Банківські операції в АТ 'Ощадбанк'

Банківські операції в АТ 'Ощадбанк'

Зміст

1. Види і порядок створення банків в Україні. Організація діяльності банку

. Операції банку з формування власного капіталу

. Операції банку із залучення коштів

. Операції банку із запозичення коштів

. Операції банку з обслуговування платіжного обороту

. Операції банку з готівкою

. Кредитні операції банку

. Операції банку з векселями

. Операції банку з цінними паперами

. Інвестиційні операції банку

. Торговельні та неторговельні операції банку в іноземній валюті

. Операції банку із забезпечення фінансової стійкості

Висновок

1. Види і порядок створення банків в Україні. Організація діяльності банку

У 1991 році Україна вийшла зі складу Радянського Союзу і проголосила свою незалежність. З проголошенням незалежності України Ощадбанк відокремлюється від Ощадбанку СРСР. Після прийняття 20 березня 1991 року Закону України "Про банки та банківську діяльність" Ощадний банк набув спеціального статусу. 31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано як самостійну банківську установу в Національному банку України -"Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 р. Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворено у акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"(скорочена назва - Ощадбанк).

Зареєстровано Національним банком України 31.12.91 р. за № 4. Ліцензія Національного банку України № 148 від 16.01.2002 р. на право здійснення банківських операцій. Засновником банку є держава в особі Кабінету Міністрів України. Мінімальний розмір статутного фонду складає не менше 1 млн. євро. Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” (АТ “Ощадбанк”).

Організаційно - правова форма: акціонерне товариство. Форма власності: державна. Валюта звітності: гривня. Одиниця виміру: тис.грн.

На сьогодні Ощадбанк - єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою. АТ «Ощадбанк» - одна з найбільших фінансово-банківських установ в Україні, яка стабільно працює в умовах постійної конкуренції на ринку банківських послуг та прагне бути сучасним конкурентоспроможним банком. Єдину систему банку становлять його центральний апарат, філії, що виділені на окремий баланс та територіально відокремлені безбалансові відділення.

Рис.1 Організаційна структура АТ”Ощадбанк”станом на 01.01.2012 року

Структура банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням і складається з:

.центрального апарату;

.філій банку, що виділені на окремий баланс:

·        обласних управлінь, Головного управління по м. Києву та Київській області, Кримського республіканського управління;

·        відділень;

.територіально відокремлених безбалансових відділень.

Філії, територіально відокремлені безбалансові відділення не є юридичними особами і діють від імені банку на підставі положень про них.

Філії банку здійснюють від імені банку банківські та інші операції, передбачені положенням про філію, на підставі письмового дозволу, наданого банком, у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу.

Територіально відокремлені безбалансові відділення здійснюють від імені банку банківські та інші операції, передбачені положенням про таке відділення, на підставі письмового дозволу, наданого банком, у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу.

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», має дозвіл на здійснення таких банківських та інших операцій:

1. Приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб.

.Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків

.Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; лізинг.

.Випуск,купівля,продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів.

.Випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток.

.Операції з валютними цінностями:

.Здійснення випуску, обігу, погашення державної та іншої грошової лотереї.

. Емісія власних цінних паперів.

Організаційна структура Головного банку ґрунтується на самостійності департаментів і дирекцій у вирішенні оптимальних питань. Відповідальність керівників окремих підрозділів банку за роботу підрозділу та самостійність у прийнятті рішень сприяє ефективній роботі банку в цілому.

Рис. 2. Організаційна структура АТ “Ощадбанк”

Діяльність «Ощадбанку» здійснюється на основі законів та постанов НБУ, а також інструкцій та положень АТ «Ощадний банк України» .

. Операції банку з формування власного капіталу

Операції з формування власного капіталу охоплюють: операції з формування статутного капіталу банку; операції з формування резервного фонду банку; операції з формування страхових фондів; операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку; операції пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Банківські ресурси - сукупність грошових коштів і виражених у грошовій формі матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, які використанні ними для кредитно-інвестиційних операцій та надання банківських послуг.

Усі операції банку з формування його ресурсів називаються пасивними. Пасивні операції банку передбачають різні способи формування його ресурсів. За цим критерієм вони поділяються на три основні частини: власні ресурси банку або власний капітал, залучені ресурси і позичені ресурси.

Власні ресурси складаються з коштів акціонерів та засновників банку, прибутку і резервів. Залучені ресурси охоплюють залишки коштів на поточних рахунках підприємств, установ та організацій, вкладів населення, коштів на бюджетних рахунках, коштів у міжбанківських розрахунках й інших грошових ресурсів. Позичені кошти банку формуються шляхом отримання кредитів від Національного банку України та інших комерційних банків, а також випуску цінних паперів власного боргу банку.

