить до Дерева, "зриває" записку, читає, відповідає. Інші оцінюють запитання та відповіді.

Ігри-конкурси "Впізнай мелодію", "Змагання музикознавців" (хто краще знає творчість композиторів, факти з їх життя), "Змагання конферансьє" (хто краще оголосить твір).

"Поле чудес " можна використати для кращого запам'ятовування термінів, понять, імен, географічних та біографічних даних, пов'язаних з вивченням творчості композитора.

Ігри-інсценізації (гра "Пантоміма") до творів для слухання: наприклад, Е. Ґріґ "В печері гірського короля", П. Чайковський "Хвороба ляльки", "Нова лялька", "Марш олов'яних солдатиків".

Ігри-драматизації: розігрування епізодів з життя композиторів: наприклад, казки про В.А. Моцарта, про Л. ван Бетховена.

Вивчення музичної грамоти

Гра в розвідників (засвоєння поняття "розміщення нот на нотному стані"): вхід до класу через пароль, розшифровування послання, створення свого послання.

"Конструктор" - для складання тривалостей у такти, тактів вивченої пісні - в мелодії, геометричних фігур різного кольору - в форми музики.

"Лото " - для складання роз'єднаних елементів: назв понять та їх ілюстрацій (схем).

"Казка "-для пояснення вчителем навчального матеріалу (поняття нотної грамоти) у формі казки. Або учням пропонується вигадати свою казку за вивченим матеріалом з будь-якими героями та сюжетом, зрозумілу усім, але так, щоб її головна думка відображала суть навчального матеріалу. Оцінюється оригінальність вигаданого, гумор, незвичність казки.

Пісня-гра "Впізнай, чий це голос " - для розвитку тембрового чуття, поспівка І. Асєєва.

"Гра в слова " - для розвитку динамічного та ладового відчуття.

"Картки " (можуть містити музичні терміни, знаки нотного письма) - дітям роздаються картки, учитель дає визначення терміну, а дитина, що тримає відповідну картку, має вибігти на середину класу; в іншому варіанті - дитина, що отримала картку, сама має дати визначення.

"Музичний рибалка " ("Збираємо квіти ") - музичні терміни записуються на вирізаних із паперу рибках (квітах). Учні ловлять рибу (збирають квіти), пояснюють терміни. Хто не може пояснити, кидає рибку назад в озеро. Кращий той, хто наловив більше риби (назбирав більше квітів).

Розспівування, робота над вокально-хоровою вправою

"Гра-зарядка", яка містить і ритмічну гру "Поїзд", і "Музичне вітання".

"Живий рояль " застосовується для гри на вивчених ступенях ладу. Наприклад, засвоєно V, III, VI ступені. Учні діляться на три групи, за кожною з них закріплюється один зі ступенів, а учитель (або учень-учитель) вказує по черзі на одну з груп. Групи відтворюють свої звуки.

"Піраміда " - спів гармонічних акордів.

"Секрет " використовується для співу ступенів ладу, які "по секрету" показує на пальцях один учень (наприклад, 1,2,3,2,1), клас співає на склад "ма" ("льо","лє"), а інший учень має розгадати "секрет" - назвати ступені. Гра розвиває не лише музичний слух, а й пам'ять.

Гра в учителя, який розспівує клас-хор.

Робота над поспівкою, розучування та виконання пісні

"Гра в назву " може бути використана як завдання до показу нової пісні, колі: учні вигадують свою назву твору.

"Луна " повторює за вчителем музичні фрази з пісні: причому "лінива" - лише кінець фрази, "старанна" - повторює кожну фразу двічі, "розумна" - співає нотами.

"Ланцюжок " - спів вивченої мелодії по фразах.

Гру "Мелодія-лото " можна грати у двох варіантах. У першому перевіряється знання нотного запису: картки лото містять записані нотами фрази пісні, з яких потрібно скласти мелодію; в другому - розвивається звуковисотне чуття - картки містять запис усієї мелодії, потрібно слухати виконання учителем цієї мелодії з помилками і фішками закривати фальшиві ноти.

Гра "Мелодія Незнайка "також перевіряє знання нотного тексту пісні, який записується на дошці з помилками.

На кожному етапі розучування пісні можна проводити гру "Критики". Для цього двом-трьом (для першого разу) учням роздаються картки з назвою елементів співу, за якими потрібно слідкувати, а потім "покритикувати", тобто розкрити якість їх виконання хором-класом. Наприклад, це можуть бути елементи: співацька постава, дихання, вступ, закінчення фраз, унісон, дикція.

Гра на елементарних музичних інструментах

Гра "Музичний експеримент " - для пошуку нового інструментарію, визначення його "музичних" можливостей: ритмічних, мелодичних, динамічних тощо, а також створення елементарних п'єс на основі таких інструментів.

Гра "Казка " - створення музичної казки з використанням музичних інструментів (О. Трофимчук, Т. Тютюнникова).

Рухи під музику

Для виконання різноманітних рухів під музику існують пісні-ігри, пісні-забави (збірки "Молодощі" М. Лисенка, "Весняночка" В. Верховинця, "Дитяча розвага", "Українське дошкілля" С. Титаренка). Руховими є також інсценізації сюжетно-рольових пісень ("Господарство" Я. Степового, "Веселий музикант" А. Філіпенка), інсценізація творів для слухання ("Ранок", "В печері гірського короля" Е. Гріга, "Марш олов'яних солдатиків" П. Чайковського, "Дощик" В. Косенка).

Крім цього, можна грати в рухливу гру "Пантоміма", завдання якої - вільна передача рухами та мімікою музичних образів, засобів виразності і навіть термінів, що сприяє розвитку творчої уяви, фантазії, пластики рухів.

Гра в диригента спрямована на пластичне вираження музичних творів диригентськими жестами. До гри залучають всіх дітей класу, а кращий диригент керує виконавцями під час "концертного виконання твору".

Творчість

Творча гра "Знайомство " (ритмізація, мелодизація свого імені) - найперша музична гра в школі. Учитель вітається з класом, пропонує познайомитись у незвичайній формі - музичній. На ритмічно-мелодичну вокальну імпровізацію вчителя музики у формі питання "Як тебе звати?" діти, відповідно, повинні проспівати своє ім'я.

Гра "Казка " спрямована на розвиток літературних творчих здібностей, коли учні можуть створювати казки, де б головним героєм були Музика, музикант, інструмент.

Гра "Музичний живопис" повинна розкрити живописні таланти учнів. На "живописних полотнах" можуть бути образи пісень, творів для слухання, власний варіант музичної партитури з вигаданими учнями нотними записами, оркестровкою.

Гра "Естафета " по своїй суті є вокальною імпровізацією, завдання якої - спів нових інтонацій від заданого (попереднього) звука.

Висновки, домашнє завдання

Гра "Збір колекцій " (прийом Н. Гродзенської) використовується для систематизації знань учнів з окремих музичних тем і питань: збір музичних термінів, творів композиторів, образів, пісень, творів певної музично-естетичної тематики, певної форми, з певними засобами виразності.

Гра "Реклама " спрямована на розвиток музичної пам'яті, яка має охопити музику телеекрана, визначити конкретні музичні твори та їх авторів, прорекламувати дану музику на уроці. Цю гру варто запропонувати учням старших класів як зразок поєднання класичного та сучасного.

Розділ 2. Методичні основи використання казкового елементу на уроках музики

2.1 Казкові сюжети на уроках музики в початкових класах

Сучасна школа велику увагу приділяє музичному мистецтву, яке формує духовну культуру школярів. Музика, література, живопис мають естетично розвинути особистість дитини, закласти в ній потяг до прекрасного. А це можливо за умови особливої атмосфери комфортності на уроці, відчуття естетичної насолоди від спілкування з творами мистецтва. Діти вже з перших уроків починають так чи інакше ставитися до музики. А яким буде це ставлення, залежить від особистості вчителя.

Під час слухання музики діти вчаться розуміти й емоційно, сприймати твори, формуються їхні смаки і виробляється оцінне ставлення до музичних творів. У молодшому шкільному віці переважає наочно-образний характер мислення, конкретно пов'язаний з життєвим досвідом, досить розвинені асоціативно-зорові уявлення. Тому дітям цього віку буде близькою і зрозумілою та музика, що відображає знайомий їм світ іграшок, тварин, казок. Казка пробуджує фантазію, зацікавленість дітей. Музика на казкові сюжети дає змогу ознайомити дітей зі звуковою палітрою та засобами музичної виразності, що характеризують казкових персонажів. Наприклад, діти краще запам'ятають, що зображаючи злого Чорномора (у виконанні духового оркестру звучить "Марш Чорномора" із опери "Руслан і Людмила"), композитор М. Глінка використав низький регістр, голосну динаміку. І зовсім інший образ білочки передається у симфонічній картині "Три дива" з опери М. Римського-Корсакова "Казка про царя Салтана". Композитор використовує народну пісеньку "Во саду ли во огороде". Високий регістр, легка мелодія змальовує грайливу білочку.

П. Чайковський у своєму балеті "Лускунчик" (за сюжетом казки Гофмана) прагнув засобами музики розкрити вічну проблему боротьби добра зі злом і перемогу ідеалів Краси, Радості, Кохання.

Шкільна програма пропонує ще кілька музичних творів на казкові сюжети. Це фрагменти з опер "Снігуронька", "Садко", "Казка про царя Салтана" М. Римського-Корсакова; фрагменти з балету П. Чайковського "Лебедине озеро"; "Музична табакерка", "Кікімора" О. Лядова; "Снігова Королева" Ж. Колодуб; "Хода гномів", "У печері гірського короля", "Танок ельфів", "Кобольд" Е. Гріга; "Вальс" з опери-казки "Ялинка" В. Ребікова; "Марш Бармалея" С. Слонімського.

У 4 класі за програмою А. Авдієвського, А. Болгарського, І. Гадалової до теми "Музика ї дитячий театр" введено слухання уривків з балетів: М. Раухвергера "Снігова королева", В. Гомоляки "Кіт у чоботях", Н. Нахабіна "Весняна казка" ("Снігуронька"), Р. Щедріна "Горбоконик", С. Прокоф'єва "Попелюшка", П. Чайковського "Спляча красуня", І. Морозова "Лікар Айболить", А. Хачатуряна "Гаяне" [11, 45].

Цей список можна доповнити творами українських композиторів. Це фортепіанні мініатюри, доступні для виконання вчителю музики з музично-педагогічною підготовкою. Серед них "Крижаний палац Снігової королеви" Г. Сасько. У п'єсі композитор змалював казкову картину снігового царства, передав "срібний" дзвін крижаних бурульок тощо. Можна запропонувати дітям намалювали замок Снігової королеви.

Створюючи у дітей певні настрої розповіддю, викладач націлює їх на засвоєння відповідних інтонацій у музиці, які потім перетворюються у стійкі емоційно-естетичні зв'язки.

Захоплюючою буде також самостійна робота дітей по створенню казки. Для такої діяльності треба вибирати нескладні зображальні музичні твори, що викликають в учнів чіткі асоціації. Наприклад, можна запропонувати школярам цикл творів Ю. Щуровського "Калейдоскоп". Згрупувати їх можна так: "Рішучий Петрик", "Весела пісенька", "Смачна цукерка", "Колискова". Вчитель грає ці твори на інструменті, їх назви записує на дошці, а потім пропонує дітям скласти казку або розповідь про хлопчика Петрика. Перед цим з'ясовується, який характер у Петрика і як він виражений у музиці. Першокласники відзначають, що хлопчик веселий, любить гратися, бігати, проте й неслухняний, тому музика швидка, "колюча", мелодія звучить голосно. Казку можна складати на уроці колективно або ж як домашнє завдання. Вдома казку можна проілюструвати.