Можливості Ощадбанку у залученні коштів регламентуються Національним банком України. При цьому всі можливі типи залучення коштів зводяться до трьох типів: залучення коштів на вклади, отримання кредитів та здійснення емісії.

Рис.3.Основні типи формування ресурсів Ощадбанком

Залежно від місця мобілізації банківських ресурсів їх поділяють на ті, які мобілізуються самим банком, і ті, які придбані в інших банків. На місці банками мобілізується велика частина ресурсів, наприклад, внески громадян та депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах банк залучає ресурси, мобілізовані іншими банками.

Ресурси банку розрізняють також за можливістю прогнозування їхнього розміру. При цьому виділяють ресурси, що піддаються прямому і непрямому прогнозуванню.

До ресурсів прямого прогнозування належать фонди банку й нерозподіленого прибутку. Непрямому прогнозуванню підлягають кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на розрахункових рахунках підприємств і організацій, деякі інші джерела банківських ресурсів.

Залежно від часу використання банківські ресурси поділяють на постійні і тимчасові. Постійні - це кошти, чия динаміка або оборотність комерційним банком може бути прогнозована й використана для здійснення активних операцій. Тимчасові банківські ресурси формують кошти, які утворюються періодично в результаті здійснення деяких банківських операцій і динаміку яких важко спрогнозувати.

Формування ресурсів банком здійснюється практично щодня у процесі його взаємодії з клієнтами за різними видами операцій.

Власний капітал банку - це грошові кошти, внесені акціонерами і засновниками банку, з метою забезпечення його економічної самостійності й фінансової стійкості протягом усього періоду його діяльності.

Основними елементами власного капіталу є статутний капітал, резервний капітал (фонд), спеціальні фонди, нерозподілений прибуток та субординовний борг.

Розмір власного капіталу банку залежить від таких факторів: рівня мінімальних вимог НБУ до статутного фонду (це мінімальний розмір статутного фонду, який банк повинен мати сплаченим); специфіки клієнтури (за значної кількості невеликих вкладників власного капіталу потрібно буде менше, ніж за наявності великих вкладників); характеру активних операцій (наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу).

Статутний капітал - це сплачений та зареєстрований підписний капітал. Він є основним видом банківського капіталу банку. Формується статутний капітал відповідно до вимог Законів України "Про банки і банківську діяльність".

Формування статутного капіталу може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників (резидентів та нерезидентів).

Підписний капітал - величина капіталу, на яку отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї).

У банківській практиці економічний капітал виступає дієвим інструментом щодо ідентифікації та виміру всіх видів банківських ризиків.

Регулятивний капітал банку - один з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно, за щоденними формами звітності та щомісячно, на підставі форм звітності за 1 число місяця.

Економічні нормативи об'єднані у три групи:

І група - нормативи капіталугрупа - нормативи ліквідності.група - нормативи ризику.

Ощадбанк дотримується усіх економічних нормативів.

Економічні нормативи є основою для пруденційного регулювання банків у нашій державі, а нормативи капіталу - найважливішими нормативами банку, оскільки вони характеризують його фінансову стійкість і здатність виконувати більшість економічних нормативів.

банк вексель готівка платіжний капітал

Залучені кошти - це в основному вклади фізичних осіб і депозити юридичних осіб. Але не тільки вони. У число залучених коштів можуть входити позики, випуск векселів кредитною організацією та деякі інші операції. Але в розглянутій банківської операції мова йде тільки про вклади і депозитах. Причому стосовно до вкладів, закон "Про банки і банківську діяльність" (стаття 36), говорить, що вони "зберігаються" в банках.

Вклад - це грошові кошти розміщені фізичними особами в цілях збереження і отримання доходу. Дохід за вкладом виплачується у грошовій формі у вигляді відсотків. Вклад повертається вкладникові за його першою вимогою в порядку, передбаченому для внеску даного виду законом та відповідним договором.

Вкладник - фізична особа, яка уклала з банком договір банківського вкладу, предметом якого є грошові кошти в гривнях або в іноземній валюті.

Депозитна політика - це комплекс заходів банку із формування портфеля депозитних послуг, різноманітних форм і методів здійснення цих заходів, визначення його конкурентних позицій по даному сегменті ринку та забезпечення стійкості й надійності ресурсної бази.

У банківській практиці всі залучені ресурси за способом їх акумуляції групують таким чином: депозити, не депозитні залучені кошти.