З цього ж музичного циклу можна запропонувати декілька груп творів для казки:

) "На сонячній галявинці", "Маленький дятел", "Дві синички", "Швень-забіяка", "Танець маленьких жабенят";

) "Естонська полька", "Вальс-жарт", "Польський танець", "Танець Баби Яги", "Фантастична п'єса".

Дітям можна також запропонувати скласти оповідання, використавши Сюїту для фортепіано Л. Шукайло "Цирк". До неї входять шість творів: "Марш", "Акробати", "Дресирувальниця голубів", "Слон танцює", "Жонглер", "Клоуни". Назви творів дають широкі можливості для фантазії дітей, але завдання вчителя полягає в тому, щоб діти, створюючи казку чи оповідання, зробили детальний розбір засобів музичної виразності кожної п'єси [11, 48].

Фантазія дітей молодшого шкільного віку дуже багата. Вчителю треба лише вміло спрямовувати її, і наслідки будуть неперевершеними. Розвиток фантазії та творчої уяви сприятиме не тільки їхньому музично-естетичному розвиткові, а й допоможе розвитку логічного мислення.

Отже, на нашу думку, казка навчить дітей любити, розуміти, цінувати музику і прекрасне навколо себе.

2.2 Використання матеріалу дитячих музично-театральних спектаклів

Казка - улюблений літературний жанр дітей. Їх приваблюють і незвичайні казкові сюжети, і яскраві образи, що запам'ятовуються. Прилучення до казки допомагає збагатити життєвий і художній досвід молодших школярів, які в уяві переносяться то в надхмарні висоти, то в таємничий ліс, то в королівські володіння. Лаконічні формою, цікаві змістом, казки без зайвого дидактизму й нотацій сприяють вихованню моральних рис учнів.

Як зазначав В. Сухомлинський, казка, гра, фантазія - животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень. Він стверджував, що естетичні, моральні й інтелектуальні почуття, зароджуючись у душі дитини під враженням казкових образів, активізують думку. "Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками; воно стає сферою духовного життя дитини, засобом відбиття думок і почуттів - живої реальності мислення. Під впливом почуттів, що пробуджуються казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Без казки - живої, яскравої, що оволоділа свідомістю й почуттями дитини, - неможливо уявити дитячого мислення й дитячої мови як певного ступеня людського мислення й мовлення" [9; 167].

2.2.1 "Пісенька в лісі"

Певні можливості для використання казкових сюжетів, зокрема дитячих опер та інших музичних творів, є на уроках музики. Так, фрагменти дитячої опери Р. Бойка "Пісенька в лісі" можна використати в першому класі (І чверть) під час вивчення теми "Перші музичні спогади". Вчитель говорить:

Діти, багато хто з вас улітку був у селі, можливо, і в лісі. Напевне, ви чули там різні пісні. Уявіть собі, що ви на узліссі, де ростуть ромашки, дзвоники, гриби та ягоди. Яка красива наша природа і як нам хотілося б зберегти цю красу!

Літнього ранку виходить на узлісся дівчинка. Побачити її допоможе нам легка, приємна музика. Дівчинка з радістю дивиться навкруги і співає пісеньку, звертаючись до сонечка, котрому радіють усі: і ліс, і річка, й поле. Послухайте цю пісеньку, упевнена, що вона вам сподобається:

Із-за дерева виглядають дятел і кілька зайців, слухаючи, як співає дівчинка. Видно, що пісенька їм сподобалася. Дятел слідкує за деревами, весь день працює, і про це також співає пісеньку. Адже в нашому лісі всі звірі музично грамотні, зайці навіть написали ноти на шматку березової кори і прикріпили їх так, щоб усі бачили.

Потім пісеньку співає їжачок, а підспівують йому маленькі їжачки. А пісенька ця схожа на голочки, чи не так?

Світи нам, сонечко, світи,

Виходь із хмари вище!

На сонечку і в їжаків

Ростуть колючки швидше.

На узлісся виходять зайці, білки, вилітають лісові метелики. Вони виконують танок. Спробуйте й ви, діти, потанцювати разом з ними.

Звучить музика, діти виконують ритмічні рухи.

Кружляючи у веселому танку, звірята наспівують пісеньку, прохають сонечко посвітити:

Світи нам, сонце, як і ти,

Ми встали на світанку.

Високо, пісенько, лети,

Щоб було чути зранку.

Раптом на узліссі з'являється, як ви гадаєте, хто? (звучать важкі акорди у нижньому регістрі). Правильно, це Ведмідь - його привів Дятел, щоб ознайомити з новою піснею. Коли Ведмідь з'явився, мешканці лісу злякалися і почали ховатися одне за одного. Але, помітивши, що в нього настрій миролюбний, усі поступово заспокоїлися.

Як ви гадаєте, діти, чи може Ведмідь проспівати пісеньку?

Може, але це буде для нього важко.

Справді, це важко для Ведмедя, але він дуже старається:

Світи нам, сонечко! Люблю,

Коли від тебе світло.

Під сонцем легко я ловлю

Потім у лісі починається концерт, на узлісся вистрибують оркестранти лісового ансамблю "Тритон", виходить диригент - Райка. Спочатку танцюють метелики, потім усі інші. Діти, спробуйте й ви потанцювати під музику.

Концерт закінчено, мешканці лісу відпочивають. Прислухаємося: про що ж співає Журавлиха маленькому Журавленяті?

Світи нам, сонечко, світи,

І доки ти нам світиш,

Не поспішають всі птахи

В чужі краї летіти.

І навіть Райка, замислившись, помічає, що жаби іноді також: люблять погрітися на сонечку.

Сподобалася вам казка, діти?. А ви помітили, що вона не проста, а яка?. Правильно, музична. Бачите, як цікаво буває: дівчинка принесла в ліс пісеньку; потім вона пішла, а пісенька залишилася, і кожен співає її на свій лад.

З дитячою оперою "Пісенька в лісі" першокласники ознайомлюються не тільки у процесі слухання музики, а й під час виконання музично-ритмічних рухів, елементів танцю. Оскільки наведений фрагмент уроку використано на початковому етапі навчання, діти ще не аналізують музики. Але матеріал опери готує їх до подальшої аналітичної роботи. Так, надалі, пояснюючи поняття "тембр", доцільно згадати сюжет і музику цієї казки, показавши дітям, що мешканці лісу виконували пісеньку по-різному. Під час пояснення поняття "регістр" також можна згадати й порівняти музику, що зображує їжачка і Ведмедя.

Розповідаючи пізніше про характерні особливості різних танців, є рація виконати музику, яка звучала на лісовому концерті й допомогти школярам визначити, що танок Першого метелика дуже витончений, нагадує менует, а танок Другого метелика, схожий на вальс. Веселий танець, що йде за ним, - полька. Його можна впізнати за дводольним розміром і завзятою мелодією, яка начебто стрибає [9, 172].

В опері "Пісенька в лісі" немає складного сюжетного розвитку. Це звичайна лісова замальовка, добра казка про природу і гарну пісеньку.

2.2.2 "Казка про веселого Метелика"

На уроках музики в молодших класах можна використати матеріал не тільки дитячих опер і музичних казок, а й дитячих балетів, зокрема "Казки про веселого Метелика" (музика К. М'яскова, лібрето Л. Бондаренка) під час вивчення в першому класі теми "Твої улюблені герої".

Діти, сьогодні до нас у гості прийшли герої "Казки про веселого Метелика", яку створила відома українська письменниця Наталя Львівна Забіла. Може, хтось із вас читав цю казку?. Давайте разом згадаємо її зміст (у ході бесіди вчитель вивішує на дошці малюнки, на яких зображено персонажів казки).

Літнього ранку на узліссі бджілки й мурашки роблять зарядку, тільки Метелик спить. Усі, крім нього, пішли в ліс працювати - адже незабаром осінь, а за нею й зима. Прокинувшись і не побачивши нікого навкруги, Метелик також полетів до лісу й почав танцювати, та так, що комахи, які проходили й пролітали поблизу, зупинялися, дивлячись на нього. Йому це дуже подобалося, і він ще жвавіше продовжував танцювати.

Але незабаром усі розійшлися - адже треба працювати. А Метелик не зрозумів, чому ніхто на нього не дивиться, образився й заплакав. Сорока, дізнавшись, у чому справа, порадила йому полетіти до мудрої Старої Бджоли, може, вона допоможе. Полетіли до неї разом. Бджола відразу зрозуміла, чому засумував Метелик, і вирішила йому допомогти. Головне, не можна бути таким безтурботним, коли всі навкруги працюють. Стара Бджола попросила бджілок зібрати мед з квітів, і Метелик почав їм допомагати. Він захопився цією справою, і настрій його поліпшився. Тепер Метелик зрозумів, чому лісові мешканці перестали звертати на нього увагу, адже він, на відміну від інших, нікому не приносив користі.

Радіє не тільки Сорока, що допомогла Метеликові, а й Стара Бджола. Нарешті, роботу закінчено, і всі повертаються у свої хатинки. Увечері з нагоди успішного трудового дня в лісі відбувся веселий бал.

Діти, охарактеризуйте, будь ласка, героїв цієї казки.

Метелик - самозакоханий, весь час чепуриться.

Бджілки - легкі, веселі, працьовиті.

Мурашки - також працьовиті, серйозні.

Сорока - добра, адже вона допомогла Метеликові.

Крім цих персонажів, у казці ще є Ведмідь, який.

Любить поласуватися медом, він веселий та добрий.

Є ще світлячки, легкі й різнокольорові.

Діти, а хто з героїв цієї казки вам подобається?

Усі! Метелик теж хороший, просто він не відразу зрозумів, що треба працювати, і трохи лінувався. Але потім він усе зрозумів.

Діти, ми з вами згаданій зміст казки, але вона не проста, а музична. Український композитор К М'ясков створив твір, який артисти виконують на сцені. Але в цьому спектаклі не співають, а тільки танцюють. Хто знає, як називається такий твір?. Правильно, балет.

Зараз ми послухаємо кілька номерів з цього балету - цікаво, чи зможете ви впізнати, хто виходить на сцену під цю музику? Хто впізнає, спробуйте показати це певними рухами.

Для прослухування рекомендуємо такі фрагменти балету:

"Вихід маленької Мурашки" - музика звучить неголосно, легко, уривчасто, на високих звуках.

"Зарядка" - музика чітка, ритмічна, бадьора.

"Вихід і танець бджілок" - неначе бджілки кружляють, перелітаючи з однієї квітки на іншу. Чути, як вони дзижчать.

"Мурашки йдуть до лісу" - це марш, і чути, що він мурашковий: високі, уривчасті звуки, але характер чіткий, енергійний (мурашки сповнені ентузіазму).

"Вихід і танець Метелика" - це вальс, легкий, витончений. Метелик пурхає, кружляє. Музика танцю часто змінюється, отже, Метелик робить різні рухи.

"Танець мурашок і бджілок" - це полька, весела й красива.

Характеризуючи фрагменти балету, слід звернути увагу й на зображальні особливості музики, адже четверта чверть є своєрідним підсумком першого класу, і буде логічним узагальнити зміст попередніх тем.