Депозити - основна частина залучених ресурсів, це кошти внесені в банк клієнтами .

Недепозитними залученими ресурсами користуються переважно великі банки. Купуються не депозитні кошти на значні суми і їх вважають операціями оптового характеру.

Депозити заведено поділяти на такі: до запитання; строкові на визначений термін; ощадні внески населення; ощадні (депозитні) сертифікати.

Депозити до запитання - це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Умови сплати відсотків за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток.

Строкові депозити - це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, так і банку.

Для фізичних осіб банк відкриває вкладні рахунки (ощадні вклади).

Ощадні вклади - це вклади населення, розміщуванні у банку з метою зберігання і нагромадження. Для цього виду депозиту характерно наявність спеціальної ощадної книжки (іменна чи на пред'явника), ощадний сертифікат, інший виданий банком документ, що засвідчує укладення з банком договору ощадного вкладу і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом. Вкладниками банку можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства. У договорі про відкриття вкладного рахунка обумовлюються: вид вкладу (строковий чи "до запитання"); сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; розмір плати; термін зберігання; відповідальність сторін; умови розірвання договору; інші умови за погодженням сторін.

Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного <#"587559.files/image003.jpg">

Рис. 5. Різновиди типів інвестиційних портфелів

Інвестиційні операції банку з цінними паперами - активні операції із вкладення власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені.

У банківській практиці вкладення коштів у цінні папери називаються інвестиціями. Останні певним чином відрізняються від кредитів:

. Позичка припускає використання коштів протягом відносно короткого проміжку часу з умовою повернення її або її еквівалента. Інвестування передбачає вкладання грошей з метою забезпечення надходження коштів протягом порівняно тривалого часу до того, як вкладені кошти повернуться до власника.

. При банківському кредитуванні ініціатором угоди, як правило, виступає боржник, а при інвестуванні - банк, який намагається купити активи на ринку.

. При кредитуванні банк часто є єдиним чи одним з небагатьох кредиторів, тоді як при інвестуванні він є одним з багатьох інвесторів.

. Кредитування пов'язане з особистими відносинами банку з позичальником, а інвестування є знеособленою діяльністю.

Проте між кредитними та інвестиційними операціями існує і тісний зв'язок: зазначені операції найбільш прибуткові, а значить - найбільш ризиковані; банки зобов'язані підтримувати оптимальну структуру своїх активів і залежно від економічної ситуації змінювати її на користь кредитів або на користь інвестицій.

11.Торговельні і неторговельні операції банку в іноземній валюті

В Україні функціонування валютних рахунків регулюється Інструкцією НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах». При цьому за процедурою відкриття й обслуговування валютні рахунки мало чим відрізняються від гривневих рахунків, а за своєю сутністю є аналогічними. Щодо поточних та вкладних (депозитних) рахунків у вітчизняній банківській практиці немає суттєвих обмежень для фізичних осіб порівняно із суб’єктами підприємницької діяльності.

Керуючись Положенням про операції з іноземною валютою та Положенням про порядок організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів, затвердженим постановою правління АТ «Ощадбанк» від 26.02.2008 р. №62, та на основі Генеральної ліцензії, Ощадбанк проводить валютні операції.

На підставі одержаної в Національному банку України ліцензії Ощадний банк України має право здійснювати такі валютні операції:

.Неторговельні операції - операції з перерахування валютних цінностей, не пов'язаних із здійсненням розрахунків за експортом та імпортом товарів чи послуг (у тому числі видача готівки для покриття видатків осіб, що виїжджають у закордонні відрядження). Купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті. Організація роботи та порядок проведення операцій в обмінних пунктах, інкасо готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті.

. Операції за міжнародними торговельними розрахунками - операції за міжнародними розрахунками, що пов'язані з експортом та імпортом товарів і послуг згідно з вимогами чинного законодавства, інструкцій Національного банку України, Уніфікованих правил та традицій Міжнародної торговельної палати.

. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку - купівля та продаж іноземної валюти в готівковій та безготівковій формах за власний рахунок або згідно з дорученням клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському та біржових ринках.

Існують такі форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності:

. Банківський переказ - це доручення клієнта банку перерахувати грошові кошти на користь іншої особи. У міжнародних розрахунках банк здійснює переказ коштів за допомогою свого банку-кореспондента. Бажано, щоб цей банк-кореспондент знаходився в країні, де отримуються кошти. У зовнішньоекономічних розрахунках банківський переказ використовується, зокрема, для оплати: боргових зобов'язань по раніше одержаних кредитах, авансових платежах; авансових платежів; розрахунків нетоварного характеру.

Схема розрахунків шляхом банківських переказів мало чим відрізняється від розрахунків платіжними дорученнями у внутрішньогосподарському обороті. Експортер пересилає імпортеру документи, передбачені контрактом. Імпортер виписує доручення своєму банку перерахувати кошти на рахунок експортера (постачальника). Розрахунки банківським переказом більш вигідні для покупця, але вони не захищають інтереси експортера.

. Розрахунки по відкритому рахунку полягають у продажу товарів у кредит, при цьому в експортера немає гарантій одержання платежу від імпортера. Тому такі розрахунки застосовуються тоді, коли існують регулярні і стабільні ділові відносини між покупцем і виробником і немає законодавчих обмежень. Розрахунки по відкритому рахунку передбачають, що експортер відвантажує на адресу покупця товар, надсилає йому відповідні документи та записує суму у дебет рахунку покупця. Цей рахунок відкривається не в банку, а ведеться підприємством-постачальником. Імпортер повинен оплатити одержані товари протягом заздалегідь обумовленого строку, причому він розпоряджається товарами на свій розсуд.

. Інкасо означає операції, здійснювані банками на підставі одержаних інструкцій з документами з метою: одержання акцепту або платежу залежно від угоди; видачі комерційних документів проти акцепту або проти платежу; видачі документів на інших умовах.

Існує два види інкасо: чисте (означає інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами); документарне (означає інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо лише останніх документів).

У зовнішньоекономічній діяльності в основному використовують документарне інкасо, бо воно краще захищає інтереси постачальника. Постачальник має бути впевнений, що комерційні документи потраплять до покупця лише після оплати продукції.

. Документарний акредитив - це грошове зобов'язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера на користь експортера.

Існують спеціальні види акредитивів: револьверний та компенсаційний.

Револьверний акредитив - це зобов'язання зі сторони банку-емітента відновити акредитив до початкової суми після того, як він був використаний. У свою чергу, револьверний акредитив може бути комулятивним та некомулятивним.

Комулятивний - це коли невикористані суми можуть бути додані до наступного чергового внеску. Некомулятивний - це коли додавання невикористаних своєчасно сум за строками не проводиться.

Компенсаційний акредитив - це новий акредитив, відкритий на базі вже існуючого, непереказного (базового акредитива) на користь іншого бенефіціара (експортера).

Операції купівлі і продажу іноземної валюти здійснюються через обмінні пункти, які переважно є структурними одиницями комерційних банків і мережа яких становить основу функціонування готівкового валютного ринку країни. Організація роботи обмінних пунктів здійснюється з метою забезпечення належного рівня валютного обслуговування фізичних осіб-резидентів і нерезидентів.

Операції з дорожніми чеками передбачають купівлю-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту та купівлю-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні.

12. Операції банку із забезпечення фінансової стійкості

Основним інформаційним джерелом для здійснення аналізу є баланс комерційного банку.

Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату.

Банк є платоспроможним, якщо величина його власного капіталу більша, ніж 0. Неплатоспроможний банк - це такий банк, який має нульову чи негативну величину власного капіталу.

Іншими документами, які відносяться до звітності банку належать:

звіт прибутків та збитків;

звіт про зміни у власному капіталі;

звіт про рух грошових засобів.

Банківські доходи і витрати поділяються на:

·        відсоткові;

·        комісійні;

·        торгові;

·        інші банківські та небанківські операційні доходи і витрати.

Загальні доходи АТ “Ощадбанк” на 2010 рік склали 126387 тис.грн., що на 20% перевищують доходи 2009 року, в т.ч. процентний дохід становив 234608 тис.грн. (або 65% від загальних доходів), комісійний дохід - 26624 тис.грн. (24%), торговельний дохід - 3481 тис.грн. (4,5%), дохід у вигляді дивідендів - 1613 тис.грн. (1,5%), інший дохід - 6911 тис.грн. (5%).

Рис.6. Структура доходів АТ “Ощадбанк” у 2010 році

Загалом зростання доходів у 2010 році перевищувало зростання витрат за даний період.

Обсяг витрат, понесених АТ “Ощадбанк” на 2010 рік склав 120705 тис.грн., що на 46% перевищують витрати 2009 року. Структура витрат у 2010 році не зазнала суттєвих змін та є наступною: процентні витрати становили 145388тис.грн. (59%), комісійні витрати - 1462 тис.грн. (1,6%), інші витрати - 6862 тис.грн. (5,5%), загальні адміністративні витрати - 26743 тис.грн. (29%), витрати на податок на прибуток - 6828 тис.грн. (4,9%).