2.2.3 "Зима і Весна"

На уроках за темою "Музика й дитячий театр" доцільно ознайомити четвертокласників і з фантастичною оперою М. Лисенка "Зима і Весна" (лібрето Дніпрової Чайки). Варто нагадати дітям матеріал, який вони вивчали в другому класі, про старовинні календарні обряди, звичаї, пісні. Учні згадують, що в давнину східні слов'яни наділяли явища природи людськими рисами. Головні дійові особи опери - Осінь, Мороз, Метелиця, Зима, Вітер, Весна. Автори твору розкривають слухачам їхні взаємини, показують зміну пір року: спочатку Мороз виганяє Осінь, і приходить Зима з колядниками, щедрівниками, Метелицею. З часом настає Масниця, а незабаром день Явдохи, і до людей приходить Весна.

На уроках музики бажано послухати окремі фрагменти цієї опери-казки. Можна розучити колядку з першої дії:

Увагу школярів слід звернути на те, з якою любов'ю ставилися люди до природи, передаючи свої почуття в пісні:

Нумо, нумо, збираймося, Весна, весна прийшла,

У таночок сплітаймося, Всім щастя принесла!

Ми пісеньку заспіваймо, Хай кожен заспіває,

Славну Зиму закликаймо. Бо Весна усіх єднає!

У завершальному хорі, який слухають діти, народ прославляє весну.

Учитель допомагає дітям з'ясувати, що цей твір трохи схожий на оперу-казку М. Римського-Корсакова "Снігуронька", в якій також відображено зміну пір року, старовинні календарні обряди.

Отже, сюжети й музичний матеріал дитячих казкових спектаклів допоможуть учителеві збагатити й урізноманітнити уроки музики.

2.3 Народна й авторська казка в різних видах музичної діяльності

До жанру казки зверталося багато письменників, композиторів, убачаючи в ньому невичерпні можливості для творчості. Джерелами для них були оригінальні й самобутні народні казкові образи й сюжети. Казки різних народів світу, а також авторські доцільно використовувати на різних етапах уроків музики: у процесі хорових співів, слухання музики, ознайомлення з музичною грамотою.

Ось такі казкові сюжети, які можуть бути використані на уроках музики в початкових класах [9, 178].

Казкові образи в музиці Е. Ґріґа і П. Чайковського

Велику роль в естетичному вихованні учнів з використанням казкових сюжетів відіграє слухання музики. Наводимо фрагменти бесіди про казкові образи у фортепіанних творах Е. Ґріґа і П. Чайковського.

Біля скелястих берегів холодного Північного моря розташована країна Норвегія. Сміливі й мужні люди живуть у Норвегії, адже їм доводиться боротися з бурями, вітрами, штормами на морі. Норвезький народ створив багато казок, легенд. Вважають, що в горах і скелях живуть незвичайні істоти: тролі, кобольди, гноми, ельфи. Є серед них добрі, є й злі. Звуками музики чудово розповів про казки своєї країни великий норвезький композитор Едвард Ґріг.

Діти, хто пам’ятає, про яку казкову істоту ми слухали музику на минулому уроці? Правильно, про Бабу-Ягу. Це добра істота чи зла? Правильно, зла. А пам'ятаєте, хто написав п'єсу "Баба-Яга"? Так, російський композитор Петро Ілліч Чайковський.

Зараз ми ще раз послухаємо твір "Баба-Яга" П. Чайковського, а потім п'єсу "Кобольд" Е. Ґріґа і спробуємо порівняти їх. Головне, що нам треба почути: чи схожий Кобольд на Бабу-Ягу, він також злий чи, може, не дуже? Отже, уважно слухаємо.

У бесіді вчитель допомагає дітям визначити, що Кобольд - не злий, але дуже шкодливий, і додає, що за легендою - це дух, який живе в хаті. У музиці немає різких акордів, як у п'єсі "Баба-Яга". Швидкі звуки, що наче бігають угору і вниз, змальовують маленького пустуна, котрий то плигає, то ховається від людей. Він може й нашкодити (що-небудь кинути на підлогу або розсипати), але робить це незлобиво. А злого чарівника в північних країнах звуть тролем. Про нього ми ще почуємо.

Можливий інший варіант ознайомлення з цими п'єсами: запропонувати учням послухати обидва твори, раніше їм незнайомі. Але спочатку згадати, яка за характером Баба-Яга, і розповісти про Кобольда. Потім запропонувати визначити, в якому порядку прозвучали ці п'єси. В основі зазначеного варіанта - проблемний метод. Можливо, що в процесі бесіди про музику в класі виникне дискусія, і хтось із дітей скаже, що музика зображує злого Кобольда. Причиною неточних визначень може бути невеликий словниковий запас молодших школярів. Бажано пояснити їм: якщо музика звучить у нижньому регістрі, це ще не означає, що вона зображує когось злого. Адже музика ця не голосна і не різка. Вона незвичайна, таємнича, але злості в ній немає.

На наступному уроці можна продовжити ознайомлювати дітей з творчістю Е. Ґріґа:

Діти, серед казкових істот у норвезького народу є й ельфи, їм Ґріґ також присвятив музику. Послухаємо п'єсу про ельфів, і ви потім спробуйте пояснити, які це істоти: великі чи маленькі, добрі чи злі, і як нам про це розповідає музика.

Звучить "Танець ельфів" Е. Ґріґа.

Це маленькі істоти. Вони добрі.

Вони грають або тихо розмовляють між собою.

А як ви про це дізналися?

Музика тиха, ніжна.

Правильно, ельфи - це маленькі люди з легкими, прозорими крильцями. Вони не ходять, а літають, тому й музика тиха, ніжна, легка. Ельфи дуже добрі, вони прагнуть допомогти людині, що потрапила в біду. Уночі ельфи світяться, як маленькі ліхтарики. І коли необережний мандрівник заблукає в горах, вони виведуть його до житла.

А тепер ще раз уважно послухайте твір і скажіть, чи була музика протягом звучання п'єси однохарактерною або трохи іншою?

"Танець ельфів" звучить повторно.

Музика в середині була зовсім іншою.

Схожою на ту, що звучала спочатку?

Ні, не схожою.

Вони нібито когось злякалися.