Рис.7. Структура витрат АТ “Ощадбанк” у 2010 році

Протягом 2008-2011 років витрати АТ “Ощадбанк” стрімко зростали, проте доходи при цьому перевищували їх і це свідчить про те, що банк успішно функціонує і прибуток з кожним роком також збільшується.

Розглянемо динаміку фінансових результатів АТ “Ощадбанк” протягом 2008-2011 рр., як змінювався прибуток, дохід та витрати за таблицею 1.

Отже, на протязі 2008-2011 рр. дохід та витрати постійно зростали, проте прибуток у 2009 році зменшився порівняно з 2008 роком і становив 11695 тис.грн., а в 2010 та 2011 роках він знову зріс.

Таблиця 1. Динаміка фінансових результатів АТ “Ощадбанк” протягом 2008-2011 рр.

Щодо результатів діяльності АТ “Ощадбанк” за 2011 рік, то власний капітал АТ “Ощадбанк” за рахунок поповнення статутного капіталу акціонером банку - державою та прибутку, отриманого банком за минулий рік, збільшився на 13,2 млрд. грн. і досягнув 15,5 млрд. грн.

Залучені банком кошти клієнтів зросли на 2,3 млрд. грн. і склали 16,0 млрд. грн., з яких кошти фізичних осіб становили 12,4 млрд. грн., або 77,5 %, та кошти юридичних осіб - 3,6 млрд. грн., або 22,5 %.

Обсяг залучених банком строкових депозитів фізичних осіб зріс на 61 %, або на 2,4 млрд. грн.

Кошти юридичних осіб зросли на 0,8 млрд. грн., з них кошти на вимогу - на 0,6 млрд. грн.

За результатами діяльності операційний дохід склав 2,4 млрд. грн., що на 63 % перевищує рівень 2010 року.

Чистий процентний дохід банку становив 1,5 млрд. грн., що на 73 % більше, ніж за 2010 рік. Аналогічно чистий комісійний дохід склав 643 млн. грн., що на 35 % більше обсягу 2010 року.

Торговельний дохід збільшився у 2 рази порівняно з 2010 роком та склав 146 млн. грн.

Чистий прибуток, отриманий банком, становив 306 млн. грн., що в 1,5 р. більше, ніж у 2010 році.

Станом на 01.01.2011 обсяг чистих активів склав 57,8 млрд. грн.

Висновок

Отже, в результаті проходження виробничої практики в Миколаївському ТВБВ №10013/081 філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадний банк України» були виконані наступні завдання: розглянуто функції та завдання діяльності АТ „Ощадбанк”, ознайомилися з організаційно-структурною схемою відділення, з роботою Банку із фізичними та юридичними особами, розглянуто операції відділення з цінними паперами та іноземною валютою, внутрішньобанківські операції. В результаті аналізу звітності та результатів діяльності збули зроблені висновки про прибутковість діяльності Банку.

Організаційно-обліковий відділ банку складається з 10 чоловік: завідуючий операційною частиною, два бухгалтера-контролера; старший контролер операційної частини, два контролера, завідуючий касою, старший касир, два контролера-касира. Кваліфікаційні вимоги, які висуваються до працівника відділу - це базова вища освіта за спеціальністю „Банківська справа”, та стаж роботи не менше 3 років. Підпорядковується працівники банку безпосередньо керуючому відділенням.

АТ “Ощадбанк” потрібно працювати над мінімізацією своїх витрат, адже за рахунок цього їх зменшення приведе до зростання чистого прибутку у кінці звітного періоду. Для покращення діяльності банку необхідно збільшити процентні ставки за депозитами порівняно з іншими банками на фінансовому ринку і таким чином можна залучити більшу суму грошей, тому що клієнти будуть звертатися в даний банк. Також банку необхідно зменшити відсотки за кредити хоча б на 1% тоді він отримає кращі доходи адже збільшиться кількість клієнтів і тим самим банк покращить свою діяльність і знову ще підніметься на одну сходинку вище ніж інші банки, його конкуренти.

АТ “Ощадбанк” необхідно вдосконалити зовнішній вигляд своїх відділень та філій по Україні, для того щоб більше приваблювати клієнтів, покращити комунікації.

Отже, зрозуміло, зробити усе відразу неможливо. Якісні зміни будуть відбуватися поступово. Але це дуже важливий і цікавий процес. І всі разом, спільними зусиллями, ми зможемо пройти цей непростий шлях - шлях до успіх!