Як підказує нам музика, вони злякалися якогось великого і страхітливого звіра. А може, вони згадали: адже троль їх попереджав, що не треба допомагати людям. Як ви гадаєте, послухали ельфи троля?

Ні, не послухали, тому що вони добрі.

Правильно, діти, не послухали. А як це чути в музиці?

Музика знову стала красивою.

Так, музика знову стала легкою і граціозною, якою була на початку п'єси. Ельфи задоволені, що роблять людям добро. А як же вони висловлюють свою радість? Що вони роблять? Тільки літають, або. Послухайте уважно, музика нам підкаже (учитель грає початкові фрази п'єси).

Вони танцюють!

Правильно, танцюють. Ґріг так і назвав цей твір - "Танець ельфів".

Таку бесіду можна провести в третій чверті першого класу під час вивчення теми "Про що розповідає музика?"

Слухаючи музику, діти поступово починають розуміти, що вона розгортається в часі, постійно змінюючись. Саме ця особливість музики - часова її природа - властива й літературним жанрам, зокрема казці, вона дає змогу відтворити "події", що відбуваються в музиці.

Імпровізація казки під враженням музики

Цікавим і корисним видом художньої діяльності є імпровізація казки під враженням прослуханої музики (якщо треба, то з допомогою вчителя).

У принципі будь-який музичний твір може бути основою для створення казки. Але є програмні фортепіанні п'єси, в яких відбито саме казкову тематику. їхні назви розрізняють за ступенем конкретності. У них можуть бути знайомі дітям образи ("Жаба-стрибунка" Л. Лапутіна, "Зозуля" Л. Вербовського, "Мрія ведмежати" А. Рекашюса, "Чаклун" Г. Свири-дова); передані певні настрої ("Весела казка" і "Сумна казка" Д. Шостаковича, "Страхітлива казка" К. Хачатуряна); своєрідні підказки ("Колискова казочка" С. Майкапара, "У лісі" А. Штогаренка, п'єса з такою назвою є і в Ю. Некрасова), "У дрімучому лісі" Р. Лєдєньова, "Хід" К. Хачатуряна, "На узліссі"

І. Берковича, "Лісова картинка" А. Караманова, "Хатинка на курячих ніжках" Р. Лєдєньова.

Назви п'єс можуть бути узагальненими, такими, що не містять підказки ("Казочка" М. Дремлюги; п'єси з такою назвою є й у Д. Кабалевського, О. Гнесіної, С. Прокоф'єва; "Маленька казка" О. Гречанінова).

Найлегше імпровізувати казку, в назві якої є конкретний образ. Елементи проблемності полягають у тому, щоб з'ясувати, який настрій у жаби - радісний чи тривожний, сумна зозулька чи весела, злий чаклун чи добрий. Як відомо, позамузичні асоціації виникають у молодших школярів завжди, незалежно від бажання вчителя. Його завдання - спрямувати їх у потрібне річище, привчивши уважно слухати музику.

У цьому процесі слід ураховувати рівень музичного й інтелектуального розвитку учнів. В одних класах процес складання казки відбувається швидко і легко, в інших - учитель підказує сюжет: про що, наприклад, може мріяти ведмежа? Діти висловлюють різні варіанти, з яких обирають найкращий (виходячи з характеру музики).

Важче для молодших школярів імпровізувати казку, якщо в назві не зазначено конкретного образу. З допомогою вчителя його неважко буде уявити. Проте не слід вважати, що під час слухання музики треба завжди складати якийсь сюжет. Словесна імпровізація - це метод музичного й загальноестетичного розвитку "учнів; його головна мета - допомогти їм повноцінніше сприймати музику. З розвитком школярів складанню конкретного сюжету можна приділяти менше уваги, привчаючи їх сприймати здебільшого почуття й настрої, передані в музиці.

Ось як імпровізували в першому класі казку на основі фортепіанної п'єси І. Арсєєва "Червона Шапочка та Сірий Вовк" (тема уроку "Про що розповідає музика?").

Діти, сьогодні на уроці нас чекає зустріч з добре знайомими нам казковими героями. Сподіваюсь, усі пам'ятають казку про Червону Шапочку. А тепер - завдання. Уважно прослухайте музику і спробуйте скласти маленьку історію про Червону Шапочку. Але пам 'ятайте, що ваша казка має бути такою, як підказала вам музика.

Завдання дітям сподобалося, більшість із них уважно слухала музичний твір. Проте відразу після прослухування ніхто з учнів не виявив бажання розповісти свою казку. Довелося провести невелику бесіду про цю п'єсу, допомагаючи дітям "навідними" запитаннями.

Діти, у цій п'єсі музика була весь час однаковою, чи, може, її характер змінювався?

Музика була різною.

Якою ж була музика спочатку і як вона потім змінилася?

Спочатку музика була веселою, спокійною, а потім стала сумною і страхітливою.

Так і закінчилася п'єса - на грубих і страхітливих звуках?

Ні, потім вона знову стала веселою, як спочатку.

Діти, а до якого персонажу з казки підходить весела, легка, грайлива музика, що звучить спочатку?

До Червоної Шапочки.

А коли музика починає звучати тривожно, загрозливо й навіть страхітливо, кого вона нам нагадує?

Сірого Вовка.

Правильно! А тепер ще раз уважно прослухаймо музику, і ви спробуйте розповісти придумані вами казки.

Цього разу сприймання дітей було осмисленим, і окремі з них виявили бажання розповісти свою казку. Наводимо оригінальні усні імпровізації:

Червона Шапочка йшла лісом і збирала квіти, ягоди. Раптом вона побачила за кущем щось сіре й дуже злякалася. Вона подумала, що це вовк, але помилилася, - це був старий пеньок. Червона Шапочка заспокоїлась і продовжувала гуляти, збираючи квіти та ягоди.

Червона Шапочка йшла до бабусі й несла пиріжки. Раптом назустріч їй - Сірий Вовк. Вона спочатку злякалася, але потім пригостила його пиріжком і спокійно пішла до бабусі.

Червона Шапочка співала й танцювала на галявині. Навколо зібралося багато звірів. Вовка розбудив шум, і він розсердився. А коли побачив, як танцює Червона Шапочка, йому сподобалось, і він перестав злитися, а почав дивитися і слухати.

Більшість дітей, як правило, із задоволенням виконує такі завдання. Створення казки під враженням музики сприяє пробудженню дитячої фантазії, активізації музичного сприймання.

2.4 Казкові сюжети під час вивчення музичної грамоти

Відповідно до навчальних програм з музики молодших школярів слід ознайомити з основами музичної грамоти. На практиці ставлення до неї суперечливе. Окремі вчителі вважають, що музичну грамоту на уроках потрібно опановувати, але застосовують абстрактно-теоретичний метод. Інші, помічаючи, що дітям нецікаво, взагалі не приділяють уваги музичній грамоті. Втім, є вчителі, які пояснюють музичну грамоту так, що учні не тільки розуміють її, а й сприймають із захопленням.

Безперечно, ознайомлення молодших школярів з музичною грамотою - важливе завдання уроку, оскільки сприяє підвищенню свідомості в навчанні, рівня освіченості й культури. Складність у тому, що музично-теоретичні відомості потрібно викладати з урахуванням вікових особливостей молодших школярів: просто, доступно, але водночас цікаво й не примітивно.

Ось кілька музичних казок, які можуть допомогти вчителю в пошуках методики розкриття змісту окремих понять музичної грамоти [9, 185].

"ДЕ ЖИВУТЬ НОТИ?"

За далекими морями, за високими горами росло чарівне деревце. П'ять його тонких гілочок нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісні дощику та дзвін краплин. "Яка красива музика звучить навколо! - подумало деревце. - Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли цю музику?. А може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Але звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли побачити звуки? Знаю! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його в кружок - ноту". А звуків було всього сім - ціла сім 'я. І всі вони були дуже різними, як звичайно й буває в сім 1.

І розлетілися звуки-ноти по гілочках. Першою від самого сонечка прилетіла сонячна нота й розташувалася на другій гілочці. Вмила подружка на першій. Фантастична нота поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою. Прислухаємося: та це ж російська народна пісня "Как пошли наши подружки".

Учитель співає пісеньку спочатку зі словами, потім називаючи ноти й показуючи їх на "чарівному деревці" (нотного стану діти поки не знають):

Незабаром прилетіли ще дві подружки, вони не дуже любили, коли жарко, і хотіли розташуватися нижче, ближче до струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою.

Учитель доспівує пісеньку до кінця:

А скромній і добрій ноті місця на гілочці не вистачило. "Що робити? - подумало деревце. - Як знайти місце для доброї нотки?"

Що було далі, ви дізнаєтеся на наступному уроці. А зараз давайте разом виконаємо пісеньку, яку співали нотки, що поселилися на деревці: сонячна, мила, фантастична і рішуча.

Діти співають пісеньку "Как пошли наши подружки", показуючи ноти на "чарівному деревці" (на руці).

З цієї казки учні дізналися, що а) ми чуємо звуки, а бачимо ноти (вони часто плутають ці поняття); б) нот усього сім, і всі вони різні; в) ноти можуть розміщуватися на "гілочках" і між ними. Пізніше діти дізнаються про справжні (а за казкою - скорочені) назви нот: сонячна - соль, фантастична - фа, мила - мі, рішуча - ре, добра - до (і далі: лагідна - ля, сяюча - сі).

"КУДИ ПОСЕЛИТИ ДОБРУ НОТУ? ЗНАЙОМСТВО З МУЗИЧНИМ КОРОЛЕМ"

Довго літав у повітрі добрий звук, який ніяк не міг перетворитися на ноту: адже на нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце згадало: "Недавно в нашій музичній державі з'явився король. Ось нехай він і розв'язує всі музичні справи". Подивіться, який гарний цей король: високий, стрункий (показує малюнок) На голові в нього корона. Однією рукою він міцно тримає другу гілочку, щоб ніхто не забув, що перша сонячна нотка прилетіла саме на цю гілочку, іншою - показує, куди сідати всім нотам. Деревце зраділо, що в музичній державі з'явився король: адже без нього незрозуміло - це ноти чи, може, картоплини?

Подумав Музичний король, куди поселити добру ноту, і вирішив: попрошу я деревце, щоб воно подарувало їй маленьку гілочку, на якій вона змогла б розміститися недалеко від своїх подруг. Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі сидять ці нотки на тих самих місцях. А люди подивилися, де розташовані ноти, запам'ятали і краще зрозумілу музику. Вони стали більш грамотними.

Ви, мабуть, спитаєте, як звуть Музичного короля? Назвали його незвичайним ім'ям: Скрипковий ключ. Ключ - тому, що він відкриває нам таємницю розташування нот. А Скрипковий - тому, що ці ноти, коли знову перетворюються у звуки, дуже гарно звучать на скрипці, а Король любить звучання скрипки, тому в нього таке ім'я.

Отже, ще раз уважно подивіться, який вигляд має Скрипковий ключ. Це він допоміг знайти місце добрій ноті.

У формі казки дітям повідомляємо про те, де розташована нота до, а також для чого потрібний скрипковий ключ і як його зображують.

Складно пояснити молодшим школярам ряд понять з теорії музики, що відбивають ладові взаємозв'язки звуків. Проте ладові закономірності музики доцільно засвоїти, оскільки це допоможе дітям усвідомити суттєві особливості музичних творів, які вони слухають і виконують. Очевидно, за допомогою казкових сюжетів це завдання буде розв'язане успішно.

"ТОНІКА ВИБИРАЄ ПОДРУЖОК"

З того часу, як вибрали головний звук мелодії і назвали його іменем Тоніка, життя в музичному королівстві стало цікавим і приємним. Якщо раніше мелодія, мандруючи по горах і долинах, могла заблукати й точно не знала, на якому звуці їй треба спинитися, то тепер якась дивна сила притягувала її до Тоніки. Усе було б добре, але раптом Тоніка стала смутною і сказала Королю: "Мені одній сумно бути головним звуком". "Адже ти найбільш надійна, стійка, тобі можна довіряти!" - відповів Король. "Це так, але мені хотілося б мати хоч би двох подружок, з якими я могла б порадитися". "Добре, - погодився Король. - Ти скромна й говориш правду, тому я дозволяю тобі вибрати двох подружок. Але ставлю дві умови: перша - щоб ці дві подружки були надійними, стійкими, і друга - щоб ви втрьох красиво звучали не тільки послідовно, а й одночасно".

Довго думала Тоніка, кого б їй вибрати в подружки. Пробувала різні звуки, але ніяк не могла вирішити: то нестійкими вони були, схилялися до сусідніх звуків, то звучали разом з нею не дуже красиво. Але в один прекрасний день все-таки вирішила.

Як, на вашу думку, діти, кого вибрала Тоніка?

Казка розкриває зміст поняття про стійкі й нестійкі звуки. У подальшому Тоніку та її "подружок" учитель назве загальноприйнятим терміном - тонічний тризвук, а сьогодні він за допомогою казкових образів прагне донести до дітей головне. Запитальна форма закінчення казки сприяє активізації їхнього музичного слуху: казковий сюжет спонукає шукати відповідь на це запитання. Звичайно, з допомогою вчителя вони її знайдуть.

Висновки

Дидактична гра - це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в дитини виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконувати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості дитини.

Дидактичні ігри потрібно вводити до системи занять. Слід лише попередньо добирати ігри та ігрові ситуації для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання найбільш своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами, їх можна проводити на будь-якому етапі заняття. Це дасть змогу виявити знання дитини і вміння користуватися ними.

Гра для молодших учнів є засобом відображення навколишньої дійсності, способом проникнення в діяльність і стосунки дорослих. У грі дитина проникає в ті сфери життя людей, які поза грою їй недоступні. Відтворюючи близькі її розумінню сторони життя й праці людей, їхні взаємини, вона набуває досвіду спілкування, опановує правила людського співжиття.

Виховне значення ігор на уроках музики полягає в тому, що вони сприяють розвиткові в дітей активності, самостійності, віри в свої сили, загартовують волю, навчають гідно перемагати та програвати. Цікава гра не набридає, а відтак, дає можливість самовдосконалюватися - учні повертаються до неї знову й знову, запрошують до неї нових партнерів, придумують нові правила.

Проблема гри на уроці музики багатоаспектна. Крім змісту ігрових ситуацій, необхідно правильно визначити місце і обсяг гри залежно від дидактичних завдань. На різних уроках проблема стимулювання навчально-пізнавальної діяльності за допомогою гри вирішується по-різному. Найчастіше використовуються ігри ролеві, рухливі, дидактичні. На уроці музики недопустимі азартні ігри.

Учитель повинен добре володіти методикою проведення ігор, чітко уявляти їх мету і завдання, надавати дітям значної самостійності. Гра має бути динамічною, тому недопустимі довгі пояснення, численні зауваження дисциплінарного порядку.

В ігровій формі можна проводити як окремі етапи уроку музики, так і весь урок. До кожної теми уроку, окремого виду діяльності можна придумати гру. Для її створення потрібні винахідливість і фантазія. Завдання гри - сприяти активному розвитку музичних здібностей, засвоєнню теоретичного матеріалу. Вона має викликати сильні й тривалі позитивні емоції, бажання навчатися без примусу.

Казка - улюблений літературний жанр дітей. Їх приваблюють і незвичайні казкові сюжети, і яскраві образи, що запам'ятовуються. Прилучення до казки допомагає збагатити життєвий і художній досвід молодших школярів, які в уяві переносяться то в надхмарні висоти, то в таємничий ліс, то в королівські володіння.

Казка пробуджує фантазію, зацікавленість дітей. Музика на казкові сюжети дає змогу ознайомити дітей зі звуковою палітрою та засобами музичної виразності, що характеризують казкових персонажів.

Список використаної літератури

1. Авдієвський А.Т., Болгарський А.Г., Гадалова І.М., Жофчак З.З. Програми з музики для середньої школи та позакласна робота з музики в 1-4 класах. - Київ, 1994.

2. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе. - Москва, 1983.

3. Ващенко Г. Виховна роль мистецтва // Праці з педагогіки та психології, Т.4. - К., 2000. - С. 196 - 256.

. Ветлугіна Н. Музичний розвиток дитини. - К., 1978.

. Вишневський О.І. Сучасне українське виховання: Педагогічні нариси. Львів, 1996.

6. Гродзенская Н.Л. Школьники слушают музыку. - Москва, 1969.

7. Дмитриева Л.Г., Черноиваненко Н.М. Методика музыкального воспитания в школе. - Москва, 1989.

8. Падалка Г.М. Учитель, музика, діти. - Київ, 1982.

9. Печерська Е.П. Уроки музики в початкових класах. Навч. Посібник. - Київ: Либідь, 2001. - 272 с.

10. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання. - Київ, 1997.

1. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій школі: Навч. - метод, посібник. - Тернопіль, 2000. - 215 с.

2. Ростовський О.Я., Марченко Р.О., Хлебникова Л.О., Бервецький 3.Т. Музика. Програми та поурочні методичні розробки для загальноосвітніх шкіл.1-4 класи. - Тернопіль, 2000.

3. Савченко О.Я. Новий етап розвитку 4-річної початкової школи // Початкова школа. - 2001. - № 1. - С.12-14.

14. Традиції української етнопедагогіки і їх використання навчально-виховній роботі в школі. - К., 1993 - 90 с.